Акционные товары

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: флуконазол – 150 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 0,2 мг, крохмаль картопляний - 28,7 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 11,8 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) - 8,0 мг, магнію стеарат -1,1 мг тальк – 0,2 мг; капсула тверда желатинова № 1: желатин (97,7426 %), титану діоксид (1,3333 %), барвник хіноліновий жовтий (Е 104) (0,9197 %), барвник сонячний захід жовтий (Е 110) (0,0044 ). 2 капсули в упаковці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1, корпус жовтого кольору, кришечка жовтого кольору. Вміст капсул - гранульований порошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність конгломератів, які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на порошок.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450. При прийомі внутрішньо та при внутрішньовенному введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Флуконазол активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції; Microsporum spp. та Trychoptyton spp. Активний на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та зі зниженим імунітетом.ФармакокінетикаФармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо. Після внутрішнього прийому флуконазол добре абсорбується, його рівні в плазмі крові (і загальна біодоступність) перевищують 90% від рівнів флуконазолу в плазмі крові при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію при вживанні. Cmax досягається через 0.5-1.5 год після прийому флуконазолу натще. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі. 90% Css досягається до 4-5-го дня після початку терапії (при багаторазовому прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (в перший день), що вдвічі перевищує середню добову дозу, дозволяє досягти Css 90% до 2-го дня. Здається Vd наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми низьке (11-12%). Флуконазол добре проникає у всі рідини організму. Рівні флуконазолу в слині та мокротинні подібні до його концентрацій у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівні флуконазолу в спинномозковій рідині складають близько 80% від його рівнів у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі-дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При прийомі в дозі 50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів склала 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування – лише 5.8 мкг/г. При застосуванні у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. концентрація флуконазолу у роговому шарі на 7-й день становила 23.4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7.1 мкг/г. Концентрація флуконазолу у нігтях після 4-місячного застосування у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. склала 4.05 мкг/г у здорових та 1.8 мкг/г у уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначався в нігтях. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виявляють у сечі у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний КК. Циркулюючі метаболіти не виявлено. Тривалий T1/2 з плазми дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і 1 раз на добу або 1 раз на тиждень. за інших показань.ІнструкціяВсередину, ковтаючи цілком.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), в т.ч. у хворих з нормальною імунною відповіддю та у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококкозу у хворих на СНІД. Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів, у т.ч. у хворих зі злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також у хворих з іншими факторами, що спричиняють розвиток кандидозу. Кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота та глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний із носінням зубних протезів), у т.ч. у хворих з нормальною та пригніченою імунною функцією; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД. генітальний кандидоз; гострий або рецидивний вагінальний кандидоз; профілактика з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт. Мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної області, високій лишай, оніхомікози та шкірні кандидозні інфекції. Глибокі ендемічні мікози у хворих з нормальним імунітетом, кокцидіоідомікоз, паракокцидіоідомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз. Профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, схильними до розвитку таких інфекцій внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу та більше; одночасне застосування цизаприду; підвищена чутливість до флуконазолу; підвищена чутливість до похідних азолу зі схожою з флуконазолом структурою. З обережністю застосовують при порушеннях показників функції печінки на фоні застосування флуконазолу, при появі висипу на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями, при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг. станах у хворих з множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія).Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції. Флуконазол визначається у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових, тому застосування в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. Протипоказаний у дитячому віці до 1 року.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми, зміна смаку. З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювання, гепатотоксичність (включаючи рідкісні випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ та АСТ), порушення функції печінки гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця. З боку серцево-судинної системи: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння/тремтіння шлуночків. Дерматологічні реакції: висипання, алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію. З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину та тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія. Алергічні реакції: анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з варфарином флуконазол підвищує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та ШКТ, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час. Після прийому внутрішньо мідазоламу флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою зниження дози бензодіазепіну. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. мерехтіння/тремтіння шлуночків (аритмія типу "пірует"). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду та флуконазолу протипоказаний. У пацієнтів після трансплантації нирки застосування флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується моніторувати концентрацію циклоспорину в крові. Багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у пацієнтів, які отримують одночасно діуретики, однак це слід враховувати. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом в дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу і левоноргестрелу збільшуються на 40% і 24% відповідно, а при прийомі тиждень - AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептиву. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. При даній комбінації слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. Одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зниження AUC на 25% та тривалості T1/2 флуконазолу на 20%. У пацієнтів, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу. Флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільно флуконазол та пероральні препарати сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії. Одночасне застосування флуконазолу та такролімусу призводить до підвищення плазмових концентрацій останнього. Описано випадки нефротоксичності. При цій комбінації слід ретельно контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу і вище спричиняє значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. При одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином. При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, зумовлене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину в дозі 200 мг кожні 8 годин протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом у дозі 400 мг/добу або без нього з інтервалом у 21 день між двома схемами встановлено значне збільшення AUC зидовудину (74%). при одночасному застосуванні з флуконазолом. Пацієнтів, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. За таких комбінацій слід ретельно контролювати стан пацієнтів.Спосіб застосування та дозиВсередину, ковтаючи цілком. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають одноразово внутрішньо у дозі 150 мг. При баланіті, викликаному Candida, призначають флуконазол внутрішньо одноразово в дозі 150 мг. При дерматомікозах шкіри, включаючи дерматофітії стоп, тулуби, пахвинній ділянці рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень, режим дозування залежить від клінічного та мікологічного ефекту. Тривалість терапії у звичайних випадках становить 2-4 тижні, проте при дерматофітії стоп може знадобитися триваліша терапія (до 6 тижнів). При висівковому лишаї - 300 мг (2 капсули по 150 мг) 1 раз на тиждень протягом 2 тижнів, деяким пацієнтам потрібна третя доза 300 мг на тиждень, у той час як у частині випадків виявляється достатнім одноразового прийому 300. При оніхомікозі рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Лікування слід продовжувати до заміщення інфікованого нігтя (виростання неінфікованого нігтя). Для повторного зростання нігтів на пальцях рук і стоп у нормі потрібно 3-6 міс та 6-12 міс відповідно. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів – по 150 мг 1 раз на тиждень. Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат приймають у дозі 150 мг один раз на місяць. Тривалість терапії визначають індивідуально; вона варіює від 4 до 12 місяців. Деяким пацієнткам може знадобитися частіше застосування. У пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок слід дотримуватись звичайного режиму дозування препарату.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне. Промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно контролювати стан пацієнтів, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. У разі появи клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, його слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у пацієнта, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипи, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, його слід відмінити. При появі висипки у пацієнтів з інвазивними/системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних уражень або багатоформної еритеми. Одночасне застосування флуконазолу в дозах менше 400 мг на добу та терфенадину слід проводити під ретельним контролем. При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння/тремтіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень. Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протиінфекційну терапію необхідно скоригувати відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans, штамами Candida, які часто не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуконазол 150 мг. В упаковці 4 капсули.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат.ФармакокінетикаФармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо. Після внутрішнього прийому флуконазол добре абсорбується, його рівні в плазмі крові (і загальна біодоступність) перевищують 90% від рівнів флуконазолу в плазмі крові при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію при вживанні. C max ;досягається через 0.5-1.5 год після прийому флуконазолу натще. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі. 90% Css; досягається до 4-5-го дня після початку терапії (при багаторазовому прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (в 1-й день), що вдвічі перевищує середню добову дозу, дозволяє досягти Css; 90% до 2-го дня. Здається Vd; наближається до загального вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми низьке (11-12%). Флуконазол добре проникає у всі рідини організму. Рівні флуконазолу в слині та мокротинні подібні до його концентрацій у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівні флуконазолу в спинномозковій рідині складають близько 80% від його рівнів у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі-дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При прийомі в дозі 50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів склала 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування – лише 5.8 мкг/г. При застосуванні у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. концентрація флуконазолу у роговому шарі на 7-й день становила 23.4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7.1 мкг/г. Концентрація флуконазолу у нігтях після 4-місячного застосування у дозі 150 мг 1 раз на тиждень. склала 4.05 мкг/г у здорових та 1.8 мкг/г у уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначався в нігтях. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виявляють у сечі у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний КК. Циркулюючі метаболіти не виявлено. Тривалий T1/2; з плазми крові дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і 1 раз на добу або 1 раз на тиждень. за інших показань.ФармакодинамікаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450. При прийомі внутрішньо та при внутрішньовенному введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Флуконазол активний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції; Microsporum spp. та Trychoptyton spp. Активний на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та зі зниженим імунітетом.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), в т.ч. у хворих з нормальною імунною відповіддю та у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококкозу у хворих на СНІД. Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів, у т.ч. у хворих зі злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також у хворих з іншими факторами, що спричиняють розвиток кандидозу. Кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота та глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний із носінням зубних протезів), у т.ч. у хворих з нормальною та пригніченою імунною функцією; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД. генітальний кандидоз; гострий або рецидивний вагінальний кандидоз; профілактика з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт. Мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної області, високій лишай, оніхомікози та шкірні кандидозні інфекції. Глибокі ендемічні мікози у хворих з нормальним імунітетом, кокцидіоідомікоз, паракокцидіоідомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз. Профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, схильними до розвитку таких інфекцій внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу та більше; одночасне застосування цизаприду; підвищена чутливість до флуконазолу; підвищена чутливість до похідних азолу зі схожою з флуконазолом структурою.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час лікування слід використовувати надійні засоби контрацепції. Флуконазол визначається у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових, тому застосування в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендується. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 1 року.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, зміна смаку. З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія, блювання, гепатотоксичність (включаючи рідкісні випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ та АСТ), порушення функції , гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця. З боку серцево-судинної системи: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння/тремтіння шлуночків. Дерматологічні реакції: висипання, алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення: ; лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію. З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину і тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія. Алергічні реакції: ; анафілактичні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з варфарином флуконазол підвищує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та ШКТ, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час. Після прийому внутрішньо мідазоламу флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою зниження дози бензодіазепіну. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. мерехтіння/тремтіння шлуночків (аритмія типу "пірует"). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду та флуконазолу протипоказаний. У пацієнтів після трансплантації нирки застосування флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується моніторувати концентрацію циклоспорину в крові. Багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у пацієнтів, які отримують одночасно діуретики, однак це слід враховувати. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом в дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу і левоноргестрелу збільшуються на 40% і 24% відповідно, а при прийомі тиждень - AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептиву. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. При даній комбінації слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. Одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати. Одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зниження AUC на 25% та тривалості T1/2; флуконазолу на 20%. У пацієнтів, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу. Флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду і толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільно флуконазол та пероральні препарати сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії. Одночасне застосування флуконазолу та такролімусу призводить до підвищення плазмових концентрацій останнього. Описано випадки нефротоксичності. При цій комбінації слід ретельно контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу і вище спричиняє значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. При одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином. При одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення концентрацій зидовудину, яке, ймовірно, зумовлене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). При застосуванні у ВІЛ-інфікованих пацієнтів зидовудину в дозі 200 мг кожні 8 годин протягом 7 днів у поєднанні з флуконазолом у дозі 400 мг/добу або без нього з інтервалом у 21 день між двома схемами встановлено значне збільшення AUC зидовудину (74%). при одночасному застосуванні з флуконазолом. Пацієнтів, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. За таких комбінацій слід ретельно контролювати стан пацієнтів.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Призначений для прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення. Для дорослих, залежно від показань, схеми лікування та клінічної ситуації, добова доза становить 50-400 мг, кратність застосування – 1 раз на добу. Для дітей доза становить 3-12 мг/кг/добу, кратність застосування – 1 раз на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок дозу флуконазолу зменшують залежно від КК. Тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при порушеннях показників функції печінки на фоні застосування флуконазолу, при появі висипу на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями, при одночасному застосуванні терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг. станах у хворих з множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія). Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно контролювати стан пацієнтів, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. У разі появи клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, його слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у пацієнта, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипи, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, його слід відмінити. При появі висипки у пацієнтів з інвазивними/системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних уражень або багатоформної еритеми. Одночасне застосування флуконазолу в дозах менше 400 мг на добу та терфенадину слід проводити під ретельним контролем. При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння/тремтіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень. Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протиінфекційну терапію необхідно скоригувати відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans, штамами Candida, які часто не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 11.18 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 10 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max  у плазмі досягається через 6-8 год. Css у плазмі досягається лише після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2 флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину – 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, біль голови, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). Репродуктивна система: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза прийому внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 185.64 мг, диметикон – 2 мг. Склад корпусу капсули: ; желатин - 30 мг, титану діоксид - 0.509 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.013 мг. Склад кришечки капсули: барвник синій патентований V - 0.003 мг, титану діоксид - 0.291 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.054 мг, желатин - 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, №3, непрозорі, з бежевим корпусом та світло-зеленою кришечкою; вміст капсул – порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів з цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози в крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки вагінальні - 1 табл. активна речовина: деквалінія хлорид – 10 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; МКЦ; стеарат магнію. Пігулки вагінальні, 10 мг. По 6 табл. у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої та ПВХ. По 1 контурній осередковій упаковці поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, овальні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний.ФармакокінетикаПри інтравагінальному введенні вкрай незначна кількість деквалінію хлориду всмоктується через слизову оболонку піхви в системний кровотік, метаболізується до похідної 2,2-дикарбонової кислоти та виводиться у некон'югованій формі через кишечник.ФармакодинамікаФлуомізин® містить активну речовину деквалінію хлорид, яка є четвертинною амонієвою сполукою з широким спектром антимікробної активності. Деквалінія хлорид активний щодо більшості грампозитивних бактерій Streptococcus spp., включаючи β-гемолітичні стрептококи групи А і В, Staphylococcus aureus, Listeria spp., анаеробів Peptostreptococcus (групи D), грибів роду Candida, Candida bic грамнегативних бактерій Gardnerella vaginalis, Escherichia coli, Serratia spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp., Proteus spp. та найпростіших (Trichomonas vaginalis).Показання до застосуваннябактеріальний вагіноз; кандидозний вагініт; трихомонадний вагініт; санація піхви перед гінекологічними операціями та пологами.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; виразкові ураження епітелію піхви та шийки матки. Не рекомендується застосування деквалінію хлориду до початку статевого життя.Вагітність та лактаціяПрепарат дозволено до застосування протягом усього періоду вагітності та лактації.Побічна діяВкрай рідко можуть спостерігатися місцеві реакції подразнення (ерозії), свербіж, печіння або почервоніння слизової оболонки піхви. Однак ці небажані реакції можуть бути пов'язані з симптомами вагінальної інфекції. Вкрай рідко - лихоманка, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуомізин® несумісний з милом та іншими аніонними ПАР.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Рекомендований режим дозування - 1 вагінальна табл./сут. Вагінальну пігулку вводять глибоко у піхву ввечері перед сном, лежачи на спині, злегка зігнувши ноги. Під час менструації лікування слід припинити та продовжити колишній курс після її закінчення. Необхідно провести повний курс лікування (6 днів), щоб уникнути рецидиву.ПередозуванняДані про передозування відсутні. При інтравагінальному застосуванні передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлуомізин містить допоміжні речовини, які іноді не повністю розчиняються в піхву. Тому залишки вагінальної пігулки можна виявити на спідній білизні. На ефективність препарату Флуомізин це не впливає. У поодиноких випадках, при надмірній сухості піхви, є ймовірність, що таблетка залишиться нерозчиненою. Для запобігання цьому перед тим як вводити вагінальну таблетку, її необхідно змочити водою (протягом 1 з під струменем води). У період лікування рекомендується частіше міняти прокладки та спідню білизну. Якщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після завершення лікування, слід провести повторне мікробіологічне дослідження для виявлення збудника та підтвердження діагнозу. У період лікування препаратом рекомендується утримуватись від статевих контактів. Для запобігання урогенітальній реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Препарат не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої ​​уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування автомобілем тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Активна речовина: флуоцинолон ацетонід 250 мкг, неоміцину сульфат 5 мг (3400 ME неоміцину). Допоміжні речовини: пропіленгліколь – 50 мг, парафін рідкий – 50 мг, ланолін – 100 мг, вазелін – до 1 г. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування; у вигляді світло-жовтої, що просвічується в тонкому шарі, жирної м'якої маси.Фармакотерапевтична групаГКС для зовнішнього застосування. Чинить протизапальну, протиалергічну, антиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує прояви або усуває запальну реакцію шкіри.Клінічна фармакологіяПрепарат з антибактеріальною та протизапальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняПсоріаз, червоний плоский лишай, себорейний дерматит, екзема різного генезу та локалізації (включаючи екзему у дітей), нейродерміт, свербіж шкіри різного генезу, алергічні захворювання шкіри, дискоїдний червоний вовчак, опіки I ступеня, сонячні опіки, укуси на.Протипоказання до застосуванняБактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, великі псоріатичні бляшки, аногенітальний свербіж, трофічні виразки гомілки, пов'язані з варикозним розширенням вен, пухлини шкіри, вагітність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Застосування у дітей З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання.Побічна діяМожливо: телеангіектазії, постстероїдна судинна пурпура, атрофія шкіри, розтягнення шкіри, гірсутизм, гіпертрихоз, періоральний дерматит, вторинні інфекційні ураження шкіри; при тривалому застосуванні та/або нанесенні на великі поверхні можливі системні побічні ефекти.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо 1-3 рази/сут, залежно від використовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення перебігу захворювання. З обережністю застосовують у дітей грудного віку та у дівчат у період статевого дозрівання. Флуоцинолон ацетонід сумісний з протимікробними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка2,5 х 109 ДЕЯКЕ Lactobacillus plantarum LP01. 2,5 х 109 ДЕЯКЕ Lactobacillus plantarum LP02. 2,5 х 109 ДЕЯКЕ Lactobacillus rhamnosus LR04. 2,5 х 109 ДЕЯКЕ Lactobacillus rhamnosus LR05. 5 х 109 ДЕЯКЕ Bifidobacterium lactis BS01 (всього 15 х 109 ДЕЯКО життєздатних бактерій). Допоміжні речовини: фруктоолігосахариди – 3000 мг, нерозчинна клітковина – 225,9 мг, картопляний мальтодекстрин (загусник) – 322 мг, кремнію діоксид (емульгатор) – 7,1 мг. Пор. саші 3,93 г, №10.ХарактеристикаПробіотичне та пребіотичне.Фармакотерапевтична групаПоєднання пробіотиків та пребіотика дозволяє діяти набагато ефективніше за прості пробіотики. Наявність живильного середовища (фруктоолігосахаридів) продовжує життя пробіотичних бактерій та збільшує кількість власних корисних бактерій організму людини, що допомагає нормалізувати мікрофлору кишечника, покращити його функціональний стан при запорах, здутті живота, забезпечити нормальне травлення.Властивості компонентівПробіотичні бактерії, що входять до складу Флувір, сприяють підвищенню загальної опірності організму до найбільш поширених у зимовий період вірусних і бактеріальних інфекцій верхніх дихальних шляхів, попереджають дисбіоз і антибіотик-асоційовану діарею під час і після прийому антибіотиків, розвиток харчової системи. Lactobacillus plantarum LP01 та LP02, Lactobacillus rhamnosus LR04 та LR05 та Bifidobacterium lactis BS01: Виявляють імуномодулюючі властивості: посилюють специфічну IgA-відповідь і знижують вироблення цитокінів, пов'язаних із запаленням синтезують амінокислоти, пантотенову кислоту, вітаміни К та групи В сприяють всмоктуванню заліза, кальцію, вітаміну D; Виявляють симбіоз, компенсуючи метаболізм один одного, і стимулюють взаємний ріст володіють високою антагоністичною активністю проти широкого спектру патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, пригнічують життєдіяльність стафілококів, шигел, ротавірусів, протею, ентеропатогенних грибів. кишківника; Створюють сприятливі умови для розвитку корисної мікрофлори кишечника, підтримують та регулюють фізіологічну рівновагу кишкової мікрофлори, сприяють нормалізації мікробіоценозу шлунково-кишкового тракту;РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до раціону харчування дітей з 1-го місяця життя та дорослих як додаткове джерело життєздатних молочнокислих бактерій Lactobacillus та Bifidobacterium.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до окремих компонент продукту.Вагітність та лактаціяПідходить дітям із 1-го місяця життя. Прийом дозволено під час вагітності.Побічна діяНе встановлені.Спосіб застосування та дозиЗа рекомендацією лікаря приймати дітям з 1-го місяця життя та дорослим по 1-2 саші на добу. Курс застосування – 1 місяць або за рекомендацією лікаря. Вміст одного саші розчинити в 100 мл теплої питної води. Приймати під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧи не додавати до гарячого! Не змінює смак напоїв та їжі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: флупентиксол дигідрохлорид 1.168 мг, що відповідає вмісту флупентиксолу 1 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 37 мг, крохмаль картопляний – 73.5 мг, желатин – 2.76 мг, тальк – 8.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад оболонки: ;желатин - 0.558 мг, сахароза - 50 мг, сахароза порошок - 16.2 мг, заліза оксид жовтий (Е172) - 0.25 мг, поліруючий віск Capol 1295® ;(суміш бджолиного воску білого та карнаубського воску) - q 50 шт. - контейнери пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; (цукровою) коричнево-жовтого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має виражену антипсихотичну дію, а також активуючу, антидепресивну та анксіолітичну дію. Прояв ефектів флупентиксолу залежить від його дози. Вважають, що антипсихотичне дію нейролептиків обумовлено блокадою допамінових рецепторів у ЦНС. Похідні тіоксантенів мають високу спорідненість до допамінових D1- і D2-рецепторів. На відміну від флупентиксолу гідрохлориду, флупентиксол деканоат є депо формою, його дія зберігається протягом 2-4 тижнів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо C max ;флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Флупентиксол і цис-(Z)-флупентиксолу деканоат незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності. Після внутрішньом'язового введення флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис-(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. C max ;цис-(Z)-флупентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. При прийомі внутрішньо біологічний T1/2 становить приблизно 35 год. Виводиться флупентиксол у вигляді метаболітів, головним чином, через кишечник та частково нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняДля застосування в дозах до 3 мг на добу: депресія легкого та середнього ступеня з тривогою, астенією та відсутністю ініціативи; хронічні невротичні розлади з тривогою, депресією та апатією; психосоматичні порушення з астенічними реакціями; гостра та ситуаційно зумовлена ​​тривога, стресові стани, при яких не потрібен седативний/снодійний ефект (особливо при підозрі, що пацієнт схильний до зловживання транквілізаторами). Для застосування у дозах 3-40 мг на добу: психотичні стани з переважанням галюцинацій, параноїдного марення та порушень мислення, що супроводжуються також апатією, анергією та аутизмом. Для застосування у дозах 40-150 мг на добу: гострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія), резистентні до терапії; алкогольний абстинентний синдромПротипоказання до застосуванняГостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація барбітуратами, опіоїдними анальгетиками, коматозні стани, ЗНС, центральна гіпертермія в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, токсичний агранулоцитоз в анамнезі, паркінсонізм, гострі лихорадкові захворювання.Вагітність та лактаціяФлупентиксол та його активний метаболіт у незначних кількостях проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих концентраціях виділяються із грудним молоком. Не рекомендується застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі транзиторне безсоння (особливо після попереднього лікування нейролептиками з седативною дією), седативну дію (при застосуванні у високих дозах), екстрапірамідні порушення (переважно на початку лікування); рідко, при тривалій терапії – пізня дискінезія. З боку травної системи: можливі транзиторні зміни функціональних тестів печінки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні флупентиксол посилює ефекти лікарських засобів, що надають пригнічуючу дію на ЦНС, а також етанолу; може потенціювати дію засобів для наркозу. При одночасному застосуванні можливе зменшення та повне пригнічення гіпотензивної дії гуанетидину та засобів з аналогічним механізмом дії. При одночасному застосуванні можливе зменшення ефектів леводопи та адренергічних засобів. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливий розвиток екстрапірамідних порушень; з метоклопрамідом, піперазином – підвищується ризик розвитку екстрапірамідних розладів.Спосіб застосування та дозиДозу, частоту та тривалість застосування встановлюють індивідуально залежно від показань, що використовується лікарської форми та схеми лікування. При прийомі внутрішньо добова доза варіює від 1 мг до 40 мг на 1-3 прийоми. При внутрішньом'язовому введенні разова доза варіює від 20 мг до 200 мг з інтервалом 2-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати флупентиксол у недостатньо високих дозах у пацієнтів у стані збудження або гіперактивності. З обережністю застосовують у пацієнтів із судомним синдромом, хронічним гепатитом, серцево-судинними захворюваннями. При розвитку ЗНС слід негайно припинити застосування флупентиксолу та розпочати невідкладну симптоматичну терапію. У разі попередньої терапії нейролептиками із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалому застосуванні флупентиксолу у підвищених дозах необхідно проводити регулярне обстеження стану пацієнта з метою переходу на лікування з використанням менших доз. У період лікування флупентиксолом протипаркінсонічні засоби слід призначати лише за наявності відповідних показань та не застосовувати профілактично. Флупентиксол не слід застосовувати одночасно з гуанетидином та іншими засобами з подібним механізмом дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча в більшості випадків препарат не викликає седативного ефекту, необхідно враховувати можливість його впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. При застосуванні флупентиксолу (особливо на початку лікування) слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності до визначення індивідуальної реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл: Активні речовини: цис(Z)-флупентиксол деканоат 20 мг; Допоміжні речовини: тригліцериди із ланцюгами середньої величини. 1 мл – ампули безбарвного скла (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення масляний прозорий, від безбарвного до злегка жовтуватого кольору, практично вільний від частинок.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідний тіоксантену з вираженою антипсихотичною, активуючою та анксіолітичною дією. Антипсихотичну дію нейролептиків пов'язують з блокадою допамінових рецепторів, але можливо і з блокадою серотонінових 5-HT-рецепторів. Флюанксол редукує основні симптоми психозу, зокрема. галюцинації, параноїдний маячня та порушення мислення. Антипсихотична дія Флюанксолу починає проявлятися при застосуванні препарату внутрішньо у дозі 3 мг на добу; інтенсивність дії зростає зі збільшенням дози як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньом'язовому введенні. Флюанксол володіє властивостями, що розгальмовують (антиаутистическим і активуючим), а також послаблює вторинні розлади настрою, що сприяє активізації хворих з депресивною симптоматикою, підвищує їх комунікабельність і полегшує соціальну адаптацію. У малих та середніх дозах (до 25 мг на добу при прийомі внутрішньо та до 100 мг внутрішньом'язово 1 раз на 2 тижні) препарат не має седативної дії, проте у високих дозах може викликати неспецифічний седативний ефект. При прийомі внутрішньо в малих дозах (до 3 мг на добу) препарат має антидепресивну дію. Флюанксол розчин для внутрішньом'язового введення масляний призначається для депо-ін'єкцій, будучи депонованою формою флупентиксолу. У даній лікарській формі препарат має значно більшу тривалість дії, ніж Флюанксол у формі таблеток, і дозволяє проводити безперервну антипсихотичну терапію, що особливо важливо для лікування пацієнтів, які не виконують лікарських приписів. Застосування Флюанксолу у формі розчину для внутрішньом'язового введення запобігає частим рецидивам, пов'язаним з довільним перериванням лікування пацієнтами при прийомі препарату внутрішньо. Ін'єкції Флюанксолу можна проводити з інтервалами 2-4 тижні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо Cmax флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Після внутрішньом'язового введення цис(Z)-флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. Cmax цис(Z)-флупентиксолу у сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. Розподіл Здається Vd становить близько 14.1 л/кг. Зв'язування із білками плазми становить близько 99%. При внутрішньом'язовому введенні розчину для ін'єкцій Css досягається через 3 місяці застосування препарату. Флупентиксол та цис(Z)-флупентиксол незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболізм Метаболіти не мають нейролептичної активності. Виведення При внутрішньом'язовому введенні розчину для ін'єкцій крива концентрації в сироватці знижується експоненційно з T1/2, рівним приблизно 3 тижням, що відображає швидкість вивільнення флупентиксолу з депо. Метаболіти флупентиксолу не мають нейролептичної активності. Виводяться переважно з калом і, частково, із сечею. T1/2 становить приблизно 35 год. Фармакокінетична доза Флюанксолу 40 мг при внутрішньом'язовому введенні 1 раз на 2 тижні еквівалентна дозі Флуанксолу 10 мг на добу при прийомі внутрішньо протягом 2 тижнів.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія та інші психотичні стани, що протікають з галюцинаціями, маренням та порушеннями мислення, що супроводжуються апатією, анергією, зниженням настрою та аутизмом.Протипоказання до застосуваннясудинний колапс; пригнічення свідомості будь-якого походження (в т.ч. викликане прийомом алкоголю, барбітуратів або опіоїдних анальгетиків); кома; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до фенотіазинів; спадкова непереносимість галактози та/або фруктози; недостатність лактази; недостатність сахарази та ізомальтази; порушення абсорбції глюкози та галактози (при прийомі таблеток). З обережністю застосовувати у пацієнтів з органічними захворюваннями головного мозку, судомними розладами, у т.ч. з епілепсією (внаслідок зниження порога судомної готовності можливе почастішання нападів); з тяжкою печінковою недостатністю; з гіпокаліємією, гіпомагніємією; серцево-судинними захворюваннями в анамнезі (ризик транзиторного зниження АТ), у т.ч. з подовженням інтервалу QT, брадикардією менше 50 уд./хв, з недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда, при некомпенсованій серцевій недостатності, при аритмії; із факторами ризику розвитку інсульту; з глаукомою (і схильністю до неї); з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки; з алкоголізмом (можливе посилення гнітючої дії на ЦНС); з феохромоцитомою; з лейкопенією; порушенням дихання, пов'язаним з гострими інфекційними захворюваннями,бронхіальною астмою або емфіземою легень; при хворобі Паркінсона (посилення екстрапірамідних ефектів); із затримкою сечі, гіперплазією передміхурової залози з клінічними проявами (ризик затримки сечі); із синдромом Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичної дії); при вагітності, у період лактації (грудного вигодовування). Не рекомендується призначати Флюанксол у дозі до 25 мг/сут пацієнтам може психомоторного порушення, т.к. активуюча дія Флюанксолу в невеликих дозах (при прийомі внутрішньо до 3 мг на добу або при внутрішньом'язовому введенні 10-20 мг 1 раз на 2 тижні) може призвести до загострення цієї симптоматики.Вагітність та лактаціяЗастосування Флюанксолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе лише у випадках, якщо передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. У новонароджених, матері яких приймали нейролептики в III триместрі вагітності або під час пологів, можуть спостерігатися ознаки інтоксикації, такі як летаргія, тремор, надмірна збудливість. Крім того, такі новонароджені відзначають низький бал за шкалою Апгар. Під час лікування Флюанксолом допускається грудне вигодовування, якщо це визнано клінічно необхідним. У таких випадках рекомендується спостерігати за станом новонародженого, особливо у перші 4 тижні після народження. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, головний біль, тремор, акатізія, паркінсонізм, гіпокінезія, дистонія, розлади мови, депресія, безсоння, нервозність, ажитація; іноді - запаморочення, порушення уваги, екстрапірамідні розлади (в основному м'язова ригідність та гіперкінез), дискінезія, амнезія, судомні розлади, агресія, зниження лібідо, сплутаність свідомості; рідко – пізня дистонія. Слід пам'ятати, що з застосуванні нейролептиків, зокрема. флупентиксолу, у поодиноких випадках можливий розвиток ЗНС. Основними симптомами ЗНС є: гіпертермія, м'язова ригідність та порушення свідомості у поєднанні з дисфункцією вегетативної нервової системи (лабільний АТ, тахікардія, посилення потовиділення). При появі зазначених симптомів необхідна термінова відміна нейролептика та призначення симптоматичної та підтримуючої терапії. При тривалому лікуванні препаратом можливий розвиток пізньої дискінезії. Протипаркінсонічні препарати не усувають її симптоми і можуть посилити їх. Рекомендується зниження дози або, при можливості, припинення лікування. При персистуючій актатизії можуть бути ефективні бензодіазепіни або пропранолол. У перші кілька днів після ін'єкції та на ранніх стадіях лікування можуть виникати порушення моторики. У більшості випадків такі ефекти контролюються шляхом зниження дози та/або протипаркінсонічними препаратами. Однак, рутинне застосування протипаркінсонічних засобів для профілактики побічних ефектів не рекомендується. Транзиторне безсоння або почуття тривоги можуть спостерігатися особливо, якщо пацієнти раніше приймали нейролептики, які мають седативний ефект. З боку серцево-судинної системи: іноді – ортостатична гіпотензія, тахікардія; в окремих випадках (як і при прийомі інших нейролептиків) - подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, розвиток пароксизмів шлуночкової тахікардії типу "пірует", раптова смерть). З боку системи кровотворення: рідко – гранулоцитопенія, агранулоцитоз (більш ймовірний між 4 та 10 тижнями лікування), лейкопенія, гемолітична анемія. З боку органу зору: порушення акомодації, помутніння рогівки та/або кришталика з можливим порушенням зору; іноді – окулогірний криз, парез акомодації. З боку травної системи: сухість у роті, розлади травлення (в т.ч. запор, діарея, диспепсія, нудота), підвищене слиновиділення, дисфагія, блювання, холестатична жовтяниця (більш ймовірна між 2 та 4 тижнями лікування), зниження апетиту; у поодиноких випадках - незначні тимчасові зміни показників функціональних печінкових проб. З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, дисменорея, імпотенція, зниження лібідо, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, припливи, зміна вуглеводного обміну. З боку сечовивідної системи: іноді – затримка сечі, хворобливе сечовипускання. З боку кістково-м'язової системи: іноді – артралгія. З боку статевої системи: іноді – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: іноді - свербіж, висипання на шкірі, дерматит, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення. Місцеві реакції: рідко – еритема, набряк, запалення або абсцес. Інші: слабкість, астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Флюанксол може посилювати седативну дію етанолу, барбітуратів та інших засобів, які мають пригнічуючу дію на ЦНС. Флюанксол не слід застосовувати спільно з гуанетидином та засобами з аналогічною дією, т.к. нейролептики можуть послаблювати їхню гіпотензивну дію. Трициклічні антидепресанти та нейролептики (в т.ч. Флюанксол) взаємно інгібують метаболізм. Одночасне застосування нейролептиків та літію підвищує ризик нейротоксичності. При одночасному застосуванні Флюанксол може знижувати ефективність леводопи та дію адренергічних засобів. При одночасному застосуванні Флюанксолу з метоклопрамідом та піперазином збільшується ризик розвитку екстрапірамідних розладів. Пролонгування інтервалу QT, характерне для терапії антипсихотичними засобами, може збільшитись при одночасному прийомі препаратів, що надають таку саму дію, в т.ч. антиаритміків IA та III класів (хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід), деяких антипсихотичних засобів (тіоридазин), деяких антибіотиків групи макролідів (еритроміцин) та антибіотиків хінолонового ряду (гатифлоксацин, моксифлоксацин), деяких антигістамінних, препаратів літію. Слід уникати одночасного прийому Флюанксолу та перелічених препаратів. При одночасному застосуванні з препаратами, що викликають електролітні порушення (тіазидні та тіазидоподібні діуретики) та препаратами, здатними підвищувати концентрацію флупентиксолу або флупентиксолу деканоату в плазмі крові, можливе збільшення ризику подовження інтервалу QT та виникнення небезпечних для життя аритмій. Фармацевтична взаємодія Флюанксол у формі розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій не повинен змішуватися з депонованими формами на основі кунжутного масла, т.к. це може вплинути на фармакокінетику препаратів, що вводяться.Спосіб застосування та дозиДля внутрішньом'язового введення Розчин для внутрішньом'язового введення вводять глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідниці. В інші м'язи не рекомендується вводити. Якщо необхідний об'єм розчину перевищує 2 мл, рекомендується розділити його на 2 частини та зробити 2 ін'єкції. Препарат у формі розчину для внутрішньом'язового введення 20 мг/мл зазвичай вводять у дозі 20-40 мг (1-2 мл) кожні 2-4 тижні. Деяким пацієнтам можуть бути потрібні більш високі дози або коротші інтервали між ін'єкціями. При загостренні або гострому рецидиві захворювання може знадобитися введення препарату в дозі аж до 400 мг одномоментно з інтервалами 2 або навіть 1 тиждень. Перехід з Флюанксолу для прийому внутрішньо на внутрішньом'язове введення Добова доза (мг) препарату для внутрішнього прийому х 4 = разова доза (мг) розчину для внутрішньом'язового введення кожні 2 тижні. При цьому протягом 1-го тижня після 1-ї ін'єкції слід продовжувати прийом препарату внутрішньо, але у зменшеній дозі. Наступні дози та інтервали між ін'єкціями встановлюють відповідно до клінічного ефекту. Максимальна доза Флюанксолу при внутрішньом'язовому введенні становить 400 мг одномоментно з інтервалом між ін'єкціями на 1 тиждень. Пацієнти, яких переводять з терапії депо-формами інших препаратів, повинні отримувати Флюанксол з урахуванням наступних співвідношень: 40 мг флупентиксолу деканоату еквівалентно 25 мг флуфеназину деканоату, 200 мг зуклопентиксолу деканоату або 50 мг галопері.ПередозуванняСимптоми: можливі сонливість, гіпер або гіпотермія, екстрапірамідні розлади, судоми, шок, кома. При одночасному прийомі з препаратами, що впливають на серцеву діяльність, зареєстровані зміни на ЕКГ, подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, в т.ч. аритмія типу "пірует", зупинка серця. Лікування: проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. У разі прийому препарату внутрішньо необхідно якнайшвидше промити шлунок, рекомендується прийом сорбенту. Слід вжити заходів, спрямованих на підтримку діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати епінефрину (адреналін), т.к. це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні симптоми - біпериденом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі попереднього лікування нейролептиками або транквілізаторами із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалій терапії, особливо із застосуванням Флюанксолу у високих дозах, необхідно проводити ретельний контроль та періодичну оцінку стану пацієнтів з метою своєчасної корекції підтримуючої дози. При супутньому лікуванні діабету призначення Флюанксолу може вимагати корекції дози інсуліну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнт повинен уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: флупентиксолу дигідрохлорид 5.84 мг, що відповідає вмісту флупентиксолу 5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 38 мг, крохмаль картопляний – 77 мг, желатин – 3.32 мг, тальк – 9.1 мг, магнію стеарат – 0.65 мг. Склад оболонки: желатин – 0.558 мг, сахароза – 60.9 мг, сахароза порошок – 49.2 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.3 мг, поліруючий віск Capol 1295® (суміш бджолиного воску білого та карнаубського воску) – qs 50 шт. - контейнери пластикові (2); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; (цукровою) коричнево-жовтого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), похідне тіоксантену. Має виражену антипсихотичну дію, а також активуючу, антидепресивну та анксіолітичну дію. Прояв ефектів флупентиксолу залежить від його дози. Вважають, що антипсихотичне дію нейролептиків обумовлено блокадою допамінових рецепторів у ЦНС. Похідні тіоксантенів мають високу спорідненість до допамінових D1- і D2-рецепторів. На відміну від флупентиксолу гідрохлориду, флупентиксол деканоат є депо формою, його дія зберігається протягом 2-4 тижнів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо C max ;флупентиксолу в плазмі досягається через 3-6 годин. Біодоступність становить близько 40%. Флупентиксол і цис-(Z)-флупентиксолу деканоат незначно проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності. Після внутрішньом'язового введення флупентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент цис-(Z)-флупентиксол та деканову кислоту. C max ;цис-(Z)-флупентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. При прийомі внутрішньо біологічний T1/2 становить приблизно 35 год. Виводиться флупентиксол у вигляді метаболітів, головним чином, через кишечник та частково нирками.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняДля застосування в дозах до 3 мг на добу: депресія легкого та середнього ступеня з тривогою, астенією та відсутністю ініціативи; хронічні невротичні розлади з тривогою, депресією та апатією; психосоматичні порушення з астенічними реакціями; гостра та ситуаційно зумовлена ​​тривога, стресові стани, при яких не потрібен седативний/снодійний ефект (особливо при підозрі, що пацієнт схильний до зловживання транквілізаторами). Для застосування у дозах 3-40 мг на добу: психотичні стани з переважанням галюцинацій, параноїдного марення та порушень мислення, що супроводжуються також апатією, анергією та аутизмом. Для застосування у дозах 40-150 мг на добу: гострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія), резистентні до терапії; алкогольний абстинентний синдромПротипоказання до застосуванняГостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація барбітуратами, опіоїдними анальгетиками, коматозні стани, ЗНС, центральна гіпертермія в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, токсичний агранулоцитоз в анамнезі, паркінсонізм, гострі лихорадкові захворювання.Вагітність та лактаціяФлупентиксол та його активний метаболіт у незначних кількостях проникають через плацентарний бар'єр, у невеликих концентраціях виділяються із грудним молоком. Не рекомендується застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі транзиторне безсоння (особливо після попереднього лікування нейролептиками з седативною дією), седативну дію (при застосуванні у високих дозах), екстрапірамідні порушення (переважно на початку лікування); рідко, при тривалій терапії – пізня дискінезія. З боку травної системи: можливі транзиторні зміни функціональних тестів печінки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні флупентиксол посилює ефекти лікарських засобів, що надають пригнічуючу дію на ЦНС, а також етанолу; може потенціювати дію засобів для наркозу. При одночасному застосуванні можливе зменшення та повне пригнічення гіпотензивної дії гуанетидину та засобів з аналогічним механізмом дії. При одночасному застосуванні можливе зменшення ефектів леводопи та адренергічних засобів. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливий розвиток екстрапірамідних порушень; з метоклопрамідом, піперазином – підвищується ризик розвитку екстрапірамідних розладів.Спосіб застосування та дозиДозу, частоту та тривалість застосування встановлюють індивідуально залежно від показань, що використовується лікарської форми та схеми лікування. При прийомі внутрішньо добова доза варіює від 1 мг до 40 мг на 1-3 прийоми. При внутрішньом'язовому введенні разова доза варіює від 20 мг до 200 мг з інтервалом 2-4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати флупентиксол у недостатньо високих дозах у пацієнтів у стані збудження або гіперактивності. З обережністю застосовують у пацієнтів із судомним синдромом, хронічним гепатитом, серцево-судинними захворюваннями. При розвитку ЗНС слід негайно припинити застосування флупентиксолу та розпочати невідкладну симптоматичну терапію. У разі попередньої терапії нейролептиками із седативною дією їх прийом слід припиняти поступово. При тривалому застосуванні флупентиксолу у підвищених дозах необхідно проводити регулярне обстеження стану пацієнта з метою переходу на лікування з використанням менших доз. У період лікування флупентиксолом протипаркінсонічні засоби слід призначати лише за наявності відповідних показань та не застосовувати профілактично. Флупентиксол не слід застосовувати одночасно з гуанетидином та іншими засобами з подібним механізмом дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча в більшості випадків препарат не викликає седативного ефекту, необхідно враховувати можливість його впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. При застосуванні флупентиксолу (особливо на початку лікування) слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності до визначення індивідуальної реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: Діюча речовина: Карбоцистеїн – 2,0 г; Допоміжні речовини: Гліцерол – 5,0 г; Метилпарагідроксибензоат - 0,15 г; Сахароза – 70 г; Барвник сонячний захід жовтий (Е 110) – 0,001 г; Натрію гідроксид – до pH 6,2; Ароматизатор банановий – 0,2 г; Вода очищена – до 100 мл. По 125 мл сиропу в прозорий скляний флакон, закритий пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з пластмасовою прокладкою і з контролем розтину. Один флакон з мірною склянкою з поліпропілену та з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрозора рідина оранжевого кольору із запахом банана.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація в сироватці крові та в слизовій оболонці дихальних шляхів досягається через 2-3 години після прийому внутрішньо і зберігається в слизовій оболонці протягом 8 годин. Виводиться переважно нирками, частково у незміненому вигляді, частково у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаМуколітична та відхаркувальна дія обумовлена ​​активацією – сіалової трансферази – ферменту бокалоподібних клітин слизової оболонки бронхів. Нормалізує кількісне співвідношення кислих та нейтральних сіаломуцинів бронхіального секрету, відновлює в'язкість та еластичність слизу, полегшує його відходження. Сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, зменшує вироблення слизу, активізує діяльність війчастого епітелію, покращує мукоциліарний кліренс. Відновлює секрецію імунологічно активного IgA (специфічний захист) та кількість сульфгідрилії груп компонентів слизу (неспецифічний захист).Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання, (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та запальні захворювання порожнини носа, носоглотки, приносових пазух, та середнього вуха (риніт, аденоїдит, синусит, середній отит) (мокроти, слизу); підготовка до бронхоскопії та/або бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрйт (у фазі загострення), цистит; дитячий вік до 2 років. З обережністю: слід бути обережним при прийомі препарату при хронічному гломерулонефриті (в анамнезі), виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі).Побічна діяНудота, блювання, діарея, біль в епігастрії, метеоризм, шлунково-кишкова кровотеча, запаморочення, слабкість, нездужання, у поодиноких випадках – алергічні реакції (свербіж, кропив'янка, висип, ангіоневротичний набряк). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному використанні з глюкокортикостероїдами відзначається синергічна дія. Підвищує ефективність антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Посилює бронхолітичний ефект теофіліну. Активність карбоцистеїну послаблюють протикашльові та атропіноподібні засоби.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. 5 мл сиропу (1 чайна ложка) містить 100 мг карбоцистеїну. Діти віком від 2 до 5 років: по 5 мл, 2 рази на день. Дозування не повинно перевищувати 200 мг/день. Діти старше 5 років: по 5 мл, 3 десь у день. Дозування не повинно перевищувати 300 мг/день. Лікування не повинно тривати понад 8-10 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим на цукровий діабет взяти до уваги, що вміст, сахарози на 5 мл (одну чайну ложку сиропу) – 3,5 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. діючі речовини: парацетамол 325 мг/650 мг, фенілефрину гідрохлорид 10 мг/10 мг, феніраміну малеат 20мг/20 мг; допоміжні речовини: лимонна кислота, натрію гідроцитрат, декстрин, мальтодекстрин, сахароза (цукор), аспартам, ароматизатор лимонний або апельсиновий, барвник (хіноліновий жовтий при використанні ароматизатору лимонного або сонячний захід сонця жовтий при використанні ароматизатора апельсин). Порошок для приготування розчину для вживання (лимонний, апельсиновий). По 2,5 г (при дозуванні 325 мг + 10 мг + 20 мг) або по 5 г (при дозуванні 650 мг + 10 мг + 20 мг) у пакетику термозварювані з матеріалу плівкового комбінованого або з матеріалу комбінованого багатошарового, або з кашльованої фольги. пакувальної. По 3, 5, 10, 20, 30, 40 або 50 пакетиків разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСуміш гранул і порошку неоднорідно жовтого або оранжевого кольору з характерним слабким запахом лимона чи апельсину.Фармакотерапевтична групаЗасіб для усунення симптомів ГРЗ та "застуди" (аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Парацетамол швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після внутрішнього прийому максимальна концентрація парацетамолу в плазмі досягається через 10-60 хвилин. Парацетамол розподіляється у більшості тканин організму, проникає через плаценту та присутній у грудному молоці. У терапевтичних концентраціях зв'язування з білками плазми незначне, зростає зі збільшенням концентрації. Піддається первинному метаболізму в печінці, виводиться переважно через нирки у вигляді глюкуронідних та сульфатних сполук. Період напіввиведення становить 1-3 години. Фенілефрин Фенілефрин всмоктується із шлунково-кишкового тракту та піддається первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Виводиться із сечею практично повністю у вигляді сульфатних сполук. Максимальні концентрації в плазмі досягаються в інтервалі від 45 хв до 2 годин. Період напіввиведення становить 2-3 години. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. Період напіввиведення феніраміну – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу, має жарознижувальну, знеболювальну, протинабрякову та протиалергічну дію. Усуває симптоми "застуди" (гіпертермію, озноб, головний біль, нежить, закладеність носа, чхання, біль у м'язах). Парацетамол Парацетамол має жарознижувальну та знеболювальну дію: зменшує больовий синдром, що спостерігається при застудних станах – біль у горлі, головний біль, м'язовий та суглобовий біль, знижує високу температуру. Не впливає на функцію тромбоцитів та гемостаз. Фенілефрин Фенілефрин має судинозвужувальну дію - зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів та придаткових пазух. Фенірамін Фенірамін має протиалергічну дію: усуває свербіж очей, носа та горла, набряклість та гіперемію слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа, зменшує ексудативні прояви.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ГРВІ та інших "простудних" захворювань, зокрема грип.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, одночасний прийом трициклічних антидепресантів, бета-адреноблокаторів або інших симпатоміметичних препаратів, одночасний або протягом попередніх 2 тижнів прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО), портальна гіпертензія, алкоголізм, тяжкі серцево-судинні захворювання. , цукровий діабет, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, фенілкетонурія, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 12 років. З обережністю: При вираженому атеросклерозі коронарних артерій, серцево-судинних захворюваннях, гострому гепатиті, гемолітичній анемії, бронхіальній астмі, тяжких захворюваннях печінки або нирок, гіперплазії передміхурової залози, утрудненні сечовипускання внаслідок гіпертрофії передміхурової залози, захворюваннях крові. Синдроми , карбамазепіну, рифампіцину, ізоніазиду, зидовудину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки).Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи Рідко: реакції гіперчутливості (шкірні висипання, задишка, анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк. Частота невідома: анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення психіки Рідко: підвищена збуджуваність, порушення сну. Порушення з боку нервової системи Часто: сонливість. Рідко: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу зору Рідко: мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Порушення з боку серця Рідко: тахікардія, серцебиття. Порушення з боку судин Рідко: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання. Рідко: сухість у роті, абдомінальний біль, запор, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Порушення з боку шкіри Рідко: шкірний висип, свербіж, еритема, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: утруднення сечовипускання. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко: нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив парацетамолу Посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних засобів, етанолу. Ризик гепатотоксичної дії парацетамолу підвищується при одночасному прийомі барбітуратів, фенітоїну, фенобарбіталу, карбамазепіну, рифампіцину, ізоніазиду, зидовудину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки. Властивості варфарину як антикоагулянту та інших кумаринів можуть бути посилені на фоні тривалого регулярного застосування парацетамолу, збільшуючи ризик кровотеч. Одиничний прийом парацетамолу не має такого ефекту. Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і підвищує рівень концентрації парацетамолу в плазмі до максимального. Аналогічним чином домперидон може збільшувати швидкість абсорбції парацетамолу. При сумісному застосуванні хлорамфеніколу та парацетамолу період напіввиведення хлорамфеніколу може збільшитись. Парацетамол може знизити біодоступність ламотриджину, з можливим зниженням його дії через індукування його печінкового метаболізму. Абсорбція парацетамолу може бути знижена при одночасному прийомі з колестіраміном, проте цього можна уникнути, якщо приймати колестірамін на годину пізніше парацетамолу. Регулярне застосування парацетамолу одночасно з зидовудином може спричинити нейтропенію та збільшити ризик пошкодження печінки. Пробенецид впливає на метаболізм парацетамолу. У пацієнтів, які приймають одночасно пробенецид, слід зменшити дозу парацетамолу. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватись при хронічному або надмірному споживанні алкоголю. Парацетамол може впливати на результати тесту визначення сечової кислоти з використанням преципітуючого реагенту фосфовольфрамату. Вплив феніраміну. Можливе посилення впливу інших речовин на центральну нервову систему (наприклад, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, алкоголю, протипаркінсонічних препаратів, барбітуратів, транквілізаторів та наркотичних засобів). Фенірамін може пригнічувати дію антикоагулянтів. Вплив фенілефрину. Препарат протипоказаний пацієнтам, які приймають або приймали інгібітори МАО протягом останніх двох тижнів. Фенілефрин може посилювати дію інгібіторів МАО та викликати гіпертонічний криз. Одночасне застосування фенілефрину з іншими симпатоміметичними препаратами або трициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптилін) може збільшити ризик серцево-судинних побічних ефектів. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-адреноблокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, дебрізохіна, гуанетидину, резерпіну, метилдопи). Ризик підвищення артеріального тиску та інших серцево-судинних побічних ефектів може бути збільшений. Одночасне застосування фенілефрину з дигоксином та іншими серцевими глікозидами може збільшити ризик розвитку аритмії або інфаркту міокарда.Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготамін та метизергід) може збільшити ризик ерготизму.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років – вміст одного пакетика розчинити в 1 склянці кип'яченої гарячої води. Можна додати цукор до смаку. Вживати у гарячому вигляді. Повторну дозу можна приймати кожні 4 години (не більше трьох доз протягом 24 годин). Можливе застосування будь-якої доби, але найкращий ефект має прийом препарату перед сном, на ніч. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 3 днів після початку застосування препарату, необхідно звернутися до лікаря. Пацієнтам не слід приймати більше 5 днів. Особливі популяції: Печінкова недостатність: пацієнтам з порушеною функцією печінки або синдромом Жільбера необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між прийомами препарату Флюкомп®. Ниркова недостатність: за наявності гострої ниркової недостатності (кліренс креатиніну)ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, судоми, гіпокаліємія, гепатотоксична та нефротоксична дія; можуть з'явитися порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз (у т. ч. лактоацидоз); у важких випадках – енцефалопатія та кома. Частими клінічними проявами після 3-5 днів в умовах хронічного передозування парацетамолом є жовтяниця, гарячка, печінковий запах з рота, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінкова недостатність. Виразність передозування залежить від дози, тому треба попереджати пацієнтів про заборону одночасного прийому парацетамоловмісних препаратів. Поріг передозування може бути знижений у літніх пацієнтів і дітей, у пацієнтів, які приймають певні препарати (наприклад, індуктори мікросомальних ферментів печінки), алкоголь або хворих на виснаження. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути токсичного ураження печінки, прийом препарату не слід поєднувати із застосуванням алкогольних напоїв. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати сонливість, тому під час лікування не рекомендується керувати автомобілем та займатися іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 г гелю містить активну речовину флуконазол - 5,0 мг. Гель для зовнішнього застосування 0,5% по 15 г у лакованій, алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвний, опалесцентний, гомогенний гель.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб для зовнішнього застосування.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні практично не всмоктується з поверхні шкіри і не має системної дії.ФармакодинамікаПри місцевому та зовнішньому застосуванні є протигрибковим препаратом широкого спектру дії. Має доведену ефективність щодо мікроорганізмів, відповідальних за дерматомікози, Pityriasis versicolor (висівкоподібний різнобарвний лишай) і шкірний кандидоз (тобто, Microsporum spp., Trichophyton spp., Epidermophyton spp., Candida spp. і Malassezia дерматофітів, дріжджових та пліснявих грибків.Показання до застосуванняЛікування поверхневих грибкових інфекцій шкіри, у тому числі мікозів стоп ("грибок" стопи), пахової епідермофітії (tinea cruris), грибкових уражень гладкої шкіри тіла (tinea corporis); дріжджових інфекцій шкіри (що викликаються Candida (наприклад, Candida albicans), зокрема попрілості; різнокольорового лишаю (Pityriasis versicolor), що викликається Pityrosporum orbiculare.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. інших азольних сполук в анамнезі), вагітність (I триместр).Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності, з обережністю у ІІ-ІІІ триместр, у період лактації.Побічна діяРідко можуть спостерігатися місцеві реакції: подразнення шкіри, відчуття печіння. Можливі алергічні реакції (кропив'янка, висипання на шкірі).Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значуща лікарська взаємодія препарату Флюкорем з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиЗастосовувати зовнішньо: на уражену ділянку шкіри наносять гель тонким рівним шаром, захоплюючи також на 2 см і область, що примикає до них, і втирають до повного вбирання 2 рази на добу (вранці і ввечері). Тривалість застосування протягом 1-3 тижнів залежно від збудника інфекції та місця її прояву. При деяких резистентних формах тривалість застосування може бути продовжена до 6 тижнів за рекомендацією лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний) – 147,40 мг, крохмаль кукурудзяний – 49.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0.36 мг, магнію стеарат – 2,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,36 мг; капсули тверді желатинові (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2.0000 %, желатин – до 100 %. 1, 2, 3, 6 капсул по 150 мг у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка 4 контурні коміркові упаковки по 6 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули № 0, корпус та кришечка білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його біодоступність – 90%. Максимальна концентрація після прийому внутрішньо, натще 150 мг становить 90% від вмісту ст. плазмі при внутрішньовенному введенні у дозі 2,5 – 3,5 мг/л. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату, прийнятого внутрішньо. Концентрація в плазмі досягає піку через 0,5-1,5 години після прийому, період напіввиведення флуконазолу становить близько 30 годин. Концентрації в плазмі знаходяться у прямо пропорційній залежності від дози. 90% рівень рівноважної концентрації досягається до 4-5 дня лікування препаратом (при прийомі 1 раз на добу). Введення ударної дози (у перший день), що в 2 рази перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівня, що відповідає 90% рівноважної концентрації, до другого дня. Очевидний обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – 11-12%. Флуконазол добре проникає у всі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині та мокротинні аналогічні його рівням у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу у периферичній крові не виявлено.ФармакодинамікаФлуконазол, представник класу триазольних протигрибкових засобів, є селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., Cryptococcus neoformans, Microsporum spp., Trichophyton spp. Показано також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidiodes immitis та Histoplasma capsulatum.Показання до застосуванняКриптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (в т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами імуносупресії (в т. ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів ); препарат може використовуватися для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД; у генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що призводять до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, в т.ч. порожнини рота та глотки (в т.ч. атрофічний кандидоз порожнини рота, пов'язаний із носінням зубних протезів), стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія, кандидози шкіри; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз: лікування вагінального кандидозу (гострого та хронічного рецидивуючого), профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, що схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної ділянки; висівковий лишай, оніхомікоз; кандидоз шкіри; у глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом терфенадину (на фоні багаторазового прийому флуконазолу в дозі 400 мг на добу та більше); Підвищена чутливість до флуконазолу та інших компонентів препарату або близьких за структурою азольних сполук; Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми); Період лактації; Одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал Q-Tіметаболізуються за допомогою ізоферменгу CY3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Порушення показників функції печінки; Одночасний прийом потенційно гепатотоксичних лікарських засобів; Алкоголізм; Проаритмогеїні стани у пацієнтів із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу, одночасний прийом лікарських засобів, що викликають аритмії); порушення функції нирок; Поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; Одночасне застосування терфеїадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу.Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флукопазолу у вагітних жінок не проводилося. В даний час немає доказів впливу низьких доз флукопазолу (150 мг одноразово для лікування вульвовагінального кандидозу) на підвищення частоти несприятливих результатів вагітності, а також взаємозв'язку з виникненням будь-яких специфічних вад розвитку у дитини. При застосуванні високих доз (400-800 мг на добу) флукопазолу описано кілька випадків множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом. Застосування препарату у вагітних є недоцільним, за винятком важких або загрозливих для життя форм грибкових інфекцій, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам дітородного віку слід використовувати засоби контрацепції. Флуконазол знаходиться в грудному молоці в такій же концентрації, як і в плазмі, тому його призначення під час лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість слизової оболонки ротової порожнини, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, абдомінальні болі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки (жовтяниця, гепатит, гепатонекроз, гіпербілірубіпемія, підвищення активності аланінамінотрансфсрази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази), гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зміна смаку, парестезія. безсоння, сонливість, тремор; рідко – судоми. З боку кроєн та лімфатичної системи: анемія; рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, іейтропенія, агранулоцитоз. Серцево-судинна система: збільшення тривалості інтервалу QT; мерехтіння, тріпотіння шлуночків, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade de pointes). З боку шкірних покровів: висипання, алопеція, ексфоліативпі ураження шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, підвищене потовиділення, лікарський висип. З боку обміну речовин: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату міалгія. Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго; рідко – порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказане цизаприду. При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т. ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует" (torsade dc pointes). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Терфенадін. При одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфінадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено. Однак застосування флуконазолу в дозах 400 мг/добу і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасний прийом флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказаний. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол. Одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозід. Незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade de pointes). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідін. Незважаючи на те. що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флукоіазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует" (torsade dc pointes). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointes) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Слід бути обережними і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флукоіазолу: Гідрохлортіазид. Одночасне багаторазове застосування флукоіазолу та гідрохлортіазиду може призвести до зростання концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. ріфампіцин. Комбінація з рифампіципом призводить до зниження AUC (площі під кривою "концентрація-час") на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому хворим, які одержують одночасно рифампіцин, дозу флуконазолу доцільно збільшити. Флуконазол є потужним інгібітором нзоферменту CYP2C9 та CYP2C19 цитохрому Р450 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрації та інших лікарських засобів, що стабілізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні нижчеперелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл. Відзначається зменшення клірепсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін. Збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом та через тиждень після початку лікування. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортринтиліну. Амфотспіцин В. У дослідженнях па мишах (у тому числі, з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній С. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neofonmms та антагонізм при системній fumigants. Клінічне значення цих результатів не ясно. При застосуванні флуконазолу та інших протигрибкових засобів (похідних азолу) з варфарином збільшується протромбіновий час (в середньому на 12 %). Можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину. Азітроміцин. При одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни. (короткої дії). Після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-50% і період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Капбамазепін. Флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну і підвищує його сироваткову концентрацію на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл і фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль побічних ефектів. Циклоспорин. Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які отримують флуконазол, оскільки у хворих з пересадженою нічкою прийом флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. Циклофосфамід. При одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Поєднання препаратів можливе з урахуванням ризику цих порушень. Фентаніл. Є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Галофантрін. Флуконазол може збільшувати концентрацію галофаїтину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу "пірует", тому спільне застосування їх не рекомендується. Інгібітори ГМК-КоА-редуктази. При одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМК-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (флувастагін), ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу збільшується. У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинінкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинінкінази або якщо діагностується чи є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМК-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан. Флукопазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон. Флукопазол може збільшувати концентрацію плазми метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу та целекоксибу у дозі 200 мг Сmах та AUC целекоксибу збільшуються на 68 % та 134 % відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших ІПЗП, метаболізурусних ізоферментом CYP2C9 (напроксен, лорноксикам, мелоксикам. диклофенак). Може знадобитися корекція дози ІПЗЗ. При одночасному застосуванні ІПЗП та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та проявів токсичності, пов'язаних з НПЗЗ. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено. При щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етиніл-естрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40 % та 24 % відповідно. При прийомі 300 мг флуконазолу один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн. Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може призвести до зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значного ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримання рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу. Преднізон. Є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутін. Є повідомлення про взаємодію флуконазолу та рифабутину, що супроводжувався підвищенням сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол. Саквінавір. AUC збільшується приблизно на 50%. Сmax - на 55%. Кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з нгибированием печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротсину. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сіролімус. Підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід). Спільне застосування флуконазолу та пероральних гіпоглікемічних засобів допускається, проте лікар повинен мати на увазі можливість розвитку гіпоглікемії. Необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус. Застосування Флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок пригнічення метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описані випадки ісфро-токсичності. Хворих, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, слід ретельно спостерігати. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін. При застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг протягом 14 днів одночасно (або в комбінації) з теофіліном середня швидкість плазмового клієрнсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають тсофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну і, при необхідності, скоригувати терапію відповідно. Алкалоїд барвінку. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до ісйротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А. Є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти п флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зідовудін. У хворих, які отримують комбінацію флуконазолу та зидовудину, спостерігається підвищення Сmах та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, яке спричинене зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20 %). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4). Одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу першого дня, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) і флуконазолу (400 мг першого дня, потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) , призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменгу CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флукопазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим при криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день зазвичай призначають 400 мг (8 капсул по 50 мг), а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням; при криптококовому менінгіті його зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД, після завершення повного курсу первинного лікування, флуконазол призначають у дозі 200 мг на добу протягом тривалого періоду часу. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг на першу добу, а потім - по 200 мг. При недостатній клінічній ефективності доза препарату може бути збільшена до 400 мг на добу.Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають по 50-100 мг 1 раз на добу; тривалість лікування - 7-14 днів. При необхідності, у хворих з вираженим зниженням імунітету лікування може бути тривалішим. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, флуконазол зазвичай призначають по 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При інших локалізаціях кандидозу (за винятком генітального кандидозу), наприклад, при езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок тощо, ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих зі СНІД після завершення повного курсу первинної терапії препарат може бути призначений по 150 мг 1 раз на тиждень. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають: При вперше виявленому вагінальному кандидозі – одноразово в дозі 150 мг; При вагінальному кандидозі з рідкісними загостреннями або слабко або помірно вираженою симптоматикою - одноразово в дозі 150 мг; При тяжкому перебігу вагінального кандидозу (з вираженою симптоматикою) – по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1 та 4 дні терапії); При вагінальному кандидозі з частими рецидивами (4 та більше разів на рік) – для лікування загострення: по 150 мг 1 раз на добу з інтервалом 72 години (на 1, 4 та 7 дні терапії); зниження частоти рецидивів: 150 мг 1 разів на тиждень протягом 6 місяців. Деяким хворим може знадобитися частіше застосування. При баланіті, викликаному Candida, флуконазол призначають одноразово в дозі 150 мг внутрішньо.ПередозуванняСимптоми: галюцинації, параноїдальна поведінка. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, форсований діурез. Гемодіаліз протягом 3 годин знижує концентрацію у плазмі приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з флуконазолом, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. У тих випадках, коли у хворих з поверхневою грибковою інфекцією розвивається висип і вона розцінюється як пов'язана з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати та скасувати флуконазол з появою бульозних змін або багатоформної еритеми. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі флуконазолу з цизапридом, рифабутином або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р 450 . Лікування необхідно продовжувати до появи клінікогематологічної ремісії, оскільки передчасне його перетворення призводить до рецидивів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших побічних ефектів. пов'язаних з прийомом препарату, у період лікування пацієнтам рекомендується утриматися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаШприц – 1 шт.: Активний інгредієнт: натрію парнапарин 3200/4250/6400 анти-Ха МЕ; допоміжні речовини: вода для ін'єкцій до 0,3/0,4/0,6 мл. Флюксум® розчин для підшкірного введення 3200 анти-Ха МЕ/0,3 мл, 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл, 6400 анти-Ха МЕ/0,6 мл. По 0,3, 0,4 або 0,6 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачціОпис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаФармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка однак через 12 годин після введення дози все ще визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3 день при застосуванні препарату у дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день та на 4 день при застосуванні у дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день. Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності більш сприятливий порівняно з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з меншою кількістю піків і більш повільним зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.ФармакодинамікаФлюксум містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який отримують в процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкого кишечника свині. Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-IIа активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТГВ): при загальнохірургічних та ортопедичних операціях; у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен. Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини. Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою. Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-киш загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт. Тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, зокрема анамнезі. Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза). Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) ≥ 180/100 мм.рт.ст. Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді. Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол, тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею. , обумовлена ​​іншими низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного і спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном. натрію з тиклопідином.Вагітність та лактаціяПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію. Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає. Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів. Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ. У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня тяжкості неврологічні порушення, включаючи стійкий або необоротний параліч.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються: Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів. Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом з низькими профілактичними дозами парнапарину натрію необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання. Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі. Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі. Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю: Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію. Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію разом із кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря. Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза. Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину. Несумісність Флюксум® –кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати. Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ Загальна хірургія 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів. Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ 0,4 мл (4250 анти-Ха М Е) за 12 годин до і після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду, не менше 10 днів. Лікування ТГВ 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12800 анти-Ха МЕ) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МО) протягом 10-20 днів. Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів. Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт По 0,6 мл (6400 анти-Ха М Е) або 0,4 мл (4250 а нти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити протамін сульфат внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату на 0,1 мл Флюксуму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово. Тромбоцитопенія, індукована гепарином Відомо, що Флюксум®, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутись більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін.У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні кількість тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути більш рідкісним. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому кількість тромбоцитів слід визначати щодня і, якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин слід відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл,при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Переключення на терапію пероральними антикоагулянтами у цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців. Спінальна/епідуральна анестезія Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум® до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечнику або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря у разі вказаних симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку. Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування. З появою некрозу шкіри лікування Флюксумом необхідно перервати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАнтоціани чорниці, лютеїн, бета-каротин, зеаксантин, вітамін А, В2, С, Е, мідь, селен, цинк Упаковка: 30 таблеток по 0.49 г.ХарактеристикаВітамінно-мінеральний комплекс для очей.Фармакотерапевтична групаАнтоціани чорниці зміцнюють стінки капілярів, покращують кровопостачання очей, захищають очі від ультрафіолетового випромінювання, прискорюють процес відновлення зору після тривалих навантажень, знижують ризик дистрофії сітківки, збільшують гостроту зору у сутінках. Лютеїн входить до складу пігменту жовтої плями, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання, запобігає помутнінню кришталика та руйнуванню сітківки, попереджає розвиток різних форм дистрофії сітківки. Бета-каротин нейтралізує вільні радикали, необхідний для сприйняття кольору, сутінкового зору і темнової адаптації, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання. Зеаксантин входить до складу пігменту жовтої плями, захищає сітківку від ультрафіолетового випромінювання, нейтралізує вільні радикали. Вітамін А необхідний для утворення основного зорового пігменту – родопсину, який забезпечує сприйняття світла та відповідає за темнову адаптацію. Вітамін В2 покращує гостроту зору, у тому числі в умовах недостатнього освітлення, захищає сітківку ока від надмірної дії ультрафіолетового опромінення. Вітамін С нормалізує проникність капілярів, захищає сітківку ока від ультрафіолетового випромінювання, зміцнює капіляри (ця властивість посилюється у присутності антоціанів чорниці). Вітамін Е нормалізує проникність капілярів, запобігає ламкості судин, захищає нервові клітини ока від руйнівної дії вільних радикалів. Мідь необхідна для нормального обміну речовин у тканинах очей, бере участь у відновленні клітинних структур ока, захищає клітини від шкідливої ​​дії вільних радикалів. Селен бере участь у фотохімічних реакціях світлосприйняття, має антиоксидантну, імуномодулюючу та протизапальну дію. Цинк необхідний освіти родопсина і проведення світлових сигналів через сітківку, необхідний підтримки нормальної структури зорового нерва.Показання до застосуванняЯк додаткове джерело вітамінів, мікроелементів, каротиноїдів та антоціанів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуСпосіб застосування та дози1 таблетка містить від рекомендованої щоденної норми споживання харчових та біологічно активних речовин: бета-каротину (1,5мг) – 30%, зеаксантину (0,4мг) – 40%, лютеїну (3мг) – 60%, вітаміну А (0,4мг) ) - 40%, вітаміну В 2 (1,44мг) - 80%, вітаміну С (70мг) - 100%, вітамін Е (10мг) - 100%, мідь (0,5мг) - 50%, селен (0,021мг) - 30%, цинк (9мг) – 60%. Дітям старше 14 років та дорослим приймати по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому – 2 місяці, з повторним прийомом за необхідності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка до їжі. Не є ліками. Без ГМО.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 1 мг Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Склад, форма випуску та упаковкаЗаліза фумарат, фолієва кислота (вітамін В9), ціанокобаламін (вітамін В12), калію йодид, мікрокристалічна целюлоза, магнію стеарат; оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь, діоксид титану, оксид заліза жовтий.ХарактеристикаПідготовка до вагітності, сама вагітність і час після народження малюка - найцінніші моменти в житті кожної жінки. Це час великої відповідальності, час коли жінка повинна думати вже за двох і стежити за своїм здоров'ям особливо уважно. Правильне перебіг всіх процесів в організмі залежить від багатьох факторів, у тому числі від достатньої кількості вітамінів та мінералів. Фоліфебін Пренатал-оптимально збалансований вітамінний комплекс речовин, що сприяють повноцінному зростанню та розвитку плоду та збереженню найціннішого, що може бути у жінки – її здоров'я.Властивості компонентівФолієва кислота (вітамін В9) відповідає за правильне формування нервової системи плода. Крім того, вітамін В9 позитивно впливає на функції кишечника та печінки, підтримує імунну систему, сприяє регенерації шкірних покривів та внутрішніх тканин організму, бере участь у процесах передачі нервового імпульсу, бере активну участь у регуляції роботи органів кровотворення. Залізо входить до складу гемоглобіну - білка, що здійснює транспорт кисню з легенів до інших органів та тканин організму. Залізо міститься у легкозасвоюваній формі – у вигляді фумарату. Ціанокобаламін (вітамін B12) бере участь у біохімічних процесах, що забезпечують нормальний синтез оболонки нервових волокон. Ціанокобаламін сприяє регенерації тканин, нормальному функціонуванню нервової системи, нормалізації рівня холестерину у крові. Крім того, вітамін B12 переводить фолієву кислоту на її активну форму. Йод є структурним компонентом гормонів щитовидної залози, які забезпечують повноцінний розвиток та функціонування організму.РекомендуєтьсяРекомендується як додаткове джерело вітамінів: В12, фолієвої кислоти, заліза, йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим по 1 таблетці на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма выпуска: таб. Производитель: Стерифарм Завод-производитель: SteriPharm(Германия). .

Склад, форма випуску та упаковкаПоліфеноли сухого червоного вина, екстракт зеленого чаю, БіОмегАктив, екстракт листа малини, екстракт розмарину, магнію стеарат, МКЦ. Банку з напівпрозорого темного скла з синьо-фіолетовою наклейкою, що містить інформативний опис про препарат, компанію та свідоцтво про державну реєстрацію. Кришка обгорнута в офіційну пластикову плівку із запатентованою назвою «Оптісалт». Назва препарату вказана двома мовами (рус/англ). На передній частині зображено логотип SW Complex. На верхньому шарі кришки голографічна наклейка, що підтверджує оригінальність упаковки та екологічну безпеку продукту. 120 капсул фіолетового кольору (відтінок кольору може трохи відрізнятися) масою по 420мг.ХарактеристикаАнтиоксидант, зменшує ризик інфаркту, інсульту, гіпертонії, сприяє розсмоктуванню атеросклеротичних бляшок та відновленню кровопостачання, попереджає звуження судин, профілактика новоутворень та кіст, покращує пам'ять, омолоджує шкіру, застосовується при порушенні репродуктивної системи. Удосконалена антиоксидантна формула препарату підтримує природні антиоксидантні механізми організму спрямовані на відновлення обміну речовин, зниження холестерину, попередження звуження судин та відновлення кровопостачання, нормалізацію тиску, профілактику загострень інфекційних хвороб, пухлинних утворень та кіст, для підвищення стійкості до стресів, якості та тривалості життя, зменшує в'ялість шкіри.Властивості компонентівЕкстракт червоного вина містить велику кількість поліфенольних сполук, у тому числі флавоноїди – кверцетин, рутин, проантоціанідин, резвератрол, фенолові кислоти (кавова, хлоргенова, ферулова), мікро- та макроелементи, амінокислоти, органічні кислоти та ін. з'єднань. Флавоноїди мають ефективну протиатеросклеротичну дію і знижують рівень холестерину в крові. Всі флавоноїди мають здатність зміцнювати стінки судин і відновлювати капілярний кровообіг, запобігати утворенню та розсмоктувати атеросклеротичні бляшки. Флавоноїди блокують вільнорадикальні реакції взагалі, і в шкірі зокрема, що супроводжується уповільненням процесу старіння та передчасного в'янення шкіри. Флавоноїди (проантоціаніди) покращують зір, нормалізують сон, піднімають тонус та настрій. Поліфеноли червоного вина, яких відноситься резвератрол, є найпотужнішими з природних антиоксидантів. Вони роблять ліпопротеїни низької щільності виключно стійкими до окиснення. Але головна особливість поліфенольних сполук полягає в їх здатності гасити процеси перекисного окислення ліпідів у біологічних мембранах клітин і пригнічувати атеросклеротичну поразку кровоносних судин на початкових стадіях, запобігаючи розвитку ішемічної хвороби серця. Резвератрол сприяє підвищенню рівня в крові ліпопротеїнів високої щільності, завдяки цьому проявляється антиоксидантна, протипухлинна дія; одночасно знижуючи вміст ліпопротеїнів низької щільності, що призводить до зниження рівня холестерину – антисклеротичну дію. Резвератрол запобігає тромбоутворенню, обмежує розвиток кардіофіброзу, а також пригнічує активність ангіотензину-2, що призводить до спазм судин та розвитку гіпертонічної хвороби. Резвератрол має властивості фітоестрогену, на відміну від синтетичних гормонів він не провокує розвиток пухлин молочної залози, а навпаки виявляє різнобічну протипухлинну дію. Як усі фітоестрогени, резвератрол може запобігати розвитку остеопорозу, який часто буває викликаний зниженням рівня естрогенів у жінок у період менопаузи. Крім того, протипухлинний ефект резвератролу призводить до зниження ризику розвитку раку простати. Під впливом резвератролу зменшується утворення жирових клітин. Омолоджуючий ефект резвератролу пояснюється його здатністю стимулювати синтез колагену. Проантоціанідин зміцнює стінки судин, нормалізує рівень колагену, який є основою шкіри, сухожилля, суглобів, хрящів, шляхом нейтралізації ферментів (гіалуронідази, еластази, колагенази), що руйнують структуру сполучної тканини – судин, суглобів. Зміцнення колагену, веде до зменшення в'ялості шкіри. Антиоксидантна дія на шкіру стимулює оновлення клітин, що сприяє регенерації шкіри. Екстракт зеленого чаю містить ефірні олії, амінокислоти, мінеральні елементи – калій, фосфор, магній, залізо, селен та ін., вітаміни C та P, A та E. Зелений чай найсильніший антиоксидант. Очищаючий ефект складових зеленого чаю на кров та печінку від токсинів, настільки виражений, що його рекомендують у період променевої терапії у ракових хворих. Він допомагає розкладати «поганий» холестерин, а також підтримувати стабільний тиск і склад крові, зменшуючи більш ніж удвічі ризик інфаркту, інсульту та гіпертонії. Він покращує функцію печінки – внаслідок покращення окисно-анаболічних процесів та тканинного дихання у печінці; активізуючи діяльність печінки та селезінки, та сприяє очищенню крові від шкідливих речовин. Відзначено стимулюючий вплив складових зеленого чаю на гормональну систему, м'яко діючи при високому тиску та «припливах» у клімактеричному періоді. Вплив зеленого чаю на водно-сольовий обмін проявляється у посиленні діурезу (м'який сечогінний ефект), збільшенні виведення солей натрію, зменшенні виведення солей калію. При неврозах складові зеленого чаю мають заспокійливу дію. У цьому виявляється позитивний вплив зеленого чаю на функцію кори надниркових залоз. Як встановили тайванські вчені, тривале вживання чаю зміцнює кістки, попереджає переломи кісток. Дослідження японських вчених показали, що зелений чай здатний адсорбувати та виводити з організму радіоактивний стронцій, попереджаючи розвиток променевої хвороби та ураження кісток. Доведено, що зелений чай запобігає розвитку подагри, ожиріння, діабету другого типу. Зелений чай бере участь у регуляції кількості цукру на крові, взаємодіючи з інсуліном. Складові зеленого чаю знищують хвороботворні бактерії у шлунку та кишечнику. Вони посилюють рухову функцію кишечника, тому діють як профілактичний засіб при ослабленні тонусу кишечника. Косметичний ефект складових зеленого чаю має системне підґрунтя, т.к. містить амінокислоти і білки у формі, що легко засвоюється, які продовжують молодість шкіри, завдяки цьому у зеленого чаю виражений косметичний ефект. Вони живлять, захищають та підтягують шкіру. За рахунок його очищаючих та протинабрякових властивостей можна отримати сяючу шкіру, здорове волосся та міцні нігті. Омега-3 (БіОмегАктив) – поліненасичені жирні кислоти впливають на обмін речовин, захищають клітини від передчасного старіння, регулюють жировий обмін та життєдіяльність корисних бактерій, що мешкають у кишечнику. Надходження поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) призводить до стабілізації кров'яного тиску, зниження ризику серцевих нападів, інфарктів, покращує зір, розумові процеси, і як наслідок – покращення роботи мозку, попереджає розвиток хвороби Альцгеймера; покращує стан при лікуванні шкірних захворювань, екземи, алергії; виводить з організму холестерин та вільні радикали, будучи прекрасним антиоксидантом, попереджає розвиток пухлин, раку грудей, мастопатії. Численні дослідження показали, що достатнє споживання Омега-3 вагітними і жінками, що годують, надає найсприятливіший вплив на розвиток мозку дитини, сприяє зміцненню імунітету, допомагає при депресії, покращуючи настрій. Омега-3 поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) відносяться до сімейства ненасичених жирних кислот, що мають подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок в омега-3 позиції, тобто після третього атома вуглецю, рахуючи від метилового кінця ланцюга жирної кислоти. Найбільш важливими омега-3 поліненасиченими жирними кислотами є аяьфа-ліноленова кислота (АЛК), ейкозапентаєнова кислота (ЕПК) і докозагексаєнова кислота (ДГК). Організм людини не здатний синтезувати ці жирні кислоти з більш простих речовин, хоча він може утворювати довголанцюгові ЕПК та ДГК з більш коротколанцюгової АЛК з ефективністю близько 5% у чоловіків та трохи більш високою ефективністю у жінок. Ці реакції, однак, уповільнюються у присутності омега-6 жирних кислот. Таким чином, накопичення довголанцюгових ЕПК та ДГК у тканинах є найбільш ефективним, коли вони надходять безпосередньо з їжі, або коли конкуруючі кількості омега-6 аналогів є низькими. Докозагексаєнова кислота (ДГК) є поліненасиченою жирною кислотою, яка є ключовою для зростання і розвитку людини на всіх етапах її життя. Вона є незамінною і надходить лише з продуктами харчування, не синтезуючись самостійно в організмі людини. В організмі більша частина ДГК накопичується в оболонках чоловічих статевих клітин, клітинах головного мозку та сітківки очей, що безпосередньо впливає на їх функціональну активність. Саме завдяки наявності в них ДГК клітини ока та нервової системи мають еластичні та проникні стінки, що легко пропускають зорові та нервові імпульси. А від цього безпосередньо залежить наш зір, пам'ять та розумова активність. Проте нині більшість людей спостерігається хронічний дефіцит ДГК. Це пов'язано з тим, що морська риба і морепродукти, що містять ДГК, не часто присутні на нашому столі, крім того, в основному ми їмо рибу, вирощену з використанням штучних кормів. Адже самі риби не синтезують ДГК - вони одержують її з глибинних водоростей, або з дрібної риби, яка харчується водоростями. Тобто штучно вирощена риба часто не містить не тільки докозагексаєнову кислоту, а й взагалі омега-3 жирні кислоти. Екстракт листя малини містить велику кількість вітаміну С, фенолкарбонові кислоти, катехіни, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін), саліцилову кислоту. У медицині використовують ряд лікувальних властивостей малини: протизапальну, відхаркувальну та антитоксичну. Листя малини містять ферменти, що зміцнюють імунітет, які допомагають боротися з вірусами особливо в період сезонних застудних захворювань, при застуді, кашлі, бронхіті, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, діареї. У малині містяться в'яжучі та дубильні речовини. У косметологічних цілях застосовується для позбавлення вугрової висипки на шкірі. Листя малини мають антисептичні властивості, їх застосування при вірусних інфекціях схвалено офіційною медициною. Вони містять речовини за своєю хімічною структурою, що нагадують дію антибіотиків. Ранкове вживання малини у складі Фомідана плюс сприяє підтримці фізичних сил, покращенню настрою, бадьорості та життєвому тонусу. Цю рослину називають жіночою, так як лікувальні властивості складових листа малини, необхідні при порушенні репродуктивної системи, полегшують ПМС, спазми та менструальні болі, стимулюють вироблення естрогенів. Складові листя малини також містять вітаміни групи В, залізо, калій, магній, вони необхідні при вагітності, зміцнюють стінки матки, усувають прояви токсикозу, знімають болі та набряки в ногах, забезпечують міцний і спокійний сон, надають позитивний вплив на репродуктивну систему в цілому . Споконвіку використовували зовнішньо при шкірних захворюваннях, позбавляють сверблячки, що супроводжує екзему. Використовують при герпесі, гінгівіті, виразках у роті (полоскання – 1 капсула на склянку води). Основна користь листя малини для людського організму у хімічному складі рослини. Листя малини містить у своєму складі рекордну кількість різних амінокислот, а також мінеральних солей та вітаміну групи С. На сьогоднішній день малина – найпотужніший антиоксидант. Екстракт розмарину містить алкалоїди, органічні кислоти, дубильні речовини та ін. Основні лікувальні властивості рослини обумовлені наявністю різноманітних ефірних олій. Розмарин має тонізуючу дію на організм, зокрема на нервову та серцево-судинну систему (як тонік при загальному занепаді сил, нервових розладах, при неврозах серцевого походження). Має жовчогінний ефект, а також має знеболювальну дію при прийомі всередину (при коліках у верхній частині живота, шлунково-кишкових спазмах та спазмах жовчного міхура), у разі місцевого використання (невралгічні, ревматичні та подагричні болі), при невритах. Для відновлення імунітету після перенесених інфекційних захворювань.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела поліфенольних сполук, антоціанів, катехінів, кофеїну, що містить розмаринову кислоту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевої діяльності.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі або 1 таблетці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПоліфеноли сухого червоного вина, екстракт зеленого чаю, БіОмегАктив, екстракт листа малини, екстракт розмарину, магнію стеарат, МКЦ.ХарактеристикаУдосконалена антиоксидантна формула препарату підтримує природні антиоксидантні механізми організму спрямовані на відновлення обміну речовин, зниження холестерину, попередження звуження судин та відновлення кровопостачання, нормалізацію тиску, профілактику загострень інфекційних хвороб, пухлинних утворень та кіст, для підвищення стійкості до стресів, якості та тривалості життя, зменшує в'ялість шкіри.Властивості компонентівЕкстракт червоного вина містить велику кількість поліфенольних сполук, у тому числі флавоноїди – кверцетин, рутин, проантоціанідин, резвератрол, фенолові кислоти (кавова, хлоргенова, ферулова), мікро- та макроелементи, амінокислоти, органічні кислоти та ін. з'єднань. Флавоноїди мають ефективну протиатеросклеротичну дію і знижують рівень холестерину в крові. Всі флавоноїди мають здатність зміцнювати стінки судин і відновлювати капілярний кровообіг, запобігати утворенню та розсмоктувати атеросклеротичні бляшки. Флавоноїди блокують вільнорадикальні реакції взагалі, і в шкірі зокрема, що супроводжується уповільненням процесу старіння та передчасного в'янення шкіри. Флавоноїди (проантоціаніди) покращують зір, нормалізують сон, піднімають тонус та настрій. Поліфеноли червоного вина, яких відноситься резвератрол, є найпотужнішими з природних антиоксидантів. Вони роблять ліпопротеїни низької щільності виключно стійкими до окиснення. Але головна особливість поліфенольних сполук полягає в їх здатності гасити процеси перекисного окислення ліпідів у біологічних мембранах клітин і пригнічувати атеросклеротичну поразку кровоносних судин на початкових стадіях, запобігаючи розвитку ішемічної хвороби серця. Резвератрол сприяє підвищенню рівня в крові ліпопротеїнів високої щільності, завдяки цьому проявляється антиоксидантна, протипухлинна дія; одночасно знижуючи вміст ліпопротеїнів низької щільності, що призводить до зниження рівня холестерину – антисклеротичну дію. Резвератрол запобігає тромбоутворенню, обмежує розвиток кардіофіброзу, а також пригнічує активність ангіотензину-2, що призводить до спазм судин та розвитку гіпертонічної хвороби. Резвератрол має властивості фітоестрогену, на відміну від синтетичних гормонів він не провокує розвиток пухлин молочної залози, а навпаки виявляє різнобічну протипухлинну дію. Як усі фітоестрогени, резвератрол може запобігати розвитку остеопорозу, який часто буває викликаний зниженням рівня естрогенів у жінок у період менопаузи. Крім того, протипухлинний ефект резвератролу призводить до зниження ризику розвитку раку простати. Під впливом резвератролу зменшується утворення жирових клітин. Омолоджуючий ефект резвератролу пояснюється його здатністю стимулювати синтез колагену. Проантоціанідин зміцнює стінки судин, нормалізує рівень колагену, який є основою шкіри, сухожилля, суглобів, хрящів, шляхом нейтралізації ферментів (гіалуронідази, еластази, колагенази), що руйнують структуру сполучної тканини – судин, суглобів. Зміцнення колагену, веде до зменшення в'ялості шкіри. Антиоксидантна дія на шкіру стимулює оновлення клітин, що сприяє регенерації шкіри. Екстракт зеленого чаю містить ефірні олії, амінокислоти, мінеральні елементи – калій, фосфор, магній, залізо, селен та ін., вітаміни C та P, A та E. Зелений чай найсильніший антиоксидант. Очищаючий ефект складових зеленого чаю на кров та печінку від токсинів, настільки виражений, що його рекомендують у період променевої терапії у ракових хворих. Він допомагає розкладати «поганий» холестерин, а також підтримувати стабільний тиск і склад крові, зменшуючи більш ніж удвічі ризик інфаркту, інсульту та гіпертонії. Він покращує функцію печінки – внаслідок покращення окисно-анаболічних процесів та тканинного дихання у печінці; активізуючи діяльність печінки та селезінки, та сприяє очищенню крові від шкідливих речовин. Відзначено стимулюючий вплив складових зеленого чаю на гормональну систему, м'яко діючи при високому тиску та «припливах» у клімактеричному періоді. Вплив зеленого чаю на водно-сольовий обмін проявляється у посиленні діурезу (м'який сечогінний ефект), збільшенні виведення солей натрію, зменшенні виведення солей калію. При неврозах складові зеленого чаю мають заспокійливу дію. У цьому виявляється позитивний вплив зеленого чаю на функцію кори надниркових залоз. Як встановили тайванські вчені, тривале вживання чаю зміцнює кістки, попереджає переломи кісток. Дослідження японських вчених показали, що зелений чай здатний адсорбувати та виводити з організму радіоактивний стронцій, попереджаючи розвиток променевої хвороби та ураження кісток. Доведено, що зелений чай запобігає розвитку подагри, ожиріння, діабету другого типу. Зелений чай бере участь у регуляції кількості цукру на крові, взаємодіючи з інсуліном. Складові зеленого чаю знищують хвороботворні бактерії у шлунку та кишечнику. Вони посилюють рухову функцію кишечника, тому діють як профілактичний засіб при ослабленні тонусу кишечника. Косметичний ефект складових зеленого чаю має системне підґрунтя, т.к. містить амінокислоти і білки у формі, що легко засвоюється, які продовжують молодість шкіри, завдяки цьому у зеленого чаю виражений косметичний ефект. Вони живлять, захищають та підтягують шкіру. За рахунок його очищаючих та протинабрякових властивостей можна отримати сяючу шкіру, здорове волосся та міцні нігті. Омега-3 (БіОмегАктив) – поліненасичені жирні кислоти впливають на обмін речовин, захищають клітини від передчасного старіння, регулюють жировий обмін та життєдіяльність корисних бактерій, що мешкають у кишечнику. Надходження поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) призводить до стабілізації кров'яного тиску, зниження ризику серцевих нападів, інфарктів, покращує зір, розумові процеси, і як наслідок – покращення роботи мозку, попереджає розвиток хвороби Альцгеймера; покращує стан при лікуванні шкірних захворювань, екземи, алергії; виводить з організму холестерин та вільні радикали, будучи прекрасним антиоксидантом, попереджає розвиток пухлин, раку грудей, мастопатії. Численні дослідження показали, що достатнє споживання Омега-3 вагітними і жінками, що годують, надає найсприятливіший вплив на розвиток мозку дитини, сприяє зміцненню імунітету, допомагає при депресії, покращуючи настрій. Омега-3 поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) відносяться до сімейства ненасичених жирних кислот, що мають подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок в омега-3 позиції, тобто після третього атома вуглецю, рахуючи від метилового кінця ланцюга жирної кислоти. Найбільш важливими омега-3 поліненасиченими жирними кислотами є аяьфа-ліноленова кислота (АЛК), ейкозапентаєнова кислота (ЕПК) і докозагексаєнова кислота (ДГК). Організм людини не здатний синтезувати ці жирні кислоти з більш простих речовин, хоча він може утворювати довголанцюгові ЕПК та ДГК з більш коротколанцюгової АЛК з ефективністю близько 5% у чоловіків та трохи більш високою ефективністю у жінок. Ці реакції, однак, уповільнюються у присутності омега-6 жирних кислот. Таким чином, накопичення довголанцюгових ЕПК та ДГК у тканинах є найбільш ефективним, коли вони надходять безпосередньо з їжі, або коли конкуруючі кількості омега-6 аналогів є низькими. Докозагексаєнова кислота (ДГК) є поліненасиченою жирною кислотою, яка є ключовою для зростання і розвитку людини на всіх етапах її життя. Вона є незамінною і надходить лише з продуктами харчування, не синтезуючись самостійно в організмі людини. В організмі більша частина ДГК накопичується в оболонках чоловічих статевих клітин, клітинах головного мозку та сітківки очей, що безпосередньо впливає на їх функціональну активність. Саме завдяки наявності в них ДГК клітини ока та нервової системи мають еластичні та проникні стінки, що легко пропускають зорові та нервові імпульси. А від цього безпосередньо залежить наш зір, пам'ять та розумова активність. Проте нині більшість людей спостерігається хронічний дефіцит ДГК. Це пов'язано з тим, що морська риба і морепродукти, що містять ДГК, не часто присутні на нашому столі, крім того, в основному ми їмо рибу, вирощену з використанням штучних кормів. Адже самі риби не синтезують ДГК - вони одержують її з глибинних водоростей, або з дрібної риби, яка харчується водоростями. Тобто штучно вирощена риба часто не містить не тільки докозагексаєнову кислоту, а й взагалі омега-3 жирні кислоти. Екстракт листя малини містить велику кількість вітаміну С, фенолкарбонові кислоти, катехіни, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін), саліцилову кислоту. У медицині використовують ряд лікувальних властивостей малини: протизапальну, відхаркувальну та антитоксичну. Листя малини містять ферменти, що зміцнюють імунітет, які допомагають боротися з вірусами особливо в період сезонних застудних захворювань, при застуді, кашлі, бронхіті, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, діареї. У малині містяться в'яжучі та дубильні речовини. У косметологічних цілях застосовується для позбавлення вугрової висипки на шкірі. Листя малини мають антисептичні властивості, їх застосування при вірусних інфекціях схвалено офіційною медициною. Вони містять речовини за своєю хімічною структурою, що нагадують дію антибіотиків. Ранкове вживання малини у складі Фомідана плюс сприяє підтримці фізичних сил, покращенню настрою, бадьорості та життєвому тонусу. Цю рослину називають жіночою, так як лікувальні властивості складових листа малини, необхідні при порушенні репродуктивної системи, полегшують ПМС, спазми та менструальні болі, стимулюють вироблення естрогенів. Складові листя малини також містять вітаміни групи В, залізо, калій, магній, вони необхідні при вагітності, зміцнюють стінки матки, усувають прояви токсикозу, знімають болі та набряки в ногах, забезпечують міцний і спокійний сон, надають позитивний вплив на репродуктивну систему в цілому . Споконвіку використовували зовнішньо при шкірних захворюваннях, позбавляють сверблячки, що супроводжує екзему. Використовують при герпесі, гінгівіті, виразках у роті (полоскання – 1 капсула на склянку води). Основна користь листя малини для людського організму у хімічному складі рослини. Листя малини містить у своєму складі рекордну кількість різних амінокислот, а також мінеральних солей та вітаміну групи С. На сьогоднішній день малина – найпотужніший антиоксидант. Екстракт розмарину містить алкалоїди, органічні кислоти, дубильні речовини та ін. Основні лікувальні властивості рослини обумовлені наявністю різноманітних ефірних олій. Розмарин має тонізуючу дію на організм, зокрема на нервову та серцево-судинну систему (як тонік при загальному занепаді сил, нервових розладах, при неврозах серцевого походження). Має жовчогінний ефект, а також має знеболювальну дію при прийомі всередину (при коліках у верхній частині живота, шлунково-кишкових спазмах та спазмах жовчного міхура), у разі місцевого використання (невралгічні, ревматичні та подагричні болі), при невритах. Для відновлення імунітету після перенесених інфекційних захворювань.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела поліфенольних сполук, антоціанів, катехінів, кофеїну, що містить розмаринову кислоту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевої діяльності.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі або 1 таблетці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. речовина, що діє: формотеролу фумарат 0,012 мг; Допоміжна речовина: лактоза до 25 мг. по 10 капсул у блістері. 3 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування та пристроєм для інгаляцій Аеролайзер у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорі безбарвні капсули, з маркуванням CG на кришечці та FXF на корпусі або CG на корпусі та FXF на кришечці чорним чорнилом. Розмір капсули №3. Вміст капсули: білий колір легко сипучий порошок.Фармакотерапевтична групаБронходилатируючий засіб - бета2-адреноміметик селективний.ФармакокінетикаТерапевтичний діапазон доз формотеролу становить від 12 до 24 мкг 2 рази на день. Дані з фармакокінетики формотеролу отримані у здорових добровольців після інгаляції формотеролу в дозах вище рекомендованого діапазону та у хворих на ХОЗЛ після інгаляції формотеролу в терапевтичних дозах. Всмоктування. Після одноразової інгаляції формотеролу фумарату в дозі 120 мкг здоровим добровольцям формотерол швидко абсорбувався в плазму, максимальна концентрація формотеролу в плазмі (Сmах) становила 266 пмоль/л і досягалася протягом 5 хвилин після інгаляції. У хворих на ХОЗЛ, які отримували формотерол у дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу протягом 12 тижнів, концентрації формотеролу в плазмі, виміряні через 10 хвилин, 2 години та 6 годин після інгаляції, перебували в діапазонах 11.5-25.7 пмоль/л і 2. -50.3 пмоль/л відповідно. У дослідженнях, в яких вивчали сумарну екскрецію формотеролу та його (R,R) та (S,S) енантіомерів із сечею, було показано, що кількість формотеролу в системному кровотоку підвищується пропорційно до величини інгальованої дози (12-96 мкг). Після інгаляційного застосування формотеролу в дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу протягом 12 тижнів екскреція незміненого формотеролу із сечею у хворих з бронхіальною астмою збільшувалася на 63-73%, а у хворих на ХОЗЛ – на 19-38%. Це вказує на деяку кумуляцію формотеролу у плазмі після багаторазових інгаляцій. При цьому не спостерігалося більшої кумуляції одного з енантіомерів формотеролу порівняно з іншим після повторних інгаляцій. Так само, як це повідомлялося і для інших лікарських засобів, що застосовуються у вигляді інгаляцій, більша частина формотеролу, що застосовується за допомогою інгалятора, проковтуватиметься і потім всмоктуватиметься зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). При призначенні 80 мкг 3Н-міченого формотеролу внутрішньо двом здоровим добровольцям абсорбувалося щонайменше 65% формотеролу. Зв'язування з білками плазми та розподіл. Зв'язування формотеролу з білками плазми становить 61-64%, зв'язування з альбуміном сироватки – 34%. У діапазоні концентрацій, що спостерігаються після застосування терапевтичних доз препарату, насичення місць зв'язування не досягається. Метаболізм. Основним шляхом метаболізму формотеролу є пряма кон'югація із глюкуроновою кислотою. Інший шлях метаболізму -О-деметилювання з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою (глюкуронідацією). Незначні шляхи метаболізму включають кон'югацію формотеролу з сульфатом з подальшим деформуванням. Безліч ізоферментів беруть участь у процесах глюкуронідаціі (UGT1A1, 1АЗ, 1А6, 1А7, 1А8, 1А9, 1А10, 2В7 і 2В15) і О-деметилування (CYP2D6, 2С19, 2С9 і 2 або ізоферменту, що бере участь у метаболізмі формотеролу. У терапевтичних концентраціях формотерол не пригнічує ізоферменти системи цитохрому Р450. Виведення. У хворих на бронхіальну астму та ХОЗЛ, які отримували формотеролу фумарат у дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу протягом 12 тижнів, приблизно 10% або 7% дози, відповідно, визначалося у сечі у вигляді незміненого формотеролу. Розраховані частки (R,R) і (S,S) енантіомерів незміненого формотеролу в сечі становлять 40% і 60%, відповідно, після одноразової дози формотеролу (12-120 мкг) у здорових добровольців та після одноразових та повторних доз формотеролу у хворих на бронхіальну астмою. Активна речовина та її метаболіти повністю виводяться з організму; близько 2/3 від застосовуваної внутрішньо дози виводиться із сечею, 1/3 – з калом. Нирковий кліренс формотеролу становить 150 мл/хв. У здорових добровольців кінцевий період напіввиведення формотеролу із плазми після одноразової інгаляції формотеролу фумарату у дозі 120 мкг становить 10 год; кінцеві періоди напіввиведення (R,R) і (S,S) енантіомерів, розраховані екскреції з сечею, становили 13,9 і 12,3 години відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Підлога Після коригування по масі тіла фармакокінетичні параметри формотеролу у чоловіків та жінок не мають суттєвих відмінностей. Літні пацієнти Фармакокінетика формотеролу у пацієнтів похилого віку не вивчалася. Педіатрія У клінічному дослідженні у дітей віком 5-12 років з бронхіальною астмою, які отримували формотеролу фумарат у дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу протягом 12 тижнів, екскреція незміненого формотеролу з сечею збільшувалася на 18-84% порівняно з відповідним показником. виміряним після першої дози. У клінічних дослідженнях у дітей у сечі визначалося близько 6% незміненого формотеролу. Пацієнти з порушеннями функції печінки та/або нирок Фармакокінетика формотеролу у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок не вивчалась.ФармакодинамікаФормотерол є селективним агоністом бета2-рецепторів. Він має бронхорозширювальну дію у пацієнтів із оборотною обструкцією дихальних шляхів. Дія препарату настає швидко (в межах 1-3 хвилин) та зберігається протягом 12 годин після інгаляції. При використанні терапевтичних доз вплив на серцево-судинну систему мінімальний і відзначається лише в окремих випадках. Форадил гальмує вивільнення гістаміну та лейкотрієнів із опасистих клітин. В експериментах на тваринах були показані деякі протизапальні властивості формотеролу, такі як здатність перешкоджати розвитку набряку та накопиченню клітин запалення. В експериментальних дослідженнях на тваринах in vitro було показано, що рацемічний формотерол та його (R,R) та (S,S) енантіомери є високоселективними агоністами бета2-рецепторів. (S,S) енантіомер був у 800-1000 разів менш активний ніж (R,R) енантіомер і не впливав на активність (R,R) енантіомеру щодо впливу на гладку мускулатури трахеї. Не було отримано фармакологічних доказів переваги використання одного з цих двох енантіомерів порівняно з рацемічною сумішшю. У дослідженнях, проведених у людей, показано, що Форадил ефективно запобігає бронхоспазму, викликаному алергенами, фізичним навантаженням, холодним повітрям, гістаміном або метахоліном. Оскільки бронхорозширювальний ефект Форадила залишається вираженим протягом 12 годин після інгаляції, призначення препарату 2 рази на добу для тривалої підтримуючої терапії дозволяє в більшості випадків забезпечити необхідний контроль бронхоспазму при хронічних захворюваннях легень протягом дня, так і вночі. У хворих на хронічну обструктивну хворобу легень (ХОЗЛ) стабільного перебігу формотерол, що застосовується у вигляді інгаляцій з Аеролайзера в дозах по 12 або 24 мкг 2 рази на день, викликає швидкий наступ бронхорозширюючого ефекту, який триває протягом мінімум 12 годин і супроводжується поліпшенням .Показання до застосуванняПрофілактика та лікування порушень бронхіальної прохідності у хворих з бронхіальною астмою як доповнення до терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Профілактика бронхоспазму, що викликається фізичним навантаженням, холодним повітрям або вдиханням алергенів як доповнення до терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. Профілактика та лікування порушень бронхіальної прохідності у хворих з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ), за наявності як оборотної, так і необоротної бронхіальної обструкції, хронічним бронхітом та емфіземою легень.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Дитячий вік віком до 5 років. Годування грудьми. З обережністю: Якщо Ви маєте одне з перелічених захворювань, перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Хвороби, що супруводжують Дотримання особливої ​​обережності при застосуванні Форадила (особливо з погляду зниження дози) та ретельне спостереження за пацієнтами потрібне за наявності наступних супутніх захворювань: ішемічна хвороба серця; порушення серцевого ритму та провідності, особливо атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня; тяжка серцева недостатність; ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; тяжкий ступінь артеріальної гіпертензії; аневризму; феохромоцитома; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тиреотоксикоз; відоме або підозрюване подовження інтервалу QTc (QT коригований > 0.44 сек). Враховуючи гіперглікемічний ефект, властивий бета2-адреноміметикам, у хворих на цукровий діабет, які приймають Форадил, рекомендується додатковий регулярний контроль концентрації глюкози в крові.Вагітність та лактаціяБезпека застосування формотеролу при вагітності та в період грудного вигодовування дотепер не встановлена. Застосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Препарат Форадил, як і інші бета2-адреноміметики, може уповільнювати процес пологів внаслідок токолітичної дії (релаксуючої дії на гладку мускулатуру матки). Невідомо, чи формотерол проникає в грудне молоко. Тому при необхідності застосування препарату Форадил грудне вигодовування необхідно припинити. Даних щодо впливу препарату на фертильність немає. Дослідження на експериментальних тваринах не виявили впливу на фертильність при пероральному застосуванні формотеролу.Побічна діяНебажані реакції (Н/Я) розподілені відповідно до частоти виникнення. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від > 1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як зниження артеріального тиску, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання. Порушення психіки: нечасто – ажитація, тривога, підвищена збудливість, безсоння. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, тремор; нечасто – запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія; дуже рідко – периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм, включаючи парадоксальний. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – подразнення слизової оболонки глотки та гортані. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – нудота. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язовий спазм, міалгія. За даними постмаркетингових спостережень під час призначення препарату Форадил відзначалися такі НЯ, частота яких через невелику кількість пацієнтів розцінювалася як "частота невідома": Лабораторні та інструментальні дані: гіпокаліємія та гіперглікемія, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, підвищення артеріального тиску (включаючи артеріальну гіпертензію). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання. Порушення серця: стенокардія, порушення серцевого ритму (в т.ч. фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, тахіаритмія). У клінічних дослідженнях при застосуванні формотеролу спостерігалося невелике підвищення частоти розвитку серйозних загострень бронхіальної астми порівняно з плацебо. Однак результати вищезгаданих клінічних досліджень не дозволяють дати кількісну оцінку частоти розвитку серйозних загострень бронхіальної астми у різних групах. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФорадил, так само як і інші бета2-адреноміметики, слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують такі лікарські засоби, як хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, фенотіазини, антигістамінні препарати, макроліди, інгібітори моноамінооксидази (МАО), трициклічні анти. про які відомо, що вони подовжують інтервал QT, тому що в цих випадках дія адреностимуляторів на серцево-судинну систему може посилюватися. При застосуванні препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, збільшується ризик виникнення шлуночкових аритмій. Одночасне застосування інших симпатоміметичних засобів може призводити до посилення побічних ефектів Форадилу. Одночасне застосування похідних ксантину, глюкокортикостероїдів або діуретиків може посилювати потенційну гіпокаліємічну дію бета2-адреноміметиків. У пацієнтів, які отримують анестезію з використанням галогенізованих вуглеводнів, збільшується ризик розвитку аритмії. Бета-адреноблокатори можуть послаблювати дію Форадилу. У зв'язку з цим не слід застосовувати Форадил спільно з бета-адреноблокаторами (включаючи очні краплі), якщо тільки до використання такої комбінації препаратів не змушують якихось надзвичайних причин.Спосіб застосування та дозиПрепарат Форадил призначений для інгаляційного застосування у дорослих та дітей віком 5 років та старше. Препарат не призначений для вживання. Доза препарату підбирається індивідуально, залежно від потреб пацієнта. Слід використовувати найменшу дозу, що забезпечує терапевтичний ефект. Досягши контролю симптомів бронхіальної астми на фоні терапії препаратом Форадил необхідно розглянути можливість поступового зниження дози препарату. Зниження дози препарату Форадил проводять під регулярним контролем стану пацієнта. Препарат є порошком для інгаляцій, який слід застосовувати тільки за допомогою спеціального пристрою - Аеролайзера, який входить до комплекту упаковки. Дорослі При бронхіальній астмі доза препарату для регулярної підтримуючої терапії становить 12-24 мкг (вміст 1-2 капсули) 2 рази на добу. Препарат Форадил слід застосовувати лише як додаткову терапію до інгаляційних глюкокортикостероїдів. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу препарату для дорослих (48 мкг на добу). Враховуючи, що максимальна добова доза препарату Форадил становить 48 мкг, при необхідності додатково можна застосувати 12-24 мкг на добу для полегшення симптомів бронхіальної астми. Якщо потреба застосування додаткових доз препарату перестає бути епізодичною (наприклад, стає частіше, ніж 2 дні на тиждень), слід рекомендувати пацієнтові проконсультуватися з лікарем на предмет перегляду терапії, оскільки це може вказувати на погіршення перебігу бронхіальної астми. На тлі загострення бронхіальної астми не слід розпочинати лікування препаратом Форадил або змінювати дозу препарату. Препарат Форадил не слід застосовувати для усунення гострих нападів бронхіальної астми. З метою профілактики бронхоспазму, що викликається фізичним навантаженням або неминучою дією відомого алергену, за 15 хвилин до передбачуваного контакту з алергеном або до навантаження слід інгалювати 12 мкг препарату (вміст 1 капсули). Хворим із важкими бронхоспазмами в анамнезі для профілактики може знадобитися інгаляція вмісту 2-х капсул (24 мкг). При ХОЗЛ доза препарату для регулярної підтримуючої терапії становить 12-24 мкг (вміст 1-2 капсул) 2 рази на добу. Діти віком 5 років та старші Максимальна рекомендована доза препарату становить 24 мкг на добу. При бронхіальній астмі доза препарату для регулярної підтримуючої терапії становить 12 мкг двічі на добу. Препарат Форадил слід застосовувати лише як додаткову терапію до інгаляційних глюкокортикостероїдів. У дітей віком від 5 до 12 років рекомендується застосування комбінованих препаратів, що містять інгаляційні глюкокортикостероїд та агоніст бета2-адренорецепторів тривалої дії, за винятком випадків необхідності їхнього роздільного використання. З метою профілактики бронхоспазму, що викликається фізичним навантаженням або неминучою дією відомого алергену, за 15 хвилин до передбачуваного контакту з алергеном або до навантаження слід інгалювати вміст 1 капсули (12 мкг). Інструкції щодо проведення інгаляцій Щоб забезпечити правильне застосування препарату, лікар або інший медичний працівник повинен показати пацієнту, як користуватися інгалятором; пояснити пацієнтові, що застосовувати капсули з порошком для інгаляцій слід лише за допомогою Аеролайзера; попередити пацієнта, що капсули призначені тільки для інгаляційного застосування, і не призначені для ковтання. Діти повинні застосовувати препарат під наглядом дорослих. Літні пацієнти (старші 65 років) Даних на користь необхідності застосування препарату в іншій дозі у пацієнтів старше 65 років порівняно з молодшими пацієнтами не отримано. Важливо, щоб пацієнт зрозумів, що через руйнування желатинової капсули, маленькі шматочки желатину в результаті інгаляції можуть потрапити в рот або горло. Щоб звести дане явище до мінімуму, не слід проколювати капсулу більше 1 разу. Виймати капсулу із блістерної упаковки слід безпосередньо перед застосуванням. Є окремі повідомлення про випадкове проковтування пацієнтами капсул препарату цілком. Більшість таких випадків пов'язані з розвитком небажаних явищ. Медичний працівник повинен пояснити пацієнту, як правильно застосовувати препарат, особливо якщо після інгаляцій у пацієнта не настає поліпшення дихання.ПередозуванняСимптоми. Передозування Форадила, ймовірно, може призвести до розвитку явищ, характерних для передозування бета2-адреноміметиками або посилення проявів побічних дій: біль за грудиною, нудота, блювання, головний біль, тремор, сонливість, відчуття серцебиття, тахікардія до 200 уд/ , метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, підвищення або зниження артеріального тиску, нервозність, судоми, судоми м'язів, сухість у роті, запаморочення, слабкість, тривога. Як і для всіх інгаляційних симпатоміметиків, при передозуванні препаратом Форадил можлива зупинка серця та смертельний результат. Лікування. Показано проведення підтримуючої та симптоматичної терапії. У серйозних випадках потрібна госпіталізація. Може розглядатися застосування кардіоселективних бета-адреноблокаторів, але під ретельним медичним наглядом за умови дотримання надзвичайної обережності, оскільки використання таких засобів може викликати бронхоспазм. Рекомендовано контроль за показниками серцевої діяльності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з підвищеною чутливістю до лактози повинні враховувати, що препарат містить лактозу. Форадил відноситься до класу агоністів бета2-адренорецепторів тривалої дії. На фоні застосування іншого агоніста бета2-адренорецепторів тривалої дії (салметеролу) відзначалося збільшення частоти летальних наслідків, пов'язаних з бронхіальною астмою (13 із 13176 пацієнтів) порівняно з плацебо (3 із 13179 пацієнтів). Клінічних досліджень щодо оцінки частоти розвитку летальних наслідків, пов'язаних з бронхіальною астмою, на фоні застосування Форадилу не проводилося. Показано, що при застосуванні Форадилу покращується якість життя хворих на ХОЗЛ. Протизапальна терапія У пацієнтів з бронхіальною астмою Форадил слід використовувати лише як додаткове лікування при недостатньому контролі симптомів на фоні монотерапії інгаляційними глюкокортикостероїдами або при тяжкій формі захворювання, що потребує застосування комбінації інгаляційного глюкокортикостероїду та рецептора Не можна застосовувати препарат з іншими агоністами бета2-адренорецепторів тривалої дії. При призначенні Форадила необхідно оцінити стан пацієнтів щодо адекватності протизапальної терапії, яку вони отримують. Після початку лікування Форадилом пацієнтам слід рекомендувати продовжувати протизапальну терапію без змін, навіть якщо буде відзначено поліпшення. Для усунення гострого нападу бронхіальної астми слід застосовувати агоністи бета2-адренорецепторів. При раптовому погіршенні стану пацієнти повинні негайно звертатися за медичною допомогою. Тяжкі загострення бронхіальної астми У клінічних дослідженнях при застосуванні формотеролу спостерігалося невелике підвищення частоти розвитку тяжких загострень бронхіальної астми порівняно з плацебо, особливо у дітей віком 5-12 років. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували формотерол протягом 4-х тижнів, відзначалося підвищення частоти розвитку тяжких загострень бронхіальної астми (0.9% при режимі дозування 10-12 мкг 2 рази на добу, 1.9% - при 24 мкг 2 рази) добу) порівняно із групою плацебо (0.3%), особливо у дітей 5-12 років. Гіпокаліємія Наслідком терапії бета2-адреноміметиками, включаючи Форадил, може бути розвиток потенційно серйозної гіпокаліємії. Гіпокаліємія може збільшити ризик розвитку аритмій. Оскільки ця дія препарату може бути посилена гіпоксією та супутнім лікуванням, особливої ​​обережності слід дотримуватися у хворих на бронхіальну астму тяжкого перебігу. У цих випадках рекомендується регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові. Парадоксальний бронхоспазм Так само, як і при проведенні іншої інгаляційної терапії, слід враховувати можливість розвитку парадоксального бронхоспазму. Якщо він виникає, слід негайно відмінити препарат та призначити альтернативне лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Форадил виникає запаморочення або інші порушення центральної нервової системи, слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з механізмами в період застосування препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему