Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: сульфаметоксазол – 400,0 мг; триметоприм – 80,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 98,0 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-17) – 5,5 мг, кроскармелоза натрію – 12,0 мг, кальцію стеарат – 4,5 мг.Опис лікарської формитаблетки білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні. На поверхні таблеток допускається мармур.ХарактеристикаКо-тримоксазол - комбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активний щодо більшості бактерій, найпростіших та найпатогенніших грибів. Препарат застосовується при інфекціях сечостатевих органів (уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея), інфекціях дихальних шляхів (бронхіт, бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцитний ларингіт, ангіна, скарлатина), інфекції шлунково-кишкового тракту, а також інфекції шкіри та м'яких тканин. Випускається у формі таблеток (480 мг) по 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групапротимікробний комбінований засіб.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі абсорбція – 90%. Час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі – 1-4 години, терапевтичний рівень концентрації зберігається 7 годин після одноразового прийому. Добре розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр та у грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичується в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканині передміхурової залози, рідини середнього вуха (при його запаленні), спинномозковій рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Зв'язок з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Обидва компоненти метаболізуються з утворенням ацетильованих похідних, сульфаметоксазол більшою мірою. Метаболіти не мають протимікробної активності. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (80% протягом 72 годин) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму); незначна кількість – через кишечник. Період напіввиведення препарату сульфаметоксазолу – 9-11 год, триметоприму – 10-12 год, у дітей - суттєво менше та залежить від віку: до 1 року – 7-8 год, 1-10 років – 5-6 год. У літніх та пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення препарату збільшується.ФармакодинамікаКомбінований протимікробний препарат, що складається з сульфаметоксазолу та триметоприму. Сульфаметоксазол, подібний до будови з параамінобензойною кислотою, порушує синтез дигідрофолієвої кислоти в бактеріальних клітинах, перешкоджаючи включенню параамінобензойної кислоти до її молекули. Триметоприм посилює дію сульфаметоксазолу, порушуючи відновлення дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву – активну форму фолієвої кислоти, відповідальну за білковий обмін та розподіл мікробної клітини. Є бактерицидним препаратом широкого спектра дії, активним щодо наступних мікроорганізмів: Streptococcus spp. (гемолітичні штами більш чутливі до пеніциліну), Staphylococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Escherichia coli (включаючи ентеротоксогенні штами), Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi і Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіциліностійкі штами), Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordetella pertussis, Enterococcus fac. , Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumophila, Providencia, деякі види Pseudomonas (крім Pseudomonas aeruginosa),Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia spp., Morganella spp., Pneumocystis carinii; Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci); найпростіші: Plasmodium spp., Toxoplasma gondii, патогенні гриби, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp. Стійкі до препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aeruginosa, Mycobacterium tuberculosis, Treponema spp., Leptospira spp., віруси. Пригнічує життєдіяльність кишкової палички, що призводить до зменшення синтезу тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та ін. вітамінів групи В у кишечнику. Тривалість терапевтичного ефекту становить 7 год.Показання до застосуванняІнфекції сечостатевих органів: уретрит, цистит, пієліт, пієлонефрит, простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкер, венерична лімфогранульома, пахова гранульома; інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий та хронічний), бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія; інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна; скарлатина; інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами Escherichia coli; інфекції шкіри та м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, ранові інфекції; остеомієліт (гострий та хронічний) та інші остеоартикулярні інфекції, бруцельоз (гострий), американський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum),токсоплазмоз (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до котримоксазолу, триметоприму, сульфаніламідів або будь-якого складника препарату, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 6 років (для даної лікарської форми), встановлений діагноз пошкодження паренхіми печінки, тяжка ниркова недостатність якщо немає можливості визначення концентрації препарату у плазмі крові (не рекомендується застосування при кліренсі креатиніну нижче 15 мл/хв), тяжкі гематологічні захворювання (апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, гіпербілірубінемія у дітей, пов'язана з дефіцитом 6-фосфатдегідрогенази (ймовірність розвитку гемолізу); одночасний прийом з дофетилідом, паклітакселом та аміодароном; слід уникати одночасного застосування з клозапіном,оскільки відома здатність останнього спричиняти аганулоцитоз. З обережністю: Дефіцит фолієвої кислоти, бронхіальна астма, захворювання щитовидної залози.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що безпека застосування котримоксазолу у вагітних жінок не встановлена, застосування препарату при вагітності протипоказане. Відомо, що триметоприм та сульфаметоксазол проникають у грудне молоко, тому, за необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, судоми, атаксія, парестезія, дзвін у вухах, увеїт, галюцинації, нервозність; асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, легеневі інфільтрати: еозинофільний інфільтрат, алергічний альвеоліт (кашель, задишка). З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, діарея, гастрит, біль у животі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатит у т.ч. холестатичний, гепатонекроз, псевдомембранозний коліт, синдром «зникаючої жовчної протоки» (дуктопенія), гіпербілірубінемія, гострий панкреатит. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімуна або апластична), метгемоглобінемія, еозинофілія, гіпопротромбінемія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією та анурією. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, рабдоміоліз. З боку імунної системи: свербіж, фотосенсибілізація, висипання, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, ангіо кропив'янка, гіперемія кон'юнктиви, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), вузликовий періартеріїт, вовчаковоподібний синдром, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (ESS). Інші: гіпоглікемія, гіперкаліємія (переважно у пацієнтів зі СНІДом при терапії пневмоцистної пневмонії), гіпонатріємія, слабкість, втома, безсоння, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує антикоагулянтну активність непрямих антикоагулянтів, а також дію гіпоглікемічних лікарських засобів та метотрексату. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його період напіввиведення на 39%) та варфарину, посилюючи їхній ефект. Знижує надійність пероральної контрацепції (пригнічує кишкову мікрофлору та зменшує кишково-печінкову циркуляцію гормональних сполук). Рифампіцин скорочує період напіввиведення триметоприму. Піриметамін у дозах, що перевищують 25 мг/тиж, збільшує ризик розвитку мегалобластної анемії. Діуретики (частіше тіазиди) збільшують ризик розвитку тромбоцитопенії. Знижують ефект бензокаїну, прокаїну, прокаїнаміду (і ін. лікарські засоби, в результаті гідролізу яких утворюється параамінобензойна кислота). Між діуретиками (тіазиди, фуросемід та ін.)) та пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (похідні сульфонілсечовини), з одного боку, та протимікробними сульфаніламідами – з іншого, можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Фенітоїн, барбітурати, параамінобензойна кислота посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін (та ін лікарські засоби, що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.що закисляють сечу) збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестирамін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому ко-тримоксазолу. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування індивідуальний залежно від тяжкості захворювання, чутливості та виду збудника, віку хворого. Дітям віком від 6 до 12 років: по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на день. Дорослим та дітям старше 12 років – 960 мг одноразово або 480 мг 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій – по 480 мг 3 рази на добу, при хронічних інфекціях підтримуюча доза – 480 мг 2 рази на добу. При неускладнених інфекціях призначають: старше 12 років та дорослим по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування – від 5 до 14 днів. При тяжкому перебігу та/або при хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%. Препарат приймають під час або після їди. Рекомендується запивати лужним питвом (молоком, мінеральною водою).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, біль голови, сонливість, депресія, непритомні стани, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалому передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія, жовтяниця. Лікування: промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму. Прийом рідини внутрішньо, внутрішньом'язово - 5-15 мг на добу кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при необхідності - гемодіаліз.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
386,00 грн
337,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
614,00 грн
578,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
355,00 грн
163,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
648,00 грн
601,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипін безілат (амлодипін безілат) - 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну - 10,00 мг; Валсартан А, субстанція-гранули - 251,35 мг (валсартан - 160,00 мг; Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармеллоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат); Гідрохлортіазид – 25,00 мг; Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш (полівініловий спирт; макрогол-3350; титану діоксид (Е171); тальк); Барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 7, 10, 14, 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 4. 8, 12, 14 контурних осередкових упаковок (по 7 таблеток); 1, 2, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок (по 10 таблеток); 1, 2, 4, 6, 7 контурних осередкових упаковок (по 14 таблеток); 1, 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок (по 15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
362,00 грн
329,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан + гідрохлортіазид таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 5мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 12,5мг/10мг + 160мг + 25мг містить: Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг/13,88 мг/13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг/10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг/251,35 мг/251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг/160,00 мг/160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Гідрохлортіазид 12,50 мг/12,50 мг/25,00 мг Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш: полівініловий спирт макрогол-3350 титану діоксид (E171) тальк Барвник заліза оксид червоний (Е172) (для таблеток 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) Барвник заліза оксид жовтий (Е172) (для таблеток 10мг + 160мг + 25мг)Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 12,5 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору з гравіюванням К2 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою рожевого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг + 25 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з гравіюванням К4 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
568,00 грн
537,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипін безілат (амлодипін безілат) - 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну - 5,00 мг; Валсартан А, субстанція-гранули - 251,35 мг (валсартан - 160,00 мг; Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармеллоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат); Гідрохлортіазид – 12,50 мг; Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш (полівініловий спирт; макрогол-3350; титану діоксид (Е171); тальк); Барвник заліза оксид червоний (Е172). По 7, 10, 14, 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 4. 8, 12, 14 контурних осередкових упаковок (по 7 таблеток); 1, 2, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок (по 10 таблеток); 1, 2, 4, 6, 7 контурних осередкових упаковок (по 14 таблеток); 1, 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок (по 15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 150 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 26,65 мг, целюлоза мікрокристалічна - 45,00 мг, кроскармелоза натрію - 15,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 45,0 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, кремнію діоксид коллоід 25 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,30 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,30 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2775 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 300 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 65,80 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,00 мг, кроскармелоза натрію 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 90,0 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, кремнію діоксид колоїдний , барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,60 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,60 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2776 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ірбесартан – 300 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 65,80 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,00 мг, кроскармелоза натрію 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 90,0 мг, магнію стеарат - 6,00 мг, кремнію діоксид колоїдний , барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,60 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,60 мг. По 14 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1, 2, 4, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки оранжево-рожевого кольору з білими вкрапленнями з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та номером 2776 на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик).ФармакокінетикаНі ірбесартан, ні гідрохлортіазид не змінюють фармакокінетику один одного. Всмоктування Після прийому препарату Коапровель абсолютна біодоступність ірбесартану - 60-80%, а гідрохлортіазиду - 50-80%. Їда не впливає на біодоступність активних речовин препарату. Після внутрішнього прийому Cmax ірбесартану в плазмі крові досягається через 1.5-2 год, гідрохлортіазиду - через 1-2.5 год. Розподіл Зв'язування ірбесартану з білками плазми становить приблизно 96%, зв'язування з клітинними компонентами незначне. Vd ірбесартану становить 53-93 л (0.72-1.24 л/кг). При щоденному однократному застосуванні ірбесартану Css досягається через 3 дні, при цьому спостерігається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі крові (менше 20%). Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду становить 68%, Vd – 3.6-7.8 л/кг. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується в печінці шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6 CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування чи індукції. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3А4. Гідрохлортіазид не метаболізується. Виведення Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий Т1/2 ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3.5 мл/хв. Гідрохлортіазид виводиться нирками. Середні значення плазмового Т1/2 гідрохлортіазиду становлять 5-15 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок (порівняно з чоловіками) відзначаються дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявляється. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Значення AUC та Сmax ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вищими, ніж у пацієнтів молодшого віку (18-40 років). Кінцеві Т1/2 вони були порівнянними. Не спостерігалося пов'язаних із віком відмінностей у ефектах ірбесартану. У пацієнтів з печінковою недостатністю (внаслідок цирозу печінки) легкої (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. . У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. У добровольців без артеріальної гіпертензії AUC та Т1/2 ірбесартану в осіб негроїдної раси були приблизно на 20-25% вищі, ніж у осіб європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить антагоніст рецепторів ангіотензину II ірбесартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Комбінація інгредієнтів має адитивний гіпотензивний ефект, знижуючи АТ у вищому ступені, ніж кожен з компонентів окремо. Ірбесартан Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1), який не вимагає метаболічної активації для придбання фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу АТ1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Не має агоністичної активності по відношенню до рецепторів AT1 і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів (рецепторів, не пов'язаних із регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II у плазмі крові. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить менше 0.1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком, що має діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків, наприклад гідрохлортіазиду, до кінця невідомий. Тіазидні діуретики впливають на канальцеві механізми реабсорбції електролітів у нирках, збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів приблизно в однакових кількостях. Натрійурез призводить до вторинної втрати калію та бікарбонату. Гідрохлортіазид збільшує активність реніну плазми крові та секрецію альдостерону, а також знижує вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування антагоніста рецепторів ангіотензину II сприяє зменшенню втрат калію, пов'язаних з дією тіазидних діуретиків. Ірбесартан/гідрохлортіазид Антигіпертензивний ефект ірбесартану у комбінації з гідрохлортіазидом виявляється вже після прийому його першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів застосування, максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 6-8 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид протягом більше одного року. Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз має дозозалежну та адитивну антигіпертензивну дію. У пацієнтів, у яких на тлі монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг не спостерігалося достатнього зниження АТ, додавання до монотерапії ірбесартаном у дозі 300 мг 1 раз на добу гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу призводило до додаткового зниження діастолічного АТ до кінця між. (тобто через 24 год після прийому препаратів) на 6.1 мм рт. ст. (В порівнянні з додаванням плацебо). Спостерігалося загальне зниження систолічного АТ (САД)/діастолічного АТ (ДАД) при комбінації ірбесартану у дозі 300 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг (у порівнянні з прийомом плацебо) до -13.6/-11.5 мм рт. ст. Одноразовий протягом доби прийом ірбесартану у дозі 150 мг та гідрохлортіазиду у дозі 12.5 мг продемонстрував (порівняно з прийомом плацебо) середнє зниження САД/ДАД в кінці міждозового інтервалу на 12.9/6.9 мм рт. ст. відповідно. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.Максимальний антигіпертензивний ефект розвивався через 3 - 6 годин. ст.в порівнянні з плацебо). Виражені у відсотках показники ТУР (відносини АТ, що вимірюється в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили щонайменше 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%.вимірюваного в кінці міждозового інтервалу [залишкова дія] до АТ під час максимальної дії комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид) становили, як мінімум, 68%. У клінічному дослідженні у пацієнтів з недостатнім зниженням АТ на тлі монотерапії гідрохлортіазидом у дозі 25 мг додавання ірбесартану до гідрохлортіазиду викликало додаткове середнє зниження САД/ДАД на 11.1/7.2 мм рт. ст. відповідно, порівняно з монотерапією гідрохлортіазидом. АТ знижувалося однаковою мірою у положенні стоячи й у положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігалися рідко, проте їх виникнення можливе у пацієнтів із гіпонатріємією та/або гіповолемією. Ефективність ірбесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від віку, расової приналежності чи статі. Загальна антигіпертензивна реакція на комбінацію у пацієнтів негроїдної раси та пацієнтів інших рас була схожою. Після відміни ірбесартану АТ поступово поверталося до вихідних значень. Синдрому відміни у ірбесартану та гідрохлортіазиду не спостерігалося. При прийомі гідрохлортіазиду внутрішньо діуретичний ефект наставав протягом перших 2 год, діурез досягав максимуму приблизно через 4 год і зберігався близько 6-12 год. У двох клінічних дослідженнях оцінювалося лікування препаратом Коапровель як початкова терапія у пацієнтів з помірно вираженою (вихідне середнє значення АТ 162/98 мм рт. ст.) та тяжкою (вихідне середнє значення АТ 172/113 мм рт. ст.) артеріальною гіпертензією . В обох дослідженнях була показана достовірна перевага антигіпертензивного ефекту препарату Коапровель® (у дозах від 12.5/150 мг до 25/300 мг) як початкова терапія, у порівнянні з застосуванням як початкова терапія монотерапії ірбесартаном (у дозах від 150 мг до 3 ) та гідрохлортіазидом (у дозах від 12.5 мг до 25 мг).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія помірного або тяжкого ступеня (лікування пацієнтів, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв); анурія (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду); одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня (СКФ одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до активних речовин або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду (бо гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду). З обережністю: стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); гіповолемія або гіпонатріємія, що виникають при інтенсивній терапії дикретиками, гемодіалізі, дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювоті (небезпека надмірного зниження артеріального тиску); пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС, зокрема. пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ІХС та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку (ризик посилення ішемії міокарда або головного мозку, аж до розвитку інфаркту міокарда або інсульту при надмірному зниженні АТ); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня (КК від 60 до 30 мл/хв) (ризик збільшення азотемії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові, у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, та розвитку гіперкаліємії, у зв'язку з наявністю у складі препарату ірбесартану) ; стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність будь-якого ступеня тяжкості або прогресуючі захворювання печінки (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому що навіть незначні порушення водно-електролітного балансу у таких пацієнтів можуть спровокувати печінкову кому); цукровий діабет (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних засобах); подагра (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду можливе підвищення концентрації солей сечової кислоти в крові); гіперкаліємія; одночасне застосування калійзберігаючих препаратів та/або замінників солі, що містять калій (ризик розвитку гіперкаліємії); системний червоний вовчак (у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду, тому є повідомлення про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків); одночасне застосування інших гіпотензивних препаратів (можливість потенціювання їхньої антигіпертензивної дії); симпатектомія (ризик посилення антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду); одночасне застосування інгібіторів АПФ або аліскірену, т.я. порівняно з монотерапією, при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску, гіперкаліємії та змін функції нирок; алергічна реакція на пеніциліни та сульфаніламіди в анамнезі (фактор ризику розвитку ідеосинкразичної реакції, що спостерігалася при застосуванні сульфаніламідів або похідних сульфонаміду, і виявляється у вигляді гострої закритокутової глаукоми).Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Коапровель® при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при застосуванні інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, препарат Коапровель®, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати при вагітності. Тіазидні діуретики проникають через плацентарний бар'єр і виявляються у пуповинній крові. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. можливий розвиток фетальної або неонатальної жовтяниці, тромбоцитопенії та, можливо, інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих. При діагностуванні вагітності під час лікування препаратом Коапровель слід якомога швидше припинити прийом препарату. Невідомо, чи виділяється ірбесартан чи його метаболіти із грудним молоком. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазидні діуретики при їх застосуванні у високих дозах, спричиняючи інтенсивний діурез, можуть пригнічувати лактацію. Препарат Коапровель протипоказаний до застосування протягом всього періоду грудного вигодовування через потенційний ризик для немовляти. Тому після оцінки співвідношення передбачуваної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом препарату Коапровель®. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення за класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, менше 1/10); нечасто (≥1/1000, менше 1/100); рідко (≥1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10 000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту виникнення небажаного явища неможливо). Комбінація ірбесартан/гідрохлортіазид У клінічних дослідженнях безпека комбінації ірбесартану та гідрохлортіазиду була вивчена приблизно у 2750 пацієнтів, включаючи 1540 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували це лікування протягом 6 місяців та більше 960 пацієнтів, які отримували препарат протягом одного року і більше. Побічні ефекти у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель®, були зазвичай помірно вираженими і скороминущими, їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається (у межах рекомендованого діапазону доз). Частота виникнення побічних ефектів також не залежала від віку, статі та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких брали участь 898 пацієнтів, які отримували комбінацію ірбесартан/гідрохлортіазид (звичайна тривалість лікування 2-3 міс), припинення лікування через яке-небудь клінічне або лабораторне небажане явище було достовірно менш частим у пацієнтів, які приймали комбінацію ірбесартану та гідрохлортіазиду (3.6%), ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (6.8%). Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – ортостатичне запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія, зміни на ЕКГ, надмірне зниження АТ, периферичні набряки (зокрема, набряки нижніх кінцівок), “припливи” крові до шкіри обличчя, синкопальні стани. З боку травної системи: часто – нудота/блювота; нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, абдомінальні болі. З боку сечовивідної системи: часто – зміна частоти сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція (ослаблення лібідо, еректильна дисфункція). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, біль у кістках, слабкість у кінцівках. Алергічні реакції: нечасто - висипання на шкірі, свербіж. Інші: часто - підвищена стомлюваність; нечасто – слабкість. Небажані явища, що спостерігалися в плацебо-контрольованих дослідженнях при застосуванні комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид як початкове лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості Початкове лікування комбінацією ірбесартан/гідрохлортіазид Наведені нижче небажані явища комбінації ірбесартан/гідрохлортіазид у дослідженнях, проведених у пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого та середнього ступеня тяжкості, були аналогічні описаним вище небажаним явищам, що спостерігалися у раніше проведених дослідженнях при артеріальній гіпертензії. У клінічному дослідженні, проведеному при артеріальній гіпертензії середнього ступеня тяжкості (середнє ДАТ, у положенні сидячи 90-110 мм рт. ст.), види та частота небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували препарат Коапровель як початкова терапія, були аналогічні профілю небажаних явищ у пацієнтів, які отримували початкове лікування у вигляді монотерапії ірбесартаном або гідрохлортіазидом. Не було зареєстровано випадків синкопальних станів у групі комбінованої терапії, а у групі монотерапії гідрохлортіазидом було зареєстровано 1 випадок синкопального стану. Частота вже вказаних вище небажаних явищ при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом, відповідно, склала: 0.9%, 0% та 0% для надмірного зниження АТ; 3%, 3.8% та 1% для запаморочення; 5.5%, 3.8% та 4.8% для головного болю; 1.2%, 0% та 1% для гіперкаліємії та 0.9%, 0% та 0% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при терапії препаратом Коапровель®, монотерапії ірбесартаном та монотерапії гідрохлортіазидом склала 6.7%, 3.8% та 4.8%. У клінічному дослідженні, проведеному при тяжкій артеріальній гіпертензії (ДАД у положенні сидячи ≥110 мм рт. ст.), загальна картина небажаних явищ протягом 7 тижнів спостереження була подібною у пацієнтів, які отримували як початкову терапію препарат Коапровель®, і у пацієнтів, отримували як початкову терапію ірбесартан. Частота вже вказаних вище небажаних явищ для препарату Коапровель® та ірбесартану склала, відповідно: 0% та 0% для синкопального стану; 0.6% та 0% для надмірного зниження АТ; 3.6% та 4% для запаморочення; 4.3% та 6.6% для головного болю; 0.2% та 0% для гіперкаліємії та 0.6% та 0.4% для гіпокаліємії. Частота відміни лікування через небажані явища при прийомі препарату Коапровель® та при монотерапії ірбесартаном склала 2.1% та 2.2%, відповідно. Лабораторні та інструментальні дані Клінічно значимих змін у результатах лабораторних досліджень у ході контрольованих клінічних досліджень препарату Коапровель не виявлено. Досвід постмаркетингового застосування Ірбесартан Як і у випадку з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, дуже рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив'янка) спостерігалися при монотерапії ірбесартаном. Крім цього, при застосуванні ірбесартану після його виходу на ринок спостерігалися такі небажані реакції: вертиго, астенія, гіперкаліємія, жовтяниця, міалгія, підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, дзвін у вухах та порушення функції нирок, включаючи випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику. Гідрохлоротіазид При монотерапії гідрохлортіазидом спостерігалися такі небажані явища (незалежно від їх зв'язку з прийомом гідрохлортіазиду): анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор, жовтяниця (пов'язана з внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, сіалоаденез, /агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, реакції фотосенсибілізації, лихоманка, кропив'янка, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень), гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, м'язові спазми, слабкість, неспокій,минуще порушення гостроти зору.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином – препаратом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. Комбінація препарату Коапровель з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ Застосування препарату Коапровель у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На підставі досвіду, отриманого при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію, замінників солі, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або інших, здатних підвищувати вміст калію в крові лікарських засобів (гепарин), можливе підвищення вмісту калію у сироватці. крові. Одночасне застосування з ірбесартаном гідрохлортіазиду може зменшити частоту розвитку цього ефекту. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або пацієнтів з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе послаблення антигіпертензивного ефекту інгібіторів рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами або наркотичними засобами може спостерігатись посилення ортостатичної гіпотензії, що викликається тіазидними діуретиками. При сумісному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном може знадобитися збільшення дози гіпоглікемічного засобу, т.к. гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію глюкози у крові. При одночасному застосуванні препарату Коапровель і протиподагричних засобів може знадобитися корекція доз останніх через можливість підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти при застосуванні гідрохлортіазиду. При сумісному застосуванні з серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами у разі виникнення гіпокаліємії та гіпомагніємії, викликаних тіазидним діуретиком, що входить до складу препарату Коапровель®, зростає небезпека розвитку аритмій. Тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові. Якщо пацієнту потрібне застосування препаратів кальцію або кальційзберігаючих препаратів (наприклад, вітаміну D), необхідно контролювати вміст кальцію у сироватці крові та проводити відповідну корекцію режиму дозування препаратів кальцію. Всмоктування гідрохлортіазиду в присутності аніонообмінних смол (колестираміну, колестиполу) знижується. Слід розділяти за часом прийом препарату Коапровель і цих препаратів не менше ніж на 4 год. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію, у свою чергу ірбесартан збільшує сироваткові концентрації літію, що підвищує ризик розвитку токсичних ефектів літію. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Коапровель з солями літію; рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові. У деяких пацієнтів інгібітори синтезу ендогенних простагландинів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби) можуть зменшувати ефекти тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Коапровель®, може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних засобів, особливо гангліоблокаторів та бета-адреноблокаторів. Гідрохлоротіазид може взаємодіяти з діазоксидом; при їх поєднанні слід контролювати концентрацію глюкози в крові, сироваткову концентрацію сечової кислоти та АТ. Гідрохлортіазид може потенціювати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину), засобів для місцевої анестезії, засобів для загальної анестезії та засобів для премедикації перед загальною анестезією, внаслідок чого може знадобитися корекція їхнього режиму дозування. При поєднанні із застосуванням гідрохлортіазиду засоби для місцевої анестезії, засоби для загальної анестезії та засоби для премедикації перед загальною анестезією слід застосовувати у зменшених дозах. Якщо можливо, прийом гідрохлортіазиду слід припинити за 1 тиждень до хірургічного втручання. Одночасне застосування карбамазепіну та гідрохлортіазиду може асоціюватися з ризиком розвитку гіпонатріємії з клінічними проявами. Слід контролювати вміст електролітів у крові під час спільного застосування цих лікарських засобів. При необхідності застосування карбамазепіну рекомендується застосовувати діуретики з іншим механізмом дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, АКТГ збільшується ризик розвитку гіпокаліємії. Дія катехоламінів може бути ослаблена під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з антихолінергічними лікарськими засобами (наприклад, атропіном, біпериденом) підвищується біодоступність діуретиків тіазидного ряду за рахунок уповільнення моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивні ефекти.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Коапровель® призначають пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном або гідрохлортіазидом у монотерапії. Коапровель® 150 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 150 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється гідрохлортіазидом (12.5 мг/добу) або ірбесартаном (150 мг/добу) у монотерапії. Коапровель® 300 мг/12.5 мг (таблетки, що містять ірбесартан/гідрохлортіазид 300 мг/12.5 мг відповідно) можна призначати пацієнтам, у яких АТ недостатньо контролюється ірбесартаном (300 мг) або препаратом Коапровель® (150 мг/12.5 мг). Коапровель® 300 мг/25 мг можна застосовувати у пацієнтів, у яких не вдається досягти цільових значень артеріального тиску при застосуванні препарату Коапровель® 300 мг/12.5 мг. Як початкова терапія у пацієнтів, які потребують проведення комбінованої гіпотензивної терапії, лікування починають з препарату Коапровель® 150 мг/12.5 мг 1 раз на добу. При необхідності більшого зниження артеріального тиску доза може бути збільшена через 1-2 тижні терапії до максимальної – 300 мг/25 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 2 таб. препарату Коапровель 150 мг/12.5 мг або 1 таб. препарату Коапровель 300 мг/25 мг. Коапровель® 300 мг/25 мг є максимальною добовою дозою, тому одночасне застосування доз, що перевищують 300 мг ірбесартану та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу, не рекомендується. Якщо не вдається досягти цільових значень АТ при застосуванні препарату Коапровель 300 мг/25 мг, то до терапії можна додавати інші антигіпертензивні препарати (бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів пролонгованої дії). У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Однак у зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду застосування препарату Коапровель® не рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) корекція дози не потрібна. У зв'язку з наявністю у складі препарату гідрохлортіазиду слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів, які приймали препарат Коапровель у клінічних дослідженнях, не спостерігалося відмінностей ефективності та безпеки між пацієнтами віком 65 років та старшими та пацієнтами молодшого віку. На даний момент безпека та ефективність препарату у пацієнтів дитячого та підліткового віку не встановлена. У пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, наприклад, у пацієнтів, які отримують інтенсивну терапію діуретиками, порушення водно-електролітного балансу слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель.ПередозуванняЄ досвід застосування ірбесартану у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів без розвитку токсичних ефектів. Симптоми: найбільш поширеними симптомами, що спостерігалися у дорослих при передозуванні гідрохлортіазиду, були симптоми, спричинені порушеннями електролітного складу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратацією, що виникають внаслідок надмірного діуретичного ефекту. У разі одночасного застосування серцевих глікозидів (наприклад, дигоксину) або антиаритмічних препаратів (наприклад, соталолу) гіпокаліємія може сприяти розвитку порушень ритму. При передозуванні препарату можливе надмірне зниження артеріального тиску, розвиток брадикардії та тахікардії. Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Коапровель®. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, включаючи відновлення втрат рідини та електролітів. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Коапровель дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без інших факторів ризику для розвитку надмірної артеріальної гіпотензії. Надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів із гіпонатріємією/гіповолемією. Гіповолемію та/або гіпонартіємію слід скоригувати до початку застосування препарату Коапровель. Тіазидні діуретики можуть потенціювати дію інших гіпотензивних засобів. Препарат Коапровель® не рекомендується призначати пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв). У пацієнтів з порушеннями функції нирок можливе збільшення азотемії, пов'язане із вмістом у складі препарату гідрохлортіазиду. Немає клінічних даних щодо застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки. Коли препарат Коапровель застосовується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, рекомендується періодичний контроль вмісту калію, концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Коапровель слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків у монотерапії, особливо у високих дозах, можливий розвиток гіпокаліємії, одночасне застосування ірбесартану може зменшувати гіпокаліємію, що викликається гідрохлортіазидом. Навпаки, через наявність у складі препарату Коапровель® ірбесартану може мати місце гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, цукровим діабетом. Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів групи ризику. Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, слід з обережністю застосовувати разом з препаратом Коапровель®. Дефіцит хлоридів зазвичай буває незначним і,як правило, не потребує лікування. Тіазиди знижують виведення кальцію через нирки та викликають непостійне та незначне збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Розвиток клінічно значущої гіперкальціємії може вказувати на можливість наявності у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії.Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням дослідження функції паращитовидних залоз. Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до розвитку гіпомагніємії. При лікуванні тіазидними діуретиками може розвинутись гіперглікемія та загострення подагри у деяких пацієнтів. При лікуванні тіазидними діуретиками може збільшитись потреба в інсуліні у пацієнтів з цукровим діабетом, а також можлива маніфестація латентного цукрового діабету. Лікування тіазидними діуретиками асоціювалося зі збільшенням концентрацій холестерину та тригліцеридів у крові, проте доза 12.5 мг, що міститься у препараті Коапровель®, практично не впливає на концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові. При терапії тіазидними діуретиками у деяких пацієнтів може спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри. Пацієнтам із ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу та метаболічних порушень може знадобитися моніторинг лабораторних показників. Повідомлялося про загострення або обтяження перебігу системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Сульфаніламіди або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкразичні реакції, що призводять до розвитку минущої міопії та гострої закритокутової глаукоми. Незважаючи на те, що гідрохлортіазид є похідним сульфонаміду, дотепер повідомлялося тільки про окремі випадки розвитку гострої закритокутової глаукоми без встановлення причинно-наслідкового взаємозв'язку з його застосуванням. Симптомами гострої глаукоми є: гостре зниження гостроти зору або очний біль, які зазвичай виникають протягом періоду від декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Гостра закритокутова глаукома, що залишилася без лікування, може призвести до стійкої втрати зору. При виникненні цих симптомів слід якнайшвидше припинити прийом препарату.Якщо при цьому не вдасться нормалізувати внутрішньоочний тиск, може знадобитися термінове терапевтичне або хірургічне лікування. Факторами ризику для розвитку гострої глаукоми є вказівки в анамнезі на алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніциліни. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації препарату Коапровель® з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Застосування препарату Коапровель у комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як наслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та, рідко, з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна унеможливити виникнення подібного ефекту при застосуванні інгібіторів рецепторів ангіотензину II, включаючи препарат Коапровель®. У пацієнтів після симпатектомії може посилюватися антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків. У пацієнтів зі стенозом гирла аорти та стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідна особлива обережність при застосуванні вазодилататорів, включаючи препарат Коапровель®. Застосування препарату Коапровель при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно, т.к. такі пацієнти зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що впливають на РААС. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Розвиток алергічних реакцій на гідрохлортіазид більш ймовірний у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або пацієнтів з бронхіальною астмою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Коапровель на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарат Коапровель® не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами тощо). Однак при занятті потенційно небезпечними видами діяльності слід бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амброксол гідрохлорид 20 мг, натрію гліцирризінат 30 мг, сухий екстракт термопсису 10 мг, натрію гідрокарбонат 200 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25 (колідон К25), тальк, стеаринова кислота, карбоксиметилкрохмаль натрію (крохмалю натрію гліколат, примоджель). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки від світло-кремового до кремового з жовтуватим відтінком кольору з темнішими і світлішими вкрапленнями, плоскоциліндричні, з ризиком і фаскою.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для лікування кашлю, має муколітичну та відхаркувальну дію, а також має протизапальну активність. Дія Коделак Бронхо обумовлена фармакологічними властивостями його компонентів. Амброксол має секретомоторну, секретолітичну та відхаркувальну дію, нормалізує порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння, збільшує секрецію сурфактанту в альвеолах. Зменшує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню. Гліциррат (гліциризинова кислота та її солі) має протизапальну та противірусну дію. Має цитопротекторну дію завдяки антиоксидантній та мембраностабілізуючій активності. Потенціює дію ендогенних кортикостероїдів, надаючи протизапальну та протиалергічну дію. Завдяки вираженій протизапальній активності сприяє зменшенню запального процесу в дихальних шляхах. Екстракт термопсису має відхаркувальну дію, надаючи помірну подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, рефлекторно підвищує секрецію бронхіальних залоз. Натрію гідрокарбонат зсуває рН бронхіального слизу в лужний бік, зменшує в'язкість мокротиння, стимулює моторну функцію миготливого епітелію та бронхіол.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Коделак® Бронхо не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з муколітичною, відхаркувальною та протизапальною дією.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів із утрудненням відходження мокротиння: гострий та хронічний бронхіт; пневмонія; ХОЗЛ; Бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з бронхіальною астмою.Вагітність та лактаціяПрепарат Коделак Бронхо протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко – слабкість, головний біль. З боку травної системи: рідко – діарея, сухість у роті, запор; при тривалому прийомі у високих дозах – гастралгія, нудота, блювання. З боку дихальної системи: рідко – сухість слизової оболонки дихальних шляхів, ринорея. Інші: рідко – дизурія, висип, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з протикашльовими лікарськими засобами призводить до утруднення відходження мокротиння на тлі зменшення кашлю. Препарат збільшує проникнення у бронхіальний секрет антибіотиків.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо під час їди. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці 3 рази на добу. Не рекомендується застосовувати препарат більш ніж 4-5 днів без призначення лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, диспепсія. Лікування: промивання шлунка доцільно у перші 1-2 години після прийому препарату; проведення симптоматичної терапіїЗапобіжні заходи та особливі вказівкиНе комбінувати із протикашльовими засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амброксол гідрохлорид 20 мг, натрію гліцирризінат 30 мг, сухий екстракт термопсису 10 мг, натрію гідрокарбонат 200 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25 (колідон К25), тальк, стеаринова кислота, карбоксиметилкрохмаль натрію (крохмалю натрію гліколат, примоджель). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки від світло-кремового до кремового з жовтуватим відтінком кольору з темнішими і світлішими вкрапленнями, плоскоциліндричні, з ризиком і фаскою.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для лікування кашлю, має муколітичну та відхаркувальну дію, а також має протизапальну активність. Дія Коделак Бронхо обумовлена фармакологічними властивостями його компонентів. Амброксол має секретомоторну, секретолітичну та відхаркувальну дію, нормалізує порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння, збільшує секрецію сурфактанту в альвеолах. Зменшує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню. Гліциррат (гліциризинова кислота та її солі) має протизапальну та противірусну дію. Має цитопротекторну дію завдяки антиоксидантній та мембраностабілізуючій активності. Потенціює дію ендогенних кортикостероїдів, надаючи протизапальну та протиалергічну дію. Завдяки вираженій протизапальній активності сприяє зменшенню запального процесу в дихальних шляхах. Екстракт термопсису має відхаркувальну дію, надаючи помірну подразнюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, рефлекторно підвищує секрецію бронхіальних залоз. Натрію гідрокарбонат зсуває рН бронхіального слизу в лужний бік, зменшує в'язкість мокротиння, стимулює моторну функцію миготливого епітелію та бронхіол.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Коделак® Бронхо не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з муколітичною, відхаркувальною та протизапальною дією.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів із утрудненням відходження мокротиння: гострий та хронічний бронхіт; пневмонія; ХОЗЛ; Бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з бронхіальною астмою.Вагітність та лактаціяПрепарат Коделак Бронхо протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко – слабкість, головний біль. З боку травної системи: рідко – діарея, сухість у роті, запор; при тривалому прийомі у високих дозах – гастралгія, нудота, блювання. З боку дихальної системи: рідко – сухість слизової оболонки дихальних шляхів, ринорея. Інші: рідко – дизурія, висип, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з протикашльовими лікарськими засобами призводить до утруднення відходження мокротиння на тлі зменшення кашлю. Препарат збільшує проникнення у бронхіальний секрет антибіотиків.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо під час їди. Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці 3 рази на добу. Не рекомендується застосовувати препарат більш ніж 4-5 днів без призначення лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, диспепсія. Лікування: промивання шлунка доцільно у перші 1-2 години після прийому препарату; проведення симптоматичної терапіїЗапобіжні заходи та особливі вказівкиНе комбінувати із протикашльовими засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕліксир - 5 мл: Активні речовини: амброксол гідрохлорид 10 мг, натрію гліцирризінат 30 мг, рідкий екстракт чебрецю 500 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін) – 3.75 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) – 1.25 мг, сорбітол (сорбіт) – 3000 мг, вода очищена – до 5 мл. 100 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиЕліксир від світло-коричневого до коричневого кольору; у процесі зберігання допускається утворення осаду.Фармакотерапевтична групаКомбінований відхаркувальний препарат. Має муколітичну та відхаркувальну дію, а також має протизапальну активність. Дія еліксиру Коделак Бронхо з чебрецем обумовлена фармакологічними властивостями його компонентів. Амброксол має секретомоторну, секретолітичну та відхаркувальну дію, нормалізує порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння, збільшує секрецію сурфактанту в альвеолах. Зменшує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню. Натрію гліцирризінат має протизапальну та противірусну дію. Має цитопротекторну дію завдяки антиоксидантній та мембраностабілізуючій активності. Посилює дію ендогенних глюкокортикоїдів, надаючи протизапальну та протиалергічну дію. Завдяки вираженій протизапальній активності сприяє зменшенню запального процесу в дихальних шляхах. Екстракт трави чебрецю містить суміш ефірних масел, що мають відхаркувальну та протизапальну дію. Крім того, даний екстракт має слабкі спазмолітичні та репаративні властивості.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Коделак® Бронхо із чебрецем не надані.Клінічна фармакологіяПрепарат з муколітичною, відхаркувальною та протизапальною дією.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів із утрудненням відходження мокротиння: гострий та хронічний бронхіт; пневмонія; ХОЗЛ; Бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з бронхіальною астмою.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – діарея, сухість у роті, запор; при тривалому прийомі у високих дозах – гастралгія, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухість слизової оболонки дихальних шляхів, ринорея. Інші: алергічні реакції; рідко – слабкість, головний біль, дизурія, висип.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з протикашльовими лікарськими засобами призводить до утруднення відходження мокротиння.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо під час їди, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років – по 10 мл 4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 6 років призначають по 2.5 мл 3 рази на добу, у віці від 6 до 12 років - по 5 мл 3 рази на добу. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря – 5 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, диспепсія. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе комбінувати із протикашльовими засобами. У пацієнтів з цукровим діабетом можливе застосування препарату з урахуванням вмісту сорбіту у кількості 0.18 ХЕ у 5 мл еліксиру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕліксир - 5 мл: Активні речовини: амброксол гідрохлорид 10 мг, натрію гліцирризінат 30 мг, рідкий екстракт чебрецю 500 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (ніпагін) – 3.75 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) – 1.25 мг, сорбітол (сорбіт) – 3000 мг, вода очищена – до 5 мл. 200 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиЕліксир від світло-коричневого до коричневого кольору; у процесі зберігання допускається утворення осаду.Фармакотерапевтична групаКомбінований відхаркувальний препарат. Має муколітичну та відхаркувальну дію, а також має протизапальну активність. Дія еліксиру Коделак Бронхо з чебрецем обумовлена фармакологічними властивостями його компонентів. Амброксол має секретомоторну, секретолітичну та відхаркувальну дію, нормалізує порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння, збільшує секрецію сурфактанту в альвеолах. Зменшує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню. Натрію гліцирризінат має протизапальну та противірусну дію. Має цитопротекторну дію завдяки антиоксидантній та мембраностабілізуючій активності. Посилює дію ендогенних глюкокортикоїдів, надаючи протизапальну та протиалергічну дію. Завдяки вираженій протизапальній активності сприяє зменшенню запального процесу в дихальних шляхах. Екстракт трави чебрецю містить суміш ефірних масел, що мають відхаркувальну та протизапальну дію. Крім того, даний екстракт має слабкі спазмолітичні та репаративні властивості.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Коделак® Бронхо із чебрецем не надані.Клінічна фармакологіяПрепарат з муколітичною, відхаркувальною та протизапальною дією.Показання до застосуванняЗахворювання дихальних шляхів із утрудненням відходження мокротиння: гострий та хронічний бронхіт; пневмонія; ХОЗЛ; Бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, з бронхіальною астмою.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – діарея, сухість у роті, запор; при тривалому прийомі у високих дозах – гастралгія, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухість слизової оболонки дихальних шляхів, ринорея. Інші: алергічні реакції; рідко – слабкість, головний біль, дизурія, висип.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з протикашльовими лікарськими засобами призводить до утруднення відходження мокротиння.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо під час їди, з невеликою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років – по 10 мл 4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 6 років призначають по 2.5 мл 3 рази на добу, у віці від 6 до 12 років - по 5 мл 3 рази на добу. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря – 5 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, диспепсія. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе комбінувати із протикашльовими засобами. У пацієнтів з цукровим діабетом можливе застосування препарату з урахуванням вмісту сорбіту у кількості 0.18 ХЕ у 5 мл еліксиру.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: Активна речовина: бутамірат цитрат 7.5 мг. Допоміжні речовини: сорбітол (Neosorb 70/70 B, сорбітовий сироп) – 2025 мг, гліцерол (гліцерин) – 1450 мг, етанол 95% (етиловий спирт 95%) – 12.69 мг, натрію сахаринат – 3 мг, 5 бенз. , ванілін – 3 мг, натрію гідроксиду розчин 30% – 1.55 мг, вода очищена – до 5 мл. 100 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп у вигляді безбарвної рідини із запахом ванілі.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб центральної дії. Бутамірат не відноситься до алкалоїдів опію. Пригнічує кашель, прямо впливаючи на кашльовий центр. Має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу і протизапальну дію. Покращує показники спірометрії (знижує опір дихальних шляхів) та оксигенацію крові.ФармакокінетикаШвидко і повністю всмоктується прийому внутрішньо. При повторному застосуванні його концентрація у плазмі крові залишається лінійною та кумуляції не спостерігається. У крові піддається гідролізу з утворенням 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу. Ці метаболіти також мають протикашльову активність. Зв'язування бутамірату та його метаболітів з білками плазми становить близько 95%, цим обумовлений їх тривалий T1/2 та тривала протикашльова дія. Метаболіти виводяться переважно нирками, причому метаболіти з кислою реакцією значною мірою пов'язані з глюкуроновою кислотою. T1/2 – 6 год.Клінічна фармакологіяПротикашльовий препарат.Показання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Кашель у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 2 місяців; дитячий вік до 3 років (для сиропу); дитячий вік до 6 років (для таблеток); дитячий вік до 18 років (для таблеток із модифікованим вивільненням); підвищена чутливість до бутамірату. З обережністю II та III триместри вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І триместрі вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). У ІІ та ІІІ триместрах вагітності застосовують з обережністю і тільки в тих випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 2 місяців (для крапель), до 3 років (для сиропу), до 12 років (для таблеток депо).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - сонливість, запаморочення. З боку системи травлення: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - нудота, блювання, діарея. З боку шкірних покривів: рідко (≥1/10000 до <1/1000) – висип. Інші: можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що бутамірат пригнічує кашльовий рефлекс, слід уникати одночасного застосування відхаркувальних засобів, щоб уникнути скупчення мокротиння в дихальних шляхах. У період лікування бутаміратом не рекомендується застосування лікарських засобів, що пригнічують вплив на ЦНС (в т.ч. снодійні, антипсихотичні, транквілізатори).Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дітей слід застосовувати лише у лікарських формах, спеціально призначених для цієї категорії пацієнтів відповідно до віку. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Бутамірат здатний викликати сонливість, тому в період лікування пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншої діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: Активна речовина: бутамірат цитрат 7.5 мг. Допоміжні речовини: сорбітол (Neosorb 70/70 B, сорбітовий сироп) – 2025 мг, гліцерол (гліцерин) – 1450 мг, етанол 95% (етиловий спирт 95%) – 12.69 мг, натрію сахаринат – 3 мг, 5 бенз. , ванілін – 3 мг, натрію гідроксиду розчин 30% – 1.55 мг, вода очищена – до 5 мл. 200 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп у вигляді безбарвної рідини із запахом ванілі.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб центральної дії. Бутамірат не відноситься до алкалоїдів опію. Пригнічує кашель, прямо впливаючи на кашльовий центр. Має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу і протизапальну дію. Покращує показники спірометрії (знижує опір дихальних шляхів) та оксигенацію крові.ФармакокінетикаШвидко і повністю всмоктується прийому внутрішньо. При повторному застосуванні його концентрація у плазмі крові залишається лінійною та кумуляції не спостерігається. У крові піддається гідролізу з утворенням 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу. Ці метаболіти також мають протикашльову активність. Зв'язування бутамірату та його метаболітів з білками плазми становить близько 95%, цим обумовлений їх тривалий T1/2 та тривала протикашльова дія. Метаболіти виводяться переважно нирками, причому метаболіти з кислою реакцією значною мірою пов'язані з глюкуроновою кислотою. T1/2 – 6 год.Клінічна фармакологіяПротикашльовий препарат.Показання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Кашель у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 2 місяців; дитячий вік до 3 років (для сиропу); дитячий вік до 6 років (для таблеток); дитячий вік до 18 років (для таблеток із модифікованим вивільненням); підвищена чутливість до бутамірату. З обережністю II та III триместри вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І триместрі вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). У ІІ та ІІІ триместрах вагітності застосовують з обережністю і тільки в тих випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 2 місяців (для крапель), до 3 років (для сиропу), до 12 років (для таблеток депо).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - сонливість, запаморочення. З боку системи травлення: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - нудота, блювання, діарея. З боку шкірних покривів: рідко (≥1/10000 до <1/1000) – висип. Інші: можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що бутамірат пригнічує кашльовий рефлекс, слід уникати одночасного застосування відхаркувальних засобів, щоб уникнути скупчення мокротиння в дихальних шляхах. У період лікування бутаміратом не рекомендується застосування лікарських засобів, що пригнічують вплив на ЦНС (в т.ч. снодійні, антипсихотичні, транквілізатори).Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дітей слід застосовувати лише у лікарських формах, спеціально призначених для цієї категорії пацієнтів відповідно до віку. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Бутамірат здатний викликати сонливість, тому в період лікування пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншої діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 20 мл: активна речовина: бутамірату цитрат (у перерахунку на 100% речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: сорбітол (Neosorb 70/70, сорбітовий сироп) - 8100 мг; гліцерол (гліцерин) – 5800 мг; етанол 95% (етиловий спирт 95%) - 61 мг; натрію сахаринат – 23 мг; бензойна кислота – 23 мг; ванілін – 23 мг; натрію гідроксиду розчин 30% - 10 мг; вода очищена – до 20 мл. Краплі для внутрішнього прийому, 5 мг/мл. У флаконі-крапельниці із темного (бурштинового) скла, 20 мл. 1 флакон у пачці з картону.Опис лікарської формиРідина від безбарвної до безбарвної з жовтуватим відтінком, прозора або з легкою опалесценцією, із запахом ванілі.Фармакотерапевтична групаПротизапальна, бронходилатувальна, відхаркувальна, протикашльова.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Після прийому 150 мг бутамірату Cmax основного метаболіту (2-фенілмасляна кислота) у плазмі крові досягається приблизно через 1,5 години та становить 6,4 мкг/мл. Розподіл та метаболізм. Гідроліз бутамірату, спочатку до 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу, починається в крові. Ці метаболіти також мають протикашльову активність, і, подібно до бутамірату, значною мірою (близько 95%) зв'язуються з білками плазми, що обумовлює їх тривалий T1/2. 2-фенілмасляна кислота частково метаболізується шляхом гідроксилювання. При повторному прийомі препарату кумуляція не спостерігається. Виведення. T1/2 становить 6 год. Усі три метаболіту виводяться головним чином із сечею. Причому 2-фенилмасляная кислота переважно виводиться у пов'язаному з глюкуроновою кислотою вигляді.ФармакодинамікаПротикашльовий неопіоїдний засіб, має прямий вплив на кашльовий центр. Бутамірату цитрат не є ні хімічно, ні фармакологічно спорідненим з алкалоїдами опію. Має протикашльову, відхаркувальну, помірну бронходилатувальну та протизапальну дію, покращує показники спірометрії (знижує опір дихальних шляхів) та оксигенацію крові.Показання до застосуваннясухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах); придушення кашлю в передопераційному та післяопераційному періоді, при хірургічних втручаннях та бронхоскопії.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; непереносимість фруктози (краплі для вживання, сироп); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (пігулки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою); дитячий вік до 2 місяців.Вагітність та лактаціяНемає даних про безпеку застосування препарату в період вагітності та проходження його через плацентарний бар'єр. Застосування препарату у І триместрі вагітності протипоказане. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе з урахуванням співвідношення користі для матері та потенційного ризику для плода. Проникнення препарату в грудне молоко не вивчалося, тому застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, яке відбувається при відміні прийому препарату або зниженні дози; сонливість. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. З боку шкірних покривів: висип. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь лікарські взаємодії для бутамірату не описані. У період лікування препаратом не рекомендується вживати алкогольні напої, а також ЛЗ, що пригнічують ЦНС (в т.ч. снодійні, нейролептики, транквілізатори).Спосіб застосування та дозиВсередину перед їдою. Якщо кашель зберігається більше 5 днів після початку лікування, слід звернутися до лікаря. Краплі для прийому внутрішньо Дітям від 2 до 12 місяців - 10 крапель 4 рази на день; від 1 року до 3 років - 15 крапель 4 десь у день; старше 3 років - 25 крапель 4 десь у день. Перед застосуванням препарату у дітей віком до 2 років слід проконсультуватися з лікарем. Краплі прийому внутрішньо, 5 мг/мл (1 мл містить 22 краплі). Сироп Дітям від 3 до 6 років – по 5 мл 3 рази на день; від 6 до 12 років - 10 мл 3 рази на день; 12 років і старше – 15 мл 3 рази на день; дорослим – 15 мл 4 рази на день. При прийомі препарату слід використовувати мірний пристрій. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою Чи не розжовуючи. За 1 табл. кожні 8-12 год.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сонливість, діарея, біль у животі, запаморочення, дратівливість, зниження артеріального тиску, порушення координації рухів. Лікування: призначення активованого вугілля, промивання шлунка, сольових проносних, симптоматична терапія (за показаннями).Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує небезпека при застосуванні препарату у пацієнтів зі схильністю до розвитку лікарської залежності, із захворюваннями печінки, алкоголізмом, епілепсією, захворюваннями головного мозку. Препарат можна використовувати хворим на цукровий діабет, т.к. як підсолоджувач не використовується сахароза або глюкоза. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. препарат може викликати сонливість та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
252,00 грн
213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бутамірат цитрат 50 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 241 мг, гіпромелоза (метоцел-К4М) - 85 мг, тальк - 4 мг, магнію стеарат - 4 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 6 мг, повідон низькомолекулярний – 5 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай білий (опадрай II білий 57М280000) (в т.ч. гіпромелоза - 5.58 мг, титану діоксид - 4.86 мг, полідекстроза - 4.68 мг, тальк - 1.26 мг, мальтодекінце 0.72 мг) – 18 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі пігулки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий засіб центральної дії. Бутамірат не відноситься до алкалоїдів опію. Пригнічує кашель, прямо впливаючи на кашльовий центр. Має відхаркувальну, помірну бронходилатируючу і протизапальну дію. Покращує показники спірометрії (знижує опір дихальних шляхів) та оксигенацію крові.ФармакокінетикаШвидко і повністю всмоктується прийому внутрішньо. При повторному застосуванні його концентрація у плазмі крові залишається лінійною та кумуляції не спостерігається. У крові піддається гідролізу з утворенням 2-фенілмасляної кислоти та діетиламіноетоксіетанолу. Ці метаболіти також мають протикашльову активність. Зв'язування бутамірату та його метаболітів з білками плазми становить близько 95%, цим обумовлений їх тривалий T1/2 та тривала протикашльова дія. Метаболіти виводяться переважно нирками, причому метаболіти з кислою реакцією значною мірою пов'язані з глюкуроновою кислотою. T1/2 – 6 год.Клінічна фармакологіяПротикашльовий препарат.Показання до застосуванняСухий кашель будь-якої етіології (при застудних захворюваннях, грипі, кашлюку та інших станах). Кашель у передопераційному та післяопераційному періоді, під час проведення хірургічних втручань, бронхоскопії.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 2 місяців; дитячий вік до 3 років (для сиропу); дитячий вік до 6 років (для таблеток); дитячий вік до 18 років (для таблеток із модифікованим вивільненням); підвищена чутливість до бутамірату. З обережністю II та III триместри вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І триместрі вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). У ІІ та ІІІ триместрах вагітності застосовують з обережністю і тільки в тих випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 2 місяців (для крапель), до 3 років (для сиропу), до 12 років (для таблеток депо).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - сонливість, запаморочення. З боку системи травлення: рідко (≥1/10 000 до <1/1000) - нудота, блювання, діарея. З боку шкірних покривів: рідко (≥1/10000 до <1/1000) – висип. Інші: можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що бутамірат пригнічує кашльовий рефлекс, слід уникати одночасного застосування відхаркувальних засобів, щоб уникнути скупчення мокротиння в дихальних шляхах. У період лікування бутаміратом не рекомендується застосування лікарських засобів, що пригнічують вплив на ЦНС (в т.ч. снодійні, антипсихотичні, транквілізатори).Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дітей слід застосовувати лише у лікарських формах, спеціально призначених для цієї категорії пацієнтів відповідно до віку. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Бутамірат здатний викликати сонливість, тому в період лікування пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншої діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУбідекаренон, токоферолу ацетат (мальтодекстрин, крохмаль модифікований, DL-альфа токоферол ацетат, кремнію діоксид аморфний); ліпоєва кислота, мікрокристалічна целюлоза; желатинова капсула (желатин; діоксид титану; жовтий «сонячний захід»); діоксид кремнію аморфний.ХарактеристикаСерцево-судинна система – найважливіша серед систем органів людини, порушення у роботі якої значною мірою загрожують її життєдіяльності. З іншого боку, здорове серце та нормальний стан судин визначають хороше самопочуття та високий життєвий тонус, позитивно впливають на сімейне та суспільне життя, сприяють підвищенню працездатності, що випереджає розвитку фізичних та розумових якостей. Сучасній людині особливо важливо підтримувати та відновлювати здоров'я серця та судин, захворювання яких у XXI столітті вийшли на перше місце серед усіх інших патологій. Для цього, крім звичайних кардіопрепаратів, необхідно використовувати засоби для заповнення нестачі природних, біологічних речовин, що містяться у тканинах серця. Коензим Q10 – стимулятор зростання енергетичних молекул у міокарді. Коензим Q10, або убихинон, - кофермент, що синтезується в організмі з амінокислоти тирозину за участю вітамінів В2, В3, В6, В12, С, фолієвої та пантотенової кислот, мікроелементів. Найбільша його кількість міститься в мітохондріях клітин серця, а також у печінці, нирках, підшлунковій залозі. Убіхінон сприяє виробленню молекул аденозинтрифосфату - єдиного джерела енергії для всіх живих істот. Дефіцит коензиму Q10 викликає загибель клітин серця та розвиток кардіопатології - такий висновок, зроблений лікарями та вченими на підставі 30-річних клінічних досліджень. «Коензим Кардіо» - комплекс, що володіє посиленою дією, який поряд з коензимом Q10 включає ліпоєву кислоту і вітамін Е. Ретельно підібране поєднання цих речовин, необхідних для роботи серцево-судинної системи, сприяє усуненню їх дефіциту в організмі людини.Властивості компонентівВажливі функції коензиму Q10: є одним з головних та найперспективніших антиоксидантів, що перевершують всі природні антиоксиданти; у своїй здатний відновлювати свою активність; Підвищує скорочувальну здатність міокарда та поперечно-смугастої мускулатури; Уповільнює процеси старіння; Посилює антиаритмічний та гіпотензивний ефекти; Посилює антиатеросклеротичний ефект; Підвищує толерантність до фізичного навантаження у кардіологічних хворих; Впливає на нормалізацію ліпідного складу; Бере участь у процесах регуляції рівня глюкози, впливає поліпшення реологічних властивостей крові; Сприяє енергетичному спалюванню жирів та збагаченню жирової тканини киснем. Ліпоєва кислота: кофермент, що є проміжним переносником водню та ацильних залишків у процесах обміну речовин, що бере участь в окисних реакціях. У людини у найбільшій кількості міститься у серцевому м'язі, печінці та нирках; Необхідна для відновлення активності коензиму Q10 та вітаміну Е в організмі; Прискорює окислення та фосфорилювання глюкози, а також гліколіз. Бітамін Е (токоферол): сприяє зниженню агрегації тромбоцитів та розширенню кровоносних судин; Виконує антиоксидантну функцію, оберігаючи клітинні мембрани від руйнівної дії вільних радикалів; Впливає на активність молекул та ферментів в імунних клітинах; Показаний при низці системних захворювань сполучної тканини; Стимулює діяльність м'язів, у тому числі серцевої, сприяючи накопиченню глікогену та нормалізуючи обмінні процеси.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітаміну Е, джерела коензиму Q10 і ліпоєвої кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
6 146,00 грн
328,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 1 ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Coenzym А (Коензим A) D8 22 мкл, Acidum ascorbicum (Ацидум аскорбікум) D6 22 мкл, Thiaminum hydrochloricum (Тіамінум гідрохлорикум) D6 22 м Natrium riboflavinum phosphoricum (Натріум рибофлавінум фосфорикум) D6 22 мкл, D2 22 мкл, Acidum D8 22 мкл, Acidum fumaricum (Ацидум фумарикум) D8 22 мкл, Acidum alpha-ketoglutaricum (Ацидум альфа-кетоглутарікум) D8 22 мкл, Acidum malicum (Ацидум малікум) D8 22 мкл, Acidum succi (Баріум оксалсукцинікум) D10 22 мкл, Natrium diethyloxalaceticum (Натріум діетилоксалацетикум) D6 22 мкл,Natrium pyruvicum (Натріум пірувікум) D8 22 мкл, Cysteine (Цистеїн) D6 22 мкл, Pulsatilla pratensis (Пульсатилла пратенсіс) D6 22 мкл, Hepar sulfuris (Гепар сульфуріс) D10 22 мкл, Sulf Аденозинтрифосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 мкл, Magnesium oroticum dihydricum (Магнезіум оротикум дигідрикум) D2 -alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Sulfur (Сульфур) D10 22 мкл, Adenosintriphosphat-Dinatrium (Аденозінтріфосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 м2 Cerium oxalicum (Церіум оксалікум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Sulfur (Сульфур) D10 22 мкл, Adenosintriphosphat-Dinatrium (Аденозінтріфосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 м2 Cerium oxalicum (Церіум оксалікум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняПрепарат застосовується в комплексній терапії порушень окисно-відновних процесів в організмі при гіповітамінозах, підвищених фізичних та розумових навантаженнях, хронічних захворюваннях суглобів та хребта, органів дихання, сечостатевої системи та шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вік (до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У цих випадках застосування препарату слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначається дорослим внутрішньом'язово по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень. Курс лікування 2-8 тижнів. Збільшення тривалості курсу лікування можливе за призначенням лікаря.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. За відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
438,00 грн
385,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 1 ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Coenzym А (Коензим A) D8 22 мкл, Acidum ascorbicum (Ацидум аскорбікум) D6 22 мкл, Thiaminum hydrochloricum (Тіамінум гідрохлорикум) D6 22 м Natrium riboflavinum phosphoricum (Натріум рибофлавінум фосфорикум) D6 22 мкл, D2 22 мкл, Acidum D8 22 мкл, Acidum fumaricum (Ацидум фумарикум) D8 22 мкл, Acidum alpha-ketoglutaricum (Ацидум альфа-кетоглутарікум) D8 22 мкл, Acidum malicum (Ацидум малікум) D8 22 мкл, Acidum succi (Баріум оксалсукцинікум) D10 22 мкл, Natrium diethyloxalaceticum (Натріум діетилоксалацетикум) D6 22 мкл,Natrium pyruvicum (Натріум пірувікум) D8 22 мкл, Cysteine (Цистеїн) D6 22 мкл, Pulsatilla pratensis (Пульсатилла пратенсіс) D6 22 мкл, Hepar sulfuris (Гепар сульфуріс) D10 22 мкл, Sulf Аденозинтрифосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 мкл, Magnesium oroticum dihydricum (Магнезіум оротикум дигідрикум) D2 -alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Sulfur (Сульфур) D10 22 мкл, Adenosintriphosphat-Dinatrium (Аденозінтріфосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 м2 Cerium oxalicum (Церіум оксалікум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Sulfur (Сульфур) D10 22 мкл, Adenosintriphosphat-Dinatrium (Аденозінтріфосфат-Дінатріум) D10 22 мкл, Nadidum (Надидум) D8 22 мкл, Manganum phosphoricum (Манганум фосфорикум) D6 22 м2 Cerium oxalicum (Церіум оксалікум) D8 22 мкл, Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Acidum DL-alpha-liponiсum (Ацидум ДЛ-альфа-ліпонікум) D6 22 мкл, Beta vulgaris conditiva (Бета вульгаріс кондитиву) D4 22 мкл; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1628 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняПрепарат застосовується в комплексній терапії порушень окисно-відновних процесів в організмі при гіповітамінозах, підвищених фізичних та розумових навантаженнях, хронічних захворюваннях суглобів та хребта, органів дихання, сечостатевої системи та шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вік (до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У цих випадках застосування препарату слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначається дорослим внутрішньом'язово по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень. Курс лікування 2-8 тижнів. Збільшення тривалості курсу лікування можливе за призначенням лікаря.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. За відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлія кокосова; компоненти капсули (харчові добавки): желатин, гліцерин та сорбітовий сироп (агенти вологоутримуючі); коензим Q10 – 100 мг, лецитин рідкий (емульгатор). Капсули по 0,65 г – 30 шт. в уп.Опис лікарської формиКапсули желатинові, прозорі, з помаранчевим вмістом, допускається нерівномірність фарбування через наявність ділянок кристалізації кокосової олії, що підтверджує якість та натуральність складу.Фармакотерапевтична групаДля захисту серця та продовження молодості сприяє зміцненню серцевого м'яза, збереженню краси та молодості, уповільненню процесів старіння, зменшенню побічних дій статинів. Коензим Q10 (убіхінон) входить до групи коферментів. Він є одним із важливих факторів, що забезпечують нормальний перебіг життєвих процесів у клітині. Коензим Q10 несе енергоутворюючу функцію в клітинах, тканинах і в організмі в цілому - бере участь в утворенні енергії, яка дозволяє підвищити працездатність, фізичну витривалість. Коензим Q10 є сильним антиоксидантом, забезпечує нормальний перебіг імунологічних реакцій в організмі, гальмує процеси старіння – сприяє збереженню краси та молодості, підтримує серцево-судинну систему (зміцнює серцевий м'яз, сприяє зменшенню побічних дій статинів). Достатня концентрація в тканинах коензиму Q10 запобігає патологічним окисним процесам всередині клітин і гальмує процес старіння.Особливо має бути відзначена здатність коензиму Q10 "зменшувати" токсичність ліків.Показання до застосуванняЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела легко засвоюваного коензиму Q10 (високий ступінь засвоєння).РекомендуєтьсяПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років – по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 1 місяця. За потреби курс прийому можна продовжити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: капс. Виробник: Екомір Завод-виробник: Полярис(Росія). .
Дозування: 360 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Зовнішторг Фарма Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .