Каталог товаров

Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий

( 12 )
Наличие уточняйте
Вариант:
3 936,00 грн
542,00 грн
-86.23 %
+
  • Страна:
    Индия/Россия
  • Фасовка:
    N10
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Бета-лактамный антибиотик широкого спектра действия. Подавляет синтез клеточной стенки бактерий и оказывает бактерицидное действие в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, аэробных и анаэробных.

Имипенем ;- производное тиенамицина, относится к группе карбапенемов.

Циластатин натрия ;ингибирует дегидропептидазу - фермент, метаболизирующий имипенем в почках, что значительно увеличивает концентрацию неизмененного имипенема в мочевыводящих путях. Циластатин не имеет собственной антибактериальной активности, не угнетает β-лактамазу бактерий.

Препарат ;активен в отношении ;Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Streptococcus faecalis и Bacteroides fragilis. Устойчив к разрушению бактериальной β-лактамазой, что делает его эффективным в отношении многих микроорганизмов, таких как Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp. и Enterobacter spp., которые устойчивы к большинству бета-лактамных антибиотиков. Антибактериальный спектр включает практически все клинически значимые патогенные микроорганизмы.

Активен в отношении грамотрицательных аэробных бактерий: ;Achromobacter spp., Acinetobacter spp. (ранее Mima - Herellea), Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp. (в т.ч. Citrobacter diversus, Citrobacter freundii), Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включая штаммы, образующие бета-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii (ранее Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, образующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Yersinia spp. (ранее Pasteurella), в т.ч. Yersinia multocida, Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis; Plesiomonas shigelloides, Proteus spp. (в т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Providencia spp. (в т.ч. Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (ранее Proteus rettgeri), Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri), Salmonella spp. (в т.ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens, Serratia proteamaculans), Shigella spp; гром положительных аэробных бактерий: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включая штаммы, образующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, образующие пенициллиназу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus группа С, Streptococcus группа G, зеленящие стрептококки включая альфа- и гамма-гемолитические штаммы); грамотрицательных анаэробных бактерий: Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Prevotella melaninogenica (ранее Bacteroides melaninogenicus), Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus), Bilophila wadsworthia, Fusobacterium spp в т.ч. (Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum), Porphyromonas asaccharolytica (ранее Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (ранее Bacteroides bivius), Prevotella disiens (ранее Bacteroides disiens), Prevotella intermedia (ранее Bacteroides intermedius), Veillonella spp.; грамположительных анаэробных бактерий: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Eubacter spp., Lactobacillus spp., Microaerophilic streptococcus, Mobiluncus spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (включая Propionibacterium acne); др. микроорганизмов: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.

Некоторые Staphylococcus spp. (устойчивые к метициллину), Streptococcus spp. (группа D), Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium и некоторые штаммы Pseudomonas cepacia нечувствительны к имипенему. Эффективен против многих инфекций, вызванных бактериями, устойчивыми к цефалоспоринам, аминогликозидам, пенициллинам. In vitro действует синергидно с аминогликозидами в отношении некоторых штаммов Pseudomonas aeruginosa.

Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий инструкция на украинском

Склад, форма випуску та упаковка

Порошок – 1 фл.: іміпенем 500 мг, циластатин натрію 500 мг.

Флакони (10) - пачки картонні.


Опис лікарської форми

Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення.

+K4;I4:N4
Фармакотерапевтична група

Бета-лактамний антибіотик широкого спектра дії. Пригнічує синтез клітинної стінки бактерій і надає бактерицидну дію щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, аеробних та анаеробних.

Іміпенем; - похідне тієнаміцину, відноситься до групи карбапенемів.

Циластатин натрію; інгібує дегідропептидазу - фермент, що метаболізує іміпенем у нирках, що значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин не має власної антибактеріальної активності, не пригнічує β-лактамазу бактерій.

Препарат; активний щодо; Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Streptococcus faecalis і Bacteroides fragilis. Стійкий до руйнування бактеріальною β-лактамазою, що робить його ефективним щодо багатьох мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp. та Enterobacter spp., які стійкі до більшості бета-лактамних антибіотиків. Антибактеріальний спектр включає майже всі клінічно значущі патогенні мікроорганізми.

Активний щодо грамнегативних аеробних бактерій: ;Achromobacter spp., Acinetobacter spp. (раніше Mima - Herellea), Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp. (в т.ч. Citrobacter diversus, Citrobacter freundii), Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що утворюють бета-лактамазу, Hap, al. Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами,утворюють пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Yersinia spp. (Раніше Pasteurella), в т.ч. Yersinia multocida, Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis; Plesiomonas shigelloides, Proteus spp. (У т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Providencia spp. (в т.ч. Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri), Salmonella spp. (В т.ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens, Serratia proteamaculans), Shigella spp; гром позитивних аеробних бактерій: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включаючи штами,утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що утворюють пеніциліну), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus група С, Streptococcus грамнегативних анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides distasonis, Bacteroides fragilis, Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus), Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus), Bilophila wadsworthia. (Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum), Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens),Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius), Veillonella spp.; грампозитивних анаеробних бактерій: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Eubacter spp., Lactobacillus spp., Microaerophilic streptococcus, Mobiluncus spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (включаючи Propionibacterium acne); ін мікроорганізмів: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis.

Деякі Staphylococcus spp. (стійкі до метициліну), Streptococcus spp. (група D), Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему. Ефективний проти багатьох інфекцій, викликаних бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, аміноглікозидів, пеніцилінів. In vitro діє синергідно з аміноглікозидами щодо деяких штамів Pseudomonas aeruginosa.


Фармакокінетика

C max ;іміпенему при внутрішньовенному введенні в дозі 250, 500 або 1000 мг протягом 20 хв - 14-24, 21-58 і 41-83 мкг/мл відповідно. C max ;циластатину при внутрішньовенному введенні в дозі 250, 500 або 1000 мг протягом 20 хв - 15-25, 31-49 та 56-80 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми іміпенему – 20%, циластатину – 40%. Швидко і добре розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Найвищі концентрації досягаються у плевральному випоті, перитонеальній та інтерстиціальній рідинах та репродуктивних органах. У низьких концентраціях виявляється у спинномозковій рідині.

Блокування канальцевої секреції іміпенему циластатином призводить до інгібування його ниркового метаболізму та накопичення у сечі у незміненому вигляді. Циластатин метаболізується до N-ацетилової сполуки. При внутрішньовенному введенні T1/2; іміпенему та циластатину у дорослих – 1 год, у дітей 2-12 років – 1-1.2 год, у новонароджених Т1/2; іміпенему – 1.7-2.4 год, циластатину – 3.8-8.4 год; при порушенні функції нирок Т1/2; іміпенема - 2.9-4 год, циластатину - 13.3-17.1 год. 3); 1-2% виводиться через ШКТ та 20-25% - позанирковим шляхом (механізм невідомий).

Швидко та ефективно (73-90%) виводиться за допомогою гемодіалізу (в результаті 3-годинного сеансу переривчастої гемофільтрації видаляється 75% отриманої дози).


Клінічна фармакологія

Антибіотик групи карбапенемів.


Показання до застосування

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами (полімікробні або змішані аеробно-анаеробні інфекції):

інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції сечовивідних шляхів; інтраабдомінальні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; перитоніт; сепсис; ендокардит; запальні захворювання органів малого тазу.

Профілактика післяопераційних ускладнень.


Протипоказання до застосуваннявагітність; період лактації; ранній дитячий вік (до 3 місяців); у дітей із порушенням функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну більше 2 мг/дл); підвищена чутливість до компонентів препарату, до карбапенемів та інших бета-лактамних антибіотиків.

З обережністю

Захворювання ЦНС, ШКТ (в т.ч. в анамнезі), літній вік.


Вагітність та лактація

Препарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.

Застосування у дітей

Дітям з масою тіла 40 кг і більше; призначають ті ж дози, що і дорослим. ;Дітям старше 3 місяців і з масою тіла менше 40 кг; - 15 мг/кг 4 рази/добу; максимальна добова доза – 2 г.

Протипоказано:

ранній дитячий вік (до 3 місяців); у дітей із порушенням функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну більше 2 мг/дл).
Побічна дія

З боку нервової системи: ; міоклонія, психічні порушення, галюцинації, сплутаність свідомості, епілептичні напади, парестезії. З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність (рідко).

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, гепатит (рідко).

З боку органів кровотворення та системи гемостазу: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз, базофілія, зниження гемоглобіну, подовження протромбінового часу.

Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації азоту сечовини; Прямий позитивний тест Кумбса.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (рідко), ексфоліативний дерматит (рідко), лихоманка, .

Місцеві реакції:; тромбофлебіт.

Інші: ;кандидоз, порушення смаку.


Взаємодія з лікарськими засобами

Фармацевтично несумісний із сіллю молочної кислоти, іншими антибактеріальними препаратами.

При одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами можлива перехресна алергія; виявляє антагонізм по відношенню до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів та монобактамів).

Ганцикловір підвищує ризик розвитку судин, що генералізуються.

Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, незначно збільшують концентрацію в плазмі та Т1/2; іміпенему (якщо потрібні високі концентрації іміпенему, застосовувати ці лікарські засоби одночасно не рекомендується).


Спосіб застосування та дози

В/в краплинно. Наведені нижче дози розраховані на масу тіла 70 кг і більше і КК 70 мл/хв/1.73 кв.м і більше. Для хворих з КК менше 70 мл/хв/1.73 кв.м і/або меншою масою тіла слід пропорційно зменшити дозу.

Середня терапевтична доза для дорослих; (розрахунок за іміпенемом) при внутрішньовенному введенні - 1-2 г на добу, розділена на 3-4 введення; максимальна добова доза – 4 г або 50 мг/кг залежно від того, яка доза буде меншою.

Хворим з; легким ступенем тяжкості інфекції; - по 250 мг 4 рази на добу,; інфекції, що загрожує життю хворого,; - 1 г 3-4 рази на добу.

Доза іміпенему менша або рівна 500 мг повинна вводитися внутрішньовенно протягом 20-30 хв. Доза понад 500 мг повинна вводитися внутрішньовенно протягом 40-60 хв. Хворим, у яких під час інфузії з'являлася нудота, слід уповільнити швидкість введення препарату.

Для профілактики післяопераційних інфекцій; 1 г під час вступної анестезії та 1 г через 3 год. загальної анестезії.

Максимальні добові дози для внутрішньовенного введення у хворих з нирковою недостатністю залежно від ступеня важкості інфекції та значень КК (мл/хв/1.73 кв.м) та масою тіла ≥70 кг:

при ;легкій течії інфекції ;і ;КК 41-70 мл/хв ;- по 250 мг через 8 год, ;КК 21-40 мл/хв ;- по 250 мг через 12 год, ;КК 6-20 ;мл/хв ;- по 250 мг через 12 год; при ;інфекції середньої тяжкості ;і ;КК 41-70 мл/хв ;- по 250 мг через 6 год, ;КК 21-40 мл/хв ;- по 250 мг через 8 год, КК 6-20 ;мл/хв ; - по 250 через 12 год; при ;тяжкому перебігу (помірно чутливі штами, в т.ч. Pseudomonas aeruginosa) ;і ;КК 41-70 мл/хв ;- по 500 мг через 6 год, ;КК 21-40 мл/хв ;- по.500 мг через 8 год; КК 6-20 мл/хв; - по 500 мг через 12 год; при ;тяжкому перебігу інфекції, що загрожує життю, ;і ;КК 41-70 мл/хв ;- по 750 мг через 8 год, ;КК 21-40 мл/хв ;- по 500 мг через 6 год, ;КК 6-20 мл/хв; - по 500 мг через 12 год.

Хворим з КК менше 5 мл/хв; призначають тільки у випадку, якщо не пізніше ніж через 48 годин після інфузії препарату проводиться гемодіаліз. Введення препарату таким пацієнтам рекомендовано лише у тих. випадках, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик розвитку судом. При лікуванні пацієнтів з КК менше 5 мл/хв, що знаходяться на гемодіалізі, слід використовувати дози для пацієнтів з КК 6-20 мл/хв і масою тіла менше 70 кг (див. нижче). Препарат вводиться після сеансу гемодіалізу та потім через 12-годинні інтервали з моменту завершення процедури, при цьому за пацієнтами необхідне ретельне спостереження (особливо за наявності у них захворювань центральної нервової системи).

В даний час немає достатніх даних щодо режиму дозування при передопераційній профілактиці пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 кв.м.

Нижче наводиться режим дозування для пацієнтів при порушенні функції нирок та/або з масою тіла менше 70 кг.

а) Максимальна добова доза 1 г

Маса тіла (кг) Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 кв.м)
≥71 41-70 21-40 6-20
60-69 По 250 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 12 год. По 125 мг кожні 12 год.
50-59 По 125 мг кожні 6 год. По 125 мг кожні 6 год. По 125 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 12 год.
40-49 По 125 мг кожні 6 год. По 125 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 12 год. По 125 мг кожні 12 год.
30-39 По 125 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 8 год. По 125 кожні 12 год По 125 кожні 12 год

б) Максимальна добова доза 1.5 г

Маса тіла (кг) Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 кв.м)
≥71 41-70 21-40 6-20
60-69 По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год.
50-59 По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год. По 250 мг кожні 12 год.
40-49 По 250 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 6 год. По 125 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 12 год.
30-39 По 125 мг кожні 6 год. По 125 мг кожні 8 год. По 125 кожні 8 год По 125 кожні 12 год

в) Максимальна добова доза 2 г

Маса тіла (кг) Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 кв.м)
≥71 41-70 21-40 6-20
60-69 По 500 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год.
50-59 По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год.
40-49 По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год. По 250 мг кожні 12 год.
30-39 По 250 мг кожні 8 год. По 125 мг кожні 6 год. По 125 кожні 8 год По 125 кожні 12 год

г) Максимальна добова доза 3 г

Маса тіла (кг) Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 кв.м)
≥71 41-70 21-40 6-20
60-69 По 750 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 12 год.
50-59 По 500 мг кожні 6 год. По 500 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 12 год.
40-49 По 500 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 12 год.
30-39 По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 8 год. По 250 кожні 8 год По 250 кожні 12 год

д) Максимальна добова доза 4 г

Маса тіла (кг) Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 кв.м)
≥71 41-70 21-40 6-20
60-69 По 1000 мг кожні 8 год. По 750 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 12 год.
50-59 По 750 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 6 год. По 500 мг кожні 8 год. По 500 мг кожні 12 год.
40-49 По 500 мг кожні 6 год. По 500 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 мг кожні 12 год.
30-39 По 500 мг кожні 8 год. По 250 мг кожні 6 год. По 250 кожні 8 год По 250 кожні 12 год

В даний час відсутні достатні дані для того, щоб рекомендувати застосування препарату пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше; призначають ті ж дози, що і дорослим. ;Дітям старше 3 місяців і з масою тіла менше 40 кг; - 15 мг/кг 4 рази/добу; максимальна добова доза – 2 г.

Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій

Іміпенем+циластатин для внутрішньовенних інфузій не можна змішувати або додавати до інших антибіотиків.

Для приготування інфузійного розчину використовуються такі розчинники: 0.9% розчин натрію хлориду, 5% водний розчин декстрози, 10% водний розчин декстрози, 5% розчин декстрози та 0.9% натрію хлориду. У співвідношенні на 100 мл розчинника та 500 мг іміпенему. Концентрація іміпенему отриманому розчині становить 5 мг/мл.

Флакони місткістю 20 мл та 30 мл

При застосуванні препарату у флаконах місткістю 20 мл або 30 мл вміст флакону попередньо розчиняють в 10 мл відповідного розчинника.

Отриманий розчин не можна використовувати для введення!

Розчин добре струшують, після чого переносять у флакон або контейнер з частиною розчинника, що залишилася (90 мл). Загальний об'єм розчинника становить 100мл. Для повного перенесення препарату: у флакон додають 20 мл раніше отриманого розчину, добре струшують і знову переносять у флакон або контейнер з отриманим розчином. Тільки після цього розчин готовий до застосування.


Передозування

Симптоми: можливе посилення побічних ефектів. Лікування симптоматичне. Іміпенем та циластатин піддаються гемодіалізу. Проте ефективність цієї процедури при передозуванні препарату невідома.


Запобіжні заходи та особливі вказівки

Не рекомендується для лікування менінгіту.

Забарвлює сечу в червоний колір.

Лікарська форма для внутрішньовенного введення не повинна використовуватися для внутрішньом'язового та навпаки.

Перед початком терапії має бути зібраний ретельний анамнез щодо попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики.

У осіб, які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту (особливо коліт), відзначається підвищений ризик розвитку псевдомембранозного ентероколіту.

Терапія протиепілептичними лікарськими засобами у хворих з травмами головного мозку або припадками в анамнезі повинна тривати весь період лікування препаратом (щоб уникнути побічних ефектів з боку ЦНС).

Слід мати на увазі, що у пацієнтів похилого віку ймовірно наявність вікових порушень функції нирок, що може вимагати зниження дози.


Умови відпустки з аптек

За рецептом


Відео на цю тему

Информация, касающаяся данного товара


Производит Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий компания Джодас Экспоим Пвт.Лтд. Само производство расположено в стране Индия/Россия.
Тут Вы всегда можете купить Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Необходима быстрая доставка Имипенем и циластатин джодас 500мг+500мг 10 шт порошок для приготовления раствора для инфузий? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Имипенем и циластатин 500мг+500мг 1 шт. порошок для приготовления раствора для инфузий красфарма, Цилапенем 0,5г+0,5г 1 шт. порошок для приготовления раствора для инфузий, Тиепенем 500мг+500мг 1 шт. порошок для приготовления раствора для инфузий, Азитромицин-вертекс 250мг 6 шт. капсулы, Азитромицин-obl 250мг 6 шт. капсулы оболенское хфк.

(34007)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: іміпенему моногідрату 530.7 мг, що відповідає вмісту іміпенему 500 мг, циластатину натрію 530.1 мг, що відповідає вмісту циластатину 500 мг. допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат – 20 мг. Флакони безбарвного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаДо складу Тієпенема входить два компоненти: 1) іміпенем, перший представник нового класу бета-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів; і 2) циластатин - специфічний фермент-інгібітор, що гальмує метаболізм іміпенему в нирках і значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин не має власної антибактеріальної активності, не пригнічує бета-лактамазу бактерій. Препарат пригнічує синтез клітинної стінки бактерій і має бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних мікроорганізмів, аеробних та анаеробних. Іміпенем стійкий до руйнування бактеріальною бета-лактамазою, що робить його ефективним щодо багатьох мікроорганізмів, таких як Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Enterobacter spp., які стійкі до більшості бета-робів Bacteroides fragilis). Антибактеріальний спектр включає майже всі клінічно значущі патогенні мікроорганізми. Активний щодо наступних мікроорганізмів in vitro, а також in vivo: Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainflucnzae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus ; грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (включаючи штами, що утворюють пеніциліназ), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що утворюють пеніциліназ), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pneumoniae; грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; грампозитивні анаероби: Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp.; Іміпенем має бактерицидну дію in vitro на такі мікроорганізми: грампозитивні аероби: Bacillus spp., Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus груп С, G та групи viridans; грамнегативні аероби: Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Capnocytophaga spp., Haemophilus ducreyi, Neisseria gonorrhoeae, включаючи штами, що утворюють пеніциліназ. Pasteurella spp., Providencia stuartii; грамнегативні анаероби: Prevotella bivia, Prevotella disiens, Prevotella melaninogenica, Veillonella spp. Нечутливі: Enterococcus faecium, метицилін-резистентні Staphylococcus spp., Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas cepacia. In vitro діє синергідно з аміноглікозидами щодо деяких штамів Pseudomonas aeruginosa.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи карбапенемів.ІнструкціяПравила приготування розчину: Для приготування інфузійного розчину використовуються такі розчинники: 0.9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; 5% розчин декстрози; 0.9% розчин хлориду натрію у співвідношенні 500 мг іміпенему на 100 мл розчинника. При застосуванні препарату у флаконах місткістю 100 мл, 115 мл, 125 мл вміст розчиняють у 100 мл розчинника, що додається у флакон. Отриманий розчин слід струшувати до утворення прозорої рідини. При застосуванні препарату у флаконах місткістю 20 мл, 30 мл вміст флакону попередньо розчиняють у 10 мл відповідного розчинника. Отриманий розчин не можна використовувати для введення! Після розведення розчин добре струшують, після чого переносять у флакон або контейнер з частиною розчинника, що залишилася (90 мл). Загальний об'єм розчинника становить 100мл. Для повного перенесення препарату (залишки препарату на стінках флакона) у флакон додають 20 мл раніше отриманого розчину, добре струшують і знову переносять у флакон або контейнер з отриманим розчином. Тільки після цього розчин готовий до застосування. Концентрація іміпенему отриманому розчині становить 5 мг/мл. Кожні 250-500 мг вводять внутрішньовенно краплинно протягом 20-30 хвилин, а кожні 750 мг-1 г - протягом 40-60 хвилин. Пацієнтам, у яких під час інфузії з'являється нудота, слід зменшити швидкість застосування препарату.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до іміпенему мікроорганізмами: Інтраабдомінальні інфекції, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostrcptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; інфекції нижніх дихальних шляхів, викликані Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Acinetobacter spp., Enterobacter spp. інфекції сечовивідних шляхів, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganеlla morganii, Proteus vulgaris, Providencia інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, , Serratia spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp; інфекції кісток і суглобів, спричинені Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніциліноза-продукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa; бактеріальна септицемія, викликана Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозопродукуючі штами), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. інфекційний ендокардит, викликаний Staphylococcus aureus (пеніцилінозопродукуючі штами); Гінекологічні інфекції, викликані Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пеніцилінозапродукуючі штами), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Enterobacter spp., Escherichia colp, Escherichia colp , Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Профілактика післяопераційних ускладнень у пацієнтів групи ризику з високою ймовірністю розвитку післяопераційного інфекційного ускладнення, а також у пацієнтів із високим ризиком інтраопераційного інфікування під час хірургічного втручання.Протипоказання до застосуванняХронічна ниркова недостатність при КК менше 5 мл/хв/1,73 м2 без проведення гемодіалізу; у дітей – ниркова недостатність тяжкого ступеня (концентрація сироваткового креатиніну більше 2 мг/дл); дитячий вік до 3 місяців; підвищена чутливість до іміпенему та/або циластатину (інших карбапенемів та бета-лактамних антибіотиків) та інших компонентів препарату. З обережністю: захворювання на ЦНС; протисудомна терапія вальпроєвою кислотою (зниження ефективності терапії); при КК менше 70 мл/хв/1.73 м; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі; псевдомембранозний коліт; літній вік.Вагітність та лактаціяДитячий вік до 3 місяців.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: енцефалопатія, тремор, сплутаність свідомості, міоклонія, парестезія, вертиго, головний біль, психічні порушення, включаючи галюцинації, судоми. З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, поліурія, протеїнурія, еритроцитурія, лейкоцитурія, циліндрурія, підвищення концентрації білірубіну в сечі та зміна кольору сечі, підвищення плазмової концентрації азоту сечовини та креатиніну, гостра ниркова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний коліт, геморагічний коліт, гепатит (включаючи фульмінантний), печінкова недостатність, жовтяниця, гастроентерит, біль у животі, глосит, гіпертрофія сосочків язика, фарбування зубів або язик, печія. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: панцитопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз, глейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації ЛПНГ, хибнопозитивний прямий тест Кумбса, гіпонатріємія, гіперкаліємія, гіпохлоремія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, багатоформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, лихоманка, анафілактичні реакції. З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін у вухах, порушення смаку. З боку органів дихання: відчуття дискомфорту у грудях, задишка, гіпервентиляція. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, тахікардія. Місцеві реакції: гіперемія шкіри, болісний інфільтрат у місці введення, флебіт/тромбофлебіт, інфікування у місці введення, ущільнення вени. Інші: кандидоз, ціаноз, гіпергідроз, біль у грудному відділі хребта.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат фармацевтично несумісний з молочною кислотою (лактатом) і не повинен готуватися на основі розчинників, що її містять. Однак внутрішньовенний препарат може вводитися через ту ж інфузійну систему, що і розчин, що містить лактат. При одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами можливі перехресні алергічні реакції; виявляє антагонізм по відношенню до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів та монобактамів). При одночасному застосуванні з ганцикловіром підвищується ризик розвитку генералізованих судом. Ці препарати не можна застосовувати одночасно, за винятком тих випадків, коли потенційні переваги перевищують можливий ризик. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, незначно збільшують концентрацію в плазмі та період напіввиведення іміпенему (якщо потрібні високі концентрації іміпенему, застосовувати ці лікарські засоби одночасно не рекомендується). При застосуванні Тієпенему знижується сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти, що призводить до зниження ефективності протисудомної терапії, тому в період лікування рекомендується проводити моніторинг плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Препарат не слід змішувати в одному шприці з іншими антибіотиками, при цьому дозволено одночасне – ізольоване – введення з іншими антибіотиками (аміноглікозидами).Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) краплинно. У рекомендаціях щодо дозування препарату зазначено кількість іміпенему, що підлягає введенню. Розрахунок загальної добової дози повинен ґрунтуватися на ступені тяжкості інфекції, функції нирок та маси тіла пацієнта. Введення розподіляється на кілька прийомів. Наведені нижче дози розраховані для дорослих пацієнтів з масою тіла 70 кг і більше та КК 70 мл/хв/1.73 м2 та більше. Для дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2 та/або меншою масою тіла слід пропорційно зменшити дозу. Середня терапевтична доза для дорослих (розрахунок за іміпенемом) при внутрішньовенному введенні - 1-2 г на добу, поділена на 3-4 введення; максимальна добова доза – 4 г або 50 мг/кг залежно від того, яка доза буде меншою. Дорослим пацієнтам при інфекціях легкого ступеня – по 250 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 1 г), середнього ступеня тяжкості – 500 мг 3 рази на добу або 1 г 2 рази на добу (загальна добова доза 1.5-2 г), тяжкій ступеня – 500 мг 4 рази на добу (загальна добова доза 2 г), при інфекції, що загрожує життю хворого – 1 г 3-4 рази на добу. Для профілактики післяопераційних інфекцій у дорослих – 1 г під час вступної анестезії та 1 г – через 3 години. загальної анестезії. Максимальні добові дози для внутрішньовенного введення у дорослих пацієнтів (маса тіла >70 кг) з нирковою недостатністю залежно від ступеня тяжкості інфекції та значень КК (мл/хв/1.73 м2): При легкому ступені тяжкості інфекції та КК 41-70 мл/хв – по 250 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв – по 250 мг через 12 год, КК 6-20 мл/хв – по 250 мг через 12 год ; при інфекції середнього ступеня тяжкості та КК 41-70 мл/хв – по 250 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв – по 250 мг через 8 год, КК 6-20 мл/хв – по 250 мг через 12 год ; при тяжкому перебігу (високочутливі штами) і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 21 -40 мл/хв - по 250 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; при тяжкому перебігу (помірно чутливі штами, у тому числі Pseudomonas aeruginosa) та КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 6-20 мл /хв - по 500 мг через 12 год; при тяжкому перебігу інфекції, що загрожує життю, і КК 41-70 мл/хв - по 750 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 500 мг через 12 год. Для дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2 та/або масою тіла менше 70 кг слід пропорційно зменшити дозу. Дорослим пацієнтам з КК менше 5 мл/хв препарат вводять лише у випадку, якщо не пізніше ніж через 48 годин буде проводитись гемодіаліз. При лікуванні дорослих пацієнтів з КК менше 5 мл/хв/1,73 м2, що перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати рекомендації щодо режиму дозування для пацієнтів з КК 6-20 мл/хв. За такими пацієнтами, особливо за наявності у них захворювань ЦНС, має здійснюватись ретельне спостереження. Застосування препарату у дорослих пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендовано лише у випадках, коли користь від лікування перевищує потенційний ризик розвитку судом. Іміпенем та циластатин видаляються при гемодіалізі, тому препарат вводять після проведення процедури та надалі з інтервалом 12 годин. В даний час немає достатніх даних щодо режиму дозування при передопераційній профілактиці дорослих пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м2. Дітям з масою тіла 40 кг і більше – ті ж дози, що й дорослим. Дітям старше 3 місяців та з масою тіла менше 40 кг – 15 мг/кг 4 рази на добу; максимальна добова доза – 2 г. За даними клінічних досліджень ефективність та безпека іміпенему+циластатину при внутрішньовенному введенні у пацієнтів похилого віку старше 65 років не відрізняється від таких у осіб молодшого віку. Однак, враховуючи характерні для цієї вікової групи знижені функції серцево-судинної системи, печінки, нирок, а також наявність супутніх захворювань та супутньої медикаментозної терапії, слід дотримуватися обережності у виборі дози, дотримуючись нижніх меж рекомендованих доз. Доцільно проводити моніторинг функції виділення нирок. Стан нирок у пацієнтів похилого віку не може бути повною мірою визначений тільки на підставі вимірювання рівня залишкового азоту крові або креатиніну. Для добору дози Тієпенему таким пацієнтам рекомендується визначення КК.ПередозуванняПри передозуванні Тієпенему відбувається посилення дозозалежних побічних ефектів. Як лікування передозування показано відміну препарату, призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. Іміпенем та циластатин виводяться за допомогою гемодіалізу, проте ефективність даної процедури при передозуванні препарату невідома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування Тієпенему для лікування менінгіту. Забарвлює сечу в червоний колір (безпечно і не повинно бути помилково прийнято за гематурію). Лікарська форма для внутрішньовенного введення не повинна використовуватися для внутрішньовенного введення. Перед початком терапії Тієпенем слід зібрати ретельний анамнез на предмет попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції препарат слід негайно відмінити. У осіб, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (особливо коліт), відзначається підвищений ризик розвитку псевдомембранозного коліту. При застосуванні препарату, як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування, можливий розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Як і у випадку з іншими бета-лактамними антибіотиками, Pseudomonas aeruginosa може досить швидко набути резистентності до іміпенему. Тому в процесі лікування необхідно періодично визначати чутливість Pseudomonas aeruginosa до антибіотика відповідно до клінічної ситуації. У пацієнтів похилого віку ймовірно наявність вікових порушень функції нирок, що може вимагати зниження дози. Терапія протиепілептичними лікарськими засобами у хворих з травмами головного мозку або судомами в анамнезі повинна тривати весь період лікування препаратом (щоб уникнути побічних ефектів з боку ЦНС). Для профілактики розвитку резистентності та підтримки ефективності іміпенему в клінічній практиці препарат слід використовувати лише для лікування інфекцій, спричинених доведено (або, ймовірно), чутливими до іміпенему мікроорганізмами. Враховуючи ймовірність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою побічних ефектів із боку ЦНС слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 бут.: іміпенем 500 мг, циластатин натрію 500 мг. 1 г – пляшки (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБета-лактамний антибіотик широкого спектра дії. Пригнічує синтез клітинної стінки бактерій і надає бактерицидну дію щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, аеробних та анаеробних. Іміпенем - похідне тієнаміцину, відноситься до групи карбапенемів. Циластатин натрію інгібує дегідропептидазу - фермент, що метаболізує іміпенем у нирках, що значно збільшує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластин не має власної антибактеріальної активності, не пригнічує бета-лактамазу бактерій. Активний щодо Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Streptococcus faecalis та Bacteroides fragilis. Стійкий до руйнування бактеріальною бета-лактамазою, що робить його ефективним щодо багатьох мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp. та Enterobacter spp., які стійкі до більшості бета-лактамних антибіотиків. Антибактеріальний спектр включає майже всі клінічно значущі патогенні мікроорганізми. Активний щодо грамнегативних аеробних бактерій: Achromobacter spp., Acinetobacter spp. (раніше Mima - Herellea), Aeromonas hydrophila, Alcaligenes spp., Bordetella bronchicanis, Bordetella bronchiseptica, Bordetella pertussis, Brucella melitensis, Campylobacter spp., Capnocytophaga spp., Citrobacter spp. (в т.ч. Citrobacter diversus, Citrobacter freundii), Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (включаючи штами, що утворюють бета-лактамазе, (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae, Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами,утворюють пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Yersinia spp. (Раніше Pasteurella), в т.ч. Yersinia multocida, Yersinia enterocolitica, Yersinia pseudotuberculosis; Plesiomonas shigelloides, Proteus spp. (У т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Providencia spp. (в т.ч. Providencia alcalifaciens, Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri), Salmonella spp. (В т.ч. Salmonella typhi), Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens, Serratia proteamaculans), Shigella spp.; грампозитивних аеробних бактерій: Bacillus spp., Enterococcus faecalis, Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Nocardia spp., Pediococcus spp., Staphylococcus aureus (включаючи штами,утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus група C, Streptococcus грамнегативних анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides distesonis, Bacteroides fragilis, Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus), Bacteroides ovatus, Bacteroides uniformis, Bacteroides vulgatus), Bilophila wadsworth,. (Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum), Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus), Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius), Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens),Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius), Veillonella spp.; грампозитивних анаеробних бактерій: Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium perfringens), Eubacter spp., Lactobacillus spp., Microaerophilic streptococcus, Mobiluncus spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (Включаючи Propionibacterium acne); ін. мікроорганізмів: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis. Деякі Staphylococcus spp. (стійкі до метициліну), Streptococcus spp. (група D), Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему.Clostridium perfringens), Eubacter spp., Lactobacillus spp., Microaerophilic streptococcus, Mobiluncus spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (Включаючи Propionibacterium acne); ін. мікроорганізмів: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis. Деякі Staphylococcus spp. (стійкі до метициліну), Streptococcus spp. (група D), Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему.Clostridium perfringens), Eubacter spp., Lactobacillus spp., Microaerophilic streptococcus, Mobiluncus spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. (Включаючи Propionibacterium acne); ін. мікроорганізмів: Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium smegmatis. Деякі Staphylococcus spp. (стійкі до метициліну), Streptococcus spp. (група D), Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему.Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему.Enterococcus faecium та деякі штами Pseudomonas cepacia нечутливі до іміпенему. Ефективний проти багатьох інфекцій, викликаних бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, аміноглікозидів, пеніцилінів. In vitro діє синергідно з аміноглікозидами щодо деяких штамів Pseudomonas aeruginosa.ФармакокінетикаПри внутрішньом'язовому введенні біодоступність іміпенему - 95%, циластатину - 75%. Зв'язок із білками плазми іміпенему – 20%, циластатину – 40%. C max ;іміпенему при внутрішньовенному введенні в дозі 250, 500 або 1000 мг протягом 20 хв - 14-24, 21-58 і 41-83 мкг/мл відповідно; при внутрішньом'язовому введенні 500 або 750 мг - 10 і 12 мкг/мл відповідно. C max ;циластатину при внутрішньовенному введенні в дозі 250, 500 або 1000 мг протягом 20 хв - 15-25, 31-49 і 56-80 мкг/мл; при внутрішньом'язовому введенні 500 або 750 мг - 24 і 33 мкг/мл відповідно. Швидко і добре розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Найвищі концентрації досягаються у плевральному випоті, перитонеальній та інтерстиціальній рідинах та репродуктивних органах. У низьких концентраціях виявляється у СМР. V d ; у дорослих - 0.23-0.31 л/кг, у дітей 2-12 років - 0.7 л/кг, у новонароджених - 0.4-0.5 л/кг. Блокування канальцевої секреції іміпенему циластатином призводить до інгібування його ниркового метаболізму та накопичення у сечі у незміненому вигляді. Циластатин метаболізується до N-ацетилової сполуки. При внутрішньом'язовому введенні T 1/2 ; іміпенему - 2-3 год. T 1/2 іміпенему – 1.7-2.4 год, циластатину – 3.8-8.4 год; при порушенні функції нирок T 1/2 іміпенему – 2.9-4 год, циластатину – 13.3-17.1 год. Виводиться переважно нирками (70-76% протягом 10 год) шляхом клубочкової фільтрації (2/3) та активної канальцевої секреції (1/3); 1-2% виводиться через жовч із калом і 20-25% - позанирковим шляхом (механізм невідомий). Швидко та ефективно (73-90%) виводиться за допомогою гемодіалізу (в результаті 3-годинного сеансу переривчастої гемофільтрації видаляється 75% отриманої дози).Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи карбапенемів.Показання до застосуваннявнутрішньочеревні інфекції; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи; інфекції кісток та суглобів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції органів малого тазу; сепсис; бактеріальний ендокардит; профілактика післяопераційних інфекцій; змішані інфекції; внутрішньолікарняні інфекції.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до карбапенемів та інших бета-лактамних антибіотиків); вагітність (тільки за "життєвими" показаннями); ранній дитячий вік (до 3 місяців); у дітей – тяжка ниркова недостатність (концентрація сироваткового креатиніну більше 2 мг/дл). Для суспензії при внутрішньом'язової ін'єкції, приготованій з використанням лідокаїну гідрохлориду як розчинник: гіперчутливість до місцевих анестетиків амідної структури (шок, порушення внутрішньосерцевої провідності). C; обережністю:; захворювання ЦНС, період лактації, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказання - вагітність (застосування можливе лише за життєвими показаннями). З обережністю: період лактації.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: ; міоклонія, психічні порушення, галюцинації, сплутаність свідомості, епілептичні напади, парестезії. З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність (рідко). З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, гепатит (рідко). З боку органів кровотворення та системи гемостазу: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз, базофілія, зниження гемоглобіну, подовження протромбінового часу, позитивна реакція Кумбса. З боку лабораторних показників: підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ, гіпербілірубінемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації азоту сечовини; Прямий позитивний тест Кумбса. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (рідко), ексфоліативний дерматит (рідко), лихоманка, . Місцеві реакції: гіперемія шкіри, хворобливий інфільтрат у місці введення, тромбофлебіт. Інші: ;кандидоз, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із сіллю молочної кислоти, іншими антибактеріальними лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами можлива перехресна алергія; виявляє антагонізм по відношенню до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів та монобактамів). Ганцикловір підвищує ризик розвитку судин, що генералізуються. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, незначно збільшують концентрацію в плазмі та T1/2; іміпенему (якщо потрібні високі концентрації іміпенему, застосовувати ці лікарські засоби одночасно не рекомендується).Спосіб застосування та дозиВ/в краплинно та в/м. Наведені нижче дози розраховані на масу тіла 70 кг і більше; КК = 70 мл / хв / 1.73 м 2 і більше. Для хворих з КК<70 мл/хв/1.73 м 2 ;і/або ;меншою масою тіла; слід пропорційно зменшити дозу. В/в шлях введення краще використовувати на початкових етапах терапії бактеріального сепсису, ендокардиту та інших важких та загрозливих для життя інфекцій, в т.ч. інфекцій нижніх відділів дихальних шляхів, викликаних Pseudomonas aeruginosa, та у разі тяжких ускладнень. Для приготування інфузійного розчину флакон додають 100 мл розчинника (0.9% розчин натрію хлориду, 5% водний розчин декстрози, 10% водний розчин декстрози, розчин 5% декстрози і 0.9% натрію хлориду). Концентрація іміпенему отриманому розчині становить 5 мг/мл. Середня терапевтична доза для дорослих при внутрішньовенному введенні; 1-2 г на добу, розділена на 3-4 введення; максимальна добова доза – 4 г або 50 мг/кг залежно від того, яка доза буде меншою. Хворим з; легким ступенем тяжкості інфекції; - по 250 мг 4 рази на добу,; інфекції, що загрожує життю хворого, - 1 г 3-4 рази на добу. Кожні 250-500 мг вводять внутрішньовенно протягом 20-30 хв, а кожні 1 г - протягом 40-60 хв. Для; профілактики післяопераційних інфекцій; - 1 г під час вступної анестезії і 1 г - через 3 ч. У випадку; хірургічного втручання з високим ступенем ризику розвитку інфекції; год після загальної анестезії. Максимальні добові дози для внутрішньовенного введення у хворих з нирковою недостатністю залежно від ступеня тяжкості інфекції та значень КК (мл/хв/1.73 м 2 ): при ;легкому перебігу інфекції ;і КК 41-70 мл/хв - по 250 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв - по 250 мг через 12 год, КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; при ;інфекції середньої тяжкості ;і КК 41-70 мл/хв - по 250 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв - по 250 мг через 8 год, КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; при ;тяжкому перебігу (високочутливі штами) ;і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв - по 250 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 250 мг через 12 год; ; при важкому перебігу (помірно чутливі штами, в т.ч. Pseudomonas aeruginosa); і КК 41-70 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 8 год, КК 6-20 мл/хв – по 500 мг через 12 год; ; при тяжкому перебігу інфекції, що загрожує життю, і КК 41-70 мл/хв - по 750 мг через 8 год, КК 21-40 мл/хв - по 500 мг через 6 год, КК 6-20 мл/хв - по 500 мг через 12 год. Хворим з КК менше 5 мл/хв; призначають тільки у випадку, якщо кожні 48 годин проводиться гемодіаліз, з наступним введенням через 12 годин (з моменту завершення процедури). Для; профілактики післяопераційних інфекцій; у; дорослих; - по 1 г при вступній анестезії і повторно через 3 год; при хірургічних втручаннях з високим ступенем ризику (на товстій і прямій кишці) - додатково вводять ще по 500 мг через 8 і 16 годин після початку загальної анестезії. В даний час немає достатніх даних щодо режиму дозування при передопераційній профілактиці пацієнтів з КК менше 70 мл/хв/1.73 м 2 . Дітям з масою тіла 40 кг і більше; - ті ж дози, що і дорослим; з; масою тіла менше 40 кг; - 15 мг/кг 4 рази/добу; максимальна добова доза – 2 г. В/м введення може використовуватися як альтернатива внутрішньовенної форми препарату для лікування інфекцій, при яких внутрішньом'язове введення краще. Залежно від тяжкості інфекції, чутливості патогенних мікроорганізмів та стану пацієнта вводять 500-750 мг через кожні 12 годин. Загальна добова доза – не більше 1500 мг. Якщо існує потреба у великих дозах препарату, необхідно використовувати внутрішньовенне введення. В/м введення у ;пацієнтів з КК менше 20 мл/хв/1.73 м 2 , а також у ;дітей ;не вивчалося. Для лікування ;уретриту та цервіциту, викликаного Neisseria gonorrhoeae, вводять 500 мг одноразово, в/м. Порошок змішують з 2 мл 1% розчину лідокаїну гідрохлориду (без епінефрину), води д/і або 0.9% розчину хлориду натрію до утворення однорідної суспензії (білого або злегка жовтого кольору).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується для лікування менінгіту. Забарвлює сечу в червоний колір. Лікарська форма для внутрішньом'язового введення не повинна використовуватися для внутрішньовенного і навпаки. Перед початком терапії має бути зібраний ретельний анамнез щодо попередніх алергічних реакцій на бета-лактамні антибіотики. У осіб, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (особливо коліт), відзначається підвищений ризик розвитку псевдомембранозного ентероколіту. Терапія протиепілептичними лікарськими засобами у хворих з травмами головного мозку або судомами в анамнезі повинна тривати весь період лікування препаратом (щоб уникнути побічних ефектів з боку ЦНС). Слід мати на увазі, що у пацієнтів похилого віку ймовірно наявність вікових порушень функції нирок, що може вимагати зниження дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему