Сердечно-сосудистые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкадіюча речовина: індапамід – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 76,96 мг, повідон-КЗО – 2,82 мг, кросповідон – 0,88 мг, магнію стеарат – 0,88 мг, натрію лаурилсульфат – 0,44 мг, тальк – 3,52 мг; оболонка: гіпромелоза – 1,7222 мг, макрогол-6000 – 0,3445 мг, тальк – 1,9030 мг, титану діоксид Е 171 С.1.77891 – 0,4303 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг. 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з алюмінієвої фольги друкованої лакованої та полівінілхлоридної плівки. 3 блістери (контурні осередкові упаковки) разом з інструкцією щодо застосування лікарського препарату в пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті; біодоступність – висока (93%). Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення препарату становить 14-24 години (загалом 18 годин), зв'язок із білками плазми крові -79 %. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці.Нирками виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності); не впливає на вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II,стимулює синтез простагландину Е2 та простацикліну PGI2, знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Гіпотензивний ефект розвивається на кінець першого тижня, зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому. Індапамід має гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту.Клінічна фармакологіяДіуретикиПоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату; анурія, рефрактерна гіпокаліємія, печінкова енцефалопатія або тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз, цукровий діабет у стадії декомпенсації, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), у ослаблених пацієнтів або у пацієнтів, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами. інтервалом QT на електрокардіограмі (ЕКГ), при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QTВагітність та лактаціяІндапамід не рекомендується приймати під час вагітності. Прийом діуретиків може викликати фетоплацентарну ішемію та спричиняти порушення розвитку плода. Індапамід виділяється з грудним молоком, тому застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується. У разі необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота можливих побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – понад 10 %; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко – менше 0,01 % (включаючи окремі випадки); частота невідома – не може бути визначена за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку нервової системи, рідко – вертиго, стомлюваність, біль голови, парестезії; частота невідома - непритомність. З боку серцево-судинної системи; дуже рідко - аритмія, артеріальна гіпотензія; частота невідома - збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу «пірует» (torsade de pointes) (можливо зі смертельним результатом). З боку травної системи: нечасто блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії, гепатит. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто – макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання. Описано випадки реакцій фоточутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові (тіазидні та тіазидоподібні діуретики слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом); підвищення активності «печінкових» трансаміназ; зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. розділ «Особливі вказівки»); гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та відростатичною гіпотензією. Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька).Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію: при одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію може спостерігатися підвищення концентрації літію у плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування літію. При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно підбирати дозу препаратів, регулярно контролюючи концентрацію літію у плазмі. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»: - антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); - антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол; - деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); - інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (внутрішньовенно (в/в)), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль вмісту електролітів плазми, показників ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует». Нестепоїдні протизапальні препарати більше НПЗП] (при системному призначенні: включаючи селективні інгібітори ніклооксигенази-2 'НОГ-2), високі дози саліїілатів (більше 3 г/добу): можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори ангіотензинперетворюваного ферменту (АПФ): призначення інгібіторів АПФ пацієнтам з гіпонатріємією (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію у плазмі крові необхідно: - за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків можна відновити; - або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі). Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотепіїїн В (в/в), глюко- і мінералоко тикостероїди (пуї системному призначенні тетракозактид, проносні засоби, стимулююше моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний регулярний , при необхідності - його корекція Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди, рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен: можливе посилення антигіпертензивної дії. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Сепдечні глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, які потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тпіамтерен, еплеренон): одночасне призначення індапаміду з калійзберігаючими діуретиками доцільно у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом і гіперемією). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо «петльових», при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди (мінерала- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні): зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці на добу (переважно вранці). Препарат приймають незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик виникнення побічних ефектів без посилення ангігіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний засіб, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування необхідно починати з прийому двох препаратів, доза індапаміду залишається рівною 2,5 мг вранці одноразово на добу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, корекція водноелектролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: індапамід – 2.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, на поперечному розрізі - внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Висока біодоступність (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у крові досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий Vd, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає в грудне молоко. Метаболізується в печінці. T1/2 індапаміду становить у середньому 14-18 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно у вигляді метаболітів, через кишечник – 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; виражені порушення функції нирок (кліренс креатину менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Оболонка таблетки містить лактозу, тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті в стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного обміну, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, асциті, ішемічній хворобі серця, у ослаблених пацієнтів та хворих зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ або тим, хто отримує поєднану терапію з іншими антиаритмічними засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть спричинити фетоплацентарну ішемію з ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяЗ боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперкальціємія, підвищення азоту сечовини у плазмі крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія, гіперурикемія, гіперглікемія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки рота, блювання, гастралгія, анорексія, дискомфорт у ділянці живота, панкреатит, запор або діарея, печінкова енцефалопатія (на фоні печінкової недостатності). З боку центральної нервової системи: астенія, запаморочення, нервозність, біль голови, сонливість, підвищена стомлюваність, загальна слабкість, безсоння, депресія, напруженість, дратівливість, тривога, летаргія, млявість, ажитація, парестезії, відчуття поколювання в кінцівках. З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору. З боку дихальної системи: риніт, кашель, фарингіт, синусит. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, аритмія, відчуття серцебиття, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії. З боку сечовивідної системи: ніктурія, поліурія, збільшення частоти розвитку інфекцій. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, геморагічний васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, нездужання, спазм м'язів, біль у спині, зниження лібідо та потенції, ринорея, підвищене потовиділення, зниження маси тіла, загострення системного червоного вовчаку, описані випадки реакції фоточутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні індапаміду з препаратами літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі. Астемізол, еритроміцин (в/в), пентамідин, сультоприд, вінкамін, антиаритмічні препарати ІА (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, бретиліум, соталол) можуть підвищувати ймовірність виникнення порушень серцевого ритму на кшталт torsades de pointes пірует"). Нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди, тетракозактид, симпатоміметики знижують гіпотензивну дію, баклофен збільшує. Салуретики, серцеві глікозиди, глюко- та мінералокортикостероїди, тетракозактид, амфотерицин В (в/в), проносні засоби підвищують ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ймовірність розвитку дигіталісної інтоксикації, з препаратами кальцію – гіперкальціємії, з метформіном – можливе посилення молочнокислого ацидозу. Комбінація з калійзберігаючими діуретиками може бути ефективна у певної категорії хворих, однак, при цьому повністю не виключається ймовірність розвитку гіпо-або гіперкаліємії, особливо у хворих з цукровим діабетом та нирковою недостатністю. Інгібітори АПФ збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності (особливо при наявному стенозі ниркової артерії). Контрастні йодовмісні засоби у високих дозах збільшують ризик розвитку порушень функції нирок (зневоднення організму). Перед застосуванням контрастних засобів йоду хворим необхідно відновити втрату рідини. Трициклічні антидепресанти та антипсихотичні препарати посилюють гіпотензивну дію та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Циклоспорин підвищує ризик розвитку гіперкреатинінемії. Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та підвищення їхньої продукції печінкою (може знадобитися корекція дози). Підсилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно вранці, незалежно від їжі по 2.5 мг (1 таб.)/сут, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду залишається рівною 2.5 мг вранці одноразово на добу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, у пацієнтів з порушенням функції печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні або прийомі Індапаміду у великих дозуваннях можуть розвинутися електролітні порушення, такі як гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз. Ці порушення частіше спостерігаються у хворих із хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціонального класу, за класифікацією NYHA); захворюваннями печінки, при блюванні та діареї, а також у осіб, які перебувають на безсольовій дієті. Одночасне призначення Індапаміду з серцевими глікозидами та кортикостероїдами підвищує ризик виникнення гіпокаліємії. Крім того, може збільшитись виділення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів. У хворих, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби, на тлі гіперальдостеронізму, а також у осіб похилого віку показаний ретельний контроль вмісту калію та креатиніну. Найбільш ретельний контроль показаний у хворих на цироз печінки, ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність. До групи підвищеного ризику також відносяться хворі зі збільшеним інтервалом QT на електрокардіограмі (уродженим або розвиненим на тлі будь-якого патологічного процесу). Перший вимір концентрації калію в крові слід здійснити протягом 1 тижня лікування. Гіперкальціємія на фоні прийому Індапаміду може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У хворих на цукровий діабет дуже важливо контролювати рівень глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії. Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Хворим необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Хворим з артеріальною гіпертензією та гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиків можна відновити трохи пізніше), або призначають початкові низькі дози інгібіторів АПФ. Похідні сульфонаміду можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні Індапаміду).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: індапамід – 1,50 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза (гіпромелоза 4000) – 42,00-78,40 мг; лактози моногідрат – 168,50 – 132,10 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,00 мг; магнію стеарат – 2,00 мг; оболонка: гіпромелоза – 5,94 мг; макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1,29 мг; тальк – 0,48 мг; титану діоксид – 1,29 мг. Пігулки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку картонну.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкоюХарактеристикаКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту; біодоступність – висока (93%). Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення – 18 годин, зв'язок з білками плазми – близько 79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці.Нирками виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник – 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Маючи здатність селективно блокувати "повільні" кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності); не впливає на вуглеводний обмін (у тому числі у хворих на цукровий діабет). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II,стимулює синтез простагландину Е2 та простацикліну PGI2, знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Індапамід має гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Гіпотензивний ефект розвивається на кінець першого тижня, зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Клінічна фармакологіяДіуретикиПоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду, тяжка ниркова недостатність (стадія анурії), виражена печінкова недостатність (у тому числі з енцефалопатією); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, галактоземія, синдром порушення всмоктування глюкози/галактози (препарат містить лактозу). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз; подовження інтервалу QT або одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”); цукровий діабет у стадії декомпенсації, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяІндапамід МВ ШТАДА не рекомендується приймати під час вагітності. Прийом діуретиків може викликати фетоплацентарну ішемію та спричиняти порушення розвитку плода. У зв'язку з тим, що індапамід виділяється з грудним молоком, не рекомендується призначення препарату під час грудного вигодовування. У разі необхідності застосування препарату Індапамід МВ ШТАДА в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто – 10% і більше; часто - 1% та більше, менше 10%; нечасто - 0,1% та більше, менше 1%; рідко – 0,01% та більше, менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%. Серцево-судинна система: дуже рідко – аритмія, ортостатична гіпотензія, серцебиття, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), характерні для гіпокаліємії. З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку. З боку центральної та периферичної нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, парестезії, підвищена збудливість, астенія, сонливість, вертиго, безсоння, депресія, підвищена стомлюваність, нездужання, спазм м'язів кінцівок, напруженість, дратівливість, тривожність. У пацієнтів із печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, анорексія, біль у животі, діарея. З боку сечостатевої системи: дуже рідко ниркова недостатність, ніктурія, інфекції, поліурія. З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, риніт. Алергічні реакції: часто – макуло-папульозний висип; нечасто – пурпура, дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, геморагічний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж шкіри. Інші: окремі повідомлення - загострення системного червоного вовчаку (ВКВ), реакції фоточутливості. Лабораторні дані: зниження рівня калію та розвиток гіпокаліємії (особливо виражене у хворих, що належать до групи ризику). У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3,2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4–6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії вміст калію в плазмі знижувався, в середньому на 0,23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; можлива гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку метаболічного алкалозу та його виразність незначні; гіперурикемія та гіперглікемія (неуточнена частота), підвищення концентрації азоту сечовини крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви приймаєте будь-які інші препарати, перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем. Не рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). У разі одночасного прийому з препаратами літію необхідні ретельний контроль концентрації літію у плазмі та корекція дозування. Комбінації, що потребують особливої ​​уваги Препарати, при одночасному застосуванні з якими підвищується ймовірність виникнення аритмій на кшталт «пірует» ("torsades de pointes"): антиаритмічні засоби класу IА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, дбутилид) , соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, в/в)), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол... Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт «пірует».Перед початком комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами слід контролювати вміст калію у плазмі крові та за необхідності відкоригувати його. Рекомендується проводити контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу «пірует». При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше), можливе: зменшення антигіпертензивного ефекту індапами. недостатність у зневоднених пацієнтів (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації).На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) при одночасному застосуванні з індапамідом у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків відновити. Терапію інгібіторами АПФ слід починати з низьких доз, з наступним поступовим збільшенням дози у разі потреби.При хронічній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з низьких доз інгібіторів АПФ, попередньо зменшивши дозу діуретиків. У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (зміст креатиніну в плазмі крові). Препарати, що підвищують ризик розвитку гіпокаліємії: амфотерицин (в/в); глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. Серцеві глікозиди:гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінація з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) може бути ефективна у певної категорії хворих, однак, при цьому повністю не виключається можливість розвитку гіпо-або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет та ниркову недостатність. У таких випадках слід контролювати рівень калію в плазмі, параметри ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію. При одночасному застосуванні діуретиків та метформіну можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов'язаний, мабуть,з розвитком функціональної ниркової недостатності, обумовленої дією діуретиків (переважно «петльових»). Не рекомендується застосовувати метформін у комбінації з індапамідом при рівні креатиніну більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. При застосуванні йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів слід мати на увазі, що діуретичний ефект індапаміду збільшує ризик розвитку ниркової недостатності. Цей ризик особливо високий при використанні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. Трициклічні антидепресанти та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Препарати, що містять солі кальцію,збільшують ризик розвитку гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. При одночасному застосуванні циклоспорину та такролімусу можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі крові (без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину), що спостерігається навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини). Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та підвищення їхньої продукції печінкою (може знадобитися корекція дози). Підсилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, переважно в ранкові години, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Добова доза – 1 таблетка Індапаміду МВ ШТАДА (1,5 мг) один раз на день. Збільшення дози препарату не призводить до посилення гіпотензивної дії.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1,5 мг; Допоміжні речовини: гуарова смола, лактоза, натрію лаурил сульфат, тальк очищений, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), титану діоксид, поліетиленгліколь. По 10, 14 таблеток у блістері АЛ/ПВХ. По 1, 2, 3 та 5 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБілі круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаІндапамід швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо сповільнює всмоктування, але не впливає на кількість адсорбованого препарату. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між двома дозами згладжуються. Проте є індивідуальні розбіжності в окремих пацієнтів. Індапамід зв'язується з білками плазми на 79%. Період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (загалом 18 годин). Повторний прийом не призводить до накопичення препарату в організмі. Метаболізується у печінці. 70% індапаміду виводиться нирками переважно як метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%). Близько 20% виводиться з фекаліями у вигляді неактивних метаболітів. У пацієнтів із недостатньою функцією нирок фармакокінетичні параметри препарату суттєво не змінюються.ФармакодинамікаІндапамід відноситься до похідних сульфонаміду і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід інгібує абсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, що підвищує виділення із сечею іонів натрію та хлору, та призводить до посилення діурезу. У меншій мірі препарат підвищує екскрецію іонів калію та магнію. Додатково до свого діуретичного ефекту індапамід має судинну дію, пов'язану зі зниженням артеріолярної та загальної периферичної резистентності. Індапамід має антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. У високих дозах не впливає ступінь зниження артеріального тиску (АТ), незважаючи на збільшення діурезу. Індапамід, як і інші тіазидні діуретики, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. У терапевтичних дозах практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату та інших похідних сульфонаміду; тяжка ниркова недостатність (стадія анурії); печінкова енцефалопатія або тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QТ (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Цукровий діабет, порушення функції нирок та/або печінки, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз, хворим зі збільшеним інтервалом QТ на ЕКГ або тим, хто отримує поєднану терапію, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою або уратним нефролітіазом).Вагітність та лактаціяПрийом індапаміду під час вагітності не рекомендований. Застосування препарату може спричинити фетоплацентарну ішемію з ризиком уповільнення розвитку плода. Не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю (індапамід проникає у грудне молоко).Побічна діяСерцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, зміни на ЕКГ (гіпокаліємія), аритмія, серцебиття. З боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення, нервозність, астенія. З боку травної системи: запор або діарея, диспепсія, нудота, біль у животі, можливий розвиток печінкової енцефалопатії, рідко панкреатит. З боку сечостатевої системи: часті інфекції, ніктурія, поліурія. Алергічні реакції: свербіж шкіри, плямисто-папульозний висип, кропив'янка, геморагічний васкуліт. З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит. Лабораторні показники: гіперкальціємія, гіперурикемія, гіпохлоремія, гіпонатріємія, гіперглікемія. Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, аплазія кісткового мозку та гемолітична анемія. Інші: можливе загострення системного червоного вовчаку.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні: препаратів літію та індапаміду необхідний ретельний контроль концентрації літію у плазмі крові та корекція дозування, можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові з симптомами передозування, також як і при безсольовій дієті (зниження виділення літію із сечею). З астемізолом, бепридином, еритроміцином (при внутрішньовенному введенні), галофантрином, пентамідином, сультопридом, терфенадином і вінкаміном, антиаритмічними засобами IA класу (хінідином, гідрохінідином, дизопірамідом, аміодароном, аміодароном пірует». Чинниками ризику є гіпокаліємія, брадикардія та попереднє подовження інтервалу QT. З нестероїдними протизапальними препаратами (при системному призначенні) високими дозами саліцилатів виникає ризик гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (зниження швидкості гломерулярної фільтрації). Необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування контролювати функцію нирок. З амфотерицином (в/в); глюко- та мінералокортикостероїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, серцевими глікозидами – підвищується ризик гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль рівня калію у плазмі крові ЕКГ, при необхідності призначення відповідного лікування. З баклофеном – посилення антигіпертензивного ефекту. З циклоспорином – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, при незміненій концентрації циркулюючого циклоспорину. Трициклічні антидепресанти, нейролептики – посилюється антигіпертензивний ефект індапаміду та підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). З інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) – підвищення ризику розвитку артеріальної гіпотензії. З йодовмісними контрастними речовинами (у високих дозах) - зневоднення організму та збільшення ризику розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин хворим необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію - збільшення концентрації іонів кальцію в плазмі крові внаслідок зниження виділення із сечею. Калійзберігаючі діуретики (аілорид, спіронолапон, тріамтерен) – ризик розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет та пацієнтів з порушенням функції нирок.Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці Індапамід Ретард-Акріхін один раз на добу, переважно ранковим годинником, запиваючи достатньою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми гострого отруєння переважно пов'язані з водно-електролітними порушеннями (гіпонатріємія, гіпокаліємія) і виявляються у вигляді нудоти, блювання, зниження артеріального тиску, судом, запаморочення, сонливості, загальмованості, поліурії або олігурії, що може закінчитися анурією. Лікування: заходи, спрямовані на видалення препарату зі шлунка шляхом його промивання та/або призначення активованого вугілля. Наступні заходи, що проводяться у медичному закладі, мають бути спрямовані на відновлення водно-електролітного балансу, симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з порушеною функцією печінки тіазидні діуретики можуть спричинити печінкову енцефалопатію. При її виникненні прийом діуретиків має бути негайно припинено. Будь-який діуретичний препарат може стати причиною гіпонатріємії, яка в деяких випадках супроводжується серйозними наслідками. Рівень натрію в плазмі вимірюється до початку лікування, а потім під час лікування з регулярними інтервалами. Спочатку падіння концентрації натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому регулярний контроль є важливим. У літніх пацієнтів та пацієнтів із цирозом печінки контроль має бути ще більш частим. Найбільшим ризиком при лікуванні тіазидними діуретиками є гіпокаліємія. Ризик виникнення гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) повинен бути запобігти певним групам населення з високим ризиком, такими як ослаблені пацієнти та/або приймаючі одночасно кілька лікарських засобів, пацієнти похилого віку, пацієнти з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом, ішемічною хворобою серця та серцевою недостатністю. У цих пацієнтів гіпокаліємія підвищує токсичну дію серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій. До групи підвищеного ризику також належать пацієнти з подовженим інтервалом QТ на ЕКГ, незалежно від причини – вродженої або індукованої ліками. Гіпокаліємія (як і брадикардія) є сприятливим чинником виникнення важких аритмій, особливо потенційно небезпечних типу «пірует». Всі ці пацієнти потребують більш частого контролю концентрації калію в плазмі крові. Перший вимір концентрації калію в плазмі має бути проведений протягом першого тижня лікування. При виявленні низького рівня калію потрібна його корекція. Контроль рівня глюкози крові важливий у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. У пацієнтів із гіперурикемією може збільшуватись частота подагричних нападів. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише при нормальній або злегка зниженій (кліренс креатиніту у дорослих нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л) нирковій функції. У літніх пацієнтів рівень креатиніну плазми може змінюватися залежно від віку, маси тіла і статі. Вторинна гіповолемія внаслідок втрати води та натрію, що індукується діуретиками на початку лікування, спричиняє зменшення клубочкової фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові. Якщо функція нирок у пацієнта не порушена, то ця транзиторна функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, але може погіршити ниркову недостатність, що вже існувала. Спортсмени повинні брати до уваги, що препарат містить активну субстанцію, яка може спричинити позитивну реакцію при допінг-контролі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У деяких випадках можливі індивідуальні реакції, пов'язані зі зміною артеріального тиску, особливо на початку лікування або при додаванні іншого антигіпертензивного засобу. Внаслідок чого може знижуватися здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: індапамід – 1.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту; біодоступність – висока (93%). Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на кількість речовини, що всмокталася. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації препарату в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення – 18 годин, зв'язок з білками плазми – близько 79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Нирками виводиться 60-80% як метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник — 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу. Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (тригліцеридів, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності); не впливає на вуглеводний обмін (у тому числі у хворих на цукровий діабет). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II, стимулює синтез простагландину Е2 та простацикліну PGI2, знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Індапамід має гіпотензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Гіпотензивний ефект розвивається на кінець першого тижня, зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду, тяжка ниркова недостатність (стадія анурії), виражена печінкова недостатність (у тому числі з енцефалопатією); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, галактоземія, синдром порушення всмоктування глюкози/галактози (препарат містить лактозу). З обережністю: порушення функції печінки та/або нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз; подовження інтервалу QT або одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT; цукровий діабет у стадії декомпенсації, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяІндапамід МВ ШТАДА не рекомендується приймати під час вагітності. Прийом діуретиків може викликати фетоплацентарну ішемію та спричиняти порушення розвитку плода. У зв'язку з тим, що індапамід виділяється з грудним молоком, не рекомендується призначення препарату під час грудного вигодовування. У разі необхідності застосування препарату Індапамід МВ ШТАДА в період лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто – 10% і більше; часто - 1% і більше, менше 10%; нечасто - 0,1% і більше, менше 1%; рідко - 0,01% і більше, менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, ортостатична гіпотензія, серцебиття, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), характерні для гіпокаліємії. З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, аплазія кісткового мозку. З боку центральної та периферичної нервової системи: рідко – запаморочення, головний біль, парестезії, підвищена збудливість, астенія, сонливість, вертиго, безсоння, депресія, підвищена стомлюваність, нездужання, спазм м'язів кінцівок, напруженість, дратівливість, тривожність. У пацієнтів із печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. З боку травної системи: нечасто блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, анорексія, біль у животі, діарея. З боку сечостатевої системи: дуже рідко ниркова недостатність, ніктурія, інфекції, поліурія. З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, риніт. Алергічні реакції: часто - макуло-папульозний висип; нечасто – пурпура, дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, геморагічний васкуліт, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж шкіри. Інші: окремі повідомлення - загострення системного червоного вовчаку (ВКВ), реакції фоточутливості. Лабораторні дані: зниження рівня калію та розвиток гіпокаліємії (особливо виражене у хворих, що належать до групи ризику). У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (вміст калію в плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3,2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії вміст калію в плазмі знижувався, в середньому на 0,23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; можлива гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку метаболічного алкалозу та його виразність незначні; гіперурикемія та гіперглікемія (неуточнена частота), підвищення концентрації азоту сечовини крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія. Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються або ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви приймаєте будь-які інші препарати, перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем. Не рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). У разі одночасного прийому з препаратами літію необхідні ретельний контроль концентрації літію у плазмі та корекція дозування. Комбінації, що потребують особливої ​​уваги Препарати, при одночасному застосуванні з якими підвищується ймовірність виникнення аритмій на кшталт «пірует» (torsades de pointes): антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, дбутилид, , соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, в/в)), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол. Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт «пірует». Перед початком комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами слід контролювати вміст калію у плазмі крові та за необхідності відкоригувати його. Рекомендується проводити контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу «пірует». При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше), можливе: зменшення антигіпертензивного ефекту індапами. недостатність у зневоднених пацієнтів (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) при одночасному застосуванні з індапамідом у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом діуретиків відновити. Терапію інгібіторами АПФ слід починати з низьких доз, з наступним поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування слід розпочинати з низьких доз інгібіторів АПФ, попередньо зменшивши дозу діуретиків.У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (зміст креатиніну в плазмі крові). Препарати, що підвищують ризик розвитку гіпокаліємії: амфотерицин (в/в); глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінація з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) може бути ефективна у певної категорії хворих, однак, при цьому повністю не виключається можливість розвитку гіпо-або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет та ниркову недостатність. У таких випадках слід контролювати рівень калію в плазмі, параметри ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію. При одночасному застосуванні діуретиків та метформіну можлива поява молочнокислого ацидозу, який пов'язаний, мабуть, з розвитком функціональної ниркової недостатності, обумовленої дією діуретиків (переважно «петльових»). Не рекомендується застосовувати метформін у комбінації з індапамідом при рівні креатиніну більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. При застосуванні йодовмісних рентгеноконтрастних препаратів слід мати на увазі, що діуретичний ефект індапаміду збільшує ризик розвитку ниркової недостатності. Цей ризик особливо високий при використанні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. Трициклічні антидепресанти та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. При одночасному застосуванні циклоспорину та такролімусу можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі крові (без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину), що спостерігається навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини). Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та підвищення їхньої продукції печінкою (може знадобитися корекція дози). Підсилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, переважно в ранкові години, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Добова доза препарату – 1 таблетка Індапаміду МВ ШТАДА (1,5 мг) один раз на день. Збільшення дози препарату не призводить до посилення гіпотензивної дії.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, загальмованість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія або олігурія аж до анурії. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри недостатній ефективності через 4-8 тижнів доцільно до терапії додати антигіпертензивний лікарський засіб з іншим механізмом дії. Дозу препарату не рекомендується (за відсутності суттєвого збільшення гіпотензивного ефекту підвищується ризик розвитку побічних ефектів). У хворих, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби, на тлі гіперальдостеронізму, а також у осіб похилого віку показаний регулярний контроль вмісту іонів калію та креатиніну. На тлі прийому індапаміду слід систематично контролювати концентрацію іонів калію, натрію, магнію в плазмі крові (можуть розвинутися електролітні порушення), рН, концентрацію глюкози, сечової кислоти та залишкового азоту. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі рекомендується проводити до початку лікування. Перший вимір концентрації іонів калію в плазмі слід провести протягом першого тижня від початку лікування. Найбільш ретельний контроль показаний у хворих на ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність, цироз печінки (особливо з набряками або асцитом - ризик розвитку метаболічного алкалозу, що посилює прояви печінкової енцефалопатії), ослаблених хворих або одержують поєднану медикаментозну терапію.До групи підвищеного ризику також відносяться хворі зі збільшеним інтервалом QТ на електрокардіограмі (вродженим або розвиненим на тлі будь-якого патологічного процесу) і хворі, що приймають, поряд з індапамідом, лікарські засоби, що подовжують інтервал QT. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію із сечею, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням функції паращитовидної залози. При призначенні тіазидних діуретиків пацієнтам із печінковою недостатністю можливий розвиток печінкової енцефалопатії. У таких випадках прийом препарату слід негайно припинити. У хворих на цукровий діабет дуже важливо контролювати рівень глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії. Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Хворим необхідно компенсувати втрату води та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. У хворих з високим рівнем сечової кислоти в плазмі на тлі терапії індапамідом може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Похідні сульфонамідів можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні індапаміду). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами У деяких пацієнтів, переважно на початку лікування або при додаванні іншого антигіпертензивного засобу, можуть виникати сонливість, запаморочення та інші побічні ефекти нервової системи. При їх виникненні пацієнт повинен дотримуватися особливих запобіжних заходів при керуванні транспортним засобом і роботі зі складними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 119.1 мг, гіпромелоза 77.4 мг, кремнію діоксид колоїдний 1 мг, магнію стеарат 1 мг; Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 5 мг, гліцерол 85 % 0.7 мг, титану діоксид 1 мг. 10 шт. - блістери з ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги (1, 2, 3, 5, 9, 10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 1. 5 мг Фасування: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендуется применять во время беременности, т.к. диуретики могут вызывать фетоплацентарную ишемию с риском развития гипотрофии плода. Индапамид нельзя применять для лечения физиологических отеков при беременности. Индапамид выделяется с грудным молоком. Учитывая возможность появления нежелательных явлений у грудных детей, кормление грудью во время лечения не рекомендуется.Побочные действияБольшинство побочных реакций (лабораторные и клинические показатели) носят дозозависимый характер. Частота побочных реакций, которые могут быть вызваны тиазидоподобными диуретиками, включая индапамид, приведена в виде следующих градаций: очень часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, Со стороны системы кроветворения: очень редко - тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия. Со стороны центральной нервной системы: редко - головокружение, утомляемость, головная боль, парестезии. Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - аритмия, снижение АД. Со стороны пищеварительной системы: нечасто - рвота; редко - тошнота, запор, сухость во рту; очень редко - панкреатит. Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - почечная недостаточность. Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - нарушение функции печени; неуточненной частоты - возможность развития печеночной энцефалопатии в случае печеночной недостаточности. Со стороны кожных покровов: реакции повышенной чувствительности, в основном дерматологические, у пациентов с предрасположенностью к аллергическим и астматическим реакциям; часто - макулопапулезная сыпь; нечасто - геморрагический васкулит; очень редко - ангионевротический отек и /или крапивница, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона; неуточненной частоты - возможно ухудшение при наличии острой формы диссеминированной красной волчанки. Описаны случаи фоточувствительности. Лабораторные показатели: в клинических исследованиях гипокалиемия (содержание калия в плазме крови ≤3.4 ммоль/л) наблюдалась у 10% пациентов и 3.2 ммоль/л – у 4% пациентов после 4-6 недель лечения. После 12 недель терапии уровень калия в плазме крови снизился, в среднем, на 0.23 ммоль/л. Очень редко - гиперкальциемия; неуточненной частоты - гипокалиемия, гипонатриемия, сопровождающаяся гиповолемией, дегидратацией и ортостатической гипотензией. Одновременная потеря ионов хлора может приводить к компенсаторному метаболическому алкалозу, однако частота развития алкалоза и его выраженность не значительна; повышение уровня мочевой кислоты и глюкозы в плазме крови.Взаимодействие с лекарственными средствамиНе рекомендуемые комбинации При одновременном применении с препаратами литиявозможно повышение концентрации ионов лития в плазме крови вследствие снижения выведения его из организма почками, сопровождающееся появлением признаков передозировки (нефротоксическое действие), так же как и при соблюдении бессолевой диеты (снижение выведения ионов лития почками). Комбинации, требующие особого внимания 1. Препараты, способные вызвать нарушение ритма сердца по типу "пируэт": антиаритмические средства IА класса (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид), антиаритмические средства III класса (амиодарон, дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол, некоторые нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин), бензамиды (амисульприд, сульпирид, сультоприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), прочие (бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин (в/в), галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, винкамин (в/в), астемизол. Одновременное применение с любым из этих препаратов, особенно на фоне гипокалиемии, повышает риск возникновения желудочковых аритмий по типу "пируэт". Перед началом комбинированной терапии препаратом Индапамид ретард и указанными выше препаратами следует контролировать содержание калия в плазме крови и, при необходимости, откорректировать его. Рекомендуется: контроль клинического состояния пациента, а так же содержания электролитов плазмы крови и ЭКГ. У пациентов с гипокалиемией необходимо использовать препараты, не провоцирующие развитие аритмии типа "пируэт". 2. При одновременном назначении НПВП (при системном применении), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), высокие дозы салициловой кислоты (3 г/сут и более) возможно: уменьшение антигипертензивного эффекта индапамида, развитие острой почечной недостаточности у обезвоженных пациентов (вследствие снижения скорости клубочковой фильтрации). В начале терапии индапамидом необходимо восстановить водно-электролитный баланс и контролировать функцию почек. 3. Ингибиторы АПФ у пациентов с гипонатриемией (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии) увеличивают риск развития артериальной гипотензии и/или острой почечной недостаточности. Пациентам с артериальной гипертензией и возможно с гипонатриемией, вследствие приема диуретиков, необходимо: прекратить прием препарата за 3 дня до начала терапии ингибиторами АПФ и перейти на терапию калийнесберегающими диуретиками; или начать терапию ингибиторами АПФ с низких доз, с последующим постепенным увеличением дозы в случае необходимости. В первую неделю терапии ингибиторами АПФ рекомендуется контроль концентрации креатинина плазмы крови. 4. Другие препараты, способные вызвать гипокалиемию: амфотерицин В (в/в),- глюко- и минералокортикостероиды (при системном назначении); тетракозактид; слабительные средства, стимулирующие моторику кишечника. При одновременном приеме с индапамидом вышеуказанных препаратов увеличивается риск развития гипокалиемии (аддитивный эффект). При необходимости следует контролировать и корректировать содержание ионов калия в плазме крови. 5. Одновременная терапия с баклофеном усиливает антигипертензивный эффект индапамида. 6. Сердечные гликозиды: гипокалиемия увеличивает токсическое действие сердечных гликозидов (гликозидная интоксикация). При одновременном применении индапамида и сердечных гликозидов следует контролировать содержания ионов калия в плазме крови, показатели ЭКГ, и, при необходимости, корректировать терапию. Комбинации препаратов, требующие внимания 1. Одновременное применение с калийсберегающими диуретиками (амилорид, спиронолактон, триамтерен) целесообразна у некоторых пациентов, однако не исключается возможность развития гипокалиемии. На фоне сахарного диабета или почечной недостаточности возможно развитие гиперкалиемии. Необходимо контролировать содержание ионов калия в плазме крови, показатели ЭКГ, и, при необходимости, корректировать терапию. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: індапамід – 1.5 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 77.36 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 119.14 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг, опадрай ІІ (гіпромелоза – 2.24 мг, кольо 2) 800 мкг, титану діоксид – 2.08 мг) – 8 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою (плівкової) білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – внутрішній шар білого або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретик. Антигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо препарат повністю, але поступово всмоктується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість, але не впливає на повноту абсорбції. Cmax у плазмі крові досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. Рівноважна концентрація досягається через 7 днів регулярного прийому. Препарат на 70-80% зв'язується із білками плазми крові. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарні) бар'єри, проникає у грудне молоко. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення індапаміду становить середньому 18-26 год. Виводиться з організму нирками (до 80%) переважно як метаболітів, через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаГіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідний бензамідів. Має помірні салуретичні та діуретичні ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, та меншою мірою іонів калію в проксимальних канальцях та кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширюючі ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму іонів кальцію в гладком'язові стінки судин. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуваннягостре порушення мозкового кровообігу; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з печінковою енцефалопатією); гіпокаліємія; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату. Дані таблетки містять лактози моногідрат (цукор молочний), тому препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Застосовують препарат з обережністю при цукровому діабеті, гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, помірної печінкової та/або ниркової недостатності, хронічної серцевої недостатності, гіпертензії, пацієнтів з пацієнтами. які отримують поєднану терапію, в результаті якої можливе подовження інтервалу QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби IA класу (хінідин, дизопрамід) та III класу (аміодарон, ).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати під час вагітності. діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію із ризиком розвитку гіпотрофії плода. Індапамід не можна застосовувати для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Індапамід виділяється із грудним молоком. Враховуючи можливість появи небажаних явищ у немовлят, годування груддю під час лікування не рекомендується.Побічна діяБільшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, які можуть бути викликані тіазидоподібними діуретиками, включаючи індапамід, наведена у вигляді наступних градацій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезії. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, зниження артеріального тиску. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до алергічних та астматичних реакцій; часто - макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; неуточненої частоти - можливе погіршення за наявності гострої форми дисемінованого червоного вовчаку. Описано випадки фоточутливості. Лабораторні показники: у клінічних дослідженнях гіпокаліємія (зміст калію в плазмі крові ≤3.4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів та 3.2 ммоль/л – у 4% пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів терапії рівень калію в плазмі знизився, в середньому, на 0.23 ммоль/л. Дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпокаліємія, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). Комбінації, що потребують особливої ​​уваги 1. Препарати, здатні викликати порушення ритму серця за типом "пірует": антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: , ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманін, дер, , моксифлоксацин, вінкамін (в/в), астемізол Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів, особливо на тлі гіпокаліємії, підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій на кшталт "пірует".Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід ретард та вищезазначеними препаратами слід контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується: контроль клінічного стану пацієнта, а також вмісту електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу "пірует". 2. При одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилової кислоти (3 г/добу і більше) можливі: зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності. (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. 3. Інгібітори АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією, внаслідок прийому діуретиків, необхідно: припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберігаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну плазми крові. 4. Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), - глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні); тетракозактид; проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі з індапамідом вищезгаданих препаратів збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). При необхідності слід контролювати та коригувати вміст іонів калію у плазмі крові. 5. Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. 6. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації препаратів, які потребують уваги 1. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) є доцільним у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії. На тлі цукрового діабету або ниркової недостатності можливий розвиток гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. 2. Метформін збільшує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, т.к. можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо петльових. Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну плазми більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. 3. Одночасне застосування великих доз йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Перед застосуванням препаратів рекомендується відновити водно-електролітний баланс крові. 4. Трициклічні антидепресанти (іміпрамінподобні) та нейролептики посилюють гіпотензивний ефект та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). 5. Препарати, що містять солі кальцію, збільшують ризик розвитку гіперкальціємії через зниження виведення іонів кальцію нирками. 6. Циклоспорин, такролімус – ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину. 7. Глюкортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) знижують гіпотензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини).Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від їди, переважно в ранковий час у дозі 1.5 мг (1 таблетка)/сут. Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується (зростає ризик побічних ефектів без посилення антигіпертензивного ефекту). Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду ретард залишається рівною 1.5 мг вранці одноразово на добу. У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі, препарат можна застосовувати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), водно-електролітні порушення, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, поліурія, олігоурія аж до анурії. можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням нормального водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю при призначенні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку прийом препарату слід припинити. На тлі терапії препаратом Індапамід ретард необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс вміст іонів натрію у плазмі крові: всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію. Зміст іонів натрію в плазмі слід вимірювати перед початком лікування препаратом Індапамід ретард, а потім регулярно в період лікування. Визначення вмісту іонів натрію в плазмі крові необхідно проводити до початку терапії препаратом Індапамід ретард, а також у період терапії. Важливо регулярно контролювати вміст іонів натрію у плазмі, т.к. спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки. вміст іонів калію у плазмі крові: найбільшим ризиком при лікуванні тіазидоподібними діуретиками є гіпокаліємія. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити увагу в наступних випадках: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують іншу терапію (антиаритмічні препарати та засоби, які можуть подовжувати інтервал QT на ЕКГ), у літньому віці, пацієнтам з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом; з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику належать також пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ. Гіпокаліємія є фактором виникнення важкої аритмії, і особливо аритмії типу «пірует», яка може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід ретард. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. вміст іонів кальцію в плазмі крові: тіазидоподібні та тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід ретард може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. концентрація глюкози у плазмі крові: у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. сечова кислота: у пацієнтів із гіперурикемією може збільшувати частоту виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні, повною мірою, тільки у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою (креатинін плазми крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л) функцією нирок. Виражена гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. При нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Пацієнти похилого віку Рекомендується регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у плазмі крові з урахуванням віку пацієнта, маси тіла та статі. Індапамід ретард можна призначати пацієнтам похилого віку за збереженої або трохи порушеної функції нирок (КК вище 30 мл/хв). Спортсмени Індапамід ретард може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування індапаміду ретард не спричиняє порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід ретард не рекомендується керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: індапамід – 2,5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), крохмаль кукурудзяний, повідон К25, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, склад оболонки: Опадрай 03F180011 білий (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ); біодоступність висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на повноту абсорбції. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) - 1-2 години після прийому внутрішньо. При повторних прийомах коливання концентрації індапаміду в плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. плацентарний), проникає у грудне молоко. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 18 год. Нирками виводиться 60-80% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник – 20%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.ФармакодинамікаМеханізм дії Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та гіпотензивним ефектом. Фармакодинамічні ефекти У клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фаз при використанні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не чинили вираженого діуретичного ефекту, було продемонстровано 24-годинний гіпотензивний ефект. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, у тому числі на рівень тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та ліпопротеїнів високої щільності; не впливає на показники обміну вуглеводів, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних сульфонаміду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія; гіпокаліємія. У зв'язку з тим, що до складу входить лактоза препарат не рекомендується пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, галактоземією, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. У зв'язку з відсутністю клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років. З обережністю: При порушеннях функції печінки та/або нирок, гіпонатріємії та інших порушеннях водно-електролітного балансу, гіперпаратиреозі, у ослаблених пацієнтів або у пацієнтів, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними засобами, при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT на електрокардіограмі. цукровому діабеті у стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо, що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом).Вагітність та лактаціяВагітність На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого на вагітність. Слід уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється індапамід чи його метаболіти із грудним молоком. У новонароджених при цьому може розвиватися підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємії. У зв'язку з цим ризик для новонародженого/немовля не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації. Не слід застосовувати індапамід у період грудного вигодовування. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 25% пацієнтів, а концентрація калію менше 3,2 ммоль/л спостерігалася у 10% пацієнтів через 4-6 тижнів після початку лікування. Після 12 тижнів терапії середнє зниження концентрації калію в плазмі становило 0,41 ммоль/л. Більшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, З боку кровоносної та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: рідко – вертиго, підвищена стомлюваність, біль голови, астенія, парестезія; частота невідома - непритомність. З боку органів чуття: частота невідома – міопія, нечіткий зір, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, виражене зниження артеріального тиску; частота невідома – аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом), збільшення інтервалу QT на ЕКГ. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності, гепатит. З боку шкірних покривів: часто - реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, макулопапульозні висипи; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - можливе загострення вже наявного гострого системного червоного вовчаку, фоточутливість. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, зниження концентрації калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику, гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, дегідратацією та ортостатичною гіпотензією. Одночасна втрата іонів хлору може призводити до компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота розвитку алкалозу та його виразність незначна; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію, а також як і при дотриманні дієти без солі, може спостерігатися підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування літію. При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно підбирати дозу препаратів, регулярно контролюючи концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" У зв'язку зі збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику - гіпокаліємія), слід особливо обережно застосовувати індапамід спільно з такими препаратами як: антиаритмічні лікарські препарати IA класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) та флекаїнід; антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат), соталол, дронсдарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол; антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам); антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол; протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол); протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні); антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ); протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус); протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон); засоби, що впливають на моторику шлунково-кишкового тракту (цизапрід); антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин); інші лікарські засоби: анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол. слід визначити вміст калію в плазмі крові і, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль вмісту електролітів плазми, показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Одночасне застосування індапаміду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует"). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові. Нестероїдні протизапальні препарати (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду. Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із гіпонатріємією (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію у плазмі крові необхідно: за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків; надалі, за необхідності, прийом некалійзберігаючого діуретика можна відновити; якщо припинення прийому діуретиків неможливе, слід починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з наступним поступовим збільшенням дози в разі необхідності. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі крові). Лікарські препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки) Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і, при необхідності, коригувати дози гіпотензивних лікарських засобів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Алопуринол Індапамід може збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринол. Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) Одночасне застосування індапаміду з калійзберігаючими діуретиками є доцільним у деяких пацієнтів. Однак при цьому може виникати гіпокаліємія або гіперкаліємія (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду з калійзберігаючими діуретиками, слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію. Етанол, барбітурати, анксіолітики, антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), наркотичні анальгетики, засоби для загальної анестезії Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію ідапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Метформін Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини Зневоднення організму на тлі прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус Можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному застосуванні) Зниження антигіпертензивної дії індапаміду (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиПігулки приймають внутрішньо, не розжовуючи. Добова доза – 1 таблетка препарату 1 раз на день (вранці), запиваючи достатньою кількістю рідини. При терапії пацієнтів з артеріальною гіпертензією доза не повинна перевищувати 2,5 мг (збільшення ризику побічної дії без посилення антигіпертензивного ефекту). Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягається бажаного терапевтичного ефекту, дозу препарату підвищувати не рекомендується. Натомість у схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший гіпотензивний препарат, що не є діуретиком. У випадках, коли лікування слід розпочинати з двох препаратів, доза індапаміду залишається рівною 2,5 мг вранці одноразово на добу. Літні пацієнти У літніх пацієнтів слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Препарат у дозі 2,5 мг/добу (1 таблетка) можна призначати літнім пацієнтам із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок. Тяжка ниркова недостатність Прийом препарату протипоказаний.ПередозуванняСимптоми Індапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто у 16 ​​разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії. Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водноелектролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). З клінічних симптомів передозування можуть відзначатися нудота, блювання, порушення функції шлунково-кишкового тракту, судоми, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що призводить до анурії (внаслідок гіповолемії), у деяких випадках – надмірне зниження артеріального тиску, пригніченість. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Необхідний постійний контроль вмісту іонів натрію, оскільки спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Більш частий контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та особам похилого віку (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування"). Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та рівень виразності цього ефекту незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає у різкому зниженні вмісту калію у плазмі крові та розвитку гіпокалісмії. Необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії ( Крім того, до групи підвищеного ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як уродженим, так і викликаним лікарськими препаратами. Гіпокаліємія, також як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку тяжких аритмій і, особливо, аритмій типу "пірует", які можуть призводити до смерті. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати концентрацію калію у плазмі крові. Перший вимір концентрації калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Вміст кальцію у плазмі крові Слід мати на увазі, що тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Діуретичні препарати та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальна концентрація креатиніну в плазмі розраховується з урахуванням віку, маси тіла та статі. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Застосування у спортсменів Діюча речовина, що входить до складу препарату, може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю у спортсменів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дія речовин, що входять до складу препарату, не спричиняє порушення уваги. Однак у деяких людей можуть розвинутись різні реакції у відповідь на зниження артеріального тиску, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. І тут здатність керувати транспортними засобами чи іншими механізмами може бути порушена.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: еплеренон – 25/50 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 35,7/71,4 мг; МКЦ - 15,375/30,75 мг; кроскармелоза натрію - 4,25/8,5 мг; гіпромелоза - 2,55/5,1 мг; натрію лаурилсульфат – 0,85/1,7 мг; тальк – 0,85/1,7 мг; магнію стеарат – 0,425/0,85 мг; оболонка плівкова: Opadry жовтий YS-1-12524-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол, полісорбат 80, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний) - 3,825/5,1 мг Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 14 шт. 2 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 2, 3, 5, 10 чи 20 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, 25 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "25" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні. Таблетки, 50 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "50" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія - діуретичне, що блокує мінералкортикоїдні рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після прийому 100 мг еплеренону внутрішньо у вигляді таблеток. Tmax становить приблизно 2 год. Cmax та AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно – у дозі понад 100 мг. Рівноважний стан досягається протягом 2 днів. Їда не впливає на абсорбцію. Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з α1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий Vss становить (50±7) л. Еплеренон не пов'язується із еритроцитами. Метаболізм та виведення Метаболізм еплеренону здійснюється здебільшого під дією ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі крові не ідентифіковані. У незміненому вигляді через нирки та кишечник виводиться менше 5% дози еплеренону. Після одноразового прийому внутрішньо міченого еплеренону близько 32% дози виводилося через кишечник і близько 67% через нирки. T1/2 еплеренону становить близько 3-5 годин, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/год. Особливі групи Вік, стать і раса. Фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг 1 раз на добу вивчалася у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), чоловіків і жінок. Фармакокінетика еплеренону суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів Cmax та AUC були відповідно на 22 та 45% вищими, ніж у молодих пацієнтів (18–45 років). Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону вивчали у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Порівняно з пацієнтами контрольної групи, у хворих з тяжкою нирковою недостатністю виявили збільшення рівноважних AUC та Cmax на 38 та 24% відповідно, а у хворих, які перебувають на гемодіалізі, – їх зниження на 26 та 3%. Кореляція між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлена. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Печінкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у хворих з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні Cmax та AUC еплеренону були збільшені на 3,6 та 42% відповідно. У хворих із тяжкою печінковою недостатністю еплеренон не вивчався, тому його застосування у цієї групи хворих не показано. Серцева недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у хворих із серцевою недостатністю (II–IV ФК). Рівноважні AUC та Cmax у хворих із серцевою недостатністю були відповідно на 38 та 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у хворих із серцевою недостатністю схожий з таким у здорових людей похилого віку.ФармакодинамікаЕплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних рецепторів з альдостероном — ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції серцевих захворювань. Еплеренон викликає стійке збільшення концентрації реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону. Ефективність еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні EPHESUS (Eplerenone Postacute myocardial infarction Heart failure Efficacy and Survival Study) у 6632 хворих з гострим інфарктом міокарда (ІМ), дисфункцією лівого шлунка У клінічне дослідження EMPHASIS-HF (Eplerenone in Mild Patients Hospitalization And Survival Study in Heart Failure) були включені 2737 пацієнтів з ХСН II функціонального класу (ФК) за класифікацією NYHA та вираженою систолічною дисфункцією (середнє значення ФВ ЛШ у дослідженні склало 26 ). Середній період спостереження – 21 міс. У групі активного лікування еплереном перед включенням пацієнти приймали інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II (94%), β-адреноблокатори (86,6%). Первинна кінцева точка: смерть від серцево-судинних причин чи госпіталізація щодо серцевої недостатності. Клінічне дослідження EMPHASIS-HF продемонструвало, що застосування еплеренону в середній дозі (39,1±13,8) мг/добу (25–50 мг) у пацієнтів із ХСН II ФК за класифікацією NYHA знижує смертність,пов'язану із серцево-судинними захворюваннями на 37% (р ЕКГ У дослідженнях з вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців істотного впливу еплеренону на ЧСС, тривалість інтервалів QRS, PR або QT не виявлено.Показання до застосуванняінфаркт міокарда – на додаток до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією ЛШ (ФВ ≤40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда; хронічна серцева недостатність — на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA, при дисфункції ЛШ (ФВ ≤35%).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату; клінічно значуща гіперкаліємія; вміст калію у сироватці крові на початку лікування >5 ммоль/л; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або сильних інгібіторів CYP3А4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телитроміцину та нефазодону; концентрація креатиніну в плазмі крові >2 мг/дл (>177 ммоль/л) у чоловіків або >1,8 мг/дл (>159 ммоль/л) у жінок; досвіду застосування препарату у дітей віком до 18 років немає, тому його призначення пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується. З обережністю: цукровий діабет типу 2 та мікроальбумінурія; літній вік; порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 50 мл/хв); одночасне застосування еплеренону та інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, сильних індукторів ізоферменту CYP3A4, препаратів, що містять літій, циклоспорину або такролімусу, дигоксину та варфарину у дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном.Вагітність та лактаціяВідомості про застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини. Відомостей про виведення еплеренону після вживання з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.Побічна діяНижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо. Небажані явища розподілені за системами організму та частотою: часто - ≥ 1/100, <1/10; нечасто - ≥ 1/1000, <1/100; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія. Порушення метаболізму та харчування: часто – гіперкаліємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; нечасто – гіпонатріємія, гіпотиреоз. Психічні розлади: нечасто безсоння. Неврологічні порушення: часто - запаморочення, непритомність; нечасто – головний біль, гіпестезія. З боку серця: часто інфаркт міокарда; нечасто – фібриляція передсердь, лівошлуночкова недостатність, тахікардія. Судинні порушення: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – ортостатична гіпотензія, тромбоз артерій нижніх кінцівок. З боку системи дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто - фарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, запор; нечасто – метеоризм, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – холецистит. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри; нечасто - підвищене потовиділення, висипання; частота невідома – ангіоневротичний набряк. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто судоми в литкових м'язах ніг, м'язово-скелетні болі; нечасто – біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Загальні та місцеві: нечасто – астенія, нездужання. Лабораторні показники: нечасто – підвищення концентрації залишкового азоту сечовини, креатиніну, зниження експресії рецептора епідермального фактора росту, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові. Інфекції: нечасто – пієлонефрит, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиФДВ Калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати хворим, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти антигіпертензивних засобів та інших діуретиків. Препарати, що містять літію. Взаємодія еплеренону із препаратами літію не вивчалася. Однак у хворих, які отримували препарати літію у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ, описані випадки підвищення концентрації та інтоксикації літієм. Якщо подібна комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус. Ці препарати можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок. НПЗП. Лікування нестероїдних протизапальних засобів може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у хворих групи ризику (літні пацієнти та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок. Триметоприм. Одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок, особливо у хворих з нирковою недостатністю та літніх пацієнтів. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. При застосуванні еплеренону з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід ретельно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т.ч. у пацієнтів похилого віку. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном. α1-адреноблокатори (празозин, альфузозин). При одночасному застосуванні α1-адреноблокаторів з еплереном може посилитися гіпотензивна дія та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. При одночасному застосуванні цих засобів з еплеренон може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. ГКС, тетракозактид. Одночасне застосування цих засобів з еплереном може призвести до послаблення антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини). ФКВ Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не пригнічує ізоферменти CYP1А2, CYP2С19, CYP2С9, CYP2D6 та CYP3А4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором P-gp. Дігоксин. AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4-30%). Необхідно бути обережними, якщо дигоксин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Варфарін. Клінічно значуща фармакокінетична взаємодія з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережними, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Антациди. На підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні не передбачається. Субстрати CYP3А4. У спеціальних дослідженнях ознаки фармакокінетичної взаємодії еплеренону з субстратами CYP3А4, наприклад мідазоламом та цизапридом, не були виявлені. Інгібітори CYP3А4 Сильні інгібітори CYP3А4. При застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують CYP3А4, можливе значуще ФКВ. Сильний інгібітор CYP3А4 (кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону із сильними інгібіторами CYP3А4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телитроміцин та нефазодон, протипоказано. Слабкі та помірні інгібітори CYP3А4. Одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувалося значним ФКВ (ступінь збільшення AUC варіювала від 98 до 187%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг. Індуктори CYP3А4 Одночасний прийом препаратів, що містять звіробій продірявлений (St John's Wort, сильний індуктор ізоферменту CYP3A4), з еплеренон викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні сильніших індукторів CYP3А4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування сильних індукторів CYP3А4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, препарати, що містять продирявлений звіробій) не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину. Їда не впливає на всмоктування препарату Інспра. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг. ЇМ Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. ХСН ІІ ФК за класифікацією NYHA Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Максимальна добова доза становить 50 мг. Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6 ммоль/л терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме <5 ммоль/л. Загальні рекомендації Концентрацію калію в сироватці слід визначати до призначення препарату Інспра, протягом 1-го тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Літні пацієнти. Корекція стартової дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Порушення функції нирок. Коригування початкової дози у хворих з легким порушенням функції нирок не потрібне. Ступінь гіперкаліємії збільшується при погіршенні функції нирок. Рекомендується періодично визначати вміст калію у сироватці крові. Препарат Інспра не видаляється при гемодіалізі. У пацієнтів з ХСН II ФК за класифікацією NYHA та порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) слід розпочати терапію з дози 25 мг через день з подальшою корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). У пацієнтів з тяжкою недостатністю функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Досвід застосування препарату Інспра у пацієнтів із серцевою недостатністю після перенесеного ІМ та Cl креатиніну <50 мл/хв немає.Слід обережно застосовувати препарат Інспра у таких пацієнтів. У пацієнтів із Cl креатиніну < 50 мл/хв застосування препарату Інспра у дозі вище 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося. Порушення функції печінки. Корекція початкової дози у хворих з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких хворих, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування препарату Інспра у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. Супутня терапія. При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3А4, наприклад еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Інспра можна почати з дози 25 мг 1 раз на добу, при цьому доза мг 1 раз на добу.ПередозуванняВипадки передозування еплеренону у людини не описані. Симптоми: найімовірнішими проявами передозування можуть бути виражене зниження артеріального тиску та гіперкаліємія. Лікування: при розвитку вираженого зниження артеріального тиску необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: еплеренон – 25/50 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 35,7/71,4 мг; МКЦ - 15,375/30,75 мг; кроскармелоза натрію - 4,25/8,5 мг; гіпромелоза - 2,55/5,1 мг; натрію лаурилсульфат – 0,85/1,7 мг; тальк – 0,85/1,7 мг; магнію стеарат – 0,425/0,85 мг; оболонка плівкова: Opadry жовтий YS-1-12524-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол, полісорбат 80, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний) - 3,825/5,1 мг Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг, 50 мг. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 14 шт. 2 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину. У блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 2, 3, 5, 10 чи 20 бл. у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, 25 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "25" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні. Таблетки, 50 мг: ромбовидної форми, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, з написом "NSR" над цифрою "50" на одній стороні та "Pfizer" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія - діуретичне, що блокує мінералкортикоїдні рецептори.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після прийому 100 мг еплеренону внутрішньо у вигляді таблеток. Tmax становить приблизно 2 год. Cmax та AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно – у дозі понад 100 мг. Рівноважний стан досягається протягом 2 днів. Їда не впливає на абсорбцію. Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з α1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий Vss становить (50±7) л. Еплеренон не пов'язується із еритроцитами. Метаболізм та виведення Метаболізм еплеренону здійснюється здебільшого під дією ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі крові не ідентифіковані. У незміненому вигляді через нирки та кишечник виводиться менше 5% дози еплеренону. Після одноразового прийому внутрішньо міченого еплеренону близько 32% дози виводилося через кишечник і близько 67% через нирки. T1/2 еплеренону становить близько 3-5 годин, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/год. Особливі групи Вік, стать і раса. Фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг 1 раз на добу вивчалася у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), чоловіків і жінок. Фармакокінетика еплеренону суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів Cmax та AUC були відповідно на 22 та 45% вищими, ніж у молодих пацієнтів (18–45 років). Ниркова недостатність. Фармакокінетику еплеренону вивчали у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Порівняно з пацієнтами контрольної групи, у хворих з тяжкою нирковою недостатністю виявили збільшення рівноважних AUC та Cmax на 38 та 24% відповідно, а у хворих, які перебувають на гемодіалізі, – їх зниження на 26 та 3%. Кореляція між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлена. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Печінкова недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у хворих з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні Cmax та AUC еплеренону були збільшені на 3,6 та 42% відповідно. У хворих із тяжкою печінковою недостатністю еплеренон не вивчався, тому його застосування у цієї групи хворих не показано. Серцева недостатність. Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у хворих із серцевою недостатністю (II–IV ФК). Рівноважні AUC та Cmax у хворих із серцевою недостатністю були відповідно на 38 та 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у хворих із серцевою недостатністю схожий з таким у здорових людей похилого віку.ФармакодинамікаЕплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних рецепторів з альдостероном — ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції серцевих захворювань. Еплеренон викликає стійке збільшення концентрації реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону. Ефективність еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні EPHESUS (Eplerenone Postacute myocardial infarction Heart failure Efficacy and Survival Study) у 6632 хворих з гострим інфарктом міокарда (ІМ), дисфункцією лівого шлунка У клінічне дослідження EMPHASIS-HF (Eplerenone in Mild Patients Hospitalization And Survival Study in Heart Failure) були включені 2737 пацієнтів з ХСН II функціонального класу (ФК) за класифікацією NYHA та вираженою систолічною дисфункцією (середнє значення ФВ ЛШ у дослідженні склало 26 ). Середній період спостереження – 21 міс. У групі активного лікування еплереном перед включенням пацієнти приймали інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II (94%), β-адреноблокатори (86,6%). Первинна кінцева точка: смерть від серцево-судинних причин чи госпіталізація щодо серцевої недостатності. Клінічне дослідження EMPHASIS-HF продемонструвало, що застосування еплеренону в середній дозі (39,1±13,8) мг/добу (25–50 мг) у пацієнтів із ХСН II ФК за класифікацією NYHA знижує смертність,пов'язану із серцево-судинними захворюваннями на 37% (р ЕКГ У дослідженнях з вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців істотного впливу еплеренону на ЧСС, тривалість інтервалів QRS, PR або QT не виявлено.Показання до застосуванняінфаркт міокарда – на додаток до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією ЛШ (ФВ ≤40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда; хронічна серцева недостатність — на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA, при дисфункції ЛШ (ФВ ≤35%).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату; клінічно значуща гіперкаліємія; вміст калію у сироватці крові на початку лікування >5 ммоль/л; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або сильних інгібіторів CYP3А4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телитроміцину та нефазодону; концентрація креатиніну в плазмі крові >2 мг/дл (>177 ммоль/л) у чоловіків або >1,8 мг/дл (>159 ммоль/л) у жінок; досвіду застосування препарату у дітей віком до 18 років немає, тому його призначення пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується. З обережністю: цукровий діабет типу 2 та мікроальбумінурія; літній вік; порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 50 мл/хв); одночасне застосування еплеренону та інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, сильних індукторів ізоферменту CYP3A4, препаратів, що містять літій, циклоспорину або такролімусу, дигоксину та варфарину у дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном.Вагітність та лактаціяВідомості про застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини. Відомостей про виведення еплеренону після вживання з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.Побічна діяНижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо. Небажані явища розподілені за системами організму та частотою: часто - ≥1/100, <1/10; нечасто – ≥1/1000, <1/100; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія. Порушення метаболізму та харчування: часто – гіперкаліємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; нечасто – гіпонатріємія, гіпотиреоз. Психічні розлади: нечасто безсоння. Неврологічні порушення: часто - запаморочення, непритомність; нечасто – головний біль, гіпестезія. З боку серця: часто інфаркт міокарда; нечасто – фібриляція передсердь, лівошлуночкова недостатність, тахікардія. Судинні порушення: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – ортостатична гіпотензія, тромбоз артерій нижніх кінцівок. З боку системи дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто - фарингіт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, запор; нечасто – метеоризм, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – холецистит. З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри; нечасто - підвищене потовиділення, висипання; частота невідома – ангіоневротичний набряк. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто судоми в литкових м'язах ніг, м'язово-скелетні болі; нечасто – біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Загальні та місцеві: нечасто – астенія, нездужання. Лабораторні показники: нечасто – підвищення концентрації залишкового азоту сечовини, креатиніну, зниження експресії рецептора епідермального фактора росту, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові. Інфекції: нечасто – пієлонефрит, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиФДВ Калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати хворим, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти антигіпертензивних засобів та інших діуретиків. Препарати, що містять літію. Взаємодія еплеренону із препаратами літію не вивчалася. Однак у хворих, які отримували препарати літію у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ, описані випадки підвищення концентрації та інтоксикації літієм. Якщо подібна комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус. Ці препарати можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок. НПЗП. Лікування нестероїдних протизапальних засобів може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у хворих групи ризику (літні пацієнти та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок. Триметоприм. Одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок, особливо у хворих з нирковою недостатністю та літніх пацієнтів. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. При застосуванні еплеренону з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід ретельно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т.ч. у пацієнтів похилого віку. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном. α1-адреноблокатори (празозин, альфузозин). При одночасному застосуванні α1-адреноблокаторів з еплереном може посилитися гіпотензивна дія та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. При одночасному застосуванні цих засобів з еплеренон може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. ГКС, тетракозактид. Одночасне застосування цих засобів з еплереном може призвести до послаблення антигіпертензивного ефекту (затримка натрію та рідини). ФКВ Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не пригнічує ізоферменти CYP1А2, CYP2С19, CYP2С9, CYP2D6 та CYP3А4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором P-gp. Дігоксин. AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4-30%). Необхідно бути обережними, якщо дигоксин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Варфарін. Клінічно значуща фармакокінетична взаємодія з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережними, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Антациди. На підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні не передбачається. Субстрати CYP3А4. У спеціальних дослідженнях ознаки фармакокінетичної взаємодії еплеренону з субстратами CYP3А4, наприклад мідазоламом та цизапридом, не були виявлені. Інгібітори CYP3А4 Сильні інгібітори CYP3А4. При застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують CYP3А4, можливе значуще ФКВ. Сильний інгібітор CYP3А4 (кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону із сильними інгібіторами CYP3А4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телитроміцин та нефазодон, протипоказано. Слабкі та помірні інгібітори CYP3А4. Одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувалося значним ФКВ (ступінь збільшення AUC варіювала від 98 до 187%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг. Індуктори CYP3А4 Одночасний прийом препаратів, що містять звіробій продірявлений (St John's Wort, сильний індуктор ізоферменту CYP3A4), з еплеренон викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні сильніших індукторів CYP3А4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування сильних індукторів CYP3А4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, препарати, що містять продирявлений звіробій) не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину. Їда не впливає на всмоктування препарату Інспра. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг. ЇМ Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. ХСН ІІ ФК за класифікацією NYHA Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові. Максимальна добова доза становить 50 мг. Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6 ммоль/л терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме <5 ммоль/л. Загальні рекомендації Концентрацію калію в сироватці слід визначати до призначення препарату Інспра, протягом 1-го тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Літні пацієнти. Корекція стартової дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Порушення функції нирок. Коригування початкової дози у хворих з легким порушенням функції нирок не потрібне. Ступінь гіперкаліємії збільшується при погіршенні функції нирок. Рекомендується періодично визначати вміст калію у сироватці крові. Препарат Інспра не видаляється при гемодіалізі. У пацієнтів з ХСН II ФК за класифікацією NYHA та порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-60 мл/хв) слід розпочати терапію з дози 25 мг через день з подальшою корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). У пацієнтів з тяжкою недостатністю функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Досвід застосування препарату Інспра у пацієнтів із серцевою недостатністю після перенесеного ІМ та Cl креатиніну <50 мл/хв немає.Слід обережно застосовувати препарат Інспра у таких пацієнтів. У пацієнтів із Cl креатиніну < 50 мл/хв застосування препарату Інспра у дозі вище 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося. Порушення функції печінки. Корекція початкової дози у хворих з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких хворих, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування препарату Інспра у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. Супутня терапія. При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3А4, наприклад еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Інспра можна почати з дози 25 мг 1 раз на добу, при цьому доза мг 1 раз на добу.ПередозуванняВипадки передозування еплеренону у людини не описані. Симптоми: найімовірнішими проявами передозування можуть бути виражене зниження артеріального тиску та гіперкаліємія. Лікування: при розвитку вираженого зниження артеріального тиску необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N60 Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Оптисалт Завод-виробник: Ростовська фармацевтична фабрика (Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 фл. Активна речовина: ептіфібатід 0.75 мг/75 мг. Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат – 5.25 мг, натрію гідроксид (до рН 5.25) – 1.7-220 мг, вода д/і – до 1 мл. 100 мл - скляні флакони з гідролітичного скла типу 1, закупорені гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком і пластиковою кришечкою (1) в комплекті з пристроєм для підвішування флакона з поліетилену - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаЕптифібатид – це синтетичний циклічний гептапептид, що містить 6 амінокислотних залишків, включаючи один цистеїнамід та один меркаптопропіоніловий залишок – дезаміноцистеїніл. Ептифібатид є інгібітором агрегації тромбоцитів і відноситься до класу аргінін-гліцин-аспартат-міметиків. Ептифібатид оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів, запобігаючи зв'язуванню фібриногену, фактору Віллебранду та інших адгезивних лігандів з глікопротеїновими IIb/IIIa рецепторами тромбоцитів. Ептифібатид викликає залежне від дози та концентрації пригнічення агрегації тромбоцитів, що було продемонстровано ex vivo з використанням аденозиндифосфату (АДФ) та інших агоністів, що індукують агрегацію тромбоцитів. Дія ептифібатиду спостерігається негайно після внутрішньовенного болюсного введення в дозі 180 мкг/кг. Режим з подальшим проведенням безперервної внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мкг/кг/хв забезпечує більш ніж 80% інгібування агрегації тромбоцитів ex vivo, індукованої АДФ, при фізіологічних концентраціях кальцію, у більш ніж 80% пацієнтів. Інгібування агрегації тромбоцитів є оборотним; через 4 години після припинення безперервної інфузії в дозі 2 мкг/кг/хв функція тромбоцитів більш ніж на 50% відновлюється до вихідного рівня.При проведенні вимірювань АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів ex vivo при фізіологічних концентраціях кальцію (антикоагулянт D-фенілаланіл-L-проліл-L-аргінін хлорметилкетон (РРАСК)) у пацієнтів з нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без зуба ІК50 (концентрація, що інгібує агрегацію на 50%), що становить 557 нг/мл, та ІК80 (концентрація, що інгібує агрегацію на 80%), що становить 1107 нг/мл. Час кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін внутрішньовенно у вигляді болюсу та інфузії оборотно збільшується до 5 разів, цей показник повертається до початкового рівня протягом 2-6 годин після припинення інфузії. При застосуванні у вигляді монотерапії ептифібатид не має значного впливу на протромбіновий час (ПВ) та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ).ФармакокінетикаФармакокінетика ептифібатиду має лінійний та дозозалежний характер при болюсному введенні у дозі від 90 до 250 мкг/кг та інфузії зі швидкістю від 0.5 до 3 мкг/кг/хв. При інфузії препарату в дозі 2.0 мкг/кг/хв у пацієнтів із ІХС середня рівноважна концентрація (Css) ептифібатиду у плазмі встановлюється в межах 1.5-2.2 мкг/мл. Така концентрація у плазмі досягається швидше, якщо інфузії передує болюсне введення у дозі 180 мкг/кг. Ступінь зв'язування ептифібатиду з білками плазми становить близько 25%. У цій же популяції пацієнтів T1/2 із плазми становить приблизно 2.5 год, плазмовий кліренс – 55-80 мл/кг/год, Vd – 185-260 мл/кг. У здорових пацієнтів частка ниркової екскреції загального кліренсу становить близько 50%; приблизно 50% кількості речовини, що виводиться, виводиться в незміненій формі. Помірне збільшення T1/2 та Vd спостерігається у пацієнтів старшого віку, пацієнтів зі зниженою масою тіла (<74 кг) та/або зниженим КК. Величина дози та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату Інтегрилін. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК50 мл/хв за формулою Кокрофта-Голта) корекції дози при болюсному або інфузійному введенні не потрібно. При нирковій недостатності помірного ступеня тяжкості (КК≥30-<50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) рекомендується корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня (КК<50 мл/хв) спостерігається зниження кліренсу ептифібатиду приблизно на 50% та збільшення Css у плазмі приблизно в 2 рази (див. розділи "Особливі вказівки", "Режим дозування").Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняРання профілактика інфаркту міокарда у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q, які відзначали останній больовий напад протягом 24 годин, із змінами на ЕКГ та/або підвищенням активності кардіоспецифічних ферментів; профілактика раптового закриття судини та пов'язаних з нею гострих ішемічних ускладнень при проведенні черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА). Препарат Інтегрилін призначений для застосування разом з ацетилсаліциловою кислотою та нефракціонованим гепарином.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату; шлункові або кишкові кровотечі, серйозні генітальні та урологічні кровотечі або інші виражені патологічні кровотечі протягом останніх 30 днів; гостре порушення мозкового кровообігу протягом останніх 30 днів або геморагічний інсульт в анамнезі; наявність в анамнезі внутрішньочерепного захворювання (новоутворення, артеріовенозна мальформація, аневризму); "велике" хірургічне втручання або тяжка травма протягом останніх 6 тижнів; геморагічний діатез в анамнезі; тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мм3); протромбіновий час більше 1,2 від контрольного або MHO≥2; виражена артеріальна гіпертензія (систолічний АТ вище 200 мм рт.ст. або діастолічний АТ вище 110 мм рт.ст.) на фоні антигіпертензивної терапії; клінічно значуща печінкова недостатність; одночасне або заплановане застосування іншого інгібітору глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів; тяжка ниркова недостатність (КК<30 мл/хв); необхідність проведення гемодіалізу. З обережністю Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Інтегрилін з іншими препаратами, що впливають на систему гемостазу: тромболітиками, пероральними антикоагулянтами, декстраном, аденозином, НПЗЗ, включаючи сульфінпіразон, препаратами, що містять простациклін; дипіридамол; тиклопідін і клопідогрел. Ризик виникнення кровотеч при одночасному призначенні препарату Інтегрилін та стрептокінази, що використовується для лікування гострого інфаркту міокарда, збільшується. Спільне застосування препарату Інтегрилін та гепарину рекомендується у всіх випадках, за відсутності протипоказань до використання гепарину, наприклад, тромбоцитопенії, асоційованої з прийомом гепарину в анамнезі. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосовувати препарат Інтегрилін одночасно з низькомолекулярним гепарином необхідно з обережністю. Діти віком до 18 років: безпека та ефективність застосування препарату Інтегрилін у пацієнтів віком до 18 років не встановлена, у зв'язку з цим застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендовано.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних досліджень із застосування препарату Інтегрилін у вагітних жінок не проводилося. Однак дослідження впливу на репродуктивну функцію проводилися на щурах та кроликах з використанням доз, що відповідно у 8 і 4 рази перевищують дозу, призначену для людини. У цих дослідженнях не було ознак порушення фертильної функції або негативного впливу на плід, пов'язаного із застосуванням ептифібатиду. Т.к. дослідження на тваринах не вважаються достатніми для прогнозу можливих реакцій у людини, препарат Інтегрилін слід застосовувати у період вагітності лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Грудне годування Даних про проникнення ептифібатиду у грудне молоко немає. Рекомендується припинити вигодовування груддю при застосуванні препарату Інтегрилін. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування Інтегриліну у дітей віком до 18 років не встановлена, у зв'язку з чим застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендовано.Побічна діяБільшість небажаних явищ при застосуванні препарату Інтегрилін пов'язані з розвитком кровотеч або виникненням порушень серця або серцево-судинної системи, що часто спостерігається в даній популяції пацієнтів. Клінічні дані Частота небажаних явищ, представлених нижче, була сформована на підставі двох клінічних досліджень ІІІ фази (PURSUIT та ESPRIT). PURSUIT – подвійне сліпе рандомізоване дослідження ефективності та безпеки застосування препарату Інтегрилін у порівнянні з плацебо для зниження смертності та кількості випадків повторного інфаркту міокарда у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q. ESPRIT – подвійне сліпе, багатоцентрове, рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження у паралельних групах з вивчення безпеки та ефективності застосування ептифібатиду у пацієнтів із запланованим проведенням неекстренного черезшкірного коронарного втручання (ЧKB) з інтракоронарним стентуванням. Дані про небажані явища, включаючи кровотечі, у дослідженні PURSUIT отримували з моменту виписки зі стаціонару до візиту на 30 день. Явлення кровотечі у дослідженні ESPRIT реєстрували протягом 48 годин, а явища, не пов'язані з кровотечею, реєстрували протягом 30 днів. Для класифікації частоти масивних та легких кровотеч у дослідженнях PURSUIT та ESPRIT були використані критерії кровотечі TIMI (класифікація за критеріями групи з вивчення тромболізису при інфаркті міокарда). Дані дослідження PURSUIT збиралися протягом 30 днів, у той час як дані, отримані у дослідженні ESPRIT, були обмежені явищами, які виникли протягом 48 годин або до виписки, залежно від того, що сталося раніше. При застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах, які використовували у дослідженні PURSUIT (за участю близько 11 000 пацієнтів), кровотеча була найпоширенішим ускладненням терапії ептифібатидом. Інвазивні процедури на серці (аортокоронарне шунтування або при доступі до стегнової артерії) найчастіше супроводжувалися кровотечами. У дослідженні PURSUIT легку кровотечу визначали як спонтанну макрогематурію, спонтанний гематемезис, кровотечу зі зниженням концентрації гемоглобіну на понад 3 г/дл або зниження концентрації гемоглобіну на понад 4 г/дл без видимого джерела кровотечі. Легка кровотеча була дуже частою ускладненням застосування препарату Інтегрилін (> 1/10 або 13.1% при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з 7.6% при застосуванні плацебо). Кровотечі відзначалися частіше у пацієнтів, які одночасно одержують гепарин при проведенні ЧKB, коли активований час згортання крові (ABC) перевищував 350 с (див. розділ "Особливі вказівки", підрозділ "Застосування гепарину"). У дослідженні PURSUIT масивну кровотечу визначали як внутрішньочерепну кровотечу або зниження концентрації гемоглобіну на понад 5 г/дл. Масивні кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін у даному дослідженні спостерігалися дуже часто (≥1/10 або 10.8% при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з 9.3% при застосуванні плацебо), виключаючи переважну більшість пацієнтів, яким аортокоронарне шунтування не проводилося протягом 30 днів. у дослідження, у яких це явище спостерігалося нечасто. У пацієнтів, яким проводили аортокоронарне шунтування, частота кровотеч при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, не збільшувалася. У підгрупі пацієнтів, яким проводили ЧKB, обширні кровотечі спостерігалися часто: 9.7% пацієнтів при застосуванні препарату Інтегрилін порівняно з 4.6% у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота виникнення тяжких або загрозливих для життя кровотеч при застосуванні препарату Інтегрилін становила 1.9% порівняно з 1.1% при застосуванні плацебо. При застосуванні препарату Інтегрилін помірно підвищувалася потреба в гемотрансфузіях (11.8% – Інтегрилін, 9.3% – плацебо). Небажані явища, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і < 1/10), нечасто (≥1/1 000 і < 1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Вказано абсолютну частоту повідомлень без урахування частоти при застосуванні плацебо. За наявності даних щодо окремих небажаних явищ двох досліджень (PURSUIT та ESPRIT), для визначення частоти небажаних явищ була використана найбільша зазначена частота. Слід зазначити, що зв'язок із застосуванням препарату було встановлено не всім небажаних явищ. Частота серйозних небажаних явищ, не пов'язаних із кровотечею (артеріальна гіпотензія та ін.), при застосуванні препарату Інтегрилін не відрізняється від такої при застосуванні плацебо. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – кровотеча (масивні та легкі кровотечі, включали кровотечі при аортокоронарному шунтуванні доступі через стегнову артерію, шлунково-кишкові кровотечі, сечостатеві кровотечі, заочеревинні кровотечі, внутрішньочерепні кровотечі, гемат кровотечі, що знижують гематокрит/гемоглобін інші); нечасто – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: нечасто церебральна ішемія. З боку серця: часто – зупинка серця, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, застійна серцева недостатність, AV-блокада, фібриляція передсердь. З боку судин: часто – кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія, флебіт. Зупинка серця, застійна серцева недостатність, фібриляція передсердь, артеріальна гіпотензія та кардіогенний шок, які часто реєстрували у дослідженні PURSUIT, являли собою явища, пов'язані з основним захворюванням. Дані післяреєстраційних спостережень З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – кровотечі з летальним результатом (в основному що зачіпають ЦНС і периферичну нервову систему – геморагічний інсульт або внутрішньочерепні кровотечі); легенева кровотеча, гостра глибока тромбоцитопенія, гематома. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – висипи, небажані явища в місці введення (наприклад, кропив'янка).Взаємодія з лікарськими засобамиІнтегрилін не викликає збільшення ризику великих та малих кровотеч при одночасному застосуванні з варфарином та дипіридамолом. У пацієнтів зі значенням протромбінового часу ≥ 14.5 сек., які отримують Інтегрилін одночасно з варфарином, не відзначалося підвищення ризику кровотеч. Є обмежені дані про використання Інтегриліну у пацієнтів, які отримують тромболітичні препарати. Немає підтверджених даних, що свідчать про те, що препарат Інтегрилін підвищує ризики великих і малих кровотеч, пов'язаних з тканинним активатором плазміногену як у пацієнтів, що піддаються ЧТКА, так і у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Однак у клінічних дослідженнях препарат Інтегрилін підвищував ризик кровотеч при призначенні зі стрептокіназою у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. У дослідженні у 181 пацієнта з гострим інфарктом міокарда препарат Інтегрилін (доза болюсної ін'єкції досягала 180 мкг/кг, наступної інфузії – до 2 мкг/кг/хв до 72 год) призначався одночасно зі стрептокіназою (1.5 млн.). У разі максимальної швидкості інфузії (1.3 мкг/кг/хв і 2 мкг/кг/хв) застосування Інтегриліну асоціювалося зі збільшенням частоти кровотечі та потреби в трансфузіях порівняно з монотерапією стрептокіназою. У клінічному дослідженні у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST спільне застосування комбінації знижених доз тенектеплази та препарату Інтегрилії призводило до значного збільшення ризику розвитку масивних та легких кровотеч (порівняно з плацебо та застосуванням препарату Інтегрилін без тенектоплази). Препарат Інтегрилін несумісний із фуросемідом. У клінічних дослідженнях 95% пацієнтів, яким проводилося неекстронне ЧKB з інтракоронарним стентуванням, призначався клопідогрел одночасно з ацетилсаліцилової кислотою до або протягом 48 годин після ЧKB і щоденно після ЧKB Спеціальних досліджень щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії Інтегріліну з іншими препаратами не проводилося. Однак при проведенні клінічних досліджень не було виявлено фармакокінетичної взаємодії між Інтегриліном та такими часто використовуваними у хворих на серцево-судинні захворювання препаратами, як амлодипін, атенолол, атропін, каптоприл, цефазолін, діазепам, дигоксин, дилтіазем, дифенгідрамін, ен, , лідокаїн, лізиноприл, метопролол, мідазолам, морфін, нітрати, ніфедипін, варфарин.Спосіб застосування та дозиПрепарат Інтегрилін призначений для застосування у дорослих віком 18 років та старших. Розчин для внутрішньовенного введення з концентрацією 0.75 мг/мл (для інфузій) та розчин для внутрішньовенного введення з концентрацією 2 мг/мл (для болюсного введення) повинні використовуватися спільно згідно з інструкцією. Рекомендується одночасне застосування препарату Інтергілін та гепарину, за винятком ситуацій, коли застосування гепарину протипоказане, наприклад, у разі тромбоцитопенії, пов'язаної із застосуванням гепарину, в анамнезі. Препарат Інтегрилін також призначений для одночасного застосування з ацетилсаліцилової кислоти, т.я. ацетилсаліцилова кислота є стандартним компонентом лікування пацієнтів із гострим коронарним синдромом, за винятком випадків, коли застосування ацетилсаліцилової кислоти протипоказане. Пацієнти, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання. Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): в/в болюсно у дозі 180 мкг/кг безпосередньо перед початком маніпуляції, через 10 хв після першого болюсу вводять ще 180 мкг/кг болюси. Одночасно з першим болюсом починають безперервну інфузію препарату у дозі 2.0 мкг/кг/хв. Інфузію продовжують до виписки пацієнта із стаціонару або протягом 18-24 годин після проведення ЧКВ. Мінімальна тривалість інфузії, що рекомендується, - 12 год. Пацієнти з КК≥30-<50 мл/хв, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥30-<50 мл/хв (за формулою Кокрофт-Голта): в/в болюсно в дозі 180 мкг/кг безпосередньо перед початком маніпуляції, через 10 хв після першого болюса вводять ще 180 мкг/ кг як болюса. Одночасно з першим болюсом починають безперервну інфузію препарату у дозі 1.0 мкг/кг/хв. Інфузію продовжують до виписки пацієнта зі стаціонару або протягом 18-24 годин після проведення ЧКБ. Мінімальна тривалість інфузії, що рекомендується, - 12 год. Пацієнти з гострим коронарним синдромом (пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q) Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): в/в болюсно в дозі 180 мкг/кг якомога раніше після встановлення діагнозу, потім починають безперервну інфузію в дозі 2.0 мкг/кг/ , яку продовжують до 72 год до початку операції аортокоронарного шунтування або до виписки зі стаціонару в залежності від того, що відбувається раніше. Якщо в ході лікування проводиться ЧТКА, інфузію продовжують ще протягом 20-24 год після ЧТКА, максимальна загальна тривалість введення становить 96 год. Пацієнти з гострим коронарним синдромом (пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q) та КК≥30-<50 мл/хв. Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥30-<50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): внутрішньовенно болюсно в дозі 180 мкг/кг якомога раніше після постановки діагнозу, потім негайно починають безперервну інфузію в дозі1. /кг/хв, яку продовжують до 72 год до початку операції аортокоронарного шунтування або до виписки зі стаціонару залежно від того, що відбувається раніше. Якщо в ході лікування проводиться ЧТКА, інфузію продовжують ще протягом 20-24 год після ЧТКА, максимальна загальна тривалість введення становить 96 год. Для розрахунку КК в мл/хв використовують формулу Кокрофт-Голта з показником фактичної маси тіла: Чоловіки: (140 - вік у роках) × (фактична маса тіла в кг)/72 × (сироватковий креатинін у мг/дл) Жінки: (140 - вік у роках) × (фактична маса тіла в кг) × (0.85)/72 × (сироватковий креатинін в мг/дл) Пацієнтам з масою тіла понад 121 кг вводять не більше 22.6 мг препарату у вигляді болюсу та не більше 15 мг/год (при концентрації креатиніну нижче 2.0 мг/дл) або 7.5 мг/год (при концентрації креатиніну від 2.0 до 4.0 мг/дл) як інфузії. Екстрене або планове хірургічне втручання Якщо в ході терапії препаратом Інтегрилін пацієнту необхідна екстрена або невідкладна операція на серці, інфузію слід негайно припинити. Якщо пацієнту необхідне планове втручання, інфузію слід припинити, щоб дати час відновлення функції тромбоцитів до нормального рівня. Пацієнти, яким потрібне проведення тромболітичної терапії (наприклад, трансмуральний інфаркт міокарда з новим патологічним зубцем Q на ЕКГ) Досвід застосування цієї групи пацієнтів відсутній, застосування препарату не рекомендується. Інструкції щодо введення препарату Інтегрилін 1. Перед введенням розчин слід перевірити на наявність помутніння чи сторонніх частинок чи зміни забарвлення; розчин можна вводити лише за їх відсутності. Під час введення захисту від світла не потрібно. 2. Препарат Інтегрилін можна вводити в одній системі з альтеплазою, сульфатом атропіну, добутаміном, гепарином, лідокаїном, петидином, метопрололом, мідазоламом, морфіном, нітрогліцерином, верапамілом. Препарат Інтегрилін не можна вводити в одній системі з фуросемідом. 3. Препарат Інтегрилін можна вводити в одній системі з 0.9% розчином хлориду натрію або його сумішшю з 5% декстрозою. При використанні будь-якого з цих розчинників розчин для введення може також містити до 60 ммоль/л калію хлориду. Несумісності з матеріалами, що використовуються для виготовлення систем для внутрішньовенного введення, не відзначалося. Не рекомендовано змішувати препарат Інтегрилін із лікарськими препаратами, сумісність із якими не встановлена. 4. Для болюсного введення препарат Інтегрілін слід набрати в шприц із флакона, що містить 10 мл препарату і ввести внутрішньовенно струминно протягом 1-2 хв. 5. Відразу після болюсного введення слід розпочати внутрішньовенну краплинну інфузію препарату. За наявності насоса, що дозволяє регулювати швидкість інфузії, препарат Інтегрилін можна вводити безпосередньо з флакона, що містить 100 мл препарату, не розбавляючи. Система для введення препарату Інтегрилін з флакона, що містить 100 мл препарату, повинна мати відведення повітря; голку для приєднання системи до флакона слід вводити через центр пробки флакона. Залишок препарату у флаконі не підлягає подальшому використанню і його необхідно утилізувати.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Інтегрилін у людини обмежена. Симптоми: ознак серйозних небажаних явищ, пов'язаних з випадковим застосуванням великих доз при болюсному введенні, швидким інфузійним введенням, що повідомлялося як про передозування, або перевищенням кумулятивних доз, не спостерігалося. Повідомлялося про 9 пацієнтів, які в рамках клінічного дослідження PURSUIT отримали болюсну дозу та/або інфузійну дозу, що більш ніж у 2 рази перевищила зазначену в протоколі, або які були ідентифіковані дослідником як такі, що отримали передозування. При цьому не спостерігалося масивних кровотеч у жодного з пацієнтів; одному пацієнту було проведено аортокоронарне шунтування, і у нього спостерігалася лише помірна кровотеча. У жодного пацієнта не спостерігалося внутрішньочерепних кровотеч. При передозуванні препарату Інтегрилін не виключено можливості розвитку кровотеч. Лікування: у зв'язку з коротким T1/2 та швидким кліренсом, активність препарату Інтегрилін можна швидко знизити шляхом припинення інфузії. Препарат Інтегрилін може також виводитись шляхом гемодіалізу. У деяких випадках для лікування передозування може знадобитися переливання крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтегрилін призначений для використання лише в умовах стаціонару. Кровотечі Препарат Інтегрилін є антитромботичним засобом, що пригнічує агрегацію тромбоцитів; тому всі пацієнти повинні бути ретельно обстежені для виявлення можливих кровотеч, особливо жінки, пацієнти похилого віку, а також хворі з низькою масою тіла, які мають найбільший ризик кровотеч (див. розділ "Побічна дія"). При виникненні серйозної кровотечі, яку не вдається зупинити шляхом накладення пов'язки, що давить, слід негайно припинити інфузію препарату і будь-якого супутнього гепарину. Ризик кровотечі у пацієнтів, яким проводиться ЧТКА, найбільший у місці артеріального доступу. Необхідно ретельно контролювати місця можливої ​​кровотечі, наприклад, місце введення катетера, місце артеріопункції, венопункції або голкової пункції, місце венесекції, слід мати на увазі можливість кровотечі із ШКТ та сечостатевих шляхів, заочеревинних кровотеч. Також можливі кровотечі у ЦНС та периферичній нервовій системі. Контроль за доступом до стегнової артерії При застосуванні Інтегриліна ризик кровотечі найбільш великий у місці введення катетера в стегнову артерію під час проведення ЧТКА. Слід з обережністю проводити пункцію стегнової артерії та переконатися в тому, що пунктована лише її передня стінка. Інтродьюсер з стегнової артерії можна видалити після відновлення коагуляційної функції до норми (активований час згортання крові - менше 180 с, зазвичай через 2-6 годин після відміни гепарину). Після видалення інтродьюсера слід провести гемостаз з ретельним наглядом до виписки зі стаціонару. Тромбоцитопенія та імуногенність, пов'язані із застосуванням інгібіторів IIb/IIIa рецепторів Препарат Інтегрилін пригнічує агрегацію тромбоцитів, але не впливає на їхню життєздатність. Частота розвитку тромбоцитопенії була низькою і схожою на пацієнтів, які отримували плацебо, що спостерігалося як у ході клінічних досліджень, так і в рідкісних повідомленнях про випадки розвитку імунної тромбоцитопенії при проведенні постреєстраційних спостережень. Наявність у плазмі переносимих факторів, які можуть зв'язуватися з ептифібатидом та глікопротеїновими IIb/IIIa рецепторами означає, що може розвинутись імунна тромбоцитопенічна відповідь при вперше проведеному застосуванні інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів або у пацієнтів, які повторно отримують еп. Механізм (імунний та/або не імунний) впливу ептифібатиду на розвиток тромбоцитопенії повністю не вивчений. У зв'язку з тим, що повторна дія будь-якого інгібітору глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів (абциксимабу або ептифібатиду та ін.) або первинна дія інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів, може супроводжуватися тромбоцитопенічним імуно-опосередкованим контролем. що супроводжуються артеріальною гіпотензією та/або іншими симптомами гіперчутливості. При підтвердженні зменшення кількості тромбоцитів до < 100 000/мм3 або гострої глибокої тромбоцитопенії слід негайно розглянути припинення лікування будь-якими лікарськими препаратами, які можуть мати тромбоцитопенічну дію, в т.ч. ептифібатидом, гепарином та клопідогрелом. Необхідно розпочати підтримуючу терапію, а також проводити моніторинг кількості тромбоцитів для корекції лікування та встановлення етіології. Якщо тромбоцитопенія не пов'язана із застосуванням ептифібатиду, терапія може бути відновлена ​​після нормалізації кількості тромбоцитів. Збільшення часу кровотечі Час кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін внутрішньовенно у вигляді болюсу та інфузії збільшується до 5 разів. Це збільшення є швидко оборотним після припинення інфузії, цей показник повертається до вихідного рівня протягом 2-6 годин. При застосуванні у вигляді монотерапії препарат Інтегрилін не має значного впливу на протромбіновий час (ПВ) та АЧТВ. Застосування гепарину Спільне застосування препарату Інтегрилін та гепарину рекомендується у всіх випадках, за відсутності протипоказань до використання гепарину, наприклад, тромбоцитопенії, асоційованої з прийомом гепарину, в анамнезі. Пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q Для пацієнтів з масою тіла 70 кг та більше рекомендована болюсна доза становить 5000 ОД, наступна постійна інфузія 1000 ОД/год. Для пацієнтів з масою тіла менше 70 кг болюсна доза становить 60 ОД/кг, наступна інфузія 12 ОД/кг/год. Слід проводити моніторинг показника АЧТБ для підтримки значень у діапазоні 50-70 с. Коронарна ангіопластика При проведенні ЧТКА у пацієнтів необхідно контролювати ABC (активований час зсідання), його значення мають бути в межах 300-350 с. При перевищенні значення АВС крові 300 с застосування гепарину потрібно припинити і не відновлювати до зниження значення менше 300 с. Неекстренна ЧТКА з інтракоронарним стентуванням Для пацієнтів, яким не вводився гепарин протягом 6 годин перед втручанням, рекомендується початкове болюсне введення гепарину у дозі 60 ОД/кг. Цільовий показник ABC під час процедури становить 200-300 секунд. В ході процедури ЧТКА можна додатково вводити болюсно гепарин для підтримки показника ABC в цьому діапазоні. Пацієнти з печінковою недостатністю Досвід застосування ептифібатиду у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений (див. розділ "Протипоказання"). При печінковій недостатності препарат слід застосовувати обережно, т.к. у таких пацієнтів препарат може вплинути на згортання крові. Пацієнти з нирковою недостатністю При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК≥50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) препарат Інтегрилін може безпечно застосовуватися у стандартному дозуванні. При нирковій недостатності помірного або тяжкого ступеня (КК<50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) кліренс ептифібатиду знижений приблизно на 50%, а рівноважні концентрації в плазмі збільшені приблизно в 2 рази. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня, яким проводяться звичайні інфузії у дозі 2 мкг/кг/хв, підвищений ризик кровотеч. Тому у таких пацієнтів дозу під час інфузії слід знизити до 1 мкг/кг/хв (див. розділ "Режим дозування"). Клінічних досліджень за участю пацієнтів, які перебувають на діалізі, не проводилося. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Інтегрилін у дітей не встановлена. Моніторування лабораторних показників Зміна лабораторних показників у процесі лікування препаратом Інтегрилін є наслідком відомих фармакологічних властивостей препарату, наприклад, інгібування агрегації тромбоцитів. Таким чином, зміни лабораторних показників, що характеризують кровотечу (наприклад, час кровотечі), часто спостерігаються і є очікуваними. При застосуванні препарату Інтегрилін та при застосуванні плацебо не спостерігалося очевидних відмінностей у таких показниках, як гемоглобін, гематокрит, кількість тромбоцитів, показники функції печінки (концентрація АСТ, АЛТ, ЛФ та концентрація білірубіну) та функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну, азоту) . Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Досліджень, присвячених впливу эптифибатида на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами, не проводилося. Фармакологічні властивості эптифибатида свідчать про відсутність будь-якого негативного впливу діяльність такого роду. Оцінюючи здатність виконувати дії, що вимагають швидкого прийняття рішень, спеціальних рухових та когнітивних навичок, необхідно враховувати загальний стан пацієнта та профіль небажаних явищ ептифібатиду.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: ірбесартан – 150,00 мг. У упаковці 28 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІрбесартан є селективним антагоністом ангіотензину ІІ (типу АТ1). Ірбесартан не вимагає метаболічної активації для набуття фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляхи його синтезу, у тому числі, його сильно виражені судинозвужувальний та альдостероносекретуючий ефекти, що реалізуються через рецептори типу АТ1 розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі наднирників. Він не має агоністичної активності до AT1 рецепторів і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до АТ1-рецепторів, ніж з АТ2-рецепторами (рецепторами, не пов'язаними з регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, ангіотензин-перетворюючий фермент [АПФ]) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції артеріального тиску (АТ) та гомеостазу натрію.Блокування ірбесартаном АТ1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення плазмових концентрацій реніну та ангіотензину II. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мекв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мекв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.ФармакокінетикаАбсорбція. Після внутрішнього застосування ірбесартан швидко і повністю всмоктується, його абсолютна біодоступність становить приблизно 60-80%. Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність ірбесартану. Після прийому внутрішньо максимальна плазмова концентрація (Сmах) ірбесартану досягається через 1,5-2 год. Розподіл. Зв'язок із білками плазми становить приблизно 96%. Зв'язування із клітинними компонентами крові незначне. Об'єм розподілу становить 53-93 л. Метаболізм. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується печінкою шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту цитохрому Р450 CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування або інду. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3A4. Виведення. Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану близько 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий період напіввиведення (Т1/2) ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3,5 мл/хв. При щоденному одноразовому протягом доби прийомі ірбесартану рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 3 дні, при цьому спостерігається його обмежене накопичення у плазмі (менше +20%). Спеціальні групи пацієнтів. Вплив статі на фармакокінетику ірбесартану. У жінок (порівняно з чоловіками) відзначалися дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявлялося. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Фармакокінетика ірбесартану у пацієнтів похилого віку. Значення AUC (площі під фармакологічною кривою "концентрація-час") та Сmах ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з клінічно нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вище, ніж у пацієнтів молодшого віку (18 -40 років). Кінцеві Т1/2 можна порівняти. Чи не спостерігалися пов'язані з віком відмінності в ефектах ірбесартану. Фармакокінетика ірбесартану при порушенні функції печінки. У пацієнтів з легкою (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) печінковою недостатністю внаслідок цирозу печінки, фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. Фармакокінетика ірбесартану у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Вплив расової приналежності на фармакокінетику ірбесартану. У представників негроїдної раси без артеріальної гіпертензії AUC та Т|/2 ірбесартану були приблизно на 20-25% вище, ніж у представників європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою з такою у представників європеоїдної раси. Фармакокінетичні параметри ірбесартану мають лінійний та пропорційний характер у діапазоні доз від 10 до 600 мг; при дозах понад 600 мг (доза, що вдвічі перевищує рекомендовану максимальну дозу препарату) кінетика ірбесартану стає нелінійною (зменшення абсорбції).ФармакодинамікаАнтигіпертензивний ефект ірбесартану проявляється вже після прийому першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів прийому, його максимальний ефект досягається до 4-6 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту ірбесартану більше одного року. При одноразовому прийомі внутрішньо ірбесартану в дозах до 900 мг антигіпертензивний ефект має дозозалежний характер. Ірбесартан при одноразовому протягом доби прийомі в дозах 150-300 мг знижує АТ, що вимірюється в положенні "лежачи" або "сидячи" в кінці міждозового інтервалу (через 24 години після прийому дози ірбесартану, тобто, перед прийомом чергової дози ірбесартану) , середньому на 8-13/5-8 мм рт. ст. (систолічний/діастолічний АТ) порівняно з плацебо. Максимальне зниження артеріального тиску досягається через 3-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається принаймні протягом 24 годин. Антигіпертензивний ефект ірбесартану перед прийомом чергової дози становить 60-70% від максимальних значень зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску. Оптимальне зниження артеріального тиску протягом 24 годин досягається при прийомі ірбесартану один раз на добу. Прийом препарату в дозі 150 мг один раз на добу призводить до гіпотензивного ефекту, який можна порівняти з двократним прийомом тієї ж дози, розділеної на два прийоми. Ірбесартан приблизно однаковою мірою знижує АТ у положенні "стоячи" і в положенні "лежачи". Ортостатичні ефекти спостерігаються рідко, однак, як і при прийомі інгібіторів АПФ, у пацієнтів з гіпонатріємією та гіповолемією можливе надмірне зниження артеріального тиску з клінічними проявами. Антигіпертензивна дія ірбесартану та тіазидних діуретиків має адитивний характер. У пацієнтів з недостатнім зниженням АТ при монотерапії ірбесартаном додавання до його прийому низьких доз гідрохлортіазиду (12,5 мг) один раз на добу призводить до додаткового зниження артеріального тиску на 7-10/3-6 мм рт. ст. (систолічний/діастолічний АТ) порівняно з додаванням плацебо. Ефективність ірбесартану залежить від віку чи статі. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РАСС, антигіпертензивна дія ірбесартану у пацієнтів негроїдної раси помітно менш виражена, проте, при застосуванні ірбесартану одночасно з низькими дозами гідрохлортіазиду (наприклад 12,5 мг на добу) антигіпертензивна відповідь у пацієнтів негроїдної раси щодо ефективності до такого у пацієнтів європеоїдної раси. Після відміни ірбесартану АТ повертається до початкового рівня поступово. Синдрому "скасування" не спостерігається. У багатоцентровому, рандомізованому, контрольованому активною речовиною (амлодипін) та плацебо, подвійному сліпому клінічному дослідженні IDNT, за участю 1715 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та з цукровим діабетом 2 типу (протеїнурія ≥ 900 мг/добу та сироваткова концентрація 3,0 мг/дл), було показано 20% (р=0,024) зниження (порівняно з плацебо) та 23 % (р=0,006) зниження (порівняно з амлодипіном) відносного ризику першого виникнення будь-якого з наступних станів: подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, розвиток термінальної стадії ниркової недостатності або смерті від будь-якої з причин (при досягненні порівняльного зниження артеріального тиску при застосуванні ірбесартану та амлодипіну). У багатоцентровому, рандомізованому, плацебо-контрольованому, подвійному-сліпому клінічному дослідженні з вивчення ефектів ірбесартану на мікроальбумінурію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу (IRMA 2), за участю 590 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом. (20-200 мкг/хв, 30-300 мг/добу) та нормальну функцію нирок (сироваткова концентрація креатиніну <1,5 мг/дл у чоловіків та <1,1 мг/дл у жінок), оцінювався вплив довгострокового лікування (у протягом 2 років) ірбесартаном на прогрес клінічно значущої протеїнурії. При прийомі препарату в дозі 300 мг на добу було продемонстровано 70% зниження відносного ризику розвитку клінічно значущої протеїнурії (порівняно з плацебо, р=0,0004),а в дозі 150 мг - 39% зниження відносного ризику розвитку клінічно значущої протеїнурії (порівняно з плацебо, р=0,085). Уповільнення прогресування клінічно значущої протеїнурії було відзначено вже через три місяці і тривало протягом 2-річного періоду клінічного дослідження. Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.ІнструкціяПрепарат слід приймати внутрішньо, незалежно від часу їди. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів БМКК тривалої дії). Нефропатія при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (у складі комбінованої гіпотензивної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ірбесартану або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. При тяжкій печінковій недостатності (функціональний клас С або більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (відсутність досвіду клінічного застосування).Вагітність та лактаціяВагітність. Досвід застосування ірбесартану при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при прийомі інгібіторів АПФ вагітними жінками у другому та третьому триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плода, що розвивається, ірбесартан, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати під час вагітності (I, II, III триместри) ). При діагностуванні вагітності під час лікування ірбесартаном слід якнайшвидше припинити його прийом. Період грудного вигодовування. Невідомо, чи екскретується ірбесартан чи його метаболіти у грудне молоко. Під час грудного вигодовування прийом ірбесартану протипоказаний. Тому після оцінки співвідношення ймовірної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом ірбесартану.Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення (за класифікацією Всесвітньої Організації Здоров'я (ВООЗ)): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту народження небажаного явища неможливо). Безпека ірбесартану вивчалася у клінічних дослідженнях приблизно у 5000 пацієнтів, включаючи 1300 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали препарат протягом більше 6 місяців, та 400 пацієнтів, які приймали препарат протягом одного року та більше. Небажані явища у пацієнтів, які приймали ірбесартан, зазвичай були помірно вираженими і минущими, і їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається. Частота виникнення небажаних явищ не залежала від статі, віку та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких 1965 пацієнтів приймали ірбесартан (в середньому протягом 1-3 місяців), припинення лікування через розвиток будь-яких клінічних або лабораторних небажаних явищ знадобилося у 3,3% пацієнтів, які приймали ірбесартан, та у 4,5% пацієнтів, які брали плацебо (відмінності були статистично достовірні). Небажані явища, що спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні ірбесартану при артеріальній гіпертензії, ймовірно або можливо пов'язані з його прийомом, або без встановленого зв'язку з прийомом препарату. Частота виникнення перелічених нижче небажаних явищ при прийомі ірбесартану статистично достовірно не відрізнялася від такої прийому плацебо. Порушення нервової системи. Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: ортостатичний запаморочення. Порушення з боку серця. Нечасто: набряки, тахікардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: нудота/блювота. Нечасто: діарея, диспепсія/печія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози. Нечасто: статева дисфункція. Загальні порушення. Часто: підвищена стомлюваність. Нечасто: біль у грудній клітці. Лабораторні та інструментальні дані. Під час проведення контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не спостерігалось клінічно значущих змін у лабораторних показниках. Не потрібний спеціальний моніторинг лабораторних показників для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають ірбесартан. Небажані явища, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях, при застосуванні ірбесартану у пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (клінічні дослідження IDNT та IRMA 2). Небажані явища були подібні до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за винятком ортостатичних симптомів (запаморочення (10,2%) (при прийомі плацебо 6%), ортостатичне запаморочення (5,4%) (при прийомі плацебо 2,7%) та ортостатична гіпотензія (5,4%) (при прийомі плацебо 3,2%). Відсоток припинення лікування через ортостатичні симптоми при прийомі ірбесартану, порівняно з плацебо, становив для запаморочення 0,3 проти 0,5%, для ортостатичного запаморочення 0,2 проти 0,0% та для ортостатичної гіпотензії 0,0% проти 0 0% відповідно. Порушення лабораторних показників. Гіперкаліємія. У клінічному дослідженні IDNT відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6 мЕкв/л) становив 18,6% у групі ірбесартану, порівняно з 6% у групі плацебо. У клінічному дослідженні IRMA 2 відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6 мЕкв/л) становив 1,0% у групі ірбесартану, а у групі плацебо гіперкаліємії не спостерігалося. У клінічному дослідженні IDNT частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при застосуванні ірбесартану та плацебо становила 2,1% та 0,36% відповідно. У клінічному дослідженні IRMA частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при прийомі ірбесартану та плацебо становила 0,5 % та 0 % відповідно. Небажані явища, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні ірбесартану. Порушення імунної системи. Дуже рідко: як і у всіх антагоністів рецепторів ангіотензину II, спостерігалися дуже рідкісні випадки алергічних реакцій, такі як кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Наведені нижче небажані явища були виявлені при застосуванні ірбесартану з моменту виходу на ринок ірбесартану. Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Невідома частота: тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування. Невідома частота: гіперкаліємія. Порушення нервової системи. Невідома частота вертиго. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Невідома частота: підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації білірубіну в крові, гепатит, жовтяниця. Порушення органу слуху. Невідома частота: дзвін у вухах. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини. Невідома частота: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Невідома частота: порушення функцій нирок, у тому числі випадки розвитку ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1 Al, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значних фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином, лікарським засобом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ефекти індукторів ізоферменту CYP2C9, таких як рифампіцин, на фармакокінетику ірбесартану не вивчені. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. З лікарськими препаратами, що містять аліскірен. Одночасне застосування ірбесартану з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла). З інгібіторами АПФ. Застосування ірбесартану у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. З препаратами калію та калійзберігаючими діуретиками, гепарином. На підставі досвіду, отриманого під час застосування інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію; замінників солі, що містять калій; калійзберігаючих діуретиків або іншими, здатними підвищувати вміст калію в крові лікарськими засобами (гепарин), іноді може значно підвищити сироваткову концентрацію калію, що вимагає ретельного спостереження за показниками калію плазми у пацієнтів під час лікування. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу) та неселективних нестероїдних протизапальних засобів), можливе послаблення антигіпертензивного ефекту ірбесартану. Слід з обережністю застосовувати цю комбінацію, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів із гіповолемією. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Пацієнтам перед початком комбінованої терапії необхідно відновити ОЦК,а також контролювати функцію нирок перед початком терапії та періодично у процесі проведення комбінованої терапії. З препаратами літію. Повідомлялося про збільшення сироваткових концентрацій літію та збільшення його токсичності при одночасному застосуванні солей літію та ірбесартану. Якщо є необхідність застосування цієї комбінації, то під час лікування рекомендується регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові. З діуретиками та іншими гіпотензивними засобами. При одночасному застосуванні ірбесартану та інших гіпотензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. Ірбесартан без будь-яких проблем застосовували одночасно з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори, БМКК тривалої дії та тіазидні діуретики. Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призводити до гіповолемії та підвищення ризику надмірного зниження артеріального тиску на початку лікування ірбесартаном.Спосіб застосування та дозиЗазвичай початкова доза ірбесартану становить 150 мг один раз на день. Пацієнти, у яких для досягнення цільових значень АТ потрібно його додаткове зниження, доза може бути збільшена до 300 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження АТ при монотерапії ірбесартаном до лікування можуть бути додані діуретики (наприклад, гідрохлортіазид 12,5 мг на добу) або інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори або БМКК тривалої дії). У пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу переважною підтримуючою дозою є доза 300 мг один раз на добу. Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ЦОК) (в т.ч. діарея, блювання) з гіпонатріємією, на фоні лікування діуретиками або дієти з обмеженням споживання кухонної солі, або які знаходяться на гемодіалізі, або пацієнтам старше 75 років рекомендована доза ірбесартану / Добу.ПередозуванняДосвід застосування препарату у дорослих у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів не виявив будь-якої токсичності. Відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування ірбесартану. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Симптоми передозування – виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, рідко – брадикардія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВік старше 75 років. При стенозі аортального або мітрального клапана або гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії (ГЗКМП). При гіповолемії, гіпонатріємії, що виникають, наприклад, при інтенсивній діуретичній терапії, гемодіалізі, дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювання (небезпека надмірного зниження артеріального тиску). У пацієнтів з нирковою функцією, що залежать від активності РААС, таких як пацієнти з артеріальною гіпертензією двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA). При ішемічній хворобі серця та/або клінічно значущому атеросклерозі судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних порушень, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та інсульту). При нирковій недостатності (потрібний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в крові), нещодавній трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування). При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) (підвищення ризику порушень функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку). з гіповолемією [включаючи пацієнтів, які приймають діуретики] або з порушенням функції нирок. При застосуванні в комбінації з інгібіторами АПФ або аліскіреном, оскільки порівняно з монотерапією при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження АТ, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Надмірне зниження артеріального тиску – пацієнти з гіповолемією. Застосування ірбесартану дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутніх захворювань. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, надмірне зниження АТ, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів з гіпонатріємією/гіповолемією (наприклад, внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, діареї або блювання, дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі), а також у пацієнтів що знаходяться на гемодіалізі. Перед початком застосування ірбесартану необхідно скоригувати гіповолемію та/або гіпонатріємію. Пацієнти з функцією нирок, що залежить від активності РААС. Як наслідок інгібування РААС, очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок; пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за [класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна виключити можливість подібного ефекту при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан. Ниркова недостатність та пересадка нирки. При застосуванні ірбесартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та концентрацію креатиніну в сироватці крові. Немає клінічних даних щодо застосування ірбесартану у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з порушеннями функції нирок. Сприятлива дія ірбесартану щодо уповільнення прогресування ниркових та серцево-судинних порушень мала різний ступінь вираженості у різних груп пацієнтів, менш виражена вона була у жінок та пацієнтів, що не належать до європеоїдної раси. У клінічному дослідженні IDNT у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією (>900 мг/добу) у підгрупі пацієнтів з високим ризиком стенозу ниркових артерій у жодного пацієнта, який приймав ірбесартан, не спостерігалося гостре раннє підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові , пов'язаного зі стенозом ниркових артерій Подвійна блокада РААС при поєднанні ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Одночасне застосування ірбесартану з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю із СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування ірбесартану у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіперкаліємія. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при лікуванні ірбесартаном може розвиватися гіперкаліємія, особливо за наявності ниркової недостатності та/або захворювань серця. У таких пацієнтів рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Стеноз аортального чи мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Як і при застосуванні інших вазодилататорів, при прийомі ірбесартану пацієнтами з аортальним або мітральним стенозом або з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно бути обережними. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що діють через інгібування РААС. Тому застосування ірбесартану у разі недоцільно. Пацієнти з ішемічною хворобою серця та/або клінічно значущим атеросклерозом судин головного мозку. Як і при застосуванні інших гіпотензивних препаратів, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та/або вираженим атеросклерозом судин головного мозку може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Лікування таких пацієнтів має здійснюватися під суворим контролем артеріального тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: ірбесартан – 300,00 мг. У упаковці 28 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІрбесартан є селективним антагоністом ангіотензину ІІ (типу АТ1). Ірбесартан не вимагає метаболічної активації для набуття фармакологічної активності. Ангіотензин II є важливим компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляхи його синтезу, у тому числі, його сильно виражені судинозвужувальний та альдостероносекретуючий ефекти, що реалізуються через рецептори типу АТ1 розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі наднирників. Він не має агоністичної активності до AT1 рецепторів і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до АТ1-рецепторів, ніж з АТ2-рецепторами (рецепторами, не пов'язаними з регуляцією роботи серцево-судинної системи). Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, ангіотензин-перетворюючий фермент [АПФ]) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції артеріального тиску (АТ) та гомеостазу натрію.Блокування ірбесартаном АТ1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення плазмових концентрацій реніну та ангіотензину II. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мЭкв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мекв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0,1 мекв/л). Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.ФармакокінетикаАбсорбція. Після внутрішнього застосування ірбесартан швидко і повністю всмоктується, його абсолютна біодоступність становить приблизно 60-80%. Одночасний прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність ірбесартану. Після прийому внутрішньо максимальна плазмова концентрація (Сmах) ірбесартану досягається через 1,5-2 год. Розподіл. Зв'язок із білками плазми становить приблизно 96%. Зв'язування із клітинними компонентами крові незначне. Об'єм розподілу становить 53-93 л. Метаболізм. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності, що циркулює в плазмі крові, припадає на незмінений ірбесартан. Ірбесартан метаболізується печінкою шляхом окислення та кон'югації з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом, що знаходиться в системному кровотоку, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою ізоферменту цитохрому Р450 CYP2C9, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначною. Ірбесартан не метаболізується за допомогою більшості ізоферментів, які зазвичай беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2D6 або CYP2E1), і не викликає їх інгібування або інду. Ірбесартан не індукує та не інгібує ізофермент CYP3A4. Виведення. Ірбесартан та його метаболіти виводяться з організму як через кишечник (з жовчю), так і нирками. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-ірбесартану близько 20% радіоактивності виявляється в сечі, а решта - у калі. Менш ніж 2% введеної дози виділяється нирками у вигляді незміненого ірбесартану. Кінцевий період напіввиведення (Т1/2) ірбесартану становить 11-15 год. Загальний кліренс внутрішньовенно введеного ірбесартану становить 157-176 мл/хв, яке нирковий кліренс становить 3-3,5 мл/хв. При щоденному одноразовому протягом доби прийомі ірбесартану рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 3 дні, при цьому спостерігається його обмежене накопичення у плазмі (менше +20%). Спеціальні групи пацієнтів. Вплив статі на фармакокінетику ірбесартану. У жінок (порівняно з чоловіками) відзначалися дещо вищі плазмові концентрації ірбесартану. Однак пов'язаних із статтю відмінностей у Т1/2 та накопиченні ірбесартану не виявлялося. Корекція дози ірбесартану у жінок не потрібна. Не спостерігалося пов'язаних із статевою приналежністю відмінностей у ефектах ірбесартану. Фармакокінетика ірбесартану у пацієнтів похилого віку. Значення AUC (площі під фармакологічною кривою "концентрація-час") та Сmах ірбесартану у пацієнтів похилого віку (65-80 років) з клінічно нормальною функцією нирок та печінки були приблизно на 20-50% вище, ніж у пацієнтів молодшого віку (18 -40 років). Кінцеві Т1/2 можна порівняти. Чи не спостерігалися пов'язані з віком відмінності в ефектах ірбесартану. Фармакокінетика ірбесартану при порушенні функції печінки. У пацієнтів з легкою (функціональний клас А або 5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (функціональний клас В або 7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) печінковою недостатністю внаслідок цирозу печінки, фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. Фармакокінетика ірбесартану у разі порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, показники фармакокінетики ірбесартану істотно не змінюються. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Вплив расової приналежності на фармакокінетику ірбесартану. У представників негроїдної раси без артеріальної гіпертензії AUC та Т|/2 ірбесартану були приблизно на 20-25% вище, ніж у представників європеоїдної раси; Стих ірбесартану у них була практично однаковою з такою у представників європеоїдної раси. Фармакокінетичні параметри ірбесартану мають лінійний та пропорційний характер у діапазоні доз від 10 до 600 мг; при дозах понад 600 мг (доза, що вдвічі перевищує рекомендовану максимальну дозу препарату) кінетика ірбесартану стає нелінійною (зменшення абсорбції).ФармакодинамікаАнтигіпертензивний ефект ірбесартану проявляється вже після прийому першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів прийому, його максимальний ефект досягається до 4-6 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту ірбесартану більше одного року. При одноразовому прийомі внутрішньо ірбесартану в дозах до 900 мг антигіпертензивний ефект має дозозалежний характер. Ірбесартан при одноразовому протягом доби прийомі в дозах 150-300 мг знижує АТ, що вимірюється в положенні "лежачи" або "сидячи" в кінці міждозового інтервалу (через 24 години після прийому дози ірбесартану, тобто, перед прийомом чергової дози ірбесартану) , середньому на 8-13/5-8 мм рт. ст. (систолічний/діастолічний АТ) порівняно з плацебо. Максимальне зниження артеріального тиску досягається через 3-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається принаймні протягом 24 годин. Антигіпертензивний ефект ірбесартану перед прийомом чергової дози становить 60-70% від максимальних значень зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску. Оптимальне зниження артеріального тиску протягом 24 годин досягається при прийомі ірбесартану один раз на добу. Прийом препарату в дозі 150 мг один раз на добу призводить до гіпотензивного ефекту, який можна порівняти з двократним прийомом тієї ж дози, розділеної на два прийоми. Ірбесартан приблизно однаковою мірою знижує АТ у положенні "стоячи" і в положенні "лежачи". Ортостатичні ефекти спостерігаються рідко, однак, як і при прийомі інгібіторів АПФ, у пацієнтів з гіпонатріємією та гіповолемією можливе надмірне зниження артеріального тиску з клінічними проявами. Антигіпертензивна дія ірбесартану та тіазидних діуретиків має адитивний характер. У пацієнтів з недостатнім зниженням АТ при монотерапії ірбесартаном додавання до його прийому низьких доз гідрохлортіазиду (12,5 мг) один раз на добу призводить до додаткового зниження артеріального тиску на 7-10/3-6 мм рт. ст. (систолічний/діастолічний АТ) порівняно з додаванням плацебо. Ефективність ірбесартану залежить від віку чи статі. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РАСС, антигіпертензивна дія ірбесартану у пацієнтів негроїдної раси помітно менш виражена, проте, при застосуванні ірбесартану одночасно з низькими дозами гідрохлортіазиду (наприклад 12,5 мг на добу) антигіпертензивна відповідь у пацієнтів негроїдної раси щодо ефективності до такого у пацієнтів європеоїдної раси. Після відміни ірбесартану АТ повертається до початкового рівня поступово. Синдрому "скасування" не спостерігається. У багатоцентровому, рандомізованому, контрольованому активною речовиною (амлодипін) та плацебо, подвійному сліпому клінічному дослідженні IDNT, за участю 1715 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та з цукровим діабетом 2 типу (протеїнурія ≥ 900 мг/добу та сироваткова концентрація 3,0 мг/дл), було показано 20% (р=0,024) зниження (порівняно з плацебо) та 23 % (р=0,006) зниження (порівняно з амлодипіном) відносного ризику першого виникнення будь-якого з наступних станів: подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, розвиток термінальної стадії ниркової недостатності або смерті від будь-якої з причин (при досягненні порівняльного зниження артеріального тиску при застосуванні ірбесартану та амлодипіну). У багатоцентровому, рандомізованому, плацебо-контрольованому, подвійному-сліпому клінічному дослідженні з вивчення ефектів ірбесартану на мікроальбумінурію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу (IRMA 2), за участю 590 пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом. (20-200 мкг/хв, 30-300 мг/добу) та нормальну функцію нирок (сироваткова концентрація креатиніну <1,5 мг/дл у чоловіків та <1,1 мг/дл у жінок), оцінювався вплив довгострокового лікування (у протягом 2 років) ірбесартаном на прогрес клінічно значущої протеїнурії. При прийомі препарату в дозі 300 мг на добу було продемонстровано 70% зниження відносного ризику розвитку клінічно значущої протеїнурії (порівняно з плацебо, р=0,0004),а в дозі 150 мг - 39% зниження відносного ризику розвитку клінічно значущої протеїнурії (порівняно з плацебо, р=0,085). Уповільнення прогресування клінічно значущої протеїнурії було відзначено вже через три місяці і тривало протягом 2-річного періоду клінічного дослідження. Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Зменшення 24-годинного кліренсу креатиніну між групами лікування достовірно не відрізнялося. Регрес мікроальбумінурії до нормальних показників альбумінурії (<20 мкг/хв; <30 мг/добу) найчастіше спостерігався у групі ірбесартану у дозі 300 мг (34 %) у порівнянні з групою плацебо (21 %).Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.ІнструкціяПрепарат слід приймати внутрішньо, незалежно від часу їди. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів БМКК тривалої дії). Нефропатія при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (у складі комбінованої гіпотензивної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ірбесартану або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. При тяжкій печінковій недостатності (функціональний клас С або більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (відсутність досвіду клінічного застосування).Вагітність та лактаціяВагітність. Досвід застосування ірбесартану при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при прийомі інгібіторів АПФ вагітними жінками у другому та третьому триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плода, що розвивається, ірбесартан, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати під час вагітності (I, II, III триместри) ). При діагностуванні вагітності під час лікування ірбесартаном слід якнайшвидше припинити його прийом. Період грудного вигодовування. Невідомо, чи екскретується ірбесартан чи його метаболіти у грудне молоко. Під час грудного вигодовування прийом ірбесартану протипоказаний. Тому після оцінки співвідношення ймовірної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом ірбесартану.Побічна діяНаведені нижче небажані явища представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення (за класифікацією Всесвітньої Організації Здоров'я (ВООЗ)): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі повідомлення); невідома частота (за наявними даними визначити частоту народження небажаного явища неможливо). Безпека ірбесартану вивчалася у клінічних дослідженнях приблизно у 5000 пацієнтів, включаючи 1300 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали препарат протягом більше 6 місяців, та 400 пацієнтів, які приймали препарат протягом одного року та більше. Небажані явища у пацієнтів, які приймали ірбесартан, зазвичай були помірно вираженими і минущими, і їх частота не була пов'язана з величиною дози, що приймається. Частота виникнення небажаних явищ не залежала від статі, віку та расової приналежності. У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких 1965 пацієнтів приймали ірбесартан (в середньому протягом 1-3 місяців), припинення лікування через розвиток будь-яких клінічних або лабораторних небажаних явищ знадобилося у 3,3% пацієнтів, які приймали ірбесартан, та у 4,5% пацієнтів, які брали плацебо (відмінності були статистично достовірні). Небажані явища, що спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні ірбесартану при артеріальній гіпертензії, ймовірно або можливо пов'язані з його прийомом, або без встановленого зв'язку з прийомом препарату. Частота виникнення перелічених нижче небажаних явищ при прийомі ірбесартану статистично достовірно не відрізнялася від такої прийому плацебо. Порушення нервової системи. Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: ортостатичний запаморочення. Порушення з боку серця. Нечасто: набряки, тахікардія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: нудота/блювота. Нечасто: діарея, диспепсія/печія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози. Нечасто: статева дисфункція. Загальні порушення. Часто: підвищена стомлюваність. Нечасто: біль у грудній клітці. Лабораторні та інструментальні дані. Під час проведення контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не спостерігалось клінічно значущих змін у лабораторних показниках. Не потрібний спеціальний моніторинг лабораторних показників для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають ірбесартан. Небажані явища, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях, при застосуванні ірбесартану у пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (клінічні дослідження IDNT та IRMA 2). Небажані явища були подібні до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за винятком ортостатичних симптомів (запаморочення (10,2%) (при прийомі плацебо 6%), ортостатичне запаморочення (5,4%) (при прийомі плацебо 2,7%) та ортостатична гіпотензія (5,4%) (при прийомі плацебо 3,2%). Відсоток припинення лікування через ортостатичні симптоми при прийомі ірбесартану, порівняно з плацебо, становив для запаморочення 0,3 проти 0,5%, для ортостатичного запаморочення 0,2 проти 0,0% та для ортостатичної гіпотензії 0,0% проти 0 0% відповідно. Порушення лабораторних показників. Гіперкаліємія. У клінічному дослідженні IDNT відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6 мЕкв/л) становив 18,6% у групі ірбесартану, порівняно з 6% у групі плацебо. У клінічному дослідженні IRMA 2 відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6 мЕкв/л) становив 1,0% у групі ірбесартану, а у групі плацебо гіперкаліємії не спостерігалося. У клінічному дослідженні IDNT частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при застосуванні ірбесартану та плацебо становила 2,1% та 0,36% відповідно. У клінічному дослідженні IRMA частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при прийомі ірбесартану та плацебо становила 0,5 % та 0 % відповідно. Небажані явища, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні ірбесартану. Порушення імунної системи. Дуже рідко: як і у всіх антагоністів рецепторів ангіотензину II, спостерігалися дуже рідкісні випадки алергічних реакцій, такі як кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Наведені нижче небажані явища були виявлені при застосуванні ірбесартану з моменту виходу на ринок ірбесартану. Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Невідома частота: тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування. Невідома частота: гіперкаліємія. Порушення нервової системи. Невідома частота вертиго. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Невідома частота: підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації білірубіну в крові, гепатит, жовтяниця. Порушення органу слуху. Невідома частота: дзвін у вухах. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини. Невідома частота: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Невідома частота: порушення функцій нирок, у тому числі випадки розвитку ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику.Взаємодія з лікарськими засобамиВиходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1 Al, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значних фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином, лікарським засобом, що метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9. Ефекти індукторів ізоферменту CYP2C9, таких як рифампіцин, на фармакокінетику ірбесартану не вивчені. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється. З лікарськими препаратами, що містять аліскірен. Одночасне застосування ірбесартану з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла). З інгібіторами АПФ. Застосування ірбесартану у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. З препаратами калію та калійзберігаючими діуретиками, гепарином. На підставі досвіду, отриманого під час застосування інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію; замінників солі, що містять калій; калійзберігаючих діуретиків або іншими, здатними підвищувати вміст калію в крові лікарськими засобами (гепарин), іноді може значно підвищити сироваткову концентрацію калію, що вимагає ретельного спостереження за показниками калію плазми у пацієнтів під час лікування. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу) та неселективних нестероїдних протизапальних засобів), можливе послаблення антигіпертензивного ефекту ірбесартану. Слід з обережністю застосовувати цю комбінацію, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів із гіповолемією. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або з порушеною функцією нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Пацієнтам перед початком комбінованої терапії необхідно відновити ОЦК,а також контролювати функцію нирок перед початком терапії та періодично у процесі проведення комбінованої терапії. З препаратами літію. Повідомлялося про збільшення сироваткових концентрацій літію та збільшення його токсичності при одночасному застосуванні солей літію та ірбесартану. Якщо є необхідність застосування цієї комбінації, то під час лікування рекомендується регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові. З діуретиками та іншими гіпотензивними засобами. При одночасному застосуванні ірбесартану та інших гіпотензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. Ірбесартан без будь-яких проблем застосовували одночасно з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори, БМКК тривалої дії та тіазидні діуретики. Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призводити до гіповолемії та підвищення ризику надмірного зниження артеріального тиску на початку лікування ірбесартаном.Спосіб застосування та дозиЗазвичай початкова доза ірбесартану становить 150 мг один раз на день. Пацієнти, у яких для досягнення цільових значень АТ потрібно його додаткове зниження, доза може бути збільшена до 300 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження АТ при монотерапії ірбесартаном до лікування можуть бути додані діуретики (наприклад, гідрохлортіазид 12,5 мг на добу) або інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори або БМКК тривалої дії). У пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу переважною підтримуючою дозою є доза 300 мг один раз на добу. Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ЦОК) (в т.ч. діарея, блювання) з гіпонатріємією, на фоні лікування діуретиками або дієти з обмеженням споживання кухонної солі, або які знаходяться на гемодіалізі, або пацієнтам старше 75 років рекомендована доза ірбесартану / Добу.ПередозуванняДосвід застосування препарату у дорослих у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів не виявив будь-якої токсичності. Відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування ірбесартану. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Симптоми передозування – виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, рідко – брадикардія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВік старше 75 років. При стенозі аортального або мітрального клапана або гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії (ГЗКМП). При гіповолемії, гіпонатріємії, що виникають, наприклад, при інтенсивній діуретичній терапії, гемодіалізі, дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі, діареї, блювання (небезпека надмірного зниження артеріального тиску). У пацієнтів з нирковою функцією, що залежать від активності РААС, таких як пацієнти з артеріальною гіпертензією двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA). При ішемічній хворобі серця та/або клінічно значущому атеросклерозі судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних порушень, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та інсульту). При нирковій недостатності (потрібний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в крові), нещодавній трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування). При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) (підвищення ризику порушень функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку). з гіповолемією [включаючи пацієнтів, які приймають діуретики] або з порушенням функції нирок. При застосуванні в комбінації з інгібіторами АПФ або аліскіреном, оскільки порівняно з монотерапією при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку надмірного зниження АТ, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Надмірне зниження артеріального тиску – пацієнти з гіповолемією. Застосування ірбесартану дотепер рідко супроводжувалося надмірним зниженням артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутніх захворювань. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, надмірне зниження АТ, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів з гіпонатріємією/гіповолемією (наприклад, внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, діареї або блювання, дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі), а також у пацієнтів що знаходяться на гемодіалізі. Перед початком застосування ірбесартану необхідно скоригувати гіповолемію та/або гіпонатріємію. Пацієнти з функцією нирок, що залежить від активності РААС. Як наслідок інгібування РААС, очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок; пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за [класифікацією NYHA]), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалося з олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна виключити можливість подібного ефекту при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан. Ниркова недостатність та пересадка нирки. При застосуванні ірбесартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та концентрацію креатиніну в сироватці крові. Немає клінічних даних щодо застосування ірбесартану у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з порушеннями функції нирок. Сприятлива дія ірбесартану щодо уповільнення прогресування ниркових та серцево-судинних порушень мала різний ступінь вираженості у різних груп пацієнтів, менш виражена вона була у жінок та пацієнтів, що не належать до європеоїдної раси. У клінічному дослідженні IDNT у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією (>900 мг/добу) у підгрупі пацієнтів з високим ризиком стенозу ниркових артерій у жодного пацієнта, який приймав ірбесартан, не спостерігалося гостре раннє підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові , пов'язаного зі стенозом ниркових артерій Подвійна блокада РААС при поєднанні ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном. Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок. Одночасне застосування ірбесартану з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю із СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 поверхні тіла та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування ірбесартану у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіперкаліємія. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при лікуванні ірбесартаном може розвиватися гіперкаліємія, особливо за наявності ниркової недостатності та/або захворювань серця. У таких пацієнтів рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Стеноз аортального чи мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Як і при застосуванні інших вазодилататорів, при прийомі ірбесартану пацієнтами з аортальним або мітральним стенозом або з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно бути обережними. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що діють через інгібування РААС. Тому застосування ірбесартану у разі недоцільно. Пацієнти з ішемічною хворобою серця та/або клінічно значущим атеросклерозом судин головного мозку. Як і при застосуванні інших гіпотензивних препаратів, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та/або вираженим атеросклерозом судин головного мозку може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Лікування таких пацієнтів має здійснюватися під суворим контролем артеріального тиску.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 10 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки світло-жовтого кольору із ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 20 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид червоний (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки персикового кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрат у перерахунку на лізиноприл безводний 5 мг; допоміжні речовини: манітол, кальцію фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид червоний (Е 172), діоксид кремнію колоїдний, магнію стеарат. По 30 таблеток у ПВХ/ПВДХ-Ал блістері. 1 блістер поміщають разом з інструкцією із застосування картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин - перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаПісля прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Абсорбція становить середньому 30%, біодоступність – 29%. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 годин. Слабко зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Період напіввиведення – 12 годин. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6–7 год., тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1–2 міс. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у інсулінзалежних пацієнтів з нормальним АТ та інсуліннезалежних пацієнтів з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), вагітність, період лактації. З обережністю Аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (в т.ч. недостатність мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий , двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність, азотемія, первинний альдостеронізм, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, дієта з обмеженням солі, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулі. , блювання), літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності лікування треба якнайшвидше припинити. Прийом інгібіторів АПФ вагітними у другому та третьому триместрах може викликати смерть плода та новонародженого. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. У новонароджених може розвиватися гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, деформація кісток черепа та особи, гіпоплазія легень, порушення розвитку нирок плода. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, розгубленість, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При симптомах: виражене зниження АТ, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу. одночасному застосуванні з діуретиками – виражене зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами – адитивний ефект. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження гіпотензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з літієм – уповільнення виведення літію з організму, з антацидами та колестираміном – знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті. Алкоголь посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати 1 раз на добу вранці, до або після їди, переважно в один і той самий час. При есенціальній гіпертензії препарат ІРУМЕД призначають у початковій дозі 10 мг на добу. Підтримуюча доза становить 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Для повного розвитку ефекту може знадобитися 2-4-тижневий курс лікування препаратом (це слід враховувати зі збільшенням дози). Якщо застосування препарату в максимальній дозі не викликає достатнього терапевтичного ефекту, то можливе додаткове призначення іншого антигіпертензивного засобу. У пацієнтів, які отримували попередньо діуретики, необхідно відмінити їх за 2-3 дні до початку застосування препарату. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною функцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи препарат ІРУМЕД® призначають у початковій дозі 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від АТ. У пацієнтів з нирковою недостатністю та хворих, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від рівня кліренсу креатиніну (КК). Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем функції нирок, рівня калію та натрію в крові). Кліренс креатиніну (мл/хв) 30-70 початкова доза 5-10 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) 10-30 початкова доза 2,5-5 (мг на добу) Кліренс креатиніну (мл/хв) менше 10 початкова доза 2,5 (мг на добу) При хронічній серцевій недостатності можливе застосування лізиноприлу одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу, надалі її поступово (на 2,5 мг через 3-5 днів) збільшують до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) У перші 24 години - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години) лікування препаратом треба припинити. Діабетична нефропатія У пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу можна при необхідності збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. сидячи в положенні. У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет дозування таке ж з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. сидячи в положенні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАЛЬНИМИ ЗАСОБИМИ ТА ПОБОЧНА ДІЯ). У хворих з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона найчастіше виявлялася у хворих із тяжкою стадією серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретика, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил треба дотримуватися при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність,у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску хворого помістити в положення лежачи і, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). ІРУМЕД® можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням трансдермальних систем нітрогліцерину. Лікування лізиноприлом не повинно починатися у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилятаторів. Це пацієнти із систолічним АТ 100 мм рт.ст. або нижче або з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту доза повинна бути зменшена, якщо систолічний артеріальний тиск – 120 мм рт.ст. або нижче. Підтримуючі дози повинні бути зменшені до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт.ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години), далі не слід застосовувати препарат ІРУМЕД®. Порушення функції нирок У хворих з хронічною серцевою недостатністю виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих із нирковою недостатністю. Лізиноприл не застосовується при гострому інфаркті у пацієнтів з вираженою нирковою дисфункцією, встановленою у зміні концентрації креатиніну сироватки, що перевищує 177 ммоль/л та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається протягом застосування препарату (концентрація креатиніну сироватки, що перевищує 265 ммоль/л або подвоювання значення з показниками до початку лікування), лікар повинен оцінити необхідність подальшого застосування препарату ІРУМЕД®. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у хворих, які лікувалися АПФ інгібітором, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у хворих на негроїдну расу, які приймають АПФ інгібітори, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у хворих на інші раси. У хворих, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ (див. також ПРОТИПОКАЗАННЯ). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації на гіменоптер У хворих, які приймають АПФ інгібітори протягом десенсибілізації на гіменоптер, може, дуже рідко, з'явитися небезпечна для життя анафілактоїдна реакція. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною десенсибілізацією. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактоїдні реакції відзначаються і у хворих, які піддаються гемодіалізу з мембраною високої проникності (напр. AN 69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургія/Загальна анестезія При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням об'єму циркулюючої крові. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Калій сироватки У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет і одночасне застосування калій діуретиків, що зберігають (спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Якщо одночасне застосування лізиноприлу та вищезазначених засобів вважається за необхідне, їх треба застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи калій у сироватці крові. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Необхідно контролювати ефект початкової дози препарату ІРУМЕД на значення артеріального тиску. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Немає даних про вплив препарату ІРУМЕД®, застосованого в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему