Лекарства и БАД Хиты продаж
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; індапамід – 2.5 мг; периндоприлу аргінін – 10 мг; Допоміжні речовини: кальцію карбонат + крохмаль кукурудзяний прежелатинізований1 - 90.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 90.315 мг, кроскармелоза натрію - 7.5 мг, магнію стеарат - 1.25 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0 мг; Склад плівкової оболонки: гліцерол2 – 0.378 мг, гіпромелоза2 – 6.2832 мг, макрогол-60002,3 – 0.4012 мг, магнію стеарат2 – 0.378 мг, титану діоксид2 – 1.2096 мг.Фармакотерапевтична групаТрипліксам - комбінований препарат, що включає три антигіпертензивні компоненти, кожен з яких доповнює дію інших по контролю АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Амлодипін - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину, індапамід - сульфонамідний діуретик, периндоприлу аргінін - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Фармакологічні властивості препарату Трипліксам поєднують у собі властивості кожного з його діючих речовин. Крім цього, комбінація амлодипіну, індапаміду та периндоприлу аргініну посилює антигіпертензивну дію кожного з компонентів. Механізм дії Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II. Крім цього, фермент стимулює вироблення альдостерону корою надниркових залоз і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл: знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію чи рідини чи розвитком рефлекторної тахікардії при тривалому застосуванні. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають фармакологічної активності. Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження завдяки: судинорозширювальному впливу на вени, можливо пов'язаному з активацією системи простагландинів; зниження ОПСС. При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу; посилення м'язового периферичного кровотоку Також підвищувалася переносимість фізичного навантаження. Фармакодинамічні ефекти Амлодипін Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження). Це зниження навантаження на серце зменшує енерговитрати, та потреба міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. При цьому у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардією Принцметалу) покращується коронарний кровотік та постачання міокарда киснем. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. Амлодипін не чинить небажаних метаболічних ефектів і не впливає на показники ліпідного обміну, не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові та може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід При використанні індапаміду в режимі монотерапії було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору. Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту. У коротких, середній тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: не впливає на показники ліпідного обміну, у т.ч. на рівень тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає показники обміну вуглеводів, зокрема. у пацієнтів із цукровим діабетом. Периндоприл Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи". Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 80%) залишкове інгібування АПФ. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Періндоприл/Індапамід У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, незалежно від віку, комбінація периндоприлу та індапаміду має дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск у положенні "стоячи" і "лежачи". У ході клінічних досліджень показано більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з монотерапією окремими компонентами. Клінічна ефективність та безпека Вплив препарату Трипліксам на показники захворюваності та смертності не вивчався. Амлодипін Ефективність і безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг/сут, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг/сут як препарату "першої лінії" і тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг/сут вивчалася в 5 ALLHAT (за участю 33 357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з легким або помірним ступенем АГ та, принаймні, одним із додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як: інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців до включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет 2 типи; концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПЗЩ) менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності групи амлодипіну була значно вище, ніж у групі хлорталидона – 10.2% і 7.7%, проте загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Періндоприл/Індапамід У дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (індекс маси лівого шлуночка >120 г/м2 у чоловіків та >100 г/м2 у жінок) ефективність терапії ефективність терапії 2 мг периндоприлу тертбутиламіном (що відповідає 2.5 мг периндоприлу) комбінації з 0.625 мг індапаміду порівняно з монотерапією 10 мг еналаприлу, при прийомі 1 раз на добу протягом 1 року, оцінювалася методом ехокардіографії. У разі необхідності для підтримки адекватного контролю показників АТ проводилася титрація доз периндоприлу тертбутиламіну до 8 мг (що відповідає 10 мг периндоприлу аргініну) та індапаміду до 2.5 мг 1 раз на добу або еналаприлу до 40 мг на 1 раз на добу. У групі пацієнтів, які приймали периндоприл/індапамід,збільшення дози не знадобилося у 34% пацієнтів порівняно з 20% у групі, які приймали еналаприл. Після закінчення лікування значення індексу маси лівого шлуночка знизилися більш значно у групі периндоприлу/індапаміду (-10.1 г/м2) порівняно з групою еналаприлу (-1.1 г/м2). Найкращий ефект щодо значень індексу маси лівого шлуночка досягався при застосуванні більш високих доз комбінації периндоприлу та індапаміду. Відносно зниження значень АТ різниця між групами становила 5.8 мм рт.ст. для систолічного тиску та 2.3 мм рт.ст. для діастолічного тиску відповідно – на користь групи периндоприлу/індапаміду. У дослідженні за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу вивчався вплив зниження АТ на частоту виникнення макросудинних (смерть внаслідок кардіоваскулярних причин, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт) та мікросудинних ускладнень (виникнення або погіршення перебігу нефропатії /індапамід у порівнянні з плацебо, на фоні стандартної терапії, а також приймали гліклазід модифікованого вивільнення порівняно зі стандартною терапією, спрямованої на підтримання рівня глюкози в крові в нормі. Після 4.3 років терапії відносний ризик виникнення макро- та мікросудинних ускладнень знизився на 9% у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід. Перевага була досягнута за рахунок значного зниження відносного ризику смертності на 14%, смерті внаслідок кардіоваскулярних причин на 18% та розвитку ниркових ускладнень на 21% у групі пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприлу/індапаміду порівняно з плацебо. У підгрупі пацієнтів з артеріальною гіпертензією показано значне зниження на 9% відносного ризику комбінованої частоти макро- та мікросудинних ускладнень у групі, яка приймала комбінацію периндоприл/індапамід порівняно з плацебо. У цій групі також значно знизився відносний ризик смертності (на 16%), смерті внаслідок кардіоваскулярних причин (на 20%) та розвитку ниркових ускладнень (на 20%) у пацієнтів, які отримують комбінацію периндоприл/індапамід у порівнянні з пацієнтами, які отримують плацебо. Переваги гіпотензивної терапії не залежали від переваг, досягнутих на тлі інтенсивного контролю глікемії. Подвійна блокада РААС Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з АРА II. Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних ускладнень та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували. монотерапію. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.ФармакокінетикаТрипліксам Комбіноване застосування периндоприлу/індапаміду та амлодипіну не змінює їх фармакокінетичних характеристик порівняно з роздільним прийомом цих засобів. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Розподіл Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язане з білками плазми. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; нирками виводиться 10% прийнятої дози амлодипіну у незміненому вигляді та 60% – у вигляді метаболітів. Виведення Кінцевий Т1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення Т1/2 та AUC приблизно на 40-60%. Індапамід Всмоктування Індапамід швидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax індапаміду у плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 79%. Метаболізм та виведення Т1/2 становить 14-24 год (загалом, 18 год). При повторному прийомі препарату немає його кумуляції. Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70% введеної дози) та через кишечник (22%). Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика індапаміду не змінюється. Периндоприл Всмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в ШКТ, Сmax у плазмі крові досягається через 1 год (активним метаболітом периндоприлу є периндоприлат). Т1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Розподіл Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язування периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Виведення Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Ниркова недостатність. Підбір дози необхідно проводити з урахуванням ступеня тяжкості ниркової недостатності (КК у плазмі). Діаліз. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Цироз печінки. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози (див. розділи "Режим дозування" та "Особливі вказівки").Показання до застосуванняТерапія артеріальної гіпертензії при зниженні АТ на фоні прийому амлодипіну, індапаміду та периндоприлу у тих самих дозах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих та допоміжних речовин, що входять до складу препарату, похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину, інших інгібіторів АПФ, будь-яких інших речовин, що входять до складу препарату; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; нелікована серцева недостатність у стадії декомпенсації; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ниркова недостатність помірного ступеня (КК менше 60 мл/хв) для дозування комбінації периндоприл/індапамід 10 мг/2.5 мг (тобто Триплікс 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та Триплікс 10 мг + 2.5 мг + 10 мг); ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інгібіторів АПФ в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність (див. розділ "Вагітність і лактація"); період грудного вигодовування (див. розділ "Вагітність і лактація"); печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз гирла аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; одночасне застосування з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю (див. розділи "Особливі вказівки" та "Лікарська взаємодія") слід призначати препарат за наявності тільки однієї функціонуючої нирки, порушеннях водно-електролітного балансу, системних захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, гострому інфаркті міокарда. місяця після інфаркту міокарда), хронічної серцевої недостатності (III та IV функціональний клас за класифікацією NYHA), СССУ (виражена тахі- та брадикардія), реноваскулярної гіпертензії, аортальному стенозі/мітральному стенозі/гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, цукровому діаб ступеня тяжкості, пригніченні кістковомозкового кровотворення, зниженому ОЦК (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), лабільності АТ,гіперурикемії (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), при терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні депон , пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікупри терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);при терапіі за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих);одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНП за допомогою декстрана анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуодночасному призначенні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4, перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, при стані після трансплантації нирки, проведенні хірургічного втручання/загальної анестезії, проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, , отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого вікуотрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.отрутою перетинчастокрилих), пацієнтам негроїдної раси, пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Триплікс при вагітності протипоказане. При плануванні вагітності або її наступі на фоні застосування препарату Трипліксам слід негайно припинити прийом препарату та призначити альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки. Трипліксам протипоказаний під час грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Індапамід На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків незадовго до пологів у новонароджених розвивається гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на репродуктивну токсичність. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ "Особливі вказівки") та протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки"). Період годування груддю Трипліксам протипоказаний у період грудного вигодовування. Амлодипін Відсутня інформація щодо екскреції амлодипіну із грудним молоком. Індапамід На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для плода/новонародженого може бути виключено. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Амлодипін У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Періндоприл/Індапамід У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Препарат протипоказаний до застосування пацієнтам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні периндоприлом, індапамідом і амлодипіном як монотерапія були: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, дзвін у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження (і ефекти, пов'язані з гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, спотворення смаку, нудота, диспепсія, блювання), свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, м'язові спазми, в області кісточок, астенія, набряки та втома.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Препарати, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть підвищувати ризик гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування препарату Трипліксам із цими засобами підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Амлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Периндоприл При одночасному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ (див. розділ "Особливі вказівки"). Одночасне застосування з естрамустином може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (такими як тріамтерен, амілорид), солями калію розвивається гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезгаданими лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описано далі за текстом. Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності такої терапії повинен проводитися регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої уваги Амлодипін Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем, такролімус) може призвести до суттєвого збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Індапамід Через ризик розвитку гіпокаліємії слід бути обережним при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) та класу III (аміодарон, добуті тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід запобігати розвитку гіпокаліємії,за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. При одночасному застосуванні з амфотерицином В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдами (при системному призначенні), тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику кишечника, можливе збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль рівня калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Одночасне застосування алопуринолу з індапамідом може супроводжуватися підвищеним ризиком виникнення реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Периндоприл Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі,можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберегающего діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Застосування калійзберігаючих діуретиків (еплеренону або спіронолактону) у дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при терапії хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлунка Періндоприл/Індапамід При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок; за необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі ≥3 г/добу, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту. Супутнє застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із спочатку зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, слід регулярно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Амлодипін У клінічних дослідженнях не було виявлено впливу амлодипіну на параметри фармакокінетики аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг було відзначено збільшення концентрації симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. амлодипіну. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, дзвін у вухах). Індапамід Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. При одночасному застосуванні із солями кальцію можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції кальцію нирками. При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію. Периндоприл При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, можливе додаткове зниження артеріального тиску. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Інгібітори АПФ можуть спричинити посилення антигіпертензивного ефекту деяких засобів для загальної анестезії. Застосування діуретиків (тіазидних та "петлевих") у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії. При сумісному застосуванні гліптинів (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс нітритоїдних реакцій, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію. Периндоприл/Індапамід/Амлодипін Іміпрамін-подібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики посилюють антигіпертензивну дію та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). При одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту, що веде до додаткового зниження артеріального тиску. Кортикостероїди, тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Інші лікарські взаємодії Амлодипін При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу не відмічено посилення антигіпертензивного ефекту кожного з препаратів. Амлодипін не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину. Одноразовий прийом алюміній/магнієвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою. Доза препарату Трипліксам підбирається після попереднього титрування доз окремих компонентів. Максимальна добова доза – 1 таб. у дозі 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) Трипліксам протипоказаний у дозуванні 5 мг + 2.5 мг + 10 мг та 10 мг + 2.5 мг + 10 мг. Рекомендується починати терапію з добору доз монокомпонентів. Постійне медичне спостереження має включати регулярний контроль концентрації креатиніну і калію в плазмі крові. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73м2 площі поверхні тіла). Пацієнти з печінковою недостатністю Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю Трипліксам протипоказаний. Для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю, т.к. немає однозначних рекомендацій щодо дозування амлодипіну для цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Терапія повинна проводитись з урахуванням функції нирок. Пацієнти дитячого віку В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Трипліксам у дітей та підлітків.ПередозуванняІнформація про передозування препарату Тріпліксам відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми Є дані щодо розвитку надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Методи надання медичної допомоги При клінічно значущій гіпотензії, що виникає через передозування амлодипіну, необхідно проведення заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи переведення пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, контроль ОЦК та діурезу, моніторинг серцевої та дихальної діяльності. Для нормалізації судинного тонусу та АТ можна використовувати судинозвужувальні препарати за умови, що немає протипоказань до їх застосування. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців було продемонстровано, що застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг зменшує швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін зв'язується з білками,гемодіаліз неефективний. Комбінація периндоприл/індапамід Симптоми Для комбінації периндоприл/індапамід найімовірніший симптом передозування – артеріальна гіпотензія, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Методи надання медичної допомоги Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений з організму діалізом (див. розділ "Фармакокінетика").Запобіжні заходи та особливі вказівкиВсі запобіжні заходи, пов'язані з прийомом окремих компонентів препарату, слід враховувати при застосуванні їх фіксованої комбінації у складі препарату Трипліксам. Амлодипін Хронічна серцева недостатність Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно обережно застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ІХС не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АПФ повинен використовуватися спільно з бета-адреноблокаторами. Гіпертонічний криз Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Індапамід Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Вміст іонів кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками та призводити до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У таких випадках слід відмінити прийом діуретичних засобів та провести дослідження функції паращитовидних залоз. Сечова кислота У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Периндоприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим контролем фахівця при регулярному контролі функції нирок, рівня електролітів у плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при їх поєднанні, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких із цих пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові, пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, у разі негайно має бути проведена інтенсивна терапія. При появі таких симптомів слід негайно ввести розчин епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів негроїдної раси відзначалася більш висока частота розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ порівняно з іншими расами. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препарату (див. розділ "Протипоказання"). Є повідомлення про поодинокі випадки розвитку ангіоневротичного набряку кишечника на тлі терапії інгібіторами АПФ. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми проходили після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації, а також слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою комах. Однак анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати антигіпертензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Вагітність Протипоказаний прийом інгібіторів АПФ під час вагітності. Якщо необхідно продовження терапії інгібіторами АПФ, пацієнткам слід перейти на інші види антигіпертензивної терапії з встановленим профілем безпеки під час прийому під час вагітності. При настанні вагітності прийом інгібіторів АПФ слід негайно припинити і при необхідності розпочати альтернативну антигіпертензивну терапію. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. З появою у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можна розглянути можливість продовження прийому препарату. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання/Загальна анестезія Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, в т.ч. периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Пацієнти з реноваскулярною гіпертензією Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, використання інгібіторів АПФ має сприятливу дію у пацієнтів, які чекають хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. При застосуванні препарату Трипліксам у пацієнтів із наявним або з передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз при постійному контролі стану нирок та рівня калію в крові, т.к. у таких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка зникає при припиненні терапії. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої обережності слід дотримуватися, застосовуючи препарат у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Периндоприл/індапамід Препарати літію Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу Наявність вихідної гіпонатріємії пов'язана з ризиком раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми. При вираженій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації, або використовувати компоненти препарату у режимі монотерапії. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Більш частий контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування"). Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту іонів калію) лікування має починатися з нижчих доз та під ретельним медичним контролем. При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Амлодипін/периндоприл Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити прийом інгібітора АПФ та звернутися до лікаря (див. розділ "Побічна дія"). У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Не проводилося досліджень препарату Тріпліксам у пацієнтів із печінковою недостатністю. Враховуючи вплив кожного компонента, що входить до складу препарату, окремо, препарат Трипліксам протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності, а також вимагає особливої обережності при призначенні пацієнтам з помірним та легким ступенем печінкової недостатності. Амлодипін/індапамід/періндоприл Порушення функції нирок Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) (див. розділ "Протипоказання"). У пацієнтів з нирковою недостатністю середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) протипоказано застосування препарату Трипліксам у дозах, що містять 10 мг периндоприлу та 2.5 мг індапаміду (тобто дозування препарату Трипліксам 5 мг + 2.5 мг + 10 мг +2.5 мг + 10 мг). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності на фоні терапії. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити з подальшою можливістю відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози препарату або використовувати компоненти препарату в режимі монотерапії. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат Трипліксам не рекомендований пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. Існує ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (за наявності хронічної серцевої недостатності, зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові тощо): при деяких патологічних станах може спостерігатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні безсольової дієти або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з вихідно низьким АТ, стенозом ниркової артерії (в т.ч. двостороннім), хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки з набряками та асцитом. Блокада РААС інгібіторами АПФ може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро, і час їхнього початку може варіювати. У таких випадках відновлювати терапію рекомендується починаючи з нижчих доз, поступово збільшуючи їх. У пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (рівень креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну слід оцінювати з урахуванням віку, маси тіла та статі. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, однак у пацієнтів з початковою нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Спеціальних досліджень із застосування препарату Трипліксам при нирковій недостатності не проводилося. При застосуванні препарату Трипліксам при нирковій недостатності слід враховувати ефекти, що відмічені при прийомі окремих компонентів препарату. Вміст іонів калію у плазмі крові Спільна терапія індапамідом, периндоприлом та амлодипіном не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших антигіпертензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі крові. Гіперкаліємія може розвиватися у деяких пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (>70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку та/або виснажених пацієнтів (навіть якщо вони не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки з набряками та асцитом, пацієнтів з хронічної серцевої недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT, при цьому не має значення, спричинене збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту іонів калію в плазмі. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії слід призначити відповідне лікування. Пацієнти похилого віку Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають з огляду на ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. У літніх пацієнтів збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділи "Режим дозування" та "Фармакокінетика"). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування препарату Тріпліксам необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 511,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій та місцевого застосування - 1 фл. Активні речовини: трипсин кристалічний – 10 мг. 10 флаконів по 10 мг у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаТрипсин кристалічний - ферментний препарат протеолітичної дії, що отримується з підшлункової залози великої рогатої худоби. Трипсин має виражені протизапальні та протинабрякові властивості, здатний розщеплювати омертвілі ділянки тканин, фібринозні утворення, в'язкі секрети та ексудати. По відношенню до здорових тканин фермент неактивний і безпечний у зв'язку з наявністю в них інгібіторів трипсину (специфічних та неспецифічних). Чи не впливає на систему гемостазу.Показання до застосуванняБронхоектатична хвороба; абсцеси легень; ексудативний плеврит; післяопераційні ателектази; емпієма плеври; лікування гнійних ран та опіків; хронічні гнійні отити; гнійні синусити (в т.ч. гайморити); гострі тромбофлебіти; гострі та хронічні одонтогенні остеомієліти; запально-дистрофічні форми пародонтозу; гострі іриди та іридоцикліти; крововиливи в камері ока та набряки навколоочкових тканин після травм та операцій; непрохідність сльозовідвідних шляхів.Протипоказання до застосуванняСерцева недостатність; емфізема легень з дихальною недостатністю; декомпенсована форма туберкульозу легень; дистрофія; цироз печінки; інфекційний гепатит; ураження нирок; панкреатит; геморагічний діатез; підвищена чутливість.Вагітність та лактаціяМожливо лише за умови, що очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик як для жінки, так і для дитини. У дітей застосовується за показаннями.Побічна діяМожливі: алергічні реакції, підвищення температури тіла, тахікардія. Місцеві реакції: хворобливість та гіперемія у місці ін'єкції при внутрішньом'язовому введенні. При інгаляції трипсину можуть виникнути подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та захриплість голосу.Взаємодія з лікарськими засобамиТільки при інгаляції можна додати до розчину бронхорозширювальні речовини та антибіотики.Спосіб застосування та дозиТрипсин кристалічний застосовується в/м, інтраплеврально, у вигляді аерозолів та електрофорезу. В/м: дорослим по 0.005-0.01 г 1-2 рази на добу, дітям - по 0.0025 г 1 раз на добу. Для ін'єкцій розводять, безпосередньо перед застосуванням, 0.005 г кристалічного трипсину в 1-2 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 0.5-2% розчину прокаїну. Курс лікування – 6-15 ін'єкцій. Застосовують також електрофорез з трипсином: одну процедуру 10 мг трипсину (розчинити в 15-20 мл дистильованої води), вводять з негативного полюса. Інгаляційно: по 0.005-0.01 г на 2-3 мл 0.9% розчину натрію хлориду через інгалятор або через бронхоскоп. Після інгаляції прополоскати рот теплою водою та промити ніс. Очні краплі: 0.2-0.25% розчин, який готують безпосередньо перед застосуванням, 3-4 рази на добу протягом 1-3 днів. Інтраплеврально: 1 раз на добу 10-20 мг препарату, розчиненого в 20-50 мл 0.9% розчину натрію хлориду, після введення бажано часто змінюється положення тіла; на 2 день після інсталяції випускають, як правило, розріджений ексудат. Місцево: у вигляді присипки або розчину на сухі або некротизовані рани накладають компреси (розчин готують безпосередньо перед застосуванням: 50 мг трипсину розчиняють у 5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, при лікуванні гнійних ран - у 5 мл фосфатного буферного розчину). Тришарове ткане полотно з діальдегідцелюлози, просочене трипсином, накладають на рану (після її обробки) і закріплюють пов'язкою, залишають на рані не більше 24 год. Перед застосуванням полотно змочують дистильованою водою або розчином фурациліну. Час повного очищення рани від некротичних тканин та гною – 24-72 год. При необхідності – застосовують повторно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна вводити препарат в осередки запалення і в порожнини, що кровоточать. Не можна вводити препарат внутрішньовенно. Не можна наносити трипсин на виразки поверхні злоякісних пухлин, щоб уникнути поширення злоякісного процесу.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
640,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій та місцевого застосування - 1 фл. Активні речовини: трипсин кристалічний – 10 мг. 5 флаконів по 10 мг у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаТрипсин кристалічний - ферментний препарат протеолітичної дії, що отримується з підшлункової залози великої рогатої худоби. Трипсин має виражені протизапальні та протинабрякові властивості, здатний розщеплювати омертвілі ділянки тканин, фібринозні утворення, в'язкі секрети та ексудати. По відношенню до здорових тканин фермент неактивний і безпечний у зв'язку з наявністю в них інгібіторів трипсину (специфічних та неспецифічних). Чи не впливає на систему гемостазу.Показання до застосуванняБронхоектатична хвороба; абсцеси легень; ексудативний плеврит; післяопераційні ателектази; емпієма плеври; лікування гнійних ран та опіків; хронічні гнійні отити; гнійні синусити (в т.ч. гайморити); гострі тромбофлебіти; гострі та хронічні одонтогенні остеомієліти; запально-дистрофічні форми пародонтозу; гострі іриди та іридоцикліти; крововиливи в камері ока та набряки навколоочкових тканин після травм та операцій; непрохідність сльозовідвідних шляхів.Протипоказання до застосуванняСерцева недостатність; емфізема легень з дихальною недостатністю; декомпенсована форма туберкульозу легень; дистрофія; цироз печінки; інфекційний гепатит; ураження нирок; панкреатит; геморагічний діатез; підвищена чутливість.Вагітність та лактаціяМожливо лише за умови, що очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик як для жінки, так і для дитини. У дітей застосовується за показаннями.Побічна діяМожливі: алергічні реакції, підвищення температури тіла, тахікардія. Місцеві реакції: хворобливість та гіперемія у місці ін'єкції при внутрішньом'язовому введенні. При інгаляції трипсину можуть виникнути подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та захриплість голосу.Взаємодія з лікарськими засобамиТільки при інгаляції можна додати до розчину бронхорозширювальні речовини та антибіотики.Спосіб застосування та дозиТрипсин кристалічний застосовується в/м, інтраплеврально, у вигляді аерозолів та електрофорезу. В/м: дорослим по 0.005-0.01 г 1-2 рази на добу, дітям - по 0.0025 г 1 раз на добу. Для ін'єкцій розводять, безпосередньо перед застосуванням, 0.005 г кристалічного трипсину в 1-2 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 0.5-2% розчину прокаїну. Курс лікування – 6-15 ін'єкцій. Застосовують також електрофорез з трипсином: одну процедуру 10 мг трипсину (розчинити в 15-20 мл дистильованої води), вводять з негативного полюса. Інгаляційно: по 0.005-0.01 г на 2-3 мл 0.9% розчину натрію хлориду через інгалятор або через бронхоскоп. Після інгаляції прополоскати рот теплою водою та промити ніс. Очні краплі: 0.2-0.25% розчин, який готують безпосередньо перед застосуванням, 3-4 рази на добу протягом 1-3 днів. Інтраплеврально: 1 раз на добу 10-20 мг препарату, розчиненого в 20-50 мл 0.9% розчину натрію хлориду, після введення бажано часто змінюється положення тіла; на 2 день після інсталяції випускають, як правило, розріджений ексудат. Місцево: у вигляді присипки або розчину на сухі або некротизовані рани накладають компреси (розчин готують безпосередньо перед застосуванням: 50 мг трипсину розчиняють у 5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, при лікуванні гнійних ран - у 5 мл фосфатного буферного розчину). Тришарове ткане полотно з діальдегідцелюлози, просочене трипсином, накладають на рану (після її обробки) і закріплюють пов'язкою, залишають на рані не більше 24 год. Перед застосуванням полотно змочують дистильованою водою або розчином фурациліну. Час повного очищення рани від некротичних тканин та гною – 24-72 год. При необхідності – застосовують повторно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна вводити препарат в осередки запалення і в порожнини, що кровоточать. Не можна вводити препарат внутрішньовенно. Не можна наносити трипсин на виразки поверхні злоякісних пухлин, щоб уникнути поширення злоякісного процесу.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: речовини: натрію хлорид - 5 г, калію хлорид - 1 г, натрію гідрокарбонат - 4 г; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до I л. Теоретична осмолярність – 292 мОсм/л. Розчин для інфузій по 100, 200, 250, 400, 500 мл у скляних пляшках. По 1 пляшці з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 15 пляшок місткістю 450 або 500 мл або по 28 пляшок місткістю 100 або 250 мл з 5 або 10 інструкціями по застосуванню поміщають у коробки з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаЕлектролітів баланс відновлюючий засіб.ФармакодинамікаПлазмозамінний засіб, зменшує гіповолемію, посилює діурез, зменшує згущення крові та метаболічний ацидоз, покращує капілярний кровообіг, має дезінтоксикаційну дію.Показання до застосуванняЗахворювання, пов'язані із зневодненням та інтоксикацією організму (в т.ч. гостра дизентерія, харчова токсикоінфекція, холера).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперкаліємія, ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність. Обережно: не описано.Вагітність та лактаціяПрепарат може бути використаний під контролем лікаря за показаннями при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНабряки, тахікардія. У деяких випадках можливе виникнення ознобу, при розвитку гіперкаліємії замінюють розчином натрію ацетат/натрію хлорид до нормалізації електролітного балансу.Взаємодія з лікарськими засобамиНегативних наслідків при взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами встановлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно (струменево та крапельно) під контролем лабораторних показників. При тяжких формах захворювань (гіповолемічний інфекційно-токсичний шок, декомпенсований метаболічний ацидоз, анурія) починають із струменевого введення препарату з наступним переходом до краплинного. При більш легких формах захворювань (інтоксикація та зневоднення організму, метаболічний ацидоз, олігурія) можна обмежуватись краплинним введенням препарату. Загальна кількість розчину, що вводиться, повинна відповідати об'єму втраченої рідини. При легких та середньотяжких станах препарат застосовують лише якщо неможлива пероральна регідратація. Співвідношення введеної рідини і діурезу визначають кожні 6 годин. потім струменеве введення замінюють крапельним, протягом 24-48 год, зі швидкістю 40-120 кап/хв. Дітям вводять внутрішньовенно (струменево або краплинно) у кількості, необхідному для заповнення обсягу втраченої рідини.ПередозуванняГіперкаліємія, гіпернатріємія, гіпергідратація, алкалоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред введенням підігріти розчин до 36-38 °С. Препарат застосовують під контролем лабораторних показників електролітного балансу. У разі гіперкаліємії необхідно замінити препарат на розчин натрію ацетат/натрію хлорид до нормалізації електролітного балансу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані відсутні через виняткове застосування препарату в умовах стаціонару.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: речовини: натрію хлорид - 5 г, калію хлорид - 1 г, натрію гідрокарбонат - 4 г; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до I л. Теоретична осмолярність – 292 мОсм/л. Розчин для інфузій по 100, 200, 250, 400, 500 мл у скляних пляшках. По 1 пляшці з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 15 пляшок місткістю 450 або 500 мл або по 28 пляшок місткістю 100 або 250 мл з 5 або 10 інструкціями по застосуванню поміщають у коробки з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаЕлектролітів баланс відновлюючий засіб.ФармакодинамікаПлазмозамінний засіб, зменшує гіповолемію, посилює діурез, зменшує згущення крові та метаболічний ацидоз, покращує капілярний кровообіг, має дезінтоксикаційну дію.Показання до застосуванняЗахворювання, пов'язані із зневодненням та інтоксикацією організму (в т.ч. гостра дизентерія, харчова токсикоінфекція, холера).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперкаліємія, ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність. Обережно: не описано.Вагітність та лактаціяПрепарат може бути використаний під контролем лікаря за показаннями при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНабряки, тахікардія. У деяких випадках можливе виникнення ознобу, при розвитку гіперкаліємії замінюють розчином натрію ацетат/натрію хлорид до нормалізації електролітного балансу.Взаємодія з лікарськими засобамиНегативних наслідків при взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами встановлено.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно (струменево та крапельно) під контролем лабораторних показників. При тяжких формах захворювань (гіповолемічний інфекційно-токсичний шок, декомпенсований метаболічний ацидоз, анурія) починають із струменевого введення препарату з наступним переходом до краплинного. При більш легких формах захворювань (інтоксикація та зневоднення організму, метаболічний ацидоз, олігурія) можна обмежуватись краплинним введенням препарату. Загальна кількість розчину, що вводиться, повинна відповідати об'єму втраченої рідини. При легких та середньотяжких станах препарат застосовують лише якщо неможлива пероральна регідратація. Співвідношення введеної рідини і діурезу визначають кожні 6 годин. потім струменеве введення замінюють крапельним, протягом 24-48 год, зі швидкістю 40-120 кап/хв. Дітям вводять внутрішньовенно (струменево або краплинно) у кількості, необхідному для заповнення обсягу втраченої рідини.ПередозуванняГіперкаліємія, гіпернатріємія, гіпергідратація, алкалоз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред введенням підігріти розчин до 36-38 °С. Препарат застосовують під контролем лабораторних показників електролітного балансу. У разі гіперкаліємії необхідно замінити препарат на розчин натрію ацетат/натрію хлорид до нормалізації електролітного балансу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані відсутні через виняткове застосування препарату в умовах стаціонару.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: раміприл (НОЕ 498) - 10 мг; допоміжні речовини: гіпромелоза – 1,765 мг, крохмаль прежелатинізований – 48,985 мг, целюлоза мікрокристалічна – 39,000 мг, натрію стеарилфумарат – 0,250 мг. По 14 таблеток у блістер, із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі, довгасті таблетки з роздільною ризиком з обох боків, "перетяжками" на бічних сторонах в області ризику та гравіюванням "НМО/НМО" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50-60%). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт - раміпрклат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15% (для дози 2,5 мг) до 28% (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту - раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить приблизно 45% (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення в тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 год відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу і виведення з періодом напіввиведення (Т1/2) раміприлату, що становить приблизно 3 год, потім проміжна фаза з Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 15 год, і кінцева фаза з дуже низькою концентрацією у плазмі крові та Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо у дозі 2,5 мг і більше, рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату "ефективний" Т1/2, залежно від дози, становить 13-17 год. Зв'язування з білками плазми для раміприлу і раміприлату становить приблизно 73% і 56%, відповідно. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом раміприлу (10 мг) 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 6% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50% та 30%, відповідно). Після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу у пацієнтів з дренуванням жовчних проток практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів виділяються нирками та через кишечник протягом перших 24 годин після прийому. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8 кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаУтворений під впливом "печінкових" ферментів активний метаболіт раміприлу - раміприлат - є інгібітором АПФ, що тривало діє, (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові і тканинах, що викликається раміприлом, з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну та ендотеліопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення аль1ьдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення концентрацій іонів калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію репіну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема "сухого" кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні "лежачи" і "стоячи", без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. тижні регулярного прийому препарату, а потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому "скасування"). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія холестерину (ОХ), зниження концентрацій холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 доба), застосування раміприлу, розпочате з 3-го по 10-й день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27%), ризик раптовий. смерті (на 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 23%), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або смертності від серцево-судинних причин у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування; у пацієнтів із інсультом в анамнезі; у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату Тритаце®. Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку. Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з комбінованою терапією сакубітрил/валсартан (високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку). Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (ШКФ менше 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні голки) (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній). Вагітність. Період грудного вигодовування. Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами (досвід клінічного застосування недостатній). Хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій). Аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій). Гіпосенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрут комах, таких кар бджоли, оси. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Тритаце у гострій стадії інфаркту міокарда: Тяжка серцева недостатність (функціональний клас IV за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Життєзагрозливі шлуночкові порушення ритму серця. "Легенєве" серце. З обережністю: Одночасне застосування препарату Тритаце з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією). Стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність, особливо тяжка, або щодо якої приймаються інші лікарські препарати з гіпотензивною дією; гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів препарату Тритаце®; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище "Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС"). Порушення функції нирок (ШКФ понад 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу). Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Літній вік (ризик посилення гіпотензивної дії). Гіперкаліємія. Застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може чинити токсичну дію на плід (порушення розвитку нирок, порушення функції нирок, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень) та новонародженого (ниркова недостатність, олігурія, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Тритаце®, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо вплив інгібіторів АПФ мав місце у другому триместрі вагітності або на пізніших термінах, рекомендується ультразвукове дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори АПФ, необхідно ретельно спостерігати через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Тритаце® необхідно в період грудного вигодовування, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти наведені відповідно до таких градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 10%); часто (≥1% - <10%); нечасто (≥0,1% - <1%); рідко (≥0,01% - Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: еозинофілія; Рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз; зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; Частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах); підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: - Часто: підвищення вмісту калію в крові; Нечасто: анорексія, зниження апетиту; Частота невідома: зниження вмісту натрію у крові. Порушення психіки - Нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; Рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення (відчуття "легкості" в голові); Нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); Рідко: тремор, порушення рівноваги; Частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій, відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: - Нечасто: порушення зору, включаючи розпливчастість зображення; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху: - Рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця - Нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: Часто: артеріальна гіпотензія, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; Нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; Рідко: стеноз судин, гіпоперфузія (посилення порушення кровообігу на фоні стенозу судин), васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: "сухий" кашель (що посилюється ночами і в положенні "лежачи"), бронхіт, синусит, задишка; Нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, порушення травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; Нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; Рідко: глосит; Частота невідома: афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; Рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; Частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом). Порушення з боку шкірних покривів і підшкірних тканин - Часто: шкірний висип, зокрема макуло-папульозний; Нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); Рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; Дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: - Часто: м'язовий судоми, міалгія; Нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів - Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення виділення кількості сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз - Нечасто: еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; Частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль у грудях, відчуття втоми; Нечасто: підвищення температури; Рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації. З комбінованою терапією сакубітрил/валсартан. Спільне застосування інгібіторів АПФ та комбінації АРА II та інгібітора нейтральної ендопептидази (син.: НЕП, неприлізин) – сакубітрил/валсартан – протипоказано через ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Лікування препаратом Тритаце® не слід починати доти, доки сакубітрил та валсартан не виведуться з організму. У разі переходу з терапії препаратом Тритаце® на комбіновану терапію сакубітрил/валсартан, не слід розпочинати терапію даною комбінацією препаратів доти, доки раміприл не виведеться з організму. Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації; використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності. Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Тритаце і препаратів, що містять аліскірен. Одночасне застосування препарату Тритаце® та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування препарату Тритаце і АРА II. Одночасне застосування препарату Тритаце® та АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Нерекомендовані ком6інації. З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, спіронолактоном, еплереном [похідним спіронолактону]), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин, трикоспорин; -тримоксазолу [комбінований антибактеріальний засіб, що містить сульфаметоксазол та триметоприм]). Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові, іноді значно виражене (при одночасному застосуванні потрібен ретельний контроль вмісту калію у сироватці крові). Комбінації, які слід застосовувати із обережністю. З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати артеріальний тиск (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином). Потенціювання антигіпертензивного ефекту; при комбінації з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами. Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном). Зменшення антигіпертензивної дії препарату Тритаце®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники. Спільне застосування збільшує ризик гематологічних реакцій. Із солями літію. Підвищення сироваткової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини)). У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові на початку їхнього спільного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптиками), наприклад, ситагліптіном, саксагліптіом, віллдагліптіном, лінагліптіном. Підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами mTOR (mammalian Targef of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. З рацекадтрилом. При одночасному застосуванні інгібітерів АПФ та інгібіторів нейтральної ендопептидази (син.: НЕП, неприлізин), таких як рацекадотрил (засіб для лікування діареї), повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З естрамустином. Підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги. З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота). Можливе ослаблення дії препарату Тритаце®, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у сироватці крові. З гепарином. Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. З натрію хлоридом. Послаблення антигіпертензивної дії препарату Тритаце® та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності. З етанолом. Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Тритаце може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами. Послаблення антигіпертензивної дії препарату Тритаце (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах. Інгібітори АПФ, включаючи препарат Тритаце®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включно з раміприлом) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання та гіпотензія. З тканинними активаторами плазміногену. В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати незалежно від їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати або перед прийомом подрібнювати таблетки. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Тритаце зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу вранці (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Якщо прийом препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 5 мг раміприлу на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, - 10 мг на добу. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу, при недостатній гіпотензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних препаратів, зокрема діуретиків або блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза: 1,25 мг 1 раз на добу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може даватися як одноразово на добу, так і ділитися на 2 прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична або недіабетична нефропатія Рекомендована початкова доза: 1,25 мг 1 раз на добу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг на ризик). Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком. Рекомендована початкова доза: 2,5 мг 1 раз на добу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Залежно від переносимості препарату пацієнтом, дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2-ї до 9-ої доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин, або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (надмірне зниження АТ) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацента, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з вираженою серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Тритаце у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1,25 мг (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Максимально допустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій). Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Тритаце® або принаймні скоротити дозу діуретиків. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг раміприлу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг з ризиком), що приймається 1 раз на добу вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо "петлевих" діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Пацієнти з порушеннями функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Тритаце® може посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг (у цьому випадку можна застосовувати таблетки Тритаце® 2,5 мг або 5 мг із ризиком).ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфат натрію (по можливості протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові та відновлення електролітного балансу може бути додане введення альфа1-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторувати сироваткові концентрації креатиніну та електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Тритаце® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Тритаце® (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації зі збільшенням обсягу циркулюючої крові). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо "петлевих") необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для своєчасного вживання відповідних заходів у разі надмірного зниження АТ. Якщо препарат Тритаце® застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску. При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо в гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Тритаце слід розпочинати тільки в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок. У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Тритаце не рекомендується вживати алкоголь (етанол). Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації АТ. У разі повторного розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Тритаце з препаратами, що містять аліскірен, або з АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком надмірного зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок у порівнянні з монотерапією. Одночасне застосування препарату Тритаце® та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенно краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (в/в, внутрішньом'язово або внутрішньо); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів (антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів), а у разі недостатності інактиваторор ферменту С1-естерази, можна розглянути питання про необхідність введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С1-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 год. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями у животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і (ангіоневротичний набряк особи). З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, які можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку, підвищується ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділи "Протипоказання", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (таких як бджоли, оси), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювота, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (таких як бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншої групи. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати спільного застосування Тритаце® та використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших типів мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької густини із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Тритаце може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності. Хірургічні втручання Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про прийом інгібіторів АПФ. Кашель При застосуванні препарату Тритаце може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ, що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітора АПФ. Етнічні особливості Препарат Тритаце, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Тритаце® слід обережно призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування препарату Тритаце® у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Тритаце® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирок, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль утримання електролітів Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у сироватці крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у сироватці крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю. Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального діалізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Регулярніший моніторинг рекомендується на початку лікування і у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські препарати, здатні змінювати картину периферичної крові. Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, зумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідно терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну в крові. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів лікування Тритаце слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Тритаце® необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування транспортними засобами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. на фоні його прийому можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: раміприл (НОЕ 498) - 5 мг; допоміжні речовини: гіпромелоза – 0,882 мг, крохмаль прежелатинізований – 46,568 мг, целюлоза мікрокристалічна – 47,0 мг, натрію стеарилфумарат – 0,500 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,05. По 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки світло-рожевого кольору з вкрапленнями більш темного або світлого відтінку, з роздільною ризиком з обох боків та гравіюванням 5/стилізоване зображення літери h та 5/НМР з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50-60%). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт - раміпрклат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15% (для дози 2,5 мг) до 28% (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту - раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить приблизно 45% (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення в тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 год відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу і виведення з періодом напіввиведення (Т1/2) раміприлату, що становить приблизно 3 год, потім проміжна фаза з Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 15 год, і кінцева фаза з дуже низькою концентрацією у плазмі крові та Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо у дозі 2,5 мг і більше, рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату "ефективний" Т1/2, залежно від дози, становить 13-17 год. Зв'язування з білками плазми для раміприлу і раміприлату становить приблизно 73% і 56%, відповідно. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом раміприлу (10 мг) 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 6% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50% та 30%, відповідно). Після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу у пацієнтів з дренуванням жовчних проток практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів виділяються нирками та через кишечник протягом перших 24 годин після прийому. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8 кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаУтворений під впливом "печінкових" ферментів активний метаболіт раміприлу - раміприлат - є інгібітором АПФ, що тривало діє, (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові і тканинах, що викликається раміприлом, з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну та ендотеліопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення аль1ьдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення концентрацій іонів калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію репіну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема "сухого" кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні "лежачи" і "стоячи", без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. тижні регулярного прийому препарату, а потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому "скасування"). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія холестерину (ОХ), зниження концентрацій холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 доба), застосування раміприлу, розпочате з 3-го по 10-й день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27%), ризик раптовий. смерті (на 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 23%), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або смертності від серцево-судинних причин у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування; у пацієнтів із інсультом в анамнезі; у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату Тритаце®. Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку. Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середнім або тяжким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з комбінованою терапією сакубітрил/валсартан (високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку). Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (ШКФ менше 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні голки) (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній). Вагітність. Період грудного вигодовування. Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами (досвід клінічного застосування недостатній). Хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій). Аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій). Гіпосенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрут комах, таких кар бджоли, оси. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Тритаце у гострій стадії інфаркту міокарда: Тяжка серцева недостатність (функціональний клас IV за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Життєзагрозливі шлуночкові порушення ритму серця. "Легенєве" серце. З обережністю: Одночасне застосування препарату Тритаце з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією). Стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність, особливо тяжка, або щодо якої приймаються інші лікарські препарати з гіпотензивною дією; гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів препарату Тритаце®; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище "Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС"). Порушення функції нирок (ШКФ понад 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу). Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Літній вік (ризик посилення гіпотензивної дії). Гіперкаліємія. Застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може чинити токсичну дію на плід (порушення розвитку нирок, порушення функції нирок, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень) та новонародженого (ниркова недостатність, олігурія, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Тритаце®, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо вплив інгібіторів АПФ мав місце у другому триместрі вагітності або на пізніших термінах, рекомендується ультразвукове дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори АПФ, необхідно ретельно спостерігати через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Тритаце® необхідно в період грудного вигодовування, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти наведені відповідно до таких градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 10%); часто (≥1% - <10%); нечасто (≥0,1% - <1%); рідко (≥0,01% - Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: еозинофілія; Рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз; зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; Частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах); підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: - Часто: підвищення вмісту калію в крові; Нечасто: анорексія, зниження апетиту; Частота невідома: зниження вмісту натрію у крові. Порушення психіки - Нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; Рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення (відчуття "легкості" в голові); Нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); Рідко: тремор, порушення рівноваги; Частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій, відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: - Нечасто: порушення зору, включаючи розпливчастість зображення; Рідко: кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху: - Рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця - Нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмія, серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: Часто: артеріальна гіпотензія, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; Нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; Рідко: стеноз судин, гіпоперфузія (посилення порушення кровообігу на фоні стенозу судин), васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: "сухий" кашель (що посилюється ночами і в положенні "лежачи"), бронхіт, синусит, задишка; Нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, порушення травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; Нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; Рідко: глосит; Частота невідома: афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; Рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; Частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом). Порушення з боку шкірних покривів і підшкірних тканин - Часто: шкірний висип, зокрема макуло-папульозний; Нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); Рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; Дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: - Часто: м'язовий судоми, міалгія; Нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів - Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення виділення кількості сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз - Нечасто: еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; Частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: біль у грудях, відчуття втоми; Нечасто: підвищення температури; Рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації. З комбінованою терапією сакубітрил/валсартан. Спільне застосування інгібіторів АПФ та комбінації АРА II та інгібітора нейтральної ендопептидази (син.: НЕП, неприлізин) – сакубітрил/валсартан – протипоказано через ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Лікування препаратом Тритаце® не слід починати доти, доки сакубітрил та валсартан не виведуться з організму. У разі переходу з терапії препаратом Тритаце® на комбіновану терапію сакубітрил/валсартан, не слід розпочинати терапію даною комбінацією препаратів доти, доки раміприл не виведеться з організму. Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації; використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності. Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Тритаце і препаратів, що містять аліскірен. Одночасне застосування препарату Тритаце® та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування препарату Тритаце і АРА II. Одночасне застосування препарату Тритаце® та АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Нерекомендовані ком6інації. З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, спіронолактоном, еплереном [похідним спіронолактону]), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин, трикоспорин; -тримоксазолу [комбінований антибактеріальний засіб, що містить сульфаметоксазол та триметоприм]). Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові, іноді значно виражене (при одночасному застосуванні потрібен ретельний контроль вмісту калію у сироватці крові). Комбінації, які слід застосовувати із обережністю. З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати артеріальний тиск (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином). Потенціювання антигіпертензивного ефекту; при комбінації з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами. Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном). Зменшення антигіпертензивної дії препарату Тритаце®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники. Спільне застосування збільшує ризик гематологічних реакцій. Із солями літію. Підвищення сироваткової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини)). У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові на початку їхнього спільного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптиками), наприклад, ситагліптіном, саксагліптіом, віллдагліптіном, лінагліптіном. Підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З інгібіторами mTOR (mammalian Targef of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. З рацекадтрилом. При одночасному застосуванні інгібітерів АПФ та інгібіторів нейтральної ендопептидази (син.: НЕП, неприлізин), таких як рацекадотрил (засіб для лікування діареї), повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З естрамустином. Підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги. З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота). Можливе ослаблення дії препарату Тритаце®, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у сироватці крові. З гепарином. Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. З натрію хлоридом. Послаблення антигіпертензивної дії препарату Тритаце® та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності. З етанолом. Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Тритаце може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами. Послаблення антигіпертензивної дії препарату Тритаце (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах. Інгібітори АПФ, включаючи препарат Тритаце®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включно з раміприлом) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання та гіпотензія. З тканинними активаторами плазміногену. В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати незалежно від їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати або перед прийомом подрібнювати таблетки. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Тритаце зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу вранці (1 таблетка Тритаце® 2,5 мг або 1/2 таблетки Тритаце® 5 мг із ризиком). Якщо прийом препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 5 мг раміприлу на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, - 10 мг на добу. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу, при недостатній гіпотензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних препаратів, зокрема діуретиків або блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза: 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може даватися як одноразово на добу, так і ділитися на 2 прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична або недіабетична нефропатія Рекомендована початкова доза: 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг на ризик). Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза: 2,5 мг 1 раз на добу (1 таблетка Тритаце® 2,5 мг або 1/2 таблетки Тритаце® 5 мг із ризиком). Залежно від переносимості препарату пацієнтом, дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2-ї до 9-ої доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин, або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (надмірне зниження АТ) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацента, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з вираженою серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Тритаце у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1,25 мг (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Максимально допустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Тритаце® або принаймні скоротити дозу діуретиків. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг раміприлу (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг з ризиком), що приймається 1 раз на добу вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо "петлевих" діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу (1/2 таблетки Тритаце® 2,5 мг із ризиком). Пацієнти з порушеннями функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Тритаце® може як посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг (1 таблетка Тритаце® 2,5 мг або 1/2 таблетки Тритаце® 5 мг із ризиком).ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфат натрію (по можливості протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові та відновлення електролітного балансу може бути додане введення альфа1-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторувати сироваткові концентрації креатиніну та електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Тритаце® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Тритаце® (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації зі збільшенням обсягу циркулюючої крові). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо "петлевих") необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для своєчасного вживання відповідних заходів у разі надмірного зниження АТ. Якщо препарат Тритаце® застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску. При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо в гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Тритаце слід розпочинати тільки в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок. У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Тритаце не рекомендується вживати алкоголь (етанол). Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації АТ. У разі повторного розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Тритаце з препаратами, що містять аліскірен, або з АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком надмірного зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок у порівнянні з монотерапією. Одночасне застосування препарату Тритаце® та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенно краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (в/в, внутрішньом'язово або внутрішньо); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів (антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів), а у разі недостатності інактиваторор ферменту С1-естерази, можна розглянути питання про необхідність введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С1-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 год. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями у животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і (ангіоневротичний набряк особи). З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, які можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку, підвищується ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділи "Протипоказання", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (таких як бджоли, оси), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювота, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (таких як бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншої групи. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати спільного застосування Тритаце® та використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших типів мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької густини із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Тритаце може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності. Хірургічні втручання Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про прийом інгібіторів АПФ. Кашель При застосуванні препарату Тритаце може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ, що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітора АПФ. Етнічні особливості Препарат Тритаце, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Тритаце® слід обережно призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування препарату Тритаце® у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Тритаце® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирок, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль утримання електролітів Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у сироватці крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у сироватці крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю. Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального діалізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Регулярніший моніторинг рекомендується на початку лікування і у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські препарати, здатні змінювати картину периферичної крові. Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, зумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідно терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну в крові. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів лікування Тритаце слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Тритаце® необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування транспортними засобами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. на фоні його прийому можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тразодону гідрохлорид 150,0 мг; допоміжні речовини: сахароза 84,0 мг; віск карнаубський 24,0 мг; повідон 24,0 мг; стеарат магнію 6,0 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієва фольга. По 2 або по 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору овальної форми з двома паралельними ризиками з обох боків.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція тразодону із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо висока. Прийом тразодону під час або відразу після їди уповільнює швидкість абсорбції, знижує максимальну концентрацію тразодону в плазмі крові та збільшує час досягнення максимальної концентрації (ТСmax). TCmax досягається через 1/2-2 години після прийому внутрішньо. Тразодон проникає через гістогематичні бар'єри в тканини та рідини (жовч, слина, грудне молоко). Зв'язок із білками плазми 89 - 95 %. Тразодон метаболізується у печінці, активний метаболіт 1-м-хлорофенілпіперазин. Період напіввиведення дорівнює 3-6 годин, другу фазу 5-9 годин. Виведення більшої частини метаболізованого тразодону здійснюється нирками із сечею – близько 75 %, та повністю завершується через 98 годин після прийому; з жовчю вводиться близько 20%. Дослідження in vitro на мікросомах людини показали, що тразодон в основному метаболізується ізоферментом цитохромом Р450 (ізофермент CYP3A4).ФармакодинамікаФармакодинаміка: тразодон інгібує зворотний нейрональний захоплення серотоніну, є антагоністом 5-НТ2А/2с-серотонінових рецепторів та блокатором α1-адренорецепторів і має антидепресивний ефект.Показання до застосуванняДепресія з тривогою чи без неї.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини; період вагітності; період лактації; алкогольна інтоксикація та інтоксикація снодійними препаратами; безпека тразодону для дітей віком до 18 років не встановлена, тому не рекомендується застосування препарату дітьми та підлітками; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, оскільки лікарський препарат містить сахарозу. З обережністю: препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з AV блокадою, інфарктом міокарда (ранній відновлювальний період), з артеріальною гіпертензією (може знадобитися корекція доз гіпотензивних препаратів), шлуночковою аритмією, приапізмом в анамнезі, з нирковою та/або.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати вагітним жінкам. Препарат не рекомендується застосовувати у період грудного вигодовування.Побічна діяТриттико може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх пацієнтів. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та анемія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення психіки: суїцидальні думки або суїцидальна поведінка, стан поплутаної свідомості, манія, фобії, емоційна нестабільність, делірій, галюцинації. З боку нервової системи: епілептичні напади, запаморочення, біль голови, безсоння або сонливість, амнезія, тремор, судоми, парестезія, порушення смакових відчуттів. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, брадикардія, шлуночкові екстрасистоли, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, подовження інтервалу QT, підвищення артеріального тиску (АТ), зниження артеріального тиску, непритомність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія; біль у животі, діарея, підвищене слиновиділення, паралітична непрохідність кишечника. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, еритематозний висип, пітливість. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: пріапізм (хворі, у яких відзначається цей побічний ефект, повинні негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря). Інші: підвищена втома, слабкість, підвищення температури тіла, грипоподібний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиТразодон може посилювати дію деяких гіпотензивних препаратів і, як правило, потребує зниження їх доз. Одночасне застосування з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (в т.ч. клонідин, метилдопа), посилює дію останніх. Блокатори H1-гістамінових рецепторів та лікарські засоби, що мають м-холіноблокуючу активність, посилюють м-холіноблокуючий ефект тразодону. Тразодон посилює та подовжує седативний та м-холіноблокуючий ефекти трициклічних антидепресантів, галоперидолу, локсапіну, мапротиліну, фенотіазину, пімозидану та тіоксантину. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів та тразодону можливе виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів. Інгібітори МАО підвищують ризик розвитку побічних ефектів. При сумісному застосуванні підвищує концентрацію дигоксину та фенітоїну у плазмі крові. In vitro дослідження метаболізму препарату вказують на можливість фармакологічної взаємодії тразодону з інгібіторами ізоферменту цитохрому Р450 (ізофермент CYP3A4), такими як кетоконазол, ритонавір, індинавір та флуоксетин. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 можуть призводити до суттєвого збільшення концентрації тразодону в плазмі, підвищуючи цим ймовірність небажаних явищ. Тому у разі прийому у поєднанні з сильнодіючими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 дозу тразодону слід зменшувати. При прийомі тразодону у поєднанні з карбамазепіном концентрація тразодону у плазмі знижується. Тому пацієнти, які паралельно приймають тразодон і карбамазепін, повинні перебувати під ретельним наглядом.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо за 30 хвилин до їди або через 2-4 години після їди. Таблетки слід приймати повністю, не розжовуючи, та запиваючи достатньою кількістю води. Початкова доза: 100 мг, приймається одноразово перед сном після їди. На 4-й день можна збільшити дозу до 150 мг. Подальше підвищення дози з метою досягнення оптимального терапевтичного ефекту повинно проводитися на 50 мг на добу кожні 3-4 дні, доки не буде досягнуто оптимальної дози. Добова доза більше 150 мг має бути розділена на 2 прийоми, причому менша доза приймається після обіду, а основна перед сном. Максимальна добова доза для амбулаторних хворих становить 450 мг. Максимальна добова доза стаціонарних хворих. 600 мг. Для літніх та ослаблених пацієнтів початкова доза до 100 мг/добу у дробових дозах або одноразово перед сном. Вона може бути збільшена під наглядом лікаря, залежно від ефективності та переносимості препарату. Зазвичай не потрібна доза, що перевищує 300 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: сонливість, запаморочення, нудота, блювання. У більш тяжких випадках кома, тахікардія, гіпотонія, гіпонатріємія, судоми та порушення дихання. Порушення функції серцево-судинної системи (подовження інтервалу QT, брадикардія). Після передозування симптоми можуть виявитися протягом 24 годин або більше. Лікування: специфічного антидоту тразодону немає. У випадках передозування необхідно промивання шлунка та призначення активованого вугілля протягом 1 години після прийому наддози. Проводять симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічних симптомів: При депресивних станах підвищений ризик проявів суїцидальних думок, заподіяння собі шкоди або суїциду. Ризик може тривати до появи вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або більше, пацієнти повинні бути під строгим контролем до такого поліпшення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання. Відомо, що пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, або пацієнти, які виявляють значний ступінь суїцидального мислення ще до початку лікування, мають більш високий ризик виникнення суїцидальних думок або спроб самогубства, і повинні бути під ретельним наглядом протягом лікування.Результати мета-аналізу плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів, які використовуються у дорослих з психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.які використовуються у дорослих із психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.які використовуються у дорослих із психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.особливо мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.особливо мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Оскільки препарат має деяку адреноблокуючу активність, можливий розвиток брадикардії та зниження АТ. Тому слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам зі схильністю до подовження інтервалу QT, атріо-вентрикулярною блокадою різного ступеня вираженості, пацієнтам з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда. При терапії тразодоном у пацієнтів з біполярним розладом депресивні напади можуть змінюватись від маніакально-депресивних до маніакального психозу. У цих випадках необхідно перервати лікування. При епілепсії слід приймати тразодон з обережністю, зокрема, уникаючи різких збільшення або зменшення дози. При одночасному застосуванні тразодону з препаратами, що володіють серотонінергічною активністю (трициклічні антридеперссанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну та інгібітори моноаміноксидази) та нейролептиками, можливе виникнення. При одночасному застосуванні тразодону з препаратами, що містять звіробій продірявлений, побічні дії можуть бути більш частими. При застосуванні тразодону можливий розвиток агранулоцитозу, тому рекомендується проводити дослідження периферичної крові, особливо за наявності болю у горлі при ковтанні та появі лихоманки. Тразодон ефективний при розладах сну у пацієнтів з депресією, збільшує глибину та тривалість сну, відновлює його фізіологічну структуру та якість. Застосування препарату впливає масу тіла. Препарат не викликає звикання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату Тритгіко необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
638,00 грн
286,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .
902,00 грн
265,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .
1 114,00 грн
1 073,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта. . .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: троксерутин – 200 мг. 5 кнтурних осередкових упаковок по 10 капсул у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаТроксерутин-МІК – препарат, що застосовується при порушеннях венозного кровообігу, є ангіопротектором. Активна речовина лікарського засобу Троксерутін – МІК – троксерутин. Має венотонізуючу, ангіопротективну, протинабрякову, протизапальну, антиоксидантну дію. Має Р-вітамінну активність, регулює окисно-відновні процеси, блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних мембран, тим самим зменшуючи їх проникність і ламкість капілярів, а також запобігаючи пошкодженню базальної мембрани ендотеліальних клітин. Чинить протективну дію щодо сполучної тканини, і зокрема, колагену, покращує трофіку тканин при варикозному синдромі. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Знижує ексудативне запалення в судинній стінці, обмежуючи прилипання до поверхні тромбоцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і в пізніх стадіях захворювання.ФармакокінетикаСmax гідроксиетилрутозиду досягається через 2-8 год. Період напіввиведення – близько 24 год. Метаболізується у печінці з утворенням двох метаболітів. Виводиться переважно з жовчю і незначно – із сечею протягом доби.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, поверхневий тромбофлебіт, трофічні розлади при хронічній венозній недостатності (дерматити, трофічні виразки), гемороїдальні вузли.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; хронічний гастрит (у фазі загострення); гіперчутливість до троксурутину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – по 1 капсулі 3 рази на добу; підтримуюча терапія – по 1-2 капсули на добу. Курс лікування – 2-4 тижні. Для пом'якшення побічних судинних ефектів променевої терапії препарат призначають у вищих дозах. Тривалість лікування – до 2-х місяців. Приймають внутрішньо під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТроксерутин можна застосовувати як один з компонентів комплексного лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: троксерутин - 300 мг. У упаковці 100 штук.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0, жовтого кольору, циліндричної форми із півсферичними кінцями жовтого кольору; вміст капсул - гранули або порошок від жовтого до зеленувато-жовтого кольору, вміст капсул може мати вигляд ущільненої маси у формі циліндра.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Легко проходить гістогематичний бар'єр. Час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі – 2 год, терапевтична концентрація у плазмі підтримується протягом 8 год. Метаболізується у печінці з утворенням 2 метаболітів. Виводиться нирками та з жовчю (11 % у незміненому вигляді) протягом доби.ФармакодинамікаФлавоноїд (похідне рутина), має P-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних оболонок та зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи прилипання до поверхні тромбоцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і в пізніх стадіях захворювання. При станах, що характеризуються підвищеною проникністю судин (в т.ч. при скарлатині, грипі, кору, алергічних реакціях), використовують у поєднанні з аскорбіновою кислотою для посилення її ефекту. Нетоксичний, має велику широту терапевтичної дії.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, хронічна венозна недостатність з такими проявами, як статична тяжкість у ногах, виразки гомілки, трофічні ураження шкіри, поверхневий тромбофлебіт, виразки гомілок (застосовується в комплексній терапії), дерматит, геморой, посттромботичний синдром, діпатія , гематома, профілактика ускладнень після операцій на венахПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рутозид або будь-якого компонента препарату, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, хронічний гастрит (у фазі загострення), вагітність (I триместр), період лактації. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (тривале використання).Вагітність та лактаціяУ 2 та 3 триместрах вагітності та в період грудного вигодовування застосування препарату можливе у разі, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія, ерозивно-виразкове ураження ШКТ. З боку імунної системи: свербіж та висип на шкірі. З боку нервової системи: головний біль, порушення сну, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення лікування. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняУ разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Симптоми: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, при необхідності – проведення симптоматичної терапіїУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: троксерутин - 300 мг. У упаковці 50 штук.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0, жовтого кольору, циліндричної форми із півсферичними кінцями жовтого кольору; вміст капсул - гранули або порошок від жовтого до зеленувато-жовтого кольору, вміст капсул може мати вигляд ущільненої маси у формі циліндра.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Легко проходить гістогематичний бар'єр. Час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі – 2 год, терапевтична концентрація у плазмі підтримується протягом 8 год. Метаболізується у печінці з утворенням 2 метаболітів. Виводиться нирками та з жовчю (11 % у незміненому вигляді) протягом доби.ФармакодинамікаФлавоноїд (похідне рутина), має P-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних оболонок та зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи прилипання до поверхні тромбоцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і в пізніх стадіях захворювання. При станах, що характеризуються підвищеною проникністю судин (в т.ч. при скарлатині, грипі, кору, алергічних реакціях), використовують у поєднанні з аскорбіновою кислотою для посилення її ефекту. Нетоксичний, має велику широту терапевтичної дії.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, хронічна венозна недостатність з такими проявами, як статична тяжкість у ногах, виразки гомілки, трофічні ураження шкіри, поверхневий тромбофлебіт, виразки гомілок (застосовується в комплексній терапії), дерматит, геморой, посттромботичний синдром, діпатія , гематома, профілактика ускладнень після операцій на венахПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рутозид або будь-якого компонента препарату, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, хронічний гастрит (у фазі загострення), вагітність (I триместр), період лактації. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (тривале використання).Вагітність та лактаціяУ 2 та 3 триместрах вагітності та в період грудного вигодовування застосування препарату можливе у разі, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія, ерозивно-виразкове ураження ШКТ. З боку імунної системи: свербіж та висип на шкірі. З боку нервової системи: головний біль, порушення сну, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення лікування. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняУ разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Симптоми: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, при необхідності – проведення симптоматичної терапіїУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка100 г мазі містить: Активна речовина: Троксерутин – 2,0 г; Допоміжні речовини: карбомер 940, динатрію едетат, бензалконію хлорид, гідроксиду натрію розчин 30 %, вода очищена. Гель для зовнішнього застосування. 25 г поміщають у туби алюмінієві. Кожну тубу разом із інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПрозорий, однорідний гель від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується із поверхні шкіри при зовнішньому використанні (гель).ФармакодинамікаФлавоноїд (похідне рутина), має P-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних оболонок та зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи прилипання до поверхні тромбоцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і в пізніх стадіях захворювання. При станах, що характеризуються підвищеною проникністю судин (в т.ч. при скарлатині, грипі, кору, алергічних реакціях),використовують у поєднанні з аскорбіновою кислотою для посилення її ефекту. Нетоксичний, має велику широту терапевтичної дії.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, хронічна венозна недостатність з такими проявами, як статична тяжкість в ногах, виразки гомілки, трофічні ураження шкіри, поверхневий тромбофлебіт, перифлебіт, флеботромбоз, виразки гомілок, дерматит, геморой, посттромботичний проникність капілярів), у т.ч. при кору, скарлатину, грипі, побічні судинні ефекти променевої терапії, посттравматичний набряк, гематома, профілактика ускладнень після операцій на венах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. З відсором: ниркова недостатність (тривале використання).Вагітність та лактаціяДані відсутні.Побічна діяВ окремих випадках можливі алергічні реакції (шкірний висип).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо: гель наносять рівномірно тонким шаром вранці та ввечері на шкіру хворобливої ділянки від дистальної до проксимальної частини та злегка масажують до повного всмоктування. Гель можна накладати під оклюзійну пов'язку.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе спостерігалося негативного впливу препарату на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (керування автомобілем та ін. транспортними засобами, робота з рушійними механізмами, робота диспетчера та оператора тощо).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка100 г гелю містить: Активна речовина: троксерутин – 2,0 г; Допоміжні речовини: динатрію едетат – 0,05 г, троламін – 0,7 г, карбомер – 0,6 г, бензалконію хлорид – 0,0575 г, води очищеної до 100 г. Гель для зовнішнього застосування 2%. По 20, 30, 40, 50 або 100 г в алюмінієві туби. По 5, 10, 15, 20, 25, 30 або 40 г у банки типу БТС зі скломаси в кришками, що натягуються. Кожну тубу разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиОднорідний прозорий гель від жовтого до зеленувато-жовтого кольору без запаху.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаПри нанесенні гелю на шкіру активна речовина швидко проникає через епідерміс, через 30 хвилин виявляється в дермі, а через 2-5 годин – у підшкірній жировій клітковині.ФармакодинамікаТроксерутин являє собою похідне рутина, має Р-вітамінну активність, венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Троксерутин бере участь в окисно-відновних процесах, блокує гіалуранідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних мембран і зменшує проникність і ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини та діапедез клітин крові. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи адгезію тромбоцитів до її поверхні.Показання до застосуванняварикозне розширення вен; хронічна венозна недостатність з такими проявами, як набряки, біль, тяжкість у нижніх кінцівках; поверхневий тромбофлебіт, перифлібіт, флеботромбоз; посттромботичний синдром; посттравматичний набряк, гематоми; профілактика ускладнень після операції у венах; геморой.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину або будь-якої допоміжної речовини препарату. Порушення цілісності шкірних покровів.Вагітність та лактаціяНемає даних про небажану дію на плід та новонароджених. Лікарський препарат можна застосовувати у другому та третьому триместрі вагітності.Побічна діяУ поодиноких випадках спостерігаються алергічні реакції (почервоніння шкірних покривів, свербіж, висип). Ці симптоми швидко минають після припинення лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про взаємодію троксерутину в даній лікарській формі та інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиВикористовувати зовнішньо. Гель наносять вранці і ввечері на шкіру в область ураження за допомогою легких рухів знизу ввіх до його повного всмоктування в шкіру. Якщо з яких-небудь причин використання препарату пропущено, пацієнт може нанести його в будь-який час, дотримуючись інтервалу між сеансами лікування не менше 10-12 годин. При необхідності гель можна наносити під оклюзійну пов'язку. Якщо через 6-7 днів симптоми захворювання погіршуються чи не минають, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняВипадки передозування при місцевому застосуванні не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати попадання гелю в очі та на слизові оболонки. Після нанесення необхідно вимити руки. Чи не наносити на відкриті рани! Троксерутин не впливає на здатність до керування автотранспортом та виконання робіт, що вимагають підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування 2% - 1 г. Активна речовина: троксерутин – 20 мг. 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаТроксерутин добре всмоктується із поверхні шкіри при його нанесенні у вигляді гелю. Активна речовина проникає у кровоносні судини підшкірної тканини. При місцевому застосуванні не викликає системної дії на органи, оскільки не спостерігається значного проникнення троксерутину у загальний кровообіг.ФармакодинамікаФлановоїд (похідне рутина), має Р-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протизапальну та протинабрякову дію. Його фармакодипамічні властивості пов'язані з участю біофлавоноїдів троксерутину в окисно-відновних процесах та інгібуванні гіалуронідази. Інгібуючи гіалуронідазу, троксерутин стабілізує гіалуронову кислоту клітинних оболонок та зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Має антиоксидантну активність, внаслідок чого запобігає окисленню аскорбінової кислоти, адреналіну та ліпідів. Запобігає пошкодженню базальної мембрани ендотеліальних клітин при впливі на неї різних факторів. Троксерутин знижує ексудативне запалення судинної стінки, обмежуючи прилипання тромбоцитів до її поверхні. Внаслідок лікування троксерутином зникає почуття тяжкості в ногах, зменшується набряклість тканин, покращується трофіка.Показання до застосуванняхронічна венозна недостатність; варикозне розширення вен; поверхневий тромбофлебіт, перифлебіт та флеботромбоз; посттравматичний набряк м'яких тканин; гематома; посттромботичний синдром.Протипоказання до застосуваннядитячий вік до 18 років; гіперчутливість до троксерутину або будь-якої іншої допоміжної речовини гелю.Вагітність та лактаціяНемає даних про несприятливий вплив на розвиток при застосуванні препарату у перші місяці вагітності, тому немає протипоказань до його призначення вагітним жінкам. Немає даних про екскрецію препарату у грудне молоко, тому троксерутин у вигляді гелю можна призначати жінкам у період грудного вигодовування. Троксерутін Врамед гель не застосовується у дітей.Побічна діяПід час лікування троксерутином (гель) рідко спостерігаються побічні ефекти. При тривалому застосуванні можливі почервоніння шкіри та свербіння.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних про несприятливу взаємодію троксерутину з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо, місце. Дорослим Гель наносять 2 рази на добу вранці і ввечері, обережно втираючи його в уражені ділянки шкіри легкими рухами. При необхідності гель можна застосовувати у вигляді компресів та оклюзивних пов'язок. Троксерутін Врамед гель не застосовується у дітей.ПередозуванняНемає даних про передозування препарату під час його місцевого застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРеакція гелю (рН) відповідає такий шкіри, тому при зовнішньому застосуванні не викликає її подразнення та гіперчутливості. Гель не порушує нормальних фізіологічних властивостей шкіри (проходження через пори, кислотно-лужну рівновагу, проникність), оскільки він створений на водній основі. Вплив на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої уваги та швидкості реакцій (управління автомобілем та ін. транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо) Застосування препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. Активні речовини: троксерутин – 2 г; Допоміжні речовини: карбомер 940 0.6 г, динатрію едетат 0.05 г, бензалконію хлорид 0.0575 г, гідроксид натрію 30% - 0.7 г, вода очищена - до 100 г.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування від жовтого до світло-коричневого або жовто-зеленого кольору, однорідний, прозорий.ХарактеристикаТроксерутин можна застосовувати як один з компонентів комплексного лікування.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакодинамікаЗасіб для лікування хронічної венозної недостатності. Є похідним рутина, має P-вітамінну активність. Зменшує проникність і ламкість капілярів, має протинабрякову дію.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, поверхневий тромбофлебіт, трофічні розлади при хронічній венозній недостатності (дерматити, трофічні виразки), гемороїдальні вузли.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 100 г. Активні речовини: троксерутин – 2 г; Допоміжні речовини: карбомер (ареспол, поліакрилат рідкісшитий) – 0.6 г, натрію гідроксид – 0.132 г, динатрію едетат – 0.05 г, бензалконію хлорид – 0.575 г, вода очищена – до 100 г. 30 або 40 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування є прозорим, від жовтого до світло-коричневого або жовто-зеленого кольору.ХарактеристикаТроксерутин можна застосовувати як один з компонентів комплексного лікування.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.Показання до застосуванняварикозне розширення вен; хронічна венозна недостатність із такими проявами, як набряки, болт, тяжкість у нижніх кінцівках; поверхневий тромбофлебіт, перифлебіт, флеботромбоз; посттромбічний синдром; постстравматичний набряк, гематоми; профілактика ускладнень після операцій на венах; геморою.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: троксерутин 300 мг; Допоміжні речовини (до одержання вмісту капсули масою 335 мг): макрогол 6000, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, лактози моногідрат; Допоміжні речовини оболонки капсули: діоксид титану, желатин. Капсули, 300мг. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розміром №0, білого кольору. Вміст - гранульований порошок або суміш порошку і гранул, або спресована маса, що набуває форми капсули, зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо абсорбція становить близько 10-15%. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається в межах 1-9 годин. Протягом 120 годин концентрації залишаються визначальними, зниження концентрації носить біоекспоненційний характер. Розподіл. Зв'язок з білками плазми становить 27-29%, у найбільших кількостях накопичується в ендотелії. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через плацентарний бар'єр незначно, у мінімальних кількостях виділяється із грудним молоком. Біотрансформація. Метаболізується в основному за допомогою глюкуронування в печінці. Виведення. Виводиться в основному через кишечник і меншою мірою нирками.ФармакодинамікаТроксерутин є похідним рутина (флавоноїд), має Р-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Троксерутин блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних мембран та зменшує їх проникність. Має антиоксидантну активність, внаслідок чого запобігає окисленню аскорбінової кислоти, адреналіну та ліпідів. Крім того, зменшує проникність і ламкість капілярів, запобігає пошкодженню базальної мембрани ендотеліальних клітин при впливі на неї різних факторів. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи адгезію тромбоцитів до її поверхні. Інгібує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і на пізніх стадіях захворювання. Можливе застосування як одного з компонентів комплексного лікування. Троксерутин зменшує набряклість та відчуття тяжкості в ногах, знижує інтенсивність болю та судом, покращує трофіку тканин. Троксерутин полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм (біль, ексудація, свербіж, кровотеча). Завдяки впливу на проникність та резистентність стінок капілярів троксерутин сприяє уповільненню прогресування діабетичної ретинопатії. Вплив троксерутину на реологічні властивості крові сприяє припиненню розвитку мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняХронічна венозна недостатність. Посттромботичний синдром. Трофічні порушення при варикозній хворобі та трофічні виразки. Як допоміжне лікування після склеротерапії вен та видалення варикозних вузлів. Геморой (біль, ексудація, свербіж та кровотеча). Як допоміжне лікування ретинопатії у пацієнтів з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією та атеросклерозом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину або будь-якого іншого компонента препарату. Непереносимість лактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит у фазі загострення. Вагітність (I триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (досвід застосування обмежений). З обережністю:. Ниркова недостатність (при тривалому застосуванні). Вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяВагітність. В експериментальних дослідженнях не відзначено тератогенності та фетотоксичності препаратів, що містять троксерутин, однак є вказівки на можливу асоціацію між прийомом троксерутину під час вагітності та аномаліями будови зовнішнього вуха у дітей. Застосування препарату ТРОКСЕРУТІН протягом І триместру вагітності протипоказане. Можливість застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместру вагітності визначається лікарем і можлива лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Період грудного вигодовування. У мінімальних кількостях виділяється із грудним молоком. Застосування препарату ТРОКСЕРУТІН у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливості (наприклад, шкірний висип). Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення. Порушення з боку судин: дуже рідко – гіперемія (“припливи” крові), екхімози. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, біль та відчуття дискомфорту у шлунку, диспепсія, метеоризм, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – свербіж, висипання, кропив'янка. Інші: дуже рідко – почуття втоми. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає встановленої лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. При хронічній венозній недостатності та її ускладненнях, при симптоматичному лікуванні геморою на початковому етапі призначають по 1 капсулі (300 мг) 2-3 рази на добу (600-900 мг) залежно від тяжкості симптомів. Ефект зазвичай розвивається протягом 2 тижнів. Лікування припиняють після зникнення симптомів та набряку. У разі повторного виникнення симптомів лікування відновлюють у тій самій дозі або знижують дозу – 1 капсула 2 рази на добу (600 мг). Досягнутий ефект зберігається протягом щонайменше 4 тижнів. Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні. При діабетичній ретинопатії препарат застосовують у дозі 1800-3000 мг по 6-10 капсул (2 рази на добу по 3-5 капсул). Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні. Необхідність тривалішого лікування визначається після консультації з лікарем та індивідуально. Якщо в період лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми. При передозуванні можлива поява наступних симптомів: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування. Необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля (протягом години після прийому). При необхідності проводять симптоматичне та підтримуюче лікування. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДосвід застосування троксерутину у дітей віком до 18 років недостатній. При лікуванні поверхневого тромбофлебіту або тромбозу глибоких вен застосування препарату не виключає необхідності призначення засобів протизапальної та протитромботичної терапії. Троксерутин неефективний при набряках, спричинених супутніми захворюваннями печінки, нирок та серця. При самостійному застосуванні препарату не слід перевищувати максимальних термінів та рекомендованих доз. Якщо у період застосування препарату виразність симптомів захворювання не зменшується або симптоми захворювання збільшуються, слід негайно звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Прийом препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: троксерутин – 300 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 22 мг, поліетиленгліколь 6000 – 21 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил-300) – 4 мг, магнію стеарат – 3 мг; Склад желатинової капсули: титану діоксид (E171) - 1%, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.5%, желатин - до 100%. Капсули 300мг. 10 капсул поміщають у контурне осередкове пакування. 3 або 5 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0, жовтого кольору, циліндричної форми із півсферичними кінцями жовтого кольору; вміст капсул - гранули або порошок від жовтого до зеленувато-жовтого кольору, вміст капсул може мати вигляд ущільненої маси у формі циліндра.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Легко проходить гістогематичний бар'єр. Час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі – 2 год, терапевтична концентрація у плазмі підтримується протягом 8 год. Метаболізується у печінці з утворенням 2 метаболітів. Виводиться нирками та з жовчю (11 % у незміненому вигляді) протягом доби.ФармакодинамікаФлавоноїд (похідне рутина), має P-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних оболонок та зменшує проникність та ламкість капілярів, підвищує їх тонус. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи прилипання до поверхні тромбоцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і в пізніх стадіях захворювання. При станах, що характеризуються підвищеною проникністю судин (в т.ч. при скарлатині, грипі, кору, алергічних реакціях), використовують у поєднанні з аскорбіновою кислотою для посилення її ефекту. Нетоксичний, має велику широту терапевтичної дії.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, хронічна венозна недостатність з такими проявами, як статична тяжкість у ногах, виразки гомілки, трофічні ураження шкіри, поверхневий тромбофлебіт, виразки гомілок (застосовується в комплексній терапії), дерматит, геморой, посттромботичний синдром, діпатія , гематома, профілактика ускладнень після операцій на венахПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рутозид або будь-якого компонента препарату, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, хронічний гастрит (у фазі загострення), вагітність (I триместр), період лактації. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (тривале використання).Вагітність та лактаціяУ 2 та 3 триместрах вагітності та в період грудного вигодовування застосування препарату можливе у разі, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, діарея, печія, ерозивно-виразкове ураження ШКТ. З боку імунної системи: свербіж та висип на шкірі. З боку нервової системи: головний біль, порушення сну, припливи крові до обличчя. Побічні ефекти швидко зникають після припинення лікування. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняУ разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Симптоми: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, при необхідності – проведення симптоматичної терапіїУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: троксерутин 300 мг; Допоміжні речовини (до одержання вмісту капсули масою 335 мг): макрогол 6000, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, лактози моногідрат; Допоміжні речовини оболонки капсули: діоксид титану, желатин. Капсули, 300мг. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розміром №0, білого кольору. Вміст - гранульований порошок або суміш порошку і гранул, або спресована маса, що набуває форми капсули, зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо абсорбція становить близько 10-15%. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається в межах 1-9 годин. Протягом 120 годин концентрації залишаються визначальними, зниження концентрації носить біоекспоненційний характер. Розподіл Зв'язок з білками плазми становить 27-29%, у найбільших кількостях накопичується в ендотелії. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через плацентарний бар'єр незначно, у мінімальних кількостях виділяється із грудним молоком. Біотрансформація Метаболізується в основному за допомогою глюкуронування в печінці. Виведення Виводиться в основному через кишечник і меншою мірою нирками.ФармакодинамікаТроксерутин є похідним рутина (флавоноїд), має Р-вітамінну активність; має венотонізуючу, ангіопротекторну, протинабрякову, антиоксидантну та протизапальну дію. Троксерутин блокує гіалуронідазу, стабілізує гіалуронову кислоту клітинних мембран та зменшує їх проникність. Має антиоксидантну активність, внаслідок чого запобігає окисленню аскорбінової кислоти, адреналіну та ліпідів. Крім того, зменшує проникність і ламкість капілярів, запобігає пошкодженню базальної мембрани ендотеліальних клітин при впливі на неї різних факторів. Знижує запалення в судинній стінці, обмежуючи адгезію тромбоцитів до її поверхні. Інгібує агрегацію та збільшує ступінь деформації еритроцитів. Пацієнтам з хронічною венозною недостатністю рекомендується застосування як у початкових, так і на пізніх стадіях захворювання. Можливе застосування як одного з компонентів комплексного лікування. Троксерутин зменшує набряклість та відчуття тяжкості в ногах, знижує інтенсивність болю та судом, покращує трофіку тканин. Троксерутин полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм (біль, ексудація, свербіж, кровотеча). Завдяки впливу на проникність та резистентність стінок капілярів троксерутин сприяє уповільненню прогресування діабетичної ретинопатії. Вплив троксерутину на реологічні властивості крові сприяє припиненню розвитку мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняХронічна венозна недостатність. Посттромботичний синдром. Трофічні порушення при варикозній хворобі та трофічні виразки. Як допоміжне лікування після склеротерапії вен та видалення варикозних вузлів. Геморой (біль, ексудація, свербіж та кровотеча). Як допоміжне лікування ретинопатії у пацієнтів з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією та атеросклерозом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину або будь-якого іншого компонента препарату. Непереносимість лактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит у фазі загострення. Вагітність (I триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (досвід застосування обмежений). З обережністю: Ниркова недостатність (при тривалому застосуванні). Вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяВагітність В експериментальних дослідженнях не відзначено тератогенності та фетотоксичності препаратів, що містять троксерутин, однак є вказівки на можливу асоціацію між прийомом троксерутину під час вагітності та аномаліями будови зовнішнього вуха у дітей. Застосування препарату ТРОКСЕРУТІН протягом І триместру вагітності протипоказане. Можливість застосування препарату під час ІІ та ІІІ триместру вагітності визначається лікарем і можлива лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Період грудного вигодовування У мінімальних кількостях виділяється із грудним молоком. Застосування препарату ТРОКСЕРУТІН у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних) Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливості (наприклад, шкірний висип). Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення. Порушення з боку судин: дуже рідко – гіперемія (“припливи” крові), екхімози. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, біль та відчуття дискомфорту у шлунку, диспепсія, метеоризм, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – свербіж, висипання, кропив'янка. Інші: дуже рідко – почуття втоми. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає встановленої лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. При хронічній венозній недостатності та її ускладненнях, при симптоматичному лікуванні геморою на початковому етапі призначають по 1 капсулі (300 мг) 2-3 рази на добу (600-900 мг) залежно від тяжкості симптомів. Ефект зазвичай розвивається протягом 2 тижнів. Лікування припиняють після зникнення симптомів та набряку. У разі повторного виникнення симптомів лікування відновлюють у тій самій дозі або знижують дозу – 1 капсула 2 рази на добу (600 мг). Досягнутий ефект зберігається протягом щонайменше 4 тижнів. Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні. При діабетичній ретинопатії препарат застосовують у дозі 1800-3000 мг по 6-10 капсул (2 рази на добу по 3-5 капсул). Курс лікування становить у середньому 3-4 тижні. Необхідність тривалішого лікування визначається після консультації з лікарем та індивідуально. Якщо в період лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: збудження, нудота, біль голови, припливи крові до обличчя. Лікування Необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля (протягом години після прийому). При необхідності проводять симптоматичне та підтримуюче лікування. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДосвід застосування троксерутину у дітей віком до 18 років недостатній. При лікуванні поверхневого тромбофлебіту або тромбозу глибоких вен застосування препарату не виключає необхідності призначення засобів протизапальної та протитромботичної терапії. Троксерутин неефективний при набряках, спричинених супутніми захворюваннями печінки, нирок та серця. При самостійному застосуванні препарату не слід перевищувати максимальних термінів та рекомендованих доз. Якщо у період застосування препарату виразність симптомів захворювання не зменшується або симптоми захворювання збільшуються, слід негайно звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: троксерутин – 300 мг; Допоміжні речовини: кальцію стеарат – 3.7 мг, тальк – 9.25 мг, повідон (колідон 90F, пласдон K 90) – 3.7 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 9.25 мг, целюлоза мікрокристалічна – 44.1 мг; Склад желатинової капсули: барвник заліза оксид жовтий - 0.629%, титану діоксид - 2%, желатин - до 100%.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №0 жовтого кольору; вміст капсул - від зеленувато-жовтого до жовто-зеленого або жовто-коричневого кольору у вигляді порошку з різними розмірами частинок та гранул або порошку, спресованого в циліндри, що розпадаються при натисканні.ХарактеристикаТроксерутин можна застосовувати як один з компонентів комплексного лікування.Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакодинамікаЗасіб для лікування хронічної венозної недостатності. Є похідним рутина, має P-вітамінну активність. Зменшує проникність і ламкість капілярів, має протинабрякову дію.Показання до застосуванняВарикозне розширення вен, поверхневий тромбофлебіт, трофічні розлади при хронічній венозній недостатності (дерматити, трофічні виразки), гемороїдальні вузли.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до троксерутину.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему