Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки
-
Страна:Исландия
-
Форма выпуска:таб.
-
Фасовка:N30
Рамиприл.
Ингибитор АПФ, препятствует превращению ангиотензина I в ангиотензин II без компенсаторного увеличения ЧСС. Снижает продукцию альдостерона, ОПСС, давление в легочных капиллярах, сопротивление в легочных сосудах, не изменяет скорость клубочковой фильтрации, усиливает коронарный кровоток. При длительном применении препарата уменьшается гипертрофия миокарда у больных артериальной гипертензией, уменьшается частота аритмий при реперфузии миокарда; улучшается кровообращение ишеминизированного миокарда. Кардиопротекторное действие обусловлено влиянием на синтез простагландинов, индукцией образования оксида азота в эндотелиоцитах. Препарат снижает агрегацию тромбоцитов. Начало гипотензивного действия - через 1.5 ч после приема внутрь, максимальный эффект - через 5-9 ч, продолжительность действия - 24 ч. У препарата отсутствует синдром отмены.
Гидрохлортиазид.
Тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет уменьшения ОЦК, изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния и усиления депрессорного влияния на ганглии. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6-12 ч. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.
Рамиприл и гидрохлоротиазид обладают аддитивным действием. Рамиприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую приемом гидрохлоротиазида.
Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки инструкция на украинскомСклад, форма випуску та упаковка
Пігулки - 1 таб.
Активні речовини: раміприл 5 мг; гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію.У упаковці 300 штук.
Опис лікарської форми
Пігулки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "25".
Фармакотерапевтична група
Раміпріл.
Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни.
Гідрохлортіазид.
Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.
Фармакокінетика
Фармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні.
Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год.
Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.
Інструкція
Приймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.
Показання до застосування
Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).
Протипоказання до застосування
Раміпріл.
Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізмЗ обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік.
Гідрохлортіазид.
Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія.З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.
Вагітність та лактація
Препарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації.
Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.
Побічна дія
Раміпріл.
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо.
З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, занепокоєння, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості .
З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, шум у вухах.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, гло.
З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), пухирчатка, серозит, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія.
Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення.
Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл.
Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень.
Гідрохлортіазид.
З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії).
З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія.
Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія.
З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії.
З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).
Взаємодія з лікарськими засобами
Раміпріл.
Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу.
При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу.
Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію.
Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ.
Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові.
Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів.
Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування.
Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок.
Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ.
Гідрохлортіазид.
При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії.
Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду.
Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду.
Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.
Спосіб застосування та дози
Звичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг.
При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується.
Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість.
Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Раміпріл.
На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю.
Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу.
Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії.
У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом.
Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові.
У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію.
При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп.
У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування.
Гідрохлортіазид.
Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.
Умови відпустки з аптек
За рецептом
Відео на цю темуИнформация, касающаяся данного товара
Производит Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки компания Ксантис. Само производство расположено в стране Исландия.
Тут Вы всегда можете купить Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Заодно прочитайте об этом товаре. Необходима быстрая доставка Рамазид н 5мг+25мг 30 шт таблетки? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Амприлан нд 30 шт. таблетки, Амприлан нл 30 шт. таблетки, Аккупро 40мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Апровель 300мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Капотен 25мг 56 шт. таблетки.