Все товары
325,00 грн
284,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза (0,2 мл): речовини: Лідокаїну гідрохлориду моногідрат - 0,1066 мг (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид - 0,10 мг); Лізоциму гідрохлорид – 4,00 мг (у перерахунку на безводну речовину – 160 000 FIP ОД*); Цетилпіридинію хлориду моногідрат - 0,315 мг (у перерахунку на цетилпіридинію хлорид - 0,30 мг); Допоміжні речовини: Гліцерол – 40,00 мг; Пропіленгліколь - 4,00 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,096 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,024 мг; Ароматизатор м'яти перцевої – 0,02 мг; Натрію гідроксид – qs; Вода очищена – до 0,20 мл. * - 1,0 мг лізоциму гідрохлориду відповідає 40 000 FIP ОД. По 125 доз у флакони темного скла з дозатором та захисним ковпачком. По одному флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до жовтого кольору розчин зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаЛізобакт КОМПЛІТ® застосовується місцево та впливає на область ротоглотки. При проковтуванні невелика кількість препарату може надходити в систему травлення. Лідокаїну гідрохлорид Лідокаїн швидко всмоктується через слизову оболонку порожнини рота, травний тракт або через пошкоджену шкіру. Близько 65% лідокаїну пов'язують із білками плазми. Після всмоктування лідокаїн швидко розподіляється у всіх тканинах організму, проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри, екскретується у грудне молоко. Лідокаїн інтенсивно метаболізується у печінці, його біодоступність після перорального прийому становить 35%. Близько 90% введеної дози дезалкірується з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) та гліцинксілідіду (GX), які забезпечують терапевтичний та токсичний ефекти лідокаїну. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 год) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Згодом відбувається додаткова біотрансформація, а метаболіти виділяються нирками, у тому числі близько 10% у формі незміненого лідокаїну. Інгібування ізоферментів CYP1A2 та CYP3A4 цитохрому Р450 може збільшувати концентрацію лідокаїну. Період напіввиведення лідокаїну із плазми становить приблизно 1,6 години. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. Лізоциму гідрохлорид Лізоциму гідрохлорид практично не абсорбуються через слизову оболонку ротової порожнини. Цетилпіридинію хлорид Цетилпіридинія хлорид погано всмоктується через слизову оболонку ротової порожнини.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Лідокаїну гідрохлорид Лідокаїну гідрохлорид - місцевий анестетик амідного типу, має поверхневий аналгетичний ефект. Лідокаїн блокує генерацію та проведення нервових імпульсів у чутливих, рухових та вегетативних нервових волокнах. На молекулярному рівні лідокаїн впливає переважно на клітинну мембрану: специфічно блокує іонні натрієві канали в неактивному стані, що перешкоджає генеруванню потенціалу дії, запобігаючи проведенню нервового імпульсу при місцевому застосуванні лідокаїну поблизу нерва. В цілому, місцеві анестетики швидше блокують вегетативні нерви, дрібні немієлінізовані (відчуття болю) і дрібні мієлінізовані (відчуття болю, температури), ніж великі мієлінізовані волокна (відчуття дотику, тиску). Ефективний за всіх видів місцевого знеболювання. Розширює судини. Не має дратівливої дії на тканині. Лізоциму гідрохлорид Лізоцима гідрохлорид - мукополісахарид, який руйнує (лізує) клітинні стінки бактерій шляхом гідролізу її пептидогліканів (зокрема, муреїну). Активний щодо грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій, вірусів та грибів. Цетилпіридинію хлорид Цетилпіридинія хлорид - антисептик із групи четвертинних амонієвих основ, має варіабельну протигрибкову активність, бактерицидну дію щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, ефективний щодо деяких вірусів. Цетилпіридинія хлорид має дезінфікуючу дію на слизову оболонку.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю в горлі при інфекційно-запальних захворюваннях глотки та гортані (гострий та хронічний фарингіт, фаринголарингіт, тонзиліт) у дорослих пацієнтів у складі комплексної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лідокаїну гідрохлориду та інших місцевих анестетиків амідного типу, лізоциму гідрохлориду, цетилпіридинію хлориду, а також до будь-якого з компонентів препарату. Гіперчутливість до білка курячого яйця. Відкриті рани ротової порожнини. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). Вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: Епілепсія, порушення провідності серця, одночасне застосування лікарських препаратів, що містять аналоги лідокаїну, порфірія, порушення цілісності слизової оболонки ротової порожнини, глотки та гортані, порушення функції печінки, алергічні реакції в анамнезі. Якщо Ви маєте одне з перелічених вище захворювань, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяОцінка частоти виникнення небажаних побічних реакцій ґрунтується на класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Системно-органний клас Небажана реакція Лізобакт КОМПЛІТ® Лідокаїну гідрохлорид Лізоцим Цетилпіридинію хлорид Порушення з боку імунної системи Алергічні реакції1 (анафілактичний шок, набряк Квінке та місцеві реакції гіперчутливості) Рідко Невідомо - - Алергічні реакції, включаючи алергічний набряк, висипання на шкірі, кропив'янку, бронхоспазм і серцево-судинні ускладнення. Невідомо Невідомо Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Втрата чутливості Часто Рідко - Не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Запалення слизової оболонки ротової порожнини (при застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані) Рідко - - Рідко Сухість в роті Часто Не часто - - Дискомфорт у галузі мови Часто Не часто Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Мультиформна еритема Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо Синдром Стівенса-Джонсона. Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Не часто Не часто - - Фарингеальна парестезія Не часто - - - Фарингеальна гіпестезія Не часто - - - Першіння у горлі Не часто - - - 1 У вкрай поодиноких випадках застосування місцевих анестетиків може супроводжуватися алергічними реакціями. Реакції гіперчутливості на лідокаїну гідрохлорид після місцевої ін'єкції виявлялися у формі локалізованого набряку, незначних труднощів при диханні або у формі генералізованого висипу. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® може викликати головний біль, проблеми зі шлунком та діарею у зв'язку з наявністю у складі гліцеролу. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ може викликати симптоми подібні до алкоголю у зв'язку з наявністю у складі пропіленгліколю. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® може викликати алергічні реакції уповільненого типу (наприклад, контактний дерматит) або (рідше) реакції негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм) у зв'язку з наявністю у складі метил- та пропілпарагідроксибензоату. Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛідокаїну гідрохлорид Незважаючи на потенційно можливі численні взаємодії лідокаїну з іншими препаратами, у цьому випадку, найімовірніше, вони не матимуть клінічного значення через те, що Лізобакт КОМПЛІТ® застосовується місцево. Одночасне застосування препарату Лізобакт КОМПЛІТ з іншими препаратами, що обмежують печінковий кровообіг (наприклад, з пропранололом, циметидином) може призводити до зменшення кліренсу лідокаїну. При тривалому застосуванні в комбінації з іншими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти (наприклад, фенітоїном, барбітуратами), за рахунок чого відбувається метаболізм препарату, може знадобитися збільшення дози лідокаїну. Інгібування ізоферментів CYP1A2 (флувоксамін) та CYP3A4 (ітраконазол, еритроміцин) цитохрому Р450 може збільшувати концентрацію лідокаїну. Пригнічуючий ефект лідокаїну на серці є адитивним по відношенню до ефектів бета-адреноблокаторів та інших протиаритмічних препаратів. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють релаксацію м'язів. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження центральної нервової системи, галюцинацій. При призначенні з антиаритмічними препаратами (аміодарон) можливим є посилення негативного інотропного ефекту. Гіпокаліємія, що провокується ацетазоламідом, "петлевими" діуретиками та тіазидами, може протидіяти ефекту лідокаїну. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні натрію тіопенталу на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноамінооксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Пацієнтам, які приймають інгібітори моноамінооксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та поліміксину можливе посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно слідкувати за функцією дихання пацієнта. Лізоциму гідрохлорид Лізоциму гідрохлорид посилює дію антибіотиків, у т.ч. пеніциліну, хлорамфеніколу, нітрофурантоїну, діуретиків, послаблює активність леводопи. Цетилпіридинію хлорид Препарат не слід приймати одночасно з молоком, оскільки він знижує протимікробну активність цетилпіридинію хлориду. У процесі застосування препарату Лізобакт КОМПЛІТ® пацієнти не повинні одночасно застосовувати інші місцеві анестетики для дезінфекції ротової порожнини та/або глотки. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиМісцево шляхом розпилення на слизову оболонку ротоглотки. Застосовується після їди. По 5 упорскування на одне застосування 3-6 разів на день з мінімальним інтервалом 2 години. Курс лікування – 5 днів. При одноразовому натисканні на дозатор виділяється 0,20 мл розчину, що містить 4 мг лізоциму гідрохлориду, 0,3 мг цетилпіридинію хлориду та 0,1 мг лідокаїну гідрохлориду. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція режиму дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендується застосовувати препарат Лізобакт КОМПЛІТ з обережністю, у найменших ефективних дозах. Спосіб застосування Рекомендується, щоб флакон препарату застосовувався лише одним пацієнтом. Перед першим застосуванням препарату Лізобакт КОМПЛІТ слід зняти пластикову кришку з дозатора. Після цього необхідно надіти розпилювач на дозатор із легким тиском. Розпилювач можна зміщувати убік, завдяки чому забезпечується адекватний розподіл спрею по всій слизовій оболонці ротової порожнини. Розпилювач необхідно повернути вгору під правим кутом по відношенню до флакона. Перед першим застосуванням спрею необхідно натиснути дозатор кілька разів до отримання рівномірного розпилення. Широко розкрийте рот, направте розпилювач у бік ураженої ділянки та натисніть на дозатор кілька разів відповідно до рекомендацій з дозування препарату. Затримайте дихання під час розпилення препарату. Чи не проковтуйте препарат. Після нанесення препарату розпилювач слід повернути донизу, що призводить до блокування його розпилення.ПередозуванняСимптоми Нанесення місцевих анестетиків на слизову оболонку ротової порожнини може призводити до труднощів при ковтанні, внаслідок чого збільшується ризик аспірації в дихальних шляхах. Тому передозування препарату Лізобакт КОМПЛІТ® може призводити до незначного збільшення ризику надлишкового місцево-знеболювального ефекту в області голосової щілини, що згодом може призвести до послаблення контролю над ковтальним рефлексом. Лідокаїну гідрохлорид Дуже високі концентрації лідокаїну в крові можуть провокувати ефекти на центральну нервову систему (ЦНС) та/або на серцево-судинну систему. Початкові прояви з боку ЦНС можуть включати нервозність, запаморочення, шум у вухах, ністагм, психомоторне збудження, збуджений стан, парестезії, нечіткий зір, нудоту, блювання і тремор, які можуть прогресувати до пригнічення спинного мозку, а також тонічних та клонічних суден. Реакції з боку серцево-судинної системи характеризуються її пригніченням та виявляються артеріальною гіпотензією, пригніченням міокарда, брадикардією та потенційним ризиком зупинки серця. Незважаючи на те, що біологічна доступність лідокаїну досить низька, вона може бути достатньою для того, щоб призвести до значної інтоксикації під час ковтання препарату. Зареєстровані випадки токсичної дії на ЦНС, судом та смерті після проковтування препаратів, призначених для місцевого застосування. Тим не менш, у випадку з препаратом Лізобакт КОМПЛІТ® потрібно проковтнути понад один літр спрею, щоб кількість лідокаїну (0,5 г або більше) була достатньою для формування клінічно значущого токсичного ефекту. Лізоциму гідрохлорид Випадки передозування не спостерігались. Цетилпіридинію хлорид Ознаки та симптоми інтоксикації при внутрішньому прийомі значних кількостей цетилпіридинію хлориду: нудота, блювання, набряк, ціаноз, асфіксія з наступним паралічем дихальних м'язів, пригнічення ЦНС, артеріальна гіпотензія та кома. Лікування Лікування передозування лідокаїном включає забезпечення адекватної вентиляції легень та усунення епілептичних нападів. Штучна вентиляція з подачею кисню за допомогою підтримки дихання або контрольованого дихання проводиться за необхідності. Для усунення епілептичних нападів можуть застосовуватися тіопентал натрію, діазепам. У разі виникнення фібриляції шлуночків або зупинки серця необхідно проведення адекватної серцево-судинної реанімації. Якнайшвидше слід ввести кілька доз адреналіну та бікарбонат натрію. У разі передозування необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛідокаїну гідрохлорид Лідокаїн має порфірогенні потенціали, і у пацієнтів з гострою порфірією він може застосовуватися тільки за екстреними показаннями, пов'язаними з загрозою для життя. У всіх пацієнтів слід дотримуватися запобіжних заходів щодо порфірії. При нанесенні препарату на слизову оболонку у високих дозах або тривалому лікуванні зростає ризик розвитку системної дії місцевих анестетиків (порушення з боку центральної нервової системи з розвитком судом, пригнічення серцево-судинної системи). Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією, порушеннями провідності серця, порушенням функції печінки, алергічними реакціями в анамнезі. Застосування препарату протипоказане пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших місцевих анестетика амідного типу (таким як бупівакаїн, левобупівакаїн, мепівакаїн, прилокаїн, ропівакаїн). Лізоциму гідрохлорид Лізобакт КОМПЛІТ не слід застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі алергічних реакцій. Повідомлялося про випадки алергічних реакцій (гіперчутливості) у зв'язку із застосуванням лізоциму. Тому пацієнт повинен припинити застосування цих ліків і звернутися до лікаря у випадках виникнення висипу, свербежу або почервоніння шкіри, припухлості обличчя, губ, язика або горла, дихання та/або утруднень при ковтанні, оскільки це можуть бути ознаки алергічної реакції на препарат Лізобакт КОМПЛІТ® . Цетилпіридинію хлорид При тривалому застосуванні потенційно можлива поява місцевого подразнення за рахунок препарату, що входить до складу препарату, цетилпіридинію хлориду. Лізобакт КОМПЛІТ® не слід приймати з молоком, оскільки воно знижує протимікробну активність цетилпіридинію хлориду. Препарат не рекомендується застосовувати за наявності відкритих ран у ротовій порожнині, т.к. цетилпіридинію гідрохлорид уповільнює загоєння ран. Тривале застосування цетилпіридинію гідрохлориду може призвести до порушення нормальної мікрофлори ротової порожнини з ризиком розвитку бактеріальної або грибкової інфекції. Препарат не призначений для тривалого, багаторазового та безперервного застосування. Якщо симптоми зберігаються довше 5 днів та/або у разі появи інших симптомів (виражений біль у ротоглотці, нудота, блювання), або супутнє підвищення температури, необхідно проконсультуватися з лікарем. Якщо пацієнти мають труднощі при ковтанні, то їм не слід застосовувати даний препарат; вони мають звернутися до лікаря. При застосуванні місцевих анестетиків у порожнині рота та в ділянці ротоглотки, місцевознеболюючий ефект може призвести до порушення ковтання, що потенційно збільшує ризик аспірації. У зв'язку з цим пацієнтів слід попередити про те, що не слід вживати їжу та/або пити протягом однієї години після нанесення препарату Лізобакт КОМПЛІТ®. Крім того, рекомендується уникати чищення зубів та вживання жувальної гумки протягом періоду, доки зберігається ефект знеболювання у порожнині рота та/або в ділянці ротоглотки. Слід бути обережним, щоб не допускати попадання розчину в очі. Якщо це випадково сталося, необхідно промити очі чистою водою або розчином для промивання очей, а також слід тримати очі відкритими, як мінімум, протягом 15 хвилин. Лізобакт КОМПЛІТ® не містить цукор і підходить для застосування у осіб, які страждають на цукровий діабет. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна субстанція: лізоциму гідрохлорид 20,00 мг, піридоксину гідрохлориду 10,00 мг; Допоміжні речовини: лактоза моногідрат 155,40 мг, камедь трагакантова 10,00 мг, стеарат магнію 4,00 мг, натрію сахаринат 0,50 мг, ванілін 0,10 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги, по 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки білого або жовтувато-білого кольору з роздільною ризиком на одній стороні та фаскою на обох сторонах. Можливе включення у вигляді темних точок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Лізоцим є ферментом білкової природи, застосовується як антисептик внаслідок його прямого впливу на грампозитивні та грамнегативні бактерії, а також гриби та віруси; бере участь у регуляції місцевого неспецифічного імунітету. Піридоксин надає захисну дію на слизову оболонку порожнини рота (надає антиафтозний ефект). Не впливає на фармакодинамічні властивості лізоциму.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, ясен та гортані: гінгівіт; стоматит; катаральні явища у верхніх відділах дихальних шляхів; афтозні виразки; герпетичні ураження (у складі комплексної терапії); ерозії слизової оболонки порожнини рота будь-якої етіологіїПротипоказання до застосуваннягіперчутливість; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Лізобакт посилює дію антибіотиків, зокрема. пеніциліну, хлорамфеніколу, нітрофурантоїну, діуретиків, послаблює активність леводопи. Ізоніазид, пеніциламін, піразинамід, імуносупресори, естрогени та пероральні контрацептиви можуть посилювати потребу в піридоксині (антагоністичну дію стосовно піридоксину або збільшення ренальної екскреції).Спосіб застосування та дозиМісцево. Таблетки слід повільно розсмоктувати, не розжовуючи, затримуючи масу таблетки, що розтанула, в порожнині рота якомога довше, до повного розчинення. Дітям віком 3-7 років зазвичай призначають по 1 табл. 3 рази на добу, 7-12 років – по 1 табл. 4 рази на день. Дорослим та дітям старше 12 років – по 2 табл. 3-4 рази на добу. Курс лікування – 8 днів.ПередозуванняСимптоми: малоймовірні, можуть спостерігатися після застосування в дозах, що значно перевищують терапевтичні, і виявляються почуттям оніміння, відчуттям поколювання, а також втратою чутливості в області верхніх та нижніх кінцівок. Лікування: рясне питво (форсований діурез).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі появи алергічних реакцій необхідно припинити застосування препарату та звернеться до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаІнулін 160 мг±10%, лізоциму гідрохлорид 20 мг±10% магнію стеарат (агент антистежуючий), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6) 0,5 мг±15%. Пігулки масою 200 мг±10%. Властивості компонентівЛізоцим – антибактеріальний фермент, що міститься майже у всіх тканинах та рідинах організму, як засіб, призначений для захисту від інфекційних збудників, – присутній у лейкоцитах, слизових оболонках, грудному молоці, слізній рідині, шкірі, особливо багато його у слині.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрат 10,89 мг еквівалентно безводному лізиноприлу 10,00 мг; крохмаль кукурудзяний 52,50 мг, манітол 36,00 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 108,00 мг, магнію стеарат 2,10 мг, барвник заліза оксид червоний 0,210 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиВід світло-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки з гравіюванням "10" на одній стороні і "BL" на іншій.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ.ФармакокінетикаБіодоступність препарату становить 25 – 50%, слабко зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 7 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Лізиноприл не метаболізується та виводиться у незміненому вигляді сечею. Основна частина його виділяється під час початкової фази (ефективний період напіввиведення - 12 годин), за який слідує термінальна віддалена фаза (період напіввиведення близько 30 годин). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний – низька.ФармакодинамікаПригнічує утворення ангіотензину ІІ з ангеотензину І. Знижує вміст ангеотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдосьєрону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск легеневих капілярах, викликає збільшення серцевого викиду та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ретин-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість – 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.Показання до застосуванняАртеріальної гіпертензії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічної серцевої недостатності (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ; виражені порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія; первинний гіперальдостеронізм; аортальний стеноз (і аналогічні проблеми струму крові); спадковий набряк Квінке; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: артеріальна гіпотензія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); системні захворювання сполучної тканини; цукровий діабет; подагра; гіперурикемія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярна недостатність; тяжка хронічна серцева недостатність; гіперкаліємія; літній вік.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску біль у грудях, рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко - астенічний синдром, лабільність настрою, сплутаність свідомості. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, анорексія, зміна смаку, біль у животі, діарея, сухість у роті. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, еритроцитопенію). З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное. Алергічні реакції: ангеоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіперурикемія, рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілібінемія. Інші: сухий кашель, зниження потенції, рідко – гостра ниркова недостатність, артралгія, міалгія, лихоманка, набряк (мови, губ, кінцівок), порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено значної взаємодії Лізіноприлу з пропраналолом, гідрохлортіазидом, дигоксином. Можливе зниження гіпотензивного ефекту Лізиноприлу при одночасному прийомі з нестероїдними протизапальними препаратами, естрогенами, симпатоміметиками. Гідрохлортіазид може потенціювати антигіпертензивний ефект Лізоноприлу. Комбіноване застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів та діуретиками підвищує гіпотензивний ефект Лізіноприлу. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріатерен, амілорид), калієм, замінниками солі, що містять калій, павшається ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Лізноприл зменшує втрату калію, спричинену діуретиками типу тіазиду.При сумісному призначенні з препаратами Літіноприл може уповільнювати виведення літію з організму. Антациди та колестірамін знижують всмоктування Лізіноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиПриймати внутрішньо до, під час або після їди. Артеріальна гіпертензія Початкова доза препарату Лізоріл - 5 мг 1 раз на день. Доза змінюється відповідно до зміни АТ. Звичайна доза – 10 мг на день при одноразовому прийомі. Якщо адекватної реакції немає, дозу можна збільшити до 20-40 мг на добу. Максимальна добова доза – 80 мг. Пацієнтам, які приймають діуретики, дозу підбирають індивідуально. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від значень кліренсу креатиніну (КК). При КК понад 30 мл/хв рекомендована початкова доза Лізорилу становить 5-10 мг на добу. При КК від 30 до 10 мл/хв початкова доза становить 2,5-5 мг на добу. При КК менше 10 мл/хв – 2,5 мг. Хронічна серцева недостатність Рекомендується початкова доза 2,5 мг на добу. Така доза виявляється ефективною для деяких пацієнтів, але найчастіше досягається дозами 5-20 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування потрібний регулярний лікарський контроль. Для хворих з порушенням функції нирок необхідно зменшити дозу або зменшити частоту прийому Лізорилу. У хворих, які приймали препарат Лізоріл, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. У таких випадках необхідно відразу ж припинити прийом препарату Лізоріл. У хворих з хронічною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю після прийому препарату Лізорил® спостерігається різке зниження артеріального тиску. Лікування таких хворих слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря з мінімальною дозою 2,5 мг Лізорилу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛізоцим в 1 таблетці – 20 мг, вітамін В6 – 6 мг.ХарактеристикаЛізоцим – це антибактеріальний агент, фермент класу гідролаз, що руйнує клітинні стінки бактерій, значно знижує кількість хвороботворних бактерій та допомагає зменшити прояв захворювання.РекомендуєтьсяРекомендується для підтримки функцій верхніх дихальних шляхів, додаткове джерело вітаміну В6, що містить лізоцим. При гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів, стоматиті, ерозії слизової оболонки ротової порожнини.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо дітям з 7 років по 1/2 таб., дорослим по 1 таб. на день повільно розсмоктуючи, не розжовуючи, затримуючи розтанув масу в ротовій порожнині якомога довше до повного розчинення. Курс прийому – 8 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаІнулін, лізоцим (мурамідаза), вітамін В6, діоксид кремнію аморфний, тальк харчовий, жирні кислоти, ароматизатор "м'ятний", магнію стеарат.ХарактеристикаКомплекс, що містить мурамідазу (лізоцим), вітамін В6 та інулін. Комплекс рекомендується приймати з метою профілактики, а також як доповнення до терапії: інфекційно-запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, ясен та гортані; гострих та хронічних рецидивуючих інфекцій ротоглотки та верхніх дихальних шляхів; зниження місцевого імунітету в умовах впливу несприятливих факторів (складна екологічна обстановка, дефіцит поживних речовин, прийом антибіотиків, переохолодження, перевтома, куріння, зловживання алкоголем тощо).Властивості компонентівЛІЗОЦІМ (фермент білкової природи, що має протизапальні та антисептичні властивості): впливає на бактерії, гриби та віруси; запобігає колонізації шлунково-кишкового тракту патогенними мікроорганізмами; бере участь у регуляції місцевого неспецифічного імунітету. Вітамін В6: захищає слизову оболонку порожнини рота (проявляє антиафтозний ефект); бере участь у багатьох обмінних процесах. ІНУЛІН: покращує вуглеводний та ліпідний обмін; позитивно впливає відновлення кишкової мікрофлори; прискорює очищення організму від шлаків та шкідливих речовин; сприяє зміцненню імунної системи; сприяє нормалізації рівня цукру на крові; допомагає впоратися із надмірним апетитом.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі-джерела лізоциму, вітаміну В6, інуліну, що покращують функціональний стан верхніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 1 таблетці 3 рази на день під час їжі, повільно розсмоктуючи таблетку в роті, не розжовувати і не запивати. Тривалість прийому – до 10 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 2,5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію - vs 1 мг; кросповідон - 3 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 6,75 мг; крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований – 6,75 мг; МКЦ – 37,5 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 75 мг; Оболонка плівкова: Opadry® жовтий (полісорбат 80 – vs 0,035 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,089 мг, макрогол 400 – 0,28 мг, титану діоксид – 0,8910 мг, гіпромеллоза 2 , гіпромелоза 2910/6 - 1,1025 мг) - 3,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки жовтого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "2.5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена - гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена – інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю за станом пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, безводний - 0,5 мг; магнію стеарат – vs 2 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 10 мг; МКЦ - 10 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 136,25 мг; Оболонка плівкова: Opadry® пастельно-рожевий (полісорбат 80 - vs 0,04500 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,0126 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 - 0,045 мг, макрогол 400 - 0,36 мг, - 1,3329 мг, гіпромелоза 2910/3 - 1,35225 мг, гіпромелоза 2910/5 - 1,35225 мг) - 4,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки пастельно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена - гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена – інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю стану пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть спричиняти печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
532,00 грн
497,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
376,00 грн
328,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: 75 мкг гестодену та 20 мкг етинілестрадіолу; допоміжні речовини: лактози моногідрат 37,155 мг, крохмаль кукурудзяний 15,500 мг, повідон 25 1,700 мг, магнію стеарат 0,550 мг; Оболонка: сахароза 19.660 мг, повідон 90 0,171 мг, макрогол-6000 2,180 мг, кальцію карбонат 8,697 мг, тальк 4,242 мг, віск гірський гліколевий 0,050 мг. По 21 таблетці в блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки покриті білою круглою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаГестоден Абсорбція. Після внутрішнього застосування гестоден швидко і повністю абсорбується, його максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює 3,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину. Біодоступність становить приблизно 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). У вільному вигляді в плазмі знаходиться лише близько 1,3% від загальної концентрації речовини; близько 69% – специфічно пов'язані з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми. Середній обсяг розподілу гестодену, що здається, становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю метаболізується. Кліренс із плазми становить приблизно 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення в термінальну фазу становить близько 12 годин. Рівноважна концентрація. На фармакокінетику гестодену впливає концентрація ГСПГ у плазмі. При щоденному прийомі препарату концентрація речовини у плазмі збільшується приблизно в 4 рази у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Абсорбція. Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається за 1,7 години. варіабельності – від 20 до 65%. Розподіл. Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить близько 2,8 - 8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Швидкість кліренсу з плазми становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга-10-20 годин. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4 : 6 з періодом напіввиведення близько 24 год. Рівноважна концентрація. Рівноважна концентрація досягається приблизно за один тиждень.ФармакодинамікаПрепарат Логест - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект препарату Логест® здійснюється за допомогою взаємодоповнюючих механізмів, до найважливіших з яких відносяться пригнічення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації заплідненої яйцеклітини. Підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), що пов'язується із застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК), обумовлений присутністю естрогену. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про те, що при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При неправильному застосуванні таблеток, у тому числі при пропусканні таблеток, індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Логест протипоказано за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, перелічених нижче. Якщо будь-який із цих станів/захворювань/факторів ризику розвивається вперше на фоні прийому препарату Логест®, то прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні), тромбоемболії (зокрема, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), цереброваскулярні порушення – нині чи анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Вроджена або набута схильність до венозних та артеріальних тромбозів, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, дефіцит антитромбіну III. антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт). Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність і тяжкі захворювання печінки (доки печінкові тести не прийдуть в норму). Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочної залози) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Непереносимість лактози, сахарози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підвищена чутливість до гестодену та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату Логест®. Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. З обережністю: Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному випадку індивідуально за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; тромбози; інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів; ожиріння; дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія, включаючи адекватно контрольовану артеріальну гіпертензію; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця, включаючи неускладнені захворювання клапанів серця; порушення серцевого ритму. Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгаму). У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяПрепарат Логест протипоказаний до застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Логесту, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Однак численні епідеміологічні дослідження не виявили підвищення ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом препарату Логест, як і інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяНайчастіше описаними небажаними явищами на тлі прийому препарату Логест® є нудота, біль у животі, підвищення маси тіла, головний біль, погіршення/зміна настрою, біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз. Вони зустрічаються у ≥ 1% пацієнток. Серйозними небажаними явищами є артеріальні та венозні тромбоемболії. На тлі прийому КОК у жінок спостерігалися й інші небажані ефекти, зв'язок яких із прийомом препаратів не підтверджений, але й не спростований. Клас систем органів (MedDRA) Часто (≥1/100 до <1/10) Нечасто (≥1/1000 до <1/100) Рідко (≥1/10000 до <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т.ч. кісти та поліпи) гепатоцелюлярна карцинома, доброякісні пухлини печінки (наприклад, осередкова вузлова гіперплазія, аденома печінки) Порушення з боку органу зору непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття при їх носінні) неврит зорового нерва Порушення з боку шлунково-кишкового тракту нудота, біль у животі блювота, діарея, спазми в животі, здуття живота Інфекції та інвазії вагініт, включаючи кандидозний вульвовагініт. Порушення з боку імунної системи гіперчутливість, анафілактичні реакції, у дуже поодиноких випадках кропив'янка, набряк Квінке, тяжкі порушення дихання та кровообігу загострення системного червоного вовчаку Загальні розлади збільшення маси тіла зниження маси тіла Порушення з боку обміну речовин та харчування затримка рідини, зміна апетиту Порушення з боку нервової системи головний біль мігрень Порушення психіки зниження настрою, перепади настрою зниження лібідо підвищення лібідо Порушення з боку статевих органів та молочної залози* болючість молочних залоз, нагрубання молочних залоз гіпертрофія молочних залоз виділення із статевих шляхів, виділення із молочних залоз Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин висип, кропив'янка, гірсутизм, алопеція вузлувата еритема, багатоформна еритема Порушення з боку судин венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення** * У ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про наступні небажані явища, частоту яких оцінити не вдалося: відсутність менструальноподібної кровотечі, ациклічні кровотечі, "мажучі" кров'янисті виділення, зниження обсягу менструальноподібної кровотечі, аменорея після закінчення прийому препарату. ** - Розрахункова частота за даними епідеміологічних досліджень, що охоплювали групу жінок, котрі приймали КОК. Венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення поєднують такі нозологічні форми: оклюзія периферичних глибоких вен, тромбоз та тромбоемболія / оклюзія легеневих судин, тромбоз, емболія та інфаркт / інфаркт міокарда / церебрічний Нижче перераховані небажані явища з дуже низькою частотою або відстроченим розвитком симптомів, які, ймовірно, пов'язані з прийомом КОК: Пухлини У жінок, які застосовують КОК, дуже незначно підвищено частоту виявлення раку молочної залози. Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, підвищення частоти раку у жінок, які застосовують КОК, незначно по відношенню до загального ризику виникнення раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням КОК не виявлено. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні). Інші стани Жінки з гіпертригліцеридемією (підвищений ризик панкреатиту при застосуванні КОК). Підвищення артеріального тиску. Настання або погіршення станів, при яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів жовчного міхура; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Порушення функції печінки. Порушення толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність. Хвороба Крона, виразковий коліт. Хлоазму. Взаємодія Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Логест® Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів спільного застосування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування препаратами-індукторами мікросомальних ферментів на додаток до препарату Логест, рекомендується тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та ще протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки триває після прийому останньої таблетки препарату Логест з поточної упаковки,слід починати прийом таблеток з нової упаковки без звичайної перерви прийому таблеток. Речовини, що збільшують кліренс препарату Логест® (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять Зер. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Логест® При сумісному застосуванні з препаратом Логест® багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс препарату Логест® (інгібітори ферментів). естрогену або прогестагену, або їх обох. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив КОК на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYP1A1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі (наприклад, мідазоламу), тоді як концентрації субстратів CYP1A2 у плазмі можуть зростати слабо (наприклад , теофілін) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіол-вмісних препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових гепатиту З жінок.Спосіб застосування та дозиКалендарна упаковка препарату Логест містить 21 таблетку. Таблетки слід приймати внутрішньо по одній щодня протягом 21 дня приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Кожну таблетку слід приймати у відповідний день тижня, вказаний на упаковці, слідуючи стрілкам. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай настає менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви необхідно починати прийом таблеток з нової упаковки навіть у разі, якщо менструальноподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Логест® Коли ніякий гормональний контрацептивний засіб не застосовується у попередньому місяці Прийом препарату Логест слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку згідно з днем тижня, вказаним на упаковці. Потім слід приймати пігулки по порядку. Допускається прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток з першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру Переважно починати прийом препарату Логест на наступний день після прийому останньої активної (що містить гормони) таблетки з упаковки попереднього КОК, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або на наступний день після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). Починати прийом препарату Логест слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Логест слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени ("міні-пілі", ін'єкційні форми, імплантат), або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Логест можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день його видалення, з ін'єкційної форми - з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). - Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або відразу після переривання вагітності в другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Логесту, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі препарату становить понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібні для досягнення адекватного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення в прийомі таблеток склало більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), залежно від тижня, коли була пропущена таблетка, можуть бути надані такі рекомендації: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом тижня перед пропуском таблетки, необхідно враховувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а потім під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій пацієнтки при порушенні режиму прийому таблеток: Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок кровотечі "скасування" на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Логест® Прийом препарату Логест можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Логест і дочекатися природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Логест без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Логест з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається у п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Логест показаний тільки після настання менархе. У літніх Не застосовується. Препарат Логест не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Логест® протипоказаний жінкам з тяжкими захворюваннями печінки, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. При порушеннях функції нирок Препарат Логест спеціально не вивчався у пацієнток з порушеннями з боку нирок. Наявні дані не передбачають корекції режиму дозування таких пацієнток.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останні можуть виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі препарату Логест®, в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того як вона вирішить почати прийом препарату У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Препарати, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, спричиняють ризик розвитку ВТЕ меншою мірою. При застосуванні інших КОК, таких як препарат Логест®, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Логест®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. За деякими відомостями, підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК після перерви тривалістю 4 тижні або більше. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або тромбоемболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або по ходу вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий сильний або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозною або призвести до летального результату. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. У цьому випадку прийом препарату Логест протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (індекс маси тіла 30 кг/м2 та більше); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КОК може бути підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості випадків раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми раку молочної залози, ніж у жінок,не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведений: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона, виразкового коліту, погіршення перебігу ендогенної депресії та епілепсії на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, як правило, немає потреби в корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як Логест® може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок та надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, глобулін, що зв'язує кортикостероїди, фракції ліпідів/ліп та фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить не менше ніж 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат. Логест приймався згідно з вказівками, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат Логест приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Логест® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення індексу маси тіла) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження епітелію шийки матки). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат Логест® не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни здоров'я; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток і негайно проконсультуватися з лікарем, якщо можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель: незвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: 75 мкг гестодену та 20 мкг етинілестрадіолу; допоміжні речовини: лактози моногідрат 37,155 мг, крохмаль кукурудзяний 15,500 мг, повідон 25 1,700 мг, магнію стеарат 0,550 мг; Оболонка: сахароза 19.660 мг, повідон 90 0,171 мг, макрогол-6000 2,180 мг, кальцію карбонат 8,697 мг, тальк 4,242 мг, віск гірський гліколевий 0,050 мг. По 21 таблетці в блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки покриті білою круглою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаГестоден Абсорбція. Після внутрішнього застосування гестоден швидко і повністю абсорбується, його максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює 3,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину. Біодоступність становить приблизно 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). У вільному вигляді в плазмі знаходиться лише близько 1,3% від загальної концентрації речовини; близько 69% – специфічно пов'язані з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми. Середній обсяг розподілу гестодену, що здається, становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю метаболізується. Кліренс із плазми становить приблизно 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення в термінальну фазу становить близько 12 годин. Рівноважна концентрація. На фармакокінетику гестодену впливає концентрація ГСПГ у плазмі. При щоденному прийомі препарату концентрація речовини у плазмі збільшується приблизно в 4 рази у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Абсорбція. Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається за 1,7 години. варіабельності – від 20 до 65%. Розподіл. Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить близько 2,8 - 8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Швидкість кліренсу з плазми становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга-10-20 годин. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4 : 6 з періодом напіввиведення близько 24 год. Рівноважна концентрація. Рівноважна концентрація досягається приблизно за один тиждень.ФармакодинамікаПрепарат Логест - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект препарату Логест® здійснюється за допомогою взаємодоповнюючих механізмів, до найважливіших з яких відносяться пригнічення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації заплідненої яйцеклітини. Підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), що пов'язується із застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК), обумовлений присутністю естрогену. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про те, що при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При неправильному застосуванні таблеток, у тому числі при пропусканні таблеток, індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Логест протипоказано за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, перелічених нижче. Якщо будь-який із цих станів/захворювань/факторів ризику розвивається вперше на фоні прийому препарату Логест®, то прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні), тромбоемболії (зокрема, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), цереброваскулярні порушення – нині чи анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Вроджена або набута схильність до венозних та артеріальних тромбозів, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, дефіцит антитромбіну III. антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт). Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність і тяжкі захворювання печінки (доки печінкові тести не прийдуть в норму). Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочної залози) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Непереносимість лактози, сахарози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підвищена чутливість до гестодену та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату Логест®. Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. З обережністю: Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному випадку індивідуально за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; тромбози; інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів; ожиріння; дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія, включаючи адекватно контрольовану артеріальну гіпертензію; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця, включаючи неускладнені захворювання клапанів серця; порушення серцевого ритму. Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгаму). У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяПрепарат Логест протипоказаний до застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Логесту, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Однак численні епідеміологічні дослідження не виявили підвищення ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом препарату Логест, як і інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяНайчастіше описаними небажаними явищами на тлі прийому препарату Логест® є нудота, біль у животі, підвищення маси тіла, головний біль, погіршення/зміна настрою, біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз. Вони зустрічаються у ≥ 1% пацієнток. Серйозними небажаними явищами є артеріальні та венозні тромбоемболії. На тлі прийому КОК у жінок спостерігалися й інші небажані ефекти, зв'язок яких із прийомом препаратів не підтверджений, але й не спростований. Клас систем органів (MedDRA) Часто (≥1/100 до <1/10) Нечасто (≥1/1000 до <1/100) Рідко (≥1/10000 до <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т.ч. кісти та поліпи) гепатоцелюлярна карцинома, доброякісні пухлини печінки (наприклад, осередкова вузлова гіперплазія, аденома печінки) Порушення з боку органу зору непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття при їх носінні) неврит зорового нерва Порушення з боку шлунково-кишкового тракту нудота, біль у животі блювота, діарея, спазми в животі, здуття живота Інфекції та інвазії вагініт, включаючи кандидозний вульвовагініт. Порушення з боку імунної системи гіперчутливість, анафілактичні реакції, у дуже поодиноких випадках кропив'янка, набряк Квінке, тяжкі порушення дихання та кровообігу загострення системного червоного вовчаку Загальні розлади збільшення маси тіла зниження маси тіла Порушення з боку обміну речовин та харчування затримка рідини, зміна апетиту Порушення з боку нервової системи головний біль мігрень Порушення психіки зниження настрою, перепади настрою зниження лібідо підвищення лібідо Порушення з боку статевих органів та молочної залози* болючість молочних залоз, нагрубання молочних залоз гіпертрофія молочних залоз виділення із статевих шляхів, виділення із молочних залоз Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин висип, кропив'янка, гірсутизм, алопеція вузлувата еритема, багатоформна еритема Порушення з боку судин венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення** * У ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про наступні небажані явища, частоту яких оцінити не вдалося: відсутність менструальноподібної кровотечі, ациклічні кровотечі, "мажучі" кров'янисті виділення, зниження обсягу менструальноподібної кровотечі, аменорея після закінчення прийому препарату. ** - Розрахункова частота за даними епідеміологічних досліджень, що охоплювали групу жінок, котрі приймали КОК. Венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення поєднують такі нозологічні форми: оклюзія периферичних глибоких вен, тромбоз та тромбоемболія / оклюзія легеневих судин, тромбоз, емболія та інфаркт / інфаркт міокарда / церебрічний Нижче перераховані небажані явища з дуже низькою частотою або відстроченим розвитком симптомів, які, ймовірно, пов'язані з прийомом КОК: Пухлини У жінок, які застосовують КОК, дуже незначно підвищено частоту виявлення раку молочної залози. Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, підвищення частоти раку у жінок, які застосовують КОК, незначно по відношенню до загального ризику виникнення раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням КОК не виявлено. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні). Інші стани Жінки з гіпертригліцеридемією (підвищений ризик панкреатиту при застосуванні КОК). Підвищення артеріального тиску. Настання або погіршення станів, при яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів жовчного міхура; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Порушення функції печінки. Порушення толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність. Хвороба Крона, виразковий коліт. Хлоазму. Взаємодія Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Логест® Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів спільного застосування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування препаратами-індукторами мікросомальних ферментів на додаток до препарату Логест, рекомендується тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та ще протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки триває після прийому останньої таблетки препарату Логест з поточної упаковки,слід починати прийом таблеток з нової упаковки без звичайної перерви прийому таблеток. Речовини, що збільшують кліренс препарату Логест® (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять Зер. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Логест® При сумісному застосуванні з препаратом Логест® багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс препарату Логест® (інгібітори ферментів). естрогену або прогестагену, або їх обох. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив КОК на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYP1A1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі (наприклад, мідазоламу), тоді як концентрації субстратів CYP1A2 у плазмі можуть зростати слабо (наприклад , теофілін) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіол-вмісних препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових гепатиту З жінок.Спосіб застосування та дозиКалендарна упаковка препарату Логест містить 21 таблетку. Таблетки слід приймати внутрішньо по одній щодня протягом 21 дня приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Кожну таблетку слід приймати у відповідний день тижня, вказаний на упаковці, слідуючи стрілкам. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай настає менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви необхідно починати прийом таблеток з нової упаковки навіть у разі, якщо менструальноподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Логест® Коли ніякий гормональний контрацептивний засіб не застосовується у попередньому місяці Прийом препарату Логест слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку згідно з днем тижня, вказаним на упаковці. Потім слід приймати пігулки по порядку. Допускається прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток з першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру Переважно починати прийом препарату Логест на наступний день після прийому останньої активної (що містить гормони) таблетки з упаковки попереднього КОК, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або на наступний день після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). Починати прийом препарату Логест слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Логест слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени ("міні-пілі", ін'єкційні форми, імплантат), або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Логест можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день його видалення, з ін'єкційної форми - з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). - Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або відразу після переривання вагітності в другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Логесту, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі препарату становить понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібні для досягнення адекватного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення в прийомі таблеток склало більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), залежно від тижня, коли була пропущена таблетка, можуть бути надані такі рекомендації: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом тижня перед пропуском таблетки, необхідно враховувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а потім під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій пацієнтки при порушенні режиму прийому таблеток: Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок кровотечі "скасування" на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Логест® Прийом препарату Логест можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Логест і дочекатися природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Логест без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Логест з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається у п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Логест показаний тільки після настання менархе. У літніх Не застосовується. Препарат Логест не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Логест® протипоказаний жінкам з тяжкими захворюваннями печінки, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. При порушеннях функції нирок Препарат Логест спеціально не вивчався у пацієнток з порушеннями з боку нирок. Наявні дані не передбачають корекції режиму дозування таких пацієнток.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останні можуть виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі препарату Логест®, в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того як вона вирішить почати прийом препарату У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Препарати, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, спричиняють ризик розвитку ВТЕ меншою мірою. При застосуванні інших КОК, таких як препарат Логест®, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Логест®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. За деякими відомостями, підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК після перерви тривалістю 4 тижні або більше. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або тромбоемболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або по ходу вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий сильний або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозною або призвести до летального результату. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. У цьому випадку прийом препарату Логест протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (індекс маси тіла 30 кг/м2 та більше); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КОК може бути підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості випадків раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми раку молочної залози, ніж у жінок,не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведений: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона, виразкового коліту, погіршення перебігу ендогенної депресії та епілепсії на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, як правило, немає потреби в корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як Логест® може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок та надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, глобулін, що зв'язує кортикостероїди, фракції ліпідів/ліп та фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить не менше ніж 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат. Логест приймався згідно з вказівками, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат Логест приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Логест® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення індексу маси тіла) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження епітелію шийки матки). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат Логест® не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни здоров'я; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток і негайно проконсультуватися з лікарем, якщо можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель: незвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
543,00 грн
510,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фелодипін 5 мг, метопрололу сукцинат 47.5 мг, що соотв. вмісту метопрололу тартрату 50 мг. Допоміжні речовини: натрію алюмосилікат, лактоза безводна, гіпромеллоза, гідроксипропілцелюлоза, етилцелюлоза, кремнію діоксид, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії, целюлоза мікрокристалічна, макрогол 6000, натрію стеарилфуа , Титану діоксид (Е171), вода очищена. 30 шт. - флакони пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою; рожевого кольору з абрикосовим відтінком, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "A/FG" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат комбінованого складу. Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, та метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном та метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом всього інтервалу між прийомами доз (24 год). Фелодипін Фелодипін – похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів та призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічну суміш. Провідність і скоротлива здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не має негативного інотропного ефекту на скоротливість або провідність серця. Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не впливає на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження артеріального тиску на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС та серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ та ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації у плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка. Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін незначно впливає на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не має клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією. Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію та екскрецію альбуміну. Метопролол Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, що не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах та бронхах. Має незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард та сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду та АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації. У терапевтичних дозах метопролол має менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні бета-адреноблокатори, впливає на секрецію інсуліну та метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол має менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами. Метопролол знижує підвищений артеріальний тиск як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол спричинює посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження артеріального тиску внаслідок зниження ОПСС при незміненому серцевому викиді. У хворих на артеріальну гіпертензію метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень. На фоні прийому метопрололу не відмічено змін електролітного балансу крові.ФармакокінетикаФелодипін Всмоктування Показник системної біодоступності фелодипіну становить близько 15% і не залежить від їди. Прийом їжі впливає на швидкість абсорбції фелодипіну, що призводить до збільшення C max ; у плазмі крові приблизно на 65%. Cmax ; у плазмі крові досягається через 3-5 годин після прийому препарату. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 99%. Vd ;у рівноважному стані приблизно 10 л/кг. Чи не кумулює. Css; досягається через 5 днів. Метаболізм Фелодипін метаболізується у печінці, всі метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення T1/2; фелодипіну в кінцевій фазі - близько 25 год. Загальний плазмовий кліренс становить в середньому 1.2 л/хв. Близько 70% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею, решта – з калом. Менш 0.5% виводиться із сечею у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У хворих з порушеною функцією печінки та осіб похилого віку концентрація фелодипіну в плазмі крові збільшується. Водночас вікова ознака лише частково пояснює індивідуальні зміни плазмової концентрації фелодипіну. За порушення функції нирок плазмова концентрація фелодипіну не змінюється, але спостерігається кумуляція неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться при гемодіалізі. Метопролол Всмоктування та метаболізм Метопролол повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо. Піддається метаболізму в печінці з утворенням 3 основних метаболітів, які не мають фармакологічної активності і не мають клінічного значення. Виведення Близько 5% прийнятої дози метопрололу виводиться у незміненому вигляді нирками, решта виводиться у вигляді метаболітів. Фелодипін + Метопролол Прийом Логімаксу не призводить до зміни біодоступності компонентів у порівнянні з окремим одночасним прийомом фелодипіну та метопрололу. Показники абсорбції не залежать від їди.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Препарат може застосовуватися у випадках, коли лікування бета-адреноблокаторами або блокаторами повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, що застосовуються як монотерапія, не мають клінічно значущого ефекту.Протипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня; СССУ; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) та безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів; підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0.24 сек або систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.); кардіогенний шок; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; симптоматична брадикардія; артеріальна гіпотензія; виражені облітеруючі порушення периферичного кровообігу при загрозі розвитку гангрени; вагітність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю ;(порівняючи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальної гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності . У хворих на бронхіальну астму або хронічну обструктивну хворобу легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.Вагітність та лактаціяЛогімакс® не слід призначати при вагітності. В даний час немає достатніх даних щодо застосування фелодипіну у вагітних. На основі даних, отриманих на тваринах, фелодипін не повинен призначатися при вагітності. Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть інгібувати скорочення матки при передчасних пологах, натомість недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода за наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку та периферичної вазодилатації. Метопролол може застосовуватися при вагітності та в період лактації лише у разі крайньої необхідності. Бета-адреноблокатори можуть викликати брадикардію у плода, новонароджених та у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Це слід враховувати при вирішенні питання призначення препарату в III триместрі вагітності і безпосередньо перед пологами. Фелодипін та метопролол проникають у грудне молоко. При прийомі матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість препарату потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками у період лактації не виключає ризик впливу препарату на дитину, тому не рекомендується призначати фелодипін жінкам у період лактації. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання щодо припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій класифікувалася так: часто (≥1/100), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). До найпоширеніших побічних реакцій при прийомі Логімаксу відносяться головний біль (11%), набряк кісточок, почервоніння обличчя, а також головний біль, запаморочення, втома, нудота. Дані побічні реакції можуть спостерігатися на початку лікування або зі збільшенням дози і зазвичай проходять самостійно. Більшість цих ефектів пояснюється вазодилатуючими властивостями фелодипіну. Фелодипін З боку серцево-судинної системи: часто - почервоніння обличчя, що супроводжується відчуттям жару, набряк кісточок; іноді – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - непритомність; дуже рідко – екстрасистолія, зниження артеріального тиску, що супроводжується тахікардією, яка у схильних пацієнтів може викликати загострення стенокардії, лейкоцитопластичний васкуліт. З боку ЦНС: часто - головний біль; іноді – парестезії, запаморочення. З боку статевої системи: іноді - імпотенція, сексуальна дисфункція. З боку травної системи: іноді - нудота, біль у животі; рідко – блювання; дуже рідко – гіперплазія слизової оболонки язика та ясен, гінгівіт, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові. Дерматологічні реакції: іноді - висип, свербіж; дуже рідко – фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: дуже рідко - прискорене сечовипускання. З боку ендокринної системи: дуже рідко - гіперглікемія. Алергічні реакції: рідко - кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (губ або язика), реакції підвищеної чутливості. Інші: менше часто - почуття втоми; дуже рідко – лихоманка. Є окремі повідомлення про порушення сну, проте зв'язок із прийомом фелодипіну не встановлено. Повідомлялося про випадки гіперплазії слизової оболонки язика та ясен після прийому фелодипіну у пацієнтів із вираженим гінгівітом/пародонтитом. Цього побічного ефекту можна уникнути або зменшити рівень його прояву за допомогою ретельної гігієни порожнини рота. Гіперглікемія, яка є специфічною для цієї групи препаратів, на фоні прийому фелодипіну відзначалася лише в окремих випадках. Метопролол З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, відчуття втоми; іноді – парестезії, порушення сну; рідко – депресії, зниження здатності до концентрації уваги, кошмарні сновидіння, порушення пам'яті, підвищена нервова збудливість, відчуття тривоги, галюцинації. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, відчуття серцебиття, похолодання кінцівок; іноді – оборотне посилення симптомів серцевої недостатності; рідко – аритмії, непритомність, набряки, порушення провідності (збільшення часу проведення). З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ, порушення смакових відчуттів. З боку дихальної системи: іноді - задишка, бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або астматичними захворюваннями. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, сухість та/або подразнення очей, дзвін у вухах. Дерматологічні реакції: рідко - гіпергідроз, випадання волосся, загострення псоріазу, фотосенсибілізація. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія. Інші: іноді - збільшення маси тіла, біль у грудях; рідко – оборотне порушення лібідо, реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про окремі випадки артралгії, гепатиту, м'язового спазму, сухості у роті, кон'юнктивіту, риніту, гангрени у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільний прийом з речовинами, що взаємодіють із системою ферментів цитохрому Р450, може вплинути на концентрацію фелодипіну та метопрололу у плазмі крові. Не відзначається взаємодія між фелодипіном та метопрололом, оскільки вони метаболізуються за допомогою різних ізоферментів системи цитохрому Р450. Фелодипін Фелодипін є субстратом CYP3A4. Препарати, що індукують або інгібують CYP3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові. Препарати, що індукують ізоферменти системи цитохрому P450 (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та рифампіцин, а також настоянка звіробою) посилюють метаболізм фелодипіну. Спільне застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу та рифампіцину призводить до зниження значень AUC на 93% і Cmax ; фелодипіну на 82%. Слід уникати спільного призначення з індукторами CYP3A4. Протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин) та інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами ферментної системи CYP3A4. При спільному призначенні ітраконазолу C max ; фелодипіну збільшується у 8 разів, АUС – у 6 разів. При сумісному призначенні еритроміцину C max ;і АUS фелодипіну збільшується приблизно в 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелідипіну та інгібіторів CYP3A4. Сік грейпфрута пригнічує ферментну систему CYP3A4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує C max і АUС фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати сумісного застосування. Фелодипін може спричинити збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в сироватці крові, може знадобитися корекція дози такролімусу. При сумісному призначенні циклоспорину та фелодипіну C max ;фелодипіну збільшується на 150%, АUС збільшується на 60%. Проте, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину є мінімальним. Спільне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення C max ;і АUС фелодипіну на 55%. Метопролол Слід уникати сумісного призначення Логімаксу з наступними препаратами. Барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. При призначенні пропафенону 4 пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у 2 пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою ізоферменту CYP2D6. Беручи до уваги той факт, що пропафенон має властивості бета-адреноблокатора, спільне призначення Логімаксу та пропафенону не є доцільним. Комбінація бета-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та бета-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на AV-провідність та функцію синусового вузла. Комбінація Логімаксу з наступними препаратами може потребувати корекції дози. Антиаритмічні засоби класу І та бета-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням АV-провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до -гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі бета-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому бета-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Ділтіазем та бета-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на АV-провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол переважно перешкоджає підвищенню артеріального тиску, що викликається фенілпропаноламіном. Однак бета-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні бета-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних бета-адреноблокаторів. Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у особливої групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення блокади β-адренорецепторів. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших бета-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2D6. Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий T1/2аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші бета-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори МАО, повинні перебувати під ретельним наглядом. На тлі прийому бета-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому бета-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетки слід приймати вранці, запиваючи водою, не ділити, не дробити і розжовувати. Препарат можна застосовувати натще або з невеликою кількістю їжі з низьким вмістом жирів та вуглеводів. Доза Логімаксу підбирається індивідуально. При виборі початкової дози рекомендується враховувати ефект раніше прийнятих доз бета-адреноблокаторів або блокаторів повільних кальцієвих каналів. Для дорослих і пацієнтів похилого віку початкова доза становить 1 таб. 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити (по 1 таб. 2 рази на добу). Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, проте слід дотримуватися обережності при призначенні препарату; пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Зазвичай немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з цирозом печінки, т.к. метопролол зв'язується з білками крові лише незначною мірою (5-10%). За наявності симптомів серйозного порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, які перенесли операції із шунтування) не слід перевищувати дозу Логімаксу 5 мг/47.5 мг. Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.ПередозуванняТоксичність При застосуванні фелодипіну в дозі 10 мг у 2-річної дитини була відзначена незначна інтоксикація. Фелодипін у дозі 150-200 мг у 17-річного пацієнта та у дозі 250 мг у дорослого викликав інтоксикацію від незначного ступеня до помірної. Ймовірно, фелодипін справляє більш значний вплив на периферичний кровообіг, ніж на серце, порівняно з іншими препаратами цієї терапевтичної групи. Метопролол; у дозі 7.5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним результатом. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом метопрололу в дозі 450 мг 12-річною дитиною спричинив помірну інтоксикацію. Прийом метопрололу в дозі 1.4 г та 2.5 г дорослими викликав помірну та тяжку інтоксикацію відповідно. Прийом метопрололу в дозі 7,5 г дорослим призвів до тяжкої інтоксикації. Симптоми У разі передозування препаратами пролонгованої дії симптоми інтоксикації виявляються через 12-16 годин після прийому, тяжкі симптоми можуть виникати через кілька днів після прийому. При передозуванні; фелодипіну; кома), судоми, задишка, набряк легень (не серцевий) та апное; можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому у дорослих; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпокальціємія, припливи, гіпотермія, нудота та блювання. При передозуванні ;метопрололом ;найсерйознішими є симптоми з боку серцево-судинної системи, проте іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV-блокада I-III ступеня, асистолія, виражене зниження АТ, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, пригнічення функції легень, апное, а також, підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювота, можливий (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування Фелодипін Призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка, часом ефективне навіть у пізньої стадії інтоксикації. Проводять симптоматичну терапію. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Проводять контроль ЕКГ. При необхідності - підтримка прохідності дихальних шляхів та адекватна вентиляція легень. Показано корекцію кислотно-основного стану та електролітів сироватки. У разі брадикардії та AV-блокади призначають атропін 0.5-1 мг внутрішньовенно дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін у дозі 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Артеріальну гіпотензію коригують внутрішньовенно введенням рідини. При необхідності вводять інфузійно адреналін або допамін. При гострій інтоксикації може бути призначений глюкагон.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування. Метопролол Призначення активованого вугілля, у разі потреби, промивання шлунка. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Проводять контроль ЕКГ. Призначають атропін у дозі 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (пригнічення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон у дозі 50-50 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та розширеному шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію хлориду або натрію бікарбонату. Можливе встановлення штучного водія ритму.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при спільному призначенні з препаратами дигіталісу. Логімакс® може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу. З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, гострому інфаркті міокарда, гострому інфаркті міокарда, ускладненому серцевій недостатності, артеріальній гіпотензії, яка у схильних пацієнтів. гострий метаболічний ацидоз. Не рекомендується розпочинати лікування Логімаксом у пацієнтів, які раніше не отримували антигіпертензивну терапію. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам із прихованою або виявленою серцевою недостатністю без відповідної терапії. Застосування Логімаксу може впливати на вуглеводний обмін або маскувати гіпоглікемію, водночас при застосуванні Логімаксу ризик впливу на вуглеводний обмін менший, ніж при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. В окремих випадках наявні порушення AV-провідності можуть посилюватися, приводячи до AV-блокади. Пацієнтам, які приймають Логімакс®, не слід вводити внутрішньовенні блокатори повільних кальцієвих каналів типу верапамілу. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшуватися внаслідок спазму коронарних судин, спричиненої стимуляцією альфа-адренорецепторів. У зв'язку з цим не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори даної групи пацієнтів. Слід застосовувати з обережністю бета1-адреноблокатори. На тлі прийому бета-адреноблокаторів анафілактичний шок може набувати більш тяжкої форми. Застосування епінефрину (адреналіну) у звичайному дозуванні не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту. Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується одночасно з Логімаксом призначати альфа-адреноблокатори. Спільне застосування препаратів, що індукують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові та недостатнього терапевтичного ефекту від прийому препарату. Слід уникати спільного призначення таких препаратів. Спільне застосування препаратів, що інгібують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Слід уникати прийому Логімаксу з грейпфрутовим соком через значне збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Необхідно уникати різкої відміни прийому бета-адреноблокаторів, особливо у пацієнтів з високим ризиком, через можливе посилення симптомів хронічної серцевої недостатності та збільшення ризику розвитку інфаркту міокарда та раптової смерті. При необхідності скасування Логімаксу слід проводити поступово шляхом зниження дози протягом 1-2 тижнів. У разі хірургічного втручання слід попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Логімакс. Не рекомендується припиняти лікування бета-адреноблокаторами пацієнтам, які мають оперативне втручання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Логімаксу може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активна речовина: гідрокортизону бутірат 1 мг. Допоміжні речовини: цетостеариловий спирт – 72 мг, макрогол 25 цетостеариловий ефір – 18 мг, парафін рідкий – 60 мг, парафін м'який білий – 150 мг, пропілпарагідроксибензоат – 1 мг, бутилпарагідроксибензоат – 0.5 мг, лимонна кислота. - 2.8 мг, вода очищена – до 1 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаЛокоїд® є синтетичним негалогенізованим кортикостероїдом для зовнішнього застосування. Етерифікація молекули гідрокортизону залишком масляної кислоти (бутират) дозволила радикально підвищити активність препарату порівняно з нативним гідрокортизоном. Локоїд® ;надає швидко настає протизапальну, протинабрякову, протисвербіжну дію. Застосування Локоїда® у рекомендованих дозах не викликає пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи. Хоча застосування великих доз препарату протягом тривалого часу, особливо при використанні оклюзійних пов'язок, може призвести до збільшення вмісту кортизолу в плазмі крові, це зазвичай не супроводжується зниженням реактивності гіпофізарно надниркової системи, а відміна препарату призводить до швидкої нормалізації продукції кортизолу.ФармакокінетикаВсмоктування Після аплікації відбувається накопичення активної речовини в епідермісі, переважно в зернистому шарі, системна абсорбція незначна. Невелика кількість гідрокортизону 17-бутирату всмоктується у системний кровотік у незміненому вигляді. Метаболізм Більша частина гідрокортизону 17-бутирату метаболізується до гідрокортизону та інших метаболітів безпосередньо в епідермісі та надалі в печінці. Виведення Метаболіти та незначна частина незміненого гідрокортизону 17-бутирату виводиться нирками та через кишечник.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПоверхневі неінфіковані, чутливі до місцевих кортикостероїдів, захворювання шкіри: дерматити, в т.ч. ;атопічний, контактний, себорейний; екзема; псоріаз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до гідрокортизону або допоміжних компонентів препарату; бактеріальні інфекції шкіри (стрепто- та стафілодермії, грамнегативний фолікуліт тощо); вірусні інфекції шкіри (простий герпес, вітряна віспа, оперізуючий лишай тощо); грибкові інфекції шкіри; туберкульозні та сифілітичні ураження шкіри; паразитарні інфекції шкіри; неопластичні зміни шкіри (доброякісні та злоякісні пухлини); акне, розацеа, періоральний дерматит; поствакцинальний період; порушення цілісності шкірних покровів (рани, виразки). З обережністю: ; вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяВсмоктування Після аплікації відбувається накопичення активної речовини в епідермісі, переважно в зернистому шарі, системна абсорбція незначна. Невелика кількість гідрокортизону 17-бутирату всмоктується у системний кровотік у незміненому вигляді. Метаболізм Більша частина гідрокортизону 17-бутирату метаболізується до гідрокортизону та інших метаболітів безпосередньо в епідермісі та надалі в печінці. Виведення Метаболіти та незначна частина незміненого гідрокортизону 17-бутирату виводиться нирками та через кишечник.Побічна діяМісцеві реакції: ;подразнення шкіри, в окремих випадках ;- інші місцеві реакції, характерні для місцевої стероїдної терапії. Системні реакції: при тривалому застосуванні, нанесенні на великі поверхні та/або використанні оклюзійних пов'язок можуть спостерігатися побічні ефекти, характерні для системних кортикостероїдів. Ризик виникнення місцевих та системних побічних ефектів при застосуванні Локоїда® нижчий, ніж при використанні фторованих стероїдів.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних про лікарські взаємодії Локоїда немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. ;Локоїд® ;у формі мазі використовується при підгострих та хронічних процесах, особливо при наявності ліхеніфікації, інфільтрації, сухості. Препарат наносять на уражені ділянки шкіри тонким шаром 1-3 рази на добу. При появі позитивної динаміки кратність застосування препарату можна зменшити до 2-3 разів на тиждень. Для покращення проникнення препарат наносять масуючими рухами. У випадках резистентного перебігу захворювань, наприклад, при локалізації щільних псоріатичних бляшок на ліктьових областях, колінах, препарат можна застосовувати під оклюзійні пов'язки. Доза препарату, що використовується протягом тижня, не повинна перевищувати 30-60 г;ПередозуванняДаних про передозування Локоїда®; Симптоми: при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливе посилення описаних вище побічних ефектів. У разі появи симптомів гіперкортицизму препарат слід відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід наносити Локоїд на періорбітальну область у зв'язку з ризиком розвитку глаукоми. При систематичному попаданні на кон'юнктиву виникає ризик збільшення внутрішньоочного тиску. Будь-які глюкокортикостероїди для зовнішнього застосування у формі мазі небажано застосовувати на волосистій частині голови, а також при гострому запаленні (особливо ексудативному). Для лікування стероїдчутливих шкірних уражень, що локалізуються в області обличчя, складок, геніталій, а також на ділянках шкіри з рясним волосяним покривом краще використовувати Локоїд®, крем та Локоїд Крело®. Препарат небажано використовувати за наявності атрофічних змін шкіри. Ризик виникнення місцевих та системних побічних ефектів збільшується при нанесенні на великі ділянки ураження, тривалому застосуванні, використанні оклюзійних пов'язок та у дитячому віці. За відсутності ефекту протягом 2 тижнів безперервного лікування слід уточнити діагноз. Як і при використанні будь-якої ГКС, бажано обмежувати тривалість застосування та курсову дозу мінімально достатньою для усунення шкірного процесу. Застосування у педіатрії Можливе застосування у дітей із 6-місячного віку. У випадках застосування препарату у дітей, в області обличчя або під оклюзійні пов'язки, тривалість курсу лікування необхідно скорочувати. При використанні в дітей віком площа поверхні шкіри, яку наноситься препарат, має перевищувати 20% від загальної. У дитячому віці пригнічення функції кори надниркових залоз може розвинутись швидше. Крім того, може спостерігатись зниження екскреції гормону росту. При застосуванні препарату протягом тривалого часу необхідно спостерігати масу тіла, зростання, рівень кортизолу плазми. У дослідженні в дітей віком, які отримували по 30–60 р Локоида® ;на тиждень протягом 4 тижнів, проти застосуванням 1% мазі гидрокортизона, в жодної дитини був виявлено порушень функції кори надниркових залоз, тобто. відмінностей гідрокортизону 17-бутирату за цим показником від звичайного гідрокортизону не спостерігалося. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Даних щодо впливу Локоїда® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами немає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фармакотерапевтична групаЛокоїд® є синтетичним негалогенізованим кортикостероїдом для зовнішнього застосування. Етерифікація молекули гідрокортизону залишком масляної кислоти (бутират) дозволила радикально підвищити активність препарату порівняно з нативним гідрокортизоном. Локоїд® ;надає швидко настає протизапальну, протинабрякову, протисвербіжну дію. Застосування Локоїда® у рекомендованих дозах не викликає пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи. Хоча застосування великих доз препарату протягом тривалого часу, особливо при використанні оклюзійних пов'язок, може призвести до збільшення вмісту кортизолу в плазмі крові, це зазвичай не супроводжується зниженням реактивності гіпофізарно надниркової системи, а відміна препарату призводить до швидкої нормалізації продукції кортизолу.ФармакокінетикаВсмоктування Після аплікації відбувається накопичення активної речовини в епідермісі, переважно в зернистому шарі, системна абсорбція незначна. Невелика кількість гідрокортизону 17-бутирату всмоктується у системний кровотік у незміненому вигляді. Метаболізм Більша частина гідрокортизону 17-бутирату метаболізується до гідрокортизону та інших метаболітів безпосередньо в епідермісі та надалі в печінці. Виведення Метаболіти та незначна частина незміненого гідрокортизону 17-бутирату виводиться нирками та через кишечник.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПоверхневі неінфіковані, чутливі до місцевих кортикостероїдів, захворювання шкіри: дерматити, в т.ч. ;атопічний, контактний, себорейний; екзема; псоріаз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до гідрокортизону або допоміжних компонентів препарату; бактеріальні інфекції шкіри (стрепто- та стафілодермії, грамнегативний фолікуліт тощо); вірусні інфекції шкіри (простий герпес, вітряна віспа, оперізуючий лишай тощо); грибкові інфекції шкіри; туберкульозні та сифілітичні ураження шкіри; паразитарні інфекції шкіри; неопластичні зміни шкіри (доброякісні та злоякісні пухлини); акне, розацеа, періоральний дерматит; поствакцинальний період; порушення цілісності шкірних покровів (рани, виразки). З обережністю: ; вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяВсмоктування Після аплікації відбувається накопичення активної речовини в епідермісі, переважно в зернистому шарі, системна абсорбція незначна. Невелика кількість гідрокортизону 17-бутирату всмоктується у системний кровотік у незміненому вигляді. Метаболізм Більша частина гідрокортизону 17-бутирату метаболізується до гідрокортизону та інших метаболітів безпосередньо в епідермісі та надалі в печінці. Виведення Метаболіти та незначна частина незміненого гідрокортизону 17-бутирату виводиться нирками та через кишечник.Побічна діяМісцеві реакції: ;подразнення шкіри, в окремих випадках ;- інші місцеві реакції, характерні для місцевої стероїдної терапії. Системні реакції: при тривалому застосуванні, нанесенні на великі поверхні та/або використанні оклюзійних пов'язок можуть спостерігатися побічні ефекти, характерні для системних кортикостероїдів. Ризик виникнення місцевих та системних побічних ефектів при застосуванні Локоїда® нижчий, ніж при використанні фторованих стероїдів.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних про лікарські взаємодії Локоїда немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. ;Локоїд® ;у формі мазі використовується при підгострих та хронічних процесах, особливо при наявності ліхеніфікації, інфільтрації, сухості. Препарат наносять на уражені ділянки шкіри тонким шаром 1-3 рази на добу. При появі позитивної динаміки кратність застосування препарату можна зменшити до 2-3 разів на тиждень. Для покращення проникнення препарат наносять масуючими рухами. У випадках резистентного перебігу захворювань, наприклад, при локалізації щільних псоріатичних бляшок на ліктьових областях, колінах, препарат можна застосовувати під оклюзійні пов'язки. Доза препарату, що використовується протягом тижня, не повинна перевищувати 30-60 г;ПередозуванняДаних про передозування Локоїда®; Симптоми: при тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливе посилення описаних вище побічних ефектів. У разі появи симптомів гіперкортицизму препарат слід відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід наносити Локоїд на періорбітальну область у зв'язку з ризиком розвитку глаукоми. При систематичному попаданні на кон'юнктиву виникає ризик збільшення внутрішньоочного тиску. Будь-які глюкокортикостероїди для зовнішнього застосування у формі мазі небажано застосовувати на волосистій частині голови, а також при гострому запаленні (особливо ексудативному). Для лікування стероїдчутливих шкірних уражень, що локалізуються в області обличчя, складок, геніталій, а також на ділянках шкіри з рясним волосяним покривом краще використовувати Локоїд®, крем та Локоїд Крело®. Препарат небажано використовувати за наявності атрофічних змін шкіри. Ризик виникнення місцевих та системних побічних ефектів збільшується при нанесенні на великі ділянки ураження, тривалому застосуванні, використанні оклюзійних пов'язок та у дитячому віці. За відсутності ефекту протягом 2 тижнів безперервного лікування слід уточнити діагноз. Як і при використанні будь-якої ГКС, бажано обмежувати тривалість застосування та курсову дозу мінімально достатньою для усунення шкірного процесу. Застосування у педіатрії Можливе застосування у дітей із 6-місячного віку. У випадках застосування препарату у дітей, в області обличчя або під оклюзійні пов'язки, тривалість курсу лікування необхідно скорочувати. При використанні в дітей віком площа поверхні шкіри, яку наноситься препарат, має перевищувати 20% від загальної. У дитячому віці пригнічення функції кори надниркових залоз може розвинутись швидше. Крім того, може спостерігатись зниження екскреції гормону росту. При застосуванні препарату протягом тривалого часу необхідно спостерігати масу тіла, зростання, рівень кортизолу плазми. У дослідженні в дітей віком, які отримували по 30–60 р Локоида® ;на тиждень протягом 4 тижнів, проти застосуванням 1% мазі гидрокортизона, в жодної дитини був виявлено порушень функції кори надниркових залоз, тобто. відмінностей гідрокортизону 17-бутирату за цим показником від звичайного гідрокортизону не спостерігалося. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Даних щодо впливу Локоїда® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами немає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕмульсія – 1 р.: Активна речовина: гідрокортизону 17-бутират – 1 мг; Допоміжні речовини: парафін м'який білий - 35,00 мг, парафін твердий - 50,00 мг, цетомакрогол 25 - 20,00 мг, цетостеариловий спирт - 20,00 мг, олія бурачника - 17,50 мг, пропіленгліколь - 50,00 мг , бутилгідрокситолуол – 0,20 мг, пропілпарагідроксибензоат – 3,00 мг, бутилпарагідроксибензоат – 1,50 мг, лимонна кислота – 6,00 мг, цитрат натрію – 5,00 мг, вода очищена – 790,80 мг. По 30 г емульсії у флакони з поліетилену низької щільності з крапельницею з поліетилену низької щільності і кришкою з поліпропілену, що загвинчується. На флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБіла чи майже біла емульсія.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакокінетикаВсмоктування Після аплікації відбувається накопичення активної речовини в епідермісі, переважно в зернистому шарі, системна абсорбція незначна. Невелика кількість гідрокортизону 17-бутирату всмоктується у системний кровотік у незміненому вигляді. Метаболізм Велика частина гідрокортизону 17-бутирату метаболізується до гідрокортизону та інших метаболітів безпосередньо в епідермісі та надалі в печінці. Виведення Метаболіти та незначна частина незміненого гідрокортизону 17-бутирату виводиться нирками та через кишечник.ФармакодинамікаЛокоїд Крело® є синтетичним негалогенізованим глюкокортикостероїдним препаратом для зовнішнього застосування. Етерифікація молекули гідрокортизону залишком масляної кислоти (бутират) дозволила радикально підвищити активність препарату порівняно з нативним гідрокортизоном. Локоїд Крело® надає протизапальну, протинабрякову, протисвербіжну дію, що швидко настає. Застосування Локоїду Крело в рекомендованих дозах не викликає пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи. Хоча застосування великих доз препарату протягом тривалого часу, особливо при використанні оклюзійних пов'язок, може призвести до збільшення вмісту кортизолу в плазмі крові, це зазвичай не супроводжується зниженням реактивності гіпофізарно надниркової системи, а відміна препарату призводить до швидкої нормалізації продукції кортизолу.Показання до застосуванняПоверхневі, неінфіковані, чутливі до місцевих глюкокортикостероїдів захворювання шкіри, що супроводжуються свербінням: атопічний дерматит, алергічний контактний дерматит, контактний дерматит (зокрема професійний), себорейний дерматит; екзема (різні форми); псоріаз; фото дерматози; реакції на укуси комах; свербіж шкіри різної етіології; дорослі та діти від 6 місяців.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до гідрокортизону або допоміжних компонентів препарату; бактеріальні інфекції шкіри (стрепто- та стафілодермії, грамнегативний фолікуліт тощо); вірусні інфекції шкіри (простий герпес, вітряна віспа, оперізуючий лишай тощо); грибкові інфекції шкіри; туберкульозні та сифілітичні ураження шкіри; паразитарні інфекції шкіри; неопластичні зміни шкіри (доброякісні та злоякісні пухлини); акне, розацеа, періоральний дерматит; поствакцинальний період; порушення цілісності шкірних покровів (рани, виразки З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування. Під час вагітності застосовувати з обережністю у зв'язку з виявленим при доклінічному вивченні препарату токсичним впливом на плід.Вагітність та лактаціяГлюкокортикостероїди проникають крізь плаценту. Вплив на плід може бути особливо вираженим при нанесенні препарату великі поверхні. У зв'язку з відсутністю даних застосування препарату в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяЧастота народження небажаних реакцій Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини Рідко (>1/10 000, Порушення з боку ендокринної системи - Дуже рідко ( Порушення з боку імунної системи - Невідомо: гіперчутливість Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних про лікарські взаємодії Локоїда Крело немає.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Локоїд Крело® переважно використовувати при гострому запаленні, особливо на ділянки, що мокнуть, також дана лікарська форма є оптимальним вибором при ураженні ділянок шкіри з рясним волосяним покривом (наприклад, волосиста частина шкіри голови). Препарат наносять на уражені ділянки шкіри тонким шаром 1-3 рази на добу. У разі появи позитивної динаміки кратність застосування препарату можна зменшити до 2-3 разів на тиждень. Препарат можна наносити легкими масажними рухами, при необхідності на поверхню вогнищ з мокнутим після нанесення Локоїда Крело накладається оклюзійна пов'язка. Залишки Локоїда Крело з поверхні шкіри видаляються водою. Доза препарату, що використовується протягом тижня, не повинна перевищувати 60 г. Якщо симптоми зберігаються більше ніж 7 днів, рекомендується звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняДаних про передозування Локоїда Крело немає. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливе посилення описаних вище побічних ефектів. У разі появи симптомів гіперкортицизму препарат слід відмінити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід наносити Локоїд Крело на періорбітальну область через ризик розвитку глаукоми. При систематичному попаданні на кон'юнктиву виникає ризик збільшення внутрішньоочного тиску. При вираженій ліхеніфікації, сухості, гіперкератозі краще віддавати перевагу Локоїду у формі мазі або ліпокрему. Препарат небажано використовувати за наявності атрофічних змін шкіри. Ризик виникнення місцевих та системних побічних ефектів збільшується при нанесенні на великі ділянки ураження, тривалому застосуванні, використанні оклюзії та у дитячому віці. За відсутності ефекту протягом 2-х тижнів безперервного лікування слід уточнити діагноз. Як і при використанні будь-якого глюкокортикостероїдного препарату, бажано обмежувати тривалість застосування та курсову дозу мінімально достатньою для усунення шкірного процесу. Застосування у педіатрії Можливе застосування у дітей з 6-ти місячного віку. У випадках застосування препарату у дітей на ділянку обличчя або під оклюзійні пов'язки, тривалість курсу лікування необхідно скорочувати. При використанні в дітей віком площа поверхні шкіри, яку наноситься препарат, має перевищувати 20% від загальної. У дитячому віці пригнічення функції кори надниркових залоз може розвинутись швидше. Крім того, може спостерігатись зниження екскреції гормону росту. При застосуванні препарату протягом тривалого часу необхідно спостерігати масу тіла, зростання, рівень кортизолу плазми. У дослідженні у дітей, які отримували по 30-60 г Локоїда Крело® на тиждень протягом 4-х тижнів у порівнянні з 1% маззю гідрокортизону, у жодної дитини не було виявлено порушень функції кори надниркових залоз, при цьому відмінностей гідрокортизону 17-бутирату даним показником від звичайного гідрокортизону не спостерігалося. У дітей віком від 6 місяців до 1 року застосування препарату можливе не більше 7 днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних щодо впливу Локоїда Крело® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами немає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 мг: Активна речовина: гідрокортизон 17-бутират 1 мг; Допоміжні речовини: парафін рідкий – 180 мг, парафін білий м'який – 420 мг, цетостеариловий спирт – 60 мг, цетомакрогол 25 – 30 мг, пропілпарагідроксибензоат – 0.5 мг, бензиловий спирт – 5 мг, лимонна кислота безводна – 1. 1.2 мг, вода очищена – 300.5 мг. Крем 30 г у тубі алюмінієвій; у пачці картонної.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого кольору однорідний.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, протинабрякове, протисвербіжне.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні Локоїда відбувається накопичення гідрокортизону бутирату в епідермісі, торкаючись переважно його зернистого шару. Системна абсорбція активного інгредієнта препарату незначна і характеризується всмоктуванням у системний кровотік невеликої кількості незміненого гідрокортизону бутирату. Метаболічні перетворення значної частини гідрокортизону бутирату відбуваються безпосередньо в епідермісі та надалі у печінці з виділенням гідрокортизону та інших продуктів метаболізму. Екскреція незначної частини незміненого активного інгредієнта препарату, як і продуктів його метаболізму, здійснюється за допомогою кишківника та нирок.ФармакодинамікаЛокоїд у формі крему та мазі є синтетичним місцевим (зовнішнім) негалогенізованим лікарським препаратом із групи глюкокортикоїдів. Внаслідок етерифікації бутиратом молекули гідрокортизону, активність природного гормону, що становить основу препарату, радикально підвищилася, чим пояснюється швидкий наступ протинабрякової, протизапальної та протисвербіжної ефективності при місцевому застосуванні лікарських форм Локоїда. Використання терапевтичних дозувань Локоїда, що рекомендуються, не призводить до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи. Застосування гідрокортизону бутирату у великих дозах і протягом тривалого проміжку часу, особливо при нанесенні препарату під оклюзійні пов'язки, може супроводжуватися збільшенням вмісту плазмового кортизолу, що, як правило, не впливає на зниження продуктивності роботи гіпофізарно-надниркової системи. При припиненні використання гідрокортизону бутирату спостерігається швидка нормалізація виробітку ендогенного кортизолу.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.ІнструкціяЗ метою покращення проникнення крему в епідерміс, його нанесення слід здійснювати легкими рухами долонь рук.Показання до застосуванняЕкзема; Дерматити (включаючи себорейний, контактний, атопічний); Псоріаз.Протипоказання до застосуванняПорушення цілісності епідермісу (включаючи шкірні рани та виразки); персональна гіперчутливість до гідрокортизону або другорядних інгредієнтів препарату; неопластична трансформація шкірних покривів (злоякісні та доброякісні пухлини); бактеріальні шкірні інфекції (грамнегативний фолікуліт, стафілодермії, стрептодермії та ін.); рожеві вугри (розацеа); вірусні шкірні інфекції (оперезуючий лишай, вітряна віспа, простий герпес та ін.); періоральний дерматит; грибкові ураження шкіри; вугровий висип (акне); паразитарні шкірні ураження; сифілітичні та туберкульозні зміни шкірних покривів; дитячий вік до 6 місяців.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяШкірні роздратування.Спосіб застосування та дозиЗалежно від локалізації та тяжкості шкірних уражень показано 1-3-разове на добу нанесення тонкого шару крему на проблемні ділянки шкіри. При виникненні позитивної динаміки терапії кратність використання крему можна знизити до 2-3 разів на 7 діб. Сукупна тижнева доза препарату має перевищувати 30-60 грам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі систематичного влучення активного інгредієнта препаратів на кон'юнктиву може збільшуватися внутрішньоочний тиск. Локоїд у формі мазі бажано не використовувати для лікування гострих запальних процесів (особливо ексудативних), а також шкірних захворювань волосистої частини голови. Для терапії стероїдчутливих уражень шкірних покривів, що локалізуються в районі складок, рясного волосяного покриву, обличчя та геніталій краще використовувати інші місцеві лікарські форми препарату. Небажаним є призначення Локоїда за наявності змін шкіри атрофічного характеру.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, поділені - 1 табл. бетаксололу гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг; натрію амілопектину гліколат – 4 мг; МКЦ - 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 1,6 мг; магнію стеарат – 1,4 мг; гіпромелоза - 3,90 мг; макрогол 400 - 0,43 мг; титану діоксид (E171) - 0,67 мг. У блістері 14 прим.; в коробці 2 блістери.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з ділильною лінією на одній стороні та гравіюванням «KE20» - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний.ФармакокінетикаШвидко та повністю (100%) абсорбується із ШКТ після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька. Секреція з грудним молоком – незначна. Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. В організмі бетаксолол переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Розчинність у жирах помірна. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок період напіввиведення подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаБетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями: кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією; відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії); слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; профілактика нападів стенокардії напругиПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бетаксололу; виражена хронічна серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму); стенокардія Принцметала; синдром слабкості синусного вузла (включаючи синоатріальну блокаду); виражена брадикардія; артеріальна гіпотензія; комбінована терапія з сультопридом та флоктафеніном; одночасний прийом інгібіторів МАО; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний: при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази З обережністю: алергічні реакції в анамнезі; феохромоцитома; метаболічний ацидоз; облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; гемодіаліз; міастенія; депресія (в т.ч. та в анамнезі); літній вік; AV-блокада І ступеня; хронічна обструктивна хвороба легень (бронхіальна астма, емфізема легень); псоріаз; хронічна недостатність кровообігу; тиреотоксикоз; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяНе було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відзначено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише у випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому на час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, нічні кошмари, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенічний синдром, м'язова слабкість, парестезії в кінцівках кульгавістю, синдромом Рейно), тремор. З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (або посилення) симптомів серцевої недостатності (набряклість човнів) , виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (зниження периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: сухість слизових оболонок порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку. З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні великих доз (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм. З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку ендокринної системи: гіперглікемія у хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет, гіпоглікемія у хворих, які отримують інсулін, гіпотиреоїдний стан. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Лабораторні дані: у поодиноких випадках спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка лише у виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчаку, що проходять при припиненні лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиБагато лікарських препаратів можуть викликати брадикардію. До цієї групи належать бета-адреноблокатори, антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, дизопірамід), аміодарон і соталол з класу III антиаритмічних засобів, дилтіазем та верапаміл з класу IV, а також глікозиди наперстянки, клонідин, гуанфацин, гуанфацин лікування хвороби Альцгеймера Протипоказані комбінації: Флоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій. Сультопід. Виражена брадикардія (адитивний ефект). Комбінації, яких слід уникати: Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем та верапаміл). Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусного вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо літніх хворих або на початку лікування. Аміодарон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: Інгаляційні галогеновмісні анестетики. Бета-адреноблокатори знижують компенсаторні серцево-судинні реакції (під час операції ефект блокади бета-адренорецепторів може бути усунений бета-адреностимуляторами). Як правило, терапію бета-адреноблокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Анестезіолога необхідно повідомити про лікування, що проводиться. Препарати, здатні викликати миготливу аритмію (крім сультоприду). Антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, соталол), деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензами дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенний спіраміцин та вінкамін). Збільшення ризику шлуночкової аритмії, особливо torsades de pointes. Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Баклофен. Посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль за рівнем АТ та корекція дози антигіпертензивного засобу у разі потреби. Інсулін та пероральні похідні сульфонілсечовини. Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії: серцебиття та тахікардію. Пацієнт повинен бути попереджений необхідність посилення самоконтролю за рівнем цукру в крові, особливо на початку лікування. Інгібітори холінестерази (амбеноніум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин). Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібний регулярний клінічний контроль. Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, альфа-метілдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль. Лідокаїн в/в. Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. При необхідності – корекція дози лідокаїну. Комбінації, які слід брати до уваги: НПЗЗ (системно), в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення синтезу ПГ та затримка води та натрію піразолоновими похідними). БКК. Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у хворих з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми. Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики. Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). Мефлохін. Ризик брадикардії (адитивна дія). Дипіридамол (в/в). Посилення антигіпертензивного ефекту. Альфа-адреноблокатори, що застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик гіпотензії. Аміфостін. Посилення антигіпертензивного ефекту. Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бетаксолол. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні підвищує вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння). Гіпотензивний ефект послаблюють естрогени (затримка натрію). Серцеві глікозиди, метилдопи, резерпіни та гуанфацини підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпоензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза – 1 табл. (20 мг) на добу. Дозування у хворих з нирковою недостатністю Доза препарату повинна бути встановлена відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібно при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (загалом 4 дні). У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дозування у хворих із печінковою недостатністю У хворих з печінковою недостатністю зміна дози зазвичай не потрібна. Однак, на початку терапії, рекомендується ретельніше клінічне спостереження за хворим.ПередозуванняСимптоми: виражена брадикардія, запаморочення, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі брадикардії або надмірного зниження артеріального тиску слід застосувати такі заходи: атропін 1-2 мг внутрішньовенно; 1 мг глюкагону (можливо повторно); у супроводі, у разі потреби, повільної інфузії 25 мкг ізопреналіну або введенням добутаміну 2,5–10 мкг/кг/хв. У разі серцевої декомпенсації у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори: глюкагон із розрахунку 0,3 мг/кг; госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін і добутамін: зазвичай у досить високих дозах і тривалий час, що вимагає спостереження фахівця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування хворих на стенокардію ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Лактоза У зв'язку з присутністю лактози цей препарат протипоказаний при вродженій галактоземії, синдромі мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази. Необхідно проводити контроль за хворими, які приймають Локрен®, який повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), вмістом глюкози у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Лікування не слід припиняти різко, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і, у разі потреби, можна одночасно розпочинати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС у момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Локрену. Локрен слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень Бета-адреноблокатори можуть призначатися лише хворим із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори – β2-адреноміметики. Серцева недостатність У хворих із серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, у разі потреби бетаксолол може використовуватись у дуже низьких додатках, що поступово збільшуються, під суворим медичним наглядом. Брадикардія Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче 50-55 ударів на хвилину і у хворого є клінічні прояви брадикардії. Атріовентрикулярна блокада І ступеня Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу Бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у хворих, які страждають на стенокардію Принцметала. Використання кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами. Порушення периферичного кровообігу Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих, які страждають на порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). Феохромоцитома У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти Лікування літніх хворих слід починати з малої дози та під суворим наглядом. Пацієнти з нирковою недостатністю Дозу слід коригувати залежно від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну. Хворі на цукровий діабет Потрібно попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути масковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість. Псоріаз Потребує ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами. Алергічні реакції У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності лікування. Загальна анестезія Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано за необхідне, то вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів. Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватися у таких випадках: у хворих з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування аж до операції, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів; у разі екстрених операцій або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, хворого слід захистити від наслідків порушення блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій. Тиреотоксикоз Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами. Спортсмени Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю. На час лікування виключити вживання етанолу. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток пороку серця, потребує інтенсивної терапії новонародженого. У такій ситуації слід уникати введення розчинів, що збільшують об'єм крові (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль ЧСС та рівня глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, поділені - 1 табл. бетаксололу гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг; натрію амілопектину гліколат – 4 мг; МКЦ - 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 1,6 мг; магнію стеарат – 1,4 мг; гіпромелоза - 3,90 мг; макрогол 400 - 0,43 мг; титану діоксид (E171) - 0,67 мг. У блістері 14 прим.; в коробці 2 блістери.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з ділильною лінією на одній стороні та гравіюванням «KE20» - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний.ФармакокінетикаШвидко та повністю (100%) абсорбується із ШКТ після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька. Секреція з грудним молоком – незначна. Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. В організмі бетаксолол переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Розчинність у жирах помірна. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок період напіввиведення подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаБетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями: кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією; відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії); слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; профілактика нападів стенокардії напругиПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бетаксололу; виражена хронічна серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму); стенокардія Принцметала; синдром слабкості синусного вузла (включаючи синоатріальну блокаду); виражена брадикардія; артеріальна гіпотензія; комбінована терапія з сультопридом та флоктафеніном; одночасний прийом інгібіторів МАО; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний: при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази З обережністю: алергічні реакції в анамнезі; феохромоцитома; метаболічний ацидоз; облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; гемодіаліз; міастенія; депресія (в т.ч. та в анамнезі); літній вік; AV-блокада І ступеня; хронічна обструктивна хвороба легень (бронхіальна астма, емфізема легень); псоріаз; хронічна недостатність кровообігу; тиреотоксикоз; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяНе було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відзначено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише у випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому на час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, нічні кошмари, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенічний синдром, м'язова слабкість, парестезії в кінцівках кульгавістю, синдромом Рейно), тремор. З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (або посилення) симптомів серцевої недостатності (набряклість човнів) , виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (зниження периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: сухість слизових оболонок порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку. З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні великих доз (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм. З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку ендокринної системи: гіперглікемія у хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет, гіпоглікемія у хворих, які отримують інсулін, гіпотиреоїдний стан. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Лабораторні дані: у поодиноких випадках спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка лише у виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчаку, що проходять при припиненні лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиБагато лікарських препаратів можуть викликати брадикардію. До цієї групи належать бета-адреноблокатори, антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, дизопірамід), аміодарон і соталол з класу III антиаритмічних засобів, дилтіазем та верапаміл з класу IV, а також глікозиди наперстянки, клонідин, гуанфацин, гуанфацин лікування хвороби Альцгеймера Протипоказані комбінації: Флоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій. Сультопід. Виражена брадикардія (адитивний ефект). Комбінації, яких слід уникати: Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем та верапаміл). Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусного вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо літніх хворих або на початку лікування. Аміодарон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: Інгаляційні галогеновмісні анестетики. Бета-адреноблокатори знижують компенсаторні серцево-судинні реакції (під час операції ефект блокади бета-адренорецепторів може бути усунений бета-адреностимуляторами). Як правило, терапію бета-адреноблокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Анестезіолога необхідно повідомити про лікування, що проводиться. Препарати, здатні викликати миготливу аритмію (крім сультоприду). Антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, соталол), деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензами дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенний спіраміцин та вінкамін). Збільшення ризику шлуночкової аритмії, особливо torsades de pointes. Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Баклофен. Посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль за рівнем АТ та корекція дози антигіпертензивного засобу у разі потреби. Інсулін та пероральні похідні сульфонілсечовини. Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії: серцебиття та тахікардію. Пацієнт повинен бути попереджений необхідність посилення самоконтролю за рівнем цукру в крові, особливо на початку лікування. Інгібітори холінестерази (амбеноніум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин). Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібний регулярний клінічний контроль. Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, альфа-метілдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль. Лідокаїн в/в. Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. При необхідності – корекція дози лідокаїну. Комбінації, які слід брати до уваги: НПЗЗ (системно), в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення синтезу ПГ та затримка води та натрію піразолоновими похідними). БКК. Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у хворих з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми. Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики. Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). Мефлохін. Ризик брадикардії (адитивна дія). Дипіридамол (в/в). Посилення антигіпертензивного ефекту. Альфа-адреноблокатори, що застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик гіпотензії. Аміфостін. Посилення антигіпертензивного ефекту. Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бетаксолол. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні підвищує вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння). Гіпотензивний ефект послаблюють естрогени (затримка натрію). Серцеві глікозиди, метилдопи, резерпіни та гуанфацини підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпоензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза – 1 табл. (20 мг) на добу. Дозування у хворих з нирковою недостатністю Доза препарату повинна бути встановлена відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібно при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (загалом 4 дні). У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дозування у хворих із печінковою недостатністю У хворих з печінковою недостатністю зміна дози зазвичай не потрібна. Однак, на початку терапії, рекомендується ретельніше клінічне спостереження за хворим.ПередозуванняСимптоми: виражена брадикардія, запаморочення, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі брадикардії або надмірного зниження артеріального тиску слід застосувати такі заходи: атропін 1-2 мг внутрішньовенно; 1 мг глюкагону (можливо повторно); у супроводі, у разі потреби, повільної інфузії 25 мкг ізопреналіну або введенням добутаміну 2,5–10 мкг/кг/хв. У разі серцевої декомпенсації у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори: глюкагон із розрахунку 0,3 мг/кг; госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін і добутамін: зазвичай у досить високих дозах і тривалий час, що вимагає спостереження фахівця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування хворих на стенокардію ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Лактоза У зв'язку з присутністю лактози цей препарат протипоказаний при вродженій галактоземії, синдромі мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази. Необхідно проводити контроль за хворими, які приймають Локрен®, який повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), вмістом глюкози у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Лікування не слід припиняти різко, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і, у разі потреби, можна одночасно розпочинати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС у момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Локрену. Локрен слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень Бета-адреноблокатори можуть призначатися лише хворим із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори – β2-адреноміметики. Серцева недостатність У хворих із серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, у разі потреби бетаксолол може використовуватись у дуже низьких додатках, що поступово збільшуються, під суворим медичним наглядом. Брадикардія Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче 50-55 ударів на хвилину і у хворого є клінічні прояви брадикардії. Атріовентрикулярна блокада І ступеня Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу Бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у хворих, які страждають на стенокардію Принцметала. Використання кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами. Порушення периферичного кровообігу Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих, які страждають на порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). Феохромоцитома У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти Лікування літніх хворих слід починати з малої дози та під суворим наглядом. Пацієнти з нирковою недостатністю Дозу слід коригувати залежно від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну. Хворі на цукровий діабет Потрібно попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути масковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість. Псоріаз Потребує ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами. Алергічні реакції У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності лікування. Загальна анестезія Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано за необхідне, то вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів. Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватися у таких випадках: у хворих з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування аж до операції, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів; у разі екстрених операцій або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, хворого слід захистити від наслідків порушення блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій. Тиреотоксикоз Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами. Спортсмени Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю. На час лікування виключити вживання етанолу. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток пороку серця, потребує інтенсивної терапії новонародженого. У такій ситуації слід уникати введення розчинів, що збільшують об'єм крові (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль ЧСС та рівня глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
1 437,00 грн
248,00 грн
Фасовка: N1 Форма выпуска: р-р д/приема внутрь Упаковка: фл. Производитель: Лома Люкс Лэборэториз Завод-производитель: Ботэникэл Лэборэториз Инк(США). .