Лекарства и БАД Хиты продаж
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: натрію пикосульфат 5 мг (як натрію пикосульфата моногідрату 5,187 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат 71,0 мг; крохмаль кукурудзяний у 1,5 мг; кремнію діоксид колоїдний 1,7 мг; крохмаль картопляний ццролізований 0,3 мг; стеарат магнію 0,5 мг. По 20 або 50 таблеток у поліпропіленову тубу, закупорену пластиковою пробкою. Туба з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, круглі, плоскоциліндричні пігулки зі скошеними краями, на одному боці пігулки вигравірувано "5L" по обидва боки розділової ризики, з іншого боку - логотип компанії, фактично без запаху.Фармакотерапевтична групаПроносний препарат, що стимулює перистальтику кишечника.ФармакокінетикаВсмоктування та метаболізм Абсорбція препарату незначна, що виключає ентерогепатичну циркуляцію. Після прийому внутрішньо натрію пікосульфат проходить у незміненому вигляді через шлунок та тонку кишку, надходячи у товсту кишку. Препарат практично повністю метаболізується у кишковій стінці та печінці до неактивного глюкуроніду. У дистальному відділі товстої кишки відбувається розщеплення натрію пікосульфату з утворенням активного метаболіту, біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану. Час розвитку проносного ефекту препарату визначається швидкістю вивільнення активного метаболіту та становить 6-12 год. Взаємозв'язок між проносним ефектом активного метаболіту та його концентрацією у сироватці крові відсутня. Виведення Після прийому внутрішньо препарату в дозі 10 мг близько 10.4% загальної дози виводиться нирками у вигляді глюкуроніду через 48 годин. При застосуванні препарату у вищих дозах виведення нирками зменшується.ФармакодинамікаДіюча речовина - натрію пікосульфат - являє собою проносну тріарилметанову групу. Як місцеве проносне, натрію пікосульфат після бактеріального розщеплення в товстому кишечнику має стимулюючу дію на слизову оболонку товстого кишечника, збільшуючи перистальтику, сприяє накопиченню води та електролітів у товстому кишечнику. Це призводить до стимуляції акта дефекації, зменшення часу евакуації та розм'якшення випорожнень. Натрію пикосульфат, будучи проносним засобом, що діє на рівні товстої кишки, стимулює природний процес евакуації вмісту з нижніх відділів ШКТ. Тому препарат не впливає на перетравлення або всмоктування калорійної їжі чи незамінних поживних речовин у тонкому кишечнику. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель.Показання до застосуванняЯк проносний засіб у наступних випадках: запор, зумовлений атонією та гіпотонією товстої кишки (у т.ч. у літньому віці, у лежачих хворих, після операцій, після пологів та в період лактації); запор, спричинений прийомом лікарських засобів; для регулювання випорожнення при геморої, проктите, анальних тріщинах (для розм'якшення консистенції калу); захворювання жовчного міхура, синдром подразненої кишки з величезним переважанням запорів; запор, обумовлений дисбактеріозом кишечника, порушення дієти.Протипоказання до застосуваннякишкова непрохідність; обструктивні захворювання кишок; гострі захворювання органів черевної порожнини або сильний біль у животі, які можуть супроводжуватися нудотою, блюванням, підвищенням температури тіла (включаючи апендицит); гострі запальні захворювання кишок; тяжка дегідратація; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (для таблеток); непереносимість фруктози (для крапель); дитячий вік до 4 років (для пігулок); підвищена чутливість до натрію пікосульфату або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротягом тривалого досвіду застосування препарату небажаних явищ при вагітності не виявлено. Однак через відсутність досліджень, застосування препарату Гутталакс® при вагітності рекомендовано лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Прийом препарату у І триместрі вагітності протипоказаний. У II та III триместрах вагітності прийом препарату можливий лише за призначенням лікаря. Активний метаболіт та його глюкуроніди не виділяються із грудним молоком. Таким чином, препарат можна застосовувати у період грудного вигодовування. Дослідження щодо впливу препарату на фертильність не проводилися. У результаті доклінічних досліджень тератогенних ефектів на репродуктивність виявлено був.Побічна діяЗ боку травної системи: дискомфорт, нудота, блювання, спазми та болі в ділянці живота, діарея. З боку нервової системи: запаморочення та непритомність. Запаморочення і непритомність, що виникають після прийому препарату, мабуть, пов'язані з вазовоюгальною відповіддю (наприклад, напругою при дефекації, спазмами в області живота). З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиДіуретики або кортикостероїди збільшують ризик порушення електролітного балансу (гіпокаліємії) при застосуванні препарату у високих дозах. Порушення електролітного балансу може підвищувати чутливість до серцевих глікозидів. Спільне застосування препарату та антибіотиків може знижувати послаблюючий ефект препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки необхідно запивати достатньою кількістю рідини. Краплі не обов'язково розчиняти у рідині. Для отримання проносного ефекту в ранковий час слід приймати препарат напередодні на ніч. Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 1-2 таб. або 10-20 крапель (5-10 мг)/добу. Дітям віком 4-10 років призначають по 1/2-1 таб. або 5-10 крапель (2.5-5 мг)/сут. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель. Рекомендована доза для дітей віком до 4 років становить 0.25 мг/кг маси тіла/добу. Це відповідає 1 краплі препарату (0.5 мг пікосульфату натрію) на 2 кг маси тіла/добу. Рекомендується розпочинати лікування з меншої дози. Для того щоб досягти регулярного випорожнення, дозу можна підвищувати до максимальної рекомендованої. Не слід перевищувати максимальну добову дозу, що рекомендується.ПередозуванняСимптоми При застосуванні препарату у високих дозах можливі діарея, зневоднення, зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, гіпокаліємія, судоми. Крім того, є повідомлення про випадки ішемії мускулатури товстого кишечника, пов'язані з прийомом препарату в дозах, які значно перевищують рекомендовані для звичайного лікування запору. Препарат Гутталакс®, як і інші проносні, при хронічному передозуванні може призвести до хронічної діареї, болю в області живота, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, сечокам'яної хвороби. У зв'язку з хронічним зловживанням проносними може розвинутись пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м'язова слабкість, пов'язана з гіпокаліємією. Лікування Для зменшення абсорбції препарату після прийому внутрішньо можна викликати блювання або провести промивання шлунка. Може знадобитися заповнення рідини та корекція балансу електролітів, а також призначення спазмолітичних засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати щодня без консультації лікаря більше 10 днів. Тривале застосування препарату у високих дозах може призводити до втрати рідини, порушення балансу електролітів, гіпокаліємії. У пацієнтів, які приймали Гутталакс®, спостерігалися запаморочення та непритомність. Аналіз показав, що ці випадки пов'язані з непритомністю при дефекації (або непритомністю, спричиненою напругою при дефекації) або з вазовагальною відповіддю на біль у животі, яка може бути обумовлена запором, і не обов'язково пов'язана з прийомом препарату. В одній таблетці (5 мг) міститься 67.5 мг лактози. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей старше 10 років та для дітей 4-10 років міститься 135.0 мг та 67.5 мг лактози відповідно. В 1 мл крапель міститься 0.45 мг сорбітолу. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей 4-10 років міститься 0.6 г та 0.3 г сорбітолу відповідно. Використання у педіатрії Дітям старше 4 років слід приймати препарат тільки за призначенням лікаря. Препарат у формі крапель не має смакових якостей, тому дітям можна додавати в їжу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних клінічних досліджень вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами не проводилося. Незважаючи на це, пацієнтам слід повідомляти, що при застосуванні препарату внаслідок вазовагальної реакції (тобто під час спазму кишечника) можуть виникати запаморочення та/або непритомність. У разі спазму кишечника пацієнтам слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, зокрема. керування автотранспортом або управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
572,00 грн
270,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активна речовина: натрію пикосульфату моногідрат 0,75 г; допоміжні речовини: натрію бензоат 0,20 г; натрію цитрату дигідрат 0,15 г; сорбітол рідкий (некристалізується) 64,37 г; лимонної кислоти моногідрат 0,14 г; вода очищена 49,89 р. По 15 мл або 30 мл у пластмасовий флакон, закупорений пробкою-крапельницею і кришкою, що загвинчується. Флакон з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний до жовтуватого або трохи жовтувато-коричневого кольору, трохи в'язкий розчин.Фармакотерапевтична групаПроносний препарат, що стимулює перистальтику кишечника.ФармакокінетикаВсмоктування та метаболізм Абсорбція препарату незначна, що виключає ентерогепатичну циркуляцію. Після прийому внутрішньо натрію пікосульфат проходить у незміненому вигляді через шлунок та тонку кишку, надходячи у товсту кишку. Препарат практично повністю метаболізується у кишковій стінці та печінці до неактивного глюкуроніду. У дистальному відділі товстої кишки відбувається розщеплення натрію пікосульфату з утворенням активного метаболіту, біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану. Час розвитку проносного ефекту препарату визначається швидкістю вивільнення активного метаболіту та становить 6-12 год. Взаємозв'язок між проносним ефектом активного метаболіту та його концентрацією у сироватці крові відсутня. Виведення Після прийому внутрішньо препарату в дозі 10 мг близько 10.4% загальної дози виводиться нирками у вигляді глюкуроніду через 48 годин. При застосуванні препарату у вищих дозах виведення нирками зменшується.ФармакодинамікаДіюча речовина - натрію пікосульфат - являє собою проносну тріарилметанову групу. Як місцеве проносне, натрію пікосульфат після бактеріального розщеплення в товстому кишечнику має стимулюючу дію на слизову оболонку товстого кишечника, збільшуючи перистальтику, сприяє накопиченню води та електролітів у товстому кишечнику. Це призводить до стимуляції акта дефекації, зменшення часу евакуації та розм'якшення випорожнень. Натрію пикосульфат, будучи проносним засобом, що діє на рівні товстої кишки, стимулює природний процес евакуації вмісту з нижніх відділів ШКТ. Тому препарат не впливає на перетравлення або всмоктування калорійної їжі чи незамінних поживних речовин у тонкому кишечнику. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель.Показання до застосуванняЯк проносний засіб у наступних випадках: запор, зумовлений атонією та гіпотонією товстої кишки (у т.ч. у літньому віці, у лежачих хворих, після операцій, після пологів та в період лактації); запор, спричинений прийомом лікарських засобів; для регулювання випорожнення при геморої, проктите, анальних тріщинах (для розм'якшення консистенції калу); захворювання жовчного міхура, синдром подразненої кишки з величезним переважанням запорів; запор, обумовлений дисбактеріозом кишечника, порушення дієти.Протипоказання до застосуваннякишкова непрохідність; обструктивні захворювання кишок; гострі захворювання органів черевної порожнини або сильний біль у животі, які можуть супроводжуватися нудотою, блюванням, підвищенням температури тіла (включаючи апендицит); гострі запальні захворювання кишок; тяжка дегідратація; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (для таблеток); непереносимість фруктози (для крапель); дитячий вік до 4 років (для пігулок); підвищена чутливість до натрію пікосульфату або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротягом тривалого досвіду застосування препарату небажаних явищ при вагітності не виявлено. Однак через відсутність досліджень, застосування препарату Гутталакс® при вагітності рекомендовано лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Прийом препарату у І триместрі вагітності протипоказаний. У II та III триместрах вагітності прийом препарату можливий лише за призначенням лікаря. Активний метаболіт та його глюкуроніди не виділяються із грудним молоком. Таким чином, препарат можна застосовувати у період грудного вигодовування. Дослідження щодо впливу препарату на фертильність не проводилися. У результаті доклінічних досліджень тератогенних ефектів на репродуктивність виявлено був.Побічна діяЗ боку травної системи: дискомфорт, нудота, блювання, спазми та болі в ділянці живота, діарея. З боку нервової системи: запаморочення та непритомність. Запаморочення і непритомність, що виникають після прийому препарату, мабуть, пов'язані з вазовоюгальною відповіддю (наприклад, напругою при дефекації, спазмами в області живота). З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиДіуретики або кортикостероїди збільшують ризик порушення електролітного балансу (гіпокаліємії) при застосуванні препарату у високих дозах. Порушення електролітного балансу може підвищувати чутливість до серцевих глікозидів. Спільне застосування препарату та антибіотиків може знижувати послаблюючий ефект препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки необхідно запивати достатньою кількістю рідини. Краплі не обов'язково розчиняти у рідині. Для отримання проносного ефекту в ранковий час слід приймати препарат напередодні на ніч. Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 1-2 таб. або 10-20 крапель (5-10 мг)/добу. Дітям віком 4-10 років призначають по 1/2-1 таб. або 5-10 крапель (2.5-5 мг)/сут. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель. Рекомендована доза для дітей віком до 4 років становить 0.25 мг/кг маси тіла/добу. Це відповідає 1 краплі препарату (0.5 мг пікосульфату натрію) на 2 кг маси тіла/добу. Рекомендується розпочинати лікування з меншої дози. Для того щоб досягти регулярного випорожнення, дозу можна підвищувати до максимальної рекомендованої. Не слід перевищувати максимальну добову дозу, що рекомендується.ПередозуванняСимптоми При застосуванні препарату у високих дозах можливі діарея, зневоднення, зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, гіпокаліємія, судоми. Крім того, є повідомлення про випадки ішемії мускулатури товстого кишечника, пов'язані з прийомом препарату в дозах, які значно перевищують рекомендовані для звичайного лікування запору. Препарат Гутталакс®, як і інші проносні, при хронічному передозуванні може призвести до хронічної діареї, болю в області живота, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, сечокам'яної хвороби. У зв'язку з хронічним зловживанням проносними може розвинутись пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м'язова слабкість, пов'язана з гіпокаліємією. Лікування Для зменшення абсорбції препарату після прийому внутрішньо можна викликати блювання або провести промивання шлунка. Може знадобитися заповнення рідини та корекція балансу електролітів, а також призначення спазмолітичних засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати щодня без консультації лікаря більше 10 днів. Тривале застосування препарату у високих дозах може призводити до втрати рідини, порушення балансу електролітів, гіпокаліємії. У пацієнтів, які приймали Гутталакс®, спостерігалися запаморочення та непритомність. Аналіз показав, що ці випадки пов'язані з непритомністю при дефекації (або непритомністю, спричиненою напругою при дефекації) або з вазовагальною відповіддю на біль у животі, яка може бути обумовлена запором, і не обов'язково пов'язана з прийомом препарату. В одній таблетці (5 мг) міститься 67.5 мг лактози. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей старше 10 років та для дітей 4-10 років міститься 135.0 мг та 67.5 мг лактози відповідно. В 1 мл крапель міститься 0.45 мг сорбітолу. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей 4-10 років міститься 0.6 г та 0.3 г сорбітолу відповідно. Використання у педіатрії Дітям старше 4 років слід приймати препарат тільки за призначенням лікаря. Препарат у формі крапель не має смакових якостей, тому дітям можна додавати в їжу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних клінічних досліджень вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами не проводилося. Незважаючи на це, пацієнтам слід повідомляти, що при застосуванні препарату внаслідок вазовагальної реакції (тобто під час спазму кишечника) можуть виникати запаморочення та/або непритомність. У разі спазму кишечника пацієнтам слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, зокрема. керування автотранспортом або управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
656,00 грн
270,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 100 мл: Активна речовина: натрію пикосульфату моногідрат 0,75 г; допоміжні речовини: натрію бензоат 0,20 г; натрію цитрату дигідрат 0,15 г; сорбітол рідкий (некристалізується) 64,37 г; лимонної кислоти моногідрат 0,14 г; вода очищена 49,89 р. По 15 мл або 30 мл у пластмасовий флакон, закупорений пробкою-крапельницею і кришкою, що загвинчується. Флакон з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний до жовтуватого або трохи жовтувато-коричневого кольору, трохи в'язкий розчин.Фармакотерапевтична групаПроносний препарат, що стимулює перистальтику кишечника.ФармакокінетикаВсмоктування та метаболізм Абсорбція препарату незначна, що виключає ентерогепатичну циркуляцію. Після прийому внутрішньо натрію пікосульфат проходить у незміненому вигляді через шлунок та тонку кишку, надходячи у товсту кишку. Препарат практично повністю метаболізується у кишковій стінці та печінці до неактивного глюкуроніду. У дистальному відділі товстої кишки відбувається розщеплення натрію пікосульфату з утворенням активного метаболіту, біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану. Час розвитку проносного ефекту препарату визначається швидкістю вивільнення активного метаболіту та становить 6-12 год. Взаємозв'язок між проносним ефектом активного метаболіту та його концентрацією у сироватці крові відсутня. Виведення Після прийому внутрішньо препарату в дозі 10 мг близько 10.4% загальної дози виводиться нирками у вигляді глюкуроніду через 48 годин. При застосуванні препарату у вищих дозах виведення нирками зменшується.ФармакодинамікаДіюча речовина - натрію пікосульфат - являє собою проносну тріарилметанову групу. Як місцеве проносне, натрію пікосульфат після бактеріального розщеплення в товстому кишечнику має стимулюючу дію на слизову оболонку товстого кишечника, збільшуючи перистальтику, сприяє накопиченню води та електролітів у товстому кишечнику. Це призводить до стимуляції акта дефекації, зменшення часу евакуації та розм'якшення випорожнень. Натрію пикосульфат, будучи проносним засобом, що діє на рівні товстої кишки, стимулює природний процес евакуації вмісту з нижніх відділів ШКТ. Тому препарат не впливає на перетравлення або всмоктування калорійної їжі чи незамінних поживних речовин у тонкому кишечнику. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель.Показання до застосуванняЯк проносний засіб у наступних випадках: запор, зумовлений атонією та гіпотонією товстої кишки (у т.ч. у літньому віці, у лежачих хворих, після операцій, після пологів та в період лактації); запор, спричинений прийомом лікарських засобів; для регулювання випорожнення при геморої, проктите, анальних тріщинах (для розм'якшення консистенції калу); захворювання жовчного міхура, синдром подразненої кишки з величезним переважанням запорів; запор, обумовлений дисбактеріозом кишечника, порушення дієти.Протипоказання до застосуваннякишкова непрохідність; обструктивні захворювання кишок; гострі захворювання органів черевної порожнини або сильний біль у животі, які можуть супроводжуватися нудотою, блюванням, підвищенням температури тіла (включаючи апендицит); гострі запальні захворювання кишок; тяжка дегідратація; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (для таблеток); непереносимість фруктози (для крапель); дитячий вік до 4 років (для пігулок); підвищена чутливість до натрію пікосульфату або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротягом тривалого досвіду застосування препарату небажаних явищ при вагітності не виявлено. Однак через відсутність досліджень, застосування препарату Гутталакс® при вагітності рекомендовано лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Прийом препарату у І триместрі вагітності протипоказаний. У II та III триместрах вагітності прийом препарату можливий лише за призначенням лікаря. Активний метаболіт та його глюкуроніди не виділяються із грудним молоком. Таким чином, препарат можна застосовувати у період грудного вигодовування. Дослідження щодо впливу препарату на фертильність не проводилися. У результаті доклінічних досліджень тератогенних ефектів на репродуктивність виявлено був.Побічна діяЗ боку травної системи: дискомфорт, нудота, блювання, спазми та болі в ділянці живота, діарея. З боку нервової системи: запаморочення та непритомність. Запаморочення і непритомність, що виникають після прийому препарату, мабуть, пов'язані з вазовоюгальною відповіддю (наприклад, напругою при дефекації, спазмами в області живота). З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиДіуретики або кортикостероїди збільшують ризик порушення електролітного балансу (гіпокаліємії) при застосуванні препарату у високих дозах. Порушення електролітного балансу може підвищувати чутливість до серцевих глікозидів. Спільне застосування препарату та антибіотиків може знижувати послаблюючий ефект препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки необхідно запивати достатньою кількістю рідини. Краплі не обов'язково розчиняти у рідині. Для отримання проносного ефекту в ранковий час слід приймати препарат напередодні на ніч. Дорослим та дітям старше 10 років призначають по 1-2 таб. або 10-20 крапель (5-10 мг)/добу. Дітям віком 4-10 років призначають по 1/2-1 таб. або 5-10 крапель (2.5-5 мг)/сут. У дітей до 4 років не слід застосовувати препарат у формі таблеток, рекомендується призначати препарат у вигляді крапель. Рекомендована доза для дітей віком до 4 років становить 0.25 мг/кг маси тіла/добу. Це відповідає 1 краплі препарату (0.5 мг пікосульфату натрію) на 2 кг маси тіла/добу. Рекомендується розпочинати лікування з меншої дози. Для того щоб досягти регулярного випорожнення, дозу можна підвищувати до максимальної рекомендованої. Не слід перевищувати максимальну добову дозу, що рекомендується.ПередозуванняСимптоми При застосуванні препарату у високих дозах можливі діарея, зневоднення, зниження артеріального тиску, порушення водно-електролітного балансу, гіпокаліємія, судоми. Крім того, є повідомлення про випадки ішемії мускулатури товстого кишечника, пов'язані з прийомом препарату в дозах, які значно перевищують рекомендовані для звичайного лікування запору. Препарат Гутталакс®, як і інші проносні, при хронічному передозуванні може призвести до хронічної діареї, болю в області живота, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, сечокам'яної хвороби. У зв'язку з хронічним зловживанням проносними може розвинутись пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м'язова слабкість, пов'язана з гіпокаліємією. Лікування Для зменшення абсорбції препарату після прийому внутрішньо можна викликати блювання або провести промивання шлунка. Може знадобитися заповнення рідини та корекція балансу електролітів, а також призначення спазмолітичних засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати щодня без консультації лікаря більше 10 днів. Тривале застосування препарату у високих дозах може призводити до втрати рідини, порушення балансу електролітів, гіпокаліємії. У пацієнтів, які приймали Гутталакс®, спостерігалися запаморочення та непритомність. Аналіз показав, що ці випадки пов'язані з непритомністю при дефекації (або непритомністю, спричиненою напругою при дефекації) або з вазовагальною відповіддю на біль у животі, яка може бути обумовлена запором, і не обов'язково пов'язана з прийомом препарату. В одній таблетці (5 мг) міститься 67.5 мг лактози. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей старше 10 років та для дітей 4-10 років міститься 135.0 мг та 67.5 мг лактози відповідно. В 1 мл крапель міститься 0.45 мг сорбітолу. У максимальній рекомендованій добовій дозі для лікування дорослих та дітей 4-10 років міститься 0.6 г та 0.3 г сорбітолу відповідно. Використання у педіатрії Дітям старше 4 років слід приймати препарат тільки за призначенням лікаря. Препарат у формі крапель не має смакових якостей, тому дітям можна додавати в їжу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних клінічних досліджень вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами не проводилося. Незважаючи на це, пацієнтам слід повідомляти, що при застосуванні препарату внаслідок вазовагальної реакції (тобто під час спазму кишечника) можуть виникати запаморочення та/або непритомність. У разі спазму кишечника пацієнтам слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, зокрема. керування автотранспортом або управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 супозиторій містить 10 мг бісакодилу. допоміжна речовина: Вітепсол W45 1690 мг. Супозиторії ректальні 10 мг. 6 супозиторіїв у стрипі з алюмінієвої фольги. Один стрип з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або злегка жовті торпедоподібні супозиторії з гладкою або злегка маслянистою поверхнею з заглибленням у підставі.ФармакокінетикаАбсорбція: незначна. Метаболізм бісакодила з утворенням активного метаболіту, біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану відбувається під дією ферментів (естераз) слизової оболонки товстого кишечника. Час розвитку проносного ефекту препарату становить 20 хв (від 10 хв до 30 хв, у деяких випадках – 45 хв). Препарат практично повністю метаболізується у стінці кишечника та печінки до неактивного глюкуроніду. Час напіввиведення становить близько 16,5 год. Максимальна концентрація активного метаболіту у плазмі після введення супозиторію досягається через 0,5 – 3 год. Взаємозв'язок між проносним ефектом бісакодилу та концентрацією активного метаболіту в плазмі відсутній. Виведення активного метаболіту відбувається переважно кишечником (до 90% загальної екскреції), нирками виділяється до 3,1%. Невелика кількість незміненого препарату виводиться кишківником.ФармакодинамікаБісакодил – місцеве проносне з групи похідних дифенілметану з незначним антирезорбтивним ефектом. Після гідролізу в товстому кишечнику бісакодил стимулює його перистальтику та сприяє накопиченню води та електролітів у просвіті товстого кишечника. Це призводить до стимуляції дефекації, зменшення часу евакуації та розм'якшення випорожнень. Дія обумовлена прямою стимуляцією нервових закінчень у слизовій оболонці товстого кишечника. Бісакодил, як проносний засіб, що діє на рівні товстої кишки, стимулює природний процес евакуації в нижніх відділах шлунково-кишкового тракту. Тому бісакодил не впливає на перетравлення чи всмоктування калорійної їжі чи незамінних поживних речовин у тонкому кишечнику.Показання до застосуваннязапори, зумовлені гіпотонією товстої кишки (у тому числі хронічні запори, регулювання випорожнення в післяпологовому періоді, у лежачих хворих), підготовка до інструментальних та рентгенологічних досліджень, передопераційна підготовка; післяопераційний період.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активного інгредієнта або допоміжних речовин, кишкова непрохідність, обструктивні захворювання кишечника, гострі захворювання органів черевної порожнини, включаючи апендицит, гострі запальні захворювання кишечника, сильні болі в животі, пов'язані з нудотою та блювотою, що може бути ознакою більш тяжкого стану; важка дегідратація, ; дитячий вік до 10 років. З обережністю: печінкова та/або ниркова недостатність, літній вік.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень вплив препарату на фертильність не проводилося. Дані про достовірні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. При цьому тривалий досвід застосування не виявив негативного впливу на вагітність. У період вагітності препарат може застосовуватися лише після консультації з фахівцем у випадках, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Бісакодил не проникає у грудне молоко. Тому препарат може застосовуватись у період лактації.Побічна діяПобічними реакціями, що найбільш часто повідомляються в ході застосування препарату Гутталакс® Експрес, є спастичні болі в животі та діарея. З боку шлунково-кишкового тракту: спастичні болі або дискомфорт у ділянці живота, діарея (зневоднення, м'язова слабкість, судоми, зниження артеріального тиску), нудота, блювання, кров у калі, дискомфорт у ділянці прямої кишки, коліт, у тому числі ішемічний коліт . Використання супозиторіїв може супроводжуватися болем та місцевим роздратуванням, особливо при анальній тріщині або виразковому проктиті. З боку нервової системи: запаморочення, непритомність. Дані побічні ефекти, що виникають після застосування препарату, пов'язані з вазовагальною реакцією (тобто внаслідок кишкового спазму, напруження при дефекації). З боку імунної системи: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування високих доз препарату Гутталакс Експрес та діуретиків або глюкокортикостероїдів може збільшити ризик порушення електролітного балансу (гіпокаліємії). Порушення електролітного балансу (гіпокаліємія) може призводити до підвищеної чутливості до дії серцевих глікозидів. Застосування препарату Гутталакс Експрес одночасно з іншими проносними засобами може посилювати побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту.Спосіб застосування та дозиПри запорах Дорослі та діти старше 10 років – по 1 супозиторію на добу. Супозиторій слід витягти з упаковки та ввести у пряму кишку загостреним кінцем уперед. Час розвитку проносного ефекту препарату становить 20 хв (від 10 хв до 30 хв, у деяких випадках – 45 хв). Не застосовувати препарат щодня без консультації лікаря та встановлення причини запору більше 10 днів. При підготовці до досліджень, перед- та післяопераційного лікування. При підготовці до досліджень, перед- та післяопераційного лікування, медичних станах, що потребують полегшення дефекації, препарат Гутталакс® Експрес повинен застосовуватись під медичним наглядом. Рекомендується у комбінації з таблетками бісакодилу для досягнення повного спорожнення. Рішення про необхідну кількість таблеток бісакодила для прийому напередодні дослідження/операції приймає лікар, на підставі клінічного стану пацієнта та обсягу майбутньої маніпуляції.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можливі: діарея, зневоднення, спазми в животі, порушення водно-електролітного балансу, гіпокаліємія. Препарат Гутталакс® Експрес, як і інші проносні, при хронічному передозуванні може призводити до хронічної діареї, болю в області живота, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, сечокам'яної хвороби. У зв'язку з хронічним зловживанням проносними може розвинутись пошкодження ниркових канальців, метаболічний алкалоз та м'язова слабкість, пов'язана з гіпокаліємією. Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичним. Може знадобитися заповнення рідини та корекція балансу електролітів, що особливо важливо для літніх пацієнтів та дітей. Також може знадобитися призначення спазмолітичних засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати препарат Гутталакс Експрес, як і всі проносні засоби, регулярно або протягом тривалого часу без встановлення причин запору. Тривалий прийом може призвести до втрати рідини, порушення балансу електролітів, гіпокаліємії. Втрата рідини при дефекації може призвести до зневоднення, яке може супроводжуватися такими симптомами, як спрага та олігурія. Зневоднення може завдати шкоди організму (наприклад, при нирковій недостатності, у літніх пацієнтів), тому при перерахованих вище симптомах прийом препарату повинен бути припинений і може бути відновлений тільки під наглядом лікаря. У пацієнтів може спостерігатись кров у калі. Це явище зазвичай слабо виражене і проходить самостійно. Запаморочення та/або непритомність спостерігалися у пацієнтів, які приймали препарат Гутталакс® Експрес. Аналіз показав, що ці випадки пов'язані з непритомністю при дефекації (або непритомністю, спричиненою напругою при дефекації), або з вазовагальною реакцією на біль у животі, яка може бути обумовлена запором, і не пов'язана із застосуванням препарату. Діти повинні приймати препарат після консультації з лікарем. Стимулюючі проносні засоби, включаючи препарат Гутталакс Експрес, не сприяють зниженню маси тіла. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Незважаючи на це пацієнтам слід повідомляти, що у них внаслідок вазовагальної реакції (тобто під час спазму кишечнику) можуть виникати запаморочення та/або непритомність. Тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 мл містить: Активна речовина: натрію пикосульфату моногідрат (у перерахунку на трікосульфат натрію) 7,5 мг. Допоміжні речовини: сорбітол – 460 мг, натрію метилпарагідроксибензоат – 2 мг, 1М розчин хлористоводневої кислоти – до рН 6-7., вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин флакон 15 мл.Фармакотерапевтична групаГутасіл - проносне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо досягає товстого кишечника без суттєвої абсорбції, де під дією бактеріальної флори розщеплюється з утворенням активної форми - біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану. Проносний ефект розвивається через 612 годин після прийому, вираженість проносного ефекту не корелює з рівнем активного біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану у плазмі крові. Не піддається печінково-кишковій рециркуляції.ФармакодинамікаКонтактний проносний засіб триарилметанової групи, активується в товстому кишечнику під дією бактеріальних сульфатаз. речовина, яка звільняється у своїй, стимулює чутливі нервові закінчення слизової оболонки кишечника, посилює його моторику. Застосування препарату не супроводжується тенезмами та спазмами кишечника. При курсовому лікуванні Гуттасил стимулює ріст та метаболічну активність нормальної мікрофлори кишечника.Показання до застосуванняЗапори або випадки, що потребують полегшення дефекації (геморой, проктит, тріщини заднього проходу, підготовка до хірургічних втручань, інструментальних та рентгенологічних досліджень).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до натрію пикосульфату та інших компонентів препарату; кишкова непрохідність; гострі запальні захворювання кишечника та гострі захворювання органів черевної порожнини (в т.ч. гострий апендицит, неспецифічний виразковий коліт, перитоніт); гострий абдомінальний біль, що супроводжується нудотою та блюванням, який може вказувати на гострі запальні захворювання, важка дегідратація. З обережністю: пацієнти похилого віку, гіпокаліємія, підвищений вміст магнію в крові, пацієнти з астенією, ІІ-ІІІ триместри вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний жінкам на 1 триместрі вагітності. На 2 та 3 триместрі - з обережністю.Побічна діяЗ боку шкіри: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж. З боку водно-електролітного балансу: втрата калію, натрію та інших електролітів, можливий розвиток дегідратації. З боку травної системи: диспептичні явища, блювання, нудота, спазми та біль у животі, діарея, метеоризм, больові відчуття в ділянці шлунка та області анусу, посилення моторики кишечника, які проходять при зменшенні дози препарату. З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк. З боку центральної нервової системи: головний біль, підвищена стомлюваність, сонливість, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЕлектролітний дисбаланс може призвести до зниження толерантності до серцевих глікозидів. Діуретики або кортикостероїди можуть посилювати виразність гіпокаліємії, спричиненої застосуванням Гуттасіла у високих дозах. Одночасне лікування антибіотиками може знизити проносний ефект препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат дозують дозатором виробника. Дорослим та дітям старше 10 років -13-27 крапель (510 мг). дітям від 4 до 10 років – 713 крапель (2,5-5 мг). Дітям віком до 4 років рекомендується дозування з розрахунку 250 мкг/кг (2 краплі/3 кг). Дітям препарат можна додавати в їжу. У дітей є ефективним одноразовий прийом препарату. При необхідності курс лікування у дитини може бути продовжений, але переважно обмежити його трьома днями.ПередозуванняСимптоми: високі дози Гуттасила можуть спричинити рідкі випорожнення, спазми (коліки) у животі та клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, втрата інших електролітів та рідини), ішемію слизової оболонки товстого кишечника. Тривале передозування призводить до розвитку хронічної діареї та болю в животі, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, можливе ураження нирок та розвиток нефролітіазу, метаболічного алкалозу, гіпокаліємії та м'язової слабкості як результату гіпокаліємії. Лікування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматичне лікування (проведення корекції водно-електролітного балансу, призначення спазмолітиків).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і інші проносні засоби, Гуттасіл не слід приймати щодня тривалий час. За потреби щоденного прийому проносних засобів слід з'ясувати причину запорів. Тривале застосування проносних засобів може призвести до електролітного дисбалансу та гіпокаліємії, а також стати причиною звикання та запорів внаслідок ефекту рикошету. Гутасил ефективний в усуненні запорів у онкологічних хворих, які отримують великі дози опіоїдів. Препарат містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози приймати його не рекомендується. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами. У терапевтичних дозах препарат не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами та працювати з іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: натрію пикосульфат 7.5 мг. Допоміжні речовини: сорбітол 460 мг, метилпараоксибензоат натрію 2.0 мг, хлористоводнева кислота 1 М до pH 6.0-7.0, вода д/і до 1 мл. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаГутасіл - проносне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо досягає товстого кишечника без суттєвої абсорбції, де під дією бактеріальної флори розщеплюється з утворенням активної форми - біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану. Проносний ефект розвивається через 612 годин після прийому, вираженість проносного ефекту не корелює з рівнем активного біс-(п-гідроксифеніл)-піридил-2-метану у плазмі крові. Не піддається печінково-кишковій рециркуляції.ФармакодинамікаКонтактний проносний засіб триарилметанової групи, активується в товстому кишечнику під дією бактеріальних сульфатаз. речовина, яка звільняється у своїй, стимулює чутливі нервові закінчення слизової оболонки кишечника, посилює його моторику. Застосування препарату не супроводжується тенезмами та спазмами кишечника. При курсовому лікуванні Гуттасил стимулює ріст та метаболічну активність нормальної мікрофлори кишечника.Показання до застосуванняЗапори або випадки, що потребують полегшення дефекації (геморой, проктит, тріщини заднього проходу, підготовка до хірургічних втручань, інструментальних та рентгенологічних досліджень).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до натрію пикосульфату та інших компонентів препарату; кишкова непрохідність; гострі запальні захворювання кишечника та гострі захворювання органів черевної порожнини (в т.ч. гострий апендицит, неспецифічний виразковий коліт, перитоніт); гострий абдомінальний біль, що супроводжується нудотою та блюванням, який може вказувати на гострі запальні захворювання, важка дегідратація. З обережністю: пацієнти похилого віку, гіпокаліємія, підвищений вміст магнію в крові, пацієнти з астенією, ІІ-ІІІ триместри вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний жінкам на 1 триместрі вагітності. На 2 та 3 триместрі - з обережністю.Побічна діяЗ боку шкіри: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж. З боку водно-електролітного балансу: втрата калію, натрію та інших електролітів, можливий розвиток дегідратації. З боку травної системи: диспептичні явища, блювання, нудота, спазми та біль у животі, діарея, метеоризм, больові відчуття в ділянці шлунка та області анусу, посилення моторики кишечника, які проходять при зменшенні дози препарату. З боку імунної системи: алергічні реакції, ангіоневротичний набряк. З боку центральної нервової системи: головний біль, підвищена стомлюваність, сонливість, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЕлектролітний дисбаланс може призвести до зниження толерантності до серцевих глікозидів. Діуретики або кортикостероїди можуть посилювати виразність гіпокаліємії, спричиненої застосуванням Гуттасіла у високих дозах. Одночасне лікування антибіотиками може знизити проносний ефект препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна, залежно від віку та реакції пацієнта на лікування. Приймають внутрішньо перед сном.ПередозуванняСимптоми: високі дози Гуттасила можуть спричинити рідкі випорожнення, спазми (коліки) у животі та клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, втрата інших електролітів та рідини), ішемію слизової оболонки товстого кишечника. Тривале передозування призводить до розвитку хронічної діареї та болю в животі, гіпокаліємії, вторинного гіперальдостеронізму, можливе ураження нирок та розвиток нефролітіазу, метаболічного алкалозу, гіпокаліємії та м'язової слабкості як результату гіпокаліємії. Лікування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматичне лікування (проведення корекції водно-електролітного балансу, призначення спазмолітиків).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і інші проносні засоби, Гуттасіл не слід приймати щодня тривалий час. За потреби щоденного прийому проносних засобів слід з'ясувати причину запорів. Тривале застосування проносних засобів може призвести до електролітного дисбалансу та гіпокаліємії, а також стати причиною звикання та запорів внаслідок ефекту рикошету. Гутасил ефективний в усуненні запорів у онкологічних хворих, які отримують великі дози опіоїдів. Препарат містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози приймати його не рекомендується. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами. У терапевтичних дозах препарат не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами та працювати з іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 107,00 грн
1 915,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 100 мл: активні речовини: іберійки гіркої (Iberis amara L., Cruciferae) цілої свіжої рослини екстракт рідкий (1:1,5–2,5; екстрагент етанол 50%) – 15 мл; дягиля лікарського (Angelica archangelica L., Umbelliferae) коренів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; ромашки аптечної (Matricaria chamomilla L., Compositae) квіток сухих рідкий екстракт (1:2–4; екстрагент етанол 30%) - 20 мл; кмину звичайного (Carum carvi L., Umbelliferae) плодів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; розторопші плямистої (Silybum marianum (L.) Gaertn., Compositae) плодів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; меліси лікарської (Melissa officinalis L., Labiatae) листя сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; м'яти перцевої (Mentha piperita L.,Labiatae) листя сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 5 мл; чистотілу травневого (Chelidonium majus L., Papaveraceae) трави сухий екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; солодки голої (Glycyrrhiza glabra L., Leguminosae) коренів сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; вміст етанолу: близько 31% (в об'ємному відношенні). Краплі для вживання. У флаконі темного скла з крапельницями і кришкою, що накручується, з контролем першого розкриття по 20, 50 або 100 мл. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиВід прозорої до трохи каламутної рідини темно-коричневого кольору. У процесі зберігання допускається утворення незначного осаду.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, що регулює тонус та моторику ШКТ.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаПрепарат має виражену протизапальну дію, а також нормалізує тонус гладкої мускулатури ШКТ: сприяє усуненню спазму без впливу на нормальну перистальтику, а при зниженому тонусі та моториці має тонізуючу, прокінетичну дію. В експерименті in vitro пригнічує зростання 6 підвидів Helicobacter pylori. Іберогаст® знижує інтенсивність виразки слизової оболонки шлунка, секреції соляної кислоти, зменшує концентрацію ЛТ, посилює продукцію муцинів, підвищує концентрацію мукопротективного ПГЕ2 у слизовій оболонці шлунка.Показання до застосуванняфункціональні розлади шлунково-кишкового тракту (в т.ч. синдром роздратованого кишечника), що виявляються тяжкістю в епігастральній ділянці, спазмами шлунка або кишечника, відрижкою, нудотою, метеоризмом, запором, діареєю або їх чергуванням; гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; калькульозний холецистит; дитячий вік до 18 років (через недостатність клінічних даних). З обережністю: захворювання печінки; алкоголізм; черепно-мозкова травма; захворювання головного мозку (через вміст етанолу у препараті).Вагітність та лактаціяПрепарат не слід застосовувати під час вагітності, а також у період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні шкірні реакції, задишка, а також нудота, блювання, діарея. При появі побічних реакцій необхідно відмінити препарат та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими ЛЗ зараз невідома. Слід враховувати можливість взаємодії з ЛЗ, метаболізм яких здійснюється за участю CYP450 (коріння солодки, плоди розторопші, квітки ромашки можуть інгібувати на ряд ізоферментів CYP450). При цьому дані ефекти мали дозозалежний характер і відзначалися при застосуванні окремих компонентів у концентраціях, що багаторазово перевищують рекомендовані добові дози препарату Іберогаст®.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати перед або під час їжі з невеликою кількістю води по 20 крапель 3 рази на день. Тривалість терапії – 4 тиж. Збільшення тривалості курсу та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняДосі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо виразність симптомів захворювання не зменшується протягом 14 днів застосування препарату або симптоми погіршуються, або виникають нові скарги, необхідно звернутися до лікаря. Вміст у складі препарату етилового спирту становить від 295 до 326% (за обсягом). При прийомі однієї разової дози (20 крапель) пацієнт отримує до 0,24 г абсолютного етилового спирту. У максимальній добовій дозі препарату (60 крапель) міститься до 0,72 г абсолютного етилового спирту, що нижче ніж вміст спирту в 200 мл яблучного соку або 75 мл кефіру. У процесі зберігання можливе легке помутніння або випадання незначного осаду, що не впливає на терапевтичну ефективність препарату. Перед застосуванням вміст флакона слід збовтати. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Слід бути обережними при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 095,00 грн
995,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі для прийому внутрішньо - 100 мл: активні речовини: іберійки гіркої (Iberis amara L., Cruciferae) цілої свіжої рослини екстракт рідкий (1:1,5–2,5; екстрагент етанол 50%) – 15 мл; дягиля лікарського (Angelica archangelica L., Umbelliferae) коренів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; ромашки аптечної (Matricaria chamomilla L., Compositae) квіток сухих рідкий екстракт (1:2–4; екстрагент етанол 30%) - 20 мл; кмину звичайного (Carum carvi L., Umbelliferae) плодів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; розторопші плямистої (Silybum marianum (L.) Gaertn., Compositae) плодів сухих рідкий екстракт (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) - 10 мл; меліси лікарської (Melissa officinalis L., Labiatae) листя сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; м'яти перцевої (Mentha piperita L.,Labiatae) листя сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 5 мл; чистотілу травневого (Chelidonium majus L., Papaveraceae) трави сухий екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; солодки голої (Glycyrrhiza glabra L., Leguminosae) коренів сухих екстракт рідкий (1:2,5–3,5; екстрагент етанол 30%) – 10 мл; вміст етанолу: близько 31% (в об'ємному відношенні). Краплі для вживання. У флаконі темного скла з крапельницями і кришкою, що накручується, з контролем першого розкриття по 20, 50 або 100 мл. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиВід прозорої до трохи каламутної рідини темно-коричневого кольору. У процесі зберігання допускається утворення незначного осаду.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, що регулює тонус та моторику ШКТ.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаПрепарат має виражену протизапальну дію, а також нормалізує тонус гладкої мускулатури ШКТ: сприяє усуненню спазму без впливу на нормальну перистальтику, а при зниженому тонусі та моториці має тонізуючу, прокінетичну дію. В експерименті in vitro пригнічує зростання 6 підвидів Helicobacter pylori. Іберогаст® знижує інтенсивність виразки слизової оболонки шлунка, секреції соляної кислоти, зменшує концентрацію ЛТ, посилює продукцію муцинів, підвищує концентрацію мукопротективного ПГЕ2 у слизовій оболонці шлунка.Показання до застосуванняфункціональні розлади шлунково-кишкового тракту (в т.ч. синдром роздратованого кишечника), що виявляються тяжкістю в епігастральній ділянці, спазмами шлунка або кишечника, відрижкою, нудотою, метеоризмом, запором, діареєю або їх чергуванням; гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; калькульозний холецистит; дитячий вік до 18 років (через недостатність клінічних даних). З обережністю: захворювання печінки; алкоголізм; черепно-мозкова травма; захворювання головного мозку (через вміст етанолу у препараті).Вагітність та лактаціяПрепарат не слід застосовувати під час вагітності, а також у період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні шкірні реакції, задишка, а також нудота, блювання, діарея. При появі побічних реакцій необхідно відмінити препарат та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими ЛЗ зараз невідома. Слід враховувати можливість взаємодії з ЛЗ, метаболізм яких здійснюється за участю CYP450 (коріння солодки, плоди розторопші, квітки ромашки можуть інгібувати на ряд ізоферментів CYP450). При цьому дані ефекти мали дозозалежний характер і відзначалися при застосуванні окремих компонентів у концентраціях, що багаторазово перевищують рекомендовані добові дози препарату Іберогаст®.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати перед або під час їжі з невеликою кількістю води по 20 крапель 3 рази на день. Тривалість терапії – 4 тиж. Збільшення тривалості курсу та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняДосі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо виразність симптомів захворювання не зменшується протягом 14 днів застосування препарату або симптоми погіршуються, або виникають нові скарги, необхідно звернутися до лікаря. Вміст у складі препарату етилового спирту становить від 295 до 326% (за обсягом). При прийомі однієї разової дози (20 крапель) пацієнт отримує до 0,24 г абсолютного етилового спирту. У максимальній добовій дозі препарату (60 крапель) міститься до 0,72 г абсолютного етилового спирту, що нижче ніж вміст спирту в 200 мл яблучного соку або 75 мл кефіру. У процесі зберігання можливе легке помутніння або випадання незначного осаду, що не впливає на терапевтичну ефективність препарату. Перед застосуванням вміст флакона слід збовтати. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Слід бути обережними при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: ібупрофен 100 мг, парацетамол 125 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20 мг, крохмаль кукурудзяний 59,04 мг, лактоза 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 30 мг, барвник червоний (Понсо 4R) (Е124) 0,2 мг, глицерол 2 мг, ароматизатор апельсиновий DC 100 PH* 1,6 мг, ароматизатор ананасовий DC 106 PH** 2,5 мг, м'яти перцевого листя олія 0,66 мг, аспартам 10 мг, магнію стеарат 1 мг, тальк 3 мг. Склад ароматизатора апельсинового DC 100 PH: гуміарабік 81-86%; ароматична добавка 13-18%; бутилгідроксіанізол менше 0,01%. Склад ананасового ароматизатора DC 106 PH: лактоза 52-57%; гуміарабік 31-36%; ароматична добавка, ідентична натуральній 4-9%; пропіленгліколь менше 2%; ароматична добавка штучна менше 2%; ароматична добавка натуральна менше 2%; ароматична добавка менше 0,1%. Таблетки дисперговані [для дітей] 100 мг + 125 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Аl. По 1, 2 або 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки рожевого кольору з вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен. Абсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок із білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол. Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 години. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції) як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів.Показання до застосуванняГарячковий синдром. Больовий синдром слабкої чи помірної інтенсивності різної етіології: зубний біль, біль при розтягуванні зв'язок, вивихах, переломах. Як допоміжний лікарський засіб для лікування больового та гарячкового синдрому при синуситі, тонзиліті, гострих інфекційно-запальних захворюваннях верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, трахеїт, ларингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (у тому числі до інших НПЗП), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліц анамнезі), тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), ураження зорового нерва, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання системи крові, період після проведення аортокоронарного шунтування, прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки гіперкаліємія, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 3-х років). Із обережністю Хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія / гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання НПВ , одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у тому числі цитоліна, цит.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Ібуклін Юніор® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. При необхідності застосування у І триместрі вагітності слід виключити тривалий прийом препарату Ібуклін Юніор. При необхідності короткочасного застосування препарату Ібуклін Юніор® у період лактації припинення грудного вигодовування зазвичай не потрібне. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін Юніор®.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат переноситься зазвичай добре. З боку травної системи: рідко – диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах – гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиможливий розвиток різних ефектів взаємодії. Тривале комбіноване застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо. Перед вживанням таблетку Ібуклін Юніор слід розчинити в 5 мл (1 чайна ложка) води. Добова доза препарату приймається у 2-3 прийоми. Мінімальний інтервал між прийомом препарату – 4 години. Діти старше 3-х років. Разова доза – 1 таблетка. Добова доза залежить від віку та ваги дитини: 3-6 років (13-20 кг) – 3 таблетки на добу; 6-12 років (20-40 кг) – до 6 таблеток на добу. При порушеннях функції нирок або печінки перерва між прийомами препарату має бути не менше 8 годин. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб та більше 3 днів як жарознижувальне без спостереження лікаря.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (абдомінальний біль, діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення , порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. промивання шлунка протягом перших 4 годин; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно - через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоцільність застосування препарату як жарознижуючого засобу вирішується в кожному випадку, залежно від виразності, характеру та переносимості лихоманкового синдрому. Ібупрофен може маскувати об'єктивні ознаки інфекційних захворювань, тому терапія ібупрофеном у пацієнтів з інфекційними захворюваннями має призначатися обережно. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Слід уникати сумісного прийому препарату Ібуклін Юніор з іншими нестероїдними протизапальними засобами. При тривалому (більше 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
434,00 грн
300,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
400,00 грн
334,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ібупрофен – 400 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза PH 101, натрію карбоксиметиловий крохмаль, кремнію діоксид колоїдний, безводний, стеаринова кислота; плівкова оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), тальк, титану діоксид Е 171, полісорбат 80. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер ПВХ/АЛ. 1, 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору, з ризиком на одному боці, на зламі від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаВиявляє протизапальне. жарознижувальна, аналгезуюча дія. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 та циклоокеш сназу II. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гієртсрмічної реакції. Послаблює больовий синдром, зокрема. болі в суглобах у спокої та при русі; зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє підвищенню обсягу рухів.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому препарату натще максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену в плазмі досягається через 30-35 хвилин. Прийом препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmах). Зв'язок із білками плазми крові більше 90%. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу II (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), протизапальну та жарознижувальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняГоловний біль, зубний біль, мігрень, болючі менструації, невралгія, біль у спині, біль у суглобах, м'язовий та ревматичний біль, гарячковий стан при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів (NYHA)); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Слід уникати застосування препарату в І-ІІ триместрах вагітності, за необхідності прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. За необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання про припинення грудного вигодовування на період застосування препарату.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Частота небажаних реакцій (HP), наведених нижче, наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часті (> 10 %), часті (> 1 %, але 0,1 %, але 0,01 %, але Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті реакції гіперчутливості — неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідкісні діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована) особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цистит. Порушення з боку нервової системи Нечасті біль голови. Дуже рідкісні асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома серцевою недостатністю, периферичними набряками, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома, бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокриту або гемоглобіну (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Антигіпертензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗП. Метотрексат існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин – збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину. Міфепристон прийом НПЗЗ слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати – посилення гематотоксичності. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомал'ного окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомалного окислення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби та інсулін, похідні сульфонілсечовини, посилення дії препаратів. Антациди та колестірамін зниження абсорбції. Урикозуричні препарати - зниження ефективності препаратів. Естрогени, етанол: підвищений ризик побічних ефектів. Кофеїн: посилення аналгетичного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі приймають і шипучі таблетки (у вигляді розчину) і таблетки, покриті плівковою оболонкою. Дози ібупрофену підбирають індивідуально так, щоб застосуванням найменшої можливої дози отримати бажаний терапевтичний ефект. Шипучу таблетку Ібупрофен-Хемофарм повністю розчиняють у склянці (200 мл) води, а отриманий розчин відразу випивають. Шипучі таблетки не слід ковтати, жувати та смоктати у роті. Шипучі таблетки призначають дітям старше 6 років та дорослим. Дорослим – разова доза ібупрофену становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); добова доза становить 4-6 пігулок шипучих (800-1200 мг), у розділених дозах з інтервалом 4-6 год. Петі віком від 6 до 12 років: разова доза становить 1 шипуча таблетка (200 мг); терапевтична доза - по 1 шипучій таблетці з інтервалом 4-6 годин, 2-4 рази на день. Максимальна добова доза становить 4 шипучі таблетки (800 мг на добу). Літи у віці старше 12 років: разова доза становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); терапевтична доза по 1-2 таблетки з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза становить 5 шипучих таблеток (1000 мг). Пігулки. покриті плівковою оболонкою призначають дорослим та дітям старше 12 років, внутрішньо після їди, таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 12 років – внутрішньо по 1 таблетці (400 мг). Повторний прийом не раніше ніж за 4 години. Дорослим не приймати більше 3 таблеток за 24 години. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Максимальна добова доза для дітей віком від 12-18 років становить 1000 мг. Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом електрокардіограми та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну та гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗП-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: ібупрофен – 200 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, магнію стеарат, цукор, борошно пшеничне, полівінілпіролідон, цукрова пудра, декстрин, ванілін, желатин, кислотний червоний 2С, віск.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням біосинтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та температурної реакції.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, Т1/2 – 2 год, зв'язок з білками плазми – 90%. Екскреція -нирками, з жовчю. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній тканині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Метаболізується. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою, з жовчю.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартроз, суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), цервікальний спондильоз, синдром Барре-Льєу (шийна мігрень, синдром хребетної артерії), невралгіт, міал, міал, розтягнення зв'язкового апарату, гематоми, радикуліт, травматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату; гарячкові стани різного генезу (в т.ч. після імунізації), симптоматичне лікування грипу та ГРВІ, постуральна гіпотензія при прийомі гіпотензивних засобів, нефротичний синдром (для зменшення вираженості протеїнурії). Як допоміжний засіб: інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, ларингіт, синусит, риніт), бронхіт, пневмонія, запальні процеси в малому тазі, аднексит, первинна дисменорея, альгодисменорея, післяопераційний біль.Протипоказання до застосуванняерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; "аспіринова тріада"; порушення кровотворення; язвений коліт; захворювання зорового нерва; виражені порушення функції нирок та/або печінки; дитячий вік до 6 років; Підвищена чутливість до препарату.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, абдомінальні болі, печія, анорексія, діарея, метеоризм, НПЗЗ-гастропатія. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, безсоння, збудження, сонливість, депресія. З боку ССЗ: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: набряки, порушення функції нирок. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, рідко-асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспазм. З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія).Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. БМКК та інгібіторів АПФ), натрійуретичну – фуросеміду та гіпотіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), побічні ефекти мінералокортикостероїдів, кортикостероїдів (небезпека шлунково-кишкової кровотечі), естрогенів, етано; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Антациди та холестирамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дорослим: при остеоартрозі, псоріатичному артриті та анкілозуючому спондиліті – по 400 – 600 мг 3 – 4 рази на добу. При ревматоїдному артриті – по 800 мг 3 рази на добу. При травмах м'яких тканин, пошкодження зв'язок - 1,6 - 2,4 г на добу в кілька прийомів. При первинній дисменореї – по 400 мг 3 – 4 рази на добу. При помірному больовому синдромі – 1,2 г/добу. Дітям старше 12 років початкова доза – 150 – 300 мг 3 рази на добу. Максимальна доза – 1 г, потім – 100 мг 3 рази на добу. При ювенільному ревматоїдному артриті -30 - 40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Для зниження температури тіла 39,2 °C і вище - 10 мг/кг/добу, нижче 39,2 °C - 5 мг/кг/сут.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням Нb, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
430,00 грн
300,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Діюча речовина: ібупрофен - 100,00 мг; допоміжні речовини: сироп мальтитолу – 2111,25 мг; Гліцерол – 600,00 мг; камедь ксантанова – 37,50 мг; натрію цитрат – 25,45 мг; лимонна кислота – 20,00 мг; ароматизатор (апельсин/полуниця) – 12,50 мг; натрію сахаринат – 10,00 мг; натрію хлорид – 5,50 мг; доміфену бромід – 0,50 мг; полісорбат 80-0,50 мг; вода очищена до 5 мл.Опис лікарської формиСуспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаІбупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Дія препарату продовжується до 8 годин. Препарат застосовують для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі) у дітей з 3 місяців життя до 12 років, дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Ібупрофен випускається у формі суспензії для внутрішнього прийому для дітей по 100, 200 мл у флакон. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групанестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ)ФармакокінетикаАбсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) (зв'язок з білками плазми крові – 90%). Після прийому препарату натще у дорослих ібупрофен виявляється у плазмі крові через 15 хвилин, максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену у плазмі крові досягається через 60 хвилин. Прийом препарату разом із їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) до 1-2 годин. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Дія препарату продовжується до 8 годин.Показання до застосуванняСуспензію Ібупрофен для дітей застосовують у дітей з 3 місяців життя до 12 років для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі), дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ібупрофену або будь-якого компонента, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну З обережністю: За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка або виразкової кровотечі ШКТ, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; важкі соматичні захворювання, системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; вітряна віспа; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання перизахворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Перед застосуванням препарату в І-ІІ триместрах вагітності або в період грудного вигодовування слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без жодних негативних наслідків для здоров'я немовляти.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті: реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні , у тому числі токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія. Рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні: виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні: порушення функції печінки. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. Порушення з боку нервової системи Нечасті: біль голови. Дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші Дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися) При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: епідвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиІбупрофен – суспензія, спеціально розроблена для дітей. Для прийому всередину. Пацієнтам із підвищеною чутливістю шлунка рекомендується приймати препарат під час їжі. Тільки для короткочасного застосування. Уважно прочитайте інструкцію перед застосуванням препарату. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену або 2,5 мг препарату містять 50 мг ібупрофену. Перед вживанням ретельно збовтайте флакон. Для точного відмірювання дози препарату додається мірний шприц або мірна ложка. У разі застосування мірного шприца слід виконати такі дії: Щільно вставте мірний шприц у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та вийміть шприц, акуратно повертаючи його. Помістіть шприц у ротову порожнину та повільно натискайте на поршень, плавно випускаючи суспензію. Після вживання промийте шприц у теплій воді та висушіть його у недоступному для дитини місці. Гарячка (жар) та біль: Дозування для дітей залежить від віку та маси тіла дитини. Максимальна добова доза повинна перевищувати 30 мг/кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Діти віком 3-6 місяців (вага дитини від 5 до 7,6 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 7,7-9 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3-4 разів протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-16 кг): по 5,0 мл (100 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 17-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-30 кг): по 10 мл (200 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 31-40 кг): по 15 мл (300 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Тривалість лікування – не більше 3 днів. Не перевищуйте вказану дозу. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постімунізаційна лихоманка: Дітям до 6 місяців: по 2,5 мл (50 мг) препарату. При необхідності ще 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 500 мг Форма випуску: пілюлі Упаковка: банку Виробник: Грінвуд Завод-виробник: П. ДЖ. Сарі Сехат (Індонезія).
478,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: мельдонію дигідрат - 500 мг, що відповідає вмісту мельдонію 401.05 мг; допоміжні речовини: вода д/і – до 5 мл. 5 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові пластикові (1, 2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та парабульбарного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаCmax у плазмі досягається відразу після введення. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній - структурний аналог гамма-бутиробетаїну - речовини, яка є у кожній клітині організму людини. Мельдоній пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксигеназу, знижує синтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоензиму А. В умовах ішемії відновлює процес транспорту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) Водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів розумового та фізичного перенапруги,активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення зони некрозу, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності покращує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії. Ефективний у разі судинної патології очного дна. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняу складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострого порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність; фізична перенапруга (в т.ч. у спортсменів); синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією); гемофтальм та крововилив у сітківку ока різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливого несприятливого впливу на плід, не слід призначати препарат при вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Ідрінол у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні порушення. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – еозинофілія. Інші: дуже рідко – загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, діуретиками, бронхолітиками. Посилює дію серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами та периферичними вазодилататорами.Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Ідринол застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово і парабульбарно. Спосіб введення, дози та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості стану. Серцево-судинні захворювання У складі комплексної терапії: ІХС (інфаркт міокарда) - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення; ІХС (стабільна стенокардія), хронічної серцевої недостатності та дисгормональної кардіоміопатії - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення, або внутрішньом'язово по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 10-14 днів, з можливим подальшим переходом приймання мельдонію всередину. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Порушення мозкового кровообігу У складі комплексної терапії в гострій фазі по 500 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію всередину по 500-1000 мг. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. При хронічній недостатності мозкового кровообігу (дисциркуляторної енцефалопатії) по 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 10 днів, потім з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію по 500 мг внутрішньо. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Повторні курси проводять за рекомендацією лікаря (зазвичай 2-3 рази на рік). Офтальмопатологія (гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна)) Препарат вводять парабульбарно 50 мг протягом 10 днів, в т.ч. у складі комбінованої терапії. Розумові та фізичні навантаження По 500 мг внутрішньом'язово і внутрішньовенно 1 раз на добу. Курс лікування – 10-14 днів. За необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. Хронічний алкоголізм По 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням та загальною слабкістю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: мельдонію дигідрат – 250 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 18,125 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,5 мг; кальцію стеарат – 1,375 мг; капсула: титану діоксид (Е171) - 2%; желатин – до 100%. Капсули 250 мг. 10 капс. у контурній комірковій упаковці. По 2 або 4 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1 білого кольору, що містять порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКардіопротективний, метаболічний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується, біодоступність – 78%. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, які виводяться нирками. T1/2 прийому внутрішньо залежить від дози і становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній — аналог γ-бутиробетаїну, пригнічує γ-бутиробетаінгідроксилазу, знижує синтез карнітину та транспорт довголанцюгових жирних кислот через мембрани клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот — похідних ацилкарнітину та ацилкоензиму А. У разі ішемії відновлює рівновагу процесів доставки кисню та її споживання у клітинах, попереджає порушення транспорту АТФ; водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилюється синтез γ-бутиробетаїну, який має судинорозширюючі властивості. Механізм дії визначає різноманіття фармакологічних ефектів мельдонію: підвищення працездатності, зменшення симптомів психічного та фізичного перенапруги, активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення некротичної зони, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності підвищує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Ефективний у разі васкулярної та дистрофічної патології очного дна. Характерно також тонізуючу дію на ЦНС, усунення функціональних порушень соматичної та вегетативної нервових систем у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняУ неврології у комплексній терапії: ішемічний інсульт; геморагічний інсульт у відновлювальному періоді; минущі порушення мозкового кровообігу; хронічна недостатність мозкового кровообігу. У кардіології у комплексній терапії: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічна серцева недостатність; дисгормональна кардіоміопатія. У загальній практиці: знижена працездатність; фізична перенапруга, в т.ч. у спортсменів; післяопераційний період для прискорення реабілітації; абстинентний алкогольний синдром (у комбінації зі специфічною терапією)Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Побічна діяРідко - алергічні реакції (шкірне свербіння, висипання, почервоніння та набряк обличчя), диспепсія, тахікардія, збудження, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовувати одночасно з іншими лікарськими формами, що містять мельдоній (ризик розвитку побічних дій). Підсилює дію коронародилатуючих та деяких антигіпертензивних засобів, серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, антигіпертензивними засобами та периферичними вазодилататорами. Можна поєднувати з антиангінальними ЛЗ, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними препаратами, діуретиками, бронхолітиками.Спосіб застосування та дозиВсередину. Порушення мозкового кровообігу: у гострій фазі цереброваскулярної патології застосовують ін'єкційну форму препарату протягом 10 днів, після чого призначають внутрішньо по 500 мг на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Хронічні порушення мозкового кровообігу: по 500 мг на добу, бажано у першій половині дня. Курс лікування - 4-6 тижнів. Повторні курси – 2-3 рази на рік. У кардіології у комплексній терапії: по 0,5-1 г на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Кардіалгія на фоні дисгормональної дистрофії міокарда: по 250 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Курс лікування – 12 днів. Розумові та фізичні навантаження (у т.ч. у спортсменів): дорослим по 250 мг 4 рази на добу. Курс лікування – 10-14 днів. При необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. По 0,5-1 г 2 рази на день перед тренуванням; бажано у першій половині дня. Тривалість курсу у підготовчий період – 14–21 день, у період змагань – 10–14 днів. Абстинентний алкогольний синдром: по 500 мг 4 рази на день. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняВипадки передозування не встановлені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозировка: 1 % Форма выпуска: гель Упаковка: фл. Производитель: Эвалар ЗАО Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Діюча речовина: Іхтіол (іхтаммол) 20,0 г; Допоміжна речовина: Вазелін 80,0 г. По 5, 10, 15, 20, 25 або 30 г у банки темного скла типу БТС закупорені кришками, що натягуються з ущільнюючим елементом. На банки наклеюють етикетки з паперу етикеточним або письмовим або самоклеючі. По 25 г та 30 г у туби алюмінієві покриті лаком. Кожну банку або алюмінієву тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають із пачку картону. Допускається упаковка банок або туб без пачки від 9 до 300 штук з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування поміщають у коробки з гофрованого картону або картону для споживчої тари (Для стаціонарів). Упаковку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиОднорідна мазь темно-коричневого кольору із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб для місцевого застосування.ФармакокінетикаУ зв'язку з низькою системною абсорбцією дані про фармакокінетику іхтаммолу відсутні.ФармакодинамікаПротизапальний засіб має протимікробну (бактерицидну щодо Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes) кератопластичну дію. Прискорює дозрівання фурункулів. При безпосередньому впливі на шкіру викликає слабке роздратування чутливих нервових закінчень, що змінюється зниженням їхньої чутливості, що призводить до виникнення рефлексів, що змінюють трофіку тканин. Викликає денатурацію білкових молекул.Показання до застосуванняРожеве запалення, екзема, піодермія (гнійничкове захворювання шкіри) у т.ч. фурункульоз, стаціонарна та регресуюча стадія псоріазу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іхтаммолу або інших компонентів препарату. Дитячий вік віком до 12 років.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період грудного вигодовування застосування препарату можливе, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода чи дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе сумісний із розчинами солей йоду, алкалоїдами, солями важких металів, оксидом цинку.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим та дітям з 12 років наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-2 рази на день. За потреби використовують пов'язку. Тривалість курсу та особливості схеми лікування (і у дітей, і у дорослих) необхідно погодити з лікарем. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського препарату.ПередозуванняВипадки передозування не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь призначена лише для зовнішнього застосування, не рекомендується наносити на відкриті рани. Не допускати попадання мазі на слизові оболонки та в очі. Після нанесення мазі необхідно ретельно вимити руки для запобігання попаданню мазі в очі, ніс, рот. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортом або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
7 704,00 грн
7 642,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп. (1 мл): Активна речовина: илопросту трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту илопросту 20 мкг. Допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, хлорид натрію, хлористоводнева кислота 0.1М, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла місткістю 1 мл (5) – піддони картонні (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій; прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаІлопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію та реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодилатації, гальмування активації тромбоцитів, відновлення та захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів), знижує підвищену судинну проникність; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію та міграцію лейкоцитів після пошкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів у пошкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНПα).ФармакокінетикаРозподіл Рівноважна концентрація в плазмі досягається дуже швидко, через 10-20 хв після початку внутрішньовенної інфузії. Час її досягнення лінійно залежить від швидкості інфузій, при швидкості інфузій 3 нг/кг/хв досягається концентрація приблизно дорівнює 135±24 пг/мл. Після закінчення інфузій концентрація илопросту у плазмі дуже швидко знижується (це зумовлено дуже високою інтенсивністю його метаболізму). Метаболічний кліренс становить приблизно 20±5 мл/кг/хв. T1/2 ;з плазми крові в термінальній фазі розподілу становить близько 0.5 год. Через 2 години після припинення інфузій вміст лікарської речовини становить менше 10% від рівноважної концентрації. Зв'язування з альбумінами плазми становить 60%. Метаболізм Ілопрост метаболізується, головним чином, шляхом Р-окислення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому вигляді речовина з організму не виділяється. Головний метаболіт – тетранорилопрост, виявляється у сечі у вільному вигляді та у чотирьох кон'югованих формах діастереоізомерів. Як показали експерименти на тваринах, тетранорилопрост фармакологічно неактивний. Результати досліджень in vitro вказують на подібний характер метаболізму илопросту в легенях після внутрішньовенного введення або вдихання. Виведення Виведення илопросту після внутрішньовенних інфузій у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T1/2; тривалістю, відповідно, 3-5 хв і 15-30 хв. Загальний кліренс ілопросту дорівнює приблизно 20 мл/кг/хв, вказуючи на те, що метаболізм ілопросту відбувається частково поза печінкою. Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопросту, міченого 3Н, у здорових суб'єктів. Після внутрішньовенних інфузій виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено із сечею, а 12% - з калом. Елімінація метаболітів з плазми та виведення їх із сечею мають двофазний характер, причому T1/2; з плазми становить у першу фазу близько 2 год, у другу – близько 5 год, а для сечі – відповідно 2 та 18 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності У дослідженні з використанням внутрішньовенних інфузій ілопросту було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які періодично отримують лікування діалізом, кліренс значно нижчий (середній кліренс = 5±2 мл/хв/кг), ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують лікування діалізом (середній кліренс = 18±2 мл/хв/кг). При порушенні функції печінки Оскільки илопрост інтенсивно метаболізується у печінці, зміни печінкової функції впливають на концентрацію препарату у плазмі крові. Результати дослідження з внутрішньовенним введенням препарату включали дані 8 пацієнтів, які страждають на цироз печінки. Середній кліренс илопросту становив за розрахунками 10 мл/хв/кг. Вік та стать Фармакокінетика илопроста не залежить від віку та статі хворого.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант. Синтетичний аналог простацикліну.Показання до застосуванняОблітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації; важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики; важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.Протипоказання до застосуванняПатологічні стани, при яких дія илопросту на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча); тяжка ІХС або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність ІІ-ІV стадії (за класифікацією NYHA); тяжкі порушення ритму серцевих скорочень; підозра на застійні явища у малому колі кровообігу; період лактації; вагітність; підвищена чутливість до илопросту або до інших компонентів препарату. З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі та ризику лікування. При нирковій недостатності, що потребує діалізу, та при цирозі печінки виведення илопросту знижується. Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Іломедіном) низькими цифрами АТ; пацієнти з тяжкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем. Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Іломедіну.Вагітність та лактаціяІломедин не слід призначати жінкам при вагітності та в період лактації. Дані щодо застосування илопросту у вагітних жінок відсутні. Відповідно до доклінічним дослідженням илопрост надає токсичну дію на плід у щурів, але не у кроликів та мавп. Т.к. потенційний ризик терапевтичного застосування илопросту при вагітності не відомий, при лікуванні илопростом жінки фертильного віку мають використовувати надійні засоби контрацепції. В даний час відсутні відомості про проникнення илопросту в грудне молоко у людини, однак, оскільки є відомості про те, що илопрост може в невеликій кількості проникати в молоко у щурів, його не слід вводити матерям, що годують. Застосування у дітей В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Побічна діяНайбільш небажаними реакціями (≥10%), що найчастіше спостерігалися, відміченими при застосуванні Іломедіну в клінічних дослідженнях, були головний біль, припливи, нудота, блювання, гіпергідроз. Зазвичай ці побічні ефекти виникають на початку лікування при підборі дози, що максимально переноситься, і швидко зникають зі зменшенням дози. Найбільш серйозними небажаними реакціями, відміченими при застосуванні Іломедіну, були цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, тробоемболія легеневої артерії, серцева недостатність, судоми, гіпотензія, тахікардія, бронхіальна астма, стенокардія, задишка та набряк легенів. Інша група побічних ефектів пов'язана з реакціями у місці введення. Так, у місці введення може виникнути почервоніння та біль, а дилатація шкірних судин іноді може призвести до виникнення еритеми у вигляді смужки над місцем інфузії. Небажані побічні ефекти, зазначені при застосуванні Іломедіну під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/ 1000 та <1/100, рідкісні (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000). Профіль безпеки Іломедіна оцінюється на основі об'єднаних даних клінічних досліджень та постмаркетингового застосування. Приблизні показники частоти засновані на сумарній базі даних за 3325 пацієнтами, які отримували илопрост у ході як контрольованих, так і неконтрольованих клінічних досліджень, або в рамках програми благодійно-випробувального використання. Дані отримані головним чином у літніх пацієнтів, та пацієнтів з множинною патологією, які страждають від оклюзійної хвороби периферичних артерій у III та IV стадіях, а також у пацієнтів з облітеруючим тромбангіїтом. Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні Порушення метаболізму та харчування ; зниження апетиту ; ; Нервова система головний біль апатія, сплутаність свідомості, запаморочення/вертиго, парестезія/підвищена шкірна чутливість, гіперестезія/почуття печіння, неспокій/збудження, загальмованість, сонливість судоми*, непритомність, тремор, занепокоєння, депресія, галюцинації, мігрень ; З боку органу зору ; ; порушення чіткості зору, подразнення слизової оболонки очей, біль в очах ; З боку органу слуху ; ; ; вестибулярні порушення З боку серцево-судинної системи припливи гіпотензія*, тахікардія, брадикардія, стенокардія*, підвищений артеріальний тиск інфаркт міокарда*, серцева недостатність*, аритмія/екстрасистолія, цереброваскулярні порушення*/цереброваскулярна ішемія, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії* ; З боку системи кровотворення ; ; тромбоцитопенія ; З боку дихальної системи: ; задишка* бронхіальна астма*, ; набряк легенів* кашель З боку шлунково-кишкового тракту нудота, блювання діарея, абдомінальний дискомфорт/біль діарея з кров'ю; ректальна кровотеча, диспепсія, ректальні тенезми, запор, відрижка, дисфагія, сухість у роті/зміна смаку проктит З боку печінки та жовчовивідних шляхів ; ; жовтяниця ; З боку шкіри та підшкірних тканин гіпергідроз ; свербіння ; З боку кістково-м'язової системи ; біль у жувальних м'язах/тризм, міалгія, артралгія тетанія, м'язові спазми, гіпертонус ; З боку сечовидільної системи ; ; біль у ділянці нирок; везикальні тенезми, зміни у показниках сечі; дизурія, порушення з боку сечовивідних шляхів ; Загальна патологія та місцеві реакції ; біль, гіпертермія, підвищення температури тіла, відчуття тепла, загальна слабкість/нездужання, озноб, стомлюваність/втома, спрага, місцеві реакції (еритема, біль, флебіт) реакції гіперчутливості ; * Повідомлялося про загрозливі для життя наслідки або летальний кінець. Ілопрост може провокувати стенокардію, особливо у пацієнтів з ІХС. Застосування илопросту у комбінації з інгібіторами агрегації тромбоцитів, гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) підвищує ризик кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливу взаємодію не можна змішувати Іломедин в одному розчині з іншими лікарськими засобами. Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо виникає значна артеріальна гіпотензія, АТ вдасться скоригувати, зменшивши дозу илопроста. Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування в комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами фосфодіестерази та кровообігу, У разі інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі до 300 мг на добу курсом 8 днів, що передує застосуванню Іломедіну, не впливало на фармакокінетику илопросту. У дослідженні на тваринах було виявлено, що илопрост може спричинити зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини показують, що інфузії ілопросту не зачіпають фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, і що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не впливає на його фармакокінетику. В експериментах на тварин судинорозширювальна дія илопросту послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували кортикостероїд, проте інгібуюча дія на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки що не встановлено. Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал ілопросту щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що суттєве пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами внаслідок дії на них илопросту малоймовірне.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування – до 4 тижнів. Іломедин повинен застосовуватися тільки в умовах ретельного моніторного контролю в лікарнях або амбулаторних установах, які мають відповідні технічні можливості. Перед початком лікування у жінок слід виключити вагітність. Іломедин повинен застосовуватися лише після розведення. Розчин має бути свіжоприготовленим. Вміст ампули та розчинник повинні бути ретельно перемішані. Розведення Необхідно суворо дотримуватися методу розведення в залежності від способу введення розчину. При використанні інфузомату (інфузійний насос) Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 100 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 250 мл. При використанні автоматичного шприца Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 10 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 25 мл. Після розведення Іломедин вводять щодня у вигляді 6-годинних інфузій у периферичну вену або встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2.0 нг/кг маси тіла/хв. Необхідно контролювати АТ та ЧСС на початку інфузій та при кожному збільшенні дози препарату. Протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату – лікування починають із швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв. Після цього дозу поступово збільшують на 0.5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузій розраховують виходячи з маси тіла при максимальній дозі, що переноситься, в межах від 0.5 до 2.0 нг/кг/хв. Залежно від частоти таких побічних реакцій, як головний біль, нудота або зниження артеріального тиску, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію слід перервати. Лікування має бути продовжено зазвичай протягом 4 тижнів, застосовуючи дози, які добре переносилися у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання інфузомату (інфузійного насоса) Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) 40 6.0 12 18.0 24 50 7.5 15 22.5 30 60 9.0 18 27.0 36 70 10.5 21 31.5 42 80 12.0 24 36.0 48 90 13.5 27 40.5 54 100 15.0 30 45.0 60 110 16.5 33 49.5 66 Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання автоматичного шприца Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла, (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) ; 40 0.60 1.2 1.80 2.4 50 0.75 1.5 2.25 3.0 60 0.90 1.8 2.70 3.6 70 1.05 2.1 3.15 4.2 80 1,20 2.4 3.60 4.8 90 1.35 2.7 4.05 5.4 100 1.50 3.0 4.50 6.0 ПЗ 1.65 3.3 4.95 6.6 У пацієнтів із системною склеродермією, які страждають на синдром Рейно, для досягнення поліпшення, що триває кілька тижнів, часто досить короткого курсу лікування (3-5 днів). Не рекомендується проводити безперервні інфузії протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії, що виражається в ослабленні дії на тромбоцити, і можливість виникнення синдрому рикошету, що виявляється у підвищенні схильності до агрегації тромбоцитів при завершенні курсу терапії. Разом з тим, повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов'язані з цими феноменами, відсутні. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопросту знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу в 2 рази.ПередозуванняСимптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання і діарея, брадикардія або тахікардія, біль у гомілках або в спині. Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів та симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВ надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газовій гангрені). Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від куріння. Випадкове введення нерозбавленого розчину Іломедіну у прилеглі тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару). Слід уникати прийому препарату всередину та його попадання на слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, илопрост може призвести до тривалої, хоч і безболісної, еритеми. Тому необхідно бути обережними і уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопросту на будь-яку ділянку шкіри його слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином хлориду натрію. Використання у педіатрії В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N40 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Аквіон Завод-виробник: ВТФ ТОВ(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок ламінарії японської ферментованої, вітамін С, екстракт виноградних кісточок, екстракт плодів розторопші та B-каротин. Таблетки масою 0,5 г. 60 пігулок в упаковці.
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт трави ехінацеї, аскорбінова кислота, екстракт котячого кігтя, екстракт кореня ехінацеї, оксид цинку, суміш пробіоіческіх бактерій (Lfctobaccillus casei, Lactobacillus acidophylus, Lactobacillus plantarum, Mr. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела поліфенольних сполук, гідроксикоричних кислот, додаткового джерела вітаміну С і цинку. Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, прогресуючі системні захворювання.
Склад, форма випуску та упаковкаСироп 100мл. Активний компонент: Алое деревоподібного листя свіжих водний екстракт. Допоміжна речовина: Аронії чорноплідних плодів концентрований сік, сахароза, натрію бензонат, вода очищена.Опис лікарської формиРідина коричнево-червоного кольоруФармакотерапевтична групаІмуностимулююча діяФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаЗастосування препарату викликає стимуляцію імунної системи завдяки речовинам, що містяться в екстракті з листя алое деревоподібного. Препарат надає стимулюючий вплив як на гуморальний, так і на клітинний імунітет: викликає збільшення числа Т- та В-лімфоцитів, а також числа антитіл, що циркулюють у крові, що призводить до підвищення опірності організму до бактеріальних та вірусних інфекцій. Крім того, сироп Імунофітол® має антибактеріальну, противірусну та протизапальну дію, сприяє підвищенню апетиту.РекомендуєтьсяУ комплексній терапії та профілактиці рецидивів у дітей з 3 років та дорослих, які страждають на рецидивуючі вірусні та бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів, такими як: хронічні фарингіт та тонзиліт, рецидивні риніт, ларингіт, ларинготрахіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, одночасне застосування з імунодепресивними препаратами, гострі запальні захворювання органів травної системи, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років (у зв'язку із недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки застосування препарату вагітними та жінками, що годують, зазначеній групі пацієнтів приймати препарат не рекомендується.Побічна діяПорушення імунної системи Нечасто: алергічні реакції. Порушення шлунково-кишкового тракту Рідко: диспепсичні симптоми.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо за 30-40 хвилин до їди. Якщо лікар не призначив інакше, препарат приймають так: Дітям з 3 до 6 років по 5 мл сиропу двічі на день. Дітям з 7 років та дорослим по 5 мл сиропу 3 рази на день. Для дозування використовують мірну ложку, вкладену в упаковку (5 мл сиропу – 1 мірна ложка). Курс застосування 2 тижні. Збільшення тривалості та проведення повторних курсів можливе за рекомендацією лікаря. Між повторними курсами слід робити 14-денну перерву. Перед застосуванням збовтувати.ПередозуванняВипадки передозування досі не зареєстровані. При застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовані, можуть виникнути легені диспепсичні симптоми. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не містить штучні барвники та ароматизатори. За відсутності ефекту на фоні лікування препаратом протягом 7 днів або погіршення стану необхідно звернутися до лікаря. Пацієнтам із цукровим діабетом слід враховувати, що разова доза препарату (5 мл) містить близько 3,93 г сахарози, що відповідає приблизно 0,33 вуглеводних (хлібних) одиниць (ХЕ). Людям, схильним до утворення оксалатного каміння у нирках, слід враховувати, що разова доза препарату (5 мл) містить 51 мг аскорбінової кислоти. Препарат може спотворювати результати різних лабораторних тестів (вміст у крові глюкози, білірубіну, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази). З огляду на механізм дії препарат не слід приймати безпосередньо після вакцинацій, слід робити як мінімум 2-тижневу перерву. Препарат слід приймати під час хіміотерапії. Немає протипоказань до застосування препарату після хіміотерапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 дозі міститься: Активна речовина: Імуноглобулін за білком – 10 %; Допоміжна речовина: Стабілізатор - гліцин (амінооцтова кислота) 2%, вода для ін'єкцій; Розчин для внутрішньом'язового введення 300 мкг/доза. По 1,0 мл (300 мкг) препарату при титрі антитіл не менше 1:2000 або 2,0 мл (300 мкг) при титрі антитіл 1:1000 в ампулах. По 1 або 10 ампул разом з інструкцією із застосування та ампульним ножем упаковують у пачку з картону коробкового.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна рідина, безбарвна або світло-жовтого кольору. Допускається поява незначного осаду, що зникає під час струшування.Фармакотерапевтична групаПрепарат являє собою імунологічно активну білкову фракцію, виділену з людської плазми або сироватки донорів, перевірених на відсутність антитіл до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1, ВІЛ-2), вірусу гепатиту С та поверхневого антигену вірусу гепатиту В. Активним компонентом препарату є , що містить неповні анти-Rho(D)-антитела. Препарат запобігає резус-сенсибілізації (утворення анти-Rho(D)-антитіл) при вагітності у резус-негативних жінок, які народили Rho(D)-позитивних дітей або перенесли штучне переривання вагітності при Rho(D)-позитивній приналежності крові чоловіка.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація антитіл у крові після внутрішньом'язового введення Імуноглобуліну людини антирезус Rho (D) досягається через 24 години, період напіввиведення антитіл з організму становить 4-5 тижнів.Показання до застосуванняПрепарат застосовують лише за призначенням лікаря. Імуноглобулін людини антирезус Rho (D) застосовують для профілактики резус-конфлікту у резус-негативних жінок, які не сенсибілізовані до антигену Rho (D) (тобто не виробили резус-антитіл) за умови: вагітності та народження резус-позитивної дитини, при штучному та спонтанному аборті, при перериванні позаматкової вагітності, при загрозі переривання вагітності на будь-якому терміні, після проведення амніоцентезу та інших процедур, пов'язаних з ризиком потрапляння крові плода в кровотік матері, а також при отриманні травми черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняВведення імуноглобуліну людини антирезус Rho (D) протипоказано резус-позитивним породіллям; резус-негативним породіллям, сенсибілізованим до антигену Rho (D) (у сироватці крові яких виявлені резус-антитіла).Побічна діяУ поодиноких випадках можуть розвиватися реакції у вигляді гіперемії шкіри в місці введення та підвищення температури до 37,5°С. протягом першої доби після введення, а також диспепсичні. явища. В окремих осіб із зміненою реактивністю можуть розвиватися алергічні реакції різного типу, а у виняткових випадках – анафілактичний шок, тому особи, які отримали препарат, повинні бути під наглядом протягом 30 хвилин. У приміщенні, де вводять препарат, повинні бути засоби протишокової терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиТерапія імуноглобуліном може поєднуватися з іншими лікарськими засобами, зокрема антибіотиками.Спосіб застосування та дозиІмуноглобулін людини антирезус Rho (D) застосовують лише внутрішньом'язово. До початку ін'єкції ампули з препаратом витримують протягом 2 годин за кімнатної температури (20±2)°С. Щоб уникнути утворення піни, препарат набирають у шприц голкою з широким просвітом. Препарат у розкритій ампулі зберіганню не підлягає. Одна доза (300 мкг) відповідає 1 мл при титрі 1:2000 антитіл або 2 мл при титрі 1:1000 антитіл. При вагітності у резус-негативних жінок без явищ сенсибілізації проводиться неспецифічна десенсибілізуюча терапія при терміні 10-12, 24-25, 32-33 тижні вагітності. Імуноглобулін людини антирезус Rho (D) вводять по одній дозі (300 мкг) внутрішньом'язово. При Rh(+) (позитивному резус-факторі) крові чоловіка введення імуноглобуліну антирезус Rho(D) 300 мкг внутрішньом'язово при терміні 28-30 тижнів. Повторне введення імуноглобуліну не пізніше 48-72 годин після пологів при народженні резус-позитивної дитини. При штучному перериванні вагітності за терміну вагітності більше 13 тижнів рекомендується введення однієї дози препарату (300 мкг). Якщо вагітність перервана за терміном менше 13 тижнів, рекомендується ввести 50 мкг препарату. При травмі органів черевної порожнини протягом другого або третього триместру вагітності рекомендується ввести дозу препарату (300 мкг). Якщо травма органів черевної порожнини вимагає введення препарату при терміні 13-18 тижнів вагітності, слід запровадити ще одну дозу (300 мкг) при терміні 26-28 тижнів вагітності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему