Сердечно-сосудистые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан таблетки, вкриті плівковою оболонкою на 1 таблетку 5 мг + 80 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 125,675 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 80,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172), барвник заліза оксид червоний (E172) на 1 таблетку 10 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 10 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) (1) Опадрай II білий: полівініловий спирт, титану діоксид (E171), макрогол, тальк.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 80 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями, з фаскою. Таблетки 5 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями. Таблетки 5 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-коричневого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Таблетки 10 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. За даними досліджень in vitro, показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(1/2)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому валсартану внутрішньо С(max) у плазмі досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» (AUC)) на 40 %, а C(max) – майже на 50 %, але приблизно через 8 годин після прийому препарату внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно альбумінами. Біотрансформація Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (Т(1/2)(α) < 1 години та Т(1/2)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Т(1/2) валсартану становить 6 годин. Амлодипін/Валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан C(max) валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки < 18 років Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (³ 65 років) Час досягнення C(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та T(1/2). У пацієнтів похилого віку середні значення системної дії (AUC) валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого віку та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну – КК) та системною дією (AUC) валсартану у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок. Порушення функції печінки Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного) віку, статі та маси тіла). Препарат Вамлосет® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві діючі речовини з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), валсартан – до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з АТ при їх роздільному застосуванні. Амлодипін Амлодипін – похідна дигідропіридину, БМКК, має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується як з дигідропіридиновими, так і недигідропіридиновими рецепторами. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні амлодипіну. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Амлодипін, як і інші БМКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): відзначалося незначне збільшення серцевого індексу, без суттєвого впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ (dP/dt) та кінцевий діастолічний тиск та кінцевий діастолічний об'єм ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і людей показали, що зниження артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності у інтактних тварин та людей. Застосування амлодипіну у комбінації з β-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Виборчо блокує рецептори підтипу АТ (1), які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади АТ(1)-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам при стимуляції АТ(1)-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при прийомі АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин у більшості пацієнтів. Максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій. Цей ефект максимально виражений у пацієнтів,не отримують інгібітори АПФ або β-адреноблокатори. При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін/Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипіну/валсартану антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ (ДАД) ≥ 95 мм рт. ст. та < 110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження АТ у положенні «сидячи» при артеріальній гіпертензії з ДАТ ≥ 110 мм рт. ст. та < 120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Антигіпертензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін/валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Планування вагітності, вагітність та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (у т. ч. аортальний стеноз важкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Первинний гіперальдостеронізм. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості, а також при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів, односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії. хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий коронарний синдром, після перенесеного гострого інфаркту міокарда, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювання). Також як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом легкого та помірного ступеня та гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГЗКМП).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Вамлосет протипоказано при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію) та загибель плода. Якщо все ж таки застосовували препарат у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні перебувати під наглядом, тому що можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Період грудного вигодовування Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Вамлосет у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Досвід застосування амлодипіну показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг, відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Класифікація MedRA Небажані ефекти Частота Амлодипін/Валсартан Амлодипін Валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання Назофарингіт Часто - - Грип Часто - - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома Лейкопенія - Дуже рідко - Нейтропенія - - Частота невідома Тромбоцитопенія іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Рідко Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - Гіперкальціємія Не часто - - Гіперглікемія - Дуже рідко - Гіперліпідемія Не часто - - Гіперурикемія Не часто - - Гіпокаліємія Часто - - Гіпонатріємія Не часто - - Порушення психіки Депресія - Не часто - Тривожність Рідко - - Безсоння/порушення сну - Не часто - Лабільність настрою - Не часто - Сплутаність свідомості - Рідко - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - Запаморочення Не часто Часто - Постуральне запаморочення Не часто - - Порушення смаку - Не часто - Екстрапірамідні порушення - Частота невідома - Головний біль Часто Часто - М'язовий гіпертонус - Дуже рідко - Парастезія Не часто Не часто - Периферична нейропатія, нейропатія - Дуже рідко - Безсоння Не часто Часто - Непритомність - Не часто - Тремор - Не часто - Гіпестезія - Не часто - Порушення з боку органу зору Погіршення зору Рідко Не часто - Порушення зору Не часто Не часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Рідко Не часто - Вертіго Не часто - Не часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто Часто - Непритомність Рідко - - Тахікардія Не часто - - Аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Інфаркт міокарда - Дуже рідко - Порушення з боку судин Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя - Часто - Виражене зниження АТ Рідко Не часто - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто Задишка - Не часто - Біль у глотці та гортані Не часто - - Риніт - Не часто - Порушення з боку травної системи Почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Зміна стільця - Не часто - Запор Не часто Не часто - Діарея Не часто Не часто - Сухість слизової оболонки порожнини рота Не часто Не часто - Диспепсія - Не часто - Гастрит - Дуже рідко - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - Нудота Не часто Часто - Панкреатит - Дуже рідко - Блювота - Не часто - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі. - Дуже рідко* Частота невідома Гепатит - Дуже рідко - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома Бульозний дерматит - - Частота невідома Ерітема Не часто - - Багатоформна еритема - Дуже рідко - Екзантема Рідко Не часто - Гіпергідроз Рідко Не часто - Реакції фоточутливості - Не часто - Кожний зуд Рідко Не часто Частота невідома Пурпура - Не часто - Висипання на шкірі Не часто Не часто Частота невідома Зміна кольору шкіри - Не часто - Кропивниця - Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - Набряк Квінке - Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Артралгія Не часто Не часто - Біль у спині Не часто Не часто - Припухлість суглобів Не часто - - М'язові спазми Рідко Не часто - Міалгія - Не часто Частота невідома Набряк кісточок - Часто - Відчуття тяжкості у всьому тілі Рідко - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - - Частота невідома Порушення сечовипускання - Не часто - Ніктурія - Не часто - Поллакіурія Рідко Не часто - Поліурія Рідко - - Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність - - Частота невідома Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція - Не часто - еректильна дисфункція Рідко - - Гінекомастія - Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Не часто - Дискомфорт - Не часто - Підвищена стомлюваність Часто Часто Не часто Набряк обличчя Часто - - Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя Часто - - Некардіогенний біль у серці - Не часто - Набряки Часто Часто - Периферичні набряки Часто - - Біль - Не часто - Пастозність Часто - - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення вмісту калію у сироватці крові - - Частота невідома Збільшення маси тіла - Не часто - Зниження маси тіла - Не часто - * Найчастіше внаслідок холестазуВзаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Вамлосет® Загальні лікарські взаємодії препарату Вамлосет® (амлодипін/валсартан) Одночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські засоби, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити антигіпертензивний ефект. Лікарські взаємодії для амлодипіну Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік Одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, азольними протигрибковими лікарськими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення системної експозиції. У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому потрібні медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може варіюватися. Тому показаний контроль артеріального тиску та корекція дози амлодипіну як під час лікування індукторами ізоферменту CYP3A4, так і після їх відміни, особливо при застосуванні сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів, що містять Звіробій продірявлений). Симвастатин Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг/добу та симвастатину в дозі 80 мг/добу збільшує експозицію симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (внутрішньовенне введення) В експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипіну, у пацієнтів, які схильні до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин Дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0%-40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (ТTOR) Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші У клінічних дослідженнях амлодипіну немає значної взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, , циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Глюкокортикостероїди Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Лікарські взаємодії для валсартану Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Небажане одночасне застосування Літій Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендується, тому що можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Вамлосет® та діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші лікарські засоби та речовини, які можуть збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу та неселективні НПЗЗ При одночасному застосуванні можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника OATP1B1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (C(max) та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Вамлосет з іншими препаратами, що впливають на РААС. Інші При монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з такими лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка Вамлосету, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг, або 10/160 мг, або 5/320 мг, або 10/320 мг. Максимальна добова доза – 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Починати прийом препарату Вамлосет рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Застосування у дітей та підлітків (віком до 18 років) Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг.ПередозуванняСимптоми Дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартаном очікується розвиток вираженого зниження АТ і запаморочення. Передозування амлодипіном може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування Лікування симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється.За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів. Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину глюконату кальцію. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають терапію комбінацією амлодипін/валсартан, у 0,4 % випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах) при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і при необхідності провести внутрішньовенно інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій, або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпечність застосування комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T (1/2) подовжується, а AUC – збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет® пацієнтам з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА II, зокрема валсартан. Ангіоневротичний набряк Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на фоні терапії препаратом Вамлосет®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, у тому числа та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легень у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, тому що можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана, ГОКМП Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня, ГЗКМП. Комбінація амлодипіну/валсартану вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Вплив на керування транспортними засобами: При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Клініка Інституту Біорегу Завод-виробник: Клініка Інституту біорег.

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 апм.: Діюча речовина: алпростадил (клатратний комплекс з альфадекс 1:1) 60 мкг; Допоміжні речовини: альфадекс (α-циклодекстрин) 1940,0 мкг, безводної лактози 47,5 мг. Алпростадил = ПГЕ1 (простагландин Е1), МНН. Альфадекс = α-циклодекстрин (α-цд), МНН. По 49,5 мг (відповідає 60 мкг алпростадилу) в ампули нейтрального скла з синьою точкою над місцем надпилу і кільцем маркування синього кольору. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування в картонну пачку зі спеціальним тримачем для ампул. У разі упаковки препарату на ЗАТ "ФірмФірма "Сотекс" По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки полімерної або без плівки полімерної. По 2 контурні коміркові упаковки по 5 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГігроскопічна ліофільна маса білого кольору.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий препарат – синтетичний аналог простагландину E1.ФармакокінетикаЗастосовується в комплексі з альфациклодекстрином внутрішньовенно або внутрішньовенно. Під час приготування розчину комплекс препарату розпадається на складові - PG E1 і альфациклодекстрин. Всмоктування При внутрішньовенному введенні терапевтично значуща концентрація активної речовини досягається незабаром після початку введення препарату, а Cmax у плазмі досягається протягом 2 годин від початку введення. Розподіл PG E1 зв'язується із білками плазми на 93%. Метаболізм Процес біотрансформації PG E1 відбувається головним чином у легенях, при "першому проходженні" через легені метаболізується 60-90% активної речовини з утворенням основних метаболітів - 15-кето-PG E1, 15-кето-PG E0 та PG E0. Виведення PG E1 є ендогенною речовиною з виключно коротким T1/2. Концентрація в плазмі повертається до вихідного рівня через 10 с після припинення введення. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею (88%) та через ШКТ (12%) протягом 72 год. T1/2 альфациклодекстрину становить близько 7 хв, виводиться із сечею у незміненому вигляді.ФармакодинамікаПрепарат простагландину Е1 (PG E1). Покращує мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, має вазопротекторну дію. При системному введенні викликає розслаблення гладком'язових волокон, виявляє судинорозширювальну дію, зменшує ОПСС без зміни АТ. При цьому відзначається рефлекторне збільшення серцевого викиду та ЧСС. Сприяє підвищенню еластичності еритроцитів, зменшує агрегацію тромбоцитів та активність нейтрофілів, збільшує фібринолітичну активність крові. Чинить стимулюючу дію на гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура, матки; пригнічує секрецію шлункового соку.Показання до застосуванняХронічні облітеруючі захворювання артерій III та IV стадій (за класифікацією Фонтейну).Протипоказання до застосуванняхронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражені порушення ритму серця; загострення ІХС; перенесений останні 6 місяців інфаркт міокарда; набряк легенів; інфільтративні захворювання легень; хронічні обструктивні захворювання легень; дисфункція печінки (підвищення рівня АСТ, АЛТ, ГГТ); захворювання печінки в анамнезі; захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком виникнення кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, тяжка поразка судин головного мозку, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, велика травма); супутня терапія судинорозширювальними та антикоагулянтними препаратами; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до алпростадилу та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати Вазапростан при артеріальній гіпотензії, серцево-судинній недостатності (обов'язковий контроль навантаження об'єму розчину-носія), пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування слід проводити в постдіалізному періоді), пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу, особливо при великих ураженнях.Вагітність та лактаціяЗастосування Вазапростану при вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, судомний синдром, підвищена втома, почуття нездужання, порушення чутливості шкіри та слизових оболонок. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, болю за грудиною, порушення серцевого ритму, AV-блокада. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастрії, нудота, блювання, діарея. З боку кістково-м'язової системи: гіперостоз довгих трубчастих кісток (при терапії понад 4 тижні). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Місцеві реакції: еритема, набряк, біль, порушення чутливості, флебіт (проксимальніше місця внутрішньовенного введення). Інші: підвищений потовиділення, гіпертермія, набряклість кінцівки, у вену якої проводиться інфузія. Лабораторні показники: лейкоцитоз, лейкопенія, збільшення титру С-реактивного білка, підвищення рівня трансаміназ. Рідко: артралгії, сплутаність свідомості, судоми центрального генезу, лихоманка, озноб, брадипное, психоз, ниркова недостатність, анурія. Повідомлялося про кілька випадків розвитку набряку легень та гострої лівошлуночкової недостатності. Вкрай рідко (до 1% випадків): шок, гостра серцева недостатність, гіпербілірубінемія, кровотеча, сонливість, брадипное, зниження функції дихання, тахіпное, анурія, порушення функції нирок, гіпоглікемія, фібриляція шлуночків, AV-блокада II ступеня, над м'язів шиї, підвищена дратівливість, гіпотермія, гіперкапнія, гіперемія шкірних покривів, гематурія, перитонеальні симптоми, тахіфілаксія, гіперкаліємія, тромбоцитопенія, анемія. Побічні ефекти, пов'язані із застосуванням препарату або з процедурою катетеризації, оборотні після зниження дози або припинення інфузії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Вазапростану може посилювати ефект гіпотензивних засобів, периферичних вазодилататорів, антиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні Вазапростану з антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів, цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, тромболітиками підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні Вазапростану з епінефрином (адреналіном), норепінефрином (норадреналіном) знижується вазодилатуючий ефект. Необхідно враховувати, що взаємодія можлива в тому випадку, якщо перераховані вище препарати застосовувалися незадовго до того, як була розпочата терапія Вазапростаном.Спосіб застосування та дозиГотувати розчин потрібно безпосередньо перед виконанням інфузії. Ліофілізат розчиняється відразу після додавання фізіологічного розчину. Спочатку розчин може вийти молочно-каламутним. Цей ефект створюється за рахунок бульбашок повітря та не має значення. Через короткий час розчин стає прозорим. Не допускається використання розчину, приготовленого понад 12 год. Внутрішньоартеріальне введення Ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 1 амп./20 мкг алпростадил Для отримання розчину для внутрішньовенного введення вміст 1 ампули ліофілізату (відповідає 20 мкг алпростадилу) слід розчинити в 50 мл фізіологічного розчину. За відсутності інших приписів половину ампули Вазапростану (відповідає 10 мкг алпростадилу) слід вводити внутрішньовенно протягом 60-120 хв за допомогою пристрою для інфузії. При необхідності, особливо при наявності некрозів, під строгим контролем переносимості, дозу можна збільшити до 1 ампули (20 мкг алпростадилу). Ця доза зазвичай застосовується для одноразової щоденної інфузії. Якщо внутрішньовенне введення препарату здійснюється через встановлений катетер, залежно від переносимості та ступеня тяжкості захворювання, рекомендується доза 0.1-0.6 нг/кг/хв з введенням препарату протягом 12 годин при використанні пристрою для інфузій (відповідає 1/4-11/ 2 ампулам Вазапростана). Ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 1 амп./60 мкг алпростадила Для отримання розчину для внутрішньовенного введення вміст 1 ампули ліофілізату (відповідає 60 мкг алпростадилу) слід розчинити в 50-250 мл фізіологічного розчину. За відсутності інших приписів 1/6 ампули Вазапростану (відповідає 10 мкг алпростадилу) слід вводити внутрішньовенно протягом 60-120 хв за допомогою пристрою для інфузії. При необхідності, особливо при наявності некрозів, під строгим контролем переносимості, дозу можна збільшити до 1/3 ампули (20 мкг алпростадилу). Ця доза зазвичай застосовується для одноразової щоденної інфузії. Якщо внутрішньовенне введення препарату здійснюється через встановлений катетер, залежно від переносимості та ступеня тяжкості захворювання, рекомендується доза 0.1-0.6 нг/кг/хв з введенням препарату протягом 12 годин при використанні пристрою для інфузій (відповідає 1/12-1/ 2 ампулам Вазапростана). Внутрішньовенне введення Ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 1 амп./20 мкг алпростадил Для отримання розчину для внутрішньовенного введення вміст 2 ампул ліофілізату (відповідає 40 мкг алпростадила) слід розчинити в 50-250 мл фізіологічного розчину і вводити отриманий розчин внутрішньовенно протягом 2 год. Ця доза застосовується 2 рази на добу. Або вміст 3 ампул (відповідає 60 мкг алпростадила) розчиняють у 50-250 мл фізіологічного розчину і вводять внутрішньовенно інфузійно протягом 3 год 1 раз на добу. Тривалість лікування в середньому становить 14 днів, за позитивного ефекту лікування препаратом можна продовжити ще протягом 7-14 днів. За відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку лікування подальше застосування препарату слід припинити. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій: 1 амп./60 мкг алпростадила Для отримання розчину для внутрішньовенного введення вміст 1 ампули ліофілізату (відповідає 60 мкг алпростадила) слід розчинити в 50-250 мл фізіологічного розчину і вводити отриманий розчин внутрішньовенно протягом 3 год 1 раз на добу. Тривалість лікування в середньому становить 14 днів, за позитивного ефекту лікування препаратом можна продовжити ще протягом 7-14 днів. За відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку лікування подальше застосування препарату слід припинити. У пацієнтів з нирковою недостатністю (сироватковий креатинін більше 1.5 мг/дл) внутрішньовенне введення Вазапростану необхідно починати з 20 мкг (1 амп. 20 мкг або 1/3 амп. по 60 мкг) протягом 2 годин. 3 дні разову дозу збільшують до 40-60 мкг. Для пацієнтів з нирковою та серцевою недостатністю максимальний обсяг рідини, що вводиться - 50-100 мл/добу. Курс лікування – 4 тижні.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ, збільшення ЧСС, можливий розвиток вазо-вагальних реакцій (блідість шкірних покривів, підвищене потовиділення, нудота, блювання), що може супроводжуватися ішемією міокарда та симптомами серцевої недостатності; можливі біль, набряк та почервоніння тканини у місці інфузії. Лікування: необхідно зменшити дозу або припинити інфузію. При вираженому зниженні артеріального тиску хворому в положенні лежачи необхідно підняти ноги. При збереженні симптомів необхідно використовувати симпатоміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВазапростан можуть застосовувати лише лікарі, які мають досвід в ангіології, знайомі з сучасними методами безперервного контролю серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. При проведенні терапії Вазапростаном слід контролювати АТ, ЧСС, біохімічні показники крові, показники згортання крові (при порушеннях системи згортання крові або при одночасної терапії препаратами, що впливають на систему згортання). У період лікування Вазапростаном, щоб уникнути появи симптомів гіпергідратації у пацієнтів з нирковою недостатністю, об'єм рідини, що вводиться, слід обмежити до 50-100 мл/добу. Необхідне динамічне спостереження за станом пацієнта (контроль артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), при необхідності – контроль маси тіла, балансу рідини, вимірювання центрального венозного тиску або проведення ехокардіографічного дослідження. Пацієнти з ІХС, периферичними набряками та порушеннями функції нирок (сироватковий креатинін більше 1.5 мг/дл) під час лікування Вазапростаном та протягом 1 дня після припинення застосування препарату повинні перебувати під наглядом у стаціонарі. Флебіт (проксимальніше місця введення), як правило, не є причиною припинення терапії, симптоми запалення зникають через кілька годин після припинення інфузії або зміни місця введення препарату. Специфічного лікування в таких випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вазапростан може впливати на здатність до активної участі у вуличному русі, до керування автотранспортом або управління механізмами, особливо на початку лікування, зі збільшенням дози та відміни препарату, а також при одночасному прийомі алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пентоксифілін 600 мг; допоміжні речовини: гіпромелоза 15000 сР - 104,0 мг, целюлоза мікрокристалічна - 13,5 мг, кросповідон - 15,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,0 мг, магнію стеарат - 4,5 мг; оболонка: макрогол 6000 – 3,943 мг, тальк – 11,842 мг, титану діоксид – 3,943 мг, гіпромелоза 5 сР – 3,286 мг, поліакрилова кислота (у вигляді 30% дисперсії) – 0,986 мг. Таблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, 600 мг. По 10 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 2 блістери разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з ризиком з обох боків. Ядро таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо пентоксифілін практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Пролонгована форма забезпечує безперервне вивільнення та його рівномірну абсорбцію. Пентоксифілін піддається метаболізму в печінці при "першому проходженні", в результаті чого утворюється два фармакологічно активних метаболіту: 1-5-гідроксигексил-3,7-диметилксантин (метаболіт I) і 1-3-карбоксипропіл-3,7-диметилксантин (метаболіт V ). Концентрація метаболітів I та V у плазмі відповідно у 5 та 8 разів вища, ніж пентоксифіліну. При прийомі внутрішньо таблеток Вазоніту максимальна концентрація пентоксифіліну та його активних метаболітів у плазмі крові досягається через 3-4 години та зберігається на терапевтичному рівні близько 12 годин. Препарат виводиться переважно (94%) нирками у вигляді метаболітів. Виділяється із грудним молоком.При тяжкому порушенні функції нирок виведення метаболітів уповільнене. При порушенні функції печінки відзначається подовження періоду напіввиведення та підвищення біодоступності.ФармакодинамікаПохідне ксантину. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровопостачання. Покращує реологічні властивості крові (плинність) за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів, підвищує еластичність мембран еритроцитів, інгібує агрегацію еритроцитів та тромбоцитів та знижує підвищену в'язкість крові. Механізм дії пов'язаний з пригніченням фосфодіестерази та накопиченням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах гладкої мускулатури судин та у формених елементах крові. Пентоксифілін гальмує агрегацію еритроцитів та тромбоцитів, знижує рівень фібриногену в плазмі крові та посилює фібриноліз, що зменшує в'язкість крові та покращує її реологічні властивості. Покращує постачання тканин киснем у зонах порушеного кровообігу, зокрема, у кінцівках, центральній нервовій системі, та, меншою мірою,у нирках. При оклюзійному ураженні периферичних артерій ( "перемежується" кульгавості) призводить до збільшення дистанції ходьби, усунення нічних судом литкових м'язів, зменшення болів у спокої. При порушенні мозкового кровообігу покращує симптоматику. Виявляючи слабку міотропну вазодилатуючу дію, дещо знижує загальний периферичний судинний опір та незначно розширює коронарні судини.дещо знижує загальний периферичний судинний опір та незначно розширює коронарні судини.дещо знижує загальний периферичний судинний опір та незначно розширює коронарні судини.Показання до застосуванняПорушення периферичного кровообігу на тлі атеросклеротичних, діабетичних та запальних процесів (у тому числі при "переміжній" хромоті, обумовленої атеросклерозом, діабетичною ангіопатією, облітеруючим ендартеріїтом). Гострі та хронічні порушення мозкового кровообігу ішемічного генезу. Симптоматичне лікування наслідків порушення мозкового кровообігу атеросклеротичного генезу (порушення концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті). Атеросклеротична та дисциркуляторна енцефалопатія; ангіопатії (парестезії, хвороба Рейно). Трофічні порушення тканин унаслідок порушення артеріальної чи венозної мікроциркуляції (трофічні виразки, посттромбофлебітичний синдром, обмороження, гангрена). Порушення кровообігу в судинах ока (гостра та хронічна недостатність кровообігу в сітчастій або судинній оболонці ока). Порушення функції середнього вуха судинного генезу, що супроводжуються приглухуватістю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших похідних метилксантину або до інших компонентів, що входять до складу препарату. Гострий інфаркт міокарда. Масивні кровотечі. Крововиливи в сітківку ока. Гострий геморагічний інсульт. Вагітність. Період годування груддю. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атеросклероз церебральних та/або коронарних судин, особливо у випадках артеріальної гіпотензії та порушень ритму серця; хронічна серцева недостатність, печінкова недостатність, ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв. - ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, нещодавно перенесене хірургічне втручання (риск виникнення кровотечі , наприклад, при застосуванні антикоагулянтів або при порушенні системи згортання крові (ризик розвитку більш важких кровотеч).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та у період годування груддю протипоказане.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, тривожність, порушення сну, судоми, трапляються випадки розвитку асептичного менінгіту. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: гіперемія шкіри обличчя, "припливи" крові до шкіри обличчя та верхньої частини грудної клітки, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку травної системи: сухість у роті, відчуття тиску та переповнення в ділянці шлунка, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, атонія кишечника, загострення холециститу, холестатичний гепатит. З боку органу зору: порушення зору, худоби. Серцево-судинна система: тахікардія, аритмія, кардіалгія, прогресування стенокардії, зниження артеріального тиску. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: у поодиноких випадках можуть виникати кровотечі (зі слизових оболонок, судин шкіри, шлунка, кишечника), а також тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія, апластична анемія. У зв'язку з цим при лікуванні препаратом Вазоніт необхідно проводити регулярний контроль картини периферичної крові. Алергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), а також лактатдегідрогенази (ЛДГ) та лужної фосфатази.Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (непрямі та прямі антикоагулянти, тромболітики), антибіотиків (у тому числі цефалоспоринів - цефамандолу, цефоперазону, цефотетану), вальпроєвої кислоти. Збільшує ефективність гіпотензивних засобів, інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну в плазмі (ризик виникнення побічних ефектів). Спільне застосування з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. У деяких пацієнтів одночасний прийом пентоксифіліну та теофіліну може призвести до збільшення концентрації теофіліну (ризик побічних ефектів, пов'язаних із теофіліном).Спосіб застосування та дозиТаблетки Вазоніт слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано після їди. Препарат зазвичай призначають по 1 таблетці 600 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері), максимальна добова доза 1200 мг. Тривалість лікування та режим дозування препаратом Вазоніт® встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та одержуваного терапевтичного ефекту. У хворих на хронічну ниркову недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) добову дозу препарату зменшують до 600 мг. Зменшення дози з урахуванням індивідуальної переносимості необхідно у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у пацієнтів, які перебувають у групі ризику через можливе зниження артеріального тиску (пацієнти з тяжкою формою ішемічної хвороби серця або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках дозу можна збільшувати лише поступово.ПередозуванняСимптоми: слабкість, запаморочення, тахікардія, сонливість, виражене зниження артеріального тиску, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, підвищення температури тіла (озноб), арефлексія, тоніко-клонічні судоми, ознаки шлунково-кишкової кровотечі (блювання типу "кавової гу". Лікування: промивання шлунка з наступним прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі блювання зі слідами крові промивання шлунка неприпустимо. Надалі лікування симптоматичне, спрямоване на підтримку функції дихання та артеріального тиску. При судомах – діазепам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворі з вираженими порушеннями функції нирок при прийомі Вазоніт потребують особливо ретельного лікарського спостереження. Якщо у період застосування препарату у хворих виникають крововиливи в сітчасту оболонку ока, то препарат негайно скасовують. Лікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У хворих з низьким і нестабільним артеріальним тиском доза, що вводиться, повинна бути зменшена. У хворих на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемічні засоби, застосування у великих дозах може спричинити гіпоглікемію (потрібна корекція дози). При застосуванні одночасно з антикоагулянтами необхідно стежити за показниками системи згортання крові, в т.ч. міжнародним нормалізованим ставленням (МНО). У пацієнтів, які перенесли нещодавно хірургічне втручання, необхідний систематичний контроль гемоглобіну та гематокриту. У людей похилого віку може знадобитися зменшення дози (підвищення біозгупності та зниження швидкості виведення). Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через можливу появи запаморочення рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при обслуговуванні складних механізмів. Під час прийому препарату не рекомендується вживати спиртні напої.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: Поліспонін (Діоскореї ніппонських кореневищ з корінням екстракт) екстракт сухий із вмістом суми фуростанолових агіконів у перерахунку на діосгенін та абсолютно суху речовину 1,0% - 0,10 г; Допоміжні речовини: Цукор молочний (лактози моногідрат) – 0,017 г; Крохмаль картопляний – 0,013 г; Магнію оксид – 0,007 г; Кальція стеарат – 0,003 р. Маса таблетки – 0,14 г. Пігулки, 100 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3, 5 або 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 3, 6 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою, від світло-коричневого до коричневого кольору з світлішими і темнішими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаЗнижує рівень холестерину, підвищує вміст фосфоліпідів у крові та знижує коефіцієнт холестерин/фосфоліпіди; знижує артеріальний тиск.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (легка та помірна). Атеросклероз судин головного мозку як у початкових стадіях (з метою профілактики), так і при виражених формах захворювання; при атеросклерозі судин серця та при поєднанні атеросклерозу з гіпертонічною хворобою (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція, вік до 18 років. З обережністю: Артеріальна гіпотонія.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю спеціальних даних щодо безпеки застосування у даної категорії пацієнтів.Побічна діяМожливі алергічні реакції (свербіж шкіри), зниження апетиту, підвищене потовиділення. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 1-2 таблетки 2-3 десь у день їжі. Лікування проводять циклами по 20-30 днів із 7-10-денними перервами. Курс лікування 3-4 місяці.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення дозозалежних побічних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої ​​уваги та швидких реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаL-аргінін, лактоза, тальк, стеарат кальцію, трикальцій фосфат.Опис лікарської формиЖелатинові капсули циліндричної форми білого кольору.ХарактеристикаПокращує функціональний стан серцево-судинної системи: сприяє розширенню коронарних судин, бере участь у процесі регулювання артеріального тиску, покращує реологічні властивості крові (перешкоджає утворенню в артеріях тромбів та атеросклеротичних бляшок); стимулює імунну систему, нормалізує функцію вилочкової залози, вироблення Т-лімфоцитів.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела L-аргініну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність і груди, захворювання герпесом, шизофренія.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі по 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 0. 5 г Форма випуску: капс. Упакування: упак.

Склад, форма випуску та упаковкаВербена лікарська (трава) - 2, 5 г, горобина чорноплідна (плоди) - 2, 5 г, конюшина лучна (квіти) - 1, 0 г, чорна смородина (листя) - 1, 0 г, гінкго білоба (листя) - 0, 8 г, готу кола (трава) – 0, 3 г, календула лікарська (квіти) – 0, 3 г, кульбаба лікарська (корінь) – 0, 3 г. Допоміжні компоненти: аспавіт, кислота лимонна, бензоат натрію, вода , етиловий спирт 1,5% У флаконі 50мл. Показання до застосуванняЯк БАД - додаткове джерело флавоноїдів, антоціанів, дубильних речовин.

Склад, форма випуску та упаковкаВербена лікарська, горобина чорноплідна, конюшина лучна, чорна смородина, гінго білоба, готу кола, календула лікарська, кульбаба лікарська, допоміжні компоненти. 30 капсул в упаковці.Опис лікарської формиКапсули білого кольору по 400 мг.Фармакотерапевтична групаДія та ефективність препарату обумовлені властивостями ретельно підібраних рослинних компонентів, що доповнюють та активізують дію один одного. Препарат надає комплексний вплив на кровоносні судини: зміцнює стінки артерій та вен, відновлює пошкоджені капіляри, знижує рівень холестерину, зменшує в'язкість крові, підвищує еластичність судин, нормалізує обмінні процеси.Показання до застосуванняБіологічно активна добавка до їжі. Рекомендується як додаткове джерело флавоноїдів, вітаміну С та антоціанів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНе мають побічних ефектів. Не викликають звикання при тривалому застосуванні.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 2 десь у день. Тривалість прийому – 1 місяць. Приймати під час їжі, запиваючи водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: спіронолактон 50мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Смах канренону в плазмі досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів – до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2 у першій фазі – 2-3 год, у другій – 12-96 год. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. Порушення функції печінки. З боку нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, біль голови, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в поодиноких випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2 дигоксину – можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: у тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут на 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Протек Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -113,103 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 100 мг, що еквівалентно вмісту 48,6 мг сакубітрилу та 51,4 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34,897 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,732 мг (гіпромелоза - 5,521 мг, титану діоксид-1,106 мг, макрогол 4000 - 0,553 мг, тальк - 0,553 мг), премікс оболонки жовтий - 0,256 мг, 00,00 мг, макрогол 4000 -0,018 мг, тальк - 0,018 мг), премікс оболонки червоний - 0,012 мг (гіпромелоза - 0,009 мг, барвник заліза оксид червоний - 0,002 мг, макрогол 4000 - 0,001 мг, 0 - 1 мг). По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «L1», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лерканідіпіну гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 39 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 15.5 мг, повідон К30 – 4.5 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад оболонки: ;опадрай жовтий (OY-SR-6497) - 3 мг (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171), макрогол 6000, барвник заліза оксид жовтий (E172)). 28 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридинового ряду. Інгібує трансмембранний струм кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивного ефекту обумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності негативна інотропна дія відсутня. Тривалість терапевтичної дії становить 24 год.ФармакокінетикаПісля вживання в дозі 10-20 мг повністю всмоктується. C max у плазмі крові виявляється через 1.5-3 год і становить 3.3 нг/мл та 7.66 нг/мл відповідно. Розподіл із плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Кумуляції при повторному прийомі немає. Піддається метаболізму. Середній T1/2 становить 8-10 год.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняМ'яка та помірна есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняХронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; аортальний стеноз; протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; виражені порушення функції печінки; порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози; галактоземія; синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); жінки дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридинового ряду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років;Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко відзначалися ефекти, пов'язані з судиннорозширювальною дією - периферичні набряки, відчуття "припливів" крові до обличчя, серцебиття, тахікардія, біль у грудях, зниження артеріального тиску, стенокардія, інфаркт міокарда, астенія, стомлюваність, , запаморочення. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, гіперплазія ясен. Інші: дуже рідко - поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами CYPЗА4 (в т.ч. з кетоконазолом, інтраконазолом, еритроміцином) можливі прояви лікарської взаємодії (комбінації з обережністю). При застосуванні спільно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. з антидепресантами, рифампіцином) можливе зменшення антигіпертензивної дії лерканідипіну. Можливе посилення гіпотензивного ефекту лерканідипіну при вживанні соку грейпфруту. Етанол може потенціювати дію лерканідипіну. При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, т.к. спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Cmax для дигоксину в середньому на 33% після прийому 2 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - β-гідроксикислоти - на 28%. ;При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці. Залежно від досягнутого терапевтичного ефекту, доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтичну дозу підбирають поступово, при необхідності збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при нирковій та/або печінковій недостатності легкого та помірного ступеня, у пацієнтів похилого віку, при СССУ (без кардіостимулятора), ІХС, дисфункції лівого шлуночка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Кадила Фармасьютікалс Завод-виробник: Кадила Фармасютікалз Лтд. (Індія/Росія).

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої ​​кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Трава та квітки гречки 225 мг, Екстракт гречки та сушениці 110 мг, Екстракт плодоніжок вишні 50 мг, Вітамін С 15 мг, Рутин 10 мгФармакотерапевтична групаСушениця болотяна. Застосовується як засіб, що має судинорозширювальну дію. Препарати сухоцвіту уповільнюють ритм серцевих скорочень та надають седативну дію. При регулярному застосуванні препаратів сухоцвіту спостерігається зниження артеріального тиску (АТ) до нормального рівня. Це тим, що сушениця надає як гіпотензивний ефект, а й регулює судинний тонус. Гречка. У суцвіттях гречки міститься максимальна кількість активних сполук флавоноїдів, таких як рутин, кверцетин та ін., роль яких полягає у покращенні функціонального стану судинної системи при підвищеній проникності та ламкості капілярів, при порушеннях кровообігу, спазмі судин та набряках, венозній слабкості. Застосування препаратів на основі суцвіть гречки підвищує тонус вен, покращує скоротливість м'язових волокон судин,тим самим покращує циркуляцію крові та зменшує застійні явища. Крім того, сприяє підтримці рівня артеріального тиску (АТ) у нормі та попередженню підвищення артеріального тиску (АТ). При цьому ефект виявляється вже на 2-3 день прийому.Показання до застосуванняБіологічно активна добавка до їжі є джерелом флавоноїдів та дубильних речовин. Сприяє зниженню артеріального тиску. Попереджає стрибки артеріального тиску.РекомендуєтьсяПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Вагітність. Годування грудьми.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 таблетці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 3 місяці. За потреби прийом можна повторити через 2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Епінефрін 1 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8 мг, хлоробутанолу гемігідрат (у перерахунку на хлоробутанол) - 5 мг, динатрію едетату дигідрат (трилон Б) - 0.5 мг, гліцерол безводний - 60 мг, хлористоводневої кислоти розчин 5М або н 2.2-5.0, вода д/і – до 1 мл. 1 мл - ампули темного скла (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій у вигляді прозорої, безбарвної або слабозабарвленої рідини з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАдреноміметик, чинить пряму стимулюючу дію на α- та β-адренорецептори. Під дією епінефрину (адреналіну) внаслідок стимуляції α-адренорецепторів відбувається збільшення вмісту внутрішньоклітинного кальцію у гладких м'язах. Активація α1-адренорецепторів підвищує активність фосфоліпази С (через стимуляцію G-білка) та утворення інозитолтрифосфату та діацилгліцеролу. Це сприяє вивільненню кальцію з депо саркоплазматичного ретикулуму. Активація α2-адренорецепторів призводить до відкриття кальцієвих каналів та збільшення входу кальцію в клітини. Стимуляція β-адренорецепторів викликає обумовлену G-білком активацію аденілатциклази та збільшення утворення цАМФ. Цей процес є пусковим механізмом розвитку реакцій із боку різних органів-мішеней. Внаслідок стимуляції β1-адренорецепторів у тканинах серця відбувається збільшення внутрішньоклітинного кальцію. При стимуляції β2-адренорецепторів відбувається зменшення вільного внутрішньоклітинного кальцію в гладких м'язах, зумовлене з одного боку збільшенням його транспорту з клітини, а з іншого - його накопиченням у саркоплазматичного ретикулуму. Чинить вплив на серцево-судинну систему. Збільшує частоту та силу серцевих скорочень, ударний та хвилинний об'єм серця. Покращує AV-провідність, збільшує автоматизм. Збільшує потребу міокарда у кисні. Викликає звуження судин органів черевної порожнини, шкіри, слизових оболонок, меншою мірою – скелетних м'язів. Підвищує АТ (переважно систолічний), у високих дозах підвищує ОПСС. Пресорний ефект може спричинити короткочасне рефлекторне уповільнення ЧСС. Епінефрін (адреналін) розслаблює гладкі м'язи бронхів, знижує тонус і моторику ШКТ, розширює зіниці, сприяє зниженню внутрішньоочного тиску. Викликає гіперглікемію та підвищує вміст у плазмі вільних жирних кислот.ФармакокінетикаМетаболізується за участю МАО та КОМТ у печінці, нирках, ШКТ. T1/2 становить кілька хвилин. Виводиться нирками. Проникає крізь плацентарний бар'єр, не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАльфа-, бета-адреноміметик.Показання до застосуванняАлергічні реакції негайного типу (в т.ч. кропив'янка, ангіоневротичний шок, анафілактичний шок), що розвиваються при застосуванні лікарських засобів, сироваток, переливанні крові, вживанні харчових продуктів, укусах комах або введенні інших алергенів. Бронхіальна астма (купірування нападу), бронхоспазм під час наркозу. Асистолія (у т.ч. на тлі гострої AV-блокади III ступеня). Кровотеча з поверхневих судин шкіри та слизових оболонок (в т.ч. з ясен). Артеріальна гіпотензія, що не піддається впливу адекватних обсягів рідин, що заміщають (в т.ч. шок, травма, бактеріємія, операції на відкритому серці, ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, передозування лікарських засобів). Необхідність подовження дії місцевих анестетиків. Гіпоглікемія (внаслідок передозування інсуліну). Відкритокутова глаукома, при хірургічних операціях на очах – набряклість кон'юнктиви (лікування), для розширення зіниці, внутрішньоочна гіпертензія. З метою зупинки кровотечі. Лікування приапізму.Протипоказання до застосуванняГіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, феохромоцитома, артеріальна гіпертензія, тахіаритмія, ішемічна хвороба серця, фібриляція шлуночків, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до епінефрину.Вагітність та лактаціяЕпінефрін (адреналін) проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування епінефрину не проведено. Застосування при вагітності та в період лактації можливе лише у випадках, якщо очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Застосування у дітей З обережністю застосовують у дітей.Побічна діяСерцево-судинна система: стенокардія, брадикардія або тахікардія, серцебиття, підвищення або зниження АТ; при застосуванні у високих дозах – шлуночкові аритмії; рідко – аритмія, біль у грудній клітці. З боку нервової системи: головний біль, тривожний стан, тремор, запаморочення, нервозність, втома, психоневротичні розлади (психомоторне збудження, дезорієнтація, порушення пам'яті, агресивна або панічна поведінка, шизофреноподібні розлади, параноя), порушення сну, м'язи. З боку травної системи: нудота, блювання. З боку сечовидільної системи: рідко – утруднене та хворобливе сечовипускання (при гіперплазії передміхурової залози). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, висипання на шкірі, багатоформна еритема. Інші: гіпокаліємія, підвищене потовиділення; місцеві реакції - біль або печіння у місці внутрішньом'язової ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтагоністами епінефрину є блокатори α- та β-адренорецепторів. Неселективні бета-адреноблокатори посилюють пресорний ефект епінефрину. При застосуванні одночасно з серцевими глікозидами, хінідином, трициклічними антидепресантами, допаміном, засобами для інгаляційного наркозу (хлороформ, енфлуран, галотан, ізофлуран, метоксифлуран), кокаїном зростає ризик розвитку аритмій (одночасне застосування не рекомендується; з іншими симпатоміметичними засобами – посилення виразності побічних ефектів із боку серцево-судинної системи; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. із діуретиками) – зниження їх ефективності; з алкалоїдами ріжків - посилення вазоконстрикторного ефекту (аж до вираженої ішемії та розвитку гангрени). Інгібітори МАО, м-холіноблокатори, гангліоблокатори, препарати гормонів щитовидної залози, резерпін, октадин потенціюють ефекти епінефрину. Епінефрін зменшує ефекти гіпоглікемічних засобів (в т.ч. інсуліну), нейролептиків, холіноміметиків, міорелаксантів, опіоїдних анальгетиків, снодійних засобів. При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT (в т.ч. астемізолом, цизапридом, терфенадином) відбувається збільшення тривалості інтервалу QT.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять підшкірно, рідше - внутрішньом'язово або внутрішньовенно (повільно). Залежно від клінічної ситуації, разова доза для дорослих може становити від 200 мкг до 1 мг; для дітей – 100-500 мкг. Розчин для ін'єкцій може бути використаний як краплі очей. Місцево застосовують для зупинки кровотеч – використовують тампони, змочені розчином епінефрину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при метаболічному ацидозі, гіперкапнії, гіпоксії, фібриляції передсердь, шлуночкової аритмії, легеневої гіпертензії, гіповолемії, інфаркті міокарда, шоці неалергічного генезу (в т.ч. кардіогенний, травматичний, геморрагічний). .ч. в анамнезі - артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартеріїт, хвороба Рейно), церебральному атеросклерозі, закритокутовій глаукомі, цукровому діабеті, хворобі Паркінсона, судомному синдромі; одночасно з інгаляційними засобами для наркозу (фторотану, циклопропану, хлороформу), у пацієнтів похилого віку, у дітей. Епінефрін не слід вводити внутрішньовенно, оскільки виражене звуження периферичних судин може призвести до розвитку гангрени. Епінефрін можна застосовувати інтракоронарно при зупинці серця. При аритміях, спричинених епінефрином, призначають бета-адреноблокатори.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лаппаконітіна гідробромід (у перерахунку на 100% речовину) 0,025 г; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, гіпромелоза, кальцію стеарат, діоксид колоїдний кремнію (аеросил А-380) -достатня кількість до отримання таблетки масою 0,230 г (дозування 25 мг). Таблетки по 25 мг 20 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, білого або білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПри прийомі препарату Аллафорте внутрішньо лаппаконітину гідробромід повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові в середньому через 80 хвилин, після цього концентрація залишається практично незміненою протягом 4-5 годин та поступово знижується надалі протягом 24 годин з періодом напіввиведення (T1/2) близько 7,2 годин. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Об'єм розподілу 690 л. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконитин. При тривалому застосуванні не кумулює. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2-3 рази, при цирозі печінки – у 3-10 разів. При хронічній серцевій недостатності II-III функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду сповільнене (максимальна концентрація у плазмі досягається через 2 год). Виводиться нирками у зміненому вигляді (до 28%), інше – через кишечник.ФармакодинамікаБлокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, пригнічує проведення по додаткових шляхах при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, вкорочує ефективний та функціональний рефрактерні періоди передсердь, AV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркін. Не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антероградному напрямку, частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ), скоротливість міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, не надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та м-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При вживанні ефект розвивається через 40-60 хвилин, зберігається на досягнутому рівні 4-5 годин і поступово знижується. Загалом дія препарату після одноразового вживання внутрішньо зберігається не менше 12 годин.Клінічна фармакологіяАнтиаритмічний засіб.ІнструкціяВсередину, після їди, проковтуючи таблетку цілком і запиваючи невеликою кількістю води кімнатної температури. Таблетки категорично забороняється розламувати, подрібнювати чи розжовувати.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна форма фібриляції та тріпотіння передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (при відсутності органічних змін).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, синоатріальна блокада, AV блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок лівої ніжки, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менш 9 .ст.), хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (&le1,4 см), наявність постінфарктного кардіосклерозу, гострий коронарний синдром, синдром Бругада, аритмогенна кардіоміопатія (дисплазія) функції печінки та/або нирок, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, синдром подовженого або укороченого інтервалу QT, вади серця,аритмогенна дія будь-якого антиаритмічного препарату в анамнезі, вагітність, період грудного вигодовування, зловживання алкоголем, AV блокада I ступеня з подовженням інтервалу PQ більше 200 мс, дилатаційна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, міокардине З обережністю застосовувати при порушенні внутрішньошлуночкової провідності, блокаді однієї з ніжок пучка Гіса, синдромі слабкості синусового вузла, брадикардії, тяжких порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушеннях водно-електролітієм. застосування інших антиаритмічних засобів, при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, атаксія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні реакції, гіперемія шкірних покривів. Порушення органу зору: диплопія. Порушення з боку серця: порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності; Зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS. Синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), підвищення артеріального тиску. Аритмогенна дія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки не впливають на ефективність лаппаконітину гідроброміду. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку побічних ефектів, пов'язаних із впливом на функцію синусового вузла та передсердно-шлуночкову провідність. Потрібний індивідуальний підбір доз кожного з цих препаратів. У клінічному дослідженні при застосуванні лаппаконітину гідроброміду на тлі стандартної гіпотензивної терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами рецепторів до ангіотензину II, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів похідних дигідропіридину, бета-адреноблокаторів не спостерігається.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з призначення таблеток по 25 мг кожні 8 годин. За відсутності або недостатності терапевтичного ефекту дозу слід збільшити – таблетки по 25 мг через кожні 6 годин або таблетки по 50 мг через кожні 12 годин. Судити про терапевтичну дію препарату при його першому застосуванні або зі збільшенням його дози слід не раніше ніж через 2-3 доби регулярного застосування препарату. Максимальна добова доза препарату становить 100 мг (25 мг 4 рази на добу або 50 мг 2 рази на добу). У дозі більше 100 мг на добу препарат приймати не рекомендується через відсутність контрольованих клінічних досліджень.ПередозуванняПодовження інтервалу PQ і QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубця Т, брадикардія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, асистолія, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, зату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп.: Активна речовина: алпростаділ 100 мкг. Допоміжні речовини: етанол – до 0.2 мл. 0.2 мл – ампули безбарвного скла (5) – контейнери ПВХ (2) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаАктивна речовина препарату Алпростан – алпростадил (синтетичний аналог природного простагландину E1) є судинорозширювальним, ангіопротекторним засобом. Діє комплексно, покращуючи мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, викликає вазодилатацію на рівні артеріол, прекапілярних сфінктерів, м'язових артерій. При інтракавернозному введенні розслаблює гладку мускулатуру кавернозних тіл, що сприяє збільшенню кровотоку та покращенню мікроциркуляції в них. Поліпшує реологічні властивості крові, сприяючи підвищенню еластичності еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, рефлекторно збільшує частоту серцевих скорочень, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.ФармакокінетикаПеріод напіввиведення становить близько 10 с. Метаболізується в легенях при одноразовому пасажі до 60-90%, в результаті ферментативного окиснення утворюються три біологічно активних метаболіту: 15-кето-PGE1, 15-кето-13,14-дигідро-РGЕ1 та 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) . Кето-метаболіти мають більш низький порівняно з алпростадилом біологічний ефект, метаболіт 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) має порівнянну з PGE1 дією. Важливим є той факт, що PGE0 діє довше, період його напіввиведення становить близько 1 хв (альфа-фаза) та 30 хв (бета-фаза). Цілком імовірно, фармакодинамічний ефект в основному викликаний саме цим біологічно активним стабільним метаболітом. Основні метаболіти виводяться нирками – до 88% та кишечником – до 12%.ФармакодинамікаПокращує мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, розширює артерії, артеріоли та розслаблює сфінктери прекапілярів; покращує реологічні властивості крові, підвищує пластичність еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Підсилює колатеральний кровообіг. У системній та легеневій циркуляції діє вазодилатаційно. Сприяє збільшенню кровотоку у кавернозних тілах. Знижує ОПСС, АТ, рефлекторно збільшує ЧСС, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.Клінічна фармакологіяВазодилатуючий препарат – синтетичний аналог простагландину E1.Показання до застосуванняХронічні облітеруючі захворювання артерій ІІІ-ІV стадії (за класифікацією Фонтейну).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до алпростадилу; вагітність та період лактації; гострий та підгострий інфаркт міокарда, важка чи нестабільна форма стенокардії; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, порушення серцевого ритму; бронхообструктивний синдром тяжкого ступеня з ознаками дихальної недостатності, набряк легень, інфільтративні зміни у легенях, підтверджені за допомогою клінічного та рентгенологічного обстеження; виражені порушення функції печінки; захворювання, що характеризуються ризиком виникнення кровотечі (виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, тяжка поразка судин головного мозку, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, велика травма тощо); набряк головного мозку, олігурія, гіпергідратація; одночасне застосування з судиннорозширювальними та антикоагулянтними засобами. вік до 18 років та старше 75 років. З обережністю Артеріальна гіпотензня, серцево-судинна недостатність (особливу увагу слід приділяти контролю за навантаженням "об'ємом" за рахунок розчинника); слід з обережністю застосовувати Алпростан у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, особливо при діабетичній ангіопатії; у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді).Вагітність та лактаціяАлпростан протипоказаний до застосування при вагітності та лактиції. Застосування у дітей Препарат протипоказаний віком до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, тахікардія, напад стенокардії. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея. З боку опорно-рухового апарату: тривалий курс лікування (від 4 і більше тижнів) може ускладнитися оборотним гіперостозом трубчастих кісток. З боку сечовидільної системи: гематурія. Місцеві реакції: поява ознак флебіту проксимальніше за місце введення; ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування у таких випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Лабораторні показники: транзиторне підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, лейкоцитоз, лейкопенія; як виняток, можливе збільшення титру С-реактивного білка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: підвищена втома, почуття нездужання, підвищене потовиділення, гіпертермія, набряклість кінцівки, у вену якої проводиться інфузія розчину препарату. Кількість небажаних реакцій може зростати в залежності від концентрації, обсягу та швидкості проведення інфузій. При появі побічних ефектів дозу препарату слід зменшити.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні алпростадилу посилюється дія антигіпертензивних та судиннорозширювальних засобів. При одночасному застосуванні алпростадилу з антикоагулянтними та антиагрегантними засобами посилюється ризик кровотечі. Адреноміметики – епінефрін, норепінефрін – знижують вазодилатуючий ефект. У комбінації з цефамандолом, цефоперазоном, цефатетаном та тромболітиками збільшується ризик розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. При лікуванні дорослих пацієнтів з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій кінцівок препарат Алпростан® призначають внутрішньовенно у дозі від 50 до 200 мкг 1 раз на добу або, при більш тяжких станах, від 50 до 100 мкг 2 рази на добу. Як розчинник використовують 200-500 мл 0.9% розчину натрію хлориду, 5% або 10% розчину глюкози, тривалість інфузії повинна становити не менше 2 год. Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням. Тривалість курсу лікування в середньому становить 14 днів, при позитивному ефекті лікування препаратом можна продовжити протягом 7-14 днів. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижні. За відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку терапії подальше застосування препарату слід припинити.При порушенні функції нирок (концентрація креатиніну в сироватці більше 1.5 мг/дл) внутрішньовенне введення починають з 20 мкг. За потреби через 2-3 дні разову дозу збільшують до 40-60 мкг. Для хворих з нирковою та серцевою недостатністю максимальний обсяг рідини, що вводиться - 50-100 мл/добу. Курс лікування – 4 тижні. Розведення препарату Алпростан®, що рекомендується, концентрат для інфузії. При розведенні 1 ампули (0.2 мл) препарату Алпростан® концентрату для інфузій в 9.8 мл розчину-носія (фізіологічний розчин, 5% або 10% розчин глюкози) отримують концентрацію 100 мкг алпростадилу в 10 мл розчину. Отриманий розчин можна розводити у більшому обсязі розчинника. Розчин рекомендується використовувати відразу після приготування, можливе тимчасове зберігання розчину не більше 24 год при температурі 2-8°С.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, гіперемія покривів шкіри, загальна слабкість, почастішання частоти серцевих скорочень. Можливий розвиток вазо-вагальних реакцій з блідістю шкірних покривів, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, що може супроводжуватися ішемією міокарда та симптомами серцевої недостатності, а також можливі болі, набряк та почервоніння тканини у місці інфузії. Лікування: при симптомах передозування необхідно зменшити дозу або припинити інфузію. При вираженому зниженні артеріального тиску хворому в положенні лежачи необхідно підняти ноги. При збереженні симптомів необхідно використовувати симпатоміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлпростадил можуть застосовувати лише лікарі, які мають досвід в ангіології, знайомі з сучасними методами безперервного контролю за станом серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. У період лікування необхідний контроль гемодинамічних показників кислотно-лужного балансу, біохімічних показників крові, системи згортання крові (при порушеннях системи згортання крові або при одночасної терапії препаратами, що впливають на систему згортання). Пацієнти з ішемічною хворобою серця, нирковою недостатністю (креатинін сироватки крові більше 1.5 мг/дл) повинні перебувати під наглядом у стаціонарі під час лікування алпростадилом та протягом 1 дня після припинення лікування. Щоб уникнути появи симптомів гіпергідратації у таких пацієнтів обсяг рідини, що вводиться, по можливості не повинен перевищувати 50-100 мл на день. Необхідне динамічне спостереження за станом пацієнта (контроль артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), за необхідності – контроль маси тіла, балансу рідини, вимірювання центрального венозного тиску або луна кардіографія. У новонароджених препарат слід застосовувати під постійним контролем артеріального тиску за наявності умов для проведення ШВЛ. У хворих на гемодіалізу лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді. У хворих з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок застосування препарату є частиною комплексного лікування, клінічний ефект має тривалий характер і може виявлятися з певною затримкою після закінчення курсу лікування. Флебіт (проксимальніше місця введення), як правило, не є причиною припинення терапії, ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування в подібних випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід враховувати, що застосування препарату Алпростан може супроводжуватися потенційними системними проявами у вигляді гіпотензії, запаморочення або слабкості, які зазвичай зникають незабаром після припинення інфузій внаслідок короткого біологічного періоду напіввиведення активної речовини. Тому необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт сухої трави люцерни, стеарат кальцію, лактоза, МКЦ.Фармакотерапевтична групаАнтихолестерин сприяє зниженню рівня холестерину та цукру в крові, перешкоджає атеросклеротичним змінам стінок судин, ефективно знижує артеріальний тиск, чинить протипухлинну дію, сприяє підвищенню імунітету та регулює функцію гіпофіза.РекомендуєтьсяРекомендується як загальнозміцнюючий засіб, що сприяє нормалізації ліпідного (жирового) обміну та знижує рівень холестерину в крові, що знижує ризик розвитку атеросклерозу, для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. При необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп. (1 мл): Активна речовина: илопросту трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту илопросту 20 мкг. Допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, хлорид натрію, хлористоводнева кислота 0.1М, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла місткістю 1 мл (5) – піддони картонні (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій; прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаІлопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію та реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодилатації, гальмування активації тромбоцитів, відновлення та захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів), знижує підвищену судинну проникність; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію та міграцію лейкоцитів після пошкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів у пошкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНПα).ФармакокінетикаРозподіл Рівноважна концентрація в плазмі досягається дуже швидко, через 10-20 хв після початку внутрішньовенної інфузії. Час її досягнення лінійно залежить від швидкості інфузій, при швидкості інфузій 3 нг/кг/хв досягається концентрація приблизно дорівнює 135±24 пг/мл. Після закінчення інфузій концентрація илопросту у плазмі дуже швидко знижується (це зумовлено дуже високою інтенсивністю його метаболізму). Метаболічний кліренс становить приблизно 20±5 мл/кг/хв. T1/2 ;з плазми крові в термінальній фазі розподілу становить близько 0.5 год. Через 2 години після припинення інфузій вміст лікарської речовини становить менше 10% від рівноважної концентрації. Зв'язування з альбумінами плазми становить 60%. Метаболізм Ілопрост метаболізується, головним чином, шляхом Р-окислення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому вигляді речовина з організму не виділяється. Головний метаболіт – тетранорилопрост, виявляється у сечі у вільному вигляді та у чотирьох кон'югованих формах діастереоізомерів. Як показали експерименти на тваринах, тетранорилопрост фармакологічно неактивний. Результати досліджень in vitro вказують на подібний характер метаболізму илопросту в легенях після внутрішньовенного введення або вдихання. Виведення Виведення илопросту після внутрішньовенних інфузій у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T1/2; тривалістю, відповідно, 3-5 хв і 15-30 хв. Загальний кліренс ілопросту дорівнює приблизно 20 мл/кг/хв, вказуючи на те, що метаболізм ілопросту відбувається частково поза печінкою. Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопросту, міченого 3Н, у здорових суб'єктів. Після внутрішньовенних інфузій виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено із сечею, а 12% - з калом. Елімінація метаболітів з плазми та виведення їх із сечею мають двофазний характер, причому T1/2; з плазми становить у першу фазу близько 2 год, у другу – близько 5 год, а для сечі – відповідно 2 та 18 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності У дослідженні з використанням внутрішньовенних інфузій ілопросту було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які періодично отримують лікування діалізом, кліренс значно нижчий (середній кліренс = 5±2 мл/хв/кг), ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують лікування діалізом (середній кліренс = 18±2 мл/хв/кг). При порушенні функції печінки Оскільки илопрост інтенсивно метаболізується у печінці, зміни печінкової функції впливають на концентрацію препарату у плазмі крові. Результати дослідження з внутрішньовенним введенням препарату включали дані 8 пацієнтів, які страждають на цироз печінки. Середній кліренс илопросту становив за розрахунками 10 мл/хв/кг. Вік та стать Фармакокінетика илопроста не залежить від віку та статі хворого.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант. Синтетичний аналог простацикліну.Показання до застосуванняОблітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації; важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики; важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.Протипоказання до застосуванняПатологічні стани, при яких дія илопросту на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча); тяжка ІХС або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність ІІ-ІV стадії (за класифікацією NYHA); тяжкі порушення ритму серцевих скорочень; підозра на застійні явища у малому колі кровообігу; період лактації; вагітність; підвищена чутливість до илопросту або до інших компонентів препарату. З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі та ризику лікування. При нирковій недостатності, що потребує діалізу, та при цирозі печінки виведення илопросту знижується. Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Іломедіном) низькими цифрами АТ; пацієнти з тяжкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем. Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Іломедіну.Вагітність та лактаціяІломедин не слід призначати жінкам при вагітності та в період лактації. Дані щодо застосування илопросту у вагітних жінок відсутні. Відповідно до доклінічним дослідженням илопрост надає токсичну дію на плід у щурів, але не у кроликів та мавп. Т.к. потенційний ризик терапевтичного застосування илопросту при вагітності не відомий, при лікуванні илопростом жінки фертильного віку мають використовувати надійні засоби контрацепції. В даний час відсутні відомості про проникнення илопросту в грудне молоко у людини, однак, оскільки є відомості про те, що илопрост може в невеликій кількості проникати в молоко у щурів, його не слід вводити матерям, що годують. Застосування у дітей В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Побічна діяНайбільш небажаними реакціями (≥10%), що найчастіше спостерігалися, відміченими при застосуванні Іломедіну в клінічних дослідженнях, були головний біль, припливи, нудота, блювання, гіпергідроз. Зазвичай ці побічні ефекти виникають на початку лікування при підборі дози, що максимально переноситься, і швидко зникають зі зменшенням дози. Найбільш серйозними небажаними реакціями, відміченими при застосуванні Іломедіну, були цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, тробоемболія легеневої артерії, серцева недостатність, судоми, гіпотензія, тахікардія, бронхіальна астма, стенокардія, задишка та набряк легенів. Інша група побічних ефектів пов'язана з реакціями у місці введення. Так, у місці введення може виникнути почервоніння та біль, а дилатація шкірних судин іноді може призвести до виникнення еритеми у вигляді смужки над місцем інфузії. Небажані побічні ефекти, зазначені при застосуванні Іломедіну під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/ 1000 та <1/100, рідкісні (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000). Профіль безпеки Іломедіна оцінюється на основі об'єднаних даних клінічних досліджень та постмаркетингового застосування. Приблизні показники частоти засновані на сумарній базі даних за 3325 пацієнтами, які отримували илопрост у ході як контрольованих, так і неконтрольованих клінічних досліджень, або в рамках програми благодійно-випробувального використання. Дані отримані головним чином у літніх пацієнтів, та пацієнтів з множинною патологією, які страждають від оклюзійної хвороби периферичних артерій у III та IV стадіях, а також у пацієнтів з облітеруючим тромбангіїтом. Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні Порушення метаболізму та харчування ; зниження апетиту ; ; Нервова система головний біль апатія, сплутаність свідомості, запаморочення/вертиго, парестезія/підвищена шкірна чутливість, гіперестезія/почуття печіння, неспокій/збудження, загальмованість, сонливість судоми*, непритомність, тремор, занепокоєння, депресія, галюцинації, мігрень ; З боку органу зору ; ; порушення чіткості зору, подразнення слизової оболонки очей, біль в очах ; З боку органу слуху ; ; ; вестибулярні порушення З боку серцево-судинної системи припливи гіпотензія*, тахікардія, брадикардія, стенокардія*, підвищений артеріальний тиск інфаркт міокарда*, серцева недостатність*, аритмія/екстрасистолія, цереброваскулярні порушення*/цереброваскулярна ішемія, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії* ; З боку системи кровотворення ; ; тромбоцитопенія ; З боку дихальної системи: ; задишка* бронхіальна астма*, ; набряк легенів* кашель З боку шлунково-кишкового тракту нудота, блювання діарея, абдомінальний дискомфорт/біль діарея з кров'ю; ректальна кровотеча, диспепсія, ректальні тенезми, запор, відрижка, дисфагія, сухість у роті/зміна смаку проктит З боку печінки та жовчовивідних шляхів ; ; жовтяниця ; З боку шкіри та підшкірних тканин гіпергідроз ; свербіння ; З боку кістково-м'язової системи ; біль у жувальних м'язах/тризм, міалгія, артралгія тетанія, м'язові спазми, гіпертонус ; З боку сечовидільної системи ; ; біль у ділянці нирок; везикальні тенезми, зміни у показниках сечі; дизурія, порушення з боку сечовивідних шляхів ; Загальна патологія та місцеві реакції ; біль, гіпертермія, підвищення температури тіла, відчуття тепла, загальна слабкість/нездужання, озноб, стомлюваність/втома, спрага, місцеві реакції (еритема, біль, флебіт) реакції гіперчутливості ; * Повідомлялося про загрозливі для життя наслідки або летальний кінець. Ілопрост може провокувати стенокардію, особливо у пацієнтів з ІХС. Застосування илопросту у комбінації з інгібіторами агрегації тромбоцитів, гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) підвищує ризик кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливу взаємодію не можна змішувати Іломедин в одному розчині з іншими лікарськими засобами. Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо виникає значна артеріальна гіпотензія, АТ вдасться скоригувати, зменшивши дозу илопроста. Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування в комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами фосфодіестерази та кровообігу, У разі інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі до 300 мг на добу курсом 8 днів, що передує застосуванню Іломедіну, не впливало на фармакокінетику илопросту. У дослідженні на тваринах було виявлено, що илопрост може спричинити зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини показують, що інфузії ілопросту не зачіпають фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, і що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не впливає на його фармакокінетику. В експериментах на тварин судинорозширювальна дія илопросту послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували кортикостероїд, проте інгібуюча дія на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки що не встановлено. Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал ілопросту щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що суттєве пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами внаслідок дії на них илопросту малоймовірне.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування – до 4 тижнів. Іломедин повинен застосовуватися тільки в умовах ретельного моніторного контролю в лікарнях або амбулаторних установах, які мають відповідні технічні можливості. Перед початком лікування у жінок слід виключити вагітність. Іломедин повинен застосовуватися лише після розведення. Розчин має бути свіжоприготовленим. Вміст ампули та розчинник повинні бути ретельно перемішані. Розведення Необхідно суворо дотримуватися методу розведення в залежності від способу введення розчину. При використанні інфузомату (інфузійний насос) Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 100 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 250 мл. При використанні автоматичного шприца Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 10 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 25 мл. Після розведення Іломедин вводять щодня у вигляді 6-годинних інфузій у периферичну вену або встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2.0 нг/кг маси тіла/хв. Необхідно контролювати АТ та ЧСС на початку інфузій та при кожному збільшенні дози препарату. Протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату – лікування починають із швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв. Після цього дозу поступово збільшують на 0.5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузій розраховують виходячи з маси тіла при максимальній дозі, що переноситься, в межах від 0.5 до 2.0 нг/кг/хв. Залежно від частоти таких побічних реакцій, як головний біль, нудота або зниження артеріального тиску, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію слід перервати. Лікування має бути продовжено зазвичай протягом 4 тижнів, застосовуючи дози, які добре переносилися у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання інфузомату (інфузійного насоса) Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) 40 6.0 12 18.0 24 50 7.5 15 22.5 30 60 9.0 18 27.0 36 70 10.5 21 31.5 42 80 12.0 24 36.0 48 90 13.5 27 40.5 54 100 15.0 30 45.0 60 110 16.5 33 49.5 66 Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання автоматичного шприца Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла, (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) ; 40 0.60 1.2 1.80 2.4 50 0.75 1.5 2.25 3.0 60 0.90 1.8 2.70 3.6 70 1.05 2.1 3.15 4.2 80 1,20 2.4 3.60 4.8 90 1.35 2.7 4.05 5.4 100 1.50 3.0 4.50 6.0 ПЗ 1.65 3.3 4.95 6.6 У пацієнтів із системною склеродермією, які страждають на синдром Рейно, для досягнення поліпшення, що триває кілька тижнів, часто досить короткого курсу лікування (3-5 днів). Не рекомендується проводити безперервні інфузії протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії, що виражається в ослабленні дії на тромбоцити, і можливість виникнення синдрому рикошету, що виявляється у підвищенні схильності до агрегації тромбоцитів при завершенні курсу терапії. Разом з тим, повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов'язані з цими феноменами, відсутні. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопросту знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу в 2 рази.ПередозуванняСимптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання і діарея, брадикардія або тахікардія, біль у гомілках або в спині. Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів та симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВ надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газовій гангрені). Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від куріння. Випадкове введення нерозбавленого розчину Іломедіну у прилеглі тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару). Слід уникати прийому препарату всередину та його попадання на слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, илопрост може призвести до тривалої, хоч і безболісної, еритеми. Тому необхідно бути обережними і уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопросту на будь-яку ділянку шкіри його слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином хлориду натрію. Використання у педіатрії В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему