Сердечно-сосудистые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: > 1% – безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: > 1% – біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: <1% – анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: > 1% – бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: > 1% – нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: > 1% – артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: > 1% – урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: > 1% – алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: <1% – гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: <1% – збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: < 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз ( . Лабораторні показники: < 1% – гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та ​​амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Тривалість лікування: Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкових кровообігів, про порушення мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та ​​амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Тривалість лікування: Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на зламі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: ;> 1% ;- ;безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття:; 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: ;> 1% - біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення:; 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: ;> 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: ;> 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи:; 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин:; 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: ; ). Лабораторні показники:; 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 80 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкових кровообігів, про порушення мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та ​​амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Тривалість лікування: Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: ;> 1% ;- ;безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття:; 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: ;> 1% - біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення:; 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: ;> 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: ;> 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи:; 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин:; 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: ; ). Лабораторні показники:; 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: ;> 1% ;- ;безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття:; 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: ;> 1% - біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення:; 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: ;> 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: ;> 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи:; 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин:; 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: ; ). Лабораторні показники:; 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: ;> 1% ;- ;безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття:; 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: ;> 1% - біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення:; 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: ;> 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: ;> 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи:; 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин:; 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: ; ). Лабораторні показники:; 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: повідон низькомолекулярний – 6.6 мг, крохмаль кукурудзяний – 34 мг, целюлоза мікрокристалічна – 20 мг, магнію стеарат – 2 мг, тальк – 6 мг, лактози моногідрат – до 190 мг. Склад кишковорозчинної оболонки: целацефат - 8 мг, титану діоксид - 1 мг, рицинова олія - ​​1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – один шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВ основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотне інгібування циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів. У високих дозах АСК (понад 300 мг на добу) також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, саліцилової кислоти глюкуронід та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). C max -АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, C max -саліцилової кислоти - через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. T1/2-становить від 2-3 годин при застосуванні АСК у низьких дозах і до 15 годин при застосуванні препарату у високих дозах (звичайні дози АСК як аналгетичний та жарознижувальний засіб). На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік); профілактика повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); одночасний прийом метотрексату в дозі 15 мг/тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до АСК. З ;обережністю ;при: подагрі, гіперурикемії, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти; слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти); виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі); порушення функції печінки (клас А за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальну астму, хронічні захворювання органів дихання, сінну лихоманку, поліпозу носа, лікарську алергію; одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиждень; супутньої терапії антикоагулянтами; ІІ триместр вагітності; передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи невеликі, наприклад екстракцію зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у великих дозах у перші 3 місяці вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та нетривале. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, тому в період лактації слід відмінити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, печія, блювання, біль у животі; виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; перфоративні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: призначення АСК супроводжується підвищеним ризиком кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів, анемію. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіореспіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи: запаморочення, зниження слуху, головний біль, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиАСК при одночасному застосуванні посилює дію наступних лікарських засобів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; також поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми; тромболітичних засобів та антиагрегантів; дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем спостерігається посилення токсичної дії алкоголю на центральну нервову систему, підвищується ризик ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК при одночасному застосуванні послаблює дію наступних лікарських засобів: урикозуричних препаратів – бензбромарону (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); інгібіторів АПФ (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування простагландинів, що мають судиннорозширювальну дію, і відповідно спостерігається ослаблення гіпотензивної дії); діуретиків (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, системні кортикостероїди послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини, 1 раз на добу. Ацекардол призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Профілактика при підозрі на гострий інфаркт міокарда: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування). Профілактика гострого інфаркту міокарда, що вперше виник, за наявності факторів ризику: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день. Профілактика повторного інфаркту міокарда та нестабільна стенокардія: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100 мг/добу або 300 мг через день.ПередозуванняПередозування малоймовірне внаслідок низького вмісту АСК у препараті. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення (в т.ч. профузне), нудота, блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія (вкрай висока температура тіла); порушення дихання: гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; порушення з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; порушення водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація в спеціалізовані відділення для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7.5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить більше 500 мг/л (3.6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2.2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату Ацекардол® слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 50 мг. допоміжні речовини: повідон низькомолекулярний, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, лактози моногідрат. Склад кишковорозчинної оболонки: ; целацефат, титану діоксид, рицинова олія. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – один шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВ основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотне інгібування циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів. У високих дозах АСК (понад 300 мг на добу) також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, саліцилової кислоти глюкуронід та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). C max -АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, C max -саліцилової кислоти - через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. T1/2-становить від 2-3 годин при застосуванні АСК у низьких дозах і до 15 годин при застосуванні препарату у високих дозах (звичайні дози АСК як аналгетичний та жарознижувальний засіб). На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік); профілактика повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); одночасний прийом метотрексату в дозі 15 мг/тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до АСК. З ;обережністю ;при: подагрі, гіперурикемії, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти; слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти); виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі); порушення функції печінки (клас А за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальну астму, хронічні захворювання органів дихання, сінну лихоманку, поліпозу носа, лікарську алергію; одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиждень; супутньої терапії антикоагулянтами; ІІ триместр вагітності; передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи невеликі, наприклад екстракцію зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у великих дозах у перші 3 місяці вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та нетривале. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, тому в період лактації слід відмінити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, печія, блювання, біль у животі; виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; перфоративні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: призначення АСК супроводжується підвищеним ризиком кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів, анемію. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіореспіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи: запаморочення, зниження слуху, головний біль, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиАСК при одночасному застосуванні посилює дію наступних лікарських засобів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; також поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми; тромболітичних засобів та антиагрегантів; дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем спостерігається посилення токсичної дії алкоголю на центральну нервову систему, підвищується ризик ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК при одночасному застосуванні послаблює дію наступних лікарських засобів: урикозуричних препаратів – бензбромарону (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); інгібіторів АПФ (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування простагландинів, що мають судиннорозширювальну дію, і відповідно спостерігається ослаблення гіпотензивної дії); діуретиків (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, системні кортикостероїди послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини, 1 раз на добу. Ацекардол призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Профілактика при підозрі на гострий інфаркт міокарда: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування). Профілактика гострого інфаркту міокарда, що вперше виник, за наявності факторів ризику: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день. Профілактика повторного інфаркту міокарда та нестабільна стенокардія: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100 мг/добу або 300 мг через день.ПередозуванняПередозування малоймовірне внаслідок низького вмісту АСК у препараті. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення (в т.ч. профузне), нудота, блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія (вкрай висока температура тіла); порушення дихання: гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; порушення з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; порушення водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація в спеціалізовані відділення для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7.5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить більше 500 мг/л (3.6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2.2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату Ацекардол® слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ацетазоламід – 250,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 120,00 мг, повідон-К25 - 18,00 мг, кроскармелоза натрію - 8,00 мг, магнію стеарат - 2,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,00 мг. Пігулки, 250 мг. По 10, 12, 24 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 12, 20, 24, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо дози 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препаратів ацетазоламіду обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід застосовується на лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату (НСО3-) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, зумовлений активним транспортом іонів натрію. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігається через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом); купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка пацієнтів, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії); при епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів; гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації); ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетазоламіду, інших сульфонамідів та/або компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв); уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; декомпенсований цукровий діабет; тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми та дозволити розвинутися органічному закриттю кута; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу; одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу); легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу); вагітність (II та III триместр); літній вік; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; у пацієнтів із ризиком обструкції сечовивідних шляхів; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату Ацетозоламід грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані реакції класифіковані згідно з частотою народження і органів і систем. Прийнято таке визначення частоти появи небажаних реакцій: дуже часто >1/10, часто >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (зазвичай можуть бути скориговані застосуванням натрію бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія. гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезія, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні ацетазоламіду). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж шкіри, висипання на шкірі, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліка, ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти щодо центральної нервової системи. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну у сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту ацетазоламіду виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту ацетазоламіду відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Ацетазоламід збільшує виведення літію. Ацетазоламід може збільшувати концентрацію циклоспорину. Ацетазоламід може знижувати антисептичну дію метенаміну на сечовивідну систему. Одночасне використання ацетозоламіду та натрію гідрокарбонату збільшує ризик формування каменів у нирках. Ацетазоламід зменшує абсорбцію примідону у шлунково-кишковому тракті, що може призводити до зниження концентрації примідону та його метаболітів у плазмі крові та зменшувати протисудомну дію препарату. Слід бути обережними при призначенні, зміні дози та відміні ацетазоламіду у пацієнтів, які отримують терапію примідоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок). Застосування ацетазоламіду не скасовує необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію. Глаукома Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату у дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу на 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Максимальна добова доза у дорослих становить 1000 мг. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденне безінтервальне застосування препарату.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні ацетазоламіду необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Рекомендується провести загальний аналіз крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів) до призначення ацетазоламіду та регулярно контролювати картину крові під час лікування. Також рекомендується періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Описані небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості до ацетазоламіду (сульфаніламідів), такі як синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі появи токсичних шкірних реакцій та/або зменшення кількості формених елементів крові необхідно негайно припинити прийом ацетазоламіду. З появою будь-яких шкірних висипань слід звернутися до лікаря. Підвищення дози ацетазоламіду не підсилює діуретичний ефект, але може збільшити частоту виникнення небажаних реакцій (таких як запаморочення та парестезія). Застосування ацетазоламіду у високих дозах часто призводить до зниження діурезу. При застосуванні ацетазоламіду протягом 5 днів зростає ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною обструкцією та емфіземою легень (стани, що супроводжуються порушенням альвеолярної вентиляції) у зв'язку з можливістю посилення ацидозу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 300 мг на добу) та ацетазоламіду, оскільки були повідомлення про анорексію, тахіпное, летаргію, кому та смерть пацієнтів при застосуванні зазначених лікарських засобів. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. При появі минущого порушення слуху слід припинити прийом ацетазоламіду. Ацетазоламід залужує сечу. У пацієнтів із сечокам'яною хворобою в анамнезі слід оцінити баланс користі лікування та ризику камнеутворення. Було виявлено невелике зростання ризику суїцидального мислення та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Механізм цього явища невідомий, але існуючі дані не виключають такого ризику при застосуванні ацетазоламіду. Тому при застосуванні ацетазоламіду слід здійснювати спостереження за пацієнтами та виявляти можливі ознаки суїцидальної поведінки чи мислення. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтом) повинні бути попереджені про необхідність звернутися за медичною допомогою у разі ознак суїцидальної поведінки або мислення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ацетазоламід, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота – 100 мг [у складі пелет]; допоміжні речовини: пелети - 333 мг [карбоксиметилкрохмаль натрію, сахароза (цукор), крохмаль, барвник сонячний захід жовтий, коповідон], оболонка пелет [гіпромелоза, гіпромелози фталат, цетиловий спирт], капсули корпус [желатин]; капсули кришка: [желатин, барвник азорубін]. По 6 або 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0 з прозорим, безбарвним корпусом та кришкою прозорою рожевого кольору. Вміст капсул – сферичні пелети оранжевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо АСК всмоктується швидко і повністю із шлунково-кишкового тракту. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів печінки з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуроніду саліцилат та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). АСК і саліцилова кислота високою мірою зв'язуються з білками плазми крові (від 66 до 98% залежно від дози) і швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. Період напіввиведення (Т1/2) АСК із плазми становить близько 15-20 хвилин. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Тільки 1% прийнятої всередину АСК виводиться нирками у вигляді негідролізованої АСК, решта виводиться у вигляді саліцилатів та їх метаболітів. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота (АСК) є складним ефіром саліцилової кислоти, відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Механізм дії заснований на незворотній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез простагландинів, простациклінів та тромбоксану. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Підвищує фібринолітичну активність плазми і знижує концентрацію вітамін К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Антиагрегантний ефект найбільше виражений у тромбоцитах, оскільки вони не здатні повторно синтезувати циклооксигеназу. Антиагрегантний ефект розвивається після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Ці властивості АСК використовуються у профілактиці та лікуванні інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, ускладнень варикозної хвороби. АСК має також протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда. Нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда) та стабільна стенокардія. Профілактика інсульту (у тому числі, у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу). Профілактика минущого порушення мозкового кровообігу. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аорто-коронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій). Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у тому числі при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин у складі препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів. Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення). Шлунково-кишкова кровотеча. Геморагічний діатез. Бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з переносимістю АСК. Сполучене застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень і більше. Вагітність (I та III триместр) та період грудного вигодовування. Вік до 18 років. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю). Хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Подагра, гіперурикемія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки або шлунково-кишкові кровотечі (в анамнезі), ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), печінкова недостатність (нижче класу В за шкалою Чайлд-П'ю), бронхіальна астма захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у тому числі до групи нестероїдних протизапальних засобів, аналгетиків наркотичних та ненаркотичних, протизапальних, протиревматичних засобів; одночасне застосування з антикоагулянтами, вагітність (II триместр), при передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, екстракція зуба); при тяжких формах дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; при одночасному прийомі з такими лікарськими засобами: метотрексатом у дозі менше 15 мг на тиждень; з антикоагулянтами, тромболітичними або антиагрегантними засобами; з НПЗП (у тому числі ібупрофеном, напроксеном) та похідними саліцилової кислоти у великих дозах; з дигоксином; з гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном; з вальпроєвою кислотою; з алкоголем (алкогольні напої, зокрема); із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату Ацетилсаліцилова кислота Кардіо у II триместрі вагітності необхідно проконсультуватися з лікарем. Вагітність Застосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене верхнє небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки користі для матері та ризику для плода, переважно у дозах не вище 150 мг/добу та нетривале. Період грудного вигодовування Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко. Випадковий прийом саліцилатів у період грудного вигодовування не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: найчастіше відзначаються нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі (з відповідними клінічними симптомами та лабораторними змінами), минущі порушення функції печінки з підвищенням активності “печінкових” трансаміназ. З боку центральної нервової системи (ЦНС): запаморочення, біль голови, зниження слуху, шум у вухах, що може бути ознакою передозування препарату. З боку системи кровотворення: підвищена частота періопераційних (інтра- та постопераційних) кровотеч, гематом, носових кровотеч, кровоточивості ясен, кровотеч із сечостатевих шляхів. Є повідомлення про серйозні випадки кровотеч, до яких належать шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи в мозок (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не досягли цільових показників артеріального тиску (АТ) та/або отримували супутню терапію антикоагулянтними засобами), які в окремих випадках можуть носити загрозливий для життя характер. Кровотечі можуть призводити до розвитку гострої або хронічної постгеморагічної/залізодефіцитної анемії (наприклад, внаслідок прихованої кровотечі) з відповідними клініколабораторними симптомами (астенія, блідість, гіпоперфузія). Є повідомлення про випадки гемолізу та гемолітичної анемії у пацієнтів з тяжкими формами дефіциту глюкозо-6-фосфату дегідрогенази. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), риніт, набряк слизової оболонки порожнини носа, риніт, бронхоспазм, кардіо-респіраторний дистрес синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. З боку сечовивідної системи: є повідомлення про випадки розвитку порушення функції нирок та гостру ниркову недостатність. Якщо у Вас зазначаються побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію деяких лікарських засобів. За необхідності одночасного призначення АСК з переліченими препаратами слід розглянути питання необхідності зменшення дози зазначених засобів: метотрексату, за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з антикоагулянтами, тромболітичними та антиагрегантними засобами (тиклопідин) відзначається збільшення ризику кровотеч у результаті синергізму основних терапевтичних ефектів використовуваних засобів; при одночасному застосуванні з препаратами, що мають антикоагулянтну, тромболітичну або антиагрегантну дію, відзначається посилення ушкоджуючої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, що може призвести до підвищення ризику кровотечі із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (синергізм з АСК); дигоксину, внаслідок зниження його ниркової екскреції, що може призвести до передозування; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідних сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою збільшується її токсичність за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми; НПЗП та похідних саліцилової кислоти у високих дозах (підвищення ризику ульцерогенного ефекту та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту внаслідок синергізму дії); при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається антагонізм щодо незворотного пригнічення тромбоцитів, зумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК; етанолу (підвищено ризик пошкодження слизової оболонки ШКТ та подовження часу кровотечі внаслідок взаємного посилення ефектів АСК та етанолу). Одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою підвищує концентрацію барбітуратів та солей літію у плазмі крові. Одночасне застосування АСК у високих дозах може послаблювати дію наведених нижче ЛЗ; за необхідності одночасного призначення АСК з переліченими препаратами слід розглянути питання необхідності корекції дози перерахованих коштів: будь-які діуретики (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається клінічно значуще зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках); інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування синтезу простагландинів, що володіють судиннорозширювальною дією, відповідно, ослаблення гіпотензивної дії. Клінічне зниження швидкості клубочкової фільтрації відзначається при добовій дозі дії інгібіторів АПФ, призначених пацієнтам для терапії хронічної серцевої недостатності. препарати з урикозуричною дією – бензбромарон, пробенецид (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного пригнічення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); при одночасному призначенні із системними глюкокортикостероїдами (ГКС) (за винятком гідрокортизону, що застосовується для замісної терапії хвороби Аддісона) відзначається посилення виведення саліцилатів і відповідно ослаблення їхньої дії. При одночасному застосуванні з ібупрофеном або напроксеном відзначається антагонізм щодо незворотного пригнічення тромбоцитів, зумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Тому не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Антациди, що містять магній та/або алюміній, уповільнюють та погіршують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ацетилсаліцилова кислота Кардіо бажано приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини. Препарат не приймають натще! Препарат призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Первинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику: 100 мг на добу або 300 мг за день. Профілактика повторного інфаркту міокарда, нестабільна та стабільна стенокардія: 100 мг на добу або 300 мг через день. Нестабільна стенокардія (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда): початкова доза 100-300 мг (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування) повинна бути прийнята пацієнтом якнайшвидше після того, як виникла підозра на розвиток гострого інфаркту міокарда. У наступні 30 днів після розвитку інфаркту міокарда має підтримуватись доза 200-300 мг/день. Через 30 днів слід призначити відповідну терапію для профілактики повторного інфаркту міокарда. Профілактика інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100 мг на добу або 300 мг через день. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100 мг на добу або 300 мг через день. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100-200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією печінки та нирок корекції дози не потрібно. Діти Застосування препарату у дітей віком до 18 років протипоказане.ПередозуванняУ разі передозування препаратом Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО необхідно негайно звернутися до лікаря. Передозування може мати тяжкі наслідки, насамперед, у пацієнтів похилого віку та у дітей. Синдром саліцилізму розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більше 2-х діб внаслідок застосування токсичних доз препарату в рамках неправильного терапевтичного застосування (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового чи навмисного прийому токсичної дози препарату дорослою або дитиною (гостра) інтоксикація). Симптоми передозування: При легкому та середньому ступені тяжкості (одноразова доза менше 150 мг/кг): запаморочення, шум у вухах, зниження слуху, підвищене потовиділення, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану. При середньому та тяжкому ступені тяжкості (одноразова доза 150 - 300 мг/кг - середній ступінь тяжкості, більше 300 мг/кг - тяжкий ступінь отруєння): респіраторний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, гіпервентиляція, некардіогенний набряк ; з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, виражене зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; з боку водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії,подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе збільшення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном або напроксеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, оскільки ці препарати знижують позитивний вплив АСК на тривалість життя (знижує кардіопротективний ефект АСК). Крім того, поєднання АСК з ібупрофеном або напроксеном може збільшити ризик виникнення шлунково-кишкових виразок та кровотеч. Якщо застосування препаратів необхідно, то приймати ібупрофен рекомендується за 1 годину або через 2 години після прийому щоденної дози АСК. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. При поєднанні АСК з етанолом (алкогольні напої) підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Не слід перевищувати максимальні терміни та рекомендовані дози при застосуванні препарату. У разі відсутності зменшення або при обтяженні симптомів захворювання необхідно звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки застосування препарату Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО може викликати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат - 0.1 мг, целюлоза мікрокристалічна - 14.6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 8.1 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 3.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 1 мг. Допоміжні речовини оболонки: ацетилфталілцелюлоза - 3.9 мг, титану діоксид - 0.86 мг, олія рицинова - 0.62 мг, олія вазелінова - 0.62 мг. 10 чи 15 шт. - Упаковки контурні осередкові (2, 3) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого або білого із сіруватим відтінком кольору, зі слабким характерним запахом, допускається шорсткість поверхні таблеток.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2 ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2 саліцилату при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилату значно повільніша, ніж у дорослих.ФармакодинамікаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmax саліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота – 50 мг [у складі пелет]; допоміжні речовини: пелети - 167 мг [карбоксиметилкрохмаль натрію, сахароза (цукор), крохмаль, барвник сонячний захід жовтий, коповідон], оболонка пелет [гіпромелоза, гіпромелози фталат, цетиловий спирт], капсули корпус [желатин]; капсули кришка: [желатин, барвник азорубін]. По 6 або 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №2 з прозорим, безбарвним корпусом та кришкою прозорою рожевого кольору. Вміст капсул – сферичні пелети оранжевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо АСК всмоктується швидко і повністю із шлунково-кишкового тракту. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів печінки з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуроніду саліцилат та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). АСК і саліцилова кислота високою мірою зв'язуються з білками плазми крові (від 66 до 98% залежно від дози) і швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. Період напіввиведення (Т1/2) АСК із плазми становить близько 15-20 хвилин. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Тільки 1% прийнятої всередину АСК виводиться нирками у вигляді негідролізованої АСК, решта виводиться у вигляді саліцилатів та їх метаболітів. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота (АСК) є складним ефіром саліцилової кислоти, відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Механізм дії заснований на незворотній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез простагландинів, простациклінів та тромбоксану. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Підвищує фібринолітичну активність плазми і знижує концентрацію вітамін К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Антиагрегантний ефект найбільше виражений у тромбоцитах, оскільки вони не здатні повторно синтезувати циклооксигеназу. Антиагрегантний ефект розвивається після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Ці властивості АСК використовуються у профілактиці та лікуванні інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, ускладнень варикозної хвороби. АСК має також протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда. Нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда) та стабільна стенокардія. Профілактика інсульту (у тому числі, у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу). Профілактика минущого порушення мозкового кровообігу. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аорто-коронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій). Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у тому числі при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин у складі препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів. Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення). Шлунково-кишкова кровотеча. Геморагічний діатез. Бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з переносимістю АСК. Сполучене застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень і більше. Вагітність (I та III триместр) та період грудного вигодовування. Вік до 18 років. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю). Хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Подагра, гіперурикемія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки або шлунково-кишкові кровотечі (в анамнезі), ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв), печінкова недостатність (нижче класу В за шкалою Чайлд-П'ю), бронхіальна астма захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у тому числі до групи нестероїдних протизапальних засобів, аналгетиків наркотичних та ненаркотичних, протизапальних, протиревматичних засобів; одночасне застосування з антикоагулянтами, вагітність (II триместр), при передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, екстракція зуба); при тяжких формах дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; при одночасному прийомі з такими лікарськими засобами: метотрексатом у дозі менше 15 мг на тиждень; з антикоагулянтами, тромболітичними або антиагрегантними засобами; з НПЗП (у тому числі ібупрофеном, напроксеном) та похідними саліцилової кислоти у великих дозах; з дигоксином; з гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном; з вальпроєвою кислотою; з алкоголем (алкогольні напої, зокрема); із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату Ацетилсаліцилова кислота Кардіо у II триместрі вагітності необхідно проконсультуватися з лікарем. Вагітність Застосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене верхнє небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки користі для матері та ризику для плода, переважно у дозах не вище 150 мг/добу та нетривале. Період грудного вигодовування Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко. Випадковий прийом саліцилатів у період грудного вигодовування не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити.Побічна діяЗ боку травної системи: найчастіше відзначаються нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі (з відповідними клінічними симптомами та лабораторними змінами), минущі порушення функції печінки з підвищенням активності “печінкових” трансаміназ. З боку центральної нервової системи (ЦНС): запаморочення, біль голови, зниження слуху, шум у вухах, що може бути ознакою передозування препарату. З боку системи кровотворення: підвищена частота періопераційних (інтра- та постопераційних) кровотеч, гематом, носових кровотеч, кровоточивості ясен, кровотеч із сечостатевих шляхів. Є повідомлення про серйозні випадки кровотеч, до яких належать шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи в мозок (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не досягли цільових показників артеріального тиску (АТ) та/або отримували супутню терапію антикоагулянтними засобами), які в окремих випадках можуть носити загрозливий для життя характер. Кровотечі можуть призводити до розвитку гострої або хронічної постгеморагічної/залізодефіцитної анемії (наприклад, внаслідок прихованої кровотечі) з відповідними клініколабораторними симптомами (астенія, блідість, гіпоперфузія). Є повідомлення про випадки гемолізу та гемолітичної анемії у пацієнтів з тяжкими формами дефіциту глюкозо-6-фосфату дегідрогенази. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), риніт, набряк слизової оболонки порожнини носа, риніт, бронхоспазм, кардіо-респіраторний дистрес синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. З боку сечовивідної системи: є повідомлення про випадки розвитку порушення функції нирок та гостру ниркову недостатність. Якщо у Вас зазначаються побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію деяких лікарських засобів. За необхідності одночасного призначення АСК з переліченими препаратами слід розглянути питання необхідності зменшення дози зазначених засобів: метотрексату, за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з антикоагулянтами, тромболітичними та антиагрегантними засобами (тиклопідин) відзначається збільшення ризику кровотеч у результаті синергізму основних терапевтичних ефектів використовуваних засобів; при одночасному застосуванні з препаратами, що мають антикоагулянтну, тромболітичну або антиагрегантну дію, відзначається посилення ушкоджуючої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, що може призвести до підвищення ризику кровотечі із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (синергізм з АСК); дигоксину, внаслідок зниження його ниркової екскреції, що може призвести до передозування; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідних сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою збільшується її токсичність за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми; НПЗП та похідних саліцилової кислоти у високих дозах (підвищення ризику ульцерогенного ефекту та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту внаслідок синергізму дії); при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається антагонізм щодо незворотного пригнічення тромбоцитів, зумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК; етанолу (підвищено ризик пошкодження слизової оболонки ШКТ та подовження часу кровотечі внаслідок взаємного посилення ефектів АСК та етанолу). Одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою підвищує концентрацію барбітуратів та солей літію у плазмі крові. Одночасне застосування АСК у високих дозах може послаблювати дію наведених нижче ЛЗ; за необхідності одночасного призначення АСК з переліченими препаратами слід розглянути питання необхідності корекції дози перерахованих коштів: будь-які діуретики (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається клінічно значуще зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках); інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування синтезу простагландинів, що володіють судиннорозширювальною дією, відповідно, ослаблення гіпотензивної дії. Клінічне зниження швидкості клубочкової фільтрації відзначається при добовій дозі дії інгібіторів АПФ, призначених пацієнтам для терапії хронічної серцевої недостатності. препарати з урикозуричною дією – бензбромарон, пробенецид (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного пригнічення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); при одночасному призначенні із системними глюкокортикостероїдами (ГКС) (за винятком гідрокортизону, що застосовується для замісної терапії хвороби Аддісона) відзначається посилення виведення саліцилатів і відповідно ослаблення їхньої дії. При одночасному застосуванні з ібупрофеном або напроксеном відзначається антагонізм щодо незворотного пригнічення тромбоцитів, зумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Тому не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Антациди, що містять магній та/або алюміній, уповільнюють та погіршують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні) перед застосуванням препарату Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ацетилсаліцилова кислота Кардіо бажано приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини. Препарат не приймають натще! Препарат призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Первинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику: 100 мг на добу або 300 мг за день. Профілактика повторного інфаркту міокарда, нестабільна та стабільна стенокардія: 100 мг на добу або 300 мг через день. Нестабільна стенокардія (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда): початкова доза 100-300 мг (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування) повинна бути прийнята пацієнтом якнайшвидше після того, як виникла підозра на розвиток гострого інфаркту міокарда. У наступні 30 днів після розвитку інфаркту міокарда має підтримуватись доза 200-300 мг/день. Через 30 днів слід призначити відповідну терапію для профілактики повторного інфаркту міокарда. Профілактика інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100 мг на добу або 300 мг через день. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100 мг на добу або 300 мг через день. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100-200 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією печінки та нирок корекції дози не потрібно. Діти Застосування препарату у дітей віком до 18 років протипоказане.ПередозуванняУ разі передозування препаратом Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО необхідно негайно звернутися до лікаря. Передозування може мати тяжкі наслідки, насамперед, у пацієнтів похилого віку та у дітей. Синдром саліцилізму розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більше 2-х діб внаслідок застосування токсичних доз препарату в рамках неправильного терапевтичного застосування (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового чи навмисного прийому токсичної дози препарату дорослою або дитиною (гостра) інтоксикація). Симптоми передозування: При легкому та середньому ступені тяжкості (одноразова доза менше 150 мг/кг): запаморочення, шум у вухах, зниження слуху, підвищене потовиділення, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану. При середньому та тяжкому ступені тяжкості (одноразова доза 150 - 300 мг/кг - середній ступінь тяжкості, більше 300 мг/кг - тяжкий ступінь отруєння): респіраторний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, гіпервентиляція, некардіогенний набряк ; з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, виражене зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; з боку водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії,подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе збільшення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном або напроксеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, оскільки ці препарати знижують позитивний вплив АСК на тривалість життя (знижує кардіопротективний ефект АСК). Крім того, поєднання АСК з ібупрофеном або напроксеном може збільшити ризик виникнення шлунково-кишкових виразок та кровотеч. Якщо застосування препаратів необхідно, то приймати ібупрофен рекомендується за 1 годину або через 2 години після прийому щоденної дози АСК. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. При поєднанні АСК з етанолом (алкогольні напої) підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Не слід перевищувати максимальні терміни та рекомендовані дози при застосуванні препарату. У разі відсутності зменшення або при обтяженні симптомів захворювання необхідно звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки застосування препарату Ацетилсаліцилова кислота КАРДІО може викликати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безилат – 13,888 мг (у перерахунку на амлодипін основу – 10,00 мг), олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована*, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка Опадрай II червоний 85F25467, що складається з: полівінілового спирту, титану діоксиду (Е 171), макроголу, тальку, барвника оксид заліза жовтий (Е 172), барвника оксид заліза червоний (Е 172). *складається з 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, червонувато-коричневого кольору, з тисненням «С77» на одному боці; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Аттенто® максимальна концентрація (Cmax) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану та амлодипіну. Амлодипін Абсорбція та розподіл Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації складає 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64 – 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для аммодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну. Метаболізм та виведення Після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові у термінальній фазі становить близько 35 - 50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками. Амлодипін інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів, 10% амлодипіну виявляється у сечі у незміненому вигляді. Олмесартану медоксоміл Абсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові та/або калі. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток у середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не робить значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80мг. Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій внаслідок витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми при їх одночасному застосуванні. є низьким (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більшість олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15год після багаторазового вживання. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Особливі групи пацієнтів Фармакокінетика у літніх пацієнтів віком 65 років та старше У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно , порівняно з молодшими пацієнтами. Цей ефект може бути частково пов'язаний із віковим зниженням функції нирок. Рекомендований режим дозування у пацієнтів похилого віку не вимагає корекції, проте при збільшенні дози слід бути обережним. Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та подовження Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для пацієнтів цієї вікової групи. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості AUC для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю амлодипін може застосовуватись у звичайній терапевтичній дозі. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози у здорових добровольців та у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПрепарат Аттенто - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторовантагоніст (АРА II) - олмесартану медоксоміл і блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) - амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску. Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювалися за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами. У плацебо-контрольованих дослідженнях (PRAISE, PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) було показано, що амлодипін не збільшує ризик смерті та сумарний ризик серцево-судинної смертності у пацієнтів із серцевою недостатністю . Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто®, є потужним специфічним АРАІІ (типу AT1). Олмесартану медоксоміл швидко метаболізується до фармакологічно активного метаболіту – олмесартану. Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Ефекти ангіотензину II включають вазоконстрикцію, збільшення синтезу та секреції альдостерону, стимуляцію серцевої діяльності та підвищення реабсорбції натрію у нирках. Олмесартану медоксиміл блокує судинозвужувальну дію та ефект підвищення секреції альдостерону під впливом ангіотензину II, перешкоджаючи його зв'язуванню з АТ1-рецепторами у тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози).Дія олмесартану медоксомілу не залежить від джерела та способу вироблення ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо ангіотензину II (через AT1-рецетори) призводить до збільшення активності реніну, концентрації ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24год. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний ефекту тієї ж добової дози, прийнятої одноразово. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією і щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику було показано, що застосування олмесартану медоксомілу (на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібітів АПФ) або інших АРА II) супроводжувалося значним зниженням ризику розвитку мікроальбумінурії. Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартанумедоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90ммрт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20мл/хв; досвіду клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти важкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіпонатріємія; одночасне застосування з препаратами літію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіперкаліємія (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіповолемія (у тому числі внаслідок діареї, блювання або одночасного застосування діуретиків), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангінотензин-альдостеронової системи; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або препаратами, що містять аліскірен; хронічна серцева недостатність (ХСП) (III-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA); хронічні форми ішемічної хвороби серця (ІХС); артеріальна гіпотензія; ішемічні цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); літній вік (старше 65 років); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяДані про застосування препарату Аттенто® у період вагітності відсутні. Застосування препарату Аттенто при вагітності протипоказане. Амлодипін Вагітність Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. У доклінічних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія амлодипіну не виявлена. У щурів амлодипін збільшував тривалість гестаційного періоду та пологів. Деякі інші БМКК мають тератогенну дію. Період грудного вигодовування Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Застосування амлодипіну в період грудного вигодовування протипоказано. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Олмесартану медоксоміл Вагітність Існують дані про те, що застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності індукує фетотоксичні ефекти у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРАII, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли АРА II призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та при необхідності призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Період грудного вигодовування Показано, що олмесартанамедоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями (НР) при застосуванні препарату Аттенто® є периферичні набряки (11,3%), біль голови (5,3%) та запаморочення (4,5%). Небажані реакції при застосуванні препарату Аттенто®, отримані в клінічних дослідженнях, постреєстраційних дослідженнях безпеки та спонтанних повідомленнях, сумовані та представлені нижче як НР окремих компонентів амлодипіну та олмесартану медоксомілу на підставі відомого профілю безпеки цих речовин, так і для комбінації амлодипін/олмесартану медок. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1 /100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними). Системно-органний клас: Порушення з боку крові та лімфатичної системи Небажана реакція: Лейкоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тромбоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Тромбоцитопенічна пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку імунної системи Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Анафілактичні реакції Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажана реакція: Гіперглікемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіперкаліємія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гіпертригліцеридемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперурикемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Системно-органний клас: Порушення психіки Небажана реакція: Сплутаність свідомості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Депресія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Безсоння Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Дратівливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Зниження лібідо Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Лабільність настрою (включаючи тривогу) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дисгевзія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Головний біль Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто (особливо на початку лікування) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіпертонус Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Загальмованість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Парестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Периферична нейропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Постуральне запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Порушення сну Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сонливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сінкопе Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тремор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Паросмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Апатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ажитація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Атаксія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Амнезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу зору Небажана реакція: Порушення зору (включаючи диплопію) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ксерофтальмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кон'юнктивіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у власних очах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Небажана реакція: Шум у вухах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Вертіго Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія (включаючи посилення симптомів стенокардії) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Інфаркт міокарда Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Відчуття серцебиття Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тахікардія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: "Припливи" крові до обличчя Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Васкуліт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Розвиток або посилення перебігу ХСН Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Бронхіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Кашель Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Диспное Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фарингіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Риніт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Носова кровотеча Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Біль у животі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Порушення з боку кишечника (включаючи діарею та запор) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Запор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Диспепсія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастрит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперплазія ясен Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Нудота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Панкреатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у животі (у верхній частині) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Блювота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Спру-подібна ентеропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Підвищення активності «печінкових» ферментів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко (у більшості випадків на тлі холестазу) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гепатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Жовтяниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпербілірубінемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Алопеція Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ангіоневротичний набряк Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Алергічний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Поліморфна еритема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Екзантема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Ексфоліативний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Підвищене потовиділення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фотосенсибілізація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Свербіж шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк Квінке Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Висипання на шкірі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення пігментації шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кропивниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артралгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артріт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Біль у спині Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Міалгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Біль у кінцівках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у кістках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Міастенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: гостра ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гематурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Участене сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Болісні позиви на сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ніктурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поллакіурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Інфекції сечовивідних шляхів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дизурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поліурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция/ импотенция Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Гинекомастия Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Общие расстройства и нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Боль в грудной клетке Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек лица Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Редко Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Гриппоподобные симптомы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Заторможенность Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Общее недомогание Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Очень часто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Боль неуточненной локализации Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Периферические отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек мягких тканей Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Лабораторные и инструментальные данные Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Повышение активности креатинфосфокиназы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Снижение содержания калия в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение активности гаммаглутамилтрансферазы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Сниженние массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Увеличение массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Сообщалось о единичных случаях рабдомиолиза, который по времени развития был связан с приемом АРА II. У пациентов, принимавших амлодипин, сообщалось о единичных случаях развития экстрапирамидного синдрома.Взаимодействие с лекарственными средствамиКомбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Антигипертензивный эффект препарата Аттенто®может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными лекарственными средствами (например, альфа-адреноблокаторами, диуретиками). Амлодипин При одновременном применении амлодипина и других гипотензивных препаратових антигипертензивные эффекты суммируются. При одновременном применении амлодипина с мощнымиили умеренными ингибиторами изофермента CYP3A4(ингибиторами протеаз, азольными противогрибковыми препаратами, макролидами типа эритромицина или кларитромицина, верапамилом или дилтиаземом)возможно значительное повышение концентрации амлодипина в плазме крови. Клинические проявления данного взаимодействия могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста, что может потребовать дополнительного наблюдения за состоянием пациентов и коррекции дозы. Данных о влиянии индукторов изофермента CYP3A4на фармакокинетику амлодипина не имеется. Однако следует учитывать, что при одновременном применении с индукторами изофермента CYP3A4 (такими, как рифампицин, Зверобой продыряв-ленный) возможно снижение концентрации амлодипина в плазме крови. Применять амлодипин одновременно с индукторами изофермента CYP3A4 следует с осторожностью. Ингибиторы mTOR(mammalianTargetofRapamycin- мишень рапамицина в клетках млекопитающих) Ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, сиролимус, эверолимус) являются субстратами CYP3A4. Поскольку амлодипин является слабым ингибитором CYP3A4, при совместном применении может увеличиться экспозиция ингибиторов mTOR. В исследованиях на животных после приема БМКК (верапамила) и внутривенного введения дантролена(препарат для лечения злокачественной гипертермии) на фоне развития гиперкалиемии отмечались случаи фибрилляции желудочков и развития сердечно-сосудистой недостаточности с летальным исходом. В связи с риском развития гиперкалиемии у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, а также на фоне применения дантролена при злокачественной гипертермии, рекомендуется избегать применения БМКК, таких как амлодипин. Несмотря на то, что при применении амлодипина отрицательного инотропного действия как правило не отмечается, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических препаратов,вызывающих удлинение интервала QT(например, амиодорона, хинидина). Нейролептики и изофлуранусиливают антигипертензивное действие БМКК производных дигидропиридина. Препараты кальция могут снижать действие БМКК. Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфаринав клинических исследованиях лекарственных взаимодействий. Одновременное применение амлодипина (10мг) и симвастатина(80мг) в течение длительного времени приводило к увеличению концентрации симвастатина в плазме крови на 77% по сравнению с приемом только симвастатина. Доза симвастатина у пациентов, принимающих амлодипин, не должна превышать 20мг в сутки. Не рекомендуется одновременное применение амлодипина и грейпфрутового сока, т. к. у отдельных пациентов возможно повышение биодоступности и усиление антигипертензивного действия амлодипина. Одновременное применение амлодипина и такролимусаможет привести к повышению концентрации такролимуса в плазме крови, однако фармакокинетический механизм развития данного эффекта в точности не выяснен. Необходимо контролировать концентрацию такролимуса в плазме крови у пациентов, одновременно принимающих амлодипин и такролимус для того, чтобы избежать токсического действия такролимуса и скорректировать его дозу в случае необходимости. В проспективном исследовании у пациентов с трансплантацией почки, одновременно принимающих циклоспорини амлодипин, было отмечено повышение концентрации циклоспорина в плазме крови в среднем на 40%. Одновременное применение препарата Аттенто® и циклоспорина может приводить к повышению концентрации циклоспорина. У пациентов, одновременно принимающих препарат Аттенто®и циклоспорин, рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в плазме крови и, при, необходимости, уменьшить дозу циклоспорина. Олмесартана медоксомил Не рекомендуется одновременное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, повышающими содержание калия в плазме крови (например, ингибиторы АПФ, гепарин). В случае необходимости одновременного применения указанных препаратов и олмесартана медоксомила необходим тщательный контроль содержания калия в плазме крови. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких НР, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Таким образом, двойная блокада РААС одновременным применением ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена не рекомендуется. Одновременное применение АРА IIс препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА IIcингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем специалиста и сопровождаться регулярным мониторингом функции почек, содержания электролитов и АД. При одновременном применении с антацидами (магния и алюминия гидроксид) наблюдается умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила. При одновременном применении олмесартана медоксомил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфаринаили фармакокинетикудигоксина. Одновременное применение олмесартана медоксомила с правастатином у здоровых добровольцев не оказывало клинически значимых эффектов на фармакокинетику каждого из препаратов. Имеются сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и проявлении токсичности при одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и с АРА II, поэтому применение олмесартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения препарата Аттенто®и препаратов лития рекомендуется регулярный контроль содержания лития в плазме крови. Клинически значимого ингибирующего действия олмесартана на изоферменты CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4 системы цитохрома Р450 человека in vitroне выявлено, в отношении цитохрома Р450 крысы отмечен минимальный или нулевой индуцирующий эффект,что позволяет предположить отсутствие клинически значимых взаимодействий при одновременном применении олмесартана медоксомила и препаратов, метаболизирующихся при участии вышеуказанных изоферментов системы цитохрома Р450. При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая неселективные НПВП, селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту (в дозе более3 г/сут) и АРАII, возможно повышение риска ухудшения функции почек и повышение содержания калия в сыворотке крови. В связи с этим пациентам, одновременно применяющим НПВП и АРА II, рекомендуется контроль функции почек, особенно в начале применения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости. Вместе с тем, одновременное применение НПВП и АРА II может приводить к ослаблению антигипертензивного действия АРА II, приводя к частичной потере их терапевтической эффективности. Колесевелама гидрохлорид (секвестрант желчных кислот) При одновременном применении колесевелама гидрохлорида (секвестранта желчных кислот) и олмесартана медоксомила отмечается ослабление системного действия олмесартана медоксомила, снижение его Сmaxи T1/2 . Прием олмесартана медоксомила по крайней мере за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида приводит к ослаблению данного взаимодействия. Олмесартана медоксомил следует принимать ак минимум за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида.Способ применения и дозыПрепарат Аттенто®принимают внутрь 1раз в сутки, в одно и то же время, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например, стаканом воды). Для подбораоптимального режима дозирования целесообразно применять наиболее подходящую дозировку препарата. Перед назначением комбинированного препарата Аттенто®рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности (т. е. , олмесартана медоксомила и амлодипина). При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. Пациенты, получающие комбинированную терапию монопрепаратами олмесартана медоксомила и амлодипина, могут быть переведены на лечение препаратом Аттенто®, содержащего олмесартана медоксомил и амлодипин в аналогичных дозах. Рекомендуемая доза: Ежедневно по 1 таблетке препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг, содержащего 5 мг амлодипина и 20 мг олмесартана медоксомила, при отсутствии адекватного снижения АД на фоне монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20мг или амлодипином в дозе 5мг. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 20 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 5 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 10мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 10 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. Максимальная суточная доза амлодипина составляет 10 мг. Максимальная суточная доза олмесартана медоксомила составляет 40 мг. Применение у пациентов в возрасте 65 лет и старше У пациентов в возрасте 65 лет и старше с нормальной функцией почек коррекции дозы препарата не требуется. При увеличении дозы олмесартана медоксомила до максимальной (40мг в сутки) у пожилых пациентов необходимо тщательно контролировать АД. Применение у пациентов с почечной недостаточностью В случае применения препаратаАттенто®у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин) рекомендуется проводить периодический мониторинг содержания калия и креатинина в плазме крови. Максимальная доза олмесартана медоксомила для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести составляет 20мг 1раз в сутки, поскольку опыт применения более высоких доз у данной категории пациентов ограничен. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК менее 20мл/мин) применение препарата Аттенто®противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью) препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. При печеночной недостаточности легкой или умеренной степени тяжести максимальная доза олмесартана медоксомила составляет 20мг один раз в сутки. Применение амлодипина у пациентов с нарушением функции печени следует начинать с минимальной дозы (5 мг) с последующей медленной титрацией дозы. При одновременном применении с диуретиками и/или другими гипотензивными препаратами у пациентов с нарушением функции печени рекомендуется тщательный контроль АД и функции почек. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует) (см. раздел «Противопоказания»).ПередозировкаСлучаи передозировки препарата Аттенто® не зарегистрированы.Меры предосторожности и особые указанияПрименение препарата Аттенто® у пациентов с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. ПрепаратАттенто®не следует применять для купирования гипертонического криза. Комбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Нарушение функции почек и трансплантация почки При назначении препарата Аттенто® пациентам этой группы рекомендуется тщательный контроль содержания калия и креатинина в плазме крови. Применение препарата Аттенто® противопоказано при почечной недостаточности тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин). Опыт применения препарата Аттенто® у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки или у пациентов с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 12 мл/мин) отсутствует. Нарушение функции печени У пациентов с печеночной недостаточностью возможно усиление эффекта амлодипина и олмесартана медоксомила. Препарат Аттенто® следует с осторожностью назначать пациентам с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с печеночной недостаточностью умеренной степени тяжести доза олмесартана медоксомила не должна превышать 20мг. У пациентов с печеночной недостаточностью применение амлодипина следует начинать с самой низкой дозы (5 мг) и соблюдать осторожность как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Гиперкалиемия Как и при применении других АРА II и ингибиторов АПФ, при применении препарата Аттенто® возможно развитие гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или сердечной недостаточностью. Препарат Аттенто® следует применять с осторожностью одновременно с калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, которые могут повышать содержание калия (например, гепарин); при этом рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Стеноз аортального или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Так как в состав препарата входит амлодипин, препарат Аттенто®, как и другие сосудорасширяющие препараты, следует применять с осторожностью у пациентов с аортальным и/или митральным стенозом, а также у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией. Сердечная недостаточность У пациентов с хронической сердечной недостаточностью препарат Аттенто® следует применять с осторожностью. Как и при применении любых гипотензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ИБС и с ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или ишемического инсульта. Амлодипин Сердечная недостаточность БМКК следует применять с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, так как имеются данные, что они могут повышать риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и смертность. Однако в исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность. В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании амлодипина у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IIIи IVкласс по классификации NYHA) было отмечено увеличение числа сообщений о развитии отека легких в группе амлодипина по сравнению с группой плацебо. Сердечно-сосудистые заболевания В редких случаях у пациентов с ишемической болезнью сердца (особенно при тяжелом обструктивном поражении коронарных артерий) отмечалось увеличение частоты, продолжительности и/или тяжести приступов стенокардии после начала применения блокаторов «медленных» кальциевых каналов или после увеличения их дозировки. Синдром «отмены» Несмотря на отсутствие у блокаторов «медленных» кальциевых каналов синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата. Амлодипин не предотвращает развитие синдрома «отмены» при резком прекращении приема бета-адреноблокаторов. Периферические отеки Незначительно или умеренно выраженные периферические отеки были наиболее частым нежелательным явлением амлодипина в клинических исследованиях. Частота возникновения периферических отеков возрастает с увеличением дозы амлодипина. Следует тщательно дифференцировать периферические отеки, связанные с применением амлодипина, от симптомов прогрессирования левожелудочковой сердечной недостаточности. Прочее В период терапии амлодипином необходимо контролировать массу тела и потребление поваренной соли, показано назначение соответствующей диеты. Необходимо поддержание гигиены зубов и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Сообщалось, что у пациентов (мужского пола), принимавших БМКК, возникали обратимые биохимические изменения в головке сперматозоида. Клинических данных в отношении потенциального воздействия амлодипина на фертильность недостаточно. Олмесартана медоксомил Дефицит натрия или уменьшение ОЦК Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и/или сниженным содержанием натрия в плазме крови вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Данные состояния должны быть скорректированы до назначения препарата Аттенто®или же пациент должен находиться под тщательным наблюдением на начальном этапе терапии. Состояния, способствующие повышению активности РААС У пациентов, у которых функция почек может в значительной степени зависеть от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек в анамнезе, в частности, стенозом почечных артерий), применение лекарственных средств, влияющих на РААС, например АРА II, может привести к развитию острой артериальной гипотензии, олигурии, азотемии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности и/или смерти. Вазоренальная гипертензия Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении лекарственных средств, влияющих на РААС. Двойная блокада РААС Показано, что одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Одновременное применение АРА II с препаратами, содержащими алискирен противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА II c ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Первичный гиперальдостеронизм Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на гипотензивные препараты, подавляющие РААС. Поэтому назначение препарата Аттенто® не рекомендуется пациентам данной категории. Сердечная недостаточность Применение ингибиторов АПФ или АРА II у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых состояние функции почек может зависеть от активности РААС, ассоциировалось с развитием олигурии и/или прогрессирующей азотемии, в редких случаях приводило к острой почечной недостаточности и/или смерти. Этнические различия Как и при применении других АРАII, антигипертензивный эффект препарата Аттенто® у представителей негроидной расы может быть несколько меньше, чем у других пациентов, возможно, вследствие большей распространенности низкого уровня ренина в данной популяции. Спру-подобная энтеропатия В очень редких случаях сообщалось о развитии тяжелой хронической диареи, сопровождающейся существенной потерей массы тела у пациентов, принимавших олмесартана медоксомил от нескольких месяцев до нескольких лет. Возможно, что в основе данных эффектов лежит локальная отсроченная реакция гиперчувствительности. По результатам биопсии слизистой оболочки тонкого кишечника часто наблюдалась атрофия ворсинок. В случае развития указанных выше симптомов на фоне применения олмесартана медоксомила и отсутствия других возможных причин, препарат следует немедленно отменить и не возобновлять его применение. Если диарея не прекращается в течение недели после отмены препарата, необходимо обратиться к специалисту (например, гастроэнтерологу). Ангионевротический отек Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе (отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка (вызывающий обструкцию дыхательных путей), голосовой щели и/или гортани) должны тщательно наблюдаться (см. раздел «Побочное действие»). Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами В период лечения препаратом Аттенто® возможно развитие таких нежелательных реакций, как головная боль, головокружение, тошнота и повышенная утомляемость, особенно в начале лечения. В этот период необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и другими механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безилат – 6,944 мг (у перерахунку на амлодипін основу – 5,00 мг), олмесартану медоксоміл – 20,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка Опадрай II білий 85F18422, що складається з: полівінілового спирту, діоксиду титану (Е 171), макрогола, тальку. *складається з 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з тисненням «С73» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Аттенто® максимальна концентрація (Cmax) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану та амлодипіну. Амлодипін Абсорбція та розподіл Після вживання в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації становить 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64 – 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для аммодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну. Метаболізм та виведення Після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові у термінальній фазі становить близько 35 - 50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками. Амлодипін інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів, 10% амлодипіну виявляється у сечі у незміненому вигляді. Олмесартану медоксоміл Абсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові та/або калі. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток у середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не робить значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80мг. Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій внаслідок витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми при їх одночасному застосуванні. є низьким (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більшість олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15год після багаторазового вживання. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Особливі групи пацієнтів Фармакокінетика у літніх пацієнтів віком 65 років та старше У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно , порівняно з молодшими пацієнтами. Цей ефект може бути частково пов'язаний із віковим зниженням функції нирок. Рекомендований режим дозування у пацієнтів похилого віку не вимагає корекції, проте при збільшенні дози слід бути обережним. Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та подовження Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для пацієнтів цієї вікової групи. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості AUC для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю амлодипін може застосовуватись у звичайній терапевтичній дозі. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози у здорових добровольців та у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПрепарат Аттенто® – комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторів антагоніст (АРА II) – олмесартану медоксоміл та блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) – амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску. Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювали за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами. У плацебо-контрольованих дослідженнях (PRAISE, PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) було показано, що амлодипін не збільшує ризик смерті та сумарний ризик серцево-судинної смертності у пацієнтів із серцевою недостатністю . Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто®, є потужним специфічним АРАІІ (типу AT1). Олмесартану медоксоміл швидко метаболізується до фармакологічно активного метаболіту – олмесартану. Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Ефекти ангіотензину II включають вазоконстрикцію, збільшення синтезу та секреції альдостерону, стимуляцію серцевої діяльності та підвищення реабсорбції натрію у нирках. Олмесартану медоксиміл блокує судинозвужувальну дію та ефект підвищення секреції альдостерону під впливом ангіотензину II, перешкоджаючи його зв'язуванню з АТ1-рецепторами у тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози).Дія олмесартану медоксомілу не залежить від джерела та способу вироблення ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо ангіотензину II (через AT1-рецетори) призводить до збільшення активності реніну, концентрації ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24год. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний ефекту тієї ж добової дози, прийнятої одноразово. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією і щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику було показано, що застосування олмесартану медоксомілу (на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібітів АПФ) або інших АРА II) супроводжувалося значним зниженням ризику розвитку мікроальбумінурії.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартанумедоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90ммрт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20мл/хв; досвіду клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти важкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіпонатріємія; одночасне застосування з препаратами літію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіперкаліємія (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіповолемія (у тому числі внаслідок діареї, блювання або одночасного застосування діуретиків), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангінотензин-альдостеронової системи; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або препаратами, що містять аліскірен; хронічна серцева недостатність (ХСП) (III-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA); хронічні форми ішемічної хвороби серця (ІХС); артеріальна гіпотензія; ішемічні цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); літній вік (старше 65 років); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяДані про застосування препарату Аттенто® у період вагітності відсутні. Застосування препарату Аттенто при вагітності протипоказане. Амлодипін Вагітність Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. У доклінічних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія амлодипіну не виявлена. У щурів амлодипін збільшував тривалість гестаційного періоду та пологів. Деякі інші БМКК мають тератогенну дію. Період грудного вигодовування Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Застосування амлодипіну в період грудного вигодовування протипоказано. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Олмесартану медоксоміл Вагітність Існують дані про те, що застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності індукує фетотоксичні ефекти у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРАII, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли АРА II призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та при необхідності призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Період грудного вигодовування Показано, що олмесартанамедоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями (НР) при застосуванні препарату Аттенто® є периферичні набряки (11,3%), біль голови (5,3%) та запаморочення (4,5%). Небажані реакції при застосуванні препарату Аттенто®, отримані в клінічних дослідженнях, постреєстраційних дослідженнях безпеки та спонтанних повідомленнях, сумовані та представлені нижче як НР окремих компонентів амлодипіну та олмесартану медоксомілу на підставі відомого профілю безпеки цих речовин, так і для комбінації амлодипін/олмесартану медок. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1 /100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними). Системно-органний клас: Порушення з боку крові та лімфатичної системи Небажана реакція: Лейкоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тромбоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Тромбоцитопенічна пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку імунної системи Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Анафілактичні реакції Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажана реакція: Гіперглікемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіперкаліємія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гіпертригліцеридемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперурикемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Системно-органний клас: Порушення психіки Небажана реакція: Сплутаність свідомості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Депресія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Безсоння Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Дратівливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Зниження лібідо Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Лабільність настрою (включаючи тривогу) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дисгевзія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Головний біль Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто (особливо на початку лікування) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіпертонус Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Загальмованість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Парестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Периферична нейропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Постуральне запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Порушення сну Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сонливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сінкопе Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тремор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Паросмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Апатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ажитація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Атаксія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Амнезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу зору Небажана реакція: Порушення зору (включаючи диплопію) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ксерофтальмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кон'юнктивіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у власних очах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Небажана реакція: Шум у вухах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Вертіго Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія (включаючи посилення симптомів стенокардії) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Інфаркт міокарда Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Відчуття серцебиття Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тахікардія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: "Припливи" крові до обличчя Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Васкуліт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Розвиток або посилення перебігу ХСН Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Бронхіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Кашель Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Диспное Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фарингіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Риніт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Носова кровотеча Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Біль у животі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Порушення з боку кишечника (включаючи діарею та запор) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Запор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Диспепсія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастрит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперплазія ясен Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Нудота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Панкреатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у животі (у верхній частині) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Блювота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Спру-подібна ентеропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Підвищення активності «печінкових» ферментів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко (у більшості випадків на тлі холестазу) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гепатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Жовтяниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпербілірубінемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Алопеція Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ангіоневротичний набряк Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Алергічний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Поліморфна еритема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Екзантема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Ексфоліативний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Підвищене потовиділення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фотосенсибілізація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Свербіж шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк Квінке Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Висипання на шкірі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення пігментації шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кропивниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артралгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артріт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Біль у спині Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Міалгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Біль у кінцівках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у кістках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Міастенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: гостра ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гематурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Участене сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Болісні позиви на сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ніктурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поллакіурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Інфекції сечовивідних шляхів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дизурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поліурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция/ импотенция Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Гинекомастия Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Общие расстройства и нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Боль в грудной клетке Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек лица Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Редко Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Гриппоподобные симптомы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Заторможенность Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Общее недомогание Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Очень часто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Боль неуточненной локализации Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Периферические отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек мягких тканей Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Лабораторные и инструментальные данные Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Повышение активности креатинфосфокиназы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Снижение содержания калия в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение активности гаммаглутамилтрансферазы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Сниженние массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Увеличение массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Сообщалось о единичных случаях рабдомиолиза, который по времени развития был связан с приемом АРА II. У пациентов, принимавших амлодипин, сообщалось о единичных случаях развития экстрапирамидного синдрома.Взаимодействие с лекарственными средствамиКомбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Антигипертензивный эффект препарата Аттенто®может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными лекарственными средствами (например, альфа-адреноблокаторами, диуретиками). Амлодипин При одновременном применении амлодипина и других гипотензивных препаратових антигипертензивные эффекты суммируются. При одновременном применении амлодипина с мощнымиили умеренными ингибиторами изофермента CYP3A4(ингибиторами протеаз, азольными противогрибковыми препаратами, макролидами типа эритромицина или кларитромицина, верапамилом или дилтиаземом)возможно значительное повышение концентрации амлодипина в плазме крови. Клинические проявления данного взаимодействия могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста, что может потребовать дополнительного наблюдения за состоянием пациентов и коррекции дозы. Данных о влиянии индукторов изофермента CYP3A4на фармакокинетику амлодипина не имеется. Однако следует учитывать, что при одновременном применении с индукторами изофермента CYP3A4 (такими, как рифампицин, Зверобой продыряв-ленный) возможно снижение концентрации амлодипина в плазме крови. Применять амлодипин одновременно с индукторами изофермента CYP3A4 следует с осторожностью. Ингибиторы mTOR(mammalianTargetofRapamycin- мишень рапамицина в клетках млекопитающих) Ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, сиролимус, эверолимус) являются субстратами CYP3A4. Поскольку амлодипин является слабым ингибитором CYP3A4, при совместном применении может увеличиться экспозиция ингибиторов mTOR. В исследованиях на животных после приема БМКК (верапамила) и внутривенного введения дантролена(препарат для лечения злокачественной гипертермии) на фоне развития гиперкалиемии отмечались случаи фибрилляции желудочков и развития сердечно-сосудистой недостаточности с летальным исходом. В связи с риском развития гиперкалиемии у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, а также на фоне применения дантролена при злокачественной гипертермии, рекомендуется избегать применения БМКК, таких как амлодипин. Несмотря на то, что при применении амлодипина отрицательного инотропного действия как правило не отмечается, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических препаратов, вызывающих удлинение интервала QT(например, амиодорона, хинидина). Нейролептики и изофлуранусиливают антигипертензивное действие БМКК производных дигидропиридина. Препараты кальция могут снижать действие БМКК. Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфаринав клинических исследованиях лекарственных взаимодействий. Одновременное применение амлодипина (10мг) и симвастатина (80мг) в течение длительного времени приводило к увеличению концентрации симвастатина в плазме крови на 77% по сравнению с приемом только симвастатина. Доза симвастатина у пациентов, принимающих амлодипин, не должна превышать 20мг в сутки. Не рекомендуется одновременное применение амлодипина и грейпфрутового сока, т. к. у отдельных пациентов возможно повышение биодоступности и усиление антигипертензивного действия амлодипина. Одновременное применение амлодипина и такролимусаможет привести к повышению концентрации такролимуса в плазме крови, однако фармакокинетический механизм развития данного эффекта в точности не выяснен. Необходимо контролировать концентрацию такролимуса в плазме крови у пациентов, одновременно принимающих амлодипин и такролимус для того, чтобы избежать токсического действия такролимуса и скорректировать его дозу в случае необходимости. В проспективном исследовании у пациентов с трансплантацией почки, одновременно принимающих циклоспорини амлодипин, было отмечено повышение концентрации циклоспорина в плазме крови в среднем на 40%. Одновременное применение препарата Аттенто® и циклоспорина может приводить к повышению концентрации циклоспорина. У пациентов, одновременно принимающих препарат Аттенто® и циклоспорин, рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в плазме крови и, при, необходимости, уменьшить дозу циклоспорина. Олмесартана медоксомил Не рекомендуется одновременное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, повышающими содержание калия в плазме крови (например, ингибиторы АПФ, гепарин). В случае необходимости одновременного применения указанных препаратов и олмесартана медоксомила необходим тщательный контроль содержания калия в плазме крови. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких НР, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Таким образом, двойная блокада РААС одновременным применением ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена не рекомендуется. Одновременное применение АРА IIс препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА IIcингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем специалиста и сопровождаться регулярным мониторингом функции почек, содержания электролитов и АД. При одновременном применении с антацидами (магния и алюминия гидроксид) наблюдается умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила. При одновременном применении олмесартана медоксомил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфарина или фармакокинетику дигоксина. Одновременное применение олмесартана медоксомила с правастатином у здоровых добровольцев не оказывало клинически значимых эффектов на фармакокинетику каждого из препаратов. Имеются сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и проявлении токсичности при одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и с АРА II, поэтому применение олмесартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения препарата Аттенто® и препаратов лития рекомендуется регулярный контроль содержания лития в плазме крови. Клинически значимого ингибирующего действия олмесартана на изоферменты CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4 системы цитохрома Р450 человека in vitroне выявлено, в отношении цитохрома Р450 крысы отмечен минимальный или нулевой индуцирующий эффект, что позволяет предположить отсутствие клинически значимых взаимодействий при одновременном применении олмесартана медоксомила и препаратов, метаболизирующихся при участии вышеуказанных изоферментов системы цитохрома Р450. При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая неселективные НПВП, селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту (в дозе более3 г/сут) и АРАII, возможно повышение риска ухудшения функции почек и повышение содержания калия в сыворотке крови. В связи с этим пациентам, одновременно применяющим НПВП и АРА II, рекомендуется контроль функции почек, особенно в начале применения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости. Вместе с тем, одновременное применение НПВП и АРА II может приводить к ослаблению антигипертензивного действия АРА II, приводя к частичной потере их терапевтической эффективности. Колесевелама гидрохлорид (секвестрант желчных кислот) При одновременном применении колесевелама гидрохлорида (секвестранта желчных кислот) и олмесартана медоксомила отмечается ослабление системного действия олмесартана медоксомила, снижение его Сmaxи T1/2 . Прием олмесартана медоксомила по крайней мере за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида приводит к ослаблению данного взаимодействия. Олмесартана медоксомил следует принимать как минимум за 4 ч до приема колесевелама гидрохлорида.Способ применения и дозыПрепарат Аттенто® принимают внутрь 1раз в сутки, в одно и то же время, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например, стаканом воды). Для подбора оптимального режима дозирования целесообразно применять наиболее подходящую дозировку препарата. Перед назначением комбинированного препарата Аттенто® рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности (т. е. , олмесартана медоксомила и амлодипина). При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. Пациенты, получающие комбинированную терапию монопрепаратами олмесартана медоксомила и амлодипина, могут быть переведены на лечение препаратом Аттенто®, содержащего олмесартана медоксомил и амлодипин в аналогичных дозах. Рекомендуемая доза: Ежедневно по 1 таблетке препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг, содержащего 5 мг амлодипина и 20 мг олмесартана медоксомила, при отсутствии адекватного снижения АД на фоне монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20мг или амлодипином в дозе 5мг. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг возможно применение препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 5 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 40 мг возможно применение препарата Аттенто® в дозировке 10мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 10 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. Максимальная суточная доза амлодипина составляет 10 мг. Максимальная суточная доза олмесартана медоксомила составляет 40 мг. Применение у пациентов в возрасте 65 лет и старше У пациентов в возрасте 65 лет и старше с нормальной функцией почек коррекции дозы препарата не требуется. При увеличении дозы олмесартана медоксомила до максимальной (40мг в сутки) у пожилых пациентов необходимо тщательно контролировать АД. Применение у пациентов с почечной недостаточностью В случае применения препарата Аттенто® у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин) рекомендуется проводить периодический мониторинг содержания калия и креатинина в плазме крови. Максимальная доза олмесартана медоксомила для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести составляет 20мг 1раз в сутки, поскольку опыт применения более высоких доз у данной категории пациентов ограничен. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК менее 20мл/мин) применение препарата Аттенто® противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью) препарат Аттенто® следует применять с осторожностью. При печеночной недостаточности легкой или умеренной степени тяжести максимальная доза олмесартана медоксомила составляет 20мг один раз в сутки. Применение амлодипина у пациентов с нарушением функции печени следует начинать с минимальной дозы (5 мг) с последующей медленной титрацией дозы. При одновременном применении с диуретиками и/или другими гипотензивными препаратами у пациентов с нарушением функции печени рекомендуется тщательный контроль АД и функции почек. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует) (см. раздел «Противопоказания»).ПередозировкаСлучаи передозировки препарата Аттенто® не зарегистрированы.Меры предосторожности и особые указанияПрименение препарата Аттенто® у пациентов с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. Препарат Аттенто® не следует применять для купирования гипертонического криза. Комбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Нарушение функции почек и трансплантация почки При назначении препарата Аттенто® пациентам этой группы рекомендуется тщательный контроль содержания калия и креатинина в плазме крови. Применение препарата Аттенто® противопоказано при почечной недостаточности тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин). Опыт применения препарата Аттенто® у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки или у пациентов с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 12 мл/мин) отсутствует. Нарушение функции печени У пациентов с печеночной недостаточностью возможно усиление эффекта амлодипина и олмесартана медоксомила. Препарат Аттенто® следует с осторожностью назначать пациентам с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с печеночной недостаточностью умеренной степени тяжести доза олмесартана медоксомила не должна превышать 20мг. У пациентов с печеночной недостаточностью применение амлодипина следует начинать с самой низкой дозы (5 мг) и соблюдать осторожность как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Гиперкалиемия Как и при применении других АРА II и ингибиторов АПФ, при применении препарата Аттенто® возможно развитие гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или сердечной недостаточностью. Препарат Аттенто® следует применять с осторожностью одновременно с калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, которые могут повышать содержание калия (например, гепарин); при этом рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Стеноз аортального или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Так как в состав препарата входит амлодипин, препарат Аттенто®, как и другие сосудорасширяющие препараты, следует применять с осторожностью у пациентов с аортальным и/или митральным стенозом, а также у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией. Сердечная недостаточность У пациентов с хронической сердечной недостаточностью препарат Аттенто® следует применять с осторожностью. Как и при применении любых гипотензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ИБС и с ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или ишемического инсульта. Амлодипин Сердечная недостаточность БМКК следует применять с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, так как имеются данные, что они могут повышать риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и смертность. Однако в исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность. В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании амлодипина у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IIIи IVкласс по классификации NYHA) было отмечено увеличение числа сообщений о развитии отека легких в группе амлодипина по сравнению с группой плацебо. Сердечно-сосудистые заболевания В редких случаях у пациентов с ишемической болезнью сердца (особенно при тяжелом обструктивном поражении коронарных артерий) отмечалось увеличение частоты, продолжительности и/или тяжести приступов стенокардии после начала применения блокаторов «медленных» кальциевых каналов или после увеличения их дозировки. Синдром «отмены» Несмотря на отсутствие у блокаторов «медленных» кальциевых каналов синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата. Амлодипин не предотвращает развитие синдрома «отмены» при резком прекращении приема бета-адреноблокаторов. Периферические отеки Незначительно или умеренно выраженные периферические отеки были наиболее частым нежелательным явлением амлодипина в клинических исследованиях. Частота возникновения периферических отеков возрастает с увеличением дозы амлодипина. Следует тщательно дифференцировать периферические отеки, связанные с применением амлодипина, от симптомов прогрессирования левожелудочковой сердечной недостаточности. Прочее В период терапии амлодипином необходимо контролировать массу тела и потребление поваренной соли, показано назначение соответствующей диеты. Необходимо поддержание гигиены зубов и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Сообщалось, что у пациентов (мужского пола), принимавших БМКК, возникали обратимые биохимические изменения в головке сперматозоида. Клинических данных в отношении потенциального воздействия амлодипина на фертильность недостаточно. Олмесартана медоксомил Дефицит натрия или уменьшение ОЦК Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и/или сниженным содержанием натрия в плазме крови вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Данные состояния должны быть скорректированы до назначения препарата Аттенто® или же пациент должен находиться под тщательным наблюдением на начальном этапе терапии. Состояния, способствующие повышению активности РААС У пациентов, у которых функция почек может в значительной степени зависеть от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек в анамнезе, в частности, стенозом почечных артерий), применение лекарственных средств, влияющих на РААС, например АРА II, может привести к развитию острой артериальной гипотензии, олигурии, азотемии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности и/или смерти. Вазоренальная гипертензия Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении лекарственных средств, влияющих на РААС. Двойная блокада РААС Показано, что одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Одновременное применение АРА II с препаратами, содержащими алискирен противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА II c ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Первичный гиперальдостеронизм Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на гипотензивные препараты, подавляющие РААС. Поэтому назначение препарата Аттенто® не рекомендуется пациентам данной категории. Сердечная недостаточность Применение ингибиторов АПФ или АРА II у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых состояние функции почек может зависеть от активности РААС, ассоциировалось с развитием олигурии и/или прогрессирующей азотемии, в редких случаях приводило к острой почечной недостаточности и/или смерти. Этнические различия Как и при применении других АРАII, антигипертензивный эффект препарата Аттенто® у представителей негроидной расы может быть несколько меньше, чем у других пациентов, возможно, вследствие большей распространенности низкого уровня ренина в данной популяции. Спру-подобная энтеропатия В очень редких случаях сообщалось о развитии тяжелой хронической диареи, сопровождающейся существенной потерей массы тела у пациентов, принимавших олмесартана медоксомил от нескольких месяцев до нескольких лет. Возможно, что в основе данных эффектов лежит локальная отсроченная реакция гиперчувствительности. По результатам биопсии слизистой оболочки тонкого кишечника часто наблюдалась атрофия ворсинок. В случае развития указанных выше симптомов на фоне применения олмесартана медоксомила и отсутствия других возможных причин, препарат следует немедленно отменить и не возобновлять его применение. Если диарея не прекращается в течение недели после отмены препарата, необходимо обратиться к специалисту (например, гастроэнтерологу). Ангионевротический отек Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе (отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка (вызывающий обструкцию дыхательных путей), голосовой щели и/или гортани) должны тщательно наблюдаться (см. раздел «Побочное действие»). Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами В период лечения препаратом Аттенто® возможно развитие таких нежелательных реакций, как головная боль, головокружение, тошнота и повышенная утомляемость, особенно в начале лечения. В этот период необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и другими механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безилат – 6,944 мг (у перерахунку на амлодипін основу – 5,00 мг), олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована*, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка Опадрай II жовтий 85F22093, що складається з: полівінілового спирту, діоксиду титану (Е 171), макроголу, тальку, барвника оксид заліза жовтий (Е 172). *складається з 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 5мг + 40мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з тисненням «С75» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Аттенто® максимальна концентрація (Cmax) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану та амлодипіну. Амлодипін Абсорбція та розподіл Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації складає 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64 – 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для аммодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну. Метаболізм та виведення Після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові у термінальній фазі становить близько 35 - 50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками. Амлодипін інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів, 10% амлодипіну виявляється у сечі у незміненому вигляді. Олмесартану медоксоміл Абсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові та/або калі. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток у середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не робить значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80мг. Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій внаслідок витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми при їх одночасному застосуванні. є низьким (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більшість олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15год після багаторазового вживання. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Особливі групи пацієнтів Фармакокінетика у літніх пацієнтів віком 65 років та старше У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно , порівняно з молодшими пацієнтами. Цей ефект може бути частково пов'язаний із віковим зниженням функції нирок. Рекомендований режим дозування у пацієнтів похилого віку не вимагає корекції, проте при збільшенні дози слід бути обережним. Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та подовження Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для пацієнтів цієї вікової групи. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості AUC для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю амлодипін може застосовуватись у звичайній терапевтичній дозі. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози у здорових добровольців та у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПрепарат Аттенто - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторовантагоніст (АРА II) - олмесартану медоксоміл і блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) - амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску. Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювалися за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами. У плацебо-контрольованих дослідженнях (PRAISE, PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) було показано, що амлодипін не збільшує ризик смерті та сумарний ризик серцево-судинної смертності у пацієнтів із серцевою недостатністю . Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто®, є потужним специфічним АРАІІ (типу AT1). Олмесартану медоксоміл швидко метаболізується до фармакологічно активного метаболіту – олмесартану. Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Ефекти ангіотензину II включають вазоконстрикцію, збільшення синтезу та секреції альдостерону, стимуляцію серцевої діяльності та підвищення реабсорбції натрію у нирках. Олмесартану медоксиміл блокує судинозвужувальну дію та ефект підвищення секреції альдостерону під впливом ангіотензину II, перешкоджаючи його зв'язуванню з АТ1-рецепторами у тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози).Дія олмесартану медоксомілу не залежить від джерела та способу вироблення ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо ангіотензину II (через AT1-рецетори) призводить до збільшення активності реніну, концентрації ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому «скасування» (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24год. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний ефекту тієї ж добової дози, прийнятої одноразово. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією і щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику було показано, що застосування олмесартану медоксомілу (на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів. ) або інших АРА II) супроводжувалося значним зниженням ризику розвитку мікроальбумінурії.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартанумедоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90ммрт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20мл/хв; досвіду клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти важкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіпонатріємія; одночасне застосування з препаратами літію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіперкаліємія (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гиповолемия (в том числе вследствие диареи, рвоты или одновременного применения диуретиков), а также у пациентов, соблюдающих диету с ограничением потребления поваренной соли; почечная недостаточность легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин); первичный гиперальдостеронизм; вазоренальная гипертензия (двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки); прочие состояния, сопровождающиеся активацией ренин-ангинотензин-альдостероновой системы; одновременное применение с ингибиторами АПФ или препаратами, содержащими алискирен; хроническая сердечная недостаточность (ХСН) (III-IVфункциональный класс по классификации NYHA); хронические формы ишемической болезни сердца (ИБС); артериальная гипотензия; ишемические цереброваскулярные заболевания; печеночная недостаточность легкой и умереннойстепени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью); пожилой возраст (старше 65 лет); применение у пациентов негроидной расы.Беременность и лактацияДанные о применении препарата Аттенто®в период беременностиотсутствуют. Применение препарата Аттенто® при беременности противопоказано. Амлодипин Беременность Безопасность применения амлодипина во время беременности не установлена. В доклинических исследованиях фетотоксическое и эмбриотоксическое действие амлодипина не выявлены. У крыс амлодипин увеличивал продолжительность гестационного периода и родов. Некоторые другие БМКК обладают тератогенным действием. Период грудного вскармливания Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Застосування амлодипіну в період грудного вигодовування протипоказано. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Олмесартану медоксоміл Вагітність Існують дані про те, що застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності індукує фетотоксичні ефекти у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРАII, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли АРА II призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та при необхідності призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Період грудного вигодовування Показано, що олмесартанамедоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями (НР) при застосуванні препарату Аттенто® є периферичні набряки (11,3%), біль голови (5,3%) та запаморочення (4,5%). Небажані реакції при застосуванні препарату Аттенто®, отримані в клінічних дослідженнях, постреєстраційних дослідженнях безпеки та спонтанних повідомленнях, сумовані та представлені нижче як НР окремих компонентів амлодипіну та олмесартану медоксомілу на підставі відомого профілю безпеки цих речовин, так і для комбінації амлодипін/олмесартану медок. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1 /100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними). Системно-органний клас: Порушення з боку крові та лімфатичної системи Небажана реакція: Лейкоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тромбоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Тромбоцитопенічна пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку імунної системи Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Анафілактичні реакції Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажана реакція: Гіперглікемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіперкаліємія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гіпертригліцеридемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперурикемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Системно-органний клас: Порушення психіки Небажана реакція: Сплутаність свідомості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Депресія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Безсоння Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Дратівливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Зниження лібідо Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Лабільність настрою (включаючи тривогу) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дисгевзія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Головний біль Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто (особливо на початку лікування) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіпертонус Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Загальмованість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Парестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Периферична нейропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Постуральне запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Порушення сну Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сонливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сінкопе Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тремор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Паросмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Апатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ажитація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Атаксія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Амнезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу зору Небажана реакція: Порушення зору (включаючи диплопію) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ксерофтальмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кон'юнктивіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у власних очах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Небажана реакція: Шум у вухах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Вертіго Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія (включаючи посилення симптомів стенокардії) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Інфаркт міокарда Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Відчуття серцебиття Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тахікардія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: "Припливи" крові до обличчя Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Васкуліт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Розвиток або посилення перебігу ХСН Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Бронхіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Кашель Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Диспное Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фарингіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Риніт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Носова кровотеча Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Біль у животі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Порушення з боку кишечника (включаючи діарею та запор) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Запор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Диспепсія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастрит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперплазія ясен Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Нудота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Панкреатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у животі (у верхній частині) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Блювота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Спру-подібна ентеропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Підвищення активності «печінкових» ферментів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко (у більшості випадків на тлі холестазу) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гепатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Жовтяниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпербілірубінемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Алопеція Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ангіоневротичний набряк Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Алергічний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Поліморфна еритема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Екзантема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Ексфоліативний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Підвищене потовиділення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фотосенсибілізація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Свербіж шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк Квінке Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Висипання на шкірі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення пігментації шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кропивниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артралгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артріт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Біль у спині Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Міалгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Біль у кінцівках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у кістках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Міастенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: гостра ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гематурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Участене сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Болісні позиви на сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ніктурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поллакіурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Інфекції сечовивідних шляхів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дизурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поліурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция/ импотенция Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Гинекомастия Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Общие расстройства и нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Боль в грудной клетке Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек лица Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Редко Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Гриппоподобные симптомы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Заторможенность Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Общее недомогание Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Очень часто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Боль неуточненной локализации Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Периферические отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек мягких тканей Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Лабораторные и инструментальные данные Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Повышение активности креатинфосфокиназы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Снижение содержания калия в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение активности гаммаглутамилтрансферазы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Сниженние массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Увеличение массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Сообщалось о единичных случаях рабдомиолиза, который по времени развития был связан с приемом АРА II. У пациентов, принимавших амлодипин, сообщалось о единичных случаях развития экстрапирамидного синдрома.Взаимодействие с лекарственными средствамиКомбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Антигипертензивный эффект препарата Аттенто®может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными лекарственными средствами (например, альфа-адреноблокаторами, диуретиками). Амлодипин При одновременном применении амлодипина и других гипотензивных препаратових антигипертензивные эффекты суммируются. При одновременном применении амлодипина с мощнымиили умеренными ингибиторами изофермента CYP3A4(ингибиторами протеаз, азольными противогрибковыми препаратами, макролидами типа эритромицина или кларитромицина, верапамилом или дилтиаземом)возможно значительное повышение концентрации амлодипина в плазме крови. Клинические проявления данного взаимодействия могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста, что может потребовать дополнительного наблюдения за состоянием пациентов и коррекции дозы. Данных о влиянии индукторов изофермента CYP3A4на фармакокинетику амлодипина не имеется. Однако следует учитывать, что при одновременном применении с индукторами изофермента CYP3A4 (такими, как рифампицин, Зверобой продыряв-ленный) возможно снижение концентрации амлодипина в плазме крови. Применять амлодипин одновременно с индукторами изофермента CYP3A4 следует с осторожностью. Ингибиторы mTOR(mammalianTargetofRapamycin- мишень рапамицина в клетках млекопитающих) Ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, сиролимус, эверолимус) являются субстратами CYP3A4. Поскольку амлодипин является слабым ингибитором CYP3A4, при совместном применении может увеличиться экспозиция ингибиторов mTOR. В исследованиях на животных после приема БМКК (верапамила) и внутривенного введения дантролена(препарат для лечения злокачественной гипертермии) на фоне развития гиперкалиемии отмечались случаи фибрилляции желудочков и развития сердечно-сосудистой недостаточности с летальным исходом. В связи с риском развития гиперкалиемии у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, а также на фоне применения дантролена при злокачественной гипертермии, рекомендуется избегать применения БМКК, таких как амлодипин. Несмотря на то, что при применении амлодипина отрицательного инотропного действия как правило не отмечается, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических препаратов,вызывающих удлинение интервала QT(например, амиодорона, хинидина). Нейролептики и изофлуранусиливают антигипертензивное действие БМКК производных дигидропиридина. Препараты кальция могут снижать действие БМКК. Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфаринав клинических исследованиях лекарственных взаимодействий. Одновременное применение амлодипина (10мг) и симвастатина(80мг) в течение длительного времени приводило к увеличению концентрации симвастатина в плазме крови на 77% по сравнению с приемом только симвастатина. Доза симвастатина у пациентов, принимающих амлодипин, не должна превышать 20мг в сутки. Не рекомендуется одновременное применение амлодипина и грейпфрутового сока, т. к. у отдельных пациентов возможно повышение биодоступности и усиление антигипертензивного действия амлодипина. Одновременное применение амлодипина и такролимусаможет привести к повышению концентрации такролимуса в плазме крови, однако фармакокинетический механизм развития данного эффекта в точности не выяснен. Необходимо контролировать концентрацию такролимуса в плазме крови у пациентов, одновременно принимающих амлодипин и такролимус для того, чтобы избежать токсического действия такролимуса и скорректировать его дозу в случае необходимости. В проспективном исследовании у пациентов с трансплантацией почки, одновременно принимающих циклоспорини амлодипин, было отмечено повышение концентрации циклоспорина в плазме крови в среднем на 40%. Одновременное применение препарата Аттенто® и циклоспорина может приводить к повышению концентрации циклоспорина. У пациентов, одновременно принимающих препарат Аттенто®и циклоспорин, рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в плазме крови и, при, необходимости, уменьшить дозу циклоспорина. Олмесартана медоксомил Не рекомендуется одновременное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, повышающими содержание калия в плазме крови (например, ингибиторы АПФ, гепарин). В случае необходимости одновременного применения указанных препаратов и олмесартана медоксомила необходим тщательный контроль содержания калия в плазме крови. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких НР, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Таким образом, двойная блокада РААС одновременным применением ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена не рекомендуется. Одновременное применение АРА IIс препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА IIcингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем специалиста и сопровождаться регулярным мониторингом функции почек, содержания электролитов и АД. При одновременном применении с антацидами (магния и алюминия гидроксид) наблюдается умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила. При одновременном применении олмесартана медоксомил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфаринаили фармакокинетикудигоксина. Одновременное применение олмесартана медоксомила с правастатином у здоровых добровольцев не оказывало клинически значимых эффектов на фармакокинетику каждого из препаратов. Имеются сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и проявлении токсичности при одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и с АРА II, поэтому применение олмесартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения препарата Аттенто®и препаратов лития рекомендуется регулярный контроль содержания лития в плазме крови. Клинически значимого ингибирующего действия олмесартана на изоферменты CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4 системы цитохрома Р450 человека in vitroне выявлено, в отношении цитохрома Р450 крысы отмечен минимальный или нулевой индуцирующий эффект,что позволяет предположить отсутствие клинически значимых взаимодействий при одновременном применении олмесартана медоксомила и препаратов, метаболизирующихся при участии вышеуказанных изоферментов системы цитохрома Р450. При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая неселективные НПВП, селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту (в дозе более3 г/сут) и АРАII, возможно повышение риска ухудшения функции почек и повышение содержания калия в сыворотке крови. В связи с этим пациентам, одновременно применяющим НПВП и АРА II, рекомендуется контроль функции почек, особенно в начале применения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости. Вместе с тем, одновременное применение НПВП и АРА II может приводить к ослаблению антигипертензивного действия АРА II, приводя к частичной потере их терапевтической эффективности. Колесевелама гидрохлорид (секвестрант желчных кислот) При одновременном применении колесевелама гидрохлорида (секвестранта желчных кислот) и олмесартана медоксомила отмечается ослабление системного действия олмесартана медоксомила, снижение его Сmaxи T1/2 . Прием олмесартана медоксомила по крайней мере за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида приводит к ослаблению данного взаимодействия. Олмесартана медоксомил следует принимать ак минимум за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида. "Способ применения и дозыПрепарат Аттенто®принимают внутрь 1раз в сутки, в одно и то же время, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например, стаканом воды). Для подбораоптимального режима дозирования целесообразно применять наиболее подходящую дозировку препарата. Перед назначением комбинированного препарата Аттенто®рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности (т. е. , олмесартана медоксомила и амлодипина). При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. Пациенты, получающие комбинированную терапию монопрепаратами олмесартана медоксомила и амлодипина, могут быть переведены на лечение препаратом Аттенто®, содержащего олмесартана медоксомил и амлодипин в аналогичных дозах. Рекомендуемая доза: Ежедневно по 1 таблетке препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг, содержащего 5 мг амлодипина и 20 мг олмесартана медоксомила, при отсутствии адекватного снижения АД на фоне монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20мг или амлодипином в дозе 5мг. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 20 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 5 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 10мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 10 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. Максимальная суточная доза амлодипина составляет 10 мг. Максимальная суточная доза олмесартана медоксомила составляет 40 мг. Применение у пациентов в возрасте 65 лет и старше У пациентов в возрасте 65 лет и старше с нормальной функцией почек коррекции дозы препарата не требуется. При увеличении дозы олмесартана медоксомила до максимальной (40мг в сутки) у пожилых пациентов необходимо тщательно контролировать АД. Применение у пациентов с почечной недостаточностью В случае применения препаратаАттенто®у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин) рекомендуется проводить периодический мониторинг содержания калия и креатинина в плазме крови. Максимальная доза олмесартана медоксомила для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести составляет 20мг 1раз в сутки, поскольку опыт применения более высоких доз у данной категории пациентов ограничен. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК менее 20мл/мин) применение препарата Аттенто®противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью) препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. При печеночной недостаточности легкой или умеренной степени тяжести максимальная доза олмесартана медоксомила составляет 20мг один раз в сутки. Применение амлодипина у пациентов с нарушением функции печени следует начинать с минимальной дозы (5 мг) с последующей медленной титрацией дозы. При одновременном применении с диуретиками и/или другими гипотензивными препаратами у пациентов с нарушением функции печени рекомендуется тщательный контроль АД и функции почек. Применение препарата Аттенто®противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует) (см. раздел «Противопоказания»).ПередозировкаСлучаи передозировки препарата Аттенто®не зарегистрированы.Меры предосторожности и особые указанияПрименение препарата Аттенто®у пациентов с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. ПрепаратАттенто®не следует применять для купирования гипертонического криза. Комбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Нарушение функции почек и трансплантация почки При назначении препарата Аттенто®пациентам этой группы рекомендуется тщательный контроль содержания калия и креатинина в плазме крови. Применение препарата Аттенто®противопоказано при почечной недостаточности тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин). Опыт применения препарата Аттенто®у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки или у пациентов с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 12 мл/мин) отсутствует. Нарушение функции печени У пациентов с печеночной недостаточностью возможно усиление эффекта амлодипина и олмесартана медоксомила. Препарат Аттенто®следует с осторожностью назначать пациентам с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с печеночной недостаточностью умеренной степени тяжести доза олмесартана медоксомила не должна превышать 20мг. У пациентов с печеночной недостаточностью применение амлодипина следует начинать с самой низкой дозы (5 мг) и соблюдать осторожность как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Применение препарата Аттенто®противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Гиперкалиемия Как и при применении других АРА II и ингибиторов АПФ, при применении препарата Аттенто®возможно развитие гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или сердечной недостаточностью. Препарат Аттенто®следует применять с осторожностью одновременно с калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, которые могут повышать содержание калия (например, гепарин); при этом рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Стеноз аортального или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Так как в состав препарата входит амлодипин, препарат Аттенто®, как и другие сосудорасширяющие препараты, следует применять с осторожностью у пациентов с аортальным и/или митральным стенозом, а также у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией. Сердечная недостаточность У пациентов с хронической сердечной недостаточностью препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. Как и при применении любых гипотензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ИБС и с ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или ишемического инсульта. Амлодипин Сердечная недостаточность БМКК следует применять с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, так как имеются данные, что они могут повышать риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и смертность. Однако в исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность. В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании амлодипина у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IIIи IVкласс по классификации NYHA) было отмечено увеличение числа сообщений о развитии отека легких в группе амлодипина по сравнению с группой плацебо. Сердечно-сосудистые заболевания В редких случаях у пациентов с ишемической болезнью сердца (особенно при тяжелом обструктивном поражении коронарных артерий) отмечалось увеличение частоты, продолжительности и/или тяжести приступов стенокардии после начала применения блокаторов «медленных» кальциевых каналов или после увеличения их дозировки. Синдром «отмены» Несмотря на отсутствие у блокаторов «медленных» кальциевых каналов синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата. Амлодипин не предотвращает развитие синдрома «отмены» при резком прекращении приема бета-адреноблокаторов. Периферические отеки Незначительно или умеренно выраженные периферические отеки были наиболее частым нежелательным явлением амлодипина в клинических исследованиях. Частота возникновения периферических отеков возрастает с увеличением дозы амлодипина. Следует тщательно дифференцировать периферические отеки, связанные с применением амлодипина, от симптомов прогрессирования левожелудочковой сердечной недостаточности. Прочее В период терапии амлодипином необходимо контролировать массу тела и потребление поваренной соли, показано назначение соответствующей диеты. Необходимо поддержание гигиены зубов и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Сообщалось, что у пациентов (мужского пола), принимавших БМКК, возникали обратимые биохимические изменения в головке сперматозоида. Клинических данных в отношении потенциального воздействия амлодипина на фертильность недостаточно. Олмесартана медоксомил Дефицит натрия или уменьшение ОЦК Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и/или сниженным содержанием натрия в плазме крови вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Данные состояния должны быть скорректированы до назначения препарата Аттенто®или же пациент должен находиться под тщательным наблюдением на начальном этапе терапии. Состояния, способствующие повышению активности РААС У пациентов, у которых функция почек может в значительной степени зависеть от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек в анамнезе, в частности, стенозом почечных артерий), применение лекарственных средств, влияющих на РААС, например АРА II, может привести к развитию острой артериальной гипотензии, олигурии, азотемии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности и/или смерти. Вазоренальная гипертензия Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении лекарственных средств, влияющих на РААС. Двойная блокада РААС Показано, что одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Одновременное применение АРА II с препаратами, содержащими алискирен противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА II c ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Первичный гиперальдостеронизм Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на гипотензивные препараты, подавляющие РААС. Поэтому назначение препарата Аттенто®не рекомендуется пациентам данной категории. Сердечная недостаточность Применение ингибиторов АПФ или АРА II у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых состояние функции почек может зависеть от активности РААС, ассоциировалось с развитием олигурии и/или прогрессирующей азотемии, в редких случаях приводило к острой почечной недостаточности и/или смерти. Этнические различия Как и при применении других АРАII, антигипертензивный эффект препарата Аттенто® у представителей негроидной расы может быть несколько меньше, чем у других пациентов, возможно, вследствие большей распространенности низкого уровня ренина в данной популяции. Спру-подобная энтеропатия В очень редких случаях сообщалось о развитии тяжелой хронической диареи, сопровождающейся существенной потерей массы тела у пациентов, принимавших олмесартана медоксомил от нескольких месяцев до нескольких лет. Возможно, что в основе данных эффектов лежит локальная отсроченная реакция гиперчувствительности. По результатам биопсии слизистой оболочки тонкого кишечника часто наблюдалась атрофия ворсинок. В случае развития указанных выше симптомов на фоне применения олмесартана медоксомила и отсутствия других возможных причин, препарат следует немедленно отменить и не возобновлять его применение. Если диарея не прекращается в течение недели после отмены препарата, необходимо обратиться к специалисту (например, гастроэнтерологу). Ангионевротический отек Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе (отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка (вызывающий обструкцию дыхательных путей), голосовой щели и/или гортани) должны тщательно наблюдаться (см. раздел «Побочное действие»). Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами В период лечения препаратом Аттенто® возможно развитие таких нежелательных реакций, как головная боль, головокружение, тошнота и повышенная утомляемость, особенно в начале лечения. В этот период необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и другими механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему