Джонсон & Джонсон Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: активна речовина: доксорубіцину гідрохлорид пегільований ліпосомальний -2 мг; допоміжні речовини: натрію карбомоїлметоксиполіетиленглікольдистеароіл-гліцерофосфоетаноламін, фосфатидилхолін, холестерол, амонію сульфат, сахароза, гістидин, хлористоводнева кислота, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. По 20 мг/10 мл або 50 мг/25 мл у флаконах. По 1 або 10 флаконів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиНапівпрозора суспензія червоного кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антибіотик.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні препарату концентрація доксорубіцину в плазмі і площа під кривою "концентрація-час", що відносяться переважно до пегільованого ліпосомального доксорубіцину (відповідно від 90% до 95% виміряного доксорубіцину), істотно вище, ніж при введенні еквіваленту. . Фармакокінетичний профіль препарату вказує на те, що кліренс доксорубіцину із плазми крові визначається ліпосомним носієм. Доксорубіцин стає доступним лише після виходу ліпосом із судинного русла та проникнення їх у тканини. У низьких дозах (10-20 мг/м2) препарат демонструє лінійну фармакокінетику, у більш високих дозах (20-60 мг/м2) – нелінійну. Показники фармакокінетики при введенні в дозі від 10 до 60 мг/м2: кліренс доксорубіцину – в середньому 0,030 л/год/м2(0,008-0,152 л/год/м2); об'єм розподілу -1,93 л/м2(0,96-3,85 л/м2); період напіввиведення –73,9 год (24-231 год). Фармакокінетичні показники при порушенні функції печінки та гіпербілірубінемії незначно відрізняються від фармакокінетичних параметрів при нормальній концентрації загального білірубіну. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-156 мл/хв) не впливає на фармакокінетичні параметри. Немає даних щодо фармакокінетики препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв. Вік пацієнтів (21-75 років) не суттєво впливає на фармакокінетичні показники доксорубіцину.ФармакодинамікаДоксорубіцин – цитотоксичний антрацикліновий антибіотик, що виділяється із Streptomyces peucetius var. caesius. Точний механізм протипухлинної дії доксорубіцину не відомий. Вважають, що цитотоксичний ефект зумовлений його здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК та білків шляхом впровадження доксорубіцину між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає розгортанню спіралі для подальшої реплікації. Препарат являє собою пегільовану ліпосомальну форму доксорубіцину, що довго циркулює в крові і забезпечує більш високу концентрацію доксорубіцину в пухлинній тканині, ніж у нормальних тканинах. Ліпосоми містять поверхневі гідрофільні полімери метоксиполіетиленгліколю (МПЕГ). Ці лінійні групи МПЕГ створюють захисну оболонку, що виступає над поверхнею ліпосом, що зменшує можливість взаємодії між ліпідною двошаровою мембраною і компонентами плазми, що захищає ліпосоми від розпізнавання фагоцитарною системою і дозволяє подовжити час циркуляції доксорубіцину в кровотоку. Пегільовані ліпосоми мають також ліпідну матрицю з низькою проникністю та внутрішню водну буферну систему, що в комбінації дозволяє утримувати доксорубіцин усередині ліпосоми під час циркуляції її в кровотоку.Досить малий розмір пегільованих ліпосом (середній діаметр приблизно 100 нм) дозволяє проникати через дефекти кровоносних судин пухлини. Результати експериментальних досліджень свідчать про проникнення пегільованих ліпосом із кровоносних судин та їх кумуляції в пухлини.Показання до застосуванняМетастатичний рак молочної залози за наявності показань до терапії антрациклінами, у тому числі у разі підвищеного ризику кардіологічних ускладнень та при неефективності терапії таксанами. Поширений рак яєчників за неефективності першої лінії хіміотерапії препаратами платини. Прогресуюча множинна мієлома (у комбінації з бортезомібом) у пацієнтів, які отримали принаймні одну лінію хіміотерапії і перенесли трансплантацію кісткового мозку (ТКМ) або не є кандидатами на ТКМ. СНІД-асоційована саркома Капоші у пацієнтів з низьким рівнем CD4 (Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; дитячий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування; Саркома Капоші, що піддається місцевому лікуванню або системному лікуванню альфа інтерфероном. З обережністю: недостатність кровообігу; попереднє застосування інших антрациклінів; одночасне застосування з препаратами, що мають цитотоксичний (особливо мієлотоксичний) ефект; пригнічення кістковомозкового кровотворення (в т.ч. інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами, що передує хіміо- або променева терапія), паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з , оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний), подагра (в т.ч. в анамнезі), уратний нефроуролітіаз (в т.ч. в анамнезі), захворювання серця (кардито може відзначатись при нижчих сумарних дозах), печінкова недостатність; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Келікс при вагітності не рекомендується. Жінки дітородного віку повинні використовувати методи контрацепції, якщо пацієнтка або її партнер отримують терапію препаратом Келікс і протягом 6 місяців після закінчення лікування. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком, тому для запобігання потенційним важким реакціям немовляти на препарат Келікс® жінки повинні припинити годування груддю в період терапії препаратом Келікс®.Побічна діяДані про небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень Нижче перераховані небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень та систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (>1/10); Часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування хворих на рак молочної залози: Інфекції та інвазії – часто: фарингіт, фолікуліт, грибкові інфекції, гарячкові висипання на шкірі (не герпетичні), інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – часто: лейкопенія, анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія. Порушення з боку нервової системи: - часто: парестезія, периферична нейропатія, припливи; Нечасто: сонливість. Порушення з боку органу зору: - Часто: сльозотеча, затуманений зір. Порушення з боку серця - Часто: шлуночкова аритмія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання, стоматит; Часто: виразка слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, біль у ротовій порожнині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: алопеція, долонно-підошовний синдром, висипання; Часто: еритема, сухість шкіри, порушення пігментації, свербіж, зміна забарвлення шкіри, бульозний висип, дерматит, еритематозний висип, ураження нігтів, луската шкіра. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканин - Часто: судоми ніг, біль у кістках, м'язовий біль. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози - Часто: біль у молочній залозі. Загальні розлади та реакції у місці введення - Дуже часто: стомлюваність, астенія, запалення слизових оболонок; Часто: слабкість, лихоманка, біль, зниження маси тіла, набряк, набряк у ділянці ніг Клінічно значущі відхилення лабораторних показників (ступеня III та IV) у цій групі хворих на рак молочної залози включали підвищення концентрації загального білірубіну (2,4%) та активності аспартатамінотрансферази (1,6%). Підвищення активності аланінамінотрансферази відзначалося рідше (< 1%). Не відзначалося клінічно значущого підвищення рівня сироваткового креатиніну. Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування хворих на рак яєчників: Інфекції та інвазії: - Часто: інфекції, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, оперізувальний лишай, інфекції сечовивідних шляхів, інші інфекції (в т.ч. грибкові інфекції, інфекції нижніх дихальних шляхів). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: лейкопенія, анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія; Нерідко: гіпохромна анемія. Порушення з боку нервової системи: Часто: парестезія, сонливість, головний біль, запаморочення, нейропатія, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: фарингіт, задишка, посилення кашлю. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: стоматит, запор, діарея, нудота, блювання; Часто: біль у животі, диспепсія, виразка порожнини рота, езофагіт, гастрит, дисфагія, сухість у роті, метеоризм, гінгівіт, спотворення смаку. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: долонно-підошовний синдром, алопеція, висипання; Часто: сухість шкіри, зміна забарвлення шкіри, везикулобулезний висип, свербіж, ексфоліативний дерматит, шкірні порушення, макулопапулярний висип, пітливість, вугри, шкірні виразки. Порушення з боку імунної системи: - Часто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія; Часто: дегідратація, кахексія. Порушення психіки - Часто: тривога, депресія, безсоння. Порушення з боку органу зору: - Часто: кон'юнктивіт. Порушення з боку серця: Часто: серцево-судинні розлади. Порушення з боку судин: - Часто: вазодилатація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у спині, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Часто: дизурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Часто: вагініт. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: астенія, порушення з боку слизових оболонок; Часто: лихоманка, біль, озноб, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: - Часто: зниження маси тіла. Клінічно значущі відхилення лабораторних показників, що відзначалися у хворих на рак яєчників у ході клінічних досліджень препарату Келікс, включали підвищення загального білірубіну (зазвичай у хворих з метастазами в печінці) (5%) та рівнів креатиніну сироватки (5%). Підвищення ACT відзначалися менш часто (<1%). Сепсис при лейкопенії відзначався нечасто (<1%). Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів з множинною мієломою Інфекції та інвазії - Часто: простий герпес, оперізуючий лишай, назофарингіт, кандидоз порожнини рота, пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія; Часто: фебрильна нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія; Часто: зниження апетиту, зневоднення, гіперкаліємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія. Порушення психіки - Часто: тривога, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль, невралгія, периферична сенсорна нейропатія; Часто: запаморочення, дизестезія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, нейропатія, парестезія, периферична нейропатія, полінейропатія, непритомність. Порушення з боку органу зору: - Часто: кон'юнктивіт. Порушення з боку судин: - Часто: припливи, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, флебіт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: кашель, задишка, носова кровотеча, задишка при фізичному навантаженні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, блювання, діарея, стоматит, запор; Часто: біль у животі, диспепсія, біль у верхній частині живота, виразка порожнини рота, сухість у роті, дисфагія, афтозний стоматит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: долонно-підошовний синдром, висипання; Часто: сухість шкіри, свербіж, папульозний висип, алергічний дерматит, еритема, гіперпігментація шкіри, петехії, алопеція, медикаментозна висипка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія, м'язові спазми, м'язова слабкість, м'язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, м'язово-скелетний біль, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози - Часто: еритема мошонки. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: астенія, стомлюваність, пірексія; Часто: озноб, гіпертермія, грипоподібне захворювання, нездужання, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: - Часто: підвищення активності аланінамінотрансферази в крові, підвищення активності аспартатамінотрансферази в крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, зниження фракції викиду, зниження маси тіла. Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші: Інфекції та інвазії: - Часто: кандидоз порожнини рота. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: нейтропенія, анемія, лейкопенія; Часто: тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія. Порушення психіки - Часто: сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Нечасто: парестезія. Порушення з боку органу зору: - Часто: ретиніт. Порушення з боку судин: - Часто: вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота; Часто: діарея, стоматит, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота, біль у ділянці живота, глосит, запор, нудота та блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: алопеція, висипання; Нечасто: долонно-підошовний синдром. Загальні розлади та порушення в місці введення: - Часто: астенія, лихоманка, гострі реакції на інфузію. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень - Часто: втрата маси тіла. Гематологічні токсичні явища можуть вимагати зниження дози або припинення терапії. Слід тимчасово припинити терапію препаратом Келікс® у пацієнтів при абсолютній кількості нейтрофілів < 1000 /мм3 та/або кількості тромбоцитів 5 %) відзначалися у клінічних дослідженнях препарату Келікс® і можуть бути пов'язані з опортуністичними інфекціями у популяції пацієнтів зі СНІДом. Оппортуністичні інфекції (ОІ) відзначалися у пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші після застосування препарату Келікс®, і часто відмічаються у пацієнтів з обумовленим імунофіцитом ВІЛ. Найбільш часто відзначалися ОІ у клінічних дослідженнях були кандидоз, цитомегаловірусна інфекція, простий герпес, пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii та комплекс mycobacterium avium. Клінічно значущі лабораторні порушення часто (>5%) відзначалися у клінічних дослідженнях препарату Келікс®. Вони включали підвищення активності лужної фосфатази та підвищення активності ACT та концентрації білірубіну, які вважалися пов'язаними з основним захворюванням, а не з прийомом препарату Келікс. Зниження рівня гемоглобіну та числа тромбоцитів відзначалися рідко. Дані післяреєстраційного спостереження. Небажані реакції, що відзначалися під час постмаркетингового застосування препарату Келікс® та систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації наведені нижче: Дуже часто (>1/10); Часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку судин: У пацієнтів із злоякісними пухлинами відзначається підвищення ризику розвитку тромбоемболії. У пацієнтів, які приймають препарат Келікс®, нечасто спостерігаються випадки тромбофлебіту та тромбозу вен, а також емболії легень. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Серйозні шкірні порушення, включаючи поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, відзначалися дуже рідко. Вторинні новоутворення порожнини рота: У пацієнтів при тривалому (більше одного року) застосуванні препарату Келікс® або у пацієнтів, які отримали сумарну дозу препарату Келікс® більше 720 мг/м2, дуже рідко спостерігалися випадки вторинного раку порожнини рота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні доксорубіцину з циклофосфамідом або таксанами у хворих із солідними пухлинами (включаючи рак яєчників та рак молочної залози) збільшення токсичності не виявлено. Тим не менш, слід враховувати, що препарат Келікс, як і інші препарати доксорубіцину гідрохлориду, може посилювати токсичну дію інших протипухлинних препаратів. Є повідомлення про загострення індукованого циклофосфамідом геморагічного циститу та підвищення гепатотоксичності меркаптопурину у пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші при терапії стандартним доксорубіцином гідрохлоридом. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні будь-яких інших цитостатиків, особливо мієлотоксичних агентів. Препарат не можна змішувати з іншими розчинами, крім 5% розчину декстрози для інфузій.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно краплинно. Препарат не можна вводити струминно або у нерозведеному вигляді. Лікування продовжують до появи ознак прогресування чи розвитку неприйнятної токсичності. Препарат Келікс® має унікальні фармакокінетичні властивості і не повинен замінюватись іншими формами доксорубіцину гідрохлориду. Лікування препаратом Келікс® повинно проводитись лише під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід проведення цитостатичної терапії. Рак молочної залози або рак яєчників При раку молочної залози та раку яєчників препарат вводиться внутрішньовенно в дозі 50 мг/м2 1 раз на 4 тижні, до прогресії хвороби і поки що зберігається допустима переносимість. При розрахунковій дозі менше 90 мг концентрат розводять у 250 мл розчину 5% декстрози для інфузій; при дозі 90 мг і більше - 500 мл розчину 5% декстрози для інфузій. Для зниження ризику інфузійних реакцій перше введення здійснюють зі швидкістю не більше 1 мг/хв. За відсутності реакцій наступні інфузії можна проводити протягом 60 хв. Повторне введення препарату пацієнтам, у яких відзначалися інфузійні реакції на попереднє введення, слід проводити таким чином: 5% розрахункової дози повільно вводять протягом 15 хв. За відсутності реакцій, введення продовжують з подвоєною швидкістю протягом ще 15 хв. При добрій переносимості інфузію продовжують протягом наступної години (загальний час введення -90 хв). Наступні інфузії препарату Келікс можуть бути проведені протягом 60 хвилин. Множинна мієлома При лікуванні множинної мієломи препарат вводять у дозі 30 мг/м2 на 4 день тритижневого циклу у поєднанні з бортезомібом (1,3 мг/м2 в 1, 4, 8 та 11 дні). Препарат вводиться одразу після бортезомібу протягом 1 години. Проведення терапії показано доти, доки спостерігається ефект від лікування, що проводиться, при його допустимій переносимості. При розрахунковій дозі менше 90 мг концентрат розводять у 250 мл 5% (50 мг/мл) розчину декстрози для інфузій; при дозі 90 мг і більше - 500 мл 5% (50 мг/мл) розчину декстрози для інфузій. Внутрішньовенний катетер та систему краплинного введення між введенням бортезомібу та доксорубіцину слід промити розчином 5 % декстрози. При неможливості введення доксорубіцину і бортезомібу на 4 день циклу їх введення можна відкласти на 48 год. Якщо введення бортезомібу було проведено пізніше часу, позначеного схемою терапії, то наступне введення бортезомібу повинно здійснюватися не раніше ніж через 72 години після введення останньої дози препарату. Перша інфузія препарату Келікс може бути призначена протягом 90 хвилин за схемою: 10 мл перші 10 хв; 20 мл наступні 10 хвилин; 40 мл наступні 10 хвилин; потім кількість розчину, що залишилася, протягом 60 хвилин. У подальшому доза препарату Келікс може бути введена протягом 1 години. Якщо відзначається виникнення реакцій на проведення інфузії препаратом Келікс®, інфузію зупиняють та після зникнення симптомів призначають препарат Келікс® за наступною схемою: 10 мл за перші 10 хв; 20 мл за наступні 10 хв; 40 мл за наступні 10 хв; потім кількість розчину, що залишилася, за 60 хвилин. Інфузія може вводитись через центральний або периферичний венозний катетер. СНІД-асоційована саркома Капоші Препарат вводиться внутрішньовенно в дозі 20 мг/м2 1 раз кожні 2-3 тижні, до прогресії хвороби і поки що зберігається допустима переносимість. Слід уникати інтервалів між дозуванням менше 10 днів, оскільки в даному випадку можливе накопичення препарату в організмі та підвищення його токсичності. Для досягнення терапевтичного ефекту курс лікування становитиме 2-3 місяці. Лікування слід продовжувати для підтримки терапевтичного ефекту. Концентрат розводять у 250 мл 5% розчину декстрози для інфузій та вводять у вигляді внутрішньовенних інфузій протягом 30 хв. Усі пацієнти. Якщо у пацієнта виникають початкові симптоми або ознаки реакції на введення препарату, інфузію негайно припиняють, здійснюють премедикацію антигістамінними препаратами та/або швидкодіючими глюкокортикостероїдами та відновлюють інфузію на більш повільній швидкості. Не можна вводити препарат як болюсних ін'єкцій або як нерозведеного розчину. При проведенні інфузій рекомендується об'єднання розчину препарату Келікс через крайній порт внутрішньовенної інфузії з водним розчином 5% декстрози для досягнення подальшого розчинення та зменшення ризику розвитку тромбозів та виникнення синців. Інфузія може проводитись через периферичну вену. Препарат Келікс® не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно, не можна використовувати інфузійні системи із вбудованими фільтрами. Для зниження проявів деяких побічних ефектів, таких як долонно-підошовний синдром (еритродизестезія), стоматит або гематологічна токсичність, доза препарату може бути зменшена або відмінена. Модифікація режиму дозування Вказівки щодо зміни режиму дозування доксорубіцину наведено в таблицях нижче. Ступені токсичності, що наведені в таблицях, засновані на шкалі токсичності Національного інституту злоякісних новоутворень, США. Модифікація режиму дозування при розвитку долонно-підошовного синдрому та стоматиту Долонно-підошовний синдром (згідно з ступенем токсичності після попереднього введення препарату Келікс®): I ступінь (слабка еритема, набряк, або десквамація, що не впливають на повсякденну діяльність) - Введення препарату можливе в 4-тижневий термін від моменту попереднього введення або може бути відкладено ще на I тиждень. Якщо у пацієнта раніше відзначалася 3-4 ступінь токсичності, необхідно відкласти лікування на 2 тижні (зачекати додатково тиждень) та відновити терапію у зменшеній на 25% дозі, дотримуючись початкового 4-тижневого інтервалу між введеннями. II ступінь (еритема, десквамація, набряк, що впливають на повсякденну фізичну активність, але не обмежують її; маленькі пухирі або виразки ( Модифікація режиму дозування при розвитку стоматиту (за ступенем токсичності після попереднього введення препарату Келікс®): I ступінь (безболісні виразки, еритема або слабо виражена болючість) - Введення препарату можливе в 4-тижневий термін від моменту попереднього введення або може бути відкладено ще на 1 тиждень. Якщо у пацієнта раніше відзначалася 3-4 ступінь токсичності, необхідно відкласти лікування на 2 тижні (зачекати додатково тиждень) і відновити терапію у зменшеній на 25% дозі, дотримуючись початкового 4-тижневого інтервалу між введеннями або припинити лікування за рішенням лікаря. II ступінь (болючі еритема, набряки або виразки, але пацієнт може їсти) - відкласти лікування на 2 тижні до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, слід відновити терапію в редукованій на 25% дозі, дотримуючись початкового інтервалу між введеннями або припинити лікування за рішенням лікаря. III ступінь (болючі еритема, набряки або виразки, пацієнт не може їсти) - відкласти лікування на 2 тижні або до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, лікування препаратом Келікс слід припинити. IV ступінь (стан вимагає парентерального або ентерального харчування) - відкласти лікування на 2 тижні або до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, лікування препаратом Келікс слід припинити. Модифікації режиму дозування при розвитку гематологічної токсичності (при раку молочної залози, раку яєчників) Гематологічна токсичність Ступінь Нейтрофіли (в 1 мкл) Тромбоцити (1 мкл) Зміна режиму дозування I 1500–1900 75000-150000 Продовження терапії без зменшення дози II 1000-<1500 50000-<75000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше та тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування без зменшення дози. III 500-<1000 25000-<50000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше та тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування без зменшення дози. IV Менш 500 Менш 25000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше і тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування, зменшивши дозу на 25%, або продовжити лікування в тій же дозі за допомогою колонієстимулюючих факторів. Модифікація режиму дозування при множинні мієломи Корекція доз доксорубіцину та бортезомібу у хворих з множинною мієломою Стан пацієнта Препарат Келікс® Бортезоміб Підвищення температури тіла > 38 °С та число нейтрофілів < 1000/мкл Не вводити препарат у цьому циклі, якщо небажана реакція виникає до 4-го дня. Якщо вона спостерігається після 4-го дня, наступну дозу знизити на 25%. Наступну дозу зменшити на 25 % Будь-якого дня застосування препарату після 1-го дня кожного циклу: Число тромбоцитів 25000/мкл Гемоглобін < 8 г/дл Число нейтрофілів 500/мкл Не вводити препарат у цьому циклі, якщо небажана реакція виникає до 4-го дня. Якщо вона спостерігається після 4-го дня, то наступну дозу зменшити на 25%, якщо доза бортезомібу знижена через гематологічну токсичність. Чи не вводити препарат; якщо циклі не вводяться 2 чи більше доз, то наступних циклах знизити дозу на 25 %. Негематологічна токсичність 3-4 ступеня Не вводити препарат, доки токсичність не зменшиться до < 2 ступеня; усі наступні дози знизити на 25%. Не вводити препарат, доки токсичність не зменшиться до < 2 ступеня; усі наступні дози знизити на 25%. Нейропатичний біль або периферична нейропатія Корекція дози не потрібна інструкцію із застосування бортезомібу * Докладнішу інформацію про схему застосування бортезомібу та корекцію його дози див. в інструкції з застосування бортезомібу у розділі "Спосіб застосування та дози". Якщо у пацієнта з множинною мієломою, що отримує комбіновану терапію препаратом Келікс® та бортезомібом, розвивається долоново-підошовний синдром або стоматит, то дозу препарату слід коригувати, як зазначено в таблицях 1 та 2 ("Модифікація режиму при розвитку долонно-підошвен" Модифікація режиму у разі розвитку стоматиту"). Пацієнти із порушенням функції печінки. При вмісті білірубіну у сироватці крові від 1,2 до 3 мг/дл розрахункову дозу знижують на 25%. Якщо вміст білірубіну перевищує 3,0 мг/дл, розрахункову дозу знижують на 50%. Якщо пацієнт добре переніс введення цієї дози (без гіпербілірубінемії або підвищення активності "печінкових" ферментів у сироватці крові), то наступну дозу збільшують до попереднього рівня (тобто при зниженні дози на 25 % її підвищують до повної дози, при зниженні дози на 50% – підвищують до 75% повної дози). При хорошій переносимості у наступних циклах дозу можна збільшити до повної дози. Препарат можна призначати пацієнтам з метастазами в печінці з супутньою гіпербілірубінемією та підвищенням активності "печінкових" ферментів, що до 4 разів перевищують верхню межу норми.Перед введенням доксорубіцину слід провести клініко-лабораторне дослідження функції печінки, включаючи визначення активності АЛТ/АСТ, лужної фосфатази, білірубіну. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція режиму дозування не потрібна. Дані про фармакокінетику препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв відсутні. Пацієнти зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші та спленектомією Оскільки на даний момент немає клінічних даних щодо застосування препарату Келікс® для лікування цієї групи пацієнтів, застосування препарату Келікс® у цих пацієнтів не рекомендується. Діти Обмежені дані з безпеки, отримані в ході досліджень Фази I свідчу про те, що дози до 60 мг/м кожні 4 тижні добре переносяться в педіатричній практиці, проте ефективність застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів молодше 18 років не встановлена. Дорослі пацієнти У пацієнтів віком від 21 до 75 років значних відмінностей у фармакокінетиці препарату Келікс не виявлено. Правила приготування та введення розчину для інфузій Не можна використовувати препарат з ознаками випадання осаду або зваженими частинками. При використанні препарату необхідно дотримуватись правил роботи з протипухлинними препаратами. Необхідно використовувати рукавички. У разі потрапляння препарату на шкіру або слизові оболонки негайно промийте цю ділянку водою з милом. Визначте дозу доксорубіцину, необхідну для введення. Необхідний обсяг препарату набирається у стерильний шприц. Усі маніпуляції слід проводити із суворим дотриманням правил асептики (препарат не містить консервантів та бактеріостатичних добавок). Рекомендується вводити препарат через бічний порт інфузійної системи, через яку вводять розчин 5% декстрози для досягнення більшого розведення та мінімізації ризику тромбозу та екстравазації. Інфузію можна проводити у периферичну вену. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово чи підшкірно. НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ВСТУП ПРЕПАРАТУ КЕЛІКС® ІНФУЗІЙНІ СИСТЕМИ ІЗ ВБУДЕНИМ ФІЛЬТРОМ. Рекомендується вводити Келікс негайно після розведення розчином 5% декстрози для інфузій. У випадках, коли це неможливо, приготований розчин можна зберігати за температури 2-8 °С і використовувати протягом 24 год.ПередозуванняСимптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія та тромбоцитопенія), токсичні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту (мукозит). Лікування гострого передозування у пацієнтів з тяжкою мієлосупресією має проводитися в стаціонарі та включати антибактеріальні препарати, переливання гранулоцитарної та тромбоцитарної маси та симптоматичну терапію мукозиту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнфузійні реакції На фоні застосування препарату Келікс® в основному під час першої інфузії та в результаті взаємодії з іншими лікарськими засобами спостерігалися анафілактоїдні реакції, напад задухи, астма, набряк обличчя, розширення судин, підвищення або зниження артеріального тиску, кропив'янка, біль у спині, біль у грудній клітині, озноб, лихоманка, тахікардія, диспепсія, нудота, запаморочення, утруднення дихання, фарингіт, висипання на шкірі, свербіж шкіри, підвищена пітливість, судоми (дуже рідко), а також реакції в місці введення. Тимчасове припинення інфузії зазвичай призводить до вирішення цих симптомів без додаткового лікування. Тим не менш, при введенні препарату повинні бути підготовлені лікарські засоби з метою проведення симптоматичної терапії, призначені для усунення інфузійних реакцій (епінефрін, антигістамінні засоби,протисудомні засоби, глюкокортикостероїди та ін. ЛЗ для надання невідкладної медичної допомоги). Практично у всіх пацієнтів, які отримували препарат Келікс, терапія може бути відновлена ​​після вирішення всіх симптомів без рецидиву. При появі симптомів інфузійної реакції слід негайно припинити інфузію та провести симптоматичну терапію (антигістамінні препарати та/або глюкокортикостероїди короткої дії). Відновлення інфузії можливе після повного усунення всіх симптомів зі зменшенням швидкості введення доксорубіцину. Інфузійні реакції рідко повторюються після першого циклу терапії препаратом. Стоматит Стоматит відмічався у пацієнтів, які отримували безперервні інфузії стандартного доксорубіцину гідрохлориду і часто відзначався у пацієнтів, які отримували препарат Келікс, це не перешкоджало завершенню терапії пацієнтами. Корекція дози зазвичай не потрібна, за винятком випадків, коли стоматит призводить до неможливості прийому їжі пацієнтом. В даному випадку можливе продовження інтервалів між введеннями препаратів на 1-2 тижні або зниження дози. Долонно-підошовний синдром характеризується хворобливими макулярними шкірними висипаннями червоного кольору. У пацієнтів, що відзначають це явище, воно зазвичай спостерігається після двох-трьох циклів терапії. У більшості пацієнтів стан проходить протягом одного-двох тижнів при терапії глюкокортикостероїдами або без неї. Для профілактики та лікування цього синдрому застосовують піридоксин у дозі 50-150 мг на добу. Інші методи лікування та профілактики долонно-підошовного синдрому починають через 4-7 днів після введення препарату. Для профілактики цього синдрому слід містити руки та ноги у прохолодному стані (ванночки для кистей та стоп та ванни для тіла зі зниженою температурою води, плавання у прохолодній воді); також слід уникати зайвої дії теплої/гарячої води і намагатися не носити щільно облягаючі шкарпетки, рукавички, тісне взуття,щоб не порушувати кровообіг у ногах та руках. Стан, ймовірно, пов'язаний із дозою та схемою застосування та може бути знижений за рахунок збільшення інтервалу введення препарату на 1-2 тижні або зниження дози. Тим не менш, дана реакція у деяких пацієнтів може бути важкою і виснажливою і може вимагати відміни препарату. З появою симптомів екстравазального потрапляння препарату (печіння, почервоніння) негайно припиняють інфузію та обкладають льодом місце введення на 30 хв. Введення препарату продовжують до іншої вени. Повторні шкірні реакції, пов'язані з попередньою променевою терапією, рідко спостерігалися при застосуванні препарату Келікс. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень Кардіотоксичність Усім пацієнтам, які одержують терапію препаратом, рекомендується проводити контроль ЕКГ. Минущі зміни на ЕКГ, такі як сплощення зубця Т, зниження сегмента ST і клінічно малозначущі порушення ритму не є обов'язковими показаннями до відміни доксорубіцину. Специфічним проявом кардіотоксичного впливу є зниження вольтажу комплексу QRS. При виникненні такої зміни слід розглянути можливість проведення біопсії міокарда як найбільш специфічного тесту для діагностики пошкодження серцевого м'яза, спричиненого антрациклінами. Методи вимірювання фракції викиду лівого шлуночка - ЕхоКГ і MUGA-сканування (багатовхідна артеріографія), що є кращим, відносяться до більш специфічних методів контролю стану функції серця в порівнянні з ЕКГ. Саме ці методи слід використовувати перед початком та під час проведення терапії препаратом. Вимірювання фракції викиду лівого шлуночка обов'язкове при кожному наступному введенні препарату при сумарній дозі препарату, що перевищує 450 мг/м2. За підозри на кардіоміопатію, тобто. при зниженні фракції викиду лівого шлуночка порівняно з цим показником до початку лікування та/або при прогностично значущому зниженні цього показника (менше 45%) слід провести біопсію міокарда. Перелічені методи дослідження для виявлення можливого негативного впливу терапії антрациклінами на серцеву діяльність рекомендується застосовувати у наступній послідовності: ЕКГ-контроль, вимірювання фракції викиду лівого шлуночка, біопсія міокарда. Якщо за результатами обстеження можна припустити пошкодження міокарда, пов'язане з терапією препаратом, слід провести ретельну оцінку співвідношення очікуваної користі від продовження застосування препарату та ризику розвитку кардіотоксичності. Застійна серцева недостатність внаслідок кардіоміопатії може розвинутись несподівано, без попередніх змін на ЕКГ, а також може з'явитись через кілька тижнів після припинення терапії. Пацієнтам з кардіологічними захворюваннями, що вимагають відповідної терапії, застосування препарату можливе лише у випадку, коли користь від застосування препарату перевищує ризик для пацієнта. При розрахунку кумулятивної дози доксорубіцину слід приймати до уваги будь-яке попереднє або супутнє застосування кардіотоксичних препаратів (інші антрацикліни/антрахінони або фторурацил). Мієлосупресія Під час терапії доксорубіцином слід регулярно і, як мінімум, перед кожним введенням препарату контролювати картину периферичної крові з обов'язковим підрахунком кількості клітин. Мієлосупресія, що супроводжується анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та, в окремих випадках, фебрильною нейтропенією, відзначалися у пацієнтів, які отримували препарат Келікс. Стійка виражена мієлосупресія може призвести до розвитку суперінфекції або кровотечі. Вторинні гематологічні злоякісні новоутворення У пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію, що включає доксорубіцин, (як і при застосуванні інших ДНК-зв'язувальних протипухлинних препаратів) відзначалися випадки розвитку вторинного гострого мієлобластного лейкозу та мієлодиспластичного синдрому, у зв'язку з чим таким пацієнтам рекомендується періодично проводити контроль геологічно. Цукровий діабет При застосуванні препарату у хворих на цукровий діабет слід враховувати, що препарат містить сахарозу, і що препарат вводять разом із 5% розчином декстрози. Діти Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років до кінця не вивчені. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування, а також протягом 6 місяців після його відміни повинні використовувати надійні методи контрацепції. Вторинний рак ротової порожнини Дуже рідкісні випадки вторинного раку ротової порожнини були зареєстровані у пацієнтів при довгостроковому (більше одного року) лікуванні препаратом Келікс® або у тих, хто отримує сукупні дози препарату, що перевищують 720 мг/м2. Випадки вторинного раку ротової порожнини були діагностовані як під час лікування, так і протягом 6 років після прийому останньої дози. Пацієнти повинні регулярно проходити огляд на наявність виразок у ротовій порожнині або будь-якого дискомфорту, який може свідчити про вторинний рак порожнини рота. Фармацевтична взаємодія Присутність в інфузійному розчині бактеріостатичних добавок, таких як бензиловий спирт, може спричинити осадження препарату. Препарат Келікс повинен застосовуватися під наглядом лікаря, який має досвід проведення цитостатичної терапії. Оскільки препарат Келікс® має особливі фармакокінетичні властивості, не слід проводити цикли терапії препаратом Келікс® і традиційним доксорубіцином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча препарат безпосередньо не впливає на здатність до керування автомобілем, проте, у деяких пацієнтів може відзначатися запаморочення, сонливість. Тому в період лікування даним пацієнтам необхідно утримуватися від водіння автомобіля та керування механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 1 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та сідничну м'язи) закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,5 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та ягодну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,75 мл - шприци з циклолефінового кополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена ​​комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої ​​аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Янссен-Силаг С.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N1 Форма випуску: суспензія Упакування: фл. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С. П.

Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.

Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.

Дозування: 250 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 250 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Фасування: N7 Форма випуску: пластир трансдермальний Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: McNeil AB(Швеція) Действующее вещество: Никотин. .

Фасовка: N7 Форма выпуска: пластырь трансдермальный Упаковка: упак. Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: McNeil AB(Швеция) Действующее вещество: Никотин. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.