Татхимфармпрепараты АО Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: глутамінова кислота 250 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує мозковий метаболізм. Замінна амінокислота, грає роль медіатора з високою метаболічною активністю в головному мозку, стимулює окисно-відновні процеси в головному мозку, обмін білків. Нормалізує обмін речовин, змінюючи функціональний стан нервової та ендокринної систем. Стимулює передачу збудження у синапсах ЦНС, сприяє нейтралізації та виведенню з організму аміаку, підвищує стійкість організму до гіпоксії. Є одним з компонентів міофібрил, бере участь у синтезі інших амінокислот, ацетилхоліну, АТФ, сечовини, сприяє перенесенню та підтримці необхідної концентрації іонів калію в мозку, служить сполучною ланкою між обміном вуглеводів та нуклеїнових кислот, нормалізує вміст показників гліколізу в крові. Чинить гепатопротекторну дію, пригнічує секреторну функцію шлунка.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Добре проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр), клітинні оболонки та мембрани субклітинних утворень. Накопичується в м'язовій та нервовій тканинах, печінці та нирках. Виводиться нирками – 4-7% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм головного мозку.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: епілепсія (переважно малі напади з еквівалентами), шизофренія, психози (соматогенні, інтоксикаційні, інволюційні), реактивний депресивний стан, психічне виснаження, безсоння, наслідки менінгіту та енцефаліту, депресія, прогрес; затримка психічного розвитку різної етіології, дитячий церебральний параліч, наслідки внутрішньочерепної пологової травми, поліомієліт (гострий та відновлювальний період), хвороба Дауна; токсична невропатія на фоні застосування гідразидів ізонікотинової кислоти (в т.ч. ізоніазиду).Протипоказання до застосуванняГарячкові стани, печінкова та/або ниркова недостатність, пригнічення кістковомозкового кровотворення, анемія, підвищена збудливість, бурхливі психічні реакції, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, нефротичний синдром, ожиріння, підвищена чутливість до глутамінової кислоти.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяМожливо: блювання, рідкий стілець, збудження ЦНС, алергічні реакції, абдомінальні болі, нудота, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні: зниження вмісту гемоглобіну, лейкопенія, подразнення слизової оболонки порожнини рота, тріщини на губах.Спосіб застосування та дозиДорослим – по 1 г 2-3 рази на добу. Дітям віком до 1 року – по 100 мг, до 2 років – по 150 мг, 3-4 років – по 250 мг, 5-6 років – по 40 мг, 7-9 років – по 500 мг-1 г, 10 років і старше - по 1 г 2-3 рази на добу. При олігофренії – по 100-200 мг/кг протягом декількох місяців. Приймають внутрішньо за 15-30 хв до їди, при розвитку диспептичних симптомів – під час або після їди. Курс лікування – від 1-2 до 6-12 міс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при захворюваннях печінки. У період лікування необхідно проводити загальні клінічні аналізи сечі та крові. У разі виникнення побічних ефектів рекомендується зменшення дози. Глутамінову кислоту застосовують також для зняття нейротоксичних явищ, пов'язаних із застосуванням інших препаратів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл. Діюча речовина: ібупрофен у перерахунку на 100 % речовина – 2,00 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол, лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, ксантанова камедь, полісорбат 80, ароматизатор (вишневий) Суспензія для внутрішнього прийому для дітей 100 мг/5 мл. По 100 мл у флакони оранжевого або темного скла. По 150 мл, 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБіла або майже біла суспензія сиропоподібної консистенції із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція - висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації при прийомі натще - 45 хв, прийому після їжі - 1,5-2,5 години. При прийомі препарату після їди всмоктування незначно зменшується. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 90 %. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Метаболізм. Зазнає метаболізму в печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 2-2,5 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Чинить аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі при зубному болі, головному болі, мігрені, невралгії, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, виразкова хвороба). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона). Порушення зсідання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Шлунково-кишкова кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив. Тяжка неконтрольована серцева недостатність, стан після проведення аортокоронарного шунтування. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі сорбітолу). Вагітність ІІІ триместр. Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі шлунково-кишкового тракту, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; тяжкі соматичні захворювання; системний червоний вовчак або інші аутоімунні захворювання сполучної тканини (підвищено ризик розвитку асептичного менінгіту); ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, печінкова недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет,захворювання периферичних артерій; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІбупрофен суспензія рекомендована для застосування у дітей. Якщо Ви вагітні або годуєте груддю, перед застосуванням препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Хоча досвід дослідження препарату у тварин свідчить про відсутність у ібупрофену тератогенного ефекту, проте, по можливості, слід уникати його застосування під час вагітності. У III триместрі вагітності застосування ібупрофену протипоказане через ризик передчасного закриття Боталової протоки та подальшої легеневої гіпертензії у плода. Затримка початку пологів та збільшення їхньої тривалості підвищують ризик крововтрати, небезпечної для матері та дитини. Було встановлено, що ібупрофен визначається у грудному молоці у дуже низьких концентраціях. Мінімальна визначувана доза (0,0008% отриманої дози) малою мірою ймовірності може вплинути на дитину при грудному вигодовуванні.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часті (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. З боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), еозинофілія; дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія; рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні: порушення функції печінки. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкі: гостра ниркова недостатність (компенсована та некомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. З боку нервової системи: нечасті: біль голови; дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів середостіння: частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші: дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі цих або інших побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок шлунково-кишкового тракту та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотиніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену (20 мг ібупрофену в 1 мл). Перед застосуванням ретельно збовтати флакон для однорідної суспензії. Для точного дозування препарату додається мірна ложка або мірна склянка. Доза ібупрофену для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Максимальна добова доза не більше 30 мг на кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Гарячка (жар) та біль: Діти віком 3-6 місяців (вага дитини більше 5 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 6-10 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-15 кг): по 5 мл (100 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 15-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-29 кг): по 10 мл (200 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 30-40 кг): по 15 мл (300 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Не перевищуйте вказану дозу! Тривалість лікування - не більше 3 днів як жарознижувальний і не більше 5 днів як знеболюючий. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постприщеплювальні реакції: Дітям до 1 року: по 2,5 мл (50 мг) препарату. Дітям віком після 1 року, за необхідності, додатково 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняЯкщо Ви випадково перевищили рекомендовану дозу, негайно зверніться до лікаря. Симптоми передозування: біль у животі, нудота, блювання, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом першої години після передозування), прийом активованого вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Препарат можна застосовувати дітям із цукровим діабетом, т.к. він не містить цукру. Не містить барвників. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Слід дотримуватися запобіжних заходів при одночасному прийомі препаратів, які підвищують ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи кровотечі), таких як глюкокортикостероїди або антикоагулянти (варфарин, ацетилсаліцилова кислота). Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ібупрофен 200мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний 38 мг, магнію стеарат 2 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 3.35 мг, ванілін 1.5 мкг, віск бджолиний 20 мкг, желатин харчовий 320 мкг, барвник азорубін 5 7 3. , повідон низькомолекулярний 1.5 мг, сахароза 144.96 мг, титану діоксид 2.9 мг 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; від світло-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари: ядро ​​білого кольору та оболонка від світло-рожевого до рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Чинить аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Невибірково блокує ЦОГ1 та ЦОГ2. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Cmaxібупрофену в плазмі досягається через 1-2 години після прийому препарату. Зв'язок з білками плазми більше 90%, T1/2; - 2 год. Повільно проникає в порожнину суглобів, затримується в синовіальній тканині, створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1 %) й у меншою мірою, з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні захворювання суглобів та хребта (в т.ч. ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, подагричний артрит); помірний больовий синдром різної етіології (в т.ч. біль голови, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, післяопераційні болі, посттравматичні болі, первинна альгодисменорея); гарячковий синдром при «простудних» та інфекційних захворюваннях; призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого з інгредієнтів, що входять до складу препарату. Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів у т.ч. анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту на стадії загострення (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт); запальні захворювання кишок; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; період після проведення аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; прогресуючі захворювання нирок; виражена ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв, підтверджена гіперкаліємія; вагітність; дитячий вік до 6 років. З обережністю. ;Старий вік, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, часте вживання алкоголю, цироз печінки з портальною гіпертензією, печінкова та/або ниркова недостатність /хв, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), наявність інфекції Н. Pylori, гастрит, ентерит, коліт, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), період лактації, тривале використання НПЗП, тяжкі захворювання, одночасний прийом пероральних кортикостероїдів (в.т.ч преднізолон), антикоагулянтів (в т.ч. варфарин), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосовувати з обережністю під час лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 6 років. Не застосовувати у дітей віком до 12 років без консультації лікаря.Побічна діяШлунково-кишковий тракт (ЖКТ): ;НПЗП-гастропатія (абдомінальні болі, нудота, блювота, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, запор; рідко - виразки слизової оболонки ШКТ, які у ряді випадків ускладнюються перфорацією); подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит. Гепато-біліарна система: гепатит. Дихальна система: ;задишка, бронхоспазм. Органи почуттів: порушення слуху: зниження слуху, дзвін або шум у вухах; порушення зору: токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, худоба, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу). Центральна і периферична нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність і дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Сечовидільна система: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: шкірний висип (звичайно еритематозна або кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в тому числі синдром Стівенсом ), еозинофілія, алергічний риніт. Органи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: ;посилення потовиділення. Ризик розвитку виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкового, ясневого, маткового, гемороїдального), порушень зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопії) зростає при тривалому застосуванні великих дозах. Лабораторні показники: час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у сироватці (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися); сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасний прийом ібупрофену з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). При призначенні з антикоагулянтними та тромболітичними лікарськими засобами (алтеплазою, стрептокіназою, урокіназою) одночасно підвищується ризик розвитку кровотеч. Одночасний прийом з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку серйозних шлунково-кишкових кровотеч. Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Циклоспорин та препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів,натрійуретичну та діуретичну активність у фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, етанолу. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних розладів), посилює ульцерогенну дію з кровотечами мінералокортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, етанолу. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та інсуліну, похідних сульфонілсечовини. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Збільшує концентрацію у крові дигоксину, препаратів літію, метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиІбупрофен призначають; дорослим і дітям старше 12 років; внутрішньо, у таблетках по 200 мг 3-4 рази на добу. Для досягнення швидкого терапевтичного ефекту доза може бути збільшена до 400 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При досягненні лікувального ефекту добову дозу зменшують до 600-800 мг. Ранкову дозу приймають до їди, запиваючи достатньою кількістю води (для швидшого всмоктування препарату). Інші дози приймають протягом дня після їди. Максимальна добова доза становить 1200 мг (не приймати більше 6 таблеток за 24 години). Повторну дозу приймати не частіше ніж через 4 години. Тривалість використання препарату без консультації лікаря не більше 5 днів. Не застосовувати у дітей віком до 12 років без консультації лікаря. Дітям від 6 до 12 років: ; по 1 таблетці не більше 4 разів на день; препарат може використовуватись лише у разі маси тіла дитини більше 20 кг. Інтервал між прийомом таблеток не менше ніж 6 годин (добова доза не більше 30 мг/кг).ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом 1 години після прийому), активоване вугілля, лужне питво, форсований діурез, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом слід проводити у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: Метенаміну кальцію хлорид 500 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаДія цього комплексного препарату обумовлена ​​його складовими. Метенамін відноситься до класу антисептиків та дезінфікуючих засобів, до групи альдегідів. Дія заснована на здатності препарату розкладатися в кислому середовищі з утворенням формальдегіду, який має в даному випадку антисептичні та протизапальні властивості. Комплексна сіль метенаміну присутня для заповнення дефіциту іонів кальцію, зменшення проникності судинної стінки (що характерно для будь-якого запалення).Клінічна фармакологіяПрепарат для симптоматичної терапії гострих респіраторних захворювань.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострих респіраторних захворювань та «простудних» захворювань (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняГіпоапідність шлункового соку; печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; вагітність; період лактації; дитячий вік; гіперчутливість.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяМожливі диспепсичні розлади, у разі яких прийом препарату слід припинити.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати дорослим за початкових симптомів застуди. Всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-5 днів.ПередозуванняСимптоми: різке подразнення кон'юнктиви та слизових оболонок дихальних шляхів, диспепсичні розлади (нудота, блювання, діарея), гломерулонефрит. Лікування: рекомендується прийом тіоктової кислоти, фолієвої кислоти, аскорбінової кислоти, піридоксину та препаратів нікотинової кислоти.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: нікетамід (діетиламід нікотинової кислоти) – 250,0 мг; допоміжна речовина: вода очищена до 1 мл. По 15, 25, 30 або 50 мл у скляний флакон-крапельницю, закупорений пробкою-крапельницею поліетиленової та кришкою нагвинчується. Кожен флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтуватого, або зеленуватого кольору рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на судинно-руховий центр довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, стани, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, зниження судинного тонусу та ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, епілепсія, судоми в анамнезі та схильність до судом, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: дітям слід застосовувати препарат лише під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування. При необхідності застосування кордіаміну в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: блювання. Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму. З боку нервової системи: занепокоєння, тривога, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, гіперемія обличчя. Алергічні реакції: свербіж шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиСудорожна дія кордіаміну посилює резерпін; збуджуючий ефект щодо дихального центру усувається засобами загальної анестезії; дію препарату послаблюють аміносаліцилова кислота та опініазид; до ослаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять хлорпромазин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: по 15-40 крапель приймання 2-3 десь у день. Найвища разова доза для дорослих 60 крапель, добова – 180 крапель. Діти віком від 10 років: по 10 крапель 2-3 рази на день. Діти до 10 років: 2-3 рази на день, кількість крапель на 1 прийом має дорівнювати числу повних років пацієнта. Для визначення доцільності курсового застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: тоніко-клонічні судоми, посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: нікетамід (діетиламід нікотинової кислоти) – 250,0 мг; допоміжна речовина: вода очищена до 1 мл. По 15, 25, 30 або 50 мл у скляний флакон-крапельницю, закупорений пробкою-крапельницею поліетиленової та кришкою нагвинчується. Кожен флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтуватого, або зеленуватого кольору рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на судинно-руховий центр довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, стани, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, зниження судинного тонусу та ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, епілепсія, судоми в анамнезі та схильність до судом, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: дітям слід застосовувати препарат лише під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування. При необхідності застосування кордіаміну в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: блювання. Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму. З боку нервової системи: занепокоєння, тривога, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, гіперемія обличчя. Алергічні реакції: свербіж шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиСудорожна дія кордіаміну посилює резерпін; збуджуючий ефект щодо дихального центру усувається засобами загальної анестезії; дію препарату послаблюють аміносаліцилова кислота та опініазид; до ослаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять хлорпромазин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: по 15-40 крапель приймання 2-3 десь у день. Найвища разова доза для дорослих 60 крапель, добова – 180 крапель. Діти віком від 10 років: по 10 крапель 2-3 рази на день. Діти до 10 років: 2-3 рази на день, кількість крапель на 1 прийом має дорівнювати числу повних років пацієнта. Для визначення доцільності курсового застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: тоніко-клонічні судоми, посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: гідроксиетилдіметилдігідропірімідин 250 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКсимедон прискорює процеси регенерації тканин та скорочує терміни загоєння опікової поверхні, покращує приживлення шкірних трансплантатів при аутодермопластіці. Сприяє нормалізації співвідношення між вмістом фібриногену в крові та її фібринолітичною активністю, покращує регіонарний кровообіг. Нормалізує імунну систему, підвищує фагоцитарну активність T-лімфоцитів та неспецифічну резинстентність організму.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі ксимедону відбувається швидке всмоктування протягом 0.5-1 год; C max препарату у сироватці крові досягається через 1.7 год. T1/2 препарату становить 5.5 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, що активізує обмін речовин у тканинах, що покращує трофіку та стимулює процес регенерації.Показання до застосуванняГлибокі та поверхневі опіки (підготовка хворих до аутодермопластики); інфіковані рани; трофічні виразки.Протипоказання до застосуванняЛейкоз (гострий та хронічний); еритремія; гіперчутливість.Побічна діяМожливі – диспепсія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісність ксимедону з будь-якими лікарськими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, перед їдою по 0.5 г 3-4 десь у день. Курс лікування становить від 1 до 5 тижнів.ПередозуванняУ зв'язку з малою токсичністю та великою широтою терапевтичної дії ксимедону випадків токсичних проявів не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 гр. Діюча речовина: тербінафіну гідрохлорид (у перерахунку на 100% суху речовину тербінафін) – 1 г; допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол; бензиловий спирт (у перерахунку на 100% речовину); сорбітан лаурат, полісорбат 20; ізопропілміристат; етанол (етиловий спирт) 95%; карбомер (карбопол 974Р) (у перерахунку на суху речовину); гідроксид натрію; вода очищена. Гель для зовнішнього вживання, 1%. По 15 г, 30 г та 50 г у тубу алюмінієву. Тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГель білого або майже білого кольору зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарат швидко проникає через дермальний шар шкіри та накопичується у роговому шарі, у нігтях та волоссі, абсорбція тербінафіну становить менше 5%, має незначну системну дію. При зовнішньому застосуванні не виключена потенційна можливість надходження препарату до грудного молока.ФармакодинамікаТербінафін являє собою аліламін, який має широкий спектр дії щодо грибів, у тому числі дерматофітів, таких як Trichophyton (наприклад, Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton verrucosum, Trichophyton violaceum, Trichophyton tonsurans), Microsporumis , і дріжджових грибів роду Candida (наприклад, Candida albicans) і Malassezia. Тербінафін специфічним чином змінює ранній етап біосинтезу стеролів, що у грибах. Це веде до дефіциту ергостеролу і внутрішньоклітинного накопичення сквалена, що викликає загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази, розташованого на клітинній мембрані гриба. Тербінафін не впливає на систему цитохрому Р450 у людини та, відповідно, на метаболізм гормонів або інших лікарських препаратів.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування грибкових інфекцій шкіри, у тому числі мікозів стоп ("грибок" стопи), пахової епідермофітії (tinea cruris), грибкових уражень гладкої шкіри тіла (tinea corporis), спричинених такими дерматофітами, як Trichophyton (у тому числі Т. rubrum , Т. mentagrophytes, Т. verrucosum, Т. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum. Різнобарвний лишай (Pityriasis versicolor), що викликається Pityrosporum orbiculare (також відомий під назвою Malassezia furfur).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тербінафіну або компонентів препарату, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років. З обережністю Слід бути обережним при нанесенні препарату на пошкоджені ділянки шкіри, так як допоміжні речовини, що входять до складу гелю - бензиловий спирт, етанол - можуть викликати роздратування.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях на тваринах тератогенних властивостей тербінафіну виявлено не було. До цього часу не повідомлялося про якісь вади розвитку при зовнішньому застосуванні тербінафіну. Однак, оскільки клінічний досвід застосування препарату у вагітних жінок обмежений, застосування його можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Тербінафін виділяється з грудним молоком, тому препарат не слід застосовувати матерям, що годують. Не слід допускати контакту дитини з поверхнею шкіри, обробленої гелем Ламіфунгін®.Побічна діяКласифікація побічних реакцій по органам та системам із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: окремі повідомлення – реакції гіперчутливості. Порушення з боку органів зору: рідко – подразнення очей. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - лущення шкіри, свербіж; нечасто – ушкодження шкіри, утворення кірок, ураження шкіри, порушення пігментації, еритема, відчуття печіння шкіри; рідко – відчуття сухості шкіри, контактний дерматит, екзема; окремі повідомлення – висип. Загальні розлади та порушення у місці нанесення: нечасто – біль у місці нанесення, роздратування у місці нанесення, рідко – загострення симптомів. У місцях нанесення препарату можуть спостерігатися свербіння, лущення шкіри, больові відчуття, подразнення, зміна пігментації шкіри, печіння, еритема, утворення кірок. Ці симптоми слід відрізняти від реакцій гіперчутливості, таких як висипи, що виникають у поодиноких випадках і потребують відміни терапії. У поодиноких випадках перебіг грибкової інфекції може загострюватися. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія тербінафіну для зовнішнього застосування не вивчалася.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослі та діти старше 18 років Перед застосуванням препарату Ламіфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% необхідно ретельно очистити та підсушити уражені ділянки. Гель злегка втирають у ділянки як ураженої, і прилеглої інтактної шкіри. У разі інфекцій, що супроводжуються попріллями (під молочними залозами, між пальцями, у сідничних та пахових складках), область нанесення гелю можна прикрити марлею, особливо на ніч. Тривалість лікування та кратність застосування препарату: Дерматомікоз тулуба, гомілок: 1 тиждень – 1 раз на добу. Дерматомікоз стоп ("грибок стопи"): 1 тиждень – 1 раз на добу. Пахова епідермофітія: 1-2 тижні – 1 раз на добу. Різнобарвний лишай: 1 тиждень – 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить від показання і тяжкості перебігу захворювання. Пацієнти похилого віку: не потрібно змінити режим дозування у осіб похилого віку. Зменшення вираженості клінічних проявів зазвичай спостерігається у перші дні лікування. У разі нерегулярного лікування або передчасного припинення є ризик рецидиву інфекції. Якщо через два тижні лікування не відзначається ознак покращення, слід верифікувати діагноз. Застосовуйте препарат відповідно до способу застосування і в тих дозах, які вказані в інструкції із застосування. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняЧерез незначну системну абсорбцію при зовнішньому застосуванні передозування малоймовірне. Якщо випадково препарат буде прийнятий внутрішньо, очікується виникнення тих самих симптомів, які спостерігаються при передозуванні таблеток тербінафіну: головний біль, нудота, гастралгія, запаморочення. Лікування: прийом активованого вугілля, при необхідності – симптоматична підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛаміфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% призначений лише для зовнішнього застосування. Зменшення вираженості клінічних проявів зазвичай спостерігається у перші дні лікування. У разі нерегулярного лікування або передчасного припинення підвищується ризик розвитку рецидиву захворювання. Якщо через 2 тижні лікування не відзначається ознак покращення, слід повторно визначити збудника захворювання та його чутливість до препарату. При застосуванні препарату Ламіфунгін® гель для зовнішнього застосування 1% слід дотримуватись правил особистої гігієни для запобігання повторному інфікуванню через білизну або взуття. У процесі та наприкінці лікування необхідно проводити протигрибкову обробку взуття, шкарпеток, білизни. Препарат не слід наносити на особу. Препарат містить бутилгідрокситолуол, що може викликати у місцях нанесення місцеві алергічні реакції (контактний дерматит). Слід бути обережним при нанесенні препарату на пошкоджені ділянки шкіри, так як допоміжні речовини (бензиловий спирт, етанол), що входять до складу гелю, можуть викликати подразнення шкіри. Слід уникати потрапляння препарату на слизову оболонку очей, носа, рота. При попаданні гелю у вічі їх необхідно промити великою кількістю води і, у разі стійкого роздратування, слід звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 50 мг Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Татхимфармпрепараты АО Завод-производитель: Татхимфармпрепараты(Россия) Действующее вещество: Алтея лекарственного травы экстракт. .

Дозування: 50 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упакування: упак. Виробник: Татхімфармпрепарати АТ Завод-производитель: Татхимфармпрепараты(Россия) Действующее вещество: Нитроксолин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: диклофенак натрію 25 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють важливу роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) та центральним (за рахунок інгібування синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). In vitro у концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях зменшує біль у суглобах у спокої та при русі, а також ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Зменшує посттравматичні та післяопераційні болі, а також запальний набряк. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах швидко купує болі (що виникають як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При тривалому застосуванні має десенсибілізуючу дію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Їда уповільнює швидкість всмоктування, ступінь абсорбції при цьому не змінюється. Близько 50% активної речовини метаболізується при "першому проходженні" через печінку. При ректальному введенні абсорбція відбувається повільніше. Час досягнення Сmax; у плазмі після прийому внутрішньо становить 2-4 год залежно від застосовуваної лікарської форми, після ректального введення - 1 год, внутрішньом'язове введення - 20 хв. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться в лінійній залежності від величини дози, що застосовується. Чи не кумулює. Зв'язування з білками плазми становить 99,7% (переважно з альбуміном). Проникає в синовіальну рідину, C max ; досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Значною мірою метаболізується з утворенням кількох метаболітів, серед яких два фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Системний кліренс активної речовини становить приблизно 263 мл/хв. T1/2 ;з плазми становить 1-2 год, з синовіальної рідини - 3-6 год. Приблизно 60% дози виводиться як метаболітів нирками, менше 1% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта виводиться як метаболітів з жовчю.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, в т.ч. ревматоїдний, ювенільний, хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт; больовий синдром з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія, артралгія, радикуліт); посттравматичний післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням (наприклад, у стоматології та ортопедії); альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі (зокрема. аднексит); інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів з вираженим больовим синдромом (у складі комплексної терапії): фарингіт, тонзиліт, отит. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до диклофенака та допоміжних речовин використовуваного препарату; "аспіринова тріада" (приступи бронхіальної астми, кропив'янки та гострого риніту при прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ); ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; проктит (тільки для супозиторіїв); вагітність (для внутрішньом'язового введення); III триместр вагітності (для прийому внутрішньо та ректально); дитячий та підлітковий вік до 18 років (для внутрішньом'язового введення та для лікарських форм пролонгованої дії). З обережністю: ; підозра на захворювання ШКТ; вказівки в анамнезі на кровотечі із шлунково-кишкового тракту та перфорацію виразки (особливо у пацієнтів похилого віку), інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт, хвороба Крона, порушення функції; легкі та помірні порушення функції печінки, печінкова порфірія (диклофенак може провокувати напади порфірії); у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (в т.ч. з поліпами у порожнині носа), ХОЗЛ, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційовані з алергічними ринітоподібними симптомами); серцево-судинні захворювання (включаючи ІХС, цереброваскулярні захворювання, компенсовану серцеву недостатність, захворювання периферичних судин); порушеннями функції нирок,включаючи хронічну ниркову недостатність (КК 30-60 мл/хв); дисліпідемія/гіперліпілемія; цукровий діабет; артертеріальна гіпертензія; значне зменшення ОЦК будь-якої етіології (наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань); порушення системи гемостазу; ризик розвитку тромбозів (в т.ч. інфаркту міокарда та інсульту); пацієнти похилого віку, особливо ослаблені або мають низьку масу тіла (диклофенак слід застосовувати у мінімальній дозі); у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч, включаючи системні глюкокортикостероїди (в т.ч. преднізолон), антикоагулянти (в т.ч. варфарин), антиагреганти (в т.ч. клопідогрел, ацетилсаліцилова кислота), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);одночасне лікування діуретиками або іншими препаратами, які можуть порушувати функцію нирок; при лікуванні пацієнтів, що палять, або хворих, що зловживають алкоголем; при внутрішньом'язовому введенні пацієнтам з бронхіальною астмою через ризик загострення захворювання (бо бісульфіт натрію, який міститься в деяких лікарських формах для ін'єкцій, здатний викликати тяжкі реакції гіперчутливості).Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок. Тому призначення у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Диклофенак (як інші інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний у III триместрі вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що диклофенак виділяється з грудним молоком у малій кількості, застосування у період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Оскільки диклофенак (як і інші НПЗЗ), може негативно впливати на фертильність, не рекомендується застосування у жінок, які планують вагітність. Пацієнткам, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити. Застосування у дітей Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10) нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/ 1000), дуже рідко (<1/10000). З боку травної системи: часто - абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту, анорексія, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі або перфорації), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запори, панкреатит, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінка. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт; дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. З боку органів чуття: часто - вертиго; дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія, порушення слуху, шум у вухах, дисгевзія. Дерматологічні реакції: часто - шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозні висипання, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, реакції фоточутливості; пурпуру, пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліти, серцева недостатність, інфаркт міокарда. Є дані про невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). З боку дихальної системи: рідко - астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніти. Загальні реакції: рідко - набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПотужні інгібітори CYP2C9 - при сумісному призначенні диклофенаку і потужних інгібіторів CYP2C9 (таких як вориконазол) можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та посилення системної дії, спричиненої інгібуванням метаболізму диклофенаку. Літій, дигоксин -; можливе підвищення концентрації літію та дигоксину в плазмі криві. Рекомендується моніторинг концентрації літію, дигоксину у сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби - при одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторамн, інгібіторами АПФ), диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. Циклоспорин - вплив диклофенаку на активність простатгландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію - сумісне застосування диклофенаку з калій-зберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення рівня калію в плазмі крові, (у разі такого поєднання цей показник повинен часто контролюватись). Антибактеріальні засоби похідні хінолону - є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які отримували одночасно похідні хінолону і диклофекак. НПЗЗ і глюкокортикостероїдів - при одночасному системному застосуванні диклофенаку та інших системних НПЗЗ або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти та антиагреганти; - не можна виключити підвищення ризику кровотеч при одночасному застосуванні диклофенаку та з препаратами зазначених груп. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну; - можливе підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати - не можна виключити випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. Метотрексат - ;при застосуванні диклофенаку протягом 24 годин до або протягом 24 годин після прийому метотрексату можливе підвищення концентрації метотрексату в крові та посилення його токсичної дії. Фенітоїн - ;можливе посилення дії фенітоїну.Спосіб застосування та дозиДозу підбирають індивідуально, рекомендується застосування препарату у мінімальній ефективній дозі, наскільки можна з максимально коротким періодом лікування. Для прийому внутрішньо та ректального застосування Дорослі При прийомі внутрішньо у формі таблеток звичайної тривалості дії або ректально у формі супозиторіїв рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також тривалої терапії буває досить 75-100 мг/сут. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. При прийомі у формі таблеток пролонгованої дії початкова доза, що рекомендується, - 100 мг 1 раз на добу. Така сама добова доза застосовується при помірно виражених симптомах, а також для тривалої терапії. У тих випадках, коли симптоми захворювання мають найбільш виражений характер уночі або вранці, таблетки пролонгованої дії бажано приймати на ніч. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості; на додаток до прийому препарату протягом дня призначають диклофенак у вигляді супозиторіїв ректальних перед сном; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; за необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Прийом препарату слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У; ослаблених пацієнтів, пацієнтів з низькою масою тіла; рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти у віці 1 року та старші Препарат призначають у дозі з розрахунку 0.5-2 мг/кг маси тіла/добу (у 2-3 прийоми, залежно від тяжкості захворювання). Для лікування ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (в кілька прийомів). Максимальна добова доза – 150 мг. Препарат у формі таблеток пролонгованої дії не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років. Для парентерального застосування Дорослі Вводять глибоко в/м. Разова доза – 75 мг. При необхідності можливе повторне введення, але не раніше ніж через 12 год. Тривалість застосування не більше 2 днів, при необхідності далі переходять на пероральне або ректальне застосування диклофенаку. У важких випадках (наприклад, при коліках) як виняток, можуть бути проведені 2 ін'єкції по 75 мг, з інтервалом у кілька годин (другу ін'єкцію слід проводити в протилежну сідничну ділянку). В якості альтернативи, внутрішньом'язове введення 1 раз на добу (75 мг) можна комбінувати з прийомом диклофенаку в інших лікарських формах (таблетки, ректальні супозиторії), при цьому сумарна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. При ;приступах мігрені ;диклофенак рекомендується вводити якомога раніше після початку нападу, внутрішньом'язової дози 75 мг, з подальшим застосуванням супозиторіїв у дозі до 100 мг цього ж дня, якщо потрібно. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 175 мг першого дня. У; пацієнтів похилого віку (65 років і старше); корекція початкової дози не потрібна. У ослаблених пацієнтів, пацієнтів із низькою масою тіла рекомендується дотримуватися мінімальної дози. Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з захворюваннями серцево-судинної системи (в т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Діти та підлітки до 18 років Диклофенак не слід застосовувати внутрішньом'язово у дітей та підлітків молодше 18 років у зв'язку з труднощами дозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують при захворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту в анамнезі, диспептичних явищах, бронхіальній астмі, артеріальній гіпертензії, серцевій недостатності, одразу після серйозних хірургічних втручань, а також у пацієнтів похилого віку. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на НПЗЗ та сульфіти диклофенак застосовують лише у невідкладних випадках. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок, картини периферичної крові. Не рекомендується ректальне застосування у пацієнтів із захворюваннями аноректальної ділянки або аноректальними кровотечами в анамнезі. Зовнішньо слід застосовувати лише на непошкоджених ділянках шкіри. Необхідно уникати влучення диклофенаку в очі (за винятком очних крапель) або на слизові оболонки. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні застосовувати краплі очей не раніше ніж через 5 хв після зняття лінз. Не рекомендується застосовувати у дітей віком до 6 років. У період лікування лікарськими формами для системного застосування не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психомоторних реакцій. При погіршенні чіткості зору після застосування очних крапель не слід керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: диклофенак натрію (диклофенак) – 25,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, сахароза, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний, пласдон К-17), кальцію стеарат; Допоміжні речовини оболонки: ацетилфталілцелюлоза, титану діоксид, рицинова олія, вазелінове масло, тропеолін 0. По 10 або 15 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3, 4, 5 або 6 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 2, 3 або 4 контурні осередкові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого або оранжевого кольору. На поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаПротизапальні та протиревматичні препарати. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Похідні оцтової кислоти. Диклофенак.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо таблеток кишковорозчинних, покритих плівковою оболонкою, диклофенак повністю всмоктується з кишечнику. Всмоктування відбувається швидко, проте його початок може бути відстроченим через наявність у таблетки кишковорозчинної оболонки. Після одноразового прийому 50 мг препарату (2 таблетки) максимальна концентрація у плазмі (Сmах) відзначається в середньому через 2 години та становить 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). Кількість діючої речовини, що всмоктується, знаходиться в прямій залежності від величини дози препарату. У разі прийому таблетки препарату під час або після їди, проходження її через шлунок уповільнюється (порівняно з прийомом натще), але кількість диклофенаку, що всмоктується, не змінюється. Так як близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку ("ефект першого проходження"), площа під кривою "концентрація - час" (AUC) у разі застосування препарату внутрішньо або ректально майже в 2 рази менше, ніж у разі парентерального введення препарату в еквівалентній дозі. Після повторних прийомів препарату показники фармакокінетики не змінюються. При дотриманні рекомендованого режиму дозування кумуляції не відзначається. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові – понад 99,7%, переважно з альбуміном (99,4%). Здається обсяг розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Здається період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 год. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вище, ніж у плазмі крові, і її значення залишаються вищими протягом періоду часу до 12 годин. Диклофенак був виявлений у низьких концентраціях (100 нг/мл) у грудному молоці однієї з матерів-годувальниць. Передбачувана кількість диклофенаку, що потрапляє з грудним молоком в організм дитини, еквівалентно 0,03 мг/кг/добу. Біотрансформація/Метаболізм Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, переважно, за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4', 5-дигідрокси- і 3'-гідрокси-4'-мето-ксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється на глюкуронідні кон'югати. Два фенольні метаболіти біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак. Виведення Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активні, також нетривалий і становить 1-3 години. Один з метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенак, має більш тривалий період напіввиведення, проте цей метаболіт є повністю неактивним. Близько 60% дози виводиться нирками у вигляді глюкуронових кон'югатів незміненої діючої речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також є глюкуроновими кон'югатами. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Частина дози, що залишилася, виводиться у вигляді метаболітів з жовчю. Концентрація діючої речовини в плазмі лінійно залежить від величини прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Всмоктування, метаболізм та виведення диклофенаку не залежать від віку. У дітей концентрації диклофенаку в плазмі при застосуванні еквівалентних доз препарату (мг/кг маси тіла) подібні до відповідних показників у дорослих. Однак у деяких пацієнтів похилого віку після 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії відмічено збільшення концентрації диклофенаку в плазмі на 50% порівняно з таким показником у здорових добровольців молодшого віку. У пацієнтів з порушенням функції нирок за дотримання рекомендованого режиму дозування кумуляції незміненої діючої речовини не відзначається. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців, при цьому метаболіти виводяться виключно з жовчю. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні у пацієнтів із збереженою функцією печінки.ФармакодинамікаПрепарат містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим у дослідженнях, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю та лихоманки. In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при застосуванні у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях протизапальні та аналгетичні властивості препарату забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких проявів, як біль у спокої та при русі, ранкова скутість та припухлість суглобів, а також покращенням функціонального стану. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах диклофенак швидко купує біль (як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. При застосуванні препарату відмічено виражений аналгезуючий ефект при помірному та сильному болю неревматичного походження. Також встановлено, що диклофенак здатний зменшувати больові відчуття та знижувати крововтрату при первинній дисменореї.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату у тому числі: ревматоїдний, ювенільний хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт. Больові синдроми з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія, артралгія, радикуліт). Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням, наприклад, у стоматології та ортопедії. Альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі, зокрема аднексит. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), перфорація органів шлунково-кишкового тракту. Підвищена чутливість до диклофенака та будь-яких інших компонентів препарату. ІІІ триместр вагітності. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарат Ортофен протипоказаний пацієнтам з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в тому числі в анамнезі). Порушення функції печінки тяжкого ступеня тяжкості, ниркова недостатність (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2), хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Ішемічна хвороба серця. Цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій. Підвищений ризик артеріальних тромбозів та тромбоемболій, неконтрольована артеріальна гіпертензія. Стани, що супроводжуються ризиком розвитку кровотеч. Підтверджена гіперкаліємія. Аортокоронарне шунтування (періопераційний період). Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Активні захворювання печінки. Період грудного вигодовування. Спадкова тяжка непереносимість лактози, недостатність лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція (бо лікарська форма містить лактозу). Не рекомендується застосування препарату Ортофен таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 25 мг у дітей віком до 6 років. З обережністю: При застосуванні препарату Ортофен та інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно дотримуватись обережності та ретельно спостерігати пацієнтів із симптомами/ознаками, що вказують на ураження/захворювання шлунково-кишкового тракту, або з анамнестичними даними, що дозволяють запідозрити виразкову поразку шлунка чи кишечника, кровотечу чи перфорацію; пацієнтів з інфекцією Helicobacter pylori в анамнезі, виразковим колітом, хворобою Крона, з порушенням функції печінки в анамнезі, та у пацієнтів зі скаргами, що дозволяють запідозрити захворювання ШКТ. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів або за наявності виразкового ураження в анамнезі, особливо кровотеч і перфорації виразки і у літніх пацієнтів. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні препарату Ортофен у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч: системні глюкокортикостероїди (у тому числі преднізолон), антикоагулянти (у тому числі варфарин), антиагреганти (у тому числі клопідогрел, ацетил) інгібітори зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну). Обережність необхідна при застосуванні Ортофену у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня, а також у пацієнтів з печінковою порфірією, оскільки препарат може провокувати напади порфірії. Слід з обережністю застосовувати препарат Ортофен у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (у тому числі з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційованими). Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, порушеннями функції нирок, включаючи хронічну ниркову недостатність (СКФ 15-60 мл/хв/1,73 м2), дисліпідемією/гіперліпідемією, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, при лікуванні курців. пацієнтів, які зловживають алкоголем, при лікуванні пацієнтів похилого віку, пацієнтів, які отримують діуретики або інші препарати, що впливають на функцію нирок, а також пацієнтів зі значним зменшенням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) будь-якої етіології, наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань. Слід з обережністю застосовувати Ортофен у пацієнтів з дефектами системи гемостазу. Слід бути обережними при застосуванні препарату Ортофен у пацієнтів похилого віку. Це особливо актуально у ослаблених або мають низьку масу тіла людей похилого віку, у пацієнтів даної категорії рекомендується застосовувати препарат у мінімальній ефективній дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок, у зв'язку з чим застосовувати препарат Ортофен у І та ІІ триместрах вагітності слід лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Препарат, як і інші нестероїдні протизапальні засоби (інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе придушення скорочувальної здатності матки, порушення функції нирок у плода з наступним маловоддям (олігогідроамніон) та/або передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що препарат Ортофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, проникає в грудне молоко в малій кількості, препарат не слід застосовувати в період грудного вигодовування, щоб уникнути небажаного впливу на дитину. За необхідності застосування препарату у жінки у цей період грудне вигодовування припиняють. Оскільки препарат Ортофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може негативно впливати на фертильність, жінкам, які планують вагітність, не рекомендується приймати препарат. У пацієнток, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити.Побічна діяНижче наведено небажані явища (НЯ), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні диклофенаку у клінічній практиці. Для оцінки частоти НЯ використані такі критерії: "дуже часто" (≥1/10); "часто" (≥1/100, НЯ згруповані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НЯ перераховані в порядку зменшення частоти народження, в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НЯ розподілені в порядку зменшення їх важливості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску (АТ) та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). Порушення психіки: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда, серцева недостатність, відчуття серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: дуже рідко – підвищення артеріального тиску, васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхіальна астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі, стенозу або перфорації, з можливим розвитком перитоніту); дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, ішемічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності амінотрансфераз у плазмі крові; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозний дерматит, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, алопеція, реакції фоточутливості, пурпуру, пурпуру Шенлейну. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гостре ураження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – набряки. Порушення з боку серцево-судинної системи Дані клінічних досліджень вказують на невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). Зорові порушення Зорові розлади, такі як порушення зору, затуманювання зору або диплопія, мабуть, є клас-ефектами нестероїдних протизапальних засобів, і оборотні після припинення застосування. Можливим механізмом розвитку таких розладів є пригнічення синтезу простагландинів та інших супутніх речовин, що змінює регуляцію кровотоку в сітківці, що проявляється потенційними зоровими розладами. При розвитку таких симптомів на фоні терапії диклофенаком слід розглянути можливість офтальмологічного обстеження, щоб уникнути будь-яких інших причин. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВиявлені взаємодії Інгібітори ізоферменту CYP2C9 Слід бути обережними при одночасному застосуванні диклофенаку та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 (таких як вориконазол) через можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та його експозиції. Літій, дигоксин Диклофенак може підвищувати концентрації літію та дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати вміст літію та концентрації дигоксину в сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби При одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту – АПФ) диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. У зв'язку з вищесказаним у пацієнтів, особливо літнього віку, при одночасному застосуванні диклофенаку та діуретиків або гіпотензивних засобів слід регулярно вимірювати АТ, контролювати функцію нирок та ступінь гідратації (внаслідок підвищення ризику нефротоксичності). Циклоспорин та такролімус Вплив диклофенаку на активність простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину та такролімусу. У зв'язку з цим доза диклофенаку у пацієнтів, які отримують циклоспорин або такролімус, повинна бути нижчою, ніж у пацієнтів, які не одержують зазначені препарати. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію Одночасне застосування диклофенаку з калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (у разі такого одночасного застосування цей показник слід часто контролювати). Антибактеріальні засоби - похідні хінолону Є окремі повідомлення про розвиток судом у пацієнтів, які отримували одночасно похідні хінолону та диклофенак. Передбачувані взаємодії НПЗП та глюкокортикостероїди Одночасне системне застосування диклофенаку та інших системних нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення НЯ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти, антиагреганти Необхідно з обережністю застосовувати диклофенак із препаратами цих груп через ризик розвитку кровотеч. Незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали цю комбінацію препаратів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Одночасне застосування диклофенаку із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати У клінічних дослідженнях встановлено, що можливе одночасне застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Однак відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. У зв'язку з цим під час одночасного застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів рекомендується проводити контроль концентрації глюкози у крові. Отримано окремі повідомлення про розвиток метаболітичного ацидозу при одночасному застосуванні диклофенаку з метформіном, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Метотрексат Слід бути обережним при застосуванні диклофенаку менше, ніж за 24 години до або через 24 години після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Фенітоїн При одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові через можливе посилення його системного впливу. Індуктори ізоферменту CYP2C9 Слід бути обережними при застосуванні диклофенаку одночасно з індукторами ізоферменту CYP2C9 (такими як рифампіцин), оскільки це може призвести до значного зменшення концентрації диклофенаку в плазмі крові та зменшення його експозиції.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально, при цьому з метою зниження ризику побічних ефектів рекомендується застосування мінімальної ефективної дози, по можливості, з максимально коротким періодом лікування відповідно до цілі та стану пацієнта. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, бажано до їди. Не можна ділити або розжовувати пігулки. Дорослі Рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також тривалої терапії буває достатньо 75-100 мг на добу. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості на додаток до прийому препарату протягом дня застосовують диклофенак у вигляді ректальних супозиторіїв перед сном; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; за необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Прийом препарату слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. У дітей віком 6 років і старше препарат Ортофен у формі таблеток кишковорозчинних, покритих плівковою оболонкою, 25 мг, застосовують з розрахунку 0,5-2 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу в залежності від тяжкості проявів захворювання слід розділити на 2 -3 разові дози). У дітей віком до 6 років препарат слід застосовувати в іншій лікарській формі. Для лікування ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (за кілька прийомів). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Літні пацієнти (≥65 років) Коригування початкової дози у пацієнтів віком 65 років і старше, як правило, не потрібне. Однак, виходячи із загальних медичних міркувань, слід бути обережним у ослаблених літніх пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла. Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи або високим ризиком захворювань серцево-судинної системи Слід з особливою обережністю застосовувати препарат у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи або високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Пацієнти з порушеннями функції нирок Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок через відсутність досліджень щодо безпеки застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. Застосування препарату у пацієнтів із нирковою недостатністю (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) протипоказане. Пацієнти з порушеннями функції печінки Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через відсутність досліджень безпеки застосування препарату у даної категорії пацієнтів. Застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня протипоказане.ПередозуванняСимптоми: блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, шум у вухах, судоми. У разі значного отруєння, можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. Лікування: підтримуюче та симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях як зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія для виведення нестероїдних протизапальних засобів, у т.ч. диклофенаку, з організму неефективні, тому що діючі речовини цих препаратів значною мірою пов'язуються з білками плазми та зазнають інтенсивного метаболізму. У разі життєзагрозливого передозування при прийомі препарату внутрішньо з метою якнайшвидшого запобігання всмоктування диклофенаку слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоразка ШКТ При застосуванні диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, відзначалися такі явища, як кровотеча або виразка/перфорація органів шлунково-кишкового тракту, у ряді випадків зі смертельним результатом. Дані явища можуть виникнути у будь-який час при застосуванні даних препаратів з або без попередніх симптомів або серйозних захворювань органів шлунково-кишкового тракту в анамнезі. У пацієнтів похилого віку подібні ускладнення можуть мати серйозні наслідки. При розвитку у пацієнтів, які отримують Ортофен, кровотеч або виразки шлунково-кишкового тракту препарат слід відмінити. Для зниження ризику розвитку токсичної дії на ШКТ у пацієнтів з виразковим ураженням ШКТ, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією в анамнезі, а також у пацієнтів похилого віку слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку шлунково-кишкових ускладнень, а також у пацієнтів, які отримують терапію низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, на фоні терапії препаратом слід приймати гастропротектори (інгібітори протонної помпи або мізопростол) або інші лікарські препарати для зниження ризику небажаного впливу на РК. Пацієнтам з ураженням шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літнім, необхідно повідомляти лікаря про всі абдомінальні симптоми. Пацієнти з бронхіальною астмою Загострення бронхіальної астми (непереносимість НПЗП/бронхіальна астма, що провокується прийомом НПЗП), набряк Квінке і кропив'янка найчастіше відзначаються у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, носовими поліпами або хронічною обструктивною хворобою. риноподібними симптомами). У даної групи пацієнтів, а також у пацієнтів з алергією на інші лікарські препарати (шкірні висипання та свербіж або кропив'янка) при застосуванні препарату Ортофен слід дотримуватися особливої ​​обережності (готовність до проведення реанімаційних заходів). Шкірні реакції Такі серйозні дерматологічні реакції, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у деяких випадках із смертельним результатом, на фоні застосування диклофенаку відзначалися дуже рідко. Найбільші ризик та частота розвитку тяжких дерматологічних реакцій відзначалися у перший місяць лікування диклофенаком. При розвитку у пацієнта, який отримує препарат Ортофен, перші ознаки шкірного висипу, ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат слід відмінити. У поодиноких випадках при застосуванні препарату Ортофен, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, можливий розвиток анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які раніше не отримували диклофенак. Вплив на печінку Оскільки в період застосування препарату Ортофен може відзначатися підвищення активності одного або декількох "печінкових" ферментів, при тривалій терапії препаратом як запобіжний засіб показаний контроль функції печінки. При збереженні та прогресуванні порушень функції печінки або виникненні ознак захворювань печінки або інших симптомів (наприклад, еозинофілії, висипки тощо) прийом препарату необхідно відмінити. Слід на увазі, що гепатит на фоні застосування препарату Ортофен може розвиватися без продромальних явищ. Вплив на нирки На фоні терапії препаратом рекомендується проводити контроль функції нирок у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, пацієнтів, які приймають діуретики або інші препарати, що впливають на функцію нирок, а також у пацієнтів зі значним зменшенням обсягу позаклітинної рідини будь-якої етіології, наприклад, у період до та після масивних хірургічних втручань. Після припинення терапії препаратом зазвичай наголошується на нормалізації показників функції нирок до вихідних значень. Вплив на серцево-судинну систему Терапія нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі диклофенаком, особливо тривала терапія та терапія з використанням високих доз, може бути асоційована з невеликим зростанням ризику серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень (включаючи інфаркт міокарда та інсульт). У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців) слід застосовувати препарат з особливою обережністю, у найнижчій ефективній дозі при мінімально можливій тривалості лікування, оскільки ризик виникнення тромботичних ускладнень зростає зі збільшенням дози та тривалістю лікування. При тривалій терапії (більше 4 тижнів) добова доза диклофенаку у таких пацієнтів має перевищувати 100 мг. Слід періодично проводити оцінку ефективності лікування та потреби пацієнта у симптоматичній терапії, особливо у випадках, коли її тривалість становить понад 4 тижні. З появою перших симптомів тромботичних порушень (наприклад, біль у грудях, відчуття нестачі повітря, слабкості, порушення мови) пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Вплив на систему кровотворення Препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів, тому у пацієнтів з порушеннями гемостазу необхідно проводити ретельний контроль відповідних лабораторних показників. При тривалому застосуванні Ортофену рекомендується проводити регулярні клінічні аналізи периферичної крові. Маскування ознак інфекційного процесу Протизапальна дія препарату Ортофен може ускладнювати діагностику інфекційних процесів. Застосування одночасно з іншими НПЗП Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 через ризик небажаних явищ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Ортофен виникають зорові порушення, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2,4 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол (сорбіт харчовий), лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, рибофлавін, ароматизатор полуничний, натрію цукорнат. По 50 мл або 100 мл у флакони оранжевого скла. По 100 мл, 150 мл або 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору, із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 30-50 хвилин; максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми крові – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матері-годувальниці дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1А2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх хворих знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців і у дорослих як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на фоні простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (у тому числі вітряна віспа, свинка, кір, краснуха, скарлатина); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні зубів, головному болі, вушному болі при отіті, болі в горлі, болі в м'язах, невралгії, мігрені, болю при травмах та опіках. Для дітей 2-го – 3-го місяця життя можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; вік молодше 2 місяців; тяжкі порушення функції печінки та нирок; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (у тому числі синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімії та кахексія. , алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ранній грудний вік (до 3 міс.) Перш ніж розпочати прийом парацетамолу, необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях був встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні. У деяких випадках у дітей, чиї матері застосовували парацетамол у період грудного вигодовування, було відзначено появу висипу. Парацетамол допускається застосовувати у період грудного вигодовування у терапевтичних дозах.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів). З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, шкірний свербіж, З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4-х діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо через 1-2 години після прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Середня разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 десь у добу з інтервалом щонайменше 4 год. Для зручності та точності дозування користуйтеся мірною ложкою або мірною склянкою. Діти віком від 2 місяців до 3 місяців З метою симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. За всіма іншими показаннями застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії лише за рекомендацією лікаря! Діти віком від 3 місяців до 12 років Максимальна добова доза становить 60 мг/кг, яка поділяється на кілька прийомів 10-15 мг/кг. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Приймати не більше чотирьох разових доз за 24 години. Не перевищуйте вказану дозу. Маса тіла (кг) Вік Доза Разова Максимальна добова мл мг мл мг 4,5-6 2-3 місяці Тільки за розпорядженням лікаря 6-8 3-6 місяців 4,0 96 16 384 8-10 6-12 місяців 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Дорослі Разова доза 20 мл (480 мг) трохи більше 4 разів на добу. Препарат можна давати дитині без розведення, так і після розведення (водою, молоком або соком). Тривалість лікування: Тривалість лікування (без консультації лікаря): не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. За необхідності продовження прийому препарату потрібна консультація лікаря. При тяжких порушеннях функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв. У пацієнтів з хронічними або компенсованими активними захворюваннями печінки, що особливо супроводжуються печінковою недостатністю, у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, хронічною недостатністю харчування (недостатнім запасом глутатіону в печінці), синдромом Жильбера, зневодненням або масою тіла менше 50 кг доза препарату повинна бути зменшена між прийомами. Добова доза не повинна перевищувати 2 г. Не перевищувати рекомендованої дози! За відсутності терапевтичного ефекту необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки за наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки;зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати не достовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 години. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування парацетамолу з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки це може спричинити передозування парацетамолу. За відсутності терапевтичного ефекту: продовження лихоманки більше 3-х днів і больового синдрому більше 5 днів слід звернутися до лікаря. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено. Препарат містить сорбітол – 38 г, натрію сахаринат – 0,1 г, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережними під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для прийому внутрішньо для дітей; 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ментол рацемічний 4 мг, олія евкаліптова 500 мкг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, ефект якого в основному обумовлений рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих слизових оболонок рецепторів. Має легку місцевоанестезуючу ("відволікаючу") дію, має слабкі антисептичні властивості. Евкаліптова олія має стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок і чинить протизапальну та протимікробну дію.Клінічна фармакологіяФітопрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці та стоматології.Показання до застосуванняЗапальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів (тонзиліт, ларингіт, фарингіт, трахеїт); кашель; риніт (гострий та хронічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему