Заболевания нервной системы Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаВітамін D3, вітамін D6, материнки екстракт, вітамін с, чебрецю екстракт, концентрований сік вишні, вітамін D4, екстракт ромашки лікарської, екстракт фенхелю, гліїцин, меліса, екстракт м'яти, сік яблучний концентрований.ХарактеристикаПерший на ринку м'який заспокійливий засіб для дітей у формі смачних мармеладних зайчиків! Натуральний продукт з рослинними екстрактами, вітамінами та соками яблука та вишні. Екстракти ромашки, фенхелю, м'яти, материнки і чебрецю, що входять до складу, благотворно впливають на нервову систему, надають заспокійливу дію при гіперактивності, дратівливості, плаксивості, примхах, підвищеній нервозності, а також при підвищених навантаженнях і стресах у період адаптації до дитячого.РекомендуєтьсяРекомендується для гіперактивних дітей, при надмірному занепокоєнні, плаксивості, примхах, підвищеній нервозності, а також при підвищених навантаженнях та стресах. Рекомендовано як біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів С і В6.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, порушення вуглеводного обміну, надмірна вага тіла.Спосіб застосування та дозиДітям старше 3-7 років по 1 пастилці 3 раді на день під час їжі, дітям 7-14 років по 2 пастилки 3 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 2 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПідсолоджувач: сорбіт; гліцин; ароматизатор натуральний; антислежуючий агент: магнію стеарат; носій: полівінілпіролідон; антислежуючий агент: тальк; антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний; тіаміну гідрохлорид, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі «Гліцин з вітамінами групи В» «Гліцин з вітаміну групи В» - збалансований комплекс, додаткове джерело амінокислоти гліцину, яка бере участь у роботі мозку, а також вітамінів, що впливають на функціональний стан нервової системи, що сприяють збереженню і правильній роботі нервових клітин, постачанню їх енергією.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела гліцину, вітамінів групи В (В1, B6, B12).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 таблетці 2 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Містить сорбіт. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N50 Форма выпуска: драже Упаковка: фл. Производитель: Протек Завод-производитель: Биокор(Россия). .

Дозування: 100 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Протек Завод-виробник: Біокор(Росія). .

Дозировка: 94 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула: Активний компонент: зипрасидону гідрохлорид, у кожній капсулі міститься 20 мг, 40 мг, 60 мг або 80 мг зипрасидону (у вигляді гідрохлориду моногідрату). Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. По 7, 10 або 14 капсул у ПВХ/алюмінієвий блістер. По 14, 20, 30, 50, 56, 60 або 100 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку (2 або 8 блістерів по 7 капсул; 1 або 4 блістери по 14 капсул; 2, 3, 5, 6 або 10 блістерів по 10 капсул).Опис лікарської формиТверді желатинові капсули з "замком" та написом на кришечці "Pfizer": капсула 40 мг, розмір №4, з блакитною кришечкою та блакитним корпусом з написом "ZDX 40".Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри застосуванні зипрасидону внутрішньо під час їди концентрація у сироватці зазвичай досягає максимуму протягом 6-8 годин. Фармакокінетика зіпрасидону лінійна при прийомі доз від 40 до 80 мг 2 рази на добу після їди. Абсолютна біодоступність дози 20 мг після їди становить 60%. При прийомі натще всмоктування зипразидону знижується на 50%. Прийом препарату двічі на добу, як правило, призводить до досягнення рівноважного стану протягом 3-х днів. Тривалість утримання рівноважного стану залежить від дози. У рівноважному стані кінцевий термінальний період напіввиведення зипрасидону після прийому внутрішньо складає 6,6 год. Зіпрасидон більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми і рівень зв'язування не залежить від концентрації). Зіпрасидон значною мірою метаболізується при прийомі внутрішньо; у незміненому вигляді із сечею та калом виводиться дуже невелика частина препарату ( Зіпрасидон, S-метилдигидрозипразидон і зипрасидон сульфоксид мають подібні властивості, які можуть зумовити подовження інтервалу QT. S-метилдигідрозипрасидон виводиться головним чином з калом, а також піддається подальшому метаболізму за участю CYP3A4. Зіпрасидон сульфоксид виводиться нирками і метаболізується за участю CYP3A4. Призначення кетоконазолу в дозі 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4) призводить до збільшення концентрації зипрасидону в сироватці крові на 40%. Концентрація S-метилдигідрозипразидону у сироватці збільшується на 55% під час прийому кетоконазолу. Додаткового подовження інтервалу QTc не зазначено. Клінічно значущої залежності фармакокінетики зипрасидону від віку або статі, наявність фактора куріння при внутрішньому прийомі не відзначено. Значних змін фармакокінетики зипрасидону при внутрішньому прийомі у хворих з тяжкими та помірними порушеннями функції нирок у порівнянні зі здоровими пацієнтами не виявили. Чи підвищуються у таких хворих сироваткові концентрації метаболітів, невідомо. У хворих з легким та помірним порушенням функції печінки (Чайлд-П'ю А або В) на фоні цирозу сироваткові концентрації зипрасидону після прийому внутрішньо були на 30% вищими, ніж у здорових пацієнтів, а термінальний період напіввиведення приблизно на 2 год більше.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами Зіпрасидон має високу спорідненість до допамінергічних рецепторів 2 типу (D2) і значно більш вираженою спорідненістю до серотонінових рецепторів 2A типу (5НТ2A)-Зипрасидон взаємодіє також із серотоніновими 5НТ2с, 5НТ1D та 5HT1A рецепторами; спорідненість препарату до цих рецепторів можна порівняти з спорідненістю до D2 рецепторів або перевищує її. Зіпрасидон має помірну спорідненість до нейрональних переносників серотоніну та норадреналіну, а також до H1-гістамінових та альфа1-адрено-рецепторів. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із сонливістю та ортостатичною гіпотензією відповідно. Зіпрасидон практично не взаємодіє із мускариновими M1-рецепторами. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із погіршенням пам'яті. Дослідження функції рецепторів Зіпрасидон є антагоністом серотонінових рецепторів 2A (5НТ2A) типу, так і допамінергічних рецепторів 2 типу (D2). Антипсихотична активність препарату, мабуть, частково зумовлена ​​блокадою обох типів рецепторів. Зіпрасидон є також потужним антагоністом 5НТ2С, 5НТ1D та потужним агоністом 5HT1A рецепторів та інгібує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну в нейронах. Серотонінергічну активність зипрасидону та його вплив на зворотне захоплення нейротрансмітерів у нейронах пов'язують із антидепресивною активністю. Блокада 5HT1A рецепторів зумовлює анксіолітичні ефекти. Потужний антагонізм до 5НТ2С рецепторів визначає можливу антипсихотичну активність. Дослідження із застосуванням ПЕТ у людей За даними позитронної емісійної томографії (ПЕТ), ступінь блокади серотонінових рецепторів 2д типу через 12 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 40 мг становить 80%, а D2 рецепторів – 50%.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування шизофренії та інших психічних розладів. Препарат ефективний у терапії продуктивних та негативних симптомів, а також афективних розладів (у хворих, які отримували зипразидон у дозі 60 мг та 80 мг двічі на добу відмічено статистично достовірне покращення за шкалою MADRS).Протипоказання до застосуванняпідвищеною чутливістю до зипрасидону або будь-якого неактивного компонента препарату; з відомим подовженням інтервалу QT, включаючи вроджений синдром подовженого інтервалу QT; недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда; декомпенсованою серцевою недостатністю; аритміями, що вимагають прийому протиаритмічних засобів ІА та ІІІ класу (див. розділ Особливі вказівки); вагітність, період годування груддю;Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності Дослідження у вагітних жінок не проводили. У зв'язку з цим жінкам репродуктивного віку слід скористатися адекватним методом контрацепції. Враховуючи обмежений досвід застосування препарату у людини, зипрасидон не рекомендується призначати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь лікування для матері виправдовує можливий ризик для плода. Застосування під час годування груддю Не відомо, чи виводиться зіпрасідон із грудним молоком. При лікуванні зіпрасідоном жінок слід попередити про припинення годування груддю. Застосування у дитячому віці Ефективність та безпека зипрасидону у пацієнтів віком менше 18 років не вивчалась.Побічна діяНебажані явища, що зустрічалися у більш ніж 1% пацієнтів, які приймали зипрасидон: астенія, головний біль, запор, сухість у роті, диспепсія, підвищене слиновиділення, нудота, блювота, психомоторне збудження, акатизія, запаморочення, дистонічні реакції, екстрапірамідний , безсоння або сонливість, тремор, нечіткість зору. Вкрай рідко з'являлися судоми (менше, ніж у 1% хворих, які отримували зіпрасідон). Індекс порушення рухів (Movement Disorder Burden Score), що відображає виразність екстрапірамідних симптомів, при застосуванні зіпрасидону значно нижчий (р Повідомлялося про коливання маси тіла у бік підвищення в середньому на 0,5 кг при короткочасному прийомі (протягом 4-6 тижнів) та у бік зниження на 1-3 кг при тривалому прийомі (протягом року) у порівнянні з пацієнтами, які не приймали препарат. На тлі підтримуючої терапії зіпрасідоном іноді спостерігалося підвищення рівня пролактину, однак у більшості випадків він нормалізувався без припинення лікування. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) при застосуванні антипсихотичних засобів спостерігали випадки ЗНС, що є рідкісним, але потенційно смертельним ускладненням. Клінічними проявами ЗНС є підвищення температури тіла (гіперперексія), м'язова ригідність, зміна психічного статусу та нестабільність вегетативної нервової системи (нерівний пульс (аритмія) та зміна артеріального тиску, тахікардія, профузне потовиділення, порушення ритму серця). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатину фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми,які можна віднести до ознак ЗНС, або несподівано з'явилася висока температура (гіперперексія), що не супроводжується виникненням інших симптомів ЗНС, слід негайно відмінити всі антипсихотичні засоби, включаючи зіпрасідон. Випадки ЗНС відмічені при постмаркетинговому застосуванні Зелдоксу. Повільна дискінезія При тривалому застосуванні зипрасидону, як і інших антипсихотичних засобів, існує ризик розвитку повільних дискінезій та інших віддалених екстрапірамідних синдромів. З появою ознак дискінезій доцільно знизити дозу зіпрасідону або скасувати його. Інші небажані явища, які відзначалися в постмаркетингових випробуваннях зипрасидону: постуральна гіпотензія, тахікардія (в т.ч. torsade de pointes), безсоння, висипи на шкірі, алергічні реакції, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтиаритмічні засоби IA та III класу та інші препарати, що викликають подовження інтервалу QT (див. розділ Інтервал QT). Препарати, що діють на ЦНС/алкоголь. Вплив зипрасидону на інші лікарські засоби Зіпрасидон не має інгібуючого впливу на CYP1A2, CYP2C9 або CYP2C19. Концентрації зіпрасидону, що викликають інгібування CYP2D6 та CYP3A4 in vitro, принаймні у 1000 разів перевищували концентрацію препарату, яка могла б очікуватися in vivo. Це вказує на відсутність ймовірності клінічно значущої взаємодії між зіпрасидоном та лікарськими засобами, що метаболізуються цими ізоферментами. Декстрометорфан Відповідно до результатів досліджень in vitro та даних клінічних випробувань на здорових добровольцях було показано, що зипрасидон не чинив опосередкованого через ізофермент CYP2D6 впливу на метаболізм декстрометорфану та його основного метаболіту декстрофану. Пероральні контрацептиви Застосування зипрасидону не викликало значних змін фармакокінетики естрогену (етинілестрадіолу, що є субстратом CYP3A4) або компонентів, що містять прогестерон. Літій Зіпрасидон не впливає на фармакокінетику літію при сумісному застосуванні. Зв'язок із білками Зіпрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми. У дослідженнях in vitro варфарин та пропранолол, два препарати з високим ступенем зв'язування з білками, не впливали на зв'язування зипрасидону білками плазми, так само як і зипрасидон не впливав на зв'язування цих препаратів білками плазми. Таким чином, можливість взаємодії лікарських засобів із зипрасидоном внаслідок витіснення із зв'язку з білками плазми, є малоймовірною. Вплив інших препаратів на зіпрасідон Зіпрасидон метаболізується альдегідоксидазою та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Клінічно значущі інгібітори або індуктори альдегідоксидази невідомі. Застосування кетоконазолу (400 мг на добу) як потенційного інгібітора CYP3A4 призводило до збільшення приблизно на 35% AUC та Сmax зипрасидону. Подібні ефекти, що виробляються кетоконазолом, навряд чи мають клінічне значення. Застосування карбамазепіну (200 мг двічі на добу) як індуктора CYP3A4 призводило, у свою чергу, до зменшення показників зіпрасидону на 36%. Ці зміни під впливом карбомазепіну навряд чи клінічно значущі. Циметидин - неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP, не чинив значного впливу на фармакокінетику зипрасидону. Антациди Застосування антацидів, що містять алюміній та магній, не впливало на фармакокінетику зіпрасидону. Бензтропін, пропранолол, лоразепам – клінічні випробування зипрасидону у пацієнтів, які приймали бензтропін, пропранолол та лоразепам, не показали клінічно значущого впливу цих препаратів на фармакокінетичні показники концентрації зипрасидону у сироватці.Спосіб застосування та дозиЗіпрасидон приймають внутрішньо під час їжі. Дорослі Рекомендована стартова доза становить 40 мг двічі на добу. Надалі дозу підбирають з урахуванням клінічного стану до максимальної добової дози 160 мг (80 мг 2 рази на добу). При необхідності добова доза може бути підвищена до максимальної протягом 3 днів. Зміни дози у літніх людей (65 років і старше), хворих з порушенням функції нирок, у хворих, що палять, не потрібно. Застосування у разі порушення функції печінки У хворих з легкою або помірною печінковою недостатністю доцільно знизити дозу препарату. Досвід застосування зипрасидону у хворих з тяжкою печінковою недостатністю відсутній, тому в цій групі препарат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняВідомості про передозування зіпрасидону обмежені. У передреєстраційних клінічних випробуваннях при пероральному прийомі препарату в максимальній підтвердженій дозі (12800 мг) у хворого виявилася седативна дія препарату, уповільнення мови та минуща гіпертонія (200/95 мм рт. ст.). Клінічно значимих змін серцевого ритму чи функціональних змін не спостерігалося. При підозрі передозування необхідно враховувати можливу роль багатьох препаратів, якщо хворий отримував супутню терапію. Специфічного антидоту зіпрасидону немає. При гострому передозуванні слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та адекватну вентиляцію та оксигенацію легень. Можливі промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) і прийом активованого вугілля у поєднанні зі проносним засобом. Можливі судоми або дистонічна реакція м'язів голови та шиї після передозування можуть створити загрозу аспірації при індукованому блюванні. Необхідно негайно розпочати моніторування функції серцево-судинної системи, включаючи безперервну реєстрацію ЕКГ з метою виявлення можливих аритмій. Враховуючи, що зипрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми,гемодіаліз у разі передозування є малоефективним.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула: Активний компонент: зипрасидону гідрохлорид, у кожній капсулі міститься 20 мг, 40 мг, 60 мг або 80 мг зипрасидону (у вигляді гідрохлориду моногідрату). Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. По 7, 10 або 14 капсул у ПВХ/алюмінієвий блістер. По 14, 20, 30, 50, 56, 60 або 100 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку (2 або 8 блістерів по 7 капсул; 1 або 4 блістери по 14 капсул; 2, 3, 5, 6 або 10 блістерів по 10 капсул).Опис лікарської формиТверді желатинові капсули з "замком" та написом на кришечці "Pfizer": капсула 60 мг, розмір №3, з білою кришечкою та білим корпусом з написом ZDX 60.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПри застосуванні зипрасидону внутрішньо під час їди концентрація у сироватці зазвичай досягає максимуму протягом 6-8 годин. Фармакокінетика зіпрасидону лінійна при прийомі доз від 40 до 80 мг 2 рази на добу після їди. Абсолютна біодоступність дози 20 мг після їди становить 60%. При прийомі натще всмоктування зипразидону знижується на 50%. Прийом препарату двічі на добу, як правило, призводить до досягнення рівноважного стану протягом 3-х днів. Тривалість утримання рівноважного стану залежить від дози. У рівноважному стані кінцевий термінальний період напіввиведення зипрасидону після прийому внутрішньо складає 6,6 год. Зіпрасидон більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми і рівень зв'язування не залежить від концентрації). Зіпрасидон значною мірою метаболізується при прийомі внутрішньо; у незміненому вигляді із сечею та калом виводиться дуже невелика частина препарату ( Зіпрасидон, S-метилдигидрозипразидон і зипрасидон сульфоксид мають подібні властивості, які можуть зумовити подовження інтервалу QT. S-метилдигідрозипрасидон виводиться головним чином з калом, а також піддається подальшому метаболізму за участю CYP3A4. Зіпрасидон сульфоксид виводиться нирками і метаболізується за участю CYP3A4. Призначення кетоконазолу в дозі 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4) призводить до збільшення концентрації зипрасидону в сироватці крові на 40%. Концентрація S-метилдигідрозипразидону у сироватці збільшується на 55% під час прийому кетоконазолу. Додаткового подовження інтервалу QTc не зазначено. Клінічно значущої залежності фармакокінетики зипрасидону від віку або статі, наявність фактора куріння при внутрішньому прийомі не відзначено. Значних змін фармакокінетики зипрасидону при внутрішньому прийомі у хворих з тяжкими та помірними порушеннями функції нирок у порівнянні зі здоровими пацієнтами не виявили. Чи підвищуються у таких хворих сироваткові концентрації метаболітів, невідомо. У хворих з легким та помірним порушенням функції печінки (Чайлд-П'ю А або В) на фоні цирозу сироваткові концентрації зипрасидону після прийому внутрішньо були на 30% вищими, ніж у здорових пацієнтів, а термінальний період напіввиведення приблизно на 2 год більше.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами Зіпрасидон має високу спорідненість до допамінергічних рецепторів 2 типу (D2) і значно більш вираженою спорідненістю до серотонінових рецепторів 2A типу (5НТ2A)-Зипрасидон взаємодіє також із серотоніновими 5НТ2с, 5НТ1D та 5HT1A рецепторами; спорідненість препарату до цих рецепторів можна порівняти з спорідненістю до D2 рецепторів або перевищує її. Зіпрасидон має помірну спорідненість до нейрональних переносників серотоніну та норадреналіну, а також до H1-гістамінових та альфа1-адрено-рецепторів. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із сонливістю та ортостатичною гіпотензією відповідно. Зіпрасидон практично не взаємодіє із мускариновими M1-рецепторами. Антагонізм до цих рецепторів пов'язували із погіршенням пам'яті. Дослідження функції рецепторів Зіпрасидон є антагоністом серотонінових рецепторів 2A (5НТ2A) типу, так і допамінергічних рецепторів 2 типу (D2). Антипсихотична активність препарату, мабуть, частково зумовлена ​​блокадою обох типів рецепторів. Зіпрасидон є також потужним антагоністом 5НТ2С, 5НТ1D та потужним агоністом 5HT1A рецепторів та інгібує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну в нейронах. Серотонінергічну активність зипрасидону та його вплив на зворотне захоплення нейротрансмітерів у нейронах пов'язують із антидепресивною активністю. Блокада 5HT1A рецепторів зумовлює анксіолітичні ефекти. Потужний антагонізм до 5НТ2С рецепторів визначає можливу антипсихотичну активність. Дослідження із застосуванням ПЕТ у людей За даними позитронної емісійної томографії (ПЕТ), ступінь блокади серотонінових рецепторів 2д типу через 12 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 40 мг становить 80%, а D2 рецепторів – 50%.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування шизофренії та інших психічних розладів. Препарат ефективний у терапії продуктивних та негативних симптомів, а також афективних розладів (у хворих, які отримували зипразидон у дозі 60 мг та 80 мг двічі на добу відмічено статистично достовірне покращення за шкалою MADRS).Протипоказання до застосуванняпідвищеною чутливістю до зипрасидону або будь-якого неактивного компонента препарату; з відомим подовженням інтервалу QT, включаючи вроджений синдром подовженого інтервалу QT; недавно перенесеним гострим інфарктом міокарда; декомпенсованою серцевою недостатністю; аритміями, що вимагають прийому протиаритмічних засобів ІА та ІІІ класу (див. розділ Особливі вказівки); вагітність, період годування груддю;Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності Дослідження у вагітних жінок не проводили. У зв'язку з цим жінкам репродуктивного віку слід скористатися адекватним методом контрацепції. Враховуючи обмежений досвід застосування препарату у людини, зипрасидон не рекомендується призначати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь лікування для матері виправдовує можливий ризик для плода. Застосування під час годування груддю Не відомо, чи виводиться зіпрасідон із грудним молоком. При лікуванні зіпрасідоном жінок слід попередити про припинення годування груддю. Застосування у дитячому віці Ефективність та безпека зипрасидону у пацієнтів віком менше 18 років не вивчалась.Побічна діяНебажані явища, що зустрічалися у більш ніж 1% пацієнтів, які приймали зипрасидон: астенія, головний біль, запор, сухість у роті, диспепсія, підвищене слиновиділення, нудота, блювота, психомоторне збудження, акатизія, запаморочення, дистонічні реакції, екстрапірамідний , безсоння або сонливість, тремор, нечіткість зору. Вкрай рідко з'являлися судоми (менше, ніж у 1% хворих, які отримували зіпрасідон). Індекс порушення рухів (Movement Disorder Burden Score), що відображає виразність екстрапірамідних симптомів, при застосуванні зіпрасидону значно нижчий (р Повідомлялося про коливання маси тіла у бік підвищення в середньому на 0,5 кг при короткочасному прийомі (протягом 4-6 тижнів) та у бік зниження на 1-3 кг при тривалому прийомі (протягом року) у порівнянні з пацієнтами, які не приймали препарат. На тлі підтримуючої терапії зіпрасідоном іноді спостерігалося підвищення рівня пролактину, однак у більшості випадків він нормалізувався без припинення лікування. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) при застосуванні антипсихотичних засобів спостерігали випадки ЗНС, що є рідкісним, але потенційно смертельним ускладненням. Клінічними проявами ЗНС є підвищення температури тіла (гіперперексія), м'язова ригідність, зміна психічного статусу та нестабільність вегетативної нервової системи (нерівний пульс (аритмія) та зміна артеріального тиску, тахікардія, профузне потовиділення, порушення ритму серця). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатину фосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми,які можна віднести до ознак ЗНС, або несподівано з'явилася висока температура (гіперперексія), що не супроводжується виникненням інших симптомів ЗНС, слід негайно відмінити всі антипсихотичні засоби, включаючи зіпрасідон. Випадки ЗНС відмічені при постмаркетинговому застосуванні Зелдоксу. Повільна дискінезія При тривалому застосуванні зипрасидону, як і інших антипсихотичних засобів, існує ризик розвитку повільних дискінезій та інших віддалених екстрапірамідних синдромів. З появою ознак дискінезій доцільно знизити дозу зіпрасідону або скасувати його. Інші небажані явища, які відзначалися в постмаркетингових випробуваннях зипрасидону: постуральна гіпотензія, тахікардія (в т.ч. torsade de pointes), безсоння, висипи на шкірі, алергічні реакції, галакторея.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтиаритмічні засоби IA та III класу та інші препарати, що викликають подовження інтервалу QT (див. розділ Інтервал QT). Препарати, що діють на ЦНС/алкоголь. Вплив зипрасидону на інші лікарські засоби Зіпрасидон не має інгібуючого впливу на CYP1A2, CYP2C9 або CYP2C19. Концентрації зіпрасидону, що викликають інгібування CYP2D6 та CYP3A4 in vitro, принаймні у 1000 разів перевищували концентрацію препарату, яка могла б очікуватися in vivo. Це вказує на відсутність ймовірності клінічно значущої взаємодії між зіпрасидоном та лікарськими засобами, що метаболізуються цими ізоферментами. Декстрометорфан Відповідно до результатів досліджень in vitro та даних клінічних випробувань на здорових добровольцях було показано, що зипрасидон не чинив опосередкованого через ізофермент CYP2D6 впливу на метаболізм декстрометорфану та його основного метаболіту декстрофану. Пероральні контрацептиви Застосування зипрасидону не викликало значних змін фармакокінетики естрогену (етинілестрадіолу, що є субстратом CYP3A4) або компонентів, що містять прогестерон. Літій Зіпрасидон не впливає на фармакокінетику літію при сумісному застосуванні. Зв'язок із білками Зіпрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми. У дослідженнях in vitro варфарин і пропранолол, два препарати з високим ступенем зв'язування з білками, не впливали на зв'язування зипрасидону білками плазми, так само як і зипрасидон не впливав на зв'язування цих препаратів білками плазми. Таким чином, можливість взаємодії лікарських засобів із зипрасидоном внаслідок витіснення із зв'язку з білками плазми, є малоймовірною. Вплив інших препаратів на зіпрасідон Зіпрасидон метаболізується альдегідоксидазою та меншою мірою ізоферментом CYP3A4. Клінічно значущі інгібітори або індуктори альдегідоксидази невідомі. Застосування кетоконазолу (400 мг на добу) як потенційного інгібітора CYP3A4 призводило до збільшення приблизно на 35% AUC та Сmax зипрасидону. Подібні ефекти, що виробляються кетоконазолом, навряд чи мають клінічне значення. Застосування карбамазепіну (200 мг двічі на добу) як індуктора CYP3A4 призводило, у свою чергу, до зменшення показників зіпрасидону на 36%. Ці зміни під впливом карбомазепіну навряд чи клінічно значущі. Циметидин - неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP, не чинив значного впливу на фармакокінетику зипрасидону. Антациди Застосування антацидів, що містять алюміній та магній, не впливало на фармакокінетику зіпрасидону. Бензтропін, пропранолол, лоразепам – клінічні випробування зипрасидону у пацієнтів, які приймали бензтропін, пропранолол та лоразепам, не показали клінічно значущого впливу цих препаратів на фармакокінетичні показники концентрації зипрасидону у сироватці.Спосіб застосування та дозиЗіпрасидон приймають внутрішньо під час їжі. Дорослі Рекомендована стартова доза становить 40 мг двічі на добу. Надалі дозу підбирають з урахуванням клінічного стану до максимальної добової дози 160 мг (80 мг 2 рази на добу). При необхідності добова доза може бути підвищена до максимальної протягом 3 днів. Зміни дози у літніх людей (65 років і старше), хворих з порушенням функції нирок, у хворих, що палять, не потрібно. Застосування у разі порушення функції печінки У хворих з легкою або помірною печінковою недостатністю доцільно знизити дозу препарату. Досвід застосування зипрасидону у хворих з тяжкою печінковою недостатністю відсутній, тому в цій групі препарат слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняВідомості про передозування зіпрасидону обмежені. У передреєстраційних клінічних випробуваннях при пероральному прийомі препарату в максимальній підтвердженій дозі (12800 мг) у хворого виявилася седативна дія препарату, уповільнення мови та минуща гіпертонія (200/95 мм рт. ст.). Клінічно значимих змін серцевого ритму чи функціональних змін не спостерігалося. При підозрі передозування необхідно враховувати можливу роль багатьох препаратів, якщо хворий отримував супутню терапію. Специфічного антидоту зіпрасидону немає. При гострому передозуванні слід забезпечити прохідність дихальних шляхів та адекватну вентиляцію та оксигенацію легень. Можливі промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) і прийом активованого вугілля у поєднанні зі проносним засобом. Можливі судоми або дистонічна реакція м'язів голови та шиї після передозування можуть створити загрозу аспірації при індукованому блюванні. Необхідно негайно розпочати моніторування функції серцево-судинної системи, включаючи безперервну реєстрацію ЕКГ з метою виявлення можливих аритмій. Враховуючи, що зипрасидон значною мірою пов'язується з білками плазми,гемодіаліз у разі передозування є малоефективним.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 фл. настоянка беладонни (беладонне листя або трава 500 мг, етанол 40% - 5 мл) - 5 мл; настойка валеріани (валеріани лікарської кореневища з корінням 2 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; настоянка конвалії (конвалія трава 1 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; ментол рацемічний – 200 мг; Допоміжні речовини: етанол. 15 або 25 мл - флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.ХарактеристикаКомбінований препарат рослинного походження.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКомбінований препарат рослинного походження. Беладонний лист має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Конвалії настойка має кардіотонічну дію. Валеріани кореневища з корінням має седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Чинить жовчогінну дію, збільшує секрецію слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм, розширює коронарні судини. Дія на діяльність міокарда опосередкована через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та провідну систему серця. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, що має венотонізуючу, аналгетичну, рефлекторну коронародилатувальну та антиангінальну дію.Показання до застосуванняфункціональні розлади серцево-судинної системи; підвищена нервова збудливість; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; закритокутова глаукома; ендокардит; міокардит.Побічна діяАлергічні реакції, м'язова слабкість, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних лікарських засобів та засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 20-25 крапель 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 фл. настоянка беладонни (беладонне листя або трава 500 мг, етанол 40% - 5 мл) - 5 мл; настойка валеріани (валеріани лікарської кореневища з корінням 2 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; настоянка конвалії (конвалія трава 1 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; ментол рацемічний – 200 мг; Допоміжні речовини: етанол. 15 або 25 мл - флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.ХарактеристикаКомбінований препарат рослинного походження.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКомбінований препарат рослинного походження. Беладонний лист має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Конвалії настойка має кардіотонічну дію. Валеріани кореневища з корінням має седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Чинить жовчогінну дію, збільшує секрецію слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм, розширює коронарні судини. Дія на діяльність міокарда опосередкована через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та провідну систему серця. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, що має венотонізуючу, аналгетичну, рефлекторну коронародилатувальну та антиангінальну дію.Показання до застосуванняфункціональні розлади серцево-судинної системи; підвищена нервова збудливість; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; закритокутова глаукома; ендокардит; міокардит.Побічна діяАлергічні реакції, м'язова слабкість, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних лікарських засобів та засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 20-25 крапель 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 фл. настоянка беладонни (беладонне листя або трава 500 мг, етанол 40% - 5 мл) - 5 мл; настойка валеріани (валеріани лікарської кореневища з корінням 2 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; настоянка конвалії (конвалія трава 1 г, етанол 70% - 10 мл) - 10 мл; ментол рацемічний – 200 мг; Допоміжні речовини: етанол. 20, 25, 30 або 40 мл - флакон або флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.ХарактеристикаКомбінований препарат рослинного походження.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКомбінований препарат рослинного походження. Беладонний лист має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Конвалії настойка має кардіотонічну дію. Валеріани кореневища з корінням має седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Чинить жовчогінну дію, збільшує секрецію слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм, розширює коронарні судини. Дія на діяльність міокарда опосередкована через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та провідну систему серця. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, що має венотонізуючу, аналгетичну, рефлекторну коронародилатувальну та антиангінальну дію.Показання до застосуванняфункціональні розлади серцево-судинної системи; підвищена нервова збудливість; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; закритокутова глаукома; ендокардит; міокардит.Побічна діяАлергічні реакції, м'язова слабкість, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних лікарських засобів та засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 20-25 крапель 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 1 фл. настойка беладонни - 5 мл; настойка валеріани – 10 мл; настоянка конвалії - 10 мл; ментол рацемічний – 200 мг. 25 мл - флакон або флакон-крапельниці темного скла (1) - пачки картонні.ХарактеристикаКомбінований препарат рослинного походження.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКомбінований препарат рослинного походження. Беладонний лист має м-холіноблокуючу та спазмолітичну дію. Перешкоджає стимулюючої дії ацетилхоліну; зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, слізних, потових залоз, підшлункової залози. Знижує тонус м'язів ШКТ, жовчних проток та жовчного міхура; викликає тахікардію, покращує AV-провідність. Розширює зіниці, ускладнює відтік внутрішньоочної рідини, підвищує внутрішньоочний тиск, викликає параліч акомодації. Конвалії настойка має кардіотонічну дію. Валеріани кореневища з корінням має седативну та спазмолітичну дію. Полегшує настання природного сну. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Чинить жовчогінну дію, збільшує секрецію слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм, розширює коронарні судини. Дія на діяльність міокарда опосередкована через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та провідну систему серця. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, що має венотонізуючу, аналгетичну, рефлекторну коронародилатувальну та антиангінальну дію.Показання до застосуванняфункціональні розлади серцево-судинної системи; підвищена нервова збудливість; хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; закритокутова глаукома; ендокардит; міокардит.Побічна діяАлергічні реакції, м'язова слабкість, біль голови.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних лікарських засобів та засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 20-25 крапель 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії - 1 таб. Активні речовини: карбамазепін – 200 мг; Допоміжні речовини: етилцелюлоза M50 – 11.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 33.75 мг, крохмаль кукурудзяний – 1.8 мг, тальк очищений – 10.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.5 мг, кроскармеллоза натрію; Склад оболонки: сополімер бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату [1:2:1] (Еудрагіт E-100) - 2.5 мг, тальк очищений - 2.15 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 0,5 мг - 1 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.1 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.25 мг. 10 шт. - стрипи з алюмінієвої фольги (3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція 72-96%. Cmax у плазмі досягається через 6-24 год. Зв'язування з білками плазми близько 75%. T1/2 від 30 до 40 год. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням головних метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та неактивного кон'югату з глюкуроновою кислотою. Утворюється також і малоактивний метаболіт 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Концентрація карбамазепіну-10,11-епоксиду становить 30% від концентрації карбамазепіну. У спинномозковій рідині (далі СМР) та слині створюються концентрації пропорційно кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація у грудному молоці становить 25-60% від такої у плазмі. Виводиться у вигляді неактивних метаболітів із сечею (70%) та калом (30%). Є індуктором печінкових ферментів та стимулює власний метаболізм. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.ФармакодинамікаПохідне іміностильбену, що володіє вираженим протисудомним (протиепілептичним) ефектом, а також помірною мірою антипсихотичним, антидепресивним (тимоаналептичним) та нормотимічним дією. Крім того, він має аналгетичну дію, особливо при невралгії трійчастого нерва. Механізм дії вивчений частково. Імовірно, протисудомна дія пов'язана зі зниженням здатності нейронів, підтримувати високу частоту розвитку повторних потенціалів впливу за допомогою інактивації натрієвих каналів. Крім того, мабуть, має значення гальмування вивільнення нейромедіаторів шляхом блокування натрієвих пресинаптичних каналів і розвитку потенціалів дії, що в свою чергу знижує синаптичну передачу. У механізми дії, можливо, залучені рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), які можуть бути пов'язані з кальцієвими каналами; також, мабуть, має вплив карбамазепіну на системи модуляторів нейропередачі. Антидіуретична дія карбамазепіну може бути пов'язана з гіпоталамічним впливом на осморецептори, що опосередковується через секрецію антидіуретичного гормону, а також обумовлена ​​прямою дією на ниркові канальці. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petit mal, абсансах і міо ). У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози. Початок протисудомного ефекту варіює від декількох годин до декількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму). При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва здебільшого попереджає поява больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, який при даному стані зазвичай знижений, та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена ​​пригніченням метаболізму дофаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу.Показання до застосуванняепілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (із втратою або без втрати створення) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів; невралгія трійчастого нерва та нейрогенний больовий синдром; болі при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті, болі при діабетичній нейропатії, поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті центрального генезу; ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та нетипова); ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; синдром алкогольної абстиненції; гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до карбамазепіну та інших компонентів препарату, а також до речовин з подібною до карбамазепіну структурою (наприклад, трициклічні антидепресанти); дитячий вік до 4 років (для дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи); порушення кістково-мозкового кровотворення (анемія, лейкопенія); наявність в анамнезі епізодів придушення кістковомозкового кровотворення або всіх різновидів порфірій; атріовентрикулярна блокада; одночасне призначення препаратів літію та інгібіторів МАО.Вагітність та лактаціяЗептолом епілепсії при вагітності слід здійснювати з особливою обережністю. У жінок дітородного віку Зептол слід, по можливості, застосовувати як монотерапію, оскільки частота вроджених аномалій плодів, народжених жінками, яким проводилося лікування комбінацією протиепілептичних засобів, вища, ніж у тих, хто отримував кожне з цих засобів у вигляді монотерапії. Слід призначати найменшу ефективну дозу Зептолу. Рекомендується регулярний контроль концентрації карбамазепіну у плазмі крові. При настанні вагітності у жінки, яка отримує Зептол, або в тому випадку, якщо виникає питання про призначення Зептола при вагітності, необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливі її ускладнення, особливо в І триместрі вагітності. Відомо, що діти, що народжуються у матерів, хворих на епілепсію, найчастіше схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Повідомлялося про те, що карбамазепін, як і всі основні протиепілептичні засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження, яке було б отримано в результаті контрольованих досліджень із застосуванням Зептолу як монотерапія, до цього часу немає. Є повідомлення про випадки вроджених захворювань та вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) та інші вроджені аномалії (в т.ч. черепно-лицевих та серцево-судинної системи), які спостерігалися у пацієнтів, які приймали Зептол.Пацієнткам слід надавати інформацію про можливість підвищення ризику вад розвитку та про можливість пройти антенатальну діагностику. Відомо, що за вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, які народжуються у жінок, які приймають протиепілептичні засоби. Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти.Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти.Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти. З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1. Карбамазепін виділяється з грудним молоком, концентрації у ньому становлять 25-60% від рівня у плазмі крові. Тому слід зіставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії Зептолом, що триває. Матері, які приймають Зептол, можуть продовжувати грудне вигодовування, але за умови, що за дитиною буде встановлено спостереження щодо розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, вираженої сонливості, алергічних реакцій шкіри). Рекомендується регулярний контроль концентрації карбамазепіну у грудному молоці. Описано кілька випадків епілептичних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали препарат одночасно з іншими протисудомними засобами. Крім того, повідомлялося також про кілька випадків блювання, діареї та/або зниженого харчування у новонароджених, матері яких отримували Зептол. Можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни. Жінкам дітородного віку під час лікування карбамазепіном рекомендується використовувати негормональні засоби контрацепції. У дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи.Побічна діяПри оцінці частоти різних побічних реакцій використані такі градації: дуже часто - 10% і більше; часто – 1-10%; нечасто – 0.1-1%; рідко – 0.01-0.1%; дуже рідко – менше 0.01%. Дозозалежні побічні реакції зазвичай проходять протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій із боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі. У таких випадках рекомендується моніторувати концентрацію лікарського засобу у плазмі. З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми; часто – головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманювання зору); нечасто – аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, «порхаючий» тремор – asterixis, дистонія, тики); ністагм; рідко – орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, парез; дуже рідко – смакові порушення, злоякісний нейролептичний синдром. Роль карбамазепіну як препарату, що викликає або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли він призначається разом із нейролептиками, залишається нез'ясованою. З боку психічної сфери: рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, неспокій, агресія, ажитація, дезорієнтація; дуже рідко -активація психозу. Алергічні реакції: дуже часто – алергічний дерматит, кропив'янка, яка може бути значно вираженою; нечасто – ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - системний червоний вовчак, свербіж; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, багатоформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпури, акне, пітливість, випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинно-наслідковий зв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. Реакції підвищеної чутливості: рідко - поліорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими проявами. у різних комбінаціях). Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Дуже рідко асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк. При виникненні зазначених вище алергічних реакцій застосування препарату має бути припинено. З боку органів кровотворення: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, варіегатна порфірія, пізня шкірна порфірія, гостра "переміжна" порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; нечасто – діарея, запор; рідко – біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит. З боку печінки: дуже часто – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що зазвичай не має клінічного значення; часто – підвищення активності лужної фосфатази крові; нечасто – підвищення активності трансаміназ; рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, деструкція внутрішньопечінкових жовчних проток зі зменшенням їхньої кількості, жовтяниця; дуже рідко – гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку серцево-судинної системи: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження чи підвищення АТ; дуже рідко – брадикардія, аритмії, атріо-вентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, хронічна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби серця, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад, тромбоемболія легеневої артерії). З боку ендокринної системи та обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності крові внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням , головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; дуже рідко – підвищення концентрації пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитовидної залози – зниження концентрації L-тироксину (вільний тироксин, тироксин, трийодтиронін) та підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ), що зазвичай не супроводжується клінічними проявами;порушення метаболізму кісткової тканини (зниження вмісту кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу в крові), що призводить до остеомаляції/остеопорозу; підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція, порушення сперматогену та їх рухливості). З боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язова слабкість; дуже рідко – артралгії, м'язові болі або судоми. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску; порушення слуху, зокрема. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.Взаємодія з лікарськими засобамиЦитохром Р4503А4 (CYP3A4) є основним ферментом, що забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду (активного метаболіту). Одночасне застосування Зептолу з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі та спричинити побічні реакції. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну і, таким чином, до можливого зниження концентрації в плазмі і, отже, до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту препарату. Відміна індукторів ізоферменту CYP3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення його концентрації в плазмі крові. Карбамазепін є сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 та інших ферментних печінкових систем першої та другої фази метаболізму лікарських засобів та при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, може викликати індукцію метаболізму та зниження концентрації їх у плазмі. Оскільки перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомальної епоксидгідролази, застосування Зептолу разом з інгібіторами мікросомальної епоксидгідролази може призводити до підвищення в плазмі крові концентрації карбамазепін-10,1. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну в плазмі: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: декстропропоксифен, ібупрофен; протипухлинні засоби (андроген): даназол; макролідні антибіотики: еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин; антидепресанти: можливе - дезіпрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин; протиепілептичні засоби: стирипентол, вігабатрін; протигрибкові засоби: похідні азолу (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол); блокатори Н1-гістамінових рецепторів: терфенадин, лоратадін; антипсихотичні засоби (нейролептики): оланзапін; протитуберкульозні засоби: ізоніазид; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір); протиглаукомні засоби (інгібітори карбоангідрази): ацетазоламід; препарати, що знижують АТ (блокатори «повільних» кальцієвих каналів): верапаміл, дилтіазем; противиразкові засоби (інгібітори протонної помпи, блокатори гістамінових Н2-рецепторів): омепразол, циметидин; міорелаксанти: оксибутинін, дантролен; антиагрегантні засоби: тіклопідін; інші лікарські засоби та продукти харчування: грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах). Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та вальпромід. Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), у цих ситуаціях слід коригувати дозу Зептолу та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну-10,1 -епоксиду у плазмі крові. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну в плазмі: протиепілептичні засоби: фелбамат, окскарбазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, мезуксімід, фенсуксімід, і хоча дані частково суперечливі, можливо, також клоназепам; протипухлинні засоби: цисплатин або доксорубіцин; протитуберкульозні засоби: рифампіцин; бронходилатуючі засоби: теофілін, амінофілін; засіб для лікування вугрової висипки (ретиноїди): ізотретиноїн; інші лікарські засоби та продукти харчування: рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами може знадобитися корекція дози Зептолу. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія. При сумісному застосуванні з карбамазепіном можливе зниження концентрації у плазмі, зменшення або навіть повне припинення дії деяких препаратів. При одночасному застосуванні з карбамазепіном може знадобитися корекція доз наступних препаратів: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол, феназон, трамадол; антибіотики групи тетрацикліну: доксициклін; непрямі антикоагулянти: варфарин, фенпрокумон, дикумарол та аценокумарол; антидепресанти: бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін); протиепілептичні засоби: клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну концентрація фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а концентрація мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). протигрибкові засоби: ітраконазол; антигельмінтні засоби: празіквантел; протипухлинні засоби: іматиніб; антипсихотичні засоби (нейролептики): клозапін, галоперидол, бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зіпрасідон; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (індинавір, ритонавір, саквінавір); анксіолітичні засоби: алпразол, мідазол; бронходилатуючі засоби: теофілін; контрацептивні засоби: гормональні контрацептиви (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції); препарати, що знижують АТ (блокатори «повільних» кальцієвих каналів групи дигідропіридинів): фелодилін; серцеві глікозиди: дигоксин; глюкокортикостероїди: преднізолон, дексаметозон; імунодепресивні засоби: циклоспорин, еверолімус; засоби для лікування захворювань щитовидної залози: левотироксин; інші лікарські засоби та продукти харчування: препарати, що містять естрогени та/або прогестерон. Комбінації, які слід брати до уваги При одночасному застосуванні карбамазепіну та леветирацетаму в окремих випадках спостерігалося посилення токсичної дії карбамазепіну. Відомі повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у випадках, коли він застосовувався одночасно з карбамазепіном. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Повідомлялося про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках коли одночасно застосовувалися гормональні контрацептиви. Препарат може знижувати терапевтичний ефект гормональних контрацептивних препаратів через індукцію мікросомальних ферментів. Карбамазепін, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат можна приймати під час, після їжі або в проміжках між їдою разом з невеликою кількістю рідини. Препарат можна застосовувати як монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Таблетки пролонгованої дії (цілу таблетку або половину, якщо так призначено лікарем) слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, т.к. активна речовина вивільняється з таблеток пролонгованої дії повільно та поступово, їх призначають 2 рази на добу. Враховуючи, що Зептол призначають 2 рази на добу, оптимальну схему терапії визначає лікар на підставі наведених рекомендацій. При перекладі хворого на прийом звичайних таблеток на прийом таблеток пролонгованої дії клінічний досвід показує, що у деяких хворих при застосуванні таблеток пролонгованої дії може виникнути необхідність підвищення дози препарату. Епілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (із втратою або без непритомності) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів: наскільки можна Зептол слід призначати як монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення концентрації активної речовини в плазмі крові. Приєднання Зептолу до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів не змінюють або, при необхідності, проводять відповідну корекцію доз прийнятих препаратів. Якщо хворий забув своєчасно прийняти чергову дозу препарату,слід прийняти пропущену дозу відразу, як тільки це упущення стало поміченим при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400-600 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 1600-2000 мг. Для дітей старше 4 років лікування може бути розпочато із застосування препарату в дозі 100 мг на добу; дозу підвищують поступово – щотижня на 100 мг. Для дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи. Підтримуючі дози для дітей складають 10-20 мг/кг/добу (у кілька прийомів): Вік дитини 4-5 років – добова доза 200-400 мг; Вік дитини 6-10 років – добова доза 400-600 мг; Вік дитини 11-15 років – добова доза 600-1000 мг. При невралгії трійчастого нерва та нейрогенному больовому синдромі: 100-200 мг 2 рази на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на добу до припинення болю (в середньому, до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. Ефект настає зазвичай через 1-3 дні від початку лікування. Призначають препарат тривалий час; при передчасному відміні препарату біль може відновитися. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Біль при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті, біль при діабетичній нейропатії: 200-300 мг 2 рази на добу. Поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті центрального генезу: середня доза для дорослих – 200 мг 2 рази на добу. У дітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку та маси тіла дитини. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі; ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва: середня добова доза – 200-400 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 2 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні дозу можна збільшити до 600 мг 2 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією та седативно-снодійними препаратами (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування Зептолом може бути продовжено у вигляді монотерапії. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: перший тиждень добова доза 200-400 мг. Надалі дозу збільшують на 200 мг на тиждень, доводячи її до 1 г на добу. Добову дозу рівномірно поділяють на 2 прийоми. Перехід на лікування карбамазепіном має бути поступовим зменшенням дози попереднього препарату. Припиняти лікування треба поступово. Тривалість лікування встановлюється лікарем.ПередозуванняСимптоми: зазвичай відображають порушення з боку ЦНС, ССС та дихальної системи. З боку ЦНС та органів чуття: пригнічення функцій ЦНС, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, кома; затуманеність зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз). З боку ССС: тахікардія, зниження артеріального тиску, іноді підвищення артеріального тиску, порушення внутрішньошлуночкової провідності з розширенням комплексу QRS; непритомність, зупинка серця. З боку органів дихання: гноблення дихання, набряк легень. З боку травної системи: нудота та блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки. З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини; гіпонатріємія. Лабораторні показники: лейкоцитоз або лейкопенія, гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гірерглікемія та глюкозурія, підвищення активності м'язової фракції креатинфосфокінази. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування ґрунтується на клінічному стані хворого; показані госпіталізація, визначення концентрації карбамазепіну в плазмі (для підтвердження отруєння цим лікарським засобом та оцінки ступеня передозування), промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2 та 3 доби та повторному виявленні. ). Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). У маленьких дітей може виникнути потреба у обмінному переливанні крові. Симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, температури тіла, корнеальних рефлексів, функції нирок та сечового міхура, корекція електролітних розладів. При зниженні АТ: положення з опущеним головним кінцем, плазмозамінники, при неефективності - внутрішньовенний допамін або добутамін; при порушеннях ритму серця – лікування підбирається індивідуально; при судомах - введення бензодіазепінів (наприклад, діазепаму), з обережністю (через можливе збільшення пригнічення дихання); введення інших протисудомних лікарських засобів (наприклад, фенобарбіталу).При розвитку гіпонатріємії розведення (водної інтоксикації) - обмеження введення рідин та повільна внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину NaCl (може сприяти запобіганню розвитку набряку мозку). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат зазвичай неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У хворих із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів застосування препарату Зептол слід відмінити. Під час застосування препарату з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці явища минущі і зазвичай не є провісником початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові. Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, болі в горлі, висип, виразки слизової оболонки порожнини рота, безпричинне виникнення крововиливів, геморагії у вигляді петехій або пурпури. У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат Зептол має бути відмінено. При застосуванні Зептол дуже рідко відзначалися важкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Препарат Зептол слід негайно відмінити в тому випадку, якщо відзначаються ознаки і симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій - наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких (у ряді випадків, що загрожують життю хворого) шкірних реакцій, пацієнт повинен бути госпіталізований до стаціонару. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії препаратом. Вплив факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку тяжких шкірних реакцій (і смертність у хворих із синдромом Стівенса-Джонсона та синдромом Лайєлла) не встановлено. Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема) у більшості випадків є транзиторними та неважкими і зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану хворого). За даними ретроспективного аналізу застосування препарату у хворих на китайську національність є кореляція між частотою важких дерматологічних реакцій та наявністю в геномі пацієнта алелю HLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). При застосуванні карбамазепіну у хворих у країнах Азіатського регіону (Таїланд, Малайзія, Філіппіни), де відзначається переважне поширення алелю HLA-B*1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації «дуже рідко» до «рідко») тяжких дерматологічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла. Частота поширення алеля HLA-B*1502 становить: на Філіппінах, у Таїланді, Гонг Конзі та Малайзії – понад 15%, у Тайвані – 10%, у Північному Китаї – 4%, у Південній Азії, включаючи Індію, – 2-4% , в Японії та Кореї - менше 1%. Поширеність даного аллеля в осіб європеїдної, негроїдної та американоїдної (латиноамериканці та індіанці) рас незначна. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-B*I502 (наприклад, особам китайської національності) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. У особи європеоїдної, негроїдної та американоїдної роз проведення генотипування за алелем HLA-B*1502 перед призначенням Зептола необов'язково. Пацієнтам, які вже отримують терапію Зептолом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-B*1502 алелі). Однак результати генотипування алеля HLA-B* 1502 не повинні впливати на ступінь контролю за станом хворого і настороженість лікаря щодо важких шкірних реакцій. Розвиток синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєлла можливий у пацієнтів негативних за алелем HLA-B*1502. Також у багатьох випадках в осіб китайської національності позитивних алелю HLA-B*1502 при застосуванні Зептола не відзначалося розвитку синдромів Стівенса-Джонсона і Лайелла. Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку тяжких шкірних реакцій (і смертність у хворих із синдромом Стівенса-Джонсона та синдромом Лайєлла) не встановлено . Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макулярна або макулопапульозна екзантема) у більшості випадків є транзиторними та неважкими і зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану хворого). Взаємозв'язок між наявністю в геномі алелю HLA-B*1502 та розвитком легких шкірних реакцій (таких як реакції гіперчутливості, ізольована макульозна або макулопапульозна висип) не встановлена. При розвитку гіперчутливості до Зептолу у хворих можуть спостерігатися як окремі ураження шкіри, печінки (включаючи ураження внутрішньопечінкових жовчних проток), кровоносної та лімфатичної систем, або інших органів, так і їх поєднання, що слід розглядати як системну реакцію. У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату Зептол препарат слід негайно відмінити. Пацієнтів з відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід поінформувати про можливість розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін приблизно у 25-30% випадків. Перехресні реакції підвищеної чутливості також можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном. Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові. Перед призначенням карбамазепіну та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат слід негайно відмінити. Перед початком лікування рекомендується провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна та вимірювання внутрішньоочного тиску. У разі призначення препарату пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль за цим показником. До цього часу зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу (взаємозв'язок цих порушень з прийомом карбамазепіну поки не доведено). Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. Хоча взаємозв'язок між дозою карбамазепіну, його концентрацією та клінічною ефективністю чи переносимістю дуже незначна, проте, регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути корисним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів; для того, щоб перевірити, чи пацієнт приймає належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі розвитку токсичних реакцій у разі, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів. Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторна ажитація. У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням суїцидальних спроб/суїцидальних намірів. Це було також підтверджено під час проведення метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення суїцидальних спроб при застосуванні протиепілептичних препаратів не відомий, не можна виключити їх виникнення та при лікуванні хворих на Зептол. Пацієнтів та обслуговуючий персонал потрібно, попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки та, у разі виникнення симптомів, негайно звертатися за медичною допомогою. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно). Перед призначенням препарату інгібітори МАО повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дає можливість клінічна ситуація, навіть за більший термін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами Здатність пацієнта, який приймає Зептол, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або під час добору дози, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення та сонливості. Тому при керуванні автомобілем або керуванні механізмами пацієнту слід виявляти обережність.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії - 1 таб. Активні речовини: карбамазепін – 400 мг; Допоміжні речовини: етилцелюлоза M50 - 45 мг, целюлоза мікрокристалічна - 27.5 мг, гіпромелоза 2208 (Метоцел K4M) - 25 мг, крохмаль кукурудзяний - 10 мг, тальк очищений - 20 мг, кремнію оксид 5 магнію стеарат – 5 мг; Склад оболонки: сополімер бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату і метилметакрилату [1:2:1] (Еудрагіт E-100) - 3 мг, тальк очищений - 4.3 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) - 1 мг, тиа діа - 2 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.2 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.5 мг. 10 шт. - стрипи з алюмінієвої фольги (3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція 72-96%. Cmax у плазмі досягається через 6-24 год. Зв'язування з білками плазми близько 75%. T1/2 від 30 до 40 год. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням головних метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та неактивного кон'югату з глюкуроновою кислотою. Утворюється також і малоактивний метаболіт 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Концентрація карбамазепіну-10,11-епоксиду становить 30% від концентрації карбамазепіну. У спинномозковій рідині (далі СМР) та слині створюються концентрації пропорційно кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація у грудному молоці становить 25-60% від такої у плазмі. Виводиться у вигляді неактивних метаболітів із сечею (70%) та калом (30%). Є індуктором печінкових ферментів та стимулює власний метаболізм. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.ФармакодинамікаПохідне іміностильбену, що володіє вираженим протисудомним (протиепілептичним) ефектом, а також помірною мірою антипсихотичним, антидепресивним (тимоаналептичним) та нормотимічним дією. Крім того, він має аналгетичну дію, особливо при невралгії трійчастого нерва. Механізм дії вивчений частково. Імовірно, протисудомна дія пов'язана зі зниженням здатності нейронів, підтримувати високу частоту розвитку повторних потенціалів впливу за допомогою інактивації натрієвих каналів. Крім того, мабуть, має значення гальмування вивільнення нейромедіаторів шляхом блокування натрієвих пресинаптичних каналів і розвитку потенціалів дії, що в свою чергу знижує синаптичну передачу. У механізми дії, можливо, залучені рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), які можуть бути пов'язані з кальцієвими каналами; також, мабуть, має вплив карбамазепіну на системи модуляторів нейропередачі. Антидіуретична дія карбамазепіну може бути пов'язана з гіпоталамічним впливом на осморецептори, що опосередковується через секрецію антидіуретичного гормону, а також обумовлена ​​прямою дією на ниркові канальці. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petit mal, абсансах і міо ). У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози. Початок протисудомного ефекту варіює від декількох годин до декількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму). При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва здебільшого попереджає поява больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, який при даному стані зазвичай знижений, та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена ​​пригніченням метаболізму дофаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу.Показання до застосуванняепілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (із втратою або без втрати створення) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів; невралгія трійчастого нерва та нейрогенний больовий синдром; болі при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті, болі при діабетичній нейропатії, поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті центрального генезу; ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та нетипова); ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; синдром алкогольної абстиненції; гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до карбамазепіну та інших компонентів препарату, а також до речовин з подібною до карбамазепіну структурою (наприклад, трициклічні антидепресанти); дитячий вік до 4 років (для дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи); порушення кістково-мозкового кровотворення (анемія, лейкопенія); наявність в анамнезі епізодів придушення кістковомозкового кровотворення або всіх різновидів порфірій; атріовентрикулярна блокада; одночасне призначення препаратів літію та інгібіторів МАО.Вагітність та лактаціяЗептолом епілепсії при вагітності слід здійснювати з особливою обережністю. У жінок дітородного віку Зептол слід, по можливості, застосовувати як монотерапію, оскільки частота вроджених аномалій плодів, народжених жінками, яким проводилося лікування комбінацією протиепілептичних засобів, вища, ніж у тих, хто отримував кожне з цих засобів у вигляді монотерапії. Слід призначати найменшу ефективну дозу Зептолу. Рекомендується регулярний контроль концентрації карбамазепіну у плазмі крові. При настанні вагітності у жінки, яка отримує Зептол, або в тому випадку, якщо виникає питання про призначення Зептола при вагітності, необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливі її ускладнення, особливо в І триместрі вагітності. Відомо, що діти, що народжуються у матерів, хворих на епілепсію, найчастіше схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Повідомлялося про те, що карбамазепін, як і всі основні протиепілептичні засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження, яке було б отримано в результаті контрольованих досліджень із застосуванням Зептолу як монотерапія, до цього часу немає. Є повідомлення про випадки вроджених захворювань та вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) та інші вроджені аномалії (в т.ч. черепно-лицевих та серцево-судинної системи), які спостерігалися у пацієнтів, які приймали Зептол.Пацієнткам слід надавати інформацію про можливість підвищення ризику вад розвитку та про можливість пройти антенатальну діагностику. Відомо, що за вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, які народжуються у жінок, які приймають протиепілептичні засоби. Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти.Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти.Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти. З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1. Карбамазепін виділяється з грудним молоком, концентрації у ньому становлять 25-60% від рівня у плазмі крові. Тому слід зіставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії Зептолом, що триває. Матері, які приймають Зептол, можуть продовжувати грудне вигодовування, але за умови, що за дитиною буде встановлено спостереження щодо розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, вираженої сонливості, алергічних реакцій шкіри). Рекомендується регулярний контроль концентрації карбамазепіну у грудному молоці. Описано кілька випадків епілептичних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали препарат одночасно з іншими протисудомними засобами. Крім того, повідомлялося також про кілька випадків блювання, діареї та/або зниженого харчування у новонароджених, матері яких отримували Зептол. Можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни. Жінкам дітородного віку під час лікування карбамазепіном рекомендується використовувати негормональні засоби контрацепції. У дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи.Побічна діяПри оцінці частоти різних побічних реакцій використані такі градації: дуже часто - 10% і більше; часто – 1-10%; нечасто – 0.1-1%; рідко – 0.01-0.1%; дуже рідко – менше 0.01%. Дозозалежні побічні реакції зазвичай проходять протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій із боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі. У таких випадках рекомендується моніторувати концентрацію лікарського засобу у плазмі. З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми; часто – головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманювання зору); нечасто – аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, «порхаючий» тремор – asterixis, дистонія, тики); ністагм; рідко – орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, парез; дуже рідко – смакові порушення, злоякісний нейролептичний синдром. Роль карбамазепіну як препарату, що викликає або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли він призначається разом із нейролептиками, залишається нез'ясованою. З боку психічної сфери: рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, неспокій, агресія, ажитація, дезорієнтація; дуже рідко -активація психозу. Алергічні реакції: дуже часто – алергічний дерматит, кропив'янка, яка може бути значно вираженою; нечасто – ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - системний червоний вовчак, свербіж; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, багатоформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпури, акне, пітливість, випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинно-наслідковий зв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. Реакції підвищеної чутливості: рідко - поліорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими проявами. у різних комбінаціях). Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Дуже рідко асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк. При виникненні зазначених вище алергічних реакцій застосування препарату має бути припинено. З боку органів кровотворення: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, варіегатна порфірія, пізня шкірна порфірія, гостра "переміжна" порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; нечасто – діарея, запор; рідко – біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит. З боку печінки: дуже часто – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що зазвичай не має клінічного значення; часто – підвищення активності лужної фосфатази крові; нечасто – підвищення активності трансаміназ; рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, деструкція внутрішньопечінкових жовчних проток зі зменшенням їхньої кількості, жовтяниця; дуже рідко – гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку серцево-судинної системи: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження чи підвищення АТ; дуже рідко – брадикардія, аритмії, атріо-вентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, хронічна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби серця, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад, тромбоемболія легеневої артерії). З боку ендокринної системи та обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності крові внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням , головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; дуже рідко – підвищення концентрації пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитовидної залози – зниження концентрації L-тироксину (вільний тироксин, тироксин, трийодтиронін) та підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ), що зазвичай не супроводжується клінічними проявами;порушення метаболізму кісткової тканини (зниження вмісту кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу в крові), що призводить до остеомаляції/остеопорозу; підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція, порушення сперматогену та їх рухливості). З боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язова слабкість; дуже рідко – артралгії, м'язові болі або судоми. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску; порушення слуху, зокрема. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.Взаємодія з лікарськими засобамиЦитохром Р4503А4 (CYP3A4) є основним ферментом, що забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду (активного метаболіту). Одночасне застосування Зептолу з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі та спричинити побічні реакції. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну і, таким чином, до можливого зниження концентрації в плазмі і, отже, до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту препарату. Відміна індукторів ізоферменту CYP3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення його концентрації в плазмі крові. Карбамазепін є сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 та інших ферментних печінкових систем першої та другої фази метаболізму лікарських засобів та при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, може викликати індукцію метаболізму та зниження концентрації їх у плазмі. Оскільки перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомальної епоксидгідролази, застосування Зептолу разом з інгібіторами мікросомальної епоксидгідролази може призводити до підвищення в плазмі крові концентрації карбамазепін-10,1. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну в плазмі: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: декстропропоксифен, ібупрофен; протипухлинні засоби (андроген): даназол; макролідні антибіотики: еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин; антидепресанти: можливе - дезіпрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин; протиепілептичні засоби: стирипентол, вігабатрін; протигрибкові засоби: похідні азолу (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол); блокатори Н1-гістамінових рецепторів: терфенадин, лоратадін; антипсихотичні засоби (нейролептики): оланзапін; протитуберкульозні засоби: ізоніазид; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір); протиглаукомні засоби (інгібітори карбоангідрази): ацетазоламід; препарати, що знижують АТ (блокатори «повільних» кальцієвих каналів): верапаміл, дилтіазем; противиразкові засоби (інгібітори протонної помпи, блокатори гістамінових Н2-рецепторів): омепразол, циметидин; міорелаксанти: оксибутинін, дантролен; антиагрегантні засоби: тіклопідін; інші лікарські засоби та продукти харчування: грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах). Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та вальпромід. Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), у цих ситуаціях слід коригувати дозу Зептолу та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну-10,1 -епоксиду у плазмі крові. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну в плазмі: протиепілептичні засоби: фелбамат, окскарбазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, мезуксімід, фенсуксімід, і хоча дані частково суперечливі, можливо, також клоназепам; протипухлинні засоби: цисплатин або доксорубіцин; протитуберкульозні засоби: рифампіцин; бронходилатуючі засоби: теофілін, амінофілін; засіб для лікування вугрової висипки (ретиноїди): ізотретиноїн; інші лікарські засоби та продукти харчування: рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами може знадобитися корекція дози Зептолу. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія. При сумісному застосуванні з карбамазепіном можливе зниження концентрації у плазмі, зменшення або навіть повне припинення дії деяких препаратів. При одночасному застосуванні з карбамазепіном може знадобитися корекція доз наступних препаратів: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол, феназон, трамадол; антибіотики групи тетрацикліну: доксициклін; непрямі антикоагулянти: варфарин, фенпрокумон, дикумарол та аценокумарол; антидепресанти: бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін); протиепілептичні засоби: клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну концентрація фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а концентрація мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). протигрибкові засоби: ітраконазол; антигельмінтні засоби: празіквантел; протипухлинні засоби: іматиніб; антипсихотичні засоби (нейролептики): клозапін, галоперидол, бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зіпрасідон; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (індинавір, ритонавір, саквінавір); анксіолітичні засоби: алпразол, мідазол; бронходилатуючі засоби: теофілін; контрацептивні засоби: гормональні контрацептиви (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції); препарати, що знижують АТ (блокатори «повільних» кальцієвих каналів групи дигідропіридинів): фелодилін; серцеві глікозиди: дигоксин; глюкокортикостероїди: преднізолон, дексаметозон; імунодепресивні засоби: циклоспорин, еверолімус; засоби для лікування захворювань щитовидної залози: левотироксин; інші лікарські засоби та продукти харчування: препарати, що містять естрогени та/або прогестерон. Комбінації, які слід брати до уваги При одночасному застосуванні карбамазепіну та леветирацетаму в окремих випадках спостерігалося посилення токсичної дії карбамазепіну. Відомі повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у випадках, коли він застосовувався одночасно з карбамазепіном. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Повідомлялося про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках коли одночасно застосовувалися гормональні контрацептиви. Препарат може знижувати терапевтичний ефект гормональних контрацептивних препаратів через індукцію мікросомальних ферментів. Карбамазепін, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат можна приймати під час, після їжі або в проміжках між їдою разом з невеликою кількістю рідини. Препарат можна застосовувати як монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Таблетки пролонгованої дії (цілу таблетку або половину, якщо так призначено лікарем) слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, т.к. активна речовина вивільняється з таблеток пролонгованої дії повільно та поступово, їх призначають 2 рази на добу. Враховуючи, що Зептол призначають 2 рази на добу, оптимальну схему терапії визначає лікар на підставі наведених рекомендацій. При перекладі хворого на прийом звичайних таблеток на прийом таблеток пролонгованої дії клінічний досвід показує, що у деяких хворих при застосуванні таблеток пролонгованої дії може виникнути необхідність підвищення дози препарату. Епілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (із втратою або без непритомності) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів: наскільки можна Зептол слід призначати як монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення концентрації активної речовини в плазмі крові. Приєднання Зептолу до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів не змінюють або, при необхідності, проводять відповідну корекцію доз прийнятих препаратів. Якщо хворий забув своєчасно прийняти чергову дозу препарату,слід прийняти пропущену дозу відразу, як тільки це упущення стало поміченим при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400-600 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 1600-2000 мг. Для дітей старше 4 років лікування може бути розпочато із застосування препарату в дозі 100 мг на добу; дозу підвищують поступово – щотижня на 100 мг. Для дітей до 4 років карбамазепін переважно застосовувати у формі сиропу через труднощі застосування твердих лікарських форм у цієї вікової групи. Підтримуючі дози для дітей складають 10-20 мг/кг/добу (у кілька прийомів): Вік дитини 4-5 років – добова доза 200-400 мг; Вік дитини 6-10 років – добова доза 400-600 мг; Вік дитини 11-15 років – добова доза 600-1000 мг. При невралгії трійчастого нерва та нейрогенному больовому синдромі: 100-200 мг 2 рази на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на добу до припинення болю (в середньому, до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. Ефект настає зазвичай через 1-3 дні від початку лікування. Призначають препарат тривалий час; при передчасному відміні препарату біль може відновитися. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Біль при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті, біль при діабетичній нейропатії: 200-300 мг 2 рази на добу. Поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті центрального генезу: середня доза для дорослих – 200 мг 2 рази на добу. У дітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку та маси тіла дитини. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі; ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва: середня добова доза – 200-400 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 2 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні дозу можна збільшити до 600 мг 2 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією та седативно-снодійними препаратами (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування Зептолом може бути продовжено у вигляді монотерапії. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: перший тиждень добова доза 200-400 мг. Надалі дозу збільшують на 200 мг на тиждень, доводячи її до 1 г на добу. Добову дозу рівномірно поділяють на 2 прийоми. Перехід на лікування карбамазепіном має бути поступовим зменшенням дози попереднього препарату. Припиняти лікування треба поступово. Тривалість лікування встановлюється лікарем.ПередозуванняСимптоми: зазвичай відображають порушення з боку ЦНС, ССС та дихальної системи. З боку ЦНС та органів чуття: пригнічення функцій ЦНС, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, кома; затуманеність зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз). З боку ССС: тахікардія, зниження артеріального тиску, іноді підвищення артеріального тиску, порушення внутрішньошлуночкової провідності з розширенням комплексу QRS; непритомність, зупинка серця. З боку органів дихання: гноблення дихання, набряк легень. З боку травної системи: нудота та блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки. З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини; гіпонатріємія. Лабораторні показники: лейкоцитоз або лейкопенія, гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гірерглікемія та глюкозурія, підвищення активності м'язової фракції креатинфосфокінази. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування ґрунтується на клінічному стані хворого; показані госпіталізація, визначення концентрації карбамазепіну в плазмі (для підтвердження отруєння цим лікарським засобом та оцінки ступеня передозування), промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2 та 3 доби та повторному виявленні. ). Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). У маленьких дітей може виникнути потреба у обмінному переливанні крові. Симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, температури тіла, корнеальних рефлексів, функції нирок та сечового міхура, корекція електролітних розладів. При зниженні АТ: положення з опущеним головним кінцем, плазмозамінники, при неефективності - внутрішньовенний допамін або добутамін; при порушеннях ритму серця – лікування підбирається індивідуально; при судомах - введення бензодіазепінів (наприклад, діазепаму), з обережністю (через можливе збільшення пригнічення дихання); введення інших протисудомних лікарських засобів (наприклад, фенобарбіталу).При розвитку гіпонатріємії розведення (водної інтоксикації) - обмеження введення рідин та повільна внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину NaCl (може сприяти запобіганню розвитку набряку мозку). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат зазвичай неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У хворих із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів застосування препарату Зептол слід відмінити. Під час застосування препарату з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці явища минущі і зазвичай не є провісником початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові. Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, болі в горлі, висип, виразки слизової оболонки порожнини рота, безпричинне виникнення крововиливів, геморагії у вигляді петехій або пурпури. У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат Зептол має бути відмінено. При застосуванні Зептол дуже рідко відзначалися важкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Препарат Зептол слід негайно відмінити в тому випадку, якщо відзначаються ознаки і симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій - наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких (у ряді випадків, що загрожують життю хворого) шкірних реакцій, пацієнт повинен бути госпіталізований до стаціонару. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії препаратом. Вплив факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку тяжких шкірних реакцій (і смертність у хворих із синдромом Стівенса-Джонсона та синдромом Лайєлла) не встановлено. Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема) у більшості випадків є транзиторними та неважкими і зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану хворого). За даними ретроспективного аналізу застосування препарату у хворих на китайську національність є кореляція між частотою важких дерматологічних реакцій та наявністю в геномі пацієнта алелю HLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). При застосуванні карбамазепіну у хворих у країнах Азіатського регіону (Таїланд, Малайзія, Філіппіни), де відзначається переважне поширення алелю HLA-B*1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації «дуже рідко» до «рідко») тяжких дерматологічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла. Частота поширення алеля HLA-B*1502 становить: на Філіппінах, у Таїланді, Гонг Конзі та Малайзії – понад 15%, у Тайвані – 10%, у Північному Китаї – 4%, у Південній Азії, включаючи Індію, – 2-4% , в Японії та Кореї - менше 1%. Поширеність даного аллеля в осіб європеїдної, негроїдної та американоїдної (латиноамериканці та індіанці) рас незначна. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-B*I502 (наприклад, особам китайської національності) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. У особи європеоїдної, негроїдної та американоїдної роз проведення генотипування за алелем HLA-B*1502 перед призначенням Зептола необов'язково. Пацієнтам, які вже отримують терапію Зептолом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-B*1502 алелі). Однак результати генотипування алеля HLA-B* 1502 не повинні впливати на ступінь контролю за станом хворого і настороженість лікаря щодо важких шкірних реакцій. Розвиток синдромів Стівенса-Джонсона та Лайєлла можливий у пацієнтів негативних за алелем HLA-B*1502. Також у багатьох випадках в осіб китайської національності позитивних алелю HLA-B*1502 при застосуванні Зептола не відзначалося розвитку синдромів Стівенса-Джонсона і Лайелла. Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку тяжких шкірних реакцій (і смертність у хворих із синдромом Стівенса-Джонсона та синдромом Лайєлла) не встановлено . Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макулярна або макулопапульозна екзантема) у більшості випадків є транзиторними та неважкими і зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану хворого). Взаємозв'язок між наявністю в геномі алелю HLA-B*1502 та розвитком легких шкірних реакцій (таких як реакції гіперчутливості, ізольована макульозна або макулопапульозна висип) не встановлена. При розвитку гіперчутливості до Зептолу у хворих можуть спостерігатися як окремі ураження шкіри, печінки (включаючи ураження внутрішньопечінкових жовчних проток), кровоносної та лімфатичної систем, або інших органів, так і їх поєднання, що слід розглядати як системну реакцію. У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату Зептол препарат слід негайно відмінити. Пацієнтів з відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід поінформувати про можливість розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін приблизно у 25-30% випадків. Перехресні реакції підвищеної чутливості також можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном. Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові. Перед призначенням карбамазепіну та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат слід негайно відмінити. Перед початком лікування рекомендується провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна та вимірювання внутрішньоочного тиску. У разі призначення препарату пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль за цим показником. До цього часу зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу (взаємозв'язок цих порушень з прийомом карбамазепіну поки не доведено). Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. Хоча взаємозв'язок між дозою карбамазепіну, його концентрацією та клінічною ефективністю чи переносимістю дуже незначна, проте, регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути корисним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів; для того, щоб перевірити, чи пацієнт приймає належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі розвитку токсичних реакцій у разі, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів. Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторна ажитація. У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням суїцидальних спроб/суїцидальних намірів. Це було також підтверджено під час проведення метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення суїцидальних спроб при застосуванні протиепілептичних препаратів не відомий, не можна виключити їх виникнення та при лікуванні хворих на Зептол. Пацієнтів та обслуговуючий персонал потрібно, попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки та, у разі виникнення симптомів, негайно звертатися за медичною допомогою. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно). Перед призначенням препарату інгібітори МАО повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дає можливість клінічна ситуація, навіть за більший термін. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами Здатність пацієнта, який приймає Зептол, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або під час добору дози, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення та сонливості. Тому при керуванні автомобілем або керуванні механізмами пацієнту слід виявляти обережність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина: арипіпразолу фумарат напівфабрикат-гранули – 148,5 мг; активна речовина напівфабрикату-гранул: арипіпразолу фумарат – 11,3 мг; відповідає арипіпразолу – 10 мг. допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; МКЦ; гіпролоза; барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); допоміжні речовини: стеарат магнію.Опис лікарської формиТаблетки, 10 мг: капсулоподібні, злегка двоопуклі, світло-рожевого кольору з мармуром і темними вкрапленнями. Пігулки, 10 мг. За 14 табл. у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу (плівка ПВХ/плівка полівініліденхлоридна) та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону.ФармакокінетикаАктивність препарату Зілаксера обумовлена наявністю арипіпразолу. Середній T 1/2 арипіпразолу становить приблизно 75 год. C ss досягається через 14 днів. Кумуляція арипіпразолу при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту – дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D 2 - дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Всмоктування. Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо таблеток препарату Зілаксера , при цьому C max арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Біодоступність таблеток препарату Зілаксера при прийомі внутрішньо становить 87%. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол добре розподіляється в тканинах, причому здається V d становить 4,9 л/кг, що говорить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу пов'язують із білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Метаболізм. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімальною мірою. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними дослідження in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. При рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, становить приблизно 40% AUCарипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній T 1/2 арипіпразолу становить близько 75 годин у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 та 146 годин – у пацієнтів з низькою його активністю. Після одноразового прийому внутрішньо міченого [ 14 C] арипіпразолу приблизно 27 і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник з жовчю. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню печінкою. Особливі групи пацієнтів Пацієнти старшої вікової групи. Вікових відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Гендерні особливості. Обумовлених статтю відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Расова приналежність. Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики арипіпразолу в залежності від расової приналежності не відзначено. Куріння. Куріння не впливає на фармакокінетику арипіпразолу. Порушення функції нирок. Параметри фармакокінетики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки. Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з різним ступенем тяжкості цирозу печінки не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. Однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.ФармакодинамікаПередбачається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі І типу обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5-HT 1a -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5-HT 2а -серотонінових рецепторів. Арипіпразол має високу афінність в умовах in vitro до D 2 - і D 3 -дофамінових рецепторів, 5-HT 1a - і 5-HT 2a -серотонінових рецепторів і помірної афінності до D 4 -дофамінових, 5-HT 2c - і 5-HT 7 -серотоніновим, альфа 1 -адренорецепторів і H 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових. Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 до 30 мг один раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 11 C-раклоприду, ліганду D 2 /D 3 - дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром та огорожею. даним позитронно-емісійної томографії).Показання до застосуванняшизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія; біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод; доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до арипіпразолу або до інших компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності); цереброваскулярні захворювання; стани, що схильні до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, застосування гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, підвищений ризик розвитку гіпертермії (наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, перегрівання, застосування м-холіноблокаторів, дегідратація, тому що нейролептики здатні порушувати терморегуляцію); пацієнти з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик розвитку порушення моторної функції стравоходу та аспірації; ожиріння або цукровий діабет у сімейному анамнезі; пацієнти з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); особи віком 18-24 років у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися. Невідомо, чи може застосування арипіпразолу у вагітної мати шкідливий вплив на плід або спричинити порушення репродуктивної функції. Відомо, що у новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. Вони відзначалися збудження, м'язова гіпертонія чи гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторний дистресс-синдром, порушення під час годівлі. Дані симптоми мали різний ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, тоді як в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. При застосуванні арипіпразолу розвиток у новонароджених подібної симптоматики спостерігався дуже рідко. Слід попередити пацієнток, що вони повинні негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також інформувати лікаря про заплановану вагітність. Препарат Зілаксера може застосовуватись під час вагітності. Препарат Зілаксера проникає у жіноче грудне молоко. Годування груддю при застосуванні препарату протипоказане.Побічна діяНайбільш поширені небажані реакції (НР), зареєстровані в ході плацебо-контрольованих досліджень, включають акатизію та нудоту, які відзначали більш ніж 3% пацієнтів, які приймали аріпіразол внутрішньо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована ВООЗ: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до <1/10; нечасто від ≥1/1000 до <1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У межах кожної групи частоти НР перераховані в порядку зменшення серйозності. Частота НР у ході післяреєстраційного періоду спостереження не може бути визначена, оскільки інформація була отримана із спонтанних повідомлень. Тому частота народження НР класифікована як частота невідома. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, включаючи припухлість язика, набряк обличчя, свербіж шкіри, кропив'янку). З боку ендокринної системи: нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку обміну речовин та харчування: часто – цукровий діабет; нечасто – гіперглікемія; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: часто - безсоння, тривога, неспокій; нечасто – депресія, гіперсексуальність; частота невідома — спроби суїциду, суїцидальні думки та завершений суїцид (див. «Особливі вказівки»), патологічний потяг до азартних ігор, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи: часто – акатазія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення; нечасто - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий епілептичний напад, серотоніновий синдром, порушення мови. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – диплопія. З боку серця: нечасто – тахікардія; частота невідома - раптова незрозуміла смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова зупинка серця, брадикардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), артеріальна гіпертензія, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – гикавка; частота невідома – аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, спазм ротоглотки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слинних залоз, блювання; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі та шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ та фосфатази у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція, підвищене потовиділення. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – рабдоміоліз, міалгія, ригідність м'язів. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – абсистентний наркотичний синдром новонароджених (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»). З боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; частота невідома - порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, піретична реакція), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого Hb, коливання концентрації глюкози крові, підвищення активності КФК. Опис окремих небажаних реакцій Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія: у тривалому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, відзначалася в цілому низька частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію і дискінезію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3 ). У тривалому 26-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19% у групі арипіпразолу і 13,1% у групі плацебо. В іншому тривалому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8% у групі арипіпразолу і 15,1% у групі оланзапіну. Маніакальні епізоди та біполярний розлад I типу: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота народження ЕПС становила 23,5% у групі арипіпразолу та 53,3% у групі галоперидолу. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6% у групі арипіпразолу і 17,6% у групі літію. У 26-тижневій підтримуючій фазі тривалого плацебо-контрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у групі арипіпразолу і 15,7% у групі плацебо. Акатізія У плацебо-контрольованих дослідженнях частота народження акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% у групі арипіпразолу і 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів з шизофренією частота народження акатизії становила 6,2% у групі арипіпразолу і 3% у групі плацебо. Дістонія Клас-ефект: у перші дні лікування у чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми дистонії, тривалих патологічних скорочень груп м'язів. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, що іноді прогресує до відчуття стиснення в горлі, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузії язика. Хоча ці симптоми можуть спостерігатися при низьких дозах, вони зустрічаються частіше і з більшим ступенем виразності при застосуванні більш високих доз високоактивних нейролептиків І покоління. Відзначається підвищений ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та пацієнтів молодого віку. Пролактін У клінічних дослідженнях застосування арипіпразолу за зареєстрованими показаннями та в ході постреєстраційного спостереження відзначалося підвищення та зниження концентрації сироваткового пролактину в порівнянні з вихідними значеннями. Лабораторні показники Порівняння арипіпразолу та плацебо за часткою пацієнтів з потенційно клінічно значущими змінами у стандартних лабораторних та ліпідних показниках не виявили клінічно значимих відмінностей. Підвищення активності КФК у плазмі крові, як правило, короткострокове та безсимптомне, відзначалося у 3,5% пацієнтів, які отримували арипіпразол, та у 2% пацієнтів, які отримували плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиМеханізм дії арипіпразолу пов'язаний із впливом на ЦНС, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, що мають центральну дію. Маючи антагоністичну дію щодо альфа 1 -адренорецепторів, арипіпразол може посилювати ефект гіпотензивних препаратів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні арипіпразолу та лікарських препаратів, що викликають подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, він не витісняє варфарин у зв'язку з білками плазми крові. Блокатор Н 1,2 -гістамінових рецепторів - фамотидин, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку - зменшує швидкість всмоктування арипіпразолу, проте це не впливає на клінічний ефект арипіпразолу. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферментів CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) впливали на фармакокінетику арипіпразолу, тому слід зменшити дози арипіпразолу при застосуванні його в різних поєднаннях з інгібіторами ізоС3 і С3 . При одночасному застосуванні арипіпразолу та слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 очікується невелике збільшення концентрації арипіпразолу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A не бере участі в метаболізмі арипіпразолу, куріння не впливає на фармакокінетику та клінічний ефект арипіпразолу. При одночасному застосуванні з карбамазепіном,потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, метаболізм арипіпразолу посилюється, тому доза арипіпразолу має бути скоригована (див. «Спосіб застосування та дози»). Очікується аналогічна дія і при одночасному застосуванні з іншими потужними індукторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У метаболізмі арипіпразолу в умовах in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами і іншими. Одночасний прийом препаратів літію або вальпроєвої кислоти з 30 мг арипіпразолу не вплинув на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не надавав значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 в умовах in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна. Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному застосуванні з арипіпразолом. При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг/добу), пароксетином (37,5-50 мг/добу) або сертраліном (2-20 мг/добу) значних змін концентрації антидепресантів у плазмі крові не виявлено. Вживання етанолу під час лікування арипіпразолом може посилювати седативну дію препарату, тому його слід уникати.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Шизофренія Рекомендована початкова доза – 10-15 мг на добу. Підтримуюча доза – зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу, монотерапія Рекомендована початкова доза – 15 мг на добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом щонайменше 24 год. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Зілаксера (15 або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, потім – 6 міс. і далі, протягом 17 місяців - встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Як додаткову терапію до лікування антидепресантами рекомендується застосовувати препарат Зілаксера у початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу препарату Зілаксера можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу. Тривалість терапії препаратом Зілаксера за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта щодо можливості відміни терапії. Пацієнтам із печінковою недостатністю дозу 30 мг призначають з обережністю. Режим дозування при супутній терапії При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена як мінімум наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. Препарат Зілаксера слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія пацієнтам з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) та CYP3А4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних, помірних та слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера може бути спочатку зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера спочатку повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужного інгібітору ізоферменту СYP3A4 у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена у 2 рази. Відповідно, при відміні індукторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена до 10-15 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, непритомність. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади та минуща втрата свідомості. Лікування: контроль за життєво важливими функціями, ЕКГ (для виявлення можливої ​​аритмії), підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення симптомів. Даних застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина: арипіпразолу фумарат напівфабрикат-гранули – 222,75 мг; активна речовина напівфабрикату-гранул: арипіпразолу фумарат – 16,95 мг; відповідає арипіпразолу – 15 мг. допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; МКЦ; гіпролоза; барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); допоміжні речовини: стеарат магнію.Опис лікарської формиТаблетки, 15 мг: круглі, злегка двоопуклі, з фаскою, світло-жовтого кольору з мармуром і можливими темними вкрапленнями. Пігулки 15 мг. За 14 табл. у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу (плівка ПВХ/плівка полівініліденхлоридна) та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону.ФармакокінетикаАктивність препарату Зілаксера обумовлена наявністю арипіпразолу. Середній T 1/2 арипіпразолу становить приблизно 75 год. C ss досягається через 14 днів. Кумуляція арипіпразолу при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту – дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D 2 - дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Всмоктування. Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо таблеток препарату Зілаксера , при цьому C max арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Біодоступність таблеток препарату Зілаксера при прийомі внутрішньо становить 87%. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол добре розподіляється в тканинах, причому здається V d становить 4,9 л/кг, що говорить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу пов'язують із білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Метаболізм. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімальною мірою. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними дослідження in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. При рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, становить приблизно 40% AUCарипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній T 1/2 арипіпразолу становить близько 75 годин у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 та 146 годин – у пацієнтів з низькою його активністю. Після одноразового прийому внутрішньо міченого [ 14 C] арипіпразолу приблизно 27 і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник з жовчю. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню печінкою. Особливі групи пацієнтів Пацієнти старшої вікової групи. Вікових відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Гендерні особливості. Обумовлених статтю відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Расова приналежність. Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики арипіпразолу в залежності від расової приналежності не відзначено. Куріння. Куріння не впливає на фармакокінетику арипіпразолу. Порушення функції нирок. Параметри фармакокінетики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки. Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з різним ступенем тяжкості цирозу печінки не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. Однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.ФармакодинамікаПередбачається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі І типу обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5-HT 1a -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5-HT 2а -серотонінових рецепторів. Арипіпразол має високу афінність в умовах in vitro до D 2 - і D 3 -дофамінових рецепторів, 5-HT 1a - і 5-HT 2a -серотонінових рецепторів і помірної афінності до D 4 -дофамінових, 5-HT 2c - і 5-HT 7 -серотоніновим, альфа 1 -адренорецепторів і H 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових. Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 до 30 мг один раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 11 C-раклоприду, ліганду D 2 /D 3 - дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром та огорожею. даним позитронно-емісійної томографії).Показання до застосуванняшизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія; біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод; доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до арипіпразолу або до інших компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності); цереброваскулярні захворювання; стани, що схильні до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, застосування гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, підвищений ризик розвитку гіпертермії (наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, перегрівання, застосування м-холіноблокаторів, дегідратація, тому що нейролептики здатні порушувати терморегуляцію); пацієнти з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик розвитку порушення моторної функції стравоходу та аспірації; ожиріння або цукровий діабет у сімейному анамнезі; пацієнти з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); особи віком 18-24 років у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися. Невідомо, чи може застосування арипіпразолу у вагітної мати шкідливий вплив на плід або спричинити порушення репродуктивної функції. Відомо, що у новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. Вони відзначалися збудження, м'язова гіпертонія чи гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторний дистресс-синдром, порушення під час годівлі. Дані симптоми мали різний ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, тоді як в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. При застосуванні арипіпразолу розвиток у новонароджених подібної симптоматики спостерігався дуже рідко. Слід попередити пацієнток, що вони повинні негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також інформувати лікаря про заплановану вагітність. Препарат Зілаксера може застосовуватись під час вагітності. Препарат Зілаксера проникає у жіноче грудне молоко. Годування груддю при застосуванні препарату протипоказане.Побічна діяНайбільш поширені небажані реакції (НР), зареєстровані в ході плацебо-контрольованих досліджень, включають акатизію та нудоту, які відзначали більш ніж 3% пацієнтів, які приймали аріпіразол внутрішньо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована ВООЗ: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до <1/10; нечасто від ≥1/1000 до <1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У межах кожної групи частоти НР перераховані в порядку зменшення серйозності. Частота НР у ході післяреєстраційного періоду спостереження не може бути визначена, оскільки інформація була отримана із спонтанних повідомлень. Тому частота народження НР класифікована як частота невідома. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, включаючи припухлість язика, набряк обличчя, свербіж шкіри, кропив'янку). З боку ендокринної системи: нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку обміну речовин та харчування: часто – цукровий діабет; нечасто – гіперглікемія; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: часто - безсоння, тривога, неспокій; нечасто – депресія, гіперсексуальність; частота невідома — спроби суїциду, суїцидальні думки та завершений суїцид (див. «Особливі вказівки»), патологічний потяг до азартних ігор, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи: часто – акатазія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення; нечасто - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий епілептичний напад, серотоніновий синдром, порушення мови. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – диплопія. З боку серця: нечасто – тахікардія; частота невідома - раптова незрозуміла смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова зупинка серця, брадикардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), артеріальна гіпертензія, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – гикавка; частота невідома – аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, спазм ротоглотки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слинних залоз, блювання; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі та шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ та фосфатази у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція, підвищене потовиділення. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – рабдоміоліз, міалгія, ригідність м'язів. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – абсистентний наркотичний синдром новонароджених (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»). З боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; частота невідома - порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, піретична реакція), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого Hb, коливання концентрації глюкози крові, підвищення активності КФК. Опис окремих небажаних реакцій Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія: у тривалому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, відзначалася в цілому низька частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію і дискінезію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3 ). У тривалому 26-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19% у групі арипіпразолу і 13,1% у групі плацебо. В іншому тривалому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8% у групі арипіпразолу і 15,1% у групі оланзапіну. Маніакальні епізоди та біполярний розлад I типу: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота народження ЕПС становила 23,5% у групі арипіпразолу та 53,3% у групі галоперидолу. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6% у групі арипіпразолу і 17,6% у групі літію. У 26-тижневій підтримуючій фазі тривалого плацебо-контрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у групі арипіпразолу і 15,7% у групі плацебо. Акатізія У плацебо-контрольованих дослідженнях частота народження акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% у групі арипіпразолу і 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів з шизофренією частота народження акатизії становила 6,2% у групі арипіпразолу і 3% у групі плацебо. Дістонія Клас-ефект: у перші дні лікування у чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми дистонії, тривалих патологічних скорочень груп м'язів. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, що іноді прогресує до відчуття стиснення в горлі, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузії язика. Хоча ці симптоми можуть спостерігатися при низьких дозах, вони зустрічаються частіше і з більшим ступенем виразності при застосуванні більш високих доз високоактивних нейролептиків І покоління. Відзначається підвищений ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та пацієнтів молодого віку. Пролактін У клінічних дослідженнях застосування арипіпразолу за зареєстрованими показаннями та в ході постреєстраційного спостереження відзначалося підвищення та зниження концентрації сироваткового пролактину в порівнянні з вихідними значеннями. Лабораторні показники Порівняння арипіпразолу та плацебо за часткою пацієнтів з потенційно клінічно значущими змінами у стандартних лабораторних та ліпідних показниках не виявили клінічно значимих відмінностей. Підвищення активності КФК у плазмі крові, як правило, короткострокове та безсимптомне, відзначалося у 3,5% пацієнтів, які отримували арипіпразол, та у 2% пацієнтів, які отримували плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиМеханізм дії арипіпразолу пов'язаний із впливом на ЦНС, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, що мають центральну дію. Маючи антагоністичну дію щодо альфа 1 -адренорецепторів, арипіпразол може посилювати ефект гіпотензивних препаратів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні арипіпразолу та лікарських препаратів, що викликають подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, він не витісняє варфарин у зв'язку з білками плазми крові. Блокатор Н 1,2 -гістамінових рецепторів - фамотидин, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку - зменшує швидкість всмоктування арипіпразолу, проте це не впливає на клінічний ефект арипіпразолу. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферментів CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) впливали на фармакокінетику арипіпразолу, тому слід зменшити дози арипіпразолу при застосуванні його в різних поєднаннях з інгібіторами ізоС3 і С3 . При одночасному застосуванні арипіпразолу та слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 очікується невелике збільшення концентрації арипіпразолу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A не бере участі в метаболізмі арипіпразолу, куріння не впливає на фармакокінетику та клінічний ефект арипіпразолу. При одночасному застосуванні з карбамазепіном,потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, метаболізм арипіпразолу посилюється, тому доза арипіпразолу має бути скоригована (див. «Спосіб застосування та дози»). Очікується аналогічна дія і при одночасному застосуванні з іншими потужними індукторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У метаболізмі арипіпразолу в умовах in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами і іншими. Одночасний прийом препаратів літію або вальпроєвої кислоти з 30 мг арипіпразолу не вплинув на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не надавав значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 в умовах in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна. Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному застосуванні з арипіпразолом. При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг/добу), пароксетином (37,5-50 мг/добу) або сертраліном (2-20 мг/добу) значних змін концентрації антидепресантів у плазмі крові не виявлено. Вживання етанолу під час лікування арипіпразолом може посилювати седативну дію препарату, тому його слід уникати.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Шизофренія Рекомендована початкова доза – 10-15 мг на добу. Підтримуюча доза – зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу, монотерапія Рекомендована початкова доза – 15 мг на добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом щонайменше 24 год. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Зілаксера (15 або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, потім – 6 міс. і далі, протягом 17 місяців - встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Як додаткову терапію до лікування антидепресантами рекомендується застосовувати препарат Зілаксера у початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу препарату Зілаксера можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу. Тривалість терапії препаратом Зілаксера за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта щодо можливості відміни терапії. Пацієнтам із печінковою недостатністю дозу 30 мг призначають з обережністю. Режим дозування при супутній терапії При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена як мінімум наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. Препарат Зілаксера слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія пацієнтам з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) та CYP3А4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних, помірних та слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера може бути спочатку зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера спочатку повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужного інгібітору ізоферменту СYP3A4 у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена у 2 рази. Відповідно, при відміні індукторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена до 10-15 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, непритомність. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади та минуща втрата свідомості. Лікування: контроль за життєво важливими функціями, ЕКГ (для виявлення можливої ​​аритмії), підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення симптомів. Даних застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина: арипіпразолу фумарат напівфабрикат-гранули – 445,5 мг; активна речовина напівфабрикату-гранул: арипіпразолу фумарат – 33,90 мг; відповідає арипіпразолу – 30 мг. допоміжні речовини напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; МКЦ; гіпролоза; барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); допоміжні речовини: стеарат магнію.Опис лікарської формиТаблетки, 30 мг: круглі, злегка двоопуклі, з фаскою, світло-рожевого кольору з мармуром і темними вкрапленнями. Пігулки 30 мг. За 14 табл. у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу (плівка ПВХ/плівка полівініліденхлоридна) та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону.ФармакокінетикаАктивність препарату Зілаксера обумовлена наявністю арипіпразолу. Середній T 1/2 арипіпразолу становить приблизно 75 год. C ss досягається через 14 днів. Кумуляція арипіпразолу при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу у рівноважному стані пропорційні дозі. Не відмічено добових коливань розподілу арипіпразолу та його метаболіту – дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі крові людини, дегідроарипіпразол, має таку ж афінність до D 2 - дофамінових рецепторів, як і арипіпразол. Всмоктування. Арипіпразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо таблеток препарату Зілаксера , при цьому C max арипіпразолу в плазмі крові досягається через 3-5 годин. Біодоступність таблеток препарату Зілаксера при прийомі внутрішньо становить 87%. Їда не впливає на біодоступність арипіпразолу. Розподіл. Арипіпразол добре розподіляється в тканинах, причому здається V d становить 4,9 л/кг, що говорить про інтенсивний позасудинний розподіл. При терапевтичній концентрації більше 99% арипіпразолу пов'язують із білками сироватки крові, головним чином альбуміном. Метаболізм. Арипіпразол піддається пресистемному метаболізму лише мінімальною мірою. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N-дезалкілюванням. За даними дослідження in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкілювання каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипіпразол є основним компонентом препарату у плазмі крові. При рівноважному стані AUC дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, становить приблизно 40% AUCарипіпразолу у плазмі крові. Виведення. Середній T 1/2 арипіпразолу становить близько 75 годин у пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2D6 та 146 годин – у пацієнтів з низькою його активністю. Після одноразового прийому внутрішньо міченого [ 14 C] арипіпразолу приблизно 27 і 60% радіоактивності визначається в сечі та калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться через кишечник з жовчю. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином завдяки виведенню печінкою. Особливі групи пацієнтів Пацієнти старшої вікової групи. Вікових відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Гендерні особливості. Обумовлених статтю відмінностей параметрів фармакокінетики арипіпразолу у дорослих пацієнтів із шизофренією, а також у здорових добровольців не виявлено. Расова приналежність. Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики арипіпразолу в залежності від расової приналежності не відзначено. Куріння. Куріння не впливає на фармакокінетику арипіпразолу. Порушення функції нирок. Параметри фармакокінетики арипіпразолу та дегідроарипіпразолу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки. Після одноразового прийому арипіпразолу пацієнтами з різним ступенем тяжкості цирозу печінки не було виявлено суттєвого впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу та дегідроарипіпразолу. Однак у дослідженні брали участь лише 3 пацієнти з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточні висновки щодо метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки.ФармакодинамікаПередбачається, що терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії та біполярному розладі І типу обумовлена ​​поєднанням часткової агоністичної активності щодо D 2 -дофамінових та 5-HT 1a -серотонінових рецепторів та антагоністичної активністю щодо 5-HT 2а -серотонінових рецепторів. Арипіпразол має високу афінність в умовах in vitro до D 2 - і D 3 -дофамінових рецепторів, 5-HT 1a - і 5-HT 2a -серотонінових рецепторів і помірної афінності до D 4 -дофамінових, 5-HT 2c - і 5-HT 7 -серотоніновим, альфа 1 -адренорецепторів і H 1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо дофамінергічної гіперактивності та агонізм щодо дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією з іншими рецепторами, крім дофамінових та серотонінових. Застосування арипіпразолу внутрішньо в дозах від 0,5 до 30 мг один раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів призводить до дозозалежного зниження зв'язування 11 C-раклоприду, ліганду D 2 /D 3 - дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром та огорожею. даним позитронно-емісійної томографії).Показання до застосуванняшизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія; біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод; доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до арипіпразолу або до інших компонентів препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності); цереброваскулярні захворювання; стани, що схильні до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, застосування гіпотензивних ЛЗ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, підвищений ризик розвитку гіпертермії (наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, перегрівання, застосування м-холіноблокаторів, дегідратація, тому що нейролептики здатні порушувати терморегуляцію); пацієнти з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик розвитку порушення моторної функції стравоходу та аспірації; ожиріння або цукровий діабет у сімейному анамнезі; пацієнти з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, великий депресивний розлад); особи віком 18-24 років у зв'язку з ризиком розвитку суїцидальної поведінки.Вагітність та лактаціяАдекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводилися. Невідомо, чи може застосування арипіпразолу у вагітної мати шкідливий вплив на плід або спричинити порушення репродуктивної функції. Відомо, що у новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом III триместру вагітності, у післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни. Вони відзначалися збудження, м'язова гіпертонія чи гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторний дистресс-синдром, порушення під час годівлі. Дані симптоми мали різний ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, тоді як в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. При застосуванні арипіпразолу розвиток у новонароджених подібної симптоматики спостерігався дуже рідко. Слід попередити пацієнток, що вони повинні негайно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також інформувати лікаря про заплановану вагітність. Препарат Зілаксера може застосовуватись під час вагітності. Препарат Зілаксера проникає у жіноче грудне молоко. Годування груддю при застосуванні препарату протипоказане.Побічна діяНайбільш поширені небажані реакції (НР), зареєстровані в ході плацебо-контрольованих досліджень, включають акатизію та нудоту, які відзначали більш ніж 3% пацієнтів, які приймали аріпіразол внутрішньо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована ВООЗ: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до <1/10; нечасто від ≥1/1000 до <1/100; рідко від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. У межах кожної групи частоти НР перераховані в порядку зменшення серйозності. Частота НР у ході післяреєстраційного періоду спостереження не може бути визначена, оскільки інформація була отримана із спонтанних повідомлень. Тому частота народження НР класифікована як частота невідома. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, включаючи припухлість язика, набряк обличчя, свербіж шкіри, кропив'янку). З боку ендокринної системи: нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія. З боку обміну речовин та харчування: часто – цукровий діабет; нечасто – гіперглікемія; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: часто - безсоння, тривога, неспокій; нечасто – депресія, гіперсексуальність; частота невідома — спроби суїциду, суїцидальні думки та завершений суїцид (див. «Особливі вказівки»), патологічний потяг до азартних ігор, агресія, збудження, нервозність. З боку нервової системи: часто – акатазія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення; нечасто - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий епілептичний напад, серотоніновий синдром, порушення мови. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – диплопія. З боку серця: нечасто – тахікардія; частота невідома - раптова незрозуміла смерть, шлуночкова тахікардія типу «пірует», подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова зупинка серця, брадикардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), артеріальна гіпертензія, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – гикавка; частота невідома – аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, спазм ротоглотки. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, диспепсія, нудота, гіперсекреція слинних залоз, блювання; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у животі та шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ та фосфатази у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція, підвищене потовиділення. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – рабдоміоліз, міалгія, ригідність м'язів. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нетримання сечі, затримка сечі. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – абсистентний наркотичний синдром новонароджених (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»). З боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність; частота невідома - порушення терморегуляції (наприклад, гіпотермія, піретична реакція), біль у грудях, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого Hb, коливання концентрації глюкози крові, підвищення активності КФК. Опис окремих небажаних реакцій Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія: у тривалому 52-тижневому контрольованому дослідженні у пацієнтів, які отримували арипіпразол, відзначалася в цілому низька частота ЕПС (25,8%), включаючи паркінсонізм, акатизію, дистонію і дискінезію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували галоперидол (57,3 ). У тривалому 26-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 19% у групі арипіпразолу і 13,1% у групі плацебо. В іншому тривалому 26-тижневому контрольованому дослідженні частота ЕПС становила 14,8% у групі арипіпразолу і 15,1% у групі оланзапіну. Маніакальні епізоди та біполярний розлад I типу: у 12-тижневому контрольованому дослідженні частота народження ЕПС становила 23,5% у групі арипіпразолу та 53,3% у групі галоперидолу. В іншому 12-тижневому дослідженні частота ЕПС становила 26,6% у групі арипіпразолу і 17,6% у групі літію. У 26-тижневій підтримуючій фазі тривалого плацебо-контрольованого дослідження частота ЕПС становила 18,2% у групі арипіпразолу і 15,7% у групі плацебо. Акатізія У плацебо-контрольованих дослідженнях частота народження акатизії у пацієнтів з біполярним розладом становила 12,1% у групі арипіпразолу і 3,2% у групі плацебо. У пацієнтів з шизофренією частота народження акатизії становила 6,2% у групі арипіпразолу і 3% у групі плацебо. Дістонія Клас-ефект: у перші дні лікування у чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми дистонії, тривалих патологічних скорочень груп м'язів. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, що іноді прогресує до відчуття стиснення в горлі, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузії язика. Хоча ці симптоми можуть спостерігатися при низьких дозах, вони зустрічаються частіше і з більшим ступенем виразності при застосуванні більш високих доз високоактивних нейролептиків І покоління. Відзначається підвищений ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та пацієнтів молодого віку. Пролактін У клінічних дослідженнях застосування арипіпразолу за зареєстрованими показаннями та в ході постреєстраційного спостереження відзначалося підвищення та зниження концентрації сироваткового пролактину в порівнянні з вихідними значеннями. Лабораторні показники Порівняння арипіпразолу та плацебо за часткою пацієнтів з потенційно клінічно значущими змінами у стандартних лабораторних та ліпідних показниках не виявили клінічно значимих відмінностей. Підвищення активності КФК у плазмі крові, як правило, короткострокове та безсимптомне, відзначалося у 3,5% пацієнтів, які отримували арипіпразол, та у 2% пацієнтів, які отримували плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиМеханізм дії арипіпразолу пов'язаний із впливом на ЦНС, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, що мають центральну дію. Маючи антагоністичну дію щодо альфа 1 -адренорецепторів, арипіпразол може посилювати ефект гіпотензивних препаратів. Слід бути обережними при одночасному застосуванні арипіпразолу та лікарських препаратів, що викликають подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс. Арипіпразол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, він не витісняє варфарин у зв'язку з білками плазми крові. Блокатор Н 1,2 -гістамінових рецепторів - фамотидин, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку - зменшує швидкість всмоктування арипіпразолу, проте це не впливає на клінічний ефект арипіпразолу. Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферментів CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) впливали на фармакокінетику арипіпразолу, тому слід зменшити дози арипіпразолу при застосуванні його в різних поєднаннях з інгібіторами ізоС3 і С3 . При одночасному застосуванні арипіпразолу та слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (дилтіазем, есциталопрам) або CYP2D6 очікується невелике збільшення концентрації арипіпразолу в плазмі крові. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A не бере участі в метаболізмі арипіпразолу, куріння не впливає на фармакокінетику та клінічний ефект арипіпразолу. При одночасному застосуванні з карбамазепіном,потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, метаболізм арипіпразолу посилюється, тому доза арипіпразолу має бути скоригована (див. «Спосіб застосування та дози»). Очікується аналогічна дія і при одночасному застосуванні з іншими потужними індукторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У метаболізмі арипіпразолу в умовах in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами і іншими. Одночасний прийом препаратів літію або вальпроєвої кислоти з 30 мг арипіпразолу не вплинув на фармакокінетику арипіпразолу. У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не надавав значного впливу на метаболізм субстратів ізоферментів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9(варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (.). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінювали метаболізм за участю ізоферменту CYP1A2 в умовах in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів. При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна. Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному застосуванні з арипіпразолом. При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг/добу), пароксетином (37,5-50 мг/добу) або сертраліном (2-20 мг/добу) значних змін концентрації антидепресантів у плазмі крові не виявлено. Вживання етанолу під час лікування арипіпразолом може посилювати седативну дію препарату, тому його слід уникати.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Шизофренія Рекомендована початкова доза – 10-15 мг на добу. Підтримуюча доза – зазвичай 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу, монотерапія Рекомендована початкова доза – 15 мг на добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом щонайменше 24 год. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу, які перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Зілаксера (15 або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, потім – 6 міс. і далі, протягом 17 місяців - встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Як додаткову терапію до лікування антидепресантами рекомендується застосовувати препарат Зілаксера у початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу препарату Зілаксера можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу. Тривалість терапії препаратом Зілаксера за всіма зазначеними вище показаннями не встановлена, необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта щодо можливості відміни терапії. Пацієнтам із печінковою недостатністю дозу 30 мг призначають з обережністю. Режим дозування при супутній терапії При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена як мінімум наполовину. Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. Препарат Зілаксера слід застосовувати без зміни режиму дозування, якщо він призначений як додаткова терапія пацієнтам з великим депресивним розладом. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин) та CYP3А4 (кетоконазол, кларитроміцин) доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). Відповідно, при відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужних, помірних та слабких інгібіторів ізоферментів CYP2D6 та/або СYP3A4 доза препарату Зілаксера може бути спочатку зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози), а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера спочатку повинна бути зменшена наполовину, а потім збільшена для досягнення оптимального клінічного результату. При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потужного інгібітору ізоферменту СYP3A4 у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена на 3/4 (тобто до 25% звичайної дози). При одночасному застосуванні препарату Зілаксера та потенційних індукторів ізоферменту CYP3A4 (карбамазепін) доза препарату Зілаксера повинна бути збільшена у 2 рази. Відповідно, при відміні індукторів ізоферменту CYP3A4, доза препарату Зілаксера повинна бути зменшена до 10-15 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях описані випадкові або навмисні передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, непритомність. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ. Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади та минуща втрата свідомості. Лікування: контроль за життєво важливими функціями, ЕКГ (для виявлення можливої ​​аритмії), підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення симптомів. Даних застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою пов'язується з білками плазми крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний компонент: оланзапін 10,00 мг; допоміжні речовини ядра таблеток: лактози моногідрат 312,0 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза: гідроксипропілцелюлоза екстра тонка 30:70) 16,00 мг, кросповідон 20,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 40,00 0,00,00,00 ; допоміжні речовини оболонки таблеток: гіпромелоза 8,00 мг, барвник білий суміш YS-1-18027-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, полісорбат 80) 16,32 мг, віск карнаубський сліди, чорнило блакитні харчові ізопропанол, бутанол, пропіленгліколь, аміак водний, індигокармін) сліди. У разі виробництва Елі Ліллі енд Компані Лімітед, Великобританія вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 1 (7 таблеток), 2 (14 таблеток), 4 (28 таблеток) або 8 блістерів (56 таблеток) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Таблетки дозуванням 5 мг і 10 мг по 14 таблеток у картонній пачці призначені для використання тільки як зразки. У разі виробництва Ліллі С.А., Іспанія або Ліллі дель Карібе інк., Пуерто-Ріко вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі білі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з надрукованою відповідною ідентифікацією на одній стороні: LILLY 4117.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПісля перорального прийому оланзапін добре всмоктується та його максимальна концентрація у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною речовиною – оланзапіном. У здорових добровольців після перорального прийому середній період напіввиведення становив 33 години (21-54 години на 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год на 5-95%). Фармакокінетичні показники оланзапіну варіюють залежно від куріння, статі та віку: Не палять - період напіввиведення 38,6 годин. Кліренс у плазмі 18,6 л/год; Курці – 30,4 годин. Кліренс у плазмі 27,7 л/год; Жінки – 36,7 годин. Кліренс у плазмі 18,9 л/год; Чоловіки – 32,3 годин. Кліренс у плазмі 27,3 л/год; Літні (65 років і старше) – 51,8 годин. Кліренс у плазмі 17,5 л/год; Молодше 65 років – 33,8 годин. Кліренс у плазмі 18,2 л/год. Проте ступінь змін періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного із зазначених факторів значно поступається ступенем відмінностей цих показників між окремими особами. Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапіну у плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею, переважно у формі метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл з білками плазми зв'язується близько 93% оланзапіну. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та з α1-кислотним глікопротеїном. У дослідженні за участю осіб європейської,японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.ФармакодинамікаОланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, дофамінових D1, D2, D3, D4, D5, мускаринових M1-5, адренергічних α1 та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ2-рецепторів, порівняно з дофаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів,і в той же час незначно впливає на стриарные (А9) нервові шляхи, що у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.Показання до застосуванняГостра форма шизофренії та ін. психозів, що супроводжуються вираженими позитивними (маячня, галюцинації, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативними (притуплений афект, емоційна та соціальна відгородженість, бідність мовної діяльності) симптомами. Вторинні афективні симптоми на тлі шизофренії та супутні розлади.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяПри необхідності призначення в період вагітності слід ретельно співвіднести ймовірну користь для матері та ризик для плода. У період лактації годуючим матерям слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧасті (більше 10%) – сонливість, збільшення маси тіла; рідкісні (менше 10%) - запаморочення, сухість у роті, запори, периферичні набряки, ортостатична гіпотонія, акатизія, дистонії, еозинофілія (безсимптомна), невелике та тимчасове збільшення рівня пролактину (гінекомастія, лакторея), активності печінкових.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює ефекти леводопи та агоністів дофаміну. Активоване вугілля знижує біодоступність на 50-60% при пероральному прийомі. Куріння та карбамазепін прискорюють метаболізм. Не виявлено очевидної взаємодії з антацидами, циметидином, іміпраміном, варфарином, діазепамом, літієм, теофіліном, біпериденом.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Початкова доза – від 10 мг на добу, одноразово. Потім добова доза може варіюватися від 5 до 20 мг на добу, залежно від клінічного стану.ПередозуванняСимптоми: нудота, сплутана мова, сонливість. Мідріаз, пригнічення дихання, гіпотонія, екстрапірамідні розлади відзначалися у дослідах на тваринах. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, з обов'язковим використанням активованого вугілля, забезпеченням гарної вентиляції легень та насиченням киснем; у разі колапсу - внутрішньовенне введення норадреналіну (але не адреноміметиків з бета-стимулюючою активністю - адреналін, дофамін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний компонент: оланзапін 5,00 мг; допоміжні речовини ядра таблеток: лактози моногідрат 156,00 мг, гипролоза (гідроксипропілцелюлоза: гідроксипропілцелюлоза екстра тонка 30:70) 8,00 мг, кросповідон 10,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 20,00 мг ; допоміжні речовини оболонки таблеток: гіпромелоза 4,00 мг, барвник білий суміш YS-1-18027-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, полісорбат 80) 8,16 мг, віск карнаубський сліди, чорнило блакитні харчові ( ізопропанол, бутанол, пропіленгліколь, аміак водний, індигокармін) сліди. У разі виробництва Елі Ліллі енд Компані Лімітед, Великобританія вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 1 (7 таблеток), 2 (14 таблеток), 4 (28 таблеток) або 8 блістерів (56 таблеток) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Таблетки дозуванням 5 мг і 10 мг по 14 таблеток у картонній пачці призначені для використання тільки як зразки. У разі виробництва Ліллі С.А., Іспанія або Ліллі дель Карібе інк., Пуерто-Ріко вказується: По 7 таблеток у блістер із алюмінію, запечатаний алюмінієвою фольгою з вініловим покриттям. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі білі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з надрукованою відповідною ідентифікацією на одній стороні: LILLY 4115.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаПісля перорального прийому оланзапін добре всмоктується та його максимальна концентрація у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 цитохрому Р450 беруть участь в утворенні N-дезметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в дослідженнях на тваринах мали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​вихідною речовиною – оланзапіном. У здорових добровольців після перорального прийому середній період напіввиведення становив 33 години (21-54 години на 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год на 5-95%). Фармакокінетичні показники оланзапіну варіюють залежно від куріння, статі та віку: Не палять - період напіввиведення 38,6 годин. Кліренс у плазмі 18,6 л/год; Курці – 30,4 годин. Кліренс у плазмі 27,7 л/год; Жінки – 36,7 годин. Кліренс у плазмі 18,9 л/год; Чоловіки – 32,3 годин. Кліренс у плазмі 27,3 л/год; Літні (65 років і старше) – 51,8 годин. Кліренс у плазмі 17,5 л/год; Молодше 65 років – 33,8 годин. Кліренс у плазмі 18,2 л/год. Проте ступінь змін періоду напіввиведення та кліренсу під впливом кожного із зазначених факторів значно поступається ступенем відмінностей цих показників між окремими особами. Достовірних відмінностей між середніми значеннями періоду напіввиведення та кліренсу оланзапіну у плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено. Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею, переважно у формі метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл з білками плазми зв'язується близько 93% оланзапіну. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та з α1-кислотним глікопротеїном. У дослідженні за участю осіб європейської,японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено. Активність ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.ФармакодинамікаОланзапін є антипсихотичним засобом (нейролептиком) з широким фармакологічним спектром впливу на низку рецепторних систем. У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, дофамінових D1, D2, D3, D4, D5, мускаринових M1-5, адренергічних α1 та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментах на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну по відношенню до 5НТ, дофамінових та холінергічних рецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5НТ2-рецепторів, порівняно з дофаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) дофамінергічних нейронів,і в той же час незначно впливає на стриарные (А9) нервові шляхи, що у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відбиває побічний вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептиків, оланзапін посилює протитривожний ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (маячня, галюцинації та ін), так і негативних розладів.Показання до застосуванняГостра форма шизофренії та ін. психозів, що супроводжуються вираженими позитивними (маячня, галюцинації, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативними (притуплений афект, емоційна та соціальна відгородженість, бідність мовної діяльності) симптомами. Вторинні афективні симптоми на тлі шизофренії та супутні розлади.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість.Вагітність та лактаціяПри необхідності призначення в період вагітності слід ретельно співвіднести ймовірну користь для матері та ризик для плода. У період лактації годуючим матерям слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧасті (більше 10%) – сонливість, збільшення маси тіла; рідкісні (менше 10%) - запаморочення, сухість у роті, запори, периферичні набряки, ортостатична гіпотонія, акатизія, дистонії, еозинофілія (безсимптомна), невелике та тимчасове збільшення рівня пролактину (гінекомастія, лакторея), активності печінкових.Взаємодія з лікарськими засобамиПослаблює ефекти леводопи та агоністів дофаміну. Активоване вугілля знижує біодоступність на 50-60% при пероральному прийомі. Куріння та карбамазепін прискорюють метаболізм. Не виявлено очевидної взаємодії з антацидами, циметидином, іміпраміном, варфарином, діазепамом, літієм, теофіліном, біпериденом.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Початкова доза – від 10 мг на добу, одноразово. Потім добова доза може варіюватися від 5 до 20 мг на добу, залежно від клінічного стану.ПередозуванняСимптоми: нудота, сплутана мова, сонливість. Мідріаз, пригнічення дихання, гіпотонія, екстрапірамідні розлади відзначалися у дослідах на тваринах. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне, з обов'язковим використанням активованого вугілля, забезпеченням гарної вентиляції легень та насиченням киснем; у разі колапсу - внутрішньовенне введення норадреналіну (але не адреноміметиків з бета-стимулюючою активністю - адреналін, дофамін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: оланзапін 10,00 мг; допоміжні речовини: желатин 7,00 мг, манітол 6,00 мг, аспартам 0,80 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 0,15 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,05 мг. По 7 пігулок у блістері. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаДисперговані таблетки оланзапіну та таблетки оланзапіну, покриті оболонкою, біоеквівалентні та мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Дисперговані таблетки оланзапіну застосовуються в тій же кількості та з тією ж частотою, що і таблетки оланзапіну, вкриті оболонкою. Дисперговані таблетки оланзапіну можна застосовувати замість таблеток оланзапіну, покритих оболонкою. Всмоктування. Після прийому внутрішньо оланзапін добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно та пропорційно дозі. Розподіл. При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та кислим α1-глікопротеїном. Метаболізм. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил- та 2-гідроксиметил-метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в експериментальних дослідженнях на тваринах мають значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​незміненою речовиною - оланзапіном, що має здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр. Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапіну. Виведення. У здорових добровольців після внутрішнього прийому середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею та 30% з калом, переважно у вигляді неактивних метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.ФармакодинамікаУ доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6; допаміновим D1, D2, D3, D4, D5; мускариновим М1-5; α1-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну щодо серотонінових 5-НТ-, допамінових та холінорецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і в той же час незначно впливає на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест,що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює протитривожний ефект під час проведення анксіолітичного тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (в т.ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.Показання до застосуваннялікування загострень шизофренії; підтримуюча і тривала протирецидивна терапія хворих на шизофренію та інші психотичні розлади з вираженою продуктивною (в т.ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна сплощеність, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми; лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз (у вигляді монотерапії або у комбінації з літієм або вальпроатом); запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективним при лікуванні маніакальної фази; лікування депресивних станів, пов'язаних із біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічного досвіду застосування оланзапіну при вагітності, тому призначення препарату можливе лише у випадках, коли очікувана користь терапії для матері значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза (мг/кг), що отримується дитиною при досягненні CSS у матері, становила 1,8% материнської дози (мг/кг). При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування при порушеннях функції печінки нирок. Для пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу.Побічна діяДуже часто (≥10%) – сонливість, збільшення маси тіла; 34% - збільшення концентрації пролактину в плазмі, яке було слабко вираженим і транзиторним (середнє значення максимальних концентрацій пролактину не досягало верхньої межі норми (ВГН) і статистично достовірно не відрізнялося від плацебо). Клінічні прояви гіперпролактинемії, пов'язані з прийомом оланзапіну (тобто гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз), зазначалося рідко. У більшості хворих нормалізація рівнів пролактину спостерігалася без відміни оланзапіну. Часто (≥1%, але <10%) – запаморочення, астенія, акатизія, збільшення апетиту, периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, сухість у роті та запори. У клінічних дослідженнях (n=107) у 1,9% випадків відзначалися рівні тригліцеридів у 2 рази та більші за ВГН (випадків перевищення ВГН більш ніж у 3 рази не спостерігалося). Рідко: транзиторне, асимптоматичне збільшення печінкових трансаміназ (АСТ та АЛТ) у сироватці крові. У поодиноких випадках: підвищення рівня глюкози у плазмі крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет), а також від ≥160 мг/дл, але до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію) у хворих із вихідним рівнем глюкози ≤140 мг/дл. В окремих випадках: асимптоматична еозинофілія. Небажані ефекти у спеціальних групах хворих У пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією, дуже часто (≥10%) спостерігалося порушення ходи та падіння. У пацієнтів похилого віку з психозом, пов'язаним з деменцією, часто (≥1%, але <10%) – нетримання сечі та пневмонія. У пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста допаміну) при хворобі Паркінсона, дуже часто (≥10%) і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, спостерігалося посилення симптомів паркінсонізму, галюцинації. У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм або вальпроатом, дуже часто (≥10%) спостерігалося збільшення маси тіла, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор; часто (≥1%, але <10%) – розлад мови. Нижче викладено основні побічні ефекти та їх частоту, зареєстровані під час клінічних випробувань та/або у постреєстраційному періоді. З боку організму загалом: ≥10% – збільшення маси тіла; ≥1%, але <10% – астенія; ≥0,1%, але <1% – підвищена чутливість до світла; <0,01% – алергічна реакція; реакція скасування. Серцево-судинна система: ≥0,1%, але <1% — брадикардія; ≥1%, але <10% – ортостатична гіпотензія; <0,01% - венозна тромбоемболія. З боку системи травлення: ≥1%, але <10% — запор; сухість в роті; підвищення апетиту; <0,01% - гепатит; панкреатит. З боку обміну речовин: <0,01% – діабетична кома; діабетичний кетоацидоз; гіперглікемія; гіпертригліцеридемія; ≥1%, але <10% – периферичні набряки. З боку кістково-м'язової системи: <0,01% – рабдоміоліз. З боку центральної нервової системи: ≥1%, але <10% — акатизія; запаморочення; ≥0,01%, але <0,1% - судомні напади; ≥10% – сонливість. Дерматологічні реакції: ≥0,01%, але <0,1% – висип. З боку статевої системи: <0,01% - пріапізм. З боку лабораторних показників: ≥1%, але <10% – збільшення рівнів АЛТ та АСТ; поодинокі випадки підвищення рівня глюкози в крові від ≥160 мг/дл до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію); поодинокі випадки підвищення рівня глюкози у крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет); поодинокі випадки підвищення рівня тригліцеридів у ≥2 рази на ВГН; ≥10% – збільшення рівня пролактину. З боку системи кровотворення: у ≥1%, але <10% випадків – еозинофілія; у ≥0,01%, але <0,1% випадків - лейкопенія; <0,01% – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо CYP1A2. Кліренс оланзапіну підвищується у пацієнтів, що палять, і у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності CYP1A2, тому при прийомі оланзапіну фармакокінетика ЛЗ, що в основному метаболізуються за участю CYP1A2 (таких як теофілін), не змінюється. У клінічних дослідженнях показано, що одноразове введення дози оланзапіну на тлі терапії наступними препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C1A), CYP2C19). Не виявлено також ознак лікарської взаємодії при використанні оланзапіну у поєднанні з літієм чи біпериденом. З огляду на стійкої концентрації оланзапіну зміна фармакокінетики етанолу не відзначалося. Однак, прийом етанолу разом з оланзапіном може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапіну, наприклад, седативної дії. Одноразові дози антацидів, що містять алюміній або магній або циметидину, не порушували біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо. Спільне призначення активованого вугілля знижувало біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%. Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щодня протягом 8 днів) викликає збільшення Cmax оланзапіну в середньому на 16% та зниження кліренсу оланзапіну в середньому на 16%. Ступінь впливу цього фактора значно поступається виразності індивідуальних відмінностей у зазначених показниках, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланзапіну при його призначенні у комбінації з флуоксетином. Флувоксамін, інгібітор CYP1А2, знижує кліренс оланзапіну. Результатом цього є середнє збільшення Cmax оланзапіну при введенні флувоксаміну на 54% у жінок, що не палять, і на 77% у курців, середнє збільшення AUC оланзапіну 52 і 108% відповідно. Малі дози оланзапіну необхідно призначати хворим, які спільно отримують лікування флувоксаміном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки людини показано, що оланзапін пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроату (основний шлях метаболізму вальпроату). Вальпроат також незначним чином впливає на метаболізм оланзапіну in vitro. Тому клінічно значуща фармакокінетична взаємодія між оланзапіном та вальпроатом є малоймовірною. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну та, як і інші антипсихотики (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів допаміну. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал у придушенні активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Дисперговані таблетки оланзапіну швидко розчиняються в слині і легко ковтаються. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко чи кава). Добову дозу слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого. Для лікування шизофренії та подібних психотичних розладів рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози більш ніж стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити тільки після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Для лікування гострої манії при біполярному розладі рекомендована початкова доза оланзапіну становить 15 мг 1 раз на добу - як монотерапію або 10 мг 1 раз на добу - у комбінації з літієм або вальпроатом. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози понад стандартну добову дозу 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування гострої манії, необхідно продовжити терапію в тій же дозі. У пацієнтів у стані ремісії початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 до 20 мг на добу. Оланзапін у комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз на добу, незалежно від їди. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапіну та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапіну, так і флуоксетину. Для пацієнтів похилого віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості, рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу. Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення метаболізму оланзапіну (хворі на жіночу стать, старечого віку, які не палять), також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапіну. Дані досліджень оланзапіну при терапії у дітей та підлітків віком до 18 років обмежені.ПередозуванняСимптоми: дуже часто (≥10%) – тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі симптоми - судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (<2% випадків передозування), зупинка серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) - 1,5 г. Лікування: показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується індукція блювання. Спільне призначення активованого вугілля показало зниження біодоступності оланзапіну при внутрішньому прийомі до 50-60%. Показано проведення симптоматичної терапії відповідно до клінічного стану та контролю функцій життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами β-адренорецепторів, т.к. Стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: оланзапін 5,00 мг; допоміжні речовини: желатин 5,25 мг, манітол 4,50 мг, аспартам 0,60 мг, метилпарагідроксибензоат натрію 0,1125 мг, пропілпарагідроксибензоат натрію 0,0375 мг. По 7 пігулок у блістері. По 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаДисперговані таблетки оланзапіну та таблетки оланзапіну, покриті оболонкою, біоеквівалентні та мають подібну швидкість та ступінь всмоктування. Дисперговані таблетки оланзапіну застосовуються в тій же кількості та з тією ж частотою, що і таблетки оланзапіну, вкриті оболонкою. Дисперговані таблетки оланзапіну можна застосовувати замість таблеток оланзапіну, покритих оболонкою. Всмоктування. Після прийому внутрішньо оланзапін добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 5-8 годин. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 до 20 мг показано, що концентрації оланзапіну в плазмі змінюються лінійно та пропорційно дозі. Розподіл. При концентрації у плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном та кислим α1-глікопротеїном. Метаболізм. Оланзапін метаболізується в печінці внаслідок процесів кон'югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил- та 2-гідроксиметил-метаболітів оланзапіну. Обидва метаболіти в експериментальних дослідженнях на тваринах мають значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена ​​незміненою речовиною - оланзапіном, що має здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр. Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапіну. Виведення. У здорових добровольців після внутрішнього прийому середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапіну в плазмі - 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапіну виводиться із сечею та 30% з калом, переважно у вигляді неактивних метаболітів. У курців з незначними порушеннями функції печінки кліренс оланзапіну нижчий, ніж у некурців без порушення функції печінки. У дослідженні за участю осіб європейського, японського та китайського походження відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну, пов'язаних із расовою приналежністю, не встановлено.ФармакодинамікаУ доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапіну до серотонінових 5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6; допаміновим D1, D2, D3, D4, D5; мускариновим М1-5; α1-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапіну щодо серотонінових 5-НТ-, допамінових та холінорецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш виражену спорідненість та активність щодо серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаміновими D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно знижує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і в той же час незначно впливає на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест,що характеризує антипсихотичну активність) у дозах нижчих, ніж дози, що викликають каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює протитривожний ефект під час проведення анксіолітичного тесту. Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (в т.ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.Показання до застосуваннялікування загострень шизофренії; підтримуюча і тривала протирецидивна терапія хворих на шизофренію та інші психотичні розлади з вираженою продуктивною (в т.ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна сплощеність, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми; лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз (у вигляді монотерапії або у комбінації з літієм або вальпроатом); запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективним при лікуванні маніакальної фази; лікування депресивних станів, пов'язаних із біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічного досвіду застосування оланзапіну при вагітності, тому призначення препарату можливе лише у випадках, коли очікувана користь терапії для матері значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування оланзапіном, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. У дослідженні виявлено, що оланзапін виділяється з грудним молоком. Середня доза (мг/кг), що отримується дитиною при досягненні CSS у матері, становила 1,8% материнської дози (мг/кг). При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування при порушеннях функції печінки нирок. Для пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу.Побічна діяДуже часто (≥10%) – сонливість, збільшення маси тіла; 34% - збільшення концентрації пролактину в плазмі, яке було слабко вираженим і транзиторним (середнє значення максимальних концентрацій пролактину не досягало верхньої межі норми (ВГН) і статистично достовірно не відрізнялося від плацебо). Клінічні прояви гіперпролактинемії, пов'язані з прийомом оланзапіну (тобто гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз), зазначалося рідко. У більшості хворих нормалізація рівнів пролактину спостерігалася без відміни оланзапіну. Часто (≥1%, але <10%) – запаморочення, астенія, акатизія, збільшення апетиту, периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, сухість у роті та запори. У клінічних дослідженнях (n=107) у 1,9% випадків відзначалися рівні тригліцеридів у 2 рази та більші за ВГН (випадків перевищення ВГН більш ніж у 3 рази не спостерігалося). Рідко: транзиторне, асимптоматичне збільшення печінкових трансаміназ (АСТ та АЛТ) у сироватці крові. У поодиноких випадках: підвищення рівня глюкози у плазмі крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет), а також від ≥160 мг/дл, але до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію) у хворих із вихідним рівнем глюкози ≤140 мг/дл. В окремих випадках: асимптоматична еозинофілія. Небажані ефекти у спеціальних групах хворих У пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією, дуже часто (≥10%) спостерігалося порушення ходи та падіння. У пацієнтів похилого віку з психозом, пов'язаним з деменцією, часто (≥1%, але <10%) – нетримання сечі та пневмонія. У пацієнтів з психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста допаміну) при хворобі Паркінсона, дуже часто (≥10%) і з вищою частотою, ніж у групі плацебо, спостерігалося посилення симптомів паркінсонізму, галюцинації. У пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм або вальпроатом, дуже часто (≥10%) спостерігалося збільшення маси тіла, сухість у роті, підвищення апетиту, тремор; часто (≥1%, але <10%) – розлад мови. Нижче викладено основні побічні ефекти та їх частоту, зареєстровані під час клінічних випробувань та/або у постреєстраційному періоді. З боку організму загалом: ≥10% – збільшення маси тіла; ≥1%, але <10% – астенія; ≥0,1%, але <1% – підвищена чутливість до світла; <0,01% – алергічна реакція; реакція скасування. Серцево-судинна система: ≥0,1%, але <1% — брадикардія; ≥1%, але <10% – ортостатична гіпотензія; <0,01% - венозна тромбоемболія. З боку системи травлення: ≥1%, але <10% — запор; сухість в роті; підвищення апетиту; <0,01% - гепатит; панкреатит. З боку обміну речовин: <0,01% – діабетична кома; діабетичний кетоацидоз; гіперглікемія; гіпертригліцеридемія; ≥1%, але <10% – периферичні набряки. З боку кістково-м'язової системи: <0,01% – рабдоміоліз. З боку центральної нервової системи: ≥1%, але <10% — акатизія; запаморочення; ≥0,01%, але <0,1% - судомні напади; ≥10% – сонливість. Дерматологічні реакції: ≥0,01%, але <0,1% – висип. З боку статевої системи: <0,01% - пріапізм. З боку лабораторних показників: ≥1%, але <10% – збільшення рівнів АЛТ та АСТ; поодинокі випадки підвищення рівня глюкози в крові від ≥160 мг/дл до <200 мг/дл (підозра на гіперглікемію); поодинокі випадки підвищення рівня глюкози у крові до ≥200 мг/дл (підозра на цукровий діабет); поодинокі випадки підвищення рівня тригліцеридів у ≥2 рази на ВГН; ≥10% – збільшення рівня пролактину. З боку системи кровотворення: у ≥1%, але <10% випадків – еозинофілія; у ≥0,01%, але <0,1% випадків - лейкопенія; <0,01% – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм оланзапіну може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферментів системи цитохрому Р450, які виявляють специфічну активність щодо CYP1A2. Кліренс оланзапіну підвищується у пацієнтів, що палять, і у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапіну. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності CYP1A2, тому при прийомі оланзапіну фармакокінетика ЛЗ, що в основному метаболізуються за участю CYP1A2 (таких як теофілін), не змінюється. У клінічних дослідженнях показано, що одноразове введення дози оланзапіну на тлі терапії наступними препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: іміпрамін або його метаболіт дезіпрамін (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарин (CYP2C1A), CYP2C19). Не виявлено також ознак лікарської взаємодії при використанні оланзапіну у поєднанні з літієм чи біпериденом. З огляду на стійкої концентрації оланзапіну зміна фармакокінетики етанолу не відзначалося. Однак, прийом етанолу разом з оланзапіном може супроводжуватися посиленням фармакологічних ефектів оланзапіну, наприклад, седативної дії. Одноразові дози антацидів, що містять алюміній або магній або циметидину, не порушували біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо. Спільне призначення активованого вугілля знижувало біодоступність оланзапіну при прийомі внутрішньо до 50-60%. Флуоксетин (60 мг одноразово або 60 мг щодня протягом 8 днів) викликає збільшення Cmax оланзапіну в середньому на 16% та зниження кліренсу оланзапіну в середньому на 16%. Ступінь впливу цього фактора значно поступається виразності індивідуальних відмінностей у зазначених показниках, тому зазвичай не рекомендується змінювати дозу оланзапіну при його призначенні у комбінації з флуоксетином. Флувоксамін, інгібітор CYP1А2, знижує кліренс оланзапіну. Результатом цього є середнє збільшення Cmax оланзапіну при введенні флувоксаміну на 54% у жінок, що не палять, і на 77% у курців, середнє збільшення AUC оланзапіну 52 і 108% відповідно. Малі дози оланзапіну необхідно призначати хворим, які спільно отримують лікування флувоксаміном. У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки людини показано, що оланзапін пригнічує процес утворення глюкуроніду вальпроату (основний шлях метаболізму вальпроату). Вальпроат також незначним чином впливає на метаболізм оланзапіну in vitro. Тому клінічно значуща фармакокінетична взаємодія між оланзапіном та вальпроатом є малоймовірною. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо допаміну та, як і інші антипсихотики (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та агоністів допаміну. Всмоктування оланзапіну не залежить від їди. За даними досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини оланзапін також продемонстрував вкрай малий потенціал у придушенні активності наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Через тендітність таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Дисперговані таблетки оланзапіну швидко розчиняються в слині і легко ковтаються. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко чи кава). Добову дозу слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого. Для лікування шизофренії та подібних психотичних розладів рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози більш ніж стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити тільки після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Для лікування гострої манії при біполярному розладі рекомендована початкова доза оланзапіну становить 15 мг 1 раз на добу - як монотерапію або 10 мг 1 раз на добу - у комбінації з літієм або вальпроатом. Терапевтичні дози оланзапіну коливаються від 5 до 20 мг на добу. Збільшення дози понад стандартну добову дозу 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування гострої манії, необхідно продовжити терапію в тій же дозі. У пацієнтів у стані ремісії початкова доза оланзапіну, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 до 20 мг на добу. Оланзапін у комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз на добу, незалежно від їди. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапіну та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапіну, так і флуоксетину. Для пацієнтів похилого віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості, рекомендується зменшити початкову дозу оланзапіну до 5 мг на добу. Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення метаболізму оланзапіну (хворі на жіночу стать, старечого віку, які не палять), також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапіну. Дані досліджень оланзапіну при терапії у дітей та підлітків віком до 18 років обмежені.ПередозуванняСимптоми: дуже часто (≥10%) – тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади та порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седативного ефекту до коми). Інші клінічно значущі симптоми - судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (<2% випадків передозування), зупинка серця та дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні зі смертельним наслідком склала 450 мг, максимальна доза при передозуванні зі сприятливим результатом (виживання) - 1,5 г. Лікування: показані стандартні процедури передозування (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Не рекомендується індукція блювання. Спільне призначення активованого вугілля показало зниження біодоступності оланзапіну при внутрішньому прийомі до 50-60%. Показано проведення симптоматичної терапії відповідно до клінічного стану та контролю функцій життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу та підтримання дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрін, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністами β-адренорецепторів, т.к. Стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид. Ризик здійснення суїцидальної спроби пацієнтами з шизофренією та біполярним розладом першого типу обумовлений самими зазначеними захворюваннями. У зв'язку з цим на тлі проведення фармакотерапії потрібне ретельне спостереження за тими пацієнтами, які мають ризик суїциду особливо високий. При призначенні оланзапіну слід прагнути до мінімізації кількості таблеток, що приймаються пацієнтом, щоб зменшити ризик передозування. Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) (потенційно летальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, проте, на сьогодні немає даних, що підтверджують достовірний зв'язок прийому оланзапіну з розвитком даного стану. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміну психічного статусу та вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність.Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів злоякісного нейролептичного синдрому вимагають відміни всіх нейролептиків, включаючи оланзапін. Пізня дискінезія. У порівняльних дослідженнях лікування оланзапіном достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, яка потребує медикаментозної корекції; ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. У разі розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при переведенні на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутись внаслідок одномоментного скасування попередньої терапії. Згодом інтенсивність зазначеної симптоматики може збільшитися, більше, зазначені симптоми можуть розвинутись і після припинення терапії. Досвід застосування у літніх пацієнтів із психозом, пов'язаним з деменцією. Ефективність оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даній категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапіну була вищою, ніж у групі плацебо (3,5% проти 1,5% відповідно). Фактори ризику, які можуть спричиняти цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапіном, включають вік ≥ 80 років, седацію, поєднане застосування з бензодіазепінами або наявність патології легень (наприклад, пневмонія з аспірацією або без неї). Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення цереброваскулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), та у факторах ризику цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапіну внутрішньо та при внутрішньом'язових ін'єкціях. Хвороба Паркінсона. Не рекомендується застосування оланзапіну при лікуванні психозів, індукованих прийомом дофамінових рецепторів агоністів при хворобі Паркінсона. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із психозом, індукованим прийомом препарату (агоніста дофамінових рецепторів) при хворобі Паркінсона, посилення симптомів паркінсонізму відзначалося дуже часто (≥10 %) та з вищою частотою, ніж у групі плацебо. Галюцинації також відзначалися дуже часто (≥ 10%) та з більш високою частотою, ніж у групі плацебо. Порушення функції печінки. В окремих випадках прийом оланзапіну, як правило на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматичним збільшенням активності - "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові. Відзначалися поодинокі випадки гепатиту. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про холестатичне та змішане ураження печінки. Особлива обережність необхідна при збільшенні активності ACT та/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з недостатністю функції печінки, з обмеженим функціональним резервом печінки або пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності ACT та/або АЛТ під час лікування оланзапіном потрібне ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.При тяжких порушеннях функції печінки, зумовлених прийомом оланзапіну, його застосування слід припинити. Гіперглікемія та цукровий діабет. Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією. Як і при прийомі деяких інших антипсихотичних препаратів, рідко відзначалися випадки гіперглікемії, декомпенсації цукрового діабету, що в деяких випадках супроводжується кетоацидозом і діабетичною комою, у тому числі з летальним результатом. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету. Зміна ліпідного профілю. У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували оланзапін, спостерігалися небажані зміни ліпідного спектра. Рекомендується клінічне спостереження. Розвиток ризику раптової смерті. Досвід клінічного застосування будь-яких нейролептиків, включаючи оланзапін, виявив подібне, залежне від дози, дворазове збільшення ризику смерті внаслідок гострої серцевої недостатності, порівняно з випадками смерті внаслідок гострої серцевої недостатності у пацієнтів, які не застосовували нейролептики. Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт, у пацієнтів з деменцією. Цереброваскулярні небажані явища (наприклад, інсульт, транзиторна ішемічна атака), включаючи летальні наслідки, відзначалися в дослідженнях оланзапіну у пацієнтів з психозом, пов'язаним з деменцією. У плацебо-контрольованих дослідженнях відзначалася більш висока частота небажаних цереброваскулярних явищ у пацієнтів у групі оланзапіну, порівняно з групою плацебо (1,3% проти 0,4% відповідно). Всі пацієнти з цереброваскулярними порушеннями мали попередні фактори ризику розвитку цереброваскулярних небажаних явищ (наприклад, раніше випадок цереброваскулярного небажаного явища або транзиторної ішемічної атаки, артеріальна гіпертензія, куріння), а також супутні захворювання і/або прийом препаратів . Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів із психозом, пов'язаним із деменцією. Судоми. Оланзапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності. У таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном судомні напади спостерігалися рідко. Антихолінергічна активність. При проведенні клінічних досліджень терапія оланзапіном рідко супроводжувалась антихолінергічними побічними ефектами. Однак клінічний досвід застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями обмежений, тому рекомендується виявляти обережність при призначенні оланзапіну пацієнтам із клінічно значущою гіперплазією передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами. Блокада дофамінових рецепторів. В умовах in vitro оланзапін виявляє антагонізм щодо дофамінових рецепторів та, як і інші антипсихотичні засоби (нейролептики), теоретично може пригнічувати дію леводопи та інших агоністів дофамінових рецепторів. Нейтропенія. З обережністю слід застосовувати оланзапін у пацієнтів з низьким вмістом лейкоцитів та/або нейтрофілів у крові; одержують препарати, які можуть спричинити нейтропенію; з пригніченням функції кісткового мозку, зумовленим захворюванням променевої чи хіміотерапії; а також у пацієнтів з еозинофілією та/або мієлопроліферативними захворюваннями. Про розвиток нейтропенії повідомлялося головним чином при поєднанні оланзапіну з вальпроатом. Тривалість інтервалу QT. У клінічних дослідженнях нечасто відзначалося клінічно значуще подовження інтервалу QT (інтервал QT з коригуванням Фрідериція [QTcF] ≥ 500 мсек у пацієнтів із вихідним показником. QTcF Скасування терапії. У разі різкого скасування оланзапіну вкрай рідко ( Тромбоемболія. Вкрай рідко ( Загальна активність щодо ЦНС. З урахуванням основної дії оланзапіну на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні оланзапіну у поєднанні з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем. Постуральна гіпотензія. Постуральна гіпотензія нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях оланзапіну у людей похилого віку. Так само, як і при використанні інших антипсихотичних засобів, у разі призначення оланзапіну пацієнтам віком понад 65 років рекомендується періодично здійснювати контроль артеріального тиску. Фенілаланін. До складу препарату входить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Діти та підлітки до 18 років. Оланзапін не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років у зв'язку з відсутністю достатніх даних щодо ефективності та безпеки. У короткострокових дослідженнях, які проводилися у підлітків 13-17 років, було відзначено більш значне збільшення маси тіла та зміну концентрації ліпідів та пролактину, ніж у аналогічних дослідженнях у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають оланзапін, слід виявляти обережність при керуванні механічними засобами, включаючи автомобіль, оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: золмітриптан – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактоза безводна (цукор молочний безводний) – 98,3 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 15,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; склад оболонки: гіпромелоза - 2,15 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 0,60 мг, тальк - 0,60 мг, титану діоксид Е 171 - 0,45 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0, 20 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 таблеток або 2 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо золмітриптан швидко та повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від їди. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. Середній обсяг розподілу становить 7,0 л/кг. Зв'язок із білками плазми низький (приблизно 25 %). Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2,5 до 50 мг золмітриптан та його активний метаболіт мають дозозалежну площу під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальну концентрацію (Сmах). Стах досягається протягом 1,5 годин (75% Стах - протягом 1 години); максимальна концентрація препарату у плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин.При прийомі кількох доз кумуляції не спостерігалося. Протягом 4 годин після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану та його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у разі прийому препарату у міжприступний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним із уповільненням випорожнення шлунка під час нападу мігрені. Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Встановлено три основні метаболіти: індолоцтова кислота (основний метаболіт, що виявляється в плазмі та сечі), N-оксид- та N-дезметил-похідні. N-дезметилірованний метаболіт є активним, а два інші метаболіти не виявляють фармакологічної активності.Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша від концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт робить свій внесок у терапевтичну дію золмітриптану. Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30% виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції. Середній період напіввиведення золмітриптану та N-дезметильованого метаболіту становить 4,7 год та 5,7 год у здорових добровольців, 7,3 год та 7,5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки та 12 год та 7,8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно. Нирковий кліренс золмітриптану та його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною та вираженою нирковою недостатністю у порівнянні зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану та активного метаболіту збільшується незначно (на 16 % та 35 %, відповідно) із збільшенням періоду напіввиведення на 1 годину (до 3-3,5 годин). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили межі значень, зазначених у здорових добровольців. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне до тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Сmах – на 47%, періоду напіввиведення – до 12 годин. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, зокрема активного метаболіту. Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЗолмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не виявляє суттєвої фармакологічної активності по відношенню до 5HT2, 5НТ3, 5НТ4, адренергічних, гістамінових, мускаринових та дофамінергічних рецепторів. Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції у басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну та периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду та субстанції Р. У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відмічався через 1 годину та наростав у період від 2 до 4 годин після прийому препарату. Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури та мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозній голові болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без аури.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік – до 18-ти років. Літній вік - старше 65 років (ефективність та безпека застосування не вивчена). Період вагітності (безпека застосування не вивчена). Геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна мігрень. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця. Коронарний вазоспазм / стенокардія Прінцметала. Захворювання периферичних артерій. Порушення мозкового кровообігу (у тому числі інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (у тому числі метизергідом), а також протягом 24 годин після їх відміни. Спільне застосування з інгібіторами МАО-А та протягом 14 днів після їх відміни. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжке порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування золмітриптану під час вагітності не вивчалась. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів. Однак деякі дані досліджень ембріотоксичності свідчать про можливе зниження життєздатності ембріонів. Застосування препарату протипоказане під час вагітності. Період грудного вигодовування Золмітриптан проникає у молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає золмітриптан у грудне молоко жінок у період грудного вигодовування. Тому необхідно з обережністю підходити до призначення препарату жінкам у період грудного вигодовування. Припинення грудного вигодовування на 24 години дозволяє мінімізувати вплив золмітриптану на немовля.Побічна діяНебажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 годин після прийому препарату, мають транзиторний характер та вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується прийому повторних доз. Частота розвитку небажаних реакцій представлена ​​згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку центральної нервової системи: часто - порушення чутливості, запаморочення, гіперестезія, парестезія, сонливість, відчуття "тепла" або "холоду", вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, транзиторне підвищення артеріального тиску; дуже рідко – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний ангіоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дисфагія; дуже рідко - ішемія або інфаркт (наприклад, ішемія або інфаркт кишки, інфаркт селезінки), симптомами яких можуть бути діарея з домішкою крові та біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язова слабкість, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – поліурія, часте сечовипускання; дуже рідко - імперативні позиви до сечовипускання. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Загальні розлади: часто - астенія, інертність, відчуття стиснення дихання, біль або відчуття стиснення в глотці, ділянці шиї, грудній клітці або кінцівках, підвищене потовиділення. Деякі з цих симптомів можуть бути симптомами мігрені. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином та пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної та клінічно значущої взаємодії золмітриптану та ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказане. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів ерготаміну або його похідних. Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану та триразове збільшення AUC його активного метаболіту. Після прийому циметидину, інгібітору цитохрому Р450, відзначалося збільшення періоду напіввиведення золмітриптану на 44% та збільшення AUC на 48%. Період напіввиведення та AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) та флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСИНОНУ (Див. розділ "Особливі вказівки"). Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів. Побічні ефекти можуть бути більш частими при сумісному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені – 2,5 мг (1 таблетка). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з початку головного болю, проте препарат ефективний і при прийомі в пізніші терміни після початку нападу. Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 годин, можна прийняти повторну дозу Золмітриптан-СЗ. Не слід приймати повторну дозу раніше, ніж через 2 години після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не спостерігається клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу. Якщо у пацієнта не було досягнуто терапевтичного ефекту після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан-СЗ у дозі 5 мг (2 таблетки). Не слід приймати більше 2 доз Золмітриптан-СЗ на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 таблетки). Препарат Золмітриптан-СЗ не показаний для профілактики мігрені. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Дитячий та підлітковий вік Ефективність та безпека застосування золмітриптану у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану у плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів віком від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітріптан-СЗ у дітей та підлітків не рекомендується. Літній вік Ефективність та безпека золмітриптану у пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан-СЗ у пацієнтів похилого віку не рекомендується. Порушення функції печінки Корекція дози при легкому та помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Ниркова недостатність Корекція дози не потрібна, якщо кліренс креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози Для пацієнтів, які приймають циметидин або селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони) сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняСимптоми При одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай спостерігався седативний ефект. Період напіввиведення золмітриптану становить 2,5 - 3 години, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом має продовжуватися, як мінімум, протягом 15 годин або поки є симптоми передозування. Лікування Для золмітриптану немає специфічного антидоту. У разі вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, а також спостереження та підтримку функції серцево-судинної системи. Ефект гемодіалізу та перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану у сироватці не встановлений.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Золмітриптан-СЗ може застосовуватись лише у випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для усунення мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів із встановленим діагнозом мігрені за наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТш/т-рецепторів, спостерігалися порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти. Пацієнти з мігренню можуть бути схильні до ризику певних порушень мозкового кровообігу. Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, що асоціюються з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Дуже рідко при застосуванні даного класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія та інфаркт міокарда. Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати артеріальний тиск. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузальному періоді та чоловікам старше 40 років за наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в окремих випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі. Як і у разі застосування інших агоністів серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стиснення в області серця. У разі виникнення болю в області грудної клітки або симптомів ішемічної хвороби серця слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження. Як і у випадку інших агоністів серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів, транзиторне підвищення артеріального тиску відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення артеріального тиску було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану. Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Відзначався розвиток серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСіН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки та симптоми: зміни психічного стану, вегетативні та нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан-СЗ та СІОЗС або СІОЗСіН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну. Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно потребує відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для лікування головного болю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів прийому золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких потребує високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: золмітриптан – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактоза безводна (цукор молочний безводний) – 98,3 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) – 15,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг, магнію стеарат – 1,2 мг; склад оболонки: гіпромелоза - 2,15 мг, полісорбат-80 (твін-80) - 0,60 мг, тальк - 0,60 мг, титану діоксид Е 171 - 0,45 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 - 0, 20 мг. По 2, 4, 6, 8 або 10 таблеток в упаковки коміркові контурні. По 20 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 1 упаковку осередкову контурну по 2, 4, 6, 8, 10 таблеток або 2 упаковки осередкові контурні по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимігренозний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо золмітриптан швидко та повно абсорбується (мінімум 64%). Абсорбція золмітриптану не залежить від їди. Середня абсолютна біодоступність приблизно 40%. Середній обсяг розподілу становить 7,0 л/кг. Зв'язок із білками плазми низький (приблизно 25 %). Активний метаболіт золмітриптану (N-дезметилметаболіт) також є агоністом серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, у 2-6 разів сильнішим, ніж золмітриптан. При прийомі здоровими добровольцями разової дози в діапазоні від 2,5 до 50 мг золмітриптан та його активний метаболіт мають дозозалежну площу під кривою "концентрація-час" (AUC) та максимальну концентрацію (Сmах). Стах досягається протягом 1,5 годин (75% Стах - протягом 1 години); максимальна концентрація препарату у плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин.При прийомі кількох доз кумуляції не спостерігалося. Протягом 4 годин після прийому препарату внутрішньо під час нападу мігрені концентрація золмітриптану та його метаболітів у плазмі крові була нижчою, ніж у разі прийому препарату у міжприступний період. Ймовірно, це пояснюється уповільненням абсорбції золмітриптану, пов'язаним із уповільненням випорожнення шлунка під час нападу мігрені. Золмітриптан елімінується переважно шляхом печінкової біотрансформації з подальшим виведенням метаболітів із сечею. Встановлено три основні метаболіти: індолоцтова кислота (основний метаболіт, що виявляється в плазмі та сечі), N-оксид- та N-дезметил-похідні. N-дезметилірованний метаболіт є активним, а два інші метаболіти не виявляють фармакологічної активності.Концентрація N-дезметилметаболіту в плазмі приблизно в 2 рази менша від концентрації золмітриптану. Отже, можна припустити, що цей метаболіт робить свій внесок у терапевтичну дію золмітриптану. Більше 60% золмітриптану, введеного у вигляді разової пероральної дози, виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30% виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції.виводиться із сечею (переважно у вигляді індолоцтового метаболіту) та близько 30 % виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Середній загальний плазмовий кліренс золмітриптану дорівнює 31,5 мл/хв/кг, одну шосту за величину якого становить нирковий кліренс. Нирковий кліренс вищий, ніж величина клубочкової фільтрації, що передбачає наявність канальцевої секреції. Середній період напіввиведення золмітриптану та N-дезметильованого метаболіту становить 4,7 год та 5,7 год у здорових добровольців, 7,3 год та 7,5 год у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки та 12 год та 7,8 год у пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки, відповідно. Нирковий кліренс золмітриптану та його метаболітів у 7-8 разів нижчий у пацієнтів з помірною та вираженою нирковою недостатністю у порівнянні зі здоровими особами, хоча AUC золмітриптану та активного метаболіту збільшується незначно (на 16 % та 35 %, відповідно) із збільшенням періоду напіввиведення на 1 годину (до 3-3,5 годин). Значення цих фармакокінетичних параметрів не виходили межі значень, зазначених у здорових добровольців. У пацієнтів з порушенням функції печінки відзначалося уповільнення метаболізму золмітриптану, пропорційне до тяжкості порушення функції печінки. У пацієнтів з вираженим порушенням функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями було показано збільшення AUC на 226%, Сmах – на 47%, періоду напіввиведення – до 12 годин. При цьому відзначалося зниження концентрації метаболітів золмітриптану, зокрема активного метаболіту. Фармакокінетичні параметри у здорових осіб похилого віку аналогічні таким у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЗолмітриптан є селективним агоністом 5НТ1B/1D-рецепторів, стимуляція яких призводить до вазоконстрикції. Має високу спорідненість до рекомбінантних 5НТ1B/1D-рецепторів людини і помірну спорідненість до 5НТ1A-рецепторів. Золмітриптан не має спорідненості і не виявляє суттєвої фармакологічної активності по відношенню до 5HT2, 5НТ3, 5НТ4, адренергічних, гістамінових, мускаринових та дофамінергічних рецепторів. Введення золмітриптану лабораторним тваринам призводило до вазоконстрикції у басейні сонної артерії. Крім того, результати досліджень на лабораторних тваринах свідчать про те, що золмітриптан блокує центральну та периферичну активність трійчастого нерва за рахунок інгібування вивільнення пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну, вазоактивного інтестинального пептиду та субстанції Р. У клінічних дослідженнях ефект золмітриптану щодо головного болю та інших симптомів мігрені (таких як нудота, фотофобія, фонофобія) відмічався через 1 годину та наростав у період від 2 до 4 годин після прийому препарату. Золмітриптан однаково ефективний щодо мігрені з аурою, мігрені без аури та мігрені, асоційованої з менструацією. Прийом золмітриптану під час аури не запобігав мігренозній голові болю, тому препарат слід приймати після початку больового нападу.Показання до застосуванняКупірування нападів мігрені з аурою або без аури.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-яких компонентів препарату. Дитячий вік – до 18-ти років. Літній вік - старше 65 років (ефективність та безпека застосування не вивчена). Період вагітності (безпека застосування не вивчена). Геміплегічна, базилярна та офтальмоплегічна мігрень. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця. Коронарний вазоспазм / стенокардія Прінцметала. Захворювання периферичних артерій. Порушення мозкового кровообігу (у тому числі інсульт або транзиторна ішемічна атака) в анамнезі. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, асоційовані з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Спільне застосування з іншими агоністами серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів (наприклад, суматриптаном, наратриптаном), ерготаміном або його похідними (у тому числі метизергідом), а також протягом 24 годин після їх відміни. Спільне застосування з інгібіторами МАО-А та протягом 14 днів після їх відміни. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжке порушення функції печінки.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування золмітриптану під час вагітності не вивчалась. Результати досліджень на тваринах не виявили прямих тератогенних ефектів. Однак деякі дані досліджень ембріотоксичності свідчать про можливе зниження життєздатності ембріонів. Застосування препарату протипоказане під час вагітності. Період грудного вигодовування Золмітриптан проникає у молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає золмітриптан у грудне молоко жінок у період грудного вигодовування. Тому необхідно з обережністю підходити до призначення препарату жінкам у період грудного вигодовування. Припинення грудного вигодовування на 24 години дозволяє мінімізувати вплив золмітриптану на немовля.Побічна діяНебажані реакції при застосуванні золмітриптану, як правило, виникають протягом 4 годин після прийому препарату, мають транзиторний характер та вирішуються спонтанно без лікування. Частота небажаних реакцій не збільшується прийому повторних доз. Частота розвитку небажаних реакцій представлена ​​згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків); часто (≥1/100 та З боку центральної нервової системи: часто - порушення чутливості, запаморочення, гіперестезія, парестезія, сонливість, відчуття "тепла" або "холоду", вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття; нечасто – тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, транзиторне підвищення артеріального тиску; дуже рідко – інфаркт міокарда, стенокардія, коронарний ангіоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі; нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, дисфагія; дуже рідко - ішемія або інфаркт (наприклад, ішемія або інфаркт кишки, інфаркт селезінки), симптомами яких можуть бути діарея з домішкою крові та біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язова слабкість, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – поліурія, часте сечовипускання; дуже рідко - імперативні позиви до сечовипускання. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, у тому числі кропив'янка, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції. Загальні розлади: часто - астенія, інертність, відчуття стиснення дихання, біль або відчуття стиснення в глотці, ділянці шиї, грудній клітці або кінцівках, підвищене потовиділення. Деякі з цих симптомів можуть бути симптомами мігрені. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях з вивчення взаємодії золмітриптану з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, флуоксетином, рифампіцином та пропранололом клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів золмітриптану Результати досліджень за участю здорових добровольців свідчать про відсутність фармакокінетичної та клінічно значущої взаємодії золмітриптану та ерготаміну. Однак через теоретичний ризик коронарного ангіоспазму спільне застосування цих препаратів протипоказане. Рекомендується застосовувати золмітриптан не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів ерготаміну або його похідних. Після застосування моклобеміду (інгібітор МАО-А) відзначалося невелике збільшення (на 26%) AUC золмітриптану та триразове збільшення AUC його активного метаболіту. Після прийому циметидину, інгібітору цитохрому Р450, відзначалося збільшення періоду напіввиведення золмітриптану на 44% та збільшення AUC на 48%. Період напіввиведення та AUC активного N-дезметильованого метаболіту збільшувалися вдвічі. Тому для пацієнтів, які приймають циметидин, сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. На основі загального профілю взаємодії золмітриптану, не можна виключити можливість його взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р450. Тому для пацієнтів, які приймають селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони), сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Фармакокінетична взаємодія золмітриптану з селегіліном (інгібітор МАО-В) та флуоксетином (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) не була підтверджена. Однак при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСИНОНУ (Див. розділ "Особливі вказівки"). Як і інші агоністи серотонінових 5НТ1B/1D-рецепторів, золмітриптан може уповільнювати абсорбцію інших лікарських засобів. Побічні ефекти можуть бути більш частими при сумісному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, запиваючи водою. Рекомендована доза препарату для зняття нападу мігрені – 2,5 мг (1 таблетка). Рекомендується приймати препарат якомога раніше з початку головного болю, проте препарат ефективний і при прийомі в пізніші терміни після початку нападу. Якщо симптоми мігрені виникають знову протягом 24 годин, можна прийняти повторну дозу Золмітриптан-СЗ. Не слід приймати повторну дозу раніше, ніж через 2 години після прийому першої дози. Якщо після прийому першої дози не спостерігається клінічного ефекту, малоймовірна користь від повторного прийому препарату під час того ж нападу. Якщо у пацієнта не було досягнуто терапевтичного ефекту після прийому дози 2,5 мг, для зняття наступних нападів мігрені можна застосовувати препарат Золмітриптан-СЗ у дозі 5 мг (2 таблетки). Не слід приймати більше 2 доз Золмітриптан-СЗ на добу. Сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 10 мг (4 таблетки). Препарат Золмітриптан-СЗ не показаний для профілактики мігрені. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Дитячий та підлітковий вік Ефективність та безпека застосування золмітриптану у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність застосування золмітриптану у плацебоконтрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів віком від 12 до 17 років не встановлена. Застосування препарату Золмітріптан-СЗ у дітей та підлітків не рекомендується. Літній вік Ефективність та безпека золмітриптану у пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Тому застосування препарату Золмітриптан-СЗ у пацієнтів похилого віку не рекомендується. Порушення функції печінки Корекція дози при легкому та помірному порушенні функції печінки не потрібна. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг. Ниркова недостатність Корекція дози не потрібна, якщо кліренс креатиніну вище 15 мл/хв. Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози Для пацієнтів, які приймають циметидин або селективні інгібітори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин та інші хінолони) сумарна доза золмітриптану, прийнята протягом доби, не повинна перевищувати 5 мг.ПередозуванняСимптоми При одноразовому прийомі внутрішньо золмітриптану в дозі 50 мг здоровими добровольцями зазвичай спостерігався седативний ефект. Період напіввиведення золмітриптану становить 2,5 - 3 години, тому при передозуванні спостереження за пацієнтом має продовжуватися, як мінімум, протягом 15 годин або поки є симптоми передозування. Лікування Для золмітриптану немає специфічного антидоту. У разі вираженої інтоксикації рекомендуються заходи інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, а також спостереження та підтримку функції серцево-судинної системи. Ефект гемодіалізу та перитонеального діалізу щодо концентрації золмітриптану у сироватці не встановлений.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Золмітриптан-СЗ може застосовуватись лише у випадках чітко діагностованої мігрені. До призначення золмітриптану, як і інших засобів для усунення мігрені, необхідно виключити інші можливі серйозні неврологічні захворювання у пацієнтів з раніше не діагностованою мігренню, а також у пацієнтів із встановленим діагнозом мігрені за наявності атипових симптомів. Золмітриптан не показаний для лікування геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. У пацієнтів, які приймають агоністи серотонінових 5НТш/т-рецепторів, спостерігалися порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти. Пацієнти з мігренню можуть бути схильні до ризику певних порушень мозкового кровообігу. Не слід застосовувати золмітриптан у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта або аритміями, що асоціюються з іншими додатковими шляхами проведення імпульсу. Дуже рідко при застосуванні даного класу препаратів (агоністи серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів) відзначалися коронарний ангіоспазм, стенокардія та інфаркт міокарда. Перед призначенням золмітриптану пацієнтам з факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, обтяжений сімейний анамнез щодо ІХС) рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, необхідно контролювати артеріальний тиск. Особливу увагу слід приділяти жінкам у постменопаузальному періоді та чоловікам старше 40 років за наявності зазначених факторів ризику. Тим не менш, не у всіх пацієнтів при обстеженні вдається виявити серцево-судинні захворювання, і в окремих випадках серйозні серцево-судинні ускладнення можуть розвинутися у пацієнтів, які не мали вказівок на серцево-судинні захворювання в анамнезі. Як і у разі застосування інших агоністів серотонінових 5HT1b/1d-рецепторів, при застосуванні золмітриптану повідомлялося про відчуття тяжкості, тиску або стиснення в області серця. У разі виникнення болю в області грудної клітки або симптомів ішемічної хвороби серця слід припинити прийом золмітриптану до проведення відповідного медичного обстеження. Як і у випадку інших агоністів серотонінових 5НТ1b/1d-рецепторів, транзиторне підвищення артеріального тиску відзначалося у пацієнтів незалежно від наявності артеріальної гіпертензії в анамнезі (дуже рідко таке підвищення артеріального тиску було клінічно вираженим). Не слід перевищувати рекомендовані дози золмітриптану. Побічні ефекти можуть бути більш частими при одночасному прийомі триптанів та рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Відзначався розвиток серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів та СІОЗС або СІОЗСіН. Серотоніновий синдром може включати такі ознаки та симптоми: зміни психічного стану, вегетативні та нервово-м'язові симптоми. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при супутньому призначенні препарату Золмітриптан-СЗ та СІОЗС або СІОЗСіН, особливо в період початку терапії, збільшення дози або додавання до терапії іншого препарату, що впливає на обмін серотоніну. Надмірне застосування протимігренозних препаратів може призводити до збільшення частоти виникнення головного болю, що потенційно потребує відміни лікування. Якщо у пацієнта відзначаються часті або щоденні головні болі, незважаючи на регулярний прийом препаратів для лікування цього стану, слід пам'ятати про можливість розвитку головного болю при надмірному вживанні лікарських препаратів для лікування головного болю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не спостерігалося значного погіршення у виконанні психомоторних тестів прийому золмітриптану в дозі до 20 мг. Пацієнтам, діяльність яких потребує високої швидкості психомоторних реакцій (наприклад, керування транспортним засобом або механізмами), рекомендується дотримуватися обережності через можливий розвиток сонливості та інших симптомів мігрені.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні та "ZI/Г-100" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему