Лекарства и БАД Со скидкой
2 494,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метформіну гідрохлорид 1000 мг, мситагліптину фосфат 64,25 мг; Допоміжні речовини: повідон (К29/32) – 37,63/75,27/75,27 мг; гіпромелоза 2208 (К100М) – 320/317,6/317,6 мг; МКЦ (PH102) – 117,4/-/- мг; кремнію діоксид колоїдний – 5/7,143/7,143 мг; натрію стеарилфумарат – 20/28,57/28,57 мг; пропілгаллат – 0,6821/0,6821/1,364 мг; гіпромелоза 2910 (6 cps) - 40,16/40,16/80,31 мг; макрогол 3350 – 8,031/8,031/8,031 мг; каолін - 16,06/16,06/16,06 мг Оболонка плівкова: опадрай 20А91487 (гіпромелоза, гіпоролоза, титану діоксид, FD&C синій №2/індигокармін алюмінієвий лак, заліза оксид жовтий) - 31,15 мг; віск карнаубський – 0,04 мг. Таблетки по 1000мг +50мг., 56 штук в інд/упаковці.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаРезультати дослідження за участю здорових добровольців показали, що комбінований препарат Янумет Лонг (метформін з пролонгованим вивільненням та ситагліптин) у дозуваннях 500 мг + 50 мг та 1000 мг + 100 мг біоеквівалентний комбінації монопрепаратів ситагліптину та мет. Також було продемонстровано біоеквівалентність між прийомом 2 табл. препарату Янумет Лонг у дозуванні 500 мг + 50 мг та 1 табл. препарату Янумет Лонг у дозі 1000 мг + 100 мг. У перехресному дослідженні за участю здорових добровольців значення AUC та Cmax у плазмі крові ситагліптину та значення AUC метформіну після прийому 1 табл. досліджуваного зразка препарату ЯнуметЛонг у дозуванні 500 мг + 50 мг та після прийому 1 табл. досліджуваного зразка препарату Янумет у дозуванні 500 мг + 50 мг схожі. Після прийому 1 табл. препарату Янумет Лонг у дозуванні 500 мг + 50 мг середнє значення Cmax метформіну знижувалося на 30%, а значення медіани Tmax збільшувалося на 4 години порівняно з відповідними значеннями після прийому 1 табл. препарату Янумет у дозуванні 500 мг + 50 мг, що узгоджується з очікуваним механізмом пролонгованого (уповільненого) вивільнення метформіну, характерного для препарату Янумет Лонг. При прийомі здоровими дорослими добровольцями 2 табл. препарату Янумет Лонг у дозуванні 1000 мг + 50 мг 1 раз на добу у вечірній час з їжею протягом 7 днів. Css ситагліптину та метформіну в крові досягалася на 4-й та 5-й дні відповідно. Значення медіани Tmax ситагліптину та метформіну в рівноважному стані після прийому склало близько 3 і 8 год відповідно, у той час як значення медіани Tmax ситагліптину та метформіну після прийому 1 табл. препарату Янумет склало 3 та 3,5 год відповідно. Всмоктування. Після прийому препарату Янумет Лонг одночасно зі сніданком із високим вмістом жирів значення AUC ситагліптину не змінилося. Середнє значення Cmax знизилося на 17%, хоча значення медіани Tmax не змінилося порівняно з аналогічними параметрами прийому препарату натще. Після прийому препарату Янумет Лонг зі сніданком з високим вмістом жирів значення AUC метформіну збільшилося на 62%, значення Cmax метформіну знизилося на 9%, а значення медіани Tmax метформіну збільшилося на 2 години порівняно з аналогічними параметрами при прийомі препарату натще. Метформін. Абсолютна біодоступність метформіну при прийомі натще в дозі 500 мг становить приблизно 50-60%. Результати досліджень одноразового перорального прийому метформіну у дозах від 500 до 1500 мг та від 850 до 2550 мг свідчать про відсутність дозопропорційності при збільшенні дози, що скоріше обумовлено зниженим всмоктуванням, а не прискореним виведенням. Одночасний прийом препарату з їжею знижує швидкість і кількість метформіну, що підсмоктується, що підтверджується зниженням середнього значення Cmax приблизно на 40%, зниженням значення AUC на 25%, а також 35-хвилинною затримкою в досягненні Tmax після одноразового прийому метформіну в дозі 850 мг одночасно з їжею порівняно зі значеннями цих параметрів після прийому аналогічної дози метформіну натще.Клінічна значущість зниження значень фармакокінетичних параметрів не встановлена. Прийом монопрепарату метформіну з уповільненим вивільненням одночасно з їжею з низьким вмістом жиру та високим вмістом жиру збільшував системну експозицію метформіну (виміряно за значенням AUC) приблизно на 38 і 73% відповідно порівняно з відповідним значенням даного параметра прийому препарату натще. Прийом будь-якої їжі, незалежно від вмісту жиру в ній, збільшував значення Tmax метформіну приблизно на 3 год, в той час як значення Cmax не змінювалося. Ситагліптин. Абсолютна біодоступність ситагліптину становить близько 87%. Прийом ситагліптину одночасно з жирною їжею не впливає на фармакокінетику ситагліптину. Розподіл. Метформін. Здається, Vd метформіну після одноразового прийому внутрішньо в дозі 850 мг становив у середньому (654±358) л. Метформін лише дуже незначною мірою зв'язується з білками плазми крові, на відміну від похідних сульфонілсечовини, які більш ніж на 90% зв'язуються з білками плазми. Показник проникнення метформіну в еритроцити швидше за все залежить від часу. При застосуванні таблеток метформіну в рекомендованих дозах та режимах плазмові концентрації Css (зазвичай <1 мкг/мл) досягаються приблизно протягом 24-48 годин. За даними контрольованих клінічних досліджень, плазмові Cmax метформіну не перевищували 5 мкг/мл навіть після прийому максимальних доз препарату . Ситагліптин. Середній Vss після одноразового внутрішньовенного введення ситагліптину в дозі 100 мг у здорових добровольців становив приблизно 198 л. Фракція оборотно ситагліптину, що зв'язується з білками плазми, відносно невелика (38%). Метаболізм. Метформін. Проведені дослідження з одноразовим внутрішньовенним введенням метформіну здоровим добровольцям показали, що метформін виводиться у незміненому вигляді нирками, не піддається метаболізму в печінці (в організмі у людей метаболіти не були виявлені) і не виділяється з жовчю через кишечник. Ситагліптин. Приблизно 79% ситагліптину в основному виводиться у незміненому вигляді нирками; метаболічна трансформація препарату мінімальна. Після прийому 14С міченого ситагліптину внутрішньо приблизно 16% прийнятої радіоактивної дози виводилося у вигляді метаболітів ситагліптину. Були визначені слідові концентрації 6 метаболітів ситагліптину, що не впливають на інгібуючу активність ситагліптину щодо ДПП-4 плазми. У дослідженнях in vitro було показано, що основним ізоферментом, відповідальним за обмежений метаболізм ситагліптину, є ізофермент CYP3A4 за певної участі ізоферменту CYP2C8. Виведення. Метформін. Нирковий кліренс метформіну перевищує Cl креатиніну приблизно в 3,5 рази, що вказує на канальцеву секрецію як на основний шлях виведення метформіну. Після перорального прийому метформіну близько 90% всмоктався препарату виводиться нирками протягом перших 24 год, при цьому значення T1/2 з плазми крові становить близько 6,2 год. T1/2 з цільної крові становить близько 17,6 год, що свідчить можливу участь еритроцитарної маси як компартмент розподілу. Ситагліптин. Після прийому внутрішньо 14С міченого ситагліптину здоровими добровольцями приблизно 100% прийнятої радіоактивної дози виводилося протягом 1 тиж, через кишечник – 13% та нирками – 87%. Кінцевий T1/2 ситагліптину при прийомі внутрішньо в дозі 100 мг становив близько 12,4 год, нирковий кліренс - близько 350 мл/хв. Виведення ситагліптину здійснюється переважно шляхом ниркової екскреції за допомогою механізму активної канальцевої секреції. Ситагліптин є субстратом для транспортера органічних аніонів типу 3 людини (hOAT-3), що бере участь у процесі виведення ситагліптину нирками. Клінічна значимість участі hOAT-3 у транспорті ситагліптину не встановлена. Ситагліптин також є субстратом для P-gp, який також може бути залучений до ниркової екскреції ситагліптину, проте інгібітор P-gp циклоспорин не знижує нирковий кліренс ситагліптину.ФармакодинамікаПрепарат Янумет Лонг є комбінацією двох гіпоглікемічних засобів - ситагліптину, інгібітору ферменту ДПП-4, і метформіну, представника класу бігуанідів - з взаємодоповнюючим (комплементарним) механізмом дії, призначеним для поліпшення контролю глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Препарат Янумет Лонг містить метформін з пролонгованим вивільненням та ситагліптин. Метформін. Метформін є гіпоглікемічним засобом, що підвищує толерантність до глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, знижуючи базальну та постпрандіальну концентрацію глюкози у плазмі крові. Фармакологічні механізми дії метформіну відрізняються від таких для пероральних гіпоглікемічних препаратів інших класів. Метформін знижує синтез глюкози в печінці, всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну шляхом посилення периферичного захоплення та утилізації глюкози. На відміну від похідних сульфонілсечовини, метформін не викликає гіпоглікемію ні у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, ні у здорових людей (за винятком деяких обставин і не викликає гіперінсулінемію. Під час лікування метформіном секреція інсуліну не змінюється,при цьому концентрація інсуліну натще і добове значення концентрації інсуліну в плазмі зазвичай можуть знижуватися. Ситагліптин. Ситагліптин є активним при пероральному прийомі, сильним високоселективним інгібітором ферменту ДПП-4, призначеним для лікування цукрового діабету типу 2. Фармакологічні ефекти препаратів класу інгібіторів ДПП-4 обумовлені активацією інкретинів. Інгібуючи фермент ДПП-4, ситагліптин підвищує концентрацію двох відомих активних гормонів сімейства інкретинів: ГПП-1 та ГІП. Інкретини є частиною внутрішньої фізіологічної системи регулювання гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози крові ГПП-1 та ГІП сприяють збільшенню синтезу та секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. ГПП-1 також пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози, знижуючи таким чином синтез глюкози в печінці (глюконеогенез).Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, що стимулюють секрецію інсуліну, у т.ч. і при низьких концентраціях глюкози крові, що може призвести до розвитку сульфоніндукованої гіпоглікемії не лише у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2, а й у здорових людей. Як потужний і високоселективний інгібітор ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глю аналогів.і при низьких концентраціях глюкози крові, що може призвести до розвитку сульфоніндукованої гіпоглікемії не лише у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2, а й у здорових людей. Як потужний і високоселективний інгібітор ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глю аналогів.і при низьких концентраціях глюкози крові, що може призвести до розвитку сульфоніндукованої гіпоглікемії не лише у пацієнтів із цукровим діабетом типу 2, а й у здорових людей. Як потужний і високоселективний інгібітор ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глю аналогів.Як потужний і високоселективний інгібітор ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глю аналогів.Як потужний і високоселективний інгібітор ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-γ), інгібіторів альфа-глю аналогів.інгібіторів альфа-глюкозидази та аналогів аміліну.інгібіторів альфа-глюкозидази та аналогів аміліну. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 пероральний прийом однієї дози ситагліптину призводить до придушення активності ферменту ДПП-4 на 24 год, що супроводжується дво-триразовим збільшенням концентрації циркулюючих активних гормонів ГПП-1 та ГІП, збільшенням концентрацій інсуліну та С-пептиду в плазмі крові , зниженням концентрації глюкагону та концентрації глюкози натще, а також зменшенням амплітуди коливань концентрації глюкози після перорального навантаження глюкозою або після їди. У клінічних дослідженнях III фази тривалістю 18 та 24 тижнів лікування ситагліптином у дозі 100 мг/добу у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 значно покращувало функцію бета-клітин підшлункової залози, про що свідчили відповідні зміни кількох маркерів, таких як HOMA-β (оцінка HOMA-β). активності бета-клітин підшлункової залози), відношення проінсулін/інсулін та оцінка реакції бета-клітин підшлункової залози за даними результатів глюкозотолерантного тесту. За даними клінічних досліджень II фази, ефективність глікемічного контролю при прийомі ситагліптину в дозі 50 мг 2 рази на добу була порівнянною з ефективністю прийому ситагліптину в дозі 100 мг 1 раз на добу. У рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому чотириперіодному перехресному дводенному дослідженні за участю дорослих здорових добровольців вивчали вплив комбінації ситагліптину та метформіну порівняно з монотерапією ситагліптином або монотерапією метформіном, або плацебо на зміну плазмових концентрацій. Середньозважене значення наростаючої концентрації активного гормону ГПП-1 протягом 4 годин після їди збільшилося приблизно в 2 рази після прийому тільки ситагліптину або тільки метформіну порівняно з плацебо. Одночасне застосування ситагліптину та метформіну забезпечувало підсумовування ефекту приблизно з 4-кратним збільшенням концентрації активного гормону ГПП-1 порівняно з плацебо.Прийом тільки ситагліптину супроводжувався збільшенням концентрації активного гормону ГПП-1 внаслідок інгібування ферменту ДПП-4, у той час як прийом тільки метформіну супроводжувався симетричним збільшенням концентрації активного і загального гормону ГПП-1. Отримані дані відповідають різним механізмам дії ситагліптину та метформіну, що відповідають за збільшення концентрації активного гормону ГПП-1. Результати цього дослідження також показали, що саме сітагліптин, а не метформін збільшує концентрацію активного гормону ГІП.відповідальним збільшення концентрації активного гормону ГПП-1. Результати цього дослідження також показали, що саме сітагліптин, а не метформін збільшує концентрацію активного гормону ГІП.відповідальним збільшення концентрації активного гормону ГПП-1. Результати цього дослідження також показали, що саме сітагліптин, а не метформін збільшує концентрацію активного гормону ГІП. У дослідженнях за участю здорових добровольців прийом ситагліптину не супроводжувався зниженням концентрації глюкози в крові та не викликав гіпоглікемію. Це дозволяє припускати, що інсулінотропний та глюкагонсупресивний ефект препарату є глюкозозалежними. Вплив на артеріальний тиск. У рандомізованому плацебо-контрольованому перехресному дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією одночасний прийом гіпотензивних препаратів (одного або більше з наступних: інгібітори АПФ, АРА II, БКК, бета-адреноблокатори, діуретики) з ситагліптином загалом добре переносився. У даній категорії пацієнтів ситагліптин продемонстрував незначну гіпотензивну дію: у дозі 100 мг на добу ситагліптин знижував середньодобове амбулаторне значення сАД приблизно на 2 мм рт.ст. порівняно із групою плацебо. Подібні зміни не спостерігалися у пацієнтів із нормальним АТ. Вплив на електрофізіологію серця. У рандомізованому плацебо-контрольованому перехресному дослідженні здорові добровольці приймали внутрішньо ситагліптин одноразово в дозі 100, 800 мг (8-кратне перевищення рекомендованої дози) та плацебо. Після прийому рекомендованої дози (100 мг) не спостерігалося жодного впливу препарату на тривалість інтервалу QTc ні в момент його Cmax у плазмі, ні в інших точках оцінки протягом усього дослідження. Після прийому 800 мг максимальне збільшення скоригованого по плацебо середньої зміни тривалості інтервалу QTc через 3 години після прийому препарату порівняно з початковим значенням склало 8 мсек. Подібне незначне збільшення оцінили як клінічно незначне.Після прийому 800 мг значення Cmax ситагліптину в плазмі крові приблизно в 11 разів перевищувало відповідне значення після прийому дози 100 мг. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні ситагліптину в дозі 100 або 200 мг на добу не було виявлено значних змін тривалості інтервалу QTс (виходячи з даних ЕКГ-досліджень, отриманих у момент очікуваної Cmax ситагліптину в плазмі крові).Показання до застосуванняСтартова терапія у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 для поліпшення контролю глікемії, коли дотримання дієти та режиму фізичних навантажень не дозволяє досягти адекватного контролю глікемії; Доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для покращення контролю глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які не досягли адекватного глікемічного контролю на тлі монотерапії метформіном або ситагліптином, або пацієнтів, які вже приймають комбінацію монопрепаратів ситагліптину та метформіну; Доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, у комбінації з похідними сульфонілсечовини (потрійна комбінована терапія: метформін + сітагліптин + похідне сульфонілсечовини); Доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, у комбінації з агоністами PPAR-γ (тіазолідиндіонами); Доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, у комбінації з інсуліном як для покращення контролю глікемії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ситагліптину, метформіну або будь-якого з компонентів препарату; захворювання нирок або зниження функції нирок (при концентрації креатиніну сироватки ≥1,5 мг/дл (у чоловіків) та ≥1,4 мг/дл (у жінок) або зниження Cl креатиніну (<60 мл/хв), у т.ч. · внаслідок серцево-судинного колапсу (шоку), гострого інфаркту міокарда та септицемії; гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як дегідратація (блювання, діарея), гарячка, тяжкі інфекційні захворювання; стани гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання); застосування менш ніж за 48 годин до та протягом 48 годин після проведення рентгенологічних досліджень з внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних речовин; гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз (з комою або без неї); клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії, такі як серцева або дихальна недостатність; гострий інфаркт міокарда; печінкова недостатність; порушення функції печінки; хронічний алкоголізм; гостре отруєння алкоголем; цукровий діабет типу 1; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяДіарея, нудота, блювання, біль у животі.Взаємодія з лікарськими засобамиМетформін та ситагліптин. Одночасний багаторазовий прийом метформіну (1000 мг 2 рази на добу) та ситагліптину (50 мг 2 рази на добу) у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 не супроводжувався значними змінами фармакокінетичних параметрів ситагліптину та метформіну. Дослідження впливу міжлікарської взаємодії на фармакокінетичні параметри препарату Янумет Лонг не проводилися, однак є достатня кількість подібних досліджень щодо кожного з компонентів препарату, ситагліптину та метформіну. Метформін. Глібенкламід. У дослідженні міжлікарської взаємодії одноразових доз метформіну та глібенкламіду у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 не спостерігалося жодних змін фармакокінетичних та фармакодинамічних параметрів метформіну. Зниження значень AUC та Cmax Глібенкламіду було високоваріабельним. Недостатня інформація (одноразовий прийом) і невідповідність концентрації в крові глибенкламіду фармакодинамічним ефектам ставлять під питання клінічну значимість цієї взаємодії. Фуросемід. У дослідженні міжлікарської взаємодії прийому одноразових доз метформіну і фуросеміду у здорових добровольців спостерігалися зміни фармакокінетичних параметрів обох препаратів. Фуросемід збільшував значення Cmax метформіну в плазмі та цільної крові на 22%, значення AUC метформіну у цільній крові на 15% без значної зміни ниркового кліренсу метформіну. При одночасному прийомі метформіну та фуросеміду значення Cmax та AUC фуросеміду знизилися на 31 та 12% відповідно в порівнянні з прийомом тільки фуросеміду, а T1/2 зменшився на 32% без значної зміни ниркового кліренсу фуросеміду. Немає інформації про міжлікарську взаємодію метформіну та фуросеміду при тривалому одночасному застосуванні. Ніфедіпін. Дослідження міжлікарської взаємодії ніфедипіну та метформіну при прийомі одноразових доз за участю здорових добровольців виявило збільшення значень Cmax та AUC метформіну в плазмі на 20 та 9% відповідно, а також збільшення кількості метформіну, що виділяється нирками. Значення Tmax та T1/2 метформіну не змінилися. Ніфедипін збільшує всмоктування метформіну. Вплив метформіну на фармакокінетику ніфедипіну мінімальний. Катіонні препарати. Катіонні препарати (в т.ч. амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприм і ванкоміцин), що виділяються шляхом канальцевої секреції, теоретично можуть вступити у взаємодію з метформіном, оскільки виводяться за допомогою загальної . Подібна взаємодія між метформіном та циметидином спостерігалася при одночасному пероральному прийомі метформіну та циметидину у здорових добровольців у дослідженнях взаємодії при прийомі одноразових та багаторазових доз, у яких значення Cmax та AUCметформіну у плазмі та цільній крові збільшувалися на 60 та 40% відповідно. У дослідженні одноразових доз T1/2 метформіну не змінювався. Метформін не впливав на фармакокінетику циметидину.І хоча зазначені міжлікарські взаємодії мають теоретичне значення (за винятком циметидину), рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом та корекція дози препарату Янумет Лонг та/або вищевказаних катіонних препаратів, екскретованих проксимальними відділами ниркових канальців у випадках їх одночасного застосування. Інші. Деякі препарати мають гіперглікемічний потенціал і можуть знижувати глікемічний контроль. До них відносяться тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, БКК та ізоніазид. При призначенні перелічених препаратів пацієнту, який отримує терапію препаратом Янумет Лонг, рекомендується ретельне спостереження за параметрами глікемічного контролю. У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців при одночасному прийомі одноразових доз метформіну та пропранололу або метформіну та ібупрофену не спостерігалися зміни фармакокінетичних параметрів цих препаратів. Метформін незначно зв'язується з білками плазми, тому міжлікарські взаємодії метформіну з препаратами, що активно зв'язуються з білками плазми (саліцилати, сульфаніламіди, хлорамфенікол і пробенецид), малоймовірні в порівнянні з похідними сульфонілсечовини, які також активно зв'язуються. Ситагліптин. За даними дослідження з вивчення взаємодії з іншими ЛЗ, ситагліптин не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: метформін, росиглітазон, глібенкламід, симвастатин, варфарин, пероральні контрацептиви. На підставі цих даних можна вважати, що ситагліптин не інгібує ізоферменти CYP3A4, CYP2C8 або CYP2C9. Дані in vitro свідчать, що сітагліптин також не пригнічує ізоферменти CYP2D6, CYP1А2, CYP2С19 і не індукує ізофермент СYP3А4. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, супутня терапія не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику ситагліптину. У дослідженні оцінювали ряд препаратів, що найчастіше застосовують пацієнти з цукровим діабетом типу 2, в т.ч. гіпохолестеринемічні препарати (в т.ч. статини, фібрати, езетіміб), антиагреганти (в т.ч.клопідогрел), гіпотензивні препарати (в т.ч. інгібітори АПФ, АРА II, бета-адреноблокатори, БКК, гідрохлортіазид), анальгетики та НПЗП (в т.ч. напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепресанти (в т.ч.бупропіон, флуоксетин, сертралін), антигістамінні (в т.ч. цетиризин), інгібітори протонної помпи (в т.ч. омепразол, лансопразол) ) та препарати для лікування еректильної дисфункції (в т.ч. силденафіл). Відзначалося незначне збільшення значення AUC (на 11%), а також значення середньої Cmax (на 18%) дигоксину при одночасному застосуванні із ситагліптином. Це збільшення не вважалося клінічно значущим. При одночасному застосуванні дигоксину та ситагліптину рекомендується спостереження за пацієнтом. Відзначалося збільшення значень AUC та Cmax ситагліптину приблизно на 29 і 68% відповідно при одночасному одноразовому прийомі внутрішньо ситагліптину в дозі 100 мг та циклоспорину (сильного інгібітору P-gp) у дозі 600 мг. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів ситагліптину не вважалися клінічно значущими.Спосіб застосування та дозиПриймати по 2 таблетки одночасно 1 раз на добу. Для забезпечення пролонгованого вивільнення метформіну перед проковтуванням таблетки не слід ділити, розламувати, роздавлювати або розжовувати. Дозу препарату слід підвищувати поступово, щоб зменшити небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, зумовлені дією метформіну. Початкова доза препарату залежить від поточної гіпоглікемічної терапії. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з неадекватним глікемічним контролем на фоні дотримання дієти та режиму фізичних навантажень рекомендована стартова доза становить 500 мг метформіну +50 мг сітагліптину 2 рази на добу. Згодом дозу можна збільшити до 1000 мг метформіну +50 мг ситагліптину 2 рази на добу. Стартова доза препарату у формі таблеток з пролонгованим вивільненням повинна бути еквівалентною 1000 мг метформіну та 100 мг ситагліптину. У пацієнтів, які приймають препарат у зазначеній вище дозі та не досягли адекватного контролю глікемії, можливе поступове (з метою зменшення кількості небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зумовлених дією метформіну) збільшення дози препарату аж до максимальної рекомендованої добової дози метформіну 2000 мг. У пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на монотерапії метформіном, початкова доза препарату, що рекомендується, повинна бути еквівалентна 100 мг ситагліптину і прийнятій дозі метформіну. У пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на монотерапії ситагліптином, початкова доза, що рекомендується, становить 500 мг метформіну +50 мг ситагліптину 2 рази на добу. Надалі доза може бути збільшена до 1000 мг метформіну +50 мг ситагліптину 2 рази на добу. Рекомендована початкова доза препарату у формі таблеток з пролонгованим вивільненням повинна бути еквівалентною 1000 мг метформіну та 100 мг ситагліптину. Доза метформіну може бути змінена для досягнення адекватного контролю глікемії. Слід враховувати, що зниження кількості небажаних реакцій із боку ШКТ, зумовлених дією метформіну, дозу метформіну необхідно збільшувати поступово. Пацієнтам з нирковою недостатністю, які приймають скориговану через дане захворювання дозу ситагліптину в монотерапії, лікування препаратом протипоказано. У пацієнтів, які приймають комбінацію препаратів ситагліптин і метформін, при переході з комбінованої терапії ситагліптином і метформіном початкова доза препарату може бути еквівалентна дозам ситагліптину і метформіну. У пацієнтів, які приймають два з перерахованих трьох гіпоглікемічних препаратів (ситагліптин, метформін або похідні сульфонілсечовини), початкова доза препарату повинна забезпечити рекомендовану добову добову дозу ситагліптину 100 мг. При визначенні стартової дози метформіну слід враховувати рівень глікемічного контролю та поточну (якщо пацієнт приймає метформін) дозу метформіну. Також слід враховувати, що для зниження кількості небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зумовлених дією метформіну, дозу метформіну необхідно збільшувати поступово. Пацієнтам, які приймають або починають приймати похідне сульфонілсечовини, може знадобитися зменшення дози похідного сульфонілсечовини для зниження ризику розвитку сульфоніліндукованої гіпоглікемії. У пацієнтів, які приймають два з перерахованих трьох гіпоглікемічних препаратів (ситагліптин, метформін або агоністи PPARγ-рецепторів (тіазолідиндіони), початкова доза препарату повинна відповідати добовій дозі ситагліптину 100 мг. При визначенні стартової дози метформіну слід враховувати рівень глікем метформін) дозу метформіну Також слід враховувати, що для зниження кількості небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зумовлених дією метформіну, дозу необхідно збільшувати поступово. У пацієнтів, які приймають два з перерахованих трьох гіпоглікемічних препаратів (ситагліптин, метформін та інсулін), початкова доза препарату повинна відповідати добовій дозі ситагліптину 100 мг. При визначенні стартової дози метформіну слід враховувати рівень глікемічного контролю та поточну (якщо пацієнт приймає метформін) дозу метформіну. Також слід враховувати, що для зниження кількості небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зумовлених дією метформіну, дозу метформіну необхідно збільшувати поступово. Пацієнтам, які отримують або починають отримувати інсулінотерапію, може знадобитися зменшення дози інсуліну для зниження ризику інсулін-індукованої гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкипанкреатит. Були отримані повідомлення про випадки розвитку гострого панкреатиту, включаючи геморагічний або некротичний зі смертельним наслідком і без нього, у пацієнтів, які приймають ситагліптин. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: стійкі, сильні біль у животі. Клінічні прояви панкреатиту зникали після припинення прийому сітагліптину. У разі підозри на панкреатит необхідно припинити прийом препарату та інших потенційно небезпечних лікарських засобів. Моніторинг функції нирок. Метформін та ситагліптин виводяться переважно нирками. Ризик накопичення метформіну та розвитку лактацидозу зростає пропорційно до ступеня порушення функції нирок, тому препарат не слід призначати пацієнтам з концентрацією креатиніну в сироватці крові вище верхньої вікової межі норми. У пацієнтів похилого віку через вікове зниження функції нирок для досягнення адекватного глікемічного контролю слід застосовувати мінімальну дозу препарату. У пацієнтів похилого віку, особливо у віці старше 80 років, проводять регулярний моніторинг функції нирок. Перед початком лікування препаратом, а також не рідше 1 разу на рік після початку лікування слід підтверджувати нормальну функцію нирок за допомогою належних аналізів. У пацієнтів з ризиком розвитку ниркової дисфункції контроль функції нирок слід проводити частіше,а при виявленні симптомів дисфункції нирок прийом препарату слід припинити. Розвиток гіпоглікемії при одночасному застосуванні з похідними сул'фонілсечовини або інсуліном. Як і у разі прийому інших гіпоглікемічних засобів, гіпоглікемія спостерігалася при одночасному застосуванні ситагліптину та метформіну в комбінації з інсуліном або похідними судьфонілсечовини. Для зниження ризику розвитку гіпоглікемії, індукованої прийомом проізводних сульфонілсечовини або інсуліну, можливе зниження дози похідної сульфонілсечовини або інсуліну. Розвиток гіпоглікемії при одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини або інсуліном. У клінічних дослідженнях ситагліптину як в монотерапії, так і в комбінації з препаратами, що не призводять до розвитку гіпоглікемії (тобто метформіном або агоністами PPARγ - тіазолідиндіонами), частота розвитку гіпоглікемії у пацієнтів, які приймали ситагліптин, була близька до частоти у пацієнтів, плацебо. Як і у разі прийому інших гіпоглікемічних засобів, гіпоглікемія спостерігалася при одночасному застосуванні ситагліптину в комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини. Для зниження ризику розвитку гіпоглікемії, індукованої прийомом похідних сульфонілсечовини або інсуліну, можливе зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну. Реакція гіперчутливості. Під час постреєстраційного моніторингу застосування ситагліптину, що входить до складу препарату, було отримано повідомлення про серйозні реакції гіперчутливості. Дані реакції включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, ексфоліативні захворювання шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. Оскільки ці дані отримані добровільно від популяції невизначеного розміру, зазвичай, неможливо достовірно визначити частоту і причинно-наслідковий зв'язок даних небажаних реакцій з терапією. Зазначені реакції виникали протягом перших 3 місяців від початку терапії ситагліптином, деякі спостерігалися після прийому першої дози препарату. Якщо виникла підозра на розвиток реакції гіперчутливості, слід припинити прийом препарату,оцінити інші можливі причини розвитку небажаної реакції та призначити іншу гіпоглікемічну терапію. Метформін. Лактацидоз - рідкісне, але серйозне метаболічне ускладнення, яке може розвинутись внаслідок накопичення метформіну під час лікування препаратом, і у разі виникнення летальність досягає приблизно 50%. Розвиток лактацидозу може також відбуватися на тлі деяких патофізіологічних захворювань, зокрема цукрового діабету або будь-якого іншого патологічного стану, що супроводжується вираженою гіпоперфузією та гіпоксемією тканин та органів. Для лактацидозу характерні підвищена концентрація лактату в крові (>5 ммоль/л), зниження рівня pH крові, електролітні порушення з наростанням аніонного інтервалу, збільшення співвідношення лактат/піруват. Якщо причиною розвитку лактацидозу є метформін, значення його концентрації у плазмі зазвичай становить >5 мкг/мл. За наявними даними частота розвитку лактацидозу при терапії метформіном є дуже низькою (приблизно 0.03 випадки на 1000 пацієнто-років, з частотою летальних наслідків близько 0.015 випадків на 1000 пацієнто-років). За 20 000 пацієнто-років терапії метформіном у рамках клінічних досліджень не було зареєстровано жодного випадку розвитку лактацидозу. Відомі випадки були виявлені переважно у пацієнтів з цукровим діабетом з вираженою нирковою недостатністю, включаючи виражену патологію нирок та гіпоперфузію нирок, часто у поєднанні з супутніми множинними соматичними/хірургічними захворюваннями та поліпрагмазією. Ризик розвитку лактацидозу значно підвищений у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, що потребує медикаментозної корекції,особливо при нестабільній або гострій застійній серцевій недостатності з ризиком розвитку гіпоперфузії та гіпоксемії. Ризик розвитку лактацидозу зростає пропорційно до ступеня порушення функції нирок та віку пацієнта, тому регулярний моніторинг ниркової функції у пацієнтів, які приймають метформін, а також застосування мінімальної ефективної дози метформіну допомагають значною мірою знизити ризик розвитку лактацидозу. Зокрема, ретельний моніторинг ниркової функції необхідний при лікуванні літніх пацієнтів, а пацієнтам старше 80 років терапію метформіном слід розпочинати лише після підтвердження адекватної функції нирок за результатами оцінки КК, оскільки ці пацієнти більш схильні до ризику розвитку лактацидозу. Крім того, при будь-якому стані, що супроводжується розвитком гіпоксемії, дегідратації або сепсису,Прийом метформіну слід негайно припинити. Оскільки при порушеній функції печінки виведення лактату значно знижується, зазвичай слід уникати призначення метформіну пацієнтам з клінічними або лабораторними ознаками захворювання печінки. Пацієнта необхідно попередити, що під час терапії метформіном слід обмежити прийом алкоголю (одноразовий або постійний), оскільки етанол посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Крім того, слід тимчасово припинити терапію метформіном на період проведення внутрішньосудинних рентгеноконтрастних досліджень та хірургічних втручань.Пацієнта необхідно попередити, що під час терапії метформіном слід обмежити прийом алкоголю (одноразовий або постійний), оскільки етанол посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Крім того, слід тимчасово припинити терапію метформіном на період проведення внутрішньосудинних рентгеноконтрастних досліджень та хірургічних втручань.Пацієнта необхідно попередити, що під час терапії метформіном слід обмежити прийом алкоголю (одноразовий або постійний), оскільки етанол посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Крім того, слід тимчасово припинити терапію метформіном на період проведення внутрішньосудинних рентгеноконтрастних досліджень та хірургічних втручань. Початок лактацидозу часто важко виявити, і він супроводжується лише неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгії, респіраторний дистрес-синдром, підвищена сонливість та неспецифічні абдомінальні симптоми. З посиленням перебігу лактацидозу до вищезазначених симптомів можуть приєднатися гіпотермія, гіпотензія і резистентна брадіаритмія. Лікар та пацієнт повинні знати про серйозність цих симптомів, і пацієнту слід негайно поінформувати лікаря про їхню появу. Терапію метформіном слід припинити до прояснення ситуації. Рекомендується визначати плазмові концентрації електролітів, кетонів, глюкози крові, а також (за показаннями) значення pH крові, концентрацію лактату, концентрацію метформіну в крові. На початкових етапах лікування поява симптомів з боку шлунково-кишкового тракту пов'язана з прийомом метформіну,у той час як після стабілізації стану пацієнта на будь-якій дозі метформіну поява симптомів з боку шлунково-кишкового тракту малоймовірна. Пізніше прояв таких симптомів може свідчити про лактацидоз, що розвивається, або інше серйозне захворювання. Якщо на фоні лікування метформіном концентрація лактату натще в плазмі венозної крові перевищує ВГН, залишаючись не вище 5 ммоль/л, це не патогномонічно для лактацидозу, що розвивається, і може бути обумовлено такими станами, як погано контрольований цукровий діабет або ожиріння, або надмірною фіз технічною похибкою виміру. У будь-якого пацієнта з цукровим діабетом та метаболічним ацидозом за відсутності симптомів кетоацидозу (кетонурії та кетонемії) існує ризик розвитку лактацидозу. Лактацидоз – стан, що потребує надання невідкладної допомоги в умовах медичного закладу. У пацієнта з лактацидозом, який приймає метформін, слід негайно припинити терапію препаратом та негайно провести необхідні заходи підтримуючої терапії. Оскільки метформін деталізується зі швидкістю до 170 мл/хв в умовах хорошої гемодинаміки, для корекції ацидозу і виведення метформіну, що накопичився, рекомендується негайне проведення гемодіалізу. Перелічені заходи часто призводять до швидкого зникнення всіх симптомів лактацидозу та відновлення стану пацієнта. Гіпоглікемія. У звичайних умовах при монотерапії метформіном гіпоглікемія не розвивається, проте її розвиток можливий на фоні голодування, після значного фізичного навантаження без подальшої компенсації витрачених калорій або при одночасному прийомі інших гіпоглікемічних препаратів (таких як похідні сульфонілсечовини та інсуліну) або алкоголю. Особливо ризику гіпоглікемії схильні літні, ослаблені або виснажені пацієнти, пацієнти з наднирковою або гіпофізарною недостатністю або пацієнти, які зловживають алкоголем. Гіпоглікемію важко визначити у літніх пацієнтів та пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори. Супутня терапія. Супутню фармакотерапію, яка може призводити до виражених гемодинамічних змін або впливати на функцію нирок та розподіл метформіну, наприклад, катіонні препарати, що виводяться з організму шляхом ниркової канальцевої секреції, слід призначати з обережністю. Радіологічні дослідження з внутрішньосудинним введенням йодовмісних контрастних препаратів (наприклад, внутрішньовенна урографія, внутрішньовенна холангіографія, ангіографія, КТ з внутрішньовенним введенням контрастних речовин). Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може спричинити гостре порушення функції нирок і пов'язане з розвитком лактацидозу у пацієнтів, які приймали метформін. Тому пацієнти, яким заплановано подібне дослідження, повинні тимчасово припинити прийом препарату не менше ніж за 48 годин до та протягом 48 годин після дослідження. Відновлення терапії допустиме лише після підтвердження нормальної функції нирок. Гіпоксичні стани. Судинний колапс (шок) будь-якої етіології, гостра застійна серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда та інші стани, що супроводжуються розвитком гіпоксемії, пов'язані з розвитком лактацидозу та можуть спричинити перевагу азотемії. Якщо перелічені стани розвиваються у пацієнта на фоні терапії комбінацією метформін+ситагліптин, прийом препарату слід негайно припинити. Хірургічні втручання. Застосування препарату слід припинити на час проведення будь-якого хірургічного втручання (за винятком незначних маніпуляцій, що не потребують обмежень питного режиму та голоду) та аж до відновлення звичайного режиму їди, за умови підтвердження нормальної функції нирок. Вживання алкоголю. Етанол посилює вплив метформіну на метаболізм лактату. Пацієнта слід попередити про небезпеку зловживання алкоголем (одноразового чи багаторазового споживання) під час лікування препаратом. Порушення функції печінки. Оскільки відомі випадки розвитку лактацидозу у пацієнтів з порушеною функцією печінки, не рекомендується застосування препарату пацієнтам із клінічними або лабораторними ознаками захворювання печінки. Концентрація ціанокобаламіну (вітаміну B12) у плазмі крові. У контрольованих клінічних дослідженнях метформіну тривалістю 29 тижнів спостерігалося зниження нормальної концентрації ціанокобаламіну (вітаміну В12) у сироватці крові до субнормальних значень без клінічних проявів приблизно у 7% пацієнтів. Подібне зниження, можливо, обумовлене виборчим порушенням всмоктування вітаміну В12 (а саме, порушенням формування комплексу з внутрішнім фактором Касла, так званого складного внутрішнього комплексу, необхідного для всмоктування вітаміну В12), дуже рідко супроводжується розвитком анемії та легко коригується скасуванням метформіну або додатковим прийомом О 12. При терапії препаратом рекомендується щорічно проводити перевірку гематологічних параметрів крові, і будь-які відхилення, що виникли, повинні бути адекватно вивчені і скориговані. Пацієнтам,схильним до розвитку дефіциту вітаміну В12 (внаслідок зниженого споживання чи всмоктування вітаміну В12 чи кальцію), рекомендується визначати плазмову концентрацію вітаміну В12 з інтервалами 2-3 роки. Зміна клінічного статусу у пацієнтів з раніше адекватно контрольованим цукровим діабетом 2 типу. При появі лабораторних відхилень або клінічних симптомів захворювання (особливо будь-якого не піддається чіткої ідентифікації стану) у пацієнта з раніше адекватно контрольованим цукровим діабетом 2 типу на фоні терапії препаратом слід негайно переконатися у відсутності ознак кетоацидозу або лактацидозу. Оцінка стану пацієнта повинна включати аналізи плазми крові на електроліти та кетони, концентрацію глюкози в крові, а також (але показанням) значення pH крові, концентрації лактату, пірувату та метформіну. При розвитку ацидозу будь-якої етіології прийом препарату слід негайно припинити та вжити відповідних заходів щодо корекції ацидозу. Погіршення глікемічного контролю. У ситуаціях фізіологічного стресу (гіпертермія, травма, інфекція або хірургічне втручання) у пацієнта з раніше задовільним контролем глікемічним можлива тимчасова втрата контролю глікемії. У такі періоди допустима тимчасова заміна препарату на інсулінотерапію, а після вирішення гострої ситуації пацієнт може відновити попереднє лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та механізмами. Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, слід враховувати випадки розвитку запаморочення та сонливості, що відзначалися на фоні застосування сітагліптину. Крім того, пацієнти повинні знати про ризик розвитку гіпоглікемії при одночасному застосуванні препарату з похідними сульфонілсечовини або інсуліном.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: Дроспіренон – 3,000 мг; Етинілестрадіол - 0,030 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,170 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,400 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,600 мг, повідон К25 – 4,000 мг, магнію стеарат – 0,800 мг; Оболонка таблетки: гіпромелоза 5 сР – 1,0112 мг, макрогол 6000 – 0,2024 мг, тальк – 0,2024 мг, титану діоксид – 0,5565 мг, заліза оксид жовтий – 0,0275 мг. По 21 таблетці поміщають у блістер з алюмінієвої фольги та полівінілхлоридної плівки. 1 або 3 блістери разом з кишенькою для носіння блістера та інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з одного боку вигравіруваний шестикутник, усередині якого літери "DO".Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина® протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, наведених нижче. Якщо будь-які з цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення – нині або в анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі траїзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Виявлена придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпіду (антитіла до кардіоліпину). Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Тяжка або гостра ниркова недостатність. Виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Ярина®. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу препарату входить лактози моногідрат). Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння; дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; вади клапанів серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів). Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Спадковий ангіоневротичний набряк. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгама). Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Ярина протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Ярина, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або тератогенної дії у випадках прийому статевих гормонів через необережність у ранні терміни вагітності. У той же час наявні дані про застосування препарату Ярина® під час вагітності обмежені, що не дозволяє зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. В даний час будь-які значущі епідеміологічні дані відсутні. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина®, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина®, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини із різним впливом на кліренс препарату Ярина® При сумісному застосуванні з препаратом Ярина багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену в плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчене. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Календарна упаковка препарату Ярина містить 21 таблетку. Кожна таблетка в упаковці маркується днем тижня, коли вона повинна бути прийнята. Таблетки слід приймати внутрішньо щодня протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви починати прийом пігулок з нової упаковки необхідно навіть у разі, якщо менструалиподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Починати прийом препарату Ярина слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - у день їх видалення, з ін'єкційної форми - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярину необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблеток становило понад 12 годин, контрацептивний захист знижується. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібно для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток перевищує 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки – понад 36 годин), залежно від тижня, коли пропущена таблетка, необхідно: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій у разі порушення режиму прийому таблеток - див. рис. на упаковці. Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Ярина® Прийом препарату Ярина можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина і почекати природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Ярина без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Ярина з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно почати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Не застосовується. Препарат Ярина не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Ярина протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими захворюваннями печінки до тих пір, поки показники функції печінки не прийдуть у норму. також розділи "Протипоказання" та "Фармакологічні властивості". При порушеннях функції нирок Препарат Ярина протипоказаний жінкам з тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останнє може виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань і факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Ярина в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить починати прийом. препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення); Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому КОК. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великомасштабного проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у жінок, які приймають низькодозовані КЗК ( ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен: однобічний набряк нижньої кінцівки або набряк вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекції дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У разі сумарне значення наявних чинників ризику підвищується. У цьому випадку прийом препарату Ярина протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості викурених сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання щодо можливості прийому препарату Ярина; за наявності тривалої іммобілізації, великого хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках прийом препарату Ярина необхідно припинити (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку венозної тромбоемболії, особливо за наявності інших факторів ризику; за наявності дисліпопротеїнемії; за наявності артеріальної гіпертензії; за наявності мігрені; за наявності захворювань клапанів серця; за наявності фібриляції передсердь. Застосування будь-яких комбінованих гормональних контрацептивів збільшує ризик розвитку ВТЕ. Застосування препаратів, що містять левоноргестрел, норгестимат чи норетистерон, спричиняє найменший ризик розвитку ВТЕ. Застосування інших препаратів, таких як Ярина®, може призвести до збільшення ризику. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Ярина®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпіду антитела. Оцінюючи співвідношення ризику та користі слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломовірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією статевих гормонів або поєднанням обох факторів. У жінок,коли-небудь використовували КОК, виявляються ранні стадії раку молочної залози, ніж в жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Злоякісні пухлини можуть виявитися життєзагрозливими або призвести до смерті. Інші стани Прогестиновий компонент у препараті Ярина® є антагоністом альдостерону, що має калійзберігаючі властивості. У більшості випадків не повинно спостерігатись підвищення концентрації калію в плазмі крові. У клінічних дослідженнях у деяких пацієнток з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів концентрація калію в плазмі незначно підвищувалася під час прийому дроспіренону. Тому концентрацію калію в плазмі крові необхідно контролювати протягом першого циклу прийому препарату у пацієнток з нирковою недостатністю та при початковій концентрації калію на верхній межі норми, особливо при супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те, що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни препарату доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина можуть спостерігатися нерегулярні (ациклічні) кровотечі з піхви ("мажучі" кров'янисті виділення та/або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних менструальноподібних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить близько 3 циклів прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі менструальноподібні повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Ярина приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, при нерегулярному застосуванні препарату та відсутності двох поспіль менструальноподібних кровотеч прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Ярина необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження, виключити вагітність. Обсяг досліджень та частота контрольних оглядів повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики за умови необхідного обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Як правило, вимірюється артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, визначається індекс маси тіла, перевіряється стан молочних залоз, черевної порожнини та органів малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки (тест з Папаніколау). Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно мати на увазі, що препарат Ярина не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни у здоров'ї; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала нерухомість (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за 4 тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому упаковки і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося. Випадків несприятливого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами прийому препарату не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: Дроспіренон – 3,000 мг; Етинілестрадіол - 0,030 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,170 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,400 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,600 мг, повідон К25 – 4,000 мг, магнію стеарат – 0,800 мг; Оболонка таблетки: гіпромелоза 5 сР – 1,0112 мг, макрогол 6000 – 0,2024 мг, тальк – 0,2024 мг, титану діоксид – 0,5565 мг, заліза оксид жовтий – 0,0275 мг. По 21 таблетці поміщають у блістер з алюмінієвої фольги та полівінілхлоридної плівки. 1 або 3 блістери разом з кишенькою для носіння блістера та інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з одного боку вигравіруваний шестикутник, усередині якого літери "DO".Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина® протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, наведених нижче. Якщо будь-які з цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення – нині або в анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі траїзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Виявлена придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпіду (антитіла до кардіоліпину). Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Тяжка або гостра ниркова недостатність. Виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Ярина®. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу препарату входить лактози моногідрат). Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння; дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; вади клапанів серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів). Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Спадковий ангіоневротичний набряк. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгама). Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Ярина протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Ярина, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або тератогенної дії у випадках прийому статевих гормонів через необережність у ранні терміни вагітності. У той же час наявні дані про застосування препарату Ярина® під час вагітності обмежені, що не дозволяє зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. В даний час будь-які значущі епідеміологічні дані відсутні. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина®, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина®, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини із різним впливом на кліренс препарату Ярина® При сумісному застосуванні з препаратом Ярина багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену в плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчене. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Календарна упаковка препарату Ярина містить 21 таблетку. Кожна таблетка в упаковці маркується днем тижня, коли вона повинна бути прийнята. Таблетки слід приймати внутрішньо щодня протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви починати прийом пігулок з нової упаковки необхідно навіть у разі, якщо менструалиподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Починати прийом препарату Ярина слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - у день їх видалення, з ін'єкційної форми - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярину необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблеток становило понад 12 годин, контрацептивний захист знижується. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібно для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток перевищує 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки – понад 36 годин), залежно від тижня, коли пропущена таблетка, необхідно: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій у разі порушення режиму прийому таблеток - див. рис. на упаковці. Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Ярина® Прийом препарату Ярина можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина і почекати природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Ярина без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Ярина з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно почати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Не застосовується. Препарат Ярина не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Ярина протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими захворюваннями печінки до тих пір, поки показники функції печінки не прийдуть у норму. також розділи "Протипоказання" та "Фармакологічні властивості". При порушеннях функції нирок Препарат Ярина протипоказаний жінкам з тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останнє може виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань і факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Ярина в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить починати прийом. препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення); Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому КОК. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великомасштабного проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у жінок, які приймають низькодозовані КЗК ( ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен: однобічний набряк нижньої кінцівки або набряк вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекції дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У разі сумарне значення наявних чинників ризику підвищується. У цьому випадку прийом препарату Ярина протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості викурених сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання щодо можливості прийому препарату Ярина; за наявності тривалої іммобілізації, великого хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках прийом препарату Ярина необхідно припинити (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку венозної тромбоемболії, особливо за наявності інших факторів ризику; за наявності дисліпопротеїнемії; за наявності артеріальної гіпертензії; за наявності мігрені; за наявності захворювань клапанів серця; за наявності фібриляції передсердь. Застосування будь-яких комбінованих гормональних контрацептивів збільшує ризик розвитку ВТЕ. Застосування препаратів, що містять левоноргестрел, норгестимат чи норетистерон, спричиняє найменший ризик розвитку ВТЕ. Застосування інших препаратів, таких як Ярина®, може призвести до збільшення ризику. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Ярина®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпіду антитела. Оцінюючи співвідношення ризику та користі слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломовірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією статевих гормонів або поєднанням обох факторів. У жінок,коли-небудь використовували КОК, виявляються ранні стадії раку молочної залози, ніж в жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Злоякісні пухлини можуть виявитися життєзагрозливими або призвести до смерті. Інші стани Прогестиновий компонент у препараті Ярина® є антагоністом альдостерону, що має калійзберігаючі властивості. У більшості випадків не повинно спостерігатись підвищення концентрації калію в плазмі крові. У клінічних дослідженнях у деяких пацієнток з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів концентрація калію в плазмі незначно підвищувалася під час прийому дроспіренону. Тому концентрацію калію в плазмі крові необхідно контролювати протягом першого циклу прийому препарату у пацієнток з нирковою недостатністю та при початковій концентрації калію на верхній межі норми, особливо при супутньому прийомі калійзберігаючих препаратів. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те, що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни препарату доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина можуть спостерігатися нерегулярні (ациклічні) кровотечі з піхви ("мажучі" кров'янисті виділення та/або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних менструальноподібних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить близько 3 циклів прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі менструальноподібні повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Ярина приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, при нерегулярному застосуванні препарату та відсутності двох поспіль менструальноподібних кровотеч прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Ярина необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження, виключити вагітність. Обсяг досліджень та частота контрольних оглядів повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики за умови необхідного обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки. Як правило, вимірюється артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, визначається індекс маси тіла, перевіряється стан молочних залоз, черевної порожнини та органів малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки (тест з Папаніколау). Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно мати на увазі, що препарат Ярина не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни у здоров'ї; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала нерухомість (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за 4 тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому упаковки і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося. Випадків несприятливого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами прийому препарату не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. (активна): Діючі речовини: дроспіренон (мікронізований) 3,000 мг; етинілестрадіолу бетадекс клатрат (мікронізований) у перерахунку на етинілестрадіол 0,030 мг, кальцію левомефолат [Метафолін®] (мікронізований) 0,451 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 45,319 мг, целюлоза мікрокристалічна 24,800 мг, кроскармелоза натрію 3,200 мг, гіпролоза (5 сР) 1,600 мг, стеарат магнію 1,600 мг; Оболонка: Лак помаранчевий 2,0000 мг або (альтернативно): гіпромелоза (5 сР) 1,0112 мг, макрогол-6000 0,2024 мг, тальк 0,2024 мг, титану діоксид 0,5271 мг, барвник заліза оксид 0446 мг, барвник заліза, оксид червоний 0,0123 мг. Таблетки – 1 таб. (вітамінна): Діюча речовина: левомефолат кальцію [Метафолін®] (мікронізований) 0,451 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 48,349 мг, целюлоза мікрокристалічна 24,800 мг, кроскармелоза натрію 3,200 мг, гіпролоза (5 сР) 1,600 мг, магнію стеарат 1,600 мг; Оболонка: Лак світло-оранжевий 2,0000 мг або (альтернативно): гіпромелоза (5 сР) 1,0112 мг, макрогол-6000 0,2024 мг, тальк 0,2024 мг, титану діоксид 0,5723 мг, барвника заліза 0,0089 мг, барвник заліза оксид червоний 0,0028 мг. Набір: по 21 пігулці з комбінацією діючих речовин з 7 допоміжними вітамінними пігулками в контурну осередкову упаковку (блістер) з багатошарового матеріалу - PVC-PE-EVOH-PE-PCTFE і запечатують фольгою алюмінієвою. По 1 або 3 блістери (набору) в комплекті з блоком наклейок, що самоклеяться, для оформлення календаря прийому (у кількості 3 шт.) разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки з комбінацією діючих речовин: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, на одній стороні з тисненням "Y+" у правильному шестикутнику. Допоміжні таблетки: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, на одній стороні з тисненням "М+" у правильному шестикутнику.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДроспіренон Абсорбція При внутрішньому прийомі дроспіренон швидко і майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому максимальна концентрація (Сmах) дроспіренону в плазмі крові дорівнює 38 нг/мл, досягається через 1-2 години. Їда не впливає на біодоступність, яка коливається в діапазоні від 76 до 85%. Розподіл Дроспіренон зв'язується з альбуміном плазми крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня у вигляді вільного гормону, 95-97% речовини неспецифічно зв'язуються з альбуміном. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній обсяг розподілу, що здається, становить 3,7±1,2 л/кг. Метаболізм Після перорального прийому дроспіренон повністю метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі крові представлені кислотними формами дроспіренону. Дроспіренон також є субстратом для окисного метаболізму, що каталізується ізоферментом CYP ЗА4. Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону із плазми становить 1,5±0,2 мл/хв/кг. Виведення Концентрація дроспіренону в плазмі знижується двофазно. Друга, остаточна фаза має період напіввиведення (T1/2) близько 31 години. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується у кількостях. Його метаболіти виводяться через шлунково-кишковий тракт та нирками у співвідношенні приблизно 1,2:1,4. Період напіввиведення метаболітів дроспіренону становить приблизно 40 годин. Рівноважна концентрація Концентрація ГСПГ не впливає на показники фармакокінетики дроспіренону. При щоденному застосуванні препарату внутрішньо концентрація дроспіренону в плазмі підвищується в 2-3 рази, рівноважна концентрація досягається через 8 днів прийому препарату. При порушенні функції нирок Дослідження показали, що концентрація дроспіренону в плазмі крові жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) – 50-80 мл/хв) при досягненні рівноважного стану та у жінок з нормальною функцією нирок (КК – понад 80 мл/хв) можна порівняти. . Тим не менш, у жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК - 30-50 мл/хв) середня концентрація дроспіренону в плазмі була на 37% вищою, ніж у пацієнток з нормальною функцією нирок. Не відмічено зміни концентрації калію в плазмі при застосуванні дроспіренону. Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу, Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% порівняно зі здоровими жінками, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Таким чином, можна зробити висновок, що переносимість дроспіренону у жінок з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки У жінок з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) площа під кривою "концентрація-час" (AUC) порівнянна з відповідним показником у здорових жінок з близькими значеннями Сmах у фазі абсорбції та розподілу. Т1/2 дроспіренону у хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості виявився у 1,8 разів вищим, ніж у здорових добровольців з нормальною функцією печінки. У хворих з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості відмічено зниження кліренсу дроспіренону приблизно на 50% але порівняно з жінками з нормальною функцією печінки, при цьому не відмічено відмінностей у концентрації калію в плазмі у досліджуваних групах. При виявленні цукрового діабету та супутньому застосуванні спіронолактону (обидва стани розцінюються як фактори, що схильні до розвитку гіперкаліємії), підвищення концентрації калію в плазмі крові не встановлено. Переносність дроспіренону у жінок із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості функції печінки хороша (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика дроспіренону не вивчалася у пацієнток із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Етинілестрадіол Абсорбція Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Стах - 100 пг/мл досягається протягом 1-2 годин. Під час всмоктування та "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, внаслідок чого його біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому близько 45% при високій міжіндивідуальній варіабельності – від 20 до 65%. Одночасний прийом їжі в окремих випадках супроводжується зниженням біодоступності етинілестрадіолу на 25%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Очікуваний обсяг розподілу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається значному первинному метаболізму в кишечнику та печінці. Етинілестрадіол та його окисні метаболіти первинно кон'юговані з глюкуронідами або сульфатом. Швидкість метаболічного кліренсу етинілестрадіолу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; Перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга – 20 годин. Етинілестрадіол практично не виводиться у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Період напіввиведення метаболітів становить приблизно 24 год. Рівноважна концентрація Рівноважний стан досягається у другій половині циклу прийому препарату, коли концентрація етинілестрадіолу в плазмі крові підвищується на 40-110% порівняно із застосуванням разової дози. Етнічна приналежність Не встановлено впливу етнічної приналежності (дослідження проведено на когортах жінок європеоїдної раси та японок) на параметри фармакокінетики дроспіренону та етинілестрадіолу. Кальція левомефолат Абсорбція Після внутрішнього прийому кальцію левомефолат швидко абсорбується і включається в пул фолатів організму. Після одноразового прийому внутрішньо 0,451 мг кальцію левомефолату через 0,5-1,5 години Сmах стає на 50 нмоль/л вище за вихідну концентрацію. Розподіл Фармакокінетика фолатів має двофазний характер: визначається пул фолатів із швидким та з повільним метаболізмом. Пул зі швидким метаболізмом, ймовірно, представляють фолати, що знову надійшли в організм, що узгоджується з Т1/2 кальцію левомефолату, який становить близько 4-5 годин після його одноразового прийому внутрішньо в дозі 0,451 мг. Пул із повільним метаболізмом відображає перетворення поліглутамату фолату, Т1/2 якого становить близько 100 днів. фолати, що надходять ззовні, і фолати, що проходять кишково-печінковий цикл, забезпечують підтримку постійної концентрації L-5-метил-ТГФ в організмі. L-5-метил-ТГФ є основною формою існування фолатів в організмі, в якій вони доставляються до периферичних тканин для участі в клітинному фолатному метаболізмі. Метаболізм L-5-метил-ТГФ представляє основну фолатну форму, що транспортується в плазмі крові. При порівнянні 0,451 мг кальцію левомефолату та 0,4 мг фолієвої кислоти було встановлено подібні механізми метаболізму та інших значущих фолатів. Коферменти фолатів залучені до 3 основних сполучених циклів метаболізму в цитоплазмі клітин. Ці цикли необхідні для синтезу тимідину та пуринів, попередників дезоксирибонуклеїнової (ДНК) та рибонуклеїнової (РНК) кислот, а також для синтезу метіоніну з гомоцистеїну та перетворення серину на гліцин. Виведення L-5-метил-ТГФ виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, а також через кишечник. Рівноважна концентрація Рівноважний стан L-5-метил-ТГФ у плазмі після прийому внутрішньо 0,451 мг кальцію левомефолату досягається через 8-16 тижнів і залежить від його вихідної концентрації. В еритроцитах рівноважна концентрація досягається в пізніші терміни через тривалість життя еритроцитів, що становить близько 120 днів.ФармакодинамікаПрепарат Ярина - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії. При правильному застосуванні препарату Ярина індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструальноподібні кровотечі, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Також є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та яєчників при прийомі КОК. Дроспіренон, що входить до складу препарату Ярина®, має антимінералокортикоїдну активність і здатний попереджати збільшення маси тіла та появу інших симптомів (наприклад, набряків), пов'язаних з естрогензалежною затримкою рідини. Дроспіренон позитивно впливає на передменструальний синдром. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням ліпопротеїнів високої густини. Дроспіренон також має антиандрогенну активність і сприяє зменшенню вугрів (акне), жирності шкіри та волосся (себореї). Ці особливості дроспіренону слід враховувати при виборі контрацептиву жінкам із гормонозалежною затримкою рідини, а також жінкам з акне та себореєю. Дроспіренон не має андрогенної, естрогенної, глюкокортикоїдної та антиглюкокортикоїдної активності. Все це у поєднанні з антимінералокортикоїдною та антиандрогенною дією забезпечує дроспіренону біохімічний та фармакологічний профіль, подібний до природного прогестерону. При правильному застосуванні препарату індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом року), становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні препарату індекс Перля може зростати. Кислотна форма кальцію левомефолату за своєю структурою ідентична природному L-5-метилтетрагідрофолату (L-5-метил-ТГФ), основній фолатній формі, що міститься в їжі. Середня концентрація L-5-метилтетрагідрофолату в плазмі крові людей, які не використовують їжу, збагачену фолієвою кислотою, становить близько 15 нмоль/л. Левомефолат, на відміну фолієвої кислоти, є біологічно активною формою фолата. Завдяки цьому він засвоюється краще, ніж фолієва кислота. Дефіцит фолат корелює з підвищеним ризиком розвитку дефектів нервової трубки плода. Прийом левомефолату кальцію рекомендований жінкам до вагітності для задоволення підвищеної потреби у фолатах на ранніх стадіях вагітності. Для досягнення оптимального рівня фолатів може знадобитися кілька тижнів.Показання до застосуванняПероральна контрацепція. Препарат показаний для застосування у жінок, які вважають за краще використовувати як метод контрацепції прийом перорального контрацептивного препарату, для підвищення концентрації фолієвої кислоти з метою зниження ризику виникнення дефекту нервової трубки у плода в період вагітності, що виникає на тлі прийому препарату або незабаром після його припинення.Протипоказання до застосуванняПрепарат Ярина Плюс протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань, наведених нижче. Якщо якісь із цих станів/захворювань розвиваються вперше на фоні прийому, препарат повинен бути негайно відмінений. Тромбоз (венозний та артеріальний) та тромбоемболія нині або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), цереброваскулярні порушення. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність множинних чи виражених факторів ризику венозного чи артеріального тромбозу. Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації печінкових проб). Тяжка та/або гостра ниркова недостатність. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період годування груддю. Підвищена чутливість або непереносимість будь-якого компонента препарату Ярина Плюс. Препарат Ярина Плюс містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. З обережністю Слід оцінювати потенційний ризик та очікувану користь застосування препарату Ярина Плюс у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Фактори ризику розвитку тромбозу і тромбоемболій: куріння, ожиріння, дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія, мігрень без вогнищевої неврологічної симптоматики, неускладнені пороки клапанів серця, спадкова схильність до тромбозу або кровообігу. родичів); Інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона та виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія, флебіт поверхневих вен; Спадковий ангіоневротичний набряк; Гіпертригліцеридемія: Захворювання печінки, що не належать до протипоказань (див. «Протипоказання»); Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хорея Сіденгама); Післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. Якщо вагітність виявляється під час прийому препарату Ярина Плюс, прийом препарату повинен бути негайно припинено. Дані про результати прийому препарату Ярина® Плюс під час вагітності обмежені і не дозволяють зробити будь-які висновки про негативний вплив препарату на вагітність, здоров'я плода та новонародженої дитини. У той же час, великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які приймали КОК до вагітності, або тератогенної дії у випадках прийому КОК з необережності в ранні терміни вагітності. Конкретних епідеміологічних досліджень щодо препарату Ярина Плюс не проводилося. Період грудного вигодовування Препарат протипоказаний у період грудного вигодовування. Прийом препарату може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяСерйозні небажані явища прийому КОК описані також у розділі "Запобіжні заходи". При прийомі препарату Ярина відзначалися описані нижче побічні реакції. Системно-органні класи (MedDRA) Часто; (від ≥1/100 до <1/10) Не часто; (від ≥1/1000 до <1/100) Рідко; (від ≥1/10 000 до <1/1 000) Порушення з боку імунної системи реакція гіперчутливості; Бронхіальна астма Порушення психіки Пригнічений настрій Підвищення лібідо; Зниження лібідо Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Гіпоакузія Порушення з боку судин Мігрень Підвищення артеріального тиску (АТ); Зниження АТ Венозна тромбоемболія; Артеріальна тромбоемболія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Блювота; Діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Екзема; Сверблячка; Алопеція Вузловата еритема; Багатоформна еритема Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Міжменструальні кровотечі; Біль у молочних залозах; Нагрубання молочних залоз; Виділення із піхви; Кандидозний вульвовагініт збільшення молочних залоз; Вагінальна інфекція Виділення із молочних залоз Загальні розлади Затримка рідини; збільшення маси тіла; Зниження маси тіла Опис окремих побічних реакцій У пацієнток, які приймають КОК, є підвищений ризик розвитку артеріальних та венозних тромботичних та тромбоемболічних порушень, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, транзиторні ішемічні атаки, тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії. Повідомлялося про наступні серйозні побічні реакції у жінок, які застосовують КОК. Дані побічні реакції: венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; Підвищення артеріального тиску; Пухлини печінки; Розвиток або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес під час вагітності, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична; Хлоазму; Гострі або хронічні порушення функції печінки, при яких може знадобитися скасування КОК до нормалізації функціональних проб печінки; У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептивні препарати, підвищена незначно. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинний зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Взаємодія Взаємодія інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами може призводити до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Ярина® Плюс Можлива взаємодія з лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів лікування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Короткострокова терапія Жінкам, які отримують лікування такими препаратами на додаток до препарату Ярина Плюс, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. У разі необхідності продовження терапії препаратом-індуктором після того, як закінчено прийом таблеток із поточної упаковки препарату Ярина® Плюс, слід розпочинати прийом таблеток із нової упаковки препарату Ярина® Плюс без звичайної перерви у прийомі. Довгострокова терапія Жінкам, які довго приймають препарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки, рекомендується використовувати інший надійний негормональний метод контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Ярина® Плюс (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять звір. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Ярина Плюс При сумісному застосуванні з препаратом Ярина® Плюс багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів) Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік або підвищують плазмові концентрації. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив препарату Ярина Плюс на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro дроспіренон здатний слабко або помірно пригнічувати ферменти цитохрому Р450 CYP1 Al, CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4. На підставі досліджень взаємодії in vivo у жінок-добровольців, які приймали омепразол, симвастатин або мідазолам як маркерні субстрати, можна зробити висновок, що клінічно значущий вплив 3 мг дроспіренону на метаболізм лікарських препаратів, опосередкований ферментами цитохрому Р450, є малоймовірним. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYPIA1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі крові (наприклад, мідазоламу), тоді як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, тео ) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіолмістких препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових жінок. Інші форми взаємодії У пацієнток з непорушеною функцією нирок поєднане застосування дроспіренону та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або нестероїдних протизапальних препаратів не має значного ефекту на концентрацію калію в плазмі крові. Проте, поєднане застосування препарату Ярина Плюс з антагоністами альдостерону або калійзберігаючими діуретиками не вивчено. При сумісному прийомі з цими препаратами концентрацію калію в плазмі слід контролювати протягом першого циклу прийому препарату.Спосіб застосування та дозиЯк і коли приймати таблетки Таблетки слід приймати внутрішньо по порядку, вказаному на упаковці, щодня в один і той же час, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 1 таблетці на день безперервно протягом 28 днів. Прийом таблеток з наступної упаковки починається відразу після завершення прийому таблеток попередньої упаковки. Кровотеча "скасування", як правило, починається на 2-3 день після початку прийому таблеток, що не містять гормонів, і може ще не завершитися до початку прийому таблеток з наступної упаковки. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Ярина® Плюс Коли жодний гормональний протизаплідний засіб не застосовувався у попередньому місяці Прийом препарату Ярина Плюс слід починати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку, що промаркована відповідним днем тижня. Потім слід приймати пігулки по порядку. Дозволяється починати прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток із першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. При переході з інших комбінованих контрацептивних препаратів (КЗК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Ярина® Плюс наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів, що містять 28 таблеток (в упаковці). Починати прийом препарату Ярина® Плюс слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів із пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Ярина® Плюс слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат) або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Ярина Плюс можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день їх видалення, з ін'єкційної форми - в день, коли повинна бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх цих випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток Ярина® Плюс необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності. Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності у другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Ярина Плюс, необхідно виключити вагітність. Як поводитися з упаковкою препарату Ярина® Плюс В упаковку препарату Ярина® Плюс входять 1 або 3 блістери, у яких міститься 21 таблетка, що містить гормони, та 7 допоміжних таблеток (останній ряд). В упаковку також вкладено самоклеючий календар прийому, що складається з 7 смужок, що самоклеяться, із зазначеними на них назвами днів тижня (у вигляді 3 блоків наклейок). Необхідно вибрати смужку, де першим зазначений той день тижня, коли починається прийом таблеток. Наприклад, якщо початок прийому таблеток припадає на середу, слід використовувати смужку, яка починається зі "СР". Смужку наклеюють уздовж верхньої частини упаковки, щоб позначення першого дня знаходилося над тією таблеткою, на яку спрямована стрілка з написом "Старт". Тепер видно, який день тижня слід прийняти кожну таблетку. Припинення прийому препарату Ярина Плюс Можна припинити прийом препарату Ярина Плюс у будь-який час. Якщо вагітність не планується, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Ярина Плюс. Прийом пропущених пігулок Пропуск таблеток, які містять гормони, можна ігнорувати. Проте їх слід викинути, щоб випадково не продовжити період прийому таблеток, які не містять гормони. Наступні рекомендації стосуються лише пропуску таблеток, що містять гормони: Якщо запізнення в прийомі таблетки, що містить гормони менше 12 годин, протизаплідна дія препарату Ярина Плюс зберігається. Необхідно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, а наступні приймати у звичайний час. Якщо запізнення у прийомі таблетки, що містить гормони, становило понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше підряд таблеток пропущено, і чим ближче цей пропуск до початку прийому або до кінця прийому, тим вищий ризик настання вагітності. При цьому можна керуватися двома основними правилами: прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів; Для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібні 7 днів безперервного прийому таблеток, що містять гормони. Відповідно, якщо запізнення у прийомі таблеток, що містять гормони, становило більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), можна рекомендувати наступне: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів додатково необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, необхідно врахувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадайте про це (навіть якщо для цього потрібно прийняти дві таблетки одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо всі таблетки були прийняті правильно протягом попередніх 7 днів, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні заходи. Інакше, а також при пропусканні двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться помаранчеві (що містять гормони) таблетки в упаковці. Сім світло-жовтогарячих (допоміжних) таблеток слід викинути і негайно починати прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток з нової упаковки. Поки не закінчаться помаранчеві (що містять гормони) таблетки з другої упаковки, кровотеча "скасування" малоймовірна, проте можуть відзначатися "що виділяють" виділення та/або "проривні" кровотечі. Перервати прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток з поточної упаковки, потім зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого слід розпочинати прийом препарату з нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Щоб відстрочити настання менструальноподібної кровотечі слід пропустити прийом 7 світло-помаранчевих (не містять гормони) таблеток з поточної упаковки та продовжити прийом помаранчевих (що містять гормони) таблеток вже з наступної упаковки препарату Ярина® Плюс. Якщо Ви прийняли всі 21 помаранчеві пігулки з другої упаковки, у цьому випадку слід прийняти також і 7 світло-помаранчевих пігулок і відразу починати прийом пігулок з нової упаковки. Таким чином, цикл може бути продовжений, за бажанням, на будь-який термін, аж до 3 тижнів, поки не будуть прийняті всі помаранчеві таблетки з другої упаковки. Якщо Ви хочете, щоб менструальноподібна кровотеча почалася раніше, слід припинити прийом помаранчевих таблеток з другої упаковки, викинути її і зробити перерву в прийомі всіх таблеток не більше ніж на 7 днів, а потім слід розпочинати прийом таблеток з нової упаковки. У цьому випадку менструальноподібна кровотеча почнеться приблизно через 2-3 дні після прийому останньої помаранчевої пігулки з другої упаковки. Під час прийому препарату Ярина Плюс з другої упаковки можуть відзначатися "мажучі" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому помаранчевих (що містять гормони) таблеток. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Якщо Ви приймаєте таблетки відповідно до рекомендацій, менструальноподібні кровотечі будуть у Вас приблизно один і той же день кожні 4 тижні. Якщо Ви хочете змінити день початку менструальноподібної кровотечі, скоротите період прийому світло-жовтогарячих таблеток на стільки, на скільки днів Ви хочете змінити початок менструалиподібної кровотечі. Наприклад, якщо Ваш цикл зазвичай починається в п'ятницю, а в майбутньому Ви хочете, щоб він починався у вівторок (3 днями раніше), прийом таблеток з наступної упаковки потрібно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай, тобто не використовувати 3 останні світло- помаранчеві таблетки з поточної упаковки та починати прийом помаранчевих таблеток із наступної упаковки. Чим менше світло-жовтогарячих таблеток Ви приймете, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане. Під час прийому пігулок препарату Ярина® Плюс з наступної упаковки можуть відзначатися "мажучі" виділення та/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Ярина® Плюс показаний лише після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. У літніх Препарат Ярина Плюс не застосовується після менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат протипоказаний до застосування у жінок із тяжкими порушеннями функції печінки. При порушеннях функції нирок Препарат протипоказаний до застосування у жінок з тяжкими порушеннями функції нирок та при гострій нирковій недостатності.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Ярина Плюс не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'яні виділення, що мажуть, з піхви або метрорагія (частіше у молодих жінок). Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування. Кальція левомефолат та його метаболіти ідентичні фолатам, що входять до складу харчових продуктів, щоденне споживання яких не завдає шкоди організму. Прийом кальцію левомефолату в дозі 17 мг/дн (доза в 37 разів вище, що міститься в 1 таблетці препарату Ярина Плюс), протягом 12 тижнів добре переносився.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із станів, захворювань та факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування препарату Ярина Плюс у кожному індивідуальному випадку та обговорити його з жінкою до того, як вона вирішить розпочати прийом препарату. даного препарату. Захворювання серцево-судинної системи Є епідеміологічні дані про підвищення частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) при прийомі КЗК. Ці захворювання спостерігаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після первісного використання комбінованих пероральних контрацептивів або відновлення використання одного і того ж або різних комбінованих пероральних контрацептивів (після перерви між прийомами препарату 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнтів показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані комбіновані пероральні контрацептиви (< 50 мкг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнтів показують, що у жінок з факторами ризику ВТЕ або без них, які використовують етинілестрадіол/дроспіренон, що містять контрацептиви у дозуванні 0,03 мг/3 мг відповідно, частота виникнення ВТЕ та сама, що і при застосуванні левоноргестрілу. -містили пероральних контрацептивів. ВТЕ може призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється як тромбоз глибоких вен, або емболія легеневої артерії, може статися при використанні будь-яких комбінованих пероральних контрацептивів. Вкрай рідко при використанні комбінованих пероральних контрацептивів виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки. Єдиної думки щодо зв'язку між виникненням цих подій та застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів відсутня. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ) включають наступне: односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени нижньої кінцівки, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів . Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) полягають у наступному: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, «задишка», «кашель») є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших більш-менш тяжких подій (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту полягають у наступному: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, верхніх або нижніх кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням: раптова одно- або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність з епілептичним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість та слабке посиніння кінцівок, гострий живіт. Симптоми інфаркту міокарда включають: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання у грудях, у руці або за грудиною; дискомфорт з іррадіацією у спину, вилицю, гортань, руку, шлунок; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може призвести до смерті. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: - з віком; - у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); за наявності: - ожиріння (індекс маси тіла більш ніж 30 кг/м2); - сімейного анамнезу (наприклад, венозної чи артеріальної тромбоемболії колись у близьких родичів чи батьків щодо молодому віці). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому препарату Ярина Плюс; - тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих ситуаціях бажано припинити використання препарату Ярина "Плюс (у разі планованої операції принаймніза чотири тижні до неї) та не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації; - дисліпопротеїнемії; - артеріальної гіпертензії: - мігрені; - захворювань клапанів серця; - фібриляції передсердь. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку венозної тромбоемболії залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатись при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування препарату ЯринаПлюс (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного припинення прийому цього препарату. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до венозного або артеріального тромбозу відноситься наступне: резистентність до активованого білка С, гіпергомоцистеїнемія, недолік антитромбіну-III недолік білка С, недолік білка S, антифосфоліпіда антитіло Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів (< 0.05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча іапіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Обговорюється можливість взаємозв'язку цих даних зі скринінгом захворювань шийки матки та з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком ретельного спостереження і більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК. У жінок, які коли-небудь застосовували КОК,виявляються більш ранні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а в окремих випадках - злоякісних новоутворень печінки, які в окремих пацієнток призвели до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. При появі сильних болів у ділянці живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Клінічні дослідження показали відсутність впливу дроспіренону на концентрацію калію у плазмі хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю. Тим не менш, у хворих з порушенням функції нирок та вихідною концентрацією калію на верхньому кордоні норми не можна виключити ризик розвитку гіперкаліємії на фоні прийому лікарських засобів, що призводять до затримки калію в організмі. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому КОК. Незважаючи на те. що невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому препарату Ярина Плюс розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити цей препарат та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати припинення прийому Ярина Плюс до тих пір, поки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидивна холестатична жовтяниця, яка розвивається вперше під час вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату Ярина Плюс. Хоча КОК можуть впливати на резистентність до інсуліну та толерантність до глюкози, немає необхідності зміни терапевтичного режиму у хворих на цукровий діабет, які застосовують препарат Ярина Плюс. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому препарату. Іноді може розвинутися хлоазму. особливо у жінок з наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому препарату Ярина® Плюс повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Фолати можуть маскувати нестачу вітаміну В 12. Доклінічні дані з безпеки Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень для виявлення токсичності при багаторазовому прийомі доз препарату, а також генотоксичності. канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на наявність особливого ризику для людини. Тим не менш, слід пам'ятати, що статеві гормони можуть сприяти зростанню деяких гормонозалежних тканин та пухлин. Лабораторні випробування Прийом препарату Ярина Плюс може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри зсідання крові та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та концентрацію альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Є теоретична можливість підвищення концентрації калію у плазмі крові у жінок, які отримують препарат Ярина Плюс одночасно з іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію у плазмі крові. До цих препаратів відносяться антагоністи рецепторів ангіотензину II, калійзберігаючі діуретики та антагоністи альдостерону. Однак у дослідженнях,що оцінювали взаємодію дроспіренону з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або індометацином, не було виявлено достовірної різниці між концентрацією калію в плазмі порівняно з плацебо. Зниження ефективності Ефективність препарату Ярина Плюс може бути знижена в таких випадках: при пропусканні таблеток, блюванні та діареї або в результаті лікарської взаємодії. Частота та виразність менструальноподібних кровотеч На фоні прийому препарату Ярина Плюс можуть відзначатися нерегулярні (ациклічні) кров'яні виділення та кровотечі з піхви (мажуть кров'янисті виділення або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись після періоду адаптації, що становить приблизно 3 цикли. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча «скасування». Якщо препарат Ярина Плюс приймався згідно з рекомендаціями, малоймовірно, що жінка вагітна. Проте, при нерегулярному застосуванні препарату Ярина Плюс та відсутності двох поспіль кровотеч «скасування», прийом препарату не може бути продовжений до виключення вагітності. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне фізикальне обстеження (включаючи вимірювання АТ, частоти серцевих скорочень, визначення індексу маси тіла, обстеження молочних залоз), гінекологічне обстеження, цитологічне дослідження шийки матки ), виключити вагітність. При відновленні прийому препарату Ярина Плюс обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально, але не рідше 1 разу на б місяців. Слід попередити жінку, що препарат Ярина Плюс не оберігає від ВІЛ-інфекції та інших захворювань, що передаються статевим шляхом!Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: екстракт епімедіуму (Горянки) – 300 мг, L-аргінін – 200 мг, екстракт елеутерококу колючого – 120 мг, L-таурин – 100 мг, екстракт кордицепсу китайського (Ярсагумба) – 100 мг, екстракт евриком 100 мг, екстракт сосни карликової (приморської) – 80 мг, екстракт кореня женьшеню – 50 мг, екстракт йохімбе – 30 мг, екстракт гінкго білоба – 20 мг, екстракт перцю – 5 мг. 10 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиКруглі, від світло-жовтого до темно-коричневого кольору з вкрапленнями білого, темного зеленого, коричневого, червонувато-коричневого кольорів.ХарактеристикаНадійна та стійка ерекція; Тривалий статевий акт, що запобігає передчасному сім'явипорскування; Яскраві еротичні відчуття; висока сексуальна активність; Підвищення статевої потенції у чоловіків, запобігання полюції, посилення сексуального потягу у жінок;Властивості компонентівЯрсагумба, або Кордіцепс китайський – найпотужніший з натуральних підсилювачів потенції. Росте в горах Непалу та Тибету; Женьшень сибірський (корінь) - природний стимулятор розумової та фізичної працездатності; Женьшень китайський (корінь) – подовжує час статевого акту та є потужним сексуальним стимулятором; Сосна карликова - приводить у норму кровообіг та стан судин; Горлянка китайська - засіб, що продовжує ерекцію та запобігає ранньому сім'явипорскування за рахунок впливу на специфічні чоловічі рецептори; Йохімбе (кора) - впливає на рівень та якість статевої активності чоловіка та на статевий потяг; Тонгкат Алі (корінь еврикоми) – допомагає підвищенню вироблення організмом тестостерону; Гінкго білоба - засіб, що допомагає створенню стійкої тривалої ерекції; Таурін - чудове джерело енергії натурального походження; Перець індонезійський – забезпечує найкращу дію всіх компонентів препарату;РекомендуєтьсяЯк джерело таурину, флавоноїдів, елеутерозидів, панаксозидів, проантоціанідинів, що містить ікаріїн, йохімбін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів; Тяжкі захворювання печінки та нирок; Серцево-судинні захворювання; Лікування адреноміметиками; Підвищений артеріальний тиск; порушення ритму серцевої діяльності; Виражений атеросклероз; Безсоння; Прийом у вечірній час; Підвищена нервова збудливість;Вагітність та лактаціяПротипоказано.Спосіб застосування та дозиЧоловікам по 1 таблетці на день. Тривалість прийому: 2-3 тижні. Повторний прийом можливий за 1-2 місяці. Приймати препарат під час їди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: екстракт епімедіуму (Горянки) – 300 мг, L-аргінін – 200 мг, екстракт елеутерококу колючого – 120 мг, L-таурин – 100 мг, екстракт кордицепсу китайського (Ярсагумба) – 100 мг, екстракт евриком 100 мг, екстракт сосни карликової (приморської) – 80 мг, екстракт кореня женьшеню – 50 мг, екстракт йохімбе – 30 мг, екстракт гінкго білоба – 20 мг, екстракт перцю – 5 мг. 5 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиКруглі, від світло-жовтого до темно-коричневого кольору з вкрапленнями білого, темного зеленого, коричневого, червонувато-коричневого кольорів.ХарактеристикаНадійна та стійка ерекція; Тривалий статевий акт, що запобігає передчасному сім'явипорскування; Яскраві еротичні відчуття; висока сексуальна активність; Підвищення статевої потенції у чоловіків, запобігання полюції, посилення сексуального потягу у жінок;Властивості компонентівЯрсагумба, або Кордіцепс китайський – найпотужніший з натуральних підсилювачів потенції. Росте в горах Непалу та Тибету; Женьшень сибірський (корінь) - природний стимулятор розумової та фізичної працездатності; Женьшень китайський (корінь) – подовжує час статевого акту та є потужним сексуальним стимулятором; Сосна карликова - приводить у норму кровообіг та стан судин; Горлянка китайська - засіб, що продовжує ерекцію та запобігає ранньому сім'явипорскування за рахунок впливу на специфічні чоловічі рецептори; Йохімбе (кора) - впливає на рівень та якість статевої активності чоловіка та на статевий потяг; Тонгкат Алі (корінь еврикоми) – допомагає підвищенню вироблення організмом тестостерону; Гінкго білоба - засіб, що допомагає створенню стійкої тривалої ерекції; Таурін - чудове джерело енергії натурального походження; Перець індонезійський – забезпечує найкращу дію всіх компонентів препарату;РекомендуєтьсяЯк джерело таурину, флавоноїдів, елеутерозидів, панаксозидів, проантоціанідинів, що містить ікаріїн, йохімбін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів; Тяжкі захворювання печінки та нирок; Серцево-судинні захворювання; Лікування адреноміметиками; Підвищений артеріальний тиск; порушення ритму серцевої діяльності; Виражений атеросклероз; Безсоння; Прийом у вечірній час. ; Підвищена нервова збудливість. ;Вагітність та лактаціяПротипоказано.Спосіб застосування та дозиЧоловікам по 1 таблетці на день. Тривалість прийому: 2-3 тижні. Повторний прийом можливий за 1-2 місяці. Приймати препарат під час їди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад (1 таб.): молоко сухе знежирене, лактоза моногідрат, йод-казеїн, стеарат кальцію. Форма випуску та упаковка Пігулки. 10 шт. у блістері, 4, 8 або 20 блістерів у пачці картонної.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі.РекомендуєтьсяРекомендований як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, особам із захворюваннями щитовидної залози, стани у яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць, при необхідності прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМорська сіль, ментол, йодид калію.ХарактеристикаМає антисептичні та антибактеріальні властивості, стимулює дію фагоцитарних клітин імунної системи.РекомендуєтьсяЗапалення слизових оболонок порожнини рота, запалення горла, біль у горлі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД, вагітність, період лактації. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці не більше 7 разів на день, розсмоктуючи у роті до повного розчинення. Тривалість прийому 5-10 днів. Протягом року прийом можна повторювати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Йодофеназон – 100,0 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 26,0 мг, декстрози моногідрат – 29,0 мг, повідон низькомолекулярний (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) – 5,0 мг, стеаринова кислота – 1,0 мг. Пігулки по 100 мг. По 10 таблеток в контурне осередкове або безосередкове упаковку. По 50 пігулок у банку полімерну. 1, 2 або 5 контурних осередкових або безосередкових упаковок, кожну полімерну банку разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, без запаху або зі слабким специфічним запахом, плоскоциліндричної форми, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить 80%. До 95% метаболізується у печінці. Екскреція із сечею через нирки шляхом активного транспорту у ниркові канальці: 3-5% у незмінному вигляді, 80-90% неактивні метаболіти. Має високу спорідненість до тканинних білків. Зв'язування із білками крові становить 25%. Період напіввиведення – близько 6 годин.ФармакодинамікаЙодантипірин® має протизапальні, імуностимулюючі та інтерфероногенні властивості. Стабілізує біологічні мембрани та затримує проникнення вірусу в клітину. Є активним індуктором альфа- та бета-інтерферону, стимулює клітинний та гуморальний імунітет. Активний щодо вірусу кліщового енцефаліту.Показання до застосуванняПрофілактика кліщового енцефаліту у дорослих, зокрема екстрена профілактика після присмоктування кліща.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість Іодантипірину® та інших йодовмісних препаратів, гіперфункція щитовидної залози, виражені порушення функції печінки та нирок, вагітність та період лактації, дитячий вік.Побічна діяПрепарат малотоксичний, добре переноситься. В окремих випадках можливі диспепсичні явища, висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк та інші алергічні реакції. При припиненні прийому препарату ці явища зникають. У разі розвитку будь-якої побічної реакції якнайшвидше зверніться до лікаря. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати та антагоністи Н2-рецепторів зменшують всмоктування препарату. При сумісному прийомі з пероральними цукрознижувальними препаратами, барбітуратами, трициклічними антидепресантами, антикоагулянтами непрямої дії Йодантипірін® посилює їхню дію, витісняючи їх із зв'язку з білками.Спосіб застосування та дозиТаблетки Йодантипірину приймають внутрішньо після їди. Після присмоктування кліща: по 300 мг (3 таблетки) – 3 рази на день протягом перших 2-х днів; по 200 мг (2 таблетки) – 3 рази на день протягом наступних 2-х днів; по 100 мг (1 таблетка) – 3 рази на день протягом наступних 5 днів. У період перебування у місцях пов'язаних із можливим присмоктуванням кліщів: по 200 мг (2 таблетки) 1 раз на день протягом усього періоду; по 200 мг (2 таблетки) 3 рази на день протягом 2 днів перед відвідуванням місць, пов'язаних з можливим присмоктуванням кліщів.ПередозуванняДля попередження передозування необхідно суворо дотримуватись режиму дозування. За показаннями – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується спільне застосування Йодантипірину® та протикліщового імуноглобуліну. Застосування препарату Йодантипірін для профілактики кліщового енцефаліту особливо доцільно: особам, які мають протипоказання до проведення вакцинації та застосування імуноглобуліну людини проти кліщового енцефаліту, що призначаються з метою специфічної профілактики кліщового енцефаліту; особам, які раніше пройшли повний курс вакцинації проти кліщового енцефаліту, як додатковий захід профілактики; при зверненні постраждалих на пізні терміни (пізніше 3-4 днів) після присмоктування кліща, коли введення імуноглобуліну людини проти кліщового енцефаліту не показано; за відсутності можливості проведення лабораторного дослідження кліща або дослідження крові імуноферментним методом (для виявлення антигену вірусу кліщового енцефаліту) у ситуаціях, коли пацієнт знаходиться в районі, віддаленому від спеціалізованих медичних закладів або на базі лікувально-профілактичного закладу, де не налагоджена діагностика.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: речовини, що діють: йод 1 г; допоміжні речовини: калію йодид 3 г, полівініловий спирт 9 г, вода очищена 987 г. По 40, 50, 60, 70, 80, 100 мл препарату у флакони оранжевого скла (флакони зі скломаси, флакони полімерні, флакони з поліетилену, флакони з паличкою кисті або з розпилювальною насадкою).Опис лікарської формиРідина темно-синього кольору з характерним запахом, що піниться при збовтуванні. Допускаються сліди піноутворення незаповненої частини флакона.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаЙодмісткий антисептичний засіб. Основною діючою речовиною є молекулярний йод, що має антисептичну властивість. При нанесенні на великі поверхні шкіри йод має резорбтивну дію: активно впливає на обмін речовин, посилює процеси дисиміляції, бере участь у синтезі тироксину, має протеолітичну дію. Полівініловий спирт - високомолекулярна сполука, вміст якої в йодинолі уповільнює виділення йоду та подовжує його взаємодію з тканинами організму; зменшує також подразнюючу дію йоду на тканині. Йод має бактерицидну дію як на грампозитивну, так і на грамнегативну флору (найактивніше на стрептококову флору та кишкову паличку), а також на патогенні гриби та дріжджі. Більш стійкою флорою є стафілокок,проте при тривалому застосуванні препарату у 80% випадків відзначається пригнічення стафілококової флори. Синьогнійна паличка стійка. Препарат малотоксичний.Показання до застосуванняХронічний тонзиліт, хронічний гнійний отит, хронічний атрофічний риніт (озена), хронічний періодонтит, гнійні рани, трофічні та варикозні виразки, термічні та хімічні опіки І та ІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тиреотоксикоз, герпетиформний дерматит, вагітність, період лактації, перфорація барабанної перетинки, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяСтрого за показаннями лікаря.Побічна діяАлергічні реакції (шкірний свербіж). При тривалому застосуванні явища "йодизму" у вигляді шкірних висипань, риніту, сльозотечі, гіперсалівації, ринореї, бронхореї, набряку слизових оболонок.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з дезінфікуючими лікарськими засобами, що містять білу осадову ртуть (утворюється вибухова суміш), ферменти, відновники, луги, ефірні олії, розчин аміаку. Лужне або кисле середовище, присутність жиру, гною, крові послаблюють антисептичну активність.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям з 6 років. Місцево, (промивання, змащування мигдаликів, зрошення), зовнішньо накладання марлевих пов'язок. При хронічному тонзиліті промивають лакуни мигдалин та супратонзилярні простори. Виробляють 4-5 промивань із проміжками 2-3 дні. Разова доза – 50 мл. При хронічних гнійних отитах: щоденне закапування 5-8 кап при мезотимпанітах та промивання аттика при епітимпанітах. Курс лікування – 2-4 тиж. При лікуванні хронічного атрофічного риніту (озени) після попереднього розм'якшення та видалення кірок проводиться пульверизація препарату в порожнину носа та глотки шляхом 2-3 натискань на розпилювальну насадку 2-3 рази на тиждень протягом 2-3 міс. При лікуванні хронічного періодонтиту виробляють 3-4 рази на день полоскання ротової порожнини по 15-30 с після їжі до досягнення ефекту. При трофічних і варикозних виразках накладають на поверхню виразки марлеві серветки (3 шари), змочені препаратом (попередньо промивають шкіру теплою водою з милом, а шкіру навколо виразки змащують цинковою маззю). Перев'язку роблять 1-2 рази на добу, при цьому марлю, що лежить на поверхні виразки, не знімають, а знову просочують розчином. Через 4-7 днів призначають загальну або місцеву ванну, потім продовжують вказане лікування. При гнійних ранах та інфікованих опіках накладають пухку марлеву пов'язку, просочену препаратом. При нових термічних і хімічних опіках І-ІІ ступеня також накладають марлеву пов'язку, просочену розчином, внутрішній шар пов'язки зрошують препаратом при необхідності. Застосування препарату дітьми, дорослими, які мають хронічні захворювання: немає відомостей. Застосування препарату при першому прийомі або його відміні: немає відомостей.ПередозуванняСимптоми при місцевому та зовнішньому застосуванні: алергічні реакції (свербіж шкіри), явища йодизму (кропив'янка, риніт, сльозотеча, гіперсалівації, ринореї, бронхореї, набряк Квінке, підвищене слиновиділення). Лікування: симптоматична терапія. Симптоми при випадковому застосуванні внутрішньо: крім алергічних реакцій та явищ йодизму, підвищена пітливість, тахікардія, порушення сну, дратівливість, диспепсичні явища. Лікування: слід спричинити блювання, провести промивання шлунка, симптоматична терапія. При виникненні симптомів передозування, а також інших симптомів, які не описані в інструкції, слід терміново звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати попадання у вічі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: Активна речовина: йод – 1,0 г; Допоміжні речовини: калію йодид – 3,0 г; полівініловий спирт – 9,0 г; вода очищена – до 1 л. По 40, 50, 80, 100 мл препарату у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені полімерними пробками і полімерними кришками нагвинчувані, або закупорені насадкою розпилювальної. По 40, 50, 80, 100 мл препарату у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені полімерними кришками нагвинчуються. По 40, 50, 80, 100 мл препарату у флакони скляні з коричневого та безбарвного скла, закупорені пакувальними виробами. По 40, 50, 80, 100 мл у флакони полімерні, закупорені пробками-крапельницями або дозаторами полімерними і полімерними кришками, або закупорені насадкою розпилювальної. По 40, 50, 80, 100 мл у флакони з поліетилентерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими, або закупорені насадкою розпилювальної. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону або кожен флакон разом з інструкцією із застосування та насадкою розпилювальної поміщають у пачку з картону. Допускається укладання флаконів у групове впакування з рівною кількістю інструкцій із застосування. По 4,5 л у бутлі з поліетилентерефталату (для стаціонарів).Опис лікарської формиРідина темно-синього кольору з характерним запахом, що піниться при збовтуванні. Допускаються сліди піноутворення незаповненої частини флакона.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаЙодмісткий антисептичний засіб. Основною діючою речовиною є молекулярний йод, що має антисептичну властивість. При нанесенні на великі поверхні шкіри йод має резорбтивну дію: активно впливає на обмін речовин, посилює процеси дисиміляції, бере участь у синтезі тироксину, має протеолітичну дію. Полівініловий спирт - високомолекулярна сполука, вміст якої в Йодінолі уповільнює виділення йоду та подовжує його взаємодію з тканинами організму; зменшує також подразнюючу дію йоду на тканині. Йод має бактерицидну дію як на грампозитивну, так і на грамнегативну флору (найактивніше на стрептококову флору та кишкову паличку), а також на патогенні гриби та дріжджі. Більш стійкою флорою є стафілокок, проте при тривалому застосуванні препарату в 80% випадків відзначається пригнічення стафілококової флори. Синьогнійна паличка стійка. Препарат малотоксичний.Показання до застосуванняХронічний тонзиліт, хронічний гнійний отит, хронічний атрофічний риніт, хронічний періодонтит, гнійні рани, трофічні та варикозні виразки шкіри, термічні та хімічні опіки І-ІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тиреотоксикоз, герпетиформний дерматит, вагітність, період грудного вигодовування, перфорація барабанної перетинки. Обережно: дитячий вік до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції (шкірний свербіж). При тривалому застосуванні – явища "йодизму" у вигляді шкірних висипань, риніту, сльозотечі, гіперсалівації, ринореї, бронхореї, набряку слизових оболонок.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з ефірними оліями, розчинами аміаку, білою осадовою ртуттю (утворюється вибухова суміш). Лужне або кисле середовище, присутність жиру, гною, крові послаблюють антисептичну активність.Спосіб застосування та дозиМісцеве (промивання, полоскання, змащування мигдаликів); зовнішньо (накладання марлевих серветок). При хронічному тонзиліті промивають лакуни мигдалин та супратонзилярні простори. Виробляють 4-5 промивань із проміжками 2-3 дні. Разова доза – 50 мл. Чи не ковтати! При гнійних отитах: щоденне закапування 5-8 крапель йодинолу. Курс лікування – 2-4 тижні. При лікуванні хронічного атрофічного риніту після попереднього розм'якшення та видалення кірок проводиться зрошення порожнини носа та глотки 2-3 рази на тиждень протягом 2-3 місяців. При хронічному періодонтит проводять полоскання порожнини рота 3 рази на день по 15 мл після їди. При трофічних і варикозних виразках накладають на поверхню виразки марлеві серветки (3 шари), змочені препаратом (попередньо промивають шкіру теплою водою з милом, а шкіру навколо виразки змащують цинковою маззю). Перев'язки роблять 1-2 рази на добу, при цьому марлю, що лежить на поверхні виразки, не знімають, а знову просочують препаратом. Через 4-7 днів призначають загальну або місцеву ванну, потім продовжують вказане лікування. При гнійних ранах та інфікованих опіках накладають пухку марлеву пов'язку, просочену препаратом. При нових термічних і хімічних опіках І-ІІ ступеня також накладають марлеву пов'язку, просочену йодинолом, внутрішній шар пов'язки зрошують препаратом у міру потреби. У разі відсутності позитивного ефекту протягом 7 днів необхідно звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми (при місцевому та зовнішньому застосуванні): явища "йодизму" - шкірні висипання, риніт, сльозотеча, гіперсалівація, ринорея, бронхореї, набряк слизових оболонок. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. Симптоми (при випадковому прийомі внутрішньо): гіперсалівація, набряк слизових оболонок носоглотки, набряк гортані, підвищене потовиділення, тахікардія, нудота, блювання, пронос. Лікування: промивання шлунка спочатку, 1% розчином тіосульфату натрію, потім водою; симптоматична терапія. При виникненні симптомів передозування, а також симптомів, неописаних в інструкції, слід негайно припинити застосування препарату і звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе допускати попадання препарату у вічі. Якщо це сталося, очі слід промити великою кількістю води або 1% розчином тіосульфату натрію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаактивна речовина: повідон-йод (повідон-йод 30/06) - 200,0 мг (при активності повідон-йоду 11%; у разі іншої активності препарату відповідно зменшують або збільшують кількість основи); допоміжні речовини: поліетиленоксидна основа: макрогол-1500 (поліетиленоксид-1500) - 2,66 г, макрогол-400 (поліетиленоксид-400) - 0,14 г. Супозиторії вагінальні 200 мг. По 5 супозиторіїв поміщають у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної ламінованої поліетиленом. 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії вагінальніХарактеристикаСупозиторії від коричневого до темно-коричневого кольору, торпедоподібної форми. Допускається мармуровість поверхні.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При контакті повідон-йоду зі слизовою оболонкою можливе всмоктування йоду та підвищення його вмісту в крові (концентрація повертається до вихідного значення через 7-14 днів після останнього застосування препарату). У пацієнтів з нормальною функцією щитовидної залози підвищене всмоктування йоду не спричиняє істотних змін її гормональної функції. Виведення Йод виводиться переважно нирками. Період напіввиведення (T1/2) після інтравагінального застосування становить близько 48 годин.ФармакодинамікаАнтисептичний препарат. Блокує аміногрупи клітинних білків. Має широкий спектр протимікробної дії. Активний щодо бактерій (у тому числі кишкової палички, золотистого стафілококу), грибів, вірусів, найпростіших. Активна речовина препарату – йод – знаходиться у вигляді комплексу з полівінілпіролідоном (повідон), що відноситься до йодофорів, які пов'язують йод. Концентрація активного йоду – 0,1-1%. При контакті зі шкірою та слизовими оболонками йод поступово та рівномірно вивільняється, надаючи бактерицидну дію на мікроорганізми. На місці застосування залишається тонкий пофарбований шар, який зберігається доти, доки не звільниться вся кількість йоду.Клінічна фармакологіяАнтисептичні засобиПоказання до застосуванняГострі та хронічні інфекційно-запальні захворювання піхви (трихомонадні, грибкові, вірусні, неспецифічні, змішані інфекції); бактеріальний вагініт. Профілактика інфекційно-запальних ускладнень перед проведенням гінекологічних втручань (штучне переривання вагітності, встановлення та видалення внутрішньоматкової спіралі, діатермокоагуляція шийки матки, гістеросальпінгографія та інші).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду та інших компонентів препарату, тиреотоксикоз (гіпертиреоз), герпетиформний дерматит Дюрінга, аденома щитовидної залози, одночасне застосування радіоактивного йоду, дитячий вік до 8 років. З обережністю Хронічна ниркова недостатність, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік.Вагітність та лактаціяЙод проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Йодоксид не рекомендується з II триместру вагітності та під час грудного вигодовування. Застосування препарату Йодоксид® у зазначені періоди можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. За необхідності застосування препарату у цих випадках лікування можливе під індивідуальним медичним контролем. У новонароджених та немовлят, матері яких застосовували Йодоксид®, необхідно контролювати функцію щитовидної залози.Побічна діяРеакції підвищеної чутливості до препарату у місці застосування: гіперемія, свербіж. Можливі алергічні реакції, у тому числі контактний дерматит із утворенням псоріазоподібних червоних дрібних бульозних елементів. У разі виникнення таких явищ застосування препарату слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиПовідон-йод несумісний з окислювачами, солями лугів та речовинами з кислою реакцією. Не рекомендується використовувати повідон-йод одночасно з перекисом водню та засобами, що містять ртуть, срібло та ферменти.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Попередньо звільнивши супозиторій від контурного осередкового упаковки, його вводять, лежачи на спині, глибоко в піхву. При гострих вагінітах – по 1 супозиторію 2 рази на добу протягом 7 днів, при підгострих та хронічних вагінітах – по 1 супозиторію 1 раз на добу перед сном протягом 14 днів (незалежно від фази менструального циклу).ПередозуванняСимптоми: для гострої йодної інтоксикації характерні: металевий смак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печіння або біль у роті чи глотці; роздратування та набряк очей; шкірні реакції; шлунково-кишкові розлади та пронос; порушення функції нирок та анурія; недостатність кровообігу; набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легенів, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: симптоматична терапія та підтримання функції життєво важливих органів та систем (у тому числі електролітного балансу, функції нирок та щитовидної залози).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаДекстроза, носій: мікрокристалічна целюлоза Е460 (i), носій: гідроксипропілметилцелюлоза Е464, антистежувальний агент: магнію стеарат Е470, мальтодекстрин, антистежувальний агент: тальк Е553 (iii), барвник: діоксид титана5 кроскарамеллоза натрію Е468, вологоутримуючий агент: пропіленгліколь Е1520, калію йодат. Вміст йоду в 1 таблетці 200 мкг. РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела йоду.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1000 мл: Активна речовина: йод 14,1 г; Допоміжні речовини: калію йодид 13.8 г, повідон низькомолекулярний 122.1 г, вода очищена до 1000 мл. Розчин для зовнішнього застосування у флаконі з розпилювачем, разом з інструкцією із застосування, поміщають у картонну упаковку (пачку) - 400 мл.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування у вигляді плівкоутворюючої темно-коричневої рідини без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаЕлементарний йод має виражені протимікробні властивості. Для препаратів елементарного йоду характерно виражену місцевоподразнюючу дію на тканині, а у високих концентраціях - ефект, що припікає. Місцева дія обумовлена здатністю елементарного йоду брати в облогу тканинні білки. Препарати, що відщеплюють елементарний йод, мають значно менш виражену подразнюючу дію, а йодиди мають місцевоподразнюючі властивості тільки в дуже високих концентраціях. Характер резорбтивної дії препаратів елементарного йоду та йодидів однаковий. Найбільш виражений вплив при резорбтивну дію препарати йоду надають на функції щитовидної залози. При недостатності йоду йодиди сприяють відновленню порушеного синтезу тиреоїдних гормонів. При нормальному вмісті йоду у навколишньому середовищі йодиди пригнічують синтез тиреоїдних гормонів, знижується чутливість щитовидної залози до ТТГ гіпофізу та блокується його секреція гіпофізом. Вплив препаратів йоду на обмін речовин проявляється посиленням процесів дисиміляції. При атеросклерозі вони викликають деяке зниження концентрації холестерину та бета-ліпопротеїдів у крові; крім того, підвищують фібринолітичну та ліпопротеїназну активність сироватки крові та уповільнюють швидкість згортання крові. Нагромаджуючись у сифілітичних гумах, йод сприяє їх розм'якшенню та розсмоктування. Однак накопичення йоду в туберкульозних вогнищах призводить до посилення в них запального процесу. Виділення йоду екскреторними залозами супроводжується роздратуванням залізистої тканини та посиленням секреції. Цим обумовлені відхаркувальну дію та стимуляція лактації (у малих дозах). Однак у великих дозах препарати йоду можуть спричинити пригнічення лактації.ФармакокінетикаПри контакті зі шкірою або слизовими оболонками на 30% перетворюється на йодиди, а решта - на активний йод. Частково всмоктується. Абсорбована частина проникає у тканини та органи, селективно поглинається щитовидною залозою. Виділяється головним чином нирками, кишечником, потовими та молочними залозами.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього застосування.ІнструкціяПри зовнішньому застосуванні йодом обробляють ушкоджені ділянки шкіри. У хірургічній практиці і при опіках змочують при необхідності накладені на уражену поверхню марлеві серветки.Показання до застосуванняДля зовнішнього застосування: інфекційно-запальні ураження шкіри, травми, рани, міалгії. Для місцевого застосування: хронічний тонзиліт, атрофічний риніт, гнійний отит, трофічні та варикозні виразки, рани, інфіковані опіки, свіжі термічні та хімічні опіки І-ІІ ступеня. Для прийому внутрішньо: профілактика та лікування атеросклерозу, третинний сифіліс.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду. Для прийому внутрішньо - туберкульоз легень, нефрити, нефрози, аденоми (в т.ч. щитовидної залози), фурункульоз, вугровий висип, хронічна піодермія, геморагічні діатези, кропив'янка, вагітність, дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування (при необхідності застосування можливе під індивідуальним медичним контролем). Протипоказаний для внутрішнього прийому дітям до 5 років.Побічна діяПри зовнішньому застосуванні: рідко – подразнення шкіри; при тривалому застосуванні на великих ранових поверхнях - йодизм (риніт, кропив'янка, набряк Квінке, слинотеча, сльозотеча, вугровий висип). При внутрішньому прийомі: шкірні алергічні реакції, тахікардія, нервозність, порушення сну, підвищена пітливість, діарея (у пацієнтів старше 40 років).Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з ефірними оліями, розчинами аміаку, білою осадовою ртуттю (утворюється вибухова суміш). Лужне або кисле середовище, присутність жиру, гною, крові послаблюють антисептичну активність. Послаблює гіпотиреоїдний та струмогенний вплив препаратів літію.Спосіб застосування та дози0,1-0,5% водні розчини готують із 1% розчину безпосередньо перед застосуванням. Як антисептик для обробки рук хірурга застосовують 0,1% (по активному йоду) розчини (5 мл), операційне поле протирають серветкою, змоченою в розчині. При великих опіках хворого занурюють у ванну з розчином 1:32 або 1:50 на 10-15 хвилин. Для комплексного лікування гнійних та інфікованих ран, остеомієліту, знезараження хірургічних рукавичок та обробки ліктьових згинів донорів – 0,5% та 1% (по активному йоду) розчини Йодопірону.ПередозуванняСимптоми передозування: подразнення у місці нанесення. Лікування: симптоматичне. Тривале застосування (більше 7-10 днів) може викликати явище йодизму ("металевий" присмак у роті, підвищена слинотеча, набряки очей або гортані тощо), при появі якого слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. При випадковому проковтуванні йоду можливе ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Слід промити шлунок 0,5% розчином натрію тіосульфату, як антидот перорально використовується активоване вугілля, крохмальний клейстер, борошняний відвар, слизове питво, молоко та/або внутрішньовенно кожні 4 години 10 мл 10% розчин натрію тіосульфату, а також симптом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати влучення розчину в очі. Не нагрівати перед застосуванням. Не використовувати при укусах комах, свійських та диких тварин. Під час застосування індикаторні папери для виявлення прихованої кровотечі в стільці та сечі можуть показати хибнопозитивні результати внаслідок сильної окисної дії повідон-йоду. Забарвлення на шкірі та тканинах легко змивається водою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N10 Упакування: фл. Виробник: Біфівіт Завод-виробник: Біфівіт(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна (носій), компоненти капсули (харчові добавки): желатин, діоксид титану (барвник); екстракт йохімбе (70 мг), цинку окис (20 мг), екстракт женьшеню (10 мг), діоксид кремнію аморфний та стеарат кальцію (агенти антистежуючі).ХарактеристикаНі для кого не секрет, що із віком сексуальна активність змінюється. Але в будь-якому віці з урахуванням індивідуальних можливостей і в межах норми чоловічу сексуальну активність можна і потрібно регулювати, навіть на тлі повного сексуального здоров'я. Екстракт кори йохімбе – популярний та ефективний природний стимулятор чоловічої потенції та сили. Його біологічно активна речовина йохімбін - алкалоїд з кори західно-африканського дерева Corynanthe yohimbe - активує адренергічні нейрони центральної нервової системи, підвищує рухову активність і реакційну здатність, викликає приплив крові в органи малого тазу, що сприяє підвищенню сексуального потягу. , які відповідальні за чоловічу ерекціюВластивості компонентівАлкогод йохімбін, що міститься в корі йохімби, має загальнозміцнюючі та м'які тонізуючі властивості, надає підтримку репродуктивній системі чоловіків, сприяє підвищенню працездатності та фізичної активності. М'які тонізуючі властивості женьшеню визначають його біологічно активні речовини панаксозиди, також женьшень сприяє підтримці кровопостачання органів прокуратури та тканин, бере участь у підтримці сексуальної функції чоловіків. Цинк бере участь у функціонуванні чоловічих статевих залоз. У найбільшій кількості він міститься в тканинах сім'яників і відіграє важливу роль у реалізації статевої функції.РекомендуєтьсяЙохімбе форте – джерело йохімбіну, додаткове джерело цинку, містить екстракт коренів женьшеню, які підтримують: нормальну статеву функцію, сексуальну активність чоловіків, життєвий тонус організму, сексуальну витривалість.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, підвищена нервова збудливість, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевої діяльності, захворювання печінки та нирок. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі щодня під час їжі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: йохімбіну гідрохлорид 5 мг. 50 шт. - пластикові банки (1) - пачки картонні. 50 шт. - контейнери полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноблокатор, впливає переважно на пресинаптичні центральні та периферичні α2-адренорецептори. Посилює приплив крові до органів малого тазу (у т.ч. до статевих органів). Підвищує лібідо та потенцію. Чинить антидіуретичну дію, викликає збільшення ЧСС та АТ.ФармакокінетикаШвидко та повністю абсорбується із ШКТ. C max досягається через 1.3 год. Через 10 хв після прийому внутрішньо проникає через гематоенцефалічний бар'єр і виявляється у спинномозковій рідині, близько 17% визначається в тканинах головного мозку протягом 6 год. Метаболізується в печінці. T1/2 – 0.6 год.Клінічна фармакологіяПрепарат, який застосовується при еректильній дисфункції.Показання до застосуванняЛікування психогенної та функціональної імпотенції, атонія сечового міхура, клімакс у чоловіків.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, ІХС, захворювання печінки та/або нирок, підвищена чутливість до іохімбіну, гіпотензія, одночасний прийом адреностимуляторів.Побічна діяМожливо: стан підвищеного збудження, тремор рук.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується поєднувати з антидепресантами та іншими засобами, що впливають на настрій.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 5 мг 3 рази на добу. Курс лікування – 1 міс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, психічних захворюваннях. Слід контролювати пацієнтів з можливим ризиком раптового зниження артеріального тиску та розвитку тахікардії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: калію йодат – 0,253 мг (що еквівалентно 150 мкг йоду), натрію селеніт – 0,121 мг (що еквівалентно 75 мкг селену). 50 пігулок масою 80 мг в упаковці.ХарактеристикаДля повноцінної роботи щитовидної залози важливу роль відіграє щоденна забезпеченість організму людини йодом та селеном.Властивості компонентівЙод необхідний синтезу гормонів щитовидної залози. Селен входить до складу ферментів, які допомагають засвоєнню йоду щитовидною залозою, та бере участь у перетворенні її гормонів на активну форму. Для нормалізації функції щитовидної залози необхідне одночасне надходження в організм йоду та селену в межах норм добової фізіологічної потреби.РекомендуєтьсяУ якості дієтичної добавки до раціону харчування як додаткове джерело йоду та селену з метою нормалізації функції щитовидної залози, профілактики станів пов'язаних з дефіцитом йоду та селену, а також збагачення раціону населення, яке проживає в регіонах з недостатньою кількістю йоду у навколишньому середовищі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, особам із захворюваннями щитовидної залози, за яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 2 тижні. Жінкам (патологія щитовидної залози у жінок розвивається у 15 разів частіше, ніж у чоловіків, таким чином, жінки входять до групи ризику); підліткам у віці 12-18 років (у період активного зростання в організмі йде постійне вироблення тиреоїдних гормонів, тому що вони відповідають за обмін речовин); особам похилого віку (поширеність патології щитовидної залози у старших вікових групах сягає 95%); особам, які проживають в екологічно неблагополучних регіонах; пацієнтам, які мають порушення функції щитовидної залози; особам із спадковою схильністю до захворювань щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо - 1 флак. Активні речовини: горіх чорного листя, навколоплідник; Допоміжні речовини: сорбіт, сорбат калію, лимонна кислота, вода очищена; Флакон 350 мл в інд. уп.Фармакотерапевтична групаАнтиоксидантна, адаптогенна, загальнозміцнююча, тонізуюча.Властивості компонентівГоріх чорний здавна використовували як загальнозміцнюючий, імуномодулюючий та протипаразитарний засіб. У США чорний горіх широко поширений і використовується в медицині та фармацевтичній промисловості. Цінність рослини полягає в широкому спектрі його терапевтичної дії, яка обумовлена поєднанням відразу кількох активних сполук, що взаємно підсилюють дії один одного. У Росії, починаючи з 1999 року, вперше активно почали вивчати властивості біологічно активних речовин чорного горіха, вчені П'ятигорської державної фармацевтичної академії. Дослідженнями вчених кафедри технології ліків було підтверджено, що чорний горіх багатий на вітаміни, мінерали та амінокислоти. Зміст біологічно активних речовин у чорному горіху в 4-5 разів перевищує їх вміст у спорідненому йому волоському горіху.Цим пояснюється висока ефективність чорного горіха проти горіхом волоським. Флавоноїди чорного горіха мають виражену гіпотензивну і спазмолітичну дію міотропного характеру. Результатами випробувань було доведено, що сума флавоноїдів чорного горіха збільшує амплітуду серцевих скорочень та уповільнює їхню частоту. Кверцетин - біофлавоноїд, що має антигістамінну та протизапальну дію. Він не допускає окислення холестерину, а також підтримує нормальну плинність крові, зменшуючи ймовірність утворення тромбів. Зміцнює імунну систему, а також прискорює вироблення природних ферментів, що нейтралізують канцерогенні токсини. Лютеолін - має протизапальну та капілярозміцнювальну дію. Стримує розвиток раку, оберігає від серцево-судинних захворювань та вікових проблем. Лютеолін має значну антипроліферативну активність. Каротиноїди та аскорбінова кислота (вітамін С) стимулюють імунітет і показані людям, схильним до гострих та хронічних вірусних інфекцій. Бета-каротин ефективний для профілактики багатьох форм раку, насамперед раку легені, шлунка та молочної залози. За участю аскорбінової кислоти відбувається утворення колагену, вона потенціює дію флавоноїдів, а також інгібує їхню окисну біотрансформацію. Біотин важливий для діабетиків, оскільки сприяє підтримці нормального рівня цукру в крові, посилюючи дію ферментів, що розщеплюють глюкозу. Елагава кислота має антиоксидантну, кардіопротекторну, гепатопротекторну, противірусну, протипухлинну, антимутагенну та кровоспинну дію.Показання до застосуванняГрип, гострі респіраторно-вірусні інфекції, гострий ларингіт, трахеїт, бронхіт та тонзиліт; Імунодефіцитні стани, алергія; Попередження виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, хронічного гастриту зі зниженою секреторною функцією, дисбактеріозів кишечника, хронічних колітів, гепатитів; Екзема, нейродерміт, псоріаз, вугровий висип, алергічний дерматит, герпес, грибкові захворювання; Глистні інвазії; Попередження цукрового діабету, гіпофункція щитовидної залози, клімактеричні дисгормональні зміни; Запальні захворювання жіночої статевої сфери, кісти яєчників, мастопатія, міома матки, ерозія; Хронічна форма пієлонефриту, циститу, уретриту, простатиту; Кон'юнктивіт; Геморой, тромбофлебіт, варикозне розширення вен;Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність та годування груддю, дисфункція кишечника.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПри надмірному вживанні може мати проносну дію.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років; по 5-10 мл (1-2 чайні ложки) 2-3 десь у день. Курс прийому 30-60 днів. Повторні курси за 3-6 місяців. Приймати за 20-30 хвилин до їди або через 30-40 хвилин після їди. Можна розбавити чи запитати водою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: доксицикліну моногідрату 100,0 мг у перерахунку на доксициклін; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 45,0 мг, сахарин - 10,0 мг, гіпоролоза (низькозаміщена) - 18,75 мг, гіпромелоза - 3,75 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) -0,625 мг, магнію стеа 0 мг, лактози моногідрат – до 250,0 мг. Пігулки дисперговані 100 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, від світло-жовтого або сіро-жовтого кольору до коричневого з вкрапленнями, з гравіюванням "173" (код таблетки) на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, тетрациклін.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція - швидка та висока (близько 100%). Їда незначно впливає на абсорбцію препарату. Максимальний рівень доксицикліну в плазмі (2,6-3 мкг/мл) досягається через 2 години після прийому 200 мг, через 24 години концентрація активної речовини в плазмі крові знижується до 1,5 мкг/мл. Після прийому 200 мг у перший день лікування та 100 мг на добу у наступні дні рівень концентрації доксицикліну в плазмі становить 1,5-3 мкг/мл. Розподіл Доксициклін оборотно зв'язується з білками плазми (80-90%), добре проникає в органи та тканини, погано – у спинномозкову рідину (10-20% від рівня в плазмі крові), проте концентрація доксицикліну у спинномозковій рідині збільшується при запаленні спинномозкової оболонки. Об'єм розподілу – 1,58 л/кг. Через 30-45 хвилин після прийому внутрішньо доксициклін виявляється в терапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, селезінці, кістках, зубах, передміхуровій залозі, тканинах ока, у плевральній та асцитичній рідинах, жовчі, синовіальному ексудаті, ексудаті рідини ясенних борозен. При нормальній функції печінки рівень препарату у жовчі у 5-10 разів вищий, ніж у плазмі. У слині визначається 5-27% від величини концентрації доксицикліну у плазмі крові. Доксициклін проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях секретується у грудне молоко. Накопичується в дентині та кістковій тканині. Метаболізм Метаболізується незначна частина доксицикліну. Виведення Період напіввиведення після одноразового прийому внутрішньо становить 16-18 год, після прийому повторних доз – 22-23 год. Приблизно 40% прийнятого препарату екскретується нирками та 20 – 40% виводиться через кишечник у вигляді неактивних форм (хелатів). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Період напіввиведення у пацієнтів з порушеннями функції нирок не змінюється, т.к. збільшується його екскреція через кишечник. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на концентрацію доксицикліну у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії групи тетрациклінів. Діє бактеріостатично, пригнічує синтез білка в мікробній клітці шляхом взаємодії з субодиницею 30S рибосом. Активний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Streptococcus spp., Treponema spp., Staphylococcus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp. (включаючи E. aerugenes), Neisseria gonorrhoeae, N eis seria meningitidis, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Ureaplasma urealyticum, Lis ter ia monocytogenes, Rickettsia spp., Typhus expp, Typhus expp. , Vibrio cholerae, Yersinia spp. (включаючи Yersinia pestis), Brucella spp., Francisella tularensis, Bacillus anthracis, Bartonella bacilliformis, Pasteurella multocida, Borrelia recurrentis, Clostridium spp.(крім Clostridium difficilé), Actinomyces spp., Fusobacterium fusiforme, Calymmatobacterium granulomatosis, Propionibacterium acnes, деяких найпростіших (Entamoeba spp., Plasmodium falciparum). Як правило, не діє Acinetobacter spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterococcus spp. Слід брати до уваги можливість набутої стійкості до доксицикліну у ряду збудників, яка часто є перехресною всередині групи (тобто штами, стійкі до доксицикліну, одночасно будуть стійкими до всієї групи тетрациклінів).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, у тому числі фарингіт, гострий бронхіт, загострення хронічної обструктивної хвороби легень, трахеїт, бронхопневмонія, пайова пневмонія, позалікарняна пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври; інфекції ЛОР-органів, зокрема отит, синусит, тонзиліт; інфекції сечостатевої системи: цистит, пієлонефрит, бактеріальний простатит, уретрит, уретроцистит, урогенітальний мікоплазмоз, гострий орхіепідідіміт; ендометрит, ендоцервіцит та сальпінгоофіорит у складі комбінованої терапії; у тому числі інфекції, що передаються статевим шляхом: урогенітальний хламідіоз, сифіліс у пацієнтів з непереносимістю пеніцилінів, неускладнена гонорея (як альтернативна терапія), пахова гранульома, венерична лімфогранульома; інфекції шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів: (холера, ієрсініоз, холецистит, холангіт, гастроентероколіт, бацилярна та амебна дизентерія, діарея "мандрівників"); інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи ранові інфекції після укусу тварин); тяжка вугрова хвороба (у складі комбінованої терапії); інші захворювання: фрамбезія, легіонельоз, хламідіоз різної локалізації (в т.ч. простатит і проктит), рикетсіоз, лихоманка Ку, плямиста лихоманка Скелястих гір, тиф (в т.ч. висипний, кліщовий поворотний), хвороба Лайма (I - erythema migrans), туляремія, чума, актиномікоз, малярія; інфекційні захворювання очей, у складі комбінованої терапії – трахома; лептоспіроз, псіттакоз, орнітоз, сибірка (в т.ч. легенева форма), бартонельоз, гранулоцитарний ерліхіоз; кашлюк, бруцельоз, остеомієліт; сепсис, підгострий септичний ендокардит, перитоніт; профілактика післяопераційних гнійних ускладнень: малярії, спричиненої Plasmodium falciparum, при короткочасних подорожах (менше 4 місяців) на території, де поширені штами, стійкі до хлорохіну та/або піриметамін-сульфадоксину.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тетрациклінів; вагітність; лактація; вік до 8 років; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; порфірія.Вагітність та лактаціяДоксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр. Тетрацикліни надають несприятливий вплив на плід (уповільнення остеогенезу) та формування зубної емалі (незворотня зміна забарвлення, гіпоплазія). З огляду на це, а також підвищений ризик ураження печінки у матері, тетрацикліни не використовуються при вагітності за винятком випадків, коли препарат є єдиним засобом для лікування або профілактики особливо небезпечних і важких інфекцій (плямиста лихоманка скелястих гір, інгаляційна дія Bacillus anthracis та ін.). До призначення доксицикліну жінкам дітородного віку слід попередньо виключити наявність вагітності. Доксициклін проникає у грудне молоко. Зважаючи на несприятливу дію на плід, доксициклін, як і інші тетрацикліни, не використовуються під час грудного вигодовування. В разі,якщо призначення тетрациклінів необхідне, грудне вигодовування припиняється.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, дисфагія, діарея, анальний свербіж, езофагіт, виразка стравоходу, темне фарбування язика. При тривалій терапії може спостерігатися дефіцит вітамінів групи В у зв'язку з придушенням росту вітамін В-бактерій, що продукують у складі нормальної мікрофлори кишечника. Алергічні реакції: загострення системного червоного вовчаку, синдром, подібний до сироваткової хвороби, багатоформна еритема, зниження артеріального тиску, тахікардія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку шкірних покровів: кропив'янка, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, макулопапульозний та еритематозний висип, ексфоліативний дерматит, пурпура Шенлейна – Геноха, фотооніхолізис. Серцево-судинна система: перикардит. З боку печінки: ураження печінки, інколи асоційоване з панкреатитом (при тривалому прийомі препарату або у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю), холестаз. З боку нирок: збільшення залишкового азоту сечовини, зумовлене антианаболічним ефектом препарату, збільшення азотемії у пацієнтів з нирковою недостатністю. Вживання продуктів, що містять лимонну кислоту, на фоні прийому доксицикліну може викликати симптоми, подібні до синдрому Фанконі: альбумінурію, глюкозурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та нирковий канальцевий ацидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, зниження активності протромбіну. З боку нервової системи: доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску (анорексія, блювання, головний біль, шум у вухах, тремор, набряк зорового нерва), вестибулярні порушення (запаморочення або нестійкість), галюцинації, нечіткість зору, худоби, двоїння в очах. З боку щитовидної залози: у пацієнтів, які тривалий час отримували антибіотики з групи тетрациклінів, можливе оборотне темно-коричневе фарбування тканини щитовидної залози, що в більшості випадків не супроводжується порушенням її функції. З боку зубів та кісток: доксициклін уповільнює остеогенез, порушує нормальний розвиток зубів у дітей (незворотно змінюється колір зубів, розвивається гіпоплазія емалі). Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія. Інші: Суперінфекція: кандидоз, глосит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт, аногенітальний кандидоз, стоматит та вагініт.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, що містять алюміній, магній, кальцій, препарати заліза, гідрокарбонат натрію, магній-містять проносні знижують абсорбцію доксицикліну, тому їх застосування повинно бути розділене інтервалом в 3 год. У зв'язку з пригніченням доксицикліном кишкової мікрофлори знижується протромбіновий індекс, що потребує корекції дози непрямих антикоагулянтів. При поєднанні доксициліну з антибактеріальними антибіотиками, що порушують синтез клітинної стінки (пеніциліни, цефалоспорини), ефективність останніх знижується. Доксициклін знижує надійність контрацепції і підвищує частоту ациклічних кровотеч при прийомі гормональних контрацептивів, що містять естроген. Етанол, барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та ін. Одночасне застосування доксицикліну та ретинолу сприяє підвищенню внутрішньочерепного тиску.Спосіб застосування та дозиЗазвичай тривалість лікування становить 5-10 днів. Таблетки розчиняють у невеликій кількості води (близько 20 мл) з отриманням суспензії, можна проковтнути повністю, розділити на частини або розжувати, запиваючи водою. Переважно приймати під час їжі. Приймають пігулки сидячи або стоячи, що зменшує ймовірність розвитку езофагіту та виразки стравоходу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном. Дорослим та дітям старше 8 років з масою тіла понад 50 кг призначають 200 мг на 1-2 прийоми в перший день лікування, далі по 100 мг щодня. У випадках тяжких інфекцій Юнідокс призначають у дозі 200 мг щодня протягом усього лікування. Дітям 8-12 років з масою тіла менше 50 кг середня добова доза – 4 мг/кг у перший день, далі – по 2 мг/кг на день (в 1-2 прийоми). У випадках тяжкої інфекції Юнідокс призначають у дозі 4 мг/кг щодня протягом усього лікування. Особливості дозування при деяких захворюваннях При інфекції, викликаній S.pyogenes, Юнідокс приймають не менше 10 діб. При неускладненій гонореї (за винятком аноректальних інфекцій у чоловіків): Дорослим призначають по 100 мг двічі на добу до повного лікування (в середньому протягом 7 діб), або протягом однієї доби призначають 600 мг - по 300 мг на 2 прийоми (другий прийом через 1 год після першого). При первинному сифілісі призначають по 100 мг двічі на день протягом 14 днів, при вторинному сифілісі – по 100 мг двічі на день протягом 28 днів. При неускладнених урогенітальних інфекціях, викликаних Chlamydia trachomatis, цервіциті, негонококовому уретриті, викликаному Ureaplasma urealiticum, призначають по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 діб. При вугровому висипі призначають по 100 мг на добу, курс лікування 6-12 тижнів. Малярія (профілактика): по 100 мг 1 раз на добу за 1-2 дні до поїздки, потім щодня під час поїздки та протягом 4 тижнів після повернення; дітям віком від 8 років по 2 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість профілактики має перевищувати 4 міс. Діарея "мандрівників" (профілактика) – 200 мг у перший день поїздки (за 1 прийом або по 100 мг 2 рази на добу), далі по 100 мг 1 раз на добу протягом всього перебування у регіоні (не більше 3 тижнів). Лікування лептоспірозу – по 100 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 7 діб; профілактика лептоспірозу – по 200 мг 1 раз на тиждень протягом перебування у неблагополучному районі та 200 мг наприкінці поїздки. З метою профілактики інфекцій при медичному аборті призначають 100 мг за 1 годину до 200 мг після втручання. Максимальні добові дози для дорослих - до 300 мг на добу або 600 мг на добу протягом 5 днів при тяжкій гонококовій інфекції. Для дітей старше 8 років з масою тіла більше 50 кг – до 200 мг, для дітей 8 – 12 років з масою тіла менше 50 кг – 4 мг/кг щодня протягом усього періоду лікування. За наявності ниркової (клірієнс креатиніну менше 60 мл/хв) та/або печінкової недостатності потрібне зниження добової дози доксицикліну, оскільки при цьому відбувається поступове накопичення його в організмі (ризик гепатотоксичної дії).ПередозуванняСимптоми: Посилення побічних реакцій, спричинених пошкодженням печінки – блювання, гарячковий стан, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: Відразу після прийому великих доз рекомендують промивання шлунка, рясне питво, при необхідності індукування блювоти. Приймають активоване вугілля та осмотичні проносні. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не рекомендується через низьку ефективність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІснує можливість перехресної стійкості та гіперчутливості з іншими препаратами тетрациклінового ряду. Тетрацикліни можуть збільшувати протромбіновий час, призначення тетрациклінів у пацієнтів з коагулопатіями слід ретельно контролювати. Антианаболічний ефект тетрациклінів може призвести до підвищення рівня залишкового азоту сечовини у крові. Як правило, це не має суттєвого значення для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатись наростання азотемії. Застосування тетрациклінів у пацієнтів із порушенням функції нирок потребує лікарського контролю. При тривалому застосуванні препарату потрібний періодичний контроль лабораторних показників крові, функції печінки та нирок. У зв'язку з можливим розвитком фотодерматиту потрібне обмеження інсоляції під час лікування та протягом 4-5 днів після нього. Тривале застосування препарату може викликати дисбактеріоз і внаслідок цього – розвиток гіповітамінозу (особливо вітамінів групи В). Для запобігання диспептичним явищам рекомендується приймати препарат під час їжі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Про вплив на здатність керувати транспортними засобами, машинами та механізмами невідомо. У разі розвитку запаморочення, нечіткості зору або двоїння в очах, керування автотранспортом чи механізмами не рекомендується. Див. Побічні дії - З боку нервової системи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
702,00 грн
622,00 грн
Опис лікарської формиСпіраль тип № 1 має зовнішній діаметр 18 мм, рекомендується жінкам, що не народжували, і пацієнткам з маленькою маткою. Номінальна площа активної поверхні біметалевого дроту становить 254 мм2, що гарантує високий рівень захисту від вагітності та низький ризик ускладнень протягом 5 років. До внутрішньоматкової спіралі "Юнона" додається трубка-провідник діаметром 3,9 мм.ХарактеристикаСпіраль внутрішньоматкова кільцеподібна "Юнона" "Біо-Т Ag" від білоруського медичного підприємства "Сімург" - сучасний контрацептив, призначений для захисту від небажаної вагітності протягом 5 (7) років. Форма спіралі та можливість її індивідуального підбору за розміром забезпечують надійну фіксацію ВМС у матці та знижують ризик її мимовільного вигнання. Якір внутрішньоматкового контрацептиву "Юнона" "Біо-Т Ag" має форму замкнутого кільця, виготовлений з інертного медичного пластику, стійкого до руйнування та безпечного для здоров'я жінки. Властивості матеріалу, з якого виконаний якір, забезпечують адаптацію спіралі до форми порожнини матки та знижують ризик експульсії ВМС у разі підвищення тонусу міометрію. Усередині кільця спіралі «Юнона» «Біо-Т Ag» знаходиться стрижень, на який намотаний біметалічний мідно-срібний дріт, що забезпечує біологічну активність ВМС та посилює його контрацептивну дію. Мідь, що входить до складу ВМС, підвищує щільність цервікального слизу, знижує рухову активність сперматозоїдів, зменшує ймовірність запліднення та ризик виникнення трубної вагітності. Срібний компонент спіралі має протекторну дію щодо міді (гальмує її окислення), завдяки чому в матці підтримується постійна мінімальна концентрація іонів металу, достатніх для підтримки максимального контрацептивного ефекту протягом усього терміну служби ВМС, що дорівнює 7 рокам.Показання до застосуванняЗасіб внутрішньоматкової контрацепції.Протипоказання до застосуванняВагітність, новоутворення, підвищена чутливість до компонентів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
634,00 грн
576,00 грн
ХарактеристикаУ моделі «Юнона Біо-Т Ag» тип №2 срібний сердечник збільшує тривалість застосування контрацептивів. Якір внутрішньоматкового контрацептива виготовлений із пластику у вигляді замкнутого кільця діаметром 18 мм, усередині якого розміщено стрижень. На стрижні намотаний біметалічний мідно-срібний дріт з номінальною площею активної поверхні 254 мм2 у ВМС кільцеподібної форми «Юнона Біо-Т» тип №2 (ступінь чистоти міді – не менше 99,98%, вміст срібла не менше 9,3%) та закріплена монофіламентна нитка для контролю за розташуванням та вилученням контрацептива. Рентген та УЗД - контрастність забезпечується наявністю біметалевого мідно-срібного дроту на стрижні. Методика введення ВМС – метод «вилучення», діаметр градуйованої трубки-провідника 3,9 мм. Тривалість контрацепції – не більше 7 років для ВМС кільцеподібної форми «Юнона Біо-Т Ag» тип №2. Стерилізація – радіаційна.Показання до застосуванняЗасіб контрацепції.Протипоказання до застосуванняЗапальні захворювання у сфері статевих органів. Злоякісні новоутворення. Міома та фіброміома, що деформують порожнину матки. Аномалії розвитку.Побічна діяПосилення менструальних болів та виділень. Розвиток запальних процесів у ендометрії. Перфорація стінки матки – найрідкісніше ускладнення (1:4500-1:5500). При частковому знаходженні внутрішньоматкової спіралі в міометрії (перший рівень) її видаляють вагінальним шляхом. При повному зануренні в міометрій або виході в черевну порожнину (другий та третій ступінь) використовують абдомінальний шлях.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему