Лекарства и БАД Со скидкой
6 832,00 грн
6 785,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка2 мл розчину містить: Діюча речовина: пегільований інтерферон альфа-2b (цепегінтерферон альфа-2b) – 200 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат – 0,115 мг, оцтова кислота крижана – до рН 5,0, манітол – 54,47 мг, L-метіонін – 0,2 мг, динатрію едетату дигідрат – 0,005 мг, вода для ін'єкцій – до 0мл. Розчин для підшкірного введення 200 мкг/мл. По 0,4, 0,5, 0,6, 0,8 або 1,0 мл трикомпонентні стерильні шприци з безбарвного нейтрального скла. По 1 шприцу в контурній комірковій упаковці з полімерної плівки. По 1 або 4 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.ФармакокінетикаУ доклінічних експериментах було показано, що пегілювання молекули інтерферону альфа-2b призводить до значного уповільнення всмоктування з місця введення, збільшення обсягу розподілу, зменшення кліренсу. Зменшення кліренсу призводить до більш ніж 10-кратного збільшення тривалості термінального періоду напіввиведення (Т1/2) порівняно з немодифікованим інтерфероном альфа-2b (32 год проти 2,2 год). Виведення препарату Альгерон® відбувалося більше 153 годин (6,5 днів). При вивченні фармакокінетики препарату Альгерон® при одноразовому введенні добровольцям у терапевтичній дозі 1,5 мкг/кг спільно з рибавірином максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягалася в середньому через 31 (18-48) год після введення та становила 1 43 1803) пкг/мл. Площа під кривою «концентрація-час» від 0 до 168 год (AUC(0-168)) становила в середньому 144 212 ± 49 839 (106 845 – 226 062) пкг/мл/год. Кліренс препарату (Cl) у середньому становив 9,9±3,2 (5,2 – 13) мл/(годину*кг), період напіввиведення (T1/2) – 57,8±8,4 (48-66, 5) ч. Значення константи елімінації (Кеl) у середньому становило 0,0124±0,002 год-1. При введенні препарату Альгерон підшкірно 1 раз на тиждень в рамках комбінованої терапії хронічного гепатиту С спостерігалося дозозалежне поступове збільшення концентрації препарату до 8 тижнів,після чого подальшої кумуляції до 12 тижнів терапії препаратом Альгерон не спостерігалося. Фармакокінетика у пацієнтів із порушеною функцією нирок Пацієнтам, у яких кліренс креатиніну (КК) становить менше 50 мл/хв, комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня необхідно проводити ретельне спостереження та при виникненні побічних реакцій знижувати дозу препарату Альгерон®. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів із компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні характеристики такі самі, як у пацієнтів без цирозу. Оскільки застосування препарату Альгерон® протипоказано у моноінфікованих пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен) та у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з цирозом печінки ( індекс Чайлд-П'ю ≥6), фармакокінетика препарату у таких пацієнтів не вивчалася. Фармакокінетика у людей похилого віку Фармакокінетика у пацієнтів віком від 70 років не вивчалася.ФармакодинамікаЦепегінтерферон альфа-2b утворюється шляхом приєднання до молекули інтерферону альфа-2b полімерної структури – поліетиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа (кілоДальтон). Біологічні ефекти препарату Альгерон обумовлені інтерфероном альфа-2b. Інтерферон альфа-2b виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) та виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введено ген людського інтерферону альфа-2b. Інтерферони мають противірусну, імуномодулюючу та антипроліферативну дію. Противірусний ефект інтерферону альфа-2b обумовлений його зв'язуванням зі специфічними клітинними рецепторами, що в свою чергу запускає складний механізм послідовних внутрішньоклітинних реакцій,що включають індукцію певних ферментів (протеїнкіназа R, 2'-5'-олігоаденілатсинтетаза та білки Mx). В результаті відбувається придушення транскрипції вірусного геному та інгібування синтезу вірусних білків. Імуномодулююча дія проявляється, насамперед, посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи. Інтерферон підвищує цитотоксичність Т-лімфоцитів та природних кілерів, фагоцитарну активність макрофагів, сприяє диференціюванню Т-хелперів, захищає Т-клітини від апоптозу. Імуномодулююча дія інтерферону обумовлена також впливом на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гама). Всі ці ефекти інтерферону можуть опосередковувати його терапевтичну активність. Препарати пегільованого інтерферону альфа викликають зростання концентрації ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин та 2'5'-олігоаденілатсинтетаза. При вивченні фармакодинаміки препарату Альгерон при одноразовому введенні добровольцям відзначалося дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину, максимальний приріст якої досягався через 48 годин. При введенні Альгерону 1 раз на тиждень у дозі 1,5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на постійно високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.ІнструкціяВиберіть зручний для Вас час ін'єкції. Ін'єкції бажано робити увечері перед сном. Перед введенням ретельно вимийте руки водою з милом. Візьміть одну контурну коміркову упаковку із заповненим шприцом/флаконом з картонної пачки, яка повинна зберігатися в холодильнику, і витримайте її при кімнатній температурі протягом декількох хвилин, щоб температура препарату зрівнялася з температурою навколишнього повітря. У разі появи конденсату на поверхні шприца/флакона зачекайте ще кілька хвилин, поки конденсат не випарується. Перед використанням слід оглянути розчин у шприці/флаконі. За наявності зважених частинок або зміни кольору розчину або пошкодження шприца/флакона препарат Альгерон® не слід застосовувати. Виберіть область тіла для ін'єкції. Альгерон® вводиться в підшкірну жирову клітковину (жировий шар між шкірою та м'язовою тканиною), тому використовуйте місця з пухкою клітковиною далеко від місць розтягування шкіри, нервів, суглобів та судин: Стегна (передня поверхня стегон крім паху та коліна); Живіт (крім серединної лінії та пупкової області). Не слід використовувати для ін'єкції болючі точки, знебарвлені, почервонілі ділянки шкіри або області з ущільненнями та вузликами. Щоразу вибирайте нове місце для уколу, так ви зможете зменшити неприємні відчуття та біль на ділянці шкіри у місці ін'єкції. Всередині кожної ін'єкційної області є багато точок для уколу. Постійно змінюйте точки ін'єкцій у конкретній області. Підготовка до ін'єкції. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Візьміть підготовлений шприц у руку, якою ви пишете. Зніміть захисний ковпачок із голки. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Візьміть флакон з препаратом Альгерон і обережно поставте флакон на рівну поверхню (стіл). Пінцетом (або іншим зручним пристроєм) зніміть кришку флакона. Продезінфікуйте верхню частину флакона. Візьміть стерильний шприц в руку, якою ви пишете, зніміть захисний ковпачок з голки і, не порушуючи стерильність, обережно введіть голку через гумовий ковпачок флакона так, щоб кінець голки (3-4 мм) було видно через скло флакона. Переверніть флакон, щоб його шийка була спрямована вниз. Кількість розчину Альгерон®, яке потрібно ввести при проведенні ін'єкції, залежить від дози, що розрахована Вашим лікарем. Доза препарату Альгерон виражається в мікрограмах (мкг) і розраховується з урахуванням маси тіла. Не змінюйте дозування препарату Альгерон® самостійно, якщо Вам не сказав це робити Ваш лікар. Не зберігайте залишки препарату, що залишилися у шприці/флаконі, для повторного використання. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Залежно від дози, яку Вам прописав лікар, Вам може знадобитися видалити зайвий об'єм розчину препарату із шприца. У разі такої необхідності повільно та акуратно натискайте на поршень шприца для видалення зайвої кількості розчину. Тисніть на поршень доти, поки поршень не дійде до необхідної позначки на поверхні шприца. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Повільно відтягніть поршень назад і наберіть у шприц із флакона необхідний об'єм розчину, який відповідає дозі препарату Альгерон®, яку Вам прописав лікар. Потім, не порушуючи стерильність, видаліть флакон з голки, притримуючи голку біля основи (стежте, щоб голка не зіскочила зі шприца). Перевернувши шприц вгору голкою, і, рухаючи поршень, видаліть бульбашки повітря обережним постукуванням по шприцю та натисканням на поршень. Попередньо продезінфікувавши ділянку шкіри, куди буде введений препарат Альгерон, злегка зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Розташовуючи шприц перпендикулярно до місця ін'єкції, введіть голку в шкіру під кутом 90º . Вводьте препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца до кінця (до повного випорожнення). Видаліть шприц із голкою рухом вертикально вгору. Використані шприци/флакони викидайте лише у спеціально відведене місце, недоступне для дітей. Якщо Ви забули ввести препарат Альгерон, зробіть ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Заборонено вводити подвійну дозу препарату. Не припиняйте застосування Альгерону без консультації з лікарем. Рибавірин слід приймати внутрішньо, під час їжі щодня. Добова доза рибавірину розраховується залежно від маси тілаПоказання до застосуванняЛікування первинного хронічного активного гепатиту С у складі комбінованої терапії з рибавірином у дорослих пацієнтів з позитивною РНК HCV (рибонуклеїнова кислота вірусу гепатиту С), у тому числі і з клінічно стабільною ко-інфекцією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)/хронічний гепатит С, ознак декомпенсації захворювання печінкиПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерферону, поліетиленгліколю чи будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до рибавірину або до будь-якого іншого компонента препарату. Декомпенсований цироз печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-Пью або кровотеча з варикозно розширених вен). Цироз печінки з наявністю печінкової недостатності у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С (індекс Чайлд-П'ю ≥6). Аутоімуний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі. Порушення функції щитовидної залози, які не вдається підтримувати на нормальному рівні медикаментозною терапією. Епілепсія та/або порушення функції центральної нервової системи. Тяжкі захворювання серцево-судинної системи, нестабільні або неконтрольовані протягом, як мінімум, 6 місяців, що передують лікуванню. Тяжкі захворювання (у тому числі ниркова недостатність, КК менше 50 мл/хв, необхідність проведення гемодіалізу). Злоякісні новоутворення. Рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (за наявності препарату рибавірину лактози). Гемоглобінопатії (наприклад, таласемія, серповидно-клітинна анемія). Вагітність та період грудного вигодовування. Проведення терапії у чоловіків, партнерки яких вагітні. Дитячий вік віком до 18 років. Виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтрофіли менше 0,5х109/л, тромбоцити менше 25х109/л, гемоглобін менше 85 г/л). Тяжкі виснажливі стани. Одночасний прийом з телбівудіном. З обережністю Тяжкі захворювання легень (наприклад, хронічні обструктивні захворювання легень). Тяжкі психічні захворювання, зокрема, депресії, суїцидальні думки або спроби (у тому числі в анамнезі). Цукровий діабет із тенденцією до розвитку кетоацидотичної коми. Порушення, пов'язані з системою згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, перенесеної емболії легеневої артерії). Нейтрофіли менше 1,5х109/л, тромбоцити менше 90х109/л, гемоглобін менше 100 г/л. У комбінації з мієлотоксичними препаратами. У пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С – число CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл або менше 100 клітин/мкл при рівні РНК ВІЛ понад 5000 копій/мл.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Альгерон при вагітності протипоказане. Тератогенні ефекти препарату Альгерон не вивчалися. При лікуванні препаратом Альгерон® жінкам дітородного віку слід застосовувати ефективні методи контрацепції. Застосування інтерферону альфа-2а у високих дозах спричиняло достовірне збільшення кількості спонтанних абортів у тварин. У потомства, народженого вчасно, тератогенних ефектів не спостерігалося. Комбінація препарату Альгерон з рибавірином протипоказана для призначення під час вагітності. У дослідженнях на тваринах рибавірин чинив виражені тератогенні ефекти та викликав смерть плода. Рибавірин протипоказаний вагітним жінкам та чоловікам, партнерки яких вагітні. Терапію рибавірином слід призначати до отримання негативного тесту на вагітність, проведеного безпосередньо перед початком терапії. Жінки, здатні до дітонародження, або чоловіки, партнерки яких здатні до дітонародження, повинні бути поінформовані про тератогенні ефекти рибавірину та необхідність проведення ефективної контрацепції (не менше 2 способів) під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з лікарськими засобами вивчали лише у дорослих пацієнтів. Телбівудін. Клінічне дослідження, в якому вивчали комбіноване застосування телбівудину (600 мг щодня) з пегінтерфероном альфа 2а (180 мкг підшкірно, 1 раз на тиждень), показало, що застосування цієї комбінації пов'язане з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм цього явища невідомий. Крім того, безпека та ефективність телбівудину в комбінації з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були підтверджені. Спільне застосування препарату Альгерон і телбівудину протипоказане. Метадон У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримують постійну підтримуючу терапію метадоном і не лікованих пэгінтерфероном альфа-2b, терапія пегільованим інтерфероном альфа-2b підшкірно в дозі 1,5 мкг/кг на тиждень протягом 4 тижнів збільшувала AUCR-метад 5 % ДІ AUC: 103-128%). Клінічна значущість цієї зміни невідома, однак у цих пацієнтів слід спостерігати за ознаками та симптомами збільшення седативного ефекту та пригнічення дихання. У пацієнтів, які отримують високу дозу метадону, слід ретельно оцінити ризик подовження інтервалу QT. Вплив пегінтерферону альфа-2b на спільно призначені препарати. Потенційну взаємодію пегінтерферону альфа-2b з субстратами метаболічних ферментів вивчали при багаторазовому застосуванні у трьох дослідженнях клінічної фармакології. У цих дослідженнях була вивчена дія пегінтерферону альфа-2b при його багаторазовому введенні у пацієнтів з гепатитом С у дозі 1,5 мкг/кг на тиждень або у здорових пацієнтів у дозі 1 мкг/кг на тиждень або 3 мкг/кг на тиждень (див. таблицю 4). Не було виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між пегінтерфероном альфа-2bі толбутамідом, мідазоламом та дапсоном; таким чином, корекція дози не потрібна при сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b з препаратами, які метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP2C9 або CYP3A4 та N-ацетилтрансферази.При сумісному застосуванні пегінтерферону алфа-2b з кофеїном та дезіпраміном незначно збільшується експозиція кофеїну та дезіпраміну. Малоймовірно, що зменшення активності цитохрому Р450 клінічно значуще при спільному застосуванні препаратів пэгінтерферону альфа-2b з препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1А2 та CYP2D6, за винятком препаратів з вузьким вікном терапевтичної дії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Альгерон вводиться підшкірно, в область передньої черевної стінки або стегна. Рекомендується чергувати місця для ін'єкції. Терапія повинна бути розпочата лікарем, який має досвід лікування пацієнтів з гепатитом С, та надалі проводитися під його контролем. При комбінованій терапії з рибавірином Альгерон® застосовується у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ, у вигляді підшкірної ін'єкції у дозі 1,5 мкг на кг маси тіла 1 раз на тиждень. Режим дозування препарату Альгерон® наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Режим дозування препарату Альгерон у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ. Маса тіла Доза для введення 1 раз на тиждень Кількість розчину препарату Альгерон® Мінімальний об'єм шприца 40 кг 60 мкг 0,3 мл Шприц по 0,4 мл 41-46 кг 70 мкг 0,35 мл 47-53 кг 80 мкг 0,4 мл 54-60 кг 90 мкг 0,45 мл Шприц по 0,5мл 61-66 кг 100 мкг 0,5 мл 67-73 кг 110 мкг 0,55 мл Шприц по 0,6 мл 74-80 кг 120 мкг 0,6 мл 81-86 кг 130 мкг 0,65 мл Шприц по 0,8 мл 87-93 кг 140 мкг 0,7 мл 94-100 кг 150 мкг 0,75 мл 101-106 кг 160 мкг 0,8 мл 107-113 кг 170 мкг 0,85 мл Шприц по 1 мл 114-120 кг 180 мкг 0,9 мл 121-126 кг 190 мкг 0,95 мл 127-133 кг 200 мкг 1 мл Кожен шприц/флакон з Альгерон® призначений тільки для одноразового застосування. Не слід змішувати розчин, що міститься в шприці/флаконі, або вводити його паралельно з іншим препаратом. Препарат Альгерон не можна вводити внутрішньовенно.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях препарату Альгерон® при використанні дози 2 мкг/кг, порівняно з рекомендованою – 1,5 мкг/кг, частіше потрібно коригувати дози, що вводяться, внаслідок дозозалежних небажаних явищ. Специфічний антидот відсутній. У разі передозування рекомендовано симптоматичне лікування та ретельне спостереження за станом пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека препарату Альгерон у монотерапії або комбінації з рибавірином у осіб молодше 18 років, а також у пацієнтів після трансплантації печінки або інших органів не встановлені. Препарат Альгерон® слід застосовувати з обережністю при таких захворюваннях як хронічне обструктивне захворювання легень або цукровий діабет з тенденцією до розвитку кетоацидозу. Необхідно також бути обережними у пацієнтів з порушенням згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, тромбоемболії легеневої артерії) або вираженою мієлосупресією. Психічна сфера та центральна нервова система (ЦНС). Серйозні порушення з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроби суїциду, спостерігалися у деяких пацієнтів на фоні терапії препаратами інтерферону альфа, а також після припинення терапії (переважно протягом 6 місяців). Інші порушення з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (у деяких випадках спрямовану на інших людей, наприклад, думки про вбивство), біполярні розлади, манію, сплутаність свідомості та зміну психічного статусу, спостерігалися у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами виявлення будь-яких ознак чи симптомів психічних розладів. З появою таких симптомів слід оцінити потенційну небезпеку та розглянути необхідність лікарської терапії даних станів.При збереженні або погіршенні психічних розладів або появі суїцидальних думок рекомендується припинити терапію препаратом Альгерон і продовжити спостереження за пацієнтом, у разі потреби забезпечити консультацію психіатра. У деяких пацієнтів, зазвичай у літніх людей, які отримували інтерферон альфа у високих дозах для лікування онкологічного захворювання, спостерігалися порушення свідомості, кома, включаючи випадки розвитку енцефалопатії. Хоча ці порушення, як правило, були оборотними, у деяких пацієнтів для їх повного зворотного розвитку потрібно до 3 тижнів. Дуже рідко при застосуванні інтерферону альфа у високих дозах у пацієнтів розвивалися епілептичні судоми. Пацієнти з тяжкими психічними розладами, зокрема в анамнезі. При необхідності призначення препарату Альгерон® пацієнтам з тяжкими психічними порушеннями (в т. ч. пацієнтам, які мають вказівки на такі порушення в анамнезі) лікування може бути розпочато лише після проведення ретельного індивідуального обстеження та відповідної терапії психічного розладу. Пацієнти, які вживають наркотичні речовини. У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С, які вживають наркотичні речовини (алкоголь, марихуана та ін.), ризик розвитку розладів психіки (або погіршення поточних) підвищується при терапії інтерфероном альфа. Якщо у таких пацієнтів терапія із застосуванням інтерферону альфа необхідна, перед початком терапії слід ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань та ризик вживання наркотичних речовин, провести адекватну терапію. При необхідності показано спостереження психіатра чи нарколога щодо обстеження, терапії та ведення таких пацієнтів. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами під час та після завершення терапії інтерфероном. Рекомендується вжити своєчасних заходів для запобігання рецидиву або посилення психічних розладів,а також поновлення вживання наркотиків. Серцево-судинна система. Пацієнти із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями (в т.ч. в анамнезі) повинні перебувати під постійним наглядом. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком та під час лікування рекомендується проводити ЕКГ (електрокардіографію). Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати відміни препарату Альгерон®. Анемія, спричинена прийомом рибавірину, може посилити перебіг серцево-судинних захворювань. У разі погіршення перебігу серцево-судинних захворювань, терапію слід перервати або скасувати. Підвищена чутливість. У поодиноких випадках терапія препаратами пэгінтерферону альфа ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу. При розвитку анафілактичних реакцій, кропив'янки, ангіоневротичного набряку, бронхоспазму препарат скасовують та негайно призначають відповідну терапію. Минущий висип не вимагає відміни терапії. Функція бруньок. Рекомендується проводити дослідження функції нирок у всіх пацієнтів до початку лікування препаратом Альгерон®. При КК менше 50 мл/хв комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. У разі підвищення концентрації креатиніну >0,177 ммоль/л у процесі проведення терапії введення препарату Альгерон® та прийом рибавірину необхідно відмінити. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок, а також у віці старше 50 років при застосуванні Альгерону у комбінації з рибавірином слід ретельно відстежувати їх стан щодо можливого розвитку анемії. функція печінки. При розвитку печінкової недостатності лікування препаратом Альгерон® та рибавірином скасовують. Комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана пацієнтам з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен). Лихоманка. Лихоманка може спостерігатися в рамках грипоподібного синдрому, який часто реєструють при лікуванні інтерферонами, проте необхідно виключити інші причини стійкої лихоманки. Гідратація. Рекомендується забезпечувати адекватну гідратацію пацієнтів, оскільки у деяких пацієнтів при лікуванні пегінтерфероном альфа-2b спостерігалася гіпотензія, пов'язана зі зменшенням обсягу рідини в організмі. Захворювання легень. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати неясної етіології, пневмонії або пневмонії, у т.ч. з летальним кінцем. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім пацієнтам слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмі легень або ознак порушення функції легень слід встановити більш ретельне спостереження за пацієнтами та при необхідності скасувати Альгерон®. Негайне скасування інтерферону та призначення глюкокортикостероїдів призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень. Аутоімунні порушення. При лікуванні інтерфероном альфа в окремих випадках спостерігалася поява аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань найчастіше виникають при лікуванні пацієнтів, схильних до розвитку аутоімунних порушень. При появі симптомів, схожих на прояви аутоімунних захворювань, слід провести ретельне обстеження пацієнта та оцінити можливість продовження терапії інтерфероном. У пацієнтів із хронічним гепатитом С, які отримували терапію інтерферонами, повідомлялися випадки розвитку синдрому Фогта-Коянагі-Харади. Даний синдром є гранулематозним запальним захворюванням, що впливає на орган зору, орган слуху, м'які мозкові оболонки та шкіру. У разі підозри на синдром Фогта-Коянагі-Харади слід припинити антивірусну терапію та розглянути необхідність застосування глюкокортикостероїдів. Псоріаз та саркоїдоз. У зв'язку з повідомленнями про загострення перебігу псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа, застосування Альгерону у пацієнтів з цими захворюваннями рекомендовано лише у випадках, коли передбачувана користь від лікування виправдовує потенційний ризик. При загостренні псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Альгерон®, слід розглянути питання про відміну препарату. Зміни органу зору. Порушення з боку органу зору (включаючи крововилив у сітківку, ексудати в сітківці, обструкцію вен або артерій сітківки) повідомлялися в окремих випадках після терапії інтерфероном альфа. Усім пацієнтам необхідно провести офтальмологічне обстеження на початок терапії. Кожному пацієнтові, який отримує терапію Альгероном, слід провести офтальмологічне обстеження у разі появи скарг на зниження гостроти зору або обмеження полів зору. Пацієнтам із захворюваннями, при яких можуть відбуватися зміни сітківки, наприклад, цукровим діабетом або артеріальною гіпертензією, рекомендується під час терапії препаратом Альгерон регулярно проходити офтальмологічний огляд. З появою або посиленням розладів зору слід розглянути питання про припинення терапії препаратом Альгерон®. Зміни з боку зубів та періодонту. У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2bі рибавірином, відзначалися патологічні зміни з боку зубів та навколозубних тканин. Сухість у роті при тривалій терапії може сприяти ушкодженню зубів та слизової оболонки порожнини рота. Пацієнтам рекомендується дотримуватися гігієни ротової порожнини і регулярно проходити огляд у стоматолога. Стан щитовидної залози. Механізм впливу інтерферону альфа на функцію щитовидної залози невідомий. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували інтерферон альфа-2b, у 2,8 % випадків розвивалися гіпотиреоз або гіпертиреоз. Ці порушення контролювали за допомогою стандартної терапії. До початку лікування препаратом Альгерон у пацієнтів слід визначити сироваткові концентрації ТТГ та при виявленні порушень функції щитовидної залози призначити стандартну терапію. Концентрацію ТТГ слід визначати також у разі появи симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа. Лікування препаратом Альгерон не слід проводити, якщо активність ТТГ на нормальному рівні підтримувати не вдається. Лабораторні дослідження. До початку лікування препаратом Альгерон необхідно провести стандартні клінічні та біохімічні аналізи крові. Також їх рекомендується проводити під час терапії кожні 2 тижні (клінічний аналіз крові) та кожні 4 тижні (біохімічний аналіз крові). Альгерон® можна застосовувати за таких лабораторних показників: гемоглобін ≥120 г/л (жінки) та ≥130 г/л (чоловіки), число тромбоцитів більше 90х109/л, абсолютне число нейтрофілів – більше 1,5х109/л, концентрації ТТГ та у межах норми чи функція щитовидної залози медикаментозно контролюється. При вираженій гіпертригліцеридемії, перш ніж коригувати дозу Альгерону, необхідно призначити дієту або медикаментозну терапію з урахуванням концентрації тригліцеридів у сироватці крові натще. Після відміни препарату гіпертригліцеридемія швидко зникає. Терапія інтерфероном альфа може супроводжуватися розвитком виразкового та геморагічного та/або ішемічного коліту протягом 12 тижнів з моменту початку терапії. Абдомінальний біль, наявність крові в калі, лихоманка – типові симптоми маніфестації коліту. При появі відповідних скарг Альгерон® має бути негайно скасовано. Відновлення зазвичай настає через 1-3 тижні після відміни препарату. При лікуванні пегінтерфероном альфа-2а у комбінації з рибавірином відзначалися випадки розвитку панкреатиту, іноді фатального. При розвитку симптомів панкреатиту терапію препаратом Альгерон® та рибавірином слід відмінити. При прийомі препаратів інтерферону альфа описано серйозні інфекційні ускладнення (бактеріальні, вірусні, грибкові), іноді фатальні. Деякі їх супроводжувалися розвитком нейтропенії. При виникненні тяжких інфекційних ускладнень слід відмінити терапію та призначити відповідне лікування. Ко-інфекція ВІЛ/хронічний гепатит С. Перед початком лікування слід уважно ознайомитися з можливими побічними ефектами антиретровірусних препаратів, які пацієнт прийматиме спільно з препаратами для терапії хронічного гепатиту С. У пацієнтів, які одночасно отримували ставудин та інтерферон з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактатацидозу склала 3%. Пацієнти з ко-інфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С, ВААРТ можуть перебувати в групі ризику щодо розвитку лактатацидозу. Тому слід дотримуватися обережності при додаванні препарату Альгерон і рибавірину до ВААРТ (див. інструкцію з медичного застосування рибавірину). Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії. Необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник ≥7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) у пацієнтів з ко-інфекцією. Показник за шкалою Чайлд-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації та може змінюватись під впливом таких факторів, як підвищена концентрація непрямого (вільного) білірубіну в крові, гіпоальбумінемія через медикаментозну терапію. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Альгерон слід негайно відмінити. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Альгерон® пацієнтам із низьким рівнем CD4+ лімфоцитів. Недостатньо даних щодо ефективності та безпеки застосування препаратів пегільованих інтерферонів альфа у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл. Пересадження органів. Ефективність та безпека застосування препарату Альгерон® (у комбінації з рибавірином або монотерапією) для терапії гепатиту С у реципієнтів при пересадці органів не вивчалися. Попередні дані свідчать, що терапія інтерфероном альфа може підвищити ризик відторгнення трансплантату нирки. Повідомлялося також про відторгнення трансплантату печінки. Особливі вказівки для пацієнтів При необхідності допустиме одноразове зберігання пацієнтами непокритого флакона/шприца в захищеному від світла місці не більше 30 діб при температурі не вище 25 °С. Дату початку зберігання при кімнатній температурі слід зазначати на упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
228,00 грн
198,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: напроксен натрію 275 мг/550 мг; допоміжні речовини: стеарат кальцію 3,5 мг/7,0 мг, коповідон 10,0 мг/20,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 5,0 мг/10,0 мг, лактози моногідрат 18,3 мг/36 ,6 мг, целюлоза мікрокристалічна 38,2 мг/76,4 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 4,72 мг/9,44 мг, коповідон 1.32 мг/2,64 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 1.32 мг/2,64 мг, тальк 1,32 мг/2,6 титану діоксид 1,32 мг/2,64 мг. По 5, 10, 12 і 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі форми. На поперечному розрізі внутрішній шар білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція з шлунково-кишкового тракту – швидка та повна, біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – через 1-2 години, зв'язок з білками плазми > 99%. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12-15 год. Метаболізм – у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0.13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% їх виводиться у незміненому вигляді; з жовчю – 0.5-2.5%. Рівноважна концентрація визначається прийомом 4-5 доз препарату (2-3 дні). При хронічній нирковій недостатності (ХНН) можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаАлгезір Ультра, являє собою препарат напроксену, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним придушенням активності циклооксигенази 1 (ЦОГ1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ2). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, добре розчиняються, швидко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) і забезпечують швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняАлгезір Ультра використовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає. Захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); подагричний артрит, ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів і хребта, хребта, хребта, Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, постравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, післяопераційний біль (в травматології, ортопедії, гінекології, щелепно-лицевий , аднексит, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворюваннях вуха, горла та носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при "простудних" та інфекційних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену; з анамнестичними даними про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропивниця, поліп. Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок, у фазі загострення (неспецифічний виразковий коліт (НЯК), хвороба Крона). Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі та порушення гемостазу. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Пригнічення кістковомозкового кровотворення. Вагітність, період грудного вигодовування. Діти та підлітки молодші 15 років. З обережністю: хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну від 20 до 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність НПЗЗ, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, літній вік, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну).Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим курсом.Беременность и лактацияАлгезир Ультра не рекомендуется применять в период беременности и кормления грудью.Побочные действияСо стороны пищеварительной системы: гастропатии, связанные с приемом нестероидных противовоспалительных препаратов (поражение антрального отдела желудка в виде эритемы слизистой оболочки, кровоизлияний, эрозий и язв), тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастрии, боль в животе, диарея, запор, язвенные стоматиты, кровотечения и перфорации ЖКТ, повышение активности "печеночных" ферментов, нарушение функции печени, желтуха, гепатит, рвота с кровью, мелена. Со стороны центральной нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость, депрессия, нарушение сна, бессонница, недомогание, миалгия и мышечная слабость, затруднение концентрации внимания и замедление скорости реакции, когнитивная дисфункция, асептический менингит. Со стороны кожных покровов: зуд, экхимозы, повышенная потливость, тромбоцитопеническая пурпура, алопеция, фотодерматозы. Со стороны органов чувств: шум в ушах, снижение слуха, нарушение зрения. Со стороны сердечно-сосудистой системы: отеки, одышка, сердцебиение, застойная сердечная недостаточность, васкулит. Со стороны мочеполовой системы: гломерулонефрит, гематурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, почечная недостаточность, почечный папиллярный некроз, нарушение менструального цикла. Со стороны кроветворных органов: эозинофилия, гранулоцитопения, лейкопения, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия. Со стороны дыхательной системы: эозинофильная пневмония. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, епідермальний токсичний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Інші: спрага, гіпертермія, гіперглікемія, гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (зростає ризик розвитку побічних ефектів). При одночасному прийомі фенітоїну, дифеніну, антикоагулянтів або інших лікарських препаратів, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, можливе посилення дії або передозування цих препаратів. Препарат Алгезір Ультра може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу або інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів АПФ. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрацій літію у плазмі. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати не розжовуючи з достатньою кількістю води або іншої рідини, можливо, застосовувати під час їжі. Звичайна добова доза, що використовується для полегшення болю становить 550-1100 мг. При дуже сильних болях та відсутності в анамнезі шлунково-кишкових захворювань лікар може збільшити добову дозу до 1650 мг, але не більше ніж на 2 тижні. При використанні препарату як жарознижувальний засіб початкова доза становить 550 мг, далі приймається по 275 мг кожні 6-8 годин. Для зняття болючого синдрому при мігрені рекомендується по 550 мг двічі на день. Однак лікування має бути припинено, якщо частота, інтенсивність та тривалість нападів мігрені не зменшуються протягом 4-6 тижнів. При перших ознаках мігренозного нападу слід прийняти 825 мг, а за необхідності ще 275-550 мг через 30 хвилин. Для полегшення менструального болю, болю після введення ВМС (внутрішньоматкових спіралей) та інших гінекологічних болів (аднексит) рекомендується призначення препарату в початковій дозі, що становить 550 мг, далі по 275 мг кожні 6-8 годин. При гострому нападі подагри початкова доза становить 825 мг, далі 550 мг через 8 годин, потім 275 мг кожні 8 годин до припинення нападу. При ревматоїдних захворюваннях (ревматоїдний артрит, остеоартрит та анкілозуючий спондилоартрит) звичайна початкова доза препарату становить від 550 мг до 1100 мг двічі на день вранці та ввечері. Початкова добова доза, що становить від 825 мг до 1650 мг, рекомендується пацієнтам з вираженим нічним болем та/або вираженою ранковою скутістю, пацієнтам, які переводять на лікування напроксеном з високих доз інших НПЗЗ, та пацієнтам, у яких біль є провідним симптомом. Зазвичай добова доза становить 550-1100 мг, що призначаються у два прийоми.ПередозуванняЗначне передозування препарату може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печія, нудота, блювання, біль у животі), слабкістю, шумом у вухах, у важких випадках – блювання з кров'ю, мелена, судоми та ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля – 0,5 г/кг, симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, зазначених в інструкції, для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. При лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушенням зсідання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом Алгезіру Ультра слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень кліренсу креатину. При рівні кліренсу креатиніну нижче 20 мл/хв призначати препарат не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Алгезір Ультра не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку рекомендуються нижчі дози. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Напроксен здатний також впливати на результат визначення концентрації 5-ксиіндолілуцтової кислоти в сечі. Кожна таблетка Алгезіру Ультру містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
28 953,00 грн
28 915,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: пеметрекседу динатрію гептагідрат, еквівалентний 500 мг пеметрекседу; допоміжні речовини: манітол 500,0 мг, хлористоводневої кислоти розчин 10% та/або гідроксиду натрію розчин 10% (додають у процесі виробництва для встановлення pH) - qs Ліофілізат для виготовлення розчину для інфузій, 500 мг. По 500 мг у флаконі. По одному флакону з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізат від білого до світло-жовтого або світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиметаболіт.ФармакокінетикаПостійний обсяг розподілу пеметрекседу дорівнює 9 л/м2. Близько 81% пеметрекседу пов'язують із білками плазми. Зв'язування не порушується при вираженій нирковій недостатності. Пеметрексед обмежено метаболізується в печінці. Від 70 до 90% препарату виділяється нирками у незміненому вигляді у перші 24 години після введення. Загальний плазмовий кліренс пеметрекседу становить 92 мл/хв і період напіввиведення з плазми становить 3,5 години у хворих з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаПеметрексед є антагоністом фолієвої кислоти, що діє на багато мішенів її метаболізму та інгібує in vitro тиміділатсинтазу (TS), дигідрофолатредуктазу (DHFR), гліцинам ідрібонуклеотидформілтрансферазу (GARFT), які є ключовими ферментами. Пеметрексед надходить у клітини за допомогою переносника відновлених фолатів та білкових фолат-зв'язувальних транспортних систем. Вступаючи в клітину, пеметрексед швидко і ефективно перетворюється на поліглутаматні форми за допомогою ферменту фолілполіглутаматсинтетази. Поліглутаматні форми затримуються у клітинах і є потужнішими інгібіторами TS та GARFT. Поліглутамінування - це процес, залежний від часу та концентрації, який зустрічається в пухлинних клітинах та меншою мірою в нормальних тканинах. У поліглутамінованих метаболітів збільшено період напіввиведення, внаслідок чого збільшується дія препарату у пухлинних клітинах. При комбінованому застосуванні пеметрекседу та цисплатину у дослідженнях in vitro спостерігався синергізм протипухлинної дії.Показання до застосуванняМісцевопоширений або метастатичний неклітинний недрібноклітинний рак легені; злоякісна мезотеліома плеври.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пеметрекседу або допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Мієлосупресія (абсолютна кількість нейтрофілів Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) Вагітність, період лактації. Дитячий вік (відсутність даних з безпеки та ефективності). Одночасне застосування з вакциною для профілактики жовтої лихоманки. З обережністю: у разі порушення функції печінки; при тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, у тому числі інфаркті міокарда та порушенні мозкового кровообігу.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігалися при монотерапії пеметрекседом (місцеворозповсюджений або метастатичний неплоскоклітинний недрібноклітинний рак легені) з додаванням фолієвої кислоти та вітаміну В12, викладені нижче відповідно до наступної частоти: дуже часто (≥10%), часто ( З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, анемія; часто – тромбоцитопенія. З боку органів травлення: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, стоматит/фарингіт, діарея; часто - підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT), запор, біль у животі. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – висипання/лущення; часто - свербіж шкіри, алопеція, мультиформна еритема. З боку периферичної нервової системи: часто – сенсорна чи моторна нейропатія. З боку сечовидільної системи: часто – підвищення концентрації сироваткового креатиніну. З боку серцево-судинної системи: нечасто – суправентрикулярна аритмія. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – гарячка, приєднання вторинних інфекцій без нейтропенії, фебрильна нейтропенія, алергічні реакції. Побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні пеметрекседу в комбінації з цисплатином (місцерозповсюджений або метастатичний неплоскоклітинний недрібноклітинний рак легені) з додаванням фолієвої кислоти та вітаміну В12, викладені нижче відповідно до наступної частоти: дуже часто (≥10%), часто ( З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. З боку органів травлення: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, стоматит/фарингіт, діарея, запор; часто - диспепсія, печія, підвищення активності АЛТ та ACT; нечасто – підвищення активності гамма-глютамілтрансферази (ГГТ). З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – алопеція; часто - висипання/лущення. З боку периферичної нервової системи: часто – сенсорна нейропатія, порушення смаку; нечасто – моторна нейропатія. З боку сечовидільної системи: дуже часто – підвищення концентрації сироваткового креатиніну; часто зниження кліренсу креатиніну, ниркова недостатність. З боку серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. З боку органів дихання: нечасто – біль у грудній клітці. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – приєднання вторинних інфекцій, кон'юнктивіт, зневоднення, фебрильна нейтропенія, підвищення температури тіла. Побічні ефекти, що спостерігалися при монотерапії пеметрекседом як підтримуюча терапія у пацієнтів з відсутністю прогресування після першої лінії (місцерозповсюджений або метастатичний неплоскоклітинний недрібноклітинний рак легені) з додаванням фолієвої кислоти та вітаміну В12, викладені нижче відповідно до наступної частоти: дуже часто (≥1 ), часто ( З боку системи кровотворення: дуже часто – анемія; часто - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку органів травлення: дуже часто – нудота, анорексія; часто - блювання, запалення слизових оболонок/стоматит, діарея, запор, підвищення активності АЛТ та ACT. З боку шкіри та шкірних придатків: часто - висипання/лущення, алопеція, свербіж шкіри; нечасто – мультиформна еритема. З боку периферичної нервової системи: часто – сенсорна та моторна нейропатія. З боку сечовидільної системи: часто – підвищення концентрації сироваткового креатиніну, зниження клубочкової фільтрації, ниркова недостатність. З боку серцево-судинної системи: нечасто – суправентрикулярна аритмія. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – набряки, больовий синдром, фебрильна нейтропенія, приєднання вторинних інфекцій, лихоманка без нейтропенії, кон'юнктивіт, підвищене сльозовиділення, запаморочення; нечасто – алергічні реакції, тромбоемболія легеневої артерії. Побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні пеметрекседу в комбінації з цисплатином (злоякісна мезотеліома плеври) з додаванням фолієвої кислоти та вітаміну В12, викладені нижче відповідно до наступної частоти: дуже часто (≥10%), часто ( З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. З боку органів травлення: дуже часто – нудота, блювання, анорексія, стоматит/фарингіт, діарея, запор; часто - диспепсія, підвищення активності АЛТ, ACT та ГГТ. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – висипання, алопеція. З боку периферичної нервової системи: дуже часто – сенсорна нейропатія; часто – порушення смаку; нечасто – моторна нейропатія. З боку сечовидільної системи: дуже часто – підвищення концентрації сироваткового креатиніну, зниження кліренсу креатиніну; часто – ниркова недостатність. З боку серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. З боку органів дихання: часто – біль у грудній клітці. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – кон'юнктивіт, зневоднення, фебрильна нейтропенія, приєднання вторинних інфекцій, підвищення температури тіла, кропив'янка. Побічні ефекти, що спостерігалися при застосуванні пеметрекседу в інших клінічних дослідженнях: Серйозні серцево-судинні та цереброваскулярні небажані явища, включаючи інфаркт міокарда, стенокардію, інсульт, минуще порушення мозкового кровообігу, спостерігалися нечасто при застосуванні пеметрекседу у комбінації з іншими протипухлинними препаратами; при цьому переважно у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних порушень. Також нечасто повідомлялося про випадки панцитопенії, езофагиту/променевого езофагиту. У поодиноких випадках відзначався розвиток гепатиту, потенційно тяжкого ступеня. При застосуванні пеметрекседу були зареєстровані випадки коліту (у тому числі кишкова та ректальна кровотеча, іноді з летальним результатом; перфорація стінки кишки, некроз стінки кишки та запалення сліпої кишки) та інтерстиціального пневмоніту з дихальною недостатністю, іноді з летальним результатом (нечасто). За результатами клінічних досліджень приблизно у 1% пацієнтів відзначався розвиток сепсису, у деяких випадках із летальним кінцем. Постмаркетингові дані: Нечасто – набряки, ішемія кінцівок, у деяких випадках з розвитком некрозу, гостра ниркова недостатність, променевий пневмоніт; рідко - у пацієнтів, які раніше отримували променеву терапію, відзначалися випадки повторного розвитку шкірних реакцій, подібних до променевих (анамнестична реакція на опромінення) при подальшому призначенні пеметрекседу; також були зареєстровані випадки бульозного дерматиту, що включають синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, у деяких випадках із летальним кінцем; рідко повідомлялося про випадки розвитку імуноопосередкованої гемолітичної анемії, анафілактичного шоку.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro продемонстрували, що пеметрексед активно секретується за допомогою АТ3 (переносник органічних аніонів людини 3 типу). Спільне застосування з нефротоксичними препаратами (такими, як аміноглікозиди, "петлеві" діуретики, платиновмісні препарати, циклоспорин) та/або речовинами, що виводяться нирками за допомогою канальцевої секреції (наприклад, пробенецид) може призвести до зниження кліренсу пеметрекседу. Результати досліджень in vitro свідчать, що пеметрексед мінімально взаємодіє з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A, CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2. Фармакокінетика пеметрекседу не змінюється при застосуванні фолієвої кислоти внутрішньо, вітаміну В12 внутрішньом'язово та при комбінованому застосуванні з цисплатином. Загальний кліренс похідних платини не порушується при застосуванні пеметрекседу. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) у високих дозах (наприклад, ібупрофену понад 1600 мг/добу або ацетилсаліцилової кислоти більше 1300 мг/добу) одночасно з терапією пеметрекседом навіть у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК ≥8 зниження кліренсу пеметрекседу та посилення його побічної дії. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 45-79 мл/хв) не рекомендується застосування НПЗЗ з коротким періодом напіввиведення протягом 2-х днів перед застосуванням пеметрекседу, в день застосування та протягом 2-х днів після застосування пеметрекседу. Зважаючи на відсутність даних про можливу взаємодію між пеметрекседом і НПЗП з великим періодом напіввиведення (піроксикам, рофекоксиб), пацієнти з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня вираженості, які отримують НПЗЗ, повинні перервати їх застосування мінімум за 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення та протягом 2 днів після введення пеметрекседу. Якщо потрібне спільне застосування нестероїдних протизапальних засобів, пацієнтам потрібен суворий моніторинг токсичності, особливо мієлосупресії та токсичності з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Пеметрексед несумісний із розчином Рінгера лактату та розчином Рінгера. Спільне застосування пеметрекседу з іншими препаратами та розчинами не досліджено, тому не рекомендується (за винятком 0,9% розчину натрію хлориду). При одночасному застосуванні з живими ослабленими вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами слід регулярно контролювати Міжнародне нормалізоване ставлення (МНО).Спосіб застосування та дозиПеметрексед вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 10 хвилин. Місцевопоширений або метастатичний неклітинний недрібноклітинний рак легені Перша лінія терапії. Комбіноване лікування з цисплатином: Рекомендована доза препарату АЛІМТА® – 500 мг/м2 у перший день кожного 21-денного циклу. Цисплатин вводиться у дозі 75 мг/м2 на фоні гідратації (див. інструкцію із застосування цисплатину) приблизно через 30 хвилин після введення препарату АЛІМТА у перший день кожного 21-денного циклу. Підтримуюча хіміотерапія у хворих із відсутністю прогресування після першої лінії терапії на основі похідних платини. Монотерапія: Рекомендована доза препарату АЛІМТА® – 500 мг/м2 у перший день кожного 21-денного циклу. Друга лінія терапії. Монотерапія: Рекомендована доза препарату АЛІМТА® – 500 мг/м2 у перший день кожного 21-денного циклу. Злоякісна мезотеліома плеври Комбіноване лікування з цисплатином: Рекомендована доза препарату АЛІМТА® – 500 мг/м2 у перший день кожного 21-денного циклу. Цисплатин вводиться у дозі 75 мг/м2 на фоні гідратації (див. інструкцію із застосування цисплатину) приблизно через 30 хвилин після введення препарату АЛІМТА у перший день кожного 21-денного циклу. Рекомендації перед початком застосування препарату АЛІМТА® Призначення дексаметазону (або аналога) у дозі 4 мг 2 рази на день за 1 день до початку лікування пеметрекседом, у день введення та наступний день після введення пеметрекседу знижує частоту та вираженість шкірних реакцій. Для зменшення токсичності препарату пацієнтам, які отримують пеметрексед, повинні бути призначені препарати фолієвої кислоти або мультивітаміни, що містять фолієву кислоту, що забезпечують її добову потребу. Фолієва кислота (від 350 до 1000 мкг, в середньому 400 мкг) повинна призначатися як мінімум 5 днів протягом 7 днів перед першим введенням пеметрекседу, під час всього циклу лікування і протягом 21 дня після останнього введення пеметрекседу. Пацієнтам також необхідноодноразово ввести вітамін В12 у дозі 1000 мкг внутрішньом'язово в період 7 днів перед першим введенням пеметрекседу і потім через кожні 3 цикли після початку лікування. Наступні введення вітаміну В12 у тій же дозі можуть проводитись у день введення пеметрекседу. Спостереження Для всіх пацієнтів, які отримують пеметрексед, рекомендується проводити спостереження перед кожним введенням препарату за загальним клінічним аналізом крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів. Для оцінки функції нирок та печінки перед кожним введенням пеметрекседу слід проводити біохімічний аналіз крові. Перед початком кожного циклу хіміотерапії абсолютна кількість нейтрофілів (АЧН) повинна становити ≥ 1500 клітин/мм3, число тромбоцитів - ≥ 100000 клітин/мм3, концентрація загального білірубіну - ≤ 1,5 рази від верхньої межі норми (ВГН) та лужної фос аланіновий амінотрансфераз ≤ 3 рази від ВГН або ≤ 5 разів від ВГН за наявності метастазів у печінці. Рекомендації щодо зниження дози Корекцію дози перед повторними циклами слід проводити, ґрунтуючись на найнижчому з гематологічних показників або максимально вираженій негематологічній токсичності протягом попереднього циклу лікування. Лікування може бути відстроченим з метою відновлення від проявів токсичності. У міру відновлення лікування слід продовжити відповідно до рекомендацій, наведених у Таблицях 1-3, які відносяться до застосування пеметрекседу у монотерапії або у комбінації з цисплатином. Таблиця 1. Режим дозування пеметрекседу (при монотерапії або при комбінованій терапії) та цисплатину Гематологічна токсичність Корекція дози (мг/м2) Мінімальний вміст нейтрофілів < 500/мкл та мінімальний вміст тромбоцитів ≥ 50 000/мкл 75% від попередньої дози (пеметрексед та цисплатин) Мінімальний вміст тромбоцитів < 50 000/мкл незалежно від мінімального вмісту нейтрофілів 75% від попередньої дози (пеметрексед та цисплатин) Мінімальний вміст тромбоцитів < 50 000/мкл з кровотечею незалежно від мінімального вмісту нейтрофілів 50% від попередньої дози (пеметрексед та цисплатин) а Ці критерії відповідають визначенню кровотечі ≥ 2 ступеня відповідно до критеріїв загальної токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC). При розвитку негематологічної токсичності (крім нейротоксичності) ≥ 3 ступеня лікування необхідно відкласти до відновлення показників, що відповідають значенню перед початком лікування. Далі терапію необхідно продовжити відповідно до рекомендацій, наведених у Таблиці 2. Таблиця 2. Режим дозування пеметрекседу (при монотерапії або при комбінованій терапії) та цисплатину Негематологічна токсичність, б Доза пеметрекседу (мг/м2) Доза цисплатину (мг/м2) Будь-яка токсичність 3 або 4 ступеня за винятком запалення слизової оболонки 75% від попередньої дози 75% від попередньої дози Діарея, що вимагає госпіталізації (незалежно від ступеня) або діарея 3 або 4 ступеня 75% від попередньої дози 75% від попередньої дози Запалення слизової оболонки 3 або 4 ступеня 50% від попередньої дози 100% від попередньої дози а Згідно з критеріями NCI СТС; б Виключаючи нейротоксичність. У разі нейротоксичності рекомендована корекція дози пеметрекседу та цисплатину представлена в Таблиці 3. При нейротоксичності 3 або 4 ступені лікування необхідно відмінити. Таблиця 3. Режим дозування пеметрекседу (при монотерапії або при комбінованій терапії) та цисплатину Ступінь нейротоксичності Доза пеметрекседу (мг/м2) Доза цисплатину (мг/м2) 0-1 100% від попередньої дози 100% від попередньої дози 2 100% від попередньої дози 50% від попередньої дози Лікування пеметрекседом слід відмінити, якщо у пацієнта відзначається гематологічна та негематологічна токсичність 3 або 4 ступені після двох зниження доз або негайно відмінити за наявності нейротоксичності 3 або 4 ступеня. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти: Дані щодо підвищення ризику побічних ефектів у пацієнтів віком 65 років і більше відсутні. Режим зниження доз відповідає загальним рекомендаціям. Пацієнти з порушенням функції нирок: При показниках КК не менше 45 мл/хв корекція дози та режиму введення препарату не потрібна. Пацієнтам із КК менше 45 мл/хв застосування пеметрекседу не рекомендується (у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування препарату у такої категорії хворих). Патенти з порушенням функції печінки: Недостатньо даних щодо застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки з перевищенням концентрації білірубіну більше, ніж у 1,5 раза від верхньої межі норми (ВГН), або перевищенням активності амінотрансфераз більше, ніж у 3 рази від ВГН (за відсутності метастазів у печінці) , або більше, ніж у 5 разів від ВГН (за наявності метастазів у печінці). Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій 1. Як розчинник використовується лише 0,9% розчин натрію хлориду. 2. Для препарату дозуванням 500 мг: для отримання розчину для інфузій вміст флакону (500 мг) розчиняють у 20 мл 0,9% розчину хлориду натрію (без консервантів) до концентрації 25 мг/мл. Кожен флакон акуратно збовтують до повного розчинення ліофілізату. Отриманий розчин має бути прозорим; допустимо зміна кольору розчину від безбарвного до жовтуватого або зеленувато-жовтого кольору. 3. Відповідний обсяг отриманого розчину пеметрекседу необхідно додатково розвести до 100 мл 0,9% розчином натрію хлориду. 4. Перед введенням розчин препарату необхідно оглянути наявність частинок і зміну кольору. 5. Розчин для введення необхідно використовувати негайно або протягом 24 годин за умови зберігання при температурі 2-8 °С, оскільки пеметрексед та рекомендований розчинник не містять антибактеріальних консервантів. Невикористаний розчин підлягає знищенню.ПередозуванняОчікувані ускладнення передозування включають пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється нейтропенією, тромбоцитопенією та анемією. Також можуть спостерігатися приєднання вторинних інфекцій, діарея, запалення слизових оболонок, висипання. У разі підозри на передозування препарату слід регулярно контролювати загальний аналіз крові. Лікування: симптоматичне, включаючи негайне застосування кальцію фолінату або фолінової кислоти.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат АЛІМТА® повинен застосовуватись під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Мієлосупресія є дозолімітуючою токсичністю пеметрекседу. Перед кожним введенням пеметрекседу необхідно проводити загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів. Для оцінки функції нирок та печінки необхідно періодично проводити біохімічний аналіз крові. Перед початком застосування препарату абсолютна кількість нейтрофілів повинна становити ≥1 500 мкл, тромбоцитів ≥100 000 мкл. Призначення фолієвої кислоти та вітаміну В12 знижує токсичність пеметрекседу та необхідність редукції дози при гематологічній та негематологічній токсичності 3/4 ступеня, таких як нейтропенія, фебрильна нейтропенія та інфекція з нейтропенією 3/4 ступеня. Призначення дексаметазону (або його аналога) у дозі 4 мг 2 рази/добу за 1 день до початку лікування пеметрекседом, у день введення та наступний день після введення пеметрекседу знижує частоту та вираженість дерматологічних реакцій. Вплив наявності випоту в серозних порожнинах (асциту або плевриту) на дію пеметрекседу остаточно не відомий. У пацієнтів з випотом у серозних порожнинах, що перебувають у стабільному стані, не було відзначено відмінностей у концентраціях пеметрекседу у плазмі, що вводиться у стандартній дозі, або його кліренсу порівняно з пацієнтами без такого випоту. Таким чином, слід розглянути можливість дренування випоту перед початком лікування пеметрекседом, однак це не є обов'язковою умовою. Під час терапії пеметрекседом і як мінімум протягом 6-ти місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив пеметрекседу на здатність керувати автомобілем не вивчений. Однак пеметрексед може викликати підвищену стомлюваність, тому пацієнтам, у яких спостерігається підвищена стомлюваність, не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Інат-фарма Завод-виробник: Інат-Фарма(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Ацетилсаліцилова кислота – 324 мг, натрію гідрокарбонат висушений (87,5 % натрію гідрокарбонату, 12,5 % натрію карбонату) – 1625 мг, лимонна кислота – 965 мг; Допоміжні речовини: повідон 25 2 мг, диметикон/силікат* 1 мг, досс-натрію бензоат** 0,1 мг, сахарінат натрію 2 мг, ароматизатор лимонний 1,95 мг, ароматизатор лаймовий 1,95 мг. * суміш диметикону та кальцію силікату у співвідношенні 70:30. ** суміш докузату натрію та натрію бензоату у співвідношенні 85:15.Опис лікарської формиКруглі, плоскі таблетки білого кольору, на одній стороні гравіювання «ALKA SELTZER» у опуклому колі, що виступає по периметру. Зворотний бік має фаску.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо АСК швидко повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У період абсорбції і відразу після неї АСК перетворюється на основний активний метаболіт – саліцилову кислоту. АСК досягає максимальної концентрації у плазмі крові через 10-20 хвилин, а саліцилова кислота – через 0,3-2 години. Близько 80% АСК та саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми та швидко розподіляється у тканинах. Саліцилова кислота метаболізується в печінці з утворенням метаболітів - саліцилурату, саліциловофенольного глюкуроніду, саліцилацилового глюкуроніду, гентизинової та гентізурової кислот. Виділяється у грудне молоко та проникає через плаценту. Елімінація саліцилової кислоти дозозалежна. Період напіввиведення варіює від 2-3 годин при прийомі препарату в низьких дозах приблизно до 15 годин при використанні високих доз.Саліцилова кислота та її метаболіти екскретуються, головним чином, нирками.Показання до застосуванняCімптоматичне лікування больового синдрому слабкої та помірної виразності: головного болю (в т.ч. після споживання алкоголю), зубного болю, болю в горлі, болю в спині та м'язах, болю в суглобах, болю при менструації. Підвищена температура тіла при застудних та інших інфекційно-запальних захворюваннях (у дорослих та дітей старше 15 років).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів або інших компонентів препарату. Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення). Геморагічні діатези. Сполучене застосування метотрексату в дозі 15 мг на тиждень і більше. Повне та неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі). Вагітність (I та III триместр), період грудного вигодовування. Препарат не призначають дітям до 15 років з гострими респіраторними захворюваннями, спричиненими вірусними інфекціями, через ризик розвитку синдрому Рейє (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки з гострим розвитком печінкової недостатності). З обережністю При супутній терапії антикоагулянтами, подагрі, виразкової хвороби шлунка та/або дванадцятипалої кишки (в анамнезі), включаючи хронічний або рецидивуючий перебіг виразкової хвороби, або епізоди шлунково-кишкових кровотеч; ниркова та/або печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, серцева недостатність, вагітність ІІ триместр.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, печія, нудота, блювання, явні (блювота з кров'ю, дьогтеподібний стілець) або приховані ознаки шлунково-кишкової кровотечі, які можуть призводити до залізодефіцитної анемії, ерозивно-виразкові ураження (у тому числі з перфорацією) шлунково-кишкового тракту, поодинокі випадки – порушення функції печінки (підвищення активності «печінкових» трансаміназ). З боку центральної нервової системи: запаморочення, шум у вухах (зазвичай ознаки передозування). Порушення ризику кровотечі, що є наслідком впливу ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, анафілактичні реакції, бронхоспазм, набряк Квінке. При появі подібних симптомів рекомендується припинити прийом препарату і негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування: з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень або більше: підвищується гемолітична цитотоксичність метотрексату (знижується нирковий кліренс метотрексату та метотрексат заміщується саліцилатами у зв'язку з білками плазми); з антикоагулянтами, наприклад, гепарином: підвищується ризик кровотечі внаслідок інгібування функції тромбоцитів, пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, витіснення антикоагулянтів (пероральних) із зв'язку з білками плазми крові; з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, а також з великими дозами саліцилатів (3 г на день або більше): внаслідок синергічної взаємодії, підвищується ризик виникнення виразки шлунка та дванадцятипалої кишки та кровотечі із шлунково-кишкового тракту; з урикозуричними засобами, наприклад бензбромарон: знижує урикозуричний ефект; з дигоксином: концентрація дигоксину підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції; з гіпоглікемічними препаратами, наприклад, інсуліном: підвищується гіпоглікемічна дія гіпоглікімічних препаратів внаслідок гіпоглікемічної дії ацетилсаліцилової кислоти; з препаратами групи тромболітиків: ризик виникнення кровотечі збільшується; з діуретиками: знижується гломерулярна фільтрація внаслідок зниження синтезу простагландинів; з системними глюкокортикостероїдами, крім гідрокортизону, що використовується як замісна терапія при хворобі Аддісона: при застосуванні глюкокортикостероїдів знижується концентрація саліцилатів у крові за рахунок підвищення виведення останніх; з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту: у дозі 3 г на добу та більше знижується гломерулярна фільтрація за рахунок інгібування дії простагландинів та, як наслідок, знижується антигіпертензивний ефект; з вальпроєвою кислотою: підвищується токсичність вальпроєвої кислоти; з етанолом: зростає ризик ушкоджуючого впливу на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та збільшується час кровотечі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для дорослих та дітей віком від 15 років. Всередину приймати в разовій дозі по 1-3 таблетки (інтервал між прийомами повинен становити 4-8 годин). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 9 таблеток (3 г). Спосіб застосування: Розчинити попередньо 1-3 таблетки в 1 склянці (200 мл) води. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів - як жарознижувальний засіб.ПередозуванняСимптоми. Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л ( 3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей), гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАцетилсаліцилова кислота може спричинити бронхоспазм, напад бронхіальної астми або інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми, поліпів носа, лихоманки, хронічних бронхолегеневих захворювань, випадків алергії в анамнезі (алергічні риніти, висипання на шкірі). Ацетилсаліцилова кислота може підвищувати схильність до кровоточивості, що пов'язано з її інгібуючим впливом на агрегацію тромбоцитів. Це слід враховувати в разі потреби хірургічних втручань, включаючи такі невеликі втручання, як видалення зуба. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції і в післяопераційному періоді, слід відмінити прийом препарату за 5-7 днів і повідомити лікаря. Дітям не можна призначати препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції підвищується ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Ацетилсаліцилова кислота зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. В одній таблетці шипучої Алка-Зельтцера міститься 477 мг натрію, що слід враховувати при дієті з контрольованим споживанням натрію. Не виявлено впливу прийому препарату на керування автотранспортним засобом та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 фл. активна речовина: проксиметакаїну гідрохлорид 5,0 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид, розчин, еквівалентно бензалконію хлориду 0,1 мг, гліцерол 24,5 мг, хлористоводнева кислота концентрована та/або натрію гідроксид qs, вода очищена до 1 мл. Краплі очні, 0,5%. По 15 мл у флакон-крапельницю "Droptainer™" із поліетилену низької щільності. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до злегка жовтуватого або злегка жовтувато-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаПісля інстиляції в око швидко абсорбується через кон'юнктивальні капіляри та гідролізується естеразами плазми. Виводиться нирками як неактивних продуктів розщеплення.ФармакодинамікаПроксиметакаїн – місцевий анестетик із групи складних ефірів для застосування в офтальмології. Дія зазвичай розвивається через 30 секунд після інстиляції та триває близько 15 хвилин. Проксиметакаїн пригнічує проникність клітинних мембран для іонів натрію, що перешкоджає генерації імпульсів у нервових закінченнях та проведенню імпульсів з нервових волокон.Показання до застосуванняМісцева анестезія в офтальмології для проведення короткочасних діагностичних та лікувальних процедур, що потребують швидкої та короткочасної анестезії: операції з видалення катаракти, видалення нитки з рогівки або кон'юнктиви; тонометрія, гоніоскопія; видалення сторонніх тіл з рогівки; кон'юнктивальний зіскрібок для діагностичних цілей.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. З обережністю: Пацієнтам з алергічними реакціями, епілепсією, захворюваннями серця, гіпертиреозом та порушеннями дихання; пацієнтам, які страждають на міастенію gravis, пацієнтам з низьким вмістом ацетилхолінестерази в плазмі, а також пацієнтам, які проходять лікування інгібіторами холінестерази (тому що вони більше схильні до ризику системних небажаних реакцій), дітям до 18 років (т.к. достатнього досвіду) у дітей немає).Побічна діяМісцеве У 1-10% випадків: свербіж, печіння очей, гіперемія кон'юнктиви. У 0,1-1% випадків: відразу після закапування можуть розвиватися алергічні реакції негайного типу, що характеризуються розвитком епітеліального кератиту з формуванням інфільтратів і зон некрозу епітелію; дифузний стромальний набряк, десцеметит, ірит. Системне У 0,01-0,1% випадків: системна токсичність, проявляється у збудженні центральної нервової системи з подальшим її пригніченням. Минуще затуманювання зору, після закапування препарату; фотофобія; підвищене сльозовиділення; інфекція рогівки та/або помутніння рогівки з тривалою втратою зору та. перфорацією рогівки, внаслідок збільшення кількості препарату (частота невідома).Взаємодія з лікарськими засобамиДані щодо лікарської взаємодії відсутні.Спосіб застосування та дозиМісцево. Під час виконання тонометрії та інших нетривалих процедур закопують 1-2 краплі безпосередньо перед процедурою. За потреби можна збільшити дозу. Для невеликих хірургічних процедур (видалення стороннього тіла або видалення шовної нитки) закопують 1-2 краплі кожні 5-10 хв (1-3 рази). При необхідності тривалої анестезії (при видаленні катаракти) – 1-2 краплі кожні 5-10 хв (3-5 разів).ПередозуванняПри попаданні в очі надмірної кількості препарату рекомендується промити очі теплою водою. При розвитку токсичних реакцій у разі передозування чи гіперчутливості рекомендується заспокоїти пацієнта, підтримувати вентиляцію легень та дихання шляхом введення кисню. У разі судом можна внутрішньовенно ввести барбітурати короткої дії або діазепам. У разі недостатності кровообігу призначають внутрішньовенно вазопресорні препарати, такі як ефедрин та метарамінол.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля хірургічної маніпуляції потрібно прикрити, око пов'язкою, т.к. Миготливий рефлекс тимчасово усунений. Препарат Алкаїн може використовуватися тільки для місцевого застосування в офтальмології і не призначений для ін'єкцій. Не рекомендується використовувати контактні лінзи при застосуванні препарату Алкаїн®. Тривале застосування препарату Алкаїн може знизити тривалість ефекту та вимагати збільшення кількості препарату, необхідного для досягнення бажаного анестетичного ефекту. Протягом усього періоду анестезії слід оберігати око від попадання в нього подразнюючих речовин, сторонніх тіл, а також не слід терти око, доки не пройде дія анестетика. При розвитку симптомів гіперчутливості або подразненні очей слід припинити застосування препарату. Флакон слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком піпетки до ока. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо після застосування препарату виникло короткочасне затуманювання зору, не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції, до відновлення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію фосфат двоосновний безводний, компоненти капсули (харчові добавки): желатин; діоксид титану, оксиди заліза (барвники); менахінон-7 (вітамін К2), холекальциферол (вітамін D3), целюлоза мікрокристалічна (носій), магнію стеарат (агент антистежуючий).ХарактеристикаЗгідно зі статистикою, у японців частота переломів кісток нижча, ніж у європейців та американців. Результати недавніх досліджень показують, що це пов'язано із підвищеним рівнем мінеральної щільності кісток у японців. А все тому, що в раціоні сонця популярне натто - традиційне японське блюдо, приготовлене з ферментованих соєвих бобів. Ви здивуєтеся, але натто – особливо багатий на вітамін К2. Він сприяє утворенню нових клітин кісткової тканини та спрямовує кальцій за своїм призначенням у кісткову тканину, не допускаючи відкладення кальцію у судинах та нирках. Ця функція робить його найважливішим вітаміном для здоров'я та міцності кісток. При нестачі вітаміну К2 кістки стають крихкими, порушується постава, з'являються кісткові, суглобові болі, остеопороз. К2 необхідний усім, хто потребує поліпшення кальцієвого обміну, особливо жінкам у період менопаузи, людям старше 50 років. Натуральний вітамін К2 легко отримати, приймаючи Активатор кальцію від компанії "Евалар". У складі вітаміну К2 натурального походження VitaMK7 (Gnosis Італія). VitaMK7 (менахінон-7) отримують шляхом біоферментації Bacillus Subtillis натто (харчовий продукт, отриманий шляхом бродіння соєвих бобів). У процесі виробництва не використовуються хімічні сполуки (розчинники). Цей унікальний виробничий процес запатентований у Європі, США та Японії. Менахінон-7 є біоактивною та біодоступною формою вітаміну К2.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 2 капсули 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби курс прийому можна повторювати.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
230,00 грн
180,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат рапи, вода очищена. Рапа * - це озерна сіль, природний мінеральний комплекс, що утворюється в екологічно чистих солоних озерах Алтайського краю. Ефективність рапи підтверджена.ХарактеристикаМінеральний ополіскувач для полоскання горла та порожнини рота для щоденного використання та профілактики ГРВІ. Використовується як "Запаски" до спрею АкваРоса 0,9% Розчин переливайте - 10 спреїв отримуйте! Зволожує слизову оболонку носа та горла, знімає набряк, запалення, змиває віруси та мікроби, покращує місцевий імунітет. Для щоденної профілактики ГРВІ у дітей та дорослих. Профілактика запальних захворювань ЛОР-органів. Для профілактики розвитку алергічної реакції в період контакту з алергенами: при сухості задньої стінки глотки. Підтримка та відновлення фізіологічного стану слизової оболонки порожнини рота, гортані та носа. Профілактика кровоточивості ясен, карієсу, зубного нальоту. 100% натуральний, дозволений дітям від народження, вагітним та годуючим.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 067,00 грн
2 026,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Мелфалан 2 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, Опадрай® білий YS-1-18097-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2 мг. По 25 таблеток у флаконі з жовтого скла типу III, запаяному мембраною і закупореному кришкою, що накручується, з пристроєм проти розтину дітьми. По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні яких методом видавлювання нанесені написи: "GX ЕНЗ" та з іншого боку: "А". Ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, що алкілює з'єднання.ФармакокінетикаВсмоктування препарату при прийомі внутрішньо неповне і варіабельне: час виявлення препарату в плазмі коливається від 0 до 336 хвилин (пов'язано з мінливою всмоктуванням у шлунково-кишковому тракті, швидким гідролізом та наявністю ефекту "першого проходження" через печінку), а величина пікової концентрації - від 70 нг/мл. Біодоступність коливається від 25% до 89%, становить у середньому 61%. Після прийому Мелфалан внутрішньо в дозі 0,2-0,25 мг/кг маси тіла максимальна плазмова концентрація (87-350 нг/мл) відзначається через 0,5-2,0 год. Зв'язок з білками плазми - 60-90%, близько 30% зв'язується необоротно. Об'єм розподілу – 0,5 л/кг. Метаболізується з утворенням неактивних метаболітів у рідинах та тканинах організму. Середній період напіввиведення – 1,12+0,15 год. При прийомі таблеток Алкерана безпосередньо після їди час досягнення максимальних концентрацій збільшується, а площа під фармакокінетичною кривою ("Концентрація в плазмі - час") зменшується на 39-45%. Виводиться нирками – 50% (10-15% у незміненому вигляді), з фекаліями – 20-50%. Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаМелфалан є біфункціональним алкілувальним засобом, що відноситься до групи хлоретиламінів. Процес алкілування полягає в ковалентному зв'язуванні утворених з двох біс-2-хлоретильних груп вуглецевих проміжних сполук з гуаніном в 7 позиції ДНК і перехресному зв'язуванні двох спіралей ДНК, що призводить до порушення реплікації клітин. Активний щодо пухлинних клітин, що покояться і активно діляться.Показання до застосуванняМножинна мієлома. Прогресуючий рак яєчників. Справжня поліцитемія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до мелфалану та інших складових частин таблеток. Вагітність та період годування груддю. З обережністю: Стан після променевої терапії, що передувала терапія цитостатиками, анемія, лейкопенія (число лейкоцитів нижче 2000/мкл), тромбоциті співу (нижче 50000/мкл), вітряна віспа, оперізуючий герпес та ін. тяжкі супутні захворювання: паренхіматозний гепатит, подагричний артрит, уратна нефропатія, нефрит та захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації.Вагітність та лактаціяПротипоказано приймати у період вагітності та лактації.Побічна діяЗ боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, рідко – анемія. З боку печінки та системи травлення: нудота, блювання (у 30%), діарея, стоматит, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (ризик розвитку цих побічних дій значно посилюється при проведенні комбінованої цйтостатичної терапії), рідко – порушення функції печінки, клінічні прояви жовтяниця. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк, висипання на шкірі, анафілактичний шок. З боку дихальної системи: рідко – інтерстиціальний пневмоніт та фіброз легень. Інші: гіперурикемія, рідко – алопеція, дуже рідко – гемолітична анемія. Можливий розвиток аменореї та азооспермії. У хворих з первісними ознаками ниркової недостатності на фоні прийому мелфалану на ранніх етапах лікування відзначалося виражене скороминуще підвищення рівня сечовини у сироватці крові. На тлі лейкопенії/нейтропенії можливий розвиток вторинних інфекцій. Мелфалан (як і інші алкілуючі протипухлинні препарати) при тривалому застосуванні може спричинити розвиток гострого лейкозу.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне призначення з налідіксової кислотою у дітей може призвести до летального результату внаслідок розвитку геморагічного ентероколіту. Хлорпромазин, хлорамфенікол та метамізол натрію посилюють вираженість мієлодепресивної дії. Цисплатин індукує порушення функції нирок та знижує кліренс мелфалану. Циклоспорин і великі дози мелфалану є потенційно небезпечною комбінацією через можливий розвиток порушень функції нирок (сам по собі препарат нефротоксичність не має). При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини.Спосіб застосування та дозиВсередину. При прийомі таблетки не слід ділити на частини. Абсорбція мелфалан після прийому внутрішньо варіабельна. При необхідності дозу можна поступово збільшувати до появи ознак мієл про супресію, щоб забезпечити терапевтичні концентрації препарату. Множинна мієлома: Зазвичай доза становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу (приймається у кілька прийомів) протягом 4 днів з інтервалами 6 тижнів. Для отримання більш детальної інформації щодо використання інших схем терапії рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Деякі схеми лікування додатково включають преднізолон, що підвищує ефективність лікування порівняно з монотерапією Алкераном. Комбінована терапія зазвичай проводиться інтермітуючими курсами. Тривала терапія понад рік не покращує результати. Прогресуючий рак яєчників Зазвичай, доза становить 0,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 5 днів. Курси повторюють через кожні 4-8 тижнів або з відновленням функції кісткового мозку. Справжня поліцитемія Для індукції ремісії препарат, як правило, призначають у дозі 6-10 мг на добу. протягом 5-7 днів, потім дозу знижують до 2-4 мг на добу. до досягнення терапевтичного ефекту Для підтримуючої терапії препарат призначають у дозі 2-6 мг один раз на тиждень. Застосування у дітей Алкеран у звичайному діапазоні доз застосовується у дітей лише в окремих випадках, тому конкретні рекомендації з дозування відсутні. Застосування у пацієнтів похилого віку Алкеран часто використовується у осіб похилого віку у звичайному діапазоні доз, при цьому слід дотримуватися обережності через можливе зниження функції нирок, печінки, серця та терапії супутніх захворювань, що проводиться одночасно. Спеціальної інформації щодо застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи немає. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Кліренс Алкерану при нирковій недостатності може бути знижений. Існуючі дані з фармакокінетики не підтверджують абсолютної необхідності зниження дози Алкерану у пацієнтів з нирковою недостатністю, проте доцільно на початкових етапах лікування до встановлення його переносимості проводити терапію у знижених дозах. Пацієнти у своїй мають бути під ретельним наглядом. Початкову дозу встановлюють залежно від кліренсу креатиніну; наступні дози визначають відповідно до реакції з боку периферичної крові.ПередозуванняНайімовірнішими ранніми проявами гострого передозування Алкерана при внутрішньому прийомі є порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, блювання і діарею. Основна токсична дія мелфалану полягає у придушенні функції кісткового мозку з розвитком лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. Лікування – симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Необхідний ретельний контроль показників периферичної крові протягом як мінімум 4-х тижнів після передозування, допоки не буде відзначено ознак їх нормалізації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлкеран слід використовувати лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Оскільки Алкеран є сильнодіючим мієлосупресивним засобом, необхідно проводити регулярний контроль клітинного складу крові, щоб уникнути можливого розвитку надмірної мієлосупресії та ризику незворотної аплазії кісткового мозку. Кількість клітин крові може продовжувати знижуватися і після припинення прийому препарату, тому за перших ознак занадто різкого зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів лікування має бути тимчасово припинено. Алкеран слід використовувати з обережністю у пацієнтів, які недавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв'язку з можливістю посилення токсичного впливу на кістковий мозок. При призначенні хворим з множинною мієломою та супутньою хронічною нирковою недостатністю можливе тимчасове збільшення вмісту сечовини в плазмі. Для профілактики гіперурикемії рекомендується рясне питво, препарати, що підлуговують сечу, алопуринол. Необхідна відмова від імунізації (якщо вона не схвалена лікарем в інтервалі від 3 міс. до 1 року після прийому препарату); іншим членам сім'ї хворого, які проживають з ним, слід відмовитися від імунізації пероральною вакциною проти поліомієліту (уникати контактів з людьми, які отримували вакцину проти поліомієліту, або носити захисну маску, що закриває ніс та рот). При використанні Алкерану слід виконувати рекомендації щодо застосування цитотоксичних препаратів. Жінкам та чоловікам під час лікування Алкераном та як мінімум протягом 3 міс. після його закінчення слід використати надійні способи контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмамиУмови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лаппаконітіна гідробромід (у перерахунку на 100% речовину) 0,025 г; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, гіпромелоза, кальцію стеарат, діоксид колоїдний кремнію (аеросил А-380) -достатня кількість до отримання таблетки масою 0,230 г (дозування 25 мг). Таблетки по 25 мг 20 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, білого або білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПри прийомі препарату Аллафорте внутрішньо лаппаконітину гідробромід повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові в середньому через 80 хвилин, після цього концентрація залишається практично незміненою протягом 4-5 годин та поступово знижується надалі протягом 24 годин з періодом напіввиведення (T1/2) близько 7,2 годин. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Об'єм розподілу 690 л. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконитин. При тривалому застосуванні не кумулює. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2-3 рази, при цирозі печінки – у 3-10 разів. При хронічній серцевій недостатності II-III функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду сповільнене (максимальна концентрація у плазмі досягається через 2 год). Виводиться нирками у зміненому вигляді (до 28%), інше – через кишечник.ФармакодинамікаБлокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, пригнічує проведення по додаткових шляхах при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, вкорочує ефективний та функціональний рефрактерні періоди передсердь, AV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркін. Не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антероградному напрямку, частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ), скоротливість міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, не надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та м-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При вживанні ефект розвивається через 40-60 хвилин, зберігається на досягнутому рівні 4-5 годин і поступово знижується. Загалом дія препарату після одноразового вживання внутрішньо зберігається не менше 12 годин.Клінічна фармакологіяАнтиаритмічний засіб.ІнструкціяВсередину, після їди, проковтуючи таблетку цілком і запиваючи невеликою кількістю води кімнатної температури. Таблетки категорично забороняється розламувати, подрібнювати чи розжовувати.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна форма фібриляції та тріпотіння передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (при відсутності органічних змін).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, синоатріальна блокада, AV блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок лівої ніжки, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менш 9 .ст.), хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (&le1,4 см), наявність постінфарктного кардіосклерозу, гострий коронарний синдром, синдром Бругада, аритмогенна кардіоміопатія (дисплазія) функції печінки та/або нирок, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, синдром подовженого або укороченого інтервалу QT, вади серця,аритмогенна дія будь-якого антиаритмічного препарату в анамнезі, вагітність, період грудного вигодовування, зловживання алкоголем, AV блокада I ступеня з подовженням інтервалу PQ більше 200 мс, дилатаційна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, міокардине З обережністю застосовувати при порушенні внутрішньошлуночкової провідності, блокаді однієї з ніжок пучка Гіса, синдромі слабкості синусового вузла, брадикардії, тяжких порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушеннях водно-електролітієм. застосування інших антиаритмічних засобів, при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, атаксія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні реакції, гіперемія шкірних покривів. Порушення органу зору: диплопія. Порушення з боку серця: порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності; Зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS. Синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), підвищення артеріального тиску. Аритмогенна дія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки не впливають на ефективність лаппаконітину гідроброміду. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку побічних ефектів, пов'язаних із впливом на функцію синусового вузла та передсердно-шлуночкову провідність. Потрібний індивідуальний підбір доз кожного з цих препаратів. У клінічному дослідженні при застосуванні лаппаконітину гідроброміду на тлі стандартної гіпотензивної терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами рецепторів до ангіотензину II, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів похідних дигідропіридину, бета-адреноблокаторів не спостерігається.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з призначення таблеток по 25 мг кожні 8 годин. За відсутності або недостатності терапевтичного ефекту дозу слід збільшити – таблетки по 25 мг через кожні 6 годин або таблетки по 50 мг через кожні 12 годин. Судити про терапевтичну дію препарату при його першому застосуванні або зі збільшенням його дози слід не раніше ніж через 2-3 доби регулярного застосування препарату. Максимальна добова доза препарату становить 100 мг (25 мг 4 рази на добу або 50 мг 2 рази на добу). У дозі більше 100 мг на добу препарат приймати не рекомендується через відсутність контрольованих клінічних досліджень.ПередозуванняПодовження інтервалу PQ і QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубця Т, брадикардія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, асистолія, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, зату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лаппаконітіна гідробромід (у перерахунку на 100% речовину) 0,050 г; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, гіпромелоза, кальцію стеарат, діоксид колоїдний кремнію (аеросил А-380) -достатня кількість до отримання таблетки масою 0,230 г (дозування 25 мг), або масою 0,350 Таблетки по 50 мг 10 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, білого або білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПри прийомі препарату Аллафорте внутрішньо лаппаконітину гідробромід повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові в середньому через 80 хвилин, після цього концентрація залишається практично незміненою протягом 4-5 годин та поступово знижується надалі протягом 24 годин з періодом напіввиведення (T1/2) близько 7,2 годин. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Об'єм розподілу 690 л. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконитин. При тривалому застосуванні не кумулює. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2-3 рази, при цирозі печінки – у 3-10 разів. При хронічній серцевій недостатності II-III функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду сповільнене (максимальна концентрація у плазмі досягається через 2 год). Виводиться нирками у зміненому вигляді (до 28%), інше – через кишечник.ФармакодинамікаБлокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, пригнічує проведення по додаткових шляхах при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, вкорочує ефективний та функціональний рефрактерні періоди передсердь, AV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркін. Не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антероградному напрямку, частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ), скоротливість міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, не надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та м-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При вживанні ефект розвивається через 40-60 хвилин, зберігається на досягнутому рівні 4-5 годин і поступово знижується. Загалом дія препарату після одноразового вживання внутрішньо зберігається не менше 12 годин.Клінічна фармакологіяАнтиаритмічний засіб.ІнструкціяВсередину, після їди, проковтуючи таблетку цілком і запиваючи невеликою кількістю води кімнатної температури. Таблетки категорично забороняється розламувати, подрібнювати чи розжовувати.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна форма фібриляції та тріпотіння передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (при відсутності органічних змін).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, синоатріальна блокада, AV блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок лівої ніжки, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менш 9 .ст.), хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (&le1,4 см), наявність постінфарктного кардіосклерозу, гострий коронарний синдром, синдром Бругада, аритмогенна кардіоміопатія (дисплазія) функції печінки та/або нирок, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, синдром подовженого або укороченого інтервалу QT, вади серця,аритмогенна дія будь-якого антиаритмічного препарату в анамнезі, вагітність, період грудного вигодовування, зловживання алкоголем, AV блокада I ступеня з подовженням інтервалу PQ більше 200 мс, дилатаційна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, міокардине З обережністю застосовувати при порушенні внутрішньошлуночкової провідності, блокаді однієї з ніжок пучка Гіса, синдромі слабкості синусового вузла, брадикардії, тяжких порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушеннях водно-електролітієм. застосування інших антиаритмічних засобів, при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, атаксія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні реакції, гіперемія шкірних покривів. Порушення органу зору: диплопія. Порушення з боку серця: порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності; Зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS. Синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), підвищення артеріального тиску. Аритмогенна дія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки не впливають на ефективність лаппаконітину гідроброміду. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку побічних ефектів, пов'язаних із впливом на функцію синусового вузла та передсердно-шлуночкову провідність. Потрібний індивідуальний підбір доз кожного з цих препаратів. У клінічному дослідженні при застосуванні лаппаконітину гідроброміду на тлі стандартної гіпотензивної терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами рецепторів до ангіотензину II, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів похідних дигідропіридину, бета-адреноблокаторів не спостерігається.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з призначення таблеток по 25 мг кожні 8 годин. За відсутності або недостатності терапевтичного ефекту дозу слід збільшити – таблетки по 25 мг через кожні 6 годин або таблетки по 50 мг через кожні 12 годин. Судити про терапевтичну дію препарату при його першому застосуванні або зі збільшенням його дози слід не раніше ніж через 2-3 доби регулярного застосування препарату. Максимальна добова доза препарату становить 100 мг (25 мг 4 рази на добу або 50 мг 2 рази на добу). У дозі більше 100 мг на добу препарат приймати не рекомендується через відсутність контрольованих клінічних досліджень.ПередозуванняПодовження інтервалу PQ і QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубця Т, брадикардія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, асистолія, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, зату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Лаппаконітіна гідробромід із супутніми алкалоїдами (Аллапінін®) (у перерахунку на 100% речовину) – 0,025 г; Лаппаконітіна гідробромід із супутніми алкалоїдами (Лаппаконітіна гідробромід) (у перерахунку на 100% речовину) – 0,025 г; Допоміжні речовини: Сахароза (цукор), або цукор-рафінад, або цукор-пісок – 0,0655 г; Крохмаль картопляний (сорт "екстра") – 0,0075 г; Кальція стеарат – 0,001 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г; Маса таблетки – 0,1 г. Пігулки, 25 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Одну, дві, три або п'ять контурних осередкових упаковок №10 або одну контурну осередкову упаковку № 30 разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо лаппаконітіна гідробромід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація у плазмі досягається в середньому через 80 хв. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконитин. Період напіввиведення (Т1/2) становить 1,2-2,4 год. При тривалому застосуванні внутрішньо можливе збільшення Т1/2. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2-3 рази, при цирозі печінки – у 3-10 разів. При хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду уповільнено (максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 год). Виводиться нирками у зміненому вигляді (до 28%), інше – через кишечник.ФармакодинамікаФармакологічні властивості Аллапінін® є бромистоводневою сілью алкалоїду лаппаконітину з супутніми алкалоїдами, що отримується з трави борця білоусого - Aconitum leucostomum Worosch. та кореневищ з корінням борця північного (борця високого) Aconitum septentrionale Koelle (A. excelsum Reichenb.), сем. Лютикові - Ranunculaceae. Фармакодинаміка Антиаритмічний препарат класу IC. Блокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, вкорочує ефективний, та функціональний рефрактерні періоди передсердь, АV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркіньє, не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антеро артеріальний тиск (АТ), скоротливість міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, не надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та м-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При прийомі внутрішньо ефект розвивається через 40-60 хвилин, досягає максимуму через 4-5 годин і зберігається 8 годин і більше.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизми мерехтіння та тріпотіння передсердь; пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), пароксизмальна шлуночкова тахікардія (при відсутності органічних змін міокарда).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, синоатріальна блокада, AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок лівої ніжки, важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менш 90%). ст.), помірна та тяжка хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (≥1,4 см), наявність постінфарктного кардіосклерозу, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вік до 18 років ( ефективність та безпека не встановлені), непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази (препарат містить сахарозу). З обережністю застосовувати при AV блокаді I ступеня, порушенні внутрішньошлуночкової провідності, синдромі слабкості синусового вузла (СССУ), брадикардії, виражених тяжких порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушенні провідності по волокнах. порушення водно-електролітного обміну (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія), одночасний прийом інших антиаритмічних засобівВагітність та лактаціяЗастосування препарату Аллапінін® при вагітності не рекомендується. Можливе застосування препарату лише за життєвих показань, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини. Даних щодо виділення лаппаконітіна гідроброміду в грудне молоко немає. Застосування препарату не рекомендується у період грудного вигодовування. Якщо застосування препарату в період лактації необхідне, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПри застосуванні препарату можливі запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, гіперемія шкірних покривів, атаксія, диплопія, алергічні реакції, можливі порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності, синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), аритмогенна дія. Зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки знижують ефективність, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів гідроброміду. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку аритмогенної дії. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, запиваючи невеликою кількістю води кімнатної температури, не подрібнювати. Приймати по 1 таблетці (25 мг) кожні 8 годин, за відсутності терапевтичного ефекту – через кожні 6 годин. Можливе збільшення разової дози до 2 таблеток (50 мг) кожні 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 300 мг (12 таблеток). Тривалість лікування та корекція режиму дозування (збільшення дози) визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: має малу терапевтичну широту, тому може легко виникнути важка інтоксикація (особливо при одночасному застосуванні інших антиаритмічних засобів): подовження інтервалів PR та QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубців Т, брадикардії, синоатріальної та AV блокади, асистолія, асистолія тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску; запаморочення, затуманеність зору, біль голови, шлунково-кишкові розлади. Лікування: симптоматичне; для лікування шлуночкової тахікардії не застосовувати антиаритмічні засоби IA або IC класу; натрію гідрокарбонат здатний усунути розширення комплексу QRS, брадикардію та артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Аллапінін необхідно усунути порушення водно-електролітного обміну, в період терапії необхідний контроль водно-електролітного балансу крові. У пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда або у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із встановленим штучним водієм ритму серця може підвищуватися поріг його стимуляції. При розвитку головного болю, запаморочення, диплопії слід зменшити дозу препарату Аллапінін. При появі синусової тахікардії на фоні тривалого застосування препарату показано застосування бета-адреноблокаторів (низькі дози). 1 таблетка препарату Аллапінін містить 0,074 г вуглеводів, що відповідає 0,01 ХЕ (хлібних одиниць). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (управління транспортом, робота з механізмами, що рухаються).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
ХарактеристикаБіль у спині, шиї, суглобах чи м'язах може виникнути несподівано та у будь-якому віці. Травми, необережні рухи, посилені заняття у спортзалі, розтягнення або забиття можуть спровокувати різкий біль, скутість рухів та неможливість жити повним життям. Унікальний фіто-гель подвійної охолоджувально-розігрівальної дії Активайс розроблений вченими для миттєвого полегшення болю та профілактики хвороб суглобів та запалень. Фіто-гель Активайс має революційну подвійну дію. При нанесенні на шкіру має початкову охолодну розслаблюючу дію, а потім розігріває тонізуючу дію. Фіто-гель покращує мікроциркуляцію крові в шкірі, забезпечує гармонійність процесів тонізування та заспокоєння, ефективний при напрузі та втомі у м'язах. Сприяє відновленню тонусу, пружності та еластичності шкіри. Підходить для сеансів масажу, що розігрівають і антицелюлітних. Рекомендований спортсменам при сильних болях у м'язах після тренувань та розтягувань.Властивості компонентівЕкстракт перцю, подразнюючи нервові закінчення, викликає швидку судинну реакцію та приплив крові до проблемної зони. Перець надає місцеву подразнювальну та розігрівальну дію, використовується для зменшення болю та запалень при артрозі. Жовч медичний (жовч тварин) застосовується зовнішньо за стародавніми рецептами при гострих і хронічних артрозах, артритах, вторинних радикулітах як знеболюючий, місцевий протизапальний і розсмоктуючий засіб. Медична жовч має місцевоподразнюючу, аналгетичну, протизапальну та розсмоктуючу дію. Жовч медична рекомендується офіційною медициною при таких захворюваннях, як остеоартроз, хронічний артрит, спондилоартрит, вторинний радикуліт, шпори п'яти, бурсити, травматичні пошкодження м'яких тканин (забиті місця, розтягнення зв'язок, підшкірні крововиливи) без порушення цілісності кісток і шкіри. Ефірна олія м'яти має противірусну та бактеріальну активність, швидко ліквідує м'язові болі, пов'язані з підвищеним і різким фізичним навантаженням. Олія м'яти має м'який охолодний ефект, локалізуючи вогнище болю. Олія евкаліпта ефективно знеболює, дезінфікує та сприяє швидкій регенерації шкіри, добре допомагає при ревматизмі, суглобових та м'язових болях. Екстракт арніки застосовується при розтягуванні та розривах м'язів та сухожилля, при вивихах, а також стимулює процес загоєння при крововиливах. Масло гвоздики відновлює сили після нервового та фізичного перенапруги, надає зігрівальну дію, купує нервовий тремтіння, підтримує при відновленні після травм, хвороб та операцій. Екстракт прополісу має виражену розсмоктуючу, протизапальну, антиалергічну, в'яжучу, протисвербіжну та загоювальну дію. Тонізує і живить шкіру, усуває запалення та вугровий висип. Камфора знижує чутливість рецепторів шкіри, притуплюючи нервові закінчення та знижуючи больовий поріг, надає антимікробну та протизапальну дії.РекомендуєтьсяФіто-гель Активайс рекомендовано: При набряках; При нападах радикуліту; При болях у суглобах; При сильних болях у м'язах (надлишок молочної кислоти); При розтягування; Як розігріваючий засіб під час масажу; При запаленнях; При артроз; При остеохондрозі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: фексофенадину гідрохлорид – 120/180 мг; допоміжні речовини: кроскармелоза натрію - 24/36 мг; крохмаль прежелатинізований – 120/180 мг; МКЦ - 133/199,5 мг; магнію стеарат – 3/4,5 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза (Е15) - 2,84/4,26 мг; гіпромелоза (Е5) - 1,89/2,835 мг; повідон - 0,51/0,765 мг; титану діоксид (Е171) - 2,025/3,038 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,73/1,095 мг; макрогол 400 - 3,94/5,91 мг; барвник заліза оксид (рожева суміш*) - 0,025/0,038 мг; барвник заліза оксид (жовта суміш**) - 0,04/0,06 мг; *рожева суміш барвника заліза оксиду є сумішшю заліза оксиду червоного (Е172) і титану діоксиду (Е171). **жовта суміш барвника заліза оксиду є сумішшю заліза оксиду жовтого (Е 172) і титану діоксиду (Е 171). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 120 мг та 180 мг. За 10 табл. в блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 120 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, на одному боці — гравірування «012», з іншого — стилізоване «е». Таблетки 180 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, на одному боці — гравірування «018», з іншого — стилізоване «е».Фармакотерапевтична групаАнтигістамінне.ФармакокінетикаФексофенадин після прийому внутрішньо швидко всмоктується, Tmax становить приблизно 1-3 години. Середнє значення Cmax при прийомі 120 мг на добу становить приблизно 289 нг/мл, а при прийомі 180 мг на добу – приблизно 494 нг/мл. Фексофенадин на 60-70% зв'язується із білками плазми. Фексофенадин незначно метаболізується в печінці та поза нею, що підтверджується тим, що він є єдиною речовиною, що виявляється у значних кількостях у сечі та фекаліях людини та тварин. При курсовому прийомі препарату крива виведення фексофенадину з плазми знижується біекспоненційно, а кінцевий T1/2 становить 11-15 год. Фармакокінетика при одноразовому та курсовому прийомі фексофенадину (до 120 мг двічі на день внутрішньо) носить лінійний характер. Доза 240 мг 2 рази на добу дає трохи більше, ніж пропорційне (на 8,8%) збільшення AUC, що вказує на те, що фармакокінетика фексофенадину є практично лінійною в діапазоні доз від 40 до 240 мг на добу. Згідно з наявними на даний момент даними, більша частина прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з жовчю, а до 10% препарату – із сечею.ФармакодинамікаФексофенадин (фармакологічно активний метаболіт терфенадину) є антигістамінним засобом із селективною антагоністичною активністю до H1-рецепторів без антихолінергічного та блокуючого α1-адренергічні рецептори дії. Крім цього, у фексофенадину не спостерігається седативної дії та інших ефектів ЦНС. У дослідженнях у людини за оцінкою викликаних гістаміном пухирів та гіперемії антигістамінна дія фексофенадину, що приймається внутрішньо 1 або 2 рази на добу, проявляється через 1 год, досягає максимуму через 6 год і триває протягом 24 годин після його прийому. Навіть після 28 днів прийому фексофенадину не виявлено розвитку толерантності до препарату. При одноразовому прийомі фексофенадину спостерігається дозозалежне збільшення антигістамінного ефекту при збільшенні дози від 10 до 130 мг. При використанні тієї ж моделі антигістамінної дії було встановлено, що для постійної протягом 24 години дії була необхідна доза не менше 130 мг. Максимальне придушення утворення пухирів та гіперемії шкіри становить понад 80%. У пацієнтів з сезонним алергічним ринітом, які отримували до 240 мг фексофенадину 2 рази на добу протягом 2 тижнів, величина скоригованого інтервалу QTc (QT скоррегованого) не відрізнялася від такої при прийомі плацебо. Також не спостерігалося змін інтервалу QTc при прийомі фексофенадину здоровими добровольцями по 60 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців, по 400 мг 2 рази на добу протягом 6,5 днів та 240 мг на добу протягом 1 року порівняно з величиною інтервалу QTc прийому плацебо. Навіть при плазмовій концентрації, що у 32 рази перевищує терапевтичні концентрації у людини, фексофенадин не впливав на калієві канали затриманого випрямлення в людському серці.Показання до застосуваннясезонний алергічний риніт (для зменшення симптомів) – таблетки 120 мг. хронічна ідіопатична кропив'янка (для зменшення симптомів) – таблетки 180 мг.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років. З обережністю: у хворих з хронічною нирковою та печінковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку (недостатність клінічного досвіду застосування у цієї категорії пацієнтів); у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, у т.ч. та в анамнезі (антигістамінні препарати можуть викликати серцебиття та тахікардію).Вагітність та лактаціяВагітність. Немає достатньої кількості даних щодо застосування фексофенадину вагітними жінками. Обмежені дослідження у тварин показали відсутність ознак наявності несприятливого впливу протягом вагітності, внутрішньоутробний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Фексофенадин не повинен використовуватись при вагітності. Лактація. Дані за вмістом фексофенадину в грудному молоці при його прийомі жінками, що годують груддю, відсутні. Однак при прийомі терфенадину спостерігалося його проникнення в грудне молоко жінок, що лактують. Тому застосування фексофенадину під час періоду годування груддю не рекомендується.Побічна діяУ плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях найчастіше (≥1 - ≤10%) небажаними ефектами, що спостерігалися, були головний біль (7,3%), сонливість (2,3%), запаморочення (1,5%) і нудота (1,5 %). При прийомі фексофенадину частота вищезгаданих несприятливих ефектів була подібною до прийому плацебо. У плацебо-контрольованих дослідженнях із частотою менше 1% (однаково при прийомі фексофенадину та плацебо) та при постмаркетинговому застосуванні препарату були відзначені слабкість, безсоння, нервозність; порушення сну або незвичайні сновидіння (паронірія), такі як кошмари; тахікардія, серцебиття; діарея. У поодиноких випадках (≥0,01 - ≤0,1%) спостерігалися екзантема, кропив'янка, свербіж та інші реакції гіперчутливості, такі як набряк Квінке, утруднення дихання, задишка, гіперемія шкірних покривів, системні анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні фексофенадину з еритроміцином або кетоконазолом концентрація фексофенадину в плазмі збільшується в 2-3 рази, але це не асоціюється зі значним подовженням інтервалу QTc. Не спостерігалося достовірних відмінностей у частоті виникнення несприятливих ефектів при застосуванні цих препаратів у монотерапії та комбінації. Дослідження у тварин показали, що вищезазначене підвищення плазмових концентрацій фексофенадину, ймовірно, пов'язане з покращенням абсорбції фексофенадину та зниженням його біліарної екскреції або секреції у просвіт шлунково-кишкового тракту. Взаємодія між фексофенадином та омепразолом не спостерігається. Не взаємодіє з ЛЗ, що метаболізуються в печінці. Прийом алюміній або магній антацидів, що містять, за 15 хв до прийому фексофенадину призводить до зниження біодоступності останнього в результаті, мабуть, зв'язування в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину перед їдою. Сезонний алергічний риніт: рекомендована доза для дорослих та дітей віком 12 років та старше становить 120 мг 1 раз на день. Хронічна ідіопатична кропив'янка: рекомендована доза для дорослих та дітей віком 12 років та старше становить 180 мг 1 раз на день. Пацієнти групи ризику. Дослідження у спеціальних групах ризику (пацієнти похилого віку, з нирковою та печінковою недостатністю) показали, що для хворих цих категорій не потрібна корекція режиму дозування.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сонливість, сухість у роті. Здоровими добровольцями приймалися одноразові дози до 800 мг та курсові дози до 690 мг 2 рази на добу протягом 1 міс або 240 мг 2 рази на добу протягом 1 року без будь-яких небажаних ефектів у порівнянні з плацебо. Максимальна доза, що переноситься, для фексофенадину не встановлена. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, при необхідності - симптоматична та підтримуюча терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується, щоб проміжок часу між прийомом фексофенадину та антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, становив щонайменше 2 год. Для застосування у дітей віком від 6 до 11 років випускаються таблетки 30 мг. Вплив на здатність водити машину та виконувати роботи, що вимагають концентрації уваги. При прийомі препарату можливе виконання робіт, що вимагають високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (за винятком хворих, які мають нестандартну реакцію). Тому рекомендується до зайняття такими видами діяльності перевірити індивідуальну реакцію на прийом фексофенадину.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: фексофенадину гідрохлорид – 120/180 мг; допоміжні речовини: кроскармелоза натрію - 24/36 мг; крохмаль прежелатинізований – 120/180 мг; МКЦ - 133/199,5 мг; магнію стеарат – 3/4,5 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза (Е15) - 2,84/4,26 мг; гіпромелоза (Е5) - 1,89/2,835 мг; повідон - 0,51/0,765 мг; титану діоксид (Е171) - 2,025/3,038 мг; кремнію діоксид колоїдний - 0,73/1,095 мг; макрогол 400 - 3,94/5,91 мг; барвник заліза оксид (рожева суміш*) - 0,025/0,038 мг; барвник заліза оксид (жовта суміш**) - 0,04/0,06 мг; *рожева суміш барвника заліза оксиду є сумішшю заліза оксиду червоного (Е172) і титану діоксиду (Е171). **жовта суміш барвника заліза оксиду є сумішшю заліза оксиду жовтого (Е 172) і титану діоксиду (Е 171). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 120 мг та 180 мг. За 10 табл. в блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 120 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, на одному боці — гравірування «012», з іншого — стилізоване «е». Таблетки 180 мг: довгасті, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору, на одному боці — гравірування «018», з іншого — стилізоване «е».Фармакотерапевтична групаАнтигістамінне.ФармакокінетикаФексофенадин після прийому внутрішньо швидко всмоктується, Tmax становить приблизно 1-3 години. Середнє значення Cmax при прийомі 120 мг на добу становить приблизно 289 нг/мл, а при прийомі 180 мг на добу – приблизно 494 нг/мл. Фексофенадин на 60-70% зв'язується із білками плазми. Фексофенадин незначно метаболізується в печінці та поза нею, що підтверджується тим, що він є єдиною речовиною, що виявляється у значних кількостях у сечі та фекаліях людини та тварин. При курсовому прийомі препарату крива виведення фексофенадину з плазми знижується біекспоненційно, а кінцевий T1/2 становить 11-15 год. Фармакокінетика при одноразовому та курсовому прийомі фексофенадину (до 120 мг двічі на день внутрішньо) носить лінійний характер. Доза 240 мг 2 рази на добу дає трохи більше, ніж пропорційне (на 8,8%) збільшення AUC, що вказує на те, що фармакокінетика фексофенадину є практично лінійною в діапазоні доз від 40 до 240 мг на добу. Згідно з наявними на даний момент даними, більша частина прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з жовчю, а до 10% препарату – із сечею.ФармакодинамікаФексофенадин (фармакологічно активний метаболіт терфенадину) є антигістамінним засобом із селективною антагоністичною активністю до H1-рецепторів без антихолінергічного та блокуючого α1-адренергічні рецептори дії. Крім цього, у фексофенадину не спостерігається седативної дії та інших ефектів ЦНС. У дослідженнях у людини за оцінкою викликаних гістаміном пухирів та гіперемії антигістамінна дія фексофенадину, що приймається внутрішньо 1 або 2 рази на добу, проявляється через 1 год, досягає максимуму через 6 год і триває протягом 24 годин після його прийому. Навіть після 28 днів прийому фексофенадину не виявлено розвитку толерантності до препарату. При одноразовому прийомі фексофенадину спостерігається дозозалежне збільшення антигістамінного ефекту при збільшенні дози від 10 до 130 мг. При використанні тієї ж моделі антигістамінної дії було встановлено, що для постійної протягом 24 години дії була необхідна доза не менше 130 мг. Максимальне придушення утворення пухирів та гіперемії шкіри становить понад 80%. У пацієнтів з сезонним алергічним ринітом, які отримували до 240 мг фексофенадину 2 рази на добу протягом 2 тижнів, величина скоригованого інтервалу QTc (QT скоррегованого) не відрізнялася від такої при прийомі плацебо. Також не спостерігалося змін інтервалу QTc при прийомі фексофенадину здоровими добровольцями по 60 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців, по 400 мг 2 рази на добу протягом 6,5 днів та 240 мг на добу протягом 1 року порівняно з величиною інтервалу QTc прийому плацебо. Навіть при плазмовій концентрації, що у 32 рази перевищує терапевтичні концентрації у людини, фексофенадин не впливав на калієві канали затриманого випрямлення в людському серці.Показання до застосуваннясезонний алергічний риніт (для зменшення симптомів) – таблетки 120 мг. хронічна ідіопатична кропив'янка (для зменшення симптомів) – таблетки 180 мг.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік до 12 років. З обережністю: у хворих з хронічною нирковою та печінковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку (недостатність клінічного досвіду застосування у цієї категорії пацієнтів); у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, у т.ч. та в анамнезі (антигістамінні препарати можуть викликати серцебиття та тахікардію).Вагітність та лактаціяВагітність. Немає достатньої кількості даних щодо застосування фексофенадину вагітними жінками. Обмежені дослідження у тварин показали відсутність ознак наявності несприятливого впливу протягом вагітності, внутрішньоутробний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Фексофенадин не повинен використовуватись при вагітності. Лактація. Дані за вмістом фексофенадину в грудному молоці при його прийомі жінками, що годують груддю, відсутні. Однак при прийомі терфенадину спостерігалося його проникнення в грудне молоко жінок, що лактують. Тому застосування фексофенадину під час періоду годування груддю не рекомендується.Побічна діяУ плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях найчастіше (≥1 - ≤10%) небажаними ефектами, що спостерігалися, були головний біль (7,3%), сонливість (2,3%), запаморочення (1,5%) і нудота (1,5 %). При прийомі фексофенадину частота вищезгаданих несприятливих ефектів була подібною до прийому плацебо. У плацебо-контрольованих дослідженнях із частотою менше 1% (однаково при прийомі фексофенадину та плацебо) та при постмаркетинговому застосуванні препарату були відзначені слабкість, безсоння, нервозність; порушення сну або незвичайні сновидіння (паронірія), такі як кошмари; тахікардія, серцебиття; діарея. У поодиноких випадках (≥0,01 - ≤0,1%) спостерігалися екзантема, кропив'янка, свербіж та інші реакції гіперчутливості, такі як набряк Квінке, утруднення дихання, задишка, гіперемія шкірних покривів, системні анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні фексофенадину з еритроміцином або кетоконазолом концентрація фексофенадину в плазмі збільшується в 2-3 рази, але це не асоціюється зі значним подовженням інтервалу QTc. Не спостерігалося достовірних відмінностей у частоті виникнення несприятливих ефектів при застосуванні цих препаратів у монотерапії та комбінації. Дослідження у тварин показали, що вищезазначене підвищення плазмових концентрацій фексофенадину, ймовірно, пов'язане з покращенням абсорбції фексофенадину та зниженням його біліарної екскреції або секреції у просвіт шлунково-кишкового тракту. Взаємодія між фексофенадином та омепразолом не спостерігається. Не взаємодіє з ЛЗ, що метаболізуються в печінці. Прийом алюміній або магній антацидів, що містять, за 15 хв до прийому фексофенадину призводить до зниження біодоступності останнього в результаті, мабуть, зв'язування в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину перед їдою. Сезонний алергічний риніт: рекомендована доза для дорослих та дітей віком 12 років та старше становить 120 мг 1 раз на день. Хронічна ідіопатична кропив'янка: рекомендована доза для дорослих та дітей віком 12 років та старше становить 180 мг 1 раз на день. Пацієнти групи ризику. Дослідження у спеціальних групах ризику (пацієнти похилого віку, з нирковою та печінковою недостатністю) показали, що для хворих цих категорій не потрібна корекція режиму дозування.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сонливість, сухість у роті. Здоровими добровольцями приймалися одноразові дози до 800 мг та курсові дози до 690 мг 2 рази на добу протягом 1 міс або 240 мг 2 рази на добу протягом 1 року без будь-яких небажаних ефектів у порівнянні з плацебо. Максимальна доза, що переноситься, для фексофенадину не встановлена. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, при необхідності - симптоматична та підтримуюча терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується, щоб проміжок часу між прийомом фексофенадину та антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, становив щонайменше 2 год. Для застосування у дітей віком від 6 до 11 років випускаються таблетки 30 мг. Вплив на здатність водити машину та виконувати роботи, що вимагають концентрації уваги. При прийомі препарату можливе виконання робіт, що вимагають високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (за винятком хворих, які мають нестандартну реакцію). Тому рекомендується до зайняття такими видами діяльності перевірити індивідуальну реакцію на прийом фексофенадину.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
474,00 грн
374,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0.1 мл: Активна речовина: алерген очищений туберкульозний 1 доза.* допоміжні речовини: натрію гідрофосфату гептагідрат 0.783 мг, натрію хлорид 0.457 мг, калію дигідрофосфат 0.063 мг, полісорбат 80 (стабілізатор) 0.005 мг, фенол (консервант) 0.25 мг. *1 доза містить алерген туберкулопротеїн - 2 ТЕ (туберкулінові одиниці) 1 мл (10 доз) – ампули (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньошкірного введення; безбарвний, прозорий, що не містить осаду та сторонніх домішок.Фармакотерапевтична групаДіюча субстанція препарату – алерген-туберкулопротеїн – викликає при здійсненні внутрішньошкірної туберкулінової проби у інфікованих або вакцинованих БЦЖ/БЦЖ-М осіб специфічну реакцію гіперчутливості уповільненого типу у вигляді місцевої реакції – гіперемії та інфільтрату (папули).Клінічна фармакологіяІмунологічний препарат. Алерген.Показання до застосуванняПрепарат призначений для туберкулінодіагностики (здійснення внутрішньошкірної туберкулінової проби Манту) з метою: відбору контингентів для щеплення БЦЖ; діагностики туберкульозу; визначення інфікованого населення мікобактеріями туберкульозу (або стану підвищеної чутливості до туберкуліну, якщо поствакцинальна алергія, що має місце, не дає підстав говорити про інфікованість).Протипоказання до застосуванняПоширені шкірні захворювання, епілепсія, гострі, хронічні інфекційні та соматичні захворювання у період загострення; алергічні стани (ревматизм у гострій та підгострій фазах, бронхіальна астма, ідіосинкразія з вираженими шкірними проявами в період загострення). Проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину. Не допускається проведення проби Манту у тих дитячих колективах, де є карантин з дитячих інфекцій. Профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну. Виходячи з цього, туберкулінодіагностику необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень проти різних інфекцій. У випадку, якщо профілактичне щеплення було проведено, туберкулінодіагностика повинна здійснюватися не раніше ніж через 1 місяць після щеплення. З метою виявлення протипоказань лікар (медична сестра) у день постановки туберкулінових проб проводять опитування осіб, які піддаються пробі.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують для встановлення внутрішньошкірної проби Манту. Вводять строго внутрішньошкірно. Пробу Манту ставлять пацієнтам тільки в положенні сидячи, тому що у емоційно лабільних осіб ін'єкція може спричинити непритомність. Для внутрішньошкірної проби застосовують однограмові туберкулінові шприци разового використання з короткими тонкими голками. Забороняється застосовувати для проби Манту інсулінові шприци, а також шприци та голки зі строком придатності, що минув. Ампулу з препаратом ретельно обтирають марлею, змоченою 70° етиловим спиртом, потім шийку ампули підпилюють ножем для розтину ампул і відламують. Потрібна кількість туберкуліну (0,2 мл, тобто 2 дози туберкуліну) набирають однограмовим одноразовим шприцом, яким здійснюють пробу Манту, зі стерильною голкою № 845. Потім на шприц надягають тонку стерильну голку і в стерильний ватний тампон випускають зайву кількість з бульбашками повітря до мітки 0,1 мл. Ампулу після розтину допускається зберігати в асептичних умовах трохи більше 2 годин. Ділянку шкіри середньої третини внутрішньої поверхні передпліччя обробляють 70° етиловим спиртом і просушують стерильною ватою. Тонку голку зрізом вгору вводять у верхні шари шкіри паралельно її поверхні – внутрішньошкірно. Після введення голки в шкіру зі шприца вводять строго по розподілу шкали 0,1 мл (2 ТЕ) препарату, тобто. 1 дозу. При правильній техніці введення у шкірі утворюється папула білуватого кольору як «лимонної скоринки», розміром 7- 10 мм у діаметрі. Пробу Манту ставить за призначенням лікаря спеціально навчена медсестра, яка має документ – допуск до проведення туберкулінодіагностики. Врахування результатів. Результати туберкулінової проби оцінює лікар чи спеціально навчена медсестра. Оцінку результату проби Манту проводять через 72 години шляхом вимірювання розміру інфільтрату (папули) мм. Прозорою лінійкою з міліметровими поділами вимірюють і реєструють поперечний (стосовно осі передпліччя) розмір інфільтрату. Гіперемію враховують лише у разі відсутності інфільтрату. При постановці проб Манту реакція вважається: негативною - при повній відсутності інфільтрату (папули) та гіперемії або за наявності уколової реакції (0-1 мм); сумнівною – при інфільтраті розміром 2 – 4 мм або лише гіперемії будь-якого розміру без інфільтрату; позитивною – за наявності інфільтрату діаметром 5 мм і більше; гіперергічною – у дітей та підлітків вважається реакція з діаметром інфільтрату 17 мм і більше, у дорослих – 21 мм і більше, а також за наявності візикулонекротичних реакцій незалежно від розміру інфільтрату з лімфангоїтом або без нього. Реакція на введення туберкуліну залежить від рівня специфічної реактивності організму. В окремих осіб з високим ступенем гіперчутливості уповільненого типу до туберкуліну місцеві реакції можуть супроводжуватися лімфангоїтами та лімфаденітами. Крім того, іноді спостерігають загальну реакцію: нездужання, біль голови, підвищення температури. Здоровим особам із сумнівною або позитивною реакцією на пробу Манту та дітям з негативною реакцією на туберкулін, але не підлягають вакцинації БЦЖ, всі профілактичні щеплення можна проводити безпосередньо після оцінки результатів проби Манту.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Активна речовина: азеластину гідрохлорид 0,140 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза 0,140 мг; динатрію едетату дигідрат 0,700 мг; лимонна кислота 0,061 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат 0,907 мг; натрію хлорид 0,961 мг, очищена вода 138,419 мг. Назальний спрей дозований 140 мкг/доза. По 10 мл розчину в скляний флакон коричневого кольору з розпилювачем-дозатором, що нагвинчується. 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний чи майже безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – Н1 гістамінових рецепторів блокатор.ФармакокінетикаБіодоступність після інтраназального застосування близько 40%. Максимальна концентрація (Cmax) у крові після інтраназального застосування досягається через 2-3 години. При застосуванні інтраназально у добовій дозі 0,56 мг азеластину гідрохлориду (одне впорскування у кожний носовий хід двічі на день) середня рівноважна концентрація азеластину гідрохлориду у плазмі через 2 години після прийому становить 0,65 нг/мл. Подвоєння загальної добової дози до 1,12 мг (два впорскування в кожну ніздрю двічі на день) призводить до стійкої середньої концентрації азеластину в плазмі, що дорівнює 1,09 нг/мл. Однак, незважаючи на відносно високе всмоктування у пацієнтів, системна дія після інтраназального застосування приблизно у 8 разів нижча, ніж після перорального прийому добової дози 4,4 мг азеластину гідрохлориду, що є терапевтичною пероральною дозою для лікування алергічного риніту. Інтраназальне застосування у пацієнтів з алергічним ринітом спричиняє підвищення рівня азеластину в плазмі порівняно зі здоровими суб'єктами. Інші фармакокінетичні дані вивчені при застосуванні внутрішньо. Зв'язок із білками крові 80-90%. Метаболізується у печінці шляхом окислення за участю системи цитохрому P450 з утворенням активного метаболіту дезметилазеластину. Виводиться переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення (T1/2) азеластину – близько 20 год, його активного метаболіту дезметилазеластину – близько 45 год.ФармакодинамікаАзеластин, похідне фталазинону, є протиалергічним засобом тривалої дії. Будучи селективним H1-гістаміноблокатором, виявляє антигістамінну, протиалергічну та мембраностабілізуючу дію, знижує проникність капілярів та ексудацію, стабілізує мембрани опасистих клітин і перешкоджає вивільненню з них біологічно активних речовин (гістамін, серотонін, лейкотрієни, брон, бронхіоз, бронхіоз, лейкотрієни, бронхоцити). і сприяють розвитку ранньої та пізньої стадії алергічних реакцій та запалення. При місцевому застосуванні системна дія незначна. При інтраназальному введенні зменшує свербіж та закладеність носа, чхання та ринорею. Послаблення симптомів алергічного риніту відзначається починаючи з 15 хв після застосування та триває до 12 годин і більше. Клінічно значуща дія на QT (QTc) інтервал відсутня навіть при тривалому застосуванні високих доз азеластину.ІнструкціяЗніміть захисний ковпачок. Перед першим використанням натисніть на розпилювач 2-3 рази. Залежно від призначеної дози, впорніть по одному разу або по два рази в кожний носовий хід, тримаючи голову прямо. Знову надягніть захисний ковпачок.Показання до застосуванняЛікування сезонного та цілорічного алергічного риніту (в т.ч. сінна лихоманка) та ринокон'юнктивіту. Лікування симптомів вазомоторного (круглорічного неалергічного) риніту, таких як закладеність носа, ринорея, чхання, постназальний синдром.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до азеластину та/або інших компонентів препарату. При алергічному риніті та ринкуон'юнктивіті - дитячий вік до 6 років; при вазомоторному риніті – дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПри випробуванні доз, що багаторазово перевищують терапевтичний діапазон, на тваринах не отримано жодного свідоцтва про тератогенну дію, але оскільки немає досвіду застосування азеластину у вагітних та годуючих, не рекомендується використання назального спрею азеластину під час вагітності, а також у період лактації.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів визначена так: Дуже часто: > 1/10; Часто: 1/100; Нечасто: 1/1000; Рідко: 1/10000; Дуже рідко: Часто - в результаті неправильного способу введення, коли голова закинута назад, можлива поява гіркого смаку в роті, що в окремих випадках може викликати нудоту. Нечасто – слабке, минуще роздратування запаленої слизової оболонки носа, що виявляється печінням, свербінням, чханням, у поодиноких випадках носовою кровотечею. Дуже рідко – алергічні реакції (висипання, свербіж шкіри, кропив'янка), слабкість, запаморочення (може бути викликане самим захворюванням).Взаємодія з лікарськими засобамиПри інтраназальному застосуванні азеластину не виявлено клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Алергічний риніт та ринокон'юнктивіт За відсутності інших рекомендацій дорослим та дітям 6 років і старше – по одній дозі (140 мкг/0,14 мл) у кожний носовий хід двічі на день вранці та ввечері. При необхідності дорослим та дітям старше 12 років – по дві дози (280 мкг/0,28 мл) у кожний носовий хід двічі на день вранці та ввечері. Алергодил застосовується до припинення симптомів і підходить для тривалого застосування, але не більше 6 місяців безперервного лікування. Вазомоторний риніт Дорослим та дітям старше 12 років – по дві дози (280 мкг/0,28 мл) у кожний носовий хід двічі на день вранці та ввечері. Алергодил застосовується до припинення симптомів і підходить для тривалого застосування, але не більше 8 тижнів безперервного лікування. Об'єм одного впорскування (однієї дози) становить 0,14 мл і містить 140 мкг активної речовини.ПередозуванняНа даний момент про випадки передозування при інтраназальному застосуванні невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВ окремих випадках при вживанні назального спрею виявляється втома, різного ступеня виразності та слабкість, які можуть бути спричинені також основним захворюванням. У цих випадках не рекомендується керувати автомобілем та працювати з небезпечними механізмами. Вживання алкоголю може посилити ці явища. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках втома, втома, запаморочення або слабкість, які можуть бути наслідком самого захворювання, можуть розвиватися при використанні азеластину назального спрею. У цих випадках слід уникати водіння машини та роботи зі складними механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода очищена, макрогола глицерилрицинолеат, сахароза, натрію гідрофосфату додекагідрат, лимонної кислоти моногідрат, холекальциферол (вітамін D3), ефірна олія із насіння анісу звичайного. Вміст активних речовин у 1 краплі: вітамін Д3-500 МО.ХарактеристикаВітамін Д3 регулює: фосфорно-кальцієвий обмін, діяльність нервової системи. Необхідний: для нормального зростання кісток і тканин, зсідання крові, при зниженні функції щитовидної залози. Впливає на роботу серця, білковий, сірчаний, вуглеводний обмін в організмі. Нестача вітаміну D3 є причиною рахіту у дітей, порушує нормальне зростання та розвиток дитячого організму.РекомендуєтьсяБіологічно активна добавка до їжі для дітей, додаткове джерело вітаміну D3, для дітей із 4-х тижнів життя.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів продукту, гіпервітаміноз D, підвищена концентрація кальцію в крові (гіперкальціємія), підвищене виділення кальцію із сечею (гіперкальціурія), сечокам'яна хвороба (утворення кальцієвого оксалатного каміння), саркоїдоз, гострі та хронічні захворювання печінки та нирок, ниркова форма туберкульозу легень. З обережністю: стан іммобілізації, прийому тіазидів, серцевих глікозидів (особливо глікозидів наперстянки). У грудних дітей при схильності до раннього заростання тім'ячків (коли від народження встановлені малі розміри переднього темечка).Спосіб застосування та дозиЗ метою профілактики дефіциту вітаміну D3 у дітей, у тому числі у новонароджених з 4-х тижнів життя: 500 МЕ (одна крапля) на день. Вносити безпосередньо в рот дитини або на соску, змішавши з їжею або розчинивши напої. Тривалість прийому: 3 місяці. За необхідності курс можна продовжити чи повторити. Перед застосуванням необхідно струсити флакон. Можливе випадання осаду.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем – педіатром. Чи не є лікарським засобом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаЕкологічно чистий ізотонічний розчин морської води сприяє зволоженню слизових оболонок, розрідження густого слизу і полегшенню виведення секрету, що застоявся. Регулярне застосування спрею АкваСол, збагаченого унікальним набором мікроелементів, запобігає сухості слизових оболонок та сприяє підтримці їхнього фізіологічного стану.ІнструкціяВиробляти зрошення слизових оболонок двома натисканнями на клапан флакона. Використовувати 3-4 десь у день. Чи не ковтати.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТабл. - 1 таб.: діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 88,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 34,10 мг; кремнію діоксид колоїдний 1,60 мг; магнію стеарат 1,30 мг; плівкова оболонка: Опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза (5 cP) 62,5 %, титану діоксид (Е171) 31,25 %, макрогол-400 6,25 %) 3,25 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер із (ПА/АЛ/ПВХ) фольги/алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з одного боку гладкі, з іншого боку гравіювання «R 5». На поперечному розрізі ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика левоцетиризину змінюється лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту абсорбції, хоча швидкість її зменшується. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі (5 мг) максимальна концентрація (Cmax) у плазмі становить 270 нг/мл і досягається через 0,9 години, після повторного прийому в дозі 5 мг – 308 нг/мл. Рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 2 доби. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0,4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм Менш 14% препарату метаболізується в організмі шляхом N- та О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів Н1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються в печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення У дорослих період напіввиведення (T1/2) становить 7,9±1,9 годин, загальний кліренс 0,63 мл/хв/кг. Близько 85,4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% через кишечник. Особливості фармакокінетики у окремих пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК))ФармакодинамікаЛевоцетиризин (R)-енантіомер цетиризину є інгібітором периферичних Н1 гістамінових рецепторів. Левоцетиризин має виражений антигістамінний та протиалергічний ефект. Впливає на гістамінозалежну фазу алергічної реакції, знижує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судинної стінки та обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Практично не впливає на холінергічні та серотонінові рецептори, у терапевтичних дозах не має седативного ефекту.Показання до застосуванняАллервей, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг показаний у дорослих та дітей з 6 років і старше при: лікуванні симптомів алергічних ринітів, включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти, та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви; полінозі (сінна лихоманка); кропив'янка; інших алергічних дерматозах, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Дитячий вік до 6 років (через обмеженість даних з безпеки та ефективності). З обережністю При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. При призначенні левоцетиризину вагітним слід бути обережними. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні.Побічна діяКлінічні дослідження Під час проведення клінічних досліджень у чоловіків та жінок 12-71 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися такі побічні ефекти: головний біль, сонливість, сухість у роті, стомлюваність, нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) зустрічалися астенія та біль у животі. Під час проведення клінічних досліджень у дітей віком від 6 років до 12 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися головний біль та сонливість. Післяреєстраційні дослідження Частота побічних ефектів не відома (не може бути оцінена за наявними даними). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення метаболізму та розлади харчування Підвищення апетиту. Порушення з боку психіки Тривога, агресія, збудження, депресія, галюцинації, безсоння, суїцидальні думки. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Порушення з боку органу зору Порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи Стенокардія, тахікардія, серцебиття, тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи Задишка, посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, зміна функціональних спроб печінки. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Дизурія, затримка сечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Загальні порушення Периферичні набряки, збільшення маси тіла. Інше Перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом, псевдоефедрином та феназоном клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному призначенні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з алкоголем або лікарськими засобами, що мають переважний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) риніту (наявність симптомів менше 4х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При пропущенні прийому не приймайте подвійну дозу, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки левоцетиризин виводиться з організму нирками, при застосуванні препарату слід коригувати дозу залежно від ступеня ниркової недостатності. При значенні КК 50-79 мл/хв корекції дози не потрібно, при КК від 30 до 49 мл/хв рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) через день (1 раз на 2 дні), у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв) прийом препарату протипоказаний. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти похилого віку без порушення функції нирок Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТабл. - 1 таб.: діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 88,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 34,10 мг; кремнію діоксид колоїдний 1,60 мг; магнію стеарат 1,30 мг; плівкова оболонка: Опадрай білий OY 58900 (гіпромелоза (5 cP) 62,5 %, титану діоксид (Е171) 31,25 %, макрогол-400 6,25 %) 3,25 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер із (ПА/АЛ/ПВХ) фольги/алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з одного боку гладкі, з іншого боку гравіювання «R 5». На поперечному розрізі ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб – блокатор Н1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетика левоцетиризину змінюється лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту абсорбції, хоча швидкість її зменшується. У дорослих після одноразового прийому препарату в терапевтичній дозі (5 мг) максимальна концентрація (Cmax) у плазмі становить 270 нг/мл і досягається через 0,9 години, після повторного прийому в дозі 5 мг – 308 нг/мл. Рівноважна плазмова концентрація (Css) досягається через 2 доби. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0,4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм Менш 14% препарату метаболізується в організмі шляхом N- та О-дезалкілювання (на відміну від інших антагоністів Н1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються в печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Завдяки обмеженому метаболізму та відсутності метаболічної інгібуючої активності, взаємодія левоцетиризину на рівні метаболізму з іншими речовинами є малоймовірною. Виведення У дорослих період напіввиведення (T1/2) становить 7,9±1,9 годин, загальний кліренс 0,63 мл/хв/кг. Близько 85,4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% через кишечник. Особливості фармакокінетики у окремих пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК))ФармакодинамікаЛевоцетиризин (R)-енантіомер цетиризину є інгібітором периферичних Н1 гістамінових рецепторів. Левоцетиризин має виражений антигістамінний та протиалергічний ефект. Впливає на гістамінозалежну фазу алергічної реакції, знижує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судинної стінки та обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Практично не впливає на холінергічні та серотонінові рецептори, у терапевтичних дозах не має седативного ефекту.Показання до застосуванняАллервей, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг показаний у дорослих та дітей з 6 років і старше при: лікуванні симптомів алергічних ринітів, включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти, та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви; полінозі (сінна лихоманка); кропив'янка; інших алергічних дерматозах, що супроводжуються свербінням та висипаннями.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Дитячий вік до 6 років (через обмеженість даних з безпеки та ефективності). З обережністю При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. При призначенні левоцетиризину вагітним слід бути обережними. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні.Побічна діяКлінічні дослідження Під час проведення клінічних досліджень у чоловіків та жінок 12-71 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися такі побічні ефекти: головний біль, сонливість, сухість у роті, стомлюваність, нечасто (≥ 1/1000, < 1/100) зустрічалися астенія та біль у животі. Під час проведення клінічних досліджень у дітей віком від 6 років до 12 років із частотою 1% і більше (часто ≥ 1/100, < 1/10) зустрічалися головний біль та сонливість. Післяреєстраційні дослідження Частота побічних ефектів не відома (не може бути оцінена за наявними даними). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення метаболізму та розлади харчування Підвищення апетиту. Порушення з боку психіки Тривога, агресія, збудження, депресія, галюцинації, безсоння, суїцидальні думки. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Порушення з боку органу зору Порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, запальні прояви. Порушення з боку серцево-судинної системи Стенокардія, тахікардія, серцебиття, тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи Задишка, посилення симптомів риніту. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, зміна функціональних спроб печінки. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Дизурія, затримка сечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, стійка лікарська еритема, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпотрихоз, тріщини, фотосенсибілізація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Загальні порушення Периферичні набряки, збільшення маси тіла. Інше Перехресна реактивність. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом, псевдоефедрином та феназоном клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному призначенні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі рітановіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з алкоголем або лікарськими засобами, що мають переважний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи рідиною, незалежно від їди. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) риніту (наявність симптомів менше 4х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено з появою симптомів. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Курс лікування полінозу встановлює лікар. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. При пропущенні прийому не приймайте подвійну дозу, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки левоцетиризин виводиться з організму нирками, при застосуванні препарату слід коригувати дозу залежно від ступеня ниркової недостатності. При значенні КК 50-79 мл/хв корекції дози не потрібно, при КК від 30 до 49 мл/хв рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) через день (1 раз на 2 дні), у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг (1 таблетка) 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 10 мл/хв) прийом препарату протипоказаний. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнти з порушенням функції печінки При ізольованому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнти похилого віку без порушення функції нирок Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
290,00 грн
178,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: бетадекс, манітол, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, лимонна кислота безводна, целюлоза мікрокристалічна (102), кросповідон, аспартам, магнію стеарат. По 10 таблеток у блістер з (ПА/Ал/ПВХ) фольги // алюмінієвої фольги, ламінованої ПЕТ/папером. По 1 або 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки зі скошеними краями, від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаФармакокінетичні параметри левоцетиризину змінюються лінійно. Всмоктування Після прийому внутрішньо препарат швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на повноту всмоктування, хоча знижує її швидкість. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 0,9 год і становить 270 нг/мл, рівноважна концентрація досягається через 2 доби. Після прийому таблеток 5 мг препарату Аллервей Експрес здоровими добровольцями натще, левоцетиризин визначався в крові через 24 години в концентрації, що перевищує 1 0% від Сmах. Розподіл Левоцетиризин на 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) становить 0.4 л/кг. Біодоступність сягає 100%. Метаболізм У невеликих кількостях (менше 14%) левоцетиризин метаболізується в організмі шляхом N- та О-деалкілування (на відміну від інших антагоністів H1-гістамінових рецепторів, які метаболізуються у печінці за допомогою системи цитохромів) з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту. Через незначний метаболізм і відсутність метаболічного потенціалу взаємодія левоцетиризину з іншими лікарськими препаратами є малоймовірною. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) у дорослих становить 7,9±1,9 год. У дітей молодшого віку Т1/2 коротший. У дорослих загальний кліренс становить 0,63 мл/хв/кг. Близько 85.4% прийнятої дози препарату виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% – через кишечник. Окремі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Менше 10% левоцетиризину видаляється під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу. Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика левоцетиризину у пацієнтів із печінковою недостатністю не вивчалась. У пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний та біліарний цироз), які отримували рацемічну сполуку цетиризину в дозі 10 мг або 20 мг одноразово, спостерігалося збільшення Т1/2 на 50% та зниження кліренсу препарату на 40% порівняно зі здоровими людьми. Діти Дані дослідження фармакокінетики препарату у 14 дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла від 20 до 40 кг при одноразовому пероральному прийомі 5 мг левоцетиризину показали, що значення Сmах і площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно в двічі перевищують аналогічні показники у дорослих здорових людей під час перехресного контролю. Середній показник Сmах склав 450 нг/мл, максимальна концентрація досягалася в середньому через 1,2 год, загальний кліренс з урахуванням маси тіла був на 30% вищим, а Т1/2 на 24% коротшим у дітей, ніж відповідні показники у дорослих. Спеціальні фармакокінетичні дослідження у дітей віком до 6 років не проводилися. Ретроспективний фармакокінетичний аналіз проведено у 323 пацієнтів (181 дитина віком від 1 до 5 років,18 дітей віком від 6 до 11 років і 124 дорослих віком від 18 до 55 років), які отримували одну або кілька доз левоцетиризину від 1,25 мг до 30 мг. Дані, отримані в ході аналізу, показали, що прийом препарату в дозі 1,25 мг у дітей віком від 6 місяців до 5 років призводить до концентрації у плазмі, що відповідає такій у дорослих при прийомі 5 мг один раз на добу. Літні пацієнти Дані з фармакокінетики у пацієнтів похилого віку обмежені. При повторному прийомі 30 мг левоцетиризину один раз на добу протягом 6 днів у 9 літніх пацієнтів (вік від 65 до 74 років) загальний кліренс був приблизно на 33% нижче, ніж у дорослих молодшого віку. Було показано, що розподіл рацемату цетиризину більше залежить від функції нирок, ніж віку. Це твердження також може бути застосоване і до левоцетиризину, так як обидва препарати - і левоцетиризин, і цетиризин - виводяться переважно нирками. Тому у пацієнтів похилого віку доза левоцетиризину повинна бути скоригована залежно від функції нирок.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - діюча речовина препарату Аллервей Експрес - (R)-енантіомер цетиризину, потужний та селективний антагоніст гістаміну, що блокує H1-гістамінові рецептори. Левоцетиризин впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, а також зменшує міграцію еозинофілів, зменшує проникність судин, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Левоцетиризин попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічних реакцій, має протиексудативну та протисвербіжну дію, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах не має седативного ефекту. При одноразовому застосуванні левоцетиризину зв'язування з рецепторами становить 90% через 4 години та 57% через 24 години. Застосування левоцетиризину в дозі 5 мг значно знижує формування уртикарних елементів (пухирів) у перші 12 годин, цей ефект триває до 24 годин, порівняно з плацебо.Показання до застосуванняЛікування симптомів алергічних ринітів (включаючи цілорічний (персистуючий) та сезонний (інтермітуючий) алергічні риніти) та алергічного кон'юнктивіту, таких як свербіж, чхання, закладеність носа, ринорея (виділення з носа), сльозотечу, око. Поліноз (сінна лихоманка). Кропивниця. Інші алергічні дерматози, що супроводжуються шкірним свербінням та висипаннями. Небажані реакції Левоцетиризин 5 мг (n=538) Плацебо(n=382) Сонливість 5,6% 1,3% Сухість в роті 2,6% 1,3% Головний біль 2,4% 2,9% Стомлюваність 1,5% 0,5% Астенія 1,1% 1,3% Хоча частота випадків сонливості у групі левоцетиризину була вищою, ніж така у групі плацебо, в більшості випадків це небажане явище було легким або помірним ступенем тяжкості. Нечасто (0,1-1%): Болі у животі. Післяреєстраційні дослідження У період післяреєстраційного застосування препарату спостерігалися такі побічні ефекти. Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Порушення з боку обміну речовин та харчування Підвищення апетиту. Порушення психіки Тривога, агресія, збудження, галюцинації, депресія, безсоння, суїцидальні ідеї, кошмарні сновидіння. Порушення з боку нервової системи Судоми, тромбоз синусів твердої мозкової оболонки, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. Порушення з боку органу зору Запальні прояви, порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, мимовільні рухи очних яблук (ністагм). Порушення з боку серця Стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин Тромбоз яремної вени. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Посилення симптомів риніту, задишка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Ангіоневротичний набряк, висип, гіпотрихоз, свербіж, висипання, тріщини, кропив'янка, фотосенсибілізація/токсичність, стійка лікарська еритема. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у м'язах, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дизурія, затримка сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення Набряк, неефективність продукту та його взаємодії, сухість слизових оболонок. Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зміна функціональних спроб печінки, перехресна реактивність. Опис окремих небажаних реакцій У малої кількості пацієнтів спостерігалося свербіння після припинення застосування левоцетиризину. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, цетиризину, гідроксизину, будь-якого похідного піперазину або до іншої допоміжної речовини препарату. Термінальна стадія ниркової недостатності (КК Гомозиготна фенілкетонурія (препарат містить аспартам). Дитячий вік до 6 років (для цієї лікарської форми). З обережністю: При хронічній нирковій недостатності (необхідна корекція режиму дозування). У пацієнтів похилого віку (при віковому зниженні клубочкової фільтрації). У пацієнтів з пошкодженням спинного мозку, гіперплазією передміхурової залози, а також за наявності інших факторів, що привертають до затримки сечі, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. При одночасному вживанні з алкоголем (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). У пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю, оскільки лівоцетиризин може спричинити загострення нападів. При призначенні вагітним жінкам та в період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування левоцетиризину під час вагітності практично відсутні або обмежені (менше 300 результатів вагітності). Однак, застосування цетиризину, рацемату левоцетиризину, при вагітності (більше 1000 результатів вагітностей) не супроводжувалося вадами розвитку та внутрішньоутробним та неонатальним токсичним впливом. У дослідженнях на тваринах не виявлено прямого або непрямого несприятливого впливу на перебіг вагітності, ембріональний та фетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Застосування левоцетиризину при вагітності можна розглядати у разі потреби. Період грудного вигодовування Цетиризин, рацемат левоцетиризину, екскретується із грудним молоком. Тому також можливо і виділення левоцетиризину з грудним молоком. У дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, можлива поява побічних реакцій на левоцетиризин. Тому необхідно бути обережними при призначенні левоцетиризину в період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо левоцетиризину відсутні. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДані з безпеки, отримані щодо цетиризину Спостерігалися такі небажані реакції: Рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000) Зустрічалися легкі та тимчасові небажані явища, такі як стомлюваність, порушення концентрації, сонливість, головний біль, запаморочення, збудження, сухість у роті та шлунково-кишкові розлади (запор). У деяких випадках спостерігалися реакції гіперчутливості та ангіоневротичний набряк. Також повідомлялося про окремі випадки судом, реакцію світлочутливості, ураження печінки, анафілактичного шоку, порушення кровообігу, глухоти, поганого самопочуття, сверблячки, васкуліту, зорових порушень та кошмарні сновидіння. Дані клінічного дослідження Клінічні дослідження показали, що 14,7% пацієнтів, які приймали левоцетиризин у дозі 5 мг, мали небажані реакції порівняно з 11,3% у пацієнтів групи плацебо. 95% даних небажаних реакцій були легкими або помірно вираженими. У клінічних дослідженнях частота припинення терапії внаслідок розвитку побічних реакцій склала 0,7% (4/538) у пацієнтів, рандомізованих для отримання левоцетиризину в дозі 5 мг, та 0,8% (3/382) для пацієнтів, рандомізованих до групи плацебо. Наступні небажані реакції були виявлені у пацієнтів (n=538), які брали участь у клінічному дослідженні та застосовували левоцетиризин у рекомендованих дозах (5 мг один раз на добу): З частотою 1-10%Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії левоцетиризину з іншими лікарськими засобами не проводилося. При вивченні лікарської взаємодії рацемату цетиризину з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом та псевдоефедрином клінічно значимих небажаних взаємодій не виявлено. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг/добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16% (кінетика теофіліну не змінюється). У дослідженні при одночасному прийомі ритонавіру (600 мг 2 рази на день) та цетиризину (10 мг на день) показано, що експозиція цетиризину збільшувалася на 40%, а експозиція ритонавіру незначно змінювалася (-11%). У чутливих пацієнтів одночасне застосування левоцетиризину та алкоголю або лікарських препаратів, що мають значний вплив на центральну нервову систему (ЦНС), може спричинити загальмованість та погіршення працездатності.Спосіб застосування та дозиВсередину. Покласти таблетку на язик, де вона одразу почне розчинятися. Тримати в роті протягом декількох секунд до повного розсмоктування. Прийом таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не вимагає обов'язкового запивання водою, не впливає на збільшення продукції слини, дозволяє приймати препарат пацієнтам з відхиленнями в акті ковтання при поведінкових та неврологічних порушеннях. Спеціальні вказівки при поводженні з препаратом Не вичавлюйте таблетки через фольгу упаковки! Витягати таблетки, які диспергуються в порожнині рота, необхідно наступним чином: Зігнути блістер по лінії розриву. Розкрити блістер, обережно потягнувши за край фольги. Обережно витягти пігулку. Дорослі та діти старше 6 років Добова доза становить 5 мг (1 таблетка) одноразово. Тривалість прийому препарату При лікуванні сезонного (інтермітуючого) алергічного риніту (наявність симптомів менше 4-х днів на тиждень або їх загальна тривалість менше 4-х тижнів); тривалість лікування залежить від тривалості симптоматики; лікування може бути припинено при зникненні симптомів та відновлено при їх появі. При лікуванні цілорічного (персистирующего) алергічного риніту (наявність симптомів більше 4-х днів на тиждень та їх загальна тривалість більше 4-х тижнів) лікування може тривати протягом усього періоду дії алергенів. Є клінічний досвід безперервного застосування левоцетиризину у дорослих пацієнтів тривалістю до 6 місяців. Якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали інші препарати, повідомте про це лікаря. Якщо ви забули прийняти препарат, не приймайте подвійну дозу для компенсації пропущеної, прийміть наступну дозу у звичайний час. Особливі групи пацієнтів Основним шляхом виведення левоцетиризину з організму є виведення нирками, тому при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку та нирковою недостатністю доза повинна коригуватися залежно від ступеня ниркової недостатності, ґрунтуючись на оцінці кліренсу креатиніну (мл/хв). Пацієнтам з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну 50-79 мл/хв) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 30 до 49 мл/хв) рекомендована доза 5 мг через день. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) рекомендована доза 5 мг 1 раз на 3 дні. Пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю дозування здійснюється за наведеною вище схемою. Пацієнтам з порушенням функції печени корекції режиму дозування не потрібно.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), спочатку можуть виникнути збудження і занепокоєння, потім які змінюються сонливістю (у дітей). Лікування: необхідно промити шлунок або прийняти активоване вугілля, якщо після прийому препарату минуло мало часу. Рекомендується проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтервали між дозами повинні бути підібрані індивідуально, залежно від ниркової функції. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з алкоголем. Препарат містить аспартам, джерело фенілаланіну, що може становити небезпеку для пацієнтів з фенілкетонурією. За наявності у пацієнтів сприятливих факторів до затримки сечі (наприклад, пошкодження спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози) слід бути обережним, оскільки левоцетиризин може збільшувати ризик затримки сечі. Обережність слід дотримуватися у пацієнтів з епілепсією та підвищеною судомною готовністю, оскільки левоцетиризин може спричинити загострення нападів. Реакція на шкірні алергічні проби пригнічується антигістамінними препаратами і перед проведенням тестування необхідно утриматися від прийому препарату протягом 3 днів. Можлива поява сверблячки після припинення прийому левоцетиризину, навіть якщо подібних симптомів не було на початку лікування. Симптоми можуть пройти самостійно. У деяких випадках симптоми можуть бути сильно вираженими, і це може вимагати відновлення лікування. Після відновлення лікування ці симптоми мають пройти. Діти Левоцетиризин у таблетках, що диспергуються в порожнині рота, протипоказаний у дітей віком до 6 років, оскільки дана лікарська форма не дозволяє використовувати відповідне дозування для цієї вікової групи. Рекомендується використовувати педіатричну лікарську форму (краплі для вживання). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Левоцетиризин може призвести до підвищеної сонливості, отже препарат Аллервей Експрес може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 115,00 грн
330,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Аллоферон [Гістидил-гліцил-валіл-серил-гліцил-гістидил-гліцил-глутамініл-гістидил-гліцил-валіл-гістидил-гліцин] 1,0 мг. Ліофілізат для виготовлення розчину для підшкірного введення 1,0 мг. 1,0 мг в ампулу із безбарвного скла. 1, 2, 3, 5 або 10 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста біла маса. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаПротивірусний, імуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко проникає в кров, де взаємодіє з імунокомпетентними клітинами, після чого визначення концентрації Аллоферону утруднене через близьку структурну схожість його метаболітів із білками сироватки крові. Підвищення концентрації інтерферону відзначалося через 2 години після введення препарату та зберігалося на високому рівні (2-2,5 рази вище звичайного фонового) протягом 6-8 годин з досягненням вихідних значень до кінця доби. Підвищена функціональна активність природних кілерів спостерігалася протягом 7 днів після введення препарату.ФармакодинамікаАллоферон є олігопептид. За характером фармакологічної дії найбільш подібний до інтерферону альфа. Аллоферон є ефективним індуктором синтезу ендогенних інтерферонів та активатором системи природних кілерів, здатний стимулювати розпізнавання та лізис дефектних клітин цитотоксичними лімфоцитами. В експериментах продемонстрована висока ефективність щодо інфекцій, що викликаються вірусами грипу А та В, гепатиту В та С, герпесу 1 та 2 типів та папіломи людини (онкогенні типи). Аллоферон не має загальної токсичності, алергенних властивостей, мутагенної та канцерогенної дії, не має ембріотоксичної дії і не впливає на репродуктивну функцію.Показання до застосуванняХронічна папіломавірусна інфекція, спричинена онкогенними вірусами папіломи людини, хронічний рецидивуючий герпес 1 та 2 типів, у складі комплексної терапії середньотяжкої (жовтяничної) форми гострого гепатиту В.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність та грудне вигодовування (на час лікування припиняють), виражені аутоімунні захворювання. Дитячий вік.Побічна діяВ окремих випадках можливі слабкість, запаморочення, утворення нових елементів висипу (при герпетичній інфекції).Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні хронічного рецидивуючого генітального герпесу може призначатися в комбінації з ацикловіром і його похідними (препарати мають різний механізм дії і доповнюють один одного в лікуванні вірусної інфекції). При гострому гепатиті препарат призначається на тлі загальноприйнятої базисної терапії. Взаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять підшкірно. Стандартний курс лікування інфекцій, спричинених онкогенними типами вірусу папіломи людини, включає ін'єкції препарату у дозі 1 мг через день, всього на курс 6 ін'єкцій. Стандартний курс лікування рецидиву герпесу включає ін'єкції препарату в дозі 1 мг через день, всього курс 3 ін'єкції. При середньотяжких формах гострого гепатиту препарат вводять після верифікації діагнозу в дозі 1 мг 3 рази на тиждень протягом 3-х тижнів (всього 9 ін'єкцій). Для приготування розчину для ін'єкцій як розчинник використовувати 1 мл 0,9 % розчину хлориду натрію.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування препарату не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ монотерапії Алокін-альфа рекомендується використовувати для лікування папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу, за відсутності клінічних та субклінічних уражень шийки матки та аногенітальної ділянки. У складі комплексної терапії - для лікування клінічних та субклінічних форм уражень шийки матки та аногенітальної області папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу. Лікування хронічного рецидивуючого герпесу 1 і 2 типів рекомендується починати з появою найперших ознак захворювання. При гепатиті В - пізніше 7-го дня від початку появи жовтяниці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі запаморочення необхідно утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
4 019,00 грн
326,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Аллоферон [Гістидил-гліцил-валіл-серил-гліцил-гістидил-гліцил-глутамініл-гістидил-гліцил-валіл-гістидил-гліцин] 1,0 мг. Ліофілізат для виготовлення розчину для підшкірного введення 1,0 мг. 1,0 мг в ампулу із безбарвного скла. 1, 2, 3, 5 або 10 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста біла маса. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаПротивірусний, імуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко проникає в кров, де взаємодіє з імунокомпетентними клітинами, після чого визначення концентрації Аллоферону утруднене через близьку структурну схожість його метаболітів із білками сироватки крові. Підвищення концентрації інтерферону відзначалося через 2 години після введення препарату та зберігалося на високому рівні (2-2,5 рази вище звичайного фонового) протягом 6-8 годин з досягненням вихідних значень до кінця доби. Підвищена функціональна активність природних кілерів спостерігалася протягом 7 днів після введення препарату.ФармакодинамікаАллоферон є олігопептид. За характером фармакологічної дії найбільш подібний до інтерферону альфа. Аллоферон є ефективним індуктором синтезу ендогенних інтерферонів та активатором системи природних кілерів, здатний стимулювати розпізнавання та лізис дефектних клітин цитотоксичними лімфоцитами. В експериментах продемонстрована висока ефективність щодо інфекцій, що викликаються вірусами грипу А та В, гепатиту В та С, герпесу 1 та 2 типів та папіломи людини (онкогенні типи). Аллоферон не має загальної токсичності, алергенних властивостей, мутагенної та канцерогенної дії, не має ембріотоксичної дії і не впливає на репродуктивну функцію.Показання до застосуванняХронічна папіломавірусна інфекція, спричинена онкогенними вірусами папіломи людини, хронічний рецидивуючий герпес 1 та 2 типів, у складі комплексної терапії середньотяжкої (жовтяничної) форми гострого гепатиту В.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність та грудне вигодовування (на час лікування припиняють), виражені аутоімунні захворювання. Дитячий вік.Побічна діяВ окремих випадках можливі слабкість, запаморочення, утворення нових елементів висипу (при герпетичній інфекції).Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні хронічного рецидивуючого генітального герпесу може призначатися в комбінації з ацикловіром і його похідними (препарати мають різний механізм дії і доповнюють один одного в лікуванні вірусної інфекції). При гострому гепатиті препарат призначається на тлі загальноприйнятої базисної терапії. Взаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять підшкірно. Стандартний курс лікування інфекцій, спричинених онкогенними типами вірусу папіломи людини, включає ін'єкції препарату у дозі 1 мг через день, всього на курс 6 ін'єкцій. Стандартний курс лікування рецидиву герпесу включає ін'єкції препарату в дозі 1 мг через день, всього курс 3 ін'єкції. При середньотяжких формах гострого гепатиту препарат вводять після верифікації діагнозу в дозі 1 мг 3 рази на тиждень протягом 3-х тижнів (всього 9 ін'єкцій). Для приготування розчину для ін'єкцій як розчинник використовувати 1 мл 0,9 % розчину хлориду натрію.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування препарату не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ монотерапії Алокін-альфа рекомендується використовувати для лікування папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу, за відсутності клінічних та субклінічних уражень шийки матки та аногенітальної ділянки. У складі комплексної терапії - для лікування клінічних та субклінічних форм уражень шийки матки та аногенітальної області папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу. Лікування хронічного рецидивуючого герпесу 1 і 2 типів рекомендується починати з появою найперших ознак захворювання. При гепатиті В - пізніше 7-го дня від початку появи жовтяниці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі запаморочення необхідно утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему