Все товары
185,00 грн
176,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: амброксолу гідрохлорид 30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
260,00 грн
213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гамма-аміномасляна кислота – 250 мг; допоміжні речовини: повідон К 25, стеарат магнію, сахароза; Склад оболонки: опадрай II; цукроза; борошно пшеничне хлібопекарське; магнію карбонат основний, легкий; титану діоксид Е 171; віск бджолиний, жовтий; парафін твердий; соняшникова олія рафінована; Склад опадра II*: спирт полівініловий, частково гідролізований; тальк; макрогол 3350 (поліетиленгліколь); лецитин (соєвий); титану діоксид Е171. Пігулки, вкриті оболонкою, 250 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги або фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу комбінованого на основі фольги. 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари з помітною межею між ними. Внутрішній шар білого кольору із мармуровими вкрапленнями, зовнішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досить повна. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 60 хв, потім концентрація швидко знижується і через 24 год не визначається.ФармакодинамікаНоотропний засіб, що покращує процеси метаболізму тканин головного мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, надає помірну психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Має легку гіпотензивну дію, знижує вихідно підвищений артеріальний тиск (АТ) і вираженість обумовлених гіпертонією симптомів (запаморочення, безсоння), незначно уріджує частоту серцевих скорочень. Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).Показання до застосуванняЗалишкові явища черепно-мозкової травми, інсульту; цереброваскулярна недостатність, енцефалопатії різного генезу, алкогольна енцефалопатія, алкогольна полінейропатія, дитячий церебральний параліч, наслідки черепно-мозкової пологової травми у дітей віком від 3 років, розумова відсталість, симптомокомплекс заколисування (морська та повітряна).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 3 років, гостра ниркова недостатність, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, целіакія.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у II та III триместрі вагітності можливе за призначенням лікаря.Побічна діяНудота, блювання, безсоння, лабільність артеріального тиску, диспепсія, гіпертермія, посилюються дозозалежні побічні ефекти, можуть розвиватися алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції можливі побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію бензодіазепінів, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі. Добова доза для дорослих – 3-3,75 г; для дітей 4-6 років - 2-3 г на добу, старше 7 років - 3 г на добу. Добову дозу ділять на 3 прийоми. Лікування проводиться тривало (від 2-3 тижнів до 2-4 місяців). При залишкових явищах черепно-мозкової травми, інсульту, цереброваскулярної недостатності та енцефалопатії різного генезу залежно від характеру та тяжкості захворювання призначають по 0,25-0,5-1,0 г 3 рази на день протягом 1-3 місяців. При алкогольній енцефалопатії та полінейропатії дози та тривалість лікування встановлюються індивідуально. При наслідках черепно-мозкової пологової травми та розумової відсталості у дітей аміналон призначають у високих дозах (2-3 г на добу) протягом 2-3 місяців. З метою профілактики та лікування синдрому заколисування дорослим – 0,5 г, дітям – 0,25 г безпосередньо перед користуванням транспортними засобами, або 3 рази на день протягом 3-4 діб.ПередозуванняПри передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти, т.к. алергічні реакції, описані в розділі "Побічна дія", мають дозоннезалежний характер. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску (АТ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
199,00 грн
172,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: гамма-аміномасляна кислота – 250 мг; допоміжні речовини: повідон К 25, стеарат магнію, сахароза; Склад оболонки: опадрай II; цукроза; борошно пшеничне хлібопекарське; магнію карбонат основний, легкий; титану діоксид Е 171; віск бджолиний, жовтий; парафін твердий; соняшникова олія рафінована; Склад опадра II*: спирт полівініловий, частково гідролізований; тальк; макрогол 3350 (поліетиленгліколь); лецитин (соєвий); титану діоксид Е171. Пігулки, вкриті оболонкою, 250 мг. По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги або фольги алюмінієвої друкованої лакованої або матеріалу комбінованого на основі фольги. 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари з помітною межею між ними. Внутрішній шар білого кольору із мармуровими вкрапленнями, зовнішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка, досить повна. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 60 хв, потім концентрація швидко знижується і через 24 год не визначається.ФармакодинамікаНоотропний засіб, що покращує процеси метаболізму тканин головного мозку, сприяє утилізації глюкози мозком та видаленню з нього токсичних продуктів обміну. Підвищує продуктивність мислення, покращує пам'ять, надає помірну психостимулюючу дію, сприятливо впливає на відновлення рухів та мови після порушення мозкового кровообігу. Має легку гіпотензивну дію, знижує вихідно підвищений артеріальний тиск (АТ) і вираженість обумовлених гіпертонією симптомів (запаморочення, безсоння), незначно уріджує частоту серцевих скорочень. Має помірну антигіпоксичну та протисудомну дію. У хворих на цукровий діабет знижує вміст глюкози, при нормальному вмісті глюкози в крові має зворотний ефект (за рахунок глікогенолізу).Показання до застосуванняЗалишкові явища черепно-мозкової травми, інсульту; цереброваскулярна недостатність, енцефалопатії різного генезу, алкогольна енцефалопатія, алкогольна полінейропатія, дитячий церебральний параліч, наслідки черепно-мозкової пологової травми у дітей віком від 3 років, розумова відсталість, симптомокомплекс заколисування (морська та повітряна).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, дитячий вік до 3 років, гостра ниркова недостатність, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, целіакія.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у II та III триместрі вагітності можливе за призначенням лікаря.Побічна діяНудота, блювання, безсоння, лабільність артеріального тиску, диспепсія, гіпертермія, посилюються дозозалежні побічні ефекти, можуть розвиватися алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції можливі побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію бензодіазепінів, багатьох снодійних та протиепілептичних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі. Добова доза для дорослих – 3-3,75 г; для дітей 4-6 років - 2-3 г на добу, старше 7 років - 3 г на добу. Добову дозу ділять на 3 прийоми. Лікування проводиться тривало (від 2-3 тижнів до 2-4 місяців). При залишкових явищах черепно-мозкової травми, інсульту, цереброваскулярної недостатності та енцефалопатії різного генезу залежно від характеру та тяжкості захворювання призначають по 0,25-0,5-1,0 г 3 рази на день протягом 1-3 місяців. При алкогольній енцефалопатії та полінейропатії дози та тривалість лікування встановлюються індивідуально. При наслідках черепно-мозкової пологової травми та розумової відсталості у дітей аміналон призначають у високих дозах (2-3 г на добу) протягом 2-3 місяців. З метою профілактики та лікування синдрому заколисування дорослим – 0,5 г, дітям – 0,25 г безпосередньо перед користуванням транспортними засобами, або 3 рази на день протягом 3-4 діб.ПередозуванняПри передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти, т.к. алергічні реакції, описані в розділі "Побічна дія", мають дозоннезалежний характер. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші дні лікування можливі коливання артеріального тиску (АТ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аміодарону гідрохлорид (у перерахунку на 100% речовину) 200 мг Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 160 мг, повідон К17 – 4 мг, кальцію стеарат – 2 мг, крохмаль картопляний – до 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб класу III, має антиангінальну дію. Антиаритмічний ефект пов'язаний із здатністю збільшувати тривалість потенціалу дії кардіоміоцитів та ефективного рефрактерного періоду передсердь, шлуночків серця, AV-вузла, пучка Гіса, волокон Пуркіньє. Це супроводжується зниженням автоматизму синусового вузла, уповільненням AV-провідності, зниженням збудливості кардіоміоцитів. Вважають, що механізм збільшення тривалості потенціалу дії пов'язаний із блокадою калієвих каналів (знижується виведення іонів калію з кардіоміоцитів). Блокуючи інактивовані "швидкі" натрієві канали, надає ефекти, притаманні антиаритмічних засобів І класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію, пригнічує AV-проведення (ефект антиаритміків IV класу). Антиангінальний ефект обумовлений коронаророзширювальною та антиадренергічною дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Чинить вплив на α- і β-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної їх блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи; тонус коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; уріжає ЧСС; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту креатинсульфату, аденозину та глікогену). Знижує ОПСС та системний АТ (при внутрішньовенному введенні). Вважають, що аміодарон може підвищувати рівень фосфоліпідів у тканинах. Містить йод. Впливає на метаболізм гормонів щитовидної залози, інгібує перетворення T 3 на T 4 (блокада тироксин-5-дейодинази) і блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до ослаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит T 3 та тиреотоксикозу). При прийомі внутрішньо початок дії - від 2-3 днів до 2-3 місяців, тривалість дії також варіабельна - від декількох тижнів до декількох місяців. Після внутрішньовенного введення максимальний ефект досягається через 1-30 хв і триває 1-3 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо повільно абсорбується із ШКТ, абсорбція становить 20-55%. Cmax у плазмі досягається через 3-7 год. Внаслідок інтенсивного накопичення в жировій тканині та органах з високим рівнем кровопостачання (печінка, легені, селезінка) має великий та варіабельний Vd та характеризується повільним досягненням рівноважної та терапевтичної концентрацій у плазмі крові та до тривалого виведення. Аміодарон визначається у плазмі крові до 9 місяців після припинення його застосування. Зв'язування з білками високе – 96% (62% – з альбуміном, 33.5% – з β-ліпопротеїнами). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр (10-50%), виділяється з грудним молоком (25% дози, отриманої матір'ю). Інтенсивно метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту десетиламіодарону, а також, мабуть, шляхом дейодування. При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрації аміодарону. Є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Виведення має двофазний характер. Після прийому внутрішньо T1/2 у початковій фазі становить 4-21 день, у термінальній фазі - 25-110 днів; десетиламіодарону – у середньому 61 день. Як правило, при курсовому пероральному застосуванні T1/2аміодарону становить 14-59 днів. Після внутрішньовенного введення аміодарону T1/2 у термінальній фазі становить 4-10 днів. Виводиться головним чином із жовчю через кишечник, може спостерігатися невелика ентерогепатична рециркуляція. У дуже невеликих кількостях аміодарон та десетиламіодарон виводиться із сечею. Аміодарон та його метаболіти не виводяться при діалізі.Клінічна фармакологіяАнтиаритмічний препарат.Показання до застосуванняЛікування та профілактика пароксизмальних порушень ритму: загрозливі для життя шлуночкові аритмії (в т.ч. шлуночкова тахікардія), профілактика фібриляції шлуночків (в т.ч. після кардіоверсії), суправентрикулярні аритмії (як правило, при неефективності або неможливості іншої терапії) синдромом WPW), зокрема. пароксизм мерехтіння та тріпотіння передсердь; передсердна та шлуночкова екстрасистолія; аритмії на тлі коронарної або хронічної серцевої недостатності, парасистолія, шлуночкові аритмії у хворих з міокардитом Шагаса; стенокардія.Протипоказання до застосуванняСинусова брадикардія, СССУ, синоатріальна блокада, AV-блокада II-III ступеня (без використання кардіостимулятора), кардіогенний шок, гіпокаліємія, колапс, артеріальна гіпотензія, гіпотиреоз, тиреотоксикоз, інтерстиціальні хвороби легень, прийом інгібіторів до аміодарону та до йоду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації. Аміодарон та десметиламіодарон проникають через плацентарний бар'єр, їх концентрації у крові плода, становлять відповідно 10% та 25% від концентрації у крові матері. Аміодарон та десметиламіодарон виділяються з грудним молоком. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у віці до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені).Побічна діяСерцево-судинна система: синусова брадикардія (рефрактерна до м-холіноблокаторів), AV-блокада, при тривалому застосуванні - прогресування ХСН, шлуночкова аритмія типу "пірует", посилення існуючої аритмії або її виникнення, при парентеральному застосуванні - зниження АТ. З боку ендокринної системи: розвиток гіпо-або гіпертиреоїдизму. З боку дихальної системи: при тривалому застосуванні – кашель, задишка, інтерстиціальна пневмонія або альвеоліт, фіброз легень, плеврит, при парентеральному застосуванні – бронхоспазм, апное (у хворих з тяжкою дихальною недостатністю). З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в епігастрії, біль у животі, запори, метеоризм, діарея; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, при тривалому застосуванні – токсичний гепатит, холестаз, жовтяниця, цироз печінки. З боку нервової системи: головний біль, слабкість, запаморочення, депресія, відчуття втоми, парестезії, слухові галюцинації, при тривалому застосуванні - периферична невропатія, тремор, порушення пам'яті, сну, екстрапірамідні прояви, атаксія, неврит зорового нерва; гіпертензія. З боку органів чуття: увеїт, відкладення ліпофусцину в епітелії рогівки (якщо відкладення значні і частково заповнюють зіницю - скарги на крапки, що світяться, або пелену перед очима при яскравому світлі), мікровідшарування сітківки. З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія. Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, алопеція; рідко – сіро-блакитне фарбування шкірних покривів. Місцеві реакції: тромбофлебіт. Інші: епідидиміт, міопатія, зниження потенції, васкуліт, при парентеральному застосуванні – жар, підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія аміодарону з іншими препаратами можлива навіть через кілька місяців після закінчення застосування за рахунок тривалого T 1/2 . При одночасному застосуванні аміодарону та антиаритмічних засобів класу І А (в т.ч. дизопіраміду) збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину та збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При одночасному застосуванні аміодарону зі проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію, підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії. Засоби, що викликають гіпокаліємію, включаючи діуретики, кортикостероїди, амфотерицин В (в/в), тетракозактид при одночасному застосуванні з аміодароном викликають збільшення інтервалу QT та підвищення ризику шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует"). При одночасному застосуванні засобів для загальної анестезії, оксигенотерапії виникає ризик розвитку брадикардії, артеріальної гіпотензії, порушень провідності, зменшення ударного об'єму серця, що, мабуть, обумовлено адитивним кардіодепресивним та вазодилатуючим ефектами. При одночасному застосуванні трициклічні антидепресанти, фенотіазини, астемізол, терфенадин викликають збільшення інтервалу QT та підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії, особливо типу "пірует". При одночасному застосуванні варфарину, фенпрокумону, аценокумаролу посилюється антикоагулянтна дія та підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні вінкаміну, сультоприду, еритроміцину (в/в), пентамідину (в/в, внутрішньом'язовому) підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні можливе підвищення концентрації декстрометорфану в плазмі крові внаслідок зменшення швидкості його метаболізму в печінці, що зумовлено інгібуванням активності ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому P450 під впливом аміодарону та уповільненням виведення декстрометорфану з організму. При одночасному застосуванні дигоксину значно підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові за рахунок зниження його кліренсу та, внаслідок цього, збільшується ризик розвитку дигіталісної інтоксикації. При одночасному застосуванні дилтіазему верапамілу посилюється негативна інотропна дія, брадикардія, порушення провідності, AV-блокада. Описано випадок підвищення концентрації аміодарону в плазмі при його одночасному застосуванні з індинавіром. Вважають, що ритонавір, нелфінавір, саквінавір чинитимуть подібну дію. При одночасному застосуванні колестираміну зменшується концентрація аміодарону в плазмі крові внаслідок його зв'язування з колестираміном та зменшення абсорбції із ШКТ. Є повідомлення про підвищення концентрації лідокаїну в плазмі крові при одночасному застосуванні з аміодароном та розвитку судом, мабуть, внаслідок інгібування метаболізму лідокаїну під впливом аміодарону. Вважають, що можливий синергізм щодо гнітючої дії на синусовий вузол. При одночасному застосуванні літію карбонату можливий розвиток гіпотиреоїдизму. При одночасному застосуванні прокаїнаміду збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину та ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Підвищення концентрації в плазмі крові прокаїнаміду та його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду та посилення побічних ефектів. При одночасному застосуванні пропранололу, метопрололу, соталолу можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія. При одночасному застосуванні тразодону описано випадок розвитку аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні хінідину збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину та ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Підвищення концентрації хінідину в плазмі та посилення його побічних ефектів. При одночасному застосуванні описано випадок посилення побічних ефектів клоназепаму, що, мабуть, обумовлено його кумуляцією внаслідок інгібування окисного метаболізму в печінці під впливом аміодарону. При одночасному застосуванні цизаприду значно збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії, ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует"). При одночасному застосуванні підвищується концентрація циклоспорину в плазмі, ризик розвитку нефротоксичності. Описано випадок легеневої токсичності при одночасному застосуванні циклофосфаміду у високих дозах та аміодарону. Підвищується концентрація аміодарону в плазмі внаслідок уповільнення його метаболізму під впливом циметидину та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки. Вважають, що внаслідок інгібування під впливом аміодарону ферментів печінки, за участю яких відбувається метаболізм фенітоїну, можливе підвищення концентрації останнього у плазмі крові та посилення його побічних ефектів. Внаслідок індукції мікросомальних ферментів печінки під впливом фенітоїну підвищується швидкість метаболізму аміодарону у печінці та відбувається зменшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих початкова разова доза становить 200 мг. Дітям доза становить 2.5-10 мг/сут. Схему та тривалість лікування встановлюють індивідуально. Для внутрішньовенного введення (струминно або краплинно) разова доза становить 5 мг/кг, добова доза – до 1.2 г (15 мг/кг).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при хронічній серцевій недостатності, печінковій недостатності, бронхіальній астмі, у пацієнтів похилого віку (високий ризик розвитку тяжкої брадикардії), у віці до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені). Не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю. Перед початком застосування аміодарону слід провести рентгенологічне дослідження легень та функції щитовидної залози, за необхідності провести корекцію електролітних порушень. При тривалому лікуванні необхідний регулярний контроль функції щитовидної залози, консультації окуліста та рентгенологічне дослідження легень. Парентерально можна застосовувати лише у спеціалізованих відділеннях стаціонарів під постійним контролем АТ, ЧСС та ЕКГ. Пацієнти, які отримують аміодарон, повинні уникати прямого впливу сонячного світла. При відміні аміодарону можливі рецидиви порушень серцевого ритму. Може впливати на результати тесту накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі. Не слід застосовувати аміодарон одночасно з хінідином, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, дигоксином, кумарином, доксепіном.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
273,00 грн
232,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад (на 1 мл): Аміодарону гідрохлорид у перерахунку на 100% речовина - 50,0 мг; Допоміжні речовини: Полісорбат 80 (Твін 80) – 100,0 мг; Бензиловий спирт – 20,0 мг; Вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. Концентрат приготування розчину для внутрішньовенного введення 50 мг/мл. По 3 мл ампули з нейтрального скла або скла з класом опору гідролізу HGA1 (перший гідролітичний). 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або з плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ). 1 або 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону для споживчої тари. 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку з картону для споживчої тари з гофрованим вкладишем. При використанні ампул з точкою або кільцем зламу ампульний скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів. 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкціями щодо застосування в кількості, що дорівнює кількості контурних осередкових упаковок, поміщають у пачку з картону для споживчої тари. 50 або 100 контурних осередкових упаковок разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиПрозорий із жовтуватим відтінком розчин.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаКонцентрація в крові парентерально введеного аміодарону дуже швидко знижується у зв'язку з інтенсивним розподілом препарату. Аміодарон має великий обсяг розподілу і може накопичуватися майже у всіх тканинах, а також у печінці, легенях, селезінці та рогівці. Зв'язок з білками плазми становить 95% (62% - з альбуміном, 33% - з бета-ліпопротеїнами). Аміодарон метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8. Його головний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний та може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Аміодарон і дезетиламіодарон in vitro мають здатність інгібувати ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, CYP2A6, CYP2B6 і CYP2C8. Аміодарон та дезетиламіодарон також здатні інгібувати деякі транспортери (Р-глікопротеїн-Р-gp) та переносник органічних катіонів (ПОК2). In vivo спостерігалася взаємодія аміодарону із субстратами ізоферментів CYP3A4, CYP2С9, CYP2D6 та P-gp. Виводиться дуже повільно, переважно з жовчю через кишечник. Аміодарон та його метаболіти визначаються у плазмі крові протягом 9 місяців після припинення лікування. Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.ФармакодинамікаАміодарон відноситься до класу III антиаритмічних засобів (клас інгібіторів реполяризації) і має унікальний механізм антиаритмічної дії, т.к. крім властивостей антиаритміків III класу (блокада калієвих каналів) він володіє ефектами антиаритміків I класу (блокада натрієвих каналів), антиаритміків IV класу (блокада кальцієвих каналів) та неконкурентною бета-адреноблокуючою дією. Крім антиаритмічної дії у нього відзначається антиангінальний, коронаророзширювальний, альфа- та бета-адреноблокуючий ефекти. Вираженість дії аміодарону досягає максимуму через 15 хвилин після внутрішньовенного введення і припиняється приблизно через 4 год. Антиаритмічні властивості обумовлені: Збільшенням тривалості 3-ї фази потенціалу дії кардіоміоцитів (переважно за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах – ефект антиаритмічного засобу III класу за класифікацією Вільямса); зниженням автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення частоти серцевих скорочень (ЧСС); Неконкурентною блокадою альфа- та бета-адренергічних рецепторів; Уповільненням внутрішньосерцевої (синоатріальної, передсердної та атріовентрикулярної – AV) провідності. Це більш виражено при тахікардії. Істотного впливу на внутрішньошлуночкову провідність аміодарон не має; Збільшенням тривалості рефрактерного періоду та зменшенням збудливості міокардіоцитів передсердь та шлуночків, а також збільшенням тривалості рефрактерного періоду АV вузла; Уповільненням швидкості проведення та збільшенням тривалості рефрактерного періоду у додаткових пучках передсердно-шлуночкового проведення. Інші ефекти аміодарону: Зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження загального периферичного опору судин (ОПСС) та ЧСС, а також скоротливості міокарда; збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на тонус коронарних артерій; Збереження величини серцевого викиду, незважаючи на деяке зменшення скоротливості міокарда (за рахунок зниження ОПСС та постнавантаження); Вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібування перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокування захоплення цих гормонів міокардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів; Відновлення серцевої діяльності при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції.Показання до застосуванняКупірування нападів пароксизмальної тахіаритмії: нападів шлуночкової пароксизмальної тахікардії; нападів надшлуночкової пароксизмальної тахікардії з високою частотою скорочень шлуночків, особливо на тлі синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта. Купірування нападів пароксизмальної та постійної форми миготливої аритмії (фібриляції передсердь) та тріпотіння передсердь. Кардіореанімація при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції.Протипоказання до застосуванняВсі нижчеперелічені протипоказання не відносяться до застосування препарату при проведенні кардіореанімації при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції. Внутрішньовенне струменеве введення протипоказане у разі артеріальної гіпотензії, тяжкої дихальної недостатності (можливе обтяження цих станів). Підвищена чутливість до йоду, аміодарону чи допоміжних речовин препарату. Синдром слабкості синусового вузла (синусова брадикардія, синоатріальна блокада), крім випадків застосування штучного водія ритму (небезпека «зупинки» синусового вузла). АV блокада II-III ступеня без постійного штучного водія ритму. Порушення внутрішньошлуночкової провідності (дво- та трипучкові блокади) без постійного штучного водія ритму (кардіостимулятора). При таких порушеннях провідності застосування препарату Аміодарон внутрішньовенно можливе лише у спеціалізованих відділеннях під прикриттям тимчасового водія ритму (кардіостимулятора). Одночасне застосування з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует»: антиаритмічні препарати: ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат); соталол; беприділ; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як вінкамін, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тиаприд, пері, , пімозід; цизаприд; трициклічні антидепресанти; макролідні антибіотики (зокрема еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол, терфенадін; фторхінолони. Вроджене або набуте подовження інтервалу QT. Виражене зниження артеріального тиску (АТ), кардіогенний шок, колапс. Гіпокаліємія, гіпомагніємія. Дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз). Вагітність, період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Артеріальна гіпотензія, кардіоміопатія, тяжка декомпенсована серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA)), тяжка дихальна недостатність на тлі інтерстиціальних хвороб легень, печінкова недостатність, бронхіальна астма, літній вік. ), AV блокада I ступеня.Вагітність та лактаціяВагітність Доступна в даний час клінічна інформація недостатня для визначення можливості або неможливості виникнення вад розвитку у ембріона при застосуванні аміодарону в І триместрі вагітності. Оскільки щитовидна залоза плода починає пов'язувати йод тільки з 14-го тижня вагітності, то не очікується впливу на неї аміодарону у разі його раннього застосування. Надлишок йоду при застосуванні препарату після цього періоду може призвести до появи лабораторних симптомів гіпотиреозу у новонароджених або навіть формування у нього клінічно значущого зоба. Зважаючи на можливий вплив на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний під час вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь його використання вагітною жінкою перевищує ризики у плода (при життєзагрозних шлуночкових порушеннях ритму серця). Період грудного вигодовування Аміодарон виділяється з грудним молоком у значних кількостях, тому він протипоказаний у період годування груддю (препарат слід відмінити або припинити грудне вигодовування).Побічна діяЧастота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (>10%), часто (>1%, 0,1%, 0,01%, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – Брадикардія, зазвичай помірна; Зниження артеріального тиску, зазвичай помірне і минуще. При передозуванні або надто швидкому введенні препарату спостерігалися випадки вираженого зниження артеріального тиску або колапсу. Дуже рідко – аритмогенна дія (виникнення нових порушень ритму, або посилення існуючих порушень ритму, у деяких випадках з подальшою зупинкою серця); Виражена брадикардія, зупинка синусового вузла, що вимагають припинення лікування аміодароном, особливо у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та/або літнього віку; "Припливи" крові до шкірних покривів, що супроводжуються почуттям жару. Частота невідома – поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует». Порушення з боку ендокринної системи: Дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ); Частота невідома – Гіпертиреоз. Порушення з боку травної системи: Дуже рідко – Нудота. Частота невідома – панкреатит/гострий панкреатит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто – Реакції у місці введення, такі як біль, еритема, набряк, некроз, екстравазація, інфільтрація, запалення, ущільнення, тромбофлебіт, флебіт, целюліт, інфекція, зміни пігментації шкіри. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – ізольоване підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (перевищення верхньої межі норми від 1,5 до 3 разів), що спостерігалося на початку лікування. Активність «печінкових» трансаміназ може повернутись до нормальних значень при зменшенні дози або навіть спонтанно; Гостре ураження печінки з підвищенням активності «печінкових» трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді з летальним кінцем. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко – Анафілактичний шок. Частота невідома - Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Частота невідома - Болі в поперековому та попереково-крижовому відділі хребта. Порушення з боку нервової системи: Дуже рідко: Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль. Порушення психіки: Частота невідома - Стан сплутаності свідомості / делірій, галюцинації. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Частота невідома – Зниження лібідо. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко – інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, іноді з летальним результатом; Тяжкі респіраторні ускладнення (гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих), іноді з летальним результатом; Бронхоспазм та/або апное у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже рідко – підвищене потовиділення. Частота невідома – Екзема, кропив'янка, важкі шкірні реакції, іноді фатальні, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, бульозний дерматит; лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами. Порушення органу зору: Частота невідома - нейропатія зорового нерва/неврит, які можуть прогресувати до сліпоти.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Лікарські засоби, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Комбінована терапія з лікарськими засобами, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» протипоказана, оскільки збільшується ризик розвитку потенційної летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует». До них відносяться: антиаритмічні препарати: IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), соталол, беприділ; інші (неантіаритмічні) препарати, такі як: вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левопромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадін. Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Спільний прийом аміодарону з препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, повинен ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливість зростання ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует»); при застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно контролювати ЕКГ пацієнтів (для виявлення подовження інтервалу QT), а також вміст калію та магнію у крові. У пацієнтів, які приймають аміодарон, слід уникати застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Лікарські засоби, що уріжають серцевий ритм або викликають порушення автоматизму або провідності Комбінована терапія із цими препаратами не рекомендується. Бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, що уріджують серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем), можуть викликати порушення автоматизму (розвиток надмірної брадикардії) та провідності. Лікарські засоби, здатні викликати гіпокаліємію Нерекомендовані комбінації З проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть викликати гіпокаліємію, збільшуючи ризик розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Одночасно з аміодароном слід застосовувати проносні інші фармацевтичні групи. Комбінації, що потребують обережності при застосуванні З діуретиками, що викликають гіпокаліємію (в монотерапії або комбінаціях з іншими лікарськими засобами). З системними кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами, мінералокортико-стероїдами) та тетракозактидом. З амфотерицином В (внутрішньовенне введення). Необхідно запобігати розвитку гіпоглікемії, а у разі її виникнення, відновлювати до нормальних значень вмісту калію в крові, контролювати вміст електролітів у крові та ЕКГ (на предмет можливого подовження інтервалу QT), а у разі виникнення поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», не слід застосовувати антиаритмічні препарати (має бути розпочато шлуночкову кардіостимуляцію; можливе внутрішньовенне введення солей магнію). Лікарські засоби для загальної анестезії Повідомлялося про можливість розвитку таких тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при проведенні загальної анестезії: брадикардія (резистентна до введення атропіну), артеріальна гіпотензія, порушення провідності, зниження серцевого викиду. Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи, іноді з летальним кінцем (гострий респіраторний дистресс-снндром дорослих), який розвивався безпосередньо після хірургічного втручання, виникнення якого пов'язують із взаємодією з високими концентраціями кисню. Лікарські засоби, що уріджують серцевий ритм (клонідин, гуанфацин; інгібітори холінестерази [донепезил, галантамін, рівастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід], пілокарпін) Ризик розвитку надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти). Вплив аміодарону на інші лікарські засоби Аміодарон та/або його метаболіт дезетиламіодарон пригнічують ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP3А4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp та можуть збільшувати системну експозицію лікарських препаратів, що є їх субстратами. У зв'язку з тривалим періодом напіввиведення аміодарону ця взаємодія може спостерігатися навіть за кілька місяців після припинення його прийому. Лікарські засоби, що є субстратами Р-gp Аміодарон є інгібітором Рgp. Очікується, що його спільний прийом із препаратами, що є субстратами P-gp, призведе до збільшення системної експозиції останніх. Серцеві глікозиди (препарати наперстянки) Можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) та передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові та контролювати можливі клінічні та електрокардіографічні прояви дигіталісної інтоксикації. Може знадобитися зниження доз дигоксину. Дабігатран Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні аміодарону з дабігатраном через ризик виникнення кровотечі. Можлива корекція дози дабігатрану відповідно до вказівок у його інструкції із застосування. Лікарські засоби, що є субстратами ізоферменту CYP2C9 Аміодарон підвищує концентрацію в крові препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн, за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9. Варфарін При комбінації варфарину з аміодароном можливе посилення ефектів непрямого антикоагулянту, що збільшує ризик кровотечі. Слід частіше контролювати протромбіновий час [Міжнародне нормалізоване відношення (МНО)] та проводити корекцію доз непрямих антикоагулянтів як під час лікування аміодароном, так і після припинення його прийому. Фенітоїн При поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів; необхідний клінічний моніторинг і, при перших ознаках передозування, зниження дози фенітоїну, бажано визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові. Лікарські засоби, що є субстратами ізоферменту CYP2D6 Флекаїнід Аміодарон підвищує плазмову концентрацію флекаїніду за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6, у зв'язку з чим потрібна корекція доз флекаїніду. Лікарські засоби, що є субстратами ізоферменту CYP3А4 При поєднанні аміодарону, інгібітору ізоферменту CYP3А4 з цими препаратами можливе підвищення їх плазмових концентрацій, що може призводити до збільшення їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів і може вимагати зниження їх доз. Нижче наведені такі препарати. Циклоспорин Поєднання циклоспорину з аміодароном може збільшити концентрації циклоспорину в плазмі крові, необхідна корекція дози циклоспорину. Фентаніл Комбінація з аміодароном може збільшити фармакодинамічні ефекти фентанілу та збільшити ризик розвитку його токсичних ефектів. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) (симвастатин, аторвастатин та ловастатин) Збільшення ризику м'язової токсичності (рабдоміолізу) при одночасному застосуванні аміодарону та статинів, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4. Рекомендується застосування статинів, що не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4. Інші лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4: лідокаїн (ризик розвитку синусової брадикардії та неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафрил (ризик збільшення його побічних ефектів), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), гідрок колхіцин. Лікарські засоби, що є субстратом ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 Декстрометорфан Аміодарон пригнічує ізоферменти CYP2D6 та CYP3А4 та може теоретично підвищити плазмову концентрацію декстрометорфану в крові. Клопідогрів Клопідогрел є неактивним тієнопіримідиновим лікарським засобом, що метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу. Вплив інших лікарських засобів на аміодарон Інгібітори ізоферментів CYP3А4 та CYP2С8 можуть мати потенціал інгібування метаболізму аміодарону, збільшення його концентрації у крові та, відповідно, ризику збільшення його фармакодинамічних та побічних ефектів. Рекомендовано уникати прийому інгібіторів ізоферменту CYP3А4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських засобів, таких як циметидин та інгібітори ВІЛ-протеази (в т.ч. індинавір) під час лікування аміодароном. Інгібітори ВІЛ-протеази у крові. Індуктори ізоферменту CYP3А4 ріфампіцин Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту CYP3А4, при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати плазмові концентрації аміодарону та дезетиламіодарону. Препарати Звіробою продірявленого Звіробій продірявлений є потужним індуктором ізоферменту CYP3А4. У зв'язку з цим теоретично можливе зниження плазмової концентрації аміодарону та зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні). Інші лікарські взаємодії з аміодароном З софосбувіром у монотерапії або у поєднанні з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір Не рекомендується одночасне застосування аміодарону з софосбувіром в монотерапії або в комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір, оскільки це може призводити до розвитку тяжкої брадикардії, що протікає з клінічною симптоматикою. Механізм розвитку цієї брадикардії невідомий. Якщо не можна одночасного застосування цих препаратів, рекомендується проведення моніторингу серцевої діяльності.Спосіб застосування та дозиАміодарон (концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного введення) призначений для застосування в тих випадках, коли потрібне швидке досягнення антиаритмічного ефекту або неможливе його призначення внутрішньо. За винятком невідкладних клінічних ситуацій препарат повинен застосовуватися лише у стаціонарі у блоці інтенсивної терапії під постійним контролем ЕКГ та АТ! Препарат застосовується лише у розведеному вигляді. Для розведення препарату Аміодарон слід застосовувати лише 5% розчин декстрози (глюкози). Не можна додавати до інфузійного розчину інші препарати! У зв'язку з особливостями лікарської форми препарату, не можна вводити інфузійний розчин із концентрацією менше 0,6 мг/мл (2 ампули у 500 мл 5 % розчину декстрози (глюкози)). Щоб уникнути місцевих реакцій, препарат Аміодарон повинен вводитися через центральний венозний катетер, за винятком випадків проведення кардіореанімації при фібриляції шлуночків, резистентної до дефібриляції, коли можливе введення препарату у великі периферичні вени – за відсутності центрального венозного доступу. Тяжкі порушення серцевого ритму, у випадках, коли неможливий прийом препарату внутрішньо (за винятком випадків кардіореанімації при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції) Внутрішньовенне краплинне введення через центральний венозний катетер. Зазвичай навантажувальна доза становить 5 мг/кг маси тіла, вводиться по можливості із застосуванням інфузомату протягом 0,3-2 год. Внутрішньовенне краплинне введення можна повторювати 2-3 рази протягом 24 год. Терапевтична дія з'являється протягом перших хвилин введення та поступово зменшується після припинення інфузії, тому при необхідності продовження лікування препаратом Аміодарон рекомендується переходити на постійне внутрішньовенне краплинне введення препарату. Підтримуюче лікування: 10-20 мг/кг/сут маси тіла (загалом 600-800 мг/сут, максимальна доза – 1200 мг/сут) протягом днів. З першого дня інфузії слід розпочинати поступовий перехід на прийом препарату внутрішньо (3 таблетки по 200 мг на добу). Доза може бути збільшена до 4 або навіть 5 таблеток на добу. Внутрішньовенне струменеве введення Внутрішньовенне струменеве введення зазвичай не рекомендується через ризик розвитку гемодинамічних ускладнень (можливі різке зниження артеріального тиску та колапс). Внутрішньовенне струменеве введення має проводитися тільки в невідкладних випадках при неефективності інших видів лікування і лише у відділенні інтенсивної терапії під постійним моніторингом ЕКГ та АТ. Доза становить 5 мг/кг маси тіла. За винятком випадків кардіореанімації при фібриляції шлуночків, резистентної до дефібриляції, внутрішньовенне струменеве введення препарату Аміодарон має проводитися протягом не менше 3 хв. Повторне введення препарату не повинно проводитися раніше, ніж через 15 хв після першої ін'єкції, навіть якщо спочатку вводився вміст лише однієї ампули (можливість розвитку незворотного колапсу). Якщо є необхідність продовження введення препарату Аміодарон, він повинен вводитися у вигляді інфузії. Кардіореанімація при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції Внутрішньовенне струменеве введення Рекомендується застосування центрального венозного катетера, у разі його відсутності препарат Аміодарон повинен бути введений струминно у найбільшу периферичну вену. Початкова доза становить 300 мг (5 мг/кг маси тіла) після розведення в 20 мл 5 % розчину декстрози (глюкози) до концентрації 15 мг/мл. Якщо фібриляція не усувається, можливе додаткове внутрішньовенне струменеве введення препарату Аміодарон у дозі 150 мг (або 2,5 мг/кг маси тіла) до концентрації 7,5 мг/мл. Не можна змішувати в одному шприці з іншими препаратами!ПередозуванняІнформації щодо передозування аміодарону (концентрат для приготування розчину для внутрішньовенного введення) немає. Описано кілька випадків гострого передозування аміодарону, що приймається внутрішньо, що виявлялася синусовою брадикардією, поліморфною шлуночковою тахікардією типу «пірует», зупинкою серця, порушеннями кровообігу та функції печінки, вираженим зниженням артеріального тиску. Лікування – симптоматичне (при брадикардії – застосування бета-адреноміметиків або встановлення кардіостимулятора, при поліморфній шлуночковій тахікардії типу «пірует» – внутрішньовенне введення солей магнію, проведення уріджувальної кардіостимуляції). Ні аміодарон, ні його метаболіти не видаляються під час гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВнутрішньовенне струменеве введення препарату Аміодарон зазвичай не рекомендується через гемодинамічні ризики (розвиток вираженого зниження артеріального тиску, судинного колапсу), переважним є внутрішньовенне краплинне введення препарату. Внутрішньовенне струменеве введення препарату Аміодарон має проводитися тільки в блоці інтенсивної терапії при постійному контролі ЕКГ (у зв'язку з можливістю надмірної брадикардії та аритмогенної дії) та артеріального тиску (у зв'язку з можливістю зниження артеріального тиску). Для того, щоб уникнути реакцій у місці введення, препарат Аміодарон рекомендується вводити через центральний венозний катетер. Тільки у разі кардіореанімації при зупинці серця, спричиненої фібриляцією шлуночків, резистентною до дефібриляції, за відсутності центрального венозного доступу (відсутності встановленого центрального венозного катетера) препарат Аміодарон можна вводити у велику периферичну вену з максимальним кровотоком. При необхідності продовження лікування препаратом Аміодарон після кардіореанімації препарат Аміодарон слід вводити внутрішньовенно краплинно через центральний венозний катетер під постійним контролем артеріального тиску та ЕКГ. Препарат Аміодарон не можна змішувати в одному шприці чи крапельниці з іншими лікарськими засобами. Не слід вводити інші препарати в ту саму лінію інфузійної системи, що і препарат Аміодарон. Реакції з боку серця Повідомлялося про виникнення нових порушень ритму або обтяження вже наявних порушень ритму, іноді зі смертю. Дуже важливо проводити диференціальний діагноз між недостатньою ефективністю препарату та його аритмогенною дією, що поєднуються чи ні з посиленням тяжкості серцево-судинної патології. При застосуванні препарату Аміодарон про аритмогенну дію повідомлялося значно рідше, ніж при застосуванні інших протиаритмічних препаратів і, як правило, воно спостерігалося за наявності факторів, що збільшують тривалість інтервалу QT, таких як взаємодія з іншими лікарськими засобами та/або порушення вмісту електролітів у крові. Незважаючи на здатність препарату Аміодарон збільшувати тривалість інтервалу QT,він показав низьку активність щодо провокування поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует». Виражена брадикардія. При застосуванні Аміодарону в комбінації з софосбувіром у комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір, спостерігалися випадки розвитку вираженого, потенційно загрозливого життя, брадикардії, а також блокади серця. Тому одночасне застосування цих препаратів із препаратом Аміодарон не рекомендується. Якщо не можна уникнути одночасного застосування цих препаратів з Аміодароном, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами після початку прийому софосбувіру в комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії. Після початку одночасного застосування софозбувіру пацієнти, які належать до групи високого ризику розвитку брадіаритмії, повинні безперервно спостерігатися в умовах стаціонару протягом не менше 48 годин. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення аміодарону також слід проводити відповідний моніторинг у пацієнтів, які припинили прийом препарату Аміодарон протягом останніх декількох місяців до початку лікування софосбувіром у комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії. Пацієнти, які приймають вищезгадані лікарські препарати проти вірусного гепатиту С у поєднанні з препаратом Аміодарон, як одночасно з іншими лікарськими препаратами, що уповільнюють серцевий ритм, так і без поєднання з такими лікарськими препаратами, повинні бути поінформовані про симптоми, що вказують на розвиток брадикардії та блокади серця. У разі появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою. Легеневі порушення Поява задишки або сухого кашлю може бути пов'язана з легеневою токсичністю, зокрема з розвитком інтерстиціального пневмоніту. В окремих випадках розвиток інтерстиціального пневмоніту спостерігався після внутрішньовенного введення препарату Аміодарон. При підозрі на розвиток інтерстиціального пневмоніту у пацієнтів, у яких виникає сильна задишка, як ізольована, так і у поєднанні з погіршенням загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла, гарячка) слід провести рентгенологічне дослідження легень. Слід провести переоцінку необхідності застосування препарату Аміодарон,оскільки при ранній відміні препарату інтерстиціальний пневмоніт зазвичай є оборотним (клінічні симптоми зазвичай дозволяються протягом 3-4 тижнів з подальшим повільним поліпшенням рентгенологічної картини та функції легень протягом декількох місяців). Слід розглянути питання лікування глюкокортикостероїдами. Крім того, у пацієнтів, яким вводився Аміодарон, у дуже поодиноких випадках, зазвичай безпосередньо після хірургічного втручання, спостерігалося серйозне дихальне ускладнення (гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих), іноді з летальним кінцем; передбачається можливість зв'язку його розвитку із взаємодією із високими концентраціями кисню. Порушення з боку печінки Рекомендується ретельний моніторинг функціональних «печінкових» тестів (контроль активності «печінкових» трансаміназ) перед початком застосування препарату Аміодарон та регулярно під час лікування препаратом. Протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення препарату Аміодарон може розвинутись гостре ураження печінки (включаючи гепатоцелюлярну недостатність або печінкову недостатність, іноді з летальним результатом) та хронічне ураження печінки. Тому при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ, що в 3 рази перевищує верхню межу норми, дозу препарату Аміодарон слід зменшити або припинити його прийом. Клінічні та лабораторні ознаки хронічної печінкової недостатності при застосуванні препарату Аміодарон внутрішньо можуть бути мінімально вираженими (гепатомегалія, підвищення активності трансаміназ, що в 5 разів перевищує верхню межу норми) та оборотними після відміни препарату, проте повідомлялося про випадки смертельного результату. Тяжкі бульозні реакції Лікування препаратом Аміодарон слід негайно припинити при появі симптомів і проявів, що загрожують життю або навіть фатальних реакцій у вигляді синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу, а саме: поява прогресуючої шкірної висипки, часто з утворенням пухирів, або поява ушкоджень. Порушення з боку органу зору Якщо спостерігається ослаблення гостроти зору або виникнення нечіткості зору, необхідно негайно здійснити повне офтальмологічне обстеження, включаючи фундоскопію (огляд очного дна). Прояв нейропатії та/або невриту зорового нерва вимагає відміни аміодарону через можливий розвиток сліпоти. Лікарська взаємодія Не рекомендується одночасне застосування препарату Аміодарон з наступними лікарськими засобами: бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, що уріджують серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем), проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть спричинити гіпокалію. Гіпокаліємія Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування препарату Аміодарон. Діти У дітей безпека та ефективність препарату Аміодарон не вивчалась. В ампулах препарату Аміодарону міститься бензиловий спирт. Повідомлялося про розвиток у новонароджених різкої ядухи зі смертельним результатом після внутрішньовенного введення розчинів, що містять бензиловий спирт. Симптомами розвитку цього ускладнення є: гострий розвиток ядухи, зниження артеріального тиску, брадикардія та колапс. Загальна та місцева анестезія Перед хірургічним втручанням лікаря-анестезіолога слід повідомити про те, що пацієнту вводився препарат Аміодарон. Лікування препаратом Аміодарон може посилити гемодинамічний ризик, властивий місцевій або загальній анестезії (особливо це відноситься до ушкодження серцевого ритму, уповільнення провідності та зниження скоротливості серця.) Порушення функції щитовидної залози Препарат Аміодарон може спричинити порушення функції щитовидної залози, особливо у пацієнтів з порушеннями функції щитовидної залози у власному чи сімейному анамнезі. Тому, у разі переходу з внутрішнього введення препарату Аміодарон на прийом препарату Аміодарон внутрішньо, як під час лікування, так і протягом декількох місяців після закінчення лікування, слід проводити ретельний клінічний та лабораторний контроль функції щитовидної залози. При підозрі на дисфункцію щитовидної залози слід проводити визначення концентрації ТТГ у сироватці крові (за допомогою надчутливого аналізу на ТТГ). Аміодарон містить у своєму складі йод і тому може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози, однак його застосування не впливає на достовірність визначення концентрації Т3, Т4 та ТТГ у плазмі крові. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Відсутні докази того, що аміодарон порушує здатність займатися діяльністю, яка потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак, як запобіжний засіб, пацієнтам з пароксизмами тяжких порушень ритму в період лікування препаратом Аміодарон бажано утриматися від подібної діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: амлодипін безілат (у перерахунку на амлодипін) - 10,000 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 19,965 мг, крохмаль прежелатинізований – 7,920 мг, кальцію стеарат – 1,650 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2,970 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30,030 мг, 8,5,8,5 Пігулки 5 мг або 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Середня абсолютна біодоступність становить 64%, максимальна концентрація (Сmах) у сироватці крові спостерігається через 6-9 год. Рівноважна концентрація (Css) досягається після 7-8 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (95%), пов'язують із білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "первинного проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому період напіввиведення (T1/2) варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні T1/2 становить близько 45 год. Близько 60% від прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, а 20-25% – через кишечник з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну – близько 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг або 0,42 л/год/кг). У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (T1/2 - 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. Подовження T1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарату в організмі буде вищою (T1/2 – до 60 год.). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаАмлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину, виявляє атіїангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та в ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспасгічській стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаної курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та "ішемічної" депресії сегмента ST знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, нс викликає рефлекторне збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії нс збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій, атеросклероз сонних артерій, що перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА). попереджає розвиток потовщення інтим-медії сонних артерій, знижує смертність від інфаркту міокарда, інсульту, ТЛП, аортокоронарного шунтування; призводить до зниження кількості госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), знижує частоту втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку. Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYIIA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (II1-IV функціональний клас за класифікацією NYIIA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (монотерапія гіпотензивними лікарськими засобами). Стабільна стенокардія напруги та вазоспастична стенокардія (Принцметала), в т.ч. у пацієнтів, які резистентні до терапії нітратами або бета-адреноблокаторами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину або інших компонентів препарату; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст); шок, включаючи кардіогенний; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); клінічно значущий стеноз аорти; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період лактації. З обережністю: Аортальний стеноз, серцева недостатність, ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього), артеріальна гіпотензія, одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; вузла (виражена брадикардія, тахікардія), мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, похилого віку, порушення функції нирок. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль (особливо на початку лікування), запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто – загальне нездужання, гіпестезія/парестезія, периферична нейропатія, тремор, безсоння, лабільність настрою, незвичайні сновидіння, підвищена збудливість, депресія, тривога; дуже рідко – мігрень, апатія, ажитація, атаксія, амнезія, астенія, підвищене потовиділення; екстрапірамідні порушення (частота невідома). З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; рідко – гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, жовтяниця (обумовлені холестазом), гіпербілірубінемія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатит. З боку серцево-судинної системи: часто – серцебиття, “припливи” крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; дуже рідко – непритомність, задишка, васкуліт, ортостатична гіпотензія, розвиток або посилення перебігу ХСН, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, набряк легенів, набряки нижніх. З боку кровотворної та лімфатичної систем: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – гінекомастія, імпотенція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми, міалгія, артралгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, холодний піт, порушення пігментації шкіри. Алергічні реакції: дуже рідко - свербіж шкіри, висип (в т.ч. еритематозний, макулопапульозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформпа еритема. З боку органів чуття: нечасто – дзвін у вухах, диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах; дуже рідко – паросмія. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Інші: нечасто – біль неуточненої локалізації, зниження маси тіла, збільшення маси тіла, носова кровотеча. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін може безпечно застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії. На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (ІІІ покоління БМКК) не було виявлено при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НГ1ВП), у тому числі з індометацином. Можливе посилення антиангінальної та гіпотензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ та нітратами, а також посилення їх гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, нейролепті. Еритроміцин при сумісному застосуванні підвищує Сmах амлодипіну у молодих пацієнтів на 22%, а у літніх - на 50%. Бета-адреноблокатори при одночасному призначенні з амлодипіном можуть спричинити загострення перебігу серцевої недостатності. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Антиретровірусні засоби (ритонавір) збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран – посилення гіпотензивної дії похідних дигідропіридину. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При сумісному застосуванні амлодипіну з препаратами літію можливе посилення прояву нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Амлодипін не змінює фармакокінетику циклоспорину. Не впливає на концентрацію у сироватці до кліренсу. Не має істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час). Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину. фенітоїну, варфарину та індометацину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Алюміній-або магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Необхідна консультація з лікарем, якщо приймаються інші лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, незалежно від прийому жебраку, запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). При артеріальній гіпертензії та стенокардії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів доза препарату може бути збільшена до 10 мг на добу одноразово. При прийомі препарату Амлодипін-Боримед не слід подвоювати дозу. Пропуск прийому чергової дози може супроводжуватися зниженням ефективності лікування. У пацієнтів похилого віку Корекція дози не потрібна. У пацієнтів із порушенням функції печінки Незважаючи на те, що T1/2 амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки, корекція дози зазвичай не потрібна. У пацієнтів із нирковою недостатністю Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, моніторинг показників роботи серця та легень, контроль об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період терапії препаратом необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, показано призначення відповідної дієти. Жодних особливостей дії при першому прийомі не зареєстровано. Слід уникати різкої відміни препарату через ризик погіршення перебігу стенокардії. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Амлодипін не впливає на плазмові концентрації К+, глюкози, тригліцеридів, загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), сечової кислоти, креатиніну та азоту сечовини. Жінки дітородного віку під час лікування повинні використовувати надійні методи контрацепції. При застосуванні препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. При гострому інфаркті міокарда препарат призначають після стабілізації показників гемодинаміки (див. розділ "Протипоказання для застосування"). Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності прийому амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс препарату. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Пацієнтам з малою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та хворим з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша доза препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний контроль стану. Ефективність та безпека застосування препарату при гіпертонічному кризі не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому амлодипіну будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід бути обережним у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: амлодипін безілат (у перерахунку на амлодипін) - 10,000 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 19,965 мг, крохмаль прежелатинізований – 7,920 мг, кальцію стеарат – 1,650 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2,970 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30,030 мг, 8,5,8,5 Пігулки 5 мг або 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Середня абсолютна біодоступність становить 64%, максимальна концентрація (Сmах) у сироватці крові спостерігається через 6-9 год. Рівноважна концентрація (Css) досягається після 7-8 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (95%), пов'язують із білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "первинного проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому період напіввиведення (T1/2) варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні T1/2 становить близько 45 год. Близько 60% від прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, а 20-25% – через кишечник з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну – близько 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг або 0,42 л/год/кг). У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (T1/2 - 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. Подовження T1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарату в організмі буде вищою (T1/2 – до 60 год.). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаАмлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину, виявляє атіїангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та в ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспасгічській стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаної курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та "ішемічної" депресії сегмента ST знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, нс викликає рефлекторне збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії нс збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій, атеросклероз сонних артерій, що перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА). попереджає розвиток потовщення інтим-медії сонних артерій, знижує смертність від інфаркту міокарда, інсульту, ТЛП, аортокоронарного шунтування; призводить до зниження кількості госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), знижує частоту втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку. Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYIIA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (II1-IV функціональний клас за класифікацією NYIIA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (монотерапія гіпотензивними лікарськими засобами). Стабільна стенокардія напруги та вазоспастична стенокардія (Принцметала), в т.ч. у пацієнтів, які резистентні до терапії нітратами або бета-адреноблокаторами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину або інших компонентів препарату; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст); шок, включаючи кардіогенний; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); клінічно значущий стеноз аорти; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період лактації. З обережністю: Аортальний стеноз, серцева недостатність, ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього), артеріальна гіпотензія, одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; вузла (виражена брадикардія, тахікардія), мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, похилого віку, порушення функції нирок. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль (особливо на початку лікування), запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто – загальне нездужання, гіпестезія/парестезія, периферична нейропатія, тремор, безсоння, лабільність настрою, незвичайні сновидіння, підвищена збудливість, депресія, тривога; дуже рідко – мігрень, апатія, ажитація, атаксія, амнезія, астенія, підвищене потовиділення; екстрапірамідні порушення (частота невідома). З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор або діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; рідко – гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, жовтяниця (обумовлені холестазом), гіпербілірубінемія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатит. З боку серцево-судинної системи: часто – серцебиття, “припливи” крові до шкіри обличчя; нечасто – надмірне зниження АТ; дуже рідко – непритомність, задишка, васкуліт, ортостатична гіпотензія, розвиток або посилення перебігу ХСН, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, набряк легенів, набряки нижніх. З боку кровотворної та лімфатичної систем: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – гінекомастія, імпотенція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми, міалгія, артралгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, холодний піт, порушення пігментації шкіри. Алергічні реакції: дуже рідко - свербіж шкіри, висип (в т.ч. еритематозний, макулопапульозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, мультиформпа еритема. З боку органів чуття: нечасто – дзвін у вухах, диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах; дуже рідко – паросмія. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Інші: нечасто – біль неуточненої локалізації, зниження маси тіла, збільшення маси тіла, носова кровотеча. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін може безпечно застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії. На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (ІІІ покоління БМКК) не було виявлено при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НГ1ВП), у тому числі з індометацином. Можливе посилення антиангінальної та гіпотензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ та нітратами, а також посилення їх гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, нейролепті. Еритроміцин при сумісному застосуванні підвищує Сmах амлодипіну у молодих пацієнтів на 22%, а у літніх - на 50%. Бета-адреноблокатори при одночасному призначенні з амлодипіном можуть спричинити загострення перебігу серцевої недостатності. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Антиретровірусні засоби (ритонавір) збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран – посилення гіпотензивної дії похідних дигідропіридину. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При сумісному застосуванні амлодипіну з препаратами літію можливе посилення прояву нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Амлодипін не змінює фармакокінетику циклоспорину. Не впливає на концентрацію у сироватці до кліренсу. Не має істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час). Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину. фенітоїну, варфарину та індометацину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Алюміній-або магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Необхідна консультація з лікарем, якщо приймаються інші лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, незалежно від прийому жебраку, запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). При артеріальній гіпертензії та стенокардії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів доза препарату може бути збільшена до 10 мг на добу одноразово. При прийомі препарату Амлодипін-Боримед не слід подвоювати дозу. Пропуск прийому чергової дози може супроводжуватися зниженням ефективності лікування. У пацієнтів похилого віку Корекція дози не потрібна. У пацієнтів із порушенням функції печінки Незважаючи на те, що T1/2 амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки, корекція дози зазвичай не потрібна. У пацієнтів із нирковою недостатністю Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, моніторинг показників роботи серця та легень, контроль об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період терапії препаратом необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, показано призначення відповідної дієти. Жодних особливостей дії при першому прийомі не зареєстровано. Слід уникати різкої відміни препарату через ризик погіршення перебігу стенокардії. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Амлодипін не впливає на плазмові концентрації К+, глюкози, тригліцеридів, загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), сечової кислоти, креатиніну та азоту сечовини. Жінки дітородного віку під час лікування повинні використовувати надійні методи контрацепції. При застосуванні препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. При гострому інфаркті міокарда препарат призначають після стабілізації показників гемодинаміки (див. розділ "Протипоказання для застосування"). Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності прийому амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс препарату. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Пацієнтам з малою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та хворим з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша доза препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний контроль стану. Ефективність та безпека застосування препарату при гіпертонічному кризі не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому амлодипіну будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід бути обережним у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: метамізол натрію моногідрат-500 мг; Допоміжні речовини: тальк – 2,5 мг, натрію лаурилсульфат – 5,5 мг, кальцію стеарат – 5,5 мг, крохмаль картопляний – до середньої маси таблетки. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ і гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги або фольги алюмінієвої або матеріалу комбінованого на основі фольги. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після внутрішнього прийому становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становлять 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (ААА) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаМає знеболювальну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію, є похідним піразолону. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах та післяопераційному больовому синдромі, при кольках, при онкологічних захворюваннях та інших станах, де протипоказані інші терапевтичні заходи. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів) або інших компонентів препарату; Аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; Спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік віком до 15 років. З обережністю: Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм. рт. ст.), зниження об'єму циркулюючої крові, нестабільність гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), серцева недостатність, що починається, висока лихоманка (підвищений ризик різкого зниження). Захворювання, при яких значне зниження артеріального тиску може мати підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та стенозом артерій головного мозку). Хронічне зловживання алкоголем. Бронхіальна астма, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка та інші види атопії (група алергічних захворювань, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та почервоніння обличчя) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність Метамізол натрію проникає крізь плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію у щурів та кролів не виявлена, у високих дозах спостерігалась фетотоксичність. Оскільки адекватних даних про застосування у людей немає, метамізол натрію не повинен прийматись у першому триместрі вагітності, у другому триместрі вагітності метамізол натрію може застосовуватися, лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити можливість передчасного (внутрішньоутробного) закриття артеріального (Боталова) протоки, а також перинатальних ускладнень, зумовлених порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого.Тому метамізол натрію протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Період лактації Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно припинити годування груддю.Побічна діяНебажані реакції класифіковані таким чином, згідно з класифікацією ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я): дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 до Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром, проявляється клінічними та лабораторними ознаками стенокардії, викликаної медіаторами запалення). Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. Частота невідома: анафілактичний шок. Метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які в дуже рідкісних випадках можуть бути важкими та загрозливими для життя. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат приймався багато разів без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутись негайно або через кілька годин після прийому метамізолу натрію, як правило, протягом однієї години. У більш легких випадках вони проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк) або у вигляді задишки, або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. У тяжких випадках ці реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (особливо із залученням гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, різке зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та з розвитком циркуляторного шоку. У осіб із синдромом аналгетичної бронхіальної астми при непереносимості аналгезують препаратів ці реакції проявляються у вигляді нападів бронхіальної астми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: фіксований дерматит. Рідко: шкірний висип. Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним результатом та тромбоцитопенію. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними реакціями за своєю природою. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат приймався багато разів без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є ураження слизових оболонок (ротової порожнини та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Іноді, але завжди, відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів чи селезінки. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів залишаються нормальними, але можуть траплятися і відхилення. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. Якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або болючі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі, тактика лікування передбачає негайне скасування препарату, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При розвитку панцитопенії препарат слід відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Порушення з боку судин Нечасто: ізольована артеріальна гіпотензія. Після прийому препарату можливе ізольоване транзиторне зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно зумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках зниження артеріального тиску може бути дуже різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції нирок. Частота невідома: інтерстиційний нефрит. У дуже поодиноких випадках у пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе гостре погіршення ниркової функції (гостра ниркова недостатність), у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією. Загальні розлади Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність. З тимазолом Тімазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК) При одночасному застосуванні метамізолу натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні. З іншими лікарськими засобами Добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від вираженості болю або лихоманки, а також індивідуальної сприйнятливості до дії анальгетиків. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Максимальна дія препарату розвивається, як правило, через 30-60 хв після прийому внутрішньо. Одноразова доза для дорослих та підлітків старше 15 років (з масою тіла > 53 кг) становить 500-1000 мг (1-2 таблетки). При недостатньому ефекті одноразову дозу можна приймати до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 4000 мг (8 таблеток). Тривалість прийому не більше 5 днів як знеболювальний засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний. Літні пацієнти Літнім пацієнтам необхідно зменшити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну Пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняНе слід перевищувати рекомендовану дозу та тривалість застосування! Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку, порушенням серцевого ритму (тахікардією), гіпотермією, задишкою, гострим агранулоцитозом, геморагічним синдромом, паралічем дихальних м'язів. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить похідне піразолону – метамізол натрію, який зрідка може викликати загрозливий для життя шок та агранулоцитоз (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних аналгетиків/НПЗЗ. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідинів. Агранулоцитоз При появі ознак агранулоцитозу або тромбоцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та провести загальний аналіз крові (з визначенням лейкоцитарної формули). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. Панцитопенія При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми (див. розділ "Побічна дія"). Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. При виявленні ризику розвитку анафілактоїдних реакцій застосування препарату допускається лише після ретельної оцінки можливих ризиків та очікуваної користі. Якщо прийнято рішення про застосування метамізолу натрію, за пацієнтом необхідно встановити суворе медичне спостереження та забезпечити готовність негайних заходів. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму (див. розділ "Протипоказання"). У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої обережності. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Пацієнтів необхідно поінформувати про ознаки та симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Метамізол натрію може спричинити гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій також підвищений за умови: попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У зв'язку з цим у таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (наприклад, серцево-судинна реанімація). У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при тяжкій ішемічній хворобі серця або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок або печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише після суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У діапазоні доз, що рекомендується, вплив на концентрацію уваги і швидкість психомоторних реакцій не встановлено. При прийомі високих доз рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботи з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
196,00 грн
177,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: метамізол натрію моногідрат – 527,0 мг (у перерахунку на метамізол натрію – 500,0 мг); Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 500 мг/мл. По 2 мл препарату в ампули зі скла. 10 ампул разом з ножем або скарифікатором для розтину ампул та інструкцією з медичного застосування поміщають у коробку з картону з гофрованим вкладишем з гофрованого паперу. Коробку обклеюють етикеткою-бандероллю із паперу. 10 ампул разом з ножем або скарифікатором для розкриття ампул та інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону з вкладипйм для фіксації ампул з картону. Коробки та пачки пакують у групову упаковку. У разі використання ампул з кільцем зламу або з насічкою та точкою зламу, вкладення ножа або скарифікатора для розтину ампул не передбачається.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення період напіввиведення натрію метамізолу становить 14 хв. Головний метаболіт 4N-метиламіноантігшрин (МАА). Інші метаболіти 4N-аміноантипірин (АА), 4N-ацегіламіноантипірин (ААА) та 4N-форміламіноантипірин (ФАА). останні два не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. При введенні високих доз метамізолу через нирки може виділятися метаболіт-рубазонова кислота, здатна забарвлювати сечу в червоний колір. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Переважно виводитись нирками. Приблизно 96% виводиться нирками як метаболітів. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищує в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому застосуванні препарату збільшується приблизно в 3 рази, тоді як період напіввиведення АА та ААА не наслідують тієї самої закономірності. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаМетамізол натрію є похідним піразолону, неселективно блокує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Має знеболювальну, жарознижувальну, а також деяку спазмолітичну (стосовно гладкої мускулатури та жовчовивідних шляхів) дію. Дія препарату розвивається через 20-40 хв і досягає максимуму через 2 год. При внутрішньовенному введенні максимальний ефект розвивається через 20-40 хв.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах та післяопераційному больовому синдромі, при кольках, при онкологічних захворюваннях та інших станах, де протипоказані інші терапевтичні заходи. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість анальгетиків (на кшталт кропив'янка - ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдигідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападу порфірії); гостра ниркова чи печінкова недостатність; вагітність (перший та третій триместр) та період грудного вигодовування; дитячий вік (до 3 місяців або діти з масою тіла менше 5 кг); грудні діти віком від 3 до 12 місяців (протипоказання тільки для внутрішньовенного введення). З обережністю: Артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), зниження об'єму циркулюючої крові, нестабільність гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), серцева недостатність, що починається, висока лихоманка (підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску). Захворювання, при яких значне зниження артеріального тиску може мати підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та стенозом артерій головного мозку). Хронічне зловживання алкоголем. Бронхіальна астма, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка та інші види атопій (алергічних захворювань, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та почервоніння обличчя) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоату) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Вагітність (другий триместр).Вагітність та лактаціяМетамізол натрію проникає крізь плаценту. Оскільки немає достатніх даних про застосування при вагітності, метамізол натрію не повинен застосовуватися у першому триместрі вагітності, у другому триместрі вагітності метамізол натрію може застосовуватися лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко інгібує синтез простагландинів, не можна виключити можливість передчасного (внутрішньоутробного) закриття артеріального (Боталлова) протоки, а також перинатальних ускладнень, зумовлених порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Тому метамізол натрію протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно припинити годування груддю.Побічна діяНебажані реакції класифіковані таким чином, згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром, проявляється клінічними та лабораторними ознаками стенокардії, викликаної медіаторами запалення). Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілактичні та анафілактоїдні реакції. Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. Частота невідома: анафілактичний шок. Метамізол натрію може спричинити анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які в дуже рідкісних випадках можуть бути важкими та загрозливими для життя. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат приймався багато разів без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвиватися негайно або за кілька годин прийому метамізолу натрію, як правило, протягом однієї години. У більш легких випадках вони проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. У тяжких випадках ці реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (особливо із залученням гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, різке зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвиток циркуляторного шоку. У осіб із синдромом аналгетичної бронхіальної астми при непереносимості аналгезирующих препаратів ці реакції зазвичай проявляються у вигляді нападів бронхіальної астми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: фіксований дерматит. Рідко: шкірний висип, Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним наслідком) та тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія (включаючи випадки з летальним кінцем). Ці реакції є за своєю імунологічними. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався багато разів без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області, статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Іноді, але завжди, відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів чи селезінки. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений чи визначається. Як правило, показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів залишаються нормальними, але можуть траплятися і відхилення.Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. Якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або болючі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі, тактика лікування передбачає негайне скасування препарату, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При розвитку панцитопенії препарат слід відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Порушення з боку судин Нечасто: ізольована артеріальна гіпотензія. Після прийому препарату можливе ізольоване транзиторне зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно обумовлене, яке не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Рідко: різко виражене зниження артеріального тиску. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. З боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції нирок. Частота невідома: інтерстиційний нефрит. У дуже поодиноких випадках у пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе гостре погіршення ниркової функції (гостра ниркова недостатність), у деяких випадках з олігурією, анурією, протеїнурією. Загальні розлади Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином При застосуванні одночасно з циклоспорином може бути зниження його концентрації в крові, тому при їх спільному застосуванні потрібен моніторинг концентрації циклоспорину в крові. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол – порушують метаболізм метами дзвінка у печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. Одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпотермії. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми крові, пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Одночасне застосування метамізолу натрію з метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому рекомендується уникати їх одночасного застосування. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищує ризик розвитку лейкопенії. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні, кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З кодеїном, пропранололом, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів Ефект метамізолу натрію посилює кодеїн, пропранолол, блокатори Н2-гістамінових рецепторів. З ацетилсаліцилової кислотою При одночасному застосуванні метамізолу натрію та ацетилсаліцилової кислоти метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти як антиагрегантний засіб з бупропріоном. З бупропріоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропріону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні. Через високу ймовірність фармацевтичної несумісності метамізолу натрію не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Парентеральне введення препарату показане лише за неможливості його вживання. При введенні препарату рекомендується зігріти препарат до температури тіла. Дорослі та підлітки 15 років і старші: як разова доза рекомендується 1-2 мл (500 мг/мл) розчину метамізолу натрію (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Максимальна разова доза – 1000 мг. Дітям віком 3-12 місяців (маса тіла 5-9 кг) препарат вводять тільки внутрішньом'язово в дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла (0,1-0,2 мл розчину 500 мг/мл). Разова доза може бути призначена до 2-3 разів на добу. Внутрішньовенне введення має здійснюватися дуже повільно (швидкість введення не більше 1 мл/хв) у положенні хворого лежачи при контролі за артеріальним тиском, пульсом та частотою дихання для мінімізації ризику зниження артеріального тиску. При перших ознаках розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій припинити введення препарату. Оскільки існує побоювання, що падіння артеріального тиску неалергічного генезу є дозозалежним, кількість розчину метамізолу натрію більше 2 мл (1000 мг) має вводитися з особливою обережністю. При надто швидкому введенні препарату може спостерігатися критичне падіння артеріального тиску та шок. Літнім пацієнтам необхідно застосовувати менші дози у зв'язку з можливим зниженням виведення метаболітів метамізолу натрію з організму. Пацієнтам у тяжкому стані та при порушенні кліренсу креатиніну необхідно застосовувати менші дози у зв'язку зі зниженням швидкості виведення метаболітів метамізолу натрію. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок швидкість виведення препарату сповільнена, тому необхідно уникати багаторазового застосування препарату, досвід тривалого застосування відсутній. При короткостроковій терапії корекція дози не потрібна. Тривалість лікування При застосуванні як аналгетичний засіб тривалість лікування 1-5 днів. При застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), більш рідкісні симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, шум у вухах, марення, порушення свідомості кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія), гіпотермія, задишка, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, параліч дихальних м'язів. Після прийому високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування Специфічний антидот не відомий. При передозуванні показаний форсований діурез. Головний метаболіт (4-N-метиламіноантипірин) може виводитися за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні хворих, які отримують цитостатичні засоби, а також дітей віком до 5 років лікування метамізолом натрію повинно проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне введення пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію може бути обумовлений такими станами: аналгетична бронхіальна астма, особливо з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю) на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром аспіринової астми; непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоату). Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести опитування пацієнта з метою з'ясування анамнестичних відомостей. При виявленні ризику розвитку анафілактичних реакцій прийом можливий лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику застосування препарату. У разі застосування метамізолу натрію у таких пацієнтів необхідно суворе медичне спостереження за їх станом та необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У схильних пацієнтів може виникати анафілактичний шок, тому пацієнтам з астмою або атопією натрію метамізол слід призначати з обережністю. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних аналгетиків/нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуно-опосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку на застосування інших піразолонів та піразолідинів. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД і ТЕН, у тому числі прогресуючого висипу на шкірі, часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки, лікування метамізолом натрію слід негайно припинити, і в подальшому не проводити у даної категорії пацієнтів. Пацієнти повинні бути обізнані з симптомами даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших днів лікування. Агранулоцитоз При тривалому застосуванні (понад 7 діб) необхідно контролювати картину периферичної крові. На тлі прийому метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу. Він виникає дуже рідко, триває не менше тижня, не залежить від дози, може бути важким, загрожувати життю і, в окремих випадках, призводити до смерті. У зв'язку з чим при виявленні симптомів, таких як невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднене ковтання, стоматит, ерозивно-виразкові ураження ротової порожнини, вагініт або проктит, зниження кількості нейтрофілів у периферичній крові менше 1500/мм3 необхідно негайно обрати лікаря та відмінити препарат. Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Всі пацієнти повинні бути поінформовані про те, що патологічні зміни з боку крові можуть супроводжуватися появою таких симптомів як загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість, на тлі прийому метамізолу натрію, що потребує негайного звернення до лікаря. Ізольовані гіпотензивні реакції Метамізол натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій також підвищений за умови: попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з лихоманкою. У зв'язку з цим у таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (стабілізація гемодинаміки). У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при тяжкій ішемічній хворобі серця або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію допускається застосовувати лише за ретельного спостереження за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо використання препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок рекомендується уникати прийому метамізолу натрію у високих дозах через зниження швидкості виведення препарату. Препарат містить натрій, що необхідно враховувати особам, які перебувають на дієті з низьким вмістом натрію. Правила введення препарату Внутрішньовенне введення слід здійснювати дуже повільно (не більше 1 мл на хвилину), щоб за перших ознак анафілактичних/анафілактоїдних реакцій можна було б припинити введення, а також для мінімізації виникнення окремих гіпотензивних реакцій. При внутрішньом'язовому введенні необхідно використовувати довгу голку для внутрішньом'язового введення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи профіль небажаних реакцій лікарського препарату, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами, а також при виконанні робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
183,00 грн
139,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: аскорбінова кислота – 50,0 мг; допоміжні речовини: натрій гідрокарбонат – до pH 5,7 – 7,0; натрію сульфіт безводний – 2,0 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. 1, 2, 5 мл у ампули. По 10 ампул по 1, 2, 5 мл разом із ножем для розтину ампул та інструкцією із застосування вкладають у коробку з картону. По 10 ампул по 1, 2 мл або 5 ампул по 5 мл в блістерній упаковці. По 1 блістерній упаковці по 10 ампул або 2 блістерні упаковки по 5 ампул разом з ножем для розтину ампул та інструкцією із застосування в пачці. 10 ампул разом з ножем для розтину ампул та інструкцією з медичного застосування у пачці з картонним вкладишем для фіксації ампул. У разі використання ампул з кільцем зламу або насічкою та точкою зламу, вкладення ножа для розтину ампул не передбачається.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.Фармакотерапевтична групаВітамін.ФармакокінетикаЗв'язок із білками плазми – 25%. У нормі концентрація аскорбінової кислоти у плазмі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, найбільша концентрація досягається в залозистих органах, лейкоцитах, печінці та кришталику ока; депонується в задній частині гіпофіза, корі надниркових залоз, очному епітелії, проміжних клітинах насіннєвих залоз, яєчниках, печінці, селезінці, підшлунковій залозі, легенях, нирках, стінці кишечника, серці, м'язах, щитовидній залозі; проникає крізь плаценту. Концентрація аскорбінової кислоти в лейкоцитах і тромбоцитах вище, ніж у еритроцитах та у плазмі. При гіповітаміноз концентрація в лейкоцитах знижується пізніше і повільніше і розглядається як кращий критерій оцінки дефіциту, ніж концентрація в плазмі. Метаболізується переважно в печінці в дезоксіаскорбінову і далі в щавлевооцтову та дикетогулонову кислоти. Виводиться нирками, через кишечник, потім, грудним молоком як незміненого аскорбату і метаболітів. При призначенні високих доз швидкість виведення різко посилюється. Куріння та вживання етанолу прискорюють руйнування аскорбінової кислоти (перетворення на неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси в організмі. Виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаАскорбінова кислота (вітамін С) не синтезується в організмі людини, а надходить лише з їжею. Прийом доз, що значно перевищують добову потребу (90 мг), особами без вираженого гіповітамінозу (цинги) не призводить до посилення терапевтичної дії. Бере участь у регулюванні окисно-відновних процесів, вуглеводного обміну, зсідання крові, регенерації тканин. Підвищує стійкість організму до інфекцій, знижує судинну проникність, знижує потребу у вітамінах B1, В2, А, Е, фолієвій та пантотеновій кислотах. Сприяє реакціям гідроксилювання пролінових та лізинових залишків проколагену з утворенням гідроксипроліну та гідроксилізину (посттрансляційна модифікація колагену), окиснення бічних ланцюгів лізину в білках з утворенням гідрокситриметиллізину (у процесі синтезу картиніту), окиснення фолієвої кислоти. Сприяє прискоренню метаболізму лікарських препаратів у мікросомах печінки та гідроксилювання дофаміну з утворенням норадреналіну. Підвищує активність амідуючих ферментів, що беруть участь у процесингу окситоцину, антидіуретичного гормону та холицистокініну. Бере участь у стероїдогенезі у надниркових залозах, у синтезі колагену, протеогліканів та ін. органічних компонентів міжклітинної речовини зубів, кісток та ендотелію капілярів. Покращує жовчовиділення, відновлює зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози та інкреторну – щитовидну. Гальмує вивільнення та прискорює деградацію гістаміну, пригнічує утворення простагландинів та інших медіаторів запалення та алергічних реакцій.Показання до застосуванняЛікування гіпо- та авітамінозу С (при необхідності швидкого заповнення вітаміну С та неможливості перорального застосування). Клінічні ситуації, пов'язані з необхідністю додаткового введення аскорбінової кислоти, у тому числі: парентеральне харчування, захворювання шлунково-кишкового тракту (персистируюча діарея, резекція тонкого кишечника, виразка, гастректомія), хвороба Аддісона. У лабораторній практиці: для маркування еритроцитів (разом з натрію хроматом Сr51).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. При тривалому застосуванні у великих дозах (більше 500 мг) – цукровий діабет, гіпероксалурія, нирковокам'яна хвороба, гемохроматоз, таласемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. З обережністю: цукровий діабет, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, гемохроматоз, сидеробластна анемія, таласемія, гіпероксалурія, нирковокам'яна хвороба.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Мінімальна добова потреба в аскорбінової кислоті в І-Ш триместрах вагітності - близько 60 мг. Слід мати на увазі, що плід може адаптуватися до високих доз аскорбінової кислоти, яку приймає вагітна жінка, і потім у новонародженого можливий розвиток синдрому "скасування". Мінімальна щоденна потреба у період лактації – 80 мг. Дієта матері, що містить адекватну кількість аскорбінової кислоти, є достатньою для профілактики її дефіциту у немовляти. Теоретично існує небезпека для дитини при застосуванні матір'ю в період грудного вигодовування високих доз аскорбінової кислоти (не рекомендується призначення матері-годувальниці вітаміну С у дозі, що перевищує її добову потребу).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи (ЦНС): при швидкому внутрішньовенному введенні – запаморочення, відчуття втоми, при тривалому застосуванні великих доз (більше 1 г) – головний біль, підвищення збудливості ЦНС, безсоння. З боку сечовидільної системи: помірна поллакіурія (при застосуванні дози більше 600 мг на добу), при тривалому застосуванні великих доз – гіпероксалурія, нефролітіаз (з кальцію оксалату), пошкодження гломерулярного апарату нирок. З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні великих доз – зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, розвиток мікроангіопатій). Алергічні реакції: висипання на шкірі, гіперемія шкіри. Лабораторні показники: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпокаліємія, глюкозурія. Місцеві реакції: болючість у місці внутрішньом'язового введення. Інші: при тривалому застосуванні великих доз (більше 1 г) – пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія); при внутрішньовенному введенні – загроза переривання вагітності (внаслідок естрогенемії), гемоліз еритроцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію в крові бензилпеніциліну та тетрациклінів; у дозі 1 г/добу підвищує біодоступність етинілестрадіолу (в т.ч. пероральних контрацептивів, що входить до складу). Знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) підвищується виведення із сечею аскорбінової кислоти та знижується виведення АСК. Підвищує ризик розвитку кристалурії при одночасному призначенні саліцилатів та сульфаніламідів короткої дії, уповільнює виведення нирками кислот, підвищує виведення лікарських препаратів, що мають лужну реакцію (в т.ч. алкалоїдів), знижує концентрацію у крові пероральних контрацептивів. Підвищує загальний кліренс етанолу, що у свою чергу знижує концентрацію аскорбінової кислоти в організмі. Препарати хінолінового ряду, хлорид кальцію, саліцилати, глюкокортикостероїди при тривалому застосуванні виснажують запаси аскорбінової кислоти. При одночасному застосуванні знижує хронотропну дію ізопреналіну. При тривалому застосуванні або застосуванні у високих дозах може усувати вплив дисульфіраму на метаболізм етанолу. У високих дозах збільшує виведення мексилетину нирками. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею. Знижує терапевтичну дію антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну та трициклічних антидепресантів. Фармацевтично несумісний з амінофіліном, блеоміцином, цефазоліном, цефапірином, хлордіазепоксидом, естрогенами, декстринами, доксапрамом, еритроміцином, метициліном, нафциліном, бензилпеніциліном, варфарином.Спосіб застосування та дозиЛікувальні дози для дорослих – від 100 до 500 мг на добу (2-10 мл 5% розчину). При терапії цинги – до 1000 мг на добу (до 10 мл 5% розчину). Лікувальні дози для дітей – від 100 до 300 мг (2-6 мл 5% розчину) на добу. При терапії цинги – до 500 мг на добу (10 мл 5% розчину) на добу. Тривалість лікування залежить від характеру та перебігу захворювання. Для маркування еритроцитів (разом з натрію хроматом Сг51) - 100 мг аскорбінової кислоти ін'єктують у флакон з натрію хроматом Cr51.ПередозуванняСимптоми: нефролітіаз, безсоння, дратівливість, гіпоглікемія. Лікування – симптоматичне, ефективний форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку зі стимулюючим дією аскорбінової кислоти на синтез глюкокортикостероїдних гормонів необхідно стежити за функцією надниркових залоз та рівнем артеріального тиску. Високі дози аскорбінової кислоти посилюють екскрецію оксалатів, сприяючи утворенню каменів у нирках. У новонароджених, матері яких приймали високі дози аскорбінової кислоти, та у дорослих, які приймали високі дози, може спостерігатися "рикошетна" цинга. При тривалому застосуванні великих доз можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, тому в процесі лікування необхідно регулярно контролювати рівень глікемії. У пацієнтів із підвищеним вмістом заліза в організмі слід застосовувати аскорбінову кислоту у мінімальних дозах. Аскорбінова кислота як відновник може спотворювати результати різних лабораторних тестів (визначення вмісту в крові та сечі глюкози, білірубіну, активності "печінкових" трансаміназ та лактатдегідрогенази). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортом, роботи з механізмами та заняттями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
217,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Ацетилсаліцилова кислота у перерахунку 100% – 150,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль 1500, крохмаль кукурудзяний частково прежелатинізований – 60,0 мг; целюлоза мікрокристалічна - 8875~мг; стеаринова кислота – 1,5 мг; Склад оболонки: опадрай безбарвний (Гіпромелоза – 84,10 %; тріацетин – 8,40 %; тальк – 7,50 %.) – 6,0 мг; Акрил-з рожевий (Метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1: 1); тальк; триетилцитрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію карбонат; натрію лаурилсульфат; фарбуючий пігмент: титану діоксид; заліза оксид жовтий; заліза оксид червоний (1:3)) – 22,0 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 2, 3 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з проксимального відділу тонкої кишки. Максимальна концентрація (Сmах) у сироватці крові досягається приблизно через 3 години і становить у середньому 12,7 мкг/мл для таблеток по 150 мг та 6,72 мкг/мл для таблеток по 75 мг. Наявність їжі у травному тракті уповільнює абсорбцію препарату. AUC (площа під кривою "концентрація-час") становить 56,42 мкгхч/мл для таблеток по 75 мг та 108,08 мкг*ч/мл для таблеток по 150 мг. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та в печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується спеціальними ферментами, тому Т1/2 (період напіввиведення) становить не більше 15-20 хв. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) циркулює в організмі (на 75 - 90% у зв'язку з альбуміном) у вигляді аніону, який швидко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Відносний обсяг розподілу становить приблизно 0,15-0,2 л/кг маси тіла та збільшується з підвищенням концентрації у сироватці крові. Ступінь зв'язування препарату із білками залежить від концентрації альбуміну; у здорових добровольців вона знижується із зниженням концентрації останнього. Швидко проникає через плаценту, у невеликих кількостях виводиться із грудним молоком. При нирковій недостатності, при вагітності та у дітей зв'язування ацетилсаліцилової кислоти з білками сироватки крові знижується внаслідок гіпоальбумінемії та витіснення препарату через зв'язок з білком ендогенними факторами. Метаболізується переважно в печінці з утворенням 4 метаболітів (саліцилова кислота, гліцинкон'югат саліцилової кислоти, гентизинова кислота та її гліцинкон'югат), що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Екскреція здійснюється переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненій формі (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від рН сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується екскреція). Швидкість екскреції залежить від дози - при прийомі доз 150-300 мг Т1/2 саліцилат-іона становить 2-3 год. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ); має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з невиборчим гальмуванням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ1) та ЦОГ2, що регулюють синтез простагландину (Pg). В результаті не утворюються Pg, що забезпечують формування набряку та гіперальгезії. Зниження вмісту Pg (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Знеболюючий ефект зумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи (ССС), особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну часу та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітамін К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних Pg, що може обумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Найменшою дратівливою дією на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) мають лікарські форми, що містять буферні речовини, кишковорозчинну оболонку, а також спеціальні "шипучі" форми таблеток.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда) та стабільна стенокардія; профілактика інсульту (у тому числі у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика минущого порушення мозкового кровообігу; профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аорто-коронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних; профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у тому числі при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти, допоміжних речовин у складі препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (на стадії загострення); шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; вагітність (I та III триместр) та період лактації; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. З обережністю: При подагрі, гіперурикемії, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти; за наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; при порушенні функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); при порушенні функції нирок (КК понад 30 мл/хв); при бронхіальній астмі, хронічних захворюваннях органів дихання, сінної лихоманки, поліпозі носа, лікарської алергії, у тому числі групи нестероїдних протизапальних засобів (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); у II триместрі вагітності; при передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, екстракція зуба), оскільки АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату; при одночасному застосуванні з наступними лікарськими засобами: з метотрексатом у дозі менше 15 мг на тиждень; з антикоагулянтними, тромболітичними або антитромбоцитарними засобами; з НПЗП та похідними саліцилової кислоти у великих дозах; з дигоксином; з гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном; з вальпроєвою кислотою; з алкоголем (алкогольні напої, зокрема); з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну; з ібупрофеном.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність і розвиток ембріона або плода. Застосування великих доз саліцилатів у першому триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього неба, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки ризику та користі, переважно у дозах не вище 150 мг/добу та нетривале. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) можуть викликати гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може викликати внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Застосування в період грудного вигодовування Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються у грудне молоко. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: найчастіше відзначаються нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі (з відповідними клінічними симптомами та лабораторними змінами), минущі порушення функції печінки з підвищенням активності “печінкових” трансаміназ. З боку системи кровотворення: призначення АСК супроводжується підвищеним ризиком кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів. Зареєстровано підвищення частоти постопераційних кровотеч, гематом (синців), носових кровотеч, кровоточивості ясен, кровотеч із сечостатевих шляхів. Є повідомлення про серйозні випадки кровотеч, до яких належать шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи в мозок (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не досягли цільових цифр артеріального тиску та/або отримують супутню терапію антикоагулянтними засобами), які в окремих випадках можуть мати загрозливий для життя характер (див. розділ "Запобіжні заходи при застосуванні"). Кровотечі можуть призводити до розвитку гострої або хронічної постгеморагічної/залізодефіцитної анемії (наприклад, внаслідок прихованої кровотечі) з відповідними клініко-лабораторними ознаками та симптомами (астенія, блідість, гіпоперфузія). Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами, такі як астматичний синдром (бронхоспазм), реакції легкої та середньої тяжкості з боку шкірних покривів, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту та ССС, включаючи такі симптоми як шкірний висип. , кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, риніт, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок. З боку центральної нервової системи (ЦНС): є повідомлення про випадки появи запаморочення, зниження слуху, головного болю, шуму у вухах, що може бути ознакою передозування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наведених нижче лікарських засобів; за необхідності одночасного призначення АСК з перерахованими засобами слід розглянути питання необхідності зменшення дози зазначених препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; застосування препарату спільно з метотрексатом протипоказане, якщо доза останнього перевищує 15 мг на тиждень (див. розділ "Протипоказання") і можливо з обережністю - при дозі метотрексату менше 15 мг на тиждень; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; при одночасному застосуванні з антикоагулянтами, тромболітичними та антиагрегантними засобами (тиклопідин) відзначається збільшення ризику кровотеч у результаті синергізму дії; при одночасному застосуванні з препаратами, що мають антикоагулянтну, тромболітичну або антиагрегантну дію, відзначається посилення ушкоджуючої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, що може призвести до підвищення ризику кровотечі із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (синергізм з АСК); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції, що може призвести до його передозування; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідних сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою збільшується її токсичність за рахунок витіснення із зв'язку з білками плазми; НПЗП та похідних саліцилової кислоти у високих дозах (підвищення ризику ульцерогенного ефекту та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту внаслідок синергізму дії); етанолу (підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі внаслідок взаємного посилення ефектів АСК та етанолу). Одночасне призначення АСК у високих дозах може послаблювати дію наведених нижче лікарських засобів. При необхідності одночасного призначення АСК з переліченими препаратами слід розглянути питання необхідності корекції дози перерахованих нижче засобів: діуретики (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках); інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) в результаті інгібування простагландинів, що володіють судиннорозширювальною дією, відповідно, ослаблення гіпотензивної дії. Клінічно значуще зниження СКФ відзначається при добовій дозі кардіопротективної дії інгібіторів АПФ, призначених пацієнтам для лікування хронічної серцевої недостатності, що також проявляється при застосуванні спільно з АСК у великих дозах; препарати з урикозуричною дією – бензбромарон, пробенецид (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти). При одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається антагонізм щодо необоротного пригнічення тромбоцитів, обумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами (за винятком гідрокортизону, що використовується для замісної терапії хвороби Адісона) відзначається посилення елімінації саліцилатів і відповідно ослаблення їх дії. Слід повідомити лікаря про всі препарати, які ви приймаєте. Аспікард можна застосовувати з іншими лікарськими засобами лише в тому випадку, якщо це рекомендовано лікарем.Спосіб застосування та дозиТаблетки бажано приймати перед їжею, запиваючи великою кількістю рідини. Таблетки приймаються 1 раз на день. Препарат призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Первинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику: 75-100 мг/день. Профілактика повторного інфаркту, стабільна та нестабільна стенокардія: 75-100 мг/день. Нестабільна стенокардія (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда): початкова доза 75-100 мг (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування) повинна бути прийнята пацієнтом якнайшвидше після того, як виникла підозра на розвиток гострого інфаркту міокарда. У наступні 30 днів після розвитку інфаркту міокарда має підтримуватись доза 200-300 мг/день. Через 30 днів слід призначити відповідну терапію для профілактики повторного інфаркту міокарда. Профілактика інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 75-100 мг/день. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 75-100 мг/день. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 75-100 мг/день.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може стати результатом тривалого вживання токсичних доз препарату в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. дорослим або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового використання великих доз препарату і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може з'являтися при концентрації АСК у плазмі від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, прояви якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів і залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне підвищене потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня тяжкості: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія (вкрай висока температура тіла); порушення дихання: гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; порушення з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, гіпотензія, пригнічення серцевої діяльності; порушення водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції центральної нервової системи (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати за призначенням лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання необхідно якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін. При поєднаному призначенні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування рівень саліцилатів у крові знижений, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, оскільки останній знижує позитивний вплив АСК на тривалість життя (знижує кардіопротективний ефект АСК). При поєднанні АСК з етанолом (алкогольні напої) підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Особливості дії лікарського препарату при першому прийомі або при його скасуванні Жодних особливих дій при першому прийомі препарату не потрібно. Відміну препарату після тривалого лікування слід проводити по можливості поступово. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату не впливає на здатність керувати автотранспортом / механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 500 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, зі слабким характерним запахом; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1 ) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А 2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2-ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2-саліцилат при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилат значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення max саліцилату в плазмі крові та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати max саліцилату в плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.ПередозуванняСимптоми: Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, шлунковий лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилату в плазмі становить понад 500 мг/ л (3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей, гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 77,62 мг, лимонна кислота моногідрату харчового – 0,18 мг, тальк – 10,80 мг, стеаринова кислота – 4,20 мг, кремнію діоксид колоїдний – 7,20 мг. У контурній комірковій, безосередковій упаковці по 10 шт. 1, 2, 3 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону. 1 контурне безячейкове пакування разом з інструкцією із застосування (без пачки). 390 контурних безячейкових упаковок разом з інструкціями щодо застосування, у кількості, що дорівнює кількості упаковок у коробці з картону. Для стаціонарів: 390 контурних безкоміркових упаковок або 300 контурних коміркових упаковок разом з 20 інструкціями щодо застосування в коробці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, мармурові з характерним запахом, плоскоциліндричні, з ризиком, фаскою.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається системній елімінації у стінці кишечника та в печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується спеціальними естеразами, тому Т1/2 – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. ТСmах -2ч (для лікарських форм, що мають буферні властивості, - 35-40 хв). Сироватковий рівень саліцилатів дуже варіабельний. У новонароджених дітей саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. в СМР, перитонеальну та синовіальну рідини. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, фекаліях. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Швидко проходить через плаценту, у невеликих кількостях виводиться із грудним молоком. Метаболізується переважно в печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60 %) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз Т1/2 - 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаЧинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з невиборчим гальмуванням активності ЦОГ1 та ЦОГ2, що регулюють синтез Pg. В результаті не утворюються Pg, що забезпечують формування набряку та гіперальгезії. Зниження вмісту Pg (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Знеболюючий ефект зумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії.Ефективний при первинній профілактиці захворювань ССС, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних Pg, що може обумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу.Показання до застосуванняГарячковий синдром при інфекційно-запальних захворюваннях. Больовий синдром (різного генезу): головний біль (в т.ч. пов'язаний з алкогольним абстинентним синдромом), мігрень, зубний біль, невралгія, люмбаго, грудний корінцевий синдром, міалгія, артралгія, альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до АСК (в т.ч. до ін. НПЗП), ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча, геморагічний діатез, бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів і НПЗП, поєднання бронхіальної астми. і приносових пазух і непереносимості АСК, одночасний прийом метотрексату в дозі 15 мг/тиж і більше, вагітність (I та III триместр), період лактації, дитячий вік (до 15 років – при застосуванні як жарознижувальний). Препарат не призначають дітям до 15 років із гострими респіраторними захворюваннями, спричиненими вірусними інфекціями (небезпека розвитку синдрому Рея). З обережністю: Подагра, гіперурикемія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки або шлунково-кишкові кровотечі (в анамнезі), ниркова/печінкова недостатність, бронхіальна астма, ХОЗЛ, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, одночасний прийом тиж, супутня терапія антикоагулянтами, вагітність (II триместр).Вагітність та лактаціяМає тератогенний вплив; при застосуванні у І триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього піднебіння; у II триместрі вагітності можливий разовий прийом препарату в рекомендованих дозах за суворими показаннями, у III триместрі викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу Pg), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у "малому" колі кровообігу. Виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини через порушення функції тромбоцитів. За необхідності прийому препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПри застосуванні як жарознижувальний: нудота, зниження апетиту, гастралгія, діарея; алергічні реакції (шкірний висип, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм); порушення функції печінки та/або нирок; тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, синдром Рейє (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки зі швидким розвитком печінкової недостатності). При тривалому застосуванні - запаморочення, біль голови, блювання, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, гіпокоагуляція, кровотечі (в т.ч. у ШКТ); порушення зору, зниження гостроти слуху, шум у вухах, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит, преренальна азотемія з підвищенням вмісту креатиніну в крові та гіперкальціємією, папілярний некроз, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, асептичний менінгіт, посилення симптомів ХСН, трансаміназ. При застосуванні як антиагрегант: алергічні реакції (кропив'янка, набряк Квінке), анафілаксія; нудота, печія, блювання, абдомінальний біль, виразки слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки, в т.ч. з перфорацією; шлунково-кишкова кровотеча; підвищення активності "печінкових" ферментів; бронхоспазм; підвищена кровоточивість, анемія (рідко); запаморочення, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює токсичність метотрексату, знижуючи його нирковий кліренс, вальпроєву кислоту; посилює ефекти ін. НПЗП, наркотичних аналгетиків, пероральних гіпоглікемічних ЛЗ, гепарину, непрямих антикоагулянтів, тромболітиків та інгібіторів агрегації тромбоцитів, сульфаніламідів (в т.ч. ко-тримоксазолу), Т3; знижує ефект урикозуричних ЛЗ (бензбромарон, сульфінпіразон), гіпотензивних ЛЗ, діуретиків (спіронолактон, фуросемід). ГКС, етанол і етанолвмісні ЛЗ збільшують шкідливу дію на слизову оболонку ШКТ, підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Підвищує концентрацію дигоксину, барбітуратів, солей Li+ у плазмі. Антациди, що містять Mg2+ та/або А13+, уповільнюють та погіршують всмоктування АСК. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичного ЛЗ і більше 3 днів як жарознижуючого. В даний час використання АСК як протизапального ЛЗ у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (НПЗЗ-гастропатія). За показаннями ревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит, перикардит, ревматична хорея нині не застосовується. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції і в післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів і повідомити лікаря. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Дітям (при лікуванні гострої ревматичної лихоманки, перикардиту, усуненні больового синдрому) призначають із розрахунку 20-30 мг/кг. У віці 3 років 100 мг на добу. У віці 4-6 років у дозі 200 мг на добу. У віці 7-9 років у дозі 300 мг на добу. У віці старше 12 років у разовій дозі 250 мг (1/2 таблетки) 2 рази на день, максимальна добова доза 750 мг.ПередозуванняВиникає при прийомі одноразово високих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 100 мг/кг) або тривалому застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у підвищених дозах (саліцилізм). При прийомі ацетилсаліцилової кислоти у дозі 150-200 мг/кг (або при рівні саліцилатів у плазмі 50-80 мг/дл) розвивається отруєння легкого ступеня тяжкості. Характерна поява дзвону у вухах, гіпервентиляції внаслідок стимулювання дихального центру, респіраторного алкалозу у зв'язку із втратою СО2. При прийомі ацетилсаліцилової кислоти у дозі 200-300 мг/кг (або при рівні саліцилатів у плазмі 80-110 мг/дл) розвивається отруєння середнього ступеня тяжкості. З'являються сильна задишка, гіпертермія внаслідок роз'єднання окислення та фосфорилювання (погана прогностична ознака у дорослих), метаболічний ацидоз у зв'язку з посиленням анаеробного гліколізу. При прийомі ацетилсаліцилової кислоти у дозі 300-500 мг/кг (або при рівні саліцилатів у плазмі 110-160 мг/дл) розвивається тяжке отруєння. Виникає колапс, кома, судоми, гіпопротромбінемія. При прийомі ацетилсаліцилової кислоти в дозі > 500 мг/кг (або при рівні саліцилатів у плазмі > 160 мг/дл) розвивається дуже тяжке отруєння з нирковою та дихальною недостатністю. Заходи допомоги включають скасування препарату, провокацію блювоти або промивання шлунка з активованим вугіллям та призначення сольових проносних для запобігання всмоктування препарату у шлунку та кишечнику. Введення олужнюючих засобів для підтримки значень pH сечі на рівні 7,5-8,0. При рівні саліцилатів у плазмі понад 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей та 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих показано проведення форсованого лужного діурезу (забезпечується внутрішньовенною інфузією гідрокарбонату натрію 88 мекв/л). та 5% глюкози зі швидкістю 10-15 мл/кг/год з фуросемідом 40-60 мг). Проводять відновлення ОЦК та корекцію КЩС. При рівні саліцилатів більше 1000 мг/л, а також рефрактерному ацидозі показано проведення гемодіалізу. При набряку мозку показано проведення ШВЛ сумішшю збагаченої киснем у режимі позитивного тиску наприкінці видиху.При набряку мозку проводять гіпервентиляцію у поєднанні із запровадженням осмотичних діуретиків. Специфічного антидоту немає. Використовувати для олужнення сечі ацетазоламід при лікуванні інтоксикації не рекомендується у зв'язку з можливістю розвитку ацидемії та посилення токсичної дії саліцилату на організм хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту при подагрі, захворюваннях печінки. Ацетилсаліцилова кислота зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. Призначення таблеток після їжі, ретельне їх подрібнення, використання таблеток з буферними добавками, а також одночасне використання ЛЗ, що нейтралізують кислотність шлункового соку, знижують подразнювальну дію на ШКТ. У період лікування слід утримуватись від прийому етанолу. При тривалому застосуванні препарату слід періодично робити загальний аналіз крові та аналіз калу на приховану кров.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: азитроміцин – 500 мг (у вигляді азитроміцину дигідрату – 524,05 мг); вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат дигидрат, гипромеллоза, кукурузный крахмал, крахмал 1500, крахмал кукурузный частично прежелатинизированный, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, Опадрай II (в т.ч. спирт поливиниловый, тальк, макрогол 3350, лецитин (соевый), титана диоксид Е 171, железа оксид желтый Е 172, алюминиевый лак на основе индиго карм и на Е 132). По 3 таблетки в контурную ячейковую упаковку из пленки поливинилхлоридной или пленки из непластифицированного ПВХ и гибкой упаковки на основе алюминиевой фольги или фольги алюминиевой или материала комбинированного. 1 или 2 контурные ячейковые упаковки по 3 таблетки вместе с инструкцией по медицинскому применению помещают в пачку из картона.Описание лекарственной формыКруглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета, с риской. На поперечном разрезе видны два слоя: ядро белого цвета и пленочная оболочка голубого цвета.Фармакотерапевтическая группаАнтибиотик-азалид.ФармакокинетикаПосле приема внутрь азитромицин хорошо всасывается и быстро распределяется в организме. После однократного приема 500 мг биодоступность - 37% (эффект "первого прохождения"), максимальная концентрация (0,4 мг/л) в крови создается через 2-3 часа, кажущийся объем распределения - 31,1 л/кг, связывание с белками обратно пропорционально концентрации в крови и составляет 7-50%. Проникает через мембраны клеток (эффективен при инфекциях, вызванных внутриклеточными возбудителями). Транспортируется фагоцитами к месту инфекции, где высвобождается в присутствии бактерий. Легко проходить гіcтогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мт/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus ≤ 1 >2 Streptococcus А, В, C, G ≤ 0,25 > 0,5 S. pneumoniae ≤0,25 > 0,5 H. influenzae ≤0,12 >4 M. catarrhalis ≤0,5 > 0,5 N. gonorrhoeae ≤0,25 > 0,5 Найчастіше чутливі мікроорганізми 1. Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus метицилін-чутливий; Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий; Streptococcus pyogenes. 2. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae; Haemophilus parainfluenzae; Legionella pneumophila; Moraxella catarrhalis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae. 3. Анаероби: Clostridium perffingens; Fusobacterium spp.; Prevotella spp.; Porphyriomonas spp. 4. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis; Chlamydia pneumoniae; Chlamydia psittaci; Mycoplasma pneumoniae; Mycoplasma hominis; Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae пеніцилін – стійкий. Спочатку стійкі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis; Staphylococci (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Анаероби: Baderоides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату, еритроміцину, інших макролідів, кетолідів, сої та арахісу; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами; з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії; з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину,циклоспорину; міастенія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота псевдомембранозного коліту. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - синестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину в порівнянні з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну. такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алколоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрації аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин {500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/сут однократно), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметокеазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при акне вульгарно середнього ступеня тяжкості - 500 мг на добу протягом 3-х днів, потім 500 мг на добу 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза - 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід застосовувати через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів; при інфекціях нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози) - 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г); при інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит) – одноразово 1,0 г; при хворобі Лайма (бореліоз) у початковій стадії (еритема мігруюча) – 1,0 г у перший день та по 500 мг щодня з другого по п'ятий день (курсова доза – 3,0 г). При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Азітроміцин у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне (специфічного антидоту немає).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози препарату Азітроміцин пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Азітроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Азітроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки: при наявності симптомів порушення функції печінки, таких як: астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, - терапію препаратом Азитроміцин слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Азітроміцин слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Азітроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Азітроміцин можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Азітроміцин, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует". Слід бути обережними при застосуванні препарату Азитроміцин у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин та -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Азітроміцин може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Також при застосуванні еритроміцину та інших макролідів, повідомлялося про рідкісні випадки серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у рідкісних випадках з летальним результатом), шкірних реакцій, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джон випадках з летальним результатом), лікарський висип з езинофіліей та системними проявами (DRESS-синдром). Деякі з таких реакцій, що розвинулися при застосуванні азитроміцину, набували рецидивуючого перебігу та вимагали тривалого лікування та спостереження. При розвитку алергічної реакції препарат слід відмінити та розпочати відповідне лікування. Слід пам'ятати, що після відміни симптоматичної терапії можливе відновлення симптомів алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, непритомність, судоми) та органу зору (порушення чіткості зорового сприйняття) слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
207,00 грн
160,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат – 10 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 10 мг, крохмаль кукурудзяний – 14 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил) – 1.5 мг, магнію стеарат – 0.425 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 5 мг; Склад оболонки: опадрай II рожевий - 6 мг (спирт полівініловий, частково гідролізований - 40%, тальк - 14.8%, макрогол 3350 (поліетиленгліколь 3350) - 20.2%, титану діоксид (Е171) - 24.94%, алюми Е132) – 0.01%, кармін (Е120) – 0.04%, заліза оксид чорний (Е172) – 0.01%). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3, 5, 6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний, антиаритмічний.ФармакокінетикаВсмоктування Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації при первинному проходженні через печінку («10%) становить близько 90% після вживання. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрація в плазмі пропорційна прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Tmax у плазмі становить 2-3 год. Розподіл Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини в умовах in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (50%) та метаболізмом у печінці (50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година. Т1/2 - 10-12 год. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаСелективний β1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Його максимальний ефект досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при застосуванні бісопрололу 1 раз на добу його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10–12-годинному Т1/2 із плазми крові. Як правило, максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи β1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол уріжає ЧСС, зменшує ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один із компонентів антигіпертензивної дії β-адреноблокаторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; важка брадикардія (ЧСС Обмеження до застосування Проведення десенсибілізуючої терапії; стенокардія Принцметала; гіпертиреоз; цукровий діабет типу 1 та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; AV-блокада І ступеня; тяжка ниркова недостатність (Cl креатинінуВагітність та лактаціяПри вагітності бісопролол слід рекомендувати до застосування лише в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, β-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду приймати альтернативні методи терапії з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Слід ретельно обстежити новонародженого: у перші 3 дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом цього ЛЗ не рекомендується жінкам у період грудного вигодовування. Якщо його прийом у період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Категорія дії на плід за FDA - C.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступних критеріїв, рекомендованих ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку нервової системи: часто – запаморочення1, головний біль1; рідко – втрата свідомості. З боку психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко - зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку ССС: дуже часто – брадикардія (у пацієнтів із ХСН); часто - посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; нечасто - порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), збільшення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання на шкірі, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип можуть β-адреноблокатори. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність1; нечасто – астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією чи стенокардією). Лабораторні та інструментальні дані: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів та активності ACT та AЛT у плазмі крові. 1 У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших ЛЗ. Така взаємодія може відбуватися також у випадках, коли два ЛЗ прийняті через короткий проміжок часу. Нерекомендовані комбінації Лікування ХСН. Антиаритмічні ЛЗ І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні ЛЗ центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни β-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування бісопрололу. БКК – похідні дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін) – при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія β-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних ЛЗ для внутрішнього прийому може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібна взаємодія більш ймовірна при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. ЛЗ для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і таким чином до розвитку брадикардії. НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з β-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Застосування бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на α- та β-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Гіпотензивні ЛЗ, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування – AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює в окремих пацієнтів, і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: насамперед необхідно припинити прийом бісопрололу та почати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ЛЗ, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних ЛЗ. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування α- та β-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, ЛЗ із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. β2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування бісопрололом не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу. На початкових етапах лікування бісопрололом пацієнти потребують постійного спостереження. Контроль за станом пацієнтів, які приймають бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність консультації лікаря при ЧСС Бісопролол слід застосовувати з обережністю у таких випадках: цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у плазмі крові – симптоми вираженої гіпоглікемії, такі як тахікардія, відчуття серцебиття або підвищене потовиділення, можуть маскуватися; сувора дієта; проведення десенсибілізуючої терапії; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); псоріаз (у т. ч. в анамнезі). У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС Рекомендується припинити терапію при розвитку депресії, спричиненої прийомом β-адреноблокаторів. Дихальна система Перед початком терапії рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих ЛЗ. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози β2-адреноміметиків. У курців ефективність β-адреноблокаторів нижча. Алергічні реакції β-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією β-адреноблокаторів. Терапія епінефрином який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія При проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик виникнення блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Феохромоцитома У пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) бісопролол може застосовуватися тільки на тлі одночасного застосування α-адреноблокаторів. Гіпертиреоз Під час лікування бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають бути поінформовані, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок чи печінки. При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна. При тяжкому порушенні функції нирок (Cl креатиніну Літній вік. Корекція дози не потрібна. Діти. Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування бісопрололу у дітей, не рекомендується застосовувати його у дітей до 18 років. В даний час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом типу 1, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців. Вплив на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої уваги та швидких реакцій (наприклад управління автотранспортом, робота з рухомими механізмами). Бісопролол не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопролол (у формі фумарату) 2,5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
202,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопролол (у формі фумарату) 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax; у плазмі крові досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; - 9-12 год. Виводиться нирками - 50% у незміненому вигляді, менше 2% - з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, головний біль, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, і основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. З боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, болі в животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний свербіж; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: ; пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих з цукровим діабетом, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2; бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 100 г мазі міститься активна речовина: диклофенак натрію 1 г. В упаковці 30г, пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування від білого до білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору, зі слабким специфічним запахом, допускається наявність перламутрових розлучень.Фармакотерапевтична групаАктивний компонент диклофенак - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що володіє вираженими аналгетичними та протизапальними властивостями. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. Диклофенак-Акріхін застосовується для усунення больового синдрому та зменшення набряклості, пов'язаної із запальним процесом. При місцевому застосуванні викликає ослаблення або зникнення болю в суглобах у спокої та при русі. Зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При постопераційних та травматичних ушкодженнях швидко пригнічує біль та явища запалення в області нанесення препарату, сприяє розсмоктуванню посттравматичної гематоми. Препарат у вигляді гелю, завдяки водно-етановій основі, додатково має місцевоанестезуючу дію.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При зовнішньому застосуванні диклофенак добре проникає через шкіру, переважно концентруючись у вогнищі запалення та синовіальної рідини. Кількість диклофенаку, яке всмоктується через шкіру, пропорційно до часу контакту препарату зі шкірою та площі його нанесення, залежить від сумарної дози препарату та від ступеня гідратації шкіри. При способі нанесення препарату, що рекомендується, абсорбується не більше 6% диклофенаку. Застосування оклюзійної пов'язки протягом 10 год призводить до 3-кратного збільшення резорбції диклофенаку. Зв'язування із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 99%. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці, головним чином шляхом гідроксилювання, з утворенням декількох похідних, два з яких фармакологічно активні, але меншою мірою, ніж диклофенак. Виводиться нирками (близько 65%) та з жовчю (близько 35%) у формі неактивних сполук з глюкуроновою та сірчаною кислотами; менше 1% екскретується у незміненому вигляді. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить, в середньому, 263 мл/хв, кінцевий Т1/2; - 1 -2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняЗапальні захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит); ревматичні захворювання м'яких тканин (тендовагініт, бурсит, ураження періартікулярних тканин); дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (деформуючий остеоартроз, остеохондроз); посттравматичне запалення м'яких тканин та суглобів, наприклад, в результаті розтягувань, перенапруг та забій; больовий синдром і набряклість, пов'язані із захворюваннями м'язів та суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, радикуліти, люмбаго, ішіас, м'язові болі ревматичного та неревматичного походження).Протипоказання до застосуванняАнамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗЗ; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); ІІІ триместр вагітності; період лактації; дитячий вік до 6 років; порушення цілісності шкірних покривів; підвищена чутливість до диклофенака або інших компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З; обережністю; слід застосовувати препарат при печінковій порфірії (загострення), ерозивно-виразкових ураженнях ШКТ, тяжких порушеннях функції печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, бронхіальній астмі, у І та ІІ триместрах вагітності, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Застосування препарату в І та ІІ триместрах можливе лише після консультації з лікарем. Досвід застосування препарату під час лактації відсутній. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 6 років.Побічна діяМісцеві реакції: ;екзема, фотосенсибілізація, контактний дерматит (свербіж, почервоніння, набряклість ділянки шкіри, папули, везикули, лущення). Системні реакції: ;генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим і дітям старше 12 років; препарат наносять тонким шаром над вогнищем запалення 3-4 рази на добу і злегка втирають. Необхідна кількість препарату залежить від розміру болючої зони. Разова доза препарату становить 2-4 г (за обсягом можна порівняти з розміром великої вишні або волоського горіха). ;Дітям віком від 6 до 12 років; застосовувати не частіше 2 разів на добу, разова доза препарату - до 2 г. Після нанесення препарату необхідно вимити руки, якщо ця область не піддається лікуванню. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активних компонентів препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не слід допускати попадання препарату на очі та слизові оболонки. При застосуванні препарату разом з іншими лікарськими формами диклофенаку слід враховувати максимальну добову дозу. При нанесенні великі поверхні шкіри протягом тривалого часу підвищується ризик розвитку системних побічних ефектів, притаманних НПЗП. Перед застосуванням препарату пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальною астмою, ринітом, поліпами слизової оболонки носа, порушеннями функції печінки, нирок або системи кровотворення, а також при одночасному застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно проконсультуватися з лікарем. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
174,00 грн
146,00 грн
Дозування: 10 мг/мл Фасування: N10 Форма выпуска: р-р для в/м введения Упаковка: амп. Производитель: Борисовский ЗМП Завод-производитель: Борисовский ЗМП(Беларусь) Действующее вещество: Дифенгидрамин. .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 10 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 150 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фолієва кислота 1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВітамін групи B (вітамін Bc, B9). В організмі фолієва кислота відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, що є коферментом, що беруть участь у різних метаболічних процесах. Необхідна для нормального дозрівання мегалобластів та утворення нормобластів. Стимулює еритропоез, бере участь у синтезі амінокислот (в т.ч. метіоніну, серину), нуклеїнових кислот, пуринів та піримідинів, в обміні холіну. При вагітності захищає організм від дії тератогенних факторів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Метаболізується в печінці та тканинах. Виводиться з жовчю та із сечею.Клінічна фармакологіяВітамінний препарат.Показання до застосуванняМакроцитарна гіперхромна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти. У складі комбінованої терапії наступних захворювань: анемія та лейкопенія, викликані лікарськими засобами та іонізуючою радіацією; спру; хронічні гастроентерити; туберкульоз кишківника. Профілактика дефіциту фолієвої кислоти в організмі (в т.ч. при вагітності та в період лактації).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фолієвої кислоти.Вагітність та лактаціяФолієву кислоту можна застосовувати при вагітності та в період лактації у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами можливе зменшення концентрації фолієвої кислоти у плазмі. При одночасному застосуванні із сульфасалазином можливе зменшення абсорбції фолієвої кислоти. При одночасному застосуванні можливе зменшення концентрації у плазмі крові фенітоїну, фенобарбіталу, примідону та зменшення їх протисудомної активності.Спосіб застосування та дозиДля лікування дорослим – 5 мг на добу; дітям – у менших дозах залежно від віку. Курс лікування становить 20-30 днів. Для профілактики дефіциту фолієвої кислоти – 20-50 мкг/добу. При вагітності – 400 мкг/добу, у період лактації – 300 мкг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перніціозній анемії фолієву кислоту слід застосовувати лише спільно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва кислота, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (в т.ч. фунікулярного мієлозу). Тривале застосування фолієвої кислоти (особливо у високих дозах) не рекомендується через ризик зниження концентрації в крові ціанокобаламіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: нітрофурантоїн 50 мг. В упаковці 10 пігулок.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб широкого спектра дії, похідний нітрофурану. Має бактеріостатичну та бактерицидну дію при інфекціях сечовивідних шляхів. Нітрофурантоїн активний щодо Esсherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp. Ефективний головним чином при інфекціях сечовивідних шляхів.ФармакокінетикаДобре абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 50% (їжа збільшує біодоступність). Швидкість всмоктування залежить від розмірів кристалів (мікрокристалічна форма характеризується швидкою розчинністю та швидкістю поглинання, коротким часом досягнення C max у сечі). Зв'язування з білками плазми – 60%. Метаболізується в печінці та м'язовій тканині. T1/2 – 20-25 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Виводиться повністю нирками (30-50% – у незміненому вигляді).Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану. Уроантисептик.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит, цистит), спричинені чутливими до нітрофурантоїну мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції виділення нирок, ниркова недостатність, олігурія, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, ранній дитячий вік (до 1 місяця), підвищена чутливість до нітрофурантоїну, серцева недостатність II-III стадії, цироз печінки, хронічний гепатит, гостра лактація.Вагітність та лактаціяНітрофурантоїн протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у ранньому дитячому віці (до 1 місяця).Побічна діяЗ боку дихальної системи: біль у грудній клітці, кашель, задишка, легеневі інфільтрати, еозинофілія, інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, зниження показників функції зовнішнього дихання, напад бронхіальної астми у пацієнтів з астмою в анамнезі. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастрії, анорексія, нудота, блювання; рідко – гепатит, холестатична жовтяниця, біль у животі, діарея. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: ; периферична невропатія, головний біль, ністагм, запаморочення, сонливість. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, мегалобластна анемія (ці зміни мають оборотний характер). Алергічні реакції: ;кропивниця, набряк Квінке, свербіж шкіри, висип; дуже рідко – анафілактичний шок. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема. Інші: ;лікарська лихоманка, артралгія, можливі грипоподібні симптоми, суперінфекція сечостатевого тракту, що частіше викликається синьогнійною паличкою.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування налідіксової кислоти та антацидів, що містять магнію трисиликат, зменшує антибактеріальний ефект нітрофурантоїну. Нітрофурантоїн несумісний з фторхінолонами. При одночасному застосуванні препарати, що блокують канальцеву секрецію, зменшують антибактеріальний ефект нітрофурантоїну (за рахунок зниження концентрації нітрофурантоїну в сечі) та збільшують його токсичність (підвищується концентрація в крові).Спосіб застосування та дозиДоза для дорослих становить 50-100 мг, кратність застосування – 4 рази на добу. Добова доза для дітей - 5-7 мг/кг на 4 прийоми. Тривалість курсу лікування – 7 днів. У разі необхідності можливе продовження лікування протягом 3 днів (тільки після контролю сечі на стерильність). При проведенні тривалого підтримуючого лікування дози нітрофурантоїну слід знижувати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку периферичної нейропатії збільшується у хворих з анемією, цукровим діабетом, порушенням електролітного балансу, недостатністю вітамінів групи B, вираженою нирковою недостатністю. Нітрофурантоїн не слід застосовувати для лікування захворювань кіркової речовини нирок, при гнійному паранефриті та простатиті. Нітрофурантоїн не призначають у комбінації з препаратами, що спричиняють порушення функції нирок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: нітрофурантоїн 50 мг. В упаковці 10 пігулок.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб широкого спектра дії, похідний нітрофурану. Має бактеріостатичну та бактерицидну дію при інфекціях сечовивідних шляхів. Нітрофурантоїн активний щодо Esсherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp. Ефективний головним чином при інфекціях сечовивідних шляхів.ФармакокінетикаДобре абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 50% (їжа збільшує біодоступність). Швидкість всмоктування залежить від розмірів кристалів (мікрокристалічна форма характеризується швидкою розчинністю та швидкістю поглинання, коротким часом досягнення C max у сечі). Зв'язування з білками плазми – 60%. Метаболізується в печінці та м'язовій тканині. T1/2 – 20-25 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Виводиться повністю нирками (30-50% – у незміненому вигляді).Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану. Уроантисептик.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит, цистит), спричинені чутливими до нітрофурантоїну мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції виділення нирок, ниркова недостатність, олігурія, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, ранній дитячий вік (до 1 місяця), підвищена чутливість до нітрофурантоїну, серцева недостатність II-III стадії, цироз печінки, хронічний гепатит, гостра лактація.Вагітність та лактаціяНітрофурантоїн протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у ранньому дитячому віці (до 1 місяця).Побічна діяЗ боку дихальної системи: біль у грудній клітці, кашель, задишка, легеневі інфільтрати, еозинофілія, інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, зниження показників функції зовнішнього дихання, напад бронхіальної астми у пацієнтів з астмою в анамнезі. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастрії, анорексія, нудота, блювання; рідко – гепатит, холестатична жовтяниця, біль у животі, діарея. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: ; периферична невропатія, головний біль, ністагм, запаморочення, сонливість. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, мегалобластна анемія (ці зміни мають оборотний характер). Алергічні реакції: ;кропивниця, набряк Квінке, свербіж шкіри, висип; дуже рідко – анафілактичний шок. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема. Інші: ;лікарська лихоманка, артралгія, можливі грипоподібні симптоми, суперінфекція сечостатевого тракту, що частіше викликається синьогнійною паличкою.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування налідіксової кислоти та антацидів, що містять магнію трисиликат, зменшує антибактеріальний ефект нітрофурантоїну. Нітрофурантоїн несумісний з фторхінолонами. При одночасному застосуванні препарати, що блокують канальцеву секрецію, зменшують антибактеріальний ефект нітрофурантоїну (за рахунок зниження концентрації нітрофурантоїну в сечі) та збільшують його токсичність (підвищується концентрація в крові).Спосіб застосування та дозиДоза для дорослих становить 50-100 мг, кратність застосування – 4 рази на добу. Добова доза для дітей - 5-7 мг/кг на 4 прийоми. Тривалість курсу лікування – 7 днів. У разі необхідності можливе продовження лікування протягом 3 днів (тільки після контролю сечі на стерильність). При проведенні тривалого підтримуючого лікування дози нітрофурантоїну слід знижувати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку периферичної нейропатії збільшується у хворих з анемією, цукровим діабетом, порушенням електролітного балансу, недостатністю вітамінів групи B, вираженою нирковою недостатністю. Нітрофурантоїн не слід застосовувати для лікування захворювань кіркової речовини нирок, при гнійному паранефриті та простатиті. Нітрофурантоїн не призначають у комбінації з препаратами, що спричиняють порушення функції нирок.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуразолідон 50 мг. У упаковці 10 штук.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до протимікробних та протипротозойних засобів. Має бактеріостатичну дію по відношенню до мікробів. Механізм дії полягає у порушенні активності деяких ферментних систем бактерій. Спектр дії: грампозитивні коки (Streptococcus, Staphylococcus), грамнегативні палички (Escherichia, Salmonella, Shigella, Proteus, Klebsiella, Enterobacter), найпростіші (Lamblia). Зі збудників кишкових інфекцій найбільш чутливі збудники дизентерії, черевного тифу та паратифів. Стійкість розвивається повільно.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні фуразолідон слабо всмоктується та інактивується у кишечнику. Тільки близько 5% препарату виводиться з організму із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, при цьому забарвлюючи сечу у коричневий колір.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність та лактація; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-дегідрогенази; дитячий вік до 1 року; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 1 року.Побічна діяМожлива поява нудоти, блювання, зниження апетиту; в окремих випадках можуть розвинутись алергічні реакції. Для зменшення побічних реакцій при застосуванні фуразолідону рекомендується приймати його перед їжею та запивати препарат великою кількістю рідини, при необхідності зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати та вітаміни групи В. При виражених побічних явищах необхідно припинити застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон є інгібітором моноаміноксидази: при його застосуванні повинні дотримуватися такі ж запобіжні заходи, як при застосуванні інших інгібіторів моноаміноксидази. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості фуразолідону. Сенсибілізує організм до алкоголю. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину.Спосіб застосування та дозиФуразолідон призначають внутрішньо. Для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій; дорослі приймають по 0.1-0.15 г після їжі 4 рази на добу протягом 5-10 днів (тривалість прийому залежить від характеру і тяжкості патологічного процесу). У таких дозах фуразолидон можна приймати циклами по 3-6 днів (інтервали - 3-4 дні). Дози для дітей 10 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми). Фуразолідон не рекомендується призначати більше 10 днів. При лікуванні; лямбліозу; дорослі; приймають по 0.1 г фуразолідону 4 рази на день,; Вищі добові дози ;для дорослих ;для прийому внутрішньо: разова - 0.2 г, добова - 0.8 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фуразолідон 50 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (2) - Пачки картонні. 20 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до протимікробних та протипротозойних засобів. Має бактеріостатичну дію по відношенню до мікробів. Механізм дії полягає у порушенні активності деяких ферментних систем бактерій. Спектр дії: грампозитивні коки (Streptococcus, Staphylococcus), грамнегативні палички (Escherichia, Salmonella, Shigella, Proteus, Klebsiella, Enterobacter), найпростіші (Lamblia). Зі збудників кишкових інфекцій найбільш чутливі збудники дизентерії, черевного тифу та паратифів. Стійкість розвивається повільно.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні фуразолідон слабо всмоктується та інактивується у кишечнику. Тільки близько 5% препарату виводиться з організму із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, при цьому забарвлюючи сечу у коричневий колір.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність та лактація; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-дегідрогенази; дитячий вік до 1 року; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 1 року.Побічна діяМожлива поява нудоти, блювання, зниження апетиту; в окремих випадках можуть розвинутись алергічні реакції. Для зменшення побічних реакцій при застосуванні фуразолідону рекомендується приймати його перед їжею та запивати препарат великою кількістю рідини, при необхідності зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати та вітаміни групи В. При виражених побічних явищах необхідно припинити застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон є інгібітором моноаміноксидази: при його застосуванні повинні дотримуватися такі ж запобіжні заходи, як при застосуванні інших інгібіторів моноаміноксидази. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості фуразолідону. Сенсибілізує організм до алкоголю. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину.Спосіб застосування та дозиФуразолідон призначають внутрішньо. Для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій; дорослі приймають по 0.1-0.15 г після їжі 4 рази на добу протягом 5-10 днів (тривалість прийому залежить від характеру і тяжкості патологічного процесу). У таких дозах фуразолидон можна приймати циклами по 3-6 днів (інтервали - 3-4 дні). Дози для дітей 10 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми). Фуразолідон не рекомендується призначати більше 10 днів. При лікуванні; лямбліозу; дорослі; приймають по 0.1 г фуразолідону 4 рази на день,; Вищі добові дози ;для дорослих ;для прийому внутрішньо: разова - 0.2 г, добова - 0.8 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення - 1 мл: Активні речовини: фуросемід (у перерахунку на суху речовину) 10 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідрохлорид, натрію гідроксиду розчин 0.1 М – до рН 9.0-9.3, вода д/і – до 1 мл. 2 мл - шприци скляні (10) - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd; становить 0.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2; у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0.5-1.5 год.Клінічна фармакологіяДіуретикПоказання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза при прийомі внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуросемід 40 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd; становить 0.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2; у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0.5-1.5 год.Клінічна фармакологіяДіуретик.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза при прийомі внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Активних речовин: Левоментолу – 18 г; Камфори – 10 г; Олії евкаліптової - 10 г; Допоміжні речовини: Олії гвоздичної перегнаної - 1,0 г; Парафіну медичного – 30,5 г; Вазеліна медичного – до 100 г. По 25 г у туби алюмінієві. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиМазь білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМісцевий подразник природного походження.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаКомбіноване засіб природного походження. Дія обумовлена рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих нервових закінчень шкіри та підшкірних утворень. Має місцевоподразнюючу ("відволікаючу"), легку місцевознеболювальну дію.Показання до застосуванняЯк "відволікає", місцево знеболюючого засобу при невралгії, міалгії, артралгії, міозиті.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дерматологічні захворювання, порушення цілісності шкірних покривів у місцях передбачуваного нанесення препарату, дитячий вік (до 12 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе з урахуванням очікуваної користі для матері та потенційного ризику для плода/дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції, печіння, поколювання, відчуття холоду у місцях аплікації мазі.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Невелику кількість мазі слід нанести на болісну область і втерти в шкіру легкими масажними рухами. Процедуру проводити в залежності від інтенсивності больових відчуттів 2-3 рази на день. Після двох тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняДосі про випадки передозування при застосуванні препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нанесення мазі слід ретельно вимити руки водою з милом. Уникати попадання мазі в очі та на слизові оболонки. У разі потрапляння препарату в очі та на слизові оболонки необхідно рясно промити їх водою та звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКожна таблетка містить: діючої речовини: ібупрофену – 200 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, магнію стеарат, стеарат кальцію, повідон, опадрай ΙΙ (містить спирт полівініловий, частково гідролізований, тальк, макрогол 3350, лецитин, титану діоксид (E 171)). 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з двоопуклою поверхнею.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо ібупрофен практично повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість всмоктування. Метаболізується у печінці (90%). T1/2 становить 2-3 год. 80% дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (70%), 10% – у незміненому вигляді; 20% виводиться через кишківник у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено як периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів), так і центральним механізмом (інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При зовнішньому застосуванні має протизапальну та аналгетичну дію. Зменшує ранкову скутість, сприяє збільшенню обсягу рухів у суглобах.Показання до застосуванняІбупрофен застосовується як знеболюючий та протизапальний засіб при лікуванні ревматоїдного артриту (у тому числі ювенільного ревматоїдного артриту або хвороби Стілла), анкілозуючого спондиліту, остеоартрозу та інших неревматоїдних (серонегативних) ар. Ібупрофен показаний для лікування неревматичних запальних процесів періартикулярних тканин, таких як «заморожене» плече (запалення оболонки суглоба), бурсит, тендиніт, тендовагініт і болі в попереку. Ібупрофен також може бути використаний для полегшення болючого синдрому при пошкодженні м'яких тканин, таких як розтягнення зв'язок. Ібупрофен також показаний як знеболюючий засіб для усунення слабкого та помірного больового синдрому при таких станах, як дисменорея, зубний або післяопераційний біль, для симптоматичного полегшення головного болю,у тому числі мігрені.Протипоказання до застосуванняІбупрофен протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до активних або допоміжних речовин препарату. Ібупрофен не повинен застосовуватися хворими, у яких раніше були відмічені реакції гіперчутливості (наприклад, астма, кропив'янка, набряк Квінке або риніт) після прийому ібупрофену, аспірину або інших НПЗЗ. Ібупрофен також протипоказаний пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею або перфорацією в анамнезі, пов'язаною з попередньою терапією ібупрофеном. Ібупрофен не повинен застосовуватися хворими з рецидивною виразковою хворобою або шлунково-кишковою кровотечею (два або більше епізодів доведеної виразки або кровотечі). Ібупрофен не слід призначати пацієнтам при станах, що супроводжуються підвищеною схильністю до кровотеч. Ібупрофен протипоказаний пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, печінковою та нирковою недостатністю. Ібупрофен протипоказаний під час останнього триместру вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування у III триместрі вагітності протипоказане. Застосування в I і II триместрах вагітності виправдане лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Ібупрофен у незначній кількості виділяється з грудним молоком. Застосування в період лактації при болях та лихоманці можливе. За необхідності тривалого застосування або застосування у високих дозах (більше 800 мг на добу) слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, анорексія, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, діарея; можливий розвиток ерозивно-виразкових уражень ШКТ; рідко – кровотечі із ШКТ; при тривалому застосуванні можливі порушення печінкової функції. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, порушення сну, збудження, порушення зору. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні можливі анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні можливі порушення ниркової функції. Алергічні реакції: часто - шкірний висип, набряк Квінке; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспастичний синдром. Місцеві реакції: при зовнішньому застосуванні можлива гіперемія шкіри, відчуття печіння або поколювання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ібупрофен зменшує дію антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів), діуретиків (фуросеміду, гідрохлортіазиду). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе посилення їхньої дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розвитку побічної дії з боку ШКТ. При одночасному застосуванні ібупрофен може витісняти зі сполук з білками плазми непрямі антикоагулянти (аценокумарол), похідні гідантоїну (фенітоїн), пероральні гіпоглікемічні препарати похідні сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні з амлодипіном можливе невелике зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну; з ацетилсаліциловою кислотою – зменшується концентрація ібупрофену у плазмі крові; з баклофеном – описаний випадок посилення токсичної дії баклофену. При одночасному застосуванні з варфарином можливе збільшення часу кровотечі, також спостерігалися мікрогематурія, гематоми; з каптоприлом – можливе зменшення антигіпертензивної дії каптоприлу; з колестираміном – помірно виражене зменшення абсорбції ібупрофену. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується концентрація літію в плазмі крові. При одночасному застосуванні з магнію гідроксидом підвищується початкова абсорбція ібупрофену; з метотрексатом – підвищується токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиДля перорального введення. Бажано застосування під час або після їди, запиваючи водою. Таблетки слід ковтати повністю, не жувати, не розламувати, не дробити, щоб уникнути дискомфорту та роздратування горла. Побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найнижчої ефективної дози протягом короткого часу. Дорослі: рекомендоване дозування ібупрофену становить 1200-1800 мг на день, кілька прийомів. Деякі пацієнти можуть приймати 600-1200 мг ібупрофену на день. При тяжких або гострих станах можна збільшити дозування за умови, що загальна добова доза не перевищує 2400 мг у кілька прийомів. Діти: добова доза ібупрофену становить 20 мг/кг маси тіла, у кілька прийомів. При ювеніальному ревматоїдному артриті доза може бути збільшена до 40 мг/кг маси тіла, кілька прийомів. Не рекомендується дітям із масою тіла менше 7 кг. Літні люди: люди похилого віку піддаються підвищеному ризику виникнення побічних ефектів. У разі необхідності застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), ібупрофен повинен застосовуватись у низькій ефективній дозі протягом короткого часу. Пацієнт повинен регулярно перевіряти відсутність шлунково-кишкових кровотеч під час прийому НПЗЗ. За наявності ниркової або печінкової недостатності дозування має бути визначене індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при супутніх захворюваннях печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, при диспептичних симптомах перед початком лікування, безпосередньо після проведення хірургічних втручань, при вказівках в анамнезі на кровотечі із ШКТ та захворювання ШКТ, алергічні реакції, пов'язані з прийомом НПЗЗ. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функцій печінки та нирок, картини периферичної крові. Не слід застосовувати зовнішньо на пошкоджених ділянках шкіри.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь 20% - 100 г: активні речовини: іхтіол – 20 г; допоміжні речовини: вазелін медичний – 80 г. Мазь для зовнішнього застосування: 10%, 20%. По 25 г у туби алюмінієві. По 5, 10, 15, 20, 25, 30 г у банки скляні типу БТС з кришками, що натягуються. Кожну тубу або банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиМазь темно-коричневого кольору із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротизапальний, кератопластичний, місцевоанестезуючий та антисептичний засіб для місцевого застосування.ФармакокінетикаАбсорбція низька.ФармакодинамікаПротизапальний засіб, чинить протимікробну (бактерицидну щодо Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes), кератопластичну дію. Прискорює дозрівання фурункулів. При безпосередньому впливі на шкіру викликає слабке роздратування чутливих нервових закінчень, що змінюється зниженням їхньої чутливості, що призводить до виникнення рефлексів, що змінюють трофіку тканин. Викликає денатурацію білкових молекул.Показання до застосуванняЕкзема, виразки, опіки, невралгії, артрити; метрит, параметрит, сальпінгіт, простатит.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ихтаммолу.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та лактації застосування препарату можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода чи дитини.Побічна діяМожливо: реакції підвищеної чутливості до іхтаммолу.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний у розчинах із йодистими солями, алкалоїдами, солями важких металів.Спосіб застосування та дозиМазь та крем Зовнішньо наносять на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на день, при необхідності використовують пов'язку.ПередозуванняВипадки передозування не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід дотримуватися відповідності лікарської форми, що використовується, показанням до застосування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКожна туба (40 г) містить: активна речовина: індометацин – 4,0 г; допоміжні речовини: диметилсульфоксид, сечовина, макрогол 400, макрогол 1500, пропіленгліколь, левоментол, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, вода очищена.Опис лікарської формиМазь від світло-жовтого до темно-жовтого кольору із специфічним запахом ментолу, однорідної консистенції.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби для зовнішнього застосування. Індометацин.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне індолоцтової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням ферменту ЦОГ, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів з арахідонової кислоти. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При введенні всередину і парентерально сприяє ослабленню больового синдрому, особливо болів у суглобах у спокої та при русі, зменшенню ранкової скутості та припухлості суглобів, збільшенню обсягу рухів. Протизапальний ефект розвивається до кінця першого тижня лікування. При місцевому застосуванні усуває біль, зменшує набряк та еритему. При зовнішньому застосуванні, крім того, сприяє зменшенню ранкової скутості, збільшення обсягу рухів.Показання до застосуваннядодатковий засіб у комплексній терапії гострого та хронічного ревматоїдного артриту, остеоартриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного поліартриту, подагричного артриту; локалізовані форми позасуглобового ревматизму опорно-рухового апарату: тендиніт, синовіти, тендовагініти, запалення фасції та суглобових зв'язок, бурсит; місцеве симптоматичне лікування запалення, болю та набряку при посттравматичних ураженнях опорно-рухового апарату – розтягувань, вивихів, забій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного або будь-якого з допоміжних речовин препарату. Гіперчутливість до аспірину (АСК) або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) з клінічним проявом астматичного нападу, кропив'янки або алергічного риніту. Коагулопатії, лейкопенія, тромбоцитопенія. Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Дитячий вік віком до 14 років.Вагітність та лактаціяНе застосовувати у віці до 14 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, анорексія, блювання, біль та неприємні відчуття в животі, запор або діарея, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ; рідко – стриктури кишечника, стоматит, гастрит, метеоризм, кровотеча із сигмовидної кишки або з дивертикулу, жовтяниця, гепатит. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, депресія, відчуття втоми; рідко – тривога, непритомність, сонливість, судоми, периферична невропатія, м'язова слабкість, мимовільні м'язові рухи, порушення сну, психічні розлади (деперсоналізація, психотичні епізоди), парестезії, дизартрія, паркінсонізм. З боку серцево-судинної системи: набряки, підвищення артеріального тиску, тахікардія, біль у грудній клітці, аритмія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, застійна серцева недостатність, гематурія. Алергічні реакції: рідко - свербіж, кропив'янка, ангіїт, вузлувата еритема, шкірні висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, випадання волосся, гострий респіраторний дистрес, різке падіння, різке падіння , бронхіальна астма, набряк легенів З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, петехії або екхімози, пурпура, апластична та гемолітична анемія, тромбоцитопенія, синдром ДВЗ. З боку органів чуття: рідко – порушення чіткості зорового сприйняття, диплопія, орбітальний та періорбітальний біль, тиніт, порушення слуху, глухота. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, порушення ниркової недостатності. Со стороны обмена веществ: редко - гипергликемия, глюкозурия, гиперкалиемия. Прочие: редко - вагинальное кровотечение, приливы, повышенное потоотделение, носовое кровотечение, увеличение и напряженность молочных желез, гинекомастия. Местные реакции: в месте в/м введения в отдельных случаях - образование инфильтрата, абсцесса; при ректальном применении возможны раздражение слизистой оболочки прямой кишки, тенезмы, обострение хронического колита. При наружном применении: зуд, покраснение, сыпь в месте аппликации.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении индометацин может уменьшать эффекты салуретиков, бета-адреноблокаторов; усиливать эффекты непрямых антикоагулянтов. При одновременном применении индометацина и дифлунизала существует опасность возникновения сильного кровотечения из ЖКТ. При одновременном применении с пробенецидом возможно повышение концентрации индометацина в плазме крови. Индометацин может уменьшать канальцевую секрецию метотрексата, что приводит к повышению его токсичности. При одновременном применении с НПВС повышается токсичность циклоспорина. Индометацин в дозе по 50 мг 3 раза/сут повышает концентрацию лития в плазме крови и уменьшает клиренс лития из организма у пациентов с психическими заболеваниями. При одновременном применении индометацина с дигоксином возможно повышение концентрации дигоксина в плазме крови и увеличение Т1/2 дигоксина.Способ применения и дозыМестно, на кожу. Мазь наносить на пораженный участок 3-4 раза в сутки, осторожно втирая в кожу до полной резорбции. Количество мази, необходимой для одного нанесения, зависит от площади поражения и составляет примерно 4-5 см. Применять не менее чем через 6-часовой интервал. Продолжительность лечения — 7-10 дней. Если за это время нет улучшения симптоматики, лечение следует пересмотреть.Меры предосторожности и особые указанияС осторожностью применяют у пациентов пожилого возраста, а также при заболеваниях печени, почек, ЖКТ в анамнезе, при диспептических симптомах в момент применения, артериальной гипертензии, сердечной недостаточности, сразу после серьезных хирургических вмешательств, при паркинсонизме, эпилепсии. При указаниях в анамнезе на аллергические реакции к НПВС применяют только в неотложных случаях. У період лікування необхідний систематичний контроль за функцією печінки та нирок, картиною периферичної крові. Не рекомендується одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою та іншими НПЗЗ. Не слід застосовувати індометацин одночасно з дифлунізалом. При одночасному застосуванні індометацину з препаратами літію слід на увазі можливість появи симптомів токсичної дії літію. При місцевому застосуванні не слід наносити на ранову поверхню шкіри, а також уникати попадання в очі або слизові оболонки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 г: настоянка календули 10 г. 25 г – банки темного скла (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Містить тритерпенові сапоніни – глікозиди AF; тритерпенові спирти – монооли, діоли, тріоли; флавоноїди, включаючи ізорамнетин та кверцетин глікозиди; гідроксикумарини, включаючи скополетин, умбелліферон, ескулетин; картиноїди – лютеїн, цезаксантин; ефірні олії – альфа-кадинол, T-кадинол, жирні кислоти; водорозчинні полісахариди – рамноарабіногалактани, арабіногалактани. Чинить протизапальну дію, зменшує проникність капілярів. Завдяки наявності терпенових алкалоїдів, лактону та флавонів має протимікробну активність. Сприяє підвищенню метаболічної функції печінки (поліпшується склад жовчі, знижується концентрація білірубіну та холестерину), підвищує секреторну та видільну функції, стимулює репаративні процеси у ШКТ.Клінічна фармакологіяФітопрепарат з протизапальною та покращує регенерацію тканин дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняОпіки, гнійні рани, порізи, тріщини заднього проходу; фарингіт; ангіна; запальні захворювання порожнини рота (гінгівіти, піорея, запально-дистрофічна форма пародонтозу) та верхніх відділах дихальних шляхів; у складі комбінованої терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриту, захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до календули.Побічна діяМожливо: алергічні реакції; при прийомі всередину - відчуття гіркоти в роті, відчуття печіння в епігастральній ділянці, біль у животі.Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо, місцево, зовнішньо. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від показань та лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри виразковій хворобі та гастриті з підвищеною кислотністю застосовують разом з антацидами та спазмолітиками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб: Активна речовина: каптоприл – 25 мг. 40 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб, інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну. Гіпотензивний ефект не залежить від активності реніну плазми, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій концентрації гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Збільшує коронарний та нирковий кровообіг. Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах.підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Сприяє зниженню вмісту натрію у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при цукровому діабеті 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації, вік до 18 років, підвищена чутливість до каптоприлу та інших інгібіторів АПФ. З обережністю слід застосовувати при вказівках в анамнезі на ангіоневротичний набряк на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, при аортальному стенозі, церебро- та кардіоваскулярних захворюваннях (в т.ч. при недостатності мозкового кровообігу, ІС) аутоімунних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), при пригніченні кістковомозкового кровотворення, при цукровому діабеті, гіперкаліємії, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, стані після трансплантації нирок, ниркової, ниркової дієти з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. при діареї, блювоті), у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та в період грудного вигодовування, дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, біль голови, почуття втоми, астенія, парестезії. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. рідко – тахікардія. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, порушення смакових відчуттів. рідко – біль у животі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. ознаки гепатоцелюлярного ушкодження (гепатит). в окремих випадках – холестаз. у поодиноких випадках – панкреатит. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. дуже рідко у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз. З боку обміну речовин: гіперкаліємія, ацидоз. З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). З боку дихальної системи: сухий кашель. Алергічні реакції: шкірний висип. рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія. в окремих випадках – поява антиядерних антитіл у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з імунодепресантами, цитостатиками збільшується ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушень функції нирок. рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками або тіазидними діуретиками можлива виражена гіпотензія,особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до транзиторного посилення антигіпертензивної дії каптоприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушень функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можлива тяжка артеріальна гіпотензія. При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну. Описані випадки розвитку лейкопенії, що пов'язано з адитивним пригніченням функції кісткового мозку. При одночасному застосуванні з алопуринолом збільшується ризик розвитку гематологічних порушень. описані випадки розвитку тяжких реакцій підвищеної чутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона.При одночасному застосуванні алюмінію гідроксиду, магнію гідроксиду, магнію карбонату зменшується біодоступність каптоприлу. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ. Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні каптоприлу з дигоксином.Ризик розвитку лікарської взаємодії підвищений у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином, ібупрофеном зменшується антигіпертензивна дія каптоприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсулінами, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інтерфероном альфа-2а або інтерфероном бета описані випадки розвитку тяжкої гранулоцитопенії.При переході з прийому клонідину на каптоприл антигіпертензивна дія останнього поступово розвивається. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують каптоприл, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні літію карбонату збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації. При одночасному застосуванні з міноксидилом, нітропрусидом натрію посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з орлістатом можливе зменшення ефективності каптоприлу, що може призвести до підвищення артеріального тиску, гіпертонічному кризу, описаний випадок крововиливу в мозок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із перголідом можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс каптоприлу.При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику лейкопенії. При одночасному застосуванні з триметопримом виникає ризик гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні із хлорпромазином виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.При одночасному застосуванні з циклоспорином є повідомлення розвитку гострої ниркової недостатності, олигурии. Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова доза – по 6.25-12.5 мг 2-3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 25-50 мг 3 рази на добу. При порушеннях функції нирок добову дозу слід зменшити. Максимальна добова доза становить 150 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним контролем. артеріальну гіпотензію, що виникає під час хірургічного втручання, на фоні прийому каптоприлу усувають заповненням об'єму рідини. Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдива реакція при аналізі сечі на ацетон. Застосування каптоприлу у дітей можливе лише у разі неефективності інших препаратів. Необхідна обережність під час керування транспортними засобами або виконання іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози каптоприлу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активна речовина: кетопрофен 2,5 г; допоміжні речовини: карбомер 980 - 1,5 г, етанол (спирт етиловий ректифікований з харчової сировини 96%) - 24,0 г, лаванди масло - 0,097 г, макрогол (поліетиленоксид 400) - 10,0 г, діетаноламін 0-7,5 г, вода очищена – до 100,0 г. По 30, 50 г у алюмінієвих тубах. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, прозорий або майже прозорий гель, однорідний консистенції з ароматним запахом. Допускається наявність бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні як гелю проникає в осередок запалення через шкірний покрив і всмоктується з вогнища запалення надзвичайно повільно, мало кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі крові через 5-8 годин становить 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат має місцеву протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg). При суглобовому синдромі викликає послаблення артралгії у спокої та під час руху, зменшення "ранкової скутості" та припухлості суглобів.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром: при загостренні подагри, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, остеохондрозі з корінцевим синдромом, радикуліті, запальному ураженні зв'язок, сухожилля, люмбаго, серит). М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Травми опорно-рухового апарату (зокрема спортивні), посттравматичне запалення м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до кетопрофену або до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (в т.ч. в анамнезі); порушення цілісності шкірних покровів: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани у місці передбачуваного нанесення; вагітність ІІІ триместр; період лактації; дитячий вік – до 12 років. З обережністю: ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, виражені порушення функції нирок та печінки, печінкова порфірія; хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, вагітність І та ІІ триместр.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що адекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування препарату у вагітних жінок не проводилося і оскільки відомо несприятливий вплив засобів, що інгібують синтез ПГ, на серцево-судинну систему плода (передчасне закриття артеріальної протоки), кетопрофен слід застосовувати з обережністю у І та ІІ триместрі вагітності. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. Подібно до інших речовин, що екскретуються в грудне молоко, не рекомендується застосовувати кетопрофен у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, екзантема шкіри, пурпура. При тривалому застосуванні на великих поверхнях можливий розвиток системних побічних ефектів, таких як: порушення шлунково-кишкового тракту: кровотеча, діарея, виразка. При появі будь-яких побічних ефектів необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Спільний прийом з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), глюкокортикоїдними засобами (ГКС), етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Одночасне призначення з непрямими та прямими антикоагулянтами, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом, цефотетаном та латамоксефом підвищує ризик кровотеч. Знижує дію гіпотензивних лікарських засобів (ЛЗ) та діуретиків (інгібування синтезу простагландинів (Pg)). Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроєвою кислотою спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років невелику кількість гелю (3-5 см) наносять 2-3 рази на добу тонким шаром на травмовану ділянку або шкірні покриви над осередком запалення та злегка втирають. Тривалість курсу лікування без консультації лікаря не повинна перевищувати 14 днів.ПередозуванняНизька системна абсорбція активного компонента препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. При випадковому проковтуванні великої кількості гелю (більше 20 г) можлива поява системних небажаних реакцій, притаманних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати потрапляння препарату на слизову оболонку очей (небезпека подразнення кон'юнктиви). Не наносити на пошкоджені (у тому числі на відкриті рани) та запалені ділянки шкіри. Не застосовувати у вигляді оклюзійних пов'язок. Не використовувати у поєднанні з герметичним (повітронепроникним) одягом. Тривале застосування засобів місцевої дії може призводити до підвищення чутливості або до місцевого роздратування. Щоб уникнути будь-яких проявів гіперчутливості або фотосенсибілізації, слід уникати впливу прямих сонячних променів (у тому числі відвідування солярію в період лікування та протягом двох тижнів після застосування цього препарату). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю слід бути обережними при застосуванні препарату Кетопрофен гель. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Кетопрофен гель не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу, що вимагає підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. активна речовина: кетопрофен 2,5 г; допоміжні речовини: карбомер 980 - 1,5 г, етанол (спирт етиловий ректифікований з харчової сировини 96%) - 24,0 г, лаванди масло - 0,097 г, макрогол (поліетиленоксид 400) - 10,0 г, діетаноламін 0-7,5 г, вода очищена – до 100,0 г. По 30, 50 г у алюмінієвих тубах. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, прозорий або майже прозорий гель, однорідний консистенції з ароматним запахом. Допускається наявність бульбашок повітря.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні як гелю проникає в осередок запалення через шкірний покрив і всмоктується з вогнища запалення надзвичайно повільно, мало кумулює в організмі. Біодоступність гелю – близько 5%. Після застосування у дозі 50-150 мг концентрація у плазмі крові через 5-8 годин становить 0,08-0,15 мкг/мл.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат має місцеву протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg). При суглобовому синдромі викликає послаблення артралгії у спокої та під час руху, зменшення "ранкової скутості" та припухлості суглобів.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату (суглобовий синдром: при загостренні подагри, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, остеохондрозі з корінцевим синдромом, радикуліті, запальному ураженні зв'язок, сухожилля, люмбаго, серит). М'язові болі ревматичного та неревматичного походження. Травми опорно-рухового апарату (зокрема спортивні), посттравматичне запалення м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до кетопрофену або до інших компонентів препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (в т.ч. в анамнезі); порушення цілісності шкірних покровів: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани у місці передбачуваного нанесення; вагітність ІІІ триместр; період лактації; дитячий вік – до 12 років. З обережністю: ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, виражені порушення функції нирок та печінки, печінкова порфірія; хронічна серцева недостатність, бронхіальна астма, вагітність І та ІІ триместр.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що адекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування препарату у вагітних жінок не проводилося і оскільки відомо несприятливий вплив засобів, що інгібують синтез ПГ, на серцево-судинну систему плода (передчасне закриття артеріальної протоки), кетопрофен слід застосовувати з обережністю у І та ІІ триместрі вагітності. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. Подібно до інших речовин, що екскретуються в грудне молоко, не рекомендується застосовувати кетопрофен у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, екзантема шкіри, пурпура. При тривалому застосуванні на великих поверхнях можливий розвиток системних побічних ефектів, таких як: порушення шлунково-кишкового тракту: кровотеча, діарея, виразка. При появі будь-яких побічних ефектів необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Спільний прийом з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), глюкокортикоїдними засобами (ГКС), етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Одночасне призначення з непрямими та прямими антикоагулянтами, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом, цефотетаном та латамоксефом підвищує ризик кровотеч. Знижує дію гіпотензивних лікарських засобів (ЛЗ) та діуретиків (інгібування синтезу простагландинів (Pg)). Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроєвою кислотою спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років невелику кількість гелю (3-5 см) наносять 2-3 рази на добу тонким шаром на травмовану ділянку або шкірні покриви над осередком запалення та злегка втирають. Тривалість курсу лікування без консультації лікаря не повинна перевищувати 14 днів.ПередозуванняНизька системна абсорбція активного компонента препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим. При випадковому проковтуванні великої кількості гелю (більше 20 г) можлива поява системних небажаних реакцій, притаманних нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати потрапляння препарату на слизову оболонку очей (небезпека подразнення кон'юнктиви). Не наносити на пошкоджені (у тому числі на відкриті рани) та запалені ділянки шкіри. Не застосовувати у вигляді оклюзійних пов'язок. Не використовувати у поєднанні з герметичним (повітронепроникним) одягом. Тривале застосування засобів місцевої дії може призводити до підвищення чутливості або до місцевого роздратування. Щоб уникнути будь-яких проявів гіперчутливості або фотосенсибілізації, слід уникати впливу прямих сонячних променів (у тому числі відвідування солярію в період лікування та протягом двох тижнів після застосування цього препарату). Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю слід бути обережними при застосуванні препарату Кетопрофен гель. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Кетопрофен гель не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу, що вимагає підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: кеторолаку трометамін 10 мг. В упаковці 20 пігулок.Фармакотерапевтична групаКеторолак має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази 1 та 2, головним чином. у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторолак є рацемічну суміш [-] S і [+] R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена [-] S формою. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші НПЗП. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається відповідно через 1 год, максимальний ефект досягається через 1-2 год.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Кеторолак-Верте добре всмоктується в ШКТ, Сmах у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 40 хв після прийому натще дози 10 мг. Багата жирами їжа знижує Смах препарату в крові і затримує її досягнення на 1 год. 99% препарату зв'язується з білками плазми крові та при гіпоал'бумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення Css при пероральному введенні - 24 год при призначенні 4 рази на добу (вище за субтерапевтичну) і становить після прийому внутрішньо 10 мг - 0.39-0.79 мкг/мл. Об'єм розподілу становить 0.15-0.33 л/кг. У хворих з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватись у 2 рази, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко: при прийомі матір'ю 10 мг кеторолаку Сmах у молоці досягається через 2 години після прийому першої дози і становить 7.3 нг/мл, через 2 години після застосування другої дози кеторолаку (при використанні препарату 4 рази/добу) становить 7.9 нг/ мл. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться на 91% нирками, 6% через кишечник. Т1/2 у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить, у середньому, 5.3 год. Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Функція печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10.3-10.8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – більше 13.6 год. .Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та сильної інтенсивності різного генезу (у тому числі у післяопераційному періоді, при онкологічних захворюваннях та ін.).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до кеторолаку або інших НПЗЗ, «аспіринова» астма, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк; гіповолемія (незалежно від причини, що її викликала), дегідратація; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення, пептичні виразки; гіпокоагуляція (в т.ч. гемофілія); печінкова та/або ниркова недостатність (креатинін плазми вище 50 мг/л); геморагічний інсульт (підтверджений чи підозрюваний); геморагічний діатез; одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами; високий ризик розвитку або рецидиву кровотечі (зокрема після операцій); порушення кровотворення; вагітність, пологи та період лактації; дитячий вік до 16 років (ефективність та безпека не встановлені); знеболювання перед і під час хірургічних операцій (оскільки високий ризик кровотечі); Хронічні болі. З обережністю: бронхіальна астма, холецистит, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, порушення функції нирок (креатинін плазми нижче 50 мг/л), холестаз, активний гепатит, сепсис, системний червоний вовчак; літній вік (старше 65 років); поліпи слизової оболонки носа та носоглотки.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, пологах та в період лактації. Протипоказаний у дитячому віці до 16 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧасто – понад 3%, менш часто – 1-3%, рідко – менше 1%. З боку травної системи: часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження ШКТ) – гастралгія, діарея; менш часто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. з перфорацією та/або кровотечею - абдомінальний біль, спазм або печіння в епігастральній ділянці, мелена, блювання на кшталт «кавової гущі», нудота, печія та ін.), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреатит. З боку сечовиділюючої системи: рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітичний уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження об'єму сечі, ниркового генезу. З боку органів чуття: рідко – зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (в т.ч. нечіткість зорового сприйняття). З боку дихальної системи: рідко: бронхоспазм або диспное, риніт, набряк гортані (задишка, утруднення дихання). З боку ЦНС: часто – головний біль, запаморочення, сонливість, рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність (зміна настрою, неспокій), галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: менш часто – підвищення артеріального тиску, рідко – набряк легенів, непритомність. З боку органів кровотворення: рідко – анемія, еозіїофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покровів: менш часто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура, рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, опухання та/або болючість Джонсона, синдром Лайєлла. Місцеві реакції: менш часто – печіння або біль у місці введення. Алергічні реакції: рідко - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці, свистя). Інші: часто - набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); менш часто – підвищена пітливість, рідко – набряк язика, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліцилової кислотою або іншими нестероїдними протизапальними засобами, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок ШКТ та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Спільне призначення з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Спільне призначення кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробеніцид зменшує плазмовий кліренс та об'єм розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. На фоні застосування кеторолаку можливе зменшення кліренсу метотрексату та літію та посилення токсичності цих речовин. Одночасне призначення з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик виникнення кровотечі. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на повноту всмоктування ліків. Підвищується гіпоглікемічна дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При призначенні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиКеторолак застосовують внутрішньо одноразово або повторно залежно від тяжкості больового синдрому. Одноразова доза – 10 мг, при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг до 4 разів на добу залежно від вираженості болю; максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. При внутрішньому прийомі тривалість курсу не повинна перевищувати 5 днів.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, виникнення пептичних виразок шлунка або ерозивного гастриту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримання життєво-важливих функцій організму). Не виводиться достатньо за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Гіповолемія збільшує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок. При необхідності можна призначати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Не використовувати одночасно з парацетамолом понад 5 днів. Хворим з порушенням згортання крові призначають препарат лише при постійному контролі числа тромбоцитів, особливо важливо у післяопераційному періоді, що потребує ретельного контролю гемостазу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки у значної частини хворих при призначенні Кеторолака-Верте розвиваються побічні ефекти з боку ЦНС (сонливість, запаморочення, біль голови), рекомендується уникати виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції (водіння автотранспорту, робота з механізмами тощо).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: кофеїн – 80 мг, натрію бензоат – 120 мг; Допоміжні речовини: гідроксид натрію 0,1 М розчин - 0,04 мл, вода для ін'єкцій до 1 мл. У ампулах по 1 мл. По 10 ампул з ножем для розтину ампул та інструкцією із застосування в коробці з картону. По 10 ампул у блістерній упаковці. 1 блістерну упаковку з ножем для розтину ампул та інструкцією із застосування вкладають у пачку з картону. 10 ампул разом з ножем для розтину ампул та інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картонним вкладишем для фіксації ампул. У разі використання ампул з кільцем зламу або насічкою та точкою зламу, вкладення ножа для розтину ампул не передбачається.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.Фармакотерапевтична групаПсихостимулюючий засіб.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення всмоктується швидко та повно. Добре проникає через усі гістогематичні бар'єри, розподіляючись по органах та тканинах. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і гематоплацентарний бар'єр. Концентрації в лікворі та навколоплідній рідині можна порівняти з концентраціями кофеїну в плазмі крові. У слині концентрація кофеїну становить 65-85% його концентрації у плазмі. Після введення піддається інтенсивному метаболізму в печінці з утворенням диметил- та монометилксантинів, диметил- та монометилсечової кислоти, триметил- та диметилалантоїну, похідних уридину. Основний шлях метаболізму - освіта під впливом ізоформи цитохрому Р450 CYP1А2 диметилксантинів (теофіліну, параксантину), які мають фармакологічну активність (72-80% введеної дози). Період напівелімінації (Т1/2) кофеїну становить 2,5-4,5 год, у новонароджених у зв'язку з низькою ферментативною активністю мікросомальних ферментів елімінація кофеїну уповільнена, Т1/2 становить 80 ± 23 год, у віці 3-5 місяців він зменшується до 14,4 год і на 5-6 місяців стає рівним показниками дорослої людини. Загальний кліренс кофеїну у дорослої людини становить 155 мл/кг/год, у новонародженої дитини він дорівнює 31 мл/кг/год. У осіб, що палять, спостерігається зменшення періоду напівелімінації кофеїну на 30 - 50% порівняно з особами, що не палять. Виділяється кофеїн переважно із сечею у вигляді метаболітів. 10% введеної дози виділяється у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКофеїн - метилксантин, що чинить психостимулюючий та аналептичний ефект. Конкурентно блокує центральні та периферичні А1 та А2 аденозинові рецептори. Гальмує активність фосфодіестерази в центральній нервовій системі, серці, гладком'язових органах, скелетних м'язах, жировій тканині, сприяє накопиченню в них циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) (цей ефект спостерігається при застосуванні лише високих доз. Стимулює центри довгастого мозку (дихальний та судинно-руховий), а також центр n.vagus, надає прямий збуджуючий вплив на кору головного мозку. У високих дозах полегшує міжнейрональну провідність у спинному мозку, посилюючи спинномозкові рефлекси. Підвищує розумову та фізичну працездатність, стимулює психічну діяльність, рухову активність, вкорочує час реакцій, тимчасово зменшує втому та сонливість. У малих дозах переважає ефект стимуляції, а великих - ефект пригнічення нервової системи. Частішає та поглиблює дихання, зазвичай надає позитивний іно-, хроно-, батмо- та дромотропний ефект (оскільки вплив на серцево-судинну систему (ССС) складається з прямого стимулюючого впливу на міокард та одночасного збудливого впливу на центри n.vagus, результуючий ефект. тієї чи іншої дії). Стимулює судинно-руховий центр і надає безпосередню релаксуючу дію на судинну стінку, що призводить до розширення судин серця, скелетних м'язів та нирок,при цьому тонус церебральних артерій підвищується (викликає звуження судин головного мозку, що супроводжується зниженням мозкового кровотоку та тиску кисню в головному мозку). Артеріальний тиск (АТ) змінюється під дією судинних та серцевих механізмів впливу кофеїну: при нормальному вихідному артеріальному тиску кофеїн не змінює або злегка підвищує його, при артеріальній гіпотензії нормалізує його. Має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру (в т.ч. брон- ходилатируючий ефект), на поперечнополосату - стимулюючу. Підвищує секреторну активність шлунка та діурез (зниження реабсорбції іонів натрію та води у проксимальних та дистальних ниркових канальцях, а також розширення судин нирок та збільшення фільтрації у ниркових клубочках). Знижує агрегацію тромбоцитів та вивільнення гістаміну з опасистих клітин. Підвищує основний обмін: збільшує глікогеноліз, збільшує ліполіз.Показання до застосуванняЗниження розумової та фізичної працездатності, сонливість, головний біль судинного генезу (в т.ч. мігрень), помірна артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання (в т.ч. при легких отруєннях наркотичними анальгетиками та снодійними ЛЗ, оксидом вуглецю, відновлення легеневої вентиляції після загальної анестезії. Ціліохороїдальний відшарування у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ін. ксантинів), тривожні розлади (агорафобія, панічні розлади), органічні захворювання серцево-судинної системи (ССС) (в т.ч. гострий інфаркт міокарда, атеросклероз), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрас гіпертензія, порушення сну, дитячий вік до 12 років (для пероральних ЛФ), дитячий вік до 18 років (для субкон'юнктивального введення). З обережністю: глаукома, підвищена збудливість, літній вік, епілепсія та схильність до судомних нападів, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяНадмірне вживання під час вагітності може призводити до спонтанних абортів, уповільнення внутрішньоутробного розвитку плода, аритмії у плода; можливі порушення розвитку скелета при використанні великих доз та уповільнення розвитку скелета на тлі менших доз. Проникає в грудне молоко в невеликій кількості, але накопичується у немовлят і може викликати гіперактивність та безсоння.Побічна діяЗ боку нервової системи: збудження, тривожність, тремор, занепокоєння, біль голови, запаморочення, епілептичні напади, посилення рефлексів, тахіпное, безсоння; при раптовій відміні – посилення гальмування ЦНС, підвищена стомлюваність, сонливість, м'язова напруга. З боку ССС: серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску. З боку травної системи: нудота, блювання, загострення виразкової хвороби. Інші: закладеність носа, при тривалому застосуванні – звикання, лікарська залежність; при субкон'юнктивальному введенні – короткочасний біль, невеликий локальний набряк із можливою появою поодиноких петехій.Взаємодія з лікарськими засобамиКофеїн є антагоністом аденозину (можуть знадобитися великі дози аденозину). При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних ЛЗ (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; циметидину, пероральних контрацептивних ЛЗ, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину - зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Кофеїновмісні напої та ін. ЛЗ, що стимулюють ЦНС, - можлива надмірна стимуляція ЦНС. Мексилетин – знижує виведення кофеїну до 50%; нікотин – збільшує швидкість виведення кофеїну. Інгібітори моноаміноксидази (МАО), фуразолідон, прокарбазин та селегілін – великі дози кофеїну можуть викликати розвиток небезпечних аритмій серця або вираженого підвищення АТ. Кофеїн знижує всмоктування препаратів кальцію у шлунково-кишковому тракті. Знижує ефект наркотичних та снодійних ЛЗ. Збільшує виведення препаратів літію із сечею. Прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з адренергічними бронхорозширювальними ЛЗ – до додаткової стимуляції ЦНС та ін. адитивним токсичним ефектам. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну та, можливо, ін. ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиП/к: дорослим по 1 мл 10 – 20 % розчину (100-200 мг); дітям (залежно від віку) – по 0,25 – 1 мл 10 % розчину (25-100 мг). Найвища разова доза – 0,4 г, найвища добова доза – 1 г. В офтальмологічній практиці вводять дорослим субкон'юнктивально у вигляді 10% розчину по 0,3 мл 1 раз на день (30 мг).ПередозуванняСимптоми: гастралгія, ажитація, тривожність, збудження, рухове занепокоєння, сплутаність свідомості, делірій, зневоднення, тахікардія, аритмія, гіпертермія, прискорене сечовипускання, головний біль, підвищена тактильна або больова чутливість; нудота та блювання, іноді з кров'ю; дзвін у вухах, епілептичні напади (при гострому передозуванні – тоніко-клонічні). Кофеїн у дозах більше 300 мг на добу (в т.ч. на тлі зловживання кавою – понад 4 чашки натуральної кави по 150 мл) може викликати стан тривоги, тремор, головний біль, сплутаність свідомості, екстрасистолію. У новонароджених (в т.ч. недоношених) при концентрації кофеїну в плазмі 50 мг/мл можливі токсичні ефекти: занепокоєння, тахіпное, тахікардія, тремор, болісний, здутий живіт або блювання, підвищення рефлексу Моро, при більш високих концентраціях – судоми. Лікування: промивання шлунка, якщо кофеїн був прийнятий в останні 4 години в дозі більше 15 мг/кг і не було блювоти, викликаної кофеїном; прийом активованого вугілля, проносних лікарських засобів (ЛЗ); при геморагічному гастриті – введення антацидних та промивання шлунка крижаним 0,9 % розчином натрію хлориду; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах - внутрішньовенний діазепам, фенобарбітал або фенітоїн; підтримання балансу рідини та солей. Гемодіаліз, у новонароджених за необхідності – обмінне переливання крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід пам'ятати, що раптове припинення прийому може призводити до посилення гальмування центральної нервової системи (ЦНС) (сонливість, депресія). Вплив на ЦНС залежить від типу нервової системи і може проявлятися як збудженням, і гальмуванням вищої нервової діяльності. У зв'язку з тим, що дія кофеїну на артеріальний тиск складається з судинного і кардіального компонентів, в результаті може розвиватися як ефект стимуляції серця, так і пригнічення (слабке) його діяльності. При апное у новонароджених та у дітей грудного віку у післяопераційному періоді (профілактика) застосовується кофеїн або кофеїну цитрат, але не кофеїн-бензоат натрію. Не сприймати перед сном. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При прийомі внутрішньо у високих дозах кофеїн ускладнює концентрацію уваги та збільшує число операторських помилок при виконанні робіт, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтуватого кольору рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення, дозою та його фармакологічним профілем. Максимальна концентрація в крові досягається після міжреберної блокади, далі (у порядку зниження концентрації), після введення в поперековий епідуральний простір, плечове сплетення та підшкірні тканини. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза, незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи ai-кислий глікопротеїн (АКГ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становлячи приблизно 66%. Плазмова концентрація АКГ у новонароджених низька, тому вони відзначають відносно високий вміст вільної біологічно активної фракції лідокаїну. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, ймовірно, за допомогою пасивної дифузії. Метаболізм Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) і гліцинксілідіду (GX), обидва роблять внесок у терапевтичні та токсичні ефекти лідокаїну. Фармакологічні та токсичні ефекти MEGX і GX можна порівняти з такими лідокаїна, але виражені слабше. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 годин) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Метаболіти, що утворюються в результаті подальшого метаболізму, виводяться із сечею, вміст незміненого лідокаїну в сечі не перевищує 10%. Виведення Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години. Термінальний період напіввиведення GX становить близько 10 годин, MEGX – 2 години. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з печінковою дисфункцією період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. У новонароджених відзначається низька концентрація АКГ, тому зв'язок із білками плазми може знижуватися. Внаслідок потенційно високої концентрації вільної фракції застосування лідокаїну у новонароджених не рекомендується.ФармакодинамікаЛідокаїн є короткодіючим місцевим анестетиком амідного типу. У його механізму дії лежить зменшення проникності мембрани нейрона для іонів натрію. Внаслідок цього знижується швидкість деполяризації і підвищується поріг збудження, призводячи до оборотного місцевого оніміння. Лідокаїн застосовують з метою досягнення провідникової анестезії в різних ділянках тіла та контролю аритмій. Має швидкий початок дії (близько однієї хвилини після внутрішньовенного введення і п'ятнадцяти хвилин після внутрішньом'язового), швидко поширюється в навколишні тканини. Дія триває 10-20 хвилин і близько 60-90 хвилин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення відповідно.Показання до застосуванняІнфільтраційна та регіонарні види анестезії: провідникова, епідуральна, внутрішньовенна регіонарна анестезія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; гіперчутливість до інших амідних місцевоанестезуючих лікарських препаратів в анамнезі; гіповолемічний шок; інфікування місця передбачуваної ін'єкції; синдром слабкості синусового вузла (особливо у хворих похилого віку); синдром WPW (Вольфа-Паркінсона-Уайта); гостра декомпенсація серцевої недостатності; атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня (крім випадків, коли встановлено штучний водій ритму); синоаурикулярна блокада; порушення внутрішньошлуночкової провідності; кардіогенний шок. Також необхідно враховувати загальні протипоказання до проведення того чи іншого виду анестезії: для анестезії в акушерській практиці – порушення внутрішньоутробного розвитку плода, фетоплацентарна недостатність, недоношеність, переношеність, гестоз; для епідуральної анестезії – тяжка гіпотензія, кардіогенний шок та гіповолемічний шок, неврологічні захворювання, септицемія, неможливість проведення пункції через деформацію хребта. З обережністю: введення лідокаїну слід здійснювати з обережністю пацієнтам з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, коагулопатією, порушеннями AV та внутрішньошлуночкової провідності, судомними розладами, синдромом Мелькерссона;Вагітність та лактаціяДані щодо впливу лідокаїну на фертильність людини відсутні. Лідокаїн дозволяється застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму дозування. У разі ускладнень або кровотечі проведення епідуральної анестезії лідокаїном в акушерстві протипоказане. У деяких випадках парацервікальна блокада при вагітності може призводити до брадикардії або тахікардії у плода, тому потребує ретельного моніторингу частоти серцебиття у плода. Лідокаїн у невеликій кількості проникає у грудне молоко. Однак його пероральна біодоступність дуже низька, тому кількість лідокаїну, яке може надійти з грудним молоком, незначна, а отже, потенційна шкода для дитини невелика. Рішення про можливість лідокаїну під час грудного вигодовування приймає лікар.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Подібно до інших місцевих анестетиків, небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта. Реакції системної токсичності, головним чином, проявляються з боку центральної нервової та (або) серцево-судинної системи. Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості (алергічні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок) – див. також порушення з боку шкіри та підшкірних тканин. Шкірна алергічна проба на лідокаїн вважається ненадійною. Порушення з боку нервової системи та психічні розлади До неврологічним ознак системної токсичності відносяться запаморочення, нервозність, тремор, парестезія навколо рота, оніміння язика, сонливість, судоми, кома. Реакції з боку нервової системи можуть бути її збудженням або пригніченням. Ознаки стимуляції ЦНС можуть бути нетривалими або не виникати зовсім, внаслідок чого першими проявами токсичності можуть бути сплутаність свідомості та сонливість, що змінюються комою та дихальною недостатністю. До неврологічним ускладнень спинальної анестезії відносяться минущі неврологічні симптоми, такі як біль у попереку, сідницях та ногах. Ці симптоми розвиваються, як правило, протягом 24 годин після анестезії та вирішуються протягом декількох днів. Після спинальної анестезії лідокаїном та подібними засобами описані окремі випадки арахноїдиту та синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечника та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок. Більшість випадків зумовлено гіпербаричною концентрацією лідокаїну або тривалою спинальною інфузією. Порушення з боку органу зору Ознаками лідокаїнової токсичності можуть бути розмиті зір, диплопія і минущий амавроз, ністагм. Двосторонній амавроз також може бути наслідком випадкового введення в ложі зорового нерва під час офтальмологічних процедур. Після ретро- та перибульбарної анестезії повідомлялося про запалення ока та диплопії. Порушення з боку органу слуху та лабіринту Шум у вухах, гіперакузія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцево-судинні реакції проявляються артеріальною гіпотензією, брадикардією, пригніченням міокарда (негативний інотропний ефект), аритміями, можлива зупинка серця або недостатність кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиТоксичність лідокаїну збільшується при одночасному застосуванні з циметидином і пропранололом внаслідок підвищення концентрації лідокаїну, це вимагає зниження дози лідокаїну. Обидва препарати знижують печінковий кровообіг. Крім того, циметидин пригнічує мікросомальну активність. Ранітідин незначно знижує кліренс лідокаїну, що призводить до підвищення його концентрації. Підвищення сироваткової концентрації лідокаїну також можуть викликати противірусні засоби (наприклад, ампренавір, атазанавір, даранавір, лопінавір). Гіпокаліємія, що викликається діуретиками, може знижувати дію лідокаїну при їх одночасному застосуванні (див. розділ "Особливі вказівки"), Лідокаїн слід обережно застосовувати у пацієнтів, які отримують інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу (наприклад, антиаритми такими як мексилетин, токаїнід), оскільки системні токсичні ефекти мають адитивний характер. Окремі дослідження лікарської взаємодії між лідокаїном та антиаритміками III класу (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте рекомендується бути обережним. У пацієнтів, які одночасно отримують антипсихотичні засоби, подовжують або здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, пімозид, сертиндол, оланзапін, кветіапін, зотепін), преніламін,епінефрін (при випадковому внутрішньовенному введенні) або антагоністи 5-НТ3-серотонінових рецепторів (наприклад, тропісетрон, доласетрон) може підвищуватися ризик шлуночкових аритмій. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину може збільшувати концентрацію лідокаїну та підвищувати, таким чином, ризик шлуночкових аритмій; їх одночасного застосування слід уникати. У пацієнтів, які одночасно отримують міорелаксанти (наприклад, суксаметоній), може підвищуватися ризик посиленої та пролонгованої нервово-м'язової блокади. Після застосування бупівакаїну у пацієнтів, які отримували верапаміл та тимолол, повідомлялося про розвиток серцево-судинної недостатності; Лідокаїн близький за структурою до бупівакаїну. Допамін та 5-гідрокситриптамін знижують поріг судомної готовності до лідокаїну. Опіоїди, ймовірно, мають просудомну дію, що підтверджується даними, що лідокаїн знижує судомний поріг до фентанілу у людини. Комбінація опіоїдів та протиблювотних засобів, що іноді застосовується з метою седації у дітей, може знизити судомний поріг до лідокаїну та підвищити його пригнічуючу дію на ЦНС. Застосування епінефрину разом з лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків. Одночасне застосування інших антиаритміків, β-адреноблокаторів та блокаторів "повільних" кальцієвих каналів може додатково знижувати AV-проведення, проведення шлуночків і скоротливість. Одночасне застосування судинозвужувальних засобів збільшує тривалість дії лідокаїну. Одночасне застосування лідокаїну та алкалоїдів ріжків (наприклад, ерготаміну) може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Слід бути обережними при тривалому застосуванні протиепілептичних засобів (фенітоїн), барбітуратів та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки, оскільки це може призвести до зниження ефективності і, як наслідок, підвищеної потреби в лідокаїні. З іншого боку, внутрішньовенне введення фенітоїну може посилити пригнічуючу дію лідокаїну на серці. Аналгезуючий ефект місцевих анестетиків може посилюватися опіоїдами та клонідином. Етиловий спирт, особливо при тривалому зловживанні, може знижувати дію місцевих анестетиків. Лідокаїн не сумісний з амфотерицином, метогекситоном і нітрогліцерином. Змішувати лідокаїн з іншими лікарськими засобами не рекомендується. При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді підвищеної хворобливості та набряку. При застосуванні місцевоанестезуючих лікарських засобів для спинальної анестезії з гуанадрелем, гуанетедином, мекаміламіном, триметофаном камзілоатом підвищується ризик вираженої артеріальної гіпотензії та брадикардії. При одночасному застосуванні лідокаїну та снодійних та седативних лікарських засобів можливе посилення їх гнітючої дії на ЦНС. При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенні епідуральної анестезії, при цьому збільшується ризик розвитку пригнічення дихання. Одночасне застосування лідокаїну з інгібіторами МАО підвищує ризик зниження артеріального тиску (фуразолідон, прокарбазин, селегілін). Антикоагулянти (у т. ч. ардепарин натрію, далтепарин натрію, данапароїд натрію, еноксапарин натрію, гепарин натрію, варфарин та ін.) збільшують ризик розвитку кровотеч.Спосіб застосування та дозиРежим дозування слід підбирати, ґрунтуючись на реакції пацієнта та місці введення. Препарат слід вводити у найменшій концентрації та найменшій дозі, що дає необхідний ефект. Лідокаїн застосовують для інфільтраційної, провідникової, внутрішньовенної регіонарної, епідуральної та спинальної анестезії. Об'єм розчину, що підлягає введенню, залежить від виду анестезії, розміру ділянки, що анестезується, характеру і тривалості оперативного втручання. Якщо є потреба у введенні великого об'єму з низькою концентрацією, то стандартний розчин розводять сольовим розчином (0,9% розчин натрію хлориду). Розведення здійснюють безпосередньо перед запровадженням. Максимальна доза для дорослих не більше 4,5 мг/кг, але не більше 300 мг; для внутрішньовенної регіонарної анестезії – не більше 4 мг/кг. Повторне введення протягом 24 годин не рекомендується. Дози, рекомендовані для дорослих 10 мг/мл Інфільтраційна анестезія: внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово Малі втручання 2-10 мл (20-100 мг) Великі втручання 10-20 мл (100-200 мг) Провідникова анестезія (анестезія/блокада периферичних нервів, у т.ч. при блокаді нервових сплетень) Периневрально: 3-20 мл (30-200 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 2-4 мл (20-10 мг) Блокада нервових сплетень 10-20 мл (100-200 мг) Блокади міжреберних нервів 3 мл (30 мг) Блокада плечового нерва 25-30 мл (250-300 мг) Паравертебральна анестезія 3-5 мл (30-50 мг) Вагосимпатична блокада шийного відділу 5 мл (50 мг) Вагосимпатична блокада: поперекового відділу 5-10 мл (50-100 мг) Епідуральна анестезія Торакальна 20-30 мл (200-300 мг) Люмбальна 25-30 мл (250-300 мг) Сакральна (каудальна) 20-30 мл (200-300 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення)) Не більше 5 мл (50 мг) Не рекомендується застосовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хв. Дитячий вік Рекомендовані дози для дітей при нервово-м'язовій блокаді – до 4,5 мг/кг розчину, при внутрішньовенній регіонарній анестезії – 3 мг/кг розчину. Максимальна доза для дітей – 4,5 мг/кг, але не більше 100 мг. Літні та ослаблені пацієнти Літнім та ослабленим пацієнтам препарат вводять у менших дозах, що відповідають їхньому віку та фізичному стану. Спільне застосування з епінефрином Ефект лідокаїну може бути подовжений додаванням 0,1% розчину епінефрину (0,1 мл на 20 мл лідокаїну). У цьому випадку при регіональній анестезії доза лідокаїну може бути збільшена до 500 мг.ПередозуванняСимптоми: початкові ознаки інтоксикації - запаморочення, нудота, блювання, ейфорія, сонливість, біль голови, парестезії, дезорієнтація, порушення зору; потім - судоми мімічної мускулатури особи з переходом у тоніко-клонічні судоми скелетної мускулатури, психомоторне збудження, астенія, апное, брадикардія, зниження артеріального тиску, колапс, метгемоглобінемія; при застосуванні під час пологів - у новонародженого: брадикардія, пригнічення дихального центру, апное. Лікування: при появі перших ознак інтоксикації введення припиняють, пацієнта переводять у горизонтальне положення та проводять оксигенацію. При судомах внутрішньовенно вводять 10 мг діазепаму, при брадикардії -м-холіноблокатори (атропін), при колапсі - вазоконстриктори (норепінефрін, фенілефрин). За потреби показано проведення інтубації, штучної вентиляції легень, інші реанімаційні заходи. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення лідокаїну повинні здійснювати фахівці, які мають досвід проведення та обладнання для реанімації. При введенні місцевих анестетиків необхідно мати обладнання для проведення реанімації. Його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, а також у комбінації з препаратами, що взаємодіють з лідокаїном та призводять до підвищення його біодоступності, потенціювання ефектів (наприклад, фенітоїном) наприклад, при печінковій або термінальній нирковій недостатності, при якій можуть кумулювати метаболіти лідокаїну. За пацієнтами, які отримують антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон), необхідно встановити ретельне спостереження та ЕКГ-моніторинг, оскільки вплив на серце може потенціюватися. Надходили післяреєстраційні повідомлення про хондроліз у пацієнтів, яким здійснювали тривалу внутрішньосуглобову інфузію місцевих анестетиків після операції.Найчастіше хондроліз відзначався у плечовому суглобі. Внаслідок багатьох внесків факторів та суперечливості наукової літератури щодо механізму реалізації ефекту, причинно-наслідковий зв'язок не виявлено. Тривала внутрішньосуглобова інфузія не є дозволеним показанням для застосування лідокаїну. Внутрішньом'язове введення лідокаїну може підвищувати активність креатинфосфокінази, що може ускладнити діагностику гострого інфаркту міокарда.що може утруднити діагностику гострого інфаркту міокарда.що може утруднити діагностику гострого інфаркту міокарда. Показано, що лідокаїн може викликати порфірію у тварин, його застосування у осіб з порфірією слід уникати. При введенні у запалені або інфіковані тканини ефект лідокаїну може знижуватись. Перед початком внутрішньовенного введення лідокаїну необхідно усунути гіпокаліємію, гіпоксію та порушення кислотно-основного стану. Деякі процедури місцевої анестезії можуть призводити до серйозних небажаних реакцій, незалежно від місцевого анестетика. Провідникова анестезія спинномозкових нервів може призводити до пригнічення серцево-судинної системи, особливо на тлі гіповолемії, тому при проведенні епідуральної анестезії пацієнтам із серцево-судинними порушеннями слід бути обережними. Епідуральна анестезія може призводити до артеріальної гіпотензії та брадикардії. Ризик можна знизити попереднім введенням кристалоїдних або колоїдних розчинів. Необхідно негайно усунути артеріальну гіпотензію. У деяких випадках парацервікальна блокада при вагітності може призводити до брадикардії або тахікардії у плода, у зв'язку з чим потрібен ретельний моніторинг частоти серцебиття у плода (див. розділ "Застосування під час вагітності та період грудного вигодовування"). Введення в ділянку голови та шиї може призвести до ненавмисного потрапляння до артерії з розвитком церебральної симптоматики навіть у низьких дозах. Ретробульбарне введення в окремих випадках може призводити до потрапляння в субарахноїдальний простір черепа, призводячи до серйозних/тяжких реакцій, включаючи серцево-судинну недостатність, апное, судоми та тимчасову сліпоту. Ретро- та перибульбарне введення місцевих анестетиків несе низький ризик стійкої окорухової дисфункції. До основних причин відносять травму та (або) місцеву токсичну дію на м'язи та (або) нерви. Тяжкість подібних реакцій залежить від ступеня травми, концентрації місцевого анестетика та тривалості його експозиції у тканинах. У зв'язку з цим будь-який місцевий анестетик необхідно застосовувати у найменшій ефективній концентрації та дозі. Розчин для ін'єкцій лідокаїну не рекомендується застосовувати у новонароджених. Оптимальна сироваткова концентрація лідокаїну, що дозволяє уникнути такої токсичності як судоми та аритмії, у новонароджених не встановлено. Слід уникати внутрішньосудинного введення, якщо таке безпосередньо не показано. Застосування з обережністю у пацієнтів із коагулопатією. Терапія антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або плазмозамінниками підвищує схильність до кровотеч. Випадкове пошкодження судин може призвести до тяжких кровотеч. При необхідності слід перевірити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та вміст тромбоцитів; пацієнти з повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, оскільки місцеві анестетики можуть пригнічувати AV-проведення; необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з судомними розладами щодо симптоматики з боку ЦНС. Низькі дози лідокаїну також можуть збільшувати судомну готовність. У пацієнтів із синдромом Мелькерссона-Розенталя алергічні та токсичні реакції з боку нервової системи у відповідь на введення місцевих анестетиків можуть розвиватися частіше; третій триместр вагітності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після введення місцевих анестетиків може спостерігатися тимчасове зниження чутливості та (або) моторний блок. До вирішення цих ефектів пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат 10,88 мг (у перерахунку на лізиноприл – 10,00 мг); допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 20,00 мг; целюлоза мікрокристалічна – 6.50 мг; стеаринова кислота – 1,00 мг; повідон (полівінілпіролідон) - 1,00 мг; лактози моногідрат – 60,62 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 2, 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою та ризиком. Таблетки з дозуванням 5 мг мають гравіювання "5".Фармакотерапевтична групаАнгіогензинперетворюючого ферменту інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція – 30 % (6-60 %); біодоступність – 25 %. Слабко зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр – низька. Максимальна концентрація у плазмі крові – близько 90 нг/мл досягається через 7 год. Метаболізм практично не піддається і виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення - 12 год. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину (Pg). Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові (МОК) та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальаб-сорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) З обережністю: Тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз/мітральний стеноз/ гіпертрофічна обструктивна кардіміопатія, первинний гіперальдостеронтенз, · недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, ХСН, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю,одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, цукровий діабет, хірургічне втручання/загальна анестезія, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), застосування у пацієнтів негроїдної.Вагітність та лактаціяЛізиноприл під час вагітності протипоказаний. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Дані про негативні впливи Лізиноприлу на плід у разі застосування під час I триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (≥1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія: рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія. гіпонатріємія; рідко – гіпербілі-рубінемія, підвищення активності “печінкових” ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ. язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У поодиноких випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролю вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. Одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними засобами посилює вираженість антигіпертензивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів ДПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (ППЗП) (в т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та ППЗП може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом із ураженням органів-мішеней. Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з APAII) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, сіксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших гіпотензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, початкова доза Лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій за регулярного контролю функції нирок, вмісту калію, натрію в сироватці крові. Кліренс креатиніну 30-70 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день. Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 5 мг/день. (включаючи і пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Діабетична нефропатія: у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосовується 10 мг Лізинопрілу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи". У хворих пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу доза така сама, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи".ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості кухонної солі в бідності, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати Лізіноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. При застосуванні Лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим АТ, може спостерігатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотній навіть після відміни препарату. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз). одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен, амілорид), харчових добавок/препаратів калію або замінників калійвмісних харчової солі, а також застосування інших препаратів. сприяють підвищенню вмісту калію у крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізііоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам із мітральним стенозом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреіоблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопепія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсузі інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Лізіїоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або ірокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні Лізиноприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АГ1Ф, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ з використанням дскстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Трансплантація нирки Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРАII або аліскіреном не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат - 5,44 мг (у перерахунку на лізиноприл - 5,00 мг); допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 20,00 мг; целюлоза мікрокристалічна – 6,50 мг; стеаринова кислота – 1,00 мг; повідон (полівінілпіролідон) - 1,00 мг; лактози моногідрат – 66,06 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 2, 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого кольору з фаскою, ризиком та гравіюванням "5".Фармакотерапевтична групаАнгіогензинперетворюючого ферменту інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція – 30% (6-60%); біодоступність – 25%. Слабко зв'язується з білками плазми. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр – низька. Максимальна концентрація у плазмі крові – близько 90 нг/мл досягається через 7 год. Метаболізм практично не піддається і виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення - 12 год. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину (Pg). Знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові (МОК) та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальаб-сорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) З обережністю: тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз/мітральний стеноз/ гіпертрофічна обструктивна кардіміопатія, первинний гіперальдостерон тобто недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, ХСН, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; дієта з обмеженням кухонної солі; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю,одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, цукровий діабет, хірургічне втручання/загальна анестезія, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), застосування у пацієнтів негроїдної.Вагітність та лактаціяЛізиноприл під час вагітності протипоказаний. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Дані про негативні впливи Лізиноприлу на плід у разі застосування під час I триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (≥1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія: рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія. гіпонатріємія; рідко – гіпербілі-рубінемія, підвищення активності “печінкових” ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ. язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У поодиноких випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролю вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. Одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними засобами посилює вираженість антигіпертензивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів ДПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (ППЗП) (в т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та ППЗП може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом із ураженням органів-мішеней. Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з APAII) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, сіксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших гіпотензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування Лізиноприлу. Якщо це неможливо, початкова доза Лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій за регулярного контролю функції нирок, вмісту калію, натрію в сироватці крові. Кліренс креатиніну 30-70 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день. Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 5 мг/день. (включаючи і пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Діабетична нефропатія: у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу застосовується 10 мг Лізинопрілу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи". У хворих пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу доза така сама, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи".ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості кухонної солі в бідності, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати Лізіноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або до інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. При застосуванні Лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим АТ, може спостерігатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування Лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотній навіть після відміни препарату. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз). одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен, амілорид), харчових добавок/препаратів калію або замінників калійвмісних харчової солі, а також застосування інших препаратів. сприяють підвищенню вмісту калію у крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізііоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам із мітральним стенозом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреіоблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопепія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсузі інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Лізіїоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або ірокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні Лізиноприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АГ1Ф, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ з використанням дскстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі лізиноприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Трансплантація нирки Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРАII або аліскіреном не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: лоратадин 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Чинить протиалергічну, протисвербіжну, антиексудативну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, зменшує підвищену скорочувальну активність гладкої мускулатури, зумовлену дією гістаміну.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо в терапевтичній дозі лоратадин швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту і майже повністю метаболізується в організмі. C max ;лоратадину в плазмі досягається через 1-1.3 год, основного активного метаболіту, дезкарбоетоксілоратадіна, - приблизно через 2.5 год. При одночасному прийомі їжі біодоступність лоратадину і дезкарбоетоксілоратадину збільшується приблизно на 40% і 15% відповідно, час досягнення C max ;збільшувалося приблизно на 1 год, її значення для цих речовин залишалися без змін. Зв'язування з білками плазми лоратадину високе – близько 98%, активного метаболіту – менш виражене. У середньому T1/2 ;лоратадина становить 8.4 год, дезкарбоетоксілоратадіна - 28 год (8.8-92 год). Близько 80% лоратадину виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях протягом 10 днів, близько 27% – із сечею протягом першої доби.Клінічна фармакологіяБлокатор гістамінових Н1-рецепторів. Протиалергічний препарат.Показання до застосуванняСезонний та цілорічний алергічний риніт, кон'юнктивіт, гостра кропив'янка та набряк Квінке, симптоми гістамінергій, викликані застосуванням гістаміналібератів (псевдоалергічні синдроми), алергічні реакції на укуси комах, комплексне лікування сверблячих дерматозів (так.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий вік до 2 років, підвищена чутливість до лоратадин.Вагітність та лактаціяЛоратадин не слід застосовувати при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин лоратадин у середніх дозах не надавав негативного впливу плід, при введенні у високих дозах спостерігалися деякі фетотоксичні ефекти. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 2-х років.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - сухість у роті, нудота, блювання, гастрит; в окремих випадках – порушення функції печінки. З боку ЦНС: рідко - підвищена стомлюваність, біль голови, збудливість (у дітей). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – анафілактичні реакції. Дерматологічні реакції: в окремих випадках - алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лоратадину з препаратами, які інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6 або метаболізуються в печінці за їх участю (в т.ч. циметидин, еритроміцин, кетоконазол, хінідин, флуконазол, флуоксетин). препаратів. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років, а також при масі тіла понад 30 кг – 10 мг 1 раз на добу. Дітям від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг – 5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні лоратадину не можна виключити розвиток судом, особливо у схильних пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки потрібна корекція режиму дозування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
271,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
195,00 грн
164,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
221,00 грн
193,00 грн
Дозування: 500 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурні.
220,00 грн
171,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Дозування: 250 мг Фасування: N20 Форма випуску: табл. Упаковка: уп. контурні.
866,00 грн
787,00 грн
Дозування: 100 мг Фасування: N100 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурн.
209,00 грн
160,00 грн
Дозування: 100 мг Фасування: N50 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: уп. контурн.
215,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
185,00 грн
156,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 мл розчину для ін'єкцій міститься активна речовина: папаверину гідрохлорид 20 мг. Ампули 2мл, 10 штук в упаковці.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій у вигляді прозорої, слабозабарвленої рідини.Фармакотерапевтична групаМіотропний спазмолітик. Інгібує ФДЕ, викликає накопичення у клітині цАМФ та зменшує вміст внутрішньоклітинного кальцію. Знижує тонус гладких м'язів внутрішніх органів (ШКТ, дихальної, сечовидільної, статевої системи) та судин. Викликає розширення артерій, сприяє збільшенню кровотоку, зокрема. церебрального. Чинить гіпотензивну дію. У високих дозах знижує збудливість серцевого м'яза та уповільнює внутрішньосерцеву провідність. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах дія на ЦНС виражена слабко.ФармакокінетикаБіодоступність становить 54%. Зв'язування з білками плазми – 90%. Добре розподіляється в організмі, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. T1/2; - 0.5-2 год. Можливе збільшення до 24 год. Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при діалізі.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітик.Показання до застосуванняСпазми гладких м'язів органів черевної порожнини, бронхів, периферичних судин, судин головного мозку, нирок; стенокардія (у складі комбінованої терапії). Як допоміжний засіб для премедикації.Протипоказання до застосуванняAV-блокада, глаукома, тяжка печінкова недостатність, літній вік (ризик розвитку гіпертермії), дитячий вік до 6 місяців, підвищена чутливість до папаверину.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) безпека та ефективність папаверину не встановлена. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 6 місяців.Побічна діяМожливо: нудота, запори, сонливість, підвищена пітливість, артеріальна гіпотензія, підвищення активності печінкових трансаміназ. При швидкому внутрішньовенному введенні, а також при застосуванні у високих дозах: розвиток AV-блокади, порушень серцевого ритму.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе посилення антихолінергічних ефектів. Вважають, що при одночасному застосуванні з алпростадилом для інтракавернозного введення існує ризик розвитку приапізму. Є повідомлення про зменшення ефективності леводопи за її одночасного застосування. Зменшує гіпотензивний ефект метилдопи.Спосіб застосування та дозиПри внутрішньом'язовому, підшкірному або внутрішньовенному введенні разова доза для дорослих становить 10-20 мг; інтервал між введеннями – не менше 4 годин. Для пацієнтів похилого віку початкова разова доза – не більше 10 мг. Для дітей віком від 1 до 12 років максимальна разова доза становить 200-300 мкг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при станах після черепно-мозкової травми, при хронічній нирковій недостатності, при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах. В/в слід вводити повільно та під контролем лікаря. У період лікування слід виключити вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп. (5 мл). Активної речовини: пентоксифіліну – 100 мг; Допоміжні речовини: хлорид натрію, вода для ін'єкцій. 5 мл у ампулах зі скла. 10 ампул разом з листком-вкладишем поміщають у коробку з картону. 5 ампул поміщають у вкладиш з полівінілхлоридної плівки. 2 вкладки з ампулами разом з листком-вкладишем поміщають у пачку з картону. 10 ампул разом з листком-вкладишем поміщають у пачку з картону з одним або двома картонними вкладками для фіксації ампул. За рецептом.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакокінетикаПрепарат швидко метаболізується у печінці. У процесі метаболізму утворюються кілька активних метаболітів, основними: з яких є метаболіт 1 та метаболіт 5. Їх концентрації у плазмі крові у 5 та 8 разів (відповідно) вищі за концентрацію вихідної речовини. Виділяється нирками у вигляді метаболітів (94%) та через кишечник. (4/%), за перші 4 години виводиться до 90% дози. У постійному вигляді виводиться 2% препарату. Пентоксифілін та його метаболіти не зв'язуються з білками плазми. При тяжкому порушенні функції нирок виведення метаболітів уповільнене. При порушенні функції печінки відзначається подовження періоду напіввиведення та підвищення біодоступності.ФармакодинамікаПрепарат – похідне метилксантину, ангіопротектор, що покращує мікроциркуляцію. Покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, інгібує фосфодіестеразу, підвищує концентрацію циклічного аденозинмонофосфату в клітинах гладкої мускулатури судин, у тромбоцитах та аденозинтрифосфату в еритроцитах, що у свою чергу призводить до вазодилатації зі зниженням концентрації всередині м'язів. загального периферичного судинного опору, незначного зростання ударного об'єму крові та хвилинного об'єму крові без істотної зміни частоти серцевих скорочень. Розширюючи коронарні артерії, збільшує доставку кисню до міокарда (препарат має незначний антиангінальний ефект), судини легень – покращує оксигенацію крові. Знижує в'язкість крові, викликає дезагрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність еритроцитів (за рахунок впливу на білки мембран еритроцитів), знижує підвищену концентрацію фібриногену в плазмі та посилює фібриноліз, що зменшує в'язкість крові та покращує її реологічні властивості. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровопостачання. При оклюзійному ураженні периферичних артерій ("перемежується" хромоті) призводить до подовження дистанції, яку здатний пройти пацієнт, усунення нічних м'язів і болю в спокої.Показання до застосуванняПорушення периферичного кровообігу IIb стадії згідно з класифікацією Фонтейну («переміжна» кульгавість): як початкове або підтримуюче лікування при призначенні пентоксифіліну перорально, у комбінації з хірургічним лікуванням або в передопераційний період, або у разі неможливості оперативного лікування; діабетична ангіопатія. Трофічні порушення (наприклад, виразки гомілки або гангрену). Цереброваскулярні захворювання атеросклеротичного генезу. Дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха та зниження слуху (глухота, приглухуватість та ін.), порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока.Протипоказання до застосуваннягострий інфаркт міокарда; масивна кровотеча; крововилив у мозок; великий крововилив у сітківку ока; геморагічний діатез; виразки шлунка та кишечника; вагітність; годування грудьми; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до пентоксифіліну, інших похідних метилксантину або компонентів лікарського засобу. З обережністю Артеріальна гіпотензія (ризик вираженого зниження АТ; хронічна серда недостатність (ХСН); стан після нещодавно перенесених оперативних втручань, тяжка печінкова недостатність, тяжка хронічна, ниркова недостатність (ХНН) (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), схильність до геморагій.Вагітність та лактаціяПрийом лікарського засобу в період вагітності протипоказаний. За необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення; тривожність, порушення сну; судоми, асептичний менінгіт. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: гіперемія шкіри обличчя, "припливи" крові до шкіри обличчя та верхньої частини грудної клітини, периферичні набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, анорексія, атонія кишечника, відчуття тиску та переповнення шлунка, внутрішньопечінковий холестаз, загострення холециститу, холестатичний гепатит. З боку органів чуття: порушення зору, худоби. Серцево-судинна система: тахікардія, аритмія, кардіалгія, прогресування симптомів стенокардії, зниження артеріального тиску. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія, кровотечі (в т.ч. носова, слизових оболонок, шлунка, кишечника). Алергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аланінтрансфераза (АЛТ), аспарагінтрансфераза (ACT), лактатдегідрогеназа (ЛДГ) та лужна фаза (ЩФ)).Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (непрямі та прямі антикоагулянти, тромболітики), антибіотиків (в т.ч. цефалоспоринів - цефамандолу, цефоперазону, цефотетану), вальпроєвої кислоти. Збільшує ефективність гіпотензивних препаратів інсуліну та гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну в плазмі (ризик виникнення побічних ефектів). Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження.Спосіб застосування та дозиДоза та спосіб застосування визначаються лікарем залежно від тяжкості порушень кровообігу та індивідуальної переносимості препарату. Звичайна доза становить 1-2 безперервні інфузії на день (вранці та вдень), кожна з яких містить від 100 мг пентоксифіліну (1 ампула по 5 мл) до 300 мг пентоксифіліну (3 ампули по 5 мл). Вміст ампул розводять у 250-500 мл розчинника (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгера, 5% розчин глюкози). Рекомендована швидкість введення – 100 мг пентоксифіліну (1 ампула/година). Додатково до інфузійної терапії можна призначати пентоксифілін внутрішньо, але добова доза пентоксифіліну не повинна перевищувати 1200 мг. Залежно від супутніх захворювань (серцева недостатність) може виникнути потреба у зменшенні обсягів, що вводяться. У разі рекомендується використовувати спеціальний інфузатор для контрольованої інфузії. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) необхідно зменшити дозування на 50-70%, що залежить від індивідуальної переносимості лікарського засобу пацієнтам. Зменшення дози, з урахуванням індивідуальної переносимості, потрібне для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у осіб, які перебувають у групі ризику через можливе зниження тиску (пацієнти з тяжкою формою ішемічної хвороби серця або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках доза може бути збільшена лише поступово. У літньому віці рекомендовано знизити дозування та контролювати артеріальний тиск, особливо при застосуванні спільно з гіпотензивними та вазодилатуючими засобами. Відсутній досвід застосування пентоксифіліну у дітей та підлітків.ПередозуванняСимптоми: слабкість, запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, сонливість, непритомність, тоніко-клонічні судоми, підвищена нервова збудливість, гіпертермія, арефлексія, ознаки шлунково-кишкової кровотечі (блювання типу "кавової гущі"). Лікування: симптоматичне, спрямоване на підтримку функції дихання та артеріального тиску, при судомах – діазепам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску (АТ). У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід досягти компенсації кровообігу. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз може спричинити виражену гіпоглікемію (потрібна корекція дози). При призначенні одночасно з антикоагулянтами необхідно ретельно стежити за показниками системи згортання крові. У пацієнтів, які перенесли нещодавно оперативне втручання, необхідний систематичний контроль рівня гемоглобіну та гематокриту. Доза, що вводиться, повинна бути зменшена у пацієнтів з низьким і нестабільним АТ. У людей похилого віку може знадобитися зменшення дози (зниження швидкості виведення). Безпека та ефективність пентоксифіліну у дітей вивчені недостатньо. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Сумісність розчину пентоксифіліну з інфузійним розчином слід перевіряти у кожному конкретному випадку. При проведенні внутрішньовенних інфузій пацієнт повинен перебувати у положенні "лежачи". Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчений.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
194,00 грн
160,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: діюча речовина: пірацетам – 1000,0 мг; допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат, оцтової кислоти розчин 30%, вода для ін'єкцій. По 5 мл препарату в ампули зі скла марок СП-1, XT-1, FIOLAX®, NK. 10 ампул разом з ножем або скарифікатором для розтину ампул та інструкцією з медичного застосування поміщають у коробку з картону з гофрованим вкладишем з гофрованого паперу. Коробку обклеюють етикеткою-бандероллю з паперу. 10 ампул разом з ножем або скарифікатором для розтину ампул та інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону з одним або двома вкладишами для фіксації ампул з картону. Коробки та пачки пакують у групову упаковку. У разі використання ампул з кільцем зламу або з насічкою та точкою зламу, вкладення ножа або скарифікатора для розтину ампул не передбачається.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль пірацетаму має лінійний характер і не залежить від часу. Характерна низька варіабельність у великому діапазоні доз. Постійна концентрація у плазмі досягається через 3 дні від початку прийому. Об'єм розподілу (Vd) становить близько 0,6 л/кг. Пірацетам проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. При дослідженні на тваринах виявлено, що пірацетам вибірково накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобових, тім'яних та потиличних частках, у мозочку та базальних ядрах. Не зв'язується з білками плазми, не метаболізується в організмі. Період напіввиведення (Т1/2) становить 4-5 годин із плазми крові та 8,5 годин із спинномозкової рідини. Період напіввиведення залежить від шляху введення. 80-100% пірацетаму виводиться нирками у незмінному вигляді шляхом клубочкової фільтрації.Загальний кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 80-90 мл/хв. T1/2 подовжується при нирковій недостатності (при термінальній хронічній нирковій недостатності – до 59 годин). Фармакокінетика пірацетаму не змінюється у хворих із печінковою недостатністю.ФармакодинамікаПірацетам - ноотропний засіб, що діє на центральну нервову систему різними шляхами: модифікує нейротрансмісію в головному мозку; покращує умови, що сприяють нейрональній пластичності; покращує мікроциркуляцію, впливаючи на реологічні характеристики крові та не викликаючи вазодилатацію. Застосування пірацетаму у пацієнтів з церебральною дисфункцією підвищує концентрацію уваги та покращує когнітивні функції, що супроводжується змінами на електроенцефалограмі (підвищення лепехи активності, зниження δ активності). Сприяє відновленню когнітивних функцій внаслідок різних порушень, таких як гіпоксія, інтоксикація або електросудомна терапія. Зменшує тривалість викликаного вестибулярного нейроніту. Пірацетам інгібує підвищену агрегацію активованих тромбоцитів та,у разі патологічної ригідності еритроцитів, покращує їх деформованість та здатність до фільтрації.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інтелектуально-мнестичних порушень за відсутності встановленого діагнозу деменції. Зменшення проявів кортикальної міоклонії у чутливих до пірацетаму пацієнтів як монотерапії, так і у складі комплексної терапії (з метою визначення чутливості до пірацетаму в конкретному випадку може бути проведений пробний курс лікування).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість пірацетаму або похідних піролідону, а також інших компонентів препарату; психомоторне збудження на момент призначення препарату; хорея Гентінгтона; гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт); кінцева стадія ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв); діти віком до 18 років. З обережністю пацієнтам з тяжкими геморагічними порушеннями, ризиком кровотеч (наприклад, при виразці шлунка), порушеннями гемостазу, геморагічними цереброваскулярними порушеннями в анамнезі, у пацієнтів з хірургічними втручаннями, включаючи стоматологічні втручання, у пацієнтів, що приймають антикоагулянти. низькі дози ацетилсаліцилової кислоти. Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю.Вагітність та лактаціяВагітність Достатніх даних про застосування пірацетаму під час вагітності відсутні. Дослідження на тваринах не показали прямого чи опосередкованого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи чи постнатальний розвиток. Пірацетам проникає крізь плацентарний бар'єр. Плазмова концентрація пірацетаму у новонароджених досягає 70-90% від такої матері. Пірацетам слід призначати під час вагітності лише у виняткових випадках, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, а клінічний стан вагітної потребує лікування пірацетамом. Годування грудьми Пірацетам проникає у грудне молоко. Пірацетам не слід застосовувати під час годування груддю або слід припинити грудне вигодовування при лікуванні пірацетамом. При рішенні про відміну грудного вигодовування або відмову від лікування пірацетамом слід співвіднести користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії для жінки.Побічна діяНаведені нижче небажані лікарські реакції виявлені у клінічних дослідженнях та за результатами постреєстраційного спостереження та згруповані за системно-органними класами. Градація частоти визначається наступним чином: дуже часто (≥10 %), часто (≥1 % та < 10 %), нечасто ≥0,1 % та < 1 %), рідко (≥0,01 % та При постреєстраційному застосуванні через недостатність даних оцінити частоту неможливо. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – кровоточивість. З боку імунної системи: частота невідома – анафілактоїдні реакції, гіперчутливість. З боку психіки: часто – нервозність; нечасто – депресія; частота невідома – ажитація, тривога, сплутаність свідомості, галюцинації. З боку нервової системи: часто – гіперактивність; нечасто – сонливість; частота невідома - атаксія, порушення рівноваги, загострення перебігу епілепсії, біль голови, безсоння, тремор. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – вертиго. З боку судин: рідко – тромбофлебіт, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: частота невідома – абдомінальний біль, у т.ч. у верхніх відділах, діарея, нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, дерматит, свербіж, кропив'янка. З боку репродуктивної системи: частота невідома – посилення сексуального потягу. Загальні порушення та розлади у місці введення: нечасто – астенія; рідко – біль у місці введення, лихоманка. Ладораторно-інструментальні дані: часто - збільшення маси тіла. Якщо будь-які вкачані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиГормони щитовидної залози При одночасному застосуванні пірацетаму та екстракту щитовидної залози (трийодтиронін + тироксин) відзначалися сплутаність свідомості, дратівливість та порушення сну. Аценокумарол Згідно з опублікованим сліпим клінічним дослідженням у пацієнтів з рецидивуючим венозним тромбозом пірацетам у дозі 9,6 г/добу не впливає на дозу аценокумаролу, необхідну для досягнення міжнародного нормалізованого відношення, рівного 2,5-3,5, але порівняно з ефектами одного лише аценомару. додавання пірацетаму в дозі 9,6 г/добу значно знижує агрегацію тромбоцитів, вивільнення p-тромбоглобіну, концентрацію фібриногену та фактора Віллебранду (VIII: С; VIII: vW: Ag; VIII: vW: RCo), а також в'язкість цільної крові та плазми . Фармакокінетичні взаємодії У концентраціях 142, 426 та 1422 мг/мл пірацетам не інгібує ізоферменти цитохрому Р450 (CYP 1А2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 4А9/11) in vi. У концентрації 1422 мг/мл спостерігалося мінімальне інгібування ізоферменту CYP2A6 (21%) та ЗА4/5 (11%). Однак значення константи пригнічення (Ki), ймовірно, виходять далеко за межі концентрації 1422 мг/мл. Таким чином, метаболічні взаємодії пірацетаму з іншими препаратами є малоймовірними. Можливість зміни фармакокінетики пірацетаму під впливом інших лікарських препаратів низька, оскільки 90% пірацетаму виводиться у незміненому вигляді із сечею. Протисудомні засоби Прийом пірацетаму в дозі 20 г на добу протягом 4 тижнів у пацієнтів з епілепсією, які приймали постійні дози протиепілептичних препаратів (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та вальпроєва кислота), не змінював їх максимальну та мінімальну концентрацію. Алкоголь Одночасний прийом з алкоголем не впливав на концентрацію пірацетаму у плазмі; при прийомі 1,6 г пірацетаму концентрація етанолу у плазмі не змінювалася. Фармацевтична сумісність Відомості про фармацевтичну несумісність відсутні.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово. Парентеральне введення пірацетаму призначається при неможливості застосування пероральних форм препарату (непритомному стані, утрудненні ковтання). Переважним є внутрішньовенне введення. Внутрішньовенна інфузія добової дози виконується через катетер із постійною швидкістю протягом 24 годин на добу (наприклад, у початковій стадії лікування тяжкої міоклонії). Попередньо препарат розводять в одному із сумісних інфузійних розчинів: декстрози 5%, 10% або 20%; фруктози 5%, 10%, 20%; натрію хлориду 0,9%; декстрану 40 10 % (у розчині натрію хлориду 0,9 %); розчин Рінгера; розчині манітолу 20%. Загальний обсяг розчину, призначений для введення, визначається з урахуванням клінічних показань та стану пацієнта. Внутрішньом'язово препарат вводиться, якщо введення через вену утруднене або пацієнт збуджений. Об'єм розчину, що вводиться внутрішньом'язово, не може перевищувати 5 мл. Кратність введення препарату аналогічна такій при внутрішньовенному або пероральному застосуванні. У разі появи можливості переходять на пероральний прийом препарату (див. інструкції з медичного застосування відповідних форм випуску препарату). Тривалість лікування визначається лікарем залежно від захворювання та з урахуванням динаміки симптомів. При розладах пам'яті, інтелектуальних порушеннях: по 2,4-4,8 г/добу на кілька прийомів протягом перших кількох тижнів, потім переходять на підтримуючу терапію 2,4 г/сут на 2-3 прийоми, можливий прийом 1,2 г/сут. Лікування кортикальної міоклонії: лікування починають з 7,2 г на добу, кожні 3-4 дні дозу збільшують на 4,8 г/добу до досягнення максимальної дози 24 г/добу, розділених на 2-3 введення. Дозу інших препаратів на лікування міоклонії не змінюють. Надалі, за результатами лікування, необхідно по можливості знизити дозу лікарських препаратів для лікування міоклонії. Після початку лікування пірацетамом лікування продовжують, доки зберігаються симптоми захворювання. У пацієнтів з гострим епізодом перебіг захворювання з часом може змінитися, тому кожні 6 місяців слід робити спроби зменшення дози або відміни препарату. Щоб уникнути раптового рецидиву дозу знижують на 1,2 г кожні 2 дні (з метою запобігання можливості раптового рецидиву судом при синдромі Ланса-Адамса – кожні 3-4 дні). Літні пацієнти: Літнім пацієнтам із нирковою недостатністю слід проводити корекцію дози. При тривалому лікуванні для визначення необхідності корекції дози слід регулярно проводити оцінку кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність: Пірацетам виводиться майже виключно нирками, при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю або які потребують контролю функції нирок слід бути обережним. Період напіввиведення збільшується прямо пропорційно до погіршення функції нирок і кліренсу креатиніну, це також справедливо щодо літніх пацієнтів, у яких екскреція креатиніну залежить від віку. Дозу слід коригувати в залежності від величини кліренсу креатиніну (КК): Кліренс креатиніну для чоловіків можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: [140 – вік (роки)] х маса тіла (кг) КК (мл/хв) = 72 х ККсироват (mi/дл) Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення коефіцієнт 0,85. Функція нирок КК (мл/хв) Режим дозування Норма >80 Звичайна доза в 2-4 прийоми Легка ниркова недостатність 50-79 2/3 звичайної дози в 2-3 прийоми Середня ниркова недостатність 30-49 1/3 звичайної дози в 2 прийоми Тяжка ниркова недостатність <30 1/6 звичайної дози одноразово Термінальна ниркова недостатність протипоказано Печінкова недостатність: Пацієнти з ізольованим порушенням функції печінки корекції дози не потребують. Пацієнтам з порушенням функцій і нирок та печінки дозування здійснюється за схемою.ПередозуванняПосилення можливих побічних ефектів. Перша допомога – симптоматична терапія, можливий гемодіаліз (ефективність 50-60%). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на агрегацію тромбоцитів Внаслідок антиагрегантного ефекту пірацетам слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими геморагічними порушеннями, ризиком кровотеч (наприклад, при виразці шлунка), порушеннями гемостазу, у пацієнтів з хірургічними втручаннями, включаючи стоматологічні втручання, у пацієнтів, що приймають антикоагулянти. низькі дози ацетилсаліцилової кислоти. Ниркова недостатність Оскільки пірацетам виводиться нирками, слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю. Гіпонатрієва дієта При лікуванні пацієнтів, які перебувають на гіпонатрієвій дієті, рекомендується враховувати, що розчин пірацетаму для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення містить ацетат натрію. Літні пацієнти При тривалому лікуванні пацієнтів похилого віку необхідний регулярний контроль кліренсу креатиніну, оскільки може знадобитися корекція дози. Скасування терапії При лікуванні кортикальною міоклонією слід уникати різкого переривання лікування, оскільки це може спричинити поновлення нападів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи профіль небажаних реакцій, у період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
196,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: піридоксину гідрохлориду 0,05 г. 10 ампул 1 мл.Фармакотерапевтична групаВітамін B6. Відіграє важливу роль обміні речовин; необхідний для нормального функціонування центральної та периферичної нервової системи. У фосфорильованій формі піридоксин є коферментом великої кількості ферментів, що діють на неокислювальний обмін амінокислот (в т.ч. на декарбоксилювання, переамінування). Піридоксин бере участь в обміні триптофану, метіоніну, цистеїну, глутамінової та інших амінокислот. Відіграє важливу роль в обміні гістаміну. Піридоксин сприяє нормалізації ліпідного обміну.ФармакокінетикаМетаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів (піридоксальфосфат та піридоксамінофосфат). Розподіл переважно у м'язах, печінці та ЦНС. Проникає через плаценту та у молоко матері. Виводиться нирками (при внутрішньовенному введенні з жовчю - 2%).Клінічна фармакологіяВітамін групи Ст.Показання до застосуванняЛікування та профілактика клінічної недостатності вітаміну B6.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до піридоксину.Вагітність та лактаціяМожливе застосування піридоксину при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Побічна діяВ окремих випадках: алергічні реакції, гіперсекреція соляної кислоти.Взаємодія з лікарськими засобамиФізіологічною функцією вітамінів В1; і В6; є потенціювання дії один одного, що проявляється в позитивному впливі на нервову, м'язову та серцево-судинну системи. При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами можливе підвищення концентрації піридоксину у плазмі. При одночасному застосуванні потенціює дію діуретиків. При одночасному застосуванні з леводопою зменшуються або повністю пригнічуються ефекти леводопи. При одночасному застосуванні з ізонікотингідразідом, пеніциламіном, циклосерином можливе зменшення ефективності піридоксину. При одночасному застосуванні з фенітоїном, фенобарбіталом можливе зменшення концентрацій у плазмі крові фенітоїну та фенобарбіталу.Спосіб застосування та дозиДля лікування недостатності вітаміну B6; дорослим внутрішньо - по 80 мг 4 рази на добу. Можливе також внутрішньом'язове, підшкірне або внутрішньовенне введення в добовій дозі 50-150 мг. Тривалість лікування визначається видом та тяжкістю захворювання. Для профілактики недостатності вітаміну B6; застосовують у дозі 40 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ІХС. При тяжких ураженнях печінки піридоксин у високих дозах може спричинити погіршення її функції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: інозин 200 мг. В упаковці 50 пігулок.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНуклеозид пурину, попередник АТФ. Покращує метаболізм міокарда, має антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда. Чинить захисну дію на нирки в умовах ішемії в ході операції. Бере участь у обміні глюкози, підвищує активність низки ферментів циклу Кребса. Стимулює синтез нуклеотидів.ФармакокінетикаІнозин добре абсорбується із ШКТ. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат, що нормалізує метаболізм міокарда, що зменшує гіпоксію тканин.Показання до застосуванняІХС, міокардіодистрофія, стан після інфаркту міокарда, вроджені та набуті вади серця, порушення ритму серця, особливо при глікозидній інтоксикації, міокардит, дистрофічні зміни міокарда після тяжких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; гепатити, цироз печінки, жирова дистрофія печінки, зокрема. викликані алкоголем чи лікарськими засобами; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при тимчасовій відсутності кровообігу в органі, що оперується).Протипоказання до застосуванняПодагра, гіперурикемія, підвищена чутливість до інозину.Побічна діяМожливо: свербіж, гіперемія шкіри. Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова добова доза становить 600-800 мг, потім дозу поступово збільшують до 2.4 г на добу в 3-4 прийоми. При внутрішньовенному (струменевому або краплинному) введенні початкова доза становить 200 мг 1 раз на добу, потім дозу збільшують до 400 мг 1-2 рази на добу. Тривалість курсового лікування визначається індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають інозин у разі порушення функції нирок. При появі сверблячки та гіперемії шкіри інозин слід відмінити.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
199,00 грн
155,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: симвастатин – 10 мг або 20 мг; допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль 1500 (крохмаль кукурудзяний частково прежелатинізований), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, бутилгідроксіанізол, аскорбінова кислота, лимонна кислота моногідрат, магнію стеарат; Оболонка: Опадрай II серія 85, код 85G21657 (спирт полівініловий, частково гідролізований, тальк, макрогол 3350 (поліетиленгліколь), лецитин соєвий, що фарбує пігмент (зелений) (титану діоксид Е 171, алєнієй основі індигокарміну Е 132, алюмінієвий лак на основі жовтого сонячного заходу Е 110)). По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки з непластифікованого ПВХ для упаковки лікарських засобів та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги для лікарських препаратів або фольги алюмінієвої, або матеріалу комбінованого. 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою зеленого кольору. На поперечному розрізі видно два шари: плівкова оболонка зеленого кольору та ядро білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування піддається близько 85% прийнятої внутрішньо дози симвастатину. Їда (в рамках стандартної гіпохолестеринової дієти) відразу після прийому симвастатину не порушує фармакокінетичного профілю препарату. Розподіл Після внутрішнього прийому в печінці визначаються більш високі концентрації симвастатину, ніж в інших тканинах. Концентрація активного метаболіту симвастатину у системному кровотоку становить Результатом активного метаболізму симвастатину в печінці (>60% у чоловіків) є його низька концентрація у загальному кровотоку. Можливість проникнення симвастатину через гематоенцефалічний та гематоплацентарний бар'єр не вивчена. Метаболізм Гідроліз симвастатину переважно відбувається при "первинному проходженні" через печінку (в основному гідролізується у свою активну форму - бета-гідроксикислоту). Тому концентрація незміненого симвастатину в плазмі людини низька ( Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові метаболітів симвастатину досягається через 1 -2 години після прийому внутрішньо одноразової дози і знижується на 90% через 12 годин. Незважаючи на те, що діапазон рекомендованих терапевтичних доз симвастатину становить від 5 до 80 мг на добу, лінійний характер профілю AUC (площа під кривою "концентрація - час") активних метаболітів у загальному кровотоку зберігається при збільшенні дози до 120 мг. Виведення При "первинному проходженні" через печінку симвастатин метаболізується з подальшим виведенням препарату та його метаболітів із жовчю. При тривалому прийомі кумуляції в організмі не відбувається. Період напіввиведення (Т1/2) активних метаболітів становить 1,9 год. В основному виводиться кишківником (60%) у вигляді метаболітів. Близько 13% виводиться нирками у неактивній формі.ФармакодинамікаГіполіпідемічний препарат, одержуваний синтетичним шляхом продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного. Активний метаболіт пригнічує ГМГ-КоА-редуктазу, фермент, що каталізує початкову реакцію синтезу холестерину – утворення мевалонової кислоти з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту є раннім етапом синтезу холестерину, то застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Викликає зниження концентрації в плазмі крові тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПОНП) та загального холестерину (у випадках гетерозиготної сімейної та несемейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищення недостатньо). Підвищує концентрацію ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ) та зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПЗЩ та загальний холестерин/ЛПВЩ. Значний терапевтичний ефект спостерігається через 2 тижні з початку прийому препарату, максимальний терапевтичний ефект - через 4-6 тижнів. Дія зберігається під час продовження терапії; при припиненні терапії концентрація холестерину повертається до вихідної концентрації, що спостерігалася на початок терапії.Показання до застосуванняПацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або з високим ризиком ІХС У пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом, у пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин або у пацієнтів з ІХС або схильністю до ІХС препарат Симвастатин показаний для: Зниження ризику загальної смертності за рахунок зниження смертності внаслідок ІХС. Зменшення ризику серйозних судинних та коронарних ускладнень: нефатальний інфаркт міокарда, коронарна смерть, інсульт, процедури реваскуляризації Зменшення ризику необхідності проведення хірургічних втручань щодо відновлення коронарного кровотоку (таких як аортокоронарне шунтування та черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Зменшення ризику необхідності проведення хірургічних втручань щодо відновлення периферичного кровотоку та інших видів некоронарної реваскуляризації. Зниження ризику госпіталізації у зв'язку із нападами стенокардії. Гіперліпідемія Як доповнення до дієти, коли застосування тільки дієти та інших немедикаментозних методів лікування у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія IIa типу за класифікацією Фредріксона), або змішаною гіперхолестеринемією (гіперліпідемія IIb типу за класифікацією Фред: зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, ТГ, аполіпопротеїну В (апо В); підвищення концентрації ХС ЛПВЩ; зниження співвідношення ХС ЛПНГ/ХС ЛПВЩ та ОХС/ХС ЛПВЩ. Гіпертригліцеридемія (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона). Доповнення до дієти та інших способів лікування пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ та АПО В. Первинна дисбеталіпопротеїнемія (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредріксона). Застосування у дітей та підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією Застосування препарату Симвастатин одночасно з дієтою показано для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНГ, ТГ, апо В у юнаків 10-17 років і у дівчат 10-17 років не менше ніж через 1 рік після менархе (перша менструальна кровотеча) з гетерозиготною сімейною .Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі неясної етіології. Вагітність або період грудного вигодовування. Вік до 18 років (за винятком дітей та підлітків 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Супутнє лікування сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ітраконазолом, кетоконазолом, позаконазолом, вориконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази, боцепревіром, тілапревіром, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином) Супутнє лікування гемфіброзилом, циклоспорином чи даназолом. З обережністю: Пацієнти, що перенесли рабдоміоліз під час терапії препаратом Симвастатин, з ускладненим анамнезом (порушення функції нирок, як правило, внаслідок цукрового діабету) вимагають більш ретельного спостереження, і терапія симвастатином повинна бути тимчасово припинена у таких пацієнтів за кілька днів до виконання великих хірургічних захворювань. також у післяопераційному періоді; у пацієнтів із стійкою підвищеною активністю сироваткових трансаміназ (що перевищує у 3 рази верхню межу норми) препарат слід відмінити; при тяжкій нирковій недостатності (КК 10 мг на добу і, у разі потреби, слід призначати їх з обережністю; при зловживанні алкоголем до початку лікування).Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний вагітним. Так як безпека для вагітних не доведена і немає даних, що лікування препаратом під час вагітності дає очевидну користь, прийом препарату слід негайно припинити при настанні вагітності. Симвастатин слід призначати жінкам із збереженим репродуктивним потенціалом лише у випадках, коли ймовірність вагітності дуже мала. Застосування симвастатину під час вагітності може знизити концентрацію мевалонату (попередник у біосинтезі холестерину) у плода. Атеросклероз є хронічним захворюванням і зазвичай припинення прийому гіполіпідемічних препаратів під час вагітності незначно впливає на довгострокові ризики, пов'язані з первинною гіперхолестеринемією. У зв'язку з цим симвастатин не повинен застосовуватися у жінок, які вагітні, намагаються завагітніти або підозрюють, що вони вагітні. Лікування симвастатином має бути припинене на весь термін вагітності або поки вагітність не діагностована, а сама жінка попереджена про можливу небезпеку для плода. Дані про виділення симвастатину та його метаболітів із грудним молоком відсутні. При необхідності призначення симвастатину жінці в період грудного вигодовування слід враховувати, що багато лікарських препаратів проникають у грудне молоко і є загроза розвитку серйозних несприятливих реакцій. Внаслідок цього при годуванні груддю прийом препарату слід припинити.Побічна діяСимвастатин, в цілому, добре переноситься, і більшість побічних ефектів є слабко вираженими та минущими. Менше 2% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, припинили лікування у зв'язку з розвитком небажаних явищ, властивих симвастатину. У передреєстраційних клінічних дослідженнях небажаними явищами, що виникали з частотою не менше 1%, які оцінювалися дослідниками як можливо, ймовірно або безумовно пов'язані з прийомом препарату, були біль у животі, запор та метеоризм. Іншими небажаними явищами, що виникали у 0,5-0,9% пацієнтів, були астенія та головний біль. Були рідкісні повідомлення розвитку міопатії. У клінічному дослідженні (HPS), у якому 20536 пацієнтів приймали симвастатин (n=10269) у дозі 40 мг на добу або плацебо (n=10267) протягом у середньому 5 років, характер небажаних явищ був подібним до груп симвастатину та плацебо. Частота припинення терапії внаслідок розвитку небажаних явищ була також порівнянною у двох групах (4,8% у групі симвастатину та 5,1% у групі плацебо). Частота розвитку міопатії у пацієнтів, які отримували симвастатин, була меншою за 0,1%. Підвищення активності "печінкових" трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за верхню межу норми (ВГН), підтверджене при повторному дослідженні) спостерігалося у 0,21% пацієнтів групи симвастатину та у 0,09% пацієнтів групи плацебо. Є повідомлення про можливість розвитку наступних небажаних явищ (рідкісні: ≥0,01% та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідкісні: анемія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідкісні: висипання на шкірі, свербіж, алопеція. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідкісні: диспепсія, нудота, блювання, діарея, панкреатит, гепатит/жовтяниця; дуже рідкісні: фатальна або нефатальна печінкова недостатність. Порушення з боку нервової системи: рідкісні: запаморочення, периферична нейропатія, парестезія; дуже рідкісні: безсоння. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідкісні: міалгія, судоми м'язів, тендинопатії; частота не встановлена: тендинопатія, можливо з розривом сухожилля. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота не встановлена: еректильна дисфункція. Порушення з боку імунної системи: рідко розвивався синдром гіперчутливості, який проявлявся ангіоневротичним набряком, вовчаковоподібним синдромом, ревматичною поліміалгією, дерматоміозитом, васкулітом, тромбоцитопенією, еозинофілією, збільшенням швидкості осідання еритроцитів, СОЕ, до шкіри обличчя, задишкою і загальною слабкістю. Були отримані дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуноопосередкованої міопатії, що некротизує (аутоімунної міопатії), обумовленої прийомом статинів. Імуноопосередкована міопатія характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищеною активністю креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на відміну лікування статином. На біопсії м'язів видно некротизуючу міопатію без значного запалення. Поліпшення спостерігається під час терапії імунодепресивними препаратами. Також було отримано рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні порушення (наприклад, різні порушення пам'яті - забудькуватість, зниження пам'яті, амнезія, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Дані когнітивні порушення були зареєстровані прийому всіх статинів. Повідомлення в цілому були класифіковані як несерйозні, з різною тривалістю до появи симптомів (від 1 доби до кількох років) та часом їх вирішення (медіана 3 тижні). Симптоми були оборотними та проходили після відміни терапії статином. Наступні небажані явища повідомлялися при застосуванні деяких статинів: порушення сну, включаючи кошмарні сновидіння; сексуальна дисфункція, гінекомастія. Лабораторні показники: Є рідкісні повідомлення про розвиток вираженого та стійкого підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Також повідомлялося про підвищення активності лужної фосфатази та гамма-глютамілтранспептидази. Відхилення в показниках функціональних печінкових проб зазвичай слабо виражені і носять тимчасовий характер. Є відомості про випадки підвищення активності КФК. Повідомлялося про підвищення концентрації глікованого гемоглобіну (HbAlc) та концентрації глюкози у сироватці крові при прийомі статинів, включаючи симвастатин. Діти та підлітки (10-17 років): У клінічному дослідженні за участю пацієнтів у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією профіль безпеки та переносимості лікування у групі, що приймала симвастатин, був порівнянний з профілем безпеки та переносимості лікування у групі, що приймала плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації лікарських засобів Протипоказана супутня терапія наступними лікарськими засобами. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4. Симвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, але не пригнічує активність цього ізоферменту. Це дозволяє припустити, що прийом симвастатину не впливає на концентрацію у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються під дією ізоферменту CYP3A4. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4 збільшують ризик розвитку міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, позаконазолу, вориконазолу, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, інгібіторів ВІЛ-протеази, боцепревіру, тілапредопоіну, Блокатори "повільних" кальцієвих каналів. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему або амлодипіну із симвастатином. Ломітапід. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу може підвищуватися при одночасному застосуванні ломітапіду з симвастатином. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дронедарон). При одночасному застосуванні препаратів, що мають помірну інгібуючу активність щодо ізоферменту CYP3A4, та симвастатину, особливо у більш високих дозах, може підвищитися ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні Симвастатину та помірних інгібіторів ізоферментів CYP3A4 може знадобитися зниження дози Симвастатину. Ранолазин (помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4). При одночасному застосуванні ранолазину та симвастатину може підвищитися ризик розвитку міопатії. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Інші фібрати. Ризик розвитку міопатії збільшується при одночасному застосуванні симвастатину з гемфіброзилом та іншими фібратами (крім фенофібрату). Ці гіполіпідемічні засоби здатні викликати міопатію в монотерапії. При одночасному застосуванні симвастатину з фенофібратом ризик розвитку міопатії не перевищував суму ризику при монотерапії кожним препаратом. Аміодарон. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аміодарону із симвастатином. У клінічному дослідженні частота розвитку міопатії у пацієнтів, які приймали одночасно симвастатин у дозі 80 мг та аміодарон, становила 6%. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1. Гідроксикислота сімвастатину є субстратом транспортного білка ОАТР1В1. Одночасне застосування інгібіторів транспортного білка OATP1B1 та симвастатину може призвести до збільшення плазмової концентрації гідроксикислоти симвастатину та підвищення ризику розвитку міопатії. Фузидова кислота. При одночасному застосуванні фузидової кислоти та симвастатину може підвищитись ризик розвитку міопатії. Нікотинова кислота (не менше 1 г на добу). При одночасному застосуванні симвастатину та нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (не менше 1 г/добу) описані випадки розвитку міопатії/рабдоміолізу. Колхіцин. При одночасному застосуванні колхіцину та симвастатину у пацієнтів з нирковою недостатністю описані випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. При комбінованій терапії даними препаратами такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом. Непрямі антикоагулянти (похідні кумарину). Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час, визначений як міжнародне нормалізоване відношення (МНО), зростає від вихідного рівня 1,7 до 1,8 у здорових добровольців та від 2,6 до 3,4 у пацієнтів із гіперхолестеринемією. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час повинен визначатися до початку терапії симвастатином, а також досить часто у початковий період лікування, щоб уникнути значних змін цього показника. Як тільки досягається стабільний показник МНО, його подальше визначення слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для контролю пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами.У разі зміни дози симвастатину або після його відміни також рекомендується регулярний вимір протромбінового часу. У пацієнтів, які не приймали антикоагулянти, терапія симвастатином була пов'язана з виникненням кровотеч або змінами протромбінового часу. Інші види взаємодії Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4. При вживанні соку у звичайній кількості (1 склянка 250 мл на день) цей ефект мінімальний (спостерігається збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази на 13% при оцінці за значенням AUC) та не має клінічного значення. Проте вживання соку грейпфрута у великих обсягах значно підвищує активність інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у плазмі. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання грейпфрутового соку при терапії симвастатином.Спосіб застосування та дозиДо початку лікування препаратом Симвастатин пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна дотримуватися протягом усього курсу лікування. Рекомендовані дози препарату Симвастатин – від 5 до 80 мг на добу. Препарат слід приймати один раз на день увечері. При необхідності дозу препарату збільшують з інтервалами щонайменше 4 тижні максимум до 80 мг 1 разів у добу ввечері. Дозу 80 мг на добу рекомендується призначати лише пацієнтам з високим ризиком серцево-судинних ускладнень, якщо лікування препаратом у нижчих дозах не дозволило досягти цільових рівнів ліпідів, а передбачувана користь терапії перевищує можливий ризик. Пацієнти з ішемічною хворобою серця або високим ризиком розвитку ІХС Стандартна початкова доза Симвастатину для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС у поєднанні з гіперліпідемією або без неї (за наявності цукрового діабету, перенесеного інсульту або інших цереброваскулярних захворювань в анамнезі, захворювань периферичних судин), а також для пацієнтів з ІХС становить 40 мг 1 раз. на добу ввечері. Медикаментозна терапія має бути призначена одночасно з дієтою та лікувальною фізкультурою. Пацієнти з гіперліпідемією, які не мають перерахованих вище факторів ризику Стандартна початкова доза Симвастатину становить 20 мг 1 раз на добу ввечері. Для пацієнтів, яким потрібне значне (більше 45%) зниження концентрації ХС ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг 1 раз на добу ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією лікування препаратом Симвастатин можна призначати в початковій дозі 10 мг 1 раз на добу. У разі необхідності підбір доз слід проводити відповідно до вищезгаданої схеми. Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією Препарат Симвастатин рекомендований у дозі 40 мг на добу, яка приймається одноразово ввечері. Дозу 80 мг рекомендується призначати лише у випадку, якщо передбачувана користь терапії перевищує можливий ризик. У таких пацієнтів препарат Симвастатин застосовують у комбінації з іншими методами гіполіпідемічного лікування (наприклад, ЛПНЩ-плазмаферез) або без такого лікування, якщо воно недоступне. Для пацієнтів, які приймають ломітапід одночасно з препаратом Симвастатин, добова доза препарату Симвастатин не повинна перевищувати 40 мг. Супутня терапія Препарат Симвастатин може призначатися як у монотерапії, так і у поєднанні із секвестрантами жовчних кислот. У пацієнтів, які приймають Симвастатин одночасно з фібратами, крім гемфіброзилу або фенофібрату, максимальна рекомендована доза Симвастатину становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які приймають аміодарон, верапаміл, дилтіазем або амлодипін одночасно з препаратом Сімвастатин, добова доза препарату не повинна перевищувати 20 мг. При нирковій недостатності Оскільки препарат Симвастатин виводиться нирками у невеликій кількості, немає потреби у зміні доз у пацієнтів із помірним порушенням функції нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК Застосування у дітей та підлітків 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією Початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу ввечері. Рекомендований режим дозування становить 10 - 40 мг на добу, максимальна рекомендована доза препарату Симвастатин становить 40 мг на добу. Підбір доз проводиться індивідуально відповідно до цілей терапії.ПередозуванняУ жодному з відомих кількох випадків передозування (максимально прийнята доза 3,6 г) специфічних симптомів виявлено не було. Лікування: слід викликати блювання, промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Симптоматична терапія. Слід контролювати функції печінки та нирок, активність КФК у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіопатія/Рабдоміоліз Симвастатин, як і інші статини, може викликати міопатію, яка проявляється у вигляді м'язового болю, болю чи слабкості та супроводжується підвищенням активності КФК (більш ніж у 10 разів вище ВГН). Міопатія може виявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується вторинною гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. У поодиноких випадках спостерігався летальний кінець. Ризик розвитку міопатії збільшується при підвищенні концентрації в плазмі крові речовин, що мають інгібуючу дію щодо ГМГ-КоА-редуктази. Фактори ризику розвитку міопатії включають літній вік (65 років і старше), жіноча стать, неконтрольований гіпотиреоз та порушення функції нирок. Як і при лікуванні іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози. У клінічних дослідженнях (медіана тривалості спостереження становила 4 роки) частота міопатії при застосуванні доз 20, 40 та 80 мг на добу становила 0,03%, 0,08% та 0,61% відповідно. У цих дослідженнях пацієнти перебували під ретельним наглядом, а низка препаратів, які можуть взаємодіяти з симвастатином, не застосовувалася. У клінічному дослідженні, в якому пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі приймали симвастатин у дозі 80 мг на добу (середня тривалість спостереження 6,7 років), частота міопатії склала приблизно 1,0%, а у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 20 мг добу – 0,02%. Приблизно половина випадків розвитку міопатії була зареєстрована протягом першого року лікування. Частота розвитку міопатії протягом кожного наступного року лікування становила приблизно 0,1%. У пацієнтів, які приймають симвастатин у дозі 80 мг на добу, ризик розвитку міопатії вищий, ніж при застосуванні інших статинів, що спричиняють порівнянне зниження концентрації ХС ЛПНЩ. Отже, симвастатин у дозі 80 мг на добу слід призначати лише пацієнтам із високим ризиком серцево-судинних ускладнень, у яких терапія препаратом у нижчих дозах не дозволила досягти бажаного терапевтичного ефекту, а передбачувана користь лікування перевищує можливий ризик. Якщо пацієнту, який приймає симвастатин у дозі 80 мг, потрібне лікування іншим препаратом, який може взаємодіяти з симвастатином, необхідно знизити дозу симвастатину або призначити інший статин, що має менший потенціал до можливої лікарської взаємодії. Усі пацієнти, які починають терапію симвастатином, а також пацієнти, яким необхідно збільшити дозу, повинні бути попереджені про можливість виникнення міопатії та поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення будь-яких незрозумілих м'язових болів, хворобливості у м'язах або м'язової слабкості. Терапія симвастатином повинна бути негайно припинена, якщо міопатія підозрюється чи діагностована. Наявність перелічених вище симптомів та/або більш ніж 10-кратне порівняно з ВГН підвищення активності КФК вказують на наявність міопатії. Найчастіше після негайного припинення прийому симвастатину симптоми міопатії дозволяються, а активність КФК знижується. У пацієнтів, які починають приймати симвастатин або переходять на підвищені дози препарату, доцільно періодичне визначення активності КФК, однак немає гарантій, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії. Багато пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі порушення функції нирок, як правило, через цукровий діабет. Такі пацієнти вимагають більш ретельного спостереження. Терапія симвастатином повинна бути тимчасово припинена за кілька днів до виконання великих хірургічних втручань, а також післяопераційному періоді. У клінічному дослідженні, в якому пацієнти з високим ризиком серцево-судинних захворювань приймали симвастатин у дозі 40 мг 1 раз на добу (медіана тривалості спостереження 3,9 років), частота розвитку міопатії була приблизно 0,24% серед пацієнтів китайської національності (n =5468) та 0,05% серед пацієнтів іншої національності (n=7367). Незважаючи на те, що в даному клінічному дослідженні єдиними представниками монголоїдної раси були пацієнти китайської національності, необхідно бути обережними при призначенні симвастатину пацієнтам монголоїдної раси, зокрема призначати його в низьких дозах. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні симвастатину з наступними лікарськими засобами. Протипоказані комбінації лікарських засобів Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4. Супутня терапія сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 в терапевтичних дозах (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, позаконазолом, вориконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, інгібіторами протеази ВІЧ, боце, Якщо уникнути короткочасного лікування сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 не можна, терапію симвастатином слід перервати на період їх застосування. Гемфіброзіл, циклоспорин або даназол. Одночасне застосування цих препаратів із препаратом симвастатин протипоказане. Інші лікарські засоби Інші фібрати. У пацієнтів, які приймають фібрати, крім гемфіброзилу або фенофібрату, доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу. При одночасному застосуванні симвастатину та фенофібрату ризик розвитку міопатії не перевищує суму ризиків при лікуванні кожним препаратом окремо. Призначати фенофібрат у поєднанні з симвастатином слід обережно, оскільки обидва препарати можуть спричинити розвиток міопатії. Приєднання терапії фібратами до терапії симвастатином зазвичай призводить до невеликого додаткового зниження концентрації ХС ЛПНЩ, однак дозволяє досягти більш вираженого зниження концентрації ТГ та підвищення концентрації ХС ЛПВЩ. У невеликих коротких клінічних дослідженнях, де обидва препарати застосовували під ретельним наглядом, комбінована терапія фібратами з симвастатином не супроводжувалася розвитком міопатії. Аміодарон. У пацієнтів, які приймають аміодарон, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів. У пацієнтів, які приймають верапаміл, дилтіазем або амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Ломітапід. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають ломітапід, доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні препаратів, що мають помірну інгібуючу активність щодо ізоферменту CYP3A4, та симвастатину, особливо у більш високих дозах, може підвищитися ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні симвастатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може знадобитися корекція дози симвастатину. Фузидова кислота. Одночасне застосування фузидової кислоти та симвастатину може підвищити ризик розвитку міопатії. Не рекомендується одночасне застосування симвастатину та фузидової кислоти. Якщо застосування системних препаратів фузидовой кислоти вважається за необхідне, симвастатин може бути скасовано період проведення даної терапії. У виняткових випадках, коли необхідна тривала терапія системними препаратами фузидової кислоти, наприклад, для лікування важких інфекцій, можливість одночасного застосування симвастатину та фузидової кислоти повинна розглядатися індивідуально в кожному окремому випадку і комбінована терапія повинна проводитись під ретельним медичним наглядом. Нікотинова кислота (у ліпідзнижувальних дозах не менше 1 г на добу). При одночасному застосуванні препарату симвастатин та нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (не менше 1 г/добу) описані випадки розвитку міопатії/рабдоміолізу. У клінічному дослідженні (медіана тривалості спостереження 3,9 років) за участю пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань та добре контрольованої концентрацією ХС-ЛПНГ із застосуванням симвастатину в дозі 40 мг/добу з або без езетимибу 10 мг/добу було показано відсутність додаткового позитивного ефекту на результати серцево-судинних захворювань при одночасному застосуванні нікотинової кислоти в ліпід-знижувальних дозах (не менше 1 г/добу). Таким чином, перевага одночасного застосування симвастатину з нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах (не менше 1 г на добу) має бути ретельно зважена щодо потенційних ризиків комбінованої терапії. Крім того, в даному дослідженні частота розвитку міопатії склала приблизно 0,24% серед пацієнтів китайської національності при прийомі симвастатину в дозі 40 мг або симвастатину/езетимибу в дозі 40/10 мг порівняно з 1,24% серед пацієнтів китайської національності при прийомі симвастатину. у дозі 40 мг або симвастатину/езетимибу у дозі 40/10 мг одночасно з ларопіпрантом/нікотиновою кислотою уповільненого вивільнення у дозі 40 мг/2 г. Незважаючи на те, що в даному клінічному дослідженні єдиними представниками монголоїдної раси були пацієнти китайської національності, не рекомендується одночасне застосування симвастатину з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (не менше 1 г/добу) у пацієнтів монголоїдної раси, оскільки частота розвитку міопатії вища у пацієнтів національності, ніж у пацієнтів інших національностей. Вплив на функцію печінки У деяких дорослих пацієнтів, які приймали симвастатин, спостерігалося стійке підвищення активності "печінкових" ферментів (більш ніж у 3 рази вище за ВГН). При припиненні або перериванні терапії симвастатином активність "печінкових" трансаміназ зазвичай поступово поверталася до початкового рівня. Підвищення активності "печінкових" трансаміназ не пов'язано з жовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Реакцій підвищеної чутливості виявлено був. Деякі із зазначених вище пацієнтів мали відхилення у результатах функціональних печінкових проб до початку лікування симвастатином та/або зловживали алкоголем. Перед початком лікування, а потім, відповідно до клінічних показань, усім пацієнтам рекомендується проводити дослідження функції печінки. Пацієнтам, у яких планується підвищити дозу препарату симвастатин до 80 мг на добу, слід проводити додаткові дослідження функції печінки перед тим, як перейти до прийому зазначеної дози, потім через 3 місяці після початку її застосування і далі регулярно повторювати (наприклад, 1 раз на півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із підвищеною активністю "печінкових" трансаміназ. Цим пацієнтам необхідно повторити дослідження функції печінки найближчим часом та надалі проводити регулярно до нормалізації активності "печінкових" трансаміназ. У тих випадках, коли активність "печінкових" трансаміназ наростає, особливо при стійкому перевищенні ВГН у 3 рази, препарат слід відмінити. Причиною підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) може бути пошкодження м'язів, тому зростання активності АЛТ та КФК може вказувати на розвиток міопатії. Були отримані рідкісні постреєстраційні повідомлення про фатальні та нефатальні випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів, які приймають статини, у тому числі симвастатин. Якщо при лікуванні симвастатином розвивається тяжке ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею, необхідно негайно припинити терапію. Якщо іншої причини розвитку даної патології виявлено, повторне призначення симвастатину протипоказано. У пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або пацієнтів з порушенням функції печінки, препарат слід застосовувати з особливою обережністю. Активне захворювання печінки або незрозуміле підвищення активності печінкових трансаміназ є протипоказаннями до призначення симвастатину. У процесі лікування симвастатином, як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними препаратами, спостерігалося помірне (що перевищує ВГН менш ніж у 3 рази) збільшення активності печінкових трансаміназ. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали тимчасовий характер, не супроводжувалися симптомами і не вимагали переривання лікування. Офтальмологічне обстеження Дані сучасних тривалих клінічних досліджень не містять інформації щодо несприятливої дії симвастатину на кришталик ока людини. Застосування у дітей та підлітків віком 10-17 років Безпека та ефективність застосування симвастатину у дітей та підлітків у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були оцінені у контрольованих клінічних дослідженнях за участю юнаків 10-17 років та дівчат 10-17 років не менше ніж через 1 рік після менархе. У пацієнтів дитячого віку, які приймали симвастатин, профіль небажаних явищ можна порівняти з таким у пацієнтів, які приймали плацебо. Застосування симвастатину в дозі понад 40 мг на добу не вивчалося у пацієнтів дитячого та підліткового віку. У цьому дослідженні не спостерігалося помітного впливу прийому симвастатину на зріст та статеве дозрівання юнаків та дівчат або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчат. Дівчата повинні бути проконсультовані щодо належних методів контрацепції під час лікування симвастатином. Застосування симвастатину не вивчалося в дітей віком до 10 років і в дівчат 10-17 років до менархе. Застосування у пацієнтів похилого віку У пацієнтів старше 65 років ефективність симвастатину, оцінена за рівнем зниження концентрації ОХС та ХС ЛПНЩ, була подібною до ефективності, що спостерігалася в популяції в цілому. Достовірного збільшення частоти небажаних явищ чи зміни лабораторних показників не спостерігалося. Однак у клінічному дослідженні застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу у пацієнтів віком від 65 років спостерігався підвищений ризик розвитку міопатії порівняно з пацієнтами віком до 65 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Симвастатин не має або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, слід враховувати, що при постреєстраційному застосуванні симвастатину відзначені поодинокі випадки запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
188,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: симвастатин 20 мг. В упаковці 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб, одержуваний синтетичним шляхом продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного. Активний метаболіт пригнічує 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ-КоА-редуктазу), фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонат є раннім етапом синтезу холестерину, то застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Викликає зниження вмісту в плазмі крові тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПОНП) та загального холестерину (у випадках гетерозиготної сімейної та несемейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпіді . Підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПЗЩ) та зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПЗЩ та загальний холестерин/ЛПВЩ. Початок прояву ефекту через 2 тижні від початку прийому, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування, при припиненні терапії вміст холестерину поступово повертається до початкового рівня.ФармакокінетикаАбсорбція симвастатину висока. Після прийому внутрішньо C max ;в плазмі крові досягається приблизно через 1.3-2.4 год і знижується на 90% через 12 год. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%. Метаболізується в печінці, має ефект «першого проходження» через печінку (гідролізується з утворенням активного похідного: бета-гідроксикислоти, виявлені інші активні, а також неактивні метаболіти). T1/2; активних метаболітів становить 1.9 год. Виводиться переважно з каловими масами (60%) у вигляді метаболітів. Близько 10-15% виводиться нирками у неактивній формі.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія: первинна гіперхолестеринемія (тип IIa та IIb) при неефективності дієтотерапії з низьким вмістом холестерину та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження та зниження маси тіла) у пацієнтів із підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу; комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, що не коректуються спеціальною дієтою та фізичним навантаженням. Ішемічна хвороба серця: для профілактики інфаркту міокарда, зменшення ризику смерті, зменшення ризику серцево-судинних порушень (інсульт або транзиторні ішемічні напади), уповільнення прогресування атеросклерозу коронарних судин, зменшення ризику процедур реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі; стійке підвищення активності печінкових ферментів неясної етіології; захворювання скелетної мускулатури (міопатія); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до симвастатину або інших компонентів препарату (в т.ч. спадкова непереносимість лактози), а також до інших препаратів статинного ряду (інгібіторів ГМК-КоА-редуктази) в анамнезі. З; обережністю; призначають хворим, зловживаючим алкоголем, пацієнтам після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу та ниркової недостатності); при станах, які можуть призвести до розвитку вираженої недостатності функції нирок, таких як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання важкої течії, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу, хірургічні втручання (в т.ч. стоматологічні) або травми; пацієнтам із зниженим або підвищеним тонусом скелетних м'язів неясної етіології; епілепсії.Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний вагітним. Є кілька повідомлень про розвиток аномалій у немовлят, матері яких приймали симвастатин. Жінки дітородного віку, які приймають симвастатин, повинні уникати зачаття. Якщо в процесі лікування вагітність все ж таки настала, Симвастатин повинен бути скасований, а жінка має бути попереджена про можливу небезпеку для плода. Дані щодо виділення симвастатину з материнським молоком відсутні. При необхідності призначення Симвастатину в період годування груддю слід враховувати, що багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком, і є загроза розвитку тяжких реакцій, тому годування груддю під час прийому препарату не рекомендується. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі болі в животі, запор, метеоризм, нудота, діарея, панкреатит, блювання, гепатит, підвищення активності печінкових ферментів, лужної фосфокінази та креатинфосфокінази (КФК). З боку центральної нервової системи: астенічний синдром, головний біль, запаморочення, безсоння, м'язові судоми, парестезії, периферична невропатія, розпливчастість зору, порушення смакових відчуттів. Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіоневротичний набряк, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ, лихоманка, артрит, кропив'янка, фотосенсибілізація, гіперемія шкіри, припливи, задишка, вовчаковоподібний синдром, еозинофіл. Дерматологічні реакції: рідко шкірний висип, свербіж, алопеція, дерматоміозит. З боку кістково-м'язової системи: ; міопатія, міалгія, судоми м'язів, слабкість; рідко – рабдоміоліз. Інші: анемія, серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), зниження потенції.Взаємодія з лікарськими засобамиЦитостатики, протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), фібрати, високі дози нікотинової кислоти, імунодепресанти, еритроміцин, кларитроміцин, телитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон підвищують ризик розвитку міопатії. Циклоспорин або даназол: ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при сумісному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину. Інші гіполіпідемічні засоби, здатні викликати розвиток міопатії: ризик розвитку міопатії підвищується при сумісному призначенні інших гіполіпідемічних засобів, які не є потужними інгібіторами CYP3А4, але здатні викликати міопатію в умовах монотерапії. Такі як гемфіброзил та інші фібрати (крім 1 г фенофібрату), а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі більше 1 г/добу. Аміодарон та верапаміл: ризик розвитку міопатії збільшується при сумісному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину. Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно збільшується у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг. Симвастатин потенціює дію пероральних антикоагулянтів (напр., фенпрокумон, варфарин) і збільшує ризик виникнення кровотеч, що потребує проведення контролю показників згортання крові до початку лікування, а також досить часто в початковий період терапії. Щойно досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або Міжнародне Нормалізоване Відношення (МНО), його подальший контроль слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припинення прийому симвастатину слід проводити контроль протромбінового часу або МНО за вищевикладеною схемою. Терапія симвастатином не викликає змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Підвищує рівень дигоксину у плазмі крові. Колестирамін і колестипол знижують біодоступність (застосування симвастатину можливе через 4 години після прийому вказаних лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект). Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3А4 і можуть підвищувати концентрацію в плазмі крові засобів, що метаболізуються CYP3А4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку на день є мінімальним та не має клінічного значення. Однак, споживання великого об'єму соку (більше 1 літра на день) при прийомі симвастатину значно збільшує рівень інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. У зв'язку з цим необхідно уникати споживання соку грейпфруту у великій кількості.Спосіб застосування та дозиДо початку лікування Симвастатину пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна дотримуватися протягом усього курсу лікування. Симвастатин слід приймати внутрішньо 1 раз на добу ввечері, запиваючи достатньою кількістю води. Час прийому препарату не слід пов'язувати з їдою. Рекомендована доза Симвастатину для лікування гіперхолестеринемії варіює від 10 до 80 мг 1 раз на добу ввечері. Рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів з гіперхолестеринемією становить 10 мг. Максимальна добова доза – 80 мг. Зміни (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні. У більшості хворих оптимальний ефект досягається при прийомі препарату у дозах до 20 мг/добу. У хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією рекомендована добова доза Симвастатину становить 40 мг 1 раз на добу ввечері або 80 мг на три прийоми (20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг увечері). При лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ІХС; ефективні дози Симвастатину становлять 20-40 мг на добу. Тому початкова доза, що рекомендується, у таких хворих — 20 мг на добу. Зміни (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на добу. Якщо вміст ЛПНЩ менше 75 мг/дл (1.94 ммоль/л), вміст загального холестерину – менше 140 мг/дл (3.6 ммоль/л), дозу препарату необхідно зменшити. У хворих літнього віку і у хворих з легким або помірно вираженим ступенем ниркової недостатності змін дозування препарату не потрібно. У ;хворих з хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) ;або одержують циклоспорин, даназол, гемфіброзил або інші фібрати (крім фенофібрату), ніацин у ліпідзнижувальних дозах (1 г/добу) у комбінації з симва Симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу. Для пацієнтів, які приймають аміодарон або верапаміл одночасно з Симвастатином, добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняУ жодному з відомих кількох випадків передозування (максимально прийнята доза 450 мг) специфічних симптомів виявлено не було. Лікування: викликати блювоту, прийняти активоване вугілля, провести симптоматичну терапію. Слід контролювати функції печінки та нирок, рівень КФК у сироватці крові. При розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату та ввести хворому діуретик та натрію бікарбонат (внутрішньовенна інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз. Рабдоміоліз може викликати гіперкаліємію, яку можна усунути внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінників або, у тяжких випадках, за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку терапії Симвастатином можливе скороминуще підвищення рівня печінкових ферментів. Перед початком терапії і далі регулярно проводити дослідження функції печінки (контролювати активність печінкових ферментів кожні 6 тижнів протягом перших 3 міс, потім кожні 8 тижнів протягом першого року, а потім 1 раз на 6 міс), а також при підвищенні доз слід проводити тест визначення функції печінки. При підвищенні дози до 80 мг слід проводити тест кожні 3 місяці. При стійкому підвищенні активності трансаміназ (в 3 рази порівняно з вихідним рівнем) прийом Симвастатину слід припинити. Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, не слід застосовувати при підвищеному ризику розвитку рабдоміолізу та ниркової недостатності (на тлі тяжкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, запланованої великої хірургічної операції, травм, тяжких метаболічних порушень). Скасування гіполіпідемічних засобів у період вагітності не істотно впливає на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. У зв'язку з тим, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази гальмують синтез холестерину, а холестерин та інші продукти його синтезу відіграють істотну роль у розвитку плода, включаючи синтез стероїдів та клітинних мембран, симвастатин може надавати несприятливий вплив на плід при призначенні його вагітності. репродуктивного віку повинні уникати зачаття). Якщо в процесі лікування настала вагітність, препарат має бути скасовано, а жінка попереджена про можливу небезпеку для плода. Симвастатину не рекомендується у жінок дітородного віку, які не використовують контрацептивні засоби. У пацієнтів зі зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або за наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні рівня холестерину слід спочатку проводити терапію, що лежить в основі захворювання. Симвастатин з обережністю призначають особам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування пацієнт повинен перебувати на гіпохолестериновій дієті. Одночасний прийом грейпфрутового соку може посилити ступінь виразності побічних явищ, пов'язаних із прийомом Симвастатину, тому слід уникати їх одночасного прийому. Симвастатин не показаний у тих випадках, коли є гіпертригліцеридемія I, IV та V типів. Лікування Симвастатином може викликати міопатію, що призводить до рабдоміолізу та ниркової недостатності. Ризик виникнення цієї патології зростає у хворих, які одержують одночасно з Симвастатином один або декілька з наступних лікарських засобів: фібрати (гемфіброзил, фенофібрат), циклоспорин, нефазадон, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), протигрибкові засоби з групи азолів (конокізол) протеаз ВІЛ (ритонавір). Ризик розвитку міопатії підвищується також у хворих з тяжкою нирковою недостатністю. Усі пацієнти, які починають терапію Симвастатином, а також пацієнти, яким необхідно збільшити дозу препарату, повинні бути попереджені про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення незрозумілих болів, болю в м'язах, млявості або м'язової слабкості, особливо якщо це супроводжується нездужанням. або лихоманкою. Терапія препаратом має бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або передбачається. З метою діагностування розвитку міопатії рекомендується регулярно проводити вимірювання величини КФК. При лікуванні Симвастатином можливе зростання вмісту сироваткової КФК, що слід враховувати при диференційній діагностиці болю за грудиною. Критерієм відміни препарату є збільшення вмісту КФК у сироватці крові більш ніж у 10 разів щодо верхніх меж норми. У хворих з міалгією, міастенією та/або вираженим підвищенням активності КФК лікування препаратом припиняють. Препарат ефективний як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні із секвестрантами жовчних кислот. У разі пропуску поточної дози препарат необхідно прийняти якнайшвидше. Якщо настав час наступної дози, дозу не подвоювати. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю лікування проводять під контролем функції нирок. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про несприятливий вплив препарату на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (у формі моногідрату) 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, фенпіверінія бромід 0.1 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 50 мг, натрію гідрокарбонат – 12.23 мг, тальк – 22.5 мг, магнію стеарат – 7.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 152.67 мг. 20 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскі, з ризиком і фаскою.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Метамізол - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон має пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру (папаверіноподібна дія). Фенпіверінія бромід має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату має комбіновану болезаспокійливу дію, сприяє зменшенню соматичних та психологічних симптомів, пов'язаних із метеорологічною чутливістю.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.ІнструкціяПісля їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Тривалість прийому не повинна перевищувати 5 днів.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: Ниркова колька; спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; кишкова колька; дискінезня жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. Для короткочасного лікування: Артралгія; міалгія; невралгія; ішіалгія. Як допоміжний засіб: Больовий синдром після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція; тахіаритмії; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; тяжка артеріальна гіпотензія. З обережністю: ниркова/печінкова недостатність, бронхіальна астма, схильність до артеріальної гіпотензії, гіперчутливість до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) або ненаркотичних аналгетиків; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності протипоказане. Застосування у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування. Протипоказано діятм до 6 років.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві та слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспастичний. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту чи проктиту). Антихолінергічні ефекти: сухість слизової оболонки ротової порожнини, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиЗумовлено кожним із компонентів лікарського засобу. Метамізол. При одночасному застосуванні з блокаторами Н1-гістамінових рецепторів, похідними бутирофенону та фенотіазину, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви та алопуринол підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та ін індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу. Седативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аіальгезуючу дію метамізолу. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього у крові. Метамізол, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, може збільшувати виразність їхньої дії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу). Вишневий та смородиновий соки посилюють всмоктування метамізолу у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) та сприяють підвищенню концентрації його активних метаболітів у плазмі. Пітофенон. Посилює ефект міотропних спазмолітиків (дротаверину, папаверину, мебеверину, отілону броміду), антисекреторних засобів (ранитидину, фамотидину). фенпіверіній. При сумісному застосуванні посилює гіпотензивний ефект блокаторів каналів кальцію (ніфедипіну, амлодипіну), клонідину та дибазолу.Спосіб застосування та дозиДози, що рекомендуються: Для дорослих та дітей старше 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Для дітей: Від 13 до 15 років - по 1 таблетці 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток (1,5 таблетки 4 рази на добу). Від 9 до 12 років – по 1/2 таблетки 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки (по 1 таблетці 4 рази на добу). Від 6 до 8 років – по 1/2 таблетки 2 рази на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки (по 1/2 таблетки 4 рази на добу).ПередозуванняСимптоми: блювання, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, нудота, біль в епігастральній ділянці, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Неприпустимо застосування для усунення гострих болів у животі (до з'ясування причини). Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після вживання препарату. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При лікуванні хворих, які отримують цитостатичні лікарські засоби прийом метамізолу повинен проводитися тільки під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
186,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Тіаміну гідрохлорид – 50 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення у вигляді прозорої, безбарвної або злегка пофарбованої рідини зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаВітамін B1 відноситься до водорозчинних вітамінів. В організмі людини внаслідок процесів фосфорилювання перетворюється на кокарбоксилазу, яка є коферментом багатьох ферментних реакцій. Вітамін B1 відіграє важливу роль у вуглеводному, білковому та жировому обміні, а також у процесах проведення нервового збудження у синапсах.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбується із ШКТ. Перед всмоктуванням тіамін вивільняється із зв'язаного стану травними ферментами. Через 15 хв тіамін визначається в крові, а через 30 хв – в інших тканинах. У крові вміст тіаміну порівняно низький, при цьому в плазмі виявляється переважно вільний тіамін, в еритроцитах та лейкоцитах – його фосфорні ефіри. Розподіл у організмі досить широкий. Відзначено відносне переважання вмісту тіаміну в міокарді, скелетних м'язах, нервовій тканині та печінці, що пов'язано, мабуть, із підвищеним споживанням тіаміну цими структурами. Половина загальної кількості тіаміну міститься у поперечно-смугастих м'язах (включаючи міокард) та близько 40% у внутрішніх органах. Найбільш активним із фосфорних ефірів тіаміну є тіаміндифосфат. Ця сполука має коферментну активність і грає основну роль участі тіаміну в обміні жирів і вуглеводів. Виводиться через кишечник та нирками.Клінічна фармакологіяВітамін групи Ст.Показання до застосуванняГіповітаміноз та авітаміноз В1 (у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на ентеральному харчуванні через зонд, на гемодіалізі; при синдромі мальабсорбції). Неврити, радикуліти, невралгії, периферичні парези та паралічі; атонія кишечника, порушення всмоктування у кишечнику, виражені порушення функції печінки; міокардіодистрофія; тиреотоксикоз; хронічний алкоголізм; голодування; підвищена потреба організму у вітаміні В1 при вагітності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тіаміну.Вагітність та лактаціяМожливе застосування при вагітності та в період лактації за показаннями у рекомендованих дозах.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, набряк Квінке; у поодиноких випадках – анафілактичний шок. Інші: пітливість, тахікардія.Взаємодія з лікарськими засобамиФізіологічною функцією вітамінів В1 і В6 є потенціювання дії один одного, що виявляється у позитивному впливі на нервову, м'язову та серцево-судинну системи. Етанол різко знижує всмоктування тіаміну (концентрація у крові може зменшитися на 30%). Тривале лікування протисудомними препаратами може призвести до дефіциту тіаміну. Тіамін повністю розпадається в розчинах, що містять сульфіти. Тіамін нестабільний у лужному та нейтральному розчинах; Призначення з карбонатами, цитратами, барбітуратами, препаратами міді не рекомендовано.Спосіб застосування та дозиВводять глибоко внутрішньом'язово або повільно внутрішньовенно 1 раз на добу. Разова доза для дорослих становить 25-50 мг. Курс лікування варіює від 10 до 30 днів. При внутрішньому прийомі при помірно вираженому хронічному гіповітамінозі застосовують 10-25 мг 1 раз на добу або в розділених дозах. При тяжкому гіповітамінозі добова доза може становити до 300 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлергічні реакції на введення тіаміну частіше виникають у осіб, схильних до алергії. П/к (а іноді і внутрішньом'язово) ін'єкції тіаміну болючі через низьку pH розчинів. "Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
230,00 грн
185,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: активна речовина: цефепім – 1,0 г (у вигляді цефепіму гідрохлориду моногідрату) – 1,1890 г; допоміжна речовина: L-аргінін – 0,7943 г. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 0,5 г та 1,0 г. По 0,5 г або 1,0 г цефепіму у скляні флакони (місткістю 10 мл) типу ФО, FLP-10, 10R або 10Н, закупорені гумовими пробками і обжаті алюмінієвими ковпачками. По 1 або 10 флаконів разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 10 флаконів разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону з картонним вкладишем для фіксації флаконів. Для стаціонарів: по 50 або 270 флаконів разом з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у коробку з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаСередні концентрації цефепіму в плазмі крові дорослих здорових чоловіків у різні терміни після одноразового внутрішньовенного введення протягом 30 хвилин до 12 годин та максимальна концентрація (Cmax) наведені нижче у таблиці. Середні концентрації цефепіму у плазмі (мкг/мл) після внутрішньовенного введення Доза цефепіму 0,5 год 1 год 2 год 4 год 8 год 12 год Стах (мкг/мл) 500 мг внутрішньовенно 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2 39,1±3,5 1 г внутрішньовенно 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6 81,7±5,1 2 г внутрішньовенно 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1 163,9±25,3 Після внутрішньом'язового введення цефепім повністю всмоктується. Стах та час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) після одноразового внутрішньом'язового введення наведені нижче в таблиці. Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл) після внутрішньом'язового введення Доза цефепіму 0,5 год 1 год 2 год 4ч 8 год 12 год Стах (мкг/мл) Тmах (ч) 500 мг/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7 13,9±3,4 1,4±0,9 1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4 29,6±4,4 1,6±0,4 2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3 57,5±9,5 1,5±0,4 Терапевтичні концентрації цефепіму виявляються в наступних рідинах і тканинах: сечі, жовчі, перитонеальній та бульозній рідинах, слизовій оболонці бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі. Зв'язування цефепіму з білками сироватки становить у середньому 16,4% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Цефепім метаболізується на N-метилпіролідин, який швидко перетворюється на оксид N-метилпіролідину. Цефепім виводиться переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації (нирковий кліренс становить у середньому 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% від введеної дози незміненого цефепіму, менше 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Після введення доз від 250 мг до 2 г період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. Загальний кліренс становить середньому 120 мл/хв. При внутрішньовенному введенні препарату здоровим добровольцям у дозі 2 г кожні 8 годин протягом 9 днів кумуляції препарату не спостерігалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Період напіввиведення з організму при нирковій недостатності збільшується, при цьому спостерігається лінійна залежність між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну. При тяжких порушеннях функції нирок, що вимагають проведення сеансів діалізу, період напіввиведення становить у середньому 13 годин при гемодіалізі та 19 годин при безперервному перитонеальному діалізі. При порушеній функції нирок потрібне коригування дози. Пацієнти з порушеннями функції печінки Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів із порушеною функцією печінки не змінюється. Коригування дози для таких хворих не потрібне. Пацієнти старше 65 років Після одноразового внутрішньовенного введення 1 г препарату здоровим добровольцям старше 65 років відзначалося збільшення площі під кривою залежності "концентрація – час" (AUC) та зменшення ниркового кліренсу порівняно з молодими добровольцями. При порушеній функції нирок пацієнтам старшого віку потрібне коригування дози. Діти Фармакокінетика препарату досліджувалась у дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення дози 50 мг/кг маси тіла внутрішньовенно або внутрішньом'язово, а також після повторного введення препарату (кожні 8-12 годин протягом не менше 48 годин). Після одноразового внутрішньовенного введення загальний кліренс та обсяг розподілу становили 3,3 мл/хв/кг та 0,3 л/кг, відповідно. Період напіввиведення з організму складав у середньому 1,7 години. Виведення цефепіму у незмінному вигляді нирками становило 60,4% від введеної дози, а нирковий кліренс – у середньому 2,0 мл/хв/кг. Після багаторазового внутрішньовенного введення концентрація цефепіму в плазмі у рівноважному стані, а також інші фармакокінетичні параметри не відрізнялися від таких після одноразового введення. Вік і стать пацієнтів не суттєво впливали на загальний кліренс та обсяг розподілу, з урахуванням поправки на масу тіла. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація цефепіму в плазмі в рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася в середньому за 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом'язового введення концентрації цефепіму в плазмі становили в середньому 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом'язової ін'єкції становила в середньому 82%. Концентрація препарату у спинномозковій рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей з бактеріальним менінгітом Час (годинник) після введення Концентрація у плазмі (мкг/мл)** Концентрація у СМР (мкг/мл)** Відношення концентрацій у СМР/плазма крові** 0,5 67,1±51,2 5,7±0,14 0,12±0,14 1 44,1±7,8 4,3±1,5 0,10±0,04 2 23,9±12,9 3,6±2,0 0,17±0,09 4 11,7±15,7 4,2±1,1 0,87±0,56 8 4,9±5,9 3,3±2,8 1,02±0,64 **вік пацієнтів: 3,1 місяці – 12 років, середній вік: 3 роки. Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом 5-20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі та СМР визначалися наприкінці введення на 2 або 3 день лікування препаратом.ФармакодинамікаЦефепім є цефалоспориновим антибіотиком широкого спектра дії. Цефепім пригнічує синтез білків клітинної стінки бактерій, має широкий спектр бактерицидної дії щодо різних грампозитивних та грамнегативних бактерій, у тому числі більшості штамів, резистентних до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків третього покоління, таких як цефтазид. Цефепім високо стійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, він має низьку спорідненість до бета-лактамаз і швидко проникає в клітини грамнегативних бактерій. Доведено, що цефепім має дуже високу спорідненість до пеніцилін-зв'язуючого білка (ПСБ) типу 3, високою спорідненістю - до ПСБ типу 2 і помірною спорідненістю - до ПСБ типів 1а і 1б. Цефепім має бактерицидну дію щодо широкого спектру бактерій та активний щодо наступних мікроорганізмів: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); інші штами Staphylococcus spp., включаючи Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи A); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - мінімальна переважна концентрація від 0,1 до 1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні Streptococcus spp. (групи С, G, F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus spp. гурту Viridans. Примітка: Більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метилліну, є стійкими до дії більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім. Грамнегативні аероби: Acinetobacter calcoaceticus (підштами anitratus, Iwofii); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи Citrobacter diversus, Citrobacter freundii; Campylobacter jejuni; Enterobacter spp., включаючи Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii; Escherichia coli; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenza (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Klebsiella spp., включаючи Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують бета-лактамази); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують бета-лактамази); Neisseria meningitidis;Pantoea agglomerans (раніше відомий як Enterobacter agglomerans); Proteus spp., включаючи Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Providencia spp., включаючи Providencia rettgeri, Providencia stuartii; Pseudomonas spp., включаючи Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri; Salmonella spp.; Serratia, включаючи Serratia marcescens, Serratia liquefaciens; Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. Примітка: Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas maltophilia (раніше відомий як Xanthomonas maltophilia та Pseudomonas maltophilia). Анаероби: Bacteroides spp.; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Prevotella melaninogenica (відомий як Bacteroides melaninogenicus); Veillonella spp. Примітка: Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis та Clostridium difficile.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефепіму мікроорганізмами, у дорослих: Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи бронхіт та пневмонію; Інфекції сечовивідних шляхів як ускладнені, включаючи пієлонефрит, так і неускладнені; Інфекції шкіри та м'яких тканин; Інфекції черевної порожнини, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів; гінекологічні інфекції; Септицемія; Фебрильна нейтропенія; Профілактика інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефепіму мікроорганізмами, у дітей: Пневмонія; Інфекції сечовивідних шляхів як ускладнені, включаючи пієлонефрит, так і неускладнені; Інфекції шкіри та м'яких тканин; Септицемія; Фебрильна нейтропенія; Бактеріальний менінгіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринової групи, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків; дитячий вік до 2 місяців. З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), особливо коліт, ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з тим, що адекватних та контрольованих клінічних досліджень у вагітних жінок не проводилося, застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату під час грудного вигодовування слід вирішити питання припинення грудного вигодовування, т.к. цефепім виявляється у грудному молоці.Побічна діяНайчастіше відзначаються побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту та алергічні реакції. Нижче перераховані побічні ефекти щодо органів та систем відповідно до їх частоти: дуже часті (≥ 10%); часті (≥ 1% та Інфекції: нечасто – кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, вагінальні інфекції; рідко – кандидози. Алергічні реакції: часто – висипання на шкірі; нечасто - еритема, кропив'янка, свербіж; рідко – анафілактичні реакції; частота невідома – анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку центральної нервової системи: нечасто – головний біль; рідко – судоми, парестезії, дисгезії, запаморочення; частота невідома – сплутаність свідомості, короткочасна втрата свідомості, галюцинації, кома, ступор, енцефалопатія, міоклонічні судоми. З боку судин: рідко – вазодилатація; частота невідома – кровотечі. З боку респіраторної системи: рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – абдомінальний біль, запор; частота невідома – порушення травлення. З боку сечовивідної системи: частота невідома – ниркова недостатність, токсична нефропатія. Загальні реакції та реакції у місці введення: часто - флебіт у місці введення, біль у місці введення; нечасто - підвищення температури та запалення у місці введення; рідко – озноб. Інші: рідко - генітальний свербіж, зміна смаку, вагініт, еритема, хибнопозитивна проба Кумбса без гемолізу. Зміни з боку лабораторних показників: часто – підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або часткового тромбопластинового часу; нечасто – підвищення азоту сечовини крові, креатиніну сироватки, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія; частота невідома – апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз. Післяреєстраційний досвід: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор і кома), міоклонус, судоми та безсудомний епілептичний статус. Незважаючи на те, що більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували цефепім у дозах вище рекомендованих, у деяких випадках нейротоксичність спостерігалася у пацієнтів, яким проводилася корекція дози залежно від ступеня ниркової недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиДані за сумісністю розчинів цефепіму та інших лікарських засобів наведено в таблиці нижче: Концентрація цефепіму Назва/концентрація іншого препарату у суміші Інфузійний розчин 40 мг/мл Амікацин 6 мг/мл 0,9% натрію хлорид або 5% декстрозу 40 мг/мл Ампіцилін 1 мг/мл 5% декстроза 40 мг/мл Ампіцилін 10 мг/мл 5% декстроза 40 мг/мл Ампіцилін 1 мг/мл 0,9% натрію хлорид 40 мг/мл Ампіцилін 10 мг/мл 0,9% натрію хлорид 4 мг/мл Ампіцилін 40 мг/мл 0,9% натрію хлорид 4-40 мг/мл Кліндаміцин 0,25-6 мг/мл 0,9% натрію хлорид або 5% декстрозу 4 мг/мл Гепарин 10-50 ОД/мл 0,9% натрію хлорид або 5% декстрозу 4 мг/мл Калію хлорид 10-40 мекв/л 0,9% натрію хлорид або 5% декстрозу 4 мг/мл Теофілін 0,8 мг/мл 5% декстроза Діуретики, аміноглікозиди, поліміксин знижують канальцеву секрецію цефепіму і підвищують його концентрацію в сироватці крові, подовжують Т1/2, посилюють нефротоксичність (підвищуючи ризик розвитку нефронекрозу). Цефепім підвищує ототоксичність аміноглікозидів. Нестероїдні протизапальні препарати, уповільнюючи виведення цефалоспоринів, збільшують ризик розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні з бактерицидними антибіотиками (аміноглікозидами) проявляється синергізм, з бактеріостатичними (макроліди, хлорамфенікол, тетрацикліни) – антагонізм. Несумісний із розчином метронідазолу (перед введенням розчину метронідазолу для профілактики інфекцій під час проведення хірургічних втручань слід промити інфузійну систему від розчину цефепіму). Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не повинні вводитися одночасно з розчинами ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину, нетилміцину. При призначенні цефепіму з переліченими препаратами слід запроваджувати кожен антибіотик окремо.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Дози та шлях введення залежать від чутливості збудників, тяжкості інфекції, стану функції нирок та загального стану хворого. Внутрішньовенне введення рекомендується для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі виникнення септичного шоку. Приготування розчину для внутрішньовенного введення Препарат розчиняють у 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5% розчині декстрози та 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, як зазначено в наведеній нижче таблиці, і вводять протягом 3-5 хвилин або безпосередньо у вену, або в систему для внутрішньовенного введення, через яку в організм пацієнта надходить сумісний розчин внутрішньовенного введення. Приготування розчину для внутрішньовенної інфузії Приготований розчин (див. вище) переносять в інфузійну судину з іншими сумісними розчинами для внутрішньовенних інфузій (див. нижче) і вводять не менше 30 хвилин. Об'єм розчину для розведення (мл) Приблизний об'єм одержаного розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл) Внутрішньовенне введення: 500 мг/флакон 5 5,7 90 1 г/флакон 10 11,4 90 Розчини препарату з концентрацією 1-40 мг/мл сумісні з наступними парентеральними розчинами: 0,9% розчин хлориду натрію для ін'єкцій; 5% чи 10% розчин декстрози для ін'єкцій. Внутрішньом'язове введення: доза до 1 г (об'єм Приготування розчину для внутрішньом'язового введення Препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині декстрози або 0,9% розчині хлориду натрію для ін'єкцій, 0,5% або 1% розчині лідокаїну, як зазначено нижче в таблиці. Об'єм розчину для розведення (мл) Приблизний об'єм одержаного розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл) Внутрішньом'язове введення: 500 мг/флакон 1,5 2,2 230 1 г/флакон 3,0 4,4 230 Зберігання розчинів для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення Застосовується лише свіжоприготовлений розчин. Як і всі розчини для парентерального застосування, перед введенням розчини препарату слід перевірити на відсутність видимих механічних включень. В іншому випадку забороняється використовувати приготований розчин. Режими дозування цефепіму в залежності від захворювання, маси тіла та віку пацієнта Доза для дітей не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу для дорослих (2 г внутрішньовенно, кожні 8 годин). Досвід внутрішньом'язового запровадження препарату дітям обмежений. Дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг при нормальній функції нирок Інфекції сечових шляхів легкої та середньої тяжкості: 500 мг - 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 12 годин Інші інфекції легкої та середньої тяжкості: 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 12 годин Тяжкі інфекції: 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин Дуже важкі та загрозливі для життя інфекції: 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів; при тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. У разі лікування фебрильної нейтропенії нормальна тривалість лікування становить 7 днів або до зникнення нейтропенії. Профілактика інфекцій під час проведення хірургічних операцій За 60 хвилин до початку хірургічної операції вводять 2 г препарату внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 30 хвилин. Відразу після закінчення інфузії пацієнту вводять 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу готують відповідно до інструкції щодо його застосування. Внаслідок фармацевтичної несумісності метронідазолу та цефепіму їх не слід змішувати в одній судині. Інфузійну систему перед запровадженням метронідазолу слід промити. Під час тривалих (більше 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення цефепіму у тій же дозі з подальшим введенням метронідазолу. Діти від 2 місяців із масою тіла до 40 кг При інфекціях сечових шляхів, інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії рекомендована доза становить 50 мг/кг кожні 12 годин протягом 10 днів. У разі тяжких інфекцій – кожні 8 годин. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією, септицемією, бактеріальним менінгітом слід вводити 50 мг/кг кожні 8 годин протягом 7-10 днів. Пацієнти з порушенням функції нирок Хворим із порушенням функції нирок потрібне коригування дозування цефепіму з метою компенсації зменшеної швидкості виведення препарату із сечею. Режим дозування залежить від ступеня порушення функції нирок, тяжкості інфекції та чутливості мікроорганізмів. При слабких або помірних порушеннях ниркової функції початкова доза препарату така ж, як при нормальній функції нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму, залежно від кліренсу креатиніну, представлені в таблиці нижче. Кліренс креатиніну для чоловіків розраховують, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за такою формулою: Кліренс креатиніну (мл/хв) = Маса тіла (кг) х (140 - вік)/ [72 х сироватковий креатинін (мг/дл)] Кліренс креатиніну для жінок розраховують за тією самою формулою, використовуючи фактор 0,85. Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендовані підтримуючі дози (Звичайна доза, коригування дози не потрібне) >60 2 г кожні 8 год 2 г кожні 12 год 1 г кожні 12 год 500 мг кожні 12 год 30-60 2 г кожні 12 год 2 г кожні 24 год 1 г кожні 24 год 500 мг кожні 24 год 11-29 2 г кожні 24 год 1 г кожні 24 год 500 мг кожні 24 год 500 мг кожні 24 год ≤11 1 г кожні 24 год 500 мг кожні 24 год 250 мг кожні 24 год 250 мг кожні 24 год При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі 2 г кожні 48 год 2 г кожні 48 год 1 г кожні 48 год 500 мг кожні 48 год Пацієнти на гемодіалізі* 500 мг кожні 24 год 500 мг кожні 24 год 500 мг кожні 24 год 500 мг кожні 24 год * Для пацієнтів на гемодіалізі рекомендується: 1 г у перший день лікування і потім по 500 мг кожні 24 години при всіх інфекціях, за винятком ферильної нейтропенії, де доза становить 1 г кожні 24 години. У дні гемодіалізу препарат слід вводити після закінчення гемодіалізу. По можливості препарат слід вводити одночасно і щодня. При гемодіалізі протягом 3 годин з організму видаляється приблизно 68% дози препарату. Діти з порушенням функції нирок Дітям у разі порушення функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями, як зазначено вище в таблиці. Кліренс креатиніну обчислюється за такими формулами: Кліренс креатиніну (мл / хв / 1,732) = 0,55 х зростання (см) / сироватковий креатинін (мг / дл) або Кліренс креатиніну (мл/хв/1,732) = [0,52 х зростання (см)/ сироватковий креатинін (мг/дл)] – 3,6. Пацієнти з порушенням функції печінки Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібна.ПередозуванняСимптоми (частіше виникають у хворих з хронічною нирковою недостатністю): судоми, енцефалопатія, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептиформними нападами, нервово-м'язовим збудженням. Лікування: слід припинити введення препарату та провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності факторів, здатних викликати порушення функції нирок, потрібне коригування дози цефепіму з метою компенсації зменшеної швидкості виведення препарату із сечею. Режим дозування залежить від ступеня ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості мікроорганізмів. При слабких або помірних порушеннях ниркової функції початкова доза препарату така ж, як при нормальній функції нирок. Ризик розвитку токсичних реакцій особливо збільшується у пацієнтів похилого віку з порушеною функцією нирок. Під час постреєстраційного спостереження були зареєстровані такі серйозні небажані реакції, у тому числі загрозливі для життя або призводять до летального результату: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор і кома), міоклонус, судоми та безсудомний епілептичний статус (див. розділ Побічна дія": Післяреєстраційний досвід). Більшість випадків спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не проводилася корекція дози. Тим не менш, у деяких випадках нейротоксичність відзначалася у пацієнтів, яким проводилася корекція дози в залежності від ступеня ниркової недостатності. У більшості випадків симптоми нейротоксичності були оборотними та зникали після відміни препарату та/або після проведення гемодіалізу. Якщо нейротоксичність пов'язана із застосуванням цефепіму,слід розглянути питання про припинення терапії цефепімом або коригувати дозу у пацієнтів із нирковою недостатністю. Перед початком лікування слід встановити наявність в анамнезі у хворого на алергічні реакції на цефепім, інші цефалоспоринові антибіотики, пеніциліни та інші бета-лактамні антибіотики, а також інших форм алергії. При розвитку алергічної реакції слід припинити лікування препаратом та вжити відповідних заходів. При розвитку тяжкої алергічної реакції (наприклад, анафілактичної реакції) безпосередньо під час введення препарату може знадобитися застосування епінефрину та іншої підтримуючої терапії. При призначенні емпіричного лікування необхідно брати до уваги дані про набуту стійкість мікроорганізмів-збудників. Стійкість мікроорганізмів може змінюватися з часом та географічного положення. Для ідентифікації мікроорганізму-збудника та визначення чутливості до цефепіму слід здійснити відповідні тести. Цефепім може застосовуватися у вигляді монотерапії навіть до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеральної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. При ризику змішаної аеробно/анаеробної інфекції (особливо коли можуть бути нечутливі до цефепіму мікроорганізми) лікування препаратом цефепім у комбінації з препаратом, що діє на анаероби, можна починати до ідентифікації збудника. Після ідентифікації збудника та визначення чутливості до антибіотиків лікування слід проводити відповідно до результатів тестів. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування цефепім може призводити до колонізації нечутливої мікрофлори. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів. Clostridium difficile - асоційована діарея При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD – Clostridium difficile – associated diarrhea), яка може протікати як у легкій формі, так і у важкій, аж до летального результату. У разі виникнення діареї під час лікування препаратом необхідно підтвердити діагноз CDAD. Слід ретельно спостерігати за хворим на розвиток CDAD, оскільки реєструвалися випадки її виникнення через більше двох місяців після припинення застосування антибіотиків. При підозрі або підтвердженні CDAD необхідно припинити застосування антибіотиків, крім тих, що призначені для придушення Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку побічних ефектів з боку нервової системи, пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та за інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
186,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахуванні на цефотаксим 1000 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1000 мг у скляні флакони. По 1 або 10 флаконів разом із інструкцією із застосування в пачці з картону. По 10 флаконів разом із інструкцією із застосування в пачці з картону з картонним вкладишем для фіксації флаконів. Для стаціонарів: 270 флаконів разом з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці з картону.Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаПісля одноразового внутрішньовенного введення в дозах 0,5, 1 і 2 г час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) - 5 хв, максимальна концентрація (Сmах) становить 39, 101,7 та 214 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом'язового введення до лозах 0,5 і 1 г ТСmах - 0,5 год і Стах становить 11 і 21 мкг/мл відповідно. Зв'язок з білками плазми – 30 – 50 %. Біоступність - 90 - 95%. Створює терапевтичні концентрації у більшості тканин (міокард, кісткова тканина, жовчний міхур, шкіра, м'які тканини) та рідин (синовіальна, перикардіальна, плевральна, мокрота, жовч, сеча, спинномозкова рідина (СМР) організму. Обсяг розподілу - 0,25 - 0 39 л/кг. Період напіввиведення (Т1/2) - 1 год при внутрішньом'язовому введенні і 1-1.5 год - при внутрішньом'язовому введенні. Виводиться нирками – 20 – 36 % у незміненому вигляді, решта у вигляді метаболітів (15-25 % у вигляді фармакологічно активного дезацетилцефотаксиму та 20 – 25 % – у вигляді 2 неактивних метаболітів М2 та МОЗ). При хронічній нирковій недостатності та у літніх пацієнтів Т1/2 збільшується у 2 рази. У новонароджених Т1/2 становить від 0,75 до 1,5 год, у недоношених новонароджених зростає до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно. порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacrer diversus; Curobacler freundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae, Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні): Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилінчутливі, включаючи продукуючі та непродукуючі пенініліназ штами); Мorganella morganii, Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Neisseria meningitidis: Propionibacterium spp; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris: Providencia spp.; Streptococcus spp (включаючи Streptococcus pneumoniae):Salmonella spp., Serratia spp*; Shigella spp.. Veillonella spp*; Yersinia spp*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia). * - чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожній конкретній країні. До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroidcs fragilis; Clostridium difficile; Entcrococcus spp.; грамнегативні анаероби: Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pscudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції важкої течії, викликані чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами: інфекції центральної нервової системи (менінгіт), дихальних шляхів та ЛОР – органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, органів малого тазу, гонорею, інфіковані рани та , сепсис, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма, інфекції на фоні імунодефіциту, профілактика інфекцій після хірургічних операцій (в т ч урологічних, акушерсько-гінекологічних, на шлунково-кишковому тракті).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму (в т.ч. до пеніцилінів, ін. цефалоспоринів, карбапенемів), вагітність, період лактації, дитячий вік (в/м введення – до 2,5 років при використанні як розчинник лідокаїну). З обережністю: у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами; при нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності призначення препарату в період грудного вигодовування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій на частоту розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (> 10 %): часто (> 1 % та < 10 %); нечасто (> 0.1% та < 1%); рідко (> 0,01% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта. Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія. Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: реакція Яриша – Геркегеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша – Геркегеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми. Частота невідома енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), біль голови, запаморочення. Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (через швидке болюсне введення через центральний венозний катетер). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма- глутамілтрансферази (гама - ГТ), лужної фосфатази (ЩФ) та/або концентрації билируб. які можна також пояснити наявністю інфекції), в окремих випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно. Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівнсса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок, збільшення концентрації креатиніну, особливо при одночасному застосуванні з аміноглікозидами. Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці зведення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні). Нечасто: лихоманка запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт. Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ризик кровотечі при поєднанні з антиагрегантами, нестероїдними протизапальними засобами. Імовірність ураження нирок збільшується при одночасному прийомі з аміноглікозидами, поліміксином і "петлевими" діуретиками. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, збільшують плазмові концентрації Цефотаксиму та уповільнюють його виведення. Фармацевтично несумісний із розчинами інших антибіотиків в одному шприці або крапельниці.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово. Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. при тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. при інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 р. Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: Норма доза 100 - 150 мг/кт/сутки. розділена па 2 - 4 введення. при дуже тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кт/добу, розділена на 2 - 4 введення. при тяжких інфекціях – доза 150 – 200 мг/кг/добу, розділена на 2 – 4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово. З метою профілактики перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год -0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год - 0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта. Правила приготування розчинів: для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (250 мг розводять в 2 мл розчинника: 500 мг розводять в 2 мл розчинника; 1 г - в 4 мл: 2 г в 10 мл); при внутрішньовенній ін'єкції розчин може бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0.9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин декстрози (1 - 2 г розводять у 40 - 100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузій – 20 – 60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (250 мг розводять у 2 мл розчинника; 500 мг - у 2 мл; 1 г 4 мл; 2 г 10 мл).ПередозуванняСимптоми, судоми, енцефалопатія (у разі введення великих дол, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При лікуванні препаратом понад 10 днів потрібний контроль кількості формених елементів крові. Під час лікування цефотаксимом можливе отримання хибнопозитивної проби Кумбса та хибнопозитивної реакції сечі на глюкозу. При дочасному застосуванні цефалоспоринових антибіотиків та етанолу можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій, однак у клінічних дослідженнях цефотаксиму (Клафоран) не було зареєстровано такого ефекту при його одночасному застосуванні з етанолом. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія та рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування більше 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
300,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Ціанокобаламін 500 мкг. Розчин у флаконах по 1 мл, в упаковці коміркової контурної, 10 штук у картонній пачці.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо всмоктується із ШКТ. Метаболізується у тканинах, перетворюючись на коферментну форму – аденозилкобаламін, який є активною формою ціанокобаламіну. Виводиться з жовчю та із сечею.ФармакодинамікаВітамін B12 відноситься до групи водорозчинних вітамінів. Має високу біологічну активність. Необхідний для нормального кровотворення (сприяє дозріванню еритроцитів). Бере участь у процесах трансметилювання, перенесення водню, утворенні метіоніну, нуклеїнових кислот, холіну, креатину. Сприяє накопиченню в еритроцитах сполук, що містять сульфгідрильні групи. Сприяє вплив на функцію печінки та нервової системи. Бере участь у синтезі мієлінової оболонки, стимулює гемопоез, зменшує болючі відчуття, пов'язані з ураженням периферичної нервової системи, стимулює нуклеїновий обмін через активацію фолієвої кислоти. Активує систему згортання крові, у високих дозах викликає підвищення активності тромбопластину і протромбіну.Клінічна фармакологіяВітамін групи Ст.ІнструкціяВводять підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно та інтралюмбально, а також всередину.Показання до застосуванняАнемія внаслідок B12-дефіцитного стану; Залізодефіцитна та постгеморагічна анемія; Апластична анемія, викликана токсичними речовинами та лікарськими препаратами; Захворювання печінки (гепатити, цирози); Фунікулярний мієлоз; Поліневрит; Радикуліт; Невралгія; Бічний аміотрофічний склероз; Дитячий церебральний параліч; Хвороба Дауна; Травма периферичних нервів; Шкірні захворювання (псоріаз, фотодерматози, герпетиформний дерматит, нейродерміти); Дефіцит вітаміну B12 (в т.ч. при застосуванні бігуанідів, ПАСК, вітаміну C у високих дозах); Променева хвороба;Протипоказання до застосуванняТромбоемболія, еритремія, еритроцитоз, підвищена чутливість до ціанокобаламіну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: рідко – стан збудження; З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у серці, тахікардія; Алергічні реакції: рідко – кропив'янка;Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами для внутрішнього застосування можливе зменшення концентрації ціанокобаламіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні із протисудомними засобами зменшується абсорбція ціанокобаламіну з кишечника. При одночасному застосуванні з неоміцином, аміносаліциловою кислотою, колхіцином, циметидином, ранітидином, препаратами калію зменшується абсорбція ціанокобаламіну з кишечника. При парентеральному застосуванні хлорамфенікол може зменшувати гемопоетичну дію ціанокобаламіну при анемії.Спосіб застосування та дозиПри анеміях, пов'язаних із дефіцитом вітаміну B12, вводять по 100-200 мкг через день. При анемії з явищами фунікулярного мієлозу та при макроцитарних анеміях із захворюваннями нервової системи – по 400-500 мкг у перші 7 днів щодня, потім 1 раз на 5-7 днів. У період ремісії за відсутності явищ фунікулярного мієлозу підтримуюча доза – 100 мкг 2 десь у місяць, за наявності неврологічних симптомів – по 200-400 мкг 2-4 десь у місяць. При гострій постгеморагічній та залізодефіцитній анемії – по 30-100 мкг 2-3 рази на тиждень. При апластичних анеміях (особливо у дітей) – по 100 мкг до настання клінічного поліпшення. При аліментарній анемії у дітей раннього віку та у недоношених – 30 мкг/добу протягом 15 днів. При захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, неврологічних захворюваннях з больовим синдромом вводять у дозах, що зростають, - 200-500 мкг, при поліпшенні стану - 100 мкг/добу. Курс лікування 2 тижні. При травматичних ураженнях периферичної нервової системи – по 200-400 мкг через день протягом 40-45 днів. При гепатитах та цирозах печінки – 30-60 мкг/добу або 100 мкг через день протягом 25-40 днів. При дистрофіях у дітей раннього віку, хвороби Дауна та дитячому церебральному паралічі – по 15-30 мкг через день. При фунікулярному мієлозі, бічному аміотрофічному склерозі можна вводити в спинномозковий канал по 15-30 мкг, поступово збільшуючи дозу до 200-250 мкг. При променевій хворобі, діабетичній невропатії, спру – по 60-100 мкг щодня протягом 20-30 днів. При дефіциті вітаміну B12 для профілактики - внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1 мг 1 раз на місяць; для лікування - внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1 мг щодня протягом 1-2 тижнів, що підтримує доза 1-2 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно - від 1 разу на тиждень, до 1 разу на місяць. Тривалість лікування встановлюється індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування слід регулярно контролювати картину крові та згортання.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: діючі речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний – 210,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 441,7 мг; Допоміжні речовини: кроскармеллоза натрію, стеаринова кислота, картопляний крохмаль. У пачці картонної 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток.ХарактеристикаПоглинання токсичних речовин (мікроорганізми, отрути та ксенобіотики), що надходять до шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); сорбція токсичних речовин, що виділяються у просвіт ШКТ із травними соками (жовч, секрет підшлункової залози); зв'язування токсичних метаболітів, що утворюються в шлунково-кишковому тракті (індол, скатол, феноли, аміак та ін); обволікаючу та цитопротекторну дію; пряма бактерицидна дія.Властивості компонентівЗа кількістю наукових публікацій (більше 200 статей), захищених дисертацій, патентів та клінічних досліджень оригінальний надвисокодисперсний діоксид кремнію, що застосовується для виробництва ентеросорбенту «АктіДетокс», з великим відривом лідирує серед усієї групи. Клінічні дослідження діоксиду кремнію показали позитивні результати при інфекційних та неінфекційних діареях, кишковому токсикозі, ботулізмі, колітах, вірусних гепатитах, хронічних обструктивних захворюваннях легень, бронхіальній астмі, хронічній нирковій недостатності, екземі, псоріазі, атопічному дер. Мікрокристалічна целюлоза (МКЦ) є харчовими волокнами, одержуваними з очищеної бавовняної целюлози, близька до натуральної природної целюлози, що є природним компонентом багатьох харчових продуктів. Потрапляючи в шлунок і кишечник, МКЦ вбирає рідину, розбухає, значно збільшуючись обсягом. Завдяки цьому об'єм, що виходить, дає відчуття ситості і стимулює роботу кишечника. Крім вищезазначених ефектів МКЦ посилює ефективність дії надвисокодісперсного діоксиду кремнію.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела харчових волокон для підтримки функцій шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, діти до 14 років, вагітність та період лактації, виразкова хвороба шлунка та 12-перстої кишки у стадії загострення, виразки та ерозії слизової оболонки кишечника, шлункові та кишкові кровотечі, кишкова непрохідність.Спосіб застосування та дозиПриймати між їдою за 1 годину до їжі, запиваючи питною водою. Вживати дорослим та дітям віком від 14 років і старше – по 3-4 таблетки 3-4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: густий екстракт кореневищ з корінням валеріани 20 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні. 50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Викликає помірно виражений седативний ефект. Дія обумовлена вмістом ефірної олії, більшу частину якої складає складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативними властивостями володіють також валепотріати та алкалоїди – валерин та хотенін. Валеріана полегшує настання природного сну. Седативний ефект проявляється повільно, але досить стабільно. Валеріанова кислота і валепотріати мають слабку спазмолітичну дію. Крім того, комплекс біологічно активних речовин валеріани лікарської має жовчогінну дію, посилює секреторну активність слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм і розширює коронарні судини. Регуляція серцевої діяльності опосередковується через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та систему серця, що проводить.Лікувальна дія проявляється при систематичному та тривалому курсовому лікуванні.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняСтан збудження; розлади сну, пов'язані з перезбудженням; мігрень; легкі функціональні порушення з боку серцево-судинної та травної системи (як правило, у складі комбінованої терапії).Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості; при застосуванні у високих дозах – млявість, пригніченість, слабкість, зниження працездатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, потенціюється їхня дія.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза визначається індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛінімент - 100 г: Активні речовини: дьоготь 3 г, ксероформ 3 г. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 5 г, рицинова олія - 89 г. 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛінімент; від світло-жовтого до коричневого кольору зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Чинить протимікробну та місцевоподразнювальну дію, прискорює процеси регенерації.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною, протизапальною та покращує регенерацію тканин дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняАбсцес шкіри; фурункул; лімфаденіт; лімфангіт; опіки; відмороження; рани; виразки; пролежні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Побічна діяАлергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо наносять тонким шаром на ділянку ураження або накладають пов'язку в 5-6 шарів марлі з лініментом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему