Противогрибковые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковка100 г крему містять: Активна речовина Тербінафіну гідрохлорид (у перерахунку на 100% суху речовину) – 1,0 г; Допоміжні речовини Бутилгідрокситолуол (дибунол) – 0,1 г, сечовина (карбамід) – 0,50 г, макрогола цетостеарат (Eumulgin® B 2) – 1,50 г, цетостеариловий спирт [цетиловий спирт не більше 60 %, стеариловий спирт не менше 40 % ] (Lanette® O) – 4,70 г, полоксамер (емуксол-268, лутрол F 68) – 0,75 г, імідомочевина (Germall) – 0,20 г, пропіленгліколь – 23,00 г, парафін рідкий (масло вазелінове медичне) – 35,00 г, вазелін – 7,00 г, вода (вода очищена) – до 100 г. Крем для зовнішнього застосування 1%. По 15 г алюмінієві туби або поліетиленові ламінатні. Кожна туба разом із інструкцією з медичного застосування препарату у пачці з картону.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосуванняХарактеристикаКрем білого або майже білого кольору із слабким запахом.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні препарат всмоктується дуже незначно (абсорбція – 5%); накопичується в шкірі, в сальних залозах, волосяних фолікулах, підшкірній клітковині і робить свою дію переважно в місці нанесення.ФармакодинамікаПротигрибковий препарат для місцевого застосування, являє собою аліламін і має широкий спектр протигрибкової активності. Відрізняється вираженою епідермотропністю. Мішенню для тербінафіну є цитоплазматична мембрана грибкової клітини. Тербінафін діє на ранніх стадіях стерольного метаболізму, на рівні скваленепоксидазного циклу. Пригнічуючи фермент скваленепоксидазу, тербінафін гальмує формування ергостеролу – основного компонента клітинної стінки грибів, перешкоджаючи їх подальшому розмноженню. Скваленепоксидаза не пов'язана із системою Р450. Фунгіцидний ефект обумовлений накопиченням у грибковій клітині скваленів, що екстрагують з мембран ліпідні компоненти. Ліпідні гранули, що накопичуються всередині клітини, поступово збільшуючись в обсязі, розривають ущербні цитоплазматичні мембрани, приводячи грибкову клітину до загибелі. Тербінафін високоактивний щодо всіх дерматофітів, об'єднаних у пологи Trichophyton, Microsporum та Epidermophyton. Тербінафін у невеликих концентраціях має фунгіцидну дію щодо дерматофітів (Trichophyton rubrum, T.mentagrophytes, Т.verrucosum, Т.violaceum; Microsporum canis та Epidermophyton floccosum); цвілевих (Aspergillus spp., Scopulariopsis brevicaulis), дріжджоподібних - Candida albicans, С.stellatoidea, С.tropicalis, С.parapsilosis, С.guillermondi, C.kursei, C.pseudotropicalis, Pityrosporum orbiculare; диморфних грибів (Sporothrix schenckii та ін.). Ефект тербінафіну щодо дріжджоподібних грибів, залежно від їх виду, може бути фунгіцидним (Candida parapsilosis) або фунгістатичним (Candida albicans). Фунготербін® має також протизапальну, протисвербіжну, кератолітичну дію. Завдяки наявності сечовини у складі крему, препарат має зволожуючу дію, сприяє більш глибокому проникненню тербінафіну в шкіру.Клінічна фармакологіяПротигрибковий засібПоказання до застосуванняГрибкові захворювання шкіри, викликані чутливими збудниками (трихофітія, мікроспорія, епідермофітія, руброфітія, кандидоз шкіри): мікоз стоп/«грибок стопи» (tinea pedis); мікоз тулуба (tinea corporis), включаючи мікоз гладкої шкіри та мікоз великих складок; епідермофітія пахова (tinea craris), поверхневий кандидоз шкіри, спричинений грибами роду Candida (наприклад, Candida albicans); різноколірний лишай (pityriasis versicolor).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тербінафіну та/або інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяМожливо лише після ретельної оцінки очікуваної користі для матері та ризику для плоду. За необхідності використання крему фунготербін® у період лактації необхідно уникати контакту немовляти з обробленою фунготербіном® областю. Не рекомендується використання на великих поверхнях.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж та печіння шкіри, гіперемія (почервоніння) у місці нанесення. Припинення лікування не вимагають. Алергічні реакції: генералізований висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лікування слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкісь взаємодії крему Фунготербін з іншими лікарськими препаратами не відомі.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Перед застосуванням необхідно очистити та підсушити уражені ділянки. Фунготербін наносять 1 або 2 рази на добу на уражені ділянки шкіри та прилеглі ділянки. Крем накладають тонким шаром та злегка втирають. При нанесенні на область шкірних складок (пахвинна область, міжягідна, під молочними залозами) рекомендується прокладати марлеву смужку/бинт. Дерматомікоз тулуба, великих складок, стоп, гомілок: 1 раз на добу, тривалість лікування – 1 тиждень. Дерматомікоз стоп: 1 раз на добу, тривалість лікування – 1 тиждень. Кандидоз шкіри: 1 – 2 рази на добу, тривалість лікування – 1 – 2 тижні. Різнобарвний лишай: 1 – 2 рази на добу, тривалість лікування – 1 тиждень.ПередозуванняПри зовнішньому застосуванні малоймовірна. Симптоми: при випадковому прийомі крему внутрішньо можливі головний біль, нудота, гастралгія, запаморочення, прискорене сечовипускання, висипання. Лікування: активоване вугілля, при необхідності - симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражені ниркова або печінкова недостатність, хронічний алкоголізм, пригнічення кістковомозкового кровотворення, пухлини, хвороби обміну речовин, оклюзійні захворювання судин кінцівок, вагітність, період лактації, дитячий вік до 12 років (відсутність достатнього досвіду застосування).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозировка: 1 % Форма выпуска: гель Упаковка: фл. Производитель: Эвалар ЗАО Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .

Дозування: 1% Форма випуску: розчин Упакування: фл. Виробник: Евалар ЗАТ Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .

Дозування: 1% Форма випуску: розчин Упакування: фл. Виробник: Евалар ЗАТ Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини % Ітраконазолу пелет – 464 мг; З них: ітраконазол - 100 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 130,17 мг, сополімер метакрилової кислоти (еудрагіт) - 16,26 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0,08 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) цукрова крупка – 163,17 мг, сахароза (цукор) – 54,31 мг; Оболонка капсули: Титану діоксид – 1,3333 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,9197 %, барвник сонячний захід жовтий – 0,0044 %, желатин – до 100 %. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної світлозахисної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у банку світлозахисного скла з трикутним віночком типу БТС, закупорену кришкою, що натягується з ущільнюючим елементом. Кожну банку або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору № 0. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після щільної їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 3-4 годин після прийому внутрішньо. Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при прийомі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Ітраконазол на 99,8% зв'язується із білками плазми. Накопичення препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує накопичення у плазмі крові, а його швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через один тиждень після початку лікування та зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі та меншою мірою у поту. Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, і 3 днів після закінчення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу. Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні за допомогою ВЕРХ.Виводиться через шлунково-кишковий тракт від 3 до 18 % дози. Виведення нирками становить менше ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.ФармакодинамікаІтраконазол – синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідний триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами та дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи C. gla. ; Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а також іншими дріжджовими та цвілевими грибками.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз та інші системні або тропічні мікози; кандидомікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату або його складових частин; одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, інгібітори редуктази ГМК-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам та З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам Ірунін® слід призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, у період лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у животі та запор, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, анорексія. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадок гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку центральної нервової системи: біль голови, стомлюваність, запаморочення, периферична нейропатія. З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність та набряк легень. З боку інших органів та систем: порушення менструального циклу, алергічні реакції (такі як свербіж, висипання, кропив'янка та ангіоневротичний набряк), синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, забарвлення сечі у темний колір, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потужними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Оскільки ітраконазол переважно метаболізується ферментом CYP3A4, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин і еритроміцин. 2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам та пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі, як симвастатин та ловастатин; блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, оскільки метаболізм блокаторів кальцієвих каналів може бути знижений. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентрацією в плазмі та дією побічними ефектами У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінка рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; розщеплювані ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизол, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадйолу та норетистерону. 3. Вплив зв'язування білків. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфадимидин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 100 мг 1 раз на добу 7 днів 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стоп, вимагають додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія (див. таблицю) Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули Іруніна® двічі на добу (по 200 мг двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси (див. таблицю). Проміжок між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-а тиж. 2-га тиж. 3-я тиж. 4-а тиж. 5-а тиж. 6-а тиж. 7-а тиж. 8-а тиж. 9-а тиж. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 2-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® АБО Безперервне лікування: По дві капсули на день (по 200 мг один раз на добу) протягом 3 місяців. Виведення Іруніна зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози (рекомендовані дозування варіюють залежно від виду інфекції) Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія (випадки менінгіту) 200 мг 1 раз на добу Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля, симптоматичне лікування. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ірунін®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Іруніна. Ірунін не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Іруніна®. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Іруніна з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом Іруніна®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Ірунін у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Іруніна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини % Ітраконазолу пелет – 464 мг; З них: ітраконазол - 100 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 130,17 мг, сополімер метакрилової кислоти (еудрагіт) - 16,26 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0,08 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) цукрова крупка – 163,17 мг, сахароза (цукор) – 54,31 мг; Оболонка капсули: Титану діоксид – 1,3333 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,9197 %, барвник сонячний захід жовтий – 0,0044 %, желатин – до 100 %. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної світлозахисної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у банку світлозахисного скла з трикутним віночком типу БТС, закупорену кришкою, що натягується з ущільнюючим елементом. Кожну банку або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору № 0. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після щільної їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 3-4 годин після прийому внутрішньо. Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при прийомі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Ітраконазол на 99,8% зв'язується із білками плазми. Накопичення препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує накопичення у плазмі крові, а його швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через один тиждень після початку лікування та зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі та меншою мірою у поту. Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, і 3 днів після закінчення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу. Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні за допомогою ВЕРХ.Виводиться через шлунково-кишковий тракт від 3 до 18 % дози. Виведення нирками становить менше ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.ФармакодинамікаІтраконазол – синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідний триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами та дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи C. gla. ; Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а також іншими дріжджовими та цвілевими грибками.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз та інші системні або тропічні мікози; кандидомікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату або його складових частин; одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, інгібітори редуктази ГМК-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам та З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам Ірунін® слід призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, у період лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у животі та запор, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, анорексія. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадок гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку центральної нервової системи: біль голови, стомлюваність, запаморочення, периферична нейропатія. З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність та набряк легень. З боку інших органів та систем: порушення менструального циклу, алергічні реакції (такі як свербіж, висипання, кропив'янка та ангіоневротичний набряк), синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, забарвлення сечі у темний колір, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потужними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Оскільки ітраконазол переважно метаболізується ферментом CYP3A4, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин і еритроміцин. 2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам та пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі, як симвастатин та ловастатин; блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, оскільки метаболізм блокаторів кальцієвих каналів може бути знижений. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентрацією в плазмі та дією побічними ефектами У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінка рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; розщеплювані ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизол, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадйолу та норетистерону. 3. Вплив зв'язування білків. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфадимидин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 100 мг 1 раз на добу 7 днів 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стоп, вимагають додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія (див. таблицю) Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули Іруніна® двічі на добу (по 200 мг двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси (див. таблицю). Проміжок між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-а тиж. 2-га тиж. 3-я тиж. 4-а тиж. 5-а тиж. 6-а тиж. 7-а тиж. 8-а тиж. 9-а тиж. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 2-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® АБО Безперервне лікування: По дві капсули на день (по 200 мг один раз на добу) протягом 3 місяців. Виведення Іруніна зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози (рекомендовані дозування варіюють залежно від виду інфекції) Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія (випадки менінгіту) 200 мг 1 раз на добу Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля, симптоматичне лікування. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ірунін®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Іруніна. Ірунін не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Іруніна®. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Іруніна з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом Іруніна®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Ірунін у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Іруніна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N15 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Ратіофарм Завод-виробник: Русан Фарма Лтд (Індія/Росія) Действующее вещество: Итраконазол. .

Дозування: 100 мг Фасовка: N14 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Действующее вещество: Итраконазол. .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: ітраконазол (у мікропелети) 100 мг. Склад корпусу капсули: желатин – до 100%. Склад кришечки капсули: барвник індигокармін – 0.0471%, титану діоксид – 1%, желатин – до 100%. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули №0, корпус – прозорий, натурального кольору желатину, кришечка – непрозора синя; вміст капсул - білі або майже білі сферичні пелети.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Механізм дії пов'язаний із здатністю інгібувати цитохром P450-залежні ферменти чутливих грибів, що призводить до порушення синтезу ергостеролу клітинної стінки гриба. Має більш широкий спектр протигрибкової дії, ніж кетоконазол. Активний щодо Aspergillus spp., Blastomyces dermatitidis, Candida, Coccidioides immitis, Cryptococcus neoformans, Epidermophyton, Microsporum, Trichophyton, Histoplasma capsulatum, Malassezia furfur, Paracoccidioides brasiliensis, SporothrixФармакокінетикаТерапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після закінчення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол визначається в кератині нігтів через тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після закінчення 3-місячного курсу терапії.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняВульвовагінальний кандидоз, мікози шкіри, порожнини рота, очей, оніхомікоз, спричинений дерматофітами та/або дріжджами, системні мікози (включаючи системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз, гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, мікози, мікози, мікози та ін).Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом внутрішньо терфенадину, астемізолу, мізоластину, цизаприду, дофетиліду, хінідину, пімозиду, симвастатину, ловастатину, мідазоламу або тріазоламу; підвищена чутливість до ітраконазолу.Вагітність та лактаціяПри вагітності ітраконазол застосовують лише за системних мікоз, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час застосування ітраконазолу рекомендується використовувати контрацептивні засоби. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях встановлено, що ітраконазол має ембріотоксичну дію та викликає аномалії розвитку плода. Застосування у дітей В даний час недостатньо даних щодо застосування ітраконазолу у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, запор, підвищення активності ферментів печінки, холестатична жовтяниця; в окремих випадках – гепатит. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення; в окремих випадках – периферична невропатія. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – набряки, застійна серцева недостатність та набряк легенів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона. Інші: при тривалому застосуванні – дисменорея, випадання волосся, гіпокаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиЗасоби, що викликають індукцію ферментів печінки (рифампіцин, фенітоїн), можуть зменшувати концентрацію ітраконазолу у плазмі. При одночасному застосуванні з препаратами, які зменшують кислотність шлункового соку (в т.ч. м-холіноблокатори, антацидні засоби, блокатори гістамінових H2-рецепторів), можливе зменшення всмоктування ітраконазолу. При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких здійснюється за участю ізоферментів CYP3A, можливе збільшення інтенсивності та/або тривалості їх ефектів. До таких препаратів відносяться терфенадин, астемізол, цизаприд, мідазолам, триазолам (для прийому внутрішньо), непрямі антикоагулянти, циклоспорин, дигоксин, блокатори кальцієвих каналів, хінідин, вінкрістин.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 100 мг 1 раз на добу або по 200 мг 1-2 рази на добу, тривалість лікування залежить від етіології захворювання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати у пацієнтів із симптомами шлуночкової дисфункції та вказівками в анамнезі на застійну серцеву недостатність. Не слід застосовувати ітраконазол у пацієнтів із захворюваннями печінки. Однак у випадках крайньої необхідності при цирозі печінки та/або порушенні функції нирок лікування ітраконазолом проводять під контролем його рівня у плазмі та з відповідною корекцією дози. У разі підвищення активності трансаміназ печінки ітраконазол застосовують у випадках, коли очікувана користь терапії перевищує можливий ризик ураження печінки. У разі застосування ітраконазолу понад 1 місяць необхідний контроль функції печінки. При розвитку на фоні лікування симптомів серцевої недостатності, порушень функції печінки, периферичної невропатії слід відмінити ітраконазол. З обережністю застосовують ітраконазол при підвищеній чутливості до інших похідних азолу. Використання у педіатрії В даний час недостатньо даних щодо застосування ітраконазолу у дітей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: ітраконазол (у мікропелетах) 100 мг. 4 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Похідне тріазол. Пригнічує синтез ергостеролу клітинної мембрани грибів. Активний щодо дермагофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum) дріжджових грибів Candida spp. (включаючи Candida albicans, Candida parapsilosis), цвілевих грибів (Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Penicillium marneffei, Pseudallescheria boydii, Histoplasma spp., Coccidioix Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis), Stalassezia spp. Деякі штами можуть бути стійкі: Candida glabrata, Candida krusei, Candida tropicalis, Absidia spp., Fusarium spp., Mucor spp., Rhizomucor spp., Rhizopus spp., Scedosporium proliferans, Scopulariopsis spp. Ефективність лікування оцінюється через 2-4 тижні після припинення терапії (при мікозах), через 6-9 місяців – при оніхомікозах (у міру зміни нігтів).ФармакокінетикаВсмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) досить повно. Прийом ітраконазолу в капсулах відразу після їди збільшує біодоступність. Прийом його у вигляді розчину натще призводить до більш високої швидкості досягнення Cmax і більшої величини концентрації рівноважної фази (Css) у порівнянні з прийомом після їжі (на 25%). Час досягнення Cmax; при прийомі капсул - близько 3-4 год. Css при прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу – 0.4 мкг/мл; при прийомі 200 мг 1 раз на добу -1.1 мкг/мл, 200 мг 2 рази на добу - 2 мкг/мл. Час досягнення Cmax ;при прийомі розчину - близько 2 годин при прийомі натще і 5 годин - після їди. Час настання Css у плазмі при тривалому застосуванні – 1-2 тижні. Зв'язок із білками плазми – 99.8%. Добре проникає в тканини та органи (в т.ч. у слизову оболонку піхви), міститься в секреті сальних та потових залоз. Концентрація ітраконазолу у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі; у тканинах, що містять кератин, – у 4 рази. Терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Низькі концентрації визначаються в сальних та потових залозах шкіри. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів, у т. ч. гідроксиітраконазолу. Є інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7. Виведення з плазми - двофазне: нирками протягом 1 тижня (35% у вигляді метаболітів, 0.03% - у незміненому вигляді) та через кишечник (3-18% у незміненому вигляді). T1/2; - 1-1.5 дня. Не видаляється під час проведення діалізу.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняВульвовагінальний кандидоз; дерматомікоз, різнобарвний лишай, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, кератомнкоз; оніхомікоз, викликаний дерматофітами або дріжджоподібними грибами; системні мікози - системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (в т.ч. криптококовий менінгіт) у імунокомпромітованих осіб та криптококоз центральної нервової системи незалежно від імунного статусу при неефективності терапії 1-ї лінії; гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз; інші системні і тропічні мікози, що рідко зустрічаються.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічна серцева недостатність, зокрема. в анамнезі (крім терапії життєзагрозливих станів); одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP3A4, що подовжують інтервал QT(астемізол, беприділ, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол, мізоластин, пімозід, хінідин, сертнідол, терфенадин); інгібітори ГМГ-КоА редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвестатин); одночасний пероральний прийом триазоламу та мідазоламу, алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилерготамін), нісолдипіну, елетриптану; вагітність; період лактації. З обережністю. Ниркова та печінкова недостатність, периферична нейропатія, фактори ризику: хронічна серцева недостатність (ішемічна хвороба серця, ураження серцевих клапанів, тяжкі захворювання легень, у т.ч. хронічна обструктивна хвороба легень, стани, що супроводжуються набряковим синдромом), порушення слуху, одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів, дитячий та літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей З обережністю: дитячий вік. Дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту), біль у животі. З боку гепато-біліарної системи: оборотне підвищення «печінкових» ферментів, гепатит, у дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося важке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, периферична нейропатія. З боку імунної системи: ; анафілактичні, анафіпактоїдні та алергічні реакції. З боку шкірних покривів: в дуже рідкісних випадках - мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона) шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алопеція, світлочутливість. Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, хронічна серцева недостатність і набряк легень.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що зменшують кислотність шлунка, знижують абсорбцію ітраконазолу, що пов'язано з розчинністю оболонок капсул. 2. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Ітраконазол переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном, що є потужними індукторами ізоферменту CYP3A4. Дослідженням було встановлено, що у цих випадках бнодоступність ітраконазолу та пірокснітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, що є потенційними індукторами мікросомальних ферментів печінки, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. 3. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Перед початком прийому супутніх лікарських препаратів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо шляхів метаболізму даного препарату, зазначених в інструкції з медичного застосування. Після припинення лікування концентрації ітраконазолу у плазмі знижуються поступово залежно від дози та тривалості. Це необхідно брати до уваги під час обговорення мігруючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, левацетилметадол, сертиндол - спільне застосування даних лікарських засобів з ітраконазолом може викликати підвищення концентрації цих речовин у плазмі та збільшувати ризик подовження інтервалу QT і в рідких випадках. des pointes); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як симвастатин і ловастатин; мідазолам для прийому внутрішньо та триазолам; алкалоїди ріжків такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин; блокатори «повільних» кальцієвих каналів - на додаток до можливої ​​фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4, блокатори «повільних» кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, що посилюється при одночасному прийомі з ітраконазолом. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентраціями у плазмі, дією, побічними ефектами. ;У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати. непрямі антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; метаболізовані ізоферментом CYP3A4 блокатори «повільних» кальцієвих каналів, такі як верапаміл та похідні дигідропіридину; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як аторвастатин; деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон алфентаніл, алпразолам, бротшолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизолірамнд, елетрнптан, галофатрин, репаглінід. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. 4. Вплив зв'язок білками плазми. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одразу після їди. Капсули ковтають повністю. Виведення препарату ітраконазол зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від клінічної картини лікування: при вульвовагінальному кандидозі – 200 мг 2 рази на добу протягом 1 дня або 200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів; при дерматомікозах - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів; ураження висококератинізованих ділянок шкіри (дерматофітія стоп та кистей) -200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 30 днів; при висівковому лишаї - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів; при кандидозі слизової оболонки ротової порожнини - 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів (у деяких випадках у імунокомпромітованих осіб біодоступність ітраконазолу може знижуватися, що іноді вимагає подвоєння дози); при кератомікозах – 200 мг 1 раз на добу протягом 21 дня (тривалість лікування залежить від клінічної відповіді); при оніхомікозі - 200 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців або 200 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня на курс; при ураженні нігтів на ногах (незалежно від наявності ураження нігтів на руках) проводять 3 курси з інтервалом 3 тижні. При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси з інтервалом 3 тижні; елімінація ітраконазолу зі шкіри та нігтів повільна; оптимальна клінічна відповідь при дерматомікозах досягається через 2-4 місяці після завершення лікування, при оніхомікозах - 6-9 місяців; при системному аспергільозі - 200 мг на добу протягом 2-5 місяців; при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному кандидозі – 100-200 мг 1 раз на добу протягом 3 тижнів – 7 місяців, при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному криптококкозі без ознак менінгіту – 200 мг 1 раз на добу протягом 2-12 місяців. При криптококовому менінгіті – 200 мг 2 рази на добу протягом 2-12 місяців; лікування гістоплазмозу починають з 200 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців; при бластомікозі – 100 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців; при споротрихозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців; при паракокцидіоїдозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; при хромомікозі -100-200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід застосовувати підтримуючі заходи. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ітраконазол, необхідно використовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. При одночасному прийомі ітраконазолу і блокаторів кальцієвих каналів, які можуть мати той самий ефект, необхідно бути обережними. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Ітраконазолу. Ітраконазол не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення хронічної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серце,таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; серйозні захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності. Лікування має проводитися з обережністю, при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити.при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити.при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити. При зниженій кислотності шлунка при цьому стані абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, алюмінію гідроксид), рекомендується їх використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Ітраконазолу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим блокатори Н1; гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Ітраконазолу з напоями, що містять колу. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відзначалося у пацієнтів, які вже мали захворювання печінки, у пацієнтів, з іншими тяжкими захворюваннями, які отримували терапію ітраконазолом за системними показаннями, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичокську дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексину, нудоти, блювання, слабкості, болю в животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів. Порушення функції печінки: ітраконазол метаболізується переважно у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазала при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик Ітраконазол у вигляді капсул не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД. Лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального), у яких існує ризик рецидиву. Клінічні дані щодо застосування капсул Ітраконазол у педіатричній практиці обмежені. Капсули Ітраконазол не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Ітраконазолу. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Ітраконазол може спричинити запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та іншою технікою, яка потребує підвищеної уваги під час роботи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсула - 1 капс. Активна речовина: пелет ітраконазолу (22%) 455 мг у перерахунку на ітраконазол 100 мг; склад корпусу капсули: желатин – до 100%; склад кришечки капсули: барвник індигокармін – 0.0471%, титану діоксид – 1%, желатин – до 100%. 15 капсул у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або банки полімерні для лікарських засобів. По 5 капсул в контурне осередкове пакування (3) з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Одну банку або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули, корпус – прозорий, натурального кольору желатину, кришечка – непрозора синя; вміст капсул - білі або майже білі сферичні пелети.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб, похідний триазолу. Механізм дії пов'язаний із здатністю інгібувати цитохром P450-залежні ферменти чутливих грибів, що призводить до порушення синтезу ергостеролу клітинної стінки гриба. Має більш широкий спектр протигрибкової дії, ніж кетоконазол. Активний щодо Aspergillus spp., Blastomyces dermatitidis, Candida, Coccidioides immitis, Cryptococcus neoformans, Epidermophyton, Microsporum, Trichophyton, Histoplasma capsulatum, Malassezia furfur, Paracoccidioides brasiliensis, SporothrixДія на організмМає ширший спектр протигрибкової дії.ФармакокінетикаВнаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол накопичується у плазмі при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація ітраконазолу, як правило, досягається протягом приблизно 15 днів, при цьому значення максимальної концентрації ітраконазолу та AUC (площа під кривою "концентрація-час") при багаторазовому прийомі в 4-7 разів вище, ніж при одноразовому прийомі. Максимальна рівноважна концентрація ітраконазолу у плазмі становить близько 2 мкг/мл при застосуванні 200 мг ітраконазолу 1 раз на день. Кінцевий період напіввиведення зазвичай становить 16-28 годин при одноразовому прийомі та 34-42 години при багаторазовому прийомі. Концентрація ітраконазолу в плазмі знижується до практично невизначеного значення протягом 7-14 днів, після припинення терапії в залежності від призначеної дози та тривалості лікування. Абсорбція. Після внутрішнього застосування ітраконазол швидко абсорбується. Максимальні концентрації незміненого ітраконазолу у плазмі досягаються протягом 2-5 годин після перорального прийому. Абсолютна біодоступність ітраконазол становить близько 55%. При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається прийомом капсул відразу після їди. Розподіл. Ітраконазол на 99,8% зв'язується з білками плазми, в основному з альбуміном (гідроксиітраконазол зв'язується з альбуміном на 99,6%). Також відзначено спорідненість до ліпідів. У незв'язаному вигляді у плазмі залишається лише 0,2% ітраконазолу. Здається обсяг розподілу > 700 л, що свідчить про його значний розподіл у тканинах. Концентрації у легенях, нирках, кістках, шлунку, селезінці та м'язах, у 2-3 рази вище, ніж відповідні концентрації у плазмі, при цьому концентрація ітраконазолу у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, приблизно у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині значно нижча, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність ітраконазолу проти збудників інфекцій, присутніх у цереброспінальній рідині. Метаболізм. CYP3A4 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі ітраконазолу. Ітраконазол піддається активному метаболізму в печінці з утворенням множини метаболітів. Основним метаболітом є гідроксиітраконазол, який in vitro має протигрибкову активність, порівнянну з ітраконазолом. Концентрації гідроксиітраконазолу у плазмі приблизно в 2 рази перевищують концентрацію ітраконазолу. Екскреція. Приблизно 35% ітраконазолу виводиться у вигляді неактивних метаболітів нирками протягом одного тижня та близько 54% ​​кишківником. Оскільки перерозподіл ітраконазолу з тканин, що містять кератин, є незначним, виведення ітраконазолу із цих тканин пов'язане з регенерацією епідермісу. На відміну від плазми крові, концентрація ітраконазолу до шкіри зберігається протягом від 2 до 4 тижнів після припинення 4-тижневого лікування, а концентрація в кератині нігтя, де ітраконазол може бути виявлений вже через 1 тиждень після початку лікування, зберігається принаймні протягом шести місяців після закінчення 3-місячного курсу лікування. Порушення функції печінки. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. У пацієнтів з цирозом печінки при одноразовому прийомі 100 мг ітраконазолу середня максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі була значно нижчою, ніж у здорових добровольців. Дані про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки відсутні. Порушення функції нирок. Дані про пероральне застосування ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. Проведення діалізу не впливає на період напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.ІнструкціяВсередину запиваючи водою.Показання до застосуванняВульвовагінальний кандидоз, мікози шкіри, порожнини рота, очей, оніхомікоз, спричинений дерматофітами та/або дріжджами, системні мікози (включаючи системний аспергільоз, кандидоз, криптококоз, гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз, мікози, мікози, мікози та ін).Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом внутрішньо терфенадину, астемізолу, мізоластину, цизаприду, дофетиліду, хінідину, пімозиду, симвастатину, ловастатину, мідазоламу або тріазоламу; підвищена чутливість до ітраконазолу. З обережністю застосовують ітраконазол при підвищеній чутливості до інших похідних азолу.Вагітність та лактаціяПри вагітності ітраконазол застосовують лише за системних мікоз, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам дітородного віку під час застосування ітраконазолу рекомендується використовувати контрацептивні засоби. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях встановлено, що ітраконазол має ембріотоксичну дію та викликає аномалії розвитку плода. В даний час недостатньо даних щодо застосування ітраконазолу у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, запор, підвищення активності ферментів печінки, холестатична жовтяниця; в окремих випадках – гепатит. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення; в окремих випадках – периферична невропатія. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – набряки, застійна серцева недостатність та набряк легенів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона. Інші: при тривалому застосуванні – дисменорея, випадання волосся, гіпокаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиІтраконазол переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Інші лікарські препарати, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту або змінюють його активність, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Подібним чином, ітраконазол може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту. Ітраконазол відноситься до сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. При одночасному застосуванні ітраконазолу з іншими лікарськими засобами рекомендується ознайомитися з інструкцією щодо застосування для з'ясування способу метаболізму препарату та вирішення питання необхідності зміни його дози. Лікарські препарати, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку (наприклад, антацидні засоби, такі як гідроксид алюмінію або засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти, такі як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи), порушують всмоктування ітраконазолу. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Ітраконазол. Ітраконазол рекомендується приймати разом із напоями, що містять колу, при сумісному застосуванні лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку. Рекомендується приймати лікарські препарати, що нейтралізують соляну кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію), мінімум за 1 годину або через 2 години після прийому препарату Ітраконазол. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Спільне застосування ітраконазолу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 може сприяти зниженню біодоступності ітраконазолу та гідроксиітраконазолу настільки, що значною мірою знижуватиметься ефективність лікарського засобу. Антибактеріальні засоби: ізоніазид, рифабутин, рифампіцин. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн. Противірусні препарати: ефавіренз, невірапін. Таким чином, застосування сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 разом із ітраконазолом не рекомендується. Рекомендується уникати застосування цих лікарських засобів протягом двох тижнів до початку прийому ітраконазолу та під час лікування препаратом, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із зниженням ефективності ітраконазолу. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Лікарські препарати, які можуть спричинити збільшення концентрації ітраконазолу у плазмі крові. Застосування сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 одночасно з ітраконазолом може спричинити збільшення біодоступності ітраконазолу. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4: Антибактеріальні препарати: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин. Противірусні засоби: дарунавір у комбінації з ритонавіром, фосампренавір у комбінації з ритонавіром, індинавір, ритонавір. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю разом із ітраконазолом. Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ітраконазол разом із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації фармакологічних ефектів ітраконазолу, при необхідності можливе зниження дози ітраконазолу. Лікарські засоби, концентрація яких у плазмі може збільшуватися при спільному застосуванні з ітраконазолом. Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть порушувати метаболізм лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 та перешкоджати транспортуванню препаратів під дією Р-глікопротеїну. Це може призвести до збільшення плазмової концентрації даних лікарських засобів та/або їх активних метаболітів при сумісному прийомі з ітраконазолом. Підвищення плазмової концентрації може спричинити посилення або пролонгацію як терапевтичних, так і небажаних ефектів цих лікарських засобів. Прийом спільно з ітраконазолом лікарських засобів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 і здатних подовжувати інтервал QT на електрокардіограмі, може бути протипоказаний, так як це може призвести до розвитку шлуночкових тахіаритмій, включаючи аритмію типу "пірует",яка є потенційно небезпечним для життя станом. Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.залежно від дози препарату та тривалості лікування. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.залежно від дози препарату та тривалості лікування. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.на метаболізм яких впливає ітраконазол.на метаболізм яких впливає ітраконазол. Препарати, плазмова концентрація яких може знижуватись під дією ітраконазолу. Одночасне застосування ітраконазолу з нестероїдним протизапальним препаратом мелоксикам може знизити концентрацію у плазмі мелоксикаму. Рекомендується з обережністю застосовувати мелоксикам одночасно з ітраконазолом, а також ретельно контролювати клінічний стан пацієнта та виникнення побічних ефектів. У разі потреби слід коригувати дозу мелоксикаму.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 100 мг 1 раз на добу або по 200 мг 1-2 рази на добу, тривалість лікування залежить від етіології захворювання.ПередозуванняСимптоми, що спостерігалися при передозуванні ітраконазолу, були порівняні з дозозалежними побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні доз препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію, зробити промивання шлунка розчином гідрокарбонату натрію, дати активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі підвищення активності трансаміназ печінки ітраконазол застосовують у випадках, коли очікувана користь терапії перевищує можливий ризик ураження печінки. У разі застосування ітраконазолу понад 1 місяць необхідний контроль функції печінки. При розвитку на фоні лікування симптомів серцевої недостатності, порушень функції печінки, периферичної невропатії слід відмінити ітраконазол.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКожна капсула містить ітраконазол пелети (22%) - 0,460 г. Капсули - 1 капс. активна речовина: ітраконазол – 0,100 г; допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5) - 0,1472 г, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1] (еудрагид Е-100) - 0,0046 г, сахароза ; корпус: желатин, титану діоксид (Е 171), азорубін (кармуазин) Е 122; кришечка: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін – F D&C Blue 2 (Е 132). Капсули, 100мг. По 1, 3, 4, 5, 6 або 7 капсул в контурне осередкове впакування. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 непрозорі, рожевого кольору з кришечкою синього кольору. Вміст капсул – сферичні мікрогранули (пелети) від білого до кремового кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВсмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) досить повно. Прийом ітраконазолу в капсулах відразу після їди збільшує біодоступність. Прийом його у вигляді розчину натще призводить до більш високої швидкості досягнення максимальної концентрації (Сmах) та більшої величини концентрації рівноважної фази (Css) порівняно з прийомом після їжі (на 25%). Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при прийомі капсул – близько 3-4 год. Css при прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу – 0,4 мкг/мл; при прийомі 200 мг 1 раз на добу –1,1 мкг/мл, 200 мг 2 рази на добу – 2 мкг/мл. ТСmах при прийомі розчину - близько 2 годин при прийомі натще і 5 годин - після їди. Час настання Css у плазмі при тривалому застосуванні – 1-2 тижні. Зв'язок із білками плазми – 99,8%. Добре проникає в тканини та органи (в т.ч. у слизову оболонку піхви), міститься в секреті сальних та потових залоз. Концентрація ітраконазолу у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі; у тканинах, що містять кератин, – у 4 рази. Терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Низькі концентрації визначаються в сальних та потових залозах шкіри. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів, у т.ч. гідроксиітраконазолу. Є інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7. Виведення з плазми – двофазне: нирками протягом 1 тижня (35% у вигляді метаболітів, 0,03% – у незміненому вигляді) та через кишечник (3-18% у незміненому вигляді). Період напіввиведення (Т1/2) – 1-1,5 дні. Не видаляється під час проведення діалізу.ФармакодинамікаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Похідне тріазол. Пригнічує синтез ергостеролу клітинної мембрани грибів. Активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджових грибів Candida spp. (включаючи Candida albicans, Candida parapsilosis), цвілевих грибів (Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Penicillium mameffei, Pseudallescheria boydii, Histoplasma spp., Coccidioix, Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis), Malassezia spp. Деякі штами можуть бути стійкими: Candida glabrata, Candida krusei, Candida tropicalis, Absidia spp., Fusarium spp., Mucor spp., Rhizomucor spp., Rhizopus spp., Scedosporium proliferans, Scopulariopsis spp. Ефективність лікування оцінюється через 2-4 тижні після припинення терапії (при мікозах), через 6-9 місяців – при оніхомікозах (у міру зміни нігтів).Показання до застосуванняВульвовагінальний кандидоз; дерматомікоз, різнобарвний лишай, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, кератомікоз; оніхомікоз, викликаний дерматофітами або дріжджоподібними грибами; системні мікози - системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (в т.ч. криптококовий менінгіт) у імунокомпромітованих осіб та криптококоз центральної нервової системи незалежно від імунного статусу при неефективності терапії 1-ї лінії; гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз; інші системні і тропічні мікози, що рідко зустрічаються.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічна серцева недостатність, зокрема. в анамнезі (крім терапії життєзагрозних станів); одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP3A4, що подовжують інтервал QT (астемізол, беприділ, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол, мізоластин, пімозід, хінідин, сертиндол, терфенадин); інгібітори ГМГ-КоА редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвстатин); одночасний пероральний прийом триазоламу та мідазоламу, алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилерготамін), нісолдипіну, елетриптану; вагітність; період лактації. З обережністю: Ниркова та печінкова недостатність, периферична нейропатія, фактори ризику: хронічна серцева недостатність (ішемічна хвороба серця, ураження серцевих клапанів, тяжкі захворювання легень, у т.ч. хронічна обструктивна хвороба легень, стани, що супроводжуються набряковим синдромом), порушення слуху; повільних кальцієвих каналів, дитячий та літній вік.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту), біль у животі. З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення "печінкових" ферментів, гепатит; у дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. З боку імунної системи: анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції. З боку шкірних покривів: у дуже рідкісних випадках - мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона) шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алопеція, світлочутливість. Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, хронічна серцева недостатність та набряк легенів.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Лікарські засоби, що зменшують кислотність шлунка, знижують абсорбцію ітраконазолу, що пов'язане із розчинністю оболонок капсул. 2. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу Ітраконазол переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном, що є потужними індукторами ізоферменту CYP3A4. Дослідженням було встановлено, що в цих випадках біодоступність ітраконазолу та гідрокеїтраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, що є потенційними індукторами мікросомальних ферментів печінки, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як ритонавір. Індинавір, кларитроміцин та еритроміцин можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. 3. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Перед початком прийому супутніх лікарських препаратів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо шляхів метаболізму даного препарату, зазначених в інструкції з медичного застосування. Після припинення лікування концентрації ітраконазолу в плазмі поступово знижуються залежно від дози та тривалості лікування (див. розділ "Фармакокінетика"). Це необхідно брати до уваги під час обговорення мігруючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, левацетилметадол, сертиндол - спільне застосування даних лікарських засобів з ітраконазолом може викликати підвищення концентрації цих речовин у плазмі та збільшувати ризик подовження інтервалу QT і в рідких випадках. des pointes). інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі як симвастатин і ловастатин, мідазолам для прийому внутрішньо та триазолам, алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів - на додаток до можливої ​​фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4, блокатори "повільних" кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, що посилюється при одночасному прийомі з ітраконазолом. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентраціями у плазмі, дією, побічними ефектами. У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати. Непрямі антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; метаболізовані ізоферментом CYP3A4 блокатори "повільних" кальцієвих каналів, такі як верапаміл та похідні дигідропіридину; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі як аторвастатин; деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизолірамід, елетриптан, галофантрин, репаглінід. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. 4. Вплив на зв'язок білками плазми Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одразу після їди. Капсули ковтають повністю. Виведення препарату ітраконазол зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від клінічної картини лікування: при вульвовагінальному кандидозі – 200 мг 2 рази на добу протягом 1 дня або 200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів; при дерматомікозах – 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів; ураження висококератинізованих ділянок шкіри (дерматофітія стоп та кистей) – 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 30 днів; при висівковому лишаї - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів; при кандидозі слизової оболонки ротової порожнини - 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів (у деяких випадках у імунокомпромітованих осіб біодоступність ітраконазолу може знижуватися, що іноді вимагає подвоєння дози); при кератомікозах – 200 мг 1 раз на добу протягом 21 дня (тривалість лікування залежить від клінічної відповіді); при оніхомікозі – 200 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців або 200 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня на курс; при ураженні нігтів на ногах (незалежно від наявності ураження нігтів на руках) проводять 3 курси з інтервалом 3 тижні. При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси з інтервалом 3 тижні; елімінація ітраконазолу зі шкіри та нігтів повільна; оптимальна клінічна відповідь при дерматомікозах досягається через 2-4 місяці після завершення лікування, при оніхомікозах - 6-9 місяців; при системному аспергільозі - 200 мг на добу протягом 2-5 місяців; при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному кандидозі – 100-200 мг 1 раз на добу протягом 3 тижнів – 7 місяців, при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному криптококкозі без ознак менінгіту – 200 мг 1 раз на добу протягом 2-12 місяців. При криптококовому менінгіті – 200 мг 2 рази на добу протягом 2-12 місяців; лікування гістоплазмозу починають з 200 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців; при бластомікозі – 100 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців; при споротрихозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців; при паракокцидіоїдозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; при хромомікозі – 100-200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід приміряти підтримуючі заходи. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ітраконазол, необхідно використовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. При одночасному прийомі ітраконазолу і блокаторів кальцієвих каналів, які можуть мати той самий ефект, необхідно бути обережними. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Ітраконазолу. Ітраконазол не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення хронічної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серця, таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; серйозні захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності. Лікування має проводитися з обережністю, при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити. При зниженій кислотності шлунка при цьому стані абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, алюмінію гідроксид), рекомендується використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Ітраконазолу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим блокатори Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи рекомендується приймати капсули Ітраконазолу з напоями, що містять колу. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відзначалося у пацієнтів, які вже мали захворювання печінки, у пацієнтів з іншими тяжкими захворюваннями, які отримували терапію ітраконазолом за системними показаннями, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.нудоти, блювання, слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.нудоти, блювання, слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів. Порушення функції печінки: ітраконазол метаболізується переважно у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик Ітраконазол у вигляді капсул не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД. Лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального), у яких існує ризик рецидиву. Клінічні дані щодо застосування капсул Ітраконазол у педіатричній практиці обмежені. Капсули Ітраконазол не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Ітраконазолу. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ітраконазол може спричинити запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та іншою технікою, яка потребує підвищеної уваги під час роботи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: ітраконазол 100 мг; допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5), метилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та бутилметакрилату сополімер (еудрагіт Е-100), сахароза; Тверда желатинова капсула № 0: желатин, вода очищена, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, натрію лаурилсульфат, барвники; кришечка капсули - титану діоксид, барвник заліза оксид чорний (для нанесення логотипу фірми "G"); корпус капсули - барвник червоний (Понсо 4R), барвник азорубін (кармоїзін), титану діоксид (для напису "canditral"). По 4, 6 або 7 капсул в контурне осередкове впакування. 1 контурну коміркову упаковку по 4, 6, 7 капсул або 2 контурні коміркові упаковки по 7 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0 з корпусом червоного кольору та кришечкою білого кольору з логотипом фірми чорного кольору на кришечці та написом "canditral" білого кольору на корпусі. Вміст капсул – сферичні мікрогранули від білого до білого з бежевим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після їди. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 3-4 год. Розподіл Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (при прийомі 100 мг один раз на добу), 1,1 мкг/мл (при прийомі 200 мг один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (при прийомі 200 мг двічі на добу). При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Зв'язок із білками плазми – 99,8%. Ітраконазол добре проникає та розподіляється у тканинах та органах. Концентрація препарату в легенях, нирках, печінці, селезінці, шлунку, кістках, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі. Накопичення ітраконазолу в кератинових тканинах, особливо в шкірі, в 4 рази перевищує його у плазмі, а швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення лікування, терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування; у слизовій оболонці піхви – протягом 2 днів після закінчення 3-х денного курсу лікування у дозі 200 мг на добу та 3-х днів після закінчення одноденного курсу лікування у дозі 200 мг двічі на добу.Терапевтична концентрація препарату в кератині нігтів визначається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у секреті сальних та потових залоз. Метаболізм Метаболізується печінкою з утворенням активних метаболітів, один з яких – гідроксиітраконазол – має порівняну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Виведення Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 24-36 год. Виведення з калом становить від 3 до 18% дози. Виведення нирками – менше 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом (наприклад, при СНІДі, після трансплантації органів або у разі нейтропенії) біодоступність ітраконазолу може знижуватися. У пацієнтів з цирозом печінки знижена біодоступність ітраконазолу, період напіввиведення збільшений.ФармакодинамікаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії, похідний тріазол. Інгібує синтез ергостеролу, що є важливим компонентом клітинної мембрани грибів. Ітраконазол активний щодо дерматофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібних грибів та дріжджів (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Candida spp., включаючи Candida albicans, Candida glabrata та Candida krusei); Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, Pseudallescheria boydii, Penicillium marneffei, а також інших дріжджових грибів.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; кандидомікози з ураженням шкіри та слизових, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз; криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт (пацієнтам з імунодефіцитом та пацієнтам з криптококозом центральної нервової системи Кандитрал® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні); гістоплазмоз; споротригосп; паракокцидіоідомікоз; бластомікоз; інші системні чи тропічні мікози.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів; дитячий вік до 3-х років. Одночасний прийом препарату Кандитрал® прийом наступних лікарських засобів: препарати, що метаболізуються ферментом CYP3A4, які можуть збільшувати QT інтервал (терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, левометадон, сертиндол); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що розщеплюються ферментом CYP3A4 (симвастатин, ловастатин); мідазолам та тріазолам (для прийому внутрішньо); препарати алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин). З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам препарат Кандитрал® слід призначати лише у загрозливих для життя випадках, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, зниження апетиту, біль у животі, діарея, запор. З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит; дуже рідко – тяжке токсичне ураження печінки, зокрема гостра печінкова недостатність із летальним результатом. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; рідко – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку шкірних покривів: алопеція, світлочутливість. Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, застійна серцева недостатність та набряк легень, гіперкреатинемія, забарвлення сечі у темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що впливають на абсорбцію ітраконазолу Препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, знижують абсорбцію ітраконазолу. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу Ітраконазол переважно розщеплюється ферментом CYP3A4. При одночасному застосуванні з рифампіцином, рифабутином, фенітоїном, карбамазепіном, ізоніазидом, що є потужними індукторами ферменту CYP3A4, біодоступність ітраконазолу та гідроксиітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування Кандитралу з даними препаратами, що є потенційними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Потужні інгібітори ферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгація їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Після припинення лікування препаратом Кандитрал®, концентрація ітраконазолу в плазмі поступово знижується залежно від дози та тривалості лікування (див. розділ "Фармакокінетика"). Це необхідно брати до уваги під час обговорення інгібуючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Лікарські засоби, призначати які одночасно з препаратом Кандитрал® не рекомендується: блокатори кальцієвих каналів - на додаток до можливої ​​фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ферменту CYP3A4, блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який посилюється. Кандітрал ®. Препарати, при одночасному призначенні яких рекомендується стежити за їх концентрацією у плазмі, дією, побічними ефектами. За необхідності дозу цих препаратів слід зменшити: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір, індинавір, саквінавір); деякі протипухлинні препарати (алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат); блоки кальцієвих каналів (верапаміл і похідні дигідропіридину), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі імуносупресивні засоби (циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА (аторвастатин), що розщеплюються ферментом CYP3A4; деякі глюкокортикостероїди (будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон); інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, репаглінід Взаємодії між ітраконазолом зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими лікарськими засобами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Вульвовагінальний кандидоз: 200 мг 2 рази на день 1 день або 200 мг 1 раз на день 3 дні. Висівкоподібний лишай: 200 мг 1 раз на добу 7 днів. Дерматомікоз гладкої шкіри: 200 мг 1 раз на добу 7 днів, або 100 мг 1 раз на добу 15 днів. Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи: 200 мг 2 рази на добу 7 днів або 100 мг 1 раз на добу 30 днів. Оральний кандидоз: 100 мг 1 раз на день 15 днів. Грибковий кератит: 200 мг 1 раз на день 21 день. Можлива корекція тривалості лікування з урахуванням позитивної динаміки клінічної картини. Біодоступність препарату при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або пацієнтів з трансплантованими органами. У цих випадках може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами, цвілевими грибами Дози та тривалість лікування Пульс-терапія Один курс: щоденний прийом по 200 мг двічі (2 капсули двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкового ураження нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси. Інтервал між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень. 2-й тиждень. 3-й тиждень. 4-й тиждень. 5-й тиждень. 6-й тиждень. 7-й тиждень. 8-й тиждень. 9-й тиждень. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 2-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому Кандитралу® 2-й курс Безперервне лікування Дози Тривалість лікування Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 200 мг на добу 3 місяці Виведення ітраконазолу зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальний клінічний та мікологічний ефект досягається через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців У разі інвазивного або дисемінованого захворювання дозу рекомендується збільшити до 200 мг двічі на добу. Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг 2 рази на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія - див. розділ "Особливі вказівки" Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 м г 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Застосування у педіатрії Кандитрал не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід провести промивання шлунка протягом першої години, призначити активоване вугілля. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Кандитрал®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Кандитралу. Кандитрал не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується їх використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому Кандитралу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамін блокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Кандитралу з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Кандитралу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Кандитралу®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Кандитрал у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Кандитралу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: каспофунгіну ацетат 60,6 мг (еквівалент каспофунгіну у вигляді безводної основи 54,6 мг)* або 83,9 мг (еквівалент каспофунгіну у вигляді безводної основи 75,6 мг)*; допоміжні речовини: сахароза 39,0 мг або 54,0 мг, манітол 26,0 мг або 36,0 мг, оцтова льодяна кислота 2,0 мг або 2,7 мг, натрію гідроксид qs до pH 6,0. * - включаючи надлишок для забезпечення відповідного дозування активної речовини (50 мг та 70 мг відповідно). По 50 мг або 70 мг каспофунгіну у флаконі з безбарвного скла тип I (USP) місткістю 10 мл, закупореним гумовою пробкою, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришечкою, що відривається. Один флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТверда ліофілізована маса від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаРозподіл Після одноразової внутрішньовенної інфузії протягом 1 години концентрація каспофунгіну у плазмі знижується багатофазно. Відразу після інфузії настає коротка α-фаза, за якою слідує β-фаза з періодом напіввиведення (Т1/2) від 9 до 11 годин, яка є головною характеристикою профілю розподілу препарату та має чітку логарифмічно-лінійну залежність між 6 та 48 годинами після введення . За цей період концентрація препарату у плазмі суттєво знижується. Також є додаткова γ-фаза з Т1/2 від 40 до 50 годин. Розподіл більшою мірою, ніж екскреція або біотрансформація, впливає на плазмовий кліренс. Каспофунгін значною мірою пов'язується з білками плазми (приблизно на 97%) при мінімальному зв'язуванні з еритроцитами.Близько 92% міченого [3Н]-каспофунгіну ацетату виявляється у тканинах через 36-48 годин після введення разової дози 70 мг. Протягом перших 30 годин після введення екскреція та біотрансформація каспофунгіну незначні. Метаболізм Каспофунгін повільно метаболізується шляхом гідролізу та N-ацетилювання з утворенням пептидної сполуки з відкритим кільцем. У пізніші терміни (через 5 і більше днів після введення разової дози міченого [3Н] каспофунгіну ацетату) у плазмі відзначається низький рівень (менше 7 пкмоль/мг білка або 1,3% або менше від введеної дози препарату) ковалентно пов'язаного з міченим білками [3Н] каспофунгіну ацетату, що обумовлено утворенням двох активних проміжних продуктів розпаду каспофунгіну. У ході подальшого процесу метаболізму, включаючи гідроліз до складових амінокислот та їх похідних, з утворенням дигідроксигомотирозину та N-ацетил-дигідроксигомотирозину. Ці похідні тирозину виявляють лише у сечі, що вказує на високий нирковий кліренс цих метаболітів. Виведення Виведенню з організму піддається близько 75% препарату (фармакокінетичне дослідження з радіоактивно міченим каспофунгіном): 41% із сечею та 34% із фекаліями. Концентрації в плазмі мітки та каспофунгіну протягом перших 24-48 годин після введення дози не розрізняються, потім концентрація препарату знижується швидше, причому зниження його концентрації нижче за рівень кількісного визначення спостерігається через 6-8 днів після введення дози, а радіоактивної мітки - через 22, 3 тижні. Невелика кількість каспофунгіну виділяється у незміненому вигляді із сечею (приблизно 1,4% дози). Нирковий кліренс вихідного препарату низький і становить приблизно 0,15 мл/хв. Фармакокінетичні особливості в окремих груп пацієнтів Залежно від статевої приналежності Концентрація каспофунгіну у плазмі у здорових чоловіків та жінок у 1-й день після введення разової дози 70 мг однакова. Після 13 щоденних введень по 50 мг концентрація каспофунгіну в плазмі у деяких жінок була приблизно на 20% вищою, ніж у чоловіків. У літніх Зміст каспофунгіну в плазмі крові здорових чоловіків та жінок похилого віку (65 років і старше) вище на 28% (оцінка за показником площі під кривою "концентрація – час" – AUC) порівняно зі здоровими молодими чоловіками. У пацієнтів похилого віку з інвазивним кандидозом або на фоні емпіричної терапії спостерігалися такі ж помірні зміни концентрації препарату в плазмі, як у групі здорових літніх пацієнтів порівняно зі здоровими пацієнтами молодого віку. Корекція режиму дозування для літніх (65 років та старших) пацієнтів не потрібна. У пацієнтів із печінковою недостатністю Концентрація каспофунгіну у плазмі пацієнтів з легкою печінковою недостатністю (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) після введення разової дози 70 мг збільшується приблизно на 55% (AUC) порівняно зі здоровими особами. Введення препарату цим пацієнтам протягом 14 днів (70 мг на 1 день з наступним щоденним введенням по 50 мг) супроводжується підвищенням концентрації каспофунгіну в плазмі на 19-25% (AUC) на 7 та 14 день порівняно зі здоровими добровольцями. У дітей Проведено п'ять тривалих клінічних досліджень з вивченням препарату КАНСИДАС® у пацієнтів до 18 років, включаючи дослідження фармакокінетики препарату (спочатку дослідження у підлітків [12-17 років] та дітей [2-11 років], потім – у дітей молодшого віку [3-23] місяців]*- та у новонароджених та дітей перших трьох місяців життя). У підлітків (12-17 років), які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2 (максимальна добова доза – 70 мг), концентрація у плазмі крові (AUC0-24 год) загалом відповідала концентрації у дорослих, які приймали 50 мг каспофунгіну на добу. Усі підлітки отримували каспофунгін у дозі понад 50 мг, і шість із восьми пацієнтів отримували максимальну добову дозу 70 мг. Концентрація каспофунгіну в плазмі крові у цих пацієнтів була нижчою порівняно з концентрацією у дорослих, які отримували препарат у добовій дозі 70 мг, саме тій дозі, яка найчастіше призначалася підліткам. У дітей віком 2-11 років, які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2 на день (максимальна добова доза 70 мг на день), його концентрація у плазмі крові (AUC0-24) була порівнянна з аналогічним показником у дорослих пацієнтів, яким вводили каспофунгін у дозі 50 мг на день. У перший день застосування концентрація препарату в плазмі крові (AUC0-24) була дещо вищою у дітей порівняно з дорослими (на 37% при порівнюваних дозах 50 мг/м2 та 50 мг один раз на добу). Однак необхідно підкреслити, що концентрація в плазмі крові (AUC0-24) у дітей у перший день була все ж таки нижчою, ніж у дорослих при тривалому лікуванні. У дітей віком 3-23 місяців, яким призначали каспофунгін у добовій дозі 50 мг/м2 (максимальна доза – 70 мг), концентрація каспофунгіну в плазмі крові при тривалому застосуванні була порівнянна з концентрацією у дорослих, яким призначалася доза препарату 50 мг/добу. . Як і старших дітей, у дітей цієї вікової групи, які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2, концентрація препарату в плазмі крові була вищою в перший день лікування порівняно з дорослими, які отримували стандартну дозу каспофунгіну 50 мг. Фармакокінетичні параметри каспофунгіну в дозі 50 мг/м2 у дітей молодшої вікової групи (3-23 місяці) та старшої групи (2-11 років) при однаковому режимі дозування були співставними. У новонароджених та дітей до 3 місяців, яким каспофунгін призначали у дозі 25 мг/м2, пікова концентрація каспофунгіну (С1год) та його порогова концентрація (С24год) після повторних введень відповідали аналогічним показникам у дорослих, які отримували препарат у дозі 50 мг на день. Першого дня пікова концентрація С1ч була порівнянна з дорослими, а порогова концентрація С24ч була помірно збільшена у новонароджених та дітей грудного віку порівняно з відповідними показниками у дорослих. Визначення концентрації препарату в плазмі (AUC0-24) не проводилося в даному дослідженні через складності відбору проб. Слід врахувати, що вивчення ефективності та безпеки під час проспективних адекватних клінічних досліджень препарату КАНСИДАС® у новонароджених та дітей до 3 місяців не проводилось.ФармакодинамікаКаспофунгін являє собою напівсинтетичну ліпопептидну сполуку (ехінокандин), синтезовану з продукту ферментації Glarea lozoyensis. КАНСИДАС® є першим представником нового класу протигрибкових препаратів, який інгібує синтез β-(1,3)-D-глюкану – найважливішого компонента клітинної стінки багатьох міцеліальних грибів та дріжджів. У клітинах ссавців β-(1,3)-D-глюкан відсутній. In vitro каспофунгін має активність проти різних патогенних грибів роду Aspergillus (включаючи Aspergillus fumigatus, Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans, Aspergillus terreus і Aspergillus candidus) і Candida, Candida albic, Candida albic Candida krusei, Candida lipolytica, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida rugosa та Candida tropicalis). Дослідження на чутливість проводилися двома модифікованими методами - М38-А2 (для роду Aspergillus) та М27-АЗ (для роду Candida) Інституту клінічних та лабораторних стандартів (CLSI). Стандарти інтерпретації для каспофунгіну проти грибів роду Candida застосовні для мікродилюції бульйону методом М27-АЗ (тільки для процедури CLSI) для визначення мінімальної переважної концентрації (МПК), яку розраховують у кінцевій точці часткового інгібування (24 год). Величину МПК каспофунгіну при CLSI мікродилюції бульйону методом М27-АЗ слід інтерпретувати відповідно до критеріїв, зазначених у Таблиці 1. Таблиця 1. Критерії чутливості для каспофунгіну проти грибів роду Candida Патогенні гриби Мікродилюція бульйону МПКа,б (мкг/мл) - 24 год чутливі помірні резистентні нечутливі Рід Candida <2 - - >2 а) Категорія "чутливі" вказує на високу ймовірність пригнічення патогенних грибів при досягненні очікуваної концентрації антимікробного препарату в крові. б) резистентна категорія для ехінокандинів не встановлена; Ізоляти з більш високим значенням МПК можуть характеризуватись як нечутливі. Для застосування методу Європейського комітету з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) стандартів інтерпретації для каспофунгіну проти грибів роду Candida не встановлено. Для дріжджових грибів комітетом EUCAST розроблено стандартизовані методики визначення чутливості. Для грибів роду Aspergillus та інших міцеліальних грибів не розроблено стандартизованих методик визначення чутливості або стандартів інтерпретації методами CLSI або EUCAST. In vivo виявлено активність каспофунгіну при парентеральному введенні тваринам із нормальним та зниженим імунітетом, інфікованим Aspergillus та Candida. Застосування каспофунгіну у цих випадках сприяє збільшенню тривалості життя тварин (Aspergillus та Candida) та ерадикації патогенних грибів (Candida) у уражених органах. Також каспофунгін активний у тварин з імунодефіцитом, заражених Candida glabrata, Candida krusei, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida tropicalis, у яких досягається ерадикація патогенних грибів (Candida) у уражених органах. Каспофунгін виявляє високу активність при профілактиці та лікуванні легеневих аспергільозів, підтверджену при дослідженні на моделях летальних легеневих інфекцій in vivo. Перехресна стійкість Каспофунгін активний щодо штамів грибів Candida, резистентних до флуконазолу, амфотерицину або флуцитозину. Лікарська стійкість МПК2 мкг/мл були вивчені на моделі мишей з інфекцією С. albicans. Також у деяких пацієнтів у процесі лікування препаратом були виявлені ізоляти Candida зі зниженою чутливістю до каспофунгіну (МПК >2 мкг/мл каспофунгіну при використанні CLSI стандартизованої методики визначення МПК). Деякі з цих ізолятів мали мутації у гені FKS1/FKS2. Хоча частота таких випадків низька, вони зазвичай пов'язані з несприятливими клінічними результатами. У грибів роду Aspergillus виявлено розвиток in vitro лікарської стійкості до каспофунгіну. У ході клінічного застосування препарату виявлено лікарську стійкість до каспофунгіну у пацієнтів з інвазивним аспергільозом. Механізм резистентності не встановлено. Частота випадків лікарської стійкості різних клінічних ізолятів Candida та Aspergillus низька. Лікарські взаємодії Дослідження каспофунгіну in vitro та in vivo у комбінації з амфотерицином В демонструють відсутність антагонізму щодо протигрибкової активності проти A. fumigatus або С. albicans. Результати досліджень in vitro дозволяють припустити наявність адитивного впливу / відсутність впливу або синергізму проти A. fumigatus та наявність адитивного впливу / відсутність впливу проти С. albicans. Клінічна значимість одержаних результатів невідома.Показання до застосуванняЕмпірична терапія у пацієнтів із фебрильною нейтропенією при підозрі на грибкову інфекцію (викликану Candida або Aspergillus). Інвазивний кандидоз (в т.ч. кандидемія) у пацієнтів з нейтропенією та без неї. Інвазивний аспергільоз у пацієнтів, які рефрактерні до іншої терапії або не переносять її, включаючи амфотерицин В, в т.ч. ліпосомальний та/або ітраконазол. Езофагеальний кандидоз. Орофарингеальний кандидоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Дитячий вік – до 3 місяців. Препарат містить сахарозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не повинні приймати цей препарат. З обережністю: Одночасне застосування із циклоспорином. Пацієнти з помірною печінковою недостатністю (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Немає достатніх даних про використання препарату КАНСИДАС® у дітей та дорослих при ендокардиті, остеомієліті та менінгіті, спричинених патогенними штамами грибів роду Candida, а також у дітей як терапія першої лінії при інвазивному аспергільозі.Вагітність та лактаціяКлінічного досвіду застосування препарату у вагітних і жінок у період грудного вигодовування немає. У дослідженнях на щурах застосування каспофунгіну в дозах, токсичних для вагітних самок (5 мкг/кг/день), призводило до зменшення маси тіла плода та збільшення випадків неповної осифікації черепа та тулуба. Крім того, при застосуванні каспофунгіну в тих же дозах у щурів зафіксовано збільшення кількості випадків формування шийного ребра. У тварин каспофунгін проникає крізь плацентарний бар'єр. Каспофунгін не повинен призначатися жінкам під час вагітності, крім випадків коли призначення препарату є життєво необхідним. Оскільки немає даних про надходження каспофунгіну в молоко, при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЄ окремі повідомлення про реакції гіперчутливості (анафілаксія та алергічні реакції). У пацієнтів з інвазивним аспергільозом було зареєстровано набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром, інфільтрати на рентгенограмі. У дорослих У клінічних дослідженнях 1865 дорослих пацієнтів приймали одноразову або багаторазові дози каспофунгіну: 564 пацієнти з фебрильною нейтропенією (дослідження з емпіричної терапії), 382 пацієнти з інвазивним кандидозом, 228 пацієнтів з інвазивними 9, 9 зареєстрованих у 1 фазі досліджень. До дослідження з емпіричної терапії були включені пацієнти, які проходили курс хіміотерапії з приводу злоякісних новоутворень, або пацієнти після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (включаючи 39 випадків алогенної трансплантації). У дослідженнях, що включали пацієнтів з інфекціями, викликаними Candida, більшість пацієнтів з інвазивним кандидозом перебували у тяжкому стані (наприклад,онкогематологічні захворювання або інші форми злоякісних новоутворень, нещодавно перенесена велика хірургічна операція, ВІЛ), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії. Пацієнти з інфекціями, викликаними Aspergillus, часто перебували у важкому стані (наприклад, трансплантація кісткового мозку або периферичних стовбурових клітин, онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що потребує супутньої комплексної лікарської терапії.онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії.онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії. У пацієнтів усіх популяцій частим побічним ефектом у місці введення був флебіт, а також інші місцеві реакції, включаючи еритему, біль/болючість, свербіж та відчуття печіння. Виявлені побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, зазвичай мали легкий перебіг і рідко вимагали відміни препарату. Зареєстровані побічні ефекти класифіковані за частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000, З боку кровотворної та лімфатичної системи – часто: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження числа лейкоцитів; Нечасто: анемія, тромбоцитопенія, коагулопатія, лейкопенія, зниження кількості еозинофілів, зниження кількості тромбоцитів, підвищення кількості тромбоцитів, зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості лейкоцитів, зниження кількості нейтрофілів. З боку обміну речовин та харчування - Часто: гіпокаліємія; Нечасто: гіперволемія, гіпомагніємія, анорексія, порушення електролітного балансу, гіперглікемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз. З боку психіки – Нечасто: занепокоєння, дезорієнтація, безсоння. З боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: запаморочення, порушення смаку, парестезія, сонливість, тремор, гіпостезія. З боку органу зору - Нечасто: жовтушність склер, нечіткість зору, набряк століття, підвищена сльозотеча. З боку серця – Нечасто: відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність. З боку судин – часто: флебіт; Нечасто: тромбофлебіт, приплив крові, збільшення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка; Нечасто: закладеність носа, біль у горлі, прискорене дихання, бронхоспазм, кашель, пароксизмальна нічна задишка, гіпоксія, хрипи, утруднене дихання. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, діарея, блювання; Нечасто: біль у животі, біль у верхній частині живота, відчуття сухості у роті, диспепсія, відчуття дискомфорту у шлунку, здуття живота, асцит, запор, утруднене ковтання, метеоризм. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення функціональних показників печінки (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT), лужна фосфатаза, прямий та непрямий білірубін); Нечасто: холестаз, гепатомегалія, гіпербілірубінемія, жовтяниця, порушення функції печінки, гепатотоксичність, ураження печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин – часто: висипання, свербіж, еритема, підвищена пітливість; Нечасто: мультиформна еритема, макульозний висип, макулопапульозний висип, свербіжний висип, кропив'янка, алергічний дерматит, генералізований свербіж, еритематозний висип, генералізований висип, кореподібний висип, ураження шкіри. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія; Нечасто: біль у спині, біль у кінцівці, біль у кістках, м'язова слабкість, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: гарячка, озноб, свербіж у місці введення; Нечасто: біль, біль у місці введення, втома, відчуття холоду, відчуття жару, еритема у місці введення, ущільнення у місці введення, припухлість у місці введення, флебіт у місці введення, периферичний набряк, слабкість, відчуття дискомфорту у грудній клітці, біль у грудній клітині, набряк обличчя, відчуття зміни температури тіла, ущільнення, екстравазація у місці введення, роздратування у місці введення, висип у місці введення, кропив'янка у місці введення, набряк у місці введення, нездужання, набряк. З боку лабораторних показників – часто: зменшення вмісту калію в крові, зменшення концентрації альбуміну в крові; Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в крові, наявність еритроцитів у сечі, зменшення концентрації загального білка, наявність білка в сечі, збільшення протромбінового часу, зменшення протромбінового часу, збільшення вмісту кальцію в крові, зменшення вмісту кальцію в крові, зменшення вмісту хлоридів у крові, збільшення концентрації глюкози в крові, зменшення вмісту магнію в крові, зменшення вмісту фосфору в крові, збільшення концентрації сечовини в крові, збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення часткового тромбопластинового часу, зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові, збільшення вмісту хлоридів у крові, збільшення вмісту калію в крові крові,збільшення артеріального тиску, зменшення концентрації сечової кислоти у крові, наявність крові у сечі, патологічні дихальні шуми, зниження концентрації вуглекислого газу, підвищення концентрації імуносупресивних препаратів, збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення, циліндрурія, наявність лейкоцитів у сечі, підвищення pH сечі. У дослідженнях застосування каспофунгіну у добовій дозі 150 мг (до 51 дня) брали участь 100 дорослих пацієнтів. Проводилася порівняльна оцінка застосування каспофунгіну у добовій дозі 50 мг (з використанням навантажувальної дози 70 мг у перший день) та у добовій дозі 150 мг при лікуванні інвазивного кандидозу. Профіль безпеки каспофунгіну у високій дозі в цілому можна порівняти з таким при застосуванні препарату в добовій дозі 50 мг. В обох групах пропорційне співвідношення кількості пацієнтів із серйозними побічними ефектами, пов'язаними із застосуванням препарату, або з побічними ефектами, що призвели до відміни застосування препарату, було порівнянним. У дітей Дані 5 клінічних досліджень за участю 171 дитини вказують, що загальна частота побічних ефектів (26,3%; 95% довірчий інтервал-19,9; 33,6) не перевищувала таку при лікуванні каспофунгіном дорослих пацієнтів (43,1%; 95% довірчий інтервал - 40,0;46,2). Проте, порівняно з дорослими пацієнтами, діти мають інший профіль побічних ефектів. Найбільш частими побічними реакціями, зафіксованими при застосуванні каспофунгіну у дітей, були гарячка (11,7%), висип (4,7%) та головний біль (2,9%). Зареєстровані побічні ефекти класифіковані за частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: - Часто: підвищення числа еозинофілів. З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку серця: Часто: тахікардія. З боку судин – часто: приплив крові, зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення функціональних показників печінки (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза). З боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання, свербіж. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: гарячка; Часто: озноб, біль у місці введення. З боку лабораторних показників - часто: зменшення вмісту калію в крові, зменшення вмісту магнію в крові, збільшення концентрації глюкози в крові, зменшення вмісту фосфору в крові, збільшення вмісту фосфору в крові. Післяреєстраційний досвід застосування У постреєстраційній практиці повідомлялося про такі небажані ефекти: З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки. Загальні розлади та порушення у місці введення: припухлість та периферичний набряк. З боку лабораторних показників: збільшення вмісту кальцію у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro встановлено, що каспофунгін не є інгібітором якогось ферменту системи цитохрому Р450 (CYP), а також не є індуктором метаболізму інших препаратів, опосередкованого ізоферментом CYP3A4. У клінічних дослідженнях встановлено, що каспофунгін не є субстратом для Р-глікопротеїну і є слабким субстратом для ферментів цитохрому Р450. У двох клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів циклоспорин (одноразова доза 4 мг/кг або дві дози 3 мг/кг) збільшував AUC каспофунгіну приблизно на 35%. Збільшення AUC, ймовірно, пов'язане із зменшенням печінкової екстракції каспофунгіну. Кансідас не збільшував концентрацію циклоспорину в плазмі. При сумісному застосуванні цих препаратів відмічено транзиторне підвищення активності ACT та АЛТ. У ретроспективному дослідженні 40 пацієнтів, які приймали КАНСИДАС® та/або циклоспорин тривалістю до 290 днів (в середньому 17,5 днів), не було виявлено серйозних небажаних явищ з боку печінки. У клінічних дослідженнях у дорослих здорових добровольців встановлено, що ітраконазол, амфотерицин В, мікофенолату мофетил, нелфінавір або такролімус не впливають на фармакокінетику препарату Кансідас. У свою чергу КАНСИДАС не впливає на фармакокінетичні показники ітраконазолу, амфотерицину В, рифампіцину або активних метаболітів мікофенолату мофетилу. Каспофунгін знижує показник 12-годинної концентрації (С12год) у крові такролімусу на 26%. У пацієнтів, які отримують обидва препарати, рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в крові та за необхідності коригувати його дозу. Результати двох клінічних досліджень взаємодій лікарських препаратів у дорослих здорових добровольців показують, що рифампіцин може прискорювати, так і уповільнювати розподіл каспофунгіну. В одному з досліджень рифампіцин та каспофунгін призначали протягом 14 днів одночасно з першого дня лікування. У другому дослідженні спочатку призначали лише рифампіцин протягом 14 днів до досягнення рівноважної концентрації препарату в плазмі крові, а потім протягом ще 14 днів обидва препарати застосовували одночасно. На етапі рівноважної концентрації рифампіцину було відзначено лише незначну зміну AUC каспофунгіну або концентрації в момент завершення інфузії, проте залишкова концентрація каспофунгіну знижувалась приблизно на 30%. Зворотний ефект рифампіцину спостерігався при одночасному сумісному призначенні рифампіцину та каспофунгіну з першого дня лікування: відзначалося скороминуще збільшення концентрації каспофунгіну в плазмі в перший день (збільшення AUC приблизно на 60%). У той же час при введенні каспофунгіну на фоні монотерапії рифампіцином, що проводилася протягом 14 днів, не відзначалося впливу рифампіцину на концентрацію каспофунгіну. Крім того, результати фармакокінетичного скринінгу у дорослих пацієнтів показують, що одночасне застосування препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (ефавіренз, невірапін, фенітоїн, дексаметазон або карбамазепін) може призводити до клінічно значущого зниження концентрації. Наявні дані свідчать про те, що індуковане цими препаратами зниження концентрації каспофунгіну відбувається швидше за рахунок прискорення елімінації, ніж метаболізму. Тому у дорослих пацієнтів при одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з ефавірензом, нелфінавіром, невірапіном, рифампіцином, дексаметазоном, фенітоїном або карбамазепіном слід розглянути можливість збереження добової дози препарату КАНСИДАС® 70 мг, не знижуючи . У дітей результати регресивного аналізу фармакокінетичних даних показують, що спільне застосування дексаметазону та препарату КАНСИДАС® може супроводжуватись клінічно значущим зниженням граничної концентрації каспофунгіну. Ці дані можуть вказувати на те, що при одночасному застосуванні з індукторами кліренсу лікарських препаратів у дітей відзначатиметься таке ж зниження концентрації каспофунгіну, як і у дорослих пацієнтів. Одночасне призначення з препаратом КАНСИДАС® індукторів кліренсу лікарських препаратів (рифампіцин, ефавіренз, невірапін, фенітоїн, дексаметазон або карбамазепін) у дітей, як і у дорослих, вимагає збільшення добової дози до 70 мг/м (добова доза від величини розрахункової дози для пацієнта).Спосіб застосування та дозиДобова доза препарату КАНСИДАС® вводиться дорослим (>18 років) шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 година) 1 раз на добу. Емпірична терапія У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування залежить від клінічної та мікробіологічної ефективності препарату. Емпірична терапія повинна проводитися до повного вирішення нейтропенії. При підтвердженні грибкової інфекції хворі повинні отримувати препарат щонайменше 14 днів; терапію препаратом КАНСИДАС слід продовжувати не менше 7 днів після зникнення клінічних проявів як грибкової інфекції, так і нейтропенії. Добову дозу препарату КАНСИДАС® можна збільшити до 70 мг, якщо добова доза 50 мг добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту. Незважаючи на те, що збільшення добової дози до 70 мг не продемонструвало збільшення ефективності, дані безпеки передбачають,що прийом препарату у вищезгаданій дозі має хорошу переносимість. Інвазивний кандидоз У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування інвазивного кандидозу визначається клінічним ефектом та мікробіологічною ефективністю. Загальним правилом є продовження протигрибкової терапії не менше ніж 14 діб після останнього отримання гемокультури. Пацієнтам з персистуючою нейтропенією може знадобитися більш тривале лікування до вирішення нейтропенії. Безпека та ефективність багаторазового застосування добових доз до 150 мг (діапазон: від 1 до 51 дня, середнє: 14 днів) були вивчені у 100 дорослих пацієнтів з інвазивним кандидозом. Висока доза препарату КАНСИДАС® у цілому добре переносилася пацієнтами, проте ефективність препарату у високій дозі була схожа з ефективністю препарату у пацієнтів, які приймали препарат у добовій дозі 50 мг. Інвазивний аспергільоз У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості основного захворювання, ступеня відновлення пацієнта від імуносупресії та клінічного ефекту. Інформація щодо ефективності введення добової дози 70 мг пацієнтам, у яких добова доза 50 мг не призводить до очікуваної клінічної відповіді, відсутня. Дані безпеки вказують на хорошу переносимість при збільшенні добової дози до 70 мг. Ефективність доз вище 70 мг у пацієнтів з інвазивним аспергільозом вивчена недостатньо. Езофагеальний та орофарингеальний кандидоз Добова доза становить 50 мг на добу, терапію слід продовжувати щонайменше 7-14 днів після зникнення симптомів. Інформація про ефективність введення дози навантаження 70 мг відсутня. Літні пацієнти Літнім пацієнтам (65 років і старше) корекція дози не потрібна. Зниження функції нирок, статеві та расові відмінності Чи не вимагають корекції дози. Пацієнти з печінковою недостатністю Дорослим пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. При печінковій недостатності середнього ступеня (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) підтримуюча добова доза препарату КАНСИДАС® зменшується до 35 мг на добу (на підставі фармакокінетичних даних), проте доза навантаження 70 мг у першу добу лікування зберігається, якщо є відповідні свідчення. Клінічного досвіду застосування препарату у дорослих пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає. При одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (рифампіцином, ефавірензом, невірапіном, фенітоїном, дексаметазоном або карбамазепіном) повинна розглядатися можливість підвищення добової дози препарату КАНСИДАС® до 70 мг/м2 ). Діти Добова доза препарату КАНСИДАС® вводиться дітям (від 3 місяців до 18 років) шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 година) 1 раз на добу. Доза препарату розраховується з урахуванням площі поверхні тіла пацієнта за формулою Мостеллера (див. "Приготування розчину препарату КАНСИДАС для внутрішньовенних інфузій дітям"). Для всіх показань у перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг/м2 (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг), в наступні дні - 50 мг/м2 на добу (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг). Тривалість терапії визначається індивідуально та залежить від показання до призначення (див. загальні рекомендації щодо застосування у дорослих пацієнтів у цьому розділі). Добову дозу препарату КАНСИДАС можна збільшити до 70 мг/м2 у тому випадку, якщо добова доза 50 мг/м2 добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг). Незважаючи на те, що збільшення добової дози до 70 мг/м2 не продемонструвало збільшення ефективності, дані з безпеки припускають, що прийом препарату у вищезгаданій дозі має хорошу переносимість. При одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (рифампіцином, ефавірензом, невірапіном, фенітоїном, дексаметазоном або карбамазепіном) повинна розглядатися можливість підвищення добової дози препарату КАНСИДАС® до 70 мг/м2. Клінічного досвіду застосування препарату у дітей із будь-яким ступенем печінкової недостатності немає. Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування препарату КАНСИДАС® у дітей з 3 місяців до 18 років корелює з достатньою доказовою базою клінічних досліджень у дорослих пацієнтів, досліджень фармакокінетики у дітей та додаткових даних проспективних досліджень, на підставі яких препарат успішно застосовується у дітей за тими ж показаннями, що та у дорослих пацієнтів. Немає даних про безпеку та ефективність препарату КАНСИДАС® у новонароджених дітей та дітей віком до 3 місяців. Інструкція з приготування розчину Не використовуються розчинники, що містять декстрозу (α-D-глюкозу), оскільки в інфузійних розчинах, що містять декстрозу, КАНСИДАС нестабільний. КАНСИДАС не змішується і не вводиться одночасно з будь-якими іншими лікарськими препаратами, оскільки немає даних про його сумісність з іншими препаратами для внутрішньовенного введення. Слід оглянути готовий інфузійний розчин, щоб переконатися у відсутності в ньому завислих частинок або зміни кольору. Приготування розчину препарату КАНСИДАС для внутрішньовенних інфузій дорослим Етап 1. Приготування первинного розчину у флаконі Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури та в умовах дотримання асептики додати 10,8 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій, бактеріостатична вода для ін'єкцій з метилпарабеном пропілпарабеном або бактеріостатичну воду для ін'єкцій з 0,9% бензиновим спиртом. Концентрація препарату у розчині становитиме 7,0 мг/мл (флакон 70 мг) або 5,0 мг/мл (флакон 50 мг). Білий або майже білий порошок КАНСИДАС® повинен повністю розчинитись. Обережно перемішують вміст флакона до одержання прозорого розчину. Оглядають первинний розчин, щоб переконатися у відсутності зваженого осаду або зміни кольору. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за температури не вище 25°С. Етап 2. Приготування кінцевого інфузійного розчину препарату Кансідас® Розчин для інфузій готується за умов дотримання асептики. Як розчинники використовуються 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій або розчин Рінгера з лактатом. Для приготування кінцевого інфузійного розчину, призначеного для введення пацієнту, в пластиковий інфузійний мішок або флакон, що містить 250 мл інфузійного розчинника (стерильний 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій або розчин Рінгера з лактатом), додають відповідний розчин. препарату КАНСИДАС® (як показано в Таблиці 2 нижче). При введенні добової дози 50 мг або 35 мг об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений до 100 мл. Не можна використовувати каламутний або розчин, що містить осад. Готовий кінцевий інфузійний розчин необхідно використовувати: протягом 24 годин при зберіганні за кімнатної температури (не вище 25°С); протягом 48 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Кансідас® вводиться шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 години). Таблиця 2. Приготування кінцевого розчину інфузійного КАНСИДАС® Доза* Препарату КАНСІДАС® Об'єм первинного розчину препарату КАНСИДАС® для додавання в ємність з розчинником для внутрішньовенної інфузії. Стандартне розведення (первинний розчин препарату КАНСИДАС®+250мл розчинника) концентрація кінцевого інфузійного розчину Розведення у зменшеному обсязі (первинний розчин препарату КАНСИДАС® +100 мл розчинника) концентрація кінцевого інфузійного розчину 70 мг 10 мл 0,27 мг/мл не рекомендується 70 мг (з 2 фл. по 50 мг) ** 14 мл 0,27 мг/мл не рекомендується 50 мг 10 мл 0,19 мг/мл 0,45 мг/мл 35 мг (з 1 флакона 70 мг) при помірній печінковій недостатності 5 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл 35 мг (з 1 флакона 50 мг) при помірній печінковій недостатності 7 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл * у флакон із препаратом КАНСИДАС® завжди додається 10,8 мл розчинника, незалежно від його дози (50 мг або 70 мг) ** за відсутності флакона по 70 мг дозу можна приготувати з 2 флаконів по 50 мг Приготування розчину препарату КАНСИДАС® для внутрішньовенних інфузій дітям Визначення площі поверхні тіла (ППТ) для розрахунку дози у дітей Перед приготуванням інфузійного розчину необхідно розрахувати площу поверхні тіла (ППТ) дитини за такою формулою (формула Мостеллера): ППТ (м2) = Корінь квадратний з [Зростання (см) х Вага (кг)/3600] Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 70 мг) 1. Визначають необхідну для цієї дитини навантажувальну дозу, використовуючи ППТ (розраховану, як описано вище) та наступне рівняння: Доза навантаження = ППТ (м2) х 70 мг/м2 Максимальна доза навантаження в перший день лікування не повинна перевищувати 70 мг, незалежно від розрахункової дози для даного пацієнта. 2. Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури. 3. В умовах дотримання асептики додають 10,5 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій 0 спиртом. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за кімнатної температури не вище 25°С. Концентрація препарату у розчині становитиме 7,2 мг/мл. 4. Витягають з флакона об'єм препарату, що дорівнює розрахованій дозі навантаження (пункт 1). В асептичних умовах переносять цей обсяг (мл) відновленого препарату КАНСИДАС у ємність для внутрішньовенних інфузій, що містить 250 мл 0,9%, 0,45% або 0,225% розчину натрію хлориду для ін'єкцій, або розчин Рінгера з лактатом для ін'єкцій. При необхідності об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений так, щоб підсумкова концентрація препарату не перевищувала 0,5 мг/мл. Готовий інфузійний розчин слід використовувати протягом 24 годин при зберіганні за температури не вище 25°С або протягом 48 годин при зберіганні в холодильнику при 2-8°С. 5. Якщо величина дози навантаження, визначена за наведеною вище формулою, становить менше 50 мг, тоді можна приготувати інфузійний розчин з флакона 50 мг (див. нижче пункти 2-4 розділу ''Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи) флакон 50 мг). При використанні флакона 50 мг концентрація препарату у первинному розчині становитиме 5,2 мг/мл. Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 50 мг) 1. Визначають необхідну для цієї дитини добову підтримуючу дозу, використовуючи ППТ (розраховану, як описано вище) та наступне рівняння: Добова доза, що підтримує = ППТ (м2) х 50 мг/м2 Добова доза, що підтримує, не повинна перевищувати 70 мг, незалежно від розрахункової дози для даного пацієнта. 2. Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури. 3. В умовах дотримання асептики додають 10,5 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій 0 спиртом. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за кімнатної температури не вище 25°С. Концентрація препарату в розчині становитиме 5,2 мг/мл. 4. Витягають з флакона об'єм препарату, що дорівнює розрахованій дозі навантаження (пункт 1). В асептичних умовах переносять цей обсяг (мл) відновленого препарату КАНСИДАС у ємність для внутрішньовенних інфузій, що містить 250 мл 0,9%, 0,45% або 0,225% розчину натрію хлориду для ін'єкцій, або розчин Рінгера з лактатом для ін'єкцій. При необхідності об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений так, щоб підсумкова концентрація препарату не перевищувала 0,5 мг/мл. Готовий інфузійний розчин слід використовувати протягом 24 годин при зберіганні за температури не вище 25°С або протягом 48 годин при зберіганні в холодильнику при 2-8°С. 5. Якщо обчислена добова підтримуюча доза становить більше 50 мг, можна використовувати флакон 70 мг (див. вище пункти 2^1 розділу “Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 70 мг)”), при цьому концентрація препарату у первинному розчині становитиме 7,2 мг/мл.ПередозуванняНемає даних про передозування препарату. У клінічних дослідженнях добре переносилася найвища із випробуваних доз – одноразова разова доза 210 мг (6 здорових добровольців). Також була показана хороша переносимість препарату при його введенні у добовій дозі 100 мг протягом 21 дня (15 здорових добровольців). При випадковому передозуванні каспофунгіну діаліз не показаний (не видаляється при діалізі).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Кансідас спостерігалися випадки виникнення анафілаксії. При анафілаксії застосування препарату КАНСИДАС® має бути припинено та призначено відповідне лікування. Є окремі повідомлення про алергічні реакції, що включають висипання, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, свербіж, відчуття жару та бронхоспазм, при виникненні яких може знадобитися припинення застосування препарату та/або призначення відповідного лікування. Одночасне застосування препарату КАНСИДАС® та циклоспорину вивчалось на дорослих здорових добровольцях та дорослих пацієнтах. У деяких здорових дорослих добровольців, які приймали дві дози циклоспорину 3 мг/кг з каспофунгіном, спостерігалося транзиторне підвищення активності АЛТ та ACT (не більше ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми), яке зникало при відміні препаратів. Також при одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС і циклоспорину спостерігалося збільшення показника AUC для каспофунгіну приблизно на 35% без зміни концентрації циклоспорину. У ретроспективному дослідженні 40 пацієнтів, яким терапія препаратом КАНСИДАС і циклоспорином спільно проводилася протягом 1-290 днів (в середньому 17,5 днів), не було відзначено серйозних небажаних явищ з боку печінки. Як і слід очікувати,у пацієнтів з алогенною трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин або трансплантацією цілісного органу відхилення з боку “печінкових” ферментів зустрічалися в більшості випадків, однак у жодного пацієнта не було відзначено підвищення активності АЛТ, пов'язаного із застосуванням препарату. Підвищення активності ACT, можливо пов'язане з терапією препаратом КАНСИДАС® та/або циклоспорином, було відзначено у 5 пацієнтів, але у всіх випадках не більше ніж у 3,6 рази порівняно з верхньою межею норми. У 4 пацієнтів препарат був відмінений у зв'язку з відхиленнями показників активності печінкових ферментів з різних причин. З них 2 випадки відміни могли бути обумовлені як терапією препаратом КАНСИДАС® та/або циклоспорином, так і іншими можливими причинами. У дослідженнях інвазивного аспергільозу брали участь 6 дорослих пацієнтів,яким терапія препаратом КАНСИДАС і циклоспорином спільно проводилася протягом 2-56 днів; в жодного з цих пацієнтів не відзначалося підвищення активності печінкових ферментів. Отримані дані дозволяють припустити, що препарат КАНСИДАС може призначатися одночасно з циклоспорином у тих випадках, коли потенційна користь такого призначення перевищує можливий ризик. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Кетоконазол 200 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, мікрокристалічна целюлоза, повідон, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію. 10 шт. - блістери алюмінієві (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білі або білі з жовтуватим відтінком, круглої форми, з хрестоподібною ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб. Чинить фунгіцидну та фунгістатичну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу ергостеролу та зміні ліпідного складу мембрани. Активний щодо збудника різнокольорового лишаю Malassezia furfur, збудників деяких дерматомікозів (Trichophyton, Epidermophyton floccosum, Microsporum), збудників кандидозу (Candida), а також збудників системних мікозів (Cryptococcus). Активний також щодо грампозитивних коків: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.ФармакокінетикаКетоконазол є слабкою двоосновною сполукою, яка розчиняється і абсорбується в кислому середовищі. C max ;кетоконазолу в плазмі становить близько 3.5 мкг/мл і досягається через 1-2 години після одноразового прийому внутрішньо в дозі 200 мг під час їжі. Біодоступність кетоконазолу є максимальною при його прийомі з їжею. Абсорбція кетоконазолу знижена у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, які приймають антацидні препарати, такі як гідроксид алюмінію, та антисекреторні препарати, такі як блокатори гістамінових Н2-рецепторів та інгібітори протонового насосу, а також у пацієнтів з ахлоргідрією, викликаною. Зв'язування з білками плазми, головним чином альбумінової фракцією, становить 99%. Кетоконазол широко розподіляється у тканинах, проте лише незначна частина препарату проникає у спинномозкову рідину. Після абсорбції із ШКТ кетоконазол метаболізується у печінці з утворенням великої кількості неактивних метаболітів. Дослідження in vitro показали, що у метаболізмі кетоконазол бере участь ізофермент CYP3A4. Головними шляхами метаболізму є окислення та розщеплення імідазольного та піперазинового кілець, окисне О-деалкілування та ароматичне гідроксилювання. Кетоконазол є індуктором власного метаболізму. Виведення з плазми є двофазним: протягом перших 10 год T1/2; становить 2 год, в подальшому - 8 год. Близько 13% виводиться із сечею, у тому числі 2-4% - у незміненому вигляді. Виділяється в основному з жовчю в шлунково-кишковому тракті і близько 57% екскретується з калом.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняДля зовнішнього застосування: лікування та профілактика грибкових уражень шкіри волосистої частини голови; дерматомікоз гладкої шкіри; пахова епідермофітія; епідермофітія кистей та стоп, кандидоз шкіри. Для місцевого застосування: лікування гострого та хронічного рецидивуючого вагінального кандидозу; профілактика грибкових інфекцій піхви при зниженій резистентності організму та на фоні лікування антибактеріальними засобами та іншими препаратами, що порушують нормальну мікрофлору піхви. Для прийому внутрішньо (при недоступності та непереносимості інших методів терапії): бластомікоз, кокцидіоідомікоз, гістоплазмоз, хромомікоз, паракокцидіоідомікоз.Протипоказання до застосуванняГострі та хронічні захворювання печінки, вагітність, лактація, дитячий вік до 3 років, підвищена чутливість до кетоконазолу; Одночасний прийом з наступними субстратами ізоферменту CYP3A4 (підвищення концентрації цих препаратів у плазмі, викликане спільним прийомом з кетоконазолом, може призвести до збільшення або продовження як терапевтичних, так і побічних ефектів та розвитку потенційно небезпечних ефектів, в т.ч. до уд. розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует"): аналгетики (левацетилметадол, метадон); антиаритміки (дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин); антигельмінтні та антипротозойні препарати (галофантрин); антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин, терфенадін); препарати для лікування мігрені (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилергометрин);протипухлинні препарати (іринотекан); антипсихотичні препарати, анксіолітики та снодійні препарати (луразідон, мідазолам перорально, пімозід, сертиндол, тріазолам); блокатори кальцієвих каналів (беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін); серцево-судинні препарати різних груп (івабрадин, ранолазин); діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).діуретики (еплеренон); імунодепресанти (еверолімус); шлунково-кишкові препарати (цизапрід, домперидон); гіполіпідемічні препарати (ловастатин, симвастатин); інші (колхіцин при лікуванні хворих з порушеннями функцій печінки та нирок).Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, сонливість, підвищена збудливість, безсоння, тривога, стомлюваність, загальна слабкість, оборотне підвищення внутрішньочерепного тиску (наприклад, набряк дисків зорових нервів, набухання джерельця у дітей молодшого віку). З боку травної системи: ; нудота, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, блювання, диспепсія, запор, сухість у роті, дисгевзія, здуття живота, зміна кольору язика, токсичний гепатит (підвищення активності печінкових трансаміназ або ЩФ, жовта гепатотоксичність, включаючи холестатичний гепатит, гепатонекроз (біопсія), цироз печінки, печінкова недостатність (включаючи випадки трансплантації та смерті). З боку обміну речовин: непереносимість алкоголю, анорексія, гіперліпідемія, підвищення апетиту. З боку кістково-м'язової системи: ; міалгія, артралгія. З боку дихальної системи: ;носова кровотеча. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: алопеція, дерматит, еритема, багатоформна еритема, свербіж, висип, ксеродерма, припливи крові, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія. З боку ендокринної системи: ; гінекомастія, недостатність функції надниркових залоз, порушення менструального циклу, можливе тимчасове зниження концентрації тестостерону в плазмі крові (нормалізується через 24 години після прийому). З боку органів чуття: ;фотофобія. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, анафілактичний шок, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк. З боку імунної системи: псевдоанафілактичний шок. З боку статевої системи: ; еректильна дисфункція, азооспермія (при дозах, що перевищують терапевтичні - 200-400 мг на добу). З боку лабораторних показників: зменшення кількості тромбоцитопенія. Загальні реакції: лихоманка, периферичний набряк, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетоконазолу з антацидними засобами (алюмінію гідроксид, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, інгібітори протонового насосу) зменшується абсорбція кетоконазолу із ШКТ. При цих комбінаціях слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу та за необхідності проводити корекцію його дози. При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 можливе зниження біодоступності кетоконазолу, що може спричинити значне зниження його ефективності. До таких препаратів відносяться ізоніазид, рифабутин, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренз, невірапін. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід контролювати протигрибкову активність кетоконазолу і за необхідності збільшувати його дозу. При одночасному застосуванні кетоконазолу з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, противірусні препарати, включаючи ритонавір, посилений ритонавіром дарунавір та посилений ритонавіром фосампренавір) можливе підвищення біодоступності кетоконазолу. При цих комбінаціях слід контролювати стан пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності та тривалості дії кетоконазолу, концентрацію кетоконазолу у плазмі крові та за необхідності зменшити його дозу. При одночасному застосуванні кетоконазол здатний інгібувати CYP3A4-опосередкований метаболізм препаратів, а також транспорт активних речовин, зумовлений Р-глікопротеїном. Це може призвести до збільшення концентрацій цих препаратів у плазмі та/або з активних метаболітів, що спричиняє збільшення інтенсивності та тривалості терапевтичних або побічних ефектів застосовуваних одночасно лікарських засобів. Не рекомендується одночасне застосування з кетоконазолом таких препаратів: тамсулозин, фентаніл, рифабутин, ривароксабан, карбамазепін, дазатиніб, нілотиніб, трабектедин, салметерол. Якщо цих комбінацій уникнути неможливо, слід забезпечити клінічний моніторинг стану пацієнта для виявлення симптомів збільшення інтенсивності або тривалості терапевтичних та/або побічних ефектів, контролювати концентрацію препарату в плазмі крові і при необхідності зменшити дозу відповідного препарату або призупинити його застосування. З обережністю слід застосовувати кетоконазол одночасно з такими препаратами: алфентаніл, бупренорфін (в/в та сублінгвально), оксикодон, дигоксин, кумарини, цилостазол, репаглінід, саксагліптин, празиквантел, ебастин, елетриптан, бортезомбіні, ; , циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, сиролімус, такролімус, темсіролімус, аторвастатин, ребоксетин, фезотеродин, імідафенацин, силденафіл, соліфенацин, тадалфіл, толтеродин, алітретиноін (пероральна лікваПри сумісному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг клінічного стану пацієнта, при необхідності – контроль концентрації препарату в плазмі крові та, якщо потрібно, – зменшення його дози. У поодиноких випадках можлива дисульфірамоподібна реакція при вживанні алкоголю під час кетоконазолу.Спосіб застосування та дозиДля прийому внутрішньо дорослим та дітям з масою тіла більше 30 кг – 200-400 мг на добу. Дітям з масою тіла менше 30 кг – 4-8 мг/кг/добу. Приймають 1 раз на добу під час їжі. Для зовнішнього та місцевого застосування режим дозування залежить від показань та лікарської форми, що використовується.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування при грибковому менінгіті є недоцільним, т.к. Кетоконазол погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Через ризик гепатотоксичності, у т.ч. кетоконазол слід застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. У пацієнтів з підвищеною активністю печінкових ферментів або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід застосовувати кетоконазол, за винятком випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. Перед початком лікування необхідно оцінити функцію печінки для унеможливлення гострих або хронічних захворювань. Під час лікування необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, функціональний стан печінки та нирок у пацієнтів, щоб не пропустити перші симптоми гепатотоксичності. Не можна виключити розвиток гепатотоксичності протягом першого місяця і навіть протягом першого тижня терапії. Сумарна доза кетоконазолу є фактором ризику тяжкої гепатотоксичності. У зв'язку з цим у період лікування рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію кетоконазолом. У пацієнтів з наднирковою недостатністю або прикордонними станами на тлі стресового впливу (в т.ч. великі хірургічні втручання, умови інтенсивної терапії), у пацієнтів з тривалим курсом терапії при підозрі на недостатність надниркових залоз слід контролювати функцію надниркових залоз, т.к. у добровольців кетоконазол у добовій дозі 400 мг і більше викликав зниження кортизолової відповіді на стимуляцію АКТГ. Якщо для лікування шкірних захворювань застосовували кортикостероїд, то кетоконазол призначають не раніше, ніж через 2 тижні після їх відміни. Вживання кислих напоїв підвищує всмоктування кетоконазолу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 р.: Діюча речовина: клотримазол – 10 мг; Допоміжна речовина: пропіленгліколь – 990 мг. По 15, 20, 25 мл препарату у флакони світлозахисного скла або у флакони з поліетилену або з поліетилентерефталату, закупорені поліетиленовими пробками або пробками-крапельницями, з кришками нагвинчувані, або нагвинчуються з контролем першого розтину, кришок та кришок-крапельниць без пробки. На флакони наклеюють етикетку з паперу або етикетку, що самоклеїться. Кожен флакон разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. По 10, 20, 50 флаконів з відповідною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у картонну коробку або ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора від безбарвної до майже безбарвної, із жовтуватим або коричневим відтінком, в'язка рідина. Допускається слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаФармакокінетичні дослідження після нанесення клотримазолу на інтактну або запалену шкіру встановили, що клотримазол погано всмоктується через шкіру і практично не має системної дії. Максимальні концентрації клотримазолу в сироватці крові були нижчими за межу виявлення 0,001 мкг/мл.ФармакодинамікаКлотримазол - похідний імідазол, протигрибковий засіб широкого спектру дії для зовнішнього застосування. Протигрибковий ефект пов'язаний з порушенням синтезу ергостеролу, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що змінює проникність цитоплазматичної мембрани та викликає подальший лізис клітини. У малих концентраціях діє фунгістатично, у великих - фунгіцидно, причому не тільки на клітини, що проліферують. У фунгіцидних концентраціях взаємодіє з мітохондріальними та пероксидазними ферментами, внаслідок чого відбувається збільшення концентрації перекису водню до токсичного рівня, що також сприяє руйнуванню грибкових клітин. Клотримазол має широкий протигрибковий спектр дії in vitro та in vivo, включаючи дерматофіти, дріжджоподібні та плісняві гриби. За певних аналітичних умов показники мінімальної переважної концентрації для цих типів грибів знаходяться в діапазоні від 0,062 до 8,0 мкг/мл субстрату. Ефективний щодо збудника різнобарвного лишаю Pityriasis versicolor (Malassezia furfur). Крім протигрибкової дії, клотримазол має антимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи, стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis). In vitro клотримазол пригнічує розмноження Corinebacteria та грампозитивних коків - за винятком ентерококів - у концентраціях 0,5-10 мкг/мл субстрату. Клотримазол не впливає на лактобацили.Спочатку резистентні варіанти чутливих грибів зустрічаються дуже рідко; розвиток вторинної резистентності у чутливих грибів також відзначається у виняткових випадках у терапевтичних умовах.Показання до застосуванняГрибкові захворювання шкіри, викликані дерматофітами, дріжджовими (включаючи рід Candida), цвілевими та іншими грибами та збудниками, чутливими до клотримазолу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу або допоміжної речовини (пропіленгліколю).Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування препарату у вагітних жінок обмежені. В експериментальних дослідженнях на тваринах виявлено наявність репродуктивної токсичності клотримазолу при пероральному введенні у високих дозах. При зовнішньому застосуванні клотримазолу негативний вплив на репродуктивну систему не очікується. Можливе застосування клотримазолу під час вагітності під наглядом лікаря. Період грудного вигодовування Клінічні дані про застосування препарату у жінок, що годують, обмежені. Експериментальні дослідження на тваринах свідчать, що клотримазол екскретується в грудне молоко. Ризик для дитини цілком не виключений. Питання доцільності застосування препарату під час грудного вигодовування має вирішуватися індивідуально після консультації лікаря, якщо потенційна користь матері перевищує можливий ризик для дитини. При необхідності слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату можливі такі побічні ефекти: Порушення з боку імунної системи: алергічна реакція (проявляється кропив'янкою, задишкою, артеріальною гіпотензією, непритомністю). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, пухирі, лущення, біль/дискомфорт, набряк, печіння, роздратування, еритема, поколювання. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмфотерицин, натаміцин знижують ефективність клотримазолу при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Розчин наносять тонким шаром 2-3 рази на день на попередньо очищені (із застосуванням мила з нейтральним значенням pH) та сухі уражені ділянки шкіри та акуратно втирають. Кілька крапель достатньо, щоб обробити сферу застосування розміром з долоню руки. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, локалізації патологічних змін та ефективності терапії. Для запобігання рецидивам терапію рекомендується продовжити протягом 2 тижнів після усунення симптомів захворювання. Відсутня необхідність корекції дози у пацієнтів молодого та літнього віку. Якщо після лікування не настає або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем.ПередозуванняПри застосуванні препарату відповідно до інструкції із застосування передозування малоймовірне. Випадки передозування при зовнішньому застосуванні клотримазолу не описані. При випадковому прийомі препарату внутрішньо, можлива поява таких симптомів як нудота, блювання, запаморочення. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уважно прочитайте інструкцію із застосування перед тим, як розпочати застосування препарату. Збережіть інструкцію, вони можуть знадобитися знову. Якщо у Вас виникли запитання, зверніться до лікаря. Лікарський засіб, яким Ви лікуєтеся призначено особисто Вам, і його не слід передавати іншим особам, оскільки він може завдати їм шкоди навіть за наявності тих самих симптомів, що й у Вас. З появою алергічних реакцій чи подразнення у місці нанесення препарату лікування припиняють. Для запобігання реінфікування слід дотримуватися правил гігієни. Якщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після лікування, слід провести повторне мікробіологічне дослідження з метою підтвердження діагнозу. Не рекомендується нанесення препарату на шкіру в області очей. У пацієнтів із печінковою недостатністю слід періодично контролювати функціональний стан печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 100 г: Активна речовина: клотримазол 1 г Допоміжні речовини: бензиловий спирт – 1 г, цетостеариловий спирт – 11.5 г, октилдодеканол – 10 г, полісорбат 60 – 1.5 г, сорбітан стеарат – 2 г, спермацет синтетичний – 3 г, вода – 71 г. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 1% як однорідної маси білого кольору.Фармакотерапевтична групаКлотримазол пригнічує ріст і розподіл мікроорганізмів і, залежно від концентрації, може чинити фунгістатичну (що затримує та зупиняє ріст клітин грибів) або фунгіцидну (що призводить до загибелі грибів) дію. Клотримазол пригнічує синтез ергостеролу та зв'язується з фосфоліпідами клітинної мембрани гриба, що призводить до зміни проникності мембран клітин. У більш високих концентраціях клотримазол спричиняє пошкодження клітинних мембран за механізмами, що не залежать від синтезу стеролів. Клотримазол також порушує процеси життєдіяльності в клітині гриба, пригнічуючи утворення компонентів, необхідних для побудови життєво важливих клітинних структур (білків, жирів, ДНК, полісахаридів), ушкоджує нуклеїнові кислоти та збільшує виведення калію. Зрештою, вплив клотримазолу на грибкові клітини призводить до їх загибелі. Клотримазол характеризується широким спектром протигрибкової та антибактеріальної активності: дерматофіти (Epidermophyton floccosum, Microsporum canis, Trichophyton mentagrophytes, Trichophyton rubrum), дріжджі (Candida spp., Cryptococcus neoformans), диморф vaginalis). Також він активний щодо деяких грампозитивних бактерій. При вивченні ефективності клотримазолу в лабораторних умовах поза організмом людини (in vitro) виявлено широкий спектр його фунгістатичної та фунгіцидної активності. Він впливає на міцелій дерматофітів (Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton) аналогічно гризеофульвіну, а його дія на гриби (Candida) аналогічна дії полієнів (амфотерицину В і ністатину). У концентраціях менше 1 мкг/мл клотримазол пригнічує розвиток більшості штамів хвороботворних грибів, що належать до Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Epidermophyton floccosum, Microsporum canis. У концентрації 3 мкг/мл клотрімазол пригнічує розвиток більшості інших бактерій: Pityrosporum orbiculare, Aspergillus fumigatus, роду Candida, в т.ч. Candida albicans, деяких штамів Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, а також деяких штамів Proteus vulgaris та Salmonella. Клотримазол активний щодо Sporothrix, Cryptococcus, Cephalosporium, Fusarium. У концентраціях понад 100 мкг/мл він ефективний щодо Trichomonas vaginalis. Гриби, стійкі до клотримазолу, зустрічаються дуже рідко; є дані лише з окремих штамів Candida guilliermondii. Не повідомлялося про розвиток стійкості у чутливих до клотримазолу грибів після пасажу Candida albicans та Trichophyton mentagrophytes. Не описано випадків розвитку стійкості до клотримазолу у штамів Candida albicans, які стійкі до полієнових антибіотиків внаслідок хімічної мутації.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Фармакокінетичні дослідження показали, що клотримазол практично не всмоктується у системний кровообіг при нанесенні препарату на непошкоджені або запалені ділянки шкіри. Концентрації клотримазолу в сироватці крові були нижчими за межу виявлення (0.001 мкг/мл), підтверджуючи той факт, що клотримазол при зовнішньому застосуванні не призводить до клінічно значущих системних ефектів або побічних дій. Метаболізм та виведення Клотримазол розпадається в печінці до неактивних речовин, що виводяться з організму через нирки та кишечник.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДля зовнішнього лікування грибкових захворювань шкіри, спричинених дерматофітами, дріжджоподібними грибами, цвілевими грибами, а також збудниками, чутливими до клотримазолу: мікози стоп, кистей, тулуба, шкірних складок; кандидозний вульвіт, кандидозний баланіт; різнобарвний лишай, еритразму; грибкові інфекції зовнішнього вухаПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Клотримазол при вагітності допускається лише у випадку, якщо на думку лікаря потенційна користь від застосування крему для матері перевищує можливий ризик плода. У проведених епідеміологічних дослідженнях не виявлено небажаних явищ щодо вагітності чи здоров'я плода під час застосування препарату Клотримазол. Застосування препарату Клотримазол у жінок у період грудного вигодовування допускається лише у випадку, якщо, на думку лікаря, потенційна користь від застосування крему для матері перевищує можливий ризик для дитини. Фертильність Даних немає.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів та частоти народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та < 1/10), нечасто (≥1/1000 та < 1/100), рідко (≥1/10 000 та < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі випадки), невідомо (частота не може бути оцінена за наявними на даний момент даними). Категорії частоти було сформовано виходячи з постреєстраційного спостереження. З боку імунної системи: невідомо – алергічна реакція (що проявляється кропив'янкою, непритомністю, артеріальною гіпотензією, задишкою). З боку шкіри та підшкірних тканин: невідомо – висип, свербіж, пухирцеві висипання, лущення, біль або дискомфорт, набряк, печіння, роздратування.Спосіб застосування та дозиДля зовнішнього застосування. Крем слід наносити на уражені ділянки шкіри 2-3 рази на добу. Для профілактики рецидивів лікування слід продовжувати принаймні протягом двох тижнів після зникнення всіх симптомів інфекції. Крем слід наносити на чисті сухі ділянки ураженої шкіри (вимитою милом з нейтральним рН), на стопи крем слід наносити між пальцями. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, його локалізації, ефективності лікування. Тривалість лікування: дерматомікози – 3-4 тижні; еритразму - 2-4 тижні; різнобарвний лишай – 1-3 тижні; кандидозний вульвіт та баланіт – 1-2 тижні. Тривалість лікування може змінюватись відповідно до індивідуальних особливостей, але не рекомендується тривалість лікування менше 3 тижнів. Для профілактики рецидивів інфекції слід продовжувати застосування препарату протягом 1-2 тижнів після зникнення симптомів захворювання. Якщо після 7 днів лікування не настає покращення симптоматики, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі препарату внутрішньо можлива поява запаморочення, нудоти, блювання. Лікування: при випадковому прийомі крему слід проводити симптоматичне лікування. При зовнішньому застосуванні препарату передозування малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати попадання крему на слизову оболонку очей. Чи не ковтати. Усі інфіковані області слід лікувати одночасно. До складу препарату Клотримазол входить цетостеариловий спирт, який може викликати місцеві реакції шкіри (наприклад, контактний дерматит). З появою симптомів підвищеної чутливості або роздратування лікування припиняють. Дані лабораторних досліджень свідчать про те, що використання контрацептивів, що містять латекс, може спричинити їх пошкодження при сумісному застосуванні з клотримазолом. Отже ефективність таких контрацептивів може знижуватися. Пацієнтам слід рекомендувати застосування альтернативних методів контрацепції протягом принаймні 5 днів після застосування клотримазолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не повідомлялося про вплив клотримазолу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активна речовина: клотрімазол 10 мг. Допоміжні речовини: цетиловий спирт, вазелін, гліцерол, твін-80, ніпагін, дистильована вода. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 1%; у вигляді однорідної маси від білого до біло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаКлотримазол є похідним імідазолу. Протигрибковий засіб широкого спектра дії. Ефект препарату пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що викликає зміну її структури та властивостей, та призводить до лізису клітини. При концентраціях 1 мкг/мл in vitro та більше 6 мкг/мл in vivo клотримазол діє фунгістатично. При концентраціях більше 10 мкг/мл має фунгіцидний ефект щодо більшості видів грибів, причому не тільки на проліфелюючі клітини. Candida має фунгіцидну дію при концентраціях 2 мкг/мл і вище. У фунгіцидних концентраціях взаємодіє з мітохондріальними та пероксидазними ферментами, внаслідок чого відбувається збільшення концентрації перекису водню до токсичного рівня, що також сприяє руйнуванню грибкових клітин. До клотримазолу чутливі дерматофіти, дріжджові гриби (роду Candida, Torulopsis glabrata, Rhodotorula), цвілеві гриби, а також збудник Pityriasis versicolor (різнобарвного лишаю) та збудник еритразми. Чинить антимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи, стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis), а також щодо Trichomonas vaginalis, Malazessia furfur (збудник Pityriasis versicolor) та Corynebacterium minussim.ФармакокінетикаКлотримазол погано всмоктується через шкіру та слизові оболонки і практично не чинить системної дії. Концентрація в глибоких шарах епідермісу вище, ніж у дермі та підшкірній клітковині, і перевищує мінімальну переважну концентрацію для дерматофітів.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняГрибкові захворювання шкіри, мікози шкірних складок, стоп; висівковий лишай, еритразму, поверхневі кандидози, викликані дерматофітами, дріжджовими (включаючи рід Candida), цвілевими та іншими грибами та збудниками, чутливими до клотримазолу; мікози, ускладнені вторинною піодермією.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності; підвищена чутливість до клотримазолу або до інших компонентів препарату. З; обережністю -; період лактації.Вагітність та лактаціяПри клінічних та експериментальних дослідженнях не було встановлено, що застосування препарату при вагітності або в період годування груддю негативно впливає на здоров'я жінки або плода (дитини). Проте питання доцільності призначення препарату має вирішуватися індивідуально після консультації лікаря. Нанесення препарату безпосередньо на грудну залозу, що лактує, протипоказане.Побічна діяУ поодиноких випадках відзначаються ;місцеві реакції ;- свербіж, печіння, поколювання в місцях нанесення крему, поява еритеми, пухирів, набряку, подразнення та лущення шкіри. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиАмфотерицин, ністатин, натаміцин знижують ефективність клотримазолу при одночасному застосуванні. При застосуванні крему негативні взаємодії коїться з іншими засобами невідомі та їх слід очікувати, т.к. резорбційна здатність клотримазол дуже низька.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Крем наносять тонким шаром 2-3 рази/сут на попередньо очищені (із застосуванням мила з нейтральним значенням рН) і сухі уражені ділянки шкіри обережно втирають. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, локалізації патологічних змін та ефективності терапії. Лікування дерматомікозів; проводять не менше 4 тижнів,; висівкового лишая; При ;грибкових захворюваннях шкіри ніг ;терапію рекомендується продовжити ще протягом не менше 2 тижнів після усунення симптомів захворюванняПередозуванняЗастосування крему в підвищених дозах не викликає жодних реакцій та станів, небезпечних для життя. У разі непередбаченого способу застосування препарату (перорально) можливі наступні; симптоми:; анорексія, нудота, блювання, біль у животі, порушення функції печінки; рідко – сонливість, галюцинації, часте сечовипускання, шкірні алергічні реакції. У цих випадках необхідно прийняти активоване вугілля та звернутися до лікаря. Бережіть від дітей!Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не призначений для використання у офтальмологічній практиці. Необхідно уникати контакту з очима. Не рекомендується нанесення препарату на шкіру в області очей. При лікуванні оніхомікозів необхідно стежити за тим, щоб нігтьові пластинки, що оброблялися, були коротко підстрижені або мали шорстку поверхню для кращого проникнення активної речовини. У цих випадках перевагу слід віддати розчину через кращі проникні властивості. З появою ознак гіперчутливості чи подразнення лікування припиняють. За відсутності ефекту протягом 4 тижнів слід підтвердити діагноз. При печінковій недостатності слід періодично контролювати функцію печінки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: клотрімазол 10 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 50 мг, вазелін білий - 120 мг, парафін рідкий - 60 мг, віск емульсійний цетомакрогольний - 135 мг, спирт бензиловий - 10 мг, метилпарагідроксибензоат - 1.5 мг, пропілпарагідрокобензо, дигідрат – 0.8 мг, натрію гідрофосфат – 0.6 мг, вода очищена – 1000 мг. 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого кольору, однорідний.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат широкого спектра дії для місцевого застосування, похідне імідазолу. Антимікотичний ефект пов'язаний з порушенням синтезу ергостерину, що входить до складу клітинної мембрани грибів, що викликає зміну її структури та властивостей та призводить до лізису клітини. До клотримазолу; чутливі; дерматофіти, дріжджоподібні гриби (роду Candida, Torulopsis glabrata, Rhodotorula), плісняві гриби, а також збудник різнокольорового лишаю Pityriasis versicolor та збудник еритразми. Має протимікробну дію щодо грампозитивних (стафілококи та стрептококи) та грамнегативних бактерій (Bacteroides, Gardnerella vaginalis), а також щодо Trichomonas vaginalis. При місцевому застосуванні клотримазолу абсорбція клотримазолу зі слизових оболонок незначна.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДерматофітія голови (в т.ч. особи), тіла, ніг; мікоз нігтів; різнобарвний лишай; кандидоз шкіри; кандидозна пароніхія; кандидозний вульвіт; кандидозний баланіт; кандидоз зовнішніх статевих органів та аноректальної області; грибковий пелюшковий дерматит; еритразму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клотримазолу.Побічна діяРідко: місцеве подразнення, яке зникає самостійно під час продовження терапії.Спосіб застосування та дозиНеобхідну кількість крему наносять на попередньо вимиту і суху уражену ділянку шкіри 2-3 рази на добу. Лікування слід продовжувати ще протягом 2-4 тижнів після зникнення клінічних симптомів для забезпечення мікологічного лікування та запобігання рецидивам.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для зовнішнього застосування - 1 мл: Активна речовина: клотрімазол 10 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 990 мг. 20 мл - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні. Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування у вигляді прозорої, безбарвної, в'язкої рідини.