Гленмарк

Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 10 мл: Активні речовини: сальбутамол (у формі сульфату) – 2 мг; бромгексину гідрохлорид – 4 мг; гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор), сорбітол (70% розчин), гліцерол (гліцерин), пропіленгліколь, натрію бензоат, лимонної кислоти моногідрат, сорбінова кислота, барвник сонячний захід жовтий (FCF), ментол (лівоментол), ароматизатор черносмо смородина ID 20158), ароматизатор ананасовий (віддушка ананасова супер "PH"), вода очищена. 100 або 200 мл - флакони пластикові темного кольору (1) у комплекті із мірним ковпачком - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп у вигляді прозорого, оранжевого кольору, в'язкої рідини зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний комбінований засіб.ФармакокінетикаСальбутамол Всмоктування та розподіл При вживанні абсорбція висока. Біодоступність сальбутамолу при внутрішньому прийомі становить близько 50%. Їда знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми – 10%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізм та виведення Піддається пресистемному метаболізму в печінці та в кишковій стінці, за допомогою фенолсульфотрансферази інактивується до 4-о-сульфату ефіру. T1/2 - 3.8-6 год. Виводиться нирками (69-90%), переважно у вигляді неактивного фенолсульфатного метаболіту (60%) протягом 72 годин та з жовчю (4%). Бромгексин Всмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується із ШКТ протягом 30 хв. Біодоступність - низька (оскільки піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення У печінці піддається деметилювання та окислення, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати. Гвайфенезін Всмоктування та розподіл Абсорбція із ШКТ - швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає у тканини, що містять кислі мукополісахариди. Метаболізм та виведення Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму печінки. T1/2 - 1 год. Виводиться легкими (з мокротою) та нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований препарат з бронхолітичною, відхаркувальною та муколітичною дією. Сальбутамол - бронхолітичний засіб, що стимулює β2-адренорецептори бронхів, кровоносних судин та міометрію. Попереджає або усуває спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах, збільшує ємність легенів. Викликає розширення коронарних артерій, що не знижує АТ. Бромгексин - муколітичний засіб, що надає відхаркувальну дію, покращує відходження мокротиння. Гвайфенезин – муколітичний засіб, що зменшує поверхневий натяг структур бронхолегеневого апарату; стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, що виробляють нейтральні полісахариди, деполімеризує кислі мукополісахариди, знижує в'язкість мокротиння, активує циліарний апарат бронхів, полегшує видалення мокротиння та сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.Показання до застосуванняУ складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важкого в'язкого секрету: бронхіальна астма; трахеобронхіт; обструктивний бронхіт; пневмонія; емфізема легень; кашлюк; пневмоконіоз; туберкульоз легень.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період лактації; тахіаритмія, міокардит; вади серця; декомпенсований цукровий діабет; тиреотоксикоз; глаукому; печінкова або ниркова недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлункова кровотеча; артеріальна гіпертензія (для застосування пігулок); дитячий вік до 6 років (для застосування пігулок). З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам із цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовувати препарат не рекомендується. За необхідності лікування препаратом у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання для застосування: дитячий вік до 6 років.Побічна діяРідко: при застосуванні у високих дозах іноді спостерігаються головний біль, запаморочення, підвищена нервова збудливість, порушення сну, сонливість, тремор, судоми, нудота, блювання, діарея, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорене серцебиття; , алергічні реакції (висипання, кропив'янка), колапс, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші бета2-адреноміметичні засоби та теофілін посилюють дію сальбутамолу та збільшують ймовірність появи побічних ефектів. Аскорил не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн та іншими протикашльовими засобами, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння. Аскорил бромгексин, що входить до складу препарату, сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) в легеневу тканину. Не рекомендується застосовувати Аскорил одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол. Аскорил сальбутамол, що входить до складу препарату, не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО). Діуретики та препарати глюкокортикостероїдів посилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу. Не рекомендується приймати одночасно з препаратом Аскорил лужне пиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази на добу або по 10 мл сиропу Аскорив експекторант (2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази на добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком до 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 10 мл: Активні речовини: сальбутамол (у формі сульфату) – 2 мг; бромгексину гідрохлорид – 4 мг; гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: сахароза (цукор), сорбітол (70% розчин), гліцерол (гліцерин), пропіленгліколь, натрію бензоат, лимонної кислоти моногідрат, сорбінова кислота, барвник сонячний захід жовтий (FCF), ментол (лівоментол), ароматизатор черносмо смородина ID 20158), ароматизатор ананасовий (віддушка ананасова супер "PH"), вода очищена. 100 або 200 мл - флакони пластикові темного кольору (1) у комплекті із мірним ковпачком - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп у вигляді прозорого, оранжевого кольору, в'язкої рідини зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний комбінований засіб.ФармакокінетикаСальбутамол Всмоктування та розподіл При вживанні абсорбція висока. Біодоступність сальбутамолу при внутрішньому прийомі становить близько 50%. Їда знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми – 10%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізм та виведення Піддається пресистемному метаболізму в печінці та в кишковій стінці, за допомогою фенолсульфотрансферази інактивується до 4-о-сульфату ефіру. T1/2 - 3.8-6 год. Виводиться нирками (69-90%), переважно у вигляді неактивного фенолсульфатного метаболіту (60%) протягом 72 годин та з жовчю (4%). Бромгексин Всмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується із ШКТ протягом 30 хв. Біодоступність - низька (оскільки піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення У печінці піддається деметилювання та окислення, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати. Гвайфенезін Всмоктування та розподіл Абсорбція із ШКТ - швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає у тканини, що містять кислі мукополісахариди. Метаболізм та виведення Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму печінки. T1/2 - 1 год. Виводиться легкими (з мокротою) та нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований препарат з бронхолітичною, відхаркувальною та муколітичною дією. Сальбутамол - бронхолітичний засіб, що стимулює β2-адренорецептори бронхів, кровоносних судин та міометрію. Попереджає або усуває спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах, збільшує ємність легенів. Викликає розширення коронарних артерій, що не знижує АТ. Бромгексин - муколітичний засіб, що надає відхаркувальну дію, покращує відходження мокротиння. Гвайфенезин – муколітичний засіб, що зменшує поверхневий натяг структур бронхолегеневого апарату; стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, що виробляють нейтральні полісахариди, деполімеризує кислі мукополісахариди, знижує в'язкість мокротиння, активує циліарний апарат бронхів, полегшує видалення мокротиння та сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.Показання до застосуванняУ складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важкого в'язкого секрету: бронхіальна астма; трахеобронхіт; обструктивний бронхіт; пневмонія; емфізема легень; кашлюк; пневмоконіоз; туберкульоз легень.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період лактації; тахіаритмія, міокардит; вади серця; декомпенсований цукровий діабет; тиреотоксикоз; глаукому; печінкова або ниркова недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлункова кровотеча; артеріальна гіпертензія (для застосування пігулок); дитячий вік до 6 років (для застосування пігулок). З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам із цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовувати препарат не рекомендується. За необхідності лікування препаратом у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання для застосування: дитячий вік до 6 років.Побічна діяРідко: при застосуванні у високих дозах іноді спостерігаються головний біль, запаморочення, підвищена нервова збудливість, порушення сну, сонливість, тремор, судоми, нудота, блювання, діарея, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорене серцебиття; , алергічні реакції (висипання, кропив'янка), колапс, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші бета2-адреноміметичні засоби та теофілін посилюють дію сальбутамолу та збільшують ймовірність появи побічних ефектів. Аскорил не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн та іншими протикашльовими засобами, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння. Аскорил бромгексин, що входить до складу препарату, сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) в легеневу тканину. Не рекомендується застосовувати Аскорил одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол. Аскорил сальбутамол, що входить до складу препарату, не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО). Діуретики та препарати глюкокортикостероїдів посилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу. Не рекомендується приймати одночасно з препаратом Аскорил лужне пиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази на добу або по 10 мл сиропу Аскорив експекторант (2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази на добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком до 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бромгексину гідрохлорид – 4,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 80,23 мг; крохмаль кукурудзяний – 11,54 мг; повідон К-25 - 3,46 мг; магнію стеарат – 0,77 мг.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо бромгексин практично повністю (99%) всмоктується з шлунково-кишкового тракту протягом 30 хв. Біодоступність – низька (ефект первинного "проходження" через печінку). Бромгексин у плазмі зв'язується з білками, проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, а також у грудне молоко. У печінці бромгексин піддається деметилюванню та окисленню, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. Період напіввиведення (Т1/2) – 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів бромгексину. При багаторазовому застосуванні бромгексин може кумулювати.ФармакодинамікаМуколітичний (секретолітичний) засіб, що має відхаркувальну та слабку протикашльову дію. Знижує в'язкість мокротиння (деполімеризує мукопротеїнові та мукополісахаридні волокна, збільшує серозний компонент бронхіального секрету); активує миготливий епітелій, збільшує об'єм та покращує відходження мокротиння. Стимулює вироблення ендогенного сурфактанту, що забезпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання. Ефект проявляється через 2-5 днів з початку лікування.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання, що супроводжуються утрудненням відходження в'язкого мокротиння: трахеобронхіт, бронхіти різної етіології (в т.ч. ускладнені бронхоектазами), бронхіальна астма, туберкульоз легень, емфізема легень, пневмонія (гостра та хронічна) Санація бронхіального дерева в передопераційному періоді та при проведенні лікувальних та діагностичних внутрішньобронхіальних маніпуляцій, профілактика скупчення в бронхах густого в'язкого мокротиння після операції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 3 років, спадкова непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, дефіцит лактази. З обережністю застосовувати у пацієнтів із шлунковою кровотечею в анамнезі, при захворюваннях бронхів, що супроводжуються надмірним скупченням секрету, за наявності в анамнезі епізодів кровохаркання, ниркової та/або печінкової недостатності.Вагітність та лактаціяБромгексин проникає через плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко. Препарат протипоказаний до застосування у період вагітності та у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату в період лактації на час лікування слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк, риніт), кропив'янка, лихоманка, анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірних тканин: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: запаморочення, біль голови, підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиБромгексин не призначають одночасно з лікарськими засобами, що пригнічують кашльовий центр (в т.ч. кодеїн), оскільки це ускладнює відходження розрідженого мокротиння (накопичення бронхіального секрету в дихальних шляхах). Бромгексин сприяє проникненню антибіотиків (амоксицилін, ампіцилін, еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін), сульфаніламідних лікарських засобів у бронхіальний секрет у перші 4-5 днів протимікробної терапії. Спільне застосування бромгексину з деякими нестероїдними протизапальними препаратами (саліцилатами, фенілбутазоном або бутадіоном) може спричинити подразнення слизової оболонки шлунка.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослим та дітям старше 14 років – 8-16 мг (2-4 таблетки) 3-4 рази на добу. Дітям від 6 до 14 років – по 8 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. Дітям від 3 до 6 років – по 4 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. Курс лікування – від 4 до 28 днів. Терапевтична дія може проявитись на 4-6 день лікування. При порушенні функції нирок або тяжких захворюваннях печінки слід збільшити інтервали між прийомами або зменшити дозу. З цього питання необхідно проконсультуватися з лікарем. У процесі лікування рекомендується вживати достатньо рідини для підтримки секретолітичної дії бромгексину. Без консультації лікаря не рекомендується приймати бромгексин більше 4-5 днів. Якщо в період лікування препаратом покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняМожливі такі симптоми: нудота, блювання, діарея та інші шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні необхідно викликати блювоту, а потім пацієнтові дати рідину (молоко чи воду). Промивання шлунка рекомендується протягом 1-2 годин після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДуже рідко повідомлялося про виникнення синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєлла, що перебувають у тимчасовому зв'язку з прийомом препарату Бромгексин. При виникненні змін на шкірі або слизовій оболонці необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У процесі лікування рекомендується вживати достатню кількість рідини, що підтримує секретолітичну дію бромгексину. У дітей лікування слід поєднувати з постуральним дренанажем або вібраційним масажем грудної клітки, що полегшує евакуацію секрету з бронхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом рекомендованих терапевтичних доз (16 мг 3 десь у день) не впливає швидкість психомоторних реакцій пацієнта. У разі розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сальбутамол (у формі сульфату) – 2 мг; бромгексину гідрохлорид – 8 мг; гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 5) - Пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та одностороннім ризиком.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний комбінований засіб.ФармакокінетикаСальбутамол Всмоктування та розподіл При вживанні абсорбція висока. Біодоступність сальбутамолу при внутрішньому прийомі становить близько 50%. Їда знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми – 10%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізм та виведення Піддається пресистемному метаболізму в печінці та в кишковій стінці, за допомогою фенолсульфотрансферази інактивується до 4-о-сульфату ефіру. T1/2 - 3.8-6 год. Виводиться нирками (69-90%), переважно у вигляді неактивного фенолсульфатного метаболіту (60%) протягом 72 годин та з жовчю (4%). Бромгексин Всмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується із ШКТ протягом 30 хв. Біодоступність - низька (оскільки піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення У печінці піддається деметилювання та окислення, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати. Гвайфенезін Всмоктування та розподіл Абсорбція із ШКТ - швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає у тканини, що містять кислі мукополісахариди. Метаболізм та виведення Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму печінки. T1/2 - 1 год. Виводиться легкими (з мокротою) та нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований препарат з бронхолітичною, відхаркувальною та муколітичною дією. Сальбутамол - бронхолітичний засіб, що стимулює β2-адренорецептори бронхів, кровоносних судин та міометрію. Попереджає або усуває спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах, збільшує ємність легенів. Викликає розширення коронарних артерій, що не знижує АТ. Бромгексин - муколітичний засіб, що надає відхаркувальну дію, покращує відходження мокротиння. Гвайфенезин – муколітичний засіб, що зменшує поверхневий натяг структур бронхолегеневого апарату; стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, що виробляють нейтральні полісахариди, деполімеризує кислі мукополісахариди, знижує в'язкість мокротиння, активує циліарний апарат бронхів, полегшує видалення мокротиння та сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.Показання до застосуванняУ складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важкого в'язкого секрету: бронхіальна астма; трахеобронхіт; обструктивний бронхіт; пневмонія; емфізема легень; кашлюк; пневмоконіоз; туберкульоз легень.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період лактації; тахіаритмія, міокардит; вади серця; декомпенсований цукровий діабет; тиреотоксикоз; глаукому; печінкова або ниркова недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлункова кровотеча; артеріальна гіпертензія (для застосування пігулок); дитячий вік до 6 років (для застосування пігулок). З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам із цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовувати препарат не рекомендується. За необхідності лікування препаратом у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання для застосування: дитячий вік до 6 років.Побічна діяРідко: при застосуванні у високих дозах іноді спостерігаються головний біль, запаморочення, підвищена нервова збудливість, порушення сну, сонливість, тремор, судоми, нудота, блювання, діарея, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорене серцебиття; , алергічні реакції (висипання, кропив'янка), колапс, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші бета2-адреноміметичні засоби та теофілін посилюють дію сальбутамолу та збільшують ймовірність появи побічних ефектів. Аскорил не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн та іншими протикашльовими засобами, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння. Аскорил бромгексин, що входить до складу препарату, сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) в легеневу тканину. Не рекомендується застосовувати Аскорил одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол. Аскорил сальбутамол, що входить до складу препарату, не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО). Діуретики та препарати глюкокортикостероїдів посилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу. Не рекомендується приймати одночасно з препаратом Аскорил лужне пиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази на добу або по 10 мл сиропу Аскорив експекторант (2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази на добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком до 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сальбутамол (у формі сульфату) – 2 мг; бромгексину гідрохлорид – 8 мг; гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 5) - Пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та одностороннім ризиком.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний комбінований засіб.ФармакокінетикаСальбутамол Всмоктування та розподіл При вживанні абсорбція висока. Біодоступність сальбутамолу при внутрішньому прийомі становить близько 50%. Їда знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми – 10%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізм та виведення Піддається пресистемному метаболізму в печінці та в кишковій стінці, за допомогою фенолсульфотрансферази інактивується до 4-о-сульфату ефіру. T1/2 - 3.8-6 год. Виводиться нирками (69-90%), переважно у вигляді неактивного фенолсульфатного метаболіту (60%) протягом 72 годин та з жовчю (4%). Бромгексин Всмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується із ШКТ протягом 30 хв. Біодоступність - низька (оскільки піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення У печінці піддається деметилювання та окислення, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати. Гвайфенезін Всмоктування та розподіл Абсорбція із ШКТ - швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає у тканини, що містять кислі мукополісахариди. Метаболізм та виведення Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму печінки. T1/2 - 1 год. Виводиться легкими (з мокротою) та нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований препарат з бронхолітичною, відхаркувальною та муколітичною дією. Сальбутамол - бронхолітичний засіб, що стимулює β2-адренорецептори бронхів, кровоносних судин та міометрію. Попереджає або усуває спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах, збільшує ємність легенів. Викликає розширення коронарних артерій, що не знижує АТ. Бромгексин - муколітичний засіб, що надає відхаркувальну дію, покращує відходження мокротиння. Гвайфенезин – муколітичний засіб, що зменшує поверхневий натяг структур бронхолегеневого апарату; стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, що виробляють нейтральні полісахариди, деполімеризує кислі мукополісахариди, знижує в'язкість мокротиння, активує циліарний апарат бронхів, полегшує видалення мокротиння та сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.Показання до застосуванняУ складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важкого в'язкого секрету: бронхіальна астма; трахеобронхіт; обструктивний бронхіт; пневмонія; емфізема легень; кашлюк; пневмоконіоз; туберкульоз легень.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період лактації; тахіаритмія, міокардит; вади серця; декомпенсований цукровий діабет; тиреотоксикоз; глаукому; печінкова або ниркова недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлункова кровотеча; артеріальна гіпертензія (для застосування пігулок); дитячий вік до 6 років (для застосування пігулок). З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам із цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовувати препарат не рекомендується. За необхідності лікування препаратом у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання для застосування: дитячий вік до 6 років.Побічна діяРідко: при застосуванні у високих дозах іноді спостерігаються головний біль, запаморочення, підвищена нервова збудливість, порушення сну, сонливість, тремор, судоми, нудота, блювання, діарея, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорене серцебиття; , алергічні реакції (висипання, кропив'янка), колапс, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші бета2-адреноміметичні засоби та теофілін посилюють дію сальбутамолу та збільшують ймовірність появи побічних ефектів. Аскорил не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн та іншими протикашльовими засобами, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння. Аскорил бромгексин, що входить до складу препарату, сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) в легеневу тканину. Не рекомендується застосовувати Аскорил одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол. Аскорил сальбутамол, що входить до складу препарату, не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО). Діуретики та препарати глюкокортикостероїдів посилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу. Не рекомендується приймати одночасно з препаратом Аскорил лужне пиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази на добу або по 10 мл сиропу Аскорив експекторант (2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази на добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком до 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сальбутамол (у формі сульфату) – 2 мг; бромгексину гідрохлорид – 8 мг; гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 2, 5) - Пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою та одностороннім ризиком.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний комбінований засіб.ФармакокінетикаСальбутамол Всмоктування та розподіл При вживанні абсорбція висока. Біодоступність сальбутамолу при внутрішньому прийомі становить близько 50%. Їда знижує швидкість абсорбції, але не впливає на біодоступність. Зв'язування з білками плазми – 10%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізм та виведення Піддається пресистемному метаболізму в печінці та в кишковій стінці, за допомогою фенолсульфотрансферази інактивується до 4-о-сульфату ефіру. T1/2 - 3.8-6 год. Виводиться нирками (69-90%), переважно у вигляді неактивного фенолсульфатного метаболіту (60%) протягом 72 годин та з жовчю (4%). Бромгексин Всмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо практично повністю (99%) всмоктується із ШКТ протягом 30 хв. Біодоступність - низька (оскільки піддається ефекту "першого проходження" через печінку). Проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм та виведення У печінці піддається деметилювання та окислення, метаболізується до фармакологічно активного амброксолу. T1/2 - 15 год (внаслідок повільної зворотної дифузії з тканин). Виводиться нирками. При хронічній нирковій недостатності порушується виведення метаболітів. При багаторазовому застосуванні може кумулювати. Гвайфенезін Всмоктування та розподіл Абсорбція із ШКТ - швидка (через 25-30 хв після прийому внутрішньо). Проникає у тканини, що містять кислі мукополісахариди. Метаболізм та виведення Приблизно 60% введеного препарату піддається метаболізму печінки. T1/2 - 1 год. Виводиться легкими (з мокротою) та нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований препарат з бронхолітичною, відхаркувальною та муколітичною дією. Сальбутамол - бронхолітичний засіб, що стимулює β2-адренорецептори бронхів, кровоносних судин та міометрію. Попереджає або усуває спазм бронхів, знижує опір у дихальних шляхах, збільшує ємність легенів. Викликає розширення коронарних артерій, що не знижує АТ. Бромгексин - муколітичний засіб, що надає відхаркувальну дію, покращує відходження мокротиння. Гвайфенезин – муколітичний засіб, що зменшує поверхневий натяг структур бронхолегеневого апарату; стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, що виробляють нейтральні полісахариди, деполімеризує кислі мукополісахариди, знижує в'язкість мокротиння, активує циліарний апарат бронхів, полегшує видалення мокротиння та сприяє переходу непродуктивного кашлю в продуктивний.Показання до застосуванняУ складі комбінованої терапії гострих і хронічних бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються утворенням важкого в'язкого секрету: бронхіальна астма; трахеобронхіт; обструктивний бронхіт; пневмонія; емфізема легень; кашлюк; пневмоконіоз; туберкульоз легень.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період лактації; тахіаритмія, міокардит; вади серця; декомпенсований цукровий діабет; тиреотоксикоз; глаукому; печінкова або ниркова недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; шлункова кровотеча; артеріальна гіпертензія (для застосування пігулок); дитячий вік до 6 років (для застосування пігулок). З обережністю препарат у формі таблеток призначають пацієнтам із цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії.Вагітність та лактаціяУ період вагітності застосовувати препарат не рекомендується. За необхідності лікування препаратом у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання для застосування: дитячий вік до 6 років.Побічна діяРідко: при застосуванні у високих дозах іноді спостерігаються головний біль, запаморочення, підвищена нервова збудливість, порушення сну, сонливість, тремор, судоми, нудота, блювання, діарея, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, прискорене серцебиття; , алергічні реакції (висипання, кропив'янка), колапс, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші бета2-адреноміметичні засоби та теофілін посилюють дію сальбутамолу та збільшують ймовірність появи побічних ефектів. Аскорил не призначають одночасно з препаратами, що містять кодеїн та іншими протикашльовими засобами, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння. Аскорил бромгексин, що входить до складу препарату, сприяє проникненню антибіотиків (еритроміцин, цефалексин, окситетрациклін) в легеневу тканину. Не рекомендується застосовувати Аскорил одночасно з неселективними блокаторами β-адренорецепторів, такими як пропранолол. Аскорил сальбутамол, що входить до складу препарату, не рекомендується пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази (МАО). Діуретики та препарати глюкокортикостероїдів посилюють гіпокаліємічний ефект сальбутамолу. Не рекомендується приймати одночасно з препаратом Аскорил лужне пиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таб. 3 рази на добу або по 10 мл сиропу Аскорив експекторант (2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років – по 1/2 або 1 таб. 3 рази на добу або по 5-10 мл сиропу Аскорил експекторант (1-2 чайні ложки) 3 рази на добу. Дітям віком до 6 років рекомендується застосування сиропу Аскорил експекторант по 5 мл (1 чайна ложка) 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: монтелукаст натрію 10,4 мг, еквівалентний монтелукасту 10,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 101) 89,3 мг, лактози моногідрат (Pharmatose 200М) 89,3 мг, кроскармелоза натрію (AC-Di-sol) 6,0 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелоза) магнію стеарат 1,0 мг; Плівкова оболонка: опадрай жовтий 20А82675 (гіпромелоза 2,074 мг, гіпоролоза 2,074 мг, титану діоксид 1,812 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,030 мг, віск карнаубський 0,007 мг, 0 мг, 0,0 0,0 Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 28 таблеток у флаконі з поліетилену високої щільності з кришкою із захистом від розтину дітьми, що містить один контейнер із 2 г силікагелю (осушувача). Один флакон у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору, з гравіюванням "G" на одній стороні і "392" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротизапальний антибронхоконстрикторний засіб – лейкотрієновий рецептор блокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Монтелукаст швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо. У дорослих при прийомі натще таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг максимальна концентрація (Сmах) досягається через 3 години (Тmах). Середня біодоступність прийому внутрішньо становить 64%. Прийом їжі не впливає на Сmах у плазмі крові та біодоступність препарату. Розподіл Зв'язування монтелукасту з білками плазми становить понад 99%. Об'єм розподілу при рівноважному стані становить 8-11 літрів. Доклінічні дослідження виявили мінімальне проникнення монтелукасту через гематоенцефалічний бар'єр. Через 24 години після прийому концентрація монтелукасту мінімальна та в інших тканинах. Метаболізм Монтелукаст активно метаболізується у печінці. При застосуванні в терапевтичних дозах концентрація метаболітів монтелукасту в плазмі у рівноважному стані у дорослих та дітей не визначається. У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки було показано, що в процес метаболізму монтелукасту залучені ізоферменти цитохрому Р450: 3А4, 2С8 і 2С9, при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не інгібує ізоферменти цитохрому Р4А2 . Метаболіти мають незначний терапевтичний ефект монтелукасту. Виведення Плазмовий кліренс монтелукасту у здорових дорослих добровольців становить у середньому 45 мл/хв. Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого монтелукасту 86% його кількості виводиться через кишечник протягом 5 днів і менше 0,2% - нирками, що підтверджує, що монтелукаст та його метаболіти екскретуються майже виключно з жовчю. Період напіввиведення монтелукасту у молодих здорових дорослих становить від 2,7 до 5,5 години. Фармакокінетика монтелукасту зберігає практично лінійний характер прийому внутрішньо доз понад 50 мг. При прийомі монтелукасту в ранкові та вечірні години відмінностей фармакокінетики не спостерігається. При прийомі 10 мг монтелукасту 1 раз на добу спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини у плазмі. Особливості фармакокінетики монтелукасту у різних груп пацієнтів Підлога Фармакокінетика монтелукасту у чоловіків та жінок подібна. Літні пацієнти При одноразовому прийомі внутрішньо 10 мг монтелукасту фармакокінетичний профіль та біодоступність подібні у літніх та пацієнтів молодого віку. Період напіввиведення монтелукасту з плазми дещо довший у людей похилого віку. Корекції дози препарату у людей похилого віку не потрібно. Раса Не виявлено відмінностей у клінічно значущих фармакокінетичних ефектах у пацієнтів різних рас. Печінкова недостатність У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості та клінічними проявами цирозу печінки відмічено уповільнення метаболізму монтелукасту, що супроводжується збільшенням площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно на 41% після одноразового прийому препарату в дозі. Період напіввиведення монтелукасту у цих пацієнтів дещо збільшується порівняно зі здоровими суб'єктами (середній час напіввиведення – 7,4 години). Зміни дози монтелукасту для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібні. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає. Ниркова недостатність Оскільки монтелукаст та його метаболіти не екскретуються із сечею, фармакокінетика монтелукасту у пацієнтів з нирковою недостатністю не оцінювалася. Коригування дози препарату для цієї групи пацієнтів не потрібне.ФармакодинамікаЦистеїніл-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є сильними медіаторами запалення – ейкозаноїдами, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з цистеїніл-лейкотрієновими рецепторами. Цистеїніл-лейкотрієнові рецептори I типу (CysLT1-рецептори) присутні у дихальних шляхах людини (у тому числі, у клітинах гладких м'язів бронхів, макрофагах) та інших клітинах прозапалення (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). Цистеїніл-лейкотрієни корелюють з патофізіологією бронхіальної астми та алергічного риніту. При бронхіальній астмі лейкотрієн-опосередковані ефекти включають бронхоспазм, збільшення секреції слизу, підвищення проникності судин та збільшення кількості еозинофілів. При алергічному риніті після дії алергену відбувається вивільнення цистеїніл-лейкотрієнів із прозапальних клітин слизової оболонки порожнини носа під час ранньої та пізньої фаз алергічної реакції, що проявляється симптомами алергічного риніту. При інтраназальній пробі з цистеїніл-лейкотрієнами було продемонстровано підвищення резистентності повітроносних носових шляхів та симптомів назальної обструкції. Монтелукаст - високоактивний при внутрішньому прийомі лікарський засіб, який значно покращує показники запалення при бронхіальній астмі. За даними біохімічного та фармакологічного аналізу монтелукаст з високою спорідненістю та вибірковістю пов'язується з CysLT1-рецепторами, не взаємодіючи з іншими фармакологічно важливими рецепторами у дихальних шляхах (таких як простагландинові, холінергічні або β-адренергічні рецептори). Монтелукаст пригнічує фізіологічну дію цистеїнілових лейкотрієнів LTC4, LTD4 та LTE4 шляхом зв'язування з CysLТ1-рецепторами, не чинячи стимулюючої дії на дані рецептори. Монтелукаст інгібує CysLT1-рецептори в дихальних шляхах, що підтверджується здатністю блокувати розвиток бронхоспазму у відповідь на вдихання LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози 5 мг достатньо для усунення бронхоспазму, індукованого LTD4. Монтелукаст викликає бронходилатацію протягом 2-х годин після прийому внутрішньо і може доповнювати бронходилатацію, спричинену β2-адреноміметиками. Застосування монтелукасту в дозах, що перевищують 10 мг на день, що приймаються одноразово, ефективність препарату не підвищує.Показання до застосуванняПрофілактика та тривале лікування бронхіальної астми у дорослих та дітей з 15 років, включаючи попередження денних та нічних симптомів захворювання, лікування бронхіальної астми у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та попередження бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням. Купірування денних та нічних симптомів сезонного та/або цілорічного алергічного риніту у дорослих та дітей з 15 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Дитячий вік віком до 15 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень монтелукасту за участю вагітних жінок не проводилось. Монтелукаст слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування, лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. У ході післяреєстраційного застосування монтелукасту повідомлялося про розвиток вроджених дефектів кінцівок у новонароджених, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності. Більшість цих жінок також приймали інші препарати на лікування бронхіальної астми під час вагітності. Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом монтелукасту та розвитком вроджених дефектів кінцівок не встановлено. Невідомо, чи виділяється монтелукаст із грудним молоком. Оскільки багато лікарських препаратів виділяються з грудним молоком, необхідно враховувати це при призначенні монтелукасту в період грудного вигодовування.Побічна діяЗагалом монтелукаст добре переноситься. Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не вимагають відміни препарату. Загальна частота побічних ефектів при лікуванні монтелукастом співставна з їх частотою прийому плацебо. У клінічних дослідженнях монтелукаст вивчався так: покриті плівковою оболонкою таблетки 10 мг приблизно у 4000 дорослих пацієнтів та підлітків з бронхіальною астмою віком від 15 років; покриті плівковою оболонкою таблетки 10 мг приблизно у 400 дорослих пацієнтів та підлітків із сезонним алергічним ринітом у віці від 15 років. Про головний біль і біль у животі, небажані реакції в клінічних дослідженнях, пов'язаних з лікарським засобом часто (від ≥1/100 до За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Небажані реакції, описані під час постреєстраційного застосування, перераховані на підставі системно-органних класів. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – підвищення схильності до кровотеч, тромбоцитопенії. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія; дуже рідко – еозинофільна інфільтрація печінки. Порушення психіки: нечасто – ажитація, у тому числі агресивна поведінка або ворожість, тривожність, депресія, дезорієнтація, патологічні сновидіння, безсоння, психомоторна активність (включаючи дратівливість, неспокій та тремор), сомнамбулізм, тик; рідко – порушення уваги, порушення пам'яті; дуже рідко - галюцинації, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність). Порушення нервової системи: нечасто - запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія; дуже рідко – судоми. Порушення з боку серця: рідко – прискорене серцебиття. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – носові кровотечі; дуже рідко – легенева еозинофілія, синдром Чарджа-Стросса. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, панкреатит; нечасто – сухість слизових оболонок порожнини рота, диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT) у крові; дуже рідко – гепатит (включаючи холестатичні, гепатоцелюлярні та змішані ураження печінки). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка; нечасто - схильність до формування гематом, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – вузлувата еритема, багатоформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми. Порушення з боку нирок і сечі шляхів, що виводять: частота невідома - енурез у дітей. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – пірексія; нечасто - астенія (слабкість) / втома, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиМонтелукаст можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які зазвичай використовують для профілактики та тривалого лікування бронхіальної астми та/або алергічного риніту. Рекомендована терапевтична доза монтелукасту не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику наступних препаратів: теофіліну, преднізону. преднізолону, пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/норетистерон 35/1), терфенадину, дигоксину та варфарину. Значення AUC монтелукасту знижується при одночасному прийомі фенобарбіталу приблизно на 40%, що, однак, не потребує змін дози монтелукасту. У дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст пригнічує ізофермент CYP2C8. Однак у дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукасту і росиглітазону (метаболізується за участю ізоферменту CYP2C8) не було отримано підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту CYP2C8, тому в клінічній практиці не передбачається вплив монтелукасту на препарат. паклітакселу, росиглітазону, репаглініду та ін. Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є субстратом CYP2C8 та меншою мірою ізоферментів CYP2C9 та 3А4. Дані клінічного дослідження лікарської взаємодії щодо монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора як CYP2C8, так і 2С9) демонструють, що гемфіброзіл підвищує системну експозицію монтелукасту у 4,4 рази. Спільний прийом ітраконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, разом з гемфіброзилом та монтелукастом не призводив до додаткового підвищення системної експозиції монтелукасту. Вплив гемфіброзилу на системний вплив монтелукасту не може вважатися клінічно значущим на підставі даних безпеки при застосуванні в дозах, що перевищують схвалену дозу 10 мг для дорослих пацієнтів (наприклад, 200 мг/день для дорослих пацієнтів протягом 22 тижнів і до 900 мг/день пацієнтів, які приймають препарат протягом приблизно одного тижня, не спостерігалося клінічно значимих негативних ефектів. Таким чином, при сумісному прийомі з гемфіброзилом корекція дози монтелукасту не потрібна. За результатами досліджень in vitro не передбачається клінічно значущих лікарських взаємодій з іншими відомими інгібіторами CYP2C8 (наприклад, триметопримом). Крім того, одночасний прийом монтелукасту з одним лише ітраконазолом не призводив до суттєвого підвищення ефекту системного впливу монтелукасту. Комбіноване лікування з бронходилататорами Монтелукаст є обґрунтованим доповненням монотерапії бронходилататорами, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. Після досягнення терапевтичного ефекту від лікування монтелукастом можна розпочати поступове зниження дози бронходилататорів. Комбіноване лікування з інгаляційними глюкокортикостероїдами (ГКС) Лікування монтелукастом забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які отримують лікування інгаляційними кортикостероїдами. При досягненні стабілізації стану пацієнта можливе зниження дози кортикостероїдів. Дозу кортикостероїдів слід знижувати поступово, під наглядом лікаря. У деяких випадках допустиме повне скасування інгаляційних кортикостероїдів, проте різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на монтелукаст не рекомендується.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу незалежно від їди. Для лікування бронхіальної астми препарат слід приймати увечері. При лікуванні алергічних ринітів доза може прийматися будь-якої доби за бажанням пацієнта. Пацієнти, які страждають на бронхіальну астму та алергічні риніти одночасно, повинні приймати одну таблетку препарату Глемонт 10 мг один раз на добу ввечері. Дорослі та діти віком від 15 років та старші: Доза для дорослих та дітей старше 15 років становить одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 10 мг на добу. Загальні рекомендації Доза препарату однакова для пацієнтів жіночої та чоловічої статі. Терапевтична дія монтелукасту на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Монтелукаст можна приймати незалежно від їди. Пацієнту слід продовжувати приймати препарат як у період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в період загострення бронхіальної астми. Для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів з легкими або середньотяжкими порушеннями функції печінки спеціального підбору дози не потрібно. Призначення монтелукасту одночасно з іншими видами лікування бронхіальної астми: Монтелукаст можна додавати до лікування пацієнта бронходилататорами та інгаляційними глюкокортикостероїдами (ГКС).ПередозуванняНемає специфічної інформації щодо лікування передозування монтелукастом. Даних про симптоми передозування при прийомі монтелукасту пацієнтами з бронхіальною астмою в дозі до 200 мг на добу протягом 22 тижнів протягом довгих клінічних досліджень та в дозі 900 мг на добу протягом одного тижня протягом коротких клінічних досліджень не виявлено. Були випадки гострого передозування монтелукастом (прийом не менше 1000 мг препарату на добу) у післяреєстраційному періоді та під час клінічних досліджень у дорослих та дітей. Клінічні та лабораторні дані свідчили про сумісність профілів безпеки монтелукасту у дітей, дорослих та літніх пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були почуття спраги, сонливість, блювання, психомоторне збудження, біль голови і біль у животі. Ці побічні ефекти узгоджуються з профілем безпеки монтелукасту. Лікування у разі гострого передозування симптоматичне. Даних щодо ефективності перитонеального діалізу або гемодіалізу немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність монтелукасту для перорального прийому щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена, тому монтелукаст у таблетках не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам повинні бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для усунення гострих нападів бронхіальної астми (інгаляційні β2-агоністи короткої дії). Не слід припиняти прийом монтелукасту в період загострення бронхіальної астми та необхідності застосування препаратів екстреної допомоги для усунення нападів (інгаляційних β2-агоністів короткої дії). Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) не повинні приймати ці препарати в період лікування монтелукастом, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у хворих на алергійну бронхіальну астму. . Дозу інгаляційних кортикостероїдів, що застосовуються одночасно з монтелукастом, можна поступово знижувати під наглядом лікаря. Відсутні дані, що свідчать про можливість зниження дози пероральних кортикостероїдів при супутньому застосуванні монтелукасту. Монтелукаст не повинен замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди. У пацієнтів, які приймали монтелукаст, було описано психоневрологічні порушення (див. розділ "Побічна дія"). Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи вони пов'язані з прийомом монтелукасту. Лікарю необхідно обговорити дані небажані ефекти з пацієнтами та/або їхніми батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їхнім батькам/опікунам необхідно пояснити, що у разі появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря. У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають препарати для лікування бронхіальної астми, включаючи монтелукаст, може виникнути системна еозинофілія, що іноді супроводжується клінічними проявами васкуліту та синдромом Чарджа-Стросса. Такий стан зазвичай лікують системними глюкокортикостероїдами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, пов'язані зі зменшенням дози або скасуванням пероральних глюкокортикоїдів. Не можна виключити, ні підтвердити можливість, що прийом антагоністів лейкотриеновых рецепторів може бути пов'язані з виникненням синдрому Чарджа-Стросса. Лікарі повинні знати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, наростання легеневих симптомів, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких виникли перераховані вище симптоми, слід пройти повторне обстеження, а режим їх лікування повинен бути переглянутий. Препарат Глемонт, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, містить моногідрат лактози. Пацієнти з рідкісною формою спадкової непереносимості галактози, уродженою недостатністю лактази та глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Застосування у пацієнтів похилого віку Відмінностей у профілях ефективності та безпеки препарату, пов'язаних із віком пацієнтів, не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних, що свідчать про те, що прийом монтелукасту впливає на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються, не виявлено. Однак при застосуванні препарату є такі побічні ефекти, як запаморочення та сонливість. З огляду на це слід бути обережним при керуванні автотранспортом і виконанні дій, що вимагають швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: монтелукаст натрію 4.2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту 4 мг Допоміжні речовини: манітол - 161.08 мг, целюлоза мікрокристалічна - 50.72 мг, кроскармелоза натрію - 7.2 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 7.2 мг, аспартам - 1.2 мг, ароматизатор вишневий - 8. 28 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні від білого до майже білого кольору з гравіюванням "G" на одній стороні і "390" на іншій, овальні, двоопуклі, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Монтелукаст селективно інгібує CysLT1-рецептори цистеїнілових лейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4) епітелію дихальних шляхів, а також запобігає хворим на бронхіальну астму бронхоспазм, обумовлений вдиханням цистеінілового лейкотрієну LTD. Дози 5 мг достатньо для усунення бронхоспазму, індукованого LTD4. Застосування монтелукасту у дозах, що перевищують 10 мг 1 раз на добу, не підвищує ефективність препарату. Монтелукаст викликає бронходилатацію протягом 2 годин після прийому внутрішньо і може доповнювати бронходилатацію, спричинену бета2-адреноміметиками.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. У дорослих при прийомі в дозі 5-10 мг Cmax ; у плазмі крові досягається через 2-3 год. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 64-73%. Зв'язування монтелукасту з білками плазми становить понад 99%. Vd; в середньому становить 8-11 л. При одноразовому прийомі у дозі 10 мг 1 раз на добу спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини у плазмі. Монтелукаст активно метаболізується у печінці. При застосуванні в терапевтичних дозах концентрація метаболітів монтелукасту у плазмі у рівноважному стані у дорослих та дітей не визначається. Передбачається, що в процесі метаболізму монтелукасту беруть участь ізоферменти CYP3А4 і CYP2С9, при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не інгібує ізоферменти CYP3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 та 2D6. T1/2; монтелукасту у молодих здорових дорослих становить від 2.7 до 5.5 год. Кліренс монтелукасту становить у здорових дорослих у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0.2% – із сечею, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю. Фармакокінетика монтелукасту зберігає практично лінійний характер прийому внутрішньо в дозах більше 50 мг.Клінічна фармакологіяАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Препарат для лікування бронхіальної астми та алергічного риніту.Показання до застосуванняПрофілактика та тривале лікування бронхіальної астми, включаючи: попередження денних та нічних симптомів захворювання; лікування бронхіальної астми у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти; попередження бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням. Купірування денних та нічних симптомів сезонних алергічних ринітів.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до монтелукасту.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування монтелукасту при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) не проводилося. Невідомо, чи виділяється монтелукаст із грудним молоком. Монтелукаст слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку згортання крові: підвищення схильності до кровотеч. З боку імунної системи: ; реакції гіперчутливості, в т.ч. анафілаксія; дуже рідко (<1/10 000) – еозинофільна інфільтрація печінки. З боку психіки: ажитація (в т.ч. агресивна поведінка або ворожість), тривожність, депресія, дезорієнтація, патологічні сновидіння, галюцинації, безсоння, дратівливість, неспокій, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність). З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія; дуже рідко (< 1/10 000) – судоми. З боку серцево-судинної системи: тахікардія. З боку дихальної системи: носові кровотечі, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку травної системи: діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит, збільшення активності АЛТ і ACT в крові; дуже рідко (<1/10 000) – гепатит (включаючи холестатичні, гепатоцелюлярні та змішані ураження печінки). З боку шкіри та підшкірних тканин: схильність до формування гематом, вузлувата еритема, багатоформна еритема, свербіж, висип. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми. З боку організму в цілому: ; астенія (слабкість) / втома, набряки, пірексія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом AUC монтелукасту зменшувалась приблизно на 40% (корекція режиму монтелукасту не потрібна). У дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст інгібує ізофермент CYP2C8, проте при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукасту та росиглітазону (метаболізується за участю ізоферменту CYP2C8 ) не отримано підтвердження інгібування монтелукасом2. Тому в клінічній практиці не передбачається впливу монтелукасту на CYP2С8-опосередкований метаболізм низки лікарських препаратів, у т.ч. паклітакселу, росиглітазону, репаглініду. Монтелукаст є обґрунтованим доповненням монотерапії бронходилататорами, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. Після досягнення терапевтичного ефекту від лікування монтелукастом можна розпочати поступове зниження дози бронходилататорів. Застосування монтелукасту забезпечує додатковий терапевтичний ефект у пацієнтів, які отримують інгаляційні кортикостероїди. Після досягнення стабілізації стану, можна розпочати поступове зниження дози кортикостероїдів під наглядом лікаря. У деяких випадках допустиме повне скасування інгаляційних кортикостероїдів, проте різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на монтелукаст не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДозу встановлюють індивідуально, залежно від віку, показань та застосовуваної лікарської форми. Приймають внутрішньо у дозі 4-10 мг 1 раз на добу. Терапевтична дія монтелукасту на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Слід продовжувати прийом монтелукасту як під час досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, і у період загострення захворювання. Монтелукст можна додавати до лікування бронходилататорами та інгаляційними кортикостероїдами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність монтелукасту для внутрішнього застосування щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому монтелукаст для вживання не рекомендується застосовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам повинні бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для усунення нападів бронхіальної астми (інгаляційні бета2-агоністи короткої дії). Не слід припиняти прийом монтелукасту в період загострення астми та необхідності застосування для усунення нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета2-агоністів короткої дії). Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування монтелукастом, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не може повністю запобігти викликаним. Дозу інгаляційних кортикостероїдів, що застосовуються одночасно з монтелукастом, можна поступово знижувати під наглядом лікаря, проте різкої заміни інгаляційних або пероральних кортикостероїдів монтелукастом проводити не можна. У пацієнтів, які приймали монтелукаст, було описано психоневрологічні порушення. Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи вони пов'язані з прийомом монтелукасту. Лікарю необхідно обговорити ці побічні ефекти з пацієнтами та/або їхніми батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їх опікунам необхідно пояснити, що у разі появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря. Зменшення дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотрієнових рецепторів, супроводжувалося в поодиноких випадках появою однієї або декількох наступних реакцій: еозинофілія, висипи, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або невропатія, іноді діагностування системний еозинофільний васкуліт Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих побічних реакцій з терапією антагоністами лейкотрієнових рецепторів не було встановлено, при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які отримують монтелукаст, необхідно дотримуватися обережності та проводити відповідне клінічне спостереження. Використання у педіатрії Не слід застосовувати монтелукаст у дітей віком до 2 років. У дітей віком від 2 років монтелукаст слід застосовувати у відповідній лікарській формі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: монтелукаст натрію 5.2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту 5 мг. Допоміжні речовини: маннітол - 201.35 мг, целюлоза мікрокристалічна - 63.45 мг, кроскармеллоза натрію - 9 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 9 мг, аспартам - 1.5 мг, ароматизатор вишневий - 6.5 мг, маг. 28 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні; від білого до майже білого кольору з гравіюванням "G" на одній стороні і "391" на іншій, круглі, двоопуклі, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Монтелукаст селективно інгібує CysLT1-рецептори цистеїнілових лейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4) епітелію дихальних шляхів, а також запобігає хворим на бронхіальну астму бронхоспазм, обумовлений вдиханням цистеінілового лейкотрієну LTD. Дози 5 мг достатньо для усунення бронхоспазму, індукованого LTD4. Застосування монтелукасту у дозах, що перевищують 10 мг 1 раз на добу, не підвищує ефективність препарату. Монтелукаст викликає бронходилатацію протягом 2 годин після прийому внутрішньо і може доповнювати бронходилатацію, спричинену бета2-адреноміметиками.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. У дорослих при прийомі в дозі 5-10 мг Cmax ; у плазмі крові досягається через 2-3 год. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 64-73%. Зв'язування монтелукасту з білками плазми становить понад 99%. Vd; в середньому становить 8-11 л. При одноразовому прийомі у дозі 10 мг 1 раз на добу спостерігається помірна (близько 14%) кумуляція активної речовини у плазмі. Монтелукаст активно метаболізується у печінці. При застосуванні в терапевтичних дозах концентрація метаболітів монтелукасту у плазмі у рівноважному стані у дорослих та дітей не визначається. Передбачається, що в процесі метаболізму монтелукасту беруть участь ізоферменти CYP3А4 і CYP2С9, при цьому в терапевтичних концентраціях монтелукаст не інгібує ізоферменти CYP3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 та 2D6. T1/2; монтелукасту у молодих здорових дорослих становить від 2.7 до 5.5 год. Кліренс монтелукасту становить у здорових дорослих у середньому 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0.2% – із сечею, що підтверджує те, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю. Фармакокінетика монтелукасту зберігає практично лінійний характер прийому внутрішньо в дозах більше 50 мг.Клінічна фармакологіяАнтагоніст лейкотрієнових рецепторів. Препарат для лікування бронхіальної астми та алергічного риніту.Показання до застосуванняПрофілактика та тривале лікування бронхіальної астми, включаючи: попередження денних та нічних симптомів захворювання; лікування бронхіальної астми у пацієнтів із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти; попередження бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням. Купірування денних та нічних симптомів сезонних алергічних ринітів.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до монтелукасту.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування монтелукасту при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) не проводилося. Невідомо, чи виділяється монтелукаст із грудним молоком. Монтелукаст слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку згортання крові: підвищення схильності до кровотеч. З боку імунної системи: ; реакції гіперчутливості, в т.ч. анафілаксія; дуже рідко (<1/10 000) – еозинофільна інфільтрація печінки. З боку психіки: ажитація (в т.ч. агресивна поведінка або ворожість), тривожність, депресія, дезорієнтація, патологічні сновидіння, галюцинації, безсоння, дратівливість, неспокій, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність). З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія; дуже рідко (< 1/10 000) – судоми. З боку серцево-судинної системи: тахікардія. З боку дихальної системи: носові кровотечі, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку травної системи: діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит, збільшення активності АЛТ і ACT в крові; дуже рідко (<1/10 000) – гепатит (включаючи холестатичні, гепатоцелюлярні та змішані ураження печінки). З боку шкіри та підшкірних тканин: схильність до формування гематом, вузлувата еритема, багатоформна еритема, свербіж, висип. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми. З боку організму в цілому: ; астенія (слабкість) / втома, набряки, пірексія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом AUC монтелукасту зменшувалась приблизно на 40% (корекція режиму монтелукасту не потрібна). У дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст інгібує ізофермент CYP2C8, проте при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукасту та росиглітазону (метаболізується за участю ізоферменту CYP2C8 ) не отримано підтвердження інгібування монтелукасом2. Тому в клінічній практиці не передбачається впливу монтелукасту на CYP2С8-опосередкований метаболізм низки лікарських препаратів, у т.ч. паклітакселу, росиглітазону, репаглініду. Монтелукаст є обґрунтованим доповненням монотерапії бронходилататорами, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. Після досягнення терапевтичного ефекту від лікування монтелукастом можна розпочати поступове зниження дози бронходилататорів. Застосування монтелукасту забезпечує додатковий терапевтичний ефект у пацієнтів, які отримують інгаляційні кортикостероїди. Після досягнення стабілізації стану, можна розпочати поступове зниження дози кортикостероїдів під наглядом лікаря. У деяких випадках допустиме повне скасування інгаляційних кортикостероїдів, проте різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на монтелукаст не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДозу встановлюють індивідуально, залежно від віку, показань та застосовуваної лікарської форми. Приймають внутрішньо у дозі 4-10 мг 1 раз на добу. Терапевтична дія монтелукасту на показники, що відображають перебіг бронхіальної астми, розвивається протягом першого дня. Слід продовжувати прийом монтелукасту як під час досягнення контролю симптомів бронхіальної астми, і у період загострення захворювання. Монтелукст можна додавати до лікування бронходилататорами та інгаляційними кортикостероїдами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність монтелукасту для внутрішнього застосування щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому монтелукаст для вживання не рекомендується застосовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам повинні бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для усунення нападів бронхіальної астми (інгаляційні бета2-агоністи короткої дії). Не слід припиняти прийом монтелукасту в період загострення астми та необхідності застосування для усунення нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета2-агоністів короткої дії). Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування монтелукастом, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не може повністю запобігти викликаним. Дозу інгаляційних кортикостероїдів, що застосовуються одночасно з монтелукастом, можна поступово знижувати під наглядом лікаря, проте різкої заміни інгаляційних або пероральних кортикостероїдів монтелукастом проводити не можна. У пацієнтів, які приймали монтелукаст, було описано психоневрологічні порушення. Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи вони пов'язані з прийомом монтелукасту. Лікарю необхідно обговорити ці побічні ефекти з пацієнтами та/або їхніми батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їх опікунам необхідно пояснити, що у разі появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря. Зменшення дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотрієнових рецепторів, супроводжувалося в поодиноких випадках появою однієї або декількох наступних реакцій: еозинофілія, висипи, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або невропатія, іноді діагностування системний еозинофільний васкуліт Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих побічних реакцій з терапією антагоністами лейкотрієнових рецепторів не було встановлено, при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які отримують монтелукаст, необхідно дотримуватися обережності та проводити відповідне клінічне спостереження. Використання у педіатрії Не слід застосовувати монтелукаст у дітей віком до 2 років. У дітей віком від 2 років монтелукаст слід застосовувати у відповідній лікарській формі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левоцетиризину дигідрохлорид – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (Таблеттоза 100), целюлоза мікрокристалічна (Авіцель PH 112), діоксид колоїдний кремнію (Аеросил 200), магнію стеарат; Оболонка: Опадрай білий (Опадрай білий Y-1-7000) [гіпромелоза-5сР, титану діоксид, макрогол-400 (поліетиленоксид-400)]. По 7, 10 або 14 таблеток у стрипі з алюмінієвої фольги або по 7, 10 та 14 таблеток у блістері з білої непрозорої плівки ПВХ/ПВДХ – алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 стрипів та по 1,2 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі таблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою, на одній стороні таблетки є лінія розлому з гравіюванням "G" по обидва боки від неї, інша сторона таблетки гладка.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від дози та часу та варіюється незначно у різних людей. Абсорбція Швидко всмоктується прийому внутрішньо; прийом їжі не впливає на повноту всмоктування, але знижує його швидкість. Біодоступність – 100%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (ТСmах) - 0,9 год, максимальна концентрація в крові (Сmах) - 207 нг/мл. Об'єм розподілу – 0,4 л/кг. Ступінь абсорбції залежить від дози і не порушується при їді, але при їді максимальна концентрація знижується, і сповільнюється її досягнення. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується із білками плазми. Дані щодо розподілу левоцетиризину в тканинах та його проникнення через гематоенцефалічний бар'єр у людини відсутні. Левоцетиризин проникає у грудне молоко. Метаболізм У людей метаболізується менше 14% дози левоцетиризину, оскільки передбачувані відмінності у фармакокінетичному профілі левоцетиризину внаслідок генетичного поліморфізму або одночасного прийому інгібіторів ферментів незначні. Метаболічні перетворення полягають в окисленні ароматичного кільця, N- та О-дезалкілювання та кон'югації з таурином. Процес деалкілування, головним чином, здійснюється за допомогою ізоферменту CYP3A4, у той час як окислення ароматичного кільця відбувається за допомогою багатьох та/або невстановлених CYP-ізоформ. Лівоцетиризин при прийомі внутрішньо в дозі 5 мг та/або при перевищенні максимальних концентрацій у плазмі крові не впливає на активність CYP-ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2В6, 2Е1, 3А4. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – 7-10 год. Загальний кліренс – 0,63 мл/хв/кг. Повністю виводиться з організму протягом 96 год. Виводиться переважно із сечею (85,4%) від прийнятої дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Загальний кліренс левоцетиризину залежить від кліренсу креатиніну (КК), тому пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується збільшення інтервалів між прийомами препарату відповідно до КК. У пацієнтів з анурією та термінальною стадією ниркової недостатності загальний кліренс левоцетиризину знижується приблизно на 80% порівняно зі здоровими людьми. Кількість левоцетиризину, що виводиться при стандартній 4-годинній процедурі гемодіалізу становить менше 10%.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - (R)-енантіомер цетиризину, конкурентний антагоніст гістаміну, блокує Н1-гістамінові рецептори, спорідненість до яких у 2 рази вища, ніж у цетиризину. Впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має антиексудативну, протисвербіжну дію, практично не має антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах седативна дія дуже слабко виражена. Дія починається через 12 хв після прийому одноразової дози у 50% пацієнтів, через 1 годину - у 95% і триває протягом 24 годин. Не впливає на інтервал QT на ЕКГ.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви); сінної лихоманки (поліноз). Симптоматичне лікування кропив'янки, в т.ч. хронічної ідіопатичної кропив'янки; набряку Квінке; інших алергічних дерматозів, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левоцетиризину, компонентів препарату, похідних піперазину, тяжка хронічна ниркова недостатність (ХНН, КК менше 10 мл/хв), вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. Непереносимість галактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Хронічна ниркова недостатність з КК більше 10 мл/хв, але менше 50 мл/хв (потрібна корекція режиму дозування). Літній вік (можливе зниження клубочкової фільтрації). При одночасному вживанні з алкоголем (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. Левоцетиризин виділяється з грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату при лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти левоцетиризину розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA) із зазначенням частоти їхньої зустрічальності: часто (≥1/100 та Порушення з боку імунної системи – дуже рідко: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні реакції. Порушення з боку метаболізму та розлади харчування Частота невідома: підвищення апетиту. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: сонливість; Рідко: запаморочення; Дуже рідко: агресія, збудження, галюцинації, депресія, судоми; Частота невідома: безсоння, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, непритомність, тривога, тремор, дисгевзія, суїцидальні думки. Порушення з боку органів слуху Частота невідома: вертиго. Порушення з боку органів зору Частота невідома: нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Дуже рідко: відчуття серцебиття, тахікардія; Частота невідома: тромбоз яремної вени, стенокардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: задишка; Частота невідома: посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота; Нечасто: біль у животі; Дуже рідко: нудота, діарея; Частота невідома: блювання. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Частота невідома: дизурія, затримка сечі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип, включаючи лікарський висип, кропив'янка; Частота невідома: гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: міалгія. Загальні порушення: - Часто: стомлюваність; Нечасто: астенія; Частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку лабораторних та інструментальних даних - дуже рідко: порушення показників функції печінки, збільшення маси тіла. Частота невідома: перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. Дослідження взаємодій рацемату цетиризину показали відсутність клінічно значущих взаємодій із псевдоефрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом та діазепамом. Теофілін (400 мг на добу) знижує загальний кліренс цетиризину на 16%, при цьому кінетика теофіліну не змінюється. При одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) експозиція цетиризину збільшується (40%), а експозиція рітановіру змінюється незначно. Ступінь всмоктування цетиризину не знижувалася, під впливом їжі, хоча швидкість всмоктування зменшувалася. У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з етанолом або лікарськими препаратами, які мають переважну дію на ЦНС, можливе посилення цієї дії.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Рекомендується приймати добову дозу за один прийом. Дорослі, підлітки та діти старше 6 років Добова доза, що рекомендується, становить 5 мг (1 таблетка). Пацієнти похилого віку У літніх пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Інтервал між прийомами препарату визначають індивідуально з урахуванням функції нирок. Інформація про корекцію дози наведена у таблиці нижче. Для її використання повинен бути розрахований кліренс креатиніну (КК) у пацієнта у мл/хв на підставі концентрації креатиніну у сироватці (мг/дл) з використанням наступної формули: КК= [140 - вік (років)] х вага (кг)/ 72 х креатинін сироватки крові (мг/дл) (х 0,85 для жінок) Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок: Група Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза та кратність прийому Нормальна функція ≥80 5 мг один раз на добу Легка ХНН 50-79 5 мг один раз на добу Помірна ХНН 30-49 5 мг один раз на 2 доби Важка ХНН <30 5 мг один раз на 3 доби Термінальна ХНН – пацієнти на діалізі <10 Протипоказано У дітей із порушенням функції нирок дозу коригують індивідуально з урахуванням кліренсу креатиніну та маси тіла. Окремих даних щодо застосування у дітей із порушенням функції нирок немає. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із печінково-нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Тривалість лікування Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При лікуванні сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту (наявність симптомів менше 4-х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар; у середньому він становить 1-6 тижнів. При хронічних захворюваннях (у т.ч. хронічна ідіопатична кропив'янка) курс лікування може бути тривалішим за погодженням із лікарем.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування можуть включати сонливість у дорослих та збудження, а також занепокоєння, що змінюються сонливістю у дітей. Лікування Специфічних антидотів левоцетиризину немає. У разі передозування рекомендується симптоматичне або підтримуюче лікування. Якщо після прийому препарату пройшло небагато часу, слід провести промивання шлунка. Левоцетиризин практично не виводиться при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левоцетиризину дигідрохлорид – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (Таблеттоза 100), целюлоза мікрокристалічна (Авіцель PH 112), діоксид колоїдний кремнію (Аеросил 200), магнію стеарат; Оболонка: Опадрай білий (Опадрай білий Y-1-7000) [гіпромелоза-5сР, титану діоксид, макрогол-400 (поліетиленоксид-400)]. По 7, 10 або 14 таблеток у стрипі з алюмінієвої фольги або по 7, 10 та 14 таблеток у блістері з білої непрозорої плівки ПВХ/ПВДХ – алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 стрипів та по 1,2 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі таблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою, на одній стороні таблетки є лінія розлому з гравіюванням "G" по обидва боки від неї, інша сторона таблетки гладка.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від дози та часу та варіюється незначно у різних людей. Абсорбція Швидко всмоктується прийому внутрішньо; прийом їжі не впливає на повноту всмоктування, але знижує його швидкість. Біодоступність – 100%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (ТСmах) - 0,9 год, максимальна концентрація в крові (Сmах) - 207 нг/мл. Об'єм розподілу – 0,4 л/кг. Ступінь абсорбції залежить від дози і не порушується при їді, але при їді максимальна концентрація знижується, і сповільнюється її досягнення. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується із білками плазми. Дані щодо розподілу левоцетиризину в тканинах та його проникнення через гематоенцефалічний бар'єр у людини відсутні. Левоцетиризин проникає у грудне молоко. Метаболізм У людей метаболізується менше 14% дози левоцетиризину, оскільки передбачувані відмінності у фармакокінетичному профілі левоцетиризину внаслідок генетичного поліморфізму або одночасного прийому інгібіторів ферментів незначні. Метаболічні перетворення полягають в окисленні ароматичного кільця, N- та О-дезалкілювання та кон'югації з таурином. Процес деалкілування, головним чином, здійснюється за допомогою ізоферменту CYP3A4, у той час як окислення ароматичного кільця відбувається за допомогою багатьох та/або невстановлених CYP-ізоформ. Лівоцетиризин при прийомі внутрішньо в дозі 5 мг та/або при перевищенні максимальних концентрацій у плазмі крові не впливає на активність CYP-ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2В6, 2Е1, 3А4. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – 7-10 год. Загальний кліренс – 0,63 мл/хв/кг. Повністю виводиться з організму протягом 96 год. Виводиться переважно із сечею (85,4%) від прийнятої дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Загальний кліренс левоцетиризину залежить від кліренсу креатиніну (КК), тому пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується збільшення інтервалів між прийомами препарату відповідно до КК. У пацієнтів з анурією та термінальною стадією ниркової недостатності загальний кліренс левоцетиризину знижується приблизно на 80% порівняно зі здоровими людьми. Кількість левоцетиризину, що виводиться при стандартній 4-годинній процедурі гемодіалізу становить менше 10%.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - (R)-енантіомер цетиризину, конкурентний антагоніст гістаміну, блокує Н1-гістамінові рецептори, спорідненість до яких у 2 рази вища, ніж у цетиризину. Впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має антиексудативну, протисвербіжну дію, практично не має антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах седативна дія дуже слабко виражена. Дія починається через 12 хв після прийому одноразової дози у 50% пацієнтів, через 1 годину - у 95% і триває протягом 24 годин. Не впливає на інтервал QT на ЕКГ.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви); сінної лихоманки (поліноз). Симптоматичне лікування кропив'янки, в т.ч. хронічної ідіопатичної кропив'янки; набряку Квінке; інших алергічних дерматозів, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левоцетиризину, компонентів препарату, похідних піперазину, тяжка хронічна ниркова недостатність (ХНН, КК менше 10 мл/хв), вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. Непереносимість галактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Хронічна ниркова недостатність з КК більше 10 мл/хв, але менше 50 мл/хв (потрібна корекція режиму дозування). Літній вік (можливе зниження клубочкової фільтрації). При одночасному вживанні з алкоголем (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. Левоцетиризин виділяється з грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату при лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти левоцетиризину розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA) із зазначенням частоти їхньої зустрічальності: часто (≥1/100 та Порушення з боку імунної системи – дуже рідко: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні реакції. Порушення з боку метаболізму та розлади харчування Частота невідома: підвищення апетиту. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: сонливість; Рідко: запаморочення; Дуже рідко: агресія, збудження, галюцинації, депресія, судоми; Частота невідома: безсоння, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, непритомність, тривога, тремор, дисгевзія, суїцидальні думки. Порушення з боку органів слуху Частота невідома: вертиго. Порушення з боку органів зору Частота невідома: нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Дуже рідко: відчуття серцебиття, тахікардія; Частота невідома: тромбоз яремної вени, стенокардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: задишка; Частота невідома: посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота; Нечасто: біль у животі; Дуже рідко: нудота, діарея; Частота невідома: блювання. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Частота невідома: дизурія, затримка сечі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип, включаючи лікарський висип, кропив'янка; Частота невідома: гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: міалгія. Загальні порушення: - Часто: стомлюваність; Нечасто: астенія; Частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку лабораторних та інструментальних даних - дуже рідко: порушення показників функції печінки, збільшення маси тіла. Частота невідома: перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. Дослідження взаємодій рацемату цетиризину показали відсутність клінічно значущих взаємодій із псевдоефрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом та діазепамом. Теофілін (400 мг на добу) знижує загальний кліренс цетиризину на 16%, при цьому кінетика теофіліну не змінюється. При одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) експозиція цетиризину збільшується (40%), а експозиція рітановіру змінюється незначно. Ступінь всмоктування цетиризину не знижувалася, під впливом їжі, хоча швидкість всмоктування зменшувалася. У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з етанолом або лікарськими препаратами, які мають переважну дію на ЦНС, можливе посилення цієї дії.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Рекомендується приймати добову дозу за один прийом. Дорослі, підлітки та діти старше 6 років Добова доза, що рекомендується, становить 5 мг (1 таблетка). Пацієнти похилого віку У літніх пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Інтервал між прийомами препарату визначають індивідуально з урахуванням функції нирок. Інформація про корекцію дози наведена у таблиці нижче. Для її використання повинен бути розрахований кліренс креатиніну (КК) у пацієнта у мл/хв на підставі концентрації креатиніну у сироватці (мг/дл) з використанням наступної формули: КК= [140 - вік (років)] х вага (кг)/ 72 х креатинін сироватки крові (мг/дл) (х 0,85 для жінок) Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок: Група Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза та кратність прийому Нормальна функція ≥80 5 мг один раз на добу Легка ХНН 50-79 5 мг один раз на добу Помірна ХНН 30-49 5 мг один раз на 2 доби Важка ХНН <30 5 мг один раз на 3 доби Термінальна ХНН – пацієнти на діалізі <10 Протипоказано У дітей із порушенням функції нирок дозу коригують індивідуально з урахуванням кліренсу креатиніну та маси тіла. Окремих даних щодо застосування у дітей із порушенням функції нирок немає. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із печінково-нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Тривалість лікування Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При лікуванні сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту (наявність симптомів менше 4-х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар; у середньому він становить 1-6 тижнів. При хронічних захворюваннях (у т.ч. хронічна ідіопатична кропив'янка) курс лікування може бути тривалішим за погодженням із лікарем.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування можуть включати сонливість у дорослих та збудження, а також занепокоєння, що змінюються сонливістю у дітей. Лікування Специфічних антидотів левоцетиризину немає. У разі передозування рекомендується симптоматичне або підтримуюче лікування. Якщо після прийому препарату пройшло небагато часу, слід провести промивання шлунка. Левоцетиризин практично не виводиться при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левоцетиризину дигідрохлорид – 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (Таблеттоза 100), целюлоза мікрокристалічна (Авіцель PH 112), діоксид колоїдний кремнію (Аеросил 200), магнію стеарат; Оболонка: Опадрай білий (Опадрай білий Y-1-7000) [гіпромелоза-5сР, титану діоксид, макрогол-400 (поліетиленоксид-400)]. По 7, 10 або 14 таблеток у стрипі з алюмінієвої фольги або по 7, 10 та 14 таблеток у блістері з білої непрозорої плівки ПВХ/ПВДХ – алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 стрипів та по 1,2 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі таблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою, на одній стороні таблетки є лінія розлому з гравіюванням "G" по обидва боки від неї, інша сторона таблетки гладка.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від дози та часу та варіюється незначно у різних людей. Абсорбція Швидко всмоктується прийому внутрішньо; прийом їжі не впливає на повноту всмоктування, але знижує його швидкість. Біодоступність – 100%. Час досягнення максимальної концентрації в крові (ТСmах) - 0,9 год, максимальна концентрація в крові (Сmах) - 207 нг/мл. Об'єм розподілу – 0,4 л/кг. Ступінь абсорбції залежить від дози і не порушується при їді, але при їді максимальна концентрація знижується, і сповільнюється її досягнення. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується із білками плазми. Дані щодо розподілу левоцетиризину в тканинах та його проникнення через гематоенцефалічний бар'єр у людини відсутні. Левоцетиризин проникає у грудне молоко. Метаболізм У людей метаболізується менше 14% дози левоцетиризину, оскільки передбачувані відмінності у фармакокінетичному профілі левоцетиризину внаслідок генетичного поліморфізму або одночасного прийому інгібіторів ферментів незначні. Метаболічні перетворення полягають в окисленні ароматичного кільця, N- та О-дезалкілювання та кон'югації з таурином. Процес деалкілування, головним чином, здійснюється за допомогою ізоферменту CYP3A4, у той час як окислення ароматичного кільця відбувається за допомогою багатьох та/або невстановлених CYP-ізоформ. Лівоцетиризин при прийомі внутрішньо в дозі 5 мг та/або при перевищенні максимальних концентрацій у плазмі крові не впливає на активність CYP-ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2В6, 2Е1, 3А4. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – 7-10 год. Загальний кліренс – 0,63 мл/хв/кг. Повністю виводиться з організму протягом 96 год. Виводиться переважно із сечею (85,4%) від прийнятої дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Загальний кліренс левоцетиризину залежить від кліренсу креатиніну (КК), тому пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується збільшення інтервалів між прийомами препарату відповідно до КК. У пацієнтів з анурією та термінальною стадією ниркової недостатності загальний кліренс левоцетиризину знижується приблизно на 80% порівняно зі здоровими людьми. Кількість левоцетиризину, що виводиться при стандартній 4-годинній процедурі гемодіалізу становить менше 10%.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - (R)-енантіомер цетиризину, конкурентний антагоніст гістаміну, блокує Н1-гістамінові рецептори, спорідненість до яких у 2 рази вища, ніж у цетиризину. Впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має антиексудативну, протисвербіжну дію, практично не має антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах седативна дія дуже слабко виражена. Дія починається через 12 хв після прийому одноразової дози у 50% пацієнтів, через 1 годину - у 95% і триває протягом 24 годин. Не впливає на інтервал QT на ЕКГ.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту та алергічного кон'юнктивіту (свербіж, чхання, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви); сінної лихоманки (поліноз). Симптоматичне лікування кропив'янки, в т.ч. хронічної ідіопатичної кропив'янки; набряку Квінке; інших алергічних дерматозів, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левоцетиризину, компонентів препарату, похідних піперазину, тяжка хронічна ниркова недостатність (ХНН, КК менше 10 мл/хв), вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. Непереносимість галактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Хронічна ниркова недостатність з КК більше 10 мл/хв, але менше 50 мл/хв (потрібна корекція режиму дозування). Літній вік (можливе зниження клубочкової фільтрації). При одночасному вживанні з алкоголем (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. Левоцетиризин виділяється з грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату при лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти левоцетиризину розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA) із зазначенням частоти їхньої зустрічальності: часто (≥1/100 та Порушення з боку імунної системи – дуже рідко: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні реакції. Порушення з боку метаболізму та розлади харчування Частота невідома: підвищення апетиту. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: сонливість; Рідко: запаморочення; Дуже рідко: агресія, збудження, галюцинації, депресія, судоми; Частота невідома: безсоння, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, непритомність, тривога, тремор, дисгевзія, суїцидальні думки. Порушення з боку органів слуху Частота невідома: вертиго. Порушення з боку органів зору Частота невідома: нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Дуже рідко: відчуття серцебиття, тахікардія; Частота невідома: тромбоз яремної вени, стенокардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: задишка; Частота невідома: посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота; Нечасто: біль у животі; Дуже рідко: нудота, діарея; Частота невідома: блювання. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Частота невідома: дизурія, затримка сечі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип, включаючи лікарський висип, кропив'янка; Частота невідома: гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: міалгія. Загальні порушення: - Часто: стомлюваність; Нечасто: астенія; Частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку лабораторних та інструментальних даних - дуже рідко: порушення показників функції печінки, збільшення маси тіла. Частота невідома: перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. Дослідження взаємодій рацемату цетиризину показали відсутність клінічно значущих взаємодій із псевдоефрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом та діазепамом. Теофілін (400 мг на добу) знижує загальний кліренс цетиризину на 16%, при цьому кінетика теофіліну не змінюється. При одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) експозиція цетиризину збільшується (40%), а експозиція рітановіру змінюється незначно. Ступінь всмоктування цетиризину не знижувалася, під впливом їжі, хоча швидкість всмоктування зменшувалася. У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з етанолом або лікарськими препаратами, які мають переважну дію на ЦНС, можливе посилення цієї дії.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Рекомендується приймати добову дозу за один прийом. Дорослі, підлітки та діти старше 6 років Добова доза, що рекомендується, становить 5 мг (1 таблетка). Пацієнти похилого віку У літніх пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Інтервал між прийомами препарату визначають індивідуально з урахуванням функції нирок. Інформація про корекцію дози наведена у таблиці нижче. Для її використання повинен бути розрахований кліренс креатиніну (КК) у пацієнта у мл/хв на підставі концентрації креатиніну у сироватці (мг/дл) з використанням наступної формули: КК= [140 - вік (років)] х вага (кг)/ 72 х креатинін сироватки крові (мг/дл) (х 0,85 для жінок) Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок: Група Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза та кратність прийому Нормальна функція ≥80 5 мг один раз на добу Легка ХНН 50-79 5 мг один раз на добу Помірна ХНН 30-49 5 мг один раз на 2 доби Важка ХНН <30 5 мг один раз на 3 доби Термінальна ХНН – пацієнти на діалізі <10 Протипоказано У дітей із порушенням функції нирок дозу коригують індивідуально з урахуванням кліренсу креатиніну та маси тіла. Окремих даних щодо застосування у дітей із порушенням функції нирок немає. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із печінково-нирковою недостатністю рекомендується корекція дози. Тривалість лікування Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При лікуванні сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту (наявність симптомів менше 4-х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар; у середньому він становить 1-6 тижнів. При хронічних захворюваннях (у т.ч. хронічна ідіопатична кропив'янка) курс лікування може бути тривалішим за погодженням із лікарем.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування можуть включати сонливість у дорослих та збудження, а також занепокоєння, що змінюються сонливістю у дітей. Лікування Специфічних антидотів левоцетиризину немає. У разі передозування рекомендується симптоматичне або підтримуюче лікування. Якщо після прийому препарату пройшло небагато часу, слід провести промивання шлунка. Левоцетиризин практично не виводиться при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (повідон К-30), кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (авіцел pН101). Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол (поліетиленгліколь 6000), дибутилфталат, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-оранжевого з рожевим відтінком кольору, двоопуклі, у формі "облонг", з лінією розлому з одного боку; допускається незначна шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів широкого спектра дії. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікроорганізмів. Препарат; активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативні, в т.ч. метицилін-чутливі/метицилін-помірно чутливі штами), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі/помірно-чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (пеніцилін-помірно-чутливі/резистентні штами); ;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii,Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилін-чутливі/резистентні штами, (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліназ), Nepp. (в т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (В т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (в т.ч.Serratia marcescens); ;анаеробних мікроорганізмів:Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко та практично повністю всмоктується. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 99%. Tmax ;- 1-2 год. При прийомі препарату в дозах 250 мг і 500 мг C max ;становить 2.8 мкг/мл і 5.2 мкг/мл відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини (легкі, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги). Метаболізм У печінці невелика частина препарату окислюється та/або дезацетилюється. Виведення Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Т1/2; - 6-8 год. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Менше 5% левофлоксацину екскретується як метаболітів. Після прийому внутрішньо близько 70% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 87% дози – протягом 48 год; менше 4% – з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (зокрема пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкіри та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інфекції черевної порожнини; комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік (до 18 років); підвищена чутливість до левофлоксацину та інших фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік (до 18 років).Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні левофлоксацин збільшує Т1/2; циклоспорину. Дія препарату знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника, сукральфат, алюміній/магнієвмісні антацидні лікарські засоби та солі заліза (необхідна перерва між прийомом не менше 2 годин). При одночасному застосуванні Глево з НПЗЗ теофіліном підвищується судомна готовність. При одночасному застосуванні Гліво з кортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних препаратів з левофлоксацином можливий розвиток гіпо- та гіперглікемії. Тому необхідний суворий контроль рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1-2 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0.5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам з нормальною або помірно зниженою функцією нирок (КК >50 мл/хв); рекомендується наступний режим дозування препарату. При ;синуситі ;призначають по 500 мг 1 раз/сут протягом 10-14 днів. При загостренні хронічного бронхіту; по 250 мг або по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При ;позалікарняної пневмонії; - по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При ; неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів; - по 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. При ;простатиті ;- по 500 мг 1 раз/сут протягом 28 днів. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит, - по 250 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При інфекціях шкіри і м'яких тканин - по 250-500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При інфекціях черевної порожнини; по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Для пацієнтів похилого віку не потрібно зміни режиму дозування, за винятком випадків низького КК. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування препаратом Гліво рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника. Якщо пропущено прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти таблетку, доки не наблизився час чергового прийому. Далі продовжувати приймати препарат за схемою.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизової оболонки ШКТ, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: проводять симптоматичну терапію, діаліз не ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХоча левофлоксацин більш розчинний, ніж інші хінолони, пацієнтам слід проводити адекватну гідратацію організму. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують та призначають відповідну терапію. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази підвищується ризик розвитку гемолізу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (повідон К-30), кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (авіцел pН101). Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол (поліетиленгліколь 6000), дибутилфталат, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий. 25 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-оранжевого з рожевим відтінком кольору, двоопуклі, у формі "облонг", з лінією розлому з одного боку; допускається незначна шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів широкого спектра дії. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікроорганізмів. Препарат; активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативні, в т.ч. метицилін-чутливі/метицилін-помірно чутливі штами), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі/помірно-чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (пеніцилін-помірно-чутливі/резистентні штами); ;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii,Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилін-чутливі/резистентні штами, (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліназ), Nepp. (в т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (В т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (в т.ч.Serratia marcescens); ;анаеробних мікроорганізмів:Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко та практично повністю всмоктується. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 99%. Tmax ;- 1-2 год. При прийомі препарату в дозах 250 мг і 500 мг C max ;становить 2.8 мкг/мл і 5.2 мкг/мл відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини (легкі, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги). Метаболізм У печінці невелика частина препарату окислюється та/або дезацетилюється. Виведення Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Т1/2; - 6-8 год. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Менше 5% левофлоксацину екскретується як метаболітів. Після прийому внутрішньо близько 70% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 87% дози – протягом 48 год; менше 4% – з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (зокрема пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкіри та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інфекції черевної порожнини; комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік (до 18 років); підвищена чутливість до левофлоксацину та інших фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік (до 18 років).Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні левофлоксацин збільшує Т1/2; циклоспорину. Дія препарату знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника, сукральфат, алюміній/магнієвмісні антацидні лікарські засоби та солі заліза (необхідна перерва між прийомом не менше 2 годин). При одночасному застосуванні Глево з НПЗЗ теофіліном підвищується судомна готовність. При одночасному застосуванні Гліво з кортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних препаратів з левофлоксацином можливий розвиток гіпо- та гіперглікемії. Тому необхідний суворий контроль рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1-2 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0.5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам з нормальною або помірно зниженою функцією нирок (КК >50 мл/хв); рекомендується наступний режим дозування препарату. При ;синуситі ;призначають по 500 мг 1 раз/сут протягом 10-14 днів. При загостренні хронічного бронхіту; по 250 мг або по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При ;позалікарняної пневмонії; - по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При ; неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів; - по 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. При ;простатиті ;- по 500 мг 1 раз/сут протягом 28 днів. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит, - по 250 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При інфекціях шкіри і м'яких тканин - по 250-500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При інфекціях черевної порожнини; по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Для пацієнтів похилого віку не потрібно зміни режиму дозування, за винятком випадків низького КК. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування препаратом Гліво рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника. Якщо пропущено прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти таблетку, доки не наблизився час чергового прийому. Далі продовжувати приймати препарат за схемою.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизової оболонки ШКТ, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: проводять симптоматичну терапію, діаліз не ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХоча левофлоксацин більш розчинний, ніж інші хінолони, пацієнтам слід проводити адекватну гідратацію організму. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують та призначають відповідну терапію. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази підвищується ризик розвитку гемолізу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (повідон К-30), кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (авіцел pН101). Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол (поліетиленгліколь 6000), дибутилфталат, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-оранжевого з рожевим відтінком кольору, двоопуклі, у формі "облонг", з лінією розлому з одного боку; допускається незначна шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів широкого спектра дії. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікроорганізмів. Препарат; активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативні, в т.ч. метицилін-чутливі/метицилін-помірно чутливі штами), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі/помірно-чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (пеніцилін-помірно-чутливі/резистентні штами); ;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii,Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилін-чутливі/резистентні штами, (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліназ), Nepp. (в т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (В т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (в т.ч.Serratia marcescens); ;анаеробних мікроорганізмів:Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко та практично повністю всмоктується. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 99%. Tmax ;- 1-2 год. При прийомі препарату в дозах 250 мг і 500 мг C max ;становить 2.8 мкг/мл і 5.2 мкг/мл відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини (легкі, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги). Метаболізм У печінці невелика частина препарату окислюється та/або дезацетилюється. Виведення Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Т1/2; - 6-8 год. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Менше 5% левофлоксацину екскретується як метаболітів. Після прийому внутрішньо близько 70% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 87% дози – протягом 48 год; менше 4% – з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (зокрема пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкіри та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інфекції черевної порожнини; комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняЕпілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік (до 18 років); підвищена чутливість до левофлоксацину та інших фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік (до 18 років).Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні левофлоксацин збільшує Т1/2; циклоспорину. Дія препарату знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника, сукральфат, алюміній/магнієвмісні антацидні лікарські засоби та солі заліза (необхідна перерва між прийомом не менше 2 годин). При одночасному застосуванні Глево з НПЗЗ теофіліном підвищується судомна готовність. При одночасному застосуванні Гліво з кортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних препаратів з левофлоксацином можливий розвиток гіпо- та гіперглікемії. Тому необхідний суворий контроль рівня глюкози у крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1-2 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0.5 до 1 склянки). Препарат можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам з нормальною або помірно зниженою функцією нирок (КК >50 мл/хв); рекомендується наступний режим дозування препарату. При ;синуситі ;призначають по 500 мг 1 раз/сут протягом 10-14 днів. При загостренні хронічного бронхіту; по 250 мг або по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При ;позалікарняної пневмонії; - по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При ; неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів; - по 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. При ;простатиті ;- по 500 мг 1 раз/сут протягом 28 днів. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит, - по 250 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При інфекціях шкіри і м'яких тканин - по 250-500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При інфекціях черевної порожнини; по 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Для пацієнтів похилого віку не потрібно зміни режиму дозування, за винятком випадків низького КК. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування препаратом Гліво рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника. Якщо пропущено прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти таблетку, доки не наблизився час чергового прийому. Далі продовжувати приймати препарат за схемою.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизової оболонки ШКТ, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: проводять симптоматичну терапію, діаліз не ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХоча левофлоксацин більш розчинний, ніж інші хінолони, пацієнтам слід проводити адекватну гідратацію організму. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують та призначають відповідну терапію. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази підвищується ризик розвитку гемолізу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: хлорамфенікол - 50,0 мг, беклометазону дипропіонат (безводний) - 0,25 мг, клотримазол - 10,0 мг, лідокаїну гідрохлориду моногідрат, у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид - 20,0 мг; Допоміжні речовини: гліцерол, пропіленгліколь. По 5 мл у флакон з темного скла, що закривається алюмінієвим ковпачком, що нагвинчується, з контролем першого розтину. До флакона додається піпетка, вставлена ​​у пластиковий гвинтовий ковпачок. Кожен флакон у комплекті з піпеткою, поміщеною в запаяний поліетиленовий пакетик, і інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора рідина світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаКортикостероїди у комбінації з протимікробними препаратами.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики препарату не проводили.ФармакодинамікаПротимікробний місцевий, антибактеріальний, протизапальний місцевий, місцевоанестезуючий засіб. Клотримазол (похідний імідазол) - протигрибковий засіб широкого спектру дії для місцевого застосування. Протигрибковий ефект клотримазолу пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що змінює проникність мембрани та викликає подальший лізис клітини. Хлорамфенікол – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії. Порушує процес синтезу білка у мікробній клітині. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Беклометазону дипропіонат – глюкокортикостероїд. Чинить протизапальну та антиалергічну дію. Лідокаїн – місця про анестезуючий засіб. Викликає оборотну блокаду проведення імпульсу нервовими волокнами за рахунок блокування проходження іонів натрію через мембрану.Показання до застосуванняАлергічні та запальні захворювання вуха, у тому числі: гострий дифузний зовнішній отит; гострий отит середнього вуха; хронічний отит у стадії загострення; стан після хірургічних втручань на вусі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік (до 6 років). Порушення цілісності барабанної перетинки.Вагітність та лактаціяПитання доцільності призначення препарату під час вагітності має вирішуватися індивідуально після консультації лікаря. Призначення препарату можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Побічна діяУ поодиноких випадках спостерігається свербіж, печіння у місці нанесення препарату. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПеред розкриттям упаковки та першим застосуванням препарату необхідно зігріти флакон у руці протягом 3-5 хвилин до кімнатної температури. При подальшому використанні та зберіганні за кімнатної температури додаткове зігрівання не потрібно. Місцево. Закапують у зовнішній слуховий прохід по 4-5 крапель 3-4 десь у день. Поліпшення стану настає протягом 3-5 днів. Курс лікування становить 7-10 днів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Клотримазол – 100,0 мг; Допоміжні речовини: адипінова кислота 70,0 мг, крохмаль кукурудзяний 260,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,67 мг, лактози моногідрат 483,33 мг, магнію стеарат 4,0 мг, метилпарагідроксибензоат 0,8 мг, 5 гідро, мг, карбоксиметил крохмаль натрію 42,0 мг, повідон К-30 12,67 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,2 мг, тальк 10,0 мг. По 6 таблеток у стрип із алюмінієвої фольги. По 1 стрипу разом з аплікатором та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі таблетки без оболонки, овальної форми, усіченої з одного боку, з монограмою "G" з одного боку і знаком "V6" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри застосуванні клотримазолу інтравагінальна абсорбція становить 3-10% введеної дози. Високі концентрації у вагінальному секреті та низькі концентрації у крові зберігаються протягом 48-72 годин. Швидко метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.ФармакодинамікаФармакологічна дія – протигрибковий засіб широкого спектру дії для місцевого застосування, антибактеріальний, протипротозойний, трихомонацидний. Антимікотичний ефект активної діючої речовини клотримазолу (похідне імідазолу) пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що змінює проникність мембрани та викликає подальший лізис клітини. У фунгіцидних концентраціях взаємодіє з мітохондріальними та пероксидазними ферментами, внаслідок чого відбувається збільшення концентрації перекису водню до токсичного рівня, що також сприяє руйнуванню грибкових клітин. Клотримазол активний щодо наступних збудників: Blastomyces dermatitidis; Candida spp (має однакову активність з ністатином); Coccidioides immitisl; Cryptococcus neoformans (Torula histolytica); Dermatophytes (Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton); Histoplasma capsulatum; Malassezia furfur; Naegleria fowleri; Nocardia spp; Paracoccidioides brasiliensis; Sporotrichum schenckii Ефективний щодо грампозитивних бактерій – збудника еритразми Corynebacterium minutissimum, а також Staphylococcus spp., Streptococcus spp., грамнегативних бактерій – Bacteroides, Gardnerella vaginalis. У високих концентраціях активний щодо Trichomonas vaginalis.Показання до застосуванняГенітальні інфекції, спричинені дріжджоподібними грибами роду Candida та/або Ttrichomonas vaginalis (кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз); генітальні суперінфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до кпотримазолу; санація пологових шляхів перед пологами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу та інших компонентів препарату; І триместр вагітності. З обережністю: період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. Питання про доцільність призначення препарату у II або III триместрах має вирішуватись індивідуально після консультації з лікарем. При призначенні препарату під час II або III триместрів вагітності слід враховувати співвідношення ймовірної користі від призначення препарату для матері та можливого ризику для плода. Небажано використання вагінального аплікатора. З обережністю – у період грудного вигодовування (невідомо, чи проникає клотримазол у грудне молоко).Побічна діяСверблячка, печіння та набряк слизової оболонки піхви, виділення з піхви, головний біль, гастралгія, прискорене сечовипускання, інтеркурентний цистит, відчуття печіння у статевому члені у статевого партнера, біль під час статевого акту.Взаємодія з лікарськими засобамиПри вагінальному введенні Клотримазол знижує ефективність амфотерицину та інших полієнових антибіотиків. При одночасному застосуванні з ністатином активність клотримазолу може знижуватись.Спосіб застосування та дозиМісцево. Тільки для інтравагінального застосування. Вагінальні таблетки вводять увечері у піхву, якнайглибше лежачи на спині при злегка зігнутих ногах, щодня протягом 6 днів по 1 вагінальній таблетці 100 мг. Повторний курс лікування можливий після консультації лікаря. Для санації пологових шляхів перед пологами рекомендується одноразове запровадження однієї таблетки. Інструкції no використання аплікатора: Висунути поршень аплікатора до упору. Помістити одну вагінальну пігулку в аплікатор; Осторожно вставить аппликатор с таблеткой максимально глубоко во влагалище (лучше всего в положении лежа на спине при слегка согнутых ногах); Ввести таблетку во влагалище, медленно нажимая на поршень аппликатора до упора; Извлечь аппликатор; После использования и перед повторным использованием полностью извлечь поршень из аппликатора, промыть поршень и аппликатор теплой (не горячей) мыльной водой и вытереть насухо.ПередозировкаПрименение препарата в повышенных дозах не вызывает каких-либо реакций или состояний, опасных для жизни. В случае непредусмотренного применения препарата (внутрь) возможны следующие симптомы: анорексия, тошнота, рвота, гастралгии, нарушение функции печени; редко - сонливость, галлюцинации, лоллакиурия, кожные аллергические реакции. Специфічного антидоту немає. Необхідно прийняти внутрішньо активоване вугілля. При необхідності лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання урогенітальній інфекції необхідне одночасне лікування статевих партнерів. При трихомоніазі для більш успішного лікування спільно з Кандідом-Вб слід застосовувати інші лікарські засоби, які мають системну дію (наприклад, метронідазол внутрішньо). При одночасної інфекції статевих губ та прилеглих ділянок (кандидозний вульвіт) слід додатково проводити місцеве лікування препаратом Кандід крем. У період вагітності лікування вагінальними пігулками слід проводити без апліктора. У хворих із печінковою недостатністю слід періодично контролювати функціональний стан печінки. При прояві ознак гіперчутливості чи подразнення лікування припиняють. За відсутності ефекту протягом 6 днів слід підтвердити діагноз. З обережністю – період лактації. Слід уникати застосування таблеток у період менструації. Не слід застосовувати у дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: клотрімазол 10 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь, гліцерол. 15 мл - флакон-крапельниці поліетиленові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для місцевого застосування; безбарвний, прозорий, в'язкий.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат широкого спектра дії для місцевого застосування, похідне імідазолу. Антимікотичний ефект пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що викликає зміну її структури та властивостей та призводить до лізису клітини. До клотримазолу; чутливі; дерматофіти, дріжджоподібні гриби (роду Candida, Torulopsis glabrata, Rhodotorula), плісняві гриби, а також збудник різнокольорового лишаю Pityriasis versicolor та збудник еритразми. Має протимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи та стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis), а також щодо Trichomonas vaginalis. При місцевому застосуванні клотримазолу абсорбція клотримазолу зі слизових оболонок незначна.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для обробки порожнини рота.Показання до застосуванняКандидозний стоматит.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Кандид при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) допускається у тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода чи немовляти.Побічна діяПрепарат добре переноситься. В окремих випадках, при гіперчутливості до компонентів препарату, відзначаються алергічні реакції - почервоніння слизової оболонки порожнини рота, відчуття печіння і поколювання на місці нанесення препарату, кропив'янка. У разі роздратування препарат необхідно відмінити.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу може знижуватися.Спосіб застосування та дози10-20 крапель (0.5-1 мл) препарату Кандід наносять на уражені ділянки ротової порожнини 3-4 рази на добу, бажано за допомогою ватної палички. Поліпшення стану настає зазвичай на 3-5-й день лікування, проте лікування необхідно продовжити до повного усунення клінічних проявів захворювання.ПередозуванняГостре передозування при місцевому застосуванні Кандіда малоймовірне і не призводить до ситуації, що становить загрозу життю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКандид призначений лише для місцевого застосування в ротовій порожнині.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: клотрімазол 10 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 50 мг, вазелін білий - 120 мг, парафін рідкий - 60 мг, віск емульсійний цетомакрогольний - 135 мг, спирт бензиловий - 10 мг, метилпарагідроксибензоат - 1.5 мг, пропілпарагідрокобензо, дигідрат – 0.8 мг, натрію гідрофосфат – 0.6 мг, вода очищена – 1000 мг. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат широкого спектра дії для місцевого застосування, похідне імідазолу. Антимікотичний ефект пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що викликає зміну її структури та властивостей та призводить до лізису клітини. До клотримазолу; чутливі; дерматофіти, дріжджоподібні гриби (роду Candida, Torulopsis glabrata, Rhodotorula), плісняві гриби, а також збудник різнокольорового лишаю Pityriasis versicolor та збудник еритразми. Має протимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи та стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis), а також щодо Trichomonas vaginalis. При місцевому застосуванні клотримазолу абсорбція клотримазолу зі слизових оболонок незначна.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДерматофітія голови (в т.ч. особи), тіла, ніг; мікоз нігтів; різнобарвний лишай; кандидоз шкіри; кандидозна пароніхія; кандидозний вульвіт; кандидозний баланіт; кандидоз зовнішніх статевих органів та аноректальної області; грибковий пелюшковий дерматит; еритразму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу.Побічна діяРідко: місцеве подразнення, яке зникає самостійно під час продовження терапії.Спосіб застосування та дозиНеобхідну кількість крему наносять на попередньо вимиту і суху уражену ділянку шкіри 2-3 рази на добу. Лікування слід продовжувати ще протягом 2-4 тижнів після зникнення клінічних симптомів для забезпечення мікологічного лікування та запобігання рецидивам.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для зовнішнього застосування - 1 мл: Активна речовина: клотрімазол 10 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 990 мг. 20 мл - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні. Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування у вигляді прозорої, безбарвної, в'язкої рідини.

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для зовнішнього застосування - 1 г: Активна речовина: клотрімазол 10 мг; Допоміжні речовини: тальк очищений – 925 мг, крохмаль кукурудзяний – 50 мг, кремнію діоксид колоїдний – 10 мг, віддушка косметична – 5 мг. 30 г - флакони пластикові (1) - картонні пачки. Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування від білого до світло-жовтого кольору з характерним запахом.

Склад, форма випуску та упаковкаГель вагінальний - 1 г: Активна речовина: клотрімазол 20 мг; Допоміжні речовини: цетиловий спирт, пропіленгліколь, гліцерол, бензиловий спирт, емульсійний віск (цетомакрогол), карбопол 940 (карбомер 940), гідроксид натрію, хлорокрезол, вода очищена. 30 г - туби алюмінієві (1) у комплекті з аплікатором - пачки картонні. Опис лікарської формиВагінальний гель білого кольору, однорідний.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки вагінальні - 1 таб. Активна речовина: клотрімазол 500 мг; Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль, карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк очищений, магнію стеарат, діоксид колоїдний кремнію, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен). 1 шт. - стрипи з алюмінієвої фольги (1) у комплекті з аплікатором - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого кольору, довгасті, двоопуклі, закруглені з одного кінця і зі скошеним краєм з іншого кінця, з гравіюванням "G" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується до крові.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В експериментальних дослідженнях встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: Беклометазон (у формі дипропіонату) 250 мкг, клотримазол 10 мг. Допоміжні речовини: бензиловий спирт, вазелін білий, парафін рідкий, цетомакрогол, пропіленгліколь, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, бутилгідрокситолуол, натрію фосфат безводний, натрію дигідрофосфат, вода очищена. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Клотримазол є похідним імідазолу. Порушує синтез ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що викликає зміну її властивостей та призводить до лізису клітини. Беклометазон - глюкокортикоїд, має протизапальну, протиалергічну, антиексудативну, протисвербіжну дію. Препарат ;активний щодо ;дерматофітів (Trichophyton, Epidermophyton, Microsporum), дріжджових і дріжджоподібних грибів (Candida, Torulopsis, Rhodoturola), цвілевих грибів, а також Malassezia furfur, Aspergillus; деяких штамів грампозитивних бактерій (Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Corynebacterium minutissimum), грамнегативних бактерій (Bacteroides spp., Gardnerella vaginalis), а також Trichomonas vaginalis.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняМікози шкіри (в т.ч. ускладнені гострими екзематозними симптомами): дерматомікози різних частин тіла; епідермофітія стоп; дерматози, ускладнені вторинною інфекцієюПротипоказання до застосуванняСпецифічні ураження шкіри (в т.ч. при туберкульозі, вітряній віспі, простому герпесі, корі, сифілісі); шкірні реакції дома вакцинації; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Кандид Б при вагітності та в період лактації не встановлена. Тому слід уникати призначення препарату у великій кількості або протягом тривалого часу в ці періоди.Побічна діяМісцеві реакції: почервоніння шкіри, відчуття печіння та поколювання у місці нанесення препарату (при розвитку подразнення препарат необхідно відмінити). Можливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Кандід Б не описана.Спосіб застосування та дозиПеред нанесенням крему слід промити та просушити уражену ділянку. Крем слід наносити безпосередньо на уражені ділянки, забезпечуючи прямий контакт препарату зі шкірою, у т.ч. на волосистих ділянках тіла. Препарат застосовують 2-3 рази на добу. Після зникнення екзематичних симптомів рекомендується переходити на лікування кремом Кандид до повного зникнення первинної грибкової інфекції.ПередозуванняГостро передозування при зовнішньому застосуванні препарату Кандид Б малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений для використання лише у дерматологічній практиці. Застосування препарату Кандид Б у складі комплексної терапії кандидозів аногенітальної області дозволяє швидко досягти значного покращення стану пацієнта. Слід враховувати, що при зовнішньому застосуванні глюкокортикоїдів на великих ділянках шкіри або з оклюзійними пов'язками можлива їхня системна абсорбція. При застосуванні оклюзійних пов'язок можливий розвиток висипу, фолікуліту, піодермії.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: беклометазону дипропіонат 250 мкг, клотрімазол 10 мг, гентаміцин (у формі сульфату) 1 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь, цетомакрогол, вазелін, парафін рідкий, бензиловий спирт, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), бутилгідрокситолуол, натрію дигідрофосфату моногідрат, натрію гідрофосфат, вода очищена. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування з протизапальною, протиалергічною, протигрибковою та антибактеріальною дією. Беклометазон має протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та медіаторів запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. ;Активний щодо: ;Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів, має бактерицидну дію. ; Активний ; щодо грамнегативних бактерій: ; Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp., Staphylococcus aureus.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики препарату не проводили.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною, протигрибковою та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДерматози, ускладнені вторинною інфекцією; епідермофітія стоп; дерматомікози (в т.ч. з локалізацією в пахвинній ділянці), спричинені чутливими до препарату збудниками.Протипоказання до застосуванняТуберкульоз шкіри; шкірні прояви сифілісу; вітряна віспа; простий герпес; шкірні поствакцинальні реакції; дитячий вік до 7 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); нанесення на відкриту поверхню ранову; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 7 років.Побічна діяДерматологічні реакції: відчуття печіння, гіперемія, еритема, лущення, сухість, мацерація, атрофія шкіри, стрії, гіпертрихоз, фолікуліт, пітниця, стероїдні вугри, періоральний дерматит, телеангіектазія, гіпопігментація, піодермія, пі. Алергічні реакції: ;набряк, кропив'янка, алергічний контактний дерматит. Системні реакції (в т.ч. пригнічення функції кори надниркових залоз) можливі при тривалому застосуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиКрем наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу (вранці та ввечері). Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить, як правило, не більше 2-4 тижнів. У ;дітей ;у віці 7-16 років ;препарат застосовують строго за показаннями та під контролем лікаря.ПередозуванняСимптоми: збільшення маси тіла, набряки, артеріальна гіпертензія, глюкозурія, гіпокаліємія (симптоми гіперкортицизму). Лікування: симптоматична терапія, при необхідності – корекція електролітного балансу. Рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не застосовують у офтальмології. Протипоказано наносити на шкіру в області очей. З метою підвищення ефективності терапії можливе використання оклюзійних пов'язок. Необхідно враховувати, що при цьому посилюється трансдермальне всмоктування беклометазону та гентаміцину, що веде до збільшення ризику системних побічних ефектів. При прояві стійкої бактеріальної або грибкової мікрофлори слід припинити застосування препарату та призначити відповідну терапію. Можливий розвиток перехресної резистентності з аміноглікозидними антибіотиками. Використання у педіатрії Дітям препарат призначають лише за суворими показаннями та під лікарським контролем, т.к. можливий розвиток системних побічних ефектів, пов'язаних із беклометазоном. При застосуванні препарату на великих поверхнях та/або під оклюзійною пов'язкою можливе пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та розвиток симптомів гіперкортицизму, також може спостерігатися зниження екскреції гормону росту та підвищення внутрішньочерепного тиску.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: беклометазону дипропіонат 250 мкг, клотрімазол 10 мг, гентаміцин (у формі сульфату) 1 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь, цетомакрогол, вазелін, парафін рідкий, бензиловий спирт, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), бутилгідрокситолуол, натрію дигідрофосфату моногідрат, натрію гідрофосфат, вода очищена. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування з протизапальною, протиалергічною, протигрибковою та антибактеріальною дією. Беклометазон має протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Гальмує накопичення лейкоцитів, вивільнення лізосомальних ферментів та медіаторів запалення, пригнічує фагоцитоз, зменшує судинно-тканинну проникність, перешкоджає утворенню запального набряку. Клотримазол має протигрибкову дію за рахунок порушення синтезу ергостерину, що є складовою клітинної мембрани грибів. ;Активний щодо: ;Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Candida albicans, Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Гентаміцин – антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів, має бактерицидну дію. ; Активний ; щодо грамнегативних бактерій: ; Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae; ;грампозитивних бактерій: ;Streptococcus spp., Staphylococcus aureus.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики препарату не проводили.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною, протигрибковою та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДерматози, ускладнені вторинною інфекцією; епідермофітія стоп; дерматомікози (в т.ч. з локалізацією в пахвинній ділянці), спричинені чутливими до препарату збудниками.Протипоказання до застосуванняТуберкульоз шкіри; шкірні прояви сифілісу; вітряна віспа; простий герпес; шкірні поствакцинальні реакції; дитячий вік до 7 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); нанесення на відкриту поверхню ранову; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 7 років.Побічна діяДерматологічні реакції: відчуття печіння, гіперемія, еритема, лущення, сухість, мацерація, атрофія шкіри, стрії, гіпертрихоз, фолікуліт, пітниця, стероїдні вугри, періоральний дерматит, телеангіектазія, гіпопігментація, піодермія, пі. Алергічні реакції: ;набряк, кропив'янка, алергічний контактний дерматит. Системні реакції (в т.ч. пригнічення функції кори надниркових залоз) можливі при тривалому застосуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія препарату з іншими лікарськими засобами не виявлена.Спосіб застосування та дозиКрем наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на добу (вранці та ввечері). Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості терапії та становить, як правило, не більше 2-4 тижнів. У ;дітей ;у віці 7-16 років ;препарат застосовують строго за показаннями та під контролем лікаря.ПередозуванняСимптоми: збільшення маси тіла, набряки, артеріальна гіпертензія, глюкозурія, гіпокаліємія (симптоми гіперкортицизму). Лікування: симптоматична терапія, при необхідності – корекція електролітного балансу. Рекомендується поступове відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не застосовують у офтальмології. Протипоказано наносити на шкіру в області очей. З метою підвищення ефективності терапії можливе використання оклюзійних пов'язок. Необхідно враховувати, що при цьому посилюється трансдермальне всмоктування беклометазону та гентаміцину, що веде до збільшення ризику системних побічних ефектів. При прояві стійкої бактеріальної або грибкової мікрофлори слід припинити застосування препарату та призначити відповідну терапію. Можливий розвиток перехресної резистентності з аміноглікозидними антибіотиками. Використання у педіатрії Дітям препарат призначають лише за суворими показаннями та під лікарським контролем, т.к. можливий розвиток системних побічних ефектів, пов'язаних із беклометазоном. При застосуванні препарату на великих поверхнях та/або під оклюзійною пов'язкою можливе пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та розвиток симптомів гіперкортицизму, також може спостерігатися зниження екскреції гормону росту та підвищення внутрішньочерепного тиску.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: ітраконазол 100 мг; допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5), метилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та бутилметакрилату сополімер (еудрагіт Е-100), сахароза; Тверда желатинова капсула № 0: желатин, вода очищена, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, натрію лаурилсульфат, барвники; кришечка капсули - титану діоксид, барвник заліза оксид чорний (для нанесення логотипу фірми "G"); корпус капсули - барвник червоний (Понсо 4R), барвник азорубін (кармоїзін), титану діоксид (для напису "canditral"). По 4, 6 або 7 капсул в контурне осередкове впакування. 1 контурну коміркову упаковку по 4, 6, 7 капсул або 2 контурні коміркові упаковки по 7 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0 з корпусом червоного кольору та кришечкою білого кольору з логотипом фірми чорного кольору на кришечці та написом "canditral" білого кольору на корпусі. Вміст капсул – сферичні мікрогранули від білого до білого з бежевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після їди. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 3-4 год. Розподіл Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (при прийомі 100 мг один раз на добу), 1,1 мкг/мл (при прийомі 200 мг один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (при прийомі 200 мг двічі на добу). При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Зв'язок із білками плазми – 99,8%. Ітраконазол добре проникає та розподіляється у тканинах та органах. Концентрація препарату в легенях, нирках, печінці, селезінці, шлунку, кістках, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує його у плазмі, а швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення лікування, терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування; у слизовій оболонці піхви – протягом 2 днів після закінчення 3-х денного курсу лікування у дозі 200 мг на добу та 3-х днів після закінчення одноденного курсу лікування у дозі 200 мг двічі на добу.Терапевтична концентрація препарату в кератині нігтів визначається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у секреті сальних та потових залоз. Метаболізм Метаболізується печінкою з утворенням активних метаболітів, один з яких – гідроксиітраконазол – має порівняну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Виведення Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 24-36 год. Виведення з калом становить від 3 до 18% дози. Виведення нирками – менше 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом (наприклад, при СНІДі, після трансплантації органів або у разі нейтропенії) біодоступність ітраконазолу може знижуватися. У пацієнтів з цирозом печінки знижена біодоступність ітраконазолу, період напіввиведення збільшений.ФармакодинамікаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії, похідний тріазол. Інгібує синтез ергостеролу, що є важливим компонентом клітинної мембрани грибів. Ітраконазол активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібних грибів та дріжджів (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Candida spp., включаючи Candida albicans, Candida glabrata та Candida krusei); Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei, а також інших дріжджових грибів.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; кандидомікози з ураженням шкіри та слизових, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз; криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (пацієнтам з імунодефіцитом та пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Кандитрал® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні); гістоплазмоз; споротригосп; паракокцидіоідомікоз; бластомікоз; інші системні чи тропічні мікози.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів; дитячий вік до 3-х років. Одночасний прийом препарату Кандитрал® прийом наступних лікарських засобів: препарати, що метаболізуються ферментом CYP3A4, які можуть збільшувати QT інтервал (терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, левометадон, сертиндол); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що розщеплюються ферментом CYP3A4 (симвастатин, ловастатин); мідазолам та тріазолам (для прийому внутрішньо); препарати алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин). З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат Кандитрал® слід призначати лише у загрозливих для життя випадках, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, зниження апетиту, біль у животі, діарея, запор. З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит; дуже рідко – тяжке токсичне ураження печінки, зокрема гостра печінкова недостатність із летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; рідко – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку шкірних покривів: алопеція, світлочутливість. Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, застійна серцева недостатність та набряк легень, гіперкреатинемія, забарвлення сечі у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, знижують абсорбцію ітраконазолу. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу Ітраконазол переважно розщеплюється ферментом CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином, фенітоїном, карбамазепіном, ізоніазидом, що є потужними індукторами ферменту CYP3A4, біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування Кандитралу з даними препаратами, що є потенційними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Потужні інгібітори ферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгація їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Після припинення лікування препаратом Кандитрал®, концентрація ітраконазолу в плазмі поступово знижується залежно від дози та тривалості лікування (див. розділ "Фармакокінетика"). Це необхідно брати до уваги під час обговорення інгібуючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Лікарські засоби, призначати які одночасно з препаратом Кандитрал® не рекомендується: блокатори кальцієвих каналів - на додаток до можливої ​​фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ферменту CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який посилюється. Кандітрал ®. Препарати, при одночасному призначенні яких рекомендується стежити за їх концентрацією у плазмі, дією, побічними ефектами. За необхідності дозу цих препаратів слід зменшити: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, індинавір, саквінавір); деякі протипухлинні препарати (алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат); блоки кальцієвих каналів (верапаміл і похідні дигідропіридину), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі імуносупресивні засоби (циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА (аторвастатин), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі глюкокортикостероїди (будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон); інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, репаглінід Взаємодії між ітраконазолом зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими лікарськими засобами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Вульвовагінальний кандидоз: 200 мг 2 рази на день 1 день або 200 мг 1 раз на день 3 дні. Висівкоподібний лишай: 200 мг 1 раз на добу 7 днів. Дерматомікоз гладкої шкіри: 200 мг 1 раз на добу 7 днів, або 100 мг 1 раз на добу 15 днів. Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи: 200 мг 2 рази на добу 7 днів або 100 мг 1 раз на добу 30 днів. Оральний кандидоз: 100 мг 1 раз на день 15 днів. Грибковий кератит: 200 мг 1 раз на день 21 день. Можлива корекція тривалості лікування з урахуванням позитивної динаміки клінічної картини. Біодоступність препарату при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або пацієнтів з трансплантованими органами. У цих випадках може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами, цвілевими грибами Дози та тривалість лікування Пульс-терапія Один курс: щоденний прийом по 200 мг двічі (2 капсули двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкового ураження нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси. Інтервал між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень. 2-й тиждень. 3-й тиждень. 4-й тиждень. 5-й тиждень. 6-й тиждень. 7-й тиждень. 8-й тиждень. 9-й тиждень. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 2-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 2-й курс Безперервне лікування Дози Тривалість лікування Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 200 мг на добу 3 місяці Виведення ітраконазолу зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальний клінічний та мікологічний ефект досягається через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг 2 рази на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія - див. розділ "Особливі вказівки" Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 м г 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Застосування у педіатрії Кандитрал не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід провести промивання шлунка протягом першої години, призначити активоване вугілля. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Кандитрал®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Кандитралу. Кандитрал не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується їх використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому Кандитралу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамін блокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Кандитралу з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Кандитралу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Кандитралу®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Кандитрал у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Кандитралу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування - 100 г: Активна речовина: іміхімод – 5 г; Допоміжні речовини: ізостеаринова кислота (Emersol 874) - 25 г; цетиловий спирт (Speziol С16 Pharma) - 2,2 г; стеариновий спирт (Speziol С18 Pharma) - 3,1 г; парафін м'який білий – 3 г; полісорбат 60 (Tween 60) - 3,4 г; сорбітан стеарат (Montane 60 PHA) - 0,6 г; метилпарагідроксибензоат - 0,2 г; пропілпарагідроксибензоат - 0,02 г; гліцерол - 2 г; камедь ксантанова (Xantural 75) - 0,5 г; бензиловий спирт - 2 г; вода очищена – до 100 г. Крем для зовнішнього застосування, 5%. По 0,25 г крему для одноразового застосування в строєних пакетиках з ламінату, розділених перфорацією. По 12 або 24 пак. у картонній пачці.Опис лікарської формиБілий або майже білий м'який однорідний крем.Фармакотерапевтична групаІмуномодулююче.ФармакокінетикаМенше 0,9% міченого радіоактивним ізотопом імімомоду всмоктується через шкіру людини після одноразової дози. Невелика кількість препарату, що надійшов у системний кровотік, виводиться з організму нирками і через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Концентрація препарату в сироватці після одноразового або багаторазового зовнішнього застосування не досягала рівня, що піддається кількісному визначенню (більше 5 нг/мл).ФармакодинамікаІміхімод – діюча речовина препарату Кераворт – є сполукою-модифікатором імунної відповіді. Іміхімод не має прямої противірусної дії, його дія обумовлена ​​індукцією інтерферону альфа (IFN-α) та інших цитокінів.Показання до застосуванняЛікування зовнішніх гострих кондилом у місці локалізації на зовнішніх статевих органах або в перианальній ділянці у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до імімомоду або інших компонентів крему; дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів визначена таким чином: дуже часто – більше 1/10; часто – менше 1/10 – більше 1/100; нечасто – менше 1/100 – більше 1/1000; рідко – менше 1/1000 – більше 1/10000; дуже рідко – менше 1/10000. Місцеві шкірні реакції: дуже часто – свербіж та біль у місці нанесення крему; часто - інфекція, еритема, ерозії, екскоріація/лущення та набряк; нечасто - свербіж шкіри, дерматит, фолікуліт, еритематозний висип, екзема, кропив'янка; рідко - індурація, виразка, утворення струпів і поява бульбашок, локальна гіпо-і гіперпігментація. З боку травної системи: нечасто біль у задньому проході, ураження прямої кишки. З боку сечостатевої системи: нечасто – грибкова та бактеріальна інфекція, простий герпес, вагініт, вульвіт, хворобливий статевий акт, біль у статевому члені, піхва, атрофічний вагініт. З появою місцевих побічних ефектів крем слід видалити, змиваючи його водою з милом. Лікування можна відновити після усунення шкірної реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії імімомоду з іншими ЛЗ, включаючи імунодепресанти, не проводилося.Спосіб застосування та дозиМісцево. Наносять тонким шаром на попередньо очищену поверхню уражених ділянок шкіри та акуратно втирають до повного вбирання. Крем слід наносити тільки на уражену ділянку, уникаючи попадання на внутрішні поверхні. Крем Кераворт слід застосовувати 3 рази на тиждень перед сном і залишати на шкірі протягом 6-10 годин, протягом цього часу не слід приймати душ або ванну. На ділянку застосування крему не слід наносити пов'язку. Після закінчення зазначеного часу крем має бути змито теплою водою з милом. Лікування необхідно продовжувати до зникнення видимих ​​генітальних або періанальних кондилом, але не більше 16 тижнів. Крем упакований в одноразові пакетики-саші, що містять необхідну кількість крему для нанесення на уражену ділянку шкіри 20 см2. Якщо пацієнт забув завдати крему за графіком, слід нанести пропущену дозу,як тільки про неї згадали, далі слідувати звичайному графіку. Не слід застосовувати крем понад 1 раз на день. Не допускається використання надлишкової кількості крему.ПередозуванняМалоймовірна через низьку всмоктування препарату. Симптоми: при випадковому вживанні дози імімомоду 200 мг, що відповідає вмісту приблизно 16 пакетиків-саші, можуть спостерігатися нудота, блювання, головний біль, міалгія та лихоманка. Найбільш серйозним з клінічної точки зору побічним ефектом внутрішнього прийому декількох доз по 200 мг є зниження АТ. Лікування: необхідно негайне звернення до лікаря; симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКрем наноситься лише на уражені ділянки. Слід уникати влучення крему на слизові оболонки, контакту крему з очима. При попаданні крему у вічі рекомендується промити їх водою. Крем Кераворт застосовується перед сном. Використання надмірної кількості крему або триваліший контакт крему зі шкірою може викликати виражену місцеву реакцію. Не можна повторно використовувати крем із розкритого раніше пакетика. До та після нанесення крему необхідно вимити руки теплою водою з милом. Чоловіки, яким не виконувалося обрізання, при лікуванні гострих кондилом, розташованих під крайнім тілом, повинні щодня промивати область ураження, відтягнувши крайню плоть. Рекомендується негайно припинити лікування у разі виявлення ранніх ознак фімозу. Якщо місцева реакція на препарат спричиняє серйозний дискомфорт для хворого або в зоні застосування крему виникає інфекція, дозволяється зробити перерву в лікуванні на кілька днів. У разі інфекції вживаються необхідних заходів. Крем Кераворт може викликати загострення запальних захворювань шкіри. Не рекомендується використовувати крем Кераворт до загоєння шкіри після інших видів медикаментозного чи хірургічного лікування. Не слід приступати до лікування кремом Кераворт на ділянках з відкритими виразками або ранами до загоєння. Наповнювачі метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, цетиловий спирт та стеариловий спирт можуть спричинити алергічну реакцію. При виявленні реакції гіперчутливості рекомендується припинити терапію. Не рекомендується використовувати оклюзійну пов'язку під час лікування препаратом Кераворт. Використання імімомоду в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до підвищення ризику тяжких місцевих реакцій. У період застосування крему Кераворт слід уникати або мінімізувати вплив сонячного світла (включаючи лампи сонячного світла), оскільки існує загроза одержання сонячних опіків. Оскільки іміхімод не має прямої противірусної та цитотоксичної дії, після проведеної терапії можливе виникнення нових кондилом генітальної та періанальної областей. На підставі наявних в даний час знань лікування уретральних, інтравагінальних, цервікальних, ректальних або інтраанальних гострих кондилом кремом Кераворт не рекомендовано. Крем Кераворт слід змити зі шкіри перед статевим актом. Крем Кераворт може послабити ефект презервативів або вагінальних діафрагм, тому не рекомендується застосовувати ці протизаплідні засоби при використанні крему Кераворт. Слід обрати альтернативний метод контрацепції. У хворих з імунодефіцитом не рекомендується використовувати крем Кераворт повторно. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N1 Форма випуску: гель Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Адапален. .

Фасування: N1 Форма випуску: гель Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Адапален. .

Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: мазь д/зовнішнього застосування Упаковка: туба Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Мометазон + Саліцилова кислота. .

Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: крем для зовнішнього застосування Упаковка: туба Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Мометазон. .

Дозування: 0. 1% Фасування: N1 Форма випуску: мазь д/зовнішнього застосування Упаковка: туба Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Мометазон. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N180 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Сканфарм А/С(Данія).

Фасування: N60 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Сканфарм А/С(Данія).

Фасування: N180 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Сканфарм А/С(Данія).

Фасування: N60 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-производитель: Сканфарм А/С(Дания).

Склад, форма випуску та упаковка1 мл препарату містить: Аморолфіну гідрохлорид, 55,70 мг у перерахунку на аморолфін 50,00 мг; Допоміжні речовини: Тріацетин (гліцерол триацетат); Метилметакрилату, триметиламоніоетилметакрилату хлориду та етилакрилату сополімер [2:0.2:1] (амонію метакрилату сополімер (Тип А) (Eudragit RL 100)); Етилацетат; Бутилацетат; Етанол безводний. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування, 12 саші з очищаючими тампонами, упакованими в картонну пачку, 10 лопаточками з ПЕНП, закріпленими в ряд і фіксованими в рамці, 12 пилками для нігтів поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування. Чинить фунгістатичну та фунгіцидну дію, обумовлену пошкодженням цитоплазматичної мембрани гриба шляхом порушення біосинтезу стеролів. Знижує вміст ергостеролу, накопичується вміст атипових стеричних неплоських стеролів. Має широкий спектр дії. Високоактивний як найбільш поширених, так і рідкісних збудників грибкових уражень нігтів: Дерматофіти: Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton spp. Дріжджових грибів: Candida spp., Cryptococcus spp., Malassezia spp. (Pityrosporum spp.) Цвілевих грибів: Alternaria spp., Scopulariopsis spp., Hendersonula spp. Грибів із сімейства Dematiaceae: Cladosporium spp., Fonsecaea spp., Wangiella spp. Диморфні гриби: Coccidioides spp., Histoplasma spp., Sporothrix spp.ФармакокінетикаПри нанесенні на нігті проникає в нігтьову пластинку і далі в нігтьове ложе (майже повністю протягом перших 24 годин). Ефективна концентрація зберігається в ураженій нігтьовій платівці протягом 7-10 днів після першої аплікації. Системна абсорбція незначна: концентрація в плазмі знаходиться нижче за межу чутливості методів визначення (менше 0,5 нг/мл).Показання до застосуванняЛікування грибкових уражень нігтів, викликаних дерматофітами, дріжджовими та цвілевими грибами. Профілактика грибкових уражень нігтів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аморолфіну або до будь-якого з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗ огляду на обмеженість даних про застосування аморолфіну у вагітних та жінок, що годують, застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування не рекомендується. Застосування у дітей. Клінічні дані щодо застосування препарату у пацієнтів дитячого віку відсутні, тому не слід призначати його дітям.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановленоІнструкція для пацієнтаЗовнішньо. Наносити на уражені нігті пальців рук або ніг 1-2 рази на тиждень таким чином: До застосування препарату видалити по можливості уражені ділянки нігтя (особливо з його поверхні) за допомогою пилочки для нігтів, що додається. Потім поверхню нігтя очистити і знежирити доданим тампоном, змоченим спиртом. Перед кожним подальшим застосуванням препарату необхідно також проводити обробку уражених нігтів пилочкою і потім видаляти шар лаку, що залишився спиртовим тампоном. Вмочити лопаточку в лак. Лопаточку слід виймати з флакона, не торкаючись його шийки, не слід прати надлишки лаку об шийку флакона. За допомогою лопаточки нанести лак рівним шаром на всю поверхню ураженого нігтя. Описану процедуру повторити для кожного ураженого нігтя. Щільно закрити флакон відразу після використання. Дати лаку висохнути приблизно протягом 3 хвилин. Протерти лопаточку тампоном, використаним для очищення нігтя, уникаючи контакту оброблених нігтів і тампона. Використаний тампон викинути. Нанесення декоративного лаку для нігтів можливе не раніше ніж через 10 хвилин після застосування лаку для нігтів Офломіл Лак. При повторному застосуванні лаку для нігтів Офломіл Лак, необхідно акуратно видалити з нігтів декоративний лак, що залишився, потім за допомогою пилок, що додаються, обробити уражені ділянки нігтів і видалити шар лаку, що залишився спиртовими тампонами. Після закінчення процедури ретельно вимийте руки. Якщо лак наносився на нігті на руках, дочекайтеся спочатку його повного висихання. Після висихання лаку дозволяється регулярне миття рук та ніг з використанням мила. Лікування слід безперервно продовжувати до регенерації нігтя та повного лікування ураженої ділянки.ПередозуванняОфломіл Лак – препарат для зовнішнього застосування з незначною системною абсорбцією та передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри випадковому прийомі препарату необхідно очистити шлунок і негайно звернутися до лікаря. Пилки, використані для обробки уражених нігтів, не слід використовувати для обробки здорових нігтів; Особи, що працюють з органічними розчинниками, повинні надягати непроникні рукавички для захисту нігтів, покритих лаком; Під час лікування слід уникати використання штучних накладних нігтів; Препарат містить етанол, тому дуже часто або неправильне його нанесення може призвести до появи подразнення або сухості шкіри навколо нігтя; Тампон містить легкозаймисту речовину. Слід уникати потрапляння препарату в очі, вуха та слизові оболонки. При попаданні лаку у вічі необхідно негайно промити їх водою. Пацієнтам зі станами, що спричиняють розвиток грибкових уражень нігтів (порушення периферичного кровообігу, цукровий діабет, імунодефіцити), а також пацієнтам з дистрофією нігтя або зруйнованою нігтьовою платівкою, псоріазом або іншими хронічними захворюваннями шкіри слід звернутися до лікаря. У випадку, якщо руйнування або грибкове ураження схильне до 2/3 нігтьової пластинки, необхідно також звернутися до лікаря для призначення супутньої пероральної терапії.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N15 Форма випуску: пластир Упаковка: упак. Производитель: Гленмарк Завод-производитель: Вушин Лаботтач Ко. Лтд.

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 100 р.: Діюча речовина: клобетазолу пропіонат – 0,05 г; Допоміжні речовини: парафін м'який білий, парафін рідкий, цетомакрогол, натрію гідрофосфат безводний, натрію дигідрофосфат дигідрат, бутилгідрокситолуол, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, пропіленгліколь, вода очищена. По 15 г в алюмінієвій тубі, що має сопло із закритим кінцем, з кришкою, що має вістря для проколювання.Опис лікарської формиОднорідний крем білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаВсмоктування Зовнішні глюкокортикостероїди можуть зазнавати системної абсорбції з інтактної здорової шкіри. Ступінь надшкірної абсорбції глюкокортикостероїдів для зовнішнього застосування визначається низкою факторів, включаючи основу лікарського засобу та цілісність епідермального бар'єру. Оклюзія, запалення та/або інший патологічний процес з боку шкіри також здатні збільшувати черезшкірну абсорбцію. Середня максимальна концентрація клобетазолу в плазмі (Сmах) досягається через 13 годин після першої аплікації та через 8 годин після повторного нанесення на здорову шкіру 30 г клобетазолу у вигляді 0,05% мазі та становить 0,63 нг/мл. Через 10 годин після аплікації другої дози (30 г) клобетазолу у вигляді крему його Сmах злегка перевищує таку мазі. В окремому дослідженні через 3 години після одноразового застосування 25 г 0,05% мазі клобетазолу у пацієнтів з псоріазом та екземою Сmах становить 2,3 нг/мл та 4,6 нг/мл відповідно. Метаболізм Після абсорбції через шкіру глюкокортикостероїди для зовнішнього застосування метаболізуються тими самими фармакокінетичними шляхами, що глюкокортикостероїди для системного застосування. Вони метаболізуються, головним чином, у печінці.ФармакодинамікаМеханізм дії Глюкокортикостероїд для зовнішнього застосування. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшує запальну ексудацію та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, знижує інтенсивність процесів інфільтрації та грануляції, надає місцевий протизапальний, протисвербіжний, протиалергічний та антиексудативний ефекти.Показання до застосуванняКлобетазол є дуже сильним глюкокортикостероїдом, який показаний для короткострокового лікування симптомів запалення та свербежу шкіри при дерматозах, чутливих до терапії глюкокортикостероїдами та при несприйнятливості до менш сильних глюкокортикостероїдів (для дорослих, осіб похилого віку). псоріаз (виключаючи широко поширений бляшковий псоріаз); дерматози, що важко піддаються лікуванню; червоний плаский лишай; дискоїдний червоний вовчак; інші захворювання шкіри, стійкі до терапії менш сильними глюкокортикостероїдами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клобетазолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; неліковані інфекції шкіри; рожеві вугри (розацеа); акне; періоральний дерматит; свербіж шкіри без запалення; періанальний та генітальний свербіж; дитячий вік до 1 року; період грудного вигодовування. З обережністю: підвищена місцева чутливість до глюкокортикостероїдів або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату; псоріаз; дитячий вік від 1 до 18 років.Вагітність та лактаціяФертильність Дані для оцінки впливу глюкокортикостероїдів для зовнішнього застосування на фертильність у людини відсутні. При підшкірному введенні щурів клобетазол не впливав на здатність до спаровування, проте при його застосуванні у високих дозах було відмічено зниження фертильності. Вагітність Недостатньо даних про застосування клобетазолу у вагітних жінок. Згідно з даними доклінічних досліджень, клобетазол може негативно впливати на розвиток плода. Значення цих даних в людини був вивчено. Препарат слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода. У разі призначення препарату під час вагітності слід використовувати мінімальну кількість крему. Період грудного вигодовування Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/100), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі випадки). Частота народження небажаних явищ Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже рідко: опортуністичні інфекції. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: гіперчутливість, генералізований висип. Порушення з боку ендокринної системи - Дуже рідко: пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. Синдром Іценко-Кушинга (синдром гіперкортицизму), затримка збільшення ваги та/або затримка росту у дітей, остеопороз, глаукома, гіперглікемія та/або глюкозурія, катаракта, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла або ожиріння, зниження концентрації ендогенного кортизолу, волосся. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: свербіж, відчуття печіння або болючість; Нечасто: місцева атрофія шкіри*, стрії*, телеангіектазії*; Дуже рідко: витончення, зморшкуватість шкіри, сухість шкіри, зміна пігментації, гіпертрихоз, посилення симптомів захворювання, алергічний контактний дерматит, пустульозний псоріаз, еритема, висипання, кропив'янка. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже рідко: подразнення та/або болючість у місці нанесення. *Шкірні прояви вторинні по відношенню до місцевих та/або системних ефектів пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.Взаємодія з лікарськими засобамиБуло показано, що одночасне застосування препаратів, здатних інгібувати ізофермент-CYP3A4 (наприклад, ритонавіру та ітраконазолу), пригнічує метаболізм глюкокортикостероїдів, що призводить до підвищення їх системної експозиції. Ступінь клінічної значущості цієї взаємодії залежить від дози та способу застосування глюкокортикостероїдів та активності інгібітору ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем рекомендується застосовувати при ураженнях шкіри, що супроводжуються мокнутим. Крем наноситься тонким шаром у кількості, не більшій ніж потрібно для покриття всієї ураженої області, один-два рази на добу, обережно втирається. Тривалість застосування – до появи ефекту або за необхідності до 4 тижнів. Не можна проводити лікування більше 4 тижнів. За потреби тривалого лікування слід поступово зменшити частоту нанесення або використовувати менш активні препарати. Після кожного нанесення препарату Пауеркорт перед застосуванням пом'якшувального засобу необхідно забезпечити достатній час для поглинання. Для попередження загострень шкірних захворювань проводять короткі (переривчасті) курси препаратом Пауеркорт. В особливо резистентних випадках, особливо за наявності гіперкератозу, ефект крему для зовнішнього застосування Пауеркорт при необхідності може бути посилений за допомогою накладання на ніч на область застосування препарату оклюзійної пов'язки (поліетиленової плівки), що зазвичай супроводжується позитивною динамікою симптомів. Надалі досягнутий ефект зазвичай вдається підтримувати без застосування оклюзійної пов'язки. Якщо стан посилюється або не покращується протягом 2-4 тижнів, слід переглянути діагноз та лікування. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 г крему на тиждень. Лікування препаратом Пауеркорт слід поступово скасовувати відразу ж після досягнення контролю над захворюванням, а лікування пом'якшувальним засобом має бути продовжено як підтримуючу терапію. Раптова відміна препарату Пауеркорт може призводити до рецидиву дерматозів. Застосування у сфері обличчя Курс лікування повинен обмежуватися, якщо це можливо, 5-ма днями; оклюзійні пов'язки не повинні застосовуватися. Дерматози, що важко піддаються лікуванню: пацієнти з частими рецидивами захворювання У разі гострого захворювання, як тільки буде досягнуто ефекту від безперервного курсу лікування глюкокортикостероїдом для зовнішнього застосування, може бути розглянута можливість його переривчастого застосування (один раз на добу, два рази на тиждень, без оклюзійної пов'язки). Показано, що таке лікування ефективно знижує частоту рецидивів. Нанесення препарату має бути продовжене на раніше уражені ділянки шкіри або на відомі області потенційного загострення. Така схема застосування повинна поєднуватися з щоденним рутинним застосуванням пом'якшуючих засобів. Слід проводити регулярну оцінку стану, а також користі та ризику від продовження лікування. Особливі групи пацієнтів Діти У дітей більш ймовірний розвиток місцевих та системних побічних ефектів при терапії глюкокортикостероїдами для зовнішнього застосування та, як правило, їм потрібне проведення більш коротких курсів лікування з використанням менш активних засобів, ніж у дорослих. Слід бути обережними при використанні препарату Пауеркорт у дітей, щоб забезпечити його нанесення в мінімальній кількості, що забезпечує терапевтичний ефект. Курс лікування у дітей повинен обмежуватися, якщо це можливо, 5-ма днями; потрібне спостереження у лікаря не рідше одного разу на тиждень. Оклюзійні пов'язки не повинні застосовуватись. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних відмінностей у ефективності препарату у літніх та молодших пацієнтів. Велика поширеність зниженої функції печінки або нирок у пацієнтів похилого віку може призводити до уповільнення виведення препарату у разі його системної абсорбції. Отже, він повинен застосовуватися у літніх пацієнтів у мінімальній кількості та протягом якомога коротшого періоду, але при цьому забезпечуючи досягнення необхідного клінічного ефекту. Пацієнти з порушенням функції нирок та/або печінки У разі системної абсорбції препарату (при нанесенні на великі поверхні шкіри протягом тривалого періоду) його метаболізм та виведення можуть сповільнюватися, що призводить до підвищеного ризику розвитку системної токсичності. Отже, він повинен застосовуватися у таких пацієнтів у мінімальній кількості та протягом якомога коротшого періоду, при цьому забезпечуючи досягнення необхідного клінічного ефекту.ПередозуванняСимптоми та ознаки Препарат Пауеркорт при зовнішньому застосуванні може абсорбуватися у кількостях, достатніх для того, щоб спричинити розвиток системних ефектів. Розвиток гострого передозування є малоймовірним. Однак у разі хронічного передозування або неправильного застосування препарату Пауеркорт можуть розвинутись симптоми гіперкортицизму. Лікування У разі передозування препарату Пауеркорт слід поступово скасовувати препарат, знижуючи частоту нанесення або замінюючи менш активним глюкокортикостероїдом, під наглядом лікаря через ризик виникнення надниркової недостатності. Подальше лікування слід проводити з урахуванням клінічної ситуації або відповідно до рекомендацій токсикологічних центрів за їх наявності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Пауеркорт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з наявністю в анамнезі місцевої підвищеної чутливості до глюкокортикостероїдів або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату. Місцеві реакції підвищеної чутливості можуть мати схожість із симптомами захворювання. У деяких осіб внаслідок підвищеної системної абсорбції глюкокортикостероїдів для зовнішнього застосування можуть виникати прояви гіперкортицизму (синдрому Іценко-Кушинга) та оборотне пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що веде до розвитку глюкокортикостероїдної недостатності. Якщо спостерігається будь-яке з вищезгаданого, слід відмінити препарат, поступово зменшуючи частоту його нанесення, або замінити його менш активним глюкокортикостероїдом. Раптове припинення лікування може призвести до глюкокортикостероїдної недостатності. До факторів ризику посилення системних ефектів відносяться: активність глюкокортикостероїду та склад лікарського препарату для зовнішнього застосування, тривалість застосування, нанесення препарату на великі ділянки шкіри, застосування в закритих областях шкіри (тобто в інтертригінозних зонах або під оклюзійні пов'язки (пелюшки та підгузки) немовлят можуть грати роль оклюзійної пов'язки)), підвищена гідратація рогового шару шкіри, використання на областях з тонкою шкірою, таких, як особа; нанесення на пошкоджену шкіру або інших станах, які можуть супроводжуватися порушенням цілісності шкірного бар'єру. У порівнянні з дорослими у дітей і немовлят може відзначатися більший відсоток абсорбції глюкокортикостероїдів для зовнішнього застосування, у зв'язку з чим дана категорія пацієнтів більш схильна до ризику системних побічних ефектів. Це пов'язано з тим, що діти мають незрілий шкірний бар'єр і більше значення ставлення площі поверхні тіла до маси тіла проти дорослими. Застосування у дітей По можливості слід уникати лікування глюкокортикостероїдами для зовнішнього застосування протягом тривалого часу у дітей віком до 12 років, оскільки тривале застосування глюкокортикостероїдів для зовнішнього застосування може спричинити пригнічення функції надниркових залоз. У дітей найчастіше, ніж у дорослих, виникають атрофічні зміни шкіри при зовнішньому застосуванні глюкокортикостероїдів. У разі призначення клобетазолу дітям курс лікування повинен обмежуватися 5-ма днями, потрібне спостереження у лікаря не рідше одного разу на тиждень. Не застосовувати оклюзійні пов'язки. Застосування при псоріазі У деяких випадках лікування псоріазу глюкокортикостероїдами для зовнішнього застосування може супроводжуватися відновленням симптомів захворювання, стійкістю до препарату, розвитком генералізованої пустульозної форми псоріазу та місцевою або системною токсичністю через порушення бар'єрної функції шкіри, тому особливо важливе уважне спостереження за пацієнтом. Супутня інфекція При приєднанні вторинної інфекції слід проводити відповідну антибактеріальну терапію. За будь-яких ознак поширення інфекції необхідно припинити зовнішнє застосування глюкокортикостероїдів і провести відповідне лікування антибактеріальними препаратами. Ризик розвитку інфекції при оклюзії Теплі вологі умови, що створюються при накладенні оклюзійної пов'язки, сприяють виникненню бактеріальної інфекції, тому обов'язково слід ретельно очищати шкіру перед накладенням нової пов'язки. Хронічні виразки гомілок Глюкокортикостероїди для зовнішнього застосування іноді використовуються для лікування дерматиту навколо хронічних виразок гомілок. Однак таке застосування може супроводжуватися підвищеною частотою виникнення місцевих реакцій гіперчутливості та підвищеним ризиком розвитку місцевих інфекцій. Нанесення на шкіру обличчя Нанесення на шкіру обличчя небажано, оскільки дана область більш схильна до розвитку атрофічних змін. У разі нанесення на шкіру обличчя лікування слід обмежити 5-ма днями. Нанесення на віки При нанесенні крему на повіки необхідно стежити за тим, щоб препарат не потрапив у вічі, тому що неодноразова дія крему може викликати катаракту та глаукому. При випадковому попаданні препарату в очі необхідно їх промити рясно водою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу клобетазолу на здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами не проводилося. Виходячи з профілю побічних реакцій клобетазолу для зовнішнього застосування, будь-якого несприятливого впливу на такі види діяльності не очікується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Активні речовини: Алюмінію гідроксид гель – 6 г; Магнію гідроксид – 80 мг; Симетикон – 100 мг; Порошок коріння солодки голої - 400 мг; Допоміжні речовини: гуарова смола, сорбітол, бензоат натрію, цитрат натрію, метилпарабен, пропілпарабен, гідроксид натрію, сахаринат натрію, гіпохлорит натрію, олія м'яти перцевої, віддушка бананова, бронопол, вода очищена. У пластиковому флаконі темного кольору, по 180 мл, ковпачком, що загвинчується, в комплекті з дозуючим стаканчиком місткістю 10 мл. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВ'язка біла суспензія з жовтувато-коричневим відтінком, із запахом банана та м'яти.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб + вторгнень засіб.ФармакодинамікаНейтралізує вільну соляну кислоту в шлунку, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку. Має адсорбуючу та обволікаючу дію, зменшує вплив ушкоджуючих факторів на слизову оболонку шлунка. Прискорює загоєння виразок шлунка та дванадцятипалої кишки. Зменшує газоутворення у кишечнику.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення. Гострий гастрит, хронічний гастрит із підвищеною та нормальною секреторною функцією у фазі загострення, дуоденіт. Грижа стравохідного отвору діафрагми, рефлюкс-езофагіт. Дискомфорт та біль в епігастрії при похибці в дієті, після прийому ліків, вживання кави, нікотину, алкоголю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, непереносимість фруктози, гіпофосфатемія, порушення функції нирок, хвороба Альцгеймера, вагітність, період лактації, дитячий вік до 10 років.Побічна діяЗапор, нудота, блювання, спазми шлунка, зміна смакових відчуттів, гіпермагніємія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіперкальціурія, остеомаляція, остеопороз, гіпералюмініємія, енцефалопатія, нефрокальциноз, порушення функції нирок, алергічні реакції. У хворих із супутньою нирковою недостатністю – спрага, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже абсорбувати деякі лікарські засоби, зменшуючи таким чином їхнє всмоктування. Снижает и замедляет абсорбцию дигоксина, индометацина, салицилатов, хлорпромазина, фенитоина, Н2 -гистаминоблокаторов, бета-адреноблокаторов, дифлунизала, изониазида, антибиотиков тетрациклинового ряда, хинолонов (ципрофлоксацина, норфлоксацина, офлоксацина, эноксацина, грепофлоксацина и др.), азитромицина, цефподоксима, півампіциліну, рифампіцину, непрямих антикоагулянтів, барбітуратів, фексофенадину, дипіридамолу, залцитабіну, жовчних кислот - хенодеоксіхолевої та урсодеоксихолевої, пеніциламіну, препаратів заліза та літію, хінідину, лансопразолу, мексоле. При одночасному прийомі з препаратами в кишковорозчинних лікарських формах підвищена лужність шлункового соку може призвести до прискореного порушення оболонки та спричинити подразнення шлунка та дванадцятипалої кишки. М-холіноблокатори, уповільнюючи спорожнення шлунка, посилюють та подовжують дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Перед прийомом суспензію необхідно гомогенізувати, струшуючи флакон. Дорослим та дітям старше 15-річного віку - по 1 -2 чайні ложки 3-4 рази на день. Максимальна добова доза – 8 чайних ложок. Дітям віком від 10 до 15 років призначають половину рекомендованої дози для дорослих. Препарат приймають через 1 годину після їжі та ввечері перед сном або при виникненні дискомфорту, болю в епігастрії, печії. Тривалість лікування без спостереження лікаря має перевищувати 14 днів.ПередозуванняСимптоми При тривалому прийомі високих доз можливі утворення каменів у нирках, запор, сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою, оніміння або біль у м'язах, нервозність та швидка стомлюваність, неприємні смакові відчуття. Лікування Необхідно вжити заходів щодо швидкого виведення препарату: промити шлунок, викликати блювання, прийняти активоване вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервал між прийомом Релцера та інших лікарських засобів має становити 1-2 години. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) потрібний регулярний лікарський контроль. Препарат містить сорбітол, який протипоказаний при вродженій непереносимості фруктози.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні інгредієнти: сухий алюмінію гідроксид 250 мг; магнію гідроксид 250 мг; симетикон 40 мг; допоміжні інгредієнти: сахароза, натрію сахаринат, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен), магнію стеарат, какао-боби, тальк, крохмаль кукурудзяний, повідон-К30, анісу насіння олія, м'яти перцевої. По 4 таблетки в контурне безосередкове впакування з алюмінієвої фольги. 5 упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-коричневого кольору з мармуром, круглі, плоскі пігулки з фаскою, із специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб+вітрогінний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція низька.ФармакодинамікаАнтацидний препарат із компонентом, що зменшує метеоризм. Нейтралізує вільну соляну кислоту, що призводить до зменшення активності шлункового соку, що перетравлює. Не викликає вторинної гіперсекреції шлункового соку. Має адсорбуючу та обволікаючу дію, зменшуючи вплив ушкоджувальних факторів на слизову оболонку. Симетикон, що входить до складу препарату, зменшує газоутворення у кишечнику. Солодки коренів деглицирризинированный екстракт посилює захисну дію слизової оболонки шлунка, сприяючи регенерації слизових клітин, покращуючи якість і кількість слизу, а також надає спазмолітичну дію. Препарат прискорює загоєння виразок шлунка та дванадцятипалої кишки.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; гострий гастрит; хронічний гастрит; гастродуоденіт з нормальною або підвищеною секреторною функцією у фазі загострення; грижа стравохідного отвору діафрагми, рефлюкс-езофаргіт; профілактика та лікування диспептичних явищ, що виникають внаслідок застосування нестероїдних протизапальних засобів та глюкокортикостероїдів; дискомфорт або біль в епігастрії, диспептичні явища (печія, кисла відрижка), що виникають після похибок у дієті, надмірного вживання кави, алкоголю, нікотину.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, непереносимість фруктози, гіпофосфатемія, порушення функції нирок, хвороба Альцгеймера, вагітність, період лактації, дитячий вік до 10 років.Побічна діяЗапор, нудота, блювання, спазми шлунка, зміна смакових відчуттів, гіпермагніємія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія, гіперкальціємія, остеомаляція, остеопороз, гіпералюмініємія, енцефалопатія, нефрокальциноз, порушення функції нирок, алергічні реакції. У хворих із супутньою нирковою недостатністю – спрага, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратом Релцер можливе послаблення терапевтичного ефекту антибіотиків групи тетрацикліну та ципрофлоксацину, індометацину, саліцилатів, аміназину, блокатора гістамінових Н2-рецепторів, бета-адреноблокаторів, дигоксину, ізоніазиду, кетоконазолу. Релцер знижує і уповільнює абсорбцію хлорпромазину, фенітоїну, дифлунізану, хінолонів, та урсодеоксихолевої), пеніциламіну, препаратів Fe та Li+, хінідину, лансопразолу, мексилетину. При одночасному прийомі з препаратами в кишковорозчинних лікарських формах підвищена лужність шлункового соку може призвести до прискореного порушення оболонки таблетки та спричинити подразнення слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки. М-холіноблокатори, уповільнюючи спорожнення шлунка, посилюють та подовжують дію препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід розжувати та запитати водою. Дорослим та дітям старше 15-річного віку призначають по 1 або 2 таблетки 3-4 рази на день щодня після їди або при необхідності. Дітям віком від 10 до 15 років призначають половину рекомендованої дози для дорослих. Курс лікування відповідно до призначення лікаря.ПередозуванняСимптоми При тривалому прийомі високих доз можливе утворення каменів у нирках, запор, сонливість, гіпермагніємія. Можуть спостерігатися також ознаки метаболічного алкалозу: зміна настрою, оніміння або біль у м'язах, нервозність та швидка стомлюваність, неприємні смакові відчуття. Лікування Необхідно вжити заходів щодо швидкого виведення препарату: промити шлунок, викликати блювання, прийняти активоване вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервал між прийомом Релцера та інших лікарських засобів має становити 1-2 години. При тривалому застосуванні (більше 14 днів) потрібний регулярний лікарський контроль.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: Активні речовини: салметеролу ксинафоат 36.3 мкг, що відповідає вмісту салметеролу 25 мкг, флутиказону пропіонат 125 мкг. Допоміжні речовини: 1,1,1,2-тетрафторетан (HFA-134a) – 73.024 мг, поліетиленгліколь 1000 – 0.01464 мг. 120 доз - балончики аерозольні алюмінієві (1) з клапаном дозуючої дії та мундштуком - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді суспензії білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСальмекорт - комбінований бронходилатируючий засіб (містить салмотерол та флутиказону пропіонат). Салметерол; - селективний агоніст β2-адренорецепторів тривалої дії (не менше 12 год). Молекула салметерола має довгий бічний ланцюг, який зв'язується із зовнішнім доменом рецептора. Завдяки цим фармакологічним властивостям салметерол ефективніший для попередження гістамін-індукованого бронхоспазму і викликає більш тривалу бронходилатацію порівняно зі звичайними агоністами β2-рецепторів короткої дії. Ефективно та довго інгібує вивільнення в тканинах легких медіаторів опасистих клітин, таких як гістамін, лейкотрієни та PgD2. Пригнічує ранню та пізню стадію алергічної реакції; після введення одноразової дози зменшується гіперреактивність бронхів, інгібування пізньої стадії зберігається протягом більше 30 годин після прийому одноразової дози, коли бронходилатируючий ефект вже відсутній. Флутиказона пропіонат; - глюкокортикостероїд місцевого дії. При інгаляційному введенні в рекомендованих дозах має виражену протизапальну та протиалергічну дію, що призводить до зменшення вираженості симптомів та зниження частоти загострень захворювань, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів. При тривалому застосуванні інгаляційного флутиказону пропіонату в максимальних дозах добова та резервна секреція гормонів кори надниркових залоз залишається в межах норми у дорослих та дітей. Залишкове зниження резервної функції надниркових залоз може зберігатися протягом тривалого часу після терапії.ФармакокінетикаНемає даних, що свідчать, що спільне інгаляційне введення салметеролу та флутиказону пропіонату впливає на фармакокінетику кожної з цих речовин. Салметерол Після інгаляційного введення в терапевтичних дозах утворюються дуже низькі концентрації препарату в плазмі (200 пг/мл і менше). При регулярному застосуванні інгаляційного салметеролу у системному кровотоку визначається гідроксинафтоєва кислота в концентраціях до 100 нг/мл. Флутиказону пропіонат Після інгаляційного введення відносна біодоступність становить від 10 до 30% залежно від системи доставки препарату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях. Частина дози, що вдихається, може проковтуватися, але її системна дія мінімальна внаслідок слабкої розчинності препарату у воді та інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Біодоступність флутиказону при ковтанні становить менше 1%. Існує пряма залежність між величиною вдихається дози і системним ефектом флутиказону, Vd становить близько 300 л. Метаболізується у печінці до неактивного метаболіту за участю CYP3A4 системи цитохрому Р450. Менш 5% метаболіту виводиться із сечею. Плазмовий кліренс дорівнює 1.15 л/хв. T1/2; близько 8 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною та бронхолітичною дією.Показання до застосуванняПрепарат Сальмекорт призначений для регулярного лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія бета 2 -адреноміметиком тривалої дії та глюкокортикостероїдами для інгаляційного застосування: у пацієнтів з недостатнім контролем захворювання на фоні постійної монотерапії кортикостероїдів для інгаляційного застосування при періодичному використанні бета 2 -адреноміметика короткої дії; у пацієнтів з адекватним контролем захворювання на фоні терапії кортикостероїдами для інгаляційного застосування та бета 2 -адреноміметиком тривалої дії; як стартова підтримуюча терапія у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів, щоденне використання засобів для швидкого усунення симптомів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів для досягнення контролю над захворюванням; підтримуюча терапія у пацієнтів з ХОЗЛ, у яких значення обсягу форсованого видиху (ОФВ1) <60% від належних величин (до інгаляції бронходилататора) з повторними загостреннями в анамнезі, і у яких виражені симптоми захворювання зберігаються, незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів препарату; дитячий вік (до 4 років). З обережністю Як і всі інші інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди, препарат Сальмекорт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гострим або латентним туберкульозом легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання, при тиреотоксикозі. При прийомі будь-яких препаратів групи симпатоміметиків, особливо при перевищенні терапевтичних доз, можливий розвиток серцево-судинних явищ, як збільшення систолічного АТ і ЧСС. З цієї причини Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам, які страждають на серцево-судинні захворювання, в т.ч. з аритміями, такими як суправентикулярна тахікардія та екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь. Усі симпатоміметичні препарати у дозах, що перевищують терапевтичні, можуть спричинити транзиторне зниження рівня калію у сироватці крові, тому препарат Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам із гіпокаліємією. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні ефекти, особливо при тривалому використанні у високих дозах, тому препарат слід застосовувати з обережністю при глаукомі, катаракті, остеопорозі (див. розділ "Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні"). Є дуже рідкісні повідомлення про підвищення рівня глюкози в крові, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід застосовувати препарат Сальмекорт з обережністю (див. розділ "Побічна дія").Вагітність та лактаціяВагітним жінкам та жінкам у період лактації слід призначати препарат лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плода чи дитини. Недостатньо даних про застосування салметеролу та флутиказону пропіонату при вагітності та в період лактації. Вагітність Надмірна системна концентрація активного бета2-адреноміметика та кортикостероїдів впливає на плід. Великий клінічний досвід застосування препаратів даного класу свідчить, що при використанні терапевтичних доз ці ефекти не є клінічно значущими. Салметерол і флутиказону пропіонат не мають генотоксичності. Період лактації Концентрація салметеролу та флутиказону пропіонату в плазмі крові після вдихання препарату в терапевтичних дозах вкрай низька, тому їх концентрація у грудному молоці має бути такою ж низькою. Немає даних про концентрацію салметеролу та флутиказону пропіонату у грудному молоці жінок у період лактації. Застосування у дітей Застосування препарату дітям до 4 років протипоказане.Побічна діяУсі небажані реакції, представлені нижче, характерні для діючих речовин - салметеролу та флутиказону пропіонату окремо. Профіль безпеки препарату Сальмекорт не відрізняється від профілю небажаних реакцій діючих речовин. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Інфекції та інвазії: часто - кандидоз ротової порожнини та глотки, пневмонія (у пацієнтів з ХОЗЛ). З боку імунної системи: ; нечасто - шкірні реакції гіперчутливості; рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (головним чином, набряк обличчя та ротоглотки), бронхоспазм. З боку ендокринної системи: ; можливі системні ефекти включають (див. розділи "З обережністю" та "Особливі вказівки"); рідко – синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини. З боку органів зору: нечасто - катаракта; рідко – глаукома. З боку обміну речовин та харчування: ; нечасто - гіперглікемія; дуже рідко – гіпокаліємія. Порушення психіки: ; нечасто - тривожність, порушення сну; рідко – зміни у поведінці, в т.ч. підвищена активність та дратівливість (особливо у дітей). З боку нервової системи: дуже часто - головний біль (див. розділ "Особливі вказівки"); нечасто – тремор (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - прискорене серцебиття (див. розділ "З обережністю" та "Особливі вказівки"), тахікардія, фібриляція передсердь; рідко – аритмія, включаючи шлуночкову екстрасистолію, надшлуночкову тахікардію, екстрасистолію. З боку дихальної системи: ; часто - захриплість голосу та/або дисфонія; нечасто – подразнення глотки; рідко – парадоксальний бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - синці. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми, артралгія. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота. Діти та підлітки Теоретично можливий розвиток системних реакцій, що включають синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків. Дуже рідко можуть виникати тривога, порушення сну та поведінкові розлади, включаючи гіперактивність та дратівливість.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез небезпеку розвитку бронхоспазму слід уникати застосування селективних та неселективних бета-адреноблокаторів за винятком тих випадків, коли вони вкрай необхідні пацієнтові. Салметерол Поєднане застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо користь від застосування не перевищує потенційного ризику виникнення системних побічних реакцій при лікуванні салметеролом. Існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними інгібіторами CYP3A4 (ітраконазол, телітроміцин, ритонавір). Флутиказону пропіонат У звичайних ситуаціях інгаляції флутиказону пропіонату супроводжуються низькими концентраціями його в плазмі внаслідок інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" та високого системного кліренсу під впливом ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 у кишечнику та печінці. Завдяки цьому клінічно значущі взаємодії за участю флутиказону пропіонату малоймовірні. Ритонавір, як високоактивний інгібітор ферменту CYP3A4, може викликати різке підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі, внаслідок чого суттєво знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Спільне застосування з рітановіром викликає такі побічні ефекти, як синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Враховуючи сказане, слід уникати одночасного застосування флутиказону пропіонату та рітановіру, крім тих випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів. Інші інгібітори ізоферменту CYP3A4 викликають мізерне (еритроміцин) та незначне (кетоконазол) підвищення вмісту флутиказону пропіонату в плазмі, при якому практично не знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Незважаючи на це, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу), оскільки при таких комбінаціях не виключається підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі. Похідні ксантину, кортикостероїдів та діуретики підвищують ризик розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, при гіпоксії). Інгібітори МАО та трициклічні антидепресанти збільшують ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Сумісний з кромогліцієвою кислотою.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Тільки для інгаляційного застосування. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що для отримання оптимального ефекту препарат слід застосовувати регулярно, навіть за відсутності клінічних симптомів бронхіальної астми та ХОЗЛ. Лікар повинен регулярно оцінювати ефективність лікування пацієнта. Визначення тривалості курсу терапії та зміна дози препарату можливе лише за рекомендацією лікаря. Початкову дозу препарату визначають на підставі дози флутиказону, яка рекомендується для лікування цього ступеня тяжкості. Потім початкову дозу слід поступово знижувати до найменшої ефективної дози. Під час лікування пацієнту слід регулярно спостерігатися у лікаря з метою вибору оптимальної дози. Пацієнту не слід самостійно змінювати дози, призначені лікарем. Бронхіальна астма Якщо прийом препарату Сальмекорт 2 рази на добу забезпечує контроль симптомів, в рамках зниження дози до мінімально ефективної можливе зниження частоти прийому препарату до 1 разу на добу. Пацієнту слід призначати таку форму препарату Сальмекорт, яка містить дозу флутиказону пропіонату, що відповідає тяжкості захворювання. Якщо терапія інгаляційними глюкокортикостероїдами не забезпечує адекватний контроль захворювання, то їх заміна на препарат Сальмекорт у дозі, терапевтично еквівалентній дозі ГКС, що вводяться, може поліпшити контроль течії астми. У пацієнтів, у яких можна контролювати перебіг астми виключно за допомогою інгаляційних кортикостероїдів, їх заміна на препарат Сальмекорт може дозволити знизити дозу кортикостероїдів, необхідну для контролю перебігу астми. Рекомендовані дози Дорослі та діти віком від 12 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 125 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону проніонату) 2 рази на добу. Діти у віці 4 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Усі пацієнти, які приймають препарат як підтримуючу терапію, повинні пройти консультацію лікаря через 6-12 тижнів після первісного прийому. Хронічна обструктивна хвороба легень Для дорослих пацієнтів максимальна рекомендована доза становить 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Немає необхідності знижувати дозу препарату Сальмекорт у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки. Інструкція з використання інгалятора Перед кожним застосуванням інгалятор слід струшувати. Перевірка інгалятора 1. Перед першим застосуванням або якщо інгалятор не використовувався 2 дні або більше, необхідно провести перевірку інгалятора. Для цього проводять 4 натискання (інгаляції) у повітря. Використання інгалятора 2. Зняти кришку з мундштука. При цьому мундштук повинен залишатись щільно прикріпленим до флакона (інгалятора); якщо інгалятор зберігався без кришки, необхідно перевірити мундштук на предмет забруднення. 3. Взяти інгалятор у руки мундштуком вниз так, щоб один палець знаходився на дні інгалятора, а інший палець або два на верхньому кінці інгалятора. Зробити видих і помістити мундштук між зубами. 4. Щільно обхопити мундштук губами і трохи нахилити голову назад. Повільно розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика. Продовжити вдих до кінця. 5. Витягти інгалятор із ротової порожнини та затримати дихання на 10 сек або настільки, наскільки це комфортно. Повільно видихнути. Примітка: Після кожної інгаляції необхідно прополоскати рот та/або горло водою. Це допоможе знизити сухість, пов'язану із прийомом препарату. Перерва між інгаляціями повинна становити не менше 1 хв. При повторній інгаляції повторити кроки 2-5. Після використання необхідно закрити мундштук захисною кришкою. Перші кілька інгаляцій рекомендується проводити, контролюючи себе перед дзеркалом. Якщо Ви бачите, що відбувається "відплив" препарату через рот або з отвору між мундштуком та тілом інгалятора, це свідчить про неправильну техніку інгаляції. Інгаляції маленьким дітям мають проводитись під наглядом дорослого. Діти старшого віку та дорослі зі слабкими руками повинні тримати інгалятор двома руками. При цьому обидва вказівні пальці повинні розташовуватися на верхній частині інгалятора, а обидва великі пальці - на підставі нижче за мундштук. Очищення інгалятора Очищення інгалятора має проводитися мінімум 1 раз на добу. 1. Вийміть металевий балончик із препаратом із тіла інгалятора. Зніміть наконечник, що розпиляє. 2. Промийте мундштук та інгалятор під теплою проточною водою. 3. Ретельно протріть сухою тканиною або ватним тампоном. Слід уникати перегріву. 4. Зберіть інгалятор. Після використання всіх доз на упаковці металевий балончик слід викинути.ПередозуванняНе рекомендується призначення препарату у дозах, що перевищують зазначені у розділі "Спосіб застосування та дози". Дуже важливо регулярно переглядати режим дозування пацієнта та знижувати дозу до найнижчої з рекомендованих доз, що забезпечує ефективний контроль захворювання ("Спосіб застосування та дози"). Симптоми Очікувані симптоми та ознаки передозування салметеролу типові для надмірної бета2-адренергічної стимуляції, і включають тремор, головний біль, тахікардію, підвищення систолічного артеріального тиску та гіпокаліємію. Гостре передозування флутиказону пропіонату при інгаляційному введенні може спровокувати тимчасове пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Зазвичай це вимагає прийняття якихось екстрених заходів, оскільки нормальна функція надниркових залоз відновлюється протягом кількох днів. При прийомі препарату в дозах вище рекомендованих протягом тривалого періоду часу можливе значне пригнічення функції кори надниркових залоз. Описані рідкісні випадки гострого адреналового кризу, які виникали переважно у дітей, які отримували дози вище рекомендованих протягом тривалого часу (кілька місяців або років). Гострий адреналіновий криз проявляється гіпоглікемією, що супроводжується сплутаністю свідомості та/або судомами. До ситуацій, які можуть бути пусковими факторами гострого адреналового кризу, відносяться травма, хірургічне втручання, інфекція або будь-яке швидке зниження дози флутиказону пропіонату, що вдихається, до складу препарату Сальмекорт. Лікування Відсутнє специфічне лікування передозування салметеролу та флутиказону пропіонату. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію та спостерігати за станом пацієнта. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують вказані в інструкції протягом тривалого часу, може спостерігатись пригнічення функції кори надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сальмекорт не призначений для полегшення гострих симптомів, оскільки в таких випадках слід застосовувати швидко та короткодіючий інгаляційний бронходилататор (наприклад, сальбутамол). Пацієнтів необхідно поінформувати про те, щоб вони завжди мали під рукою препарат для усунення гострих симптомів. Комбінація салметеролу і флутиказону пропіонату може використовуватися для початкової підтримуючої терапії у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів або щоденне використання засобів для усунення нападів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів та приблизної їх дози. Частіше застосування бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів свідчить про погіршення контролю над захворюванням, у таких ситуаціях пацієнт повинен звертатися до лікаря. Раптове погіршення контролю бронхіальної астми, що посилюється, становить потенційну загрозу життю, у таких ситуаціях пацієнт також повинен звертатися до лікаря. Лікар повинен розглянути можливість більш високої дози кортикостероїдів. Якщо доза препарату Сальмекорт не забезпечує адекватний контроль над захворюванням, пацієнт також повинен звернутися до лікаря. Пацієнтам з астмою не можна різко припиняти лікування препаратом Сальмекорт через небезпеку розвитку загострення, дозу препарату слід поступово знижувати під контролем лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ відміна препарату може супроводжуватися симптомами декомпенсації та потребує спостереження лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ, які отримують препарат Сальмекорт, можливе збільшення частоти пневмонії (див. розділ "Побічна дія"). Лікарям слід пам'ятати про можливість розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки клінічна картина загострення ХОЗЛ та пневмонії часто схожі. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні реакції, особливо при тривалому використанні у високих дозах; однак ймовірність виникнення таких симптомів набагато нижча, ніж при лікуванні пероральними глюкокортикостероїдами (див. розділ "Передозування"). та глаукому. Тому при лікуванні астми важливо знижувати дозу до найнижчої, що забезпечує ефективний контроль над захворюванням. В екстрених та планових ситуаціях, здатних викликати стрес, завжди необхідно пам'ятати про можливість пригнічення функції надниркових залоз і бути готовим до застосування кортикостероїдів (див. розділ "Передозування"). При проведенні реанімаційних заходів чи хірургічних втручань потрібно визначення ступеня надниркової недостатності. Рекомендується регулярно вимірювати зростання дітей, які отримують тривалу терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами. Зважаючи на можливість пригнічення функції надниркових залоз, пацієнтів, переведених з пероральних кортикостероїдів на інгаляційну терапію флутиказону пропіонатом, слід лікувати з особливою обережністю та регулярно контролювати функцію кори надниркових залоз. При переведенні пацієнтів з прийому системних кортикостероїдів на інгаляційну терапію можуть виявлятися алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними кортикостероїдами. У таких ситуаціях рекомендується проводити симптоматичне лікування антигістамінними препаратами та/або препаратами місцевої дії, в т.ч. ГКС для місцевого застосування. Після початку лікування інгаляційним флутиказоном пропіонатом системні глюкокортикоїди слід скасовувати поступово, такі пацієнти повинні мати при собі спеціальну картку пацієнта, що містить вказівку про можливу потребу в додатковому введенні глюкокортикостероїдів у стресових ситуаціях. У пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, гіпоксією необхідно контролювати концентрацію іонів калію у плазмі. Є дуже рідкісні повідомлення підвищення концентрації глюкози у крові. Про це слід пам'ятати при призначенні комбінації салметеролу з флутиказону пропіонатом пацієнтам із цукровим діабетом (див. розділ "Побічна дія"). Через можливість виникнення системних ефектів кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз, слід уникати спільного застосування флутиказону пропіонату та ритонавіру, за винятком випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик, пов'язаний із системними ефектами кортикостероїдів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). При прийомі салметеролу ризик серйозних небажаних реакцій з боку дихальної системи або летального результату у пацієнтів афроамериканського походження, ймовірно, є вищим, ніж у інших пацієнтів. Значення фармакогенетичних факторів чи інших причин невідоме. Вплив супутнього застосування інгаляційних кортикостероїдів на ризик виникнення летальних наслідків у пацієнтів з астмою не вивчався. Як і інші інгаляційні препарати, Сальмекорт може викликати парадоксальний бронхоспазм, що проявляється наростанням задишки безпосередньо після застосування. У цьому випадку слід негайно застосувати швидко- та короткодіючий інгаляційний бронходилататор, скасувати Сальмекорт та розпочати, при необхідності, альтернативну терапію (див. розділ "Побічна дія"). Можливе виникнення побічних реакцій, пов'язаних із фармакологічною дією бета2-антагоністів, таких як тремор, відчуття серцебиття та головний біль. Однак дані реакції носять короткочасний характер, і їхня вираженість зменшується при регулярній терапії (див. розділ "Побічна дія"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У клінічних дослідженнях не отримано даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, проте слід враховувати побічні дії, які може спричинити препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: Активні речовини: салметеролу ксинафоат 36.3 мкг, що відповідає вмісту салметеролу 25 мкг, флутиказону пропіонат 250 мкг; Допоміжні речовини: 1,1,1,2-тетрафторетан (HFA-134a) – 73.024 мг, поліетиленгліколь 1000 – 0.01464 мг. 120 доз - балончики аерозольні алюмінієві (1) з клапаном дозуючої дії та мундштуком - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді суспензії білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСальмекорт - комбінований бронходилатируючий засіб (містить салмотерол та флутиказону пропіонат). Салметерол; - селективний агоніст β2-адренорецепторів тривалої дії (не менше 12 год). Молекула салметерола має довгий бічний ланцюг, який зв'язується із зовнішнім доменом рецептора. Завдяки цим фармакологічним властивостям салметерол ефективніший для попередження гістамін-індукованого бронхоспазму і викликає більш тривалу бронходилатацію порівняно зі звичайними агоністами β2-рецепторів короткої дії. Ефективно та довго інгібує вивільнення в тканинах легких медіаторів опасистих клітин, таких як гістамін, лейкотрієни та PgD2. Пригнічує ранню та пізню стадію алергічної реакції; після введення одноразової дози зменшується гіперреактивність бронхів, інгібування пізньої стадії зберігається протягом більше 30 годин після прийому одноразової дози, коли бронходилатируючий ефект вже відсутній. Флутиказона пропіонат; - глюкокортикостероїд місцевого дії. При інгаляційному введенні в рекомендованих дозах має виражену протизапальну та протиалергічну дію, що призводить до зменшення вираженості симптомів та зниження частоти загострень захворювань, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів. При тривалому застосуванні інгаляційного флутиказону пропіонату в максимальних дозах добова та резервна секреція гормонів кори надниркових залоз залишається в межах норми у дорослих та дітей. Залишкове зниження резервної функції надниркових залоз може зберігатися протягом тривалого часу після терапії.ФармакокінетикаНемає даних, що свідчать, що спільне інгаляційне введення салметеролу та флутиказону пропіонату впливає на фармакокінетику кожної з цих речовин. Салметерол Після інгаляційного введення в терапевтичних дозах утворюються дуже низькі концентрації препарату в плазмі (200 пг/мл і менше). При регулярному застосуванні інгаляційного салметеролу у системному кровотоку визначається гідроксинафтоєва кислота в концентраціях до 100 нг/мл. Флутиказону пропіонат Після інгаляційного введення відносна біодоступність становить від 10 до 30% залежно від системи доставки препарату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях. Частина дози, що вдихається, може проковтуватися, але її системна дія мінімальна внаслідок слабкої розчинності препарату у воді та інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Біодоступність флутиказону при ковтанні становить менше 1%. Існує пряма залежність між величиною вдихається дози і системним ефектом флутиказону, Vd становить близько 300 л. Метаболізується у печінці до неактивного метаболіту за участю CYP3A4 системи цитохрому Р450. Менш 5% метаболіту виводиться із сечею. Плазмовий кліренс дорівнює 1.15 л/хв. T1/2; близько 8 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною та бронхолітичною дією.Показання до застосуванняПрепарат Сальмекорт призначений для регулярного лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія бета 2 -адреноміметиком тривалої дії та глюкокортикостероїдами для інгаляційного застосування: у пацієнтів з недостатнім контролем захворювання на фоні постійної монотерапії кортикостероїдів для інгаляційного застосування при періодичному використанні бета 2 -адреноміметика короткої дії; у пацієнтів з адекватним контролем захворювання на фоні терапії кортикостероїдами для інгаляційного застосування та бета 2 -адреноміметиком тривалої дії; як стартова підтримуюча терапія у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів, щоденне використання засобів для швидкого усунення симптомів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів для досягнення контролю над захворюванням; підтримуюча терапія у пацієнтів з ХОЗЛ, у яких значення обсягу форсованого видиху (ОФВ1) <60% від належних величин (до інгаляції бронходилататора) з повторними загостреннями в анамнезі, і у яких виражені симптоми захворювання зберігаються, незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів препарату; дитячий вік (до 4 років). З обережністю Як і всі інші інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди, препарат Сальмекорт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гострим або латентним туберкульозом легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання, при тиреотоксикозі. При прийомі будь-яких препаратів групи симпатоміметиків, особливо при перевищенні терапевтичних доз, можливий розвиток серцево-судинних явищ, як збільшення систолічного АТ і ЧСС. З цієї причини Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам, які страждають на серцево-судинні захворювання, в т.ч. з аритміями, такими як суправентикулярна тахікардія та екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь. Усі симпатоміметичні препарати у дозах, що перевищують терапевтичні, можуть спричинити транзиторне зниження рівня калію у сироватці крові, тому препарат Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам із гіпокаліємією. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні ефекти, особливо при тривалому використанні у високих дозах, тому препарат слід застосовувати з обережністю при глаукомі, катаракті, остеопорозі (див. розділ "Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні"). Є дуже рідкісні повідомлення про підвищення рівня глюкози в крові, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід застосовувати препарат Сальмекорт з обережністю (див. розділ "Побічна дія").Вагітність та лактаціяВагітним жінкам та жінкам у період лактації слід призначати препарат лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плода чи дитини. Недостатньо даних про застосування салметеролу та флутиказону пропіонату при вагітності та в період лактації. Вагітність Надмірна системна концентрація активного бета2-адреноміметика та кортикостероїдів впливає на плід. Великий клінічний досвід застосування препаратів даного класу свідчить, що при використанні терапевтичних доз ці ефекти не є клінічно значущими. Салметерол і флутиказону пропіонат не мають генотоксичності. Період лактації Концентрація салметеролу та флутиказону пропіонату в плазмі крові після вдихання препарату в терапевтичних дозах вкрай низька, тому їх концентрація у грудному молоці має бути такою ж низькою. Немає даних про концентрацію салметеролу та флутиказону пропіонату у грудному молоці жінок у період лактації. Застосування у дітей Застосування препарату дітям до 4 років протипоказане.Побічна діяУсі небажані реакції, представлені нижче, характерні для діючих речовин - салметеролу та флутиказону пропіонату окремо. Профіль безпеки препарату Сальмекорт не відрізняється від профілю небажаних реакцій діючих речовин. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Інфекції та інвазії: часто - кандидоз ротової порожнини та глотки, пневмонія (у пацієнтів з ХОЗЛ). З боку імунної системи: ; нечасто - шкірні реакції гіперчутливості; рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (головним чином, набряк обличчя та ротоглотки), бронхоспазм. З боку ендокринної системи: ; можливі системні ефекти включають (див. розділи "З обережністю" та "Особливі вказівки"); рідко – синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини. З боку органів зору: нечасто - катаракта; рідко – глаукома. З боку обміну речовин та харчування: ; нечасто - гіперглікемія; дуже рідко – гіпокаліємія. Порушення психіки: ; нечасто - тривожність, порушення сну; рідко – зміни у поведінці, в т.ч. підвищена активність та дратівливість (особливо у дітей). З боку нервової системи: дуже часто - головний біль (див. розділ "Особливі вказівки"); нечасто – тремор (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - прискорене серцебиття (див. розділ "З обережністю" та "Особливі вказівки"), тахікардія, фібриляція передсердь; рідко – аритмія, включаючи шлуночкову екстрасистолію, надшлуночкову тахікардію, екстрасистолію. З боку дихальної системи: ; часто - захриплість голосу та/або дисфонія; нечасто – подразнення глотки; рідко – парадоксальний бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - синці. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми, артралгія. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота. Діти та підлітки Теоретично можливий розвиток системних реакцій, що включають синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків. Дуже рідко можуть виникати тривога, порушення сну та поведінкові розлади, включаючи гіперактивність та дратівливість.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез небезпеку розвитку бронхоспазму слід уникати застосування селективних та неселективних бета-адреноблокаторів за винятком тих випадків, коли вони вкрай необхідні пацієнтові. Салметерол Поєднане застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо користь від застосування не перевищує потенційного ризику виникнення системних побічних реакцій при лікуванні салметеролом. Існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними інгібіторами CYP3A4 (ітраконазол, телітроміцин, ритонавір). Флутиказону пропіонат У звичайних ситуаціях інгаляції флутиказону пропіонату супроводжуються низькими концентраціями його в плазмі внаслідок інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" та високого системного кліренсу під впливом ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 у кишечнику та печінці. Завдяки цьому клінічно значущі взаємодії за участю флутиказону пропіонату малоймовірні. Ритонавір, як високоактивний інгібітор ферменту CYP3A4, може викликати різке підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі, внаслідок чого суттєво знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Спільне застосування з рітановіром викликає такі побічні ефекти, як синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Враховуючи сказане, слід уникати одночасного застосування флутиказону пропіонату та рітановіру, крім тих випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів. Інші інгібітори ізоферменту CYP3A4 викликають мізерне (еритроміцин) та незначне (кетоконазол) підвищення вмісту флутиказону пропіонату в плазмі, при якому практично не знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Незважаючи на це, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу), оскільки при таких комбінаціях не виключається підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі. Похідні ксантину, кортикостероїдів та діуретики підвищують ризик розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, при гіпоксії). Інгібітори МАО та трициклічні антидепресанти збільшують ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Сумісний з кромогліцієвою кислотою.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Тільки для інгаляційного застосування. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що для отримання оптимального ефекту препарат слід застосовувати регулярно, навіть за відсутності клінічних симптомів бронхіальної астми та ХОЗЛ. Лікар повинен регулярно оцінювати ефективність лікування пацієнта. Визначення тривалості курсу терапії та зміна дози препарату можливе лише за рекомендацією лікаря. Початкову дозу препарату визначають на підставі дози флутиказону, яка рекомендується для лікування цього ступеня тяжкості. Потім початкову дозу слід поступово знижувати до найменшої ефективної дози. Під час лікування пацієнту слід регулярно спостерігатися у лікаря з метою вибору оптимальної дози. Пацієнту не слід самостійно змінювати дози, призначені лікарем. Бронхіальна астма Якщо прийом препарату Сальмекорт 2 рази на добу забезпечує контроль симптомів, в рамках зниження дози до мінімально ефективної можливе зниження частоти прийому препарату до 1 разу на добу. Пацієнту слід призначати таку форму препарату Сальмекорт, яка містить дозу флутиказону пропіонату, що відповідає тяжкості захворювання. Якщо терапія інгаляційними глюкокортикостероїдами не забезпечує адекватний контроль захворювання, то їх заміна на препарат Сальмекорт у дозі, терапевтично еквівалентній дозі ГКС, що вводяться, може поліпшити контроль течії астми. У пацієнтів, у яких можна контролювати перебіг астми виключно за допомогою інгаляційних кортикостероїдів, їх заміна на препарат Сальмекорт може дозволити знизити дозу кортикостероїдів, необхідну для контролю перебігу астми. Рекомендовані дози Дорослі та діти віком від 12 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 125 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону проніонату) 2 рази на добу. Діти у віці 4 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Усі пацієнти, які приймають препарат як підтримуючу терапію, повинні пройти консультацію лікаря через 6-12 тижнів після первісного прийому. Хронічна обструктивна хвороба легень Для дорослих пацієнтів максимальна рекомендована доза становить 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Немає необхідності знижувати дозу препарату Сальмекорт у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки. Інструкція з використання інгалятора Перед кожним застосуванням інгалятор слід струшувати. Перевірка інгалятора 1. Перед першим застосуванням або якщо інгалятор не використовувався 2 дні або більше, необхідно провести перевірку інгалятора. Для цього проводять 4 натискання (інгаляції) у повітря. Використання інгалятора 2. Зняти кришку з мундштука. При цьому мундштук повинен залишатись щільно прикріпленим до флакона (інгалятора); якщо інгалятор зберігався без кришки, необхідно перевірити мундштук на предмет забруднення. 3. Взяти інгалятор у руки мундштуком вниз так, щоб один палець знаходився на дні інгалятора, а інший палець або два на верхньому кінці інгалятора. Зробити видих і помістити мундштук між зубами. 4. Щільно обхопити мундштук губами і трохи нахилити голову назад. Повільно розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика. Продовжити вдих до кінця. 5. Витягти інгалятор із ротової порожнини та затримати дихання на 10 сек або настільки, наскільки це комфортно. Повільно видихнути. Примітка: Після кожної інгаляції необхідно прополоскати рот та/або горло водою. Це допоможе знизити сухість, пов'язану із прийомом препарату. Перерва між інгаляціями повинна становити не менше 1 хв. При повторній інгаляції повторити кроки 2-5. Після використання необхідно закрити мундштук захисною кришкою. Перші кілька інгаляцій рекомендується проводити, контролюючи себе перед дзеркалом. Якщо Ви бачите, що відбувається "відплив" препарату через рот або з отвору між мундштуком та тілом інгалятора, це свідчить про неправильну техніку інгаляції. Інгаляції маленьким дітям мають проводитись під наглядом дорослого. Діти старшого віку та дорослі зі слабкими руками повинні тримати інгалятор двома руками. При цьому обидва вказівні пальці повинні розташовуватися на верхній частині інгалятора, а обидва великі пальці - на підставі нижче за мундштук. Очищення інгалятора Очищення інгалятора має проводитися мінімум 1 раз на добу. 1. Вийміть металевий балончик із препаратом із тіла інгалятора. Зніміть наконечник, що розпиляє. 2. Промийте мундштук та інгалятор під теплою проточною водою. 3. Ретельно протріть сухою тканиною або ватним тампоном. Слід уникати перегріву. 4. Зберіть інгалятор. Після використання всіх доз на упаковці металевий балончик слід викинути.ПередозуванняНе рекомендується призначення препарату у дозах, що перевищують зазначені у розділі "Спосіб застосування та дози". Дуже важливо регулярно переглядати режим дозування пацієнта та знижувати дозу до найнижчої з рекомендованих доз, що забезпечує ефективний контроль захворювання ("Спосіб застосування та дози"). Симптоми Очікувані симптоми та ознаки передозування салметеролу типові для надмірної бета2-адренергічної стимуляції, і включають тремор, головний біль, тахікардію, підвищення систолічного артеріального тиску та гіпокаліємію. Гостре передозування флутиказону пропіонату при інгаляційному введенні може спровокувати тимчасове пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Зазвичай це вимагає прийняття якихось екстрених заходів, оскільки нормальна функція надниркових залоз відновлюється протягом кількох днів. При прийомі препарату в дозах вище рекомендованих протягом тривалого періоду часу можливе значне пригнічення функції кори надниркових залоз. Описані рідкісні випадки гострого адреналового кризу, які виникали переважно у дітей, які отримували дози вище рекомендованих протягом тривалого часу (кілька місяців або років). Гострий адреналіновий криз проявляється гіпоглікемією, що супроводжується сплутаністю свідомості та/або судомами. До ситуацій, які можуть бути пусковими факторами гострого адреналового кризу, відносяться травма, хірургічне втручання, інфекція або будь-яке швидке зниження дози флутиказону пропіонату, що вдихається, до складу препарату Сальмекорт. Лікування Відсутнє специфічне лікування передозування салметеролу та флутиказону пропіонату. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію та спостерігати за станом пацієнта. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують вказані в інструкції протягом тривалого часу, може спостерігатись пригнічення функції кори надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сальмекорт не призначений для полегшення гострих симптомів, оскільки в таких випадках слід застосовувати швидко та короткодіючий інгаляційний бронходилататор (наприклад, сальбутамол). Пацієнтів необхідно поінформувати про те, щоб вони завжди мали під рукою препарат для усунення гострих симптомів. Комбінація салметеролу і флутиказону пропіонату може використовуватися для початкової підтримуючої терапії у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів або щоденне використання засобів для усунення нападів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів та приблизної їх дози. Частіше застосування бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів свідчить про погіршення контролю над захворюванням, у таких ситуаціях пацієнт повинен звертатися до лікаря. Раптове погіршення контролю бронхіальної астми, що посилюється, становить потенційну загрозу життю, у таких ситуаціях пацієнт також повинен звертатися до лікаря. Лікар повинен розглянути можливість більш високої дози кортикостероїдів. Якщо доза препарату Сальмекорт не забезпечує адекватний контроль над захворюванням, пацієнт також повинен звернутися до лікаря. Пацієнтам з астмою не можна різко припиняти лікування препаратом Сальмекорт через небезпеку розвитку загострення, дозу препарату слід поступово знижувати під контролем лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ відміна препарату може супроводжуватися симптомами декомпенсації та потребує спостереження лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ, які отримують препарат Сальмекорт, можливе збільшення частоти пневмонії (див. розділ "Побічна дія"). Лікарям слід пам'ятати про можливість розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки клінічна картина загострення ХОЗЛ та пневмонії часто схожі. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні реакції, особливо при тривалому використанні у високих дозах; однак ймовірність виникнення таких симптомів набагато нижча, ніж при лікуванні пероральними глюкокортикостероїдами (див. розділ "Передозування"). та глаукому. Тому при лікуванні астми важливо знижувати дозу до найнижчої, що забезпечує ефективний контроль над захворюванням. В екстрених та планових ситуаціях, здатних викликати стрес, завжди необхідно пам'ятати про можливість пригнічення функції надниркових залоз і бути готовим до застосування кортикостероїдів (див. розділ "Передозування"). При проведенні реанімаційних заходів чи хірургічних втручань потрібно визначення ступеня надниркової недостатності. Рекомендується регулярно вимірювати зростання дітей, які отримують тривалу терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами. Зважаючи на можливість пригнічення функції надниркових залоз, пацієнтів, переведених з пероральних кортикостероїдів на інгаляційну терапію флутиказону пропіонатом, слід лікувати з особливою обережністю та регулярно контролювати функцію кори надниркових залоз. При переведенні пацієнтів з прийому системних кортикостероїдів на інгаляційну терапію можуть виявлятися алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними кортикостероїдами. У таких ситуаціях рекомендується проводити симптоматичне лікування антигістамінними препаратами та/або препаратами місцевої дії, в т.ч. ГКС для місцевого застосування. Після початку лікування інгаляційним флутиказоном пропіонатом системні глюкокортикоїди слід скасовувати поступово, такі пацієнти повинні мати при собі спеціальну картку пацієнта, що містить вказівку про можливу потребу в додатковому введенні глюкокортикостероїдів у стресових ситуаціях. У пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, гіпоксією необхідно контролювати концентрацію іонів калію у плазмі. Є дуже рідкісні повідомлення підвищення концентрації глюкози у крові. Про це слід пам'ятати при призначенні комбінації салметеролу з флутиказону пропіонатом пацієнтам із цукровим діабетом (див. розділ "Побічна дія"). Через можливість виникнення системних ефектів кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз, слід уникати спільного застосування флутиказону пропіонату та ритонавіру, за винятком випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик, пов'язаний із системними ефектами кортикостероїдів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). При прийомі салметеролу ризик серйозних небажаних реакцій з боку дихальної системи або летального результату у пацієнтів афроамериканського походження, ймовірно, є вищим, ніж у інших пацієнтів. Значення фармакогенетичних факторів чи інших причин невідоме. Вплив супутнього застосування інгаляційних кортикостероїдів на ризик виникнення летальних наслідків у пацієнтів з астмою не вивчався. Як і інші інгаляційні препарати, Сальмекорт може викликати парадоксальний бронхоспазм, що проявляється наростанням задишки безпосередньо після застосування. У цьому випадку слід негайно застосувати швидко- та короткодіючий інгаляційний бронходилататор, скасувати Сальмекорт та розпочати, при необхідності, альтернативну терапію (див. розділ "Побічна дія"). Можливе виникнення побічних реакцій, пов'язаних із фармакологічною дією бета2-антагоністів, таких як тремор, відчуття серцебиття та головний біль. Однак дані реакції носять короткочасний характер, і їхня вираженість зменшується при регулярній терапії (див. розділ "Побічна дія"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У клінічних дослідженнях не отримано даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, проте слід враховувати побічні дії, які може спричинити препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАерозоль - 1 доза: Активні речовини: салметеролу ксинафоат 36.3 мкг, що відповідає вмісту салметеролу 25 мкг, флутиказону пропіонат 50 мкг; Допоміжні речовини: 1,1,1,2-тетрафторетан (HFA-134a) – 73.099 мг, поліетиленгліколь 1000 – 0.01464 мг. 120 доз - балончики аерозольні алюмінієві (1) з клапаном дозуючої дії та мундштуком - пачки картонні.Опис лікарської формиАерозоль для інгаляцій дозований у вигляді суспензії білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСальмекорт - комбінований бронходилатируючий засіб (містить салмотерол та флутиказону пропіонат). Салметерол; - селективний агоніст β2-адренорецепторів тривалої дії (не менше 12 год). Молекула салметерола має довгий бічний ланцюг, який зв'язується із зовнішнім доменом рецептора. Завдяки цим фармакологічним властивостям салметерол ефективніший для попередження гістамін-індукованого бронхоспазму і викликає більш тривалу бронходилатацію порівняно зі звичайними агоністами β2-рецепторів короткої дії. Ефективно та довго інгібує вивільнення в тканинах легких медіаторів опасистих клітин, таких як гістамін, лейкотрієни та PgD2. Пригнічує ранню та пізню стадію алергічної реакції; після введення одноразової дози зменшується гіперреактивність бронхів, інгібування пізньої стадії зберігається протягом більше 30 годин після прийому одноразової дози, коли бронходилатируючий ефект вже відсутній. Флутиказона пропіонат; - глюкокортикостероїд місцевого дії. При інгаляційному введенні в рекомендованих дозах має виражену протизапальну та протиалергічну дію, що призводить до зменшення вираженості симптомів та зниження частоти загострень захворювань, що супроводжуються обструкцією дихальних шляхів. При тривалому застосуванні інгаляційного флутиказону пропіонату в максимальних дозах добова та резервна секреція гормонів кори надниркових залоз залишається в межах норми у дорослих та дітей. Залишкове зниження резервної функції надниркових залоз може зберігатися протягом тривалого часу після терапії.ФармакокінетикаНемає даних, що свідчать, що спільне інгаляційне введення салметеролу та флутиказону пропіонату впливає на фармакокінетику кожної з цих речовин. Салметерол Після інгаляційного введення в терапевтичних дозах утворюються дуже низькі концентрації препарату в плазмі (200 пг/мл і менше). При регулярному застосуванні інгаляційного салметеролу у системному кровотоку визначається гідроксинафтоєва кислота в концентраціях до 100 нг/мл. Флутиказону пропіонат Після інгаляційного введення відносна біодоступність становить від 10 до 30% залежно від системи доставки препарату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях. Частина дози, що вдихається, може проковтуватися, але її системна дія мінімальна внаслідок слабкої розчинності препарату у воді та інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Біодоступність флутиказону при ковтанні становить менше 1%. Існує пряма залежність між величиною вдихається дози і системним ефектом флутиказону, Vd становить близько 300 л. Метаболізується у печінці до неактивного метаболіту за участю CYP3A4 системи цитохрому Р450. Менш 5% метаболіту виводиться із сечею. Плазмовий кліренс дорівнює 1.15 л/хв. T1/2; близько 8 год.Клінічна фармакологіяПрепарат із протизапальною та бронхолітичною дією.Показання до застосуванняПрепарат Сальмекорт призначений для регулярного лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія бета 2 -адреноміметиком тривалої дії та глюкокортикостероїдами для інгаляційного застосування: у пацієнтів з недостатнім контролем захворювання на фоні постійної монотерапії кортикостероїдів для інгаляційного застосування при періодичному використанні бета 2 -адреноміметика короткої дії; у пацієнтів з адекватним контролем захворювання на фоні терапії кортикостероїдами для інгаляційного застосування та бета 2 -адреноміметиком тривалої дії; як стартова підтримуюча терапія у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів, щоденне використання засобів для швидкого усунення симптомів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів для досягнення контролю над захворюванням; підтримуюча терапія у пацієнтів з ХОЗЛ, у яких значення обсягу форсованого видиху (ОФВ1) <60% від належних величин (до інгаляції бронходилататора) з повторними загостреннями в анамнезі, і у яких виражені симптоми захворювання зберігаються, незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного або кількох компонентів препарату; дитячий вік (до 4 років). З обережністю Як і всі інші інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди, препарат Сальмекорт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гострим або латентним туберкульозом легень, грибковими, вірусними або бактеріальними інфекціями органів дихання, при тиреотоксикозі. При прийомі будь-яких препаратів групи симпатоміметиків, особливо при перевищенні терапевтичних доз, можливий розвиток серцево-судинних явищ, як збільшення систолічного АТ і ЧСС. З цієї причини Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам, які страждають на серцево-судинні захворювання, в т.ч. з аритміями, такими як суправентикулярна тахікардія та екстрасистолія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь. Усі симпатоміметичні препарати у дозах, що перевищують терапевтичні, можуть спричинити транзиторне зниження рівня калію у сироватці крові, тому препарат Сальмекорт слід з обережністю призначати пацієнтам із гіпокаліємією. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні ефекти, особливо при тривалому використанні у високих дозах, тому препарат слід застосовувати з обережністю при глаукомі, катаракті, остеопорозі (див. розділ "Особливі вказівки та запобіжні заходи при застосуванні"). Є дуже рідкісні повідомлення про підвищення рівня глюкози в крові, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід застосовувати препарат Сальмекорт з обережністю (див. розділ "Побічна дія").Вагітність та лактаціяВагітним жінкам та жінкам у період лактації слід призначати препарат лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плода чи дитини. Недостатньо даних про застосування салметеролу та флутиказону пропіонату при вагітності та в період лактації. Вагітність Надмірна системна концентрація активного бета2-адреноміметика та кортикостероїдів впливає на плід. Великий клінічний досвід застосування препаратів даного класу свідчить, що при використанні терапевтичних доз ці ефекти не є клінічно значущими. Салметерол і флутиказону пропіонат не мають генотоксичності. Період лактації Концентрація салметеролу та флутиказону пропіонату в плазмі крові після вдихання препарату в терапевтичних дозах вкрай низька, тому їх концентрація у грудному молоці має бути такою ж низькою. Немає даних про концентрацію салметеролу та флутиказону пропіонату у грудному молоці жінок у період лактації. Застосування у дітей Застосування препарату дітям до 4 років протипоказане.Побічна діяУсі небажані реакції, представлені нижче, характерні для діючих речовин - салметеролу та флутиказону пропіонату окремо. Профіль безпеки препарату Сальмекорт не відрізняється від профілю небажаних реакцій діючих речовин. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Інфекції та інвазії: часто - кандидоз ротової порожнини та глотки, пневмонія (у пацієнтів з ХОЗЛ). З боку імунної системи: ; нечасто - шкірні реакції гіперчутливості; рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк (головним чином, набряк обличчя та ротоглотки), бронхоспазм. З боку ендокринної системи: ; можливі системні ефекти включають (див. розділи "З обережністю" та "Особливі вказівки"); рідко – синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини. З боку органів зору: нечасто - катаракта; рідко – глаукома. З боку обміну речовин та харчування: ; нечасто - гіперглікемія; дуже рідко – гіпокаліємія. Порушення психіки: ; нечасто - тривожність, порушення сну; рідко – зміни у поведінці, в т.ч. підвищена активність та дратівливість (особливо у дітей). З боку нервової системи: дуже часто - головний біль (див. розділ "Особливі вказівки"); нечасто – тремор (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - прискорене серцебиття (див. розділ "З обережністю" та "Особливі вказівки"), тахікардія, фібриляція передсердь; рідко – аритмія, включаючи шлуночкову екстрасистолію, надшлуночкову тахікардію, екстрасистолію. З боку дихальної системи: ; часто - захриплість голосу та/або дисфонія; нечасто – подразнення глотки; рідко – парадоксальний бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - синці. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми, артралгія. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота. Діти та підлітки Теоретично можливий розвиток системних реакцій, що включають синдром Кушинга, кушінгоїдні симптоми, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків. Дуже рідко можуть виникати тривога, порушення сну та поведінкові розлади, включаючи гіперактивність та дратівливість.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез небезпеку розвитку бронхоспазму слід уникати застосування селективних та неселективних бета-адреноблокаторів за винятком тих випадків, коли вони вкрай необхідні пацієнтові. Салметерол Поєднане застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо користь від застосування не перевищує потенційного ризику виникнення системних побічних реакцій при лікуванні салметеролом. Існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними інгібіторами CYP3A4 (ітраконазол, телітроміцин, ритонавір). Флутиказону пропіонат У звичайних ситуаціях інгаляції флутиказону пропіонату супроводжуються низькими концентраціями його в плазмі внаслідок інтенсивного метаболізму при "першому проходженні" та високого системного кліренсу під впливом ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 у кишечнику та печінці. Завдяки цьому клінічно значущі взаємодії за участю флутиказону пропіонату малоймовірні. Ритонавір, як високоактивний інгібітор ферменту CYP3A4, може викликати різке підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі, внаслідок чого суттєво знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Спільне застосування з рітановіром викликає такі побічні ефекти, як синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Враховуючи сказане, слід уникати одночасного застосування флутиказону пропіонату та рітановіру, крім тих випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів. Інші інгібітори ізоферменту CYP3A4 викликають мізерне (еритроміцин) та незначне (кетоконазол) підвищення вмісту флутиказону пропіонату в плазмі, при якому практично не знижуються концентрації сироваткового кортизолу. Незважаючи на це, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу), оскільки при таких комбінаціях не виключається підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі. Похідні ксантину, кортикостероїдів та діуретики підвищують ризик розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, при гіпоксії). Інгібітори МАО та трициклічні антидепресанти збільшують ризик розвитку побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. Сумісний з кромогліцієвою кислотою.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Тільки для інгаляційного застосування. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що для отримання оптимального ефекту препарат слід застосовувати регулярно, навіть за відсутності клінічних симптомів бронхіальної астми та ХОЗЛ. Лікар повинен регулярно оцінювати ефективність лікування пацієнта. Визначення тривалості курсу терапії та зміна дози препарату можливе лише за рекомендацією лікаря. Початкову дозу препарату визначають на підставі дози флутиказону, яка рекомендується для лікування цього ступеня тяжкості. Потім початкову дозу слід поступово знижувати до найменшої ефективної дози. Під час лікування пацієнту слід регулярно спостерігатися у лікаря з метою вибору оптимальної дози. Пацієнту не слід самостійно змінювати дози, призначені лікарем. Бронхіальна астма Якщо прийом препарату Сальмекорт 2 рази на добу забезпечує контроль симптомів, в рамках зниження дози до мінімально ефективної можливе зниження частоти прийому препарату до 1 разу на добу. Пацієнту слід призначати таку форму препарату Сальмекорт, яка містить дозу флутиказону пропіонату, що відповідає тяжкості захворювання. Якщо терапія інгаляційними глюкокортикостероїдами не забезпечує адекватний контроль захворювання, то їх заміна на препарат Сальмекорт у дозі, терапевтично еквівалентній дозі ГКС, що вводяться, може поліпшити контроль течії астми. У пацієнтів, у яких можна контролювати перебіг астми виключно за допомогою інгаляційних кортикостероїдів, їх заміна на препарат Сальмекорт може дозволити знизити дозу кортикостероїдів, необхідну для контролю перебігу астми. Рекомендовані дози Дорослі та діти віком від 12 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 125 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази/добу, або 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону проніонату) 2 рази на добу. Діти у віці 4 років та старші: 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 50 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Усі пацієнти, які приймають препарат як підтримуючу терапію, повинні пройти консультацію лікаря через 6-12 тижнів після первісного прийому. Хронічна обструктивна хвороба легень Для дорослих пацієнтів максимальна рекомендована доза становить 2 інгаляції (25 мкг салметеролу та 250 мкг флутиказону пропіонату) 2 рази на добу. Особливі групи пацієнтів Немає необхідності знижувати дозу препарату Сальмекорт у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки. Інструкція з використання інгалятора Перед кожним застосуванням інгалятор слід струшувати. Перевірка інгалятора 1. Перед першим застосуванням або якщо інгалятор не використовувався 2 дні або більше, необхідно провести перевірку інгалятора. Для цього проводять 4 натискання (інгаляції) у повітря. Використання інгалятора 2. Зняти кришку з мундштука. При цьому мундштук повинен залишатись щільно прикріпленим до флакона (інгалятора); якщо інгалятор зберігався без кришки, необхідно перевірити мундштук на предмет забруднення. 3. Взяти інгалятор у руки мундштуком вниз так, щоб один палець знаходився на дні інгалятора, а інший палець або два на верхньому кінці інгалятора. Зробити видих і помістити мундштук між зубами. 4. Щільно обхопити мундштук губами і трохи нахилити голову назад. Повільно розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика. Продовжити вдих до кінця. 5. Витягти інгалятор із ротової порожнини та затримати дихання на 10 сек або настільки, наскільки це комфортно. Повільно видихнути. Примітка: Після кожної інгаляції необхідно прополоскати рот та/або горло водою. Це допоможе знизити сухість, пов'язану із прийомом препарату. Перерва між інгаляціями повинна становити не менше 1 хв. При повторній інгаляції повторити кроки 2-5. Після використання необхідно закрити мундштук захисною кришкою. Перші кілька інгаляцій рекомендується проводити, контролюючи себе перед дзеркалом. Якщо Ви бачите, що відбувається "відплив" препарату через рот або з отвору між мундштуком та тілом інгалятора, це свідчить про неправильну техніку інгаляції. Інгаляції маленьким дітям мають проводитись під наглядом дорослого. Діти старшого віку та дорослі зі слабкими руками повинні тримати інгалятор двома руками. При цьому обидва вказівні пальці повинні розташовуватися на верхній частині інгалятора, а обидва великі пальці - на підставі нижче за мундштук. Очищення інгалятора Очищення інгалятора має проводитися мінімум 1 раз на добу. 1. Вийміть металевий балончик із препаратом із тіла інгалятора. Зніміть наконечник, що розпиляє. 2. Промийте мундштук та інгалятор під теплою проточною водою. 3. Ретельно протріть сухою тканиною або ватним тампоном. Слід уникати перегріву. 4. Зберіть інгалятор. Після використання всіх доз на упаковці металевий балончик слід викинути.ПередозуванняНе рекомендується призначення препарату у дозах, що перевищують зазначені у розділі "Спосіб застосування та дози". Дуже важливо регулярно переглядати режим дозування пацієнта та знижувати дозу до найнижчої з рекомендованих доз, що забезпечує ефективний контроль захворювання ("Спосіб застосування та дози"). Симптоми Очікувані симптоми та ознаки передозування салметеролу типові для надмірної бета2-адренергічної стимуляції, і включають тремор, головний біль, тахікардію, підвищення систолічного артеріального тиску та гіпокаліємію. Гостре передозування флутиказону пропіонату при інгаляційному введенні може спровокувати тимчасове пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Зазвичай це вимагає прийняття якихось екстрених заходів, оскільки нормальна функція надниркових залоз відновлюється протягом кількох днів. При прийомі препарату в дозах вище рекомендованих протягом тривалого періоду часу можливе значне пригнічення функції кори надниркових залоз. Описані рідкісні випадки гострого адреналового кризу, які виникали переважно у дітей, які отримували дози вище рекомендованих протягом тривалого часу (кілька місяців або років). Гострий адреналіновий криз проявляється гіпоглікемією, що супроводжується сплутаністю свідомості та/або судомами. До ситуацій, які можуть бути пусковими факторами гострого адреналового кризу, відносяться травма, хірургічне втручання, інфекція або будь-яке швидке зниження дози флутиказону пропіонату, що вдихається, до складу препарату Сальмекорт. Лікування Відсутнє специфічне лікування передозування салметеролу та флутиказону пропіонату. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію та спостерігати за станом пацієнта. При застосуванні препарату в дозах, що перевищують вказані в інструкції протягом тривалого часу, може спостерігатись пригнічення функції кори надниркових залоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сальмекорт не призначений для полегшення гострих симптомів, оскільки в таких випадках слід застосовувати швидко та короткодіючий інгаляційний бронходилататор (наприклад, сальбутамол). Пацієнтів необхідно поінформувати про те, щоб вони завжди мали під рукою препарат для усунення гострих симптомів. Комбінація салметеролу і флутиказону пропіонату може використовуватися для початкової підтримуючої терапії у пацієнтів з персистуючою бронхіальною астмою (щоденне виникнення симптомів або щоденне використання засобів для усунення нападів) за наявності показань до призначення кортикостероїдів та приблизної їх дози. Частіше застосування бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів свідчить про погіршення контролю над захворюванням, у таких ситуаціях пацієнт повинен звертатися до лікаря. Раптове погіршення контролю бронхіальної астми, що посилюється, становить потенційну загрозу життю, у таких ситуаціях пацієнт також повинен звертатися до лікаря. Лікар повинен розглянути можливість більш високої дози кортикостероїдів. Якщо доза препарату Сальмекорт не забезпечує адекватний контроль над захворюванням, пацієнт також повинен звернутися до лікаря. Пацієнтам з астмою не можна різко припиняти лікування препаратом Сальмекорт через небезпеку розвитку загострення, дозу препарату слід поступово знижувати під контролем лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ відміна препарату може супроводжуватися симптомами декомпенсації та потребує спостереження лікаря. У пацієнтів з ХОЗЛ, які отримують препарат Сальмекорт, можливе збільшення частоти пневмонії (див. розділ "Побічна дія"). Лікарям слід пам'ятати про можливість розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки клінічна картина загострення ХОЗЛ та пневмонії часто схожі. Будь-який інгаляційний кортикостероїд може викликати системні реакції, особливо при тривалому використанні у високих дозах; однак ймовірність виникнення таких симптомів набагато нижча, ніж при лікуванні пероральними глюкокортикостероїдами (див. розділ "Передозування"). та глаукому. Тому при лікуванні астми важливо знижувати дозу до найнижчої, що забезпечує ефективний контроль над захворюванням. В екстрених та планових ситуаціях, здатних викликати стрес, завжди необхідно пам'ятати про можливість пригнічення функції надниркових залоз і бути готовим до застосування кортикостероїдів (див. розділ "Передозування"). При проведенні реанімаційних заходів чи хірургічних втручань потрібно визначення ступеня надниркової недостатності. Рекомендується регулярно вимірювати зростання дітей, які отримують тривалу терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами. Зважаючи на можливість пригнічення функції надниркових залоз, пацієнтів, переведених з пероральних кортикостероїдів на інгаляційну терапію флутиказону пропіонатом, слід лікувати з особливою обережністю та регулярно контролювати функцію кори надниркових залоз. При переведенні пацієнтів з прийому системних кортикостероїдів на інгаляційну терапію можуть виявлятися алергічні реакції (наприклад, алергічний риніт, екзема), які раніше пригнічувалися системними кортикостероїдами. У таких ситуаціях рекомендується проводити симптоматичне лікування антигістамінними препаратами та/або препаратами місцевої дії, в т.ч. ГКС для місцевого застосування. Після початку лікування інгаляційним флутиказоном пропіонатом системні глюкокортикоїди слід скасовувати поступово, такі пацієнти повинні мати при собі спеціальну картку пацієнта, що містить вказівку про можливу потребу в додатковому введенні глюкокортикостероїдів у стресових ситуаціях. У пацієнтів із загостренням бронхіальної астми, гіпоксією необхідно контролювати концентрацію іонів калію у плазмі. Є дуже рідкісні повідомлення підвищення концентрації глюкози у крові. Про це слід пам'ятати при призначенні комбінації салметеролу з флутиказону пропіонатом пацієнтам із цукровим діабетом (див. розділ "Побічна дія"). Через можливість виникнення системних ефектів кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз, слід уникати спільного застосування флутиказону пропіонату та ритонавіру, за винятком випадків, коли потенційна користь для пацієнта перевищує ризик, пов'язаний із системними ефектами кортикостероїдів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). При прийомі салметеролу ризик серйозних небажаних реакцій з боку дихальної системи або летального результату у пацієнтів афроамериканського походження, ймовірно, є вищим, ніж у інших пацієнтів. Значення фармакогенетичних факторів чи інших причин невідоме. Вплив супутнього застосування інгаляційних кортикостероїдів на ризик виникнення летальних наслідків у пацієнтів з астмою не вивчався. Як і інші інгаляційні препарати, Сальмекорт може викликати парадоксальний бронхоспазм, що проявляється наростанням задишки безпосередньо після застосування. У цьому випадку слід негайно застосувати швидко- та короткодіючий інгаляційний бронходилататор, скасувати Сальмекорт та розпочати, при необхідності, альтернативну терапію (див. розділ "Побічна дія"). Можливе виникнення побічних реакцій, пов'язаних із фармакологічною дією бета2-антагоністів, таких як тремор, відчуття серцебиття та головний біль. Однак дані реакції носять короткочасний характер, і їхня вираженість зменшується при регулярній терапії (див. розділ "Побічна дія"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У клінічних дослідженнях не отримано даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, проте слід враховувати побічні дії, які може спричинити препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 2% Фасування: N1 Форма випуску: мазь Упаковка: туба Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Бетаметазон + Мупіроцин. . .

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Діюча речовина: мупіроцин – 2,0 г; Допоміжні речовини: макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000), макрогол 400 (поліетиленгліколь 400). По 15 г алюмінієві туби, зсередини лаковані латексом, що мають сопло із закритим кінцем, з кришкою, що має вістря для проколювання. Одна туба разом із інструкцією із застосування поміщається у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідна мазь білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик.ФармакокінетикаВсмоктування Мупіроцин погано всмоктується через неушкоджену шкіру людини. Метаболізм Мупіроцин призначений лише для зовнішнього застосування. У разі всмоктування через пошкоджену шкіру, мупіроцин швидко метаболізується до неактивної монієвої кислоти. Виведення Мупіроцин швидко виводиться з організму шляхом метаболічного перетворення на неактивний метаболіт – монієву кислоту, яка швидко виводиться нирками.ФармакодинамікаМеханізм дії Мупіроцин є новий антибіотик, який отримують шляхом ферментації Pseudomonas fluorescens. Мупіроцин пригнічує ізолейцил-трансфер-РНК-синтетазу, блокуючи синтез білка у бактеріальній клітині. Внаслідок специфічного механізму дії та унікальної хімічної структури мупіроцин не характеризується перехресною резистентністю з іншими антибіотиками, що застосовуються в клінічній практиці. При місцевому застосуванні в мінімальних пригнічуючих концентраціях (МПК) мупіроцин має бактеріостатичну, а в більш високих концентраціях - бактерицидні властивості. Фармакодинамічні ефекти Активність Мупіроцин є антибактеріальною речовиною для місцевого застосування, що демонструє in vivo активність проти Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), S. epidermidis та бета-гемолітичних штамів Streptococcus species. Спектр активності in vitro містить такі бактерії: Чутливі види: Staphylococcus aureus1,2; Staphylococcus epidermidis1,2; коагулазонегативні staphylococci1,2; Streptococcus species1; Haemophilus influenzae; Neisseria gonorrhoeae; Neisseria meningitidis; Moraxella catarrhalis; Pasteurella multocida. 1 - Клінічна ефективність продемонстрована для ізолятів чутливих бактерій за зареєстрованими клінічними показаннями до застосування. 2 - Включаючи штами, що продукують бета-лактамазу, та метицилін-резистентні штами. Стійкі види: Corynebacterium species; Enterobacteriaceae; грамнегативні неферментуючі палички; Micrococcus species; анаероби. Прикордонні концентрації чутливості до мупіроцину (МПК) для Staphylococcus spp. Чутливі: нижче або 1 мкг/мл. Проміжна чутливість: від 2 до 256 мкг/мл. Стійкі: понад 256 мкг/мл.Показання до застосуванняЛікування первинних та вторинних інфекційних уражень шкіри, спричинених чутливими до мупіроцину мікроорганізмами, включаючи: первинні інфекції шкіри: імпетиго, фолікуліт, фурункульоз (у тому числі фурункули зовнішнього слухового проходу та вушної раковини) та ектими; вторинні інфекції: інфікована екзема; інфіковані травми (садна, укуси комах), незначні рани та опіки (що не потребують госпіталізації). Профілактика бактеріальних інфекцій при невеликих ранах, порізах, саднах та інших незабруднених ушкодженнях шкіри.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до мупіроцину або іншого компонента, що входить до складу препарату, в анамнезі. З обережністю: ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня, літній вік.Вагітність та лактаціяНемає даних про застосування препарату в період вагітності та грудного вигодовування. У дослідженнях на тваринах не було виявлено ознак репродуктивної токсичності. Однак, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, застосування препарату Супіроцин® при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує будь-який потенційний ризик для плода. Грудне вигодовування необхідно припинити на період застосування препарату для профілактики бактеріального інфікування тріщин сосків.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (> 1/100, 1/1000, 1/10000, Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: системні алергічні реакції (у тому числі анафілаксія, генералізований висип, кропив'янка та ангіоневротичний набряк). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: печіння у місці нанесення; Нечасто: свербіж, еритема, поколювання, сухість у місці нанесення. Шкірні алергічні реакції на мупіроцин чи основу мазі.Взаємодія з лікарськими засобамиНе зазначено взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Невелику кількість мазі наносять на уражену поверхню шкіри 2-3 рази на добу за допомогою ватного або марлевого тампону. Потім на область нанесення мазі може бути накладена проста марлева або оклюзійна пов'язка. Частота нанесення та тривалість лікування залежать від динаміки клінічної картини. Не слід застосовувати препарат більше 10 днів. У разі відсутності ефекту через 5 днів лікування рекомендується переглянути подальшу тактику лікування з урахуванням динаміки клінічних показників. Слід мити руки до та після нанесення препарату. Особливі групи пацієнтів Діти Немає обмежень щодо застосування.ПередозуванняСимптоми Наразі є обмежені дані про передозування мупіроцином. Лікування Специфічне лікування передозування мупіроцином відсутнє. У разі передозування показано підтримуючу терапію та відповідний контроль за пацієнтом при необхідності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати попадання мазі у вічі. При попаданні у вічі - промити великою кількістю води до повного видалення залишків мазі. У поодиноких випадках при застосуванні препарату можливе виникнення реакції підвищеної чутливості або тяжкого місцевого подразнення. У такому випадку потрібно припинити лікування, по можливості видалити препарат з поверхні, що обробляється, і призначити альтернативну терапію інфекції. Як і у разі інших антибактеріальних препаратів, при тривалому застосуванні мупіроцину існує ризик надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. При застосуванні антибіотиків були описані випадки розвитку псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Таким чином, важливо розглядати можливість такого діагнозу у пацієнтів у разі розвитку діареї на фоні або після застосування антибіотиків. Незважаючи на те, що ймовірність розвитку цього явища при місцевому застосуванні мупіроцину менша, у разі розвитку тривалої або вираженої діареї або спазмів у животі, лікування слід негайно припинити та провести додаткове обстеження пацієнта. Не можна використовувати препарат в офтальмології інтраназально, у поєднанні з використанням катетерів, а також у місці введення центрального венозного катетера. Поліетиленгліколь (макрогол) може всмоктуватись через відкриту ранову поверхню або інші пошкодження шкірних покривів та виводитися нирками. Як і інші мазі на основі макроголу, мазь Супіроцин не слід застосовувати при станах, коли можливе всмоктування великої кількості макроголу. особливо при середньому або тяжкому ступені ниркової недостатності. Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими препаратами, щоб уникнути розведення мазі і, отже, зниження антибактеріальної активності або можливої ​​зміни стабільності мупіроцину. Не можна використовувати мазь, що залишилася в тубі після лікування, для наступного курсу лікування. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Обмежень немає (за відсутності симптомів середнього або тяжкого ступеня ниркової недостатності). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептом