Сандоз Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 5 мг-1 таб.: Активні речовини: амлодипін безілат - 6.934 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; Допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний (сухий), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Таблетки 10 мг - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 13.868 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг; Допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний (сухий), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскі, з ризиком на одній стороні і фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Середня абсолютна біодоступність становить 64%, Cmax у плазмі спостерігається через 6-9 год. Css досягається після 7 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Розподіл Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а відносно менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (95%), пов'язують із білками плазми крові. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Амлодипін піддається повільному, але екстенсивному метаболізму (90%) у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Має ефект "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають значної фармакологічної активності. Виведення Після одноразового прийому внутрішньо Т1/2 варіює від 31 до 48 год, при повторному призначенні Т1/2 становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, а 20-25 % – з калом, а також із грудним молоком. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. У пацієнтів з печінковою недостатністю передбачається подовження Т1/2 і при тривалому призначенні кумуляція препарату в організмі буде вищою (Т1/2 зростає до 60 год). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Не викликає різкого зниження артеріального тиску, зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, має антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ІХС. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує переднавантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку констрикції коронарних артерій (в т.ч. викликаної курінням). У хворих на стенокардію разова добова доза збільшує час виконання фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 год, тривалість ефекту 24 год.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; стабільна стенокардія напруги; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу).Протипоказання до застосуваннявиражена артеріальна гіпотензія; колапс; кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, галактоземія (до складу препарату входить лактоза); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій недостатності, легкій або помірній артеріальній гіпотензії, гострому інфаркті міокарда та протягом першого місяця після нього, стенозі гирла аорти, хронічній серцевій недостатності на стадії декомпенсації, СССУ, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, у пацієнтів з пацієнтами.Вагітність та лактаціяБезпека застосування при вагітності та в період лактації не встановлена, тому призначення препарату можливе лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні препарату в період лактації слід вирішити питання щодо припинення грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: часто (більше 1%), рідко (від 0.1% до 1%), дуже рідко (менше 0.01%). З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, стомлюваність, сонливість, лабільність настрою; рідко – астенія, непритомність, судоми, периферична невропатія, підвищене потовиділення, безсоння, депресія; дуже рідко – апатія, атаксія, мігрень. З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, задишка, "припливи" крові до обличчя, периферичні набряки; рідко – біль у грудній клітці, надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – порушення серцевого ритму (шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь), інфаркт міокарда, посилення серцевої недостатності. З боку травної системи: часто – нудота, сухість у роті, біль у животі; рідко – диспепсія, запор, діарея, гіперплазія ясен, панкреатит; дуже рідко – гастрит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку сечовидільної системи: рідко – півлакіурія. З боку статевої системи: рідко – порушення сексуальної функції, гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині; рідко – міалгія, артралгія, м'язові судоми. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип; дуже рідко – багатоформна еритема, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – порушення зору, диспное, алопеція; дуже рідко – гіперглікемія, тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори мікросомального окиснення можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі, посилюючи ризик розвитку побічних ефектів, а індуктори мікросомальних ферментів печінки – знижувати. На відміну від інших блокаторів повільних кальцієвих каналів, не відзначається клінічно значущої взаємодії з НПЗЗ, особливо з індометацином. Тіазидні та "петлеві" діуретики, бета-адреноблокатори, верапаміл, інгібітори АПФ та нітрати посилюють антиангінальний або гіпотензивний ефекти. Не впливає на фармакокінетичні параметри дигоксину та варфарину. Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів. Нейролептики та ізофлуран – посилення гіпотензивної дії похідних дигідропіридину.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Для лікування артеріальної гіпертензії та профілактики нападів стенокардії напруги та вазоспастичної стенокардії початкова добова доза препарату Амлодипін Сандоз становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з незначною масою тіла або невисокого росту, а також із вираженою печінковою недостатністю можуть знадобитися менші дози. Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Не потрібна зміна дози при одночасному призначенні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з клінічно вираженим зниженням артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Лікування: призначення активованого вугілля (у перші 2 години після передозування), промивання шлунка, піднесене положення кінцівок, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК та діурезу, активна підтримка функцій серцево-судинної системи, можливе призначення судинозвужувальних препаратів з метою відновлення судинного та підвищення АТ, для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОптимально застосовувати препарат щодня в один і той же час. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення дози. Амлодипін можна призначати у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа- та бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, НПЗЗ, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними засобами. Амлодипін не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому препарат можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування амлодипіну не впливає на здатність до керування автотранспортом або іншими технічними засобами, проте через можливе надмірне зниження АТ, уповільнення швидкості реакції внаслідок розвитку запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності тощо. побічних ефектів слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату на початку курсу лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Амоксиклав® 1000 мг+200 мг: 1000 мг амоксициліну (у формі натрієвої солі) та 200 мг клавуланової кислоти (у формі калієвої солі). По 1000 мг амоксициліну та 200 мг клавуланової кислоти у флакон безбарвного скла, закритий гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришкою. По 5 флаконів разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до жовтувато-білого порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. Максимальна концентрація в плазмі після болюсної ін'єкції 1,2 г (1000 мг+200 мг) препарату становить 105,4 мг/л для амоксициліну та 28,5 мг/л для клавуланової кислоти. Обидва компоненти характеризуються хорошим обсягом розподілу в рідині та тканинах організму (легкі, середнє вухо, плевральна та перитонеальна рідини, матка, яєчники тощо). Амоксицилін також проникає в синовіальну рідину, печінку, передміхурову залозу, піднебінні мигдалики, м'язову тканину, жовчний міхур, секрет придаткових пазух носа, слину та бронхіальний секрет. Амоксицилін і клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Максимальна концентрація у рідинах організму спостерігається через 1 годину після введення. Амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр і у слідових концентраціях виводяться грудним молоком. Амоксицилін та клавуланова кислота характеризуються низьким зв'язуванням з білками плазми. Амоксицилін частково метаболізується, клавуланова кислота піддається, мабуть, інтенсивному метаболізму. Амоксицилін виводиться нирками практично у незмінному вигляді шляхом канальцевої секреції та клубочкової фільтрації. Клавуланова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації, частково як метаболітів. Невеликі кількості можуть виводитися через кишечник та легкими. Період напіввиведення амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1-1,5 години. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 7,5 годин для амоксициліну та до 4,5 годин для клавуланової кислоти. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаПрепарат Амоксиклав® є комбінацією амоксициліну та клавуланової кислоти. Амоксицилін є напівсинтетичним пеніциліном (бета-лактамний антибіотик), що інгібує один або більше ферментів (часто позначаються пеніцилін-зв'язуючими білками, ПСБ) на шляху біосинтезу пептидоглікану, що є інтегральним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до втрати міцності клітинної стінки, що зазвичай обумовлює лізис та загибель клітин мікроорганізмів. Амоксицилін руйнується при дії бета-лактамаз, що виробляються резистентними бактеріями, таким чином спектр активності одного амоксициліну не включає мікроорганізмів, що виробляють зазначені ферменти. Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно пов'язаним із пеніцилінами. Вона інгібує деякі бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну та розширює його спектр активності, включаючи бактерії, зазвичай резистентні до амоксициліну, а також до інших пеніцилінів та цефалоспоринів. Сама собою клавуланова кислота не надає клінічно значимого антибактеріального впливу. Препарат Амоксиклав® має бактерицидну дію in vivo на такі мікроорганізми: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus*; Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pvosenes. Грамнегативні аероби: Enterobacter spp. β; Escherichia coli*; Haemophilus influenzae*; Види роду Klebsiella*; Moraxella catarrhalis*; (Branhamella catarrhalis). Препарат Амоксиклав® має бактерицидну дію in vitro на такі мікроорганізми (проте клінічна залежність поки що невідома): Грампозитивні аероби: Bacillis anthracis*; Види роду Corynebacterium; Enterococcus faecalis*; Enterococcus faecium*; Listeria monocytogenes; Nocardia asteroides; Коагулазо-негативні стафілококи* (включаючи Staphylococcus epidermidis); Streptococcus agalactiae; Інші види роду Streptococcus; Streptococcus viridans. Грампозитивні анаероби: Види роду Clostridium; Види роду Peptococcus; Види роду Peptostreptococcus. Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis; Види роду Brucella; Gardnerella vaginalis; Helicobacter pylori; Види роду Legionella; Neisseria gonorrhoeae*; Neisseria meningitidis*; Pasteurella multocida; Proteus mirabilis*; Proteus vulgaris*; Види роду Salmonella; Види роду Shigella *; Vibrio cholerae Yersinia enterocolitica*. Грамнегативні анаероби: Види роду Bacteroides* (включаючи Bacteroides fragilis); Види роду Fusobacterium*. Інші: Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. * - Деякі штами цих видів бактерій продукують бета-лактамази, що сприяють їх нечутливості до монотерапії амоксициліном. β - більшість штамів цих бактерій стійкі до комбінації амоксицилін/клавуланова кислота in vitro, проте клінічна ефективність цієї комбінації була продемонстрована при лікуванні інфекцій сечовидільної системи, спричинених даними штамами.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів (в т.ч. змішані інфекції, спричинені грамнегативними та грампозитивними аеробами та анаеробами): інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); інфекції сечовивідних шляхів; інфекції у гінекології; інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; інфекції кісткової та сполучної тканин; інфекції черевної порожнини, зокрема. жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні інфекції; інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, м'який шанкер); профілактика інфекцій після хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; підвищена чутливість в анамнезі до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків; наявність в анамнезі вказівок на холестатичну жовтяницю та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. З обережністю: При псевдомембранозному коліті в анамнезі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінковій недостатності, тяжких порушеннях функції нирок, вагітності, у період лактації, при одночасному застосуванні з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації препарат Амоксиклав® застосовують лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та/або рівня білірубіну в плазмі крові, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання; рідко – мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром, подібний до сироваткової хвороби, токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення протромбінового часу (при спільному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне, збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тро. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату), гіперактивність, почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інше: кандидоз та інші види суперінфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиДіуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗП та інші лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Бактеріологічні лікарські засоби (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) мають антагоністичну дію. Зменшує ефективність лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється пара-амінобензойна кислота, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". У літературі описуються рідкісні випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами протромбіновий час або МНО повинні ретельно моніторуватися при призначенні або відміні препарату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищує частоту розвитку екзантеми. У деяких випадках прийом препарату може подовжувати протромбіновий час, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному призначенні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав®. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Препарат Амоксиклав® та аміноглікозидні антибіотики фізично та хімічно несумісні. Препарат Амоксиклав не змішують у шприці або інфузійному флаконі з іншими лікарськими засобами. Уникати змішування з розчинами декстрози, декстрану, натрію гідрокарбонату, як і з розчинами, що містять кров, протеїни, ліпіди. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно. Діти: Для дітей із масою тіла менше 40 кг дозу розраховують залежно від маси тіла. До 3 місяців з масою тіла менше 4 кг - 30 мг/кг (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) кожні 12 годин. До 3 місяців з масою тіла більше 4 кг - 30 мг/кг (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) кожні 8 годин. У дітей віком до 3 місяців препарат Амоксиклав® слід вводити лише повільно інфузійно протягом 30-40 хв. Діти віком від 3 місяців до 12 років: 30 мг/кг ваги тіла (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) з інтервалом 8 годин, у разі тяжкого перебігу інфекції – з інтервалом 6 годин. Діти з порушенням функції нирок Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну. Пацієнтам з показниками кліренсу креатиніну (КК) вище 30 мл/хв коригування дози не є обов'язковим. Діти вагою КК 10-30 мл/хв – по 25 мг/5 мг на кг кожні 12 годин; КК Гемодіаліз – по 25 мг/5 мг на кг кожні 24 години, плюс доза 12,5 мг/2,5 мг на кг наприкінці діалізної сесії (у зв'язку зі зниженням концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти сироватки). Кожні 30 мг препарату Амоксиклав® містять 25 мг амоксициліну та 5 мг клавуланової кислоти. Дорослі та діти старше 12 років або вагою понад 40 кг: 1,2 г препарату (1000 мг+200 мг) з інтервалом 8 годин, у разі тяжкого перебігу інфекції – з інтервалом 6 годин. Профілактичні дози при хірургічних втручаннях: 1,2 г при вступному наркозі (при тривалості операції менше 2 годин). При триваліших операціях - по 1,2 г до 4 разів протягом доби. Для пацієнтів з нирковою недостатністю доза та/або інтервал між введеннями препарату мають бути скориговані залежно від ступеня недостатності: Кліренс креатиніну > 0,5 мл/с (30 мл/хв) – корекції дози не потрібно. Кліренс креатиніну 0,166-0,5 мл/с (10-30 мл/хв) - перша доза становить 1,2 г (1000 мг+200 мг), а потім по 600 мг (500 мг+100 мг) внутрішньовенно кожні 12 годин . Кліренс креатиніну менше 0,166 мл/с (менше 10 мл/хв) – перша доза – 1,2 г (1000 mi+200 мг), а потім по 600 мг (500 мг+100 мг) внутрішньовенно кожні 24 години. Анурія – інтервал дозування слід збільшити до 48 годин або більше. Оскільки 85% препарату видаляється гемодіалізом, наприкінці кожної процедури гемодіалізу необхідно вводити звичайну дозу препарату Амоксиклав. При перитонеальному діалізі корекція доз не потрібна. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. При зменшенні тяжкості симптомів для продовження терапії рекомендується перехід на пероральні форми препарату Амоксиклав. Приготування розчинів для внутрішньовенних ін'єкцій. Розчинити вміст флакона у воді для ін'єкцій 600 мг (500 мг+100 мг) у 10 мл води для ін'єкцій або 1,2 г (1000 мг+200 мг) – у 20 мл (не більше) водою для ін'єкцій. внутрішньовенно вводити повільно (протягом 3-4 хв.) Препарат Амоксиклав повинен вводитися протягом 20 хв. після приготування розчинів для внутрішньовенного введення. Приготування розчинів для внутрішньовенних інфузій. Для інфузійного введення препарату Амоксиклав® необхідно подальше розведення: приготовані розчини, що містять 600 мг (500 мг + 100 мг) або 1,2 г (1000 мг+200 мг) препарату, повинні бути розведені в 50 мл або 100 мл інфузійного розчину, відповідно . Тривалість інфузії 30-40 хв. При використанні перерахованих нижче рідин в рекомендованих обсягах в інфузійних розчинах зберігаються необхідні концентрації антибіотика. період стабільності при 25°С при 5°С Вода для ін'єкцій 4 години 8:00 Розчин хлориду натрію 0,9% для внутрішньовенних інфузій 4 години 8:00 Розчин Рінгера лактату для внутрішньовенних інфузій. 3:00 Розчин кальцію, хлориду та натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій 3:00 Розчин препарату Амоксиклав® не можна змішувати з розчинами декстрози, декстрану або гідрокарбонату натрію. Слід використовувати лише прозорі розчини. Приготовлені розчини не слід заморожувати.ПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. У більшості випадків симптоми передозування включають розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливі також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках – судомні напади. При передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. Препарат Амоксиклав видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль стану функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між дозуванням. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої ​​до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів, які мають підвищену чутливість до пеніцилінів, можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном+клавуланова кислота може бути пов'язана з підвищенням ризику розвитку некротизуючого коліту у новонароджених. Амоксицилін та клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної проби Кумбса. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час введення великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Препарат містить калій. Інформація для пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію: у кожному флаконі 600 мг (500 мг+100 мг) міститься 29,7 мг натрію. У кожному флаконі 1,2 г (1000 мг+200 мг) міститься 59,3 мг натрію. Кількість натрію в максимальній щоденній дозі перевищує 200 мг. Лабораторні аналізи: високі концентрації амоксициліну дають хибнопозитивну реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Феллінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні, невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності у спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через можливість розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, таких як: запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими видами діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 250 мг+62,50 мг Амоксициліну тригідрат - 287,0 мг (відповідає амоксициліну - 250,0 мг); Калію клавуланат – 74,4 мг (відповідає кислоті клавуланової) – 62,5 мг); Допоміжні речовини: Кросповідон – 19,7 мг; Кремнію діоксид – 4,9 мг; Ароматизатор солодкий апельсин – 19,7 мг; Целюлоза мікрокристалічна кремнійвмісна * - 49,2 мг; Сукралоза – 2,7 мг; Натрію стеарилфумарат – 14,3 мг; Заліза (III) оксид жовтий, Е 172 – 0,6 мг; Маннітол – 167,4 мг. *містить 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. Таблетки дисперговані 250 мг +62,50 мг. По 2 таблетки в блістери Ал/Ал. По 5, 7 або 10 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 250+125 мг: білі або майже білі, довгасті, восьмикутні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з відбитками «250/125» на одній стороні та «AMC» на іншій стороні. Вид на зламі: маса жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Діючі речовини препарату швидко і повністю абсорбуються із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після прийому внутрішньо. Всмоктування діючих речовин оптимально у разі застосування препарату разом із їжею. Нижче наведено фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти після прийому у дозі 45 мг/6,4 мг/кг, розділеної на два прийоми, пацієнтами віком до 12 років. Середнє значення фармакокінетичних параметрів Стах (мг/мл) Т max (год) AUC (мг на ч/л) Т1/2 (год) Амоксицилін 11,99±3,28 1,0 (1,0-2,0) 35,2±5,0 1,22±0,28 Клавуланова кислота 5,49±2,71 1,0 (1,0-2,0) 13,26±5,88 0,99±0,14 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Тmах - час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під кривою "концентрація-час"; T1/2 - період напіввиведення. Метаболізм Близько 10-25% початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота в організмі людини піддається інтенсивному метаболізму з утворенням 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-она і виводиться нирками, через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних тканинах та інтерстиціальній рідині (у жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м'язовій тканині; . Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну в плазмі крові. Об'єм розподілу становить приблизно 0,3-0,4 л/кг для амоксициліну та приблизно 0,2 л/кг для клавуланової кислоти. Амоксицилін та клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін (як більшість пеніцилінів) виділяється з грудним молоком. У грудному молоці можуть бути виявлені слідові кількості клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я немовлят, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр. Однак не було виявлено негативного впливу на плід. Виведення Амоксицилін виводиться головним чином нирками, тоді як клавуланова кислота за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Після одноразового прийому внутрішньо 875 мг/125 мг або 500 мг/125 мг приблизно 60-70% амоксициліну та 40-65% клавуланової кислоти протягом перших 6 годин виводиться нирками у незміненому вигляді. Середній період напіввиведення (Т1/2) амоксициліну/клавуланової кислоти становить приблизно 1 годину, середній загальний кліренс становить приблизно 25 л/год у здорових пацієнтів. У ході різних досліджень було виявлено, що виведення амоксициліну нирками протягом 24 годин становить приблизно 50-85%, клавуланової кислоти – 27-60%. Найбільше клавуланової кислоти виводиться протягом перших 2 годин після прийому. Фармакокінетика амоксициліну/клавуланової кислоти не залежить від статі пацієнта. Пацієнти з порушенням функції нирок Загальний кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти знижується пропорційно до зниження ниркової функції. Зниження кліренсу більш виражено для амоксициліну, ніж клавуланової кислоти, т.к. Більшість амоксициліну виводиться нирками. Дози препарату при нирковій недостатності повинні підбиратися з огляду на небажаність кумуляції амоксициліну на тлі підтримання нормального рівня клавуланової кислоти. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки препарат застосовують з обережністю. Потрібно проводити постійний контроль функції печінки. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування бета-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота - інгібітор бета-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр бета-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних бета-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій, і не ефективна щодо хромосомних бета-лактамаз I типу, які не інгібуються клавулановою кислотою. Присутність клавуланової кислоти у препараті захищає амоксицилін від руйнування ферментами – бета-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Нижче наведено активність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою in vitro. Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, інші бета-гемолітичні стрептококи1,2, Staphylococcus коагулазонегативні стафілококи (чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Грампозитивні анаероби: види роду Clostridium, Peptococcus niger, Peptostrepiococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види роду Pepto streptococcus. Грамнегативні анаероби: Bcicteroides fragilis, види роду Bacteroides, види роду Capnocytophaga, Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, види роду Fusobacterium, види роду Porphyromonas, види роду Prevotella. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види роду Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види роду Proteus, види роду Salmonella, види роду Shigella. Streptococcus pneumoniae1,2, стрептококи групи Viridans. Грампозитивні аероби: види роду Corynebacterium, Enterococcus faecium. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: види роду Acinetobacter, Citrobacter freundii, види роду Enterobacter, Hafhia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види роду Providencia, види роду Pseudomonas, види роду Serratia, Stenotrophocoli. Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види роду Chlamydia, Coxiella burnetii, види роду Mycoplasma. 1для даних бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. 2штами цих видів бактерій не продукують бета-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів: верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (в т.ч. гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); сечовивідних шляхів (наприклад, цистит, уретрит, пієлонефрит); у гінекології; шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; кісткової та сполучної тканини; жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі; холестатична жовтяниця та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти, в анамнезі; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз; діти до 12 років або з масою тіла менше 40 кг; фенілкетонурія; ниркова недостатність (Сl креатиніну З обережністю: псевдомембранозний коліт в анамнезі, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінкова недостатність, тяжкі порушення функції нирок, вагітність, період лактації, одночасне застосування з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяАмоксиклав Квіктаб може призначатися під час вагітності за наявності чітких показань. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, стоматит, глосит, чорний «волосатий» язик, потемніння зубної емалі, геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, псевдомембранія функції печінки, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ та/або рівня білірубіну в плазмі крові, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), холестатична жовтяниця, гепатит. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання, мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пусток. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення ПВ (при сумісному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тромбоцитоз, З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату). З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інші: кандидоз та інші види суперінфекції. З боку центральної нервової системи: гіперактивність. Почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні ЛЗ, аміноглікозиди уповільнюють абсорбцію, аскорбінова кислота підвищує абсорбцію. Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію (пробенецид), підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищать частоту розвитку екзантеми. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Зменшує ефективність ЛЗ, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК; етинілестрадіол - ризик розвитку кровотеч прориву. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення МНО у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами ПВ або МНО слід ретельно моніторувати при призначенні або відміні препарату. Комбінація з рифампіцином антагоністична (взаємне ослаблення антибактеріального ефекту). Препарат Амоксиклав® не слід застосовувати одночасно у комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикліни), сульфаніламідами через можливе зниження ефективності препарату Амоксиклав®. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). У деяких випадках прийом препарату може подовжувати ПВ, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав Квіктаб. Пробенецид знижує виведення амоксициліну, збільшуючи його сироваткову концентрацію. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту — мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від віку, маси тіла, функції нирок пацієнта та від ступеня тяжкості інфекції. Препарат Амоксиклав® рекомендується приймати на початку їжі для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно продовжуватись більше 14 днів без повторного медичного огляду. Діти до 12 років Дозу призначають залежно від віку та маси тіла. Рекомендований режим дозування - 40 мг/кг/сут на 3 прийоми. Дітям з масою тіла 40 кг і більше слід призначати такі ж дози, як і дорослим. Для дітей у віці < 6 років краще приймати суспензію препарату Амоксиклав ® . Дорослі та діти старше 12 років (або >40 кг маси тіла) Звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекції становить 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 год, у разі тяжкого перебігу інфекції та інфекцій дихальних шляхів – 1 табл. 500+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 875+125 мг кожні 12 год. Оскільки таблетки комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти по 250+125 мг та 500+125 мг містять однакову кількість клавуланової кислоти – 125 мг, то 2 табл. по 250+125 мг не еквівалентні 1 табл. 500+125мг. Дозування при одонтогенних інфекціях 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень Cl креатиніну: - дорослі та діти старше 12 років (або ≥40 кг маси тіла) (табл. 2); - при анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше; - таблетки 875+125 мг слід застосовувати лише у пацієнтів із Cl креатиніну >30 мл/хв. Таблиця 2 Кліренс креатиніну Режим дозування препарату Амоксиклав >30 мл/хв Корекція дози не потрібна 10-30 мл/хв 1 табл. 50+125 мг 2 рази на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу <10 мл/хв 1 табл. 500+125 мг 1 раз на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Гемодіаліз 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг кожні 24 год. + 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг під час проведення діалізу та в кінці сеансу діалізу (через зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти) Пацієнти з порушенням функції печінки Прийом препарату Амоксиклав слід здійснювати з обережністю. Потрібно проводити регулярний контроль функції печінки. Порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. Симптоми: в більшості випадків - розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливе також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках - судомні напади. Лікування: при передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. У разі недавнього прийому (менше 4 годин) препарату необхідно провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля для зменшення всмоктування. Амоксицилін/клавуланат калію видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між прийомами. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої ​​до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном + клавулановою кислотою може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого коліту у новонароджених. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час застосування великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. лабораторні аналізи. Високі концентрації амоксициліну дають неправдиву реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Фелінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції із глюкозидазою. Перед початком лікування необхідно опитати пацієнта для виявлення в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні антибіотики. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат до або під час їжі. При застосуванні високих доз препарату Амоксиклав Квіктаб пацієнтам із кристалурією необхідно адекватно заповнювати втрату рідини. При виникненні антибіотико-асоційованого коліту слід негайно відмінити Амоксиклав Квіктаб, звернутися до лікаря та почати відповідне лікування. Препарати, що гальмують перистальтику, у таких ситуаціях протипоказані. Лікування обов'язково триває ще 48-72 години після зникнення клінічних ознак захворювання. При одночасному застосуванні естрогеновмісних пероральних контрацептивів та амоксициліну слід по можливості використовувати інші або додаткові методи контрацепції. Амоксицилін і клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної реакції при пробі Кумбса. Застосування амоксициліну та клавуланової кислоти протипоказано при інфекційному мононуклеозі, т.к. може спровокувати появу кореподібного висипу. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботу, яка потребує підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Через можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, таких як запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та інших видах діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) - 5000 МО. Допоміжні речовини: порошкова стерилізована основа (кукурудзяний крохмаль, що містить не більше 2% магнію оксиду). По 10 г порошку в банку з ПЕВП/ПЕНП з дозатором з ПЕВП/ПЕНП. По одному банку в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування: дрібнодисперсний, від білого до жовтуватого кольору.ХарактеристикаБанеоцин® - універсальний засіб для лікування ран для всієї родини. Банеоцин® – це комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, призначений для лікування побутових ран (садна, опіки, порізи)**, осередкових інфекційних уражень шкіри. Банеоцин® випускається у двох лікарських формах: Банеоцин® Мазь підходить для лікування осередкових інфекцій шкіри, наприклад: фурункули, карбункули та ін., бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція та ін. лікування інфекцій після хірургічних втручань. Наноситься тонким шаром на уражені ділянки 2-3 десь у день, можна наносити під пов'язку. Банеоцин® Порошок підходить для лікування бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит та ін, профілактики пупкової інфекції у новонароджених, для профілактики та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур. Наноситься тонким шаром безпосередньо на уражені ділянки 2-4 десь у день. Підходить для лікування різних видів ран** ** Рана – садна, опік, поріз, при приєднанні бактеріальної інфекції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, комбінований.ФармакокінетикаПри належному використанні діє локально у місці нанесення. Тим не менш, у разі абсорбції період напіввиведення неоміцину або бацитрацину із сироватки крові становить приблизно 2-3 години. Бацитрацин практично не абсорбується слизовими оболонками та шкірою. Однак, слід брати до уваги можливість абсорбції при нанесенні препарату на відкриті рани. Тільки невелика кількість неоміцину абсорбується неушкодженою шкірою. Неоміцин швидко абсорбується при пошкодженні кератинового шару (виразки, рани, опіки тощо) та запаленої або пошкодженої шкірою. Будь-яка кількість препарату, абсорбована неушкодженою шкірою, виводиться із сечею.ФармакодинамікаБанеоцин є комбінованим антибактеріальним препаратом, призначеним для зовнішнього застосування. Банеоцин містить два бактерицидні антибіотики: неоміцин і бацитрацин, завдяки комбінації яких досягається синергізм дії. Бацитрацин головним чином пригнічує синтез муреїну в клітинній стінці грампозитивних бактерій (і деяких грамнегативних бактерій). Бацитрацин активний переважно проти грампозитивних мікроорганізмів: Streptococcus hemolyticus, Staphylococcus spp., Clostridium spp., Corynebacterium diphtheriae, та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria spp. та Haemophilus influenzae. Бацитрацин також є активним проти Treponema pallidum, Actinomyces spp. та Fusobacteria spp. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Ефективність неоміцину частково пов'язана зі збільшенням проникності клітинної мембрани внаслідок пригнічення синтезу білка. Неоміцин активний як проти грампозитивних, так і грамнегативних патогенів, таких як Staphylococcus spp., Proteus spp., Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Salmonella spp., Shigella spp. anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli та Mycobacterium tuberculosis. Також активний проти Borrelia та Leptospira interrogans (L. icterohaemorrhagiae). Деякі штами стафілококів стійкі до неоміцину. Завдяки використанню комбінації цих двох речовин досягається широкий спектр дії препарату, за винятком дії проти псевдомонад, нокардій, грибів та вірусів. Тканинна переносимість препарату Банеоцин розцінюється як хороша, інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри (з порушенням рекомендованого режиму дозування), слід брати до уваги можливість абсорбції препарату та її наслідки (див. розділи «Протипоказання», Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки» та «Побічні ефекти»). Порошок Банеоцин також має підсушуючий, заспокійливий і охолодний ефект.ІнструкціяЗовнішньо. Можна наносити, не торкаючись ураженої поверхні руками. Порошок наносять тонким шаром на уражені ділянки 2 – 4 десь у день дорослим та дітям; якщо це доцільно – під пов'язку. Площа нанесення порошку має перевищувати 1 % від площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Тривалість лікування має перевищувати 7 днів.Показання до застосуванняПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).РекомендуєтьсяПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину, антибіотиків аміноглікозидного ряду, до допоміжних компонентів препарату; великі ураження шкіри, оскільки всмоктування препарату може спричинити ототоксичний ефект, що супроводжується втратою слуху; виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; застосування порошку на лікування інфекцій очей; одночасне застосування з аміноглікозидними антибіотиками системної дії (через ризик кумулятивної токсичності).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин® під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе тільки після консультації з лікарем, якщо передбачувана ІНСТРУКЦІЯ З МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ БАНЕОЦИН® / BANEOCIN® користь для матері перевищує потенційний ризик. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики аміноглікозидного ряду може проникати через плацентарний бар'єр. При застосуванні системно високих доз аміноглікозидних антибіотиків було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. Порушення з боку імунної системи рідко: алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома: підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при використанні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. Порушення з боку нервової системи частота невідома: ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення частота невідома: ототоксичність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин рідко: алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома: алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та сверблячки (при тривалому застосуванні). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаряВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.ПередозуванняПередозування: При застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів порошку Банеоцин слід звернути особливу увагу на симптоми, що вказують на нефро- та/або ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлоща нанесення препарату не повинна перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Для М: Доза неоміцину для дорослих та дітей віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г на добу протягом 7 днів. Для П: Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з препарату Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти. Оскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®.При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено. Тільки для М: Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, при перебуванні на сонці або дії ультрафіолетового опромінення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин 336 мкг/мл. - 1 доза: Активна речовина: Епоетин альфа – 30000 ME (252 мкг) 1; допоміжні речовини: натрію дигідрофосфату дигідрат - 1,05 мг; натрію гідрофосфату дигідрат – 2,13 мг; натрію хлорид – 3,29 мг; гліцин – 3,75 мг; полісорбат-80 – 0,23 мг; хлористоводнева кислота – 0,053 мг2; натрію гідроксид – 0,053 мг2; вода для ін'єкцій – до 0,75 мл. 11 мг епоетину альфа відповідає 120000 ME. 2 Додається при необхідності регулювання pH розчину (максимальна кількість, що відповідає 0,1 М розчину речовини). По 0,5 мл (1000 ME) або 1 мл (2000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 16,8 мкг/мл, 0,3 мл (3000 ME), 0,4 мл (4000 ME), 0,5 мл (5000 ME), 0,6 мл (6000 ME), 0,8 мл (8000 ME) або 1 мл (10000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 84 мкг/мл, 0,5 мл (20000 ME), 0,75 мл (30000 ME) або 1 мл (40000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 336 мкг/мл у однодозових градуйованих (з ціною поділу 0,1 мл) шприцах із прозорого безбарвного боросилікатного скла типу I (Євр. ), забезпечених шток-поршнем з поліпропілену з бромбутилкаучуковим ущільнювачем, покритим фторполімером, та ін'єкційною голкою з нержавіючої сталі 27 G х 1/2 з гумовим безлатексним захисним ковпачком та зовнішнім ковпачком з поліпропілену (для запобігання)а також спеціальним ковпачком безпеки для голки після проведеної ін'єкції (для попередження травмування внаслідок уколу голкою з необережності) або без такого. По 1 або 3 шприци поміщають у контурну упаковку з прозорого безбарвного листового пластику (корекс) і запечатують прозорою плівкою. По 1 корексу з 1 шприцом або по 2 корекси з 3 шприцами разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГемопоетичний.ФармакокінетикаВ/в введення T1/2 епоетину альфа після багаторазового внутрішньовенного введення становить близько 4 годин у здорових добровольців і близько 5 годин – у хворих з хронічною нирковою недостатністю. У дітей T1/2 епоетин альфа становить близько 6 год. П/до введення При підшкірному введенні концентрація епоетину альфа у плазмі визначається значно нижче, ніж при внутрішньовенному введенні, Tmax епоетину альфа у плазмі становить близько 12-18 годин після введення. Cmax епоетину альфа при підшкірному введенні становить лише 1/20 частина концентрації при внутрішньовенному введенні. Препарат не має здатності до кумуляції - концентрація епоетину альфа в плазмі крові через 24 години після першої ін'єкції визначається такою ж, як через 24 години після останньої ін'єкції. При підшкірному введенні T1/2 епоетину альфа визначити складно, він становить близько 24 год. Біодоступність епоетину альфа при підшкірному введенні значно нижче, ніж при його внутрішньовенному введенні, і становить близько 20%.ФармакодинамікаЕритропоетин є глікопротеїном, який стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Молекулярна маса еритропоетину - близько 32000-40000 Так. Білкова фракція становить близько 58% молекулярної маси та включає 165 амінокислот. Чотири вуглеводневі ланцюги пов'язані з білком трьома N-глікозидними зв'язками та одним О-глікозидним зв'язком. Епоетин альфа, що отримується з використанням генно-інженерної технології, є очищеним глікопротеїном, за амінокислотним і вуглеводним складом він ідентичний еритропоетину людини, що виділяється з сечі у хворих при анемії. Бінокріт має максимально високий ступінь очищення відповідно до сучасних технологічних можливостей. Зокрема, при кількісному аналізі активної речовини препарату Бінокрит не визначаються навіть слідові кількості клітинних ліній, на яких здійснюється виробництво препарату. Біологічна активність епоетину альфа підтверджена в експерименті in vivo (дослідження проводили на здорових щурах та щурах з анемією, а також на мишах з поліцитемією). Після введення епоетину альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, концентрація гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростають. У дослідженнях in vitro при інкубації з епоетином альфа було виявлено посилення інкорпорації 3Н-тимідину в еритроїдних клітинах селезінки ядросодержащих (у культурі клітин селезінки миші). Дослідження на культурі клітин кісткового мозку людини показали, що епоетин альфа специфічно стимулює еритропоез і не впливає на лейкопоезу. Цитотоксична дія еритропоетину на клітини кісткового мозку людини не виявлена. Еритропоетин є фактором зростання, який здебільшого стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути присутніми на поверхні різних пухлинних клітин. Введення епоетину альфа супроводжується підвищенням гемоглобіну, гематокриту, сироваткового заліза, сприяє покращенню кровопостачання тканин та роботи серця. Найбільш значущий ефект епоетину альфа відзначений при анеміях, зумовлених хронічною нирковою недостатністю (ХНН), а також розвинених у хворих із низкою злоякісних новоутворень та системних захворювань.Показання до застосуванняанемія у дорослих та дітей, зумовлена ​​хронічною нирковою недостатністю, у т.ч.: анемія внаслідок хронічної ниркової недостатності у дітей та дорослих на гемодіалізі, а також у дорослих на перитонеальному діалізі; тяжка анемія ниркового генезу, що супроводжується клінічними симптомами у дорослих із нирковою недостатністю, яким ще не проводили гемодіаліз; лікування анемії та зменшення потреби у проведенні переливання крові у дорослих, які отримують лікування хіміотерапевтичними препаратами з приводу солідних новоутворень, злоякісної лімфоми або множинної мієломи, а також у осіб з високим ризиком ускладнень гемотрансфузій, обумовленим загальним тяжким станом. якщо анемія відзначалася і на початок хіміотерапії); з метою підвищення ефективності переливання аутологічної крові в рамках передепозитної програми збору крові перед хірургічними операціями у хворих з рівнем гематокриту, рівним 33–39%, для полегшення збору аутологічної крові та зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана кількість, яку можна одержати методом аутологічного збору без застосування епоетину альфа. Лікування показано пацієнтам при помірно вираженій анемії (при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл або 6,2-8,1 ммоль/л), без дефіциту заліза, якщо передбачається значна крововтрата, а також при широких хірургічних втручаннях, коли може знадобитися великий обсяг крові, що переливається (5 і більше обсягів у чоловіків і 4 або більше - у жінок); з метою зменшення ступеня ризику при аллогенному переливанні крові у дорослих, які не мають дефіциту заліза, перед елективною ортопедичною операцією за наявності високого ризику ускладнень при проведенні гемотрансфузій. Застосування препарату обмежене лише у хворих з помірно вираженою анемією (наприклад при концентрації гемоглобіну 1013 г/дл), у тому випадку, якщо вони не включені до програми збору аутологічної крові перед операцією з очікуваною крововтратою від 900 до 1800 мл; анемія у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, при рівні ендогенного еритропоетину менше 500 МО/мл.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; парціальна червоноклітинна аплазія (ПККА), що виникла після лікування еритропоетином; неконтрольована артеріальна гіпертензія; пацієнти, які з будь-яких причин не можуть отримувати ефективне лікування для профілактики тромбозів; інфаркт міокарда або інсульт, що відбулися протягом 1 місяця до планованого лікування; нестабільна стенокардія; пацієнти з високим ризиком тромбозу глибоких вен та тромбоемболічною хворобою в анамнезі (у рамках підвищення ефективності переливання аутологічної крові); тяжка поразка коронарних, периферичних артерій, сонних артерій, а також судин головного мозку, в т.ч. у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або інсульт (в рамках передепозитної програми збору крові перед великою хірургічною операцією та не беруть участь у програмі переливання аутологічної крові). З обережністю: злоякісні новоутворення, епілептичний синдром (в т. ч. в анамнезі), хронічна ниркова та печінкова недостатність, тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), гостра крововтрата, серповидно-клітинна анемія, гемолітична анемія, залізо-, стану.Вагітність та лактаціяНалежні контрольовані дослідження застосування епоетину альфа жінками під час вагітності не проводились. За результатами досліджень на тваринах виявлено репродуктивну токсичність. Внаслідок цього пацієнткам з хронічною нирковою недостатністю слід застосовувати Бінокріт® під час вагітності, тільки якщо передбачувана користь для матері значно перевищує ризик для плода. Застосування епоетину альфа не рекомендовано у період вагітності або лактації у хворих, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові перед хірургічною операцією.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти розподілені відповідно до класифікації органів та систем та за частотою народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100– З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитемія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома - ПККА, опосередкована через антитіла, тромбоцитемія (у хворих на ХНН). З боку імунної системи: частота невідома – анафілактична реакція, підвищена чутливість. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (у хворих із злоякісними новоутвореннями); часто - судоми (у хворих з ХНН), головний біль (у хворих з ХНН); нечасто - геморагічний інсульт, судоми (у хворих із злоякісними новоутвореннями); частота невідома – інсульт, гіпертонічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні атаки. З боку органу зору: частота невідома – тромбоз сітківки. З боку ССС: часто – тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих із злоякісними новоутвореннями); підвищення АТ; частота невідома - тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих на ХНН), артеріальний тромбоз, гіпертонічний криз. З боку органів дихання: часто – тромбоемболія легеневої артерії (у хворих на злоякісні новоутворення); частота невідома - тромбоемболія легеневої артерії (у хворих з ХНН). З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея (у хворих із новоутвореннями), блювання; нечасто - діарея (у хворих з хронічною нирковою недостатністю). З боку шкіри та її придатків: часто - шкірний висип; частота невідома – ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – артралгія (при ХНН); часто - артралгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); нечасто - міалгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома - міалгія (при ХНН). Вроджені, сімейні/генетичні порушення: частота невідома – порфірія. З боку організму загалом: дуже часто – гіпертермія (у хворих із злоякісними новоутвореннями); грипоподібний стан (при ХНН); часто - грипоподібний стан (у хворих із злоякісними новоутвореннями); частота невідома - неефективність препарату, периферичні набряки, гіпертермія (при хронічній нирковій недостатності), реакції в місці введення. Лабораторні показники: частота невідома – антитіла до еритропоетину. Інші: часто - тромбоз шунт діалізного обладнання (у хворих з ХНН).Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії епоетину альфа з іншими ЛЗ немає. Однак при одночасному застосуванні з циклоспорином можлива взаємодія, оскільки препарат зв'язується з еритроцитами. Якщо лікування Бінокрітом проводиться одночасно з циклоспорином, необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в залежності від ступеня підвищення гематокриту. Немає даних про взаємодію між епоетином альфа та гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ) або гранулоцитарно-моноцитарним колонієстимулюючим фактором (ГМ-КСФ). Щоб уникнути несумісності або зниження активності, не рекомендується змішувати з розчинами та іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВ/в, п/к. Лікування препаратом Бінокріт® повинно проводитися під контролем лікаря-фахівця, який має відповідну кваліфікацію та досвід лікування хворих, яким показана терапія препаратами – стимуляторами еритропоезу. Дози Лікування симптоматичної анемії у дорослих та дітей з ХНН: Бінокріт® у хворих на ХНН вводять внутрішньовенно. У зв'язку з тим, що клінічні прояви анемії та залишкові явища можуть різнитися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання, проводять індивідуальну оцінку стану кожного хворого. Цільовий рівень концентрації гемоглобіну становить 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л) у дорослих та 9,5-11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л) у дітей. Не рекомендується тривале підвищення концентрації гемоглобіну більше ніж 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну підвищується на понад 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або протягом тривалого часу перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно зменшити дозу препарату Бінокріт на 25%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і відновити терапію препаратом Бінокріт®, зменшивши початкову дозу на 25%. . Внаслідок міжіндивідуальної варіабельності, концентрація гемоглобіну може виявитися вищою або нижчою за оптимальне (цільове) значення. Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза препарату Бінокріт забезпечувала необхідний контроль гемоглобіну та клінічних проявів захворювання. До початку лікування та в період лікування слід контролювати концентрацію заліза у плазмі крові, за необхідності призначають додатково препарати заліза. Дорослі пацієнти, які отримують гемодіаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. В/в вводять Бінокріт у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Рекомендована сумарна щотижнева доза препарату Бінокріт - від 75 до 300 МО/кг, вводять внутрішньовенно по 25-100 МО/кг 3 рази на тиждень. У хворих з тяжкою анемією (гемоглобін Застосування у дітей, які отримують гемодіаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. В/в вводять Бінокріт у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 9,5-11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л). У більшості випадків у дітей з масою тіла менше 30 кг необхідно застосовувати вищі підтримуючі дози, ніж у дітей з вищою масою тіла та дорослих. У дітей з тяжкою анемією (гемоглобін6,8 г/дл або >4,25 ммоль/л). Дорослі хворі, які отримують перитонеальний діаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. Початкова доза 50 МО/кг 2 рази на тиждень внутрішньовенно. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Підтримуюча доза становить від 25 до 50 МО/кг 2 рази на тиждень, 2 рівні ін'єкції. Дорослі з нирковою недостатністю, яким не проводився діаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. Початкова доза становить 50 МО/кг 3 рази на тиждень внутрішньовенно з подальшим збільшенням при необхідності на 25 МО/кг (3 рази на тиждень) до досягнення цільової дози (збільшувати дозу слід поступово, як мінімум, протягом 4 тижнів). Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Підтримуюча доза становить від 17 до 33 МО/кг 3 рази на тиждень внутрішньовенно. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 МО/кг тричі на тиждень. Лікування анемії у хворих після хіміотерапії Препарат Бінокріт® вводять підшкірно (при концентрації гемоглобіну 12 г/дл (7,5 ммоль/л); рекомендації з коригування дози в подібних випадках наведені нижче). Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза епоетину альфа забезпечувала необхідний контроль симптомів анемії. Терапію препаратом Бінокріт слід продовжувати протягом 1 місяця після завершення курсу хіміотерапії. Початкова доза препарату становить 150 МО/кг, вводиться підшкірно 3 рази на тиждень. Можливе альтернативне застосування препарату у дозі 450 МО/кг підшкірно 1 раз на тиждень. У разі підвищення концентрації гемоглобіну мінімум на 1 г/дл (>0,62 ммоль/л) або збільшення кількості ретикулоцитів ≥40000 клітин/мкл щодо початкових показників через 4 тижні лікування доза препарату становить 150 МО/кг 3 рази на тиждень або 450 МО / кг 1 разів на тиждень і залишається без змін. При підвищенні концентрації гемоглобіну на Коригування дози для підтримки концентрації гемоглобіну в межах 10-12 г/дл Якщо концентрація гемоглобіну підвищується на понад 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або рівень гемоглобіну перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно скоротити дозу препарату на 25-50%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження значення до 12 г/дл (7,5 ммоль/л), а потім відновити терапію епоетином альфа, зменшивши початкову дозу на 25 %. Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові перед хірургічними операціями Бінокріт® вводять внутрішньовенно, попередньо завершивши процедуру здачі крові. Пацієнтам з анемією легкого ступеня (при рівні гематокриту 33–39%), які потребують >4 одиниць крові, необхідно проводити лікування препаратом Бінокріт® у дозі 600 МО/кг 2 рази на тиждень протягом 3 тижнів до хірургічного втручання. Усім пацієнтам, які отримують Бінокріт®, слід додатково призначати препарати заліза (внутрішньо у дозі 200 мг на добу) протягом усього курсу терапії. Застосування препарату заліза слід призначати до початку терапії Бінокрітом, якомога раніше, за кілька тижнів до початку збору аутологічної крові. Дорослі пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії Бінокріт® вводять підшкірно. Рекомендована доза препарату Бінокріт - 600 МО/кг 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів, що передують операції (за 21, 14 та 7 днів до операції), а також у день операції. Якщо передопераційний період коротший за 3 тижні, Бінокріт® слід призначати щодня у дозі 300 МО/кг 10 днів поспіль, перед хірургічним втручанням, у день операції та протягом 4 днів після неї. Якщо у передопераційний період концентрація Hb становить 15 г/дл (9,38 ммоль/л) або вище, застосування препарату слід припинити. Слід переконатися, що до початку лікування Бінокрітом у пацієнтів немає дефіциту заліза. Усі пацієнти, які отримують терапію Бінокрітом, повинні отримувати необхідну кількість двовалентного заліза (всередину 200 мг на добу) протягом усього курсу терапії. Бінокріт® — стерильний препарат, що не містить консервантів, призначений виключно для одноразового застосування. Слід вводити потрібну кількість препарату. Препарат не слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії або змішувати з іншими ЛЗ. В/в ін'єкція. Тривалість ін'єкції становить 1–5 хв, залежно від загального обсягу дози. При гемодіалізі може застосовуватися болюсна ін'єкція під час процедури діалізу через зручний венозний порт діалізної лінії. Альтернативою може бути ін'єкція, зроблена в кінці процедури діалізу через фістульну голку, потім вводять 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для прочистки голки та забезпечення задовільного введення препарату в кровотік. Пацієнтам з можливими температурними реакціями на внутрішньовенне введення препаратів рекомендується повільне введення препарату. П/к ін'єкція. Не слід перевищувати максимальний обсяг ін'єкції – 1 мл на одне місце введення. У разі введення великих обсягів необхідно вибирати більшу кількість місць для ін'єкцій. Ін'єкції вводять у м'яз стегна чи область передньої черевної стінки.ПередозуванняТерапевтичний діапазон препарату є широким. При передозуванні можливе виникнення симптомів, що відображають крайній рівень прояву фармакологічної дії гормону (підвищення концентрації гемоглобіну або гематокриту). При високих рівнях гемоглобіну або гематокриту можливе застосування флеботомії. За потреби призначається симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату Бінокріт® у всіх пацієнтів необхідно перевіряти та суворо контролювати артеріальний тиск. Слід з обережністю застосовувати епоетин альфа пацієнтам з гіпертензією, якщо вони не отримують необхідне лікування, призначене лікування неадекватне або гіпертензія погано контролюється. У цьому випадку може виникнути потреба розпочати або посилити антигіпертензивну терапію, яка вже застосовувалася. Якщо нормалізувати артеріальний тиск не вдається, лікування епоетином альфа слід припинити. Бінокріт® з обережністю застосовують за наявності епілепсії та хронічної печінкової недостатності. Хворі з ХНН та онкологічні хворі повинні регулярно контролювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільних показників та періодично після цього. Ретельний контроль рівня гемоглобіну є обов'язковим для всіх пацієнтів у зв'язку зі збільшеним потенційним ризиком тромбоемболічних ускладнень та збільшенням кількості фатальних випадків, коли пацієнти отримували лікування при рівні гемоглобіну, що перевищує встановлену норму для застосування препарату за показаннями. Під час лікування препаратом Бінокрит може спостерігатися помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми. При продовженні курсу терапії цей показник знову знижується. Протягом перших 8 тижнів після початку лікування рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів. До початку терапії необхідно виключити інші причини виникнення анемії (дефіцит заліза, гемоліз, крововтрата, дефіцит вітаміну В12 або фолієвої кислоти). У більшості випадків рівень феритину в сироватці знижується при одночасному збільшенні гематокриту. Усі перелічені додаткові фактори анемії також слід враховувати при збільшенні дози препарату Бінокріт у хворих із новоутвореннями. У періодопераційний період необхідно ретельно стежити за всіма показниками крові. ПККА Після декількох місяців або років лікування еритропоетином із застосуванням підшкірних ін'єкцій випадки розвитку ПККА, опосередкованої через антитіла, спостерігалися дуже рідко. Якщо у пацієнтів різко знижується ефективність терапії внаслідок зменшення концентрації гемоглобіну (1-2 г/дл на місяць) на тлі збільшеної потреби в гемотрансфузіях, необхідно перевірити кількість ретикулоцитів та вивчити типові причини відсутності реакції на препарат (наприклад, дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12). , інтоксикація алюмінієм, інфекції або запалення, кровотеча або гемоліз) Якщо вміст ретикулоцитів з урахуванням анемії (наприклад, ретикулоцитарний індекс) низький ( При підозрі на появу ПККА, опосередкованої через антитіла до еритропоетину, слід негайно припинити терапію Бінокрітом. Забороняється призначати будь-яку іншу терапію еритропоетин через ризик перехресної реакції. За наявності показань пацієнтам може призначатися необхідна терапія, наприклад, гемотрансфузії. У разі парадоксального зменшення концентрації гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії внаслідок низького вмісту ретикулоцитів необхідно негайно припинити лікування епоетином та провести тест на наявність антитіл до еритропоетину. Є дані про такі прояви у хворих на гепатит С, які отримували лікування інтерфероном і рибавірином одночасно з епоетином. Епоетин не призначений для лікування анемії, зумовленої гепатитом. Хворі з ХНН Дані імуногенності при підшкірному введенні препарату Бінокріт® пацієнтам з ризиком розвитку ПККА, опосередкованої через антитіла, наприклад, з нирковою анемією, обмежені. Внаслідок цього пацієнтам з нирковою анемією препарат повинен вводитися внутрішньовенно. З метою мінімізації ризиків посилення гіпертензії для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю швидкість підвищення гемоглобіну повинна становити приблизно 1 г/дл (0,62 ммоль/л) на місяць і не повинна перевищувати 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць. У пацієнтів з ХНН концентрація гемоглобіну на підтримуючій стадії лікування не повинна перевищувати ВГН, рекомендовану в розділі «Спосіб застосування та дози». Результати клінічних досліджень показали збільшення ризику фатальних результатів та тяжких серцево-судинних розладів при введенні еритропоезстимулюючих препаратів з метою збільшення концентрації гемоглобіну більше 12 г/дл (7,5 ммоль/л). При проведенні клінічних досліджень у контрольованих умовах не виявлено значних переваг, пов'язаних із застосуванням епоетинів на тлі збільшення концентрації гемоглобіну вище за рівень, необхідний для контролю симптомів анемії та попередження гемотрансфузій. У пацієнтів на гемодіалізі спостерігалися випадки тромбозів шунту, зокрема при схильності до гіпотонії або внаслідок формування артеріовенозних фістул (наприклад, стенозу, аневризми тощо). Таким пацієнтам рекомендується рання корекція шунту та профілактика тромбозу, наприклад, за допомогою ацетилсаліцилової кислоти. В окремих випадках спостерігалась гіперкаліємія. Лікування анемії може призводити до підвищення апетиту та збільшення потреби в калії та білку. Періодично слід коригувати схему проведення діалізу з метою підтримки необхідних показників сечовини, креатиніну та калію. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно перевіряти вміст електролітів у сироватці крові. При виявленні підвищеного (або підвищується) рівня сироваткового калію слід оцінити доцільність відміни лікування епоетином альфа до нормалізації рівня калію. Під час лікування епоетином альфа часто потрібне підвищення дози гепарину при проведенні гемодіалізу внаслідок збільшення гематокритного числа. Якщо гепаринізація не може бути максимально ефективною, може знадобитися скасування схеми процедур діалізу. Згідно з наявними даними, лікування анемії епоетином альфа у дорослих хворих з нирковою недостатністю, яким ще не проводиться діаліз, не викликає прогресування ниркової недостатності. Дорослі онкологічні хворі з симптоматичною анемією, які проходять курс хіміотерапії У деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями слід застосовувати переливання крові. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів необхідно приймати з огляду на співвідношення користі та можливих ризиків для кожного пацієнта індивідуально та особливості клінічної ситуації. Слід враховувати такі фактори: тип та стадія розвитку новоутворення; ступінь анемії; очікувана тривалість життя; обстановка, у якій пацієнт проходитиме лікування; побажання самого пацієнта. При оцінці доцільності терапії епоетином альфа (ризик переливання крові для пацієнта) у онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію, необхідно враховувати затримку у 2-3 тижні після введення епоетину альфа до утворення еритроцитів на фоні стимуляції еритропоетином. З метою мінімізації ризику розвитку тромботичних явищ необхідно стежити, щоб рівень гемоглобіну та швидкість його збільшення не перевищували допустимих показників. Внаслідок збільшення кількості випадків венозних тромботичних ускладнень у онкологічних хворих, які отримують еритропоезстимулюючі препарати, слід ретельно оцінювати такий ризик та користь від лікування епоетином альфа, особливо у онкологічних хворих з підвищеним ризиком розвитку венозних тромботичних ускладнень, наприклад на тлі ожиріння. анамнезі (в т.ч. глибокого венозного тромбозу або тромбоемболії легеневої артерії). Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові перед хірургічними операціями Необхідно дотримуватися всіх особливих запобіжних заходів, що стосуються проведення програм зі збору аутологічної крові, особливо при регулярних переливаннях крові. Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії Для пацієнтів, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, необхідно встановити причину анемії та по можливості вилікувати анемію перед початком терапії епоетином альфа. У таких пацієнтів може виникати ризик розвитку тромботичних явищ, який слід ретельно оцінювати при призначенні лікування хворих даної групи. Пацієнти, що підлягають елективній ортопедичній хірургії, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику у зв'язку з наявністю ризику розвитку венозних тромботичних ускладнень у хірургічних хворих, особливо у хворих на серцево-судинні захворювання. Крім того, необхідно дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів зі схильністю до розвитку тромбозу глибоких вен кінцівок. У пацієнтів із початковим рівнем гемоглобіну >13 г/дл (>8,1 ммоль/л) підвищений ризик післяопераційних тромботичних/венозних ускладнень. Внаслідок цього препарат не слід призначати пацієнтам з початковим рівнем гемоглобіну >13 г/дл (>8,1 ммоль/л). Допоміжні речовини Даний лікарський препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в попередньо попередньо заповненому шприці, тобто. практично не містить натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Бінокріт® не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Опис лікарської формиКапсули желатинові тверді розміром №3, кришка блакитна непрозора, корпус білий непрозорий, вміст порошок світло-бежевого кольору.Фармакотерапевтична групаІмуностимулююче.ФармакодинамікаІмуностимулюючий препарат бактеріального походження. Викликає імунну відповідь слизової оболонки травного тракту. Особливо ефект проявляється у пейєрових бляшках (ПБ) тонкого кишечника. Антигенпрезентуючі клітини (АПК) у ПБ активуються препаратом і згодом стимулюють клітини, що відповідають за специфічний імунітет. При застосуванні препарату спостерігається збільшення кількості циркулюючих В-лімфоцитів. Після стимуляції В-лімфоцитів спостерігається збільшення вироблення поліклональних антитіл, особливо IgG сироватки та IgA, що секретується слизовою оболонкою дихальних шляхів та слиною. Ці антитіла є першою лінією захисту проти цілого ряду інфекційних агентів (вірусів та бактерій). Препарат має потужну стимулюючу дію на більшість типів лейкоцитів, про це свідчить зростання кількості клітин мієлоїдного та лімфоїдного ряду, а також селективне підвищення експресії рецепторів на їх поверхні. У сукупності ці дані є підтвердженням того, що препарат запускає біологічні реакції, що посилюють імунний захист організму проти інфекції. Клінічно Бронхо-Ваксом дитячий зменшує частоту гострих інфекцій дихальних шляхів, скорочує тривалість їх перебігу, знижує ймовірність загострень хронічного бронхіту, а також збільшує опірність організму до інфекцій дихальної системи. У цьому знижується потреба застосування інших ЛЗ, особливо антибіотиків.Показання до застосуванняПрепарат застосовується у дітей з 6 місяців до 12 років за такими показаннями: профілактика рецидивуючої інфекції дихальних шляхів та загострень хронічного бронхіту; комплексне лікування гострих інфекцій дихальних шляхівПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяІмуностимулюючий препарат Бронхо-Ваксом дитячий зазвичай добре переноситься. Більшість побічних реакцій віднесено до загальної категорії із середнім або помірно тяжким ступенем прояву. Найчастішим проявом побічної дії препарату є розлад шлунково-кишкового тракту, шкірні реакції, порушення з боку органів дихання. У кожній приватній категорії побічні ефекти згруповані за системно-органним класом і представлені в порядку зменшення частоти: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (на підставі наявних даних оцінку провести неможливо). З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, біль у животі; невідомо – блювота, нудота. З боку нервової системи: невідомо головний біль. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висип; невідомо — кропив'янка, набряк Квінке. Загальні розлади та порушення у місці введення: невідомо – лихоманка, стомлюваність. З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість (висип еритематозний, висип генералізований, еритема, набряк повік, набряк особи, периферичні набряки, припухлість обличчя, свербіж, генералізоване свербіння, задишка).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може застосовуватись одночасно з іншими ЛЗ, що використовуються при терапії гострих та хронічних респіраторних захворювань. Взаємодія з іншими ЛЗ досі не встановлена.Спосіб застосування та дозиВсередину. Лікування: по 1 капс. препарату Бронхо-Ваксом дитячий щодня вранці натщесерце до зникнення симптомів, але не менше 10 днів. При необхідності проведення антибіотикотерапії Бронхо-Ваксом дитячий слід приймати у поєднанні з антибіотиком від початку лікування. Тривалість лікування або призначення повторного курсу терапії повинен визначати лікар, виходячи із стану здоров'я хворого. Профілактика загострень та підтримуюча терапія: 1 капс. препарату Бронхо-Ваксом дитячий щоденно вранці натще. Курс включає 3 цикли, кожен з яких складається із щоденного прийому 1 капс. протягом 10 днів, інтервал між циклами – 20 днів. Якщо капсулу важко проковтнути, її слід відкрити і змішати вміст з питвом (в т.ч. фруктовий сік, молоко).ПередозуванняВідомості про випадки передозування відсутні. Природа препарату Бронхо-Ваксом дитячий та результати вивчення його токсичності вказують на те, що передозування малоймовірне.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активні речовини: диклофенак натрію – 50 мг; Допоміжні речовини: ізопропанол (ізопропіловий спирт), макроголу глицерилкокоат (макроголь-7-глицерилкокоат), гіпромелоза, олія ароматна, вода очищена. 50 або 100 г – туби алюмінієві (1) – коробки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування 5% безбарвний або трохи жовтуватий, прозорий, гомогенний і не містить бульбашок, з характерним запахом ізопропілового спирту.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, аналгетичне.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Диклак не надано.ФармакодинамікаНПЗЗ для зовнішнього застосування. Має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. У сфері застосування Диклак усуває больовий синдром та зменшує набряклість, пов'язану із запальним процесом.Показання до застосуваннязахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз периферичних суглобів та хребта; ревматичні ураження м'яких тканин; м'язові болі ревматичного та неревматичного походження; травматичні ушкодження м'яких тканин.Протипоказання до застосування"аспіринова" астма; порушення цілісності шкірних покривів; ІІІ триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 6 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій порфірії (загострення), ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, тяжких порушеннях функції печінки та нирок, при хронічній серцевій недостатності, при бронхіальній астмі, у пацієнтів похилого віку, у І та ІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у III триместрі вагітності. Необхідність призначення препарату в І та ІІ триместрах вагітності лікар визначає індивідуально. Досвіду застосування препарату Диклак у період лактації (грудного вигодовування) немає.Побічна діяМісцеві реакції: екзема, фотосенсибілізація, контактний дерматит (свербіж, почервоніння, набряклість ділянки шкіри, папули, везикули, лущення). Системні реакції: генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичні реакції), фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям старше 6 років препарат наносять на шкіру та злегка втирають, кратність застосування – 2-3 рази на добу. Необхідна кількість препарату залежить від розміру області ураження. Разова доза препарату – до 2 г (близько 4 см при повністю відкритій горловині туби). Після нанесення препарату руки необхідно вимити. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активного компонента препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДиклак слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не допускати попадання препарату на очі та слизові оболонки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 1% Фасування: N1 Форма выпуска: р-р д/наружного применения Упаковка: фл. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .

Дозировка: 1 % Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Сандоз Завод-производитель: Merck KGaA & Co. (Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .

Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/зовнішнього застосування Упакування: фл. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .

Дозування: 1% Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Сандоз Завод-производитель: Merck KGaA & Co. (Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .

Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/зовнішнього застосування Упаковка: фл. -крапельниця Виробник: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .

Дозування: 5 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Фасування: N1 Форма випуску: сироп Упакування: фл. Виробник: Сандоз Завод-производитель: Lek(Словения) Действующее вещество: Железа (III)-гидроксид полимальтозат. .

Фасовка: N50 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Lek(Словения) Действующее вещество: Железа (III)-гидроксид полиизомальтозат. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: алендронату натрію тригідрат 91. 35 мг, що відповідає вмісту алендронової кислоти 70 мг.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: натрію алендронату тригідрат 91,350 мг, що еквівалентно 70,0 мг алендронової кислоти; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 261,250 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 3500 мг; кроскармеллозу натрію 1,280 мг; магнію стеарат 2620 мг; плівкова оболонка: Lustre Clear LC 103 7,000 мг (целюлоза мікрокристалічна -44%, карагінан - 18%, макрогол 8000 - 38%). 4 пігулки в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ALN 70" на одній стороні.ФармакокінетикаАбсорбція. Біодоступність алендронової кислоти в дозі 70 мг при прийомі внутрішньо натщесерце за 2 години до стандартного сніданку становить у жінок 0,64%, у чоловіків – 0,59%. При прийомі за 1 годину або півгодини до сніданку біодоступність алендронової кислоти знижується до 0,46% та 0,39% відповідно. У клінічних дослідженнях підтверджено ефективність алендронової кислоти при застосуванні не менше ніж за 30 хв до першого прийому їжі або напоїв, при застосуванні алендронової кислоти одночасно з їжею або протягом 2 годин після їди абсорбція препарату різко знижується, біодоступність алендронової кислоти стає незначною. При сумісному прийомі з кавою або апельсиновим соком біодоступність препарату зменшується приблизно на 60%. Розподіл. Олендронова кислота після внутрішньовенного введення в дозі 1 мг/кг тимчасово розподіляється в м'які тканини і потім швидко перерозподіляється в кісткову тканину або виводиться із сечею. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані, крім кісткової тканини, у людини становить близько 28 л. Концентрація препарату в плазмі незначна (менше 5 нг/мл). Зв'язок із білками плазми – близько 78 %. Метаболізм. Немає даних, що підтверджують, що алендронова кислота піддається метаболізму в організмі людини. Виведення. Після одноразового внутрішньовенного введення алендронової кислоти, міченої атомами вуглецю, протягом 72 годин нирками виділяється близько 50% речовини та незначна кількість – через кишечник. Кінцевий період напіввиведення перевищує 10 років, що відображає вивільнення алендронової кислоти з кісткової тканини. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Стать: Біодоступність алендронової кислоти суттєво не відрізняється у чоловіків та жінок. Літній вік: Біодоступність та виведення алендронової кислоти подібні у літніх та молодих пацієнтів. Раса: Фармакокінетичні відмінності за расовою ознакою були вивчені. Порушення функції нирок: У здорових добровольців алендронова кислота, що не накопичується в кістковій тканині, швидко виводиться із сечею. Контрольованих фармакокінетичних досліджень щодо застосування алендронової кислоти при нирковій недостатності не проводилося, але у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок, ймовірно, виведення алендронової кислоти буде знижено. Тому очікується кілька більшого накопичення алендронової кислоти у кістковій тканині пацієнтів із порушеною функцією нирок. При кліренсі креатиніну (КК) від 35 до 60 мл/хв корекція дози не потрібна. Застосовувати алендронову кислоту у пацієнтів з КК менше 35 мл/хв не рекомендується через відсутність такого досвіду. У пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібно коригувати дозу алендронової кислоти, оскільки вона не метаболізується і не виводиться з жовчю.ФармакодинамікаНегормональний специфічний інгібітор остеокластичної кісткової резорбції. Стимулює остеогенез, відновлює позитивний баланс між резорбцією та відновленням кістки, збільшує мінеральну щільність кісток (регулює фосфорно-кальцієвий обмін), сприяє формуванню кісткової тканини із нормальною гістологічною структурою.ІнструкціяВсередину. Препарат слід застосовувати при забезпеченні добової потреби кальцію та вітаміну D. Оптимальної тривалості застосування препарату не встановлено. Необхідність продовження терапії бісфосфонатами повинна оцінюватися на регулярній основі, особливо після 5 років або більше. Для забезпечення належного всмоктування препарату Фороза таблетки необхідно приймати вранці натще, не менше ніж за 30 хв до першого їди, напоїв або інших лікарських препаратів, запиваючи склянкою звичайної води (не менше 200 мл). Інші напої (включаючи мінеральну воду) можуть зменшити всмоктування препарату. Для зниження ризику подразнення стравоходу: 1) препарат Фороза слід приймати лише після повного пробудження та встання з ліжка; 2) таблетки проковтувати повністю (не можна жувати, розсмоктувати або розчиняти їх у роті через можливе утворення виразок у порожнині рота та глотці; 3) не слід приймати горизонтальне положення до першого прийому їжі (перший прийом їжі - не раніше ніж через 30 хв після прийому препарату); 4) не можна приймати препарат перед сном або до ранкового підйому з ліжка.Показання до застосуванняЛікування остеопорозу у жінок у постменопаузі, у тому числі для зниження ризику компресійних переломів хребта та переломів шийки стегна; лікування остеопорозу у чоловіків з метою запобігання переломам; лікування остеопорозу, спричиненого тривалим застосуванням глюкокортикостероїдних препаратівПротипоказання до застосуванняГіперчутливість до алендронату або до інших компонентів препарату; структури стравоходу, ахалазія кардії та інші стани, що призводять до дисфагії та уповільнення просування їжі стравоходом; дефіцит вітаміну D; нездатність пацієнта стояти чи сидіти протягом 30 хвилин; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 35 мл/хв); тяжкі порушення мінерального обміну (гіпокальціємія); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяПрепарат Фороза протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Немає даних щодо застосування алендронової кислоти у вагітних жінок, однак у дослідженнях на тваринах було виявлено порушення формування кісткової тканини плода при застосуванні високих доз алендронової кислоти та дисфункція пологової діяльності, пов'язана з гіпокальціємією. Не слід застосовувати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає олендронова кислота у грудне молоко, тому застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане. Безпека застосування у дітей не встановлена.Побічна діяУ широкій клінічній практиці (включаючи дані клінічних досліджень та дані постмаркетингового застосування) повідомлялося про наступні небажані ефекти, які класифіковані відповідно до їх частоти розвитку (класифікація ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000), частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості (включаючи гіперемію шкірних покривів, кропив'янку, ангіоневротичний набряк). З боку обміну речовин: рідко - симптоматична гіпокальціємія (часто пов'язана зі станами, що привертають до неї); дуже рідко – безсимптомна транзиторна гіпофосфатемія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – збочення смаку; частота невідома – дратівливість. З боку органу зору: нечасто – склерит, увеїт (запалення судинної оболонки ока) та епісклерит (запалення сполучної тканини між склерою та кон'юктивою). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго (запаморочення). З боку травної системи: часто – біль у животі, диспепсичні розлади (запор, діарея, метеоризм), дисфагія, виразка стравоходу, здуття живота печія; нечасто - нудота, блювання, езофагіт, гастрит, виразка слизової оболонки стравоходу, мелена; рідко – стриктури стравоходу, виразка слизової оболонки рота, зіва, шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча з верхніх відділів ШКТ, перфорація стравоходу. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, свербіж шкірних покривів; нечасто - висипання, почервоніння шкірних покривів; рідко – підвищена фоточутливість, тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема) та синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у м'язах, кістках, суглобах; часто – набряк суглобів; рідко – остеонекроз щелепи, атипові переломи проксимальних відділів діафізу стегнової кістки; дуже рідко – остеонекроз зовнішнього слухового каналу. Загальні розлади: часто – астенія, периферичні набряки; нечасто - минущі грипоподібні симптоми (м'язовий біль, підвищена стомлюваність, рідко - лихоманка), що виникають на початку терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препаратів кальцію (включаючи харчові добавки) та антацидів погіршує всмоктування алендронової кислоти. У зв'язку з цим рекомендується приймати інші лікарські препарати не раніше ніж через 30 хвилин після застосування препарату Фороза. Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) можуть посилювати побічні дії алендронової кислоти на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Незважаючи на те, що спеціальних досліджень з лікарської взаємодії не проводилося, застосування алендронату в клінічних дослідженнях з великою кількістю препаратів, що широко використовуються, не супроводжувалося розвитком клінічно значущої взаємодії. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймали препарати естрогену (інтравагінально, трансдермально або внутрішньо) одночасно з алендронатом, не було виявлено клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза становить 70 мг (1 таблетка) 1 раз на тиждень. Для пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки, помірним порушенням функції нирок (КК понад 35 мл/хв) корекція дози не потрібна. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (КК менше 35 мл/хв), оскільки відсутній досвід застосування цієї популяції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: натрію алендронату тригідрат 91,350 мг, що еквівалентно 70,0 мг алендронової кислоти; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 261,250 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 3500 мг; кроскармеллозу натрію 1,280 мг; магнію стеарат 2620 мг; плівкова оболонка: Lustre Clear LC 103 7,000 мг (целюлоза мікрокристалічна -44%, карагінан - 18%, макрогол 8000 - 38%). 8 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ALN 70" на одній стороні.ФармакокінетикаАбсорбція. Біодоступність алендронової кислоти в дозі 70 мг при прийомі внутрішньо натщесерце за 2 години до стандартного сніданку становить у жінок 0,64%, у чоловіків – 0,59%. При прийомі за 1 годину або півгодини до сніданку біодоступність алендронової кислоти знижується до 0,46% та 0,39% відповідно. У клінічних дослідженнях підтверджено ефективність алендронової кислоти при застосуванні не менше ніж за 30 хв до першого прийому їжі або напоїв, при застосуванні алендронової кислоти одночасно з їжею або протягом 2 годин після їди абсорбція препарату різко знижується, біодоступність алендронової кислоти стає незначною. При сумісному прийомі з кавою або апельсиновим соком біодоступність препарату зменшується приблизно на 60%. Розподіл. Олендронова кислота після внутрішньовенного введення в дозі 1 мг/кг тимчасово розподіляється в м'які тканини і потім швидко перерозподіляється в кісткову тканину або виводиться із сечею. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані, крім кісткової тканини, у людини становить близько 28 л. Концентрація препарату в плазмі незначна (менше 5 нг/мл). Зв'язок із білками плазми – близько 78 %. Метаболізм. Немає даних, що підтверджують, що алендронова кислота піддається метаболізму в організмі людини. Виведення. Після одноразового внутрішньовенного введення алендронової кислоти, міченої атомами вуглецю, протягом 72 годин нирками виділяється близько 50% речовини та незначна кількість – через кишечник. Кінцевий період напіввиведення перевищує 10 років, що відображає вивільнення алендронової кислоти з кісткової тканини. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Стать: Біодоступність алендронової кислоти суттєво не відрізняється у чоловіків та жінок. Літній вік: Біодоступність та виведення алендронової кислоти подібні у літніх та молодих пацієнтів. Раса: Фармакокінетичні відмінності за расовою ознакою були вивчені. Порушення функції нирок: У здорових добровольців алендронова кислота, що не накопичується в кістковій тканині, швидко виводиться із сечею. Контрольованих фармакокінетичних досліджень щодо застосування алендронової кислоти при нирковій недостатності не проводилося, але у пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок, ймовірно, виведення алендронової кислоти буде знижено. Тому очікується кілька більшого накопичення алендронової кислоти у кістковій тканині пацієнтів із порушеною функцією нирок. При кліренсі креатиніну (КК) від 35 до 60 мл/хв корекція дози не потрібна. Застосовувати алендронову кислоту у пацієнтів з КК менше 35 мл/хв не рекомендується через відсутність такого досвіду. У пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібно коригувати дозу алендронової кислоти, оскільки вона не метаболізується і не виводиться з жовчю.ФармакодинамікаНегормональний специфічний інгібітор остеокластичної кісткової резорбції. Стимулює остеогенез, відновлює позитивний баланс між резорбцією та відновленням кістки, збільшує мінеральну щільність кісток (регулює фосфорно-кальцієвий обмін), сприяє формуванню кісткової тканини із нормальною гістологічною структурою.ІнструкціяВсередину. Препарат слід застосовувати при забезпеченні добової потреби кальцію та вітаміну D. Оптимальної тривалості застосування препарату не встановлено. Необхідність продовження терапії бісфосфонатами повинна оцінюватися на регулярній основі, особливо після 5 років або більше. Для забезпечення належного всмоктування препарату Фороза таблетки необхідно приймати вранці натще, не менше ніж за 30 хв до першого їди, напоїв або інших лікарських препаратів, запиваючи склянкою звичайної води (не менше 200 мл). Інші напої (включаючи мінеральну воду) можуть зменшити всмоктування препарату. Для зниження ризику подразнення стравоходу: 1) препарат Фороза слід приймати лише після повного пробудження та встання з ліжка; 2) таблетки проковтувати повністю (не можна жувати, розсмоктувати або розчиняти їх у роті через можливе утворення виразок у порожнині рота та глотці; 3) не слід приймати горизонтальне положення до першого прийому їжі (перший прийом їжі - не раніше ніж через 30 хв після прийому препарату); 4) не можна приймати препарат перед сном або до ранкового підйому з ліжка.Показання до застосуванняЛікування остеопорозу у жінок у постменопаузі, у тому числі для зниження ризику компресійних переломів хребта та переломів шийки стегна; лікування остеопорозу у чоловіків з метою запобігання переломам; лікування остеопорозу, спричиненого тривалим застосуванням глюкокортикостероїдних препаратівПротипоказання до застосуванняГіперчутливість до алендронату або до інших компонентів препарату; структури стравоходу, ахалазія кардії та інші стани, що призводять до дисфагії та уповільнення просування їжі стравоходом; дефіцит вітаміну D; нездатність пацієнта стояти чи сидіти протягом 30 хвилин; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 35 мл/хв); тяжкі порушення мінерального обміну (гіпокальціємія); вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяПрепарат Фороза протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Немає даних щодо застосування алендронової кислоти у вагітних жінок, однак у дослідженнях на тваринах було виявлено порушення формування кісткової тканини плода при застосуванні високих доз алендронової кислоти та дисфункція пологової діяльності, пов'язана з гіпокальціємією. Не слід застосовувати препарат у період вагітності. Невідомо, чи проникає олендронова кислота у грудне молоко, тому застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане. Безпека застосування у дітей не встановлена.Побічна діяУ широкій клінічній практиці (включаючи дані клінічних досліджень та дані постмаркетингового застосування) повідомлялося про наступні небажані ефекти, які класифіковані відповідно до їх частоти розвитку (класифікація ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000), частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості (включаючи гіперемію шкірних покривів, кропив'янку, ангіоневротичний набряк). З боку обміну речовин: рідко - симптоматична гіпокальціємія (часто пов'язана зі станами, що привертають до неї); дуже рідко – безсимптомна транзиторна гіпофосфатемія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – збочення смаку; частота невідома – дратівливість. З боку органу зору: нечасто – склерит, увеїт (запалення судинної оболонки ока) та епісклерит (запалення сполучної тканини між склерою та кон'юктивою). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго (запаморочення). З боку травної системи: часто – біль у животі, диспепсичні розлади (запор, діарея, метеоризм), дисфагія, виразка стравоходу, здуття живота печія; нечасто - нудота, блювання, езофагіт, гастрит, виразка слизової оболонки стравоходу, мелена; рідко – стриктури стравоходу, виразка слизової оболонки рота, зіва, шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча з верхніх відділів ШКТ, перфорація стравоходу. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, свербіж шкірних покривів; нечасто - висипання, почервоніння шкірних покривів; рідко – підвищена фоточутливість, тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема) та синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у м'язах, кістках, суглобах; часто – набряк суглобів; рідко – остеонекроз щелепи, атипові переломи проксимальних відділів діафізу стегнової кістки; дуже рідко – остеонекроз зовнішнього слухового каналу. Загальні розлади: часто – астенія, периферичні набряки; нечасто - минущі грипоподібні симптоми (м'язовий біль, підвищена стомлюваність, рідко - лихоманка), що виникають на початку терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препаратів кальцію (включаючи харчові добавки) та антацидів погіршує всмоктування алендронової кислоти. У зв'язку з цим рекомендується приймати інші лікарські препарати не раніше ніж через 30 хвилин після застосування препарату Фороза. Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) можуть посилювати побічні дії алендронової кислоти на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Незважаючи на те, що спеціальних досліджень з лікарської взаємодії не проводилося, застосування алендронату в клінічних дослідженнях з великою кількістю препаратів, що широко використовуються, не супроводжувалося розвитком клінічно значущої взаємодії. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймали препарати естрогену (інтравагінально, трансдермально або внутрішньо) одночасно з алендронатом, не було виявлено клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза становить 70 мг (1 таблетка) 1 раз на тиждень. Для пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки, помірним порушенням функції нирок (КК понад 35 мл/хв) корекція дози не потрібна. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (КК менше 35 мл/хв), оскільки відсутній досвід застосування цієї популяції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 кап.: Діюча речовина: кетопрофен – 50,000 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 186.1 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид – 0.94 мг, барвник синій патентований – 0.17 мг, желатин – до 47 мг. 25 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиКапсули непрозорі №3, з білим корпусом та блакитною кришечкою; вміст капсул – розсипчастий або спресований порошок білого кольору з жовтуватим відтінком.ФармакокінетикаКетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При внутрішньому прийомі 100 мг кетопрофену максимальні концентрації (Сmах) препарату в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягаються через 1 год 22 хв. Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою і виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю більшість препарату виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишківник виводиться до 40% препарату. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії, і внаслідок цього високого рівня незв'язаного активного кетопрофену). таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Кетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату; ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; язвений коліт. хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування вад серця (~1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 15 років.Побічна діяЧастота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>10%), поширені (>1%, але <10%), непоширені (>0.1%, але <1%), рідкісні (>0.01%, але <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). З боку травної системи: поширені – диспепсія (нудота, метеоризм, діарея або запор, блювання, зниження або підвищення апетиту), біль у животі, стоматит, сухість у роті. непоширені (при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки), рідкісні – перфорація органів шлунково-кишкового тракту, загострення хвороби Крона, мелена, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, транзиторне підвищення рівня ферментів печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, нервозність, кошмарні сновидіння. рідкісні – мігрень, периферична невропатія. дуже рідкісні – галюцинації, дезорієнтація, розлад мови. З боку органів чуття: рідкісні – шум у вухах, зміна смаку, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: непоширені – тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичні набряки. Порушення з боку системи кровотворення: зниження агрегації тромбоцитів. рідкісні – анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пурпура. З боку сечовидільної системи: рідкісні – порушення функції печінки, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія (при тривалому прийомі НПЗЗ та діуретиків). Алергічні реакції: поширені – свербіж, кропив'янка. непоширені – риніт, задишка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції. Інші: рідкісні – кровохаркання, менометрорагія.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Капсули або таблетки слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл). Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Капсули 50 мг: зазвичай призначають по 1-2 капс. 2-3 рази на добу. Кетонал таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг слід ковтати повністю під час або після їжі, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл).ПередозуванняЯк і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування – симптоматичне. Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу циркулюючої. крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у т.ч. таким, що проходить обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Даних про негативний вплив препарату Кетонал у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: діюча речовина: кетопрофен 50 мг; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (метилгідроксибензоат) 2,0 мг, пропілпарагідроксибензоат (пропілгідроксибензоат) 0,5 мг, пропіленгліколь 70,0 мг, ізопропілміристат 50,0 мг, вазелін (білий) 320,0 мг, ельфакос, пропіленгліколю глицерил олеат 90,0 мг, магнію сульфат 5,0 мг, вода очищена 382,5 мг. Крем 30г, 50г, 100г.Опис лікарської формиКрем: білий чи майже білий, однорідний.ХарактеристикаКетонал® крем - має подвійну концентрацію діючої речовини кетопрофену - 5% кетопрофену Кетонал® крем рекомендується застосовувати для симптоматичної терапії – зменшення болю за наступних станів: остеоартроз різної локалізації; періартрит, тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; травми опорно-рухового апарату (в т.ч. спортивні), забій м'язів та зв'язок, розтягнення зв'язок, розриви зв'язок та сухожилля м'язів. Без запаху. Порівняно з концентрацією діючої речовини (кетопрофену) у препараті Кетонал® гель ЛСР-010502/08.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засобиФармакокінетикаАбсорбція Проникнення місцевих нестероїдних протизапальних препаратів через шкіру залежить від фізичних та хімічних властивостей компонентів крему. Швидкість вивільнення та всмоктування кетопрофену у вигляді крему місцевого застосування залежить від наповнювача препарату. Порівняно з пероральною формою відносна біодоступність кетопрофену у вигляді крему – близько 5%. Кетопрофен у формі крему в основному діє місцево і не має системного ефекту. Розподіл Кетопрофен переважно зв'язується із білками плазми (99%). Проникає у тканини суглобів, у т. ч. у синовіальну рідину, і досягає там терапевтичних концентрацій. При цьому концентрація кетопрофену у плазмі крові залишається незначною. При місцевому нанесенні крему максимальна концентрація кетопрофену в плазмі відзначається через 6 годин. Значні концентрації присутні у підшкірно-жировій клітковині, навколосуглобових тканинах та синовіальній рідині. Дія препарату у тканинах зберігається до 12 годин. Метаболізм та екскреція Кетопрофен метаболізується у печінці з утворенням кон'югатів, які виводяться переважно нирками. Метаболізм кетопрофену не залежить від віку, наявності тяжкої ниркової недостатності або цирозу печінки. Кетопрофен поступово виводиться нирками.ФармакодинамікаКетопрофен є одним із найефективніших інгібіторів циклооксигеназ. Він також інгібує активність ліпооксигенази та брадикініну. Стабілізує лізосомальні мембрани та перешкоджає вивільненню ферментів, задіяних у запальному процесі. Основними властивостями кетопрофену є виражена аналгетична, протизапальна та жарознижувальна дія. При використанні місцевих форм кетопрофену при пошкодженні зв'язок, болю в спині або в суглобах знеболювальна дія препарату проявляється через 30 хв після нанесення. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія – зменшення болю та запалення – при наступних станах: остеоартроз різної локалізації; періартрит, тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; травми опорно-рухового апарату (в т.ч. спортивні), забій м'язів та зв'язок, розтягнення зв'язок, розриви зв'язок та сухожилля м'язів.РекомендуєтьсяСимптоматична терапія – зменшення болю та запалення – при наступних станах: остеоартроз різної локалізації; періартрит, тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; травми опорно-рухового апарату (в т.ч. спортивні), забій м'язів та зв'язок, розтягнення зв'язок, розриви зв'язок та сухожилля м'язів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також до саліцилатів, тіапрофенової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, фенофібрату, блокаторів ультрафіолетових (УФ) променів, віддушок; вказівка ​​в анамнезі на напади бронхіальної астми або алергічного риніту після застосування НПЗЗ та саліцилатів; ІІІ триместр вагітності; дитячий вік (до 15 років); порушення цілісності шкірних покровів у сфері нанесення крему (екзема, акне, мокнучий дерматит, відкрита чи інфікована рана); реакції фоточутливості в анамнезі; вплив сонячного світла, зокрема. непрямі сонячні промені та УФ-опромінення в солярії протягом усього періоду лікування та ще 2 тижні після припинення лікування препаратом.Вагітність та лактаціяЗастосування у І та ІІ триместрах вагітності Оскільки безпека застосування кетопрофену у вагітних жінок не оцінювалася, слід уникати застосування кетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності. Препарат Кетонал® крем протипоказаний у III триместрі вагітності. Під час III триместру вагітності всі інгібітори простагландинсинтетази, включаючи кетопрофен, можуть токсично впливати на серце, легені та нирки плода. Наприкінці вагітності можливе збільшення часу кровотечі у матері та дитини. НПЗП можуть відкладати час настання пологів. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому застосування препарату Кетонал® крем під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: частота невідома: анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), реакції гіперчутливості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко: виразка, кровотеча, діарея. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: місцеві шкірні реакції, такі як еритема, екзема, свербіж та печіння; рідко: реакції фоточутливості, кропив'янка. Надходили рідкісні повідомлення про більш важкі реакції, такі як бульозна або фліктенульозна екзема, які можуть поширюватися за область місця застосування або набувати генералізованого характеру. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: погіршення функції нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. При появі будь-яких побічних ефектів необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПацієнтам, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендується проводити регулярний контроль міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Кетопрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може знижувати виведення метотрексату і сприяти збільшенню його токсичності. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та вплив на їх виведення не є значущими.Спосіб застосування та дозиДля зовнішнього застосування. Невелика кількість крему (3-5 см) легкими рухами, що втирають, наносять тонким шаром на шкіру запаленої або хворобливої ​​ділянки тіла відповідно до його площі 2 рази на день. Тривалість курсу лікування без консультації лікаря не повинна перевищувати 14 днів. При необхідності Кетонал® крем можна поєднувати з іншими лікарськими формами препарату Кетонал® (капсули, таблетки, ректальні супозиторії, розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення). Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Оклюзійна пов'язка не рекомендується. Якщо Ви забули нанести крем, нанесіть його в той час, коли має бути нанесена наступна доза, але не подвоювати її.ПередозуванняПередозування малоймовірне при зовнішньому застосуванні препарату. У разі передозування, шкіру необхідно ретельно промити проточною водою. Необхідно припинити застосування крему Кетонал® і звернутися до лікаря. У разі потрапляння препарату внутрішньо можливий розвиток системних небажаних реакцій. У цьому випадку необхідне симптоматичне лікування та підтримуюча терапія як при передозуванні формами для вживання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідна консультація лікаря за наявності у вас порушень функцій печінки та нирок, ерозивно-виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, захворювання крові, бронхіальної астми, хронічної серцевої недостатності; слід уникати застосування кетопрофену в І та ІІ триместрах вагітності, застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується. Необхідно уникати влучення крему в очі, на шкіру навколо очей, слизові оболонки. Для зменшення ризику розвитку фоточутливості рекомендується захищати оброблені кремом ділянки шкіри одягом від впливу УФ-опромінення протягом усього періоду лікування та ще 2 тижні після припинення застосування. Слід ретельно мити руки після кожного нанесення препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему