Манинил 1,75мг 120 шт таблетки
-
Страна:Германия
-
Форма выпуска:таб.
-
Дозировка:1.75 мг
-
Фасовка:N120
Всасывание
При приеме внутрь глибенкламид быстро и почти полностью всасывается из желудочно- кишечного тракта. Одновременный прием пищи не оказывает значимого влияния на всасывание глибенкламида.
Распределение
Время достижения максимальной концентрации глибенкламида (Сmах = 100 нг/мл) в плазме крови - 1-2 ч. Через 8-10 ч после приема, в зависимости от принятой дозы, концентрация глибенкламида в плазме крови снижается до 5-10 нг/мл.
Связь глибенкламида с белками плазмы крови составляет 98 %.
Метаболизм и выведение
Глибенкламид полностью метаболизируется в печени с образованием двух неактивных метаболитов, которые выводятся почками и через кишечник приблизительно в равных пропорциях полностью через 45-72 ч. Период полувыведения (Т1/2) у здоровых добровольцев после приема внутрь составляет 2-5 ч. У пациентов с сахарным диабетом возможно удлинение Т1/2 до 8-10 ч.
Особые группы пациентов
У пациентов с нарушенной функцией печени выведение действующего вещества из плазмы крови замедлено. У пациентов с почечной недостаточностью компенсаторно возрастает выведение метаболитов через кишечник. При почечной недостаточности легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина ≥ 30 мл/мин) суммарное выведение остается без изменений. При тяжелой почечной недостаточности возможна кумуляция.
Манинил 1,75мг 120 шт таблетки инструкция на украинскомСклад, форма випуску та упаковка
Пігулки - 1 таб.
Діюча речовина: глібенкламід (мікронізована форма) – 1,7500 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, гіметелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, барвник червоний [Понсо 4R] (Е 124).Пігулки 1,75 мг.
По 120 таблеток у флаконі із безбарвного скла, закупореного штепсельною пробкою із поліетилену.
По 1 флакону з інструкцією із застосування у картонній пачці.
Інформація від виробника
Термін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Опис лікарської форми
Блідо-рожеві плоскоциліндричні таблетки зі скошеними краями та ризиком з одного боку таблетки.
Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі внутрішньо глибенкламід швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі не надає значного впливу на всмоктування глібенкламіду.
Розподіл
Час досягнення максимальної концентрації глібенкламіду (Сmах = 100 нг/мл) у плазмі крові - 1-2 год. Через 8-10 год після прийому, залежно від прийнятої дози, концентрація глібенкламіду в плазмі крові знижується до 5-10 нг/мл.
Зв'язок глибенкламіду з білками плазми становить 98%.
Метаболізм та виведення
Глібенкламід повністю метаболізується в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник приблизно в рівних пропорціях повністю через 45-72 години. Період напіввиведення (Т1/2) у здорових добровольців після прийому внутрішньо становить 2-5 годин. цукровим діабетом можливе подовження Т1/2 до 8-10 год.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з порушеною функцією печінки виведення діючої речовини із плазми уповільнене. У пацієнтів із нирковою недостатністю компенсаторно зростає виведення метаболітів через кишечник. При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) сумарне виведення залишається без змін. При тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.
Фармакодинаміка
Глібенкламід стимулює секрецію інсуліну шляхом зниження порога подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну та ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює дію інсуліну на поглинання глюкози та м'язами. Діє у другій стадії секреції інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенні властивості крові.
Глібенкламід у мікронізованій формі є високотехнологічною, особливим чином подрібненою формою глибенкламіду, що дозволяє препарату швидше абсорбуватися зі шлунково-кишкового тракту.
У зв'язку з більш раннім досягненням максимальної концентрації глібенкламіду в плазмі крові, гіпоглікемічний ефект практично відповідає за часом підвищення концентрації глюкози в плазмі крові після їжі, що робить дію препарату більш м'яким і фізіологічним. Гіпоглікемічна дія глібенкламіду розвивається через 2 год. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу при одноразовому прийомі разової дози глібенкламіду вранці після їди гіпоглікемічний ефект зберігається протягом 24 год.
Показання до застосування
Цукровий діабет 2 типу, на додаток до дієти та фізичних вправ як монотерапія або у складі комбінованої терапії з метформіном або іншими гіпоглікемічними препаратами, крім похідних сульфонілсечовини та глинідів.
З обережністю
захворювання щитовидної залози (зі зниженням функції); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв); печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості; гарячковий синдром; церебральний атеросклероз; гіпофункція передньої частки гіпофіза або кори надниркових залоз; хронічний алкоголізм; гостра алкогольна інтоксикація; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та ризиком розвитку гіпоглікемії (тривале голодування, недостатнє надходження вуглеводів з їжею, надмірні фізичні навантаження, діарея та/або блювання); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до глібенкламіду та/або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів, діуретичних засобів, що містять у молекулі сульфонамідну групу, пробенециду, тому що можуть виникати перехресні реакції; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стан після резекції підшлункової залози; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну надниркова недостатність важкого ступеня; кишкова непрохідність, парез шлунка; декомпенсація вуглеводного обміну при інфекційних захворюваннях, опіках, травмах чи після великих хірургічних операцій, коли показано проведення інсулінотерапії; порфірія; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасне застосування з бозентаном; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені).
Вагітність та лактація
Застосування препарату Манініл® 1,75 при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При настанні вагітності прийом препарату слід припинити.
Для лікування цукрового діабету під час вагітності препаратом першого вибору є інсулін, оскільки при застосуванні гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування неможливо регулювати концентрацію глюкози в плазмі крові з тим ступенем надійності, який досягається терапією інсуліном. При плануванні вагітності гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому слід замінити на інсулін.
Невідомо, чи проникає глібенкламід у грудне молоко. Оскільки інші похідні сульфонілсечовини проникають у грудне молоко, пацієнтка повинна отримувати як гіпоглікемічний засіб інсулін або припинити грудне вигодовування.
Побічна дія
Можливі побічні ефекти при застосуванні Манінілу® 1,75 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1/100), рідко (≥1/10000) ,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (за даними оцінка неможлива).
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Часто: гіпоглікемія (симптоми див. розділ «Передозування»), збільшення маси тіла. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто: нудота, почуття тяжкості та «переповнення» у шлунку, відрижка, блювання, біль у животі, діарея, «металевий» присмак у роті.
Ці симптоми можуть бути скороминущими і не вимагають відміни препарату.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: тимчасове підвищення активності «печінкових» ферментів (аланінамінотрасферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), внутрішньопечінковий холестаз, лікарський гепатит.
В окремих випадках гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів та/або холестаз та жовтяниця, які можуть призвести до небезпечної для життя печінкової недостатності, проте можуть регресувати після припинення прийому глибенкламіду.
Порушення з боку шкіри та м'яких тканин
Нечасто: свербіж шкіри, кропив'янка, пурпура, підвищена фотосенсибілізація, вузлова еритема, морбіліформна або макулопапульозна екзантема.
При появі кропив'янки або інших реакцій шкіри слід негайно звернутися до лікаря. Ці реакції є тимчасові реакції гіперчутливості; в дуже рідкісних випадках вони, однак, можуть розвиватися в стані, що загрожують життю, що супроводжуються пригніченням дихання і зниженням артеріального тиску аж до настання шоку.
Порушення з боку імунної системи
Дуже рідко: генералізовані алергічні реакції, що супроводжуються шкірним висипом, артралгією, лихоманкою, протеїнурією та жовтяницею; анафілактичний шок. Перехресна алергія з пробенецидом, іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами.
В окремих випадках можливий розвиток алергічного васкуліту, у деяких випадках – життєзагрозливого.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідко: тромбоцитопенія.
Дуже рідко: лейкопенія, еритропенія, гранулоцитопенія, аж до агранулоцитозу, панцитопенія, гемолітична анемія.
Зазначені зміни гемограми, як правило, оборотні після відміни препарату, але в дуже поодиноких випадках можуть бути загрозливими для життя.
Порушення з боку органу зору
Дуже рідко: порушення зору та розлади акомодації.
Інші
Дуже рідко: посилення діурезу, минуща протеїнурія, гіпонатріємія, «антабусний ефект» (дисульфірамоподібна реакція) при прийомі алкоголю (найчастіші ознаки: нудота, блювання, біль у животі, відчуття «припливів», біль, запаморочення, головний).
Частота невідома: алергічні реакцію барвник Понсо 4R (Е124).
Є також повідомлення про наступні побічні ефекти глибенкламіду: печія, анорексія, панкреатит, гранулематозний гепатит, білірубінемія, псоріазоподібні шкірні реакції, тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, аплазія кісткового мозку, еозинофілія.
Взаємодія з лікарськими засобами
Глібенкламід метаболізується переважно за допомогою CYP 2С9 та меншою мірою за допомогою CYP ЗА4. Цей факт слід враховувати при одночасному застосуванні глібенкламіду з індукторами або інгібіторами CYP 2С9.
Посилення гіпоглікемічної дії глібенкламіду можливе при одночасному застосуванні з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), анаболічними засобами та чоловічими статевими гормонами, іншими гіпоглікемічними засобами для внутрішнього прийому (наприклад, бігуаніди) та інсуліном, азопропазоном, незапапано-, похідними хінолону, хлорамфеніколом, клофібратом та його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, протигрибковими лікарськими засобами (наприклад, міконазол, флуконазол), флуоксетином, інгібіторами моноамінооксидази (МАО), перами , похідними піразолонів, фосфамідами (наприклад, циклофосфамід, іфосфамід, трофосфамід), пробенецидом,саліцилатами, сульфонамідами, тетрациклінами та тритокваліном, кларитроміцином, сульфінпіразоном.
Підкислюють сечу засоби (амонію хлорид, кальцію хлорид) посилюють дію глибенкламіду за рахунок зменшення ступеня його дисоціації та підвищення його реабсорбції.
Гипогликемическое действие глибенкламида может уменьшаться при одновременном применении с барбитуратами, изониазидом, диазоксидом, глюкокортикостероидами, глюкагоном, никотинатами (в больших дозах), фенитоином, фенотиазинами, рифампицином, тиазидными диуретиками, ацетазоламидом, пероральными контрацептивами и эстрогенами, препаратами йодсодержащих гормонов щитовидной железы, симпатомиметическими средствами блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, солями літію, проносними (при тривалому зловживанні)
Препарат слід з обережністю застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, тому що бета-адреноблокатори можуть маскувати клінічні симптоми гіпоглікемії (за винятком підвищеного потовиділення).
Антагоністи Н2-рецепторів можуть як послаблювати, так і посилювати гіпоглікемічну дію глибенкламіду. Пентамідин у поодиноких випадках може спричинити значне зниження або підвищення концентрації глюкози у плазмі крові. Може посилюватися або послаблюватися дія похідних кумарину.
Поряд із посиленням гіпоглікемічної дії, бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, а також лікарські засоби з центральним механізмом дії, можуть послаблювати у пацієнта відчуття провісників симптомів гіпоглікемії.
Гостро або хронічне вживання алкоголю може як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глибенкламіду.
Глібенкламід може збільшити концентрацію циклоспорину в плазмі та потенційно призвести до підвищення його токсичності, тому рекомендується контроль концентрації та корекція дози циклоспорину при одночасному застосуванні з глібенкламідом.
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії.
Колесевелам пов'язує глібенкламід, зменшуючи його всмоктування із шлунково-кишкового тракту. Тому глибенкламід слід приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама, оскільки в цьому випадку ніякої взаємодії не спостерігається.
При одночасному застосуванні глібенкламіду з бозентаном відмічено збільшення частоти підвищення активності печінкових ферментів. Глібенкламід і бозентан пригнічують перенесення жовчних кислот із клітин печінки, що призводить до їх внутрішньоклітинного накопичення та посилення їх цитотоксичного ефекту. У зв'язку з цим одночасне застосування глібенкламіду та бозентану протипоказано.
Спосіб застосування та дози
Всередину. Препарат слід приймати перед їдою, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Добові дози препарату, що становлять до 2-х таблеток, слід приймати 1 раз на добу – вранці, безпосередньо перед сніданком. Вищі дози ділять на ранковий та вечірній прийоми у співвідношенні 2:1.
Препарат Манініл® 1,75 слід приймати одночасно. При пропущенні одного прийому препарату наступну дозу слід приймати у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу.
Доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, тяжкості перебігу цукрового діабету, концентрації глюкози в плазмі натще і через 2 години після їди. Терапію рекомендується розпочинати з мінімально можливої дози. В основному це стосується пацієнтів, схильних до гіпоглікемії, або пацієнтів з масою тіла менше 50 кг. Необхідно враховувати, що до складу препарату Манініл® 1,75 входить мікронізована форма глибенкламіду. Тому рекомендована доза препарату Манініл® 1,75 відрізняється від доз лікарських препаратів, у яких глібенкламід міститься у немікронізованій формі.
Початкова доза препарату Манініл 1,75 становить 1 - 2 таблетки (1,75 мг-3,5 мг) 1 раз на добу. Якщо початкова доза не призводить до досягнення адекватного метаболічного контролю, дозу препарату Манініл® 1,75 слід поетапно збільшити. Збільшення дози слід проводити з інтервалами від декількох днів до одного тижня, аж до досягнення необхідної терапевтичної дози, яка не повинна перевищувати максимальної. Максимальна добова доза препарату Манініл 1,75 - 6 таблеток (10,5 мг). Корекція дози препарату Манініл® 1,75 проводиться лікарем одночасно з корекцією дієти та залежить від величини концентрації глюкози у плазмі крові та сечі.
Якщо доза препарату перевищує 3 таблетки Манініл® 1,75 на добу, рекомендується використовувати препарат Манініл® 3,5.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Необхідне проведення регулярного моніторингу концентрації глюкози у плазмі крові та сечі; додатково рекомендується контролювати концентрацію глікованого гемоглобіну та/або фруктозаміну в плазмі крові та показники ліпідного обміну.
Літнім, ослабленим пацієнтам та/або пацієнтам зі зниженим харчуванням, а також страждаючим порушеннями функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно зменшити через підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. При зміні маси тіла та способу життя пацієнта необхідна корекція дози Манінілу 1,75.
Застосування у дітей та підлітків
Ефективність та безпека застосування препарату Манініл® 1,75 у лікуванні дітей та підлітків не доведена. Таким чином, препарат не повинен використовуватись для лікування дітей та підлітків.
Переклад з інших гіпоглікемічних засобів
Переведення з інших гіпоглікемічних препаратів на препарат Манініл® 1,75 слід починати під наглядом лікаря з 1 - 2 таблетки препарату Манініл® 1,75 на добу (1,75 мг - 3,5 мг глібенкламіду), поступово збільшуючи дозу до необхідної добової терапевтичної дози.
Застосування у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами
При непереносимості метформіну пацієнтам може бути показане одночасне застосування глібенкламіду з глітазонами (росиглітазон, піоглітазон).
Препарат Манініл 1,75 може одночасно застосовуватися з іншими гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо, що не стимулюють секрецію інсуліну (наприклад, гуарова камедь або акарбоза).
При початковій стадії вторинної резистентності до глібенкламіду можливе одночасне застосування глібенкламіду та інсуліну; при повній вторинній резистентності до глібенкламіду показано проведення монотерапії інсуліном.
Передозування
Гостра, виражена передозування препарату Манініл® 1,75, наприклад, прийом надлишкових доз протягом тривалого часу, може призводити до важкого, тривалого та загрозливого життя гіпоглікемії. Як тільки встановлено наявність передозування, необхідно ретельне спостереження доти, доки не буде впевненості, що пацієнтові більше не загрожує небезпека. Необхідно враховувати, що гіпоглікемія та її клінічні прояви після лікування пацієнта можуть виникнути знову. Значне передозування та тяжкі реакції, такі як втрата свідомості та інші серйозні неврологічні порушення, є екстреними станами та потребують негайної госпіталізації.
Симптоми гіпоглікемії: почуття голоду, тахікардія, сонливість, слабкість, раптова пітливість, порушення координації рухів, тремор, загальне занепокоєння, почуття страху, головний біль, минущі неврологічні порушення (наприклад, розлади зору та мови, прояви парезів або паралічів, або змінене сприйняття ). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата пацієнтом самоконтролю та свідомості, розвиток гіпоглікемічної коми, яка проявляється втратою свідомості, тахікардією, вологістю шкіри, руховим занепокоєнням, гіперрефлексією, парезами з наявністю позитивного рефлексу Бабінського.
При гіпоглікемії легкого ступеня слід прийняти всередину шматочок цукру, їжу або напої з високим вмістом цукру (варення, мед, солодкий чай та ін.).
При передозуванні у пацієнтів, які перебувають у свідомості та без схильності до розвитку судом, перед внутрішньовенним введенням глюкози (декстрози) слід спочатку ініціювати блювання або промивання шлунка.
При втрати пацієнтом свідомості необхідно ввести внутрішньовенно 40-80 мл 40% розчину декстрози (глюкози), потім провести інфузію 5-10% розчину декстрози. Потім можна додатково ввести 1 мг глюкагону (підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Якщо пацієнт після цього не приходить до тями, то цей захід можна повторити; далі може знадобитися проведення інтенсивної терапії.
При тривалій гіпоглікемії необхідно ретельне спостереження за пацієнтом протягом кількох днів з регулярним контролем концентрації глюкози у плазмі крові та, при необхідності, проведення інфузійної терапії.
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Під час лікування препаратом Манініл® 1,75 необхідно неухильно дотримуватись рекомендацій лікаря щодо дотримання дієти та самоконтролю концентрації глюкози в плазмі крові. Пацієнти, які приймають препарат Манініл® 1,75, повинні бути попереджені про необхідність негайно проконсультуватися з лікарем у разі виникнення будь-яких змін у період лікування препаратом Манініл® 1,75. При зміні лікаря (при госпіталізації, при нещасному випадку, при захворюванні у відпустці) необхідно проінформувати лікаря про наявність у пацієнта цукрового діабету.
Тривале утримання від їжі, недостатнє забезпечення організму вуглеводами, надмірне фізичне навантаження, діарея та/або блювання є факторами ризику розвитку гіпоглікемії.
Одночасне застосування лікарських засобів, що мають дію на центральну нервову систему, що знижують артеріальний тиск (в т. ч., бета-адреноблокатори), а також наявність у пацієнта автономної нейропатії можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
У літніх пацієнтів ризик розвитку гіпоглікемії дещо вищий, тому необхідний ретельніший підбір дози препарату та регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові натще і після їди, особливо на початку лікування. Зловживання проносними засобами може спричинити погіршення метаболічного статусу.
Етанол може провокувати розвиток гіпоглікемії, а також розвиток «антабусного ефекту» (найпоширеніші симптоми – нудота, блювання, біль у животі, «припливи», тахікардія, запаморочення, головний біль), тому слід утримуватись від прийому алкоголю під час лікування препаратом Манініл® 1,75. Концентрація глюкози в плазмі може збільшуватися, якщо пацієнт не дотримується призначеної лікарем терапії. Підвищена концентрація глюкози в плазмі може бути обумовлена недостатнім на даному етапі лікування терапевтичним ефектом призначеної дози препарату Манініл 1,75, а також гострими стресовими ситуаціями. До симптомів гіперглікемії можуть належати: виражена спрага, сухість у роті, часте сечовипускання, свербіж шкіри та/або сухість шкіри, грибкові захворювання та/або шкірні інфекції, а також зниження працездатності.
Великі хірургічні втручання та травми, великі опіки, інфекційні захворювання з гарячковим синдромом можуть вимагати відміни гіпоглікемічних лікарських засобів для прийому внутрішньо та призначення інсуліну. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність без зволікання звертатися до лікаря у випадках виникнення інших захворювань під час лікування препаратом Манініл® 1,75. При зверненні до інших лікувальних установ пацієнт повинен попередити лікаря про наявність у нього цукрового діабету.
У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування препаратів сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні глібенкламіду, переважно застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є похідними сульфонілсечовини.
Під час застосування глибенкламіду не рекомендується тривале перебування на сонці.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
При застосуванні препарату Манініл® 1,75 можливий розвиток епізодів гіпо- або гіперглікемії та, як наслідок, зниження реакції та здатності до концентрації уваги, особливо на початку лікування, після корекції дози або при нерегулярному прийомі. Тому під час лікування препаратом Манініл® 1,75 необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Це особливо важливо для пацієнтів із частими епізодами гіпоглікемії або зниженням/відсутністю відчуття «провісників» гіпоглікемії. У цих випадках необхідно проконсультуватися з лікарем для прийняття рішення про можливість керування транспортним засобом.
Умови зберігання:
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Умови зберігання
При кімнатній температурі
Умови відпустки з аптек
За рецептом
Відео на цю темуИнформация, касающаяся данного товара
Производит Манинил 1,75мг 120 шт таблетки компания Берлин Хеми. Само производство расположено в стране Германия.
Тут Вы всегда можете купить Манинил 1,75мг 120 шт таблетки онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Манинил 1,75мг 120 шт таблетки в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Возможно, Вас заинтересует информация про этот товар. Необходима быстрая доставка Манинил 1,75мг 120 шт таблетки? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Глюренорм 30мг 60 шт. таблетки, Сиофор 500мг 60 шт. таблетки покрытые оболочкой, Сиофор 850мг 60 шт. таблетки покрытые оболочкой, Глюкаген 1мг гипокит 1мг 1 шт. лиофилизат для приготовления раствора для инъекций, Амарил 4мг 90 шт. таблетки.