Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 37,5/75 мг; Допоміжні речовини; мКЦ – 53,03/106,06 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 35,1/70,2 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 15,7/31,4 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) К17 – 2,65/5,3 мг; магнію стеарат – 1,1/2,2 мг; оболонка плівкова; Opadry II (85F28751) білий (полівініловий спирт – 2/4 мг, титану діоксид – 1,25/2,5 мг, макрогол (ПЕГ) – 1,01/2,02 мг, тальк – 0,74/1,48 мг) – 5/10 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від прийому пиши. Розподіл. Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Tmax у плазмі крові венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники Tmax – 5,5 та 9 год відповідно. T1/2 склав (5±2) год та (11±2) год для венлафаксину та ОДВ відповідно. Сss для венлафаксину та ОДВ досягається після 3 днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення. Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% - у незміненому вигляді, 29% - у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% - у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% - у вигляді інших неактивних метаболітів) , а через 72 години нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить (1,3±0,6) та (0,4±0,2) л/год/кг відповідно; здається T1/2 (5±2) і (11±2) год відповідно; здається Vss (7,5±3,7) та (5,7±1,8) л/кг відповідно. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога та вік пацієнта не мають істотного впливу на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума AUC цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при Cl креатиніну нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину та на 142% для ОДВ, а кліренс обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, що особливо перебувають на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно з таким у здорових пацієнтів, а кліренс знижений більш ніж наполовину.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ) – є сильними СІОЗСН та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) до холінергічних (мускаринових), H1-гістамінових, альфа1-адренергічних, опіатних та бензодіазепінових рецепторів. Також не мають спорідненості до опіатних, фенциклідинових або N-метил-d-аспартатних (NMDA) рецепторів. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається СІЗЗС. Крім того, венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія (профілактика та лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (ШКФВагітність та лактаціяПротипоказаний для дітей віком до 18 років і в період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонія та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку травного тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку ССС: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластичну анемію, нейтропенію та панцитопенію). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня Хс у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції АДГ. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму у чоловіків, еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - утруднення на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною нерегулярністю метрорагія); нечасто – порушення оргазму у жінок, затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до т.зв. синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпоманія, тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, · спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (більшість цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію одночасно прийманих ЛЗ, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (в т.ч. бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки взаємодія венлафаксину з такими препаратами не вивчена. Інгібітори МАО. Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування ЛЗ, які впливають на серотонінергічну передачу ЛЗ, таких як триптани (в т.ч. суматриптан, золмітриптан), СІОЗС, СІОЗСН (відзначалися тривалі судоми), трициклічні антидепресанти, літій, сибутра .ч. його аналоги - декстрометорфан, трамадол), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено вплив перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторні ефекти та психометричні показники, спричинені діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину призводило до затримки метаболізму при першому проходженні венлафаксину через печінку. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а AUC і Cmax препарату збільшилися на 60%. Проте подібна дія не виявилася щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії Css при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax – на 88%, при цьому T1/2 галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активний метаболіт іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також у 2,5 або 4,5 рази (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг або 75 мг 2 рази на добу) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту невідоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід дотримуватися обережності, т.к. внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту альфа-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидон та 9-гідроксирисперидон) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). Зміни фармакокінетики венлафаксину немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14 та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23 та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ npeпарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє у гемостазі (зупинка кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч із верхніх відділів ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються НПЗЗ, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та СІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем ПВ та/або часткового тромбопластинового часу,особливо коли починається або закінчується сумісне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту ЛЗ або у разі лікування пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, т.к.сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється. Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід бути обережними при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, т.к. у цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ЛЗ, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ЛЗ як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам,толбутамід, терфенадин значима взаємодія немає. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватися особливої обережності при електросудомній терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венлафаксину. Препарати, що містять звіробій продірявлений. Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Відрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на 2 прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів. Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність. При легкій нирковій недостатності (СКФ 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв). Приймати внутрішньо, під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або інших психотропних препаратів. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, проте цей ризик нижчий,ніж ризик, властивий трициклічних антидепресантів. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообіг та ритм серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризику аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; артеріальна гіпертензія; тахікардія; судомний синдром в анамнезі; підвищення ВГД; закритокутова глаукома; маніакальні стани в анамнезі; схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок; вихідно знижена маса тіла.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 75 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна - 106,06 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 70,20 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 31,40 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) К-17 - 5,30 мг, 20 мг; оболонка; опадрай II (85F28751) білий [полівініловий спирт – 4,00 мг, титану діоксид – 2,50 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 2,02 мг, тальк – 1,48 мг] – 10,00 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники ТСmах 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) склав 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1А2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1,3±0,6 та 0,4±0,2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7,5±3,7 та 5,7±1,8 л/кг відповідно. Спеціальні групи: Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно, коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Сmах венлафаксину та ОДВ, подовжується Т1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (Т1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс). активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його Т1/2, мають дуже різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) Т1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафакхін і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіази. . Також не має спорідненості з опіатними, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення,і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноаміноксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Сmах) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Сmах зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (Т1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Сmах та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Сmах зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Смах венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Сmах ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами лише на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами, або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж, венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1А2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Згідно з клінічним досвідом, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого, з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у формі гідрохлориду) 75 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 134.62 мг, крохмаль прежелатинізований 99.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 1.64 мг, тальк 6.60 мг, магнію стеарат 3.30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаВенлафаксин – антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, O-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (H1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіазином. . По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язане з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години відповідно (після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо). У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax; 5.5 та 9 год відповідно. T1/2 ;становив 5±2 год і 11±2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Css; у плазмі для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5±2 і 11±2 год відповідно; здається (у рівноважному стані) Vd ;7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг відповідно. Особливі групи Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmaxвенлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2; збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДС, а обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) і з класом B по Чайлд-П'ю (порушення середньої тяжкості) T1/2; ніж наполовину.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресія: профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 10 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; прийом препарату віком до 18 років; при вагітності та в період лактації. З обережністю: ;нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції оболонок, вихідно знижена маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами, що застосовуються для лікування ожиріння.Вагітність та лактаціяНе слід призначати венлафаксин вагітним і жінкам, що годують груддю, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена достатньою мірою, зважаючи на те, що відсутні адекватно проведені контрольовані клінічні дослідження на досить великій вибірці таких пацієнток. Це стосується здоров'я, як матері, так і переважно плода/дитини. Жінки дітородного віку мають бути попереджені про це до початку лікування, слід негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності під час лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно припинення грудного вигодовування. На практиці трапляються випадки призначення венлафаксину матерям під час вагітності та незадовго до пологів, коли у конкретній ситуації очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках у новонароджених часто спостерігалися ускладнення, які вимагали збільшення термінів госпіталізації, підтримки дихання і годування через зонд. Дані ускладнення можуть розвиватися відразу після пологів і характерні також у разі прийому інших антидепресантів групи ІОЗСН або СІОЗС (що не містять венлафаксину). У подібних випадках повідомлялося про наступні клінічні симптоми у новонароджених: розлади зовнішнього дихання, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, дратівливість,сонливість чи безсоння. Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти препарату Венлафаксин. Якщо венлафаксин застосовувався під час вагітності і лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого може виникнути синдром відміни. У такого новонародженого слід виключити наявність серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/ 1000), дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена (нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). Загальні симптоми: часто - слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто - сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена – запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто - позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: ; нечасто – крововиливу в шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто - підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною кровотечею (Менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто - пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена - рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у т.ч. бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори МАО Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венлафаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробний лікарський засіб) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь (етанол). Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Ціметідин Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і Cmax; для даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперидол У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax ;зросла на 88%, при цьому T1/2 ;галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax ;і Cmin ;десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2.5 до 4.5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37.5 мг на 12 год або 75 мг на 12 год) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax; зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax; венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Cmax; ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗП, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти) Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450 Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами (див. вище приклад з іміпраміном), або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпрозолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з; кетоконазолом; описано вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти. . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: ;при ;легкої ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) ;корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2; венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеансу гемодіалізу. Печінкова недостатність: ;при ;легкої печінкової недостатності ;(протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при важкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих і хронічних захворювань не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можлива блювота, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: ; проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид та суїцидальна поведінка Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не спостерігатися, до такого поліпшення необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами. Відповідно до накопиченого клінічного досвіду, ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах одужання. Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або з високим рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, за такими пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у порівнянні з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років підвищений ризик суїцидальної поведінки. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранньому етапі терапії та корекції дози. Пацієнтів (та осіб,доглядають за такими пацієнтами) слід попередити про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною допомогою з появою цих симптомів. У невеликої кількості пацієнтів, які приймають антидепресанти, зокрема. венлафаксин, під час початку лікування, зміни дози або припинення лікування, може спостерігатися агресія. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на ЦНС, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, а також пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Особливі групи пацієнтів Венлафаксин не дозволяється до застосування у дітей. У пацієнтів з агресією, що спостерігалася раніше, венлафаксин слід застосовувати з обережністю. У хворих на афективні розлади, біполярні розлади при лікуванні антидепресантами, в т.ч. венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні та маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. При терапії венлафаксином можуть виникнути судомні розлади. Як і всі антидепресанти, венлафаксин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними розладами в анамнезі, за такими пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Лікування має бути припинено у разі розвитку судом. Акатізія Застосування венлафаксину було пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризується неприємним для пацієнта почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і виявляється в нездатності хворого довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Цей стан може спостерігатися на початку лікування та протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів, які виникли такі симптоми, збільшення дози не рекомендується. Біполярний розлад До початку лікування необхідно визначити тих пацієнтів, які перебувають у групі ризику біполярного розладу. Така перевірка має включати докладне вивчення анамнезу, зокрема. сімейного, виявлення випадків самогубства, біполярного розлади. Слід зазначити, що венлафаксин не рекомендований для лікування біполярної депресії. Застосування у пацієнтів із супутніми захворюваннями Клінічний досвід застосування венлафаксину у хворих із супутніми захворюваннями обмежений. Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із тими захворюваннями, які мають вплив венлафаксину на гемодинамічні показники та/або метаболізм. Пацієнтів слід попередити про негайне звернення до лікаря з появою висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску та/або підвищення ЧСС, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та ЕКГ, особливо в період уточнення або підвищення дозування венлафаксину. У досвіді постмаркетингового застосування венлафаксину (при передозуванні) було зареєстровано летальні серцеві аритмії. Перед призначенням венлафаксину пацієнтам з високим ризиком серйозних порушень серцевого ритму слід оцінити співвідношення ймовірної користі до можливого ризику при застосуванні. Пацієнти, особливо літні, мають бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги з метою профілактики травматизму. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження ОЦК (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Венлафаксин не досліджений на пацієнтах, які перенесли недавно інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Прийом СІОЗС або венлафаксину пацієнтами з цукровим діабетом може спричинити зміну рівня глюкози у плазмі крові. Можлива корекція дози інсуліну та/або протидіабетичних лікарських засобів. Під час лікування рекомендується утримуватися від прийому будь-яких алкогольних напоїв. Безпека та ефективність застосування венлафаксину у поєднанні з лікарськими засобами, що знижують вагу тіла (включаючи фентермін), встановлені не були. Не рекомендується одночасний прийом венлафаксину та лікарських засобів, що знижують вагу тіла. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Роз'яснення особливих симптомів та станів, виникнення яких можливе при лікуванні препаратом Сухість у роті відзначається у 10% пацієнтів, які отримували венлафаксин. Це може збільшити ризик розвитку карієсу. Пацієнти повинні ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота. Застосування венлафаксину може спричинити розвиток акатизії, що характеризується суб'єктивними неприємними відчуттями або руховим занепокоєнням та необхідністю часто рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на місці. Здебільшого це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози у пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, може спричинити небажані наслідки. У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях у 5.3% пацієнтів було зареєстровано клінічно значуще збільшення вмісту холестерину у сироватці крові. Необхідний контроль рівня холестерину при тривалому лікуванні. Синдром відміни Під час припинення лікування поширений синдром відміни, особливо якщо це різке припинення. Ризик синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування, величину терапевтичних доз та швидкість їх зниження. Дуже рідко повідомляється про ці симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили прийом препарату. Симптоми синдрому відміни зазвичай наступають протягом перших днів після припинення лікування. Зазвичай ці симптоми проходять протягом 2 тижнів, хоча деякі люди можуть бути 2-3 місяці і більше. Рекомендується поступово знижувати дозу венлафаксину при припиненні прийому препарату протягом декількох тижнів або місяців, залежно від вираженості клінічних симптомів захворювання. Серотоніновий синдром Прийом венлафаксину, як і інших серотонінергічних препаратів, може викликати серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть вплинути на серотонінергічні нейромедіаторні системи, такі як інгібітори МАО. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного статусу (збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестійкість (тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м'язові розлади (гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково- , діарея). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторної реакції (в т.ч. керування автомобілями та управління механізмами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,42 мг, що відповідає 37,5 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна 67,31 мг, крохмаль прежелатинізований 49,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,82 мг, тальк 3,30 мг, магнію стеарат – 1,65 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається легка мармуровість.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (T1/2) становив 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг, відповідно. Спеціальні групи. Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом A по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом B по Чайлд-Пью (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними,опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, що не пригнічують активність моноаміноксидази (МАО). По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Cmax зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (T1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14% та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включно з венлафаксином) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6 корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому істотно не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином.Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотечі маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у формі гідрохлориду) 75 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 134.62 мг, крохмаль прежелатинізований 99.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 1.64 мг, тальк 6.60 мг, магнію стеарат 3.30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаВенлафаксин – антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, O-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (H1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіазином. . По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язане з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години відповідно (після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо). У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax; 5.5 та 9 год відповідно. T1/2 ;становив 5±2 год і 11±2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Css; у плазмі для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5±2 і 11±2 год відповідно; здається (у рівноважному стані) Vd ;7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг відповідно. Особливі групи Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmaxвенлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2; збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДС, а обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) і з класом B по Чайлд-П'ю (порушення середньої тяжкості) T1/2; ніж наполовину.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресія: профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 10 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; прийом препарату віком до 18 років; при вагітності та в період лактації. З обережністю: ;нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції оболонок, вихідно знижена маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами, що застосовуються для лікування ожиріння.Вагітність та лактаціяНе слід призначати венлафаксин вагітним і жінкам, що годують груддю, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена достатньою мірою, зважаючи на те, що відсутні адекватно проведені контрольовані клінічні дослідження на досить великій вибірці таких пацієнток. Це стосується здоров'я, як матері, так і переважно плода/дитини. Жінки дітородного віку мають бути попереджені про це до початку лікування, слід негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності під час лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно припинення грудного вигодовування. На практиці трапляються випадки призначення венлафаксину матерям під час вагітності та незадовго до пологів, коли у конкретній ситуації очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках у новонароджених часто спостерігалися ускладнення, які вимагали збільшення термінів госпіталізації, підтримки дихання і годування через зонд. Дані ускладнення можуть розвиватися відразу після пологів і характерні також у разі прийому інших антидепресантів групи ІОЗСН або СІОЗС (що не містять венлафаксину). У подібних випадках повідомлялося про наступні клінічні симптоми у новонароджених: розлади зовнішнього дихання, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, дратівливість,сонливість чи безсоння. Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти препарату Венлафаксин. Якщо венлафаксин застосовувався під час вагітності і лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого може виникнути синдром відміни. У такого новонародженого слід виключити наявність серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/ 1000), дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена (нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). Загальні симптоми: часто - слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто - сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена – запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто - позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: ; нечасто – крововиливу в шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто - підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною кровотечею (Менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто - пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена - рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у т.ч. бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори МАО Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венлафаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробний лікарський засіб) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь (етанол). Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Ціметідин Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і Cmax; для даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперидол У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax ;зросла на 88%, при цьому T1/2 ;галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax ;і Cmin ;десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2.5 до 4.5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37.5 мг на 12 год або 75 мг на 12 год) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax; зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax; венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Cmax; ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗП, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти) Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450 Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами (див. вище приклад з іміпраміном), або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпрозолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з; кетоконазолом; описано вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти. . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: ;при ;легкої ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) ;корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2; венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеансу гемодіалізу. Печінкова недостатність: ;при ;легкої печінкової недостатності ;(протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при важкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих і хронічних захворювань не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можлива блювота, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: ; проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид та суїцидальна поведінка Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не спостерігатися, до такого поліпшення необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами. Відповідно до накопиченого клінічного досвіду, ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах одужання. Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або з високим рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, за такими пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у порівнянні з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років підвищений ризик суїцидальної поведінки. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранньому етапі терапії та корекції дози. Пацієнтів (та осіб,доглядають за такими пацієнтами) слід попередити про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною допомогою з появою цих симптомів. У невеликої кількості пацієнтів, які приймають антидепресанти, зокрема. венлафаксин, під час початку лікування, зміни дози або припинення лікування, може спостерігатися агресія. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на ЦНС, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, а також пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Особливі групи пацієнтів Венлафаксин не дозволяється до застосування у дітей. У пацієнтів з агресією, що спостерігалася раніше, венлафаксин слід застосовувати з обережністю. У хворих на афективні розлади, біполярні розлади при лікуванні антидепресантами, в т.ч. венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні та маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. При терапії венлафаксином можуть виникнути судомні розлади. Як і всі антидепресанти, венлафаксин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними розладами в анамнезі, за такими пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Лікування має бути припинено у разі розвитку судом. Акатізія Застосування венлафаксину було пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризується неприємним для пацієнта почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і виявляється в нездатності хворого довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Цей стан може спостерігатися на початку лікування та протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів, які виникли такі симптоми, збільшення дози не рекомендується. Біполярний розлад До початку лікування необхідно визначити тих пацієнтів, які перебувають у групі ризику біполярного розладу. Така перевірка має включати докладне вивчення анамнезу, зокрема. сімейного, виявлення випадків самогубства, біполярного розлади. Слід зазначити, що венлафаксин не рекомендований для лікування біполярної депресії. Застосування у пацієнтів із супутніми захворюваннями Клінічний досвід застосування венлафаксину у хворих із супутніми захворюваннями обмежений. Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із тими захворюваннями, які мають вплив венлафаксину на гемодинамічні показники та/або метаболізм. Пацієнтів слід попередити про негайне звернення до лікаря з появою висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску та/або підвищення ЧСС, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та ЕКГ, особливо в період уточнення або підвищення дозування венлафаксину. У досвіді постмаркетингового застосування венлафаксину (при передозуванні) було зареєстровано летальні серцеві аритмії. Перед призначенням венлафаксину пацієнтам з високим ризиком серйозних порушень серцевого ритму слід оцінити співвідношення ймовірної користі до можливого ризику при застосуванні. Пацієнти, особливо літні, мають бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги з метою профілактики травматизму. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження ОЦК (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Венлафаксин не досліджений на пацієнтах, які перенесли недавно інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Прийом СІОЗС або венлафаксину пацієнтами з цукровим діабетом може спричинити зміну рівня глюкози у плазмі крові. Можлива корекція дози інсуліну та/або протидіабетичних лікарських засобів. Під час лікування рекомендується утримуватися від прийому будь-яких алкогольних напоїв. Безпека та ефективність застосування венлафаксину у поєднанні з лікарськими засобами, що знижують вагу тіла (включаючи фентермін), встановлені не були. Не рекомендується одночасний прийом венлафаксину та лікарських засобів, що знижують вагу тіла. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Роз'яснення особливих симптомів та станів, виникнення яких можливе при лікуванні препаратом Сухість у роті відзначається у 10% пацієнтів, які отримували венлафаксин. Це може збільшити ризик розвитку карієсу. Пацієнти повинні ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота. Застосування венлафаксину може спричинити розвиток акатизії, що характеризується суб'єктивними неприємними відчуттями або руховим занепокоєнням та необхідністю часто рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на місці. Здебільшого це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози у пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, може спричинити небажані наслідки. У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях у 5.3% пацієнтів було зареєстровано клінічно значуще збільшення вмісту холестерину у сироватці крові. Необхідний контроль рівня холестерину при тривалому лікуванні. Синдром відміни Під час припинення лікування поширений синдром відміни, особливо якщо це різке припинення. Ризик синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування, величину терапевтичних доз та швидкість їх зниження. Дуже рідко повідомляється про ці симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили прийом препарату. Симптоми синдрому відміни зазвичай наступають протягом перших днів після припинення лікування. Зазвичай ці симптоми проходять протягом 2 тижнів, хоча деякі люди можуть бути 2-3 місяці і більше. Рекомендується поступово знижувати дозу венлафаксину при припиненні прийому препарату протягом декількох тижнів або місяців, залежно від вираженості клінічних симптомів захворювання. Серотоніновий синдром Прийом венлафаксину, як і інших серотонінергічних препаратів, може викликати серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть вплинути на серотонінергічні нейромедіаторні системи, такі як інгібітори МАО. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного статусу (збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестійкість (тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м'язові розлади (гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково- , діарея). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторної реакції (в т.ч. керування автомобілями та управління механізмами).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,42 мг, що відповідає 37,5 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна 67,31 мг, крохмаль прежелатинізований 49,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,82 мг, тальк 3,30 мг, магнію стеарат – 1,65 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається легка мармуровість.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (T1/2) становив 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг, відповідно. Спеціальні групи. Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом A по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом B по Чайлд-Пью (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними,опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, що не пригнічують активність моноаміноксидази (МАО). По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена - запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена – панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена – гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена – крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена – зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена – закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена – рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Cmax зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (T1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14% та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включно з венлафаксином) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6 корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому істотно не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином.Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотечі маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
28 038,00 грн
1 021,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г гелю: активні речовини; β-Есцин аморфний – 10,000 мг, гепарин натрій (100 ME) – 0,714 мг; Допоміжні речовини; декспантенол - 5,000 мг, алантоїн порошкоподібний - 3,000 мг, метилпарагідроксибензоат натрію -3,000 мг, натрію гідроксид -3,700 мг, карбоксиполіметилпарагієн - карбопол 934 Р - 12,500 мг, 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 У тубі 50 р. Опис лікарської формиГель безбарвний. Властивості компонентівЕсцин міститься в насінні кінського каштана (Aesculus hippocastanum L.
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1г: активна речовина: β-Есцин 10 мг; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (метилгідроксибензоат) 2,00 мг; натрію гідроксид 0,97 мг; карбоксиполіметилен (Карбопол 934Р) 3,00 мг; пропіленгліколь 100,00 мг; полоксамер (Лутрол F) 200,00 мг; очищена вода 684,03 мг. По 50 г препарату у алюмінієвих тубах. Одну тубу з інструкцією застосування вкладають у картонну пачку (інструкція надрукована на папері з водяними знаками у вигляді логотипу власника реєстраційного посвідчення).Опис лікарської формиБезбарвний або злегка опалесцентний прозорий гомогенний гель.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий засіб рослинного походження.ФармакодинамікаЕсцин міститься в насінні кінського каштана (Aesculus hippocastanum L., semen). Є сумішшю тритерпенових сапонінів. Есцин має протизапальну дію в основному в початковій фазі запальної реакції, "ущільнюючи" стінки капілярів і знижуючи, таким чином, їхню проникність, підвищену при запаленні. Есцин також позитивно впливає при ламкості стінок капілярів і підвищує тонус венозних стінок при його ослабленні. Все це призводить до зменшення застою у венозному руслі та накопичення рідини в тканинах, перешкоджаючи появі набряків.Показання до застосуванняВенозна недостатність (болі і почуття тяжкості в ногах, нічні судоми в литкових м'язах, свербіж шкіри, набряклість ніг), відчуття тяжкості в ногах при вагітності або тривалому стоянні. Варикозне розширення вен. Травми (забиті місця, набряк м'яких тканин, посттравматичні гематоми, розтягнення зв'язок), інфільтрати після ін'єкцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: схильність до тромбозу.Вагітність та лактаціяОбмежень застосування при вагітності або грудному вигодовуванні немає. У зв'язку з обмеженим ступенем всмоктування лікарських речовин, що входять до складу гелю, вони не мають системної дії. Разом з тим перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяУ дуже рідкісних випадках можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості (кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри). У цих випадках слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не зазначено.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Тонкий шар гелю Венітан слід нанести на шкіру болючих ділянок і навколо них і обережно втерти. Гель слід наносити 2-3 рази на день. При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок рекомендується також застосовувати еластичний бинт або носити спеціальні стягуючі колготи.ПередозуванняДані про передозування препарату Венітан відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід наносити гель на пошкоджену шкіру, слизові оболонки, а також за наявності гнійних процесів. Не масажувати при нанесенні. При раптовій появі сильно виражених симптомів венозної недостатності (набряк, зміна кольору шкіри, відчуття напруження та біль), особливо на одній нозі, слід виключити тромбоз вен нижніх кінцівок. З появою згаданих симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаAQUA, PANTHENOL, PROPYLENE GLYCOL, POLYSORBATE 20, TROXERUTIN, PHENOXYETHANOL, CARBOMER, TRIETHANOLAMINE, GINKGO BILOBA EXTRACT, AESCULUS HIPPOCASTANUM EXTRACT, MENTHOL, CI 420ХарактеристикаVenatrix (Венатрікс) гель створений на основі натуральних компонентів і містить посилену формулу: троксерутин, декспантенол, екстракти гінкго білоба, кінського каштану та ментол. Компоненти гелю позитивно впливають на м'язовий та судинний тонус, сприяють покращенню трофіки тканин, позитивно впливають на процеси регенерації, живлять та омолоджують шкіру. Гель сприяє зняттю тяжкості та втоми в ногах, набряклості, напруги в литкових м'язах після фізичних навантажень, відновленню після невеликих травм, розтягувань та ударів.Властивості компонентівТроксерутин зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус, сприяє збільшенню щільності судинної стінки та впливає на зниження процесів запалення у судинній стінці. Декспантенол має регенеративні ефекти та помірну протизапальну дію, сприяє стимуляції процесу загоєння. Екстракт гінкго білоба уповільнює процес старіння шкіри (антиоксидантна дія), зміцнює судинні стінки, чинить протинабрякову дію. Екстракт кінського каштана зменшує кількість пір у капілярних стінках. Крім того, застосування екстракту кінського каштана зменшує капіляри в діаметрі, тим самим запобігаючи утворенню судинної сіточки. Ментол тонізує та охолоджує шкіру, сприяє зняттю втоми, болю в ногах, створює умови для швидкого відновлення після фізичних навантажень.ІнструкціяВикористовувати 2-3 десь у день. Поступово нанести достатню кількість гелю на необхідну ділянку тіла і втирати масажними рухами до повного вбирання.РекомендуєтьсяДогляд за шкірою ніг.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наносити на пошкоджену та запалену шкіру. Не застосовувати вагітним і жінкам, що годують, людям з чутливою шкірою, схильною до алергічних реакцій. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити застосування та звернутися до лікаря. Після використання вимийте руки з милом. Уникати контакту з очима, відкритими ранами та слизовими оболонками. З обережністю слід використовувати гель у разі підвищеної схильності тканин до кровоточивості та при зниженій в'язкості крові.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, гідроксиетил сечовина, гліцерет-26, циклометикон, диметикон, бензиловий спирт, L-аргінін, карбомер, олія виноградних кісточок, ментил лактат, полігліцерил-6 олеат, пантенол, вітамін РР, полігліцерил-10 лаурат, гліцерин, , лецитин, віддушка, сорбітан пальмітат, магнолол/хонокіол, екстракт винограду, екстракт кінського каштану, бензоат натрію, сорбат калію, цитраль, гексилциннамаль, лимонна кислота, лимонен.ХарактеристикаЗавдяки унікальному комплексу активних компонентів, Венарус гель має такі ефекти: знімає почуття тяжкості та втоми в ногах; відновлює відчуття легкості та комфорту в ногах; пом'якшує та захищає шкіру ніг.Властивості компонентівАктивний комплекс NIO-TROX 2% (Троксерутин ніосомальний) – це інноваційна трансдермальна система доставки троксурутину у формі ніосомальних везикул, здатних проникати глибоко в шкіру. У поєднанні з іншими активними компонентами (екстракт кінського каштана, екстракт кісточок червоного винограду та ін), надає позитивну дію на стан та зовнішній вигляд ніг. Комплекс NIO-TROX 2% сприяє покращенню мікроциркуляції, зменшенню проникності капілярів, зменшенню набряклості в ногах, зменшенню відчуття тяжкості в ногах. Екстракт кінського каштану (есцин) – венотонізуючий засіб рослинного походження. Зменшує проникність судинної стінки та ламкість капілярів. Має протизапальні та протинабрякові властивості. Покращує мікроциркуляцію та стан шкіри. Екстракт червоного винограду - надає антиоксидантну та протинабрякову дію, тим самим зменшує навантаження, що сприяє розвитку варикозного розширення вен. Олія виноградних кісточок у поєднанні з декспантенолом - надають протизапальну, заспокійливу, регенеруючу дію на шкіру.ІнструкціяЗастосовуйте засіб 2 рази на день або частіше, при необхідності. Видавіть необхідну кількість гелю і легкими масажними рухами розподіліть від кісточки до стегна. Венарус гель може застосовуватися як самостійний засіб, так і у поєднанні з іншими продуктами лінійки Венарус для досягнення максимального ефекту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, гідроксиетил сечовина, гліцерет-26, циклометикон, диметикон, бензиловий спирт, L-аргінін, карбомер, олія виноградних кісточок, ментил лактат, полігліцерил-6 олеат, пантенол, вітамін РР, полігліцерил-10 лаурат, гліцерин, , лецитин, віддушка, сорбітан пальмітат, магнолол/хонокіол, екстракт винограду, екстракт кінського каштану, бензоат натрію, сорбат калію, цитраль, гексилциннамаль, лимонна кислота, лимонен.ХарактеристикаЗавдяки унікальному комплексу активних компонентів, Венарус гель має такі ефекти: знімає почуття тяжкості та втоми в ногах; відновлює відчуття легкості та комфорту в ногах; пом'якшує та захищає шкіру ніг.Властивості компонентівАктивний комплекс NIO-TROX 2% (Троксерутин ніосомальний) – це інноваційна трансдермальна система доставки троксурутину у формі ніосомальних везикул, здатних проникати глибоко в шкіру. У поєднанні з іншими активними компонентами (екстракт кінського каштана, екстракт кісточок червоного винограду та ін), надає позитивну дію на стан та зовнішній вигляд ніг. Комплекс NIO-TROX 2% сприяє покращенню мікроциркуляції, зменшенню проникності капілярів, зменшенню набряклості в ногах, зменшенню відчуття тяжкості в ногах. Екстракт кінського каштану (есцин) – венотонізуючий засіб рослинного походження. Зменшує проникність судинної стінки та ламкість капілярів. Має протизапальні та протинабрякові властивості. Покращує мікроциркуляцію та стан шкіри. Екстракт червоного винограду - надає антиоксидантну та протинабрякову дію, тим самим зменшує навантаження, що сприяє розвитку варикозного розширення вен. Олія виноградних кісточок у поєднанні з декспантенолом - надають протизапальну, заспокійливу, регенеруючу дію на шкіру.ІнструкціяЗастосовуйте засіб 2 рази на день або частіше, при необхідності. Видавіть необхідну кількість гелю і легкими масажними рухами розподіліть від кісточки до стегна. Венарус гель може застосовуватися як самостійний засіб, так і у поєднанні з іншими продуктами лінійки Венарус для досягнення максимального ефекту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 284,00 грн
1 167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: діючі речовини: гесперидин – 50 мг, діосмін – 450 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 62,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) 27,0 мг, желатин 31,0 мг, тальк 6,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 20,7 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 3,38 мг, натрію лаурилсульфат 0,1 мг, магнію стеарат 1,24 мг, титану діоксид 3,94 мг, 0,3 заліза оксид жовтий 0,34мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг. По 10 або 15 таблеток, покритих плівковою оболонкою, в контурне осередкове впакування. По 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9 контурних осередкових упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми із округленими кінцями, з ризиком. На поперечному розрізі ядро від сірувато-жовтого до коричнево-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаОсновне виділення препарату відбувається з фекаліями. Із сечею в середньому виводиться близько 14% прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаМає ангіопротекторну та венотонізуючу дію. Зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус та зменшує венозний застій; знижує проникність, ламкість капілярів та збільшує їх резистентність; покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи.Показання до застосуванняТерапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: біль, судоми нижніх кінцівок, відчуття тяжкості та розпирання в ногах, «втома» ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок, трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини, венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується прийом препарату жінкам, що годують.Вагітність та лактаціяВагітність Експерименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про будь-які побічні ефекти при застосуванні препарату вагітними жінками. Період грудного вигодовування Через відсутність даних щодо екскреції препарату в грудне молоко, жінкам, що годують, не рекомендується прийом препарату.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена таким чином: дуже часто (≥1/10 випадків), часто (≥1/100 та Небажані реакції, частоту розвитку яких неможливо оцінити за доступними даними, мають позначення «частота невідома». З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, загальне нездужання; частота невідома - судоми. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто - коліт; частота невідома – біль у животі. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – першіння у горлі, біль у грудях. З боку шкірних покривів: рідко – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома - дерматит алергічний, гіперемія, ізольований набряк обличчя, губ, повік, у виняткових випадках - ангіоневротичний набряк. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе наголошувалося. Слід інформувати лікаря про всі лікарські препарати, що приймаються.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності — 2 таблетки на добу (за один або два прийоми): вранці, вдень та/або ввечері під час їди. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 6 таблеток на добу: по 3 таблетки вранці та по 3 таблетки ввечері протягом 4 днів, потім по 4 таблетки на добу: по 2 таблетки вранці та по 2 таблетки увечері протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 2 таблетки на добу з їдою.ПередозуванняВипадків передозування не описано. При передозуванні препарату негайно зверніться за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри загостренні геморою призначення препарату не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід провести проктологічне обстеження і переглянути терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, сприяє поліпшенню циркуляції крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги: не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: діючі речовини: гесперидин – 50 мг, діосмін – 450 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 62,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) 27,0 мг, желатин 31,0 мг, тальк 6,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 20,7 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 3,38 мг, натрію лаурилсульфат 0,1 мг, магнію стеарат 1,24 мг, титану діоксид 3,94 мг, 0,3 заліза оксид жовтий 0,34мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг. По 10 або 15 таблеток, покритих плівковою оболонкою, в контурне осередкове впакування. По 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9 контурних осередкових упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми із округленими кінцями, з ризиком. На поперечному розрізі ядро від сірувато-жовтого до коричнево-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаОсновне виділення препарату відбувається з фекаліями. Із сечею в середньому виводиться близько 14% прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаМає ангіопротекторну та венотонізуючу дію. Зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус та зменшує венозний застій; знижує проникність, ламкість капілярів та збільшує їх резистентність; покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи.Показання до застосуванняТерапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: біль, судоми нижніх кінцівок, відчуття тяжкості та розпирання в ногах, «втома» ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок, трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини, венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується прийом препарату жінкам, що годують.Вагітність та лактаціяВагітність Експерименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про будь-які побічні ефекти при застосуванні препарату вагітними жінками. Період грудного вигодовування Через відсутність даних щодо екскреції препарату в грудне молоко, жінкам, що годують, не рекомендується прийом препарату.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена таким чином: дуже часто (≥1/10 випадків), часто (≥1/100 та Небажані реакції, частоту розвитку яких неможливо оцінити за доступними даними, мають позначення «частота невідома». З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, загальне нездужання; частота невідома - судоми. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто - коліт; частота невідома – біль у животі. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – першіння у горлі, біль у грудях. З боку шкірних покривів: рідко – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома - дерматит алергічний, гіперемія, ізольований набряк обличчя, губ, повік, у виняткових випадках - ангіоневротичний набряк. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе наголошувалося. Слід інформувати лікаря про всі лікарські препарати, що приймаються.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності — 2 таблетки на добу (за один або два прийоми): вранці, вдень та/або ввечері під час їди. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 6 таблеток на добу: по 3 таблетки вранці та по 3 таблетки ввечері протягом 4 днів, потім по 4 таблетки на добу: по 2 таблетки вранці та по 2 таблетки увечері протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 2 таблетки на добу з їдою.ПередозуванняВипадків передозування не описано. При передозуванні препарату негайно зверніться за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри загостренні геморою призначення препарату не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід провести проктологічне обстеження і переглянути терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, сприяє поліпшенню циркуляції крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги: не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 132,00 грн
739,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою 1000 - 1 табл. активні речовини: гесперидин – 100 мг (у перерахунку на 100% речовину); діосмін – 900 мг (у перерахунку на 100% речовину); допоміжні речовини: МКЦ – 124 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) - 54 мг; желатин – 62 мг; тальк – 12 мг; магнію стеарат – 8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 41,4 мг; макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 6,76 мг; натрію лаурилсульфат – 0,2 мг; магнію стеарат – 2,48 мг; титану діоксид – 7,88 мг; заліза оксид червоний – 0,6 мг; заліза оксид жовтий – 0,68 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг. По 9, 10 чи 15 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 контурних осередкових упаковки поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми, із округленими кінцями, з ризиком. На поперечному розрізі - ядро від сірувато-жовтого до коричнево-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективне, венотонізуюче.ФармакокінетикаОсновне виведення препарату відбувається через кишківник. Через нирки в середньому виводиться близько 14% від прийнятої кількості препарату. T1/2 становить 11 год. Препарат Венарус® піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаВенарус® має ангіопротекторну та венотонізуючу дію. Зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус та зменшує венозний застій; знижує проникність, ламкість капілярів та збільшує їх резистентність; покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи. Оптимальне співвідношення доза ефект спостерігається при прийомі 1000 мг на день.Показання до застосуванняВенарус® показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; біль; втома ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЕксперименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про будь-які побічні ефекти при застосуванні препарату вагітними жінками. Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком не рекомендується прийом препарату в період грудного вигодовування. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена так: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку ЦНС: рідко – запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто - коліт; частота невідома – біль у животі. З боку шкірних покривів: рідко – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома – ізольований набряк особи, губ, повік, у виняткових випадках – ангіоневротичний набряк. Якщо будь-які із зазначених в описі небажаних реакцій посилюються або з'являються інші небажані реакції, не зазначені в описі, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе наголошувалося. Слід інформувати лікаря про всі лікарські препарати, що приймаються.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно вранці, під час їди. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності – 1 табл./добу. Ризик на таблетці призначений виключно для поділу з метою полегшення проковтування. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 3 табл./добу (по 1 табл. вранці, вдень та ввечері) протягом 4 днів, потім по 2 табл./добу (по 1 табл. вранці та ввечері) протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 1 табл./добу.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Лікування: слід негайно звернутися за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венарус®, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венарус® не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, сприяє поліпшенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою 1000 - 1 таб. активні речовини: гесперидин – 100 мг (у перерахунку на 100% речовину); діосмін – 900 мг (у перерахунку на 100% речовину); допоміжні речовини: МКЦ – 124 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) - 54 мг; желатин – 62 мг; тальк – 12 мг; магнію стеарат – 8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 41,4 мг; макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 6,76 мг; натрію лаурилсульфат – 0,2 мг; магнію стеарат – 2,48 мг; титану діоксид – 7,88 мг; заліза оксид червоний – 0,6 мг; заліза оксид жовтий – 0,68 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг. По 9, 10 чи 15 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 контурних осередкових упаковки поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, двоопуклі, довгастої форми, із округленими кінцями, з ризиком. На поперечному розрізі - ядро від сірувато-жовтого до коричнево-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаАнгіопротективне, венотонізуюче.ФармакокінетикаОсновне виведення препарату відбувається через кишківник. Через нирки в середньому виводиться близько 14% від прийнятої кількості препарату. T1/2 становить 11 год. Препарат Венарус® піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаВенарус® має ангіопротекторну та венотонізуючу дію. Зменшує розтяжність вен, підвищує їх тонус та зменшує венозний застій; знижує проникність, ламкість капілярів та збільшує їх резистентність; покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи. Оптимальне співвідношення доза ефект спостерігається при прийомі 1000 мг на день.Показання до застосуванняВенарус® показаний для терапії симптомів хронічних захворювань вен (усунення та полегшення симптомів). Терапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; біль; втома ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Не рекомендується у період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЕксперименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про будь-які побічні ефекти при застосуванні препарату вагітними жінками. Через відсутність даних щодо виведення препарату з грудним молоком не рекомендується прийом препарату в період грудного вигодовування. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена так: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку ЦНС: рідко – запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто - коліт; частота невідома – біль у животі. З боку шкірних покривів: рідко – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома – ізольований набряк особи, губ, повік, у виняткових випадках – ангіоневротичний набряк. Якщо будь-які із зазначених в описі небажаних реакцій посилюються або з'являються інші небажані реакції, не зазначені в описі, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе наголошувалося. Слід інформувати лікаря про всі прийняті лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно вранці, під час їди. Рекомендована доза при венозно-лімфатичній недостатності – 1 табл./добу. Ризик на таблетці призначений виключно для поділу з метою полегшення проковтування. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. Рекомендована доза при гострому геморої – 3 табл./добу (по 1 табл. вранці, вдень та ввечері) протягом 4 днів, потім по 2 табл./добу (по 1 табл. вранці та ввечері) протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 1 табл./добу.ПередозуванняВипадків передозування не описано. Лікування: слід негайно звернутися за медичною допомогою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим, як почати приймати препарат Венарус®, рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення Венарус® не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід пройти огляд у проктолога, який підбере подальшу терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки і, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, сприяє поліпшенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування ваш стан погіршився або поліпшення не настало. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: крем д/ног Упаковка: туба Виробник: Віс Завод-виробник: ВІС ТОВ(Росія). . .
Форма випуску: гель д/ног Упаковка: туба Виробник: Віс Завод-виробник: ВІС ТОВ(Росія). . .
Склад, форма випуску та упаковкаВода, моностеарат гліцерину, олія насіння соняшника, олія мінеральна, стеаринова кислота, гліцерин, пропіленгліколь, ланолін, олія мигдальна, циклометикон (і) диметиконол, троксерутин, екстракт кінського каштану, екстракт фукуса, ментил лактат, х вітамін А, екстракт обліпихи, триетаноламін, трилон Б, акрилати/С 10-30 алкіл акрилат кросполімер, ВНТ, феноксиетанол(и) метилпарабен(и) пропілпарабен(и) етилпарабен, парфумерна композиція.ХарактеристикаДо складу крему для ніг "Venans Plus" включено природний комплекс рослинних екстрактів кінського каштану, бурої водорості (фукус) та хондроїтину, виділеного з акулячих плавників, який стимулює утворення колагену, активізує кровообіг. Активні властивості крему посилені натуральними оліями та вітамінами. Постійне застосування крему дозволяє попередити відчуття тяжкості та набряклості ніг.ІнструкціяНанести крем на чисту шкіру ніг, м'яко помасажувати до повного вбирання.РекомендуєтьсяПри набряклості та тяжкості в ногах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
4 337,00 грн
912,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тенофовіру алафенаміду фумарат 28,04 мг (у перерахунку на тенофовіру алафенамід 25 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 85F120028: полівініловий спирт, титану діоксид, макрогол, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 30 таблеток у флакон білого кольору місткістю 60 мл із поліетилену високої щільності (ПЕВП), запаяний алюмінієвою фольгою, закупорений поліпропіленовою кришкою із системою захисту від розтину дітьми. Всередину флакона поміщають поглинач вологи (силікагель) 1 грам. Вільний простір у флаконі заповнюють ватою з поліестеру. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. При вторинному впакуванні препарату на ВАТ "Фармстандарт-Лікзасоби" По 30 таблеток у флакон білого кольору місткістю 60 мл із поліетилену високої щільності (ПЕВП). запаяний алюмінієвою фольгою, закупорений поліпропіленовою кришкою із системою захисту від розтину дітьми. Всередину флакона поміщають поглинач вологи (силікагель) 1 грам. Вільний простір у флаконі заповнюють ватою з поліестеру. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в пачці з картону з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням "GSI" на одній стороні та "25" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо Вемліді натщесерце дорослими пацієнтами з хронічним гепатитом У максимальні концентрації тенофовіру алафенаміду в плазмі крові спостерігалися приблизно через 0,48 години після прийому дози. На підставі популяційного фармакокінетичного аналізу досліджень Фази 3 за участю пацієнтів з хронічним гепатитом В, середні значення площі під фармакокінетичною кривою протягом 24 годин (AUC0-24) у стані рівноваги для тенофовіру алафенаміду та тенофовіру склали 0,22мк і 0,22мкг 32 мкг * год / мл відповідно. Показники максимальної концентрації (Сmах) у стані рівноваги для тенофовіру алафенаміду і тенофовіру склали 0,18 мкг/мл і 0,02 мкг/мл відповідно. В порівнянні з прийомом натще,прийом одноразової дози препарату Вемліді® одночасно з їжею з високим вмістом жирів призвів до збільшення експозиції тенофовіру алафенаміду на 65%. Розподіл Зв'язування тенофовіру алафенаміду з білками плазми крові склало приблизно 80%. Зв'язування тенофовіру з білками плазми крові людини становить менше 0,7% і не залежить від концентрації в діапазоні від 0,01 до 25 мкг/мл. Метаболізм Для людини метаболізм є основним способом виведення тенофовіру алафенаміду, на його частку припадає >80% дози для вживання. Дослідження in vitro показали, що тенофовіру алафенамід метаболізується в тенофовір (основний метаболіт) під впливом карбоксілестерази-1 у гепатоцитах та під впливом катепсину А в мононуклеарних клітинах периферичної крові та макрофагах. In vivo тенофовіру алафенамід гідролізується всередині клітин з утворенням тенофовіру (основний метаболіт), який фосфорилюється в тенофовіру дифосфат (активний метаболіт). In vitro тенофовіру алафенамід не метаболізується під впливом цитохромів (СУР) CYP1A2, CYP2C8. CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Мінімальний вплив на метаболізм тенофовіру алафенаміду має CYP3A4. Виведення Ниркова екскреція тенофовіру алафенаміду в незміненому вигляді є допоміжним шляхом виведення, при якому виводиться менше 1% дози. Тенофовіру алафенамід виводиться головним чином після перетворення на тенофовір у процесі метаболізму. Середні періоди напіввиведення тенофовіру алафенаміду та тенофовіру з плазми крові становлять 0,51 та 32,37 години відповідно. Тенофовір виводиться з організму через нирки, у цьому задіяні два механізми – клубочкова фільтрація та активна канальцева секреція. Лінійність/нелінійність Показники фармакокінетики тенофовіру алафенаміду пропорційно змінюються у діапазоні доз від 8 до 125 мг. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, стать і раса Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці залежно від віку або расової приналежності. Відмінності у фармакокінетиці залежно від статі не вважалися клінічно значущими. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю загальні концентрації тенофовіру алафенаміду та тенофовіру у плазмі крові нижчі, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Після поправки на зв'язування з білками концентрації незв'язаного (вільного) тенофовіру алафенаміду в плазмі крові при тяжкій печінковій недостатності та нормальній функції печінки не відрізнялися. Пацієнти з порушенням функції нирок У дослідженнях тенофовіру алафенаміду не спостерігалися клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру між здоровими добровольцями та пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (розрахунковий кліренс креатиніну (КК) > 15, але Діти Оцінку фармакокінетики тенофовіру алафенаміду та тенофовіру проводили у ВІЛ-1-інфікованих раніше не проходили лікування підлітків, які отримували тенофовіру алафенамід (10 мг) спільно з елвітегравіром, кобіцистатом та емтрицитабіном у вигляді комбінованого препарату. Елвітегравір + Емтріцітабін). Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці тенофовіру алафенаміду або тенофовіру між підлітками та дорослими, інфікованими ВІЛ-1, не спостерігалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Тенофовіру алафенамід є фосфоноамідатним проліком тенофовіру (аналог 2,-дезоксиаденозинмонофосфата). Тенофовіру алафенамід проникає у первинні гепатоцити шляхом пасивної дифузії та переноситься транспортерами печінкового захоплення – транспортними поліпептидами органічних аніонів (ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ). У первинних гепатоцитах тенофовіру алафенамід в першу чергу гідролізується за допомогою карбоксилестерази-1 з утворенням тенофовіру. Внутрішньоклітинний тенофовір згодом фосфорилюється до фармакологічно активного метаболіту тенофовіру дифосфату. Тенофовір дифосфат інгібує реплікацію вірусу гепатиту В (ВГВ) шляхом впровадження у вірусну дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) за допомогою зворотної транскриптази ВГВ, що призводить до обриву ланцюга ДНК. Тенофовір має специфічну активність по відношенню до ВГВ та вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2). Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором ДНК-полімераз ссавців, які включають мітохондріальну ДНК-полімеразу, а виходячи з декількох проведених досліджень, у тому числі досліджень мітохондріальної ДНК, мітохондріальна токсичність in vitro не доведена. Противірусна активність Противірусну активність тенофовіру алафенаміду оцінювали у клітинах гепатоцелюлярної карциноми (HepG2) за допомогою набору клінічних штамів ВГВ, генотипів А-Н. Значення ЕС50 (50% ефективна концентрація) для тенофовіру алафенаміду варіювали від 34,7 до 134,4нМ. за загального середнього значення ЄС50 86,6 нМ. Значення СС50 (50% цитотоксична концентрація) у клітинах HepG2 становило >44400 нМ. Резистентність В рамках об'єднаного аналізу пацієнтів, які отримують препарат Вемліді®, для пацієнтів, у яких відбувся вірусологічний прорив (2 візити поспіль із ДНК ВГВ ≥69 МО/мл після зниження Перехресна резистентність Противірусна активність тенофовіру алафенаміду оцінювалася на підставі набору штамів, що містять мутації нуклеозидних/нуклеотидних інгібіторів зворотної транскриптази у клітинах HepG2. Штами ВГВ. експресуючі заміни rtV173L, rtL180M та rtM204V/I, пов'язані з резистентністю до ламівудину, залишалися чутливими до тенофовіру алафенаміду (Показання до застосуванняЛікування хронічного гепатиту В у дорослих та підлітків (у віці від 12 років з масою тіла не менше 35 кг).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 12 років та маса тіла Період грудного вигодовування (безпека не встановлена). Пацієнтам із термінальною нирковою недостатністю (КК Одночасний прийом з іншими препаратами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксилу фумарат або адефовіру дипівоксил. Пацієнтам з спадковими порушеннями, що рідко зустрічаються, пов'язаними з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю: Пацієнти з поєднаною інфекцією ВІЛ та ВГВ або інфіковані ВГВ та вірусом гепатиту С або D. Пацієнти, інфіковані ВГВ, з декомпенсованим захворюванням печінки та ступенем тяжкості цирозу > 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю (клас С) (ефективність та безпека не встановлена в даній популяції). У пацієнтів, які приймають інші лікарські препарати, спільне застосування з препаратом Вемліді® не рекомендується, включаючи: лікарські препарати – індуктори Р-глікопротеїну (P-gp) (наприклад, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій продірявлений [Hypericum perforatum]); лікарські засоби, що є сильними інгібіторами P-gp; протисудомні препарати: карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал, фенітоїн; протигрибкові препарати: ітраконазол, кетоконазол; антимікобактеріальні препарати, такі як рифампіцин, рифапентин, рифабутин; лікарські препарати для лікування ВІЛ-інфекції – інгібітори протеази, такі як атазанавір/кобіцистат; атазанавір/ритоїавір; дарунавір/кобіцистат; дарунавір/ритонавір; лопінавір/ритонавір; типраіавір/ритонавір.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування тенофовіру алафенаміду у вагітних жінок обмежені (менше 300 результатів вагітності) або відсутні. Разом з тим, велика кількість даних про вагітних жінок, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат (більше 1000 спостережень), вказує на відсутність вад розвитку або ембріональної/неонатальної токсичності, пов'язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого несприятливого впливу, зумовленого репродуктивною токсичністю. Таким чином, при необхідності може бути розглянута можливість використання препарату Вемліді® під час вагітності. Період грудного вигодовування Відомості про те, чи виділяється тенофовіру алафенамід у грудне молоко, відсутні. Однак дослідження на тваринах показали, що тенофовір виділяється в молоко. Інформації про вплив тенофовіру на новонароджених/немовлят недостатньо. Неможливо виключити ризик для новонароджених/немовлят. які знаходяться на грудному вигодовуванні, тому препарат Вемліді протипоказаний до застосування в період грудного вигодовування. Фертильність Дані про вплив препарату Вемліді на фертильність людини відсутні. Дослідження на тваринах не показали несприятливого впливу тенофовіру алафенаміду на фертильність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Опенька небажаних реакцій заснована на об'єднаних даних з безпеки, отриманих в ході двох досліджень 3 фази, в яких 866 пацієнтів, інфікованих ВГВ, отримували тенофовіру алафенамід у дозі 25 мг один раз на добу в подвійному сліпому режимі аж до 96 тижня (при середній тривалості впливу препарату 104 тижні під час сліпого дослідження), та у постреєстраційному періоді. Найпоширенішими небажаними реакціями були біль голови (12%), нудота (6%) і слабкість (6%). Після 96-го тижня пацієнти або продовжували вихідну схему лікування у сліпому режимі, або приймали препарат Вемліді у відкритому режимі. Не було виявлено жодних додаткових небажаних реакцій на препарат Вемлідій® з 96 по 120 тиждень ні в рамках подвійної сліпої фази, ні у підгрупі пацієнтів, які отримували препарат Вемліді® у відкритому режимі. Зведена таблиця небажаних реакцій При застосуванні тенофовіру алафенаміду у пацієнтів з хронічним гепатитом В були відмічені наступні небажані лікарські реакції (Таблиця 1). Нижче наведені небажані реакції з розподілом за класом систем органів та частотою витривалості на підставі аналізу протягом 96 тижнів. Частота небажаних реакцій визначається так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100). Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – головний біль; Часто - Запаморочення. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, метеоризм. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Часто – підвищення активності АЛТ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – Висип, свербіж; Нечасто – ангіоневротичний набряк1, кропив'янка1. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часто – Артралгія. Загальні розлади та порушення в місці введення: Часто – слабкість. 1 Небажані реакції, виявлені в післяреєстраційному періоді, при прийомі препаратів, що містять тенофовіру алафенамід.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Протипоказано одночасне застосування препарату Вемліді з препаратами, що містять тенофовіру дизопроксилу фумарат, тенофовіру алафенамід або адефовіру дипівоксил. Лікарські препарати, які можуть негативно впливати на тенофовіру алафенамід Транспортування тенофовіру алафенаміду здійснюють P-gp та білок резистентності раку молочної залози (BCRP). Передбачається, що лікарські препарати, що є індукторами P-gp (наприклад, рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій продірявлений), знижують концентрацію тенофовіру алафенаміду в плазмі крові, що може призводити до втрати терапевтичного ефекту препарату. Призначати такі лікарські препарати разом із препаратом Вемліді® не рекомендується. Одночасний прийом препарату Вемліді з лікарськими препаратами, що інгібують P-gp та BCRP, може підвищувати концентрацію тенофовіру алафенаміду в плазмі крові. Не рекомендується призначати препарат Вемліді разом із сильними інгібіторами P-gp. Тенофовіру алафенамід є субстратом ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ in vitro. Активність ОАТР1В1 та/або ОАТР1ВЗ може негативно впливати на розподіл тенофовіру алафенаміду в організмі. Вплив тенофовіру алафенаміду на інші лікарські препарати Тенофовіру алафенамід не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6 in vitro. Він також не є інгібітором, ні індуктором ізоферменту CYP3A in vivo. Тенофовіру алафенамід не є інгібітором уридиндифосфату глюкуронозилтрансферази (УДФ-ГТ) 1А1 in vitro. Невідомо, чи є тенофовіру алафенамід інгібітором інших ферментів УДФ-ГТ. Інформація про взаємодію препарату Вемліді® з можливими супутніми лікарськими препаратами представлена нижче в Таблиці 2 (збільшення показано як "↑" зменшення - "↑", відсутність змін - "↔" двічі на добу - "2 p/сут."; разова доза - "РД"; один раз на добу - "1 р/сут." і внутрішньовенно - "ВВ"). Описані лікарські взаємодії засновані на проведених дослідженнях тенофовіру алафенаміду або є очікуваними при застосуванні препарату Вемліді. Таблиця 2. Взаємодія препарату Вемліді® та інших лікарських препаратів Лікарський препарат (за терапевтичними групами) Вплив на концентрації лікарських засобів, b Середній коефіцієнт зміни AUC, Сmах, Cmin (90% довірчий інтервал) Рекомендації щодо спільного призначення з препаратом Вемліді® ПРОТИСУМАРНІ ПРЕПАРАТИ Карбамазепін (300 мг внутрішньо, 2 р/добу) Тенофовіру алафенамідс (25 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↓ Сmах 0,43 (0,36, 0,51) ↓ AUC 0,45 (0,40, 0,51) Тенофовір ↓ Сmах 0,70 (0,65, 0,74) ↔AUC 0,77 (0,74, 0,81) Одночасний прийом не рекомендується. Окскарбазепін Фенобарбітал Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Фенітоїн Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Мідазоламd (2,5 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Мідазолам ↔ Сmах 1,02 (0,92, 1,13) ↔ AUC 1,13 (1,04, 1,23) Корекція дози мідазоламу (всередину або ВР) не потрібна. Мідазоламd (1 мг ВР, РД) Тенофовіру алафенамід (25 мг всередину, 1 р/добу) Мідазолам ↔ Сmах 0,99 (0,89, 1,11) ↔ AUC 1,08 (1,04, 1,14) АНТИДЕПРЕСАНТИ Сертралін (50 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 1,00 (0,86, 1,16) ↔ AUC 0,96(0,89, 1,03) Тенофовір ↔ Сmах 1,10(1,00, 1,21) ↔ AUC 1,02 (1,00, 1,04) ↔ Cmin 1,01 (0,99, 1,03) Корекція дози препарату Вемліді або сертраліну не потрібна. Сертралін (50 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Сертралін ↔ Сmах 1,14 (0,94, 1,38) ↔ AUC 0,93 (0,77, 1,13) ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ Ітраконазол Кетоконазол Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↑ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ ріфампіцин ріфапентін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. Рифабутін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓ Тенофовіру алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ З Софосбувір (400 мг внутрішньо, 1 р/добу) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Софозбувір ↔ GS-331007 Корекція дози препарату Вемліді або софозбувіру не потрібна. Ледіпасвір/софосбувір (90 мг/400 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Ледіпасвір ? _ _ _ _ 0,89, 1,04) ↔ AUC 1,05 (1,01, 1,09) GS-331007g ↔ Сmах 1,08 (1,05, 1,11) ↔ AUC 1,08 (1,06, 1 ,10) ↔ Cmin 1,10(1,07, 1,12) Корекція дози препарату Вемліді або ледіпасвіру/софозбувіру не потрібна. Тенофовіру алафенамід ↔Сmах 1,03 (0,94, 1,14) ↔ AUC 1,32 (1,25, 1,40) Тенофовір ↑ Сmах 1,62 (1,56, 1,68) ↑ AUC 1,75 (1,69, 1,81) ↑ Cmin 1,85 (1,78, 1,92) Софосбувір/велпатасвір (400 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/добу) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Софозбувір ↔ GS-331007 ↔ Велпатасвір ↑ Тенофовіру алафенамід Корекція дози препарату Вемліді або софосбувіру/велпатасвіру не потрібна. Софосбувір/велпатасвір /воксилапревір (400 мг/100 мг/100 мг + 100 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіру алафенамідf(25 мг внутрішньо, 1 р/сут) Софозбувір ↔ Сmах 0,95 (0,86, 1,05) ↔ AUC 1,01 (0,97, 1,06) GS-331007g ↔ Сmах 1,02 (0,98, 1,06) ↔AUC 1, 04(1,01, 1,06) Велпатасвір ↔ Сmах 1,05 (0,96, 1,16) ↔ AUC 1,01 (0,94, 1,07) ↔ Cmin 1,01 (0,95, 1 ,09) Воксилапревір ↔ Сmах 0,96 (0,84, 1,11) ↔ AUC 0,94(0,84, 1,05) ↔Cmin 1,02 (0,92, 1,12) Тенофовіра алафенамід ↑ Сmах 1,32 (1,17, 1,48) ↑ AUC 1,52 (1,43, 1,61) Корекція дози препарату Вемліді або софозбувіру/велпатасвіру/воксилапревіру не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ Атазанавір/кобіцистат (300 мг/150 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1.80 (1,48,2,18) ↑ AUC 1,75 (1,55, 1,98) Тенофовір ↑ Сmах 3,16 (3,00, 3,33) ↑ AUC 3,47 (3 ,29, 3,67) ↑ Cmin 3,73 (3,54, 3,93) Атазанавір ↔ Сmах 0,98 (0,94, 1,02 ↔ AUC 1,06(1,01, 1,11) ↔ Cmin 1,18(1,06, 1,31) Кобіцистат ↔ Сmах 0,96 (0,92, 1,00) ↔ AUC 1,05 (1,00, 1,09) ↑ Cmin 1,35(1, 21, 1,51) Одночасний прийом не рекомендується. Атазанавір/ритонавір (300 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіра алафенамідс (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіра алафенамід ↑ Сmах 1,77 (1,28,2,44) ↑ AUC 1,91 (1,55,2,35) Одночасний прийом не рекомендується. Тенофовір ↑ Сmах 2,12 (1,86, 2,43) ↑ AUC 2,62 (2,14,3,20) Атазанавір ↔ Сmах 0,98 (0,89, 1,07) ↔ AUC 0,99 (0,96, 1,01) ↔ Cmin 1,00 (0,96, 1,04) Дарунавір/кобіцистат (800 мг/150 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 0,93 (0,72, 1,21) ↔ AUC 0,98 (0,80, 1,19) Тенофовір ↑ Сmах 3,16 (3,00, 3,33) ↑ AUC 3,24 (3,02, 3,47) ↑ Cmin 3,21 (2,90,3,54) Дарунавір ↔ Сmах 1,02 (0,96, 1,09) ↔ AUC 0,99 (0,92, 1, 07 ↔ Cmin 0,97 (0,82, 1,15) Кобіцистат ↔ Сmах 1,06 (1,00, 1,12) ↔ AUC 1,09 (1,03, 1,15) ↔ Сmin 1,11 ( 0,98, 1,25) Одночасний прийом не рекомендується. Дарунавір/ритонавір (800 мг/100 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1,42 (0,96, 2,09) ↔ AUC 1,06 (0,84, 1,35) Одночасний прийом не рекомендується. Тенофовіру алафенамідс (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовір ↑Сmах 2,42 (1,98,2,95) ↑ AUC 2,05 (1,54, 2,72) Дарунавір ↔ Сmах 0,99 (0,91, 1,08) ↔ AUC 1,01 (0,96, 1,06) ↔ Cmin 1,13 (0,95, 1,34) Лопінавір/ритонавір (800 мг/200 мг внутрішньо, 1 р/сут.) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↑ Cmax 2,19 (1,72, 2,79) ↑ AUC 1,47 (1,17, 1,85) Тенофовір ↑ Сmах 3,75 (3,19, 4,39) ↑ AUC 4,16 (3,50, 4,96) Лопінавір ↔ Сmах 1,00 (0,95, 1,06) ↔ AUC 1,00(0,92, 1,09) ↔ Cmin 0,98 (0,85, 1, 12) Одночасний прийом не рекомендується. Типранавір/ритонавір Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓Тенофовира алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ-ІНГІБІТОРИ ІНТЕГРАЗИ Долутегравір (50 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (10 мг внутрішньо, РД) Тенофовіру алафенамід ↑ Сmах 1,24 (0,88, 1,74) ↑ AUC 1,19 (0,96, 1,48) Тенофовір ↔ Сmах 1,10 (0,96, 1,25) ↑ AUC 1,25 (1,06, 1,47) Долутегравір ↔ Сmах 1,15 (1,04, 1,27) ↔ AUC 1,02 (0,97, 1,08) ↔ Cmin 1,05 (0,97, 1, 13) Корекція дози препарату Вемліді або долутегравіру не потрібна. Ралтегравір Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Тенофовіру алафенамід ↔ Ралтегравір Корекція дози препарату Вемліді або ралтегравіру не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - НЕНУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ Ефавіренз (600 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамідh (40 мг внутрішньо. 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↓ Сmах 0,78 (0,58, 1,05) ↔ AUC 0,86 (0,72, 1,02) Тенофовір ↓ Сmах 0,75 (0,67, 0,86) ↔ AUC 0,80 (0,73, 0,87) ↔ Cmin 0,82 (0,75, 0,89) Імовірно: ↔ Ефавіренз Корекція дози препарату Вемліді або ефавіренза не потрібна. Невірапін Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔Тенофовіру алафенамід ↔Невірапін Корекція дози препарату Вемліді або невірапіну не потрібна. Рілпівірін (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід (25 мг внутрішньо, 1 р/добу) Тенофовіру алафенамід ↔ Сmах 1,01 (0,84, 1,22) ↔ AUC 1,01 (0,94, 1,09) Тенофовір ↔ Сmах 1,13 (1,02, 1,23) ↔ AUC 1,11 (1,07, 1,14) ↔ Cmin 1,18(1,13, 1,23) Рілпівірін ↔ Сmах 0,93 (0,87, 0,99) ↔ AUC 1,01 (0,96, 1, 06) ↔ Cmin 1,13 (1,04, 1,23) Корекція дози препарату Вемліді або рилпівірину не потрібна. АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ ПРОТИ ВІЛ - АНТАГОНІСТ РЕЦЕПТОРІВ CCR5 Маравірок Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↔ Тенофовіру алафенамід ↔ Маравірок Корекція дози препарату Вемліді або маравіроку не потрібна. ХАРЧОВІ ДОБАВКИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) Взаємодія не вивчена. Імовірно: ↓Тенофовира алафенамід Одночасний прийом не рекомендується. ГОРМОНАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ Норгестимат (0,180 мг/0,215 мг/0,250 мг внутрішньо, 1 р / добу ) . Норелгестромін ↔ Сmах 1,17 (1,07, 1,26) ↔ AUC 1,12(1,07, 1,17) ↔ Cmin 1.16 (1,08, 1,24) Норгестрел ↔ Сmах 1,10(1, 02, 1,18) ↔ AUC 1,09(1,01, 1,18) ↔ Cmin 1,11 (1,03, 1,20) Етинілестрадіол ↔ Сmах 1,22 (1,15, 1,29) ↔ AUC 1,11 (1,07, 1,16) ↔ Cmin 1,02 (0,93, 1,12) Корекція дози препарату Вемліді або норгестимату/етинілестрадіолу не потрібна. a. Усі дослідження взаємодій проводилися на здорових добровольцях. b. Усі межі відсутності впливу – 70% – 143%. с. Дослідження із застосуванням емтрицитабіну/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. d. Чутливий субстрат ізоферменту CYP3A4. e. Дослідження із застосуванням елвітегравіру/кобіцистату/емтрицитабіну/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. f. Дослідження із застосуванням емтрицитабіну/рілпівірину/тенофовіру алафенаміду у вигляді комбінованого препарату з фіксованим дозуванням в одній таблетці. g. Основний циркулюючий нуклеозидний метаболіт софосбувіру. h. Дослідження із застосуванням тенофовіру алафенаміду 40 мг та емтрицитабіну 200 мг. i. Дослідження проведено з додаванням 100 мг воксилапревіру для досягнення експозиції воксилапревіру, очікуваної у пацієнтів, інфікованих ВГС.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Лікування має починатися та контролюватись лікарем, який має досвід лікування хронічного гепатиту В. Дорослі та підлітки (віком 12 років і старше з масою тіла не менше 35 кг): 1 таблетка 1 раз на добу з їжею. Таблетку необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Таблетки не рекомендується розжовувати. Припинення лікування Питання про припинення лікування може розглядатися так: У пацієнтів з виявляється е-антигеном вірусу гепатиту В (HBeAg-позитивних) без цирозу печінки лікування слід продовжувати, принаймні, протягом 6-12 місяців після підтвердження сероконверсії по НВе (зникнення HBeAg і зникнення ДНК вірусу гепатиту В НВе) або до сероконверсії по HBs або до моменту втрати ефективності лікування. Після припинення лікування рекомендується регулярно обстежувати пацієнта для виявлення рецидиву віремії. У HBeAg-від'ємних пацієнтів без цирозу печінки лікування слід продовжувати, як мінімум, до сероконверсії по HBs або до появи ознак неефективності лікування. При тривалому лікуванні протягом більше 2 років рекомендується регулярно обстежувати пацієнта з метою підтвердження того, що обране для конкретного пацієнта лікування залишається оптимальним. Пропущена доза Якщо, у разі пропуску дози, з моменту звичайного прийому пройшло не більше 18 годин, пацієнту слід прийняти пропущену дозу препарату Вемліді якнайшвидше, а потім продовжити прийом у звичайному режимі. Якщо з моменту звичайного прийому пройшло більше 18 годин, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а просто продовжити прийом у звичайному режимі. Якщо протягом години після прийому препарату Вемліді у пацієнта виникає блювота, йому слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникає більше, ніж через годину після прийому препарату Вемліді, ще одну таблетку приймати не потрібно. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Для пацієнтів віком 65 років та старших корекція дози препарату Вемліді® не потрібна. Порушення функції нирок Для дорослих або підлітків (віком 12 років і старше з масою тіла не менше 35 кг) з розрахунковим КК≥15 мл/хв або для пацієнтів з КК У дні гемодіалізу препарат Вемліді слід приймати після закінчення сеансу гемодіалізу. Прийом препарату Вемліді протипоказаний пацієнтам з КК Порушення функції печінки Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози препарату Вемліді не потрібна. Діти Безпека та ефективність препарату Вемліді® у дітей віком до 12 років або з масою тілаПередозуванняУ разі передозування пацієнт повинен перебувати під наглядом на предмет появи ознак токсичності. Лікування передозування препаратом Вемліді® включає загальні підтримуючі заходи, у тому числі контроль показників життєво важливих функцій та спостереження за клінічним станом пацієнта. Тенофовір ефективно виводиться шляхом гемодіалізу з коефіцієнтом екстракції приблизно 54%. Невідомо, чи тенофовір виводиться за допомогою перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПередача ВГВ Пацієнти мають бути попереджені про те. що препарат Вемліді не запобігає ризику передачі ВГВ іншим особам статевим шляхом або через кров. Слід продовжувати дотримуватися відповідних запобіжних заходів. Пацієнти з декомпенсованим захворюванням печінки Дані з безпеки та ефективності препарату Вемліді у інфікованих ВГВ пацієнтів з декомпенсованим захворюванням печінки та ступенем тяжкості цирозу > 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю (клас С) відсутні. Такі пацієнти можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення серйозних небажаних реакцій з боку печінки або нирок. Отже, у цієї категорії пацієнтів потрібно ретельніше контролювати функцію печінки та нирок. Загострення гепатиту Загострення під час лікування Спонтанні загострення хронічного гепатиту В трапляються відносно часто і характеризуються тимчасовим підвищенням активності аланінамінотрансферази (АЛТ) у сироватці крові. Після початку противірусного лікування у деяких пацієнтів активність АЛТ у сироватці може підвищитися. У пацієнтів із компенсованою печінковою недостатністю ці підвищення активності АЛТ у сироватці крові зазвичай не супроводжуються підвищенням концентрації білірубіну у сироватці або декомпенсацією функції печінки. Після загострення гепатиту у пацієнтів з цирозом може підвищитись ризик розвитку декомпенсації функції печінки, тому вони потребують ретельного спостереження під час лікування. Загострення після припинення лікування Повідомлялося про випадки загострення гепатиту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту В, що, як правило, пов'язано з підвищенням рівня ДНК ВГВ у плазмі. У більшості таких випадків пацієнти не потребують лікування, але також після припинення лікування гепатиту можуть розвиватися і важкі загострення, аж до летального результату. Після припинення лікування гепатиту В потрібне подальше клінічне та лабораторне спостереження протягом не менше 6 місяців, слід з певною періодичністю контролювати показники функції печінки. За потреби слід відновити лікування гепатиту В. У пацієнтів з прогресуючим захворюванням печінки або цирозом не рекомендується переривати лікування, оскільки загострення гепатиту після припинення лікування може призвести до розвитку печінкової недостатності. У пацієнтів з декомпенсованим захворюванням печінки загострення гепатиту особливо небезпечні і в деяких випадках можуть призвести до смерті. Порушення функції нирок Пацієнти з кліренсом креатиніну Рекомендації щодо застосування препарату Вемліді® один раз на добу у пацієнтів з КК ≥ 15 мл/хв, але Препарат Вемліді протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК. Нефротоксичність Не можна виключати потенційний ризик нефротоксичності внаслідок тривалого впливу низьких рівнів тенофовіру внаслідок прийому тенофовіру алафенаміду. Пацієнти, ко-інфіковані ВГВ та вірусом гепатиту С або D Дані щодо безпеки та ефективності препарату Вемліді® у пацієнтів, інфікованих одночасно ВГВ та вірусом гепатиту С або D. відсутні. Для лікування гепатиту С необхідно слідувати рекомендаціям щодо комбінованого призначення лікарських препаратів. Ко-інфікування ВГВ та ВІЛ До початку терапії із застосуванням препарату Вемліді® усім ВГВ-інфікованим пацієнтам з невідомим статусом ВІЛ-1 слід пропонувати скласти тест на наявність антитіл до ВІЛ. У пацієнтів із поєднаною інфекцією ВГВ та ВІЛ препарат Вемліді® слід приймати у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами, які забезпечують належне лікування ВІЛ-інфекції. Спільне призначення з іншими лікарськими засобами Протипоказано одночасне застосування препарату Вемліді з лікарськими препаратами, що містять тенофовіру алафенамід, тенофовіру дизопроксилу фумарат або адефовіру дипівоксил. Не рекомендується призначати препарат Вемліді разом з певними протисудомними препаратами (наприклад, карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал і фенітоїн), ангімікобактеріальними засобами (наприклад, рифампіцин, рифабутин і рифапентин) або звіробоєм продир у плазмі крові. Спільне призначення препарату Вемліді з сильними інгібіторами P-gp (наприклад, ітраконазол та кетоконазол) може призвести до збільшення концентрації тенофовіру алафенаміду в плазмі крові. Одночасний прийом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Вемліді® не має або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Слід попередити пацієнтів, що повідомлялося про випадки запаморочення під час лікування препаратом Вемліді.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N60 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Вітабіотікс ТОВ Завод-производитель: Vitabiotics(Великобритания).
Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: блистер Производитель: Витабиотикс ООО Завод-производитель: Vitabiotics(Великобритания). .
Фасування: N28 Упаковка: блістер Виробник: Вітабіотікс ТОВ Завод-виробник: Vitabiotics(Велика Британія). . .
Форма випуску: капс. Производитель: Витабиотикс ООО Завод-производитель: Vitabiotics(Великобритания). .