Противовирусные препараты Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 30 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена ​​у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 30 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена ​​у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 60 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена ​​у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 60 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена ​​у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 500 мг. У упаковці 6 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена ​​у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: долутегравір натрію – 52. 6 мг, що відповідає вмісту долутегравіру – 50 мг; допоміжні речовини: манітол - qs до 145.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: тенофовір 300 мг, емтрицитабін 200 мг. Допоміжні речовини: кроскармеллозу натрію 60 мг, лактози моногідрат 80 мг, магнію стеарат 10 мг, целюлоза мікрокристалічна 300 мг, крохмаль прежелатинізований 50 мг. Склад оболонки: ;опадрай II синій Y-30-10701 40 мг (алюмінієвий лак на основі індигокарміну 2.152 мг, гіпромелоза 11.2 мг, лактози моногідрат 16 мг, титану діоксид 7.448 мг, тріацетин 3). 30 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-синього кольору, капсулоподібної форми, на одній стороні вигравірувано "GILEAD", на іншій стороні - "701"; на зламі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаТрувада – це комбінований препарат з фіксованою дозою емтрицитабіну та тенофовіру дизонроксилу фумарату. Препарат Трувада має специфічну активність по відношенню до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 та ВІЛ-2) та вірусу гепатиту В. Механізм дії Емтрицитабін є нуклеозидним аналогом цитидину. Тенофовіру дизонроксилу фумарат in vivo перетворюється на тенофовір, аналог нуклеозидмонофосфату (нуклеотиду) аденозину .монофосфату. І емтрицитабін, і тенофовір мають специфічну активність по відношенню до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 і ВІЛ-2), і вірусу гепатиту В. Емтрицитабін та тенофовір фосфорилуються під дією внутрішньоклітинних ферментів з утворенням змтрицитабіну трифосфату та тенофовіру дифосфату, відповідно. У дослідженнях in vitro було показано, що і емтрицитабін, і тенофовір за їх одночасної присутності в клітинах можуть бути повністю фосфорильовані. Змфіцитабіну трифосфат і тенофовіру дифосфат інгібують зворотну транскриптазу ВІЛ-1 за конкурентним механізмом, результатом чого є термінація синтезу ланцюга ДНК. І емтрицитабіну трифосфат, і тенофовіру дифосфат є слабкими інгібіторами ДНК-полімераз ссавців, не спостерігалося ознак токсичності по відношенню до мітохондрій in vitro та in vivo. Противірусна активність При використанні комбінованого препарату Трувада (емтрицитабіну та тенофовіру дизонроксилу фумарату) in vitro відзначався синергізм противірусної активності. У дослідженнях комбінованого застосування препарату з інгібіторами протеаз ВІЛ та з нуклеозидними та ненуклеозидними аналогами інгібіторів зворотної транскриптази ВІЛ-1 відзначалися адитивні або синергічні ефекти. Емтрицитабін Противірусна активність емтрицитабіну щодо лабораторних та клінічних ізолятів штамів ВІЛ-1 оцінювалася на лініях лімфобластоїдних клітин (клітинна лінія MAGI-CCR5) та мононуклеарних клітин периферичної крові. Концентрація емтрицитабіну ЕС50; (ЕС50; - концентрація препарату, необхідна для придушення 50% вірусів), знаходилася в діапазоні від 0.0013 до 0.64 мкмоль. У культурі клітин емтрицитабін виявив противірусну активність щодо ВІЛ-1 підтипів А, В, С, D, Е, F, G (EC50; склала 0.007-0.075 мкмоль), а також пригнічуючу дію на деякі штами ВІЛ-2 (ЕС50; склала 0.007-1.5 мкмоль). Тенофовіру дизопроксилу фумарат Противірусна активність тенофовіру щодо лабораторних та клінічних ізолятів ВІЛ-1 оцінювалася на лініях лімфобластоїдних клітин, первинних моноцитах/макрофагах та лімфоцитах периферичної крові. ЕС50; склала 0.04-8.5 мкмоль. У культурі клітин тенофовир виявив противірусну активність щодо ВІЛ-1 підтипів А, В, С, D, Е, F, G (ЕС50; знаходилася в діапазоні 0.5-2.2 мкмоль), а також пригнічуюча дія на деякі штами ВІЛ-2 (ЕС50 була в діапазоні 1.6-4.9 мкмоль). Резистентність У дослідженнях in vitro та у деяких хворих, інфікованих ВІЛ-1, спостерігалася резистентність до емтрицитабіну та тенофовіру, виникнення якої було обумовлено мутаціями (за типом заміни) M184V/1 та K65R відповідно. Інших механізмів появи резистентності до емтрицитабіну або тенофовіру виявлено не було.ФармакокінетикаОдна таблетка препарату Трувада біоеквівалентна одній капсулі емтрицитабіну (200 мг) плюс одній таблетці тенофовіру дизопроксилу фумарату (300 мг). Після прийому одноразової дози комбінованого препарату Трувада натще і з їжею C max ;тенофовіру дизопроксилу фумарату та емтрицитабіну в сироватці спостерігалися в інтервалі від 0.5 до 3 годин та від 0.5 до 4.1 години, відповідно. В результаті прийому таблеток препарату Трувада з їжею збільшувалася його біодоступність, при цьому площа під кривою «концентрація-час» та Cmax тенофовіру зростали приблизно на 35% та 15%, відповідно, а вміст емтрицитабіну не змінювався. Емтрицитабін Після перорального прийому відзначається швидка та значна абсорбція емтрицитабіну; C max ;у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Після багаторазового перорального прийому емтрицитабіну у 20 ВІЛ-інфікованих хворих C max ; препарату становить 10,0±3,1 год×мкг/мл. Середні значення мінімальних концентрацій препарату в плазмі через 24 години після прийому в рівноважному стані становлять або перевищують середнє значення IC90; - концентрації, необхідної для придушення реплікації 90% вірусів in vitro. Значення середньої абсолютної біодоступності емтрицитабіну в капсулах по 200 мг при прийомі натще становить 93%. Вміст емтрицитабіну в крові не змінюється при одночасному прийомі емтрицитабіну з їжею. In vitro зв'язування емтрицитабіну з білками плазми становить менше 4% і не залежить від концентрації в діапазоні від 0.02 до 200 мкг/мл. Дані досліджень in vitro вказують на те, що емтрицитабін не має інгібуючого впливу на ізоферменти цитохрому Р450 людини. Емтрицитабін в основному виводиться нирками (приблизно 86%) та через кишечник (приблизно 14%). 13% від введеної лози емтрицитабіну було виявлено у сечі у вигляді трьох передбачуваних метаболітів. Системний кліренс емтрицитабіну в середньому дорівнює 307 мл/хв. Метаболіти емтрицитабіну включають 3'-сульфоксид діастереомери (приблизно 9% від дози) та їх кон'югат з глюкуроновою кислотою у формі 2-0-глюкуроніду (приблизно 4% від дози). Після одноразового перорального прийому дози T1/2 емтрицитабіну становить приблизно 10 годин. При подальшому дозуванні в курсовому режимі значення внутрішньоклітинного T1/2; емтрицитабіну - 5-трифосфату (активна частина емтрицитабіну) в мононуклеарних клітинах периферичної крові становить 39 годин. Емтрицитабін виводиться шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При багаторазовому прийомі препарату, що містить емтрицитабін у дозах від 25 до 200 мг, параметри його фармакокінстики знаходяться в пропорційній залежності від дози. Тенофовіру дизопроксилу фумарат Після перорального прийому у ВІЛ-інфікованих хворих тенофовіру дизопроксилу фумарат швидко всмоктується та перетворюється на тенофовір. C max тенофовіру в сироватці досягається через 1 годину після прийому натще і через 2 години після прийому з нішою. Біодоступність тенофовіру та тенофовіру дизопроксилу фумарату після прийому внутрішньо натще становить приблизно 25%. Зв'язування тенофовіру дизопроксилу фумарату з білками плазми людини in vitro не перевищує 0.7% і не залежить від концентрації в межах 0.01-25 мкг/мл. В in vitro дослідженнях було доведено, що ні тенофовіру дизопроксилу фумарат, ні тенофовіру не пригнічують ферменти цитохрому Р450 людини. Більше того, при концентраціях значно вище терапевтичних (більше 300 разів) тенофовіру не впливає на метаболічні процеси за участю інших ізоферментів цитохрому Р450 (цитохром Р3А4, Р2Д6, Р2С9, Р2Е1 та ін.). Тенофовір дизопроксилу фумарат не впливає на ізоферменти цитохрому Р450 за винятком Р1А1/2, коли спостерігалися невеликі, але статистично значущі зміни (6%). Виведення тенофовіру головним чином відбувається через нирки за допомогою клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Після одноразового перорального прийому дози препарату T1/2; тенофовіру становить приблизно 17 годин. Дослідження показують, що фармакокінетика тенофовіру не залежить від дози тенофовіру дизопроксилу фумарату (при режимі дозування від 75 до 600 мг), так само як і у випадках багаторазового прийому препарату при різному режимі дозування. Доклінічні дані щодо безпеки Тенофовіру дизопроксилу фумарат Тенофовір дизпроксилу фумарат не показав значної канцерогенної активності в тривалих дослідженнях на щурах при пероральному прийомі. У мишей була відзначена низька частота виникнення пухлин дванадцятипалої кишки, які були розцінені як ймовірно пов'язані з високими концентраціями тенофовіру дизопроксилу фумарату у шлунково-кишковому тракті при введенні препарату у досить високій дозі 600 мг/кг. Механізм утворення пухлини у мишей і потенційне значення цього ефекту стосовно людей остаточно не зрозумілі. Тест на клітинах лімфоми миші in vitro тенофовіру дизопроксилу фумарату показав мутагенну дію, але при вивченні мутагенної дії in vitro у бактеріальному тесті (тест Еймса) було отримано негативні результати.У мікроядерному тесті у мишей in vivo при введенні тенофовіру дизопроксилу фумарату самцям у дозуванні аж до 2000 мг/кг результат був також негативним. Емтрицитабін Мутагенність: емтрицитабін не показав мутагенної або кластерної дії у стандартних тестах генетичної токсичності. Канцерогенність: у дослідженнях канцерогенності емтрицитабіну при введенні щурам та мишам протягом тривалого часу не виявлено жодної канцерогенної дії препарату.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат, активний щодо ВІЛ.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-1 та ВІЛ-2 інфекції у дорослих у комплексній терапії з іншими антиретровірусними препаратами.Протипоказання до застосуванняПацієнтам з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, а також пацієнтам, яким необхідний гемодіаліз; період лактації; дитячий вік до 18 років; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю літній вік; ниркова недостатність з кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв та менше 50 мл/хв; одночасний прийом із диданозином. Не рекомендується приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною маль-абсорбцією, оскільки препарат містить лактозу.Вагітність та лактаціяПрепарат Трувада слід застосовувати під час вагітності лише у випадку, якщо очікувана користь від лікування для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується годувати грудьми ВІЛ-інфікованим матерям, які отримували терапію препаратом Трувада з метою запобігання ризику постнатальної передачі ВІЛ. Застосування у дітей Протипоказане застосування у дітей віком до 18 роківПобічна діяТак як Трувада містить емтрицитабін і тенофовіру дизопроксил фумарат, то при його прийомі можливе виникнення побічних реакцій, за характером та ступенем тяжкості подібних до тих, які виникають при прийомі цих антиретровірусних препаратів. З боку системи крові та кровотворних органів: ; нейтропенія, анемія. З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк. З боку обміну речовин: гіпофосфатемія, гіперглікемія, лактат-ацидоз, гіпергригліцеридемія, гіпокаліємія. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, депресія. З боку дихальної системи: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, блювання, нудота, метеоризм, підвищення активності амілази, біль у животі, здуття, панкреатит, диспепсія, підвищення активності ліпази. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гіпербілірубінемія, гепатит, жирова дистрофія печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ (найчастіше аспартатамінотранферази, аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: ;шкірні висипання, що іноді супроводжуються свербінням (макуло-папульозний висип, кропив'янка, везикулярно-бульозний, пустульозний висип), зміна кольору шкіри (в основному на долонях і/або підошвах стоп). З боку опорно-рухового апарату: підвищення рівня креатинкінази, рабдоміоліз, остеомаляція (виявляється болем у кістках, зрідка призводить до переломів), м'язова слабкість, міопатія. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, у тому числі гострі, ниркова недостатність, гострий некроз канальців нирок, синдром Фанконі, ниркова тубулопатія проксимального типу, інтрегіціальний нефрит, нефрогенний нецукровий діабет, підвищення концентрації креатиніну, протеїну. Інші: ;астенія, стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід обережно призначати препарат Трувада з диданозином. Спільне застосування тенофовіру та диданозину в дозі 400 мг на добу призводить до посилення дії диданозину. Внаслідок збільшення вмісту препарату в організмі, за хворими, які одночасно одержують терапію тенофовіром та диданозином, слід вести ретельне спостереження побічних ефектів, пов'язаних з диданозином (панкреатит, лактатцидоз). У пацієнтів, які отримували тенофовір та диданозин у дозі 400 мг на добу, спостерігалося зменшення кількості CD4+ лімфоцитів. Дорослим пацієнтам з масою тіла понад 60 кг дозу диданозину слід зменшити до 250 мг на добу. Пацієнтам, у яких з'явилися побічні явища, пов'язані з диданозином, слід припинити прийом диданозину. Атазанавір та лопінавір/ритонавір здатні підвищувати концентрацію тенофовіру, тому необхідно ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають препарат Трувада одночасно з цими препаратами. При сумісному призначенні рекомендується приймати атазанавір, у комбінації з ритонавіром (атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг). Не слід приймати одночасно атазанавір та препарат Трувада без ритонавіру. У дослідженнях, проведених на здорових добровольцях, не спостерігалося клінічно значущих лікарських взаємодій між емтрицитабіном та індинавіром, або ставудином, фамцикловіром та зидовудином. Також не спостерігалося клінічно значущих лікарських взаємодій між тенофовіру дизопроксилу фумаратом та абакавіром, або ефавіренцем, емтрицитабіном, індинавіром, лопінавіром/ритонавіром. метадоном, нсльфінавіром, пероральними контрацептивами, рибавірином, саквінавіром/ритонавіром. Тенофовір в основному виводиться з організму через нирки, спільне застосування тенофовіру з препаратами, що впливають на функцію нирок або зменшують/припиняють активну канальцеву секрецію, може збільшити концентрацію тенофовіру в сироватці крові та/або збільшити концентрацію спільно застосовуваних препаратів, що виводяться через нирки.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці внутрішньо, під час їди або натще. Літнім людям З обережністю підбирати дозу для пацієнтів похилого віку, враховуючи велику частоту порушень функції печінки, нирок або серця, а також супутні захворювання або прийом інших лікарських засобів. Пацієнтам із порушенням функції нирок Для пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) прийом препарату Трувада 1 раз на день є безпечним та ефективним, тому немає потреби коригувати дозу, у цих пацієнтів необхідно проводити постійний контроль кліренсу креатиніну та концентрації фосфатів у сироватці крові. . У пацієнтів з кліренсом креатиніну від 30 до 49 мл/хв інтервал між прийомами доз препарату слід коригувати відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 2. Таблиця 2. Корекція дози у пацієнтів із зміненим кліренсом креатиніну ; Кліренс креатиніну (мл/хв) 1 >50 30-49 Інтервал між прийомами, що рекомендується Кожні 24 години Кожні 48 годин 1 ;при підрахунках використовували ідеальну масу тіла Антиретровірусна терапія показана, як правило, протягом усього життя. Тривалість терапії препаратом Трувада визначається лікарем, що індивідуально лікує.ПередозуванняКлінічні дані щодо застосування препарату Трувада у дозах, що перевищують терапевтичні дози, відсутні. У разі передозування пацієнт повинен бути під наглядом лікаря для виявлення ознак токсичності. При необхідності - проводити стандартну підтримуючу терапію. Гемодіалізом виводиться до 30% дози емтрицитабіну та приблизно 10% дози тенофовіру дизопроксилу фумарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Трувада є комбінованим препаратом з фіксованою дозою емтрицитабіну та тенофовіру. Тому цей лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з препаратами, які містять тенофовір. емтрицитабін або з препаратами, які містять ламівудін або адефовір (через їх схожість з емтрицитабіном). Це такі препарати, як Віреад (тенофовір), Емтріва (емтріцитабін), Атрипла (ефавіренц/емтрицитабін/тенофовір), Комбівір (ламівудин/зидовудін), Епівір (ламівудин), Епівір-HBV (ламівудін), Епзікомабак Тризивір (абакавір/ламівудін/зидовудін), Гепсера (адефовір). Пацієнтів слід інформувати про те, що лікування антиретровірусними препаратами не запобігає ризику передачі ВІЛ іншим людям. При статевих контактах слід дотримуватися відповідних запобіжних заходів. Лактатацидоз, гепатомегалія зі стеатозом При застосуванні аналогів нуклеозидів у вигляді монотерапії або спільно з іншими антиретровірусними препаратами були повідомлення про лактатацидоз та виражене збільшення печінки зі стеатозом, включаючи летальні випадки. Більшість таких випадків спостерігалося у жінок. Ожиріння та застосування нуклеозидів тривалої дії можуть бути факторами ризику. При появі у пацієнта ознак лактатацидозу, клінічних (з боку травної системи – нудота, блювання, біль у животі; загальне нездужання, втрата апетиту, втрата ваги; порушення дихання; неврологічні симптоми – порушення рухових функцій, м'язова слабкість) або лабораторних (вміст молочної кислоти) у сироватці крові вище 5 ммоль/л), або вираженої гепатотоксичності (які можуть включати збільшення печінки та стеатоз, навіть за відсутності вираженого підвищення активності трансаміназ),лікування препаратом слід припинити. Пацієнти, інфіковані одночасно ВІЛ та вірусом гепатиту В Усім ВІЛ-інфікованим пацієнтам перед початком антиретровірусної терапії рекомендується провести аналіз на наявність хронічного гепатиту В. Препарат Трувада не слід застосовувати для лікування хронічної інфекції вірусу гепатиту В. та лабораторне щонайменше протягом декількох місяців після припинення терапії препаратом Трувада. У ряді випадків може знадобитися відновлення терапії вірусного гепатиту В. У хворих з тяжким захворюванням печінки не рекомендується припиняти лікування, оскільки загострення гепатиту, що виникає після відміни терапії, може призвести до декомпенсації функції печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок Емтрицитабін і тенофовір виводяться, в основному, нирками. Спостерігалися порушення з боку нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, гострої ниркової недостатності, підвищення рівня креатинкінази та синдром Фанконі (ураження нирок з тяжкою гіпофосфатемією), які асоціюються із застосуванням тенофовіру. Всім пацієнтам рекомендується визначати кліренс креатиніну до початку терапії, а також під час терапії препаратом Трувада та за клінічними показаннями. У хворих із загрозою ниркової недостатності слід проводити регулярний моніторинг кліренсу креатиніну та фосфору у сироватці крові. Тому потенційну користь від прийому препарату Трувада слід оцінювати порівняно з потенційним ризиком токсичного впливу на нирки. Не рекомендується застосовувати препарат Трувада у хворих з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, а також у хворих, яким необхідний гемодіаліз. Слід уникати прийому препарату одночасно з нефротоксичними препаратами або після недавнього застосування таких препаратів. Вплив на кісткову систему У клінічному дослідженні спостерігалося зменшення мінеральної щільності кісткової тканини в кістках поперекового відділу та стегнових кістках під час лікування препаратом Трувада. Більшість випадків зниження мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося протягом перших 24-48 тижнів та зберігалося протягом 144 тижнів дослідження. Слід спостерігати за станом кісткової тканини ВІЛ-інфікованих пацієнтів із патологічними переломами кісток в анамнезі та ризиком остеопенії. При підозрі на аномалію із боку кісткової системи необхідно провести відповідне обстеження. Ліподистрофія У пацієнтів, які отримували антирстровірусну терапію, спостерігався перерозподіл/накопичення жирової клітковини, включаючи центральне ожиріння, збільшення відкладення жирової клітковини в дорсоцервікальній області («горб буйвола»), зменшення обсягу периферичної жирової тканини (зменшення жирової клітковини в області кінцівок), зменшення області обличчя, може бути гіпертрофія молочних залоз і «кушінгоідний зовнішній вигляд». Механізм та віддалені наслідки цих ефектів нині невідомі. Причинно-наслідковий зв'язок встановлено не був. Рання вірусологічна неефективність У клінічних дослідженнях за участю ВІЛ-інфікованих хворих було показано, що ряд терапевтичних режимів, що передбачають використання тільки трьох нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, в цілому менш ефективні, ніж потрійні режими, що передбачають використання двох нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази в поєднанні або з ненукліном. , або з інгібітором протеази ВІЛ-1 Зокрема, повідомлялося про ранню вірусологічну неефективність та високу частоту появи мутацій (за типом заміни), що зумовлюють розвиток резистентності. Виходячи з цього режими, що передбачають застосування трьох нуклеозидних інгібіторів, слід використовувати з обережністю. За хворими, режим терапії яких передбачає використання лише трьох нуклеозидних інгібіторів, слід проводити ретельне спостереження;у разі також рекомендується розглянути можливість зміни схеми лікування. Синдром відновлення імунітету У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, спостерігався розвиток синдрому відновлення імунітету. На фоні відновлення імунної функції на початку комбінованої антиретровірусної терапії можливе загострення безсимптомних або залишкових опортуністичних інфекцій (інфекція, викликана Mycobacterium avium та/або Pneumocystis jirovecii, цитомегаловірусна інфекція, пневмонія, або туберкульоз). Такі реакції спостерігаються, як правило, у перші кілька тижнів або місяців застосування антиретровірусної терапії, пацієнти при цьому повинні перебувати під ретельним клінічним наглядом фахівців, які мають досвід лікування пацієнтів із ВІЛ захворюваннями. Вплив на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами Не проводилися дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність до керування автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнтів слід проінформувати про можливе запаморочення під час лікування цим препаратом. Пацієнтам, які приймають препарат Трувада, необхідно дотримуватися запобіжних заходів, або уникати керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій з урахуванням профілю побічних ефектів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: Ганцикловір – 500 мг (у вигляді ганцикловіру натрію – 543 мг). По 500 мг ганцикловіру у флакон із безбарвного скла гідролітичного класу I (ЕФ) місткістю 10 мл, закупорений кришкою з бутилкаучуку, ламінованого фторполімером, обжатий алюмінієвим ковпачком і закритий пластмасовою кришкою. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПориста маса, що ущільнена в таблетку, іноді у вигляді окремих частин таблетки, білого або майже білого кольору. Відновлений розчин - прозора або злегка опалесцентна, безбарвна або зі злегка жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаФармакокінетика ганцикловіру має лінійний характер після внутрішньовенного введення у дозах від 1.6 до 5.0 мг/кг. Після внутрішньовенної (в/в) інфузії ганцикловіру в дозі 5 мг/кг протягом 1 години дорослим пацієнтам із трансплантатом печінки системна експозиція (площа під кривою "концентрація-час" (AUCo-∞)) в середньому склала 50.6 мкг.ч/мл . Максимальна концентрація препарату в плазмі (Сmах) у середньому становила 12.2 мкг/мл. Розподіл Об'єм розподілу ганцикловіру після внутрішньовенного введення корелює з масою тіла та у рівноважному стані становить 0.54-0.87 л/кг. Ганцикловір проникає у спинномозкову рідину та через плацентарний бар'єр. Зв'язок з білками плазми – 1-2% при концентраціях ганцикловіру 0.5 та 51 мкг/мл. Метаболізм Значного метаболізму ганцикловіру немає. Виведення Основний шлях виведення ганцикловіру – ниркова екскреція незміненого препарату шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. У пацієнтів з нормальною функцією нирок понад 90% внутрішньовенно введеної дози ганцикловіру виявляється в сечі в незміненому вигляді протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною функцією нирок системний кліренс знаходиться в діапазоні від 2.64±0.38 до 4.52±2.79 мл/хв/кг, а нирковий кліренс - від 2.57±0.69 до 3.48±0.68 мл/хв/кг, що відповідає 90-101 ганцикловіру. Період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок коливається від 2,73±1,29 до 3,98±1,78 години. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Фармакокінетичні дослідження ганцикловіру у пацієнтів віком від 65 років не проводилися. Однак, оскільки ганцикловір переважно виводиться нирками, а нирковий кліренс з віком знижується, у людей похилого віку можна очікувати зменшення загального кліренсу та збільшення періоду напіввиведення ганцикловіру. Порушення функції нирок Загальний кліренс ганцикловіру лінійно корелює із кліренсом креатиніну. У пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок відзначався середній системний кліренс 2.1, 1.0 та 0.3 мл/хв/кг. У пацієнтів з порушенням функції нирок період напіввиведення ганцикловіру збільшено. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок спостерігалося збільшення періоду напіввиведення у 10 разів. Гемодіаліз Концентрація ганцикловіру в плазмі знижується приблизно на 50% протягом 4-годинного сеансу гемодіалізу. При використанні переривчастої схеми гемодіалізу показники кліренсу ганцикловіру складають від 42 до 92 мл/хв, період напіввиведення препарату під час діалізу – 3.3-4.5 години. При безперервному діалізі кліренс ганцикловіру був нижчим (4.0-29.6 мл/хв), але в період до наступного прийому препарату з організму видалявся більший відсоток прийнятої дози. При уривчастому гемодіалізі фракція ганцикловіру, віддаленого за один сеанс гемодіалізу, становить від 50% до 63%. Порушення функції печінки Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки, які одержують ганцикловір, не проводились; дані про популяційну фармакокінетику відсутні. Оскільки ганцикловір виводиться нирками, не очікується, що порушення функції печінки впливатиме на його фармакокінетику.ФармакодинамікаМеханізм дії Ганцикловір є синтетичним аналогом 2'-дезоксигуанозину, який пригнічує розмноження вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo. Активний щодо цитомегаловірусу людини (ЦМВ), вірусів простого герпесу 1-го та 2-го типу (Herpes simplex 1 і 2), вірусу герпесу людини 6, 7 та 8 типу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу вітряної віспи (Varicella та вірусу гепатиту В. Проте клінічні дослідження обмежувалися оцінкою ефективності препарату у пацієнтів, інфікованих цитомегаловірусом. У ЦМВ-інфікованих клітинах ганцикловір спочатку фосфорилюється під дією вірусної протеїнкінази (UL97) з утворенням ганцикловірмонофосфату. Подальше фосфорилювання відбувається під дією декількох клітинних кіназ, внаслідок чого утворюється ганцикловіртрифосфат, який потім піддається повільному внутрішньоклітинному метаболізму. Показано, що цей метаболізм відбувається у клітинах, інфікованих ЦМВ людини та вірусом простого герпесу, при цьому після зникнення ганцикловіру із позаклітинної рідини період внутрішньоклітинного напіввиведення препарату становить відповідно 18 та 6-24 години. Оскільки фосфорилювання ганцикловіру переважно залежить від дії вірусної кінази, воно відбувається переважно в інфікованих клітинах. Вірусостатичну дію ганцикловіру обумовлено придушенням синтезу вірусної ДНК шляхом: (1) конкурентного інгібування вбудовування дезоксигуанозинтрифосфату в ДНК під дією ДНК-полімерази; (2) включення ганцикловіртрифосфату у вірусну ДНК, що призводить до припинення подовження вірусної ДНК або дуже обмеженого її подовження. Типова мінімальна концентрація препарату в крові, що викликає інгібуючий противірусний ефект щодо ЦМВ, що дорівнює 50% від максимального (IC50), визначена in vitro, знаходиться в діапазоні від 0.08 мкМ (0.02 мкг/мл) до 14 мкМ (3.5 мкг/мл). Вірусна резистентність Віруси, стійкі до ганцикловіру, можуть з'явитися після тривалого застосування ганцикловіру або валганцикловіру за рахунок низки мутацій у гені вірусної кінази (UL97), відповідальної за монофосфорилування ганцикловіру, або гені вірусної полімерази (UL54). Мутації в UL97 виникають раніше та частіше, ніж мутації в UL54. Вірус, що містить мутації у гені UL97, стійкий до монотерапії ганцикловіром. При цьому найчастішими замінами, пов'язаними з резистентністю до ганцикловіру, були M460V/I, H520Q, C592G, A594V, L595S, C603W. Мутації в гені UL54 можуть викликати перехресну резистентність до інших противірусних препаратів, що впливають на вірусну полімеразу, і навпаки. Амінокислотні заміни в UL54, що призводять до перехресної резистентності до ганцикловіру та цидофовіру, як правило, розташовані в межах екзонуклеазних доменів та області V,однак амінокислотні заміни, що призводять до перехресної резистентності до фоскарнета, можуть розташовуватися в різних областях, але концентруються в регіонах II (кодон 696-742) та III (кодон 805-845) та між ними. Можливість вірусної резистентності слід розглядати у пацієнтів, у яких неодноразово відмічено незадовільну клінічну відповідь або виділення вірусу під час терапії.Показання до застосуванняУ дорослих та дітей з 12 років для лікування цитомегаловірусної інфекції (ЦМВ) у пацієнтів з імунодефіцитом; для профілактики ЦМВ захворювань у пацієнтів з медикаментозною імуносупресією (наприклад після трансплантації органів або хіміотерапії з приводу злоякісного новоутворення).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ганцикловіру, валганцикловіру або будь-якого іншого компонента препарату. Абсолютне число нейтрофілів менше 500 клітин на 1 мкл або число тромбоцитів менше 25000 клітин на 1 мкл або рівень гемоглобіну менше 8 г/дл. Дитячий вік віком до 12 років. Період грудного вигодовування. З обережністю: Порушення функції нирок. Гіперчутливість до ацикловіру або пенцикловіру (або їх проліків валацикловіру або фамцикловіру відповідно) в анамнезі, оскільки через подібність хімічної структури ганцикловіру, ацикловіру і пенцикловіру між цими препаратами можливі реакції перехресної гіперчутливості. Гематологічна цитопенія (у тому числі спричинена лікарськими засобами) в анамнезі. Під час проведення променевої терапії.Вагітність та лактаціяФертильність Ганцикловір порушував фертильність у дослідженнях у тварин. У ході клінічного дослідження у пацієнтів, які отримували валганцикловір (проліки ганцикловіру) для профілактики ЦМВ-інфекції протягом 200 днів після трансплантації нирки, відзначалося пригнічення сперматогенезу (порівняно з контрольною групою, яка не одержує лікування). Через 6 місяців після припинення терапії середня щільність сперми у пролікованих пацієнтів була порівнянна з такою у контрольної групи пацієнтів, які не отримують терапію. При цьому у всіх пролікованих пацієнтів з нормальною щільністю сперми та у 8 із 13 пацієнтів зі зниженою щільністю сперми на початковому рівні після припинення лікування відзначалася нормальна щільність сперми.У ході подальшого спостереження у контрольній групі у всіх пацієнтів з нормальною щільністю сперми та у 2 із 4 пацієнтів зі зниженою щільністю сперми на початковому рівні після припинення лікування відзначалася нормальна щільність сперми. Контрацепція у чоловіків та жінок Внаслідок можливої ​​тератогенності ганцикловіру та його токсичності щодо репродуктивної системи жінкам з дітородним потенціалом слід рекомендувати використання ефективних методів контрацепції під час лікування та протягом не менше 30 днів після його закінчення. Пацієнтам чоловічої статі слід рекомендувати використання бар'єрного методу контрацепції під час лікування ганцикловіром та не менше 90 днів після його закінчення, за винятком випадків відсутності ризику вагітності у партнерки. Вагітність Безпека застосування ганцикловіру у вагітних жінок не встановлена; ганцикловір добре проникає крізь плаценту. У дослідженнях на тварин застосування ганцикловіру асоціювалося з тератогенністю та токсичністю щодо репродуктивної системи. Таким чином, вагітним жінкам не слід призначати ганцикловір, за винятком випадків, коли клінічна необхідність терапії матері перевищує можливий тератогенний ризик для плода. Безпека застосування препарату Цимевен* під час пологів та розродження не вивчалася. Грудне годування Чи не встановлено чи проникає ганцикловір у грудне молоко, проте не можна виключити, що ганцикловір виводитиметься з молоком і спричинятиме тяжкі небажані реакції у немовляти. Ганцикловір проникає в молоко щурів. При застосуванні ганцикловіру грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПроліками ганцикловіру є валганцикловіру, відповідно при застосуванні ганцикловіру можна очікувати тих самих побічних реакцій, що і при застосуванні валганцикловіру. Небажані реакції, які раніше відзначалися при застосуванні ганцикловіру всередину (ганцикловір для перорального прийому більше не доступний), можуть спостерігатися у пацієнтів, які отримують ганцикловір внутрішньовенно. Таким чином, до списку небажаних реакцій (див. нижче) включені реакції, що відзначалися при внутрішньовенному введенні або пероральному прийомі ганцикловіру, а також при застосуванні валганцикловіру. У пацієнтів, які отримують терапію ганцикловіром/валганцикловіром, найбільш серйозними і небажаними реакціями, що часто зустрічаються, є гематологічні порушення, а саме: нейтропенія, анемія і тромбоцитопенія. Інші небажані реакції описані нижче. Частоти небажаних реакцій, зазначені нижче, отримані із загальної популяції пацієнтів з ВІЛ, які отримували підтримуючу терапію ганцикловіром або валганцикловіром, за винятком частот анафілактичних реакцій, агранулоцитозу та гранулоцитопенії (дані отримані при постреєстраційному застосуванні). Загальний профіль безпеки ганцикловіру/валганцикловіру був порівняний у пацієнтів з ВІЛ та пацієнтів після трансплантації, за винятком явища відшарування сітківки, яке спостерігалося лише у пацієнтів з ВІЛ у поєднанні з ЦМВ-ретинитом. Проте, спостерігалися відмінності у частоті розвитку деяких небажаних реакцій. Застосування ганцикловіру внутрішньовенно асоціювалося з нижчим ризиком розвитку діареї порівняно з валганцикловіром. У пацієнтів з ВІЛ частіше відзначалися лихоманка, грибкові інфекції, депресія, тяжка нейтропенія. Небажані реакції перераховані відповідно до класів систем органів, зазначених у медичному словнику для регуляторної діяльності (MedDRA), з використанням наступних категорій частот: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – кандидози, включаючи кандидоз порожнини рота, інфекції верхніх дихальних шляхів; часто – сепсис, грип, інфекції сечовивідних шляхів, запалення підшкірної клітковини. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, анемія; часто - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія; нечасто – недостатність кісткового мозку; рідко – апластична анемія, агранулоцитоз*, гранулоцитопенія*. Порушення з боку імунної системи: часто – гіперчутливість, рідко – анафілактична реакція*. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; часто – зниження маси тіла. Порушення психіки: часто – депресія, стан сплутаності свідомості, тривога; нечасто – збудження, психотичний розлад, розлади мислення, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – безсоння, периферична нейропатія, запаморочення, парестезія, гіпестезія, судоми, дисгевзія (порушення смакових відчуттів); нечасто – тремор. Порушення з боку органу зору: часто – порушення зору, відшарування сітківки, плаваючі помутніння склоподібного тіла, біль у власних очах, кон'юнктивіт, макулярний набряк. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – біль у вусі; нечасто – глухота. Порушення з боку серця: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: часто – гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – кашель, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота, блювання, біль у животі; часто – диспепсія, метеоризм, біль у верхній частині живота, запор, виразки у ротовій порожнині, дисфагія, здуття живота, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності лужної фосфатази в крові, порушення функції печінки, підвищення активності аспартатамінотрансферази, підвищення активності аланінамінотрансферази. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – дерматит; часто - нічна пітливість, свербіж, висипання, алопеція; нечасто – сухість шкіри, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині, міалгія, артралгія, м'язові спазми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, зниження кліренсу креатиніну, підвищення концентрації креатиніну у крові; нечасто – ниркова недостатність, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – чоловіче безпліддя. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – гарячка, підвищена стомлюваність; часто - реакції у місці введення, біль, озноб, нездужання, астенія; нечасто – біль у грудях. * Показники частоти для цих небажаних реакцій були отримані за даними постреєстраційного застосування. Категорії частот, не зазначені цим символом, ґрунтуються на частоті, зареєстрованій у клінічних дослідженнях. Опис окремих небажаних реакцій Нейтропенія Ризик розвитку нейтропенії не можна передбачити з числа нейтрофілів на початок лікування. Як правило, нейтропенія виникає протягом першого або другого тижня початкової терапії та після введення кумулятивної дози ≤200 мг/кг. Кількість клітин зазвичай нормалізується протягом 2-5 днів після припинення застосування препарату або зниження дози. Тяжка нейтропенія Тяжка нейтропенія частіше спостерігалася у пацієнтів з ВІЛ (14%), які отримують підтримуючу терапію валганцикловіром, пероральним або внутрішньовенним ганцикловіром, ніж у пацієнтів після трансплантації органів, які отримують валганцикловір або пероральний ганцикловір. У пацієнтів, які отримують валганцикловір або пероральний ганцикловір до 100-го дня посттрансплантаційного періоду, частота важкої нейтропенії склала 5% і 3%, відповідно, у той час як у пацієнтів, які отримують валганцикловір до 200-го дня посттрансплантаційного періоду, частота важкої ней0 %. Тромбоцитопенія У пацієнтів з низьким вихідним рівнем тромбоцитів ( Судоми У пацієнтів, які отримували ганцикловір та іміпенем/циластатин, спостерігалися випадки судом. Відшарування сітківки Випадки відшарування сітківки відзначалися лише у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ВІЛ, які отримували лікування препаратом Цимевен з приводу ЦМВ ретиніту. Реакції у місці введення Реакції у місці введення часто спостерігаються у пацієнтів, які отримують ганцикловір. Препарат Цимевен® слід вводити відповідно до рекомендацій, поданих у розділі "Спосіб застосування та дози", для зниження ризику виникнення місцевого подразнення тканин.Взаємодія з лікарськими засобамиІміпенем/циластатин: у пацієнтів, які одночасно отримували ганцикловір та іміпенем/циластатин, спостерігалися судоми. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між ганцикловіром та іміпенемом/циластатином. Іміпенем/циластатин слід призначати у комбінації з препаратом Цимевен тільки в тому випадку, якщо можливі переваги перевищують ризик. Можливі лікарські взаємодії Можливе посилення токсичності при призначенні ганцикловіру одночасно з іншими препаратами, що мають мієлосупресивну дію або порушують функцію нирок. Ці препарати включають аналоги нуклеозидів (наприклад, зидовудин, диданозин, ставудин), імуносупресанти (наприклад, циклоспорин, такролімус, мікофенолату мофетил), протипухлинні препарати (наприклад, доксорубіцин, вінкристин, вінбластин, гідроксимочевина) та протиінфекційні дапсон, амфотерицин, флуцитозин, пентамідин). Зазначені препарати слід призначати одночасно з ганцикловіром лише у тому випадку, якщо потенційні переваги перевищують можливий ризик. Зидовудин: враховуючи те, що як ганцикловір, так і зидовудин може викликати нейтропенію та анемію, а також можливу фармакодинамічну взаємодію при одночасному застосуванні цих препаратів, можлива непереносимість одночасного прийому ганцикловіру та зидовудину у стандартних рекомендованих дозах у деяких пацієнтів. Диданозин: встановлено, що при одночасному застосуванні диданозину та внутрішньовенному введенні ганцикловіру концентрація диданозину у плазмі стійко підвищується. При внутрішньовенному введенні ганцикловіру в дозах 5-10 мг/кг на добу AUC диданозину збільшувався на 38-67%, що підтверджує фармакокінетичну взаємодію у разі одночасного застосування цих препаратів. Пацієнтів слід ретельно спостерігати за токсичністю диданозину (наприклад, виникнення панкреатиту). Пробенецид: при одночасному прийомі пробенециду та перорального ганцикловіру спостерігалося статистично значуще зменшення ниркового кліренсу ганцикловіру (20%), що призводило до статистично значущого збільшення його експозиції (40%). Ці зміни пояснюються конкуренцією за канальцеву секрецію. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які приймають пробенецид та препарат Цимевен®, через можливу появу симптомів токсичності ганцикловіру.Спосіб застосування та дозиПрепарат Цимевен® слід розчиняти та розводити під наглядом медичного спеціаліста та вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Увага! Препарат Цимевен® вводять тільки внутрішньовенно краплинно протягом 1 години, переважно через пластикову канюлю, у вену з хорошим кровотоком (внутрішньом'язова або підшкірна ін'єкція може викликати сильне подразнення тканин унаслідок високого pH (близько 11) розчину ганцикловіру). Вводити препарат внутрішньовенно швидко або болюсно не можна, оскільки надмірні концентрації препарату Цимевен у плазмі можуть посилити його токсичність. Не можна перевищувати рекомендовану дозу, а також змінювати режим введення або швидкість інфузії. Лікування ЦМВ інфекції у дорослих та дітей з 12 років Пацієнти з нормальною функцією нирок Початкова терапія: внутрішньовенна інфузія в дозі 5 мг/кг протягом 1 години через кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 14-21 дня. Підтримуюча терапія може застосовуватися в осіб з імунодефіцитами при ризик рецидиву. По 5 мг/кг внутрішньовенної інфузії протягом 1 години щодня протягом 7 днів на тиждень або по 6 мг/кг щодня протягом 5 днів на тиждень. Тривалість підтримуючої терапії має визначатися індивідуально для кожного пацієнта. Лікування при прогресуванні захворювання: у будь-якого пацієнта з прогресуванням ЦМВ інфекції, що розвинулася під час підтримуючої терапії або після припинення лікування препаратом Цимевен®, можливе проведення повторного лікування із застосуванням схеми початкової терапії. Профілактика ЦМВ захворювань у дорослих та дітей з 12 років Пацієнти з нормальною функцією нирок Профілактика По 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години щодня протягом 7 днів на тиждень або по 6 мг/кг щодня протягом 5 днів на тиждень. Тривалість профілактики ґрунтується на оцінці ризику ЦМВ інфекції та має визначатися індивідуально для кожного пацієнта. Превентивна терапія Початкова терапія: внутрішньовенна інфузія в дозі 5 мг/кг протягом 1 години через кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 7-14 днів. Підтримуюча терапія: по 5 мг/кг внутрішньовенної інфузії протягом 1 години щодня протягом 7 днів на тиждень або по 6 мг/кг щодня протягом 5 днів на тиждень. Тривалість підтримуючої терапії ґрунтується на оцінці ризику розвитку ЦМВ інфекції та має визначатися індивідуально для кожного пацієнта. Особливі вказівки щодо дозування Пацієнти похилого віку У пацієнтів віком понад 65 років досліджень не проводилося. Оскільки нирковий кліренс із віком знижується, пацієнтам похилого віку ганцикловір слід призначати строго з урахуванням функції нирок. Порушення функції нирок Дози слід коригувати, як показано в таблиці нижче. Розрахунковий кліренс креатиніну можна обчислити за концентрацією креатиніну в сироватці за такою формулою: (140 - вік [років]) х маса тіла [кг] для чоловіків = 72 х 0.011 х концентрація креатиніну у сироватці [мкмоль/л] для жінок = 0.85 х показник для чоловіків Таблиця 1. Дози Цимевену для пацієнтів з порушенням функції нирок. Кліренс креатиніну, мл/хв. Початкова доза Підтримуюча доза ≥70 5.0 мг/кг кожні 12 годин 5.0 мг/кг на добу 50-69 2.5 мг/кг кожні 12 годин 2.5 мг/кг на добу 25-49 2.5 мг/кг на добу 1.25 мг/кг на добу 10-24 1.25 мг/кг на добу 0.625 мг/кг на добу < 10 1.25 мг/кг тричі на тиждень після гемодіалізу 0.625 мг/кг тричі на тиждень після гемодіалізу Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок дозу ганцикловіру слід коригувати, необхідно ретельно моніторувати концентрацію креатиніну в сироватці або розрахунковий кліренс креатиніну. Порушення функції печінки Безпека та ефективність препарату Цимевен у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалися. Інструкція щодо поводження з препаратом При контакті з препаратом слід бути обережним. Оскільки ганцикловір вважається потенційним канцерогеном і тератогеном для людини, при поводженні з ним потрібно бути обережним. Необхідно уникати вдихання або прямого контакту порошку, що міститься у флаконах, або безпосереднього контакту розчину зі шкірою та слизовими оболонками. Розчин препарату Цимевен має лужну реакцію (pH близько 11). При попаданні ганцикловіру на шкіру або слизові оболонки це місце слід ретельно промити водою з милом. При попаданні у вічі їх ретельно промивають простою водою. При розчиненні препарату, а також при обробці зовнішньої поверхні флакона/ковпачка та столу після розчинення рекомендується використовувати одноразові рукавички. Несумісність Препарат Цимевен® не можна змішувати з іншими препаратами, що вводяться внутрішньовенно. Приготування відновленого розчину Цимевен® Ліофілізат ганцикловіру розчиняють, вводячи у флакон 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Не можна використовувати бактеріостатичну воду для ін'єкцій, що містить парабени (парагідроксибензоати), через несумісність її зі стерильним порошком ганцикловіру, що може спричинити випадання осаду. Флакон слід обережно обертати для повного змочування продукту до отримання прозорого відновленого розчину. Приготовлений розчин слід оглянути щодо наявності механічних домішок. З мікробіологічної точки зору, приготовлений розчин повинен бути використаний негайно. В іншому випадку за умови та тривалість зберігання відповідає спеціаліст, який готував розчин. Термін придатності та зберігання відновленого розчину Приготовлений розчин у флаконі стійкий за температури 25°С протягом 12 годин. Ставити його в холодильник чи заморожувати не можна. Приготування інфузійного розчину Цимевен® З флакону з ганцикловіром (концентрація 50 мг/мл) набирають розраховану (з урахуванням маси тіла пацієнта) дозу препарату і додають до базового інфузійного розчину (0.9% розчин хлориду натрію, 5% водний розчин декстрози, розчин Рінгера або Рінгерлактату). Вводити ганцикловір у концентрації понад 10 мг/мл не рекомендується. З мікробіологічної точки зору, інфузійний розчин слід використовувати негайно після приготування, оскільки ганцикловір розлучається небактеріостатичною стерильною водою. В іншому випадку за умови та тривалість зберігання відповідає спеціаліст, який готував розчин. Термін придатності та зберігання інфузійного розчину Готовий інфузійний розчин хімічно та фізично стабільний при температурі 2-8°С протягом 24 годин. Заморожувати його не можна.ПередозуванняПередозування внутрішньовенно ганцикловіру, що вводиться. Випадки передозування відзначалися при внутрішньовенному введенні ганцикловіру, у тому числі з летальним результатом, як у клінічних дослідженнях, так і після реєстраційного застосування препарату. При передозуванні деяких випадках ніяких небажаних явищ не виникало. У більшості пацієнтів відзначалося одне або кілька таких небажаних явищ. Гематологічна токсичність: мієлосупресія, включаючи панцитопенію, недостатність кісткового мозку, лейкопенію, нейтропенію, гранулоцитопенію. Гепатотоксичність: гепатит, порушення функції печінки. Нефротоксичність: наростання гематурії у пацієнтів з порушенням функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну. Гастроінтестинальна токсичність: біль у животі, діарея, блювання. Нейротоксичність: генералізований тремор, судоми. Для зниження концентрації ганцикловіру в плазмі при передозуванні препарату Цимевен можна застосовувати гемодіаліз та гідратацію. У пацієнтів з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією та/або тромбоцитопенією рекомендується проводити лікування гемопоетичними ростовими факторами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПерехресна гіперчутливість Внаслідок подібної хімічної структури ганцикловіру, ацикловіру та пенцикловіру, можливий розвиток реакції перехресної гіперчутливості між цими препаратами. Таким чином, препарат Цимевен слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гіперчутливістю до ацикловіру або пенцикловіру (або їх проліків валацикловіру або фамцикловіру відповідно) в анамнезі. Мутагенність, тератогенність, канцерогенність, фертильність та контрацепція Перед початком лікування ганцикловіром пацієнтів слід проінформувати про можливі ризики для плода. У дослідженнях на тваринах ганцикловір мав мутагенну, тератогенну, канцерогенну дію, а також порушував фертильність. Згідно з результатами доклінічних та клінічних досліджень, ганцикловір може тимчасово або стійко пригнічувати сперматогенез у людини. Таким чином, ганцикловір має потенційну тератогенну та канцерогенну дію у людини, може викликати вроджені вади розвитку та злоякісні новоутворення. Отже, жінкам з дітородним потенціалом слід рекомендувати використання ефективних методів концентрації під час лікування ганцикловіром і не менше 30 днів після його закінчення. Чоловікам слід рекомендувати використання бар'єрного методу контрацепції під час лікування ганцикловіром та не менше 90 днів після його закінчення, за винятком випадків відсутності ризику вагітності у партнерки. При застосуванні ганцикловіру необхідно дотримуватись граничної обережності, особливо в педіатрії, через можливість розвитку віддаленої канцерогенності та токсичності щодо репродуктивної системи. Користь від лікування має бути ретельно розглянута у кожному конкретному випадку і має однозначно перевершувати ризик. Мієлосупресія Препарат Цимевен слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гематологічною цитопенією (у тому числі викликаною лікарськими засобами) в анамнезі, а також у пацієнтів, які отримують променеву терапію. У пацієнтів, які приймали ганцикловір, спостерігалися випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, недостатності кісткового мозку та апластичної анемії. Протипоказано лікування ганцикловіром, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин на 1 мкл або число тромбоцитів менше 25000 клітин на 1 мкл або гемоглобін менше 8 г/дл. У ході лікування рекомендується моніторувати кількість формених елементів крові, включаючи кількість тромбоцитів. Пацієнтам з порушенням функції нирок може знадобитися посилений контроль гематологічних показників. Протягом перших 14 днів застосування ганцикловіру рекомендується контролювати кількість лейкоцитів через день (переважно проведення диференціального тесту). У пацієнтів з низьким рівнем нейтрофілів на початковому рівні ( У пацієнтів з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією та/або тромбоцитопенією рекомендується проводити лікування гемопоетичними ростовими факторами та/або тимчасово перервати терапію препаратом. Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок існує підвищений ризик токсичності, особливо гематологічної. При порушенні функції нирок потрібне зниження дози препарату. Застосування з іншими лікарськими засобами У пацієнтів, які приймають іміпенем/циластатин та ганцикловір, описано розвиток судом, тому ганцикловір не слід призначати одночасно з іміпенемом/циластатином, якщо потенційні переваги терапії не перевищують можливого ризику. Як ганцикловір, так і зидовудін можуть викликати нейтропенію та анемію, тому деякі пацієнти можуть не переносити одночасний прийом цих препаратів у стандартних рекомендованих дозах. При одночасному прийомі ганцикловіру можуть збільшуватися плазмові концентрації диданозину, тому таких пацієнтів слід ретельно спостерігати щодо явищ токсичності диданозину. Одночасний прийом ганцикловіру та препаратів, які мають мієлосупресивну дію або порушують функцію нирок, може призвести до розвитку адитивної токсичності. Інструкції зі знищення невикористаного препарату або препарату з терміном придатності, що минув. Попадання лікарських препаратів у довкілля має бути зведено до мінімуму. Не слід утилізувати препарат за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. Слід суворо дотримуватися таких пунктів щодо використання та утилізації шприців та інших гострих медичних предметів: ніколи не використовувати повторно голки та шприци; всі використані голки та шприци слід помістити в контейнер для гострих відходів (одноразовий захищений від проколів контейнер); утилізація заповненого контейнера та системи для введення здійснюється відповідно до місцевих вимог. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. На підставі профілю небажаних реакцій ганцикловір може мати невеликий вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У пацієнтів, які приймають препарат Цимевен®, можуть виникати такі небажані реакції, як судоми, запаморочення та сплутаність свідомості. Подібні симптоми можуть вплинути на виконання видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, у тому числі здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,2 мг (у перерахунку на валацикловір 500,0 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 84,3 мг, гіпромелоза – 42,0 мг, кросповідон – 7,0 мг, магнію стеарат – 7,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,5 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий (33G28435) – 25,0 мг (гіпромелоза – 40,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол 3350 – 8,0%. лактози моногідрат – 21,0%, тріацетин – 6 0%). По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору з ризиком на одній стороні та гравіюванням "f" на іншій. На поперечному зрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Фармакокінетика валацикловіру є дозозалежною. Швидкість і ступінь всмоктування зменшується зі збільшенням дози, у результаті збільшення середньої максимальної концентрації (Сmax) відбувається менш пропорційно в діапазоні терапевтичних доз, а також спостерігається зниження біодоступності в дозах вище 500 мг. Фармакокінетичні параметри (ФКП) ацикловіру після одноразового прийому 250-2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією ночей наведені у Таблиці 1. Таблиця 1. Фармакокінетичні параметри ацикловіру. ФКП ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мг (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax м кг/мл 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax* год 0,75 (0,75-1,5) 1,0 (0,75-2,5) 2,0 (0,75-3,0) 2,0 (1,5-3,0) AUC** ч.мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 * - час досягнення максимальної концентрації; ** - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Значення для Сmax та AUC наведені у вигляді середніх значень ± стандартне відхилення, значення для Т max наведені у вигляді середніх значень та діапазону значень. Сmax валацикловіру в плазмі становить 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години Сmax залишається колишньою або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового або багаторазового прийому. Розподіл Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15%). Проникнення в спинномозкову рідину (СМР), визначене як співвідношення AUC в СМР до ​​AUC в плазмі крові, не залежить від функції нирок і становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловір (8-ОН-АЦВ), і близько 2,5 % для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метилгуаніну (КММГ). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється в незначній мірі на метаболіти - 9-(карбоксиметокси)метилгуанін за участю спирту та альдегіддегідрогенази та на 8-гідрокси-ацикловір за участю альдегідоксидази. Приблизно 88% загального комбінованого впливу плазми крові обумовлено ацикловіром, 11% КММГ і 1% 8-ОН-АЦВ. Ні валацікловір, ні ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту КММГ (близько 14% дози). Метаболіт 8-ОН-АЦВ виявляється у сечі лише у малих кількостях (менше 2% дози). Менш 1% прийнятої дози валацикловіру виводиться через нирки у незміненому вигляді. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового застосування валацикловіру становить приблизно 3 год. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок і вплив ацикловіру зростатиме зі збільшенням ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру в середньому становить 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Вплив ацикловіру та його метаболітів КММГ та 8-ОН-АЦВ у плазмі та спинномозковій рідині було оцінено у стабільному стані після багаторазового застосування валацикловіру у 6 добровольців з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 9 , що отримували 2000 мг кожні 6 ч. і у 3 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), отримували 1500 мг кожні 12 ч. При тяжкій нирковій недостатності порівняно з нормальною нирок у плазмі крові, також як і в спинномозковій рідині, концентрація ацикловіру, КММГ та 8-ОН-АЦВ була в середньому у 2, 4 та 5-6 разів вищою, відповідно. Печінкова недостатність Фармакокінетичні дані показують, що печінкова недостатність зменшує швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь трансформації.ФармакодинамікаВалацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ) 1, 2 типів (Herpes simplex 1, 2 типів), вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ - варицелла-зостер вірус, Varicella zoster ), вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6 типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму ацикловіртрифосфату. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у цитомегаловірусу та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад, з трансплантатом кісткового мозку, у тих, хто отримує хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та у ВІ. Резистентність до ацикловіру обумовлена ​​??дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних ВІГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу. З обережністю: ниркова недостатність, літній вік, пацієнти з ризиком дегідратації, одночасне застосування нефротоксичних лікарських засобів, вагітність, період лактації, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції у пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Є обмежені дані щодо застосування валацикловіру та незначні дані щодо застосування ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру) при вагітності у жінок. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір, не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після призначення валацикловіру в дозі 500 мг всередину Сmах ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при внутрішньому прийомі в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незмінному вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валацикловір слід призначати з обережністю жінкам під час грудного вигодовування.Побічна діяКатегорії частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку системи крові та органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно відзначається у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку нервової системи та психіки: часто – головний біль: рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості; дуже рідко – тремор, ажитація, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми в основному оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, що привертають. У пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу) для профілактики ЦМВ інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи: нечасто – задишка. З боку пенсії та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояв гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко – свербіж; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Також зазначалося осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Під час лікування слід дотримуватися адекватного питного режиму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу щодня) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не отримували валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валацикловір у дозі 1000 мг циметидину та пробенециду, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують AUC ацикловіру і таким чином знижують його нирковий кліренс. Однак, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валацикловір у цьому випадку не потрібна. Необхідно бути обережним у разі одночасного застосування препарату Валацикловір у більш високих дозах (4000 мг на добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі крові концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. . Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується після трансплантації органів) при одночасному прийомі цих препаратів. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функцій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найвірнішим вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального Герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Валацикловір слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Досвід застосування валацикловіру у дітей із значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валацикловір для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валацикловір Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомпетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) не менше 50 2000 мг 2 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Пацієнти з порушенням функції печінки За наявними даними про застосування одноразової дози вал ацикловіру 1000 мг, у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валацикловір не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валацикловір, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Діти віком до 12 років Немає даних про застосування валацикловіру у дітей віком до 12 років. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валацикловір має бути належним чином скоригована (див. Таблицю 2). Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняСимптоми При передозуванні валацикловіру можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Для попередження передозування слід дотримуватись режиму дозування. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Лікування Пацієнти підлягають ретельному спостереженню своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та у літніх пацієнтів Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валацикловір повинна бути зменшена залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів похилого віку відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції носять переважно оборотний характер. Застосування висоти доз валацикловіру при порушенні функції печінки та після трансплантації печінки. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валацикловір повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при трансплантації печінки не проводилося. Однак було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо розпочато противірусне лікування. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валацикловір рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Застосування при ЦМВ-інфекціях Застосування валацикловіру у високих дозах для профілактики ЦМВ інфекції призводить до більш частої появи побічних ефектів, включаючи порушення ЦНС, ніж при застосуванні в нижчих дозах за іншими показаннями. Необхідне ретельне спостереження за показниками функції нирок у таких пацієнтів з корекцією дози препарату за необхідності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: валацикловіру гідрохлорид 556.2 мг, що відповідає вмісту валацикловіру 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 106.8 мг, повідон К25 – 12 мг, магнію стеарат – 5 мг. Склад оболонки: гіпромелоза – 11 мг, макрогол 4000 – 3 мг, титану діоксид – 6 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид 556.2 мг, що відповідає вмісту валацикловіру 500 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат - 7.2 мг, повідон К90 (колідон 90F, пласдон K90) - 10 мг, кросповідон (колідон CL, колідон CL-M) - 28.8 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 3.6 мг, 0,1 мг. , целюлоза мікрокристалічна – 103.85 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 15 мг, макрогол-4000 (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000) - 4.5 мг, титану діоксид (титану двоокис) - 2.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, на поперечному розрізі внутрішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax; ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax; валацикловіру в плазмі становить всього 4% від рівня ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax; залишається колишнім або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2; ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності T1/2; ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, що отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ;ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку ж дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2; ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В ;експериментальних дослідженнях ;валацикловір не надавав тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку ЦНС: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко - висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко - тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax; ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax; валацикловіру в плазмі становить всього 4% від рівня ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax; залишається колишнім або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2; ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності T1/2; ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, що отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ;ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку ж дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2; ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В ;експериментальних дослідженнях ;валацикловір не надавав тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку ЦНС: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко - висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко - тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,2 мг (у перерахунку на валацикловір 500,0 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 84,3 мг, гіпромелоза – 42,0 мг, кросповідон – 7,0 мг, магнію стеарат – 7,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,5 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий (33G28435) – 25,0 мг (гіпромелоза – 40,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол 3350 – 8,0%. лактози моногідрат – 21,0%, тріацетин – 6 0%). По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору з ризиком на одній стороні та гравіюванням "f" на іншій. На поперечному зрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Фармакокінетика валацикловіру є дозозалежною. Швидкість і ступінь всмоктування зменшується зі збільшенням дози, у результаті збільшення середньої максимальної концентрації (Сmax) відбувається менш пропорційно в діапазоні терапевтичних доз, а також спостерігається зниження біодоступності в дозах вище 500 мг. Фармакокінетичні параметри (ФКП) ацикловіру після одноразового прийому 250-2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією ночей наведені у Таблиці 1. Таблиця 1. Фармакокінетичні параметри ацикловіру. ФКП ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мг (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax м кг/мл 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax* год 0,75 (0,75-1,5) 1,0 (0,75-2,5) 2,0 (0,75-3,0) 2,0 (1,5-3,0) AUC** ч.мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 * - час досягнення максимальної концентрації; ** - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Значення для Сmax та AUC наведені у вигляді середніх значень ± стандартне відхилення, значення для Т max наведені у вигляді середніх значень та діапазону значень. Сmax валацикловіру в плазмі становить 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години Сmax залишається колишньою або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового або багаторазового прийому. Розподіл Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15%). Проникнення в спинномозкову рідину (СМР), визначене як співвідношення AUC в СМР до ​​AUC в плазмі крові, не залежить від функції нирок і становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловір (8-ОН-АЦВ), і близько 2,5 % для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метилгуаніну (КММГ). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється в незначній мірі на метаболіти - 9-(карбоксиметокси)метилгуанін за участю спирту та альдегіддегідрогенази та на 8-гідрокси-ацикловір за участю альдегідоксидази. Приблизно 88% загального комбінованого впливу плазми крові обумовлено ацикловіром, 11% КММГ і 1% 8-ОН-АЦВ. Ні валацікловір, ні ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту КММГ (близько 14% дози). Метаболіт 8-ОН-АЦВ виявляється у сечі лише у малих кількостях (менше 2% дози). Менш 1% прийнятої дози валацикловіру виводиться через нирки у незміненому вигляді. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового застосування валацикловіру становить приблизно 3 год. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок і вплив ацикловіру зростатиме зі збільшенням ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру в середньому становить 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Вплив ацикловіру та його метаболітів КММГ та 8-ОН-АЦВ у плазмі та спинномозковій рідині було оцінено у стабільному стані після багаторазового застосування валацикловіру у 6 добровольців з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 9 , що отримували 2000 мг кожні 6 ч. і у 3 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), отримували 1500 мг кожні 12 ч. При тяжкій нирковій недостатності порівняно з нормальною нирок у плазмі крові, також як і в спинномозковій рідині, концентрація ацикловіру, КММГ та 8-ОН-АЦВ була в середньому у 2, 4 та 5-6 разів вищою, відповідно. Печінкова недостатність Фармакокінетичні дані показують, що печінкова недостатність зменшує швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь трансформації.ФармакодинамікаВалацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ) 1, 2 типів (Herpes simplex 1, 2 типів), вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ - варицелла-зостер вірус, Varicella zoster ), вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6 типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму ацикловіртрифосфату. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у цитомегаловірусу та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад, з трансплантатом кісткового мозку, у тих, хто отримує хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та у ВІ. Резистентність до ацикловіру обумовлена ​​??дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних ВІГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу. З обережністю: ниркова недостатність, літній вік, пацієнти з ризиком дегідратації, одночасне застосування нефротоксичних лікарських засобів, вагітність, період лактації, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції у пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Є обмежені дані щодо застосування валацикловіру та незначні дані щодо застосування ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру) при вагітності у жінок. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір, не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після призначення валацикловіру в дозі 500 мг всередину Сmах ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при внутрішньому прийомі в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незмінному вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валацикловір слід призначати з обережністю жінкам під час грудного вигодовування.Побічна діяКатегорії частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку системи крові та органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно відзначається у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку нервової системи та психіки: часто – головний біль: рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості; дуже рідко – тремор, ажитація, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми в основному оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, що привертають. У пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу) для профілактики ЦМВ інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи: нечасто – задишка. З боку пенсії та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояв гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко – свербіж; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Також зазначалося осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Під час лікування слід дотримуватися адекватного питного режиму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу щодня) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не отримували валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валацикловір у дозі 1000 мг циметидину та пробенециду, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують AUC ацикловіру і таким чином знижують його нирковий кліренс. Однак, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валацикловір у цьому випадку не потрібна. Необхідно бути обережним у разі одночасного застосування препарату Валацикловір у більш високих дозах (4000 мг на добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі крові концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. . Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується після трансплантації органів) при одночасному прийомі цих препаратів. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функцій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найвірнішим вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального Герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Валацикловір слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Досвід застосування валацикловіру у дітей із значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валацикловір для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валацикловір Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомпетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) не менше 50 2000 мг 2 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Пацієнти з порушенням функції печінки За наявними даними про застосування одноразової дози вал ацикловіру 1000 мг, у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валацикловір не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валацикловір, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Діти віком до 12 років Немає даних про застосування валацикловіру у дітей віком до 12 років. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валацикловір має бути належним чином скоригована (див. Таблицю 2). Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняСимптоми При передозуванні валацикловіру можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Для попередження передозування слід дотримуватись режиму дозування. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Лікування Пацієнти підлягають ретельному спостереженню своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та у літніх пацієнтів Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валацикловір повинна бути зменшена залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів похилого віку відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції носять переважно оборотний характер. Застосування висоти доз валацикловіру при порушенні функції печінки та після трансплантації печінки. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валацикловір повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при трансплантації печінки не проводилося. Однак було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо розпочато противірусне лікування. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валацикловір рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Застосування при ЦМВ-інфекціях Застосування валацикловіру у високих дозах для профілактики ЦМВ інфекції призводить до більш частої появи побічних ефектів, включаючи порушення ЦНС, ніж при застосуванні в нижчих дозах за іншими показаннями. Необхідне ретельне спостереження за показниками функції нирок у таких пацієнтів з корекцією дози препарату за необхідності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 1000 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Валацикловіру гідрохлорид – 556 мг (у перерахунку на валацикловір – 500 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 70 мг; Кросповідон – 28 мг; Повідон-К90 – 22 мг; Магнію стеарат – 4 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 2 мг; Оболонка плівкова: Опадрай YS-1-18043 – близько 14 мг; Полірування: Віск карнаубський – близько 0,016 мг; Чорнило для друку: Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) – близько 0,07 мкл. Примітки: Опадрай YS-1-18043 містить: гіпромелоза – 9,48 мг; титану діоксид – 3,26 мг; макрогол-400 - 1,12 мг; полісорбат-80 – 0,14 мг. Чорнило для друку Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) містять: етанол (95%), пропіленгліколь, шелак, барвник діамантовий блакитний (Е133), лактат натрію, диметикон. По 10 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. По 6 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 7 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, довгасті, двоопуклі таблетки без ризику, на одній стороні блакитним чорнилом нанесений напис GX CF1. Ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, швидко і майже повністю перетворюючись на ацикловір та валін. Це перетворення, ймовірно, здійснюється ферментом печінки валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не знижується від їди. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь всмоктування зменшуються зі збільшенням дози, що призводить до менш пропорційного збільшення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) порівняно з терапевтичним діапазоном доз та зниження біодоступності при дозах вище 500 мг. Таблиця 1. Результати оцінки фармакокінетики ацикловіру при прийомі одноразових доз валацикловіру від 250 до 2000 мг здоровими добровольцями з нормальною функцією печінки. Фармакокінетичні параметри ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мі (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax мкмоль/л 9,78±1,71 15,0±4,23 23,1±8,53 36,9±6,36 мкг/л 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax годинник (год) 0,75 1,0 2,0 2,0 (0,75 – 1,5) (0,75-2,5) (0,75 – 3,0) (1,5 – 3,0) AUC ч·мкмоль/л 24,4±3,65 49,3±7,77 83,9±20,1 131 ± 28,3 ч·мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Tmax – час до досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час". Значення Сmax та AUC відображають середнє стандартне відхилення. Значення для Тmах відображають медіану значення та діапазон значень. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, медіана часу її досягнення становить від 30 до 100 хв після прийому препарату. Через 3 години після прийому препарату концентрація валацикловіру досягає рівня кількісного визначення або нижче. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового та багаторазового прийому. ВЗВ та ВПГ значно не змінюють фармакокінетику валацикловіру та ацикловіру після прийому валацикловіру внутрішньо. Розподіл Ступінь зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низька (15%). Ступінь проникнення в цереброспінальну рідину (ЦСЖ) визначається як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові та становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловіру (8-OH-ACV); близько 2,5% для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метил-гуаніну (CMMG). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється на малі метаболіти: CMMG під впливом етилового спирту та альдегіддегідрогенази; 8-ОН-ACV під впливом альдегідоксидази. Приблизно 88% загального сукупного впливу на плазму крові припадає на ацикловір, 11% - на CMMG і 1% - на 8-OH-ACV. Валацикловір та ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового прийому валацикловіру становить близько 3 годин. Менше 1% від прийнятої дози валацикловіру виводиться нирками у незміненому вигляді. Валацикловір виводиться з організму нирками переважно у вигляді ацикловіру (більше 80% від прийнятої дози) та метаболіту ацикловіру – CMMG. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок, експозиція ацикловіру збільшується зі збільшенням тяжкості ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності середній період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру становить близько 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Експозиції ацикловіру та його метаболітів CMMG та 8-OH-ACV у плазмі крові та ЦСЖ оцінювалися у стабільному стані після багаторазового прийому валацикловіру у 6 пацієнтів з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 91-144 мл/хв) отримували 2000 мг кожні 6 годин, і у 3 пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), які отримували 1500 мг кожні 12 годин. При тяжкому ступені ниркової недостатності порівняно з нормальною функцією нирок у плазмі крові, так само як і в ЦСЖ, концентрації ацикловіру, CMMG та 8-OH-ACV були у 2, 4 та 5-6 разів вищими відповідно. Не було різниці у ступені проникнення ацикловіру в ЦСЖ (визначалася як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові), CMMG або 8-OH-ACV між двома популяціями з тяжким ступенем ниркової недостатності та нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дані показують, що у пацієнтів з печінковою недостатністю знижується швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь цього перетворення. Період напіввиведення ацикловіру не залежить від функції печінки. Вагітність У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру на пізніх термінах вагітності встановлено збільшення значення добової AUC у стабільному стані при щоденному прийомі валацикловіру у дозі 1000 мг на добу, яка приблизно в 2 рази перевищувала AUC при прийомі внутрішньо ацикловіру в дозі 0. ВІЛ інфекція У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією розподіл та фармакокінетичні характеристики ацикловіру після перорального прийому однієї або кількох доз 1000 мг або 2000 мг валацикловіру залишаються незмінними порівняно зі здоровими добровольцями. Трансплантація органів Максимальна концентрація ацикловіру у пацієнтів після трансплантації органів, які отримували 2000 мг валацикловіру 4 рази на добу, була порівнянна або вищою за максимальну концентрацію, що спостерігалася у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу. Встановлені добові значення AUC можуть бути охарактеризовані як більш високі.ФармакодинамікаМеханізм дії Валацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, варіцелла-зостер вірусу (ВЗВ) (Varicella zoster virus), цитомегаловірусу (ЦМВ) ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання потребує активності вірус-специфічних ферментів. Для ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Частково селективність фосфорилювання підтримується у цитомегаловірусу опосередковано через продукт гена фосфотрансферази UL97. Ця необхідність активації ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. Резистентність до ацикловіру зазвичай обумовлена ​​дефіцитом тимідинкінази, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. У поодиноких випадках зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму. За результатами великого дослідження штамів ВПГ і ВЗВ, відібраних у пацієнтів, які отримували терапію ацикловіром або застосували його з метою профілактики, встановлено, що віруси зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але можуть бути виявлені в окремих випадках у пацієнтів з тяжким порушенням. наприклад, реципієнтів трансплантату кісткового мозку або органу, пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень, та у ВІЛ-інфікованих. Валацикловір сприяє усуванню больового синдрому: зменшує його тривалість і скорочує відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру постгерпетичну невралгію.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу 6З обережністю: у пацієнтів із нирковою недостатністю; пацієнтів із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; при одночасному прийомі нефротоксичних лікарських засобів.Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях на тваринах валацикловір не впливав на фертильність. Проте застосування високих доз ацикловіру при парентеральному введенні викликало тестикулярні афекти у щурів та собак. Дослідження щодо впливу валацикловіру на фертильність у людей не проводилися. Однак не було зареєстровано змін у кількості, рухливості та морфології сперматозоїдів у 20 пацієнтів через 6 місяців щоденного застосування валацикловіру у дозах від 400 мг до 1000 мг. Вагітність Є обмежені дані щодо застосування препарату Валтрекс® при вагітності. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. У регістрах вагітних були задокументовані результати вагітності у жінок, які приймали Валтрекс® або інші препарати, що містять ацикловір (ацикловір є активним метаболітом препарату Валтрекс®), 111 та 1246 спостережень, відповідно (з яких 29 та 756 приймали препарати у першому триместрі вагітності), представляли собою результати вагітності), зареєстровані проспективно. Аналіз даних, представлених у регістрі вагітних, що піддавалися впливу ацикловіру, не виявив збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією, по жодному з пороків розвитку не виявлено специфічності чи закономірності, що вказують на загальну причину. Оскільки до регістру вагітних було включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір під час вагітності,то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, проникає у грудне молоко. Після прийому валацикловіру в дозі 500 мг внутрішньом'язу Cmax у грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Співвідношення значень AUC ацикловіру у грудному молоці до AUC у сироватці крові матері варіювалися від 1,4 до 2,6 (середнє значення 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, піддаються такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валтрекс слід призначати з обережністю жінкам у період грудного вигодовування. Тим не менш, ацикловір для внутрішньовенного введення застосовується для лікування ВПГ у немовлят у дозі 30 мг/кг/добу.Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та частотою народження, яка була визначена наступним чином: дуже часто: ≥ 1 на 10, часто: ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, нечасто: ≥1 на 1000 та < 1 на 100, рідко: ≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000, дуже рідко: < 1 на 10000. Дані клінічних досліджень З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота. Дані постмаркетингових досліджень З боку системи крові та органів кровотворення – дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія. В основному лейкопенія спостерігалася у хворих зі зниженим імунітетом. З боку імунної системи – дуже рідко: анафілаксія. З боку нервової системи та психіки – рідко: запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують високі дози (8 г на день) препарату Валтрекс для профілактики ЦМВ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи та органів середостіння – Нечасто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – рідко: дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояви гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини - Нечасто: висипання, включаючи прояви фоточутливості. Рідко: свербіж. Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи – Нечасто: гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок). Рідко: порушення функції нирок. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з порушенням функції нирок. Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: У хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щоденно) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромації. ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з тими самими основними або супутніми захворюваннями, але не отримують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками переважно в незміненому вигляді за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валтрекс® у дозі 1000 мг та препаратів циметидин, пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й препарат Валтрекс®, спостерігається підвищення AUC ацикловіру та, таким чином, знижується нирковий кліренс ацикловір. Проте, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. При лікуванні лабіального герпесу, профілактиці та лікуванні захворювань, викликаних ЦМВ, необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування препарату Валтрекс® у більш високих дозах (4000 мг на добу та вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується у пацієнтів після трансплантації органів) при одночасному застосуванні цих препаратів. Одночасне застосування препарату Валтрекс з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції. нирок.Спосіб застосування та дозиПрепарат Валтрекс® приймається незалежно від їди, таблетки слід запивати водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включай вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найбільш вірним вважається призначення препарату Валтрекс у продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення препарату Валтрекс у дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Ефективність лікування препаратом Валтрекс у дітей не досліджували. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валтрекс® повинна бути відповідним чином скоригована. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу препарату Валтрекс® рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валтрекс® для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валтрекс® Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомнетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) Не менше 50 2000 мг 2 рази на добу Від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу Від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу Менш 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекції, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Додаткова інформація для показання: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Досвід застосування препарату Валтрекс® у дітей зі значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Додаткова інформація для показання: профілактика інфекцій, спричинених ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза препарату Валтрекс® коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Додаткова інформація для показання: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Препарат Валтрекс® слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Пацієнти з порушенням функції печінки На підставі дослідження із застосуванням одноразової дози валацикловіру 1000 мг у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валтрекс, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Інформація про дози більше 4000 мг на добу для пацієнтів з інфекціями, спричиненими ВПГ та ЦМВ.ПередозуванняСимптоми Гостра ниркова недостатність та неврологічні порушення, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, а також нудота та блювання, спостерігалися у пацієнтів, які отримали дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані. Подібні стани частіше відзначалися у пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів похилого віку, які отримали повторні перевищуючі рекомендовані дози валацикловіру внаслідок недотримання режиму дозування. Лікування Хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Гемодіаліз значною мірою сприяє виведенню ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів з передозуванням препарату Валтрекс®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів з ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку необхідно забезпечити адекватний водно-електролітний баланс. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно зменшити дозу препарату Валтрекс у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення ниркової функції, тому слід розглянути зменшення дози для цієї групи пацієнтів. Як пацієнти літнього віку, так і пацієнти з порушенням функції нирок входять до групи підвищеного ризику розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельний лікарський контроль. Як правило, ці реакції в основному мають оборотний характер у разі відміни препарату. Лікування лабіального герпесу та профілактика ЦМВ інфекцій та захворювань Застосування високих доз препарату Валтрекс® при порушенні функцій печінки та після пересадки печінки Немає даних про застосування препарату Валтрекс® у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валтрекс® повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень щодо вивчення дії препарату Валтрекс® при пересадці печінки не проводилося. Проте було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо лікування противірусним препаратом Валтрекс вже розпочато. Супресивна терапія препаратом Валтрекс знижує ризик передачі генітального герпесу, але повністю не виключає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валтрекс® рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно враховувати клінічний стан пацієнта та профіль побічних реакцій валацикловіру при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Валацикловіру гідрохлорид – 556 мг (у перерахунку на валацикловір – 500 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 70 мг; Кросповідон – 28 мг; Повідон-К90 – 22 мг; Магнію стеарат – 4 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 2 мг; Оболонка плівкова: Опадрай YS-1-18043 – близько 14 мг; Полірування: Віск карнаубський – близько 0,016 мг; Чорнило для друку: Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) – близько 0,07 мкл. Примітки: Опадрай YS-1-18043 містить: гіпромелоза – 9,48 мг; титану діоксид – 3,26 мг; макрогол-400 - 1,12 мг; полісорбат-80 – 0,14 мг. Чорнило для друку Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) містять: етанол (95%), пропіленгліколь, шелак, барвник діамантовий блакитний (Е133), лактат натрію, диметикон. По 10 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. По 6 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 7 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, довгасті, двоопуклі таблетки без ризику, на одній стороні блакитним чорнилом нанесений напис GX CF1. Ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, швидко і майже повністю перетворюючись на ацикловір та валін. Це перетворення, ймовірно, здійснюється ферментом печінки валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не знижується від їди. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь всмоктування зменшуються зі збільшенням дози, що призводить до менш пропорційного збільшення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) порівняно з терапевтичним діапазоном доз та зниження біодоступності при дозах вище 500 мг. Таблиця 1. Результати оцінки фармакокінетики ацикловіру при прийомі одноразових доз валацикловіру від 250 до 2000 мг здоровими добровольцями з нормальною функцією печінки. Фармакокінетичні параметри ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мі (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax мкмоль/л 9,78±1,71 15,0±4,23 23,1±8,53 36,9±6,36 мкг/л 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax годинник (год) 0,75 1,0 2,0 2,0 (0,75 – 1,5) (0,75-2,5) (0,75 – 3,0) (1,5 – 3,0) AUC ч·мкмоль/л 24,4±3,65 49,3±7,77 83,9±20,1 131 ± 28,3 ч·мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Tmax – час до досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час". Значення Сmax та AUC відображають середнє стандартне відхилення. Значення для Тmах відображають медіану значення та діапазон значень. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, медіана часу її досягнення становить від 30 до 100 хв після прийому препарату. Через 3 години після прийому препарату концентрація валацикловіру досягає рівня кількісного визначення або нижче. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового та багаторазового прийому. ВЗВ та ВПГ значно не змінюють фармакокінетику валацикловіру та ацикловіру після прийому валацикловіру внутрішньо. Розподіл Ступінь зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низька (15%). Ступінь проникнення в цереброспінальну рідину (ЦСЖ) визначається як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові та становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловіру (8-OH-ACV); близько 2,5% для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метил-гуаніну (CMMG). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється на малі метаболіти: CMMG під впливом етилового спирту та альдегіддегідрогенази; 8-ОН-ACV під впливом альдегідоксидази. Приблизно 88% загального сукупного впливу на плазму крові припадає на ацикловір, 11% - на CMMG і 1% - на 8-OH-ACV. Валацикловір та ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового прийому валацикловіру становить близько 3 годин. Менше 1% від прийнятої дози валацикловіру виводиться нирками у незміненому вигляді. Валацикловір виводиться з організму нирками переважно у вигляді ацикловіру (більше 80% від прийнятої дози) та метаболіту ацикловіру – CMMG. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок, експозиція ацикловіру збільшується зі збільшенням тяжкості ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності середній період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру становить близько 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Експозиції ацикловіру та його метаболітів CMMG та 8-OH-ACV у плазмі крові та ЦСЖ оцінювалися у стабільному стані після багаторазового прийому валацикловіру у 6 пацієнтів з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 91-144 мл/хв) отримували 2000 мг кожні 6 годин, і у 3 пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), які отримували 1500 мг кожні 12 годин. При тяжкому ступені ниркової недостатності порівняно з нормальною функцією нирок у плазмі крові, так само як і в ЦСЖ, концентрації ацикловіру, CMMG та 8-OH-ACV були у 2, 4 та 5-6 разів вищими відповідно. Не було різниці у ступені проникнення ацикловіру в ЦСЖ (визначалася як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові), CMMG або 8-OH-ACV між двома популяціями з тяжким ступенем ниркової недостатності та нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дані показують, що у пацієнтів з печінковою недостатністю знижується швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь цього перетворення. Період напіввиведення ацикловіру не залежить від функції печінки. Вагітність У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру на пізніх термінах вагітності встановлено збільшення значення добової AUC у стабільному стані при щоденному прийомі валацикловіру у дозі 1000 мг на добу, яка приблизно в 2 рази перевищувала AUC при прийомі внутрішньо ацикловіру в дозі 0. ВІЛ інфекція У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією розподіл та фармакокінетичні характеристики ацикловіру після перорального прийому однієї або кількох доз 1000 мг або 2000 мг валацикловіру залишаються незмінними порівняно зі здоровими добровольцями. Трансплантація органів Максимальна концентрація ацикловіру у пацієнтів після трансплантації органів, які отримували 2000 мг валацикловіру 4 рази на добу, була порівнянна або вищою за максимальну концентрацію, що спостерігалася у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу. Встановлені добові значення AUC можуть бути охарактеризовані як більш високі.ФармакодинамікаМеханізм дії Валацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, варіцелла-зостер вірусу (ВЗВ) (Varicella zoster virus), цитомегаловірусу (ЦМВ) ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання потребує активності вірус-специфічних ферментів. Для ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Частково селективність фосфорилювання підтримується у цитомегаловірусу опосередковано через продукт гена фосфотрансферази UL97. Ця необхідність активації ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. Резистентність до ацикловіру зазвичай обумовлена ​​дефіцитом тимідинкінази, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. У поодиноких випадках зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму. За результатами великого дослідження штамів ВПГ і ВЗВ, відібраних у пацієнтів, які отримували терапію ацикловіром або застосували його з метою профілактики, встановлено, що віруси зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але можуть бути виявлені в окремих випадках у пацієнтів з тяжким порушенням. наприклад, реципієнтів трансплантату кісткового мозку або органу, пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень, та у ВІЛ-інфікованих. Валацикловір сприяє усуванню больового синдрому: зменшує його тривалість і скорочує відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру постгерпетичну невралгію.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу 6З обережністю: у пацієнтів із нирковою недостатністю; пацієнтів із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; при одночасному прийомі нефротоксичних лікарських засобів.Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях на тваринах валацикловір не впливав на фертильність. Проте застосування високих доз ацикловіру при парентеральному введенні викликало тестикулярні афекти у щурів та собак. Дослідження щодо впливу валацикловіру на фертильність у людей не проводилися. Однак не було зареєстровано змін у кількості, рухливості та морфології сперматозоїдів у 20 пацієнтів через 6 місяців щоденного застосування валацикловіру у дозах від 400 мг до 1000 мг. Вагітність Є обмежені дані щодо застосування препарату Валтрекс® при вагітності. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. У регістрах вагітних були задокументовані результати вагітності у жінок, які приймали Валтрекс® або інші препарати, що містять ацикловір (ацикловір є активним метаболітом препарату Валтрекс®), 111 та 1246 спостережень, відповідно (з яких 29 та 756 приймали препарати у першому триместрі вагітності), представляли собою результати вагітності), зареєстровані проспективно. Аналіз даних, представлених у регістрі вагітних, що піддавалися впливу ацикловіру, не виявив збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією, по жодному з пороків розвитку не виявлено специфічності чи закономірності, що вказують на загальну причину. Оскільки до регістру вагітних було включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір під час вагітності,то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, проникає у грудне молоко. Після прийому валацикловіру в дозі 500 мг внутрішньом'язу Cmax у грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Співвідношення значень AUC ацикловіру у грудному молоці до AUC у сироватці крові матері варіювалися від 1,4 до 2,6 (середнє значення 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, піддаються такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валтрекс слід призначати з обережністю жінкам у період грудного вигодовування. Тим не менш, ацикловір для внутрішньовенного введення застосовується для лікування ВПГ у немовлят у дозі 30 мг/кг/добу.Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та частотою народження, яка була визначена наступним чином: дуже часто: ≥ 1 на 10, часто: ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, нечасто: ≥1 на 1000 та < 1 на 100, рідко: ≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000, дуже рідко: < 1 на 10000. Дані клінічних досліджень З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота. Дані постмаркетингових досліджень З боку системи крові та органів кровотворення – дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія. В основному лейкопенія спостерігалася у хворих зі зниженим імунітетом. З боку імунної системи – дуже рідко: анафілаксія. З боку нервової системи та психіки – рідко: запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують високі дози (8 г на день) препарату Валтрекс для профілактики ЦМВ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи та органів середостіння – Нечасто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – рідко: дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояви гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини - Нечасто: висипання, включаючи прояви фоточутливості. Рідко: свербіж. Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи – Нечасто: гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок). Рідко: порушення функції нирок. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з порушенням функції нирок. Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: У хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромації. ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з тими самими основними або супутніми захворюваннями, але не отримують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками переважно в незміненому вигляді за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валтрекс® у дозі 1000 мг та препаратів циметидин, пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й препарат Валтрекс®, спостерігається підвищення AUC ацикловіру та, таким чином, знижується нирковий кліренс ацикловір. Проте, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. При лікуванні лабіального герпесу, профілактиці та лікуванні захворювань, викликаних ЦМВ, необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування препарату Валтрекс® у більш високих дозах (4000 мг на добу та вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується у пацієнтів після трансплантації органів) при одночасному застосуванні цих препаратів. Одночасне застосування препарату Валтрекс з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції. нирок.Спосіб застосування та дозиПрепарат Валтрекс® приймається незалежно від їди, таблетки слід запивати водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включай вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найбільш вірним вважається призначення препарату Валтрекс у продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення препарату Валтрекс у дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Ефективність лікування препаратом Валтрекс у дітей не досліджували. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валтрекс® повинна бути відповідним чином скоригована. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу препарату Валтрекс® рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валтрекс® для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валтрекс® Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомнетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) Не менше 50 2000 мг 2 рази на добу Від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу Від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу Менш 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекції, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Додаткова інформація для показання: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Досвід застосування препарату Валтрекс® у дітей зі значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Додаткова інформація для показання: профілактика інфекцій, спричинених ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза препарату Валтрекс® коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Додаткова інформація для показання: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Препарат Валтрекс® слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Пацієнти з порушенням функції печінки На підставі дослідження із застосуванням одноразової дози валацикловіру 1000 мг у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валтрекс, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Інформація про дози більше 4000 мг на добу для пацієнтів з інфекціями, спричиненими ВПГ та ЦМВ.ПередозуванняСимптоми Гостра ниркова недостатність та неврологічні порушення, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, а також нудота та блювання, спостерігалися у пацієнтів, які отримали дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані. Подібні стани частіше відзначалися у пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів похилого віку, які отримали повторні перевищуючі рекомендовані дози валацикловіру внаслідок недотримання режиму дозування. Лікування Хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Гемодіаліз значною мірою сприяє виведенню ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів з передозуванням препарату Валтрекс®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів з ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку необхідно забезпечити адекватний водно-електролітний баланс. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно зменшити дозу препарату Валтрекс у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення ниркової функції, тому слід розглянути зменшення дози для цієї групи пацієнтів. Як пацієнти літнього віку, так і пацієнти з порушенням функції нирок входять до групи підвищеного ризику розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельний лікарський контроль. Як правило, ці реакції в основному мають оборотний характер у разі відміни препарату. Лікування лабіального герпесу та профілактика ЦМВ інфекцій та захворювань Застосування високих доз препарату Валтрекс® при порушенні функцій печінки та після пересадки печінки Немає даних про застосування препарату Валтрекс® у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валтрекс® повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень щодо вивчення дії препарату Валтрекс® при пересадці печінки не проводилося. Проте було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо лікування противірусним препаратом Валтрекс вже розпочато. Супресивна терапія препаратом Валтрекс знижує ризик передачі генітального герпесу, але повністю не виключає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валтрекс® рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно враховувати клінічний стан пацієнта та профіль побічних реакцій валацикловіру при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,00 мг (у перерахунку на валацикловір 500,00 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 95,00 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 14,00 мг; кросповідон - 28,00 мг; магнію стеарат – 7,00 мг; плівкова оболонка: [гіпромелоза – 10,50 мг, гіпоролоза (гідроксимропілцелюлоза) – 4,07 мг, тальк – 4,12 мг, титану діоксид – 2,31 мг] або [суха суміш для плівкового покриття – біла, що містить гіпромелозу (50 %), гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) (19,4%), тальк (19,6%), титану діоксид (11%)] – 21,00 мг. 5, 10 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 42, 50 або 60 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 5 таблеток, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, 3 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток, або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. Після одноразового прийому 250–2000 мг валацикловіру середня Cmax ацикловіру у плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10–37 мкмоль/л (2,2–8,3 мкг/мл), а середнє Tmax – 1 -2 години. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від прийому пиши. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, T max в середньому - 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень C maxзалишається тим самим або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок з білками валацикловіру - 13-18%, ацикловіру - 9-33%. Ацикловір добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи головний мозок, нирки, легені, печінку, водянисту вологу, слізну рідину, кишечник, м'язи, селезінку, матку, слизову оболонку та секрет піхви, сперму, амніотичну рідину, спинномозкову рідину (50% концентрації у плазмі), рідина герпетичних бульбашок. Найбільш високі концентрації створюються у нирках, печінці та кишечнику. Проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Валацикловір виводиться з нирками, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. T 1/2 валацикловіру становить менше 30 хв, ацикловіру - 2,5-3,3 год. У літніх пацієнтів (65-83 роки) T 1/2 ацикловіру становить 3,3-3,7 год, а у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності – приблизно 14 год. Фармакокінетика валацикловіру та ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами ВПГ та ВЗВ. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів фармакокінетичні параметри ацикловіру після прийому внутрішньо валацикловіру в дозі 1000 та 2000 мг можна порівняти з параметрами, що спостерігаються у здорових добровольців. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUС були значно вищими. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1000 мг валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1200 мг на добу.ФармакодинамікаВалацикловір – нуклеозидний інгібітор ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ, Herpes simplex) 1-го, 2-го типів, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ — варицелла-зостер вірус, Varicella zoster), ЦМВ, Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах.Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, у одержувачів хіміотерапії з приводу злокачеств. та у ВІЛ-інфікованих. Резистентність обумовлена ​​дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі лікування оперізуючої герпесу (Herpes zoster) (препарат сприяє усуванню больового синдрому, зменшує його тривалість і відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру та постгерпетичну невралгію); лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи генітальний герпес; профілактика передачі вірусу генітального герпесу здоровому партеру при застосуванні препарату як супресивна терапія у комбінації з безпечним сексом. Дорослі та діти 12 років та старші профілактика ЦМВ-інфекції, а також реакції гострого відторгнення трансплантату (у пацієнтів із трансплантатами нирок), опортуністичних інфекцій та інших герпесвірусних інфекцій (ВПГ, ВЗВ) після трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та/або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл; дитячий вік (до 12 років при профілактиці ЦМВ-інфекції після трансплантації, до 18 років – за іншими показаннями). З обережністю: печінкова/ниркова недостатність; літній вік; гіпогідратація; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ; вагітність; період лактації; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо застосування валацикловіру при вагітності. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір (активний метаболіт валацикловіру), не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Оскільки до регістру включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір при вагітності, то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після прийому валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищує відповідні концентрації ацикловіру у плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становить 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі ацикловіру внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/сут. T 1/2 з грудного молока такий самий, як і з плазми крові. Препарат Валцикон слід призначати з обережністю жінкам, що годують.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно була відмічена у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілаксія, висипання. З боку нервової системи: часто головний біль; рідко - запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, гноблення свідомості, зниження розумових здібностей; дуже рідко – ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом при прийомі високих доз (8 г на добу) валацикловіру для профілактики ЦМВ-інфекції неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при більш низьких дозах. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; частота невідома – назофарингіт, інфекції дихальних шляхів. З боку травної системи: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок), гостра ниркова недостатність; частота невідома - гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями нирок). Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися питного режиму під час лікування. З боку ССС: частота невідома – гіпертонія, тахікардія. Інші: частота невідома - набряк особи, дисменорея, стомлюваність. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоцитопії. Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не одержують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиНефротоксичні ЛЗ збільшують ризик розвитку порушень функції нирок. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, зокрема. аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином та такролімусом, має проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, та потребує регулярного моніторингу функції нирок. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Спільне застосування ЛЗ із цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру у плазмі крові. Після призначення препарату Валцикон у дозі 1000 мг циметидин та пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують величину AUC ацикловіру тощо. знижують його нирковий кліренс. Зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валцикон у цьому випадку не потрібна. Необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у більш високих дозах (4 г/добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації, т.к. існує потенційна загроза підвищення в плазмі рівня одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відзначено підвищення величини AUC ацикловіру та неактивного метаболіту – мікофенолату мофетилу – при одночасному застосуванні цих препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Дорослі Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster): рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Лікування інфекцій, спричинених ВПГ: рекомендована доза для лікування епізоду становить 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. У більш тяжких випадках дебюту захворювання лікування слід починати якомога раніше, а його тривалість може бути збільшена з 5 до 10 днів. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. При рецидивах ВПГ ідеальним вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Як альтернатива для лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2 г 2 рази на добу. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування становить 1 добу. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених ВПГ: у пацієнтів із збереженим імунітетом рекомендована доза становить 500 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру: інфікованим імунокомпетентним особам з рецидивами не більше 9 разів на рік рекомендована доза валацикловіру становить 500 мг на добу протягом року та більше щодня. Дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні. Дорослі та діти 12 років та старші Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації: рекомендована доза становить 2 г 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від Cl креатиніну. Тривалість перебігу становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжено. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок: лікування оперізувального герпесу та інфекцій, що викликаються ВПГ, профілактика (супресія) рецидивів інфекції, спричиненої ВПГ, профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру. Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Досвіду застосування валацикловіру у дітей із значеннями Cl креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м 2 немає. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати валацикловір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу в такій же дозі, як пацієнтам із Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. У дорослих пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості при збереженні синтетичної функції корекція дози валацикловіру не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (некомпенсований цироз), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність коригувати дозу валацикловіру, проте клінічний досвід при даній патології обмежений. Діти. Немає даних про застосування препарату Валцикон у дітей віком до 12 років. Літній вік. Корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняДля попередження передозування слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Симптоми: можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Лікування: пацієнти підлягають ретельному спостереженню для своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі симптоматичного передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валцикон повинна коригуватися залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів із нирковою недостатністю відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рекомендується часто визначати КК, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється (зокрема, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату), при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників КК. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4 г на добу та вище) у пацієнтів із захворюваннями печінки, тому високі дози препарату Валцикон таким пацієнтам повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при пересадці печінки не проводилося. Однак показано, що профілактичне внутрішньовенне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валцикон рекомендується у поєднанні з безпечним сексом. Прийом валацикловіру у високих дозах протягом тривалого часу при станах, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом (трансплантація кісткового мозку, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції, трансплантація нирки), приводив до розвитку тромбоцитопенічної пурпури та гемолітико-уремічного синдрому, в. При виникненні побічних ефектів з боку центральної нервової системи (у тому числі ажитацій, галюцинацій, сплутаності свідомості, марення, судом та енцефалопатії) препарат скасовують. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані: у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок або без (дотримуватись обережності при застосуванні валацикловіру у літніх пацієнтів, а також рекомендується зниження дози у пацієнтів з порушенням функції нирок); у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримували високі дози валацикловіру (рекомендується зниження дози валацикловіру пацієнтам із нирковою недостатністю); у пацієнтів, які приймають інші нефротоксичні препарати (дотримується обережності при одночасному застосуванні валацикловіру та нефротоксичних препаратів); у пацієнтів без адекватної гідратації. Адекватна гідратація має бути збережена для всіх пацієнтів. У разі гострої ниркової недостатності та анурії можливе використання гемодіалізу до відновлення функції нирок. Були зареєстровані побічні ефекти з боку центральної нервової системи, у тому числі збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, марення, судоми та енцефалопатія. Дані ефекти були зареєстровані у дорослих пацієнтів та дітей із порушенням функції нирок або без порушення; у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримали більш високі дози валацикловіру; у пацієнтів похилого віку. При виникненні даних побічних ефектів необхідне припинення прийому валацикловіру. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,00 мг (у перерахунку на валацикловір 500,00 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 95,00 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 14,00 мг; кросповідон - 28,00 мг; магнію стеарат – 7,00 мг; плівкова оболонка: [гіпромелоза – 10,50 мг, гіпоролоза (гідроксимропілцелюлоза) – 4,07 мг, тальк – 4,12 мг, титану діоксид – 2,31 мг] або [суха суміш для плівкового покриття – біла, що містить гіпромелозу (50 %), гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) (19,4%), тальк (19,6%), титану діоксид (11%)] – 21,00 мг. 5, 10 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 42, 50 або 60 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 5 таблеток, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, 3 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток, або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. Після одноразового прийому 250–2000 мг валацикловіру середня Cmax ацикловіру у плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10–37 мкмоль/л (2,2–8,3 мкг/мл), а середнє Tmax – 1 -2 години. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від прийому пиши. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, T max в середньому - 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень C maxзалишається тим самим або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок з білками валацикловіру - 13-18%, ацикловіру - 9-33%. Ацикловір добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи головний мозок, нирки, легені, печінку, водянисту вологу, слізну рідину, кишечник, м'язи, селезінку, матку, слизову оболонку та секрет піхви, сперму, амніотичну рідину, спинномозкову рідину (50% концентрації у плазмі), рідина герпетичних бульбашок. Найбільш високі концентрації створюються у нирках, печінці та кишечнику. Проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Валацикловір виводиться з нирками, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. T 1/2 валацикловіру становить менше 30 хв, ацикловіру - 2,5-3,3 год. У літніх пацієнтів (65-83 роки) T 1/2 ацикловіру становить 3,3-3,7 год, а у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності – приблизно 14 год. Фармакокінетика валацикловіру та ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами ВПГ та ВЗВ. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів фармакокінетичні параметри ацикловіру після прийому внутрішньо валацикловіру в дозі 1000 та 2000 мг можна порівняти з параметрами, що спостерігаються у здорових добровольців. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUС були значно вищими. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1000 мг валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1200 мг на добу.ФармакодинамікаВалацикловір – нуклеозидний інгібітор ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ, Herpes simplex) 1-го, 2-го типів, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ — варицелла-зостер вірус, Varicella zoster), ЦМВ, Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах.Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, у одержувачів хіміотерапії з приводу злокачеств. та у ВІЛ-інфікованих. Резистентність обумовлена ​​дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі лікування оперізуючої герпесу (Herpes zoster) (препарат сприяє усуванню больового синдрому, зменшує його тривалість і відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру та постгерпетичну невралгію); лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи генітальний герпес; профілактика передачі вірусу генітального герпесу здоровому партеру при застосуванні препарату як супресивна терапія у комбінації з безпечним сексом. Дорослі та діти 12 років та старші профілактика ЦМВ-інфекції, а також реакції гострого відторгнення трансплантату (у пацієнтів із трансплантатами нирок), опортуністичних інфекцій та інших герпесвірусних інфекцій (ВПГ, ВЗВ) після трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та/або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл; дитячий вік (до 12 років при профілактиці ЦМВ-інфекції після трансплантації, до 18 років – за іншими показаннями). З обережністю: печінкова/ниркова недостатність; літній вік; гіпогідратація; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ; вагітність; період лактації; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо застосування валацикловіру при вагітності. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір (активний метаболіт валацикловіру), не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Оскільки до регістру включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір при вагітності, то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після прийому валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищує відповідні концентрації ацикловіру у плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становить 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі ацикловіру внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/сут. T 1/2 з грудного молока такий самий, як і з плазми крові. Препарат Валцикон слід призначати з обережністю жінкам, що годують.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно була відмічена у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілаксія, висипання. З боку нервової системи: часто головний біль; рідко - запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, гноблення свідомості, зниження розумових здібностей; дуже рідко – ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом при прийомі високих доз (8 г на добу) валацикловіру для профілактики ЦМВ-інфекції неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при більш низьких дозах. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; частота невідома – назофарингіт, інфекції дихальних шляхів. З боку травної системи: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок), гостра ниркова недостатність; частота невідома - гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями нирок). Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися питного режиму під час лікування. З боку ССС: частота невідома – гіпертонія, тахікардія. Інші: частота невідома - набряк особи, дисменорея, стомлюваність. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоцитопії. Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не одержують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиНефротоксичні ЛЗ збільшують ризик розвитку порушень функції нирок. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, зокрема. аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином та такролімусом, має проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, та потребує регулярного моніторингу функції нирок. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Спільне застосування ЛЗ із цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру у плазмі крові. Після призначення препарату Валцикон у дозі 1000 мг циметидин та пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують величину AUC ацикловіру тощо. знижують його нирковий кліренс. Зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валцикон у цьому випадку не потрібна. Необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у більш високих дозах (4 г/добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації, т.к. існує потенційна загроза підвищення в плазмі рівня одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відзначено підвищення величини AUC ацикловіру та неактивного метаболіту – мікофенолату мофетилу – при одночасному застосуванні цих препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Дорослі Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster): рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Лікування інфекцій, спричинених ВПГ: рекомендована доза для лікування епізоду становить 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. У більш тяжких випадках дебюту захворювання лікування слід починати якомога раніше, а його тривалість може бути збільшена з 5 до 10 днів. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. При рецидивах ВПГ ідеальним вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Як альтернатива для лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2 г 2 рази на добу. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування становить 1 добу. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених ВПГ: у пацієнтів із збереженим імунітетом рекомендована доза становить 500 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру: інфікованим імунокомпетентним особам з рецидивами не більше 9 разів на рік рекомендована доза валацикловіру становить 500 мг на добу протягом року та більше щодня. Дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні. Дорослі та діти 12 років та старші Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації: рекомендована доза становить 2 г 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від Cl креатиніну. Тривалість перебігу становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжено. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок: лікування оперізувального герпесу та інфекцій, що викликаються ВПГ, профілактика (супресія) рецидивів інфекції, спричиненої ВПГ, профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру. Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Досвіду застосування валацикловіру у дітей із значеннями Cl креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м 2 немає. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати валацикловір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу в такій же дозі, як пацієнтам із Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. У дорослих пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості при збереженні синтетичної функції корекція дози валацикловіру не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (некомпенсований цироз), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність коригувати дозу валацикловіру, проте клінічний досвід при даній патології обмежений. Діти. Немає даних про застосування препарату Валцикон у дітей віком до 12 років. Літній вік. Корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняДля попередження передозування слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Симптоми: можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Лікування: пацієнти підлягають ретельному спостереженню для своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі симптоматичного передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валцикон повинна коригуватися залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів із нирковою недостатністю відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рекомендується часто визначати КК, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється (зокрема, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату), при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників КК. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4 г на добу та вище) у пацієнтів із захворюваннями печінки, тому високі дози препарату Валцикон таким пацієнтам повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при пересадці печінки не проводилося. Однак показано, що профілактичне внутрішньовенне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валцикон рекомендується у поєднанні з безпечним сексом. Прийом валацикловіру у високих дозах протягом тривалого часу при станах, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом (трансплантація кісткового мозку, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції, трансплантація нирки), приводив до розвитку тромбоцитопенічної пурпури та гемолітико-уремічного синдрому, в. При виникненні побічних ефектів з боку центральної нервової системи (у тому числі ажитацій, галюцинацій, сплутаності свідомості, марення, судом та енцефалопатії) препарат скасовують. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані: у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок або без (дотримуватись обережності при застосуванні валацикловіру у літніх пацієнтів, а також рекомендується зниження дози у пацієнтів з порушенням функції нирок); у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримували високі дози валацикловіру (рекомендується зниження дози валацикловіру пацієнтам із нирковою недостатністю); у пацієнтів, які приймають інші нефротоксичні препарати (дотримується обережності при одночасному застосуванні валацикловіру та нефротоксичних препаратів); у пацієнтів без адекватної гідратації. Адекватна гідратація має бути збережена для всіх пацієнтів. У разі гострої ниркової недостатності та анурії можливе використання гемодіалізу до відновлення функції нирок. Були зареєстровані побічні ефекти з боку центральної нервової системи, у тому числі збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, марення, судоми та енцефалопатія. Дані ефекти були зареєстровані у дорослих пацієнтів та дітей із порушенням функції нирок або без порушення; у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримали більш високі дози валацикловіру; у пацієнтів похилого віку. При виникненні даних побічних ефектів необхідне припинення прийому валацикловіру. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом