Лекарства и БАД Со скидкой
211,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 ампула містить 1 мл водного екстракту з витриманих при зниженій температурі в темряві свіжого або висушеного листя алое. У упаковці 10 шт.Фармакотерапевтична групаПокращує клітинний метаболізм, трофіку та регенерацію тканин.Показання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПротипоказання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПобічна діяАлергічні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (1) - Упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 20 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні, упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакодинамікаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Метамізолу натрію моногідрат – 264 мг; (у перерахунку на метамізол натрію – 250 мг); Фенобарбітал – 20 мг; Бендазол – 20 мг; Папаверину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 33 мг; тальк – 10 мг; кальцію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується з білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення (Т½) у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незміненому вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т½) – 0,5-2 години (може збільшитись до 24 годин). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію – похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Згідно з результатами досліджень метамізол натрію і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал – похідне барбітурової кислоти. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до медіатора (ГАМК), призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує надходження іонів хлору в клітину і веде до. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У малих дозах фенобарбітал має седативний ефект і посилює дію інших компонентів. Бендазол - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид – спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус та розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку при підвищенні артеріального тиску.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром,порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність; літній вік; дитячий вік до 8 років; вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко пригнічує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення явищ неможливо. Андіпал: До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. Порушення центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку травної системи: нудота, запор. Порушення серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок. Метамізол натрію: Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – стійкий лікарський висип; рідко – висип (наприклад, макульозно-папульозний); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем.*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак, при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки, або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений, або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів.Препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз до повернення його показників до норми. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок.**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Дані реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою та рідше шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця,артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. Інші: частота невідома – повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію). Фенобарбітал: Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених пацієнтів – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе. Порушення з боку травної системи: частота невідома – блювота, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки. Порушення органами кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: частота невідома – шкірний висип, кропив'янка, набряклість повік, обличчя та губ, утруднене дихання, рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність. Бендазол: Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають. Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, біль голови. Порушення з боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення. Порушення з боку травної системи: частота невідома – нудота. Папаверину гідрохлорид: Порушення центральної нервової системи: часто – сонливість. Порушення з боку шкірних покровів: часто – шкірний висип (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто – свербіж шкіри, рідко – підвищена пітливість. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, запор; нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Порушення серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску; нечасто – шлуночкова екстрасистолія. Порушення з боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиАндіпал Комбінація препарату з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (в тому числі азаметонія бромід), діуретиками. посилює гіпотензивну дію Андіпалу. Спільне застосування з альфа-адреноміметиками прямого (у тому числі епінефрін, норепінефрін) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиками (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиками (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн) нікетамід, бемегрід, лобелін, цитизин), тонізуючими засобами (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневищ та коренів екстракт, родіоли екстракт) та Андіпалу зменшує гіпотензивний ефект останнього.Одночасне застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату в ШКТ. Метамізол натрію З циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, алопуринол, пероральні контрацептиви порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію зменшується вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія; під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу. Папаверину гідрохлорид знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину гідрохлориду посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину гідрохлориду. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки. Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3-х діб. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняАндіпал Симптоми передозування: передозування препарату обумовлено властивостями компонентів, що до нього входять. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Метамізол натрію Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та рідко симптомами з боку ЦНС (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії. . При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень, може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням) , тахі- або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г – летальний кінець; при хронічній токсичності - дратівливість, ослаблення спроможності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Бендазол Симптоми передозування: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Папаверину гідрохлорид Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідонів. Літні та ослаблені пацієнти: пацієнтам похилого віку необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію обумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої обережності. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід відмовитися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 пак. (5 р.): Активна речовина Тестостерон 50 мг; Допоміжні речовини: ізопропілміристат 25 мг, етанол (96%) 3,570 г, карбомер 980 45 мг, гідроксид натрію 236 мг, вода очищена до 5 г. 10 мг/г: 5,0 г гелю в пакети однодозові з поліетилену та ламінованої алюмінієвої фольги. По 30 пакетів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий або слабо опалесцентний безбарвний гель із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаАндроген.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції тестостерону через шкіру варіює в межах приблизно від 9 до 14% від нанесеної дози. Після всмоктування через шкіру тестостерон надходить у системний кровотік у відносно постійних концентраціях протягом 24 годин. Концентрація тестостерону в сироватці зростає з першої години після застосування препарату Андрогель, досягаючи постійного значення з другого дня лікування. Добові коливання концентрацій тестостерону мають таку саму амплітуду, як і спостерігаються в циркадних ритмах зміни вмісту ендогенного тестостерону. При зовнішньому шляху введення препарату відсутні супрафізіологічні піки концентрації тестостерону в крові, що виникають при ін'єкційному способі застосування. На противагу пероральній терапії андрогенами, зовнішнє застосування препарату не викликає підвищення концентрацій стероїдів у печінці вище фізіологічних норм. Застосування 5 г Андрогелю викликає середнє збільшення концентрації тестостерону у плазмі приблизно на 2,5 нг/мл (8,7 нмоль/л). Після припинення лікування концентрація тестостерону починає знижуватися приблизно через 24 години після останнього прийому. Концентрація повертається до вихідного рівня через 72-96 годин після прийому останньої дози. Основними активними метаболітами тестостерону є дигідротестостерон та естрадіол. Андрогель® екскретується в основному із сечею та з калом у вигляді кон'югованих метаболітів тестостерону.ФармакодинамікаЕндогенні андрогени, в основному тестостерон, секретовані яєчками, та їх основний метаболіт дигідротестостерон відповідальні за розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів та за розвиток та збереження вторинних статевих ознак (стимулювання росту волосся, огрублення голосу), лібідо; загальний вплив на анаболізм протеїнів; за розвиток скелетної мускулатури та розподіл підшкірної жирової клітковини; за зменшення екскреції із сечею азоту, натрію, калію, хлоридів, фосфатів та води. Тестостерон не викликає розвитку тестикул: він зменшує гіпофізарну секрецію гонадотропінів. Ефекти тестостерону на деякі органи-мішені виявляються після периферичного перетворення тестостерону на естрадіол, який потім зв'язується з естрогеновими рецепторами в ядрах клітин органів-мішеней (таких як гіпофіз, жирова тканина, мозок, кістки тощо).Показання до застосуванняЗамісна терапія за недостатності ендогенного тестостерону.Протипоказання до застосуванняАндрогени протипоказані: за наявності карциноми грудної залози, раку передміхурової залози або за підозри на їх наявність; при наявній гіперчутливості до тестостерону або інших компонентів препарату. > Досвід застосування Андрогелю у жінок та дітей відсутній. З обережністю: Злоякісні новоутворення (через небезпеку гіперкальціємії та гіперкальціурії); тяжка серцева, печінкова або ниркова недостатність; ішемічна хвороба серця; артеріальна гіпертензія; епілепсія; мігрень.Вагітність та лактаціяВагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту з препаратом внаслідок його можливого ефекту, що вірилізує, на плід. У разі контакту з препаратом необхідно якнайшвидше вимити місце контакту з милом.Побічна діяНайбільш частими небажаними ефектами (близько 10%) при застосуванні дози, що рекомендується, 5 г гелю на день були; шкірні реакції дома нанесення, еритема, акне, сухість шкіри. У ході клінічних випробувань Андрогеля відзначалися такі небажані ефекти (> 1/100, З боку крові та лімфатичної системи; зміни результатів лабораторних тестів (поліцітемія, зміни рівня ліпідів). З боку сечостатевої системи: зміни передміхурової залози, гінекомастія, мастодинія. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, парестезія, амнезія, гіперестезія, зміни настрою. З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея. З боку шкіри та її придатків: алопеція, кропив'янка. Загальні розлади: біль голови. Препарат містить спирт, тому при його частому нанесенні на шкіру може виникнути подразнення та сухість.Взаємодія з лікарськими засобамиАндрогель слід з обережністю призначати з пероральними антикоагулянтами, оскільки можливе посилення дії пероральних антикоагулянтів шляхом модифікації синтезу печінкового фактора коагуляції та конкурентного інгібування зв'язування з білками плазми. Рекомендується контролювати протромбіновий час. Пацієнти, які отримують пероральні антикоагулянти, вимагають частого контролю, особливо на початку та/або наприкінці курсу лікування андрогенами. Спільне призначення тестостерону та АКТГ або кортикостероїдів може збільшити ризик появи набряків. Ці лікарські препарати повинні призначатися разом обережно, особливо у пацієнтів, які страждають на захворювання серця, нирок або печінки. Вплив на лабораторні тести: андрогени можуть знижувати рівні тироксинзв'язуючого глобуліну, призводячи до зменшення сироваткових концентрацій Т4 і до збільшення чутливості до Тз і Т4. Рівні вільних гормонів щитовидної залози, однак, залишаються незмінними, і при цьому немає жодних клінічних проявів гіпотиреозу.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза становить 5 г гелю (тобто 50 мг тестостерону), що застосовується 1 раз на день приблизно в один і той же час, переважно вранці. Індивідуальна денна доза може коригуватись лікарем залежно від клінічних та лабораторних показників у пацієнтів, але не повинна перевищувати 10 г гелю на день. Корекція режиму дозування повинна проводитися ступінчасто по 2,5 г гелю на день. Гель наноситься на чисту, суху, неушкоджену шкіру плечей, надпліч та/або живота. Після розтину пакетика необхідно негайно нанести на шкіру весь вміст і розподілити тонким шаром. Не обов'язково втирати його у шкіру. Дати гелю висохнути протягом принаймні 3-5 хвилин перед одяганням. Вимити руки з милом після нанесення. Не наносити гель на область геніталій, оскільки високий вміст етилового спирту препараті може викликати місцеве подразнення. Постійна концентрація тестостерону в плазмі досягається приблизно другого дня лікування препаратом Андрогель. Для коригування дози тестостерону необхідно визначати концентрацію тестостерону в сироватці вранці до застосування препарату з третього дня після початку лікування (протягом одного тижня). Дозування можна зменшити, якщо вміст тестостерону у плазмі підвищено. Якщо концентрації низькі, дозу можна збільшити, але не більше ніж 10 г гелю на день.ПередозуванняВипадків передозування під час застосування Андрогелю не зафіксовано. Описано лише один випадок передозування після застосування тестостерону, ін'єкційно введеного. Це був інсульт у пацієнта з високою концентрацією тестостерону у плазмі 114 нг/мл (395 нмоль/л). Однак малоймовірно, що подібні концентрації тестостерону у плазмі можуть досягатися при нанесенні препарату на шкіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАндрогель повинен використовуватися тільки при недостатності тестостерону, що супроводжується такими клінічними проявами як: недорозвинення або регресія вторинних статевих ознак, зміна будови тіла, порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, ожиріння, астенія, порушення статевої функції (зниження лібідо, еректильна дисфункція). зниження мінеральної щільності кісток, перепади настрою, депресії, припливи тощо. Перед початком лікування повинні бути виключені інші можливі причини, що лежать в основі вищеописаних симптомів. Нині немає чітких вікових норм величин тестостерону. Однак має бути взято до уваги те, що фізіологічні рівні сироваткового тестостерону починають знижуватися з 30-40 років, а рівень глобуліну, що зв'язує статеві стероїди, підвищується. Це відповідно веде до зниження рівня біологічно активного тестостерону. Внаслідок варіабельності лабораторних значень визначення концентрації тестостерону слід проводити в одній і тій же лабораторії. Андрогель не використовується для лікування чоловічої безплідності або еректильної дисфункції, причина якої не пов'язана з недостатністю тестостерону. До призначення тестостерону всі пацієнти повинні пройти обстеження, щоб унеможливити ризик раку передміхурової залози, оскільки андрогени можуть прискорити прогресію субклінічного раку передміхурової залози та доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Повинне здійснюватися ретельне та регулярне спостереження за станом передміхурової залози (пальцеве ректальне дослідження, визначення простатспецифічного антигену (ПСА) у сироватці) та грудних залоз, принаймні, один раз на рік, а у літніх пацієнтів та пацієнтів із групи ризику (з клінічними або сімейними факторами) – двічі на рік. Препарати тестостерону слід використовувати з обережністю пацієнтам із злоякісними новоутвореннями через небезпеку гіперкальціємії (і супутньої гіперкальціурії), внаслідок метастазів у кістці. У цих пацієнтів рекомендується контролювати концентрацію кальцію у сироватці. У пацієнтів, які страждають на тяжку серцеву, печінкову або ниркову недостатність, лікування препаратами тестостерону може спричинити ускладнення, що характеризуються набряками із застійною серцевою недостатністю або без неї. У цьому випадку лікування має бути негайно припинено. Крім того, може знадобитися терапія діуретиками. У пацієнтів, які приймають андрогени протягом тривалого періоду, крім лабораторних вимірювань концентрації тестостерону, періодично необхідно перевіряти такі лабораторні показники: гемоглобін, гематокрит (для виявлення поліцитемії), функціональні проби печінки та ліпідний профіль. Були опубліковані дані про збільшення ризику розвитку апное уві сні у пацієнтів з гіпогонадизмом, які отримують лікування складними ефірами тестостерону, особливо у тих, які мали фактори ризику, такі як ожиріння та хронічні респіраторні захворювання. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують андрогени, при досягненні нормальної концентрації тестостерону в плазмі може спостерігатися збільшення чутливості до інсуліну. Деякі клінічні симптоми: дратівливість, нервозність, збільшення маси тіла, тривалі або часті ерекції можуть вказувати на надмірну дію андрогену, що потребує корекції дозування. Якщо у пацієнта розвивається тяжка місцева реакція, лікування має бути переглянуто та, у разі потреби, припинено. При використанні Андрогеля у спортсменів необхідно брати до уваги той факт, що препарат містить активну речовину (тестостерон), яка може давати позитивну реакцію в антидопінгових тестах. Потенційна передача тестостерону При призначенні Андрогеля необхідно інформувати пацієнта про заходи безпеки. Щоб гарантувати безпеку партнера, пацієнту потрібно, наприклад, порадити проводити статевий акт перед застосуванням препарату або дотримуватися інтервалу між застосуванням Андрогеля та статевим актом. Якщо статевий акт проводиться в інтервалі до 6 годин після нанесення препарату Андрогель®, протягом періоду контакту рекомендується одягати футболку, що покриває місце нанесення гелю або прийняти душ перед статевим актом. Переважно дотримуватися інтервалу не менше 6 годин між нанесенням гелю і прийняттям ванни або душу. Однак випадкове прийняття душу в період від 1 до 6 годин після нанесення гелю не суттєво впливає на лікування. Рекомендується дотримуватися наступних запобіжних заходів Для пацієнта: вимити руки з милом після нанесення гелю; закрити область нанесення гелю одягом після того, як гель висохне; прийняти душ перед контактом з партнером. Для осіб, які не приймають Андрогель®: у разі контакту з областю нанесення гелю, попередньо не вимитою водою, необхідно якнайшвидше промити водою з милом ділянку шкіри, на яку міг потрапити тестостерон; необхідно повідомити лікаря про появу та розвиток таких ознак гіперандрогенізації, як акне або зміна звичайного росту волосся. У разі вагітності партнерки пацієнту необхідно уважніше ставитись до дотримання запобіжних заходів. Вагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту препарату зі шкірою. У разі контакту з препаратом жінці необхідно якнайшвидше промити контактоване місце водою з милом. При контакті з дітьми рекомендують носити футболку, яка покриває місце нанесення гелю, щоб уникнути ризику контакту шкіри дітей із препаратом. Андрогель® не слід призначати пацієнтам, які не зможуть дотримуватись інструкцій з безпеки (наприклад, тяжкий хронічний алкоголізм, токсикоманія, тяжкі психічні розлади). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Андрогеля на здатність до водіння автомобіля та керування машинами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Меді Торг Завод-виробник: Ростовська фармацевтична фабрика (Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаКальція карбонат, носій МКЦ, магнію карбонат, агенти антиспостереження аеросил (діоксид кремнію) та магнію стеарат, желатин, ароматизатор м'ята, підсолоджувач аспартам. Містить джерело фенілаланіну.Опис лікарської формиГелеподібна суспензія із м'ятним смаком.Характеристика"Алмаксон" забезпечує швидку та тривалу нейтралізацію надлишкової соляної кислоти шлункового соку. Чинить захисну дію на слизову оболонку шлунка. Швидко та ефективно позбавляє печії (3-5 хвилин).Властивості компонентівАльгінат натрію-високомолекулярний полісахарид, відноситься до класу розчинних харчових волокон (поряд з пектином та агар-агаром). Альгінат натрію виробляють із бурих та червоних водоростей. Солі альгінової кислоти є хорошими ентеросорбентами, які пов'язують та виводять із організму важкі метали. Реагує з соляною кислотою, що міститься в шлунку, утворює гелевий бар'єр, що перешкоджає закидання кислоти в стравохід і зменшує подразнення слизової оболонки. Є додатковим джерелом харчових волокон. Карбонат кальцію-сіль вугільної кислоти. Має здатність нейтралізувати соляну кислоту, послаблюючи її ушкоджуючу дію, тим самим зменшуючи неприємні відчуття у шлунку. Натрію гідрокарбонат-натрієва сіль вугільної кислоти. Має швидкий протикислотний ефект, сприяє захисту органів травлення. Кальцій-мікроелемент, що входить до складу кісткової тканини.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела кальцію, що містить магній.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та корилення груддю, сечокам'яна хвороба, фенілкетонурія.Спосіб застосування та дозиПеред вживанням суспензію в саші-пакеті рекомендується розім'яти в руках. Дорослим по 10 мл (1 пакетик) 3 десь у день їжі. Тривалість прийому 4-6 тижнів. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
202,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 ампула містить 1 мл водного екстракту з витриманих при зниженій температурі в темряві свіжого або висушеного листя алое. У упаковці 10 шт.Фармакотерапевтична групаПокращує клітинний метаболізм, трофіку та регенерацію тканин.Показання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПротипоказання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПобічна діяАлергічні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципротерону ацетату, мікро 20 – 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110,50 мг, крохмаль кукурудзяний – 59,50 мг, повідон 25000 –2,50 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 2,00 мг, магнію стеарат – 0,50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та алюмінієвої фольги. 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі від білого до світло-жовтого кольору таблетки, з ризиком на одній стороні, з обох боків ризики видавлено "LA". З іншого боку таблетки видавлений шестикутник.Фармакотерапевтична групаАнтиандроген.ФармакокінетикаАбсорбція. Ципротерон повністю всмоктується після вживання. Абсолютна біодоступність ципротерону близько 88%. Розподіл. Максимальна концентрація ципротерону (Cmax) у сироватці після прийому дози в 100 мг досягає 239,2±114,2 нг/мл в середньому через 2,8±1,1 годин. Зниження концентрації ципротерону у сироватці крові носить двофазний характер і відбувається протягом 24-120 год з кінцевим періодом напіввиведення (T1/2) 42,8±9,7 год. Загальний кліренс ципротерону із сироватки становить 3,8±2,2 мл/ хв/кг. Ципротерон майже пов'язується з альбумінами плазми. Близько 3,5-4% ципротерону залишається непов'язаним. Оскільки зв'язок з білками неспецифічний, зміна вмісту глобуліну, що зв'язує статеві гормони, не впливає на фармакокінетику ципротерону. Внаслідок тривалого періоду виведення у кінцевій фазі елімінації з плазми, а також щоденного прийому,можлива кумуляція ципротерону в сироватці втричі більша при застосуванні повторних доз за цикл лікування. Метаболізм/біотрансформація. Ципротерон метаболізується шляхом гідроксилювання та кон'югації. Основний метаболіт у плазмі крові – 15β-гідрокси-похідне. Перша фаза метаболізму каталізується переважно ізоферментом цитохрому P450 CYP3A4. Виведення. Піддається біотрансформації в печінці, виводиться переважно у вигляді метаболітів з жовчю та нирками (період напіввиведення 1,9 діб) у співвідношенні 3:7, частина виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Метаболізм у плазмі відбувається з тією ж швидкістю (період напіввиведення 1,7 діб).ФармакодинамікаПрепарат Андрокур - це антиандрогенний гормональний препарат. Ципротерон за конкурентним механізмом пригнічує дію андрогенів на їх органи-мішені, наприклад, захищає передміхурову залозу від впливу андрогенів статевих залоз та/або кори надниркових залоз. Ципротерон має центральну антигонадотропну дію, що призводить до зниження синтезу тестостерону в яєчках, та його вмісту в сироватці крові. В результаті пригнічується андрогенна стимуляція тканини передміхурової залози. У чоловіків при застосуванні препарату Андрокур ® спостерігається пригнічення статевого потягу, потенції та функції яєчок. Ці ефекти повністю оборотні та проходять після припинення лікування. Антигонадотропний ефект ципротерону також проявляється у комбінації з агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові, яке спостерігається на початковому етапі терапії агоністами ГнРГ, знижується при прийомі ципротерону. Іноді при прийомі високих доз ципротерону спостерігалося збільшення концентрації пролактину. Системна токсичність За даними стандартних доклінічних досліджень токсичності при багаторазовому тривалому введенні немає будь-якого специфічного ризику людини.Показання до застосуванняПоширений неоперабельний або метастатичний рак передміхурової залози при необхідності пригнічення тестостерону: антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози; зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. Підвищений статевий потяг при сексуальних розладах.Протипоказання до застосуванняПри лікуванні поширеного неоперабельного або метастатичного раку передміхурової залози за необхідності придушення дії тестостерону: Підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату. Захворювання печінки (зокрема синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора), пухлини печінки в анамнезі чи нині (крім метастазів раку передміхурової залози в печінку). Кахексія (за винятком кахексії при раку передміхурової залози). Тяжка хронічна депресія. Тромбози та тромбоемболія нині. Наявність менінгіоми нині чи анамнезі. Діти та підлітки до 18 років. З обережністю: При лікуванні підвищеного статевого потягу при сексуальних розладах: підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату; захворювання печінки, що супроводжуються порушенням її функції; синдром Дубіна-Джонсона; синдром Ротора; пухлини печінки в анамнезі чи нині; кахексія; тяжка хронічна депресія; тромбоз та тромбоемболії в анамнезі або в даний час; тяжкий цукровий діабет з ангіопатією; серповидно-клітинна анемія; наявність менінгіоми в даний час або в анамнезі; діти та підлітки до 18 років. З обережністю: У пацієнтів з неоперабельним раком передміхурової залози за наявності тромбозу та тромбоемболії в анамнезі, важкої форми цукрового діабету з ангіопатією, серповидно-клітинної анемії Андрокур® призначається лише після оцінки індивідуального співвідношення користі та ризику у кожному випадку. Хворі на цукровий діабет під час лікування повинні перебувати під наглядом лікаря. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю.Побічна діяНайпоширеніші побічні дії: зниження лібідо, імпотенція та оборотне пригнічення сперматогенезу. Найбільш серйозні побічні дії: гепатотоксичність, доброякісні та злоякісні пухлини печінки, які можуть призвести до внутрішньочеревної кровотечі та розвитку тромбоемболічних процесів. Небажані явища, про які повідомлялося при застосуванні препарату Андрокур®, наведено нижче. Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку кровотворної системи: частота невідома – анемія*). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, пригнічений настрій, почуття занепокоєння (тимчасово). З боку судин: частота невідома – тромбоз та тромбоемболії *) **). З боку системи дихання: часто – задишка*). З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – внутрішньочеревна кровотеча*). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність*). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип. З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – остеопороз. З боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – оборотне пригнічення сперматогенезу, зниження лібідо, еректильна дисфункція; часто – гінекомастія. Інші: часто - збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, "припливи", підвищена пітливість; дуже рідко – розвиток доброякісних або злоякісних пухлин печінки; частота невідома - розвиток менінгіоми *) §). Небажані явища, для яких не доведено причинного взаємозв'язку з прийомом препарату Андрокур®, позначені зірочками **. §) - зверніться до розділу "Протипоказання". На фоні лікування препаратом Андрокур® знижуються статевий потяг та потенція, крім того, пригнічується функція статевих залоз. Ці зміни мають оборотний характер і проходять після відміни терапії. Протягом кількох тижнів внаслідок антиандрогенної та антигонадотропної дії препарату Андрокур® відбувається пригнічення сперматогенезу, який поступово відновлюється через кілька місяців після відміни терапії. У чоловіків прийом препарату Андрокур може призводити до розвитку гінекомастії (що іноді супроводжується підвищеною тактильною чутливістю та болісністю сосків), яка зазвичай проходить після відміни препарату або зниження дози. Як і при використанні інших антиандрогенних препаратів, тривалий дефіцит андрогенів, що викликається препаратом Андрокур®, може призводити до розвитку остеопорозу. Повідомлялося про розвиток менінгіом у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиНезважаючи на відсутність клінічних досліджень взаємодій, очікується, що кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та інші потужні інгібітори ізоферменту CYP3А4 будуть пригнічувати метаболізм ципротерону, який метаболізується ізоферментом CYP3А4. З іншого боку, індуктори ізоферменту CYP3А4, такі як рифампіцин, фенітоїн та препарати, що містять продирявлений звіробій, можуть знижувати концентрацію ципротерону. У дослідженнях in vitro показано, що при високих терапевтичних дозах ципротерону (100 мг 3 рази на день) можливе інгібування ізоферментів системи цитохрому Р450, таких як CYP2С8, 2С9, 2С19, 3А4 та 2D6. При сумісному застосуванні високих доз ципротерону з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які також метаболізуються переважно ізоферментом CYP3А4, може підвищитися ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу, пов'язаний із прийомом статинів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати щодня внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. З появою ознак прогресування захворювання препарат слід відмінити. Максимальна добова доза препарату Андрокур становить 300 мг. Антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози По 200-300 мг на добу (по 1 таблетці 2-3 десь у день). У разі покращення стану або досягнення ремісії не слід переривати лікування або скорочувати дозу. Зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); По 200 мг на добу (по 1 таблетці 2 рази на день) як монотерапію протягом 5-7 днів, потім протягом 3-4 тижнів у тій же дозі у поєднанні з аналогами ГнРГ у дозі, рекомендованій виробником. Купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. По 50-150 мг на добу (по ½-1½ таблетки на день) при необхідності з подальшим збільшенням дози до 300 мг на добу (по 1 таблетці 3 десь у день). Застосування у певних категорій пацієнтів: Дитячий та підлітковий вік Андрокур® не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через недостатню інформацію щодо ефективності та безпеки у даної категорії пацієнтів. Літній вік Немає даних про необхідність змінювати дозу препарату у пацієнтів похилого віку. Печінкова недостатність Застосування препарату Андрокур протипоказано пацієнтам із захворюваннями печінки (доки показники печінки не нормалізуються). Ниркова недостатність Немає даних про необхідність змінювати дозу цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняДослідження гострої токсичності після одноразового застосування препарату показали, що ціпротерон може вважатися практично нетоксичною речовиною. Ризик гострої інтоксикації після одноразового випадкового прийому дози, що у кілька разів перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, малоймовірний. Специфічного антидоту немає. За необхідності рекомендується проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЄ повідомлення про прямий дозозалежний токсичний вплив препарату Андрокур на печінку (розвиток жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності). Крім того, при застосуванні препарату у дозі 100 мг та вище повідомлялося про випадки зі смертельним наслідком. Більшість випадків зі смертельними наслідками було відзначено у чоловіків на пізній стадії раку передміхурової залози. Зазвичай гепатотоксичність проявляється через кілька місяців від початку лікування. У ході лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. Функціональні печінкові проби слід проводити перед початком лікування, регулярно під час лікування, а також у разі виникнення ознак, що дозволяють припустити гепатотоксичну дію препарату. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У хворих з метастазами раку передміхурової залози в печінку та за наявності ознак порушення функції печінки, у випадках, коли очікувана користь від терапії перевищує можливий ризик, питання про продовження прийому препарату вирішується індивідуально. У дуже рідкісних випадках на фоні застосування препарату Андрокур відзначався розвиток пухлин печінки, які могли призводити до небезпечної для життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі при проведенні диференціального діагнозу слід враховувати можливість пухлин печінки. Повідомлялося про розвиток менінгіом (поодинокі та множинні) у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше. У разі виявлення менінгіоми у пацієнта, який отримує лікування Андрокуром, прийом цього препарату повинен бути припинений. Повідомлялося про виникнення тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які приймають Андрокур, хоча наявність причинно-наслідкового зв'язку виявлено не було. У пацієнтів з попередніми тромботичними/тромбоемболічними захворюваннями артерій або вен (наприклад, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), з порушеннями мозкового кровообігу в анамнезі або на пізніх стадіях злоякісних захворювань. Під час лікування препаратом Андрокур повідомлялося про розвиток анемії. Тому під час лікування препаратом Андрокур слід регулярно проводити дослідження периферичної крові. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного медичного спостереження, оскільки може змінитися потреба у пероральних гіпоглікемічних засобах або інсуліні. Застосування Андрокур® у високих дозах іноді може супроводжуватися задишкою. У подібних випадках при проведенні диференціального діагнозу слід брати до уваги відому стимулюючу дію прогестерону та синтетичних гестагенів на дихання, що супроводжується гіпокапнею та компенсаторним дихальним алкалозом. Спеціального лікування при цьому симптомокомплекс не потрібно. Під час лікування препаратом Андрокур® необхідно регулярно перевіряти функцію кіркового шару надниркових залоз, оскільки, виходячи з доклінічних даних, передбачається можливе пригнічення функції надниркових залоз у зв'язку з кортикоїдоподібним ефектом препарату Андрокур® у високих дозах. Препарат Андрокур містить 193,0 мг лактози в 1 таблетці. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Андрокур® необхідно дотримуватись обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
561,00 грн
525,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: лідокаїн 25,0 мг, прилокаїн 25,0 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилгидроксистеарат 17,0 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, натрію пропілпарагідроксибензоат 0,1 мг, циклометикон 20,0 мг, карбомер 974 Р 8,0 мг, натрію гідроксид 4,1 мг р. По 5 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. 5 картонних пачок поміщають у картонну коробку. По 5, 30 або 60 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція лідокаїну та прилокаїну з крему залежить від дози, часу знаходження препарату на шкірі та товщини шкіри, яка буває різною на різних ділянках тіла, а також залежить від індивідуальних особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати також особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. Після нанесення на шкіру стегна дорослої людини 60 г крему на 400 см² (відповідає дозі 1,5 г на 10 см²) на 3 години ступінь абсорбції становив приблизно 3% для лідокаїну та 5% для прилокаїну. Відзначалося повільне всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (в середньому для лідокаїну 0,12 мкг/мл та прилокаїну 0,07 мкг/мл) досягалася приблизно через 4 години після нанесення крему. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Однак максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну при нанесенні на непошкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління незалежно від віку дуже низька, значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні крему на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові лідокаїну та прилокаїну або їх метаболітів. При нанесенні 2-10 г препарату на виразкову поверхню площею до 62 см² на 30-60 хв від 3-х до 7-ми разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів. Всмоктування діючих речовин із слизової оболонки статевих органів відбувається швидше, ніж із інтактної шкіри. Після нанесення 10 г крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку піхви на 10 хвилин максимальна концентрація лідокаїну та прилокаїну в плазмі (в середньому 0,18 мікрограм/мл і 0,15 мікрограм/мл відповідно) досягалася приблизно через 35 хвилин з моменту нанесення.ФармакодинамікаЛідокаїн та прилокаїн є локальними анестетиками амідного типу. Крем 2,5% лідокаїну + 2,5% прилокаїну, нанесений на інтактну шкіру під щільну пов'язку, забезпечує дермальну аналгезію за рахунок вивільнення лідокаїну та прилокаїну в епідермальний та дермальний шари шкіри та накопичення лідокаїну та прилоку. І лідокаїн, і прилокаїн стабілізують мембрани нейронів, блокуючи іонні потоки, необхідні для ініціації та проведення імпульсів, і тим самим надають місцеву анестетичну дію. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації крему. Інтактна шкіра. Для забезпечення надійної дермальної аналгезії крем лідокаїну+прилокаїну слід наносити під щільну пов'язку не менше ніж на 1-2 години. Тривалість місцевоанестезуючої дії після того, як крем знаходився на шкірі 1-2 години, становить близько 2-х годин після видалення пов'язки. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки застосування крему на інтактну шкіру між літніми (65-96 років) та молодшими пацієнтами. За рахунок дії крему лідокаїну+прилокаїну на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення крему, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування крему лідокаїну+прилокаїну забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після нанесення крему при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність крему лідокаїну+прилокаїну не залежить від кольору або пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При сумісному застосуванні крему лідокаїну+прилокаїну та комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, спричиненої Haemophillus influenzae типу, застосування крему не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів. Анестезія під впливом крему лідокаїну+прилокаїну досягається швидше, порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей – від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок. Після нанесення крему для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативного впливу препарату на процес загоєння виразок або розмноження бактеріальної флори поверхні трофічної виразки.Показання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну показаний як місцевий анестезуючий засіб і застосовується в наступних випадках: У дорослих: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, а також при невеликих косметологічних процедурах та епіляції; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів при проведенні хворобливих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (у тому числі при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну протипоказаний: пацієнтам, у яких в анамнезі спостерігалась підвищена чутливість до амідних анестетиків для місцевого застосування або до будь-яких інших компонентів препарату; недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг. З обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (аміодарон та ін.).Вагітність та лактаціяВагітність. Відомо, що лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр та можуть абсорбуватися тканинами плода. Однак, на сьогоднішній день, є недостатня кількість даних про застосування крему лідокаїн + прилокаїну у вагітних жінок. У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів та постнатальний розвиток. На сьогодні немає відомостей про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, наприклад, збільшення числа пороків розвитку або іншого прямого, або опосередкованого несприятливого впливу на плід у людини. Однак при лікуванні вагітних жінок цей крем слід застосовувати лише у разі нагальної потреби, якщо ризик для матері перевищує потенційний ризик для плода. Лактація. Лідокаїн та прилокаїн при застосуванні їх у терапевтичних дозах екскретуються у грудне молоко, у кількостях, що не становлять ризику для дитини.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції розподілені за частотою наступності: дуже часто ≥1/10, часто від ≥1/100 до При нанесенні на інтактну шкіру Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - місцеві транзиторні реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок, порушення ходи.Взаємодія з лікарськими засобамиПрилокаїн може бути додатковою причиною розвитку метгемоглобінемії у пацієнтів, які паралельно застосовують інші лікарські препарати, здатні викликати розвиток метглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу). При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами, слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препаратів. Лідокаїн + прилокаїн крем, слід з обережністю застосовувати при супутньому застосуванні протиаритмічних засобів III класу, наприклад, токаїніду та мексилетину, через їх адитивний вплив на частоту серцевих скорочень. Лідокаїн та прилокаїн необхідно застосовувати з обережністю у поєднанні з такими протиаритмічними препаратами як аміодарон та соталол, оскільки це підвищує ризик розвитку порушень серцево-судинного ритму та зміни ЧСС (див. розділ особливі вказівки). Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиКрем лідокаїну + прилокаїну застосовують зовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Дорослі. Поверхнева анестезія інтактної шкіри: При введенні голки (у тому числі при пункції, катетеризації судин, взяття проб крові): Приблизно 2 г крему на 10 см 2 нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При невеликих поверхневих хірургічних втручаннях, наприклад, вишкрібання контагіозного молюска, видалення бородавок, невеликих косметологічних процедур та епіляції: 1,5-2 г/10 см² нанести товстим шаром на шкіру. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. На великі площі свіжовибритої шкіри (в амбулаторних умовах), у тому числі перед процедурою епіляції: Максимальна доза рекомендована 60,0 г, максимально рекомендована площа аплікації 600 см²; нанести товстим шаром на шкіри та покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При поверхневих хірургічних процедурах на великих площах (в стаціонарних умовах), наприклад, взяття шкіри методом розщепленого клаптя: 1,5-2 г/10 см нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 2:00, максимум 5:00. При поверхневій анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок. При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок слід наносити крем на поверхню виразки з розрахунку близько 1-2 г/10 см², але сумарно не більше 10 г крему за одну процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації щонайменше 30 хвилин. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хвилин після видалення крему. При застосуванні крему для обробки трофічних виразок розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання. Тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта, щоб уникнути мікробної контамінації крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів. Шкіра статевих органів: Знеболення перед ін'єкцією місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 15 хвилин. Жінки: 1-2 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 60 хвилин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів. При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації 5-10 хв. Проводити процедуру необхідно одразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (у тому числі при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та при невеликих поверхневих хірургічних втручаннях. Крем наносять товстим шаром на шкіру та покривають оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см². Вік 0-3 міс.: Максимально 10 см² (сумарно 1 г крему) (максимальна добова доза). Тривалість аплікації – 1 година (важливо: не більше 1 години!). Вік 3-12 міс.: Максимально 20 см² (сумарно 2 г крему). Тривалість аплікації – 1 год. Вік 1-6 років: Максимально 100 см² (сумарно 10 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Вік 6-12 років: Максимально 200 см² (сумарно 20 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Смужка крему лідокаїну+прилокаїну довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей із атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром і покрити оклюзійною пов'язкою. Рекомендації щодо нанесення препарату Проткніть захисну мембрану алюмінієвої туби, використовуючи кришку, що нагвинчується, видавіть з туби достатню кількість крему і нанесіть на місце передбачуваної процедури. При анестезії шкірних покривів можливе застосування оклюзійних наклейок. При анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок використовуйте оклюзійну пов'язку з ПВХ. Накрийте пов'язкою нанесений крем таким чином, щоб шар крему під нею був товстим і не видавлювався з-під пов'язки. Обережно розгладьте краї пов'язки, щоб уникнути протікання крему. Після закінчення рекомендованого часу видаліть пов'язку та залишки крему з поверхні.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації, ймовірно, такі самі, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків. Лідокаїном у високих дозах, особливо у дітей може викликати такі побічні реакції (токсична доза для дорослих становить більше 0,5 г): головний біль, збудження, у тяжких випадках пригнічення діяльності ЦНС, судоми, пригнічення серцевої діяльності ціаноз, порушення ходи, пурпура місці аплікації, висип, макульозний висип, свербіж. У поодиноких випадках у дітей відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може викликати підвищення рівня метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Тяжкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення центральної нервової системи) вимагають симптоматичного лікування, у тому числі призначення протисудомних препаратів та при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонію хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Не встановлена ефективність застосування крему у новонароджених при процедурі взяття проб крові з п'яти. При нанесенні крему на ділянки поблизу очей слід особливо обережним, оскільки цей крем може викликати роздратування очей. Втрата захисних рефлексів може стати причиною подразнення рогівки та її ушкодження. У разі попадання крему в очі необхідно негайно промити їх водою або 0,9% розчином хлориду натрію, а потім закрити постраждале око до повного відновлення його рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак, спостерігане підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити крем на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення крему в середнє вухо. Не слід наносити крем на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити крем на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні крему перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). З огляду на відсутність даних не рекомендується спільне застосування крему лідокаїн+прилокаїн та препаратів, що викликають метгемоглобінемію, у дітей віком від 0 до 12 місяців. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
699,00 грн
666,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: лідокаїн 25,0 мг, прилокаїн 25,0 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилгидроксистеарат 17,0 мг, натрію метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, натрію пропілпарагідроксибензоат 0,1 мг, циклометикон 20,0 мг, карбомер 974 Р 8,0 мг, натрію гідроксид 4,1 мг р. По 5 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. 5 картонних пачок поміщають у картонну коробку. По 5, 30 або 60 г препарату в алюмінієвій тубі. Кожну тубу разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаСистемна абсорбція лідокаїну та прилокаїну з крему залежить від дози, часу знаходження препарату на шкірі та товщини шкіри, яка буває різною на різних ділянках тіла, а також залежить від індивідуальних особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати також особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. Після нанесення на шкіру стегна дорослої людини 60 г крему на 400 см² (відповідає дозі 1,5 г на 10 см²) на 3 години ступінь абсорбції становив приблизно 3% для лідокаїну та 5% для прилокаїну. Відзначалося повільне всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (в середньому для лідокаїну 0,12 мкг/мл та прилокаїну 0,07 мкг/мл) досягалася приблизно через 4 години після нанесення крему. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Однак максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну при нанесенні на непошкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління незалежно від віку дуже низька, значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні крему на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові лідокаїну та прилокаїну або їх метаболітів. При нанесенні 2-10 г препарату на виразкову поверхню площею до 62 см² на 30-60 хв від 3-х до 7-ми разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів. Всмоктування діючих речовин із слизової оболонки статевих органів відбувається швидше, ніж із інтактної шкіри. Після нанесення 10 г крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку піхви на 10 хвилин максимальна концентрація лідокаїну та прилокаїну в плазмі (в середньому 0,18 мікрограм/мл і 0,15 мікрограм/мл відповідно) досягалася приблизно через 35 хвилин з моменту нанесення.ФармакодинамікаЛідокаїн та прилокаїн є локальними анестетиками амідного типу. Крем 2,5% лідокаїну + 2,5% прилокаїну, нанесений на інтактну шкіру під щільну пов'язку, забезпечує дермальну аналгезію за рахунок вивільнення лідокаїну та прилокаїну в епідермальний та дермальний шари шкіри та накопичення лідокаїну та прилоку. І лідокаїн, і прилокаїн стабілізують мембрани нейронів, блокуючи іонні потоки, необхідні для ініціації та проведення імпульсів, і тим самим надають місцеву анестетичну дію. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації крему. Інтактна шкіра. Для забезпечення надійної дермальної аналгезії крем лідокаїну+прилокаїну слід наносити під щільну пов'язку не менше ніж на 1-2 години. Тривалість місцевоанестезуючої дії після того, як крем знаходився на шкірі 1-2 години, становить близько 2-х годин після видалення пов'язки. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки застосування крему на інтактну шкіру між літніми (65-96 років) та молодшими пацієнтами. За рахунок дії крему лідокаїну+прилокаїну на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення крему, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування крему лідокаїну+прилокаїну забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після нанесення крему при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність крему лідокаїну+прилокаїну не залежить від кольору або пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При сумісному застосуванні крему лідокаїну+прилокаїну та комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, спричиненої Haemophillus influenzae типу, застосування крему не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів. Анестезія під впливом крему лідокаїну+прилокаїну досягається швидше, порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення крему лідокаїну+прилокаїну на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей – від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок. Після нанесення крему для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативного впливу препарату на процес загоєння виразок або розмноження бактеріальної флори поверхні трофічної виразки.Показання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну показаний як місцевий анестезуючий засіб і застосовується в наступних випадках: У дорослих: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, а також при невеликих косметологічних процедурах та епіляції; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів при проведенні хворобливих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (у тому числі при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (у тому числі при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняКрем лідокаїну+прилокаїну протипоказаний: пацієнтам, у яких в анамнезі спостерігалась підвищена чутливість до амідних анестетиків для місцевого застосування або до будь-яких інших компонентів препарату; недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг. З обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які отримують антиаритмічні препарати III класу (аміодарон та ін.).Вагітність та лактаціяВагітність. Відомо, що лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр та можуть абсорбуватися тканинами плода. Однак, на сьогоднішній день, є недостатня кількість даних про застосування крему лідокаїн + прилокаїну у вагітних жінок. У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів та постнатальний розвиток. На сьогодні немає відомостей про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, наприклад, збільшення числа пороків розвитку або іншого прямого, або опосередкованого несприятливого впливу на плід у людини. Однак при лікуванні вагітних жінок цей крем слід застосовувати лише у разі нагальної потреби, якщо ризик для матері перевищує потенційний ризик для плода. Лактація. Лідокаїн та прилокаїн при застосуванні їх у терапевтичних дозах екскретуються у грудне молоко, у кількостях, що не становлять ризику для дитини.Побічна діяНаведені нижче небажані реакції розподілені за частотою наступності: дуже часто ≥1/10, часто від ≥1/100 до При нанесенні на інтактну шкіру Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - місцеві транзиторні реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок, порушення ходи.Взаємодія з лікарськими засобамиПрилокаїн може бути додатковою причиною розвитку метгемоглобінемії у пацієнтів, які паралельно застосовують інші лікарські препарати, здатні викликати розвиток метглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу). При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами, слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препаратів. Лідокаїн + прилокаїн крем, слід з обережністю застосовувати при супутньому застосуванні протиаритмічних засобів III класу, наприклад, токаїніду та мексилетину, через їх адитивний вплив на частоту серцевих скорочень. Лідокаїн та прилокаїн необхідно застосовувати з обережністю у поєднанні з такими протиаритмічними препаратами як аміодарон та соталол, оскільки це підвищує ризик розвитку порушень серцево-судинного ритму та зміни ЧСС (див. розділ особливі вказівки). Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиКрем лідокаїну + прилокаїну застосовують зовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Дорослі. Поверхнева анестезія інтактної шкіри: При введенні голки (у тому числі при пункції, катетеризації судин, взяття проб крові): Приблизно 2 г крему на 10 см 2 нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При невеликих поверхневих хірургічних втручаннях, наприклад, вишкрібання контагіозного молюска, видалення бородавок, невеликих косметологічних процедур та епіляції: 1,5-2 г/10 см² нанести товстим шаром на шкіру. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. На великі площі свіжовибритої шкіри (в амбулаторних умовах), у тому числі перед процедурою епіляції: Максимальна доза рекомендована 60,0 г, максимально рекомендована площа аплікації 600 см²; нанести товстим шаром на шкіри та покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 1:00, максимум 5:00. При поверхневих хірургічних процедурах на великих площах (в стаціонарних умовах), наприклад, взяття шкіри методом розщепленого клаптя: 1,5-2 г/10 см нанести товстим шаром на шкіру і покрити оклюзійною пов'язкою. Тримати аплікацію 2:00, максимум 5:00. При поверхневій анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок. При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок слід наносити крем на поверхню виразки з розрахунку близько 1-2 г/10 см², але сумарно не більше 10 г крему за одну процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації щонайменше 30 хвилин. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хвилин після видалення крему. При застосуванні крему для обробки трофічних виразок розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання. Тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта, щоб уникнути мікробної контамінації крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів. Шкіра статевих органів: Знеболення перед ін'єкцією місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 15 хвилин. Жінки: 1-2 г/10 см ². Наносити крем на шкіру слід товстим шаром. Час аплікації – 60 хвилин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів. При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації 5-10 хв. Проводити процедуру необхідно одразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (у тому числі при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та при невеликих поверхневих хірургічних втручаннях. Крем наносять товстим шаром на шкіру та покривають оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см². Вік 0-3 міс.: Максимально 10 см² (сумарно 1 г крему) (максимальна добова доза). Тривалість аплікації – 1 година (важливо: не більше 1 години!). Вік 3-12 міс.: Максимально 20 см² (сумарно 2 г крему). Тривалість аплікації – 1 год. Вік 1-6 років: Максимально 100 см² (сумарно 10 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Вік 6-12 років: Максимально 200 см² (сумарно 20 г крему). Тривалість аплікації – 1 година, максимально 4 години. Смужка крему лідокаїну+прилокаїну довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей із атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром і покрити оклюзійною пов'язкою. Рекомендації щодо нанесення препарату Проткніть захисну мембрану алюмінієвої туби, використовуючи кришку, що нагвинчується, видавіть з туби достатню кількість крему і нанесіть на місце передбачуваної процедури. При анестезії шкірних покривів можливе застосування оклюзійних наклейок. При анестезії трофічних виразок нижніх кінцівок використовуйте оклюзійну пов'язку з ПВХ. Накрийте пов'язкою нанесений крем таким чином, щоб шар крему під нею був товстим і не видавлювався з-під пов'язки. Обережно розгладьте краї пов'язки, щоб уникнути протікання крему. Після закінчення рекомендованого часу видаліть пов'язку та залишки крему з поверхні.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації, ймовірно, такі самі, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків. Лідокаїном у високих дозах, особливо у дітей може викликати такі побічні реакції (токсична доза для дорослих становить більше 0,5 г): головний біль, збудження, у тяжких випадках пригнічення діяльності ЦНС, судоми, пригнічення серцевої діяльності ціаноз, порушення ходи, пурпура місці аплікації, висип, макульозний висип, свербіж. У поодиноких випадках у дітей відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може викликати підвищення рівня метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Тяжкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення центральної нервової системи) вимагають симптоматичного лікування, у тому числі призначення протисудомних препаратів та при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонію хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Не встановлена ефективність застосування крему у новонароджених при процедурі взяття проб крові з п'яти. При нанесенні крему на ділянки поблизу очей слід особливо обережним, оскільки цей крем може викликати роздратування очей. Втрата захисних рефлексів може стати причиною подразнення рогівки та її ушкодження. У разі попадання крему в очі необхідно негайно промити їх водою або 0,9% розчином хлориду натрію, а потім закрити постраждале око до повного відновлення його рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак, спостерігане підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити крем на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення крему в середнє вухо. Не слід наносити крем на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити крем на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні крему перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). З огляду на відсутність даних не рекомендується спільне застосування крему лідокаїн+прилокаїн та препаратів, що викликають метгемоглобінемію, у дітей віком від 0 до 12 місяців. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 500 мг Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Ріа Панда Завод-виробник: Віс(Росія).
Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 100 г.: Активні компоненти: Aloe arborescens (Aloe) (алое арборесценс (алое)) С6, Strychnos Nux-vomica (Nux-vomica) (стрихнос нукс-вомика (нукс воміка)) C6, Lycopodium clavatum (Lycopodium) (лікоподиум) C6; Hydrastis canadensis (Hydrastis); Допоміжні компоненти: цукрові гранули 100 г. Гранули гомеопатичні. По 20, 40 г у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені пластмасовими кришками з поліетилену. По 5 г пенали з поліетилену або поліпропілену. По 10, 15 або 20 г банки з поліетилену або поліпропілену з кришками з поліетилену або поліпропілену. Кожен флакон, пенал або банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиОднорідні гранули, правильної кулястої форми, білого чи білого із сірим чи кремовим відтінком кольору, без запаху.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.РекомендуєтьсяДля лікування та профілактики хронічних запорів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до окремих компонентів препарату. Вік до 18 років через відсутність спеціально спланованих клінічних досліджень.Вагітність та лактаціяНе рекомендується через відсутність достатніх клінічних спостережень.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПо 8 гранул під язик до повного розсмоктування 3 рази на день за 30 хвилин до їжі або через 1 годину після їжі, або в проміжках між їдою. Тривалість курсу лікування – 4 тижні.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності терапевтичного ефекту протягом 3-5 днів прийому, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції препарату, слід звернутися до лікаря. Інформація для хворих на цукровий діабет – прийом рекомендованої добової дози препарату в цукрових гранулах становить 0,08 хлібних одиниць. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
206,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 ампула містить 1 мл водного екстракту з витриманих при зниженій температурі в темряві свіжого або висушеного листя алое. У упаковці 10 шт.Фармакотерапевтична групаПокращує клітинний метаболізм, трофіку та регенерацію тканин.Показання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПротипоказання до застосуванняЗахворювання очей: прогресуюча міопія, міопічний хоріоретиніт, блефарит, кон'юнктивіт, кератит, ірит, помутніння склоподібного тіла; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; бронхіальна астма; гінекологічні захворюванняПобічна діяАлергічні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: кандесартану цілексетил 16 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 23,8 мг, кроскармеллозу натрію (примелозу) – 5 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 90 мг, магнію стеарат – 1 мг, повідон-К30 – 4,2 мг. Пігулки, 28 шт.Фармакотерапевтична групаАнгіаканд має вазодилатуючу, гіпотензивну, діуретичну дію.Дія на організмВплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка менше 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів Ангіаканд; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; первинний гіперальдостеронізм (резистентність до терапії); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: Тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз ниркової артерії єдиної нирки; після пересадки нирки в анамнезі; гемодинамічно значущий стеноз аортального та мітрального клапана; цереброваскулярні захворювання; ішемічна хвороба серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; зниження ОЦК; гіперкаліємія.Вагітність та лактаціяАнгіаканд не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом, терапія має бути припинена якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється кандесартан у грудне молоко. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят Ангіаканд не слід застосовувати в період годування груддю.Побічна діяАртеріальна гіпертензія, найпоширеніші побічні ефекти (&le1/100). З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині. Респіраторні інфекції. Лабораторні показники: зниження гемоглобіну, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення активності АЛТ. Хронічна серцева недостатність, побічні ефекти, що найчастіше зустрічаються (&le1/100). З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску. З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок. Лабораторні зміни: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкаліємія. У ході постмаркетингового застосування кандесартану повідомлялося про наступні побічні ефекти (частота - менше 1/10000). З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку системи травлення: нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку дихальної системи: кашель.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущих взаємодій не виявлено. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Побічні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися гіпотензивна дія кандесартану. Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі. Лікарські препарати, що впливають на РААС, можуть підвищувати концентрацію сечовини та креатиніну в крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Діуретики та інші гіпотензивні засоби підвищують ризик розвитку гіпотензії. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші препарати, які можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (ізофермент CYP2C9). Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4. Дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на день. Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на день. Пацієнтам, які потребують подальшого зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза препарату становить 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 4 тижні після початку лікування. Якщо терапія препаратом Ангіаканд не призводить до зниження АТ до оптимального цільового рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. У пацієнтів похилого віку корекція початкової дози не потрібна. У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (Cl креатиніну >30 мл/хв) не потрібна зміна початкової дози препарату. Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну Хронічна серцева недостатність. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на день (можливе застосування препарату кандесартану в іншій формі випуску). Підвищення дози до 32 мг 1 раз на день або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок та/або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску, запаморочення, тахікардія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо та під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок (креатиніну в плазмі крові), вмісту калію, літію у сироватці крові (при комбінованому застосуванні ЛЗ). Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Ангіаканд може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують великі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності проводити корекцію гіповолемії. Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересаджування нирки. Дані про застосування кандесартану у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Порушення функції нирок. На тлі терапії препаратом Ангіаканд, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ангіаканд у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати вміст калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування кандесартану у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Ангіаканду також рекомендується контролювати вміст калію та креатиніну в плазмі. Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності. При застосуванні препарату Ангіаканд у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Загальна анестезія та хірургія. У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко трапляються випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних засобів. Стеноз аортального та мітрального клапана (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія). При застосуванні препарату Ангіаканд, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на активність РААС. У зв'язку з цим препарат Ангіаканд не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів. Гіперкаліємія. Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних засобів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і за застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у хворих на ІХС або цереброваскулярні захворювання ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: кандесартану цілексетил 8 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кроскармелоза натрію (примелоза), лактози моногідрат (цукор молочний), магнію стеарат, повідон-К30. Пігулки, 28 шт.Фармакотерапевтична групаАнгіаканд має вазодилатуючу, гіпотензивну, діуретичну дію.Дія на організмВплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка менше 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів Ангіаканд; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; первинний гіперальдостеронізм (резистентність до терапії); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: Тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз ниркової артерії єдиної нирки; після пересадки нирки в анамнезі; гемодинамічно значущий стеноз аортального та мітрального клапана; цереброваскулярні захворювання; ішемічна хвороба серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; зниження ОЦК; гіперкаліємія.Вагітність та лактаціяАнгіаканд не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом, терапія має бути припинена якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється кандесартан у грудне молоко. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят Ангіаканд не слід застосовувати в період годування груддю.Побічна діяАртеріальна гіпертензія, найпоширеніші побічні ефекти (&le1/100). З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині. Респіраторні інфекції. Лабораторні показники: зниження гемоглобіну, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення активності АЛТ. Хронічна серцева недостатність, побічні ефекти, що найчастіше зустрічаються (&le1/100). З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску. З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок. Лабораторні зміни: гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкаліємія. У ході постмаркетингового застосування кандесартану повідомлялося про наступні побічні ефекти (частота - менше 1/10000). З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови. З боку системи травлення: нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку дихальної системи: кашель.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущих взаємодій не виявлено. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Побічні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися гіпотензивна дія кандесартану. Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі. Лікарські препарати, що впливають на РААС, можуть підвищувати концентрацію сечовини та креатиніну в крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Діуретики та інші гіпотензивні засоби підвищують ризик розвитку гіпотензії. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші препарати, які можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Кандесартан метаболізується в печінці незначною мірою (ізофермент CYP2C9). Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4. Дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на день. Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на день. Пацієнтам, які потребують подальшого зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза препарату становить 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 4 тижні після початку лікування. Якщо терапія препаратом Ангіаканд не призводить до зниження АТ до оптимального цільового рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. У пацієнтів похилого віку корекція початкової дози не потрібна. У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (Cl креатиніну >30 мл/хв) не потрібна зміна початкової дози препарату. Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну Хронічна серцева недостатність. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на день (можливе застосування препарату кандесартану в іншій формі випуску). Підвищення дози до 32 мг 1 раз на день або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок та/або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску, запаморочення, тахікардія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо та під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок (креатиніну в плазмі крові), вмісту калію, літію у сироватці крові (при комбінованому застосуванні ЛЗ). Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Ангіаканд може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують великі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності проводити корекцію гіповолемії. Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересаджування нирки. Дані про застосування кандесартану у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Порушення функції нирок. На тлі терапії препаратом Ангіаканд, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ангіаканд у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати вміст калію та креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування кандесартану у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Ангіаканду також рекомендується контролювати вміст калію та креатиніну в плазмі. Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності. При застосуванні препарату Ангіаканд у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Загальна анестезія та хірургія. У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко трапляються випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних засобів. Стеноз аортального та мітрального клапана (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія). При застосуванні препарату Ангіаканд, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на активність РААС. У зв'язку з цим препарат Ангіаканд не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів. Гіперкаліємія. Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних засобів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і за застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у хворих на ІХС або цереброваскулярні захворювання ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
322,00 грн
279,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Діюча речовина: Бензідаміну гідрохлорид - 0,51 мг; Допоміжні речовини: Етанол 95% – 13,89 мг; Гліцерол – 8,52 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,17 мг; Ароматизатор ментоловий – 0,102 мг; Натрію сахаринат – 0,082 мг; Натрію гідрокарбонат – 0,019 мг; Полісорбат 20 – 0,009 мг; 1 М розчин натрію гідроксиду або 0,5 М розчин хлористоводневої кислоти - до pH 5,0-7,0; Вода для ін'єкцій – до 170 мкл. Спрей місцевого застосування дозований, 0,51 мг/доза. По 88 доз (15 мл), 115 доз (20 мл), 176 доз (30 мл) або 230 доз (40 мл) у флакони з поліетилену високої щільності з помпою і з натискним пристроєм з канюлею. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтувата рідина з характерним запахом м'яти.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні препарат добре абсорбується через слизові оболонки та проникає у запалені тканини, виявляється у плазмі крові у кількості, недостатній для отримання системних ефектів. Екскреція препарату відбувається переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів або продуктів кон'югації.ФармакодинамікаБензидамін є нестероїдним протизапальним препаратом, що належить до групи індазолів. Чинить протизапальну та місцеву знеболювальну дію, має антисептичну дію проти широкого спектру мікроорганізмів, відновлює мікроциркуляцію. Механізм дії препарату пов'язаний зі стабілізацією клітинних мембран та інгібуванням синтезу простагландинів. Бензидамін має антибактеріальну та специфічну антимікробну дію за рахунок швидкого проникнення через мембрани мікроорганізмів з подальшим пошкодженням клітинних структур, порушенням метаболічних процесів та лізосом клітини. Має протигрибкову дію щодо Candida albicans. Викликає структурні модифікації клітинної стінки грибів та їх метаболічних ланцюгів, таким чином перешкоджає їх репродукції, що стало підставою для застосування бензидаміну при запальних процесах у ротовій порожнині, включаючи інфекційну етіологію.ІнструкціяПоверніть канюлю (трубка білого кольору) у положення "перпендикулярно до флакона". Вставте канюлю в рот і направте на запалені місця в порожнині рота та горла. Натисніть на дозувальну помпу на верхній частині флакона стільки разів, скільки вказано доз (мал. 3). Один натиск відповідає одній дозі. Затримайте дихання під час упорскування. Увага: перед першим застосуванням натисніть кілька разів на розпилювач у повітря. Не перевищувати рекомендованої дози. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем.Показання до застосуванняСимптоматична терапія больового синдрому запальних захворювань порожнини рота та ЛОР-органів (різної етіології): гінгівіт, глосит, пародонтоз, стоматит (в т.ч. після променевої та хіміотерапії); фарингіт, ларингіт, тонзиліт; кандидоз слизової оболонки ротової порожнини (у складі комбінованої терапії); калькульозне запалення слинних залоз; після оперативних втручань та травм (тонзилектомія, переломи щелепи); після лікування та видалення зубів. При інфекційних та запальних захворюваннях, що потребують системного лікування, необхідне застосування препарату у складі комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бензидаміну або інших компонентів препарату; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів, бронхіальна астма (в т.ч. в анамнезі).Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто -≥ 1/10; Часто – від ≥ 1/100 до < 1/10; Нечасто – від ≥ 1/1000 до < 1/100; Рідко – від ≥ 1/10000 до < 1/1000; Дуже рідко – < 1/10000. Частота невідома – не може бути оцінена на основі наявних даних. У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності. Місцеві реакції: рідко – сухість у роті, печіння у ротовій порожнині; частота невідома - відчуття оніміння у ротовій порожнині. Алергічні реакції: нечасто – фотосенсибілізація; рідко - реакції гіперчутливості, висипання на шкірі, свербіж шкіри; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, ларингоспазм; частота невідома – анафілактичні реакції. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося.Спосіб застосування та дозиМісцево після їжі. Одна доза (одне впорскування) відповідає 0,51 мг бензидаміну. Дорослим – по 2-4 впорскування 2-6 разів на день. Курс лікування Тривалість лікування – 7 днів; якщо після 7 днів лікування поліпшення не настає, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося. Симптоми: при застосуванні препарату відповідно до інструкції щодо застосування передозування малоймовірне. При випадковому проковтуванні препарату можливі наступні симптоми: блювання, спазми в животі, занепокоєння, страх, галюцинації, судоми, атаксія, пропасниця, тахікардія, пригнічення дихання. Лікування: симптоматичне; очистити шлунок, викликавши блювоту або промити шлунок, використовуючи шлунковий зонд (під наглядом лікаря); забезпечити медичне спостереження, що підтримує терапію та необхідну гідратацію. Антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату можливий розвиток реакцій гіперчутливості. У цьому випадку рекомендується припинити лікування та проконсультуватися з лікарем для призначення відповідної терапії. У обмеженої кількості пацієнтів присутність виразок у горлі та ротовій порожнині може вказувати на наявність більш серйозної патології. Якщо симптоми не проходять більше 3 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів. Препарат повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі через можливість розвитку у них бронхоспазму на фоні прийому препарату. Препарат містить парагідроксибензоати, які можуть спричиняти алергічні реакції. Препарат містить 13,2 мг етанолу в одній дозі (одно впорскування). Вміст етанолу в одноразовій дозі: 26,4-52,8 мг. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати транспортом та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 мл препарату містить: Діюча речовина: Бензідаміну гідрохлорид 1,5 мг. Допоміжні речовини: Етанол 95% 80,84 мг; Гліцерол (гліцерин) 50,0 мг; Метилпарагідроксибензоат 1,0 мг; Ароматизатор ментоловий 0,3 мг; Натрію сахаринат 0,24 мг; Натрію гідрокарбонат 0,11 мг; Полісорбат 20 0,05 мг; 1 М розчин натрію гідроксиду або 0,5 М розчин хлористоводневої кислоти; Вода для ін'єкцій до 1 мл. Розчин для місцевого застосування 0,15%. По 100, 120, 150 або 200 мл у флакони з безбарвного або забарвленого скла з полімерною кришкою нагвинчується з механізмом захисту від дітей або без механізму захисту від дітей. По 1 флакону разом із мірним полімерним стаканчиком, що має градуювання, та інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиРозчин для місцевого застосування.ХарактеристикаПротизапальна та місцева знеболювальна дія. Антисептична дія проти широкого спектру мікроорганізмів. Протигрибкова дія. Швидко усуває біль у горлі – через 1 хвилину; Зменшує набряк та запалення; Бореться зі збудниками захворювання.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні препарат добре абсорбується через слизові оболонки та проникає у запалені тканини, виявляється у плазмі крові у кількості, недостатній для отримання системних ефектів. Екскреція препарату відбувається переважно нирками, у вигляді неактивних метаболітів або продуктів кон'югації.ФармакодинамікаБензидамін є нестероїдним протизапальним препаратом, що належить до групи індазолів. Чинить протизапальну та місцеву знеболювальну дію, має антисептичну дію проти широкого спектру мікроорганізмів, відновлює мікроциркуляцію. Механізм дії препарату пов'язаний зі стабілізацією клітинних мембран та інгібуванням синтезу простагландинів. Бензидамін має антибактеріальну та специфічну антимікробну дію за рахунок швидкого проникнення через мембрани мікроорганізмів з подальшим пошкодженням клітинних структур, порушенням метаболічних процесів та лізосом клітини. Має протигрибкову дію щодо Candida albicans. Викликає структурні модифікації клітинної стінки грибів та їх метаболічних ланцюгів, таким чином, перешкоджає їх репродукції,що стало підставою для застосування бензидаміну при запальних процесах у ротовій порожнині, включаючи інфекційну етіологію.Показання до застосуванняСимптоматична терапія больового синдрому запальних захворювань порожнини рота та ЛОР-органів (різної етіології): Фарингіт; Ларингіт; Тонзиліт; Гінгівіт; Глосит; Пародонтоз; Стоматит; Кандидоз слизової оболонки порожнини рота; Калькульозне запалення слинних залоз. При інфекційних та запальних захворюваннях, що потребують системного лікування, необхідне застосування препарату у складі комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бензидаміну або інших компонентів препарату; дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто – ≥ 1/10. Часто від ≥ 1/100 до < 1/10. Нечасто – від ≥1/1000 до <1/100. Рідко – від ≥1/10000 до <1/1000. Дуже рідко – <1/10000. Частота невідома – не може бути оцінена на основі наявних даних. У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності. Місцеві реакції: рідко – сухість у роті, печіння у ротовій порожнині; частота невідома - почуття оніміння у ротовій порожнині. Алергічні реакції: нечасто – фотосенсибілізація; рідко – реакції гіперчутливості, висипання на шкірі, свербіж шкіри; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, ларингоспазм; частота невідома – анафілактичні реакції. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося.Спосіб застосування та дозиМісцево після їжі. Дорослим (в т.ч. хворим літнього віку) та дітям з 12 років для полоскання горла або порожнини рота використовують по 15 мл препарату (мірна склянка додається) 2-3 рази на день. Після полоскання розчин необхідно виплюнути. Тривалість лікування – 7 днів.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося. Симптоми: при застосуванні препарату відповідно до інструкції щодо застосування передозування малоймовірне. При випадковому проковтуванні препарату можливі наступні симптоми: блювання, спазми в животі, занепокоєння, страх, галюцинації, судоми, атаксія, пропасниця, тахікардія, пригнічення дихання. Лікування: симптоматичне; очистити шлунок, викликавши блювоту або промити шлунок, використовуючи шлунковий зонд (під наглядом лікаря); забезпечити медичне спостереження, що підтримує терапію та необхідну гідратацію. Антидот не відомий.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: мельдонію дигідрат (у перерахунку на безводну речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: вода д/і - до 1 мл. 5 мл – ампули (5, 10) – коробки картонні або упаковки контурні осередкові (1, 2) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій безбарвний, прозорий.Фармакотерапевтична групаПрепарат, що покращує метаболізм та енергозабезпечення тканин.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить близько 78%. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Біотрансформується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 годин і залежить від дози.ФармакодинамікаЗасіб, що покращує метаболізм, аналог гамма-бутиробетаїну. Пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксиназу, пригнічує синтез карнітину та транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот – похідних ацилкарнітину та ацилкоензиму А. У разі ішемії відновлює рівновагу процесів доставки кисню та її споживання у клітинах, попереджає порушення транспорту АТФ; водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів психічного та фізичного перенапруги, активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення некротичної зони, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності підвищує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Ефективний при судинній та дистрофічній патології очного дна. Чинить тонізуючу дію на ЦНС, усуває функціональні порушення з боку нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм при синдромі абстиненції.Показання до застосуванняДля вживання або внутрішньовенного введення: у складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда), хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострих та хронічних порушень мозкового кровообігу (інсульти та цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність, фізична перенапруга (у т.ч. у спортсменів), післяопераційний період для прискорення реабілітації; синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією алкоголізму). Для парабульбарного введення: гостре порушення кровообігу в сітківці, гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (в т.ч. діабетична та гіпертонічна) – тільки для парабульбарного введення.Протипоказання до застосуванняПідвищення внутрішньочерепного тиску (в т.ч. при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах), вагітність, період лактації (грудного вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до мельдонію.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) застосування препарату протипоказане. У дітей та підлітків віком до 18 років ефективність та безпека мельдонію не встановлена. Мельдоній у формі капсул протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років; у формі сиропу – у дітей віком до 12 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зміни артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні симптоми. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, почервоніння, висип, набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні мельдоній посилює дію антиангінальних засобів, деяких гіпотензивних препаратів, серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні мельдонію з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, антигіпертензивними засобами та периферичними вазодилататорами можливий розвиток помірної тахікардії, артеріальної гіпотензії (при цих комбінаціях потрібна обережність).Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту рекомендується застосування у першій половині дня. Дозу встановлюють індивідуально залежно від показань та шляхів введення. При прийомі внутрішньо разова доза становить 0.25-1 г, кратність прийому та тривалість лікування залежать від показань. При внутрішньовенному введенні доза становить 0,5-1 г 1 раз на добу, тривалість лікування залежить від показань. Парабульбарно вводять 0.5 мл розчину для ін'єкцій з концентрацією 500 мг/5 мл протягом 10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при захворюваннях печінки та нирок, особливо протягом тривалого часу. Багаторічний досвід лікування гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії у кардіологічних відділеннях показує, що мельдоній не є засобом першого ряду при гострому коронарному синдромі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
402,00 грн
362,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: речовини, що діють: гесперидин - 50 мг, діосмін - 450 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (оксиметилпропілцелюлоза) – 6,5 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 42 мг, тальк – 22,8 мг, магнію стеарат – 7,6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят) , целюлоза мікрокристалічна – 158,3 мг. Пігулки30 штук.ФармакокінетикаОсновне виведення препарату відбувається через кишківник. Нирками в середньому виводиться близько 14% від прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаОбладает венотонизирующим и ангиопротективным свойствами. Препарат уменьшает растяжимость вен и венозный застой, снижает проницаемость капилляров и повышает их резистентность, улучшает микроциркуляцию и лимфоотток. При систематическом применении уменьшает выраженность клинических проявлений хронической венозной недостаточности нижних конечностей органической и функциональной природы.Показания к применениюТерапия симптомов венозно-лимфатической недостаточности: Боль; судороги нижних конечностей; ощущение тяжести и распирания в ногах; "усталость" ног. Терапия проявлений венозно-лимфатической недостаточности: Отеки нижних конечностей; трофические изменения кожи и подкожной клетчатки; венозные трофические язвы. Симптоматическая терапия острого и хронического геморроя.Противопоказания к применениюГиперчувствительность, период грудного вскармливания. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяЕксперименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про небажані ефекти під час застосування препарату вагітними жінками. Через відсутність даних щодо екскреції препарату у грудне молоко не рекомендується прийом препарату в період грудного вигодовування. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяЧастота прояву несприятливих побічних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: Дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення); частота невідома (частота може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: Рідко: запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку травної системи: Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто: коліт; частота невідома: біль у животі. Алергічні реакції: Рідко: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка; частота невідома: ізольований набряк особи, губ, повік. У виняткових випадках ангіоневротичний набряк. Інформуйте лікаря про появу у Вас будь-яких, у тому числі не згаданих у даній інструкції, небажаних реакцій та відчуттів, а також про зміну лабораторних показників на фоні терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиДані щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами відсутні. Слід інформувати лікаря про всі прийняті Вами лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди. При венозно-лімфатичній недостатності – 2 таблетки на добу (за один або два прийоми): вранці, вдень та/або ввечері. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. При гострому геморої – 6 таблеток на добу: по 3 таблетки вранці та по 3 таблетки ввечері протягом 4 днів, потім по 4 таблетки на добу: по 2 таблетки вранці та по 2 таблетки ввечері протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 2 таблетки на добу.ПередозуванняДані про передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим як починати приймати препарат Ангіорус рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення препарату Ангіорус не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі "Спосіб застосування та дози". У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід провести проктологічне обстеження і переглянути терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки та, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, які сприяють поліпшенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування Ваш стан погіршився або покращення не настало.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСік - 1000 мл. Алое деревоподібного листя свіжого - достатня кількість до отримання 800 мл неконсервованого соку; Спирту етилового 95% (етанол) – достатня кількість до одержання 1000 мл соку. Сік алое випускається у флаконах оранжевого скла 50 мл. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЗлегка каламутна рідина від оранжево-жовтого до оранжевого кольору пряного запаху. Під впливом світла та повітря темніє. При зберіганні допускається поява осаду.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат містить речовини, що відносяться до біогенних стимуляторів, введення в організм яких надає стимулюючий вплив на процеси обміну: покращує клітинний метаболізм, трофіку та регенерацію тканин; має проносну дію, обумовлену сприятливим впливом на евакуаторну функцію товстого кишечника, має жовчогінні властивості.Показання до застосуванняСік алое призначають внутрішньо при: гастроентеритах; хронічних гастритах (в т.ч. зі зниженою кислотністю шлункового соку); ентероколітах (у комплексній терапії); хронічних атонічних та спастичних запорах; а також як проносний засіб; для покращення апетиту. Сік алое призначають зовнішньо при: гострих та хронічних гнійних захворюваннях шкіри, гнійних ранах; опіках; остеомієліт; трофічні виразки; гострий риніт; різних захворюваннях шкірних покровів та слизових оболонок; а також як підсушуючий і лікувальний засіб від прищів, для полоскання порожнини рота.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі форми серцево-судинних захворювань, артеріальна гіпертензія, гострі запальні захворювання органів шлунково-кишкового тракту, тяжкі форми порушення функції печінки та нирок (до 18 років). При застосуванні соку алое як проносний засіб необхідно пам'ятати, що перевищення дози може призвести до пригнічення перистальтики, що може викликати запалення товстого кишечника. Антиглікозиди, що містяться в алое, сприяють припливу крові до органів черевної порожнини, що може спровокувати кровотечу. Тому проносні препарати з алое протипоказані при гемороїдальних та маткових кровотечах, а також при вагітності, гіпертонії та тяжких серцево-судинних захворюваннях, при захворюванні печінки та жовчного міхура. Сік алое також протипоказаний при гіперчутливості та алергічній реакції.Побічна діяМожливі алергічні реакції, підвищення артеріального тиску, гіпоглікемічний ефект, гіпертермія, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиСік алое призначають по 1 чайній ложці (5 мл) за 20-30 хвилин до їжі 2-3 рази на день. Курс лікування – від 15 до 30 днів. При лікуванні гострого риніту буває достатньо двох-трьох вливань соку алое по 5-8 крапель у ніздрі з проміжком кілька годин. Зовнішньо сік алое застосовують при гнійних ранах, опіках, запальних захворюваннях шкіри у вигляді примочок та безпосереднього зрошення ураженої поверхні.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення побічних ефектів. Лікування – симптоматичне.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
578,00 грн
539,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: речовини, що діють: гесперидин - 50 мг, діосмін - 450 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза (оксиметилпропілцелюлоза) – 6,5 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 42 мг, тальк – 22,8 мг, магнію стеарат – 7,6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят) , целюлоза мікрокристалічна – 158,3 мг. Пігулки.ФармакокінетикаОсновне виведення препарату відбувається через кишківник. Нирками в середньому виводиться близько 14% від прийнятої кількості препарату. Період напіввиведення становить 11 годин. Препарат піддається активному метаболізму, що підтверджується присутністю фенолових кислот у сечі.ФармакодинамікаМає венотонізуючі та ангіопротективні властивості. Препарат зменшує розтяжність вен та венозний застій, знижує проникність капілярів та підвищує їх резистентність, покращує мікроциркуляцію та лімфовідтік. При систематичному застосуванні зменшує вираженість клінічних проявів хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи.Показання до застосуванняТерапія симптомів венозно-лімфатичної недостатності: Біль; судоми нижніх кінцівок; відчуття тяжкості та розпирання в ногах; "втома" ніг. Терапія проявів венозно-лімфатичної недостатності: Набряки нижніх кінцівок; трофічні зміни шкіри та підшкірної клітковини; венозні трофічні виразки. Симптоматична терапія гострого та хронічного геморою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, період грудного вигодовування. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяЕксперименти на тваринах не виявили тератогенних ефектів. До цього часу не було повідомлень про небажані ефекти під час застосування препарату вагітними жінками. Через відсутність даних щодо екскреції препарату у грудне молоко не рекомендується прийом препарату в період грудного вигодовування. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяЧастота прояву несприятливих побічних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: Дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення); частота невідома (частота може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: Рідко: запаморочення, біль голови, загальне нездужання. З боку травної системи: Часто: діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто: коліт; частота невідома: біль у животі. Алергічні реакції: Рідко: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка; частота невідома: ізольований набряк особи, губ, повік. У виняткових випадках ангіоневротичний набряк. Інформуйте лікаря про появу у Вас будь-яких, у тому числі не згаданих у даній інструкції, небажаних реакцій та відчуттів, а також про зміну лабораторних показників на фоні терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиДані щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами відсутні. Слід інформувати лікаря про всі прийняті Вами лікарські препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їди. При венозно-лімфатичній недостатності – 2 таблетки на добу (за один або два прийоми): вранці, вдень та/або ввечері. Тривалість курсу лікування може становити кілька місяців (до 12 місяців). У разі повторного виникнення симптомів за рекомендацією лікаря курс лікування може бути повторений. При гострому геморої – 6 таблеток на добу: по 3 таблетки вранці та по 3 таблетки ввечері протягом 4 днів, потім по 4 таблетки на добу: по 2 таблетки вранці та по 2 таблетки ввечері протягом наступних 3 днів. Рекомендована доза при хронічному геморої – 2 таблетки на добу.ПередозуванняДані про передозування відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим як починати приймати препарат Ангіорус рекомендується проконсультуватися з лікарем. При загостренні геморою призначення препарату Ангіорус не замінює специфічного лікування інших анальних порушень. Тривалість лікування не повинна перевищувати термінів, зазначених у розділі "Спосіб застосування та дози". У разі, якщо симптоми не зникають після рекомендованого курсу терапії, слід провести проктологічне обстеження і переглянути терапію. За наявності порушень венозного кровообігу максимальний ефект лікування забезпечується поєднанням терапії зі здоровим (збалансованим) способом життя: бажано уникати тривалого перебування на сонці, тривалого перебування на ногах, а також рекомендується зниження надлишкової маси тіла. Піші прогулянки та, у деяких випадках, носіння спеціальних панчох, які сприяють поліпшенню циркуляції крові. Негайно зверніться до лікаря, якщо в процесі лікування Ваш стан погіршився або покращення не настало.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему