Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат; підсолоджувач: сорбіт; магнію карбонат; регулятор кислотності: натрію гідрокарбонат; носій: поліві нілпіролідон; антислежуючий агент: тальк; ароматизатор натуральний; носій: карбоксиметилцелюлози натрієва сіль; носій: стеаринова кислота; антислежуючий агент: магнію стеарат, антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний; підсолоджувач: стевіолглікозиди; натуральний ароматизатор «Ментол».ХарактеристикаРенелокс при печії таблетки. Печія — неприємний і хворобливий стан, пов'язаний здебільшого порушеннями функціонування верхніх відділів ШКТ (шлунково-кишкового тракту), спричиненими різними причинами, зокрема, неправильним харчуванням, переїданням. Виникаючи зазвичай через деякий час після їжі, вона може підстерігати людину в будь-якій ситуації - на роботі, вдома, у транспорті, під час відряджень або відпустки, посилюючись у нічний годинник. Ренелокс є комплексом природних мінеральних речовин, що сприяють зменшенню дискомфорту в шлунку, зі смаком апельсина. Прийом буде корисним: при порушеннях режиму харчування, після переїдання, вживання гострих, жирних та смажених страв; при надмірному споживанні алкоголю, кави, нікотину; під час суворих дієт та постів. Магнію карбонат допоможе прискорити просування кишкового вмісту. Гідрокарбонат натрію надає: лужну дію на організм, підвищуючи його лужний резерв. Сприяє зниженню кислотності шлунка. Кальцію карбонат сприяє: нейтралізації кислоти в шлунку; зменшення пошкоджуючого впливу на слизову оболонку шлунка та стравоходу.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела кальцію і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю.Побічна діяПри надмірному вживанні може мати проносну дію.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 2-3 десь у день під час їжі. Таблетки слід розжовувати. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт кореня родіоли рожевої, екстракт елеутерококу, екстракт ехінацеї, капсула (желатин-носій, титану діоксид (барвник), жовтий оксид заліза (барвник)), екстракт кореня женьшеню, тальк (агент антистежуючий).ХарактеристикаАстенія є серйозною медико-соціальною проблемою, що різко знижує якість життя. Астенічний синдром зустрічається у 16–64% випадків звернень до лікаря. Загальна поширеність астенії у світі становить 1,2-5,45%. Астенія може бути як проявом початку, і завершенням захворювання. Вона проявляється підвищеною стомлюваністю, втратою здатності до тривалої розумової та фізичної напруги, що негативно позначається на якості життя людини. Відновлення та підтримка природних адаптаційних властивостей організму комплексом рослинних адаптогенів «Фітодрайв» є ефективним шляхом позбавлення від проявів астенії.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела елеутерозидів і гінсенозидів.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, атеросклероз, вагітність, годування груддю, індивідуальна непереносимість компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день уранці під час їжі. Тривалість прийому – 2 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N90 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Марбіофарм ВАТ Завод-виробник: Марбіофарм(Росія) Діюча речовина: Хондроїтинсульфат.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаСорбіт (підсолоджувач), кальцію карбонат, кальцію цитрат, магнію оксид, сульфат, цинку оксид, натрію СЛАД 220-Ц" (сахаринат натрію, цикламат натрію), холекальциферол, міді сульфат, фітоменадіон, ароматизатор (Апельсин або Лимон), ароматизатор рідкий (Апельсин або Лимон).ХарактеристикаЗ віком мінеральна щільність кісткової тканини знижується, що може призвести до остеопорозу та збільшення ризику переломів. Остеопороз у Росії виявляється у кожної третьої жінки та кожного четвертого чоловіка віком старше 50 років, одночасно більш ніж у 40% осіб обох статей визначаються ознаки остеопенії. Таким чином, за оцінними даними, на остеопороз у Росії страждає 14 млн осіб (10% населення країни), ще у 20 млн є остеопіння. Це означає, що 34 млн. жителів країни мають реальний ризик низькоенергетичних (остеопоротичних) переломів. Для того, щоб це запобігти і збільшити мінеральну щільність кісткової тканини, необхідно застосовувати не тільки кальцій і вітамін Д, але і комплекс остеотропних мінералів разом з вітаміном К, т.к. вони діють синергічно і цим покращують засвоєння кальцію в організмі. Цитрат кальцію має більшу біодоступність у порівнянні з карбонатом (вище в 2,5 рази), не тільки забезпечує більш високий пік підйому рівня кальцію в крові, але й суттєво зменшує викид кальцію із сечею. У осіб старшого віку, коли особливо висока потреба у кальції для попередження остеопорозу, кислотність шлунка знижена або нульова (після 50 років знижена кислотність відзначається приблизно у 40% людей). У умовах засвоєння карбонату кальцію (для його розчинення у шлунку необхідна соляна кислота) падає до 2%. А засвоєння цитрату кальцію, для розчинення якого в шлунку соляна кислота не потрібна, становить 44%. В результаті, в умовах зниженої кислотності з цитрату кальцію в організм надходить в 11 разів більше кальцію ніж з карбонату.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі – додаткового джерела вітамінів D, К та мінеральних речовин (кальцію, магнію, марганцю, цинку, бору, міді).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, гіперкальціємія та гіперкальціурія, гіперавітаміноз вітаміну D.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується приймати одночасно з іншими вітамінно-мінеральними комплексами, що містять кальцій та вітамін D.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки 2 десь у день, розжовуючи під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСорбіт (підсолоджувач), кальцію карбонат, кальцію цитрат, магнію оксид, сульфат, цинку оксид, натрію СЛАД 220-Ц" (сахаринат натрію, цикламат натрію), холекальциферол, міді сульфат, фітоменадіон, ароматизатор (Апельсин або Лимон), ароматизатор рідкий (Апельсин або Лимон).ХарактеристикаЗ віком мінеральна щільність кісткової тканини знижується, що може призвести до остеопорозу та збільшення ризику переломів. Остеопороз у Росії виявляється у кожної третьої жінки та кожного четвертого чоловіка віком старше 50 років, одночасно більш ніж у 40% осіб обох статей визначаються ознаки остеопенії. Таким чином, за оцінними даними, на остеопороз у Росії страждає 14 млн осіб (10% населення країни), ще у 20 млн є остеопіння. Це означає, що 34 млн. жителів країни мають реальний ризик низькоенергетичних (остеопоротичних) переломів. Для того, щоб це запобігти і збільшити мінеральну щільність кісткової тканини, необхідно застосовувати не тільки кальцій і вітамін Д, але і комплекс остеотропних мінералів разом з вітаміном К, т.к. вони діють синергічно і цим покращують засвоєння кальцію в організмі. Цитрат кальцію має більшу біодоступність у порівнянні з карбонатом (вище в 2,5 рази), не тільки забезпечує більш високий пік підйому рівня кальцію в крові, але й суттєво зменшує викид кальцію із сечею. У осіб старшого віку, коли особливо висока потреба у кальції для попередження остеопорозу, кислотність шлунка знижена або нульова (після 50 років знижена кислотність відзначається приблизно у 40% людей). У умовах засвоєння карбонату кальцію (для його розчинення у шлунку необхідна соляна кислота) падає до 2%. А засвоєння цитрату кальцію, для розчинення якого в шлунку соляна кислота не потрібна, становить 44%. В результаті, в умовах зниженої кислотності з цитрату кальцію в організм надходить в 11 разів більше кальцію ніж з карбонату.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі – додаткового джерела вітамінів D, К та мінеральних речовин (кальцію, магнію, марганцю, цинку, бору, міді).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, гіперкальціємія та гіперкальціурія, гіперавітаміноз вітаміну D.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується приймати одночасно з іншими вітамінно-мінеральними комплексами, що містять кальцій та вітамін D.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки 2 десь у день, розжовуючи під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГлюкоза, лікопін, капсула (желатин, діоксид титану, індиго кармін, оксид заліза жовтий), цукор.ХарактеристикаНаукові дослідження останнього десятиліття показують, що окислювальний стрес (пов'язаний з підвищеним вмістом в організмі людини вільних радикалів) передує або супроводжує багатьом хворобам, у тому числі серцево-судинним. Боротися організму людини з окислювальним стресом допомагають антиоксиданти, які захищають клітини від шкідливого впливу активних форм кисню та азоту, включаючи і вільні радикали (при їх надмірному вмісті). При деяких несприятливих факторах (стреси, опромінення, забруднення їжі та навколишнього середовища, вплив деяких лікарських препаратів, сильний перегрів або охолодження, надмірні фізичні навантаження та ін.) система антиоксидантного захисту не справляється, і вільні радикали починають пошкоджувати молекули ДНК, білків та лип. Для того, щоб допомогти нормальній роботі антиоксидантної системи людини та знизити ризик розвитку захворювань, рекомендується приймати антиоксиданти. Лікопін покращує функцію серцево-судинної системи, а також сприяє первинній та вторинній профілактиці серцево-судинних порушень.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела лікопіну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, одночасний прийом із іншими вітамінно-мінеральними комплексами.Спосіб застосування та дозиПриймати дорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули по 0,410 г: кальцій (фосфат), капсула (желатин, титану діоксид, барвники: хіноліновий жовтий, титану діоксид), дигідрокверцетин, ресвератрол, аскорбінова кислота, колідон (антистежуючий агент), бета-каротин, нік вітамін А-ацетат, рибофлавін, кальцію пантотенат, фітоменадіон, піридоксину гідрохлорид, тіаміну гідрохлорид, фолієва кислота, ціанокобаламін, біотин. Капсули по 0,3г: кальцій (фосфат), капсула (желатин, титану діоксид, барвники: індиго, титану діоксид, жовтий оксид заліза), колідон (антистежуючий агент), цинк (окис), марганець (сульфат), мідь (сульфат) селен (натрію селеніт), хром (хлорид), йод (калію йодид), молібден (натрію молібдат). Таблетки масою 1,150г: кальцій (карбонат), сорбіт (підсолоджувач), магній (оксид), мальтодекстрин (наповнювач), тальк (антистежуючий агент), магнію стеарат, холекальциферол, натрію сахаринат (підсолоджувач), ароматизатор харчовий Чорна смородина.ХарактеристикаВітамінно-мінеральний комплекс з бета-каротином та рослинними антиоксидантами для захисту від старіння. Враховує вікові потреби вітамінів, макро- та мікроелементів чоловічого організму. При виробництві використовується технологія ONE PACK DAILY, яка забезпечує роздільний прийом мінералів, водо- та жиророзчинних вітамінів для оптимальної біодоступності кожного з компонентів. Чоловіче довголіття 60+ покликане забезпечити поповнення добового дефіциту основних вітамінів та мінералів, а також покращити якість та збільшити тривалість життя чоловіків. Компоненти, що входять до складу, мають високу біологічну активність. Вітамінний комплекс містить комплекс вітамінів, які відновлюють добову потребу у вітамінах, забезпечуючи нормальне функціонування ферментних систем. Мінеральний комплекс містить комплекс мінералів, які заповнюють добову потребу у мінералах, забезпечуючи нормальний обмін речовин у людей зрілого віку. Кальцій та вітамін D заповнюють дефіцит кальцію та вітаміну D, забезпечують профілактику остеопорозу та запобігання виникненню переломів кісток. Цинк бере участь у сперматогенезі та синтезі тестостерону. Відіграє важливу роль у формуванні імунітету. Ресвератрол та дигідрокверцетин потужні антиоксиданти, які пов'язують вільні радикали та уповільнюють старіння.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі, для чоловіків з 60 років - додаткового джерела вітамінів, мінеральних речовин, джерела дигідрокверцетину, ресвератролу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, одночасний прийом з іншими вітамінно-мінеральними комплексами, гіперкальціємія, гіпертиреоз.Спосіб застосування та дозиДорослим (чоловікам з 60 років) по 1 упаковці (2 капсули (по 041 г і по 0,3 г) та 2 таблетки (масою 1,150 г) на день під час їжі. Тривалість прийому – 3 місяці. При необхідності прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Вітаміни: Бета-каротин – 10,0 мг; З - 90,0 мг; Нікотинамід - 60,0 мг; Е – 20,0 мг (13 мг ТЕ); А – 2,0 мг (1,75 мг РЕ); В6 – 6,0 мг; В1 – 5,0 мг; В2 – 3,0 мг; Фолієва кислота - 0,5 мг; В12 – 0,004 мг; Мікроелементи: Мідь – 2,0 мг; Цинк – 8,0 мг; Хром – 0,05 мг; Селен – 0,07 мг; Біологічно активні компоненти: Лютеїн – 10,0 мг; Таурін – 200,0 мг; Антоціани – 25,0 мг; Зеаксантин – 3,0 мг; Рутин – 50,0 мг; Кверцетин – 30,0 мг; Рослинні компоненти: Екстракт календули – 66,7 мг; Екстракт чорниці – 100 мг; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза (наповнювач), плівкове покриття Нутрафініш (полівініловий спирт, титану діоксид, поліетиленгліколь, тальк, кармін), тальк (антистежуючий агент), полівінілпіролідон (стабілізатор), магній стеарат (антислеж. По 15 таблеток масою 1155,0 мг у блістері. 2 блістери в пачці з картонуХарактеристикаЩодня кожен росіянин в середньому витрачає понад 7 годин за монітором телевізора, комп'ютера або смартфона, при цьому, понад 90% людей віком від 25 до 65 років щодня використовують близько 4-х електронних пристроїв. Висока розумова навантаження, розмаїття інформаційного шуму, інтенсивний ритм життя, емоційне перенапруга – чинники стресу, із якими стикаємося у повсякденні. При стресі може збільшуватися ризик різних захворювань. У тканинах ока є природний захисний механізм нейтралізації вільних радикалів, який захищає очі від окисного стресу. Ця система захисту включає ендогенні антиоксиданти, такі як ферменти, а також споживані з їжею нутрієнти. Наша внутрішня антиоксидантна система не завжди може впоратися з підвищеним навантаженням, тому рекомендується доповнювати щоденний раціон біологічно активними добавками, які містять необхідні речовини достатньої кількості. Новий оригінальний комплекс біологічно активних речовин, вітамінів та мінералів для покращення та профілактики порушень зору, харчування та підтримки тканин очей у повсякденному житті, після травм та операцій.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – додаткового джерела вітамінів, мінеральних речовин, джерела лютеїну, таурину, антоціанів, зеаксантину, рутину, кверцетину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, одночасний прийом із іншими вітамінно-мінеральними комплексами.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому: 1 місяць. При необхідності курс прийому продовжити за рекомендацією лікаря або повторити прийом через 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
308,00 грн
268,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСорбіт (підсолоджувач), лактулоза, магнію сульфат, інулін, екстракт квіток ромашки, екстракт плодів фенхелю, яблучна кислота (регулятор кислотності), екстракт плодів кропу, діоксид кремнію (агент антистежуючий), сахаринат натрію (підсолоджувач), ароматизатор ( , або апельсин).ХарактеристикаХронічні запори є актуальною проблемою у сучасній медицині. За останніми даними, поширеність запорів в індустріальних країнах варіює від 10 до 50%. Ця патологія зустрічається у всіх вікових групах, проте поширеність вища у жінок та осіб похилого віку. На частоту виявлення запорів впливає безліч факторів, серед яких виділяють малорухливий спосіб життя, зміна харчового раціону (зменшення споживання рослинної клітковини, переважання тваринного білка), недотримання питного режиму, прийом лікарських засобів та багато іншого. Якість життя пацієнтів з хронічним запором можна порівняти з якістю життя пацієнтів з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією та депресією. Містить пребіотики (лактулозу та інулін), які підтримують мікрофлору кишечника, знімають запалення та відновлюють природний ритм очищення кишечника.РекомендуєтьсяМістить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту на стадії загострення, схильність до діареї.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 пакети на день під час їжі, попередньо вміст 1 пакета розчинити в склянці теплої води і ретельно перемішати. З метою посилення ефекту рекомендується вживати більше рідини. Тривалість прийому 10 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела лактулози, магнію та інуліну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт валеріани сухий – 100 мг; Екстракт собачої кропиви сухий - 10,0 мг; Екстракт м'яти сухий – 10,0 мг; Екстракт меліси сухий – 10,0 мг; Екстракт хмелю сухий – 2,5 мг; Валеренова кислота; Флавоноїди; цукор, магнію карбонат основний (носій), крохмаль картопляний (наповнювач), полівінілпіролідон низькомолекулярний (загусник), тальк (ущільнювач), віск бджолиний (глазувальник), аеросил (антистежуючий агент), кальцію стеарат 1-водний (антислежуючий агент) (харчове) (Е905а), барвник харчовий "Зелене яблуко" (Е102 та Е133).ХарактеристикаВисока розумова навантаження, розмаїття інформаційного шуму, інтенсивний ритм життя, емоційне перенапруга – чинники стресу, із якими стикаємося у повсякденні. При стресі може збільшуватися ризик різних захворювань. Вчені виявили зв'язок між хронічним стресом та підвищеною частотою розвитку різних захворювань, таких як депресія, розлади поведінки, ЦД, серцево-судинні захворювання, алергічні та аутоімунні захворювання. Сонатон – це комплекс 5 добре вивчених натуральних екстрактів фармакопейної чистоти з нормованими дозами, які допомагають позбутися дратівливості та протистояти нервовій напрузі.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела валеренової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 таблетки 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом продукту не рекомендується водіям, диспетчерам та особам подібних професій. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт трави чебрецю повзучого, екстракт листя подорожника, екстракт мати-й-мачухи, екстракт листя плюща, екстракт коріння оману, екстракт листя базиліка запашного, екстракт кореня солодки голої, екстракт куркуми, екстракт перцю довгого, екстракт кореня імбиру, екстракт квітів альбі евкаліптова олія; харчові волокна (розчинні), гліциризинова кислота; цукор, L-аскорбінова кислота, лимонна кислота, вода очищена.ХарактеристикаКашель - це захисна реакція, спрямована на очищення дихальних шляхів від сторонніх речовин та попередження механічної перешкоди, що порушує прохідність повітроносних шляхів. Він є одночасно і важливим респіраторним рефлексом, і поширеним симптомом майже всіх бронхолегеневих та деяких позалегеневих захворювань. За продуктивністю розрізняють вологий та сухий кашель. Вологий характеризується відходженням мокротиння. Такий кашель найчастіше контрольований і приносить короткочасне полегшення. Хоча сухий кашель не супроводжується відходженням мокротиння, не звільняє дихальні шляхи. Сухий кашель часто несподіваний, непередбачуваний, нападоподібний, травмує слизову оболонку, уповільнює одужання. Він формує «порочне коло» – сам себе посилює та підтримує. Різні періоди респіраторного захворювання можуть супроводжуватися різними типами кашлю та вимагають відповідного підходу до лікування.РекомендуєтьсяВ якості біологічно активної добавки до їжі - додаткового джерела вітаміну С, джерела харчових волокон (розчинних) та гліциризинової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 чайній ложці (5 мл) 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 14 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасовка: N1 Форма выпуска: сироп д/приема внутрь Упаковка: упак. Производитель: Марбиофарм ОАО Завод-производитель: Марбиофарм(Россия) Действующее вещество: Экстракт травы тимьяна ползучего. .
772,00 грн
723,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо - 100 мл. активна речовина: антитіла до брадикініну афінно очищені - 0,12 г; антитіла до гістаміну афінно очищені – 0,12 г; антитіла до морфіну афінно очищені - 0,12 г; допоміжні речовини: мальтитол – 6 г; гліцерол - 3 г; сорбат калію - 0,165 г; лимонна кислота безводна - 0,02 г; вода очищена – до 100 мл. Розчин для вживання. По 100 мл у флаконах зі скла марки ОС або забарвленого скла, закупорених кришками з контролем першого розтину, з крапельницею з ПЕ. Кожен флакон поміщають у пачку із картону.Опис лікарської формиРозчин для вживання. Безбарвна чи майже безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротикашльовий.ФармакокінетикаЧутливість сучасних фізико-хімічних методів аналізу (газо-рідинна хроматографія, високоефективна рідинна хроматографія, хромато-мас-спектрометрія) не дозволяє оцінювати вміст надмалих доз антитіл у біологічних рідинах, органах і тканинах, що робить технічно неможливим вивчення.ФармакодинамікаЕкспериментально показано, що компоненти препарату модифікують активність ліганд-рецепторної взаємодії ендогенних регуляторів з відповідними рецепторами: антитіла до морфіну з опіатними рецепторами; антитіла до гістаміну - з Н1-гістаміновими рецепторами; антитіла до брадикініну - з В1-рецепторами брадикініну; при цьому сумісне застосування компонентів призводить до посилення протикашльового ефекту. Крім протикашльової дії, комплексний препарат за рахунок компонентів, що входять до нього, має протизапальну, протинабрякову, антиалергічну, спазмолітичну (антитіла до гістаміну, антитіла до брадикініну) та аналгетичну дію (антитіла до морфіну). Комплексний препарат Ренгалін за рахунок модифікації гістамінзалежної активації Н1-рецепторів та брадикінінзалежної активації В1-рецепторів вибірково знижує збудливість кашльового центру довгастого мозку, гальмує центральні ланки кашльового рефлексу. Пригнічуючи центри больової чутливості в таламусі блокує передачу больових імпульсів до кори головного мозку. Інгібує потік больової імпульсації з периферії внаслідок зменшення вивільнення тканинних та плазмових альгогенів (зокрема гістамін, брадикінін, ПГ). Полегшує прояви гострого фарингіту, ларингіту та бронхіту, зменшує бронхоспазм. Купує системні та місцеві симптоми алергічних реакцій за рахунок впливу на синтез та вивільнення гістаміну та брадикініну з опасистих клітин.Показання до застосуваннягострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем та бронхоспазмом; продуктивний та непродуктивний кашель при грипі та ГРВІ, гострому фарингіті, ларинготрахеїті, гострому обструктивному ларингіті, хронічному бронхіті та інших інфекційно-запальних та алергічних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняЗагальні для таблеток для розсмоктування, розчину для прийому внутрішньо - підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; діти віком до 3 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки. Для розчину для прийому внутрішньо додатково З обережністю: цукровий діабет.Вагітність та лактаціяБезпека застосування Ренгаліну у вагітних та в період грудного вигодовування не вивчалася. При вагітності та в період грудного вигодовування препарат застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Співвідношення користь/ризик визначається лікарем.Побічна діяМожливі реакції підвищеної індивідуальної чутливості до компонентів препарату. Якщо ці побічні ефекти посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиТаблетки для розсмоктування. Випадки несумісності з іншими ЛЗ досі не зареєстровані. Розчин для вживання. У ході проведених клінічних досліджень не було отримано даних про взаємодію препарату Ренгалін з ЛЗ, що застосовувалися як супутня терапія.Спосіб застосування та дозиВсередину, поза їдою. На один прийом – 1 табл. (тримати в роті до повного розчинення) або 1-2 ч. ложки (5-10 мл). Бажано тримати розчин у роті перед ковтанням для максимального ефекту препарату. Приймати по 1-2 табл. 3 рази на добу або 1-2 ч. ложки розчину 3 рази на добу. Залежно від тяжкості стану, у перші 3 дні частота прийому може бути збільшена до 4-6 разів на добу. Тривалість терапії залежить від тяжкості захворювання і визначається лікарем.ПередозуванняТаблетки для розсмоктування. Симптоми: можливі диспепсичні явища, зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату. Розчин для вживання. Симптоми: можливі диспептичні явища (нудота, блювання, діарея), зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату (мальтитол, гліцерол). Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля пігулок для розсмоктування. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Ренгалін не впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими потенційно небезпечними механізмами. Для розчину для прийому внутрішньо додатково Хворим на цукровий діабет слід пам'ятати, що кожна чайна ложка (5 мл) препарату містить 0,3 г мальтитолу, що відповідає 0,02 ХЕ. Для метаболізму мальтитолу необхідний інсулін, хоча завдяки повільному гідролізу та всмоктування в шлунково-кишковому тракті потреба в інсуліні мала. Енергетична цінність мальтитолу 10 кДж або 2,4 ккал/г, що значно менше, ніж у сахарози. Енергетична цінність 1 ч. ложки препарату становить приблизно 5,7 кДж (1,37 ккал). Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки для розсмоктування - 1 табл. активні речовини: антитіла до брадикініну афінно очищені – 0,006 г; антитіла до гістаміну афінно очищені – 0,006 г; антитіла до морфіну афінно очищені - 0,006 г; допоміжні речовини: ізомальт – 0,506 г, МКЦ – 0,0275 г; магнію стеарат - 0,0055 г; лимонна кислота безводна - 0,005225 г; кремнію діоксид колоїдний - 0,00275 г; цикламат натрію - 0,00275 г; сахарин натрію - 0,000275 р. Таблетки для розсмоктування. У контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої, 10 шт. 1, 2 або 5 контурних осередкових упаковок у пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки для розсмоктування. Плоскоциліндричної форми, з фаскою, ризиком на одній плоскій стороні, цільними краями; від білого до майже білого кольору. На стороні з ризиком нанесено напис «MATERIA MEDICA», на іншій плоскій стороні нанесено напис «RENGALIN».Фармакотерапевтична групаПротикашльовий.ФармакокінетикаЧутливість сучасних фізико-хімічних методів аналізу (газо-рідинна хроматографія, високоефективна рідинна хроматографія, хромато-мас-спектрометрія) не дозволяє оцінювати вміст надмалих доз антитіл у біологічних рідинах, органах і тканинах, що робить технічно неможливим вивчення.ФармакодинамікаЕкспериментально показано, що компоненти препарату модифікують активність ліганд-рецепторної взаємодії ендогенних регуляторів з відповідними рецепторами: антитіла до морфіну з опіатними рецепторами; антитіла до гістаміну - з Н1-гістаміновими рецепторами; антитіла до брадикініну - з В1-рецепторами брадикініну; при цьому сумісне застосування компонентів призводить до посилення протикашльового ефекту. Крім протикашльової дії, комплексний препарат за рахунок компонентів, що входять до нього, має протизапальну, протинабрякову, антиалергічну, спазмолітичну (антитіла до гістаміну, антитіла до брадикініну) та аналгетичну дію (антитіла до морфіну). Комплексний препарат Ренгалін за рахунок модифікації гістамінзалежної активації Н1-рецепторів та брадикінінзалежної активації В1-рецепторів вибірково знижує збудливість кашльового центру довгастого мозку, гальмує центральні ланки кашльового рефлексу. Пригнічуючи центри больової чутливості в таламусі блокує передачу больових імпульсів до кори головного мозку. Інгібує потік больової імпульсації з периферії внаслідок зменшення вивільнення тканинних та плазмових альгогенів (зокрема гістамін, брадикінін, ПГ). Полегшує прояви гострого фарингіту, ларингіту та бронхіту, зменшує бронхоспазм. Купує системні та місцеві симптоми алергічних реакцій за рахунок впливу на синтез та вивільнення гістаміну та брадикініну з опасистих клітин.Показання до застосуваннягострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем та бронхоспазмом; продуктивний та непродуктивний кашель при грипі та ГРВІ, гострому фарингіті, ларинготрахеїті, гострому обструктивному ларингіті, хронічному бронхіті та інших інфекційно-запальних та алергічних захворюваннях верхніх та нижніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняЗагальні для таблеток для розсмоктування, розчину для прийому внутрішньо - підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; діти віком до 3 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки. Для розчину для прийому внутрішньо додатково З обережністю: цукровий діабет.Вагітність та лактаціяБезпека застосування Ренгаліну у вагітних та в період грудного вигодовування не вивчалася. При вагітності та в період грудного вигодовування препарат застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Співвідношення користь/ризик визначається лікарем.Побічна діяМожливі реакції підвищеної індивідуальної чутливості до компонентів препарату. Якщо ці побічні ефекти посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиТаблетки для розсмоктування. Випадки несумісності з іншими ЛЗ досі не зареєстровані. Розчин для вживання. У ході проведених клінічних досліджень не було отримано даних про взаємодію препарату Ренгалін з ЛЗ, що застосовувалися як супутня терапія.Спосіб застосування та дозиВсередину, поза їдою. На один прийом – 1 табл. (тримати в роті до повного розчинення) або 1-2 ч. ложки (5-10 мл). Бажано тримати розчин у роті перед ковтанням для максимального ефекту препарату. Приймати по 1-2 табл. 3 рази на добу або 1-2 ч. ложки розчину 3 рази на добу. Залежно від тяжкості стану, у перші 3 дні частота прийому може бути збільшена до 4-6 разів на добу. Тривалість терапії залежить від тяжкості захворювання і визначається лікарем.ПередозуванняТаблетки для розсмоктування. Симптоми: можливі диспепсичні явища, зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату. Розчин для вживання. Симптоми: можливі диспептичні явища (нудота, блювання, діарея), зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату (мальтитол, гліцерол). Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля пігулок для розсмоктування. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Ренгалін не впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими потенційно небезпечними механізмами. Для розчину для прийому внутрішньо додатково Хворим на цукровий діабет слід пам'ятати, що кожна чайна ложка (5 мл) препарату містить 0,3 г мальтитолу, що відповідає 0,02 ХЕ. Для метаболізму мальтитолу необхідний інсулін, хоча завдяки повільному гідролізу та всмоктування в шлунково-кишковому тракті потреба в інсуліні мала. Енергетична цінність мальтитолу 10 кДж або 2,4 ккал/г, що значно менше, ніж у сахарози. Енергетична цінність 1 ч. ложки препарату становить приблизно 5,7 кДж (1,37 ккал). Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активної речовини еналаприлу малеату – 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, повідон низькомолекулярний, стеарат кальцію.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки білого кольору з ризиком та фаскою.ХарактеристикаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності, покращує кровопостачання ішемізованого міокарда, знижує агрегацію тромбоцитів. Застосовується при артеріальній гіпертензії, при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії). Випускається у формі таблеток (10, 20 мг) по 10 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин-перетворюючого ферменту інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання абсорбується 60% препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Еналаприл до 50% зв'язується з білками крові. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність препарату – 40%. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 1 годину, еналаприлату – через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко. Період напіввиведення еналаприлату – близько 11 год. Виводиться еналаприл переважно нирками – 60 % (20 % – у вигляді еналаприлу та 40 % – у вигляді еналаприлату), через кишечник – 33 % (6 % – у вигляді еналаприлу та 27 % – у вигляді еналу; ). Видаляється при гемодіалізі (швидкість – 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.ФармакодинамікаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається. Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект. Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо – 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається за тривалого застосування – 6 місяців і більше.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, спадковий або ідіопатичний набряк, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, порфірія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, системних захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, пригніченні кістковомозкового кровотворення, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності. у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками, у людей похилого віку (старше 65 років), станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання).Побічна діяРеніприл® в цілому добре переноситься і здебільшого не викликає побічних дій, що вимагають відміни препарату. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко – загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням АТ), вкрай рідко – аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерцання гілок легеневої артерії. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, безсониця, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3 %), дуже рідко при застосуванні високих доз – нервозність, депресія, парестезії. З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит, жовтяниця. З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко – дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, фотосенсибілізація, серозит, васкут, васку . З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відзначаються в деяких випадках зниження гематокриту, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія. Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо незалежно від часу їди. При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза становить 5 мг один раз на добу. За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 годину, доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми. Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу. У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Реніприлу. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу. Хворим із гіпонатріємією (концентрація іонів натрію у сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну у сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. При реноваскулярній гіпертензії початкова доза – 2,5-5 мг на добу. Максимальна добова доза становить 20 мг. При хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величин АТ, але не вище 40 мг/ добу. одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг/добу. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у короткі терміни. Середня підтримуюча доза – 5-20 мг на добу. за 1-2 прийоми. У людей похилого віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім – 1,25 мг. При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше ніж 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу, при КК до 30-10 мл/хв – 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв. - 1,25-2,5 мг на добу. лише у дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.ПередозуванняПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активної речовини еналаприлу малеату – 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, повідон низькомолекулярний, стеарат кальцію.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки білого кольору з ризиком та фаскою.ХарактеристикаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності, покращує кровопостачання ішемізованого міокарда, знижує агрегацію тромбоцитів. Застосовується при артеріальній гіпертензії, при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії). Випускається у формі таблеток (10, 20 мг) по 10 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин-перетворюючого ферменту інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання абсорбується 60% препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Еналаприл до 50% зв'язується з білками крові. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність препарату – 40%. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 1 годину, еналаприлату – через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко. Період напіввиведення еналаприлату – близько 11 год. Виводиться еналаприл переважно нирками – 60 % (20 % – у вигляді еналаприлу та 40 % – у вигляді еналаприлату), через кишечник – 33 % (6 % – у вигляді еналаприлу та 27 % – у вигляді еналу; ). Видаляється при гемодіалізі (швидкість – 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.ФармакодинамікаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається. Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект. Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо – 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається за тривалого застосування – 6 місяців і більше.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, спадковий або ідіопатичний набряк, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, порфірія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, системних захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, пригніченні кістковомозкового кровотворення, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності. у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками, у людей похилого віку (старше 65 років), станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання).Побічна діяРеніприл® в цілому добре переноситься і здебільшого не викликає побічних дій, що вимагають відміни препарату. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко – загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням АТ), вкрай рідко – аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерцання гілок легеневої артерії. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, безсониця, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3 %), дуже рідко при застосуванні високих доз – нервозність, депресія, парестезії. З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит, жовтяниця. З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко – дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, фотосенсибілізація, серозит, васкут, васку . З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відзначаються в деяких випадках зниження гематокриту, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія. Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо незалежно від часу їди. При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза становить 5 мг один раз на добу. За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 годину, доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми. Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу. У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Реніприлу. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу. Хворим із гіпонатріємією (концентрація іонів натрію у сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну у сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. При реноваскулярній гіпертензії початкова доза – 2,5-5 мг на добу. Максимальна добова доза становить 20 мг. При хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величин АТ, але не вище 40 мг/ добу. одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг/добу. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у короткі терміни. Середня підтримуюча доза – 5-20 мг на добу. за 1-2 прийоми. У людей похилого віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім – 1,25 мг. При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше ніж 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу, при КК до 30-10 мл/хв – 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв. - 1,25-2,5 мг на добу. лише у дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.ПередозуванняПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активної речовини еналаприлу малеату – 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, повідон низькомолекулярний, стеарат кальцію.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні таблетки білого кольору з ризиком та фаскою.ХарактеристикаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності, покращує кровопостачання ішемізованого міокарда, знижує агрегацію тромбоцитів. Застосовується при артеріальній гіпертензії, при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії). Випускається у формі таблеток (10, 20 мг) по 10 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин-перетворюючого ферменту інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання абсорбується 60% препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Еналаприл до 50% зв'язується з білками крові. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність препарату – 40%. Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 1 годину, еналаприлату – через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко. Період напіввиведення еналаприлату – близько 11 год. Виводиться еналаприл переважно нирками – 60 % (20 % – у вигляді еналаприлу та 40 % – у вигляді еналаприлату), через кишечник – 33 % (6 % – у вигляді еналаприлу та 27 % – у вигляді еналу; ). Видаляється при гемодіалізі (швидкість – 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.ФармакодинамікаРеніприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний зі зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається. Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект. Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо – 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається за тривалого застосування – 6 місяців і більше.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, спадковий або ідіопатичний набряк, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, порфірія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, системних захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, пригніченні кістковомозкового кровотворення, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності. у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками, у людей похилого віку (старше 65 років), станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання).Побічна діяРеніприл® в цілому добре переноситься і здебільшого не викликає побічних дій, що вимагають відміни препарату. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко – загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням АТ), вкрай рідко – аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерцання гілок легеневої артерії. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, безсониця, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3 %), дуже рідко при застосуванні високих доз – нервозність, депресія, парестезії. З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит, жовтяниця. З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, вкрай рідко – дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, фотосенсибілізація, серозит, васкут, васку . З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відзначаються в деяких випадках зниження гематокриту, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія. Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо незалежно від часу їди. При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза становить 5 мг один раз на добу. За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 годину, доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми. Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу. У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Реніприлу. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу. Хворим із гіпонатріємією (концентрація іонів натрію у сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну у сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. При реноваскулярній гіпертензії початкова доза – 2,5-5 мг на добу. Максимальна добова доза становить 20 мг. При хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величин АТ, але не вище 40 мг/ добу. одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг/добу. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у короткі терміни. Середня підтримуюча доза – 5-20 мг на добу. за 1-2 прийоми. У людей похилого віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім – 1,25 мг. При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше ніж 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу, при КК до 30-10 мл/хв – 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв. - 1,25-2,5 мг на добу. лише у дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.ПередозуванняПри одночасному призначенні Реніприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), естрогенами можливе зниження гіпотензивного ефекту; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові). Одночасний прийом з жарознижувальними та болезаспокійливими засобами може зменшити ефективність еналаприлу. Еналаприл послаблює дію препаратів, які містять теофілін. Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гідралазин, празозин, лікарські засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: еналаприлу малеат – 10 мг, гідрохлортіазид – 12,5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 59,3 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 111,5 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,7 мг, кальцій стеарат ) - 2 мг.Опис лікарської формиПігулки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні з ризиком та фаскою. На поверхні пігулок допускається мармуровість.ХарактеристикаРеніприл ГТ – гіпотензивний комбінований засіб, до складу якого входять: еналаприл та гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид діє на рівні дистальних ниркових канальців, збільшуючи виведення іонів натрію та хлору. Еналаприл дозволяє знизити навантаження на серце, покращити коронарний кровотік та знизити чутливість серця до ішемії. Має сприятливий ефект на мозковий кровотік у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та хронічними серцево-судинними захворюваннями. Підтримує та покращує функцію нирок та уповільнює перебіг хронічних захворювань нирок. Препарат застосовується при артеріальній гіпертензії (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Випускається у формі таблеток по 10 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці. Таблетки слід приймати повністю під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини, переважно вранці. Відпускають за рецептом.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензин-перетворюючого ферменту інгібітор (АПФ)+діуретик)ФармакокінетикаЕналаприл швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Обсяг всмоктування становить 60%. Їжа не впливає на всмоктування еналаприлу. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину. У печінці еналаприл гідролізується до активного метаболіту – еналаприлату. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці досягається через 3-6 годин. Виводиться еналаприл із сечею (60%) та калом (33%) переважно у вигляді еналаприлату. Еналаприлат проникає у більшість тканин організму, переважно у легені, нирки та кровоносні судини. Зв'язок із білками плазми крові – 50-60 %. Нирковий кліренс еналаприлу та еналаприлату складають 0,005 мл/с (18 л/год) та 0,00225-0,00264 мл/с (8,1-9,5 л/год) відповідно. Виводиться у кілька етапів.При призначенні багаторазових доз еналаприлу період напіввиведення еналаприлату із сироватки крові становить приблизно 11 годин. Еналаприл та еналаприлат проникають крізь плацентарний бар'єр і виділяються з грудним молоком. Еналаприлат видаляється з кровотоку при гемодіалізі або перитонеальному діалізі. Гемодіалізний кліренс еналаприлату 0,63-1,03 мл/с (38-62 мл/хв); сироваткова концентрація еналаприлату після 4-х годинного гемодіалізу зменшується на 45-57%. У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією виведення сповільнюється, що потребує зміни дозування відповідно до функції нирок, особливо у пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю. У пацієнтів із печінковою недостатністю метаболізм еналаприлу може бути сповільнений, при цьому його фармакодинамічний ефект не змінюється. У пацієнтів із серцевою недостатністю всмоктування та метаболізм еналаприлату сповільнюється, також знижується обсяг розподілу. Гідрохлортіазид всмоктується, головним чином, у дванадцятипалій кишці та проксимальному відділі тонкої кишки. Абсорбція становить 70% і збільшується на 10% прийому з їжею. Рівень максимальної сироваткової концентрації досягається через 1,5-5 годин. Об'єм розподілу близько 3 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові – 40 %. Препарат накопичується в еритроцитах, механізм акумуляції не відомий. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно нирками: 95 % у незміненому вигляді та близько 4 % у вигляді гідролізату-2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду у здорових добровольців та пацієнтів з артеріальною гіпертензією становить приблизно 5,58 мл/с (335 мл/хв). Гідрохлортіазид має двофазний профіль виведення. Період напіввиведення (Т1/2) у початковій фазі становить 2 год,у кінцевій фазі (через 10-12 годин після прийому) – близько 10 год. Проникає через плацентарний бар'єр і накопичується в амніотичній рідині. Сироваткова концентрація гідрохлортіазиду в крові пупкової вени практично така сама, як і в материнській крові. Концентрація в амніотичній рідині перевищує таку в сироватці крові з пупкової вени (19 разів). Рівень гідрохлортіазиду у грудному молоці дуже низький. При призначенні гідрохлортіазиду пацієнтам із серцевою недостатністю встановлено, що його всмоктування знижується пропорційно до ступеня захворювання – на 20-70 %. Т1/2 гідрохлортіазиду збільшується до 28,9 годин; нирковий кліренс становить 0,17-3,12 мл/с (10-187 мл/хв) (середні значення 1,28 мл/с (77 мл/хв)). У пацієнтів, які перенесли операцію кишкового шунтування з приводу ожиріння, всмоктування гідрохлортіазиду може бути знижено на 30%, а сироваткова концентрація на 50%, ніж у здорових добровольців. Одночасне призначення еналаприлу та гідрохлортіазиду не впливає на фармакокінетику кожного з них.ФармакодинамікаРеніприл® ГТ є комбінованим препаратом, що містить активні речовини: еналаприл та гідрохлортіазид, дія якого обумовлена властивостями компонентів, що входять до його складу. Еналаприл – інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), є «проліками»: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик. Діє лише на рівні дистальних ниркових канальців, збільшуючи виведення іонів натрію та хлору. На початку лікування гідрохлортіазидом обсяг рідини в судинах знижується внаслідок підвищення виведення натрію та рідини, що призводить до зниження артеріального тиску (АТ) та зменшення серцевого викиду. При продовженні терапії гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду ґрунтується на зниженні загального периферичного судинного опору. Еналаприл посилює антигіпертензивний ефект – інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, тобто. продукцію ангіотензину II та його ефекти. Додатково зменшує вироблення альдостерону та посилює дію брадикініну та вивільнення простагландинів. Оскільки він часто має власний діуретичний ефект, це може посилювати дію гідрохлортіазиду. Еналаприл знижує перед- та постнавантаження, що розвантажує лівий шлуночок, призводячи до регресії гіпертрофії. В результаті ритм серця сповільнюється та знижується навантаження на серце (при хронічній серцевій недостатності), покращується коронарний кровотік та знижується споживання кисню кардіоміоцитами. Таким чином, знижується чутливість серця до ішемії. Має сприятливий ефект на мозковий кровотік у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та хронічними серцево-судинними захворюваннями. Запобігає розвитку гломерулосклерозу, підтримує та покращує функцію нирок та уповільнює перебіг хронічних захворювань нирок навіть у тих пацієнтів, у яких ще не розвинулася артеріальна гіпертензія. Антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ вищий у пацієнтів із гіпонатріємією, гіповолемією та підвищеним рівнем реніну у сироватці крові, тоді як ефект гідрохлортіазиду не залежить від рівня реніну у сироватці крові. Тому одночасне призначення еналаприлу та гідрохлортіазиду має додаткову антигіпертензивну дію. Крім того, еналаприл запобігає або послаблює метаболічні ефекти діуретичної терапії та має сприятливий ефект на структурні зміни в серці та судинах. Одночасне призначення інгібітору АПФ та гідрохлортіазиду застосовується тоді, коли кожен препарат окремо недостатньо ефективний або монотерапія проводиться з використанням максимальних доз препарату, що підвищує частоту розвитку небажаних ефектів. Антигіпертензивний ефект комбінації зазвичай зберігається протягом 24 годин.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість (у тому числі до окремих компонентів препарату або сульфонамідів); анурія, виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерій єдиної нирки; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; первинний гіперальдостеронізм; хвороба Аддісона; порфірія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-75 мл/хв); виражений стеноз гирла аорти або ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу); хронічна серцева недостатність; важкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; цукровий діабет; гіперкаліємія; стан після трансплантації нирок; тяжкі порушення функції печінки; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, діареї та блювоті); літній вік; подагра.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. При настанні вагітності прийом препарату має бути негайно припинено. При необхідності призначення препарату в період лактації матері-годувальниці повинні відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗагальні: слабкість, реакції підвищеної чутливості, ангіт, що некротизує, респіраторний дистрес синдром, включаючи пневмоніт і набряк легенів. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, непритомність, біль у грудях, різні порушення ритму серця, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. З боку травного тракту: сухість у роті, глосит, стоматит, запалення слинних залоз, анорексія, нудота, блювота, діарея, запор, метеоризм, біль у епігастрії, кишкові кольки, ілеус, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, жовтяна залоза. З боку дихальної системи: непродуктивний “сухий” кашель, риніт, синусит, фарингіт, захриплість, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія. З боку сечостатевої системи: олігурія, гінекомастія, зниження потенції, зниження лібідо, ниркова недостатність, порушення нирок, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (особи, язика, губ, голосових зв'язок, гортані, кінцівок, кишківника), пітливість, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку шкірних покровів: висипання на шкірі, свербіж, алопеція. З боку органів чуття: порушення зору, порушення смаку, порушення нюху, шум у вухах, кон'юнктивіт. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, депресія, атаксія, астенія, сонливість, безсоння, неспокій, нервозність, периферична нейропатія (парестезії, дизестезія). Лабораторні показники: гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперглікемія, гіперкреатинінемія, гіпер- або гіпокаліємія, глюкозурія, гіперурикемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, підвищення активності “печінкових” ферментів, гіпербілірубонезія, панцитопенія, зниження гемоглобіну та гематокриту. Інші: вовчаковоподібний синдром (підвищення температури тіла, міалгія/міозит та артралгія/артрит, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів, позитивний тест на антинуклеарні антитіла), фотосенсибілізація, м'язові судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом інших антигіпертензивних засобів, барбітуратів, трициклічних антидепресантів, фенотіазинів та наркотичних засобів, як і прийом алкоголю, посилює антигіпертензивну дію Реніприл® ГТ. Аналгетики та нестероїдні протизапальні препарати, велика кількість солі в дієті, одночасний прийом колестираміну або колестиполу знижують ефект Реніпріл® ГТ. Одночасне застосування з препаратами літію може призводити до літієвої інтоксикації, оскільки еналаприл та гідрохлортіазид знижують виведення літію. Необхідний контроль концентрації літію у сироватці крові та корекція його дозування. По можливості слід уникати одночасного лікування Реніприл® ГТ та препаратами літію. Одночасне застосування Реніприл® ГТ та нестероїдних протизапальних препаратів та аналгетиків (внаслідок інгібування синтезу простагландинів) може знижувати ефективність еналаприлу та підвищувати ризик погіршення ниркової функції та/або перебігу серцевої недостатності. У деяких пацієнтів при одночасному лікуванні також може знижуватись антигіпертензивний ефект еналаприлу. Одночасне лікування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) або додавання калію може призвести до гіперкаліємії. Одночасне призначення з алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами або системними кортикостероїдами може стати причиною лейкопенії, анемії або панцитопенії, тому потрібний періодичний контроль гемограми. Необхідна обережність при одночасному використанні із серцевими глікозидами. Можлива гідрохлортіазидиндукована гіповолемія, гіпокаліємія та гіпомагніємія може підвищувати токсичність глікозидів. Одночасне призначення з кортикостероїдами збільшує ризик гіпокаліємії. При одночасному використанні теофіліном еналаприл може знижувати період напіввиведення теофіліну. При одночасному застосуванні з циметидином може збільшуватись період напіввиведення еналаприлу. Ризик артеріальної гіпотензії підвищується під час загальної анестезії або застосування недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину).Спосіб застосування та дозиЛікування артеріальної гіпертензії не починають із комбінації лікарських засобів. Спочатку слід визначити адекватні дози окремих компонентів. Дозування завжди має підбиратися індивідуально для кожного пацієнта. Звичайна доза – 1 таблетка на добу. Пацієнти повинні приймати таблетки повністю під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини, переважно вранці. У разі пропуску прийому чергової дози препарату, її необхідно прийняти якнайшвидше, якщо до прийому наступної дози залишилася досить велика кількість часу. Якщо до прийому наступної дози залишилося кілька годин, слід почекати та прийняти лише її. Ніколи не слід подвоювати дозу. Якщо не досягається задовільний терапевтичний ефект, рекомендується додати інший лікарський засіб або змінити терапію. У пацієнтів, які перебувають на терапії діуретиками, рекомендується відмінити лікування або знизити дозу діуретиків як мінімум за 3 дні до початку лікування Реніприл® ГТ для запобігання розвитку симптоматичної гіпотензії. Перед початком лікування має бути досліджена функція нирок. Дозування при порушеній функції нирок Пацієнтам з кліренсом креатиніну більше 0,5 мл/с або сироватковим креатиніном менше 265 моль/л (3 мг/100 мл) може бути призначена звичайна доза Реніприл® ГТ.ПередозуванняСимптоми: підвищений діурез, виражене зниження артеріального тиску з брадикардією або іншими порушеннями серцевого ритму, судоми, парези, паралітичний ілеус, порушення свідомості (включаючи кому), ниркова недостатність, порушення кислотно-лужної рівноваги, порушення електролітного балансу крові. Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину, у більш серйозних випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію АТ - внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників. У пацієнта необхідно контролювати рівень АТ, ЧСС, частоту дихання, сироваткову концентрацію сечовини, креатиніну, електролітів та діурез, при необхідності – внутрішньовенне введення ангіотензину ІІ, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату – 62 мл/хв).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода очищена, гліцерин Е422 (загусник), сорбіт Е420 (підсолоджувач), екстракт золототисячника парасолькової трави, екстракт любистоку лікарського коріння, екстракт розмарину лікарського листя, сорбат калію Е202(консервант), ксантанова камедь Е415 (загуститель), 3 кислотності). РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі - джерела флавоноїдів та поліфенольних сполук. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.
684,00 грн
622,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: комплекс білків та нуклеопротеїдів, виділених з нирок великої рогатої худоби та свиней, 0,01 г.ХарактеристикаРенісамін – нормалізує функції нирок. Чинить біорегулюючий вплив на нирки. Активізує метаболізм та секреторну функцію.РекомендуєтьсяПорушення функції нирок при нефритах та нефрозах.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-3 таблетки 2-3 рази на день за 15-20 хвилин до їди, не розжовуючи. Тривалість прийому – 10-14 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: еналаприлу малеат – 5 мг; Допоміжні речовини: гідрокарбонат натрію, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат. 7 шт. - блістери, картонні коробки.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, трикутної форми, з гравіюванням "MSD 712" на одній стороні та ризиком - на іншій.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, Cmax еналаприлу в сироватці крові досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату потужного інгібітора АПФ. Cmax еналаприлату у сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому дози еналаприлу всередину. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються у сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози та незмінений еналаприл. Даних щодо інших метаболітів еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену вивільненням пов'язаного з АПФ еналаприлату. У осіб із нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день від початку прийому еналаприлу. Т1/2 еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 год.ФармакодинамікаРенітек® (еналаприлу малеат) відноситься до засобів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему - інгібіторам АПФ і є високоспецифічним, тривало діючим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи. Ренітек® (еналаприлу малеат) є похідним двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. Еналаприл - інгібітор АПФ, що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорну субстанцію ангіотензин II. Після всмоктування прийнятий внутрішньо еналаприл перетворюється шляхом гідролізу на еналаприлат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення зворотної негативної реакції на зміну продукції реніну) та зменшення секреції альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну, пептиду, що має вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення. В даний час вважається, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, є придушення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску. Еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів зі зниженою концентрацією реніну. Зниження АТ супроводжується зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами частоти серцевих скорочень. В результаті прийому еналаприлу збільшується нирковий кровотік, але рівень клубочкової фільтрації залишається незміненим.Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією, її рівень зазвичай підвищується. Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції. Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину. Прийом еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску незалежно від положення тіла: як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення ЧСС. Симптоматична постуральна гіпотензія розвивається рідко. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії настає протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при використанні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти підтримуються протягом 24 годин. Еналаприл зменшує втрату іонів калію, що викликається застосуванням гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняесенціальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; серцева недостатність будь-якої стадії. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарату також показано для: підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з порушенням функції лівого шлуночка препарат показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика коронарної ішемії У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для: зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із призначенням інгібіторів АПФ раніше; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується. При настанні вагітності прийом Ренітеку має бути негайно припинено. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні їх вагітним під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Використання інгібіторів АПФ під час цих періодів супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень. При призначенні Ренітеку необхідно інформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода. Ці небажані явища на ембріон та плід, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності. Новонароджені, чиї матері приймали Ренітек®, повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який проникає через плаценту, може бути частково видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично він може бути видалений шляхом обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат визначаються в материнському молоці у слідових концентраціях. Якщо використання препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяЗагалом препарат добре переноситься. Сумарна частота побічних ефектів при використанні Ренітеку не перевищує таку при призначенні плацебо. У більшості випадків побічні ефекти незначні, носять тимчасовий характер і не вимагають відміни терапії. При призначенні препарату спостерігаються такі побічні ефекти: запаморочення та біль голови зустрічаються найчастіше. Підвищена стомлюваність та астенія спостерігаються у 2-3% пацієнтів. Інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, діарея, м'язові судоми, висипання на шкірі і кашель) зустрічаються менш ніж у 2% пацієнтів. Є рідкісні повідомлення про порушення функцій нирок, ниркову недостатність, олігурію та протеїнурію. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк У поодиноких випадках спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дуже рідко – інтестинальний ангіоневротичний набряк. В окремих випадках зустрічаються такі побічні ефекти: Серцево-судинна система: інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, що належать до групи ризику, болю в грудях, сильне серцебиття, порушення ритму, стенокардія, синдром Рейно. З боку травної системи: кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у животі, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит, сухість у роті. Метаболічні розлади: гіпоглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін. З боку ЦНС: депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена нервозність, парестезія, запаморочення, порушення сну, тривожність. З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, біль у горлі, захриплість голосу. Шкірні покрови: підвищене потовиділення, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж шкіри, кропив'янка, облисіння. Інші: імпотенція, почервоніння шкіри обличчя, порушення смаку, шум у вухах, глосит, нечіткість зору. Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, атралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (СОЕ), еозі. Як побічні ефекти можуть також виникати висипання, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції. Лабораторні показники: клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов'язані із застосуванням Ренітеку. Можливе підвищення рівня сечовини у крові, сироваткового креатиніну, підвищення активності ферментів печінки та/або білірубіну у сироватці крові. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і нормалізуються після припинення прийому Ренітеку. Іноді зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Є повідомлення про зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту. Є повідомлення про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитоз, у яких не можна виключити зв'язки із застосуванням Ренітеку. Наведені нижче побічні ефекти виявлені в ході постмаркетингового спостереження, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом препарату Ренітек® не встановлено: пневмонія, урологічна інфекція, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперізуючий герпес , гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні Ренітеку у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами може спостерігатися сумування ефекту. Концентрація калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, лікованих Ренітеком понад 48 тижнів, спостерігається збільшення калію сироватки крові до 0,2 мекв/л. При сумісному застосуванні Ренітеку з діуретиками, що викликають втрату калію, гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу. Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен зазвичай найчастіше відзначався протягом перших тижнів їх спільного застосування, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози крові, особливо протягом першого місяця спільного застосування з інгібіторами АПФ. Інгібітори АПФ зменшують виведення літію нирками та посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації. При необхідності призначення солей літію необхідно контролювати рівень літію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть зменшувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Таким чином, антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок і НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, супутнє застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни зазвичай оборотні. Симптомокомплекс, що включає почервоніння особи, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію, описаний у поодиноких випадках при сумісному застосуванні препаратів золота для парентерального використання (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ (еналаприл).Спосіб застосування та дозиПрепарат Ренітек приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Есенційна гіпертензія Початкова доза становить 10-20 мг залежно від ступеня тяжкості АГ та застосовується 1 раз на добу. При м'якому ступені АГ початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза – 1 таблетка 20 мг 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають із низької початкової дози – 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Зазвичай ефективна доза 20 мг препарату Ренітек 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні препарату Ренітек® у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. нижче Супутнє ліковані АГ діуретиками). Супутнє лікування АГ діуретиками Після першого прийому препарату Ренітек може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Ренітек®. Якщо це неможливо, то початкову дозу препарату Ренітек слід зменшити (до 5 мг або менше) для визначення первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта. Дозування при нирковій недостатності Потрібно збільшити інтервал між прийомами Ренітек® та/або зменшеною дозою. Кліренс креатиніну 30 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг. Кліренс креатиніну ≤30 >10 мл/хв – Початкова доза 2,5 мг. Кліренс креатиніну ≤10 мл/хв* – Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу**. *Див. З обережністю; Особливі вказівки. **Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ. Серцева недостатність будь-якої стадії / профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів із безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Початкова доза препарату Ренітек у пацієнтів з клінічно вираженою СН або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг. При цьому застосування препарату повинно проводитись під ретельним контролем для визначення первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Ренітек® може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай спільно з діуретиками та, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (яка виникла в результаті лікування препаратом Ренітек®) або після її корекції дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка застосовується або одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом. Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Як до, так і після початку лікування препаратом Ренітек® слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок прийому препарату артеріальної гіпотензії з наступним (рідше) виникненням гострої ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Ренітек®. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Ренітек не означає, що артеріальна гіпотензія повторно розвинеться при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Ренітек слід також контролювати вміст калію в сироватці крові.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату, та ступор. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що спостерігаються при призначенні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу. Лікування: внутрішньовенна інфузія ізотонічного розчину натрію хлориду, при можливості - інфузія ангіотензину II; провокування блювання. Можливе виведення еналаприлату за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРенітек® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при первинному гіперальдостеронізмі, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз (з порушеннями показників гемодинаміки), ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; системних захворюваннях сполучної тканини; ішемічної хвороби серця; цереброваскулярних захворюваннях; цукровий діабет; ниркової недостатності (протеїнурія – понад 1 г/добу); печінкової недостатності; у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі; при одночасному прийомі з імунодепресантами та діуретиками, літніх пацієнтів (старше 65 років), пригніченні кістковомозкового кровотворення; станах,що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання). Клінічно виражена артеріальна гіпотензія Клінічно виражена гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з не ускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Ренітек®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі гіповолемії, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також страждають від діареї або блювоти. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія спостерігається частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовуються вищі дози петлевих діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями ниркової функції.У таких пацієнтів лікування Ренітеком слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози Ренітеку та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі Ренітеку не є протипоказанням до подальшого лікування препаратом, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ Ренітек може спричинити додаткове зниження АТ. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як основу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або Ренітеком. Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Як і всі вазодилататори, пацієнтам з обструкцією аортального отвору лівого шлуночка інгібітори АПФ повинні призначатися обережно. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку інгібіторів АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру. У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення вмісту сечовини в крові та сироваткового креатиніну. Зміни зазвичай мали оборотний характер і показники поверталися до норми після припинення лікування. Такий характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю. У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, Ренітек у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне і скороминуще підвищення вмісту сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або Ренітеку. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк При призначенні інгібіторів АПФ, включаючи Ренітек, описувалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Ренітеком та встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб переконатися у повному зникненні симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без порушення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані або язика може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк локалізується в області мови, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів,слід швидко розпочинати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 0.1% (0.3-0.5 мл) та/або термінові заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з використанням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ вища, ніж у інших рас. Анафілактичні реакції під час проведення гіпосенсибілюації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивалися анафілактичні реакції, що загрожують життю пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі У пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN69®) та отримували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактичні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу чи гіпотензивного засобу іншої групи. Кашель Є повідомлення виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургія/Загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій або під час проведення загальної анестезії з використанням засобів, що викликають гіпотензивний ефект, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вдруге по відношенню до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження АТ, що пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням обсягу рідини, що вводиться. Гіперкаліємія Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може викликати серйозні, часом фатальні, порушення ритму серця. При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпоглікемія Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність ретельного контролю рівня глюкози крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця спільного застосування цих препаратів. Використання у пацієнтів похилого віку Клінічні дослідження ефективності та переносимості еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів. Вплив на здатність керувати автомобілем та/або працювати з механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: еналаприлу малеат – 10 мг; Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, моногідрат лактози, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е172). 7 шт. - блістери, картонні коробки.Опис лікарської формиПігулки рожевого кольору, з вкрапленнями, трикутної форми, з гравіюванням "MSD 713" на одній стороні та ризиком - на іншій.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, Cmax еналаприлу в сироватці крові досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату потужного інгібітора АПФ. Cmax еналаприлату у сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому дози еналаприлу всередину. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються у сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози та незмінений еналаприл. Даних щодо інших метаболітів еналаприлу немає. Профіль концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену вивільненням пов'язаного з АПФ еналаприлату. У осіб із нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день від початку прийому еналаприлу. Т1/2 еналаприлу при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 год.ФармакодинамікаРенітек® (еналаприлу малеат) відноситься до засобів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему - інгібіторам АПФ і є високоспецифічним, тривало діючим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи. Ренітек® (еналаприлу малеат) є похідним двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. Еналаприл - інгібітор АПФ, що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорну субстанцію ангіотензин II. Після всмоктування прийнятий внутрішньо еналаприл перетворюється шляхом гідролізу на еналаприлат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення зворотної негативної реакції на зміну продукції реніну) та зменшення секреції альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну, пептиду, що має вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення. В даний час вважається, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, є придушення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску. Еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів зі зниженою концентрацією реніну. Зниження АТ супроводжується зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами частоти серцевих скорочень. В результаті прийому еналаприлу збільшується нирковий кровотік, але рівень клубочкової фільтрації залишається незміненим.Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією, її рівень зазвичай підвищується. Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції. Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину. Прийом еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску незалежно від положення тіла: як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення ЧСС. Симптоматична постуральна гіпотензія розвивається рідко. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії настає протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при використанні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти підтримуються протягом 24 годин. Еналаприл зменшує втрату іонів калію, що викликається застосуванням гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняесенціальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; серцева недостатність будь-якої стадії. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарату також показано для: підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з порушенням функції лівого шлуночка препарат показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика коронарної ішемії У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для: зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із призначенням інгібіторів АПФ раніше; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується. При настанні вагітності прийом Ренітеку має бути негайно припинено. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні їх вагітним під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Використання інгібіторів АПФ під час цих періодів супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень. При призначенні Ренітеку необхідно інформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода. Ці небажані явища на ембріон та плід, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності. Новонароджені, чиї матері приймали Ренітек®, повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який проникає через плаценту, може бути частково видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично він може бути видалений шляхом обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат визначаються в материнському молоці у слідових концентраціях. Якщо використання препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяЗагалом препарат добре переноситься. Сумарна частота побічних ефектів при використанні Ренітеку не перевищує таку при призначенні плацебо. У більшості випадків побічні ефекти незначні, носять тимчасовий характер і не вимагають відміни терапії. При призначенні препарату спостерігаються такі побічні ефекти: запаморочення та біль голови зустрічаються найчастіше. Підвищена стомлюваність та астенія спостерігаються у 2-3% пацієнтів. Інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, діарея, м'язові судоми, висипання на шкірі і кашель) зустрічаються менш ніж у 2% пацієнтів. Є рідкісні повідомлення про порушення функцій нирок, ниркову недостатність, олігурію та протеїнурію. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк У поодиноких випадках спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дуже рідко – інтестинальний ангіоневротичний набряк. В окремих випадках зустрічаються такі побічні ефекти: Серцево-судинна система: інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, що належать до групи ризику, болю в грудях, сильне серцебиття, порушення ритму, стенокардія, синдром Рейно. З боку травної системи: кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у животі, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит, сухість у роті. Метаболічні розлади: гіпоглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін. З боку ЦНС: депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена нервозність, парестезія, запаморочення, порушення сну, тривожність. З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, біль у горлі, захриплість голосу. Шкірні покрови: підвищене потовиділення, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж шкіри, кропив'янка, облисіння. Інші: імпотенція, почервоніння шкіри обличчя, порушення смаку, шум у вухах, глосит, нечіткість зору. Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, атралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (СОЕ), еозі. Як побічні ефекти можуть також виникати висипання, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції. Лабораторні показники: клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов'язані із застосуванням Ренітеку. Можливе підвищення рівня сечовини у крові, сироваткового креатиніну, підвищення активності ферментів печінки та/або білірубіну у сироватці крові. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і нормалізуються після припинення прийому Ренітеку. Іноді зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Є повідомлення про зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту. Є повідомлення про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитоз, у яких не можна виключити зв'язки із застосуванням Ренітеку. Наведені нижче побічні ефекти виявлені в ході постмаркетингового спостереження, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом препарату Ренітек® не встановлено: пневмонія, урологічна інфекція, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперізуючий герпес , гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні Ренітеку у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами може спостерігатися сумування ефекту. Концентрація калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, лікованих Ренітеком понад 48 тижнів, спостерігається збільшення калію сироватки крові до 0,2 мекв/л. При сумісному застосуванні Ренітеку з діуретиками, що викликають втрату калію, гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу. Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен зазвичай найчастіше відзначався протягом перших тижнів їх спільного застосування, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози крові, особливо протягом першого місяця спільного застосування з інгібіторами АПФ. Інгібітори АПФ зменшують виведення літію нирками та посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації. При необхідності призначення солей літію необхідно контролювати рівень літію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть зменшувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Таким чином, антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок і НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, супутнє застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни зазвичай оборотні. Симптомокомплекс, що включає почервоніння особи, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію, описаний у поодиноких випадках при сумісному застосуванні препаратів золота для парентерального використання (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ (еналаприл).Спосіб застосування та дозиПрепарат Ренітек приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Есенційна гіпертензія Початкова доза становить 10-20 мг залежно від ступеня тяжкості АГ та застосовується 1 раз на добу. При м'якому ступені АГ початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза – 1 таблетка 20 мг 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають із низької початкової дози – 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Зазвичай ефективна доза 20 мг препарату Ренітек 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні препарату Ренітек® у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. нижче Супутнє ліковані АГ діуретиками). Супутнє лікування АГ діуретиками Після першого прийому препарату Ренітек може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Ренітек®. Якщо це неможливо, то початкову дозу препарату Ренітек слід зменшити (до 5 мг або менше) для визначення первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта. Дозування при нирковій недостатності Потрібно збільшити інтервал між прийомами Ренітек® та/або зменшеною дозою. Кліренс креатиніну 30 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг. Кліренс креатиніну ≤30 >10 мл/хв – Початкова доза 2,5 мг. Кліренс креатиніну ≤10 мл/хв* – Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу**. *Див. З обережністю; Особливі вказівки. **Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ. Серцева недостатність будь-якої стадії / профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів із безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Початкова доза препарату Ренітек у пацієнтів з клінічно вираженою СН або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг. При цьому застосування препарату повинно проводитись під ретельним контролем для визначення первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Ренітек® може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай спільно з діуретиками та, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (яка виникла в результаті лікування препаратом Ренітек®) або після її корекції дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка застосовується або одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом. Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Як до, так і після початку лікування препаратом Ренітек® слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок прийому препарату артеріальної гіпотензії з наступним (рідше) виникненням гострої ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Ренітек®. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Ренітек не означає, що артеріальна гіпотензія повторно розвинеться при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Ренітек слід також контролювати вміст калію в сироватці крові.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату, та ступор. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що спостерігаються при призначенні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу. Лікування: внутрішньовенна інфузія ізотонічного розчину натрію хлориду, при можливості - інфузія ангіотензину II; провокування блювання. Можливе виведення еналаприлату за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРенітек® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при первинному гіперальдостеронізмі, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз (з порушеннями показників гемодинаміки), ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; системних захворюваннях сполучної тканини; ішемічної хвороби серця; цереброваскулярних захворюваннях; цукровий діабет; ниркової недостатності (протеїнурія – понад 1 г/добу); печінкової недостатності; у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі; при одночасному прийомі з імунодепресантами та діуретиками, літніх пацієнтів (старше 65 років), пригніченні кістковомозкового кровотворення; станах,що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання). Клінічно виражена артеріальна гіпотензія Клінічно виражена гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з не ускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Ренітек®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі гіповолемії, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також страждають від діареї або блювоти. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія спостерігається частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовуються вищі дози петлевих діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями ниркової функції.У таких пацієнтів лікування Ренітеком слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози Ренітеку та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі Ренітеку не є протипоказанням до подальшого лікування препаратом, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ Ренітек може спричинити додаткове зниження АТ. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як основу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або Ренітеком. Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Як і всі вазодилататори, пацієнтам з обструкцією аортального отвору лівого шлуночка інгібітори АПФ повинні призначатися обережно. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку інгібіторів АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру. У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення вмісту сечовини в крові та сироваткового креатиніну. Зміни зазвичай мали оборотний характер і показники поверталися до норми після припинення лікування. Такий характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю. У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, Ренітек у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне і скороминуще підвищення вмісту сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або Ренітеку. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк При призначенні інгібіторів АПФ, включаючи Ренітек, описувалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Ренітеком та встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб переконатися у повному зникненні симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без порушення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані або язика може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк локалізується в області мови, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів,слід швидко розпочинати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 0.1% (0.3-0.5 мл) та/або термінові заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з використанням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ вища, ніж у інших рас. Анафілактичні реакції під час проведення гіпосенсибілюації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивалися анафілактичні реакції, що загрожують життю пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі У пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN69®) та отримували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактичні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу чи гіпотензивного засобу іншої групи. Кашель Є повідомлення виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургія/Загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій або під час проведення загальної анестезії з використанням засобів, що викликають гіпотензивний ефект, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вдруге по відношенню до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження АТ, що пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням обсягу рідини, що вводиться. Гіперкаліємія Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може викликати серйозні, часом фатальні, порушення ритму серця. При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпоглікемія Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність ретельного контролю рівня глюкози крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця спільного застосування цих препаратів. Використання у пацієнтів похилого віку Клінічні дослідження ефективності та переносимості еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів. Вплив на здатність керувати автомобілем та/або працювати з механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему