Лекарства и БАД Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипін – 10,000 мг (у вигляді амлодипіну безілату – 13,870 мг), телмісартан – 40,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон К25, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, меглюмін, магнію стеарат. По 10 або 14 таблеток у блістері з ОПА/Алю/ПВХ/Алю. По 1, 2, 4 або 7 блістерів (14 таблеток), по 3 або 9 блістерів (10 таблеток) разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки від білого або майже білого до жовтуватого або жовтого кольору, з гравіюваннями "10" і "40" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК+ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування Після прийому амлодипіну внутрішньо у терапевтичних дозах максимальні концентрації у плазмі досягаються через 6-12 год. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Здається обсяг розподілу (УД становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що близько 97,5% амлодипіну, що циркулює в крові, знаходиться у зв'язку з білками плазми крові. Біотрансформація Амлодипін значною мірою (приблизно на 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Т1/2 амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 год, що підтверджує можливість його застосування 1 раз на день. Препарат виводиться нирками: 10% введеної дози препарату елімінується у вигляді вихідної сполуки та 60% у вигляді метаболітів. Виведення амлодипіну із плазми крові відбувається двофазно. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки Є вкрай обмежений обсяг клінічних даних щодо застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалося зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до подовження Т1/2 та підвищення AUC приблизно на 40-60%. Пацієнти похилого віку Час досягнення максимальної концентрації (tmax) амлодипіну в плазмі крові можна порівняти у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів молодшої вікової групи. У пацієнтів похилого віку показник кліренсу амлодипіну має тенденцію до зниження з відповідним збільшенням AUC та подовженням Т1/2. Телмісартан Всмоктування Телмісартан швидко всмоктується, проте кількість препарату, що всмоктався, може варіювати. Середній показник абсолютної біодоступності телмісартану становить приблизно 50%. При прийомі телмісартану з їжею має місце зниження показника площі під кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно від 6% (при прийомі телмісартану в дозі 40 мг на добу) до 19% (при дозі 160 мг на добу). Через 3 години після прийому препарату концентрація телмісартану в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Розподіл Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (> 99,5%), в основному з альбуміном та з альфа-1-кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 500 л. Біотрансформація Метаболізм телмісартану полягає в кон'югації вихідної сполуки з глюкуроновою кислотою. Кон'югат, що утворюється, не має фармакологічної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить понад 20 год. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) і меншою мірою AUC збільшуються непропорційно збільшенню дози. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з "печінковим" кровотоком (близько 1500 мл/хв). Лінійність/нелінійність фармакокінетики Лінійного зв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією відзначено не було. Стах і меншою мірою AUC зростають непропорційно при застосуванні доз вище 40 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Стать пацієнтів Були виявлені відмінності показників концентрації препарату в плазмі крові у чоловіків і жінок: показники Сmах та AUC у жінок були приблизно в 3 та 2 рази вищі, ніж у чоловіків відповідно. Пацієнти похилого віку Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення концентрації телмісартану в плазмі у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2 не змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2 у пацієнтів із порушенням функції печінки не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® AM має у своєму складі дві гіпотензивні речовини із взаємодоповнювальними механізмами дії, які забезпечують контроль показників артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією; амлодипін належить до фармакологічної групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), а телмісартану - до групи антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих речовин виявляє адитивний антигіпертензивний ефект, викликаючи більш виражене зниження артеріального тиску, ніж кожен із компонентів препарату окремо. Амлодипін Амлодипін - похідне дигідропіридину, відноситься до класу БМКК, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини кровоносних судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний із вазодилатуючою дією на гладкі м'язи судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує частоту та вираженість нападів стенокардії, до кінця не встановлений, але амлодипін може зменшувати ішемію міокарда за рахунок наведених нижче двох ефектів: 1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і за рахунок цього зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС), так зване постнавантаження. Так як частота серцевих скорочень (ЧСС) при прийомі амлодипіну практично не збільшується, це зменшення навантаження на серцевий м'яз знижує енерговитрати міокарда та його потребу в кисні. 2. Механізм антиангінальної дії амлодипіну також, мабуть, пов'язаний з розширенням головних коронарних артерій та артеріол, як у зонах міокарда з нормальним кровотоком, так і в ішемізованих зонах. Це розширення збільшує доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні "лежачи" і "стоячи" протягом 24 годин. Ортостатична артеріальна гіпотензія не характерна під час застосування амлодипіну внаслідок повільного початку дії препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору судин нирок, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного кровотоку плазми у нирках без зміни фільтрації чи протеринурії. При прийомі амлодипіну не спостерігалося жодних небажаних метаболічних ефектів або зміни концентрації ліпідів у плазмі. Амлодипін можна приймати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Застосування амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю не супроводжується негативною інотропною дією (не знижується толерантність до фізичного навантаження, не знижується фракція викиду лівого шлуночка). Телмісартан Механізм дії Телмісартан є специфічним АРА II (тип AT1), ефективний при прийомі всередину. Маючи дуже високу спорідненість до центру зв'язування рецептора підтипу AT1 з ангіотензином II, телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не володіючи дією агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан не має властивостей часткового агоніста рецептора AT1. Телмісартан селективно зв'язується із рецептором АТ1. Зв'язок із рецептором є довготривалим. Телмісартан не виявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи рецептори типу АТ2 та інші менш вивчені рецептори ангіотензину. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (кінінази II) – ферменту, який також руйнує брадикінін. Це дозволяє зробити висновок, що препарат не посилюватиме небажані явища, пов'язані з дією брадикініну. Доза телмісартану 80 мг на добу практично повністю усуває підвищення АТ під впливом ангіотензину II. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин і залишається значним протягом 48 годин. Після прийому першої дози телмісартану антигіпертензивний ефект поступово розвивається протягом 3 год. Виражена антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. Дія зберігається протягом 24 годин після прийому телмісартану і залишається значущою до 48 годин. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан забезпечує зниження САД та ДАТ, не впливаючи на ЧСС. Після різкої відміни лікування телмісартаном спостерігається поступове (протягом кількох днів) повернення показників АТ до їх значень до початку прийому препарату без розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів, які приймали телмісартан, частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. Ці дані були отримані в ході клінічних досліджень із прямим порівнянням цих двох типів антигіпертензивної терапії. Комбінований препарат амлодипіну та телмісартану, що застосовується 1 раз на добу, призводить до ефективного та стійкого зниження артеріального тиску протягом 24 годин.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, у яких АТ недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном як засоби монотерапії); артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія); артеріальна гіпертензія у пацієнтів, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих монопрепаратів, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих, допоміжних речовин та інших похідних дигидропиридина; вагітність; період грудного вигодовування; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (зокрема високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжке порушення функції печінки; шок (у тому числі кардіогенний); одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або середніми або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда (немає даних про застосування в гострому періоді та протягом одного місяця після інфаркту міокарда); порушення функції нирок та стан після трансплантації нирки; порушення функції печінки; рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції печінки не розроблені, тому в таких клінічних випадках слід бути обережними; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) на фоні попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; цукровий діабет; гіпонатріємія; гіперкаліємія; стеноз аортального чи мітрального клапана; первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені); вік старше 70 років; ішемічна хвороба серця та/або клінічно значущий атеросклероз судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних розладів, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту); синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність (ХСН) неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Телзап AM під час вагітності протипоказане. Спеціальних досліджень щодо застосування комбінації амлодипін + телмісартан під час вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося. Вплив, пов'язаний з окремими речовинами, що діють, описано нижче. Амлодипін Безпека застосування амлодипіну у вагітних жінок не вивчена. У дослідженнях на лабораторних тваринах застосування препарату у високих дозах супроводжувалося ознаками репродуктивної токсичності. Застосування амлодипіну під час вагітності допускається лише за відсутності більш безпечної альтернативи і в тих випадках, коли ризик для матері та дитини, пов'язаний із захворюванням, переважає ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Телмісартан Епідеміологічні докази ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності є недостатньо переконливими, проте не дозволяють виключити невелике підвищення ризику негативного впливу на плід. Хоча контрольовані епідеміологічні дослідження тератогенного ефекту, пов'язаного з прийомом АРА II, не проводилися, застосування препаратів цієї групи може бути пов'язане зі схожим ризиком. За винятком випадків крайньої необхідності в безперервному лікуванні АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів із вивченим профілем безпеки під час вагітності. При підтвердженні факту вагітності лікування препаратом Телзап® AM необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативну терапію. Отримано відомості про те, що вплив АРА II протягом другого та третього триместрів вагітності може супроводжуватись явищами токсичності щодо плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія). У разі прийому препарату Телзап AM, починаючи з другого триместру вагітності, необхідно провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа плода. Немовлята, які народилися у жінок, які приймали препарат Телзап® AM під час вагітності, повинні бути під пильним клінічним наглядом для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування Відомості про застосування амлодипіну та телмісартану під час грудного вигодовування відсутні. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM під час грудного вигодовування протипоказане. Амлодипін проникає у грудне молоко у кількості 3-7% від материнської дози (максимально до 15%). Вплив амлодипіну на новонароджених невідомий. У разі лікування жінок, що годують, слід віддавати перевагу альтернативним препаратам з більш вивченим профілем безпеки під час грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонародженої або недоношеної дитини. Слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату з огляду на необхідність його застосування для матері. Фертильність Амлодипін Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. В одному дослідженні на щурах виявили небажані явища з боку фертильності самців. При застосуванні БМКК у деяких пацієнтів спостерігалися біохімічні зміни у головці сперматозоїдів. Обсяг клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатнім. Телмісартан В рамках доклінічних досліджень телмісартан не впливав на фертильність самців та самок.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та < 1/10); нечасто (≥1/1000 та Потенційні небажані реакції на фоні лікування препаратом Телзап® AM включають усі небажані реакції, які раніше були зареєстровані на фоні застосування окремих компонентів препарату. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування телмісартану Серйозні побічні реакції включають анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк (частота виникнення "рідко") і гостру ниркову недостатність. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота розвитку небажаних реакцій у групі телмісартану, як правило, була подібною до такої у групі плацебо (41,4% та 43,9%, відповідно). Частота розвитку небажаних реакцій не залежала від дози, а також від статі, віку або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, які отримували препарат з метою зменшення серцево-судинної захворюваності, був подібним до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Небажані реакції, наведені нижче, були зареєстровані в рамках контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або виявлені при аналізі повідомлень, отриманих у післяреєстраційному періоді. До цього переліку також увійшли серйозні та несерйозні небажані реакції, які були причиною скасування лікування протягом трьох довготривалих клінічних досліджень за участю 21 642 пацієнтів, які приймали телмісартан для зниження серцево-судинної захворюваності протягом періоду до 6 років. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит); рідко - сепсис (зокрема з летальним результатом). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – безсоння, депресія; рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: нечасто - непритомність; рідко – сонливість. Порушення з боку органу зору: рідко – зорові розлади. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, здуття живота, блювання; рідко – сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/ураження печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, підвищене потовиділення, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельним наслідком), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсикодермія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у спині (наприклад, ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудній клітці, астенічний синдром (загальна слабкість); рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; рідко – зниження концентрації гемоглобіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази у плазмі крові. Опис окремих небажаних реакцій Сепсис У клінічному дослідженні частота розвитку сепсису у групі телмісартана була вищою, ніж у групі плацебо. Це може бути розцінено як випадкову знахідку або як розвиток явища, пов'язаного з невідомим в даний час механізмом. Зниження АТ Ця небажана реакція часто реєструвалася у пацієнтів з контрольованим АТ на фоні застосування телмісартану у поєднанні зі стандартною терапією з метою зниження серцево-судинної захворюваності. Порушення функції печінки/ураження печінки Найбільше випадків порушення функції печінки або ураження печінки було виявлено при аналізі постреєстраційних повідомлень про клінічні випадки у пацієнтів японської етнічної групи. Пацієнти цієї етнічної групи схильні до розвитку небажаних реакцій даного типу. Інтерстиціальне захворювання легень Протягом постреєстраційного періоду було отримано повідомлення про випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень, які мали тимчасовий зв'язок із прийомом телмісартану. Однак причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням телмісартану та розвитком даного захворювання не встановлено. Небажані реакції, які очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну Найчастіші небажані реакції на фоні застосування амлодипіну включають сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, відчуття "припливу" крові до шкіри, біль у животі, нудоту, набряки кісточок та іншої локалізації, стомлюваність. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження маси тіла, збільшення маси тіла; дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування); нечасто – тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: часто – зорові розлади (включаючи диплопію). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – відчуття "припливу" крові до шкіри; нечасто – зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, порушення ритму спорожнення кишечника (включаючи діарею та запор); нечасто – блювання, сухість слизової ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності “печінкових” ферментів (у більшості випадків у поєднанні з холестазом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряклість кісточок та стоп; нечасто - алопеція, пурпура, зміна пігментації шкіри (поява знебарвлених ділянок шкіри), підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип, висип, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – прискорене сечовипускання, дизурія, ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – набряки; часто – підвищена стомлюваність, астенічний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну та телмісартану Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – цистит. Порушення психіки: рідко – занепокоєння, безсоння, депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, нечасто – сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – непритомність, периферична нейропатія, гіпестезія, дисгевзія, тремор. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, “припливи”. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, нудота; рідко – блювання, гіпертрофія ясен, задишка, сухість у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри; рідко – екзема, еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у спині, біль у нижніх кінцівках (ногах). Порушення з боку сечовивідних шляхів: рідко – ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія, біль у грудній клітці, втома, набряки. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації "печінкових" трансаміназ; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Додаткова інформація щодо комбінації амлодипіну та телмісартану: периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну та телмісартану рідше, ніж у пацієнтів, які отримують лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії між двома діючими речовинами, що входять до складу даного препарату у фіксованих дозах, у клінічних дослідженнях не було виявлено. Досліджень щодо вивчення лікарських взаємодій препарату Телзап® AM з іншими препаратами не проводилося. Взаємодія з амлодипіном Вплив інших лікарських засобів на фармакологічні властивості амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами ВІЛ-протеази, протигрибковими препаратами з групи азолів, макролідами, наприклад, еритроміцином або кларитроміцином, а також з верапамілом або дилтіазем ризик різкого зниження артеріального тиску. Клінічні прояви даних варіантів одночасного застосування можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, необхідне лікарське спостереження з метою можливої корекції доз препаратів. Індуктори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну може змінюватись. Необхідно контролювати АТ, слід розглянути можливість корекції дози амлодипіну під час та після одночасного прийому, особливо з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого). Грейпфрути та грейпфрутовий сік Застосування амлодипіну на фоні вживання в їжу грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується, тому що у деяких пацієнтів це може призводити до підвищення біодоступності препарату і, відповідно, посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (у вигляді інфузій) У тварин, які отримували верапаміл у поєднанні з внутрішньовенним введенням дантролену, спостерігався розвиток летальної фібриляції шлуночків та серцево-судинного колапсу, пов'язаних із гіперкаліємією. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін, одночасно з дантроленом у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, а також для лікування даного стану. Вплив амлодипіну на фармакологічні властивості інших лікарських засобів. Амлодипін посилює дію інших гіпотензивних препаратів. Аторвастатин, дигоксин та варфарин У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину. Циклоспорин Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводилися ні у здорових добровольців, ні в будь-яких інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. У цих пацієнтів виявили підвищення залишкових концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому на 0-40%). У пацієнтів, які отримують амлодипін у поєднанні з циклоспорином після трансплантації нирки, рекомендується здійснювати моніторинг концентрацій циклоспорину і при необхідності зменшити його дозу. Симвастатин При одночасному застосуванні багаторазових доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг 1 раз на день показник системної експозиції симвастатину був на 77% вищим, ніж на тлі монотерапії симвастатином. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Такролімус Спільне застосування такролімусу з амлодипіном характеризується ризиком підвищення концентрації такролімусу у плазмі. Пацієнтам, які приймають амлодипін, слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові, а також при необхідності корекцію дози, щоб уникнути токсичного впливу такролімусу. Інші препарати Встановлено безпеку спільного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином (застосовуваним сублінгвально), нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та антибіотиками. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен із препаратів чинив незалежну гіпотензивну дію. Взаємодія з телмісартаном Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину спостерігалося підвищення медіани Сmах дигоксину на 49% та його залишкової концентрації на 20%. На початкових етапах прийому дигоксину, а також при корекції його дози та відміні лікування необхідно контролювати показники концентрації препарату в організмі для їхньої підтримки в межах терапевтичного діапазону. Препарати, одночасне застосування яких не рекомендується Калійзберігаючі діуретики та калійвмісні харчові добавки АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрати калію, зумовлені дією діуретиків. Калійзберігаючі діуретики, зокрема спіронолактон, еплеренон, тріамтерен і амілорид, а також харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть викликати значне підвищення вмісту калію в плазмі крові. У тих випадках, коли одночасне застосування цих лікарських засобів з телмісартаном потрібне для ліквідації підтвердженої гіпокаліємії, лікування слід проводити з обережністю та за умови проведення регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Препарати літію Одночасне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ або АРА II, включаючи телмісартан, супроводжувалося випадками оборотного підвищення концентрації літію в плазмі та симптомами токсичності. Якщо одночасне застосування телмісартану з препаратом літію є необхідним, рекомендується проводити посилений контроль концентрації літію в плазмі. Препарати, одночасне застосування яких вимагає дотримання обережності Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозах, що забезпечують протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивний ефект АРА II. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (зокрема, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок) одночасне застосування АРА II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ-2, може призводити до посилення порушення функції нирок, а в ряді випадків. і до гострої ниркової недостатності, яка, як правило, має оборотний характер. У зв'язку з цим лікування цими комбінаціями препаратів потребує обережності, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнт повинен мати достатній рівень гідратації. Проведення моніторингу функції нирок рекомендується перед початком прийому комбінації препаратів, а також регулярно під час лікування. Раміприл У ході клінічного дослідження з одночасним застосуванням телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення показників AUC0-24 та Сmах раміприлу та раміприлату до 2,5 разів. Клінічне значення цього спостереження неясно. Діуретики (тіазидні та петльові) Попереднє лікування високими дозами діуретиків, таких як фуросемід (петлевий діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), а також обмеження споживання кухонної солі, діарея або блювання можуть призводити до зниження ОЦК і підвищувати ризик надмірного зниження АТ на початковому етапі. Препарати, одночасне застосування яких потребує підвищеної уваги Інші гіпотензивні препарати Дія телмісартану може посилюватись при одночасному застосуванні інших гіпотензивних препаратів. Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Клінічні дослідження показали, що досягнення подвійної блокади РААС на тлі комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену асоціювалося з підвищенням частоти розвитку таких небажаних явищ, як зниження АТ, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з препаратом , що діє на РААС. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів ( див. розділ "Протипоказання"). Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Баклофен та аміфостин Враховуючи фармакологічні властивості деяких препаратів (зокрема, баклофену та аміфостину), можна прогнозувати, що вони потенціюватимуть дію всіх гіпотензивних препаратів, включаючи телмісартан. Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби та антидепресанти Ризик розвитку ортостатичної гіпотензії може зростати і натомість вживання алкоголю, і навіть застосування барбітуратів, наркотичних засобів чи антидепресантів. Глюкокортикоїди (для системного застосування) Послаблення антигіпертензивного ефекту телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Пацієнти, які отримують терапію амлодипіном і телмісартаном у вигляді окремих таблеток, можуть бути переведені на терапію препаратом Телзап AM, що містить ті ж дози діючих речовин. Препарат Телзап® AM може застосовуватися у пацієнтів, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 40 мг 1 раз на день, що дозволить зменшити дозу амлодипіну. але не знизить загальну очікувану гіпотензивну дію. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта може починатися з застосування препарату Телзап AM у тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю АТ за допомогою будь-якого одного препарату малоймовірне. Початкова доза препарату Телзап AM: 5 мг + 40 мг 1 раз на день. Пацієнти, яким потрібне значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 80 мг 1 раз на день. Якщо потрібне додаткове зниження артеріального тиску, доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної 10 мг + 80 мг, не раніше як через 2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза: 10 мг амлодипіну + 80 мг телмісартану. Пацієнти похилого віку (старше 65 років): корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі обмежений. У пацієнтів цієї категорії лікування препаратом Телзап® AM має проводитися з обережністю, оскільки амлодипін та телмісартан не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Підбір дози препарату Телзап® AM у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості потребує обережності. Добова доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг. Препарат Телзап AM протипоказаний у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Застосування препарату Телзап® AM у пацієнтів віком до 18 років протипоказано через відсутність достатньої кількості даних про безпеку та ефективність застосування препарату в даній віковій групі.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування комбінації амлодипін + телмісартану не реєструвалися. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату. Передозування амлодипіну може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток вираженого та стійкого зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були зниження артеріального тиску та тахікардія. Також реєструвалися такі клінічні прояви, як брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в плазмі та гостра ниркова недостатність. Лікування Пацієнт повинен перебувати під пильним клінічним наглядом. Лікування має включати симптоматичну та підтримуючу терапію. Набір лікувальних заходів залежить від тривалості часу з моменту прийому препарату та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають стимуляцію блювоти та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Слід проводити регулярний контроль концентрації електролітів та креатиніну у плазмі крові. У разі зниження АТ пацієнтові слід надати положення "лежачи на спині" з піднятими нижніми кінцівками, а також негайно розпочати введення сольових та інших плазмозамінних розчинів для заповнення ОЦК. Відновлення судинного тонусу та нормалізація АТ можуть бути досягнуті шляхом введення судинозвужувальних препаратів за умови відсутності протипоказань до їх використання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може забезпечити усунення симптомів, пов'язаних з блокадою кальцієвих каналів. Амлодипін та телмісартан практично не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАмлодипін Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу (але класифікації NYHA) неішемічної етіології застосування амлодипіну було пов'язане зі збільшенням повідомлень про розвиток набряку легень, незважаючи на відсутність достовірної відмінності у частоті прогресування серцевої недостатності. порівняно із плацебо. Слід обережно застосовувати БМКК, зокрема. амлодипін, у пацієнтів з ХСН через можливий ризик розвитку інших серцево-судинних ускладнень та смертності. Порушення функції печінки Як і при прийомі інших БМКК, Т1/2 амлодипіну збільшується у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Тому препарат Телзап AM повинен застосовуватися з обережністю у таких пацієнтів, а доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг один раз на день. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки препарат Телзап® AM протипоказаний. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок амлодипін може застосовуватись у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелювали зі ступенем тяжкості порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться із організму під час діалізу. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Телзап AM у пацієнтів похилого віку не потрібна. Підвищення дози слід проводити з обережністю. Діти Безпечність та ефективність застосування препарату Телзап AM у дітей на даний момент не встановлені. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е 420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Телзап AM протипоказане. Телмісартан Порушення функції печінки Застосування комбінації амлодипіну + телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжким порушенням функції печінки, оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки При застосуванні телмісартану у пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну у плазмі. Досвід застосування препарату у пацієнтів, які незадовго до застосування перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Телмісартан не виводиться за допомогою діалізу. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап AM, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап AM. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водно-електролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На фоні блокади РААС були відзначені випадки розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності) у схильних до цього пацієнтів, особливо при одночасному прийомі лікарських препаратів, що діють на РААС. У зв'язку з цим подвійна блокада РААС (зокрема, при одночасному застосуванні телмісартану з іншими блокаторами РААС) не рекомендується. За необхідності одночасного застосування кількох блокаторів РААС слід ретельно контролювати функцію нирок. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM не рекомендовано. Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або інші гіпоглікемічні препарати У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, застосування телмісартану може призводити до розвитку гіпоглікемії та має супроводжуватися контролем рівня глюкози в крові. При необхідності слід провести корекцію дози інсуліну чи інших гіпоглікемічних препаратів. Гіперкаліємія Як і інші препарати, що діють на РААС, застосування телмісартану може сприяти розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування іншими препаратами, що підвищують вміст калію в плазмі, або мають супутні патологічні стани, гіперкаліємія може бути причиною смертельного результату. При одночасному застосуванні препаратів, що діють на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення користі та ризику. Основні фактори ризику гіперкаліємії включають: цукровий діабет, порушення функції нирок, похилого віку (пацієнти старше 70 років); одночасне застосування з лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є замінники солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин і такролімус) і триметоприм; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма); Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Телзап® AM має помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та управління рухомими механізмами. Через можливий розвиток запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності, нудоти при прийомі препарату слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних функцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипін – 10,000 мг (у вигляді амлодипіну безілату – 13,870 мг), телмісартан – 80,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон К25, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, меглюмін, магнію стеарат. По 10 або 14 таблеток у блістері з ОПА/Алю/ПВХ/Алю. По 1, 2, 4 або 7 блістерів (14 таблеток), по 3 або 9 блістерів (10 таблеток) разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки від білого або майже білого до жовтуватого або жовтого кольору, з гравіюваннями "10" і "80" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК+ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування Після прийому амлодипіну внутрішньо у терапевтичних дозах максимальні концентрації у плазмі досягаються через 6-12 год. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Здається обсяг розподілу (УД становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що близько 97,5% амлодипіну, що циркулює в крові, знаходиться у зв'язку з білками плазми крові. Біотрансформація Амлодипін значною мірою (приблизно на 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Т1/2 амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 год, що підтверджує можливість його застосування 1 раз на день. Препарат виводиться нирками: 10% введеної дози препарату елімінується у вигляді вихідної сполуки та 60% у вигляді метаболітів. Виведення амлодипіну із плазми крові відбувається двофазно. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки Є вкрай обмежений обсяг клінічних даних щодо застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалося зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до подовження Т1/2 та підвищення AUC приблизно на 40-60%. Пацієнти похилого віку Час досягнення максимальної концентрації (tmax) амлодипіну в плазмі крові можна порівняти у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів молодшої вікової групи. У пацієнтів похилого віку показник кліренсу амлодипіну має тенденцію до зниження з відповідним збільшенням AUC та подовженням Т1/2. Телмісартан Всмоктування Телмісартан швидко всмоктується, проте кількість препарату, що всмоктався, може варіювати. Середній показник абсолютної біодоступності телмісартану становить приблизно 50%. При прийомі телмісартану з їжею має місце зниження показника площі під кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно від 6% (при прийомі телмісартану в дозі 40 мг на добу) до 19% (при дозі 160 мг на добу). Через 3 години після прийому препарату концентрація телмісартану в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Розподіл Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (> 99,5%), в основному з альбуміном та з альфа-1-кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 500 л. Біотрансформація Метаболізм телмісартану полягає в кон'югації вихідної сполуки з глюкуроновою кислотою. Кон'югат, що утворюється, не має фармакологічної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить понад 20 год. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) і меншою мірою AUC збільшуються непропорційно збільшенню дози. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з "печінковим" кровотоком (близько 1500 мл/хв). Лінійність/нелінійність фармакокінетики Лінійного зв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією відзначено не було. Стах і меншою мірою AUC зростають непропорційно при застосуванні доз вище 40 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Стать пацієнтів Були виявлені відмінності показників концентрації препарату в плазмі крові у чоловіків і жінок: показники Сmах та AUC у жінок були приблизно в 3 та 2 рази вищі, ніж у чоловіків відповідно. Пацієнти похилого віку Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення концентрації телмісартану в плазмі у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2 не змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2 у пацієнтів із порушенням функції печінки не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® AM має у своєму складі дві гіпотензивні речовини із взаємодоповнювальними механізмами дії, які забезпечують контроль показників артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією; амлодипін належить до фармакологічної групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), а телмісартану - до групи антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих речовин виявляє адитивний антигіпертензивний ефект, викликаючи більш виражене зниження артеріального тиску, ніж кожен із компонентів препарату окремо. Амлодипін Амлодипін - похідне дигідропіридину, відноситься до класу БМКК, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини кровоносних судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний із вазодилатуючою дією на гладкі м'язи судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує частоту та вираженість нападів стенокардії, до кінця не встановлений, але амлодипін може зменшувати ішемію міокарда за рахунок наведених нижче двох ефектів: 1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і за рахунок цього зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС), так зване постнавантаження. Так як частота серцевих скорочень (ЧСС) при прийомі амлодипіну практично не збільшується, це зменшення навантаження на серцевий м'яз знижує енерговитрати міокарда та його потребу в кисні. 2. Механізм антиангінальної дії амлодипіну також, мабуть, пов'язаний з розширенням головних коронарних артерій та артеріол, як у зонах міокарда з нормальним кровотоком, так і в ішемізованих зонах. Це розширення збільшує доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні "лежачи" і "стоячи" протягом 24 годин. Ортостатична артеріальна гіпотензія не характерна під час застосування амлодипіну внаслідок повільного початку дії препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору судин нирок, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного кровотоку плазми у нирках без зміни фільтрації чи протеринурії. При прийомі амлодипіну не спостерігалося жодних небажаних метаболічних ефектів або зміни концентрації ліпідів у плазмі. Амлодипін можна приймати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Застосування амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю не супроводжується негативною інотропною дією (не знижується толерантність до фізичного навантаження, не знижується фракція викиду лівого шлуночка). Телмісартан Механізм дії Телмісартан є специфічним АРА II (тип AT1), ефективний при прийомі всередину. Маючи дуже високу спорідненість до центру зв'язування рецептора підтипу AT1 з ангіотензином II, телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не володіючи дією агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан не має властивостей часткового агоніста рецептора AT1. Телмісартан селективно зв'язується із рецептором АТ1. Зв'язок із рецептором є довготривалим. Телмісартан не виявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи рецептори типу АТ2 та інші менш вивчені рецептори ангіотензину. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (кінінази II) – ферменту, який також руйнує брадикінін. Це дозволяє зробити висновок, що препарат не посилюватиме небажані явища, пов'язані з дією брадикініну. Доза телмісартану 80 мг на добу практично повністю усуває підвищення АТ під впливом ангіотензину II. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин і залишається значним протягом 48 годин. Після прийому першої дози телмісартану антигіпертензивний ефект поступово розвивається протягом 3 год. Виражена антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. Дія зберігається протягом 24 годин після прийому телмісартану і залишається значущою до 48 годин. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан забезпечує зниження САД та ДАТ, не впливаючи на ЧСС. Після різкої відміни лікування телмісартаном спостерігається поступове (протягом кількох днів) повернення показників АТ до їх значень до початку прийому препарату без розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів, які приймали телмісартан, частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. Ці дані були отримані в ході клінічних досліджень із прямим порівнянням цих двох типів антигіпертензивної терапії. Комбінований препарат амлодипіну та телмісартану, що застосовується 1 раз на добу, призводить до ефективного та стійкого зниження артеріального тиску протягом 24 годин.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, у яких АТ недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном як засоби монотерапії); артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія); артеріальна гіпертензія у пацієнтів, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих монопрепаратів, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих, допоміжних речовин та інших похідних дигидропиридина; вагітність; період грудного вигодовування; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (зокрема високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжке порушення функції печінки; шок (у тому числі кардіогенний); одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або середніми або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда (немає даних про застосування в гострому періоді та протягом одного місяця після інфаркту міокарда); порушення функції нирок та стан після трансплантації нирки; порушення функції печінки; рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції печінки не розроблені, тому в таких клінічних випадках слід бути обережними; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) на фоні попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; цукровий діабет; гіпонатріємія; гіперкаліємія; стеноз аортального чи мітрального клапана; первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені); вік старше 70 років; ішемічна хвороба серця та/або клінічно значущий атеросклероз судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних розладів, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту); синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність (ХСН) неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Телзап AM під час вагітності протипоказане. Спеціальних досліджень щодо застосування комбінації амлодипін + телмісартан під час вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося. Вплив, пов'язаний з окремими речовинами, що діють, описано нижче. Амлодипін Безпека застосування амлодипіну у вагітних жінок не вивчена. У дослідженнях на лабораторних тваринах застосування препарату у високих дозах супроводжувалося ознаками репродуктивної токсичності. Застосування амлодипіну під час вагітності допускається лише за відсутності більш безпечної альтернативи і в тих випадках, коли ризик для матері та дитини, пов'язаний із захворюванням, переважає ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Телмісартан Епідеміологічні докази ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності є недостатньо переконливими, проте не дозволяють виключити невелике підвищення ризику негативного впливу на плід. Хоча контрольовані епідеміологічні дослідження тератогенного ефекту, пов'язаного з прийомом АРА II, не проводилися, застосування препаратів цієї групи може бути пов'язане зі схожим ризиком. За винятком випадків крайньої необхідності в безперервному лікуванні АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів із вивченим профілем безпеки під час вагітності. При підтвердженні факту вагітності лікування препаратом Телзап® AM необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативну терапію. Отримано відомості про те, що вплив АРА II протягом другого та третього триместрів вагітності може супроводжуватись явищами токсичності щодо плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія). У разі прийому препарату Телзап AM, починаючи з другого триместру вагітності, необхідно провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа плода. Немовлята, які народилися у жінок, які приймали препарат Телзап® AM під час вагітності, повинні бути під пильним клінічним наглядом для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування Відомості про застосування амлодипіну та телмісартану під час грудного вигодовування відсутні. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM під час грудного вигодовування протипоказане. Амлодипін проникає у грудне молоко у кількості 3-7% від материнської дози (максимально до 15%). Вплив амлодипіну на новонароджених невідомий. У разі лікування жінок, що годують, слід віддавати перевагу альтернативним препаратам з більш вивченим профілем безпеки під час грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонародженої або недоношеної дитини. Слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату з огляду на необхідність його застосування для матері. Фертильність Амлодипін Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. В одному дослідженні на щурах виявили небажані явища з боку фертильності самців. При застосуванні БМКК у деяких пацієнтів спостерігалися біохімічні зміни у головці сперматозоїдів. Обсяг клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатнім. Телмісартан В рамках доклінічних досліджень телмісартан не впливав на фертильність самців та самок.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та < 1/10); нечасто (≥1/1000 та Потенційні небажані реакції на фоні лікування препаратом Телзап® AM включають усі небажані реакції, які раніше були зареєстровані на фоні застосування окремих компонентів препарату. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування телмісартану Серйозні побічні реакції включають анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк (частота виникнення "рідко") і гостру ниркову недостатність. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота розвитку небажаних реакцій у групі телмісартану, як правило, була подібною до такої у групі плацебо (41,4% та 43,9%, відповідно). Частота розвитку небажаних реакцій не залежала від дози, а також від статі, віку або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, які отримували препарат з метою зменшення серцево-судинної захворюваності, був подібним до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Небажані реакції, наведені нижче, були зареєстровані в рамках контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або виявлені при аналізі повідомлень, отриманих у післяреєстраційному періоді. До цього переліку також увійшли серйозні та несерйозні небажані реакції, які були причиною скасування лікування протягом трьох довготривалих клінічних досліджень за участю 21 642 пацієнтів, які приймали телмісартан для зниження серцево-судинної захворюваності протягом періоду до 6 років. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит); рідко - сепсис (зокрема з летальним результатом). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – безсоння, депресія; рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: нечасто - непритомність; рідко – сонливість. Порушення з боку органу зору: рідко – зорові розлади. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, здуття живота, блювання; рідко – сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/ураження печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, підвищене потовиділення, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельним наслідком), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсикодермія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у спині (наприклад, ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудній клітці, астенічний синдром (загальна слабкість); рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; рідко – зниження концентрації гемоглобіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази у плазмі крові. Опис окремих небажаних реакцій Сепсис У клінічному дослідженні частота розвитку сепсису у групі телмісартана була вищою, ніж у групі плацебо. Це може бути розцінено як випадкову знахідку або як розвиток явища, пов'язаного з невідомим в даний час механізмом. Зниження АТ Ця небажана реакція часто реєструвалася у пацієнтів з контрольованим АТ на фоні застосування телмісартану у поєднанні зі стандартною терапією з метою зниження серцево-судинної захворюваності. Порушення функції печінки/ураження печінки Найбільше випадків порушення функції печінки або ураження печінки було виявлено при аналізі постреєстраційних повідомлень про клінічні випадки у пацієнтів японської етнічної групи. Пацієнти цієї етнічної групи схильні до розвитку небажаних реакцій даного типу. Інтерстиціальне захворювання легень Протягом постреєстраційного періоду було отримано повідомлення про випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень, які мали тимчасовий зв'язок із прийомом телмісартану. Однак причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням телмісартану та розвитком даного захворювання не встановлено. Небажані реакції, які очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну Найчастіші небажані реакції на фоні застосування амлодипіну включають сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, відчуття "припливу" крові до шкіри, біль у животі, нудоту, набряки кісточок та іншої локалізації, стомлюваність. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження маси тіла, збільшення маси тіла; дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування); нечасто – тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: часто – зорові розлади (включаючи диплопію). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – відчуття "припливу" крові до шкіри; нечасто – зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, порушення ритму спорожнення кишечника (включаючи діарею та запор); нечасто – блювання, сухість слизової ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності “печінкових” ферментів (у більшості випадків у поєднанні з холестазом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряклість кісточок та стоп; нечасто - алопеція, пурпура, зміна пігментації шкіри (поява знебарвлених ділянок шкіри), підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип, висип, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – прискорене сечовипускання, дизурія, ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – набряки; часто – підвищена стомлюваність, астенічний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну та телмісартану Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – цистит. Порушення психіки: рідко – занепокоєння, безсоння, депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, нечасто – сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – непритомність, периферична нейропатія, гіпестезія, дисгевзія, тремор. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, “припливи”. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, нудота; рідко – блювання, гіпертрофія ясен, задишка, сухість у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри; рідко – екзема, еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у спині, біль у нижніх кінцівках (ногах). Порушення з боку сечовивідних шляхів: рідко – ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія, біль у грудній клітці, втома, набряки. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації "печінкових" трансаміназ; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Додаткова інформація щодо комбінації амлодипіну та телмісартану: периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну та телмісартану рідше, ніж у пацієнтів, які отримують лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії між двома діючими речовинами, що входять до складу даного препарату у фіксованих дозах, у клінічних дослідженнях не було виявлено. Досліджень щодо вивчення лікарських взаємодій препарату Телзап® AM з іншими препаратами не проводилося. Взаємодія з амлодипіном Вплив інших лікарських засобів на фармакологічні властивості амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами ВІЛ-протеази, протигрибковими препаратами з групи азолів, макролідами, наприклад, еритроміцином або кларитроміцином, а також з верапамілом або дилтіазем ризик різкого зниження артеріального тиску. Клінічні прояви даних варіантів одночасного застосування можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, необхідне лікарське спостереження з метою можливої корекції доз препаратів. Індуктори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну може змінюватись. Необхідно контролювати АТ, слід розглянути можливість корекції дози амлодипіну під час та після одночасного прийому, особливо з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого). Грейпфрути та грейпфрутовий сік Застосування амлодипіну на фоні вживання в їжу грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується, тому що у деяких пацієнтів це може призводити до підвищення біодоступності препарату і, відповідно, посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (у вигляді інфузій) У тварин, які отримували верапаміл у поєднанні з внутрішньовенним введенням дантролену, спостерігався розвиток летальної фібриляції шлуночків та серцево-судинного колапсу, пов'язаних із гіперкаліємією. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін, одночасно з дантроленом у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, а також для лікування даного стану. Вплив амлодипіну на фармакологічні властивості інших лікарських засобів. Амлодипін посилює дію інших гіпотензивних препаратів. Аторвастатин, дигоксин та варфарин У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину. Циклоспорин Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводилися ні у здорових добровольців, ні в будь-яких інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. У цих пацієнтів виявили підвищення залишкових концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому на 0-40%). У пацієнтів, які отримують амлодипін у поєднанні з циклоспорином після трансплантації нирки, рекомендується здійснювати моніторинг концентрацій циклоспорину і при необхідності зменшити його дозу. Симвастатин При одночасному застосуванні багаторазових доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг 1 раз на день показник системної експозиції симвастатину був на 77% вищим, ніж на тлі монотерапії симвастатином. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Такролімус Спільне застосування такролімусу з амлодипіном характеризується ризиком підвищення концентрації такролімусу у плазмі. Пацієнтам, які приймають амлодипін, слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові, а також при необхідності корекцію дози, щоб уникнути токсичного впливу такролімусу. Інші препарати Встановлено безпеку спільного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином (застосовуваним сублінгвально), нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та антибіотиками. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен із препаратів чинив незалежну гіпотензивну дію. Взаємодія з телмісартаном Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину спостерігалося підвищення медіани Сmах дигоксину на 49% та його залишкової концентрації на 20%. На початкових етапах прийому дигоксину, а також при корекції його дози та відміні лікування необхідно контролювати показники концентрації препарату в організмі для їхньої підтримки в межах терапевтичного діапазону. Препарати, одночасне застосування яких не рекомендується Калійзберігаючі діуретики та калійвмісні харчові добавки АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрати калію, зумовлені дією діуретиків. Калійзберігаючі діуретики, зокрема спіронолактон, еплеренон, тріамтерен і амілорид, а також харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть викликати значне підвищення вмісту калію в плазмі крові. У тих випадках, коли одночасне застосування цих лікарських засобів з телмісартаном потрібне для ліквідації підтвердженої гіпокаліємії, лікування слід проводити з обережністю та за умови проведення регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Препарати літію Одночасне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ або АРА II, включаючи телмісартан, супроводжувалося випадками оборотного підвищення концентрації літію в плазмі та симптомами токсичності. Якщо одночасне застосування телмісартану з препаратом літію є необхідним, рекомендується проводити посилений контроль концентрації літію в плазмі. Препарати, одночасне застосування яких вимагає дотримання обережності Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозах, що забезпечують протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивний ефект АРА II. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (зокрема, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок) одночасне застосування АРА II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ-2, може призводити до посилення порушення функції нирок, а в ряді випадків. і до гострої ниркової недостатності, яка, як правило, має оборотний характер. У зв'язку з цим лікування цими комбінаціями препаратів потребує обережності, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнт повинен мати достатній рівень гідратації. Проведення моніторингу функції нирок рекомендується перед початком прийому комбінації препаратів, а також регулярно під час лікування. Раміприл У ході клінічного дослідження з одночасним застосуванням телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення показників AUC0-24 та Сmах раміприлу та раміприлату до 2,5 разів. Клінічне значення цього спостереження неясно. Діуретики (тіазидні та петльові) Попереднє лікування високими дозами діуретиків, таких як фуросемід (петлевий діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), а також обмеження споживання кухонної солі, діарея або блювання можуть призводити до зниження ОЦК і підвищувати ризик надмірного зниження АТ на початковому етапі. Препарати, одночасне застосування яких потребує підвищеної уваги Інші гіпотензивні препарати Дія телмісартану може посилюватись при одночасному застосуванні інших гіпотензивних препаратів. Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Клінічні дослідження показали, що досягнення подвійної блокади РААС на тлі комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену асоціювалося з підвищенням частоти розвитку таких небажаних явищ, як зниження АТ, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з препаратом , що діє на РААС. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів ( див. розділ "Протипоказання"). Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Баклофен та аміфостин Враховуючи фармакологічні властивості деяких препаратів (зокрема, баклофену та аміфостину), можна прогнозувати, що вони потенціюватимуть дію всіх гіпотензивних препаратів, включаючи телмісартан. Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби та антидепресанти Ризик розвитку ортостатичної гіпотензії може зростати і натомість вживання алкоголю, і навіть застосування барбітуратів, наркотичних засобів чи антидепресантів. Глюкокортикоїди (для системного застосування) Послаблення антигіпертензивного ефекту телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Пацієнти, які отримують терапію амлодипіном і телмісартаном у вигляді окремих таблеток, можуть бути переведені на терапію препаратом Телзап AM, що містить ті ж дози діючих речовин. Препарат Телзап® AM може застосовуватися у пацієнтів, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 40 мг 1 раз на день, що дозволить зменшити дозу амлодипіну. але не знизить загальну очікувану гіпотензивну дію. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта може починатися з застосування препарату Телзап AM у тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю АТ за допомогою будь-якого одного препарату малоймовірне. Початкова доза препарату Телзап AM: 5 мг + 40 мг 1 раз на день. Пацієнти, яким потрібне значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 80 мг 1 раз на день. Якщо потрібне додаткове зниження артеріального тиску, доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної 10 мг + 80 мг, не раніше як через 2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза: 10 мг амлодипіну + 80 мг телмісартану. Пацієнти похилого віку (старше 65 років): корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі обмежений. У пацієнтів цієї категорії лікування препаратом Телзап® AM має проводитися з обережністю, оскільки амлодипін та телмісартан не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Підбір дози препарату Телзап® AM у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості потребує обережності. Добова доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг. Препарат Телзап AM протипоказаний у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Застосування препарату Телзап® AM у пацієнтів віком до 18 років протипоказано через відсутність достатньої кількості даних про безпеку та ефективність застосування препарату в даній віковій групі.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування комбінації амлодипін + телмісартану не реєструвалися. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату. Передозування амлодипіну може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток вираженого та стійкого зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були зниження артеріального тиску та тахікардія. Також реєструвалися такі клінічні прояви, як брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в плазмі та гостра ниркова недостатність. Лікування Пацієнт повинен перебувати під пильним клінічним наглядом. Лікування має включати симптоматичну та підтримуючу терапію. Набір лікувальних заходів залежить від тривалості часу з моменту прийому препарату та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають стимуляцію блювоти та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Слід проводити регулярний контроль концентрації електролітів та креатиніну у плазмі крові. У разі зниження АТ пацієнтові слід надати положення "лежачи на спині" з піднятими нижніми кінцівками, а також негайно розпочати введення сольових та інших плазмозамінних розчинів для заповнення ОЦК. Відновлення судинного тонусу та нормалізація АТ можуть бути досягнуті шляхом введення судинозвужувальних препаратів за умови відсутності протипоказань до їх використання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може забезпечити усунення симптомів, пов'язаних з блокадою кальцієвих каналів. Амлодипін та телмісартан практично не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАмлодипін Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу (але класифікації NYHA) неішемічної етіології застосування амлодипіну було пов'язане зі збільшенням повідомлень про розвиток набряку легень, незважаючи на відсутність достовірної відмінності у частоті прогресування серцевої недостатності. порівняно із плацебо. Слід обережно застосовувати БМКК, зокрема. амлодипін, у пацієнтів з ХСН через можливий ризик розвитку інших серцево-судинних ускладнень та смертності. Порушення функції печінки Як і при прийомі інших БМКК, Т1/2 амлодипіну збільшується у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Тому препарат Телзап AM повинен застосовуватися з обережністю у таких пацієнтів, а доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг один раз на день. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки препарат Телзап® AM протипоказаний. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок амлодипін може застосовуватись у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелювали зі ступенем тяжкості порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться із організму під час діалізу. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Телзап AM у пацієнтів похилого віку не потрібна. Підвищення дози слід проводити з обережністю. Діти Безпечність та ефективність застосування препарату Телзап AM у дітей на даний момент не встановлені. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е 420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Телзап AM протипоказане. Телмісартан Порушення функції печінки Застосування комбінації амлодипіну + телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжким порушенням функції печінки, оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки При застосуванні телмісартану у пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну у плазмі. Досвід застосування препарату у пацієнтів, які незадовго до застосування перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Телмісартан не виводиться за допомогою діалізу. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап AM, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап AM. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водно-електролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На фоні блокади РААС були відзначені випадки розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності) у схильних до цього пацієнтів, особливо при одночасному прийомі лікарських препаратів, що діють на РААС. У зв'язку з цим подвійна блокада РААС (зокрема, при одночасному застосуванні телмісартану з іншими блокаторами РААС) не рекомендується. За необхідності одночасного застосування кількох блокаторів РААС слід ретельно контролювати функцію нирок. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM не рекомендовано. Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або інші гіпоглікемічні препарати У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, застосування телмісартану може призводити до розвитку гіпоглікемії та має супроводжуватися контролем рівня глюкози в крові. При необхідності слід провести корекцію дози інсуліну чи інших гіпоглікемічних препаратів. Гіперкаліємія Як і інші препарати, що діють на РААС, застосування телмісартану може сприяти розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування іншими препаратами, що підвищують вміст калію в плазмі, або мають супутні патологічні стани, гіперкаліємія може бути причиною смертельного результату. При одночасному застосуванні препаратів, що діють на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення користі та ризику. Основні фактори ризику гіперкаліємії включають: цукровий діабет, порушення функції нирок, похилого віку (пацієнти старше 70 років); одночасне застосування з лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є замінники солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин і такролімус) і триметоприм; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма); Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Телзап® AM має помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та управління рухомими механізмами. Через можливий розвиток запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності, нудоти при прийомі препарату слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних функцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипін – 5,000 мг (у вигляді амлодипіну безілату – 6,935 мг), телмісартан – 40,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон К25, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, меглюмін, магнію стеарат. По 10 або 14 таблеток у блістері з ОПА/Алю/ПВХ/Алю. По 1, 2, 4 або 7 блістерів (14 таблеток), по 3 або 9 блістерів (10 таблеток) разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки від білого або майже білого до жовтуватого або жовтого кольору, з гравіюваннями "5" і "80" та ризиком на одній стороні. Ризик не призначений для розламування таблетки.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК+ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування Після прийому амлодипіну внутрішньо у терапевтичних дозах максимальні концентрації у плазмі досягаються через 6-12 год. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Здається обсяг розподілу (УД становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що близько 97,5% амлодипіну, що циркулює в крові, знаходиться у зв'язку з білками плазми крові. Біотрансформація Амлодипін значною мірою (приблизно на 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Т1/2 амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 год, що підтверджує можливість його застосування 1 раз на день. Препарат виводиться нирками: 10% введеної дози препарату елімінується у вигляді вихідної сполуки та 60% у вигляді метаболітів. Виведення амлодипіну із плазми крові відбувається двофазно. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки Є вкрай обмежений обсяг клінічних даних щодо застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалося зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до подовження Т1/2 та підвищення AUC приблизно на 40-60%. Пацієнти похилого віку Час досягнення максимальної концентрації (tmax) амлодипіну в плазмі крові можна порівняти у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів молодшої вікової групи. У пацієнтів похилого віку показник кліренсу амлодипіну має тенденцію до зниження з відповідним збільшенням AUC та подовженням Т1/2. Телмісартан Всмоктування Телмісартан швидко всмоктується, проте кількість препарату, що всмоктався, може варіювати. Середній показник абсолютної біодоступності телмісартану становить приблизно 50%. При прийомі телмісартану з їжею має місце зниження показника площі під кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно від 6% (при прийомі телмісартану в дозі 40 мг на добу) до 19% (при дозі 160 мг на добу). Через 3 години після прийому препарату концентрація телмісартану в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Розподіл Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (> 99,5%), в основному з альбуміном та з альфа-1-кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 500 л. Біотрансформація Метаболізм телмісартану полягає в кон'югації вихідної сполуки з глюкуроновою кислотою. Кон'югат, що утворюється, не має фармакологічної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить понад 20 год. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) і меншою мірою AUC збільшуються непропорційно збільшенню дози. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з "печінковим" кровотоком (близько 1500 мл/хв). Лінійність/нелінійність фармакокінетики Лінійного зв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією відзначено не було. Стах і меншою мірою AUC зростають непропорційно при застосуванні доз вище 40 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Стать пацієнтів Були виявлені відмінності показників концентрації препарату в плазмі крові у чоловіків і жінок: показники Сmах та AUC у жінок були приблизно в 3 та 2 рази вищі, ніж у чоловіків відповідно. Пацієнти похилого віку Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення концентрації телмісартану в плазмі у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2 не змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2 у пацієнтів із порушенням функції печінки не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® AM має у своєму складі дві гіпотензивні речовини із взаємодоповнювальними механізмами дії, які забезпечують контроль показників артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією; амлодипін належить до фармакологічної групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), а телмісартану - до групи антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих речовин виявляє адитивний антигіпертензивний ефект, викликаючи більш виражене зниження артеріального тиску, ніж кожен із компонентів препарату окремо. Амлодипін Амлодипін - похідне дигідропіридину, відноситься до класу БМКК, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини кровоносних судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний із вазодилатуючою дією на гладкі м'язи судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує частоту та вираженість нападів стенокардії, до кінця не встановлений, але амлодипін може зменшувати ішемію міокарда за рахунок наведених нижче двох ефектів: Амлодипін розширює периферичні артеріоли і за рахунок цього зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС), так зване постнавантаження. Так як частота серцевих скорочень (ЧСС) при прийомі амлодипіну практично не збільшується, це зменшення навантаження на серцевий м'яз знижує енерговитрати міокарда та його потребу в кисні. Механізм антиангінальної дії амлодипіну також, мабуть, пов'язаний з розширенням головних коронарних артерій та артеріол як у зонах міокарда з нормальним кровотоком, так і в ішемізованих зонах. Це розширення збільшує доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні "лежачи" і "стоячи" протягом 24 годин. Ортостатична артеріальна гіпотензія не характерна під час застосування амлодипіну внаслідок повільного початку дії препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору судин нирок, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного кровотоку плазми у нирках без зміни фільтрації чи протеринурії. При прийомі амлодипіну не спостерігалося жодних небажаних метаболічних ефектів або зміни концентрації ліпідів у плазмі. Амлодипін можна приймати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Застосування амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю не супроводжується негативною інотропною дією (не знижується толерантність до фізичного навантаження, не знижується фракція викиду лівого шлуночка). Телмісартан Механізм дії Телмісартан є специфічним АРА II (тип AT1), ефективний при прийомі всередину. Маючи дуже високу спорідненість до центру зв'язування рецептора підтипу AT1 з ангіотензином II, телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не володіючи дією агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан не має властивостей часткового агоніста рецептора AT1. Телмісартан селективно зв'язується із рецептором АТ1. Зв'язок із рецептором є довготривалим. Телмісартан не виявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи рецептори типу АТ2 та інші менш вивчені рецептори ангіотензину. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (кінінази II) – ферменту, який також руйнує брадикінін. Це дозволяє зробити висновок, що препарат не посилюватиме небажані явища, пов'язані з дією брадикініну. Доза телмісартану 80 мг на добу практично повністю усуває підвищення АТ під впливом ангіотензину II. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин і залишається значним протягом 48 годин. Після прийому першої дози телмісартану антигіпертензивний ефект поступово розвивається протягом 3 год. Виражена антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. Дія зберігається протягом 24 годин після прийому телмісартану і залишається значущою до 48 годин. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан забезпечує зниження САД та ДАТ, не впливаючи на ЧСС. Після різкої відміни лікування телмісартаном спостерігається поступове (протягом кількох днів) повернення показників АТ до їх значень до початку прийому препарату без розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів, які приймали телмісартан, частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. Ці дані були отримані в ході клінічних досліджень із прямим порівнянням цих двох типів антигіпертензивної терапії. Комбінований препарат амлодипіну та телмісартану, що застосовується 1 раз на добу, призводить до ефективного та стійкого зниження артеріального тиску протягом 24 годин.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, у яких АТ недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном як засоби монотерапії); артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія); артеріальна гіпертензія у пацієнтів, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих монопрепаратів, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих, допоміжних речовин та інших похідних дигидропиридина; вагітність; період грудного вигодовування; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (зокрема високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжке порушення функції печінки; шок (у тому числі кардіогенний); одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або середніми або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда (немає даних про застосування в гострому періоді та протягом одного місяця після інфаркту міокарда); порушення функції нирок та стан після трансплантації нирки; порушення функції печінки; рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції печінки не розроблені, тому в таких клінічних випадках слід бути обережними; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) на фоні попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; цукровий діабет; гіпонатріємія; гіперкаліємія; стеноз аортального чи мітрального клапана; первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені); вік старше 70 років; ішемічна хвороба серця та/або клінічно значущий атеросклероз судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних розладів, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту); синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність (ХСН) неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Телзап AM під час вагітності протипоказане. Спеціальних досліджень щодо застосування комбінації амлодипін + телмісартан під час вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося. Вплив, пов'язаний з окремими речовинами, що діють, описано нижче. Амлодипін Безпека застосування амлодипіну у вагітних жінок не вивчена. У дослідженнях на лабораторних тваринах застосування препарату у високих дозах супроводжувалося ознаками репродуктивної токсичності. Застосування амлодипіну під час вагітності допускається лише за відсутності більш безпечної альтернативи і в тих випадках, коли ризик для матері та дитини, пов'язаний із захворюванням, переважає ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Телмісартан Епідеміологічні докази ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності є недостатньо переконливими, проте не дозволяють виключити невелике підвищення ризику негативного впливу на плід. Хоча контрольовані епідеміологічні дослідження тератогенного ефекту, пов'язаного з прийомом АРА II, не проводилися, застосування препаратів цієї групи може бути пов'язане зі схожим ризиком. За винятком випадків крайньої необхідності в безперервному лікуванні АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів із вивченим профілем безпеки під час вагітності. При підтвердженні факту вагітності лікування препаратом Телзап® AM необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативну терапію. Отримано відомості про те, що вплив АРА II протягом другого та третього триместрів вагітності може супроводжуватись явищами токсичності щодо плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія). У разі прийому препарату Телзап AM, починаючи з другого триместру вагітності, необхідно провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа плода. Немовлята, які народилися у жінок, які приймали препарат Телзап® AM під час вагітності, повинні бути під пильним клінічним наглядом для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування Відомості про застосування амлодипіну та телмісартану під час грудного вигодовування відсутні. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM під час грудного вигодовування протипоказане. Амлодипін проникає у грудне молоко у кількості 3-7% від материнської дози (максимально до 15%). Вплив амлодипіну на новонароджених невідомий. У разі лікування жінок, що годують, слід віддавати перевагу альтернативним препаратам з більш вивченим профілем безпеки під час грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонародженої або недоношеної дитини. Слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату з огляду на необхідність його застосування для матері. Фертильність Амлодипін Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. В одному дослідженні на щурах виявили небажані явища з боку фертильності самців. При застосуванні БМКК у деяких пацієнтів спостерігалися біохімічні зміни у головці сперматозоїдів. Обсяг клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатнім. Телмісартан В рамках доклінічних досліджень телмісартан не впливав на фертильність самців та самок.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та < 1/10); нечасто (≥1/1000 та Потенційні небажані реакції на фоні лікування препаратом Телзап® AM включають усі небажані реакції, які раніше були зареєстровані на фоні застосування окремих компонентів препарату. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування телмісартану Серйозні побічні реакції включають анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк (частота виникнення "рідко") і гостру ниркову недостатність. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота розвитку небажаних реакцій у групі телмісартану, як правило, була подібною до такої у групі плацебо (41,4% та 43,9%, відповідно). Частота розвитку небажаних реакцій не залежала від дози, а також від статі, віку або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, які отримували препарат з метою зменшення серцево-судинної захворюваності, був подібним до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Небажані реакції, наведені нижче, були зареєстровані в рамках контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або виявлені при аналізі повідомлень, отриманих у післяреєстраційному періоді. До цього переліку також увійшли серйозні та несерйозні небажані реакції, які були причиною скасування лікування протягом трьох довготривалих клінічних досліджень за участю 21 642 пацієнтів, які приймали телмісартан для зниження серцево-судинної захворюваності протягом періоду до 6 років. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит); рідко - сепсис (зокрема з летальним результатом). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – безсоння, депресія; рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: нечасто - непритомність; рідко – сонливість. Порушення з боку органу зору: рідко – зорові розлади. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, здуття живота, блювання; рідко – сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/ураження печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, підвищене потовиділення, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельним наслідком), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсикодермія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у спині (наприклад, ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудній клітці, астенічний синдром (загальна слабкість); рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; рідко – зниження концентрації гемоглобіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази у плазмі крові. Описание отдельных нежелательных реакций Сепсис В клиническом исследовании частота развития сепсиса в группе телмисартана была выше, чем в группе плацебо. Это может быть расценено как случайная находка или как развитие явления, связанного с неизвестным в настоящее время механизмом. Снижение АД Данная нежелательная реакция часто регистрировалась у пациентов с контролируемым АД на фоне применения телмисартана в сочетании со стандартной терапией с целью снижения сердечно-сосудистой заболеваемости. Нарушение функции печени/поражения печени Наибольшее число случаев нарушения функции печени или поражения печени было выявлено при анализе пострегистрационных сообщений о клинических случаях у пациентов японской этнической группы. Пациенты данной этнической группы подвержены развитию нежелательных реакций данного типа. Интерстициальное заболевание легких В течение пострегистрационного периода были получены сообщения о случаях развития интерстициального заболевания легких, имевших временную связь с приемом телмисартана. Однако причинно-следственная связь между применением телмисартана и развитием данного заболевания не установлена. Нежелательные реакции, ожидающиеся на основании опыта применения амлодипина Наиболее частые нежелательные реакции на фоне применения амлодипина включают сонливость, головокружение, головную боль, сердцебиение, ощущение "прилива" крови к коже, боль в животе, тошноту, отеки лодыжек и другой локализации, утомляемость. Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: очень редко - лейкопения, тромбоцитопения. Нарушения со стороны иммунной системы: очень редко - аллергические реакции. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження маси тіла, збільшення маси тіла; дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування); нечасто – тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: часто – зорові розлади (включаючи диплопію). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – відчуття "припливу" крові до шкіри; нечасто – зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, порушення ритму спорожнення кишечника (включаючи діарею та запор); нечасто – блювання, сухість слизової ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності “печінкових” ферментів (у більшості випадків у поєднанні з холестазом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряклість кісточок та стоп; нечасто - алопеція, пурпура, зміна пігментації шкіри (поява знебарвлених ділянок шкіри), підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип, висип, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – прискорене сечовипускання, дизурія, ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – набряки; часто – підвищена стомлюваність, астенічний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну та телмісартану Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – цистит. Порушення психіки: рідко – занепокоєння, безсоння, депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, нечасто – сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – непритомність, периферична нейропатія, гіпестезія, дисгевзія, тремор. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, “припливи”. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, нудота; рідко – блювання, гіпертрофія ясен, задишка, сухість у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри; рідко – екзема, еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у спині, біль у нижніх кінцівках (ногах). Порушення з боку сечовивідних шляхів: рідко – ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія, біль у грудній клітці, втома, набряки. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації "печінкових" трансаміназ; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Додаткова інформація щодо комбінації амлодипіну та телмісартану: периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну та телмісартану рідше, ніж у пацієнтів, які отримують лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії між двома діючими речовинами, що входять до складу даного препарату у фіксованих дозах, у клінічних дослідженнях не було виявлено. Досліджень щодо вивчення лікарських взаємодій препарату Телзап® AM з іншими препаратами не проводилося. Взаємодія з амлодипіном Вплив інших лікарських засобів на фармакологічні властивості амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами ВІЛ-протеази, протигрибковими препаратами з групи азолів, макролідами, наприклад, еритроміцином або кларитроміцином, а також з верапамілом або дилтіазем ризик різкого зниження артеріального тиску. Клінічні прояви даних варіантів одночасного застосування можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, необхідне лікарське спостереження з метою можливої корекції доз препаратів. Індуктори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну може змінюватись. Необхідно контролювати АТ, слід розглянути можливість корекції дози амлодипіну під час та після одночасного прийому, особливо з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого). Грейпфрути та грейпфрутовий сік Застосування амлодипіну на фоні вживання в їжу грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується, тому що у деяких пацієнтів це може призводити до підвищення біодоступності препарату і, відповідно, посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (у вигляді інфузій) У тварин, які отримували верапаміл у поєднанні з внутрішньовенним введенням дантролену, спостерігався розвиток летальної фібриляції шлуночків та серцево-судинного колапсу, пов'язаних із гіперкаліємією. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін, одночасно з дантроленом у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, а також для лікування даного стану. Вплив амлодипіну на фармакологічні властивості інших лікарських засобів. Амлодипін посилює дію інших гіпотензивних препаратів. Аторвастатин, дигоксин та варфарин У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину. Циклоспорин Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводилися ні у здорових добровольців, ні в будь-яких інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. У цих пацієнтів виявили підвищення залишкових концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому на 0-40%). У пацієнтів, які отримують амлодипін у поєднанні з циклоспорином після трансплантації нирки, рекомендується здійснювати моніторинг концентрацій циклоспорину і при необхідності зменшити його дозу. Симвастатин При одночасному застосуванні багаторазових доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг 1 раз на день показник системної експозиції симвастатину був на 77% вищим, ніж на тлі монотерапії симвастатином. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Такролімус Спільне застосування такролімусу з амлодипіном характеризується ризиком підвищення концентрації такролімусу у плазмі. Пацієнтам, які приймають амлодипін, слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові, а також при необхідності корекцію дози, щоб уникнути токсичного впливу такролімусу. Інші препарати Встановлено безпеку спільного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином (застосовуваним сублінгвально), нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та антибіотиками. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен із препаратів чинив незалежну гіпотензивну дію. Взаємодія з телмісартаном Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину спостерігалося підвищення медіани Сmах дигоксину на 49% та його залишкової концентрації на 20%. На початкових етапах прийому дигоксину, а також при корекції його дози та відміні лікування необхідно контролювати показники концентрації препарату в організмі для їхньої підтримки в межах терапевтичного діапазону. Препарати, одночасне застосування яких не рекомендується Калійзберігаючі діуретики та калійвмісні харчові добавки АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрати калію, зумовлені дією діуретиків. Калійзберігаючі діуретики, зокрема спіронолактон, еплеренон, тріамтерен і амілорид, а також харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть викликати значне підвищення вмісту калію в плазмі крові. У тих випадках, коли одночасне застосування цих лікарських засобів з телмісартаном потрібне для ліквідації підтвердженої гіпокаліємії, лікування слід проводити з обережністю та за умови проведення регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Препарати літію Одночасне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ або АРА II, включаючи телмісартан, супроводжувалося випадками оборотного підвищення концентрації літію в плазмі та симптомами токсичності. Якщо одночасне застосування телмісартану з препаратом літію є необхідним, рекомендується проводити посилений контроль концентрації літію в плазмі. Препарати, одночасне застосування яких вимагає дотримання обережності Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозах, що забезпечують протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивний ефект АРА II. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (зокрема, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок) одночасне застосування АРА II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ-2, може призводити до посилення порушення функції нирок, а в ряді випадків. і до гострої ниркової недостатності, яка, як правило, має оборотний характер. У зв'язку з цим лікування цими комбінаціями препаратів потребує обережності, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнт повинен мати достатній рівень гідратації. Проведення моніторингу функції нирок рекомендується перед початком прийому комбінації препаратів, а також регулярно під час лікування. Раміприл У ході клінічного дослідження з одночасним застосуванням телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення показників AUC0-24 та Сmах раміприлу та раміприлату до 2,5 разів. Клінічне значення цього спостереження неясно. Діуретики (тіазидні та петльові) Попереднє лікування високими дозами діуретиків, таких як фуросемід (петлевий діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), а також обмеження споживання кухонної солі, діарея або блювання можуть призводити до зниження ОЦК і підвищувати ризик надмірного зниження АТ на початковому етапі. Препарати, одночасне застосування яких потребує підвищеної уваги Інші гіпотензивні препарати Дія телмісартану може посилюватись при одночасному застосуванні інших гіпотензивних препаратів. Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Клінічні дослідження показали, що досягнення подвійної блокади РААС на тлі комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену асоціювалося з підвищенням частоти розвитку таких небажаних явищ, як зниження АТ, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з препаратом , що діє на РААС. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Баклофен та аміфостин Враховуючи фармакологічні властивості деяких препаратів (зокрема, баклофену та аміфостину), можна прогнозувати, що вони потенціюватимуть дію всіх гіпотензивних препаратів, включаючи телмісартан. Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби та антидепресанти Ризик розвитку ортостатичної гіпотензії може зростати і натомість вживання алкоголю, і навіть застосування барбітуратів, наркотичних засобів чи антидепресантів. Глюкокортикоїди (для системного застосування) Послаблення антигіпертензивного ефекту телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Пацієнти, які отримують терапію амлодипіном і телмісартаном у вигляді окремих таблеток, можуть бути переведені на терапію препаратом Телзап AM, що містить ті ж дози діючих речовин. Препарат Телзап® AM може застосовуватися у пацієнтів, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 40 мг 1 раз на день, що дозволить зменшити дозу амлодипіну. але не знизить загальну очікувану гіпотензивну дію. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта може починатися з застосування препарату Телзап AM у тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю АТ за допомогою будь-якого одного препарату малоймовірне. Початкова доза препарату Телзап AM: 5 мг + 40 мг 1 раз на день. Пацієнти, яким потрібне значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 80 мг 1 раз на день. Якщо потрібне додаткове зниження артеріального тиску, доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної 10 мг + 80 мг, не раніше як через 2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза: 10 мг амлодипіну + 80 мг телмісартану. Пацієнти похилого віку (старше 65 років): корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі обмежений. У пацієнтів цієї категорії лікування препаратом Телзап® AM має проводитися з обережністю, оскільки амлодипін та телмісартан не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Підбір дози препарату Телзап® AM у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості потребує обережності. Добова доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг. Препарат Телзап AM протипоказаний у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Застосування препарату Телзап® AM у пацієнтів віком до 18 років протипоказано через відсутність достатньої кількості даних про безпеку та ефективність застосування препарату в даній віковій групі.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування комбінації амлодипін + телмісартану не реєструвалися. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату. Передозування амлодипіну може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток вираженого та стійкого зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були зниження артеріального тиску та тахікардія. Також реєструвалися такі клінічні прояви, як брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в плазмі та гостра ниркова недостатність. Лікування Пацієнт повинен перебувати під пильним клінічним наглядом. Лікування має включати симптоматичну та підтримуючу терапію. Набір лікувальних заходів залежить від тривалості часу з моменту прийому препарату та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають стимуляцію блювоти та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Слід проводити регулярний контроль концентрації електролітів та креатиніну у плазмі крові. У разі зниження АТ пацієнтові слід надати положення "лежачи на спині" з піднятими нижніми кінцівками, а також негайно розпочати введення сольових та інших плазмозамінних розчинів для заповнення ОЦК. Відновлення судинного тонусу та нормалізація АТ можуть бути досягнуті шляхом введення судинозвужувальних препаратів за умови відсутності протипоказань до їх використання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може забезпечити усунення симптомів, пов'язаних з блокадою кальцієвих каналів. Амлодипін та телмісартан практично не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАмлодипін Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу (але класифікації NYHA) неішемічної етіології застосування амлодипіну було пов'язане зі збільшенням повідомлень про розвиток набряку легень, незважаючи на відсутність достовірної відмінності у частоті прогресування серцевої недостатності. порівняно із плацебо. Слід обережно застосовувати БМКК, зокрема. амлодипін, у пацієнтів з ХСН через можливий ризик розвитку інших серцево-судинних ускладнень та смертності. Порушення функції печінки Як і при прийомі інших БМКК, Т1/2 амлодипіну збільшується у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Тому препарат Телзап® AM повинен застосовуватися з обережністю у таких пацієнтів (див. розділ "З обережністю"), а доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг один раз на день. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки препарат Телзап® AM протипоказаний. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок амлодипін може застосовуватись у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелювали зі ступенем тяжкості порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться із організму під час діалізу. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Телзап AM у пацієнтів похилого віку не потрібна. Підвищення дози слід проводити з обережністю. Діти Безпечність та ефективність застосування препарату Телзап AM у дітей на даний момент не встановлені. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е 420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Телзап AM протипоказане. Телмісартан Порушення функції печінки Застосування комбінації амлодипіну + телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжким порушенням функції печінки, оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю (див. розділ "Протипоказання"). Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки При застосуванні телмісартану у пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну у плазмі. Досвід застосування препарату у пацієнтів, які незадовго до застосування перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Телмісартан не виводиться за допомогою діалізу. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап AM, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап AM. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водно-електролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На фоні блокади РААС були відзначені випадки розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності) у схильних до цього пацієнтів, особливо при одночасному прийомі лікарських препаратів, що діють на РААС. У зв'язку з цим подвійна блокада РААС (зокрема, при одночасному застосуванні телмісартану з іншими блокаторами РААС) не рекомендується. За необхідності одночасного застосування кількох блокаторів РААС слід ретельно контролювати функцію нирок. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM не рекомендовано. Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або інші гіпоглікемічні препарати У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, застосування телмісартану може призводити до розвитку гіпоглікемії та має супроводжуватися контролем рівня глюкози в крові. При необхідності слід провести корекцію дози інсуліну чи інших гіпоглікемічних препаратів. Гіперкаліємія Як і інші препарати, що діють на РААС, застосування телмісартану може сприяти розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування іншими препаратами, що підвищують вміст калію в плазмі, або мають супутні патологічні стани, гіперкаліємія може бути причиною смертельного результату. При одночасному застосуванні препаратів, що діють на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення користі та ризику. Основні фактори ризику гіперкаліємії включають: цукровий діабет, порушення функції нирок, похилого віку (пацієнти старше 70 років); одночасне застосування з лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є замінники солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин і такролімус) і триметоприм; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Телзап® AM має помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та управління рухомими механізмами. Через можливий розвиток запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності, нудоти при прийомі препарату слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних функцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаШавлія листя. Порошок листя. По 1,5 г листя порошку у фільтр-пакеті; по 20 фільтр-пакетів вкладають у пачки картонні. Пачки з фільтр-пакетами загортають у плівку полімерну незабарвлену з метою контролю першого розтину. Інструкція із застосування, складена текстом усередину, вкладається в пачку або текст інструкції в повному обсязі наноситься на пачку.Опис лікарської формиШматочки листя, черешків, стебел, квіток. Колір зелений, сірувато-зелений, зеленувато-сірий або сріблясто-білий із зеленувато-коричневими, світло-коричневими, жовтувато-білими, білими, червонувато-фіолетовими та рідкісними коричневими вкрапленнями. Запах ароматний. Смак водного вилучення гіркувато - пряний, злегка в'яжучий.ХарактеристикаЛистя шавлії містить ефірну олію, дубильні речовини, флавоноїди та інші біологічно активні речовини.Фармакотерапевтична групаНастій листя шавлії має протимікробну, протизапальну та в'яжучу дію.Клінічна фармакологіяПротизапальний засіб рослинного походження.Показання до застосуванняУ комплексній терапії запальних захворювань порожнини рота (стоматит, гінгівіт) та глотки (ангіна, фарингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дози3 фільтр-пакети (4,5 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (½ склянки) окропу, накривають і настоюють 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім їх віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Застосовують місцево для полоскань у дорослих та дітей старше 12 років по ½ склянки настою 3 - 5 разів на день у теплому вигляді. Курс лікування 1 тиждень. Перед застосуванням настій рекомендується збовтувати.ПередозуванняПри правильному застосуванні (місцеве) передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо у високих дозах (більше 15 г висушеного листя) - тахікардія, шум у вухах, блювота, судоми. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при застосуванні препарату симптоми зберігаються без покращення більше 1 тижня або погіршуються, слід звернутися до лікаря. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Препарат не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипін – 5,000 мг (у вигляді амлодипіну безілату – 6,935 мг), телмісартан – 80,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон К25, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, меглюмін, магнію стеарат. По 10 або 14 таблеток у блістері з ОПА/Алю/ПВХ/Алю. По 1, 2, 4 або 7 блістерів (14 таблеток), по 3 або 9 блістерів (10 таблеток) разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки від білого або майже білого до жовтуватого або жовтого кольору, з гравіюваннями "5" і "80" та ризиком на одній стороні. Ризик не призначений для розламування таблетки.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК+ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування Після прийому амлодипіну внутрішньо у терапевтичних дозах максимальні концентрації у плазмі досягаються через 6-12 год. Абсолютна біодоступність препарату становить 64-80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Здається обсяг розподілу (УД становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що близько 97,5% амлодипіну, що циркулює в крові, знаходиться у зв'язку з білками плазми крові. Біотрансформація Амлодипін значною мірою (приблизно на 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Т1/2 амлодипіну з плазми становить приблизно 35-50 год, що підтверджує можливість його застосування 1 раз на день. Препарат виводиться нирками: 10% введеної дози препарату елімінується у вигляді вихідної сполуки та 60% у вигляді метаболітів. Виведення амлодипіну із плазми крові відбувається двофазно. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки Є вкрай обмежений обсяг клінічних даних щодо застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалося зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до подовження Т1/2 та підвищення AUC приблизно на 40-60%. Пацієнти похилого віку Час досягнення максимальної концентрації (tmax) амлодипіну в плазмі крові можна порівняти у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів молодшої вікової групи. У пацієнтів похилого віку показник кліренсу амлодипіну має тенденцію до зниження з відповідним збільшенням AUC та подовженням Т1/2. Телмісартан Всмоктування Телмісартан швидко всмоктується, проте кількість препарату, що всмоктався, може варіювати. Середній показник абсолютної біодоступності телмісартану становить приблизно 50%. При прийомі телмісартану з їжею має місце зниження показника площі під кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно від 6% (при прийомі телмісартану в дозі 40 мг на добу) до 19% (при дозі 160 мг на добу). Через 3 години після прийому препарату концентрація телмісартану в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Розподіл Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (> 99,5%), в основному з альбуміном та з альфа-1-кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 500 л. Біотрансформація Метаболізм телмісартану полягає в кон'югації вихідної сполуки з глюкуроновою кислотою. Кон'югат, що утворюється, не має фармакологічної активності. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить понад 20 год. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) і меншою мірою AUC збільшуються непропорційно збільшенню дози. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з "печінковим" кровотоком (близько 1500 мл/хв). Лінійність/нелінійність фармакокінетики Лінійного зв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією відзначено не було. Стах і меншою мірою AUC зростають непропорційно при застосуванні доз вище 40 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Стать пацієнтів Були виявлені відмінності показників концентрації препарату в плазмі крові у чоловіків і жінок: показники Сmах та AUC у жінок були приблизно в 3 та 2 рази вищі, ніж у чоловіків відповідно. Пацієнти похилого віку Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення концентрації телмісартану в плазмі у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2 не змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2 у пацієнтів із порушенням функції печінки не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® AM має у своєму складі дві гіпотензивні речовини із взаємодоповнювальними механізмами дії, які забезпечують контроль показників артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією; амлодипін належить до фармакологічної групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), а телмісартану - до групи антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих речовин виявляє адитивний антигіпертензивний ефект, викликаючи більш виражене зниження артеріального тиску, ніж кожен із компонентів препарату окремо. Амлодипін Амлодипін - похідне дигідропіридину, відноситься до класу БМКК, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини кровоносних судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний із вазодилатуючою дією на гладкі м'язи судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує частоту та вираженість нападів стенокардії, до кінця не встановлений, але амлодипін може зменшувати ішемію міокарда за рахунок наведених нижче двох ефектів: Амлодипін розширює периферичні артеріоли і за рахунок цього зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС), так зване постнавантаження. Так як частота серцевих скорочень (ЧСС) при прийомі амлодипіну практично не збільшується, це зменшення навантаження на серцевий м'яз знижує енерговитрати міокарда та його потребу в кисні. Механізм антиангінальної дії амлодипіну також, мабуть, пов'язаний з розширенням головних коронарних артерій та артеріол як у зонах міокарда з нормальним кровотоком, так і в ішемізованих зонах. Це розширення збільшує доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні "лежачи" і "стоячи" протягом 24 годин. Ортостатична артеріальна гіпотензія не характерна під час застосування амлодипіну внаслідок повільного початку дії препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору судин нирок, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного кровотоку плазми у нирках без зміни фільтрації чи протеринурії. При прийомі амлодипіну не спостерігалося жодних небажаних метаболічних ефектів або зміни концентрації ліпідів у плазмі. Амлодипін можна приймати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Застосування амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю не супроводжується негативною інотропною дією (не знижується толерантність до фізичного навантаження, не знижується фракція викиду лівого шлуночка). Телмісартан Механізм дії Телмісартан є специфічним АРА II (тип AT1), ефективний при прийомі всередину. Маючи дуже високу спорідненість до центру зв'язування рецептора підтипу AT1 з ангіотензином II, телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не володіючи дією агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан не має властивостей часткового агоніста рецептора AT1. Телмісартан селективно зв'язується із рецептором АТ1. Зв'язок із рецептором є довготривалим. Телмісартан не виявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи рецептори типу АТ2 та інші менш вивчені рецептори ангіотензину. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує активність ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (кінінази II) – ферменту, який також руйнує брадикінін. Це дозволяє зробити висновок, що препарат не посилюватиме небажані явища, пов'язані з дією брадикініну. Доза телмісартану 80 мг на добу практично повністю усуває підвищення АТ під впливом ангіотензину II. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин і залишається значним протягом 48 годин. Після прийому першої дози телмісартану антигіпертензивний ефект поступово розвивається протягом 3 год. Виражена антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. Дія зберігається протягом 24 годин після прийому телмісартану і залишається значущою до 48 годин. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан забезпечує зниження САД та ДАТ, не впливаючи на ЧСС. Після різкої відміни лікування телмісартаном спостерігається поступове (протягом кількох днів) повернення показників АТ до їх значень до початку прийому препарату без розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів, які приймали телмісартан, частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. Ці дані були отримані в ході клінічних досліджень із прямим порівнянням цих двох типів антигіпертензивної терапії. Комбінований препарат амлодипіну та телмісартану, що застосовується 1 раз на добу, призводить до ефективного та стійкого зниження артеріального тиску протягом 24 годин.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, у яких АТ недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном як засоби монотерапії); артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія); артеріальна гіпертензія у пацієнтів, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих монопрепаратів, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих, допоміжних речовин та інших похідних дигидропиридина; вагітність; період грудного вигодовування; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (зокрема високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжке порушення функції печінки; шок (у тому числі кардіогенний); одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або середніми або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда (немає даних про застосування в гострому періоді та протягом одного місяця після інфаркту міокарда); порушення функції нирок та стан після трансплантації нирки; порушення функції печінки; рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції печінки не розроблені, тому в таких клінічних випадках слід бути обережними; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) на фоні попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; цукровий діабет; гіпонатріємія; гіперкаліємія; стеноз аортального чи мітрального клапана; первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені); вік старше 70 років; ішемічна хвороба серця та/або клінічно значущий атеросклероз судин головного мозку (при надмірному зниженні АТ є ризик посилення ішемічних розладів, аж до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту); синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність (ХСН) неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Телзап AM під час вагітності протипоказане. Спеціальних досліджень щодо застосування комбінації амлодипін + телмісартан під час вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося. Вплив, пов'язаний з окремими речовинами, що діють, описано нижче. Амлодипін Безпека застосування амлодипіну у вагітних жінок не вивчена. У дослідженнях на лабораторних тваринах застосування препарату у високих дозах супроводжувалося ознаками репродуктивної токсичності. Застосування амлодипіну під час вагітності допускається лише за відсутності більш безпечної альтернативи і в тих випадках, коли ризик для матері та дитини, пов'язаний із захворюванням, переважає ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Телмісартан Епідеміологічні докази ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності є недостатньо переконливими, проте не дозволяють виключити невелике підвищення ризику негативного впливу на плід. Хоча контрольовані епідеміологічні дослідження тератогенного ефекту, пов'язаного з прийомом АРА II, не проводилися, застосування препаратів цієї групи може бути пов'язане зі схожим ризиком. За винятком випадків крайньої необхідності в безперервному лікуванні АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на прийом альтернативних антигіпертензивних препаратів із вивченим профілем безпеки під час вагітності. При підтвердженні факту вагітності лікування препаратом Телзап® AM необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативну терапію. Отримано відомості про те, що вплив АРА II протягом другого та третього триместрів вагітності може супроводжуватись явищами токсичності щодо плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, гіперкаліємія). У разі прийому препарату Телзап AM, починаючи з другого триместру вагітності, необхідно провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа плода. Немовлята, які народилися у жінок, які приймали препарат Телзап® AM під час вагітності, повинні бути під пильним клінічним наглядом для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування Відомості про застосування амлодипіну та телмісартану під час грудного вигодовування відсутні. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM під час грудного вигодовування протипоказане. Амлодипін проникає у грудне молоко у кількості 3-7% від материнської дози (максимально до 15%). Вплив амлодипіну на новонароджених невідомий. У разі лікування жінок, що годують, слід віддавати перевагу альтернативним препаратам з більш вивченим профілем безпеки під час грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонародженої або недоношеної дитини. Слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату з огляду на необхідність його застосування для матері. Фертильність Амлодипін Клінічні дані щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатніми. В одному дослідженні на щурах виявили небажані явища з боку фертильності самців. При застосуванні БМКК у деяких пацієнтів спостерігалися біохімічні зміни у головці сперматозоїдів. Обсяг клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність є недостатнім. Телмісартан В рамках доклінічних досліджень телмісартан не впливав на фертильність самців та самок.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та < 1/10); нечасто (≥1/1000 та Потенційні небажані реакції на фоні лікування препаратом Телзап® AM включають усі небажані реакції, які раніше були зареєстровані на фоні застосування окремих компонентів препарату. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування телмісартану Серйозні побічні реакції включають анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк (частота виникнення "рідко") і гостру ниркову недостатність. У контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота розвитку небажаних реакцій у групі телмісартану, як правило, була подібною до такої у групі плацебо (41,4% та 43,9%, відповідно). Частота розвитку небажаних реакцій не залежала від дози, а також від статі, віку або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, які отримували препарат з метою зменшення серцево-судинної захворюваності, був подібним до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Небажані реакції, наведені нижче, були зареєстровані в рамках контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або виявлені при аналізі повідомлень, отриманих у післяреєстраційному періоді. До цього переліку також увійшли серйозні та несерйозні небажані реакції, які були причиною скасування лікування протягом трьох довготривалих клінічних досліджень за участю 21 642 пацієнтів, які приймали телмісартан для зниження серцево-судинної захворюваності протягом періоду до 6 років. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит); рідко - сепсис (зокрема з летальним результатом). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – безсоння, депресія; рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: нечасто - непритомність; рідко – сонливість. Порушення з боку органу зору: рідко – зорові розлади. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, здуття живота, блювання; рідко – сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/ураження печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, підвищене потовиділення, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельним наслідком), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсикодермія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у спині (наприклад, ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудній клітці, астенічний синдром (загальна слабкість); рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; рідко – зниження концентрації гемоглобіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази у плазмі крові. Опис окремих небажаних реакцій Сепсис У клінічному дослідженні частота розвитку сепсису у групі телмісартана була вищою, ніж у групі плацебо. Це може бути розцінено як випадкову знахідку або як розвиток явища, пов'язаного з невідомим в даний час механізмом. Зниження АТ Ця небажана реакція часто реєструвалася у пацієнтів з контрольованим АТ на фоні застосування телмісартану у поєднанні зі стандартною терапією з метою зниження серцево-судинної захворюваності. Порушення функції печінки/ураження печінки Найбільше випадків порушення функції печінки або ураження печінки було виявлено при аналізі постреєстраційних повідомлень про клінічні випадки у пацієнтів японської етнічної групи. Пацієнти цієї етнічної групи схильні до розвитку небажаних реакцій даного типу. Інтерстиціальне захворювання легень Протягом постреєстраційного періоду було отримано повідомлення про випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень, які мали тимчасовий зв'язок із прийомом телмісартану. Однак причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням телмісартану та розвитком даного захворювання не встановлено. Небажані реакції, які очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну Найчастіші небажані реакції на фоні застосування амлодипіну включають сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, відчуття "припливу" крові до шкіри, біль у животі, нудоту, набряки кісточок та іншої локалізації, стомлюваність. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – зниження маси тіла, збільшення маси тіла; дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування); нечасто – тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія; дуже рідко – гіпертонус, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: часто – зорові розлади (включаючи диплопію). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; нечасто – аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – відчуття "припливу" крові до шкіри; нечасто – зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка; нечасто – кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, порушення ритму спорожнення кишечника (включаючи діарею та запор); нечасто – блювання, сухість слизової ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності “печінкових” ферментів (у більшості випадків у поєднанні з холестазом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - набряклість кісточок та стоп; нечасто - алопеція, пурпура, зміна пігментації шкіри (поява знебарвлених ділянок шкіри), підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип, висип, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові спазми; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – прискорене сечовипускання, дизурія, ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – набряки; часто – підвищена стомлюваність, астенічний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання. Небажані реакції, що очікуються на підставі досвіду застосування амлодипіну та телмісартану Інфекційні та паразитарні захворювання: рідко – цистит. Порушення психіки: рідко – занепокоєння, безсоння, депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, нечасто – сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – непритомність, периферична нейропатія, гіпестезія, дисгевзія, тремор. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, “припливи”. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, нудота; рідко – блювання, гіпертрофія ясен, задишка, сухість у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри; рідко – екзема, еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у спині, біль у нижніх кінцівках (ногах). Порушення з боку сечовивідних шляхів: рідко – ніктурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія, біль у грудній клітці, втома, набряки. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації "печінкових" трансаміназ; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Додаткова інформація щодо комбінації амлодипіну та телмісартану: периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну та телмісартану рідше, ніж у пацієнтів, які отримують лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії між двома діючими речовинами, що входять до складу даного препарату у фіксованих дозах, у клінічних дослідженнях не було виявлено. Досліджень щодо вивчення лікарських взаємодій препарату Телзап® AM з іншими препаратами не проводилося. Взаємодія з амлодипіном Вплив інших лікарських засобів на фармакологічні властивості амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами ВІЛ-протеази, протигрибковими препаратами з групи азолів, макролідами, наприклад, еритроміцином або кларитроміцином, а також з верапамілом або дилтіазем ризик різкого зниження артеріального тиску. Клінічні прояви даних варіантів одночасного застосування можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, необхідне лікарське спостереження з метою можливої корекції доз препаратів. Індуктори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну може змінюватись. Необхідно контролювати АТ, слід розглянути можливість корекції дози амлодипіну під час та після одночасного прийому, особливо з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого). Грейпфрути та грейпфрутовий сік Застосування амлодипіну на фоні вживання в їжу грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується, тому що у деяких пацієнтів це може призводити до підвищення біодоступності препарату і, відповідно, посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (у вигляді інфузій) У тварин, які отримували верапаміл у поєднанні з внутрішньовенним введенням дантролену, спостерігався розвиток летальної фібриляції шлуночків та серцево-судинного колапсу, пов'язаних із гіперкаліємією. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін, одночасно з дантроленом у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, а також для лікування даного стану. Вплив амлодипіну на фармакологічні властивості інших лікарських засобів. Амлодипін посилює дію інших гіпотензивних препаратів. Аторвастатин, дигоксин та варфарин У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину та варфарину. Циклоспорин Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну не проводилися ні у здорових добровольців, ні в будь-яких інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки. У цих пацієнтів виявили підвищення залишкових концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому на 0-40%). У пацієнтів, які отримують амлодипін у поєднанні з циклоспорином після трансплантації нирки, рекомендується здійснювати моніторинг концентрацій циклоспорину і при необхідності зменшити його дозу. Симвастатин При одночасному застосуванні багаторазових доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг 1 раз на день показник системної експозиції симвастатину був на 77% вищим, ніж на тлі монотерапії симвастатином. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Такролімус Спільне застосування такролімусу з амлодипіном характеризується ризиком підвищення концентрації такролімусу у плазмі. Пацієнтам, які приймають амлодипін, слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові, а також при необхідності корекцію дози, щоб уникнути токсичного впливу такролімусу. Інші препарати Встановлено безпеку спільного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином (застосовуваним сублінгвально), нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та антибіотиками. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен із препаратів чинив незалежну гіпотензивну дію. Взаємодія з телмісартаном Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину спостерігалося підвищення медіани Сmах дигоксину на 49% та його залишкової концентрації на 20%. На початкових етапах прийому дигоксину, а також при корекції його дози та відміні лікування необхідно контролювати показники концентрації препарату в організмі для їхньої підтримки в межах терапевтичного діапазону. Препарати, одночасне застосування яких не рекомендується Калійзберігаючі діуретики та калійвмісні харчові добавки АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрати калію, зумовлені дією діуретиків. Калійзберігаючі діуретики, зокрема спіронолактон, еплеренон, тріамтерен і амілорид, а також харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть викликати значне підвищення вмісту калію в плазмі крові. У тих випадках, коли одночасне застосування цих лікарських засобів з телмісартаном потрібне для ліквідації підтвердженої гіпокаліємії, лікування слід проводити з обережністю та за умови проведення регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Препарати літію Одночасне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ або АРА II, включаючи телмісартан, супроводжувалося випадками оборотного підвищення концентрації літію в плазмі та симптомами токсичності. Якщо одночасне застосування телмісартану з препаратом літію є необхідним, рекомендується проводити посилений контроль концентрації літію в плазмі. Препарати, одночасне застосування яких вимагає дотримання обережності Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота в дозах, що забезпечують протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивний ефект АРА II. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (зокрема, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів похилого віку зі зниженою функцією нирок) одночасне застосування АРА II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ-2, може призводити до посилення порушення функції нирок, а в ряді випадків. і до гострої ниркової недостатності, яка, як правило, має оборотний характер. У зв'язку з цим лікування цими комбінаціями препаратів потребує обережності, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнт повинен мати достатній рівень гідратації. Проведення моніторингу функції нирок рекомендується перед початком прийому комбінації препаратів, а також регулярно під час лікування. Раміприл У ході клінічного дослідження з одночасним застосуванням телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення показників AUC0-24 та Сmах раміприлу та раміприлату до 2,5 разів. Клінічне значення цього спостереження неясно. Діуретики (тіазидні та петльові) Попереднє лікування високими дозами діуретиків, таких як фуросемід (петлевий діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), а також обмеження споживання кухонної солі, діарея або блювання можуть призводити до зниження ОЦК і підвищувати ризик надмірного зниження АТ на початковому етапі. Препарати, одночасне застосування яких потребує підвищеної уваги Інші гіпотензивні препарати Дія телмісартану може посилюватись при одночасному застосуванні інших гіпотензивних препаратів. Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Клінічні дослідження показали, що досягнення подвійної блокади РААС на тлі комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену асоціювалося з підвищенням частоти розвитку таких небажаних явищ, як зниження АТ, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з препаратом , що діє на РААС. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування комбінації амлодипіну та телмісартану з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Баклофен та аміфостин Враховуючи фармакологічні властивості деяких препаратів (зокрема, баклофену та аміфостину), можна прогнозувати, що вони потенціюватимуть дію всіх гіпотензивних препаратів, включаючи телмісартан. Алкоголь, барбітурати, наркотичні засоби та антидепресанти Ризик розвитку ортостатичної гіпотензії може зростати і натомість вживання алкоголю, і навіть застосування барбітуратів, наркотичних засобів чи антидепресантів. Глюкокортикоїди (для системного застосування) Послаблення антигіпертензивного ефекту телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на добу, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. Пацієнти, які отримують терапію амлодипіном і телмісартаном у вигляді окремих таблеток, можуть бути переведені на терапію препаратом Телзап AM, що містить ті ж дози діючих речовин. Препарат Телзап® AM може застосовуватися у пацієнтів, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 40 мг 1 раз на день, що дозволить зменшити дозу амлодипіну. але не знизить загальну очікувану гіпотензивну дію. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта може починатися з застосування препарату Телзап AM у тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю АТ за допомогою будь-якого одного препарату малоймовірне. Початкова доза препарату Телзап AM: 5 мг + 40 мг 1 раз на день. Пацієнти, яким потрібне значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату Телзап® AM у дозі 5 мг + 80 мг 1 раз на день. Якщо потрібне додаткове зниження артеріального тиску, доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної 10 мг + 80 мг, не раніше як через 2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза: 10 мг амлодипіну + 80 мг телмісартану. Пацієнти похилого віку (старше 65 років): корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі обмежений. У пацієнтів цієї категорії лікування препаратом Телзап® AM має проводитися з обережністю, оскільки амлодипін та телмісартан не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Підбір дози препарату Телзап® AM у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості потребує обережності. Добова доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг. Препарат Телзап AM протипоказаний у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Діти та підлітки Застосування препарату Телзап® AM у пацієнтів віком до 18 років протипоказано через відсутність достатньої кількості даних про безпеку та ефективність застосування препарату в даній віковій групі.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування комбінації амлодипін + телмісартану не реєструвалися. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату. Передозування амлодипіну може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток вираженого та стійкого зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату. Найбільш вираженими симптомами передозування телмісартану були зниження артеріального тиску та тахікардія. Також реєструвалися такі клінічні прояви, як брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в плазмі та гостра ниркова недостатність. Лікування Пацієнт повинен перебувати під пильним клінічним наглядом. Лікування має включати симптоматичну та підтримуючу терапію. Набір лікувальних заходів залежить від тривалості часу з моменту прийому препарату та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають стимуляцію блювоти та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Слід проводити регулярний контроль концентрації електролітів та креатиніну у плазмі крові. У разі зниження АТ пацієнтові слід надати положення "лежачи на спині" з піднятими нижніми кінцівками, а також негайно розпочати введення сольових та інших плазмозамінних розчинів для заповнення ОЦК. Відновлення судинного тонусу та нормалізація АТ можуть бути досягнуті шляхом введення судинозвужувальних препаратів за умови відсутності протипоказань до їх використання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може забезпечити усунення симптомів, пов'язаних з блокадою кальцієвих каналів. Амлодипін та телмісартан практично не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАмлодипін Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу (але класифікації NYHA) неішемічної етіології застосування амлодипіну було пов'язане зі збільшенням повідомлень про розвиток набряку легень, незважаючи на відсутність достовірної відмінності у частоті прогресування серцевої недостатності. порівняно із плацебо. Слід обережно застосовувати БМКК, зокрема. амлодипін, у пацієнтів з ХСН через можливий ризик розвитку інших серцево-судинних ускладнень та смертності. Порушення функції печінки Як і при прийомі інших БМКК, Т1/2 амлодипіну збільшується у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Тому препарат Телзап® AM повинен застосовуватися з обережністю у таких пацієнтів (див. розділ "З обережністю"), а доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг один раз на день. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки препарат Телзап® AM протипоказаний. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок амлодипін може застосовуватись у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелювали зі ступенем тяжкості порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться із організму під час діалізу. Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Телзап AM у пацієнтів похилого віку не потрібна. Підвищення дози слід проводити з обережністю. Діти Безпечність та ефективність застосування препарату Телзап AM у дітей на даний момент не встановлені. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е 420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Телзап AM протипоказане. Телмісартан Порушення функції печінки Застосування комбінації амлодипіну + телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжким порушенням функції печінки, оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю (див. розділ "Протипоказання"). Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки При застосуванні телмісартану у пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну у плазмі. Досвід застосування препарату у пацієнтів, які незадовго до застосування перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Телмісартан не виводиться за допомогою діалізу. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап AM, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап AM. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водно-електролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. На фоні блокади РААС були відзначені випадки розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності) у схильних до цього пацієнтів, особливо при одночасному прийомі лікарських препаратів, що діють на РААС. У зв'язку з цим подвійна блокада РААС (зокрема, при одночасному застосуванні телмісартану з іншими блокаторами РААС) не рекомендується. За необхідності одночасного застосування кількох блокаторів РААС слід ретельно контролювати функцію нирок. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап AM не рекомендовано. Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або інші гіпоглікемічні препарати У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, застосування телмісартану може призводити до розвитку гіпоглікемії та має супроводжуватися контролем рівня глюкози в крові. При необхідності слід провести корекцію дози інсуліну чи інших гіпоглікемічних препаратів. Гіперкаліємія Як і інші препарати, що діють на РААС, застосування телмісартану може сприяти розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування іншими препаратами, що підвищують вміст калію в плазмі, або мають супутні патологічні стани, гіперкаліємія може бути причиною смертельного результату. При одночасному застосуванні препаратів, що діють на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення користі та ризику. Основні фактори ризику гіперкаліємії включають: цукровий діабет, порушення функції нирок, похилого віку (пацієнти старше 70 років); одночасне застосування з лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є замінники солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин і такролімус) і триметоприм; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Телзап® AM має помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та управління рухомими механізмами. Через можливий розвиток запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності, нудоти при прийомі препарату слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних функцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
344,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: гідрохлортіазид – 12,500 мг; телмісартан – 80,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон 25, магнію стеарат. Пігулки, 12,5 мг + 80 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з Алю/Алю. По 3 або 9 блістерів (по 10 таблеток) або по 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів (по 14 таблеток) поміщені в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з жовтуватим відтінком, з гравіюванням "81" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).ФармакокінетикаУ здорових людей одночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Всмоктування Телмісартан. Після прийому внутрішньо телмісартану швидко всмоктується. Максимальна концентрація телмісартану після прийому внутрішньо досягається через 0,5-1,5 год. Абсолютна біодоступність при прийомі 40 і 160 мг становить 42% і 58% відповідно. Прийом їжі незначно знижує біодоступність телмісартану, зменшення значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) коливається від 6% (доза 40 мг) до 19% (доза 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від того, чи приймався препарат разом з їжею або натще. Незначне зменшення AUC не спричиняє зниження терапевтичної ефективності препарату. Фармакокінетика телмісартана після прийому внутрішньо не є лінійною. Після повторного застосування значного накопичення телмісартану в плазмі крові не було відзначено. Гідрохлортіазид. Після прийому внутрішньо Сmах гідрохлортіазиду в плазмі крові досягається приблизно через 1-3 год. З урахуванням кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду абсолютна біодоступність становить близько 60%. Розподіл Телмісартан. Телмісартан міцно зв'язується з білками плазми (> 99,5%), в основному з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Здається обсяг розподілу (VdSS) в рівноважному стані становить приблизно 500 л. Гідрохлортіазид. Близько 68% гідрохлортіазиду зв'язується з білками плазми, його Vdss становить 0,83-1,14 л/кг. Біотрансформація Телмісартан. Метаболізм телмісартану відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою та утворенням фармакологічно неактивного метаболіту ацилглюкуроніду. Після одноразового прийому телмісартану, міченого 14С, ацилглюкуронід становить приблизно 11% від загальної кількості радіоактивної речовини в плазмі крові. Ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участі у метаболізмі телмісартану. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму у людини. Виведення Телмісартан. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-міченого телмісартану більша частина дози (> 97%) виводиться через кишечник з жовчю; незначна кількість речовини виводиться нирками (менше 2%). Загальний плазмовий кліренс телмісартану після прийому внутрішньо становить > 1500 мл/хв. Період напіввиведення телмісартану (Т1/2) становить понад 20 год. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид виводиться майже повністю у незміненому вигляді із сечею. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться у незміненому вигляді протягом 48 годин. Нирковий кліренс становить 250-300 мл/хв. Т1/2 гідрохлортіазиду становить 10-15 год. Підлога Плазмова концентрація телмісартану у жінок у 2-3 рази вища, ніж у чоловіків, при цьому у жінок посилення антигіпертензивного ефекту не спостерігається. Необхідності корекції дози немає. У жінок відзначено тенденцію до вищих концентрацій гідрохлортіазиду в плазмі крові, ця знахідка не є клінічно значущою. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика телмісартана у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) не відрізняється від молодих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення телмісартану відбувається практично без участі нирок (менше 2%). Враховуючи досвід застосування препарату для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв, в середньому – близько 50 мл/хв), немає потреби у корекції дози у пацієнтів з порушенням функції нирок. Телмісартан не виводиться під час гемодіалізу. У пацієнтів із нирковою недостатністю швидкість виведення гідрохлортіазиду знижується. У пацієнтів із віддаленою або єдиною ниркою Т1/2 становить близько 34 год. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки показали підвищення абсолютної біодоступності до 100%. У пацієнтів із печінковою недостатністю Т1/2 не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® Плюс є комбінацією телмісартану (антагоніста рецепторів ангіотензину II (АРА II)) та гідрохлортіазиду (тіазидного діуретика). Поєднання даних компонентів забезпечує більш виражену антигіпертензивну дію, при цьому рівень артеріального тиску (АТ) знижується сильніше, ніж на тлі монотерапії цими компонентами. Препарат, що застосовується 1 раз на добу у терапевтичних дозах, ефективно та поступово знижує АТ. Телмісартан Телмісартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (підтип АТ1), ефективний прийому внутрішньо. Телмісартан має високу спорідненість до підтипу АТ1рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста АТ1-рецептора. Телмісартан вибірково та стійко зв'язується з АТ1-рецептором. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ2 та інші менш вивчені АТ-рецептори. Функціональна роль цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої підвищеної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого зростає під дією телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназу II), який також руйнує брадикінін. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних із дією брадикініну. У здорових людей телмісартан у дозі 80 мг майже повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Переважний ефект триває понад 24 год і зберігається до 48 год. Початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом перших 3-х годин після прийому телмісартану внутрішньо. Тривалість терапевтичного ефекту препарату становить більше 24 годин і включає останні 4 години перед прийомом наступної дози за даними добового моніторування АТ. Це підтверджується вимірюваннями, зробленими на момент максимального ефекту і одразу перед прийомом наступної дози (відношення залишкового ефекту до максимального вище 80% для дозувань 40 та 80 мг телмісартану в плацебо-контрольованих дослідженнях). Максимальна антигіпертензивна дія розвивається через 4-8 тижнів регулярного прийому телмісартану і зберігається протягом тривалої терапії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). За результатами клінічних досліджень ефективність антигіпертензивної дії телмісартану можна порівняти з терапевтичним ефектом препаратів інших класів, таких як амлодипін, атенолол, еналаприл, гідрохлортіазид та лізиноприл. У разі різкого припинення лікування телмісартаном АТ поступово повертається до вихідних показників, без розвитку синдрому "скасування". Частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою на фоні застосування телмісартану на відміну від інгібіторів АПФ. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, тим самим підвищуючи екскрецію іонів натрію та хлоридів приблизно в еквівалентних кількостях. Діуретичний ефект гідрохлортіазиду призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), підвищення активності реніну плазми крові, посилення вироблення альдостерону з подальшим підвищенням вмісту калію та бікарбонатів у сечі та зниженням вмісту калію у плазмі крові. Одночасне застосування телмісартану сприяє зниженню втрати калію, спричиненої цим діуретиком, ймовірно, за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Після прийому гідрохлортіазиду діурез посилюється через 2 години, максимальний ефект розвивається приблизно через 4 години, дія триває близько 6-12 годин. В епідеміологічних дослідженнях встановлено, що тривала терапія гідрохлортіазидом знижує ризик виникнення серцево-судинної захворюваності та смертності. Пацієнти дитячого та підліткового віку Безпека та ефективність телмісартану у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (за відсутності ефективності монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або будь-яких допоміжних речовин препарату та інших похідних сульфонамідів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Холестаз та обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів. Тяжкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія. Спадкова непереносимість фруктози (містить сорбітол). Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки, тяжкі порушення функції нирок. Порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю). Зниження ОЦК на тлі попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Гіперкаліємія. Стан після трансплантації нирки (досвід відсутня). Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA). Стеноз аортального та мітрального клапанів. Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Цукровий діабет. Первинний гіперальдостеронізм. Подагра. Досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) обмежений, але не підтверджує розвитку побічних ефектів з боку нирок, корекція дози не потрібна. Порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію). Закритокутова глаукома (у зв'язку з наявністю у складі гідрохлортіазиду). Гіперурікемія. Застосування у пацієнтів негроїдної раси. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання. Літній вік (старше 70 років). Системна червона вовчанка.Вагітність та лактаціяВагітність Перебіг АРА II під час вагітності протипоказаний. Застосування АРА II не рекомендовано протягом першого триместру вагітності та протипоказано під час другого та третього триместрів вагітності. Телмісартан Не отримано належних даних щодо застосування препарату телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах виявили його репродуктивну токсичність. Епідеміологічний доказ ризику тератогенної дії після прийому інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності не був переконливим, проте цей ризик виключити не можна. Поки не отримано даних контрольованих епідеміологічних досліджень щодо ризику прийому АРА II, для цього класу препаратів може існувати аналогічний ризик. За винятком крайньої необхідності тривалого лікування АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні вибрати альтернативний гіпотензивний лікарський засіб із підтвердженим профілем безпеки застосування при вагітності.Після встановлення факту вагітності лікування АРА II слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативне лікування. Лікування АРА II у ході другого та третього триместрів вагітності надає токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія). При застосуванні АРА II з другого триместру вагітності рекомендовано ультразвукове дослідження нирок та черепа плода. Дітей, матері яких приймали АРА II, слід ретельно обстежити щодо артеріальної гіпотензії. Гідрохлоротіазид Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо під час першого триместру, обмежений. Гідрохлоротіазид проникає через гематоплацентарний бар'єр. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його застосування в ході другого та третього триместрів може погіршувати фетоплацентарний кровотік та викликати у плода/новонародженого жовтяницю, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенію. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування набряків вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії через ризик зниження ОЦК та погіршення плацентарного кровотоку без належного терапевтичного впливу протягом захворювання. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних жінок за винятком поодиноких випадків, коли інше лікування неможливе. Період грудного вигодовування Прийом препарату Телзап Плюс у період грудного вигодовування протипоказаний, слід застосовувати альтернативне лікування з більш сприятливими профілями безпеки. Фертильність Дослідження впливу комбінації телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність людини не проводилося.Побічна діяПри застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид найчастіше повідомляли про виникнення такої небажаної реакції, як запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк виникав рідко (≥1/10000 – <1/1000). Загальна частота виникнення небажаних реакцій при застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид була порівнянна з такою на тлі монотерапії телмісартаном. Залежність розвитку небажаних реакцій від дози препарату не встановлена, не було зазначено взаємозв'язку зі статтю, віком або расою пацієнтів. Побічні ефекти розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частоту побічних ефектів визначали відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - Нижче представлені всі небажані реакції, про які повідомлялося при монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, або при застосуванні комбінації телмісартан+гідрохлортіазид. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит; рідко: сепсис, у тому числі з летальним кінцем, бронхіт, фарингіт, синусит; частота невідома: сіаладеніт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: анемія; рідко: еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома: апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитою, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко: посилення симптомів або загострення системного червоного вовчаку (під час постреєстраційного спостереження), реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції. Порушення ендокринної системи: частота невідома: відсутність належного глікемічного контролю при цукровому діабеті. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: гіперкаліємія, гіпокаліємія; рідко: гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), гіперурикемія, гіпонатріємія; частота невідома: анорексія, втрата апетиту, порушення водно-електролітного балансу, гіповолемія, гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто: тривога; рідко депресія; частота невідома: збуджений стан. Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення; нечасто: непритомність, парестезія; рідко: сонливість, безсоння, порушення сну; частота невідома: переднепритомний стан. Порушення з боку органу зору: рідко: порушення зору, минуще порушення чіткості зору; частота невідома: ксантопсія, гостра короткозорість, гостра глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго. Порушення серця: нечасто: брадикардія, тахікардія, аритмія. Порушення з боку судин: нечасто: артеріальна гіпотензія; ортостатична гіпотензія; частота невідома: некротизуючий васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель, задишка; рідко: респіраторний дистрес-синдром (що включає пневмоніт та набряк легенів); дуже рідко: інтерстиційне захворювання легень. Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: діарея, сухість у роті, метеоризм; рідко: відчуття дискомфорту в ділянці шлунка, біль у животі, запор, диспепсія, блювання, гастрит; частота невідома: панкреатит, відчуття дискомфорту у сфері шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: порушення функції печінки/захворювання печінки; частота невідома: жовтяниця (паренхіматозна чи холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: екзема, лікарський висип, токсичний шкірний висип, ангіоневротичний набряк (також з летальним результатом), еритема, свербіж шкіри, шкірний висип, посилене потовиділення, кропив'янка; частота невідома: вовчаково-подібний синдром, реакції фоточутливості, васкуліт шкіри, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: біль у спині, м'язові спазми, міалгія; рідко: артроз, біль у ділянці сухожилля, біль у суглобах, м'язові судоми, біль у кінцівках; Частота невідома: слабкість. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність); частота невідома: інтерстиціальний нефрит, порушення нирок, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: астенія, біль у грудях; рідко: грипоподібний синдром, біль; Частота невідома: гіпертермія. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко: зниження вмісту гемоглобіну, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності креатинфосфокінази, підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Опис окремих небажаних реакцій Інтерстиціальне захворювання легень У ході постреєстраційного застосування препарату були описані випадки виникнення інтерстиціального захворювання легень на фоні прийому телмісартану, проте причинно-наслідковий зв'язок не було встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-ал'достеронової системи (РААС) Одночасне застосування телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА або препаратами, що містять аліскірен, характеризується підвищеним ризиком розвитку у пацієнтів артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниженням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням кожного препарату окремо. У пацієнтів з діабетичною нефропатією застосування комбінації інгібіторів АПФ та АРА II протипоказане. Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином було відзначено середнє підвищення пікової плазмової концентрації (49%) та мінімальної концентрації (20%) дигоксину. При одночасному призначенні, на початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід контролювати концентрацію дигоксину в крові для її підтримки в рамках терапевтичного діапазону. Лікарські препарати, що викликають втрату калію та гіпокаліємію Інші калійуретичні діуретики, проносні засоби, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрієва сіль, саліцилова кислота та її похідні. При необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Дані лікарські препарати можуть збільшувати втрату калію при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Лікарські препарати, що викликають підвищення вмісту калію в плазмі крові Як і інші лікарські препарати, що діють на РААС, застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид може викликати гіперкаліємію. Ризик може зростати при одночасному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (замінниками кухонної солі, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори) гепарином, імунодепресантами (циклоспорином або такролімусом) та триметопримом). При суворому дотриманні запобіжних заходів поєднання з інгібіторами АПФ або нестероїдними протизапальними засобами пов'язане з меншим ризиком. За необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ і рідко з АРА II, включаючи комбінацію телмісартан/гідрохлортіазид, відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та його токсичної дії. При одночасному застосуванні з препаратами літію рекомендується ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що використовуються для протизапального лікування (не більше 3 г на добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРА II та послаблювати діуретичний, натрійуретичний ефект тиаз. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів зі зниженим ОЦК, пацієнтів похилого віку) одночасне застосування АРА II та препаратів, що пригнічують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Тому одночасне застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид з НПЗП слід здійснювати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Необхідно забезпечити пацієнтам належне надходження рідини, крім того, на початку одночасного застосування та періодично надалі слід контролювати функцію нирок. При одночасному прийомі телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом клінічно значущого ефекту взаємодії виявлено не було. Лікарські засоби, дія яких схильна до впливу зміни вмісту калію в плазмі крові Рекомендується періодично контролювати вміст калію в плазмі крові та проводити електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) на фоні застосування з лікарськими засобами, дія яких залежить від змін концентрації калію в плазмі крові (наприклад, із серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами), а також після нападу шлуночкової тахікардії, у тому числі спричиненою лікарськими засобами (включаючи деякі антиаритмічні препарати). Гіпокаліємія була провокуючим фактором для розвитку шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (torsade de pointes): антиаритмічні лікарські засоби Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) антиаритмічні лікарські засоби III класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин [внутрішньовенні ін'єкції], галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін [внутрішньовенні ін'єкції]). Серцеві глікозиди Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені прийомом гідрохлортіазиду, можуть сприяти виникненню аритмії на фоні терапії серцевими глікозидами. Інші гіпотензивні препарати Телмісартан може посилювати ефект інших гіпотензивних препаратів. Антидіабетичні засоби (препарати для прийому внутрішньо та інсулін) Може знадобитися корекція доз антидіабетичних лікарських засобів. Метформін Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю на фоні прийому гідрохлортіазиду. Холестирамін та колестіпол Всмоктування гідрохлортіазиду зменшується у присутності аніонообмінних смол. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін (норадреналін)) Дія вазопресорних амінів може бути ослаблена. Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин) Дія недеполяризуючих міорелаксантів може бути посилена гідрохлортіазидом. Протиподагричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати вміст сечової кислоти в плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидного діуретика може підвищити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Солі кальцію Гідрохлортіазид може підвищувати вміст кальцію в плазмі внаслідок зниження його виведення. При необхідності призначення добавок кальцію слід контролювати концентрацію кальцію в плазмі та відповідно коригувати дозу. У зв'язку із впливом на метаболізм кальцію тіазиди можуть спотворювати результати аналізів для оцінки функції паращитовидних залоз. Блокатори β-адренорецепторів та діазоксид Гіперглікемічна дія блокаторів β-адренорецепторів та діазоксиду може бути посилена гідрохлортіазидом. Холінолітичні засоби (наприклад, атропін, біпериден) Холінолітичні засоби можуть збільшувати біодоступність гідрохлортіазиду шляхом зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Амантадін Гідрохлортіазид може підвищувати ризик виникнення небажаних реакцій, спричинених амантадином. Гліциризинова кислота Взаємодія гідрохлортіазиду та кореня солодки (гліциризинової кислоти) може призвести до розвитку гіпокаліємії. Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) Гідрохлортіазид може зменшувати виведення нирками цитотоксичних препаратів та посилювати їхню мієлосупресивну дію. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування) Кортикостероїди послаблюють антигіпертензивну дію телмісартану.Спосіб застосування та дозиПрепарат Телзап® Плюс приймають внутрішньо один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від їди. Пацієнтам, АТ яких не вдається належним чином контролювати за допомогою монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, необхідно приймати лікарський препарат Телзап Плюс. Перед переходом на комбінацію із фіксованими дозами рекомендується індивідуальне титрування дози кожного компонента. У деяких клінічних ситуаціях можна розглянути прямий перехід від монотерапії до комбінації з фіксованими дозами. Препарат Телзап Плюс, 12,5 мг +80 мг, можна застосовувати один раз на добу у пацієнтів, АТ яких не вдається належним чином контролювати при прийомі телмісартану в дозі 80 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Коригування дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв) проводити не потрібно. Рекомендований періодичний контроль показників функції нирок. Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Телзап Плюс протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки. Пацієнти похилого віку (старше 70 років) Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Препарат Телзап® Плюс протипоказаний до застосування у дітей та підлітків молодше 18 років через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Можливі симптоми складаються із симптомів передозування окремими компонентами. Симптоми Найбільш вираженими проявами передозування телмісартаном є артеріальна гіпотензія та тахікардія, також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, блювоту, підвищення вмісту сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність. З передозуванням гідрохлортіазидом пов'язують зниження вмісту електролітів (гіпокаліємію, гіпохлоремію) та гіповолемію на тлі надмірного діурезу. Найбільш поширеними симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму та/або загострення аритмії при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами або певними антиаритмічними засобами. Лікування Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду шляхом гемодіалізу не встановлено. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та здійснювати симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання і/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Пацієнта слід укласти на спину, ноги підняти. При необхідності рекомендується заповнити ОЦК, наприклад шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. Можуть бути призначені симпатоміметичні препарати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. Відсутній досвід клінічного застосування комбінації телмісартангідрохлортіазид у пацієнтів із порушенням функції печінки. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 л мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. За необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водноелектролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з вираженою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап Плюс не рекомендовано. Порушення функції нирок та пересадка нирки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК). Оскільки досвід застосування препарату Телзап Плюс у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості обмежений, то рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну та сечової кислоти в плазмі крові, а також показників функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникнути азотемія, пов'язана із застосуванням тіазидних діуретиків. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап Плюс, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап® Плюс. Стеноз аортального або мітрального кпапан, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Вплив на обмін речовин та ендокринну функцію Застосування гідрохлортіазиду може порушувати толерантність до глюкози, при цьому у пацієнтів з цукровим діабетом може розвиватися гіпоглікемія на фоні одночасного застосування інсуліну або гіпоглікемічних засобів та телмісартану. Можлива корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Під час лікування тіазидами у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає. З лікуванням тіазидними діуретиками пов'язують підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлортіазиду, цей ефект мінімальний або відсутній. У деяких пацієнтів, які застосовують гідрохлортіазид, можливий розвиток гіперурикемії або раптове виникнення загострення подагри. Порушення водно-електролітного балансу При застосуванні препарату Телзап Плюс необхідно проводити періодичний контроль вмісту електролітів у плазмі. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз) та зміни кислотно-основного стану. Ознаками порушень водно-електролітного балансу є: сухість у роті, спрага, загальна слабкість, загальмованість, сонливість, занепокоєння, біль або судоми у м'язах, м'язова слабкість, зниження АТ, олігурія, тахікардія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Гіпокаліємія Незважаючи на те, що внаслідок застосування гідрохлортіазиду може розвинутись гіпокаліємія, супутня терапія телмісартаном може компенсувати зниження концентрації калію в плазмі крові. Ризик виникнення гіпокаліємії зростає у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів з вираженим діурезом, при дотриманні дієти без солі, у пацієнтів, які не заповнюють належним чином втрату електролітів, а також у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ. Гіперкаліємія Прийом телмісартану може стати причиною розвитку гіперкаліємії. Однак клінічно значущої гіперкаліємії на фоні прийому препарату Телзап Плюс відзначено не було. Основними факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: цукровий діабет, ниркова недостатність, серцева недостатність, літній вік (пацієнти віком від 70 років); поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ. АРА II, НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), триметоприм, а також замінники кухонної солі, що містять калій; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз Дані про те, що препарат Телзап Плюс знижує або запобігає розвитку гіпонатріємії, спричиненої діуретиками, відсутні. Незначний дефіцит хлору зазвичай не потребує корекції. Гіперкальціємія Гідрохлортіазид може зменшувати виведення кальцію із сечею та спричинити періодичне та незначне підвищення вмісту кальцію у плазмі крові за відсутності будь-яких порушень обміну кальцію. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом гідрохлортіазиду слід припинити до початку аналізу функції паращитовидной залози. Гіпомагніємія На фоні прийому гідрохлортіазиду було відзначено підвищення виділення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. У ході післяреєстраційного застосування більшість випадків функціонального порушення печінкової функції або ураження печінки виникли у японців. Японці найбільш схильні до розвитку цих небажаних реакцій. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Серцева недостатність Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, пацієнти з серцевою недостатністю (що супроводжується або не супроводжується порушенням функцій нирок) наражаються на ризик розвитку значного зниження АТ, а також порушень функцій нирок (часто гострих). Загальні порушення Реакції гіперчутливості до гідрохлортіазиду з найбільшою ймовірністю можуть виявитися у пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або бронхіальну астму. Відомо, що застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до загострення або посилення симптомів системного червоного вовчаку. При застосуванні гідрохлортіазиду відзначали реакції фоточутливості. У разі появи реакції фоточутливості рекомендується припинити прийом препарату Телзап Плюс. Якщо застосування діуретиків все ж таки необхідно, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення. Гостра міопія та закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, що є похідним сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію, що призводить до гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптомами цих порушень є раптове зниження гостроти зору або біль в очах і, як правило, що виникають у період від кількох годин до кількох тижнів після початку лікування. Вчасно не купована гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед слід негайно припинити прийом препарату Телзап® Плюс. За відсутності контролю внутрішньоочного тиску може знадобитися невідкладне консервативне чи хірургічне лікування. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Антидопінговий тест При застосуванні препаратів, що містять гідрохлортіазид, спортсмени можуть мати позитивний результат при проведенні допінг-тесту. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Тслзап Плюс протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги, що на фоні прийому препарату Телзап® Плюс можуть виникати запаморочення та сонливість, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
395,00 грн
197,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: гідрохлортіазид – 12,500 мг; телмісартан – 80,000 мг; допоміжні речовини: сорбітол, гідроксид натрію, повідон 25, магнію стеарат. Пігулки, 12,5 мг + 80 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з Алю/Алю. По 3 або 9 блістерів (по 10 таблеток) або по 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів (по 14 таблеток) поміщені в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з жовтуватим відтінком, з гравіюванням "81" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).ФармакокінетикаУ здорових людей одночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Всмоктування Телмісартан. Після прийому внутрішньо телмісартану швидко всмоктується. Максимальна концентрація телмісартану після прийому внутрішньо досягається через 0,5-1,5 год. Абсолютна біодоступність при прийомі 40 і 160 мг становить 42% і 58% відповідно. Прийом їжі незначно знижує біодоступність телмісартану, зменшення значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) коливається від 6% (доза 40 мг) до 19% (доза 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від того, чи приймався препарат разом з їжею або натще. Незначне зменшення AUC не спричиняє зниження терапевтичної ефективності препарату. Фармакокінетика телмісартана після прийому внутрішньо не є лінійною. Після повторного застосування значного накопичення телмісартану в плазмі крові не було відзначено. Гідрохлортіазид. Після прийому внутрішньо Сmах гідрохлортіазиду в плазмі крові досягається приблизно через 1-3 год. З урахуванням кумулятивної ниркової екскреції гідрохлортіазиду абсолютна біодоступність становить близько 60%. Розподіл Телмісартан. Телмісартан міцно зв'язується з білками плазми (> 99,5%), в основному з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Здається обсяг розподілу (VdSS) в рівноважному стані становить приблизно 500 л. Гідрохлортіазид. Близько 68% гідрохлортіазиду зв'язується з білками плазми, його Vdss становить 0,83-1,14 л/кг. Біотрансформація Телмісартан. Метаболізм телмісартану відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою та утворенням фармакологічно неактивного метаболіту ацилглюкуроніду. Після одноразового прийому телмісартану, міченого 14С, ацилглюкуронід становить приблизно 11% від загальної кількості радіоактивної речовини в плазмі крові. Ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участі у метаболізмі телмісартану. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму у людини. Виведення Телмісартан. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення 14С-міченого телмісартану більша частина дози (> 97%) виводиться через кишечник з жовчю; незначна кількість речовини виводиться нирками (менше 2%). Загальний плазмовий кліренс телмісартану після прийому внутрішньо становить > 1500 мл/хв. Період напіввиведення телмісартану (Т1/2) становить понад 20 год. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид виводиться майже повністю у незміненому вигляді із сечею. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться у незміненому вигляді протягом 48 годин. Нирковий кліренс становить 250-300 мл/хв. Т1/2 гідрохлортіазиду становить 10-15 год. Підлога Плазмова концентрація телмісартану у жінок у 2-3 рази вища, ніж у чоловіків, при цьому у жінок посилення антигіпертензивного ефекту не спостерігається. Необхідності корекції дози немає. У жінок відзначено тенденцію до вищих концентрацій гідрохлортіазиду в плазмі крові, ця знахідка не є клінічно значущою. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика телмісартана у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) не відрізняється від молодих пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення телмісартану відбувається практично без участі нирок (менше 2%). Враховуючи досвід застосування препарату для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв, в середньому – близько 50 мл/хв), немає потреби у корекції дози у пацієнтів з порушенням функції нирок. Телмісартан не виводиться під час гемодіалізу. У пацієнтів із нирковою недостатністю швидкість виведення гідрохлортіазиду знижується. У пацієнтів із віддаленою або єдиною ниркою Т1/2 становить близько 34 год. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки показали підвищення абсолютної біодоступності до 100%. У пацієнтів із печінковою недостатністю Т1/2 не змінювався.ФармакодинамікаПрепарат Телзап® Плюс є комбінацією телмісартану (антагоніста рецепторів ангіотензину II (АРА II)) та гідрохлортіазиду (тіазидного діуретика). Поєднання даних компонентів забезпечує більш виражену антигіпертензивну дію, при цьому рівень артеріального тиску (АТ) знижується сильніше, ніж на тлі монотерапії цими компонентами. Препарат, що застосовується 1 раз на добу у терапевтичних дозах, ефективно та поступово знижує АТ. Телмісартан Телмісартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (підтип АТ1), ефективний прийому внутрішньо. Телмісартан має високу спорідненість до підтипу АТ1рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста АТ1-рецептора. Телмісартан вибірково та стійко зв'язується з АТ1-рецептором. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами, включаючи АТ2 та інші менш вивчені АТ-рецептори. Функціональна роль цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої підвищеної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого зростає під дією телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін і не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназу II), який також руйнує брадикінін. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних із дією брадикініну. У здорових людей телмісартан у дозі 80 мг майже повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Переважний ефект триває понад 24 год і зберігається до 48 год. Початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом перших 3-х годин після прийому телмісартану внутрішньо. Тривалість терапевтичного ефекту препарату становить більше 24 годин і включає останні 4 години перед прийомом наступної дози за даними добового моніторування АТ. Це підтверджується вимірюваннями, зробленими на момент максимального ефекту і одразу перед прийомом наступної дози (відношення залишкового ефекту до максимального вище 80% для дозувань 40 та 80 мг телмісартану в плацебо-контрольованих дослідженнях). Максимальна антигіпертензивна дія розвивається через 4-8 тижнів регулярного прийому телмісартану і зберігається протягом тривалої терапії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). За результатами клінічних досліджень ефективність антигіпертензивної дії телмісартану можна порівняти з терапевтичним ефектом препаратів інших класів, таких як амлодипін, атенолол, еналаприл, гідрохлортіазид та лізиноприл. У разі різкого припинення лікування телмісартаном АТ поступово повертається до вихідних показників, без розвитку синдрому "скасування". Частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою на фоні застосування телмісартану на відміну від інгібіторів АПФ. Гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, тим самим підвищуючи екскрецію іонів натрію та хлоридів приблизно в еквівалентних кількостях. Діуретичний ефект гідрохлортіазиду призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), підвищення активності реніну плазми крові, посилення вироблення альдостерону з подальшим підвищенням вмісту калію та бікарбонатів у сечі та зниженням вмісту калію у плазмі крові. Одночасне застосування телмісартану сприяє зниженню втрати калію, спричиненої цим діуретиком, ймовірно, за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Після прийому гідрохлортіазиду діурез посилюється через 2 години, максимальний ефект розвивається приблизно через 4 години, дія триває близько 6-12 годин. В епідеміологічних дослідженнях встановлено, що тривала терапія гідрохлортіазидом знижує ризик виникнення серцево-судинної захворюваності та смертності. Пацієнти дитячого та підліткового віку Безпека та ефективність телмісартану у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (за відсутності ефективності монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або будь-яких допоміжних речовин препарату та інших похідних сульфонамідів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Холестаз та обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів. Тяжкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія. Спадкова непереносимість фруктози (містить сорбітол). Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки, тяжкі порушення функції нирок. Порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю). Зниження ОЦК на тлі попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Гіперкаліємія. Стан після трансплантації нирки (досвід відсутня). Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA). Стеноз аортального та мітрального клапанів. Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз. Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Цукровий діабет. Первинний гіперальдостеронізм. Подагра. Досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) обмежений, але не підтверджує розвитку побічних ефектів з боку нирок, корекція дози не потрібна. Порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію). Закритокутова глаукома (у зв'язку з наявністю у складі гідрохлортіазиду). Гіперурікемія. Застосування у пацієнтів негроїдної раси. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання. Літній вік (старше 70 років). Системна червона вовчанка.Вагітність та лактаціяВагітність Перебіг АРА II під час вагітності протипоказаний. Застосування АРА II не рекомендовано протягом першого триместру вагітності та протипоказано під час другого та третього триместрів вагітності. Телмісартан Не отримано належних даних щодо застосування препарату телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах виявили його репродуктивну токсичність. Епідеміологічний доказ ризику тератогенної дії після прийому інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності не був переконливим, проте цей ризик виключити не можна. Поки не отримано даних контрольованих епідеміологічних досліджень щодо ризику прийому АРА II, для цього класу препаратів може існувати аналогічний ризик. За винятком крайньої необхідності тривалого лікування АРА II, пацієнтки, які планують вагітність, повинні вибрати альтернативний гіпотензивний лікарський засіб із підтвердженим профілем безпеки застосування при вагітності.Після встановлення факту вагітності лікування АРА II слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативне лікування. Лікування АРА II у ході другого та третього триместрів вагітності надає токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія). При застосуванні АРА II з другого триместру вагітності рекомендовано ультразвукове дослідження нирок та черепа плода. Дітей, матері яких приймали АРА II, слід ретельно обстежити щодо артеріальної гіпотензії. Гідрохлоротіазид Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо під час першого триместру, обмежений. Гідрохлоротіазид проникає через гематоплацентарний бар'єр. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його застосування в ході другого та третього триместрів може погіршувати фетоплацентарний кровотік та викликати у плода/новонародженого жовтяницю, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенію. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування набряків вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії через ризик зниження ОЦК та погіршення плацентарного кровотоку без належного терапевтичного впливу протягом захворювання. Не слід застосовувати гідрохлортіазид для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних жінок за винятком поодиноких випадків, коли інше лікування неможливе. Період грудного вигодовування Прийом препарату Телзап Плюс у період грудного вигодовування протипоказаний, слід застосовувати альтернативне лікування з більш сприятливими профілями безпеки. Фертильність Дослідження впливу комбінації телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність людини не проводилося.Побічна діяПри застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид найчастіше повідомляли про виникнення такої небажаної реакції, як запаморочення. Серйозний ангіоневротичний набряк виникав рідко (≥1/10000 – <1/1000). Загальна частота виникнення небажаних реакцій при застосуванні комбінації телмісартангідрохлортіазид була порівнянна з такою на тлі монотерапії телмісартаном. Залежність розвитку небажаних реакцій від дози препарату не встановлена, не було зазначено взаємозв'язку зі статтю, віком або расою пацієнтів. Побічні ефекти розділені за системно-органними класами відповідно до Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частоту побічних ефектів визначали відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - Нижче представлені всі небажані реакції, про які повідомлялося при монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, або при застосуванні комбінації телмісартан+гідрохлортіазид. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит; рідко: сепсис, у тому числі з летальним кінцем, бронхіт, фарингіт, синусит; частота невідома: сіаладеніт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: анемія; рідко: еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома: апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитою, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко: посилення симптомів або загострення системного червоного вовчаку (під час постреєстраційного спостереження), реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції. Порушення ендокринної системи: частота невідома: відсутність належного глікемічного контролю при цукровому діабеті. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: гіперкаліємія, гіпокаліємія; рідко: гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), гіперурикемія, гіпонатріємія; частота невідома: анорексія, втрата апетиту, порушення водно-електролітного балансу, гіповолемія, гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто: тривога; рідко депресія; частота невідома: збуджений стан. Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення; нечасто: непритомність, парестезія; рідко: сонливість, безсоння, порушення сну; частота невідома: переднепритомний стан. Порушення з боку органу зору: рідко: порушення зору, минуще порушення чіткості зору; частота невідома: ксантопсія, гостра короткозорість, гостра глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго. Порушення серця: нечасто: брадикардія, тахікардія, аритмія. Порушення з боку судин: нечасто: артеріальна гіпотензія; ортостатична гіпотензія; частота невідома: некротизуючий васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель, задишка; рідко: респіраторний дистрес-синдром (що включає пневмоніт та набряк легенів); дуже рідко: інтерстиційне захворювання легень. Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: діарея, сухість у роті, метеоризм; рідко: відчуття дискомфорту в ділянці шлунка, біль у животі, запор, диспепсія, блювання, гастрит; частота невідома: панкреатит, відчуття дискомфорту у сфері шлунка. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: порушення функції печінки/захворювання печінки; частота невідома: жовтяниця (паренхіматозна чи холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: екзема, лікарський висип, токсичний шкірний висип, ангіоневротичний набряк (також з летальним результатом), еритема, свербіж шкіри, шкірний висип, посилене потовиділення, кропив'янка; частота невідома: вовчаково-подібний синдром, реакції фоточутливості, васкуліт шкіри, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: біль у спині, м'язові спазми, міалгія; рідко: артроз, біль у ділянці сухожилля, біль у суглобах, м'язові судоми, біль у кінцівках; Частота невідома: слабкість. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність); частота невідома: інтерстиціальний нефрит, порушення нирок, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: астенія, біль у грудях; рідко: грипоподібний синдром, біль; Частота невідома: гіпертермія. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко: зниження вмісту гемоглобіну, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності креатинфосфокінази, підвищення активності печінкових трансаміназ; частота невідома: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Опис окремих небажаних реакцій Інтерстиціальне захворювання легень У ході постреєстраційного застосування препарату були описані випадки виникнення інтерстиціального захворювання легень на фоні прийому телмісартану, проте причинно-наслідковий зв'язок не було встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-ал'достеронової системи (РААС) Одночасне застосування телмісартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА або препаратами, що містять аліскірен, характеризується підвищеним ризиком розвитку у пацієнтів артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниженням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням кожного препарату окремо. У пацієнтів з діабетичною нефропатією застосування комбінації інгібіторів АПФ та АРА II протипоказане. Дігоксин При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином було відзначено середнє підвищення пікової плазмової концентрації (49%) та мінімальної концентрації (20%) дигоксину. При одночасному призначенні, на початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід контролювати концентрацію дигоксину в крові для її підтримки в рамках терапевтичного діапазону. Лікарські препарати, що викликають втрату калію та гіпокаліємію Інші калійуретичні діуретики, проносні засоби, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрієва сіль, саліцилова кислота та її похідні. За необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Дані лікарські препарати можуть збільшувати втрату калію при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Лікарські препарати, що викликають підвищення вмісту калію в плазмі крові Як і інші лікарські препарати, що діють на РААС, застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид може викликати гіперкаліємію. Ризик може зростати при одночасному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (замінниками кухонної солі, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори) гепарином, імунодепресантами (циклоспорином або такролімусом) та триметопримом). При суворому дотриманні запобіжних заходів поєднання з інгібіторами АПФ або нестероїдними протизапальними засобами пов'язане з меншим ризиком. За необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів з комбінацією телмісартану/гідрохлортіазид рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ і рідко з АРА II, включаючи комбінацію телмісартан/гідрохлортіазид, відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та його токсичної дії. При одночасному застосуванні з препаратами літію рекомендується ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ) НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що використовуються для протизапального лікування (не більше 3 г на добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРА II та послаблювати діуретичний, натрійуретичний ефект тиаз. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів зі зниженим ОЦК, пацієнтів похилого віку) одночасне застосування АРА II та препаратів, що пригнічують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Тому одночасне застосування комбінації телмісартану/гідрохлортіазид з НПЗП слід здійснювати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Необхідно забезпечити пацієнтам належне надходження рідини, крім того, на початку одночасного застосування та періодично надалі слід контролювати функцію нирок. При одночасному прийомі телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом клінічно значущого ефекту взаємодії виявлено не було. Лікарські засоби, дія яких схильна до впливу зміни вмісту калію в плазмі крові Рекомендується періодично контролювати вміст калію в плазмі крові та проводити електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) на фоні застосування з лікарськими засобами, дія яких залежить від змін концентрації калію в плазмі крові (наприклад, із серцевими глікозидами, антиаритмічними засобами), а також після нападу шлуночкової тахікардії, у тому числі спричиненою лікарськими засобами (включаючи деякі антиаритмічні препарати). Гіпокаліємія була провокуючим фактором для розвитку шлуночкової тахікардії на кшталт "пірует" (torsade de pointes): антиаритмічні лікарські засоби Іа класу (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) антиаритмічні лікарські засоби III класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин [внутрішньовенні ін'єкції], галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін [внутрішньовенні ін'єкції]). Серцеві глікозиди Гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені прийомом гідрохлортіазиду, можуть сприяти виникненню аритмії на фоні терапії серцевими глікозидами. Інші гіпотензивні препарати Телмісартан може посилювати ефект інших гіпотензивних препаратів. Антидіабетичні засоби (препарати для прийому внутрішньо та інсулін) Може знадобитися корекція доз антидіабетичних лікарських засобів. Метформін Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактатацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю на фоні прийому гідрохлортіазиду. Холестирамін та колестіпол Всмоктування гідрохлортіазиду зменшується у присутності аніонообмінних смол. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін (норадреналін)) Дія вазопресорних амінів може бути ослаблена. Недеполяризуючі міорелаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин) Дія недеполяризуючих міорелаксантів може бути посилена гідрохлортіазидом. Протиподагричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол) Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати вміст сечової кислоти в плазмі крові. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидного діуретика може підвищити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Солі кальцію Гідрохлортіазид може підвищувати вміст кальцію в плазмі внаслідок зниження його виведення. При необхідності призначення добавок кальцію слід контролювати концентрацію кальцію в плазмі та відповідно коригувати дозу. У зв'язку із впливом на метаболізм кальцію тіазиди можуть спотворювати результати аналізів для оцінки функції паращитовидних залоз. Блокатори β-адренорецепторів та діазоксид Гіперглікемічна дія блокаторів β-адренорецепторів та діазоксиду може бути посилена гідрохлортіазидом. Холінолітичні засоби (наприклад, атропін, біпериден) Холінолітичні засоби можуть збільшувати біодоступність гідрохлортіазиду шляхом зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Амантадін Гідрохлортіазид може підвищувати ризик виникнення небажаних реакцій, спричинених амантадином. Гліциризинова кислота Взаємодія гідрохлортіазиду та кореня солодки (гліциризинової кислоти) може призвести до розвитку гіпокаліємії. Цитотоксичні лікарські засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) Гідрохлортіазид може зменшувати виведення нирками цитотоксичних препаратів та посилювати їхню мієлосупресивну дію. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування) Кортикостероїди послаблюють антигіпертензивну дію телмісартану.Спосіб застосування та дозиПрепарат Телзап® Плюс приймають внутрішньо один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від їди. Пацієнтам, АТ яких не вдається належним чином контролювати за допомогою монотерапії телмісартаном або гідрохлортіазидом, необхідно приймати лікарський препарат Телзап Плюс. Перед переходом на комбінацію із фіксованими дозами рекомендується індивідуальне титрування дози кожного компонента. У деяких клінічних ситуаціях можна розглянути прямий перехід від монотерапії до комбінації з фіксованими дозами. Препарат Телзап Плюс, 12,5 мг +80 мг, можна застосовувати один раз на добу у пацієнтів, АТ яких не вдається належним чином контролювати при прийомі телмісартану в дозі 80 мг на добу. Особливі популяції пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Коригування дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв) проводити не потрібно. Рекомендований періодичний контроль показників функції нирок. Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Телзап Плюс протипоказаний пацієнтам з порушеннями функції печінки. Пацієнти похилого віку (старше 70 років) Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Препарат Телзап® Плюс протипоказаний до застосування у дітей та підлітків молодше 18 років через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Можливі симптоми складаються із симптомів передозування окремими компонентами. Симптоми Найбільш вираженими проявами передозування телмісартаном є артеріальна гіпотензія та тахікардія, також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, блювоту, підвищення вмісту сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність. З передозуванням гідрохлортіазидом пов'язують зниження вмісту електролітів (гіпокаліємію, гіпохлоремію) та гіповолемію на тлі надмірного діурезу. Найбільш поширеними симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазму та/або загострення аритмії при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами або певними антиаритмічними засобами. Лікування Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу. Ступінь виведення гідрохлортіазиду шляхом гемодіалізу не встановлено. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та здійснювати симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання і/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Пацієнта слід укласти на спину, ноги підняти. При необхідності рекомендується заповнити ОЦК, наприклад шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. Можуть бути призначені симпатоміметичні препарати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів та/або тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Є підстави припускати, що у цих пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. Відсутній досвід клінічного застосування комбінації телмісартангідрохлортіазид у пацієнтів із порушенням функції печінки. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик значного зниження артеріального тиску та розвитку гострої ниркової недостатності. Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або з препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 л мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. За необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водноелектролітний баланс та показники АТ. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з вираженою хронічною серцевою недостатністю або наявним захворюванням нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан, з виникненням гострого зниження артеріального тиску, гіперазотемії, олігурії або рідко з розвитком гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату Телзап Плюс не рекомендовано. Порушення функції нирок та пересадка нирки Застосування препарату Телзап Плюс протипоказане у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК). Оскільки досвід застосування препарату Телзап Плюс у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості обмежений, то рекомендовано проводити періодичний контроль вмісту калію, креатиніну та сечової кислоти в плазмі крові, а також показників функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникнути азотемія, пов'язана із застосуванням тіазидних діуретиків. Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) Зниження АТ, особливо після першого прийому препарату Телзап Плюс, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або низьким вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телзап® Плюс. Стеноз аортального або мітрального кпапан, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія Як і щодо інших судиннорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися особливої обережності. Вплив на обмін речовин та ендокринну функцію Застосування гідрохлортіазиду може порушувати толерантність до глюкози, при цьому у пацієнтів з цукровим діабетом може розвиватися гіпоглікемія на фоні одночасного застосування інсуліну або гіпоглікемічних засобів та телмісартану. Можлива корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Під час лікування тіазидами у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає. З лікуванням тіазидними діуретиками пов'язують підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату, що містить 12,5 мг гідрохлортіазиду, цей ефект мінімальний або відсутній. У деяких пацієнтів, які застосовують гідрохлортіазид, можливий розвиток гіперурикемії або раптове виникнення загострення подагри. Порушення водно-електролітного балансу При застосуванні препарату Телзап Плюс необхідно проводити періодичний контроль вмісту електролітів у плазмі. Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз) та зміни кислотно-основного стану. Ознаками порушень водно-електролітного балансу є: сухість у роті, спрага, загальна слабкість, загальмованість, сонливість, занепокоєння, біль або судоми у м'язах, м'язова слабкість, зниження АТ, олігурія, тахікардія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Гіпокаліємія Незважаючи на те, що внаслідок застосування гідрохлортіазиду може розвинутись гіпокаліємія, супутня терапія телмісартаном може компенсувати зниження концентрації калію в плазмі крові. Ризик виникнення гіпокаліємії зростає у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів з вираженим діурезом, при дотриманні дієти без солі, у пацієнтів, які не заповнюють належним чином втрату електролітів, а також у пацієнтів, які отримують супутню терапію кортикостероїдами або АКТГ. Гіперкаліємія Прийом телмісартану може стати причиною розвитку гіперкаліємії. Однак клінічно значущої гіперкаліємії на фоні прийому препарату Телзап Плюс відзначено не було. Основними факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: цукровий діабет, ниркова недостатність, серцева недостатність, літній вік (пацієнти віком від 70 років); поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ. АРА II, НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), триметоприм, а також замінники кухонної солі, що містять калій; супутні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз Дані про те, що препарат Телзап Плюс знижує або запобігає розвитку гіпонатріємії, спричиненої діуретиками, відсутні. Незначний дефіцит хлору зазвичай не потребує корекції. Гіперкальціємія Гідрохлортіазид може зменшувати виведення кальцію із сечею та спричинити періодичне та незначне підвищення вмісту кальцію у плазмі крові за відсутності будь-яких порушень обміну кальцію. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Прийом гідрохлортіазиду слід припинити до початку аналізу функції паращитовидной залози. Гіпомагніємія На фоні прийому гідрохлортіазиду було відзначено підвищення виділення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. Етнічні відмінності Як і всі інші АРА II, телмісартан менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну в популяції даних пацієнтів. У ході післяреєстраційного застосування більшість випадків функціонального порушення печінкової функції або ураження печінки виникли у японців. Японці найбільш схильні до розвитку цих небажаних реакцій. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба Як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Серцева недостатність Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, пацієнти з серцевою недостатністю (що супроводжується або не супроводжується порушенням функцій нирок) наражаються на ризик розвитку значного зниження АТ, а також порушень функцій нирок (часто гострих). Загальні порушення Реакції гіперчутливості до гідрохлортіазиду з найбільшою ймовірністю можуть виявитися у пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або бронхіальну астму. Відомо, що застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до загострення або посилення симптомів системного червоного вовчаку. При застосуванні гідрохлортіазиду відзначали реакції фоточутливості. У разі появи реакції фоточутливості рекомендується припинити прийом препарату Телзап Плюс. Якщо застосування діуретиків все ж таки необхідно, рекомендується захищати відкриті ділянки шкіри від впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення. Гостра міопія та закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, що є похідним сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію, що призводить до гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптомами цих порушень є раптове зниження гостроти зору або біль в очах і, як правило, що виникають у період від кількох годин до кількох тижнів після початку лікування. Вчасно не купована гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед слід негайно припинити прийом препарату Телзап® Плюс. За відсутності контролю внутрішньоочного тиску може знадобитися невідкладне консервативне чи хірургічне лікування. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Антидопінговий тест При застосуванні препаратів, що містять гідрохлортіазид, спортсмени можуть мати позитивний результат при проведенні допінг-тесту. Сорбітол Цей лікарський препарат містить сорбітол (Е420). У пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози застосування препарату Тслзап Плюс протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги, що на фоні прийому препарату Телзап® Плюс можуть виникати запаморочення та сонливість, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 017,00 грн
248,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: темозоломід 100 мг; Допоміжні речовини: маніітол 600,0 мг, треонін 160,0 мг, полісорбат-80 120,0 мг, цитрату натрію дигідрат 235,2 мг, хлористоводнева кислота концентрована 160,0 мг. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, еквівалентний 100 мг діючої речовини, у флакон з безбарвного скла типу I (Євр. Фарм.) місткістю 100 мл, закупорений гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком з пластиковим клаптиком. По I флакону разом з інструкцією та застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізувальний порошок білого з рожевим відтінком кольору, що не містить механічних включень.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 100 мг; Допоміжні речовини: лактоза 175,7 мг, карбоксимстилкрохмаль натрію 15,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,3 мг, винна кислота 3,0 мг, стеаринова кислота 6,0 мг; Склад оболонки капсули: титану діоксид 2,160 мг, барвник заліза оксид червоний 0,029 мг, лаурилсульфат натрію 0,106 мг, желатин qs; Склад чорнила для напису напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шеллак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, прогшленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид і барвник заліза оксид чорний. * Видаляються під час виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон поміщають згорнуту грудку вати. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності і зовні шаром поліетилснтсрефталату (ПЕТ). По 1, 5 або 20 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКапсули Uni-Lock* розміру № 1, з непрозорими кришкою рожевого кольору та корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці - "TEMODAL", на корпусі - "100 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 140,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 246,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 21,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,4 мг, винна кислота 4,2 мг, стеаринова кислота 8.4 мг; склад оболонки капсули: титану діоксид 1,827 мг, індигокармін 0,028 мг, натрію лаурилсульфат 0,138 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з прозорою кришкою блакитного кольору та непрозорим корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці- "TEMODAL", на корпусі - "140 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 180,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 316,3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 27,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.5 мг, винна кислота 5,4 мг, стеаринова кислота 10.8 мг; Склад оболонки капсули: титану діоксид 1,921 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,115 мг, барвник заліза оксид червоний 0.402 мг, лаурилсульфат натрію 0,137 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з непрозорими кришкою червоно-коричневого кольору та корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці - "TEMODAL", на корпусі - "180 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя шавлії лікарської. У упаковці 50г.Опис лікарської формиШматочки листя, черешків, стебел, квіток. Колір зелений, сірувато-зелений, зеленувато-сірий або сріблясто-білий із зеленувато-коричневими, світло-коричневими, жовтувато-білими, білими, червонувато-фіолетовими та рідкісними коричневими вкрапленнями. Запах ароматний. Смак водного вилучення гіркувато - пряний, злегка в'яжучий.ХарактеристикаЛистя шавлії містить ефірну олію, дубильні речовини, флавоноїди та інші біологічно активні речовини.Фармакотерапевтична групаНастій листя шавлії має протимікробну, протизапальну та в'яжучу дію.Клінічна фармакологіяПротизапальний засіб рослинного походження.Показання до застосуванняУ комплексній терапії запальних захворювань порожнини рота (стоматит, гінгівіт) та глотки (ангіна, фарингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиУ вигляді настою – зовнішньо, для промивань, полоскань, примочок та приготування ванн, іонофорезу, аплікацій. Для приготування настою для зовнішнього застосування 5 г (1 ст.ложка) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) кип'яченої води, закривають кришкою, нагрівають на киплячій водяній бані 15 хв, охолоджують протягом 45 хв при кімнатній температурі, проціджують, віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. При використанні фільтр-пакетів: 3-4 фільтр-пакети (4.5-6 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, закривають кришкою і настоюють протягом 15 хв, вміст фільтр-пакетів віджимають об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл.ПередозуванняПри правильному застосуванні (місцеве) передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо у високих дозах (більше 15 г висушеного листя) - тахікардія, шум у вухах, блювота, судоми. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при застосуванні препарату симптоми зберігаються без покращення більше 1 тижня або погіршуються, слід звернутися до лікаря. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Препарат не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (у тому числі керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: атенололу 50 мг, амлодипіну 5 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кальцію фосфат двоосновний, целюлоза мікрокристалічна, повідон-30, крохмаль гліколят натрію, тальк очищений, магнію стеарат, кремнію колоїдного двоокис, спирт ізопропіловий, вода очищена. По 14 таблеток у блістери Ал/ПВХ. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщаються в картонну пачку.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, ефект якого обумовлений дією двох компонентів – бета1-адреноблокатора (атенолол) та БМКК (амлодипін). Атенолол має антиангінальну, гіпотензивну та антиаритмічну дію. Не має мембраностабілізуючої та внутрішньої СМА. Зменшує стимулювання катехоламінами утворення цАМФ та АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм Ca2+. У перші 24 години після перорального прийому на фоні зниження МОК відзначається реактивне підвищення ОПСС, вираженість якого протягом 1-3 діб поступово знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням МОК, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи, чутливістю бароцерепторів та впливом на ЦНС. Гіпотензивна дія проявляється зниженням систолічного та діастолічного АТ, УОК та МОК. У середніх терапевтичних дозах не впливає на тонус периферичних артерій. Гіпотензивний ефект триває 24 години, при регулярному прийомі стабілізується до кінця 2 тижнів лікування. Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда в кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли та покращення перфузії міокарда) та скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Знижує ЧСС у спокої та при фізичному навантаженні. За рахунок збільшення натягу м'язових волокон шлуночків та кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку може підвищувати потребу міокарда в кисні, особливо у хворих на ХСН. Антиаритмічна дія пов'язана з усуненням аритмогенних симпатичних впливів на систему серця, що веде, гальмуванням гетерогенного автоматизму, зменшенням швидкості поширення збудження через SA і подовженням рефракторного періоду. Пригнічує проведення імпульсів в антеградному та, меншою мірою, у ретроградному напрямках через AV вузол та за додатковими шляхами. Збільшує виживання хворих, які перенесли інфаркт міокарда (знижує частоту шлуночкових аритмій та нападів стенокардії). У терапевтичних концентраціях не впливає на бета2-адренорецептори, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів надає менш виражений вплив на гладку мускулатуру бронхів та периферичних артерій та на ліпідний обмін. Незначно зменшує ЖЕЛ, практично не послаблює бронходилатируючу дію ізопротеренолу. При прийомі більше 100 мг на добу може мати бета2-адреноблокуючу дію. Негативний хронотропний ефект проявляється через 1 годину після прийому, досягає максимуму через 2-4 години і триває до 24 годин. Амлодипін – похідне дигідропіридину. Має антигіпертензивну, аніангінальну, спазмолітичну та судиннорозширювальну дію. Блокує надходження Ca2+ через клітинні мембрани в гладком'язові клітини міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії обумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Антиангінальний ефект препарату обумовлений, по-перше, його здатністю розширювати периферичні артеріоли, що призводить до зниження ОПСС. Зменшення навантаження на серце призводить до зниження потреби міокарда у кисні. По-друге, під дією препарату за рахунок розширення коронарних артерій збільшується надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії). Амлодипін не надає несприятливого впливу на обмін речовин і ліпіди плазми, має антиатеросклеротичну,антитромботичною активністю, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів Теночека, тяжка артеріальна гіпотензія, AV блокада II та III ст., СССУ, SA блокада, гостра серцева недостатність, декомпенсована ХСН (IIб – III ст.), виражена брадикардія, метаболічний ацидоз, бронхіальна астма, ХОЗЛ, стенокардія кардіомегалія без ознак серцевої недостатності, одночасний прийом з інгібіторами МАО, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю. AV блокада I ст., Порушення функції печінки, стеноз гирла аорти, ХСН (в стадії компенсації), ХНН, феохромоцитома, цукровий діабет, гіпоглікемія, тиреотоксикоз, облітеруючі захворювання периферичних судин ("переміжна" кульгавість, синдром Рейно) у т. ч. в анамнезі), псоріаз, літній вік.Вагітність та лактаціяВагітними слід призначати Тіночок тільки в тих випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Тіночок виділяється з грудним молоком, тому в період годування його слід приймати лише у виняткових випадках з великою обережністю. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку ССС: серцева недостатність, порушення AV провідності, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, серцебиття, задишка, припливи крові до шкіри обличчя. З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор; рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, холестатична жовтяниця. З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, порушення сну, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, депресія, галюцинації, млявість, почуття втоми, головний біль; рідко – зміна настрою, астенія, порушення зору, парестезії. Порушення з боку опорно-рухового апарату: м'язові судоми, міалгія. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенічна пурпура, анемія (апластична), тромбоз. З боку ендокринної системи: зниження потенції та/або лібідо, гінекомастія. Алергічні реакції на компоненти Теночека: кропив'янка, дерматити, свербіж, фотосенсибілізація, рідко – мультиформна ексудативна еритема. Інші: почастішання сечовипускання, периферичні набряки, гіперплазія ясен, гіперліпідемія, гіпоглікемія. Передозування Теночеком. Симптоми: виражена брадикардія, AV блокада ІІ-ІІІ ст., наростання симптомів серцевої недостатності, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гіпоглікемія. Лікування: при вираженій брадикардії показано внутрішньовенне введення 1 мл 0.1% розчину атропіну. При AV блокаді II та III ст. можливе призначення ізопреналіну в таблетках по 5 мг під язик (при необхідності - повторний прийом через 2-4 години), внутрішньовенне краплинне або повільне струменеве його введення в дозі 0.5-1 мг; при виникненні бронхоспазму показані бета2-адреноміметики; для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); гемодіаліз – ефективний.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування атенололу у складі Теночека з інсуліном та ін пероральними гіпоглікемічними засобами може маскувати симптоми гіпоглікемії. Гіпотензивний ефект послаблюють естрогени, кортикостероїди, мінералокортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби (затримка Na+). Одночасне застосування атенололу із серцевими глікозидами підвищує ризик розвитку брадикардії та порушення AV провідності; з резерпіном, метилдопою, клонідином, верапамілом – ризик виникнення вираженої брадикардії. Лідокаїн уповільнює виведення атенололу та підвищує ризик виникнення побічних ефектів. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для загальної анестезії (похідні вуглеводнів) посилюють кардіодепресивний ефект атенололу та ризик надмірного зниження АТ. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб та йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії. Аміодарон підвищує ризик розвитку брадикардії та уповільнення AV провідності. Циметидин збільшує концентрацію атенололу у плазмі (гальмує метаболізм). Застосування Теночека пролонгує дію недеполяризуючих міорелаксантів, антикоагуляційний ефект кумаринів.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці Теночека на добу. Максимальна добова доза – 2 таблетки. Всередину запиваючи необхідною кількістю рідини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМоніторинг хворих повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), контроль концентрації глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується оцінювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 ударів/хв. При тиреотоксикозі препарат може маскувати деякі клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана (щоб уникнути ризику загострення захворювання). На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. У хворих з ІХС різка відміна препарату може викликати збільшення частоти або тяжкості ангінальних нападів, тому припинення прийому у хворих на ІХС необхідно проводити поступово. Особливої уваги також вимагає підбір доз Теночека у хворих на компенсовану ХСН, а також у випадках, коли потрібне хірургічне втручання під загальною анестезією. Прийом препарату слід припинити за 48 годин до хірургічного втручання. Як анестетик слід вибирати препарат з можливою мінімальною негативною інотропною дією. При необхідності припинення лікування одночасно призначуваних атенололу і клонідину прийом атенололу припиняють на кілька днів раніше клонідину (щоб уникнути розвитку синдрому "скасування" останнього). Можливе посилення виразності алергічних реакцій та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення надмірного зниження АТ або брадикардії. У разі появи у хворих похилого віку вираженої брадикардії (менше 50 ударів/хв), надмірного зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу припинити лікування. При розвитку депресії, спричиненої прийомом препарату, рекомендується припинити терапію. Внутрішньовенне введення верапамілу слід робити не менше ніж через 48 годин після прийому препарату. При застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної рідини, що має значення для пацієнтів, які користуються контактними лінзами. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації в крові та сечі катехоламінів, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Не слід різко скасовувати препарат у хворих, які страждають на ІХС. У період вагітності та лактації слід призначати препарат слід лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. У період лікування Теночеком необхідно бути обережними при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керування транспортом).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
316,00 грн
281,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
328,00 грн
299,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
397,00 грн
355,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
252,00 грн
205,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: атенолол 100мг, хлорталідон 25мг. крохмаль кукурудзяний 139.8 мг, лактоза 92.5 мг, повідон (полівінілпіролідон) 9 мг, натрію лаурилсульфат 2.5 мг, тальк 10 мг, кремнію діоксид колоїдний 9.7 мг, магнію стеарат 6 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза 2 мг, тальк 0.8 мг, титану діоксид 1.2 мг, парафін рідкий 0.2 мг, макрогол-400 0.8 мг, віск карнаубський 0.07 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки форте, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, має тривалу гіпотензивну дію. Ефект обумовлений дією двох компонентів: бета1-адреноблокатора (атенолол) та діуретика (хлорталідон). Атенолол – кардіоселективний бета1-адреноблокатор. Селективність знижується із підвищенням дози. Атенол не має внутрішнього симпатоміметичного і мембраностабілізуючого ефектів. Подібно до інших бета-адреноблокаторів має негативну інотропну дію, уріжає ЧСС. Хлорталідон – нетіазидний сульфонамідний діуретик, що посилює виділення натрію та хлору. Збільшує виділення калію, магнію та бікарбонату. Механізм антигіпертензивної дії, ймовірно, пов'язаний із екскрецією натрію. Поєднання атенололу з діуретиками є більш ефективним ніж застосування кожного з компонентів окремо. Дія препарату Тенорик зберігається протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо у добовій дозі.ФармакокінетикаОдночасне застосування атенололу та хлорталідону незначно впливає на фармакокінетику кожної з активних речовин. Атенолол Всмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо атенолол абсорбується із шлунково-кишкового тракту на 40-50%. C max ;у плазмі крові досягається через 2-4 год після прийому. Зв'язування із білками плазми приблизно 6-16%. Метаболізм та виведення Атенолол не піддається вираженому печінковому метаболізму, більше 90% (абсорбованого в системний кровотік) виводиться у незміненому вигляді. T1/2 становить 6-9 год, але може збільшуватися у випадках вираженої ниркової недостатності, оскільки виведення атенололу відбувається головним чином нирками. Хлорталідон Всмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо хлорталідон абсорбується із ШКТ на 60%. C max ; у плазмі крові відзначається приблизно через 12 год. Хлорталідон зв’язується з білками плазми приблизно на 75 %. Виведення Виводиться нирками, T1/2; становить приблизно 50 год.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняВиражена брадикардія; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; метаболічний ацидоз; виражені порушення периферичного кровообігу; AV-блокада II та III ступеня; СССУ; нелікована феохромоцитома; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу); бронхіальна астма; обструктивний бронхіт; цукровий діабет; гіпоглікемія; подагра; міастенія; гострий гепатит; гостра ниркова недостатність; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат Тенорик протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування Тенорика у дітей та підлітків до 18 років не встановлені, тому не слід призначати препарат пацієнтам даної вікової групи.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи:; брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія (може супроводжуватися непритомністю), похолодання кінцівок. Можлива поява аритмій, AV-блокади, симптому хромоти, що перемежується, синдрому Рейно. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, зміна настрою, гострий психоз, галюцинації, парестезії, порушення сну, підвищена стомлюваність, апатія, дезорієнтація, порушення зору. З боку травної системи: ; сухість у роті, шлунково-кишкові розлади; у поодиноких випадках – підвищення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові, гепатотоксичність із внутрішньопечінковим холестазом, нудота (пов'язана з прийомом хлорталідону), запор, панкреатит, анорексія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія. Дерматологічні реакції: алопеція, сухість очей, псоріазоподібні реакції, загострення псоріазу, шкірний висип, фотосенсибілізація. З боку дихальної системи: бронхоспазм (у пацієнтів з бронхіальною астмою або з вказівками на бронхоспазм в анамнезі). З боку лабораторних показників: ; гіперурикемія, гіпонатріємія (пов'язана з прийомом хлорталідону), гіпокаліємія. Інші: збільшення кількості антиядерних антитіл (клінічне значення неясно), зниження потенції, порушення толерантності до глюкози. Препарат Тенорік зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти рідкісні, слабко виражені і мають транзиторний характер.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Тенорику з похідними дигідропіридину (ніфедипіну) може збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії, у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю можуть з'явитися ознаки порушення кровообігу. Серцеві глікозиди у поєднанні з бета-адреноблокаторами можуть збільшувати час AV-провідності. Бета-адреноблокатори можуть загострювати рикошетну гіпертензію, яка може виникати після відміни клонідину. Якщо призначено обидва лікарські засоби, прийом бета-адреноблокатора слід припинити за кілька днів до припинення прийому клонідину. За необхідності заміни клонідину на бета-адреноблокатор останній слід призначати через кілька днів після припинення терапії клонідином. Необхідно обережно призначати бета-адреноблокатор у комбінації з антиаритмічними засобами I класу (дизопірамід), т.к. кардіодепресивний ефект може підсумовуватися. Супутнє застосування симпатоміметичних засобів, наприклад, епінефрину (адреналіну), норепінефрину (норадреналіну) може нейтралізувати ефект бета-адреноблокаторів та призвести до суттєвого підвищення АТ. Саліцилати та НПЗЗ (ібупрофен, індометацин), естрогени можуть знижувати гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів, а при застосуванні саліцилатів у високій дозі можливе посилення токсичного ефекту саліцилатів на ЦНС. Препарати, що містять літій, слід застосовувати з діуретиками, т.к. вони можуть зменшити нирковий кліренс літію. Застосування бета-адреноблокаторів разом із засобами загальної анестезії може призвести до підвищення ризику розвитку артеріальної гіпотензії та підсумовування негативного інотропного ефекту обох препаратів (слід використовувати анестетик з мінімальною негативною інотропною дією). Можливе також посилення дії курареподібних міорелаксантів. При застосуванні препарату Тенорик з інгібіторами МАО можливе підвищення артеріального тиску (цієї комбінації слід уникати). При одночасному застосуванні препарату Тенорік з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл) на початку терапії можливе різке посилення антигіпертензивного ефекту. При сумісному застосуванні Тенорику з кортикостероїдами, амфотерицином В, фуросемідом можливе посилення виведення калію. При сумісному застосуванні з Тенориком дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів може зменшитися (слід контролювати рівень глюкози в крові). Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, діуретики, вазодилататори та інші антигіпертензивні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект Теноріку. Застосування бета-адреноблокаторів у поєднанні з блокаторами кальцієвих каналів, що мають негативну інотропну дію, наприклад верапаміл, дилтіазем, може призвести до посилення даного ефекту, особливо у пацієнтів зі зниженою скорочувальною здатністю міокарда та/або з порушенням синоатріальної або AV-провідності причиною тяжкої артеріальної гіпотензії, вираженої брадикардії та серцевої недостатності (блокатор кальцієвих каналів не слід застосовувати внутрішньовенно протягом 48 годин після відміни бета-адреноблокатора). При одночасному призначенні Теноріку з резерпіном, клонідином, гуанфацином можливе виникнення вираженої брадикардії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування дано у перерахунку на атенолол. Середня доза препарату Тенорик для дорослих становить 100 мг; початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Як правило, застосування препарату в дозі, що відповідає 100 мг атенололу, дає добрий клінічний ефект. Подальше збільшення дози або не призводить до подальшого зниження артеріального тиску, або знижує його дуже незначно. При необхідності може бути призначений додатковий антигіпертензивний засіб. Особам похилого віку; препарат слід призначати в нижчих дозах. При призначенні препарату; пацієнтам з порушеннями функції нирок; слід скоротити частоту прийому препарату. Після тривалого прийому Тенорику відміну препарату слід проводити поступово.ПередозуванняСимптоми: ; виражена брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, судоми, підвищена сонливість. Лікування: ретельне спостереження за станом пацієнта, при необхідності - госпіталізація в ВІТ, промивання шлунка, застосування активованого вугілля та проносних; при артеріальній гіпотензії та шоці – введення плазми або плазмозамінників; при брохоспазму – застосування бронходилататорів, при значному діурезі – введення рідини та електролітів. Можливе проведення гемодіалізу або гемоперфузії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗумовлені бета-адреноблокатором атенололом, що входить до складу Теноріка З обережністю призначають пацієнтам з AV-блокадою І ступеня. Слід враховувати, що застосування препарату може маскувати явища тиреотоксикозу та гіпоглікемії. При розвитку на фоні застосування препарату брадикардії (ЧСС до 50 уд/хв) з клінічною симптоматикою слід зменшити дозу або відмінити препарат. Не слід різко скасовувати Тенорік у пацієнтів з ІХС. У курців може спостерігатися зменшення терапевтичної дії препарату. Слід звертати особливу увагу у випадках, коли потрібне хірургічне втручання із проведенням загальної анестезії. Прийом препарату слід припинити за 48 годин до хірургічного втручання, а як анестетик слід вибирати препарат з можливо мінімальною негативною інотропною дією. На тлі прийому препарату можливе підвищення чутливості до алергенів та розвиток важких анафілактичних реакцій, у зв'язку з чим пацієнти, які отримують десенсибілізуючу терапію, повинні приймати препарат з великою обережністю. Такі пацієнти можуть не реагувати на середні дози епінефрину (адреналіну), що застосовуються для лікування алергічних реакцій. З обережністю слід призначати пацієнтам із бронхообструктивним синдромом, а у разі погіршення бронхіальної провідності проводити терапію бета-адреноміметиками. При застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної рідини, що має значення для пацієнтів, які користуються контактними лінзами. Обумовлені дуєїком хлорталідоном, що входять до складу Теноріка На фоні застосування препарату може виникати гіпокаліємія. Слід контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди для лікування серцевої недостатності, у пацієнтів з незбалансованою дієтою (з низьким вмістом калію) або у пацієнтів зі скаргами на розлади ШКТ. Розвиток гіпокаліємії у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, може призвести до аритмії. З обережністю застосовують препарат у пацієнтів із порушеннями функції нирок. На фоні застосування препарату можливе порушення толерантності до глюкози. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із схильністю до цукрового діабету. На фоні застосування препарату можливий розвиток гіперурикемії, як правило, незначної, проте в деяких випадках може знадобитися застосування засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Використання у педіатрії Ефективність та безпека застосування Тенорика у дітей та підлітків до 18 років не встановлені, тому не слід призначати препарат пацієнтам даної вікової групи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування Тенорика, як правило, не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Проте питання щодо можливості керування транспортним засобом слід вирішувати після оцінки індивідуальної переносимості препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСировина - 1 фільтр-пакет: листя шавлії лікарської 1.5 г. 1.5 г – фільтр-пакети (50) – пачки картонні.Опис лікарської формиСировина рослинна – порошок.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Містить ефірні олії (основні компоненти - альфа-туйон, бета-туйон, 1,8-цинеол, камфора, борнеол, ізобутил ацетат, камфен, ліналоол, альфа- та бета-пінен, виридифлорол, альфа- та бета-каріофіллен); кофеїнову кислоту та її похідні (розмаринова кислота, хлорогенова кислота); дитерпени (головні компоненти – карносолова кислота, розманол, саффісинолід); флавоноїди (включаючи апігенін- та лютеолін-7-глюкозиди, ряд метоксильованих агіконів, у т.ч. генкванін, генкванін-6-метиловий ефір; тритерпени (головний компонент – урсолікова кислота). Шавлія має антибактеріальну, фунгістатичну, вірусостатичну, в'яжучу, секретолітичну дію, сприяє зменшенню потовиділення.Клінічна фармакологіяФітопрепарат.Показання до застосуванняЗапальні захворювання ротової порожнини, глотки, гортані.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати при вагітності. З обережністю застосовувати під час грудного вигодовування, т.к. шавлія може пригнічувати лактацію.Побічна діяПри застосуванні у рекомендований спосіб не виявлено.Спосіб застосування та дозиПриготовлений настій (10 г сировини на 200 мл води) використовують як полоскання.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛистя шавлії лікарської подрібнені.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі. Сприяє усуненню здуття живота, зняття спазмів кишечника, поліпшення травлення; благотворно впливає на організм при запальних процесах порожнини рота та кровоточивості ясен, використовується у вигляді полоскань та інгаляцій при ангіні, фарингіті, ларингіті.РекомендуєтьсяЗастосовується в комплексній терапії запальних захворювань ротової порожнини (стоматит, гінгівіт), глотки (ангіна, фарингіт).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дози1 фільтр-пакет (по 1,5 г) залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти протягом 10-15 хвилин, віджати, довести обсяг отриманого настою кип'яченою водою до 200 мл. Приймати настій дорослим та дітям старше 14 років по ½ склянки 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
233,00 грн
186,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: атенолол 50мг, хлорталідон 12.5мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактоза, повідон (полівінілпіролідон), натрію лаурилсульфат, тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, тальк, титану діоксид, парафін рідкий, макрогол, віск карнаубський. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки форте, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, має тривалу гіпотензивну дію. Ефект обумовлений дією двох компонентів: бета1-адреноблокатора (атенолол) та діуретика (хлорталідон). Атенолол – кардіоселективний бета1-адреноблокатор. Селективність знижується із підвищенням дози. Атенол не має внутрішнього симпатоміметичного і мембраностабілізуючого ефектів. Подібно до інших бета-адреноблокаторів має негативну інотропну дію, уріжає ЧСС. Хлорталідон – нетіазидний сульфонамідний діуретик, що посилює виділення натрію та хлору. Збільшує виділення калію, магнію та бікарбонату. Механізм антигіпертензивної дії, ймовірно, пов'язаний із екскрецією натрію. Поєднання атенололу з діуретиками є більш ефективним ніж застосування кожного з компонентів окремо. Дія препарату Тенорик зберігається протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо у добовій дозі.ФармакокінетикаОдночасне застосування атенололу та хлорталідону незначно впливає на фармакокінетику кожної з активних речовин. Атенолол Всмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо атенолол абсорбується із шлунково-кишкового тракту на 40-50%. C max ;у плазмі крові досягається через 2-4 год після прийому. Зв'язування із білками плазми приблизно 6-16%. Метаболізм та виведення Атенолол не піддається вираженому печінковому метаболізму, більше 90% (абсорбованого в системний кровотік) виводиться у незміненому вигляді. T1/2 становить 6-9 год, але може збільшуватися у випадках вираженої ниркової недостатності, оскільки виведення атенололу відбувається головним чином нирками. Хлорталідон Всмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо хлорталідон абсорбується із ШКТ на 60%. Cmax ; у плазмі крові відзначається приблизно через 12 год. Хлорталідон зв'язується з білками плазми приблизно на 75%. Виведення Виводиться нирками, T1/2; становить приблизно 50 год.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняВиражена брадикардія; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; метаболічний ацидоз; виражені порушення периферичного кровообігу; AV-блокада II та III ступеня; СССУ; нелікована феохромоцитома; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу); бронхіальна астма; обструктивний бронхіт; цукровий діабет; гіпоглікемія; подагра; міастенія; гострий гепатит; гостра ниркова недостатність; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат Тенорик протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування Тенорика у дітей та підлітків до 18 років не встановлені, тому не слід призначати препарат пацієнтам даної вікової групи.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи:; брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія (може супроводжуватися непритомністю), похолодання кінцівок. Можлива поява аритмій, AV-блокади, симптому хромоти, що перемежується, синдрому Рейно. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, зміна настрою, гострий психоз, галюцинації, парестезії, порушення сну, підвищена стомлюваність, апатія, дезорієнтація, порушення зору. З боку травної системи: ; сухість у роті, шлунково-кишкові розлади; у поодиноких випадках – підвищення рівня печінкових трансаміназ у сироватці крові, гепатотоксичність із внутрішньопечінковим холестазом, нудота (пов'язана з прийомом хлорталідону), запор, панкреатит, анорексія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія. Дерматологічні реакції: алопеція, сухість очей, псоріазоподібні реакції, загострення псоріазу, шкірний висип, фотосенсибілізація. З боку дихальної системи: бронхоспазм (у пацієнтів з бронхіальною астмою або з вказівками на бронхоспазм в анамнезі). З боку лабораторних показників: ; гіперурикемія, гіпонатріємія (пов'язана з прийомом хлорталідону), гіпокаліємія. Інші: збільшення кількості антиядерних антитіл (клінічне значення неясно), зниження потенції, порушення толерантності до глюкози. Препарат Тенорік зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти рідкісні, слабко виражені і мають транзиторний характер.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Тенорику з похідними дигідропіридину (ніфедипіну) може збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії, у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю можуть з'явитися ознаки порушення кровообігу. Серцеві глікозиди у поєднанні з бета-адреноблокаторами можуть збільшувати час AV-провідності. Бета-адреноблокатори можуть загострювати рикошетну гіпертензію, яка може виникати після відміни клонідину. Якщо призначено обидва лікарські засоби, прийом бета-адреноблокатора слід припинити за кілька днів до припинення прийому клонідину. За необхідності заміни клонідину на бета-адреноблокатор останній слід призначати через кілька днів після припинення терапії клонідином. Необхідно обережно призначати бета-адреноблокатор у комбінації з антиаритмічними засобами I класу (дизопірамід), т.к. кардіодепресивний ефект може підсумовуватися. Супутнє застосування симпатоміметичних засобів, наприклад, епінефрину (адреналіну), норепінефрину (норадреналіну) може нейтралізувати ефект бета-адреноблокаторів та призвести до суттєвого підвищення АТ. Саліцилати та НПЗЗ (ібупрофен, індометацин), естрогени можуть знижувати гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів, а при застосуванні саліцилатів у високій дозі можливе посилення токсичного ефекту саліцилатів на ЦНС. Препарати, що містять літій, слід застосовувати з діуретиками, т.к. вони можуть зменшити нирковий кліренс літію. Застосування бета-адреноблокаторів разом із засобами загальної анестезії може призвести до підвищення ризику розвитку артеріальної гіпотензії та підсумовування негативного інотропного ефекту обох препаратів (слід використовувати анестетик з мінімальною негативною інотропною дією). Можливе також посилення дії курареподібних міорелаксантів. При застосуванні препарату Тенорик з інгібіторами МАО можливе підвищення артеріального тиску (цієї комбінації слід уникати). При одночасному застосуванні препарату Тенорік з інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл) на початку терапії можливе різке посилення антигіпертензивного ефекту. При сумісному застосуванні Тенорику з кортикостероїдами, амфотерицином В, фуросемідом можливе посилення виведення калію. При сумісному застосуванні з Тенориком дія інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів може зменшитися (слід контролювати рівень глюкози в крові). Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, діуретики, вазодилататори та інші антигіпертензивні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект Теноріку. Застосування бета-адреноблокаторів у поєднанні з блокаторами кальцієвих каналів, що мають негативну інотропну дію, наприклад верапаміл, дилтіазем, може призвести до посилення даного ефекту, особливо у пацієнтів зі зниженою скорочувальною здатністю міокарда та/або з порушенням синоатріальної або AV-провідності причиною тяжкої артеріальної гіпотензії, вираженої брадикардії та серцевої недостатності (блокатор кальцієвих каналів не слід застосовувати внутрішньовенно протягом 48 годин після відміни бета-адреноблокатора). При одночасному призначенні Теноріку з резерпіном, клонідином, гуанфацином можливе виникнення вираженої брадикардії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування дано у перерахунку на атенолол. Середня доза препарату Тенорик для дорослих становить 100 мг; початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Як правило, застосування препарату в дозі, що відповідає 100 мг атенололу, дає добрий клінічний ефект. Подальше збільшення дози або не призводить до подальшого зниження артеріального тиску, або знижує його дуже незначно. При необхідності може бути призначений додатковий антигіпертензивний засіб. Особам похилого віку; препарат слід призначати в нижчих дозах. При призначенні препарату; пацієнтам з порушеннями функції нирок; слід скоротити частоту прийому препарату. Після тривалого прийому Тенорику відміну препарату слід проводити поступово.ПередозуванняСимптоми: ; виражена брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, бронхоспазм, судоми, підвищена сонливість. Лікування: ретельне спостереження за станом пацієнта, при необхідності - госпіталізація в ВІТ, промивання шлунка, застосування активованого вугілля та проносних; при артеріальній гіпотензії та шоці – введення плазми або плазмозамінників; при брохоспазму – застосування бронходилататорів, при значному діурезі – введення рідини та електролітів. Можливе проведення гемодіалізу або гемоперфузії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗумовлені бета-адреноблокатором атенололом, що входить до складу Теноріка З обережністю призначають пацієнтам з AV-блокадою І ступеня. Слід враховувати, що застосування препарату може маскувати явища тиреотоксикозу та гіпоглікемії. При розвитку на фоні застосування препарату брадикардії (ЧСС до 50 уд/хв) з клінічною симптоматикою слід зменшити дозу або відмінити препарат. Не слід різко скасовувати Тенорік у пацієнтів з ІХС. У курців може спостерігатися зменшення терапевтичної дії препарату. Слід звертати особливу увагу у випадках, коли потрібне хірургічне втручання із проведенням загальної анестезії. Прийом препарату слід припинити за 48 годин до хірургічного втручання, а як анестетик слід вибирати препарат з можливо мінімальною негативною інотропною дією. На тлі прийому препарату можливе підвищення чутливості до алергенів та розвиток важких анафілактичних реакцій, у зв'язку з чим пацієнти, які отримують десенсибілізуючу терапію, повинні приймати препарат з великою обережністю. Такі пацієнти можуть не реагувати на середні дози епінефрину (адреналіну), що застосовуються для лікування алергічних реакцій. З обережністю слід призначати пацієнтам із бронхообструктивним синдромом, а у разі погіршення бронхіальної провідності проводити терапію бета-адреноміметиками. При застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної рідини, що має значення для пацієнтів, які користуються контактними лінзами. Обумовлені дуєїком хлорталідоном, що входять до складу Теноріка На фоні застосування препарату може виникати гіпокаліємія. Слід контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди для лікування серцевої недостатності, у пацієнтів з незбалансованою дієтою (з низьким вмістом калію) або у пацієнтів зі скаргами на розлади ШКТ. Розвиток гіпокаліємії у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, може призвести до аритмії. З обережністю застосовують препарат у пацієнтів із порушеннями функції нирок. На фоні застосування препарату можливе порушення толерантності до глюкози. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із схильністю до цукрового діабету. На фоні застосування препарату можливий розвиток гіперурикемії, як правило, незначної, проте в деяких випадках може знадобитися застосування засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Використання у педіатрії Ефективність та безпека застосування Тенорика у дітей та підлітків до 18 років не встановлені, тому не слід призначати препарат пацієнтам даної вікової групи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування Тенорика, як правило, не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Проте питання щодо можливості керування транспортним засобом слід вирішувати після оцінки індивідуальної переносимості препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему