Акционные товары

Состав, форма выпуска и упаковкаМазь - 1 г.: Активное вещество: фузидат натрия - 20 мг; Вспомогательные вещества: ланолин-46 мг; цетиловый спирт-4 мг, парафин жидкий-140 мг, парафин мягкий белый-790 мг. 15 г препарата в тубу алюминиевую, лакированную изнутри с навинчивающейся полиэтиленовой крышкой. 1 туба вместе с инструкцией по применению в картонную пачку.Описание лекарственной формыГомогенная полупрозрачная мазь от желтоватого до белого цвета.Фармакотерапевтическая группаАнтибиотик полициклической структуры.ФармакокинетикаПри наружном применении системная абсорбция фузидовой кислоты низкая. В системный кровоток не попадает.ФармакодинамикаБактериостатический антибиотик. Фузидовая кислота относится к группе фузидинов, антимикробных соединений, механизм действия которых связан с нарушением синтеза белка в бактериальной клетке. До фузидової кислоти чутливі грампозитивні бактерії та грамнегативні коки, наприклад, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилін-резистентні нггамми), Nocardia asteroids, Corynebacterium minutissimum, Streptococcus pp, Streptococcus ps, Escherichia coli, Salmonella, Proteus spp. та ін.' грамнегативних бактерій, а також найпростіших та грибів.Показання до застосуванняШкірні інфекції; викликані бактеріями, чутливими до фузидової кислоти.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. З обережністю: вагітність, період лактаціїПобічна діяЧастота побічних ефектів відноситься до категорії дуже рідко – побічні ефекти можуть очікуватися приблизно у 5% пацієнтів. Нижче наводяться дані про несприятливі побічні реакції залежно від частоти виникнення: Дуже часто > 1/10; Часто > 1/100 та 1/1000 та 1/10000 та Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – Висипання (еритематозна, макулопапульозна, пустульозна), подразнення шкіри, включаючи біль, відчуття печіння, почуття поколювання на шкірі, свербіж, сухість шкіри, контактний дерматит; Рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, екзема, періорбітальний набряк, еритема. Порушення з боку імунної системи: Рідко – Алергічні реакції. Порушення органу зору: Рідко - Подразнення кон'юктиви. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не виявлені.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. У дорослих та дітей від народження до 18 років мазь наносять на уражені ділянки шкіри тонким шаром 3-4 рази на день. При використанні марлевих пов'язок частота нанесення може бути зменшена до 1 – 2 разів на день. Тривалість лікування залежить від форми та тяжкості захворювання та в середньому становить 7-14 днів.ПередозуванняПередозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе наносити мазь Фуцидин на шкіру в області очей, оскільки фузидат натрію, при попаданні в очі, викликає подразнення кон'юнктиви. Фуцидин® мазь містить ланолін і цетиловий спирт, які можуть спричинити появу місцевих алергічних шкірних реакцій (наприклад, контактного дерматиту). При використанні фузидату натрію може розвинутись бактеріальна стійкість. Як і в інших антибіотиків, тривале або періодично повторюване використання може збільшити ризик розвитку стійкості до антибіотиків. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати транспортними засобами та складними механізмами не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: Активна речовина: фузидова кислота гемігідрат (у перерахунку на кислоту безводну) - 20 мг; Гідрокортизону ацетат - 10 мг; допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол - 0,04 мг; цетиловий спирт – 111,00 мг; гліцерол 85% – 111,00 мг; парафін рідкий* – 111,00 мг; калію сорбат – 2,70 мг; полісорбат 60 – 56,00 мг; парафін м'який білий - 56,00 мг; хлористоводнева кислота ЗМ (максимальна кількість) – 3,00 мг; вода очищена – 519,60 мг. *містить близько 10 ppm альфа-токоферолу. Крем для зовнішнього застосування. По 15 г препарату в алюмінієву тубу, запечатану мембраною з алюмінієвої фольги, з поліетиленовою кришкою, що нагвинчується. По 1 тубі разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиГомогенний крем білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування + антибіотик поліциклічної структури.ФармакокінетикаУ шкіру проникає 2% діючих речовин від кількості препарату. При зовнішньому застосуванні системна абсорбція низька. Фузидова кислота. Фузидова кислота виводиться головним чином із жовчю, і лише невелика кількість виводиться із сечею. Гідрокортизон. Абсорбований гідрокортизон швидко метаболізується та виводиться із сечею.ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Поєднує протизапальну та протисвербіжну дію гідрокортизону з антибактеріальною дією фузидової кислоти. Високо активний щодо Staphylococcus spp., особливо Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Neisseria spp., Clostridium spp. Nocardia asteroides, Enterococcus spp., Bacteroides spp., Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae та Corynebacterium minutissimum. Антибактеріальна активність фузидової кислоти не знижується у присутності гідрокортизону.Показання до застосуванняЛікування атопічного дерматиту з інфекційними ускладненнями, чутливими до фузидової кислоти.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фузидової кислоти/фузидату натрію, гідрокортизону ацетату або інших компонентів препарату. Через вміст глюкокортикостероїду крем Фуцидин® Г протипоказаний при наступних станах: первинних інфекціях шкірних покривів, викликаних бактеріями, грибами, чи вірусами (такими як вірус герпесу чи вірус вітряної віспи); шкірних проявах туберкульозу або сифілісу; періорального дерматиту та рожевих вугрів. Дитячий вік до 2 років.Вагітність та лактаціяВагітність Доклінічні дослідження та тривалий клінічний досвід свідчить про відсутність ембріотоксичної та тератогенної дії фузидової кислоти. Місцеве застосування кортикостероїдів у вагітних тварин призводило до появи аномалій розвитку плода, хоча значущість цього явища щодо людини незрозуміла. Дані, отримані під час вагітності, показують відсутність серйозних небажаних впливів на плід та новонародженого. Однак не рекомендується в період вагітності надмірне (тобто протягом тривалого часу або в об'ємах, більш ніж 100 г на тиждень) застосовувати крем Фуцидин® через наявність у складі гідрокортизону. Період грудного вигодовування При зовнішньому застосуванні фузидової кислоти та гідрокортизону ацетату проникнення в грудне молоко малоймовірне через низьку системну адсорбцію та будь-який вплив на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не очікується. Крем Фуцидин® Г може призначатися в період грудного вигодовування, проте, при зовнішньому застосуванні на шкірі соска, перед годуванням поверхня соска має бути ретельно очищена від будь-яких слідів крему.Побічна діяНижче наводяться дані про несприятливі побічні реакції залежно від частоти їх виникнення. Дуже часто >1/10; Часто >1/100 та 1/1 000 та 1/10 000 та Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: Системні алергічні реакції. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – подразнення шкіри, відчуття печіння, почуття поколювання в місці нанесення препарату; Частота невідома – висип, алергічний контактний дерматит, депігментація. Несприятливі побічні реакції, пов'язані з наявністю у складі глюкокортикостероїду: Шкірна атрофія, телеангіектазія та стрії (особливо при тривалому застосуванні), фолікуліт, гіпертрихоз, періоральний дерматит, алергічний контактний дерматит, депігментація та пригнічення кори.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не виявлені.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 2-х років крем Фуцидин® Г наносять на уражену ділянку шкіри тонким шаром 3 рази на день. Курс лікування – 2 тижні.ПередозуванняПередозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати контакту крему Фуцидин® Г з відкритими ранами та слизовими оболонками. З обережністю наносити поблизу очей, оскільки потрапляння препарату в очі може призвести до глаукоми. Слід уникати тривалого зовнішнього застосування глюкокортикостероїдів, оскільки це може призвести до пригнічення функції надниркових залоз навіть при низькій системній абсорбції. Після тривалого місцевого лікування глюкокортикостероїдами можуть відбуватися атрофічні зміни на обличчі та, меншою мірою, на інших частинах тіла. До складу крему Фуцидин® Г входять бутилгідроксіанізол і цетиловий спирт, що може спричинити виникнення місцевих реакцій шкіри (таких як, контактний дерматит). Бутилгідроксіанізол також може викликати подразнення очей та слизових оболонок. Фузидова кислота, як і всі антибіотики, при тривалому або повторному застосуванні може збільшувати ризик розвитку антибіотикорезистентності. Застосування фіксованих комбінацій глюкокортикостероїду з антибіотиком не повинно перевищувати 2 тижнів, оскільки глюкокортикостероїди можуть маскувати симптоми інфекції або реакції підвищеної чутливості. При персистенції бактеріальної інфекції слід розпочати лікування системними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: фузидова кислота гемігідрат 20.4 мг, що відповідає вмісту фузидової кислоти безводної 20 мг, бетаметазону валерат 1.214 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 1 мг. допоміжні речовини: макрогола цетостеарат - 18 мг, цетостеариловий спирт (цетиловий спирт 60%, стеариловий спирт 40%) - 72 мг, хлорокрезол - 1 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат - 3 мг, парафін рідкий - 60 мг, парафін 10 ppm -токоферолу) - 150 мг, натрію гідроксид - qs, вода очищена - до 1 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; однорідний, білого кольору.Фармакотерапевтична групаФуцикорт - комбінований препарат для зовнішнього застосування, поєднує протизапальну та протисвербіжну дію бетаметазону з протимікробною дією фузидової кислоти. ; Високо активний щодо: Staphylococcus spp, особливо Staphylococcus aureus і Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp, Neisseria spp, Clostridium spp, Nocardia asteroides, Enterococcus spp, ; Антибактеріальна активність фузидової кислоти не знижується у присутності бетаметазону.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДерматити за наявності бактеріальної інфекції чи підозрі неї: ; Атопічний дерматит. ; Себорейний дерматит. ; Простий контактний дерматит. ; Алергічний дерматит. ; Екзема. ; Хронічний лишай. ; Червоний дискоїдний вовчак.Протипоказання до застосуванняТуберкульоз шкіри. ; Шкірні прояви сифілісу. ; Вітряна віспа. ; Вірусні та грибкові інфекції шкіри. ; Шкірні поствакцинальні реакції. ; Відкриті рани. ; Трофічні виразки. ; Розацеа. ; Вульгарні вугри. ; Підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяОскільки клінічні дослідження застосування препарату при вагітності та в період лактації не проводилися, препарат не слід застосовувати при вагітності у високих дозах та протягом тривалого часу; у період лактації (грудного вигодовування) не слід наносити препарат на молочні залози. В експериментальних дослідженнях встановлено, що Фуцикорт не має ембріотоксичних та тератогенних властивостей. При зовнішньому застосуванні Фуцикорту виділення як фузидової кислоти, так і бетаметазону з грудним молоком малоймовірне через низьку системну абсорбцію.Побічна діяДерматологічні реакції: 1-2% (як і при застосуванні інших кортикостероїдів) - свербіж, печіння, почервоніння, поколювання, сухість шкіри, а також роздратування, висипання; рідко – акнеподібні зміни, гіпопігментація, фолікуліт, стрії, атрофія шкіри, гіпертрихоз, алергічний контактний дерматит. Побічні явища при зовнішньому застосуванні розвиваються рідко і мають оборотний характер. У разі розвитку реакцій підвищеної чутливості або побічних явищ терапію слід відмінити.Спосіб застосування та дозиКрем Фуцикорт наносять на уражену ділянку шкіри тонким шаром 2 рази на добу. Курс лікування – 2 тижні.ПередозуванняПеревищення рекомендованих доз, тривале застосування топічних глюкокортикоїдів на великій поверхні шкіри може призвести до пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та розвитку симптомів гіперкортицизму. ; Лікування: рекомендується поступова відміна препарату, симптоматична терапія; за необхідності проводять корекцію електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати тривалого застосування препарату, особливо на обличчі та у складках шкіри та, особливо у дітей, через ризик пригнічення функції надниркових залоз. Не слід наносити препарат в області очей (через можливий розвиток глаукоми та катаракти), а також на ранові поверхні та слизові оболонки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 р. Активна речовина: Фузидова кислота мікронізована (у перерахунку на безводну кислоту) - 10,00 мг (еквівалентно 10,17 мг фузидової кислоти гемігідрату); Бензалконію хлорид 0,11 мг, динатрію едетат 0,50 мг, манітол 50,00 мг, карбомер 5,00 мг, натрію гідроксид qs, вода для ін'єкцій до 1,0 г. Краплі очні 1%. 5 г препарату в тубу алюмінієву, ламіновану з обох боків поліетиленом, з поліетиленовим наконечником і з поліетиленовою кришкою, що нагвинчується; 1 туба разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиВ'язка суспензія білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик поліциклічної структури.ФармакокінетикаЛікарська форма препарату Фуциталмік® у вигляді в'язких очних крапель забезпечує тривалий контакт препарату з кон'юнктивою та достатню концентрацію фузидової кислоти у слізній рідині за умови застосування двічі на добу. Через 1, 3, 6 та 12 годин після застосування одноразової дози препарату Фуциталмік® середня концентрація фузидової кислоти у слізній рідині становить 15,7; 15,2; 10,5 та 5,6 мкг/мл, відповідно. У внутрішньоочній рідині концентрація фузидової кислоти, що дорівнює 0,30 мкг/мл (після одноразового застосування) та 0,8 мкг/мл (після повторного застосування), досягається протягом 1 години після застосування і підтримується принаймні протягом 12 годин При цьому фузидова кислота в сироватці крові не визначається. Виведення в основному відбувається з жовчю. Виведення із сечею становить менше 1% від дози.ФармакодинамікаФузидова кислота відноситься до групи фузидинів, антимікробних сполук, механізм дії яких пов'язаний із порушенням синтезу білка у бактеріальній клітині. Блокуючи елонгацію фактора G, вони запобігають його зв'язування з рибосомами та гуанозинтрифосфатом, що у такий спосіб перериває вивільнення енергії, необхідної для синтезу білка та призводить до загибелі бактеріальної клітини. До фузидовой кислоти чутливі такі мікроорганізми, що найчастіше викликають очні інфекції, як Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae. Enterobacteriaciae та Pseudomonas стійкі до дії фузидової кислоти. Немає повідомлень про перехресну резистентність до фузидової кислоти.Показання до застосуванняЛікування бактеріальних інфекцій очей (кон'юнктивіт, блефарит, кератит, дакріоцистит), спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до компонентів препарату. Застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування Можливе застосування препарату Фуциталмік® за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у плода.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій (НПР) за частотою розвитку: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, Загальні Порушення з боку імунної системи: Частота невідома - Свербіж, періорбітальний набряк, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Місцеві Порушення з боку органів зору: Часто (> 1:100, 1:1000, 1:10000,Взаємодія з лікарськими засобамиДані відсутні.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей з 0 років по 1 краплі у кон'юнктивальну порожнину ураженого ока 2 рази на день протягом 7 днів.ПередозуванняПро випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування протимікробного препарату може призвести до розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними до цього протимікробного препарату мікроорганізмами, у тому числі грибами. Тубу слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком туби до ока. Терапія препаратом Фуциталмік® повинна бути припинена у разі появи ознак гіперчутливості до препарату. Не рекомендується носити контактні лінзи під час застосування препарату Фуциталмік®. Мікрокристали фузідової кислоти можуть спричинити появу подряпин на лінзах або рогівці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі затьмарення зору після інстиляції необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, до його відновлення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: габапентин 100 мг, 300 мг або 400 мг; допоміжні речовини: лактоза, кукурудзяний крохмаль, тальк, желатин, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний. По 10 капсул у блістер, по 2, 5 або 10 блістерів у картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміром 1 жовтого кольору, непрозорі.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаБіодоступність габапентину не є пропорційною дозі. Так, зі збільшенням дози вона знижується. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Сmах) габапентину в плазмі досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність габапентину при прийомі капсул у дозуванні 300 мг становить близько 60%. Їжа, у тому числі з великим вмістом жирів, не має значного впливу на фармакокінетику. Фармакокінетика не змінюється при повторному застосуванні; рівноважні концентрації у плазмі можна передбачити на підставі результатів одноразового прийому препарату. Розподіл: габапентин практично не зв'язується з білками плазми ( Біотрансформація: відсутні дані про метаболізм габапентину в організмі людини. Препарат не індукує окисних ферментів печінки зі змішаною функцією, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення: виводиться виключно нирками у незміненому вигляді, метаболізму не піддається. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину з плазми знижується у людей похилого віку та хворих з порушеною функцією нирок. Константа швидкості виведення, кліренс із плазми та нирковий кліренс прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. У хворих з порушеною функцією нирок та пацієнтів, які отримують лікування гемодіалізом, рекомендується корекція дози (див. Спосіб застосування та дози). Фармакокінетика у дітей вивчалася у 50 здорових добровольців віком від 1 місяця до 12 років. В цілому концентрація габапентину в плазмі крові дітей старше 5 років аналогічна така у дорослих при застосуванні препарату в еквівалентній дозі на підставі розрахунку мг/кг маси тіла. В рамках дослідження фармакокінетики у 24 здорових дітей віком від 1 до 48 місяців параметри експозиції препарату (AUC) були приблизно на 30% нижче, Сmах - нижче, а кліренс - вище при розрахунку на одиницю маси тіла порівняно з доступними опублікованими даними по кінетиці у дітей віком від 5 років. Лінійність/нелінійність параметрів фармакокінетики: біодоступність габапентину знижується зі збільшенням дози, що тягне за собою нелінійність параметрів фармакокінетики, що включають показник біодоступності. Фармакокінетика елімінації краще описується лінійною моделлю. Рівноважні концентрації габапентину в плазмі є передбачуваними на основі даних по кінетиці при одноразовому прийомі.ФармакодинамікаТочний механізм дії габапентину не відомий. Хімічна структура габапентину аналогічна структурі нейромедіатора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), однак його механізм дії відрізняється від інших препаратів, що взаємодіють з ГАМК-рецепторами (вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансамінази, інгібітори ГАМК ГАМК). У дослідженнях in vitro з міченим радіоізотопом габапентином у головному мозку щурів були виявлені нові області зв'язування препарату з білками, у тому числі неокортекс та гіпокамп, що може мати відношення до протисудомної та аналгетичної активності габапентину та його похідних. Попередні дослідження показали, що габапентин зв'язується з α2-δ-субодиницею потенціалзалежних кальцієвих каналів і знижує потік іонів кальцію, що відіграє важливу роль у виникненні нейропатичного болю. У клінічно значущих концентраціях габапентин не зв'язується з іншими поширеними рецепторами до лікарських препаратів та нейромедіаторів, присутніми в головному мозку, у тому числі ГАМКА, ГАМКВ, бензодіазепіновими, глутаматними, гліциновими та N-метил-d-аспартатними рецепторами. На відміну від фенітоїну та карбамазепіну габапентин не взаємодіє з натрієвими каналами in vitro. Застосування габапентину in vitro призводить до незначного вивільнення моноамінових нейротрансмітерів. Введення габапентину щурам призводило до збільшення швидкості метаболізму ГАМК у деяких областях головного мозку, аналогічно ефекту вальпроату натрію, проте ефект спостерігався в інших відділах головного мозку. Зв'язок описаних ефектів габапентину з його протисудомною активністю нині встановлено. У тварин габапентин легко проникає у тканину головного мозку та запобігає судомам, спровокованим максимальним електрошоком, хімічними конвульсантами, у тому числі інгібіторами синтезу ГАМК, а також у разі генетичних моделей судомних синдромів. У клінічних дослідженнях ад'ювантної терапії парціальних судомних нападів у дітей віком від 3 до 12 років було продемонстровано наявність кількісних, але статистично недостовірних відмінностей щодо частоти зниження нападів на 50% у групі габапентину порівняно з групою плацебо. Додатковий аналіз частоти відповіді на терапію залежно від віку (при розгляді віку як безперервної змінної або виділення двох вікових підгруп 3-5 та 6-12 років) не виявив статистично достовірного впливу віку на ефективність терапії.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих віком 18 років і старше. Ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлена. Монотерапія парціальних судом із вторинною генералізацією або без у дорослих та дітей з 12 років. Ефективність та безпека у дітей віком до 12 років не встановлена. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без дорослих та дітей з 3 років. Ефективність та безпека у дітей віком до 3 років не встановлена.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосування як монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією в дітей віком до 12 років. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без дітей молодше 3 років. Лікування нейропатичного болю у дітей та підлітків до 18 років. З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРизик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими засобами в цілому У матерів, які отримують протиепілептичні лікарські засоби, у 2-3 рази збільшується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Найчастіше повідомлялося про випадки народження дітей з ущелиною верхньої губи та піднебіння, вадами розвитку серцево-судинної системи та дефектами нервової трубки. Комплексна терапія декількома протиепілептичними препаратами підвищує ризик вроджених вад розвитку більшою мірою, ніж монотерапія. Тому, коли це можливо, необхідно надавати перевагу монотерапії. Жінкам у дітородному віці, які потребують протисудомної терапії, необхідно проконсультуватися у спеціаліста. Необхідність продовження лікування протисудомними препаратами має бути переглянута у разі планування вагітності. Не слід проводити різке відміну протиепілептичних препаратів, т.к.це може призвести до відновлення судомних нападів, що може мати серйозні наслідки для здоров'я матері та дитини. Затримка розвитку у дітей, народжених жінками, які страждають на епілепсію, спостерігається рідко. Диференціювати, якими причинами зумовлена ​​затримка розвитку: генетичними, соціальними факторами, захворюванням матері на епілепсію, або застосуванням протиепілептичних препаратів, неможливо. Ризик, пов'язаний із застосуванням габапентину Дані щодо застосування габапентину у вагітних відсутні. У дослідженнях на тваринах була показана репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини не відомий. Габапентин не слід використовувати під час вагітності, якщо потенційна користь для матері не переважає потенційного ризику для плода. Визначені висновки щодо того, чи існує підвищений ризик вроджених вад розвитку, якщо під час вагітності був використаний габапентин, не можуть бути зроблені, тому що в кожному повідомленні про застосування габапентину при вагітності були епілепсія як така, і супутня терапія протиепілептичними лікарськими засобами. Габапентин надходить у молоко матері. Оскільки вплив габапентину на дітей при грудному вигодовуванні невідомий, слід бути обережним при призначенні габапентину матері в період годування груддю. Лікарський препарат Габагамма® слід використовувати у матерів-годувальниць, лише якщо потенційна користь для матері переважує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах не відзначалося впливу габапентину на фертильність.Побічна діяЧастота побічних ефектів, відмічених під час клінічних досліджень, які проводилися у пацієнтів, які страждають на епілепсію (у комплексній терапії та при монотерапії) та у пацієнтів з нейропатичним болем, розподіляється в наступному порядку: дуже часто (більше 10% випадків), часто (у 1 % - 10% випадків), нечасто (у 0,1% - 1% випадків), рідко (у 0,01% - 0,1% випадків), дуже рідко (менше 0,01% випадків), включаючи повідомлення про одиничні побічні ефекти. Там, де відзначалася різна частота побічної дії, вказано найбільшу частоту. Для побічних реакцій, зазначених у постмаркетингових спостереженнях, частота може бути оцінена з урахуванням наявних даних (їх частота зазначено як "Частота невідома"). У кожній групі небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності. Інфекції та паразитарні захворювання – дуже часто: вірусні захворювання; часто: пневмонія, інфекція дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, інші інфекції, середній отит. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – часто: лейкопенія; частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: алергічні реакції (в т.ч. уртикарний висип); частота невідома: синдром гіперчутливості, включаючи системні реакції, такі як лихоманка, висипання, гепатит, лімфаденопатія, еозинофілія, анафілаксія та інші. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: анорексія, підвищення апетиту. Порушення психіки – часто: ворожість, сплутаність свідомості, емоційна лабільність, депресія, неспокій, підвищена нервова збудливість, порушення мислення; нечасто: погіршення психічного стану, тривожність; Частота невідома: галюцинації. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: сонливість, запаморочення, атаксія; часто: судоми, гіперкінези, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, біль голови, порушення чутливості, такі як парестезія, зниження чутливості, порушення координації рухів, ністагм, підвищення, зниження або відсутність рефлексів; нечасто: гіпокінезія, зниження когнітивних функцій; рідко: непритомність; частота невідома: інші порушення рухових функцій (зокрема. хореоатетоз, дискінезія, дистонія). Порушення з боку органу зору часто: порушення зору, такі як амбліопія, двоїння в очах. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – часто: запаморочення; частота невідома: дзвін у вухах. Порушення з боку серця – нечасто: відчуття серцебиття. Порушення з боку судин – часто: гіпертензія, вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, блювання, проблеми із зубами, гінгівіт, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, сухість у роті та горлі, метеоризм; Частота невідома: панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – частота невідома: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини - часто: набряк обличчя, геморагічний висип, що найчастіше описується як синці в результаті фізичної травми, висип, свербіж, акне; частота невідома: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (ф11Е88синдром), синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини – часто: болі у суглобах, м'язові болі, біль у спині, судомні посмикування; частота невідома: міоклонус, рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – частота невідома: гостра ниркова недостатність, нетримання сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – часто: імпотенція; частота невідома: гіпертрофія грудей, гінекомастія, статева дисфункція (зміна лібідо, порушення еякуляції та аноргазмія). Загальні розлади та порушення у місці введення – дуже часто: втома, лихоманка; часто: периферичні набряки, порушення ходи, астенія, біль різної локалізації, нездужання, грипоподібний синдром; нечасто: генералізовані набряки; частота невідома: синдром відміни, який проявляється у вигляді занепокоєння, безсоння, нудоти, пітливості, болю у грудях. Є повідомлення про випадки раптової смерті, проте причинно-наслідковий зв'язок із лікуванням габапентином не встановлено. Лабораторні та інструментальні дані – часто: знижений вміст лейкоцитів у крові, збільшення маси тіла; нечасто: підвищення концентрації печінкових ферментів (ACT, АЛТ) та білірубіну, гіперглікемія (найчастіше спостерігається у пацієнтів з цукровим діабетом); рідко: гіпоглікемія (найчастіше спостерігається у пацієнтів з цукровим діабетом); частота невідома: підвищення активності креатинфосфокінази, гіпонатріємії. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій – часто: випадкова травма, перелом, садна; нечасто: падіння. При лікуванні габапентин є повідомлення про випадки гострого панкреатиту. Причинно-наслідковий зв'язок із прийомом габапентину не встановлено. Повідомлялося про випадки міопатії з підвищенням активності креатинкінази у пацієнтів у термінальній стадії ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Інфекції дихальних шляхів, отит, бронхіт та судоми у дітей були зареєстровані лише у клінічних дослідженнях. Крім того, у клінічних дослідженнях у дітей часто відзначалися гіперкінези та агресивна поведінка.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про спонтанні випадки, а також за інформацією з літературних джерел про можливе пригнічення дихання та/або симптоми седації, пов'язані з прийомом габапентину та опіодних анальгетиків. При застосуванні 600 мг габапентину через 2 години після прийому морфіну в капсулах з контрольованим вивільненням по 60 мг, спостерігалося збільшення середнього значення площі кривої "концентрація-час" (AUC) габапентину на 44% порівняно з цим показником без прийому морфіну, що асоціюється з збільшенням болючого порога (холодовий пресорний тест). Клінічне значення цієї зміни не встановлено, фармакокінетичні характеристики морфіну у своїй не змінювалися. Побічні ефекти морфіну при спільному прийомі з габапентином не відрізнялися від таких прийому морфіну спільно в плацебо. Ступінь взаємодії цих препаратів в інших дозах невідомий. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами. Взаємодії між габапентином та фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою або карбамазепіном не спостерігалося. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова для здорових осіб та пацієнтів з епілепсією, які отримують інші протисудомні засоби. Одночасне застосування габапентину та пероральних контрацептивів, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не впливає на фармакокінетику обох компонентів. При одночасному застосуванні габапентину з антацидами, що містять алюміній та магній, біодоступність габапентину знижується на 24%. Рекомендується приймати габапентин приблизно через дві години після прийому антацидних препаратів. При прийомі пробенециду ниркова екскреція габапентину не змінюється. При сумісному прийомі з циметидином спостерігається невелике зниження ниркової екскреції габапентину, яке не має клінічного значення. При одночасному застосуванні напроксену (250 мг) та габапентину (125 мг) відзначалося підвищення абсорбції габапентину з 12% до 15%. Габапентин не впливає на фармакокінетичні параметри напроксену. Зазначені дози препаратів менші за мінімальні терапевтичні. Одночасне застосування цих препаратів у великих дозах не вивчалося.Спосіб застосування та дозиВсередину незалежно від їди або разом з їжею. Якщо необхідно зменшити дозу, відмінити препарат або замінити його на альтернативний засіб, це слід робити поступово протягом мінімум одного тижня. У ослаблених хворих, а також пацієнтів у тяжкому загальному стані, з низькою вагою тіла та після трансплантації органів, підвищення дозування має проводитися поступово з використанням дозування 100 мг. Нейропатичний біль у дорослих Початкова доза препарату Габагамма® становить 900 мг на добу на три прийоми рівними дозами; при необхідності дозу поступово збільшують до максимальної - 3600 мг на добу. Необхідно враховувати, що при застосуванні габапентину в дозі вище 1800 мг на добу, додаткова ефективність не відзначалася. Лікування можна починати відразу з дози 900 мг на добу (по 300 мг 3 рази на добу) або протягом перших 3-х днів дозу можна збільшувати поступово до 900 мг на добу за наступною схемою: 1 день: 300 мг препарату 1 раз на добу; 2-й день: по 300 мг двічі на добу; 3 день: по 300 мг 3 рази на добу. Парціальні судоми у дорослих та дітей з 12 років При епілепсії зазвичай потрібне тривале лікування. При цьому доза визначається лікарем, залежно від індивідуальної переносимості препарату. Ефективна доза – від 900 до 3600 мг на добу. Терапію можна розпочати з дози 300 мг 3 рази на добу в перший день або поступово збільшувати до 900 мг за схемою, описаною вище (див. розділ "Нейропатичний біль у дорослих"). В подальшому доза може бути збільшена до 3600 мг на добу (поділених на 3 рівні прийому). Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 4800 мг/добу. Максимальний інтервал між дозами при триразовому прийомі препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Діти віком 3-12 років Початкова доза препарату варіює від 10 до 15 мг/кг/добу, яку призначають рівними дозами 3 рази на день і підвищують до ефективної приблизно 3 дні. Ефективна доза габапентину в дітей віком 5 років і більше становить 25-35 мг/кг/сут рівними дозами в 3 прийоми. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 3 до 5 років становить 40 мг/кг/добу рівними дозами у 3 прийоми. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 50 мг/кг/добу при тривалому застосуванні. Максимальний інтервал між прийомом доз препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Немає необхідності контролювати концентрацію габапентину у плазмі. Він може використовуватися у комбінації з іншими протисудомними препаратами без урахування зміни його концентрації у плазмі крові або концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) у сироватці. Добір дози при нирковій недостатності. Хворим із нирковою недостатністю рекомендується зниження дози габапентину Кліренс креатиніну ≥80 мл/хв - Добова доза 900-3600 мг за три прийоми. Кліренс креатиніну 50-79 мл/хв - Добова доза 600-1800 мг за три прийоми. Кліренс креатиніну 30-49 мл/хв - Добова доза 300-900 мг за три прийоми. Кліренс креатиніну 15-29 мл/хв - Добова доза 150*-600 мг за три прийоми. Кліренс креатиніну * Призначають по 300 мг за день. ** У пацієнтів з кліренсом креатиніну Рекомендації для хворих, які перебувають на гемодіалізі Хворим, які перебувають на гемодіалізі, які раніше не приймали габапентин, препарат Габагамма® рекомендується призначати в дозі, що насичує, 300-400 мг, а потім застосовувати його по 200-300 мг після кожних 4 годин гемодіалізу. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок, що проходять діаліз, підтримуюча доза габапентину повинна підбиратися відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 1. На додаток до підтримуючої терапії рекомендується прийом 200-300 мг габапентину після кожної 4-годинної процедури діалізу. Пацієнти у тяжкому стані У ослаблених хворих, а також пацієнтів у тяжкому загальному стані, низькою масою тіла та після трансплантації органів підвищення дозування має проводитися поступово з використанням дозування 100 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку Внаслідок вікового зниження функції нирок літнім пацієнтам може знадобитися корекція дози. Сонливість, периферичні набряки та астенія у пацієнтів похилого віку можуть зустрічатися частіше.ПередозуванняПри одноразовому прийомі 49 г габапентину спостерігалися такі симптоми: запаморочення, диплопія, порушення мови, сонливість, летаргія, стан загальмованості, втрата свідомості, діарея, які повністю зникли при проведенні симптоматичної терапії. Слід зважати на те, що при прийомі високих доз габапентину зменшується його всмоктування в кишечнику. При передозуванні габапентином можливий розвиток коми, особливо при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які пригнічують ЦНС. Незважаючи на те, що габапентин може виводитися при гемодіалізі, досвід показує, що зазвичай подібної необхідності не виникає. Хворим з тяжкою нирковою недостатністю може бути показаний гемодіаліз. В рамках експериментів на мишах та щурах, яким препарат вводився у дозах до 8000 мг/кг, не вдалося встановити значень летальної дози габапентину при пероральному введенні. Ознаки гострої токсичності тварин включали атаксію, утруднення дихання, птоз, гіпоактивність або збудження. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСамогубство, суїцидальні думки чи погіршення клінічної картини У пацієнтів, які отримують протиепілептичні засоби за декількома показаннями, включаючи габапентин, були зареєстровані суїцидальні думки та поведінка. Метааналіз рандомізованих плацебо контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав невелике підвищення ризику суїцидальних думок та поведінки. Механізм цього ризику не відомий, і дані не дозволяють виключити можливість підвищення ризику при застосуванні габапентину. Необхідно забезпечити ретельне спостереження за пацієнтами виявлення суїцидальних думок і поведінки. З появою цих ознак необхідно призначити відповідне лікування. Пацієнтам та особам, які доглядають пацієнтів, має бути рекомендовано звернутися до лікаря при появі ознак суїцидальних думок або поведінки. Гострий панкреатит У разі розвитку гострого панкреатиту на прийомі габапентину слід оцінити можливість відміни препарату. Анафілаксія Габапентин може спричинити анафілаксію. Зареєстровані такі ознаки та симптоми: утруднене дихання, набряк губ, горла, язика, гіпотензія, що потребують негайного лікування. Пацієнти повинні припинити прийом препарату та за перших ознак звернутися до лікаря. Лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) У пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати, включаючи габапентин, були зареєстровані важкі, загрозливі для життя, системні реакції гіперчутливості, такі як лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESSсиндром). Необхідно відзначити, що можуть з'явитися ранні прояви гіперчутливості, такі як лихоманка або збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), навіть якщо висип відсутній. Якщо з'явилися такі ознаки чи симптоми, слід негайно обстежити пацієнта. Застосування габапентину слід припинити, якщо не може бути встановлено альтернативну причину цих симптомів. Судоми (синдром "скасування") Хоча синдром "скасування" при лікуванні габапентином не спостерігався, не рекомендується різко припиняти лікування. Скасування будь-яких протисудомних засобів у хворих на епілепсію може спровокувати епілептичний статус. Також, як і у випадку з іншими антиконвульсантами, спроби відмінити всі супутні протиепілептичні препарати, розпочати монотерапію габапентином у разі рефрактерності до лікування у пацієнтів, які приймають кілька препаратів, здебільшого не закінчуються успіхом. При лікуванні габапентином, як і іншими протисудомними лікарськими засобами, у деяких пацієнтів може збільшитись частота нападів або поява нових типів нападів. Монотерапія габапентином при лікуванні пацієнтів, стійких до терапії протисудомними препаратами, не має успіху, як і при застосуванні інших протиепілептичних засобів. Габапентин не є ефективним при первинних генералізованих нападах, таких як абсанс, і може посилити ці напади у деяких пацієнтів. Габапентин слід використовувати з обережністю у пацієнтів із змішаними судомними нападами, у тому числі при абсанс-епілепсії. Пацієнти 65 років та старші У пацієнтів 65 років і старших систематичних досліджень з габапентином не проводилися. У подвійному сліпому дослідженні було показано, що у пацієнтів з нейропатичним болем у віці 65 років і старше у дещо вищому відсотку, ніж у молодших осіб, спостерігалися сонливість, периферичні набряки та астенія. Поряд з цими спостереженнями, клінічні дослідження у цій віковій групі не вказують на те, що профіль небажаних явищ відрізняється від тих, що спостерігаються у молодших пацієнтів. Діти Вплив на навчання, інтелект, та розвиток дітей та підлітків довгострокової (більше 36 тижнів) терапії габапентином вивчено недостатньо. Тому переваги тривалої терапії мають бути оцінені з огляду на потенційний ризик такого лікування. Зловживання та залежність В базі даних післяреєстраційних спостережень є повідомлення про випадки зловживання препаратом та залежність від нього. Як і у разі будь-якого препарату, що впливає на ЦНС, лікарям слід ретельно вивчати анамнез пацієнтів на предмет зловживання препаратами та спостерігати за ними з метою виявлення можливих ознак зловживання габапентином (наприклад, прагнення необґрунтовано отримати препарат, розвиток стійкості до терапії габапентином, необґрунтоване підвищення). . Лабораторні дослідження При додаванні габапентину до інших протисудомних засобів були зареєстровані неправдиві результати при визначенні білка в сечі за допомогою тест-смужок AmesN-MultistixSG®. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Вплив на ЦНС Під час лікування габапентином спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, які можуть збільшувати можливість отримання випадкової травми (при падінні). У постреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід бути обережними до тих пір, поки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського препарату. При одночасному застосуванні з опіодними аналгетиками може спостерігатися підвищення габапентину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнт потребує ретельного спостереження щодо розвитку ознак пригнічення ЦНС, таких як сонливість, седація і пригнічення функції дихання. Дози габапентину або опіодних аналгетиків мають бути знижені відповідним чином. Спільне застосування з антацидами Габапентин рекомендується приймати приблизно через 2 години після антациду. Препарат Габагамма містить лактозу. Пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією препарат протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату не рекомендується керувати автомобілем або користуватися потенційно небезпечною технікою до підтвердження відсутності негативного впливу на виконання цих функцій. Габапентин впливає на ЦНС і може викликати запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, непритомність та інші симптоми з боку ЦНС. Навіть при незначній або помірній виразності ці небажані реакції можуть становити небезпеку для пацієнтів, які керують транспортними засобами або іншими механізмами. Особливо великою є така ймовірність на початку лікування або після підвищення дози препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс: габапентин 300 мг. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб. За хімічною структурою має схожість з GABA, що виконує функцію гальмівного медіатора ЦНС. Вважають, що механізм дії габапентину відрізняється від інших протисудомних засобів, що діють через GABA синапси (включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори GABA-трансамінази, інгібітори захоплення GABA, агоністи GABA і проліки GABA). У дослідженнях in vitro показано, що габапентин характеризується наявністю нового пептидного місця зв'язування у тканинах мозку щурів, включаючи гіпокамп та кору головного мозку, яке може мати відношення до протисудомної активності габапентину та його похідних. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не пов'язується з іншими звичайними препаратами та нейромедіаторними рецепторами у мозку, в т.ч. з GABAA-, GABAB-, бензодіазепіновими рецепторами,з NMDA-рецепторами. Остаточно механізм дії габапентину не встановлено.ФармакокінетикаГабапентин абсорбується із ШКТ. Після прийому внутрішньо Cmax  габапентину в плазмі досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Прийом одночасно з їжею (в т.ч. з високим вмістом жирів) не впливає на фармакокінетику габапентину. Габапентин не зв'язується з білками плазми та має Vd 57.7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині становить 20% від відповідних Css у плазмі наприкінці інтервалу дозування. Габапентин виводиться лише нирками. Ознак біотрансформації габапентину в людини не виявлено. Габапентин не індукує оксидази, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення препарату найкраще описується за допомогою лінійної моделі. T1/2 не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину знижується у осіб похилого віку та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Константа швидкості виведення, плазмовий та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. Значення концентрацій габапентину в плазмі у дітей були подібними до дорослих.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих старше 18 років; монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років; як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років і старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень щодо безпеки застосування габапентину при вагітності та в період лактації у людини не проводилося. При необхідності застосування при вагітності та в період лактації слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або немовляти. Габапентин виділяється із грудним молоком. При застосуванні в період лактації характеру дії габапентину на немовля не встановлено. Застосування у дітей Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановленіПобічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: амнезія, атаксія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів, депресія, запаморочення, дизартрія, підвищена нервова збудливість, ністагм, сонливість, порушення мислення, тремор, судоми, амбліопія, диплопія, гіперкінез відсутність рефлексів, парестезії, тривога, ворожість, порушення ходи. З боку травної системи: зміна фарбування зубів, діарея, підвищення апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, анорексія, гінгівіт, біль у животі, панкреатит, зміни функціональних проб печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенічна пурпура. З боку дихальної системи: риніт, фарингіт, кашель, пневмонія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, переломи кісток. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, прояви вазодилатації. З боку сечовивідної системи: інфекції сечових шляхів, нетримання сечі. Алергічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Дерматологічні реакції: мацерація шкіри, акне, свербіж, висипання. Інші: біль у спині, втома, периферичні набряки, імпотенція, астенія, нездужання, набряклість обличчя, збільшення маси тіла, випадкова травма, астенія, грипоподібний синдром, коливання вмісту глюкози в крові, у дітей – вірусна інфекція, середній отит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами зменшується всмоктування габапентину із ШКТ. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе збільшення T1/2 фелбамату. При одночасному застосуванні описано випадок підвищення концентрації фенітоїну у плазмі.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРізке припинення терапії протисудомними у хворих з парціальними судомами може провокувати судомний статус. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати габапентин або замінювати його на альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Габапентин не є ефективним засобом лікування абсансних судомних нападів. При сумісному застосуванні з іншими протисудомними засобами було зареєстровано помилково-позитивні результати тесту визначення білка в сечі. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, а також хворим, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам похилого віку може бути потрібна корекція режиму дозування габапентину у зв'язку з тим, що у цієї категорії хворих можливе зменшення ниркового кліренсу. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами До визначення індивідуальної реакції на лікування пацієнт повинен утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. речовина, що діє: габапентин 300,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 60,0 мг, крохмаль картопляний 32,0 мг, макрогол-4000 (поліетиленгліколь-4000) 4,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; корпус капсули: желатин 58.0055 мг, барвник індигокармін 0,0302 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,0203 мг, титану діоксид 0,9440 мг; кришечка капсули: желатин 36,3763 мг, барвник індигокармін 0,0189 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,0127 мг, титану діоксид 0,5921 мг. По 10 або 15 капсул в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки Г1ВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або по 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок по 15 капсул разом з інструкцією по застосуванню перешкодять пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, корпус та кришечка зеленого кольору. Вміст капсул - порошок білого або майже білого кольору або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність грудочок, що розсипаються при легкому натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо максимальна концентрація габапентину в плазмі досягається протягом 2-3 годин. Біодоступність габапентину має тенденцію до зниження збільшення дози препарату. Абсолютна біодоступність прийому капсул дозування 300 мг становить приблизно 60%. Їжа, у тому числі з високим вмістом жирів, не має клінічно значущого впливу на параметри фармакокінетики габапентину. Фармакокінетика габапентину не змінюється при багаторазовому прийомі препарату. Незважаючи на те, що в рамках клінічних досліджень концентрація габапентину в плазмі зазвичай варіювала в діапазоні 2-20 мкг/мл, вона не дозволяла прогнозувати ні ефективність, ні безпеку препарату. Параметри фармакокінетики представлені у таблиці 1. Таблиця 1. Зведені середні (CV, %) параметри фармакокінетики габапентину в рівноважному стані при багаторазовому прийомі з інтервалом дозування тривалістю вісім годин. Параметр фармакокінетики 300 мг (N = 7) 400 мг (N=14) 800 мг (N=14) Середнє %CV Середнє %CV Середнє %CV Стах (мкг/мл) 4,02 (24) 5,74 (38) 8,71 (29) tmах (ч) 2,7 (18) 2,1 (54) 1,6 (76) Т1/2 (год) 5,2 (12) 10,8 (89) 10,6 (41) AUC(0-8) 24,8 (24) 34,5 (34) 51,4 (27) Ае% (%) Дані відсутні Дані відсутні 47,2 (25) 34,4 (37) Стах - максимальна концентрація в плазмі крові в стані стійкої рівноваги. tmax - час досягнення Сmах. Т1/2 – період напіввиведення. AUC(0-8) - площа під кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу у рівноважному стані в період від 0 до 8 годин після прийому препарату. Ае% - частка препарату, що елімінувався із сечею у незміненому вигляді за період від 0 до 8 годин після прийому препарату, у відсотках від прийнятої дози. Розподіл Габапентин не зв'язується з білками плазми, та його обсяг розподілу становить 57,7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині (СМР) становить приблизно 20% від мінімальної рівноважної концентрації у плазмі крові. Габапентин виділяється у грудне молоко. Біотрансформація Відсутні дані про метаболізм габапентину в організмі людини. Габапентин не викликає індукції неспецифічних оксидаз печінки, які відповідають за метаболізм лікарських засобів. Виведення Габапентин виводиться у незміненому вигляді виключно шляхом ниркової екскреції. Період напіввиведення габапентину не залежить від прийнятої дози та становить у середньому від 5 до 7 годин. У осіб похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс габапентину з плазми крові знижується. Константа елімінації, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється з плазми при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок, або тим, хто перебуває на гемодіалізі, рекомендується корекція дози препарату (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Фармакокінетика габапентину у дітей вивчалася у 50 здорових добровольців віком від 1 місяця до 12 років. В цілому, концентрація габапентину в плазмі крові дітей старше 5 років аналогічна така у дорослих при застосуванні препарату в еквівалентній дозі на підставі розрахунку мг/кг маси тіла. В рамках дослідження фармакокінетики у 24 здорових дітей віком від 1 до 48 місяців параметри експозиції препарату (AUC) були приблизно на 30% нижче, Сmах - нижче, а кліренс - вище при розрахунку на одиницю маси тіла порівняно з доступними опублікованими даними по кінетиці препарату у дітей віком від 5 років. Лінійність/нелінійність параметрів фармакокінетики Біодоступність габапентину знижується зі збільшенням прийнятої дози, що спричиняє нелінійність параметрів фармакокінетики, які включають до уваги показник біодоступності (F), наприклад, Ае%, CL/F, Vd/F. Фармакокінетика елімінації (параметри, що не включають F, такі як CLr та Т1/2) краще описується лінійною моделлю. Рівноважні концентрації габапентину в плазмі є передбачуваними на основі даних по кінетиці при одноразовому прийомі.ФармакодинамікаТочний механізм дії габапентину невідомий. Хімічна структура габапентину аналогічна структурі нейромедіатора ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти), проте механізм його дії відрізняється від інших активних речовин, що взаємодіють із синапсами ГАМК, таких як вальпроати, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансамінази, інгібітори проліки ГАМК. У дослідженнях in vitro з міченим радіоізотопом габапентином у головному мозку щурів були виявлені нові області зв'язування препарату з білками, у тому числі неокортекс та гіпокамп, що може мати відношення до протисудомної та аналгетичної активності габапентину та його похідних. Було встановлено, що місцем зв'язування габапентину є α-2-δ (альфа-2-дельта) субодиниця потенціалзалежних кальцієвих каналів. У клінічно значущих концентраціях габапентин не зв'язується з іншими поширеними рецепторами до лікарських препаратів та нейромедіаторів, присутніми у головному мозку, у тому числі ГАМКА, ГАМКВ, бензодіазепіновими, глутаматними, гліциновими та N-метил-D-аспартатними рецепторами. Габапентин в умовах in vitro не взаємодіє з натрієвими каналами, що відрізняє його від фенітоїну та карбамазепіну. У ряді тест-систем in vitro застосування габапентину призводило до часткового зниження відповіді на агоніст глутамату, N-метил-D-аспартат (ПМДА), тільки в концентрації, що перевищує 100 мкмоль/л, що недосяжно в умовах in vivo. В умовах in vitro застосування габапентину призводить до незначного зниження вивільнення моноамінових нейромедіаторів. Введення габапентину щурам призводить до збільшення швидкості метаболізму ГАМК у деяких областях головного мозку, аналогічно ефекту вальпроату натрію, проте ефект спостерігається в інших відділах головного мозку. Зв'язок описаних різноманітних ефектів габапентину з його протисудомною активністю ще належить встановити.У тварин габапентин легко проникає у тканину головного мозку та запобігає судомам, спровокованим максимальним електрошоком, хімічними конвульсантами, у тому числі інгібіторами синтезу ГАМК, а також у разі генетичних моделей судомних синдромів. Клінічна ефективність та безпека У рамках клінічного дослідження ад'ювантної терапії парціальних судомних нападів у дітей віком від 3 до 12 років було продемонстровано наявність кількісних, але статистично недостовірних відмінностей щодо частоти зниження кількості нападів на 50% у групі габапентину порівняно з групою плацебо. Додатковий аналіз частоти відповіді на терапію залежно від віку (при розгляді віку як безперервної змінної або при виділенні двох вікових підгруп: 3-5 років та 6-12 років) не виявив статистично достовірного впливу віку на ефективність терапії. Результати цього додаткового аналізу представлені в таблиці нижче. Відповідь (покращення на >50%) залежно від лікування та віку, населення MITT* Вікова група Плацебо Габапентін Значення Р < 6 років 4/21 (19,0%) 4/17 (23,5%) 0,7362 6-12 років 17/99 (17,2%) 20/96 (20,8%) 0,5144 *Модифікована популяція залежно від призначеного лікування (MITT) визначалася як сукупність всіх пацієнтів, рандомізованих у групу досліджуваної терапії та які мали оцінки щоденники судомних нападів за період тривалістю 28 днів у рамках вихідної та подвійної сліпої фаз дослідження.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих віком 18 років і старше. Ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком 12 років та старших. Ефективність та безпека монотерапії у дітей віком до 12 років не встановлені. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком 3 ліги та старші. Безпека та ефективність додаткової терапії габапентином у дітей віком до 3 років не встановлені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину або допоміжних компонентів препарату. Епілепсія Застосування як монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї в дітей віком до 12 років. Застосування як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і в дітей віком до 3 років. Нейропатичний біль Для лікування нейропатичного болю у дітей та підлітків віком до 18 років. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатністьВагітність та лактаціяЗагальний ризик, зумовлений епілепсією та протиепілептичними препаратами Ризик народження дітей із вродженими аномаліями у матерів, які проходять лікування протисудомними препаратами, збільшується у 2-3 рази. Найчастіше спостерігається ущелина верхньої губи та піднебіння, вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. При цьому прийом кількох протисудомних препаратів може бути пов'язаний з більшим ризиком вад розвитку, ніж у разі монотерапії. Тому, якщо це можливо, слід застосовувати один із протисудомних препаратів. Жінкам дітородного віку, а також усім жінкам, у яких можливий настання вагітності, слід проконсультуватися у кваліфікованого спеціаліста. Якщо жінка планує вагітність, слід ще раз оцінити необхідність продовження протисудомної терапії. При цьому протисудомні препарати не слід скасовувати різко, оскільки це може призвести до відновлення нападів з тяжкими наслідками для матері та дитини. У поодиноких випадках у дітей, матері яких страждають на епілепсію, спостерігалася затримка розвитку. При цьому неможливо визначити, чи пов'язана затримка розвитку з генетичними чи соціальними факторами, хворобою матері чи протисудомною терапією. Ризик, зумовлений габапентином Відсутні дані щодо застосування препарату у вагітних жінок. В експериментах на тваринах була показана токсичність препарату щодо плода. Щодо можливого ризику, у людей даних немає. Тому габапентин слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері виправдовує можливий ризик для плода. У випадках, про які є повідомлення, не можна з упевненістю говорити про те, супроводжується чи ні застосування габапентину під час вагітності підвищенням ризику вад розвитку, по-перше, через наявність власне епілепсії, по-друге, через застосування інших протисудомних препаратів. . Грудне годування Габапентин виводиться з грудним молоком, вплив його на дитину невідомий, тому під час годування груддю препарат Габапентин Канон слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері явно переважує ризик для немовляти. У дослідженнях тварин не відзначали впливу габапентину на фертильність.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються в клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією (при застосуванні габапентину як монотерапія або у комбінації з іншими протисудомними препаратами) або невропатичними болями, представлені нижче та розподілені за системами органів та частотою. Категорія частоти визначалася так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Побічні ефекти, про які повідомлялося в процесі застосування препарату після реєстрації, присвоєно категорію частоти "невідомо" (частоту не можна розрахувати на підставі наявних даних). У кожному розділі по частоті побічні ефекти представлені порядку зменшення серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже часто: вірусні інфекції; Часто: пневмонія, інфекція дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, інші види інфекції, середній отит. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Часто: лейкопенія; Невідомо: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: алергічні реакції, включаючи кропив'янку; Невідомо: гіперчутливість, включаючи системні реакції, такі як пропасниця, висипання, гепатит, лімфаденопатія, еозинофілія та інші. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія, підвищення апетиту. Порушення психіки: - Часто: ворожість, сплутаність свідомості, депресія, занепокоєння, нервозність, порушення мислення, емоційна лабільність; Нечасто: погіршення психічного стану; Невідомо: галюцинація. Порушення з боку нервової системи - дуже часто: сонливість, запаморочення, атаксія; Часто: судоми, гіперкінезія, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, біль голови, порушення чутливості (наприклад, парестезії, гіпестезія), порушення координації, ністагм, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів; Нечасто: гіпокінезія; Рідко: непритомність; Невідомо: інші порушення руху (наприклад, хореоатетоз, дискінезія та дистонія). Порушення з боку органу зору - Часто: порушення зору (такі як амбліопія, диплопія). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Часто: вертиго; Невідомо: шум у вухах. Порушення з боку серця – Нечасто: відчуття серцебиття. Порушення з боку судин Часто: симптоми вазодилатації або артеріальна гіпертензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота або глотки, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, захворювання зубів, гінгівіт; Невідомо, чи панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Невідомо: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: набряк обличчя, пурпура (найчастіше її описували як синці, що виникали при фізичній травмі), шкірний висип, акне, свербіж шкіри; Невідомо: синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, алопеція, лікарський шкірний висип, включаючи еозинофілію та системні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: міалгії, артралгія, біль у спині, посмикування м'язів; Невідомо: рабдоміоліз, міоклонус. Невідомо: нетримання сечі, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: - Часто: імпотенція; Невідомо: збільшення обсягу молочних залоз, гінекомастія, статева дисфункція (включаючи зміни лібідо, порушення еякуляції та аноргазмію). Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: стомлюваність, гарячка; Часто: периферичні набряки, порушення ходи, астенія, біль різної локалізації, загальне нездужання, грипоподібний синдром; Нечасто: генералізований набряк; Невідомо: синдром "скасування" (найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: занепокоєння, безсоння, нудота, болі різної локалізації та підвищене потовиділення), біль у грудях. Зареєстровані випадки раптової незрозумілої смерті, зв'язок яких із лікуванням габапентином не встановлено. Лабораторні та інструментальні дані – часто: зниження концентрації білих кров'яних тілець, підвищення маси тіла; Нечасто: підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) та концентрації білірубіну в плазмі крові, гіперглікемія; Рідко: гіпоглікемія (переважно у пацієнтів із цукровим діабетом); Невідомо: гіпонатріємія, підвищення активності креатинфосфокінази. Травми в інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: - Часто: травми, переломи, садна, пов'язані з падіннями. Є повідомлення розвитку гострого панкреатиту і натомість терапії габапентином. Причинний зв'язок із габапентином залишається неясним. Є повідомлення про випадки міопатії з підвищенням активності креатинкінази у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Випадки інфекції дихальних шляхів, середнього отиту, бронхіту та судом були відзначені лише у клінічних дослідженнях. Крім того, у клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки агресивної поведінки та гіперкінезів у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про спонтанні випадки, а також, за інформацією з літературних джерел, можливе пригнічення дихання та/або симптоми седації, пов'язані з прийомом габапентину та опіоїдних анальгетиків. У деяких із цих випадків автори пов'язували дані симптоми з одночасним застосуванням габапентину та опіоїдів, особливо у літніх пацієнтів. При застосуванні 600 мг габапентину через 2 години після прийому морфіну у вигляді капсул з пролонгованим вивільненням по 60 мг відзначається збільшення середнього значення AUC габапентину на 44% порівняно з монотерапією габапентином, що асоціюється зі збільшенням болючого порога (холодовий пресорний тест). Клінічне значення цієї зміни не встановлено, фармакокінетичні характеристики морфіну у своїй не змінювалися. Побічні ефекти морфіну при сумісному прийомі з габапентином не відрізнялися від таких при прийомі морфіну спільно з плацебо. Ступінь взаємодії цих препаратів в інших дозах невідомий. Взаємодії між габапентином та фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою та карбамазепіном не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протисудомні засоби. Одночасне застосування габапентину з пероральними контрацептивами, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не супроводжується змінами фармакокінетики обох компонентів. Одночасне застосування габапентину з антацидами, що містять алюміній та магній, супроводжується зниженням біодоступності габапентину приблизно на 24%. Пробенецид не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Невелике зниження (14%) ниркової екскреції габапентину при одночасному прийомі циметидину, ймовірно, не має клінічного значення. При одночасному застосуванні напроксену (250 мг) та габапентину (125 мг) відзначалося підвищення абсорбції габапентину з 12% до 15%. Габапентин не впливає на фармакокінетичні параметри напроксену. Зазначені дози препаратів менші за мінімальні терапевтичні. Одночасне застосування цих препаратів у великих дозах не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат Габапентин Канон призначають внутрішньо незалежно від їди. Якщо необхідно зменшити дозу, відмінити препарат або замінити його на альтернативний засіб, це слід робити поступово протягом мінімум одного тижня. Нейропатичний біль у дорослих Початкова доза становить 900 мг на добу на три прийоми рівними дозами; за необхідності, залежно від ефекту, дозу поступово збільшують до максимальної - 3600 мг на добу. Необхідно враховувати, що при застосуванні препарату Габапентин Канон у дозі вище 1800 мг на добу. додаткова ефективність не зазначається. Лікування можна розпочинати відразу з дози 900 мг на добу. (по 300 мг 3 рази на добу) або можна збільшувати дозу поступово до 900 мг на добу протягом перших 3-х днів за наступною схемою: 1 день: 300 мг препарату 1 раз на добу; 2-й день: по 300 мг двічі на добу; 3 день: по 300 мг 3 рази на добу. Парціальні судоми При епілепсії зазвичай потрібне тривале лікування. Доза препарату при цьому визначається лікарем, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності препарату. Дорослі та діти віком від 12 років Ефективна доза – від 900 до 3600 мг на добу. Терапію можна розпочати з дози 300 мг 3 рази на добу в перший день або поступово збільшувати до 900 мг за схемою, описаною вище (див. підрозділ "Нейропатичний біль у дорослих"). В подальшому доза може бути підвищена максимально до 3600 мг на добу (розділених на 3 рівні прийому). Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 4800 мг на добу. Максимальний інтервал між дозами при триразовому прийомі препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Діти віком 3-12 років Початкова доза препарату варіює від 10 до 15 мг/кг/добу, яку призначають рівними дозами 3 рази на день і підвищують до ефективної приблизно 3 дні. Ефективна доза габапентину в дітей віком 5 років і більше становить 25-35 мг/кг/сут рівними дозами в 3 прийоми. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 3-х до 5 років становить 40 мг/кг/добу рівними дозами у 3 прийоми. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 50 мг/кг/добу при тривалому застосуванні. Максимальний інтервал між прийомом доз препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Немає необхідності контролювати концентрацію габапентину у плазмі крові. Препарат Габапентин Канон може застосовуватися у комбінації з іншими протисудомними препаратами без урахування зміни його концентрації у плазмі крові або концентрації інших протисудомних препаратів у сироватці. Пацієнти у тяжкому стані У пацієнтів у тяжкому стані, наприклад, у разі зниженої маси тіла, після трансплантації органів тощо, дозу слід збільшувати повільніше, або використовуючи менші дози, або роблячи великі інтервали перед підвищенням дози. Літні пацієнти (віком старше 65 років) Внаслідок вікового зниження функції нирок літнім пацієнтам може бути потрібна корекція дози (детальніша інформація в таблиці 2). Сонливість, периферичні набряки та астенія у пацієнтів похилого віку можуть зустрічатися частіше. Підбір дози при нирковій недостатності Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зниження дози габапентину згідно з Таблице 2: Кліренс креатиніну (мл/хв) Добова доза (мг/добу)1 >80 900-3600 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 1502-600 < 153 1502-300 1 Добову дозу слід призначати у три прийоми. 2 Призначають по 300 мг за день. 3 У пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, які раніше не приймали габапентин, препарат рекомендується призначати в дозі, що насичує, 300-400 мг, а потім застосовувати його по 200-300 мг після кожних 4 годин гемодіалізу. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок, що проходять діаліз, підтримуюча доза габапентину повинна підбиратися відповідно до рекомендацій, наведених у Таблиці 2. На додаток до підтримуючої терапії рекомендується прийом 200-300 мг габапентину після кожної 4-годинної процедури діалізу.ПередозуванняПри одноразовому прийомі 49 г габапентину спостерігалися наступні симптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, втрата свідомості, стан загальмованості та діарея легкого ступеня, що повністю зникали під час проведення симптоматичної терапії. Слід враховувати, що після прийому високих доз габапентину зменшується його всмоктування у кишечнику. При передозуванні габапентином можливий розвиток коми, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦПС). Незважаючи на те, що габапентин може виводитися при гемодіалізі, досвід показує, що зазвичай подібної необхідності не виникає. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю може бути показаний гемодіаліз. В рамках експериментів на мишах та щурах, яким препарат вводився у дозах до 8000 мг/кг, не вдалося встановити значення летальної дози габапентину при пероральному введенні. Ознаки гострої токсичності тварин включали атаксію, утруднення дихання, птоз, гіпоактивність або збудження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальні ідеї та поведінка Протиепілептичні препарати, включаючи габапентин, можуть підвищувати ризик виникнення суїцидальних думок чи поведінки, але механізм їх розвитку невідомий. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів продемонстрував невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Тому пацієнтів, які отримують ці препарати, слід ретельно спостерігати на предмет виникнення або погіршення депресії, появи суїцидальних думок або поведінки, а також будь-яких змін у поведінці. У разі появи ознак суїцидальних думок або поведінки пацієнтам або їхнім піклувальникам слід звернутися до лікаря. Гострий панкреатит У разі розвитку гострого панкреатиту на фоні прийому габапентину слід оцінити можливість відміни препарату. Судоми (синдром "скасування") Хоча синдром "скасування", що супроводжується розвитком судом, при лікуванні габапентином не відзначений, різке припинення терапії протисудомними препаратами у пацієнтів з епілепсією може спровокувати розвиток епілептичного статусу. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, на фоні застосування габапентину може спостерігатися збільшення частоти судом або поява іншого типу судом. Так само, як і у випадку з іншими антиконвульсантами, спроби відмінити всі супутні протиепілептичні препарати, щоб розпочати монотерапію габапентином у разі рефрактерності до лікування у пацієнтів, які приймають кілька протисудомних засобів, переважно не закінчуються успіхом. Вважається, що габапентин неефективний при первинних генералізованих нападах, наприклад абсансах, і навіть може посилювати такі напади у деяких пацієнтів. У зв'язку з цим застосовувати габапентин у пацієнтів із змішаними нападами, включаючи абсанси, слід з обережністю. Літні пацієнти Систематичні дослідження пацієнтів віком 65 років і старше, які приймають габапентин, не проводилися. У подвійному сліпому дослідженні застосування габапентину при невропатичному болю у пацієнтів віком 65 років і старше спостерігалася більш висока частота сонливості, периферичних набряків та астенії порівняно з пацієнтами віком до 65 років. За винятком цих результатів при клінічному обстеженні цієї групи пацієнтів було показано, що профіль побічних ефектів у них не відрізнявся від інших. Діти Вплив тривалої терапії (більше 36 тижнів) габапентином на здатність до навчання, інтелект та розвиток дитини є досить невивченим. Слід оцінити співвідношення можливого ризику та користі для призначення тривалої терапії. Зловживання та залежність В базі даних післяреєстраційних спостережень є повідомлення про випадки зловживання препаратом та залежність від нього. Як і у разі будь-якого препарату, що впливає на ЦНС, лікарям слід ретельно вивчати анамнез пацієнтів щодо зловживання габапентином (наприклад, прагнення необґрунтовано отримати препарат, розвиток стійкості до терапії габапентином, необґрунтоване підвищення дози препарату). DRESS-синдром На тлі прийому протиепілептичних препаратів, у тому числі габапентину, повідомлялося про випадки розвитку тяжких життєзагрозливих реакцій гіперчутливості, таких як лікарський висип із супутньою еозинофілією та системними симптомами. Необхідно пам'ятати про те, що ранні ознаки реакції гіперчутливості, такі як підвищення температури тіла, лімфаденопатія можуть розвиватися навіть без шкірного висипу. У разі появи подібних симптомів потрібне негайне обстеження пацієнта. Якщо не знайдено інших причин, крім застосування габапентину, застосування препарату слід відмінити. Лабораторні випробування При сумісному застосуванні габапентину та інших протисудомних засобів були зареєстровані неправдиві результати при визначенні білка в сечі за допомогою тест-смужок Ames N-Multistix SG®. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Вплив на центральну нервову систему (ЦНС) Під час лікування габапентином спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, які можуть збільшувати можливість отримання випадкової травми (при падінні). У постреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід рекомендувати бути обережними доти, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського препарату. При одночасному застосуванні з опіоїдними аналгетиками може спостерігатися підвищення концентрації габапентину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнт потребує ретельного спостереження щодо розвитку ознак пригнічення ЦНС, таких як сонливість, седація і пригнічення функції дихання. Дози габапентину або опіоїдних анальгетиків мають бути знижені відповідним чином. Спільне застосування з антацидами Габапентин рекомендується приймати приблизно через 2 години після прийому антациду. Одночасне застосування з опіоїдами У пацієнтів, які потребують супутньої терапії опіоїдами, слід ретельно контролювати розвиток ознак пригнічення центральної нервової системи, таких як сопливість, седативний ефект та пригнічення дихання. Анафілаксія Прийом габапентину може призвести до розвитку анафілаксії. Наступні симптоми та ознаки відзначали у випадках розвитку анафілаксії на фоні прийому габапентину – утруднення дихання, набряк губ, горла та язика, також відзначалося виражене зниження артеріального тиску, що потребує термінового медичного втручання. Слід попередити пацієнтів про те, що при розвитку ознак або симптомів розвитку анафілаксії слід припинити прийом габапентину та звернутися за медичною допомогою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами або користуватися потенційно небезпечною технікою до підтвердження відсутності негативного впливу на виконання цих функцій. Габапентин впливає на центральну нервову систему і може викликати запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, втрату свідомості або інші симптоми нервової системи. Навіть при незначній або помірній виразності ці небажані ефекти можуть становити небезпеку для пацієнтів, які керують транспортними засобами або іншими механізмами. Особливо велика така ймовірність на початку лікування або після підвищення дози габапентину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: галантаміну гідробромід 15,38 мг у перерахунку на галантамін 12 мг; Допоміжні речовини; кальцію гідрофосфат 17 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,15 мг, кроскармелоза натрію 12,6 мг, лактоза безводна 106,6 мг, магнію стеарат 1,4 мг, повідон К-30 4,9 мг, целюлоза мікрокристалічна 48. склад плівкової оболонки; опадрай II синій 6 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 1,68 мг, лактози моногідрат 2,16 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,6 мг, титану діоксид 1,458 мг, барвник діамантовий блакитний 0,0 чорна 0,0078 мг. У упаковці 56 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаАнтихолінестеразне. Оборотно інгібує ацетилхолінестеразу, посилює та пролонгує дію ендогенного ацетилхоліну. Полегшує проведення імпульсів у холінергічних, у т.ч. нервово-м'язових, синапсах, посилює процеси збудження у рефлекторних зонах спинного та головного мозку. Підвищує тонус гладких та скелетних м'язів, стимулює секрецію травних та потових залоз. Викликає міоз та спазм акомодації, знижує внутрішньоочний тиск при закритокутовій глаукомі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, посилює процеси збудження в ЦНС. При використанні комплексної терапії спастичних форм дитячого церебрального паралічу покращує нервово-м'язову провідність, збільшує скорочувальну здатність м'язів, позитивно впливає на меністичні функції.ІнструкціяПриймати внутрішньо під час їжі, запиваючи водою.Показання до застосуванняМіастенія, прогресивна м'язова дистрофія, рухові та чутливі порушення при невриті, поліневриті, радикуліті та радикулоневриті, залишкові явища після порушення мозкового кровообігу та ураження мозку інфекційно-запального, токсичного та травматичного характеру (менінгіт, менінгоенцефаліт, поліомієліт (відновний період), дитячий церебральний параліч (спастичні форми), атонія кишечника та сечового міхура, закритокутова глаукома, отруєння холінолітичними засобами та морфіном; функціональна рентгенодіагностика при захворюваннях шлунка та кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям віком до 9 років, при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяСлинотеча, пітливість, нудота, блювання, брадикардія, запаморочення, аритмія, бронхоспазм, спазм м'язів кишечника та сечового міхура, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ антагоністом морфіну та його структурних аналогів щодо гнітючої дії на дихальний центр. Відновлює нервово-м'язову провідність, блоковану курареподібними засобами антидеполяризуючої дії (тубокурарин та ін.). Посилює дію деполяризуючих міорелаксантів (дитилін). Холінолітичні засоби (атропін та ін.) усувають периферичні мускариноподібні ефекти галантаміну, курареподібні речовини та гангліоблокатори – нікотиноподібні.Спосіб застосування та дозиДорослі. Добова доза становить 8-32 мг, розділена на 2-4 прийоми. При міастенії gravis добова доза поділяється на 3 прийоми. При хворобі Альцгеймера лікування рекомендується розпочинати з прийому пігулок по 4 мг 2 рази на добу. Протягом 4 тижнів добову дозу поступово можна підвищити до 16 мг – по 1 табл. по 8 мг 2 рази на добу – вранці та ввечері. Під час лікування препаратом необхідно забезпечити достатню кількість рідини. Якщо під час лікування потрібно припинення прийому препарату, відновлення лікування необхідно починати з найнижчої дози і поступово її підвищувати. Пацієнтам з помірно вираженим порушенням функції печінки та нирок. Початкова доза – 4 мг 1 раз на добу, яку приймають уранці, протягом не менше 1 тижня, після чого дозу збільшують до 4 мг 2 рази на добу та приймають протягом 4 тижнів. Загальна добова доза повинна перевищувати 12 мг. Діти (з 9 років). Лікування поліомієліту, дитячого церебрального паралічу: з 9 до 11 років; добова доза – 4-12 мг, розділена на 2-3 прийоми; з 12 до 15 років добова доза становить – 4-16 мг, розділена на 2-4 прийоми.ПередозуванняСимптоми: посилення побічної дії. Лікування: зменшення дози, застосування холінолітиків (атропін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушенні рухової активності лікування рекомендується поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами (масаж, лікувальна гімнастика), які слід розпочинати через 1-2 години після введення галантаміну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: галантаміну гідробромід у перерахунку на галантамін 4 мг; Допоміжні речовини; кальцію гідрофосфат, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, лактоза безводна, магнію стеарат, повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна; склад плівкової оболонки; опадрай II синій, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат, макрогол (поліетиленгліколь), титану діоксид, барвник діамантовий блакитний, заліза оксид чорний. У упаковці 14 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаАнтихолінестеразне. Оборотно інгібує ацетилхолінестеразу, посилює та пролонгує дію ендогенного ацетилхоліну. Полегшує проведення імпульсів у холінергічних, у т.ч. нервово-м'язових, синапсах, посилює процеси збудження у рефлекторних зонах спинного та головного мозку. Підвищує тонус гладких та скелетних м'язів, стимулює секрецію травних та потових залоз. Викликає міоз та спазм акомодації, знижує внутрішньоочний тиск при закритокутовій глаукомі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, посилює процеси збудження в ЦНС. При використанні комплексної терапії спастичних форм дитячого церебрального паралічу покращує нервово-м'язову провідність, збільшує скорочувальну здатність м'язів, позитивно впливає на меністичні функції.ІнструкціяПриймати внутрішньо під час їжі, запиваючи водою.Показання до застосуванняМіастенія, прогресивна м'язова дистрофія, рухові та чутливі порушення при невриті, поліневриті, радикуліті та радикулоневриті, залишкові явища після порушення мозкового кровообігу та ураження мозку інфекційно-запального, токсичного та травматичного характеру (менінгіт, менінгоенцефаліт, поліомієліт (відновний період), дитячий церебральний параліч (спастичні форми), атонія кишечника та сечового міхура, закритокутова глаукома, отруєння холінолітичними засобами та морфіном; функціональна рентгенодіагностика при захворюваннях шлунка та кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям віком до 9 років, при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяСлинотеча, пітливість, нудота, блювання, брадикардія, запаморочення, аритмія, бронхоспазм, спазм м'язів кишечника та сечового міхура, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ антагоністом морфіну та його структурних аналогів щодо гнітючої дії на дихальний центр. Відновлює нервово-м'язову провідність, блоковану курареподібними засобами антидеполяризуючої дії (тубокурарин та ін.). Посилює дію деполяризуючих міорелаксантів (дитилін). Холінолітичні засоби (атропін та ін.) усувають периферичні мускариноподібні ефекти галантаміну, курареподібні речовини та гангліоблокатори – нікотиноподібні.Спосіб застосування та дозиДорослі. Добова доза становить 8-32 мг, розділена на 2-4 прийоми. При міастенії gravis добова доза поділяється на 3 прийоми. При хворобі Альцгеймера лікування рекомендується розпочинати з прийому пігулок по 4 мг 2 рази на добу. Протягом 4 тижнів добову дозу поступово можна підвищити до 16 мг – по 1 табл. по 8 мг 2 рази на добу – вранці та ввечері. Під час лікування препаратом необхідно забезпечити достатню кількість рідини. Якщо під час лікування потрібно припинення прийому препарату, відновлення лікування необхідно починати з найнижчої дози і поступово її підвищувати. Пацієнтам з помірно вираженим порушенням функції печінки та нирок. Початкова доза – 4 мг 1 раз на добу, яку приймають уранці, протягом не менше 1 тижня, після чого дозу збільшують до 4 мг 2 рази на добу та приймають протягом 4 тижнів. Загальна добова доза повинна перевищувати 12 мг. Діти (з 9 років). Лікування поліомієліту, дитячого церебрального паралічу: з 9 до 11 років; добова доза – 4-12 мг, розділена на 2-3 прийоми; з 12 до 15 років добова доза становить – 4-16 мг, розділена на 2-4 прийоми.ПередозуванняСимптоми: посилення побічної дії. Лікування: зменшення дози, застосування холінолітиків (атропін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушенні рухової активності лікування рекомендується поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами (масаж, лікувальна гімнастика), які слід розпочинати через 1-2 години після введення галантаміну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаФармацевтична субстанція: амінодигідрофталазиндіон натрію (Галавіт®) - 50 мг або 100 мг.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий та протизапальний засіб.ФармакокінетикаВиводиться з організму переважно через нирки. Після внутрішньом'язової ін'єкції період напіввиведення становить 30-40 хвилин. Основні фармакологічні ефекти спостерігаються протягом 72 годин.ФармакодинамікаМеханізм дії препарату пов'язаний з його здатністю впливати на функціонально-метаболічну активність фагоцитарних клітин (моноцитів/макрофагів, нейтрофілів, природних кілерів). Крім того, Галавіт нормалізує антитілоутворення, опосередковано стимулює вироблення ендогенних інтерферонів (ІФН-α, ІФН-γ). При запальних захворюваннях препарат оборотно на 6-8 годин інгібує надлишковий синтез гіперактивованими макрофагами фактора некрозу пухлин-α, інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6 та інших прозапальних цитокінів, активних форм кисню, рівень яких визначає ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також інтоксикації та рівень оксидантного стресу. Нормалізація функціонального стану макрофагів призводить до відновлення антигенпредставляє і регулюючої функції макрофагів, зниження рівня аутоагресії. Стимулює бактерицидну активність нейтрофілів, посилюючи фагоцитоз і підвищуючи неспецифічну резистентність організму до інфекційних захворювань.Показання до застосуванняЯк імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії імунодефіцитних станів у дорослих та підлітків з 12 років: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; вірусні гепатити; хронічні рецидивні захворювання, спричинені вірусом герпесу; захворювання, спричинені вірусом папіломи людини; інфекційно-запальні урогенітальні захворювання (уретрит хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійний простатит, гострий та хронічний сальпінгоофорит, ендометрит); гнійно-запальні захворювання органів малого тазу; післяопераційна реабілітація хворих з міомою матки; ускладнення післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку; післяопераційні гнійно-септичні ускладнення та їх профілактика (у тому числі в онкологічних хворих); хронічний рецидивуючий фурункульоз, пика; астенічні стани, невротичні та соматоформні розлади, зниження фізичної працездатності (у тому числі у спортсменів); психічні, поведінкові та постабстинентні розлади при алкогольній та наркотичній залежності; запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту. У дорослих та підлітків з 12 років у монотерапії: гострих та хронічних інфекційно-запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю; хронічних урогенітальних інфекцій, у тому числі під час проведення імунореабілітаційних заходів у міжрецидивний період з метою підтримання клінічної ремісії. Як імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії імунодефіцитних станів у дітей старше 6 років: гнійні хірургічні захворювання (опікові ураження, рецидивуючий фурункульоз, хронічний остеомієліт, гангренозний апендицит з оментитом, перитоніт, гнійний плеврит); часті рецидивні захворювання дихальних шляхів та ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (часті ГРВІ, бронхіт, пневмонія, хронічний тонзиліт, хронічний отит, хронічний аденоїдит).Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність; вагітність та лактація; дитячий вік до 6 років (відсутній клінічний досвід застосування).Вагітність та лактаціяПрепарат не призначають вагітним жінкам, жінкам у період грудного вигодовування, дітям віком до 6 років.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе зниження курсових доз антибіотиків. Випадки несумісності з іншими лікарськими засобами не відмічені.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово. Перед введенням препарат розводять у 2 мл води для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду. Способи застосування, дози та тривалість застосування вибираються лікарем залежно від діагнозу, тяжкості захворювання, віку хворого. При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки в гострому періоді: 2 дні по 200 мг 1 раз на день, потім по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 15-25 ін'єкцій. У хронічному періоді 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через 72 години. Курс 20 ін'єкцій. При вірусних гепатитах: початкова доза становить 200 мг одноразово, потім по 100 мг двічі на день до усунення симптомів інтоксикації та запалення. Подальше продовження курсу по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 20 – 25 ін'єкцій. При хронічних рецидивуючих захворюваннях, спричинених вірусом герпесу: по 100 мг щодня 5 ін'єкцій, потім по 100 мг через день 15 ін'єкцій. При захворюваннях, спричинених вірусом папіломи: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг через день 15 ін'єкцій. Курс 20 ін'єкцій. При урогенітальних захворюваннях – уретриті хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійному простатиті: 1 день по 100 мг двічі, потім по 100 мг через день. Курс 10-15 ін'єкцій (залежно від тяжкості патологічного процесу). При сальпінгоофорит, ендометрит в гострий період: 2 дні по 200 мг 1 раз на день, потім по 100 мг з інтервалом 72 години, тривалість застосування залежить від тяжкості захворювання. Усього на курс 20 ін'єкцій. У хронічному періоді: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг через кожні 72 години. Курс 20 ін'єкцій. При гострих та хронічних гнійних захворюваннях органів малого тазу: у гострому періоді – 1 день 200 мг одноразово, 3 дні по 100 мг щодня, потім по 100 мг через день 5 ін'єкцій. Курс 10 ін'єкцій. У хронічному періоді – 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг кожні 72 години. Курс 20 ін'єкцій. Для післяопераційної реабілітації хворих із міомою матки та при ускладненнях післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через день. Курс 15 ін'єкцій. Для профілактики та лікування післяопераційних інфекційних ускладнень у до- та післяопераційному періоді (у тому числі в онкологічних хворих): призначають по 100 мг 1 раз на день 5 ін'єкцій до операції, 5 після операції по 100 мг через день та 5 ін'єкцій по 100 мг з інтервалом 72 години. При тяжкому перебігу захворювання початкова доза 200 мг одноразово або двічі на день по 100 мг. Курс 20 ін'єкцій. При хронічному рецидивному фурункульозі, пиці: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через день. Курс 20 ін'єкцій. При астенічних станах, невротичних та соматоформних розладах, при психічних, поведінкових та постабстинентних розладах у пацієнтів з алкогольною та наркотичною залежністю: 5 днів по 100 мг щодня, потім по 100 мг через 72 години. Курс 15-20 ін'єкцій. Для підвищення фізичної працездатності: 100 мг через день – 5 ін'єкцій, потім 100 мг через 72 години, курс до 20 ін'єкцій. При запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту: початкова доза 100 мг щодня 5 ін'єкцій, потім по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 15 ін'єкцій. У дорослих та підлітків з 12 років у монотерапії: гострих та хронічних інфекційно-запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю: 200 мг одноразово, потім по 100 мг 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації. Можливе подальше продовження курсу по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 20-25 ін'єкцій. хронічних урогенітальних інфекцій, у тому числі під час проведення імунореабілітаційних заходів у міжрецидивний період з метою підтримання клінічної ремісії: по 100 мг через день курсом у 10 ін'єкцій. Діти старше 6 років: При гнійних хірургічних захворюваннях (опікових ураженнях, рецидивному фурункульозі, хронічному остеомієліті, гангренозному апендициті з оментитом, перитоніті, гнійному плевриті): дітям від 6 до 11 років по одній ін'єкції 50 мг. протягом 10 – 15 днів. Курс 10-15 ін'єкцій; дітям віком 12-18 років – лікування проводиться за тією самою схемою у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій по 100 мг. При перев'язках бажано зовнішнє застосування галавіту у вигляді пов'язок зі стерильними серветками, змоченими 1% розчином галавіту у воді для ін'єкцій (у пов'язки з бовтанкою або водорозчинні мазеві пов'язки). При частих рецидивуючих захворюваннях дихальних шляхів і ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (частих ГРВІ, бронхіті, пневмонії, хронічному тонзиліті, хронічному отиті, хронічному аденоїдиті): дітям від 6 до 11 років по одній ін'єкції 50 мг щоденно по 50 мг раз на день через день протягом 10 - 15 днів. Курс 10–15 ін'єкцій. Дітям віком 12-18 років – лікування за тією самою схемою у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій по 100 мг.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливих заходів немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: Активна речовина – амінодигідрофталазиндіон натрію (Галавіт) 100 мг; Допоміжні речовини - Вітепсол W-35 (жирних кислот гліцериди) - 575 мг, Вітепсол H-15 (жирних кислот гліцериди) - 575 мг. Супозиторії ректальні 100 мг. По 5 штук у контурній комірковій упаковці, по 1 або 2 контурні упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми без видимих ​​вкраплень на поздовжньому зрізі.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий та протизапальний засіб.ФармакокінетикаВиводиться з організму переважно через нирки. Після ректального застосування період напіввиведення становить 40-60 хвилин. Основні фармакологічні ефекти спостерігаються протягом 72 годин. Амінодигідрофталазиндіон натрію в супозиторіях при ректальному введенні має високу біодоступність, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна дія.ФармакодинамікаМеханізм дії препарату пов'язаний з його здатністю регулювати функціонально-метаболічну активність клітин вродженого та адаптивного імунітету (моноцитів, макрофагів, нейтрофілів, натуральних кілерів та ін.). Галавіт нормалізує фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів, бактерицидну активність нейтрофілів та цитотоксичну активність NK-клітин. При цьому, відновлюючи знижену активність клітин уродженого та адаптивного імунітету, препарат підвищує резистентність організму до інфекційних захворювань. Крім того, Галавіт нормалізує антитілоутворення, підвищує функціональну активність (афінітет) антитіл. При запальних захворюваннях препарат оборотно на 6-8 годин пригнічує надлишковий синтез гіперактивованими макрофагами фактора некрозу пухлин-α, інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6 та інших прозапальних цитокінів, рівень яких визначає ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також вираженість інтоксикації організму. Галавіт знижує вироблення гіперактивованими макрофагами активних форм кисню, тим самим знижуючи рівень оксидантного стресу та захищаючи тканини та органи від руйнівного впливу радикалів. Нормалізація надмірно підвищеної функціональної активності фагоцитарних клітин призводить до відновлення їх антигенпредставляє і регулюючої функції, зниження рівня аутоагресії. Препарат не виявляє алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії.Показання до застосуванняЯк імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії імунодефіцитних станів у дорослих та підлітків старше 12 років: інфекційно-запальні урогенітальні захворювання (уретрит хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійний простатит, гострий та хронічний сальпінгоофорит, ендометрит); гнійно-запальні захворювання органів малого тазу; хронічні рецидивні захворювання, спричинені вірусом герпесу; захворювання, спричинені вірусом папіломи; післяопераційна реабілітація хворих з міомою матки; ускладнення післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку; післяопераційні гнійно-септичні ускладнення та їх профілактика (у тому числі в онкологічних хворих); хронічний рецидивуючий фурункульоз, пика; неспецифічна профілактика та лікування грипу та гострих респіраторних інфекцій; запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту; вірусні гепатити; інфекційні кишкові захворювання, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; астенічні стани, невротичні та соматоформні розлади, зниження фізичної працездатності (у тому числі у спортсменів); психічні, поведінкові та постабстинентні розлади при алкогольній та наркотичній залежності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до Галавіту та інших компонентів препарату, вагітність та період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі алергічні реакції. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе зниження курсових доз антибіотиків. Випадки несумісності з іншими лікарськими засобами не відмічені.Спосіб застосування та дозиРектально. Супозиторій звільняють від контурного пакування і потім вводять у пряму кишку. Рекомендується заздалегідь звільнити кишечник. Доза та тривалість застосування препарату залежить від характеру, тяжкості та тривалості захворювання. При урогенітальних захворюваннях – уретриті хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійному простатиті: 1 день по 1 супозиторію двічі, потім по одному через день. Курс 10-15 супозиторіїв (залежно від тяжкості патологічного процесу). При сальпінгоофорит, ендометрит в гострий період: 2 дні по 2 супозиторію 1 раз на день, потім по одному з інтервалом 72 години. У хронічному періоді: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному через кожні 72 години. Курс – 20 супозиторіїв. При гострих та хронічних гнійних захворюваннях органів малого тазу - в гострому періоді: 1 день 2 супозиторії одноразово, 3 дні по одному супозиторію щодня, потім по одному через день 5 днів. Курс – 10 супозиторіїв. У хронічному періоді: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному через кожні 72 години. Курс – 20 супозиторіїв. При хронічних рецидивуючих захворюваннях, викликаних вірусом герпесу: по 1 супозиторію щодня 5 супозиторіїв, потім по одному через день - 15 супозиторіїв. При захворюваннях, викликаних вірусом папіломи: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному супозиторію через день. Курс – 20 супозиторіїв. Для післяопераційної реабілітації хворих з міомою матки та при ускладненнях післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному – через день. Курс – 15 супозиторіїв. Для профілактики та лікування хірургічних ускладнень у до- та післяопераційному періоді (у тому числі, у онкологічних хворих): призначають по 1 супозиторію 1 раз на день – 5 супозиторіїв до операції, 5 – після операції по одному через день та 5 супозиторіїв – з інтервалом 72 години. При тяжкому перебігу захворювання початкова доза 2 супозиторії одноразово або 2 рази на день по одному. Курс – 20 супозиторіїв. При хронічному рецидивному фурункульозі, пиці: 5 днів по одному супозиторію 1 раз на день, потім по одному - через день. Курс – 20 супозиторіїв. Для неспецифічної профілактики та лікування грипу та гострих респіраторних інфекцій: по одному супозиторію 1 раз на день. Курс 5 днів. При запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і горла, захворювання пародонту: початкова доза по 1 супозиторію щодня - 5 супозиторіїв, потім по одному - з інтервалом 72 години. Курс 15 супозиторіїв. При вірусних гепатитах: початкова доза становить 2 супозиторії одноразово, потім по одному - 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації та запалення. Подальше продовження курсу по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 20 -25 супозиторіїв. При гострих інфекційних кишкових захворюваннях, що супроводжуються діарейним синдромом: початкова доза становить 2 супозиторії одноразово, потім по 1 супозиторію 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації. Можливе подальше продовження курсу по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 20-25 супозиторіїв. При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки в гострому періоді: 2 дні по 2 супозиторії 1 раз на день, потім по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 15-25 супозиторіїв. У хронічному періоді: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному – через 72 години. Курс 20 супозиторіїв. При астенічних станах, невротичних та соматоформних розладах, при психічних, поведінкових та постабстинентних розладах у пацієнтів з алкогольною та наркотичною залежністю: 5 днів по одному супозиторію щодня, потім по одному – через 72 години. Курс 15-20 супозиторіїв. Для підвищення фізичної працездатності: по 1 супозиторію через день – 5 супозиторіїв, потім по одному – через 72 години, курс – до 20 супозиторіїв.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання урогенітальній інфекції рекомендується розглянути питання про одночасне лікування статевого партнера. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки під'язичні - 1 таб. Діюча речовина – амінодигідрофталазиндіон натрію (Галавіт®) 0,025 г; Допоміжні речовини: сорбітол – 0,315 г, крохмаль – 0,14 г, лактоза – 0,1 г, кальцію стеарат – 0,005 г, тальк – 0,015 г, рацементол (ментол) – 0,0001 г. Пігулки під'язикові, 25 мг. По 10 або 20 таблеток під'язикових у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3 або 4 контурні упаковки разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. 10, 20, 30, 40 або 50 контурних упаковок з рівною кількістю інструкцій із застосування в груповій упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору з жовтуватим відтінком, двоопуклі, без ризику, із запахом ментолу.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий та протизапальний засіб.ФармакокінетикаВиводиться з організму переважно через нирки. При під'язиковому застосуванні період напіввиведення становить 30 хвилин. Основні фармакологічні ефекти спостерігаються протягом 72 годин.ФармакодинамікаМеханізм дії препарату пов'язаний з його здатністю регулювати функціонально-метаболічну активність клітин вродженого та адаптивного імунітету (моноцитів, макрофагів, нейтрофілів, натуральних кілерів та ін.). Галавіт нормалізує фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів, бактерицидну активність нейтрофілів та цитотоксичну активність NK-клітин. При цьому, відновлюючи знижену активність клітин вродженого та адаптивного імунітету, препарат підвищує резистентність організму до інфекційних захворювань бактеріальної, вірусної та грибкової етіології, сприяє більш швидкій елімінації збудника з організму, скорочує частоту, вираженість та тривалість інфекцій. Крім того, Галавіт нормалізує антитілоутворення, підвищує функціональну активність (афінітет) антитіл, опосередковано регулює вироблення ендогенних інтерферонів (ІФН-α, ІФН-γ) клітинами-продуцентами. При запальних захворюваннях препарат оборотно на 6-8 годин пригнічує надлишковий синтез гіперактивованими макрофагами фактора некрозу пухлин-α, інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6 та інших прозапальних цитокінів, рівень яких визначає ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також вираженість інтоксикації організму. Галавіт знижує вироблення гіперактивованими макрофагами активних форм кисню, тим самим знижуючи рівень оксидантного стресу та захищаючи тканини та органи від руйнівного впливу радикалів. Нормалізація надмірно підвищеної функціональної активності фагоцитарних клітин призводить до відновлення їх антигенпредставляє і регулюючої функції, зниження рівня аутоагресії. Препарат добре переноситься, не чинить алергійної, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної та канцерогенної дії.Показання до застосуванняУ дорослих та підлітків старше 12 років (у тому числі в осіб з вторинною імунною недостатністю) як імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії: гострих респіраторних інфекцій, захворювань дихальних шляхів та ЛОР-органів (у тому числі часто рецидивуючих) бактеріальної та вірусної етіології (ГРВІ, грип, бронхіт, пневмонія, тонзиліти, отити, аденоїдити) та їх профілактиці; запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту; хронічних рецидивуючих захворювань, спричинених вірусом герпесу; зниження фізичної працездатності (у тому числі у спортсменів).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, непереносимість галактози, фруктози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, вагітність та період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний вагітним жінкам, жінкам у період грудного вигодовування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе зниження курсових доз антибіотиків. Галавіт дозволяє підвищити ефективність антибіотикотерапії та знизити її побічні ефекти.Спосіб застосування та дозиПід'язично по 1 таблетці до 4-х разів на добу або по 2 таблетки 2 рази на добу: При гострих респіраторних інфекціях, грипі, бронхіті, пневмонії, тонзиліті, отиті, аденоїдиті для лікування: по 1 таблетці 4 рази на день. Курс 5 днів. При хронічному та частому рецидивному перебігу продовжити по 1 таблетці 4 рази на день через день курсом до 15 днів. Для профілактики: по 1 таблетці 2 десь у день. Курс 5-10 днів. При запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту: по 1 таблетці 4 рази на день протягом 5 днів. Потім по 1 таблетці 4 десь у день через 3 діб курсом до трьох тижнів. При хронічних рецидивуючих захворюваннях, спричинених вірусом герпесу: по 1 таблетці 4 десь у день протягом 10 днів. Потім по 1 таблетці 4 десь у день добу протягом 10 днів. Для підвищення фізичної працездатності: по 1 таблетці 4 рази на день протягом 10 днів, потім по 1 таблетці 4 рази на день через 3 доби курсом до 3 тижнів. Застосовуйте препарат згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Якщо після вказаних курсів лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо складу препарату входить сорбітол, пацієнти з рідкісними спадковими патологіями, пов'язаними з непереносимістю фруктози та сорбітолу, не повинні приймати препарат. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та роботу з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаФармацевтична субстанція: амінодигідрофталазиндіон натрію (Галавіт®) – 50 або 100 мг.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий та протизапальний засіб.ФармакокінетикаВиводиться з організму переважно через нирки. Після внутрішньом'язової ін'єкції період напіввиведення становить 30-40 хвилин. Основні фармакологічні ефекти спостерігаються протягом 72 годин.ФармакодинамікаМеханізм дії препарату пов'язаний з його здатністю впливати на функціонально-метаболічну активність фагоцитарних клітин (моноцитів/макрофагів, нейтрофілів, природних кілерів). Крім того, Галавіт нормалізує антитілоутворення, опосередковано стимулює вироблення ендогенних інтерферонів (ІФН-α, ІФН-γ). При запальних захворюваннях препарат оборотно на 6-8 годин інгібує надлишковий синтез гіперактивованими макрофагами фактора некрозу пухлин-α, інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6 та інших прозапальних цитокінів, активних форм кисню, рівень яких визначає ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також інтоксикації та рівень оксидантного стресу. Нормалізація функціонального стану макрофагів призводить до відновлення антигенпредставляє і регулюючої функції макрофагів, зниження рівня аутоагресії. Стимулює бактерицидну активність нейтрофілів, посилюючи фагоцитоз і підвищуючи неспецифічну резистентність організму до інфекційних захворювань.Показання до застосуванняЯк імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії імунодефіцитних станів у дорослих та підлітків з 12 років: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; вірусні гепатити; хронічні рецидивні захворювання, спричинені вірусом герпесу; захворювання, спричинені вірусом папіломи людини; інфекційно-запальні урогенітальні захворювання (уретрит хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійний простатит, гострий та хронічний сальпінгоофорит, ендометрит); гнійно-запальні захворювання органів малого тазу; післяопераційна реабілітація хворих з міомою матки; ускладнення післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку; післяопераційні гнійно-септичні ускладнення та їх профілактика (у тому числі в онкологічних хворих); хронічний рецидивуючий фурункульоз, пика. астенічні стани, невротичні та соматоформні розлади, зниження фізичної працездатності (у тому числі у спортсменів); психічні, поведінкові та постабстинентні розлади при алкогольній та наркотичній залежності; запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту. У дорослих та підлітків з 12 років у монотерапії: гострих та хронічних інфекційно-запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю; хронічних урогенітальних інфекцій, у тому числі під час проведення імунореабілітаційних заходів у міжрецидивний період з метою підтримання клінічної ремісії. Як імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії імунодефіцитних станів у дітей старше 6 років: гнійні хірургічні захворювання (опікові ураження, рецидивуючий фурункульоз, хронічний остеомієліт, гангренозний апендицит з оментитом, перитоніт, гнійний плеврит); часті рецидивні захворювання дихальних шляхів та ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (часті ГРВІ, бронхіт, пневмонія, хронічний тонзиліт, хронічний отит, хронічний аденоїдит).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність; вагітність та лактація; дитячий вік до 6 років (відсутній клінічний досвід застосування).Вагітність та лактаціяПрепарат не призначають вагітним жінкам, жінкам у період грудного вигодовування, дітям віком до 6 років.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе зниження курсових доз антибіотиків. Випадки несумісності з іншими лікарськими засобами не відмічені.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово. Перед введенням препарат розводять у 2 мл води для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду. Способи застосування, дози та тривалість застосування вибираються лікарем залежно від діагнозу, тяжкості захворювання, віку хворого. При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки в гострому періоді: 2 дні по 200 мг 1 раз на день, потім по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 15-25 ін'єкцій. У хронічному періоді 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через 72 години. Курс 20 ін'єкцій. При вірусних гепатитах: початкова доза становить 200 мг одноразово, потім по 100 мг двічі на день до усунення симптомів інтоксикації та запалення. Подальше продовження курсу по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 20 – 25 ін'єкцій. При хронічних рецидивуючих захворюваннях, спричинених вірусом герпесу: по 100 мг щодня 5 ін'єкцій, потім по 100 мг через день 15 ін'єкцій. При захворюваннях, спричинених вірусом папіломи: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг через день 15 ін'єкцій. Курс 20 ін'єкцій. При урогенітальних захворюваннях – уретриті хламідійної та трихомонадної етіології, хламідійному простатиті: 1 день по 100 мг двічі, потім по 100 мг через день. Курс 10-15 ін'єкцій (залежно від тяжкості патологічного процесу). При сальпінгоофорит, ендометрит в гострий період: 2 дні по 200 мг 1 раз на день, потім по 100 мг з інтервалом 72 години, тривалість застосування залежить від тяжкості захворювання. Усього на курс 20 ін'єкцій. У хронічному періоді: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг через кожні 72 години. Курс 20 ін'єкцій. При гострих та хронічних гнійних захворюваннях органів малого тазу: у гострому періоді – 1 день 200 мг одноразово, 3 дні по 100 мг щодня, потім по 100 мг через день 5 ін'єкцій. Курс 10 ін'єкцій. У хронічному періоді – 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім 100 мг кожні 72 години. Курс 20 ін'єкцій. Для післяопераційної реабілітації хворих із міомою матки та при ускладненнях післяопераційного періоду у жінок репродуктивного віку: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через день. Курс 15 ін'єкцій. Для профілактики та лікування післяопераційних інфекційних ускладнень у до- та післяопераційному періоді (у тому числі в онкологічних хворих): призначають по 100 мг 1 раз на день 5 ін'єкцій до операції, 5 після операції по 100 мг через день та 5 ін'єкцій по 100 мг з інтервалом 72 години. При тяжкому перебігу захворювання початкова доза 200 мг одноразово або двічі на день по 100 мг. Курс 20 ін'єкцій. При хронічному рецидивному фурункульозі, пиці: 5 днів по 100 мг 1 раз на день, потім по 100 мг через день. Курс 20 ін'єкцій. При астенічних станах, невротичних та соматоформних розладах, при психічних, поведінкових та постабстинентних розладах у пацієнтів з алкогольною та наркотичною залежністю: 5 днів по 100 мг щодня, потім по 100 мг через 72 години. Курс 15-20 ін'єкцій. Для підвищення фізичної працездатності: 100 мг через день – 5 ін'єкцій, потім 100 мг через 72 години, курс до 20 ін'єкцій. При запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту: початкова доза 100 мг щодня 5 ін'єкцій, потім по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 15 ін'єкцій. У дорослих та підлітків з 12 років у монотерапії: гострих та хронічних інфекційно-запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю: 200 мг одноразово, потім по 100 мг 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації. Можливе подальше продовження курсу по 100 мг з інтервалом 72 години. Курс 20-25 ін'єкцій. хронічних урогенітальних інфекцій, у тому числі під час проведення імунореабілітаційних заходів у міжрецидивний період з метою підтримання клінічної ремісії: по 100 мг через день курсом у 10 ін'єкцій. Діти старше 6 років: При гнійних хірургічних захворюваннях (опікових ураженнях, рецидивному фурункульозі, хронічному остеомієліті, гангренозному апендициті з оментитом, перитоніті, гнійному плевриті): дітям від 6 до 11 років по одній ін'єкції 50 мг. протягом 10 – 15 днів. Курс 10-15 ін'єкцій; дітям віком 12-18 років – лікування проводиться за тією самою схемою у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій по 100 мг. При перев'язках бажано зовнішнє застосування галавіту у вигляді пов'язок зі стерильними серветками, змоченими 1% розчином галавіту у воді для ін'єкцій (у пов'язки з бовтанкою або водорозчинні мазеві пов'язки). При частих рецидивуючих захворюваннях дихальних шляхів і ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (частих ГРВІ, бронхіті, пневмонії, хронічному тонзиліті, хронічному отиті, хронічному аденоїдиті): дітям від 6 до 11 років по одній ін'єкції 50 мг щоденно по 50 мг раз на день через день протягом 10 - 15 днів. Курс 10–15 ін'єкцій. Дітям віком 12-18 років – лікування за тією самою схемою у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій по 100 мг.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливих заходів немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: активна речовина: амінодигідрофталазиндіон натрію (Галавіт) - 50 мг; допоміжні речовини - Вітепсол W-35 (жирних кислот гліцериди) - 575 мг, Вітепсол H-15 (жирних кислот гліцериди) - 575 мг. Супозиторії ректальні 50 мг. По 5 штук у контурній комірковій упаковці, по 1 або 2 контурні упаковки з інструкцією із застосування в картонній пачці.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий та протизапальний засіб.ФармакокінетикаВиводиться з організму переважно через нирки. Після ректального застосування період напіввиведення становить 40-60 хвилин. Основні фармакологічні ефекти спостерігаються протягом 72 годин. Амінодигідрофталазиндіон натрію в супозиторіях при ректальному введенні має високу біодоступність, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна дія.ФармакодинамікаМеханізм дії препарату пов'язаний із здатністю впливати на функціонально-метаболічну активність макрофагів. При запальних захворюваннях препарат оборотно на 6-8 годин пригнічує надлишковий синтез фактора некрозу пухлин, інтерлейкіну-1 та інших прозапальних цитокінів, активних форм кисню гіперактивованими макрофагами, що визначають ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також вираженість інтоксикації. Нормалізація функціонального стану макрофагів призводить до відновлення антигенпредставляє і регулюючої функції макрофагів, зниження рівня аутоагресії. Стимулює бактерицидну активність нейтрофілів, посилюючи фагоцитоз і підвищуючи неспецифічну резистентність організму до інфекційних захворювань.Показання до застосуванняЯк імуномодулюючий та протизапальний засіб у комплексній терапії у дітей віком 6-12 років: інфекційні кишкові захворювання, що супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; вірусні гепатити; хронічні рецидивні захворювання, спричинені вірусом герпесу; захворювання, спричинені вірусом папіломи; гнійні хірургічні захворювання (опікові ураження, рецидивуючий фурункульоз, хронічний остеомієліт, гангренозний апендицит з оментитом, перитоніт, гнійний плеврит); астенічні стани, невротичні та соматоформні розлади, зниження фізичної працездатності; післяопераційні гнійно-септичні ускладнення та їх профілактика (у тому числі в онкологічних хворих); лікування та профілактика урогенітальних інфекцій бактеріальної та вірусної етіології; запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота та горла, захворювання пародонту; часті рецидивні захворювання дихальних шляхів та ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (часті ГРВІ, бронхіт, пневмонія, хронічний тонзиліт, хронічний отит, хронічний аденоїдит); профілактика грипу та гострих респіраторних інфекцій.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність. Дитячий вік віком до 6 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяУ поодиноких випадках можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні можливе зниження курсових доз антибіотиків. Випадки несумісності з іншими лікарськими засобами не відмічені.Спосіб застосування та дозиРектально. Супозиторій звільняють від контурного пакування і потім вводять у пряму кишку. Попередньо рекомендується звільнити кишечник. Доза та тривалість застосування препарату залежить від характеру, тяжкості та тривалості захворювання. При гострих інфекційних кишкових захворюваннях, що супроводжуються діарейним синдромом: початкова доза становить 2 супозиторії по 50 мг одноразово, потім по 1 супозиторію 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації. Можливе подальше продовження курсу по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 20 супозиторіїв по 50 мг. При виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки в гострому періоді: 2 дні по 2 супозиторії 1 раз на день, потім по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 15-25 супозиторіїв. У хронічному періоді: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному – через 72 години. Курс 20 супозиторіїв. При вірусних гепатитах: початкова доза становить 2 супозиторії одноразово, потім по одному - 2 рази на день до усунення симптомів інтоксикації та запалення. Подальше продовження курсу по 1 супозиторію з інтервалом 72 години. Курс 20 супозиторіїв. При хронічних рецидивуючих захворюваннях, спричинених вірусом герпесу: по 1 супозиторію щодня протягом 5 днів, потім по одному через день – 15 супозиторіїв. При захворюваннях, викликаних вірусом папіломи: 5 днів по 1 супозиторію 1 раз на день, потім по одному супозиторію через день. Курс – 20 супозиторіїв. При гнійних хірургічних захворюваннях (опікових ураженнях, рецидивному фурункулёзі, хронічному остеомієліті, гангренозному апендициті з оментитом, гнійному плевриті): по 1 супозиторію щодня-5 днів, потім по 1 супозиторію через день протягом 1 При астенічних станах, невротичних та соматоформних розладах: 5 днів по одному супозиторію щодня, потім по одному – через 72 години. Курс 15 супозиторіїв. Для підвищення фізичної працездатності: по 1 супозиторію через день курсом – 5 супозиторіїв. Для профілактики та лікування хірургічних ускладнень у до- та післяопераційному періоді (у тому числі, у онкологічних хворих): призначають по 1 супозиторію 1 раз на день – 5 супозиторіїв до операції, 5 – після операції по одному через день та 5 супозиторіїв – з інтервалом 72 години. При тяжкому перебігу захворювання початкова доза 2 супозиторії одноразово або 2 рази на день по одному. Курс – 20 супозиторіїв. При лікуванні та профілактиці урогенітальних інфекцій бактеріальної та вірусної етіології: 1 день по 1 супозиторію 2 рази на день, потім по 1 супозиторію через день. Курс 10-15 супозиторіїв (залежно від тяжкості патологічного процесу). При запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота і горла, захворювання пародонту: початкова доза по 1 супозиторію щодня - 5 супозиторіїв, потім по одному - з інтервалом 72 години. Курс 15 супозиторіїв. При частих рецидивуючих захворюваннях дихальних шляхів і ЛОР-органів бактеріальної та вірусної етіології (часті ГРВІ, бронхіт, пневмонія, хронічний тонзиліт, хронічний отит, хронічний аденоїдит): по одному супозиторію щодня протягом 5 днів, потім по 1 супозиторію днів. Курс 15 супозиторіїв. Для профілактики грипу та гострих респіраторних інфекцій: по одному супозиторію 1 раз на день. Курс 5 супозиторіїв.ПередозуванняВипадки передозування не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання урогенітальній інфекції рекомендується розглянути питання про одночасне лікування статевого партнера. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: бенциклану фумарату – 100 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, полівінілацетат, магнію стеарат, карбомер 934 Р, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк. По 50 таблеток у флаконі з темного скла з ПЕ кришкою з контролем першого розтину з гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або сірувато-білі, плоскі круглі пігулки з фаскою, з гравіюванням "HALIDOR" на одній стороні, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаБенциклан добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-8 годин (зазвичай через 3 години) після прийому внутрішньо. Через метаболізм першого проходження через печінку біодустунність препарату після прийому внутрішньо становить 25 - 35%. Приблизно 30-40% кількості бенциклану в циркулюючій крові пов'язано з білками плазми, 30% з еритроцитами, 10% з тромбоцитами; вільна фракція складає 20%. Метаболізм здійснюється в печінці, в основному по двох шляхах: деалкілування дає деметиліроване похідне, а розрив ефірного зв'язку дає бензойну кислоту, яка надалі перетворюється на гіппурову. Основна частина введеної дози виділяється із сечею, переважно у вигляді метаболітів, проте також і у незміненому вигляді (2-3 %). Значна більшість метаболітів (90%) виділяються у некон'югованому вигляді, а невелика частина виділяється у кон'югованому вигляді (приблизно 50% у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою). Період напіввиведення становить 6-10 годин; цей параметр не змінюється у пацієнтів похилого віку, а також при порушенні функцій нирок та печінки. Загальний кліренс становить 40 л/год, нирковий кліренс менше 1 л/год.ФармакодинамікаБенциклан - міотропний спазмолітик з вираженою вазодилатуючою дією. Судинорозширювальна дія бенциклану в основному пов'язана з його здатністю блокувати кальцієві канали, антисеротоніновим дією, і меншою мірою - з блокадою симпатичних гангліїв. Крім того, бенциклан має спазмолітичну дію на вісцеральну мускулатуру (шлунково-кишкового тракту, сечостатевих органів, органів дихання). Препарат спричиняє деяке підвищення частоти серцевих скорочень. Відомо також його слабку транквілізуючу дію. Бенциклан може викликати дозозалежне пригнічення Na/K-залежної АТФази та агрегації тромбоцитів та еритроцитів, а також підвищення еластичності еритроцитів. Ці ефекти спостерігаються в основному в периферичних судинах, коронарних артеріях та мозкових судинах.Показання до застосуванняСудинні захворювання Захворювання периферичних судин: хвороба Рейно, інші захворювання з акроціанозом та спазмом судин, а також хронічні облітеруючі захворювання артерій. Захворювання мозкових судин: у комплексній терапії гострої та хронічної церебральної ішемії. Усунення спазму внутрішніх органів Шлунково-кишкові захворювання: гастроентерити різної етіології (особливо інфекційні), інфекційні та запальні коліти, функціональні захворювання товстого кишечника, тенезми, післяопераційний метеоризм, холецистит, жовчнокам'яна хвороба, стан після холецистектомії, порушення моторики у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Урологічні синдроми: спазми та тенезми сечового міхура, супутня терапія сечокам'яної хвороби (у поєднанні з анальгетиками при нирковій коліці).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного чи будь-якого іншого компонента препарату. Тяжка дихальна, ниркова або печінкова недостатність. Декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, атріовептікулярна блокада. Пароксизмальна суправентрикулярна та шлуночкова тахікардія. Епілепсія чи інші форми спазмофілії. Нещодавно перенесений гемморагічний інсульт. Черепно-мозкова травма (за останні 12 місяців). Вагітність та годування груддю. Дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічних даних).Вагітність та лактаціяДані доклінічних досліджень не виявили жодних ембріотоксичних чи тератогенних ефектів. Проте, достатніх достовірних досліджень про застосування препарату під час вагітності та годування грудей у ​​людини проведено не було. Тому введення препарату пацієнткам у першому триместрі вагітності не рекомендується. У період лактації слід утриматися від призначення препарату або вирішити питання про припинення грудного вигодовування під час лікування.Побічна діяШлунково-кишкові: сухість у роті, біль у животі, відчуття ситості, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея. Центральна нервова система: занепокоєння, головний біль, запаморочення, порушення ходи, тремор, порушення сну, зниження пам'яті, іноді минущий сплутаний стан свідомості, галюцинації, астенія, дуже рідко – симптоми осередкового ураження центральної нервової системи (ЦНС), епілептиформні напади. Серцево-судинна система: іноді може виникати передсердна або шлуночкова тахіаритмія (особливо при сумісному введенні з іншими проаритмогенними препаратами). Лабораторні показники: минуще підвищення активності аспарат-амінотрансферази та аламін-амінотрансферази, лейкопенія. Інші: загальне нездужання, збільшення ваги тіла, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінації з наступними засобами: анестетиками та седативними – їх ефекти можуть посилюватися; лікарськими засобами для загальної анестезії – посилення їхньої дії; симпатоміметиками - через ризик передсердних та шлуночкових тахіаритмій; засобами, що знижують рівень калію крові та хінідином – через можливу сумацію проаритмогенних ефектів; препаратами наперстянки – підвищується ризик аритмії при передозуванні наперстянки; бета-адреноблокаторами - через протилежність хронотропних ефектів (негативний у бета-адреноблокаторів та позитивний у бенциклану) може виникнути необхідність підбору дозування бета-блокатора; блокаторами кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними препаратами – через можливість посилення їх ефекту; лікарськими засобами, що викликають побічні ефекти у вигляді спазмофілії - через можливість сумування цих ефектів; ацетилсаліцилова кислота – через посилення гальмування агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиСудинні захворювання По 1 таблетці 3 десь у день протягом 2-3 місяців. Максимальна добова доза становить 400 мг. Інтервал між курсами лікування має становити 2-3 місяці. Усунення спазму внутрішніх органів 1-2 таблетки одноразово, не більше 4 таблеток на добу. Для підтримуючої терапії: 1 таблетці 3 рази на день протягом 3-4 тижнів, потім по 1 таблетці 2 рази на день. Тривалість лікування визначається індивідуально щодо зникнення симптомів захворювання і, як правило, не має перевищувати 1-2 місяці.ПередозуванняСимптоми: почастішання серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, колапс, нетримання сечі, сонливість, неспокій, а у важких випадках – епілептиформні судомні напади. Значне передозування може спричинити тоніко-клонічні судоми. Специфічний антидот не відомий. При передозуванні слід промити шлунок та призначити симптоматичне лікування. Даних про можливе виведення бенциклану за допомогою діалізу немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалій терапії бенцикланом рекомендується регулярний контроль реалогічних властивостей крові (приблизно один раз на 2 місяці). При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають гіпокалемію, серцевими глікозидами, препаратами, що мають пригнічуючий вплив на міокард, добова доза Галідора не повинна перевищувати 150-200 мг. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку курсу лікування водіння транспортних засобів та виконання робіт із підвищеним ризиком нещасних випадків потребує особливої ​​обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпули – 1 шт. (2 мл): активні речовини: бенциклану фумарату – 50 мг; допоміжні речовини: хлорид натрію для парентеральних лікарських форм 8 мг і воду для ін'єкцій до 2 мл. По 2 мл в ампулі з точкою зламу і двома кодовими кільцями (синє нижнє кільце і жовте верхнє кільце), по 5 ампул в контурній комірковій упаковці (піддон), 2 контурні коміркові упаковки в картонній пачці разом з інструкцією з упаковки у картонній коробці, заклеєній етикеткою разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація в плазмі досягається через 2-8 годин (зазвичай через 3 години) після прийому внутрішньо. Через метаболізм першого проходження через печінку біодоступність препарату після прийому внутрішньо становить 25 - 35%. Приблизно 30-40% кількості бенциклану в циркулюючій крові пов'язано з білками плазми, 30% з еритроцитами, 10% з тромбоцитами; вільна фракція складає 20%. Метаболізм здійснюється в печінці, в основному по двох шляхах: деалкілювання дає деметильоване похідне, розрив ефірного зв'язку дає бензойну кислоту, яка надалі перетворюється на гіппурову. Основна частина введеної дози екскретується з нирками, переважно у вигляді метаболітів, проте також і у незміненому вигляді (2-3 %). Значна більшість метаболітів (90%) екскретується у некон'югованому вигляді, а невелика частина екскретується у кон'югованому вигляді (приблизно 50% у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою). Період напіввиведення становить 6-10 годин; цей параметр не змінюється у пацієнтів похилого віку, а також при порушенні функцій ночей та печінки. Загальний кліренс становить 40 л/год, нирковий кліренс менше 1 л/год.ФармакодинамікаБенциклан - міотропний спазмолітик з вираженою вазодилатуючою дією. Судинорозширювальна дія бенциклану в основному пов'язана з його здатністю блокувати кальцієві канали, антисеротоніновим дією, і меншою мірою - з блокадою симпатичних гангліїв. Крім того, бенциклан має спазмолітичну дію на вісцеральну мускулатуру (шлунково-кишкового тракту, сечостатевих органів, органів дихання). Препарат спричиняє деяке підвищення частоти серцевих скорочень. Відомо також його слабку транквілізуючу дію. Механізм дії Бенциклан може викликати дозозалежне пригнічення Na/K-залежної АТФази та агрегації тромбоцитів та еритроцитів, а також підвищення еластичності еритроцитів. Ці ефекти спостерігаються в основному в периферичних судинах, коронарних артеріях та мозкових судинах.Показання до застосуванняСудинні захворювання Захворювання периферичних судин: хвороба Рейно, інші захворювання з акроціанозом та спазмом судин, а також хронічні облітеруючі захворювання артерій. Захворювання мозкових судин: у комплексній терапії гострої та хронічної церебральної ішемії. Усунення спазму внутрішніх органів Шлунково-кишкові захворювання: гастроентерити різної етіології (особливо інфекційні), інфекційні та запальні коліти, функціональні захворювання товстого кишечника, тенезми, післяопераційний метеоризм, холецистит, жовчнокам'яна хвороба, стан після холецистектомії, порушення моторики у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Урологічні синдроми: спазми та тенезми сечового міхура, супутня терапія сечокам'яної хвороби (у поєднанні з аналгетиками при нирковій коліці), підготовка до інструментальних методів дослідження.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного чи будь-якого іншого компонента препарату. Тяжка дихальна, ниркова або печінкова недостатність. Декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, атріовентрикулярна блокада. Епілепсія та інші форми спазмофілії. Нещодавно перенесений геморагічний інсульт. Черепно-мозкова травма (протягом останніх 12 місяців). Вагітність та годування груддю (див. розділ вагітність та годування груддю).Вагітність та лактаціяДані доклінічних досліджень не виявили жодних ембріотоксичних чи тератогенних ефектів. Проте достатніх достовірних досліджень про застосування препарату під час вагітності та годування груддю у людини проведено не було. Тому введення препарату пацієнткам у першому триместрі вагітності не рекомендується. У період лактації слід утриматися від призначення препарату або вирішити питання про припинення грудного вигодовування під час лікування.Побічна діяШлунково-кишкові: сухість у роті, біль у животі, відчуття ситості, нудота, блювання. Центральна нервова система: занепокоєння, біль голови, запаморочення, порушення ходи, тремор, безсоння, розлади пам'яті, рідко - минущий сплутаний стан свідомості, галюцинації, дуже рідко - симптоми осередкового ураження ЦНС. Серцево-судинні: іноді може виникати передсердна або шлуночкова тахіаритмія (особливо при сумісному введенні з іншими проаритмогенними препаратами). Лабораторні показники: минуще підвищення активності аспарат-амінотрансферази та аламін-амінотрансферази, зменшення кількості білих кров'яних клітин. Інші: загальне нездужання, збільшення ваги тіла, алергічні реакції, рідко – тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при комбінації з наступними засобами: анестетиками та седативними – їх ефекти можуть посилюватися; лікарськими засобами для загальної анестезії – посилення їхньої дії; симпатоміметиками - через ризик передсердних та шлуночкових тахіаритмій; засобами, що знижують рівень калію крові та хінідином – через можливу сумацію проаритмогенних ефектів; препаратами наперстянки – підвищується ризик аритмії при передозуванні наперстянки; бета-адреноблокаторами - через протилежність хронотропних ефектів (негативний у бета-адреноблокаторів та позитивний у бенциклану) може виникнути необхідність підбору дозування бета-блокатора; блокаторами кальцієвих каналів та іншими антигіпертензивними препаратами – через можливість посилення їх ефекту; лікарськими засобами, що викликають побічні ефекти у вигляді спазмофілії - через можливість сумування цих ефектів; ацетилсаліцилова кислота – через посилення гальмування агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньовенних ін'єкцій (після розведення) або інфузії. Судинні захворювання Інфузія: При судинних захворюваннях препарат може застосовуватись у добовій дозі 200 мг, розділеній на 2 інфузії. 100 мг (4 мл) препарату розводять у 100 – 200 мл ізотонічного розчину NaCl. Препарат вводиться внутрішньовенно-краплинно протягом 1 години 2 рази на добу. Усунення спазму внутрішніх органів Ін'єкції: У гострих випадках вводять у вену повільно 2-4 ампули (4-8 мл) препарату, розведеного сольовим розчином до 10-20 мл або глибоко внутрішньом'язово 2 мл. Курс лікування 2-3 тижні, при необхідності, з наступним переведенням пацієнта на прийом препарату Галідор таблетки.ПередозуванняСимптоми: почастішання серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, схильність до колапсу, нетримання сечі, сонливість, неспокій, а у тяжких випадках – епілептиформні судомні напади. Значне передозування може спричинити тонічні та клонічні судоми. Специфічний антидот не відомий. При передозуванні слід застосовувати симптоматичне лікування. Для лікування судомних нападів рекомендується застосовувати бензодіазепіни. Даних про можливе виведення бенциклану за допомогою діалізу немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМісця ін'єкцій слід періодично змінювати, т.к. препарат може спричинити пошкодження ендотелію судин та тромбофлебіт. Слід утримуватися від парентерального введення препарату хворим з тяжкою серцево-судинною або дихальною недостатністю, схильним до колапсу, а також з гіпертрофією передміхурової залози та затримкою сечі (ступінь затримки підвищується при розслабленні м'язів сечового міхура). При тривалій терапії бенцикланом рекомендується регулярне проведення лабораторних досліджень (не рідше одного разу на 2 місяці). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На початку курсу лікування водіння транспортних засобів та виконання робіт із підвищеним ризиком нещасних випадків потребує особливої ​​обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 100 г): Активні компоненти: Galium aparine (Галіум апарине) D3 4 г, Galium mollugo (Галіум моллуго) D3 4 г, Sedum acre (Седум акре) D3 5 г, Sempervivum tectorum (Семпервівум текторум) D4 5 recta (Клематіс ректа) D4 5 г, Thuja occidentalis (Туя окциденталіс) D3 5 г, Caltha palustris (Кальта палюстріс) D3 5 г, Ononis spinosa (Ононіс спиноза) D4 5 г, Juniperus communis (Юніперус комуніс) D4 5 helix (Хедера хелікс) D4 5 г, Betula alba (Бетуля альба) D2 5 г, Saponaria officinalis (Сапонарія оффіціналіс) D4 5 г, Echinacea (Ехінацея) D5 5 г, Calcium fluoratum (Кальціум фусора ) D8 5 г, Aurum metallicum (Аурум металікум) D10 5 г, Argentum metallicum (Аргентум металікум) D8 5 г, Apis mellifica (Апіс меліфіка) D12 5 г, Acidum nitricum (Ацидум нітрикум) D6 5 г,Pyrogenium-Nosode (Пірогеніум-нозод) D6 5 г, Urtica urens (Уртика уренс) D3 2 г. Допоміжні компоненти: етанолу близько 35 % (об'ємних).Опис лікарської формиПрозора безбарвна або світло-жовта рідина зі злегка пряним запахом.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняПрепарат застосовується у комплексній терапії хронічного бронхіту, хронічного синуситу, бронхіальної астми, а також нейродерміту, екземи.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають: у дорослих – по 10 крапель, попередньо розведених у 100 мл води, 3 рази на день за 30 хвилин до їди або через 1 годину після їди. Курс лікування 3-4 тижні. Проведення повторного курсу лікування можливе за погодженням із лікарем. Застосування препарату у дітей можливе за призначенням та під контролем лікаря.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів окремих випадках можуть тимчасово погіршитися наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При появі побічних ефектів, про які не повідомлено в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: галоперидол 2 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат – 90 мг, пропілпарагідроксибензоат – 10 мг, молочна кислота – 170 мг, вода очищена – 99.7 г. 30 мл - флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі для прийому внутрішньо; у вигляді прозорого, безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик), похідне бутирофенону. Має виражену антипсихотичну дію, блокує постсинаптичні допамінові рецептори в мезолімбічних та мезокортикальних структурах головного мозку. Гальмує вивільнення медіаторів, знижуючи проникність пресинаптичних мембран. Висока антипсихотична активність поєднується з помірним седативним ефектом (у невеликих дозах надає активуючу дію) та вираженою протиблювотною дією. Викликає екстрапірамідні розлади, практично не чинить холіноблокуючої дії. Седативна дія обумовлена ​​блокадою α-адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія та галакторея – блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса. Тривалий прийом супроводжується зміною ендокринного статусу, у передній частці гіпофіза збільшується продукція пролактину та знижується – гонадотропних гормонів. Усуває стійкі зміни особистості, марення, галюцинації, манії, посилює інтерес до оточення.ФармакокінетикаАбсорбція прийому внутрішньо - 60%. C max ;у плазмі досягається при прийомі внутрішньо через 3 год, після внутрішньом'язового введення -10-20 хв. Vd; - 15-35 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 92%. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, включаючи гематоенцефалічний бар'єр. Проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці, піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболізм галоперидолу прискорюється фермент-індукувальними речовинами (фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін). У метаболізмі галоперидолу беруть участь ізоферменти CYP2D6, CYP3A3, CYP3A5, CYP3A7. Є інгібітором CYP2D6. Активних метаболітів немає. T1/2 ;при прийомі внутрішньо - 24 год (12-37 год). Виводиться з жовчю та сечею: після прийому внутрішньо з жовчю виводиться 15%, із сечею – 40% (в т.ч. 1% – у незміненому вигляді). Через велику Vd ;і низьку концентрацію в плазмі крові тільки дуже мала кількість галоперидолу видаляється діалізом.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняГострі психотичні синдроми, що супроводжуються маренням, галюцинаціями, розладами мислення та свідомості, кататонічні синдроми, деліріозні та інші екзогенні психотичні синдроми; хронічні ендогенні та екзогенні психози (пригнічення симптомів та профілактика рецидивів); психомоторне збудження; блювання, заїкуватість, при неможливості проведення іншої терапії або стійкості до лікування.Протипоказання до застосуванняКома різного генезу; діти віком до 3 років; вагітність; період лактації; тяжке пригнічення функції ЦНС на тлі інтоксикації ксенобіотиками; захворювання ЦНС, що супроводжуються пірамідною або екстрапірамідною симптоматикою (в т.ч. хвороба Паркінсона); підвищена чутливість до галоперидолу та/або інших похідних бутирофенону або інших допоміжних речовин препарату. З обережністю Гостра інтоксикація алкоголем, опіоїдними анальгетиками, снодійними або психотропними препаратами, які пригнічують ЦНС; печінкова та ниркова недостатність; гіпокаліємія; брадикардія; подовження інтервалу QT (в т.ч. синдром вродженого подовження інтервалу QT) або схильність до цього -одночасний прийом препаратів, які можуть сприяти розвитку гіпокаліємії; інші клінічно значущі порушення з боку серця (зокрема, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмії); пролактинзалежні пухлини (наприклад, пухлини молочної залози); тяжка артеріальна гіпотензія або ортостатична дисрегуляція; ендогенна депресія; захворювання системи кровотворення; злоякісний нейролептичний синдром в анамнезі; органічні захворювання головного мозку та епілепсія; гіпертиреоз. Особлива ;обережність ;потрібна у пацієнтів з неврологічними симптомами пошкодження підкіркових структур головного мозку та зниженим порогом судомної готовності (в анамнезі або на тлі припинення прийому алкоголю), т.к. галоперидол знижує поріг судомної активності, тому можуть спостерігатися судоми типу "grandmal". Пацієнтам з епілепсією лікування галоперидолом повинно проводитись лише за умови продовження протисудомної терапії. Галоперидол не слід застосовувати при тяжких депресивних станах. При супутніх депресіях та психозі галоперидол слід комбінувати з антидепресантами. Т.к. тироксин може сприяти зростанню частоти небажаних ефектів, пов'язаних із прийомом галоперидолу, пацієнти з гіпертиреозом не повинні отримувати лікування галоперидолом, за винятком випадків, коли їм паралельно проводиться адекватна антитиреоїдна терапія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Галоперидол-ратіофарм під час вагітності протипоказане. Перед початком лікування слід проводити тест на вагітність. Під час лікування препаратом слід використовувати ефективні методи контрацепції. Галоперидол виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Галоперидол-ратіофарм у період грудного вигодовування протипоказане. Застосування у дітей Діти старше 3-х років. Лікування починають із дози 0.025-0.05 мг/кг маси тіла, розділеної на 2-3 прийоми. Підвищення дози можливе до 0,2 мг/кг маси тіла. Дітям до 3 років препарат протипоказаний.Побічна діяПри застосуванні дози 1-2 мг на добу небажані ефекти не виражені і мають транзиторний характер. При застосуванні вищих доз збільшується частота розвитку небажаних реакцій. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння або сонливість (особливо на початку лікування), відчуття занепокоєння, тривога, збудження, страх, акатизія, ейфорія, депресія, летаргія, напади епілепсії, розвиток парадоксальної реакції - загострення психозу та галюцинації; при тривалому лікуванні – екстрапірамідні розлади, у т.ч. пізня дискінезія (прицмокування і зморщування губ, надування щік, швидкі та червоподібні рухи язика, неконтрольовані жувальні рухи, неконтрольовані рухи рук і ніг), пізня дистонія (прискорене моргання або спазми повік, незвичайний вираз обличчя, незвичайне положення тіла, неконтрольовані з тулуба, рук і ніг), злоякісний нейролептичний синдром (утруднене або прискорене дихання, тахікардія, аритмія, гіпертермія, підвищення або зниження артеріального тиску,підвищене потовиділення, нетримання сечі, м'язова ригідність, епілептичні напади, непритомність). З боку серцево-судинної системи: ;при застосуванні у високих дозах - зниження АТ, ортостатична гіпотензія, аритмія, тахікардія, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, тріпотіння та фібриляція шлуночків). З боку дихальної системи: порушення ритму дихання, задишка, пневмонія (бронхопневмонія). З боку травної системи: при застосуванні у високих дозах - зниження апетиту, сухість слизової оболонки порожнини рота, гіпосалівація, нудота, блювання, діарея, запор, порушення функції печінки, жовтяниця. З боку органів кровотворення: транзиторна лейкопенія або лейкоцитоз, агранулоцитоз, еритропенія, моноцитоз. З боку сечостатевої системи: затримка сечі (при гіперплазії передміхурової залози), периферичні набряки, біль у грудних залозах, гінекомастія, гіперпролактинемія, порушення менструального циклу, зниження потенції, підвищення лібідо, пріапізм. З боку органів чуття: ; катаракта, ретинопатія, нечіткість зору. Алергічні реакції: ;макулопапульозні зміни шкіри, акне, реакції фотосенсибілізації, бронхоспазм, ларингоспазм, гіперпірексія. Лабораторні показники: гіпонатріємія, гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: алопеція, тепловий удар, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом етанолу та галоперидолу може посилювати дію алкоголю та призводити до артеріальної гіпотензії. Підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС етанолу, трициклічних антидепресантів, опіоїдних анальгетиків, барбітуратів та інших снодійних препаратів, засобів для загальної анестезії. Підсилює дію периферичних м-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних препаратів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з альфа-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами). Гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО, при цьому збільшується (взаємно) їх седативний ефект та токсичність. При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення великих епілептичних нападів. Зменшує ефект протисудомних препаратів (зниження порога судомної активності галоперидолом). Послаблює судинозвужувальну дію допаміну, фенілефрину, норепінефрину, ефедрину та епінефрину (блокада α-адренорецепторів галоперидолом, може призвести до збочення дії епінефрину та до парадоксального зниження АТ). Знижує ефект протипаркінсонічних препаратів (антагоністичний вплив на допамінергічні структури ЦНС). Змінює (може підвищувати чи знижувати) ефект антикоагулянтів. Зменшує дію бромокриптину (може бути потрібна корекція дози). При застосуванні з метилдопою збільшує ризик розвитку психічних порушень (у т.ч. дезорієнтації у просторі, уповільнення та утруднення процесів мислення). Амфетаміни знижують антипсихотичну дію галоперидолу, який, у свою чергу, зменшує їх психостимулюючий ефект (блокада галоперидолом α-адренорецепторів). М-холіноблокуючі препарати, блокатори гістамінових H1-рецепторів I покоління та антидискінетичні препарати можуть посилювати м-холіноблокуючий вплив галоперидолу та знижують його антипсихотичну дію (може знадобитися корекція дози). Тривале застосування карбамазепіну, барбітуратів та інших індукторів мікросомального окиснення знижує концентрацію галоперидолу у плазмі. При одночасному застосуванні з препаратами літію (особливо у високих дозах) можливий розвиток енцефалопатії (може спричинити необоротну нейроінтоксикацію) та посилення екстрапірамідної симптоматики. При одночасному прийомі з флуоксетином зростає ризик розвитку побічних ефектів із боку ЦНС, особливо екстрапірамідних реакцій. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції, підвищує частоту та тяжкість екстрапірамідних розладів. Вживання міцного чаю або кави (особливо у великій кількості) знижує дію галоперидолу.Спосіб застосування та дози1 мл розчину (20 крапель) містить 2 мг галоперидолу; 10 крапель містять 1 мг галоперидолу. Індивідуальна доза визначається лікарем і залежить від клінічної картини, особливостей перебігу захворювання, віку та переносимості препарату. Добову дозу необхідно розділити на 1-3 прийоми, при високих дозах можливий частіший прийом окремих доз. Якщо лікар не визначив для пацієнта індивідуальної дози, зазвичай застосовують такі схеми лікування. Краплі для вживання приймають під час їжі, дозують за допомогою чайної ложки, додаючи в напої або їжу, або на шматочку цукру (крім пацієнтів з цукровим діабетом). Дорослі. Початкова доза – по 0.5-1.5 мг 2-3 рази на добу. Потім дозу поступово збільшують на 0.5-2 мг на добу (у резистентних випадках на 2-4 мг на добу) до досягнення необхідного терапевтичного ефекту. При купуванні гострої симптоматики в стаціонарних умовах початкові добові дози можуть підвищуватися до 15 мг на добу, в терапевтично резистентних випадках - вище. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 100 мг на добу. Середня терапевтична доза 10-15 мг на добу, при хронічних формах шизофренії - 20-40 мг на добу, в резистентних випадках - до 50-60 мг на добу. Підтримуючі дози (поза загостренням) в амбулаторних умовах можуть коливатися - 0.5-5 мг на добу. Діти старше 3-х років. Лікування починають із дози 0.025-0.05 мг/кг маси тіла, розділеної на 2-3 прийоми. Підвищення дози можливе до 0,2 мг/кг маси тіла. Пацієнти похилого віку та фізично ослаблені пацієнти. Лікування починають із разових доз, що не перевищують 0.5-1.5 мг. Добову дозу не рекомендується збільшувати більше 5 мг на добу. Дітям, пацієнтам похилого віку та ослабленим пацієнтам; дози збільшують не частіше ніж 1 раз на 3-5 днів.ПередозуванняЧерез широкий терапевтичний індекс інтоксикація розвивається зазвичай лише у випадках вираженого передозування. ;Симптоми передозування: тяжкі екстрапірамідні порушення: гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, глоссофарингеальний синдром, судома погляду, спазми гортані, горлянки; сонливість, іноді кома, збудження та сплутаність свідомості з делірієм; рідше – епілептичні напади; гіпертермія чи гіпотермія; серцево-судинна система: зниження або підвищення АТ, тахікардія або брадикардія, зміни на ЕКГ, такі як подовження інтервалів PQ та QT, тріпотіння та фібриляція шлуночків, серцево-судинна недостатність; рідко - м-холіноблокуючі ефекти: затуманеність зору, напад підвищення внутрішньоочного тиску, парез кишечника, затримка сечі; рідко – респіраторні ускладнення: ціаноз, пригнічення дихання, дихальна недостатність, аспірація, пневмонія. Лікування; симптоматичне та підтримуюче, з дотриманням загальних принципів лікування передозування, при цьому необхідно враховувати наступні обставини. Спроби викликати блювання можуть бути утруднені протиблювотним ефектом антипсихотичних препаратів. Через швидке всмоктування промивання шлунка рекомендується лише у випадках ранньої діагностики передозування. Форсований діурез та діаліз мало ефективні. Аналептики протипоказані, т.к. на фоні застосування галоперидолу через зниження порога судомної готовності є тенденція до розвитку епілептичних нападів. Якщо розвиваються тяжкі екстрапірамідні симптоми, слід застосувати протипаркінсонічні препарати, наприклад, біпериден внутрішньовенно; може знадобитися застосування протипаркінсонічних засобів протягом кількох тижнів. Пацієнтам у комі виконується інтубація. Спазм фарингеальних м'язів може ускладнювати інтубацію; у цьому випадку можливе застосування міорелаксантів короткої дії. У пацієнтів із симптомами інтоксикації показники ЕКГ та основні функціональні показники організму повинні постійно контролюватись аж до їх нормалізації. При артеріальній гіпотензії через посилення парадоксальних ефектів не слід застосовувати препарати адреналінового ряду (епінефрін (адреналін)), що впливають на кровообіг; натомість повинні застосовуватися препарати типу норадреналіну (наприклад, безперервні краплинні інфузії норадреналіну (норепінефрину)) або ангіотензинаміду. Бетаадреноміметиків слід уникати через те, що вони викликають посилення вазодилатації. Гіпотермію лікують повільним зігріванням. Інфузійні розчини для застосування у пацієнтів із гіпотермією повинні підігріватися. При сильній лихоманці слід застосовувати жарознижувальні засоби, якщо необхідно - крижані ванни. М-холіноблокуючі симптоми можуть усунутись застосуванням фізостигміну (1-2 мг внутрішньовенно) (при необхідності повторити); застосування у стандартній повсякденній практиці не рекомендується через важкі небажані ефекти цього лікарського препарату. Протисудомні препарати застосовують для лікування повторних епілептиформних судом за умови, що можливе проведення штучної вентиляції легень, оскільки є ризик пригнічення дихання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри виникненні, особливо в перші три місяці лікування, лихоманки, гінгівіту та стоматиту, фарингіту, гнійної ангіни та грипоподібних симптомів необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Слід уникати самолікування анальгетиками. До початку лікування галоперидолом пацієнтам необхідно провести дослідження загального аналізу крові (включаючи диференційований підрахунок формених елементів крові та числа тромбоцитів), показників ЕКГ та електроенцефалограми. При виявленні відхилень від норми галоперидол можна застосовувати лише за абсолютними показаннями та за умови проведення обов'язкових контрольних досліджень загальних показників крові. До початку лікування необхідна корекція гіпокаліємії. У пацієнтів з органічними ушкодженнями головного мозку, артеріосклеротичними цереброваскулярними захворюваннями та ендогенною депресією при терапії галоперидолом потрібна особлива обережність. У зв'язку з тим, що у літніх пацієнтів та пацієнтів із супутніми захворюваннями серцево-судинної системи можуть спостерігатися порушення внутрішньосерцевої провідності, на фоні терапії рекомендується регулярний моніторинг серцевої діяльності. У пацієнтів з феохромоцитомою, нирковою недостатністю, серцевою недостатністю або церебральною недостатністю на фоні терапії галоперидолом можуть розвиватися гіпотензивні реакції, тому такі пацієнти потребують ретельного спостереження. Незважаючи на те, що поширеність пізніх дискінезій достатньо не вивчена, літні пацієнти (особливо літні жінки) схильні до розвитку цього стану. Ризик розвитку пізніх дискінезій, особливо незворотного типу, зростає зі збільшенням тривалості лікування та при застосуванні антипсихотичних доз. Пізні дискінезії можуть розвинутись і після короткочасного лікування в низьких дозах. Антипсихотичне лікування спочатку може маскувати симптоми первинної пізньої дискінезії. Симптоми можуть виявлятися після відміни препарату. Необхідно бути обережними при виконанні важкої фізичної роботи, прийнятті гарячої ванни (можливий розвиток теплового удару внаслідок придушення центральної та периферичної терморегуляції в гіпоталамусі). Під час лікування не слід приймати "протизастудні" безрецептурні лікарські засоби (можливе посилення м-холіноблокуючих ефектів та ризику виникнення теплового удару). Слід захищати відкриті ділянки шкіри від надмірного сонячного випромінювання через підвищений ризик розвитку реакцій фотосенсибілізації. Лікування припиняють поступово, щоб уникнути виникнення синдрому «скасування». Протиблювота дія може маскувати ознаки лікарської токсичності та ускладнювати діагностику цих станів, першим симптомом яких є нудота. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно уникати (особливо на перших етапах лікування) або дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин, 50 мг/мл: Активна речовина: галоперидол деканоат 70,52 мг (відповідає 50 мг галоперидолу); Допоміжні речовини; спирт бензиловий – 15 мг; олія кунжутна - до 1 мл. В ампулі із темного скла I гідролітичного класу з точкою для розлому по 1 мл. У пластиковому піддоні 5 шт. 1 пластиковий піддон у картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення олійний.Фармакотерапевтична групаГалоперидол деканоат є ефіром галоперидолу та деканової кислоти. При внутрішньом'язовому введенні в ході повільного гідролізу відбувається вивільнення галоперидолу, який потім потрапляє в системний кровотік. Галоперидол деканоат відноситься до нейролептиків-похідних бутирофенону. Галоперидол є вираженим антагоністом центральних допамінових рецепторів і належить до сильних нейролептиків. Галоперидол високоефективний при лікуванні галюцинацій та абсурду, завдяки безпосередній блокаді центральних допамінових рецепторів (діє, ймовірно, на мезокортикальні та лімбічні структури), впливає на базальні ганглії (нігрострія). Має виражену заспокійливу дію при психомоторному збудженні, ефективний при манії та інших ажитаціях. Лімбічна активність препарату проявляється у седативному ефекті; ефективний як додатковий засіб при хронічному болю. Вплив на базальні ганглії викликає екстрапірамідні реакції (дистонію, акатизію, паркінсонізм). У соціально замкнутих хворих нормалізується соціальна поведінка. Виражена периферична антидопамінова активність супроводжується розвитком нудоти та блювання (роздратування хеморецепторів), розслабленням гастродуоденального сфінктера та підвищеним вивільненням пролактину (блокує пролактин-інгібуючий фактор в аденогіпофізі).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Сmax галоперидолу, що вивільняється з депо галоперидолу після внутрішньом'язової ін'єкції, досягається через 3-9 днів. При регулярному щомісячному введенні стадія насичення у плазмі досягається через 2-4 місяці. Фармакокінетика при внутрішньом'язовому введенні носить дозозалежний характер. При дозах нижче 450 мг має місце пряма залежність між дозою та плазмовою концентрацією галоперидолу. Для досягнення терапевтичного ефекту необхідна концентрація галоперидолу у плазмі 20-25 мкг/л. Галоперидол легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування з білками плазми – 92%. Виведення. T1/2 близько 3 тижнів. Виводиться через кишечник (60%) та нирками (40%, у т.ч 1% у незміненому вигляді).Показання до застосуванняХронічна шизофренія та інші психози, особливо, коли лікування галоперидолом швидкої дії було ефективним і необхідний дієвий нейролептик помірно седативної дії. Інші порушення розумової діяльності та поведінки, що протікають із психомоторною ажитацією та потребують тривалого лікування.Протипоказання до застосуванняКоматозний стан; пригнічення ЦНС, спричинене лікарськими засобами чи алкоголем; хвороба Паркінсона; ураження базальних гангліїв; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: декомпенсовані захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. стенокардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, подовження інтервалу QT або схильність до цього – гіпокаліємія, одночасне застосування інших лікарських засобів, які можуть викликати подовження інтервалу QT), епілепсія, закритокутова глауком печінкова та/або ниркова недостатність, гіпертиреоз (з явищами тиреотоксикозу), легенево-серцева та дихальна недостатність (в т.ч. при ХОЗЛ та гострих інфекційних захворюваннях), гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі, алкоголізм.Вагітність та лактаціяПризначення препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Галоперидол Деканоат виділяється із грудним молоком. Призначення препарату в період грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для немовляти. У деяких випадках у грудних дітей спостерігався розвиток екстрапірамідних симптомів при прийомі препарату матір'ю, що годує. Протипоказаний дітям.Побічна діяПобічні ефекти, що розвиваються під час лікування препаратом Галоперидол Деканоат, обумовлені дією галоперидолу. Можливий розвиток місцевих реакцій, пов'язаних із внутрішньом'язовим введенням препарату. З боку нервової системи: головний біль, безсоння або сонливість (особливо на початку лікування), занепокоєння, тривожність, збудження, страхи, акатизія, ейфорія чи депресія, летаргія, напади епілепсії, розвиток парадоксальної реакції – загострення психозу та галюцинації; при тривалому лікуванні – екстрапірамідні розлади, у т.ч. пізня дискінезія (прицмокування і зморщування губ, надування щік, швидкі та червоподібні рухи язика, неконтрольовані жувальні рухи, неконтрольовані рухи рук і ніг), пізня дистонія (прискорене моргання або спазми повік, незвичайний вираз обличчя або положення тіла, неконтрольовані згинання , рук і ніг) та злоякісний нейролептичний синдром (утруднене або прискорене дихання, тахікардія, аритмія, гіпертермія, підвищення або зниження АТ, підвищене потовиділення,нетримання сечі, ригідність м'язів, епілептичні напади, непритомність). З боку серцево-судинної системи: при застосуванні у високих дозах – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, аритмії, тахікардія, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, ознаки тріпотіння та мерехтіння шлуночків). З боку травної системи: при застосуванні у високих дозах – зниження апетиту, сухість у роті, гіпосалівація, нудота, блювання, діарея чи запори, порушення функції печінки, аж до розвитку жовтяниці. З боку системи кровотворення: рідко – минуща лейкопенія або лейкоцитоз, агранулоцитоз, еритропенія та тенденція до моноцитозу. З боку сечовивідної системи: затримка сечі (при гіперплазії передміхурової залози), периферичні набряки. З боку статевої системи та молочної залози: біль у грудних залозах, гінекомастія, гіперпролактинемія, порушення менструального циклу, зниження потенції, підвищення лібідо, пріапізм. Порушення з боку органу зору: катаракта, ретинопатія, нечіткість зору. З боку обміну речовин: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпонатріємія. З боку шкіри та підшкірних тканин: макуло-папульозні та акнеподібні зміни шкіри, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: рідко – бронхоспазм, ларингоспазм. Інші: алопеція, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує виразність пригнічуючого впливу на ЦНС етанолу, трициклічних антидепресантів, опіоїдних анальгетиків, барбітуратів та снодійних лікарських засобів, засобів для загальної анестезії. Підсилює дію периферичних м-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних засобів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з α-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами). Гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО, при цьому збільшується (взаємно) їх седативний ефект та токсичність. При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення великих епілептичних нападів. Зменшує ефект протисудомних засобів (зниження судомного порога галоперидолом). Послаблює судинозвужувальну дію допаміну, фенілефрину, норепінефрину, ефедрину та епінефрину (блокада α-адренорецепторів галоперидолом, що може призвести до збочення дії епінефрину та до парадоксального зниження АТ). Знижує ефект протипаркінсонічних засобів (антагоністичний вплив на допамінергічні структури ЦНС). Змінює (може підвищувати чи знижувати) ефект антикоагулянтів. Зменшує дію бромокриптину (може бути потрібна корекція дози). При застосуванні з метилдопою збільшує ризик розвитку психічних порушень (у т.ч. дезорієнтація у просторі, уповільнення та утруднення процесів мислення). Амфетаміни знижують антипсихотичну дію галоперидолу, що у свою чергу зменшує їх психостимулюючий ефект (блокада галоперидолом α-адренорецепторів). Антихолінергічні, антигістамінні (1 покоління) та протипаркінсонічні лікарські засоби можуть посилювати м-холіноблокуючий вплив галоперидолу та знижують його антипсихотичну дію (може знадобитися корекція дози). Тривале застосування карбамазепіну, барбітуратів та інших індукторів мікросомального окиснення знижує концентрацію галоперидолу у плазмі. У поєднанні з препаратами літію (особливо у високих дозах) можливий розвиток енцефалопатії (може викликати необоротну нейроінтоксикацію) та посилення екстрапірамідної симптоматики. При одночасному прийомі з флуоксетином зростає ризик розвитку побічних ефектів із боку ЦНС, особливо екстрапірамідних реакцій. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції, підвищує частоту та тяжкість екстрапірамідних розладів. Вживання міцного чаю або кави (особливо у великій кількості) знижує дію галоперидолу.Спосіб застосування та дозиДорослі: хворим, які перебувають на тривалому лікуванні пероральними антипсихотичними засобами (головним чином галоперидолом), можна рекомендувати перехід на депо-ін'єкції. Дозу слід підбирати в індивідуальному порядку через значні індивідуальні відмінності у реакції у відповідь. Підбір дози повинен проводитись при суворому лікарському спостереженні за хворим. Вибір початкової дози проводять з урахуванням симптоматики захворювання, її тяжкості, дози галоперидолу чи інших нейролептиків, що призначалися під час попереднього лікування. На початку лікування кожні 4 тижні рекомендується призначати дози, що у 10-15 разів перевищують дози перорального галоперидолу, що зазвичай відповідає 25-75 мг галоперидолу деканоату (0,5-1,5 мл). Максимальна початкова доза не повинна перевищувати 100 мг. Залежно від ефекту, дозу можна ступенеобразно підвищувати по 50 мг, до отримання оптимального ефекту. Зазвичай підтримуюча доза відповідає 20-кратній дозі перорального галоперидолу. При відновленні симптомів основного захворювання під час добору дози лікування галоперидолу деканоатом можна доповнити пероральним галоперидолом. Зазвичай ін'єкції вводять кожні 4 тижні, проте через великі індивідуальні відмінності в ефективності може знадобитися більш часте застосування препарату. Літні хворі та хворі на олігофренію: рекомендується менша початкова доза, наприклад - по 12,5-25 мг кожні 4 тижні. Надалі, залежно від ефекту, доза може бути збільшена. В/м, у сідничну область. Призначений виключно для дорослих, для внутрішньом'язового введення. Забороняється вводити внутрішньовенно. Слід уникати введення доз, що перевищують 3 мл, щоб уникнути неприємного відчуття розпирання у місці введення ін'єкції.ПередозуванняЗастосування депо-ін'єкцій препарату Галоперидол Деканоат пов'язане з меншою небезпекою передозування, ніж прийом галоперидолу внутрішньо. Симптоми передозування препарату Галоперидол Деканоат та галоперидолу однакові. При підозрі на передозування слід враховувати тривалішу дію першого. Симптоми: розвиток відомих фармакологічних ефектів та побічних дій у більш вираженій формі. Симптоми, що становлять найбільшу небезпеку - екстрапірамідні реакції, зниження артеріального тиску, седативний ефект. Екстрапірамідні реакції проявляються у вигляді ригідності м'язів та загального або локалізованого тремору. Найчастіше можливе підвищення АТ, ніж зниження. У виняткових випадках - розвиток коматозного стану з пригніченням дихання та артеріальною гіпотензією, що переходить у шокоподібний. Можливе подовження інтервалу QT з розвитком шлуночкових аритмій. Лікування: специфічного антидоту немає. Прохідність дихальних шляхів при розвитку коматозного стану забезпечують за допомогою орофарингеального або ендотрахеального зонда, при пригніченні дихання може знадобитися ШВЛ. Проводять моніторинг життєво важливих функцій та ЕКГ (до її повної нормалізації), лікування тяжких аритмій відповідними протиаритмічними засобами; при зниженому АТ і зупинці кровообігу - внутрішньовенне введення рідини, плазми або концентрованого альбуміну і допаміну або норепінефрину як вазопресор. Запровадження епінефрину неприпустимо, т.к. в результаті взаємодії з препаратом Галоперидол Деканоат АТ може суттєво підвищитися, що вимагатиме негайної корекції.При тяжких екстрапірамідних симптомах – введення антипаркінсонічних засобів антихолінергічної дії протягом декількох тижнів (можливе відновлення симптомів після відміни цих препаратів).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ кількох випадках у психіатричних хворих, які отримували антипсихотичні засоби, наставала раптова смерть. У разі схильності до подовження інтервалу QT (синдром подовження інтервалу QT, гіпокаліємія, застосування лікарських засобів, що пролонгують інтервал QT) під час лікування слід бути обережним у зв'язку з ризиком подовження інтервалу QT. Лікування слід починати із застосування перорального галоперидолу і лише потім переходити до ін'єкцій препарату Галоперидол Деканоат для виявлення непередбачених побічних реакцій. При порушеній функції печінки необхідно бути обережними, т.к. метаболізм препарату здійснюється у печінці. При тривалому лікуванні потрібний регулярний контроль функції печінки та картини крові. У поодиноких випадках Галоперидол Деканоат викликав судоми. Лікування хворих на епілепсію та станів, що схильні до судом (наприклад, травма голови, скасування алкоголю), вимагає обережності. Тироксин посилює токсичність препарату. Лікування препаратом Галоперидол Деканоат хворих, які страждають на гіпертиреоз, допустиме лише при проведенні відповідного тиреостатичного лікування. При одночасному наявності депресії та психозу або при домінуванні депресії Галоперидол Деканоат призначають разом з антидепресантами. При одночасному проведенні протипаркінсонічної терапії після закінчення лікування препаратом Галоперидол Деканоат її слід продовжити ще на кілька тижнів через швидшу елімінацію протипаркінсонічних засобів. Препарат Галоперидол Деканоат є масляним розчином для внутрішньом'язового введення, тому забороняється вводити його внутрішньовенно. Під час лікування препаратом забороняється вживати спиртні напої. Надалі ступінь заборони визначається виходячи з індивідуальної реакції хворого. На початку лікування препаратом і особливо під час застосування у високих дозах можлива поява седативного ефекту різного ступеня вираженості зі зниженням уваги, що може посилюватись прийомом алкоголю. Необхідно бути обережними при виконанні важкої фізичної роботи, прийнятті гарячої ванни (можливий розвиток теплового удару внаслідок придушення центральної та периферичної терморегуляції в гіпоталамусі). Під час лікування не слід приймати "протизастудні" безрецептурні лікарські засоби (можливе посилення антихолінергічних ефектів та ризику виникнення теплового удару). Слід захищати відкриті ділянки шкіри від надмірного сонячного випромінювання через підвищений ризик фотосенсибілізації. Лікування припиняють поступово, щоб уникнути виникнення синдрому відміни. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. На початку лікування препаратом Галоперидол Деканоат забороняється керувати автомобілем та виконувати роботи, пов'язані з підвищеним ризиком травматизму та/або потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: галоперидол – 5,0 мг; допоміжні речовини: молочна кислота, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 5 мг/мл. По 1 мл, 2 мл препарату в ампули нейтрального безбарвного або світлозахисного скла з кільцем зламу або з надрізом і крапкою. На ампули додатково може наноситися одне, два або три кольорові кільця. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки полімерної, або без полімерної плівки. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію із застосування та ампульний скарифікатор. Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна, безбарвна або злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні біодоступність становить 100%. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація досягається через 20 хв. Відношення концентрації в еритроцитах до концентрації у плазмі 1:12. Зв'язок із білками - приблизно 92%. Концентрація галоперидолу у тканинах вища, ніж у крові, препарат має тенденцію до кумуляції у тканинах. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри, у т.ч. через плацентарний та гематоенцефалічний, проникає у грудне молоко. Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт не активний. Встановлено, що ізофермент CYP3A3 та/або CYP2D6 бере участь у метаболізмі галоперидолу. Також галоперидол піддається окисному N-дезалкілювання та глюкуронування. Період напіввиведення з плазми після внутрішньом'язового введення – 21 год (17-25 год). Галоперидол виводиться у вигляді метаболітів з каловими масами – 60% (зокрема з жовчю – 15%) та із сечею – 40% (зокрема 1% – у незміненому вигляді).ФармакодинамікаГалоперидол – антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бутирофенону. Має виражену антипсихотичну дію, блокує постсинаптичні дофамінові рецептори в мезолімбічних та мезокортикальних структурах головного мозку. Висока антипсихотична активність поєднується з помірним седативним ефектом (у невеликих дозах надає активуючу дію) та вираженою протиблювотною дією. Викликає екстрапірамідні розлади, практично не виявляє м-холіноблокуючої дії. Седативна дія обумовлена ​​блокадою альфа-адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія та галакторея – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Тривалий прийом супроводжується зміною ендокринного статусу, у передній частці гіпофіза збільшується продукція пролактину та знижується – гонадотропних гормонів.Показання до застосуванняКупірування та лікування гострих психотичних розладів, що супроводжуються психомоторним збудженням. Порушення поведінки, такі як агресія, гіперактивність, схильність до самоушкодження, у розумово відсталих та у пацієнтів з органічними ураженнями головного мозку. Лікування нудоти та блювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до галоперидолу та інших похідних бутирофенону. Порушення поведінки, пов'язані з деменцією у літніх пацієнтів, пригнічення функції центральної нервової системи та коматозні стани будь-якої етіології; захворювання центральної нервової системи, що супроводжуються пірамідними та екстрапірамідними розладами (хвороба Паркінсона тощо); клінічно значущі захворювання серця (в т.ч. нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, аритмії, які лікуються антиаритмічними лікарськими засобами IA та III класу, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія в анамнезі або шлуночкова аритмія. значуща брадикардія, блокада серця II або III ступеня та нескоректована гіпокаліємія); пролактинзалежні пухлини, одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT;підвищена чутливість до похідних бутірофенону; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Декомпенсовані захворювання серцево-судинної системи, у тому числі стенокардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) або схильність до цього - гіпокаліємія, пацієнти з факторами ризику інсульту, одночасне застосування інших лікарських засобів, які можуть викликати подовження інтервалу епілепсія, закритокутова глаукома, печінкова та/або ниркова недостатність, гіпертиреоз (з явищами тиреотоксикозу), легенево-серцева та дихальна недостатність (в т.ч. при хронічній обструктивній хворобі легень та гострих інфекційних захворюваннях), гіперплазія з алкоголем , феохромоцитомаВагітність та лактаціяВагітність При введенні у високих дозах на пізніх термінах вагітності бутирофенони можуть спричинити пролонговані неврологічні розлади у новонароджених. У дослідженнях у тварин застосування галоперидолу в період органогенезу супроводжувалося розвитком побічних ефектів, у тому числі внутрішньоутробною загибеллю плода, мальформаціями, такими як "вовча паща" та дефектами розвитку нервової трубки, а також зниженням маси головного мозку та маси тіла, а також поведінковими порушеннями у потомства. Значимість цих результатів при дії на людину терапевтичних доз галоперидолу невідома. У новонароджених, підданих дії антипсихотичних препаратів (в т.ч. галоперидолу) під час III триместру вагітності є ризик розвитку екстрапірамідних порушень та/або симптомів синдрому "скасування" після пологів. Є постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку ажитації, гіпер- та гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу та розлади харчування у таких новонароджених. Ці ускладнення були різні за тяжкістю, й у деяких випадках симптоми проходили самостійно, а інших - потрібно додаткове лікування чи моніторинг. Галоперидол слід застосовувати під час вагітності тільки в крайньому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Доза та тривалість лікування мають бути по можливості низькою та короткою відповідно. Період грудного вигодовування Галоперидол виділяється із грудним молоком. У випадках, коли прийом галоперидолу неминучий, слід відмінити грудне вигодовування. У деяких випадках спостерігалися екстрапірамідні симптоми у новонароджених, матері яких приймали галоперидол.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – ≥1/10, часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія; частота невідома – агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості; частота невідома – анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку ендокринної системи: рідко – гіперпролактинемія; частота невідома – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення метаболізму та харчування: частота невідома – гіпоглікемія. Психічні розлади: дуже часто – ажитація, безсоння; часто – депресія, психотичні порушення; нечасто - сплутаність свідомості, зниження та втрата лібідо, занепокоєння. З боку нервової системи: дуже часто – екстрапірамідні порушення, гіперкінезія, головний біль, пізня дискінезія, окулогірний криз, дистонія, дискінезія, акатизія, брадикінезія, гіпокінезія, гіпертонус, сонливість, маскоподібна особа, тремор, запаморочення; нечасто - судоми, паркінсонізм, акінезія, ригідність на кшталт " зубчастого колеса " , седація, мимовільна контрактура м'язів; рідко – порушення моторики, злоякісний нейролептичний синдром, ністагм. З боку органу зору: часто – порушення зору; нечасто - нечіткість зорового сприйняття. З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто - тахікардія, фібриляція шлуночків, аритмія на кшталт "пірует", шлуночкова тахікардія, екстрасистолія; частота невідома (при прийомі антипсихотичних препаратів) – венозна тромбоемболія, включаючи легеневу емболію, тромбоз глибоких вен. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, сухість у роті, підвищене слиновиділення, нудота, блювання. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; рідко – бронхоспазм; частота невідома – набряк гортані, ларингоспазм. З боку печінки: часто – відхилення показників "печінкових" ферментів; нечасто – гепатит, жовтяниця; частота невідома – гостра печінкова недостатність, холестаз. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – шкірний висип; нечасто - реакції фотосенсибілізації, кропив'янка, свербіж, гіпергідроз; частота невідома – лейкоцитокластичний васкуліт, ексфоліативний васкуліт. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – кривошия, м'язова ригідність, м'язовий спазм, тугорухливість скелетної мускулатури; рідко - тризм, м'язові посмикування. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція; нечасто – аменорея, дисменорея, галакторея, біль та дискомфорт у молочних/грудних залозах; менорагія, менструальні порушення, сексуальна дисфункція; частота невідома - гінекомастія, пріапізм. Загальні порушення та порушення у місці введення: нечасто – порушення ходи, гіпертермія, набряки; частота невідома - раптова смерть, набряк обличчя, гіпотермія, синдром "скасування" у новонароджених. Лабораторні показники: часто – підвищення чи зниження маси тіла, подовження інтервалу QT на ЕКГ.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування лікарських засобів, що викликають порушення електролітного балансу, потребує підвищеної обережності – може підвищуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій. Застосування діуретиків, що викликають гіпокаліємію, рекомендується уникати та віддавати перевагу калійзберігаючим діуретикам. Галоперидол потенціює пригнічує на центральну нервову систему гіпотензивних лікарських засобів, наркотичних анальгетиків, снодійних засобів, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Одночасне застосування галоперидолу з цими препаратами може призвести до пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з протипаркінсонічними препаратами (леводопа та ін.) може знижуватися терапевтична дія цих лікарських засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури. При застосуванні з метилдопою можливий розвиток дезорієнтації, утруднення та уповільнення процесів мислення. Галоперидол може знижувати інтенсивність дії епінефрину та інших симпатоміметиків, викликати "парадоксальне" зниження артеріального тиску та тахікардію при їх спільному застосуванні. Підсилює дію периферичних м-холіноблокаторів та більшості гіпотензивних засобів (знижує дію гуанетидину внаслідок витіснення його з α-адренергічних нейронів та придушення його захоплення цими нейронами). При комбінованому прийомі з протисудомними засобами (включаючи барбітурати та ін індуктори мікросомального окислення), дози останніх слід підвищити, т.к. галоперидол знижує поріг судомної активності Крім того, можуть знижуватися сироваткові концентрації галоперидолу. Зокрема, при одночасному вживанні чаю чи кави дія галоперидолу може слабшати. Галоперидол може знижувати ефективність непрямих антикоагулянтів, тому при сумісному прийомі дозу останніх слід коригувати. Галоперидол уповільнює метаболізм трициклічних антидепресантів та інгібіторів моноаміноксидази (МАО), внаслідок чого підвищується їх концентрація у плазмі та токсичність. При одночасному застосуванні з бупропіоном знижує епілептичний поріг та збільшує ризик виникнення епілептичних нападів. При одночасному прийомі галоперидолу з флуоксетином, хінідином, буспіроном зростає ризик побічної дії на центральну нервову систему, особливо екстрапірамідних реакцій. За необхідності одночасного застосування дозу галоперидолу слід зменшити. Інгібітори або субстрати ізоферменту CYP3A4 та CYP2D6, такі як ітраконазол, буспірон, венлафаксин, алпразолам, флувоксамін, хінідин, флуоксетин, сертралін, хлорпромазин, прометазин можуть підвищувати концентрацію галоперидолу у плазмі. Зниження активності ізоферменту CYP2D6 може спричинити підвищення концентрації галоперидолу. Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та екстрапірамідних симптомів у разі одночасного застосування галоперидолу з кетоконазолом (400 мг на добу) та пароксетином (20 мг на добу). Може знадобитися корекція дози галоперидолу. Одночасне застосування галоперидолу з препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад, антиаритмічні препарати IA (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід) та III (в т.ч. аміодарон, соталол, дофетилід) класу, деякі протимікробні (спарфлокса еритроміцин внутрішньовенно), трициклічні антидепресанти (в т.ч. амітриптілін), деякі тетрациклічні антидепресанти (в т.ч. мапротилін), інші нейролептики (в т.ч. фенотіазини, пімозід, сертиндол), деякі антигістамінні (в т.ч. терфенадин), цизаприд, бретиліум тозилат, деякі протималярійні (в т.ч. хінін, мефлохін) підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи аритмію типу "пірует". Тому їх спільний прийом не рекомендується (цей перелік не є вичерпним). Тривале поєднане застосування галоперидолу з препаратами, що є індукторами ферментів печінки (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал та ін.), призводить до зниження концентрації галоперидолу у плазмі. При необхідності їх комбінування може знадобитися підвищення дози галоперидолу, але після відміни індуктора ферментів печінки необхідно знизити дозу галоперидолу. При одночасному застосуванні з солями літію, особливо у високих дозах, може викликати необоротну нейроінтоксикацію, а також посилювати екстрапірамідну симптоматику. При виникненні вищезгаданих станів у пацієнтів, які приймають одночасно літій та галоперидол, терапію необхідно негайно відмінити. При одночасному прийомі з амфетамінами знижується антипсихотичний ефект галоперидолу та психостимулюючий ефект амфетамінів, внаслідок блокади галоперидолом α-адренергічних рецепторів. Галоперидол може знижувати дію бромокриптину. Антихолінергічні, антигістамінні (1 покоління), протипаркінсонні засоби можуть посилювати антихолінергічні побічні ефекти та знижувати антипсихотичний ефект галоперидолу. Тироксин може посилювати токсичність галоперидолу. При гіпертиреозі галоперидол можна призначати лише при одночасному проведенні відповідної тиреостатичної терапії. При одночасному застосуванні з антихолінергічними препаратами можливе підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, внутрішньовенно. Доза для всіх показань встановлюється індивідуально під наглядом лікаря. Для визначення початкової дози слід враховувати вік пацієнта, тяжкість симптомів та попередню відповідь на нейролептики. Пацієнтам похилого віку, ослабленим і з виявленими раніше побічними реакціями на нейролептики, може знадобитися нижча доза галоперидолу, початкова доза для таких пацієнтів повинна становити половину звичайної дози для дорослих, а потім поступово коригуватися для досягнення оптимальної відповіді на терапію. При печінковій недостатності дозу слід знижувати. Галоперидол слід призначати у мінімальній клінічно ефективній дозі. Шизофренія, психози, манія, гіпоманія, психічні порушення або порушення поведінки, психомоторне збудження, хвилювання, насильницька або небезпечна імпульсна поведінка, органічні ушкодження головного мозку: дозу 5 мг вводять до досягнення контролю симптомів щогодини або до максимальної дози 20 мг/добу. Для лікування нудоти та блювання: 1-2 мг. Парентеральне введення має бути максимально коротким із наступним переходом на пероральне застосування.ПередозуванняСимптоми Характеризується збільшенням виразності відомих фармакологічних та побічних ефектів. Найважливіші ознаки передозування: тяжкі екстрапірамідні розлади, гіпотензія, виражена загальмованість. Екстрапірамідні розлади виявляються у вигляді ригідності м'язів загального або місцевого тремору м'язів. Артеріальна гіпертензія може розвиватися частіше, ніж гіпотензія. В окремих випадках можливий наступ коматозного стану з пригніченням дихання з вираженою гіпотензією. Воно буває настільки важким, що може спричинити стан шоку. Необхідно врахувати можливість розвитку шлуночкової аритмії з подовженням інтервалу QT. Лікування Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичну терапію. При коматозному стані необхідна підтримка функції дихальної системи, введення оротрахеальної або ендотрахеальної трубки. При пригніченні дихання може виникнути потреба у проведенні ШВЛ (штучна вентиляція легень). Необхідний моніторинг ЕКГ та життєво важливих параметрів гемодинаміки до нормалізації ЕКГ. При вираженій гіпотензії або недостатності кровообігу проводиться внутрішньовенне введення достатнього об'єму рідини, плазми крові або концентрованого альбуміну, а також введення вазопресорних засобів (допаміну або норепінефрину). Не слід застосовувати епінефрін, оскільки в комбінації з галоперидолом він може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. При тяжких екстрапірамідних розладах застосовують парентерально протипаркінсонічні засоби (бензтропіну мезилат дорослим у дозі 1-2 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово). Скасування цих препаратів слід проводити з обережністю, оскільки різке припинення їхнього введення може призвести до рецидиву екстрапірамідних розладів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром: при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про виникнення злоякісного нейролептичного синдрому (характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості хворого та підвищеним рівнем КФК у плазмі крові). Додаткові ознаки можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. При виникненні цих симптомів слід негайно припинити лікування антипсихотичними препаратами та розпочати відповідну підтримуючу терапію (наприклад, внутрішньовенні інфузії дантролену). Екстрапірамідні симптоми: при тривалому застосуванні можуть відзначати ознаки, характерні для нейролептиків – тремор, ригідність м'язів, брадикінезія, акатизія, гостра м'язова дистонія або ларингеальна дистонія. У цих випадках можна призначати протипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, але не в порядку превентивної терапії, оскільки їх застосування знижує ефективність галоперидолу. Пізня дискінезія: як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, тривале застосування галоперидолу або його скасування можуть спричинити пізню дискінезію. Цей синдром характеризується мимовільним ритмічним посмикуванням язика, обличчя, рота чи щелепи. Ці ознаки у деяких хворих відзначають постійно. Синдром може маскуватися, коли відновлюють курс терапії, збільшують дозу галоперидолу або призначають інший антипсихотичний препарат. З появою ознак пізньої дискінезії доцільно якомога раніше перервати курс терапії. Ритмічні випадкові посмикування язика можуть бути ранньою ознакою пізньої дискінезії. Скасування лікування на цій ранній стадії може запобігти розвитку даного синдрому. У психіатричній практиці пацієнтам, які отримували антипсихотичні препарати, включаючи галоперидол, повідомлялося про випадки виникнення раптового летального результату. Оскільки в процесі лікування галоперидолом можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ, слід оцінити співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату у пацієнтів із захворюванням системи кровообігу, наявністю в сім'ї випадків раптового летального результату та/або подовження інтервалу QT в анамнезі, особливо при парентеральному застосуванні. До початку терапії необхідно провести ЕКГ-моніторинг, У ході лікування необхідність ЕКГ-моніторингу слід визначати індивідуально. У пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, голодуванням, що зловживають алкоголем і мають некориговані електролітні порушення, слід уважно спостерігати за ЕКГ та рівнем калію,особливо у початковій фазі лікування до досягнення рівноважних концентрацій у плазмі крові. Порушення балансу електролітів може підвищити ризик розвитку шлуночкових аритмій, тому рекомендується регулярний моніторинг рівня електролітів, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики. Під час терапії дозу необхідно зменшити у разі подовженого інтервалу QT, а галоперидол – негайно відмінити, якщо інтервал QT перевищує 500 мс. Галоперидол слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів, які є "повільними метаболізаторами" CYP2D6, а також при застосуванні інгібіторів цитохрому Р450. Слід уникати одночасного застосування з іншими нейролептиками. Необхідно бути обережними при застосуванні галоперидолу при печінковій недостатності. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль картини крові та функції печінки. Хворим на епілепсію, а також пацієнтам з підвищеною схильністю до судомних станів (хронічна інтоксикація як алкогольного, так і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі тощо) галоперидол слід призначати з обережністю. При застосуванні галоперидолу у пацієнтів з нирковою недостатністю та феохромоцитомою необхідно бути обережними. Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому пацієнтам з гіпертиреозом слід застосовувати тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії. Хворі на шизофренію реагують на антипсихотичну терапію із затримкою. Після закінчення лікування галоперидолом симптоми з'являються лише через кілька тижнів або місяців. Раптове припинення курсу терапії антипсихотичними засобами, особливо при застосуванні у високих дозах, може спричинити симптоми відміни (нудота, блювання, безсоння), а також рецидив захворювання, тому препарат необхідно скасовувати, поступово знижуючи дози. Хворим, у яких при психопатологічних розладах відзначають депресію та психоз, галоперидол слід приймати у комбінації з антидепресантами. Якщо є необхідність одночасної терапії галоперидолом і протипаркінсонічними засобами, після відміни галоперидолу слід продовжувати застосування протипаркінсонічного засобу для попередження збільшення виразності екстрапірамідних симптомів, особливо якщо швидкість виведення протипаркінсонічного засобу вища. Слід враховувати, що поєднане застосування галоперидолу та антихолінергічних препаратів (в т.ч. та протипаркінсонічних засобів) може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто відзначають набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, які слід виявити до початку лікування, при лікуванні галоперидолом необхідно вжити профілактичних заходів. Відзначено підвищену летальність в осіб похилого віку з деменцією. У осіб похилого віку з деменцією, які отримували антипсихотичні засоби, відзначали незначно підвищений ризик летального результату порівняно з такими, що не отримували лікування. Даних для надання точного показника величини ризику та його підвищення недостатньо. Галоперидол не показаний для лікування поведінкових порушень на фоні деменції у людей похилого віку. Під час терапії необхідно уникати вживання алкоголю. На початку терапії галоперидолом, і особливо при застосуванні у високих дозах, можуть виникати седація різного ступеня та зниження уваги, вираженість яких збільшується при застосуванні алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активні речовини: розторопша плямиста (Carduus) D1 2 мл, кульбаба лікарська (Taraxacum) D6 10 мл, чистотіл великий (Chelidonium) D6 10 мл, сульфат натрію (Natrium sulfuricum) D12 10 мл, фосфор (Phosphorus0) Допоміжні речовини: етанол 43% за масою. 50 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з краплинним дозатором - пачки картонні. Опис лікарської формиКраплі гомеопатичні у вигляді прозорого жовтуватого розчину зі слабким специфічним запахом.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: віллдагліптин 50,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 95,68 мг, лактоза – 47,82 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 4,0 мг, магнію стеарат – 2,5 мг. По 7 чи 14 шт. у блістері. По 2, 4, 8, 12 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиВід білого до світло-жовтого кольору, круглі, гладкі пігулки зі скошеними краями, з гравіюванням "NVR" на одній стороні та "FB" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – дипептидилпептидази-4 інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Вілдагліптин швидко абсорбується при прийомі внутрішньо з абсолютною біодоступністю 85%. У терапевтичному діапазоні доз збільшення C max віллдагліптину в плазмі та AUC практично прямо пропорційно підвищенню дози препарату. Після прийому внутрішньо натщесерце T max вилдагліптину в плазмі становить 1 год 45 хв. При одночасному прийомі з їжею швидкість абсорбції препарату знижується незначно: відзначається зменшення max на 19% і збільшення T max до 2 год 30 хв. Однак прийом їжі не впливає на ступінь абсорбції та AUC. Розподіл. Зв'язування віллдагліптину з білками плазми низьке (9,3%). Препарат розподіляється еквівалентно між плазмою та еритроцитами. Розподіл вилдагліптину відбувається приблизно екстраваскулярно, V ss після внутрішньовенного введення становить 71 л. Метаболізм. Біотрансформація є основним шляхом виведення віллдагліптину. В організмі людини піддається перетворенню 69% дози препарату. Основний метаболіт – LAY151 (57% дози) – фармакологічно неактивний і є продуктом гідролізу ціанокомпоненту. Близько 4% дози препарату піддається амідного гідролізу. В експериментальних дослідженнях відзначається позитивний вплив ДПП-4 на гідроліз препарату. Вілдагліптин не метаболізується за участю ізоферментів цитохрому Р450. Вілдагліптин не є субстратом ізоферментів CYP450, не інгібує та не індукує ізоферменти цитохрому P450. Виведення. Після прийому препарату внутрішньо близько 85% дози виводиться нирками та 15% – через кишечник, ниркова екскреція незміненого вілдагліптину становить 23%. T 1/2 після внутрішнього прийому становить близько 3 год незалежно від дози. Підлога, індекс маси тіла та етнічна приналежність не впливають на фармакокінетику віллдагліптину. Особливі групи пацієнтів Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (6-10 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) після одноразового застосування препарату відзначається зниження біодоступності вілдагліптину на 20 та 8% відповідно. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (12 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) біодоступність віллдагліптину підвищується на 22%. Збільшення або зменшення максимальної біодоступності вілдагліптину, що не перевищує 30%, не є клінічно значущим. Кореляція між ступенем тяжкості порушень функції печінки та біодоступністю препарату не виявлена. Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня AUC вілдагліптину збільшувався порівняно зі здоровими добровольцями у 1,4; 1,7 та 2 рази відповідно. AUC метаболіту LAY151 збільшувалася 1,6; 3,2; і 7,3 рази, а метаболіту BQS867 - у 1,4; 2,7; та 7,3 рази у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня відповідно. Обмежені дані у пацієнтів з термінальною стадією ХНН ​​вказують на те, що показники цієї групи схожі з такими у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Концентрація метаболіту LAY151 у пацієнтів з термінальною стадією ХНН ​​збільшувалася у 2-3 рази порівняно з пацієнтами з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. При застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок може знадобитися корекція дози.Виведення вілдагліптину при гемодіалізі обмежене (через 4 години після одноразового прийому становить 3% при тривалості процедури більше 3-4 годин). Пацієнти ≥65 років. Максимальне збільшення біодоступності препарату на 32% (збільшення max на 18%) у пацієнтів старше 70 років не є клінічно значущим і не впливає на інгібування ДПП-4. Пацієнти ≤18 років. Фармакокінетичні особливості вілдагліптину у дітей та підлітків молодше 18 років не встановлені.ФармакодинамікаВілдагліптин – представник класу стимуляторів острівкового апарату підшлункової залози, селективно інгібує фермент дипептидилпептидазу-4 (ДПП-4). Швидке та повне інгібування активності ДПП-4 (>90%) викликає підвищення як базальної, так і стимульованої прийомом їжі секреції глюкагоноподібного пептиду 1-го типу (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП) з кишечника в системний кровотік. дня. Підвищуючи концентрацію ГПП-1 та ГІП, віллдагліптин спричиняє підвищення чутливості β-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної секреції інсуліну. При застосуванні віллдагліптину в дозі 50-100 мг на добу у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) типу 2 відзначається поліпшення функції β-клітин підшлункової залози. Ступінь покращення функції β-клітин залежить від ступеня їх вихідного ушкодження; так в осіб, які не страждають на ЦД (з нормальною концентрацією глюкози в плазмі крові), віллдагліптин не стимулює секрецію інсуліну і не знижує рівень глюкози. Підвищуючи концентрацію ендогенного ГПП-1, віллдагліптин збільшує чутливість α-клітин до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної регуляції секреції глюкагону. Зниження підвищеної концентрації глюкагону під час їжі, у свою чергу, викликає зменшення інсулінорезистентності. Збільшення співвідношення інсулін/глюкагон на фоні гіперглікемії, обумовлене підвищенням рівнів ГПП-1 та ГІП, викликає зменшення продукції глюкози печінкою як у прандіальний період, так і після їди, що призводить до зниження концентрації глюкози в плазмі крові. Крім того, на фоні застосування віллдагліптину відзначається зниження концентрації ліпідів у плазмі крові, однак цей ефект не пов'язаний з його дією на ГПП-1 або ГІП та поліпшенням функції β-клітин підшлункової залози. Відомо, що підвищення рівня ГПП-1 може призводити до уповільнення спорожнення шлунка, проте на фоні застосування вилдагліптину подібний ефект не спостерігається. При застосуванні віллдагліптину у 5795 пацієнтів з ЦД типу 2 протягом від 12 до 52 тижнів як монотерапія або у комбінації з метформіном, похідними сульфонілсечовини, тіазолідиндіоном або інсуліном відзначається достовірне тривале зниження концентрації глікованого гемоглобіну на H. При застосуванні комбінації вілдагліптину та метформіну як початкова терапія пацієнтів з ЦД типу 2 протягом 24 тижнів відзначалося дозозалежне зниження показників HbA 1c та маси тіла порівняно з монотерапією даними препаратами. Випадки розвитку гіпоглікемії були мінімальними в обох групах терапії. У клінічному дослідженні при застосуванні віллдагліптину в дозі 50 мг 1 раз на добу протягом 6 міс у пацієнтів з ЦД типу 2 з порушенням функції нирок середньої (швидкість клубочкової фільтрації – СКФ – ≥30, але <50 мл/хв/1,73 м 2 ) або важкого (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м 2 ) ступеня відзначалося клінічно значуще зниження HbA 1c порівняно з групою, яка отримує плацебо. У клінічному дослідженні при застосуванні віллдагліптину в дозі 50 мг 2 рази на добу спільно/без метформіну в комбінації з інсуліном (середня доза 41 ОД/добу) у пацієнтів з ЦД типу 2 відмічено зниження показника HbA 1c у кінцевій точці (−0,77%). ), за вихідного показника в середньому 8,8%. При цьому відмінність із плацебо (-0,72%) була статистично достовірною. Частота гіпоглікемії у групі, яка отримувала досліджуваний препарат, була порівнянна з частотою гіпоглікемії у групі застосування плацебо. У клінічному дослідженні при застосуванні віллдагліптину в дозі 50 мг 2 рази на добу одночасно з метформіном (≥1500 мг/добу) у комбінації з глімепіридом (≥4 мг/добу) у пацієнтів з ЦД типу 2 показник HbA 1c статистично значимо знизився на 0, 76% (початковий показник у середньому 8,8%).Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2: як монотерапія у поєднанні з дієтотерапією та фізичними вправами; у комбінації з метформіном як початкова медикаментозна терапія при недостатній ефективності дієтотерапії та фізичних вправ; у складі двокомпонентної комбінованої терапії з метформіном, похідними сульфонілсечовини, тіазолідиндіоном або інсуліном у разі неефективності дієтотерапії, фізичних вправ та монотерапії цими препаратами; у складі потрійної комбінованої терапії: у комбінації з похідними сульфонілсечовини та метформіном, у пацієнтів, які раніше отримували терапію похідними сульфонілсечовини та метформіном на фоні дієтотерапії та фізичних вправ і не досягли адекватного контролю глікемії; у складі потрійної комбінованої терапії: у комбінації з інсуліном та метформіном, у пацієнтів, які раніше отримували інсулін та метформін, на фоні дієтотерапії та фізичних вправ і не досягли адекватного контролю глікемії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до віллагліптину та будь-яким іншим компонентам препарату; спадкова непереносимість галактози; недостатність лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. Не рекомендується застосування вілдагліптину у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю функціонального класу IV за класифікацією NYHA через відсутність даних клінічних досліджень про застосування вілдагліптину у цієї групи пацієнтів. Ефективність та безпека застосування препарату у дітей віком до 18 років не встановлена. З обережністю: тяжкі порушення функції печінки, включаючи підвищену активність печінкових ферментів (АЛТ або АСТ >2,5 рази вище за ВГН — 2,5×ВГН); термінальна стадія хронічної ниркової недостатності у пацієнтів на гемодіалізі (оскільки досвід застосування обмежений); хронічна серцева недостатність III класу за функціональною класифікацією NYHA (оскільки дані про застосування обмежені та не дозволяють зробити остаточний висновок).Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях при застосуванні в дозах, що у 200 разів перевищують рекомендовані, препарат не викликав порушення фертильності та раннього розвитку ембріона і не чинив тератогенну дію на плід. Достатніх даних щодо застосування препарату Галвус у вагітних жінок немає, тому препарат не слід застосовувати при вагітності. Оскільки невідомо, чи виділяється віллдагліптин з грудним молоком у людини, препарат Галвус не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату Галвус як монотерапія або в комбінації з іншими препаратами більшість небажаних реакцій були слабо виражені, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії. Кореляція між частотою небажаних явищ (НЯ) та віком, статтю, етнічною приналежністю, тривалістю застосування або режимом дозування не виявлена. На тлі терапії препаратом Галвус рідко спостерігалися порушення функції печінки (включаючи гепатит) безсимптомного перебігу. У більшості випадків дані порушення та відхилення показників функції печінки від норми вирішилися самостійно без ускладнень після припинення терапії препаратом. При застосуванні препарату Галвус у дозі 50 мг 1 або 2 рази на добу частота збільшення активності печінкових ферментів (АЛТ або АСТ ≥3×ВГН) становила 0,2 або 0,3% відповідно (порівняно з 0,2% у контрольній групі) . Збільшення активності печінкових ферментів у більшості випадків було безсимптомним, не прогресувало та не супроводжувалося холестазом або жовтяницею. Якщо будь-які побічні ефекти посилюються або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в описі, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Галвус має низький потенціал лікарської взаємодії. Оскільки препарат не є субстратом ферментів цитохрому Р450, а також не інгібує та не індукує ці ферменти, взаємодія препарату Галвус із лікарськими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або індукторами цитохрому Р450, є малоймовірною. При одночасному застосуванні вілдагліптин також не впливає на швидкість метаболізму препаратів, що є субстратами ферментів CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4/5. Клінічно значуща взаємодія препарату Галвус з препаратами, що найчастіше використовуються при лікуванні ЦД типу 2 (глибенкламід, піоглітазон, метформін) або такими, що мають вузький терапевтичний діапазон (амлодипін, дигоксин, раміприл, симвастатин, валсартан, варфарин).Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Режим дозування препарату слід підбирати індивідуально, залежно від ефективності та переносимості. Рекомендована доза препарату при проведенні монотерапії або у складі комбінованої двокомпонентної терапії з метформіном, тіазолідиндіоном або інсуліном (у комбінації з метформіном або без нього) — 50 або 100 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з більш тяжким перебігом ЦД типу 2, які отримують лікування інсуліном, препарат Галвус рекомендується застосовувати у дозі 100 мг на добу. Рекомендована доза препарату Галвус у складі потрійної комбінованої терапії (вілдагліптин + похідні сульфонілсечовини + метформін) становить 100 мг на добу. Дозу 50 мг на добу слід приймати 1 раз вранці, дозу 100 мг на добу слід ділити на 2 прийоми по 50 мг уранці та ввечері. У разі пропуску прийому наступну дозу препарату слід прийняти якомога раніше, при цьому не слід перевищувати добову дозу. При застосуванні у складі двокомпонентної комбінованої терапії з похідними сульфонілсечовини рекомендована доза препарату Галвус становить 50 мг 1 раз на добу вранці. При призначенні в комбінації з похідними сульфонілсечовини ефективність терапії препаратом у дозі 100 мг на добу була подібною до дози 50 мг на добу. При недостатньому клінічному ефекті на фоні застосування максимальної добової дози 100 мг, що рекомендується, для кращого контролю глікемії можливе додаткове призначення інших гіпоглікемічних препаратів — метформіну, похідних сульфонілсечовини, тіазолідиндіону або інсуліну. Особливі групи пацієнтів Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок та печінки легкого ступеня тяжкості не потрібна корекція режиму дозування препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня (включаючи термінальну стадію ХНН ​​на гемодіалізі) препарат слід застосовувати у дозі 50 мг 1 раз на добу. Пацієнти ≥65 років. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування препарату Галвус. Застосування у пацієнтів ≤18 років. Оскільки досвіду застосування препарату Галвус у дітей та підлітків віком до 18 років немає, не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів.ПередозуванняПрепарат Галвус добре переноситься при призначенні дози до 200 мг на добу. Симптоми: при застосуванні препарату в дозі 400 мг на добу можуть спостерігатися болі в м'язах, рідко – легкі та транзиторні парестезії, лихоманка, набряки та транзиторне підвищення концентрації ліпази (вище за ВГН у 2 рази). При збільшенні дози препарату Галвус до 600 мг на добу можливий розвиток набряків кінцівок з парестезіями та підвищенням концентрації КФК, АЛТ, С-реактивного білка та міоглобіну. Усі симптоми передозування та зміни лабораторних показників зникають після припинення застосування препарату. Виведення препарату з організму за допомогою діалізу малоймовірне. Однак основний гідролізний метаболіт вілдагліптину (LAY151) може бути видалений з організму шляхом гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: вілдагліптин 50,00 мг та метформіну гідрохлорид 500,00 мг, 850,00 мг або 1000,00 мг; допоміжні речовини: гіпролоза, магнію стеарат, гіпромелоза (Е464), титану діоксид (Е171), макрогол 4000, тальк, заліза оксид жовтий (Е172). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг+500 мг, додатково містять заліза оксид червоний (Е172). По 6 або 10 таблеток у блістер Ал/Ал. По 1, 3, 5, 6, 12, 18 або 36 блістерів разом з інструкцією із застосування в пачку. Допускається наявність контролю первинного розтину на картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні таблетки зі скошеними краями, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого із сіруватим відтінком кольору. З одного боку таблетки маркування "NVR", з іншого боку - "FLO".Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування комбінований (дипептидилпептидази-4-інгібітор+бігуанід).ФармакокінетикаВілдагліптин+метформін У дослідженнях показана біоеквівалентність за показниками площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та максимальною концентрацією в плазмі крові (Сmах) препарату Галвус Мет® у трьох різних дозах (50 мг+500 мг, 50 мг+850 мг та 50 мг+1000 мг) та віллдагліптину та метформіну, прийнятих у відповідних дозах у вигляді окремих таблеток. Прийом їжі не впливає на ступінь та швидкість всмоктування віллдагліптину у складі препарату Галвус Мет®. Значення Сmах та AUC метформіну у складі препарату Галвус Мет® при одночасному прийомі з їжею знижувалися на 26% та 7% відповідно. Крім того, на тлі прийому їжі сповільнювалося всмоктування метформіну, що призводило до збільшення часу досягнення максимальної концентрації (Тmах, від 2,0 до 4,0 год). Подібна зміна Сmах та AUC на фоні прийому їжі відзначалося і у разі застосування метформіну окремо, проте в останньому випадку зміни були менш значними. Вплив їжі на фармакокінетику віллдагліптину та метформіну у складі препарату Галвус Мет® не відрізнявся від такого при прийомі обох препаратів окремо. Вілдагліптин Всмоктування При прийомі внутрішньо натще вілдагліптин швидко всмоктується, а його Сmах досягається через 1,75 години після прийому. При одночасному прийомі з їжею швидкість абсорбції віллдагліптину знижується незначно: відзначається зменшення Сmах на 19% і збільшення часу її досягнення до 2,5 годин. Однак прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування та AUC. Вілдагліптин швидко всмоктується, а його абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо становить 85%. Смах і AUC в терапевтичному діапазоні доз збільшуються приблизно пропорційно дозі. Розподіл Ступінь зв'язування вілдагліптину з білками плазми низький (9,3%). Препарат розподіляється рівномірно між плазмою та еритроцитами. Розподіл віллдагліптину відбувається приблизно екстраваскулярно, обсяг розподілу в рівноважному стані після внутрішньовенного введення (Vss) становить 71 л. Метаболізм Біотрансформація є основним шляхом виведення віллдагліптину. В організмі людини перетворюється 69% дози препарату. Основний метаболіт, LAY151 (57% дози), є фармакологічно неактивним і є продуктом гідролізу ціано-компонента. Близько 4% дози препарату зазнають амідного гідролізу. У дослідженнях in vivo у тварин із дефіцитом ДПП-4 відзначається частковий позитивний вплив даного ферменту на гідроліз вилдагліптину. Вілдагліптин не метаболізується за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. За даними досліджень in vitro вілдагліптин не інгібує та не індукує ізоферменти системи цитохрому CYP450 Виведення Після прийому внутрішньо міченого радіоактивною міткою вілдагліптину близько 85% дози виводиться нирками та 15% через кишечник, ниркова екскреція незміненого вілдагліптину становить 23%. При внутрішньовенному введенні у здорових добровольців середній період напіввиведення досягає 2 годин, загальний плазмовий кліренс та нирковий кліренс віллдагліптину становлять 41 л/год та 13 л/год відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) після внутрішнього прийому становить близько 3 годин незалежно від дози. Лінійність Вілдагліптин швидко всмоктується, абсолютна біодоступність після внутрішнього прийому становить 85%. Сmах та AUC вілдагліптину збільшуються приблизно пропорційно дозі при застосуванні в діапазоні терапевтичних доз. Фармакокінетика в особливих випадках Підлога У пацієнтів жіночої та чоловічої статі різного віку та з різним індексом маси тіла (ІМТ) не відзначено змін фармакокінетики вілдагліптину. Ступінь інгібування активності ДПП-4 вілдагліптин не змінюється в залежності від статі. Ожиріння Не зазначено впливу ІМТ на фармакокінетичні параметри віллдагліптину. Ступінь інгібування активності ДПП-4 вілдагліптин не змінюється в залежності від величини ІМТ. Етнічна приналежність Етнічна приналежність не впливає на фармакокінетику віллдагліптину. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (6-10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) після одноразового прийому вілдагліптину внутрішньо в дозі 100 мг відзначається зниження біодоступності вілдагліптину на 8% та 20% відповідно. У пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (12 балів за шкалою Чайлд-П'ю) біодоступність віллдагліптину підвищується на 22%. Максимальна зміна біодоступності вілдагліптину (збільшення або зменшення), в середньому до 30%, не є клінічно значущою. Кореляції між ступенем тяжкості порушень функції печінки та біодоступністю препарату не виявлено. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня AUC вілдагліптину збільшувався порівняно зі здоровими добровольцями в 1,4, 1,7 та 2 рази відповідно. AUC метаболіту LAY151 збільшувалася у 1,6, 3,2 та 7,3 разів, а метаболіту BQS867 – у 1,4, 2,7 та 7,3 рази у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня відповідно. Обмежені дані у пацієнтів з термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН) вказують на те, що показники цієї групи схожі з такими у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня. Концентрація метаболіту LAY151 у пацієнтів з термінальною стадією ХХН збільшувалась у 2-3 рази порівняно з концентрацією у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня.Виведення віллдагліптину при гемодіалізі обмежене (3% при проведенні процедури тривалістю більше 31 годин через 4 години після одноразового прийому препарату). У пацієнтів віком ≥65 років Максимальне збільшення біодоступності на 32% (збільшення Сmах на 18%), відмічене у пацієнтів старше 70 років без соматичної патології при прийомі віллдагліптину в дозі 100 мг на добу, не є клінічно значущим і не впливає на інгібування ДПП-4. Фармакокінетичні особливості віллдагліптину у дітей та підлітків молодше 18 років не встановлені. Метформін Всмоктування Абсолютна біодоступність метформіну при прийомі внутрішньо в дозі 500 мг натще становила 50-60%. Схах досягається через 2,5 години після прийому. При збільшенні одноразової дози препарату від 500 мг до 1500 мг та від 850 мг до 2250 мг внутрішньо, відзначалася відсутність залежності фармакокінетичних параметрів від дози. Цей ефект зумовлений не так зміною виведення препарату, як уповільненням його всмоктування. На тлі їди ступінь і швидкість всмоктування метформіну також дещо знижувалися. Так, при одноразовому прийомі препарату в дозі 850 мг разом з їжею, відзначалося зниження Сmах приблизно на 40%, AUC на 25% і збільшення Тmах на 35 хвилин. Клінічне значення цих фактів встановлено. Розподіл При одноразовому прийомі внутрішньо в дозі 850 мг обсяг розподілу метформіну становить 654±358 л. Метформін практично не зв'язується з білками плазми, у той час як похідні сульфонілсечовини зв'язуються з ними більш ніж на 90%. Метформін проникає в еритроцити (можливе посилення цього процесу з часом). При застосуванні метформіну за стандартною схемою (стандартні доза та частота прийому) рівноважна концентрація в плазмі досягається протягом 24-48 годин і, як правило, не перевищує 1 мкг/мл. У ході контрольованих клінічних досліджень Сmах метформіну в плазмі крові не перевищувала 5 мкг/мл (навіть при прийомі в максимальних дозах). Метаболізм При одноразовому внутрішньовенному введенні метформіну здоровим добровольцям він виводиться нирками у незміненому вигляді. При цьому препарат не метаболізується у печінці (у людини не виявлено жодних метаболітів) та не виводиться з жовчю. Виведення Оскільки нирковий кліренс метформіну приблизно в 3,5 рази перевищує кліренс креатиніну (КК), основним шляхом виведення препарату є канальцева секреція. При прийомі внутрішньо приблизно 90% дози, що всмокталася, виводиться нирками протягом перших 24 год; при цьому Т1/2 з крові становить близько 6,2 годин. Т1/2, метформіну із цільної крові становить близько 17,6 годин, що вказує на накопичення значної частини препарату в еритроцитах. Фармакокінетика в особливих випадках Підлога У пацієнтів чоловічої та жіночої статі з ЦД 2 типу не відзначено значних відмінностей фармакокінетичних властивостей метформіну. Аналогічним чином у клінічних дослідженнях не відзначено зміни гіпоглікемічного ефекту метформіну у чоловіків та жінок із ЦД 2 типу. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки вивчення фармакокінетичних особливостей метформіну не проводилось. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (оцінюється за КК) Т1/2, метформіну з плазми та цільної крові збільшується, а його нирковий кліренс знижується пропорційно до зниження КК. У пацієнтів віком ≥65 років За обмеженими даними фармакокінетичних досліджень у здорових добровольців у віці ≥65 років відзначалося зниження сумарного плазмового кліренсу метформіну та збільшення Т1/2, та Сmах порівняно з молодшими добровольцями. Ці особливості фармакокінетики метформіну в осіб старше 65 років, ймовірно, перш за все, пов'язані зі зміною функції нирок, у зв'язку з чим у пацієнтів старше 80 років застосування препарату Галвус Мет® можливе лише за нормального КК. Фармакокінетика метформіну у дітей віком не менше 10 років не вивчалася. Фармакокінетичні особливості метформіну у дітей та підлітків молодше 18 років не встановлені. Застосування у пацієнтів різної етнічної приналежності Немає доказів впливу етнічної належності пацієнтів на фармакокінетичні особливості метформіну. У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу різної етнічної приналежності гіпоглікемічна дія препарату виявлялася однаковою мірою.ФармакодинамікаМеханізм дії До складу препарату Галвус Мет® входять два гіпоглікемічні засоби з різними механізмами дії: віллдагліптин, що відноситься до класу інгібіторів дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), та метформін (у формі гідрохлориду), представник класу бігуанідів. Комбінація цих компонентів дозволяє більш ефективно контролювати концентрацію глюкози крові у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2 типу) протягом 24 годин. Вілдагліптин, представник класу стимуляторів острівкового апарату підшлункової залози, селективно інгібує фермент ДПП-4, покращуючи глікемічний контроль. Інгібування активності ДПП-4 спричинює збільшення як базального, так і постпрандіального ендогенного рівня інкретинових гормонів: глюкагоноподібного пептиду 1 типу (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП). Метформін знижує продукцію глюкози печінкою, зменшує всмоктування глюкози в кишечнику та знижує інсулінорезистентність за рахунок посилення захоплення та утилізації глюкози периферичними тканинами. Метформін індукує внутрішньоклітинний синтез глікогену, діючи на глікогенсинтетазу, і посилює транспорт глюкози деякими мембранними білками-переносниками глюкози (GLUT-1 та GLUT-4). Фармакодинаміка Вілдагліптин+метформін Безпека та ефективність окремих компонентів препарату, а також одночасне їх застосування були вивчені раніше у клінічних дослідженнях, де встановлено додатковий позитивний ефект додавання вилдагліптину до терапії метформіном у пацієнтів з неадекватно контрольованим ЦД 2 типу. У клінічних дослідженнях віллдагліптин не впливав на масу тіла при додаванні до метформіну. Вілдагліптин Застосування віллдагліптину у пацієнтів з ЦД 2 типу призводить до швидкого та повного інгібування активності ДПП-4, яке спостерігається протягом 24 годин. Підвищуючи концентрацію ГПП-1 та ГІП, віллдагліптин спричиняє збільшення чутливості β-клітин підшлункової залози до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної секреції інсуліну. Застосування вілдагліптину в дозах 50 мг та 100 мг на добу у пацієнтів з ЦД 2 типу викликало значне покращення показників функції β-клітин. Ступінь покращення функції β-клітин залежить від ступеня їх вихідного пошкодження, тому у людей без ЦД (з нормальною концентрацією глюкози в плазмі крові) віллдагліптин не стимулює секрецію інсуліну і не знижує концентрацію глюкози. Підвищуючи концентрацію ендогенного ГПП-1, віллдагліптин збільшує чутливість α-клітин до глюкози, що призводить до покращення глюкозозалежної регуляції секреції глюкагону. Зниження підвищеної концентрації глюкагону після їжі, своєю чергою, викликає зниження інсулінорезистентності. Збільшення співвідношення інсулін/глюкагон на тлі гіперглікемії, обумовлене підвищенням концентрації інкретинових гормонів, спричиняє зменшення продукції глюкози печінкою як під час, так і після їди, що призводить до зниження концентрації глюкози в плазмі крові. Крім того, на фоні застосування віллдагліптину відзначалося зниження концентрації ліпідів у плазмі крові після прийому їжі, даний ефект не пов'язаний з поліпшенням функції острівцевих клітин підшлункової залози та опосередкованим впливом віллдагліптину на активність інкретинових гормонів. Відомо, що підвищення концентрації ГПП-1 може призводити до уповільнення випорожнення шлунка, проте на фоні застосування такого віллдагліптину ефекту не спостерігається. Метформін Метформін покращує толерантність до глюкози у пацієнтів із ЦД 2 типу, знижуючи концентрацію глюкози у плазмі крові як до, так і після їжі. На відміну від похідних сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемії ні у пацієнтів із ЦД 2 типу, ні у здорових людей (за винятком особливих випадків). Терапія препаратом не призводить до розвитку гіперінсулінемії. При застосуванні метформіну секреція інсуліну не змінюється, тоді як концентрація інсуліну в плазмі натще і протягом дня може знижуватися. При застосуванні метформіну в терапевтичних дозах у клінічних дослідженнях середньої тривалості, а також у тривалих клінічних дослідженнях відзначено сприятливий вплив на метаболізм ліпопротеїдів незалежно від його впливу на глікемію: зниження концентрації загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (у поєднанні з дієтотерапією та фізичними вправами): при недостатній ефективності монотерапії віллдагліптином або метформіном; у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію вілдагліптином та метформіном у вигляді монопрепаратів; у комбінації з похідними сульфонілсечовини (потрійна комбінована терапія) у пацієнтів, які раніше отримували терапію похідним сульфонілсечовини та метформіном без досягнення адекватного контролю глікемії; у потрійній комбінованій терапії з інсуліном у пацієнтів, які раніше отримували інсулінотерапію у стабільній дозі та метформін без досягнення адекватного контролю глікемії; як початкова терапія у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних вправ і при необхідності поліпшення контролю глікемії.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до вілдагліптину або метформіну та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату. Ниркова недостатність або порушення функції нирок тяжкого ступеня при швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) Гострі стани з ризиком розвитку порушення функції нирок: дегідратація (повторне блювання, діарея), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання). Клінічно виражені прояви гострих або хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (зокрема, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність із нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда). Порушення функції печінки, включаючи пацієнтів з підвищеною активністю "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT) у 3 і більше разів вище верхньої межі норми (3хВГН). Оскільки у пацієнтів з порушенням функції печінки в ряді випадків спостерігався лактоацидоз, , що є однією з небажаних реакцій (HP) при застосуванні метформіну, препарат Галвус Мет не слід застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки або порушеннями біохімічних показників функції печінки. Діабетичний кетоацитоз; діабетична прекома, кома. Діабетичний кетоацидоз слід коригувати інсулінотерапією. Лактоацидоз, зокрема в анамнезі. Прийом препарату протягом 48 годин до і не менше 48 годин після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із внутрішньосудинним введенням йодовмісної контрастної речовини. Великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії. Вагітність та період грудного вигодовування. Цукровий діабет 1 типу. Хронічний алкоголізм, гостра алкогольна інтоксикація. Дотримання низькокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу). Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей та підлітків до 18 років). Дотримання запобіжних заходів при застосуванні препарату Галвус Мет® потрібно: у пацієнтів із наявністю панкреатиту в анамнезі; у пацієнтів старше 60 років, які виконують важку фізичну роботу, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку у них лактоацидозу; у пацієнтів з нирковою недостатністю із СКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2.Вагітність та лактаціяВагітність Достатніх даних щодо застосування препарату Галвус Мет у вагітних немає, у зв'язку з чим препарат протипоказаний під час вагітності. У дослідженнях віллдагліптину на тваринах при введенні високих доз була виявлена ​​репродуктивна токсичність. Дослідження метформіну на тваринах показали відсутність репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. Грудне годування Доклінічні захворювання показали, що віллдагліптин і метформін проникає в молоко лактуючих тварин. Немає даних про проникнення віллдагліптину в грудне молоко людини, метформін проникає в невеликих кількостях. У зв'язку з неможливістю виключення ризику виникнення HP у дитини застосування препарату Галвус Мет® в період грудного вигодовування протипоказано.Побічна діяВілдагліптин+метформін Подані нижче дані відносяться до застосування вилдагліптину та метформіну в монотерапії та в комбінації. Відмічені рідкісні випадки розвитку ангіоневротичного набряку на фоні терапії препаратом зі схожою частотою у контрольній групі. Найчастіше випадки ангіоневротичного набряку відзначалися при застосуванні препарату в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (і-АПФ). Найчастіше ангіоневротичний набряк був легкого ступеня і дозволявся самостійно під час продовження терапії вилдаглиптином. На тлі терапії віллдагліптин рідко відзначалися порушення функції печінки (включаючи гепатит) безсимптомного перебігу. У більшості випадків дані порушення та відхилення показників функції печінки від норми дозволялися самостійно без ускладнень після припинення терапії препаратом. При застосуванні віллдагліптину в дозі 50 мг 1 або 2 рази на добу частота підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT) у 3 рази вище верхньої межі норми (ВГН)) становила 0,2% або 0,3 % відповідно (порівняно з 0,2% у контрольній групі). Підвищення активності "печінкових" ферментів у більшості випадків було безсимптомним, не прогресувало та не супроводжувалося холестазом або жовтяницею. Вілдагліптин не впливав на масу тіла при додаванні до метформіну. HP з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні метформіну реєструються дуже часто. Частота HP з боку шлунково-кишкового тракту, на тлі комбінованої терапії віллдагліптином і метформіну гідрохлоридом становила 13,2% (при застосуванні 50 мг один раз на день або двічі на день). При застосуванні монотерапії метформіну – 18,1%. Нижче наведені HP, можливі як при застосуванні комбінованої терапії віллдагліптин і метформіном, так і монопрепаратів віллдагліптин і метформіну. HP розподілені за системно-органними класами відповідно до словника для регуляторної діяльності MedDRA, із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, HP, можливі при застосуванні комбінації вилдагліптину та метформіну Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпоглікемія. Порушення з боку нервової системи: часто – тремор, головний біль, запаморочення; нечасто – підвищена стомлюваність. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота. Довгострокові клінічні дослідження тривалістю до 2 років не виявили жодних змін профілю безпеки або непередбачених ризиків при застосуванні вілдагліптину в комбінації з метформіном. Вивчення застосування комбінації вілдагліптину та метформіну як стартової терапії при цукровому діабеті 2 типу не виявило відхилень профілю безпеки або непередбачених ризиків. У комбінації з інсуліном У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні віллдагліптину в дозі 50 мг 2 рази на день у комбінації з інсуліном у поєднанні з метформіном або без нього, частота відміни терапії у зв'язку з розвитком побічних реакцій склала 0,3% у групі віллдагліптину, при цьому в групі плаце випадків скасування терапії був. Частота гіпоглікемії була порівнянна в обох групах (14,0% у групі віллдагліптину і 16,4% у групі плацебо). У групі віллдагліптину відмічені випадки гіпоглікемії тяжкого ступеня у двох пацієнтів, у групі плацебо – у 6 пацієнтів. На момент завершення дослідження віллдагліптин не впливав на середню масу тіла (маса тіла збільшена на +0,6 кг порівняно з вихідною у групі віллдагліптину, у групі плацебо змін не відзначено). HP у пацієнтів, які отримували віллдагліптин 50 мг 2 рази на день у комбінації з інсуліном (з метформіном або без нього), представлені нижче. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, гастроезофагеальний рефлюкс; нечасто – діарея, метеоризм. Лабораторні та інструментальні дані: часто – зниження концентрації глюкози у крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – озноб. У комбінації з препаратами сульфонілсечовини Випадків відміни препарату, пов'язаних з розвитком HP у групі комбінованої терапії віллдагліптином, метформіном та глімепіридом, зазначено не було. У групі комбінованої терапії плацебо, метформіном та глімепіридом частота HP склала 0,6%. Гіпоглікемія відзначалася часто в обох групах (5,1% у групі комбінованої терапії вілдагліптином, метформіном та глімепіридом та 1,9% у групі комбінованої терапії плацебо, метформіном та глімепіридом). У групі віллдагліптину відмічено один епізод гіпоглікемії важкого ступеня. На момент завершення дослідження значного впливу на масу тіла виявлено не було (+0,6 кг у групі віллдагліптину і -0,1 кг у групі плацебо). HP у пацієнтів, які отримували вілдагліптин 50 мг 2 рази на день у комбінації з метформіном та препаратами сульфонілсечовини, представлені нижче. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, тремор. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпоглікемія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – гіпергідроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія. Вілдагліптин у монотерапії Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія. Порушення з боку судин: нечасто – периферичні набряки. При застосуванні комбінованої терапії віллдагліптин та метформін не відзначалося клінічно значущого підвищення частоти вищевказаних HP, що відзначалися при прийомі віллдагліптину. На тлі монотерапії віллдагліптин 50 мг 1 раз на день частота відміни терапії через HP склала 0,2%, 50 мг 2 рази на день 0,1%, а в групі плацебо - 0,6%, у групі препарату порівняння - 0, 5%. У дослідженні монотерапії віллдагліптин частота розвитку гіпоглікемії становила 0,5% серед пацієнтів, які отримували віллдагліптин 50 мг 1 раз на день і 0,3% - 50 мг 2 рази на день, порівняно з 0,2% у групах плацебо та препарату порівняння. Серйозних та важких HP не було виявлено. Монотерапія віллдагліптин не впливала на масу тіла. Довгострокові клінічні дослідження тривалістю до 2 років не виявили жодних додаткових відхилень профілю безпеки або непередбачених ризиків при застосуванні вілдагліптину в монотерапії. Післяреєстраційні дослідження Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - гепатит (що вирішився самостійно після відміни лікарського препарату), підвищення активності "печінкових" ферментів (що вирішилося самостійно після відміни лікарського препарату). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – міалгія, артралгія, у поодиноких випадках виражена. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – кропив'янка, ексфоліативне та бульозне ураження шкіри, включаючи бульозний пемфігоїд. Метформін у монотерапії Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; дуже рідко – лактоацидоз. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – метеоризм, нудота, блювання, діарея, біль у животі; часто – дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні реакції (зокрема, еритема, свербіж, кропив'янка). Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – зменшення всмоктування вітаміну В12, зміна показників функції печінки. Зменшення всмоктування вітаміну В12 та зниження його концентрації у сироватці крові на фоні застосування метформіну відзначалося дуже рідко у пацієнтів, які отримували препарат протягом тривалого часу, і, як правило, не становило клінічного значення. Слід враховувати можливість зменшення всмоктування вітаміну В12 у пацієнтів із мегалобластною анемією. Окремі випадки відхилення лабораторних показників функції печінки від норми або випадки гепатиту, що спостерігалися на фоні застосування метформіну, вирішувалися після його відміни. Якщо ви помітили погіршення клінічного перебігу будь-якого з вказаних в інструкції побічних ефектів або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВілдагліптин та метформін При одночасному застосуванні віллдагліптину (100 мг 1 раз на добу) та метформіну (1000 мг 1 раз на добу) клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між ними не було. Лікарські взаємодії кожного компонента препарату добре вивчені. Ні в ході клінічних досліджень, ні в ході широкого клінічного застосування препарату Галвус Мет у пацієнтів, які одночасно отримували інші препарати та речовини, непередбачених взаємодій виявлено не було. Нижче представлена ​​інформація про взаємодію для кожної діючої речовини. Вілдагліптин Вілдагліптин має низький потенціал лікарської взаємодії. Оскільки віллагліптин не є субстратом ферментів системи цитохрому Р450 (CYP), а також не інгібує та не індукує ці ізоферменти, його взаємодія з лікарськими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або індукторами Р450 (CYP), є малоймовірною. При одночасному застосуванні вілдагліптин не впливає на швидкість метаболізму препаратів, що є субстратами ферментів: CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4/5. Клінічно значущої взаємодії вілдагліптину з пероральними препаратами, що найчастіше застосовуються при лікуванні ЦД 2 типу (глибенкламідом, піоглітазоном, метформіном) або володіють вузьким терапевтичним діапазоном (амлодипіном, дигоксином, раміприлом, симвастатином, вал. Метформін Фуросемід збільшує Сmах та AUC метформіну, але не впливає на його нирковий кліренс. Метформін знижує Сmах та AUC фуросеміду і також не впливає на його нирковий кліренс. Ніфедипін збільшує всмоктування, Сmах та AUC метформіну; крім того, він збільшує виведення його нирками. Метформін практично не впливає на фармакокінетичні параметри ніфедипіну. Глібенкламід не впливає на фармакокінетичні/фармакодинамічні параметри метформіну. Метформін, в цілому, знижує Сmах і AUC глибенкламіду, проте величина ефекту сильно варіює. Тому клінічне значення подібної взаємодії залишається незрозумілим. Йодвмісні рентгенконтрастні засоби Прийом метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®) слід тимчасово відмінити до процедури або на час проведення процедури; відновлювати прийом слід не раніше 48 годин після проведення процедури після отримання лабораторного підтвердження стабілізації функції нирок. Субстрати транспортера органічних катіонів 1 та 2 (ОСТ1 та ОСТ2) Метформін є субстратом органічних катіонів ОСТ1 та ОСТ2. При сумісному застосуванні з метформіном: інгібітори ОСТ1 (такі як верапаміл) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну; індуктори ОСТ1 (такі як рифампіцин) можуть збільшити всмоктування метформіну в шлунково-кишковому тракті та посилити його гіпоглікемічну дію; інгібітори ОСТ2 (такі як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) можуть знизити виведення метформіну нирками та призвести до збільшення його концентрації у плазмі крові; інгібітори ОСТ1 та ОСТ2 (такі як кризотиніб, олапариб) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну. Органічні катіони, наприклад, амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм, ванкоміцин та ін., що виводяться нирками шляхом канальцевої секреції, теоретично можуть взаємодіяти з метформіном за рахунок конкур. Так, циметидин збільшує концентрацію метформіну в плазмі крові, так і його AUC на 60% і 40% відповідно. Одночасне застосування з циметидином знижує швидкість виведення метформіну, що може призводити до розвитку лактоацидозу. Метформін не впливає на фармакокінетичні параметри циметидину. Слід бути обережними при застосуванні препарату комбінації віллдагліптин+метформін разом з препаратами, що впливають на функцію нирок або розподіл метформіну в організмі. Інші препарати Деякі препарати можуть надавати несприятливий вплив на функцію нирок, збільшуючи таким чином ризик розвитку лактоацидозу, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), інгібітори ангіотензинпревращающего особливо "петлеві". У пацієнтів, які отримують терапію метформінвмісними препаратами (наприклад, Галвус Мет®) на початку, а також на тлі одночасного застосування вищезазначених засобів слід ретельно контролювати функцію нирок. У здорових добровольців при одночасному застосуванні метформіну та пропранололу, а також при застосуванні метформіну та ібупрофену не спостерігалося зміни їх фармакокінетичних показників. Деякі препарати можуть викликати гіперглікемію та сприяють зниженню ефективності гіпоглікемічних засобів. До подібних препаратів відносяться тіазиди та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, глюкагон, препарати гормонів щитовидної залози, в тому числі левотироксин натрію, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміни. При одночасному застосуванні подібних препаратів або, навпаки, у разі їх відміни рекомендується ретельно оцінювати ефективність контролю глікемії, а також коригувати дозу метформіну. Не рекомендується одночасний прийом даназолу, щоб уникнути гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом та після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем концентрації глюкози крові. Хлорпромазин при застосуванні великих дозах (100 мг на день) підвищує глікемію, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками та після припинення прийому останніх потрібна корекція дози комбінації вілдагліптин+метформін під контролем концентрації глюкози крові. Ін'єкційні β-2-симпатоміметики: підвищують глікемію внаслідок стимуляції β-2-адренорецепторів. І тут необхідний контроль глікемії. За необхідності рекомендується застосування інсуліну. При одночасному застосуванні метформіну з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливе посилення гіпоглікемічної дії. Оскільки при застосуванні метформіну у пацієнтів з гострою алкогольною інтоксикацією підвищується ризик розвитку лактоацидозу (особливо при голодуванні, виснаженні або порушенні функції печінки), при прийомі комбінації вілдагліптин+метформін слід утримуватись від вживання алкоголю та лікарських засобів, що містять етиловий спирт. Метформін може знижувати дію антикоагулянтів непрямої дії.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньо. Режим дозування препарату Галвус Мет® слід підбирати індивідуально залежно від ефективності та переносимості терапії. При застосуванні препарату Галвус Мет не слід перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу вілдагліптину (100 мг). Рекомендовану початкову дозу препарату Галвус Мет® слід підбирати, враховуючи тривалість перебігу ЦД та показники глікемії, стан пацієнта та вже застосовувані у пацієнта схеми лікування віллдагліптином та/або метформіном. Для зменшення виразності HP з боку органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), характерних для метформіну, препарат Галвус Мет приймають під час їжі. У разі пропуску прийому препарату слід прийняти пропущену дозу якнайшвидше. Не рекомендується приймати подвійну дозу препарату протягом 1 доби. Початкова доза препарату Галвус Мет® при неефективності монотерапії вілдагліптином Терапію препаратом Галвус Мет можна починати з однієї таблетки дозуванням 50 мг +500 мг 2 рази на добу; після оцінки терапевтичного ефекту дозу можна поступово збільшувати. Початкова доза препарату Галвус Мет® при неефективності монотерапії метформіном Залежно від дози вже прийнятого метформіну, терапію препаратом Галвус Мет® можна розпочинати з однієї таблетки дозуванням 50 мг+500 мг, 50 мг+850 мг або 50 мг+1000 мг двічі на добу. Початкова доза препарату Галвус Мет® у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію вілдагліптином та метформіном у вигляді окремих таблеток. Залежно від доз вже прийнятих віллдагліптину або метформіну, терапію препаратом Галвус Мет® слід починати з таблетки, максимально близької за дозуванням до існуючого лікування, 50 мг+500 мг, 50 мг+850 мг або 50 мг+1000 мг і коригувати дозу залежно від ефективності. Стартова доза препарату Галвус Мет® як початкова терапія у пацієнтів з ЦД 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії та фізичних вправ Як стартова терапія препарат Галвус Мет® слід застосовувати у початковій дозі 50 мг+500 мг одноразово на добу та після оцінки терапевтичного ефекту поступово збільшувати дозу до 50 мг+1000 мг 2 рази на добу. Комбінована терапія препаратом Галвус Мет® та похідним сульфонілсечовини або інсуліном Доза препарату Галвус Мет® розраховується виходячи з дози віллдагліптину 50 мг 2 рази на день (100 мг на день) та метформіну в дозі, що дорівнює прийнятій раніше у вигляді монопрепарату. Пацієнти з порушенням функції нирок Перед початком терапії метформінсодержащими препаратами (такими як Галвус Мет®) слід визначити ШКФ, далі слід контролювати цей показник не рідше 1 разу на рік. У пацієнтів з ризиком погіршення вже існуючого порушення функції нирок, а також у пацієнтів похилого віку, функцію нирок слід контролювати частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (з СКФ 30-44 мл/хв/1,73 м2) препарат слід приймати по 1 таблетці в дозі 50 мг+500 мг 1 раз на добу; з СКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2 початкова доза препарату Галвус Мет® - по 1 таблетці в дозі 50 мг+500 мг або 50 мг+850 мг, добова доза препарату не повинна перевищувати 50 мг+1000 мг - 1 раз на день. У пацієнтів із СКФ Залежно від поточного стану функції нирок слід дотримуватись наступних рекомендацій щодо дозування діючих речовин препарату: СКФ, мл/хв Метформін Вілдагліптин 60-89 Максимальна добова доза становить 3000 мг. У разі погіршення функції нирок на фоні застосування слід розглянути можливість зменшення дози. Максимальна добова доза становить 100 мг. 45-59 Початкова доза повинна перевищувати 1000 мг, максимальна добова доза становить 2000 мг. Максимальна добова доза становить 50 мг. 30-44 Початкова доза повинна перевищувати 500 мг, максимальна добова доза становить 1000 мг. <30 Застосування протипоказане Якщо необхідна доза для однієї з 2-х діючих речовин не доступна при застосуванні препарату Галвус Мет®, замість комбінованого препарату слід використовувати два окремі монопрепарати вилдагліптину та метформіну. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування препарату Галвус Мет не рекомендовано пацієнтам з клінічними або лабораторними ознаками порушення функції печінки, включаючи пацієнтів з підвищенням АЛТ або ACT >3х ВГН до початку лікування. У пацієнтів віком ≥65 років Метформін виводиться нирками. Оскільки у пацієнтів старше 65 років часто відзначається порушення функції нирок, дозу препарату Галвус Мет у цих пацієнтів слід коригувати, ґрунтуючись на показниках функції нирок. При застосуванні препарату у пацієнтів віком від 65 років необхідно регулярно контролювати функцію нирок. Фармакокінетика метформіну у дітей віком не менше 10 років не вивчалася Оскільки безпека та ефективність препарату Галвус Мет® у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчена, застосування препарату протипоказано у даної категорії пацієнтів.ПередозуванняВілдагліптин У клінічних дослідженнях при прийомі препарату в дозі 400 мг на добу спостерігалися болі в м'язах, рідко – легкі транзиторні парестезії, лихоманка, набряки та транзиторне підвищення активності ліпази (вище за ВГН у 2 рази). При застосуванні дози віллдагліптину до 600 мг на добу можливий розвиток набряків кінцівок, що супроводжуються парестезією та підвищенням концентрації креатинінфосфокінази, С-реактивного білка та міоглобіну, активності ACT. Усі симптоми передозування та зміни лабораторних показників зникають після припинення застосування препарату. Виведення препарату з організму за допомогою діалізу є малоймовірним. Однак основний гідролізний метаболіт вілдагліптину (LAY151) може бути видалений з організму шляхом гемодіалізу. Метформін Найбільш ефективний метод видалення лактату та метформіну – гемодіаліз. У разі передозування необхідно проводити відповідне симптоматичне лікування, ґрунтуючись на стані пацієнта та клінічних проявах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які отримують лікування інсуліном, препарат Галвус Мет не може замінити інсулінотерапію. Препарат Галвус Мет не слід застосовувати для лікування ЦД 1 типу або діабетичного кетоацидозу. Вілдагліптин Порушення функції печінки Застосування препарату комбінації вілдагліптин+метформін не рекомендовано пацієнтам з клінічними або лабораторними ознаками порушення функції печінки, включаючи пацієнтів з підвищенням АЛТ або ACT >3х ВГН до початку лікування. При застосуванні віллдагліптину зареєстровані рідкісні випадки порушення функції печінки (включаючи гепатит). Ці випадки, як правило, були безсимптомними, без клінічних наслідків, а після відміни терапії показники функції печінки поверталися до норми. Слід провести обстеження функції печінки перед початком терапії препаратом комбінації віллдагліптин+метформін, потім контролювати 1 раз на 3 місяці протягом першого року застосування препарату, а далі періодично. При виявленні підвищення активності амінотрансфераз слід провести повторне обстеження з метою підтвердження результату, а потім регулярно проводити визначення біохімічних показників функції печінки до нормалізації. Якщо перевищення активності ACT або АЛТ у 3 або більше разів вище за ВГН підтверджено при повторному обстеженні, застосування препарату має бути припинено.При розвитку жовтяниці або інших ознак порушення функції печінки на фоні застосування препарату комбінації вілдагліптин+метформін терапію слід негайно припинити. Після нормалізації показників функції печінки лікування препаратом відновлювати не можна. Метформін Лактоацидоз Лактоацидоз є дуже рідким, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при різкому погіршенні функції нирок, а також при кардіореспіраторних синдромах, сепсисі. При різкому погіршенні функції нирок відбувається накопичення метформіну в організмі, що сприяє збільшенню ризику розвитку лактоацидозу. У разі дегідратації (наприклад, пов'язаної з тяжкою діареєю або блюванням, лихоманкою або при зменшенні споживання рідини) пацієнту, який приймає метформінвмісні препарати (наприклад, Галвус Мет®), слід негайно припинити прийом вищезгаданих препаратів та звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які приймають препарати, що містять метформін (наприклад, Галвус Мет®), слід обережно розпочинати терапію препаратами, здатними різко погіршувати функцію нирок (наприклад, гіпотензивні препарати, діуретики, НПЗП). До інших факторів ризику відносяться: зловживання алкоголем, порушення функції печінки, цукровий діабет, що неадекватно контролюється, кетоацидоз, тривале голодування, стани, асоційовані з гіпоксією, а також одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати лактоацидоз. Діагностика лактоацидозу Слід поінформувати пацієнта та/або осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом, про ризик розвитку лактоацидозу. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі, м'язовими спазмами, астенією та гіпотермією з наступною комою. При розвитку симптомів, що дозволяють запідозрити розвиток лактоацидозу, пацієнту слід припинити прийом метформінвмісних препаратів (наприклад, препарат Галвус Мет®) та негайно звернутися за медичною допомогою. Дані лабораторного та інструментального обстеження: зниження pH крові (5 ммоль/л, а також збільшений аніонний інтервал і збільшення співвідношення лактат/піруват). Контроль функції нирок Перед початком терапії слід визначити ШКФ, а також контролювати цей показник періодично на тлі терапії препаратом. Застосування метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®) протипоказане у пацієнтів із ШКФ Оскільки метформін значною мірою виводиться нирками, ризик його накопичення та розвитку лактоацидозу зростає зі збільшенням тяжкості порушення функції нирок. Оскільки літній вік може супроводжуватися погіршенням функції нирок, у пацієнтів цієї категорії слід ретельно коригувати дозу метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®) для вибору мінімальної дози, що забезпечує адекватний глікемічний ефект, з регулярним контролем функції нирок. Взаємодія Одночасне застосування медикаментозних засобів, що впливають на функцію нирок або розподіл метформіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з препаратами, здатними впливати на функцію нирок, що мають значні гемодинамічні ефекти або впливають на розподіл метформіну в організмі, такими як органічні катіони, що виводяться нирками шляхом канальцевої секреції. Застосування йодовмісних рентгенконтрастних засобів для внутрішньосудинного введення Внутрішньовенне введення рентгенконтрастних йодовмісних засобів може провокувати розвиток контраст-індукованої нефропатії, призводячи до акумуляції метформіну в організмі та збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Прийом метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®) слід тимчасово припинити перед процедурою або на час проведення процедури; відновлювати прийом слід не раніше 48 годин після проведення процедури після отримання лабораторного підтвердження стабілізації функції нирок. Вживання алкоголю Встановлено, що етанол посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнта слід попередити про неприпустимість зловживання алкоголем на фоні застосування метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®). Алкогольна інтоксикація асоційована зі збільшенням ризику лактоацидозу, особливо при тривалому голодуванні, недостатньому харчуванні та порушенні функції печінки. Вміст вітаміну В12 Встановлено, що метформін приблизно у 7% випадків спричинює безсимптомне зниження концентрації вітаміну В12 у сироватці крові. Подібне зниження в дуже поодиноких випадках призводить до розвитку анемії. Після відміни метформіну та/або замісної терапії вітаміном В12 сироваткова концентрація вітаміну В12 швидко нормалізується. У пацієнтів, які отримують метформінвмісні препарати (такі як препарат Галвус Мет®), не рідше 1 разу на рік слід контролювати показники загальноклінічного аналізу крові. При виявленні відхилень гематологічних показників від норми слід уточнити етіологію таких порушень та здійснити відповідне лікування. У деяких пацієнтів (наприклад, пацієнтів з недостатнім споживанням або порушеннями всмоктування вітаміну В12 або кальцію) існує схильність до зниження концентрації вітаміну В12 у сироватці крові.У таких пацієнтів визначення концентрації вітаміну В12 у сироватці крові не рідше 1 разу на 2-3 роки може мати діагностичну цінність. Гіпоксія Серцево-судинний колапс (шок), гостра серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда та інші стани, для яких характерна гіпоксемія, асоційовані з лактоацидозом, а також можуть сприяти преренальній азотемії. При виникненні вищезазначених станів застосування метформінвмісних препаратів (таких як Галвус Мет®) слід негайно припинити. Хірургічні втручання На час хірургічних втручань із загальною, спинальною або епідуральною анестезією (за винятком малих операцій, не пов'язаних з обмеженням споживання їжі та рідини) застосування метформінвмісних препаратів (таких як препарат Галвус Мет®) слід відмінити. Відновлення прийому препарату можливе не раніше ніж через 48 годин після втручання або після відновлення перорального прийому їжі після отримання лабораторного підтвердження стабілізації функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Оскільки у пацієнтів з порушенням функції печінки у ряді випадків відзначався лактоацидоз, що є однією з HP при застосуванні метформіну, препарат комбінації вилдагліптин+метформін не слід застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки або порушеннями біохімічних показників функції печінки. Погіршення стану пацієнтів із ЦД 2 типу, які раніше відповідали на терапію При виявленні відхилення лабораторних показників від норми або при появі клінічних симптомів погіршення загального стану (особливо при нечітко вираженій та змащеній симптоматиці) у пацієнтів із попередньою адекватною відповіддю на терапію слід негайно провести лабораторну діагностику для виявлення кетоацидозу та/або лакто. При виявленні ацидозу слід негайно припинити застосування препарату та вжити необхідних заходів корекції стану пацієнта. Гіпоглікемія Як правило, гіпоглікемія не відзначається у пацієнтів, які отримують терапію тільки препаратом комбінації віллдагліптин+метформін, проте вона може виникати на тлі низькокалорійної дієти (коли інтенсивне фізичне навантаження не компенсується калорійністю їжі), або на тлі вживання алкоголю. Розвиток гіпоглікемії найбільш ймовірний у літніх, ослаблених або виснажених пацієнтів, а також на тлі гіпопітуїтаризму, надниркової недостатності або алкогольної інтоксикації. У пацієнтів похилого віку та в осіб, які отримують бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути ускладнена. Зниження ефективності гіпоглікемічних засобів При стресі (лихоманці, травмі, інфекції, хірургічному втручанні тощо), що розвивається у пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні засоби за стандартною схемою, можливе різке зниження ефективності останніх на деякий час. В даному випадку може виникнути необхідність тимчасового припинення терапії комбінацією вілдагліптин+метформін та переведення на інсулінотерапію. Відновлення лікування препаратом Галвус Мет® можливе після закінчення гострого періоду. Фертильність Досліджень впливу препарату комбінації віллдагліптин+метформін на фертильність у людини не проводилося. У дослідженнях у тварин застосування віллдагліптину в дозах, що у 200 разів перевищують рекомендовані, не викликало порушень фертильності. Не було відзначено негативного впливу на фертильність у самців та самок при застосуванні метформіну у дозах 600 мг/кг на добу, що приблизно в 3 рази перевищує рекомендовану дозу для людини (при перерахунку на площу поверхні тіла). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Галвус Мет на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався. При розвитку запаморочення на фоні застосування препарату слід утримуватись від керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Активний компонент: Hamamelis (гамамеліс) D1 – 10 г; Допоміжний компонент: вазелін медичний – до 100 г. У банках зі скломаси оранжевого скла по 25 г, 40 г або в алюмінієвих тубах по 30 г. Кожну банку або тубу (з аплікатором або без нього) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідна мазь від жовтого до жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Показання до застосуванняГострий неускладнений геморой. Як допоміжний засіб при варикозному розширенні вен у складі комплексної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів мазі. Ущемлення гемороїдального вузла, виражене випадання гемороїдальних вузлів або випадання слизової оболонки прямої кишки, рясна кровотеча.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат сумісний з іншими гомеопатичними та алопатичними лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиДля зовнішнього застосування. При варикозному розширенні вен мазь наносять на уражені ділянки та втирають легким рухом знизу нагору 1-2 рази на добу. Курс лікування становить 1-2 тижні. При геморої мазь вводять за допомогою тампона у задній прохід 1-2 рази на добу. Для введення в пряму кишку одягнути аплікатор на тюбик із маззю. Натисканням на тюбик заповнити аплікатор маззю. Ввести аплікатор у пряму кишку досить глибоко. Обережно натискаючи на тюбик з нижнього кінця, поступово вийняти аплікатор. Курс лікування становить 1-2 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно проконсультуватися з лікарем, якщо після декількох днів лікування не відмічено жодних покращень або виникло загострення.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему