Телмиста н 12,5мг+40мг 28 шт таблетки

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 12.5 мг; телмісартан 80 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 24 мг, натрію гідроксид - 6.72 мг, повідон К30 - 27.1 мг, полісорбат 80 - 1.3 мг, манітол - 479.38 мг, лактози моногідрат - 92.5 мг, магнію стеарат1, 7 – 0.35 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки двошарові, один шар від світло-рожевого до рожевого кольору; інший шар від білого до майже білого кольору з можливими вкрапленнями рожевого кольору; овальної форми, двоопуклі; на білій поверхні таблеток є ризик та тиснення "Т" і "2" по різні боки від неї.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаОдночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – приблизно 50%. Cmax телмісартана досягається протягом 0.5-1.5 год після застосування. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при застосуванні у дозі 40 мг) до 19% (при застосуванні у дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Зв'язування з білками плазми значне (більше 99.5%), в основному з альбуміном і α1-глікопротеїном. Vd приблизно 500 л. Метаболізується телмісартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Т1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв). Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. Гідрохлортіазид: Після прийому внутрішньо Cmax гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється за кумулятивною нирковою екскрецією гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd – 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2 - 10-15 год. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2 гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів із зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.ФармакодинамікаКомбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо. Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові. Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока. Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень), задишка. З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови. З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна). З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці. З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію. З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія. Репродуктивна система: імпотенція. Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз. З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Інші антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту. Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширюючого ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту. Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. Гідрохлортіазид: Етанол, барбітурати, опіоїдні аналгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів. Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів. Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол. Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію. Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків. Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином. Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії. НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту. Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням. Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш вірогідний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків. Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами: У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: гідрохлортіазид – 12,500 мг; телмісартан – 80,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон 25, магнію стеарат. Пігулки, 12,5 мг + 80 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з Алю/Алю. По 3 або 9 блістерів (по 10 таблеток) або по 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів (по 14 таблеток) поміщені в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з жовтуватим відтінком, з гравіюванням "81" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).ФармакокінетикаУ здорових людей одночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Всмоктування Телмісартан. Після прийому внутрішньо телмісартану швидко всмоктується. Максимальна концентрація телмісартану після прийому внутрішньо досягається через 0,5-1,5 год. Абсолютна біодоступність при прийомі 40 і 160 мг становить 42% і 58% відповідно. Прийом їжі незначно знижує біодоступність телмісартану, зменшення значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) коливається від 6% (доза 40 мг) до 19% (доза 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від того, чи приймався препарат разом з їжею або натще. Незначне зменшення AUC не спричиняє зниження терапевтичної ефективності препарату. Фармакокінетика телмісартана після прийому внутрішньо не є лінійною. Після повторного застосування значного накопичення телмісартану в плазмі крові не було відзначено. Гідрохлортіазид. Після прийому внутрішньо Сmах гідрохлортіазиду в плазмі крові досягається приблизно через 1-3 год. З урахуванням кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду абсолютна біодоступність становить близько 60%. Розподіл Телмісартан. Телмісартан міцно зв'язується з білками плазми (> 99,5%), в основному з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Здається обсяг розподілу (VdSS) в рівноважному стані становить приблизно 500 л. Гідрохлортіазид. Близько 68% гідрохлортіазиду зв'язується з білками плазми, його Vdss становить 0,83-1,14 л/кг. Біотрансформація Телмісартан. Метаболізм телмісартану відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою та утворенням фармакологічно неактивного метаболіту ацилглюкуроніду. Після одноразового прийому телмісартану, міченого 14С, ацилглюкуронід становить приблизно 11% від загальної кількості радіоактивної речовини в плазмі крові. Ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участі у метаболізмі телмісартану. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму у людини. Виведення Телмісартан. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-міченого телмісартану більша частина дози (> 97%) виводиться через кишечник з жовчю; незначна кількість речовини виводиться нирками (менше 2%). Загальний плазмовий кліренс телмісартану після прийому внутрішньо становить > 1500 мл/хв. Період напіввиведення телмісартану (Т1/2) становить понад 20 год. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид виводиться майже повністю у незміненому вигляді із сечею. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться у незміненому вигляді протягом 48 годин. Нирковий кліренс становить 250-300 мл/хв. Т1/2 гідрохлортіазиду становить 10-15 год. Підлога Плазмова концентрація телмісартану у жінок у 2-3 рази вища, ніж у чоловіків, при цьому у жінок посилення антигіпертензивного ефекту не спостерігається. Необхідності корекції дози немає. У жінок відзначено тенденцію до вищих концентрацій гідрохлортіазиду в плазмі крові, ця знахідка не є клінічно значущою. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика телмісартана у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) не відрізняється від молодих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення телмісартану відбувається практично без участі нирок (менше 2%). Враховуючи досвід застосування препарату для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв, в середньому – близько 50 мл/хв), немає потреби у корекції дози у пацієнтів з порушенням функції нирок. Телмісартан не виводиться під час гемодіалізу. У пацієнтів із нирковою недостатністю швидкість виведення гідрохлортіазиду знижується. У пацієнтів із віддаленою або єдиною ниркою Т1/2 становить близько 34 год. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки показали підвищення абсолютної біодоступності до 100%. У пацієнтів із печінковою недостатністю Т1/2 не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® Плюс є комбінацією телмісартану (антагоніста рецепторів ангіотензину II (АРА II)) та гідрохлортіазиду (тіазидного діуретика). Поєднання даних компонентів забезпечує більш виражену антигіпертензивну дію, при цьому рівень артеріального тиску (АТ) знижується сильніше, ніж на тлі монотерапії цими компонентами. Препарат, що застосовується 1 раз на добу у терапевтичних дозах, ефективно та поступово знижує АТ. Телмісартан Телмісартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (підтип АТ1), ефективний прийому внутрішньо. Телмісартан має високу спорідненість до підтипу АТ1рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста АТ1-рецептора. Телмісартан вибірково та стійко зв'язується з АТ1-рецептором. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ2 та інші менш вивчені АТ-рецептори. Функціональна роль цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​підвищеної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого зростає під дією телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназу II), який також руйнує брадикінін. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних із дією брадикініну. У здорових людей телмісартан у дозі 80 мг майже повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Переважний ефект триває понад 24 год і зберігається до 48 год. Початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом перших 3-х годин після прийому телмісартану внутрішньо. Тривалість терапевтичного ефекту препарату становить більше 24 годин і включає останні 4 години перед прийомом наступної дози за даними добового моніторування АТ. Це підтверджується вимірюваннями, зробленими на момент максимального ефекту і одразу перед прийомом наступної дози (відношення залишкового ефекту до максимального вище 80% для дозувань 40 та 80 мг телмісартану в плацебо-контрольованих дослідженнях). Максимальна антигіпертензивна дія розвивається через 4-8 тижнів регулярного прийому телмісартану і зберігається протягом тривалої терапії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). За результатами клінічних досліджень ефективність антигіпертензивної дії телмісартану можна порівняти з терапевтичним ефектом препаратів інших класів, таких як амлодипін, атенолол, еналаприл, гідрохлортіазид та лізиноприл. У разі різкого припинення лікування телмісартаном АТ поступово повертається до вихідних показників, без розвитку синдрому "скасування". Частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою на фоні застосування телмісартану на відміну від інгібіторів АПФ. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, тим самим підвищуючи екскрецію іонів натрію та хлоридів приблизно в еквівалентних кількостях. Діуретичний ефект гідрохлортіазиду призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), підвищення активності реніну плазми крові, посилення вироблення альдостерону з подальшим підвищенням вмісту калію та бікарбонатів у сечі та зниженням вмісту калію у плазмі крові. Одночасне застосування телмісартану сприяє зниженню втрати калію, спричиненої цим діуретиком, ймовірно, за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Після прийому гідрохлортіазиду діурез посилюється через 2 години, максимальний ефект розвивається приблизно через 4 години, дія триває близько 6-12 годин. В епідеміологічних дослідженнях встановлено, що тривала терапія гідрохлортіазидом знижує ризик виникнення серцево-судинної захворюваності та смертності. Пацієнти дитячого та підліткового віку Безпека та ефективність телмісартану у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (за відсутності ефективності монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або будь-яких допоміжних речовин препарату та інших похідних сульфонамідів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Холестаз та обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів. Тяжкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія. Спадкова непереносимість фруктози (містить сорбітол). Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки, тяжкі порушення функції нирок. Порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю). Зниження ОЦК на тлі попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Гіперкаліємія. Стан після трансплантації нирки (досвід відсутня). Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA). Стеноз аортального та мітрального клапанів. Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Цукровий діабет. Первинний гіперальдостеронізм. Подагра. Досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) обмежений, але не підтверджує розвитку побічних ефектів з боку нирок, корекція дози не потрібна. Порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію). Закритокутова глаукома (у зв'язку з наявністю у складі гідрохлортіазиду). Гіперурікемія. Застосування у пацієнтів негроїдної раси. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання. Літній вік (старше 70 років). Системна червона вовчанка.Вагітність та лактаціяВагітність Перебіг АРА II під час вагітності протипоказаний. Застосування АРА II не рекомендовано протягом першого триместру вагітності та протипоказано під час другого та третього триместрів вагітності. Телмісартан Не отримано належних даних щодо застосування препарату телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах виявили його репродуктивну токсичність. Епідеміологічний доказ ризику тератогенної дії після прийому інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності не був переконливим, проте цей ризик виключити не можна. Поки не отримано даних контрольованих епідеміологічних досліджень щодо ризику прийому АРА II, для цього класу препаратів може існувати аналогічний ризик. За винятком крайньої необхідності тривалого лікування АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні вибрати альтернативний гіпотензивний лікарський засіб із підтвердженим профілем безпеки застосування при вагітності.Після встановлення факту вагітності лікування АРА II слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативне лікування. Лікування АРА II у ході другого та третього триместрів вагітності надає токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія). При застосуванні АРА II з другого триместру вагітності рекомендовано ультразвукове дослідження нирок та черепа плода. Дітей, матері яких приймали АРА II, слід ретельно обстежити щодо артеріальної гіпотензії. Гідрохлоротіазид Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо під час першого триместру, обмежений. Гідрохлоротіазид проникає через гематоплацентарний бар'єр. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його застосування в ході другого та третього триместрів може погіршувати фетоплацентарний кровотік та викликати у плода/новонародженого жовтяницю, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенію. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування набряків вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії через ризик зниження ОЦК та погіршення плацентарного кровотоку без належного терапевтичного впливу протягом захворювання. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних жінок за винятком поодиноких випадків, коли інше лікування неможливе. Період грудного вигодовування Прийом препарату Телзап Плюс у період грудного вигодовування протипоказаний, слід застосовувати альтернативне лікування з більш сприятливими профілями безпеки. Фертильність Дослідження впливу комбінації телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність людини не проводилося.Побічна діяПри застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид найчастіше повідомляли про виникнення такої небажаної реакції, як запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк виникав рідко (≥1/10000 – <1/1000). Загальна частота виникнення небажаних реакцій при застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид була порівнянна з такою на тлі монотерапії телмісартаном. Залежність розвитку небажаних реакцій від дози препарату не встановлена, не було зазначено взаємозв'язку зі статтю, віком або расою пацієнтів. Побічні ефекти розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частоту побічних ефектів визначали відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - Нижче представлені всі небажані реакції, про які повідомлялося при монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, або при застосуванні комбінації телмісартан+гідрохлортіазид. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит; рідко: сепсис, у тому числі з летальним кінцем, бронхіт, фарингіт, синусит; частота невідома: сіаладеніт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: анемія; рідко: еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома: апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитою, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко: посилення симптомів або загострення системного червоного вовчаку (під час постреєстраційного спостереження), реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції. Порушення ендокринної системи: частота невідома: відсутність належного глікемічного контролю при цукровому діабеті. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: гіперкаліємія, гіпокаліємія; рідко: гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), гіперурикемія, гіпонатріємія; частота невідома: анорексія, втрата апетиту, порушення водно-електролітного балансу, гіповолемія, гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто: тривога; рідко депресія; частота невідома: збуджений стан. Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення; нечасто: непритомність, парестезія; рідко: сонливість, безсоння, порушення сну; частота невідома: переднепритомний стан. Порушення з боку органу зору: рідко: порушення зору, минуще порушення чіткості зору; частота невідома: ксантопсія, гостра короткозорість, гостра глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго. Порушення серця: нечасто: брадикардія, тахікардія, аритмія. Порушення з боку судин: нечасто: артеріальна гіпотензія; ортостатична гіпотензія; частота невідома: некротизуючий васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель, задишка; рідко: респіраторний дистрес-синдром (що включає пневмоніт та набряк легенів); дуже рідко: інтерстиційне захворювання легень. Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: діарея, сухість у роті, метеоризм; рідко: відчуття дискомфорту в ділянці шлунка, біль у животі, запор, диспепсія, блювання, гастрит; частота невідома: панкреатит, відчуття дискомфорту у сфері шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: порушення функції печінки/захворювання печінки; частота невідома: жовтяниця (паренхіматозна чи холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: екзема, лікарський висип, токсичний шкірний висип, ангіоневротичний набряк (також з летальним результатом), еритема, свербіж шкіри, шкірний висип, посилене потовиділення, кропив'янка; частота невідома: вовчаково-подібний синдром, реакції фоточутливості, васкуліт шкіри, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: біль у спині, м'язові спазми, міалгія; рідко: артроз, біль у ділянці сухожилля, біль у суглобах, м'язові судоми, біль у кінцівках; Частота невідома: слабкість. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність); частота невідома: інтерстиціальний нефрит, порушення нирок, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: астенія, біль у грудях; рідко: грипоподібний синдром, біль; Частота невідома: гіпертермія. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко: зниження вмісту гемоглобіну, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності креатинфосфокінази, підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Опис окремих небажаних реакцій Інтерстиціальне захворювання легень У ході постреєстраційного застосування препарату були описані випадки виникнення інтерстиціального захворювання легень на фоні прийому телмісартану, проте причинно-наслідковий зв'язок не було встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-ал'достеронової системи (РААС) Одночасне застосування телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА або препаратами, що містять аліскірен, характеризується підвищеним ризиком розвитку у пацієнтів артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниженням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням кожного препарату окремо. У пацієнтів з діабетичною нефропатією застосування комбінації інгібіторів АПФ та АРА II протипоказане. Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином було відзначено середнє підвищення пікової плазмової концентрації (49%) та мінімальної концентрації (20%) дигоксину. При одночасному призначенні, на початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід контролювати концентрацію дигоксину в крові для її підтримки в рамках терапевтичного діапазону. Лікарські препарати, що викликають втрату калію та гіпокаліємію Інші калійуретичні діуретики, проносні засоби, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрієва сіль, саліцилова кислота та її похідні. За необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Дані лікарські препарати можуть збільшувати втрату калію при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Лікарські препарати, що викликають підвищення вмісту калію в плазмі крові Як і інші лікарські препарати, що діють на РААС, застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид може викликати гіперкаліємію. Ризик може зростати при одночасному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (замінниками кухонної солі, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори) гепарином, імунодепресантами (циклоспорином або такролімусом) та триметопримом). При суворому дотриманні запобіжних заходів поєднання з інгібіторами АПФ або нестероїдними протизапальними засобами пов'язане з меншим ризиком. За необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ і рідко з АРА II, включаючи комбінацію телмісартан/гідрохлортіазид, відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та його токсичної дії. При одночасному застосуванні з препаратами літію рекомендується ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що використовуються для протизапального лікування (не більше 3 г на добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРА II та послаблювати діуретичний, натрійуретичний ефект тиаз. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів зі зниженим ОЦК, пацієнтів похилого віку) одночасне застосування АРА II та препаратів, що пригнічують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Тому одночасне застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид з НПЗП слід здійснювати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Необхідно забезпечити пацієнтам належне надходження рідини, крім того, на початку одночасного застосування та періодично надалі слід контролювати функцію нирок. При одночасному прийомі телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом клінічно значущого ефекту взаємодії виявлено не було. Лікарські засоби, дія яких схильна до впливу зміни вмісту калію в плазмі крові Рекомендується періодично контролювати вміст калію в плазмі крові та проводити електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) на фоні застосування з лікарськими засобами, дія яких залежить від змін концентрації калію в плазмі крові (наприклад, із серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами), а також після нападу шлуночкової тахікардії, у тому числі спричиненою лікарськими засобами (включаючи деякі антиаритмічні препарати). Гіпокаліємія була провокуючим фактором для розвитку шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (torsade de pointes): антиаритмічні лікарські засоби Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) антиаритмічні лікарські засоби III класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин [внутрішньовенні ін'єкції], галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін [внутрішньовенні ін'єкції]). Серцеві глікозиди Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені прийомом гідрохлортіазиду, можуть сприяти виникненню аритмії на фоні терапії серцевими глікозидами. Інші гіпотензивні препарати Телмісартан може посилювати ефект інших гіпотензивних препаратів. Антидіабетичні засоби (препарати для прийому внутрішньо та інсулін) Може знадобитися корекція доз антидіабетичних лікарських засобів. Метформін Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю на фоні прийому гідрохлортіазиду. Холестирамін та колестіпол Всмоктування гідрохлортіазиду зменшується у присутності аніонообмінних смол. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін (норадреналін)) Дія вазопресорних амінів може бути ослаблена. Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин) Дія недеполяризуючих міорелаксантів може бути посилена гідрохлортіазидом. Протиподагричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати вміст сечової кислоти в плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидного діуретика може підвищити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Солі кальцію Гідрохлортіазид може підвищувати вміст кальцію в плазмі внаслідок зниження його виведення. При необхідності призначення добавок кальцію слід контролювати концентрацію кальцію в плазмі та відповідно коригувати дозу. У зв'язку із впливом на метаболізм кальцію тіазиди можуть спотворювати результати аналізів для оцінки функції паращитовидних залоз. Блокатори β-адренорецепторів та діазоксид Гіперглікемічна дія блокаторів β-адренорецепторів та діазоксиду може бути посилена гідрохлортіазидом. Холінолітичні засоби (наприклад, атропін, біпериден) Холінолітичні засоби можуть збільшувати біодоступність гідрохлортіазиду шляхом зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Амантадін Гідрохлортіазид може підвищувати ризик виникнення небажаних реакцій, спричинених амантадином. Гліциризинова кислота Взаємодія гідрохлортіазиду та кореня солодки (гліциризинової кислоти) може призвести до розвитку гіпокаліємії. Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) Гідрохлортіазид може зменшувати виведення нирками цитотоксичних препаратів та посилювати їхню мієлосупресивну дію. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування) Кортикостероїди послаблюють антигіпертензивну дію телмісартану.Спосіб застосування та дозиПрепарат Телзап® Плюс приймають внутрішньо один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від їди. Пацієнтам, АТ яких не вдається належним чином контролювати за допомогою монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, необхідно приймати лікарський препарат Телзап Плюс. Перед переходом на комбінацію із фіксованими дозами рекомендується індивідуальне титрування дози кожного компонента. У деяких клінічних ситуаціях можна розглянути прямий перехід від монотерапії до комбінації з фіксованими дозами. Препарат Телзап Плюс, 12,5 мг +80 мг, можна застосовувати один раз на добу у пацієнтів, АТ яких не вдається належним чином контролювати при прийомі телмісартану в дозі 80 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Коригування дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв) проводити не потрібно. Рекомендований періодичний контроль показників функції нирок. Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Телзап Плюс протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки. Пацієнти похилого віку (старше 70 років) Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Препарат Телзап® Плюс протипоказаний до застосування у дітей та підлітків молодше 18 років через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Можливі симптоми складаються із симптомів передозування окремими компонентами. Симптоми Найбільш вираженими проявами передозування телмісартаном є артеріальна гіпотензія та тахікардія, також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, блювоту, підвищення вмісту сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність. З передозуванням гідрохлортіазидом пов'язують зниження вмісту електролітів (гіпокаліємію, гіпохлоремію) та гіповолемію на тлі надмірного діурезу. Найбільш поширеними симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму та/або загострення аритмії при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами або певними антиаритмічними засобами. Лікування Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду шляхом гемодіалізу не встановлено. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та здійснювати симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання і/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Пацієнта слід укласти на спину, ноги підняти. При необхідності рекомендується заповнити ОЦК, наприклад шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. Можуть бути призначені симпатоміметичні препарати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. Відсутній досвід клінічного застосування комбінації телмісартангідрохлортіазид у пацієнтів із порушенням функції печінки. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 л мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. За необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водноелектролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з вираженою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап Плюс не рекомендовано. Порушення функції нирок та пересадка нирки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК). Оскільки досвід застосування препарату Телзап Плюс у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості обмежений, то рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну та сечової кислоти в плазмі крові, а також показників функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникнути азотемія, пов'язана із застосуванням тіазидних діуретиків. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап Плюс, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап® Плюс. Стеноз аортального або мітрального кпапан, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої ​​обережності. Вплив на обмін речовин та ендокринну функцію Застосування гідрохлортіазиду може порушувати толерантність до глюкози, при цьому у пацієнтів з цукровим діабетом може розвиватися гіпоглікемія на фоні одночасного застосування інсуліну або гіпоглікемічних засобів та телмісартану. Можлива корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Під час лікування тіазидами у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає. З лікуванням тіазидними діуретиками пов'язують підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлортіазиду, цей ефект мінімальний або відсутній. У деяких пацієнтів, які застосовують гідрохлортіазид, можливий розвиток гіперурикемії або раптове виникнення загострення подагри. Порушення водно-електролітного балансу При застосуванні препарату Телзап Плюс необхідно проводити періодичний контроль вмісту електролітів у плазмі. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз) та зміни кислотно-основного стану. Ознаками порушень водно-електролітного балансу є: сухість у роті, спрага, загальна слабкість, загальмованість, сонливість, занепокоєння, біль або судоми у м'язах, м'язова слабкість, зниження АТ, олігурія, тахікардія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Гіпокаліємія Незважаючи на те, що внаслідок застосування гідрохлортіазиду може розвинутись гіпокаліємія, супутня терапія телмісартаном може компенсувати зниження концентрації калію в плазмі крові. Ризик виникнення гіпокаліємії зростає у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів з вираженим діурезом, при дотриманні дієти без солі, у пацієнтів, які не заповнюють належним чином втрату електролітів, а також у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ. Гіперкаліємія Прийом телмісартану може стати причиною розвитку гіперкаліємії. Однак клінічно значущої гіперкаліємії на фоні прийому препарату Телзап Плюс відзначено не було. Основними факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: цукровий діабет, ниркова недостатність, серцева недостатність, літній вік (пацієнти віком від 70 років); поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ. АРА II, НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), триметоприм, а також замінники кухонної солі, що містять калій; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз Дані про те, що препарат Телзап Плюс знижує або запобігає розвитку гіпонатріємії, спричиненої діуретиками, відсутні. Незначний дефіцит хлору зазвичай не потребує корекції. Гіперкальціємія Гідрохлортіазид може зменшувати виведення кальцію із сечею та спричинити періодичне та незначне підвищення вмісту кальцію у плазмі крові за відсутності будь-яких порушень обміну кальцію. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом гідрохлортіазиду слід припинити до початку аналізу функції паращитовидной залози. Гіпомагніємія На фоні прийому гідрохлортіазиду було відзначено підвищення виділення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. У ході післяреєстраційного застосування більшість випадків функціонального порушення печінкової функції або ураження печінки виникли у японців. Японці найбільш схильні до розвитку цих небажаних реакцій. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Серцева недостатність Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, пацієнти з серцевою недостатністю (що супроводжується або не супроводжується порушенням функцій нирок) наражаються на ризик розвитку значного зниження АТ, а також порушень функцій нирок (часто гострих). Загальні порушення Реакції гіперчутливості до гідрохлортіазиду з найбільшою ймовірністю можуть виявитися у пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або бронхіальну астму. Відомо, що застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до загострення або посилення симптомів системного червоного вовчаку. При застосуванні гідрохлортіазиду відзначали реакції фоточутливості. У разі появи реакції фоточутливості рекомендується припинити прийом препарату Телзап Плюс. Якщо застосування діуретиків все ж таки необхідно, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення. Гостра міопія та закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, що є похідним сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію, що призводить до гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптомами цих порушень є раптове зниження гостроти зору або біль в очах і, як правило, що виникають у період від кількох годин до кількох тижнів після початку лікування. Вчасно не купована гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед слід негайно припинити прийом препарату Телзап® Плюс. За відсутності контролю внутрішньоочного тиску може знадобитися невідкладне консервативне чи хірургічне лікування. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Антидопінговий тест При застосуванні препаратів, що містять гідрохлортіазид, спортсмени можуть мати позитивний результат при проведенні допінг-тесту. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Тслзап Плюс протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги, що на фоні прийому препарату Телзап® Плюс можуть виникати запаморочення та сонливість, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Діючі речовини: гідрохлортіазид – 25 мг, телмісартан – 80 мг. Допоміжні речовини: маннітол - 327.7 мг, повідон К25 - 21.6 мг, кросповідон - 12 мг, магнію стеарат - 9 мг, меглюмін - 24 мг, натрію гідроксид - 6.7 мг, лактози моногідрат - 99.67 мг, 4 6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.33 мг. Пігулки 25 мг + 80 мг. В упаковці 98 пігулок.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі двошарові таблетки, один шар білого кольору, інший шар жовтого кольору.ФармакокінетикаСпільне застосування телмісартану та гідрохлортіазиду не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: Всмоктування: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC (площа під кривою "концентрація-час") коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Розподіл: Зв'язок з білками плазми крові – 99,5%, в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном. Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 л. Метаболізм: Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення: Період напіввиведення (Т1/2) – понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з "печінковим кровотоком" (близько 1500 мл/хв). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів: Гендерні відмінності: Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. З m ах (максимальна концентрація) та AUC були приблизно у 3 та 2 рази, відповідно, вище у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Корекція доз не потрібна. Літні пацієнти: Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок: У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекції дози телмісартану не потрібно. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу. Телмісартан не виводиться за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки: Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг. Гідрохлортіазид: Після внутрішнього застосування Телпрес Плюс максимальні концентрації гідрохлортіазиду в плазмі досягаються протягом 1-3 годин. Абсолютна біодоступність, що базується на загальній екскреції нирками, становить близько 60%. Зв'язується білками плазми 64% гідрохлортіазиду, а об'єм розподілу 0,8±0,3 л/кг. Гідрохлортіазид не метаболізується в організмі та виводиться нирками практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози, прийнятої внутрішньо, елімінується протягом 48 годин. Нирковий кліренс близько 250-300 мл/хв. Т1/2 гідрохлортіазиду – 10-15 годин. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок концентрація телмісартану в плазмі крові в 2-3 рази вище, ніж у чоловіків, також у жінок є тенденція до збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду клінічно незначуще. Пацієнти з порушенням функції нирок: У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) 90 мл/хв, показали, що Т1/2 гідрохлортіазиду збільшується. У пацієнтів із зниженою функцією нирок Т1/2 близько 34 годин.ФармакодинамікаТелпрес Плюс є комбінацією телмісартану (ангіотензину II рецепторів антагоніст) та гідрохлоротіазиду - тіазидного діуретика. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженої антигіпертензивної дії, ніж застосування кожного окремо. Прийом препарату Телпрес Плюс один раз на день призводить до суттєвого поступового зниження артеріального тиску (АТ). Телмісартан: Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT 1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT 1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до АТ рецептора та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II) (фермент, який також руйнує брадикінін). Тому посилення побічних ефектів, викликаних брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3-х годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому "скасування". Гідрохлортіазид: Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазидні діуретики впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів (приблизно в еквівалентних кількостях). Діуретична дія гідрохлортіазиду призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), збільшення активності реніну плазми крові, підвищення секреції альдостерону, з подальшим збільшенням вмісту в сечі калію та гідрокарбонатів і, як наслідок, зниження вмісту калію в плазмі крові. При одночасному прийомі з телмісартаном відзначається тенденція до припинення втрати калію, що викликається цими діуретиками, імовірно за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Після внутрішнього прийому діурез посилюється через 2 години, а максимальний ефект спостерігається приблизно через 4 години.Діуретична дія препарату зберігається протягом приблизно 6-12 годин. Тривале застосування гідрохлортіазиду зменшує ризик розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань та смертності від них. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Телпрес Плюс зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у разі неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду в монотерапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих речовин або допоміжних компонентів препарату або до інших похідних сульфонамідів; вагітність; період грудного вигодовування; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2); одночасне застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЛікарські засоби, що впливають безпосередньо на РААС, можуть стати причиною серйозних пошкоджень і загибелі плода, тому при плануванні або встановленні факту вагітності препарат повинен бути відразу скасований і, якщо необхідно, призначена альтернативна гіпотензивна терапія, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Застосування препарату у період вагітності протипоказане. Телмісартан: У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенний ефект не відзначений, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкалія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування у вагітних. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану кісток черепа у плода. Новонароджені,матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. Терапія препаратом Телпрес Плюс протипоказана у період грудного вигодовування. Дослідження впливу на фертильність людини не проводили. Гідрохлортіазид: Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо під час першого триместру, обмежений. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду, передбачається, що його застосування під час другого та третього триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та викликати такі зміни у ембріона та плода, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Гідрохлоротіазид не повинен застосовуватися при набряках вагітних, при артеріальній гіпертензії вагітних або під час прееклампсії, оскільки існує ризик зниження обсягу плазми та зниження плацентарної перфузії, а сприятливий ефект при зазначених клінічних ситуаціях відсутній. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих рідкісних ситуацій, коли не можуть застосовуватись інші види лікування. Терапія препаратом Телпрес Плюс протипоказана у період грудного вигодовування. У дослідженнях на тварин впливу телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність не спостерігалося. Досліджень впливу на фертильність людини не проводилися. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяПорушення з боку дихальної системи: Респіраторний дистрес синдром (включаючи пневмонію та некардіогенний набряк легені) (3), задишка (3). Порушення з боку серця: Аритмії (3), тахікардія (3), брадикардія (1). Порушення з боку судин: Виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію) (3). Порушення з боку нервової системи: Синкопе/непритомність (3), парестезія (3), порушення сну (3), безсоння (3), запаморочення (3), підвищена збудливість (2), біль голови (2). Порушення з боку психіки: Тривога (3), депресія (3). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Діарея (3), сухість слизової оболонки порожнини рота (3), метеоризм (3), біль у животі (3), запор (3), блювання (3), гастрит (3), зниження апетиту (2), анорексія (2) ), гіперглікемія (2), гіперхолестеринемія (2), панкреатит (2), диспепсія (1), (2), (3). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Порушення функції печінки (3), жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична) (2). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Екзема (1), лікарський висип (1), (2), токсичний епідермальний некроз (1), (2), еритема (3), свербіж шкіри (3), висип (3), підвищене потовиділення (3), реакція фотосенсибілізації (2). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Біль у спині (3), спазми м'язів (3), міалгія (3), артралгія (3), судоми литкових м'язів (3), артроз (1), тендинітоподібні симптоми (1), біль у грудній клітці (3). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Залізодефіцитна анемія (1), апластична анемія (2), гемолітична анемія (2), тромбоцитопенія (1), еозинофілія (1), лейкопенія (2), нейтропенія/агранулоцитоз (2), тромбоцитопенія (2). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність (1) (2), включаючи гостру ниркову недостатність (1), інтерстиціальний нефрит (2), глюкозурія (2). Порушення з боку органу зору: Порушення зору (3), минуща нечіткість зору (3), ксантопсія (2), гостра глаукома (2), гостра міопія (2). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Імпотенція (3). Інфекційні та паразитарні захворювання: Сепсис, включаючи випадки з летальним результатом (1), інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит) (1), (3), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит) (1), запалення слинних залоз (2). Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: Підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (3), підвищення активності "печінкових" ферментів (3), підвищення активності креатинфосфокінази (3), підвищення концентрації сечової кислоти крові (3), гіпертригліцеридемія (2), гіпокаліємія (2), (3), гіпомагніємія (2), гіперкаліємія (1), гіпонатріємія (2), (3), гіперурикемія (3), зниження ОЦК (2), гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) (1), порушення толерантності до глюкози (2), зниження гемоглобіну у крові (1). Порушення з боку імунної системи: Ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним кінцем) (3), анафілактичні реакції (1), (2), вовчаковоподібні реакції (2), загострення або посилення симптомів системного червоного вовчака (3), некротичний васкуліт (2), системний васкуліт (2) ), рецидив системного червоного вовчаку (2), васкуліт (2). Загальні розлади та порушення у місці введення: Грипоподібний синдром (3), лихоманка (2), слабкість (1), (2). (1) очікувані на підставі досвіду застосування телмісартану. (2) очікувані на підставі досвіду застосування гідрохлортіазиду. (3) побічні ефекти, які не спостерігалися у клінічних дослідженнях при одночасному застосуванні телмісартану та гідрохлортіазиду, але очікуються під час застосування препарату Телпрес Плюс.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Телмісартан може збільшувати антигіпертензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Інші види взаємодій, мають клінічну значимість, не виявлено. Поєднане застосування з дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, ібупрофеном, парацетамолом, симвастатином та амлодипіном не призводить до клінічно значущої взаємодії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронної системи (РААС). Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується іншим пацієнтам. Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС внаслідок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного , що діє на РААС. Ризик розвитку гіперкаліємії може зростати при спільному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (калійвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій та калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), нестероїдні протизапальні препарати. 2 (ЦОГ)), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин, такролімус, триметоприм)). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Дігоксин: При сумісному прийомі телмісартана з дигоксином було відзначено збільшення середньої С m ах дигоксину в плазмі крові на 49% та мінімальної концентрації на 20%. На початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі для її підтримання в рамках терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики або харчові добавки з калію: Антагоністи рецепторів ангіотензину II, такі як телмісартан, знижують втрату калію, що викликається діуретиком. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть призвести до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо супутнє застосування показано, оскільки є документально підтверджена гіпокаліємія, їх слід застосовувати з обережністю і на тлі регулярного контролю калію в плазмі. Препарати літію: При сумісному прийомі препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II, включаючи телмісартан, виникало оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та його токсичної дії. За необхідності застосування цієї комбінації препаратів рекомендується ретельно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ): НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що використовуються для протизапального лікування, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРА II. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, пацієнтів з зневодненням, літніх пацієнтів з порушенням функції нирок) спільне застосування АРА II та препаратів, що пригнічують циклооксигеназу-2, може призводити до подальшого погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, яка, як правило , є оборотною. Тому спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Слід забезпечити належне надходження рідини, крім того, на початку спільного застосування та періодично надалі слід контролювати показники функції нирок. Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики): Попереднє лікування високими дозами діуретиків, такими як фуросемід (петлевий діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном. Інші антигіпертензивні засоби: Дія телмісартану може посилюватися при сумісному застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх антигіпертензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування): Кортикостероїди послаблюють дію телмісартану. Гідрохлортіазид: При одночасному застосуванні: Етанолом, барбітуратами або наркотичними анальгетиками: ризик ортостатичної гіпотензії; гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо та інсуліном: може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну;    метформіном: ризик розвитку молочнокислого ацидозу; колестираміном та колестиполом: у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду; серцевими глікозидами: ризик гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвиток аритмій, спричинених прийомом серцевих глікозидів; амінами пресами (наприклад, норепінефрином): можливе послаблення ефекту пресорних амінів; недеполяризуючими міорелаксантами (наприклад, тубокурарину хлоридом): гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міорелаксантів; протиподагричними засобами: може підвищуватись концентрація сечової кислоти у сироватці крові і тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол; препаратами кальцію та вітаміном D: тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, якщо необхідно, змінювати дозу препаратів кальцію; бета-адреноблокаторами та діазоксидом: тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом; м-холіноблокаторами (наприклад, атропіном, біперидином): зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків; амантадином: кліренс амантадину може знижуватися гідрохлортіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі крові та можливої ​​токсичності; цитотоксичними засобами (наприклад, циклофосфамідом, метотрексатом): зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії; нПЗП: спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту; засобами, що призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій; проносними засобами: глюкокортикостероїдами, кальцитоніном, АКТГ (адренокортикотропний гормон), гліцирризинової кислотою (міститься в корені солодки); омфоцелін : посилення гіпокаліємічного ефекту Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану; теофіліном: збільшення ризику гіпокаліємії; аміодароном: одночасне застосування з тіазидними діуретиками може вести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією; калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, іншими засобами, здатними підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарином) або заміна натрію у кухонній солі солями калію можуть призводити до гіперкаліємії; Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли препарат Телпрес Плюс призначений спільно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Телпрес Плюс слід приймати 1 раз на день. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії максимальна добова доза телмісартану становить 160 мг у комбінації з гідрохлортіазидом у добовій дозі 12,5-25 мг. Порушення функції нирок: Наявний обмежений досвід застосування Телпрес Плюс у пацієнтів з невеликими або помірно вираженими порушеннями функції нирок не потребує зміни дози препарату у цих випадках. Таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок. Порушення функції печінки: У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату Телпрес Плюс не повинна перевищувати 12,5/40 мг на день. Літні пацієнти: Режим дозування не потребує змін. Всередину, незалежно від часу їди. Телпрес Плюс 12,5/40 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування препаратів телмісартану в дозі 40 мг або гідрохлортіазиду не призводить до адекватного контролю артеріального тиску.ПередозуванняІнформація щодо передозування обмежена. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату. Телмісартан – найбільш значущі – виражене зниження АТ та тахікардія, також може спостерігатися брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та гостра ниркова недостатність. Гідрохлортіазид - порушення водно-електролітного балансу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія), зниження ОЦК, що може призводити до спазмів м'язів та/або посилювати порушення з боку серцево-судинної системи: аритмії, що викликаються одночасним застосуванням серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних засобів. Лікування: симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний. Ступінь видалення гідрохлортіазиду при проведенні гемодіалізу не встановлено. Необхідний регулярний контроль вмісту електролітів та креатиніну у сироватці крові. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки: Застосування препарату Телпрес Плюс протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Припускають, що у таких пацієнтів знижений печінковий кліренс телмісартану. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Телпрес Плюс слід застосовувати з обережністю. Реноваскулярна гіпертензія: При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки: При застосуванні препарату Телпрес Плюс у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Досвід клінічного застосування препарату Телпрес Плюс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. Зниження обсягу циркулюючої крові: Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату Телпрес Плюс, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телпрес Плюс. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2). Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Внаслідок пригнічення РААС були відзначені: артеріальна гіпотензія, непритомність, гіперкаліємія та порушення ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) у схильних до цього пацієнтів, особливо при спільному застосуванні кількох лікарських засобів, що також діють на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, на фоні прийому телмісартану з іншими антагоністами РААС) не рекомендована. У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у тому числі при стенозі ниркових артерій, або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, та в окремих випадках гострої ниркової недостатністю. Первинний альдостеронізм: У пацієнтів з первинним альдостеронізмом лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія: Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Телпрес Плюс (так само, як і інших судиннорозширювальних засобів) у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома: Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Вплив на метаболізм та функцію ендокринних залоз: У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками може маніфестувати цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. Порушення водно-електролітного балансу: При застосуванні препарату Телпрес Плюс, як і у разі проведення діуретичної терапії, необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Тіазидні діуретики, у тому числі гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водноелектролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. При застосуванні тіазидних діуретиків може розвинутись гіпокаліємія, але одночасно застосовується телмісартан може підвищувати вміст калію в крові. Ризик гіпокаліємії найбільш зростає у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні безсольової дієти, а також у разі одночасного застосування глюкокортикостероїдами, кальцитоніном, АКТГ (адренокортикотропний гормон), гліциризинової кислоти (міститься в корнесол Телпрес Плюс навпаки може призвести до гіперкаліємії внаслідок антагонізму до рецепторів ангіотензину II (підтип AT 1). Хоча при застосуванні препарату Телпрес Плюс клінічно значуща гіперкаліємія не була зареєстрована, слід брати до уваги, що до факторів ризику її розвитку належать ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Даних про те, що препарат Телпрес Плюс може зменшувати або запобігати гіпонатріємії, що викликається прийомом діуретиків, немає. Гіпохлоремія зазвичай незначна та лікування не вимагає. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики повинні бути скасовані. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця застосування будь-якого гіпотензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Потрібний посилений контроль за пацієнтами з порушеним метаболізмом сечової кислоти; тіазиди можуть знижувати кількість йоду, що зв'язується з білками сироватки крові, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози; є інформація про випадки розвитку реакції фоточутливості прийому тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникне під час лікування, рекомендується припинити лікування. Якщо прийнято рішення про необхідність відновлення прийому діуретика, необхідно захищати ділянки тіла, які можуть бути піддані впливу сонячного або ультрафіолетового проміння типу А та уникати перебування на сонці; гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові; гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Є повідомлення про розвиток системного червоного вовчаку при застосуванні тіазидних діуретиків. Етнічні відмінності: Інгібітори АПФ, телмісартану та інші АРА II, мабуть, менш ефективно знижують артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну у популяції даних пацієнтів. Інше: Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, надмірне зниження рівня АТ у пацієнтів, які страждають на ішемічну кардіоміопатію або ішемічну хворобу серця може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати транспортними засобами чи механізмами: Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату Телпрес Плюс на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами, що вимагають підвищеної уваги, не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що вимагає дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему