Пфайзер Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаНоситель орто-фосфат кальция 2-замещенный, загуститель гидроксипропилметилцеллюлоза, лиофилизированные бифидобактерии Bifidobacterium lactis (Bi-07), лиофилизированные лактобактерии Lactobacillus paracasei (Lpc-37), лиофилизированные лактобактерии Lactobacillus acidophilus (NCFM), мальтодекстрин, носитель целлюлоза микрокристаллическая, лиофилизированные бифидобактерии Bifidobacterium lactis (Bl-04), агент, що желює гелланова камедь, агент антистежуючий магнію стеарат, барвник діоксид титану.Інформація від виробникаБіфіформ® Баланс - баланс 5 мільярдів корисних лакто та біфідобактерій в 1 капсулі для підтримки балансу мікрофлори кишечника. Біфіформ® Баланс – це комбінація 4-х пробіотичних штамів лакто та біфідобактерій у високій концентрації. Bifidobacterium – бактерії, що населяють кишечник здорової людини. Lactobacillus – бактерії, які населяють травний тракт, порожнину рота та статеві органи здорової людини. Штами, що входять до складу Біфіформ® Баланс, мають підтвердження їх вивченості та безпеки: сертифікат безпеки GRAS, а також історію тривалого безпечного застосування. Біфіформ® Баланс відповідає високим стандартам якості сучасних пробіотиків, тому що випускається у капсулах, створених за технологією «DRcaps». Ця технологія потрібна для захисту корисних бактерій від кислого середовища шлунка та впливу травних ферментів, що сприяє збереженню їх життєздатності.Опис лікарської формиКапсули білого кольору.ХарактеристикаВперше пробіотики Біфіформ (під брендом Idoform) з'явилися на ринку Данії 30 років тому. Високі стандарти компанії Pfizer з розробки та виробництва пробіотиків дозволяють уявити споживачеві пробіотики високої якості. Так, для виробництва пробіотиків компанія використовує технологію «трьох рівнів захисту корисних бактерій», а також проводить контроль якості протягом усього циклу виробництва продукції. 3 рівні захисту корисних бактерій: Пробіотична матриця захищає корисні бактерії від пошкоджень. Пробіотична Матриця знаходиться в центрі капсули і складається з 4-х штамів пробіотиків, занурених у кріопротектант, як у кокон. Відповідно до захисної технології пробіотичні штами висушуються і заморожуються в кріопротектанті за певних умов, що дозволяє зберегти їх життєздатність та активність. «DRcaps» технологія – це сучасна унікальна технологія виробництва капсул, які містять пробіотичні бактерії. При проходженні через шлунок DR-капсули захищають корисні бактерії від впливу кислого середовища шлунка та травних ферментів. Алюмінієва туба забезпечує дбайливе зберігання пробіотичних штамів Біфіформ® Баланс протягом усього терміну придатності завдяки наступним характеристикам: високі бар'єрні властивості; інертність по відношенню до вмісту; контроль першого розтину; кришка туби містить вологопоглинач, запобігаючи появі зайвої вологи, що також сприяє підтримці необхідних умов життєздатності пробіотичних бактерій.Фармакотерапевтична групаБіфіформ® Баланс - баланс 5 мільярдів корисних лакто- та біфідобактерій в 1 капсулі. Новий пробіотик Біфіформ® Баланс – вивчені штами та сучасні технології: Біфіформ® Баланс – це комбінація 4-х пробіотичних штамів лакто- та біфідобактерій у високій концентрації*. Bifidobacterium – бактерії, що населяють кишечник здорової людини. Lactobacillus – бактерії, які населяють травний тракт, порожнину рота та статеві органи здорової людини. Штами, що входять до складу Біфіформ® Баланс, мають підтвердження їх вивченості та безпеки: сертифікат безпеки GRAS, а також історію тривалого безпечного застосування. Біфіформ® Баланс відповідає високим стандартам якості сучасних пробіотиків, тому що випускається у капсулах, створених за технологією «DRcaps». Ця технологія потрібна для захисту корисних бактерій від кислого середовища шлунка та впливу травних ферментів, що сприяє збереженню їх життєздатності. Кожен із 4-х штамів продукту Біфіформ® Баланс має доведені в дослідженнях корисні властивості, ефективність та безпеку. Доведена та довга історія безпечного застосування у людей: не має токсигенної активності Має високу резистентність до різних середовищ шлунково-кишкового тракту (кислота і жовч) Має високу адгезивність до слизової оболонки кишечника. Має здатність до тимчасової колонізації кишечника відразу після прийому Підтримує баланс здорової кишкової мікробіоти та сприяє її швидкому відновленню після прийому антибіотиків. Забезпечує захист від патогенних бактерій кишок Може сприяти: покращенню специфічної імунної відповіді; зменшення тривалості симптомів інфекції верхніх дихальних шляхів Покращує травлення Зменшує: почуття дискомфорту в кишечнику та шлунку; симптоми непереносимості лактозиРекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі - джерела пробіотичних мікроорганізмів (лактобактерій та біфідобактерій).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиДітям старше 3-х років і дорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їди. Для дітей і людей, які мають проблеми з ковтанням, відкрити капсулу, порошок змішати з водою, йогуртом або молоком. Не розчиняти у гарячих напоях. Споживати продукт одразу після змішування. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем для дорослих, для дітей – з лікарем педіатром. Не перевищувати рекомендованої добової дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗдоровий спосіб життя та збалансоване харчування важливі для здоров'я. Біологічно активні добавки до їжі не замінюють збалансоване харчування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить: Активна речовина: флуконазол 150мг; Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, стеарат магнію, сульфат натрію лаурил. Показання до застосуваннякриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад легень, шкіри), в т. ч.

Дозування: 0. 5 мг Фасування: N8 Форма випуску таб. Упакування: фл.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: еплеренон – 25/50 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 35,7/71,4 мг; МКЦ - 15,375/30,75 мг; кроскармелоза натрію - 4,25/8,5 мг; гіпромелоза - 2,55/5,1 мг; натрію лаурилсульфат – 0,85/1,7 мг; тальк – 0,85/1,7 мг; магнію стеарат – 0,425/0,85 мг; оболонка плівкова: Opadry жовтий YS-1-12524-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол, полісорбат 80, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний) - 3,825/5,1 мг Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 14 шт. 2 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 2, 3, 5, 10 чи 20 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, 25 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "25" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні. Таблетки, 50 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "50" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія - діуретичне, що блокує мінералкортикоїдні рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після прийому 100 мг еплеренону внутрішньо у вигляді таблеток. Tmax становить приблизно 2 год. Cmax та AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно – у дозі понад 100 мг. Рівноважний стан досягається протягом 2 днів. Їда не впливає на абсорбцію. Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з α1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий Vss становить (50±7) л. Еплеренон не пов'язується із еритроцитами. Метаболізм та виведення Метаболізм еплеренону здійснюється здебільшого під дією ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі крові не ідентифіковані. У незміненому вигляді через нирки та кишечник виводиться менше 5% дози еплеренону. Після одноразового прийому внутрішньо міченого еплеренону близько 32% дози виводилося через кишечник і близько 67% через нирки. T1/2 еплеренону становить близько 3-5 годин, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/год. Особливі групи Вік, стать і раса. Фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг 1 раз на добу вивчалася у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), чоловіків і жінок. Фармакокінетика еплеренону суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів Cmax та AUC були відповідно на 22 та 45% вищими, ніж у молодих пацієнтів (18–45 років). Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону вивчали у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Порівняно з пацієнтами контрольної групи, у хворих з тяжкою нирковою недостатністю виявили збільшення рівноважних AUC та Cmax на 38 та 24% відповідно, а у хворих, які перебувають на гемодіалізі, – їх зниження на 26 та 3%. Кореляція між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлена. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Печінкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у хворих з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні Cmax та AUC еплеренону були збільшені на 3,6 та 42% відповідно. У хворих із тяжкою печінковою недостатністю еплеренон не вивчався, тому його застосування у цієї групи хворих не показано. Серцева недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у хворих із серцевою недостатністю (II–IV ФК). Рівноважні AUC та Cmax у хворих із серцевою недостатністю були відповідно на 38 та 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у хворих із серцевою недостатністю схожий з таким у здорових людей похилого віку.ФармакодинамікаЕплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних рецепторів з альдостероном — ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції серцевих захворювань. Еплеренон викликає стійке збільшення концентрації реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону. Ефективність еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні EPHESUS (Eplerenone Postacute myocardial infarction Heart failure Efficacy and Survival Study) у 6632 хворих з гострим інфарктом міокарда (ІМ), дисфункцією лівого шлунка У клінічне дослідження EMPHASIS-HF (Eplerenone in Mild Patients Hospitalization And Survival Study in Heart Failure) були включені 2737 пацієнтів з ХСН II функціонального класу (ФК) за класифікацією NYHA та вираженою систолічною дисфункцією (середнє значення ФВ ЛШ у дослідженні склало 26 ). Середній період спостереження – 21 міс. У групі активного лікування еплереном перед включенням пацієнти приймали інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II (94%), β-адреноблокатори (86,6%). Первинна кінцева точка: смерть від серцево-судинних причин чи госпіталізація щодо серцевої недостатності. Клінічне дослідження EMPHASIS-HF продемонструвало, що застосування еплеренону в середній дозі (39,1±13,8) мг/добу (25–50 мг) у пацієнтів із ХСН II ФК за класифікацією NYHA знижує смертність,пов'язану із серцево-судинними захворюваннями на 37% (р ЕКГ У дослідженнях з вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців істотного впливу еплеренону на ЧСС, тривалість інтервалів QRS, PR або QT не виявлено.Показання до застосуванняінфаркт міокарда – на додаток до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією ЛШ (ФВ ≤40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда; хронічна серцева недостатність — на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA, при дисфункції ЛШ (ФВ ≤35%).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату; клінічно значуща гіперкаліємія; вміст калію у сироватці крові на початку лікування >5 ммоль/л; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або сильних інгібіторів CYP3А4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телитроміцину та нефазодону; концентрація креатиніну в плазмі крові >2 мг/дл (>177 ммоль/л) у чоловіків або >1,8 мг/дл (>159 ммоль/л) у жінок; досвіду застосування препарату у дітей віком до 18 років немає, тому його призначення пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується. З обережністю: цукровий діабет типу 2 та мікроальбумінурія; літній вік; порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 50 мл/хв); одночасне застосування еплеренону та інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, сильних індукторів ізоферменту CYP3A4, препаратів, що містять літій, циклоспорину або такролімусу, дигоксину та варфарину у дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном.Вагітність та лактаціяВідомості про застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини. Відомостей про виведення еплеренону після вживання з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.Побічна діяНижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо. Небажані явища розподілені за системами організму та частотою: часто - ≥1/100, <1/10; нечасто – ≥1/1000, <1/100; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія. Порушення метаболізму та харчування: часто – гіперкаліємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; нечасто – гіпонатріємія, гіпотиреоз. Психічні розлади: нечасто безсоння. Неврологічні порушення: часто - запаморочення, непритомність; нечасто – головний біль, гіпестезія. З боку серця: часто інфаркт міокарда; нечасто – фібриляція передсердь, лівошлуночкова недостатність, тахікардія. Судинні порушення: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – ортостатична гіпотензія, тромбоз артерій нижніх кінцівок. З боку системи дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто - фарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, запор; нечасто – метеоризм, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – холецистит. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри; нечасто - підвищене потовиділення, висипання; частота невідома – ангіоневротичний набряк. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто судоми в литкових м'язах ніг, м'язово-скелетні болі; нечасто – біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Загальні та місцеві: нечасто – астенія, нездужання. Лабораторні показники: нечасто – підвищення концентрації залишкового азоту сечовини, креатиніну, зниження експресії рецептора епідермального фактора росту, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові. Інфекції: нечасто – пієлонефрит, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиФДВ Калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати хворим, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти антигіпертензивних засобів та інших діуретиків. Препарати, що містять літію. Взаємодія еплеренону із препаратами літію не вивчалася. Однак у хворих, які отримували препарати літію у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ, описані випадки підвищення концентрації та інтоксикації літієм. Якщо подібна комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус. Ці препарати можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок. НПЗП. Лікування нестероїдних протизапальних засобів може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у хворих групи ризику (літні пацієнти та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок. Триметоприм. Одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок, особливо у хворих з нирковою недостатністю та літніх пацієнтів. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. При застосуванні еплеренону з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід ретельно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т.ч. у пацієнтів похилого віку. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном. α1-адреноблокатори (празозин, альфузозин). При одночасному застосуванні α1-адреноблокаторів з еплереном може посилитися гіпотензивна дія та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. При одночасному застосуванні цих засобів з еплеренон може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. ГКС, тетракозактид. Одночасне застосування цих засобів з еплереном може призвести до послаблення антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини). ФКВ Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не пригнічує ізоферменти CYP1А2, CYP2С19, CYP2С9, CYP2D6 та CYP3А4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором P-gp. Дігоксин. AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4-30%). Необхідно бути обережними, якщо дигоксин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Варфарін. Клінічно значуща фармакокінетична взаємодія з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережними, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Антациди. На підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні не передбачається. Субстрати CYP3А4. У спеціальних дослідженнях ознаки фармакокінетичної взаємодії еплеренону з субстратами CYP3А4, наприклад мідазоламом та цизапридом, не були виявлені. Інгібітори CYP3А4 Сильні інгібітори CYP3А4. При застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують CYP3А4, можливе значуще ФКВ. Сильний інгібітор CYP3А4 (кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону із сильними інгібіторами CYP3А4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телитроміцин та нефазодон, протипоказано. Слабкі та помірні інгібітори CYP3А4. Одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувалося значним ФКВ (ступінь збільшення AUC варіювала від 98 до 187%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг. Індуктори CYP3А4 Одночасний прийом препаратів, що містять звіробій продірявлений (St John's Wort, сильний індуктор ізоферменту CYP3A4), з еплеренон викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні сильніших індукторів CYP3А4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування сильних індукторів CYP3А4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, препарати, що містять продирявлений звіробій) не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину. Їда не впливає на всмоктування препарату Інспра. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг. ЇМ Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. ХСН ІІ ФК за класифікацією NYHA Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Максимальна добова доза становить 50 мг. Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6 ммоль/л терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме <5 ммоль/л. Загальні рекомендації Концентрацію калію в сироватці слід визначати до призначення препарату Інспра, протягом 1-го тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Літні пацієнти. Корекція стартової дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Порушення функції нирок. Коригування початкової дози у хворих з легким порушенням функції нирок не потрібне. Ступінь гіперкаліємії збільшується при погіршенні функції нирок. Рекомендується періодично визначати вміст калію у сироватці крові. Препарат Інспра не видаляється при гемодіалізі. У пацієнтів з ХСН II ФК за класифікацією NYHA та порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) слід розпочати терапію з дози 25 мг через день з подальшою корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). У пацієнтів з тяжкою недостатністю функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Досвід застосування препарату Інспра у пацієнтів із серцевою недостатністю після перенесеного ІМ та Cl креатиніну <50 мл/хв немає.Слід обережно застосовувати препарат Інспра у таких пацієнтів. У пацієнтів із Cl креатиніну < 50 мл/хв застосування препарату Інспра у дозі вище 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося. Порушення функції печінки. Корекція початкової дози у хворих з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких хворих, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування препарату Інспра у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. Супутня терапія. При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3А4, наприклад еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Інспра можна почати з дози 25 мг 1 раз на добу, при цьому доза мг 1 раз на добу.ПередозуванняВипадки передозування еплеренону у людини не описані. Симптоми: найімовірнішими проявами передозування можуть бути виражене зниження артеріального тиску та гіперкаліємія. Лікування: при розвитку вираженого зниження артеріального тиску необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: доксазозин мезилат – 4.85 мг, що відповідає вмісту доксазозину 4 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.4 мг, лактози моногідрат – 80 мг, целюлоза мікрокристалічна – 150.35 мг, магнію стеарат – 2.16 мг, натрію лаурилсульфат – 240 мкг. Пігулки по 4 мг. 7, 10 або 14 табл. у блістері з алюмінію/ПВХ. 2 блістери по 7 табл., 1 блістер по 14 табл. або 3 блістери по 10 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки 4 мг: білі, ромбоподібні, двоопуклі, на одній стороні - гравіювання «CN 4» і ризику, з іншого боку - гравіювання лого Pfizer.Фармакотерапевтична групаСудинорозширювальне.ФармакокінетикаПісля вживання в терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Tmax у крові досягається приблизно через 2 год. Доксазозин приблизно 98% зв'язується з білками плазми. Первинними шляхами метаболізму доксазозину є O-деметилювання та гідроксилювання. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Доксазозин зазнає активної біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Застосування у спеціальних груп пацієнтів За даними фармакокінетичних досліджень, у літніх пацієнтів та хворих на ниркову недостатність фармакокінетика препарату істотно не відрізняється від такої у хворих молодшого віку з нормальною функцією нирок. Є лише обмежені дані, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки, про вплив препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). У клінічному дослідженні у 12 хворих з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозину супроводжувалося збільшенням AUC на 43% та зниженням істинного перорального кліренсу на 40%. Необхідно бути обережними при призначенні доксазозину, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушеннями функції печінки.ФармакодинамікаДГПЗ Призначення доксазозину хворим із симптомами ДГПЗ призводить до значного поліпшення показників уродінаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Цю дію препарату пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у стромі та капсулі передміхурової залози, шийці сечового міхура. Доказано, що доксазозин є ефективним блокатором підтипу 1А альфа1-адренорецепторів, які становлять приблизно 70% всіх підтипів, альфа1-адренорецепторів, що знаходяться в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дія у пацієнтів із ДГПЗ. Підтримуючий ефект лікування доксазозином та його безпека доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад, до 48 місяців). Артеріальна гіпертензія Застосування доксазозину у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до значного зниження артеріального тиску внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язують із селективною блокадою альфа1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз на добу клінічно значущий антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин, артеріальний тиск знижується поступово; максимальний ефект спостерігається зазвичай через 2-6 годин після прийому препарату внутрішньо. У хворих на артеріальну гіпертензію АТ при лікуванні доксазозином було однаковим у положенні лежачи та стоячи. Зазначено, що, на відміну від неселективних альфа1-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми та тахікардія зустрічаються нечасто. Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину та значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів та загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками та бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, нормалізація АТ та концентрації ліпідів на фоні прийому доксазозину призводять до зниження ризику ІХС. Спостерігалося, що лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів та посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, встановлено, що доксазозин підвищує чутливість до інсуліну у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози. Доксазозин не має побічних метаболічних ефектів і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, лівошлуночкову недостатність і подагру. Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6'- та 7'-гідроксиметаболітів доксазозину в концентрації 5 мкмоль. У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у хворих на артеріальну гіпертензію, лікування доксазозином супроводжувалося поліпшенням еректильної функції. Крім того, у хворих, які отримували доксазозин, порушення еректильної функції, що виникли знову, відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.Показання до застосуваннядоброякісна гіперплазія передміхурової залози; затримка відтоку сечі та симптоми, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози; артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії)Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до хіназоліну, доксазозину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років; тяжка печінкова недостатність у зв'язку з відсутністю досвіду застосування цієї категорії пацієнтів; інфекції сечовивідних шляхів; анурія; прогресуюча ниркова недостатність; гіпотензія та схильність до ортостатичних порушень (в т.ч. в анамнезі); супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; каміння в сечовому міхурі. З обережністю: мітральний і аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена ​​емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, літній вік ФДЕ-5), т.к. може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяХоча в експериментах на тваринах препарат не чинив тератогенну дію, але при застосуванні його у високих дозах спостерігалося зниження виживання плода. Зазначені дози приблизно в 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Через відсутність адекватних добре контрольованих досліджень у вагітних або жінок, які годують груддю, безпека застосування препарату Кардура під час вагітності або в період годування груддю ще не встановлена. У зв'язку з цим під час вагітності або в період лактації препарат Кардура може бути використаний лише тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.Побічна діяЧастота небажаних реакцій представлена ​​за наступною класифікацією: дуже часто – ≥10%; часто - ≥1% і ДГПЗ За даними контрольованих клінічних досліджень, у хворих на ДГПЗ зустрічалися ті ж побічні реакції, що й у хворих на артеріальну гіпертензію. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про наступні небажані реакції. З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто шум у вухах. З боку органу зору: часто - Порушення колірного сприйняття; нечасто - синдром атонічної райдужної оболонки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – метеоризм, запор, блювання. З боку печінки: дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла; дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку обміну речовин: нечасто анорексія. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – парестезії; нечасто – гіпестезії, тремор. З боку психіки: часто – збудження, неспокій, безсоння; нечасто – депресія. З боку сечовивідних шляхів: нечасто – почастішання сечовипускання, поліурія, нетримання сечі; дуже рідко – дизурія, гематурія, ніктурія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія, імпотенція, пріапізм; дуже рідко – ретроградна еякуляція. З боку дихальної системи: часто – задишка, риніт; нечасто - кашель, носова кровотеча; дуже рідко – загострення наявного бронхоспазму. З боку шкірних покровів: нечасто - алопеція, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура; дуже рідко – кропив'янка. З боку ССС: нечасто – припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія. Інші: нечасто болі різної локалізації. Артеріальна гіпертензія У контрольованих клінічних дослідженнях препарату Кардура найчастіше зустрічалися побічні реакції, які можна віднести до типу постуральних (зрідка пов'язані з непритомністю) або неспецифічних, які включали наведені нижче реакції. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто — постуральне запаморочення (після прийому першої дози може розвинутися виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до ортостатичного запаморочення, у тяжких випадках, особливо при швидкому переході зі становища лежачи в положення стоячи або в положення сидячи — до непритомності), сонливість. З боку дихальної системи: часто – риніт. Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, стомлюваність, слабкість. Наступні побічні реакції відзначалася в процесі маркетингового застосування препарату Кардура у хворих на артеріальну гіпертензію, хоча в цілому такі симптоми могли спостерігатися і за відсутності лікування цим препаратом: часто – тахікардія, відчуття серцебиття, біль у грудній клітці; нечасто - стенокардія, інфаркт міокарда та аритмії; дуже рідко – брадикардія, порушення мозкового кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пацієнтів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Більша (98%) частина доксазозину в плазмі пов'язана з білками. Результати дослідження плазми людини in vitro свідчать про те, що доксазозин не впливає на зв'язування з білками дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину. У клінічній практиці препарат Кардура застосовувався без будь-яких ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, бета-адреноблокаторами, антибіотиками, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування, урикозуричними засобами та антикоагулянтами. НПЗЗ (особливо індометацин), естрогени та симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію доксазозину. Доксазозин, усуваючи альфа-адреностимулюючі ефекти епінефрину, може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному прийомі з силденафілом на лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії. При одноразовому застосуванні препарату Кардура у дозі 1 мг на добу протягом 4 днів у поєднанні з прийомом циметидину у дозі 400 мг 2 рази на добу, спостерігається 10% підвищення середніх значень AUC та статистично незначне збільшення середнього рівня Cmax у плазмі крові та середнього T1/ 2 доксазозину. Подібне 10% підвищення середніх значень AUC доксазозину на фоні прийому циметидину знаходиться в рамках варіабельності (27%) середніх значень AUC для доксазозину порівняно з плацебо. При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами посилює виразність їхньої дії (необхідна корекція дози). Не рекомендується приймати одночасно з іншими блокаторами альфа-адренорецепторів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окиснення у печінці можливе підвищення ефективності доксазозину, а з інгібіторами – зниження.Спосіб застосування та дозиВсередину (можливе застосування як уранці, так і ввечері). ДГПЗ Рекомендована початкова доза препарату Кардура становить 1 мг 1 раз на добу, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність). Залежно від індивідуальних особливостей показників уродінаміки та наявності симптомів ДГПЗ, дозу можна збільшити до 2 мг, а потім – до 4 мг та до максимальної рекомендованої дози – 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1-2 тижні. Зазвичай доза, що рекомендується, дорівнює 2-4 мг 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Дозування варіює від 1 до 16 мг на добу. Лікування рекомендується починати з 1 мг 1 раз на добу протягом 1 або 2 тижнів для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопального стану (непритомність) (феномен першої дози). Після прийому першої дози пацієнту необхідне моніторування артеріального тиску протягом 6-8 годин. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномену першої дози, особливо вираженої на тлі попереднього прийому діуретиків. Протягом наступних 1 або 2 тижнів доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз на добу. Для досягнення бажаного зниження АТ, якщо необхідно, добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірних інтервалів до 4 мг, 8 мг і до максимальної – 16 мг, залежно від вираженості реакції пацієнта на прийом препарату. Зазвичай, доза становить 2-4 мг 1 раз на добу. Якщо до терапії додається діуретик або інший гіпотензивний засіб, необхідно коригувати дозу препарату Кардура залежно від стану пацієнта з подальшим титруванням під контролем лікаря. Якщо терапія препаратом Кардура була перервана на кілька днів, відновлювати застосування препарату слід з початкової дози. Застосування у пацієнтів похилого віку. Коригування дози не потрібне. Застосування при нирковій недостатності. Фармакокінетика доксазозину у хворих на ниркову недостатність не змінюється, а сам препарат не погіршує ниркову дисфункцію, тому у таких хворих його застосовують у звичайних дозах. Застосування при печінковій недостатності. Необхідно бути обережними. Застосування у дітей. Досвід застосування препарату Кардура у дітей відсутній.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, що іноді супроводжується непритомністю. Лікування: необхідно негайно укласти хворого на спину та підняти ноги, при необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозину з білками плазми високе, тому діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПостуральна гіпотензія/непритомність Як і при лікуванні будь-якими альфа-адреноблокаторами, особливо на початку терапії, у дуже незначного відсотка пацієнтів спостерігалася постуральна гіпотензія, що виявлялася запамороченням і слабкістю або втратою свідомості (непритомністю). Перед початком призначення будь-якого альфа-адреноблокатора пацієнта необхідно попередити, яким чином слід уникати симптомів розвитку постуральної гіпотензії, зокрема, необхідно утримуватися від швидких змін положення тіла. На початку лікування препаратом Кардура пацієнту слід дати рекомендації про необхідність дотримуватися обережності у разі появи слабкості або запаморочення. Препарат Кардура слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору та непритомності. Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при спекотній погоді. ДГПЗ У хворих на ДГПЗ препарат можна призначати як за наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні препарату у хворих з ДГПЗ із нормальним АТ зміна останнього несуттєва. При цьому у хворих з поєднанням артеріальної гіпертензії та ДГПЗ можливе застосування препарату в монотерапії. Перед початком терапії гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатспецифічного антигену у плазмі крові. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (варіант синдрому вузької зіниці) спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції з приводу катаракти, які отримують або отримували лікування альфа1-адреноблокаторами. У зв'язку з тим, що інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки може призвести до почастішання ускладнень під час хірургічних втручань, необхідно попередити оперуючого хірурга про те, що альфа1-адреноблокатори приймаються на даний момент або приймалися раніше до операції. Спільне застосування з інгібіторами ФДЕ-5 Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Кардура з інгібіторами ФДЕ-5, оскільки у деяких пацієнтів це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Порушення функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні препарату Кардура, так само як і інших ЛЗ, що повністю піддаються біотрансформації в печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Несумісність. Чи не відома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрокортизон 10мг. Допоміжні речовини: стеарат кальцію, крохмаль кукурудзяний, лактоза, мінеральна олія, сорбінова кислота, сахароза. 100 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, з насічкою та вдавленим написом "CORTEF10".Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог природного кортикостероїду. Чинить насамперед протизапальну дію, має помірно виражені мінералокортикоїдні властивості, може використовуватися для замісної терапії при дефіциті гормонів кори надниркових залоз. Як і інші кортикостероїди, гідрокортизон надає суттєві та різноманітні метаболічні ефекти. Крім того, гідрокортизон змінює імунну відповідь організму.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняВ ендокринології недостатність кори надниркових залоз (гідрокортизон є препаратом вибору при замісній терапії): первинна (хвороба Аддісона), як правило, у поєднанні з препаратами мінералокортикоїдів; вторинна (як правило, без додавання мінералокортикоїдів); вроджена гіперплазія надниркових залоз; підгострий тиреоїдит; гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях У ревматології Як додаткова короткочасна терапія (у період гострої атаки або загострення) при: псоріатичний артрит; ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія малими дозами); анкілозуючий спондиліт; гострому і підгострому бурсіті; гострому неспецифічному тендосиновіті; гострий подагричний артрит; посттравматичний остеоартрит; синовіте при остеоартриті; епікондиліт. При загостреннях або як підтримуюча терапія в окремих випадках при: системному червоному вовчаку; системний дерматоміозит (поліміозит); гострому ревмокардиті. У дерматології пухирчатка; герпетиформний бульозний дерматит; важка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; грибоподібний мікоз (хвороба Алібера); важкий псоріаз; тяжкий себорейний дерматит. В алергології Контроль виражених або інвалідизованих алергічних станів, які не піддаються адекватному лікуванню відповідними препаратами: сезонні або цілорічні алергічні риніти; сироваткова хвороба; бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; реакції гіперчутливості до лікарських препаратів В офтальмології Тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні захворювання із залученням до процесу очного яблука та його придатків, такі як: алергічний кон'юнктивіт; кератит; алергічні виразки рогівки; ураження очей при herpes zoster; ірит та іридоцикліт; хоріоретиніт; запальні захворювання переднього сегмента ока; дифузний задній увеїт та хоріоїдит; неврит очного нерва; симпатична офтальмія. У пульмонології симптоматичний саркоїдоз; синдром Леффлера, який не піддається лікуванню іншими засобами; бериліоз; блискавичний або дисемінований туберкульоз легень у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; аспіраційна пневмонія. У гематології ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; набута (аутоімуна) гемолітична анемія; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. В онкології Для паліативного лікування: лейкозів та лімфом у дорослих; гострих лейкозів в дітей віком. У нефрології для стимулювання діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного типу або внаслідок системного червоного вовчаку. У неврології загострення розсіяного склерозу. Інші показання до застосування туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі блоку: препарат застосовується одночасно з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.Протипоказання до застосуванняСистемні грибкові інфекції; - підвищена чутливість до компонентів препарату в анамнезі.Вагітність та лактаціяОскільки досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людини до цього часу не проводилося, застосування препарату при вагітності, у період лактації (грудного вигодовування) або у жінок дітородного віку вимагає оцінки ймовірного позитивного ефекту та потенційного ризику терапії для матері, ембріона або плода. Діти, матері яких отримували значні дози кортикостероїдів при вагітності, повинні ретельно обстежуватися для виявлення можливих симптомів недостатності кори надниркових залоз. Застосування у дітей При тривалій терапії кортикостероїдами слід ретельно стежити за зростанням та розвитком дітей (в т.ч. новонароджених).Побічна діяЗ боку водно-електролітного балансу: затримка натрію, затримка рідини в організмі, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз. З боку серцево-судинної системи: в деяких випадках – прояви застійної серцевої недостатності, артеріальна гіпертензія. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, стероїдна міопатія, втрата м'язової маси, остеопороз, розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), компресійні переломи хребців, асептичний некроз головок стегнової та плечової кісток, патологічні переломи. З боку травної системи: пептична виразка з можливим проривом і кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт; можливе підвищення активності АЛТ, ACT, ЛФ (зазвичай незначне, не пов'язане з будь-якими клінічними синдромами та оборотне після відміни препарату). Дерматологічні реакції: повільне загоєння ран, витончення та зниження міцності шкіри, петехії, екхімози, еритема особи, підвищене потовиділення. Можливе пригнічення реакції при шкірних тестах. З боку ЦНС: підвищення внутрішньочерепного тиску з розвитком набряку диска зорового нерва (псевдопухлина головного мозку, частіше розвивається після відміни терапії), судоми, запаморочення, головний біль. З боку ендокринної системи: розвиток синдрому Кушинга; затримка зростання у дітей, вторинна ареактивність надниркових залоз та гіпофіза різного генезу; порушення менструального циклу, зниження толерантності до вуглеводів, прояв латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс внаслідок білкового катаболізму.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн та рифампін) можуть збільшувати кліренс кортикостероїдів (що може вимагати підвищення дози кортикостероїдів). Олеандоміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм кортикостероїдів та знижувати їх кліренс (у цьому випадку слід знизити дозу кортикостероїдів). ГКС можуть збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується у високих дозах протягом тривалого періоду, що може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці або збільшити ризик токсичних реакцій саліцилатів при відміні кортикостероїдів. При гіпопротромбінемії призначати ацетилсаліцилову кислоту у поєднанні з кортикостероїдами слід з обережністю. ГКС впливають на ефективність пероральних антикоагулянтів (повідомляється про посилення або зменшення їх ефектів, тому потрібне постійне визначення показників згортання).Спосіб застосування та дозиПочаткову дозу препарату можна варіювати від 20 мг до 240 мг на добу залежно від показань та тяжкості захворювання. Надалі дозу можна підтримувати на тому ж рівні або підбирати (індивідуально, на підставі клінічної картини) доти, доки не буде досягнуто необхідного ефекту. Після досягнення бажаної реакції необхідну дозу, що підтримує, встановлюють, поступово знижуючи дозу через відповідні інтервали до тих пір, поки не буде досягнута найменша доза, що підтримує бажаний ефект. Слід пам'ятати, що з зміні доз потрібно ретельне спостереження за пацієнтом. Корекцію дози проводять у таких випадках: при зміні клінічної картини (внаслідок ремісії або загострення захворювання), при індивідуальній чутливості пацієнта. При стресових ситуаціях (не пов'язаних із захворюванням, щодо якого призначена терапія) слід збільшити дозу препарату на цей період. При необхідності відміни препарату після тривалої терапії знижувати дозу рекомендується поступово. Якщо після досить тривалого застосування препарату клінічного ефекту не буде досягнуто, Кортеф слід відмінити та призначити альтернативну терапію. При призначенні препарату щодо загострення розсіяного склерозу необхідно врахувати, що протягом першого тижня терапії добова доза кортикостероїдів становить 200 мг преднізолону. Потім протягом місяця призначають глюкокортикостероїди щодня з розрахунку 80 мг преднізолону на добу. При визначенні дози препарату Кортеф необхідно врахувати, що 20 мг гідрокортизону еквівалентно 5 мг преднізолону.ПередозуванняПовідомлення про випадки гострої токсичності при передозуванні кортикостероїдів дуже рідкісні. Лікування: ;при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Гідрокортизон виводиться під час діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри стресових ситуаціях пацієнти, які застосовують препарат Кортеф, потребують підвищених доз швидкодіючих ГКС (перед, під час і після стресової ситуації). Вторинну недостатність кори надниркових залоз, спричинену призначенням препарату, можна звести до мінімуму поступовим зниженням дози. Цей тип відносної недостатності може тривати протягом декількох місяців після закінчення лікування, тому у будь-яких стресових ситуаціях у цей період слід знову призначити кортикостероїд. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикоїдів, необхідно супутнє призначення електролітів та/або мінералокортикоїдів. Слід враховувати, що на фоні застосування кортикостероїдів деякі інфекційні захворювання можуть протікати у стертій формі. Розвиток різних інфекцій (викликаних вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими або гельмінтами) може бути пов'язане із застосуванням кортикостероїдів як як монотерапії, так і в поєднанні з іншими імунодепресантами. Ступінь тяжкості інфекційного захворювання може бути різним. Імовірність виникнення інфекційних ускладнень підвищується з підвищенням доз кортикостероїдів, що застосовуються. При застосуванні кортикостероїдів знижується резистентність до інфекцій, а також здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до виникнення задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми з можливим ураженням зорового нерва, а також спровокувати приєднання вторинної грибкової або вірусної інфекції ока. Хворим із простою герпетичною інфекцією очей слід призначати кортикостероїд з обережністю, оскільки можлива перфорація рогівки. Для контролю стану після лікування слід призначати мінімальні можливі дози кортикостероїдів, а зниження дози слід проводити поступово. Застосування гідрокортизону в середніх або високих дозах може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку рідини та підвищене виведення калію. Необхідне обмеження споживання кухонної солі з їжею та призначення препаратів калію. Усі кортикостероїди збільшують виведення кальцію. При застосуванні кортикостероїдів у дозах, що мають імунодепресивну дію, протипоказано введення живих або живих ослаблених вакцин, але можна вводити вбиті або інактивовані вакцини, проте реакція на введення таких вакцин може бути знижена. При застосуванні глюкокортикостероїдів у дозах, що не надають імунодепресивної дії, за відповідними показаннями можна проводити імунізацію. Застосування препарату Кортеф при активному туберкульозі слід обмежити випадками блискавичного та дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. При призначенні кортикостероїдів пацієнтам з латентним туберкульозом або з позитивними туберкуліновими пробами необхідно ретельне спостереження, оскільки можлива активізація захворювання. При тривалій терапії кортикостероїдами ця категорія пацієнтів потребує хіміопрофілактики туберкульозу. Особи, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, повинні уникати контакту з хворими на вітряну віспу або кір. Пацієнти мають бути проінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря у разі таких контактів. Вітряна віспа та кір можуть мати тяжчий перебіг аж до смертельного результату у неімунізованих дітей або у дорослих, які отримують кортикостероїди. При інфікуванні вітряною віспою може бути показано профілактичне введення імуноглобуліну для серотерапії вітряної віспи. При контакті з збудником кору може бути призначене внутрішньом'язове введення імуноглобуліну (IgG). При розвитку вітряної віспи показано лікування противірусними препаратами. ГКС з особливою обережністю призначають пацієнтам з підтвердженим або підозрюваним стронгілоїдозом. Викликана глюкокортикостероїд імуносупресія у таких хворих призводить до стронгілоїдної гіперінфекції та дисемінації процесу з поширеною міграцією личинок (часто з розвитком важких форм ентероколіту та грамнегативної септицемії з можливим летальним результатом). При гіпотиреозі та цирозі печінки ефект кортикостероїдів посилюється. При застосуванні кортикостероїдів можливий розвиток психічних розладів (від ейфорії, безсоння, нестійкості настрою, змін особистості та вираженої депресії до виражених психотичних проявів). Крім того, при призначенні кортикостероїдів можуть посилюватися наявна емоційна нестабільність або психотичні тенденції. При неспецифічному виразковому коліті кортикостероїд слід призначати з обережністю, оскільки є ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або інших гнійних інфекцій. Обережність слід дотримуватись при дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній виразковій хворобі, нирковій недостатності, гіпертензії, остеопорозі, myasthenia gravis. Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію кортикостероїдами, відзначалася саркома Капоші. Однак при відміні кортикостероїдів може наступити клінічна ремісія. Незважаючи на те, що контрольовані клінічні дослідження показали ефективність кортикостероїдів для швидкого вирішення загострення розсіяного склерозу, не було виявлено вплив терапії кортикостероїдами на перебіг захворювання або результат захворювання. У проведених дослідженнях показано, що у цих випадках для досягнення вираженого терапевтичного ефекту необхідно призначати глюкокортикостероїди у відносно високих дозах. Оскільки ускладнення терапії кортикостероїдами залежать від дози та тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку рішення про необхідність такого лікування, режим дозування та тривалість терапії приймають після оцінки потенційного ризику та передбачуваної користі від застосування препарату. Використання у педіатрії При тривалій терапії кортикостероїдами слід ретельно стежити за зростанням та розвитком дітей (в т.ч. новонароджених).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 16 мг Фасування: N50 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.

Дозування: 300 мг Фасування: N100 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Пфайзер Завод-виробник: Pfizer Pharmaceuticals LLC(Пуерто-Ріко) Действующее вещество: Габапентин.

Дозування: 300 мг Фасування: N50 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Пфайзер Завод-виробник: Pfizer Pharmaceuticals LLC(Пуерто-Ріко) Діюча речовина: Габапентин.

Дозування: 600 мг Фасування: N100 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Пфайзер Завод-виробник: Pfizer Pharmaceuticals LLC(Пуерто-Ріко) Діюча речовина: Габапентин.

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для внутрішньом'язової - 1 доза (0.5 мл): Активні речовини: пневмококові кон'югати (полісахарид-CRM197) - полісахарид серотипу 1 2.2 мкг; полісахарид серотипу 3 2.2 мкг; полісахарид серотипу 4 2.2 мкг; полісахарид серотипу 5 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6B 4.4 мкг; полісахарид серотипу 7F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 9V 2.2 мкг; полісахарид серотипу 14 2.2 мкг; олігосахарид серотипу 18C 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 23F 2.2 мкг; білок-носій CRM197 ~32 мкг. Допоміжні речовини: алюмінію фосфат – 0.5 мг (у перерахунку на алюміній – 0.125 мг), натрію хлорид – 4.25 мг, бурштинова кислота – 0.295 мг, полісорбат 80 – 0.1 мг, вода д/і – до 0.5 мл. 0.5 мл - шприци місткістю 1 мл із прозорого безбарвного скла (1) - упаковки пластикові (1) у комплекті зі стерильною голкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення білого кольору, гомогенна.Фармакотерапевтична групаВакцина для профілактики пневмококових інфекцій. Вакцина Превенар13 являє собою капсулярні полісахариди 13 серотипів пневмокока: 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F і 23F, індивідуально кон'юговані з дифтерієм Імунологічні властивості Введення вакцини Превенар 13 викликає вироблення антитіл до капсулярних полісахаридів Streptococcus pneumoniae, забезпечуючи тим самим специфічний захист від інфекцій, що викликаються включеними до вакцини 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 1F серотипами пневмокока. Згідно з рекомендаціями ВООЗ для нових кон'югованих пневмококових вакцин визначено еквівалентність імунної відповіді вакцини Превенар 13 за трьома критеріями: відсоток пацієнтів, які досягли концентрації специфічних антитіл IgG ≥0.35 мкг/мл; середні геометричні концентрації (СГК) імуноглобулінів та опсонофагоцитарна активність (ОФА) бактерицидних антитіл (ОФА титр ≥1:8 та середні геометричні титри (СГТ)). Для дорослих осіб не визначено захисний рівень протипневмококових антитіл та використовується серотип-специфічна ОФА (СГТ). Вакцина Превенар 13 включає до 90% серотипів, що є причиною інвазивних пневмококових інфекцій (ІПД), у т.ч. стійкі до лікування антибіотиками. Імунна відповідь при використанні трьох або двох доз серії первинної вакцинації Після введення трьох доз вакцини Превенар 13 при первинній вакцинації дітей віком до 6 місяців відмічено значне підвищення рівня антитіл до всіх серотипів вакцини. Після введення двох доз при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 у рамках масової імунізації дітей тієї ж вікової групи також відзначається значний підйом титрів антитіл до всіх компонентів вакцини, для серотипів 6В та 23F рівень IgG ≥0.35 мкг/мл визначався у меншого відсотка дітей. Водночас відзначено виражену бустерну відповідь на ревакцинацію для всіх серотипів. Формування імунної пам'яті показано обох зазначених вище схем вакцинації. Вторинна імунна відповідь на ревакцинуючу дозу у дітей другого року життя при використанні трьох або двох доз у серії первинної вакцинації можна порівняти для всіх 13 серотипів. При вакцинації недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 28 тижнів), починаючи з віку 2 місяців, зазначено, що рівень захисних специфічних протипневмококових антитіл та їх ОФА після закінченого курсу значень вище захисних у 87-100% щеплених до всіх 13 включених до вакцини серотипів. Імуногенність у дітей та підлітків віком від 5 до 17 років Діти віком від 5 до більше 10 років, які до цього отримали як мінімум 1 дозу пневмококової 7-валентної кон'югованої вакцини, а також раніше не вакциновані діти та підлітки віком від 10 до 17 років, отримавши по 1 дозі вакцини Превенар 13, продемонстрували імунна відповідь на всі 13 серотипів, еквівалентна такому у дітей 12-15 місяців, вакцинованих 4 дозами препарату Превенар 13. Одноразове введення вакцини Превенар 13 дітям віком 5-17 років здатне забезпечити необхідну імунну відповідь на всі серотипи збудника, що входять до складу вакцини. Ефективність вакцини Превенар 13 Інвазивна пневмококова інфекція (ІПІ) Після впровадження вакцини Превенар у схемі 2+1 (2 дози на першому році життя та ревакцинація одноразово на другому році життя) через чотири роки при 94% охопленні вакцинацією відзначено 98% (95% ДІ: 95; 99) зниження частоти ІПД, спричинених вакцин -Специфічними серотипами. Після переходу на препарат Превенар 13 відмічено подальше зниження частоти ІПІ, спричинених вакцин-специфічними додатковими серотипами, від 76% у дітей віком до 2 років до 91% у дітей віком 5–14 років. Серотип-специфічна ефективність щодо ІПІ за додатковими серотипами вакцин Превенар 13 у дітей віком ≤5 років, коливалася від 68% до 100% (серотип 3 і 6А, відповідно) і склала 91% для серотипів 1, 7F та 19А), при цьому не спостерігалося випадків ІПІ, викликаних серотипом 5. Після включення вакцини Превенар 13 до національних програм імунізації частота реєстрації ІПІ, викликаних серотипом 3, знизилася на 68% (95% ДІ 6-89%) у дітей до 5 років. У дослідженні випадок-контроль, виконаному в даній віковій групі, показано зниження захворюваності на ІПІ, викликаних серотипом 3, на 79.5% (95% ДІ 30.3-94.8). Середній отит (ЗІ) Після впровадження вакцинації Превенар з подальшим переходом на препарат Превенар 13 за схемою 2+1 виявлено зниження на 95% частоти виникнення СО, викликаних серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F та серотипу 6А, а також на 8 частоти СО, викликаних серотипами 1, 3, 5, 7F та 19A. Пневмонія При переході з препарату Превенар на Превенар 13 відмічено 16% зниження частоти всіх випадків позалікарняної пневмонії (ВБП) у дітей віком від 1 місяця до 15 років. Випадки ВБП з плевральним випотом зменшилися на 53% (р понад 0.001), пневмококові ВБП знизилися на 63% (р понад 0.001). У другий рік після впровадження вакцини Превенар 13 відзначено 74% зниження частоти ВБП, викликаних 6 додатковими серотипами вакцини Превенар 13. У дітей віком до 5 років після впровадження вакцинації препаратом Превенар 13 за схемою 2+1 відзначено 68% (95 61) зниження кількості амбулаторних візитів та 32% (95% ДІ: 39; 22) зменшення кількості госпіталізацій з приводу альвеолярного ВБП будь-якої етіології. Носіння та популяційний ефект Продемонстрована ефективність препарату Превенар 13 щодо зниження носійства в носоглотці вакцин-специфічних серотипів, як загальних з вакциною Превенар (4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F), так і 6 додаткових (1, 3, 5, 7А, 19А) та спорідненого серотипу 6С. Популяційний ефект (серотип-специфічне зниження захворюваності на невакциновані особи) відзначений у країнах, де Превенар 13 використовується в рамках масової імунізації протягом більше 3 років з високим охопленням вакцинацією та дотриманням схеми імунізації. У невакцинованих препаратом Превенар 13 осіб 65 років і старше продемонстровано зменшення ІПІ на 25%, при цьому ІПІ, спричинені серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F, знизилися на 89% та на 64% зменшилися ІПІ, додатковими серотипами (1, 3, 5, 6А, 7А, 19А). Частота інфекцій, спричинених серотипом 3, знизилася на 44%, серотипом 6А – на 95%, серотипом 19А – на 65%. Імуногенність вакцини Превенар 13 у дорослих Клінічні дослідження вакцини Превенар 13 надають дані щодо імуногенності у дорослих віком 18 років і старше, включаючи осіб віком від 65 років і тих, хто раніше отримав вакцинацію 1 або більше дозами полісахаридної пневмококової 23-валентної вакциною (ППВ23) за 5 років у дослідження. У кожному дослідженні були здорові дорослі та імунокомпетентні пацієнти з хронічними захворюваннями в стадії компенсації, включаючи супутню патологію, що формує підвищену сприйнятливість до пневмококової інфекції (хронічні серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання легень, включаючи астму; захворювання нирок та цукровий діабет, включаючи алкогольні ураження), та дорослих із соціальними факторами ризику – курінням та зловживанням алкоголем.Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 продемонстровано для дорослих віком 18 років та старших, включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих ППВ23. Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена ​​для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років. Продемонстрована клінічна ефективність вакцини Превенар 13 у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні CAPITA (більше 84 000 пацієнтів) щодо позалікарняної пневмококової пневмонії (ВПП) у дорослих у віці 65 років і старше: 45% препаратом Превенар 13 (інвазивний та неінвазивний); 75% щодо інвазивних інфекцій, спричинених серотипами, що перекриваються вакциною Превенар 13. Імунна відповідь у дорослих, раніше вакцинованих ППВ23 У дорослих у віці 70 років і старших, одноразово вакцинованих ППВ23 ≥5 років тому, введення препарату Превенар 13 продемонструвало імунологічну еквівалентність для 12 загальних серотипів у порівнянні з відповіддю на ППВ23, при цьому на 10 загальних серотипів та серотип 6А був статистично значуще вище проти відповіддю на ППВ23. Превенар 13 дає більш виражену імунну відповідь порівняно з ревакцинацією ППВ23. Імунна відповідь у спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з описаними нижче захворюваннями схильні до підвищеного ризику пневмококової інфекції. Серповидно-клітинна анемія У відкритому незрівнянному дослідженні за участю 158 дітей та підлітків у віці ≥6 та ВІЛ інфекція ВІЛ-інфіковані діти та дорослі з кількістю CD4 ≥200 клітин/мкл (в середньому 717.0 клітин/мкл), вірусним навантаженням понад 50 000 копій/мл (у середньому 2090.0 копій/мл), з відсутністю активних СНІД-асоційованих захворювань та раніше не отримували вакцинації пневмококовою вакциною, отримували 3 дози вакцини Превенар 13. Показники IgG СГК та ОФА були достовірно вищими після першої вакцинації препаратом Превенар 13 порівняно з довакцинальним рівнем. На другу та третю дози (через 6 та 12 місяців) розвивалася більш висока імунна відповідь, ніж після одноразової вакцинації препаратом Превенар 13. Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин Діти та дорослі, яким була виконана алогенна трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК), у віці ≥2 років з повною гематологічною ремісією основного захворювання або із задовільною частковою ремісією у разі лімфоми та мієломи, отримували три дози вакцини. Превенар 1 між дозами. Першу дозу вводили через 3-6 місяців після ТГСК. Четверту (бустерну) дозу вакцини Превенар 13 вводили через 6 місяців після третьої дози. Відповідно до загальних рекомендацій, разову дозу ППВ23 вводили через 1 місяць після четвертої дози Превенару 13. Титри функціонально активних антитіл (ОФА СГТ) у цьому дослідженні не визначалися. Введення вакцини Превенар 13 викликало підвищення СГК серотип-специфічних антитіл після кожної дози.Імунна відповідь на бустерну дозу вакцини Превенар 13 був значно вищим для всіх серотипів у порівнянні з відповіддю на первинну серію імунізації.Показання до застосуванняПрофілактика пневмококових інфекцій, включаючи інвазивні (в т.ч. менінгіт, бактеріємію, сепсис, важкі пневмонії) та неінвазивні (позалікарняні пневмонії та середні отити) форми захворювань, що викликаються Streptococcus pneumoniae серотипів 1, 6, 6 , 9V, 14, 18C, 19A, 19F та 23F з 2 місяців життя і далі без обмеження за віком: у рамках національного календаря профілактичних щеплень; в осіб груп підвищеного ризику розвитку пневмококової інфекції. Вакцинація проводиться в рамках національного календаря профілактичних щеплень згідно з затвердженими термінами, а також особам груп ризику розвитку пневмококової інфекції: з імунодефіцитними станами, в т.ч. ВІЛ-інфекцією, онкологічними захворюваннями, які отримують імуносупресивну терапію; з анатомічною/функціональною аспленією; із встановленим кохлеарним імплантом або заплановані на цю операцію; пацієнтам із підтіканням спинномозкової рідини; з хронічними захворюваннями легень, серцево-судинної системи, печінки, нирок та цукровим діабетом; хворим на бронхіальну астму; недоношеним дітям; особам, які перебувають у організованих колективах (дитячі будинки, інтернати, армійські колективи); реконвалесцентам гострого середнього отиту, менінгіту, пневмонії; довго і часто хворіють дітям; пацієнтам, інфікованим мікобактерією туберкульозу;всім особам старше 50 років; тютюнопалителям.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до попереднього введення препарату Превенар 13 або Превенар (в т.ч. анафілактичний шок, тяжкі генералізовані алергічні реакції); підвищена чутливість до дифтерійного анатоксину та/або допоміжних речовин; гострі інфекційні чи неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань. Вакцинацію проводять після одужання або у період ремісії.Вагітність та лактаціяБезпека застосування вакцини під час вагітності та грудного вигодовування не встановлена. Дані щодо застосування вакцини Превенар 13 під час вагітності відсутні. Відсутні дані щодо виділення антигенів вакцини або поствакцинальних антитіл із грудним молоком при лактації.Побічна діяБезпека вакцини Превенар 13 вивчена у здорових дітей (4429 дітей/14 267 доз вакцини) у віці від 6 тижнів до 11-16 місяців та 100 дітях, що народилися недоношеними (у строку менше 37 тижнів гестації). У всіх дослідженнях Превенар 13 застосовувався одночасно з іншими вакцинами, рекомендованими для цього віку. Крім того, безпека вакцини Превенар 13 оцінена у 354 дітей віком 7 міс-5 років, раніше не вакцинованих жодної з пневмококових кон'югованих вакцин. Найчастішими небажаними реакціями були реакції у місці ін'єкції, підвищення температури, дратівливість, зниження апетиту та порушення режиму сну. У дітей старшого віку при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 спостерігалася вища частота місцевих реакцій, ніж у дітей першого року життя. При вакцинації препаратом Превенар 13 недоношених дітей (народжених у терміні гестації ≤37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей, що народилися при терміні вагітності менше 28 тижнів та дітей з екстремально низькою масою тіла (≤500 г) характер, частота та вираженість поствакцинних реакцій не відрізнялися від таких у доношених дітей. У осіб віком від 18 років відзначалося менше побічних ефектів незалежно від попередніх вакцинацій. Однак частота розвитку реакцій була така ж, як і у щеплених молодшого віку. Загалом частота побічних ефектів була однакова у пацієнтів вікових груп 18–49 років та у пацієнтів віком від 50 років, за винятком блювоти. Даний побічний ефект у пацієнтів віком 18-49 років зустрічався частіше, ніж у пацієнтів старше 50 років. У дорослих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією відзначалася така ж частота побічних реакцій, як і у пацієнтів віком 50 років і старше, за винятком гарячки та блювання, які спостерігалися дуже часто та нудоти, яка спостерігалась часто. У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин частота розвитку побічних реакцій була така ж, як і у здорових дорослих пацієнтів, за винятком лихоманки та блювання, які у пацієнтів після трансплантації зустрічалися дуже часто. У дітей та підлітків з серповидно-клітинною анемією, ВІЛ-інфекцією або після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин відзначалася така сама частота побічних реакцій, як і у здорових пацієнтів віком 2-17 років, за винятком головного болю, блювання, діареї, лихоманки, втоми , артралгії та міалгії, які у таких пацієнтів зустрічалися як "дуже часті" Небажані реакції, наведені нижче, класифіковані відповідно до частоти їх прояву у всіх вікових групах наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але менше 1/10), нечасто (≥1/1000, але менше 1/100), рідко (≥1/10 000, але менше 1/1000) та дуже рідко (≤1/10 000). Небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях вакцини Превенар 13 Дуже часто: гіпертермія; дратівливість; почервоніння шкіри, болючі відчуття, ущільнення або набряк розміром 2.5-7 см у місці ін'єкції (після ревакцинації та/або у дітей віком 2-5 років); блювання (у пацієнтів віком 18–49 років), сонливість, погіршення сну, погіршення апетиту, головний біль, генералізовані нові або загострення наявних болів у суглобах та м'язових болів, озноб, стомлюваність. Часто: гіпертермія вище за 39°C; болючість у місці ін'єкції, що призводить до короткочасного обмеження обсягу рухів кінцівки; гіперемія, ущільнення або набряк розмірами 2.5-7 см у місці введення вакцини (після серії первинної вакцинації у дітей віком до 6 місяців), блювання, діарея, висипання. Нечасто: почервоніння шкіри, ущільнення або набряк розміром понад 7 см у місці ін'єкції; плаксивість, судоми (включаючи фебрильні судоми), реакції гіперчутливості у місці ін'єкції (кропив'янка, дерматит, свербіж)**, нудота. Рідко: випадки гіпотонічного колапсу*, припливи крові до обличчя**, реакція гіперчутливості, включаючи задишку, бронхоспазм, набряк Квінке різної локалізації, включаючи набряк обличчя**, анафілактична/анафілактоїдна реакція, включаючи шок**, лімфаденопатія в ділянці. Дуже рідко: регіонарна лімфаденопатія, багатоформна еритема. * спостерігалися лише у клінічних дослідженнях вакцини Превенар, проте можливі і для вакцини Превенар 13. ** відзначалися при постмаркетингових спостереженнях вакцини Превенар; їх можна розглядати як цілком можливі для вакцини Превенар 13. Небажані явища, що спостерігалися в інших вікових групах, можуть проявлятися у дітей і підлітків у віці 5-17 років. Однак у клінічних дослідженнях їх не відзначали через невелику кількість учасників. Значних відмінностей у частоті розвитку побічних ефектів у дорослих, раніше вакцинованих та невакцинованих ППВ23, не відзначено.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про взаємозамінність вакцини Превенар 13 інші пневмококові кон'юговані вакцини відсутні. При одночасної імунізації препаратом Превенар 13 та іншими вакцинами ін'єкції робляться у різні ділянки тіла. Діти віком 2 міс-5 років Превенар 13 поєднується з будь-якими іншими вакцинами, що входять до календаря імунізації дітей перших років життя, за винятком БЦЖ. Одночасне введення вакцини Превенар 13 з будь-якими такими антигенами, що входять до складу як моновалентних, так і комбінованих вакцин: дифтерійним, правцевим, безклітинним або цільноклітинним коклюшним, Haemophilus influenzae тип b, поліомієлітним, гепатиту, вітряної віспи та ротавірусної інфекції – не впливає на імуногенність даних вакцин. У зв'язку з вищим ризиком розвитку фебрильних реакцій дітям із судомними розладами, зокрема. з фебрильними судомами в анамнезі, а також одержуючим вакцину Превенар 13 одночасно з цільноклітинними коклюшними вакцинами, рекомендується симптоматичне призначення жарознижувальних засобів.При сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу частота фебрильних реакцій співпала з такою для спільного застосування вакцин Превенар (ПКВ7) та Інфанрікс-гексу. Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент. Згідно з даними постмаркетингового дослідження профілактичного застосування жарознижувальних засобів на імунну відповідь на введення вакцини Превенар 13, передбачається, що профілактичне призначення ацетомінофену (парацетамолу) може знижувати імунну відповідь на серію первинної вакцинації препаратом Превенар 13. застосування парацетамолу не змінюється. Клінічне значення цих даних невідоме. Діти та підлітки у віці 6-17 років Дані про застосування препарату Превенар 13 одночасно з вакциною проти папіломавірусної інфекції людини, кон'югованої менінгококовою вакциною, вакциною проти правця, дифтерії та кашлюку, кліщового енцефаліту відсутні. Особи віком 18-49 років Дані щодо одночасного застосування препарату Превенар 13 з іншими вакцинами відсутні. Особи віком 50 років і старші Вакцина Превенар 13 може використовуватись спільно з тривалентною інактивованою вакциною проти сезонного грипу (ТГВ). При комбінованому застосуванні вакцин Превенар 13 та ТГВ імунні відповіді на вакцину ТГВ співпадали з відповідями, отриманими при застосуванні однієї вакцини ТГВ, імунні відповіді на вакцину Превенар 13 були нижчими, ніж при застосуванні тільки препарату Превенар 13. Клінічна значимість даного факту. Частота розвитку місцевих реакцій не збільшувалася при одночасному введенні препарату Превенар 13 з інактивованою грипозною вакциною, тоді як частота загальних реакцій (головний біль, озноб, висипання, зниження апетиту, біль у суглобах та м'язах) при одночасної імунізації підвищувалася. Одночасне застосування коїться з іншими вакцинами не досліджувалося.Спосіб застосування та дозиВакцину вводять у разовій дозі 0,5 мл внутрішньом'язово. Дітям перших років життя вакцину вводять у верхньо-зовнішню поверхню середньої третини стегна, особам старше 2 років – у дельтоподібний м'яз плеча. Перед застосуванням шприц із вакциною Превенар 13 необхідно добре струсити до отримання гомогенної суспензії. Не використовувати, якщо при огляді вмісту шприца виявляються сторонні частинки, або вміст виглядає інакше, ніж у розділі "Лікарська форма, склад та упаковка". Не можна вводити Превенар 13 внутрішньосудинно та внутрішньом'язово в сідничну область! Якщо розпочато вакцинацію препаратом Превенар 13, рекомендується завершити її також вакциною Превенар 13. При вимушеному збільшенні інтервалу між ін'єкціями будь-якого з наведених вище курсів вакцинації, введення додаткових доз вакцини Превенар 13 не вимагається. Вік початку вакцинації Схема вакцинації Інтервали та дозування 2-6 міс 3+1 або 2+1 Індивідуальна імунізація: 3 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Першу дозу можна вводити з 2 місяців. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. Масова імунізація дітей: 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. 7-11 міс 2+1 2 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на другому році життя 12-23 міс 1+1 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями 2 роки і старше 1 Одноразово Діти, раніше вакциновані препаратом Превенар Вакцинація проти пневмококової інфекції, розпочата 7-валентною вакциною Превенар, може бути продовжена вакциною Превенар 13 на будь-якому етапі схеми імунізації. Особи віком 18 років і старші Превенар 13 вводиться одноразово. Необхідність ревакцинації Превенаром 13 не встановлена. Рішення про інтервал між введенням вакцин Превенар 13 та ППВ23 слід приймати відповідно до офіційних методичних рекомендацій. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин рекомендується серія імунізації, що складається з 4 доз Превенару 13 по 0.5 мл. Перша серія імунізації складається із введення 3 доз препарату: перша доза вводиться з 3-го по 6-й місяць після трансплантації. Інтервал між вступами має становити 1 місяць. Ревакцинуючу дозу рекомендується вводити через 6 місяців після введення третьої дози. Недоношеним дітям рекомендується чотириразова вакцинація. Перша серія імунізації складається із 3 доз. Першу дозу слід вводити у віці 2 місяців, незалежно від маси тіла дитини з інтервалом 1 місяць між дозами. Введення четвертої (бустерної) дози рекомендується у віці 12-15 місяців. Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 був підтверджений для пацієнтів похилого віку.ПередозуванняПередозування вакцини Превенар 13 малоймовірне, т.к. вакцину випускають у шприці, що містить лише одну дозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ урахуванням рідкісних випадків анафілактичних реакцій, наявних при застосуванні будь-яких вакцин, вакцинований пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом як мінімум 30 хв після імунізації. Місця проведення імунізації мають бути забезпечені засобами протишокової терапії. Вакцинацію недоношених (як і доношених) дітей слід розпочинати з другого місяця життя (паспортний вік). При прийнятті рішення про вакцинацію недоношену дитину (народжену в терміні Як і інші внутрішньом'язові ін'єкції, пацієнтам з тромбоцитопенією та/або іншими порушеннями системи згортання крові та/або у разі лікування антикоагулянтами, вакцинацію препаратом Превенар 13 слід проводити з обережністю, за умови стабілізації стану пацієнта та досягнення контролю гемостазу. Можливе підшкірне введення вакцини Превенар 13 даній групі пацієнтів. Превенар 13 не може забезпечити профілактику захворювань, викликаних пневмококами інших серотипів, антигени яких не входять до цієї вакцини. Дітям із груп високого ризику віком до 2 років слід проводити первинну вакцинацію препаратом Превенар 13 відповідно до віку. У пацієнтів з порушенням імунореактивності вакцинація може супроводжуватись зниженим рівнем антитілоутворення. Застосування Превенар 13 та ППВ23 Для формування імунної пам'яті імунізацію проти пневмококової інфекції переважно починати з вакцини. Превенар 13. Необхідність ревакцинації не визначена. Особам з груп високого ризику для розширення охоплення серотипів надалі може бути рекомендовано введення ППВ23. Є дані клінічних досліджень вакцинації ППВ23 через 1 рік, а також через 3.5-4 роки після вакцини Превенар 13. При інтервалі між вакцинаціями 3.5-4 роки імунна відповідь на ППВ23 була вищою без змін реактогенності. Дітям, щепленим вакциною Превенар 13 і які входять до групи високого ризику (наприклад, з серповидно-клітинною анемією, аспленією, ВІЛ-інфекцією, хронічним захворюванням або імунною дисфункцією), ППВ23 вводиться з інтервалом не менше 8 тижнів. У свою чергу пацієнти, які входять до групи високого ризику пневмококової інфекції (пацієнти з серповидно-клітинною анемією або ВІЛ-інфекцією), включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих однією або декількома дозами ППВ23, можуть отримати як мінімум одну дозу вакцини Превенар 13. Рішення про інтервал між введеннями ППВ23 та вакцини Превенар 13 має прийматися відповідно до офіційних рекомендацій. У ряді країн (США) інтервал, що рекомендується, становить не менше 8 тижнів (до 12 місяців). Якщо пацієнт раніше був щеплений ППВ23, Превенар 13 слід вводити не раніше ніж через 1 рік. У РФ вакцинація ПКВ13 рекомендована всім дорослим особам, які досягли віку 50 років, та пацієнтам груп ризику, причому вакцина ПКВ13 вводиться першою з можливою подальшою ревакцинацією ППВ23 з інтервалом не менше 8 тижнів. Превенар містить 13 менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично не містить натрію. У межах зазначеного терміну придатності Превенар 13 зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі до 25°C. Після закінчення цього періоду препарат слід або негайно використовувати, або повернути до холодильника. Ці дані не є вказівками щодо умов зберігання та транспортування, але можуть бути підставою для вирішення використання вакцини у разі тимчасових коливань температури при зберіганні та транспортуванні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Превенар 13 не має або незначно впливає на здатність керувати автомобілем і користуватися технікою. Однак деякі реакції, зазначені в розділі "Побічна дія", можуть тимчасово впливати на здатність керувати транспортним засобом та потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: медроксіпрогестерону ацетат 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 222,0 мг, крохмаль кукурудзяний 90,0 мг, желатин гідролізований (Біко С) 47,5 мг, крохмалю натрію гліколят (тип А) 46,3 мг, поліетиленгліколь (макроголь 40 натрію докузат (85%) з бензоатом натрію (15%) 4,63 мг, магнію стеарат 4,63 мг. Таблетки 500 мг у блістерах із ПВХ/алюм. фольги по 10 пігулок; по 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі довгасті двоопуклі таблетки з кодом продукту "Upjohn 717" на одній стороні (без насічки).Фармакотерапевтична групаПрогестаген.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо МПА швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі спостерігається приблизно через 2-4 години. Період напіввиведення МПА становить від 12 до 17 години. При одночасному прийомі їжі біодоступність препарату збільшується, період напіввиведення не змінюється. Більше 90% МПА перебуває у крові у пов'язаному з білками стані (переважно з альбуміном). МПА не пов'язується зі специфічним глобуліном, який зв'язує статеві гормони. Незв'язаний МПА також має фармакологічну активність. МПА значною мірою метаболізується за участю цитохрому Р450 ЗА4 у мікросомах печінки шляхом гідроксилювання з подальшою кон'югацією. В даний час відомо не менше 16 метаболітів МПА Більшість метаболітів виводиться з сечею у вигляді глюкуронідів і лише невелика частина - у вигляді сульфатів. МПА проникає через гематоенцефалічний бар'єр та у грудне молоко.ФармакодинамікаМедроксипрогестерону ацетат (МПА), синтетичне похідне прогестерону, відноситься до гестагенів (прогестинів), що не мають естрогенної активності, і має наступну фармакологічну дію на ендокринну систему: інгібує секрецію гіпофізарних гонадотропінів (лкггеінізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ)); знижує концентрації адренокортикотропного гормону (АКТГ) та гідрокортизону в плазмі крові; пригнічує функцію клітин Лейдіга у чоловіків та зменшує концентрацію тестостерону у плазмі крові; знижує концентрації естрогенів у плазмі крові (за рахунок інгібування секреції ФСГ, а також ферментативної індукції печінкової редуктази, що призводить до збільшення кліренсу тестостерону та подальшого зменшення перетворення андрогенів на естрогени). Протипухлинна дія препарату в терапевтичних дозах при лікуванні гормонально-залежних злоякісних новоутворень може бути пов'язана з його впливом на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему, рецептори прогестинів та естрогенів та метаболізм стероїдів на клітинному рівні. МПА, як і прогестерон, має пірогенну дію. При дуже високих дозах, що використовуються для терапії деяких видів раку (500 мг на добу та вище), можливий розвиток синдрому Іценко-Кушинга.Показання до застосуванняДодаткове та паліативне лікування: рак нирки (рецидивний та метастатичний), рак молочної залози (гормонозалежний, рецидивуючий, у постменопаузному періоді), рак ендометрію (у тому числі метастазуючий), рак передміхурової залози, ракова кахексія при запущених пухлинах різної ло.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до МПА або до будь-якого іншого компонента препарату. Вагінальна кровотеча. Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період грудного вигодовування. Тромбофлебіт. Тромбоемболічні порушення. Крововиливи в мозок. Початкові стадії раку молочної залози. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: печінкова недостатність, гіперкальціємія, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма, серцева або ниркова недостатність, цукровий діабет, депресивні стани. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, на стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі.Вагітність та лактаціяМПА протипоказана при вагітності. Є повідомлення про те, що за певних умов відзначається зв'язок між внутрішньоутробною експозицією прогестагенів під час першого триместру вагітності та порушеннями розвитку геніталій у плода. Новонароджені, у разі незапланованої вагітності, що настала протягом 1-2 місяців після ін'єкції МПА, мають більший ризик розвитку гіпотрофії, що, у свою чергу, підвищує ризик інтранатальної та неонатальної смертності. Ризик розвитку таких ускладнень щодо низький, оскільки вагітності на фоні застосування МПА розвиваються рідко. Якщо на фоні застосування МПА розвинулася вагітність, пацієнтку слід попередити про можливий ризик для плода. МПА виводиться із грудним молоком. Відсутні дані про те, що це може завдати якоїсь шкоди новонародженому, що перебуває на грудному вигодовуванні. Однак застосування МПА у перші шість тижнів післяпологового періоду не рекомендується.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: збільшення кількості лейкоцитів та тромбоцитів у плазмі крові. З боку ендокринної системи: синдром Іценко-Куншнга (ожиріння, луноподібне обличчя, остеопороз, порушення менструального циклу, стрії різного забарвлення, гірсутизм, набряки на нижніх кінцівках, зниження статевої функції, гіперпігментація шкірних покровів у місцях тертя, гіпокаліємія) глюкозурія. галакторея, зниження толерантності до глюкози, зміна маси тіла. З боку сечостатевої системи: зміна лібідо, дисфункціональні маткові кровотечі (нерегулярні, рясні, убогі), аменорея, зміна виділень з піхви, ерозії шийки матки, тривала ановуляція, мастодинія. болючість молочних або грудних залоз, біль унизу живота, вагініт, підвищена чутливість сосків молочних або грудних залоз, еректильна дисфункція. З боку нервової системи: сплутаність свідомості, ейфорія, безсоння, сонливість, депресія, запаморочення, головний біль, зниження здатності до концентрації уваги, підвищена нервова збудливість, підвищена стомлюваність, реакції, подібні до адренергічних (такі, як тремор рук, пітливість, судоми ікронож але ночами), тонічні чи клінічні судоми. Серцево-судинна система: інсульт, інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, напади серцебиття. тахікардія, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоемболічні порушення, тромбофлебіт, підвищення артеріального тиску, відчуття “припливів”. Порушення з боку органу зору: діабетична катаракта, зорові порушення, тромбоз судин сітківки. З боку системи травлення: запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, порушення функції печінки, жовтяниця, зміни апетиту, біль та дискомфорт у животі, метеоризм. З боку шкіри та шкірних придатків: акне, алопеція, гірсутизм, свербіж, висипання, кропив'янка. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілаксія та анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк). Інші: реакції на місці ін'єкції (ущільнення на місці ін'єкції, зміна забарвлення шкіри на місці ін'єкції, стерильний абсцес), набряки/затримка рідини в організмі, нездужання, гіпертермія, гіперкальціємія. біль у спині та суглобах. При застосуванні препарату після його реєстрації зареєстровані рідкісні випадки розвитку остеопорозу, включаючи остеопоретичні переломи кісток.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні аміноглутетимід може значно знизити біодоступність препарату Провера ® і цим знизити його ефективність. МПА in vitro метаболізуються переважно шляхом гідроксилювання за допомогою ізоферменту CYP3A4. Спеціальних досліджень впливу інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику МПА не проводилося. У зв'язку з високою ймовірністю такої взаємодії теоретично можна припустити вплив на ефективність МПА. Проте клінічні ефекти одночасного застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 та МПА невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи водою. Рак молочної залози: по 400-1500 мг на добу. Рак ендометрію та рак нирки: по 100-600 мг/добу. Метастатичний рак простати: 100-500 мг/добу. Синдром анорексії та кахексії: 1000 мг/добу. Лікування продовжують доти, поки є позитивна відповідь на терапію.ПередозуванняЗастосування дуже високих доз препарату може спричинити низку симптомів, у тому числі збільшення маси тіла (з деякою затримкою рідини), підвищену стомлюваність, а також у деяких випадках ефекти, властиві кортикостероїдам. У разі передозування слід припинити застосування препарату. Специфічного лікування не потрібне. Пероральні дози до 3 г на добу відрізнялися хорошою переносимістю. Лікування передозування включає симптоматичні та підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат застосовується строго за призначенням та під наглядом лікаря. При виникненні дисфункціональних маткових кровотеч слід обстежити пацієнтку з метою з'ясування етіології. При лікуванні пацієнтів, стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі, необхідно виявляти обережність. У період терапії препаратом Провера® слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які раніше лікувалися від депресії. При лікуванні хворих на цукровий діабет слід враховувати здатність МПА знижувати толерантність до глюкози. При необхідності цитологічного або гістологічного дослідження ендометрію або шийки матки слід попередити патоморфолога про терапію препаратом Провера®. При проведенні лабораторних досліджень слід враховувати, що застосування МПА може змінювати концентрації наступних ендокринних біомаркерів: стероїдів у плазмі крові та в сечі (кортизолу, естрогенів, прегнандіолу, прогестерону, тестостерону); гонадотропінів у плазмі крові та в сечі (ЛГ та ФСГ); специфічного глобуліну, який зв'язує статеві гормони. У деяких пацієнтів, які приймають МПА, виявлено пригнічення функції кори надниркових залоз (зниження концентрації АКТГ та гідрокортизону у плазмі крові). При проведенні метапіронового тесту необхідно враховувати, що високі дози МПА, що застосовуються в онкології, можуть викликати часткову недостатність надниркових залоз (зниження відповіді гіпофізарно-наднирникової системи), тому перед введенням метапірону необхідно перевірити здатність кори надниркових залоз відповідати на АК ГГ. Слід перервати застосування препарату та провести обстеження при раптовій частковій або повній втраті зору, або при розвитку екзофтальму, двоїнні в очах, нападах мігрені. При виявленні пошкодження судин сітківки або набряку диска зорового нерва лікування препаратом Провера слід припинити. Незважаючи на те, що причинної залежності між застосуванням МПА та розвитком тромбоемболічних ускладнень не виявлено, у пацієнтів з даними ускладненнями в анамнезі або при їх виникненні на фоні лікування не рекомендується застосування препарату Провера®. Вплив застосування препарату у високих дозах на щільність кісткової тканини (ПКТ) не вивчався. Зниження концентрації естрогенів у плазмі крові, спричинене застосуванням препарату, призводить до зниження ПКТ у жінок перед настанням менопаузи та може збільшити ризик розвитку остеопорозу у наступні роки життя. Усім пацієнтам, які застосовують препарат Провера®, рекомендується приймати препарати кальцію та вітаміну D (за відсутності протипоказань), а при тривалому застосуванні – періодично вимірювати ПКТ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався, проте необхідно враховувати, що Провера® може викликати запаморочення та порушення зору, у зв'язку з чим, на тлі прийому препарату слід бути обережним при виконанні перерахованих дій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: елетриптан (у вигляді гідроброміду) – 20/40 мг; допоміжні речовини: МКЦ; лактози моногідрат; кроскармелоза натрію; магнію стеарат; оболонка плівкова: Opadry помаранчевий OY-LS-23016 (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е171), тріацетин, барвник «Сонячний захід» жовтий з лаком алюмінієвим (E110); Opadry прозорий YS-2-A ) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 20мг, 40мг. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 2, 3, 4, 6 або 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 блістерів у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 20 мг: оранжеві, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «REP 20» на одній стороні та «Pfizer» — на іншій стороні. Таблетки, 40 мг: оранжеві, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «REP 40» на одній стороні та «Pfizer» — на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаПротимігренозна.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо елетриптан швидко і досить повно всмоктується з шлунково-кишкового тракту, абсорбція становить близько 81%. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі у чоловіків і жінок становить близько 50%. Tmax у плазмі в середньому становило 1,5 години після прийому внутрішньо. У діапазоні терапевтичних доз від 20 до 80 мг фармакокінетика елетриптану характеризується лінійною залежністю. Cmax елетриптану та AUC підвищувалися приблизно на 20-30% при прийомі препарату після вживання жирної їжі. При прийомі внутрішньо під час нападу мігрені AUC зменшувалася приблизно на 30%, а Tmax у плазмі збільшувалася до 2,8 год. При регулярному застосуванні (20 мг 3 рази на добу) протягом 5-7 днів фармакокінетика елетриптану залишалася лінійною з передбачуваною кумуляцією. При призначенні у більш високих дозах (40 мг 3 рази на добу та 80 мг 2 рази на добу) протягом більш ніж 7 днів кумуляція елетриптану перевищувала очікувану (приблизно на 40%). Розподіл. Vd елетриптану при внутрішньовенному введенні становить 138 л, що вказує на гарний розподіл у тканинах. Елетриптан помірно зв'язується з білками плазми (приблизно на 85%). Метаболізм. Дослідження in vitro свідчать про те, що первинний метаболізм елетриптану відбувається під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 у печінці. Цей факт підтверджується підвищенням концентрації елетриптану в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є потужним селективним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Дослідження in vitro демонструють також, що ізофермент CYP2D6 робить певний внесок у метаболізм елетриптану, хоча в клінічних дослідженнях не виявлено ефекту поліморфізму цього ферменту на фармакокінетику елетриптану. Ідентифіковано 2 основних циркулюючих метаболітів, частка яких становить значну частину загальної радіоактивності плазми крові після введення елетриптану, міченого ізотопом вуглецю 14С. В експериментах in vitro метаболіт, що утворюється в результаті N-окислення, не володів активністю, у той час як метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання, по активності можна порівняти з елетриптаном. Третій компонент радіоактивної плазми не ідентифіковано. Вважають, що він є сумішшю гідроксильованих метаболітів, які також виводяться нирками і через кишечник. Концентрація активного N-деметилованого метаболіту в плазмі крові становить лише 10-20% від концентрації елетриптану і, відповідно, не робить значного внеску в його терапевтичний ефект. Виведення. Загальний кліренс елетриптану з плазми крові після внутрішньовенного введення становить у середньому 36 л/год, а Т1/2 – близько 4 год. Середній нирковий кліренс після прийому внутрішньо становить близько 3,9 л/год. Частка непочечного кліренсу становить близько 90% загального кліренсу; це свідчить про те, що елетриптан виводиться головним чином у вигляді метаболітів нирками та через кишечник. Особливі групи пацієнтів Підлога. Результати метааналізу клініко-фармакологічних досліджень та популяційного фармакокінетичного аналізу свідчать про те, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію елетриптану в плазмі крові. Літні люди (старше 65 років). У людей похилого віку (65–93 роки) виявлено невелике та статистично недостовірне зниження кліренсу елетриптану на 16% та статистично значуще збільшення Т1/2 (приблизно з 4,4 до 5,7 год) порівняно з цими показниками у молодих людей. Дія елетриптану на АТ у людей похилого віку може бути більш вираженою порівняно з пацієнтами молодшого віку. Порушення функції печінки. У хворих із порушенням функції печінки (стадії А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) виявлено статистично достовірне збільшення AUC (на 34%) та Т1/2, а також невелике збільшення Cmax (на 18%), проте ці зміни не є клінічно значущими . Порушення функції нирок. У хворих з легким (Cl креатиніну 61-89 мл/хв), помірним (Cl креатиніну 31-60 мл/хв) або вираженим (Cl креатинінуФармакодинамікаЕлетриптан є представником групи селективних агоністів серотонінових судинних 5-HT1B- та нейрональних 5-HT1D-рецепторів. Елетриптан також має високу спорідненість до 5-HT1F-рецепторів і має помірну дію на 5-HT1A-, 5-HT2B-, 5-HT1E- та 5-HT7-рецептори. У порівнянні з суматриптаном, елетриптан виявляє значно більшу селективність щодо серотонінових рецепторів, розташованих у сонних артеріях, ніж щодо серотонінових рецепторів, розташованих у коронарних та стегнових артеріях. Здатність елетриптану звужувати внутрішньочерепні кровоносні судини, а також його інгібуючу дію щодо нейрогенного запалення може обумовлювати його протимігренозну активність.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з або без аури.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до елетриптана або будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки; одночасний прийом з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, джозаміцин) та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нелфінавір); протягом 24 годин до або після прийому елетриптану не можна застосовувати ерготамін або похідні ерготаміну, в т.ч. метисергід; купірування геміплегічної, офтальмоплегічної або базилярної мігрені; рідкісні спадкові захворювання (непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-лактозна мальабсорбція); вік до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у цій віковій групі обмежені). Як і в інших агоністів рецепторів 5-гідрокситриптаміну I типу (5-HT1), нижчеперелічені протипоказання до застосування елетриптану обґрунтовані його фармакодинамічними властивостями: неконтрольована артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія, стенокардія Принцметалу, перенесений інфаркт міокарда, підтверджена безсимптомна ішемія міокарда) або підозра на її наявність; оклюзійні захворювання периферичних судин; порушення мозкового кровообігу або транзиторна ішемічна атака в анамнезі; спільне застосування з іншими агоністами 5-HT1-рецепторів. З обережністю: серотоніновий синдром — при одночасному застосуванні елетриптану з іншими препаратами, що мають серотонінергічну активність, такими як СІОЗС та СІОЗСН, необхідно бути обережним, т.к. в окремих випадках були повідомлення про розвиток серотонінового синдрому при одночасному прийомі елетриптану та інших серотонінергічних препаратів; застосування препарату в дозі вище 40 мг у пацієнтів з порушенням функції нирок (бо у таких пацієнтів ефект елетриптану на артеріальний тиск посилюється).Вагітність та лактаціяДосвіду клінічного застосування препарату Релпакс у вагітних жінок немає. У дослідженнях на тваринах препарат не чинив тератогенної дії. Релпакс® слід призначати лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. Релпакс виводиться з грудним молоком у жінок. При одноразовому прийомі препарату Релпакс у дозі 80 мг виведення з грудним молоком протягом 24 годин склало в середньому 0,02% від прийнятої дози. Ризик впливу препарату на новонародженого можна звести до мінімуму, якщо не годувати його грудьми протягом 24 годин після прийому елетриптану.Побічна діяВ цілому, Релпакс переноситься добре. Зазвичай побічні ефекти носять минущий характер, слабко або помірно виражені та проходять самостійно, без додаткового лікування. Частота та тяжкість побічних реакцій у пацієнтів, які приймають препарат одного дозування двічі для усунення нападу, подібні до таких у пацієнтів, які приймають його одноразово. Основні побічні ефекти, зареєстровані при лікуванні препаратом Релпакс, є типовими для всього класу агоністів 5-HT1-рецепторів. У пацієнтів, які приймають Релпакс у терапевтичних дозах, спостерігалися такі побічні реакції (з частотою ≥ 1% та вище порівняно з плацебо). Ці явища були розподілені за такими категоріями відповідно до частоти: часто - ≥ 1/100 до < 1/10; нечасто - ≥ 1/1000 до < 1/100; рідко - ≥ 1/10000 до < 1/1000. Інфекції: часто - фарингіт та риніт; рідко – інфекції дихальних шляхів. З боку лімфатичної системи: рідко – лімфаденопатія. Порушення харчування та обміну речовин: нечасто – анорексія. Психічні порушення: нечасто - порушення мислення, ажитація, сплутаність свідомості, деперсоналізація, ейфорія, депресія, безсоння; рідко – емоційна лабільність. З боку нервової системи: часто — сонливість, біль голови, запаморочення, відчуття поколювання або інші порушення чутливості, гіпертонус м'язів, гіпестезія, міастенія; нечасто - тремор, гіперестезія, атаксія, гіпокінезія, порушення мови, ступорозний стан, порушення смакових відчуттів. З боку органу зору: нечасто – порушення зору, біль в очах, світлобоязнь та порушення сльозовиділення; рідко – кон'юнктивіт. З боку органів слуху та рівноваги: ​​часто – вертиго; нечасто - біль у вухах, дзвін у вухах. З боку ССС: часто – прискорене серцебиття та тахікардія; рідко – стенокардія, підвищення артеріального тиску, брадикардія, шок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: часто – відчуття стиснення у горлі; нечасто - диспное, позіхання; рідко – астма та зміна тембру голосу. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, сухість у роті та диспепсія; нечасто – діарея, глосит; рідко – запор, езофагіт, набряк язика, відрижка. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гіпербілірубінемія, підвищення активності АСТ. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – підвищене потовиділення; нечасто - висип, свербіж; рідко – шкірні захворювання, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи, сполучної та кісткової тканин: часто – біль у спині, біль у м'язах; нечасто – біль у суглобах, артроз та біль у кістках; рідко – артрит, міопатія, міалгія, судоми. З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення з боку сечовипускального тракту (прискорене сечовипускання, поліурія). З боку репродуктивної системи та молочної залози: рідко – біль у молочних залозах, менорагія. Загальні порушення: часто - відчуття тепла або припливи жару до обличчя, озноб, астенія, симптоми грудної клітки (біль, почуття стиснення, тиску); нечасто - загальна слабкість, набряклість особи, спрага, периферичні набряки. У постмаркетингових дослідженнях повідомлялося про наведені нижче небажані ефекти. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку нервової системи: поодинокі випадки непритомних станів. З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: як у деяких інших 5-HT1B/1D-агоністів, були отримані рідкісні повідомлення про ішемічний коліт, блювоту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику елетриптану При одночасному призначенні еритроміцину (1000 мг) і кетоконазолу (400 мг), що є потужними специфічними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, Cmax елетриптану збільшувалася у 2 та 2,7 рази відповідно, а AUC елетриптану – у 3,6 та 5. При цьому T1/2 елетриптану збільшувався з 4,6 до 7,1 год при застосуванні еритроміцину та з 4,8 до 8,3 год – при застосуванні кетоконазолу. Таким чином, Релпакс® не слід застосовувати у комбінації з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, зокрема кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозаміцином та інгібіторами протеази (ритонавір, індинавір та нел). Взаємодія препарату Релпакс з β-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, СІОЗС та флунаризином не виявлена, проте результати спеціальних клінічних досліджень міжлікарських взаємодій поки недоступні (за винятком пропранололу). Популяційний фармакокінетичний аналіз клінічних досліджень показав, що наступні лікарські препарати навряд чи впливають на фармакокінетику елетриптану: β-адреноблокатори, трициклічні антидепресанти, СІЗЗС, естрогеновмісні гормональні замісні препарати, естрогеновмісні пероральні контрацептивні препарати та БК. Оскільки елетриптан не є субстратом МАО, фармакокінетична взаємодія препарату Релпакс® та інгібіторів МАО є малоймовірною, і спеціальні дослідження їхньої взаємодії не проводилися. При одночасному застосуванні пропранололу в дозі 160 мг, верапамілу в дозі 480 мг або флуконазолу в дозі 100 мг Cmax елетриптану збільшувалась у 1,1, 2,2 та 1,4 рази, а AUC – у 1,3, 2,7 та 2 рази відповідно. Ці зміни є клінічно значущими, т.к. вони не супроводжуються підвищенням АТ або збільшенням частоти небажаних явищ порівняно із застосуванням одного елетриптану. Прийом кофеїну/ерготаміну через 1 та 2 години після прийому препарату Релпакс® призводить до невеликого, але адитивного підвищення АТ, яке можна було передбачити на підставі фармакологічних властивостей цих препаратів. У зв'язку з цим препарати, що містять ерготамін або ерготамінподібні засоби, зокрема дигідроерготамін, не слід призначати протягом 24 годин після прийому Релпаксу. Релпакс можна призначати не раніше ніж через 24 години після прийому ерготамінвмісних препаратів. Вплив елетриптану на інші ЛЗ У терапевтичних дозах не виявлено впливу (інгібування або індукування) препарату на систему цитохрому Р450. Взаємодія з серотонінергічними препаратами Одночасне застосування агоністів 5-НТ-рецепторів, зокрема. елетриптану, з препаратами, що мають серотонінергічну активність, такими як СІОЗС та СІОЗСН, може підвищити ризик розвитку серотонінового синдрому. У разі клінічної необхідності одночасного застосування елетриптану та серотонінергічних препаратів слід дотримуватися обережності. Таких пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо на початку лікування та зі збільшенням дози кожного препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи, запиваючи водою. При появі головного болю мігренозу Релпакс® слід прийняти якомога раніше, проте препарат ефективний і на пізнішій стадії нападу мігрені. Дорослі (18-65 років) Початкова доза, що рекомендується, становить 40 мг. Якщо головний біль відновлюється протягом 24 годин: якщо мігренозна головна біль усувається, проте потім відновлюється протягом 24 годин, Релпакс® можна призначити повторно в тій же дозі. Якщо потрібна друга доза, її слід прийняти не раніше ніж через 2 години після першої дози. За відсутності ефекту: якщо перша доза препарату Релпакс не призводить до зменшення головного болю протягом 2 годин, то для усунення нападу не слід приймати другу дозу, т.к. у клінічних дослідженнях ефективність такого лікування не доведена. При цьому хворі, у яких не вдалося усунути напад, можуть дати ефективну клінічну відповідь при наступному нападі. Якщо прийом препарату в дозі 40 мг не дозволяє досягти адекватного ефекту, то при наступних нападах мігрені може бути ефективною доза 80 мг. Добова доза не повинна перевищувати 160 мг. У хворих з легким або помірним порушенням функції печінки зміна дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: розвиток артеріальної гіпертензії та інших порушень із боку ССС. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Оскільки T1/2 елетриптану становить близько 4 годин, у разі передозування препарату спостерігати хворих слід протягом щонайменше 20 годин або до зникнення клінічних симптомів передозування. Вплив гемодіалізу та перитонеального діалізу на концентрацію елетриптану в плазмі крові невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування препарату Релпакс® у поєднанні з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, зокрема кетоконазолом, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, джозаміцином та інгібіторами протеази ВІЛ, такими як ритонавіром, інефіновіром, ин. Крім того, Релпакс® не слід приймати протягом 72 годин після завершення прийому інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Як і інші агоністи 5-HT1-серотонінових рецепторів, Релпакс слід застосовувати тільки в тих випадках, коли діагноз мігрені не викликає сумніву. Релпакс®, як і інші агоністи 5-HT1 серотонінових рецепторів, не слід призначати для лікування "атипових" головних болів, які можуть бути пов'язані з серйозними захворюваннями (інсульт, розрив аневризми), коли звуження судин головного мозку може бути шкідливим. На фоні застосування агоністів 5-HTV серотонінових рецепторів відзначалися випадки розвитку крововиливу в головний мозок, субарахноїдального крововиливу, інсульту або інших цереброваскулярних порушень, у деяких випадках з летальним кінцем. У кількох випадках цереброваскулярне порушення було основним захворюванням і агоністи 5-HT1-серотонінових рецепторів застосовували некоректно, трактувавши симптоми як ознаки мігрені. Слід враховувати, що у пацієнтів з мігренню може бути підвищений ризик цереброваскулярних ускладнень (наприклад, інсульту, крововиливу та транзиторної ішемічної атаки). При одночасному застосуванні елетриптану та СІОЗС (наприклад, флуоксетин, пароксетин, сертралін, флувоксамін, циталопрам, есциталопрам) та СІОЗСН (наприклад, венлафаксин, дулоксетин) можливий розвиток потенційно життєзагрозливого серотонінового синдрому. Цей синдром може виявлятися такими симптомами: порушення психічного статусу (наприклад, ажитація, галюцинації, кома), нестабільність вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардія, лебанія артеріального тиску, гіпертермія), порушення функції нейром'язової системи (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації) та або симптоми порушення функції травної системи (наприклад, нудота, блювання, діарея). Не рекомендується застосовувати препарат Релпакс® у пацієнтів з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, куріння, ожиріння, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез, жінки у стані хірургічної або фізіологічної менопаузи або чоловіка віком до 4 років) доки не буде проведено ретельне обстеження системи кровообігу і не буде виключено серцево-судинне захворювання. Чутливість методів оцінки стану серцево-судинної системи досить мала. У зв'язку з цим, якщо в анамнезі пацієнта, на ЕКГ або під час проведення інших діагностичних процедур виявлялися ознаки, характерні для артеріального вазоспазму або ішемії міокарда, застосовувати елетриптан не рекомендується. У пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань, але у яких оцінка стану серцево-судинної системи показала задовільний результат, рекомендується першу дозу елетриптану приймати під наглядом лікаря, крім пацієнтів, які раніше отримували елетриптан. Оскільки ішемія міокарда може виникнути без клінічних симптомів, слід розглянути можливість проведення електрокардіографічного дослідження відразу після прийому препарату Релпакс. Пацієнти з факторами ризику серцево-судинних захворювань, як описано вище, одержують елетриптан тривало, але з перервами, повинні періодично проходити обстеження серцево-судинної системи, оскільки вони продовжують терапію елетриптаном. Систематичне слідування вищевикладеним рекомендаціям призводить до зниження випадків, коли пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, що не діагностуються, отримують терапію елетриптаном. При застосуванні агоністів 5НТ1-серотонінових рецепторів повідомлялося про випадки тяжких порушень серцевої функції, у тому числі інфаркті міокарда, життєзагрозних порушеннях серцевого ритму та летальних наслідках, що розвивалися в перші кілька годин після прийому препарату. Враховуючи широту застосування агоністів 5НТ1-серотонінових рецепторів у пацієнтів з мігренню, частота виникнення цих реакцій дуже низька. Під час проведення клінічних досліджень було отримано такі повідомлення. Серед пацієнтів, у яких проводили діагностичну коронарну ангіографію, у одного пацієнта, що отримує елетриптан внутрішньовенно (Сmax 127 нг/мл, що еквівалентно 60 мг елетриптану для прийому внутрішньо) зі стенокардією в анамнезі, артеріальною гіпертензією та гіперхолестеринемією, а також був виявлений епізод коронарного ангіоспазму (підтверджений ангіографією) без змін на ЕКГ, характерних для ішемії. Крім того, повідомлялося про один випадок розвитку фібриляції передсердь у пацієнта з таким самим порушенням ритму в анамнезі. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень, деякі з яких з смертю. У дуже рідкісних випадках дані ускладнення виникали без будь-яких ознак серцево-судинного захворювання. Проте з огляду на труднощі контролю повідомлень, отриманих у постмаркетинговому періоді, неможливо остаточно визначити взаємозв'язок даних випадків із прийомом елетриптану. Релпакс® не слід призначати без попереднього обстеження хворим, у яких можлива наявність серцево-судинних захворювань або підвищений ризик їх розвитку (див. розділ "Протипоказання"). Системного вивчення елетриптану у хворих із серцевою недостатністю не проводилося. Застосування елетриптану, як і інших агоністів 5HT1 серотонінових рецепторів, у цих пацієнтів не рекомендується. Релпакс® ефективний у лікуванні мігрені з аурою та без аури та мігрені, що супроводжує менструальний цикл. Релпакс®, який приймається під час появи аури, не перешкоджає розвитку головного болю, тому його слід приймати лише під час фази головного болю. У клінічних дослідженнях встановлено, що Релпакс® є ефективним також для усунення симптомів, що супроводжують мігрень, таких як нудота, блювання, фотофобія, фонофобія, та у лікуванні повернення головного болю протягом нападу. Релпакс не слід приймати профілактично. При застосуванні препарату Релпакс у терапевтичних дозах 60 мг і більше реєстрували незначне скороминуще підвищення артеріального тиску. Артеріальний тиск підвищувався частіше у пацієнтів з порушенням функції нирок (максимально систолічний тиск підвищувався на 14-17 мм рт.ст., а діастолічний на 14-21 мм рт.ст. від вихідного рівня та на 3-4 мм рт.ст. вище) , ніж у здорових добровольців) та літніх людей. Слід враховувати, що необмежене застосування протимігренозних лікарських засобів може призводити до хронічного щоденного головного болю. Випадки надмірного застосування будь-яких триптанів найчастіше спостерігаються у пацієнтів із щоденними головними болями. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У деяких хворих на мігрень або прийом агоністів 5НТ1-серотонінових рецепторів, включаючи елетриптан, можуть супроводжуватися сонливістю або запамороченням. При виконанні завдань, що вимагають підвищеної уваги, таких як керування автомобілем та робота зі складною технікою, слід виявляти обережність під час нападів мігрені та після прийому препарату Релпакс®.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: сильденафіл (у формі цитрату) 20 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 62.632 мг, кальцію гідрофосфат – 20.878 мг, натрію кроскармеллозу – 6 мг, магнію стеарат – 2.4 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай білий II OY-LS-28914 (гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, тріацетин) – 3 мг, опадрай прозорий YS-2-19114-A (гіпромелоза, тріацетин) – 0.9 мг. 15 шт. - блістери з ПВХ/алюмінієвої фольги (6) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RVT 20" на одній стороні і "Pfizer" - на іншій.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. Оскільки ФДЕ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легень, силденафіл, будучи інгібітором цього ферменту, збільшує вміст цГМФ в гладком'язових клітинах легеневих судин і їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією (ЛГ) прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної фосфодіестерази, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл викликає невелике і скороминуще зниження артеріального тиску, яке в більшості випадків не супроводжується клінічними симптомами. Після прийому силденафілу внутрішньо у дозі 100 мг максимальне зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи у середньому 8.3 мм рт. ст. та 5.3 мм рт. ст. відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у здорових чоловіків-добровольців відзначалося максимальне зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи в середньому на 9.0 мм рт. ст. та 8.4 мм рт. ст. відповідно. Після прийому силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів із системною артеріальною гіпертензією систолічний та діастолічний АТ знижувався в середньому на 9.4 мм рт. ст. та 9.1 мм рт. ст. відповідно. У пацієнтів з ЛГ, які отримували силденафіл у дозі 80 мг 3 рази на добу, зниження артеріального тиску було менш вираженим: систолічний та діастолічний артеріальний тиск знижувався на 2 мм рт. ст. При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг здоровими добровольцями силденафіл не суттєво впливав на показники ЕКГ. При застосуванні препарату в дозі 80 мг 3 рази на добу у пацієнтів з ЛГ клінічно значущі зміни ЕКГ не виявляли. При вивченні гемодинамічних ефектів силденафілу при одноразовому прийомі внутрішньо в дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжким коронарним атеросклерозом (стеноз, принаймні однієї коронарної артерії більше 70%) середній систолічний і діастолічний АТ у спокої знизився на 7% проти вихідним рівнем. Систолічний тиск у легеневій артерії знижувався в середньому на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не погіршував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях. У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фансворса-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності сприйняття кольору (синього/зеленого кольорів); через 2 години після прийому препарату ці зміни зникали. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, що бере участь у процесі передачі світла в сітчастій оболонці ока. Силденафіл не впливає на гостроту зору, сприйняття контрастності, дані електроретинографії, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У пацієнтів з підтвердженою початковою віковою дегенерацією макули силденафіл при одноразовому прийомі в дозі 100 мг не викликав суттєвих змін зорових функцій, зокрема, гостроти зору, оцінюваної за допомогою решітки Амслер, здатності розрізняти кольори світлофора, що оцінюються методом периметрії Хамфрі, та мінливих порушень. , що оцінюються за допомогою методу фотостресу Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ Досліджували ефективність силденафілу у 278 пацієнтів з первинною ЛГ (63%), ЛГ, що асоціювалася з дифузними захворюваннями сполучної тканини (30%), та ЛГ, що розвинулася після хірургічного лікування вроджених вад серця (7%). У більшості пацієнтів був II (107; 39%) або III (160; 58%) функціональний клас ЛГ за класифікацією ВООЗ, рідше визначалися I (1; 0.4%) або IV (9; 3%) функціональні класи. Пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 45% або фракцією укорочення розміру лівого шлуночка менше 0.2 у дослідження не включали, так само як і пацієнтів, для яких виявилася неефективною терапія бозентаном. Силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг або 80 мг застосовували разом із стандартною терапією (пацієнти контрольної групи отримували плацебо).Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження тесту шестихвилинної ходьби через 12 тижнів після початку лікування. У всіх трьох групах пацієнтів, які отримували силденафіл у різних дозах, вона достовірно збільшувалася порівняно з плацебо. Збільшення пройденої дистанції (з поправкою на плацебо) склало 45 м, 46 м та 50 м у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно. Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено.Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено.Достовірних відмінностей між групами хворих, які приймали силденафіл, не виявлено. Поліпшення результатів тесту шестихвилинної ходьби спостерігалося після 4 тижнів терапії. Цей ефект зберігався на 8-му та 12-му тижнях терапії. Середній терапевтичний ефект послідовно спостерігався у результатах тесту шестихвилинної ходьби у всіх групах силденафілу порівняно з плацебо у популяціях пацієнтів, спеціально відібраних за такими ознаками: демографічним, географічним та особливостям захворювання. Базові параметри (тест ходьби та гемодинаміка) та ефекти, в основному, були схожими у групах пацієнтів з ЛГ різних функціональних класів з ВООЗ та різної етіології. Статистично значуще покращення результатів тесту шестихвилинної ходьби спостерігалося у групі пацієнтів, які отримували силденафіл у дозі 20 мг. Для пацієнтів з ЛГ функціональних класів II та III покращення результатів тесту шестихвилинної ходьби, скориговані з плацебо, становить 49 м та 45 м відповідно. У пацієнтів, які отримували силденафіл у всіх дозах, середній тиск у легеневій артерії достовірно знижувався порівняно з плацебо. З поправкою на ефект плацебо зниження тиску в легеневій артерії склало у пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг: 2.7 мм рт. ст., 3.0 мм рт. ст. та 5.1 мм рт. ст. відповідно. Крім того, виявлялося покращення наступних показників: опір легеневих судин, тиск у правому передсерді та серцевий викид. Зміни ЧСС та системного АТ були незначними. Ступінь зниження опору легеневих судин перевищувала рівень зниження ОПСС. У пацієнтів, які отримували силденафіл, виявили тенденцію до покращення клінічного перебігу захворювання, зокрема зниження частоти госпіталізацій щодо ЛГ. Частка пацієнтів, стан яких покращився, принаймні,на один функціональний клас за класифікацією ВООЗ протягом 12 тижнів у групах силденафілу була вищою (28%, 36% та 42% пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг, 40 мг та 80 мг відповідно), ніж у групі плацебо (7%) . Крім того, лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).Лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%).Лікування силденафілом у порівнянні з плацебо призводило до покращення якості життя, особливо за показниками фізичної активності, та тенденції до покращення індексу задишки Борга. Відсоток пацієнтів, яким до стандартної терапії довелося додати препарат ще одного класу, у групі плацебо був вищим (20%), ніж у групах пацієнтів, які отримували силденафіл у дозах 20 мг (13%), 40 мг (16%) та 80 мг ( 10%). Інформація щодо довгострокового виживання У продовженому дослідженні було встановлено, що Реваціо® підвищує  виживання пацієнтів із ЛГ. Ефективність у дорослих пацієнтів із ЛГ при сумісному застосуванні з епопростенолом Ефективність силденафілу вивчали у 267 пацієнтів із стабільним перебігом ЛГ на фоні внутрішньовенного введення епопростенолу. У дослідження включали пацієнтів з первинною ЛГ та ЛГ, що асоціювалася з дифузними захворюваннями сполучної тканини. Пацієнти були рандомізовані на групи плацебо та силденафілу (з фіксованою титрацією, починаючи з дози 20 мг, до 40 мг і потім 80 мг, 3 рази на добу) при комбінованій терапії з внутрішньовенним введенням епопростенолу. Первинною кінцевою точкою було підвищення толерантності до фізичного навантаження тесту шестихвилинної ходьби через 16 тижнів після початку лікування. Збільшення пройденої дистанції у групі силденафілу становило 30.1 м проти 4.1 м у групі плацебо. У пацієнтів, які приймали силденафіл, середній тиск легеневої артерії достовірно знижувався на 3.9 мм рт. ст. порівняно із групою плацебо. Клінічні наслідки Терапія силденафілом значно збільшувала час до клінічного погіршення ЛГ проти плацебо. За оцінкою Каплана-Майєра у пацієнтів, які отримують плацебо, ризик розвитку погіршення був утричі вищим (див. таблицю 1). Період часу до клінічного погіршення визначався час від рандомізації пацієнтів до перших ознак погіршення (летальний результат, трансплантація легені, ініціювання терапії бозентаном або зміна дози епопростенолу через клінічне погіршення). У 23 пацієнтів із групи плацебо відзначали ознаки клінічного погіршення (17.6%), тоді як у групі силденафілу погіршення відзначалося у 8 пацієнтів (6%). Таблиця 1.   Плацебо Реваціо ® Кількість пацієнтів із ознаками клінічного погіршення n (%) 23 (17.6) 8 (6) Пропорція пацієнтів із погіршенням (розрахунок за методом Каплана-Майєра) Довірчий інтервал 95% 0.187 (0.12-0.26) 0.062 (0.02-0.1) У пацієнтів з первинною ЛГ відзначали середнє відхилення в тесті шестихвилинної ходьби: при одночасному застосуванні з силденафілом – 26.39 м, при застосуванні з плацебо – 11.84 м. У пацієнтів з ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини – 18.32 м та 17. Ефективність та безпека застосування силденафілу у дорослих пацієнтів з ЛГ (при одночасному застосуванні з бозентаном) В цілому, профіль побічних ефектів у двох групах (одночасне застосування силденафілу та бозентану та монотерапія бозентаном) був однаковий та відповідав профілю побічних ефектів при застосуванні силденафілу.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується із ШКТ. Абсолютна біодоступність становить близько 41% (від 25 до 63%). Cmax силденафілу в плазмі досягається через 30-120 хв (в середньому - через 60 хв) після прийому внутрішньо натще. Після прийому силденафілу 3 рази на добу в діапазоні доз від 20 мг до 40 мг AUC та Cmax збільшуються пропорційно дозі. При прийомі силденафілу в дозі 80 мг 3 рази на добу його концентрація у плазмі збільшується нелінійно. При одночасному прийомі з їжею швидкість всмоктування силденафілу знижується. При одночасному прийомі з жирною їжею час досягнення Cmax збільшується на 60 хв, а Cmax зменшується в середньому на 29%, проте рівень всмоктування істотно не змінюється (AUC знижується на 11%). Розподіл Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Після прийому внутрішньо силденафілу в дозі 20 мг 3 рази на добу Cmax силденафілу в плазмі в рівноважному стані становить близько 113 нг/мл. Зв'язування силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Через 90 хв після прийому препарату в спермі здорових добровольців виявлено менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг). Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією мікросомальних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу. Селективність впливу цього метаболіту на ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить близько 40% концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому перетворенню; кінцевий T1/2 становить близько 4 год. У пацієнтів з ЛГ співвідношення концентрацій N-деметильного метаболіту та силденафілу вище. Концентрація N-деметильного метаболіту в плазмі становить близько 72% від такої силденафілу (20 мг 3 рази на добу).Вклад метаболіту у фармакологічну активність силденафілу становить 36%, його внесок у клінічний ефект препарату невідомий. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий T1/2 - 3-5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, через кишечник (близько 80% дози) та меншою мірою нирками (близько 13% дози). ). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу та його активного N-деметильного метаболіту в плазмі крові приблизно на 90% вища, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-45 років). Оскільки зв'язування силденафілу з білками плазми залежить від віку пацієнта, концентрація вільного силденафілу в плазмі крові у літніх пацієнтів вища приблизно на 40%. При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до збільшення AUC на 100% та Cmax на 88% порівняно з показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня AUC та Cmax N-деметильного метаболіту вище на 200% та 79% відповідно, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У добровольців з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (85%) та Cmax (47%) порівняно з показниками при нормальній функції печінки. пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалась. При вивченні фармакокінетики силденафілу у пацієнтів з ЛГ у популяційну фармакокінетичну модель включали вік, стать, расову приналежність, показники функції нирок та печінки. Дані, які використовували для популяційного аналізу, включали широкий спектр демографічних і лабораторних параметрів, пов'язаних зі станом функції печінки і нирок. Демографічні показники, а також параметри функції печінки або нирок не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з ЛГ. У пацієнтів з ЛГ після прийому силденафілу в дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу його середні Css були на 20-50% вищими, ніж у здорових добровольців. Cminсилденафілу в плазмі крові була в 2 рази вищою, ніж у здорових добровольців. Отримані дані вказують на зниження кліренсу та/або збільшення біодоступності силденафілу після внутрішнього прийому у пацієнтів з ЛГ порівняно зі здоровими добровольцями.Клінічна фармакологіяІнгібітор фосфодіестерази-5. Препарат для лікування легеневої гіпертензії.Показання до застосуванняЛегенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; венооклюзійна хвороба легень; спільне застосування з донаторами оксиду азоту або нітратами у будь-якій формі; спільне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. кетоконазолом, ітраконазолом та ритонавіром); втрата зору в одному оці внаслідок передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва; спадкові дегенеративні захворювання сітчастої оболонки ока (пігментний ретиніт); тяжке порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст., діастолічний АТ менше 50 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (дослідження ефективності та безпеки не проводилися). З обережністю: I або IV функціональні класи ЛГ (ефективність та безпека не встановлені); анатомічна деформація пеніса (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та захворювання, що привертають до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз); захворювання, що супроводжуються кровотечею, або загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; серцева недостатність, нестабільна стенокардія, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ >170/100 мм рт. ст.), обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), рідко зустрічається синдром множинної з боку вегетативної нервової системи; гіповолемія;передня неартеріїтна ішемічна невропатія зорового нерва в анамнезі; спільне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (в т.ч. еритроміцином, саквінавіром, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном) та альфа-адреноблокаторами; сумісне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях на тваринах препарат не чинив прямої або непрямої небажаної дії протягом вагітності, розвитку ембріона/плода. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив по відношенню до постнатального розвитку. Оскільки адекватні контрольовані дослідження застосування силденафілу у вагітних не проводилися, застосування Реваціо® при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється силденафіл із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Реваціо у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Доклінічні дослідження не показали негативного впливу силденафілу на фертильність. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (дослідження ефективності та безпеки не проводились).Побічна діяПобічні явища розподілені за системою класифікації MedDRA за системами органів та частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), рідко (>1/1000, <1/100), дуже рідко (<1/1000), частота невідома (частота яких може бути визначено виходячи з наявних даних). Інфекції та інвазії: часто – запалення підшкірної клітковини, грип, неуточнений синусит. З боку системи кровотворення: часто – неуточнена анемія. З боку обміну речовин: часто – затримка рідини (набряки). Психічні порушення: часто – безсоння, тривожність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – тремор, парестезія, неуточнене відчуття печіння, гіпестезія; частота невідома – мігрень. З боку органів чуття: часто – крововилив у сітчасту оболонку ока, неуточнені порушення зору, затуманений зір, фотофобія, хроматопсія, ціанопсія, запалення очей, почервоніння очей, вертиго; рідко – зниження гостроти зору, диплопія, порушення чутливості ока; дуже рідко – раптова глухота. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – гіперемія (почервоніння шкіри обличчя); частота невідома – зниження АТ. З боку дихальної системи: часто – неуточнений бронхіт, носова кровотеча, неуточнений риніт, кашель, закладеність носа. З боку травної системи: дуже часто – діарея, диспепсія; часто - неуточнений гастрит, неуточнений гастроентерит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, геморой, здуття живота, сухість у роті. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, еритема, підвищене нічне потовиділення; частота невідома - шкірний висип. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у кінцівках; часто – міалгія, біль у спині. З боку репродуктивної системи: часто – гінекомастія, гемоспермія; частота невідома – пріапізм, тривала ерекція. Інші: часто – лихоманка. Загальна частота необхідності припинення лікування препаратом Реваціо в рекомендованій дозі 20 мг 3 рази на добу була низькою і не відрізнялася від такої в групі плацебо (2.9%). У плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект ад'ювантної терапії препаратом Реваціо як доповнення до внутрішньовенного введення епопростенолу. 134 пацієнти з ЛГ отримували препарат Реваціо® у добових дозах від 20 мг до 80 мг 3 рази на добу та епопростенол, і 131 пацієнт отримував плацебо та епопростенол. Тривалість лікування становила 16 тижнів. Загальна частота припинення терапії через несприятливі події у групі силденафіл/епопростенол становила 5.2% порівняно з 10.7% у групі плацебо/епопростенол.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії силденафілу з іншими лікарськими засобами проводилися на здорових добровольцях, крім випадків, зазначених окремо. Дані результати справедливі для інших груп пацієнтів та методів введення. Дослідження in vitro Метаболізм силденафілу відбувається, в основному, під дією ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (мінорний шлях), тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори – підвищувати його кліренс. Дослідження in vivo У дослідженні на здорових чоловіках-добровольцях застосування антагоніста ендотеліну бозентана, який є помірним індуктором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19, у рівноважному стані (125 мг 2 рази на добу) призводило до зниження AUC і Cmax 3 рази/добу) на 62.6% та 55.4% відповідно. Хоча спільний прийом двох препаратів не супроводжувався клінічно значущими змінами АТ у положенні лежачи і стоячи і добре переносився здоровими добровольцями, силденафіл разом із бозентаном слід застосовувати з обережністю. Застосування ритонавіру (500 мг 2 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4, у комбінації з силденафілом (100 мг одноразово) призводило до збільшення Cmax силденафілу на 300% (в 4 рази) раз). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі крові склала близько 200 нг/мл проти 5 нг/мл при призначенні тільки силденафілу, що узгоджується з інформацією про виражений вплив ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Сполучене застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується. Спільне застосування саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору протеази ВІЛ та ізоферменту CYP3A4, з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до збільшення Cmax силденафілу на 140% та AUC на 210% відповідно. Силденафіл не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Найбільш сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть чинити дію, подібну до ритонавіру. При одноразовому прийомі силденафілу в дозі 100 мг на фоні терапії еритроміцином, що є помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів) виявлено збільшення AUC силденафілу на 182%. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як кларитроміцин, телитроміцин і нефазодон, ймовірно, можуть чинити ефект, подібний до ефекту ритонавіру. Такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як саквінавір або еритроміцин, можуть збільшувати AUC у 7 разів. У зв'язку з цим, при одночасному застосуванні з силденафілом слід коригувати дозу інгібіторів ізоферменту CYP3A4. У здорових чоловіків-добровольців азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливав на AUC, Cmax, Тmах, константу швидкості елімінації або Т1/2силденафілу та його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, викликав збільшення концентрацій силденафілу (50 мг) у плазмі здорових добровольців на 56%. Одноразовий прийом антацидів (магнію гідроксиду та алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність силденафілу. Спільне застосування пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг) не впливало на фармакокінетику силденафілу. Встановлено, що у пацієнтів з ЛГ знижується кліренс силденафілу приблизно на 30% при одночасному застосуванні зі слабкими або середніми інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та на 34% при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. AUC силденафілу при його застосуванні в дозі 80 мг 3 рази на добу була в 5 разів вищою, ніж при призначенні препарату в дозі 20 мг 3 рази на добу. У дослідженнях взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як саквінавір і еритроміцин (за винятком найсильніших інгібіторів ізоферменту CYP3A4, таких як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) AUC силденафілу в цьому діапазоні концентрацій Кліренс силденафілу збільшується приблизно в 3 рази при одночасному застосуванні зі слабкими індукторами ізоферменту CYP3A4, що відповідає ефекту бозентана на кліренс силденафілу у здорових добровольців. Очікується, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 призведе до значного зниження концентрації силденафілу у плазмі. При одночасному застосуванні силденафілу (у дозі 20 мг 3 рази на добу) у дорослих пацієнтів з ЛГ та бозентану у стабільній дозі (62.5 - 125 мг 2 рази на добу) відзначалося таке саме зниження експозиції силденафілу, як і при застосуванні у здорових добровольців. Вплив силденафілу на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження in vitro Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4 цитохрому Р450 (IC50 >150 мкМ). Не очікується, що силденафіл впливатиме на сполуки, що є субстратами цих ізоферментів, у клінічно значущих концентраціях. Дослідження in vivo Силденафіл діє на систему NO/цГМФ і посилює гіпотензивну дію нітратів. Його спільне застосування з донаторами оксиду азоту чи нітратами у будь-яких формах протипоказано. При одночасному призначенні альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи становило 7/7, 9 8/4 мм рт. ст., а в положенні стоячи - 6/6, 11/4 та 4/5 мм рт. ст. відповідно. При призначенні силденафілу пацієнтам, які отримують доксазозин, відмічені рідкісні випадки розвитку ортостатичної гіпотензії, що супроводжувалася запамороченням, але не непритомністю. Застосування силденафілу у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, може призвести до клінічно значущої артеріальної гіпотензії у пацієнтів з лабільністю артеріального тиску. При вивченні взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією було відмічено додаткове зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні лежачи на 8 мм рт. ст. та 7 мм рт. ст. відповідно. Подібне зниження артеріального тиску відзначалося при застосуванні одного силденафілу у здорових добровольців. Ознак взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізується під дією ізоферменту CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (50 мг) не викликав додаткового збільшення часу кровотечі, викликаного ацетилсаліцилової кислотою (150 мг), що застосовується як антиагрегантний засіб. Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивну дію етанолу у здорових добровольців за максимальної концентрації етанолу в крові 80 мг/дл. У здорових добровольців силденафіл у рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) викликав збільшення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49.8% та 42% відповідно. При одночасному застосуванні бозентану в початковій дозі 62.5 мг - 125 мг 2 рази на добу у дорослих пацієнтів з ЛГ та силденафілу в дозі 20 мг 3 рази на добу відзначається менше збільшення AUC бозентану порівняно зі здоровими добровольцями, які отримують силденафіл у дозі 80 мг. /сут. Силденафіл у одноразовій дозі 100 мг не впливав на фармакокінетику у рівноважному стані інгібіторів протеази ВІЛ саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами ізоферменту CYP3A4. Силденафіл не надавав клінічно значущого впливу на концентрацію пероральних контрацептивів у плазмі крові (етинілестрадіолу 30 мкг та левоноргестрелу 150 мкг).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендована доза препарату Реваціо - 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг. Пацієнтам похилого віку (≥65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не потрібна, проте при поганій переносимості препарату дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату не досліджувалося. Застосування у пацієнтів, які отримують супутню терапію Контрольовані дослідження щодо оцінки ефективності та безпеки застосування силденафілу у поєднанні з іншими препаратами (бозентан, илопрост) для лікування ЛГ не проводилися. Комбіновану терапію препаратом Реваціо® із зазначеними препаратами слід проводити з обережністю, можливо, може знадобитися корекція дози силденафілу. Тим не менш, немає даних про необхідність підвищення дози силденафілу при одночасному застосуванні з бозентаном. Ефективність та безпека застосування препарату Реваціо у поєднанні з іншими інгібіторами ФДЕ5 у пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією не вивчена. Одночасне застосування силденафілу із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) не рекомендується. Однак у разі необхідності такого поєднання дозу препарату Реваціо® слід зменшити до 20 мг 2 рази на добу у пацієнтів, які вже отримують такі інгібітори ізоферменту CYP3A4, як еритроміцин та саквінавір. При необхідності одночасного застосування з більш потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як кларитроміцин, телитроміцин і нефазодон, дозу препарату Реваціо слід зменшити до 20 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: головний біль, припливи крові до шкіри обличчя, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення органу зору. Лікування: симптоматичне. Діаліз є неефективним (силденафіл активно зв'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути ускладнень, препарат слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Ефективність препарату Реваціо у пацієнтів з тяжкою легеневою гіпертензією (IV функціональний клас) не доведена. У разі погіршення стану пацієнта на фоні терапії препаратом Реваціо слід розглянути можливість переходу на терапію, що використовується для лікування даної стадії легеневої гіпертензії (наприклад, епопростенолом). При сумісному застосуванні Реваціо® з бозентаном або іншими індукторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися корекція дози. Співвідношення користь/ризик препарату Реваціо у пацієнтів з легеневою гіпертензією І функціонального класу не встановлено. Дослідження щодо застосування силденафілу в лікуванні вторинної легеневої гіпертензії, за винятком легеневої гіпертензії, пов'язаної із захворюваннями сполучної тканини та резидуальної легеневої гіпертензії, не проводилися. Артеріальна гіпотензія Реваціо® має системну вазодилатуючу дію, що призводить до невеликого транзиторного зниження артеріального тиску. До призначення препарату необхідно уважно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючого ефекту у пацієнтів з артеріальною гіпотензією (АТ < 90/50 мм рт. ст. у стані спокою), гіповолемією, тяжкою обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегетативної нервової системи. Оскільки спільне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії у чутливих пацієнтів, силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори.Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, починати приймати силденафіл слід лише після того, як буде досягнуто стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування препарату Реваціо® для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпертензія та гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому препарату Реваціо без подальшої сексуальної активності.Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними факторами або іншими причинами. Зорові порушення Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Реваціо®. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно припинити прийом Реваціо® і звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які раніше відзначали випадки передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва, існує підвищений ризик розвитку даного захворювання. У зв'язку з цим лікар повинен обговорити з пацієнтом можливі ризики застосування інгібіторів ФДЕ5. У таких пацієнтів Реваціо® слід застосовувати з обережністю та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи Реваціо®. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні застосування препарату слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування препарату Реваціо® у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів із ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12.9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3%, плацебо 2.4%). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8.8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1.7%). Пріапізм При тривалості ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо не було проведено негайне медичне втручання, можливе пошкодження тканин статевого члена та повна втрата потенції. Одночасне застосування з бозентаном При застосуванні препарату Реваціо на тлі початкової терапії бозентаном не відзначалося поліпшення стану пацієнтів (оцінка за допомогою тесту шестихвилинної ходьби) порівняно із застосуванням монотерапії бозентаном. Результати тесту шестихвилинної ходьби відрізнялися у пацієнтів з первинною ЛГ та ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини. У пацієнтів із ЛГ, пов'язаною із системними захворюваннями сполучної тканини, результат одночасного застосування препарату Реваціо® та бозентану був гіршим, ніж при застосуванні монотерапії бозентаном, але краще, ніж у пацієнтів з первинною ЛГ, які отримували монотерапію бозентаном. Таким чином, лікарю слід оцінювати результат терапії при одночасному застосуванні препарату Реваціо® та бозентана у пацієнтів з первинною ЛГ, спираючись на свій досвід терапії ЛГ.Одночасне застосування препарату Реваціо® та бозентану у пацієнтів з ЛГ, пов'язаних із системними захворюваннями сполучної тканини, не рекомендується. Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 Ефективність та безпека одночасного застосування препарату Реваціо з іншими інгібіторами ФДЕ5, в т.ч. з препаратом Віагра, у пацієнтів з ЛГ не вивчалися, тому застосування такої комбінації не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Реваціо незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Однак оскільки при прийомі препарату можливі виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: активна речовина: симетикон – 6,919 г (диметикон 350 та кремнію діоксид у співвідношенні 92,5:7,5%); допоміжні речовини: гіпромелоза - 1,5 г; карбомір - 0,6 г; натрію цитрату дигідрат - 1 г; лимонної кислоти моногідрат - 0,5468 г; ароматизатор ванільний - 0,315 г; ароматизатор малиновий - 0,108 г; натрію цикламат - 0,2 г; натрію сахаринат - 0,02 г; натрію бензоат – 0,1 г, кислоти поліглікостеарилової ефіри – 1,0378 г; сорбінова кислота - 0,0347 г; вода - 89,6189 р. По 30 мл у флаконах світлозахисного скла з краплинним пристроєм (25 крапель на 1 мл). Кожен флакон поміщають у картонну пачку.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що зменшує метеоризм. Симетикон зменшує поверхневий натяг бульбашок газу, що утворюються у вмісті шлунка та слизу кишечника, і викликає їх руйнування. Гази, що вивільняються при цьому, всмоктуються стінкою кишечника або видаляються при перистальтиці кишечника. При УЗД та рентгенографії попереджає перешкоди та перекриття зображень; сприяє кращому зрошенню слизової оболонки товстої кишки контрастним засобом, перешкоджаючи розриву контрастної плівки. Симетикон видаляє піну фізичним шляхом, не входить у хімічні реакції.ФармакокінетикаВнаслідок фізичної та хімічної інертності не всмоктується в організмі. Після проходження через ШКТ виводиться у незміненому вигляді.Показання до застосуванняяк симптоматична терапія при підвищеному газоутворенні, метеоризмі (в т.ч. у післяопераційному періоді); підготовка до діагностичних досліджень ШКТ (рентгенографія, УЗД, езофагогастродуоденоскопія); гострі отруєння миючими засобами при попаданні в шлунок.Протипоказання до застосуванняобструктивні захворювання ШКТ; кишкова непрохідність; підвищена чутливість до симетикону або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату при вагітності та в період лактації за показаннями. Можливе застосування у дітей за показаннями.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Саб® Симплекс не встановлена.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Підвищена газоутворення Новонародженим та дітям грудного віку (до 1 року), які перебувають на штучному вигодовуванні, додають по 15 крапель (0.6 мл) суспензії у кожну пляшечку з дитячим харчуванням. Препарат добре поєднується з іншими рідинами (в т.ч. з молоком). Саб® Симплекс можна давати новонародженим перед годуванням із чайної ложки. Дітям віком від 1 до 6 років призначають по 15 крапель (0.6 мл) під час або після їжі, і при необхідності додатково по 15 крапель на ніч. Дітям віком від 6 до 15 років призначають 20-30 крапель (0.8-0.12 мл), дорослим – 30-45 крапель (1.2-1.8 мл). Разову дозу приймають кожні 4-6 годин. При необхідності можливе підвищення разової дози. Саб Симплекс найкраще приймати під час або після їжі і, при необхідності, перед сном. Тривалість застосування залежить від динаміки скарг. За потреби можлива тривала терапія. Перед застосуванням слід активно струсити флакон. Щоб суспензія почала надходити з піпетки, флакон слід перевернути вгору дном і постукати по дну. Підготовка до діагностичних досліджень ШКТ Застосування для підготовки до діагностичних досліджень ШКТ полегшується, якщо з флакона видалити піпетку. Для підготовки до рентгенографії за день до дослідження ввечері слід прийняти 3-6 чайних ложок (15-30 мл) препарату Саб Симплекс. Для підготовки до УЗД рекомендують прийняти 3 чайні ложки (15 мл) увечері за день до дослідження та 3 чайні ложки за 3 год до дослідження. Перед ендоскопією слід прийняти 0.5-1 чайну ложку (2.5-5 мл) та під час дослідження через ендоскоп ввести додатково кілька мілілітрів суспензії препарату. Отруєння миючими засобами Доза препарату Саб Симплекс залежить від тяжкості отруєння. Мінімальна рекомендована доза становить 1 чайну ложку (5 мл).ПередозуванняВипадки передозування препарату Саб Симплекс не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСаб® Симплекс можна застосовувати у хворих на цукровий діабет, т.к. Препарат не містить вуглеводів. Нові та/або повторювані скарги, пов'язані з посиленим газоутворенням, повинні бути клінічно підтверджені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніцерголін 10 мг Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат 94,3 мг, мікрокристалічна целюлоза 22,4 мг, стеарат магнію 2 мг, натрію карбоксиметилцелюлоза 1,3 мг; цукрова оболонка: сахароза 33,4 мг, тальк 10,9 мг, акації смола 2,7 мг, сандарака смола 1 мг, карбонат магнію 0,7 мг, титану діоксид (Е171) 0,7 мг, каніфоль 0,6 мг, карнаубський віск 0,06 мг.Опис лікарської формиТаблетки 10 мг: круглі, опуклі пігулки, покриті оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокатор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо, ніцерголін швидко та практично повністю абсорбується. Основні продукти метаболізму ніцерголіна: 1,6-диметил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MMDL, продукт гідролізу) та 6-метил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MDL, продукт деметилювання під дією ізоферменту CYP2D6). Співвідношення значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) для MMDL і MDL при прийомі ніцерголіну всередину вказує на виражений метаболізм при "першому проходженні" через печінку. Після прийому 30 мг ніцерголіну внутрішньо максимальні концентрації MMDL (21 ± 14 нг/мл) та MDL (41 ± 14 нг/мл) досягалися приблизно через 1 та 4 години відповідно, потім концентрація MDL знижувалася з періодом напіввиведення 13 – 20 год. відсутність накопичення інших метаболітів (включаючи MMDL) у крові. Прийом їжі або лікарська форма не істотно впливають на ступінь і швидкість всмоктування ніцерголіну. Ніцерголін активно (> 90%) зв'язується з білками плазми, причому ступінь його спорідненості до α1-кислого глікопротеїну більший, ніж до сироваткового альбуміну. Показано, що ніцерголін та його метаболіти можуть розподілятися у клітинах крові.Фармакокінетика ніцерголіну при застосуванні доз до 60 мг має лінійний характер і не змінюється залежно від віку пацієнта. Ніцерголін виводиться у вигляді метаболітів, переважно нирками (приблизно 80 % від загальної дози), і в невеликій кількості (10–20 %) – через кишечник. У хворих на тяжку ниркову недостатність спостерігалося значне зниження ступеня виведення продуктів метаболізму із сечею порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаНіцерголін – похідне ерголіну, що покращує метаболічні та гемодинамічні процеси в головному мозку, знижує агрегацію тромбоцитів та покращує гемореологічні показники крові, підвищує швидкість кровотоку у верхніх та нижніх кінцівках. Ніцерголін має α1-адреноблокуючу дію, що призводить до поліпшення кровотоку і прямо впливає на церебральні нейротрансмітерні системи — норадренергічну, дофамінергічну та ацетилхолінергічну. На фоні застосування препарату збільшується активність норадренергічної, дофамінергічної та ацетилхолінергічної церебральних систем, що сприяє оптимізації когнітивних процесів. Внаслідок тривалої терапії нізерголіном спостерігали стійке поліпшення когнітивної функції та зменшення вираженості поведінкових порушень, пов'язаних з деменцією.Показання до застосуваннягострі та хронічні церебральні метаболічні та судинні порушення (внаслідок атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, тромбозу або емболії судин головного мозку, у тому числі транзиторна церебральна атака, судинна деменція (слід застосовувати таблетки дозуванням 30 мг) та головний біль; гострі та хронічні периферичні метаболічні та судинні порушення (органічні та функціональні артеріопатії кінцівок, хвороба Рейно, синдроми, зумовлені порушенням периферичного кровотоку).Протипоказання до застосуванняНещодавно перенесений інфаркт міокарда, гостра кровотеча, виражена брадикардія, порушення ортостатичної регуляції, підвищена чутливість до ницерголіну, інших похідних ерготаміну або інших компонентів препарату, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалак вигодовування. З обережністю Гіперурикемія або подагра в анамнезі та/або у поєднанні з лікарськими засобами, які порушують метаболізм або виведення сечової кислоти.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю спеціальних досліджень у період вагітності Серміон протипоказаний. На час прийому препарату необхідно відмовитися від грудного вигодовування, оскільки ніцерголін та продукти його метаболізму проникають у молоко матері.Побічна діяВиражене зниження артеріального тиску (АТ), переважно після парентерального введення, запаморочення, сплутаність свідомості, біль голови, диспептичні явища, відчуття дискомфорту у животі, діарея, запор, нудота, шкірні висипання, відчуття жару, сонливість чи безсоння. Можливе підвищення концентрації сечової кислоти в крові, причому цей ефект не залежить від дози та тривалості терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиСерміон може посилювати дію гіпотензивних засобів. Серміон® метаболізується під дією ізоферменту CYP2D6, тому не можна виключити можливість його взаємодії з препаратами, які метаболізуються за участю цього ферменту. При застосуванні ніцерголіна з ацетилсаліциловою кислотою, можливе збільшення часу кровотечі.Спосіб застосування та дозиНіцерголін застосовується внутрішньо по 5-10 мг 3 рази на добу, через рівні інтервали часу, тривалий час, по 30 мг 2 рази на добу. При хронічних порушеннях мозкового кровообігу, судинних когнітивних порушеннях, постінсультних станах ніцерголін призначають внутрішньо по 10 мг 3 рази на день. Терапевтична ефективність препарату поступово розвивається і курс лікування повинен бути не менше 3 місяців. При судинній деменції показано застосування таблеток дозуванням 30 мг 2 рази на добу (при цьому кожні 6 місяців рекомендується консультуватися з лікарем про доцільність продовження терапії). При гострих порушеннях мозкового кровообігу, ішемічному інсульті внаслідок атеросклерозу, тромбозу та емболії церебральних судин, минучих порушеннях мозкового кровообігу (транзиторні ішемічні атаки, гіпертонічні церебральні кризи) переважно починати курс лікування з парентерального введення препарату, потім продовжувати. При порушеннях периферичного кровообігу ніцерголін призначають внутрішньо по 10 мг 3 рази на добу протягом тривалого часу (до декількох місяців). Хворим із порушенням функції нирок (сироватковий креатинін ≥ 2 мг/дл) Серміон® рекомендується застосовувати у нижчих терапевтичних дозах.ПередозуванняСимптоми: минуще виражене зниження артеріального тиску. Спеціального лікування зазвичай не потрібно, хворому достатньо на кілька хвилин прийняти горизонтальне положення. У виняткових випадках при різкому порушенні кровопостачання головного мозку та серця рекомендується введення симпатоміметичних засобів під постійним контролем артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ терапевтичних дозах Серміон®, як правило, не впливає на АТ, однак у хворих на артеріальну гіпертензію він може спричинити його поступове зниження. Препарат діє поступово, тому його слід приймати протягом тривалого часу, при цьому лікар повинен періодично (принаймні кожні 6 місяців) оцінювати ефект лікування та доцільність його продовження. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами Незважаючи на те, що Серміон® покращує реакцію та концентрацію уваги, його вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися складною технікою спеціально не вивчався. У будь-якому випадку, слід дотримуватися обережності, враховуючи характер основного захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофізіат - 1 фл.: діюча речовина: ніцерголін – 4 мг; лактози моногідрат 40 мг, винна кислота 1,04 мг. Розчинник – 1 амп. натрію хлорид 34 мг, бензалконію хлорид 0,2 мг, вода для ін'єкцій qs до 4 мл. Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій 4 мг: по 4 мг ніцерголіну в безбарвному скляному флаконі типу III, закупореному гумовою пробкою та запечатаному алюмінієвим ковпачком із вкладишем у вигляді пластикового диска. Розчинник: по 4 мл у безбарвній скляній ампулі типу I. 4 флакони з ліофілізатом, 4 ампули з розчинником разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізат: ліофілізований порошок або пориста біла маса. Розчинник: безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокатор.ФармакокінетикаОсновні продукти метаболізму ніцерголіна: 1,6-диметил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MMDL, продукт гідролізу) та 6-метил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MDL, продукт деметилювання під дією ізоферменту CYP2D6). Співвідношення значень площі під кривою концентрація-час (AUC) для MMDL і MDL при внутрішньовенному введенні ніцерголіну вказує на виражений метаболізм при першому проходженні через печінку. Дослідження підтверджують відсутність накопичення інших метаболітів (включаючи MMDL) у крові. Прийом їжі або лікарська форма не істотно впливають на ступінь і швидкість всмоктування ніцерголіну. Ніцерголін активно (> 90%) зв'язується з білками плазми, причому ступінь його спорідненості до α1-кислого глікопротеїну більший, ніж до сироваткового альбуміну. Об'єм розподілу ніцерголіну досить великий - > 105 літрів, що,ймовірно, пов'язано з його метаболізмом у крові та розподілом у клітини крові та/або тканини. Фармакокінетика ніцерголіну при застосуванні доз до 60 мг має лінійний характер і не змінюється залежно від віку пацієнта. Ніцерголін виводиться у формі метаболітів, переважно нирками (приблизно 80% від загальної дози), і в невеликій кількості (10-20%) – через кишечник. У хворих на тяжку ниркову недостатність спостерігалося значне зниження ступеня виведення продуктів метаболізму із сечею порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаНіцерголін – похідне ерголіну, що покращує метаболічні та гемодинамічні процеси в головному мозку, знижує агрегацію тромбоцитів та покращує гемореологічні показники, підвищує швидкість кровотоку у верхніх та нижніх кінцівках. Ніцерголін виявляє α1-адреноблокуючу дію, що призводить до поліпшення кровотоку, і прямо впливає на церебральні нейротрансмітерні системи – норадренергічну, дофамінергічну та ацетилхолінергічну. На фоні застосування препарату збільшується активність норадренергічної, дофамінергічної та ацетилхолінергічної церебральних систем, що сприяє оптимізації когнітивних процесів. Внаслідок тривалої терапії нізерголіном спостерігається стійке поліпшення когнітивних функцій та зменшення вираженості поведінкових порушень, пов'язаних з деменцією.Показання до застосуванняПомірні когнітивні порушення у людей похилого віку з судинною патологією, у тому числі при деменції.Протипоказання до застосуванняНещодавно перенесений інфаркт міокарда, гостра кровотеча, виражена брадикардія, порушення ортостатичної регуляції, підвищена чутливість до ницерголіну, інших похідних ерготаміну або інших компонентів препарату, вік до 18 років, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю Гіперурикемія або подагра в анамнезі та/або у поєднанні з лікарськими засобами, які порушують метаболізм або виведення сечової кислоти. Одночасний прийом з агоністами симпатоміметиків (альфа- та бета-).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю спеціальних досліджень у період вагітності Серміон протипоказаний. На час застосування препарату необхідно відмовитися від грудного вигодовування, оскільки ніцерголін та продукти його метаболізму проникають у молоко матері. У дослідженнях тварин не відзначали впливу ніцерголіна на фертильність.Побічна дія Системно-органний клас Дуже часті ≥ 1/10 Часті ≥ 1/100 до < 1/10 Нечасті ≥ 1/1000 до < 1/100 Рідкісні ≥ 1/10 000 до < 1/1 000 Дуже рідкісні <1/10,000 Частота невідома (неможливо оцінити на основі наявних даних) Порушення психіки     психомоторне збудження, сплутаність свідомості, безсоння       Порушення з боку нервової системи     сонливість, запаморочення, головний біль     відчуття спека Порушення з боку судин     зниження артеріального тиску (АТ), переважно після парентерального введення, «припливи» крові до шкіри обличчя.       Порушення з боку шлунково-кишкового тракту   відчуття диском-форту в животі діарея, запор, нудота, диспептичні явища       Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин     кожний зуд     шкірні висипання Лабораторні та інструментальні дані     підвищення концентрації сечової кислоти в крові (цей ефект не залежить від дози та тривалості терапії)       Загальні розлади та порушення у місці введення           фіброз Порушення з боку імунної системи           алергічні реакції у вигляді свербежу та висипу Був відзначений зв'язок розвитку фіброзу (наприклад, легеневого, серцевого, клапанів серця та ретроперитонеального) при застосуванні алкалоїдів ріжків, що володіють агоністичною активністю по відношенню до 5HT2β рецепторів серотоніну. Симптоми ерготизму (включаючи нудоту, блювання, діарею, біль у ділянці живота та периферичну вазоконстрикцію) відзначалися при прийомі деяких алкалоїдів ріжків та їх похідних.Взаємодія з лікарськими засобамиСерміон може посилювати дію гіпотензивних засобів. Серміон® метаболізується під дією ізоферменту CYP2D6, тому не можна виключити можливість його взаємодії з препаратами, які метаболізуються за участю цього ферменту. При застосуванні ніцерголіна з ацетилсаліциловою кислотою, можливе збільшення часу кровотечі. Ніцерголін впливає на метаболізм та екскрецію сечової кислоти, у зв'язку з чим слід бути обережним при його застосуванні з препаратами, що впливають на метаболізм сечової кислоти. Ніцерголін потенціює дію бета-адреноблокаторів на серці. Ніцерголін має антагоністичну дію по відношенню до судинозвужувального ефекту симпатоміметиків за допомогою його альфа-адреноблокуючого впливу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово: 2 – 4 мг (2 – 4 мл) двічі на добу. внутрішньовенно: повільна інфузія 4 – 8 мг на 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або розчину декстрози 5 % - 10 %; За призначенням лікаря цю дозу можна вводити кілька разів на день. Внутрішньоартеріально: 4 мг на 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду; Препарат вводять протягом 2 хвилин. Відновлений розчин рекомендується використовувати одразу після приготування. Доза, тривалість терапії та спосіб введення залежить від характеру захворювання. У деяких випадках бажано розпочати терапію з парентерального введення, а потім перейти на прийом препарату внутрішньо для підтримуючого лікування. Хворим із порушенням функції нирок (сироватковий креатинін ≥ 2 мг/дл) Серміон® рекомендується застосовувати у нижчих терапевтичних дозах.ПередозуванняСимптоми: минуще виражене зниження артеріального тиску. Спеціального лікування зазвичай не потрібно, хворому достатньо на кілька хвилин прийняти горизонтальне положення. У виняткових випадках при різкому порушенні кровопостачання головного мозку та серця рекомендується введення симпатоміметичних засобів під постійним контролем артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ клінічних дослідженнях було показано, що при одноразовому або багаторазовому застосуванні ніцерголіна може відзначатися зниження систолічного та переважно діастолічного артеріального тиску у пацієнтів з нормальними показниками та з підвищеним артеріальним тиском. Ці результати можуть варіювати, оскільки інші дослідження не показали зміни значення артеріального тиску. Хворим рекомендується перебувати в горизонтальному положенні протягом декількох хвилин після ін'єкції Серміону®, особливо на початку лікування через можливе виражене зниження артеріального тиску. Був відзначений зв'язок розвитку фіброзу (наприклад, легеневого, серцевого, клапанів серця та ретроперитонеального) при застосуванні алкалоїдів ріжків, що володіють агоністичною активністю по відношенню до 5HT2B рецепторів серотоніну. Симптоми ерготизму (включаючи нудоту, блювання, діарею, біль у ділянці живота та периферичну вазоконстрикцію) відзначалися при прийомі деяких алкалоїдів ріжків та їх похідних. Лікарі повинні мати уявлення про можливі симптоми передозування препаратами ріжків до призначення цього класу препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що Серміон® покращує реакцію та концентрацію уваги, його вплив на здатність керувати автотранспортом та користуватися складною технікою спеціально не вивчався. У будь-якому випадку, слід дотримуватися обережності, враховуючи характер основного захворювання, особливо беручи до уваги, що в деяких випадках можуть розвинутись запаморочення або сонливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ніцерголін 5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат 100 мг, мікрокристалічна целюлоза 22,4 мг, стеарат магнію 1,3 мг, натрію карбоксиметилцелюлоза 1,3 мг; цукрова оболонка: сахароза 33,35 мг, тальк 10,9 мг, акації смола 2,7 мг, сандараку смола 1 мг, магнію карбонат 0,7 мг, титану діоксид (Е171) 0,7 мг, каніфоль 0,6 мг, карнаубський віск 0,06мг, сансет жовтий (Е110) 0,05мг. По 15 таблеток у блістері (ПВХ/ПВДХ-алюмінієва фольга/ПВДХ). По 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг: круглі, опуклі пігулки, покриті оболонкою, оранжевого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокатор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо, ніцерголін швидко та практично повністю абсорбується. Основні продукти метаболізму ніцерголіна: 1,6-диметил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MMDL, продукт гідролізу) та 6-метил-8β-гідроксиметил-10α-метоксиерголін (MDL, продукт деметилювання під дією ізоферменту CYP2D6). Співвідношення значень площі під кривою "концентрація - час" (AUC) для MMDL і MDL при прийомі ніцерголіну всередину вказує на виражений метаболізм при "першому проходженні" через печінку. Після прийому 30 мг ніцерголіну внутрішньо максимальні концентрації MMDL (21 ± 14 нг/мл) та MDL (41 ± 14 нг/мл) досягалися приблизно через 1 та 4 години відповідно, потім концентрація MDL знижувалася з періодом напіввиведення 13 – 20 год. відсутність накопичення інших метаболітів (включаючи MMDL) у крові. Прийом їжі або лікарська форма не істотно впливають на ступінь і швидкість всмоктування ніцерголіну. Ніцерголін активно (> 90%) зв'язується з білками плазми, причому ступінь його спорідненості до α1-кислого глікопротеїну більший, ніж до сироваткового альбуміну. Показано, що ніцерголін та його метаболіти можуть розподілятися у клітинах крові.Фармакокінетика ніцерголіну при застосуванні доз до 60 мг має лінійний характер і не змінюється залежно від віку пацієнта. Ніцерголін виводиться у вигляді метаболітів, переважно нирками (приблизно 80 % від загальної дози), і в невеликій кількості (10–20 %) – через кишечник. У хворих на тяжку ниркову недостатність спостерігалося значне зниження ступеня виведення продуктів метаболізму із сечею порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаНіцерголін – похідне ерголіну, що покращує метаболічні та гемодинамічні процеси в головному мозку, знижує агрегацію тромбоцитів та покращує гемореологічні показники крові, підвищує швидкість кровотоку у верхніх та нижніх кінцівках. Ніцерголін має α1-адреноблокуючу дію, що призводить до поліпшення кровотоку і прямо впливає на церебральні нейротрансмітерні системи — норадренергічну, дофамінергічну та ацетилхолінергічну. На фоні застосування препарату збільшується активність норадренергічної, дофамінергічної та ацетилхолінергічної церебральних систем, що сприяє оптимізації когнітивних процесів. Внаслідок тривалої терапії нізерголіном спостерігали стійке поліпшення когнітивної функції та зменшення вираженості поведінкових порушень, пов'язаних з деменцією.Показання до застосуваннягострі та хронічні церебральні метаболічні та судинні порушення (внаслідок атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, тромбозу або емболії судин головного мозку, у тому числі транзиторна церебральна атака, судинна деменція (слід застосовувати таблетки дозуванням 30 мг) та головний біль; гострі та хронічні периферичні метаболічні та судинні порушення (органічні та функціональні артеріопатії кінцівок, хвороба Рейно, синдроми, зумовлені порушенням периферичного кровотоку).Протипоказання до застосуванняНещодавно перенесений інфаркт міокарда, гостра кровотеча, виражена брадикардія, порушення ортостатичної регуляції, підвищена чутливість до ницерголіну, інших похідних ерготаміну або інших компонентів препарату, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалак вигодовування. З обережністю Гіперурикемія або подагра в анамнезі та/або у поєднанні з лікарськими засобами, які порушують метаболізм або виведення сечової кислоти.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю спеціальних досліджень у період вагітності Серміон протипоказаний. На час прийому препарату необхідно відмовитися від грудного вигодовування, оскільки ніцерголін та продукти його метаболізму проникають у молоко матері.Побічна діяВиражене зниження артеріального тиску (АТ), переважно після парентерального введення, запаморочення, сплутаність свідомості, біль голови, диспептичні явища, відчуття дискомфорту у животі, діарея, запор, нудота, шкірні висипання, відчуття жару, сонливість чи безсоння. Можливе підвищення концентрації сечової кислоти в крові, причому цей ефект не залежить від дози та тривалості терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиСерміон може посилювати дію гіпотензивних засобів. Серміон® метаболізується під дією ізоферменту CYP2D6, тому не можна виключити можливість його взаємодії з препаратами, які метаболізуються за участю цього ферменту. При застосуванні ніцерголіна з ацетилсаліциловою кислотою, можливе збільшення часу кровотечі.Спосіб застосування та дозиНіцерголін застосовується внутрішньо по 5-10 мг 3 рази на добу, через рівні інтервали часу, тривалий час, по 30 мг 2 рази на добу. При хронічних порушеннях мозкового кровообігу, судинних когнітивних порушеннях, постінсультних станах ніцерголін призначають внутрішньо по 10 мг 3 рази на день. Терапевтична ефективність препарату поступово розвивається і курс лікування повинен бути не менше 3 місяців. При судинній деменції показано застосування таблеток дозуванням 30 мг 2 рази на добу (при цьому кожні 6 місяців рекомендується консультуватися з лікарем про доцільність продовження терапії). При гострих порушеннях мозкового кровообігу, ішемічному інсульті внаслідок атеросклерозу, тромбозу та емболії церебральних судин, минучих порушеннях мозкового кровообігу (транзиторні ішемічні атаки, гіпертонічні церебральні кризи) переважно починати курс лікування з парентерального введення препарату, потім продовжувати. При порушеннях периферичного кровообігу ніцерголін призначають внутрішньо по 10 мг 3 рази на добу протягом тривалого часу (до декількох місяців). Хворим із порушенням функції нирок (сироватковий креатинін ≥ 2 мг/дл) Серміон® рекомендується застосовувати у нижчих терапевтичних дозах.ПередозуванняСимптоми: минуще виражене зниження артеріального тиску. Спеціального лікування зазвичай не потрібно, хворому достатньо на кілька хвилин прийняти горизонтальне положення. У виняткових випадках при різкому порушенні кровопостачання головного мозку та серця рекомендується введення симпатоміметичних засобів під постійним контролем артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ терапевтичних дозах Серміон®, як правило, не впливає на АТ, однак у хворих на артеріальну гіпертензію він може спричинити його поступове зниження. Препарат діє поступово, тому його слід приймати протягом тривалого часу, при цьому лікар повинен періодично (принаймні кожні 6 місяців) оцінювати ефект лікування та доцільність його продовження. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами Незважаючи на те, що Серміон® покращує реакцію та концентрацію уваги, його вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися складною технікою спеціально не вивчався. У будь-якому випадку, слід дотримуватися обережності, враховуючи характер основного захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: целекоксиб – 100/200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 149,7/49,8 мг; натрію лаурилсульфат – 8,1/8,1 мг; повідон К30 - 6,8/6,7 мг; кроскармелоза натрію - 2,7/2,7 мг; магнію стеарат – 2,7/2,7 мг; оболонка: титану діоксид – близько 1,7 мг; желатин – близько 58,3 мг; чорнило для капсул, 100 мг. , аміак водний - 1-2%, лак алюмінієвий блакитний FD&C Blue #2 на основі барвника індиготину (E132) - 24-28%; чорнило для капсул, 200 мг: чорнило жовте SB-3002 (містять шеллак - 22-27%, етанол - 33-38%, ізопропанол - 3-7%, бутанол - 4-9%, пропіленгліколь - 3-6%, аміак водний - 1-2%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 18-22%). Капсули, 100мг, 200мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5 або 10 блістерів у картонній пачці, на лицьовій стороні якої з метою контролю першого розтину наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиНепрозорі білі або майже білі, тверді желатинові, з білим маркуванням на жовтих смужках: «200» — на одній частині і «7767» — на іншій частині капсули. Вміст капсул: гранулят білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, жарознижувальне, знеболювальне.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, Tmax у плазмі – приблизно 2-3 год. Cmax у плазмі після прийому 200 мг – 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Cmax та AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах рівень підвищення Cmax і AUC відбувається менш пропорційно. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом із жирною їжею збільшує Tmax приблизно на 4 години та підвищує всмоктування приблизно на 20%. Розподіл. Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2С9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2С9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2С9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57 та 27% відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css у плазмі досягається до 5-го дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%. Середній Vss дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканині. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже вдвічі. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ >65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35–60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значний зв'язок між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних ПГ, в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу та накопичення ПГ, особливо ПГЕ2, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не впливає на ПГ, що синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають у тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення із сечею ПГE2 та 6-кето-ПГF1 (метаболіт простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення АТ та розвитку серцевої недостатності,а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуваннясимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту; больовий синдром (білі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю); лікування первинної дисменореїПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату; відома підвищена чутливість до сульфонамідів; бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2; стан після операції аортокоронарного шунтування; виразка у стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; серцева недостатність (NYHA II-IV); клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії; тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування); вагітність та період лактації; вік до 18 років (немає досвіду застосування). З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori; спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, СІОЗС (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; захворювання ССС; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2С9; пацієнти, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВідсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу ПГ, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може спричинити слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Застосування інгібіторів синтезу ПГ на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс для матері.Побічна діяНа фоні прийому препарату Целебрекс® можливі наступні реакції з боку органів та систем із наступною градацією за частотою: часто – ≥1 та Загальні: часто – загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто – набряк особи. З боку ССС: часто – периферичні набряки; нечасто - обтяження перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія; рідко – прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); нечасто - блювання; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто - занепокоєння, сонливість; рідко - сплутаність свідомості. З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - алопеція, кропив'янка. З боку крові: нечасто – анемія, екхімози, тромбоцитопенія. З боку органів чуття: нечасто — шум у вухах, затуманювання зору. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, бульозні висипи. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях З боку імунної системи: Анафілаксія. З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт. З боку судин: васкуліт, крововилив у головний мозок. З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія. З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, лущення шкіри (включаючи багатоформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS - Drug Reaction (or Rash) with Eosinophilia and System синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Репродуктивна система: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: емболія легеневих артерій. Системні порушення: біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення ПВ. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу 1 раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу ПГ може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину ІІ. Однак не відзначалося значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на АТ. У літніх пацієнтів, зневоднених (в т.ч. пацієнти, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру недостатність. зазвичай ці ефекти оборотні. Діуретики: відомі раніше НПЗЗ у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу ПГ, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не спостерігався клінічно значущий вплив на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон + 35 мкг етинілестрадіол). Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші НПЗЗ: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗЗ (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Інші препарати: не відзначалися клінічно значущі взаємодії між целекоксибом та антацидами (алюміній- та магнійвмісні препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку ССС може зростати зі збільшенням дози та тривалістю прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами та у найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Зазвичай корекція дози не потрібна. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки. У хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас C за класифікацією Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок. У хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих із тяжкою нирковою недостатністю немає. Одночасне застосування з флуконазолом. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс слід призначати у мінімальній рекомендованій дозі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, т.к. це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу у плазмі крові. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняКлінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові дози до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування: необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦелебрекс®, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на ССС. Целекоксиб, як і всі коксиби, може збільшити ризик серйозних ускладнень з боку ССС, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями ССС та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають Целебрекс®, його слід призначати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції ССС. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на ССС та заходи,які слід зробити у разі виникнення. При застосуванні НПЗЗ (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі НПЗЗ, целекоксиб може призводити до підвищення АТ, що може стати причиною ускладнень з боку ССС. Усі НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією слід застосовувати з обережністю. Спостереження за АТ має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на ШКТ. У хворих, які приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі із ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у літніх людей, хворих з серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та хворих з такими захворюваннями ШКТ, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі із ШКТ є одночасне застосування з пероральними кортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на ШКТ ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне використання з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення ПВ, то після початку лікування препаратом Целебрекс або зміни його дози повинна контролюватись антикоагулянтна активність. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що гальмують синтез ПГ, у ряду пацієнтів, які приймають Целебрекс®, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату пацієнтам із станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими НПЗЗ. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Целебрекс. Вплив на печінкову функцію. Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості та призначати у найменшій рекомендованій дозі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним кінцем), некроз печінки (іноді з летальним кінцем або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 міс після початку прийому целекоксиба. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Целебрекс були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Надзвичайно рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Більш високий ризик появи таких реакцій у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися першого місяця терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія кортикостероїдів. Целебрекс не може замінити кортикостероїдів або застосовуватися як терапія кортикостероїдною недостатністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Проте ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях та загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що Целебрекс® має такий вплив.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 500 мг Фасовка: N1 Форма выпуска: лиофилизат д/приготовления р-ра д/инъекций Упаковка: фл. Производитель: Пфайзер Завод-производитель: Actavis Italy S. p.

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза (0,5): Активні речовини: пневмококові кон'югати (полісахарид + CRM197), полісахарид серотипу 4 – 2 мкг; полісахарид серотипу 6B – 4 мкг; полісахарид серотипу 9V – 2 мкг; полісахарид серотипу 14 – 2 мкг; олігосахарид серотипу 18C – 2 мкг; полісахарид серотипу 19F – 2 мкг; полісахарид серотипу 23F – 2 мкг; дифтерійний білок-носій CRM197 - ~20 мкг; Допоміжні речовини: алюмінію фосфат – 0.5 мг (у перерахунку на алюміній – 0.125 мг), натрію хлорид – 4.5 мг, вода д/і – до 0.5 мл. В одноразових шприцах по 0,5 мл місткістю 1 мл (у комплекті з голкою з нержавіючої сталі в індивідуальному чохлі); в упаковці пластикової 1 або 5 комплектів, в картонній пачці 1 (по 1 комплекту) або 2 (по 5 комплектів) упаковки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення білого кольору, гомогенна; допускається наявність білого каламутного осаду.Фармакотерапевтична групаІмуномодулююче.ФармакодинамікаВакцина для профілактики пневмококових інфекцій. Містить 7 активних речовин, що являють собою пневмококові полісахариди, отримані з грампозитивних бактерій Streptococcus pneumoniae, індивідуально кон'юговані з дифтерійним білком-носієм CRM197 та адсорбовані на алюмінію фосфаті. Введення вакцини Превенар викликає вироблення антитіл до капсулярних полісахаридів Streptococcus pneumoniae серотипів 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F, забезпечуючи специфічний захист організму від інфекцій, що викликаються ними. Імунологічна ефективність У дітей першого року життя, починаючи з віку 2 місяців, при використанні різних схем вакцинації, продемонстровано формування захисної імунної відповіді після серії первинної вакцинації та вторинної імунної відповіді на останню дозу, тобто. при ревакцинації. Після введення 3 доз при первинній вакцинації та подальшій ревакцинації відмічено значне підвищення рівня антитіл. Превенар індукує утворення функціональних антитіл до всіх серотипів вакцини. У дітей віком від 2 до 5 років виражене утворення антитіл до всіх серотипів вакцини спостерігається після одноразового введення Превенару, при цьому імунна відповідь практично співпадала з таким у дітей перших 2 років життя після серії первинної імунізації. Ефективність при профілактиці інфекційних захворювань У широкомасштабному клінічному дослідженні ефективності імунізації Превенаром, проведеному в США, до якого було включено понад 18 000 дітей віком 2, 4, 6 та 12-15 місяців, показано, що специфічна ефективність вакцини для профілактики інвазивних захворювань пневмококової природи. %, при охопленні 85% цих захворювань у дітей у США та дещо меншим у європейських країнах (65-80%). Ефективність при профілактиці пневмонії Ефективність профілактичного призначення Превенару щодо бактеріальної пневмонії, що викликається аналогічними вакциною серотипами Streptococcus pneumoniae, становила 87.5%. Ефективність при профілактиці гострого середнього отиту Ефективність Превенара у дітей віком 2, 4, 6 та 12-15 місяців щодо гострого середнього отиту (ОСО), що викликається серотипами пневмококів, включеними у вакцину, становить близько 54%. Серед імунізованих дітей захворюваність на ВЗГ, обумовлена ​​серотипами, не включеними до вакцини, була вищою на 33%. Тим не менш, загальний позитивний профілактичний ефект виражався у зниженні захворюваності на пневмококову ВЗГ на 34%. Загальне зниження кількості випадків середнього отиту без урахування етіології становило 6%. Показано, що ефективність Превенару при профілактиці частих отитів (щонайменше 3 загострення захворювання протягом 6 місяців) склала 18%, при рецидивному ВЗГ (3 загострення за 6 місяців або 4 рази на рік) – 9% та 23% при ВЗГ з рецидивами 5 разів за 6 місяців або 6 разів на рік, і 50% при ексудативному хронічному середньому отиті. Необхідність проведення тимпаностомії у вакцинованих Превенаром дітей знизилася на 24-39%.Показання до застосуванняПрофілактика захворювань, викликаних Streptococcus pneumoniae серотипів 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F та 23F (включаючи сепсис, менінгіт, пневмонію, бактеріємію та гострий середній отит) у дітей віком від 2 місяців до 5 років.Протипоказання до застосуванняГострі інфекційні та неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань (у цих випадках вакцинацію проводять після одужання чи стадії ремісії); підвищена чутливість при попередньому введенні Превенару; підвищена чутливість до допоміжних речовин та/або дифтерійного анатоксину.Побічна діяБезпека вакцини Превенар була вивчена у здорових дітей віком від 6 тижнів до 18 місяців. Превенар застосовували одночасно з іншими рекомендованими дитячими вакцинами. Найчастішими небажаними реакціями були болючість у місці ін'єкції та лихоманка (підвищення температури). При ревакцинації найчастіше спостерігалися випадки швидкої хворобливості в місці ін'єкції (36.5%), а також випадки короткочасного обмеження обсягу рухів кінцівки через хворобливість у місці ін'єкції (18.5%). У дітей старшого віку, які отримали вакцину одноразово, спостерігалася більш висока частота місцевих реакцій, ніж у дітей віком до 1.5 років, але ці реакції були нетривалими. Як і при введенні інших вакцин, при первинній вакцинації Превенаром, необхідно враховувати можливий ризик апное у дітей віком до 28 тижнів, особливо у дітей з незрілістю органів дихання в анамнезі. Реактогенність була вищою у дітей, яким спільно з Превенаром призначали цільноклітинні протиоклюшні вакцини (КДС). Температура від 38 ° С і вище спостерігалася у 41.2% дітей, а вище 39 ° С - у 3.3% дітей, порівняно з 1.2% дітей, яким призначали лише КДС. Аналогічне збільшення частоти випадків високої температури спостерігалося при сумісному застосуванні Превенару з гексавалентними вакцинами, що використовуються в педіатрії (проти кашлюку, правця, дифтерії, гемофільної інфекції типу В, поліомієліту та гепатиту В). Небажані реакції, представлені нижче, зареєстровані в ході клінічних досліджень та обігу препарату на ринку та класифіковані за органами та системами, а також відповідно до частоти появи у всіх вікових групах. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Місцеві реакції: дуже часто - почервоніння, ущільнення/набряк, біль/болючість); часто - набряк/ущільнення місця ін'єкції та почервоніння більше 2.4 см, болючість у місці ін'єкції, що призводить до короткочасного обмеження обсягу руху кінцівки; рідко – алергічні реакції у місці введення (дерматит, свербіж, кропив'янка). Загальні реакції: дуже часто – гіпертермія 38°C і вище (вимірювання per rectum), дратівливість, сонливість, неспокійний сон, плаксивість; часто - гіпертермія > 39 ° C (вимірювання per rectum); рідко – епізоди артеріальної гіпотензії, гіпореактивність. Алергічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное. З боку ЦНС: рідко – судоми*, у т.ч. фебрильні судоми. З боку травної системи: дуже часто – блювання, діарея, зниження апетиту. Дерматологічні реакції: іноді – кропив'янка; дуже рідко – багатоформна еритема. Інші: дуже рідко – регіонарна лімфаденопатія. * Частота повідомлень про розвиток судом у дітей після вакцинації Превенаром та випадків гіперчутливості у період обігу препарату на ринку становить менше 1/10 000.Взаємодія з лікарськими засобамиПревенар можна вводити дітям одночасно (в один день) з іншими вакцинами, що включені до Національного календаря профілактичних щеплень (за винятком БЦЖ), а також з вакциною проти Хіб та гексавалентною вакциною Інфанрікс, згідно з вказаною схемою імунізації. Вводити вакцини необхідно завжди у різні ділянки тіла.Спосіб застосування та дозиТільки в/м, у передньобічну поверхню стегна (дітям до 2 років) або в дельтовидний м'яз плеча (дітям старше 2 років). Не вводити Превенар внутрішньовенно! Перед застосуванням вакцини Превенар слід струсити вміст шприца до отримання гомогенної суспензії. Не використовувати, якщо при огляді вмісту шприца виявляються сторонні частинки або вміст не є гомогенною суспензією білого кольору. Допускається наявність білого каламутного осаду. Схема вакцинації дітей У віці від 2 до 6 місяців - трьома дозами вакцини по 0,5 мл кожна, з інтервалом між дозами не менше 1 міс, перша доза зазвичай вводиться у віці 2 міс. Четверту дозу (тобто ревакцинацію) рекомендується вводити другого року життя, оптимально — в 12–15 міс. Для дітей, яким вакцинацію не було розпочато в 1-му півріччі життя, призначення Превенара проводиться за схемами: У віці від 7 до 11 місяців - 2 дози по 0,5 мл кожна, з інтервалом не менше 1 місяців між введеннями. Третя доза (тобто ревакцинація) рекомендується другого року життя. У віці від 12 до 23 місяців - 2 дози по 0,5 мл кожна, з інтервалом між введеннями не менше 2 місяців. У віці від 2 до 5 років – 1 доза 0,5 мл одноразово. Необхідність будь-якої додаткової дози після кожної з наведених вище схем імунізації не встановлена.ПередозуванняОписано кілька випадків передозування вакцини Превенар, а також запровадження наступної дози раніше визначених термінів. Небажані реакції, що спостерігалися при передозуванні, відповідали таким при застосуванні Превенару в рекомендованих разових дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПревенар не застосовується у дорослих. Дані щодо безпеки застосування вакцини Превенар при вагітності та в період лактації відсутні. Як і при застосуванні інших вакцин, введення Превенару слід відкласти, якщо у пацієнта гостре захворювання, що супроводжується помірною або вираженою гіпертермією. Як і при застосуванні інших вакцин, на випадок розвитку можливих поодиноких випадків анафілактичних реакцій протягом не менше 30 хв після введення Превенару дитина повинна перебувати під відповідним медичним наглядом. У зв'язку з потенційним ризиком апное слід передбачити можливість спостереження за станом пацієнта протягом 48-72 годин при первинній серії вакцинації у дітей віком до 28 тижнів, особливо у випадках незрілості органів дихання в анамнезі. Оскільки користь вакцинації у цієї групи пацієнтів є особливо високою, не слід ні відмовлятися від вакцинації, ні переносити її терміни. Превенар не забезпечує захист від серотипів Streptococcus pneumoniae, що не входять до складу вакцини, а також від інших мікроорганізмів, що спричиняють інвазивні захворювання або середній отит. Зниження захворюваності на пневмонії, які визначалися при рентгенологічному дослідженні, у дітей, які пройшли вакцинацію, порівняно з невакцинованими Превенаром, було найбільш вираженим на першому році життя (32.2%) та протягом перших 2 років життя (23.4%). Утворення антитіл на вакцину проти Hemophilus influenzae тип b (Хіб), кон'юговану зі правцевим білком, на вакцини проти правця і гепатиту В було таким самим, як і при індивідуальному введенні цих вакцин. Для Хіб-вакцини, кон'югованої з дифтерійним білком CRM197, описано посилення вироблення антитіл до Хіб та дифтерії при імунізації дітей грудного віку. При ревакцинації описано незначне зменшення вмісту антитіл до ХІБ із збереженням захисного рівня. Описано непостійне зниження відповіді на кашлюкові антигени, а також інактивовану поліомієлітну вакцину. Є обмежені дані про спільне застосування Превенару з вакциною проти кору, краснухи та паротиту, а також вакциною проти вітряної віспи. Досвід спільного застосування Превенару з гексавалентною вакциною Інфанрікс показав відсутність клінічно значущого впливу на утворення антитіл до кожного окремого антигену після введення третьої дози під час первинної вакцинації. Вакцину Превенар не слід призначати дітям з тромбоцитопенією або іншими порушеннями системи згортання крові, яким протипоказані внутрішньом'язові ін'єкції, за винятком випадків, коли потенційна користь застосування вакцини значно перевершує ризик, зумовлений введенням вакцини. Хоча при введенні Превенару можливе утворення антитіл (визначаються методом зв'язування) у відповідь на дифтерійний білок-носій CRM197, застосування вакцини Превенар не може замінити стандартну імунізацію проти дифтерії. Білок-носій CRM197 є генно-модифікованою нетоксичною формою дифтерійного токсину. У дітей з порушеннями імунореактивності внаслідок імунодепресивної терапії ВІЛ-інфекції або інших причин можливе зниження утворення антитіл у відповідь на вакцинацію. Обмежені дані вказують на те, що у грудних дітей із серповидно-клітинною анемією Превенар викликає достатню імунну відповідь із профілем безпеки, який не відрізняється від дітей, які не входять до групи підвищеного ризику. В даний час немає даних про безпеку та імуногенність вакцини у дітей з інших груп високого ризику інвазивних пневмококових захворювань (наприклад, діти зі спадковою або набутою дисфункцією селезінки, ВІЛ-інфекцією, злоякісними новоутвореннями, нефротичним синдромом). Рішення щодо проведення вакцинації дітей із груп високого ризику слід приймати індивідуально. Дітям із груп високого ризику віком до 2 років вакцинацію проводять згідно зі схемою призначення вакцини Превенар. У тих випадках, коли дітям у віці 24 місяців і старше, що входять до групи високого ризику (наприклад, при серповидно-клітинній анемії, аспленні, ВІЛ-інфекції, хронічних захворюваннях з імунною дисфункцією), первинно вакцинованих Превенаром, показана 23-валентна пневмококова вакцина, її слід вводити з інтервалом не менше ніж 8 тижнів між вакцинаціями. Профілактичне призначення жарознижувальних засобів рекомендується всім дітям, які отримують Превенар разом з цільноклітинними вакцинами кашлюку з огляду на більш високий ризик розвитку фебрильних реакцій; а також дітям із судомними розладами, у т.ч. з фебрильними судомами в анамнезі Превенар поставляється в готовому до використання шприці, вміст якого не слід переносити в іншу ємність і змішувати з іншими лікарськими засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 35,112 мг/70,225 мг/140,450 мг (еквівалентно 25 мг, 50 мг або 100 мг силденафілу); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 78,291 мг/156,581 мг/313,162 мг, кальцію гідрофосфат 26,097 мг/52,194 мг/104,388 мг, кроскармелоза натрію 7,500 мг0/0,00,00,00,00 плівкова оболонка: опадрай блакитний OY-LS-20921 3,750 мг/7,500 мг/15,000 мг (містить гіпромелозу, лактозу, триацетин, титану діоксид (Е171) та алюмінієвий лак на основі індигокарміну (Е1-1 А 1,125 мг/2,250 мг/4,500 мг (містить гіпромелозу та тріацетин). До блакитного плівкового покриття може бути додано до 30 мкг/г ваніліну та/або біотину; при цьому вміст одного або обох компонентів у плівковому покритті складе до 0,75 мкг, 1,5 мкг та 3,0 мкг для дозувань 25 мг, 50 мг та 100 мг відповідно. 1, 2, 4, 8 або 12 таблеток у блістер з ПВХ/поліетилен/аклар/алюмінієвої фольги. 1,2 або 3 блістери у картонну пачку разом з інструкцією із застосування. На лицьову сторону картонної пачки наноситься перфорований рядок контролю першого розтину. Захисний стікер розташований у лівому нижньому кутку задньої поверхні пачки.Опис лікарської формиБлакитні таблетки, покриті плівковою оболонкою, ромбоподібні, злегка двоопуклі, зі зрізаними та закругленими краями, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні та "VGR 25", "VGR 50" або "VGR 100" на іншій стороні, відповідно.Фармакотерапевтична групаЕректильна дисфункція Засіб лікування - ФДЕ5-інгібітор.ФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50%. Після одноразового прийому силденафілу у дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу у плазмі (Cmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Стах при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmax зменшується в середньому на 29%, а час досягнення максимальної концентрації (Тmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%. Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 - 3-5 год. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При легкому (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84%) та Сmax (47%) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язані з вивільненням оксиду азоту (NО) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NО) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж 80 раз; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Силденафіл відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції за рахунок збільшення припливу крові до кавернозних тіл статевого члена. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати. У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний і діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6%, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровообіг у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпергензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпергензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликає інгібування ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, що повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з пошкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо, відповідно ).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Спільне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії. Безпека та ефективність препарату Віагра® при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх шести місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ менше 90) рт.сг.)). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт. За зареєстрованим показанням препарат Віагра не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Віагра не призначений для застосування у жінок. З обережністю: Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Порушення функції печінки. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Пацієнти з епізодом розвитку передньої неартеріїтної ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі. Одночасний прийом блокаторів альфа-адренорецепторів.Вагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.Побічна діяНайбільш частими побічними ефектами були біль голови і "припливи". Зазвичай побічні ефекти препарату Віагра слабко або помірно виражені і носять минущий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Частота небажаних реакцій представлена ​​за наступною класифікацією: Дуже часто – ≥10%; Часто - ≥1% і З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. З боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто - біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко - набряк повік і прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла; підвищена стомлюваність очей; бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія); очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома - неартсріітна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору,підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. З боку органу слуху: нечасто – раптове зниження або втрата слуху, шум у вухах, біль у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – "припливи"; нечасто - тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях електрокардіограми; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – почуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки порожнини носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення "печінкових" функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки порожнини рота. З боку опорно-рухового апарату: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. З боку сечостатевої системи: нечасто – цистит, ніктурія, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, гематурія, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко - тривала ерекція та/або пріапізм. З боку центральної та периферичної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, мігрень, атаксія, гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія; рідко - судоми *, повторні судоми *, непритомність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інші: нечасто – відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. * Побічні ефекти виявлені під час постмаркетингових досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними,річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні препарату Віагра у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8 При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Сmax силденафіл 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmах сила0 ), a AUC на 1000% (у 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, Сmах вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (індуктор ізоферменту CYP3A4 (помірний), CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг двічі на добу) та силденафілу на добу) відзначалося зниження AUC та Сmax силденафілу на 62,6% та 52,4%, відповідно. Силденафіл збільшував AUC та Сmах бозентана на 49,8% та 42%, відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, инга. Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmax, Тmах, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що його рекомендуються, Сmах становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при призначенні їх за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами чи донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі α-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині. 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., відповідно, а положенні стоячи - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібітору ВІЛ-протеази, саквінавіру, що є субстратом ізоферменту цитохрому CYP3A4 при його постійному рівні в крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг три рази на добу) призводить до підвищення AUC та Сmax бозентану (125 мг двічі на добу) на 49,8% та 42% відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців за максимальної концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів із гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) та 7 мм рт. ст. (діастолічного). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу. Порушення функції нирок При легкій та середньотяжкій мірі ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК) Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Віагра слід зменшити до 25 мг. Спільне застосування з іншими лікарськими засобами Спільне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому разі максимальна доза препарату Віагра® за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год. При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Віагра повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом препарату Віагра слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Літні пацієнти Коригування дози препарату Віагра не потрібно.ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Віагра у дозі до 800 мг небажані явища були такими ж, як і при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Застосування дози 200 мг не спричиняло підвищення ефективності препарату, проте частота побічних реакцій (головний біль, "припливи", запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лей. ). Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції протягом 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ Серцево-судинні ускладнення У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Проте до призначення препарату Віагра лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегет. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Віагра® слід з обережністю призначати хворим, які приймають α-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають α-адреноблокатори, прийом препарату Віагра слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Віагра. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва ("застійний диск"), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними,річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний.Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний.Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Віагра у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл. Порушення слуху У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Віагра у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛГ, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою артеріальною гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7%). Застосування спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Віагра® спільно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, що містять силденафіл (наприклад, Реваціо®) або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної /дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему