Цифран од 1000мг 10 шт таблетки

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ципрофлоксацин – 500,0 мг; Допоміжні речовини: натрію альгінат (Keltone LVCR) - 2,50 мг, гіпромелоза - 17,50 мг, натрію гідрокарбонат - 97,50 мг, кросповідон (CLM) - 89,00 мг, магнію стеарат - 13,50 мг, кремнію колоїдний (200) – 5,00 мг, тальк – 2,50 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 31 В58910 (гіпромелоза 35,0 %, лактози моногідрат 40,0 %, титану діоксид 15,0 %. макрогол 400 10,0 %) - 9,35 мг, тальк - 0,15 мг, гіпромел 1,04 мг; Чорнила чорні Опакод-S-1-l7823: шеллак 45 % (20% етерифікований) в етанолі, ізопропанол, н-бутанол, пропіленгліколь, аміак водний - 28 %, барвник заліза оксид чорний. По 5 таблеток у блістері, що складається з алюмінієвої фольги з одного боку та алюмінієвої фольги, покритої поліамідною плівкою, та плівкою з ПВХ з іншого боку; по 1 або 2 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, від білого до майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою, на одній із сторін таблетки харчовим чорнилом надруковано "Cifran OD 1000 MG". Вид таблетки на зламі: пресована маса від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко всмоктується переважно у тонкій кишці. Максимальна концентрація ципрофлоксацину в сироватці досягається через 1-2 год. Біодоступність становить близько 70-80%. Значення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC) зростають пропорційно дозі. Розподіл Зв'язок ципрофлоксацину з білками плазми становить 20-30%; активна речовина присутня у плазмі крові переважно у неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу в організмі становить 2-3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину у тканинах значно перевищує концентрацію у сироватці крові. Метаболізм Біотрансформується у печінці. У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (Ml), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (М3), формілципрофлоксацин (М4), три з яких (Ml-М3) виявляють антибактеріальну. активністю налідіксової кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту М4, що присутня у меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину. Виведення Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; незначна кількість – через шлунково-кишковий тракт. Нирковий кліренс становить 0,18-0,3 л/год/кг, загальний кліренс – 0,48-0,60 л/год/кг. Приблизно 1% дози, що вводиться, виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин є у високих концентраціях. У хворих з незміненою функцією нирок період напіввиведення становить зазвичай 3-5 годин. При порушенні функції нирок період напіввиведення збільшується.ФармакодинамікаЦипрофлоксацин є синтетичним антибактеріальним препаратом широкого спектру дії з групи фторхінолонів. Механізм дії Ципрофлоксацин має активність in vitro щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Бактерицидна дія ципрофлоксацину здійснюється за допомогою інгібування бактеріальних топоізомераз II типу (топоізомераза II (ДНК-гіраза) та топоізомераза IV), які необхідні для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК. Механізми резистентності Резистентність in vitro до ципрофлоксацину часто обумовлена ​​точковими мутаціями бактеріальних топоізомераз та ДНК-гірази та розвивається повільно за допомогою багатоступінчастих мутацій. Поодинокі мутації можуть призводити швидше до зниження чутливості, ніж до розвитку клінічної стійкості, проте множинні мутації в основному призводять до розвитку клінічної резистентності до ципрофлоксацину та перехресної резистентності до препаратів хінолонового ряду. Резистентність до ципрофлоксацину, як і до інших антибіотиків, може формуватися внаслідок зниження проникності клітинної стінки бактерій (як це часто відбувається у випадку Pseudomonas aeruginosa) та/або активації виведення з мікробної клітини (еф-флюкс). Повідомляється про розвиток резистентності, зумовлену локалізованим на плазмідах кодуючим геном Qnr. Механізми резистентності, що призводять до інактивації пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, ймовірно, не порушують антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Мікроорганізми, резистентні до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) зазвичай не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) більш ніж у 2 рази. Тестування чутливості in vitro Відтворювані критерії дослідження чутливості до ципрофлоксацину, затверджені Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST), представлені в таблиці нижче: Європейський комітет із визначення чутливості до антибіотиків. Прикордонні значення МІК (мг/л) у клінічних умовах для ципрофлоксацину. Мікроорганізм Чутливий (мг/л) Резистентний (мг/л) Enterobacteriaceae ≤0.5 >1 Pseudomonas spp. ≤0.5 >1 Acinetobacter spp. ≤1 >1 Staphylococcus1 ssp. ≤1 >1 Streptococcus Pneumoniae2 <0.125 >2 Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis3 ≤0.5 >0.5 Neisseria gonorrhoeae ≤0,03 >0.06 Neisseria meningitides ≤0,03 >0.06 Прикордонні значення, не пов'язані з видами мікроорганізмів4 ≤0.5 >1 1. Staphylococcus spp. - прикордонні значення для ципрофлоксацину та офлоксацину пов'язані з високодозною терапією. 2. Streptococcus pneumoniae - дикий тип S. pneumoniae не вважається чутливим до ципрофлоксацину та офлоксацину і таким чином відноситься до категорії мікроорганізмів з проміжною чутливістю. 3. Штами зі значенням МІК. що перевищують граничне співвідношення чутливі/помірно-чутливі, зустрічаються дуже рідко, і досі повідомлень про них не було. Тести з ідентифікації та протимікробної чутливості при виявленні таких колоній необхідно повторити, і результати мають бути підтверджені під час аналізу колоній у референсній лабораторії. До тих пір, поки не будуть отримані докази клінічної відповіді для штамів з підтвердженими значеннями МІК, що перевищують поріг резистентності, що використовується в даний час, вони повинні розглядатися як резистентні. Haemophilus spp./Moraxella spp.-можливе виявлення штамів Haemophilus influenzae з низькою чутливістю до фторхінолонів (МІК для ципрофлоксацину – 0,125-0,5 мг/л). Доказів клінічного значення низької резистентності при інфекціях дихальних шляхів, спричинених Н. infuenzae, немає. 4. Прикордонні значення, не пов'язані з видами мікроорганізмів, визначалися в основному на основі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від розподілу МІК для специфічних видів. Вони застосовні лише для видів, для яких не було визначено поріг чутливості, специфічний для виду, а не для тих видів, для яких не рекомендується проводити тестування чутливості. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні серйозних інфекцій. Дані Інституту клінічних та лабораторних стандартів для прикордонних значень МІК (мг/л) та дифузійного тестування з використанням дисків ципрофлоксацину 5 мкг. Інститут клінічних та лабораторних стандартів. Прикордонні значення для МІК (мг/л) та для дифузійного тестування (мм) з використанням дисків. Мікроорганізм Чутливий (мг/л) Резистентний (мг/л) Enterobacteriaceae ≤0.5 >1 Pseudomonas spp. ≤0.5 >1 Acinetobacter spp. ≤1 >1 Staphylococcus1 ssp. ≤1 >1 Streptococcus, Pneumoniae2 <0.125 >2 Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis3 ≤0.5 >0.5 Neisseria gonorrhoeae ≤0,03 >0.06 Neisseria meningitides ≤0,03 >0.06 Прикордонні значення, не пов'язані з видами мікроорганізмів4 ≤0.5 >1 а. Цей стандарт, що відтворюється, застосовується тільки до тестів з використанням розведень з бульйоном із застосуванням катіонного скоригованого бульйону Мюллера-Хінтона (САМНВ). який інкубують з доступом повітря при температурі 35±2°С протягом 16-20 год для штамів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, іншим бактеріям, що не належать до сімейства Enterobacteriaceae, Staphylococcus spp., Enterococcus sllu2. для Acinetobacter spp., 24 год. Для Y. pestis (при недостатньому зростанні інкубувати ще 24 год.). б. Цей стандарт, що відтворюється, застосовується тільки до дифузійних тестів з використанням дисків із застосуванням повітря при температурі 35±2°С протягом 16-18 год. в. Цей стандарт, що відтворюється, застосовується тільки до дифузійних тестів з використанням дисків для визначення чутливості з Heamophilus influenzae і Heamophilus parainfluenzae із застосуванням бульйонного тестового середовища для Heamophilus spp. (НТМ), яку інкубують з доступом повітря за температури 35±2°С протягом 20-24 год. г. Цей стандарт, що відтворюється, застосовний тільки до дифузійних тестів з використанням дисків із застосуванням НТМ, яку інкубують в 5% СОэ при температурі 35±2°С протягом 16-18 год. д. Цей відтворюваний стандарт застосовується тільки до тестів чутливості (дифузійні тести з використанням дисків для зон і розчину агару для МІК) із застосуванням гонококового агару і 1% встановленої ростової добавки при температурі 36±2°С (що не перевищує 37°С) 5 % ЗІ: протягом 20-24 год. е. Цей стандарт, що відтворюється, застосовний тільки до тестів з використанням розведень з бульйоном із застосуванням катіонного скоригованого бульйону Мюллера-Хінтона (САМНВ) з додаванням 5% крові овець, який інкубують в 5% СО2 при 35±2°С протягом 20-24 год . ж. Цей стандарт, що відтворюється, застосовний тільки до тестів з використанням розведень з бульйоном із застосуванням катіонного скоригованого бульйону Мюллера-Хінтона (САМНВ) з додаванням певної 2% ростової добавки, який інкубують з доступом повітря при 35±2°С протягом 48 год. In vitro чутливість до ципрофлоксацину Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим, при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. Якщо місцева поширеність резистентності така, що користь застосування препарату, принаймні щодо кількох типів інфекцій, сумнівна, - необхідно проконсультуватися з фахівцем. In vitro була продемонстрована активність ципрофлоксацину щодо наступних чутливих штамів мікроорганізмів: Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri, Pasteurella spp., Francisella tularensi, Salmonella spp., Haemophilus ducreyi, Shigella spp., Haemophilius spp. Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus spp. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae. Було продемонстровано варіюючий ступінь чутливості до ципрофлоксацину для наступних мікроорганізмів: Acinetobacter baumanii, Burkholderia сераcia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes. Вважається, що природною резистентністю до ципрофлоксацину володіють Staphylococcus aureus (метицилінрезистентний), Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces spp., Enterococcus faecium, Listeria monocytogenesum ).Показання до застосуванняНеускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами. Для дорослих пацієнтів: інфекції дихальних шляхів. Ципрофлоксацин рекомендується призначати при пневмоніях, спричинених Klebsiella, Enterobacter, Proteus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus, Moraxella catarrhalis, Legionella spp. та стафілококами; інфекції середнього вуха (середній отит), якщо ці інфекції викликані грамнегативними мікроорганізмами. включаючи Pseudomonas aeruginosa або стафілококи; інфекції очей; інфекції нирок та/або ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів, включаючи аднексит. гонорею, простатит; інфекції черевної порожнини (бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів. перитоніт); інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; сепсис; інфекції або профілактика інфекцій у пацієнтів зі зниженим імунітетом (пацієнти, які приймають імунодепресанти або пацієнти з нейтропенією); селективна деконтамінація кишечника у пацієнтів із зниженим імунітетом; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis); профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis. Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань ципрофлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам: гострий синусит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів. Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів. Діти: лікування ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis) від 3 до 18 років (для даної лікарської форми). Застосування ципрофлоксацину у дітей має бути розпочато тільки після оцінки співвідношення користь/ризик у зв'язку з можливою побічною дією на суглоби та навколосуглобові тканини.Протипоказання до застосуванняВагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий та підлітковий вік до 18 років. Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати у дітей до 18 років для лікування інших інфекційних захворювань, крім лікування ускладнень муковісцидозу легень (у дітей від 5 до 17 років), викликаних Pseudomonas aeruginosa, і для лікування та профілактики легеневої форми сибірки (після передбачуваного або до anthracis). Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливість), пов'язаних із збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові; Підвищена чутливість до інших компонентів препарату. З обережністю: Виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт, психічні захворювання (депресія, психоз), епілепсія, зниження порога судомної готовності (або судоми в анамнезі), виражена ниркова та/або печінкова недостатність, літній вік, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепреси) , макроліди, нейролептики), одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP 450 1А2, (в тому числі теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін),захворювання сухожиль в анамнезі, пов'язані з прийомом хінолонів, міастенія gravis, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції класифікували таким чином: "дуже часто" (≥ 10), "часто" (від ≥1/100 до <1/10). "нечасто" (від ≥1/1000 до <1/100), "рідко" (від ≥1/10 000 до <1/1000), "дуже рідко" (< 10000), "частота невідома". Небажані реакції, які були зафіксовані тільки під час постмаркетингових спостережень, і частота яких не оцінювалася, позначені "невідомо". Часто ≥1%-<10% Нечасто ≥0,1% - <1% Рідко ≥0,01% - <0,1% Дуже рідко Частота невідома ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ Мікотичні суперінфекції Псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках із можливим смертельним наслідком) ЗІ СТОРОНИ СИСТЕМИ КРОВІТНЕННЯ Еозинофілія лейкопенія; Анемія; нейтропенія; лейкоцитоз; тромбоцитопенія; Тромбоцитемія Гемолітична анемія; Агранулоцитоз; Панцитопенія (що загрожує життю); Пригнічення кісткового мозку (загрожує життю) ЗІ СТОРОНИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ Алергічні реакції Алергічний набряк / Ангіоневротичний набряк анафілактичні реакції; Анафілактичний шок (загрозливий для життя) Сироваткова хвороба ЗІ СТОРОНИ ОБМІНУ РЕЧОВИН І ЖИВЛЕННЯ Зниження апетиту і кількості їжі Гіперглікемія Гіпоглікемія Тяжка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у літніх пацієнтів, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ Психомоторна гіперактивність/ажитація Сплутаність свідомості та дезорієнтація; Тривожність; Порушення сновидінь (нічні кошмари) Депресія (посилення поведінки з метою самоушкодження. Таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид); Галюцинації Психотічні реакції (посилення поведінки з метою самоушкодження, таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид) Порушення уваги; Нервовість; Порушення пам'яті; Делірій ЗІ СТОРОНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ Головний біль Запаморочення Порушення сну Порушення смаку Парестезії та дизестезії; Гіпестезії; Тремор; Судоми (включаючи напади епілепсії) Вертіго Мігрень; порушення координації рухів; Порушення нюху Гіперестезія; внутрішньочерепна гіпертензія (мозкова псевдотуморозна симптоматика) Периферична нефропатія та полінейропатія ЗІ СТОРОНИ ОРГАНУ ЗОРУ Розлади зору Порушення колірного сприйняття ЗІ СТОРОНИ ОРГАНУ СЛУХА ТА ЛАБІРИНТНІ ПОРУШЕННЯ Шум у вухах; Втрата слуху Порушення слуху ЗІ СТОРОНИ СЕРЦЯ Тахікардія Подовження інтервалу QT Шлуночкові аритмії (у тому числі типу "пірует")* ІЗ СТОРОНИ СУДИН Вазодилатація; Зниження артеріального тиску Непритомність Васкуліт ЗІ СТОРОНИ Дихальної системи, органів грудної клітини та середовища. Порушення дихання (включаючи бронхоспазм) ЗІ СТОРОНИ ШЛУНКОВО-КИШОВОГО ТРАКТУ Нудота; Діарея Блювота; Біль в животі; Диспепсія; Метеоризм Панкреатит ЗІ СТОРОНИ ПЕЧІНКИ І ЖОВЧІВИВОДНИХ ШЛЯХІВ Підвищення активності "печінкових" трансаміназ; Підвищення концентрації білірубіну Порушення функції печінки; Жовтяниця; Гепатит (неінфекційний) Некроз тканин печінки (у вкрай поодиноких випадках прогресуючий до загрозливого життя печінкової недостатності) ЗІ СТОРОНИ ШКІРИ І ПІДШКІРНИХ ТКАНИНЬ Висип; Сверблячка Кропивниця Фотосенсибілізація; Утворення пухирів Петехії Мульти-формна еритема малих форм Вузловата еритема Синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), у тому числі потенційно загрозливий для життя Синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), у тому числі потенційно загрозливий для життя Гостра генералізована пустульозна екзантема ЗІ СТОРОНИ СКЕЛЕТНО-М'язової та сполучної тканини Артралгія Міалгія; Артрит; Підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми М'язова слабкість; Тендиніт; Розрив сухожиль (переважно ахілових) Загострення симптомів міастенії ЗІ СТОРОНИ НИРОК І МОЧОВИВОДНИХ ШЛЯХІВ Порушення функції нирок Ниркова недостатність; Гематурія; Кристалурія; Тубулоінтерстиціальний нефрит ЗАГАЛЬНІ РОЗЛАДИ І ПОРУШЕННЯ В МІСЦІ ВСТУП Больовий синдром неспецифічної етіології; Загальне нездужання Лихоманка Набряки; Пітливість (гіпергідроз) Порушення ходи Лабораторні показники Підвищення активності лужної фосфатази у крові Зміна вмісту протромбіну Підвищення активності амілази Підвищення МНО (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К). * Найчастіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT. Частота розвитку наступних небажаних реакцій при внутрішньовенному введенні та при застосуванні ступінчастої терапії ципрофлоксацином (при внутрішньовенному введенні препарату з наступним його прийомом внутрішньо) вище, ніж при прийомі препарату внутрішньо. Часто Блювота, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, висипання Не часто Тромбоцитопенія. тромбоцитемія. сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії. судоми, вертиго. порушення зору, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, оборотні порушення функції печінки, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки Рідко Панцитопенія, депресія кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз тканин печінки. петехії, розрив сухожилля Діти Діти часто повідомлялося про розвиток артропатій. Частота артропатії (артралгія, артрит), зазначена в таблиці вище, ґрунтується на клінічних випробуваннях у дорослих пацієнтів. Діти частота прояви артропатії оцінюється як часта.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину, як і інших фторхінолонів. пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу І А або класу III. трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Утворення хелатних сполук Одночасний прийом таблетованих форм ципрофлоксацину та катіонсодержащих препаратів, мінеральних добавок. містять кальцій, магній, алюміній, залізо, сукральфат. антацидів, полімерних фосфатних сполук (таких як севеламер, карбонат лантану) та препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину). що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години, або через 4 години після прийому цих препаратів. Це обмеження не стосується лікарських препаратів, що належать до класу блокаторів Н2-гістамінових рецепторів. Прийом їжі та молочних продуктів Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачений кальцієм апельсиновий сік), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватись. Проте – кальцій. що входить до складу інших харчових продуктів, не впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Омепразол При сумісному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять омепразол, може спостерігатися незначне зниження максимальної концентрації препарату в плазмі та зменшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Теофілін Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може спричинити небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові та, відповідно, виникнення теофілін-індукованих несприятливих явищ; у дуже поодиноких випадках ці несприятливі явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну (цитохромР450). Інші похідні ксантину Одночасне застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину в плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНК-гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми. Циклоспорин При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне скороминуще підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У таких випадках необхідно двічі на тиждень визначати концентрацію креатиніну у крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином препаратів сульфонілсечовини (наприклад, глибенкламіду. глімепіриду), розвиток гіпоглікемії імовірно обумовлений посиленням дії пероральних гіпоглікемічних засобів. Пробенецид Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Фенітоїн При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаним явищам, пов'язаним з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, що приймають обидва препарати. періоду одночасного застосування обох препаратів та нетривалий час після завершення комбінованої терапії. Метотрексат При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може сповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом та ципрофлоксацином. має бути встановлене ретельне спостереження. Тизанідін Внаслідок клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять тизанідин. виявлено збільшення концентрації тизанідину в сироватці крові: збільшення максимальної концентрації (Сmах) у 7 разів (від 4 до 21 разу), збільшення показника AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") у 10 разів (від 6 до 24 разів). Збільшення концентрації тизанідину в сироватці крові може спричинити зниження артеріального тиску та сонливість. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів. містять тизанідин. протипоказано. Дулоксетін У ході проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP450 1А2 (таких як флувоксамін). може призвести до збільшення AUC І Сmах дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину. Ропінірол Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до збільшення Сmах та AUC ропініролу на 60 та 84 %. відповідно. Слід контролювати несприятливі ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Лідокаїн У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферменту CYP450 1А2. призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при внутрішньовенному введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії (цитохром Р450). Клозапін При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину у дозі 250 мг протягом 7 днів спостерігалося збільшення сироваткових концентрацій клозапіну та Nдесметилклозапіну на 29 % та 31 % відповідно. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії (Цитохром Р450). Сілденафіл При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину в дозі 500 мг і силденафілу в дозі 50 мг відзначалося збільшення Сmах та AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування даної комбінації можливе лише після оцінки співвідношення користь/ризик. Антагоністи вітаміну К Спільне застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину. аценокумаролу, фенпрокумону. флуїндону) може призводити до посилення їх антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватись залежно від супутніх інфекцій, віку та загального стану пацієнта, тому складно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення). Слід досить часто контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К, а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Агомелатин У клінічних дослідженнях було показано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2 помітно інгібує метаболізм агомелатину. що призводить до 60-кратного збільшення дії агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні агомелатину та ципрофлоксацину. Золпідем Спільне застосування ципрофлоксацину та золпідему не рекомендується, оскільки воно може призводити до збільшення концентрації золпідему у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Якщо препарат застосовується натще, активна субстанція всмоктується швидше. У цьому випадку таблетки не слід запивати молочними продуктами чи напоями, збагаченими кальцієм (наприклад, молоко, йогурт, соки з підвищеним вмістом кальцію). Кальцій, що міститься у звичайній їжі, не впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Якщо через тяжкість стану або з інших причин пацієнт позбавлений можливості приймати таблетки, йому рекомендується проводити парентеральну терапію інфузійним розчином ципрофлоксацину, а після покращення стану перейти на прийом таблетованої форми препарату. За відсутності інших призначень рекомендується дотримуватися наступного режиму дозування: Дорослі: Таблиця 1. Добова доза ципрофлоксацину, що рекомендується, таблетки, покриті плівковою оболонкою. 250 мг, 500 мг Показання Добова доза ципрофлоксацину, мг Інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості інфекції та стану пацієнта) від 2×500 мг до 2×750 мг Інфекції сечостатевої системи: гострі, неускладнені від 2×250 мг до 2×500 мг цистит у жінок (до менопаузи) 1x500 мг ускладнені від 2x250 до 2x500 мг аднексит. простатит. від 2×500 до 2×750 мг орхіт, епідідиміт від 2×500 до 2×750 мг Гонорея: екстрагенітальна; гостра, неускладнена 1x500 мг Діарея 2x500 мг Інші інфекції 2x500 мг Особливо важкі, що становлять загрозу для життя, у т.ч.: стрептококова пневмонія; рецидивні інфекції при муковісцидозі легень; інфекції кісток та суглобів; септицемія; перитоніт, особливо за наявності Pseudomonas. Staphylococcus або Streptococcus 2x750 мг Легенева форма сибірки (профілактика та лікування) 2x500 мг Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis 1x500 мг Режим дозування у пацієнтів похилого віку (після 65 років) Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та показника кліренсу креатиніну. Діти та підлітки Тривалість лікування Для лікування ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (у дітей віком від 5 до 17 років) тривалість терапії становить 10-14 днів. Режим дозування Таблиця 2. Добова доза ципрофлоксацину, що рекомендується, таблетки, покриті оболонкою, 250, 500 мг, для дітей Показання Добова доза ципрофлоксацину, мг Інфекції при фібринокістозній дегенерації (муковісцидозі) 2×20 мг/кг маси тіла (максимальна доза – 750 мг) Легенева форма сибірки (постконтактний вплив) 2×15 мг/кг маси тіла (максимальна доза – 500 мг) Режим дозування при легеневій формі сибірки (лікування та профілактика) див. таблицю 1 та таблицю 2. Прийом препарату слід розпочинати одразу після передбачуваного або підтвердженого інфікування. Загальна тривалість прийому ципрофлоксацину при легеневій формі сибірки становить 60 днів. Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих Таблиця 3 Рекомендовані дози для пацієнтів з нирковою недостатністю Кліренс креатиніну (мл/хв/1.73 м2) Креатинін плазми. (мг/100 мл) Максимальна добова доза ципрофлоксацину при пероральному прийомі від 30 до 60 від 1,4 до 2,0 максимально 1000 мг нижче 30 >2,0 максимально 500 мг Пацієнти з нирковою недостатністю на гемодіалізі При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації в плазмі від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна доза ципрофлоксацину для перорального прийому повинна становити 1000 мг на добу. . При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше (тяжка ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі від 2 мг/100 мл або більше максимальна пероральна доза ципрофлоксацину повинна становити 500 мг на добу. У дні проведення гемодіалізу ціпрофлоксацин приймають після здійснення процедури. Амбулаторні пацієнти із нирковою недостатністю. перебувають на безперервному перитонеальному діалізі Максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна бути 500 мг (1 таблетка ципрофлоксацину по 500 мг або 2 таблетки ципрофлоксацину по 250 мг). Пацієнти з печінковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Режим дозування аналогічний описаному у пунктах 1 та 2. Діти з нирковою недостатністю та/або порушеннями функції печінки Режим дозування у дітей з порушеннями функцій нирок та печінки вивчений не був. Тривалість терапії Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного та бактеріологічного контролю. Важливо продовжувати лікування систематично, не менше ніж 3 дні після зникнення лихоманки або інших клінічних симптомів. Середня тривалість лікування: 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі; до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів, органів черевної порожнини; весь період нейтропенії у пацієнтів із ослабленим імунітетом; не більше 2 місяців при остеомієліті; від 7 до 14 днів; при інших інфекціях. При інфекціях, викликаних Streptococcus spp. через ризик пізніх ускладнень лікування має тривати не менше 10 днів. При інфекціях, викликаних Chlamydia spp., лікування слід продовжувати не менше 10 днів.ПередозуванняУ разі передозування при прийомі внутрішньо в декількох випадках було відмічено оборотну токсичну дію на паренхіму нирок. Тому в разі передозування, крім проведення стандартних заходів (промивання шлунка, після якого слід прийняти активоване вугілля, застосування блювотних препаратів, введення великої кількості рідини, створення кислої реакції сечі), рекомендується також стежити за функцією нирок і приймати магній- і кальцій антациди, які містять знижують абсорбцію ципрофлоксацину. З метою профілактики розвитку кристалурії рекомендується моніторувати функції нирок, включаючи рН та кислотність сечі. Специфічний антидот не відомий. Необхідно ретельно контролювати стан хворого, промивання шлунка, проводити звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- та перитонеального діалізу може бути виведено лише незначну кількість (менше 10%) препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТяжкі інфекції, стафілококові інфекції та інфекції, зумовлені грампозитивними та анаеробними бактеріями При лікуванні важких інфекцій, стафілококкових інфекцій та інфекцій, зумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами. Інфекції, зумовлені Streptococcus pneumoniae Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати для лікування інфекцій, викликаних Streptococcus pneumoniae, через його обмежену ефективність щодо збудника. Інфекції статевих шляхів При генітальних інфекціях, які, ймовірно, викликані штамами Neisseria gonorrhoeae, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину та підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами. Інфекції сечовивідних шляхів Стійкість до фторхінолонів Escherichia coli, найбільш поширеного патогенного мікроорганізму, що викликає інфекції сечовивідних шляхів, варіює залежно від регіону РФ. При призначенні рекомендується брати до уваги локальну поширеність Escherichia coli до фторхінолонів. Порушення з боку серця Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT (див. розділ "Побічна дія"). Враховуючи, що для жінок характерна велика середня тривалість інтервалу QT у порівнянні з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю використовувати ципрофлоксацин у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів ІА та III, трициклічними антидепресантами, макролідами та антипсихотичними препаратами), або у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервал QT або (наприклад, з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, некорелеваним дисбалансом електролітів,таким як гіпокаліємія або гіпомагніємія, а також із такими захворюваннями серця, як серцева недостатність. інфаркт міокарду, брадикардія). Застосування у дітей Було встановлено, що ціпрофлоксацин, як і інші препарати цього класу, викликає артропатію великих суглобів у тварин. При аналізі існуючих на сьогоднішній день даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину у дітей віком до 18 років, більшість з яких мають муковісцидоз легень, не встановлено зв'язку між ушкодженням хряща або суглобів із застосуванням препарату. Не рекомендується використовувати ципрофлоксацин у дітей для лікування інших захворювань, крім лікування ускладнень муковісцидозу легенів (у дітей від 5 до 17 років), пов'язаних з Pseudomonas aeruginosa та для лікування та профілактики легеневої форми сибірки (після передбачуваного або доведеного інфікування Baci). Гіперчутливість Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину може розвинутись гіперчутливість до препарату, у тому числі алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. В окремих випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити та провести відповідне лікування. Шлунково-кишковий тракт При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування (ванкоміцин внутрішньо у дозі 250 мг 4 рази на добу). У цій ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. Гепатобіліарна система При застосуванні ципрофлоксацину спостерігалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої ​​печінкової недостатності. За наявності наступних ознак захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж, хворобливий живіт – прийом ципрофлоксацину слід припинити. У пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин і перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази або холестатична жовтяниця. Опорно-руховий апарат Пацієнтам з тяжкою міастенією слід застосовувати ципрофлоксацин з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. За перших ознак тендиніту (болісний набряк у ділянці суглоба, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити, виключити фізичні навантаження, т.к. Існує ризик розриву сухожилля, а також проконсультуватися з лікарем. При прийомі ципрофлоксацину можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожилля (переважно ахілового сухожилля) іноді білатерально, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення та розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У пацієнтів похилого віку і у пацієнтів із захворюваннями сухожиль, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами. Існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на захворювання сухожиль, пов'язані з прийомом хінолонів. Нервова система Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми та знижувати поріг судомної готовності. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) через загрозу розвитку побічних реакцій з боку ЦНС. ципрофлоксацин слід застосовувати лише у випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Існує ризик розвитку психічних реакцій, які можуть виникнути навіть після одноразової дози ципрофлоксацину. У окремих випадках депресія чи психотичні реакції можуть прогресувати до суїцидальних думок і суїцидальних спроб, зокрема завершених. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Цифран і розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів. якщо це можливо. У пацієнтів, які приймають фторхінолони. включаючи ципрофлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії. дизестезії чи слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість, пацієнтів слід поінформувати лікаря, перш ніж продовжити застосування препарату. Шкірні покриви При прийомі ципрофлоксацину може виникнути реакція фотосенсибілізації, тому пацієнтам слід уникати контакту з прямим сонячним промінням та УФ-світлом. Лікування слід припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації (наприклад, зміна шкірних покривів нагадує сонячні опіки). Дисглікемія Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні ципрофлоксацину можлива зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії ципрофлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабегом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні ципрофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, "вовчий" апетит, головний біль, нервозність. відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покровів. піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія,необхідно негайно припинити лікування ципрофлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування ципрофлоксацином у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові. Цитохром Р450 Відомо, що ціпрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1А2. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються даними ферментами, таких як тизанідин, теофілін, метилксантин. кофеїн, дулоксетин. ропінірол, клозапін, оланзапін, агомелатин. оскільки збільшення концентрації цих препаратів у плазмі крові, обумовлене пригніченням їх метаболізму ципрофлоксацином, може викликати специфічні небажані реакції. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Щоб уникнути розвитку кристалурії не допустиме перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі. В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи її зростання, що може призводити до хибно-негативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципрофлоксацину гідрохлорид 582 мг, що відповідає вмісту ципрофлоксацину 500 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза (6 cps), сорбінова кислота, титану діоксид, тальк, макрогол 6000, полісорбат, диметикон. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гладкою поверхнею з обох боків; на зламі біла чи майже біла маса.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі ципрофлоксацин швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність препарату становить 50-85%. C max  препарату в сироватці крові здорових добровольців після перорального прийому препарату (до їжі) у дозі 250, 500, 750 та 1000 мг досягається через 1-1.5 год і становить 1.2, 2.4, 4.3 та 5.4 мкг/мл відповідно. Перорально прийнятий ципрофлоксацин розподіляється у тканинах та рідинах організму. Високі концентрації препарату спостерігаються у жовчі, легенях, нирках, печінці, жовчному міхурі, матці, насінній рідині, тканині простати, мигдаликах, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках. Концентрація препарату у цих тканинах вища, ніж у сироватці. Ципрофлоксацин також добре проникає у кістки, очну рідину, бронхіальний секрет, слину, шкіру, м'язи, плевру, очеревину, лімфу. Концентрація ципрофлоксацину, що накопичується в нейтрофілах крові в 2-7 разів вище, ніж у сироватці. Vd у організмі становить 2-3.5 л/кг. У спинномозкову рідину препарат проникає у невеликій кількості, де його концентрація становить 6-10% від такої сироватки. Ступінь зв'язування ципрофлоксацину із білками плазми становить 30%. У хворих з незміненою функцією нирок T1/2 зазвичай становить 3-5 год. Основний шлях виведення ципрофлоксацину з організму через нирки. Із сечею виводиться 50-70%. Від 15 до 30% виводиться із калом. У разі порушення функції нирок T1/2 збільшується. Хворим із тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 20 мл/хв/1.73м2) необхідно призначати половину добової дози препарату.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушуються реплікація ДНК та синтез клітинних білків бактерій. Ципрофлоксацин діє як на мікроорганізми, що розмножуються, так і на перебувають у фазі спокою. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Haf, morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.; інші грамнегативні бактерії: Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.; деякі внутрішньоклітинні збудники: Legionela pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium-intracellulare. До ципрофлоксацину чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (S.aureus, S.haemolyticus, S.hominis, S.saprophyticus), Streptococcus spp. (St. pyogenes, St.agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, стійкі до ципрофлоксацину. Чутливість бактерій Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis помірна. До препарату резистентні Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія препарату щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. інфекції дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції статевих органів; інфекції ШКТ (в т.ч. рота, зубів, щелеп); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкірних покривів, слизових оболонок та м'яких тканин; інфекції кістково-м'язової системи; сепсис; перитоніт. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом (при терапії імунодепресантами).Протипоказання до застосуванняПсевдомембранозний коліт; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів. З обережністю слід призначати препарат при вираженому атеросклерозі судин головного мозку, порушенні мозкового кровообігу, психічних захворюваннях, судомному синдромі, епілепсії, вираженій нирковій та/або печінковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, кошмарні сновидіння, периферична паралгезія (аномалія сприйняття відчуття болю), пітливість, підвищення внутрішньочерепного тиску, тривожність, сплутаність свідомості, також психотичних реакцій (зрідка прогресуючі до станів, у яких пацієнт може завдати собі шкоди), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій. З боку органів чуття: порушення смаку та нюху, порушення зору (диплопія, зміна сприйняття кольору), шум у вухах, зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, припливи крові до шкіри обличчя. З боку системи кровотворення: лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія. З боку лабораторних показників: гіпопротромбінемія, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія. З боку сечовивідної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній сечі та низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотвидільних функцій нирок, інтерсти. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, і маленьких вузликів, що утворюють струпи, лікарська лихоманка, точкові крововиливи (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліта, вузлів , синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, тендовагініт, розрив сухожиль, міалгія. Інші: загальна слабкість, суперінфекція (кандидоз, псевдомембранозний коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Ципролету з диданозином всмоктування ципрофлоксацину знижується внаслідок утворення комплексів ципрофлоксацину з алюмінієвими та магнієвими солями, що містяться в диданозіні. Одночасний прийом Ципролету та теофіліну може призвести до підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, за рахунок конкурентного інгібування у ділянках зв'язування цитохрому Р450, що призводить до збільшення T1/2 теофіліну та зростання ризику розвитку токсичної дії, пов'язаного з теофіліном. Одночасний прийом антацидів, а також препаратів, що містять іони алюмінію, цинку, заліза або магнію, може спричинити зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 4 годин. При одночасному застосуванні Ципролету та антикоагулянтів подовжується час кровотечі. При одночасному застосуванні Ципролету та циклоспорину посилюється нефротоксична дія останнього.Спосіб застосування та дозиДоза Ципролету залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, маси тіла та функції нирок. При неускладнених захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів призначають по 250 мг 2 рази на добу, а у важких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. При захворюваннях нижніх відділів дихальних шляхів середньої тяжкості – по 250 мг 2 рази на добу, а у більш тяжких випадках – по 500 мг 2 рази на добу. Для лікування гонореї рекомендується одноразовий прийом Ципролету  в дозі 250-500 мг . При гінекологічних захворюваннях, ентеритах та колітах з тяжким перебігом та високою температурою, простатитах, остеомієлітах призначають по 500 мг 2 рази на добу (для лікування звичайної діареї можна застосовувати у дозі 250 мг 2 рази на добу). Таблетки слід приймати натще, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, але лікування завжди має тривати щонайменше ще 2 дні після зникнення симптомів хвороби. Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів. Пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок слід призначати половину дози препарату. Таблиця рекомендованих доз препарату для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю: Кліренс креатиніну (мл/хв) Доза >50 Звичайний режим дозування 30-50 250-500 мг 1 раз на 12 год 5-29 250-500 мг 1 раз на 18 год Хворі, що перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі після діалізу 250-500 мг 1 раз на 24 год ПередозуванняЛікування: необхідно ретельно контролювати стан хворого, промивання шлунка, проводити звичайні заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим з епілепсією, нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС Ципролет слід призначати тільки за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування Ципролетом важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. У разі виникнення болю в сухожиллях або при появі перших ознак тендовагініту лікування слід припинити у зв'язку з тим, що описані окремі випадки запалення і навіть розриву сухожиль під час лікування фторхінолонами. У період лікування Ципролетом необхідно забезпечити достатню кількість рідини за дотримання нормального діурезу. У період лікування Ципролетом слід уникати контакту з прямим сонячним промінням. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Ципролет®, слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному вживанні алкоголю).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: ціпрофлоксацин (у формі лактату) 3 мг. Допоміжні речовини: бензалконію хлорид, молочна кислота, пропіленгліколь. 5 мл - флакон-крапельниці пластикові (1) - пачки картонні. 5 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі вушні 0.3%; у вигляді прозорого, в'язкого, від безбарвного до безбарвного зі злегка жовтуватим відтінком розчину.Фармакотерапевтична групаПротимікробний препарат із групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням ферменту ДНК-гірази бактерій, внаслідок чого порушується реплікація ДНК та синтез клітинних білків бактерій. Ципромед діє як на бактерії, що розмножуються, так і перебувають у стадії спокою. Ципромед ;активний щодо грамнегативних бактерій: ;Escherichia coli, Salmonella spp., Proteus spp. (індол-позитивні та індол-негативні штами), Morganella morganii, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Yersinia spp., Vibrio spp., Campylobacter spp., Hafnia spp., Providencia stuartii, Haemophi , Pseudomonas spp., Gardnerella spp., Legionella pneumophila, Neisseria spp., Moraxella catarrhalis, Acinetobacter spp., Brucella spp., Chlamydia spp.; ;грампозитивних бактерій: ;Staphylococcus spp., Streptococcus pyogenes,Streptococcus agalactiae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocitogenes.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики Ципромеду не проводилися у зв'язку з низькою системною абсорбцією.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуванняЛікування гострих та хронічних інфекційних захворювань вуха: зовнішній отит; гострий та хронічний середній отит. Профілактика інфекційних отитів до та після хірургічних втручань, при травмах вуха, витяганні стороннього тіла із зовнішнього слухового проходу, що супроводжується пошкодженням тканин вуха.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату або до інших хінолонів. Не рекомендується до застосування при вагітності, під час лактації (грудного вигодовування), дітям до 15 років.Вагітність та лактаціяЦипромед не рекомендується до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяУ деяких випадках можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиРозчин ципрофлоксацину несумісний із лікарськими препаратами зі значенням рН=3-4, які фізично та хімічно нестабільні.Спосіб застосування та дозиПеред застосуванням препарату слід провести санацію зовнішнього слухового проходу (промити та осушити слуховий прохід). Препарат закопують по 5 крапель у зовнішній слуховий прохід 3 рази на добу. Краплі мають бути нагріті до температури тіла. Після зникнення симптомів захворювання слід продовжити лікування протягом 48 год. Після закапування крапель слід тримати голову в закинутому положенні протягом 2 хв. Можна помістити у зовнішній слуховий прохід ватну турунду.ПередозуванняПри застосуванні вушних крапель не відмічено випадків передозування. При випадковому прийомі внутрішньо специфічні симптоми відсутні, можливо - нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення, почуття тривоги. Лікування: необхідно забезпечити достатнє надходження рідини, підтримання кислої реакції сечі для запобігання кристалурії. За потреби проводять симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципрофлоксацин (у формі моногідрату гідрохлориду) 500 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 73.3 мг, повідон К-30 37.5 мг, кроскармелоза натрію 42 мг, кремнію діоксид колоїдний 7.5 мг, магнію стеарат 7.5 мг. Склад плівкової оболонки: Опадрай білий Y-1-7000H (гіпромелоза 6.25 мг, титану діоксид 3.125 мг, макрогол-400 0.625 мг). 10 шт. - блістери з ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібні, з гравіюванням "CIP 500" та ризиком на одній стороні; на поперечному розрізі видно два шари, ядро ​​від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб широкого спектру дії групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Пригнічує ДНК-гіразу та пригнічує синтез бактеріальної ДНК. Високоактивний щодо більшості грамнегативних бактерій: Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae. Активний щодо Staphylococcus spp. (в т.ч. штами, що продукують і не продукують пеніциліназ, метицилін-резистентні штами), деяких штамів Enterococcus spp., Campylobacter spp., Legionella spp., Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Mycobacterium Ципрофлоксацин активний щодо бактерій, які продукують β-лактамази. До ципрофлоксацину резистентними є Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Дія щодо Treponema pallidum вивчена недостатньо.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність після прийому внутрішньо становить 70%. Їда незначно впливає на всмоктування ципрофлоксацину. Зв'язування із білками плазми становить 20-40%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Проникає в спинномозкову рідину: концентрації ципрофлоксацину при незапалені мозкові оболонки досягають 10%, при запалених - до 37%. Високі концентрації досягаються у жовчі. Виділяється із сечею та жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами, у т.ч. захворювання дихальних шляхів, черевної порожнини та органів малого тазу, кісток, суглобів, шкіри; септицемія; тяжкі інфекції ЛОР-органів. Лікування післяопераційних інфекцій. Профілактика та лікування інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом. Для місцевого застосування: гострі та підгострі кон'юнктивіти, блефарокон'юнктивіти, блефарити, бактеріальні виразки рогівки, кератити, кератокон'юнктивіти, хронічні дакріоцистити, мейбоміти. Інфекційні ураження очей після травм або потрапляння сторонніх тіл. Передопераційна профілактика в офтальмохірургії.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до ципрофлоксацину та інших препаратів хінолонового ряду.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час лактації. Ципрофлоксацин проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. В експериментальних дослідженнях встановлено, що він спричиняє артропатію. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, ЛДГ, білірубіну, псевдомембранозний коліт. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, відчуття втоми, розлади сну, кошмарні сновидіння, галюцинації, непритомність, розлади зору. З боку сечовидільної системи: кристалурія, гломерулонефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, гематурія, збільшення транзиторного вмісту в сироватці крові креатиніну. З боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, зміна кількості тромбоцитів. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, артралгії. Побічні реакції, пов'язані із хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: болючість, флебіт (при внутрішньовенному введенні). При застосуванні очних крапель у деяких випадках можливі легка болючість та гіперемія кон'юнктиви. Інші: васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ципрофлоксацину з диданозином всмоктування ципрофлоксацину знижується внаслідок утворення комплексонів ципрофлоксацину з алюмінієвими та магнієвими буферами, що містяться в диданозіні. При одночасному застосуванні з Варфаріном зростає ризик розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну можливе підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові, збільшення T1/2теофіліну, що призводить до збільшення ризику розвитку токсичної дії, пов'язаного з теофіліном. Одночасний прийом антацидів, а також препаратів, що містять іони алюмінію, цинку, заліза або магнію, може спричинити зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 4 годин.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Всередину – по 250-750 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування – від 7-10 днів до 4 тижнів. Для внутрішньовенного введення разова доза - 200-400 мг, кратність введення - 2 рази на добу; тривалість лікування – 1-2 тижні, при необхідності і більше. Можна вводити внутрішньовенно струминно, але переважно крапельне введення протягом 30 хв. При місцевому застосуванні закопують по 1-2 краплі в нижній кон'юнктивальний мішок ураженого ока кожні 1-4 години. Після поліпшення стану інтервали між інстиляціями можна збільшити. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо становить 1.5 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування. З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку, при атеросклерозі судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, епілепсії, судомному синдромі неясної етіології. Під час лікування пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини. У разі наполегливої ​​діареї ципрофлоксацин слід відмінити. При одночасному внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину та барбітуратів необхідний контроль ЧСС, АТ, ЕКГ. У процесі лікування необхідний контроль концентрації у крові сечовини, креатиніну, печінкових трансаміназ. У період лікування можливе зниження реакційної здатності (особливо при одночасному застосуванні з алкоголем). Не допускається введення ципрофлоксацину субкон'юнктивально або безпосередньо у передню камеру ока.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему