Антибиотики Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 500 мг. 500 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ФармакокінетикаШироко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 год. 80-90% виводиться із сечею, невелика кількість виводиться із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи глікопептидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, І триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування), підвищена чутливість до ванкоміцину.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане через ризик розвитку нефро- та ототоксичності. Застосування ванкоміцину у II та III триместрах можливе лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей При застосуванні у новонароджених необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі крові.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження АТ, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку травної системи: ; нудота. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення функції нирок. З боку органів почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, сверблячий дерматоз, висипання. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно краплинно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі), у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 500 мг. 500 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ФармакокінетикаШироко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 год. 80-90% виводиться із сечею, невелика кількість виводиться із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи глікопептидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, І триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування), підвищена чутливість до ванкоміцину.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане через ризик розвитку нефро- та ототоксичності. Застосування ванкоміцину у II та III триместрах можливе лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей При застосуванні у новонароджених необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі крові.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження АТ, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку травної системи: ; нудота. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення функції нирок. З боку органів почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, сверблячий дерматоз, висипання. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно краплинно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі), у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: ванкоміцину гідрохлорид (у перерахунку на ванкоміцин) 0,5 г та 1,0 г, що містить манітол (маніт). Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 0,5 г та 1 г. По 0,5 г активної речовини у флакони місткістю 10 мл, по 1 г активної речовини у флакони місткістю 20 мл. 1, 5 або 10 флаконів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 50 флаконів поміщають у коробку з картону з 5 інструкціями для поставки в стаціонари.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого з рожевим або світло-коричневим кольором.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-глікопептид.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація (Cmax) після внутрішньовенної інфузії 500 мг – 49 мкг/мл через 30 хв та 20 мкг/мл через 1-2 год; після внутрішньовенної інфузії 1 г - 63 мкг/мл через 60 хв та 23-30 мкг/мл через 1-2 год. Зв'язок з білками плазми - 55%. Терапевтичні концентрації визначаються в асцитичній, синовіальній, плевральній, перикардіальній та перитонеальній рідинах, у сечі, тканині вушка передсердя. Не проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр (при менінгіті виявляється у лікворі у терапевтичних концентраціях). Ванкоміцин проникає крізь плаценту. Виділяється із грудним молоком. Період напіввиведення (Т1/2) при нормальній функції нирок: дорослі – близько 6 год (4-11 год), новонароджені – 6-10 год, грудні діти – 4 год, діти старшого віку – 2-3 год; Т1/2 при хронічній нирковій недостатності (олігурія або анурія) у дорослих – 6-10 днів: При багаторазовому введенні можлива кумуляція. 75-90% препарату виводиться нирками шляхом пасивної фільтрації у перші 24 год. У пацієнтів з однією ниркою виводиться повільно та механізм виведення невідомий. У невеликих та помірних кількостях ванкоміцин може виводитися з жовчю. У незначних кількостях виводиться при гемодіалізі чи перитонеальному діалізі. Погано адсорбується при внутрішньому прийомі і зазвичай не проникає в системний кровотік. Плазмові концентрації ванкоміцину, що визначаються, можуть відзначатися в окремих випадках при багаторазовому застосуванні внутрішньо у пацієнтів з гострим псевдомембранозним колітом, викликаним С. difficile.ФармакодинамікаВанкоміцин є трициклічним глікопептидним антибіотиком, продукується Amycolatopsis orientalis, діє бактерицидно на більшість мікроорганізмів (на Enterococcus spp. – бактеріостатично). Блокує синтез клітинної стінки бактерій у ділянці, відмінному від того, на який діють пеніциліни та цефалоспорини (не конкурує з ними за ділянки зв'язування), міцно зв'язуючись з D-аланіл-D-аланіновою частиною попередника клітинної стінки, що призводить до лізису клітини. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, включаючи: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи гетерогенні метицилін-стійкі штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp. (В т.ч. Enterococcus faecalis), Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). До ванкоміцину in vitro чутливі Listeria monocytogenes, пологи бактерій Lactobacillus spp., Actinomyces spp., Bacillus spp. Оптимум дії – при pH 8, при зниженні pH до 6 ефект різко зменшується. Активно діє тільки мікроорганізми, що у стадії розмноження. Стійкі майже всі грамнегативні бактерії, Mycobacterium spp., гриби, віруси, найпростіші. Не має перехресної резистентності коїться з іншими антибіотиками. При застосуванні внутрішньо не має системної дії, діє місцево на чутливу мікрофлору в шлунково-кишковому тракті (Staphylococcus aureus, Clostridium difficile).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ванкоміцину мікроорганізмами: ендокардит; сепсис; менінгіт; інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, абсцес легені); інфекції кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт); інфекції шкіри та м'яких тканин. У вигляді розчину для вживання: псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile; ентероколіт, викликаний Staphylococcus aureus.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ванкоміцину, неврит слухового нерва, вагітність (I триместр), період лактації. З обережністю Пацієнтам з ослабленим слухом, нирковою недостатністю через можливий розвиток ототоксичних та нефротоксичних ефектів, пацієнтам з алергією на тейкопланін (можливість перехресної алергії), вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяПри вагітності (II-III триместр) препарат призначають тільки в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Ванкоміцин виділяється із грудним молоком. На період прийому препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПостинфузійні реакції (внаслідок швидкого введення): анафілактоїдні реакції (зниження артеріального тиску, зупинка серця, бронхоспазм, диспное, висипання на шкірі, свербіж), синдром "червоної людини", пов'язаний з вивільненням гістаміну (озноб, лихоманка, та особи, спазм м'язів грудної клітки та спини). З боку сечовидільної системи: нефротоксичність (аж до розвитку ниркової недостатності) чаші при комбінації з аміноглікозидами або при призначенні понад 3 тижнів у високих концентраціях, що виявляється підвищенням концентрації креатиніну та азоту сечовини; інтерстиціальний нефрит. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, псевдомембранозний коліт. З боку органів чуття: ототоксичність – зниження слуху, вертиго, дзвін у вухах. З боку органів кровотворення: оборотна нейтропенія, минуща тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: лихоманка, озноб, еозинофілія, висипання (включаючи ексфоліативний дерматит), злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), васкуліт. Місцеві реакції (при порушенні правил інфузії): біль та некроз тканин у місцях ін'єкцій, флебіт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному внутрішньовенному введенні ванкоміцину та місцевих анестетиків можуть з'явитися еритематозні висипання та гіперемія шкірних покривів особи, у дорослих – порушення внутрішньосерцевої провідності. При одночасному та/або послідовному системному або місцевому застосуванні інших потенційно ототоксичних та/або нефротоксичних препаратів (аміноглікозиди, амфотерицин В, аміносаліцилова кислота або інші саліцилати, капреоміцин, кармустин, циклоспорин, "петлеві" діуретики, в т.ч. ет. В, цисплатин) потрібне проведення ретельного контролю можливого розвитку цих симптомів. Колестирамін знижує активність ванкоміцину при його внутрішньому прийомі. Антигістамінні засоби, меклозин, фенотіазини, тіоксантени можуть маскувати симптоми ототоксичної дії ванкоміцину (шум у вухах, вертиго). Розчин ванкоміцину має низький pH, що може спричинити фізичну або хімічну нестабільність при змішуванні з іншими розчинами. Слід уникати змішування із лужними розчинами. Розчини ванкоміцину та бета-лактамних антибіотиків є фізично несумісними при змішуванні. Імовірність преципітації зростає із збільшенням концентрації ванкоміцину. Необхідно адекватно промити внутрішньовенну систему між застосуванням цих антибіотиків. Крім того, рекомендується знизити концентрацію ванкоміцину до 5 мг/мл та менше.Спосіб застосування та дозиВанкоміцин вводять як повільної внутрішньовенної інфузії зі швидкістю трохи більше 10 мг/хв протягом щонайменше 60 хв. Концентрація приготовленого розчину ванкоміцину має перевищувати 5 мг/мл. Дорослим: по 0,5 г або 7,5 мг/кг кожні 6 годин або по 1 г або 15 мг/кг кожні 12 год. Дітям: новонародженим дітям до 7 днів життя – початкова доза 15 мг/кг маси тіла, потім – 10 мг/кг кожні 12 год; починаючи з другого тижня життя – по 10 мг/кг кожні 8 год; дітям від 1 міс та старше – по 10 мг/кг кожні 6 год. Хворим з порушенням функції виділення нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень кліренсу креатиніну (КК). Корекція може здійснюватися шляхом збільшення інтервалів між введеннями або зменшення разової дози препарату. Коригування шляхом збільшення інтервалів між введеннями: Кліренс креатиніну більше 80 мл/хв: доза ванкоміцину – 1 г; інтервал між вступами - 12 год. Кліренс креатиніну 80-50 мл/хв: доза ванкоміцину – 1 г; інтервал між вступами - 1-3 діб. Кліренс креатиніну 50-10 мл/хв: доза ванкоміцину – 1 г; інтервал між введеннями – 3-7 діб. Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв: доза ванкоміцину – 1 г; інтервал між вступами - 7-14 діб. Корекція разової дози: Кліренс креатиніну 100 мл/хв: доза ванкоміцину – 1545 мг/добу. Кліренс креатиніну 90 мл/хв: доза ванкоміцину – 1390 мг/добу. Кліренс креатиніну 80 мл/хв: доза ванкоміцину – 1235 мг/добу. Кліренс креатиніну 70 мл/хв: доза ванкоміцину – 1080 мг/добу. Кліренс креатиніну 60 мл/хв: доза ванкоміцину – 925 мг/добу. Кліренс креатиніну 50 мл/хв: доза ванкоміцину – 770 мг/добу. Кліренс креатиніну 40 мл/хв: доза ванкоміцину – 620 мг/добу. Кліренс креатиніну 30 мл/хв: доза ванкоміцину – 465 мг/добу. Кліренс креатиніну 20 мл/хв: доза ванкоміцину – 310 мг/добу. Кліренс креатиніну 10 мл/хв: доза ванкоміцину – 155 мг/добу. Ці дані не можна застосовувати для визначення дози препарату при анурії. Таким хворим слід призначати початкову дозу 15 мг/кг маси тіла для швидкого створення терапевтичних концентрацій препарату у сироватці. Доза, потрібна для підтримки стабільної концентрації препарату, становить 1,9 мг/кг/добу. Хворим із вираженою нирковою недостатністю доцільно вводити підтримуючі дози 250-1000 мг один раз на кілька днів. При анурії рекомендується доза 1 г кожні 7-14 днів. Коли відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, для обчислення кліренсу креатиніну можна використовувати наведену нижче формулу: для чоловіків: маса тіла (кг) х (140 - вік (років))/72 х концентрація креатиніну в сироватці крові (мг/дл); для жінок: одержаний результат множиться на 0,85. Приготування розчину для внутрішньовенного введення Розчин для ін'єкцій готують перед введенням препарату. Для цього у флакон із сухим, стерильним препаратом дозуванням 0,5 г додають 10 мл, дозуванням 1 г - 20 мл стерильної води для ін'єкцій (концентрація розчину становить 50 мг/мл). ВИМАГАЄТЬСЯ ПОДАЛЬШЕ РОЗВЕДЕННЯ приготовленого розчину. Приготовані розчини ванкоміцину перед введенням підлягають подальшому розведенню до концентрації не більше 5 мг/мл. Необхідну дозу, розведеного вищезгаданим чином ванкоміцину, слід вводити шляхом внутрішньовенних інфузій протягом не менше 60 хвилин. Як розчинники можна використовувати 5% розчин декстрози (глюкози) для ін'єкцій або 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій: для 0,5 г - 100 мл і для 1 г - 200 мл. Перед ін'єкцією приготований розчин для парентерального введення слід перевіряти візуально, якщо це можливо, на наявність механічних домішок та зміну кольору. Розчини, приготовані на основі 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% розчину хлориду натрію, можуть зберігатися в холодильнику (2-8 °С) протягом 14 днів без значної втрати активності. Приготування розчину для прийому внутрішньо та його застосування Для лікування псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, внаслідок застосування антибіотиків, а також для лікування стафілококового ентероколіту препарат призначають внутрішньо. Добова доза для дорослих – 0,5-2 г, розділена на 3-4 прийоми, для дітей – 40 мг/кг, розділена на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих та дітей – 2 г. Відповідну дозу розчиняють у 30 мл води та дають хворому її випити або вводять через зонд. Для покращення смаку розчину до нього можна додавати звичайні харчові сиропи. Тривалість лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: посилення виразності побічних явищ із боку сечовивідної системи та органів чуття. Проводять симптоматичну терапію. Рекомендується введення рідини та контроль плазмових концентрацій ванкоміцину. Для швидкого видалення надлишку ванкоміцину з організму гемофільтрація є ефективнішою, ніж гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у II-III триместрі вагітності можливе лише "за життєвими показаннями". Препарат призначений для застосування тільки в умовах стаціонару. При застосуванні препарату у немовлят і недоношених новонароджених слід регулярно контролювати концентрацію ванкоміцину в плазмі. Препарат слід вводити інфузійно повільно (щонайменше 60 хв). Швидке введення (наприклад, протягом декількох хвилин) ванкоміцину може супроводжуватися вираженим зниженням артеріального тиску і в окремих випадках – зупинкою серця. Частота виникнення та тяжкість тромбофлебітів може бути зменшена за рахунок правильного розведення вихідного розчину та чергування місць введення препарату. При тривалому застосуванні ванкоміцину необхідно проведення аудіограми, контролювати картину периферичної крові, функцію нирок (загальний аналіз сечі, показники креатиніну та азоту сечовини). Бажано визначати концентрації ванкоміцину в сироватці крові при нирковій недостатності у пацієнтів старше 60 років, оскільки високі концентрації препарату, що зберігаються тривалий час, в крові можуть збільшувати небезпеку прояву токсичної дії препарату (максимальні концентрації не повинні перевищувати 40 мкг/мл, а мінімальні -10 мкг/ мл, концентрації понад 80 мкг/мл вважаються токсичними). Для хворих із нирковою недостатністю дози ванкоміцину мають підбиратися індивідуально.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: ванкоміцину гідрохлорид (у перерахунку на ванкоміцин) 0,5 г та 1,0 г, що містить манітол (маніт); Допоміжні речовини: маннітол – 0,02 г. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 0,5 г та 1 г. По 0,5 г активної речовини у флакони місткістю 10 мл, по 1 г активної речовини у флакони місткістю 20 мл. 1, 5 або 10 флаконів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 50 флаконів поміщають у коробку з картону з 5 інструкціями для поставки в стаціонари.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого з рожевим або світло-коричневим кольором.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-глікопептид.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація (Cmax) після внутрішньовенної інфузії 500 мг – 49 мкг/мл через 30 хв та 20 мкг/мл через 1-2 год; після внутрішньовенної інфузії 1 г - 63 мкг/мл через 60 хв та 23-30 мкг/мл через 1-2 год. Зв'язок з білками плазми - 55%. Терапевтичні концентрації визначаються в асцитичній, синовіальній, плевральній, перикардіальній та перитонеальній рідинах, у сечі, тканині вушка передсердя. Не проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр (при менінгіті виявляється у лікворі у терапевтичних концентраціях). Ванкоміцин проникає крізь плаценту. Виділяється із грудним молоком. Період напіввиведення (Т1/2) при нормальній функції нирок: дорослі – близько 6 год (4-11 год), новонароджені – 6-10 год, грудні діти – 4 год, діти старшого віку – 2-3 год; Т1/2 при хронічній нирковій недостатності (олігурія або анурія) у дорослих – 6-10 днів: При багаторазовому введенні можлива кумуляція. 75-90% препарату виводиться нирками шляхом пасивної фільтрації у перші 24 год. У пацієнтів з однією ниркою виводиться повільно та механізм виведення невідомий. У невеликих та помірних кількостях ванкоміцин може виводитися з жовчю. У незначних кількостях виводиться при гемодіалізі чи перитонеальному діалізі. Погано адсорбується при внутрішньому прийомі і зазвичай не проникає в системний кровотік. Плазмові концентрації ванкоміцину, що визначаються, можуть відзначатися в окремих випадках при багаторазовому застосуванні внутрішньо у пацієнтів з гострим псевдомембранозним колітом, викликаним С. difficile.ФармакодинамікаВанкоміцин є трициклічним глікопептидним антибіотиком, продукується Amycolatopsis orientalis, діє бактерицидно на більшість мікроорганізмів (на Enterococcus spp. – бактеріостатично). Блокує синтез клітинної стінки бактерій у ділянці, відмінному від того, на який діють пеніциліни та цефалоспорини (не конкурує з ними за ділянки зв'язування), міцно зв'язуючись з D-аланіл-D-аланіновою частиною попередника клітинної стінки, що призводить до лізису клітини. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, включаючи: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи гетерогенні метицилін-стійкі штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp. (В т.ч. Enterococcus faecalis), Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). До ванкоміцину in vitro чутливі Listeria monocytogenes, пологи бактерій Lactobacillus spp., Actinomyces spp., Bacillus spp. Оптимум дії – при pH 8, при зниженні pH до 6 ефект різко зменшується. Активно діє тільки мікроорганізми, що у стадії розмноження. Стійкі майже всі грамнегативні бактерії, Mycobacterium spp., гриби, віруси, найпростіші. Не має перехресної резистентності коїться з іншими антибіотиками. При застосуванні внутрішньо не має системної дії, діє місцево на чутливу мікрофлору в шлунково-кишковому тракті (Staphylococcus aureus, Clostridium difficile).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ванкоміцину мікроорганізмами: ендокардит; сепсис; менінгіт; інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, абсцес легені); інфекції кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт); інфекції шкіри та м'яких тканин. У вигляді розчину для вживання: псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile; ентероколіт, викликаний Staphylococcus aureus.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ванкоміцину, неврит слухового нерва, вагітність (I триместр), період лактації. З обережністю: пацієнтам з ослабленим слухом, нирковою недостатністю через можливий розвиток ототоксичних та нефротоксичних ефектів, пацієнтам з алергією на тейкопланін (можливість перехресної алергії), вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяПри вагітності (II-III триместр) препарат призначають тільки в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Ванкоміцин виділяється із грудним молоком. На період прийому препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПостинфузійні реакції (внаслідок швидкого введення): анафілактоїдні реакції (зниження артеріального тиску, зупинка серця, бронхоспазм, диспное, висипання на шкірі, свербіж), синдром "червоної людини", пов'язаний з вивільненням гістаміну (озноб, лихоманка, та особи, спазм м'язів грудної клітки та спини). З боку сечовидільної системи: нефротоксичність (аж до розвитку ниркової недостатності) чаші при комбінації з аміноглікозидами або при призначенні понад 3 тижнів у високих концентраціях, що виявляється підвищенням концентрації креатиніну та азоту сечовини; інтерстиціальний нефрит. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, псевдомембранозний коліт. З боку органів чуття: ототоксичність – зниження слуху, вертиго, дзвін у вухах. З боку органів кровотворення: оборотна нейтропенія, минуща тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: лихоманка, озноб, еозинофілія, висипання (включаючи ексфоліативний дерматит), злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), васкуліт. Місцеві реакції (при порушенні правил інфузії): біль та некроз тканин у місцях ін'єкцій, флебіт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному внутрішньовенному введенні ванкоміцину та місцевих анестетиків можуть з'явитися еритематозні висипання та гіперемія шкірних покривів особи, у дорослих – порушення внутрішньосерцевої провідності. При одночасному та/або послідовному системному або місцевому застосуванні інших потенційно ототоксичних та/або нефротоксичних препаратів (аміноглікозиди, амфотерицин В, аміносаліцилова кислота або інші саліцилати, капреоміцин, кармустин, циклоспорин, "петлеві" діуретики, в т.ч. ет. В, цисплатин) потрібне проведення ретельного контролю можливого розвитку цих симптомів. Колестирамін знижує активність ванкоміцину при його внутрішньому прийомі. Антигістамінні засоби, меклозин, фенотіазини, тіоксантени можуть маскувати симптоми ототоксичної дії ванкоміцину (шум у вухах, вертиго). Розчин ванкоміцину має низький pH, що може спричинити фізичну або хімічну нестабільність при змішуванні з іншими розчинами. Слід уникати змішування із лужними розчинами. Розчини ванкоміцину та бета-лактамних антибіотиків є фізично несумісними при змішуванні. Імовірність преципітації зростає із збільшенням концентрації ванкоміцину. Необхідно адекватно промити внутрішньовенну систему між застосуванням цих антибіотиків. Крім того, рекомендується знизити концентрацію ванкоміцину до 5 мг/мл та менше.Спосіб застосування та дозиВанкоміцин вводять як повільної внутрішньовенної інфузії зі швидкістю трохи більше 10 мг/хв протягом щонайменше 60 хв. Концентрація приготовленого розчину ванкоміцину має перевищувати 5 мг/мл. Дорослим: по 0,5 г або 7,5 мг/кг кожні 6 годин або по 1 г або 15 мг/кг кожні 12 год. Дітям: новонародженим дітям до 7 днів життя – початкова доза 15 мг/кг маси тіла, потім – 10 мг/кг кожні 12 год; починаючи з другого тижня життя – по 10 мг/кг кожні 8 год; дітям від 1 міс та старше – по 10 мг/кг кожні 6 год. Хворим з порушенням функції виділення нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень кліренсу креатиніну (КК). Корекція може здійснюватися шляхом збільшення інтервалів між введеннями або зменшення разової дози препарату: Коригування шляхом збільшення інтервалів між введеннями: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза ванкоміцину Інтервал між вступами понад 80 1 г 12 год 80-50 1 г 1-3 доби 50-10 1 г 3-7 діб менше 10 1 г 7-14 діб Корекція разової дози: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза ванкоміцину (мг/добу) 100 1545 90 1390 80 1235 70 1080 60 925 50 770 40 620 30 465 20 310 10 155 Цю таблицю не можна застосовувати визначення дози препарату при анурії. Таким хворим слід призначати початкову дозу 15 мг/кг маси тіла для швидкого створення терапевтичних концентрацій препарату у сироватці. Доза, потрібна для підтримки стабільної концентрації препарату, становить 1,9 мг/кг/добу. Хворим із вираженою нирковою недостатністю доцільно вводити підтримуючі дози 250-1000 мг один раз на кілька днів. При анурії рекомендується доза 1 г кожні 7-14 днів. Коли відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, для обчислення кліренсу креатиніну можна використовувати наведену нижче формулу: Для чоловіків: маса тіла (кг) х (140 - вік (років))/72 х концентрація креатиніну в сироватці крові (мг/дл). Для жінок отриманий результат множиться на 0,85. Приготування розчину для внутрішньовенного введення Розчин для ін'єкцій готують перед введенням препарату. Для цього у флакон із сухим, стерильним препаратом дозуванням 0,5 г додають 10 мл, дозуванням 1 г - 20 мл стерильної води для ін'єкцій (концентрація розчину становить 50 мг/мл). ВИМАГАЄТЬСЯ ПОДАЛЬШЕ РОЗВЕДЕННЯ приготовленого розчину. Приготовані розчини ванкоміцину перед введенням підлягають подальшому розведенню до концентрації не більше 5 мг/мл. Необхідну дозу, розведеного вищезгаданим чином ванкоміцину, слід вводити шляхом внутрішньовенних інфузій протягом не менше 60 хвилин. Як розчинники можна використовувати 5% розчин декстрози (глюкози) для ін'єкцій або 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій: для 0,5 г - 100 мл і для 1 г - 200 мл. Перед ін'єкцією приготований розчин для парентерального введення слід перевіряти візуально, якщо це можливо, на наявність механічних домішок та зміну кольору. Розчини, приготовані на основі 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% розчину хлориду натрію, можуть зберігатися в холодильнику (2-8 °С) протягом 14 днів без значної втрати активності. Приготування розчину для прийому внутрішньо та його застосування Для лікування псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, внаслідок застосування антибіотиків, а також для лікування стафілококового ентероколіту препарат призначають внутрішньо. Добова доза для дорослих – 0,5-2 г, розділена на 3-4 прийоми, для дітей – 40 мг/кг, розділена на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих та дітей – 2 г. Відповідну дозу розчиняють у 30 мл води та дають хворому її випити або вводять через зонд. Для покращення смаку розчину до нього можна додавати звичайні харчові сиропи. Тривалість лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: посилення виразності побічних явищ із боку сечовивідної системи та органів чуття. Проводять симптоматичну терапію. Рекомендується введення рідини та контроль плазмових концентрацій ванкоміцину. Для швидкого видалення надлишку ванкоміцину з організму гемофільтрація є ефективнішою, ніж гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у II-III триместрі вагітності можливе лише "за життєвими показаннями". Препарат призначений для застосування тільки в умовах стаціонару. При застосуванні препарату у немовлят і недоношених новонароджених слід регулярно контролювати концентрацію ванкоміцину в плазмі. Препарат слід вводити інфузійно повільно (щонайменше 60 хв). Швидке введення (наприклад, протягом декількох хвилин) ванкоміцину може супроводжуватися вираженим зниженням артеріального тиску і в окремих випадках – зупинкою серця. Частота виникнення та тяжкість тромбофлебітів може бути зменшена за рахунок правильного розведення вихідного розчину та чергування місць введення препарату. При тривалому застосуванні ванкоміцину необхідно проведення аудіограми, контролювати картину периферичної крові, функцію нирок (загальний аналіз сечі, показники креатиніну та азоту сечовини). Бажано визначати концентрації ванкоміцину в сироватці крові при нирковій недостатності у пацієнтів старше 60 років, оскільки високі концентрації препарату, що зберігаються тривалий час, в крові можуть збільшувати небезпеку прояву токсичної дії препарату (максимальні концентрації не повинні перевищувати 40 мкг/мл, а мінімальні -10 мкг/ мл, концентрації понад 80 мкг/мл вважаються токсичними). Для хворих із нирковою недостатністю дози ванкоміцину мають підбиратися індивідуально.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок: Діюча речовина: Меропенема тригідрат – 1140 мг (у перерахунку на меропенем – 1000 мг); Натрію карбонат безводний - 262 мг. По 500 мг меропенему у флакон місткістю 10 мл або 20 мл прозорого скла 1-2 гідролітичного класу, по 1000 мг меропенему у флакон місткістю 30 мл прозорого скла 1-2 гідролітичного класу. 1, 5 або 10 флаконів з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону для стаціонару.Опис лікарської формиБілий чи блідо-жовтий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-карбапенем.ФармакокінетикаВнутрішньовенне введення протягом 30 хв меропенему здоровим добровольцям призводить до максимальної концентрації в плазмі, що дорівнює приблизно 11 мкг/мл для дози 250 мг, 23 мкг/мл для дози 500 мг та 49 мкг/мл для дози 1 г. Однак щодо максимальної концентрації (Сmах) та площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності від введеної дози. Відзначено зменшення плазмового кліренсу з 287 до 205 мл/хв для доз від 250 мг до 2 г. Внутрішньовенна болюсна ін'єкція меропенему здоровим добровольцям протягом 5 хв призводить до максимальної концентрації у плазмі, що дорівнює приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг та 112 мкг/мл – для дози 1 г. Через 6 годин після внутрішньовенного введення 500 мг концентрація меропенему в плазмі знижується до значень 1 мкг/мл і нижче. Продовжена (до 3-х годин) інфузія карбапенемів може призвести до оптимізації їх фармакокінетичних та фармакодинамічних параметрів. При стандартній 30-хвилинній інфузії у здорових добровольців двох доз 500 і 2000 мг кожні 8 годин значення %Т>МІК (співвідношення між періодом часу, коли концентрація меропенему перевищує МІК, та інтервалом дозування; МІК=4 мкг/мл) склало відповідно та 58%. При введенні добровольцям тих же доз методом 3-годинної інфузії кожні 8 годин показник %Т>МІК збільшився до 43% та 73%, відповідно для 500 та 2000 мг. Середня плазмова концентрація у здорових добровольців після внутрішньовенного болюсного введення протягом 10 хв 1000 мг перевищувала МІК 4 мкг/мл для 42% інтервалу дозування порівняно з 59% при 3-годинній інфузії 1000 мг. Меропенем добре проникає у більшість тканин і рідин організму, у тому числі в цереброспінальну рідину пацієнтів з бактеріальним менінгітом, досягаючи концентрацій, що перевищують необхідні для придушення більшості бактерій. При багаторазовому введенні меропенему з інтервалом о 8 годині пацієнтам з нормальною функцією нирок кумуляції меропенему не спостерігається. У пацієнтів із нормальною функцією нирок період напіввиведення становить приблизно 1 годину. Зв'язування з білками плазми – приблизно 2%. Близько 70% внутрішньовенної дози меропенему виводиться нирками у незміненому вигляді протягом 12 годин, після чого визначається незначна ниркова екскреція. Концентрації меропенему у сечі, що перевищують 10 мкг/мл, підтримуються протягом 5 годин після введення дози 500 мг. При режимах введення 500 мг кожні 8 годин або 1 г кожні 6 годин не спостерігалося кумуляції меропенему в плазмі крові та сечі у добровольців з нормальною функцією печінки. Єдиний метаболіт меропенему мікробіологічно неактивний. Дослідження у дітей показали, що фармакокінетика меропенему у дітей та у дорослих подібна. Період напіввиведення меропенему у дітей віком до 2 років - приблизно 1,5-2,3 години, у діапазоні доз 10-40 мг/кг спостерігається лінійна залежність. Ниркова недостатність Дослідження фармакокінетики у пацієнтів з нирковою недостатністю показали, що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатиніну. У таких пацієнтів потрібна корекція дози. Вивчення фармакокінетики у осіб похилого віку виявило зниження кліренсу меропенему, яке корелювало з віковим зниженням кліренсу креатиніну. Меропенем виводиться при гемодіалізі з кліренсом, що орієнтовно в 4 рази перевищує кліренс меропенему у пацієнтів з анурією. Печінкова недостатність Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінки показали, що дані патологічні зміни не впливають на фармакокінетику меропенему.ФармакодинамікаМеропенем - антибіотик класу карбапенемів, призначений для парентерального застосування, відносно стійкий до дегідропептидази-1 (ДГП-1) людини, що не вимагає додаткового введення інгібітору ДГП-1. Меропенем має бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій. Висока бактерицидна активність меропенему щодо широкого спектру аеробних та анаеробних бактерій пояснюється високою здатністю меропенему проникати через клітинну стінку бактерій, високим рівнем стабільності до більшості бета-лактамаз та значною афінністю до різних пеніцилінзв'язуючих білків (ПСБ). Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК) зазвичай такі самі, як і мінімальні інгібуючі концентрації (МІК). Для 76% протестованих видів бактерій співвідношення МБК/МІК було 2 або менше. Тести in vitro показують, що меропенем діє синергічно з різними антибіотиками. У тестах in vitro та in vivo показано, що меропенем має постантибіотичний ефект. Мікроорганізми можуть мати один або кілька перерахованих механізмів резистентності до меропенему: порушення проникності клітинної стінки грамнегативних бактерій через порушення синтезу поринів; зменшення спорідненості з цільовим ПСБ; активація механізмів еффлюксу; продукція бета-лактамаз, під впливом яких відбувається гідроліз карбапенемів. Єдині рекомендовані критерії чутливості до меропенему ґрунтуються на фармакокінетиці препарату та на кореляції клінічних та мікробіологічних даних – діаметр зони та МІК, що визначаються для відповідних збудників. Категорія збудника Діаметр зони (мм) Чутливий ≥ 14 Проміжний від 12 до 13 Резистентний ≤11 У наступній таблиці наведено прийняті в Європейському союзі (ЄС) порогові значення МІК меропенему щодо різних бактеріальних патогенів у клінічних умовах: Патогени Чутливість (мг/л) Резистентність (мг/л) Enterobacteriaceae ≤ 2 >8 Pseudomonas ≤ 2 >8 Acinetobacter ≤ 2 >8 Streptococcus груп А, В, С, G ≤ 2 >2 Streptococcus pneumoniae1 ≤ 2 >2 Інші стрептококи ≤ 2 2 Enterococcus5 - - Staphylococcus2 Залежить від наявності чутливості до метициліну Haemophilus influenzae1, Moraxella catarrhalis ≤ 2 >2 Neisseria meningitidis2,3 ≤ 0,25 >0,25 Грампозитивні анаероби ≤ 2 >8 Грамнегативні анаероби ≤ 2 >8 Неспецифічні порогові значення4 ≤ 2 >8 1 Порог чутливості для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті – 0,25 мг/л. 2 Штами, для яких МІК вище за поріг чутливості, рідкісні або не виявляються в даний час. При виявленні такого штаму тест на МІК проводиться повторно, при підтвердженні результату штам відправляють до лабораторії, а штам вважається резистентним до отримання підтвердженого клінічного ефекту щодо нього. 3 Значення, які використовуються лише при менінгіті. 4 Для всіх інших збудників, відповідно до фармакокінетичних та фармакодинамічних даних, без урахування специфіки розподілу МІК конкретних патогенів. 5 Тест чутливості не рекомендований, оскільки цей збудник не є оптимальною метою для меропенему. Чутливість до меропенему має визначатися за допомогою стандартних методів. Інтерпретація результатів повинна виконуватись відповідно до локальних посібників. Ефективність препарату щодо патогенів, перерахованих нижче, підтверджена досвідом клінічного застосування та посібниками з антибактеріальної терапії: Патогени, чутливі до меропенему: Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis]; Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий)2; Рід Staphylococcus (метицилін-чутливий), включаючи Staphylococcus epidermidis; Streptococcus agalactiae групи В; Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus, S. intermedius); Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes групи A. Грамнегативні аероби: Citrobacter freundii; Citrobacter koseri; Enterobacter aerogenes; Enterobacter cloacae; Escherichia coli; Haemophilus influenzae; Klebsiella oxytoca; Klebsiella pneumoniae; Morganella morganii; Neisseria meningitidis; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Serratia marcescens. Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens; Peptoniphilus asaccharolyticus; Рід Peptostreptococcus (включаючи Р. micros, Р. anaerobius, Р. magnus). Грамнегативні анаероби: Васterоides сассае; Bacteroides fragilis; Prevotella bivia; Prevotella disiens. Патогени, для яких актуальною є проблема набутої резистентності: Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium1. Грамнегативні аероби: Рід Acinetobacter; Burkholderia cepacia; Pseudomonas aeruginosa. Патогени, що мають природну резистентність: Грамнегативні аероби: Stenotrophomonas maltophilia; Legionella spp. Інші збудники: Chlamydophila pneumoniae; Chlamydophila psittaci; Coxiella burnetii; Mycoplasma pneumoniae. 1 Збудники, які мають проміжну чутливість. 2 Всі метицилін-резистентні стафілококи резистентні до меропенему. Показання до застосуванняМеропенем показаний для лікування у дітей (старше 3 місяців) та дорослих наступних інфекційно-запальних захворювань, спричинених одним або декількома чутливими до меропенему збудниками: пневмонії, включаючи нозокоміальні пневмонії; інфекції сечовивідної системи; інфекції черевної порожнини; інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу, такі як ендометрит; інфекції шкіри та її структур; менінгіт; септицемія. Емпірична терапія дорослих пацієнтів з передбачуваною інфекцією із симптомами фебрильної нейтропенії в режимі монотерапії або у комбінації з противірусними чи протигрибковими препаратами. Ефективність меропенему доведена як у режимі монотерапії, так і в комбінації з іншими антимікробними засобами під час лікування полімікробних інфекцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до меропенему, до допоміжних речовин або інших препаратів групи карбапенемів в анамнезі, виражена гіперчутливість (анафілактичні реакції, важкі шкірні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (тобто пеніцилінів або цефалоспоринів), дитячий вік (молодше 3 ). . З обережністю: Одночасне застосування з потенційно нефротоксичними препаратами. Пацієнтам зі скаргами з боку шлунково-кишкового тракту (діарея), що особливо страждають на коліти.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату у жінок під час вагітності не вивчалась. Дослідження на тваринах не показали якихось несприятливих ефектів на плід, що розвивається. Велпенем не повинен застосовуватися під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна перевага матері від його застосування перевищує можливий ризик для плода. У кожному випадку препарат повинен застосовуватись під суворим наглядом лікаря. Період грудного вигодовування Отримано дані про виділення меропенему із грудним молоком. Велпенем не повинен застосовуватися в період грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли потенційна перевага для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для дитини. Оцінивши перевагу для матері, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату.Побічна діяЗагалом меропенем характеризується гарною переносимістю. У поодиноких випадках побічні ефекти призводили до скасування терапії. Серйозні несприятливі реакції рідкісні. Частота прояву побічних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто -1/10, часто -1/100 і Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея; нечасто – запор*, холестатичний гепатит*; рідко – кандидоз слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок (гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини у плазмі). Порушення з боку імунної системи: нечасто - свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна ексудативна еритема, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, парестезії, непритомність*, галюцинації*, депресія*, тривожність*, підвищена збудливість*, безсоння*; рідко – судоми. Лабораторні та інструментальні дані: часто - тромбоцитоз, гіпербілірубінемія, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази (ЩФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ); нечасто – еозинофілія, тромбоцитопенія; рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; дуже рідко – гемолітична анемія; частота невідома - хибнопозитивна пряма чи непряма проби Кумбса, зниження часткового тромбопластинового часу. Порушення з боку серця: нечасто – серцева недостатність, зупинка серця, тахікардія, брадикардія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: нечасто – зниження або підвищення артеріального тиску, тромбоемболія легеневої артерії. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка*. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – вагінальний кандидоз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – запалення, тромбофлебіт, біль у місці введення. * Причинно-наслідковий зв'язок з прийомом меропенему не встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид конкурує з меропенемом за активну канальцеву секрецію, інгібуючи ниркову екскрецію та спричиняючи збільшення періоду напіввиведення та концентрації меропенему у плазмі крові. Оскільки ефективність та тривалість дії меропенему, що вводиться без пробенециду, є адекватними, спільне введення пробенециду з меропенемом не рекомендується. Можлива дія меропенему на рівень зв'язку інших препаратів з білками плазми або метаболізм не вивчалася. Зв'язок меропенему з білками плазми низький (близько 2%), тому взаємодії з іншими препаратами, заснованого на механізмі витіснення із зв'язку з білками плазми, не передбачається. Спільний прийом карбапенемів та препаратів вальпроєвої кислоти спричиняв зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові на 60-100 % через 2 дні терапії. У зв'язку зі швидким та значним зниженням концентрації вальпроєвої кислоти не рекомендується спільний прийом меропенему та препаратів вальпроєвої кислоти. Застосування меропенему під час прийому інших препаратів не супроводжувалося розвитком несприятливих фармакологічних взаємодій. Дослідження щодо вивчення взаємодії меропенему з іншими препаратами (за винятком пробенециду) не проводилися. Неодноразово повідомлялося про випадки посилення антикоагулянтного ефекту при сумісному прийомі непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину) та антибактеріальних препаратів. Ризик посилення антикоагулянтного ефекту може залежати від характеру інфекції, віку та загального стану пацієнта, тому оцінити вплив антибактеріального препарату на збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Під час сумісного прийому антибактеріального препарату та непрямого антикоагулянту та деякий час після його припинення рекомендується частий моніторинг МНО.Спосіб застосування та дозиДорослі Доза та тривалість терапії повинні встановлюватися залежно від типу та тяжкості інфекції та стану пацієнта. Рекомендуються наступні добові дози: 500 мг внутрішньовенно кожні 8 годин при лікуванні пневмонії, інфекцій сечовивідних шляхів, гінекологічних інфекцій, таких як ендометрит, інфекцій шкіри та структур шкіри; 1 г внутрішньовенно кожні 8 годин при лікуванні нозокоміальної пневмонії, перитоніту, підозрі на бактеріальну інфекцію у пацієнтів із симптомами нейтропенії, а також септицемії. При лікуванні менінгіту рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин. При лікуванні деяких інфекцій, зокрема, викликаних менш чутливими збудниками (наприклад, Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp.), або при дуже важких інфекціях, рекомендована доза становить до 2 г кожні 8 годин. Безпека введення дози 2 г у вигляді болюсної ін'єкції недостатньо вивчена. Доза для дорослих пацієнтів у разі порушення функції нирок У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 51 мл/хв доза повинна бути зменшена таким чином: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза (на основі одиниці дози 500 мг, 1 г, 2 г) Частота введення 26-50 одна одиниця дози кожні 12 годин 10-25 0,5 одиниці дози кожні 12 годин < 10 0,5 одиниці дози кожні 24 години Меропенем виводиться при гемодіалізі та гемофільтрації. Якщо потрібне тривале лікування препаратом Велпенем, рекомендується, щоб препарат (залежно від типу та тяжкості інфекції) вводився після завершення процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію у плазмі крові. В даний час немає даних про досвід застосування меропенему для введення пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі. Дозування у дорослих пацієнтів із порушеннями функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю немає необхідності корекції дози. Літні пацієнти У літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок або кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв не потрібна корекція дози. Діти Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-20 мг/кг кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогенного мікроорганізму та стану пацієнта. У дітей із масою тіла понад 50 кг слід використовувати дози для дорослих. При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин. При лікуванні деяких інфекцій, зокрема, викликаних менш чутливими збудниками (наприклад, Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp.), або при дуже важких інфекціях, рекомендована доза становить до 40 мг/кг кожні 8 годин. Безпека введення дози 40 мг/кг як болюсної ін'єкції недостатньо вивчена. Немає досвіду застосування меропенему у дітей із порушеннями функції печінки та нирок. Метод введення Меропенем для внутрішньовенного застосування може вводитись у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом не менше 5 хв, або у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хв; для розведення слід використовувати відповідні інфузійні рідини. Можливість застосування препарату Велпенем у режимі продовженої інфузії (до 3-х годин) базується на фармакокінетичних та фармакодинамічних параметрах. До теперішнього часу клінічні дані та дані щодо безпеки, що підтверджують цей режим, обмежені. Для приготування розчину для внутрішньовенних болюсних ін'єкцій препарат Велпенем слід розчинити стерильною водою для ін'єкцій (5мл на 250мг меропенему), при цьому концентрація розчину становить 50мг/мл. Отриманий розчин зберігає стабільність протягом 3 год. при температурі до 25 °С і протягом 16 годин при зберіганні в холодильнику (2-8 °С). Для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій препарат Велпенем слід розчинити 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій або 5% розчином декстрози (глюкози) для інфузій, при цьому концентрація розчину повинна становити від 1 до 20 мг/мл. Отриманий розчин зберігає стабільність протягом 3 год. при температурі до 25 °С і протягом 24 годин при зберіганні в холодильнику (2-8 °С), якщо для його приготування був використаний 0,9% розчин натрію хлориду. Розчин, приготований з використанням 5% розчину глюкози, має бути використаний негайно. Розчин препарату Велпенем не повинен заморожуватись. Приготовлений розчин рекомендується вводити відразу після приготування (з мікробіологічної точки зору), якщо умови приготування розчину не виключають можливості мікробіологічної контамінації.ПередозуванняМожливе випадкове передозування під час лікування, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Лікування у разі передозування має бути симптоматичним. У нормі відбувається швидка елімінація препарату через нирки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок гемодіаліз ефективно видаляє меропенем та його метаболіт.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЄ клінічні та лабораторні ознаки перехресних алергічних реакцій між карбапенемами та бета-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Пацієнти, які мають в анамнезі гіперчутливість до карбапенемів, пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть проявляти гіперчутливість до меропенему. Перед початком лікування необхідно ретельно опитати пацієнта щодо наявності алергічних реакцій в анамнезі. При виникненні алергічної реакції на меропенем необхідно припинити введення меропенему та вжити відповідних заходів. Не рекомендується спільний прийом меропенему та препаратів вальпроєвої кислоти через можливе зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. У деяких пацієнтів може бути досягнута концентрація нижче за терапевтичну. При монотерапії встановленої або підозрюваної інфекції нижніх дихальних шляхів тяжкого перебігу, що викликається Pseudomonas aeruginosa, рекомендується регулярне визначення чутливості збудника. При застосуванні меропенему може спостерігатися розвиток псевдомембранозного коліту (токсин, який продукується Clostridium difficile, є однією з основних причин колітів, пов'язаних з антибіотиками), який може варіювати за тяжкістю від легких до загрозливих для життя форм. Важливо пам'ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту при виникненні діареї на фоні лікування. При розвитку псевдомембранозного коліту слід відмінити меропенем. Пацієнтам з псевдомембранозним колітом, що розвинувся, протипоказано застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника. Лікування пацієнтів із захворюваннями печінки має проводитися під ретельним контролем активності "печінкових" трансаміназ та концентрації білірубіну. У процесі лікування можливий розвиток стійкості збудників, у зв'язку із чим тривале лікування проводять під постійним контролем розповсюдження резистентних штамів. Не рекомендується застосування меропенему при інфекціях, спричинених метицилінрезистентними штамами Staphylococcus spp. На фоні застосування карбапенемів, у тому числі меропенему, повідомлялося про виникнення судом. Слід бути обережними при застосуванні меропенему у пацієнтів зі зниженим порогом судомної готовності. Поширеність набутої антибіотикорезистентності різних збудників може змінюватися залежно від регіону та з часом, бажано наявність актуальної інформації про резистентність поширених збудників у конкретному регіоні, особливо при лікуванні важких інфекцій. Якщо резистентність така, що ефективність меропенему щодо хоча б деяких інфекцій стає сумнівною, слід проконсультуватися у експерта. Досвіду застосування меропенему у педіатричній практиці у пацієнтів з нейтропенією або з первинним або з вторинним імунодефіцитом немає. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося дослідження впливу меропенему на здатність керувати автомобілем та іншою технікою. Проте слід брати до уваги, що при прийомі препарату Велпенем можуть спостерігатися головний біль, парестезія та судоми.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули для приготування суспензії - 1 фл. Активні речовини: джозаміцин пропіонат - 3.1545 г; Допоміжні речовини: натрію цитрат - 0.1125 г, метилпарагідроксибензоат - 0.0795 г, пропілпарагідроксибензоат - 0.0105 г, симетикон - 0.075 г, гіпролоза - 0.225 г, ацецел RC-591,0 кантаксантин 10% – 0.0075 г, сахароза крохмальна порошкова – 7.848 г, манітол – 2.25 г. У 5 мл готової суспензії міститься 250 мг джозаміцину. 15 г - Флакони безбарвного скла місткістю 100 мл (1) (у комплекті з дозувальним шприцем та тримачем для шприца) - пачки картонні.Опис лікарської формиГранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо рожеві, із запахом полуниці, після розчинення у воді утворюється суспензія рожевого кольору із запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко абсорбується із ШКТ. Сmax досягається через 1-2 години після прийому. Через 45 хв після прийому дози 1 г середня концентрація джозаміцину у плазмі становить 2.41 мг/л. Зв'язування із білками плазми не перевищує 15%. Рівноважний стан досягається через 2-4 дні регулярного прийому. Джозаміцин добре розподіляється в організмі і накопичується в різних тканинах: у легеневій, лімфатичній тканині піднебінних мигдаликів, органів сечовивідної системи, шкірі та м'яких тканинах. Особливо високі концентрації визначаються в легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація джозаміцину в поліморфонуклеарних лейкоцитах людини, моноцитах та альвеолярних макрофагах приблизно у 20 разів вища, ніж в інших клітинах організму. Джозаміцин біотрансформується у печінці до менш активних метаболітів. Виводиться головним чином із жовчю, виведення із сечею становить менше 20%.ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів. Чинить бактеріостатичну дію, зумовлену інгібуванням синтезу білка бактеріями. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидну дію. Високо активний щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Chlamydia trachomatis та Chlamydia pneumonuae, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila; щодо грампозитивних аеробних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes та Streptococcus pneumoniae (pneumococcus), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних аеробних бактерій: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis; щодо деяких анаеробних бактерій: Peptococcus, Peptostreptococcus, Clostridium perfringens. Джозаміцин також є активним щодо Treponema pallidum.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до джозаміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (в т.ч. фарингіт, тонзиліт, паратонзиліт, середній отит, синусит, ларингіт); дифтерію (додатково до лікування дифтерійним антитоксином); скарлатина (при підвищеній чутливості до пеніциліну); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт, бронхопневмонія, пневмонія, включаючи атипову форму, кашлюк, псіттакоз); інфекції порожнини рота (в т.ч. гінгівіт та хвороби пародонту); інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. піодермія, фурункули, сибірка, бешиха /при підвищеній чутливості до пеніциліну/, вугрі, лімфангіт, лімфаденіт); інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів (у т.ч. уретрит, простатит, гонорея;при підвищеній чутливості до пеніциліну – сифіліс, венерична лімфогранульома); хламідійні, мікоплазмові (в т.ч. уреаплазмові) та змішані інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів.Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до еритроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. При лікуванні макролідами та одночасному застосуванні гормональних засобів контрацепції слід додатково використовувати негормональні засоби контрацепції. Джозаміцин не призначають недоношеним дітям. У разі застосування у новонароджених необхідно контролювати функцію печінки.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – відсутність апетиту, нудота, печія, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт; в окремих випадках – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення відтоку жовчі та жовтяниці. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка. Інші: в окремих випадках – дозозалежні минущі порушення слуху.Взаємодія з лікарськими засобамиБактеріостатичні антибіотики можуть зменшувати бактерицидну дію інших антибіотиків, таких як пеніциліни та цефалоспорини (слід уникати одночасного застосування джозаміцину з пеніцилінами та цефалоспоринами). При одночасному застосуванні Джозаміцину з лінкоміцином можливе зниження ефективності обох препаратів. Джозаміцин меншою мірою уповільнює виведення теофіліну, ніж інші антибіотики групи макролідів. Джозаміцин уповільнює виведення терфенадину або астемізолу, що збільшує ризик виникнення загрозливих для життя аритмій. Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикторної дії при одночасному застосуванні антибіотиків групи макролідів та алкалоїдів ріжків. Відмічено 1 випадок непереносимості ерготаміну при прийомі джозаміцину. При одночасному застосуванні джозаміцину та циклоспорину можливе підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові аж до нефротоксичної. При одночасному застосуванні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові. У поодиноких випадках на тлі лікування макролідами протизаплідна дія гормональних контрацептивів може бути недостатньою.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо дорослим та дітям старше 14 років - 1-2 г на добу в 2-3 прийоми. Дітям віком до 14 років - 30-50 мг/кг/сут на 3 прийоми. Тривалість лікування залежить від показань до застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі розвитку псевдомембранозного коліту джозаміцин слід відмінити та призначити відповідну терапію. Препарати, що знижують моторику кишок, протипоказані. У пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування відповідно до КК. Джозаміцин не призначають недоношеним дітям. У разі застосування у новонароджених необхідно контролювати функцію печінки. Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків групи макролідів (наприклад, мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули для приготування суспензії - 1 фл. Активні речовини: джозаміцин пропіонат - 6.307 г; Допоміжні речовини: натрію цитрат - 0.1125 г, метилпарагідроксибензоат - 0.0795 г, пропілпарагідроксибензоат - 0.0105 г, симетикон - 0.075 г, гіпролоза - 0.3 г, авіцел RC-591, 00,00 бетакаротен – 0.015 г, сахароза крохмальна порошкова 3% – 10.2005 г, манітол – 2.25 г. У 5 мл готової суспензії міститься 500 мг джозаміцину. 15 г - Флакони безбарвного скла місткістю 100 мл (1) (у комплекті з дозувальним шприцем та тримачем для шприца) - пачки картонні.Опис лікарської формиГранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому жовті, із запахом полуниці, після розчинення у воді утворюється суспензія жовтого кольору із запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко абсорбується із ШКТ. Сmax досягається через 1-2 години після прийому. Через 45 хв після прийому дози 1 г середня концентрація джозаміцину у плазмі становить 2.41 мг/л. Зв'язування із білками плазми не перевищує 15%. Рівноважний стан досягається через 2-4 дні регулярного прийому. Джозаміцин добре розподіляється в організмі і накопичується в різних тканинах: у легеневій, лімфатичній тканині піднебінних мигдаликів, органів сечовивідної системи, шкірі та м'яких тканинах. Особливо високі концентрації визначаються в легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація джозаміцину в поліморфонуклеарних лейкоцитах людини, моноцитах та альвеолярних макрофагах приблизно у 20 разів вища, ніж в інших клітинах організму. Джозаміцин біотрансформується у печінці до менш активних метаболітів. Виводиться головним чином із жовчю, виведення із сечею становить менше 20%.ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів. Чинить бактеріостатичну дію, зумовлену інгібуванням синтезу білка бактеріями. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидну дію. Високо активний щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Chlamydia trachomatis та Chlamydia pneumonuae, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Legionella pneumophila; щодо грампозитивних аеробних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes та Streptococcus pneumoniae (pneumococcus), Corynebacterium diphtheriae; грамнегативних аеробних бактерій: Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Bordetella pertussis; щодо деяких анаеробних бактерій: Peptococcus, Peptostreptococcus, Clostridium perfringens. Джозаміцин також є активним щодо Treponema pallidum.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до джозаміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (в т.ч. фарингіт, тонзиліт, паратонзиліт, середній отит, синусит, ларингіт); дифтерію (додатково до лікування дифтерійним антитоксином); скарлатина (при підвищеній чутливості до пеніциліну); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт, бронхопневмонія, пневмонія, включаючи атипову форму, кашлюк, псіттакоз); інфекції порожнини рота (в т.ч. гінгівіт та хвороби пародонту); інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. піодермія, фурункули, сибірка, бешиха /при підвищеній чутливості до пеніциліну/, вугрі, лімфангіт, лімфаденіт); інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів (у т.ч. уретрит, простатит, гонорея;при підвищеній чутливості до пеніциліну – сифіліс, венерична лімфогранульома); хламідійні, мікоплазмові (в т.ч. уреаплазмові) та змішані інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів.Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до еритроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. При лікуванні макролідами та одночасному застосуванні гормональних засобів контрацепції слід додатково використовувати негормональні засоби контрацепції. Джозаміцин не призначають недоношеним дітям. У разі застосування у новонароджених необхідно контролювати функцію печінки.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – відсутність апетиту, нудота, печія, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт; в окремих випадках – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення відтоку жовчі та жовтяниці. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка. Інші: в окремих випадках – дозозалежні минущі порушення слуху.Взаємодія з лікарськими засобамиБактеріостатичні антибіотики можуть зменшувати бактерицидну дію інших антибіотиків, таких як пеніциліни та цефалоспорини (слід уникати одночасного застосування джозаміцину з пеніцилінами та цефалоспоринами). При одночасному застосуванні Джозаміцину з лінкоміцином можливе зниження ефективності обох препаратів. Джозаміцин меншою мірою уповільнює виведення теофіліну, ніж інші антибіотики групи макролідів. Джозаміцин уповільнює виведення терфенадину або астемізолу, що збільшує ризик виникнення загрозливих для життя аритмій. Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикторної дії при одночасному застосуванні антибіотиків групи макролідів та алкалоїдів ріжків. Відмічено 1 випадок непереносимості ерготаміну при прийомі джозаміцину. При одночасному застосуванні джозаміцину та циклоспорину можливе підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові аж до нефротоксичної. При одночасному застосуванні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові. У поодиноких випадках на тлі лікування макролідами протизаплідна дія гормональних контрацептивів може бути недостатньою.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо дорослим та дітям старше 14 років - 1-2 г на добу в 2-3 прийоми. Дітям віком до 14 років - 30-50 мг/кг/сут на 3 прийоми. Тривалість лікування залежить від показань до застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі розвитку псевдомембранозного коліту джозаміцин слід відмінити та призначити відповідну терапію. Препарати, що знижують моторику кишок, протипоказані. У пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування відповідно до КК. Джозаміцин не призначають недоношеним дітям. У разі застосування у новонароджених необхідно контролювати функцію печінки. Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків групи макролідів (наприклад, мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДо складу 1 таблетки входить активна речовина Джозаміцин, в кількості 500 мг. Допоміжні компоненти у 1 таблетці: полісорбат 80 – 5 мг; магнію стеарат – 5 мг; мікрокристалічна целюлоза – 101 мг; колоїдний діоксид кремнію – 14 мг; кармелозу натрію – 10 мг. Склад оболонки: поліетиленгліколь 6000 – 0,3846 мг; метилцелюлоза – 0,12825 мг; діоксид титану – 0,641 мг; тальк – 2,0513 мг; сополімер метакрилової кислоти та її ефірів – 1,15385 мг; алюмінію гідроксид – 0,641 мг. Вільпрафен випускають у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою – двоопуклі, довгасті, майже білого або білого кольору, з ризиками з обох боків (по 10 шт. у блістерах, по 1 блістеру у картонній пачці).Опис лікарської формиАнтибіотик групи макролідів.ХарактеристикаВільпрафен – антибіотик групи макролідів бактерицидної дії.ФармакокінетикаПісля перорального прийому джозаміцин всмоктується із ШКТ із високою швидкістю, прийом їжі не змінює його біодоступність. Максимальна концентрація речовини у плазмі досягається через 1 годину після прийому. При прийомі Вільпрафену в дозі 1 г максимальний рівень його діючої речовини в плазмі дорівнює 2-3 мкг/мл. Ступінь зв'язування джозаміцину з білками плазми становить приблизно 15%. З'єднання добре розподіляється в тканинах та органах (виключаючи головний мозок), причому його концентрації часто перевищують плазмову та зберігають терапевтичну ефективність протягом тривалого часу. Особливо високі концентрації джозаміцину визначаються у слізній рідині, слині, поті, мигдаликах та легенях. Його вміст у мокроті перевищує вміст у плазмі у 8-9 разів. Джозаміцин долає плацентарний бар'єр та проникає у грудне молоко. З'єднання метаболізується у печінці, утворюючи метаболіти з меншою фармакологічною активністю. Джозаміцин виводиться переважно із жовчю. Період напіввиведення становить 1-2 години, однак цей показник може подовжуватися у пацієнтів з дисфункціями печінки. Ступінь екскреції препарату із сечею не перевищує 10%.ФармакодинамікаМеханізм дії джозаміцину полягає у перешкоджанні продукування білка в мікробній клітині, що пояснюється оборотним зв'язуванням з 50S-субодиницею рибосоми. Зазвичай у терапевтичних концентраціях для активного компонента препарату характерно бактеріостатичну дію, що призводить до гальмування росту та розмноження бактерій. Якщо у запальному осередку створюються високі концентрації джозаміцину, спостерігаються прояви бактерицидного ефекту. Джозаміцин виявляє активність щодо наступних мікроорганізмів: грампозитивні бактерії: Staphylococcus spp. (включаючи чутливі до метициліну штами Staphylococcus aureus), Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniaе та Streptococcus pyogenes), Peptococcus spp., Corynebacterium diphtheriae, Clostridium spp., Listeria monocytogenes, Bacillus anthracis, Propionibacterium acnes; грамнегативні бактерії: Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Legionella spp., Brucella spp., Bordetella; інші: Borrelia burgdorferi, Bacteroides fragilis (чутливість джозаміцину може бути варіабельною), Treponema pallidum, Chlamydia spp. (включаючи Chlamydia trachomatis), Ureaplasma spp., Mycoplasma spp. (включаючи Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Chlamydophila spp. (Включаючи Chlamydophila pneumoniae). До джозаміцину, як правило, резистентні ентеробактерії, тому його застосування незначно впливає на мікрофлору шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Діюча речовина також демонструє активність при діагностованій стійкості до еритроміцину та інших 14- та 15-членних макролідів. Випадки резистентності до джозаміцину реєструються рідше, ніж до 14- та 15-членних макролідів.ІнструкціяВільпрафен приймають внутрішньо між їдою. Таблетку слід ковтати повністю і запивати невеликою кількістю води. Для підлітків віком від 14 років та дорослих рекомендована добова доза становить 1-2 г Вільпрафену, яку потрібно розділити на 2-3 прийоми. Початкова рекомендована доза – 1 г. При кулястих і звичайних вуграх протягом перших 2-4 тижнів призначають 2 рази на день по 0,5 г джозаміцину, надалі протягом 2 місяців частоту застосування знижують до 0,5 г джозаміцину 1 раз на день (як підтримуюча терапія). Тривалість лікування зазвичай визначається лікарем. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я щодо застосування антибіотичних препаратів, тривалість терапії стрептококових інфекцій має бути не менше 10 днів. Якщо пропущено один прийом Вільпрафену, необхідно негайно прийняти дозу. У випадках, коли настав час наступного прийому препарату, збільшувати дозу не слід. Перерва в терапії або передчасне припинення застосування препарату знижують можливість успішності лікування.Показання до застосуванняТаблетки Вільпрафен 500 мг призначають для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до дії активної речовини (джозаміцину) мікроорганізмами: Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів – гострий бронхіт, кашлюк, бронхопневмонія, псіттакоз, пневмонія, включаючи атипову форму; Інфекції ЛОР-органів та верхніх відділів дихальних шляхів – синусит, тонзиліт, паратонзиліт, фарингіт, середній отит, ларингіт; Інфекції порожнини рота – хвороби пародонту та гінгівіт; Скарлатина (при гіперчутливості до пеніциліну); Дифтерія (додатково до терапії дифтерійним антитоксином); Інфекції статевих органів та сечовивідних шляхів – простатит, уретрит, гонорея; при гіперчутливості до пеніциліну – венерична лімфогранульома, сифіліс; Мікоплазмові (в т.ч. уреаплазмові), хламідійні та змішані інфекції статевих органів та сечовивідних шляхів; Інфекції м'яких тканин і шкіри - лімфаденіт, лімфангіт, фурункули, піодермія, вугри, сибірка, бешиха (при гіперчутливості до пеніциліну).Протипоказання до застосуванняТяжкі функціональні порушення печінки. Гіперчутливість до компонентів препарату та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяГодуючим та вагітним жінкам приймати Вільпрафен можна лише у випадках, коли очікувана користь для здоров'я матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини.Побічна діяПід час прийому Вільпрафену можливий розвиток порушень з боку різних систем організму: Шлунково-кишковий тракт: рідко – печія, нудота, втрата апетиту, діарея та блювання. При тяжкій стійкій діареї потрібно мати на увазі можливість розвитку псевдомембранозного коліту (що представляє небезпеку для життя), обумовленого дією антибіотика; Слуховий апарат: у поодиноких випадках – дозозалежні минущі порушення слуху; Жовчовивідні шляхи та печінка: в окремих випадках – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові, що іноді супроводжується жовтяницею та порушенням відтоку жовчі; Реакції гіперчутливості: в окремих випадках – шкірні алергічні реакції (наприклад, кропив'янка).Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування Вільпрафену з цефалоспоринами та пеніцилінами. При сумісному застосуванні з лінкоміцином можливе зниження ефективності обох препаратів. Вільпрафен меншою мірою уповільнює виведення теофіліну, ніж інші антибіотичні препарати групи макролідів. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе збільшення його концентрації у плазмі крові аж до нефротоксичної. Є повідомлення про посилення вазоконстрикторної дії при сумісному застосуванні алкалоїдів ріжків антибіотиків та препаратів групи макролідів. Вільпрафен уповільнює виведення астемізолу або терфенадину, що збільшує ризик розвитку аритмій, що загрожують життю. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе збільшення рівня останнього у плазмі крові. При одночасному застосуванні препарату з гормональними засобами контрацепції необхідно додатково використовувати негормональні контрацептиви.ПередозуванняНа сьогоднішній день інформація про специфічні симптоми передозування Вільпрафену практично відсутня. У цьому випадку варто припускати посилення побічних реакцій препарату, переважно з боку шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри розвитку псевдомембранозного коліту Вільпрафен слід відмінити та призначити відповідне лікування. Приймати препарати, що знижують моторику кишечника, протипоказано. Хворим із нирковою недостатністю необхідно коригувати режим дозування відповідно до значень кліренсу креатиніну (КК). Згідно з інструкцією, Вільпрафен не призначають недоношеним дітям. У разі застосування у новонароджених слід контролювати функцію печінки. Потрібно враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотичних препаратів групи макролідів. Встановлено, що застосування Вільпрафену не впливає на здатність керувати транспортними засобами та виконувати потенційно небезпечні види робіт, пов'язані з підвищеною зосередженістю та швидкістю реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні інгредієнти: Джозаміцин – 500 мг; Допоміжні інгредієнти (до маси таблетки 640 мг): мікрокристалічна целюлоза – 101,0 мг, полісорбат 80 – 5,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 14,0 мг, кармелозу натрію – 10,0 мг, магнію стеарат – 5,0 мг , метилцелюлоза - 0,12825 мг, поліетиленгліколь 6000 - 0,3846 мг, тальк - 2,0513 мг, титану діоксид - 0,641 мг, алюмінію гідроксид - 0,641 мг, співполімер метакрилової кислоти та її ефірів -5. По 10 таблеток у блістері з алюмінію/ПВХ. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, довгасті, двоопуклі, що мають ризики з обох боків.ХарактеристикаАнтибіотик групи макролідів продукується Streptomyces narbonensis var. Josamyceticus.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація джозаміцину у плазмі досягається через 1 годину після прийому. При прийомі дози 1 г максимальна концентрація в плазмі становить 2-3 мкг/мл. Близько 15% джозаміцину пов'язують із білками плазми. Джозаміцин добре розподіляється в органах і тканинах (за винятком головного мозку), створюючи концентрації, що перевищують плазмову та зберігаються на терапевтичному рівні тривалий час. Особливо високі концентрації джозаміцину створює у легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація у мокроті перевищує концентрацію у плазмі у 8-9 разів. Проходить плацентарний бар'єр, секретується у грудне молоко.Джозаміцин метаболізується в печінці до менш активних метаболітів та екскретується головним чином із жовчю. Період напіввиведення препарату становить 1-2 години, однак може подовжуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Екскреція препарату нирками не перевищує 10%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат із групи макролідів. Механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу білка в мікробній клітині внаслідок оборотного зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми. У терапевтичних концентраціях, як правило, має бактеріостатичну дію, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидний ефект. Джозаміцин активний щодо грампозитивних бактерій (Staphylococcus spp., у т.ч. метициліночутливі штами Staphylococcus aureus), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pyogenes і Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes, Propionibacterium acnes, Bacillus anthracis, Clostridium spp. Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.), грамнегативних бактерій (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Bordetella spp. Brucella spp., Legionella spp., Haemophilus ducreyi, Haemophilus варіабельної), Chlamydia spp., в т.ч. С. trachomatis, Chlamydophila spp., у т.ч. Chlamydophila pneumoniae (раніше називалася Chlamydia pneumoniae), Mycoplasma spp., у т.ч. Mycoplasma pneumoniae,Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma spp. Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi. Як правило, не активний щодо ентеробактерій, тому незначно впливає на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. Зберігає активність при резистентності до еритроміцину та інших 14- та 15-членних макролідів. Резистентність до джозаміцину зустрічається рідше, ніж до 14-ти та 15-членних макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: Інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОП-органів: тонзиліт, фарингіт, паратонзиліт, ларингіт, середній отит, синусит, дифтерія (додатково до лікування дифтерійним анатоксином), скарлатина (у разі гіперчутливості до пеніциліну). Інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками, кашлюк, псіттакоз. Інфекції у стоматології: гінгівіт, перикороніт, періодонтит, альвеоліт, альвеолярний абсцес. Інфекції в офтальмології: блефарит, дакріоцистит Інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: фолікуліт, фурункул, фурункульоз, абсцес, сибірка, бешиха, акне, лімфангіт, лімфаденіт, флегмона, панарицій, ранові (у тому числі післяопераційні) та опікові інфекції. Інфекції сечостатевої системи: уретрит, цервіцит, епідидиміт, простатит, спричинені хламідіями та/або мікоплазмами, гонорея, сифіліс (при гіперчутливості до пеніциліну), венерична лімфогранульома. Захворювання шлунково-кишкового тракту, асоційовані з H.pylori Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит та ін.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до джозаміцину та інших компонентів препарату; гіперчутливість до інших макролідів; тяжкі порушення функції печінки; діти із масою тіла менше 10 кг.Вагітність та лактаціяДозволено застосування у період вагітності після лікарської оцінки користі/ризику. При призначенні годуючих жінок слід враховувати проникнення препарату в грудне молоко. Європейське відділення ВООЗ рекомендує джозаміцин як препарат вибору при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних жінок.Побічна діяНебажані реакції перераховані за частотою їх реєстрації відповідно до наступної градації: дуже часто: від >1/10, часто: від >1/100 до < 1/10, нечасто: від >1/1000 до < 1/100, рідко: від >1/10 000 до З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – дискомфорт у шлунку, нудота; Нечасто – дискомфорт у животі, блювання, діарея; Рідко – стоматит, запор, зниження апетиту; Дуже рідко – псевдомембранозний коліт. Реакції гіперчутливості: Рідко – кропив'янка, набряк Квінке та анафілактоїдна реакція; Дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівена-Джонсона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – печінкова дисфункція, жовтяниця. З боку органів чуття: В окремих випадках повідомлялося про дозозалежні, минущі порушення слуху. Інші: дуже рідко – пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші антибіотики Так як бактеріостатичні антибіотики in vitro можуть знижувати антимікробний ефект бактерицидних, слід уникати їхнього спільного призначення. Джозаміцин не слід призначати спільно з лінкозамідами, оскільки можливе взаємне зниження їх ефективності. Ксантини Деякі представники групи макролідів уповільнюють елімінацію ксантинів (теофіліну), що може призвести до появи ознак інтоксикації. Клініко-експериментальні дослідження вказують на те, що джозаміцин має менший вплив на елімінацію теофіліну, ніж інші макроліди. Антигістамінні препарати При сумісному призначенні джозаміцину та антигістамінних препаратів, що містять терфенадин або астемізол, може зростати ризик розвитку загрозливих для життя аритмій. Алкалоїди ріжків Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикції після спільного призначення алкалоїдів ріжків та антибіотиків із групи макролідів, у тому числі одиничне спостереження на фоні прийому джозаміцину. Циклоспорин Спільне призначення джозаміцину та циклоспорину може викликати підвищення рівня циклоспорину в плазмі та підвищувати ризик нефротоксичності. Слід регулярно контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Дігоксин При сумісному призначенні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРекомендоване добове дозування для дорослих та підлітків віком від 14 років становить від 1 до 2 г джозаміцину, стандартна доза 500 мг х 3 р на добу. Добова доза має бути розділена на 2-3 прийоми. У разі потреби доза може бути збільшена до 3 г на добу. Зазвичай тривалість лікування визначається лікарем, становлячи від 5 до 21 дня залежно від характеру та тяжкості інфекції. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, тривалість лікування стрептококового тонзиліту повинна становити не менше 10 днів. У схемах антихелікобактерної терапії джозаміцин призначається у дозі 1 г 2 рази на день протягом 7-14 днів у комбінації з іншими препаратами у їх стандартних дозуваннях (фамотидин 40 мг/день або ранітидин 150 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/ день + метронідазол 500 мг 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день + амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день; За наявності атрофії слизової оболонки шлунка з ахлоргідрії, підтвердженої при рН-метрії: Амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день. У разі звичайних і кулястих вугрів рекомендується призначати джозаміцин у дозі 500 мг двічі на день протягом перших 2-4 тижнів, далі - 500 мг джозаміцину один раз на день як підтримуюче лікування протягом 8 тижнів.ПередозуванняДотепер немає даних про специфічні симптоми передозування. У разі передозування слід припускати виникнення симптомів, описаних у розділі "Побічні ефекти", особливо з боку шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі стійкої важкої діареї слід пам'ятати можливість розвитку на тлі джозаміцину небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. У хворих із нирковою недостатністю лікування слід проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних тестів (визначення кліренсу ендогенного креатиніну). Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків із групи макролідів (мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Джозаміцину – 1000 мг (що еквівалентно джозаміцину пропіонату – 1067,66 мг); Допоміжні речовини: Мікрокристалічна целюлоза – 564,53 мг, гіпоролоза – 199,82 мг, натрій докузат – 10,02 мг, аспартам – 10,09 мг, кремній діоксид колоїдний – 2,91 мг, ароматизатор полуничний – 50,0 магнію стеарат – 34,92 мг. По 5 таблеток у блістер, виготовлений із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або білі з жовтуватим відтінком довгастої форми таблетки, солодкі, із запахом полуниці. З написом "IOSA" та ризиком на одній стороні таблетки та написом "1000" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація джозаміцину у плазмі досягається через 1 годину після прийому. При прийомі дози 1 г максимальна концентрація в плазмі становить 2-3 мкг/мл. Близько 15% джозаміцину пов'язують із білками плазми. Джозаміцин добре розподіляється в органах і тканинах (за винятком головного мозку), створюючи концентрації, що перевищують плазмову та зберігаються на терапевтичному рівні тривалий час. Особливо високі концентрації джозаміцину створює у легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація у мокроті перевищує концентрацію у плазмі у 8-9 разів. Проходить плацентарний бар'єр, секретується у грудне молоко.Джозаміцин метаболізується в печінці до менш активних метаболітів і екскретується головним чином з жовчю. Період напіввиведення препарату становить 1-2 години, однак може подовжуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Екскреція препарату нирками не перевищує 10%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат із групи макролідів. Механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу білка в мікробній клітині внаслідок оборотного зв'язування з 508-субодиницею рибосоми. У терапевтичних концентраціях, як правило, має бактеріостатичну дію, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. При створенні у вогнищі запалення високих концентрацій можливий бактерицидний ефект. Джозаміцин активний щодо грампозитивних бактерій (Staphylococcus spp., у т.ч. метициліночутливі штами Staphylococcus aureus), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pyogenes і Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes, Propionibacterium acnes, Bacillus anthracis, Clostridium spp. Peptococcus spp., Peptostrep-tococcus spp.), грамнегативних бактерій (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Bordetella spp. Brucella spp., Legionella spp., Haemophilus ducreyi, Haemouphis може бути варіабельним), Chlamydia spp., в т.ч. С. trachomatis, Chlamydophila spp., у т.ч. Chlamydophila pneumoniae (раніше називалася Chlamydia pneumoniae), Mycoplasma spp., у т.ч.Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma spp. Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi. Як правило, не активний щодо ентеробактерій, тому незначно впливає на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. У ряді випадків зберігає активність при резистентності до еритроміцину та інших 14- та 15-членних макролідів (стрептококи, стафілококи). Резистентність до джозаміцину зустрічається рідше, ніж до 14-ти та 15-членних макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: Інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОП-органів: тонзиліт, фарингіт, паратонзиліт, ларингіт, середній отит, синусит, дифтерія (додатково до лікування дифтерійним анатоксином), скарлатина (у разі гіперчутливості до пеніциліну). Інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками, кашлюк, псіттакоз. Інфекції у стоматології: гінгівіт, перикороніт, періодонтит, альвеоліт, альвеолярний абсцес. Інфекції в офтальмології: блефарит, дакріоцистит фекції шкірних покровів та м'яких тканин: фолікуліт, фурункул, фурункульоз, абсцес, сибірка, бешиха, акне, лімфангіт, лімфаденіт, флегмона, панарицій, ранові (у тому числі післяопераційні) та опікові інфекції. Інфекції сечостатевої системи: уретрит, цервіцит, епідидиміт, простатит, спричинені хламідіями та/або мікоплазмами, гонорея, сифіліс (при гіперчутливості до пеніциліну), венерична лімфогранульома. Захворювання шлунково-кишкового тракту, асоційовані з H.pylori Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит та ін.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до джозаміцину та інших компонентів препарату; гіперчутливість до інших макролідів; тяжкі порушення функції печінки; діти із масою тіла менше 10 кг.Вагітність та лактаціяДозволено застосування при вагітності та в період грудного вигодовування після лікарської оцінки користі/ризику. Європейське відділення ВООЗ рекомендує джозаміцин як препарат вибору при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних.Побічна діяНебажані реакції перераховані за частотою їх реєстрації відповідно до наступної градації: дуже часто: від >1/10, часто: від >1/100 до < 1/10, нечасто: від >1/1000 до < 1/100, рідко: від >1/10 ТОВ до З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – дискомфорт у шлунку, нудота; Нечасто – дискомфорт у животі, блювання, діарея; Рідко – стоматит, запор, зниження апетиту; Дуже рідко – псевдомембранозний коліт. Реакції гіперчутливості: Рідко – кропив'янка, набряк Квінке та анафілактоїдна реакція; Дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівена-Джонсона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – печінкова дисфункція, жовтяниця. З боку органів чуття: В окремих випадках повідомлялося про дозозалежні тимчасові порушення слуху. Інші: дуже рідко – пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші антибіотики Так як бактеріостатичні антибіотики in vitro можуть знижувати антимікробний ефект бактерицидних, слід уникати їхнього спільного призначення. Джозаміцин не слід призначати спільно з лінкозамідами, оскільки можливе взаємне зниження їх ефективності. Ксантини Деякі представники групи макролідів уповільнюють елімінацію ксантинів (теофіліну), що може призвести до появи ознак інтоксикації. Клініко-експериментальні дослідження вказують на те, що джозаміцин має менший вплив на елімінацію теофіліну, ніж інші макроліди. Антигістамінні препарати При сумісному призначенні джозаміцину та антигістамінних препаратів, що містять терфенадин або астемізол, може зростати ризик розвитку загрозливих для життя аритмій. Алкалоїди ріжків Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикції після спільного призначення алкалоїдів ріжків та антибіотиків із групи макролідів, у тому числі одиничне спостереження на фоні прийому джозаміцину. Циклоспорин Спільне призначення джозаміцину та циклоспорину може викликати підвищення рівня циклоспорину в плазмі та підвищувати ризик нефротоксичності. Слід регулярно контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Дігоксин При сумісному призначенні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРекомендоване добове дозування для дорослих та підлітків віком від 14 років становить від 1 до 2 г джозаміцину. Добова доза має бути розділена на 2-3 прийоми. У разі потреби доза може бути збільшена до 3 г на добу. Діти віком 1 року мають середню масу тіла 10 кг. Добова доза для дітей з масою тіла не менше 10 кг, призначається виходячи з розрахунку 40-50 мг/кг ваги тіла щодня, розділена на 2-3 прийоми: для дітей з масою тіла 10-20 кг препарат призначається по 250-500 мг ( 1/4-1/2 таблетки, розчиненої у воді) 2 рази на день, для дітей з масою тіла 20-40 кг препарат призначається по 500 мг-1000 мг (1/2 таблетки -1 таблетка, розчиненої у воді) 2 рази на день, більше 40 кг – по 1000 мг (1 таблетка) 2 рази на день. Зазвичай тривалість лікування визначається лікарем, становлячи від 5 до 21 дня залежно від характеру та тяжкості інфекції. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, тривалість лікування стрептококового тонзиліту повинна становити не менше 10 днів. У схемах антихелікобактерної терапії джозаміцин призначається у дозі 1 г 2 рази на день протягом 7-14 днів у комбінації з іншими препаратами у їх стандартних дозуваннях (фамотидин 40 мг/день або ранітидин 150 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/ день + метронідазол 500 мг 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день + амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг2 р/день: фамотидин 40 мг/день + фуразолідон 100 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день). За наявності атрофії слизової оболонки шлунка з ахлоргідрії, підтвердженої при рН-метрії: Амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день. У разі звичайних і кулястих вугрів рекомендується призначати джозаміцин у дозі 500 мг двічі на день протягом перших 2-4 тижнів, далі - 500 мг джозаміцину один раз на день як підтримуюче лікування протягом 8 тижнів. Таблетки, що диспергуються Вільпрафен® Солютаб® можуть бути прийняті різними способами: таблетку можна проковтнути повністю, запиваючи водою або попередньо, перед прийомом, розчинити у воді. Таблетки слід розчиняти як мінімум у 20 мл води. Перед прийомом слід ретельно перемішати суспензію, що утворилася.ПередозуванняДотепер немає даних про специфічні симптоми передозування. У разі передозування слід припускати виникнення симптомів, описаних у розділі "Побічні ефекти", особливо з боку шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі стійкої важкої діареї слід пам'ятати можливість розвитку на тлі джозаміцину небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. У хворих із нирковою недостатністю лікування слід проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних тестів (визначення кліренсу ендогенного креатиніну). Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків із групи макролідів (мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтароліна фосамілу ацетат моногідрат 668.4 мг, що відповідає вмісту цефтароліна фосамілу 600 мг. Допоміжні речовини: L-аргінін – 395 мг. Флакони скляні місткістю 20 мл (10) - картонні пачки з контролем першого розтину.Опис лікарської формиПорошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій; від жовтувато-білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи цефалоспоринів V покоління. Після внутрішньовенного введення проліки цефтароліну фосаміл швидко перетворюється на активний цефтаролін. Цефтаролін - антибіотик класу цефалоспоринів з активністю щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. У дослідженнях in vitro показано бактерицидну дію цефтароліна, зумовлену пригніченням біосинтезу клітинної стінки бактерій за рахунок зв'язування з пеніцилінзв'язуючими білками (ПСБ). Цефтаролін виявляє бактерицидну активність щодо Staphylococcus aureus (MRSA) та щодо пеніцилін-нечутливого Streptococcus pneumoniae (PNSP) у зв'язку з його високою спорідненістю до змінених ПСБ цих мікроорганізмів. Антимікробна активність цефтароліна, як і інших бета-лактамних антибіотиків, найкраще корелює з інтервалом часу, протягом якого концентрації препарату залишаються вищими від мінімальної переважної концентрації (МПК) інфікуючого мікроорганізму (%Т>МПК). Цефтаролін не активний щодо штамів Enterobacteriaceae, що продукують β-лактамази розширеного спектру дії (БЛРС) сімейств ТЕМ, SHV або СТХ-М, серинові карбапенемази (такі як ВРХ), метало-β-лактамази класу В або класу С (цефалоспори). Резистентність також може бути пов'язана з порушенням проникності клітинної стінки бактерій або активним виведенням антибіотика (ефлюкс). Мікроорганізм може мати один або кілька механізмів резистентності. Незважаючи на можливий розвиток перехресної резистентності, деякі штами, резистентні до інших цефалоспоринів, можуть бути чутливими до цефтароліну. Мікроорганізми, що мають природну резистентність: Chlamydophila spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa. Дослідження in vitro не виявили антагонізму при застосуванні цефтароліна в комбінації з іншими антимікробними препаратами (такими як амікацин, азитроміцин, азтреонам, даптоміцин, левофлоксацин, лінезолід, меропенем, тигециклін та ванкоміцин). Чутливість антибіотиків in vitro змінюється залежно від географічного регіону та з часом, тому при виборі антибактеріальної терапії необхідно враховувати місцеву інформацію про резистентність. Якщо локальна резистентність така, що ефективність препарату щодо деяких інфекцій стає сумнівною, необхідно звернутися за консультацією до експерта. Чутливість до цефтароліну слід визначати за допомогою стандартних методів. Інтерпретацію результатів слід проводити відповідно до локальних посібників. Клінічна ефективність щодо окремих патогенних мікроорганізмів Нижче наведено патогенні мікроорганізми (за показаннями до застосування), чутливі до цефтароліну in vitro, щодо яких у клінічних дослідженнях була показана ефективність цефтароліна. Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, група Streptococcus anginosus (включає S. ;грамнегативні мікроорганізми - ;Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii. Позалікарняна пневмонія: ; грампозитивні мікроорганізми - ; Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами); ;грамнегативні мікроорганізми ;- Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae. Клінічна ефективність цефтароліну щодо перерахованих нижче патогенних мікроорганізмів не була встановлена, однак результати досліджень in vitro дозволяють припускати, що вони чутливі до цефтароліну у відсутності придбаних механізмів резистентності: ;ФармакокінетикаВсмоктування Cmax і AUC цефтароліна збільшуються майже пропорційно дозі при одноразовому введенні препарату в діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Не спостерігалося помітної кумуляції цефтароліна після багаторазового внутрішньовенного введення препарату в дозі 600 мг протягом 60 хв кожні 12 годин протягом 14 днів здоровим добровольцям з нормальною функцією нирок. Розподіл Ступінь зв'язування цефтароліна з білками плазми низький (приблизно 20%), препарат не проникає до еритроцитів. Медіана Vd; у рівноважному стані у здорових дорослих чоловіків після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу, міченого ізотопом, склала 20.3 л, майже як і обсяг позаклітинної рідини. Метаболізм У плазмі крові під дією фосфатаз пролік цефтароліна фосамил швидко перетворюється на активний цефтаролін; концентрації проліки піддаються вимірюванню в плазмі переважно під час внутрішньовенної інфузії. При гідролізі бета-лактамного кільця цефтаролін утворюється мікробіологічно неактивний метаболіт, цефтаролін М-1. Співвідношення середніх значень AUC цефтароліна М-1 до цефтароліну в плазмі крові після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу здоровим добровольцям становить приблизно 20-30%. Метаболізм цефтароліна протікає без участі ферментів цитохрому Р450. Виведення Цефтаролін виводиться переважно нирками. Нирковий кліренс цефтароліна приблизно дорівнює або трохи нижче швидкості клубочкової фільтрації у нирках, дослідження транспортерів in vitro показують, що активна секреція не сприяє нирковій елімінації цефтароліна. Середній T1/2; цефтароліна у здорових дорослих людей становить приблизно 2.5 год. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг міченого ізотопом цефтароліна фосаміла здоровим дорослим чоловікам приблизно 88% радіоактивності виявлялося в сечі і 6% - у фекаліях. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Після одноразової внутрішньовенної інфузії 600 мг цефтароліна фосамілу протягом 60 хв . легкого та середнього ступеня тяжкості, відповідно. C max;цефтароліна досягалася приблизно через 60 хв після початку інфузії. AUC цефтароліна збільшувалася пропорційно до ступеня ниркової недостатності і склала 75.6±9.7 мкг×год/мл, 92.3±25.3 мкг×год/мл та 114.8±14.1 мкг×год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю. відповідно. Корекція дози потрібна лише у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Недостатньо даних для рекомендацій щодо корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) та термінальною стадією ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Дослідження фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів із печінковою недостатністю не проводили. Т.к. цефтаролін не піддається печінковому метаболізму значною мірою, не очікується, що печінкова недостатність істотно впливатиме на системний кліренс цефтароліна. Тому не рекомендується коригувати дозу препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю. Після одноразового внутрішньовенного введення 600 мг цефтароліна фосамілу параметри фармакокінетики препарату були схожими у здорових людей похилого віку (≥65 років) та здорових молодих пацієнтів (18-45 років). У добровольців похилого віку відмічено невелике збільшення AUC0-∞; (на 33%), що зумовлено головним чином віковими змінами функції нирок. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Параметри фармакокінетики цефтароліна були схожими у чоловіків та жінок. Не потрібна корекція дози залежно від статі пацієнта. Не спостерігалося істотних відмінностей параметрів фармакокінетики цефтароліна у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп. Не потрібно коригувати дозу препарату залежно від раси пацієнта.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин V покоління.Показання до застосуванняЛікування у дорослих наступних інфекцій: ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені чутливими штамами наступних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcusecoccusiaiai, Streptococcuseaiaiai, Streptococcusiaiaia, Streptococcus, Electrococcus, pneumoniae, Klebsiella oxytoca і Morganella morganii; позалікарняна пневмонія, викликана чутливими штамами наступних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus pneumoniae (включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією), Staphylococcus aureus (тільки метицилін-чутливі штами), HaemophieeeeeПротипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальна стадія ниркової недостатності та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до цефтароліна фосамілу або L-аргініну; підвищена чутливість до цефалоспоринів; тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, що має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з судомним синдромом в анамнезі.Вагітність та лактаціяКлінічні дані про застосування цефтароліна фосамілу у вагітних жінок відсутні. ;Експериментальні дослідження ;на тварин не виявили несприятливого впливу цефтароліна фосамила на фертильність, вагітність, пологи або післяпологовий розвиток. Препарат Зінфоро® не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про проникнення цефтароліна у грудне молоко відсутні. Однак, у зв'язку з тим, що багато бета-лактамних антибіотиків виділяються з грудним молоком, у разі необхідності терапії препаратом Зінфоро®, рекомендується припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років, т.к. безпека та ефективність не встановлені.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, що розвинулися у ≥3% пацієнтів, які отримували цефтаролін, були діарея, головний біль, нудота і свербіж, і були зазвичай слабкими або помірно вираженими. Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися в об'єднаних клінічних дослідженнях фази 3 за показаннями ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин та позалікарняна пневмонія (1305 дорослих пацієнтів у групі терапії Зінфоро® ) . Частота небажаних реакцій представлена ​​як наступна градація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10) 000, <1/1000). Частота розвитку небажаних реакцій за класом системи органів Органи та системи Небажана реакція Лабораторні показники дуже часто: позитивна пряма проба Кумбса . нечасто: подовження протромбінового часу, подовження АЧТВ, збільшення МНО ШКТ часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор Нервова система часто: головний біль, запаморочення нечасто: судоми Шкіра та підшкірні тканини часто: висип, свербіж нечасто: кропив'янка Печінка та жовчовивідні шляхи часто: підвищення активності трансаміназ нечасто: гепатит Серцево-судинна система часто: флебіт, брадикардія нечасто: відчуття серцебиття Обмін речовин та харчування часто: гіперглікемія, гіпокаліємія нечасто: гіперкаліємія Загальні розлади та реакції у місці введення часто: лихоманка, реакції у місці інфузії (еритема, флебіт, біль) Кров та лімфатична система нечасто: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія рідко: еозинофілія, нейтропенія Імунна система нечасто: гіперчутливість/анафілаксія 1,2 Інфекції та інвазії нечасто: коліт, спричинений Clostridium difficile 1 Нирки та сечовивідні шляхи нечасто: порушення функції нирок (підвищення концентрації креатиніну крові) 1 ; див. розділ "Особливі вказівки" 2; див. розділ "Протипоказання"Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії з цефтароліном не проводилися. У дослідженні in vitro ceftaroline не інгібує цитохром p450 isozymes CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4, і не викликали CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP3A4 / 5. У зв'язку з цим ймовірність взаємодії цефтароліна з препаратами, що метаболізуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, низька. Цефтаролін не метаболізується під дією ізоферментів цитохрому Р450 in vitro, тому малоймовірний вплив на параметри фармакокінетики цефтароліну при сумісному застосуванні з індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450. Цефтаролін in vitro не переноситься еффлюксними транспортерами P-gp або BCRP. Цефтаролін не інгібує P-gp, отже, взаємодія із субстратами, такими як дигоксин, не очікується. Цефтаролін є слабким інгібітором BCRP, але цей ефект не має клінічної значущості. Дослідження in vitro показали, що цефтаролін не є субстратом і не інгібував транспортери органічних катіонів (ОСТ2) та аніонів (OAT1, ОАТ3) у нирках; тому, малоймовірна взаємодія з препаратами, які пригнічують активну ниркову секрецію (наприклад, пробенецид) або з препаратами, які є субстратами цих транспортерів. Взаємодія з іншими антибактеріальними препаратами Тести in vitro не виявили антагонізму при сумісному застосуванні цефтароліна та інших часто використовуваних антибактеріальних препаратів (наприклад, амікацину, азитроміцину, азтреонаму, даптоміцину, левофлоксацину, лінезоліду, меропенему, тигецикліну та ванкоміцину).Спосіб застосування та дозиПрепарат Зінфоро® ; вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 60 хв. Тривалість терапії слід встановлювати залежно від типу та тяжкості інфекції, відповіді пацієнта на терапію. Рекомендується наступний режим дозування: ; Доза Частота введення Час інфузії Тривалість терапії Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-14 днів Позалікарняна пневмонія 600 мг кожні 12 год 60 хв 5-7 днів Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв), термінальною стадією ниркової недостатності та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування препарату протипоказане. При ;КК 30-50 мл/хв, дозу слід скоригувати наступним чином: КК (мл/хв) Доза Частота введення Час інфузії 30-50 400 мг кожні12 год 60 хв Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю. Немає необхідності коригувати дозу препарату у пацієнтів похилого віку (≥65 років); з КК >50 мл/хв. Безпека та ефективність препарату Зінфоро® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Правила приготування розчину для інфузії При приготуванні та введенні препарату необхідно дотримуватися стандартних правил асептики. Кожен флакон призначений лише для одноразового застосування. Зінфоро ® ;порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузії слід розчинити в 20 мл стерильної води для ін'єкцій. 1 мл концентрату містить 30 мг цефтароліна фосамілу. Отриманий концентрат є розчином блідо-жовтого кольору, вільний від видимих ​​частинок. Концентрат необхідно негайно використовувати, не зберігати (час від початку розчинення порошку до повного приготування розчину для внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 30 хв). Для приготування розчину для інфузії отриманий концентрат струшують і переносять в інфузійний флакон, що містить одну з наведених нижче сумісних інфузійних рідин: 0.9% розчин натрію хлориду, 5% розчин декстрози, 0.45% розчин натрію хлориду і 25. При застосуванні препарату у дозі 600 мг у флакон із сумісною інфузійною рідиною переносять весь отриманий концентрат (20 мл), при застосуванні у дозі 400 мг – 14 мл концентрату. Розчин для інфузії можна приготувати шляхом додавання концентрату у флакон з інфузійною рідиною об'ємом 50мл, 100мл або 250мл. Розчин для інфузії слід використовувати протягом 6 годин з моменту приготування. Приготовлений розчин для інфузії зберігає стабільність протягом 24 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Після вилучення з холодильника розчин для інфузії необхідно використовувати протягом 6 годин при кімнатній температурі. Невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.ПередозуванняДані щодо передозування обмежені. Ймовірність передозування вища у пацієнтів з порушенням функції нирок. При застосуванні препарату в дозах вище за рекомендовані спостерігалися такі ж небажані реакції, як і при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Лікування: ; симптоматичне. Цефтаролін частково виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо належного використання антибактеріальних препаратів. Реакції гіперчутливості Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, можливий розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (іноді з летальним результатом). У пацієнтів з гіперчутливістю до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, може також розвинутись алергічна реакція до цефтароліна фосамілу. Перед початком терапії препаратом Зінфоро® слід ретельно вивчити дані пацієнта на предмет виявлення реакцій гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків. Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до цефалоспоринів в анамнезі. Також препарат протипоказаний пацієнтам, у яких раніше відзначалися тяжкі реакції підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, анафілактична реакція) на будь-який інший антибактеріальний засіб, який має бета-лактамну структуру (наприклад, пеніциліни або карбапенеми). При розвитку тяжкої алергічної реакції необхідно припинити введення лікарського препарату та вжити відповідних заходів. Діарея, асоційована з Clostridium difficile При застосуванні багатьох антибактеріальних препаратів, зокрема. препарату Зінфоро®, повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту, які можуть варіювати за тяжкістю від легких до загрозливих для життя форм. Слід брати до уваги можливість розвитку коліту при виникненні діареї і натомість застосування цефтаролина фосамила. У цьому випадку необхідно припинити терапію препаратом Зінфоро®, проводити підтримуючі заходи та призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Пацієнти із судомним синдромом в анамнезі Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у дослідженнях токсичності цефтароліна спостерігався розвиток судом при прийомі препарату в дозах, що перевищують Cmax ; у 7-25 разів. Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з судомним синдромом в анамнезі обмежений, у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату Зінфоро® у цієї групи пацієнтів. Ниркова недостатність Досвід застосування цефтароліна у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня та термінальною стадією ниркової недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Тому застосування препарату Зінфоро® у цій популяції хворих протипоказане. Прямий антиглобуліновий тест (проба Кумбса) Позитивний прямий антиглобуліновий тест (ПАТ) можна отримати на фоні застосування цефалоспоринів. Частота позитивного ПАТ у пацієнтів, які отримували цефтароліна фосамил, склала 10.7% в об'єднаних дослідженнях фази 3. У жодного пацієнта з позитивним ПАТ на фоні застосування цефтароліна не виявлено ознак гемолізу. Нечутливі мікроорганізми При застосуванні цефтароліна фосамілу, як і інших антибіотиків, може розвинутись суперінфекція. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з вивчення впливу препарату Зінфоро® на здатність до керування автотранспортом та керування іншими механізмами. Під час терапії може виникати запаморочення, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі запаморочення слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 доза (5 мл) Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил(1) - 0,150(2) г; Допоміжні речовини: Стеаринова кислота (1) – 0,852 г; Сахароза – 3,062 г; Ароматизатор тутті-фрутті – 0,100 г; Ацесульфам калію – 0,021 г; Аспартам – 0,021 г; Повідон-КЗВ – 0,013 г; Камедь ксантанова - 0,001 р. 1. Цефуроксиму аксетил і стеаринова кислота присутні у вигляді комплексу стеаринова кислота - цефуроксиму аксетил 15 % (SACA), кількість якого залежить від кількісного вмісту цефуроксиму аксетила у вихідній субстанції. 2. Еквівалентно 125 мг цефуроксиму.Опис лікарської формиГранули білого чи майже білого кольору. При розведенні утворюється суспензія від білого до світло-жовтого кольору з характерним запахом фруктів.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.ІнструкціяСтрусіть флакон із гранулами кілька разів. Налийте в мірну склянку 20 мл води - до мітки (дана кількість води є достатньою для приготування суспензії об'ємом 50 мл). Перелийте відмірену кількість води у флакон та закрийте флакон кришкою. Переверніть флакон і енергійно струшуйте його (приблизно 1,5 хвилини), щоб добре перемішати препарат. Переверніть флакон у вихідне положення та енергійно струсіть. Перед кожним застосуванням препарату необхідно енергійно струшувати флакон із суспензією. При прийомі препарату до кожної порції суспензії можна додати холодний фруктовий сік або молоко, при цьому цю порцію суспензії слід використовувати негайно. Не розводьте весь обсяг суспензії соком чи молоком відразу.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів, карбапенемів та аспартаму; фенілкетонурія; дитячий вік до 3 місяців. З обережністю слід застосовувати при нирковій недостатності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі та при неспецифічному виразковому коліті), вагітності, у період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить близько 7 днів (від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування суспензію Зіннат слід приймати під час їжі. Дорослі При більшості інфекцій – по 250 мг двічі на добу; При інфекціях сечостатевої системи (цистит, уретрит) – по 125 мг двічі на добу; При пієлонефриті – по 250 мг двічі на добу; При інфекціях нижніх відділів дихальних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості, наприклад бронхіті – по 250 мг двічі на добу; При більш тяжких інфекціях нижніх відділів дихальних шляхів або підозрі на пневмонію – по 500 мг двічі на добу; При неускладненій гонореї – 1 г одноразово; При хворобі Лайма у дорослих на добу протягом дітей та старше 12 років – по 500 мг двічі 20 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Немає даних клінічних досліджень щодо застосування препарату Зіннат® у дітей віком до 3 місяців. Якщо переважно призначення фіксованої дози, то при більшості інфекцій рекомендується приймати по 125 мг двічі на добу. Дітям у віці двох років і старше при середньому отиті або при тяжких інфекціях призначають по 250 мг двічі на добу; максимальна добова доза становить 500 мг. При лікуванні дітей буває необхідно розраховувати дозу залежно від маси тіла та віку. При більшості інфекцій доза для дітей віком від 3 місяців до 12 років становить по 10 мг/кг двічі на добу, але не більше 250 мг на добу. При середньому отиті та тяжких інфекціях рекомендована доза дорівнює 15 мг/кг двічі на добу, але не більше 500 мг на добу. У наступних таблицях наведено дози залежно від віку та маси тіла дитини для дозування суспензії Зіннат® 125 мг/5 мл мірною ложкою на 5 мл, що додається до упаковки. Доза з розрахунку 10 мг/кг маси тіла, яка призначається при більшості інфекцій Вік Маса Разова Число тіла (кг) (приблизно) доза (мг) при прийомі 2 рази на добу мірних ложок (5 мл) в одній дозі 3 місяці - 4-6 40-60 1/2 6 місяців 6 місяців - 2 роки 6-12 60-120 1/2-1 2 роки - від 12 та 125 1 12 років більше 20 Доза з розрахунку 15 мг/кг маси тіла, що призначається при середньому отиті та тяжких інфекціях. Вік Маса тіла (кг) (приблизно) Разова доза (мг) при прийомі 2 рази на добу Кількість мірних ложок (5 мл) в одній дозі 3 місяці - 4-6 60-90 1/2 6 місяців 6 місяців - 6-12 90-180 1-1, 1/2 2 роки 2 роки - 12 років від 12 і більше 20 180-250 1,1/2-2 Цефуроксим випускається у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення. Це дозволяє переходити від парентерального введення цефуроксиму до перорального прийому за наявності клінічних показань. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну Т1/2 (годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. <10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил1 – 150,36 мг (у перерахунку на цефуроксим – 125 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна2 - 47,51 мг; Кроскармеллоза натрію – 20,00 мг; Натрію лаурилсульфат – 2,25 мг; Олія рослинна гідрогенізована - 4,25 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 0,63 мг; Маса ядра таблетки – 225,00 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 5,55 мг; Пропіленгліколь - 0,33 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,06 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,04 мг; Барвник Опаспрей – 1,52 мг; Номінальна маса плівкової оболонки – 7,5 мг; Склад барвника Опаспрей Білий: Гіпромелоза - 3,0%; Титану діоксид – 36,0%; Натрію бензоат – 0,1%. Маса таблетки – 232,5. 1 - кількість цефуроксиму аксетилу коригують залежно від чистоти використовуваної серії субстанції. 2 - кількість мікрокристалічної целюлози коректують для збереження постійної маси ядра. По 10 пігулок в А1/ПВХ-А1 блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку яких вигравіровано "GХ ЕS5". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (зокрема до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів та карбапенемів в анамнезі). Дитячий вік до 3-х років (для дітей з 3-х місяців до 3-х років слід застосовувати препарат Зіннат®, гранули для приготування суспензії для вживання). Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок; захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у тому числі в анамнезі, а також при виразковому коліті); вагітних жінок, у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить 7 днів (може змінюватись від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування препарат слід приймати після їди. Дорослі: Більшість інфекцій – 250 мг 2 рази на добу; Інфекції сечостатевих шляхів (цистит, уретрит) – 125 мг 2 рази на добу; Пієлонефрит – 250 мг 2 рази на добу; Легкі та середньотяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, бронхіт – 250 мг 2 рази на добу; Тяжкіші інфекції нижніх дихальних шляхів або при підозрі на пневмонію - 500 мг 2 рази на добу; Неускладнена гонорея – одноразова доза 1 г; Бореліоз (хвороба Лайма) у дорослих та дітей старше 12 років – 500 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Ступінчаста терапія Цефуроксим випускається також у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення, що дозволяє послідовно призначати один і той же антибіотик, коли необхідний перехід з парентеральної на пероральну терапію. Препарат Зіннат® ефективний після парентерального застосування препарату Зінацеф® для лікування пневмонії та загострення хронічного бронхіту. Тривалість парентерального та перорального курсів лікування визначається ступенем тяжкості інфекції та клінічною картиною. Пневмонія Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 1,5 г 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) внутрішньо у дозі 500 мг 2 рази на добу Добу протягом 7-10 днів. Загострення хронічного бронхіту Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 750 мг 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) перорально у дозі 500 мг 2 рази на добу. протягом 5-10 днів. Діти з 3-х років: Більшість інфекцій – 125 мг (1 таблетка по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 250 мг; Середній отит або тяжкі інфекції – 250 мг (1 таблетка по 250 мг або 2 таблетки по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 500 мг. Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується для лікування пацієнтів із труднощами ковтання, у тому числі маленьких дітей, які не можуть ковтнути цілу таблетку. Для дітей може бути призначений препарат Зіннат у формі гранул для приготування суспензії для прийому внутрішньо. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну T1/2(годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. < 10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок. Активна речовина: ванкоміцин (у вигляді ванкоміцину гідрохлориду) – 1,0 г. У флаконі 1000мг.Опис лікарської формиПорошок білого чи білого з кремовим відтінком.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ІнструкціяВводять внутрішньовенно краплинно.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, підвищена чутливість до ванкоміцину. З обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі).Вагітність та лактаціяПротипоказано до 1 триместру вагітності. З обережністю у 2 та 3 триместр вагітності.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження артеріального тиску, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку системи травлення: нудота. З боку сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення нирок. З боку органів чуття: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, дерматоз, що свербить, висип. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Цефуроксиму аксетил1 – 300,72 мг (у перерахунку на цефуроксим) – 250 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна2 - 95,03 мг; Кроскармеллоза натрію – 40,00 мг; Натрію лаурилсульфат – 4,50 мг; Олія рослинна гідрогенізована - 8,50 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 1,25 мг; Маса ядра таблетки – 450,00 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 7,40 мг; Пропіленгліколь - 0,44 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,07 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,06 мг; Барвник Опаспрей – 2,03 мг; Номінальна маса плівкової оболонки – 10,0 мг; Склад барвника Опаспрей Білий: Гіпромелоза - 3,0%; Титану діоксид – 36,0%; Натрію бензоат – 0,1%. Маса таблетки – 460. 1 - кількість цефуроксиму аксетилу коригують залежно від чистоти використовуваної серії субстанції. 2 - кількість мікрокристалічної целюлози коректують для збереження постійної маси ядра. По 10 пігулок в А1/ПВХ-А1 блістері. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з одного боку яких вигравіровано "G ЕS7". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр (бактерицидний).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо цефуроксиму аксетил повільно всмоктується із ШКТ і швидко гідролізується у слизовій оболонці тонкої кишки та крові з вивільненням цефуроксиму. Цефуроксим проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту і виділяється з грудним молоком. Цефуроксиму аксетил оптимально всмоктується за умови прийому препарату одразу після їди. Додатково для пігулок, покритих плівковою оболонкою. Cmax цефуроксиму (2,9 мг/л для дози 125 мг та 4,4 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2,4 години при прийомі препарату після їди. Додатково гранул для приготування суспензії для прийому всередину. Cmax цефуроксиму (2–3 мг/л для дози 125 мг та 4–6 мг/л для дози 250 мг) спостерігаються приблизно через 2–3 години при прийомі препарату після їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 33–50%. Метаболізм Цефуроксим не піддається метаболізму. Виведення T1/2 становить 1-1,5 год. Цефуроксим екскретується шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. При одночасному введенні пробенециду AUC збільшується на 50%. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при діалізі.ФармакодинамікаЦефуроксиму аксетил є попередником цефуроксиму, який відноситься до цефалоспоринових антибіотиків ІІ покоління. Цефуроксим активний щодо широкого спектра збудників, включаючи штами, які продукують β-лактамази. Цефуроксим має стійкість до дії бактеріальних β-лактамаз, тому ефективний щодо ампіцилінрезистентних або амоксицилінрезистентних штамів. Бактерицидна дія цефуроксиму пов'язана з придушенням синтезу клітинної стінки бактерій внаслідок зв'язування з основними білками-мішенями. Цефуроксим зазвичай активний in vitro щодо наступних мікроорганізмів. Аероби грамнегативні: Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують і не продуціну); Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp. Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніцилінозу, але виключаючи штами, Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae). Анаероби: грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види пологів Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.), грампозитивні палички (включаючи види роду Clostridium spp., крім Clostridium difficile, Propionibacterium spp.), грамнегативні палички spp. .), грамнегативні спірохети (включаючи Borrelia spp.). До цефуроксиму нечутливі такі мікроорганізми. Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Listeria monocytogenes, резистентні до метициліну штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis, Legionella spp. До цефуроксиму нечутливі деякі штами наступних пологів. Enterococcus (Streptococcus) faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняЦефуроксиму аксетил є проліками пероральної форми антибіотика цефуроксиму з бактерицидною дією щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз. Препарат показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до цефуроксиму бактеріями: інфекції верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, такі як середній отит, синусит, тонзиліт та фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, пневмонія, гострий бактеріальний бронхіт та загострення хронічного бронхіту; інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, цистит та уретрит; інфекції шкіри та м'яких тканин, наприклад фурункульоз, піодермія та імпетиго; гонорея: гострий неускладнений гонорейний уретрит та цервіцит; лікування бореліозу (хвороби Лайма) у ранній стадії та профілактика пізніх стадій даного захворювання у дорослих та дітей старше 12 років. Цефуроксим також випускається як натрієвої солі (препарат Зинацеф®) для парентерального введення. У межах проведення ступінчастої терапії рекомендовано перехід із парентеральної форми на пероральну форму цефуроксиму. Ступінчаста терапія показана в лікуванні пневмонії та при загостренні хронічного бронхіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (зокрема до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів та карбапенемів в анамнезі). Дитячий вік до 3-х років (для дітей з 3-х місяців до 3-х років слід застосовувати препарат Зіннат®, гранули для приготування суспензії для вживання). Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок; захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у тому числі в анамнезі, а також при виразковому коліті); вагітних жінок, у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат Зіннат® слід використовувати у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Експериментальних доказів ембріопатичних або тератогенних ефектів цефуроксиму аксетила немає, але так само, як і у разі застосування інших лікарських препаратів, треба бути обережними при призначенні його на ранніх термінах вагітності. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні його матерям, що годують, оскільки препарат визначається в грудному молоці. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 125 мг та 250 мг. В алюмінієвому/ПВХ-алюмінієвому блістері 5 або 10 шт. 1 або 2 блістери у картонній пачці. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому, 125 мг/5 мл. У флаконах темного скла, запаяних мембраною і закритих пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пристроєм проти розкриття флакона дітьми. 1 фл. разом із мірною склянкою та мірною ложкою у картонній пачці.Побічна діяПобічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу зазвичай виражені незначно, короткочасні та оборотні. Небажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто — ≥1/10; часто – ≥1/100 та <1/10; нечасто – ≥1/1000 та <1/100; рідко – ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі випадки. Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Інфекції: часто – суперінфекція грибами роду Candida. З боку кровотворної та лімфатичної систем: часто – еозинофілія; нечасто - хибнопозитивна проба Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (іноді важка); дуже рідко – гемолітична анемія. Цефалоспорини абсорбуються на поверхні клітинної мембрани еритроцитів, зв'язуючись з антитілами до цефалоспоринів, що призводить до хибнопозитивного результату проби Кумбса і в окремих випадках - гемолітичної анемії. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи: нечасто - шкірний висип; рідко - кропив'янка, свербіж; дуже рідко – лікарська лихоманка, сироваткова хвороба, анафілаксія. З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — шлунково-кишкові порушення, включаючи діарею, нудоту, біль у животі; нечасто - блювання; рідко – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ); дуже рідко – жовтяниця (переважно холестатична), гепатит. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму при порівнянні з спостерігається після прийому препарату натще, а також нівелюють ефект підвищеного всмоктування препарату після їжі. Як і інші антибіотики, препарат Зіннат може впливати на мікрофлору кишечника, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів і, як наслідок, зниження ефективності пероральних гормональних комбінованих контрацептивів. При проведенні фероціанідного тесту може спостерігатися помилково-негативний результат, тому для визначення рівня глюкози в крові та/або плазмі рекомендується використовувати глюкозооксидазний або гексокіназний методи. Препарат Зіннат не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Одночасний прийом з петлевими діуретиками уповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує T1/2 цефуроксиму. При одночасному прийомі з аміноглікозидами та діуретиками підвищується ризик виникнення нефротоксичних ефектів.Спосіб застосування та дозиСтандартний курс терапії становить 7 днів (може змінюватись від 5 до 10 днів). Для оптимального всмоктування препарат слід приймати після їди. Дорослі: Більшість інфекцій – 250 мг 2 рази на добу; Інфекції сечостатевих шляхів (цистит, уретрит) – 125 мг 2 рази на добу; Пієлонефрит – 250 мг 2 рази на добу; Легкі та середньотяжкі інфекції нижніх дихальних шляхів, наприклад, бронхіт – 250 мг 2 рази на добу; Тяжкіші інфекції нижніх дихальних шляхів або при підозрі на пневмонію - 500 мг 2 рази на добу; Неускладнена гонорея – одноразова доза 1 г; Бореліоз (хвороба Лайма) у дорослих та дітей старше 12 років – 500 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Ступінчаста терапія Цефуроксим випускається також у вигляді натрієвої солі (препарат Зінацеф®) для парентерального введення, що дозволяє послідовно призначати один і той же антибіотик, коли необхідний перехід з парентеральної на пероральну терапію. Препарат Зіннат® ефективний після парентерального застосування препарату Зінацеф® для лікування пневмонії та загострення хронічного бронхіту. Тривалість парентерального та перорального курсів лікування визначається ступенем тяжкості інфекції та клінічною картиною. Пневмонія Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 1,5 г 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) внутрішньо у дозі 500 мг 2 рази на добу Добу протягом 7-10 днів. Загострення хронічного бронхіту Препарат Зінацеф® (цефуроксим у вигляді натрієвої солі) у дозі 750 мг 2-3 рази на добу (внутрішньовенно або внутрішньом'язово) протягом 48-72 годин, потім препарат Зіннат® (цефуроксиму аксетил) перорально у дозі 500 мг 2 рази на добу. протягом 5-10 днів. Діти з 3-х років: Більшість інфекцій – 125 мг (1 таблетка по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 250 мг; Середній отит або тяжкі інфекції – 250 мг (1 таблетка по 250 мг або 2 таблетки по 125 мг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 500 мг. Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується для лікування пацієнтів із труднощами ковтання, у тому числі маленьких дітей, які не можуть ковтнути цілу таблетку. Для дітей може бути призначений препарат Зіннат у формі гранул для приготування суспензії для прийому внутрішньо. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення цефуроксиму відбувається переважно нирками. Рекомендується знижувати дозу цефуроксиму у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок для компенсації уповільненого виведення (див. таблицю нижче). Кліренс креатиніну T1/2(годинник) Рекомендована доза > 30 мл/хв 1,4-2,4 Не потрібна корекція дози. 10-29 мл/хв 4,6 Стандартна разова доза кожні 24 години. < 10 мл/хв 16,8 Стандартна разова доза кожні 48 годин. Під час гемодіалізу 2-4 Наприкінці кожного сеансу діалізу слід приймати одну додаткову стандартну разову дозу. ПередозуванняСимптоми: підвищення збудливості мозку з розвитком судом. Лікування: симптоматичне. Сироваткові концентрації цефуроксиму знижуються при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОбережність слід виявляти при призначенні препарату пацієнтам з алергічною реакцією на бета-лактамні антибіотики в анамнезі. У процесі лікування необхідно контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів, які отримують препарат у високій дозі. У період прийому препарату Зіннат® можлива хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Як і при використанні інших антибіотиків, тривалий прийом препарату Зіннат може призвести до надмірного зростання грибів роду Candida. Тривалий прийом може спричинити зростання інших резистентних мікроорганізмів (Enterococci та Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування. Псевдомембранозний коліт спостерігався при використанні антибіотиків широкого спектру дії, тому необхідно проводити диференціальну діагностику псевдомембранозного коліту у пацієнтів з тяжкою діареєю, що виникла під час або після лікування антибіотиками. Реакція Яриша-Герксгеймера спостерігалася при бореліозі (хвороба Лайма) при прийомі препарату Зіннат® та обумовлена ​​бактерицидною активністю препарату щодо збудника захворювання на спірохети Borrelia burgdorferi. Пацієнти повинні бути поінформовані, що ці симптоми є типовим наслідком застосування антибіотиків при цій хворобі. Якщо клінічний ефект не досягається протягом 72 годин від початку лікування, парентеральний курс терапії має бути продовжено. Перед початком ступінчастої терапії слід отримати у довідниках інформацію щодо натрієвої солі цефуроксиму (препарат Зінацеф®). Таблетки препарату Зіннат® не можна розламувати та кришити. Тому дана лікарська форма не застосовується на лікування пацієнтів із труднощами ковтання, зокрема. маленьких дітей, які можуть проковтнути цілу таблетку. Гранули для приготування суспензії для внутрішнього прийому. Слід враховувати вміст сахарози в суспензії Зіннат при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом. 5 мл приготовленої суспензії Зіннат містять 0,25 ХЕ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Оскільки цефуроксиму аксетил може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: азитроміцин дигідрат (у перерахунку на азитроміцин) - 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат; корпус капсули: титану діоксид Е 171, желатин; кришка: титану діоксид Е 171, барвник сонячний захід сонця жовтий Е 110, желатин. По 3 капсули в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули №00, корпус білий, кришка помаранчева. Вміст капсул – порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору, схильний до комкування.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаАбсорбція висока, кислотостійка, ліпофіль. Біодоступність після одноразового прийому 500 мг - 37% (ефект "першого проходження" через печінку), максимальна концентрація (Сmах) після перорального прийому 500 мг - 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2,5-2 9 год; у тканинах і клітинах концентрація у 10-50 разів вища, ніж у сироватці крові, обсяг розподілу – 31,1 л/кг. Легко проходить гістогематичні бар'єри. Добре проникає у дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, у передміхурову залозу, у шкіру та м'які тканини; накопичується в середовищі з низьким pH, в лізосомах (що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників); транспортується також фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами. Проникає через мембрани клітин та створює високі концентрації у них.Концентрація в осередках інфекції достовірно вища (на 24-34%), ніж у здорових тканинах, і корелює з вираженістю запального набряку. В осередку запалення зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози. Зв'язок з білками плазми - 7-50% (назад пропорційна концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс – 630 мл/хв; період напіввиведення (Т1/2) між 8 і 24 год після прийому становить 14-20 год, Т1/2 в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. 50% виводиться з жовчю у незміненому вигляді, 6% - нирками. Прийом їжі істотно змінює фармакокінетику. Схах знижується на 52%, площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) - на 43%. У літніх чоловіків (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Сmах (на 30-50%).ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляцій та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мг/л): Staphylococcus - Чутливі ≤1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Streptococcus А, В, С, G - Чутливі ≤0,25 мг/л; Стійкі >0,5 мг/л; S. pneumonia - Чутливі ≤0,25 мг/л; Стійкі >0,5 мг/л; Н. influenzae - Чутливі ≤0,12 мг/л; Стійкі >4 мг/л; М. caiarrhalis - Чутливі ≤0,5 мг/л; Стійкі >0,5 мг/л; N. gonorrhoeae - Чутливі ≤0,25 мг/л; Стійкі >0,5 мг/л. Найчастіше чутливі мікроорганізми: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus Methicillin-чутливий; Streptococcus pneumoniae Penicillin-чутливий; Streptococcus pyogenes. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenza; Haemophilus parainjluenzae; Legionella pneumophila; Moraxella caiarrhalis; Pasteurella muliocida; Neisseria gonorrhoeae. Анаероби: Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Prevotella spp.; Porphyriomonasspp. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis; Chlamydia pneumonia; Chlamydia psittaci; Mycoplasma pneumonia; Mycoplasma hominis; Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae Penicillin-стійкий. Спочатку стійкі мікроорганізми: ГГ позитивні аероби: Enterococcus faecalis; Staphylococci (метицилін-стійкі стафілококи виявляють дуже високий рівень стійкості до макролідів). Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Анаероби: Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів: пневмонія (у тому числі атипова, загострення хронічної пневмонії); бронхіт (у тому числі гострий, загострення хронічного); інфекції шкіри та м'яких тканин: вугри звичайні (середній ступінь тяжкості), бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; інфекції сечовивідних шляхів: гонорейний та негонорейний уретрит, цервіцит; Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (у тому числі інших макролідів), компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); період лактації; дитячий вік до 12 років та з масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: вагітність, аритмія, у тому числі схильність до розвитку аритмії та подовження інтервалу QT (ризик розвитку шлуночкових аритмій та подовження інтервалу QT), ниркова недостатність (КК більше 40 мл/хв), печінкова недостатність (нижче за класом В, за шкалою -П'ю), міастенія, одночасний прийом із терфенадином, варфарином, дигоксином.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плаценту. Застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, біль у животі, метеоризм, блювання, мелена, холестатична жовтяниця, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, запор, анорексія, гастрит, кандидамікоз слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, гіпербіліботем коліт, порушення функції печінки, печінкова недостатність (поодинокі випадки з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудній клітці, зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, вертиго, сонливість, парестезія, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, смакових відчуттів, міастенія; у дітей – головний біль (при терапії середнього отиту), гіперкінезія, тривога, невроз, безсоння. З боку органів чуття: порушення чіткості зорового сприйняття, глухота, шум у вухах. З боку сечостатевої системи: підвищення залишкового азоту сечовини, вагінальний кандидамікоз, підвищення концентрації креатиніну в плазмі, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія, еозинофілія, гемолітична анемія. Алергічні реакції: висипання, кропив'янка, свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакція гіперчутливості, анафілактична реакція. Інші: гіперглікемія, артралгія, астенія, фотосенсибілізація, кон'юнктивіт, зміна смаку, слабкість, периферичні набряки, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магнійсодержащіе) не впливають на біодоступність, але знижують концентрацію азитроміцину в крові на 30%, тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 годину або 2 години після прийому зазначених препаратів. При одночасному застосуванні з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну можливе посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія) останніх. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) та азитроміцину (у звичайних дозах) пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в крові. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідний контроль концентрації дигоксину в крові (можливе підвищення всмоктування дигоксину в кишечнику). При одночасному застосуванні з нелфінавіром можливе збільшення частоти побічних реакцій азитроміцину (зниження слуху, підвищення активності "печінкових" трансаміназ). При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але збільшується концентрація активного метаболіту фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту не визначено. Слід враховувати можливість інгібування ізоферменту CYP3A4 азитроміцину при одночасному застосуванні з циклоспорином, терфенадином, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими лікарськими засобами, метаболізм яких відбувається за участю цього ферменту. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил,Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їди 1 раз на добу. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). вугри звичайні – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів, потім по 500 мг на добу 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу дозу слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози (8 день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз з інтервалом у 7 днів. при гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – одноразово 1 г. при хворобі. Лайма – для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г у перший день та 500 мг щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г). при лікуванні пневмонії призначають по 500 мг щоденно протягом 7-10 днів; Прийом починають відразу після закінчення внутрішньовенної лікарської форми (рекомендована доза при внутрішньовенному введенні 500 мг один раз на добу протягом не менше 2 днів).ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому дози пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалом у 24 години. Азитроміцин слід приймати за 1 годину або через 2 години після прийому антацидних лікарських засобів. Приймати з обережністю пацієнтам з помірною печінковою недостатністю через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність у таких пацієнтів: при наявності симптомів порушення функції печінки (швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печеноцин. та провести дослідження функціонального стану печінки. При помірній нирковій недостатності (КК понад 40 мл/хв) застосування азитроміцину слід проводити під контролем нирок. Протипоказаний одночасний прийом азитроміцину з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну через можливий розвиток ерготизму. При застосуванні препарату, як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування, можливий розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Оскільки можливе подовження інтервалу QT у пацієнтів, які отримували макроліди, включаючи азитроміцин, при застосуванні азитроміцину, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: літній вік; порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); одночасний прийом лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (у тому числі антиаритмічні лікарські засоби 1а та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, фторхінолони). При застосуванні азитроміцину можливий розвиток міастенічного синдрому або загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Активна речовина: лінезолід – 100 мг; Допоміжні речовини: сахарозу – 1052,9 мг (0,088 ХЕ), лимонну кислоту – 9,1 мг, натрію цитрату – 15,0 мг, целюлозу мікрокристалічну + кармелозу натрію – 50,0 мг, аспартам – 35,0 мг, каме - 15,0 мг, маннітол - 500 мг, натрію бензоат - 10,0 мг, апельсиновий ароматизатор Nor-Сар Natural & Artificial Orange Flavor - 50,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 15,0 мг, ароматизатор м'ята перцева Natural & Artificial SD F93125 - 2,0 мг, ароматизатор ванільний SD Natural & Artiaicial Vanilla Flavor - 5,0 мг, натрію хлорид - 13,5 мг, цукрозамінник Sweet-am Powder # 918.0051 - 30,0 мг, цукрозамінник Mafco Magnasweet #1 60,0 мг, ароматизатор апельсиновий кремовий Nor-Сар Natural & Artificial Orange Cream Flavor - 37,5 мг. 1 - Містить фруктозу, мальтодекстрин, амонію гліцирризінат та сорбітол. Вміст сорбітолу та фруктози в обох цукрозамінниках 36 мг/5 мл (0,003 ХЕ) та 12 мг/5 мл (0,001 ХЕ) відповідно. По 66 г гранул у флакон з темного скла (тип III Євр. Ф.) місткістю 150 мл з пластмасовою кришкою, що загвинчується, що забезпечує захист від розтину дітьми. 1 флакон разом із пластмасовою мірною ложечкою та інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: 5 або 10 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці з картону.Опис лікарської формиБілий чи світло-жовтий порошок. Готова суспензія: однорідна від білого до жовто-жовтогарячого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-оксазолідинон.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо лінезолід швидко і інтенсивно всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація лінезоліду в плазмі крові (Сmах) – 21,2 мг/л, середній період часу до досягнення максимальної концентрації лінезоліду в крові (ТСmах) – 2 год, абсолютна біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не впливає на всмоктування лінезоліду. Рівноважна концентрація лінезоліду в крові досягається на 2-й день прийому. Розподіл Обсяг розподілу лінезоліду при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми становить 31% і не залежить від концентрації лінезоліду в крові. Метаболізм Встановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Метаболічне окиснення призводить до утворення двох неактивних метаболітів - гідроксиетилгліцину (основний метаболіт у людини, утворюється в результаті неферментативного процесу) та аміноетоксиоцтової кислоти (утворюється в менших кількостях). Також описано інші неактивні метаболіти. Виведення Позанирковий кліренс становить близько 65% кліренсу лінезоліду. Зі збільшенням дози лінезоліду відзначається невеликий ступінь нелінійності кліренсу. Це може пояснюватися зниженням ниркового та позаниркового кліренсу при високій дозі лінезоліду. Однак відмінності кліренсу невеликі і не впливають на період напіввиведення. Лінезолід у пацієнтів з нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня виводиться нирками у вигляді гідроксиетилгліцину (40%), аміноетоксиоцтової кислоти (10%) та у незміненому вигляді (30-35%). Кишечником виводиться у вигляді гідроксиетилгліцину (6%) та аміноетоксиоцтової кислоти (3%). У незміненому вигляді лінезолід практично не виводиться кишківником. Період напіввиведення лінезоліду в середньому становить 5-7 год. Фармакокінетика в окремих групах хворих Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому 600 мг лінезоліду пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені дані про те, що у пацієнтів з легкою та середньотяжкою печінковою недостатністю (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика лінезоліду та двох його основних метаболітів не змінюється. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася. Однак, оскільки лінезолід метаболізується неферментним шляхом, то не очікується значущого порушення метаболізму при печінковій недостатності. Діти та підлітки У підлітків (12-17 років) фармакокінетика лінезоліду, прийнятого в дозі 600 мг, не відрізнялася від кінетики у дорослих. Таким чином, при призначенні підліткам 600 мг лінезоліду кожні 12 годин концентрація препарату буде такою самою, як у дорослих при призначенні тієї ж дози. У дітей віком від 1 тижня до 12 років застосування лінезоліду в дозі 10 мг/кг щодня кожні 8 годин дозволяє досягти тієї ж концентрації, що й у дорослих при застосуванні 600 мг лінезоліду двічі на день. У новонароджених системний кліренс лінезоліду швидко наростає протягом першого тижня життя (з розрахунку на кг маси тіла). Таким чином, при призначенні в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин максимальна концентрація препарату досягатиметься у дитини першої доби життя швидше в перший день після народження. Однак надмірного накопичення препарату в перший тиждень прийому за такої схеми призначення все одно не відбудеться у зв'язку зі швидким кліренсом. Літні У літніх пацієнтів віком 65 років і старше фармакокінетика лінезоліду суттєво не змінюється. Жінки У жінок обсяг розподілу лінезоліду дещо нижчий, ніж у чоловіків; у них також на 20% знижено середній кліренс при розрахунку на масу тіла. Концентрація лінезоліду в плазмі крові жінок вища, ніж у чоловіків, що може почасти пояснюватися відмінностями маси тіла. Однак, оскільки період напіввиведення лінезоліду у чоловіків і жінок суттєво не відрізняється, немає приводу очікувати підвищення концентрації лінезоліду в крові жінок вище значення, що переноситься, так що корекції дози не потрібно.ФармакодинамікаЛінезолід, синтетичний антибактеріальний препарат, відноситься до нового класу протимікробних засобів, оксазолідинонів, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білка в бактеріях. За рахунок зв'язування з бактеріальними рибосомами він запобігає утворенню функціонального комплексу, що ініціює 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції при синтезі білка. Чутливість Лінезолід активний in vitro та in vivo Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами); Streptococcus agalactiae; Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); Streptococcus pyogenes Лінезолід активний in vitro Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Enterococcus faecium (штами, чутливі до ванкоміцину); Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами); Staphylococcus haemolyticus; Streptococcus spp. гурту Viridans Грамнегативні аероби: Pasteurella multocida. Резистентні до лінезоліду мікроорганізми: Haemophilus influenzae; Moraxella catarrhalis; Neisseria spp.; Enterobacteriaceae spp.; Pseudomonas spp. Резистентність Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії протимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрациклінів та хлор. Лінезолід активний щодо патогенних мікроорганізмів як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1 х 10-9 - 1 х 10-11.ІнструкціяПриготування суспензії: Злегка постукайте по флакону, щоб порошок, що злежався, розсипався. Для отримання 150 мл суспензії додати у флакон 123 мл води на два прийоми (дві приблизно рівні порції). В отриманій суспензії концентрація препарату становить 100 мг/5 мл. Після додавання першої порції збовтати флакон, щоб ретельно змочити весь вміст. Потім додати решту води і знову збовтати до отримання однорідної суспензії. Перед вживанням суспензію ретельно перемішати, перевертаючи флакон 3-5 разів. (Не струшувати!). Використовувати суспензію протягом 3 тижнів після приготування (залишок слід знищити).Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, якщо відомо або підозрюється, що вони викликані чутливими до лінезоліду аеробними та анаеробними грампозитивними мікроорганізмами (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією): позалікарняна пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами); госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalact неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes; інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, зокрема, що супроводжуються бактеріємією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лінезоліду та/або інших компонентів препарату. Підвищена чутливість до аспартаму. Фенілкетонурія. Одночасний прийом лінезоліду з препаратами, що інгібують моноаміноксидази А або В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид), а також протягом двох тижнів після припинення прийому названих препаратів. За відсутності моніторингу артеріального тиску не слід призначати лінезолід пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або пацієнтам, які отримують наступні типи препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, донеф, За відсутності ретельного спостереження за пацієнтами з можливим розвитком серотонінового синдрому не слід призначати лінезолід особам з карциноїдним синдромом та/або пацієнтам, які отримують наступні препарати: інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1 рецепторів (триптанів). Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Пацієнти з нирковою недостатністю Внаслідок невивченої клінічної значущості двох первинних метаболітів лінезоліду у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, лінезолід повинен застосовуватися з обережністю у таких пацієнтів, і лише якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Також немає даних щодо застосування лінезоліду у пацієнтів, які перебувають на амбулаторному перитонеальному діалізі або інших альтернативних методах лікування ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені клінічні дані, які рекомендують використовувати лінезолід у таких пацієнтів тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Лінезолід повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів із системними інфекціями, що становлять ризик для життя, такими як інфекції, пов'язані з венозними катетерами у відділеннях інтенсивної терапії.Вагітність та лактаціяДосліджень безпеки застосування лінезоліду при вагітності не проводилося, тому застосування препарату ЗІВОКС® при вагітності можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь від терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється лінезолід з грудним молоком жінок, що годують, тому слід припинити грудне вигодовування при призначенні препарату матері в період лактації.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена ​​за наступною класифікацією: Дуже часті – ≥10%; Часті - ≥1% та Дорослі пацієнти Небажані явища, пов'язані з прийомом лінезоліду, бувають зазвичай легким або середнім ступенем вираженості. Найчастіше відзначаються діарея, біль голови і нудота. З боку травної системи – часті: діарея, нудота, блювання, запор, болі в животі (у тому числі спастичні), метеоризм, кандидоз слизової оболонки порожнини рота; Нечасті: зміна фарбування мови. Лабораторні показники - часті: тромбоцитопенія; Нечасті: підвищення концентрації тригліцеридів у крові, підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази (ЩФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), ліпази, амілази, концентрації , підвищення концентрації пролактину З боку нервової системи: - часті: головний біль, запаморочення, периферична нейропатія, судоми; Нечасті: збочення смаку. З боку центральної нервової системи - Часті: безсоння. З боку сечостатевої системи: - Часті: вагінальний кандидоз. З боку шкірних покривів: Часті: висип. Інші - Часті: лихоманка; Нечасті: опортуністична грибкова інфекція. Також було відзначено: підвищення артеріального тиску, диспепсія, свербіж. Діти та підлітки З боку травної системи - Часті: діарея, нудота, блювання, біль у животі (локальні та генералізовані), шлунково-кишкові кровотечі, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, рідке випорожнення. Лабораторні показники: Часті: тромбоцитопенія, анемія, гіпокаліємія, тромбоцитемія; Нечасті: еозинофілія, підвищення концентрації тригліцеридів у крові, підвищення активності АЛТ, ліпази, амілази, концентрації загального білірубіну та креатиніну. З боку нервової системи – часті: головний біль, судоми, вертиго. З боку шкірних покривів - Часті: висипання; Нечасті: свербіж шкіри. З боку дихальної системи: Часті: порушення дихання, апное, інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, пневмонія, кашель. Інші - Часті: пропасниця, сепсис, генералізовані набряки. Спонтанні (постмаркетингові) дані Лабораторні показники: оборотна мієлосупресія (тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, панцитопенія). З боку органів чуття: випадки нейропатії зорового нерва, що іноді призводить до втрати зору. Алергічні реакції: Анафілаксія. З боку шкірних покровів: висипання, ангіоневротичний набряк, бульозні ураження шкіри, подібні до синдрому Стівенса-Джонсона. Порушення з боку обміну речовин: лактоацидоз. Порушення з боку нервової системи: периферична нейропатія, судоми. З боку системи травлення: зміна забарвлення емалі зубів. Інші: озноб, стомлюваність, серотоніновий синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиВстановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не індукує активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Таким чином, не очікується CYP450-індукованої взаємодії при прийомі лінезоліду. При одночасному застосуванні лінезоліду та (S)-варфарину, який значною мірою метаболізується ізоферментом CYP2C9, фармакокінетичні характеристики варфарину не змінюються. Такі препарати, як варфарин та фенітоїн, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, можна застосовувати одночасно з лінезолідом без корекції дози. Інгібітори моноаміноксидази Лінезолід є неселективним оборотним інгібітором моноаміноксидази, тому у деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може спостерігатися помірне оборотне посилення пресорної дії псевдоефедрину та фенілропаноламіну. У зв'язку з цим рекомендується знижувати початкові дози наступних груп препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрін, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін) і надалі здійснювати підбір дози титруванням. У дослідженнях I, II та III фази не відзначалося розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які отримували лінезолід разом із серотонінергічними препаратами. Проте було кілька повідомлень про розвиток серотонінового синдрому на фоні застосування лінезоліду та антидепресантів – селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. При одночасному застосуванні з азтреонамом та гентаміцином зміни фармакокінетики лінезоліду не відзначалося. Рифампіцин викликав зниження Сmах та AUC лінезоліду в середньому на 21% та 32%, відповідно.Спосіб застосування та дозиПацієнтів, яким на початку терапії препарат призначили внутрішньовенно, надалі можна перевести на будь-яку лікарську форму препарату для вживання, при цьому підбір дози не потрібен, т.к. біодоступність лінезоліду при вживанні становить майже 100%. Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту. Дорослі та діти (12 років і старше): Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метициллінчутливі штами) - Разова доза 600 мг внутрішньогодинно протягом 10 днів; Госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 600 мг внутрішньо кожні 12 годин протягом 10; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agal Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes - Разова доза 400 мг внутрішньо кожні 12 год (для дорослих) або 600 мг внутрішньо 1 на 1 2 1 днів; Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією – разова доза 600 мг внутрішньо кожні 12 год протягом 14 -28 днів. Діти (новонароджені * та діти до 11 років) Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) - разова доза 10 мг/кг внутрі 1 кожних 4 днів; Госпітальна пневмонія, спричинена Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 10 мг/кг внутрішньо кожні 8 год протягом 1; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, спричинені Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcusьgalact днів; Неускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes - разова доза 10 мг/кг внутрішньо кожні 8 год (для дітей молодше 5 років) або 10 мг/кг всередину до 11 років) протягом 10-14 днів; Інфекції, викликані Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією - разова доза 10 мг/кг внутрішньо кожні 8 годин протягом 14 -28 днів. * У недоношених новонароджених у віці менше 7 днів (вагітність менше 34 тижнів) системний кліренс лінезоліду нижче, а значення AUC вище, ніж у більшості новонароджених та дітей. До 7 дня після народження кліренс лінезоліду та значення AUC у недоношених новонароджених наближається до таких у доношених новонароджених та дітей. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю: корекція дози не потрібна. У зв'язку з тим, що 30% лінезоліду видаляється при гемодіалізі протягом 3 годин, лінезолід повинен прийматися після проведення діалізу пацієнтам, які його потребують. Пацієнти з печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.ПередозуванняПро випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування (у тому числі необхідно підтримувати швидкість клубочкової фільтрації). Немає даних щодо прискорення виведення лінезоліду при перитонеальному діалізі або гемоперфузії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри встановленій інфекції (або підозрі на інфекцію), спричиненій супутніми грамнегативними мікроорганізмами, показано додаткове застосування засобів, що діють на грамнегативну флору. У деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може розвинутись оборотна мієлосупресія (з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та панцитопенією), яка залежить від тривалості терапії. У зв'язку з цим у процесі лікування необхідно проводити моніторинг показників крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, мієлосупресією в анамнезі, а також при одночасному застосуванні препаратів, що знижують вміст гемоглобіну або кількість тромбоцитів та їх функціональні властивості, а також у пацієнтів, які отримують лінезолід більше 2 тижнів. У пацієнтів, які приймають антибактеріальні препарати, включаючи лінезолід, слід враховувати ризик розвитку псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості. Про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повідомлялося у зв'язку з використанням практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Надмірна кількість токсинів, що виробляється штамами Clostridium difficile, може спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, оскільки такі інфекції можуть бути стійкими до протимікробної терапії, а також може знадобитися колонектомія. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх хворих з діареєю, що послідувала за використанням антибіотиків. Ретельне медичне спостереження протягом 2 місяців необхідно пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів. З появою симптомів погіршення зорової функції, таких як зміна гостроти зору, зміна колірного сприйняття, затуманеність, дефекти полів зору, рекомендується терміново звернутися до офтальмолога для консультації. Слід проводити моніторинг зорової функції у всіх пацієнтів, які приймають лінезолід протягом тривалого часу (більше 3 місяців), а також у всіх пацієнтів з симптомами зорових порушень, що знову з'явилися, незалежно від тривалості терапії. У разі розвитку периферичної нейропатії та нейропатії зорового нерва, слід оцінити співвідношення ризик/користь продовження терапії лінезолідом у цих пацієнтів. У зв'язку із застосуванням лінезоліду повідомлялося про лактоацидоз. Пацієнти, у яких на фоні прийому лінезоліду виникає повторна нудота або блювання, незрозумілий ацидоз або відзначається зниження концентрації гідрокарбонатаніонів, потребують ретельного спостереження з боку лікаря. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які приймали лінезолід, при цьому в більшості випадків в анамнезі була вказівка ​​на судоми або наявність факторів ризику їх розвитку. При необхідності застосування препарату ЗІВОКС у поєднанні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну слід постійно спостерігати за пацієнтами з метою виявлення ознак та симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі появи цих симптомів слід відмінити один або обидва препарати, що приймаються. При припиненні прийому серотонінергічного засобу можуть спостерігатися симптоми синдрому "скасування". Повідомлялося про випадки оборотної поверхневої зміни фарбування зубної емалі при застосуванні лінезоліду. Ці зміни фарбування видалялися за допомогою професійного очищення зубів. До складу гранул входить сахароза (вміст 5 мл готової суспензії - 0,088 ХЕ), що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, а також при дієті з низьким вмістом вуглеводів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування лінезолідом керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: лінезолід – 2 мг; допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат 1,64 мг, лимонна кислота 0,85 мг, декстрози моногідрат 50,24 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл. 100 мл і 300 мл в одноразові інфузійні пакети з багатошарової плівки з двома ін'єкційними портами, один з яких закритий гумовою пробкою з втулкою, інший - захисним знімним ковпачком або закритими гумовими пробками і знімними захисними ковпачками, запечатані по одному всередині ламінований. 1, 2, 5, 10 або 25 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну коробку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-оксазолідинон.ФармакокінетикаВсмоктування Середня максимальна концентрація (Сmах) та середня мінімальна концентрація (Cmin) лінезоліду в плазмі крові у рівноважному стані після внутрішньовенного введення двічі на день у дозі 600 мг дорівнювали 15,1 мг/л та 3,68 мг/л, відповідно. Рівноважна концентрація лінезоліду в крові досягається на 2-й день введення препарату. Розподіл Обсяг розподілу лінезоліду при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми становить 31% і не залежить від концентрації лінезоліду в крові. Метаболізм Встановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Метаболічне окиснення призводить до утворення двох неактивних метаболітів - гідроксиетилгліцину (основний метаболіт у людини, утворюється в результаті неферментативного процесу) та аміноетоксиоцтової кислоти (утворюється в менших кількостях). Також описано інші неактивні метаболіти. Виведення Позанирковий кліренс становить близько 65% кліренсу лінезоліду. Зі збільшенням дози лінезоліду відзначається невеликий ступінь нелінійності кліренсу. Це може пояснюватися зниженням ниркового та позаниркового кліренсу при високій дозі лінезоліду. Однак відмінності кліренсу невеликі і не впливають на період напіввиведення. Лінезолід у пацієнтів з нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня виводиться нирками у вигляді гідроксиетилгліцину (40%), аміноетоксиоцтової кислоти (10%) та у незміненому вигляді (30-35%). Кишечником виводиться у вигляді гідроксиетилгліцину (6%) та аміноетоксиоцтової кислоти (3%). У незміненому вигляді лінезолід практично не виводиться кишківником. Період напіввиведення лінезоліду в середньому становить 5-7 год. Фармакокінетика в окремих групах хворих Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому 600 мг препарату пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені дані про те, що у пацієнтів з легкою та середньотяжкою печінковою недостатністю (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика лінезоліду та двох його основних метаболітів не змінюється. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася. Однак, оскільки лінезолід метаболізується неферментним шляхом, то не очікується значущого порушення метаболізму при печінковій недостатності. Діти та підлітки У підлітків (12-17 років) фармакокінетика лінезоліду, прийнятого в дозі 600 мг, не відрізнялася від кінетики у дорослих. Таким чином, при призначенні підліткам 600 мг лінезоліду кожні 12 годин концентрація препарату буде такою самою, як у дорослих при призначенні тієї ж дози. У дітей віком від 1 тижня до 12 років застосування лінезоліду в дозі 10 мг/кг щодня кожні 8 годин дозволяє досягти тієї ж експозиції, що і у дорослих при застосуванні 600 мг лінезоліду двічі на день. У новонароджених системний кліренс лінезоліду швидко наростає протягом першого тижня життя (з розрахунку на кг маси тіла). Таким чином, при призначенні в дозі К) мг/кг кожні 8 годин максимальна експозиція лінезоліду досягатиметься у дитини першої доби життя швидше першого дня після народження. Однак надмірного накопичення препарату в перший тиждень прийому за такої схеми призначення все одно не відбудеться у зв'язку зі швидким збільшенням кліренсу. Літні У літніх пацієнтів віком 65 років і старше фармакокінетика лінезоліду суттєво не змінюється. Жінки У жінок обсяг розподілу препарату дещо нижчий, ніж у чоловіків; у них також на 20% знижено середній кліренс при розрахунку на масу тіла. Концентрація препарату в плазмі крові жінок вище, ніж у чоловіків, що може частково пояснюватися різницею маси тіла. Однак, оскільки період напіввиведення лінезоліду у чоловіків і жінок істотно не відрізняється, немає приводу очікувати підвищення концентрації препарату в крові жінок вище значення, що переноситься, так що корекції дози не потрібно.ФармакодинамікаЛінезолід, синтетичний антибактеріальний препарат, відноситься до нового класу протимікробних засобів, оксазолідинонів, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білка в бактеріях. За рахунок зв'язування з бактеріальними рибосомами він запобігає утворенню функціонального комплексу, що ініціює 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції при синтезі білка. Чутливість Препарат активний in vitro та in vivo Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами); Streptococcus agalactiae; Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); Streptococcus pyogenes. Препарат активний in vitro Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Enterococcus faecium (штами, чутливі до ванкоміцину); Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами); Staphylococcus haemolyticus; Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамнегативні аероби: Pasteurella multocida. Резистентні до лінезоліду мікроорганізми: Haemophilus influenzae; Moraxella catarrhalis; Neisseria spp.; Enterohacteriaceae spp.; Pseudomonas spp. Резистентність Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії протимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрациклінів та хлор. Лінезолід активний щодо патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1х10-9 - 1х10-11.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, якщо відомо або підозрюється, що вони викликані чутливими до лінезоліду аеробними та анаеробними грампозитивними мікроорганізмами (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією) позалікарняна пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами); госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agal; інфекції, резистентні до ванкоміцину, спричинені Enterococcus faecium, зокрема, що супроводжуються бактеріємією. При визначенні, чи Зівокс® є відповідним лікуванням, слід брати до уваги результати мікробіологічних досліджень або інформацію про поширеність резистентності до антибактеріальних препаратів серед грампозитивних бактерій. Лінезолід не активний проти інфекцій, спричинених грамнегативними патогенами. При підозрі чи підтвердженні грамнегативних патогенів має бути розпочато специфічну терапію проти грамнегативних мікроорганізмів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лінезоліду та/або інших компонентів препарату. Одночасний прийом лінезоліду з препаратами, що інгібують моноаміноксидази А або В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид), а також протягом 2 тижнів після припинення прийому названих препаратів. За відсутності ретельного спостереження за пацієнтами та моніторингу артеріального тиску не слід призначати лінезолід: пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом, карциноїдним синдромом, біполярним розладом, шизоафективним розладом та гострим станом сплутаності свідомості; пацієнтам, які отримують наступні типи препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрин, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін), інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5, З обережністю: Пацієнти з нирковою недостатністю Внаслідок невивченої клінічної значущості двох первинних метаболітів лінезоліду у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, лінезолід повинен використовуватися з обережністю у таких пацієнтів, і лише якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Також немає даних щодо застосування лінезоліду у пацієнтів, які перебувають на амбулаторному перитонеальному діалізі або інших альтернативних методах лікування ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені клінічні дані, які рекомендують використовувати лінезолід у таких пацієнтів тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Лінезолід повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів із системними інфекціями, що становлять ризик для життя, такими як інфекції, пов'язані з венозними катетерами у відділеннях інтенсивної терапії.Вагітність та лактаціяДосліджень безпеки застосування лінезоліду при вагітності не проводилося, тому застосування препарату Зівокс® при вагітності можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь від терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється лінезолід з грудним молоком жінок, що годують, тому слід припинити грудне вигодовування при призначенні препарату матері в період лактації.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (>1/10), часто (>1/100 - 1/1000 - 1/10000 - Небажані явища, пов'язані з прийомом лінезоліду, бувають зазвичай легкого або середнього ступеня виразності. Найчастіше відзначаються діарея, біль голови, нудота, блювота. Дорослі пацієнти Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз (у тому числі, кандидоз порожнини рота. вагінальний кандидоз), грибкові інфекції; нечасто – вагініт; рідко – коліт, викликаний застосуванням антибіотиків (зокрема псевдомембранозний коліт)*. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – панцитопенія; частота невідома – мієлосупресія, сидеробластна анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – лактоацидоз. Порушення психіки: часто – безсоння. Порушення з боку нервової системи: часто - головний біль, спотворення смаку ("металевий" присмак у роті), запаморочення; нечасто – судоми*, гіпостезія, парестезія; частота невідома – серотоніновий синдром, периферична нейропатія*. Порушення з боку органу зору: нечасто – затуманений зір; рідко – поява дефектів полів зору; частота невідома - нейропатія зорового нерва, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна гостроти зору, зміна колірного зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску; нечасто – аритмія (тахікардія), транзиторна ішемічна атака, флебіт, тромбофлебіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, локалізований або дифузний біль у ділянці живота, запор, диспепсія; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у роті, глосит, рідке випорожнення, стоматит, зміна забарвлення слизової оболонки язика та інші порушення стану язика; рідко – поверхнева зміна фарбування емалі зубів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – зміна результатів функціональних тестів печінки, підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази (ЩФ)); нечасто – підвищення концентрації загального білірубіну. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висипання; нечасто – кропив'янка, дерматит, підвищена пітливість; частота невідома – бульозні ураження шкіри (такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – підвищення концентрації сечовини у крові; нечасто – ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення з боку піхви та вульви. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – гарячка, локалізований біль; нечасто – озноб, стомлюваність, спрага, біль у місці ін'єкції (для розчину для інфузій). Лабораторні показники: часто – підвищення кількості нейтрофілів, еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або числа еритроцитів, підвищення чи зниження кількості тромбоцитів чи лейкоцитів, підвищення активності лактатдегідрогенази, креатинкінази. ліпази, амілази, підвищення концентрації глюкози не натще, зниження загального білка, альбуміну, натрію або кальцію, підвищення або зниження калію або гідрокарбонатів; нечасто – підвищення вмісту натрію або кальцію в плазмі крові, зниження концентрації глюкози не натще, підвищення або зниження хлоридів крові, підвищення кількості ретикулоцитів, зниження кількості нейтрофілів. Наступні побічні ефекти при застосуванні лінезоліду в окремих випадках належали до категорії серйозних: локалізований біль у ділянці живота, транзиторна ішемічна атака, артеріальна гіпертензія. У контрольованих клінічних дослідженнях, у яких лінезолід застосовувався максимум 28 днів, лише в 2% пацієнтів розвивалася анемія. При застосуванні незареєстрованого препарату в рамках програм раннього доступу для пацієнтів з життєзагрозливими інфекціями, у 2,5% (33/1326) пацієнтів, які отримували лінезолід ≤ 28 днів, розвивалася анемія, тоді як при застосуванні лінезоліду більше 28 днів, анемія розвивалася у 12,3% (53/430) пацієнтів. Співвідношення випадків розвитку анемії, що потребує переливання крові, склало 9% серед пацієнтів, які отримують лінезолід ≤ 28 днів (3/33), та 15% (8/53) у тих випадках, коли лінезолід застосовували понад 28 днів. Дані безпеки, отримані в клінічних дослідженнях за участю більше 500 пацієнтів дитячого віку (з народження до 17 років), не вказують, що профіль безпеки лінезоліду для дітей відрізняється від профілю безпеки для дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиВстановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Таким чином, не очікується CYP450-індукованої взаємодії при прийомі лінезоліду. При одночасному застосуванні лінезоліду та (S)-варфарину, який значною мірою метаболізується ізоферментом CYP2C9, фармакокінетичні характеристики варфарину не змінюються. Такі препарати, як варфарин та фенітоїн, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, можна застосовувати одночасно з лінезолідом без корекції дози. Інгібітори моноаміноксидази Лінезолід є неселективним оборотним інгібітором моноаміноксидази, тому у деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може спостерігатися помірне оборотне посилення пресорної дії псевдоефедрину та фенілпропаноламіну. У зв'язку з цим рекомендується знижувати початкові дози наступних груп препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрін, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін) і надалі здійснювати підбір дози титруванням. У дослідженнях I, II та III фази не відзначалося розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які отримували лінезолід разом із серотонінергічними препаратами. Проте було кілька повідомлень про розвиток серотонінового синдрому на фоні застосування лінезоліду та антидепресантів – селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. При одночасному застосуванні з азтреонамом та гентаміцином зміни фармакокінетики лінезоліду не відзначалося. Рифампіцин викликав зниження Сmах та AUC лінезоліду в середньому на 21% та 32%, відповідно.Спосіб застосування та дозиЛінезолід слід застосовувати лише в умовах стаціонару та після консультації з відповідним спеціалістом, таким як мікробіолог або спеціаліст з інфекційних захворювань. Препарат призначається як внутрішньовенної інфузії тривалістю 30-120 хвилин. Забороняється послідовно з'єднувати інфузійні пакети та додавати інші препарати до розчину для інфузій. Якщо необхідно вводити лінезолід з іншими препаратами, всі лікарські засоби слід призначати окремо відповідно до рекомендованих доз і шляхів введення. Лінезолід для ін'єкцій фармацевтично несумісний з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазин, діазепам, фенітоїн, еритроміцину лактобіонат, котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), цефтріаксон. Сумісні розчини для інфузій: 5% розчин декстрози для ін'єкцій; 0,9% розчин хлориду натрію для ін'єкцій; Розчин Рінгера-Локку для ін'єкцій. Пацієнтів, яким на початку терапії препарат призначили внутрішньовенно, надалі можна перевести на будь-яку лікарську форму препарату для вживання, при цьому підбір дози не потрібен, т.к. біодоступність лінезоліду при вживанні становить майже 100%. Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту. Дорослі та діти (12 років і старше): Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метициллінчутливі штами) - Разова доза 600 мг/в 1 0 1; Госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 600 мг/в кожні 12 годин протягом 10 днів; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agal днів; Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes – разова доза 400 мг внутрішньовенно кожні 12 год (для дорослих) або 600 мг внутрішньовенно для 2 років. перебігу 10-14 днів; Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією – разова доза 600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 14 -28 днів. Діти (новонароджені * та діти до 11 років) Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метициллінчутливі штами) - разова доза 10 мг/кг в/в 1 кожні 1; Госпітальна пневмонія, спричинена Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 год протягом 1; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метициллінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalact -14 днів; Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes – разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 год (для дітей віком до 5 років) або 10 мг/кг внутрішньовенно для дітей віком від 5 до 11 років) протягом 10-14 днів; Інфекції, викликані Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією - разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 14 -28 днів. * У недоношених новонароджених у віці менше 7 днів (вагітність менше 34 тижнів) системний кліренс лінезоліду нижче, а значення AUC вище, ніж у більшості новонароджених та дітей. До 7 дня після народження кліренс лінезоліду та значення AUC у недоношених новонароджених наближається до таких у доношених новонароджених та дітей. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю: корекція дози не потрібна. У зв'язку з тим, що 30% лінезоліду видаляється при гемодіалізі протягом 3 годин, лінезолід повинен прийматися після проведення діалізу пацієнтам, які його потребують. Пацієнти з печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.ПередозуванняПро випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування (у тому числі необхідно підтримувати швидкість клубочкової фільтрації). Немає даних щодо прискорення виведення лінезоліду при перитонеальному діалізі або гемоперфузії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ відкритому дослідженні серед тяжкохворих пацієнтів із внутрішньосудинними катетер-асоційованими інфекціями було відзначено перевищення смертності у пацієнтів, які отримували лінезолід, порівняно з пацієнтами, які отримували ванкоміцин/диклоксацилін/оксацилін [78/363 (21,5%) проти 58/3 0%)]. Основним фактором, що впливає на смертність, був грампозитивний збудник інфекції на початковому етапі. Показник летальності був схожий серед пацієнтів, інфекції у яких були викликані лише грампозитивними мікроорганізмами (ставлення шансів 0,96; 95% довірчий інтервал: 0,58-1,59), але був значно вищим (р=0,0162) у групі лінезоліду коли виявлялися й інші мікроорганізми, або їх не вдавалося виявити на початковому етапі (ставлення шансів 2,48; 95% довірчий інтервал: 1,38-4,46). Найбільший дисбаланс відзначений під час лікування та протягом 7 днів після закінчення антибіотикотерапії. У ході дослідження в групі лінезоліду більше пацієнтів набували грамнегативних мікроорганізмів і згодом гинули від інфекції, викликаної грамнегативними мікроорганізмами, або полімікробних інфекцій. Таким чином,у разі ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин лінезолід слід використовувати у пацієнтів з відомою або можливою ко-інфекцією грамнегативними мікроорганізмами, лише якщо немає альтернативних варіантів лікування (див. розділ "Показання"). У цих випадках показано додаткове застосування препаратів, що діють на грамнегативну мікрофлору. У деяких пацієнтів, які приймають лінезолід, може розвинутись оборотна мієлосупресія (з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та панцитопенією), яка залежить від тривалості терапії. У пацієнтів похилого віку також підвищений ризик розвитку даного стану. Тромбоцитопенія частіше виникала у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, незалежно від застосування у пацієнта гемодіалізу. У зв'язку з цим у процесі лікування необхідно проводити моніторинг показників крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, мієлосупресією в анамнезі, а також при одночасному застосуванні препаратів, що знижують гемоглобін або кількість тромбоцитів та/або їх функціональні властивості, з тяжкою нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які приймають лінезолід понад 2 тижні. Лінезолід у таких пацієнтів застосовується лише в тому випадку, коли можливий ретельний моніторинг гемоглобіну, кількості лейкоцитів та тромбоцитів. Якщо під час терапії лінезолідом розвивається виражена мієлосупресія, лікування має бути припинено, якщо продовження терапії не вважається абсолютно необхідним. У цьому випадку необхідний інтенсивний моніторинг показників крові та відповідне лікування. Крім того, рекомендується, щоб аналіз крові (у тому числі визначення гемоглобіну, кількості тромбоцитів та лейкоцитів (з розрахунком лейкоцитарної формули)) проводився щотижня у пацієнтів, які отримують лінезолід незалежно від показників вихідного аналізу крові. Більш висока частота розвитку тяжкої анемії відзначена у пацієнтів, які отримували лінезолід більше максимально рекомендованої тривалості 28 днів. Цим пацієнтам частіше потрібно переливання крові. Випадки сидеробластної анемії були зареєстровані у післяреєстраційному періоді. Найчастіше тривалість терапії лінезолідом перевищувала 28 днів. У більшості пацієнтів прояви повністю або частково оборотні після припинення лікування лінезолідом з/без специфічного лікування анемії. У пацієнтів, які приймають антибактеріальні препарати, включаючи лінезолід, слід враховувати ризик розвитку псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості. Про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повідомлялося у зв'язку з використанням практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Надмірна кількість токсинів, що виробляється штамами Clostridium difficile, може спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, оскільки такі інфекції можуть бути стійкими до протимікробної терапії, а також може знадобитися колонектомія. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile,повинна розглядатися у всіх хворих з діареєю, що послідувала за використанням антибіотиків. Ретельне медичне спостереження протягом 2 місяців необхідно пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів. З появою симптомів погіршення зорової функції, таких як зміна гостроти зору, зміна колірного сприйняття, затуманеність, дефекти полів зору, рекомендується терміново звернутися до офтальмолога для консультації. Слід проводити моніторинг зорової функції у всіх пацієнтів, які приймають лінезолід протягом тривалого часу (більше 28 днів), а також у всіх пацієнтів з симптомами зорових порушень, що знову з'явилися, незалежно від тривалості терапії. У разі розвитку периферичної нейропатії та нейропатії зорового нерва, слід оцінити співвідношення ризик/користь продовження терапії лінезолідом у цих пацієнтів. Ризик розвитку нейропатії вищий, якщо лінезолід застосовується у пацієнтів, які використовують нині або які нещодавно приймали антимікобактеріальні препарати для лікування туберкульозу. У зв'язку із застосуванням лінезоліду повідомлялося про лактоацидоз. Пацієнти, у яких на фоні прийому лінезоліду виникає повторна нудота або блювання, біль у животі, незрозумілий ацидоз або відзначається зниження концентрації гідрокарбонат-аніонів, потребують ретельного спостереження з боку лікаря. Лінезолід пригнічує синтез білка мітохондрій. Побічні ефекти, такі як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична або зорового нерва), можуть виникнути внаслідок цього гальмування; ці ефекти є більш поширеними, коли препарат використовується більш ніж 28 днів. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які приймали лінезолід, при цьому в більшості випадків в анамнезі була вказівка ​​на судоми або наявність факторів ризику їх розвитку. У пацієнтів необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх епізодів судом. При необхідності застосування препарату у поєднанні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну слід постійно спостерігати за пацієнтами з метою виявлення ознак та симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі появи цих симптомів слід відмінити один або обидва препарати, що приймаються. При припиненні прийому серотонінергічного засобу можуть спостерігатися симптоми синдрому "скасування". Повідомлялося про випадки оборотної поверхневої зміни фарбування зубної емалі при застосуванні лінезоліду. Ці зміни фарбування видалялися за допомогою професійного очищення зубів. Повідомлялося про випадки симптоматичної гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували лінезолід одночасно з інсуліном або гіпоглікемічними препаратами. Хоча причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лінезоліду та розвитком гіпоглікемії не встановлений, пацієнтів з цукровим діабетом необхідно попереджати про можливість розвитку гіпоглікемії. У разі виникнення гіпоглікемії необхідна корекція дози інсуліну/гіпоглікемічних препаратів або відміни лінезоліду. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від прийому великих кількостей їжі, що містить тірамін (такі як червоне вино, старий сир, деякі алкогольні напої, копчене м'ясо). Клінічних досліджень, що вивчали ефект застосування лінезоліду на нормальну мікрофлору організму людини, не проводилося. Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до посиленого зростання несприйнятливих до нього мікроорганізмів. У клінічних дослідженнях було показано, що приблизно у 3% пацієнтів, які отримували рекомендовані дози лінезоліду, розвивався кандидоз, асоційований із прийомом антибіотиків. При виникненні суперінфекції на фоні прийому лінезоліду слід вживати відповідних заходів медичного характеру. Клінічні дослідження Безпека та ефективність застосування лінезоліду тривалістю понад 28 днів не встановлені. У контрольованих клінічних дослідженнях не брали участі пацієнти із синдромом "діабетичної стопи", пролежнями або ішемічними порушеннями, тяжкими опіками або гангренозними ураженнями. Таким чином, досвід застосування лінезоліду в терапії цих станів обмежений. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування лінезолідом керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: лінезолід – 2 мг; допоміжні речовини: натрію цитрату дигідрат 1,64 мг, лимонна кислота 0,85 мг, декстрози моногідрат 50,24 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл. 100 мл і 300 мл в одноразові інфузійні пакети з багатошарової плівки з двома ін'єкційними портами, один з яких закритий гумовою пробкою з втулкою, інший - захисним знімним ковпачком або закритими гумовими пробками і знімними захисними ковпачками, запечатані по одному всередині ламінований. 1, 2, 5, 10 або 25 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну коробку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-оксазолідинон.ФармакокінетикаВсмоктування Середня максимальна концентрація (Сmах) та середня мінімальна концентрація (Cmin) лінезоліду в плазмі крові у рівноважному стані після внутрішньовенного введення двічі на день у дозі 600 мг дорівнювали 15,1 мг/л та 3,68 мг/л, відповідно. Рівноважна концентрація лінезоліду в крові досягається на 2-й день введення препарату. Розподіл Обсяг розподілу лінезоліду при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми становить 31% і не залежить від концентрації лінезоліду в крові. Метаболізм Встановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Метаболічне окиснення призводить до утворення двох неактивних метаболітів - гідроксиетилгліцину (основний метаболіт у людини, утворюється в результаті неферментативного процесу) та аміноетоксиоцтової кислоти (утворюється в менших кількостях). Також описано інші неактивні метаболіти. Виведення Позанирковий кліренс становить близько 65% кліренсу лінезоліду. Зі збільшенням дози лінезоліду відзначається невеликий ступінь нелінійності кліренсу. Це може пояснюватися зниженням ниркового та позаниркового кліренсу при високій дозі лінезоліду. Однак відмінності кліренсу невеликі і не впливають на період напіввиведення. Лінезолід у пацієнтів з нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня виводиться нирками у вигляді гідроксиетилгліцину (40%), аміноетоксиоцтової кислоти (10%) та у незміненому вигляді (30-35%). Кишечником виводиться у вигляді гідроксиетилгліцину (6%) та аміноетоксиоцтової кислоти (3%). У незміненому вигляді лінезолід практично не виводиться кишківником. Період напіввиведення лінезоліду в середньому становить 5-7 год. Фармакокінетика в окремих групах хворих Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому 600 мг препарату пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені дані про те, що у пацієнтів з легкою та середньотяжкою печінковою недостатністю (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) фармакокінетика лінезоліду та двох його основних метаболітів не змінюється. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася. Однак, оскільки лінезолід метаболізується неферментним шляхом, то не очікується значущого порушення метаболізму при печінковій недостатності. Діти та підлітки У підлітків (12-17 років) фармакокінетика лінезоліду, прийнятого в дозі 600 мг, не відрізнялася від кінетики у дорослих. Таким чином, при призначенні підліткам 600 мг лінезоліду кожні 12 годин концентрація препарату буде такою самою, як у дорослих при призначенні тієї ж дози. У дітей віком від 1 тижня до 12 років застосування лінезоліду в дозі 10 мг/кг щодня кожні 8 годин дозволяє досягти тієї ж експозиції, що і у дорослих при застосуванні 600 мг лінезоліду двічі на день. У новонароджених системний кліренс лінезоліду швидко наростає протягом першого тижня життя (з розрахунку на кг маси тіла). Таким чином, при призначенні в дозі К) мг/кг кожні 8 годин максимальна експозиція лінезоліду досягатиметься у дитини першої доби життя швидше першого дня після народження. Однак надмірного накопичення препарату в перший тиждень прийому за такої схеми призначення все одно не відбудеться у зв'язку зі швидким збільшенням кліренсу. Літні У літніх пацієнтів віком 65 років і старше фармакокінетика лінезоліду суттєво не змінюється. Жінки У жінок обсяг розподілу препарату дещо нижчий, ніж у чоловіків; у них також на 20% знижено середній кліренс при розрахунку на масу тіла. Концентрація препарату в плазмі крові жінок вище, ніж у чоловіків, що може частково пояснюватися різницею маси тіла. Однак, оскільки період напіввиведення лінезоліду у чоловіків і жінок істотно не відрізняється, немає приводу очікувати підвищення концентрації препарату в крові жінок вище значення, що переноситься, так що корекції дози не потрібно.ФармакодинамікаЛінезолід, синтетичний антибактеріальний препарат, відноситься до нового класу протимікробних засобів, оксазолідинонів, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білка в бактеріях. За рахунок зв'язування з бактеріальними рибосомами він запобігає утворенню функціонального комплексу, що ініціює 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції при синтезі білка. Чутливість Препарат активний in vitro та in vivo Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Staphylococcus aureus (включаючи метицилінрезистентні штами); Streptococcus agalactiae; Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); Streptococcus pyogenes. Препарат активний in vitro Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину); Enterococcus faecium (штами, чутливі до ванкоміцину); Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами); Staphylococcus haemolyticus; Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамнегативні аероби: Pasteurella multocida. Резистентні до лінезоліду мікроорганізми: Haemophilus influenzae; Moraxella catarrhalis; Neisseria spp.; Enterohacteriaceae spp.; Pseudomonas spp. Резистентність Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії протимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрациклінів та хлор. Лінезолід активний щодо патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1х10-9 - 1х10-11.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, якщо відомо або підозрюється, що вони викликані чутливими до лінезоліду аеробними та анаеробними грампозитивними мікроорганізмами (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією) позалікарняна пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами); госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agal; інфекції, резистентні до ванкоміцину, спричинені Enterococcus faecium, зокрема, що супроводжуються бактеріємією. При визначенні, чи Зівокс® є відповідним лікуванням, слід брати до уваги результати мікробіологічних досліджень або інформацію про поширеність резистентності до антибактеріальних препаратів серед грампозитивних бактерій. Лінезолід не активний проти інфекцій, спричинених грамнегативними патогенами. При підозрі чи підтвердженні грамнегативних патогенів має бути розпочато специфічну терапію проти грамнегативних мікроорганізмів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лінезоліду та/або інших компонентів препарату. Одночасний прийом лінезоліду з препаратами, що інгібують моноаміноксидази А або В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид), а також протягом 2 тижнів після припинення прийому названих препаратів. За відсутності ретельного спостереження за пацієнтами та моніторингу артеріального тиску не слід призначати лінезолід: пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом, карциноїдним синдромом, біполярним розладом, шизоафективним розладом та гострим станом сплутаності свідомості; пацієнтам, які отримують наступні типи препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрин, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін), інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5, З обережністю: Пацієнти з нирковою недостатністю Внаслідок невивченої клінічної значущості двох первинних метаболітів лінезоліду у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, лінезолід повинен використовуватися з обережністю у таких пацієнтів, і лише якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Також немає даних щодо застосування лінезоліду у пацієнтів, які перебувають на амбулаторному перитонеальному діалізі або інших альтернативних методах лікування ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю Є обмежені клінічні дані, які рекомендують використовувати лінезолід у таких пацієнтів тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик. Лінезолід повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів із системними інфекціями, що становлять ризик для життя, такими як інфекції, пов'язані з венозними катетерами у відділеннях інтенсивної терапії.Вагітність та лактаціяДосліджень безпеки застосування лінезоліду при вагітності не проводилося, тому застосування препарату Зівокс® при вагітності можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь від терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється лінезолід з грудним молоком жінок, що годують, тому слід припинити грудне вигодовування при призначенні препарату матері в період лактації.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (>1/10), часто (>1/100 - 1/1000 - 1/10000 - Небажані явища, пов'язані з прийомом лінезоліду, бувають зазвичай легкого або середнього ступеня виразності. Найчастіше відзначаються діарея, біль голови, нудота, блювота. Дорослі пацієнти Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – кандидоз (у тому числі, кандидоз порожнини рота. вагінальний кандидоз), грибкові інфекції; нечасто – вагініт; рідко – коліт, викликаний застосуванням антибіотиків (зокрема псевдомембранозний коліт)*. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – панцитопенія; частота невідома – мієлосупресія, сидеробластна анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілаксія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпонатріємія; частота невідома – лактоацидоз. Порушення психіки: часто – безсоння. Порушення з боку нервової системи: часто - головний біль, спотворення смаку ("металевий" присмак у роті), запаморочення; нечасто – судоми*, гіпостезія, парестезія; частота невідома – серотоніновий синдром, периферична нейропатія*. Порушення з боку органу зору: нечасто – затуманений зір; рідко – поява дефектів полів зору; частота невідома - нейропатія зорового нерва, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна гостроти зору, зміна колірного зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску; нечасто – аритмія (тахікардія), транзиторна ішемічна атака, флебіт, тромбофлебіт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, локалізований або дифузний біль у ділянці живота, запор, диспепсія; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у роті, глосит, рідке випорожнення, стоматит, зміна забарвлення слизової оболонки язика та інші порушення стану язика; рідко – поверхнева зміна фарбування емалі зубів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – зміна результатів функціональних тестів печінки, підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази (ЩФ)); нечасто – підвищення концентрації загального білірубіну. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висипання; нечасто – кропив'янка, дерматит, підвищена пітливість; частота невідома – бульозні ураження шкіри (такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – підвищення концентрації сечовини у крові; нечасто – ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення з боку піхви та вульви. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – гарячка, локалізований біль; нечасто – озноб, стомлюваність, спрага, біль у місці ін'єкції (для розчину для інфузій). Лабораторні показники: часто – підвищення кількості нейтрофілів, еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або числа еритроцитів, підвищення чи зниження кількості тромбоцитів чи лейкоцитів, підвищення активності лактатдегідрогенази, креатинкінази. ліпази, амілази, підвищення концентрації глюкози не натще, зниження загального білка, альбуміну, натрію або кальцію, підвищення або зниження калію або гідрокарбонатів; нечасто – підвищення вмісту натрію або кальцію в плазмі крові, зниження концентрації глюкози не натще, підвищення або зниження хлоридів крові, підвищення кількості ретикулоцитів, зниження кількості нейтрофілів. Наступні побічні ефекти при застосуванні лінезоліду в окремих випадках належали до категорії серйозних: локалізований біль у ділянці живота, транзиторна ішемічна атака, артеріальна гіпертензія. У контрольованих клінічних дослідженнях, у яких лінезолід застосовувався максимум 28 днів, лише в 2% пацієнтів розвивалася анемія. При застосуванні незареєстрованого препарату в рамках програм раннього доступу для пацієнтів з життєзагрозливими інфекціями, у 2,5% (33/1326) пацієнтів, які отримували лінезолід ≤ 28 днів, розвивалася анемія, тоді як при застосуванні лінезоліду більше 28 днів, анемія розвивалася у 12,3% (53/430) пацієнтів. Співвідношення випадків розвитку анемії, що потребує переливання крові, склало 9% серед пацієнтів, які отримують лінезолід ≤ 28 днів (3/33), та 15% (8/53) у тих випадках, коли лінезолід застосовували понад 28 днів. Дані безпеки, отримані в клінічних дослідженнях за участю більше 500 пацієнтів дитячого віку (з народження до 17 років), не вказують, що профіль безпеки лінезоліду для дітей відрізняється від профілю безпеки для дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиВстановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Таким чином, не очікується CYP450-індукованої взаємодії при прийомі лінезоліду. При одночасному застосуванні лінезоліду та (S)-варфарину, який значною мірою метаболізується ізоферментом CYP2C9, фармакокінетичні характеристики варфарину не змінюються. Такі препарати, як варфарин та фенітоїн, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, можна застосовувати одночасно з лінезолідом без корекції дози. Інгібітори моноаміноксидази Лінезолід є неселективним оборотним інгібітором моноаміноксидази, тому у деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може спостерігатися помірне оборотне посилення пресорної дії псевдоефедрину та фенілпропаноламіну. У зв'язку з цим рекомендується знижувати початкові дози наступних груп препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрін, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін) і надалі здійснювати підбір дози титруванням. У дослідженнях I, II та III фази не відзначалося розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які отримували лінезолід разом із серотонінергічними препаратами. Проте було кілька повідомлень про розвиток серотонінового синдрому на фоні застосування лінезоліду та антидепресантів – селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. При одночасному застосуванні з азтреонамом та гентаміцином зміни фармакокінетики лінезоліду не відзначалося. Рифампіцин викликав зниження Сmах та AUC лінезоліду в середньому на 21% та 32%, відповідно.Спосіб застосування та дозиЛінезолід слід застосовувати лише в умовах стаціонару та після консультації з відповідним спеціалістом, таким як мікробіолог або спеціаліст з інфекційних захворювань. Препарат призначається як внутрішньовенної інфузії тривалістю 30-120 хвилин. Забороняється послідовно з'єднувати інфузійні пакети та додавати інші препарати до розчину для інфузій. Якщо необхідно вводити лінезолід з іншими препаратами, всі лікарські засоби слід призначати окремо відповідно до рекомендованих доз і шляхів введення. Лінезолід для ін'єкцій фармацевтично несумісний з такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазин, діазепам, фенітоїн, еритроміцину лактобіонат, котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), цефтріаксон. Сумісні розчини для інфузій: 5% розчин декстрози для ін'єкцій; 0,9% розчин хлориду натрію для ін'єкцій; Розчин Рінгера-Локку для ін'єкцій. Пацієнтів, яким на початку терапії препарат призначили внутрішньовенно, надалі можна перевести на будь-яку лікарську форму препарату для вживання, при цьому підбір дози не потрібен, т.к. біодоступність лінезоліду при вживанні становить майже 100%. Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту. Дорослі та діти (12 років і старше): Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метициллінчутливі штами) - Разова доза 600 мг/в 1 0 1; Госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 600 мг/в кожні 12 годин протягом 10 днів; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agal днів; Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes – разова доза 400 мг внутрішньовенно кожні 12 год (для дорослих) або 600 мг внутрішньовенно для 2 років. перебігу 10-14 днів; Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією – разова доза 600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 14 -28 днів. Діти (новонароджені * та діти до 11 років) Позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємією, або Staphylococcus aureus (тільки метициллінчутливі штами) - разова доза 10 мг/кг в/в 1 кожні 1; Госпітальна пневмонія, спричинена Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами) - Разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 год протягом 1; Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метициллінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalact -14 днів; Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes – разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 год (для дітей віком до 5 років) або 10 мг/кг внутрішньовенно для дітей віком від 5 до 11 років) протягом 10-14 днів; Інфекції, викликані Enterococcus faecium, резистентні до ванкоміцину, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією - разова доза 10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 14 -28 днів. * У недоношених новонароджених у віці менше 7 днів (вагітність менше 34 тижнів) системний кліренс лінезоліду нижче, а значення AUC вище, ніж у більшості новонароджених та дітей. До 7 дня після народження кліренс лінезоліду та значення AUC у недоношених новонароджених наближається до таких у доношених новонароджених та дітей. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю: корекція дози не потрібна. У зв'язку з тим, що 30% лінезоліду видаляється при гемодіалізі протягом 3 годин, лінезолід повинен прийматися після проведення діалізу пацієнтам, які його потребують. Пацієнти з печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.ПередозуванняПро випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування (у тому числі необхідно підтримувати швидкість клубочкової фільтрації). Немає даних щодо прискорення виведення лінезоліду при перитонеальному діалізі або гемоперфузії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ відкритому дослідженні серед тяжкохворих пацієнтів із внутрішньосудинними катетер-асоційованими інфекціями було відзначено перевищення смертності у пацієнтів, які отримували лінезолід, порівняно з пацієнтами, які отримували ванкоміцин/диклоксацилін/оксацилін [78/363 (21,5%) проти 58/3 0%)]. Основним фактором, що впливає на смертність, був грампозитивний збудник інфекції на початковому етапі. Показник летальності був схожий серед пацієнтів, інфекції у яких були викликані лише грампозитивними мікроорганізмами (ставлення шансів 0,96; 95% довірчий інтервал: 0,58-1,59), але був значно вищим (р=0,0162) у групі лінезоліду коли виявлялися й інші мікроорганізми, або їх не вдавалося виявити на початковому етапі (ставлення шансів 2,48; 95% довірчий інтервал: 1,38-4,46). Найбільший дисбаланс відзначений під час лікування та протягом 7 днів після закінчення антибіотикотерапії. У ході дослідження в групі лінезоліду більше пацієнтів набували грамнегативних мікроорганізмів і згодом гинули від інфекції, викликаної грамнегативними мікроорганізмами, або полімікробних інфекцій. Таким чином,у разі ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин лінезолід слід використовувати у пацієнтів з відомою або можливою ко-інфекцією грамнегативними мікроорганізмами, лише якщо немає альтернативних варіантів лікування (див. розділ "Показання"). У цих випадках показано додаткове застосування препаратів, що діють на грамнегативну мікрофлору. У деяких пацієнтів, які приймають лінезолід, може розвинутись оборотна мієлосупресія (з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та панцитопенією), яка залежить від тривалості терапії. У пацієнтів похилого віку також підвищений ризик розвитку даного стану. Тромбоцитопенія частіше виникала у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, незалежно від застосування у пацієнта гемодіалізу. У зв'язку з цим у процесі лікування необхідно проводити моніторинг показників крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, мієлосупресією в анамнезі, а також при одночасному застосуванні препаратів, що знижують гемоглобін або кількість тромбоцитів та/або їх функціональні властивості, з тяжкою нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які приймають лінезолід понад 2 тижні. Лінезолід у таких пацієнтів застосовується лише в тому випадку, коли можливий ретельний моніторинг гемоглобіну, кількості лейкоцитів та тромбоцитів. Якщо під час терапії лінезолідом розвивається виражена мієлосупресія, лікування має бути припинено, якщо продовження терапії не вважається абсолютно необхідним. У цьому випадку необхідний інтенсивний моніторинг показників крові та відповідне лікування. Крім того, рекомендується, щоб аналіз крові (у тому числі визначення гемоглобіну, кількості тромбоцитів та лейкоцитів (з розрахунком лейкоцитарної формули)) проводився щотижня у пацієнтів, які отримують лінезолід незалежно від показників вихідного аналізу крові. Більш висока частота розвитку тяжкої анемії відзначена у пацієнтів, які отримували лінезолід більше максимально рекомендованої тривалості 28 днів. Цим пацієнтам частіше потрібно переливання крові. Випадки сидеробластної анемії були зареєстровані у післяреєстраційному періоді. Найчастіше тривалість терапії лінезолідом перевищувала 28 днів. У більшості пацієнтів прояви повністю або частково оборотні після припинення лікування лінезолідом з/без специфічного лікування анемії. У пацієнтів, які приймають антибактеріальні препарати, включаючи лінезолід, слід враховувати ризик розвитку псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості. Про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повідомлялося у зв'язку з використанням практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід. Тяжкість діареї може варіювати від легких форм до важких. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Надмірна кількість токсинів, що виробляється штамами Clostridium difficile, може спричинити підвищення летальності серед пацієнтів, оскільки такі інфекції можуть бути стійкими до протимікробної терапії, а також може знадобитися колонектомія. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile,повинна розглядатися у всіх хворих з діареєю, що послідувала за використанням антибіотиків. Ретельне медичне спостереження протягом 2 місяців необхідно пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів. З появою симптомів погіршення зорової функції, таких як зміна гостроти зору, зміна колірного сприйняття, затуманеність, дефекти полів зору, рекомендується терміново звернутися до офтальмолога для консультації. Слід проводити моніторинг зорової функції у всіх пацієнтів, які приймають лінезолід протягом тривалого часу (більше 28 днів), а також у всіх пацієнтів з симптомами зорових порушень, що знову з'явилися, незалежно від тривалості терапії. У разі розвитку периферичної нейропатії та нейропатії зорового нерва, слід оцінити співвідношення ризик/користь продовження терапії лінезолідом у цих пацієнтів. Ризик розвитку нейропатії вищий, якщо лінезолід застосовується у пацієнтів, які використовують нині або які нещодавно приймали антимікобактеріальні препарати для лікування туберкульозу. У зв'язку із застосуванням лінезоліду повідомлялося про лактоацидоз. Пацієнти, у яких на фоні прийому лінезоліду виникає повторна нудота або блювання, біль у животі, незрозумілий ацидоз або відзначається зниження концентрації гідрокарбонат-аніонів, потребують ретельного спостереження з боку лікаря. Лінезолід пригнічує синтез білка мітохондрій. Побічні ефекти, такі як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична або зорового нерва), можуть виникнути внаслідок цього гальмування; ці ефекти є більш поширеними, коли препарат використовується більш ніж 28 днів. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які приймали лінезолід, при цьому в більшості випадків в анамнезі була вказівка ​​на судоми або наявність факторів ризику їх розвитку. У пацієнтів необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх епізодів судом. При необхідності застосування препарату у поєднанні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну слід постійно спостерігати за пацієнтами з метою виявлення ознак та симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі появи цих симптомів слід відмінити один або обидва препарати, що приймаються. При припиненні прийому серотонінергічного засобу можуть спостерігатися симптоми синдрому "скасування". Повідомлялося про випадки оборотної поверхневої зміни фарбування зубної емалі при застосуванні лінезоліду. Ці зміни фарбування видалялися за допомогою професійного очищення зубів. Повідомлялося про випадки симптоматичної гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували лінезолід одночасно з інсуліном або гіпоглікемічними препаратами. Хоча причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лінезоліду та розвитком гіпоглікемії не встановлений, пацієнтів з цукровим діабетом необхідно попереджати про можливість розвитку гіпоглікемії. У разі виникнення гіпоглікемії необхідна корекція дози інсуліну/гіпоглікемічних препаратів або відміни лінезоліду. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від прийому великих кількостей їжі, що містить тірамін (такі як червоне вино, старий сир, деякі алкогольні напої, копчене м'ясо). Клінічних досліджень, що вивчали ефект застосування лінезоліду на нормальну мікрофлору організму людини, не проводилося. Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до посиленого зростання несприйнятливих до нього мікроорганізмів. У клінічних дослідженнях було показано, що приблизно у 3% пацієнтів, які отримували рекомендовані дози лінезоліду, розвивався кандидоз, асоційований із прийомом антибіотиків. При виникненні суперінфекції на фоні прийому лінезоліду слід вживати відповідних заходів медичного характеру. Клінічні дослідження Безпека та ефективність застосування лінезоліду тривалістю понад 28 днів не встановлені. У контрольованих клінічних дослідженнях не брали участі пацієнти із синдромом "діабетичної стопи", пролежнями або ішемічними порушеннями, тяжкими опіками або гангренозними ураженнями. Таким чином, досвід застосування лінезоліду в терапії цих станів обмежений. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування лінезолідом керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему