Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой
-
Страна:Словения
-
Форма выпуска:таб. покрытые пленочной оболочкой
-
Дозировка:250 мг
-
Фасовка:N14
антибиотик – макролид
Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой инструкция на украинскомСклад, форма випуску та упаковка
кларитроміцин
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 250 мг/500 мг містить:
Ядро:
Діюча речовина:
Кларитроміцин 250,00 мг/500,00 мг
Допоміжні речовини:
Крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), целюлоза мікрокристалічна (тип 102), кремнію діоксид колоїдний, крохмаль прежелатинізований, полакрилін калію, тальк, магнію стеарат
Оболонка плівкова:
Гіпромелоза 6 cps, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), пропіленгліколь, титану діоксид (Е171)
Опис лікарської форми
Таблетки 250 мг:
Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору.
Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору.
Таблетки 500 мг:
Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору.
Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група
антибіотик – макролід
Фармакокінетика
Всмоктування
Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції практично не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25 %. Кларитроміцин може застосовуватися незалежно від часу їди.
Розподіл, метаболізм та виведення
In vitro
Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію.
Invivo
Дослідження в умовах in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи (ЦНС), у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та легенях.
Здорові добровольці
При застосуванні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на день максимальна рівноважна концентрація (С mах ) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові досягалася через 2-3 дні і становила 1 мкг/мл та 0,6 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т 1/2 ) кларитроміцину та його основного метаболіту склав 3-4 години та 5-6 годин, відповідно. При застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день . 83 мкг/мл відповідно. Т 1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години, відповідно.
З mах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій внутрішньо дозі кларитроміцину, у той час як Т 1/2 як кларитроміцину, так і 14-ОН-кларитроміцин мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.
Нирками виводиться близько 37,9% після прийому внутрішньо кларитроміцину в дозі 250 мг і 46% після прийому кларитроміцину в дозі 1200 мг, через кишечник виводиться близько 40,2% та 29,1% відповідно.
Пацієнти
Кларитроміцин та 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.
У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій:
Концентрації (250 мг кожні 12 годин) | ||
Вид тканини | Тканинні (мкг/г) | Сироваткові (мкг/мл) |
Мигдалики | 1,6 | 0,8 |
Легкі | 8,8 | 1,7 |
Порушення функції печінки
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок збільшуються З mах та мінімальна концентрація (З min ) кларитроміцину в плазмі крові, Т 1/2 , площа під кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.
Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями
Рівноважні концентрації кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах (500 мг 2 рази на день), були подібними до таких показників у здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу або 2000 мг/добу на 2 прийоми, рівноважні значення С mах зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно. При застосуванні кларитроміцину у вищих дозах відзначалося подовження Т 1/2У порівнянні з таким показником у здорових добровольців, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах. Підвищення концентрації у плазмі крові та подовження Т 1/2 при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах пов'язане з нелінійною фармакокінетикою препарату.
Комбіноване лікування з омепразолом
Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє подовженню Т 1/2 та збільшенню AUC 0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували один омепразол, спостерігалося підвищення на 89% AUC 0-24 та на 34% Т 1/2 омепразолу. У кларитроміцину С mах , C min та AUC 0 - 8збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з аналогічними показниками при застосуванні кларитроміцину без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину в групі, що отримувала комбінацію, у 25 разів перевищували такі показники порівняно з пацієнтами, які отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину та омепразолу в 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.
Фармакодинаміка
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею та пригнічуючи синтез білка, чутливих до нього бактерій.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів у ході клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log 2 розведення.
Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному pH, ніж при кислому.
Крім того, дані в умовах in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae та Pseudomonas spp. так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:- Staphylococcus aureus,
- Streptococcus pneumoniae,
- Streptococcus pyogenes,
-Listeria monocytogenes
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:-Haemophilusinfluenzae,
-Haemophilus parainfluenzae,
-Moraxella catarrhalis,
-Neisseria gonorrhoeae,
-Legionella pneumophila
Інші мікроорганізми:- Mycoplasma pneumoniae,
- Chlamydia pneumoniae (TWAR)
Мікобактерії:- Mycobacterium leprae,
- Mycobacterium kansasii,
- Mycobacterium chelonae,
-Mycobacterium fortuitum,
– Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium,
Mycobacterium intracellulare.
Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.
Helicobacter pyloriЧутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії препаратом.
У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим):
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:- Streptococcus agalactiae,
- Streptococci (групи С, F, G),
- Viridansgroupstreptococci
Аеробні грамнегативні мікроорганізми:- Bordetella pertussis,
– Pasteurella multocida
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:- Clostridiumperfringens,
- Peptococcusniger,
- Propionibacteriumacnes
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:– Bacteroidesmelaninogenicus
Спірохети:
– Borreliaburgdorferi,
- Treponema pallidum
Кампілобактерії:– Campilobacter jejuni
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин).
Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій.
Тест на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера), при інтерпретації тесту діаметри зон придушення росту корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі.
З використанням цих методик звіт з лабораторії у тому, що штам є «чутливим», свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь «проміжна чутливість» передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю".
Показання до застосування
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика); дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; ерадикація Helicobacter pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кларитроміцину, інших компонентів препарату та інших макролідів. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія з іншими"). Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT (вроджене або документально підтверджене придбане подовження інтервалу QT) на електрокардіограмі (ЕКГ) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует». Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»). Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролі. засобами»). Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.
Вагітність та лактація
Безпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена.
Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити.
Протипоказаний особам віком до 12 років (ефективність та безпека не встановлені).
Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дітей віком від 12 років – 250 мг 2 рази на день.
Побічна дія
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ):
дуже часто ≥ 1/10
часто від ≥ 1/100 до < 1/10
нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100
рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000
дуже рідко <1/10000
частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних.
Інфекційні та паразитарні захворювання:
нечасто: целюліт(1), кандидоз, гастроентерит(2), вторинні інфекції(3) (у тому числі вагінальні);
частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика.
Порушення з боку імунної системи:
часто: шкірний висип;
нечасто: анафілактоїдна реакція (1), гіперчутливість, дерматит бульозний (1), свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип (3);
частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром).
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
Нечасто: анорексія, зниження апетиту.
Порушення психіки:
часто: безсоння;
нечасто: занепокоєння, підвищена збудливість (3);
частота невідома: психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), манія.
Порушення з боку нервової системи:
часто: головний біль, дисгезія (перекручення смаку);
нечасто: непритомність(1), дискінезія(1), запаморочення, сонливість, тремор;
частота невідома: судоми, парестезія, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах;
Частота невідома: глухота.
Порушення з боку серця:
нечасто: раптова зупинка серця (1), фібриляція передсердь (1), подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія (1), серцебиття;
частота невідома: шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует», фібриляція шлуночків.
Порушення з боку судин:
часто: вазодилатація;
Частота невідома: кровотеча.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто: бронхіальна астма (1), носова кровотеча (2), тромбоемболія легеневої артерії (1).
Порушення з боку травної системи:
часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота;
нечасто: езофагіт(1), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба(2), гастрит, прокталгія(2), стоматит, глосит, здуття живота(4), запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм;
частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
нечасто: холестаз(4), гепатит, у тому числі холестатичний або гепатоцелюлярний(4);
частота невідома: печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
часто: інтенсивне потовиділення;
частота невідома: акне, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
нечасто: м'язовий спазм (3), кістково-м'язова скутість (1), міалгія (2);
частота невідома: рабдоміоліз (2, *), міопатія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
нечасто: нездужання(4), гіпертермія(3), астенія, біль у грудній клітці(4), озноб(4), підвищена стомлюваність(4).
Лабораторні та інструментальні дані:
часто: - відхилення лабораторних показників функції печінки;
нечасто: підвищення концентрації креатиніну(1), сечовини(1) у плазмі крові, зміна відношення альбумін/глобулін(1), лейкопенія, нейтропенія(4), еозинофілія(4), тромбоцитемія(3), підвищення активності аланінамінотрансферази (AJIT), аспартатамінотрансферази (ACT), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)(4), лужної фосфатази(4) (ЩФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ)(4) у плазмі крові;
частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові.
Пацієнти зі зниженим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитними станами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота.
У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щоденно, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів також було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини у плазмі.
*У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами (ЛЗ), з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
(1) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій.
(2) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою.
(3) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо.
(4) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.
Взаємодія з лікарськими засобами
Застосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів.
Цизаприд, пімозід, терфенадин та астемізол
При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову та фібриляцію шлуночків (див. розділ "Протипоказання").
Алкалоїди ріжків
Постмаркетингові дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини)
Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.
Мідазолам для прийому внутрішньо
При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасний прийом кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та, відповідно, до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин
Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові та послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим кларитроміцину – метаболіту, який також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450.
Етравірін
Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, але підвищується концентрація в плазмі активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.
Флуконазол
Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33 % та 18 % відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна.
Рітонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру С(mах) кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, C(min) збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50 %, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75 %.Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу.
Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена взаємодія лікарських засобів»).
Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати
Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід)
Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів.
У постмаркетинговому періоді застосування повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.
Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін
При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль за концентрацією глюкози крові.
Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A
Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі необхідності повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A.
Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим самим ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину: алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфаніни рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, що протипоказані до одночасного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Непрямі антикоагулянти
При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час.
Омепразол
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (C(max), AUC(0-24) та Т(1/2) збільшилися на 30%, 89% та 34%, відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) і 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином).
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.
Толтеродін
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин.
Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам)
При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії аналогічного до того, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при прийомі внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів,виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.
Взаємодія з іншими препаратами
Колхіцін
Колхіцин є субстратом як для ізоферменту CYP3A, так і для білка-переносника P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Дігоксин
Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові.
Зідовудін
Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно.
Фенітоїн та вальпроєва кислота
Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.
Двоспрямована взаємодія лікарських засобів
Атазанавір
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та атазанавіру (400 мг 1 раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину.Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг 3 рази на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та С(mах )саквінавіру в плазмі крові на 177 % та 187 %, , У порівнянні з прийомом саквінавіру окремо. Значення AUC та С(mах) кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам,спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
Спосіб застосування та дози
Всередину, незалежно від часу їди.
Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дорослих та дітей старше 12 років – 250 мг 2 рази на день.
Препарат Фромілід 500 мг 2 рази на день застосовують у разі більш тяжких інфекцій.
Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів.
Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів.
Дози для лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу
При мікобактеріальних інфекціях рекомендована доза препарату Фромілід 500 мг 2 рази на день. Лікування дисемінованих MAC інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо цих збудників. Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар.
Для профілактики інфекцій, спричинених MAC
Рекомендована доза препарату Фромілід для дорослих – 500 мг 2 рази на день.
При одонтогенних інфекціях доза препарату Фромілід становить 250 мг 2 рази на день протягом 5 днів.
Для ерадикації Helicobacter pylori
У пацієнтів з виразковою хворобою, викликаною інфекцією Helicobacter pylori, препарату Фромілід® можна застосовувати по 500 мг 2 рази на день у комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-14 днів, відповідно до національних та міжнародних рекомендацій. Helicobacter pylori.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів.
Передозування
Симптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.
Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Тривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути важкою, але є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак і симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином.
За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі макролідами, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів з появою діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після застосування антибіотиків.
З боку серцево-судинної системи
При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося збільшення часу реполяризації шлуночків серця та подовження інтервалу QT, що сприяло ризику розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). У зв'язку з тим, що такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів:
пацієнти з ІХС, серцевою недостатністю тяжкого ступеня, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; пацієнти з порушеннями водно-електролітного обміну, такими як гіпомагніємія. Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів з гіпокаліємією (див. розділ "Протипоказання"); пацієнти, які одночасно застосовують інші лікарські препарати, що призводять до подовження інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).Протипоказано одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пимозидом та терфенадином (див. розділ «Протипоказання»).
Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів із вродженим або документально підтвердженим подовженням інтервалу QT, а також із вказівками в анамнезі на епізоди шлуночкової аритмії (див. розділ «Протипоказання»).
У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких короткострокових наглядових дослідженнях було встановлено ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину.
Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкої та середньої тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест визначення чутливості до антибіотиків.
Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях acne vulgaris і бешихі, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, тяжкі шкірні небажані реакції (ТКНР) (наприклад, ОГЭП), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS- припинити прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Застосування при хронічних захворюваннях:
Протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, що протікає одночасно з нирковою недостатністю.
Застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів.
Вплив на керування транспортними засобами:
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні.
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.
Умови зберігання
При кімнатній температурі
Умови відпустки з аптек
За рецептом
Відео на цю темуИнформация, касающаяся данного товара
Производит Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой компания КРКА д.д., Ново место. Само производство расположено в стране Словения.
Тут Вы всегда можете купить Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Необходима быстрая доставка Фромилид 250мг 14 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Фромилид уно 500мг 7 шт. таблетки с пролонгированным высвобождением покрытые пленочной оболочкой, Фромилид уно 500мг 5 шт. таблетки с пролонгированным высвобождением покрытые пленочной оболочкой, Фромилид уно 500мг 14 шт. таблетки с пролонгированным высвобождением покрытые пленочной оболочкой, Клацид 500мг 14 шт. таблетки, Клацид ср 500мг 7 шт. таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой, Кларитромицин-obl 500мг 7 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Клеримед 500мг 14 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Кларбакт 500мг 10 шт. таблетки покрытые оболочкой.