Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: торасемід – 5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, манітол, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна. 20 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з котранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда. Завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Торасемід знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи. Діуретичний ефект розвивається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години, і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів. Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не значно впливає на абсорбцію препарату. Смах торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Біодоступність – 80-90% з незначними індивідуальними варіаціями. Розподіл. Зв'язування з білками плазми більше 99%. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. Метаболізм. Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окиснення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, М3 та М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97% відповідно. Виведення. Т1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (M1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Порушення функції нирок та печінки не впливають на всмоктування препарату. При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації. При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та Т1/2 при цьому не змінюються.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який зручний час, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Таблетки слід приймати, не розжовуючи та запиваючи водою.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність із анурією; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; гострий гломерулонефрит; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї) чи дегідратація; глікозидна інтоксикація; синоатріальна блокада; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); аритмія; вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені); період лактації; підвищена чутливість до торасеміду або будь-якого з компонентів препарату;у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може спостерігатися перехресна алергія на торасемід. З обережністю слід призначати препарат при гіпотензії; стенозуючий атеросклероз церебральних артерій; гіпопротеїнемії; порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкової аритмії в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діареї; панкреатиті; гіпокаліємії, гіпонатріємії; порушенні функції печінки, цирозі печінки; ниркової недостатності, гепаторенальному синдромі; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); подагрі, гіперурикемії; анемії; одночасному застосуванні серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ); вагітності.Вагітність та лактаціяТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода. Препарат Торасемід Канон можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах. Даних щодо виділення торасеміду з грудним молоком немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемід Канон у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%), часто – від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто – від ≥1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%), рідко від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%), дуже рідко - <1/10 000 призначень ( <0.01%), частота невідома - неможливо оцінити виходячи з наявних даних. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; частота невідома - зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає). З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до тенденцій. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" та поколювання). З боку органу зору: частота невідома – порушення зору. З боку органу слуху: частота невідома – порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром). З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія. Порушення з боку судин: частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз. З боку сечовивідної системи: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів із обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – зниження потенції. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома – м'язова слабкість. Алергічні реакції: нечасто - важкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення; частота невідома - свербіж шкіри, висип, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку лабораторних та інструментальних даних: частота невідома – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації ЛФ у крові, минуще підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази). Інші: нечасто – лихоманка, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні мінерало- та глюкокортикостероїдів, амфотерицину підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження Т1/2 (для низькополярних). Препарат Торасемід Канон підвищує концентрацію та ризик розвитку нефротоксичної та ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Послідовний або одночасний прийом препарату Торасемід Канон з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу препарату Торасемід Канон (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ, сукральфат, метотрексат та пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону. Торасемід посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти. Торасемід підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Пресорні аміни та препарат Торасемід Канон взаємно знижують ефективність. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемід Канон у сироватці крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та препарату Торасемід Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення виведення уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном.Спосіб застосування та дозиПри набряковому синдромі при хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 10-20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні нирок початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні печінки початкова доза становить 5-10 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Препарат Торасемід Канон призначають на тривалий період або до зникнення набряків. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Якщо ця доза не дає необхідного ефекту, до лікувальної схеми слід додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: збільшення діурезу, що супроводжується зниженням ОЦК та порушенням електролітного балансу, з подальшим надмірним зниженням АТ, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає; провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Проведення симптоматичної терапії, зниження дози або відміна препарату та одночасне заповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не є ефективним, т.к. виведення торасеміду та його метаболітів не прискорюється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Торасемід Канон слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемід Канон. Пацієнтам, які отримують препарат Торасемід Канон у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі та застосування препаратів калію. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування препаратом Торасемід Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів із частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення концентрації сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемід Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування меншою дозою. При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування препаратом Торасемід Канон. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Застосування препарату Торасемід Канон може спричинити загострення подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібний періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, що особливо приймають серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування препаратом Торасемід Канон пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: торасемід – 5 мг. 20 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з котранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда. Завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Торасемід знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи. Діуретичний ефект розвивається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години, і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів. Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не значно впливає на абсорбцію препарату. Смах торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Біодоступність – 80-90% з незначними індивідуальними варіаціями. Розподіл. Зв'язування з білками плазми більше 99%. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. Метаболізм. Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окиснення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, М3 та М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97% відповідно. Виведення. Т1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (M1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Порушення функції нирок та печінки не впливають на всмоктування препарату. При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації. При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та Т1/2 при цьому не змінюються.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який зручний час, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Таблетки слід приймати, не розжовуючи та запиваючи водою.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність із анурією; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; гострий гломерулонефрит; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї) чи дегідратація; глікозидна інтоксикація; синоатріальна блокада; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); аритмія; вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені); період лактації; підвищена чутливість до торасеміду або будь-якого з компонентів препарату;у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може спостерігатися перехресна алергія на торасемід. З обережністю слід призначати препарат при гіпотензії; стенозуючий атеросклероз церебральних артерій; гіпопротеїнемії; порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкової аритмії в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діареї; панкреатиті; гіпокаліємії, гіпонатріємії; порушенні функції печінки, цирозі печінки; ниркової недостатності, гепаторенальному синдромі; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); подагрі, гіперурикемії; анемії; одночасному застосуванні серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ); вагітності.Вагітність та лактаціяТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода. Препарат Торасемід Канон можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах. Даних щодо виділення торасеміду з грудним молоком немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемід Канон у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%), часто – від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто – від ≥1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%), рідко від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%), дуже рідко - <1/10 000 призначень ( <0.01%), частота невідома - неможливо оцінити виходячи з наявних даних. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; частота невідома - зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає). З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до тенденцій. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" та поколювання). З боку органу зору: частота невідома – порушення зору. З боку органу слуху: частота невідома – порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром). З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія. Порушення з боку судин: частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз. З боку сечовивідної системи: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів із обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – зниження потенції. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома – м'язова слабкість. Алергічні реакції: нечасто - важкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення; частота невідома - свербіж шкіри, висип, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку лабораторних та інструментальних даних: частота невідома – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації ЛФ у крові, минуще підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази). Інші: нечасто – лихоманка, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні мінерало- та глюкокортикостероїдів, амфотерицину підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження Т1/2 (для низькополярних). Препарат Торасемід Канон підвищує концентрацію та ризик розвитку нефротоксичної та ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Послідовний або одночасний прийом препарату Торасемід Канон з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу препарату Торасемід Канон (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ, сукральфат, метотрексат та пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону. Торасемід посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти. Торасемід підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Пресорні аміни та препарат Торасемід Канон взаємно знижують ефективність. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемід Канон у сироватці крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та препарату Торасемід Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення виведення уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном.Спосіб застосування та дозиПри набряковому синдромі при хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 10-20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні нирок початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні печінки початкова доза становить 5-10 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Препарат Торасемід Канон призначають на тривалий період або до зникнення набряків. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Якщо ця доза не дає необхідного ефекту, до лікувальної схеми слід додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: збільшення діурезу, що супроводжується зниженням ОЦК та порушенням електролітного балансу, з подальшим надмірним зниженням АТ, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає; провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Проведення симптоматичної терапії, зниження дози або відміна препарату та одночасне заповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не є ефективним, т.к. виведення торасеміду та його метаболітів не прискорюється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Торасемід Канон слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемід Канон. Пацієнтам, які отримують препарат Торасемід Канон у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі та застосування препаратів калію. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування препаратом Торасемід Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів із частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення концентрації сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемід Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування меншою дозою. При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування препаратом Торасемід Канон. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Застосування препарату Торасемід Канон може спричинити загострення подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібний періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, що особливо приймають серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування препаратом Торасемід Канон пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: торасемід – 5 мг. 30 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не значно впливає на абсорбцію препарату. Смах торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Біодоступність – 80-90% з незначними індивідуальними варіаціями. Розподіл. Зв'язування з білками плазми більше 99%. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. Метаболізм. Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окиснення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, М3 та М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97% відповідно. Виведення. Т1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (M1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Порушення функції нирок та печінки не впливають на всмоктування препарату. При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації. При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та Т1/2 при цьому не змінюються.Фармакодинаміка"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з котранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда. Завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Торасемід знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи. Діуретичний ефект розвивається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години, і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів. Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність із анурією; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; гострий гломерулонефрит; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї) чи дегідратація; глікозидна інтоксикація; синоатріальна блокада; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); аритмія; вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені); період лактації; підвищена чутливість до торасеміду або будь-якого з компонентів препарату;у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може спостерігатися перехресна алергія на торасемід. З обережністю слід призначати препарат при гіпотензії; стенозуючий атеросклероз церебральних артерій; гіпопротеїнемії; порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкової аритмії в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діареї; панкреатиті; гіпокаліємії, гіпонатріємії; порушенні функції печінки, цирозі печінки; ниркової недостатності, гепаторенальному синдромі; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); подагрі, гіперурикемії; анемії; одночасному застосуванні серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ); вагітності.Вагітність та лактаціяТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода. Препарат Торасемід Канон можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах. Даних щодо виділення торасеміду з грудним молоком немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемід Канон у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%), часто – від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто – від ≥1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%), рідко від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%), дуже рідко - <1/10 000 призначень ( <0.01%), частота невідома - неможливо оцінити виходячи з наявних даних. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; частота невідома - зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає). З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до тенденцій. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" та поколювання). З боку органу зору: частота невідома – порушення зору. З боку органу слуху: частота невідома – порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром). З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія. Порушення з боку судин: частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз. З боку сечовивідної системи: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів із обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – зниження потенції. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома – м'язова слабкість. Алергічні реакції: нечасто - важкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення; частота невідома - свербіж шкіри, висип, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку лабораторних та інструментальних даних: частота невідома – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації ЛФ у крові, минуще підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази). Інші: нечасто – лихоманка, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні мінерало- та глюкокортикостероїдів, амфотерицину підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження Т1/2 (для низькополярних). Препарат Торасемід Канон підвищує концентрацію та ризик розвитку нефротоксичної та ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Послідовний або одночасний прийом препарату Торасемід Канон з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу препарату Торасемід Канон (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ, сукральфат, метотрексат та пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону. Торасемід посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти. Торасемід підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Пресорні аміни та препарат Торасемід Канон взаємно знижують ефективність. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемід Канон у сироватці крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та препарату Торасемід Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення виведення уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном.Спосіб застосування та дозиПри набряковому синдромі при хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 10-20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні нирок початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні печінки початкова доза становить 5-10 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Препарат Торасемід Канон призначають на тривалий період або до зникнення набряків. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Якщо ця доза не дає необхідного ефекту, до лікувальної схеми слід додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Препарат приймають внутрішньо, у будь-який зручний час, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Таблетки слід приймати, не розжовуючи та запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: збільшення діурезу, що супроводжується зниженням ОЦК та порушенням електролітного балансу, з подальшим надмірним зниженням АТ, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає; провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Проведення симптоматичної терапії, зниження дози або відміна препарату та одночасне заповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не є ефективним, т.к. виведення торасеміду та його метаболітів не прискорюється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Торасемід Канон слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемід Канон. Пацієнтам, які отримують препарат Торасемід Канон у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі та застосування препаратів калію. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування препаратом Торасемід Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів із частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення концентрації сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемід Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування меншою дозою. При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування препаратом Торасемід Канон. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Застосування препарату Торасемід Канон може спричинити загострення подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібний періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, що особливо приймають серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування препаратом Торасемід Канон пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: торасемід – 5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят), магнію стеарат/ 60 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок цього знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Діуретичний ефект розвивається приблизно протягом години після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 3-6 год, і продовжується від 8 до 10 год. Знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо торасемід всмоктується із ШКТ з обмеженим ефектом "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається протягом 1.5 год після прийому внутрішньо. Їда не надає значного впливу на абсорбцію. Порушення функції нирок та/або печінки не впливають на всмоктування. Більше 99% торасеміду пов'язують із білками плазми крові. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю або хронічною серцевою недостатністю – від 12 до 15 л. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2C9 з утворенням трьох метаболітів. Основний метаболіт – це похідне карбонової кислоти, що є фармакологічно неактивним. Два інших метаболіту, які в організмі утворюються в незначній кількості, мають деяку діуретичну активність, але їх концентрація занадто мала, щоб надавати будь-яку значущу клінічну дію. T1/2 торасеміду у здорових добровольців становить 4 год. Близько 80% від прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і близько 20% у незмінному вигляді (у пацієнтів з нормальною функцією нирок). Загальний кліренс торасеміду становить 41 мл/хв та нирковий кліренс – близько 10 мл/хв, що відповідає приблизно 25% від загального. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації знижений печінковий та нирковий кліренс препарату. У таких пацієнтів загальний кліренс торасеміду на 50% менше, ніж у здорових добровольців, а T1/2 та загальна біодоступність відповідно вищі. У пацієнтів з нирковою недостатністю нирковий кліренс торасеміду помітно знижений, але це не відбивається на загальному кліренсі. Діуретичний ефект при нирковій недостатності можна досягти шляхом застосування у високих дозах. Загальний кліренс торасеміду та T1/2 залишаються на тому ж рівні у разі зниженої функції нирок за рахунок метаболізму в печінці. У пацієнтів з цирозом печінки Vd, T1/2 та нирковий кліренс підвищено, але загальний кліренс залишається незмінним. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку подібний до молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та T1/2 при цьому не змінюються.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; печінкова кома та прекома; рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); глікозидна інтоксикація; гострий гломерулонефрит; синоатріальна та AV-блокада II та III ступеня; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; підвищена чутливість до торасеміду; алергія на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини). З обережністю: артеріальна гіпотензія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї); порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкова аритмія в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діарея; панкреатит; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); захворювання печінки, що ускладнилися цирозом та асцитом, ниркова недостатність, гепаторенальний синдром; подагра, гіперурикемія; анемія; одночасне застосування серцевих глікозидів, амноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або АКТГ; гіпокалемія; гіпонатріємія; період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності. З обережністю слід застосовувати у період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку обміну речовин: нечасто – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, полідипсія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, тахікардія, посилене серцебиття, почервоніння обличчя; частота не відома – надмірна артеріальна гіпотензія, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія, гіповолемія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні явища. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові. Лабораторні показники: нечасто – збільшення кількості тромбоцитів; частота невідома – гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів, невелике підвищення активності ЛФ у крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, ГГТ), гіпонатріємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз. З боку органів чуття: частота невідома – порушення зору, дзвін у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер). З боку шкірних покривів: частота невідома - свербіж шкіри, висип, фотосенсибілізація. Інші: нечасто – астенія, слабкість, спрага, гіперактивність, нервозність, підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиТорасемід підвищує токсичність серцевих глікозидів. При одночасному прийомі з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами можливе збільшення виведення калію. Торасемід посилює дію гіпотензивних препаратів. Торасемід, особливо у високих дозах, може посилити нефротоксичну та ототоксичну дію аміноглікозидів, антибіотиків, препаратів платини, цефалоспоринів. Торасемід може посилювати дію курареподібних міорелаксантів та теофіліну. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах можливе посилення їхньої токсичної дії. Торасемід послаблює дію гіпоглікемічних препаратів. Послідовний або одночасний прийом торасеміду з інгібіторами АПФ може призводити до короткочасного падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу торасеміду (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ та пробенецид можуть зменшувати сечогінну та гіпотензивну дію торасеміду. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном. Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Залежно від показань, доза становить 5-20 мг 1 раз на добу. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Застосовують тривалий час або до моменту зникнення набряків.ПередозуванняСимптоми: може спостерігатися форсований діурез із небезпекою втрати рідини та електролітів. Можливі сонливість, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, колапс та порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Лікування: специфічний антидот відсутній. В залежності від симптомів передозування рекомендується зниження дози або відміна препарату. Застосовують заходи щодо відновлення водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до торасеміду. У пацієнтів, особливо на початку лікування торасемідом та в осіб похилого віку, рекомендується проводити контроль електролітного балансу, об'єм та концентрацію циркулюючої крові. При тривалому лікуванні торасемідом рекомендується проводити регулярний контроль електролітного балансу (особливо рівня калію), глюкози, сечової кислоти, креатиніну, ліпідів та клітинних компонентів крові. Пацієнтам, які отримують торасемід у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрій, кальцій, калій, магній), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту і проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у хворих з частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення рівня сечовини крові. У разі виникнення цих розладів необхідно припинити прийом торасеміду до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування торасемідом у меншій дозі. У разі появи або посилення азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування. Підбір режиму дозування у пацієнтів з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується застосування препаратів калію та калійзберігаючих діуретиків (насамперед спіронолактону), а також дотримуватися дієти, багатої на калій. Застосування торасеміду може спричинити загострення подагри. У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози в крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо тих, хто приймає серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування пацієнти повинні уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: торасемід – 5 мг. 60 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з котранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда. Завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Торасемід знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи. Діуретичний ефект розвивається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години, і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів. Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не значно впливає на абсорбцію препарату. Смах торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Біодоступність – 80-90% з незначними індивідуальними варіаціями. Розподіл. Зв'язування з білками плазми більше 99%. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. Метаболізм. Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окиснення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, М3 та М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97% відповідно. Виведення. Т1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (M1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Порушення функції нирок та печінки не впливають на всмоктування препарату. При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації. При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та Т1/2 при цьому не змінюються.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність із анурією; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; гострий гломерулонефрит; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї) чи дегідратація; глікозидна інтоксикація; синоатріальна блокада; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); аритмія; вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені); період лактації; підвищена чутливість до торасеміду або будь-якого з компонентів препарату;у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може спостерігатися перехресна алергія на торасемід. З обережністю слід призначати препарат при гіпотензії; стенозуючий атеросклероз церебральних артерій; гіпопротеїнемії; порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкової аритмії в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діареї; панкреатиті; гіпокаліємії, гіпонатріємії; порушенні функції печінки, цирозі печінки; ниркової недостатності, гепаторенальному синдромі; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); подагрі, гіперурикемії; анемії; одночасному застосуванні серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ); вагітності.Вагітність та лактаціяТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода. Препарат Торасемід Канон можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах. Даних щодо виділення торасеміду з грудним молоком немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемід Канон у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%), часто – від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто – від ≥1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%), рідко від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%), дуже рідко - <1/10 000 призначень ( <0.01%), частота невідома - неможливо оцінити виходячи з наявних даних. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; частота невідома - зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає). З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до тенденцій. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" та поколювання). З боку органу зору: частота невідома – порушення зору. З боку органу слуху: частота невідома – порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром). З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія. Порушення з боку судин: частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз. З боку сечовивідної системи: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів із обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – зниження потенції. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома – м'язова слабкість. Алергічні реакції: нечасто - важкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення; частота невідома - свербіж шкіри, висип, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку лабораторних та інструментальних даних: частота невідома – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації ЛФ у крові, минуще підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази). Інші: нечасто – лихоманка, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні мінерало- та глюкокортикостероїдів, амфотерицину підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження Т1/2 (для низькополярних). Препарат Торасемід Канон підвищує концентрацію та ризик розвитку нефротоксичної та ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Послідовний або одночасний прийом препарату Торасемід Канон з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу препарату Торасемід Канон (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ, сукральфат, метотрексат та пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону. Торасемід посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти. Торасемід підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Пресорні аміни та препарат Торасемід Канон взаємно знижують ефективність. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемід Канон у сироватці крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та препарату Торасемід Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення виведення уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном.Спосіб застосування та дозиПри набряковому синдромі при хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 10-20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні нирок початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні печінки початкова доза становить 5-10 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Препарат Торасемід Канон призначають на тривалий період або до зникнення набряків. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Якщо ця доза не дає необхідного ефекту, до лікувальної схеми слід додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Препарат приймають внутрішньо, у будь-який зручний час, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Таблетки слід приймати, не розжовуючи та запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: збільшення діурезу, що супроводжується зниженням ОЦК та порушенням електролітного балансу, з подальшим надмірним зниженням АТ, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає; провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Проведення симптоматичної терапії, зниження дози або відміна препарату та одночасне заповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не є ефективним, т.к. виведення торасеміду та його метаболітів не прискорюється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Торасемід Канон слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемід Канон. Пацієнтам, які отримують препарат Торасемід Канон у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі та застосування препаратів калію. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування препаратом Торасемід Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів із частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення концентрації сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемід Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування меншою дозою. При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування препаратом Торасемід Канон. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Застосування препарату Торасемід Канон може спричинити загострення подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібний періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, що особливо приймають серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування препаратом Торасемід Канон пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: торасемід – 5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, манітол, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна. 60 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з котранспортером натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Торасемід блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда. Завдяки антиальдостероновій дії торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому виявляє більшу активність і його дію більш тривало. Торасемід знижує систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи та стоячи. Діуретичний ефект розвивається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо, досягаючи максимуму через 2-3 години, і зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання в перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів. Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не значно впливає на абсорбцію препарату. Смах торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Біодоступність – 80-90% з незначними індивідуальними варіаціями. Розподіл. Зв'язування з білками плазми більше 99%. Vd у здорових добровольців та у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня або хронічною серцевою недостатністю становить від 12 до 16 л. Метаболізм. Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окиснення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, М3 та М5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97% відповідно. Виведення. Т1/2 торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години і не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв і нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (M1 – 12%, М3 – 3%, М5 – 41%). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. Порушення функції нирок та печінки не впливають на всмоктування препарату. При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації. При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна. У пацієнтів із цирозом печінки Vd збільшується вдвічі. Фармакокінетичний профіль торасеміду у пацієнтів похилого віку схожий з таким у молодих пацієнтів, за тим винятком, що має зниження ниркового кліренсу препарату через характерне вікове порушення зниження функції нирок у літніх пацієнтів. Загальний кліренс та Т1/2 при цьому не змінюються.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який зручний час, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Таблетки слід приймати, не розжовуючи та запиваючи водою.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки та нирок. Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність із анурією; хронічна ниркова недостатність із наростаючою азотемією; гострий гломерулонефрит; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з артеріальною гіпотензією чи без неї) чи дегідратація; глікозидна інтоксикація; синоатріальна блокада; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); аритмія; вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені); період лактації; підвищена чутливість до торасеміду або будь-якого з компонентів препарату;у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може спостерігатися перехресна алергія на торасемід. З обережністю слід призначати препарат при гіпотензії; стенозуючий атеросклероз церебральних артерій; гіпопротеїнемії; порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника або гідронефроз); шлуночкової аритмії в анамнезі; гострий інфаркт міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); діареї; панкреатиті; гіпокаліємії, гіпонатріємії; порушенні функції печінки, цирозі печінки; ниркової недостатності, гепаторенальному синдромі; цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози); подагрі, гіперурикемії; анемії; одночасному застосуванні серцевих глікозидів, аміноглікозидів або цефалоспоринів, кортикостероїдів або адренокортикотропного гормону (АКТГ); вагітності.Вагітність та лактаціяТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода. Препарат Торасемід Канон можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода під пильним контролем лікаря і тільки в мінімальних дозах. Даних щодо виділення торасеміду з грудним молоком немає, тому при необхідності застосування препарату Торасемід Канон у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (безпека та ефективність у дітей та підлітків не вивчені).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥1/10 призначень (>10%), часто – від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%), нечасто – від ≥1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%), рідко від ≥1/10 000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%), дуже рідко - <1/10 000 призначень ( <0.01%), частота невідома - неможливо оцінити виходячи з наявних даних. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична або гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – полідипсія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; частота невідома - зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає). З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, метаболічний алкалоз, гіповолемія, дегідратація (частіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до тенденцій. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; частота невідома - сплутаність свідомості, непритомність, парестезії в кінцівках (відчуття оніміння, "повзання мурашок" та поколювання). З боку органу зору: частота невідома – порушення зору. З боку органу слуху: частота невідома – порушення слуху, шум у вухах та втрата слуху (носить, як правило, оборотний характер) зазвичай у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром). З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистолія, аритмія, тахікардія. Порушення з боку судин: частота невідома – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тромбози глибоких вен, тромбоемболія. З боку дихальної системи: нечасто – носові кровотечі. З боку травної системи: часто – діарея; нечасто – біль у животі, метеоризм; частота невідома – сухість у роті, нудота, блювання, втрата апетиту, панкреатит, диспепсичні розлади, внутрішньопечінковий холестаз. З боку сечовивідної системи: часто – збільшення частоти сечовипускання, поліурія, ніктурія; нечасто - прискорені позиви до сечовипускання; частота невідома – олігурія, затримка сечі (у пацієнтів із обструкцією сечовивідних шляхів), інтерстиціальний нефрит, гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – зниження потенції. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ексфоліативний дерматит, пурпура, васкуліт, фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – судоми м'язів нижніх кінцівок; частота невідома – м'язова слабкість. Алергічні реакції: нечасто - важкі анафілактичні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення; частота невідома - свербіж шкіри, висип, кропив'янка, багатоформна еритема. З боку лабораторних та інструментальних даних: частота невідома – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, невелике підвищення концентрації ЛФ у крові, минуще підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності деяких печінкових ферментів (наприклад, гамма-глутамілтрансферази). Інші: нечасто – лихоманка, астенія, слабкість, підвищена стомлюваність, гіперактивність, нервозність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні мінерало- та глюкокортикостероїдів, амфотерицину підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; з серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження Т1/2 (для низькополярних). Препарат Торасемід Канон підвищує концентрацію та ризик розвитку нефротоксичної та ототоксичної дії хлорамфеніколу, етакринової кислоти, антибіотиків, саліцилатів, препаратів платини (Pt), амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Послідовний або одночасний прийом препарату Торасемід Канон з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II може призводити до різкого падіння артеріального тиску. Цього можна уникнути, зменшивши початкову дозу інгібітору АПФ або знизивши дозу препарату Торасемід Канон (або тимчасово відмінивши його). НПЗЗ, сукральфат, метотрексат та пробенецид знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі крові та виведення альдостерону. Торасемід посилює гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). Торасемід може підвищувати токсичність препаратів літію та ототоксичність етакринової кислоти. Торасемід підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує ефективність гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Пресорні аміни та препарат Торасемід Канон взаємно знижують ефективність. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію препарату Торасемід Канон у сироватці крові. При одночасному застосуванні циклоспорину та препарату Торасемід Канон збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення виведення уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію. Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні рентгеноконтрастних засобів порушення функції нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням рентгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію. Біодоступність і, як наслідок, ефективність торасеміду може бути знижена при спільній терапії з колестираміном.Спосіб застосування та дозиПри набряковому синдромі при хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 10-20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні нирок початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. При набряковому синдромі при захворюванні печінки початкова доза становить 5-10 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена вдвічі до отримання необхідного ефекту. Чи не рекомендується разова доза більше 40 мг, т.к. її дія не вивчена. Препарат Торасемід Канон призначають на тривалий період або до зникнення набряків. При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності адекватного зниження артеріального тиску протягом 4-6 тижнів дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Якщо ця доза не дає необхідного ефекту, до лікувальної схеми слід додати антигіпертензивний препарат іншої групи. Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: збільшення діурезу, що супроводжується зниженням ОЦК та порушенням електролітного балансу, з подальшим надмірним зниженням АТ, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади. Лікування: специфічного антидоту немає; провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Проведення симптоматичної терапії, зниження дози або відміна препарату та одночасне заповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту. Гемодіаліз не є ефективним, т.к. виведення торасеміду та його метаболітів не прискорюється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Торасемід Канон слід застосовувати строго за призначенням лікаря. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Торасемід Канон. Пацієнтам, які отримують препарат Торасемід Канон у високих дозах, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, гіпокаліємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі та застосування препаратів калію. Ризик гіпокаліємії найбільший у пацієнтів з цирозом печінки, вираженим діурезом, при недостатньому споживанні електролітів з їжею, а також при одночасному лікуванні кортикостероїдами або АКТГ. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих із нирковою недостатністю. У ході курсового лікування препаратом Торасемід Канон необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (в т.ч. натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну терапію (з більшою кратністю у пацієнтів із частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин). У пацієнтів з розвиненими водно-електролітними розладами, гіповолемією або преренальною азотемією дані лабораторних аналізів можуть включати: гіпер- або гіпонатріємію, гіпер- або гіпохлоремію, гіпер- або гіпокаліємію, порушення кислотно-лужного балансу та підвищення концентрації сечовини крові. При виникненні цих розладів необхідно припинити прийом препарату Торасемід Канон до відновлення нормальних значень, а потім відновити лікування меншою дозою. При появі або посиленні азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування препаратом Торасемід Канон. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми. Застосування препарату Торасемід Канон може спричинити загострення подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібний періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів, необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, що особливо приймають серцеві глікозиди, викликана діуретиками гіпокаліємія може стати причиною розвитку аритмій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування препаратом Торасемід Канон пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Топірамат-25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 28,0 мг; Крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна -30,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію -4,8 мг; Гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 2,6 мг; Магнію стеарат – 0,2 мг; Оболонка: ОПАДРАЙ II 85F32450 Жовтий (OPADRY II 85F32450 Yellow) – 3,0 мг; Полівініловий спирт (Е 1203) – 40,000 %; Макрогол 4000 (Е 1521) (поліетиленгліколь 4000) - 20,200%; Тальк (Е 553b) -14800%; Титану діоксид (Е 171) – 24,150 %; Заліза оксид жовтий (Е172) -0,850%. Маса таблетки, покритої плівковою оболонкою - 103 мг.Опис лікарської формикруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаТореал (Топірамат) - протиепілептичний засіб, відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Препарат застосовується як монотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років; у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; а також для профілактики нападів мігрені у дорослих. Випускається у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою (25 мг і 100 мг) по 14 або 28 таблеток у поліпропіленові флакони. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаТопірамат швидко та добре всмоктується. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на його біодоступність, яка становить близько 80%. Зв'язок із білками плазми 13-17%. Середній обсяг розподілу 0,55-0,8 л/кг для одноразової дози 1200 мг. Даний показник залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок. Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено шість практично неактивних метаболітів топірамату. Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. Після одноразового прийому фармакокінетика носить лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, а площа під кривою «концентрація-час» у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок пацієнтам може знадобитися 4-8 днів для досягнення рівноважної концентрації плазми. Середнє значення максимальної концентрації після багаторазового вживання 100 мг топірамату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг двічі на день становить 21 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 70 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю знижується плазмовий кліренс топірамату. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс топірамату не залежить від дози, рівноважна концентрація в плазмі зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, при прийомі інших ПЕП, що індукують мікросомальні ферменти печінки, знижується рівноважна концентрація топірамату у плазмі. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Імовірно проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаТопірамат відноситься до сульфату - заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом каїнат/АМПК (альфа-аміно-З-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо NMDA – рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду, і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років (у тому числі у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Тореал для лікування гострих нападів мігрені не вивчене.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2-х років; вагітність і у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції, та в період грудного вигодовування; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Слід застосовувати з обережністю при печінковій або нирковій недостатності, нефроуролітіазі (у тому числі в минулому чи сімейному анамнезі), гіперкальціурії. Слід враховувати, що при прийомі препарату збільшується ризик депресії та суїцидального синдрому. Знижувати дозу або скасовувати препарат Тореал слід поступово, щоб мінімізувати ймовірність підвищення частоти нападів. За даними клінічних досліджень, дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг топірамату на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Тореал, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.Вагітність та лактаціяТопірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кролів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр. Спеціальних контрольованих досліджень застосування препарату на лікування вагітних жінок не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках політерапії.не приймала протиепілептичні препарати. Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії. Порівняно з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г), показано збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ; визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го відсотка з коригуванням за гестаційним віком і стратифікацією за статтю), серед немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено. Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції. Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Є дані про те, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату. При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.Побічна діяНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (l/10), часто (l/100, l/1000 і l/10000 і 4/1000), дуже рідко ( Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт * Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія; нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія *, Порушення з боку імунної системи: часто: гіперчутливість; частота невідома: алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви * Порушення з боку метаболізму та харчування: часто: анорексія, зниження апетиту; нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко: гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія, Психічні порушення: дуже часто: депресія; часто: уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто: суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфоричний настрійпанічні атаки, плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко: манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія. Порушення з боку центральної нервової системи: дуже часто: парестезія, сонливість, запаморочення; часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто: пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand тат», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор,незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. Порушення органу зору: часто: нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто: зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко: одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. Порушення з боку органу слуху та рівноваги: часто: вертіт, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. Порушення серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судинної системи: не часто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко феномен Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто: задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, діарея; часто: блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість в ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, . Порушення гепатобштарної системи: рідко: гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: алопеція, висипання, свербіж; нечасто: ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто: синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто: загострення сечокам'яної хвороби (камені у нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко: загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі), нирковоканальцевий ацидоз * Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто: втома; часто: підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто: гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром, повільність, похолодання кінцівок, почуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко: набряк особи, кальциноз. Зміна лабораторних показників дуже часто: зниження маси тіла; часто: збільшення маси тіла; нечасто: кристалурія, аномальний результат тесту «тандемпоходка», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко: зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто: порушення здатність до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Особливі групи Діти Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки , порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Нижче наведено список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрацію інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Тореал® з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, ваппроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Тореал® до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту СУР2С19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію топірамату Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Тореал у плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Тореал може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації препарату Тореал у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Тореал. Інші лікарські взаємодії Дігоксин: у дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою AUC (концентрація-час) дигоксину в плазмі ПРИ одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12 %. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату тореал хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Засоби, що пригнічують ЦНС: в рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчали. Рекомендується не приймати Тореал разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений: при сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Тореал® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви: у дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозі 50-800 мг/день не істотно впливав на ефективність норетистерону -200 мг/день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при прийомі топірамату у дозі 200-800 мг/день. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч має враховуватись у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Тореал®. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій.Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. Літій: у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакальнодепресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон: дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлоротіазид: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та площі під кривою AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою AUC метформіну на 18 % та на 25 % відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20 %. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі, Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни препарату у пацієнтів, які отримують метформін,слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою AUC піоглітазону на 15% без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піотлітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 13 % та на 16 % відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження та максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Тореал і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція - 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та З-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13% і 15%), Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату в рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Сmax При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначенні глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати: одночасне застосування препарату Тореал з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Тореал® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота: комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічна дія»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 ос) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи таблетку, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз з наступним поступовим титруванням до ефективної дози. Таблетки Тореал не рекомендується ділити на частини. Парціальні або генералізовані тоніко-тонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів Мінімальна ефективна доза 200 мг на добу. Зазвичай сумарна добова доза 200-400 мг (2 прийоми). Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. Лікування починають із 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Тореал не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі. Дані рекомендації застосовні до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок. Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 2 років Рекомендована сумарна добова доза препарату Тореал як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг маси тіла і приймається в 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на добу) на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1-3 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів з кратністю прийому 2 рази на день, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Добова доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься. Епілепсія (у тому числі вперше діагностована) Монотерапія: загальні положення При відміні супутніх протисудомних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутній протисудомний препарат з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутнього протиепілептичного препарату на третину кожні 2 тижні. При відміні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату у крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Тореал можна знизити. Монотерапія: дорослі Лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Початкова доза топірамату, що рекомендується, для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/день, максимально рекомендована доза 500 мг/день. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи літніх із нормальною функцією нирок. Монотерапія: діти У дітей старше 2-х років лікування починають із дози 0,5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази на день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно діагностованими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу. Мігрень Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг і приймається за 2 прийоми. На початку лікування пацієнт повинен приймати по 25 мг препарату Тореал перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом 1 тиждень на 25 мг на добу. Якщо пацієнт не переносить такого режиму підвищення дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу більш плавно. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі 50 мг топірамату. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували різні добові дози топірамату, але не більше 200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози. Рекомендується застосування половини початкової дози, що рекомендується, і підтримуючої дози. Гемодіаліз Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, у дні проведення гемодіалізу слід вводити додаткову дозу препарату Тореал, рівну приблизно половині добової дози. Додаткова доза повинна бути розділена на дві дози, що приймаються на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може змінюватись в залежності від характеристик обладнання, що використовується при проведенні гемодіалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування: при гострому передозуванні препарату Тореал, якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Топірамат – 25,0 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 28,0 мг; Крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна -30,4 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію -4,8 мг; Гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 2,6 мг; Магнію стеарат – 0,2 мг; Оболонка: ОПАДРАЙ II 85F32450 Жовтий (OPADRY II 85F32450 Yellow) – 3,0 мг; Полівініловий спирт (Е 1203) – 40,000 %; Макрогол 4000 (Е 1521) (поліетиленгліколь 4000) - 20,200%; Тальк (Е 553b) -14800%; Титану діоксид (Е 171) – 24,150 %; Заліза оксид жовтий (Е172) -0,850%. Маса таблетки, покритої плівковою оболонкою - 103 мг.Опис лікарської формикруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаТореал (Топірамат) - протиепілептичний засіб, відноситься до сульфат-заміщених моносахаридів. Препарат застосовується як монотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років; у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; а також для профілактики нападів мігрені у дорослих. Випускається у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою (25 мг і 100 мг) по 14 або 28 таблеток у поліпропіленові флакони. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засібФармакокінетикаТопірамат швидко та добре всмоктується. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на його біодоступність, яка становить близько 80%. Зв'язок із білками плазми 13-17%. Середній обсяг розподілу 0,55-0,8 л/кг для одноразової дози 1200 мг. Даний показник залежить від статі: у жінок ці значення становлять 50% від величин, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують з більш високим вмістом жирової тканини у жінок. Метаболізується близько 20% топірамату. До 50% топірамату метаболізується пацієнтів, які одночасно приймають інші протиепілептичні препарати (ПЕП), що індукують метаболізуючі ферменти. З плазми, сечі та калу людини виділено шість практично неактивних метаболітів топірамату. Незмінений топірамат та його метаболіти в основному виводяться нирками. Плазмовий кліренс становить близько 20-30 мл/хв. Після одноразового прийому фармакокінетика носить лінійний характер, плазмовий кліренс постійний, а площа під кривою «концентрація-час» у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. При нормальній функції нирок пацієнтам може знадобитися 4-8 днів для досягнення рівноважної концентрації плазми. Середнє значення максимальної концентрації після багаторазового вживання 100 мг топірамату двічі на день становить 6,76 мкг/мл. Період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг двічі на день становить 21 год. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 70 мл/хв) знижується плазмовий та нирковий кліренс топірамату; у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю знижується плазмовий кліренс топірамату. Плазмовий кліренс топірамату не змінюється у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень ниркової функції. Плазмовий кліренс топірамату знижується у пацієнтів з помірно та тяжкими порушеннями функції печінки. Фармакокінетика топірамату у дітей, як у дорослих, носить лінійний характер. Кліренс топірамату не залежить від дози, рівноважна концентрація в плазмі зростає пропорційно дозі. Однак для дітей характерні вищі значення кліренсу та більш короткий період напіввиведення. Отже, концентрація топірамату в плазмі при прийомі однакових доз у розрахунку на кг маси тіла може бути нижчою у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, при прийомі інших ПЕП, що індукують мікросомальні ферменти печінки, знижується рівноважна концентрація топірамату у плазмі. Топірамат ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі. Імовірно проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаТопірамат відноситься до сульфату - заміщених моносахаридів. Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів. Перешкоджає активації каїнатом каїнат/АМПК (альфа-аміно-З-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо NMDA – рецепторів. Зазначені ефекти дозозалежні. Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. Цей ефект значно слабший, ніж у інгібітору карбоангідрази ацетазоламіду, і не є основним компонентом протиепілептичної активності топірамату.Показання до застосуванняМонотерапія епілепсії у дорослих та дітей старше 2-х років (у тому числі у пацієнтів із вперше встановленою епілепсією); у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 2-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також при нападах на фоні синдрому Леннокса-Гасто; профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Тореал для лікування гострих нападів мігрені не вивчене.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2-х років; вагітність і у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції, та в період грудного вигодовування; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Слід застосовувати з обережністю при печінковій або нирковій недостатності, нефроуролітіазі (у тому числі в минулому чи сімейному анамнезі), гіперкальціурії. Слід враховувати, що при прийомі препарату збільшується ризик депресії та суїцидального синдрому. Знижувати дозу або скасовувати препарат Тореал слід поступово, щоб мінімізувати ймовірність підвищення частоти нападів. За даними клінічних досліджень, дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг топірамату на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Тореал, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.Вагітність та лактаціяТопірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кролів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр. Спеціальних контрольованих досліджень застосування препарату на лікування вагітних жінок не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках політерапії.не приймала протиепілептичні препарати. Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії. Порівняно з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г), показано збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ; визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го відсотка з коригуванням за гестаційним віком і стратифікацією за статтю), серед немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено. Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції. Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Є дані про те, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату. При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.Побічна діяНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (l/10), часто (l/100, l/1000 і l/10000 і 4/1000), дуже рідко ( Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт * Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія; нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія *, Порушення з боку імунної системи: часто: гіперчутливість; частота невідома: алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви * Порушення з боку метаболізму та харчування: часто: анорексія, зниження апетиту; нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко: гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія, Психічні порушення: дуже часто: депресія; часто: уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто: суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфоричний настрійпанічні атаки, плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко: манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія. Порушення з боку центральної нервової системи: дуже часто: парестезія, сонливість, запаморочення; часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто: пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand тат», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор,незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. Порушення органу зору: часто: нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто: зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко: одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. Порушення з боку органу слуху та рівноваги: часто: вертіт, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. Порушення серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судинної системи: не часто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко феномен Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто: задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, діарея; часто: блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість в ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, . Порушення гепатобштарної системи: рідко: гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: алопеція, висипання, свербіж; нечасто: ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто: синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто: загострення сечокам'яної хвороби (камені у нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко: загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі), нирковоканальцевий ацидоз * Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто: втома; часто: підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто: гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром, повільність, похолодання кінцівок, почуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко: набряк особи, кальциноз. Зміна лабораторних показників дуже часто: зниження маси тіла; часто: збільшення маси тіла; нечасто: кристалурія, аномальний результат тесту «тандемпоходка», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко: зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто: порушення здатність до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Особливі групи Діти Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки , порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Нижче наведено список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрацію інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Тореал® з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, ваппроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Тореал® до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту СУР2С19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію топірамату Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Тореал у плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Тореал може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації препарату Тореал у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Тореал. Інші лікарські взаємодії Дігоксин: у дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою AUC (концентрація-час) дигоксину в плазмі ПРИ одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12 %. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату тореал хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Засоби, що пригнічують ЦНС: в рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчали. Рекомендується не приймати Тореал разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений: при сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Тореал® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви: у дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозі 50-800 мг/день не істотно впливав на ефективність норетистерону -200 мг/день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при прийомі топірамату у дозі 200-800 мг/день. Клінічна значимість описаних змін не зрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч має враховуватись у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Тореал®. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій.Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. Літій: у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакальнодепресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон: дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлоротіазид: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та площі під кривою AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою AUC метформіну на 18 % та на 25 % відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20 %. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі, Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни препарату у пацієнтів, які отримують метформін,слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою AUC піоглітазону на 15% без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піотлітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 13 % та на 16 % відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження та максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Тореал і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція - 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та З-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13% і 15%), Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату в рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Сmax При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначенні глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати: одночасне застосування препарату Тореал з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Тореал® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота: комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічна дія»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 ос) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи таблетку, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Для оптимального контролю нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз з наступним поступовим титруванням до ефективної дози. Таблетки Тореал не рекомендується ділити на частини. Парціальні або генералізовані тоніко-тонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів Мінімальна ефективна доза 200 мг на добу. Зазвичай сумарна добова доза 200-400 мг (2 прийоми). Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. Лікування починають із 25-50 мг щодня на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Тореал не обов'язково контролювати його концентрацію в плазмі. Дані рекомендації застосовні до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок. Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 2 років Рекомендована сумарна добова доза препарату Тореал як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг маси тіла і приймається в 2 прийоми. Лікування починають із дози 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на добу) на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1-3 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів з кратністю прийому 2 рази на день, до досягнення оптимального клінічного ефекту. Добова доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься. Епілепсія (у тому числі вперше діагностована) Монотерапія: загальні положення При відміні супутніх протисудомних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутній протисудомний препарат з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутнього протиепілептичного препарату на третину кожні 2 тижні. При відміні препаратів, що є індукторами печінкових ферментів, концентрації топірамату у крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Тореал можна знизити. Монотерапія: дорослі Лікування починають із 25 мг на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 25-50 мг щодня протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 десь у день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Початкова доза топірамату, що рекомендується, для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/день, максимально рекомендована доза 500 мг/день. Ці дози рекомендовані для всіх дорослих, включаючи літніх із нормальною функцією нирок. Монотерапія: діти У дітей старше 2-х років лікування починають із дози 0,5-1 мг/кг маси тіла на ніч протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/день протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази на день. При непереносимості такого режиму дозування дозу підвищують на меншу величину або через великі інтервали. Дозу та кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендований діапазон доз 3-6 мг/кг маси тіла. Дітям із недавно діагностованими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу. Мігрень Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг і приймається за 2 прийоми. На початку лікування пацієнт повинен приймати по 25 мг препарату Тореал перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом 1 тиждень на 25 мг на добу. Якщо пацієнт не переносить такого режиму підвищення дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу більш плавно. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі 50 мг топірамату. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували різні добові дози топірамату, але не більше 200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози. Рекомендується застосування половини початкової дози, що рекомендується, і підтримуючої дози. Гемодіаліз Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, у дні проведення гемодіалізу слід вводити додаткову дозу препарату Тореал, рівну приблизно половині добової дози. Додаткова доза повинна бути розділена на дві дози, що приймаються на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може змінюватись в залежності від характеристик обладнання, що використовується при проведенні гемодіалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування: при гострому передозуванні препарату Тореал, якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 1,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 155,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармеллоза на4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 7,00 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 2,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням сполука, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 154,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармелоза на 4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72 %, титану діоксид (Е171) 16 %, тальк 7 %, пропіленгліколь 5 %) - 6,92 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,06 мг (Е172) – 0,02 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтогарячого кольору, з ризиком на одній стороні. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою світло-жовтогарячого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 3,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату і 25% порошку целюлози, суха речовина) - 153,20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 41,00 мг, кроскармеллоза на4 колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 6,98 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0,02 мг. По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Рисперидон - 4,00 мг; Допоміжні речовини: целактоза (висушена розпиленням сполука, що складається з 75% альфа-лактози моногідрату та 25% порошку целюлози, суха речовина) - 152,20 мг, целюлоза мікрокри кроскармелоза натрію – 8,40 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,70 мг, натрію лаурилсульфат – 2,10 мг, магнію стеарат – 1,60 мг; Оболонка плівкова: Опадрай 03Н28758 білий (гіпромелоза 72%, титану діоксид (Е171) 16%, тальк 7%, пропіленгліколь 5%) - 6,99 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0,008 . По 10 таблеток у блістері (контурному осередковому впакуванні) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ - алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 6 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленого кольору, з ризиком на одному боці. Вид таблетки на поперечному розрізі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою світло-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після прийому внутрішньо становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Їда не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу прийому пиши. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирієперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми, 9-гідроксирисперидон - на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація рисперидону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів зі слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна у двох групах пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкіліровас. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/C/Y . Через тиждень після початку прийому рисперидону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксирисперидону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції в плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, проте середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінових 5-НТ2і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з α1-адренорецепторами і, меншою мірою, з Н1-гістаміновими та α2-адренорецепторами. Рисперидон не має тропності до холінорецепторів. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування агресії, що припиняється, у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтам самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 13 років з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 13 років при лікуванні шизофренії, дитячий вік до 13 років (або маса тіла менше 50 кг). поведінки, дитячий вік до 10 років під час лікування маніакальних епізодів, що з біполярним розладом. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого виникали оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені мають перебувати під ретельним наглядом. Застосування препарату Торендо® під час вагітності можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід скасувати препарат поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про побічні ефекти у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 10 %) були: паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль і безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними небажаними реакціями. Небажані реакції рисперидону в терапевтичних дозах наведені з розподілом за частотою та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/ 10000 до <1/1000 випадків), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (нс може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі небажані реакції представлені як зменшення їх серйозності. Лабораторні та інструментальні дані – часто: підвищення концентрації пролактину1 у сироватці крові, збільшення маси тіла; нечасто: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ), порушення ЕКГ, зниження маси тіла, підвищення активності ферментів печінки, зменшення кількості лейкоцитів у крові, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів у крові, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, збільшення активності креатинфос концентрації холестерину у плазмі крові; рідко: зниження температури тіла, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності; рідко: синусова аритмія. Порушення з боку судин – часто: підвищення артеріального тиску; нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: легенева емболія, венозний тромбоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз4. Порушення з боку нервової системи дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм2, головний біль; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічений рівень свідомості, інсульт, минуща ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, гіпостезія. церебральна ішемія, порушення рухів, судоми2, психомоторна гіперактивність, дисгевзія, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: окулярна гіперемія, порушення зору, виділення з очей, набряк області навколо очей, сухість очей, сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, мимовільні обертання очних яблук, глаукома, інтраопераційний синдром в'ялої радужки4, руховий розлад очей. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення – нечасто: біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у шлунку, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, гіперсалівація, фекалома, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, нетримання сечі, поллакіурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, екзема, ураження шкіри, порушення шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, порушення забарвлення шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко: токсикодермія, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль, м'язові спазми; нечасто: м'язова слабкість, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення пози, скутість у суглобах; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація4, гіперінсулінемія4; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: хронічний середній отит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: пірексія, втома, генералізований набряк, периферичний набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб; рідко: гіпотермія, синдром "скасування", похолодання кінцівок. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння. Порушення з боку імунної системи – нечасто: гіперчутливість; рідко: анафілактична реакція4. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – рідко: жовтяниця. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструації2, виділення з піхви, дискомфорт та біль у грудях; рідко: приапізм4, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вагітність післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених4. Порушення психіки – дуже часто: безсоння2; часто: депресія, неспокій, збудження, порушення сну; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмарні сновидіння; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. 1Гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2Екстрапірамідні розлади можуть виявлятися як: паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність за типом "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, глабеллярного рефлексу), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Дистонія включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, орофарингепаз. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засинання, інтрасомнічне розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3У плацебо-контрольних дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, які приймали рисперидон у порівнянні з 0,11 % пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях в цілому частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. 4Не спостерігалися у клінічних дослідженнях рисперидону, але спостерігалися при постреєстраційному застосуванні рисперидону. Клас ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші класові ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт "пірует". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4 %), а групі активного контролю було трохи більше (3,5 %). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 років – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися під час клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 %, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиРисперидон, як і будь-який інший антипсихотичний засіб, слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід та ін.), ІІІ класу (аміодарон, соталол та ін.) , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, що викликають брадикардію, а також інгібуючим метаболізмом рисперидону в печінці. Цей перелік не є вичерпним. Вплив застосування рисперидону на інші лікарські препарати Враховуючи підвищений ризик розвитку седативного ефекту, рисперидон слід застосовувати з обережністю одночасно з іншими лікарськими засобами центральної дії, включаючи етанол, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіпи. Рисперидон може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. При необхідності застосування такої комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу кожного препарату. При застосуванні рисперидону одночасно з аітігіпертензивними препаратами в постмаркетинговому періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату. Вплив застосування інших лікарських засобів на рисперидон. При застосуванні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал). При одночасному застосуванні та після відміни карбамазепіну або інших індукторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну слід скоригувати дозу рисперидону. Флуоксетин і пароксетин, що інгібують ізофермент CYP2D6, можуть підвищити концентрацію рисперидону в плазмі крові та, меншою мірою, концентрацію активної антипсихотичної фракції. Передбачається, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 (наприклад, хінідин) впливають на концентрацію рисперидону в плазмі так само. При одночасному застосуванні та після відміни флуоксетину або пароксетину слід скоригувати дозу рисперидону. Верапаміл, що інгібує ізофермент CYP3A4 та Р-глікопротеїн, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі крові. Галантамін та донепезил не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-адреноблокатори можуть збільшити концентрацію рисперидону у плазмі крові, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Еритроміцин, що інгібує ізофермент CYP3A4, не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Одночасне застосування рисперидону з психостимуляторами (наприклад, метилфенідат) у дітей не супроводжувалося зміною фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Одночасний прийом рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, а комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиШизофренія Дорослі Препарат Торендо® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально коригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу нс показали більш високу ефективність порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на день до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Початкова доза препарату Торендо - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5 мг-1мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо не повинен застосовуватися більше 6 тижнів у пацієнтів з постійною агресією при деменції Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо® необхідна часта та регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання необхідності продовження терапії. На початку дозування, а також при необхідності збільшення дози слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування по 0,25 мг. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки Діти віком від 13 років (або з масою тіла 50 кг і більше) Рекомендована початкова доза препарату Торендо – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Тривале застосування препарату Торендо® у дітей та підлітків має проводитись під постійним контролем лікаря. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону в плазмі крові. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. Препарат Торендо слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами Після початку застосування препарату Торендо рекомендується поступове зниження дози іншого антипсихотичного препарату. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження застосування антипаркінсонічних лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон н пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та прийом активованого вугілля та проносних засобів слід проводити лише в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів – антихолінергічні засоби.Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку із деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь,в якій підвищення смертності можна застосовувати до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3 %, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1 %, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34, 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів.Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області особи, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності або обмеженої ефективності, і коли є ризик заподіяння шкоди пацієнтом або іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з антигіпертензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропепія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Торендо®. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи препарат Торендо®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо®, у пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості) нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у сироватці крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенного або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату Торендо® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні атипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфаг1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі та ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо® у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану щодо наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо входить лактоза, у зв'язку з чим його не слід застосовувати пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Рісперидон - 0,50 мг/1,00 мг/2,00 мг; Допоміжні речовини: манітол, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1], повідон-К25, целюлоза мікрокристалічна, гіпоролоза низькозаміщена, аспартам, кросповідон, барвник заліза оксид червоний (Е17 сорбітол, м'яти польова олія, левоментол), ароматизатор ментоловий (мальтодекстрин кукурудзяний, ароматичні компоненти), кальцію силікат, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ, ПЕТ/Ал фольги (OPA/Al/PVC, РЕТ/Аl peel off foil). По 3 блістери в пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з видимими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Рисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі крові через 1-2 години. Абсолютна біодоступність рисперидону після внутрішнього прийому становить 70%. Відносна біодоступність після прийому внутрішньо рисперидону у формі таблеток становить 94% порівняно з рисперидоном у формі розчину. Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від часу їди. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 днів. Розподіл Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон – на 77%. Метаболізм та виведення Рисперидон метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2D6. Основний метаболіт - 9-гідроксирисперидон, який має подібну фармакологічну активність з рисперидоном. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Ізофермент CYP2D6 схильний до генетичного поліморфізму. У пацієнтів з інтенсивним метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у пацієнтів із слабким метаболізмом за ізоферментом CYP2D6 цей процес відбувається значно повільніше. Хоча у пацієнтів з інтенсивним метаболізмом концентрація риснеридону нижча, а концентрація 9-гідроксирисперидону вища, ніж у пацієнтів із слабким метаболізмом, фармакокінетика активної антипсихотичної фракції після прийому однієї або кількох доз подібна до двох груп пацієнтів. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження в умовах in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях суттєво не інгібує метаболізм лікарських препаратів, що біотрансформуються під дією ізоферментів системи цитохрому Р450, у тому числі CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/Y та CYP3A5. Через тиждень після початку прийому риснеридону 70% дози виводиться нирками (при цьому виведення рисперидону і 9-гідроксириснеридону нирками становить 35-45% від прийнятої дози, частина, що залишилася, - неактивні метаболіти) і 14% - через кишечник. Після прийому внутрішньо у пацієнтів з психозами період напіввиведення (Т1/2) рисперидону становить близько 3-х годин, Т1/2 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції – 24 години. Лінійність Концентрація рисперидону в плазмі прямо пропорційна прийнятій дозі в терапевтичному діапазоні доз. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки та нирок Після одноразового прийому рисперидону у пацієнтів похилого віку концентрація активної антипсихотичної фракції у плазмі збільшилася в середньому на 43%, Т1/2 – на 38%, а кліренс – знизився на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації рисперидону в плазмі не змінювалися, однак середня концентрація вільної фракції рисперидону збільшувалася на 35%. Діти Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей співставна з такою у дорослих пацієнтів. Підлога, расова приналежність, куріння Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив очевидного впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.ФармакодинамікаРисперидон - селективний моноамінергічний антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-НТ2 і дофамінових D2-рецепторів. Рисперидон також зв'язується з альфа1-адренорецепторами та меншою мірою з H1-гістаміновими та альфа2-адренорецепторами. Має слабко виражену афінність до 5-НТ1A-, 5-НТ1C-, 5-НТ1D-серотонінергічних, D1-дофамінергічних рецепторів і галоперидолчутливих ділянок зв'язування сигма-рецепторів, незначною афінністю до 5-НТ1B- і 5-НТ3. Не має здатності взаємодіяти з м-холінергічними та бета1-, бета2-адренергічними рецепторами. Рисперидон зменшує продуктивну симптоматику шизофренії, викликає менше пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну знижує ймовірність розвитку екстрапірамідних порушень та розширює терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та дітей віком від 13 років. Лікування маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня у дорослих та дітей віком від 10 років. Короткострокове (до 6 тижнів) лікування безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, що не піддається нефармакологічним методам корекції, та за наявності ризику заподіяння шкоди пацієнтом самому собі або іншим особам. Короткострокове (до 6 тижнів) симптоматичне лікування безперервної агресії у структурі розладу поведінки у дітей віком від 5 років та старше з розумовою відсталістю, діагностованою відповідно до критеріїв DSM-IV, при якій через тяжкість агресії або іншої деструктивної поведінки потрібне медикаментозне лікування. Фармакотерапія має бути частиною комплексної програми лікування, у тому числі психологічних та освітніх заходів. Рисперидон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої неврології та дитячої психіатрії або лікарем, добре знайомим із лікуванням розладів поведінки у дітей та підлітків.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рисперидону або до будь-яких інших компонентів препарату. Фенілкетонурія. Вроджена нестерпність фруктози. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза); гіпотензія (необхідна корекція дози препарату); зневоднення та гіповолемія; порушення мозкового кровообігу; хвороба Паркінсона; судоми (у тому числі в анамнезі); тяжка ниркова та/або печінкова недостатність; зловживання лікарськими засобами чи лікарська залежність; стани, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); порушення метаболізму, включаючи гіперглікемію, дисліпідемію (потрібний контроль ваги пацієнта); гіперпролактинемія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; пухлина мозку, кишкова непрохідність, випадки гострого передозування ліків, синдром Рейс (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; хвороба дифузних тілець Леві; застосування у пацієнтів похилого віку із цереброваскулярною деменцією; вагітність; одночасне застосування з фуросемідом.Вагітність та лактаціяВагітність Контрольованих досліджень застосування рисперидону у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах рисперидон не мав тератогенної дії, проте спостерігалися інші види токсичної дії на репродуктивну систему. Потенційний ризик застосування рисперидону у людини не відомий. При застосуванні антипсихотичних засобів (у тому числі рисперидону) протягом третього триместру вагітності у новонародженого розвивалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром "скасування", які варіювалися за ступенем тяжкості та тривалості. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, розлади дихання та порушення харчування. Тому новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом. Застосування препарату Торендо Кутаб під час вагітності можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності припинення терапії під час вагітності слід відміну препарату поступово. Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникали у грудне молоко. Було також продемонстровано, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у невеликих кількостях проникають у грудне молоко людини. Немає даних про розвиток побічних ефектів у немовлят при грудному вигодовуванні. Тому питання про грудне вигодовування має вирішуватися з урахуванням можливого ризику для дитини. Фертильність Як і інші препарати, які є антагоністами дофамінових D2-рецепторів, рисперидон збільшує концентрацію пролактину в плазмі. Гіперпролактинемія може пригнічувати секрецію гіпоталамічного гонадотропін-рилізинг-гормону, що призводить до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, у свою чергу, може викликати пригнічення репродуктивної функції за рахунок порушення стероїдогенезу у статевих залозах у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. У доклінічних дослідженнях значних ефектів немає.Побічна діяНайпоширенішими побічними реакціями (частота виникнення ≥ 5%) були безсоння, неспокій, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів, паркінсонізм. Дозозалежними побічними реакціями є паркінсонізм та акатізія. Побічні ефекти рисперидону, зазначені в клінічних дослідженнях рисперидону в лікарських формах для внутрішнього прийому та в ін'єкційній формі пролонгованої дії, а також отримані в ході постреєстраційного спостереження, наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часто (≥ 1/10 випадків), часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання – часто: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, інфекції вуха; нечасто: вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної жирової клітковини, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз; рідко: інфекції нижніх дихальних шляхів, середній хронічний отит, інфекції, підшкірний абсцес. Порушення з боку органів крові та лімфатичної системи – нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, зниження кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну; рідко: гранулоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи – нечасті: реакції гіперчутливості до компонентів препарату; рідко: лікарська гіперчутливість, анафілактична реакція. Порушення з боку ендокринної системи – часто: підвищення рівня пролактину1; рідко: порушення вироблення антидіуретичного гормону, глюкозурія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто: зменшення маси тіла, цукровий діабет3, анорексія, полідипсія, гіперглікемія, підвищення концентрації холестерину у плазмі; рідко: гіпоглікемія, водна інтоксикація, підвищення інсуліну, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі; дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки – дуже часто: безсоння; часто: занепокоєння, порушення, сну, тривога, депресія; нечасто: сплутаність свідомості, манії, зниження лібідо, млявість, нервозність, кошмари; рідко: аноргазмія, сплощення афекту. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: паркінсонізм2, головний біль, сонливість, седація; часто: акатизія2, запаморочення2, тремор2, дистонія2, летаргія, дискінезія2; нечасто: відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гінерсомнія, постуральне запаморочення, порушення рівноваги, пізня дискінезія, порушення мови, порушення координації, смакових відчуттів, спотворення смаку, судоми, церебральна ішемія, порушення рухів, психомоторне збудження, парестезія; рідко: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), діабетична кома, цереброваскулярні порушення, тремор голови; частота невідома: заїкуватість. Порушення з боку органу зору – часто: нечіткий зір, кон'юнктивіт; нечасто: гіперемія кон'юнктиви, порушення зору, виділення з очей, періорбітальний набряк, сухість очей, посилена сльозотеча, світлобоязнь; рідко: зниження гостроти зору, порушення руху очей, мимовільні обертання очних яблук, утворення кірок на краю століття, глаукома, інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР), оклюзія артерії сітківки. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – нечасто: вертиго, біль у вусі, шум у вухах. Порушення з боку серця – часто: тахікардія; нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада правої або лівої ніжок пучка Гіса, фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ; рідко: синусова аритмія; синусова брадикардія; частота невідома: атріовентрикулярна блокада І ступеня. Порушення з боку судин – часто: артеріальна гіпертензія; нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко: легенева емболія, тромбоз глибоких вен. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у ділянці гортані та глотки; нечасто: свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застій у легенях, порушення дихання, вологі хрипи, порушення прохідності дихальних шляхів, дисфонія; рідко: синдром апное уві сні, гіпервентиляція. Порушення з боку травної системи – часто: блювання, діарея, запор, нудота, біль у ділянці живота, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, дискомфорт у ділянці живота, гіперсалівація, зубний біль; нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалому, гастроентерит, метеоризм; рідко: непрохідність кишечника, панкреатит, набряк губ, набряк язика, хейліт; дуже рідко: ілеус. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази, “печінкових” ферментів (зокрема, підвищення рівня активності аланінамінотрансферази) у плазмі крові; рідко: жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин – часто: шкірний висип, еритема; нечасто: кропив'янка, ураження шкіри, порушення цілісності шкірних покривів, свербіж шкіри, акне, вугровий висип, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема; рідко: лікарський висип, лупа; дуже рідко: набряк Квінке. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: м'язові спазми, скелетно-м'язові болі, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, біль у сідницях; нечасто: підвищення активності креатинфосфокінази в плазмі крові, м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість у суглобах, м'язові болі у грудях; рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: енурез, нетримання сечі; нечасто: затримка сечовиділення, дизурія, поллакіурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани - рідко: синдром "скасування" у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, розлад менструального циклу, виділення з піхви, біль у ділянці молочної залози, дискомфорт у ділянці молочної залози; рідко: пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: набряк, пірексія, втома, периферичний набряк, генералізований набряк, астенія, біль у ділянці грудної клітки, біль; нечасто: набряк особи, порушення ходи, погане самопочуття, повільність, грипоподібний стан, нездужання, спрага, дискомфорт у ділянці грудної клітки, озноб, підвищення температури тіла, дискомфорт; рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, синдром "скасування", похолодання кінцівок, індурація. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: падіння; Нечасто: біль під час процедур. 1 - гіперпролактинемія в деяких випадках може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї та галактореї. 2 - екстрапірамідні розлади можуть проявлятися як паркінсонізм (гіперсалівація, кістково-м'язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність нотину "зубчастого колеса", брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, порушення глабеллярного рефлексу, паркінсонічний тремор спокою), акатизія (акатизія, занепокоєння, гіперкінезія та синдром "неспокійних" ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія. Термін "дистонія" включає дистонію, м'язові спазми, м'язову гіпертонію, кривошею, мимовільні м'язові скорочення, м'язову контрактуру, блефароспазм, рухи очного яблука, параліч язика, лицьовий спазм, ларингоспазм. міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонічний тремор спокою. Також слід зазначити, що існує ширший ряд симптомів, які не завжди мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає розлад засипання, і нтрасом ні чесное розлад. Судоми включають великий судомний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк. 3 - у плацебо-контрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18% пацієнтів, які приймали рисперидон, порівняно з 0,11% пацієнтів у групі плацебо. У всіх клінічних дослідженнях, загалом, частота розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які приймали рисперидон, становила 0,43%. Небажані ефекти при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні паліперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні рисперидону: Серцево-судинна система: синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Клас-ефекти Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, було відзначено дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді спостереження. Інші клас-ефекти з боку серцево-судинної системи, що спостерігаються при застосуванні антипсихотичних препаратів, що подовжують інтервал QT: шлуночкові аритмії, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірет". Венозна тромбоемболія Випадки венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та випадки тромбозу глибоких вен, спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів (частота невідома). Збільшення маси тіла У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів з шизофренією збільшення маси тіла не менше 7% через 6-8 тижнів спостерігалося у 18% пацієнтів, які приймають рисперидон, і у 9% пацієнтів, які приймають плацебо. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з маніакальними епізодами число випадків збільшення маси тіла на 7% і більше після 3-х тижнів лікування було порівняно у групі, яка приймає рисперидон (2,5%), та у групі, що приймає плацебо (2, 4%), а групі активного контролю було трохи більше (3,5%). У дітей із розладами поведінки під час довготривалих клінічних досліджень маса тіла збільшувалася в середньому на 7,3 кг після 12 місяців терапії. Очікуване збільшення маси тіла у дітей 5-12 років з нормальним розвитком становить 3-5 кг на рік, з 12-16 ліг – 3-5 кг на рік для дівчаток та близько 5 кг на рік для хлопчиків. Особливі групи пацієнтів Побічні ефекти, що відзначалися з більшою частотою у пацієнтів похилого віку з деменцією та у дітей, ніж у дорослих пацієнтів, описані нижче. Пацієнти похилого віку з деменцією Транзиторні ішемічні атаки та інсульт спостерігалися в ході клінічних досліджень із частотою 1,4% та 1,5%, відповідно, у пацієнтів похилого віку з деменцією. Крім того, наступні побічні дії відзначалися у пацієнтів похилого віку з деменцією з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель. Діти Наступні побічні дії відзначалися у дітей (від 5 до 17 ліг) з частотою ≥ 5% і з частотою, що принаймні вдвічі перевищує таку в інших популяціях пацієнтів у ході клінічних досліджень: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея, енурез.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, пов'язані з фармакодинамікою препарату Препарати, що подовжують інтервал QT Як і у випадку з іншими антипсихотичними препаратами, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, з антиаритмічними засобами (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, сотало та ін.). , трициклічними антидепресантами (амітриптілін та ін.), тетрациклічними антидепресантами (мапротилін та ін.), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними препаратами (хінін, мефлохін та ін.), препаратами, дис брадикардію або інгібуючі печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік не є вичерпним. Препарати центральної дії та алкоголь Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами та речовинами центральної дії, особливо з алкоголем, опіатами, антигістамінними препаратами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації. Леводопа та агоністи дофамінових рецепторів Препарат Торендо® Ку-таб® може знижувати ефективність леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Якщо необхідний прийом цієї комбінації, особливо на термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Гіпотензивні препарати При застосуванні рисперидону одночасно з гіпотензивними препаратами у постреєстраційному періоді спостерігалася клінічно значуща гіпотензія. Паліперидон Не рекомендується одночасно застосовувати препарат Торендо® Ку-таб® та паліперидон, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Одночасне застосування комбінації рисперидону та паліперидону може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції. Взаємодії, пов'язані з фармакокінетикою препарату Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон в основному метаболізується ізоферментом CYP2D6 та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp). Препарати, що впливають на активність ізоферменту CYP2D6, та препарати, що значно інгібують або індукують активність ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gp, можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 При одночасному застосуванні рисперидону та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може підвищуватися плазмова концентрація рисперидону та меншою мірою активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад, пароксетин, див. нижче). Очікується, що інші інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та пароксетину, хінідину або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6, особливо у вищих дозах, слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gP Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та ітраконазолу або іншого потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Індуктори ізоферменту CYP3A4 та/або Р-gр Одночасне застосування препарату Торендо® Ку-таб® із потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. При ініціації або відміні терапії комбінацією рисперидону та карбамазепіну або іншого потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 та/або P-gp слід скоригувати дозу препарату Торендо® Ку-таб®. Дія індукторів ізоферменту CYP3A4 проявляється з часом, тому може знадобитися до 2 тижнів до досягнення максимального ефекту після початку прийому. Відповідно, при відміні індуктора ізоферменту CYP3A4 може знадобитися до 2 тижнів до зникнення ефекту. Препарати, що міцно зв'язуються з білками плазми При одночасному застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® з препаратами, що мають високий зв'язок з білками плазми, не спостерігається клінічно значущого витіснення препарату з комплексу з білками плазми. При застосуванні супутнього лікування слід звернутися до інструкції щодо застосування відповідного лікарського препарату та при необхідності скоригувати дози препаратів, що приймаються. Психостимулятори При одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та рисперидону зміна порядку прийому одного або обох препаратів може призвести до появи екстрапірамідних симптомів. Діти Дослідження лікарських взаємодій проводились лише у дорослих пацієнтів. Релевантність результатів цих досліджень у дітей невідома. Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) та препарату Торендо® Ку-таб® у дітей не змінює фармакокінетичних параметрів та ефективності рисперидону. Вплив інших препаратів на фармакокінетику рисперидону Антибактеріальні препарати Еритроміцин, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Рифампіцин, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, спричиняє зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Антихолінестеразні препарати Донепезил і галантамін, що є субстратами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Протиепілептичні препарати Карбамазепін, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Подібні ефекти спостерігалися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами ізоферменту CYP3A4 та P-gp. Топірамат помірно зменшує біодоступність рисперидону, але не активної антипсихотичної фракції. Ця взаємодія не вважається клінічно значущою. Протигрибкові препарати Ітраконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі приблизно на 70% при застосуванні рисперидону у дозі від 2 до 8 мг/добу. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію рисперидону у плазмі крові та знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі крові. Нейролептики Фенотіазини можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Противірусні препарати Інгібітори протеази: дані офіційних досліджень відсутні. Оскільки ритонавір є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, посилені ритонавіром, можуть призвести до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Бета-адреноблокатори Деякі бета-адреноблокатори можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не активної антипсихотичної фракції. Блокатори кальцієвих каналів Верапаміл, помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4 та P-gp, збільшує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту Антагоністи Н2-рецепторів: циметидин і ранітидин, які є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, збільшують біодоступність рисперидону, але мінімально впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові. Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти Флуоксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі, але меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Пароксетин, потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, збільшує концентрацію рисперидону в плазмі, але в дозах до 20 мг/добу меншою мірою впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Однак більш високі дози пароксетину можуть збільшувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентрацію рисперидону в плазмі, але не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції. Сертралін є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, а флувоксамін – слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. У дозах до 100 мг/добу сертралін та флувоксамін не мають клінічно значущого впливу на концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак застосування сертраліну або флувоксаміну в дозах вище 100 мг на добу може призводити до підвищення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Вплив рисперидону на фармакокінетику інших препаратів Протиепілептичні препарати Рисперидон не має клінічно значущої дії на фармакокінетику вальпроєвої кислоти або топірамату. Нейролептики Арипіпразол, субстрат ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4: рисперидон не впливає на фармакокінетику арипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу. Серцеві глікозиди Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику дигоксину. Застосування терапевтичних доз дигоксину в комбінації з рисперидоном у дозі 0,25 мг 2 рази на день не призводило до зміни експозиції та не вимагало коригування дозування. Препарати літію Рисперидон не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику препаратів літію. Одночасне застосування з фуросемідом Див. інформацію про підвищену смертність у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно приймають фуросемід.Спосіб застосування та дозиПрепарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися як альтернатива препарату Торендо® у пацієнтів, які мають труднощі при проковтуванні таблетки. У зв'язку з тим, що пігулки крихкі, їх не слід вичавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може розтанути. Витягти таблетку слід так: 1. Взяти блістер, зігнути по лінії розриву та відірвати його. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витрусити пігулку на долоню. 4. Потім її слід негайно покласти на язик. Таблетку слід тримати в роті протягом декількох секунд до повного розчинення (для полегшення ковтання), потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. Ви також можете помістити таблетку в повну склянку води та одразу випити. Шизофренія Дорослі Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватись 1 або 2 рази на добу. Початкова доза препарату Торендо® Ку-таб® становить 2 мг на добу. На другий день дозу можна збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне збільшення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози. Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не рекомендується. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Діти віком від 13 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 3 мг на добу при добрій переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні шизофренії у підлітків дозами 1-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 3 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярним розладом, середнього та тяжкого ступеня Дорослі Рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб - 2 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена не менше ніж через 24 години на 1 мг на добу. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 1-6 мг на добу. Застосування доз вище 6 мг на добу у пацієнтів із маніакальними епізодами не вивчалось. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Кутаб® повинна регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Пацієнти похилого віку Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна збільшувати індивідуально на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Досвід застосування у пацієнтів похилого віку обмежений, слід бути обережним. Діти від 10 років Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 1 раз на добу вранці або ввечері. При необхідності дозування можна збільшити не менше ніж через 24 години на 0,5-1 мг на добу до рекомендованої дози 1-2,5 мг на добу за хорошої переносимості. Незважаючи на ефективність, продемонстровану при лікуванні маніакальних епізодів, пов'язаних з біполярним розладом, у дітей дозами 0,5-6 мг на добу, не спостерігалося додаткової ефективності при дозах вище 2,5 мг на добу, а більші дози викликали більше побічних ефектів. Застосування доз вище 6 мг на добу не вивчалось. Пацієнтам, які мають стійку сонливість, рекомендується приймати половину добової дози 2 рази на добу. Неперервна агресія у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня Початкова доза, що рекомендується, становить 0,25 мг на прийом 2 рази на добу. При необхідності можливе індивідуальне збільшення дози по 0,25 мг 2 рази на добу з інтервалом не менше ніж 1 день. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на день. У деяких пацієнтів ефективна доза може становити по 1 мг 2 рази на добу. Препарат Торендо® Ку-таб® не повинен застосовуватися більше 6 тижнів при безперервній агресії у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Під час лікування препаратом Торендо Кутаб необхідна часта і регулярна оцінка стану пацієнта для вирішення питання про необхідність продовження терапії. Безперервна агресія у структурі розладу поведінки у дітей від 5 років з розумовою відсталістю Діти від 5 до 18 років Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату Торендо Кутаб 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,5 мг 1 раз на добу не менш як через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,5 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг на добу. Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендовано початкову дозу препарату 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути збільшена на 0,25 мг 1 раз на добу нс через 24 години. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 0,75 мг на добу. Як і для будь-якої іншої симптоматичної терапії, доцільність продовження лікування препаратом Торендо® Ку-таб® має регулярно оцінюватись та підтверджуватись. Застосування у дітей віком до 5 років не рекомендується через відсутність даних. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок знижено здатність виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з іншими групами пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається підвищена концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Початкова та підтримуюча доза відповідно до показань повинна бути зменшена в 2 рази, збільшення дози у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок має проводитися повільніше. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Спосіб застосування Всередину, незалежно від часу їди. На початку дозування та при збільшенні дози, а також при необхідності прийому дозування рисперидону 0,25 мг слід застосовувати адекватні лікарські форми рисперидону з можливістю дозування та 0,25 мг. Препарат Торендо® Ку-таб® слід скасовувати поступово. При різкому припиненні прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах, у тому числі рисперидону, в дуже рідкісних випадках спостерігали розвиток синдрому "скасування" (нудота, блювота, підвищене потовиділення і безсоння), можливі рецидиви психотичних симптомів і поява мимовільних рухів (таких як та дискінезія). Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами На початку застосування препарату Торендо Кутаб рекомендується поступово скасовувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. У разі попередньої терапії депо-формами антипсихотичних препаратів терапію препаратом Торендо® Ку-таб® рекомендується розпочинати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.ПередозуванняСимптоми: сонливість, седація, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT та судоми. При передозуванні у пацієнтів, які одночасно приймають рисперидон та пароксетин, описано розвиток поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". У разі гострого передозування необхідно враховувати можливість передозування від прийому кількох лікарських засобів. Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для адекватної оксигенації та вентиляції. Проводити промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний), а також застосовувати активоване вугілля та проносні засоби слід тільки в тому випадку, якщо рисперидон був прийнятий не більше 1 години тому. Для своєчасного діагностування можливого порушення ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Специфічний антидот відсутній, має проводитися відповідна симптоматична терапія. При зниженні артеріального тиску та судинному колапсі рекомендовано внутрішньовенне введення інфузійних розчинів та/або симпатоміметичних препаратів. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні засоби. Ретельне медичне спостереження та моніторування ЕКГ проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів похилого віку з деменцією Підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією За результатами мета-аналізу клінічних досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією, які застосовували атипові антипсихотичні препарати, виявлено збільшення смертності порівняно з групою плацебо. Смертність у пацієнтів, які отримували рисперидон або плацебо, склала 4,0% та 3,1% відповідно. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67-100 років). За даними двох великих спостережних досліджень, у пацієнтів похилого віку з деменцією при лікуванні типовими антипсихотичними препаратами відзначається невелике збільшення ризику смерті порівняно з таким у пацієнтів, які не отримують лікування. На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки вказаного ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом При одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону внутрішньо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалася підвищена смертність (7,3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84). року, діапазон 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Збільшення смертності при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном відзначалося у 2-х із 4-х клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Проте слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату в таких випадках. Перед застосуванням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/корисність. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики одночасно з рисперидоном. Незалежно від терапії, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у пацієнтів похилого віку з деменцією. При застосуванні рисперидону порівняно з плацебо у пацієнтів похилого віку з деменцією спостерігалося збільшення побічних ефектів з боку цереброваскулярної системи (гострі та минущі порушення мозкового кровообігу), у тому числі смертельні випадки (середній вік 85 років, діапазон 73-97 років). Тому рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Цереброваскулярні небажані явища У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Зведені дані 6-ти плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно пацієнтів похилого віку з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон і у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших популяціях пацієнтів. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Ризик розвитку цереброваскулярних небажаних явищ у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу був значно вищим, ніж у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера. Отже, рисперидон не слід застосовувати у пацієнтів з деменцією будь-якого типу, крім деменції, що зумовлена хворобою Альцгеймера. Необхідно оцінити співвідношення ризик/корисність перед застосуванням препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів похилого віку з деменцією з огляду на фактори ризику розвитку інсульту у конкретного пацієнта. Пацієнтів та осіб, які доглядають їх, слід інформувати про негайне повідомлення лікаря про можливі прояви цереброваскулярних порушень (таких як раптова слабкість або нерухомість/нечутливість в області обличчя, ніг, рук, а також утруднення мови та порушення зору). Слід негайно вжити необхідних лікувальних заходів, включаючи скасування прийому рисперидону. Препарат Торендо® Ку-таб® може застосовуватися тільки для короткочасної терапії безперервної агресії у пацієнтів з деменцією, обумовленою хворобою Альцгеймера, середнього та тяжкого ступеня, як доповнення до нефармакологічних методів корекції, у разі їх неефективності чи обмеженої ефективності, і коли є ризик причин шкоди пацієнтом собі чи іншим особам. Необхідно постійно оцінювати стан пацієнта та необхідність продовження терапії рисперидоном. Ортостатична гіпотензія У зв'язку з α-адреноблокуючою дією рисперидону у деяких пацієнтів можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, особливо в період початкового підбору дози. Описано випадки клінічно значущої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами у постмаркетинговому періоді. Препарат Торендо® Ку-таб® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія чи цереброваскулярні захворювання). Також потрібна відповідна корекція дози. Рекомендується оцінити можливість зниження дози у разі розвитку артеріальної гіпотензії. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз Випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу були описані при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату рисперидону. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко. Пацієнти з клінічно значущим зниженням кількості лейкоцитів або лікарсько-індукованою лейкопенією/нейтропенією в анамнезі повинні перебувати під наглядом у перші кілька місяців після початку терапії, а при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, лікування необхідно прекратити. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією повинні перебувати під ретельним наглядом щодо підвищення температури або інших симптомів інфекції, і негайно розпочинати лікування при виникненні таких симптомів. Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми Терапія антагоністами дофамінових рецепторів може викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо Кутаб. Слід бути обережними у пацієнтів, які одночасно приймають психостимулятори (наприклад, метилфенідат) та рисперидон, у зв'язку з можливістю виникнення екстрапірамідних симптомів. У цих випадках рекомендується поступове скасування психостимуляторів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При терапії антипсихотичними препаратами можливий розвиток ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в плазмі крові, а також міоглобінурією (рабдоміоліз) та гострою нирковою недостатністю. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Застосування антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві має проводитися з обережністю, оскільки у обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшена чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність з частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет Описано випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та посилення перебігу цукрового діабету. У деяких випадках відмічено попереднє терапії збільшення маси тіла, яке можна розцінювати як сприятливий фактор. У дуже поодиноких випадках спостерігали розвиток кетоацидозу та рідко – діабетичної коми. Як при прийомі будь-яких антипсихотичних засобів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, слід контролювати симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів із цукровим діабетом слід регулярно контролювати концентрацію глюкози у крові. Збільшення маси тіла Спостерігається значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити регулярний контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень in vitro зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин молочних залоз може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при застосуванні рисперидону у пацієнтів з обтяженим анамнезом. Препарат Торендо® Ку-таб® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT У дуже поодиноких випадках відзначено подовження інтервалу QT у постмаркетинговому періоді. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може підвищити ризик аритмогенної дії або при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Препарат Торендо Кутаб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з судомами в анамнезі або при станах, що супроводжуються зниженням порога судомної активності. Пріапізм Оскільки рисперидон має α-адреноблокуючий ефект, при застосуванні можливий розвиток приапізму. Порушення регуляції температури тіла При застосуванні антипсихотичних препаратів описується такий небажаний ефект, як порушення терморегуляції. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату Торендо® Ку-таб® у пацієнтів, які можуть зазнавати впливу факторів, що викликають підвищення температури тіла, таких як інтенсивне фізичне навантаження, дегідратація, висока температура навколишнього середовища, одночасне застосування з препаратами, що мають антихолінергічну активність. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях застосування рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Даний ефект при виникненні у людей може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких препаратів або таких захворювань, як кишкова непрохідність, синдром Рейє та пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів із порушенням функції нирок здатність до виведення активної антипсихотичної фракції нижча, ніж у дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів описані випадки венозної тромбоемболії. Необхідно виявляти всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень до початку та під час терапії препаратом Торендо® Ку-таб® та вживати профілактичних заходів. Інтраопераційний синдром "в'ялої" райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР відзначався під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримували препарати, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів, включаючи препарат Торендо® Ку-таб®. ІСДР може підвищувати ризик ускладнень з боку органу зору під час та після проведення операції. Необхідно заздалегідь поінформувати хірурга-офтальмолога про застосування препаратів, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів в даний час або в минулому. Потенційна користь відміни терапії препаратами, що мають антагонізм до альфа1-адренорецепторів до операції з приводу катаракти не встановлено. Необхідно оцінити співвідношення користі/ризику відміни терапії антипсихотичним засобом. Діти та підлітки Перед застосуванням препарату Торендо Кутаб у дітей або підлітків з розумовою відсталістю необхідно провести ретельну оцінку їх стану на предмет наявності фізичних або соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль або неадекватні вимоги соціального середовища. Седативний ефект рисперидону повинен ретельно відстежуватися в даній популяції через можливий вплив на здатність до навчання. Зміна часу прийому рисперидону може знизити вплив седації на увагу підлітків та дітей. Застосування рисперидону було пов'язане із збільшенням середніх показників маси тіла та індексу маси тіла. Зміни зростання під час довгострокових досліджень перебували у межах очікуваних вікових норм. Вплив тривалого прийому рисперидону на статевий розвиток та зростання повністю не вивчений. У зв'язку з можливим впливом тривалої гіперпролактинемії на ріст та статевий розвиток у дітей та підлітків, повинна проводитися регулярна клінічна оцінка гормонального статусу, у тому числі вимірювання росту, маси тіла, спостереження за статевим розвитком, менструальним циклом та іншими можливими пролактин-залежними ефектами. Під час терапії рисперидоном має проводитися регулярне обстеження з метою виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Спеціальна інформація про допоміжні речовини До складу препарату Торендо Кутаб входить аспартам, у зв'язку з чим його застосування протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією, та сорбітол, у зв'язку з чим його застосування протипоказано пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Торендо® Ку-таб® може в невеликій або помірній мірі впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від керування автомобілем та від роботи з механізмами до з'ясування їх індивідуальної чутливості до препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
254,00 грн
221,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
337,00 грн
288,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: аторвастатин – 10/20/40 мг у вигляді у вигляді аторвастатину кальцію – 10,34/20,68/41,36 мг; ядро: магнію оксид - 14/28/56 мг; МКЦ - 70/140/280 мг; лактози моногідрат - 26,3/52,6/105,2 мг; кроскармелоза натрію - 4,5/9/18 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 14/28/56 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,5/1/2/2,4 мг; магнію стеарат – 0,7/1,4/2,8 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза 2910/5 - 3,5/7/14 мг; макрогол 6000 - 0,6 / 1,2 мг; титану діоксид - 0,35/0,7/1,4 мг; тальк - 0,05/0,1/0,2 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. За 10 табл. у блістері з Al/Al. По 3 чи 9 бл. поміщені у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до майже білого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний.ФармакокінетикаАбсорбція висока. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години, Cmax у жінок вище на 20%, AUC – нижче на 10%; Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки — у 16 разів, AUC — у 11 разів вище за норму. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), проте зниження ХС-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж ранкова (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність – 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та при першому проходженні через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язок з білками плазми – 98%. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів β-окислення). In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів. Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається сечі. Не виводиться під час гемодіалізу.ФармакодинамікаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин (ХС). Тригліцериди (ТГ) і ХС у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрацію ХС та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу ХС у печінці та збільшення числа печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує концентрацію ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Показання до застосуванняу поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину/ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ та підвищення рівня холестерину/ЛПЗЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) ; у поєднанні з дієтою для лікування хворих з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредріксоном) та хворих з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за Фредріксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту; для зниження рівнів загального холестерину та холестерину/ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними (як доповнення до гіполіпідемічної терапії, в т.ч. аутогемотрансфузії очищеної від ЛП); захворювання серцево-судинної системи (у пацієнтів, які мають підвищені фактори ризику виникнення ІХС - літній вік старше 55 років, куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, захворювання периферичних судин, перенесений інсульт, гіпертрофія лівого шлуночка, протеїн-/альбумінурія, ІХС у ), в т.ч. на фоні дисліпідемії — вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику смерті, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності процедури реваскуляризації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, печінкова недостатність (ступінь тяжкості А та В за шкалою Чайлд-П'ю); спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози); жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: зловживання алкоголем; захворювання печінки в анамнезі; виражені порушення водно-електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольована епілепсія, великі хірургічні втручання, травми, захворювання скелетних м'язів, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та за умови поінформованості пацієнтки про можливий ризик лікування для плода. Препарат Торвакард протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування у вагітних жінок не встановлена. Контрольованих клінічних досліджень застосування аторвастатину у вагітних не проводилося. Були отримані рідкісні повідомлення про вроджені аномалії розвитку плода після дії інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Дослідження, проведені на тваринах, показали присутність токсичної дії аторвастатину на репродуктивну функцію. Лікування матерів препаратом Торвакард може зменшити утворення мевалонату в клітинах печінки плода, який є попередником ХС. Атеросклероз є хронічним процесом, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних ЛЗ під час вагітності має незначно впливати на віддалений ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. З цих причин, препарат Торвакард не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність і у яких не виключається вагітність. Лікування препаратом Торвакард слід призупинити на період вагітності або доти, доки не буде встановлено, що жінка не вагітна. Препарат протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи секретуються аторвастатин чи його метаболіти у грудне молоко. У щурів концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові, аналогічні таким у молоці. Через можливість розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини жінки, які приймають препарат Торвакард, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. У дослідженнях, проведених на тваринах, аторвастатин не вплинув на фертильність особин чоловічої чи жіночої статі.Побічна діяПобічні реакції розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація ВООЗ): дуже часто – ≥1/10; часто - від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. З боку психіки: нечасто – порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, спотворення смаку, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична нейропатія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у ділянці глотки та трахеї, носова кровотеча. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто - блювання, біль у верхній та нижній частині живота, відрижка, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині; нечасто - біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля). Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення активності КФК; нечасто – лейкоцитурія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Цукровий діабет: частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиВплив лікарських засобів на аторвастатин при одночасному застосуванні Аторвастатин метаболізується під дією ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і є субстратом для транспортних білків, наприклад, транспортера печінкового захоплення OATP1B1. Одночасне застосування ЛЗ, що є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі та підвищеного ризику міопатії. Ризик також може збільшитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими ЛЗ, які можуть спричинити міопатію, такі як похідні фіброєвої кислоти та езетимиб. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Було показано, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. По можливості слід уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори протеази ВІЛ, включаючи ритонавір. . У випадках, коли не можна уникнути одночасного застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, рекомендується застосовувати нижчі початкові та максимальні дози аторвастатину. При застосуванні добової дози препарату Торвакард більше 40 мг рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження за станом пацієнтів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі. Підвищений ризик міопатії спостерігається при застосуванні еритроміцину у поєднанні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Дослідження щодо взаємодії препаратів, що оцінюють вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не було проведено. Обидва препарати, і аміодарон, і верапаміл, як відомо, пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і спільне застосування з аторвастатином може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. Таким чином, слід призначати нижчу максимальну дозу аторвастатину та проводити належне клінічне спостереження за станом пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження після початку терапії або під час добору дози інгібітору. Грейпфрутовий сік. Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC на 20,4% активного ортогидроксиметаболита. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного (аторвастатину та метаболітів). Не рекомендується поєднане застосування великих обсягів грейпфрутового соку та препарату Торвакард. Індуктори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 цитохрому P450 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призвести до різних зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок подвійного механізму взаємодії рифампіцину, (індукція ізоферменту СУР3А4 та інгібування транспортера печінкового захоплення OATP1B1), рекомендується одночасний прийом аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину в Поки немає даних про вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах, і якщо спільну терапію не можна уникнути, слід ретельно спостерігати за пацієнтом, контролюючи ефективність препарату. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин) можуть збільшити системний вплив аторвастатину. Ефект пригнічення білків-транспортерів печінкового захоплення на концентрації аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо спільної терапії не можна уникнути, для досягнення терапевтичної мети слід зменшити дозу аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Гемфіброзіл/похідні фіброєвої кислоти. Монотерапія фібратами іноді супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії похідними фіброєвої кислоти та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Езетіміб. Монотерапія езетимибом супроводжується виникненням небажаних явищ із боку скелетної мускулатури, зокрема. рабдоміолізу. Ризик цих явищ може таким чином збільшитись при поєднаній терапії езетимибом та аторвастатином. Якщо спільної терапії не можна уникнути, слід застосовувати найменші дози аторвастатину та встановити ретельне спостереження за станом пацієнта. Колестипол. Концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові були нижчими (приблизно на 25%) при сумісному застосуванні колестиполу та аторвастатину. Тим не менш, вплив на ліпіди було виражено більше при комбінованій терапії аторвастатином і колестиполом, ніж при монотерапії кожним із препаратів. Фузидова кислота. Дослідження з лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не були проведені. Як і при застосуванні з іншими статинами, небажані явища з боку скелетних м'язів, включаючи рабдоміоліз, були зареєстровані в період післяреєстраційного застосування аторвастатину спільно з фузидовою кислотою. Механізм цієї взаємодії невідомий. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати і при можливості розглянути доцільність тимчасового припинення спільного лікування цими препаратами. Вплив аторвастатину на супутню терапію ЛЗ Дігоксин. При багаторазовому прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину трохи збільшувалася. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитись під належним лікарським контролем. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення концентрацій норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які отримують препарат Торвакард. Варфарін. У клінічному дослідженні, проведеному у пацієнтів, які отримували варфарин тривалий час, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на день та варфарину викликало невелике зниження ПВ (приблизно на 1,7 с) протягом перших 4 днів лікування, яке повернулося до нормальної величини протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на дуже рідкісні повідомлення про випадки клінічно значущих антикоагулянтних взаємодій, слід визначати ПВ у пацієнтів, які приймають антикоагулянти кумаринового ряду, перш ніж розпочати терапію та регулярно на початку терапії аторвастатином, щоб переконатися у відсутності суттєвої зміни ПВ. Після того, як буде зафіксовано стабільне значення ПВ, його можна контролювати через стандартні інтервали часу, які рекомендуються для пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду. При зміні дози аторвастатину або його відміні слід повторити таку саму процедуру. Терапія аторвастатином не супроводжувалася появою кровотечі або змінами ПВ у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти. При одночасному застосуванні аторвастатину та антацидних препаратів, що містять магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі крові знижувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення концентрації ХС/ЛПНЩ при цьому не змінювалася. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику аторвастатину при одночасному застосуванні Одночасне застосування ЛЗ та режим дозування Аторвастатин Доза, мг Зміна AUC* Клінічні поради Типранавір, 500 мг 2 рази на день/Ритонавір, 200 мг 2 рази на день, 8 днів (14-21-й) 40 мг на 1-й день, 10 мг на 20-й день ↑ у 9,4 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, не перевищувати добової дози аторвастатину більше 10 мг. Рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Циклоспорин, 5,2 мг/кг/день, стабільна доза 10 мг 1 раз на день протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази Лопінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір, 100 мг 2 рази на день, 14 днів 20 мг 1 раз на день 2 протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. При дозі понад 20 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Кларитроміцин, 500 мг 2 рази на день, 9 днів 80 мг 1 раз на день протягом 8 днів ↑ у 4,4 рази Саквінавір, 400 мг 2 рази на день/Ритонавір (300 мг 2 рази на день, на 5-7-й день, збільшення до 400 мг 2 рази на день на 8-й день), дні 5-18-й 40 мг 1 раз протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази У випадках, коли одночасне застосування з аторвастатином необхідне, рекомендується застосування найменших підтримуючих доз аторвастатину. Через 30 хв після прийому аторвастатину Дарунавір 300 мг 2 рази на день/ Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 3,3 рази При дозі понад 40 мг рекомендується проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дні 40 мг одноразово ↑ у 3,3 рази Фозампренавір 700 мг 2 рази на день/Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,5 рази Фозампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 4 дні ↑ у 2,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів 10 мг 1 раз на день 28 днів ↑ у 1,7 рази*** Особливих рекомендацій немає Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на день** 40 мг одноразово ↑ на 37% Не рекомендується поєднане застосування великих кількостей грейпфрутового соку та аторвастатину. Ділтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів 40 мг одноразово ↑ на 51% Після початку лікування або корекції дози дилтіазему рекомендується проведення відповідного клінічного моніторингу цих пацієнтів Еритроміцин 500 мг 4 рази на день, 7 днів 10 мг одноразово ↑ на 33% *** Рекомендується застосування найменшої максимальної дози та проведення клінічного моніторингу стану цих пацієнтів. Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг одноразово ↑на 18% Особливих рекомендацій немає Циметидин 300 4 десь у день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ менш ніж на 1%*** Особливих рекомендацій немає Суспензії антацидів містять магнію та алюмінію гідроксиди 30 мл 4 рази на день, 2 тижні 10 мг 1 раз на день 4 тижні ↓ на 35% Особливих рекомендацій немає Ефавіренз 600 мг 1 раз на день 14 днів 10 мг 1 раз на день 3 дні ↓ на 41% Особливих рекомендацій немає Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 7 днів (одночасний прийом) 40 мг одноразово ↑на 30% Якщо не можна уникнути поєднаної терапії, рекомендується одночасний прийом рифампіцину з аторвастатином під клінічним моніторингом Рифампіцин 600 мг 1 раз на день 5 днів (роздільний прийом) 40 мг одноразово ↓ на 80% Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 35% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. Фенофібрат 160 мг 1 раз на день, 7 днів 40 мг одноразово ↑ на 3% Рекомендується застосування найменшої початкової дози та клінічний моніторинг цих пацієнтів. *Дані, наведені як кратна зміна, являють собою просте відношення між одночасним застосуванням і монотерапією аторвастатином (тобто 1 раз = без змін). Дані, наведені як відсоткове зміна, відбивають відсоткову різницю стосовно монотерапії аторвастатином (тобто. 0% = відсутність змін). ** Містить 1 або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію ЛЗ у плазмі крові, що метаболізуються під впливом ізоферменту CYP3A4. Вживання однієї склянки грейпфрутового соку (240 мл) також призводить до зниження AUC активного ортогідроксиметаболіту на 20,4%. Великі обсяги грейпфрутового соку (більше 1,2 л на день протягом 5 днів) підвищували AUC аторвастатину в 2,5 рази та AUC активного аторвастатину та метаболітів. ***Загальна еквівалентна активність аторвастатину. Збільшення позначається як ↑, зниження - ↓ Діти. Дослідження з лікарської взаємодії були проведені лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий. При лікуванні дітей слід брати до уваги зазначені вище взаємодії та запобіжні заходи для дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину в будь-який час дня, незалежно від часу їди. Перед призначенням препарату Торвакард® хворому необхідно рекомендувати стандартну гіполіпідемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії. Початкова доза – в середньому 10 мг 1 раз на добу. Доза від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів ХС-ЛПНГ, цілі терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Торвакард® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Максимальна добова доза – 80 мг на 1 прийом. Первинна гіперхолестеринемія та змішана гіперліпідемія. Найчастіше буває достатньо призначення дози 10 мг препарату Торвакард 1 раз на добу. Істотний терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, і максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається вже через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При визначенні мети лікування можна використовувати наведені нижче рекомендації. Рекомендації Національної освітньої програми з холестерину (США) Діагностований атеросклероз судин* Наявність ще 2 чи більше факторів ризику** ХС/ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л) Вихідний рівень Мінімальний цільовий рівень ні ні ≥190 (≥4,9) <160 (<4,1) ні так ≥160 (≥4,1) <130 (<3,4) так так чи ні ≥130*** (≥3,4) ≤100 (≤2,6) *ІХС або атеросклероз периферичних судин (включаючи ураження сонних артерій, що супроводжується клінічними симптомами). **Включають наступні: вік (чоловіки ≥45 років, жінки ≥55 років або рання менопауза, при якій не проводиться замісна терапія естрогенами), випадки раннього розвитку ІХС у родичів, куріння, артеріальна гіпертензія, підтверджений рівень ХС-ЛПВЩ ***У хворих з ІХС з рівнем ХС-ЛПНГ від 100 до 129 мг/дл питання призначення лікарської терапії вирішується лікарем з урахуванням клінічного досвіду. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу (EAS) щодо діагностики та лікування порушень метаболізму Цілі гіполіпідемічної терапії Європейського товариства атеросклерозу. У хворих з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження рівня ХС-ЛПНЩ Рекомендації щодо лікування (національні) Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У дослідженні у дорослих хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію терапія аторвастатином у дозі 80 мг у більшості випадків призвела до зниження рівня ХС-ЛПНГ більш ніж на 15% (18–45%). Застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю та захворюваннями нирок не впливає на рівень аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження вмісту ХС-ЛПНЩ при його застосуванні, тому зміна дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку відмінностей у безпеці, ефективності або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії порівняно із загальною популяцією не спостерігалося.ПередозуванняЛікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності слід проводити підтримуючу терапію. Необхідно контролювати показники активності печінкових трансаміназ та КФК. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Торвакард необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників функції печінки, які слід контролювати перед початком терапії, через 6 та 12 тижнів після початку прийому препарату Торвакард і після кожного підвищення дози, а також періодично наприклад кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії препаратом Торвакард® (зазвичай у перші 3 місяці). Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня активності печінкових трансаміназ, повинні бути під контролем до повернення рівня ферментів у норму. При ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які перенесли недавно інсульт або ТІА, було виявлено високу частоту виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик був відмічений на початку дослідження у пацієнтів, які раніше перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку. Співвідношення ризику та користі при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг пацієнтами, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт головного мозку, не визначено, і слід ретельно оцінити потенційний ризик геморагічного інсульту перед початком лікування препаратом Торвакард. Вплив на кістякову мускулатуру. Лікування препаратом Торвакард ® у поодиноких випадках може викликати міалгію, міозит та міопатію, які можуть прогресувати до рабдоміолізу, стану, потенційно небезпечного для життя, що характеризується значним підвищенням активності КФК (>10 разів у порівнянні з ВГН), міоглобінемією та міоглобінурією призвести до ниркової недостатності. Препарат Торвакард може викликати підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинного болю. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або слабкості в м'язах, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Терапію препаратом Торвакард слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозне хірургічне втручання, травма, тяжкі обмінні, ендокринні та ендокринні). неконтрольовані судоми). Перед початком лікування. Препарат Торвакард слід призначати з обережністю пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. Активність КФК слід вимірювати перед початком лікування статинами у таких ситуаціях: при нирковій недостатності; гіпотиреоз; наявності особистого чи сімейного анамнезу спадкових м'язових захворювань; наявність даних про попередній токсичний вплив на скелетну мускулатуру, викликаний прийомом статинів або фібратів; захворювання печінки та/або зловживання алкоголем в анамнезі; у пацієнтів старше 70 років такий вимір необхідний за наявності інших факторів рабдоміолізу; у ситуаціях, коли може відбутися збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, наприклад, при лікарській взаємодії та в особливих груп населення, включаючи генетичні субпопуляції. У подібних ситуаціях слід оцінювати співвідношення ризику розвитку побічних реакцій до можливої користі лікування, крім того, рекомендується проводити ретельне спостереження за станом пацієнта. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів, порівняно з ВГН), лікування не слід починати. Вимірювання КФК. Визначення активності КФК слід проводити після фізичних навантажень чи за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення її показників, т.к. це ускладнює інтерпретацію результатів тесту. Якщо вихідні показники активності КФК значно підвищені (>5 разів порівняно з ВГН), слід провести повторний аналіз через 5–7 днів, щоб підтвердити результати. У період лікування. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі болю, судом або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням чи лихоманкою. Якщо подібні симптоми виникають у пацієнтів у період лікування препаратом Торвакард, у них слід оцінити активність КФК. При значному підвищенні показників (>5 разів порівняно з ВГН) лікування препаратом Торвакард слід припинити. Якщо м'язові симптоми є серйозними та викликають щоденний дискомфорт, навіть якщо показники активності КФК не перевищують ВГН менш ніж у 5 разів, слід розглянути питання щодо припинення лікування препаратом Торвакард. При вирішенні симптомів та поверненні показників КФК до нормальних значень може бути прийняте рішення про призначення повторного курсу аторвастатину або введення альтернативного статину у найнижчій дозі під ретельним наглядом. Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні активності КФК (>10 разів, порівняно з ВГН), або при діагностуванні рабдоміолізу або при підозрі на нього. Супутнє лікування іншими лікарськими засобами Ризик рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та деяких ЛЗ, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стиризол, стиризол протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, даранавір і т.д.). Ризик міопатії також може підвищитися при одночасному застосуванні гемфіброзилу та інших похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) та езетимибу. За можливості замість цих ЛЗ слід застосовувати альтернативні (невзаємодіючі) препарати. У випадках, коли необхідне одночасне застосування цих лікарських препаратів та аторвастатину, слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик супутньої терапії. Коли пацієнти отримують лікарські препарати, які збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі, рекомендується призначати препарат Торвакард у мінімальній максимальній дозі. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, рекомендується застосовувати мінімальну початкову дозу препарату Торвакард і встановити клінічне спостереження за станом цих пацієнтів. Одночасне застосування препарату Торвакард і фузидової кислоти не рекомендується, тому може бути прийняте рішення про тимчасове припинення лікування препаратом Торвакард на період терапії фузидовою кислотою. Застосування у дітей. Безпека застосування препарату у дітей не встановлена. Інтерстиціальна хвороба легень. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо при тривалій терапії, було зареєстровано рідкісні випадки виникнення інтерстиціальної хвороби легень. Її прояви можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень терапію препаратом Торвакард слід припинити. Цукровий діабет. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення гіпоглікемічної терапії. Однак зниження ризику серцево-судинних захворювань на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5,6–6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів . Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями. Препарат Торвакард містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозогалактозна мальабсорбція, прийом цього препарату протипоказаний. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та зайняття іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Препарат Торвакард ® незначно впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 амп.(10 мл): Заліза глюконат дигідрат, кількість, що відповідає елементарному залозу - 50,00 мг; Марганцю глюконат, кількість, що відповідає елементарному марганцю - 1,33 мг; Міді глюконат, кількість, що відповідає елементарній міді – 0,70 мг; Допоміжні речовини: гліцерол, декстроза (глюкоза), сахароза, безводна лимонна кислота, натрію цитрат дигідрат, натрію бензоат, полісорбат 80, карамельний барвник TPS (Е150с), ароматизатор “Тутті-фрутті”, вода очищена. По 10 мл у двокінцеві ампули із жовтого скла III типу. По 10 ампул у картонні піддони, по 2 піддони з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТемно-коричнева рідина із характерним запахом. Можлива наявність невеликого осаду.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Залізо всмоктується переважно у 12-палій кишці та у худій кишці. Максимальне всмоктування спостерігається прийому заліза натще. Всмоктування варіюється і залежить від запасів заліза в організмі та фізіологічних потреб. При залізодефіцитних станах абсорбція його посилюється. Розподіл Після всмоктування основна частина заліза зв'язується з трансферином та транспортується в кістковий мозок, де захоплюється еритроїдними клітинами кісткового мозку для синтезу гемоглобіну; решта міститься в крові та депонується в органах у вигляді феритину, гемосидерину, міоглобіну. Виведення Незначна кількість заліза виводиться із організму після циклічного руйнування молекули гемоглобіну.ФармакодинамікаТотема® – комбінований антианемічний препарат, що містить двовалентне залізо у вигляді органічної солі заліза глюконату, а також марганцю глюконат та міді глюконат. Залізо, входячи до складу численних клітинних структур та беручи участь у діяльності багатьох ферментативних систем (цитохроми, каталази), відіграє важливу роль у транспорті кисню та окисних метаболічних процесах, а також є важливим елементом організму людини, який особливо необхідний для утворення гемоглобіну.Показання до застосуванняЛікування залізодефіцитної анемії (ЖДА) у дорослих та дітей з 3-х місячного віку. Профілактика дефіциту заліза у групах ризику: під час вагітності, у дітей, народжених від матері з дефіцитом заліза, у донорів крові.Протипоказання до застосуванняАнемії, які пов'язані з дефіцитом заліза; гемохроматоз, гемосидероз; таласемія; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; інтоксикація свинцем; - підвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 3-х місяців; інтоксикація міддю або марганцем; хвороба Вільсона-Коновалова; дефіцит сахарази/ ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: цукровий діабет, запальні захворювання кишківника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона).Вагітність та лактаціяВагітність Не було виявлено жодного негативного впливу препарату на вагітну жінку, на плід або новонародженого, отже препарат може застосовуватися під час вагітності. Грудне годування Через відсутність даних про проникнення препарату в грудне молоко, під час прийому препарату під час лактації жінкам рекомендується утриматися від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена таким чином: дуже часто (більше 1/10 випадків), часто (більше 1/100 і менше 1/10 випадків), нечасто (більше 1/1000 і менше 1/100 випадків), рідко (більше 1 /10000 і менше 1/1000 випадків) та дуже рідко (менше 1/10000 випадків). Небажані реакції, частоту розвитку яких неможливо оцінити за доступними даними, мають позначення "частота невідома". Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – Нечасто: нудота, блювання, печія, запор, діарея, біль у ділянці епігастрію, фарбування калу у чорний колір (є нормою). Порушення з боку імунної системи Частота невідома: алергічні реакції. Інші - Нечасто: зміна кольору зубної емалі (рідкісні коричневі або чорні плями), оборотна після завершення лікування. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується поєднувати прийом препарату із препаратами заліза для парентерального введення. При сумісному застосуванні можливі ліпотімія (непритомна реакція), або шок, спричинені швидким вивільненням заліза з його комплексних сполук та з насиченням сидерофіліну. Потрібно бути обережними при поєднанні з: Тетрацикліни; фторхінолонами; бісфосфонатами для перорального застосування; пеніциламін; тироксином. Прийом цих препаратів рекомендований не менше ніж за 2 години або 2 години після прийому препарату заліза, оскільки їх всмоктування знижується при прийомі препаратів заліза. Солями, оксидами та гідроксидами кальцію, магнію та алюмінію Прийом цих препаратів рекомендований не менш ніж за 2 години або 2 години після прийому препарату заліза, так як всмоктування заліза знижується при прийомі цих препаратів. Надмірне вживання чаю пригнічує всмоктування заліза.Спосіб застосування та дозиВсередину, перед їдою. Вміст ампули розчиняють у простій або підсолодженій воді. Перед вживанням збовтувати. Відірвіть по пунктирній лінії шматочок картону від пачки та зігніть його навпіл, щоб безпечно зламати кінчики ампули. Надламайте ампулу з двох сторін, як показано на малюнку, і вміст ампули вилийте в склянку. Дози Добову дозу можна розділити на кілька прийомів або приймати за один раз. Добова доза препарату залежить від рівня дефіциту заліза (див. таблицю добових доз). Добові дози препарату Тотема для профілактики та лікування залізодефіцитних анемій у дорослих та дітей з 3-х місяців. Вік Профілактика ЖДА у групах ризику Лікування ЖДА Доза препарату Тотема® (1 ампулі 10 мл розчину = 50 мг заліза глюконату) Діти від 3 місяців до 1 року З розрахунку 3 мг/кг маси тіла дитини Діти 1-5 років З розрахунку 3 мг/кг маси тіла дитини 50 мг на добу (1 ампула) Діти 6-12 років 50 мг/добу (1 ампула) 100 мг на добу (2 ампули) Діти старше 12 років та дорослі, у т. ч. донори крові 50 мг/добу (1 ампула) Легкий ступінь 100 мг на добу (2 ампули) Середній ступінь 150 мг на добу (3 ампули) Тяжкий ступінь 200 мг на добу (4 ампули) Вагітні жінки (починаючи з ІІ триместру); годуючі матері 50 мг/добу (1 ампула) Легкий ступінь 100 мг на добу (2 ампули) Середній ступінь 150 мг на добу (3 ампули) Тяжкий ступінь 200 мг на добу (4 ампули) Тривалість застосування Тривалість застосування у дітей та дорослих визначається індивідуально. У ході лікування рекомендується періодично визначати рівень гемоглобіну, феритину, сироваткового заліза у крові. Тривалість курсу лікування ЗДА у дітей та дорослих може становити до 6 місяців, залежно від ступеня тяжкості. Лікування ЗДА вагітних слід проводити до нормалізації рівня гемоглобіну. Тривалість курсу профілактики дефіциту заліза, зокрема у групах ризику може становити 1-2 місяці.ПередозуванняПередозування солей заліза Передозування солей заліза можливе як при випадковому прийомі великих доз препарату, так і при регулярному застосуванні у дозволених дозах, особливо небезпечне у дітей. Токсичними вважаються пероральні дози заліза 20 мг/кг та вище. Концентрація заліза у сироватці крові 5 мкг/мл і вище свідчить про тяжке отруєння солями заліза. Доза заліза близько 60 мг/кг вважається надзвичайно небезпечною для дітей. У дітей інтоксикація солями заліза при несвоєчасному наданні медичної допомоги може призвести до смерті. У зв'язку з цим препарати заліза повинні зберігатися в недоступному для дітей місці. У разі підозри на передозування солей заліза слід негайно звернутися до лікаря! Невідкладні заходи до надання медичної допомоги: промивання шлунка чистою водою (необхідно випити кілька склянок води та викликати блювання). Гостре передозування Гостро передозування солей заліза може протікати в кілька етапів: 1 фаза інтоксикації (перші 6 годин після передозування): нудота, блювання, діарея з домішкою крові, біль у животі, слабкість, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, ацидоз, слабкий пульс, зниження артеріального тиску, серцебиття, пригнічення центральної нервової системи ступеня виразності до коми, судоми. 2 фаза інтоксикації (через 6-24 години після передозування): тимчасова стабілізація стану. 3 фаза інтоксикації (через 24-48 годин після передозування): ниркова та печінкова недостатність, жовтяниця, метаболічний ацидоз, колапс, лихоманка, набряк легенів, шок аж до коми. 4 фаза інтоксикації (через кілька тижнів після передозування): ураження печінки, непрохідність кишківника. Лікування При підозрі на передозування солей заліза лікування слід розпочати негайно. Діти. У перші години після передозування слід викликати блювання. Промити шлунок. Не слід застосовувати проносні засоби для дітей молодшого віку через небезпеку діареї. Пацієнт потребує постійного спостереження; у разі можливої аспірації блювотних мас може знадобитися відсмоктування та кисень. При більш тяжкій інтоксикації у дітей та розвитку наступних стадій отруєння, лікувальні заходи повинні проводитись лікарем. Слід постійно контролювати концентрацію заліза у плазмі крові. При серйозному отруєнні, у разі шоку або коми при високому рівні заліза в плазмі необхідно негайно надати допомогу та розпочати введення розчину специфічного антидоту заліза – дефероксаміну, згідно з інструкцією щодо застосування препарату. Шоковий стан, дегідратація та кислотно-лужні порушення повинні бути усунені відповідним терапевтичним методом. Дорослі. У перші години після передозування слід викликати блювання. Промити шлунок. Пацієнт потребує постійного спостереження; у разі можливої аспірації блювотних мас може знадобитися відсмоктування та кисень. Для швидшого спорожнення кишечника можливе використання водного розчину манітолу та сорбіту. Слід постійно контролювати концентрацію заліза у плазмі крові. При серйозному отруєнні, у разі шоку або коми при високому рівні заліза в плазмі необхідно негайно надати допомогу та розпочати введення розчину специфічного антидоту заліза – дефероксаміну, згідно з інструкцією щодо застосування препарату. Шоковий стан, дегідратація та кислотно-лужні порушення повинні бути усунені відповідним терапевтичним методом. Передозування солей марганцю Симптоми: нудота, блювання, діарея, зниження активності, м'язові болі, млявість, стомлюваність, сонливість, біль голови, галюцинації, погіршення пам'яті, депресія, порушення м'язового тонусу, парестезія, атрофія м'язів, симптоми паркінсонізму. Лікування: симптоматична терапія. Передозування солей міді Симптоми: нудота, блювання, діарея, біль у животі, біль за грудиною, металевий присмак у роті, біль у м'язах, підвищена дратівливість, депресивний стан. Лікування: промивання шлунка, ентеросорбенти, прийом сечогінних та проносних засобів, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДаний препарат не рекомендується для лікування гіпосидеремії (зниження рівня сироваткового заліза) при запальному синдромі. Прийом препаратів заліза слід по можливості проводити одночасно з усуненням причин, що спричинили дефіцит заліза. У 1 ампулі препарату міститься 1/4 хлібної одиниці, у максимальній добовій дозі (у 4 ампулах препарату) – 1 хлібна одиниця. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно враховувати, що 10 мл препарату містять 3 г сахарози та 0,08 г глюкози. Щоб уникнути потемніння емалі зубів, слід відразу проковтувати розчин і не затримувати в порожнині рота. Лікарський препарат Тотема містить незначну кількість етанолу, менш ніж 100 мг/1 ампула. Під час лікування препаратами заліза у пацієнтів може спостерігатися чорний кал, проте це не потребує медичного втручання. Під час лікування препаратами заліза аналіз калу на приховану кров може дати хибнопозитивний результат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад 1 таблетки: діюча речовина: фезотеродину фумарат – 4 мг; допоміжні компоненти: целактоза-100, гліцерил дибегенат або гліцерил трибегенат, гіпромелоза (метоцел К4М), гіпромелоза (метоцел К100), тальк, ксилітол; плівкова оболонка: дозування 4 мг – Опадрай світло-блакитний II 85G20426 (титану діоксид, полівініловий спирт, тальк, макрогол-3350, лецитин соєвий, індигокармін алюмінієвий лак) Упаковка: Таблетки пролонгованої дії 4 мг -28 таб в упаковціОпис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою: овальні, двоопуклі; у дозуванні 4 мг - світло-блакитного кольору, з гравіюванням "FS" на одній стороні; на поперечному розрізі видно ядро білого кольоруХарактеристикаТовіаз - М-холіноблокатор.ФармакокінетикаОскільки фезотеродин піддається швидкому та інтенсивному гідролізу неспецифічними естеразами, у плазмі він не визначається. Біодоступність активного метаболіту становить 52%. Після прийому Товіазу внутрішньо (одноразового або багаторазового) в діапазоні доз 4-28 мг плазмові концентрації 5-гідроксиметилового похідного збільшуються пропорційно дозі. Максимальна концентрація у плазмі (Cmax) досягається приблизно через 5 годин. Терапевтичні концентрації досягаються після першого прийому препарату. Фезотеродин не кумулює в організмі при багаторазових прийомах. Зв'язок з білками плазми (переважно альбумінами та альфа1-кислим глікопротеїном) активного метаболіту становить приблизно 50%. Після гідролізу фезотеродину активний метаболіт надалі метаболізується в печінці за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 до карбокси-N-дезизопропілованого, N-дезизопропілованого та карбоксильованого метаболітів, які не мають значущої антимускаринової активності. Середні значення Сmах та AUC (площі під кривою «концентрація – час») активного метаболіту приблизно в 1,7 та 2,1 рази вищі у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами ізоферменту CYP2D6 порівняно зі швидкими метаболізаторами. Препарат виводиться в основному (близько 70%) через нирки: активний метаболіт – 16%, карбокси-N-дезизопропілований метаболіт – 18%, карбоксильований метаболіт – 34%, N-дезізопропільований метаболіт – 1%. Приблизно 7% екскретується через кишечник. Кінцевий період напіввиведення активного метаболіту – близько 7 год. Фармакокінетика Товіазу в особливих випадках: літній вік та стать: зміни у фармакокінетичних параметрах залежно від віку та статі пацієнта не виявлені, тому корекція режиму дозування не потрібна; дитячий вік: дія препарату в дітей віком не досліджувалося; функція печінки: при порушеннях середнього ступеня тяжкості (клас B за класифікацією Чайлд - П'ю) в 1,4 рази збільшується Сmах, в 2,1 рази - AUC. Фармакокінетика препарату при тяжкій печінковій недостатності не вивчалася; функція нирок: при порушеннях легкого та середнього ступеня тяжкості [кліренс креатиніну (КК) 30-80 мл/хв] у 1,5 рази зростає Сmах, у 1,8 рази – AUC, при тяжких порушеннях (КК)ФармакодинамікаФезотеродин є конкурентним специфічним антагоністом мускаринових рецепторів. Потрапляючи в організм, швидко та інтенсивно гідролізується неспецифічними естеразами плазми крові до 5-гідроксиметилового похідного, що є основним фармакологічно активним метаболітом, який визначає активність фезотеродину. Препарат знижує кількість сечовипускань та епізодів імперативного нетримання сечі, а також збільшує середній об'єм при сечовипусканні. Активація постгангліонарних парасимпатичних м-холінорецепторів гладких м'язів сечового міхура викликає скорочення детрузора. Фезотеродин пригнічує ці рецептори у сечовому міхурі. Передбачається, що цей механізм дії викликає розвиток відповідних фармакологічних ефектів. У терапевтичних дозах фезотеродин збільшує обсяг сечового міхура до моменту першого скорочення детрузора, також сприяє збільшенню ємності сечового міхура. Ці ефекти пропорційні дозі Товіазу. Товіаз не впливає на інтервал QT на електрокардіограмі.ІнструкціяТаблетки Товіаз слід приймати внутрішньо, проковтуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Час їди значення не має. Початкова доза, що рекомендується, – 4 мг 1 раз на добу. При необхідності, доза може бути збільшена до 8 мг (максимальна добова доза). Повний терапевтичний ефект розвивається в період між 2-м та 8-м тижнями лікування, тому ефективність терапії рекомендується оцінювати через 8 тижнів регулярного прийому препарату. Корекція режиму дозування При сумісному застосуванні потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 добова доза Товіазу для пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки не повинна перевищувати 4 мг 1 раз на добу. При призначенні помірних інгібіторів даного ізоферменту відповідь на терапію та переносимість препарату оцінюються індивідуально. Добові дози Товіазу для пацієнтів з порушеннями функції нирок. КК 50-80 мл/хв: 4-8 мг, при одночасному застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 - 4 мг, сильних інгібіторів CYP3A4 - призначення Товіазу слід уникати; КК 30-50 мл/хв: 4-8 мг, при одночасному застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 - 4 мг, сильних інгібіторів CYP3A4 - призначення Товіазу протипоказано; КК Рекомендовані добові дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки: клас А за класифікацією Чайлд – П'ю: 4–8* мг, при одночасному застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 – 4 мг, сильних інгібіторів CYP3A4 – призначення Товіазу слід уникати; клас B за класифікацією Чайлд - П'ю: 4 мг, при одночасному застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 - призначення Товіазу слід уникати, сильних інгібіторів CYP3A4 - застосування Товіазу протипоказано; клас З класифікації Чайлд – Пью: прийом Товіазу протипоказаний.Показання до застосуванняТовіаз призначений для симптоматичного лікування синдрому гіперактивного сечового міхура, що проявляється частим сечовипусканням та/або імперативними позивами до сечовипускання та/або імперативним нетриманням сечі.Протипоказання до застосуванняАбсолютні: стани, що супроводжуються затримкою сечі; міастенія gravis; тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд - П'ю); токсичний мегаколон; язвений коліт; захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються уповільненою евакуацією вмісту шлунка; непереносимість галактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція; неконтрольована закритокутова глаукома; вік до 18 років; лактація (або грудне вигодовування слід перервати); вагітність (дані про безпеку та ефективність відсутні; у виняткових випадках лікар може ухвалити рішення про призначення Товіазу під час виношування, але тільки при виникненні крайньої необхідності, коли користь для матері суттєво перевищує можливі ризики для плода); одночасне призначення потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 або фезотеродину пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок/печінки; гіперчутливість до сої, арахісу, будь-якого компонента препарату. Відносні (таблетки Товіаз слід застосовувати з обережністю): порушення функції печінки/нирок; зниження моторики шлунково-кишкового тракту (наприклад, при тяжкому запорі); гастроезофагеальний рефлюкс; обструктивні захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, пілоростеноз); обструктивні захворювання сечовивідної системи, що викликають затримку сечі (наприклад, доброякісна гіперплазія передміхурової залози); контрольована закритокутова глаукома; нейропатія; патології серця, такі як аритмії, ішемія міокарда, хронічна серцева недостатність; стани, що супроводжуються ризиком подовження інтервалу QT, наприклад, гіпокаліємія, брадикардія, поєднаний прийом препаратів, здатних подовжувати інтервал QT; прийом препаратів, які можуть спричинити або посилити прояви езофагіту (наприклад, пероральних бісфосфонатів); одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6; спільне використання інгібіторів ізоферменту CYP3A4 середньої та високої активності у пацієнтів з порушенням функції нирок/печінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та контрольовані клінічні дослідження щодо застосування фезотеродину у вагітних та жінок, які годують груддю, не проводилися. Товіаз протипоказаний під час вагітності, за винятком випадків гострої необхідності, коли пацієнтка вкрай потребує терапії фезотеродином, а очікувана користь від лікування виразно перевищує потенційні ризики. Відсутня інформація про виділення фезотеродину з молоком матері, тому слід відмовитись від прийому Товіазу або припинити грудне вигодовування.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти класифіковані за частотою виникнення наступним чином: дуже часто – ≥ 1/10, часто – від ≥ 1/100 до < 1/10, нечасто – від ≥ 1/1000 до < 1/100, рідко – від ≥ 1 /10 000 до < 1/1000: з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість слизової оболонки ротової порожнини; часто – метеоризм, біль у животі, запор, діарея, нудота, диспепсія; нечасто – дискомфорт у животі, гастроезофагеальний рефлюкс; з боку сечовивідної системи: часто – дизурія; нечасто - утруднений початок сечовипускання, затримка сечі (в т. ч. порушення сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура); з боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго; з боку органу зору: часто сухість очей; нечасто - нечіткість зору; з боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння, запаморочення; нечасто - сонливість, стомлюваність, спотворення смаку; рідко – сплутаність свідомості; з боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; з боку дихальної системи: часто – сухість у горлі; нечасто – сухість слизових носової порожнини, кашель, біль у гортані та глотці; з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, сухість шкіри, шкірні висипання; рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк; інші: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) та аланінамінотрансферази (АЛТ) (підвищення активності ферментів у печінці на фоні прийому фезотеродину в клінічних дослідженнях реєструвалося з такою самою частотою, як у групі).Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування інших М-холіноблокаторів (наприклад, трициклічних антидепресантів, амантадину, деяких нейролептиків) асоційовано з посиленням терапевтичного ефекту та підвищенням ризику розвитку небажаних реакцій, зокрема сухості слизової оболонки порожнини рота, запору, затримки сечі, сонливості. При їхньому одночасному застосуванні потрібна особлива обережність. Фезотеродин здатний зменшувати дію лікарських засобів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, у т. ч. метоклопраміду. У терапевтичних концентраціях активний метаболіт фезотеродину не інгібує активність ізоферментів CYP1A2, ЗА4, 2D6, 2Е1, 2С9, 2С8, 2С19 та 2В6. Не індукує активність ізоферментів CYP1A2, ЗА4, 2С9, 2В6 та 2С19. Тому очікується, що вплив Товіазу на кліренс препаратів, що метаболізуються за участю перерахованих ферментів, незначний. Cmax і AUC фезотеродину збільшують потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як ритонавір (і всі посилені ритонавіром режими антиретровірусної терапії на основі інгібіторів протеаз), кларитроміцин, кетоконазол, нелфінавір, ітраконазолвін, ін При одночасному застосуванні максимальна добова доза Товіазу не повинна перевищувати 4 мг. Не проводилися дослідження щодо впливу на фармакокінетику фезотеродину інгібіторів ізоферменту CYP3A4 середньої активності, таких як верапаміл, дилтіазем, апрепітант, фосампренавір, ампренавір, флуконазол, еритроміцин та грейпфрутовий с. Однак очікується, що при їх одночасному застосуванні також відбуватиметься збільшення активного метаболіту фезотеродину, хоч і меншою мірою, ніж при використанні потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Cmax та AUC фезотеродину знижують потужні індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, препарати звіробою продірявленого. Їхнє одночасне призначення не рекомендується. Потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 можуть збільшувати експозицію та ризик розвитку побічних ефектів фезотеродину. При їх одночасному застосуванні може знадобитися зниження добової дози до 4 мг. Фезотеродин не змінює плазмові концентрації компонентів комбінованих пероральних контрацептивів, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол, а також не порушує спричинене ними пригнічення овуляції.ПередозуванняПри передозуванні фезотеродину, як і інших М-холіноблокаторів, можливий розвиток тяжких антихолінергічних ефектів. У клінічних дослідженнях безпеку препарату підтверджено при застосуванні у добових дозах до 28 мг. У разі прийому надмірної дози рекомендується промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії, корекція інтервалу QT, моніторинг електрокардіограми. При тяжких центральних антихолінергічних ефектах (наприклад, вираженому збудженні або галюцинаціях) показано призначення фізостигміну. При різко вираженому збудженні та судомах призначають бензодіазепіни, при тахікардії – бета-блокатори, при мідріазі – краплі очей, що містять пілокарпін. У разі розвитку дихальної недостатності проводять штучну вентиляцію легень, при затримці сечі – катетеризацію сечового міхура.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення Товіазу слід провести обстеження, щоб унеможливити органічні причини симптоматики. Також необхідно оцінити наявність інших можливих причин прискореного сечовипускання (наприклад захворювання нирок або проведення терапії з приводу серцевої недостатності). При виявленні інфекцій сечовивідних шляхів проводять відповідну антибактеріальну терапію. Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку на фоні застосування фезотеродину, зокрема безпосередньо після прийому першої дози. У цьому випадку Товіаз скасовують та проводять відповідне лікування. Ефективність та безпека Товіазу при нейрогенній гіперактивності детрузора дотепер не встановлені. Під час лікування необхідно моніторувати стан пацієнтів щодо розвитку антихолінергічних ефектів з боку центральної нервової системи, особливо на початковому етапі терапії та в період збільшення дози. При появі подібних ефектів потрібне зниження дози Товіазу або його повне скасування. У пацієнтів із клінічно значущим звуженням виходу із сечового міхура є підвищений ризик затримки сечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та складними механізмами: У зв'язку з ймовірністю розвитку побічних ефектів, які можуть знижувати швидкість реакцій та впливати на концентрацію уваги (наприклад, запаморочення, сонливості, зниження чіткості зорового сприйняття), у період прийому Товіазу рекомендовано дотримуватися заходів безпеки. Товіаз протипоказаний дітям та підліткам до 18 років. Слід бути обережним при лікуванні препаратом пацієнтів з порушеннями функції нирок. Тяжка печінкова недостатність (клас C за класифікацією Чайлд - П'ю) є протипоказанням до призначення Товіазу, оскільки фармакокінетика фезотеродину у цієї категорії пацієнтів не вивчалася. При легких і помірних порушеннях функції печінки (класи A і B за класифікацією Чайлд - П'ю) слід бути обережним. Зміни у фармакокінетичних параметрах у пацієнтів похилого віку не виявлено, тому корекція режиму дозування Товіазу не потрібна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: фезотеродину фумарат 8 мг еквівалентно 6,2 мг фезотеродину; допоміжні речовини: ксилітол 72,0 мг; целактозу-100 77,5 мг; гіпромелоза (метоцел До 100) 120,0 мг; гіпромелоза (метоцел К4М) 24,0 мг; гліцерил дибегенат/гліцерил трибегенат 10,0 мг; тальк 8,5мг; плівкова оболонка: Опадрай® блакитний (II 85G20427) 15,0 мг (містить: полівініловий спирт 44,0%, титану діоксид 17,82%, макрогол-3350 12,35%, тальк 20,0%, лецитин соєвий 3,5 %, індигокармін, алюмінієвий лак 2,33%. Пігулки пролонгованої дії 8 мг. По 7 таблеток у блістері із ПВХ/поліамід/алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з гравіюванням "FT" на одній стороні. На поперечному розрізі – ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаМ-холіноблокатор.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо фезотеродин не визначається у плазмі крові внаслідок швидкого та інтенсивного гідролізу неспецифічними естеразами. Біодоступність активного метаболіту становить 52%. Після одноразового або багаторазового перорального прийому фезотеродину в дозах від 4 мг до 28 мг концентрації активного метаболіту в плазмі збільшуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові приблизно 5 годин. Терапевтичні концентрації препарату в плазмі досягаються після першого прийому фезотеродину. При багаторазовому прийомі не кумулює. Розподіл Активний метаболіт погано зв'язується з білками плазми (приблизно на 50%, переважно з альбумінами та альфа-1-кислим глікопротеїном). Метаболізм Після перорального прийому фезотеродин швидко та інтенсивно гідролізується до активного метаболіту, який надалі метаболізується в печінці до карбоксильованого, карбокси-N-дезизопропілованого та N-дезизопропілованого метаболітів за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. Жоден з цих метаболітів не робить істотного внеску в антимускариновую активність фезотеродину. Середні значення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC) активного метаболіту були відповідно в 1,7 та 2,1 разів вище у пацієнтів повільних метаболізаторів ізоферменту CYP2D6, ніж у швидких метаболізаторів. Виведення Виведення активного метаболіту здійснюється переважно через нирки (приблизно 70%). Виводиться через нирки у вигляді активного метаболіту (16%), карбоксильованого метаболіту (34%), карбокси-N-дезизопропілованого метаболіту (18%) та N-дезизопропільованого метаболіту (1%); невелика кількість (7%) виводиться через кишківник. Період напіввиведення активного метаболіту після перорального застосування препарату становить приблизно 7 годин. Вік та стать Корекції дози препарату в залежності від віку та статі пацієнтів не потрібні. Діти Фармакокінетика фезотеродину у дітей не досліджувалась. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок легкого та середнього ступеня (кліренс креатиніну (КК) 30-80 мл/хв) Сmах зростає у 1,5 рази, AUC – у 1,8 разів. При тяжкому порушенні функції нирок (КК Порушення функції печінки При порушенні функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) Сmах зростає у 1,4 рази, AUC – у 2,1 раза. Фармакокінетика фезотеродину у хворих на тяжку печінкову недостатність не досліджувалася.ФармакодинамікаФезотеродин – конкурентний, специфічний антагоніст мускаринових рецепторів. Фезотеродин знижує кількість сечовипускань та епізодів імперативного нетримання сечі, збільшує середній обсяг при сечовипусканні. Не змінює інтервал QT на ЕКГ. Препарат швидко та інтенсивно гідролізується неспецифічними естеразами плазми крові до 5-гідроксиметилового похідного – основного фармакологічно активного метаболіту, що визначає активність фезотеродину.Показання до застосуванняСимптоматична терапія синдрому гіперактивного сечового міхура (частого сечовипускання та/або імперативних позивів на сечовипускання та/або імперативного нетримання сечі).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до арахісу, сої або будь-якого компонента препарату. Затримка сечі. Захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються уповільненою евакуацією вмісту шлунка. Неконтрольована закритокутова глаукома. Міастенія Gravis. Тяжка печінкова недостатність (класу С за класифікацією Чайлд-П'ю). Спільний прийом фезотеродину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 пацієнтами з тяжким або помірним порушенням функції печінки або нирок. Виразковий коліт, токсичний мегаколон. Вагітність та період лактації. Діти та підлітки молодші 18 років. Товіаз®, таблетки з пролонгованим вивільненням активної речовини, містять лактозу. Тому цей препарат не можна призначати особам, які страждають на рідкісні вроджені порушення обміну речовин: непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю: При обструктивних захворюваннях сечовивідної системи, що призводять до розвитку затримки сечі (наприклад, при доброякісній гіперплазії передміхурової залози). При обструктивних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (наприклад, пілоростеноз). При гастроезофагеальному рефлюксі та/або при паралельному прийомі препаратів, які можуть спричинити або посилити прояви езофагіту (наприклад, пероральних бісфосфонатів). При зниженні моторики шлунково-кишкового тракту; нейропатії; контрольованої закритокутової глаукоми. При порушенні функції печінки. У разі порушення функції нирок. У пацієнтів, які приймають інгібітори ізоферменту CYP3A4 середньої та високої активності (при комбінуванні зазначених вище факторів (порушення функції нирок, порушення функції печінки, прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4) можливе додаткове збільшення експозиції та дозозалежне підвищення ризику розвитку побічних ефектів, обумовлених блокад. При одночасному застосуванні із потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6. Як і інші М-холіноблокатори, фезотеродин повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які мають ризик подовження інтервалу QT (наприклад, при гіпокаліємії, брадикардії та паралельному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT) та за наявності супутньої патології з боку серця (зокрема, ішемії міокарда, аритміях, хронічній серцевій недостатності). Це особливо важливо при паралельному прийомі Товіазу з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Побічна діяНайбільш поширені реакції: сухість у порожнині рота, запор, сухість очей та диспепсію. Нижче представлені небажані реакції, що зустрічаються дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – збочення смаку, сонливість. З боку органу зору: часто – сухість очей, нечасто – нечіткість зору. З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго. З боку дихальної системи: часто – сухість у горлі; нечасто – біль у гортані та глотці, кашель, сухість слизових носової порожнини. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; часто – біль у животі, діарея, диспепсія, запор, нудота, метеоризм; нечасто – гастроезофагеальний рефлюкс, дискомфорт у животі. З боку сечовидільної системи: часто – дизурія; нечасто - затримка сечі (зокрема відчуття неповного випорожнення сечового міхура, порушення сечовипускання), утруднений початок сечовипускання. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – шкірні висипання; сухість шкіри, свербіж шкіри; рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: часто - безсоння; нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, стомлюваність, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ); підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП); рідко – сплутаність свідомості. У клінічних дослідженнях випадки підвищення активності ферментів печінки у групі фезотеродину реєструвалися з однаковою частотою порівняно з такою у групі плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія Слід бути обережним при паралельному призначенні з фезотеродином інших М-холіноблокаторів (наприклад, амантадину, трициклічних антидепресантів, деяких нейролептиків), так як це може призвести до посилення терапевтичних і побічних ефектів (зокрема, запору, сухості слизової оболонки порожнини рота, сонлів сечі). Фезотеродин може знижувати ефективність лікарських засобів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад, метоклопраміду. Фармакокінетична взаємодія Активний метаболіт фезотеродину в терапевтичних концентраціях не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або ЗА4 і не індукує активність ізоферментів CYP1A2, 2В6, 2В6. Таким чином, ймовірність впливу фезотеродину на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються за участю цих ферментів, незначна. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 При застосуванні кетоконазолу в дозі 200 мг двічі на добу відзначається пригнічення ізоферменту CYP3A4, що призводить до збільшення Сmax та AUC фезотеродину відповідно у 2,0 та 2,3 рази у швидких метаболізаторів ізоферменту CYP2D6 та у 2,1 та 2 метаболізаторів ізоферменту CYP2D6. При паралельному прийомі потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад: атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір). мг. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 середньої активності Досліджень, що оцінюють вплив інгібіторів ізоферменту CYP3A4 середньої активності (наприклад, ампренавіру, апрепітанту, дилтіазему, еритроміцину, флуконазолу, фосампренавіру, грейпфрутового соку, верапамілу) на фармакокінетику фезотеродину. Однак у цьому випадку також очікується збільшення експозиції активного метаболіту фезотеродину, хоча і меншою мірою, ніж при паралельному прийомі потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Індуктори ізоферменту CYP3A4 При застосуванні рифампіцину в дозі 600 мг один раз на добу відзначається індукція ізоферменту CYP3A4, що призводить до зниження Сmax та AUC активного метаболіту фезотеродину відповідно на 70% та 75% після застосування 8 мг фезотеродину внутрішньо. Термінальний період напіввиведення активного метаболіту не змінювався. Індукція ізоферменту CYP3A4 може призводити до зниження концентрації фезотеродину нижче терапевтичної. Прийом спільно з фезотеродином потужних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепіну, рифампіцину, фенобарбіталу, фенітоїну, препаратів звіробою продірявленого) не рекомендується. Інгібітори ізоферменту CYP2D6 Спільний прийом фезотеродину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призводити до збільшення експозиції та ризику розвитку небажаних явищ. Може знадобитися зниження дози фезотеродину до 4 мг. Пероральні контрацептиви Фезотеродін не порушує пригнічення овуляції, спричинене пероральними гормональними контрацептивами. У присутності фезотеродину змін концентрації у плазмі крові компонентів комбінованих пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол та левоноргестрел, не відзначалося.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, проковтуючи повністю, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Початкова доза фезотеродину, що рекомендується, становить 1 таблетка (4 мг) 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 2 таблеток (8 мг) 1 раз на день залежно від індивідуальної відповіді на лікування. Максимальна добова доза, що рекомендується, становить 8 мг. Повний терапевтичний ефект розвивається у період між 2-8 тижнем регулярного прийому препарату. Таким чином слід оцінювати ефективність лікування через 8 тижнів терапії. У пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок при сумісному прийомі потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 добова доза препарату Товіаз не повинна перевищувати 4 мг 1 раз на добу. При паралельному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 середньої активності перед збільшенням дози слід оцінити індивідуальну відповідь та переносимість препарату. Порушення функції нирок та печінки Товіаз® для пацієнтів, які страждають на порушення функції печінки або нирок за відсутності або в присутності інгібіторів ізоферменту CYP3A4 середньої та високої активності. У наведеній нижче таблиці вказані добові дози, що рекомендуються. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 середньої (3) або високої (4) активності Ні Помірне інгібування Потужне інгібування Порушення функції нирок (1) Легкого ступеня 4 мг->8 мг(2) 4 мг Слід уникати Середнього ступеня 4 мг->8 мг(2) 4 мг Протипоказано Тяжкого ступеня 4 мг Слід уникати Протипоказано Порушення функції печінки Легкого ступеня 4 мг -> 8 мг(2) 4 мг Слід уникати Середнього ступеня 4 мг Слід уникати Протипоказано (1) Порушення функції нирок: легкого ступеня – КК від 50 мл/хв до 80 мл/хв; середнього ступеня - КК від 30 мл/хв до 50 мл/хв; тяжкого ступеня - КК (2) Дотримуватись обережності при підвищенні дози препарату. (3) Дослідження комбінування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 середньої активності не проводилося. (4) Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4.ПередозуванняПередозування М-холіноблокуючих засобів, у тому числі фезотеродину, може призводити до розвитку тяжких антихолінергічних ефектів. У клінічних дослідженнях фезотеродин показав себе як безпечний препарат у дозах до 28 мг на добу включно. Рекомендована симптоматична терапія, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, моніторинг ЕКГ та корекція інтервалу QT. При розвитку тяжких центральних антихолінергічних ефектів (наприклад галюцинації, виражене збудження) рекомендовано призначення фізостигміну. При судомах або різко вираженому збудженні призначаються бензодіазепіни. При дихальній недостатності проводиться штучна вентиляція легень. При тахікардії використовуються бета-блокатори. При затримці сечі проводиться катетеризація сечового міхура. При мідріазі призначаються краплі очей з пілокарпіном.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЄ повідомлення розвитку ангіоневротичного набряку під час застосування фезотеродина. У деяких випадках цей побічний ефект розвивався після прийому першої дози препарату. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід відмінити прийом препарату Товіаз і призначити відповідну терапію. Як і для інших лікарських засобів, призначених для лікування гіперактивності сечового міхура, перед початком терапії М-холіноблокаторами слід виключити органічні причини симптоматики. До цього часу безпека та ефективність препарату Товіаз у хворих на нейрогенну гіперактивність детрузора не встановлені. Перед призначенням фезотеродину необхідно оцінити інші причини прискореного сечовипускання (лікування серцевої недостатності або захворювань нирок). За наявності інфекцій сечовивідних шляхів слід здійснити відповідну антибактеріальну терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Як і при прийомі інших М-холіноблокаторів, слід дотримуватись обережності при керуванні автомобілем та роботі з механізмами внаслідок можливого розвитку таких побічних ефектів, як зниження чіткості зору, запаморочення та сонливості.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему