Акрихин ОАО

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активні речовини: окситетрацикліну гідрохлорид 25800 ОД, гідрокортизону ацетат 10 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат 0.2 мг, парафін рідкий 48 мг, вазелін до 1 г. 10 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, що пригнічує розвиток запальних реакцій шкіри, особливо алергічного походження, ускладнених бактеріальною інфекцією, внаслідок сумарної дії компонентів, що входять до складу препарату. Окситетрациклін-антибіотик із групи тетрациклінів, має бактеріостатичну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, Rickettsia spp., Treponema spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp. Гідрокортизон - глюкокортикостероїд, має протизапальний, протиалергічний, антиексудативний та протисвербіжний ефекти. Гальмує фагоцитоз. Зменшує утворення арахідонової кислоти із фосфоліпідів клітинних оболонок за рахунок пригнічення активності фосфоліпази А2. Пригнічує вивільнення інтерлейкінів та інших цитокінів, які мають протизапальну дію; гальмує вивільнення гістаміну та виникнення місцевих алергічних реакцій. Знижує синтез білків та відкладення колагену в шкірі, перешкоджає розвитку сполучної тканини, послаблює проліферативні процеси.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗахворювання шкіри, що піддаються терапії кортикостероїдами та ускладнені вторинною бактеріальною інфекцією, викликаною чутливими до окситетрацикліну мікроорганізмами; дерматит (зокрема алергічний, котактний, себорейний, сонячний, атопічний); екзема; багатоформна ексудативна еритема; поверхневі опіки; укуси комах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; туберкульоз шкіри; пухлини шкіри; передракові стани; мікоз; вірусні захворювання шкіри (герпес, вітряна віспа); вагітність, період лактації (при застосуванні на великих вогнищах ураження); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та лактації на обмеженій ділянці, наприклад, на лактуючій молочній залозі, можливо, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяПодразнення шкіри, свербіж, висипання, суперінфекція, алергічні реакції. При застосуванні на шкірі обличчя: телеангіектазії, атрофія підшкірної клітковини в області рота. При тривалому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні системні побічні ефекти глюкокортикостероїдів.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять тонким шаром 0,5-1 г 1-3 рази на добу на уражені ділянки або на стерильну марлю, якою прикривають шкіру, перев'язавши бинтом. Тривалість лікування індивідуальна і залежить від ступеня поразки та локалізації Курс лікування не повинен перевищувати двох тижнів. При застосуванні препарату на шкірі обличчя мазь необхідно наносити 1 раз на добу тонким шаром або точково на елементи, курс лікування не повинен перевищувати 7-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування глюкокортикостероїдами не слід проводити вакцинацію через імунодепресивний ефект глюкокортикостероїдів. При необхідності застосування препарату на шкірі обличчя лікування має бути коротким, у зв'язку з підвищеним всмоктуванням та можливістю появи побічної дії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 32 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 174 мг, крохмаль кукурудзяний - 40 мг; 1500-3000 спз) – 4 мг, макрогол 6000 – 5.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 8 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид у перерахунку на 100% речовину – 80 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 23,44 мг, целюлоза мікрокристалічна 32 мг, крохмаль картопляний. 13,43 мг, гіпромелоза 2,33 мг, магнію стеарат 1,6 мг, тальк 0,8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6,4 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІ покоління.ФармакокінетикаАбсорбція – висока. Після перорального прийому 80 мг період досягнення максимальної концентрації – 4 години, максимальна концентрація у плазмі крові – 2,2-8 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 85-97 %, об'єм розподілу – 0,35 л/кг. Рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2 доби. Період напіввиведення – 8-20 год. Метаболізується в печінці, при цьому утворюється 8 метаболітів. Кількість основного метаболіту, що зустрічається в крові - 2-3% від усієї кількості прийнятого препарату, він не має гіпоглікемічних властивостей, проте має вплив на мікроциркуляцію. Виводиться нирками – 70% у вигляді метаболітів, менше 1% у незміненому вигляді, кишечником – 12% у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаПероральний гіпоглікемічний засіб, похідний сульфонілсечовини II покоління. Стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує інсуліносекреторну дію глюкози та чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів м'язової глікогенсинтази. Скорочує проміжок часу від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, наприклад, глибенкламіду, які впливають головним чином у ході другої стадії секреції). Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію. Знижує постпрандіальну гіперглікемію, зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу,нормалізує проникність судин та перешкоджає розвитку мікротромбозу та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу, протидіє підвищеній реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.протидіє підвищеної реакції на епінефрин судин при мікроангіопатіях. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Не призводить до збільшення маси тіла, оскільки надає переважну дію на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.оскільки надає переважний вплив на ранній пік інсуліносекреції та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Має антиатерогенні властивості, знижує концентрацію в крові загального холестерину.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих (при неефективності дієти та фізичних навантажень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, цукровий діабет 1 типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома, тяжка печінкова та/або ниркова недостатність, супутня терапія міконазолом, вагітність, період лактації, вік до 18 років, дефіцит лактази, непереносимість лактоза, З обережністю: літній вік, нерегулярне та/або незбалансоване харчування, тяжкі захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. ішемічна хвороба серця, атеросклероз), гіпотиреоз, надниркова або гіпофізарна недостатність, гіпопітуїтаризм, ниркова та/або печінкова недостатність глюкокортикостероїдами, алкоголізм, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, супутня терапія фенілбутазоном та даназолом.Побічна діяГіпоглікемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті): головний біль, підвищена стомлюваність, відчуття голоду, підвищене потовиділення, різка слабкість, серцебиття, аритмія, підвищення артеріального тиску, сонливість, безсоння, ажитація, агресивність, тривожність, подразнення неможливість зосередитися та уповільнена реакція, депресія, порушення зору, афазія, тремор, парези, сенсорні розлади, запаморочення, почуття безпорадності, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, втрата свідомості, кома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор) вираженість знижується прийому під час їжі; рідко – порушення функції печінки (гепатит, холестатична жовтяниця); вимагає відміни препарату, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип, бульозні реакції (такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), еритема. Порушення з боку органу зору: тимчасові порушення зору, спричинені зміною концентрації глюкози в крові, особливо на початку терапії. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт; життєзагрозлива печінкова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію антикоагулянтів (варфарин), може знадобитися корекція дози антикоагулянту. Міконазол (при системному введенні та при використанні гелю на слизовій оболонці порожнини рота) посилює гіпоглікемічну дію препарату (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми). Фенілбутазон (системне введення) посилює гіпоглікемічний ефект препарату (витісняє із зв'язку з білками плазми та/або уповільнює виведення з організму), необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду, як під час прийому фенілбутазону, так і після його відміни. Етанол і етанолвмісні лікарські засоби, що посилюють гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, можуть сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. При одночасному прийомі з іншими гіпоглікемічними лікарськими засобами (інсулін, акарбоза, бігуаніди), бета-адреноблокаторами, флуконазолом, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (каптоприл, еналаприл), блокаторами Н2-гістамінових рецепторів, та нестероїдними протизапальними препаратами – посилення гіпоглікемічного ефекту та ризик гіпоглікемії. Даназол – діабетогенний ефект. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому даназолу, так і після його відміни. Хлорпромазин у високих дозах (більше 100 мг на добу) збільшує вміст глюкози у крові, знижуючи секрецію інсуліну. Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому хлорпромазину, так і після його відміни. Глюкокортикостероїди (системне, внутрішньосуглобове, зовнішнє/ректальне застосування) – підвищують вміст глюкози крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження – толерантності до вуглеводів). Необхідний контроль глюкози крові та корекція дози гліклазиду як під час прийому глюкокортикостероїдів, так і після їх відміни. Ритодрін, сальбутамол, тербуталін (в/в введення) – підвищують вміст глюкози крові, Рекомендується контроль глюкози крові та за необхідності – переведення пацієнта на терапію інсуліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, початкова добова доза – 80 мг, середня добова доза – 160 – 320 мг (за 2 прийоми – вранці та ввечері). Величина дози залежить від віку, тяжкості перебігу діабету, концентрації глюкози крові натще і через 2 години після їди. Пацієнтам похилого віку або при хронічній нирковій недостатності легкої та середньої виразності (кліренс креатиніну – 15-80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: гіпоглікемія, порушення свідомості, гіпоглікемічна кома. Лікування: якщо пацієнт свідомий, внутрішньо прийняти цукор; при розладі свідомості - внутрішньовенне введення 40% розчину декстрози, потім внутрішньовенно краплинно 5% розчин декстрози до досягнення концентрації глюкози в крові 5,55 моль/л, 1-2 мг глюкагону внутрішньом'язово, контроль концентрації глюкози крові через кожні 15 хв, а також визначення pH, сечовини, креатиніну та електролітів у крові. Після відновлення свідомості необхідно дати хворому їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). При набряку мозку – манітол та дексаметазон. Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому препарату необхідне регулярне визначення глюкози крові натще та глікозильованого гемоглобіну. Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів та призначення інсуліну. Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу та етанолвмісних лікарських засобів (в т.ч. можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій: біль у животі, нудота, блювання, головний біль), нестероїдних протизапальних препаратів, при голодуванні. Необхідна корекція дози при фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму живлення. Як правило, симптоми гіпоглікемії проходять після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукром), прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне початкове усунення. Якщо гіпоглікемічні симптоми мають виражений характер або є тривалими, навіть у разі тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої на вуглеводи, необхідно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних, лікарських засобів особи похилого віку, пацієнти, які не отримують збалансованого харчування, із загальним ослабленим станом, хворі, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Клінічні прояви гіпоглікемії можуть маскуватися при прийомі бета-адреноблокаторів, клонідину, резерпіну, гуанетидину. Можливий розвиток вторинної лікарської резистентності (необхідно відрізнятись від первинної; при якій лікарський засіб вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 30 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. модифікованого вивільнення Упаковка: уп. контурні.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гліклазид 30 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза – 44 мг, целюлоза мікрокристалічна – 123 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1 мг, магнію стеарат – 2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаПероральний гіпоглікемічний препарат, похідне сульфонілсечовини ІІ покоління. Стимулює секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози, посилює інсуліносекреторну дію глюкози, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів – м'язової глікогенсинтетази. Зменшує інтервал від моменту їди до початку секреції інсуліну. Відновлює ранній пік секреції інсуліну (на відміну від інших похідних сульфонілсечовини, які впливають, головним чином, під час другої стадії секреції). Зменшує постпрандіальне підвищення рівня глюкози. Крім впливу на вуглеводний обмін, покращує мікроциркуляцію: зменшує адгезію та агрегацію тромбоцитів, нормалізує проникність судин, перешкоджає розвитку мікротромбозів та атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінкового фібринолізу. Зменшує чутливість рецепторів судин до адреналіну. Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії. При діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування спричиняє достовірне зниження вираженості протеїнурії. Глідіаб® МВ не призводить до збільшення маси тіла, оскільки має переважну дію на ранній пік секреції інсуліну та не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у пацієнтів з ожирінням за дотримання відповідної дієти.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо практично повністю всмоктується із ШКТ. Концентрація діючої речовини у плазмі зростає поступово, досягаючи максимуму через 6-12 годин після прийому препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Завдяки особливостям лікарської форми щоденний прийом одноразової дози препарату забезпечує ефективну терапевтичну концентрацію гліклазиду в плазмі протягом 24 годин. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 95%. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2 становить приблизно 16 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів і близько 1% препарату виводиться із сечею у незмінному вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку не спостерігається жодних суттєвих клінічних змін фармакокінетики.Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у поєднанні з дієтотерапією та помірним фізичним навантаженням при неефективності останніх.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, діабетична кома; гіперосмолярна кома; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; великі хірургічні втручання, великі опіки, травми та інші стани, які вимагають проведення інсулінотерапії; кишкова непрохідність; парез шлунка; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі, розвитком гіпоглікемії (інфекційні захворювання); лейкопенія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат (необхідність більш ретельного спостереження та підбору дози) у пацієнтів із гарячковим синдромом, захворюваннями щитовидної залози (з порушенням її функції), при алкоголізмі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: гуноглюкемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті) - головний біль, відчуття втоми, почуття голоду, пітливість, різка слабкість, агресивність, тривожність, дратівливість, неуважність, неможливість зосередитися, уповільнення, , тремор, почуття безпорадності, сенсорні розлади, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, судоми, гіперсомнія, непритомність, поверхневе дихання, брадикардія. З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, почуття тяжкості в епігастрії); анорексія - вираженість знижується прийому під час їжі; порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ посилюється при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, індометацин, диклофенак), этионамид), салицилатами, непрямыми антикоагулянтами кумаринового ряда, анаболическими стероидами, бета-адреноблокаторами, циклофосфамидом, хлорамфениколом, ингибиторами МАО, сульфаниламидами пролонгированного действия, с фенфлурамином, флуоксетином, пентоксифиллином, гуанетидином, теофиллином, с препаратами, блокирующими канальцевую секрецию, с резерпином, бромокриптином , дизопірамідом, піридоксином, алопуринолом, етанолом та етанолвмісними препаратами, а також інші гіпоглікемічні препарати (акарбоза, бігуаніди,інсулін). Гіпоглікемічна дія препарату Глідіаб® МВ зменшується при одночасному застосуванні з барбітуратами, кортикостероїдами, симпатоміметиками (епінефрин, клонідин, ритодрин, сальбутамол, тербуталін), з фенітоїном, блокаторами повільних кальцієвих каналів, інгібітодіозами, інгібіторідами, , аспарагіназою, баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, морфіном, глюкагоном, рифампіцином, з гормонами щитовидної залози, з препаратами літію, з нікотиновою кислотою у високих дозах, з хлорпромазином, естрогенами та вмістом. При взаємодії з етанолом можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції. Гліклазид збільшує ризик появи шлуночкової екстрасистолії на фоні прийому серцевих глікозидів. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від клінічних проявів захворювання, рівня глюкози натще та через 2 години після їди. Початкова добова доза (в т.ч. для пацієнтів похилого віку старше 65 років) становить 30 мг (1 таб.). Надалі при необхідності дозу препарату збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів. Максимальна добова доза – 120 мг (4 таб.). Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу вранці під час сніданку. Препаратом Глідіаб® МВ можна замінювати Глідіаб® дозах від 1 до 4 таб./добу. Глідіаб® МВ можна застосовувати у поєднанні з іншими гіпоглікемічними засобами: бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидаз або інсуліном. Пацієнтам з порушенням функції нирок від слабкого до помірного ступеня (КК від 15 до 80 мл/хв) препарат призначають у тих самих дозах.ПередозуванняСимптоми: можлива гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми. Лікування: якщо пацієнт у свідомості - внутрішньо прийняти легкозасвоювані вуглеводи (цукор), при втраті свідомості - внутрішньовенно ввести 40% розчин декстрози (глюкози), внутрішньом'язово ввести 1-2 мг глюкагону. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводять у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Під час лікування слід регулярно контролювати рівень глікемії натще і після їди. У разі хірургічних втручань або декомпенсації цукрового діабету необхідно враховувати можливість застосування препаратів інсуліну. Необхідно попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у разі прийому етанолу, НПЗЗ та голодування. У разі прийому етанолу можливий також розвиток дисульфірамоподібного синдрому (болі у животі, нудота, блювання, головний біль). Необхідна корекція дози препарату при фізичному чи емоційному перенапрузі, зміні режиму харчування. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування; ослаблені хворі; пацієнти, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку лікування, під час добору дози пацієнтам, схильним до розвитку гіпоглікемії, не рекомендується займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гліклазид 40 мг, метформіну гідрохлорид 500 мг. Допоміжні речовини: сорбітол, повідон, кроскармеллоза натрію, стеарат магнію. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком; допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпоглікемічний препарат для перорального застосування. Глімекомб® є фіксованою комбінацією двох пероральних гіпоглікемічних засобів групи бігуанідів та групи похідних сульфонілсечовини. Має панкреатичну та позапанкреатичну дію. Гліклазид - похідне сульфонілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Стимулює активність внутрішньоклітинних ферментів – м'язової глікогенсинтетази. Відновлює ранній пік секреції інсуліну, скорочує проміжок часу від моменту їди до початку секреції інсуліну, знижує постпрандіальну гіперглікемію. Крім впливу на вуглеводний обмін, впливає на мікроциркуляцію, зменшує адгезію і агрегацію тромбоцитів, затримує розвиток пристінкового тромбозу, нормалізує проникність судин і перешкоджає розвитку мікротромбозу і атеросклерозу, відновлює процес фізіологічного пристінного впливу.Уповільнює розвиток діабетичної ретинопатії на непроліферативній стадії; при діабетичній нефропатії на фоні тривалого застосування відзначається достовірне зниження протеїнурії. Чи не призводить до збільшення маси тіла, т.к. надає переважну дію на ранній пік секреції інсуліну і не викликає гіперінсулінемії; сприяє зниженню маси тіла у опасистих пацієнтів при дотриманні відповідної дієти. Метформін належить до групи бігуанідів. Знижує концентрацію глюкози в крові шляхом пригнічення глюконеогенезу в печінці, зменшення всмоктування глюкози із ШКТ та підвищення її утилізації у тканинах. Знижує концентрацію у сироватці крові тригліцеридів, холестерину та ЛПНГ (визначуваних натще) і не змінює концентрацію ліпопротеїнів іншої щільності. Сприяє стабілізації чи зниженню маси тіла. За відсутності у крові інсуліну терапевтичний ефект не виявляється. Гіпоглікемічних реакцій не викликає. Покращує фібринолітичні властивості крові за рахунок пригнічення інгібітору активатора профібринолізину (плазміногену) тканинного типу.ФармакокінетикаГліклазід Всмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо абсорбція висока. При прийомі в дозі 40 мг C max  у плазмі досягається через 2-3 год і становить 2-3 мкг/мл. Зв'язування із білками плазми становить 85-97%. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. T1/2 – 8-20 год. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками – 70%, через кишечник – 12%. У пацієнтів похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів немає. Метформін Всмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо абсорбція становить 48-52%. Швидко всмоктується із ШКТ. Абсолютна біодоступність (натще) становить 50-60%. C max  в плазмі досягається через 1.81-2.69 год і не перевищує 1 мкг/мл. Прийом з їжею знижує C max  у плазмі на 40% та уповільнює її досягнення на 35 хв. Зв'язування із білками плазми незначне. Метформін здатний накопичуватися в еритроцитах. Виведення T1/2 становить 6.2 год. Виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді (клубочкова фільтрація та канальцева секреція) та через кишечник (до 30%).Клінічна фармакологіяПероральний гіпоглікемічний препарат.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та попередньої терапії метформіном або гліклазидом; заміщення попередньої терапії двома препаратами (метформіном та гліклазидом) у хворих на цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежним) зі стабільним і добре контрольованим рівнем глюкози крові.Протипоказання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу (інсулінзалежний); діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, діабетична кома; гіпоглікемія; тяжкі порушення функції нирок; гострі стани, що можуть призводити до зміни функції нирок: дегідратація, тяжка інфекція, шок; гострі або хронічні захворювання, що супроводжуються гіпоксією тканин: серцева недостатність; дихальна недостатність; недавно перенесений інфаркт міокарда; шок; печінкова недостатність; порфірія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); одночасний прийом міконазолу; стани, що вимагають проведення інсулінотерапії, у т.ч. інфекційні захворювання, великі хірургічні втручання, травми, великі опіки; хронічний алкоголізм; гостра алкогольна інтоксикація; лактацидоз (в т.ч. в анамнезі); застосування протягом не менше 48 годин до та протягом 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень з введенням йодовмісної контрастної речовини; дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 кал на добу); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини. Не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів віком понад 60 років, які виконують важку фізичну роботу, що пов'язано з підвищеним ризиком розвитку лактацидозу. З обережністю слід застосовувати препарат при лихоманковому синдромі, наднирковій недостатності, гіпофункції передньої частки гіпофіза, захворюваннях щитовидної залози з порушенням її функції.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату Глімекомб при вагітності. При плануванні вагітності, а також у разі настання вагітності в період прийому препарату Глімекомб® його слід відмінити та призначити інсулінотерапію. Глімекомб протипоказаний при грудному вигодовуванні, оскільки активні речовини здатні виділятися з грудним молоком. У цьому випадку необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: гіпоглікемія (при порушенні режиму дозування та неадекватній дієті) – головний біль, відчуття втоми, почуття голоду, підвищене потовиділення, різка слабкість, серцебиття, запаморочення, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади; при прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата самоконтролю, непритомність. З боку обміну речовин: в окремих випадках – лактацидоз (слабкість, міалгія, респіраторні порушення, сонливість, біль у животі, гіпотермія, зниження артеріального тиску, брадіаритмія). З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея, відчуття тяжкості в епігастрії, "металевий" присмак у роті), зниження апетиту (вираження цих реакцій знижується при прийомі препарату під час їжі); рідко – гепатит, холестатична жовтяниця (потрібна відміна препарату), підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ. З боку системи кровотворення: рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія). Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. Інші: порушення зору. У разі виникнення побічних ефектів дозу слід зменшити або тимчасово відмінити. Загальні побічні ефекти похідних сульфонілсечовини: еритропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія, алергічний васкуліт, печінкова недостатність, що загрожує життю.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилення гіпоглікемічної дії препарату Глімекомб® спостерігається при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл), блокаторами гістамінових Н2-рецепторів (циметидин), протигрибковими препаратами (міконазол, флуконазол), НПЗЗ (фенілбутазон, фенілбутазон, фенілбутазон, фенілбутазон, безафибрат), противотуберкулезными препаратами (этионамид), салицилатами, антикоагулянтами кумаринового ряда, анаболическими стероидами, бета-адреноблокаторами, ингибиторами МАО, сульфаниламидами длительного действия, с циклофосфамидом, хлорамфениколом, фенфлурамином, флуоксетином, гуанетидином, пентоксифиллином, тетрациклином, теофиллином, блокаторами канальцевой секреции, резерпіном, бромокриптином, дизопірамідом, піридоксином, з іншими гіпоглікемічними препаратами (в т.ч. акарбоза, бігуаніди, інсулін), алопуринолом,окситетрациклін. Зменшення гіпоглікемічної дії препарату Глімекомб® спостерігається при одночасному застосуванні з барбітуратами, кортикостероїдами, адреноміметиками (епінефрин, клонідин), протиепілептичними препаратами (фенітоїн), з блокаторами повільних кальцієвихаду, , з баклофеном, даназолом, діазоксидом, ізоніазидом, з морфіном, ритодрином, сальбутамолом, тербуталіном, з глюкагоном, рифампіцином, з гормонами щитовидної залози, солями літію, з високими дозами нікотинової кислоти, хлорпромазин. Підвищує ризик розвитку шлуночкової екстрасистолії на фоні серцевих глікозидів. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії. Етанол посилює ймовірність розвитку лактацидозу. Фармакокінетична взаємодія Метформін зменшує Cmax  у плазмі крові та T1/2 фуросеміду на 31 та 42.3% відповідно. Фуросемід збільшує C max  метформіну на 22%. Ніфедипін підвищує абсорбцію, збільшує C max  у плазмі, уповільнює виведення метформіну. Катіонні лікарські засоби (амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен і ванкоміцин), що секретуються в канальцях, конкурують за тубулярні транспортні системи і при тривалій терапії здатні збільшувати C max  метформіну в плазмі крові на 60.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час або відразу після їди. Доза препарату визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, залежно від рівня глюкози крові. Початкова доза становить, як правило, 1-3 таб./добу з поступовим підбором дози до досягнення стійкої компенсації захворювання. Максимальна добова доза – 5 таб. Зазвичай препарат приймають 2 рази на добу (вранці та ввечері).ПередозуванняСимптоми: можливі лактацидоз (оскільки до складу препарату входить метформін), гіпоглікемія. Лікування: при появі симптомів лактацидозу слід припинити прийом препарату. Лактацидоз є станом, який потребує невідкладної медичної допомоги; Лікування проводиться у стаціонарі. Найбільш ефективним методом лікування є гемодіаліз. При гіпоглікемії легкої або середньої тяжкості глюкозу (декстрозу) або розчин цукру приймають внутрішньо. У разі тяжкої гіпоглікемії (втрата свідомості) вводять внутрішньовенно 40% розчин декстрози (глюкози) або глюкагон внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату на вуглеводи, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Глімекомб® проводять лише у поєднанні з низькокалорійною дієтою з малим вмістом вуглеводів. Необхідно регулярно контролювати вміст глюкози в крові натще і після їди, особливо в перші дні лікування препаратом. Глімекомб® можна призначати лише пацієнтам, які отримують регулярне харчування, що обов'язково включає сніданок та забезпечує достатнє надходження вуглеводів. При призначенні препарату слід враховувати, що внаслідок прийому похідних сульфонілсечовини може розвиватися гіпоглікемія, причому у деяких випадках у тяжкій та тривалій формі, що потребує госпіталізації та введення глюкози протягом кількох днів. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих чи енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або під час прийому кількох гіпоглікемічних препаратів одночасно. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний та індивідуальний підбір доз, а також подання пацієнту повної інформації про запропоноване лікування. При фізичному та емоційному перенапрузі, зміні режиму харчування необхідна корекція дози препарату Глімекомб®. Особливо чутливі до дії гіпоглікемічних препаратів особи похилого віку; пацієнти, які не отримують збалансованого харчування, із загальним ослабленим станом; пацієнти, які страждають на гіпофізарно-наднирникову недостатність. Бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин здатні маскувати клінічні прояви гіпоглікемії. Слід попередити пацієнтів про підвищений ризик виникнення гіпоглікемії у випадках прийому етанолу, НПЗЗ при голодуванні. При великих хірургічних втручаннях і травмах, великих опіках, інфекційних захворюваннях з гарячковим синдромом може знадобитися скасування пероральних гіпоглікемічних препаратів та призначення інсулінотерапії. Під час лікування необхідний контроль функції нирок. Визначення лактату в плазмі слід проводити не рідше 2 разів на рік, а також при появі міалгії. При розвитку лактацидозу потрібне припинення лікування. За 48 годин до хірургічного втручання або внутрішньовенного введення йодовмісного рентгеноконтрастного засобу прийом препарату Глімекомб слід припинити. Лікування рекомендується відновити через 48 год. На тлі терапії препаратом Глімекомб® пацієнту необхідно відмовитися від вживання алкоголю та/або етанол, що містять, препаратів і харчових продуктів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для перорального застосування – 5 мл: Активна речовина: ібупрофен – 100 мг; Допоміжні речовини: кремофор RH-40, натрію карбоксиметилцелюлоза, магнію алюмінію силікат, сахароза, гліцерол, пропіленгліколь, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, лимонна кислота, натрію гідрофосфат, апельсиновий ароматизатор, барвник оранже У флаконах оранжевого скла по 100 г; у коробці 1 флакон (до упаковки додається шприц-дозатор).Опис лікарської формиСуспензія оранжевого кольору з апельсиновим запахом і солодким смаком, з легко відчутним присмаком. Можливо поділ на рідкий шар і осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаПротизапальні засоби – похідні пропіонової кислоти.ФармакокінетикаПісля перорального застосування більше 80% всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається при прийомі натще - через 45 хв, при прийомі після їди через 1,5-2,5 год. Зв'язування з білками - 90%. Повільно проникає в порожнину суглоба, але в синовіальній рідині створює більші, ніж у плазмі концентрації (Cmax в синовіальній рідині досягається через 2-3 год). Метаболізується переважно у печінці. Піддається пре-і постсистемному метаболізму. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Виводиться нирками (60-90% у вигляді метаболітів та продуктів їх сполуки з глюкуроновою кислотою, меншою мірою – з жовчю, у незміненому вигляді – не більше 1%). Має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2,5 год, після прийому разової дози повністю виводиться протягом 24 год.Жарознижувальний ефект Ібуфен розвивається через 30 хв і триває 6-8 год.ФармакодинамікаЖарознижувальне, болезаспокійливе, протизапальне. Блокує циклооксигеназу арахідонової кислоти та зменшує синтез ПГ. Жарознижувальний ефект обумовлений зменшенням концентрації ПГ у цереброспінальній рідині, зниженням збудження центру терморегуляції, результатом чого є нормалізація температури тіла. Болезаспокійлива дія пов'язана зі зниженням продукції ПГ класів E, F, I, біогенних амінів, зміною чутливості ноцицепторів та попередженням розвитку гіперальгезії. Болезаспокійлива дія найбільш виражена при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений зменшенням секреції медіаторів запалення та зниженням активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Жарознижувальна та болезаспокійлива дія проявляється раніше і при менших дозах, ніж протизапальна дія,настає на 5-7 день лікування.Показання до застосуванняЯк жарознижувальний засіб: при застудних захворюваннях, гострих респіраторних вірусних інфекціях, грипі, ангіні (фарингіті), дитячих інфекціях, що супроводжуються лихоманкою, поствакцинальних реакціях. Як болезаспокійливий засіб: при зубному болі, болючому прорізуванні зубів, головному болі, мігрені, невралгії, болі в м'язах, суглобах, при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виражена недостатність функції печінки, нирок, серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція, геморагічний діатез , бронхоспастичні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ («аспіринова астма»), набряк Квінке, поліпи носа, зниження слуху, дитячий вік (до 6 міс, при масі тіла – нижче 7 кг).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, збудження, порушення зору (оборотна токсична амбліопія, неясний зір або двоїння). З боку органів кровотворення: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску; анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, пронос, запор, метеоризм, порушення функції печінки, пептичні виразки, шлункова кровотеча. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж, висипання, бронхоспастичний синдром, алергічний риніт, набряк Квінке, синдром Стівена-Джонсона, синдром Лайєлла.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід поєднувати з іншими НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію та посилює побічні ефекти). При одночасному прийомі з діуретиками знижується діуретична дія та збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Послаблює дію гіпотензивних засобів у т.ч. інгібіторів АПФ (одночасно знижує їх виділення нирками), бета-адренергічних засобів, тіазидів. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну, непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень), токсична дія метотрексату та препаратів літію, збільшує концентрацію у крові дигоксину. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) підвищують ризик розвитку тяжких гепатотоксичних ускладнень (збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів), інгібітори мікросомального окиснення. Кофеїн посилює болезаспокійливий ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Середня разова доза – 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Дітям віком 6 місяців - 1 рік (7-9 кг) - 2,5 мл (50 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза - 7,5 мл (150 мг). Дітям віком 1–3 роки (10–15 кг) – 2,5 мл (50 мг) 3–4 рази на добу, максимальна добова доза – 7,5–10 мл (150–200 мг). Дітям віком 3-6 років (16-20 кг) – 5 мл (100 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 15 мл (300 мг). Дітям віком 6–9 років (21–30 кг) – 5 мл (100 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 20 мл (400 мг). Дітям віком 9–12 років (31–41 кг) – 10 мл (200 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 30 мл (600 мг). Старше 12 років (більше 41 кг) – 10 мл (200 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 40 мл (800 мг). Дозу можна повторювати кожні 6-8 годин. Не перевищувати максимальної добової дози. Дітям від 6 місяців до 1 р. препарат призначають за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: абдомінальні болі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, брадикардія, фібриляція; судоми, апное та кома (особливо характерні для дітей до 5 років). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, лужного пиття, симптоматична терапія (корекція КЩС, АТ).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід приймати при цирозі печінки з портальною гіпертензією, печінковою та/або нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, нефротичному синдромі, гіпербілірубінемії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастриті, ентериті, коліті, захворюваннях крові. , вагітності (II-III триместри), у період годування груддю У хворих з бронхіальною астмою або іншими захворюваннями, що протікають із бронхоспазмом, можливе підвищення ризику розвитку бронхоспазму. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль (проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров). За відсутності жарознижувального ефекту протягом 2 днів та болезаспокійливого ефекту протягом 3 днів, необхідно звернутися до лікаря. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Перед вживанням флакон необхідно збовтати до отримання однорідної суспензії. При тривалому застосуванні НПЗЗ можуть спричинити ушкодження слизової оболонки шлунка, пептичні виразки, шлунково-кишкову кровотечу. Хворим на цукровий діабет приймати з обережністю - містить цукор. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: ібупрофен 2 г; Допоміжні речовини: кармелозу натрію - 0.97 г, макроголу глицерилгидроксистеарат - 1.14 г, сахароза - 34.2 г, гліцерол - 5.7 г, магнію алюмінію силікат (веегум) - 0.57 г, пропіленгліколь - 0,00, 0. натрію фосфату дигідрат - 0.46 г, лимонної кислоти моногідрат - 0.91 г, натрію сахаринат - 0.25 г, кросповідон - 0.14 г, ароматизатор апельсиновий - 0.34 г, барвник сонячний захід жовтий (E110) - 0.00 мл Суспензія у флаконі темного скла у комплекті з ложкою-дозатором у картонній упаковці – 100 мл.Опис лікарської формиСуспензія для вживання (апельсинова) оранжевого кольору з апельсиновим запахом; допускається поділ на рідкий шар та осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальна дія обумовлена ​​блокуванням ЦОГ-1 та ЦОГ-2 у каскаді арахідонової кислоти ЦНС, що призводить до зменшення синтезу простагландинів, зменшення їх концентрації в цереброспінальній рідині та до зниження збудження центру терморегуляції. Ефект зниження температури при пропасниці починається через 30 хв після прийому препарату, його максимальна дія проявляється через 3 год. Провідним механізмом аналгетичної дії є зниження продукції простагландинів класів Е, F та I, біогенних амінів, що призводить до попередження розвитку гіперальгезії на рівні зміни чутливості ноцицепторів. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений пригніченням активності ЦОГ та зниженням синтезу простагландинів у запальних вогнищах, що призводить до зменшення секреції медіаторів запалення, зниження активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен виявляє антиагрегантну активність.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Після прийому внутрішньо більше 80% ібупрофену абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі крові при прийомі натще - 45 хв, при прийомі після їди - 1.5-2.5 год; у синовіальній рідині – 2-3 год, де створюються більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 90%; ібупрофен не кумулює в організмі; метаболізм; ібупрофен біотрансформується, головним чином, печінки; піддається пресистемному та постсистемному метаболізму. Виведення. Ібупрофен має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2.5 год. 60-90% препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів та продуктів їх кон'югації з глюкуроновою кислотою, меншою мірою, з жовчю та у незміненому вигляді виділяється не більше 1%. Після прийому разової дози препарат повністю виводиться протягом 24 годин.ФармакодинамікаМає жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.ІнструкціяВикористання дозатора у формі шприца: Відкрутити ковпачок у флакона (натиснути, втискаючи вниз, і провернути проти годинникової стрілки); сильно втиснути дозатор в отвір горловини флакона; вміст флакона енергійно збовтати; щоб наповнити дозатор, флакон необхідно перевернути догори дном, а потім обережно переміщати поршень дозатора вниз, влити вміст до досягнення бажаної позначки на шкалі; перевернути флакон у вихідне положення та обережно витягти з нього дозатор обертовим рухом; наконечник дозатора розташувати в ротовій порожнині дитини, а потім, повільно натискаючи на поршень, ввести вміст дозатора; після застосування флакон слід закрити, загвинчуючи кришку, а дозатор промити питною водою та висушити;Показання до застосуванняПрепарат призначений лише для лікування дітей. Підвищена температура тіла різного генезу при: Простудні захворювання; ОРВІ, в т.ч. грип; ангіні (тонзиліті); дитячі інфекції; поствакцинальних реакціях. Больовий синдром різного походження слабкої та помірної інтенсивності при: Зубний біль, болюче прорізування зубів; вушного болю при запаленні середнього вуха; головного болю, мігрені; невралгії; болях у м'язах, суглобах, внаслідок травм опорно-рухового апарату. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення у період застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів ШКТ (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, виразковий коліт, виразкова виразка, хвороба Крона – виразковий коліт). Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність, активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок. Дефіцит сахарази/ізомальтази. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Порушення зсідання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: цироз печінки з портальною гіпертензією; печінкова та/або ниркова недостатність; артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; нефротичний синдром; гіпербілірубінемія; наявність інфекції Нelicobacter рylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі); гастрит; ентерит; коліт; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія); тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання; одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону); антикоагулянтів (зокрема варфарину); антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелу). Ібупрофен-Акріхін містить у складі цукор, тому необхідно з обережністю застосовувати його у пацієнтів із цукровим діабетом.Вагітність та лактаціяПризначення препарату Ібупрофен-Акріхін при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. При необхідності призначення препарату Ібупрофен-Акріхін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Протипоказане застосування препарату у дітей віком до 3 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія (нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, діарея, метеоризм, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці); виразки слизової оболонки ясен і слизової оболонки ШКТ (у ряді випадків ускладнюється перфорацією та кровотечею); сухість слизової оболонки ротової порожнини, афтозний стоматит, панкреатит, запор, гепатит. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, психомоторне збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін або шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору або диплопія, порушення колірного зору, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), худоба, амбліопія. З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Серцево-судинна система: розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання на шкірі (еритематозна або кропив'янка), ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона) еозинофілія, алергічний риніт. Інші: посилення потовиділення. У разі появи будь-яких перелічених побічних ефектів необхідно припинити прийом препарату і проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати ібупрофен одночасно з іншими НПЗЗ. Наприклад, ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію ібупрофену та посилює побічну дію. Слід, по можливості, уникати одночасного застосування ібупрофену та діуретиків, через ослаблення діуретичного ефекту та ризик розвитку ниркової недостатності. Ібупрофен знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. інгібіторів АПФ). Ібупрофен посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Засоби з мієлотосичну дію посилюють прояви гематотоксичності препарату. Циклоспорини, препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Препарати, що блокують канальцеву секрецію, зменшують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, метотрексату та препаратів літію. Кофеїн посилює аналгетичну ефект ібупрофену.Спосіб застосування та дозиДоза встановлюється залежно від віку та маси тіла дитини. Для точного дозування суспензії до флакона додається дозатор (ложка або шприц). Разова доза становить 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 20–30 мг/кг маси тіла. Вік (маса тіла) Разова доза Кратність прийому 6-12 міс (7.7-9 кг) 2.5 мл (50 мг) 3 рази на добу 1-3 роки (10-15 кг) 2.5 мл (50 мг) 3-4 рази на добу 4-6 років (16-20 кг) 5 мл (100 мг) 3 рази на добу 7-9 років (21-29 кг) 5 мл (100 мг) 4 рази на добу 10-12 років (30-41 кг) 10 мл (200 мг) 3 рази на добу Прийом препарату в разовій дозі можна повторювати кожні 6-8 годин. Не слід перевищувати максимальну добову дозу. Грудним дітям від 3 до 6 місяців (5-7.6 кг) при поствакцинальних реакціях: по 2.5 мл препарату, при необхідності повторний прийом 2.5 мл через 6 год. Добова доза для дітей від 3 до 6 місяців не повинна перевищувати 5 мл. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Ібупрофен-Акріхін можна застосовувати не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Якщо пропасниця зберігається більше 3 днів, слід проконсультуватися з лікарем. Якщо больовий синдром зберігається більше 5 днів, слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, кома, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, судоми, зупинка дихання, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, , фібриляція передсердь. Діти віком до 5 років особливо схильні до апное, коми та судом. Серйозні наслідки, пов'язані з токсичною дією препарату, виявляються зазвичай після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У разі передозування необхідно негайно звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому препарату), активоване вугілля, лужне питво, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на бронхіальну астму або інші захворювання, що протікають з бронхоспазмом, ібупрофен може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму. Застосування препарату у цих пацієнтів допустиме лише за умови дотримання великої обережності, а у разі ускладнень дихання слід негайно звернутися до лікаря. Під час тривалого лікування НПЗЗ необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландину Е (мізопростол). При появі симптомів НПЗЗ-гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом препаратів, які містять етанол. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту Ібупрофен-Акріхін слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. В 1 мл суспензії препарату Ібупрофен-Акріхін міститься близько 0,34 г сахарози, що відповідає приблизно 0,03 ХЕ. Таким чином, у мінімальній разовій дозі препарату, яка дорівнює 2.5 мл, міститься 0.85 г сахарози (відповідає 0.075 ХЕ); у максимальній разовій дозі препарату, що дорівнює 15 мл, міститься 5.13 г сахарози (відповідає 0.45 ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Враховуючи можливість розвитку значних побічних ефектів, у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: каптоприл 50 мг, гідрохлортіазід 25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 118.5 мг, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний) – 30 мг, стеаринова кислота – 6 мг, магнію стеарат – 0.3 мг, лактоза – 70.2 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з насічкою на одному боці і видавленим словом "SQUIBB" і цифрами "50/25" на іншій стороні, що має скошений край, з сульфідоподібним запахом; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, надає гіпотензивну та діуретичну дію. Каптоприл – інгібітор АПФ. Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І, зменшує виділення альдостерону. Знижує АТ, ОПСС, постнавантаження, переднавантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда; знижує агрегацію тромбоцитів. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили дії, що знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле. Чи не впливає на кислотно-основний стан. Знижує АТ за рахунок зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу судинозвужувальних речовин (епінефрину, норепінефрину) та посилення депресорного впливу на вегетативні ганглії (меншою мірою, за рахунок зменшення ОЦК). Посилює гіпотензивний ефект каптоприлу. Діуретичний ефект відзначається через 2 години і досягає максимуму через 4 години після прийому внутрішньо. Дія продовжується протягом 6-12 год.ФармакокінетикаКаптоприл При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ, C max  у плазмі крові спостерігається приблизно через 1 год після прийому. Біодоступність каптоприлу становить 60-70%. Одночасний прийом їжі сповільнює всмоктування препарату на 30-40%. Зв'язування з білками плазми становить 25-30%. Т1/2 2-3 год. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Гідрохлоротіазид При прийомі внутрішньо відносно швидко всмоктується. Т1/2 у плазмі становить 2.5 год при прийомі натще здоровими добровольцями. Виводиться нирками, 95% дози – у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк спадковий або ідіопатичний (в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ); стеноз гирла аорти; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок; артеріальна гіпотензія; печінкова недостатність тяжкого ступеня (прекоматозний стан, печінкова кома); ниркова недостатність тяжкого ступеня (креатинін сироватки >1.8 мг/дл або КК<20-30 мл/хв, анурія); первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (СКФ <60 мл/хв); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції; підвищена чутливість до компонентів препарату, інших інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, похідних сульфонаміду (можливі перехресні алергічні реакції). З обережністю: порушення функції печінки; прогресуючі захворювання печінки; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв); протеїнурія (більше 1 г/добу), гіпокаліємія (не коригується лікарськими засобами); гіпонатріємія; гіповолемія; гіперкальціємія; подагра, гіперурикемія; системні захворювання сполучної тканини та інші аутоімунні захворювання (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт); літній вік (старше 65 років); одночасне застосування лікарських засобів, що пригнічують захисні реакції організму (глюкокортикоїди, цитостатики, імунодепресанти), алопуринол, прокаїнамід; хірургічне втручання/загальна анестезія; застосування у пацієнтів негроїдної раси; гемодіаліз з використанням високоміцних мембран (наприклад, AN69®); одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників; одночасне застосування препаратів літію; гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Капозид протипоказане при вагітності. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування при вагітності. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат Капозид у II та III триместрах вагітності,рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Застосування гідрохлортіазиду при вагітності не рекомендується, оскільки може погіршити перфузію плаценти та викликати жовтяницю плода/новонародженого, тромбоцитопенію, порушення водно-електролітного балансу та, можливо, інші небажані реакції, що спостерігалися у дорослих. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може спричинити порушення розвитку та смерть плода. При встановленні факту вагітності застосування препарату Капозид слід припинити якнайшвидше. Каптоприл і гідрохлортіазид після прийому внутрішньо жінкою, що годує, виявляються в грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини, що викликаються обома активними речовинами, слід припинити грудне вигодовування або відмінити терапію препаратом Капозид у матері на період грудного вигодовування. Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій класифікується так: часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко ( <1/10000). З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія або тахіаритмія, біль у грудях, стенокардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, синкопе, периферичні набряки, надмірне зниження АТ, синдром Рейно, "припливи" крові до; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. З боку дихальної системи: часто – сухий непродуктивний кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, еозинофільний пневмоніт, риніт, набряк легенів. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, з висипаннями або без них, іноді супроводжується лихоманкою і артралгією, висипання на шкірі; нечасто - судинний набряк шкіри та підшкірної клітковини; рідко – ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, фоточутливість, еритродермія, оборотні пемфігоїдні реакції, бульозний пемфігус, ексфоліативний дерматит, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, ангіонев, ангіонев, ангіонев, у т. ч. з летальним кінцем). З боку центральної нервової системи: часто - сонливість, запаморочення; рідко – головний біль, атаксія, парестезія; дуже рідко - сплутаність свідомості, депресія, порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопе, нечіткість зору. З боку системи кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну форми), підвищення титрів антинуклеарних антитіл, аутоімунні захворювання. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, подразнення слизової оболонки шлунка, біль у черевній порожнині, діарея, запор, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – стоматит, афтозний стоматит, анорексія; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен, порушення функції печінки та холестаз (включаючи жовтяницю), підвищення активності ферментів печінки, гепатит (включаючи некроз), гіпербілірубінемію. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – міалгія, артралгія, міастенія. З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, прискорене сечовипускання, нефротичний синдром. З боку статевої системи та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Інші: часто – алопеція; нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, погіршення самопочуття. Лабораторні показники: часто – еозинофілія; дуже рідко – протеїнурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія (в т.ч. симптоматична), підвищений вміст азоту сечовини, білірубіну та креатиніну в крові, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо на початку терапії, а також у поєднанні зі строгим обмеженням споживання натрію (безсольові дієти) або гемодіалізом, може іноді спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, яке зазвичай відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози препарату Капозид. Слід забезпечити контроль стану пацієнта протягом 1 години після прийому першої дози препарату. Якщо відзначається надмірне зниження артеріального тиску, слід перевести пацієнта в горизонтальне положення з низьким узголів'ям і за необхідності ввести внутрішньовенно 0.9% розчин хлориду натрію. Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням до подальшої терапії, яку можна продовжувати після нормалізації АТ за допомогою збільшення ОЦК. Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з препаратом Капозид слід застосовувати в найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження АТ. Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Капозиди і лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). При терапії препаратами, що містять каптоприл, калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид), препарати калію, калієві добавки, замінники кухонної солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати лише за доведеної гіпокаліємії, т.к. їх застосування збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарат Капозид підвищує концентрацію дигоксину в плазмі на 15-20%, збільшує біодоступність пропранололу. Ризик розвитку імунодепресивної дії підвищується при комбінованому застосуванні з прокаїнамідом, а також препаратами, що блокують канальцеву секрецію (зниження кількості лейкоцитів та гранулоцитів). Підвищує нейротоксичність саліцилатів, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів конкурентного типу дії, етанолу. Зменшує виведення хінідину, знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Посилює побічні ефекти серцевих глікозидів, особливо при одночасному призначенні з препаратами, які збільшують виведення іонів калію та магнію та/або затримують іони кальцію (наприклад, діуретики, гормони кори надниркових залоз, проносні, амфотерицин В, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилати). Подвійна блокада РААС, спричинена одночасним застосуванням інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену та аліскіренвмісних препаратів, асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи недостатність). Циметидин, уповільнюючи метаболізм каптоприлу у печінці, підвищує його концентрацію у плазмі. Гідрохлоротіазид Індометацин та інші НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, а також кухонна сіль можуть знижувати антигіпертензивну дію препарату, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну, а також знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, застосування діуретиків, порушенням функції нирок) одночасне застосування НПЗЗ (включаючи інгібітори ЦОГ-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл) може призводити до погіршення функції нирок, аж до гострої ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично перевіряти функцію нирок у пацієнтів, які приймають препарат Капозид і НПЗЗ. Гідрохлортіазид може посилювати дію недеполяризуючих міорелаксантів, засобів для загальної анестезії, що застосовуються в хірургії (наприклад, тубокурарину хлориду та гальміну триетіодиду), тому може знадобитися корекція доз цих препаратів. Рекомендуються моніторинг і за можливості корекція водно-електролітного балансу перед хірургічним втручанням. Гідрохлортіазид знижує ефект пресорних амінів, що застосовуються в терапевтичних цілях (наприклад, норепінефрину) щодо артерій, проте повністю не запобігає його. Анестетики та засоби для премедикації слід застосовувати у якомога нижчих дозах. Якщо можливо, гідрохлортіазид слід відмінити за тиждень до хірургічного втручання. Комбінація з нітратами, тіазидними діуретиками, верапамілом, бета-адреноблокаторами та іншими антигіпертензивними препаратами, інгібіторами МАО, гангліоблокаторами, а також трициклічними антидепресантами, снодійними та етанолом посилює вираженість гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може мати місце уповільнення виведення іонів літію, підвищення концентрації літію у сироватці крові та, як наслідок, посилення шкідливої ​​дії на серці та ЦНС. Крім того, гідрохлортіазид також збільшує ризик токсичності літію. При застосуванні подібної комбінованої терапії слід проводити регулярний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками, посилюють діуретичний ефект. Може знадобитися корекція дози непрямих антикоагулянтів, пробенециду та сульфінпіразону, оскільки гідрохлортіазид може пригнічувати їхню дію. Гідрохлортіазид має гіперурикемічну дію, тому може знадобитися корекція антиурикозуричних препаратів при одночасному застосуванні. Діазоксид посилює гіперглікемічну, гіперурикемічну та антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків, тому слід контролювати концентрацію сечової кислоти та глюкози у сироватці крові. При одночасному застосуванні гіпоглікемічних засобів прийому внутрішньо та інсуліну може знадобитися збільшення їх доз, т.к. гідрохлортіазид підвищує концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні метилдопи можливий розвиток гемолізу еритроцитів. Колестирамін і колестиполу гідрохлорид можуть затримувати або знижувати всмоктування гідрохлортіазиду. Солі калію, калійзберігаючі діуретики (тріамтерен, амілорид та спіронолактон) та гепарин сприяють розвитку гіперкаліємії. Метенамін може знижувати дію гідрохлортіазиду через підвищення рН сечі. Карбамазепін підвищує ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. При сумісному застосуванні солей кальцію та тіазидних діуретиків концентрація кальцію в сироватці крові може підвищуватися у зв'язку із уповільненням його виведення. Необхідний контроль концентрації кальцію в сироватці крові та при необхідності корекція його дози.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таб. 1 раз на добу. Таблетки слід приймати за 1 годину до їди.ПередозуванняСимптоми: різке зниження АТ, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, летаргія (яка може прогресувати в кому протягом декількох годин), що не супроводжується порушенням водно-електролітного балансу і викликає лише незначне придушення функцій дихальної та -судинної систем. Можуть відзначатися подразнення слизової оболонки та підвищення скоротливої ​​активності ШКТ. Лікування: заходи для виведення з коми або стану ступору; промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію протягом 30 хв після прийому препарату, введення 0.9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів, гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Можливо розглянуто застосування штучного водія ритму. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії (в т.ч. ниркового генезу) та/або нирковою недостатністю. Перед початком лікування необхідно компенсувати дефіцит іонів натрію і привести в норму ОЦК (зменшити дозу призначених раніше діуретиків або, в окремих випадках, повністю їх скасувати), а також визначити показники функції нирок. Необхідний регулярний контроль концентрації калію та кальцію в сироватці крові (особливо у пацієнтів, які отримують лікування серцевими глікозидами, глюкокортикоїдами, що часто користуються проносними, а також у літніх пацієнтів), глюкози, сечової кислоти, ліпідів (холестерину та тригліцеридів), сечовині печінкових ферментів. Регулярний контроль артеріального тиску та лабораторних показників особливо необхідний у таких випадках: у пацієнтів з нирковою недостатністю; пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого перебігу (в т.ч. ниркового генезу); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років); у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу та декомпенсованою хронічною нирковою недостатністю; а також одержують одночасно алопуринол, солі літію, прокаїнамід та лікарські засоби, що знижують імунітет. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначається характерний непродуктивний кашель, який припиняється після відміни терапії інгібіторами АПФ. У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це явище зазвичай оборотне, зниження концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові відзначається після відміни препарату. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігається підвищення концентрації калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. Крім того, при застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії, тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг концентрації калію в крові під час терапії. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Анафілактоїдні реакції відзначалися також у пацієнтів, яким проводилася процедура аферезу ЛПНГ за допомогою декстрану сульфату. Слід розглянути питання застосування або антигіпертензивних препаратів іншого класу, або іншого типу діалізних мембран. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до смерті. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можна призначити антигістамінні препарати); в тому випадку, якщо набряк поширюється на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно (0.3-0.5 мл у розведенні 1:1000). У поодиноких випадках у пацієнтів після прийому інгібіторів АПФ відзначався ангіоневротичний набряк кишечника, який супроводжувався болями у черевній порожнині (зі нудотою та блюванням або без них), іноді – при нормальних значеннях активності С1-естерази та без попереднього набряку обличчя.Набряк кишечника слід включити до спектру диференціальної діагностики у пацієнтів зі скаргами на біль у черевній порожнині при прийомі інгібіторів АПФ. У двох пацієнтів, які проходять процедуру десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, на фоні прийому каптоприлу відмічені життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.При тимчасовому відміні інгібітору АПФ у тих же пацієнтів вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізації у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ. Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Під час проведення великих хірургічних втручань або під час терапії анестетиками у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. У таких випадках проводять заходи, створені задля збільшення ОЦК. У поодиноких випадках при прийомі інгібіторів АПФ відзначається синдром, що починається з появи холестатичної жовтяниці, що переходить у блискавичний гепатонекроз, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається виражене підвищення активності печінкових ферментів, слід припинити лікування інгібіторами АПФ та встановити спостереження за пацієнтом. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. Препарат Капозид® слід застосовувати дуже обережно у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які приймають імуносупресори, алопуринол та прокаїнамід, особливо за наявності наявного раніше порушення функції нирок. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, якщо нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення кількості нейтрофілів відбувається протягом 2 тижнів після відміни каптоприлу. У 13% ​​випадках нейтропенії відзначали летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат нейтропенії відзначали у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні зазначених факторів. При застосуванні інгібіторів АПФ може відзначатись протеїнурія, в основному у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препаратів у високих дозах. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрації азоту сечовини в крові та креатиніну) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати концентрацію білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Похідні сульфонаміду (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати минущу міопію та гостру закритокутову глаукому, факторами ризику є алергія на препарати сульфанілсечовини або пеніцилін в анамнезі. Симптоми (різке зниження гостроти зору, біль у очному яблуці) зазвичай спостерігаються через кілька годин – кілька тижнів після початку лікування. З появою симптомів слід негайно припинити прийом препарату; за необхідності слід призначити препарати для корекції внутрішньоочного тиску. У всіх пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, слід виявляти клінічні ознаки порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпохлоридний алкалоз, гіпокаліємія). Особливо важливо визначати вміст електролітів у сироватці крові та сечі при надмірному тривалому блюванні або при введенні інфузійних розчинів. Ознаками порушень водно-електролітного балансу можуть бути сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сплутаність свідомості, занепокоєння, болі або судоми у м'язах, м'язова слабкість, надмірне зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, нудота, блювання. Гіпокаліємія може спровокувати або посилити кардіотоксичну дію серцевих глікозидів. Нестача іонів хлору зазвичай слабко виражена і вимагає корекції. У пацієнтів з набряками за спекотної погоди може спостерігатися гіпонатріємія, спричинена збільшенням ОЦК. Слід обмежити споживання рідини. У випадках життєзагрозливої ​​гіпонатріємії призначають розчин хлориду натрію. Під час терапії тіазидними діуретиками можуть спостерігатися гіперурикемія або напади подагри; може також проявитися цукровий діабет, що латентно протікає. Похідні тіазиду можуть викликати зниження концентрації пов'язаного йоду в сироватці без ознак порушення функції щитовидної залози. На фоні прийому тіазидних діуретиків знижується рівень екскреції кальцію; відзначалися випадки патологічних змін паращитовидних залоз, що супроводжуються гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Перед контролем функції паращитовидних залоз слід припинити прийом тіазидного діуретика. На тлі прийому тіазидних діуретиків відзначалося підвищення ступеня екскреції магнію, що може призводити до гіпомагніємії. Препарат Капозид може викликати помилково-позитивну реакцію при аналізі сечі на кетонові тіла і спотворювати результати тесту з бентиромідом. При появі лихоманки, збільшенні лімфатичних вузлів та/або розвитку ознак ларингіту та/або фарингіту необхідно негайно визначити кількість лейкоцитів. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити позитивний результат при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 95.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.1 мг, магнію стеарат – 1.1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки квадратні з заокругленими кутами, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одній стороні та гравіюванням "АЛ1" - на іншій, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 190.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.2 мг, магнію стеарат – 2.2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки овальні, двоопуклі, з частковою насічкою на обох сторонах та гравіюванням "АЛ2" на одній стороні, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 81.95 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 250 мг: По 10 таблеток Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена ​​розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 500 мг: По 10 таблеток у Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена ​​розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, сорбінова кислота, сорбітан олеат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, кроскармелоза натрію, повідон, стеаринова кислота; склад плівкової оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, пропіленгліколь, барвник хіноліновий жовтий, ароматизатор ванільний. Таблетки, 500 мг: По 14 таблеток у Al/Al блістер. 1 блістер у картонну пачку з інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаТаблетки Кларитроміцин-Акріхін являють собою напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, що пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій, діючи бактеріостатично, а також бактерицидно. Діюча речовина Кларитроміцин-Акріхін активно щодо: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp. грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi. анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus. внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae. Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).ІнструкціяУ дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до діючої речовини таблеток Кларитроміцин-Акріхін збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Кларитроміцин-Акріхін та інших макролідів. в анамнезі - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період грудного вигодовування. одночасний прийом Кларитроміцин-Акріхін з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором, ранолазином.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти таблеток Кларитроміцин-Акріхін: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку організму в цілому: нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж антибіотиками-макролідами спостерігається перехресна резистентність. Таблетки Кларитроміцин-Акріхін застосовують з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферментів CYP3A (флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Необхідно контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Одночасний прийом таблеток Кларитроміцин-Акріхін з ловастатином або симвастатином протипоказаний (дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії). При одночасному застосуванні таблеток Кларитроміцин-Акріхін з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. У разі необхідності застосування Кларитроміцину-Акріхіну слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату приймають внутрішньо: для дорослих та дітей старше 12 років разова доза Кларитроміцин-Акріхін становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. Тривалість лікування пігулками Кларитроміцин-Акріхін залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози Кларитроміцин-Акріхін: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, що підтримує терапія. Не видаляється при гемо-або перитонеальному діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Необхідно враховувати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена ​​розвитком псевдомембранозного коліту. Необхідний періодичний контроль протромбінового часу у пацієнтів, які отримують лікування таблетками Кларитроміцин-Акріхін одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N3 Форма випуску: супозиторії вагінальні Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Фармаприм СРЛ(Молдова) Діюча речовина: Кліндаміцин. .

Склад, форма випуску та упаковкаКрем вагінальний 2% - 5 г (1 доза): Активні речовини: кліндаміцину фосфат – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію бензоат, олія рицинова, 1,2-пропіленгліколь, поліетиленоксид (як емульгатор). 20 г - туби алюмінієві в комплекті з аплікаторами, картонні пачки.Опис лікарської формиВагінальний крем 2% від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, допустимий слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для вагінального застосування. Механізм дії препарату пов'язаний із порушенням внутрішньоклітинного синтезу білка в мікробній клітині на рівні 50S субодиниці рибосом. Кліндаміцин має широкий спектр дії, має бактеріостатичну дію, у більш високих концентраціях щодо деяких мікроорганізмів - бактерицидну. Активний щодо мікроорганізмів, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, Peptostreptococcus spp. До кліндаміцину не чутливі Trichomonas vaginalis та Candida albicans.ФармакокінетикаПісля одноразового інтравагінального введення 100 мг кліндаміцину, в середньому 4% від введеної дози піддається системній абсорбції. Cmax кліндаміцину в плазмі становить 20 нг/мл.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень із застосування кліндаміцину у жінок у І триместрі вагітності не проводилося, тому застосування препарату можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе, тому що не виявлено будь-якого несприятливого впливу на плід. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин з молоком матері при інтравагінальному застосуванні, тому слід порівняти користь від застосування препарату в період грудного вигодовування та можливий ризик для немовляти. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій, поява подразнення у місці введення, цервіцит, вагініт, вульвовагінальний кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж кліндаміцином та еритроміцином відзначено антагоністичну взаємодію. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Спосіб застосування та дозиВводиться інтравагінально за допомогою аплікатора. Разова доза, що рекомендується, становить 100 мг кліндаміцину (один повний аплікатор), переважно перед сном протягом 3-7 днів.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату можливе надмірне зростання нечутливих до нього мікроорганізмів, особливо грибів роду Candida. Враховуючи можливість мінімальної системної абсорбції препарату (приблизно 4%), не можна виключити виникнення на фоні застосування діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити. Не рекомендується застосовувати одночасно з іншими інтравагінальними засобами. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем вагінальний 2%+2% - 100 г. Активні речовини: бутоконазолу нітрат (у перерахунку на 100% речовину) – 2 г; кліндаміцину фосфат (у перерахунку на 100% речовину) – 2.376 мг (відповідає вмісту кліндаміцину – 2 г); Допоміжні речовини: консервант Euxyl PE 9010 (феноксіетанол 9-10%) спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) – 6 г, гідроксипропілдикрахмалфосфат – 8 г, натрію гідроксид – 0.26 г, вода очищена – до 100 г. 6/20 г – туби алюмінієві, в комплекті з аплікатором, пачки картонні.Опис лікарської формиКрем вагінальний 2%+2% від майже білого до білого із сіруватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.ФармакокінетикаБутоконазол При інтравагінальному введенні абсорбується близько 1,7% від введеної дози бутоконазолу. Cmax у плазмі крові бутоконазолу досягається через 13 год та становить 2-18.6 нг/мл. Бутоконазол піддається інтенсивному метаболізму, частково виводиться нирками та кишечником. Кліндаміцин Всмоктування Після застосування кліндаміцину інтравагінально в дозі 100 мг/добу одноразово (у вигляді 2% крему кліндаміцину фосфату) протягом 7 днів. /мл (4-47 нг/мл), але в 7-й день - 25 нг/мл (6-61 нг/мл), у своїй системна абсорбція становить близько 4% (0.6-11%) від введеної дози. У жінок з бактеріальними вагінозами при аналогічному режимі дозування системної абсорбції піддається близько 4% кліндаміцину (з меншим розкидом 2-8%). (6-34 нг/мл), а на 7-й день – 16 нг/мл (7-26 нг/мл). Системна дія кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні менш виражена, ніж при введенні внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення Т1/2 становить 1,5-2,6 год. Після повторного інтравагінального введення кліндаміцин майже не кумулює. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У клінічних дослідженнях кліндаміцину 2% вагінального крему брало участь недостатня кількість пацієнтів у віці 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю в клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою і молодшими пацієнтами. У наявних повідомленнях з клінічного досвіду був відзначено різниці у відповіді літніх пацієнтів і молодших.Фармакодинаміка Блокуючи в клітинній мембрані утворення ергостеролу з ланостеролу, збільшує проникність мембрани, що призводить до лізису клітини гриба. Кліндаміцин - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Щодо ряду грампозитивних коків можлива бактерицидна дія. В умовах in vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma hominis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp. Гідрофільна кремова основа забезпечує гелеподібну консистенцію препарату при температурі 35-40°С. При інтравагінальному застосуванні крем не плавиться, завдяки чому активні речовини знаходяться на слизовій оболонці піхви протягом 1-3 днів. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протигрибковою дією для місцевого застосування в гінекології.Показання до застосуванняБактеріальні, грибкові та змішані вагінози, спричинені чутливими до лікарського засобу мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кліндаміцину, лінкоміцину, бутоконазолу або до будь-якого компонента препарату; хвороба Крона; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий, псевдомембранозний та антибіотик-асоційований коліт (в т.ч. в анамнезі)); вік до 18 років. З обережністю: алергічні захворювання, одночасний прийом міорелаксантів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату в період вагітності та лактації можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода чи дитини. Адекватних контрольованих досліджень із застосування препарату в І триместрі вагітності не проводилося, тому Кліндацин Б пролонг можна призначати жінкам в І триместрі вагітності тільки за абсолютними показаннями, тобто. коли потенційна користь терапії препаратом для матері перевершує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або внутрішньо будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків прийому препарату в дозах, токсичних для матері. При застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ або ІІІ триместрі вагітності збільшення частоти вроджених аномалій плода не відзначалося. Аномальні пологи мали місце у 1.1% жінок порівняно з 0.5% у групі плацебо, якщо кліндаміцин крем вагінальний застосовувався у ІІ триместрі протягом 7 днів.Застосування препарату у ІІ-ІІІ триместрі вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин із грудним молоком після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявлений у грудному молоці після перорального або парентерального введення, тому в період грудного вигодовування слід або відмінити препарат, або припинити грудне вигодовування з огляду на ступінь важливості застосування препарату для матері. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься, проте можливе подразнення в місці введення, печіння, свербіж, болючість та набряк слизової оболонки піхви, болі/спазми в нижній частині живота, розвиток алергічних реакцій. Безпеку вагінального крему кліндаміцину оцінювали як у невагітних пацієнток, так і у пацієнток у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Небажані лікарські реакції, зареєстровані при застосуванні кліндаміцину, вагінального крему. Визначення частоти небажаних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000) до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – грибкові інфекції, що викликаються грибами роду Candida; нечасто – бактеріальні інфекції; частота невідома – кандидоз шкіри. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. З боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, дисгевзія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання; нечасто - здуття живота, метеоризм, неприємний запах із рота; частота невідома - псевдомембранозний коліт, шлунково-кишкові розлади, диспепсія. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висипання; нечасто – кропив'янка, еритема; частота невідома - макуло-папульозний висип. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурія, протеїнурія; нечасто – дизурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: часто – аномальні пологи. З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – вульвовагінальний кандидоз; часто - вульвовагініт, вульвовагінальні розлади, порушення менструального циклу, вульвовагінальний біль, метрорагія, виділення з піхви; нечасто – трихомонадний вульвовагініт, вагінальні інфекції, біль у тазі; частота невідома – ендометріоз. Загальні розлади та реакції у місці ведення: частота невідома – запалення, біль. Дані лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – відхилення результатів мікробіологічних аналізів від норми. * Небажані лікарські реакції, виявлені у постреєстраційному періоді.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано анатагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Встановлено, що кліндаміцин при системному застосуванні порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримують препарати цієї групи. Спільне застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення не рекомендується. Несумісний з розчинами, що містять комплекс вітамінів групи В, аміноглікозидами, ампіциліном, кальцію глюконатом та магнію сульфатом.Спосіб застосування та дозиВводять інтравагінально за допомогою аплікатора, 1 раз на добу, переважно перед сном. Рекомендована доза становить 1 повний аплікатор (5 г крему, що відповідає 100 мг нітрату бутоконазолу і 100 мг кліндаміцину). Курс лікування – щодня протягом 3 днів. Вказівки щодо використання Одноразові аплікатори, що додаються до упаковки, призначені для правильного введення в піхву крему. Зніміть ковпачок тюбика із кремом. Нагвинтіть пластмасовий аплікатор на з різьбленням шийку тюбика. Здавлюючи тюбик із протилежного кінця, м'яко видавіть крем в аплікатор. Поршень аплікатора рухається самостійно в міру заповнення необхідного обсягу. Аплікатор заповнений, коли поршень доходить до упору. Лежачи на спині, візьміть аплікатор горизонтально і введіть його в піхву якнайдалі, але так, щоб не викликати неприємних відчуттів. Повільно натисніть поршень до упору. Обережно вийміть аплікатор із піхви та викиньте його.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено. Можлива абсорбція кліндаміцину в кількостях, достатніх у розвиток системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в ШКТ також може викликати системні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому внутрішньо кліндаміцину в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування: симптоматичне та підтримуюче.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою відповідних лабораторних методів повинні бути виключені Trichomonas vaginalis, Chlamidia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae та Herpes simplex virus, які часто викликають вульвовагініт. Інтравагінальне застосування кліндаміцину може призвести до посиленого зростання нечутливих мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. Застосування кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) внутрішньо або парентерально пов'язане з розвитком важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. При розвитку вираженої або тривалої діареї препарат слід відмінити і за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнтів слід попередити про те, що під час терапії препаратом не слід вступати у статеві стосунки. Вагінальний крем не рекомендується використовувати одночасно з іншими інтравагінальними лікарськими засобами. Не рекомендується застосування препарату під час менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Препарат містить компоненти, які можуть зменшити міцність виробів із латексу або каучуку, тому використання презервативів, піхвових протизаплідних діафрагм та інших засобів з латексу для інтравагінального застосування під час терапії препаратом та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Якщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після завершення лікування, слід провести повторне мікробіологічне дослідження для виявлення збудника та підтвердження діагнозу. Цетостеариловий спирт, що входить до складу препарату, може викликати місцеві шкірні реакції (висип, контактний дерматит). Поява подразнення слизової оболонки піхви або хворобливих відчуттів є показанням до припинення лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає підстав вважати, що застосування препарату Кліндацин® Б Пролонг крем вагінальний може впливати на здатність до керування автомобілем та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активні речовини: кліндаміцину фосфат – 2 г; допоміжні речовини: натрію бензоат. олія рицинова. 1, 2-пропіленгліколь. емульгатор. поліетиленоксид. По 20 г крему в алюмінієвих тубах, у картонній пачці 1 туба у комплекті з 3 аплікаторами.Опис лікарської формиКрем від білого до білого із жовтуватим або кремуватим відтінком кольору. Допускається слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля одноразового вагінального введення 100 мг кліндаміцину системна абсорбція становить середньому 4% від введеної дози. Cmax у плазмі становить 20 нг/мл.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із порушенням внутрішньоклітинного синтезу білка в мікробній клітині на рівні 50S субодиниці рибосом. Має широкий спектр дії, надає бактеріостатичну дію, у більш високих концентраціях щодо деяких мікроорганізмів - бактерицидну. Активний щодо мікроорганізмів, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, Peptostreptococcus spp. До кліндаміцину не чутливі Trichomonas vaginalis та Candida albicans.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи лінкозамідів у лекформі для вагінального застосування.ІнструкціяІнтравагінально, за допомогою аплікатора.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень із застосування кліндаміцину у жінок у І триместрі вагітності не проводилося, тому застосування препарату можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе, т.к. не виявлено будь-якого несприятливого впливу на плід. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин з молоком матері при інтравагінальному застосуванні, тому слід зіставляти користь від застосування препарату в період грудного вигодовування та можливий ризик для немовляти.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій, поява подразнення у місці введення, цервіцит, вагініт, вульвовагінальний кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиВідзначено антагоністичну взаємодію між кліндаміцином та еритроміцином. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Спосіб застосування та дозиРазова доза, що рекомендується, становить 100 мг кліндаміцину (один повний аплікатор), переважно перед сном. Курс – 3-7 днів.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату можливе надмірне зростання нечутливих до нього мікроорганізмів, особливо грибів роду Candida. Враховуючи можливість мінімальної системної абсорбції препарату (приблизно 4%), не можна виключити виникнення на фоні застосування діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити. Не рекомендується застосовувати одночасно з іншими інтравагінальними засобами. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г: Активна речовина: кліндаміцин (у формі фосфату) 1 г Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін), алантоїн, динатрію лауриминодипропіонату токоферилу фосфат, пропіленгліколь, макрогол 400 (поліетиленоксид 400), карбомер сополімер, карбомер інтерполімер, натрію гідроксид, вода очищена 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування безбарвний, майже прозорий, із специфічним запахом; допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи лінкозамідів. Активний для всіх штамів Propionibacterium acnes, МПК - 0.4 мкг/мл. Інгібує синтез білка в мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницями рибосом. Кліндаміцину фосфат не активний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Після нанесення на шкіру кількість вільних жирних кислот з поверхні шкіри зменшується приблизно з 14% до 2%.ФармакокінетикаПісля нанесення на шкіру кліндаміцин швидко накопичується в комедонах у хворих на акне, де виявляє антибактеріальну активність. Середня концентрація антибіотика у вмісті комедонів після нанесення гелю значно перевищує показник МПК для всіх штамів Propionibacterium acnes – збудника вугрового висипу. Після нанесення на шкіру 1% гелю кліндаміцину фосфату в сироватці крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи лінкозамідів.Показання до застосуванняЛікування вугрової висипки (acne vulgaris).Протипоказання до застосуванняХвороба Крона; виразковий коліт (в т.ч. в анамнезі); псевдомембранозний коліт (зокрема в анамнезі); підвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів віком до 12 років (дані з безпеки та ефективності відсутні), у період лактації (грудного вигодовування), а також у пацієнтів, схильних до розвитку алергічних реакцій, та при одночасному прийомі міорелаксантів.Вагітність та лактаціяКліндовіт можна застосовувати зовнішньо при вагітності, якщо передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів віком до 12 років (дані щодо безпеки та ефективності відсутні).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Місцеві реакції: можливе подразнення (у місці нанесення), печіння, свербіж, сухість шкіри, еритема, лущення, підвищене виділення шкірного сала, контактний дерматит. Системні реакції: псевдомембранозний ентероколіт (імовірність розвитку при системній абсорбції кліндаміцину).Взаємодія з лікарськими засобамиКліндаміцин та еритроміцин є антагоністами, тому не рекомендується одночасне призначення цих антибіотиків. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. Кліндаміцин може посилювати дію міорелаксантів, порушуючи нервово-м'язову передачу.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Гель наносять тонким шаром на уражену частину попередньо очищеної та висушеної шкіри 2-3 рази на добу. Для отримання терапевтичного ефекту лікування слід продовжувати протягом 6-8 тижнів, а за потреби можна продовжити до 6 місяців.ПередозуванняВідомості про передозування препарату Кліндовіт відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні слід уникати контакту препарату з очима та порожниною рота, а після нанесення гелю необхідно вимити руки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрелу гідросульфат еквівалентний клопідогрелу 75,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 75,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 76,0 мг, крохмаль прежелатинізований 46,75 мг, рицинова олія гідрогенізована 6,0 мг, макрогол-6000 2,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0 мг, таль ,0 мг, кросповідон 7,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза-15 5,668 мг, титану діоксид 3,0 мг, пропіленгліколь 1,1 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,132 мг. По 10 таблеток у блістер Алюміній/Алюміній. 3 або 9 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 15 таблеток у блістер Алюміній/Алюміній. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаДіюча речовина таблеток Клопідогрел-Акріхін являє собою проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів, що має антиагрегантну дію.ФармакокінетикаВсмоктування: При курсовому прийомі внутрішньо в дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні максимальні концентрації незмінного клопідогрелу в плазмі (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу із сечею його абсорбція становить приблизно 50%. Розподіл: In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (на 98% та 94% відповідно). Метаболізм: Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а другий шлях – через систему цитохрому Р450. Виведення: Близько 50% виводиться із сечею і приблизно 46% – з каловими масами. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Окремі групи пацієнтів: Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У осіб похилого віку фармакокінетика така ж, як і у осіб 75 років. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Особи дитячого віку: дані відсутні. Порушення функції нирок: після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу інгібування АДФ - індукованої агрегації тромбоцитів у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну від 5 до 15 мл/хв) було нижче (25%) порівняно з таким здоровим. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки: після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у хворих з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах.ФармакодинамікаОдин із активних метаболітів клопідогрелу є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозину дифосфату (АДФ) з рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну IIb/IIIa, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, викликана агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється. Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним подіям (у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою) у пацієнтів з гострим коронарним синдромом: Нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q, включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; гострий інфаркт міокарда при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії. Профілактика атеротромботичних подій у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Клопідогрел-Акріхін; непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча (в т.ч. виразка або внутрішньочерепний крововилив); вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю: помірна печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (в т.ч. травма, операції), схильність до кровотеч, одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти, варфарину, НПЗЗ (у т.ч. селективних інгібіт) -2), гепарину, інгібіторів глікопротеїну Ilb/IIIa, спадкове зниження функції CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Клопідогрел-Акріхін: дуже рідко – анафілактичні реакції, сироваткова хвороба; кровотеча; тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропепія, в т.ч. виражена; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, анемія, в т.ч. апластична, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія; біль голови, запаморочення, парестезії, внутрішньочерепна кровотеча, в т.ч. з летальним кінцем; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення смаку; крововилив у кон'юнктиву, очі, сітківку; рідко – вертиго; гематома; дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску; кровотеча з носа; дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, легеневе кровотеча, кровохаркання; діарея, біль у животі, диспепсія, кровотеча із ШКТ; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – заочеревинна кровотеча; дуже рідко – панкреатит, коліт, у т.ч. виразковий або лімфоцитарний, стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, порушення функціональних проб печінки, кровотеча із ШКТ із летальним результатом; підшкірні крововиливи; нечасто - шкірний висип, свербіж, пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, еритематозний висип, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, екзема, червоний плоский лишай.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Клопідогрел-Акріхін з НПЗЗ може підвищуватися ризик кровотеч, тому слід бути обережним при їх одночасному застосуванні. Призначення інгібіторів глікопротеїну Ilb/IIIa спільно з Клопідогрел-Акріхін підвищує ризик розвитку кровотеч, тому рекомендується бути обережним при їх одночасному застосуванні. Не рекомендується одночасне застосування Клопідогрел-Акріхін та варфарину у зв'язку з підвищеним ризиком кровотеч. Клопідогрел-Акріхін посилює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Спільне застосування цих препаратів потребує обережності.Спосіб застосування та дозиДля запобігання атеротромботичних подій при гострому коронарному синдромі з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) - по 75 мг Клопідогрел-Акріхін/добу з початковим одноразовим прийомом навантажувальної дози в комбінації з АСК та тромболітіками ( Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Для профілактики атеротромботичних подій у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або діагностованою оклюзією периферичних артерій – по 75 мг Клопідогрел-Акріхін 1 раз на добу. У хворих з інфарктом міокарда лікування слід розпочинати з перших днів по 35-й день інфаркту міокарда, а у хворих з ішемічним інсультом – у строки від 7 днів до 6 місяців після ішемічного інсульту. Для запобігання атеротромботичних подій при гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q) – починають з одноразового прийому навантажувальної дози – 300 мг Клопідогрел-Акрихін, а потім приймають по 75 мг/добу (у поєднанні дозах 75-325 мг на добу, рекомендована доза - 100 мг на добу). Максимальний сприятливий ефект настає за 3 місяці. Курс лікування – до 1 року.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування Клопідогрел-Акріхін необхідно контролювати показники системи гемостазу (АЧТВ, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів); регулярно досліджувати функціональну активність печінки. Одночасне застосування Клопідогрел-Акрихін та варфарину може посилити інтенсивність кровотечі – спільне застосування з варфарином не рекомендується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: клотрімазол 100 мг. Допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, лимонна кислота, стеарат магнію. 6 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Чинить за рахунок порушення синтезу ергостеролу, що є складовою клітинної мембрани грибів. Має широкий спектр дії. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida, Malassezia furfur. Клотримазол активний також у відношенні Corynebacterium minutissimum, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Trichomonas vaginalis.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні клотримазол добре проникає у різні шари шкіри, досягаючи терапевтичних концентрацій. При місцевому застосуванні незначна кількість клотримазолу всмоктується з крові.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняГрибкові ураження шкіри та слизових оболонок, спричинені дерматофітами, пліснявими та дріжджоподібними грибами, різнобарвний лишай, еритразму, кандидозний вульвовагініт, трихомоніаз, мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу, І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. В експериментальних дослідженнях встановлено, що при застосуванні у високих дозах клотримазол має ембріотоксичну дію. Невідомо, чи виділяється клотримазол із грудним молоком. Хоча клотримазол не протипоказаний до застосування при вагітності та під час лактації, слід враховувати потенційний ризик при виборі протигрибкової терапії.Побічна діяМісцеві реакції: контактний алергічний дерматит, почервоніння, відчуття печіння.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з амфотерицином, ністатином активність клотримазолу знижується.Спосіб застосування та дозиПри зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу протягом 2-4 тижнів. При обробці порожнини рота застосовують 1-2 рази на добу не більше 7 днів. Інтравагінально – по 100-500 мг протягом 1-6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські форми, призначені для інтравагінального застосування, не застосовуються під час менструації. Для запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Клотримазол не рекомендується застосовувати у офтальмології.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему