Лекарства и БАД Хиты продаж
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: олія насіння гарбуза 500 мг, тимол 100 мг. Супозиторна основа: ;вітепсол марки Н-15 та W-35 до 2 г. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні зеленого кольору, торпедоподібної форми, воскоподібні, тендітні на злам, зі специфічним запахом тимолу.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Має протизапальну, бактеріостатичну та аналгетичну дію. Має позитивний вплив на перебіг патологічного процесу при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Зменшує біль у ділянці простати та покращує сечовипускання. Олія насіння гарбуза містить велику кількість ненасичених жирних кислот, антиоксиданти та мікроелементи. Тимол має виражену антибактеріальну дію на мікроорганізми, високоактивний щодо кокової флори. Ректальний шлях введення препарату при хронічному простатиті краще, враховуючи, що при цьому активні речовини надходять у кровотік, минаючи печінку. Таким чином, забезпечується швидке настання терапевтичного ефекту та виключається можливість інактивації препарату в травному тракті та печінці, що призводить до створення терапевтичної концентрації активних речовин у секреті та тканині простати. З огляду на застосування препарату зменшується запальна реакція з боку тканини передміхурової залози.ФармакокінетикаБіопрост відноситься до групи багатокомпонентих препаратів рослинного походження, для яких фармакокінетичні дослідження не проводяться.Клінічна фармакологіяФітопрепарат, що застосовується при захворюваннях передміхурової залози.Показання до застосуванняХронічні бактеріальні та абактеріальні простатити; доброякісна гіперплазія передміхурової залози (симптоматична терапія)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадків посилення або зниження фармакологічної дії лікарських засобів при одночасному застосуванні препарату Біопрост не відмічено.Спосіб застосування та дозиСупозиторії вводять у пряму кишку по 1 суп. 1-2 рази на добу протягом 14 днів. При необхідності можуть бути призначені повторні терапії.ПередозуванняДотепер випадки передозування препарату Біопрост не спостерігалися.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
504,00 грн
366,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка «день»: екстракт собачої кропиви, екстракт звіробою, екстракт меліси, рутин, вітамін В1, вітамін В6. Таблетка «ніч»: екстракт ешольції, екстракт пасифлори, рутин, пантотенат кальцію.Фармакотерапевтична групаЩоб розірвати це замкнене коло, приймайте Біоритм Антистрес. Нелікарський засіб «Біоритм Антистрес» – це захист від стресу 24 години на добу! "Біоритм Антистрес" - це інноваційний підхід до вирішення проблеми стресу. Добову норму поділено на 2 таблетки – денну (ранкову) та нічну (вечірню). Ранкова пігулка допомагає зберігати весь день гарний настрій, а вечірня – допомагає швидко заснути. Така поетапна дія відновлює добові біологічні ритми організму, і результат очевидний: зникають втома та дратівливість, а безсоння та недосипання поступаються місцем здоровому та глибокому сну. Під час спокійного глибокого сну в організмі відпочиває нервова система, нормалізується робота всіх органів та систем. З новим засобом «Біоритм Антистрес» ви прокидаєтеся бадьорим і відпочившим, і з чудовим настроєм зустрічаєте новий день!Показання до застосуванняДля поліпшення функціонального стану нервової системи та захисту від нервових потрясінь та стресу.Протипоказання до застосуванняОсобам з індивідуальною непереносимістю компонентів продукту, вагітним, які годують груддю. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці «день» вранці та по 1 таблетці «ніч» увечері. Тривалість прийому щонайменше 20 днів. Допускається регулярне застосування з 10-ти денною перервою. Не поєднувати з прийомом лікарських засобів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКремній – 7 мг, цинк – 7,5 мг, пантотенова кислота – 6 мг, біотин – 0,15 мг. Упаковка: 30 пігулок по 300 мг.Опис лікарської формиБіологічно активна добавка до їжіХарактеристика«Біосил Плюс» - біологічно активна добавка до їжі, джерело вітамінів та мінеральних речовин. Препарат комплексної дії: покращує ріст волосся, зміцнює нігті, хрящову та кісткову тканину. Кремній регенерує колаген та еластин – незамінні елементи омолодження організму, зміцнює стінки судин, запобігає утворенню тромбів. При дефіциті кремнію він заміщається кальцієм, що веде до сухості шкіри та утворення зморшок, крихкості нігтів та випадання волосся. Цинк бере участь у формуванні імунітету, стимулює ріст волосся та нігтів. Пантотенова кислота сприяє загоєнню ран та тріщин, покращує перистальтику кишечника. Біотин має особливе значення для збереження зовнішнього вигляду шкіри, слизових оболонок ротової порожнини.ІнструкціяДобова доза, що рекомендується: дорослим - по 1 таблетці на день під час їжі з їжею. Тривалість прийому – 3 тижні, при необхідності курс можна повторити.Показання до застосуванняВідновлює дефіцит вітамінів і мінералів, захищає від негативних факторів навколишнього середовища.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
820,00 грн
324,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: цинку оксид 0,011-0,017 мг, натрію гідрофосфату дигідрат (динатрію гідрофосфату дигідрат) 2,4 мг, протаміну сульфат 0,27-0,40 мг, метакрезол 1,6 мг, фенол (фенол кристалічний), 0,6 гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або хлористоводневої кислоти розчин 10%. По 5 мл або 10 мл препарату у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або по 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. По 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або по 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору. При стоянні завись осідає, утворюючи білий осад. Насадкова рідина прозора, безбарвна або майже безбарвна. Осад легко ресуспендується при легкому струшуванні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Н - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 1-2 години, максимальний ефект – у проміжку між 6 та 12 годинами, тривалість дії – 18-24 години.ІнструкціяБіосулін® Н, суспензія для підшкірного введення 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен® 2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Не можна використовувати шприц-ручку з картриджем, якщо є видимі пошкодження. Не використовуйте препарат, якщо при перемішуванні вмісту картриджа згідно з інструкцією із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо після перемішування в картриджі є пластівці. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Підготовка Перед першим використанням шприц-ручки БіоматикПен®2 із препаратом Біосулін® Н прокатайте шприц-ручку між долонями 10 разів. Після цього 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Дані маніпуляції потрібно повторювати до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Перед кожною ін'єкцією: 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Повторюйте цю маніпуляцію до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 7-9) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен® 2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "0" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу. Цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому. Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції, неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін Н призначений для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Н При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. Препарат Біосулін Н зазвичай вводиться підшкірно в стегно. Ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення При застосуванні препарату Біосулін Н у картриджах Картриджі з препаратом Біосулін Н перед використанням слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід допускати появи піни, яка може стати на заваді правильному набору дози. Картриджі слід ретельно перевіряти. Не слід застосовувати інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, надаючи йому вигляд "морозного візерунка". Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. При застосуванні препарату Біосулін® Н у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перемішувати суспензію Біосулін Н у шприц-ручці безпосередньо перед застосуванням. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він був заморожений. При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці та голки призначені тільки для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Препарат Біосулін Н може вводитися як самостійно, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (препаратом Біосулін Р).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту флакона згідно з інструкцією щодо застосування інсулін не стає однорідно білим та каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо на дно або стінки флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона ("каламутний" інсулін на цьому етапі поки не набирайте). Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого). Введіть повітря у флакон із "прозорим" інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Н призначений для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту картриджа відповідно до інструкції із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Перед тим, як помістити картридж у шприц-ручку, слід перевернути картридж вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа. Цю процедуру слід повторити не менше 10 разів, поки вся рідина не стане білою та рівномірно каламутною. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Якщо картридж вже знаходиться всередині шприц-ручки, слід перевертати її з картриджем усередині вгору-вниз щонайменше 10 разів. Цю процедуру необхідно повторювати перед ін'єкцією. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Н призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями зберіть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Н, якщо після збовтування суспензія не стає білою і рівномірно каламутною. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Н, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів із нирковою недостатністю може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен® 2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи у шприц-ручку БіоматикПен® 2. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен® 2 лише з голками, сумісними із шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін Н повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен® 2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 082,00 грн
324,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: цинку оксид 0,011-0,017 мг, натрію гідрофосфату дигідрат (динатрію гідрофосфату дигідрат) 2,4 мг, протаміну сульфат 0,27-0,40 мг, метакрезол 1,6 мг, фенол (фенол кристалічний), 0,6 гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або хлористоводневої кислоти розчин 10%. По 5 мл або 10 мл препарату у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або по 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. У картридж вкладено кульку з боросилікатного скла. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. По 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або по 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору. При стоянні завись осідає, утворюючи білий осад. Насадкова рідина прозора, безбарвна або майже безбарвна. Осад легко ресуспендується при легкому струшуванні.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін середньої тривалості дії.ФармакокінетикаПовнота всмоктування та початок ефекту інсуліну залежить від місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно; не проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Н - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і того ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 1-2 години, максимальний ефект – у проміжку між 6 та 12 годинами, тривалість дії – 18-24 години.ІнструкціяБіосулін® Н, суспензія для підшкірного введення 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен® 2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Не можна використовувати шприц-ручку з картриджем, якщо є видимі пошкодження. Не використовуйте препарат, якщо при перемішуванні вмісту картриджа згідно з інструкцією із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо після перемішування в картриджі є пластівці. Не використовуйте шприц-ручку з препаратом Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Підготовка Перед першим використанням шприц-ручки БіоматикПен®2 із препаратом Біосулін® Н прокатайте шприц-ручку між долонями 10 разів. Після цього 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Дані маніпуляції потрібно повторювати до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Перед кожною ін'єкцією: 10 разів переверніть шприц-ручку вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа (положення 1-2). Повторюйте цю маніпуляцію до того часу, поки суспензія стане рівномірно білої і каламутної. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 7-9) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен® 2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "0" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет 1 типу. Цукровий діабет 2 типу: стадія резистентності до пероральних гіпоглікемічних засобів, часткова резистентність до цих препаратів (при проведенні комбінованої терапії), інтеркурентні захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому. Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції, неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминоксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін Н призначений для підшкірного введення. Доза препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Н При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. Препарат Біосулін Н зазвичай вводиться підшкірно в стегно. Ін'єкції можна робити також у передню черевну стінку, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Пацієнти повинні бути навчені правильному використанню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення При застосуванні препарату Біосулін Н у картриджах Картриджі з препаратом Біосулін Н перед використанням слід прокатати між долонями в горизонтальному положенні 10 разів і похитати для ресуспендування інсуліну до стану, поки він не набуде вигляду однорідної каламутної рідини або молока. Не слід допускати появи піни, яка може стати на заваді правильному набору дози. Картриджі слід ретельно перевіряти. Не слід застосовувати інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, надаючи йому вигляд "морозного візерунка". Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. При застосуванні препарату Біосулін® Н у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перемішувати суспензію Біосулін Н у шприц-ручці безпосередньо перед застосуванням. Правильно перемішана суспензія має бути однорідно білою та каламутною. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він був заморожений. При використанні попередньо заповнених одноразових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін Н у шприц-ручці та голки призначені тільки для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Препарат Біосулін Н може вводитися як самостійно, так і в комбінації з інсуліном короткої дії (препаратом Біосулін Р).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту флакона згідно з інструкцією щодо застосування інсулін не стає однорідно білим та каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо на дно або стінки флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона ("каламутний" інсулін на цьому етапі поки не набирайте). Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого). Введіть повітря у флакон із "прозорим" інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Н призначений для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Н немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Не використовуйте Біосулін® Н, якщо при перемішуванні вмісту картриджа відповідно до інструкції із застосування інсуліну не стає однорідно білим і каламутним. Не використовуйте Біосулін Н, якщо в ньому після перемішування є пластівці. Не використовуйте Біосулін Н, якщо до дна або стінок картриджа прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект "морозного візерунка". Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Перед тим, як помістити картридж у шприц-ручку, слід перевернути картридж вгору-вниз, щоб скляна кулька пересувалася з кінця в кінець картриджа. Цю процедуру слід повторити не менше 10 разів, поки вся рідина не стане білою та рівномірно каламутною. Відразу після цього потрібно зробити ін'єкцію. Якщо картридж вже знаходиться всередині шприц-ручки, слід перевертати її з картриджем усередині вгору-вниз щонайменше 10 разів. Цю процедуру необхідно повторювати перед ін'єкцією. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Н призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями зберіть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Н, якщо після збовтування суспензія не стає білою і рівномірно каламутною. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Н, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При більш тяжких станах гіпоглікемії показана підшкірна ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів із нирковою недостатністю може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен® 2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи у шприц-ручку БіоматикПен® 2. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен® 2 лише з голками, сумісними із шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін Н повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен® 2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяДля препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н). Біосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: Встановлює необхідну дозу. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби інсуліну внаслідок зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується). у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії). у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти. у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну.Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 280,00 грн
432,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяДля препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н). Біосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки. Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: Встановлює необхідну дозу. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. Ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування).Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби інсуліну внаслідок зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується). у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну). у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії). у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти. у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну.Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 256,00 грн
496,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: людський інсулін генно-інженерний 100 ME; допоміжні речовини: метакрезол 2,5 мг, гліцерол 16 мг; вода для ін'єкцій до 1 мл. Примітка. Для регулювання pH використовується 10% розчин гідроксиду натрію або 10% розчин хлористоводневої кислоти. Розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл. По 5 мл або 10 мл у флакон з безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. По 1 флакону по 5 мл або 10 мл у пачку разом з інструкцією з медичного застосування. 2, 3 або 5 флаконів по 5 мл або 10 мл в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з флаконами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл у картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим, для використання зі шприц-ручкою БіоматикПен®. По 1, 3 або 5 картриджів в контурне осередкове впакування. По 1 контурній упаковці з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону. По 3 мл препарату в картридж із безбарвного нейтрального скла, закупорений ковпачком комбінованим. Картридж вмонтований у шприц-ручку БіоматикПен®2 одноразового застосування. 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 контурне осередкове пакування зі шприц-ручками або 5 шприц-ручок БіоматикПен®2 одноразового застосування з картриджами разом з інструкцією з медичного застосування та інструкцією з використання шприц-ручки БіоматикПен®2 в пачку з картону імпортного.Опис лікарської формиБезбарвна чи майже безбарвна, прозора чи майже прозора рідина.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб – інсулін короткої дії.ФармакокінетикаПрепарат Біосулін® Р є інсуліном зі швидким початком дії та короткою тривалістю дії. Після підшкірного введення гіпоглікемічний ефект настає протягом 30 хвилин і досягає максимуму протягом 1-4 годин. Ефект зберігається протягом 7-9 годин. Повнота всмоктування і початок ефекту інсуліну залежить від способу введення (підшкірно, внутрішньом'язово), місця введення (живот, стегно, сідниці), дози (об'єму інсуліну, що вводиться), концентрації інсуліну в препараті та ін. Розподіляється по тканинах нерівномірно: не проникає через плацент та у грудне молоко. Руйнується інсуліназою в основному в печінці та нирках. Період напіввиведення становить кілька хвилин. Виводиться нирками (30-80%).ФармакодинамікаБіосулін Р - препарат людського інсуліну, отриманого з використанням технології рекомбінантної ДНК. Є препаратом інсуліну короткої дії. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин та утворює інсулін-рецепторний комплекс, що стимулює внутрішньоклітинні процеси, у т. ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткінази, глікогенсинтази та ін.). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією ліпогенезу, глікогеногенезу, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін. Тривалість дії препаратів інсуліну, в основному, обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу та місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і в одного і тієї ж людини. Профіль дії при підшкірній ін'єкції (приблизні цифри): початок дії через 30 хвилин, максимальний ефект – у проміжку між 2 та 4 годинами, тривалість дії – 6-8 годин.ІнструкціяБіосулін® Р розчин для ін'єкцій 100 МО/мл З ВИКОРИСТАННЯМ ШПРИЦЬ-РУЧКИ БіоматикПен®2 (одноразовий для багаторазових ін'єкцій) Забезпечення асептики під час ін'єкції Перед ін'єкцією необхідно вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі необхідні для ін'єкції пристрої були чистими. Вибрати місце для ін'єкції. Протерти шкіру в місці ін'єкції спиртовою серветкою лише після того, як доза інсуліну була встановлена у шприц-ручці. Перед ін'єкцією дати висохнути спирту на місці ін'єкції. Приєднання голки до шприц-ручки Перед використанням зніміть захисний ковпачок із шприц-ручки. Продезінфікуйте гумову мембрану картриджа за допомогою спиртової серветки або медичного тампона, змоченого в спирті, для запобігання потраплянню мікроорганізмів. Зніміть захисну плівку із зовнішнього захисного ковпачка голки. Увага! Для кожної ін'єкції використовуйте нову стерильну голку для шприц-ручки (з непорушеною захисною плівкою)! Прочитайте інструкцію щодо використання голки для шприц-ручки! Акуратно та щільно накрутіть голку на різьблення наконечника тримача картриджа до упору. Зніміть зовнішній захисний ковпачок голки та збережіть його для видалення та утилізації використаної голки. Зніміть та утилізуйте внутрішній захисний ковпачок голки. Увага! Голка шприц-ручки стерильна! Не торкайтеся її! Для кожної ін'єкції використовуйте нову голку, щоб запобігти зараженню. Щоб уникнути випадкових уколів, ніколи не надягайте внутрішній ковпачок назад на голку. Підготовка шприц-ручки до ін'єкції Повертаючи кільце установки дози за годинниковою стрілкою, встановіть тестову дозу 2 одиниці. Встановіть шприц-ручку БіоматикПен®2 робочим кінцем вгору і акуратно постукайте по тримачу картриджа, щоб повітря, що міститься в картриджі, піднялося догори. Утримуючи шприц-ручку голкою догори, натисніть на пускову кнопку до упору. Покажчик дозування повернеться до нуля (положення "0"). На кінці голки має з'явитись кілька крапель препарату. Якщо цього не сталося, операцію (кроки 6-8) слід повторити. Якщо краплі не з'явилися, використовуйте нову голку (можливе засмічення голки). Увага! Щоб доза була повна, перед кожним введенням дози необхідно завжди перевіряти вихід краплі рідини з голки.Встановлення необхідної дози препарату Переконайтеся, що вказівник дозування знаходиться у положенні "0". Встановіть кількість одиниць, необхідних для ін'єкції препарату, повертаючи кільце встановлення дози за годинниковою стрілкою (див. таблицю переказу покажчика дозування шприц-ручки БіоматикПен®2 у дозу препарату). Доза може регулюватися обертанням кільця установки дози в будь-якому напрямку, доки правильна доза не буде встановлена навпроти покажчика дозування. Увага! При обертанні кільця установки дози будьте обережні, щоб випадково не натиснути на пускову кнопку, щоб уникнути викиду дози препарату. Безпечний обмежувач Доза препарату, що встановлюється на шприц-ручці БіоматикПен®2, може бути обмежена кількістю картриджів. Якщо кількість препарату, що залишилася в картриджі, не вистачає для необхідної дози, кільце установки дози не повертатиметься далі в напрямку за годинниковою стрілкою. Викиньте шприц-ручку або введіть одиниці дози, що залишилися, і використовуйте нову шприц-ручку, щоб завершити введення необхідної дози. Проведення ін'єкції Ін'єкція препарату повинна проводитися відповідно до рекомендацій лікаря. Для введення встановленої дози препарату натисніть на пускову кнопку до упору та утримуйте її протягом усього процесу введення, доки напроти вказівника дозування не з'явиться значення "0". Значення "0" у вікні покажчика дозування означає, що ви ввели дозу повністю. Примітка: Ви можете перервати ін'єкцію, відпустивши пускову кнопку. Кількість препарату, яке не було введено, буде відображено у вікні покажчика дозування та може бути додатково введено при повторному натисканні на кнопку пуску. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Увага! Невиконання цих кроків може призвести до введення неправильної дози. Якщо інсулін продовжує витікати з голки після ін'єкції, під час проведення наступних ін'єкцій утримуйте голку в шкірі довше. Після вилучення голки з-під шкіри, акуратно надягніть зовнішній захисний ковпачок на голку шприц-ручки. Утилізація голки та зберігання шприц-ручки Від'єднайте голку, відвертаючи її проти годинникової стрілки, та утилізуйте її належним чином. Увага! Строго дотримуйтесь запобіжних заходів, щоб уникнути випадкової травми від уколу голкою та можливої передачі інфекційних захворювань. Закривайте шприц-ручку захисним ковпачком після кожного використання, щоб запобігти потраплянню на картридж прямих сонячних променів та пилу. додаткова інформація Звукові та тактильні сигнали У процесі роботи шприц-ручка БіоматикПен®2 виробляє такі звукові та тактильні сигнали: встановлення необхідної дози. При обертанні кільця установки дози відчувається певний фізичний опір і чутно клацання при наборі кожної одиниці дози. ін'єкція. Процес введення лікарського препарату із шприц-ручки БіоматикПен®2 супроводжується звуковим сигналом (тріскачка), який припиняється, коли препарат повністю введений (до значення "О" у вікні покажчика дозування). Правила зберігання, використання та утилізації Шприц-ручка призначена для індивідуального використання та не може використовуватися кількома особами. Поводьтеся зі шприц-ручкою БіоматикПен®2 акуратно. Не допускайте потрапляння пилу та вологи в шприц-ручку БіоматикПен82. Після кожного застосування закривайте шприц-ручку ковпачком. Завжди тримайте шприц-ручку БіоматикПен®2 в індивідуальній упаковці без голки. Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, дотримуючись вказівок щодо зберігання лікарського препарату. Чистити шприц-ручку БіоматикПен®2 можна вологою тканиною. Не застосовуйте спирт, розчинники або інші засоби для чищення. Ніколи не занурюйте шприц-ручку БіоматикПен®2 у воду, оскільки це може призвести до її пошкодження. Попередження Використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2 лише з голками, сумісними зі шприц-ручкою, які рекомендує Ваш лікар. Препарат Біосулін® Р повинен застосовуватися тільки як частина терапії, яка наказана Вашим лікарем, та у встановленому для Вас дозуванні. Будь-які зміни повинні проводитися під наглядом лікаря. Якщо у Вас будуть питання щодо довжини голки, проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом. Не піддавайте шприц-ручку БіоматикПен®2 впливу екстремальних температур, не залишайте її під прямим сонячним промінням або на холоді (наприклад, у морозильнику). Зберігайте шприц-ручку БіоматикПен®2, голки для шприц-ручки в недоступному місці для дітей та інших осіб, які не ознайомлені з правильним методом поводження. У випадках ненавмисного введення препарату або отриманої травми від уколу голкою слід негайно звернутися за медичною допомогою! Голки шприц-ручки повинні використовуватися лише однією особою, щоб запобігти передачі інфекційних захворювань. Використовуйте нову голку шприц-ручки для кожної ін'єкції, щоб забезпечити стерильність. Знімайте голку шприц-ручки після введення ін'єкції, щоб запобігти витоку препарату, попадання всередину повітря та можливе засмічення голки шприц-ручки. Позбавляйтеся від використаних голок шприц-ручки разом з одягненим на них захисним ковпачком, дотримуючись вказівок виробника, щоб вони не могли завдати шкоди іншим людям. Ніколи не використовуйте шприц-ручку БіоматикПен®2, якщо у Вас є сумніви щодо її правильної роботи. Правила утилізації Шприц-ручка БіоматикПен®2 не містить компонентів, що становлять небезпеку для навколишнього середовища, і може утилізуватися зі звичайним побутовим сміттям. Використана шприц-ручка БіоматикПен®2 повинна утилізуватися лише з від'єднаною голкою.Показання до застосуванняЦукровий діабет; невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до інсуліну або до будь-якого з компонентів препарату; гіпоглікемія. З обережністю: При нирковій недостатності (можливе зниження потреби в інсуліні внаслідок зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів похилого віку (поступове зниження функції нирок може призводити до зниження потреби в інсуліні, що постійно збільшується); у пацієнтів з печінковою недостатністю (потреба в інсуліні може знижуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та зменшення метаболізму інсуліну); у пацієнтів з вираженим стенозом коронарних та мозкових артерій (гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, оскільки є підвищений ризик кардіальних або церебральних ускладнень гіпоглікемії); у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримували лікування фотокоагуляцією (лазерною терапією), тому що у них при гіпоглікемії є ризик амаврозу - повної сліпоти; у пацієнтів з інтеркурентними захворюваннями (оскільки при інтеркурентних захворюваннях часто підвищується потреба в інсуліні).Вагітність та лактаціяОбмежень лікування цукрового діабету інсуліном під час вагітності немає, оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар'єр. При плануванні вагітності та під час неї необхідно інтенсифікувати лікування цукрового діабету. Потреба в інсуліні зазвичай знижується в І триместрі вагітності і поступово підвищується у ІІ та ІІІ триместрах. Під час пологів і після них потреба в інсуліні може різко знизитися. Незабаром після пологів потреба в інсуліні повертається до рівня, який був до вагітності. Обмежень щодо лікування цукрового діабету інсуліном у період грудного вигодовування немає. Однак може знадобитися зниження дози інсуліну, тому необхідно ретельне спостереження протягом декількох місяців до стабілізації потреби в інсуліні.Побічна діяГіпоглікемія Гіпоглікемія, найчастіший побічний ефект інсулінотерапії, може розвинутися, якщо доза інсуліну, що вводиться, перевищує потребу в ньому (див. розділ "Особливі вказівки"). Тяжкі повторні епізоди гіпоглікемії можуть призводити до розвитку неврологічної симптоматики, включаючи кому, судоми. Тривалі або тяжкі епізоди гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів. У багатьох пацієнтів симптомам і проявам нейроглікопенії можуть передувати симптоми рефлекторної (у відповідь на гіпоглікемію, що розвивається) активації симпатичної нервової системи. Зазвичай при вираженому або швидше зниження концентрації глюкози в крові, феномен рефлекторної активації симпатичної нервової системи і його симптоми є більш вираженими. При різкому зниженні концентрації глюкози в крові можливий розвиток гіпокаліємії або розвиток набряку головного мозку. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), неуточнена частота (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку імунної системи: рідко – шкірний висип, набряк Квінке; дуже рідко – анафілактичні реакції; неуточнена частота – утворення антитіл до інсуліну. В окремих випадках наявність таких антитіл до інсуліну може вимагати зміни дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемічні стани (блідість шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, озноб, почуття голоду, збудження, парестезії слизової оболонки порожнини рота, головний біль, запаморочення, зниження гостроти зору). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми; часто – набряки, неуточнена частота – затримка натрію. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – при тривалому застосуванні ліподистрофія у місці ін'єкції. Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасові порушення рефракції (зазвичай на початку терапії); Неуточнена частота - тимчасове погіршення перебігу діабетичної ретинопатії, минущий амавроз (повна втрата зору, на тлі важких гіпоглікемічних епізодів). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – реакції у місці введення (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції).Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд лікарських засобів, які впливають потребу в інсуліні. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития , препарати, що містять етанол Гіпоглікемічна дія інсуліну послаблюють глюкагон, соматропін, естрогени, пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, тіазидні діуретики, петлеві діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, , діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин. Під впливом резерпіну та саліцилатів можливе як ослаблення, так і посилення дії препарату.Спосіб застосування та дозиЦільова концентрація глюкози в крові, препарати інсуліну, які слід використовувати, режим дозування інсуліну (дози та час введення) повинні визначатися та коригуватися індивідуально, щоб відповідати дієті, рівню фізичної активності та способу життя пацієнта. Препарат Біосулін® Р призначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та підшкірного введення. Доза та шлях введення препарату визначається лікарем індивідуально у кожному конкретному випадку на підставі концентрації глюкози у крові. В середньому, добова доза препарату коливається від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та концентрації глюкози крові). Препарат вводиться за 30 хвилин до їди або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура інсуліну, що вводиться, повинна відповідати кімнатній. При монотерапії препаратом кратність введення становить 3 рази на добу (при необхідності до 5-6 разів на добу). При добовій дозі, що перевищує 0,6 МО/кг, необхідно вводити у вигляді 2-х та більше ін'єкцій у різні ділянки тіла. Лікар повинен дати необхідні вказівки, як часто визначати концентрацію глюкози в крові, а також дати відповідні рекомендації у разі будь-яких змін у дієті чи режимі інсулінотерапії. При лікуванні важкої гіперглікемії або, зокрема, кетоацидозу, введення інсуліну є частиною комплексної лікувальної схеми, яка включає заходи щодо захисту пацієнтів від можливих серйозних ускладнень внаслідок швидкого зниження концентрації глюкози в крові. Ця схема лікування вимагає проведення ретельного моніторингу у відділенні інтенсивної терапії (визначення метаболічного статусу, стан кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу, контроль за життєво важливими показниками організму). Перехід з іншого виду інсуліну на Біосулін® Р При переведенні пацієнтів з одного виду інсуліну на інший може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну: наприклад, при переході з інсуліну тваринного походження на людський інсулін, або при переході з одного препарату людського інсуліну на інший або при переході з режиму лікування розчинним людським інсуліном на режим , Що включає інсулін більш тривалої дії Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може знадобитися зниження дози інсуліну, особливо у пацієнтів, які раніше велися на досить низьких концентраціях глюкози у крові; у пацієнтів, які мають схильність до розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів, яким раніше були потрібні високі дози інсуліну у зв'язку з наявністю антитіл до інсуліну. Потреба в корекції (зниженні) дози може виникнути відразу після переходу на новий вид інсуліну або розвиватися поступово протягом декількох тижнів. При переході з одного виду інсуліну на інший і потім наступні перші тижні рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові. У пацієнтів, яким були потрібні високі дози інсуліну через наявність антитіл, рекомендується переходити на інший вид інсуліну під медичним наглядом у стаціонарі. Додаткова зміна дози інсуліну Поліпшення метаболічного контролю може спричинити підвищення чутливості до інсуліну, внаслідок чого може знижуватися потреба організму в інсуліні. Зміна дози може також бути потрібна при: зміні маси тіла пацієнта, зміні способу життя (включаючи дієту, рівень фізичної активності тощо) або за інших обставин, які можуть сприяти збільшенню схильності до гіпо- або гіперглікемії. Режим дозування в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У осіб похилого віку потреба в інсуліні може знижуватись. Рекомендується, щоб початок лікування, збільшення доз та підбір доз у пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом проводилися з обережністю, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю потреба в інсуліні може знижуватися. Препарат Біосулін Р зазвичай вводиться підшкірно в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також у стегно, сідницю або плече в проекції дельтовидного м'яза. Необхідно змінювати місця ін'єкцій у межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофій. При підшкірному введенні інсуліну необхідно виявляти обережність, щоб при ін'єкції не потрапити до кровоносної судини. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Внутрішньом'язово та внутрішньовенно препарат можна вводити тільки під контролем лікаря. Пацієнти повинні бути навчені правильному застосуванню пристрою для інсуліну. Підготовка до введення Для препарату Біосулін® Р у картриджах Картриджі можуть бути використані тільки в тому випадку, якщо їх вміст є прозорою безбарвною рідиною без видимих частинок. Не можна застосовувати препарат, якщо у розчині з'явився осад. Пристрій картриджів не дозволяє змішувати вміст з іншими інсулінами безпосередньо в самому картриджі. Картриджі не призначені для повторного заповнення. При використанні картриджів із шприц-ручкою багаторазового застосування слід дотримуватися інструкції виробника щодо заправки картриджа в шприц-ручку та кріплення голки. Слід вводити препарат відповідно до інструкції виробника шприц-ручки. Після введення необхідно відвернути голку, використовуючи зовнішній ковпачок голки, і відразу ж безпечно утилізувати її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря та можливе засмічення голки. Потім слід надіти ковпачок на ручку. Голки не слід використовувати повторно. Для препарату Біосулін® Р у шприц-ручці БіоматикПен®2 При використанні попередньо заповнених одноразових мультидозових шприц-ручок для багаторазових ін'єкцій необхідно перед першим використанням вийняти шприц-ручку з холодильника та дати препарату досягти кімнатної температури. Необхідно слідувати точним вказівкам інструкції з використання шприц-ручки, що постачається з препаратом. Препарат Біосулін® в одноразовій мультидозовій шприц-ручці не можна застосовувати, якщо він перестав бути прозорим і безбарвним, або якщо він був заморожений. Препарат Біосулін® Р в одноразовій мультидозовій шприц-ручці та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Голки не слід використовувати повторно. Для захисту від світла шприц-ручку слід закривати ковпачком. Не можна зберігати шприц-ручку в холодильнику. Біосулін Р - препарат інсуліну короткої дії і зазвичай застосовується в комбінації з інсуліном середньої тривалості дії (препаратом Біосулін Н).Інструкція для пацієнтаТехніка ін'єкції при застосуванні інсуліну у флаконах Якщо пацієнт використовує лише один тип інсуліну Продезінфікуйте гумову мембрану флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає потрібній дозі інсуліну. Введіть повітря у флакон із інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну в шприц. Вийміть голку з флакона та видаліть повітря зі шприца. Перевірте правильність набору дози інсуліну. Відразу ж робіть ін'єкцію. Якщо пацієнту необхідно змішати два типи інсуліну Продезінфікуйте гумові мембрани флаконів. Безпосередньо перед набором покатайте флакон з інсуліном тривалої дії ("каламутним") між долонями до того часу, поки інсулін стане рівномірно білим і каламутним. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі "каламутного" інсуліну. Введіть повітря у флакон з "каламутним" інсуліном і вийміть голку з флакона. Наберіть у шприц повітря в обсязі, що відповідає дозі інсуліну короткої дії (прозорого), Введіть повітря у флакон з прозорим інсуліном. Переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу "прозорого" інсуліну. Вийміть голку та видаліть із шприца повітря. Перевірте правильність набраної дози. Введіть голку у флакон з "каламутним" інсуліном, переверніть флакон зі шприцем догори дном і наберіть потрібну дозу інсуліну. Видаліть повітря з шприца і перевірте правильність набраної дози. Відразу робіть ін'єкцію набраної суміші інсуліну. Завжди набирайте інсуліни в одній послідовності, описаній вище. Техніка ін'єкції при застосуванні інсуліну в картриджах Картридж із препаратом Біосулін® Р призначений для використання лише зі шприц-ручкою БіоматикПен®2. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність уважно дотримуватися вказівок в інструкції із застосування шприц-ручки для інсуліну. Перед використанням слід переконатися, що на картриджі з препаратом Біосулін Р немає жодних пошкоджень (наприклад, тріщин). Картридж не можна використовувати, якщо наявні видимі пошкодження. Після того, як картридж вставлено в шприц-ручку, через віконце тримача картриджа повинна бути видна кольорова смужка. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози і обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з інсуліном. Картридж з препаратом Біосулін Р призначений тільки для індивідуального використання і не підлягає повторному наповненню. Процедура ін'єкції Двома пальцями візьміть складку шкіри, введіть голку в основу складки під кутом близько 45° та введіть під шкіру інсулін. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 6 секунд, щоб переконатися, що інсулін введений повністю. Якщо після видалення голки на місці уколу виступає кров, злегка притисніть місце уколу тампоном, змоченим розчином дезинфікуючого (наприклад, спиртом). Потрібно змінювати місця ін'єкцій.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпоглікемії. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину цукор або багаті на вуглеводи продукти харчування. Тому хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити із собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік. У важких випадках при втраті пацієнтом свідомості внутрішньовенно вводять 40% розчин декстрози; внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно – глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату на вуглеводи, для запобігання повторному розвитку гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна застосовувати препарат Біосулін Р, якщо він став каламутним, пофарбованим, або якщо виявляються тверді частинки. З огляду на терапії інсуліном необхідний постійний контроль концентрації глюкози у крові. У разі недостатнього глікемічного контролю або появи тенденції до епізодів гіпер- або гіпоглікемії перед прийняттям рішення про корекцію дози інсуліну слід обов'язково перевірити виконання вказаного режиму введення інсуліну, переконатися в тому, що інсулін вводиться в рекомендовану область, перевірити правильність проведення техніки ін'єкції та інші фактори. які можуть вплинути на ефект інсуліну. Оскільки одночасний прийом ряду препаратів може послабити або посилити гіпоглікемічну дію препарату Біосулін Р, при його застосуванні не можна приймати інші препарати без спеціального дозволу лікаря. Гіпоглікемія виникає, якщо доза інсуліну перевищує потребу у ньому. Ризик розвитку гіпоглікемії високий на початку лікування інсуліном, при переході на інший препарат інсуліну, у пацієнтів із низькою підтримуючою концентрацією глюкози в крові. Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути: заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки та нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози) ін'єкції, і навіть взаємодія коїться з іншими лікарськими засобами. Як і для всіх інсулінів, слід дотримуватися особливої обережності і рекомендується проводити інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів, для яких гіпоглікемічні епізоди можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних або мозкових артерій, а також у пацієнтів з проліферативною , особливо, якщо їм не проводилася фотокоагуляція, так як у них є ризик минущого амаврозу (повної сліпоти). При розвитку гіпоглікемії є певні клінічні симптоми та ознаки, які повинні вказувати хворому або оточуючим на гіпоглікемію, що розвивається. До них відносяться: підвищена пітливість, вологість шкірних покровів, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі, тремор, неспокій, почуття голоду, сонливість, порушення сну, почуття страху, депресія, дратівливість, незвичайна поведінка, почуття занепокоєння, парест у роті та навколо рота, блідість шкірних покровів, головний біль, порушення координації рухів, а також минущі неврологічні порушення (порушення мови та зору, паралітичні симптоми) та незвичайні відчуття. При збільшенні зниження концентрації глюкози пацієнт може втратити самоконтроль і навіть свідомість. У таких випадках може спостерігатися похолодання та вологість шкіри,а також можуть виникнути судоми. Тому кожен пацієнт з цукровим діабетом, який отримує інсулін, повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.повинен навчитися розпізнавати симптоми, що є ознаками гіпоглікемії, що розвивається. Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Пацієнт може сам скоригувати відмічене їм зниження концентрації глюкози в крові шляхом прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів. З цією метою пацієнт завжди повинен мати при собі 20 г. глюкози. При тяжких станах гіпоглікемії показана ін'єкція глюкагону. Після достатнього поліпшення стану пацієнт повинен поїсти. Якщо гіпоглікемію відразу усунути не вдається, слід терміново викликати лікаря. Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну.Необхідно відразу ж інформувати лікаря про розвиток гіпоглікемії для того, щоб він вирішив необхідність корекції дози інсуліну. За певних обставин симптоми гіпоглікемії можуть бути слабо виражені або можуть бути відсутніми. Такі ситуації зустрічаються у літніх пацієнтів, за наявності уражень нервової системи (нейропатії), при супутніх психічних захворюваннях, при супутній терапії іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"), при низькій підтримуючій концентрації глюкози в крові, при зміні інсулінів. Недотримання дієти, пропуск ін'єкції інсуліну, підвищена потреба в інсуліні внаслідок інфекційних або інших захворювань, зниження фізичної активності можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові (гіперглікемія), можливо з підвищенням рівня кетонових тіл у крові (кетоацидоз). Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово протягом декількох годин або днів. Вони включають появу спраги, почастішання сечовипускання, нудоту, блювоту, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. Якщо не проводити лікування, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призводити до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу. При перших симптомах метаболічного ацидозу (спрага, часте сечовипускання, втрата апетиту, втома, суха шкіра,глибоке та прискорене дихання, високі концентрації ацетону та глюкози в сечі) необхідне термінове лікарське втручання. При зміні лікаря (наприклад, при госпіталізації з приводу нещасного випадку, захворювання під час відпустки) пацієнт повинен повідомити лікаря, що має цукровий діабет. У пацієнтів з нирковою недостатністю може бути знижена потреба інсуліну внаслідок зміни його метаболізму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки також може бути знижена потреба в інсуліні внаслідок зміни його метаболізму та зменшення глюконеогенезу. Дозу інсуліну необхідно коригувати при порушенні функції щитовидної залози, хворобі Аддісона, гіпопітуїтаризмі, порушеннях функції печінки та нирок та цукровому діабеті у осіб старше 65 років. Корекція дози інсуліну може також бути потрібна, якщо пацієнт збільшує інтенсивність фізичної активності або змінює звичну дієту. Супутні захворювання, особливо інфекції та стани, що супроводжуються лихоманкою, збільшують потребу в інсуліні. Перехід із одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем концентрації глюкози в крові. Повідомлялося про випадки розвитку хронічної серцевої недостатності при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику хронічної серцевої недостатності. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратами інсуліну. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів хронічної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Препарат знижує толерантність до алкоголю. У зв'язку з можливістю до преципітації в деяких катетерах не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його виду або за наявності значних фізичних чи психічних стресів, можливе зниження здатності до керування транспортними засобами та механізмами, а також заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад твердої желатинової капсули масою 0,4 г: желатин, мальтодекстрин кукурудзяний, вітамінно-мінеральний комплекс – залізо (сульфат), цинк (цитрат), вітамін РР (ніацин), пантотенова кислота (д-кальцій пантотенат), мідь (сульфат) , вітамін В6 (піридоксин), вітамін В2 (рибофлавін), вітамін В1 (тіамін гідрохлорид), фолієва кислота, біотин (д-біотин). Харчова (поживна) цінність: білок – 0 г, вуглеводи – 0,03 г, жир – 0 г. Енергетична цінність – 0,45 кДж/0,12 кКал. Склад м'якої желатинової капсули масою 0,32 г: олія рослинна, вітамін Е, оболонка (желатин, гліцерин-загусник, лимонна кислота-антиокислювач). Харчова (поживна) цінність: білок – 0 г, вуглеводи – 0 г, жир – 0,27 г. Енергетична цінність в 1 капсулі – 9,45 кДж/2,3 кКал. Кількість капсул: 30 желатинових капсул, 30 м'яких желатинових капсул. Тверді желатинові капсули масою по 0,4 г та м'які желатинові капсули масою по 0,32 г у блістері.ХарактеристикаПолівітамінний препарат із додаванням біотину та інших незамінних речовин. Біотин сприяє підтримці здорової шкіри, волосся та нігтів, також біотин допомагає організму у засвоєнні сірки, що сприятливо впливає на молодість організму та зміцнення імунітету. Біотин також сприяє метаболізму білків, вуглеводів та жирів, та бере участь у виробленні енергії в організмі. У комплексі містяться водорозчинні речовини та жиророзчинні, тому Біотин Форте містить два види капсул для кращого засвоєння важливих речовин організмом.РекомендуєтьсяБіотин Форте застосовується як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів Е, В1, В2, В6, РР, біотину, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти, заліза, міді, цинку.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 м'якій желатиновій капсулі та по 1 твердій желатиновій капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад твердої желатинової капсули масою 0,5 г: вітамінно-мінеральний комплекс – кремній (екстракт бамбука), вітамін РР (ніацин), пантотенова кислота (д-кальцій пантотенат), вітамін В6 (піридоксин), вітамін В2 (рибофлавін), В1 ( тіамін гідрохлорид), фолієва кислота та біотин (д-біотин), цинк (цитрат), мальтодекстрин, желатин. Харчова (поживна) цінність: білок – 0 г, вуглеводи – 0 г, жир – 0 г. Енергетична цінність у 1 капсулі – 0,41 кДж/0,1 кКал. Склад м'якої желатинової капсули масою 0,32 г: олія лляна, вітамін D3, Вітамін Е, оболонка (желатин, гліцерин-загусник, лимонна кислота-антиокислювач). Харчова (поживна) цінність: білок – 0 г, вуглеводи – 0 г, жир – 0,27 г. Енергетична цінність у 1 капсулі – 9,45 кДж/2,3 кКал. Кількість капсул: 30 желатинових капсул, 30 м'яких желатинових капсул. Тверді желатинові капсули масою по 0,5 г у блістері та м'які желатинові капсули масою по 0,32 г у блістері.ХарактеристикаКомплекс із додаванням біотину, натурального кремнію та інших речовин, що сприяють здоров'ю нервової системи, нормалізації обміну речовин. Біотин сприяє метаболізму білків, вуглеводів та жирів, та бере участь у виробленні енергії в організмі. У складі препарату міститься натуральний кремній у вигляді екстракту бамбука, який посилює комплекс і сприяє зміцненню та оздоровленню волосся, нігтів та шкіри.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі – додаткового джерела вітамінів D3, Е, В1, В2, В6, РР, пантотенової кислоти, фолієвої кислоти, біотину, кремнію та цинку.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 м'якій желатиновій капсулі та по 1 твердій желатиновій капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВітамінно-мінеральний премікс (вітамін А, вітамін В1, вітамін В2, вітамін РР (В3, ніацин), вітамін В6, фолієва кислота (В9), вітамін В12, біотин, пантотенова кислота (В5), вітамін С, вітамін D3, вітамін Е , йод, кальцій, залізо), біфідобактерії Bifidobacterium lactis HN019, цукор, какао-маса, масло какао, соєвий лецитин, ароматизатор натуральний ванільний.ХарактеристикаБіоТоффі Дитячі Вітамінки-це вітамінно-мінеральний комплекс із пробіотиком у формі шоколадних батончиків для нових досягнень та перемог вашої дитини. Сучасні діти все частіше стикаються з великими навантаженнями: навчання, спортивні секції, додаткові заняття. Щоб не зменшувати темп і досягати запланованих результатів, важливо приділяти велику увагу здоров'ю і вчасно заповнювати нестачу вітамінів. Більшість вітамінів, які необхідні організму, що росте, не утворюються всередині, а повинні регулярно надходити ззовні. Звичайно, кілька вітамінів діти отримують з продуктів харчування, овочів і фруктів, але цей обсяг не завжди відповідає віковій нормі. Згідно зі статистикою, значна частина дітей споживає основні продукти-вітаміноносії у недостатній кількості. В результаті лише кожна четверта-п'ята дитина забезпечена всіма необхідними вітамінами.В даний час основним способом поповнення дефіциту вітамінів є прийом вітамінно-мінеральних комплексів. При їх виборі перевагу слід віддавати комплексам, що містять повний набір вітамінів відповідно до віку дитини, а також ряд мінеральних речовин, дефіцит яких найчастіше виявляється в Росії. БіоТоффі Дитячі Вітамінки збагачує організм дитини вітамінами та мінералами, підтримує мікрофлору шлунково-кишкового тракту, що сприяє: Гармонійному зростанню та розвитку; Позитивний вплив на інтелект, пам'ять та увагу; Зміцнення імунітету та підвищення опірності організму інфекційним захворюванням; Підтримці кровоносної системи та стимулювання кровотворення; здоровому формуванню кісток та зубів; Підтримці нормальної кишкової мікрофлори та усунення дискомфорту у шлунку та кишечнику. Інноваційна форма випуску «шоколадний батончик», завдяки вмісту олії какао, забезпечує: Стабільність пробіотика при зберіганні – завдяки такій формі випуску зберігання в холодильнику не потрібно; Збереження життєздатності корисних пробіотичних мікроорганізмів, що містяться в ньому, в процесі проходження через кисле середовище шлунка і попадання в кишечник. Запатентована технологія Chocowise® дозволяє отримувати стабільні багатокомпонентні продукти навіть із чутливих до температури інгредієнтів із збереженням чудового смаку справжнього шоколаду. «БіоТоффі» – єдність сучасних технологій та традицій виробництва справжнього шоколаду! Для виробництва шоколаду застосовуються тільки натуральні какао-боби з Гани (Африка). "БіоТоффі" сертифікований за IFS, HAACCP, ISO 90001, Халяль, Кошер.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі для дітей.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів, порушення вуглеводного обміну.Спосіб застосування та дозиДітям з 3 років по 1 батончику 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – від 10 днів до 1 місяця, за рекомендацією лікаря-педіатра. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем-педіатром, дітям до 14 років приймати БАД за погодженням та під наглядом лікаря-педіатра.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВітамінно-мінеральний премікс (вітамін А, вітамін В1, вітамін В2, вітамін РР (В3, ніацин), вітамін В6, фолієва кислота (В9), вітамін В12, біотин, пантотенова кислота (В5), вітамін С, вітамін D3, вітамін Е , йод, кальцій, залізо), лактобактерії Lactobacillus rhamnosus HN 001, мальтит, какао-маса, масло какао, інулін (з кореня цикорію), соєвий лецитин, ароматизатор натуральний ванільний, стевіолові глікозиди.ХарактеристикаБіоТоффі Пренаталь-це вітамінно-мінеральний комплекс із пробіотиком у формі шоколадних батончиків для вагітних жінок. БіоТоффі Пренаталь-з турботою про здоров'я мами та малюка. Вагітність – це дивовижний час у житті жінки, сповнений нових відчуттів, емоцій та відкриттів. Дуже важливо отримувати задоволення від свого нового стану, дозволяючи собі бути вагітною. Необхідно більше часу приділяти собі та своєму здоров'ю, а отже, і здоров'ю майбутнього малюка. Велику роль цьому грає прийом вітамінно-мінеральних комплексів. БіоТоффі Пренаталь – це вітамінно-мінеральний комплекс із пробіотиком у формі шоколадних батончиків для вагітних жінок: Містить 12 життєво важливих вітамінів, йод, залізо, кальцій та пробіотик L. rhamnosus HN 001™; Не містить цукру, барвників, консервантів, ГМО та пальмової олії; Приймається 1 разів на день. Пренаталь інулін, що входить до складу БіоТоффі, містить «Beneo» — природну клітковину з кореня цикорію, і сприяє: Швидкому розмноженню корисних мікроорганізмів у кишечнику; Нормалізація травлення. Інноваційна форма випуску «шоколадний батончик», завдяки вмісту олії какао, забезпечує: Стабільність пробіотика при зберіганні – завдяки такій формі випуску зберігання в холодильнику не потрібно; Збереження життєздатності корисних пробіотичних мікроорганізмів, що містяться в ньому, в процесі проходження через кисле середовище шлунка і попадання в кишечник. Запатентована технологія Chocowise® дозволяє отримувати стабільні багатокомпонентні продукти навіть із чутливих до температури інгредієнтів із збереженням чудового смаку справжнього шоколаду. «БіоТоффі» – єдність сучасних технологій та традицій виробництва справжнього шоколаду! Для виробництва шоколаду застосовуються тільки натуральні какао-боби з Гани (Африка). "БіоТоффі" сертифікований за IFS, HAACCP, ISO 90001, Халяль, Кошер.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі для жінок у період вагітності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиВагітним жінкам по 1 батончику 1 раз на день під час їжі, починаючи з 13-го тижня і до закінчення вагітності. Тривалість прийому – 1 місяць, з наступним повторенням за рекомендацією лікаря-гінеколога.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем-гінекологом. Не перевищувати рекомендованої дози.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБіфідобактерії Bifidobacterium lactis HN019, вітамін D3, мальтит, какао-маса, олія какао, інулін (з кореня цикорію), соєвий лецитин, ароматизатор натуральний ванільний, стевіолові глікозиди.ХарактеристикаКожен шоколадний батончик БіоТоффі Пробіотик містить 1 мільярд корисних пробіотичних мікроорганізмів та пребіотик Важливим елементом підтримки мікрофлори є прийом пробіотиків та пребіотиків. Пробіотики – це корисні мікроорганізми із сприятливим впливом на організм людини, які нормалізують склад мікрофлори ШКТ. Пребіотики – це складні вуглеводи, які вибірково стимулюють зростання корисних бактерій товстої кишки та/або підвищують активність нормальної мікрофлори кишечника. БіоТоффі Пробіотик-перший продукт, який містить 1 мільярд корисних пробіотичних мікроорганізмів та пребіотик у формі шоколадних батончиків. Біотоффі, що входять до складу Пробіотик біфідобактерії B. lactis HN019TM сприяють: · Підтримці нормальної кишкової мікрофлори; Відновлення порушеної кишкової мікрофлори, у тому числі під час та після прийому антибіотиків; Усунення різних проявів дискомфорту в шлунково-кишковому тракті; Підтримці та нормалізації захисної функції кишечника; регуляції рухової функції кишечника; активізації обмінних процесів; Активації імунних процесів, підвищення опірності організму до інфекційних захворювань; Зниження виразності алергічних реакцій. Пробіотик інулін, що входить до складу БіоТоффі, містить природну клітковину з кореня цикорію і сприяє: Швидкому розмноженню корисних мікроорганізмів у кишечнику; Нормалізація стільця. Пробіотик вітамін D3, що входить до складу БіоТоффі, відіграє важливу роль в обміні речовин, бере участь у регуляції роботи імунної системи. Інноваційна форма випуску «шоколадний батончик», завдяки вмісту олії какао, забезпечує: Стабільність пробіотика при зберіганні – завдяки такій формі випуску зберігання в холодильнику не потрібно; Збереження життєздатності корисних пробіотичних мікроорганізмів, що містяться в ньому, в процесі проходження через кисле середовище шлунка і попадання в кишечник. Запатентована технологія Chocowise® дозволяє отримувати стабільні багатокомпонентні продукти навіть із чутливих до температури інгредієнтів із збереженням чудового смаку справжнього шоколаду. «БіоТоффі» – єдність сучасних технологій та традицій виробництва справжнього шоколаду! Для виробництва шоколаду застосовуються тільки натуральні какао-боби з Гани (Африка). "БіоТоффі" сертифікований за IFS, HAACCP, ISO 90001, Халяль, Кошер.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела пробіотичних мікроорганізмів (біфідобактерій), додаткового джерела вітаміну D, що містить інулін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 батончику 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – від 10 днів до 1 місяця, за рекомендацією лікаря. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Вагітним і жінкам, що годують, приймати продукт за погодженням і під наглядом лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: треонін – 100 мг, піридоксину гідрохлорид – 5 мг; Допоміжні речовини: повідон (К17) – 3,51 мг, лимонної кислоти моногідрат – 0,59 мг, лактози моногідрат – 6,73 мг, магнію стеарат – 1,17 мг. Пігулки під'язикові, 5 мг+100 мг. По 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або кремового кольору з фаскою.ФармакокінетикаТреонін та піридоксин повністю метаболізуються до кінцевих продуктів. Їхнє накопичення в організмі не відбувається. ФармакодинамікаБіотредин ® є регулятором тканинного обміну, підвищує розумову працездатність, має лікувальний ефект при алкогольному абстинентному стані, зменшує потяг до алкоголю. Треонін у присутності піридоксину (вітаміну В 6 ) розпадається на амінокислоту гліцин та ацетальдегід, які стимулюють процеси гальмування та одночасно окисно-відновні реакції, процеси дихання та синтезу аденозинтрифосфату (АТФ) у клітинах, за рахунок чого препарат здатний: покращувати короткострокову та довгострокову пам'ять; підвищувати розумову працездатність; зменшувати психоемоційну напругу; підвищувати та нормалізувати рівень вмісту ендогенного ацетальдегіду та, тим самим, зменшувати явище алкогольного абстинентного синдрому та потяг до алкоголю. Дія Біотредіна проявляється через 10-20 хвилин після прийому під мову.Показання до застосуванняПризначають дітям, підліткам та дорослим при зниженні розумової працездатності та концентрації уваги. Препарат призначають особам, що зловживають алкоголем, хворим на хронічний алкоголізм при актуалізації патологічного потягу до алкоголю, що поєднується з афективними (дратівливість, знижений настрій, внутрішній дискомфорт), сенсорними (почуття голоду) та ідеаторними (думки про алкоголь) порушеннями, при алкоголі також підтримки ремісій.Протипоказання до застосуванняАлкогольне сп'яніння, одночасний прийом лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (анксіолітиків, антипсихотичних засобів (нейролептиків), антидепресантів та ін.), підвищена чутливість до вітаміну В6 . Не рекомендується застосовувати при вродженій галактоземії, синдромі мальабсорбції глюкози та при вродженій лактазній недостатності, т.к. до складу препарату входить лактоза.Вагітність та лактаціяОкремих досліджень не проводилось. Не рекомендується використовувати при вагітності та в період грудного вигодовування. При зловживанні алкоголем та алкоголізмі препарат може застосовуватись при вагітності та під час грудного вигодовування, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів.Побічна діяЗапаморочення, підвищене потовиділення, алергічні реакції при непереносимості вітаміну В6 .Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний із антипсихотичними лікарськими засобами, антидепресантами, анксіолітиками, барбітуратами. Послаблює дію антипсихотичних засобів (нейролептиків), антидепресантів, барбітуратів та інших лікарських засобів, які пригнічують центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають у таблетках під язик або у вигляді порошку після подрібнення таблетки. Найбільший ефект Біотредіна досягається при його поєднанні з препаратом Гліцин. 1 таблетку (100 мг) Гліцину приймають під язик за 10-15 хвилин до прийому Біотредіна . Як засіб, що підвищує увагу, розумову працездатність: дітям, підліткам та дорослим по 1 таблетці 2-3 рази на день протягом 3-10 днів. При необхідності курс повторюють 3-4 рази на рік. Лікування алкогольного абстинентного синдрому: у першу добу 1-4 таблетки 3-4 рази на день (добова доза 3-16 таблеток), у другу добу і далі по 1-2 таблетки на прийом 2-3 рази на день (добова доза 3-4 рази на день) 6 таблеток) протягом 21-28 днів. Курс можна скоротити до 10-14 днів. Хворим на хронічний алкоголізм і зловживаючим алкоголем: по 1-3 таблетки на прийом 2-3 рази на день протягом 4-5 днів. За необхідності курси повторюють 5-10 разів на рік. У період ремісії для виявлення прихованого потягу до алкоголю: 2–3 таблетки Біотредіна приймають натще. Поява протягом 10-20 хвилин легкого запаморочення, заспокійливого ефекту, почервоніння обличчя, потовиділення свідчить про наявність прихованої тяги. У цих випадках рекомендується 5-10 денний курс Біотредіна разом з Гліцином: по 1-2 таблетки 2-3 рази на день. Гліцин приймається по 1 таблетці (100 мг) під язик за 10-15 хвилин до прийому Біотредіна .ПередозуванняВипадків передозування не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати під час сп'яніння, т.к. знижується лікувальний ефект препарату. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується призначати пацієнтам із вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або при вродженій лактазній недостатності. Можливість впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими потенційно небезпечними механізмами: не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРідкий пробіотик - 1 флак: Активні речовини: Bifidobacterium вifidum 792, Bifidobacterium аdolescentis МС-42, Lactobacillus рlantarum 8Р А3. Скляні флакони по 12 мл, 7 штук у картонній упаковці.Опис лікарської формиРідина для вживання, світло-коричневого кольору з кислувато-молочним смаком.ХарактеристикаПовне перетравлення їжі; покращений синтез вітамінів групи В та вітамінів K, C, РР та Н; найкраще всмоктування з кишечника в кров солей кальцію та заліза, вітаміну D; пригнічення патогенної чи умовно-патогенної мікрофлори; утворення захисних речовин; посилення імунітету.Фармакотерапевтична групаПробіотичне.РекомендуєтьсяДисфункції кишківника; дисбактеріоз різного генезу, зумовлений наявністю хвороботворної мікрофлори; проведення передпологової підготовки; профілактика дисбактеріозу під час вагітності; корекція мікрофлори слизових оболонок носоглотки та статевих органів; проведення антибактеріальної терапії та її наслідки; тривале проведення променевої чи гормональної терапії; прояви харчової алергії; респіраторні інфекції та їх профілактика; стресові ситуації; залізодефіцитні анемії; гіповітамінози та йододефіцитні стани.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту, нестерпність молочного білка.Побічна діяПослаблення випорожнень у перші дні прийому препарату (у людей, схильних до діареї).Спосіб застосування та дозиДіти віком від 3 місяців до 1 року: 1 мл один раз на день. Діти від 1 до 12 років: 6 мл один раз на день. Дорослі та діти віком від 12 років: 12 мл один раз на день. Для профілактики дисбактеріозу кишечника курс становить 4 тижні 3-4 десь у рік. Для корекції дисбактеріозу кишечника курс прийому становить від 6 тижнів до 2-3 місяців. Для комфортнішого прийому можна розвести разову дозу в кип'яченій охолодженій воді, молоці, соку.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям віком від 0 до 14 років потрібна консультація педіатра.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: р-р Упакування: фл. Виробник: Біо-Веста Завод-виробник: Біо-Веста. .
Склад, форма випуску та упаковкаРідкий пробіотик - 1 флак: Активні речовини: живі Bifidobacterium adolescentis MC-42 (109 КУО/мл), продукти життєдіяльності біфідобактерій, біфідогенні фактори. Скляні флакони по 12 мл., 1 штука у картонній упаковці.Опис лікарської формиРідина для вживання, світло-коричневого кольору з кислувато-молочним смаком.ХарактеристикаПовне перетравлення їжі; покращений синтез вітамінів групи В та вітамінів K, C, РР та Н; найкраще всмоктування з кишечника в кров солей кальцію та заліза, вітаміну D; пригнічення патогенної чи умовно-патогенної мікрофлори; утворення захисних речовин; посилення імунітету.Фармакотерапевтична групаПробіотичне.РекомендуєтьсяДисфункції кишківника; дисбактеріоз різного генезу, зумовлений наявністю хвороботворної мікрофлори; проведення передпологової підготовки; профілактика дисбактеріозу під час вагітності; корекція мікрофлори слизових оболонок носоглотки та статевих органів; проведення антибактеріальної терапії та її наслідки; тривале проведення променевої чи гормональної терапії; прояви харчової алергії; респіраторні інфекції та їх профілактика; стресові ситуації; залізодефіцитні анемії; гіповітамінози та йододефіцитні стани.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Побічна діяПослаблення випорожнень у перші дні прийому препарату (у людей, схильних до діареї).Спосіб застосування та дозиДіти віком від 3 місяців до 1 року: 1 мл один раз на день. Діти від 1 до 12 років: 6 мл один раз на день. Дорослі та діти віком від 12 років: 12 мл один раз на день. Для профілактики дисбактеріозу кишечника курс становить 4 тижні 3-4 десь у рік. Для корекції дисбактеріозу кишечника курс прийому становить від 6 тижнів до 2-3 місяців. Для комфортнішого прийому можна розвести разову дозу в кип'яченій охолодженій воді, молоці, соку.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям віком від 0 до 14 років потрібна консультація педіатра.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРідкий пробіотик - 1 флак: Активні речовини: живі Bifidobacterium adolescentis MC-42 (109 КУО/мл), продукти життєдіяльності біфідобактерій, біфідогенні фактори. Скляні флакони по 12 мл, 28 штук у картонній упаковці.Опис лікарської формиРідина для вживання, світло-коричневого кольору з кислувато-молочним смаком.ХарактеристикаПовне перетравлення їжі; покращений синтез вітамінів групи В та вітамінів K, C, РР та Н; найкраще всмоктування з кишечника в кров солей кальцію та заліза, вітаміну D; пригнічення патогенної чи умовно-патогенної мікрофлори; утворення захисних речовин; посилення імунітету.Фармакотерапевтична групаПробіотичне.РекомендуєтьсяДисфункції кишківника; дисбактеріоз різного генезу, зумовлений наявністю хвороботворної мікрофлори; проведення передпологової підготовки; профілактика дисбактеріозу під час вагітності; корекція мікрофлори слизових оболонок носоглотки та статевих органів; проведення антибактеріальної терапії та її наслідки; тривале проведення променевої чи гормональної терапії; прояви харчової алергії; респіраторні інфекції та їх профілактика; стресові ситуації; залізодефіцитні анемії; гіповітамінози та йододефіцитні стани.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Побічна діяПослаблення випорожнень у перші дні прийому препарату (у людей, схильних до діареї).Спосіб застосування та дозиДіти віком від 3 місяців до 1 року: 1 мл один раз на день. Діти від 1 до 12 років: 6 мл один раз на день. Дорослі та діти віком від 12 років: 12 мл один раз на день. Для профілактики дисбактеріозу кишечника курс становить 4 тижні 3-4 десь у рік. Для корекції дисбактеріозу кишечника курс прийому становить від 6 тижнів до 2-3 місяців. Для комфортнішого прийому можна розвести разову дозу в кип'яченій охолодженій воді, молоці, соку.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям віком від 0 до 14 років потрібна консультація педіатра.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить натуральний бджолиний пилок 250 мг та порошок томатів 50 мг.ХарактеристикаДжерело натурального бджолиного пилку з високим вмістом активних речовин. Бджолиний пилок містить 22 амінокислоти (включаючи всі незамінні), 14 насичених жирних кислот, 12 вітамінів, а також мінерали, такі як кальцій, магній та селен; порошок томатів сприяє засвоєнню бджолиного пилку; вироблений за GMP; повний цикл виробництва одному підприємстві: від вирощування сировини до фасування в капсули; органічне виробництво; натуральний склад.Властивості компонентівБджолиний пилок може сприяти підвищенню життєвих сил організму: уповільнення процесу старіння; профілактики захворювань; репродуктивної системи у чоловіків та жінок; профілактики захворювання травної системи; підвищення сексуальної енергії; профілактики погіршення зору. Порошок томатів сприяє покращенню засвоєння пилку.РекомендуєтьсяДжерело флавоноїдів та лютеїну. Сприяє підвищенню життєвих сил організму.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. З обережністю застосовувати людям, які страждають на бронхіальну астму і у разі прояву алергії.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 2,5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат - 94.7-98.3%, повідон - 3-4%), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL), магнію Склад плівкової оболонки: титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 4000), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивні засоби.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри - низька. Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози. Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/годину. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин. Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер. Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази. Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності відзначається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин. Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 годин.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів),яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активу) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда.За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням ступеня, переважно в ) через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бетаадреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію у організмі.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада II-III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм.рт.ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу;одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода необхідно застосовувати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя. Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю. За необхідності застосування препарату в період лактації,грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше 1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, втрата свідомості. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну. З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми у литкових м'язах, артралгія. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміну смаку; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу. З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування. Алергічні реакції: рідко – гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка. Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане). Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане). Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скоротливої здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом). Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації). Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень). Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску. Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії. Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія). Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та ал'фаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску). Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску. Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу.Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При AV блокаді - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну,добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску). При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах – внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль стану хворих, які приймають Біпрол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих із захворюваннями органів дихання в анамнезі. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів). При тиреотоксикозі Біпрол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки в такому разі можливе посилення симптомів. При цукровому діабеті препарат може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Біпролу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину у пацієнтів із обтяженим алергологічним анамнезом. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними станами або захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (на 25% на 3-4 дні). Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
420,00 грн
Дозування: 5 мг Фасування: N30 Форма выпуска: таб. покрытые кишечнорастворимой сахарной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Хемофарм Завод-производитель: Хемофарм(Сербия) Действующее вещество: Бисакодил. .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: сульфаметоксазол – 100,0 мг, триметоприм – 20,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 44,25 мг, тальк – 3,75 мг, магнію стеарат – 1,25 мг, полівініловий спирт – 0,75 мг. По 20 таблеток у блістер із ПВХ/Al фольги. По 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПлоскі, круглі таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою, гравіюванням «Bs».Фармакотерапевтична групаПротимікробний комбінований засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального прийому сульфаметоксазолу+триметоприму швидко та повністю всмоктуються у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту. Через 1-4 години після одноразового прийому 160 мг триметоприму + 800 мг сульфаметоксазолу максимальні концентрації триметоприму в плазмі становлять 1,5-3 мкг/мл, а сульфаметоксазолу – 40 80 мкг/мл. При багаторазовому прийомі з інтервалом 12 годин мінімальні рівноважні концентрації через 2-3 дні стабілізуються в межах 1,3-2,8 мкг/мл для триметоприму та 32-63 мкг/мл для сульфаметоксазолу. Біодоступність Всмоктування сульфаметоксазолу+триметоприму є повним, що відповідає 100% абсолютної біодоступності при пероральному застосуванні обох компонентів. Розподіл Об'єм розподілу триметоприму становить близько 1,6 л/кг, сульфаметоксазолу – близько 0,2 л/кг. Зв'язуюча здатність білків плазми досягає 37% для триметоприму та 62% для сульфаметоксазолу. Триметоприм дещо краще сульфаметоксазолу проникає в незапалену тканину передміхурової залози, насіннєву рідину, секрет піхви, слину, здорову та запалену тканину легень, жовч, у той час як у спинномозкову рідину та водянисту вологу ока обидва компоненти препарату проникають однаково. Великі кількості триметоприму і трохи менші кількості сульфаметоксазолу надходять з кровотоку в інтерстиціальну та інші екстравазальні рідини організму, при цьому концентрації триметоприму і сульфаметоксазолу перевищують мінімальні концентрації для більшості чутливих мікроорганізмів. У людини триметоприм та сульфаметоксазол виявляються у плаценті, крові пуповини, у навколоплідних водах та тканинах плода (печінка, легені), що вказує на проникнення обох речовин через плацентарний бар'єр. Як правило, концентрації триметоприму у плода близькі до таких у матері, а концентрації сульфаметоксазолу у плода нижче, ніж у матері. Обидві речовини виділяються із грудним молоком. Концентрації в грудному молоці близькі (триметоприм) або нижче (сульфаметоксазол) у плазмі матері. Метаболізм Приблизно 30% дози триметоприму піддається метаболізму. Відповідно до результатів дослідження in vitro з печінковими мікросомами людини, не можна виключати роль ізоферментів CYP3A4, CYP1А2 та CYP2C9 в окисному метаболізмі триметоприму. Основними метаболітами триметоприму є 1- і 3-оксиди і 3'- і 4'-гідроксипохідні. Деякі метаболіти мають антимікробну активність. Близько 80% дози сульфаметоксазолу метаболізується у печінці, переважно шляхом N4-ацетилювання (приблизно 40%) та меншою мірою шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Сульфаметоксазол піддається окисному метаболізму. Перший ступінь окиснення, що призводить до утворення похідних гідроксиламіну, каталізується ізоферментом CYP2C9. Виведення Періоди напіввиведення двох компонентів дуже близькі один до одного (в середньому, 10 годин для триметоприму та 11 годин для сульфаметоксазолу). Обидві речовини, а також їх метаболіти виводяться майже виключно через нирки, як шляхом клубочкової фільтрації, так і канальцевої секреції, внаслідок чого концентрації обох активних речовин у сечі значно вищі, ніж у крові. Приблизно дві третини дози триметоприму та одна п'ята дози сульфаметоксазолу виводяться нирками у незмінному вигляді. Загальний плазмовий кліренс триметоприму становить 1,9 мл/хв/кг, сульфаметоксазолу – 0,32 мл/хв/кг. Невелика частина активних речовин виводиться кишківником. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти Фармакокінетика триметоприму та сульфаметоксазолу залежить від віку (згідно з результатами досліджень у дітей з нормальною функцією нирок). Відзначається зниження швидкості виведення сульфаметоксазолу+триметоприму у дітей до 2-х місяців, проте потім швидкість виведення та загальний кліренс зростають, а період напіввиведення зменшується. Дані зміни фармакокінетики найбільш помітні у новонароджених віком 1,7-24 місяців і зменшуються з віком (якщо порівнювати дітей віком від 1 до 3,6 років, від 7,5 до 10 років та дорослих пацієнтів). Пацієнти похилого віку Зважаючи на важливість ниркового кліренсу при виведенні триметоприму, а також фізіологічне зниження кліренсу креатиніну з віком, очікується зниження ниркового кліренсу та загального кліренсу триметоприму у літніх пацієнтів. Фармакокінетика сульфаметоксазолу менш залежна від віку, тому що нирковий кліренс сульфаметоксазолу становить лише 20% його загального кліренсу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15-30 мл/хв) періоди напіввиведення обох компонентів препарату збільшуються, що потребує корекції дози. Фракційний і безперервний перитонеальний діаліз не істотно впливають на виведення сульфаметоксазолу+триметоприму. Під час гемодіалізу та гемофільтрації концентрація сульфаметоксазолу+триметоприму в плазмі значно знижується. Рекомендується підвищувати дозу сульфаметоксазолу+триметоприму на 50% після кожного сеансу гемодіалізу. Діти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з помірним та тяжким ступенем порушень функції печінки фармакокінетика триметоприму та сульфаметоксазолу значно не відрізняється від такої у здорових добровольців. Пацієнти з муковісцидозом У пацієнтів з муковісцидозом відзначається підвищення ниркового кліренсу триметоприму та метаболічного кліренсу сульфаметоксазолу. В обох компонентів препарату підвищується сумарний плазмовий кліренс та знижується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований бактерицидний хіміотерапевтичний засіб Препарат містить дві активні речовини, які мають синергічну дію, блокуючи два ферменти, що каталізують послідовні стадії біосинтезу фолінової кислоти в мікроорганізмах. Завдяки цьому механізму бактерицидна дія in vitro досягається при таких концентраціях, у яких окремі компоненти препарату мають лише бактеріостатичний ефект. Крім цього, препарат часто буває ефективним щодо збудників, стійких до одного з його компонентів. In vitro антибактеріальна дія препарату охоплює широкий спектр грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів, хоча чутливість може залежати від географічного розташування. Зазвичай чутливі збудники (мінімальна переважна концентрація (МПК)) Коки: Branhamella catarrhalis. Грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae (β-лактамазообразующие и β лактамазонеобразующие штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Е. coli, Citrobacter freundii, другие виды Citrobacter, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, другие виды Klebsiella, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei, Serratia marcescens , Serratis liquefaciens, інші види Serratia, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Shigella spp., Yersinia enterocolitica, інші види Yersinia, Vibrio cholerae. Різні грамнегативні мікроорганізми: Edwardsiella tarda, Alcaligenes faecalis, Pseudomonas cepacia, Burkholderia (Pseudomonas) pseudomallei. Клінічний досвід показує, що чутливими можуть бути і Brucella, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis jirovecii, Cyclospora cayetanensis. Частково чутливі збудники (МПК=80-160 мг/л по сульфаметоксазолу) Коккі: Staphylococcus aureus (метициліночутливі та метициліностійкі штами), Staphylococcus spp. (коагулазонегативні), Streptococcus pneumoniae (пеніциліночутливі та пеніциліностійкі штами). Грамнегативні палички: Haemophilus ducreyi, Providencia rettgeri, інші види Providencia, Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia (раніше називалася Xanthomonas maltophilia). Різні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter Iwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином, A. baumanii), Aeromonas hydrophila. Стійкі збудники (МПК >160 мг/л за сульфаметоксазолом) Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Treponema pallidum. Якщо сульфаметоксазол+триметоприм призначається емпірично, необхідно враховувати місцеві особливості стійкості до препарату потенційних збудників конкретного інфекційного захворювання. При інфекціях, які можуть бути спричинені частково чутливими мікроорганізмами, рекомендується провести пробу на чутливість, щоб унеможливити резистентність збудника. Чутливість до сульфаметоксазолу+триметоприму можна визначити стандартними методами, наприклад, методом дисків або методом розведення, рекомендованим Інститутом клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). ІКЛС рекомендує наступні критерії чутливості: Метод дисків*, діаметр зони придушення зростання (мм) Метод розведення**, МПК (мкг/мл) триметоприм сульфаметоксазол Enterobacteriасеае Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Acinetobacter spp. Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Burkholderia сераcia Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Stenotrophomonas maltophilia Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Інші бактерії, крім Enterobacteriасеае *** Чутливі - ≤2 ≤38 Частково чутливі - - - Стійкі - ≥4 ≥76 Staphylococcus spp. Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Enterococcus spp. Чутливі ≥16 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 11-15 1-2 19-38 Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Streptococcus pneumoniae Чутливі ≥19 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 16-18 1-2 19-38 Стійкі ≤15 ≥4 ≥76 Haemophilus influenzae & Haemophilus parainfluenzae Чутливі ≥16 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 11-15 1-2 19-38 Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Neisseria meningitidis Чутливі ≥30 ≤0,12 ≤2,4 Частково чутливі 26-29 0,25 4,75 Стійкі ≤25 ≥0,5 ≥9,5 * Диск: 1,25 мкг триметоприму та 23,75 мкг сульфаметоксазолу. ** Триметоприм та сульфаметоксазол у співвідношенні 1:19. *** Інші бактерії включають Pseudomonas spp. та інші автотрофи, глюкозонеферментуючі та грамнегативні бактерії, за винятком Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia та Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняБісептол® слід призначати лише у випадках, коли, на думку лікаря, перевага такої терапії перевищує можливий ризик; необхідно вирішити питання про те, чи не можна обійтися застосуванням одного ефективного антибактеріального засобу, а також враховувати рекомендації офіційних посібників щодо належного застосування антибактеріальних препаратів та локальну поширеність стійкості до антибактеріальних препаратів. Оскільки чутливість бактерій до антибіотиків in vitro змінюється у різних географічних областях та у часі, при виборі препарату слід враховувати місцеві особливості бактеріальної чутливості. Препарат Бісептол® слід застосовувати лише при терапії або профілактиці інфекцій, які достовірно або з високою ймовірністю спричинені чутливими до препарату бактеріями чи іншими мікроорганізмами. У разі відсутності такої інформації належна антибактеріальна терапія має бути емпірично обрана відповідно до епідеміологічної обстановки та місцевих особливостей бактеріальної чутливості. Інфекції дихальних шляхів та ЛОР-органів: загострення хронічного бронхіту, середній отит у дітей. Лікування та профілактика (первинна та вторинна) пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, у дорослих та дітей, у тому числі при вираженому імунодефіциті. Інфекції сечостатевого тракту: інфекції сечовивідних шляхів, м'який шанкер. Інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф і паратиф, шигельози (викликані чутливими штамами Shigella flexneri та Shigella sonnei, якщо показана антибактеріальна терапія), діарея мандрівників, викликана ентеропатогенними штамами. Інші інфекції: інфекції, спричинені цілим рядом мікроорганізмів (можливе поєднання з іншими антибіотиками), наприклад: бруцельоз, гострий та хронічний остеомієліт, нокардіоз, актиномікоз, токсоплазмоз та південноамериканський бластомікоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до котримоксазолу, триметоприму, сульфаметоксазолу або будь-якого іншого компонента препарату; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми); встановлений діагноз ушкодження паренхіми печінки; тяжка ниркова недостатність, за відсутності можливості визначення концентрації препарату в плазмі (не рекомендується застосування при кліренсі креатиніну нижче 15 мл/хв); тяжкі гематологічні захворювання (апластична анемія, В-12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, гіпербілірубінемія у дітей, пов'язана з дефіцитом фолієвої кислоти); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ймовірність розвитку гемолізу); одночасний прийом з дофетилідом, паклітакселом та аміодароном; слід уникати одночасного застосування з клозапіном, оскільки відома здатність останнього викликати агранулоцитоз; перитонеальний діаліз. З обережністю Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (при кліренсі креатиніну 15-30 мл/хв), з дефіцитом фолієвої кислоти (наприклад, у літньому віці, у осіб з алкогольною залежністю, у пацієнтів, які отримують лікування протисудомними препаратами, у осіб з мальабсорбцією та недостатнім харчуванням), у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом, бронхіальною астмою та захворюваннями щитовидної залози, порфірією, у комбінації з препаратами, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2C8 та CYP2C9; одночасне застосування інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту), блокаторів ангіотензинових рецепторів, калійзберігаючих діуретиків та преднізолону.Вагітність та лактаціяВагітність У жінок, які отримують препарат Бісептол на ранніх термінах вагітності, ризик розвитку вроджених аномалій плода не підтвердився. Не можна виключити збільшення ризику спонтанних абортів у 2-3,5 рази у жінок, які отримували тільки триметоприм або триметоприм у комбінації з сульфаметоксазолом протягом першого триместру вагітності, порівняно з жінками, які не отримували антибіотики або антибіотики пеніцилінового ряду. У тварин дуже великі дози триметоприму та сульфаметоксазолу викликали вади розвитку плода, типові для недостатності фолієвої кислоти. Оскільки як триметоприм, так і сульфаметоксазол проникають через плацентарний бар'єр і, таким чином, можуть вплинути на обмін фолієвої кислоти, при вагітності (I II триместр) препарат Бісептол слід призначати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь від його застосування перевищує можливий ризик для плоду. Під час терапії препаратом Бісептол® вагітним жінкам, а також жінкам, які планують вагітність, рекомендується призначати по 5 мг фолієвої кислоти на добу. На пізніх термінах вагітності необхідно уникати застосування препарату Бісептол через можливий ризик ядерної жовтяниці у новонароджених. Період грудного вигодовування Як триметоприм, і сульфаметоксазол проникають у грудне молоко. Незважаючи на те, що з грудним молоком до дитини потрапляє мала кількість препарату Бісептол, рекомендується зіставити можливий ризик для немовляти (ядерна жовтяниця, гіперчутливість) з очікуваним терапевтичним ефектом для матері.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Найчастішими побічними діями є шкірний висип та шлунково-кишкові розлади. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та Частота народження небажаних реакцій Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: грибкові інфекції (кандидоз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімуна або апластична); Дуже рідко: агранулоцитоз, метгемоглобінемія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: реакції гіперчутливості, алергічні реакції (підвищення температури, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки: - Рідко: галюцинації. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: судоми; Рідко: нейропатія (включаючи периферичні неврити та парестезії); Дуже рідко: атаксія, асептичний менінгіт/менінгеальна симптоматика; Частота невідома: церебральний васкуліт. Порушення з боку органу зору: - Дуже рідко: увеїт; Частота невідома: ретинальний васкуліт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: системне та несистемне запаморочення. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Дуже рідко: алергічний міокардит, пурпура, пурпура Шенлейн-Геноха; Частота невідома: васкуліт, некротизуючий васкуліт, гранулематоз з поліангіїтом, вузликовий періартеріїт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: легеневі інфільтрати; Частота невідома: легеневий васкуліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання; Нечасто: діарея, псевдомембранозний ентероколіт; Рідко: стоматит, глосит; Частота невідома: гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ; Нечасто: гепатит, підвищення концентрації білірубіну; Рідко: холестаз; Дуже рідко: некроз печінки; Частота невідома: синдром «зниклої жовчної протоки». Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання, стійка лікарська еритема, ексфоліативний дерматит, макулопапульозний висип, еритема, свербіж, кореподібний висип; Нечасто: кропив'янка; Дуже рідко: фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: рабдоміоліз; Частота невідома: артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Часто: підвищення концентрації азоту в крові, підвищення рівня креатиніну; Нечасто: порушення функції нирок; Рідко: кристалурія; Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, посилення діурезу. Частота невідома: спонтанний аборт. Частота невідома: гіперкаліємія, гіпонатріємія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Рідко: венозний біль та флебіт. Опис окремих небажаних явищ Порушення з боку крові найчастіше виражені слабо, протікають безсимптомно та зникають після відміни препарату. Алергічні реакції можуть виникати у пацієнтів із гіперчутливістю до компонентів препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин зазвичай виражені слабо та швидко зникають після відміни препарату. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: легеневі інфільтрати, що виникають при еозинофільному або алергічному альвеоліті, можуть проявлятися такими симптомами як кашель та задишка. Порушення з боку обміну речовин та харчування: застосування великих доз триметоприму для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, може призвести до прогресуючого, але оборотного підвищення концентрації калію у сироватці крові. Навіть при застосуванні рекомендованих доз триметоприм може сприяти розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням калієвого обміну, нирковою недостатністю або при одночасному прийомі препаратів, що сприяють розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів, які не мають діагнозу цукрового діабету та отримують сульфаметоксазол+триметоприм, спостерігалися випадки гіпоглікемії, зазвичай, через кілька днів після початку лікування. Ризик гіпоглікемії вищий у пацієнтів з порушенням функції нирок, захворюваннями печінки, недостатнім харчуванням або одержують великі дози сульфаметоксазолу+триметоприму. Порушення шлунково-кишкового тракту: описані випадки гострого панкреатиту на фоні лікування препаратом Бісептол®. Побічні реакції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів У групі ВІЛ-інфікованих пацієнтів небажані явища співставні з такими у загальній популяції пацієнтів, проте деякі небажані явища можуть зустрічатися частіше та відрізнятися за клінічною картиною: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже часто – лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто – гіпоглікемія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – Анорексія, нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто – підвищення «печінкових» трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже часто - Макулопапульозний висип, свербіж. Загальні розлади та порушення в місці введення: Дуже часто - Підвищення температури тіла (зазвичай у поєднанні з макулопапульозним висипом). Зміни лабораторних показників: Дуже часто – Гіперкаліємія; Нечасто – гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Триметоприм є інгібітором транспортера органічних катіонів 2 (ОСТ2), а також слабким інгібітором ізоферменту CYP2C8. Сульфаметоксазол є слабким інгібітором ізоферменту CYP2C9. Системна експозиція препаратів, що транспортуються ОСТ2 (наприклад, дофетилід, амантадин, мемантин та ламівудін), може збільшуватися при сумісному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму. Не слід одночасно застосовувати сульфаметоксазол+триметоприм та дофетилід. Триметоприм пригнічує ниркову екскрецію дофетиліду, збільшує площу під кривою «концентрація - час» AUC на 103% та максимальну концентрацію на 93% дофетиліду. Збільшення концентрації дофетиліду може викликати серйозні шлуночкові аритмії з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію torsades de pointes. У пацієнтів, які отримують амантадин або мемантин, збільшується ризик розвитку небажаних явищ з боку нервової системи (таких як делірій та міоклонія). Системна експозиція препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментом CYP2C8 (наприклад, паклітаксел, аміодарон, дапсон, репаглінід, росиглітазон та піоглітазон), може збільшуватися при сумісному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму. Паклітаксел і аміодарон мають низький терапевтичний індекс, одночасне їх застосування з сульфаметоксазолом+триметопримом не рекомендується. Дапсон і сульфаметоксазол+триметоприм можуть стати причиною розвитку метгемоглобінемії, оскільки існує потенціал для їхньої фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Пацієнтів, які отримують дапсон і сульфаметоксазол+триметоприм, необхідно ретельно моніторувати щодо розвитку метгемоглобінемії. За необхідності слід призначити альтернативну терапію. Пацієнтів, які отримують репаглінід або піоглітазон, необхідно регулярно моніторувати щодо розвитку гіпоглікемії. Системна експозиція препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментом CYP2C9 (наприклад, кумарини (варфарин, аценокумарол), фенітоїн та похідні сульфонілсечовини (глибенкламід, гліклазід та гліпізид)), може збільшуватись при спільному застосуванні сульфаметоксазолу. У пацієнтів, які отримують кумарини, необхідно моніторувати згортання крові. Препарат Бісептол може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після призначення стандартних доз триметоприму та сульфаметоксазолу спостерігалося збільшення періоду напіввиведення фенітоїну на 39% та зменшення його кліренсу на 27%. Пацієнтів, які отримують фенітоїн, необхідно моніторувати щодо виникнення токсичної дії фенітоїну. Пацієнтів, які отримують похідні сульфонілсечовини (глибенкламід, гліклазид та гліпізид), необхідно моніторувати щодо розвитку гіпоглікемії. Препарат Бісептол здатний знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Під час лікування препаратом Бісептол® жінкам рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції. Одночасне застосування сульфаметоксазолу+триметоприму та індометацину може спричинити підвищення концентрації сульфаметоксазолу в плазмі крові. Препарат Бісептол може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у літніх пацієнтів, тому необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці. Фармакодинамічна взаємодія та взаємодія з невідомим механізмом Частота розвитку та тяжкість мієлотоксичних та нефротоксичних небажаних явищ може збільшуватися при одночасному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму та інших препаратів, які мають мієлосупресивну дію або здатні викликати порушення функції нирок (аналоги нуклеозидів, такролімус, азатиоприн). Пацієнтів, які отримують такі препарати одночасно з сульфаметоксазол+триметоприм, слід моніторувати щодо розвитку гематологічної та/або ниркової токсичності. Слід уникати одночасного застосування з клозапіном, оскільки відома здатність останнього викликати агранулоцитоз. У пацієнтів похилого та старечого віку при одночасному застосуванні деяких діуретиків (головним чином тіазидних) спостерігалося збільшення кількості випадків тромбоцитопенії. У пацієнтів, які отримують діуретики, слід регулярно моніторувати рівень тромбоцитів у крові. У пацієнтів, які отримують сульфаметоксазол+триметоприм та циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатись оборотне погіршення функції нирок. Сульфонаміди, у тому числі сульфаметоксазол, можуть конкурувати за зв'язування з білками та нирковий транспорт метотрексату, збільшуючи таким чином концентрації вільного метотрексату та його системний ефект. У пацієнтів, які приймають триметоприм та метотрексат, були описані випадки панцитопенії. Триметоприм має низьку афінність до дегідрофолатредуктази людини, однак може посилити токсичність метотрексату, особливо у присутності таких факторів ризику, як старечий вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок, пригнічення кісткового мозку, а також у пацієнтів, які отримують високі дози мета. Для профілактики мієлосупресії таким пацієнтам необхідно призначати фолієву кислоту або фолінат кальцію. Можна припускати, що при одночасному призначенні сульфаметоксазол+триметоприм пацієнтам, які отримують піриметамін для профілактики малярії в дозах більше 25 мг на тиждень, у них може розвинутись мегалобластна анемія. Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні сульфаметоксазол+триметоприм та препаратів, що підвищують концентрацію калію в сироватці крові (таких як інгібітори АПФ, блокатори ангіотензинових рецепторів, калійзберігаючі діуретики та преднізолону) за рахунок калійзтримуючої дії. Лабораторні дослідження Сульфаметоксазол+триметоприм і, зокрема, триметоприм, що входить до його складу, можуть вплинути на результати визначення концентрації метотрексату в сироватці, що проводиться методом конкурентного зв'язування з білками із застосуванням бактеріальної дигідрофолатредуктази як ліганду. Однак при визначенні метотрексату радіоімунним методом впливу немає. Триметоприм і сульфаметоксазол можуть також впливати на результати реакції Яффе (визначення креатиніну щодо реакції з пікриновою кислотою в лужному середовищі), при цьому в діапазоні нормальних значень результати завищуються приблизно на 10%. Препарат може знижувати ефективність трициклічних антидепресантів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо вчасно або після їди з достатньою кількістю рідини. Доза призначається індивідуально. Стандартне дозування Дітям віком від 3 до 5 років: по 2 таблетки (120 мг) 2 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років: по 4 таблетки (120 мг) або по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на добу. При гонореї – 2 г сульфаметоксазолу 2 рази на добу з інтервалом 12 годин. Дорослим та дітям старше 12 років: по 960 мг 2 рази на добу, при тривалій терапії по 480 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 5 до 14 днів. При інфекції сечовивідних шляхів лікарський препарат застосовують, як правило, протягом 1014 днів, при загостренні хронічного бронхіту – протягом 14 днів, при інфікуванні шлунково-кишкового тракту паличками Shigella – протягом 5 днів. При тяжкому перебігу та/або хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%. У разі продовження курсу лікування більше 5 днів та/або збільшення дози необхідно проводити гематологічний контроль; у разі зміни картини крові потрібне призначення фолієвої кислоти по 5-10 мг на добу. Дозування в особливих випадках Пневманія, викликана Pneumocystis jirovecii, у дорослих та дітей Рекомендована доза для осіб з підтвердженою інфекцією становить 90-120 мг триметоприму-сульфаметоксазолу/мг маси тіла/добу у розділених дозах, які застосовують кожні 6 годин протягом 14 днів. Верхню межу дози визначають за даними, вказаними нижче Максимальні дози препарату Бісептол ® залежно від маси тіла пацієнтів з пневманією, спричиненої Pneumocystis jirovecii. Маса тіла 16 кг - Доза 480 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 24 кг - Доза 720 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 32 кг - Доза 960 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 40 кг - Доза 1200 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 48 кг - Доза 1440 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 64 кг - Доза 1920 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 80 кг - Доза 2400 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Профілактика пневманії, спричиненої Pneumocystis jirovecii: Дорослі та підлітки (старше 12 років): 960 мг сульфаметоксазолу+триметоприму 1 раз на добу протягом 7 днів. При поганій переносимості препарату можна розглянути зниження добової дози до 480 мг. Діти від 3 до 12 років: 900 мг котримоксазолу/м2 поверхні тіла на добу в 2 рівних розділених дозах кожні 12 годин протягом 3 днів поспіль щотижня. Таблиця 2. Дози препарату Бісептол®, рекомендовані для дітей віком від 3 до 12 років для профілактики пневманії, спричиненої Pneumocvstis jirovecii. Площа поверхні тіла 0,53 м2 – Доза 240 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму кожні 12 годин. Площа поверхні тіла 1,06 м2 – Доза 480 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму кожні 12 годин. Максимальна добова доза становить 1920 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму. М'який шанкер По 960 мг 2 рази на день. Якщо через 7 днів загоєння шкірного елемента немає, можна продовжити терапію ще на 7 днів. Однак слід пам'ятати, що відсутність ефекту може свідчити про резистентність збудника. Гострі неускладнені інфекції сечових шляхів Жінкам із гострими неускладненими інфекціями сечових шляхів рекомендується разовий прийом 1920 мг – 2880 мг. По можливості їх слід приймати ввечері після їжі або перед сном. Нокардіоз Дорослим по 2880 – 3840 мг на добу протягом щонайменше 3 місяців. Дозу слід коригувати залежно від віку, маси тіла хворого, функції нирок та тяжкості захворювання. Іноді лікування продовжують до 18 місяців. Пацієнти з порушенням функції нирок При кліренсі креатиніну >30 мл/хв призначають звичайну дозу, при кліренсі креатиніну 15-30 мл/хв призначають половину звичайної дози, а при кліренсі креатиніну Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати звичайну дозу препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу пацієнти повинні отримувати додаткову дозу препарату, яка становить половину стандартної дози. Пацієнти похилого та старечого віку При нормальній функції нирок призначають нормальну дозу для дорослих. У разі пропуску дози лікарського препарату Якщо пацієнт забув прийняти чергову дозу препарату, слід прийняти її за першої ж можливості. При цьому інтервал до прийому наступної дози повинен бути більше 4 год. Потім слід повернутися до попереднього режиму дозування. Не слід приймати подвійну дозу.ПередозуванняСимптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, інтелектуальні та зорові розлади, у тяжких випадках – кристалурія, гематурія та анурія. Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія) та інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти. Лікування (залежно від симптоматики): заходи щодо запобігання подальшому всмоктуванню препарату, посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (підлуження сечі сприяє виведенню сульфаметоксазолу), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний). Необхідно контролювати картину крові та електроліти. При виражених патологічних змінах картини крові чи жовтяниці призначають специфічне лікування. Для усунення дії триметоприму на кровотворення можна призначати фолінат кальцію у дозі 3-6 мг/м протягом 5-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід призначати лише у випадках, коли користь такої комбінованої терапії перевищує можливий ризик порівняно з іншими антибактеріальними монопрепаратами. Оскільки чутливість бактерій до антибактеріальних препаратів in vitro змінюється у різних географічних областях та у часі, при виборі препарату слід враховувати місцеві дані щодо бактеріальної чутливості. Сульфаметоксазол+триметоприм не рекомендується застосовувати при тонзиліті та фарингіті, які викликані β-гемолітичним стрептококом групи А, через широко поширену резистентність штамів. Описані рідкісні випадки, що становлять загрозу для життя ускладнень, пов'язаних із застосуванням сульфаніламідів, у тому числі некрозу печінки, апластичної анемії, агранулоцитозу, інших порушень з боку крові та реакції підвищеної чутливості з боку дихальної системи (інфільтрати у легенях). Гіперчутливість та алергічні реакції: при першій появі шкірного висипу або будь-якої іншої тяжкої побічної реакції препарат слід відмінити. Пацієнтам зі схильністю до алергічних реакцій та з бронхіальною астмою препарат Бісептол слід призначати з обережністю. Інфільтрати в легенях (на кшталт еозинофільного або алергічного альвеоліту) можуть проявлятися такими симптомами як кашель або задишка. У разі появи або раптового наростання зазначених симптомів необхідно повторно обстежити пацієнта та розглянути питання про припинення лікування препаратом Бісептол®. Порушення з боку нирок: сульфаніламіди, включаючи препарат Бісептол, можуть посилювати діурез, особливо у пацієнтів з набряками, спричиненими серцевою недостатністю. Ретельний контроль функції нирок та концентрації калію в сироватці крові необхідний пацієнтам, які отримують високі дози препарату Бісептол® (у тому числі при терапії пневмоцистної пневмонії, спричиненої Р. jirovecii), а також наступним групам: пацієнтам з порушенням метаболізму калію в анамнезі, які отримують стандартні дози препарату; пацієнтам із нирковою недостатністю; пацієнтам, які отримують препарати, що сприяють розвитку гіперкаліємії. Серйозні небажані реакції: повідомлялося про летальні наслідки, хоча й рідкісні, пов'язані з такими побічними реакціями, як порушення з боку крові, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром та фульмінантний некроз печінки. Необхідно інформувати пацієнтів про ознаки та симптоми реакцій з боку шкіри, а також необхідність ретельного контролю їх розвитку. Найбільший ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу відзначається протягом перших тижнів лікування. Необхідно припинити лікування препаратом Бісептол у разі появи ознак або синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу.Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу можуть бути досягнуті у разі їх раннього виявлення та негайної відміни препарату, який міг їх викликати. Якщо під час лікування препаратом Бісептол у пацієнта розвивається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, не слід відновлювати лікування цим препаратом. У пацієнтів зі СНІДом, які отримують лікування сульфаметоксазолом+триметопримом через інфекцію, спричинену Pneumocystis jirovecii, частіше спостерігаються небажані явища, зокрема, висипання, підвищення температури тіла, лейкопенія, підвищення активності амінотрансфераз у плазмі крові, гіперкалієм. Під час прийому сульфаметоксазолу+триметоприму (як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів) може розвиватись псевдомембранозний коліт. У легких випадках псевдомембранозного коліту досить просто припинити прийом препарату. У випадках помірного та тяжкого ступеня необхідно заповнити втрату рідини, електролітів та білка, а також застосовувати антибактеріальні засоби, що впливають на Clostridium difficile (метронідазол або ванкоміцин). Не слід приймати препарати, що гальмують перистальтику, а також інші препарати з протидіарейною дією. Особливі групи пацієнтів: у пацієнтів похилого та старечого віку, а також у пацієнтів із супутніми захворюваннями, наприклад, з порушенням функції нирок та/або печінки, або при одночасному прийомі інших препаратів, існує підвищений ризик розвитку тяжких небажаних реакцій, який у цих випадках пов'язаний з дозою та тривалістю терапії. Найчастішими тяжкими небажаними реакціями у пацієнтів похилого віку є тяжкі реакції з боку шкіри, мієлосупресія, а також тромбоцитопенія з пурпурою або без неї. Одночасне застосування сечогінних препаратів збільшує ризик розвитку пурпури. Тривалість лікування препаратом Бісептол® повинна бути якомога коротшою, особливо у пацієнтів похилого та старечого віку. При порушенні функції нирок дозу слід скоригувати відповідно до вказівок у розділі «Спосіб застосування та дози». Пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-30 мл/хв), які отримують сульфаметоксазол+триметоприм, необхідно ретельно спостерігати на предмет розвитку симптомів токсичності (нудота, блювання, гіперкаліємія). Пацієнтам з тяжкими гематологічними захворюваннями препарат Бісептол можна призначати лише у виняткових випадках. У пацієнтів похилого та старечого віку, а також у пацієнтів з наявним дефіцитом фолієвої кислоти або нирковою недостатністю, можуть виникати гематологічні зміни, характерні для дефіциту фолієвої кислоти. Вони зникають після призначення фолієвої кислоти (3-6 мг на добу). Через ризик розвитку гемолізу препарат Бісептол® не слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, за винятком випадків наявності абсолютних показань, та застосовувати лише у мінімальних дозах. Як і при призначенні будь-яких сульфаніламідів, необхідно бути обережними у пацієнтів з порфірією або порушенням функції щитовидної залози. Пацієнти, у яких метаболічні процеси характеризуються «повільним ацетилюванням», більш схильні до розвитку ідіосинкразії до сульфаніламідів. Тривала терапія: при тривалому застосуванні препарату Бісептол необхідно регулярно визначати кількість формених елементів крові. При значному зниженні кількості будь-яких клітин крові препарат Бісептол слід відмінити. Пацієнтам, які тривалий час одержують лікування Бісептолом (особливо при нирковій недостатності), необхідно регулярно проводити загальний аналіз сечі та контролювати функцію нирок. Під час лікування потрібно забезпечити достатнє надходження рідини в організм та адекватний діурез для запобігання кристалурії. На фоні лікування препаратом Бісептол® не рекомендується вживати харчові продукти, що містять велику кількість ПАБК – зелені овочі (кольорова капуста, шпинат, бобові), морква, помідори. Слід уникати надмірного сонячного та УФ-опромінення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бісептол®, як правило, не впливає на психофізичні здібності та можливість керування рухомими механізмами, а також транспортним засобом під час руху. Однак при появі таких небажаних симптомів, як головний біль, тремор, нервозність, почуття втоми, слід бути обережним під час керування транспортним засобом і роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
694,00 грн
426,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузії: Діюча речовина: сульфаметоксазол 80 мг; триметоприм 16 мг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь, гідроксид натрію, етанол, бензиловий спирт, натрію метабісульфіт, вода д/і. 10 ампул по 5мл в упаковці.Фармакотерапевтична групаКомбінований антибактеріальний препарат, що містить сульфаметоксазол, що володіє середньою тривалістю дії, гальмує синтез фолевої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою, а також триметолрім-інгібітор бактеріальної редуктази дигідрофолієвої кислоти. Поєднання обох препаратів дає енергійний ефект антибактеріальної дії, у зв'язку з чим бактеріальна стійкість проявляється рідше, порівняно з іншими препаратами. Бісептол має широкий спектр антибактеріальної дії. Він активний щодо: Streptococcus (Streptococcus pneumoniae), Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи ентеротоксогенні штами), Staphylococcus, Escherichia coli, Klebsiella, Enterobacter, Proteus mirabilis, Proteus sp. (включаючи Salmonella typhi та Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordclella pertussis, Enterococcus faecalis, Pasteurella spp., Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumonia, Providencia, деякі види Pseudomonas (крім P.аerugenosa), Serratia marcescens, Yersinia spp., Morganella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci), Shigella, Plasmodium spp.,Toxoplasma gondii, Pneumocystis carini, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp. Стійкі до препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aerugenosa, Mycobacterium tuberculosis, Troponema spp., Leptospira spp., віруси. Пригнічує життєдіяльність кишкової палички, призводить до зменшення синтезу тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та інших вітамінів групи В у кишечнику. Тривалість терапевтичного ефекту становить 7 год.ФармакокінетикаПрепарат швидко проникає у тканини та біологічні рідини організму. Добре розподіляється. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр і в грудне молоко. У легенях та сечі створює концентрації, що перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичуються в бронхіальному секреті, вагінальних виділеннях, секреті та тканинах передміхурової залози, рідини середнього вуха, спиномозкової рідини, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальній рідині. Розподіл обох препаратів різний: сульфаметоксазол розподіляється виключно у позаклітинному просторі, а триметоприм – як усередині клітин, так і позаклітинному просторі. Зв'язування з білками плазми – 66% у сульфаметоксазолу, у триметоприму – 45%. Обидва препарати метаболізуються у печінці. Більшою мірою метаболізується сульфаметоксазол (з утворенням ацетильованих похідних), метаболіти не мають протимікробної активності. Виводяться нирками, як шляхом фільтрації, так і шляхом активної секреції канальцями, у вигляді метаболітів (80% протягом 72 год) та у незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму), концентрація діючих речовин у сечі значно вища, ніж у крові . Незначна кількість препарату виводиться через кишківник. T1/2 сульфаметоксазолу - 9-11 год, триметоприму - 10-12ч, у дітей - суттєво менше і залежить від віку: до першого року - 7-8ч, 1-10 років - 5-6 год. У літніх та пацієнтів з порушенням функції нирок T1/2 збільшується.ІнструкціяПрепарат слід вводити внутрішньовенно краплинно, після розведення (наприклад, 5% розчином декстрози, 0.9% розчином натрію хлориду, розчином Рінгера або 0.45% розчином натрію хлориду з 2.5% розчином декстрози). Розчин для інфузії необхідно приготувати одразу перед введенням, ретельно перемішавши. Після розведення отриманий розчин слід застосовувати протягом 6 год. Не слід застосовувати препарат у вигляді швидкої внутрішньовенної ін'єкції.Показання до застосуванняГострі та хронічні інфекції сечостатевих органів: уретрит, пієлонефрит, цистит, пієліт, простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкер, венерична лімфогранульома, пахова гранульома; інфекції дихальний шляхів: бронхіт (гострий та хронічний); бронхоектатична хвороба, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені; інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна, скарлатина; інфекції ШКТ: черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносійство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, спричинені ентеротоксичними штамами E.coli; інфекції шкіри та м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, абсцес та ранові інфекції, інфекції після хірургічних втручань; сепсис, гострий бруцельоз, токсоплазмоз, остеомієліт, остеоартикулярні інфекції, американський бластомікоз,малярія (Plasmodium falciparum), кашлюк (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняМегалобластна анемія на фоні дефіциту фолієвої кислоти, апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; гіпербілірубінемія у дітей; печінкова та/або ниркова недостатності кліренс креатиніну менше 15 мл/хв); вік до 6 років (тільки для внутрішньом'язового введення); вагітність; період лактації; підвищена індивідуальна чутливість до сульфаніламідів або триметоприму. Не слід застосовувати препарат у недоношених, новонароджених та немовлят до 2 місяців життя. З обережністю застосовується при дефіциті фолієвої кислоти, бронхіальній астмі, захворюваннях щитовидної залози, порушення функції печінки та нирок.Вагітність та лактаціяНе слід призначати препарат під час вагітності та в період грудного вигодовування. Не слід застосовувати препарат у недоношених, новонароджених та немовлят до 2 місяців життя. Дітям віком до 12 років добову дозу призначають із розрахунку 36 мг/кг маси тіла у двох рівних дозах.Побічна діяБісептол зазвичай добре переноситься хворими. Однак, можуть відзначатися в наступні ефекти: З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, гастрит, абдомінальні болі, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит, псевдомембранозний ентероколіт, нудота, блювання, діарея, некроз печінки. З боку ЦНС: головний біль та запаморочення. В окремих випадках – асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити. З боку дихальної системи: бронхоспазм, легеневі інфільтрати. З боку органів кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, кристалурія, гематурія, підвищення вмісту сечовини, гіпокреатинінемія, токсична нефропатія з олігурією та анурією. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія. Алергічні реакції: шкірні висипання та свербіння, фотосенсибілізація, висипання, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, набряк Квінке, почервоніння склер. Місцеві реакції: тромбофлебіт (у місці венопункції), болючість у місці введення. Інші: гіпоглікемії.Взаємодія з лікарськими засобамиБісептол посилює дію фенітоїну, пероральних гіпоглікемічних засобів, похідних варфарину (подовження протромбінового часу, кровотеча). У хворих похилого віку у комбінації із сечогінними засобами (зокрема, з тіазидними діуретиками), підвищується ризик розвитку тромбоцитопенії. Одночасне застосування з циклоспорином зменшує його концентрацію у крові. Не слід вводити препарат внутрішньовенно у комбінації з лікарськими препаратами та розчинами, що містять бікарбонати. Бісептол фармацевтично сумісний з такими препаратами: декстроза для внутрішньовенних інфузій 5%, натрію хлорид для внутрішньовенних інфузій 0.9%, суміш 0.18% натрію хлориду і 4% декстрози для внутрішньовенних інфузій, 6% декстран 7 у 5% декстрозі або у фізіологічному розчині, 10% декстран 40 для внутрішньовенних інфузій у 5% декстрозі або фізіологічному розчині, розчині Рінгера для ін'єкцій. Збільшує антикоагулянтну активність непрямих коагулянтів, посилює дію гіпоглікемічних засобів та метотрексату. Знижує інтенсивність печінкового метаболізму фенітоїну (подовжує його Т1/2 на 39%) та варфарину, посилюючи їхній ефект. Рифампіцин скорочує T1/2 триметоприму. Піриметамін у дозах, що перевищують 25 мг/тиж, збільшує ризик розвитку мегалобластної анемії. Діуретики (частіше тіазиди) збільшують ризик розвитку тромбоцитопенії. Знижують ефект бензокаїну, прокаїну, прокаїнаміду та інших лікарських засобів, в результаті гідролізу яких утворюється ПАБК. Між діуретиками (тіазиди, фуросемід та ін.) та пероральними гіпоглікемічними препаратами (похідні сульфонілсечовини) з одного боку та протимікробними сульфаніламідами з іншого - можливий розвиток перехресної алергічної реакції. Феніноїн, барбітурати, ПАСК посилюють прояви дефіциту фолієвої кислоти. Похідні саліцилової кислоти посилюють дію. Аскорбінова кислота, гексаметилентетрамін та інші лікарські засоби, що закисляють сечу, збільшують ризик розвитку кристалурії. Колестермін знижує абсорбцію, тому його слід приймати через 1 годину після або за 4-6 годин до прийому котримоксазолу. Знижує надійність пероральної контрацепції (пригнічує кишкову мікрофлору та зменшує кишково-печінкову циркуляцію гормональних сполук).Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років призначають по 960 мг (2 ампули по 5 мл, розведені у 250 мл розчину) через кожні 12 год. У особливо тяжких випадках слід призначати по 1440 мг (3 ампули) 2-3 рази на добу. Дітям віком до 12 років добову дозу призначають із розрахунку 36 мг/кг маси тіла у двох рівних дозах. Хворим із нирковою недостатністю (при кліренсі креатиніту 15-30 мл/хв) призначають 50% середньої терапевтичної дози.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кишкова коліка, запаморочення, біль голови, сонливість, депресія, непритомність, сплутаність свідомості, порушення зору, лихоманка, гематурія, кристалурія; при тривалому передозуванні – тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія. жовтяниця. Лікування: промивання шлунка, підкислення сечі збільшує виведення триметоприму, прийом рідини всередину, в/м - 5-15 мг/добу, кальцію фолінату (усуває дію триметоприму на кістковий мозок), при пригніченні кровотворних функцій кісткового мозку, викликаному триметопримом, для стимулювання застосовують препарати фолієвої кислоти внутрішньом'язово (3-6 мг на добу. Курс лікування – 5-7 днів), при необхідності – гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на СНІД, лікованих котримоксазолом, у зв'язку з інфекцією Pneumocystis carinii, частіше відзначаються небажані ефекти: шкірні висипання, підвищення температури тіла, лейкопенія. Бажано визначати концентрацію сульфаметоксазолу у плазмі кожні 2-3 дні безпосередньо перед черговим вливанням. Якщо концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг/мл, лікування має бути перервано доти, доки вона не знизиться нижче 120 мкг/мл. При тривалому лікуванні слід систематично проводити дослідження периферичної крові, функціональний стан печінки та нирок. Літнім пацієнтам рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти (3-6 мг на добу), що не порушує протимікробної активності препарату. Особлива обережність повинна проявлятися при лікуванні хворих похилого віку з підозрою на вихідну нестачу фолатів. Для профілактики кристалурії рекомендується підтримувати достатній обсяг сечі, що виділяється. Імовірність токсичних та алергічних ускладнень сульфаніламідів значно збільшується при ускладненні фільтраційної функції нирок. Недоцільно також на тлі лікування вживати харчові продукти, що містять у великій кількості ПАБК-зелені частини рослин (цвітна капуста, шпинат, бобові), морква, помідори. Слід уникати надмірного сонячного та ультрафіолетового опромінення. Не рекомендується застосовувати при тонзилітах, фарингітах, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А через широко поширену резистентність штамів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: сульфаметоксазол – 400,0 мг; триметоприм – 80,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 177,00 мг, тальк – 15,00 мг, магнію стеарат – 5,00 мг, полівініловий спирт – 3,00 мг. По 20 таблеток у блістер із ПВХ/Al фольги. По 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією із застосування. По 14 таблеток у блістер із ПВХ/Al фольги. По 2 блістери в картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПлоскі, круглі таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою, гравіюванням «Bs» і ризиком.Фармакотерапевтична групаПротимікробний комбінований засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального прийому сульфаметоксазолу+триметоприму швидко та повністю всмоктуються у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту. Через 1-4 години після одноразового прийому 160 мг триметоприму + 800 мг сульфаметоксазолу максимальні концентрації триметоприму в плазмі становлять 1,5-3 мкг/мл, а сульфаметоксазолу – 40 80 мкг/мл. При багаторазовому прийомі з інтервалом 12 годин мінімальні рівноважні концентрації через 2-3 дні стабілізуються в межах 1,3-2,8 мкг/мл для триметоприму та 32-63 мкг/мл для сульфаметоксазолу. Біодоступність Всмоктування сульфаметоксазолу+триметоприму є повним, що відповідає 100% абсолютної біодоступності при пероральному застосуванні обох компонентів. Розподіл Об'єм розподілу триметоприму становить близько 1,6 л/кг, сульфаметоксазолу – близько 0,2 л/кг. Зв'язуюча здатність білків плазми досягає 37% для триметоприму та 62% для сульфаметоксазолу. Триметоприм дещо краще сульфаметоксазолу проникає в незапалену тканину передміхурової залози, насіннєву рідину, секрет піхви, слину, здорову та запалену тканину легень, жовч, у той час як у спинномозкову рідину та водянисту вологу ока обидва компоненти препарату проникають однаково. Великі кількості триметоприму і трохи менші кількості сульфаметоксазолу надходять з кровотоку в інтерстиціальну та інші екстравазальні рідини організму, при цьому концентрації триметоприму і сульфаметоксазолу перевищують мінімальні концентрації для більшості чутливих мікроорганізмів. У людини триметоприм та сульфаметоксазол виявляються у плаценті, крові пуповини, у навколоплідних водах та тканинах плода (печінка, легені), що вказує на проникнення обох речовин через плацентарний бар'єр. Як правило, концентрації триметоприму у плода близькі до таких у матері, а концентрації сульфаметоксазолу у плода нижче, ніж у матері. Обидві речовини виділяються із грудним молоком. Концентрації в грудному молоці близькі (триметоприм) або нижче (сульфаметоксазол) у плазмі матері. Метаболізм Приблизно 30% дози триметоприму піддається метаболізму. Відповідно до результатів дослідження in vitro з печінковими мікросомами людини, не можна виключати роль ізоферментів CYP3A4, CYP1А2 та CYP2C9 в окисному метаболізмі триметоприму. Основними метаболітами триметоприму є 1- і 3-оксиди і 3'- і 4'-гідроксипохідні. Деякі метаболіти мають антимікробну активність. Близько 80% дози сульфаметоксазолу метаболізується у печінці, переважно шляхом N4-ацетилювання (приблизно 40%) та меншою мірою шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою. Сульфаметоксазол піддається окисному метаболізму. Перший ступінь окиснення, що призводить до утворення похідних гідроксиламіну, каталізується ізоферментом CYP2C9. Виведення Періоди напіввиведення двох компонентів дуже близькі один до одного (в середньому, 10 годин для триметоприму та 11 годин для сульфаметоксазолу). Обидві речовини, а також їх метаболіти виводяться майже виключно через нирки, як шляхом клубочкової фільтрації, так і канальцевої секреції, внаслідок чого концентрації обох активних речовин у сечі значно вищі, ніж у крові. Приблизно дві третини дози триметоприму та одна п'ята дози сульфаметоксазолу виводяться нирками у незмінному вигляді. Загальний плазмовий кліренс триметоприму становить 1,9 мл/хв/кг, сульфаметоксазолу – 0,32 мл/хв/кг. Невелика частина активних речовин виводиться кишківником. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Діти Фармакокінетика триметоприму та сульфаметоксазолу залежить від віку (згідно з результатами досліджень у дітей з нормальною функцією нирок). Відзначається зниження швидкості виведення сульфаметоксазолу+триметоприму у дітей до 2-х місяців, проте потім швидкість виведення та загальний кліренс зростають, а період напіввиведення зменшується. Дані зміни фармакокінетики найбільш помітні у новонароджених віком 1,7-24 місяців і зменшуються з віком (якщо порівнювати дітей віком від 1 до 3,6 років, від 7,5 до 10 років та дорослих пацієнтів). Пацієнти похилого віку Зважаючи на важливість ниркового кліренсу при виведенні триметоприму, а також фізіологічне зниження кліренсу креатиніну з віком, очікується зниження ниркового кліренсу та загального кліренсу триметоприму у літніх пацієнтів. Фармакокінетика сульфаметоксазолу менш залежна від віку, тому що нирковий кліренс сульфаметоксазолу становить лише 20% його загального кліренсу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15-30 мл/хв) періоди напіввиведення обох компонентів препарату збільшуються, що потребує корекції дози. Фракційний і безперервний перитонеальний діаліз не істотно впливають на виведення сульфаметоксазолу+триметоприму. Під час гемодіалізу та гемофільтрації концентрація сульфаметоксазолу+триметоприму в плазмі значно знижується. Рекомендується підвищувати дозу сульфаметоксазолу+триметоприму на 50% після кожного сеансу гемодіалізу. Діти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з помірним та тяжким ступенем порушень функції печінки фармакокінетика триметоприму та сульфаметоксазолу значно не відрізняється від такої у здорових добровольців. Пацієнти з муковісцидозом У пацієнтів з муковісцидозом відзначається підвищення ниркового кліренсу триметоприму та метаболічного кліренсу сульфаметоксазолу. В обох компонентів препарату підвищується сумарний плазмовий кліренс та знижується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований бактерицидний хіміотерапевтичний засіб Препарат містить дві активні речовини, які мають синергічну дію, блокуючи два ферменти, що каталізують послідовні стадії біосинтезу фолінової кислоти в мікроорганізмах. Завдяки цьому механізму бактерицидна дія in vitro досягається при таких концентраціях, у яких окремі компоненти препарату мають лише бактеріостатичний ефект. Крім цього, препарат часто буває ефективним щодо збудників, стійких до одного з його компонентів. In vitro антибактеріальна дія препарату охоплює широкий спектр грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів, хоча чутливість може залежати від географічного розташування. Зазвичай чутливі збудники (мінімальна переважна концентрація (МПК)) Коки: Branhamella catarrhalis. Грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae (β-лактамазообразующие и β лактамазонеобразующие штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Е. coli, Citrobacter freundii, другие виды Citrobacter, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, другие виды Klebsiella, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei, Serratia marcescens , Serratis liquefaciens, інші види Serratia, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Shigella spp., Yersinia enterocolitica, інші види Yersinia, Vibrio cholerae. Різні грамнегативні мікроорганізми: Edwardsiella tarda, Alcaligenes faecalis, Pseudomonas cepacia, Burkholderia (Pseudomonas) pseudomallei. Клінічний досвід показує, що чутливими можуть бути і Brucella, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis jirovecii, Cyclospora cayetanensis. Частково чутливі збудники (МПК=80-160 мг/л по сульфаметоксазолу) Коккі: Staphylococcus aureus (метициліночутливі та метициліностійкі штами), Staphylococcus spp. (коагулазонегативні), Streptococcus pneumoniae (пеніциліночутливі та пеніциліностійкі штами). Грамнегативні палички: Haemophilus ducreyi, Providencia rettgeri, інші види Providencia, Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia (раніше називалася Xanthomonas maltophilia). Різні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter Iwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином, A. baumanii), Aeromonas hydrophila. Стійкі збудники (МПК >160 мг/л за сульфаметоксазолом) Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Treponema pallidum. Якщо сульфаметоксазол+триметоприм призначається емпірично, необхідно враховувати місцеві особливості стійкості до препарату потенційних збудників конкретного інфекційного захворювання. При інфекціях, які можуть бути спричинені частково чутливими мікроорганізмами, рекомендується провести пробу на чутливість, щоб унеможливити резистентність збудника. Чутливість до сульфаметоксазолу+триметоприму можна визначити стандартними методами, наприклад, методом дисків або методом розведення, рекомендованим Інститутом клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). ІКЛС рекомендує наступні критерії чутливості: Метод дисків*, діаметр зони придушення зростання (мм) Метод розведення**, МПК (мкг/мл) триметоприм сульфаметоксазол Enterobacteriасеае Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Acinetobacter spp. Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Burkholderia сераcia Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Stenotrophomonas maltophilia Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Інші бактерії, крім Enterobacteriасеае *** Чутливі - ≤2 ≤38 Частково чутливі - - - Стійкі - ≥4 ≥76 Staphylococcus spp. Чутливі ≥16 ≤2 ≤38 Частково чутливі 11-15 - - Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Enterococcus spp. Чутливі ≥16 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 11-15 1-2 19-38 Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Streptococcus pneumoniae Чутливі ≥19 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 16-18 1-2 19-38 Стійкі ≤15 ≥4 ≥76 Haemophilus influenzae & Haemophilus parainfluenzae Чутливі ≥16 ≤0,5 ≤9,5 Частково чутливі 11-15 1-2 19-38 Стійкі ≤10 ≥4 ≥76 Neisseria meningitidis Чутливі ≥30 ≤0,12 ≤2,4 Частково чутливі 26-29 0,25 4,75 Стійкі ≤25 ≥0,5 ≥9,5 * Диск: 1,25 мкг триметоприму та 23,75 мкг сульфаметоксазолу. ** Триметоприм та сульфаметоксазол у співвідношенні 1:19. *** Інші бактерії включають Pseudomonas spp. та інші автотрофи, глюкозонеферментуючі та грамнегативні бактерії, за винятком Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia та Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняБісептол® слід призначати лише у випадках, коли, на думку лікаря, перевага такої терапії перевищує можливий ризик; необхідно вирішити питання про те, чи не можна обійтися застосуванням одного ефективного антибактеріального засобу, а також враховувати рекомендації офіційних посібників щодо належного застосування антибактеріальних препаратів та локальну поширеність стійкості до антибактеріальних препаратів. Оскільки чутливість бактерій до антибіотиків in vitro змінюється у різних географічних областях та у часі, при виборі препарату слід враховувати місцеві особливості бактеріальної чутливості. Препарат Бісептол® слід застосовувати лише при терапії або профілактиці інфекцій, які достовірно або з високою ймовірністю спричинені чутливими до препарату бактеріями чи іншими мікроорганізмами. У разі відсутності такої інформації належна антибактеріальна терапія має бути емпірично обрана відповідно до епідеміологічної обстановки та місцевих особливостей бактеріальної чутливості. Інфекції дихальних шляхів та ЛОР-органів: загострення хронічного бронхіту, середній отит у дітей. Лікування та профілактика (первинна та вторинна) пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, у дорослих та дітей, у тому числі при вираженому імунодефіциті. Інфекції сечостатевого тракту: інфекції сечовивідних шляхів, м'який шанкер. Інфекції шлунково-кишкового тракту: черевний тиф і паратиф, шигельози (викликані чутливими штамами Shigella flexneri та Shigella sonnei, якщо показана антибактеріальна терапія), діарея мандрівників, викликана ентеропатогенними штамами. Інші інфекції: інфекції, спричинені цілим рядом мікроорганізмів (можливе поєднання з іншими антибіотиками), наприклад: бруцельоз, гострий та хронічний остеомієліт, нокардіоз, актиномікоз, токсоплазмоз та південноамериканський бластомікоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до котримоксазолу, триметоприму, сульфаметоксазолу або будь-якого іншого компонента препарату; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми); встановлений діагноз ушкодження паренхіми печінки; тяжка ниркова недостатність, за відсутності можливості визначення концентрації препарату в плазмі (не рекомендується застосування при кліренсі креатиніну нижче 15 мл/хв); тяжкі гематологічні захворювання (апластична анемія, В-12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія, мегалобластна анемія, гіпербілірубінемія у дітей, пов'язана з дефіцитом фолієвої кислоти); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ймовірність розвитку гемолізу); одночасний прийом з дофетилідом, паклітакселом та аміодароном; слід уникати одночасного застосування з клозапіном, оскільки відома здатність останнього викликати агранулоцитоз; перитонеальний діаліз. З обережністю Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (при кліренсі креатиніну 15-30 мл/хв), з дефіцитом фолієвої кислоти (наприклад, у літньому віці, у осіб з алкогольною залежністю, у пацієнтів, які отримують лікування протисудомними препаратами, у осіб з мальабсорбцією та недостатнім харчуванням), у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом, бронхіальною астмою та захворюваннями щитовидної залози, порфірією, у комбінації з препаратами, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2C8 та CYP2C9; одночасне застосування інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту), блокаторів ангіотензинових рецепторів, калійзберігаючих діуретиків та преднізолону.Вагітність та лактаціяВагітність У жінок, які отримують препарат Бісептол на ранніх термінах вагітності, ризик розвитку вроджених аномалій плода не підтвердився. Не можна виключити збільшення ризику спонтанних абортів у 2-3,5 рази у жінок, які отримували тільки триметоприм або триметоприм у комбінації з сульфаметоксазолом протягом першого триместру вагітності, порівняно з жінками, які не отримували антибіотики або антибіотики пеніцилінового ряду. У тварин дуже великі дози триметоприму та сульфаметоксазолу викликали вади розвитку плода, типові для недостатності фолієвої кислоти. Оскільки як триметоприм, так і сульфаметоксазол проникають через плацентарний бар'єр і, таким чином, можуть вплинути на обмін фолієвої кислоти, при вагітності (I II триместр) препарат Бісептол слід призначати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь від його застосування перевищує можливий ризик для плоду. Під час терапії препаратом Бісептол® вагітним жінкам, а також жінкам, які планують вагітність, рекомендується призначати по 5 мг фолієвої кислоти на добу. На пізніх термінах вагітності необхідно уникати застосування препарату Бісептол через можливий ризик ядерної жовтяниці у новонароджених. Період грудного вигодовування Як триметоприм, і сульфаметоксазол проникають у грудне молоко. Незважаючи на те, що з грудним молоком до дитини потрапляє мала кількість препарату Бісептол, рекомендується зіставити можливий ризик для немовляти (ядерна жовтяниця, гіперчутливість) з очікуваним терапевтичним ефектом для матері.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Найчастішими побічними діями є шкірний висип та шлунково-кишкові розлади. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та Частота народження небажаних реакцій Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: грибкові інфекції (кандидоз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія (мегалобластна, гемолітична/аутоімуна або апластична); Дуже рідко: агранулоцитоз, метгемоглобінемія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: реакції гіперчутливості, алергічні реакції (підвищення температури, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба). Порушення з боку обміну речовин та харчування - Рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки: - Рідко: галюцинації. Порушення з боку нервової системи: - Нечасто: судоми; Рідко: нейропатія (включаючи периферичні неврити та парестезії); Дуже рідко: атаксія, асептичний менінгіт/менінгеальна симптоматика; Частота невідома: церебральний васкуліт. Порушення з боку органу зору: - Дуже рідко: увеїт; Частота невідома: ретинальний васкуліт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: системне та несистемне запаморочення. Порушення з боку серцево-судинної системи: - Дуже рідко: алергічний міокардит, пурпура, пурпура Шенлейн-Геноха; Частота невідома: васкуліт, некротизуючий васкуліт, гранулематоз з поліангіїтом, вузликовий періартеріїт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: легеневі інфільтрати; Частота невідома: легеневий васкуліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, блювання; Нечасто: діарея, псевдомембранозний ентероколіт; Рідко: стоматит, глосит; Частота невідома: гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ; Нечасто: гепатит, підвищення концентрації білірубіну; Рідко: холестаз; Дуже рідко: некроз печінки; Частота невідома: синдром «зниклої жовчної протоки». Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання, стійка лікарська еритема, ексфоліативний дерматит, макулопапульозний висип, еритема, свербіж, кореподібний висип; Нечасто: кропив'янка; Дуже рідко: фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже рідко: рабдоміоліз; Частота невідома: артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Часто: підвищення концентрації азоту в крові, підвищення рівня креатиніну; Нечасто: порушення функції нирок; Рідко: кристалурія; Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, посилення діурезу. Частота невідома: спонтанний аборт. Частота невідома: гіперкаліємія, гіпонатріємія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Рідко: венозний біль та флебіт. Опис окремих небажаних явищ Порушення з боку крові найчастіше виражені слабо, протікають безсимптомно та зникають після відміни препарату. Алергічні реакції можуть виникати у пацієнтів із гіперчутливістю до компонентів препарату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин зазвичай виражені слабо та швидко зникають після відміни препарату. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: легеневі інфільтрати, що виникають при еозинофільному або алергічному альвеоліті, можуть проявлятися такими симптомами як кашель та задишка. Порушення з боку обміну речовин та харчування: застосування великих доз триметоприму для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, може призвести до прогресуючого, але оборотного підвищення концентрації калію у сироватці крові. Навіть при застосуванні рекомендованих доз триметоприм може сприяти розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням калієвого обміну, нирковою недостатністю або при одночасному прийомі препаратів, що сприяють розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів, які не мають діагнозу цукрового діабету та отримують сульфаметоксазол+триметоприм, спостерігалися випадки гіпоглікемії, зазвичай, через кілька днів після початку лікування. Ризик гіпоглікемії вищий у пацієнтів з порушенням функції нирок, захворюваннями печінки, недостатнім харчуванням або одержують великі дози сульфаметоксазолу+триметоприму. Порушення шлунково-кишкового тракту: описані випадки гострого панкреатиту на фоні лікування препаратом Бісептол®. Побічні реакції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів У групі ВІЛ-інфікованих пацієнтів небажані явища співставні з такими у загальній популяції пацієнтів, проте деякі небажані явища можуть зустрічатися частіше та відрізнятися за клінічною картиною: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже часто – лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто – гіпоглікемія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – Анорексія, нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто – підвищення «печінкових» трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже часто - Макулопапульозний висип, свербіж. Загальні розлади та порушення в місці введення: Дуже часто - Підвищення температури тіла (зазвичай у поєднанні з макулопапульозним висипом). Зміни лабораторних показників: Дуже часто – Гіперкаліємія; Нечасто – гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Триметоприм є інгібітором транспортера органічних катіонів 2 (ОСТ2), а також слабким інгібітором ізоферменту CYP2C8. Сульфаметоксазол є слабким інгібітором ізоферменту CYP2C9. Системна експозиція препаратів, що транспортуються ОСТ2 (наприклад, дофетилід, амантадин, мемантин та ламівудін), може збільшуватися при сумісному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму. Не слід одночасно застосовувати сульфаметоксазол+триметоприм та дофетилід. Триметоприм пригнічує ниркову екскрецію дофетиліду, збільшує площу під кривою «концентрація - час» AUC на 103% та максимальну концентрацію на 93% дофетиліду. Збільшення концентрації дофетиліду може викликати серйозні шлуночкові аритмії з подовженням інтервалу QT, включаючи аритмію torsades de pointes. У пацієнтів, які отримують амантадин або мемантин, збільшується ризик розвитку небажаних явищ з боку нервової системи (таких як делірій та міоклонія). Системна експозиція препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментом CYP2C8 (наприклад, паклітаксел, аміодарон, дапсон, репаглінід, росиглітазон та піоглітазон), може збільшуватися при сумісному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму. Паклітаксел і аміодарон мають низький терапевтичний індекс, одночасне їх застосування з сульфаметоксазолом+триметопримом не рекомендується. Дапсон і сульфаметоксазол+триметоприм можуть стати причиною розвитку метгемоглобінемії, оскільки існує потенціал для їхньої фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Пацієнтів, які отримують дапсон і сульфаметоксазол+триметоприм, необхідно ретельно моніторувати щодо розвитку метгемоглобінемії. За необхідності слід призначити альтернативну терапію. Пацієнтів, які отримують репаглінід або піоглітазон, необхідно регулярно моніторувати щодо розвитку гіпоглікемії. Системна експозиція препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментом CYP2C9 (наприклад, кумарини (варфарин, аценокумарол), фенітоїн та похідні сульфонілсечовини (глибенкламід, гліклазід та гліпізид)), може збільшуватись при спільному застосуванні сульфаметоксазолу. У пацієнтів, які отримують кумарини, необхідно моніторувати згортання крові. Препарат Бісептол може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після призначення стандартних доз триметоприму та сульфаметоксазолу спостерігалося збільшення періоду напіввиведення фенітоїну на 39% та зменшення його кліренсу на 27%. Пацієнтів, які отримують фенітоїн, необхідно моніторувати щодо виникнення токсичної дії фенітоїну. Пацієнтів, які отримують похідні сульфонілсечовини (глибенкламід, гліклазид та гліпізид), необхідно моніторувати щодо розвитку гіпоглікемії. Препарат Бісептол здатний знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Під час лікування препаратом Бісептол® жінкам рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції. Одночасне застосування сульфаметоксазолу+триметоприму та індометацину може спричинити підвищення концентрації сульфаметоксазолу в плазмі крові. Препарат Бісептол може підвищити сироваткові концентрації дигоксину, особливо у літніх пацієнтів, тому необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в сироватці. Фармакодинамічна взаємодія та взаємодія з невідомим механізмом Частота розвитку та тяжкість мієлотоксичних та нефротоксичних небажаних явищ може збільшуватися при одночасному застосуванні сульфаметоксазолу+триметоприму та інших препаратів, які мають мієлосупресивну дію або здатні викликати порушення функції нирок (аналоги нуклеозидів, такролімус, азатиоприн). Пацієнтів, які отримують такі препарати одночасно з сульфаметоксазол+триметоприм, слід моніторувати щодо розвитку гематологічної та/або ниркової токсичності. Слід уникати одночасного застосування з клозапіном, оскільки відома здатність останнього викликати агранулоцитоз. У пацієнтів похилого та старечого віку при одночасному застосуванні деяких діуретиків (головним чином тіазидних) спостерігалося збільшення кількості випадків тромбоцитопенії. У пацієнтів, які отримують діуретики, слід регулярно моніторувати рівень тромбоцитів у крові. У пацієнтів, які отримують сульфаметоксазол+триметоприм та циклоспорин після пересадки нирки, може спостерігатись оборотне погіршення функції нирок. Сульфонаміди, у тому числі сульфаметоксазол, можуть конкурувати за зв'язування з білками та нирковий транспорт метотрексату, збільшуючи таким чином концентрації вільного метотрексату та його системний ефект. У пацієнтів, які приймають триметоприм та метотрексат, були описані випадки панцитопенії. Триметоприм має низьку афінність до дегідрофолатредуктази людини, однак може посилити токсичність метотрексату, особливо у присутності таких факторів ризику, як старечий вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок, пригнічення кісткового мозку, а також у пацієнтів, які отримують високі дози мета. Для профілактики мієлосупресії таким пацієнтам необхідно призначати фолієву кислоту або фолінат кальцію. Можна припускати, що при одночасному призначенні сульфаметоксазол+триметоприм пацієнтам, які отримують піриметамін для профілактики малярії в дозах більше 25 мг на тиждень, у них може розвинутись мегалобластна анемія. Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні сульфаметоксазол+триметоприм та препаратів, що підвищують концентрацію калію в сироватці крові (таких як інгібітори АПФ, блокатори ангіотензинових рецепторів, калійзберігаючі діуретики та преднізолону) за рахунок калійзтримуючої дії. Лабораторні дослідження Сульфаметоксазол+триметоприм і, зокрема, триметоприм, що входить до його складу, можуть вплинути на результати визначення концентрації метотрексату в сироватці, що проводиться методом конкурентного зв'язування з білками із застосуванням бактеріальної дигідрофолатредуктази як ліганду. Однак при визначенні метотрексату радіоімунним методом впливу немає. Триметоприм і сульфаметоксазол можуть також впливати на результати реакції Яффе (визначення креатиніну щодо реакції з пікриновою кислотою в лужному середовищі), при цьому в діапазоні нормальних значень результати завищуються приблизно на 10%. Препарат може знижувати ефективність трициклічних антидепресантів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо вчасно або після їди з достатньою кількістю рідини. Доза призначається індивідуально. Стандартне дозування Дітям віком від 3 до 5 років: по 2 таблетки (120 мг) 2 рази на добу. Дітям віком від 6 до 12 років: по 4 таблетки (120 мг) або по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на добу. При гонореї – 2 г сульфаметоксазолу 2 рази на добу з інтервалом 12 годин. Дорослим та дітям старше 12 років: по 960 мг 2 рази на добу, при тривалій терапії по 480 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить від 5 до 14 днів. При інфекції сечовивідних шляхів лікарський препарат застосовують, як правило, протягом 1014 днів, при загостренні хронічного бронхіту – протягом 14 днів, при інфікуванні шлунково-кишкового тракту паличками Shigella – протягом 5 днів. При тяжкому перебігу та/або хронічній формі інфекційних захворювань допустиме збільшення разової дози на 30-50%. У разі продовження курсу лікування більше 5 днів та/або збільшення дози необхідно проводити гематологічний контроль; у разі зміни картини крові потрібне призначення фолієвої кислоти по 5-10 мг на добу. Дозування в особливих випадках Пневманія, викликана Pneumocystis jirovecii, у дорослих та дітей Рекомендована доза для осіб з підтвердженою інфекцією становить 90-120 мг триметоприму-сульфаметоксазолу/мг маси тіла/добу у розділених дозах, які застосовують кожні 6 годин протягом 14 днів. Верхню межу дози визначають за даними, вказаними нижче Максимальні дози препарату Бісептол ® залежно від маси тіла пацієнтів з пневманією, спричиненої Pneumocystis jirovecii. Маса тіла 16 кг - Доза 480 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 24 кг - Доза 720 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 32 кг - Доза 960 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 40 кг - Доза 1200 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 48 кг - Доза 1440 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 64 кг - Доза 1920 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Маса тіла 80 кг - Доза 2400 мг котримоксазолу кожні 6 годин. Профілактика пневманії, спричиненої Pneumocystis jirovecii: Дорослі та підлітки (старше 12 років): 960 мг сульфаметоксазолу+триметоприму 1 раз на добу протягом 7 днів. При поганій переносимості препарату можна розглянути зниження добової дози до 480 мг. Діти від 3 до 12 років: 900 мг котримоксазолу/м2 поверхні тіла на добу в 2 рівних розділених дозах кожні 12 годин протягом 3 днів поспіль щотижня. Таблиця 2. Дози препарату Бісептол®, рекомендовані для дітей віком від 3 до 12 років для профілактики пневманії, спричиненої Pneumocvstis jirovecii. Площа поверхні тіла 0,53 м2 – Доза 240 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму кожні 12 годин. Площа поверхні тіла 1,06 м2 – Доза 480 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму кожні 12 годин. Максимальна добова доза становить 1920 мг сульфаметоксазолу+ триметоприму. М'який шанкер По 960 мг 2 рази на день. Якщо через 7 днів загоєння шкірного елемента немає, можна продовжити терапію ще на 7 днів. Однак слід пам'ятати, що відсутність ефекту може свідчити про резистентність збудника. Гострі неускладнені інфекції сечових шляхів Жінкам із гострими неускладненими інфекціями сечових шляхів рекомендується разовий прийом 1920 мг – 2880 мг. По можливості їх слід приймати ввечері після їжі або перед сном. Нокардіоз Дорослим по 2880 – 3840 мг на добу протягом щонайменше 3 місяців. Дозу слід коригувати залежно від віку, маси тіла хворого, функції нирок та тяжкості захворювання. Іноді лікування продовжують до 18 місяців. Пацієнти з порушенням функції нирок При кліренсі креатиніну >30 мл/хв призначають звичайну дозу, при кліренсі креатиніну 15-30 мл/хв призначають половину звичайної дози, а при кліренсі креатиніну Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід застосовувати звичайну дозу препарату. Після кожного сеансу гемодіалізу пацієнти повинні отримувати додаткову дозу препарату, яка становить половину стандартної дози. Пацієнти похилого та старечого віку При нормальній функції нирок призначають нормальну дозу для дорослих. У разі пропуску дози лікарського препарату Якщо пацієнт забув прийняти чергову дозу препарату, слід прийняти її за першої ж можливості. При цьому інтервал до прийому наступної дози повинен бути більше 4 год. Потім слід повернутися до попереднього режиму дозування. Не слід приймати подвійну дозу.ПередозуванняСимптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, інтелектуальні та зорові розлади, у тяжких випадках – кристалурія, гематурія та анурія. Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія) та інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти. Лікування (залежно від симптоматики): заходи щодо запобігання подальшому всмоктуванню препарату, посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (підлуження сечі сприяє виведенню сульфаметоксазолу), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний). Необхідно контролювати картину крові та електроліти. При виражених патологічних змінах картини крові чи жовтяниці призначають специфічне лікування. Для усунення дії триметоприму на кровотворення можна призначати фолінат кальцію у дозі 3-6 мг/м протягом 5-7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід призначати лише у випадках, коли користь такої комбінованої терапії перевищує можливий ризик порівняно з іншими антибактеріальними монопрепаратами. Оскільки чутливість бактерій до антибактеріальних препаратів in vitro змінюється у різних географічних областях та у часі, при виборі препарату слід враховувати місцеві дані щодо бактеріальної чутливості. Сульфаметоксазол+триметоприм не рекомендується застосовувати при тонзиліті та фарингіті, які викликані β-гемолітичним стрептококом групи А, через широко поширену резистентність штамів. Описані рідкісні випадки, що становлять загрозу для життя ускладнень, пов'язаних із застосуванням сульфаніламідів, у тому числі некрозу печінки, апластичної анемії, агранулоцитозу, інших порушень з боку крові та реакції підвищеної чутливості з боку дихальної системи (інфільтрати у легенях). Гіперчутливість та алергічні реакції: при першій появі шкірного висипу або будь-якої іншої тяжкої побічної реакції препарат слід відмінити. Пацієнтам зі схильністю до алергічних реакцій та з бронхіальною астмою препарат Бісептол слід призначати з обережністю. Інфільтрати в легенях (на кшталт еозинофільного або алергічного альвеоліту) можуть проявлятися такими симптомами як кашель або задишка. У разі появи або раптового наростання зазначених симптомів необхідно повторно обстежити пацієнта та розглянути питання про припинення лікування препаратом Бісептол®. Порушення з боку нирок: сульфаніламіди, включаючи препарат Бісептол, можуть посилювати діурез, особливо у пацієнтів з набряками, спричиненими серцевою недостатністю. Ретельний контроль функції нирок та концентрації калію в сироватці крові необхідний пацієнтам, які отримують високі дози препарату Бісептол® (у тому числі при терапії пневмоцистної пневмонії, спричиненої Р. jirovecii), а також наступним групам: пацієнтам з порушенням метаболізму калію в анамнезі, які отримують стандартні дози препарату; пацієнтам із нирковою недостатністю; пацієнтам, які отримують препарати, що сприяють розвитку гіперкаліємії. Серйозні небажані реакції: повідомлялося про летальні наслідки, хоча й рідкісні, пов'язані з такими побічними реакціями, як порушення з боку крові, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром та фульмінантний некроз печінки. Необхідно інформувати пацієнтів про ознаки та симптоми реакцій з боку шкіри, а також необхідність ретельного контролю їх розвитку. Найбільший ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу відзначається протягом перших тижнів лікування. Необхідно припинити лікування препаратом Бісептол у разі появи ознак або синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу.Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу можуть бути досягнуті у разі їх раннього виявлення та негайної відміни препарату, який міг їх викликати. Якщо під час лікування препаратом Бісептол у пацієнта розвивається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, не слід відновлювати лікування цим препаратом. У пацієнтів зі СНІДом, які отримують лікування сульфаметоксазолом+триметопримом через інфекцію, спричинену Pneumocystis jirovecii, частіше спостерігаються небажані явища, зокрема, висипання, підвищення температури тіла, лейкопенія, підвищення активності амінотрансфераз у плазмі крові, гіперкалієм. Під час прийому сульфаметоксазолу+триметоприму (як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів) може розвиватись псевдомембранозний коліт. У легких випадках псевдомембранозного коліту досить просто припинити прийом препарату. У випадках помірного та тяжкого ступеня необхідно заповнити втрату рідини, електролітів та білка, а також застосовувати антибактеріальні засоби, що впливають на Clostridium difficile (метронідазол або ванкоміцин). Не слід приймати препарати, що гальмують перистальтику, а також інші препарати з протидіарейною дією. Особливі групи пацієнтів: у пацієнтів похилого та старечого віку, а також у пацієнтів із супутніми захворюваннями, наприклад, з порушенням функції нирок та/або печінки, або при одночасному прийомі інших препаратів, існує підвищений ризик розвитку тяжких небажаних реакцій, який у цих випадках пов'язаний з дозою та тривалістю терапії. Найчастішими тяжкими небажаними реакціями у пацієнтів похилого віку є тяжкі реакції з боку шкіри, мієлосупресія, а також тромбоцитопенія з пурпурою або без неї. Одночасне застосування сечогінних препаратів збільшує ризик розвитку пурпури. Тривалість лікування препаратом Бісептол® повинна бути якомога коротшою, особливо у пацієнтів похилого та старечого віку. При порушенні функції нирок дозу слід скоригувати відповідно до вказівок у розділі «Спосіб застосування та дози». Пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-30 мл/хв), які отримують сульфаметоксазол+триметоприм, необхідно ретельно спостерігати на предмет розвитку симптомів токсичності (нудота, блювання, гіперкаліємія). Пацієнтам з тяжкими гематологічними захворюваннями препарат Бісептол можна призначати лише у виняткових випадках. У пацієнтів похилого та старечого віку, а також у пацієнтів з наявним дефіцитом фолієвої кислоти або нирковою недостатністю, можуть виникати гематологічні зміни, характерні для дефіциту фолієвої кислоти. Вони зникають після призначення фолієвої кислоти (3-6 мг на добу). Через ризик розвитку гемолізу препарат Бісептол® не слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, за винятком випадків наявності абсолютних показань, та застосовувати лише у мінімальних дозах. Як і при призначенні будь-яких сульфаніламідів, необхідно бути обережними у пацієнтів з порфірією або порушенням функції щитовидної залози. Пацієнти, у яких метаболічні процеси характеризуються «повільним ацетилюванням», більш схильні до розвитку ідіосинкразії до сульфаніламідів. Тривала терапія: при тривалому застосуванні препарату Бісептол необхідно регулярно визначати кількість формених елементів крові. При значному зниженні кількості будь-яких клітин крові препарат Бісептол слід відмінити. Пацієнтам, які тривалий час одержують лікування Бісептолом (особливо при нирковій недостатності), необхідно регулярно проводити загальний аналіз сечі та контролювати функцію нирок. Під час лікування потрібно забезпечити достатнє надходження рідини в організм та адекватний діурез для запобігання кристалурії. На фоні лікування препаратом Бісептол® не рекомендується вживати харчові продукти, що містять велику кількість ПАБК – зелені овочі (кольорова капуста, шпинат, бобові), морква, помідори. Слід уникати надмірного сонячного та УФ-опромінення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бісептол®, як правило, не впливає на психофізичні здібності та можливість керування рухомими механізмами, а також транспортним засобом під час руху. Однак при появі таких небажаних симптомів, як головний біль, тремор, нервозність, почуття втоми, слід бути обережним під час керування транспортним засобом і роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему