Лекарства и БАД Хиты продаж
232,00 грн
193,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефепіму гідрохлорид 500 мг. 1 г – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІV покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Активний щодо більшості грамнегативних бактерій, зокрема. продукують β-лактамази, включаючи Pseudomonas aeruginosa. Більш активний, ніж цефалоспорини III покоління, щодо грампозитивних коків. Не активний щодо Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., деяких анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile). Цефепім характеризується високою стабільністю щодо різних плазмідних та хромосомних β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації цефепіму у сироватці крові. Терапевтичні концентрації цефепіму виявляються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, тканинах передміхурової залози, апендиксі та жовчному міхурі, спинномозковій рідині при менінгіті. У здорових людей при внутрішньовенному введенні цефепіму в дозі 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції в організмі. Середній T1/2; з організму в середньому становить близько 2 год, середній загальний кліренс - 120 мл/хв. Цефепім виводиться нирками, головним чином шляхом клубочкової фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеного цефепіму у незміненому вигляді. У хворих віком 65 років або старших із нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих. У хворих із порушеннями функції нирок збільшується T1/2. У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, при яких потрібне проведення гемодіалізу, T1/2; в середньому становить 13 год, проведення перитонеального діалізу - 19 год. Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушенням функції печінки, муковісцидозом не змінена. Вік і стать пацієнтів не мали істотного впливу на загальний кліренс з організму і Vd; з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляції не відзначалося, а при введенні в цій же дозі кожні 8 годин у рівноважному стані Cmax , AUC і T1/2; збільшувалися приблизно на 15%.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин IV покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефепіму мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонію та бронхіт), інфекції сечовивідних шляхів (як ускладнені, так і неускладнені), інфекції шкіри та м'яких тканин та ін. шляхів), гінекологічні інфекції, септицемія, нейтропенічна лихоманка (як емпірична терапія), бактеріальний менінгіт у дітей. Профілактика інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування цефепіму при вагітності не проведено; застосування можливе лише під наглядом лікаря. Цефепім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. У період лактації застосовувати з обережністю. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено впливу на репродуктивну функцію та фетотоксичної дії цефепіму. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. Для дітей старше 2 місяців застосування можливе згідно з режимом дозування. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі діарея, нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – біль у животі, запор, зміна смаку. Алергічні реакції: можливі - висип, свербіж, кропив'янка; рідко – анафілактичні реакції. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі - головні болі; рідко – запаморочення, парестезії; в окремих випадках – судоми. Дерматологічні реакції: рідко - почервоніння шкіри. Найчастіше у дітей – висип. З боку системи кровотворення: можлива анемія. З боку показників лабораторних досліджень: можливі підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, підвищення загального білірубіну, еозинофілія, збільшення протромбінового часу; рідко - тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія та нейтропенія; Часто – позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Інші: можливі підвищення температури тіла, вагініт, еритема; рідко – генітальний свербіж, неспецифічний кандидоз. Місцеві реакції: ;при внутрішньовенному вливанні можливі флебіти, рідко - запалення); при внутрішньом'язовому введенні можливе запалення або біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні розчину цефепіму з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату можлива фармацевтична взаємодія.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок. В/в шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок разова доза становить 0.5-1 г, інтервал між введеннями - 12 год. При тяжких інфекціях вводять внутрішньовенно в дозі 2 г кожні 12 год. З метою профілактики інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій застосовують у комбінації з метронідазолом за схемою. Для дітей віком від 2 місяців максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії, емпіричному лікуванні нейтропенічної лихоманки становить 50 мг/кг. Пацієнтам з нейтропенічною лихоманкою та бактеріальним менінгітом – по 50 мг/кг кожні 8 год. Середня тривалість терапії становить 7-10 днів. При тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим дозування. Вихідна доза цефепіму повинна бути такою самою, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Дози, що підтримують, визначають залежно від значень КК або концентрації креатиніну сироватки. При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% загальної кількості цефепіму. Після завершення кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. У хворих, що перебувають на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати в середніх дозах, тобто рекомендованих. 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 год. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику виникнення інфекції за рахунок змішаної аеробно/анаеробної мікрофлори (в т.ч. у випадках, коли одним із збудників є Bacteroides fragilis), до ідентифікації збудника рекомендується одночасно з цефепімом призначити препарат, активний щодо анаеробів. З обережністю застосовують у пацієнтів із ризиком розвитку алергічних реакцій, особливо на лікарські препарати. При розвитку алергічних реакцій цефепім слід відмінити. При серйозних реакціях гіперчутливості негайного типу може знадобитися застосування епінефрину (адреналіну) та інших форм підтримуючого лікування. З появою діареї і натомість лікування слід враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках цефепім слід негайно відмінити та при необхідності призначити відповідне лікування. При розвитку суперінфекції цефепім слід негайно відмінити та призначити відповідне лікування. При застосуванні інших антибіотиків групи цефалоспоринів спостерігалися кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функцій на глюкозу сечі. Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. З особливою обережністю застосовують цефепім спільно з аміноглікозидами та "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: цефіксіма тригідрат – 447,7 мг у перерахунку на цефіксім – 400,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 102, гіпоролоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена), кремнію діоксид колоїдний (аеросил), повідон К30, магнію стеарат, сахарин, ароматизатор полуничний*, барвник сонячний захід жовтий0 * Склад ароматизатора: натуральні смакоароматичні речовини, мальтодекстрин, гуміарабік (Е414), тріацетин (Е1518), 1,2-пропіленгліколь (Е1520), оцтова кислота (Е260) або натуральні ароматичні речовини, пропіленгліколь (Е5) Пігулки дисперговані, 400 мг. 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 контурне осередкове впакування разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. 21 таблетка у поліпропіленовому флаконі, закупореному кришкою з поліетилену високого тиску з силікагелем і контролем першого розтину. 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки рожево-жовтого кольору з вкрапленнями білого та червоного кольору, овальні, двоопуклі з ризиком з одного боку, з характерним запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаАбсорбція При прийомі внутрішньо біодоступність становить 40-50% і не залежить від їди. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) у дорослих після перорального прийому в дозі 400 мг досягається через 3-4 години і становить 2,5-4,9 мкг/мл, після прийому в дозі 200 мг – 1,49-3,25. мкг/мл. Прийом їжі на абсорбцію препарату із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) істотного впливу не має. Розподіл Об'єм розподілу при введенні 200 мг цефіксіма склав 6,7 л, при досягненні рівноважної концентрації – 16,8 л. З білками плазми зв'язується близько 65% цефіксиму. Найбільш високі концентрації цефіксім створює в сечі та жовчі. Цефіксім проникає через плаценту. Концентрація цефіксиму в крові пупкового канатику досягала 1/6-1/2 концентрації препарату в плазмі крові матері; у грудному молоці препарат не визначається. Метаболізм та виведення Період напіввиведення у дорослих та дітей становить 3-4 год. Цефіксім не метаболізується в печінці; 50-55% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 24 год. Близько 10% цефіксиму виводиться із жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях За наявності у пацієнта ниркової недостатності очікується збільшення періоду напіввиведення і, відповідно, вищої концентрації препарату у плазмі та уповільнення його елімінації нирками. У пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв при прийомі 400 мг цефіксіма період напіввиведення збільшується до 7-8 годин, максимальна концентрація в плазмі становить в середньому 7,53 мкг/мл, а виведення із сечею за 24 год – 5,5%. У пацієнтів із цирозом печінки період напіввиведення зростає до 6,4 год, час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – 5,2 год; одночасно збільшується частка препарату, що елімінується нирками. Сmax та площа під фармакокінетичною кривою не змінюється.ФармакодинамікаЦефіксім – напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії, з групи цефалоспоринів III покоління для вживання. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії пов'язаний із пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Цефіксим стійкий до дії β-лактамаз, що продукуються багатьма грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Спектр протимікробної активності В умовах клінічної практики та in vitro ефективність цефіксиму підтверджена при інфекціях, викликаних Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae. Цефіксім також має активність in vitro проти грампозитивних – Streptococcus agalactiae та грамнегативних бактерій – Haemophilus parainfluenzae, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Pasteurella multocida, Providencia spp. Salmonella spp. До препарату стійкі Pseudomonas spp., Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, більшість штамів Enterobacter spp., Staphylococcus spp. (в т.ч. метицилінорезистентні штами), Bacteroides fragilis, Clostridium spp.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: стрептококовий тонзиліт та фарингіт; синусити; гострий бронхіт; загострення хронічного бронхіту; гострий середній отит; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; неускладнена гонорея; шигельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до цефіксіму або до компонентів препарату; гіперчутливість до цефалоспоринів або пеніцилінів; не рекомендується для застосування у дітей з хронічною нирковою недостатністю та у дітей з масою тіла менше 25 кг у даній лікарській формі. З обережністю: похилого віку, ниркова недостатність, коліт (в анамнезі), вагітність.Вагітність та лактаціяЗ обережністю при вагітності.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою зареєстрованих випадків: дуже часто: (>10%); часто (1-10%); нечасто (0,1-1%); рідко (0,01-0,1%); дуже рідко (≤0,01%). З боку системи крові та органів кровотворення: Дуже рідко: транзиторна лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія або еозинофілія. Відзначалися окремі випадки порушень зсідання крові; Частота невідома: гемолітична анемія. Алергічні реакції: Рідко: алергічні реакції (наприклад: кропив'янка, висипання, мультиформна еритема, свербіж шкіри); Дуже рідко: синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз); інші алергічні реакції, пов'язані із сенсибілізацією – лікарська лихоманка, синдром, подібний до сироваткової хвороби, гемолітична анемія та інтерстиціальний нефрит, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок. У деяких пацієнтів відзначалися випадки виникнення синдрому лікарського висипу з еозинофілією та системними проявами. З боку нервової системи: Нечасто: головний біль, запаморочення, дисфорія, неспокій. З боку дихальної системи: Частота невідома: диспное. Реакції з боку травної системи: Часто: біль у животі, порушення травлення, нудота, блювання та діарея; Дуже рідко: псевдомембранозний коліт. З боку гепатобіліарної системи: Рідко: підвищення активності лужної фосфатази та "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в крові; Дуже рідко: окремі випадки гепатиту та холестатичної жовтяниці. З боку сечостатевої системи: Дуже рідко: невелике підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові, гематурія, можливий розвиток гострої ниркової недостатності, що супроводжується тубулоінтерстиціальним нефритом.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу.Спосіб застосування та дозиДля дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг добова доза становить 400 мг на один або два прийоми. Дітям з масою тіла 25-50 кг препарат призначається у дозі 200 мг на добу за один прийом. Таблетку можна проковтнути, запиваючи достатньою кількістю води, або розвести у воді та випити отриману суспензію відразу після приготування. Препарат можна приймати незалежно від їди. Тривалість лікування залежить від характеру перебігу захворювання та виду інфекції. Після зникнення симптомів інфекції та/або лихоманки доцільно продовжувати прийом препарату протягом щонайменше 48-72 годин. Курс лікування при інфекціях дихальних шляхів та ЛОР-органів становить 7-14 днів. При тонзилофарингіті, спричиненому Streptococcus pyogenes, тривалість лікування повинна бути не менше 10 днів. При неускладненій гонореї препарат призначають у дозі 400 мг одноразово. При неускладнених інфекціях нижніх сечових шляхів у жінок препарат може призначатися протягом 3-7 днів, при неускладнених інфекціях верхніх сечових шляхів у жінок – 14 днів. При неускладнених інфекціях верхніх та нижніх сечових шляхів у чоловіків тривалість лікування становить 7-14 днів. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від показника кліренсу креатиніну у сироватці. При кліренсі креатиніну 21-60 мл/хв або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується використовувати інші лікарські форми препарату через необхідність зменшення добової дози на 25%. При кліренсі креатиніну 20 мл/хв і менше або у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, добову дозу слід зменшити у 2 рази.ПередозуванняПри прийомі дози, що перевищує максимальну добову, можливе збільшення частоти описаних вище дозозалежних побічних ефектів. Лікування: промивання шлунка; проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБлокатори канальцевої секреції (пробенецид та ін) уповільнюють виведення цефіксиму через нирки, що може призвести до симптомів передозування. Цефіксім знижує протромбіновий індекс, посилює дію непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні цефіксиму з карбамазепіном спостерігалося збільшення концентрації останнього у плазмі; у разі доцільно проведення терапевтичного лікарського моніторингу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату Цефіксім ЕКСПРЕС на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. У зв'язку з можливими несприятливими ефектами (наприклад, запаморочення), слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
210,00 грн
178,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефепім (у формі гідрохлориду) 1 г. 1 г – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІV покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Активний щодо більшості грамнегативних бактерій, зокрема. продукують β-лактамази, включаючи Pseudomonas aeruginosa. Більш активний, ніж цефалоспорини III покоління, щодо грампозитивних коків. Не активний щодо Enterococcus spp., Listeria spp., Legionella spp., деяких анаеробних бактерій (Bacteroides fragilis, Clostridium difficile). Цефепім характеризується високою стабільністю щодо різних плазмідних та хромосомних β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації цефепіму у сироватці крові. Терапевтичні концентрації цефепіму виявляються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, тканинах передміхурової залози, апендиксі та жовчному міхурі, спинномозковій рідині при менінгіті. У здорових людей при внутрішньовенному введенні цефепіму в дозі 2 г з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не спостерігалося кумуляції в організмі. Середній T1/2; з організму в середньому становить близько 2 год, середній загальний кліренс - 120 мл/хв. Цефепім виводиться нирками, головним чином шляхом клубочкової фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% введеного цефепіму у незміненому вигляді. У хворих віком 65 років або старших із нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих. У хворих із порушеннями функції нирок збільшується T1/2. У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, при яких потрібне проведення гемодіалізу, T1/2; в середньому становить 13 год, проведення перитонеального діалізу - 19 год. Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушенням функції печінки, муковісцидозом не змінена. Вік і стать пацієнтів не мали істотного впливу на загальний кліренс з організму і Vd; з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляції не відзначалося, а при введенні в цій же дозі кожні 8 годин у рівноважному стані Cmax , AUC і T1/2; збільшувалися приблизно на 15%.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин IV покоління.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефепіму мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонію та бронхіт), інфекції сечовивідних шляхів (як ускладнені, так і неускладнені), інфекції шкіри та м'яких тканин та ін. шляхів), гінекологічні інфекції, септицемія, нейтропенічна лихоманка (як емпірична терапія), бактеріальний менінгіт у дітей. Профілактика інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування цефепіму при вагітності не проведено; застосування можливе лише під наглядом лікаря. Цефепім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. У період лактації застосовувати з обережністю. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено впливу на репродуктивну функцію та фетотоксичної дії цефепіму. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. Для дітей старше 2 місяців застосування можливе згідно з режимом дозування. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Побічна діяЗ боку травної системи: можливі діарея, нудота, блювання, коліт (включаючи псевдомембранозний коліт); рідко – біль у животі, запор, зміна смаку. Алергічні реакції: можливі - висип, свербіж, кропив'янка; рідко – анафілактичні реакції. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі - головні болі; рідко – запаморочення, парестезії; в окремих випадках – судоми. Дерматологічні реакції: рідко - почервоніння шкіри. Найчастіше у дітей – висип. З боку системи кровотворення: можлива анемія. З боку показників лабораторних досліджень: можливі підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, підвищення загального білірубіну, еозинофілія, збільшення протромбінового часу; рідко - тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки, транзиторна тромбоцитопенія, транзиторна лейкопенія та нейтропенія; Часто – позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Інші: можливі підвищення температури тіла, вагініт, еритема; рідко – генітальний свербіж, неспецифічний кандидоз. Місцеві реакції: ;при внутрішньовенному вливанні можливі флебіти, рідко - запалення); при внутрішньом'язовому введенні можливе запалення або біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні розчину цефепіму з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату та нетилміцину сульфату можлива фармацевтична взаємодія.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від чутливості збудника, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок. В/в шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні дорослим і дітям з масою тіла більше 40 кг при нормальній функції нирок разова доза становить 0.5-1 г, інтервал між введеннями - 12 год. При тяжких інфекціях вводять внутрішньовенно в дозі 2 г кожні 12 год. З метою профілактики інфекцій під час проведення порожнинних хірургічних операцій застосовують у комбінації з метронідазолом за схемою. Для дітей віком від 2 місяців максимальна доза не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Середня доза для дітей з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, пневмонії, емпіричному лікуванні нейтропенічної лихоманки становить 50 мг/кг. Пацієнтам з нейтропенічною лихоманкою та бактеріальним менінгітом – по 50 мг/кг кожні 8 год. Середня тривалість терапії становить 7-10 днів. При тяжких інфекціях може знадобитися більш тривале лікування. При порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) необхідно коригувати режим дозування. Вихідна доза цефепіму повинна бути такою самою, як і для хворих з нормальною функцією нирок. Дози, що підтримують, визначають залежно від значень КК або концентрації креатиніну сироватки. При гемодіалізі за 3 години з організму видаляється приблизно 68% загальної кількості цефепіму. Після завершення кожного сеансу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. У хворих, що перебувають на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати в середніх дозах, тобто рекомендованих. 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між введеннями разової дози 48 год. Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуються такі ж зміни режиму дозування, як і дорослим, оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих та дітей має подібний характер.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику виникнення інфекції за рахунок змішаної аеробно/анаеробної мікрофлори (в т.ч. у випадках, коли одним із збудників є Bacteroides fragilis), до ідентифікації збудника рекомендується одночасно з цефепімом призначити препарат, активний щодо анаеробів. З обережністю застосовують у пацієнтів із ризиком розвитку алергічних реакцій, особливо на лікарські препарати. При розвитку алергічних реакцій цефепім слід відмінити. При серйозних реакціях гіперчутливості негайного типу може знадобитися застосування епінефрину (адреналіну) та інших форм підтримуючого лікування. З появою діареї і натомість лікування слід враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту. У таких випадках цефепім слід негайно відмінити та при необхідності призначити відповідне лікування. При розвитку суперінфекції цефепім слід негайно відмінити та призначити відповідне лікування. При застосуванні інших антибіотиків групи цефалоспоринів спостерігалися кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функцій на глюкозу сечі. Безпека та ефективність застосування цефепіму у дітей віком до 2 місяців не встановлені. З особливою обережністю застосовують цефепім спільно з аміноглікозидами та "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
228,00 грн
180,00 грн
Дозування: 1 г Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/ін'єкцій Упаковка: фл. Діюча речовина: Цефоперазон. .
292,00 грн
242,00 грн
Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/в/в та в/м введення Упаковка: фл. Виробник: Джодас Експоім Пвт. Лтд Завод-производитель: Джодас Экспоим Пвт.
243,00 грн
209,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
246,00 грн
208,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
186,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахуванні на цефотаксим 1000 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1000 мг у скляні флакони. По 1 або 10 флаконів разом із інструкцією із застосування в пачці з картону. По 10 флаконів разом із інструкцією із застосування в пачці з картону з картонним вкладишем для фіксації флаконів. Для стаціонарів: 270 флаконів разом з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці з картону.Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаПісля одноразового внутрішньовенного введення в дозах 0,5, 1 і 2 г час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) - 5 хв, максимальна концентрація (Сmах) становить 39, 101,7 та 214 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом'язового введення до лозах 0,5 і 1 г ТСmах - 0,5 год і Стах становить 11 і 21 мкг/мл відповідно. Зв'язок з білками плазми – 30 – 50 %. Біоступність - 90 - 95%. Створює терапевтичні концентрації у більшості тканин (міокард, кісткова тканина, жовчний міхур, шкіра, м'які тканини) та рідин (синовіальна, перикардіальна, плевральна, мокрота, жовч, сеча, спинномозкова рідина (СМР) організму. Обсяг розподілу - 0,25 - 0 39 л/кг. Період напіввиведення (Т1/2) - 1 год при внутрішньом'язовому введенні і 1-1.5 год - при внутрішньом'язовому введенні. Виводиться нирками – 20 – 36 % у незміненому вигляді, решта у вигляді метаболітів (15-25 % у вигляді фармакологічно активного дезацетилцефотаксиму та 20 – 25 % – у вигляді 2 неактивних метаболітів М2 та МОЗ). При хронічній нирковій недостатності та у літніх пацієнтів Т1/2 збільшується у 2 рази. У новонароджених Т1/2 становить від 0,75 до 1,5 год, у недоношених новонароджених зростає до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно. порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacrer diversus; Curobacler freundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae, Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні): Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилінчутливі, включаючи продукуючі та непродукуючі пенініліназ штами); Мorganella morganii, Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Neisseria meningitidis: Propionibacterium spp; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris: Providencia spp.; Streptococcus spp (включаючи Streptococcus pneumoniae):Salmonella spp., Serratia spp*; Shigella spp.. Veillonella spp*; Yersinia spp*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia). * - чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожній конкретній країні. До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroidcs fragilis; Clostridium difficile; Entcrococcus spp.; грамнегативні анаероби: Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pscudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції важкої течії, викликані чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами: інфекції центральної нервової системи (менінгіт), дихальних шляхів та ЛОР – органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, органів малого тазу, гонорею, інфіковані рани та , сепсис, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма, інфекції на фоні імунодефіциту, профілактика інфекцій після хірургічних операцій (в т ч урологічних, акушерсько-гінекологічних, на шлунково-кишковому тракті).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму (в т.ч. до пеніцилінів, ін. цефалоспоринів, карбапенемів), вагітність, період лактації, дитячий вік (в/м введення – до 2,5 років при використанні як розчинник лідокаїну). З обережністю: у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами; при нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності призначення препарату в період грудного вигодовування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій на частоту розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (> 10 %): часто (> 1 % та < 10 %); нечасто (> 0.1% та < 1%); рідко (> 0,01% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта. Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія. Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: реакція Яриша – Геркегеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша – Геркегеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок. Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми. Частота невідома енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), біль голови, запаморочення. Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (через швидке болюсне введення через центральний венозний катетер). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма- глутамілтрансферази (гама - ГТ), лужної фосфатази (ЩФ) та/або концентрації билируб. які можна також пояснити наявністю інфекції), в окремих випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно. Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівнсса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок, збільшення концентрації креатиніну, особливо при одночасному застосуванні з аміноглікозидами. Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці зведення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні). Нечасто: лихоманка запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт. Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ризик кровотечі при поєднанні з антиагрегантами, нестероїдними протизапальними засобами. Імовірність ураження нирок збільшується при одночасному прийомі з аміноглікозидами, поліміксином і "петлевими" діуретиками. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, збільшують плазмові концентрації Цефотаксиму та уповільнюють його виведення. Фармацевтично несумісний із розчинами інших антибіотиків в одному шприці або крапельниці.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово. Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. при тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. при інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 р. Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: Норма доза 100 - 150 мг/кт/сутки. розділена па 2 - 4 введення. при дуже тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кт/добу, розділена на 2 - 4 введення. при тяжких інфекціях – доза 150 – 200 мг/кг/добу, розділена на 2 – 4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово. З метою профілактики перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год -0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год - 0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта. Правила приготування розчинів: для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (250 мг розводять в 2 мл розчинника: 500 мг розводять в 2 мл розчинника; 1 г - в 4 мл: 2 г в 10 мл); при внутрішньовенній ін'єкції розчин може бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0.9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин декстрози (1 - 2 г розводять у 40 - 100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузій – 20 – 60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (250 мг розводять у 2 мл розчинника; 500 мг - у 2 мл; 1 г 4 мл; 2 г 10 мл).ПередозуванняСимптоми, судоми, енцефалопатія (у разі введення великих дол, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ перші тижні лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на пеніциліни, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При лікуванні препаратом понад 10 днів потрібний контроль кількості формених елементів крові. Під час лікування цефотаксимом можливе отримання хибнопозитивної проби Кумбса та хибнопозитивної реакції сечі на глюкозу. При дочасному застосуванні цефалоспоринових антибіотиків та етанолу можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій, однак у клінічних дослідженнях цефотаксиму (Клафоран) не було зареєстровано такого ефекту при його одночасному застосуванні з етанолом. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія та рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування більше 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
174,00 грн
143,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефотаксим (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони місткістю 10 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із місця ін'єкції. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Досягає терапевтичних концентрацій у спинномозковій рідині, особливо при менінгіті. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком у низьких концентраціях. Частково метаболізується у печінці. 40-60% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді через 24 год, 20% – у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування цефотаксиму у І триместрі вагітності. Застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Слід мати на увазі, що після внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г через 2-3 години максимальна концентрація активної речовини в грудному молоці в середньому становить 0.32±0.09 мкг/мл. При такій концентрації можливий негативний вплив на орофарингеальну флору дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефотаксиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують цефотаксим у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефотаксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, поліміксином B та "петлевими" діуретиками підвищується ризик ураження нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, що зменшують канальцеву секрецію, підвищується концентрація цефотаксиму у плазмі. Пробенецид уповільнює виведення цефотаксиму за рахунок зниження канальцевої секреції останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям з масою тіла більше 50 кг - по 1-2 г кожні 4-12 год внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). Дітям з масою тіла менше 50 кг – 50-180 мг/кг/добу; кратність введення – 2-6 разів. Максимальні дози: для дорослих - 12 г/добу, для дітей з масою тіла менше 50 кг - 180 мг/кг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують цефотаксим у разі порушення функції нирок, вказівок на коліт в анамнезі, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Слід з обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
231,00 грн
191,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефотаксим (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони місткістю 10 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із місця ін'єкції. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Досягає терапевтичних концентрацій у спинномозковій рідині, особливо при менінгіті. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком у низьких концентраціях. Частково метаболізується у печінці. 40-60% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді через 24 год, 20% – у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування цефотаксиму у І триместрі вагітності. Застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Слід мати на увазі, що після внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г через 2-3 години максимальна концентрація активної речовини в грудному молоці в середньому становить 0.32±0.09 мкг/мл. При такій концентрації можливий негативний вплив на орофарингеальну флору дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефотаксиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують цефотаксим у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефотаксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, поліміксином B та "петлевими" діуретиками підвищується ризик ураження нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, що зменшують канальцеву секрецію, підвищується концентрація цефотаксиму у плазмі. Пробенецид уповільнює виведення цефотаксиму за рахунок зниження канальцевої секреції останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям з масою тіла більше 50 кг - по 1-2 г кожні 4-12 год внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). Дітям з масою тіла менше 50 кг – 50-180 мг/кг/добу; кратність введення – 2-6 разів. Максимальні дози: для дорослих - 12 г/добу, для дітей з масою тіла менше 50 кг - 180 мг/кг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують цефотаксим у разі порушення функції нирок, вказівок на коліт в анамнезі, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Слід з обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
184,00 грн
144,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефотаксим (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони місткістю 10 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із місця ін'єкції. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Досягає терапевтичних концентрацій у спинномозковій рідині, особливо при менінгіті. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком у низьких концентраціях. Частково метаболізується у печінці. 40-60% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді через 24 год, 20% – у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування цефотаксиму у І триместрі вагітності. Застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або немовляти. Слід мати на увазі, що після внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г через 2-3 години максимальна концентрація активної речовини в грудному молоці в середньому становить 0.32±0.09 мкг/мл. При такій концентрації можливий негативний вплив на орофарингеальну флору дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефотаксиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують цефотаксим у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефотаксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, поліміксином B та "петлевими" діуретиками підвищується ризик ураження нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, що зменшують канальцеву секрецію, підвищується концентрація цефотаксиму у плазмі. Пробенецид уповільнює виведення цефотаксиму за рахунок зниження канальцевої секреції останнього.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям з масою тіла понад 50 кг - по 1-2 г кожні 4-12 год внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево або краплинно). Дітям з масою тіла менше 50 кг – 50-180 мг/кг/добу; кратність введення – 2-6 разів. Максимальні дози: для дорослих - 12 г/сут, для дітей з масою тіла менше 50 кг - 180 мг/кг/сут.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують цефотаксим у разі порушення функції нирок, вказівок на коліт в анамнезі, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. Слід з обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
168,00 грн
138,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим 1000 мг (у вигляді цефотаксиму натрію). По 1,0 г активної речовини у флакони місткістю 10 мл, герметично закупорені пробками з гумової суміші, обжаті алюмінієвими ковпачками або ковпачками комбінованими. Флакони з препаратом по 50 штук укладають у коробки з картону із додатком рівної кількості інструкцій із застосування препарату (для стаціонарів). 1 флакон з препаратом та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
190,00 грн
144,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахуванні на цефотаксим 1000 мг. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г. По 1,0 г діючої речовини (цефотаксиму) у флакони місткістю 10 мл, герметично закупорені пробками гумовими, обжаті алюмінієвими або комбінованими ковпачками. 1 флакон з інструкцією з медичного застосування в індивідуальній пачці з картону. Для стаціонарів: 50 флаконів рівною кількістю інструкцій з медичного застосування в коробці з картону. Комплектна форма: 1 флакон з препаратом у комплекті з 1 ампулою розчинника "Вода для ін'єкцій" по 5 мл з інструкцією з медичного застосування, скарифікатором або ампульним ножем у пачці з картону. 1 флакон з препаратом у комплекті з 1 ампулою розчинника "Вода для ін'єкцій" по 5 мл у контурній комірковій упаковці. 1 контурна осередкова упаковка з інструкцією з медичного застосування, скарифікатором або ампульним ножем у пачці з картону. При комплектації ампулами з кільцем або точкою надлому скарифікатор або ампульний ніж не вкладають.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих через 5 хв після одноразового внутрішньовенного введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmах) у плазмі становить 100 мкг/мл. Після внутрішньом'язового введення цефотаксиму в тій же дозі максимальна концентрація у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні – 90-95%. Період напіввиведення (Т1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 год – при внутрішньом'язовому введенні. Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40%. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що має антибактеріальну активність, та неактивних метаболітів (М2, М3). Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у незміненому вигляді, близько 15-25% у вигляді метаболіту дезацетилцефотаксиму та 15-30% у вигляді неактивних метаболітів (М2+М3). 10% від введеної дози виводиться кишківником. У літніх пацієнтів віком понад 80 років період напіввиведення цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Обсяг розподілу не змінюється порівняно з молодими здоровими добровольцями. У дорослих з порушеною функцією нирок обсяг розподілу не змінюється, а період напіввиведення не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та обсяг розподілу аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. Період напіввиведення цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год. У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та обсяг розподілу аналогічні таким у дітей. Середній період напіввиведення цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефотаксим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр антимікробної дії. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter freundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp.*; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia). * - чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожній конкретній країні. До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами: інфекції центральної нервової системи (менінгіт), дихальних шляхів та ЛОР-органів, сечовивідних шляхів, кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, органів малого тазу, гонорея, інфіковані рани та ін. , сепсис, абдомінальні інфекції, ендокардит, хвороба Лайма, сальмонельози, інфекції на фоні імунодефіциту Профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у т.ч. урологічних, акушерсько-гінекологічних, на шлунково-кишковому тракті).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: У пацієнтів, які мають в анамнезі вказівку на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій). При одночасному застосуванні з аміноглікозидами. При нирковій недостатностіВагітність та лактаціяВагітність Цефотаксим проникає крізь плацентарний бар'єр. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили тератогенної чи фетотоксичної дії препарату. Проте безпека застосування цефотаксиму при вагітності у людини не встановлена. Тому препарат не слід застосовувати під час вагітності. Період грудного вигодовування Цефотаксим проникає у грудне молоко. Тому при необхідності призначення препарату грудне вигодовування слід перервати.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та < 10%), нечасто (≥0,1% та <1%), рідко (≥0, 01% та З боку нервової системи: нечасто: судоми; частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), біль голови, запаморочення. З боку сечовидільної системи: нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при одночасному застосуванні з аміноглікозидами; частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку системи травлення: нечасто: діарея; частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт. З боку органів кровотворення: нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Серцево-судинна система: частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер). З боку імунної системи: нечасто: реакція Яріш-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування; частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глутаміл-трансферази (гама-ГТ), лужної ф . Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції) в окремих випадках перевищують верхню межу норми вдвічі і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно; частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею). З боку шкірних покривів: нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Інші: частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта. Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів. Місцеві реакції та загальні розлади: часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні); нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт; частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки щодо сумісності: Цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами) як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині. Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово. Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла 50 кг та більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може варіювати в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. при тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3-4 введення. при інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 р. Діти до 12 років з масою тіла до 50 кг: Звичайна доза становить 100-150 мг/кг на добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг на добу. Новонароджені: доза становить 50 мг/кг на добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза 150-200 мг/кг на добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово. З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції): вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену: внутрішньовенно вводять 1 г препарату, потім через 6 і 12 годин повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках, коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год - 0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта. Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин може бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість. Лікування: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає збирання алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до Р-лактамних антибіотиків). Якщо у пацієнта розвинулась реакція гіперчутливості, то лікування має бути припинено. Використання цефотаксиму протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні препарату обов'язково з огляду на можливу анафілактичну реакцію. Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні реакції, що розвиваються в цій ситуації, можуть бути серйозними чи навіть фатальними. У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. У разі розвитку перших симптомів та ознак анафілактичного шоку слід негайно припинити введення препарату. Пацієнт повинен залишатися в положенні "лежачи" з піднятими ногами. Показано повільне внутрішньовенне введення 0,1 мг (1 мл) розчину епінефрину (адреналіну) під контролем пульсу та артеріального тиску, а також внутрішньовенне введення плазмозамінників, людського альбуміну або збалансованих електролітних розчинів; в подальшому - внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (наприклад, 250-1000 мг гідрокортизону), одноразово або за необхідності повторно. Слід проводити підтримуючі терапевтичні заходи: штучна вентиляція легень, інгаляція киснем, запровадження антигістамінних лікарських засобів. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт) Діарея, особливо важка та/або тривала, що розвивається під час лікування або в перші тижні після закінчення лікування різними антибіотиками, особливо широкого спектра дії, може бути симптомом захворювання, викликаного Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якого є псевдомембранозний коліт. Діагноз цього рідкісного, але можливо і фатального захворювання, підтверджується ендоскопічно та/або гістологічно. Найважливішим методом підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту є виявлення токсинів Clostridium difficile у калі. При підозрі на діагноз псевдомембранозного коліту слід відразу ж припинити введення цефотаксиму та негайно розпочати відповідну специфічну антибіотикотерапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Застосування лідокаїну як розчинник При застосуванні лідокаїну як розчинник необхідно враховувати протипоказання. Швидкість запровадження Слід контролювати швидкість введення препарату. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше - недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат. Зміст натрію У пацієнтів, які потребують обмеження споживання натрію, слід брати до уваги вміст натрію в цефотаксиму натрієвої солі (48,2 мг/г). Лабораторні показники Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної спроби Кумбса. Зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів, рекомендується використання глюкозооксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
190,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахунку на цефотаксим - 0,5 г та 1,0 г. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в пачці з картону. 10 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону. Для стаціонару: 50 флаконів та 5 інструкцій із застосування в коробці з картону. 1 флакон з інструкцією із застосування (від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування) у коробці з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
188,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію – 1,048 г (у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г). По 1,0 г цефотаксиму у флакони скляні, герметично закупорені пробками гумовими з наступною обкаткою алюмінієвими ковпачками. По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
679,00 грн
636,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію (у перерахунку на активну речовину) – 1,0 г. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 1 г у флакони. По 1, 5 або 10 флаконів у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування. По 50 флаконів поміщають у коробку картонну з 3-5 інструкціями із застосування (для стаціонарів). Упаковка у комплекті з розчинником – водою для ін'єкцій. У комплект входять: а) 1 флакон із препаратом та 1 ампула з водою для ін'єкцій на 5 мл; б) 5 флаконів із препаратом та 5 ампул з водою для ін'єкцій на 5 мл; в) 10 флаконів з препаратом та 10 ампул з водою для ін'єкцій на 5 мл. Комплект укладають в індивідуальні пачки з картону разом з інструкцією з медичного застосування, ампульним ножем або ампульним скарифікатором. При використанні ампул з насічками, кільцями або крапками ніж ампульний або скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
710,00 грн
670,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахунку на цефотаксим - 0,5 г та 1,0 г. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в пачці з картону. 10 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону. Для стаціонару: 50 флаконів та 5 інструкцій із застосування в коробці з картону. 1 флакон з інструкцією із застосування (від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування) у коробці з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
238,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію – 1,048 г (у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г). По 1,0 г цефотаксиму у флакони скляні, герметично закупорені пробками гумовими з наступною обкаткою алюмінієвими ковпачками. По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
205,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспорин ІІІ покоління.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи зсідання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, що зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих та дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
251,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 2 г. 2 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи зсідання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, що зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих та дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
190,00 грн
162,00 грн
Дозування: 0. 5 г Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/ін'єкцій Упаковка: фл. Діюча речовина: Цефтазидим.
223,00 грн
175,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
206,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих і дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
506,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтазидиму пентагідрату – 0,58 г; 1,16 г (у перерахунку на цефтазидим – 0,5 г; 1,0 г); Допоміжна речовина: натрію карбонат – 0,059 г; ,118 р. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у скляних флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в картонній пачці. 10 флаконів з інструкцією із застосування в картонній коробці. Для стаціонарів: 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці картонної; від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в картонній коробці. Комплектація із розчинником. Вода для ін'єкцій 5 мл або 10 мл у скляних ампулах. Для дози 0,5 г: 1 флакон і 1 ампула 5 мл у контурній комірковій упаковці (КЯУ) з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) з інструкцією із застосування в пачці картонної. 5 флаконів і 5 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для дози 1,0 г: 1 флакон та 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в пачці картонної; 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 500 мг та 1 г у плазмі швидко досягаються максимальні концентрації препарату (18 мг/л та 37 мг/л відповідно). Через 5 хв. після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 500 мг, 1 г або 2 г його плазмові концентрації становлять 46 мг/л, 87 мг/л та 170 мг/л, відповідно. Розподіл. У плазмі терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму зберігаються через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) для більшості патогенних мікроорганізмів, досягаються в кістковій тканині, тканинах серця, легких мокротинні, жовчі, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму,які становлять від 4 до 20 мг/л та вище. Метаболізм. Цефтазидим нс метаболізується в організмі. Виведення. Парентеральне введення дозволяє досягти високих концентрацій у плазмі протягом тривалого часу, які зменшуються з періодом напіввиведення близько 2 годин. У новонароджених віком 0-28 днів та дітей віком 28 днів - 2 міс. період напіввиведення цефтазидиму може бути в 3-4 рази вищим, ніж у дорослих. Цефтазидим виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється нирками протягом 24 годин. Менш ніж 1% виводиться з жовчю, внаслідок чого через кишечник виділяється обмежений обсяг препарату. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшити.ФармакодинамікаМеханізм дії. Цефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. Поширеність набутої стійкості бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані та чутливості, особливо при терапії важких інфекцій. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби - Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, коагулазонегативні стафілококи (штами, чутливі до метициліну), бета-гемолітичні стрептококи1. Грамнегативні аероби - Haemophilus influenzae, включаючи стійкі до ампіциліну штами1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до цефтазидного: грамнегативні аероби - Acinetobader spp., Burkholderia cepacia, Citrobader spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli', Klebsiella spp., включаючи P. pneumoniaeя aeruginosa1, Serratia spp.1, Morganella morganii, Yersinia enterocolitica; грампозитивні аероби – Streptococcus pneumoniae1. Streptococci групи Viridans; грампозитивні анаероби - Clostridium spp., крім C. difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. Грамнегативні анаероби - Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: грампозитивні аероби - Enterococcus spp., включаючи Е. faecalis та Е. faecium, Listeria spp.; грамнегативні аероби – Campylobacter spp.; грампозитивні анаероби – Clostridium difficile; грамнегативні анаероби - Bactroides spp., включаючи Bfragilis; інші - Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. 1 – для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях.Показання до застосуванняМоноінфекції або змішані інфекції, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, такі як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів із імунодефіцитом; бактеріальний менінгіт; фебрильна нейтропенія внаслідок бактеріальної інфекції; нозокоміальна пневмонія; бронхолегенева бактеріальна інфекція при муковісцидозі; інфекції ЛОР-органів, зокрема хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів; ускладнені інтраабдомінальні інфекції; інфекції кісток та суглобів; перитоніти, пов'язані з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) Цефтазидим може призначатися препаратом вибору до отримання результатів на бактеріологічну чутливість. Цефтазидим також може бути використаний у комбінації з більшістю інших бета-лактамних антибіотиків, а також з аміноглікозидами. Чутливість бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або іншого компонента препарату, інших цефалоспоринових антибіотиків в анамнезі; виражені тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів з порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі, у період новонародженості, при одночасному застосуванні з “петльовими” діуретиками та аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяНемає даних, що підтверджують ембріотоксичну або тератогенну дію цефтазидиму, проте препарат слід з обережністю застосовувати у перші місяці вагітності. При необхідності застосування цефтазидиму під час вагітності слід порівнювати очікувану користь для матері та потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється з грудним молоком у малій кількості, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату жінками, що годують. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування на період застосування цефтазидиму.Побічна діяНебажані реакції, наведені нижче, згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. Для оцінки частоти розвитку побічних реакцій використовують такі критерії: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, тромбоцитоз; нечасто - лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія; дуже рідко – лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції (включаючи бронхоспазм та/або зниження артеріального тиску). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт та кандидоз порожнини рота). Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення; дуже рідко – парестезія; повідомлялося про випадки неврологічних порушень (таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія) у пацієнтів з порушенням ниркової функції при недостатньому зниженні дози цефтазидиму. Порушення з боку судин: часто - флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт (може бути викликаний Clostridium difficile і виявлятися як псевдомембранозний коліт (див. розділ "Особливі вказівки")), дуже рідко – неприємний смак у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - транзиторне підвищення одного або більше "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глутамілтранс-пептидази (ГГТФ) , дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – плямисто-папульозний або уртикарний висип, нечасто – свербіж, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Загальні реакції та реакції у місці ведення: часто – біль та/або запалення після внутрішньом'язової ін'єкції, нечасто – лихоманка. Лабораторні дані: часто – позитивна пряма реакція Кумбса (приблизно у 5 % пацієнтів, при цьому можуть спостерігатися відповідні зміни показників крові), нечасто – скороминуще підвищення концентрації сечовини, азоту сечовини у крові та/або сироваткового креатиніну.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне введення високих доз цефтазидиму та нефротоксичних препаратів може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим, як і інші антибіотики, може порушувати кишкову мікрофлору, що може призводити до зниження реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних гормональних контрацептивів. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, менш стабільний у розчині бікарбонату натрію, тому його не рекомендується використовувати як розчинник. Розчин цефтазидиму з концентрацією від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Розчини Цефтазидиму у концентрації 4 мг/мл фармацевтично сумісні з розчинами наступних препаратів: гідрокортизону 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози; цефуроксиму 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; хлориду калію 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин цефтазидиму (500 мг на 1,5 мл води для ін'єкцій) фармацевтично сумісний з розчином метронідазолу (500 мг на 100 мл). Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, ванкоміцином, хлорамфеніколом. Цефтазидим та аміноглікозиди не можна змішувати в одній інфузійній системі чи шприці. Хлорамфенікол діє in-vitro як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість даного явища не відома, проте за одночасного введенні необхідно враховувати можливий антагонізм дії. При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму відзначається випадання осаду, тому рекомендується промивати інфузійну систему між цими препаратами.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до цефтазидиму, а також від віку пацієнта та стану функції нирок. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше: 1-6 г/добу на 2 або 3 введення внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При бронхолегеневій бактеріальній інфекції у пацієнтів з муковісцидозом – по 100 – 150 мг/кг/добу, яку ділять на 3 введення (максимальна добова доза – 9 г)1. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, нозокоміальної пневмонії, бактеріального менінгіту, бактеріємії – по 2 г кожні 8 год. При інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, інфекціях ЛОР-органів, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом – по 1-2 г. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів -1 г кожні 8 год. або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією) – по 2 г кожні 8 або 12 год, або по 3 г кожні 12 год. При ускладнених інфекціях сечових шляхів рекомендується вводити по 1-2 г кожні 8 або 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) цефтазидим призначають у дозі 1 г під час вступного наркозу; Другу дозу вводять при видаленні катетера. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді навантажувальної дози 2 г з наступним введенням препарату в режимі продовженої інфузії у дозах від 4 до 6 г кожні 24 години1. 1- У дорослих пацієнтів з нормальною функцією нічок при введенні препарату в дозі до 9 г на добу побічних ефектів не спостерігалося. Діти старше 2 місяців із масою тіла менше 40 кг. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів 30-100 мг/кг/добу на 2 або 3 введення. При інфекціях ЛОР-органів (хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит), ускладнених інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу. 100-150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г/добу. При фебрильній нейтропенії, бронхолегеневій бактеріальній інфекції при муковісцидозі, бактеріальному менінгіті, важких інфекціях, таких як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом - 150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді дози навантаження 60-100 мг/кг з подальшим введенням препарату в режимі продовженої інфузії в дозі 100-200 мг/кг/добу, максимальна доза - 6 г/добу. Новонароджені віком від 0 до 28 днів та діти віком від 28 днів до 2 місяців: 25-60 мг/кг/сут на 2 введення. Безпека та ефективність цефтазидиму в режимі продовженої інфузії у новонароджених від 0 до 28 днів та дітей від 28 днів та до 2 місяців не вивчали. Пацієнтам похилого віку рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г на добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам із порушенням функції нирок рекомендується зменшити дозу цефтазидиму. Початкова доза становить 1 г для дорослих та дітей з масою тіла 40 кг та більше або 25 мг/кг для дітей з масою тіла менше 40 кг. Підтримуючі дози, які підбирають залежно від значень кліренсу креатиніну, наведені далі в таблицях. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (г) Частота введення препарату >50 < 150 (< 1,7) стандартні дози від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) 1,0 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4.0) 1,0 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 0,5 кожні 24 години <5 > 500 (> 5,6) 0,5 кожні 48 годин Пацієнтам з тяжкими інфекціями рекомендована разова доза повинна бути збільшена на 50% або збільшено частоту введення препарату. У таких пацієнтів слід контролювати концентрацію цефтазидиму у плазмі крові; концентрація цефтазидиму не повинна перевищувати 40 мг/л. Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до безжирової маси тіла або площі поверхні тіла. Режим продовженої інфузії: Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну та плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1-3 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії ≤15 >350 (> 4,0) Чи не вивчалася Слід бути обережними при доборі дози. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Діти з масою тіла менше 40 кг: Кліренс креатиніну (мл/хв)** Концентрація креатиніну* у плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (мг/кг маси тіла) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (01 1,7 до 2,3) 25 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) 25 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 12,5 кожні 24 години <5 >500 (> 5,6) 12,5 кожні 48 годин * Концентрації креатиніну в плазмі є орієнтовними величинами, які не можуть вказувати на однаковий ступінь порушення функції нирок для всіх пацієнтів. ** Розрахунок виконаний на основі площі поверхні тіла або вимірювань. У дітей з порушенням функції нирок кліренс креатиніну розраховується відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Ефективність та безпека введення цефтазидиму у режимі продовженої інфузії у дітей з порушенням функції нирок та масою тіла менше 40 кг не вивчалися. Якщо режим продовженої інфузії використовується у дітей із порушенням функції нирок, кліренс креатиніну повинен бути розрахований відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Гемодіаліз. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, період напіввиведення цефтазидиму становить 3-5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу вводять підтримуючі дози цефтазидиму відповідно до наведених вище таблиць. Перітонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати під час перитонеального діалізу та безперервного амбулаторного перитонеального діалізу. На додаток до внутрішньовенного введення цефтазидим можна додавати в розчин для діалізу (зазвичай у дозі 125-250 мг на 2 літри розчину для діалізу). Для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріо-венозного шунту, або для пацієнтів, які перебувають на високошвидкісній гемофільтрації у відділенні інтенсивної терапії, рекомендована доза – 1 г/добу щодня (в одне або кілька введень). Для пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з низькою швидкістю, рекомендуються такі ж дози препарату, як у разі порушення функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або гемофільтрації з використанням вено-венозного шунту, рекомендуються дози,представлені у таблицях: При гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мг/хв)* 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. При безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунта Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежить від швидкості діалізу* 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год) 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. Пацієнти із порушенням функції печінки. Згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким та середнім ступенем порушення функції печінки. Результатів досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутні. У таких пацієнтів рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Приготування розчину. При розчиненні порошку шляхом додавання розчинника у флакон виділяється двоокис вуглецю, тому в отриманому готовому розчині препарату можуть бути бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл) 0,5 г в/м 1,5 мл 260 в/в 5,0 мл 90 в/м 3,0 мл 260 1 г в/в болюсно 10,0 мл 90 внутрішньовенна інфузія 50,0 мл* 20 * Додавання розчинника проводять у 2 етапи. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, проте бікарбонат натрію не рекомендований як розчинник. Цефтазидим у концентрації від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинниками: 0,9 % розчин натрію хлориду; розчин Хартмана; 5% розчин декстрози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози: 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% у 5% розчині декстрози. Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5% або 1% розчином лідокаїну. Розчини препарату, виготовлені з використанням лідокаїну, не можна вводити внутрішньовенно! Залежно від концентрації, виду розчинника та умов зберігання отриманий розчин може мати колір від світло-жовтого до темно-жовтого. Якщо дотримані правила розведення препарату, його ефективність залежить від відтінку розчину. Розчини Цефтазидиму, виготовлені з використанням води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду. 5 % розчину декстрози, 0,225 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,45 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,18 % розчину на 4 % розчину декстрози, 10 % розчину декстрози, 1 % розчину лідокаїну можуть зберігатися протягом 12 годин при кімнатній температурі (не вище 25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику при температурі (2-8) °C. Допускається застосування пожовклого за час зберігання розчину. Розчини Цефтазидиму, приготовані з використанням розчину Хартмана, декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% в 5% розчині декстрози використовувати відразу після приготування. Приготування розчину для внутрішньовенного або внутрішньовенного болюсного введення. Голку шприца ввести у флакон через гумову пробку і додати через неї кількість розчинника, що рекомендується (див. таблицю вище). Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Перевернути флакон. При повністю вставленому в шприц поршні проколоти голкою гумову пробку флакона і просунути голку у флакон так, щоб вона була в розчині. Набрати весь розчин у шприц. Розчин у шприці може містити невеликі бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хв або глибоко внутрішньом'язово в область верхньозовнішнього квадранта великого сідничного м'яза або латеральну поверхню стегна. Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи, якщо пацієнт отримує інфузійну терапію. Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій (флакони по 1 г): ввести голку шприца у флакон через гумову пробку та додати 10 мл розчинника. Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Вставити голку для виходу газу у флакон через гумову пробку, щоб зменшити внутрішній тиск у флаконі. Перенести приготований розчин у систему для інфузії, довівши загальний обсяг щонайменше до 50 мл. Вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин. Для забезпечення стерильності не слід вводити у флакон голку для виходу газу, доки порошок не розчиниться.ПередозуванняСимптоми: можливі неврологічні ускладнення з розвитком енцефалопатії, судом та коми. Лікування: вміст цефтазидиму в плазмі можна зменшити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу; також показано симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на цефтазидим, цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські препарати. Особливу увагу слід приділити пацієнтам із попередньою легкою алергічною реакцією на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції під час лікування препарат слід негайно відмінити, у тяжких випадках може знадобитися застосування епінефрину, гідрокортизону, антигістамінних препаратів або проведення інших екстрених заходів. Одночасне застосування цефалоспоринів у високій дозі з нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або діуретики з вираженою дією (наприклад, фуросемід), може негативно вплинути на функцію нирок. Оскільки цефтазидим виводиться нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю його доза повинна бути знижена відповідно до ступеня порушення ниркової функції. Повідомлялося про неврологічні порушення у пацієнтів з нирковою недостатністю у випадках, коли доза не була знижена. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при застосуванні антибіотиків, ступінь тяжкості якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування антибіотиками має бути негайно припинено і пацієнт повинен бути обстежений. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тривале застосування антибіотиків, у тому числі і цефтазидиму, може збільшити зростання нечутливих мікроорганізмів (переважно пологів Candida та Enterococcus), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. Під час лікування слід постійно оцінювати стан хворого. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами та пеніцилінами широкого спектру дії, при використанні цефтазидиму у деяких чутливих штамів Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози в сечі за допомогою ферментних методів, але може викликати слабке спотворення результатів аналізів, що ґрунтуються на відновленні міді (Бенедикта. Фелінга, Клінітест). Цефтазидим не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему