Джонсон & Джонсон Со скидкой

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 2% Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Янссен Фармацевтика Н. В. (Бельгия) Действующее вещество: Кетоконазол.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: ітраконазол 100 мг; допоміжні речовини: цукроза 192,0 мг, гіпромелоза 150,0 мг, макрогол 20000 18,0 мг; оболонка капсул: желатин 93,2 мг, барвник титану діоксид (Е171) 2,8 мг, барвник індигокармін (Е132) достатньо, барвник азорубін (Е122) достатньо. По 4, 5, 6 і 14 капсул у блістер з ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1 блістеру (по 4, 6 або 14 капсул) або 3 блістери (по 5 капсул) або по 2, 3 або 6 блістерів (по 14 капсул) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, що складаються з прозорого корпусу рожевого кольору та непрозорої кришечки блакитного кольору. Вміст капсул – пелети кремового кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВнаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол накопичується у плазмі при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація ітраконазолу, як правило, досягається протягом приблизно 15 днів, при цьому значення максимальної концентрації (Сmах) ітраконазолу та AUC (площа під кривою "концентрація-час") при багаторазовому прийомі в 4-7 разів вище, ніж при одноразовому прийомі. Максимальна рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі становить близько 2 мкг/мл при призначенні 200 мг ітраконазолу 1 раз на день. Кінцевий період напіввиведення зазвичай становить 16-28 годин при одноразовому прийомі та 34 - 42 години при багаторазовому прийомі. Концентрація ітраконазолу в плазмі знижується до практично невизначеного значення протягом 7-14 днів, після припинення терапії в залежності від призначеної дози та тривалості лікування.Кліренс ітраконазолу зменшується при більш високих дозах через насичення шляхів його метаболізації в печінці. Абсорбція Ітраконазол швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальні концентрації незміненого ітраконазолу у плазмі досягаються протягом 2-5 годин після перорального прийому. Абсолютна біодоступність ітраконазолу після перорального застосування становить близько 55%. При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається прийомом капсул відразу після їди. Всмоктування ітраконазолу в капсулах знижено у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, на фоні прийому препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти у шлунку (таких як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрами. Всмоктування ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується при прийомі препарату Орунгал, капсули одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). При прийомі препарату Орунгал®, капсули, у дозі 200 мг одноразово натще разом з недієтичною колою після попереднього прийому антагоніста Н2-гістамінових рецепторів ранитидину всмоктування ітраконазолу було порівнянним із всмоктуванням препарату Орунгал®, капсули, при прийомі препарату. Експозиція ітраконазолу нижче при прийомі ітраконазолу у вигляді капсул порівняно з експозицією ітраконазолу при прийомі тієї ж дози у вигляді розчину для внутрішнього прийому. Розподіл Ітраконазол на 99,8% зв'язується з білками плазми, в основному, з альбуміном (гідроксиітраконазол зв'язується з альбуміном на 99,6%). Також відзначено спорідненість до ліпідів. У незв'язаному вигляді у плазмі залишається лише 0,2% ітраконазолу. Здається обсяг розподілу > 700 л, що свідчить про його значний розподіл у тканинах. Концентрації у легенях, нирках, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у 2-3 рази вищі, ніж відповідні концентрації у плазмі, при цьому концентрація препарату у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, приблизно у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині значно нижча, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність ітраконазолу проти збудників інфекцій, присутніх у цереброспінальній рідині. Метаболізм Як було показано у дослідженнях in vitro, CYP3A4 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі ітраконазолу. Ітраконазол піддається активному метаболізму в печінці з утворенням множини метаболітів. Основним метаболітом є гідроксиітраконазол, який in vitro має протигрибкову активність, порівнянну з ітраконазолом. Концентрації гідроксиітраконазолу у плазмі приблизно в 2 рази перевищують концентрацію ітраконазолу. Екскреція Ітраконазол виводиться переважно у формі неактивних метаболітів із сечею (35%) та калом (54%) протягом одного тижня після прийому розчину для прийому внутрішньо. Ниркова екскреція ітраконазолу та його активного метаболіту гідроксиітраконазолу становить менше 1% від дози препарату, введеної внутрішньовенно. На підставі результатів вивчення фармакокінетики 14С-міченого препарату після перорального прийому виведення незміненого ітраконазолу з калом варіює від 3% до 18% прийнятої дози. Оскільки перерозподіл ітраконазолу з тканин, що містять кератин, є незначним, виведення їх цих тканин пов'язане з регенерацією епідермісу. На відміну від плазми крові концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом від 2 до 4 тижнів після припинення 4-тижневого лікування, а концентрація в кератині нігтя, де ітраконазол може бути виявлений вже через 1 тиждень після початку лікування, зберігається принаймні протягом шести місяців після закінчення 3-місячного курсу лікування. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. У ході дослідження фармакокінетики порівнювали фармакокінетичні показники пацієнтів із цирозом печінки та здорових добровольців. У пацієнтів з цирозом печінки при одноразовому прийомі 100 мг ітраконазолу середня максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі (Сmах) була значно нижчою (на 47%), ніж у здорових пацієнтів. Середній період напіввиведення при прийомі одноразової дози був збільшений у пацієнтів з цирозом печінки та становив у цьому дослідженні 37±17 годин порівняно з 16±5 годин для здорових добровольців. Середня експозиція ітраконазолу (площа під кривою "концентрація-час" - AUC) була аналогічною у пацієнтів із цирозом печінки та у здорових добровольців. Дані про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки відсутні. Порушення функції нирок Дані про пероральне застосування ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У пацієнтів з уремією, у яких середній кліренс креатиніну становив 13 мл/хв х 1,73 м2, системна дія ітраконазолу (AUC) була дещо нижчою порівняно з основною популяцією. Не виявлено значного впливу гемодіалізу або тривалого перитонеального діалізу, що проводиться в амбулаторних умовах, на показники фармакокінетики ітраконазолу (Тmах, Сmах та AUC0-8год). Після одноразового внутрішньовенного введення препарату кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів з незначним (визначається у дослідженні як кліренс креатиніну 50-79 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв) або вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині) Дані щодо тривалого використання ітраконазолу пацієнтами з порушеннями функції нирок не доступні. Проведення діалізу не впливає на період напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу. Діти Дані про фармакокінетику ітраконазолу у пацієнтів дитячого віку обмежені. Клінічні дослідження фармакокінетики у дітей та підлітків віком від 5 місяців до 17 років проводилися із застосуванням ітраконазолу в капсулах, розчином для прийому внутрішньо та розчином для внутрішньовенного введення. Індивідуальні дози препарату у формі капсул і розчину для внутрішнього прийому варіювали від 1,5 до 12,5 мг/кг/день при прийомі один або два рази на день. При прийомі препарату в одній і тій же добовій дозі двічі на день порівняно з прийомом один раз на день максимальна та мінімальна плазмова концентрація була порівнянна з такою у дорослих пацієнтів при прийомі ітраконазолу один раз на день. Не було зареєстровано суттєвих вікових відмінностей показників AUC ітраконазолу та його загального кліренсу;у поодиноких випадках спостерігався незначний взаємозв'язок між віком пацієнтів та значеннями обсягу розподілу препарату, Сmах та кінцевого періоду напіввиведення. Встановлений кліренс ітраконазолу та його обсяг розподілу залежить від маси тіла пацієнтів.ФармакодинамікаОрунгал® - синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, що містить ітраконазол, похідний тріазол. Механізм дії ітраконазолу полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу – основного компонента клітинної мембрани гриба, що бере участь у підтримці структурної цілісності мембрани. Порушення синтезу ергостеролу призводить до зміни проникності мембрани та лізису клітини, що й обумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються грибами: дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними грибами (Candida spp., у тому числі C. albicans, С. iropicalis, С. parapsilosis, C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Coccidioides immitis, Pseudallescheria boydii; Penicillium marneffei та багатьма іншими. Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida. Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp. та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp. та Scopulariopsis spp. Стійкість до азол розвивається повільно і часто є результатом кількох генетичних мутацій. Описані механізми розвитку стійкості включають гіперекспресію гена ERG11, що кодує фермент 14α-деметилазу, який є основною мішенню дії азолів, і точкові мутації ERG11, що призводять до зменшення зв'язування ферментів з азолами та/або до активації транспортних систем, що призводить до збільшення виведення азолів . Спостерігалася перехресна стійкість Candida spp. до препаратів групи азолів, хоча стійкість одного препарату цієї групи необов'язково означає наявність стійкості до інших препаратів групи азолів. Повідомлялося про штами Aspergillus fumigates, стійкі до ітраконазолу.Показання до застосуванняУраження шкіри та слизових оболонок: вульвовагінальний кандидоз; висівковий лишай; дерматомікози; кандидоз слизової оболонки ротової порожнини; грибковий кератит. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджоподібними грибами. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз; криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): у пацієнтів з імунодефіцитом та у всіх пацієнтів з криптококом центральної нервової системи Орунгал® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні; гістоплазмоз; бластомікоз; споротригосп; паракокцидіоідомікоз; інші системні або тропічні мікози, що рідко зустрічаються.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ітраконазолу чи допоміжних речовин. Одночасний прийом препаратів субстратів ізоферменту CYP3A4, таких як: левацетилметадон, метадон; дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин; телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня; тикагрелор; галофантрин; астемізол, мізоластин, терфенадін; алкалоїди ріжків: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан; іринотекан; луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам; беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін; івабрадин, ранолазин; еплеренон; цизаприд, домперидон; ловастатин, симвастатин, аторвастатин; фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня; у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. Хронічна серцева недостатність нині чи анамнезі (крім терапії життєзагрозливих чи інших небезпечних інфекцій). Непереносимість фруктози, дефіцит сахарази/ізомальтази, глюкозогалактозна мальабсорбція. Дитячий вік до 3-х років. Вагітність та грудне вигодовування. З обережністю: При цирозі печінки; тяжких порушеннях функції печінки та нирок; гіперчутливості до інших азол; у літніх пацієнтів; у дітей.Вагітність та лактаціяВагітність Орунгал® не повинен застосовуватися при вагітності, за винятком випадків, що загрожують життю, і якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. У доклінічних дослідженнях було показано, що ітраконазол проникає крізь плаценту у щурів. Даних щодо використання препарату Орунгал у період вагітності недостатньо. У ході клінічного застосування препарату після реєстрації було виявлено випадки вроджених аномалій. Такі випадки включали порушення розвитку зору, скелета, сечостатевої та серцево-судинної систем, а також хромосомні порушення та множинні вади розвитку. Проте чи є застосування препарату Орунгал причиною виникнення цих порушень, достовірно не встановлено. Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Орунгал у перший триместр вагітності, в основному у пацієнток, які отримували короткострокову терапію з приводу вульвовагінальних кандидозів, не виявили підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій порівняно з контрольною групою, що не зазнавала впливу жодного з відомих тератогенних факторів. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Грудне годування Оскільки ітраконазол може проникати в грудне молоко, при необхідності застосування в період грудного вигодовування жінкам, які застосовують Орунгал, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні дії препарату систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (≥1/10); Часто (≥1/100, Дані, отримані під час клінічних досліджень Безпека препарату Орунгал®, капсули, вивчалася у 107 відкритих та подвійних сліпих клінічних дослідженнях за участю 8499 пацієнтів. Усі 8499 пацієнтів хоча б один раз прийняли препарат Орунгал®, капсули, після чого було проведено оцінку безпеки лікування. Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем - Рідко: лейкопенія; Частота невідома: нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: гіперчутливість. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Рідко: гіпестезія, парестезія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Рідко: дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, нудота; Нечасто: диспепсія, запор, метеоризм, діарея, блювання; Рідко: дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: гіпербілірубінемія, порушення функції печінки. Порушення з боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Рідко: півлакіурія. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз - Нечасто: порушення менструального циклу; Рідко: еректильна дисфункція. Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення - Рідко: набряковий синдром. Нижче наведено список небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом ітраконазолу, які були зареєстровані у клінічних дослідженнях препарату Орунгал® у формі розчину для вживання та/або у формі розчину для внутрішньовенного введення (за винятком побічних реакцій, що відносяться до категорії “запалення в місці ін'єкції”) , оскільки ці побічні реакції є специфічними для лікарської форми "розчин для внутрішньовенного введення"). Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем: гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія. Порушення психіки: сплутаність свідомості. Порушення нервової системи: периферична нейропатія, запаморочення, сонливість. Порушення серцево-судинної системи: серцева недостатність, недостатність лівого шлуночка, тахікардія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легень, дисфонія, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: еритематозний висип, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: недостатність функції нирок, нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: генералізовані набряки, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, втома, озноб. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення активності лактатдегідрогенази в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини крові, підвищення активності гамма норми показників загального аналізу сечі Діти Безпека препарату Орунгал®, капсули, оцінювалася у 14 клінічних дослідженнях (4 подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідження, 9 відкритих досліджень, та 1 дослідження мало відкриту фазу з наступним подвійним сліпим) за участю 165 дітей віком від 1 року до 17 років. У ході досліджень було відзначено, що найпоширенішими побічними реакціями були: головний біль, блювання, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, нудота, кропив'янка. Характер побічних реакцій, що зустрічаються у дітей, схожий на те, що спостерігається у дорослих пацієнтів; проте частота побічних реакцій у дітей вища. Побічні дії, зареєстровані у післяреєстраційному періоді (дані отримані на підставі спонтанних повідомлень) Представлена ​​частота побічних реакцій ґрунтується на клінічному досвіді застосування препарату Орунгал після реєстрації. З боку імунної системи - Дуже рідко: сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції. Порушення метаболізму - Дуже рідко: гіпертригліцеридемія. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: тремор. З боку органу зору – дуже рідко: нечіткий зір, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: стійка чи тимчасова втрата слуху. З боку серцево-судинної системи Дуже рідко: хронічна серцева недостатність. З боку системи органів дихання: - Часто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – дуже рідко: панкреатит. З боку гепатобіліарної системи - дуже рідко: тяжке токсичне ураження печінки (у тому числі кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним наслідком). З боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, алопеція. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень - дуже рідко: підвищення активності креатинфосфокінази крові.Взаємодія з лікарськими засобамиІтраконазол переважно метаболізуються ізоферментом СYРЗА4. Інші лікарські препарати, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту або змінюють його активність, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Подібним чином ітраконазол може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту. Ітраконазол відноситься до сильних інгібіторів ізоферменту CYР3A4 та Р-глікопротеїну. При використанні ітраконазолу разом з іншими лікарськими засобами рекомендується ознайомитися з інструкцією щодо застосування для з'ясування способу метаболізму препарату та вирішення питання необхідності зміни його дози. Лікарські препарати, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові Лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку (наприклад, антацидні засоби, такі як гідроксид алюмінію або засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти, такі як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи), порушують всмоктування препарату Орунгал®, капсул. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Орунгал®, капсули: Ітраконазол рекомендується приймати спільно з кислими напоями (такими як недієтична кола) при спільному використанні лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку. Рекомендується приймати лікарські препарати, що нейтралізують соляну кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію), щонайменше за 1 годину до або через 2 години після прийому препарату Орунгал® капсули. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Спільне застосування ітраконазолу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 може сприяти зниженню біодоступності ітраконазолу та гідроксиітраконазолу настільки, що знижуватиметься ефективність лікарського засобу. Приклади включають такі препарати: Антибактеріальні засоби: ізоніазид, рифабутин, рифампіцин. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн. Противірусні препарати: ефавіренз, невірапін. Таким чином, використання сильних індукторів CYP3A4 ізоферменту спільно з ітраконазолом не рекомендується. Рекомендується уникати призначення цих лікарських засобів протягом двох тижнів до початку прийому ітраконазолу та під час лікування препаратом, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із зниженням ефективності ітраконазолу. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Лікарські препарати, що можуть викликати збільшення концентрації ітраконазолу у плазмі крові Одночасний прийом ітраконазолу та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення біодоступності ітраконазолу. Приклади сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4: Антибактеріальні препарати: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин. Противірусні засоби: дарунавір посилений ритонавіром, фосампренавір, посилений ритонавіром, індинавір, ритонавір та тілапревір. Дані лікарські препарати рекомендується використовувати з обережністю разом із ітраконазолом. Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ітраконазол разом із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації фармакологічних ефектів ітраконазолу, при необхідності можливе зниження дози ітраконазолу. По можливості рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Лікарські засоби, концентрації яких у плазмі може збільшуватися при спільному використанні з ітраконазолом Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть порушувати метаболізм лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 та перешкоджати транспортуванню препаратів під дією Р-глікопротеїну. Це може призвести до збільшення плазмової концентрації даних лікарських засобів та/або їх активних метаболітів при сумісному прийомі з ітраконазолом. Підвищення плазмової концентрації, у свою чергу, може спричинити посилення або пролонгацію як терапевтичних, так і небажаних ефектів даних лікарських засобів, внаслідок чого можуть виникнути потенційно загрозливі для життя стану. Так, збільшення концентрації деяких препаратів (терфенадин, астемізол, беприділ, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, сертиндол, левометадон) може призвести до збільшення інтервалу-QT та шлуночкової тахіаритмії,включаючи випадки шлуночкової тахікардії типу "пірует", що відноситься до потенційно небезпечних для життя станів. Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол. Взаємодіючі лікарські засоби поділяються на такі категорії: "Протипоказані": За жодних обставин не можна застосовувати цей лікарський препарат у комбінації з ітраконазолом та протягом двох педель після припинення прийому ітраконазолу. "Не рекомендується": Рекомендується уникати застосування цього лікарського засобу під час лікування та протягом двох тижнів після припинення прийому ітраконазолу, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із терапією. Якщо не можна уникнути використання цієї комбінації лікарських засобів, рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, до необхідності лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. "Використовувати з обережністю": слід ретельний моніторинг при спільному використанні лікарського препарату з ітраконазолом. При сумісному використанні лікарських засобів рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, у разі потреби лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. Нижче наведено приклади лікарських засобів, плазмова концентрація яких може збільшуватися під дією ітраконазолу. Препарати розділені за класами, також надаються рекомендації щодо спільного застосування з ітраконазолом: Клас лікарських засобів Протипоказані Не рекомендуються Використовувати з обережністю Альфа-адреноблокатори Тамсулозін Наркотичні анальгетики Левацетил метадол (левометадил), метадон Фентаніл Алфентаніл, бупренорфін для внутрішньовенного та сублінгвального введення, оксикодон, суфентаніл Антиаритмічні засоби Дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин Дігоксин Антибактеріальні засоби Телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня Рифабутину Телітроміцин Антикоагулянти та антиагреганти Тікагрелор Апіксабан, рівароксабан Кумарини, цилостазол, дабігатран Протисудомні препарати Карбамазепіну Протидіабетичні препарати Репаглінід саксагліптин Протигельмінтні та антипротозойні засоби Галофантрін Празиквантел Антигістамінні препарати Астемізол, мізоластин терфенадин Біластин, ебастин Ліки проти мігрені Алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан Протипухлинні препарати Іринотекан Аксітініб, дафрафеніб, дасатініб, ібрутініб нілотініб, сунітініб трабектедин Бортезоміб бузульфан, доцетаксель, ерлотиніб, гефітиніб, іматиніб, іксабепілон, лапатініб, понатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку Нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби Луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам Алпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам для внутрішньовенного введення, пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон. Противірусні препарати Симепревір Маравірок, індинавір, ритонавір, саквінавір Бета-адреноблокатори Надолол Блокатори "повільних" кальцієвих каналів Беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін Інші дигідропіридини, верапаміл Інші препарати, що діють на серцево-судинну систему Івабрадін, ранолазин Аліскірен, силденафіл при лікуванні легеневої гіпертензії Бозентан, ріоцигуат Діуретики Еплеренон Препарати, що впливають на органи шлунково-кишкового тракту Цизаприд, домперидон Апрепітант Імуносупресанти Еверолімус Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (також відомий як сиролімус), такролімус, темсіролімус Препарати, що регулюють ліпідний обмін Аторвастатин, ловастатин, симвастатин, Препарати, що застосовуються для лікування захворювань органів дихання Сальметерол СІОЗС, трициклічні та інші антидепресанти Ребоксетин Препарати, що використовуються в урології Фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня Даріфенацін, варденафіл Фезотеродин, імідафенацин, оксибутинін, силденафіл при лікуванні еректильної дисфункції, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин Інші Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок Колхіцин, коніваптан, товваптан Алітретиноїн (лікарські форми для перорального прийому), цинакальцет, мозаваптан Препарати, плазмова концентрація яких може знижуватись під дією ітраконазолу. Одночасне застосування ітраконазолу з нестероїдним протизапальним препаратом мелоксикам може знизити концентрацію мелоксикаму в плазмі. Рекомендується з обережністю призначати мелоксикам одночасно з ітраконазолом, а також ретельно контролювати клінічний стан пацієнта та виникнення побічних ефектів. У разі потреби слід коригувати дозу мелоксикаму. Діти Лікарські взаємодії вивчені лише у дорослих людей.Спосіб застосування та дозиДля оптимальної абсорбції препарату необхідно приймати Орунгал у капсулах відразу після їди. Капсули слід ковтати повністю. Показання Доза Тривалість лікування Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день або 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 15 днів Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи 200 мг 2 рази на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 30 днів Кандидоз слизової оболонки ротової порожнини. 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від покращення клінічної картини Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджоподібними та пліснявими грибами Оніхомікози - пульс-терапія Дози та тривалість лікування Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули препарату Орунгал 2 рази на добу протягом 1 тиж. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується 2 курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується 3 курси. Проміжок між курсами, протягом якого не потрібно приймати препарат, становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень 2-й тиждень 3-й тиждень 4-й тиждень 5-й тиждень 6-й тиждень 7-й тиждень 8-й тиждень 9-й тиждень Ураження нігтьових пластинок пальців стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок пальців кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 2-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 2-й курс Оніхомікози безперервне лікування Доза Тривалість лікування Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей По 200 мг на добу 3 міс Виведення препарату Орунгал зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри і через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість лікування* Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг 2 рази на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 м г 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Дані про ефективність даної дози для лікування паракокцидіоїдомікозу у хворих на СНІД відсутні Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців * – тривалість лікування може бути скоригована залежно від ефективності лікування. Особливі групи пацієнтів Діти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, капсули, для лікування дітей обмежені. Застосування препарату Орунгал®, капсули для лікування дітей не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь від лікування перевершує потенційний ризик. Літні пацієнти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, капсули, для лікування пацієнтів похилого віку обмежені. Рекомендується використовувати препарат Орунгал®, капсули, для лікування пацієнтів цієї категорії, лише якщо очікувана користь від лікування перевищує потенційні ризики. При виборі дози препарату для лікування пацієнтів похилого віку рекомендується враховувати зниження функції печінки, нирок і серця, що частіше зустрічаються в літньому віці, а також наявність супутніх захворювань або прийом інших лікарських засобів. Порушення функції печінки Дані щодо застосування перорального ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки обмежені. Слід обережно призначати препарат даної категорії пацієнтів. Порушення функції нирок Дані щодо застосування перорального ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У деяких пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, експозиція ітраконазолу може бути знижена. Слід з обережністю призначати препарат даної категорії пацієнтів, у деяких випадках може знадобитися зміна дози лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми, що спостерігалися при передозуванні препаратом Орунгал, капсули, були порівняні з дозозалежними побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні звичайних доз препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію, зробити промивання шлунка розчином бікарбонату натрію, дати активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на діяльність серця: у дослідженні лікарської форми препарату Орунгал для внутрішньовенного введення відзначалося скороминуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість даних для пероральних лікарських форм невідома. Ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом препарату Орунгал. При добовій дозі 400 мг ітраконазолу спостерігалося частіше виникнення серцевої недостатності; при менших добових дозах такої закономірності виявлено був. Ризик виникнення хронічної серцевої недостатності імовірно пропорційний добовій дозі. Препарат Орунгал® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі, за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення серцевої недостатності (ішемічна хвороба серця, ураження клапанів, обструктивні хвороби легень, ниркова недостатність та інші захворювання, що супроводжуються набряками). Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми хронічної серцевої недостатності та стежити за їх появою під час курсу лікування. При появі подібних ознак прийом препарату Орунгал необхідно припинити. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. Лікарські взаємодії: одночасний прийом деяких лікарських препаратів з ітраконазолом може призвести до зміни ефективності ітраконазолу та/або одночасно застосовуваних лікарських препаратів, виникнення небезпечних для життя побічних реакцій та/або раптової смерті. Препарати, які не можна приймати одночасно з ітраконазолом, не рекомендовані для одночасного застосування та/або рекомендовані для одночасного застосування з ітраконазолом з обережністю. Перехресна гіперчутливість: дані щодо наявності перехресної гіперчутливості між ітраконазолом та іншими протигрибковими засобами з азольною структурою (з групи азолів) обмежені. За наявності гіперчутливості до інших азол слід обережно призначати ітраконазол. Взаємозамінність: не рекомендується взаємозамінне використання препаратів Орунгал®, капсули, та Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, зважаючи на те, що експозиція ітраконазолу вище при використанні його у формі розчину для прийому внутрішньо, ніж у формі капсул, навіть при прийомі однакових доз ітраконазолу. Знижена кислотність шлункового соку: при зниженій кислотності шлункового соку, абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам зі зниженою кислотністю шлункового соку внаслідок захворювання (наприклад, у пацієнтів з ахлоргідрією) або внаслідок прийому лікарських препаратів (наприклад, лікарські засоби, що пригнічують шлункову секрецію), рекомендується приймати Орунгал у капсулах одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). Слід контролювати протигрибкову активність препарату та збільшувати дозу ітраконазолу за необхідності. Вплив на функцію печінки: у дуже поодиноких випадках при застосуванні препарату Орунгал® розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відбувалося з пацієнтами, які вже мали захворювання печінки, у хворих з іншими тяжкими захворюваннями, яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Однак деякі пацієнти не мали супутніх захворювань або очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.У разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкості, болі в животі та потемніння сечі, необхідно негайно припинити лікування та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищенням активності "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати лікування препаратом Орунгал®, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У таких випадках необхідно під час лікування контролювати активність печінкових ферментів. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено,рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені, у деяких пацієнтів з недостатністю функції нирок експозиція ітраконазолу може бути знижена. Тому таким пацієнтам слід призначати препарат із обережністю. Рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик препарату Орунгал у вигляді капсул його застосування не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД: лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального). Застосування у педіатричній практиці: оскільки клінічних даних про використання препарату Орунгал у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат дітям лише у випадку, якщо можлива користь від лікування перевершує потенційний ризик. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул препарату Орунгал®. При системних кандидозах, ймовірно спричинених флуконазол-резистентними штамами Candida, не можна припустити чутливість до ітраконазолу, отже, рекомендується перевірити чутливість перед початком терапії ітраконазолом. Втрата слуху: повідомлялося про тимчасову або стійку втрату слуху у пацієнтів, які приймають ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на фоні одночасного прийому з хінідином. Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії препаратом Орунгал, однак у деяких пацієнтів втрата слуху необоротна. Здатність до зачаття: дослідження на тваринах не показали наявності репродуктивної токсичності у ітраконазолу. Муковісцидоз (кістозний фіброз): у пацієнтів з муковісцидозом (кістозним фіброзом) спостерігалася варіабельність концентрації ітраконазолу у плазмі крові при застосуванні ітраконазолу у формі розчину для прийому внутрішньо у дозі 2,5 мг/кг 2 рази на добу. Як наслідок, терапевтична рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі може не досягатися. Рівноважні концентрації > 250 нг/мл досягалися приблизно у 50% пацієнтів старше 16 років і не досягалися в жодного пацієнта молодше 16 років. У разі відсутності відповіді на терапію препаратом Орунгал®, капсули слід розглянути можливість переходу на альтернативну терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу лікарського засобу Орунгал® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою не проводились. Необхідно брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, порушення зору та втрата слуху. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: ітраконазол, 10 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс 400 мг, хлористоводнева кислота концентрована 3,76 мкл, пропіленгліколь 100 мкл, натрію гідроксид до pH 1,7-1,9, натрію сахаринат 0,6 мг, сорбітол розчин 70% 190 мкл, ,25 мг, ароматизатор вишневий-2 0,5 мг, ароматизатор карамельний 0,2 мг, вода очищена до 1,0 мл. По 150 мл розчину у флакон темного скла, з кришкою, що накручується, з механізмом захисту від випадкового відкривання дітьми. 1 флакон у комплекті з мірною чашкою на 10 мл у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЖовтий або світло-оранжевий розчин із вишневим запахом.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВнаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол накопичується у плазмі при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація ітраконазолу, як правило, досягається протягом приблизно 15 днів, при цьому значення максимальної концентрації (Сmах) ітраконазолу та AUC (площа під кривою "концентрація-час") при багаторазовому прийомі в 4-7 разів вище, ніж при одноразовому прийомі. Максимальна рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі становить близько 2 мкг/мл при призначенні 200 мг ітраконазолу 1 раз на день. Кінцевий період напіввиведення зазвичай становить 16-28 годин при одноразовому прийомі та 34 - 42 години при багаторазовому прийомі. Концентрація ітраконазолу в плазмі знижується до практично невизначеного значення протягом 7-14 днів, після припинення терапії в залежності від призначеної дози та тривалості лікування.Кліренс ітраконазолу зменшується при більш високих дозах через насичення шляхів його метаболізації в печінці. Абсорбція Ітраконазол швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальні концентрації незміненого ітраконазолу у плазмі досягаються протягом 2-5 годин після перорального прийому. Абсолютна біодоступність ітраконазолу після перорального застосування становить близько 55%. При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається прийомом капсул відразу після їди. Всмоктування ітраконазолу в капсулах знижено у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, на фоні прийому препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти у шлунку (таких як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрами. Всмоктування ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується при прийомі препарату Орунгал, капсули одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). При прийомі препарату Орунгал®, капсули, у дозі 200 мг одноразово натще разом з недієтичною колою після попереднього прийому антагоніста Н2-гістамінових рецепторів ранитидину всмоктування ітраконазолу було порівнянним із всмоктуванням препарату Орунгал®, капсули, при прийомі препарату. Експозиція ітраконазолу нижче при прийомі ітраконазолу у вигляді капсул порівняно з експозицією ітраконазолу при прийомі тієї ж дози у вигляді розчину для внутрішнього прийому. Розподіл Ітраконазол на 99,8% зв'язується з білками плазми, в основному, з альбуміном (гідроксиітраконазол зв'язується з альбуміном на 99,6%). Також відзначено спорідненість до ліпідів. У незв'язаному вигляді у плазмі залишається лише 0,2% ітраконазолу. Здається обсяг розподілу > 700 л, що свідчить про його значний розподіл у тканинах. Концентрації у легенях, нирках, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у 2-3 рази вищі, ніж відповідні концентрації у плазмі, при цьому концентрація препарату у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, приблизно у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині значно нижча, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність ітраконазолу проти збудників інфекцій, присутніх у цереброспінальній рідині. Метаболізм Як було показано у дослідженнях in vitro, CYP3A4 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі ітраконазолу. Ітраконазол піддається активному метаболізму в печінці з утворенням множини метаболітів. Основним метаболітом є гідроксиітраконазол, який in vitro має протигрибкову активність, порівнянну з ітраконазолом. Концентрації гідроксиітраконазолу у плазмі приблизно в 2 рази перевищують концентрацію ітраконазолу. Екскреція Ітраконазол виводиться переважно у формі неактивних метаболітів із сечею (35%) та калом (54%) протягом одного тижня після прийому розчину для прийому внутрішньо. Ниркова екскреція ітраконазолу та його активного метаболіту гідроксиітраконазолу становить менше 1% від дози препарату, введеної внутрішньовенно. На підставі результатів вивчення фармакокінетики 14С-міченого препарату після перорального прийому виведення незміненого ітраконазолу з калом варіює від 3% до 18% прийнятої дози. Оскільки перерозподіл ітраконазолу з тканин, що містять кератин, є незначним, виведення їх цих тканин пов'язане з регенерацією епідермісу. На відміну від плазми крові концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом від 2 до 4 тижнів після припинення 4-тижневого лікування, а концентрація в кератині нігтя, де ітраконазол може бути виявлений вже через 1 тиждень після початку лікування, зберігається принаймні протягом шести місяців після закінчення 3-місячного курсу лікування. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. У ході дослідження фармакокінетики порівнювали фармакокінетичні показники пацієнтів із цирозом печінки та здорових добровольців. У пацієнтів з цирозом печінки при одноразовому прийомі 100 мг ітраконазолу середня максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі (Сmах) була значно нижчою (на 47%), ніж у здорових пацієнтів. Середній період напіввиведення при прийомі одноразової дози був збільшений у пацієнтів з цирозом печінки та становив у цьому дослідженні 37±17 годин порівняно з 16±5 годин для здорових добровольців. Середня експозиція ітраконазолу (площа під кривою "концентрація-час" - AUC) була аналогічною у пацієнтів із цирозом печінки та у здорових добровольців. Дані про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки відсутні. Порушення функції нирок Дані про пероральне застосування ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У пацієнтів з уремією, у яких середній кліренс креатиніну становив 13 мл/хв х 1,73 м2, системна дія ітраконазолу (AUC) була дещо нижчою порівняно з основною популяцією. Не виявлено значного впливу гемодіалізу або тривалого перитонеального діалізу, що проводиться в амбулаторних умовах, на показники фармакокінетики ітраконазолу (Тmах, Сmах та AUC0-8год). Після одноразового внутрішньовенного введення препарату кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів з незначним (визначається у дослідженні як кліренс креатиніну 50-79 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв) або вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині) Дані щодо тривалого використання ітраконазолу пацієнтами з порушеннями функції нирок не доступні. Проведення діалізу не впливає на період напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу. Діти Дані про фармакокінетику ітраконазолу у пацієнтів дитячого віку обмежені. Клінічні дослідження фармакокінетики у дітей та підлітків віком від 5 місяців до 17 років проводилися із застосуванням ітраконазолу в капсулах, розчином для прийому внутрішньо та розчином для внутрішньовенного введення. Індивідуальні дози препарату у формі капсул і розчину для внутрішнього прийому варіювали від 1,5 до 12,5 мг/кг/день при прийомі один або два рази на день. При прийомі препарату в одній і тій же добовій дозі двічі на день порівняно з прийомом один раз на день максимальна та мінімальна плазмова концентрація була порівнянна з такою у дорослих пацієнтів при прийомі ітраконазолу один раз на день. Не було зареєстровано суттєвих вікових відмінностей показників AUC ітраконазолу та його загального кліренсу;у поодиноких випадках спостерігався незначний взаємозв'язок між віком пацієнтів та значеннями обсягу розподілу препарату, Сmах та кінцевого періоду напіввиведення. Встановлений кліренс ітраконазолу та його обсяг розподілу залежить від маси тіла пацієнтів.ФармакодинамікаОрунгал® - синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, що містить ітраконазол, похідний тріазол. Механізм дії ітраконазолу полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу – основного компонента клітинної мембрани гриба, що бере участь у підтримці структурної цілісності мембрани. Порушення синтезу ергостеролу призводить до зміни проникності мембрани та лізису клітини, що й обумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються грибами: дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними грибами (Candida spp., у тому числі C. albicans, С. iropicalis, С. parapsilosis, C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Coccidioides immitis, Pseudallescheria boydii; Penicillium marneffei та багатьма іншими. Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida. Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp. та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp. та Scopulariopsis spp. Стійкість до азол розвивається повільно і часто є результатом кількох генетичних мутацій. Описані механізми розвитку стійкості включають гіперекспресію гена ERG11, що кодує фермент 14α-деметилазу, який є основною мішенню дії азолів, і точкові мутації ERG11, що призводять до зменшення зв'язування ферментів з азолами та/або до активації транспортних систем, що призводить до збільшення виведення азолів . Спостерігалася перехресна стійкість Candida spp. до препаратів групи азолів, хоча стійкість одного препарату цієї групи необов'язково означає наявність стійкості до інших препаратів групи азолів. Повідомлялося про штами Aspergillus fumigates, стійкі до ітраконазолу.Показання до застосуванняЛікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу у ВІЛ-позитивних хворих та пацієнтів з імунодефіцитом. Профілактика системних грибкових інфекцій у пацієнтів із злоякісними захворюваннями крові або у пацієнтів при пересадці кісткового мозку з високою ймовірністю нейтропенії (менше 500 клітин/мкл).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ітраконазолу чи допоміжних речовин. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Одночасний прийом препаратів субстратів ізоферменту CYP3A4, таких як: левацетилметадон, метадон; дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин; телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня; тикагрелор; галофантрин; астемізол, мізоластин, терфенадін; алкалоїди ріжків: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан; іринотекан; луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам; беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін; івабрадин, ранолазин; еплеренон; цизаприд, домперидон; інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як ловастатин, симвастатин, аторвастатин; фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня; у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. Клінічно виражена шлуночкова дисфункція: застійна серцева недостатність нині або в анамнезі (за винятком терапії життєзагрозливих або інших небезпечних інфекцій). Вагітність, за винятком загрозливих для життя випадків, та період грудного вигодовування. Жінкам дітородного віку, які приймають розчин Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. З обережністю: При печінковій недостатності; при цирозі печінки; при хронічній нирковій недостатності; при гострій серцевій недостатності; при гіперчутливості до інших азол; у дітей та літніх пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Орунгал® не повинен застосовуватися при вагітності, за винятком випадків, що загрожують життю, і якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. У доклінічних дослідженнях було показано, що ітраконазол проникає крізь плаценту у щурів. Даних щодо використання препарату Орунгал у період вагітності недостатньо. У ході клінічного застосування препарату після реєстрації було виявлено випадки вроджених аномалій. Такі випадки включали порушення розвитку зору, скелета, сечостатевої та серцево-судинної систем, а також хромосомні порушення та множинні вади розвитку. Проте чи є застосування препарату Орунгал причиною виникнення цих порушень, достовірно не встановлено. Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Орунгал у перший триместр вагітності, в основному у пацієнток, які отримували короткострокову терапію з приводу вульвовагінальних кандидозів, не виявили підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій порівняно з контрольною групою, що не зазнавала впливу жодного з відомих тератогенних факторів. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Грудне годування Оскільки ітраконазол може проникати в грудне молоко, при необхідності застосування в період грудного вигодовування жінкам, які застосовують Орунгал, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні дії препарату систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (≥1/10); Часто (≥1/100, Дані, отримані під час клінічних досліджень Безпека препарату Орунгал®, капсули, вивчалася у 107 відкритих та подвійних сліпих клінічних дослідженнях за участю 8499 пацієнтів. Усі 8499 пацієнтів хоча б один раз прийняли препарат Орунгал®, капсули, після чого було проведено оцінку безпеки лікування. Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем - Рідко: лейкопенія; Частота невідома: нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: гіперчутливість. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Рідко: гіпестезія, парестезія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Рідко: дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, нудота; Нечасто: диспепсія, запор, метеоризм, діарея, блювання; Рідко: дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: гіпербілірубінемія, порушення функції печінки. Порушення з боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Рідко: півлакіурія. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз - Нечасто: порушення менструального циклу; Рідко: еректильна дисфункція. Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення - Рідко: набряковий синдром. Нижче наведено список небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом ітраконазолу, які були зареєстровані у клінічних дослідженнях препарату Орунгал® у формі розчину для вживання та/або у формі розчину для внутрішньовенного введення (за винятком побічних реакцій, що відносяться до категорії “запалення в місці ін'єкції”) , оскільки ці побічні реакції є специфічними для лікарської форми "розчин для внутрішньовенного введення"). Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем: гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія. Порушення психіки: сплутаність свідомості. Порушення нервової системи: периферична нейропатія, запаморочення, сонливість. Порушення серцево-судинної системи: серцева недостатність, недостатність лівого шлуночка, тахікардія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легень, дисфонія, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: еритематозний висип, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: недостатність функції нирок, нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: генералізовані набряки, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, втома, озноб. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення активності лактатдегідрогенази в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини крові, підвищення активності гамма норми показників загального аналізу сечі Діти Безпека препарату Орунгал®, капсули, оцінювалася у 14 клінічних дослідженнях (4 подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідження, 9 відкритих досліджень, та 1 дослідження мало відкриту фазу з наступним подвійним сліпим) за участю 165 дітей віком від 1 року до 17 років. У ході досліджень було відзначено, що найпоширенішими побічними реакціями були: головний біль, блювання, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, нудота, кропив'янка. Характер побічних реакцій, що зустрічаються у дітей, схожий на те, що спостерігається у дорослих пацієнтів; проте частота побічних реакцій у дітей вища. Побічні дії, зареєстровані у післяреєстраційному періоді (дані отримані на підставі спонтанних повідомлень) Представлена ​​частота побічних реакцій ґрунтується на клінічному досвіді застосування препарату Орунгал після реєстрації. З боку імунної системи - Дуже рідко: сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції. Порушення метаболізму - Дуже рідко: гіпертригліцеридемія. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: тремор. З боку органу зору – дуже рідко: нечіткий зір, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: стійка чи тимчасова втрата слуху. З боку серцево-судинної системи Дуже рідко: хронічна серцева недостатність. З боку системи органів дихання: - Часто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – дуже рідко: панкреатит. З боку гепатобіліарної системи - дуже рідко: тяжке токсичне ураження печінки (у тому числі кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним наслідком). З боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, алопеція. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень - дуже рідко: підвищення активності креатинфосфокінази крові.Взаємодія з лікарськими засобамиІтраконазол переважно метаболізуються ізоферментом СYРЗА4. Інші лікарські препарати, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту або змінюють його активність, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Подібним чином ітраконазол може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту. Ітраконазол відноситься до сильних інгібіторів ізоферменту CYР3A4 та Р-глікопротеїну. При використанні ітраконазолу разом з іншими лікарськими засобами рекомендується ознайомитися з інструкцією щодо застосування для з'ясування способу метаболізму препарату та вирішення питання необхідності зміни його дози. Лікарські препарати, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові Лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку (наприклад, антацидні засоби, такі як гідроксид алюмінію або засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти, такі як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи), порушують всмоктування препарату Орунгал®, капсул. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Орунгал®, капсули: Ітраконазол рекомендується приймати спільно з кислими напоями (такими як недієтична кола) при спільному використанні лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку. Рекомендується приймати лікарські препарати, що нейтралізують соляну кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію), щонайменше за 1 годину до або через 2 години після прийому препарату Орунгал® капсули. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Спільне застосування ітраконазолу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 може сприяти зниженню біодоступності ітраконазолу та гідроксиітраконазолу настільки, що знижуватиметься ефективність лікарського засобу. Приклади включають такі препарати: Антибактеріальні засоби: ізоніазид, рифабутин, рифампіцин. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн. Противірусні препарати: ефавіренз, невірапін. Таким чином, використання сильних індукторів CYP3A4 ізоферменту спільно з ітраконазолом не рекомендується. Рекомендується уникати призначення цих лікарських засобів протягом двох тижнів до початку прийому ітраконазолу та під час лікування препаратом, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із зниженням ефективності ітраконазолу. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Лікарські препарати, що можуть викликати збільшення концентрації ітраконазолу у плазмі крові Одночасний прийом ітраконазолу та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення біодоступності ітраконазолу. Приклади сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4: Антибактеріальні препарати: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин. Противірусні засоби: дарунавір посилений ритонавіром, фосампренавір, посилений ритонавіром, індинавір, ритонавір та тілапревір. Дані лікарські препарати рекомендується використовувати з обережністю разом із ітраконазолом. Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ітраконазол разом із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації фармакологічних ефектів ітраконазолу, при необхідності можливе зниження дози ітраконазолу. По можливості рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Лікарські засоби, концентрації яких у плазмі може збільшуватися при спільному використанні з ітраконазолом Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть порушувати метаболізм лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 та перешкоджати транспортуванню препаратів під дією Р-глікопротеїну. Це може призвести до збільшення плазмової концентрації даних лікарських засобів та/або їх активних метаболітів при сумісному прийомі з ітраконазолом. Підвищення плазмової концентрації, у свою чергу, може спричинити посилення або пролонгацію як терапевтичних, так і небажаних ефектів даних лікарських засобів, внаслідок чого можуть виникнути потенційно загрозливі для життя стану. Так, збільшення концентрації деяких препаратів (терфенадин, астемізол, беприділ, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, сертиндол, левометадон) може призвести до збільшення інтервалу-QT та шлуночкової тахіаритмії,включаючи випадки шлуночкової тахікардії типу "пірует", що відноситься до потенційно небезпечних для життя станів. Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол. Взаємодіючі лікарські засоби поділяються на такі категорії: "Протипоказані": За жодних обставин не можна застосовувати цей лікарський препарат у комбінації з ітраконазолом та протягом двох педель після припинення прийому ітраконазолу. "Не рекомендується": Рекомендується уникати застосування цього лікарського засобу під час лікування та протягом двох тижнів після припинення прийому ітраконазолу, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із терапією. Якщо не можна уникнути використання цієї комбінації лікарських засобів, рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, до необхідності лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. "Використовувати з обережністю": слід ретельний моніторинг при спільному використанні лікарського препарату з ітраконазолом. При сумісному використанні лікарських засобів рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, у разі потреби лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. Нижче наведено приклади лікарських засобів, плазмова концентрація яких може збільшуватися під дією ітраконазолу. Препарати розділені за класами, також надаються рекомендації щодо спільного застосування з ітраконазолом: Клас лікарських засобів Протипоказані Не рекомендуються Використовувати з обережністю Альфа-адреноблокатори Тамсулозін Наркотичні анальгетики Левацетил метадол (левометадил), метадон Фентаніл Алфентаніл, бупренорфін для внутрішньовенного та сублінгвального введення, оксикодон, суфентаніл Антиаритмічні засоби Дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин Дігоксин Антибактеріальні засоби Телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня Рифабутину Телітроміцин Антикоагулянти та антиагреганти Тікагрелор Апіксабан, рівароксабан Кумарини, цилостазол, дабігатран Протисудомні препарати Карбамазепіну Протидіабетичні препарати Репаглінід саксагліптин Протигельмінтні та антипротозойні засоби Галофантрін Празиквантел Антигістамінні препарати Астемізол, мізоластин терфенадин Біластин, ебастин Ліки проти мігрені Алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан Протипухлинні препарати Іринотекан Аксітініб, дафрафеніб, дасатініб, ібрутініб нілотініб, сунітініб трабектедин Бортезоміб бузульфан, доцетаксель, ерлотиніб, гефітиніб, іматиніб, іксабепілон, лапатініб, понатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку Нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби Луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам Алпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам для внутрішньовенного введення, пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон. Противірусні препарати Симепревір Маравірок, індинавір, ритонавір, саквінавір Бета-адреноблокатори Надолол Блокатори "повільних" кальцієвих каналів Беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін Інші дигідропіридини, верапаміл Інші препарати, що діють на серцево-судинну систему Івабрадін, ранолазин Аліскірен, силденафіл при лікуванні легеневої гіпертензії Бозентан, ріоцигуат Діуретики Еплеренон Препарати, що впливають на органи шлунково-кишкового тракту Цизаприд, домперидон Апрепітант Імуносупресанти Еверолімус Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (також відомий як сиролімус), такролімус, темсіролімус Препарати, що регулюють ліпідний обмін Аторвастатин, ловастатин, симвастатин, Препарати, що застосовуються для лікування захворювань органів дихання Сальметерол СІОЗС, трициклічні та інші антидепресанти Ребоксетин Препарати, що використовуються в урології Фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня Даріфенацін, варденафіл Фезотеродин, імідафенацин, оксибутинін, силденафіл при лікуванні еректильної дисфункції, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин Інші Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок Колхіцин, коніваптан, товваптан Алітретиноїн (лікарські форми для перорального прийому), цинакальцет, мозаваптан Препарати, плазмова концентрація яких може знижуватись під дією ітраконазолу. Одночасне застосування ітраконазолу з нестероїдним протизапальним препаратом мелоксикам може знизити концентрацію мелоксикаму в плазмі. Рекомендується з обережністю призначати мелоксикам одночасно з ітраконазолом, а також ретельно контролювати клінічний стан пацієнта та виникнення побічних ефектів. У разі потреби слід коригувати дозу мелоксикаму. Діти Лікарські взаємодії вивчені лише у дорослих людей.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати натще, бажано відмовитися від їжі як мінімум протягом 1 години після прийому ітраконазолу. Розчином потрібно прополоскати рот протягом 20 секунд, а потім проковтнути його. Після цього не слід полоскати рот водою. Лікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу 200 мг (2 мірні чашки) на добу в один або два прийоми протягом 1 тижня. За відсутності позитивного ефекту через тиждень лікування слід продовжувати ще один тиждень. Лікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу, при резистентності до флуконазолу 100-200 мг (1-2 мірні чашки) 2 рази на добу протягом 2-х тижнів. За відсутності позитивного ефекту після 2 тижнів застосування препарату лікування продовжують ще протягом 2 тижнів. За відсутності позитивного ефекту добову дозу 400 мг можна приймати трохи більше 14 днів. Профілактика грибкових інфекцій Всередину, 5 мг/кг маси тіла на добу на два прийоми. У ході клінічних досліджень профілактичне лікування розпочинали безпосередньо перед лікуванням цитостатиками та зазвичай за один тиждень до процедури трансплантації. Прийом препарату Орунгал продовжують до відновлення кількості нейтрофілів (не менше 1000 клітин/мкл). Особливі групи пацієнтів Діти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, для лікування дітей обмежені. Застосування препарату Орунгал®, розчин для лікування дітей не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь перевершує можливий ризик. Профілактика грибкових інфекцій: немає даних про ефективність застосування препарату у дітей із нейтропенією. Дані з безпеки ітраконазолу, що застосовують у дозі 5 мг/кг маси тіла при прийомі 2 рази на добу, обмежені. Побічні ефекти, такі як діарея, біль у животі, підвищення температури тіла, блювання, мукозит спостерігалися частіше у дітей, ніж у дорослих. Проте зв'язок виникнення даних побічних явищ із застосуванням препарату Орунгал точно не встановлений. Літні пацієнти Дані про застосування препарату Орунгал®, розчин для лікування пацієнтів похилого віку обмежені. Рекомендується використовувати препарат Орунгал для лікування пацієнтів даної категорії, тільки якщо очікувана користь від лікування перевищує потенційні ризики. При цьому при виборі дози препарату для лікування пацієнтів похилого віку рекомендується враховувати зниження функції печінки, нирок і серця, що частіше зустрічаються в літньому віці, а також наявність супутніх захворювань або прийом інших лікарських засобів. Порушення функції печінки Дані щодо застосування ітраконазолу для внутрішнього прийому при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки обмежені. Слід обережно призначати препарат даної категорії пацієнтів. Порушення функції нирок Дані щодо застосування ітраконазолу для внутрішнього прийому при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені. У деяких пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, експозиція ітраконазолу може бути знижена. Слід з обережністю призначати препарат даної категорії пацієнтів, у деяких випадках може знадобитися зміна дози лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми, що спостерігалися при передозуванні препаратом Орунгал, капсули, були порівняні з дозозалежними побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні звичайних доз препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію, зробити промивання шлунка розчином бікарбонату натрію, дати активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на діяльність серця: у дослідженні лікарської форми препарату Орунгал для внутрішньовенного введення відзначалося скороминуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість даних для пероральних лікарських форм невідома. Ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом препарату Орунгал. При добовій дозі 400 мг ітраконазолу спостерігалося частіше виникнення серцевої недостатності; при менших добових дозах такої закономірності виявлено був. Ризик виникнення хронічної серцевої недостатності імовірно пропорційний добовій дозі. Препарат Орунгал® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі, за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення серцевої недостатності (ішемічна хвороба серця, ураження клапанів, обструктивні хвороби легень, ниркова недостатність та інші захворювання, що супроводжуються набряками). Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми хронічної серцевої недостатності та стежити за їх появою під час курсу лікування. При появі подібних ознак прийом препарату Орунгал необхідно припинити. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. Лікарські взаємодії: одночасний прийом деяких лікарських препаратів з ітраконазолом може призвести до зміни ефективності ітраконазолу та/або одночасно застосовуваних лікарських препаратів, виникнення небезпечних для життя побічних реакцій та/або раптової смерті. Препарати, які не можна приймати одночасно з ітраконазолом, не рекомендовані для одночасного застосування та/або рекомендовані для одночасного застосування з ітраконазолом з обережністю. Перехресна гіперчутливість: дані щодо наявності перехресної гіперчутливості між ітраконазолом та іншими протигрибковими засобами з азольною структурою (з групи азолів) обмежені. За наявності гіперчутливості до інших азол слід обережно призначати ітраконазол. Взаємозамінність: не рекомендується взаємозамінне використання препаратів Орунгал®, капсули, та Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, зважаючи на те, що експозиція ітраконазолу вище при використанні його у формі розчину для прийому внутрішньо, ніж у формі капсул, навіть при прийомі однакових доз ітраконазолу. Знижена кислотність шлункового соку: при зниженій кислотності шлункового соку, абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам зі зниженою кислотністю шлункового соку внаслідок захворювання (наприклад, у пацієнтів з ахлоргідрією) або внаслідок прийому лікарських препаратів (наприклад, лікарські засоби, що пригнічують шлункову секрецію), рекомендується приймати Орунгал у капсулах одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). Слід контролювати протигрибкову активність препарату та збільшувати дозу ітраконазолу за необхідності. Вплив на функцію печінки: у дуже поодиноких випадках при застосуванні препарату Орунгал® розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відбувалося з пацієнтами, які вже мали захворювання печінки, у хворих з іншими тяжкими захворюваннями, яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Однак деякі пацієнти не мали супутніх захворювань або очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.У разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкості, болі в животі та потемніння сечі, необхідно негайно припинити лікування та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищенням активності "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати лікування препаратом Орунгал®, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У таких випадках необхідно під час лікування контролювати активність печінкових ферментів. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено,рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені, у деяких пацієнтів з недостатністю функції нирок експозиція ітраконазолу може бути знижена. Тому таким пацієнтам слід призначати препарат із обережністю. Рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик препарату Орунгал у вигляді капсул його застосування не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД: лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального). Застосування у педіатричній практиці: оскільки клінічних даних про використання препарату Орунгал у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат дітям лише у випадку, якщо можлива користь від лікування перевершує потенційний ризик. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул препарату Орунгал®. При системних кандидозах, ймовірно спричинених флуконазол-резистентними штамами Candida, не можна припустити чутливість до ітраконазолу, отже, рекомендується перевірити чутливість перед початком терапії ітраконазолом. Втрата слуху: повідомлялося про тимчасову або стійку втрату слуху у пацієнтів, які приймають ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на фоні одночасного прийому з хінідином. Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії препаратом Орунгал, однак у деяких пацієнтів втрата слуху необоротна. Здатність до зачаття: дослідження на тваринах не показали наявності репродуктивної токсичності у ітраконазолу. Муковісцидоз (кістозний фіброз): у пацієнтів з муковісцидозом (кістозним фіброзом) спостерігалася варіабельність концентрації ітраконазолу у плазмі крові при застосуванні ітраконазолу у формі розчину для прийому внутрішньо у дозі 2,5 мг/кг 2 рази на добу. Як наслідок, терапевтична рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі може не досягатися. Рівноважні концентрації > 250 нг/мл досягалися приблизно у 50% пацієнтів старше 16 років і не досягалися в жодного пацієнта молодше 16 років. У разі відсутності відповіді на терапію препаратом Орунгал®, капсули слід розглянути можливість переходу на альтернативну терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу лікарського засобу Орунгал® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою не проводились. Необхідно брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, порушення зору та втрата слуху. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол натрій, 10 мг, що у перерахунку відповідає 9,42 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини (для дозування 10 мг): маніт (манітол) - 26,0 мг, магнію оксид - 44,7 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 13 мг; ,0 мг, етилцелюлоза – 0,7 мг, гіпромелози фталат – 8,5 мг, діацетильований моногліцерид – 0,85 мг, тальк – 0,80 мг, титану діоксид (Е171) – 0,43 мг, заліза оксид червоний (Е172 ) - 0,02 мг, карнаубський віск - 0,0015 мг, чорнило харчове сіре F6 (білий шелак, заліза оксид чорний, етанол дегідратований, 1-бутанол). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 блістер разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиРожеві, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одній стороні маркування чорним чорнилом “Е241”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг один раз на добу. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому таблеток Парієт® сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол: натрій 20 мг, що у перерахунку відповідає 18,85 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини: маніт (манітол) - 40,0 мг, магнію оксид - 63,0 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 19,5 мг, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза) - 3,0 мг, магнію стеарат - 1,5 мг, етилцелюлоза – 1,0 мг, гіпромелози фталат – 12,0 мг, діацетильований: моногліцерид – 1,2 мг, тальк – 1,13 мг, титану діоксид (Е171) – 0,6 мг, заліза оксид жовтий – 0,07 мг , карнаубський віск - 0,002 мг, чорнило харчові червоні А1 (білий шеллак, заліза оксид червоний, карнаубський віск, складний ефір гліцеринової кислоти, дегідратований етанол, 1-бутанол)). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиСвітло-жовті, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одному боці маркування червоним чорнилом “Е243”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі двінадіатиперстної кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикаії Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Паїієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол: натрій 20 мг, що у перерахунку відповідає 18,85 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини: маніт (манітол) - 40,0 мг, магнію оксид - 63,0 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 19,5 мг, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза) - 3,0 мг, магнію стеарат - 1,5 мг, етилцелюлоза – 1,0 мг, гіпромелози фталат – 12,0 мг, діацетильований: моногліцерид – 1,2 мг, тальк – 1,13 мг, титану діоксид (Е171) – 0,6 мг, заліза оксид жовтий – 0,07 мг , карнаубський віск - 0,002 мг, чорнило харчові червоні А1 (білий шеллак, заліза оксид червоний, карнаубський віск, складний ефір гліцеринової кислоти, дегідратований етанол, 1-бутанол)). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиСвітло-жовті, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одному боці маркування червоним чорнилом “Е243”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі двінадіатиперстної кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикаії Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Паїієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПіна для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: міноксидил – 47.5 мг*; Допоміжні речовини: етанол безводний – 536.3 мг, вода очищена – 314.1 мг, бутилгідрокситолуол – 0.9 мг**, молочна кислота – 10 мг, лимонна кислота безводна – 1 мг, гліцерол – 20 мг, цетиловий спирт – 11 мг, 1 мг, полісорбат 60 - 4 мг, пропелент - пропан/н-бутан/ізобутан (%) (48:30:22) - 50.2 мг. * фактична кількість міноксидилу, без палива, становить 50 мг/г; ** фактична кількість бутилгідрокситолуолу, без палива, становить 1 мг/г. 60 г - балони алюмінієві (1, 3) з клапаном з розпилювачем та ковпачком із системою захисту від розтину дітьми - упаковка полімерна.Опис лікарської формиПіна для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтувато-білого кольору, що зберігає структуру протягом періоду спостереження, що становить одну хвилину.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування алопеції.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні на непошкодженій шкірі приблизно 1-2% розчину міноксидилу піддається системної абсорбції. У клінічному дослідженні системна абсорбція 5% піни для зовнішнього застосування становила приблизно половину від системної абсорбції 5% розчину для зовнішнього застосування. Середні значення AUC0-12 год і Cmax при застосуванні 5% піни склали 8.81 нг×ч/мл та 1.11 нг/мл відповідно, що відповідає приблизно 50% аналогічних показників при використанні 5% розчину (18.71 нг×ч/мл та 2.13 нг/ мл відповідно). Тmax при застосуванні 5% піни становить 5.42 год і подібно до такого при застосуванні 5% розчину (5.79 год). Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21.7 нг/мл. Розподіл Хоча раніше повідомлялося, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь зв'язування з білками плазми, що відзначається in vivo після зовнішнього нанесення, буде клінічно незначним. Vd міноксидилу після внутрішньовенного введення в дозі 4.6 мг і 18.4 мг становить 73.1 л і 69.2 л відповідно. Метаболізм Приблизно 60% міноксидилу, що абсорбувався після зовнішнього застосування, метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду, переважно в печінці. Виведення Т1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год, порівняно з 1.49 год при пероральному застосуванні. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретуються нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного зовнішньо, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, міноксидил при зовнішньому застосуванні посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, як передбачається, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів зі спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій та помірній стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняАндрогенна алопеція у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірного покриву голови; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших лікарських засобів на шкірі голови; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; вік старше 65 років; підвищена чутливість до міноксидилу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, аритмією, нирковою та печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяПрепарат Регейн у формі піни протипоказаний жінкам при вагітності та в період грудного вигодовування. Препарат протипоказаний для застосування у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення. Постмаркетингові дані Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (набряк губ, набряк тканин ротової порожнини, набряк ротоглотки, набряк глотки та набряк язика), гіперчутливість (набряк особи, генералізована еритема, генералізований свербіж шкіри, почуття сором'язливості в горлі), алергічний контакт. З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; нечасто – зниження АТ. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - реакції в місці застосування (ці реакції можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають: свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему; проте в деяких випадках реакції можуть бути більш важкими, включаючи: ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку), тимчасове випадання волосся, зміни кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування). Інші: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. Якщо будь-які з побічних ефектів, що вказані в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами, яка, однак, не отримала клінічного підтвердження. Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають міноксидил внутрішньо, у разі одночасного застосування препарату Регейн, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування. При зовнішньому застосуванні міноксидил не слід застосовувати одночасно з будь-якими іншими лікарськими засобами (ГКС, третиноїном, антраліном), що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Одночасне застосування міноксидилу у формі піни для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0.05%) призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0.05%), призводить до збільшення всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміни захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Перед застосуванням лікарського препарату Регейн волосся та шкіру волосистої частини голови слід ретельно висушити. Для ефективності препарату та його досягнення волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Чоловікам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 2 рази на добу (вранці та ввечері) на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на 12 годин. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 2 г препарату (100 мг міноксидилу). Жінкам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 1 раз на добу на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 1 г препарату (50 мг міноксидилу). Не слід наносити препарат Регейн інші ділянки тіла. Повернути ковпачок таким чином, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку були поєднані. Нахиливши ковпачок назад, зняти його. Перед видавлюванням піни рекомендується спершу сполоснути пальці холодною водою і ретельно висушити, т.к. при контакті із теплою шкірою піна може розчинитися. Перевернувши балон вгору дном, натиснути на розпилювач та видавити на пальці потрібну кількість піни. Розподілити піну кінчиками пальців по ділянках облисіння та обережно втерти у шкіру волосистої частини голови. Після застосування препарату Регейн надіти на балон ковпачок. Щоб зберегти упаковку захищеною від випадкового розтину дітьми, необхідно перевірити, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку не були суміщені. Після нанесення препарату Регейн слід ретельно вимити руки. Поява перших ознак призупинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування лікарського препарату Регейн 2 рази на добу у чоловіків протягом 2-4 місяців та 1 раз на добу у жінок протягом 3-6 місяців. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Регейн у чоловіків протягом 16 тижнів та у жінок протягом 24 тижнів посилення росту волосся не відзначається, застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Регейн може спостерігатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів.ПередозуванняЯкщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: небажані ефекти з боку серцево-судинної системи, пов'язані із затримкою натрію та води, а також тахікардія, зниження артеріального тиску та запаморочення. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Для лікування тахікардії можуть бути призначені бета-адреноблокатори, для усунення набряків – діуретики. У разі зниження АТ слід ввести внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Не слід застосовувати симпатоміметичні засоби, наприклад, епінефрин і норепінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Регейн необхідно провести загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікарю слід переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Наносити лікарський препарат Регейн слід лише на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна застосовувати препарат при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Не слід застосовувати лікарський препарат Регейн у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, спричиненого прийомом лікарських засобів, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у "тугі" зачіски, а також у тому випадку, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні АТ або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови пацієнту слід припинити застосування препарату Регейн і звернутися до лікаря. Деякі компоненти препарату можуть викликати печіння та подразнення. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнену шкіру, слизові оболонки) необхідно промити уражену ділянку великою кількістю прохолодної води. Препарат містить бутилгідрокситолуол, цетиловий та стеариловий спирт, які можуть спричинити місцеві шкірні реакції (наприклад, контактний дерматит). Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Вміст балона перебуває під тиском. Чи не проколювати і не спалювати балон. Препарат легко спалахує, тому не слід розпорошувати вміст балона поблизу відкритого вогню, полірованих або пофарбованих поверхонь. Слід уникати контакту балона з джерелами відкритого вогню під час використання, зберігання та утилізації. Не нагрівати балон вище за 50°С. При нанесенні препарату слід утримати куріння. Якщо лікарський засіб непридатний або закінчився термін придатності, не слід виливати його в стічні води або викидати на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Рекомендації щодо застосування лікарського препарату разом із засобами для догляду за волоссям Лікарський препарат не буде ефективним при використанні: фена після нанесення піни на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння "тугих" кіс (брейдинг) або зачіска "кінський хвіст"). Для нанесення лікарського препарату немає потреби в миття голови. У разі миття голови перед застосуванням лікарського препарату необхідно висушити волосся та шкіру голови. При використанні засобів для укладання волосся необхідно спочатку нанести піну і дочекатися, поки вона висохне, а потім використовувати засоби для укладання волосся. Миття голови допускається не менше ніж через 4 години після нанесення лікарського препарату. Даних щодо впливу фарбування, хімічної завивки, розпрямлювачів для волосся на ефективність лікарського препарату немає. Оскільки хімічна завивка та фарбування можуть викликати подразнення шкіри голови, рекомендовані такі запобіжні заходи: до фарбування та/або хімічної завивки необхідно переконатися, що лікарський препарат був змитий з волосся та шкіри голови, щоб уникнути можливого подразнення шкіри голови; для досягнення найкращих результатів не слід наносити лікарський препарат в один день із хімічною обробкою волосся; після використання будь-яких хімічних речовин не наносити лікарський препарат протягом 24 годин, щоб переконатися, що шкіра голови не роздратована після хімічної завивки та/або фарбування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПіна для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: міноксидил – 47.5 мг*; Допоміжні речовини: етанол безводний – 536.3 мг, вода очищена – 314.1 мг, бутилгідрокситолуол – 0.9 мг**, молочна кислота – 10 мг, лимонна кислота безводна – 1 мг, гліцерол – 20 мг, цетиловий спирт – 11 мг, 1 мг, полісорбат 60 - 4 мг, пропелент - пропан/н-бутан/ізобутан (%) (48:30:22) - 50.2 мг. * фактична кількість міноксидилу, без палива, становить 50 мг/г; ** фактична кількість бутилгідрокситолуолу, без палива, становить 1 мг/г. 60 г - балони алюмінієві (1, 3) з клапаном з розпилювачем та ковпачком із системою захисту від розтину дітьми - упаковка полімерна.Опис лікарської формиПіна для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтувато-білого кольору, що зберігає структуру протягом періоду спостереження, що становить одну хвилину.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування алопеції.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні на непошкодженій шкірі приблизно 1-2% розчину міноксидилу піддається системної абсорбції. У клінічному дослідженні системна абсорбція 5% піни для зовнішнього застосування становила приблизно половину від системної абсорбції 5% розчину для зовнішнього застосування. Середні значення AUC0-12 год і Cmax при застосуванні 5% піни склали 8.81 нг×ч/мл та 1.11 нг/мл відповідно, що відповідає приблизно 50% аналогічних показників при використанні 5% розчину (18.71 нг×ч/мл та 2.13 нг/ мл відповідно). Тmax при застосуванні 5% піни становить 5.42 год і подібно до такого при застосуванні 5% розчину (5.79 год). Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21.7 нг/мл. Розподіл Хоча раніше повідомлялося, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь зв'язування з білками плазми, що відзначається in vivo після зовнішнього нанесення, буде клінічно незначним. Vd міноксидилу після внутрішньовенного введення в дозі 4.6 мг і 18.4 мг становить 73.1 л і 69.2 л відповідно. Метаболізм Приблизно 60% міноксидилу, що абсорбувався після зовнішнього застосування, метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду, переважно в печінці. Виведення Т1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год, порівняно з 1.49 год при пероральному застосуванні. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретуються нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного зовнішньо, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, міноксидил при зовнішньому застосуванні посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, як передбачається, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів зі спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій та помірній стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняАндрогенна алопеція у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірного покриву голови; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших лікарських засобів на шкірі голови; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; вік старше 65 років; підвищена чутливість до міноксидилу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, аритмією, нирковою та печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяПрепарат Регейн у формі піни протипоказаний жінкам при вагітності та в період грудного вигодовування. Препарат протипоказаний для застосування у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення. Постмаркетингові дані Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (набряк губ, набряк тканин ротової порожнини, набряк ротоглотки, набряк глотки та набряк язика), гіперчутливість (набряк особи, генералізована еритема, генералізований свербіж шкіри, почуття сором'язливості в горлі), алергічний контакт. З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; нечасто – зниження АТ. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - реакції в місці застосування (ці реакції можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають: свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему; проте в деяких випадках реакції можуть бути більш важкими, включаючи: ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку), тимчасове випадання волосся, зміни кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування). Інші: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами, яка, однак, не отримала клінічного підтвердження. Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають міноксидил внутрішньо, у разі одночасного застосування препарату Регейн, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування. При зовнішньому застосуванні міноксидил не слід застосовувати одночасно з будь-якими іншими лікарськими засобами (ГКС, третиноїном, антраліном), що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Одночасне застосування міноксидилу у формі піни для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0.05%) призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0.05%), призводить до збільшення всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміни захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Перед застосуванням лікарського препарату Регейн® волосся та шкіру волосистої частини голови слід ретельно висушити. Для ефективності препарату та його досягнення волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Чоловікам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 2 рази на добу (вранці та ввечері) на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на 12 год. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 2 г препарату (100 мг міноксидилу). Жінкам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 1 раз на добу на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 1 г препарату (50 мг міноксидилу). Не слід наносити препарат Регейн на інші ділянки тіла. Повернути ковпачок таким чином, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку були поєднані. Нахиливши ковпачок назад, зняти його. Перед видавлюванням піни рекомендується спершу сполоснути пальці холодною водою і ретельно висушити, т.к. при контакті із теплою шкірою піна може розчинитися. Перевернувши балон вгору дном, натиснути на розпилювач та видавити на пальці потрібну кількість піни. Розподілити піну кінчиками пальців по ділянках облисіння та обережно втерти у шкіру волосистої частини голови. Після використання препарату Регейн надіти на балон ковпачок. Щоб зберегти упаковку захищеною від випадкового розтину дітьми, необхідно перевірити, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку не були суміщені. Після нанесення препарату Регейн необхідно ретельно вимити руки. Поява перших ознак призупинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування лікарського препарату Регейн® 2 рази на добу у чоловіків протягом 2-4 місяців та 1 раз на добу у жінок протягом 3-6 місяців. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Регейн у чоловіків протягом 16 тижнів і у жінок протягом 24 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Регейн може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів.ПередозуванняЯкщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: небажані ефекти з боку серцево-судинної системи, пов'язані із затримкою натрію та води, а також тахікардія, зниження артеріального тиску та запаморочення. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Для лікування тахікардії можуть бути призначені бета-адреноблокатори, для усунення набряків – діуретики. У разі зниження АТ слід ввести внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Не слід застосовувати симпатоміметичні засоби, наприклад, епінефрин і норепінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим як розпочати лікування препаратом Регейн®, необхідно провести загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікарю слід переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Наносити лікарський препарат Регейн слід лише на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна застосовувати препарат при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Не слід застосовувати лікарський препарат Регейн у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом лікарських засобів, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), в результаті укладання волосся в "тугі" зачіски , а також у тому випадку, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні АТ або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови пацієнту слід припинити застосування препарату Регейн і звернутися до лікаря. Деякі компоненти препарату можуть викликати печіння та подразнення. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнену шкіру, слизові оболонки) необхідно промити уражену ділянку великою кількістю прохолодної води. Препарат містить бутилгідрокситолуол, цетиловий та стеариловий спирт, які можуть спричинити місцеві шкірні реакції (наприклад, контактний дерматит). Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Вміст балона перебуває під тиском. Чи не проколювати і не спалювати балон. Препарат легко спалахує, тому не слід розпорошувати вміст балона поблизу відкритого вогню, полірованих або пофарбованих поверхонь. Слід уникати контакту балона з джерелами відкритого вогню під час використання, зберігання та утилізації. Не нагрівати балон вище за 50°С. При нанесенні препарату слід утримати куріння. Якщо лікарський засіб непридатний або закінчився термін придатності, не слід виливати його в стічні води або викидати на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Рекомендації щодо застосування лікарського препарату разом із засобами для догляду за волоссям Лікарський препарат не буде ефективним при використанні: фена після нанесення піни на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння "тугих" кіс (брейдинг) або зачіска "кінський хвіст"). Для нанесення лікарського препарату немає потреби в миття голови. У разі миття голови перед застосуванням лікарського препарату необхідно висушити волосся та шкіру голови. При використанні засобів для укладання волосся необхідно спочатку нанести піну і дочекатися, поки вона висохне, а потім використовувати засоби для укладання волосся. Миття голови допускається не менше ніж через 4 години після нанесення лікарського препарату. Даних щодо впливу фарбування, хімічної завивки, розпрямлювачів для волосся на ефективність лікарського препарату немає. Оскільки хімічна завивка та фарбування можуть викликати подразнення шкіри голови, рекомендовані такі запобіжні заходи: до фарбування та/або хімічної завивки необхідно переконатися, що лікарський препарат був змитий з волосся та шкіри голови, щоб уникнути можливого подразнення шкіри голови; для досягнення найкращих результатів не слід наносити лікарський препарат в один день із хімічною обробкою волосся; після використання будь-яких хімічних речовин не наносити лікарський препарат протягом 24 годин, щоб переконатися, що шкіра голови не роздратована після хімічної завивки та/або фарбування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприду сукцинат 1.321 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 1 мг; допоміжні речовини: ядро ​​таблетки: лактози моногідрат – 149.969 мг, целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.36 мг, магнію стеарат – 1.35 мг, плівкове покриття біле 1 – 6 мг; Склад плівкового покриття білого 1 у відсотках за масою: гіпромелоза 6 cP – 40%, титану діоксид – 24%, макрогол 3000 – 8%, тріацетин – 6%, лактози моногідрат – 22%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні гравіювання "PRU 1"; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприд сукцинат 2.642 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 2 мг. допоміжні речовини: ;ядро таблетки: ;лактози моногідрат - 165.458 мг, целюлоза мікрокристалічна - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.4 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, плівкове покриття рожеве - 7 мг. Склад плівкового покриття рожевого у відсотках по масі: ;гіпромелоза 6 cP - 40%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.09%, титану діоксид - 23.88%, макрогол 3000 - 8%, триацетин - 6%, лакто2 моногід , індигокармін (Е132) – 0.02%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні - гравірування "PRU 2", на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: парацетамол – 500 мг; кофеїн – 30 мг; фенілефрину гідрохлорид – 10 мг; хлорфенаміну малеат – 2 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний (для 20% пасти), повідон (К30), метилпарагідроксибензоат натрію, магнію стеарат, тальк, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), барвник пунцовий. 4 чи 10 шт. - блістери (1, 2); - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскі, рожевого кольору з темно-рожевими та білими вкрапленнями, зі скошеними краями та роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для усунення симптомів ГРЗ та "застуди" (психостимулюючий засіб + аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Рінза не надано.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Парацетамол має аналгетичну та жарознижувальну дію. Зменшує больовий синдром, що спостерігається при застудних захворюваннях, - біль у горлі, головний біль, м'язовий та суглобовий біль, знижує високу температуру. Фенілефрин – альфа1-адреноміметик. Чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів та придаткових пазух носа. Хлорфенамін - блокатор гістамінових H1-рецепторів, має протиалергічну дію, зменшує набряклість та гіперемію слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа, усуває свербіж в очах та носі, зменшує ексудативні прояви. Кофеїн має стимулюючий вплив на ЦНС, що призводить до зменшення втоми та сонливості, до підвищення розумової та фізичної працездатності.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування "простудних захворювань", ГРВІ (в т.ч. грипу), що супроводжуються лихоманкою, больовим синдромом, ринореєю.Протипоказання до застосуваннявиражений атеросклероз коронарних артерій; артеріальна гіпертензія (важкий перебіг); цукровий діабет (важкий перебіг); одночасний прийом трициклічних антидепресантів, інгібіторів МАО, бета-адреноблокаторів; одночасний прийом препаратів, що містять компоненти, що входять до складу препарату Ринза; вагітність; період лактації; дитячий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, гіпертиреозі, феохромоцитомі, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легень, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворюваннях крові, вроджених гіпербілірубінемії синдрому, синдрому та/або ниркової недостатності, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози.Вагітність та лактаціяПротипоказано призначення препарату Рінза при вагітності та в період лактації. Препарат протипоказаний дітям та підліткам до 15 років.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку центральної нервової системи: запаморочення, порушення засипання, підвищена збудливість. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, біль у епігастрії, гепатотоксична дія. З боку органу зору: мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова колька, глюкозурія, інерстиціальний нефрит, папілярний некроз. З боку дихальної системи: Бронхообструкція.Взаємодія з лікарськими засобамиРинза посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. При одночасному застосуванні препарату Рінза з антидепресантами, протипаркінсонічними засобами, антипсихотичними засобами, фенотіазиновими похідними підвищується ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. ГКС при одночасному застосуванні з препаратом Рінза збільшують ризик розвитку глаукоми. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Етанол посилює седативну дію антигістамінних лікарських засобів. Застосування хлорфенаміну одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, збудження, гіперпірексії. Трициклічні антидепресанти посилюють адреноміметичну дію фенілефрину, одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. При одночасному застосуванні Ринзи з барбітуратами, дифеніном, карбамазепіном, рифампіцином та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки збільшується ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років призначають по 1 таб. 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза – 4 таб. Курс лікування – не більше 5 днів.ПередозуванняЗумовлена, як правило, парацетамолом, передозування проявляється після прийому понад 10-15 г останнього. Симптоми: блідість шкірних покровів, анорексія, нудота, блювання, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля, симптоматична терапія, введення метіоніну через 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – через 12 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період застосування препарату Ринза слід утримуватись від вживання алкоголю, снодійних та анксіолітичних препаратів (транквілізатори). Не приймати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: рисперидон – 1 мг; допоміжні речовини: винна кислота; бензойна кислота; натрію гідроксид; вода очищена. По 30 або 100 мл препарату у флаконі темного скла, з кришкою, що нагвинчується. 1 фл. разом із градуйованою піпеткою у картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин для вживання прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рисперидон – 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 130 мг, крохмаль кукурудзяний - 44 мг, гіпромелоза 2910 15 мПа×с - 2 мг, натрію лаурилсульфат - 0.4 мг, целюлоза мікрокристалічна - 20 мг, 0 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза 2910 5 мПа×с - 4 мг, пропіленгліколь - 1 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид - 2 мг, барвник сонячний захід жовтий (E110) - 0.05 мг. 10 шт. - блістери (2, 6); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком, з написами "Ris" і "2" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рисперидон – 4 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 260 мг, крохмаль кукурудзяний - 88 мг, гіпромелоза 2910 15 мПа×с - 4 мг, натрію лаурилсульфат - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, 2 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза 2910 5 мПа×с - 6.8 мг, пропіленгліколь - 1.7 мг, тальк - 2.04 мг, титану діоксид - 3.4 мг, барвник хіноліновий жовтий (E104) - 0.068 мг, індигокармін (0.06 мг). 10 шт. - блістери (2, 6); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком, з написами "Ris" і "4" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему