Виагра 50мг 4 шт таблетки

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою На одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 25 мг/50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафілу цитрат 35,12 мг (еквівалентно силденафілу 25,00 мг)/силденафілу цитрат 70,24 мг (еквівалентно силденафілу 50,00 мг)/силденафілу цитрат 140,48 мг (000 мг) допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101), кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 102), магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай II 31K58875 білий складається з гіпромелози, лактози моногідрату, титану діоксиду, тріацетину.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одній стороні цифрою 25. Таблетки 50 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 50. Таблетки 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 100.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – ФДЕ5-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т½) становить близько 4-х годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкої (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК 30-49 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить приблизно до дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це у свою чергу призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпека та ефективність препарату Візарсин при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору одне око. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом альфа-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто  від ≥ 1/100 до < 1/10 не часто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)-протеази та ізоферменту CYP3A4, на фоні досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові. AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). У окремих чутливих пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсін лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Візарсіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини за умов in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Візарсин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему