Флуконазол эльфа 2мг/мл 100мл раствор для инфузий

Дозировка: 50 мг Фасовка: N7 Форма выпуска: капс. Упаковка: упак. Производитель: Гедеон Рихтер ОАО Завод-производитель: Гедеон Рихтер(Венгрия) Действующее вещество: Флуконазол.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 50 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 49.40 мг, крохмаль кукурудзяний – 16,40, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,12 мг, магнію стеарат – 0.96 мг, натрію лаурилсульфат – 0.12 мг; капсули тверді желатинові: корпус, титану діоксид (Е 171) – 3,0000 %. заліза оксид червоний (Е 172) – 0.0857%, желатин – до 100%; кришечка: титану діоксид (Е 171) – 2.0000%, заліза оксид червоний (Е 172) – 0.7286 %. желатин – до 100%. 7 капсул по 50 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка по 7 капсул або 1 контурна коміркова упаковка по 1, 2, 3 капсули разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2, корпус світло-рожевого кольору, кришечка рожево-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему