Астеллас Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Такролімус – 5,0 мг; (у вигляді такролімусу моногідрату - 5,1 мг); Допоміжні речовини: Гіпромелоза – 1,5 мг; Етилцелюлоза – 1,5 мг; Лактози моногідрат – 536,4 мг; Магнію стеарат – 5,5 мг; Склад оболонки капсули: Титану діоксид (Е 171) – 1,308 мг; Барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,104 мг; Желатин – 98,198 мг; Натрію лаурил-сульфат – сліди; Склад чорнила для напису на капсулі (Opacode S-1-15083): Глазур фармацевтична 45% (шелаку розчин в етанолі) - 60,700%; Лецитин (Соєвий) – 0,480%; Симетикон – 0,010%; Барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 20,000%; Гіпролоза – 0,300%. По 10 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги, по 5 блістерів у запаяному алюмінієвому пакеті разом із пакетиком із силікагелем. По 1 запаяному алюмінієвому пакету разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміром № 0, на сірувато-червоній кришці капсули нанесений червоний напис "5 mg", на помаранчевому корпусі капсули - "687". Вміст капсул – білий порошок.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб - інгібітор кальциневрину.ФармакокінетикаАбсорбція Встановлено, що в людини такролімус швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Адваграф®, капсули пролонгованої дії – лікарська форма, що забезпечує тривалу абсорбцію такролімусу у шлунково-кишковому тракті. Середній час досягнення Сmах становить близько 2 годин. Абсорбція такролімусу варіабельна (варіабельність абсорбції у дорослих пацієнтів 6-43%). Біодоступність такролімусу при прийомі внутрішньо у вигляді капсул становить у середньому 20-25%. Біодоступність, а також швидкість та ступінь абсорбції такролімусу при одночасному прийомі з їжею знижуються. Характер жовчовиділення не впливає на абсорбцію препарату. Після досягнення рівноважної концентрації такролімусу при прийомі Адваграфу відзначається висока кореляція між AUC та мінімальними (С0) концентраціями такролімусу в крові.Тому моніторинг мінімальних (С0) концентрацій такролімусу в крові дозволяє судити про системну експозицію препарату. Розподіл та елімінація Розподіл такролімусу в організмі людини після внутрішньовенного введення має двофазний характер. У системному кровотоку такролімус добре зв'язується з еритроцитами. Співвідношення концентрацій такролімусу в цільній крові та плазмі ≈ 20:1. Значна частка такролімусу плазми (> 98,8%) знаходиться у пов'язаному з білками плазми (сироватковий альбумін, α-1-кислий глікопротеїн) стані. Такролімус широко розподіляється в організмі. Стаціонарний обсяг розподілу з урахуванням концентрацій у плазмі становить близько 1300 л (у здорових людей). Той самий показник, що розраховується по цільній крові, дорівнює в середньому 47,6 л. Такролімус – речовина з низьким кліренсом. У здорових людей середній загальний кліренс, розрахований за концентраціями в цілісній крові, - 2,25 л/годину. У дорослих пацієнтів після пересадки печінки, нирки та серця значення кліренсу склали 4,1 л/година, 6,7 л/година та 3,9 л/година відповідно. Низький гематокрит та гіпопротеїнемія сприяють збільшенню незв'язаної фракції такролімусу, прискорюючи кліренс такролімусу. Кортикостероїди, які застосовуються при трансплантації, також можуть підвищити інтенсивність метаболізму та прискорити кліренс такролімусу. Період напіввиведення такролімусу тривалий та мінливий. У здорових людей середній період напіввиведення у цільній крові становить приблизно 43 години. Метаболізм та біотрансформація Такролімус активно метаболізується у печінці, головним чином, за допомогою цитохрому Р450 CYP3A4. Метаболізм такролімус інтенсивно протікає в стінці кишечника. Ідентифіковано кілька метаболітів такролімусу. В експериментах in vitro було показано, що тільки один з метаболітів має імуносупресивну активність, близьку до активності такролімусу. Інші метаболіти відрізнялися слабкою імуносупресивною активністю або її відсутністю. У системному кровотоку виявлено лише один із метаболітів такролімусу в низьких концентраціях. Отже, фармакологічна активність препарату практично залежить від метаболітів. Екскреція Після внутрішньовенного та перорального введення 14С-міченого такролімусу основна частка радіоактивності виявлялася у фекаліях. Приблизно 2% радіоактивності реєструвалося у сечі. У сечі та фекаліях близько 1% такролімусу визначалося у незмінному вигляді. Отже, такролімус перед елімінацією практично повністю метаболізувався: основним шляхом елімінації була жовч.ФармакодинамікаНа молекулярному рівні ефекти та внутрішньоклітинна кумуляція такролімусу обумовлені зв'язуванням із цитозольним білком (FKBP 12). Комплекс FKBP 12-такролімус специфічно та конкурентно інгібує кальциневрин, забезпечуючи кальційзалежне блокування шляхів передачі Т-клітинних сигналів та запобігаючи транскрипції дискретного ряду лімфокінних генів. Такролімус – високоактивний імунодепресант. В експериментах in vitro та in vivo такролімус чітко зменшував утворення цитотоксичних лімфоцитів, які відіграють ключову роль реакції відторгнення трансплантата. Такролімус пригнічує утворення лімфокінів (інтерлейкін-2, -3, γ-інтерферон), активацію Т-клітин, експресію рецептора інтерлейкіну-2, а також залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин.Показання до застосуванняПопередження та лікування відторгнення алотрансплантату печінки, нирки у дорослих пацієнтів. Лікування відторгнення алотрансплантату, резистентного до стандартних режимів імуносупресивної терапії у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до такролімусу, інших макролідів або будь-якої з допоміжних речовин.Вагітність та лактаціяВагітність Результати доклінічних досліджень та досліджень, проведених на людях, показують, що препарат може проникати через плаценту. Є повідомлення про передчасні пологи ( З метою виявлення потенційних небажаних реакцій такролімусу рекомендується контролювати стан новонароджених, матері яких під час вагітності приймали такролімус (зокрема, звернути увагу на ниркову функцію). Період лактації Згідно з клінічним досвідом, такролімус проникає у грудне молоко. Оскільки виключити несприятливий вплив такролімусу на новонародженого неможливо, жінкам, які приймають Адваграф®, слід утриматися від годування груддю.Побічна діяУ зв'язку з особливостями основного захворювання та великою кількістю лікарських препаратів, які застосовуються одночасно після трансплантації, профіль небажаних явищ імунодепресантів точно встановити складно. Багато небажаних явищ, поданих нижче, оборотні та/або зменшуються при зниженні дози. У межах кожної частотної групи небажані явища представлені порядку спадної серйозності. Небажані явища, класифіковані за органами та системами, перераховані нижче в порядку зменшення частоти виявлення: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1 /100), рідкісні (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідкісні (< 1/10 000), невідомі (для встановлення частоти яких даних недостатньо). Серце – часті: ішемічні коронарні розлади, тахікардія; нечасті: шлуночкові аритмії та зупинка серця, серцева недостатність, кардіоміопатії, гіпертрофія шлуночків, суправентрикулярні аритмії, прискорене серцебиття, аномальні показники ЕКГ, порушення ритму та частоти серцевих скорочень та пульсу; рідкісні: перикардіальний випіт; дуже рідкісні: аномальні показники ехокардіограми. Кров і лімфатична система – часті: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз; нечасті: коагулопатія, відхилення у показниках коагулограми, панцитопенія, нейтропенія; рідкісні: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гіпопротромбінемія. Нервова система – дуже часті: тремор, головний біль; часті: епілептоїдні напади, порушення свідомості, парестезії та дизестезії, периферичні невропатії, запаморочення, порушення письма, розлади нервової системи; нечасті: кома, крововиливи в центральній нервовій системі та порушення мозкового кровообігу, параліч та парез, енцефалопатія, порушення мови та артикуляції, амнезія; рідкісні: підвищення м'язового тонусу; дуже рідкісні: міастенія. Орган зору – часті: нечіткість зору, фотофобія, захворювання очей; нечасті: катаракта; рідкісні: сліпота. Орган слуху та рівноваги - часті: шум (дзвін) у вухах; нечасті: зниження слуху; рідкісні: нейросенсорна глухота; дуже рідкісні: порушення слуху. Дихальна система та середостіння – часті: задишка, легеневі паренхіматозні розлади, плевральний випіт, фарингіт, кашель, закладеність носа, риніт; нечасті: дихальна недостатність, розлади дихальних шляхів, астма; рідкісні: гострий респіраторний дистрес-синдром. Шлунково-кишкові розлади – дуже часті: діарея, нудота; часті: запальні захворювання шлунково-кишкового тракту; у животі, рідке випорожнення, симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту; нечасті: паралітична кишкова непрохідність (паралітичний ілеус), перитоніт, гострий та хронічний панкреатит, підвищення рівня амілази в крові, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, порушена евакуаторна функція шлунка; рідкісні: субілеус, панкреатичні псевдокісти. Нирки та сечові шляхи - дуже часті: порушення ниркової функції; часті: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність, олігурія, гострий канальцевий некроз, токсична нефропатія, сечовий синдром, розлади з боку сечового міхура та уретри; нечасті: анурія; гемолітичний уремічний синдром; дуже рідкісні: нефропатія, геморагічний цистит. Шкіра та підшкірна клітковина - часті: свербіж, висипання, алопеція, акне, гіпергідроз; нечасті: дерматит, фотосенсибілізація; рідкісні: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); дуже рідкісні: синдром Стівенса-Джонсона. Кістково-м'язова система та сполучна тканина - часті: артралгія, м'язові судоми, біль у кінцівках, біль у спині; нечасті: суглобові розлади. Ендокринна система - рідкісні: гірсутизм. Метаболізм та харчування – дуже часті: гіперглікемія, цукровий діабет, гіперкаліємія; часті: гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіперволемія, гіперурикемія, зниження апетиту, анорексія, метаболічний ацидоз, гіперліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, електролітні порушення; нечасті: зневоднення, гіпопротеїнемія, гіперфосфатемія, гіпоглікемія. Імунна система (інфекції та інвазії) На тлі терапії такролімусом, як і іншими імунодепресантами, підвищується ризик локальних та генералізованих інфекційних захворювань (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних). Може погіршитися перебіг раніше діагностованих інфекційних захворювань. Випадки нефропатії, асоційованої з ВК-вірусом, а також прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), асоційованої з JC-вірусом, спостерігалися на фоні імуносупресивної терапії, включаючи терапію Адваграф. Травми, отруєння, ускладнення процедур – часті: первинна дисфункція трансплантату. Доброякісні, злоякісні та неідентифіковані новоутворення Пацієнти, які отримують імуносупресивну терапію, мають більш високий ризик злоякісних пухлин. При застосуванні такролімусу відмічено виникнення як доброякісних, так і злоякісних новоутворень, у тому числі вірус Епштейна-Барр (EBV) – асоційованих лімфопроліферативних захворювань та раку шкіри. Судинна система – дуже часті: артеріальна гіпертензія; часті: кровотеча, тромбоемболічні та ішемічні ускладнення, порушення периферичного кровообігу, артеріальна гіпотензія; нечасті: інфаркт, тромбоз глибоких вен кінцівок, шок. Загальні розлади та ускладнення – часті: астенія, гарячкові стани, набряки, біль та дискомфорт, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла, порушення сприйняття температури тіла; нетипові: поліорганна недостатність, грипоподібний синдром, порушення сприйняття температури навколишнього середовища, відчуття здавлювання у грудях, відчуття тривоги, погіршення самопочуття, підвищення рівня лактатдегідрогенази у крові, зниження маси тіла; рідкісні: спрага, втрата рівноваги (падіння), відчуття скутості у грудній клітці, утруднення руху; дуже рідкісні: збільшення маси жирової тканини. Імунна система (алергічні реакції) У пацієнтів, які приймали такролімус, спостерігалися алергічні та анафілактичні реакції. Печінка та жовчні шляхи – часті: підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки, холестаз та жовтяниця, ураження клітин печінки та гепатит, холангіт; рідкі: тромбоз печінкової артерії, облітеруючий ендофлебіт печінкових вен; дуже рідкісні: печінкова недостатність, стеноз жовчних проток. Репродуктивна система та молочні залози - нечасті: дисменорея та маткова кровотеча. Фертильність Негативний вплив такролімусу на чоловічу фертильність, що виражається у зменшенні числа та рухливості сперматозоїдів, встановлено у щурів. Психічна сфера – дуже часто: безсоння; часто: тривожність, сплутаність свідомості та дезорієнтація, депресія, пригнічений настрій, емоційні розлади, нічні кошмари, галюцинації, психічні розлади; нечасті: психотичні розлади.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболічні взаємодії Після перорального прийому такролімус метаболізується в системі кишкового цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом препаратів або лікарських трав з інгібуючою або індукувальною дією на CYP3A4 може відповідно підвищити або знизити концентрації такролімусу в крові. Тому для підтримки адекватної та постійної експозиції такролімусу рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в крові та, за необхідності, коригувати дозу Адваграфа®. Інгібітори метаболізму На підставі клінічного досвіду було встановлено, що концентрацію такролімусу в крові можуть суттєво підвищувати такі препарати: протигрибкові засоби (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, вориконазол), макролідні антибіотики (еритроміцин), інгібітори ВІЛ протеаз (ритонавір). При призначенні цих препаратів з такролімусом може знадобитися зниження доз Адваграфу. Фармакокінетичні дослідження показали, що підвищення рівня такролімусу в крові є насамперед наслідком підвищення пероральної біодоступності препарату, спричиненого пригніченням кишкового метаболізму такролімусу. Пригнічення печінкового метаболізму такролімусу відіграє другорядну роль. Менш виражена лікарська взаємодія спостерігалася при одночасному застосуванні такролімусу з клотримазолом, кларитроміцином, джозаміцином, ніфедипіном, нікардипіном, дилтіаземом, верапамілом, даназолом, етинілестрадіолом, омепразолом та нефазодоном. У дослідженнях in vitro було показано, що потенційними інгібіторами метаболізму такролімусу є наступні речовини: бромокриптин, кортизон, дапсон, ерготамін, гестоден, лідокаїн, мефенітоїн, міконазол, мідазолам, нілвадипін, норетинодрон, хінідин, тамінід. Також рекомендується уникати грейпфрутового соку у зв'язку із можливістю підвищення рівня такролімусу в крові. Лансопразол і циклоспорин можуть потенційно інгібувати СYР3А4-опосередкований метаболізм такролімусу та підвищувати його концентрацію у крові. Індуктори метаболізму На підставі клінічного досвіду було встановлено, що концентрацію такролімусу в крові можуть суттєво знизити такі препарати: рифампіцин, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum). При призначенні цих препаратів з такролімусом може знадобитися збільшення доз Адваграфу. Клінічно значущі взаємодії спостерігалися із фенобарбіталом. Кортикостероїди у дозах, що підтримують, зазвичай знижують концентрацію такролімусу в крові. Високі дози преднізолону або метилпреднізолону, які застосовуються для лікування гострого відторгнення, можуть збільшувати або зменшувати рівень такролімусу в крові. Карбамазепін, метамізол та ізоніазид можуть знижувати концентрацію такролімусу в крові. Вплив такролімусу на метаболізм інших лікарських засобів Такролімус інгібує CYP3A4 і при одночасному прийомі може вплинути на препарати, що метаболізуються в системі CYP3A4. Період напіввиведення циклоспорину при одночасному застосуванні з такролімусом збільшується. Також можуть спостерігатися синергічні/адитивні нефротоксичні ефекти. З цих причин одночасний прийом циклоспорину і такролімусу не рекомендується, а при призначенні такролімусу пацієнтам, які раніше приймали циклоспорин, необхідно бути обережними. Такролімус підвищує рівень фенітоїну у крові. Так як такролімус може знижувати кліренс гормональних контрацептивів, важливо бути обережними при виборі засобів контрацепції. Дані про взаємодію такролімусу зі статинами обмежені. Клінічні спостереження дозволяють зробити висновок, що при одночасному прийомі з такролімусом фармакокінетика статинів не змінюється. Експериментальні дослідження на тваринах показали, що такролімус потенційно здатний знизити кліренс та збільшувати період напіввиведення фенобарбіталу та антипірину. Інші потенційні взаємодії, що збільшують системну експозицію такролімусу Прокінетичні засоби (метоклопрамід, цизаприд). Циметидин. Гідроокис магнію та алюмінію. Інші потенційно несприятливі лікарські взаємодії Одночасне застосування такролімусу з препаратами, що мають нефро- або нейротоксичність (наприклад, аміноглікозиди, інгібітори гірази, ванкоміцин, котримоксазол, нестероїдні протизапальні засоби, ганцикловір, ацикловір) може сприяти посиленню цих ефектів. В результаті спільного застосування такролімусу з амфотерицином та ібупрофеном спостерігалося посилення нефротоксичності. Оскільки такролімус може сприяти розвитку або посилювати гіперкаліємію, слід уникати застосування високих доз калію або калійзберігаючих діуретиків (амілорид, тріамтерен, спіронолактон). Імунодепресанти можуть змінювати реакцію організму на вакцинацію: вакцинація в період лікування такролімусом може бути менш ефективною. Слід уникати застосування живих ослаблених вакцин. Зв'язування з білками Такролімус активно зв'язується із білками плазми крові. Слід враховувати можливу конкурентну взаємодію такролімусу з препаратами, що мають високу спорідненість до білків плазми крові (нестероїдні протизапальні засоби, пероральні антикоагулянти, пероральні протидіабетичні засоби). Несумісність Такролімус несумісний із полівінілхлоридом (ПВХ). Пробірки, шприци та інше обладнання, що використовується при приготуванні суспензії з капсул Адваграф® не повинні містити ПВХ.Спосіб застосування та дозиАдваграф - пероральна форма такролімусу для прийому один раз на день. Терапія Адваграфом® вимагає ретельного контролю з боку персоналу, який має відповідну кваліфікацію та має у своєму розпорядженні необхідне обладнання. Цей препарат можуть призначати лише лікарі, які мають досвід проведення імуносупресивної терапії у пацієнтів із пересадженими органами. Безконтрольне переведення пацієнтів з одного препарату такролімусу на інший (включаючи перехід із звичайних капсул на пролонговані капсули) є небезпечним. Це може призвести до відторгнення трансплантату або підвищення частоти побічних ефектів, включаючи гіпо-або гіперімуносупресію внаслідок виникнення клінічно значущих відмінностей в експозиції такролімусу. Пацієнту слід приймати одну з лікарських форм такролімусу з дотриманням рекомендованого режиму дозування. Зміну лікарської форми або режиму дозування слід здійснювати лише під контролем фахівця у галузі трансплантології. Після переведення необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації такролімусу в крові та коригувати дозу препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на адекватному рівні. Початкові дози, подані нижче, слід розглядати лише як рекомендації. У початковому післяопераційному періоді Адваграф зазвичай застосовують у поєднанні з іншими імунодепресантами. Доза може змінюватись в залежності від режиму імуносупресивної терапії. Вибір дози Адваграфа® повинен ґрунтуватися, перш за все, на клінічній оцінці ризику відторгнення та індивідуальної переносимості препарату, а також на даних моніторингу рівня такролімусу в крові (див. нижче розділ "Рекомендації з моніторингу терапевтичної концентрації такролімусу в крові"). З появою клінічних ознак відторгнення слід розглянути питання необхідності корекції режиму иммуносупреесивной терапій. У стабільних пацієнтів, переведених з Прографа (дворазовий добовий прийом) на Адваграф® (одноразовий добовий прийом), із загальною добовою дозою 1:1 (мг:мг), системна експозиція такролімусу (площа під фармакокінетичною щеплею ПФК0-24) при прийомі Адваграф була приблизно на 10% нижчою порівняно з Прографом. Взаємозв'язок між мінімальними рівнями такролімусу (С24) та системною експозицією Адваграфа® був таким самим, як при застосуванні Прографа. При переході (конверсії) з Прографа на Адваграф слід вимірювати мінімальні рівні такролімусу як перед конверсією з одного препарату на інший, так і протягом наступних двох тижнів.При цьому дози Адваграфа слід коригувати з метою досягнення системної експозиції такролімусу аналогічною Прографу. У пацієнтів після пересадки нирки та печінки de novo ПФК0-24 такролімусу в 1-у добу застосування Адваграфу® було відповідно на 30% та 50% нижче порівняно з еквівалентними дозами Прографа. До 4-ї доби системна експозиція такролімусу, оцінена по С0, при застосуванні Прографа та Адваграфа у пацієнтів після пересадки печінки та нирки була однакова. З метою забезпечення адекватної експозиції такролімусу при лікуванні Адваграфом протягом перших двох тижнів після трансплантації рекомендується Регулярний та ретельний моніторинг мінімальної (С0) концентрації такролімусу в крові. Так як такролімус – речовина з низьким кліренсом, для досягнення рівноважних концентрацій після корекції дози Адваграфу може знадобитися кілька днів. Для пацієнтів, які не можуть приймати перорально безпосередньо після трансплантації, такролімус може вводитися внутрішньовенно (Програф 5 мг/мл, концентрат для інфузії) у дозі, що становить приблизно одну п'яту рекомендованої пероральної дози для даного показання. Спосіб застосування Пероральну добову дозу Адваграфа рекомендується приймати вранці один раз на день. Прийом капсул Адваграфа пролонгованої дії здійснюється відразу після їх вилучення з блістера. Пацієнтів слід попередити про наявність в упаковці вологопоглинача (пакетика із силікагелем), який не призначений для прийому. Капсули рекомендується запивати рідиною (переважно водою). Для досягнення максимальної абсорбції Адваграф рекомендується приймати на порожній шлунок: за 1 годину або через 2-3 години після їди. Пропущену дозу слід прийняти якнайшвидше, бажано того ж дня; не слід приймати подвійну дозу наступного ранку. Тривалість прийому препарату Для профілактики відторгнення трансплантата стан імуносупресії необхідно постійно підтримувати; отже, тривалість терапії не обмежена. Рекомендації щодо дозування Трансплантація нирки Профілактика відторгнення трансплантату Пероральну терапію Адваграфом слід починати з добової дози 0,20-0,30 мг/кг, один раз на день вранці. Прийом препарату слід розпочати протягом 24 годин після трансплантації. Трансплантація печінки Профілактика відторгнення трансплантату Пероральну терапію Адваграфом слід розпочинати з добової дози 0,10-0,20 мг/кг, один раз на день вранці. Прийом препарату слід розпочати через 12-18 годин після трансплантації. Коригування доз у посттрансплантаційний період З часом після трансплантації нирки або печінки дози Адваграф® зазвичай знижують. У деяких випадках можливе скасування супутніх імунодепресантів, тобто. перехід на монотерапію Адваграф ®. Поліпшення стану пацієнта може змінити фармакокінетику такролімусу та вимагати додаткового коригування доз Адваграфу®. Лікування відторгнення трансплантату З метою усунення відторгнення трансплантату рекомендуються наступні підходи: підвищення дози такролімусу, посилення терапії кортикостероїдами, короткі курси терапії моно-/поліклональними антитілами. При виникненні ознак токсичності такролімусу (наприклад, виражених небажаних реакцій), може знадобитися зниження доз Адваграфа®. Інформація про перехід з циклоспорину на Адваграф® міститься в розділі "Конверсія (перехід) з циклоспорину на Адваграф®". Трансплантація нирки та печінки При переході з інших імунодепресантів на Адваграф лікування слід розпочинати з початкових пероральних доз, описаних вище в розділах "Профілактика відторгнення трансплантату" при трансплантації нирки та печінки. Трансплантація серця При переході на терапію Адваграфом у дорослих пацієнтів початкова пероральна добова доза препарату становить 0,15 мг/кг, один раз на день вранці. Пересадка інших органів Клінічний досвід застосування Адваграфа для лікування пацієнтів після пересадки легені, підшлункової залози, кишечника відсутній. Однак такролімус (Програф) застосовується у пацієнтів з трансплантатами легені у початковій пероральній дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, після трансплантації підшлункової залози у початковій пероральній дозі 0,2 мг/кг/добу, після трансплантації кишечника у початковій пероральній дозі 0,3 мг/кг/добу. Конверсія (перехід) із циклоспорину на Адваграф® При переході з циклоспорину на Адваграф® слід бути обережним. Лікування Адваграфом рекомендується починати після визначення концентрацій циклоспорину в крові та оцінки клінічного стану пацієнта. Конверсію слід відкласти за наявності підвищених рівнів циклоспорину до крові. Насправді терапія такролимусом починається через 12-24 години після припинення прийому циклоспорину. Після переходу рекомендується контролювати рівні циклоспорину в крові, оскільки можливе уповільнення кліренсу циклоспорину. Конверсія (перехід) із Прографа на Адваграф® Якщо пацієнтів після алотрансплантації, які приймають Програф двічі на день, необхідно перевести на прийом Адваграфу один раз на день, співвідношення добових доз у період переходу має становити 1:1 (мг:мг). Адваграф® рекомендується приймати вранці. Після переходу на Адваграф необхідно контролювати мінімальні (С0) концентрації такролімусу в крові та здійснювати корекцію дози препарату для підтримки системної експозиції такролімусу на колишньому рівні. Коригування доз в окремих категорій пацієнтів Пацієнти з печінковою дисфункцією У пацієнтів з тяжкою печінковою дисфункцією для підтримки мінімальних (С0) концентрацій такролімусу в крові в межах рекомендованого терапевтичного діапазону може знадобитися зниження дози Адваграфу. Пацієнти з нирковою дисфункцією Оскільки ниркова функція не впливає на фармакокінетику Такролімусу, необхідність коригування доз відсутня. Однак у зв'язку з нефротоксичним потенціалом такролімусу рекомендується ретельно моніторувати ниркову функцію (включаючи визначення концентрації сироваткового креатиніну, розрахунок кліренсу креатиніну та контроль над кількістю сечі, що виділяється). Раса У чорношкірих пацієнтів для досягнення аналогічних мінімальних (С0) концентрацій такролімусу в крові можуть бути потрібні вищі дози препарату, ніж у пацієнтів білої раси. Підлога Відомості про те, що чоловікам і жінкам потрібні різні дози препарату для досягнення рівних мінімальних концентрацій такролімусу в крові відсутні. Літні пацієнти Відомості про те, що пацієнтам похилого віку потрібні особливі дози Адваграфа®, відсутні. Рекомендації щодо моніторингу терапевтичної концентрації такролімусу в крові Вибір доз повинен ґрунтуватися на клінічній оцінці індивідуального ризику відторгнення та переносимості препарату, а також на даних моніторингу терапевтичного рівня такролімусу в крові. Для вибору оптимальної дози застосовуються кілька методів визначення концентрації такролімусу цільної крові. Зіставлення результатів моніторингу, опублікованих у літературі з результатами моніторингу в окремій клініці, необхідно здійснювати з урахуванням застосовуваного методу визначення концентрації такролімусу крові. У сучасній клінічній практиці рівні такролімусу в крові контролюються переважно за допомогою методів імуноаналізу. Кореляція між мінімальними (С0, С24) концентраціями та системною експозицією (AUC0-24) такролімусу в крові при застосуванні обох препаратів, Адваграф і Програф, однакова. У посттрансплантаційний період необхідний ретельний моніторинг мінімальних (С0, С24) концентрацій такролімусу в крові. Мінімальні концентрації Адваграфу в крові слід визначати приблизно через 24 години після прийому препарату, перед прийомом наступної дози. У перші два тижні після трансплантації рекомендується здійснювати частіший моніторинг мінімальної концентрації, потім у період підтримуючої терапії проводиться періодичний моніторинг. Терапевтичний рівень такролімусу в крові слід з особливою ретельністю контролювати після переходу з Прографа на Адваграф®, при коригуванні доз препаратів, при внесенні змін до режиму імуносупресивної терапії або при одночасному застосуванні препаратів, які можуть спричинити зміну концентрацій такролімусу в крові (див. розділ "Конверсія" (перехід) з циклоспорину на Адваграф®, "Конверсія (перехід) з Прографа на Адваграф®" і "ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ПРЕПАРАТАМИ"). Частота моніторингу рівня препарату в крові визначається клінічною необхідністю. Оскільки Адваграф® - препарат з низьким кліренсом, для досягнення рівноважних концентрацій такролімусу в крові ® може знадобитися кілька днів. За даними клінічних досліджень, у більшості випадків лікування успішно при терапевтичних рівнях такролімусу в крові не вище 20 нг/мл. При інтерпретації даних про терапевтичну концентрацію такролімусу в крові необхідно брати до уваги клінічний стан пацієнта. Згідно з наявними даними, у початковому посттрансплантаційному періоді у пацієнтів після трансплантації печінки терапевтичний рівень препарату в крові знаходиться в діапазоні 5-20 нг/мл, а після пересадки нирки або серця – 10-20 нг/мл. Під час підтримуючої імуносупресивної терапії у пацієнтів після пересадки печінки, нирки або серця концентрації препарату в крові зазвичай перебувають у межах 5-15 нг/мл.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Повідомлялося про кілька епізодів випадкових передозувань у пацієнтів, які приймали такролімус. Симптоми включали тремор, головний біль, нудоту, блювання, інфекції, кропив'янку, летаргійний стан, підвищений вміст азоту, сечовини в крові, сироваткового креатиніну та аланінамінотрансферази. Нині антидотів до такролімусу немає. У разі передозування необхідно вжити стандартних заходів та проводити симптоматичне лікування. Враховуючи високу молекулярну вагу такролімусу, погану розчинність у воді та виражене зв'язування з еритроцитами та білками плазми, діаліз неефективний. В окремих пацієнтів з дуже високими концентраціями такролімусу в крові були ефективні гемофільтрація або діафільтрація. У випадках перорального передозування можуть бути ефективними промивання шлунка та/або застосування адсорбентів (наприклад, активованого вугілля), якщо ці заходи вжити незабаром після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДосвід лікування пацієнтів, які не належать до білої раси, а також пацієнтів з високим імунологічним ризиком (тобто при повторній трансплантації, високому титрі панельних реактивних антитіл [PRA]) обмежений. Клінічні дані щодо застосування Адваграфу при гострому відторгненні, рефрактерному до терапії іншими імунодепресантами у дорослих пацієнтів, відсутні. В даний час немає клінічних даних щодо застосування Адваграфу з метою профілактики відторгнення трансплантату при пересадці серця та в дитячому віці. У початковому посттрансплантаційному періоді слід проводити регулярний моніторинг наступних параметрів: артеріальний тиск, ЕКГ, неврологічний статус та стан зору, рівень глікемії натще, концентрація електролітів (особливо калію), показники печінкової та ниркової функції, гематологічні показники, коагулограма, рівень протеї. За наявності клінічно значущих змін необхідна корекція імуносупресивної терапії. При застосуванні Адваграфу® слід уникати призначення рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), а також інших рослинних засобів, які можуть спричинити зниження (зміну) концентрації такролімусу в крові та вплинути на клінічний ефект Адваграфу®. При діареї рівні такролімусу в крові можуть значно змінюватися; з появою діареї необхідний ретельний моніторинг концентрацій такролімусу в крові. Слід уникати одночасного застосування циклоспорину та такролімусу, а також бути обережним при лікуванні такролімусом пацієнтів, які раніше отримували циклоспорин (див. розділ "Конверсія (перехід) з циклоспорину на Адваграф®"). Випадки гіпертрофії шлуночків або гіпертрофії перегородок серця, про які повідомлялося як про кардіоміопатію, рідко, але спостерігалися у пацієнтів, які приймали Програф, і тому можливі при лікуванні Адваграфом. Найчастіше гіпертрофія міокарда була оборотна і спостерігалася при концентраціях (С0) такролімусу в крові, що перевищують рекомендовані. До інших факторів, що підвищують ризик цього небажаного явища, відносяться: наявність попереднього захворювання серця, застосування кортикостероїдів, артеріальна гіпертензія, ниркова та печінкова дисфункція, інфекцій, гіперволемія, набряки. Пацієнтам, які мають високий ризик та отримують інтенсивну імуносупресивну терапію, до та після трансплантацій (через 3 та 9-12 місяців) необхідно проводити ехокардіографічний та ЕКГ контроль. Якщо виявляються аномалії,слід розглянути питання щодо зниження дози Адваграфу або заміни препарату на інший імунодепресант. Такролімус може викликати подовження інтервалу QT, при цьому порушень ритму серця типу "пірует" (двонаправлена ​​веретеноподібна шлуночкова тахікардія) не спостерігалося. При лікуванні пацієнтів з діагностованим вродженим синдромом подовженого інтервалу QT або підозрою на подібний стан слід дотримуватися особливої ​​обережності. У пацієнтів, які лікувалися такролімусом, можливий розвиток посттрансплантаційних лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барр. При одночасному застосуванні препарату з антилімфоцитарними антитілами ризик ПТЛЗ підвищується. Також є відомості про підвищення ризику ПТЛЗ у пацієнтів з виявленим капсидним антигеном вірусу Епштейна-Барр. Тому перед призначенням Адваграфа у цієї групи пацієнтів слід провести серологічне дослідження на наявність капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр. У процесі лікування рекомендується проводити ретельний моніторинг вірус Епштейна-Барр за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Позитивна ПЛР на вірус Епштейна-Барр може зберігатися протягом місяців і сама не є свідченням ПТЛЗ або лімфоми. У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, включаючи Адваграф, підвищений ризик опортуністичних інфекцій (викликаних бактеріями, грибами, вірусами, найпростішими). Серед цих інфекцій відзначається нефропатія, асоційована з ВК-вірусом, а також асоційована з JC-вірусом, прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ). Такі інфекції часто пов'язані з глибоким пригніченням імунної системи і можуть призводити до тяжких або фатальних результатів, що необхідно брати до уваги при проведенні диференціального діагнозу у пацієнтів, які мають ознаки порушення ниркової функції або неврологічні симптоми на фоні імуносупресивної терапії. Імуносупресивна терапія підвищує ризик злоякісних новоутворень. Рекомендується обмежувати інсоляцію та ультрафіолетове опромінення, носити відповідний одяг, користуватися сонцезахисними засобами з високим фактором захисту. Ризик розвитку вторинного раку невідомий. Є повідомлення про виникнення синдрому оборотної задньої енцефалопатії і натомість терапії такролимусом. Якщо у пацієнта, який приймає такролімус, з'являються симптоми, характерні для синдрому оборотної задньої енцефалопатії: головний біль, психічні порушення, судоми та зорові порушення, необхідно провести магнітно-резонансну томографію. При підтвердженні діагнозу необхідно здійснювати адекватний контроль над артеріальним тиском та судомами, а також негайно припинити системне введення такролімусу. У разі вживання зазначених заходів цей стан повністю оборотний у більшості пацієнтів. Оскільки капсули Адваграфа® пролонгованої дії містять лактозу, слід дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні препарату пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа (Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такролімус може викликати зорові та неврологічні розлади, особливо у поєднанні Адваграфа з алкоголем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина – 50,0 мг миробігрону; допоміжні речовини: макрогол 2 000 000 70,0 мг, макрогол 8 000 119,6 мг, гіпоролоза 7,5 мг, бутилгідрокситолуол 0,4 мг, магнію стеарат 2,5 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 03F42192 (гіпромелоза 2910 6 мПасек 69,536%, макрогол 8000 13,024%, барвник заліза оксид жовтий 17,440%) 7,5 мг. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальна, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою, жовтого кольору, що має гравірування "355" та графічне зображення логотипу компанії "Астеллас" на одній стороні, ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний агоніст бета3-адренорецепторів. Препарат, що знижує тонус гладкої мускулатури сечовивідних шляхів. Механізм дії Мірабегрон – потужний селективний агоніст бета3-адренорецепторів. У дослідженнях при впливі мірабегрону продемонстровано розслаблення гладких м'язів сечового міхура у щурів та в ізольованому препараті людських тканин, а також збільшення концентрацій цАМФ у тканинах сечового міхура у щурів. Таким чином, мірабегрон покращує резервуарну функцію сечового міхура за рахунок стимуляції бета3-адренорецепторів, розташованих у його стінці. У дослідженнях продемонстрована ефективність мірабегрону як у пацієнтів, які раніше отримували м-холіноблокатори для лікування гіперактивного сечового міхура (ГМП), так і у пацієнтів без анамнезу попередньої терапії м-холіноблокаторами. Мірабегрон також був ефективним у пацієнтів з ГМП, які припинили лікування м-холіноблокаторами через відсутність ефекту. ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального застосування мірабегрон всмоктується в кровотік і досягає Cmax у плазмі крові у проміжок часу між трьома та чотирма годинами після прийому. У дослідженнях виявлено підвищення абсолютної біодоступності з 29 до 35% після підвищення дози з 25 до 50 мг. При цьому середнє значення Cmax і величина ППК зростали більш ніж пропорційно дозі. Css досягаються через 7 днів прийому мірабегрону одноразово на добу. Після багаторазового застосування 1 раз на добу концентрації мірабегрону в плазмі крові в рівноважному стані приблизно в 2 рази перевищують такі після одноразового прийому препарату. Вплив їди на всмоктування препарату У ході досліджень 3 фази продемонстровано однакову ефективність та безпеку лікування при прийомі мірабегрону під час та поза їдою. Таким чином, рекомендовану дозу мірабегрону можна приймати як під час, так і поза їдою. Розподіл Мірабегрон інтенсивно розподіляється в організмі. Vd у стабільних умовах (Vss) становить приблизно 1670 л. Мірабегрон зв'язується (приблизно 71%) з білками у плазмі крові, а також демонструє спорідненість середнього ступеня з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Мірабегрон розподіляється до еритроцитів. Концентрації 14С-мірабегрону в еритроцитах були вдвічі вищими, ніж у плазмі (як показали дослідження in vitro). Метаболізм Існує багато шляхів метаболізму мирабегрона в організмі, зокрема. деалкілування, окислення, (пряме) глюкуронування та амідний гідроліз. Після одноразового введення С-мірабегрону основним циркулюючим компонентом є мірабегрон. У плазмі крові людини виявлено 2 основні метаболіти мирабегрона: обидва є глюкуронідами (метаболіти фази II) і становлять, відповідно, 16% та 11% від загальної концентрації препарату. Ці метаболіти не мають фармакологічної активності. Незважаючи на участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 в окисному шляху метаболізму мирабегрона в умовах in vitro, в умовах in vivo роль цих ізоферментів у спільній елімінації невелика. Виведення Загальний кліренс препарату із плазми – приблизно 57 л/год. Кінцевий T1/2 приблизно 50 год. Нирковий кліренс – приблизно 13 л/година, що відповідає майже 25% від загального кліренсу. Основні механізми виведення нирками – активна канальцева секреція та клубочкова фільтрація. Кількість виділеного із сечею незміненого мірабегрону носить дозозалежний характер і варіює від 6.0% після прийому препарату у добовій дозі 25 мг до 12.2% після прийому добової дози 100 мг. Після прийому 160 мг С-мірабегрону здоровими добровольцями приблизно 55% радіомітки виявлено у сечі та 34% – у калі. Фракція незміненого мирабегрона становила приблизно 45% всього міченого ізотопом препарату в сечі, що вказувало на присутність метаболітів. Більшість міченого ізотопом препарату в калі була представлена ​​незміненим миробегроном. ФармакодинамікаУродінаміка У ході 12-тижневого дослідження у чоловіків з симптомами з боку нижніх сечових шляхів (СНМП) та інфравезикальною обструкцією (ІВО) продемонстровано безпеку та хорошу переносимість мірабегрону в дозах 50 та 100 мг 1 раз на добу, а також відсутність впливу мірабегрону на цистометр. Вплив на інтервал QТ У дозах 50 і 100 мг мирабегрон не впливав на скоригований за частотою пульсу інтервал QT (величина QTcI), що зафіксовано при проведенні аналізу для груп за статевою ознакою та для всієї групи пацієнтів. Вплив повторного перорального прийому мірабегрону в терапевтичній дозі (50 мг 1 раз на добу) та у надтерапевтичних дозах (100 та 200 мг 1 раз на добу) на величину QTcI вивчено в окремому дослідженні (дослідження TQT) (п=164 здорових добровольця чоловіків та п) =153 здорових добровольців жінок). Як у чоловіків, так і у жінок, які отримували мірабегрон у дозах 50 і 100 мг, верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу для найбільшої узгодженої в часі різниці з плацебо за величиною QTcI у будь-який момент часу не перевищувала 10 мсек. Вплив на частоту пульсу та величину АТ у пацієнтів з ГМП у ході 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів з ГМП (середній вік 59 років), які отримували 50 мг миробігрону 1 раз на добу,відзначено збільшення вихідних середніх значень різниці з плацебо за частотою пульсу (на 1 уд/хв) та систолічного АТ/діастолічного АТ (САД/ДАД) (приблизно на 1 мм.рт.ст. або менше). Зміни частоти пульсу та величини АТ на фоні лікування є оборотними та проходять після відміни препарату. Вплив на внутрішньоочний тиск (ВГД) Через 56 днів після початку прийому мірабегрону в дозі 100 мг 1 раз на добу у здорових добровольців не зафіксовано підвищення ВГД. У дослідженні I фази (п=310) проведено оцінку впливу мірабегрону на величину ВГД за допомогою аппланаційної тонометрії за Гольдманом: мірабегрон у дозі 100 мг не відрізнявся від плацебо за величиною ефекту щодо середньої величини зміни вихідних середніх індивідуальних значень ВГД на 56 день.⁠Показання до застосуваннягіперактивний сечовий міхур (ГМП) із симптомами нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік (відсутність даних щодо ефективності та безпеки); вагітність та період грудного вигодовування; термінальна стадія ниркової недостатності (рСКФ<15 мл/хв/1.73 м2 або пацієнти, яким показано проведення гемодіалізу); тяжка стадія ниркової недостатності (рСКФ 15-29 мл/хв/1.73 м2) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A; тяжка стадія печінкової недостатності (клас З за шкалою Чайлда-П'ю); помірна стадія печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлда-П'ю) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A.Вагітність та лактаціяВагітність Кількість даних про застосування мірабегрону у вагітних жінок обмежена. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Мірабегрон не рекомендований під час вагітності та у жінок дітородного віку, які не використовують контрацепцію. Період грудного вигодовування У гризунів мирабегрон виділяється з грудним молоком, отже, в людини також існує ризик потрапляння препарату до грудного молока. Дослідження щодо вивчення впливу мірабегрону на продукцію грудного молока, виділення мірабегрону з грудним молоком та впливу на дитину відсутні. Мірабегрон не слід застосовувати жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш частими побічними реакціями, зафіксованими в ході 12-тижневих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, є тахікардія та інфекції сечових шляхів. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота тахікардії досягала 1.2%. У 0.1% пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, розвиток тахікардії спричинило дострокове припинення участі в дослідженні. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота розвитку інфекцій сечових шляхів досягала 2,9%. Розвиток інфекцій сечових шляхів не спричинило дострокового припинення участі в дослідженні в жодного з пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг. Серйозні небажані реакції включали мерехтіння передсердь (0.2%). У ході довгострокового (1 рік) дослідження з активним контролем (препарат контролю -м-холіноблокатор) були зафіксовані побічні реакції, подібні до вигляду та частоти з реакціями, зафіксованими під час 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-коітролованих досліджень 3 фази.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одноразовому призначенні миробегрону здоровим добровольцям використовували дози до 400 мг. При використанні такого рівня доз зафіксовані небажані явища у вигляді прискореного серцебиття (у 1 із 6 добровольців) та збільшення частоти пульсу більше 100 уд/хв (у 3 із 6 добровольців). При багаторазовому (протягом 10 днів) застосуванні препарату у добових дозах до 300 мг у здорових добровольців зафіксовано збільшення частоти пульсу та підвищення систолічного артеріального тиску. При передозуванні показана симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль частоти пульсу, артеріального тиску та ЕКГ.Спосіб застосування та дозиДорослі (старші 18 років), у т.ч. літні: По 50 мг один раз на добу внутрішньо, запиваючи рідиною, незалежно від часу їди. Таблетка має бути прийнята цілком, її не можна розжовувати, т.к. це може вплинути на пролонговане вивільнення активної речовини.ПередозуванняПри одноразовому призначенні миробегрону здоровим добровольцям використовували дози до 400 мг. При використанні такого рівня доз зафіксовані небажані явища у вигляді прискореного серцебиття (у 1 із 6 добровольців) та збільшення частоти пульсу більше 100 уд/хв (у 3 із 6 добровольців). При багаторазовому (протягом 10 днів) застосуванні препарату у добових дозах до 300 мг у здорових добровольців зафіксовано збільшення частоти пульсу та підвищення систолічного артеріального тиску. При передозуванні показана симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль частоти пульсу, артеріального тиску та ЕКГ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжкою неконтрольованою артеріальною гіпертензією. Бетміга може збільшувати артеріальний тиск. Рекомендується вимірювати артеріальний тиск до початку лікування та періодично під час лікування Бетмигою, особливо у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертонію. Оскільки досліджень з препаратом Бетміга у пацієнтів з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертензією (систолічний артеріальний тиск ≥180 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥110 мм рт ст), не проводилося, тому препарат не рекомендований до застосування у цієї категорії пацієнтів. Є лише обмежені дані щодо застосування препарату Бетміга у пацієнтів, які страждають на гіпертензію 2 стадії (систолічний артеріальний тиск ≥160 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥100 мм рт ст). Фертильність У дослідженнях на тварин впливу мірабегрону на фертильність у нелетальних дозах не виявлено. Не встановлено, чи впливає мирбегрон на фертильність у людини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бетміга не має клінічно значущого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат 304,6 мг (у перерахунку на оксид вісмуту Вi2O3 – 120 мг); Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 70,6 мг, повідон К30 – 17,7 мг, поліакрилат калію – 23,6 мг, макрогол 6000 – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг; Оболонка: Опадрай OY-S-7366, складається з: гіпромелозу 5 мПа-с – 3,2 мг, макрогол 6000 – 1,1 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 120 мг. По 8 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої ламінованої; по 4, 7 або 14 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою кремово-білого кольору, з написом "gbr 152" видавленим на одному боці і графічним малюнком у вигляді квадрата з уривчастими сторонами та закругленими кутами, видавленим на іншій, без запаху або з легким запахом аміаку.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаВісмута субцитрат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori. Хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori. Синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї. Функціональна диспепсія не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняДекомпенсована ниркова недостатність, вагітність, лактація, індивідуальна непереносимість препарату, дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Де-Нол під час вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: можлива поява нудоти, блювання, частішого випорожнення, запорів. Ці явища не є небезпечними для здоров'я і носять тимчасовий характер. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри. При тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та після прийому Де-Нола® не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема, антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що вони при одночасному прийомі можуть впливати на ефективність Де-Нола®. Спільне застосування Де-Нолу з тетрацикліном зменшує всмоктування останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12-ти років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хвилин до їди та на ніч або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 8 до 12 років препарат призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хвилин до їди. Дітям віком від 4 до 8 років: призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на день). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди з невеликою кількістю води. Тривалість курсу лікування – 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не слід застосовувати препарати, що містять вісмут. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування Де-Нолу в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, що мають антихелікобактерну активність.ПередозуванняПередозування препарату, спричинене тривалим прийомом доз, що перевищують рекомендовані, може призвести до порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні Де-Нола. З появою ознак отруєння препаратом необхідно зробити промивання шлунка, застосувати активоване вугілля та сольові проносні. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі, можна ввести хелатоутворювачі (Д-пеніциламін, унітіол). У разі вираженого порушення функції нирок показаний гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Також не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування Де-Нолом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут. Після закінчення курсового лікування препаратом у дозах, що рекомендуються, концентрація активної діючої речовини в плазмі крові не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Де-Нола® можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив препарату Де-Нол на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N20 Форма випуску таб. дисперговані Упаковка: блістер Виробник: Астеллас Завод-виробник: Астеллас Фарма Юроп Б. В.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 пак. Активна речовина: фосфат алюмінію гель 20% 10,40 г (відповідає 2,08 г алюмінію фосфату); Допоміжні речовини: сорбітол розчин 70% 4,480 г; агар-агар 800 0,045 г; пектин 0,087г; кальцію сульфату дигідрат 0,012 г; калію сорбат 0,040 г; апельсиновий ароматизатор 0,080 г; вода очищена до 16 р. По 16 г гелю в термозварювані багатошарові пакетики (саші) з ламінованого паперу, алюмінієвої фольги та поліетилену високого тиску (внутрішній шар). По 16 г у термозварювані багатошарові пакетики (стіки) з ламінованої плівки в т. ч. поліестер/поліетилен/напилення алюмінієм/поліетилен (внутрішній шар). По 6 пакетиків (стіків) або 20 пакетиків (саші) разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілий або майже білий гомогенний після перемішування гель із запахом апельсина.Фармакотерапевтична групаАнтацидний засіб.ФармакодинамікаЧинить кислото-нейтралізуючу, обволікаючу, адсорбуючу дію. Знижує протеолітичну активність пепсину. Не викликає олужнення шлункового соку, зберігаючи кислотність шлункового вмісту на фізіологічному рівні. Не призводить до вторинної гіперсекреції соляної кислоти. Утворює захисний шар на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту. Сприяє видаленню токсинів, газів та мікроорганізмів протягом усього травного тракту, нормалізує вміст по кишечнику.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; гастрит із нормальною або підвищеною секреторною функцією; грижа стравохідного отвору діафрагми; гастро-езофагеальний рефлюкс, рефлюкс-езофагіт, у тому числі супроводжується печією, кислою відрижкою; синдром невиразкової диспепсії; функціональна діарея; функціональні захворювання товстої кишки; шлункові та кишкові розлади, спричинені інтоксикацією, прийомом лікарських препаратів, подразнюючих речовин (кислоти, луги), алкоголю.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок, підвищена чутливість до препарату. З обережністю застосовують за наявності захворювань нирок, цирозу печінки, вираженої серцевої недостатності.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату у терапевтичних дозах у періоди вагітності та лактації за показаннями.Побічна діяРідко – запори (в основному у хворих похилого віку, лежачих хворих).Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні Фосфалюгеля одночасно з іншими лікарськими засобами слід проконсультуватися з лікарем, оскільки Фосфалюгель знижує ефективність дії деяких препаратів.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей старше 6 років – прийом внутрішньо по 1-2 пакетики 2-3 рази на добу. Схема прийому залежить від характеру захворювання: гастро-езофагеальний рефлюкс, діафрагмальна грижа – відразу після їжі та на ніч; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки - через 1-2 години після їжі і негайно при виникненні болю; гастрит, диспепсія – до їжі; функціональні захворювання товстої кишки – вранці натще і на ніч. Якщо у проміжку між прийомами Фосфалюгеля біль відновлюється – прийом препарату повторити. Для дітей молодше 6 місяців – 1/4 пакетика або 1 чайна ложка (4 г) після кожного з 6 годівель; старше 6 місяців - 1/2 пакетика або 2 чайні ложки після кожного з чотирьох годівель. Препарат можна приймати в чистому вигляді або перед прийомом розвести в половині склянки води. Ретельно розімніть вміст пакетика між пальцями для отримання однорідного гелю. Тримаючи пакетик вертикально, відріжте або відірвіть куточок у позначеному пунктирною лінією місці. Видавіть пальцями гель через отвір у пакетику. Гель приймають у чистому вигляді або розводять перед прийомом у половині склянки води. Запобіжні заходи при застосуванні Не слід приймати препарат без призначення лікаря. У літніх пацієнтів та хворих з порушенням функції нирок при застосуванні Фосфалюгелю у рекомендованих дозах можливе збільшення концентрації алюмінію у сироватці крові. Антибіотики тетрациклінової групи, препарати заліза, серцеві глікозиди слід приймати не раніше, ніж через 2 години після прийому Фосфалюгеля.ПередозуванняВеликі кількості іонів алюмінію пригнічують перистальтику кишок. Для лікування передозування препарату слід застосовувати проносні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри запорах, що зрідка виникають при прийомі Фосфалюгеля, рекомендується збільшувати кількість води, що споживається щодня. Препарат може застосовуватися хворими, які страждають на цукровий діабет. Препарат може застосовуватися профілактично зменшення абсорбції радіоактивних елементів. Застосування препарату Фосфалюгель не впливає на результати рентгенологічного дослідження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 100 мг Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Астеллас Завод-виробник: Астеллас Фарма Тех Ко. Лтд(Японія) Діюча речовина: Мікафунгін.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: тамсулозину гідрохлорид – 400 мкг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 281.2 мг, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату - 42.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, натрію лаурилсульфат - 0.3 мг, триацетин - 1.1 мг, тальк - 0.8 мг, кальцію. Склад оболонки капсул*: желатин – 62.8 мг, титану діоксид – 0.89 мг, індигокармін – 0.004 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.5 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.04 мг. По 10 капсул у блістери з поліпропіленової плівки та алюмінієвої фольги, по 1, 3 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру №2, що мають помаранчевого кольору корпус з маркуванням 701 та графічним зображенням товарного знака та оливково-зеленого кольору кришечку з маркуванням 0,4. Капсули містять гранули від білого до білого зі світло-жовтим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаα1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Тамсулозин добре всмоктується в кишечнику і має майже 100% біодоступність. Всмоктування тамсулозину дещо сповільнюється після їди. Одинаковий рівень всмоктування може бути досягнутий у тому випадку, якщо пацієнт щоразу приймає препарат після звичайного сніданку. Тамсулозин характеризується лінійною кінетикою. Після одноразового прийому внутрішньо 0,4 мг препарату його максимальна концентрація у плазмі досягається через 6 годин. Після багаторазового прийому внутрішньо 0,4 мг на день рівноважна концентрація досягається до 5-го дня, при цьому її значення приблизно на 2/3 вище за значення цього параметра після прийому одноразової дози. Розподіл Зв'язок із білками плазми – 99 %, обсяг розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин повільно метаболізується у печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більшість тамсулозину представлена ​​у плазмі крові у незміненій формі. В експерименті виявлено здатність тамсулозину трохи індукувати активність мікросомальних ферментів печінки. При незначному та помірному ступені печінкової недостатності не потрібна корекція режиму дозування. Виведення Тамсулозин та його метаболіти головним чином виводяться із сечею, при цьому приблизно близько 9% препарату виділяється у незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату при одноразовому прийомі 0,4 мг після їди становить 10 годин, при багаторазовому – 13 годин. При нирковій недостатності не потрібне зниження дози, при наявності у пацієнта тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) призначення тамсулозину необхідно проводити з обережністю.ФармакодинамікаТамсулозин є специфічним блокатором постсинаптичних α1-адренорецепторів, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри. Блокада α1-адренорецепторів тамсулозином призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення відтоку сечі. Одночасно зменшуються як симптоми спорожнення, так і симптоми наповнення, зумовлені підвищеним тонусом гладкої мускулатури та детрузорною гіперактивністю при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Здатність тамсулозину впливати на α1А підтип адренорецепторів у 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти α1B підтипом адренорецепторів, які розташовані у гладких м'язах судин. Завдяки своїй високій селективності тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів з нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину або іншого компоненту препарату. Ортостатична гіпотензія (зокрема в анамнезі). Виражена печінкова недостатність. З обережністю: тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрепарат Омнік® 0,4 мг у капсулах призначений для застосування лише у осіб чоловічої статі.Побічна дія Часті (> 1%, < 10%) Нечасті (>0,1%, <1%) Рідкісні (>0,01%, <0,1%) Дуже рідкісні (<0,01%) Порушення з боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, постуральна гіпотензія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Запор, діарея, нудота, блювання Порушення загального стану Астенія Порушення з боку нервової системи Запаморочення (1,3%) Головний біль Непритомність Порушення з боку репродуктивної системи Порушення еякуляції Пріапізм Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Риніт Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Висип, свербіж, кропив'янка Ангіоневротичний набряк Синдром Стівенса-Джонсона Описано випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) під час операції з приводу катаракти та глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин. Постмаркетингове застосування препарату: на додаток до побічних ефектів, описаних вище, при використанні тамсулозину спостерігалися фібриляція передсердь, аритмія, тахікардія та задишка. У зв'язку з тим, що дані були отримані методом спонтанних повідомлень у період після реєстрації, визначення частоти та причинно-наслідкового зв'язку цих явищ з прийомом тамсулозину є складним.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату Омник разом з атенололом, еналаприлом або теофіліном взаємодій виявлено не було. При одночасному застосуванні Омника з циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину в плазмі крові, а з фуросемідом – зниження концентрації, однак це не потребує зміни дози Омника, оскільки концентрація препарату залишається в межах нормального діапазону. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Диклофенак та варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину. Одночасне призначення тамсулозину із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину. Одночасне призначення з кетоконазолом (сильний інгібітор CYP3A4) призводило до збільшення AUC та Сmах тамсулозину в 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозину гідрохлорид не слід використовувати у комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4 у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Препарат слід використовувати з обережністю у комбінації із сильними та помірними інгібіторами CYP3A4. Одночасне призначення тамсулозину та пароксетину, сильного інгібітору CYP2D6, призводило до збільшення Сmах та AUC тамсулозину в 1,3 та 1,6 рази відповідно, однак це збільшення визнано клінічно незначущим. Одночасне призначення інших антагоністів α1-адренорецепторів може призвести до зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослі віком від 18 років, а також літні пацієнти Всередину після сніданку, запиваючи водою, приймають по 1 капсулі (0,4 мг) 1 раз на добу. Капсулу не рекомендується розжовувати, оскільки це може вплинути на швидкість вивільнення препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок При нирковій недостатності, а також при легкій та помірній печінковій недостатності не потрібна корекція режиму дозування.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки гострого передозування тамсулозином. Проте теоретично при передозуванні можливий розвиток гострого зниження артеріального тиску та компенсаторної тахікардії, у разі якої необхідне проведення симптоматичної терапії. Артеріальний тиск і частота серцевих скорочень можуть відновитися після прийняття людиною горизонтального становища. За відсутності ефекту можна застосувати засоби, що збільшують об'єм циркулюючої крові та, якщо необхідно, судинозвужувальні засоби. Потрібно контролювати функцію нирок. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним, оскільки тамсулозин сильно пов'язаний з білками плазми. Для запобігання подальшому всмоктуванню препарату доцільно промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного, наприклад натрію сульфату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Омник® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, яке іноді може призвести до непритомності. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні доти, доки зазначені симптоми не зникнуть. При оперативних втручаннях з приводу катаракти або глаукоми на фоні прийому препарату можливий розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки (синдром вузької зіниці), що необхідно враховувати хірургу для передопераційної підготовки пацієнта та при проведенні операції. Перш ніж розпочати терапію препаратом Омнік®, пацієнт повинен бути обстежений для того, щоб виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія простати. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має виконуватися пальцеве ректальне обстеження та, якщо потрібно, визначення простатичного специфічного антигену (ПСА). Лікування препаратом Омнік® пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Пацієнтам необхідно знати, що при прийомі препарату можлива поява запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: тамсулозину гідрохлорид – 400 мкг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 281.2 мг, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату - 42.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, натрію лаурилсульфат - 0.3 мг, триацетин - 1.1 мг, тальк - 0.8 мг, кальцію. Склад оболонки капсул*: желатин – 62.8 мг, титану діоксид – 0.89 мг, індигокармін – 0.004 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.5 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.04 мг. По 10 капсул у блістери з поліпропіленової плівки та алюмінієвої фольги, по 1, 3 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру №2, що мають помаранчевого кольору корпус з маркуванням 701 та графічним зображенням товарного знака та оливково-зеленого кольору кришечку з маркуванням 0,4. Капсули містять гранули від білого до білого зі світло-жовтим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаα1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Тамсулозин добре всмоктується в кишечнику і має майже 100% біодоступність. Всмоктування тамсулозину дещо сповільнюється після їди. Одинаковий рівень всмоктування може бути досягнутий у тому випадку, якщо пацієнт щоразу приймає препарат після звичайного сніданку. Тамсулозин характеризується лінійною кінетикою. Після одноразового прийому внутрішньо 0,4 мг препарату його максимальна концентрація у плазмі досягається через 6 годин. Після багаторазового прийому внутрішньо 0,4 мг на день рівноважна концентрація досягається до 5-го дня, при цьому її значення приблизно на 2/3 вище за значення цього параметра після прийому одноразової дози. Розподіл Зв'язок із білками плазми – 99 %, обсяг розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин повільно метаболізується у печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більшість тамсулозину представлена ​​у плазмі крові у незміненій формі. В експерименті виявлено здатність тамсулозину трохи індукувати активність мікросомальних ферментів печінки. При незначному та помірному ступені печінкової недостатності не потрібна корекція режиму дозування. Виведення Тамсулозин та його метаболіти головним чином виводяться із сечею, при цьому приблизно близько 9% препарату виділяється у незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату при одноразовому прийомі 0,4 мг після їди становить 10 годин, при багаторазовому – 13 годин. При нирковій недостатності не потрібне зниження дози, при наявності у пацієнта тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) призначення тамсулозину необхідно проводити з обережністю.ФармакодинамікаТамсулозин є специфічним блокатором постсинаптичних α1-адренорецепторів, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри. Блокада α1-адренорецепторів тамсулозином призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення відтоку сечі. Одночасно зменшуються як симптоми спорожнення, так і симптоми наповнення, зумовлені підвищеним тонусом гладкої мускулатури та детрузорною гіперактивністю при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Здатність тамсулозину впливати на α1А підтип адренорецепторів у 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти α1B підтипом адренорецепторів, які розташовані у гладких м'язах судин. Завдяки своїй високій селективності тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів з нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину або іншого компоненту препарату. Ортостатична гіпотензія (зокрема в анамнезі). Виражена печінкова недостатність. З обережністю: тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрепарат Омнік® 0,4 мг у капсулах призначений для застосування лише у осіб чоловічої статі.Побічна дія Часті (> 1%, < 10%) Нечасті (>0,1%, <1%) Рідкісні (>0,01%, <0,1%) Дуже рідкісні (<0,01%) Порушення з боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, постуральна гіпотензія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Запор, діарея, нудота, блювання Порушення загального стану Астенія Порушення з боку нервової системи Запаморочення (1,3%) Головний біль Непритомність Порушення з боку репродуктивної системи Порушення еякуляції Пріапізм Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Риніт Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Висип, свербіж, кропив'янка Ангіоневротичний набряк Синдром Стівенса-Джонсона Описано випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) під час операції з приводу катаракти та глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин. Постмаркетингове застосування препарату: на додаток до побічних ефектів, описаних вище, при використанні тамсулозину спостерігалися фібриляція передсердь, аритмія, тахікардія та задишка. У зв'язку з тим, що дані були отримані методом спонтанних повідомлень у період після реєстрації, визначення частоти та причинно-наслідкового зв'язку цих явищ з прийомом тамсулозину є складним.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату Омник разом з атенололом, еналаприлом або теофіліном взаємодій виявлено не було. При одночасному застосуванні Омника з циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину в плазмі крові, а з фуросемідом – зниження концентрації, однак це не потребує зміни дози Омника, оскільки концентрація препарату залишається в межах нормального діапазону. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Диклофенак та варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину. Одночасне призначення тамсулозину із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину. Одночасне призначення з кетоконазолом (сильний інгібітор CYP3A4) призводило до збільшення AUC та Сmах тамсулозину в 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозину гідрохлорид не слід використовувати у комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4 у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Препарат слід використовувати з обережністю у комбінації із сильними та помірними інгібіторами CYP3A4. Одночасне призначення тамсулозину та пароксетину, сильного інгібітору CYP2D6, призводило до збільшення Сmах та AUC тамсулозину в 1,3 та 1,6 рази відповідно, однак це збільшення визнано клінічно незначущим. Одночасне призначення інших антагоністів α1-адренорецепторів може призвести до зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиДорослі віком від 18 років, а також літні пацієнти Всередину після сніданку, запиваючи водою, приймають по 1 капсулі (0,4 мг) 1 раз на добу. Капсулу не рекомендується розжовувати, оскільки це може вплинути на швидкість вивільнення препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок При нирковій недостатності, а також при легкій та помірній печінковій недостатності не потрібна корекція режиму дозування.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки гострого передозування тамсулозином. Проте теоретично при передозуванні можливий розвиток гострого зниження артеріального тиску та компенсаторної тахікардії, у разі якої необхідне проведення симптоматичної терапії. Артеріальний тиск і частота серцевих скорочень можуть відновитися після прийняття людиною горизонтального становища. За відсутності ефекту можна застосувати засоби, що збільшують об'єм циркулюючої крові та, якщо необхідно, судинозвужувальні засоби. Потрібно контролювати функцію нирок. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним, оскільки тамсулозин сильно пов'язаний з білками плазми. Для запобігання подальшому всмоктуванню препарату доцільно промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного, наприклад натрію сульфату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Омник® в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, яке іноді може призвести до непритомності. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні доти, доки зазначені симптоми не зникнуть. При оперативних втручаннях з приводу катаракти або глаукоми на фоні прийому препарату можливий розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки (синдром вузької зіниці), що необхідно враховувати хірургу для передопераційної підготовки пацієнта та при проведенні операції. Перш ніж розпочати терапію препаратом Омнік®, пацієнт повинен бути обстежений для того, щоб виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія простати. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має виконуватися пальцеве ректальне обстеження та, якщо потрібно, визначення простатичного специфічного антигену (ПСА). Лікування препаратом Омнік® пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Пацієнтам необхідно знати, що при прийомі препарату можлива поява запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; допоміжні речовини: макрогол 8000 – 40,0 мг, макрогол 7000000 – 200,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; оболонка таблетки – опадрай жовтий 03F22733 – 7,25 мг (гіпромелоза – 69,536%, макрогол 8000 – 13,024 %, барвник заліза оксид жовтий – 17,440%). По 10 таблеток у блістері з ламінованого фольгою ПВХ та алюмінієвої фольги, 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від жовтого до коричнево-жовтого кольору, з одного боку видавлено "04".Фармакотерапевтична групаα1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування: Омник Окас є таблеткою з контрольованим вивільненням на основі матриксу з використанням гелю неіонного типу. Дана лікарська форма забезпечує тривале та повільне вивільнення тамсулозину та достатню експозицію зі слабкими коливаннями концентрації тамсулозину у плазмі крові протягом 24 годин. Тамсулозин у вигляді таблеток Омник Окас всмоктується з кишечнику. Абсорбція оцінюється у 57% від введеної дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Тамсулозин характеризується лінійною фармакокінетикою. Після одноразового прийому внутрішньо натще таблетки Омнік Окас максимальна концентрація тамсулозину в плазмі досягається в середньому через 6 годин. У рівноважному стані, що досягається до 4-го дня прийому, концентрація тамсулозину в плазмі досягає найбільшого значення через 4-6 годин як натще, так і після їди. Максимальна концентрація у плазмі збільшується приблизно від 6 нг/мл після першої дози до 11 нг/мл у рівноважному стані. Найменша концентрація тамсулозину в плазмі становить 40% від максимальної концентрації в плазмі натще і після їди.Існують значні індивідуальні відмінності серед пацієнтів щодо концентрації препарату у плазмі після одноразової дози та багаторазового прийому. Розподіл: Зв'язок із білками плазми – близько 99%, обсяг розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг). Метаболізм: Тамсулозин повільно метаболізується у печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більшість тамсулозину представлена ​​у плазмі крові у незміненій формі. Здатність тамсулозину індукувати активність мікросомальних ферментів печінки практично відсутня (експериментальні дані). При печінковій недостатності не потрібна корекція режиму дозування. Виведення: Тамсулозин та його метаболіти головним чином виводяться із сечею, при цьому приблизно 4-6% препарату виділяється у незміненому вигляді. Період напіввиведення тамсулозину у вигляді таблеток Омнік Окас при одноразовому прийомі та рівноважному стані становить 19 і 15 годин, відповідно.ФармакодинамікаТамсулозин є специфічним конкурентним блокатором постсинаптичних α1-адренорецепторів, особливо α1А та α1D підтипів, що відповідають за розслаблення гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри. Омник Окас у дозуванні 0,4 мг збільшує максимальну швидкість сечовипускання, а також знижує тонус гладкої мускулатури передміхурової залози/уретри, покращуючи відтік сечі і таким чином зменшуючи вираженість симптомів спорожнення. Омник Окас також зменшує вираженість симптомів наповнення, у розвитку яких важливу роль відіграє гіперактивність детрузора. При тривалій терапії зберігається вплив на вираженість симптомів наповнення та спорожнення, зменшуючи ризик розвитку гострої затримки сечі та необхідність оперативного втручання. Блокатори α1А-адренорецепторів можуть знижувати артеріальний тиск за рахунок зменшення периферичного опору. При застосуванні препарату Омнік Окас у добовій дозі 0,4 мг випадків клінічно значущого зниження артеріального тиску не спостерігалося.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози (лікування порушень сечовипускання).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину або іншого компоненту препарату. Ортостатична гіпотензія. Виражена печінкова недостатність. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв), тяжке порушення функції печінки, гіпотензія.Побічна дія Часті (>1%, <10%) Нечасті (>0,1%, <1%) Рідкісні (>0,01%, <0,1%) Дуже рідкісні (<0,01%) Порушення з боку серцево-судинної системи Серцебиття, ортостатична гіпотензія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Запор, діарея, нудота, блювання Порушення загального стану Астенія Порушення з боку нервової системи Запаморочення (1,3%) Головний біль Непритомність Порушення з боку репродуктивної системи Порушення еякуляції Пріапізм Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Риніт Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Висип, свербіж, кропив'янка Ангіоневротичний набряк Описано окремі випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які підвищують ризик ускладнень під час та після операції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні тамсулозину разом з атенололом, еналаприлом, ніфедипіном або теофіліном взаємодій виявлено не було. При одночасному застосуванні з циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину у плазмі; з фуросемідом – зниження концентрації, проте це не потребує зміни дози Омника Окас, оскільки концентрація препарату залишається в межах нормального діапазону. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. У дослідженнях in vitro не було виявлено взаємодії на рівні печінкового метаболізму з амітриптіліном, сальбутамолом, глібенкламідом та фінастеридом. Диклофенак та варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину. Одночасне призначення інших блокаторів α1-адренорецепторів може призвести до гіпотензивного ефекту. Запобіжні заходи при застосуванні Як і при використанні інших α1-адреноблокаторів, при лікуванні Омником Окас в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, що в окремих випадках може призвести до непритомності. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні доти, доки ознаки не зникнуть. Синдром відміни: відсутній.Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу незалежно від їди. Тривалість застосування не обмежена, препарат призначають як безперервну терапію. Таблетка повинна бути прийнята цілком, її не можна розжовувати, оскільки це може вплинути на пролонговане вивільнення активної речовини.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску; компенсаторна тахікардія. Лікування симптоматичне. Артеріальний тиск та частота серцевих скорочень можуть відновитися при прийнятті хворим на горизонтальне положення. За відсутності ефекту можна застосувати засоби, що збільшують об'єм циркулюючої крові та, якщо необхідно, судинозвужувальні засоби. Потрібно контролювати функцію нирок. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним, оскільки тамсулозин інтенсивно зв'язується з білками плазми. Для запобігання подальшому всмоктуванню препарату доцільно промивання шлунка, прийом активованого вугілля та осмотичних проносних.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри оперативних втручаннях щодо катаракти на фоні прийому препарату можливий розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці), що необхідно враховувати хірургу для передопераційної підготовки пацієнта та при проведенні операції. Перш ніж розпочати терапію препаратом Омнік Окас, пацієнт повинен бути обстежений для того, щоб виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має виконуватися пальцеве ректальне обстеження та, якщо потрібно, визначення специфічного простатичного антигену (ПСА). При нирковій недостатності не потрібна зміна дози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про негативний вплив на здатність до керування транспортними засобами та заняття потенційно небезпечними видами діяльності відсутні. Тим не менш, у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, до з'ясування індивідуальної реакції пацієнта слід утриматися від занять, що вимагають підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій, у тому числі водіння.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г: активна речовина: такролімус (у вигляді такролімусу моногідрату) – 0,03/0,1 г; допоміжні речовини: парафін м'який; парафін рідкий; пропіленкарбонат; віск бджолиний білий; парафін твердий. У пластикових тубах по 10, 30 або 60 г; у пачці картонної 1 туба.Опис лікарської формиМазь однорідної консистенції від білого до жовтого кольору.ХарактеристикаДерматотропне, що інгібує кальциневрин.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0,03 та 0,1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила Розподіл у організмі. У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (>98,8%) розглядається як клінічно незначна. Метаболізм. Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою CYP3A4. Виведення. При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T1/2 – 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.ФармакодинамікаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBP12, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та ФНП-α,які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену тощо. не викликає атрофії шкіри.Показання до застосуванняМазь Протопік® застосовується у дозуванні 0,03 та 0,1% у дорослих і лише 0,03% у дітей віком від 2 до 16 років для лікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та тяжких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до такролімусу, допоміжних речовин, макролідів; вагітність; грудне годування; пацієнти з генетичними дефектами епідермального бар'єру, такими як синдром Нетертону, а також при генералізованій еритродермії у зв'язку з ризиком прогресуючого збільшення системної абсорбції такролімусу; діти та підлітки молодші 16 років (у дозі 0,1%), діти молодше 2 років (у дозі 0,03%).Вагітність та лактаціяПрименение препарата противопоказано при беременности и в период лактации. У детей от 2 года до 16 лет возможно применение только 0.03% мазь Протопик®.Побочные действияНаиболее частыми нежелательными реакциями являются симптомы раздражения кожи (ощущение жжения и зуда, покраснение, боль, парестезии и сыпь) в месте нанесения. Как правило, они выражены умеренно и проходят в течение первой недели после начала лечения. Часто встречается непереносимость алкоголя (покраснение лица или симптомы раздражения кожи после употребления спиртных напитков). У пациентов, применяющих мазь Протопик®, отмечается повышенный риск развития фолликулита, акне и герпетической инфекции. По частоте встречаемости нежелательные реакции делятся на очень частые — >1/10; частые — >1/100, <1/10 и редкие — >1/1000, <1/100. В рамках каждой группы нежелательные реакции представлены в порядке убывания значимости. Общие расстройства и местные реакции: очень частые — жжение и зуд в месте применения; частые — ощущение тепла, покраснение, боль, раздражение, сыпь в области применения. Инфекции: частые — герпетическая инфекция (простой герпес лица и губ, варицеллиформная сыпь Капоши). Кожа и подкожная клетчатка: частые — фолликулит, зуд; нечастые — акне. Нервная система: частые — парестезии, гиперестезия. Метаболизм и особенности питания: частые — непереносимость алкоголя (гиперемия лица или симптомы раздражения кожи после употребления спиртных напитков). За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарських взаємодій у шкірі, які можуть вплинути на його метаболізм. Оскільки системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами CYP3A4 (еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем та ін.) при одночасному застосуванні з маззю Протопік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з великими ділянками /або еритродермією. Вплив мазі Протопік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання мазі Протопік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Можливість спільного застосування мазі Протопік з іншими зовнішніми препаратами, системними глюкокортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям старше 2 років мазь Протопік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно розпочинати з нанесення 0,03% мазі Протопік 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою не повинна перевищувати 3 тижні. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0,1% мазі Протопік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру покращення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Протопік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0,1% маззю Протопік двічі на день. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату або використовувати меншу дозу — 0,03% мазь Протопік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Мазь Протопік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом 2 тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія маззю Протопік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 десь у день) протягом трохи більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Протопік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2–3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0,1% мазь Протопік®, у дітей (2 роки і старше) – 0,03% мазь Протопік®. З появою ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Протопік. Через 12 тижнів підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання про доцільність продовження профілактичного використання мазі Протопік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. Лікування: при випадковому потраплянні всередину необхідно вживати загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротопік® значною мірою метаболізується у печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у хворих з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь використовують з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Протопік® у хворих з великим ураженням шкіри, особливо тривалими курсами, і у дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г: активна речовина: такролімус (у вигляді такролімусу моногідрату) – 0,03/0,1 г; допоміжні речовини: парафін м'який; парафін рідкий; пропіленкарбонат; віск бджолиний білий; парафін твердий. У пластикових тубах по 10, 30 або 60 г; у пачці картонної 1 туба.Опис лікарської формиМазь однорідної консистенції від білого до жовтого кольору.ХарактеристикаДерматотропне, що інгібує кальциневрин.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0,03 та 0,1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила Розподіл у організмі. У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (>98,8%) розглядається як клінічно незначна. Метаболізм. Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою CYP3A4. Виведення. При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T1/2 – 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.ФармакодинамікаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBP12, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та ФНП-α,які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену тощо. не викликає атрофії шкіри.Показання до застосуванняМазь Протопік® застосовується у дозуванні 0,03 та 0,1% у дорослих і лише 0,03% у дітей віком від 2 до 16 років для лікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та тяжких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до такролімусу, допоміжних речовин, макролідів; вагітність; грудне годування; пацієнти з генетичними дефектами епідермального бар'єру, такими як синдром Нетертону, а також при генералізованій еритродермії у зв'язку з ризиком прогресуючого збільшення системної абсорбції такролімусу; діти та підлітки молодші 16 років (у дозі 0,1%), діти молодше 2 років (у дозі 0,03%).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. У дітей віком від 2 до 16 років можливе застосування лише 0.03% мазь Протопік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують мазь Протопік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції діляться на дуже часті -> 1/10; часті -> 1/100, <1/10 і рідкісні -> 1/1000, <1/100. У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Загальні розлади та місцеві реакції: дуже часті – печіння та свербіж у місці застосування; часті - відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування. Інфекції: часті – герпетична інфекція (простий герпес обличчя та губ, варицеліформний висип Капоші). Шкіра та підшкірна клітковина: часті - фолікуліт, свербіж; нечасті - акне. Нервова система: часті – парестезії, гіперестезія. Метаболізм та особливості харчування: часті – непереносимість алкоголю (гіперемія особи або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарських взаємодій у шкірі, які можуть вплинути на його метаболізм. Оскільки системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами CYP3A4 (еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем та ін.) при одночасному застосуванні з маззю Протопік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з великими ділянками /або еритродермією. Вплив мазі Протопік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання мазі Протопік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Можливість спільного застосування мазі Протопік з іншими зовнішніми препаратами, системними глюкокортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям старше 2 років мазь Протопік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно розпочинати з нанесення 0,03% мазі Протопік 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою не повинна перевищувати 3 тижні. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0,1% мазі Протопік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру покращення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Протопік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0,1% маззю Протопік двічі на день. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату або використовувати меншу дозу — 0,03% мазь Протопік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Мазь Протопік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом 2 тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія маззю Протопік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 десь у день) протягом трохи більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Протопік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2–3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0,1% мазь Протопік®, у дітей (2 роки і старше) – 0,03% мазь Протопік®. З появою ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Протопік. Через 12 тижнів підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання про доцільність продовження профілактичного використання мазі Протопік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. Лікування: при випадковому потраплянні всередину необхідно вживати загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротопік® значною мірою метаболізується у печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у хворих з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь використовують з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Протопік® у хворих з великим ураженням шкіри, особливо тривалими курсами, і у дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 100 г: активна речовина: такролімус (у вигляді такролімусу моногідрату) – 0,03/0,1 г; допоміжні речовини: парафін м'який; парафін рідкий; пропіленкарбонат; віск бджолиний білий; парафін твердий. У пластикових тубах по 10, 30 або 60 г; у пачці картонної 1 туба.Опис лікарської формиМазь однорідної консистенції від білого до жовтого кольору.ХарактеристикаДерматотропне, що інгібує кальциневрин.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування такролімусу в системний кровотік при місцевому застосуванні є мінімальним. У більшості пацієнтів з атопічним дерматитом (у дорослих та дітей) як при одноразовому нанесенні, так і при багаторазовому застосуванні 0,03 та 0,1% мазі такролімусу концентрація його у плазмі крові становила Розподіл у організмі. У зв'язку з тим, що системна абсорбція мазі такролімусу низька, висока здатність зв'язуватися з білками плазми (>98,8%) розглядається як клінічно незначна. Метаболізм. Такролімус не метаболізується у шкірі. При попаданні в системний кровоток такролімус значною мірою метаболізується у печінці за допомогою CYP3A4. Виведення. При багаторазовому місцевому застосуванні мазі такролімусу T1/2 – 75 годин у дорослих та 65 годин у дітей.ФармакодинамікаТакролімус відноситься до групи інгібіторів кальциневрину. Він зв'язується із специфічним цитоплазматичним білком імунофіліном (FKBP12), який є цитозольним рецептором для кальциневрину (FK506). В результаті цього формується комплекс, що включає такролімус, FKBP12, кальцій, кальмодулін та кальциневрин, що призводить до інгібування фосфатазної активності кальциневрину. Це унеможливлює дефосфорилювання та транслокацію ядерного фактора активованих Т-клітин (NFAT), необхідного для ініціації транскрипції генів, що кодують продукцію ключових для Т-клітинної імунної відповіді цитокінів (ІЛ-2 та інтерферон-гамма). Крім того, такролімус інгібує транскрипцію генів, що кодують продукцію таких цитокінів, як ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (ГМКСФ) та ФНП-α,які беруть участь у початкових етапах активації Т-лімфоцитів. Крім цього, під впливом такролімусу відбувається інгібування вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин, базофілів та еозинофілів, а також зниження експресії FcεRI (високоаффінний поверхневий рецептор для імуноглобуліну Е) на клітинах Лангерганса, що веде до зниження антицитів. Мазь такролімусу не впливає на синтез колагену тощо. не викликає атрофії шкіри.Показання до застосуванняМазь Протопік® застосовується у дозуванні 0,03 та 0,1% у дорослих і лише 0,03% у дітей віком від 2 до 16 років для лікування атопічного дерматиту (середнього ступеня тяжкості та тяжких форм) у разі його резистентності до інших засобів зовнішньої терапії чи наявності протипоказань до таких.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до такролімусу, допоміжних речовин, макролідів; вагітність; грудне годування; пацієнти з генетичними дефектами епідермального бар'єру, такими як синдром Нетертону, а також при генералізованій еритродермії у зв'язку з ризиком прогресуючого збільшення системної абсорбції такролімусу; діти та підлітки молодші 16 років (у дозі 0,1%), діти молодше 2 років (у дозі 0,03%).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. У дітей віком від 2 до 16 років можливе застосування лише 0.03% мазь Протопік®.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями є симптоми подразнення шкіри (відчуття печіння та сверблячки, почервоніння, біль, парестезії та висип) у місці нанесення. Як правило, вони виражені помірно та проходять протягом першого тижня після початку лікування. Часто трапляється непереносимість алкоголю (почервоніння обличчя або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). У пацієнтів, які застосовують мазь Протопік, відзначається підвищений ризик розвитку фолікуліту, акне та герпетичної інфекції. По частоті небажані реакції діляться на дуже часті -> 1/10; часті -> 1/100, <1/10 і рідкісні -> 1/1000, <1/100. У межах кожної групи небажані реакції представлені порядку зменшення значимості. Загальні розлади та місцеві реакції: дуже часті – печіння та свербіж у місці застосування; часті - відчуття тепла, почервоніння, біль, роздратування, висип у сфері застосування. Інфекції: часті – герпетична інфекція (простий герпес обличчя та губ, варицеліформний висип Капоші). Шкіра та підшкірна клітковина: часті - фолікуліт, свербіж; нечасті - акне. Нервова система: часті – парестезії, гіперестезія. Метаболізм та особливості харчування: часті – непереносимість алкоголю (гіперемія особи або симптоми подразнення шкіри після вживання спиртних напоїв). За весь період спостереження препарату були зареєстровані поодинокі випадки розацеа, малігнізації (шкірні та інші види лімфом, рак шкіри).Взаємодія з лікарськими засобамиТакролімус не метаболізується у шкірі, що виключає ризик лікарських взаємодій у шкірі, які можуть вплинути на його метаболізм. Оскільки системна абсорбція такролімусу при використанні у формі мазі мінімальна, взаємодія з інгібіторами CYP3A4 (еритроміцин, ітраконазол, кетоконазол, дилтіазем та ін.) при одночасному застосуванні з маззю Протопік® малоймовірна, проте не може бути повністю виключена у пацієнтів з великими ділянками /або еритродермією. Вплив мазі Протопік на ефективність вакцинації не вивчався. Однак через потенційний ризик зниження ефективності вакцинацію необхідно провести до початку застосування мазі або через 14 днів після останнього використання мазі Протопік®. У разі застосування живої атенуйованої вакцини цей період повинен бути збільшений до 28 днів, інакше слід розглянути можливість використання альтернативних вакцин. Можливість спільного застосування мазі Протопік з іншими зовнішніми препаратами, системними глюкокортикостероїдами та імунодепресантами не вивчалася.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям старше 2 років мазь Протопік® наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Препарат можна застосовувати на будь-яких ділянках тіла, включаючи обличчя та шию, в області шкірних складок. Не слід наносити препарат на слизові оболонки та під оклюзійні пов'язки. Застосування у дітей (2 роки і старше) та підлітків до 16 років Лікування необхідно розпочинати з нанесення 0,03% мазі Протопік 2 рази на добу. Тривалість лікування за цією схемою не повинна перевищувати 3 тижні. Надалі частота застосування зменшується до 1 разу на добу, лікування продовжується до повного очищення вогнищ ураження. Застосування у дорослих та підлітків 16 років та старше Лікування необхідно розпочинати з застосування 0,1% мазі Протопік® 2 рази на добу та продовжувати до повного очищення вогнищ ураження. У міру покращення можна зменшувати частоту нанесення 0,1% мазі або переходити на використання 0,03% мазі Протопік®. У разі повторного виникнення симптомів захворювання слід відновити лікування 0,1% маззю Протопік двічі на день. Якщо дозволяє клінічна картина, слід спробувати знизити частоту застосування препарату або використовувати меншу дозу — 0,03% мазь Протопік®. Застосування у людей похилого віку (65 років та старше) Особливості застосування у людей похилого віку відсутні. Зазвичай поліпшення спостерігається протягом 1 тижня з початку терапії. Якщо ознаки поліпшення і натомість терапії відсутні протягом 2 тижнів, слід розглянути питання про зміну терапевтичної тактики. Лікування загострень Мазь Протопік® може використовуватися короткочасно або тривало у вигляді періодів, що періодично повторюються, терапії. Лікування уражених ділянок шкіри проводиться до зникнення клінічних проявів атопічного дерматиту. Як правило, покращення спостерігається протягом першого тижня лікування. Якщо ознаки поліпшення не спостерігаються протягом 2 тижнів з початку використання мазі, необхідно розглянути інші варіанти подальшого лікування. Лікування слід відновити з появою перших ознак загострення атопічного дерматиту. Профілактика загострень Для попередження загострень та збільшення тривалості ремісії у пацієнтів з частими (більше 4 разів на рік) загостреннями захворювання в анамнезі рекомендується підтримуюча терапія маззю Протопік®. Доцільність призначення підтримуючої терапії визначається ефективністю попереднього лікування за стандартною схемою (2 десь у день) протягом трохи більше 6 тижнів. При підтримуючій терапії мазь Протопік® слід наносити 2 рази на тиждень (наприклад, у понеділок та четвер) на ділянки шкіри, які зазвичай уражуються при загостреннях. Проміжок часу між нанесенням препарату має становити щонайменше 2–3 днів. У дорослих та підлітків 16 років і старше використовується 0,1% мазь Протопік®, у дітей (2 роки і старше) – 0,03% мазь Протопік®. З появою ознак загострення слід перейти до звичайного режиму терапії маззю Протопік. Через 12 тижнів підтримуючої терапії необхідно оцінити клінічну динаміку та вирішити питання про доцільність продовження профілактичного використання мазі Протопік®. У дітей для оцінки клінічної динаміки слід тимчасово відмінити препарат і потім розглянути питання необхідності продовження підтримуючої терапії.ПередозуванняПри місцевому застосуванні випадків передозування не спостерігалося. Лікування: при випадковому потраплянні всередину необхідно вживати загальноприйнятих заходів, які включають контроль життєво важливих функцій організму та спостереження за загальним станом. Стимуляція блювоти чи промивання шлунка не рекомендуються.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротопік® значною мірою метаболізується у печінці, і хоча його концентрація в крові при зовнішньому застосуванні дуже низька, у хворих з декомпенсованою печінковою недостатністю мазь використовують з обережністю. Необхідно бути обережними при використанні мазі Протопік® у хворих з великим ураженням шкіри, особливо тривалими курсами, і у дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: іпрагліфлозин L-проліну – 64,3 мг (у перерахунку на іпрагліфлозин – 50 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), гіпоролоза, магнію стеарат; Оболонка таблетки: Опадрай 03F40025 (гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид, тальк, барвник заліза оксид червоний та барвник заліза оксид чорний). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 3, 6 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину. При упаковці на ЗАТ «ЗіО-Здоров'я», Росія вказують таку інформацію: Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 3, 6 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-фіолетового кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування, інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо іпрагліфлозин швидко всмоктується. Як у здорових людей, так і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу концентрація іпрагліфлозину в плазмі після одноразового та багаторазового прийому збільшується дозозалежним чином. Після прийому іпрагліфлозину натще максимальна концентрація (Сmax) препарату в плазмі досягається протягом 1,1 - 2,3 год. Абсолютна біодоступність при одноразовому прийомі дози 100 мг становить 90,2%. При прийомі препарату в дозі 50 мг перед прийомом багатої жирами їжі відзначалося збільшення Сmax іпрагліфлозину в 1,23 рази та скорочення часу її досягнення (Тmax) на 0,6 год; значення AUC (площа під кривою залежності концентрації від часу) не змінювалося. При застосуванні препарату після їжі з високим вмістом жирів Сmax іпрагліфлозину знижувалася в 0,82 рази, а Тmax збільшувалася на 0,9 год; значення AUC не змінювалося. При багаторазовому застосуванні іпрагліфлозину прийом їжі не надавав клінічно значущого впливу на його ефективність або безпеку. Тому іпрагліфлозин можна приймати незалежно від їди. Розподіл У рівноважному стані середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення в дозі 25 мг становить 127 л, що свідчить про розподіл іпрагліфлозину в тканинах. Іпрагліфлозин на 94,6-96,5% зв'язується з білками плазми (переважно з альбумінами). Зв'язування іпрагліфлозину з білками плазми крові можна порівняти у здорових людей та осіб з цукровим діабетом 2 типу. Порушення функції нирок і печінки не впливає на ступінь зв'язування іпрагліфлозину з білками. In vivo, частка препарату, пов'язаного з білками плазми крові, у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та порушенням функції нирок (з нормальною функцією нирок або з порушенням функції нирок від легкого до тяжкого ступеня) склала від 96,2% до 97,2% у порівнянні з 96,7% - 97,0% у здорових добровольців. Відношення концентрації препарату в крові/плазмі, що дорівнює 0,625, для площі під кривою (AUCinf) вказувало на низький рівень розподілу радіоактивності в еритроцитах. Метаболізм Іпрагліфлозин піддається значному метаболізму в організмі людини, переважно у печінці. У плазмі крові, сечі та фекаліях ідентифіковано 7 метаболітів: 5 глюкуронідів, S-оксид та сульфат іпрагліфлозину. Основним шляхом метаболізму іпрагліфлозину є глюкуронування за участю УДФ-глюкуронілтрансфераз (головним чином UGT2B7, меншою мірою UGT2B4, UGT1А8 та UGT1A9) з утворенням, головним чином, основного метаболіту 2'-O-β-глюкуроніду іпра. У дослідженнях in vitro значущого інгібування іпрагліфлозином ізоферментів цитохрому (CYP) та уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферази (UGT), а також суттєвої індукції CYP1A2 та CYP3A4 не спостерігалося. Виведення Іпрагліфлозин та його метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Після одноразового або багаторазового прийому іпрагліфлозину внутрішньо у дозах 50 та 100 мг середній термінальний період напіввиведення (tl/2) варіює від 11,7 до 19,9 год. Загальний кліренс становить 10,9 л/год, при цьому нирковий кліренс становить близько 0 1 л/год. Після внутрішньовенного введення іпрагліфлозину лише 1,32% введеної дози виводиться нирками у незміненому вигляді. У всіх дослідженнях частка виведення незміненого іпрагліфлозину нирками була низькою. При дослідженні масового балансу після внутрішнього прийому 100 мг 14С-іпрагліфлозину більша частина радіоактивності (84,4%) виводилася нирками і через кишечник через 48 год; через 144 год співвідношення виведеної радіоактивності становило 67,9% нирками та 32,7% – через кишечник. Лінійність/нелінійність У діапазоні доз від 1 до 600 мг AUC збільшується пропорційно дозі, у той час як Сmax зростає меншою мірою щодо збільшення дози, проте цей ефект мінімальний і не має клінічного значення. При повторному застосуванні іпрагліфлозину ознак аутоіндукції або аутоінгібування не спостерігалося. Фармакокінетика в особливих типових ситуаціях Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок Після одноразового прийому іпрагліфлозину в дозах 50 мг та 100 мг пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу значення AUC поступово збільшувалося в міру зниження функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (РСКФ від 60 до Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки Після одноразового прийому внутрішньо натще іпрагліфлозину в дозі 100 мг пацієнтами з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю, 7-9 балів) значення Сmax та AUC збільшилися відповідно у 1,27 та 1,25 рази порівняно з здоровими добровольцями. Фармакокінетика у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалася. Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня корекції дози не потрібне. Літні пацієнти (вік ≥ 65 років) Клінічно значущого збільшення експозиції іпрагліфлозину у пацієнтів похилого віку не відзначалося. Застосування у дітей Фармакокінетика у дітей віком до 18 років не вивчалася. Підлога Незважаючи на те, що Сmax іпрагліфлозин у жінок вищий, ніж у чоловіків, ця відмінність незначна, у зв'язку з цим стать не розглядається як фактор, що надає клінічно значущий вплив на фармакокінетику іпрагліфлозину. Расова та етнічна приналежність Клінічно значимих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної раси та японців не виявлено.ФармакодинамікаМеханізм дії Іпрагліфлозин – селективний інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2) для вживання. SGLT2 – основний транспортний білок, що бере участь у зворотному захопленні глюкози в проксимальних ниркових канальцях та її активному перенесенні з просвіту канальця кров проти градієнта концентрації. Іпрагліфлозин має у 254 рази більшу виборчу інгібуючу активність щодо SGL12 у порівнянні з SGLT1 (концентрація напівмаксимального інгібування (ІК50) іпрагліфлозину щодо SGLT2 та SGLT1 становить 7,38 та 1880 нмоль/л, відповідно). Шляхом вираженого інгібування SGLT2, що експресується в проксимальному канальці нефрону нирки, іпрагліфлозин знижує реабсорбцію глюкози в ниркових канальцях і зменшує нирковий поріг глюкози (ППГ), що призводить до підвищення екскреції глюкози з сечею (ЕГМ) та ін. Кількість глюкози, що виділяється нирками, залежить від концентрації глюкози в крові і швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Підвищення ЕМГ при інгібуванні SGLT2 також призводить до помірного осмодіурезу та діуретичного ефекту, що сприяє зниженню систолічного та діастолічного артеріального тиску. У дослідженнях у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу було показано, що підвищення ЕМГ призводить до втрати калорій та, як наслідок, зниження маси тіла. При визначенні ЕГМ у дослідженнях фази I було показано, що при прийомі клінічно значущих доз іпрагліфлозину у здорових добровольців середнє збільшення ЕГМ протягом 24 год було подібним і становило приблизно 39 г та 49 г для дози 50 мг та від 39 г до 56 г та від 35 г до 48 г для дози 100 мг при одноразовому та багаторазовому прийомі відповідно. У пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу вплив іпрагліфлозину на добову ЕГМ був більш вираженим. Через 14 днів прийому в групі іпрагліфлозину відзначалося помітне збільшення середньої добової ЕГМ щодо вихідного рівня (на 81 г для дози 50 мг та на 90 г для дози 100 мг) у порівнянні з групою плацебо (5 г). Підвищення ЕГМ призводило до зниження концентрації глюкози в плазмі крові натще (ГПН) і після їди, а також концентрації інсуліну в сироватці крові натще. Клінічна ефективність У клінічних дослідженнях було показано статистично значуще зниження рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c), ДПН та маси тіла при застосуванні іпрагліфлозину в монотерапії, а також у комбінації з метформіном, піоглітазоном, похідними сульфонілсечовини (СМ), інгібітором інсуліном (± інгібітор ДПП-4), метформіном з ситагліптином, інгібітором α-глюкозидаз (α-ГІ), натеглінідом, аналогом глюкагоноподібного пептиду 1 (ГПП-1) (±СМ). У пацієнтів, які не досягли цілей лікування при використанні іпрагліфлозину в дозі 50 мг, при збільшенні дози до 100 мг відзначалося подальше зниження рівня HbA1c, ГПП та маси тіла.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу для покращення глікемічного контролю як: монотерапії у разі неефективності дієтотерапії та фізичного навантаження; у комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами, включаючи метформін, піоглітазон, похідні сульфонілсечовини, інгібітори ДПП-4, інсулін (± інгібітор ДПП-4), метформін з ситагліптином, інгібітори α-глюкозидази (α-ГІП) у тому числі у комбінації з похідними СМ), за відсутності адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до діючої речовини або будь-якого допоміжного компонента препарату; тяжкий кетоацидоз, діабетична кома або прекома; тяжкі інфекційні захворювання, періоперативний період, серйозні операції та травми; тяжке порушення функції нирок (СКФ тяжка печінкова недостатність; діти віком до 18 років; оскільки ефективність та безпека застосування у них не встановлена; вагітність та період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані про застосування іпрагліфлозину у вагітних жінок відсутні. Дані доклінічних досліджень у щурів свідчать про проникнення препарату в організм плода. Застосування іпрагліфлозину під час вагітності протипоказане. При виявленні вагітності лікування іпрагліфлозин слід припинити. Фертильність Вплив іпрагліфлозину на фертильність у людей не вивчався. Ефектів іпрагліфлозину щодо фертильності у самців та самок щурів не виявлено. Період грудного вигодовування Дані доклінічних досліджень у щурів показали, що іпрагліфлозин проникає у грудне молоко і гальмує зростання потомства. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Застосування іпрагліфлозину в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Оцінка безпеки іпрагліфлозину проведена на підставі 18 досліджень IIb, III та IV фази у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, з них 12 плацебо-контрольованих досліджень. У п'яти дослідженнях іпрагліфлозин застосовувався як монотерапія, у дванадцяти – у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами (метформіном, піоглітазоном, препаратами сульфонілсечовини, інгібіторами ДПП-4, натеглінідом, аналогами ГПП-1, інсуліном). Також було проведено одне дослідження у пацієнтів із порушенням функції нирок. Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції, як гіпоглікемія, Поллакіурія (або поліурія), інфекції статевих органів, інфекції сечовивідних шляхів, запаморочення, біль у спині, екзема, висип, запор і спрага. Профіль безпеки у пацієнтів, які приймали іпрагліфлозин у дозі 100 мг, був такий самий, як і при прийомі іпагліфлозину у дозі 50 мг. Небажані реакції представлені у вигляді таблиці на підставі об'єднаного аналізу 12 плацебо-контрольованих досліджень тривалістю 12, 16 або 24 тижні, де 1209 пацієнтів отримували іпрагліфлозин у дозі 50 мг, а 796 пацієнтів – плацебо, та класифіковані відповідно до системно-органних. ) та частотою. Визначення частоти ґрунтується на випадках небажаних реакцій у пацієнтів, які отримували іпрагліфлозин, що виникли під час лікування. Частота небажаних реакцій класифікована так: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: частота невідома – ангіоневротичний набряк. Інфекції та паразитарні інвазії: часті – інфекція статевих органів (вульвовагінальний кандидоз, генітальний свербіж та інші інфекції статевих органів). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часті гіпоглікемія, спрага; нечасті – почуття голоду; частота невідома – кетоацидоз. Порушення з боку нервової системи: часті – запаморочення. Порушення з боку органу зору: нечасті – діабетична ретинопатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часті – запор; нечасті – нудота, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті – екзема, висип; нечасті - свербіж, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – біль у спині; нечасті – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часті – Поллакіурія (або поліурія), інфекція сечовивідних шляхів. Загальні розлади та: нечасті - астенія; частота невідома – порушення у місці введення. Лабораторні та інструментальні дані: часті – зменшення маси тіла. Опис окремих небажаних реакцій Гіпоглікемія Частота гіпоглікемії залежала від типу гіпоглікемічної терапії. При застосуванні іпрагліфлозину у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами (за винятком інсуліну) частота гіпоглікемії була подібною до плацебо (2,3% та 1,7% відповідно). Більшість випадків гіпоглікемії зареєстровано у дослідженнях комбінації іпрагліфлозину з інсуліном або препаратами, що стимулюють його секрецію (такими як СМ). Проте більшість випадків гіпоглікемії були легкими, рідко – середньої тяжкості. Про випадки тяжкої гіпоглікемії при прийомі іпрагліфлозину не повідомлялося. Збільшення дози іпрагліфлозину та тривалість лікування не впливало на частоту гіпоглікемії. Півлакіурія або поліурія Частота прискореного сечовипускання (полакіурії або поліурії) на іпрагліфлозин була більша (6,0%), ніж на плацебо (2,0%). Більшість випадків були легкими, рідко помірною інтенсивністю. Про тяжкі випадки не повідомлялося. Збільшення дози та тривалість лікування не впливало на частоту півлакіурії або поліурії. Небажані реакції, пов'язані із зменшенням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Частота розвитку небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням ОЦК (у більшості випадків у вигляді спраги та запаморочення) при застосуванні іпрагліфлозину була дещо вищою (4,9%), ніж на плацебо (1,8%). Більшість випадків були легкими, рідше за середню тяжкість; про тяжкі випадки не повідомлялося. Збільшення дози та тривалість лікування не впливало на частоту небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням ОЦК. Інфекція сечовивідних шляхів (ІМП) Частота ІМІ при прийомі іпрагліфлозину така сама, як на плацебо. Найчастіше повідомлялося про випадки інфекції сечовивідних шляхів та циститу. Більшість ІМІ були легкими, рідше середньої тяжкості. Про важкі ІМП не повідомлялося. Збільшення дози та тривалість лікування не впливало на частоту ІМП. Інфекція статевих органів Частота інфекцій статевих органів при прийомі іпрагліфлозину була вищою (2,4%), ніж на плацебо (0,6%). Найчастіше повідомлялося про випадки вульвовагінального кандидозу та генітального сверблячки. Більшість інфекцій були слабко вираженими; у поодиноких випадках – середнього ступеня тяжкості; про тяжкі випадки не повідомлялося. Збільшення дози та тривалість лікування не впливало на частоту грибкових інфекцій статевих органів. Запор Випадки запору при прийомі іпрагліфлозину спостерігалися у 3,1% пацієнтів у порівнянні з 1,5% у групі плацебо. Усі випадки були легкими. Збільшення дози та тривалості лікування не впливало на частоту запору.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічні взаємодії Вплив інших лікарських засобів на іпрагліфлозин Спільне застосування з лікарськими засобами, що знижують рівень глюкози, не впливало на ефект іпрагліфлозину щодо ЕГМ у здорових людей. Одноразові дози піоглітазону або ситагліптину не впливали на ЕГМ, індуковану багаторазовим прийомом іпрагліфлозину; багаторазовий прийом піоглітазону, глімепіриду або ситагліптину не впливав на ЕГМ, індуковану одноразовим прийомом іпрагліфлозину. Додавання багаторазового прийому іпрагліфлозину до багаторазового прийому метформіну призводило до збільшення ЕГМ. Вплив іпрагліфлозину на інші лікарські засоби Вплив іпрагліфлозину на зміни електролітного складу та об'єму сечі, спричинені застосуванням петльового діуретика фуросеміду, був незначним та нетривалим. Іпрагліфлозин може посилювати ефекти діуретиків, а також збільшувати ризики, пов'язані з їх застосуванням, наприклад, ризик дегідратації та гіпотензії. Застосування інсуліну та препаратів, що стимулюють секрецію інсуліну (наприклад, похідних сульфонілсечовини) може бути причиною розвитку гіпоглікемії. У зв'язку з цим для зниження ризику розвитку гіпоглікемії при одночасному застосуванні іпрагліфлозину з інсуліном та препаратами, що підсилюють його секреції, може знадобитися зниження дози інсуліну та препаратів, що стимулюють його секрецію. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських засобів на іпрагліфлозин Іпрагліфлозин метаболізується переважно шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою за допомогою ферменту UGT2B7 та меншою мірою за участю ферментів UGT2B4, UGT1A8 та UGT1A9. У дослідженнях in vitro було показано, що іпрагліфлозин є субстратом еффлюксного переносника Р-глікопротеїну (P-GP), але не білка резистентності до раку молочної залози (BCRP) або білка множинної лікарської стійкості 2 (MRP2). Іпрагліфлозин не є субстратом переносників речовин усередину клітини, таких як ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОСТ1 та ОСТ2. Клінічні дослідження взаємодії з інгібіторами чи індукторами UGT не проводились. Передбачалося, що спільне застосування інгібіторів UGT спричинить збільшення експозиції іпрагліфлозину, проте це не розглядається як проблема безпеки, оскільки добові дози до 300 мг добре переносилися пацієнтами. Індуктори UGT можуть зменшувати ефекти іпрагліфлозину. Таким чином, якщо іпрагліфлозин застосовується спільно з індукторами UGT, необхідно контролювати клінічну ефективність і при необхідності розглянути питання про підвищення дози іпрагліфлозину з 50 мг до 100 мг. Клінічні дослідження міжлікарської взаємодії з інгібіторами P-gp не проводились. Однак з огляду на високу біодоступність іпрагліфлозину (90,2%), мало ймовірно, що інгібіторування P-gp буде клінічно значуще впливати на абсорбцію препарату. При одночасному застосуванні іпрагліфлозину з іншими гіпоглікемічними препаратами, такими як метформін, ситагліптин, піоглітазон, глімепірид, миглитол або мітіглінід, клінічно значущі зміни фармакокінетики іпрагліфлозину були відсутні. Препарати, що підвищують pH шлунка, не впливають на біодоступність іпрагліфлозину, оскільки його розчинність залежить від pH. Вплив іпрагліфлозину на інші лікарські засоби У дослідженнях in vitro іпрагліфлозин не виявляв будь-якої значущої інгібуючої активності відносно ферментів цитохрому Р450 (CYP) та CYP3A4. Іпрагліфлозин не показував будь-якої значущої інгібуючої активності щодо ферментів UGT, включаючи UGT1A1, UGT1A4, UGT1А6, UGT1А9 та UGT2B7. Інгібуючого впливу іпрагліфлозину на активність еффлюксних переносників P-gp, BCRP, MRP2 або на транспорт, опосередкований білком множинної резистентності та виведення токсинів 1 (МАTЕ1) та 2-К (МАТЕ2-К), не спостерігалося. Інгібуючих ефектів іпрагліфлозину щодо переносників речовин усередину клітини, таких як ОАТР1В1, ОАТР1В3, ОСT1 та ОСТ2, не виявлено. Дослідження лікарських взаємодій за участю здорових добровольців не виявили вплив багаторазового застосування іпрагліфлозину на фармакокінетику одноразових доз глімепіриду (субстрат CYP2C9), піоглітазону (субстрат CYP2C8), сітагліптину та мітіглініду. Прийом іпрагліфлозину 300 мг один раз на добу посилював ефект метформіну (AUC) у 1.18 разів, що клінічно не значуще. Таким чином, вважається, що іпрагліфлозин не вступатиме в лікарську взаємодію з іншими препаратами, що є субстратами для вищезгаданих ферментів CYP, UGT та переносників.Спосіб застосування та дозиСуглат рекомендується приймати один раз на день незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою. Дози Початкова доза для дорослого пацієнта становить 50 мг один раз на день. При необхідності можливе збільшення дози до 100 мг (2 таблетки по 50 мг). При одночасному застосуванні з препаратами інсуліну або препаратами, що посилюють секрецію інсуліну (такими як похідні сульфонілсечовини), для зниження ризику гіпоглікемії слід знизити дозу інсуліну або препаратів, що стимулюють його секрецію (таких як похідні сульфонілсечовини). Застосування у пацієнтів похилого віку (≥65 років) Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Препарат Суглат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, термінальною стадією ниркової недостатності або у пацієнтів, які перебувають на діалізі, оскільки очікується, що цей препарат не буде ефективним у цих популяціях. Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Клінічні дані застосування препарату Суглат у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки відсутні. Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування препарату Суглат у дітей віком до 18 років не вивчалася. Пропуск дози У разі пропуску дози препарат Суглат слід прийняти відразу після того, як пацієнт згадав про це; однак, не слід приймати подвійну дозу препарату в той самий день.ПередозуванняКлінічні дослідження у здорових добровольців продемонстрували безпеку та хорошу переносимість одноразових доз іпрагліфлозину до 600 мг, а також багаторазового прийому доз до 300 мг 1 раз на день. Лікування: у разі передозування слід проводити симптоматичну терапію відповідно до клінічного стану пацієнта. Доцільні стандартні підтримуючі заходи, у тому числі видалення речовини, що не всмокталася, із шлунково-кишкового тракту та здійснення клінічного спостереження. Виведення іпрагліфлозину за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок Іпрагліфлозин не слід застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, термінальною стадією ниркової недостатності або у пацієнтів, які перебувають на діалізі, оскільки, ймовірно, у даної категорії пацієнтів препарат буде неефективним. Під час лікування іпрагліфлозином можливе погіршення функції нирок. При застосуванні іпрагліфлозину може спостерігатись підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові, а також зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рСКФ). Перед початком лікування іпрагліфлозин необхідно оцінити функцію нирок, а також періодично контролювати її в процесі лікування. Застосування у пацієнтів із ризиком розвитку небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням ОЦК Механізм дії іпрагліфлозину призводить до того, що збільшення ЕГМ може індукувати осмотичний діурез та діуретичний ефект, що може призвести до зменшення ОЦК та зниження артеріального тиску (див. розділ фармакодинамічні властивості). Рекомендовано адекватну гідратацію та моніторинг ОЦК (наприклад, фізикальне обстеження, вимірювання артеріального тиску, лабораторні аналізи, що включають показники функції нирок, електролітний склад). Кетоацидоз При появі симптомів кетоацидозу, таких як нудота і блювота, втрата апетиту, біль у животі, надмірна спрага, підвищена стомлюваність, порушення дихання, порушення свідомості або інші симптоми, необхідно розглянути питання про проведення лабораторних аналізів (включаючи визначення кетонових тіл) . При діагностуванні діабетичного кетоацидозу лікування іпрагліфлозином слід припинити та розпочати адекватну підтримуючу терапію для нормалізації стану пацієнта. Пацієнти похилого віку (≥65 років) У пацієнтів похилого віку частіше спостерігається зниження фізіологічних функцій, а також вищий ризик дегідратації, тому лікування іпрагліфлозином у даної категорії пацієнтів слід проводити під ретельним наглядом. Інфекції статевих органів Під час лікування іпрагліфлозином можуть розвиватися грибкові інфекції статевих органів. Тому слід проводити ретельне обстеження пацієнтів щодо ознак і симптомів інфекцій статевих органів. З появою ознак та симптомів грибкових інфекцій статевих органів необхідне проведення відповідної терапії. Ампутація нижньої кінцівки У довгострокових клінічних дослідженнях іншого інгібітору SGLT2 відзначалося збільшення випадків ампутації нижніх кінцівок (передусім пальців стопи). Невідомо, чи цей ефект є специфічним для всього фармакологічного класу. Важливо консультувати всіх пацієнтів із цукровим діабетом щодо стандартного профілактичного догляду за ступнями. Гіпоглікемія Застосування гіпоглікемічних препаратів може спричинити гіпоглікемію. У клінічних дослідженнях частота гіпоглікемії у пацієнтів, які приймали іпрагліфлозин як у монотерапії та у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами (за винятком інсуліну, див. розділ «Побічна дія»), була такою ж, як при прийомі плацебо. Для зниження ризику виникнення гіпоглікемії при застосуванні іпрагліфлозину в комбінації з інсуліном або препаратами, що стимулюють секрецію інсуліну (наприклад, препаратами сульфонілсечовини), необхідно розглянути питання щодо зниження дози інсуліну або препаратів, що стимулюють секрецію інсуліну. Інфекція сечовивідних шляхів Під час лікування іпрагліфлозином можуть розвиватися інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит. Слід проводити ретельне обстеження пацієнтів для виявлення можливих ознак та симптомів інфекцій сечовивідних шляхів та, за необхідності, проводити відповідне лікування. Хронічна серцева недостатність Досвід застосування іпрагліфлозину при хронічній серцевій недостатності (ХСН) І-ІІ функціонального класу (за класифікацією NYHA) обмежений; досвід застосування при ХСН III-IV функціонального класу за NYHA відсутній. Лабораторне дослідження сечі У зв'язку з механізмом дії пацієнтів, які приймають іпрагліфлозин, будуть позитивними результати аналізу на наявність глюкози в сечі. Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування іпрагліфлозину у дітей віком до 18 років не вивчалася. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Дані про негативний вплив іпрагліфлозину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні. Очікується, що іпрагліфлозин не впливатиме на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, або цей вплив буде мінімальним. Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку гіпоглікемії, особливо при застосуванні іпрагліфлозину в комбінації з інсуліном або препаратами, що стимулюють секрецію інсуліну (наприклад, похідними сульфонілсечовини), а також підвищений ризик розвитку небажаних реакцій, пов'язаних зі зниженням ОЦК, наприклад.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 5 мл: активна речовина: цефіксім - 100 мг; допоміжні речовини: бензоат натрію; цукроза; смола жовта; ароматизатор полуничний. у флаконах темного скла по 60 мл; у пачці картонної 1 флакон у комплекті з дозувальною ложкою.Опис лікарської формиКапсули по 200 мг із жовтою кришкою та білим корпусом, що містять суміш порошку та дрібних гранул жовтувато-білого кольору. Капсули по 400 мг з фіолетовою кришкою та білим корпусом, що містять суміш порошку та дрібних гранул жовтувато-білого кольору. На капсулу нанесено код Н808. Гранули для приготування суспензії для вживання: дрібні гранули від білого до кремового кольору. Після розведення – суспензія від майже білого до кремового кольору із солодким ароматом полуниці.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління для вживання.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо біодоступність цефіксиму становить 40-50% незалежно від їди, проте Cmax цефіксиму в сироватці досягається на 0,8 год швидше при прийомі препарату разом з їжею. При прийомі препарату у формі капсул у дозі 200 мг Cmax у сироватці досягається через 4 години та становить 2 мкг/мл, при прийомі у дозі 400 мг – 3,5 мкг/мл. При прийомі препарату у формі суспензії у дозі 200 мг Cmax у сироватці досягається через 4 години та становить 2,8 мкг/мл, при прийомі у дозі 400 мг – 4,4 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінами, становить 65%. Близько 50% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 10% дози виводиться із жовчю. T1/2 залежить від дози і становить 3-4 години. У пацієнтів з порушеннями функції нирок при Cl креатиніну 20-40 мл/хв T1/2 збільшується до 6,4 год, при Cl креатиніну 5-10 мл/хв – до 11,5 год.ФармакодинамікаПригнічує синтез клітинної мембрани збудника. Цефіксім стійкий до дії бета-лактамаз, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій. In vitro цефіксим активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus agalactiae; грамнегативних бактерій: Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter amalonaticus, Citrobacter. In vitro та в умовах клінічної практики цефіксім активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniaе, Streptococcus pyogenes; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, E.coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. До препарату стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus (Streptococcus) серогрупи D, Listeria monocytogenes, більшість Staphylococcus spp. (включаючи метицилін-резистентні штами), Enterobacter spp., Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: фарингіт, тонзиліт, синусит; гострий та хронічний бронхіт; середній отит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефалоспоринів та пеніцилінів. З обережністю: літній вік; хронічна ниркова недостатність; псевдомембранозний коліт (в анамнезі); дитячий вік (до 6 місяців).Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, свербіж шкіри, еозинофілія, лихоманка. З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, гіпербілірубінемія, жовтяниця), кандидоз ШКТ; рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики та ін.) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до збільшення токсичності. Знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиДітям віком від 6 місяців до 12 років призначають у вигляді суспензії у дозі 8 мг/кг/добу одноразово або у 2 прийоми по 4 мг/кг кожні 12 год. Для дітей віком 5-11 років добова доза суспензії – 6-10 мл, віком 2-4 років - 5 мл, віком від 6 місяців до 1 року - 2,5-4 мл. Для дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг – 400 мг 1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу. Середня тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При захворюваннях, спричинених Streptococcus pyogenes, курс лікування – не менше 10 днів. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від показника КК: при КК 21-60 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК 20 мл/хв і менше або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити вдвічі. Спосіб приготування суспензії: перевернути флакон і струсити вміст флакона. Додати 40 мл охолодженої кип'яченої води на 2 етапи і збовтати до утворення гомогенної суспензії, дати суспензії відстоятися протягом 5 хв для забезпечення повного розчинення порошку. Перед застосуванням готову суспензію необхідно добре збовтувати. Використовувати суспензію протягом 14 днів з моменту приготування за умови дотримання умов зберігання від 15 до 25°С.ПередозуванняСимптоми: підвищення ризику розвитку побічних реакцій. Лікування: промивання шлунка; симптоматична та підтримуюча терапія, яка при необхідності включає застосування антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, пресорних амінів, оксигенотерапію, переливання інфузійних розчинів, ШВЛ. Не виводиться у значних кількостях шляхом гемо- або перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При тривалому прийомі препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до зростання Clostridium difficile, спричинити важку діарею та псевдомембранозний коліт. Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цефіксим - 400 мг (у вигляді цефіксиму тригідрату 447,7 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, кремнію діоксид колоїдний, повідон, магнію стеарат, кальцію сахаринату трисесквігідрат, полуничний ароматизатор (FA 15757 і PV 4284), барвник "жовтий сонячний захід" (Е). 1, 5, 7 таблеток у блістер з ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. 1 блістер по 1, 5, 7 таблеток або 2 блістери по 5 таблеток разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгавата пігулка блідо-оранжевого кольору з ризиком на обох сторонах, із запахом полуниці.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо біодоступність цефіксиму становить 40-50% незалежно від їди, проте Cmax цефіксиму в сироватці досягається швидше на 0.8 год при прийомі препарату разом з їжею. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінами, становить 65%. Близько 50% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год, близько 10% дози виводиться із жовчю. Т1/2 залежить від дози і становить 3-4 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок при КК від 20 до 40 мл/хв Т1/2 збільшується до 6.4 год, при КК 5-10 мл/хв – до 11.5 год.ФармакодинамікаНапівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для прийому внутрішньо широкого спектру дії. Діє бактерицидно. Механізм дії обумовлений пригніченням синтезу клітинної мембрани збудника. Цефіксим стійкий до дії β-лактамаз, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій. In vitro цефіксим активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus agalactiae; грамнегативних бактерій: Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter amalonaticus, Citrobacter. In vitro та в умовах клінічної практики цефіксім активний щодо грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. До цефіксіма стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus (Streptococcus) серогрупи D, Listeria monocytogenes, більшість Staphylococcus spp. (включаючи метицилін-резистентні штами), Enterobacter spp., Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: фарингіт, тонзиліт, синусити, гострий та хронічний бронхіт, середній отит, неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, неускладнена гонорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефіксіму або до компонентів препарату; гіперчутливість до цефалоспоринів або пеніцилінів; не рекомендується для застосування у дітей з хронічною нирковою недостатністю та у дітей з масою тіла менше 25 кг у даній лікарській формі. З обережністю: похилого віку, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі), вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. З обережністю слід застосовувати у дітей віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, анорексія, діарея, нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, транзиторне збільшення активності печінкових трансаміназ та ЛФ, гіпербілірубінемія, жовтяниця, кандидоз ШКТ, дисбактеріоз; рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, гіперемія шкіри, еозинофілія, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей старше 12 років з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг (1 раз на добу або по 200 мг 2 рази на добу). Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. При неускладненій гонореї – 400 мг одноразово. Дітям віком до 12 років – 8 мг/кг маси тіла 1 раз на добу або по 4 мг/кг кожні 12 год. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, курс лікування повинен становити щонайменше 10 днів. При порушеннях функції нирок (при КК від 21 до 60 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, добову дозу слід зменшити на 25%. При КК≤20 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняБлокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики) затримують виведення цефіксиму нирками, що може призвести до підвищення токсичності. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. Антациди, що містять магнію або алюмінію гідроксид, уповільнюють всмоктування цефіксиму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю виникнення перехресних алергічних реакцій із пеніцилінами, рекомендується ретельно оцінювати анамнез пацієнтів. У разі виникнення алергічної реакції застосування препарату має бути негайно припинено. При виникненні токсичного епідермального некролізу (синдрому Лайєлла), синдрому Стівенса-Джонсона, синдрому лікарського висипу з еозинофілією та системними проявами прийом цефіксіма повинен бути припинений і повинна бути проведена необхідна терапія. При розвитку анафілактичного шоку прийом препарату необхідно припинити, ввести епінефрін (адреналін), системні глюкокортикостероїди та антигістамінні препарати. При тривалому прийомі препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до надмірного розмноження Clostridium difficile та розвитку псевдомембранозного коліту. При появі легких форм антибіотик-асоційованої діареї, як правило, достатньо припинити прийом препарату. При більш важких формах рекомендується коригувальне лікування (наприклад, призначення ванкоміцину внутрішньо по 250 мг 4 рази на день). Протидіарейні препарати, що інгібують моторику ШКТ, при розвитку псевдомембранозного коліту протипоказані. Як і інші цефалоспорини, цефіксім може викликати гостру ниркову недостатність, що супроводжується тубулоінтерстиціальним нефритом. У разі гострої ниркової недостатності слід припинити прийом цефіксіму, вжити необхідних заходів та/або призначити відповідне лікування. У разі застосування препарату Супракс® Солютаб® одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістиметатом натрію, "петлевими" діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) у високих дозах необхідно контролювати функцію нирок. Після тривалого лікування препаратом Супракс Солютаб слід перевіряти стан функції гемопоезу. Дисперговані таблетки слід розчиняти лише у воді. Під час лікування можлива неправдива пряма реакція Кумбса і неправдива реакція сечі на глюкозу при використанні деяких тест-систем для експрес-діагностики. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату Цефорал Солютаб на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. У зв'язку з можливими несприятливими ефектами (наприклад, запаморочення), слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. склад ядра таблетки: соліфенацин сукцинат - 10,0 мг, лактоза моногідрат - 102,5 мг, крохмаль кукурудзяний - 30,0 мг, гіпромелоза 3 мПа c - 6,0 мг, магнію стеарат - 1,5 мг, вода очищена * - 54,0 мг; склад плівкового покриття таблетки: опадрай рожевий 03F14895 - 4,0 мг (гіпромелоза 6 мПа - 62,0%, тальк - 18,59%, макрогол 8000 - 11,63%, титану діоксид - 7,75%, заліза оксид червоний - 0,03%), вода очищена * - 36,0 мг. * - вода видаляється у процесі виробництва. По 10 таблеток у блістері з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору, що мають маркування "151" та логотип компанії на одній стороні.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.Фармакокінетиказагальні характеристики Абсорбція: Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (tmax) залежить від дози. Сmах і площа під кривою (AUC) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmах та AUC соліфенацину. Розподіл: Об'єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600 л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язаний із протеїнами плазми, переважно з α1-кислим глікопротеїном. Метаболізм: Соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно ізоферментом CYP3A4. Однак існують альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватись метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/годину, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані наступні метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину). Виведення: Після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено у сечі та 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт). Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік: Не потрібно коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових літніх індивідів (від 65 до 80 років) та у здорових молодих індивідів ( Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: AUC та Сmах соліфенацину у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища - збільшення Сmах становить близько 30%, AUC - більше 100% і t1/2 - більше 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну та кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали. Печінкова недостатність: У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (стадія В за класифікацією Чайлд-Пью) величина Сmах не змінюється, AUC збільшується на 60%, t1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не визначалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Соліфенацин – це специфічний конкурентний антагоніст мускаринових рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін впливає на мускаринові рецептори (переважно М3) та викликає скорочення детрузора. Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів підтипу М3. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку або відсутність спорідненості з різними іншими рецепторами та іонними каналами. Фармакодинаміка Ефективність препарату Везикар у дозах 5 мг та 10 мг, вивчена у кількох подвійних сліпих, рандомізованих, контрольованих клінічних випробуваннях на чоловіках та жінках із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже протягом першого тижня лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. Довгострокове відкрите клінічне дослідження показало, що ефективність зберігається щонайменше протягом 12 місяців. Через 12 тижнів застосування приблизно 50% пацієнтів, які страждали від нетримання сечі до лікування, перестали випробовувати нетримання сечі, і 35% пацієнтів досягли зменшення частоти сечовипускань менше 8 на день. Лікування симптомів гіперактивного сечового міхура (ГМП) призводило до значних покращень показників якості життя. Максимальний ефект Везікара може бути виявлений через 4 тижні.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання у пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.Протипоказання до застосуванняЗатримка сечовипускання; тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон); міастенія gravis; закритокутова глаукома; гіперчутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин; проведення гемодіалізу; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність або печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості при одночасному лікуванні сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Перш ніж розпочати лікування Везикаром®, слід встановити, чи немає інших причин порушення сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлено інфекцію сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідне антибактеріальне лікування. Везикар® слід з обережністю призначати пацієнтам: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими захворюваннями з обструкцією; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну одночасно приймає сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальним рефлюксом та пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть викликати або посилити езофагіт; з вегетативною нейропатією.Вагітність та лактаціяНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плода чи пологи. Слід бути обережним при призначенні даного препарату вагітним жінкам, тільки якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Немає даних про екскрецію соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти екскретувалися у грудне молоко та викликали дозозалежне порушення розвитку у новонароджених мишей. Застосування Везікара не рекомендується в період грудного вигодовування.Побічна діяВезикар може викликати побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією соліфенацину, частіше слабкої або помірної виразності. Частота цих небажаних ефектів залежить від дози. Найпоширеніший побічний ефект Везікара® - сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на день, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на день, та у 4%, які отримували плацебо. Вираженість сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Загалом прихильність до лікування (комплаенс) була дуже висока. Близько 90% пацієнтів, які отримували Везікар, повністю завершили курс 12-тижневого лікування. У таблиці нижче наводяться решта побічних ефектів, зареєстрованих у клінічних дослідженнях Везікара®: Дуже часті >1/10 Часті (>1/100,<1/10) Нечасті (>1/1000, <1/100) Рідкісні (>1/10000, <1/1000) Дуже рідкісні <1/10000 Невідомо (частота не може бути встановлена ​​з наявних даних) Порушення з боку імунної системи анафілактичні реакції* Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту*, гіперкаліємія Порушення психіки галюцинації*, сплутаність свідомості* делірій* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту сухість в роті запор, нудота, диспепсія, біль у животі гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, сухість глотки товстокишкова непрохідність, копростаз, блювання* ілеус*, дискомфорт у ділянці живота* Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів порушення роботи печінки*, зміна показників функціональних печінкових тестів* Інфекційні та паразитарні захворювання інфекція сечовивідних шляхів, цистит Порушення з боку нервової системи сонливість, дисгевзія (порушення смаку) запаморочення*, головний біль* Порушення з боку органу зору нечіткість зору (порушення акомодації) сухість очей глаукому* Порушення з боку серця шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует"*, подовження інтервалу QT (ЕКГ)*, фібриляція передсердь*, тахікардія*, відчуття серцебиття* Порушення загального стану втома, периферичні набряки Порушення дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. сухість порожнини носа дисфонія* Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин сухість шкіри висип*, свербіж* мультиформна еритема*, кропив'янка*, ангіоневротичний набряк* ексфоліативний дерматит* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язова слабкість* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів утруднення сечовипускання затримка сечі ниркова недостатність* * спостерігалося в постмаркетинговому періоді Повідомлення про небажані явища Повідомлення про передбачувані небажані явища після авторизації препарату на ринку дуже важливі, оскільки компанія проводить безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш виражених терапевтичних та небажаних ефектів. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Терапевтичний ефект може бути знижений при одночасному прийомі холінергічних рецепторів агоністів. Соліфенацин може знизити ефект лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду та цизаприду. Фармакокінетична взаємодія Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує ізоферменти CYP1A 1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або 3А4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс ліків, що метаболізуються цими CYP-ферментами. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину Соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на день), сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4, викликало дворазове збільшення AUC залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/день - трикратне збільшення. Тому максимальна доза Везікара не повинна перевищувати 5 мг, якщо хворий одночасно приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Одночасне лікування соліфенацином та сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з помірною печінковою недостатністю. Не вивчалися явища індукції ферментів на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також вплив високоафінних субстратів ізоферменту CYP3A4 на дію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ізоферментом CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами ізоферменту CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, кар. Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів Пероральні контрацептиви: Не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел). Варфарін: Прийом Везікара не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їх впливу на протромбіновий час. Дігоксин: Прийом Везікара не впливав на фармакокінетику дигоксину.Спосіб застосування та дозиДорослі, включаючи літніх По 5 мг один раз на день внутрішньо, повністю запиваючи рідиною, незалежно від часу прийому їжі. При необхідності, доза може бути збільшена до 10 мг один раз на день. Діти Безпека та ефективність Везікара® у дітей не вивчена. Тому не слід використовувати Везикар у дітей. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів із слабкою або помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) соліфенацин повинен призначатися обережно і не слід призначати більше 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібне коригування дози у пацієнтів зі слабкою печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю) соліфенацин повинен призначатися обережно і не слід призначати більше 5 мг на добу. Пацієнти, які отримують сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Максимальна доза Везікара® повинна бути обмежена 5 мг, коли приймається спільно з кетоконазолом або терапевтичною дозою іншого інгібітору ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, нелфінавір, ітраконазол).ПередозуванняПередозування соліфенацином потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину, яка випадкова була дана одному пацієнту – 280 мг протягом 5 годин. Ця доза призвела до зміни психічного стану пацієнта, але не вимагала госпіталізації. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промивання шлунка ефективно протягом години, але не слід викликати блювання. Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – фізостигмін або карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при дихальній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при гострій затримці сечі – катетеризація; при мідріазі - закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення. Як і у разі передозування інших антихолінергічних препаратів, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда) , аритмії, застійна серцева недостатність)Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з такими факторами ризику, як подовження інтервалу QT та гіпокаліємія, спостерігалося подовження інтервалу QT та шлуночкова тахікардія за типом "пірует". Ефективність та безпека не вивчалась у пацієнтів з нейрогенною дисфункцією сечового міхура. Було повідомлено про декілька випадків ангіоневротичного набряку з обструкцією дихальних шляхів у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні ангіоневротичного набряку, має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Було повідомлено про декілька випадків анафілактичних реакцій у пацієнтів, які приймають соліфенацин. Тому при виникненні анафілактичної реакції має бути припинено прийом соліфенацину та вжито відповідних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Соліфенацин, подібно до інших антихолінергічних препаратів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також (рідко) сонливість і втому, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Джозаміцину – 1000 мг (що еквівалентно джозаміцину пропіонату – 1067,66 мг); Допоміжні речовини: Мікрокристалічна целюлоза – 564,53 мг, гіпоролоза – 199,82 мг, натрій докузат – 10,02 мг, аспартам – 10,09 мг, кремній діоксид колоїдний – 2,91 мг, ароматизатор полуничний – 50,0 магнію стеарат – 34,92 мг. По 5 таблеток у блістер, виготовлений із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або білі з жовтуватим відтінком довгастої форми таблетки, солодкі, із запахом полуниці. З написом "IOSA" та ризиком на одній стороні таблетки та написом "1000" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація джозаміцину у плазмі досягається через 1 годину після прийому. При прийомі дози 1 г максимальна концентрація в плазмі становить 2-3 мкг/мл. Близько 15% джозаміцину пов'язують із білками плазми. Джозаміцин добре розподіляється в органах і тканинах (за винятком головного мозку), створюючи концентрації, що перевищують плазмову та зберігаються на терапевтичному рівні тривалий час. Особливо високі концентрації джозаміцину створює у легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація у мокроті перевищує концентрацію у плазмі у 8-9 разів. Проходить плацентарний бар'єр, секретується у грудне молоко.Джозаміцин метаболізується в печінці до менш активних метаболітів і екскретується головним чином з жовчю. Період напіввиведення препарату становить 1-2 години, однак може подовжуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Екскреція препарату нирками не перевищує 10%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат із групи макролідів. Механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу білка в мікробній клітині внаслідок оборотного зв'язування з 508-субодиницею рибосоми. У терапевтичних концентраціях, як правило, має бактеріостатичну дію, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. При створенні у вогнищі запалення високих концентрацій можливий бактерицидний ефект. Джозаміцин активний щодо грампозитивних бактерій (Staphylococcus spp., у т.ч. метициліночутливі штами Staphylococcus aureus), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pyogenes і Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes, Propionibacterium acnes, Bacillus anthracis, Clostridium spp. Peptococcus spp., Peptostrep-tococcus spp.), грамнегативних бактерій (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Bordetella spp. Brucella spp., Legionella spp., Haemophilus ducreyi, Haemouphis може бути варіабельним), Chlamydia spp., в т.ч. С. trachomatis, Chlamydophila spp., у т.ч. Chlamydophila pneumoniae (раніше називалася Chlamydia pneumoniae), Mycoplasma spp., у т.ч.Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma spp. Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi. Як правило, не активний щодо ентеробактерій, тому незначно впливає на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. У ряді випадків зберігає активність при резистентності до еритроміцину та інших 14- та 15-членних макролідів (стрептококи, стафілококи). Резистентність до джозаміцину зустрічається рідше, ніж до 14-ти та 15-членних макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: Інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОП-органів: тонзиліт, фарингіт, паратонзиліт, ларингіт, середній отит, синусит, дифтерія (додатково до лікування дифтерійним анатоксином), скарлатина (у разі гіперчутливості до пеніциліну). Інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками, кашлюк, псіттакоз. Інфекції у стоматології: гінгівіт, перикороніт, періодонтит, альвеоліт, альвеолярний абсцес. Інфекції в офтальмології: блефарит, дакріоцистит фекції шкірних покровів та м'яких тканин: фолікуліт, фурункул, фурункульоз, абсцес, сибірка, бешиха, акне, лімфангіт, лімфаденіт, флегмона, панарицій, ранові (у тому числі післяопераційні) та опікові інфекції. Інфекції сечостатевої системи: уретрит, цервіцит, епідидиміт, простатит, спричинені хламідіями та/або мікоплазмами, гонорея, сифіліс (при гіперчутливості до пеніциліну), венерична лімфогранульома. Захворювання шлунково-кишкового тракту, асоційовані з H.pylori Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит та ін.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до джозаміцину та інших компонентів препарату; гіперчутливість до інших макролідів; тяжкі порушення функції печінки; діти із масою тіла менше 10 кг.Вагітність та лактаціяДозволено застосування при вагітності та в період грудного вигодовування після лікарської оцінки користі/ризику. Європейське відділення ВООЗ рекомендує джозаміцин як препарат вибору при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних.Побічна діяНебажані реакції перераховані за частотою їх реєстрації відповідно до наступної градації: дуже часто: від >1/10, часто: від >1/100 до < 1/10, нечасто: від >1/1000 до < 1/100, рідко: від >1/10 ТОВ до З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – дискомфорт у шлунку, нудота; Нечасто – дискомфорт у животі, блювання, діарея; Рідко – стоматит, запор, зниження апетиту; Дуже рідко – псевдомембранозний коліт. Реакції гіперчутливості: Рідко – кропив'янка, набряк Квінке та анафілактоїдна реакція; Дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівена-Джонсона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – печінкова дисфункція, жовтяниця. З боку органів чуття: В окремих випадках повідомлялося про дозозалежні тимчасові порушення слуху. Інші: дуже рідко – пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші антибіотики Так як бактеріостатичні антибіотики in vitro можуть знижувати антимікробний ефект бактерицидних, слід уникати їхнього спільного призначення. Джозаміцин не слід призначати спільно з лінкозамідами, оскільки можливе взаємне зниження їх ефективності. Ксантини Деякі представники групи макролідів уповільнюють елімінацію ксантинів (теофіліну), що може призвести до появи ознак інтоксикації. Клініко-експериментальні дослідження вказують на те, що джозаміцин має менший вплив на елімінацію теофіліну, ніж інші макроліди. Антигістамінні препарати При сумісному призначенні джозаміцину та антигістамінних препаратів, що містять терфенадин або астемізол, може зростати ризик розвитку загрозливих для життя аритмій. Алкалоїди ріжків Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикції після спільного призначення алкалоїдів ріжків та антибіотиків із групи макролідів, у тому числі одиничне спостереження на фоні прийому джозаміцину. Циклоспорин Спільне призначення джозаміцину та циклоспорину може викликати підвищення рівня циклоспорину в плазмі та підвищувати ризик нефротоксичності. Слід регулярно контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Дігоксин При сумісному призначенні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРекомендоване добове дозування для дорослих та підлітків віком від 14 років становить від 1 до 2 г джозаміцину. Добова доза має бути розділена на 2-3 прийоми. У разі потреби доза може бути збільшена до 3 г на добу. Діти віком 1 року мають середню масу тіла 10 кг. Добова доза для дітей з масою тіла не менше 10 кг, призначається виходячи з розрахунку 40-50 мг/кг ваги тіла щодня, розділена на 2-3 прийоми: для дітей з масою тіла 10-20 кг препарат призначається по 250-500 мг ( 1/4-1/2 таблетки, розчиненої у воді) 2 рази на день, для дітей з масою тіла 20-40 кг препарат призначається по 500 мг-1000 мг (1/2 таблетки -1 таблетка, розчиненої у воді) 2 рази на день, більше 40 кг – по 1000 мг (1 таблетка) 2 рази на день. Зазвичай тривалість лікування визначається лікарем, становлячи від 5 до 21 дня залежно від характеру та тяжкості інфекції. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, тривалість лікування стрептококового тонзиліту повинна становити не менше 10 днів. У схемах антихелікобактерної терапії джозаміцин призначається у дозі 1 г 2 рази на день протягом 7-14 днів у комбінації з іншими препаратами у їх стандартних дозуваннях (фамотидин 40 мг/день або ранітидин 150 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/ день + метронідазол 500 мг 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день + амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг2 р/день: фамотидин 40 мг/день + фуразолідон 100 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день). За наявності атрофії слизової оболонки шлунка з ахлоргідрії, підтвердженої при рН-метрії: Амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день. У разі звичайних і кулястих вугрів рекомендується призначати джозаміцин у дозі 500 мг двічі на день протягом перших 2-4 тижнів, далі - 500 мг джозаміцину один раз на день як підтримуюче лікування протягом 8 тижнів. Таблетки, що диспергуються Вільпрафен® Солютаб® можуть бути прийняті різними способами: таблетку можна проковтнути повністю, запиваючи водою або попередньо, перед прийомом, розчинити у воді. Таблетки слід розчиняти як мінімум у 20 мл води. Перед прийомом слід ретельно перемішати суспензію, що утворилася.ПередозуванняДотепер немає даних про специфічні симптоми передозування. У разі передозування слід припускати виникнення симптомів, описаних у розділі "Побічні ефекти", особливо з боку шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі стійкої важкої діареї слід пам'ятати можливість розвитку на тлі джозаміцину небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. У хворих із нирковою недостатністю лікування слід проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних тестів (визначення кліренсу ендогенного креатиніну). Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків із групи макролідів (мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему