Каталог товаров

Лекарства и БАД Со скидкой

Сортировать по:
Фильтр
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Хлорамфенікол – 2,5 мг; Допоміжні речовини: борна кислота – 18 мг; натрію тетраборату декагідрат – 3,0 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Краплі очні, 0,25%. По 1 мл, 1,5 мл, 2 мл у тюбик-крапельниці з клапаном або по 5 мл, 10 мл у тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною з поліетилену. Тюбик-крапельниці з гвинтовою горловиною закупорюють кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. 2 тюбик-крапельниці по 1 мл, 1,5 мл, 2 мл або 5 тюбик-крапельниць по 1 мл, 2 мл, або 1 тюбик-крапельницю по 5 мл, 10 мл з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтувата рідина.ФармакокінетикаПри інстиляції препарату в кон'юнктивальний мішок терапевтичні концентрації утворюються у водянистій волозі ока, рогівці, райдужній оболонці, склоподібному тілі; у кришталик не проникає. Частково потрапляє у системний кровотік. Виводиться переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів, частково кишечником.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектру дії, порушує процес синтезу білка в мікробній клітині (володіючи жиророзчинністю, проникає через клітинну мембрану бактерій і оборотно зв'язується з субодиницею 50S бактеріальних рибосом, в яких затримується переміщення амінокислот до зростаючих пепт. Ефективний щодо штамів бактерій, стійких до пеніциліну, тетрациклінів, сульфаніламідів. Активний щодо Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, деяких видів Enterobacter та Neisseria, Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus haemolyticus), Moraxella lacunata, рикетсії та мікоплазми. Не ефективний щодо кислотостійких бактерій, анаеробів, Acinetobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції ока, спричинені чутливою мікрофлорою: кон'юнктивіт; кератит; блефарит; блефарокон'юнктивіт; кератокон'юнктивіт; нейропаралітичний кератит за наявності вторинної бактеріальної інфекції.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гостра інтермітує порфірія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; печінкова та/або ниркова недостатність; вагітність; період лактації; період новонародженості (до 4 тижнів). З обережністю: Захворювання шкіри (псоріаз, екзема, грибкові ураження); ранній дитячий вік; пацієнти, які отримували лікування цитостатичними лікарськими препаратами або променеву терапію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві алергічні реакції. При тривалому застосуванні: ретикулоцитопенію, лейкопенію, гранулоцитопенію, тромбоцитопенію, еритроцитопенію; рідко – апластична анемія, агранулоцитоз; вторинна грибкова інфекція.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне призначення з лікарськими препаратами, що пригнічують кровотворення (сульфаніламідами, цитостатиками), що впливають на обмін речовин у печінці, або променевою терапією збільшує ризик розвитку побічної дії. При одночасному застосуванні з еритроміцином, кліндаміцином, лінкоміцином відзначається взаємне ослаблення дії за рахунок того, що хлорамфенікол може витісняти ці препарати зі зв'язаного стану або перешкоджати їх зв'язуванню із субодиницею 50S бактеріальних рибосом. При призначенні з пероральними гіпоглікемічними препаратами відзначається посилення їхньої дії за рахунок пригнічення метаболізму в печінці та підвищення їх концентрації у плазмі. Хлорамфенікол пригнічує ферментну систему цитохрому P450, тому при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, фенітоїном, непрямими антикоагулянтами відзначається ослаблення метаболізму цих препаратів, уповільнення виведення та підвищення їх концентрації у плазмі. Знижує антибактеріальний ефект пеніцилінів та цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослим та дітям – закопують у кон'юнктивальний мішок по 1-2 краплі кожні 1-4 години. Рекомендований курс лікування 7-10 днів. Продовження курсу лікування можливе за призначенням лікаря.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 1 мл: Діюча речовина: Леводропропізин – 6,0 мг; Допоміжні речовини: Сахароза – 400,0 мг; Метилпарагідроксибензоат – 1,3 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,2 мг; Лимонної кислоти моногідрат – 9,6 мг; Натрію гідроксид – 3,6 мг; Ароматизатор вишневий – 2,5 мг; Вода очищена – до 1,0 мл. Сироп 6 мг/мл. По 120 мл та 200 мл у флакони темного скла з кришкою з поліетилену високої щільності із захистом від дітей, ущільнювачем із поліетилену низької щільності. По одному флакону разом з інструкцією та мірною склянкою з поліпропілену поміщають у пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або злегка жовтуватий колір розчин з характерним вишневим запахом.Фармакотерапевтична групаІнші протикашльові препарати.ФармакокінетикаБіодоступність леводропропізину при внутрішньому прийомі становить більше 75%. Леводропропізин після прийому внутрішньо швидко абсорбується та розподіляється в організмі людини. Зв'язування з білками плазми незначне (11-14%). Період напіввиведення становить 1-2 години. Виводиться нирками як у незмінному вигляді, так і у вигляді метаболітів (кон'югований леводропропізин та кон'югований р-гідроксилеводропропізин). Через 48 годин екскреція леводоропрозину та вищевказаних метаболітів нирками становить близько 35%. При багаторазовому введенні препарату не відмічено зміни фармакокінетичних показників та кумуляції леводоропрозину. Значних змін у фармакокінетичному профілі у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості не виявлено.ФармакодинамікаПротикашльовий засіб. Протикашльова активність обумовлена ​​периферичною дією на трахеобронхіальне дерево. Механізм протикашльової дії леводропропізину полягає у уповільненні передачі нервових імпульсів усередині С-волокон, пригнічуючи вивільнення нейропептидних сенсорів із С-волокон in vitro. Препарат не викликає пригнічення дихального центру та не впливає на мукоциліарний кліренс у людини. У пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю леводропропізин не впливає на дихальну систему як при спонтанному диханні, так і при гіперкапницькій вентиляції.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування кашлю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до леводоропізину або до інших компонентів препарату. Захворювання, пов'язані із бронхіальною гіперсекрецією. Зниження мукоциліарної функції (синдром Картагенера, циліарна дискінезія). Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 2 років. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, цукрозо-ізомальтозна недостатність. З обережністю: У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 35 мл/хв), з вираженими порушеннями функції печінки, у пацієнтів похилого віку, при одночасному прийомі з седативними засобами, при цукровому діабеті.Вагітність та лактаціяПрепарат Левопронт протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота зареєстрованих небажаних реакцій невідома (немає можливості точно визначити частоту таких явищ на підставі доступних даних): Порушення з боку імунної системи: алергічні та анафілактичні реакції, набряк повік, ангіоневротичний набряк. Порушення психіки: дратівливість, млявість, зміни особистості чи розлади особистості. Порушення з боку нервової системи: непритомність, нестійкість ходи, вертиго, тремор, парестезії, тоніко-клонічні судоми та малі епілептичні напади. Порушення органу зору: мідріаз, двостороння сліпота. Порушення з боку серця: відчуття серцебиття, тахікардія, передсердна бігемінія. Порушення судин: артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель, набряк дихальних шляхів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у шлунку, біль у животі, нудота, блювання, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатичний гепатит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпоглікемічна кома. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, еритема, висип, свербіж, шкірні реакції, глосит, афтозний стоматит, епідермоліз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: слабкість у нижніх кінцівках. Загальні розлади та порушення у місці введення: загальне нездужання, генералізований набряк, астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиЛеводропропізин не посилює фармакологічний ефект препаратів, що діють на центральну нервову систему (ЦНС) (наприклад, бензодіазепінів, алкоголю, фенітоїну, іміпраміну), не модифікує дію пероральних антикоагулянтів (наприклад, варфарину) та не впливає на гіпоглікемічну дію інсу. Однак, у пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю, можлива пригнічувальна дія на ЦНС при одночасному прийомі препарату Левопронт із седативними засобами. Клінічні дослідження не продемонстрували жодних взаємодій з препаратами, що використовуються при лікуванні захворювань бронхолегеневої системи, такими як бета-2-адреноміметики, метилксантини та їх похідні, глюкокортикостероїди, антибіотики, муколітичні та антигістамінні засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Для розкриття флакона необхідно натиснути на ковпачок і одночасно повернути його проти годинникової стрілки. Для точного відмірювання дози препарату додається мірна склянка з відмітками 3, 5 та 10 мл. Дорослі та діти понад 30 кг: по 10 мл сиропу (еквівалентно 60 мг леводропропізину) до трьох разів на день з проміжками не менше 6 годин. Діти від 20 до 30 кг: по 5 мл сиропу (еквівалентно 30 мг леводропропізину) до трьох разів на день із проміжками не менше 6 годин. Діти від 10 до 20 кг: по 3 мл сиропу (еквівалентно 18 мг леводоропрозину) до трьох разів на день з проміжками не менше 6 годин. Препарат слід приймати у перервах між їжею. Тривалість лікування має перевищувати сім днів. Якщо симптоми зберігаються більше ніж 7 днів, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняСимптоми: нудота, біль у животі. Лікування: симптоматична терапія з використанням стандартних невідкладних заходів (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Левопронт містить 4 г сахарози на одну дозу (10 мл), що слід брати до уваги пацієнтам із цукровим діабетом. В одній дозі міститься 0,4 ХЕ (хлібних одиниць). Препарат Левопронт не містить глютену. Препарат Левопронт містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які часто призводять до виникнення алергічного висипу. В цілому, пропілпарагідроксибензоати зазвичай викликають алергічні реакції уповільненого типу, такі як контактний дерматит і рідше – алергічні реакції негайного типу з проявами кропив'янки та бронхоспазму. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: активна речовина: левоцетиризину дигідрохлорид 5,00 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 30,00 мг, лактози моногідрат 63,50 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,50 мг, магнію стеарат 1,00 мг; оболонка Опадрай Y1-7000H білий: макрогол-400 0,1875 мг, титану діоксид (Е171) 0,9375 мг, гіпромелоза-2910 (Е464) 1,875 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 5 мг. По 7 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги, що ламінує. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці. По 10 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги, що ламінує. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На одному боці – гравіювання "LC5". На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаН1-гістамінових рецепторів антагоністФармакокінетикаФармакокінетичні параметри левоцетиризину змінюються лінійно та практично не відрізняються від фармакокінетики цетиризину. Всмоктування. Після прийому внутрішньо левоцетиризин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на ступінь абсорбції, хоча швидкість її зменшується. Після одноразового прийому внутрішньо у терапевтичній дозі максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові у дорослих досягається через 0,9 год і становить 207 нг/мл, після повторного прийому у дозі 5 мг/добу – 308 нг/мл. Біодоступність становить 100%. Розподіл. Рівноважна концентрація досягається через 2 доби. Зв'язування левоцетиризину з білками плазми становить 90%. Об'єм розподілу препарату становить 0,4 л/кг. Метаболізм. Менш 14% метаболізується в печінці шляхом включення процесів окиснення ароматичних сполук, N- та О-деалкілування та кон'югації таурину. Деалкілювання відбувається в присутності ізоферменту CYP3A4, а в окисленні ароматичних сполук беруть участь численні та/або не ідентифіковані ізоферменти Р450. Левоцетиризин не впливає на активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4 у концентрації значно перевищує Сmax після прийому внутрішньо дози 5 мг. Через низький рівень метаболізму та відсутності метаболічного потенціалу взаємодія левоцетиризину з іншими лікарськими препаратами є малоймовірною. Виведення. У дорослих період напіввиведення (Т1/2) становить 7,9±1,9 год, загальний кліренс-0,63 мл/хв/кг. Повністю виводиться з організму протягом 96 год. Близько 85,4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; близько 12,9% виводиться із калом. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв) кліренс лівоцетиризину зменшується, а Т1/2 збільшується (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальний кліренс знижується на 80%), що потребує відповідної зміни режиму дозування. Менше 10% левоцетиризину видаляється під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу. Діти молодшої вікової групи Т1/2 зменшується.ФармакодинамікаЛевоцетиризин - енантіомер цетиризину, відноситься до групи конкурентних антагоністів гістаміну, блокує Н1-гістамінові рецептори (Н1-ГР), має високий рівень вибірковості до Н1-ГР. Левоцетиризин впливає на гістамінозалежну стадію алергічних реакцій, інгібуючи еотаксини, що сприяють трансендотеліальній міграції еозинофілів, блокуючи експресію васкулярної молекули клітинної адгезії 1, зменшує міграцію еозинофілів, зменшує судинну меду. Попереджає розвиток і полегшує перебіг алергічної реакції, має антиексудативну, протисвербіжну дію, практично не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. У терапевтичних дозах практично не чинить седативної дії, не змінює показники електрокардіограми (ЕКГ),зокрема QT-інтервал.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування: цілорічного алергічного риніту; сезонного алергічного риніту; хронічної ідіопатичної кропив'янки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левоцетиризину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до похідних піперазину; термінальна стадія ниркової недостатності (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю Середній та тяжкий ступінь ниркової недостатності (КК більше 10 мл/хв, але менше 50 мл/хв); літній вік (можливе зниження клубочкової фільтрації).Вагітність та лактаціяНедостатньо клінічних даних про застосування левоцетиризину у вагітних жінок, тому не слід застосовувати препарат Левоцетиризин-Тева при вагітності. Левоцетиризин виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Левоцетиризин-Тева грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. З боку нервової системи: часто – головний біль, сонливість, агресія, збудження, судоми; рідко – мігрень, запаморочення. З боку органу зору: часто – порушення зору. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія. З боку дихальної системи: дуже рідко – диспное. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – біль у животі; дуже рідко – нудота, диспепсія, діарея, зміна функціональних проб печінки, гепатит. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку обміну речовин: рідко – збільшення маси тіла. Алергічні реакції: дуже рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: часто – швидка стомлюваність, відчуття втоми; нечасто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри вивченні лікарської взаємодії левоцетиризину з псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином, гліпізидом та діазепамом клінічно значущої небажаної взаємодії не виявлено. Одночасне застосування з макролідами або кетоконазол не викликало достовірних змін на ЕКГ. При одночасному застосуванні з теофіліном (400 мг на добу) загальний кліренс цетиризину знижується на 16%, фармакокінетичні параметри теофіліну не змінюються. У ряді випадків при одночасному застосуванні левоцетиризину з етанолом або лікарськими препаратами, що мають пригнічуючу дію на центральну нервову систему (ЦНС), можливе посилення їх впливу на ЦНС, хоча доведено, що левоцетиризин не посилює ефекту етанолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки розжовують та запивають водою. Дорослі та діти старше 6 років: по 5 мг 1 раз на день щодня. Тривалість застосування залежить від тривалості прояву симптоматики захворювання. У середньому застосовують 3-6 тижнів, у разі короткострокового періоду впливу алергену може бути достатньо застосування протягом 1 тижня. При тривалому хронічному перебігу захворювання лікування може тривати до 6 місяців. Літні пацієнти: не потрібно коригувати дозу. Пацієнти з порушеннями функції нирок: дозу слід коригувати залежно від КК: Ниркова недостатність: Норма – понад 80 КК (мл/хв), по 5 мг/добу. Ниркова недостатність: Легкий ступінь – 50-79 КК (мл/хв), по 5 мг/добу. Ниркова недостатність: Середній ступінь – 30-49 КК (мл/хв), по 5 мг на добу 1 раз на 2 дні. Ниркова недостатність: Тяжкий ступінь - менше 30 КК (мл/хв), по 5 мг на добу 1 раз на 3 дні. Ниркова недостатність: Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі) – менше 10 КК (мл/хв), прийом протипоказаний. КК обчислюють за формулами: для чоловіків: маса тіла (кг) х (140-вік (повних років))/72 х концентрація креатиніну в плазмі крові (мг/дл); для жінок: 0,85 х КК чоловіків. Пацієнти з порушеннями функції печінки: корекція режиму дозування не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сонливість (у дорослих), збудження та занепокоєння, що змінюються сонливістю (у дітей). Лікування симптоматичне: відразу після прийому препарату провести промивання шлунка або викликати штучне блювання. Рекомендується застосування активованого вугілля, проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна перевищувати рекомендовану добову дозу. Пацієнта необхідно попередити, що вживання алкоголю під час лікування левоцетиризином не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами при застосуванні левоцетиризину в рекомендованій дозі не змінюється. Тим не менш, враховуючи, що в період лікування можуть розвинутись побічні реакції (сонливість, запаморочення) необхідно дотримуватися обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Дозування: 5 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Сандоз Завод-виробник: Sandoz dd (Словенія) Діюча речовина: Левоцетиризин.
Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаКореневища з корінням сафроподібної левзеї (кріопорошок) (70 мг), вітамін С (10 мг). Упаковка: 100 дражеХарактеристикаЛевзея є натуральним адаптогеном. Рекомендується спортсменам для якнайшвидшого відновлення після травм та серйозних навантажень. Чинить загальнозміцнюючу та тонізуючу дію, підвищує витривалість, апетит. Стимулює розумову та фізичну діяльність. Покращує пам'ять та концентрацію уваги. Регулює обмінні процеси у організмі. Сприяє швидкому розщепленню жирової тканини. Має антиоксидантну дію. Виводить з організму токсини та продукти метаболічного розпаду. Стимулює роботу центральної нервової системи та кори головного мозку. Нормалізує роботу серцево-судинної системи: покращує кровообіг, регулює частоту серцевих скорочень. Збільшує потенцію у чоловіків, стабілізує гормональне тло у жінок.Фармакотерапевтична групаКоріння та кореневища левзеї сафлороподібної містять екдистероїди, інулін, флавоноїди, дубильні та інші біоактивні речовини. Екдистероїди – це природні гормони, що підсилюють анаболічні процеси в організмі, а також виявляють антиоксидантну, протипухлинну та адаптогенну активність. Інулін покращує роботу ШКТ, серцево-судинної системи, сприяє зниженню цукру в крові, пригнічує окисний стрес. Флавоноїди (глікозиди кверцетину) також є антиоксидантами, що покращують роботу серця та судин. Дубильні речовини посилюють протизапальну дію левзеї тощо. Вітамін С – потужний антиоксидант, який знижує дію вільних радикалів, підвищує імунітет, захищає від старіння та наслідків стресу.РекомендуєтьсяДля зміцнення імунітету, відновлення організму та адаптації до фізичних навантажень у поєднанні з фізичними навантаженнями сприяє набору м'язової маси.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, виражений атеросклероз, вагітним та жінкам, що годують, прийом у вечірній час індивідуальна непереносимість компонентів продукту. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2-3 таблетки 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 2-3 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: кореневища з корінням сафлороподібної левзеї – 70 мг, вітамін С – 10 мг, лактоза, метилцелюлоза, кальцію стеарат, барвник харчовий. Упаковка 100 пігулок. ХарактеристикаЛЕВЗЕЯ П має гарну тонізуючу, збудливу дію. Знімає почуття втоми та втоми при фізичній та розумовій роботі, відновлює бадьорість, підвищує апетит, значно посилює працездатність, покращує загальне самопочуття та посилює дію статевих залоз, сприяючи відновленню статевої функції.Властивості компонентів"Левзея П" - пожвавлювальна, рекомендується до застосування для: адаптації організму до підвищених фізичних та розумових навантажень, посилення працездатності, відновлення бадьорості, відновлення сил після тяжких захворювань та виснаження, зниження почуття втоми, дратівливості, підвищення лібідо та потенції (за рахунок високого вмісту екдистену). "Левзея П" рекомендується спортсменам для підготовки до змагань, оскільки: збільшує амплітуду пульсації серця, розширює периферичні судини та збільшує швидкість кровотоку, виводить молочну кислоту з м'язів, підвищує витривалість до фізичного навантаження, знижує відчуття втоми.РекомендуєтьсяЗастосовують при загальному занепаді сил, слабкості, виснаженні різного походження, зниженій фізичній та розумовій працездатності, дратівливості, головному болі, хронічному алкоголізмі та імпотенції.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, гіпертонія, вагітність та годування груддю, виражений атеросклероз, порушення серцевої діяльності, індивідуальна непереносимість компонентівВагітність та лактаціяПротипоказано.Спосіб застосування та дози2-3 тижні дорослим по 2-3 шт. 3 десь у день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься: Активна речовина: філграстим (рекомбінантний гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор людини) 150 мкг (15 млн. ME); допоміжні речовини: манітол, декстран 60000, натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, полісорбат 80, вода для ін'єкцій. Флакон по 1мл (1 шт).Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення.Фармакотерапевтична групаФілграстим виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введено ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Лейкостим ідентичний природному гранулоцитарному колонієстимулюючому фактору людини за біологічною активністю, відрізняючись від нього відсутністю глікозилювання та наявністю додаткового N-кінцевого амінокислотного залишку метіоніну. Лейкостим прискорює проліферацію гранулоцитарних клітин-попередників нейтрофільного паростка кісткового мозку (КОЕ-Г), диференціювання у напрямку зрілих нейтрофілів та їх вихід у периферичну кров із кісткового мозку. Викликає дозозалежне збільшення кількості нейтрофілів у периферичній крові. Нейтрофіли, що продукуються у відповідь на введення препарату Лейкостим, мають нормальну або підвищену хемотаксичну та фагоцитарну активність. Застосування препарату Лейкостим дозволяє відновити кількість нейтрофілів у периферичній крові при нейтропенії у хворих, які отримують хіміотерапію, або у пацієнтів із хронічною нейтропенією. Застосування препарату Лейкостим у профілактичних цілях дозволяє знизити частоту, тяжкість та тривалість нейтропенії та фебрильної нейтропенії після хіміотерапії. Це веде до запобігання інфекційним ускладненням,зменшення термінів госпіталізації та дотримання передбачених схемами лікування інтервалів між циклами хіміотерапії. Застосування препарату Лейкостим як після хіміотерапії, так і незалежно від неї призводить до мобілізації в периферичну кров клітин-попередників гемопоезу. Ці клітини можуть бути зібрані шляхом цитаферезу та введені пацієнту після високо дозної хіміотерапії. Введення кровотворних стовбурових клітин дозволяє відновити кровотворну та імунну системи після мієлоаблативної хіміотерапії. Після мієлосупресивної хіміотерапії введення кровотворних стовбурових клітин прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи частоту та тяжкість інфекційних та геморагічних ускладнень. Ефективність та безпека препарату Лейкостим у дорослих та дітей, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, однакові. У дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією препарат Лейкостим стабільно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові, знижуючи частоту інфекційних ускладнень. Призначення препарату Лейкостим пацієнтам з ВІЛ-інфекцією дозволяє підтримати нормальний рівень нейтрофілів та слідувати рекомендованим дозам антиретровірусної та/або іншої мієлосупресивної терапії. Ознаки збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні філграстиму не відзначено.ФармакокінетикаКонцентрація препарату в плазмі крові пропорційна дозі, що вводиться. Період напіввиведення філграстиму при підшкірному та внутрішньовенному введенні становить 3-4 години. Після підшкірного введення терапевтичних доз філграстиму його концентрація в сироватці перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 годин. Існує пряма залежність між концентрацією філграстиму у плазмі та збільшенням кількості нейтрофілів у периферичній крові. Філграстим, в основному, метаболізується до пептидів і лише незначною мірою виводиться із сечею у незміненому вигляді (менше 1 % введеної дози). Тривале застосування філграстиму протягом періоду до 28 днів не супроводжується ознаками кумуляції та збільшенням періоду напіввиведення.ІнструкціяЛейкостим може бути введений як підшкірно, і внутрішньовенно. Спосіб введення та дози залежать від конкретної клінічної ситуації та визначаються лікарем. Переважним є підшкірний шлях введення. При необхідності внутрішньовенного введення необхідна кількість препарату вводиться зі шприца у флакон або пластиковий контейнер з 5% розчином декстрози, потім проводиться 30-хвилинна інфузія розведеного препарату. У зв'язку з підвищеною чутливістю мієлоїдних клітин, що швидко діляться до цитотоксичних хіміопрепаратів, використання препарату Лейкостим не рекомендується менш ніж за 24 години до початку курсу хіміотерапії і раніше, ніж через 24 години після закінчення курсу хіміотерапії.Показання до застосуванняПрепарат застосовується з метою: Скорочення тривалості нейтропенії ІІ-ІV ступеня та зниження частоти фебрильної нейтропенії у хворих з немієлопроліферативними новоутвореннями після хіміотерапії цитостатичними препаратами; Мобілізацію гемопоетичних клітин-попередників у периферичну кров з метою подальшої їх сепарації та трансплантації після мієлосупресивної хіміотерапії; скорочення тривалості нейтропенії та профілактики пов'язаних з нею ускладнень у хворих, які отримують мієлоаблативну хіміотерапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку; Лікування тяжкої хронічної нейтропенії для збільшення числа нейтрофілів та зниження частоти та тривалості інфекційних ускладнень; лікування стійкої нейтропенії у пацієнтів із розгорнутою стадією ВІЛ-інфекції (абсолютна кількість нейтрофілів (&ge 1,0х109/л) для зниження ризику бактеріальних інфекцій; мобілізації гемопоетичних клітин-попередників у периферичну кров у здорових донорів з метою подальшої їх сепарації та алогенної трансплантації. Застосовувати за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини (філграстим) або до інших компонентів препарату. Тяжка вроджена нейтропенія (синдром Костманна) із цитогенетичними порушеннями. Новонароджений вік (відразу після народження до 28 днів життя).Вагітність та лактаціяБезпека філграстиму для вагітних жінок не встановлена, тому його призначення вагітним не може бути рекомендовано. При необхідності застосування філграстиму під час лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЛікування препаратом Лейкостим у рекомендованих дозах може супроводжуватися хворобливістю у місці ін'єкції, болями у кістках та м'язах. У клінічному дослідженні препарату Лейкостим у 7,5% пацієнтів відзначали слабкі або помірні кістково-м'язові болі, які або не вимагали лікарської корекції, або були куповані прийомом нестероїдних протизапальних препаратів. Сильного болю відзначено не було. За даними літератури, в окремих випадках можуть бути виявлені реакції гіперчутливості уповільненого типу в місці введення препарату, що супроводжуються появою еритеми та набряку. У разі виявлення таких реакцій застосування препарату слід припинити. У поодиноких випадках при застосуванні філграстиму спостерігалися головний біль, стомлюваність, діарея, гепатомегалія, розлади сечовипускання (головним чином слабка або помірна дизурія). Є окремі повідомлення про скороминуще зниження артеріального тиску, що не вимагало лікування. Може спостерігатися оборотне, дозозалежне і зазвичай слабке або помірне підвищення концентрацій лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сироваткової сечової кислоти та γ-глутамілтрансферази, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові. Рідко може спостерігатися висипання на шкірі, збільшення селезінки у хворих з вихідно не збільшеною селезінкою, васкуліт, тромбоз судин. Описано випадки появи інфільтратів у легенях з розвитком респіраторного дистрес-синдрому дорослих; ці явища частіше спостерігалися після схем хіміотерапії, що включають блеоміцин, їх зв'язок із прийомом філграстиму не встановлено. Дуже рідко після застосування філграстиму спостерігалися випадки протеїнурії та гематурії. Винятково рідко спостерігалося загострення ревматоїдного артриту на фоні застосування філграстиму, а також розрив селезінки, тромбоцитопенію та анемію при тривалому застосуванні філграстиму. При тривалій терапії філграстимом у 2% хворих на ТХН спостерігався шкірний васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з високою чутливістю активно проліферуючих мієлоїдних клітин до протипухлинних цитостатичних препаратів при призначенні філграстиму слід дотримуватись інтервалу в 24 години до або після призначення мієлосупресивних препаратів. Ефективність та безпека введення філграстиму в один день із цитотоксичними хіміопрепаратами не встановлені. 5-фторурацил посилює тяжкість нейтропенії при одночасному призначенні з філграстимом. Філграстим фармацевтично несумісний з 0,9% розчином натрію хлориду. При застосуванні філграстиму для мобілізації стовбурових кровотворних клітин після хіміотерапії слід враховувати, що при призначенні протягом тривалого часу таких цитостатиків, як мелфалан, кармустин (BCNU) і карбоплатин, ефективність мобілізації може бути знижена.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.ПередозуванняВипадки передозування філграстиму не відмічені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю філграстим слід застосовувати при гострому мієлолейкозі. При мієлодиспластичному синдромі (МДС) та хронічному мієлолейкозі ефективність та безпека застосування філграстиму не встановлені. Пацієнтам з переліченими вище захворюваннями, а також з передпухлинними ураженнями мієлоїдного паростка кровотворення, застосування філграстиму не рекомендується, оскільки клітини деяких пухлин можуть нести рецептор до Г-КСФ. Внаслідок цього особливу увагу слід звертати на диференціальний діагноз між бластним кризом хронічного мієлолейкозу та гострим мієлолейкозом. У невеликої кількості хворих (менше 5%), які отримували філграстим, спостерігався гіперлейкоцитоз (збільшення числа лейкоцитів понад 100х109/л). Побічні явища безпосередньо пов'язані з індукованим філграстимом гіперлейкоцитозом не описані. Однак, враховуючи можливий ризик, пов'язаний із гіперлейкоцитозом, під час лікування філграстимом необхідно регулярно визначати кількість лейкоцитів. При збільшенні кількості лейкоцитів понад 50×109/л філграстим слід негайно відмінити. У разі застосування філграстиму для мобілізації кровотворних стовбурових клітин препарат необхідно відмінити, коли число лейкоцитів перевищить 70x109/л. Слід враховувати, що застосування філграстиму не запобігає тромбоцитопенії та анемії. Оскільки тромбоцитопенія та анемія часто є наслідком застосування високих доз хіміопрепаратів, рекомендується регулярно визначати кількість тромбоцитів, а також кількість еритроцитів або рівень гемоглобіну у процесі застосування філграстиму після хіміотерапії. Враховуючи механізм фармакологічної (імунологічної) дії філграстиму, його вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами є вкрай малоймовірним.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: фолінат кальцію пентагідрат 12,71 мг відповідає кальцію фолінату безводному 10,8 мг (у перерахунку на фолінієву кислоту 10,0 мг); допоміжні речовини: натрію хлорид 8,0 мг, натрію гідроксид 1% розчин або хлористоводнева кислота 1 М розчин до pH 8,2-8,5, вода для ін'єкцій до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 50 мг/5 мл, 100 мг/10 мл, 200 мг/20 мл, 300 мг/30 мл та 500 мг/50 мл (10 мг/мл). Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 50 мг/5 мл, 100 мг/10 мл, 200 мг/20 мл, 300 мг/30 мл та 500 мг/50 мл (10 мг/мл) у безбарвних скляних флаконах USP тип 1, з пробкою з гуми хлорбутилової, алюмінієвим ковпачком, з захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до жовтого кольору. Оцінку проводять візуально.Фармакотерапевтична групаВітамін – антидот антагоністів фолієвої кислоти (модифікатор біологічної дії фторурацилу).ФармакокінетикаМаксимальна концентрація відновленого фолату в сироватці крові при внутрішньом'язовому введенні досягається в середньому через 40 хвилин, при внутрішньовенному введенні - через 10 хвилин і прийому внутрішньо через 1 год 40 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр у помірних кількостях; більшою мірою накопичується в печінці. Метаболізується в печінці та слизовій оболонці кишечника переважно в активний метаболіт 5-метилтетрагідрофолат. Період напіввиведення (Т 1/2) – 6,2 години незалежно від способу введення. Виводиться нирками 80-90%, кишечником – 5-8%.ФармакодинамікаКальція фолінат є відновленою формою фолієвої кислоти і використовується як антидот лікарських засобів, які діють як антагоністи фолієвої кислоти. Антагоністи фолієвої кислоти, такі як метотрексат, пригнічують дигідрофолатредуктазу і, тим самим, перешкоджають утворенню з фолієвої кислоти тетрагідрофолату, який є кофактором перенесення моновуглецевих залишків у біосинтезі нуклеїнових кислот. В результаті відбувається блокування синтезу нуклеїнових кислот та клітинного поділу. Кальція фолінат на відміну від фолієвої кислоти не вимагає відновлення дигідрофолатредуктазою для перетворення на тетрагідрофолат, що дозволяє при його застосуванні відновити порушений процес біосинтезу ДНК, РНК та білків. Захисна дія кальцію фолінату проявляється лише у відношенні здорових клітин. За рахунок зазначених властивостей кальцію фолінат запобігає токсичній дії метотрексату на клітини кісткового мозку та шлунково-кишкового тракту,але не впливає істотно на нефротоксичний ефект метотрексату. Препарат сприяє поповненню дефіциту в організмі фолієвої кислоти. Кальція фолінат також може посилювати протипухлинну дію фторурацилу. При взаємодії цих двох препаратів утворюється стабільний комплекс компонентів, що містить тимідилат синтетазу, що інгібує та пригнічує синтез ДНК. Початок дії препарату при внутрішньом'язовому введенні – через 10-20 хвилин, при внутрішньовенному введенні – менше ніж через 5 хв. Тривалість дії – близько 3-6 годин незалежно від способу введення.Показання до застосуванняІнтоксикація антагоністами фолієвої кислоти (метотрексатом, триметопримом та піриметаміном). Профілактика токсичної дії метотрекса, що застосовується у високих дозах. Колоректальний рак (у складі комбінованої терапії із фторурацилом). Мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти (у т.ч. на фоні синдрому мальабсорбції, недостатності харчування, вагітності, спру, у ранньому дитячому віці при вродженій недостатності дигідрофолатредуктази).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кальцію фолінату або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. Мегалобластна анемія, зумовлена ​​дефіцитом ціанокобаламіну (вітаміну В12). Вагітність та період годування груддю. З обережністю: застосовується при алкоголізмі, епілепсії, хронічній нирковій недостатності (ХНН), дитячий вік до 2 років (безпека та ефективність не встановлена).Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні препарату Лейковорин-Тева, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, анафілактичний шок. З боку нервової системи: рідко – безсоння, ажитація, депресія, збудження, підвищення частоти епілептичних нападів. З боку органів травлення: рідко – диспепсичні явища (при застосуванні високих доз фолінату кальцію). Інші: нечасто – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиКальція фолінат при одночасному застосуванні знижує ефективність антагоністів фолієвої кислоти. Зменшує протисудомну активність фенобарбіталу, фенітоїну та примідону. Його застосування може призвести до посилення як терапевтичної, так і токсичної дії фторурацилу, у зв'язку з чим при сумісному застосуванні дози фторурацилу слід знижувати.Спосіб застосування та дозиРозчин вводиться внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При виборі доз та режиму введення препарату у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. Зазвичай при призначенні препарату у поєднанні з високими дозами метотрексату (12-15 мг/м2) введення починають через 24 години після закінчення лікування метотрексатом у дозі: 10 мг/м2 кожні 6 годин протягом 72 годин або до досягнення концентрації метотрексату в плазмі крові. 5x10-8 М. У хворих з кислою реакцією сечі, ексудативними випотами, порушенням функції нирок, непрохідністю кишечника може знадобитися більш висока доза кальцію фолінату та/або більша тривалість лікування, оскільки виведення метотрексату у цієї групи пацієнтів може бути уповільнено. Застосування Лейковорину-Тева в цих випадках рекомендується ґрунтуватись на обов'язковому визначенні концентрації метотрексату у плазмі крові. Для профілактики розвитку ХНН проводять гідратацію (3 л/добу) і вводять гідрокарбонат натрію для підтримки pH сечі на рівні 7 або вище. При випадковому передозуванні метотрексату Лейковорин-Тева вводиться в дозі, що дорівнює або перевищує дозу введеного метотрексату, не пізніше ніж через 1 годину після ін'єкції метотрексату, далі препарат вводиться кожні 3 години по 10 мг/м2 до зникнення ознак токсичності. При поєднанні з фторурацилом Лейковорин-Тева вводиться в дозі 200 мг/м2 внутрішньовенно повільно (не менше 3 хвилин) або внутрішньовенно краплинно з подальшим внутрішньовенним введенням фторурацилу в дозі 370 мг/м2 або в дозі 20 мг/м2 внутрішньовенно з наступним внутрішньовенним. дозі 425 мг/м2. Препарати вводять щодня протягом 5 днів з інтервалом 4-5 тижнів для повторних курсів. При лікуванні мегалобластної анемії, спричиненої дефіцитом фолієвої кислоти, Лейковорин-Тева призначають по 1 мг на добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Приготування розчину для ін'єкцій Препарат Лейковорина-Тева розводять у р-рі Рінгера; р-рі Рінгера з лактатом; 10% розчин декстрози у воді; 5% розчин декстрози у воді; 0,9% розчину натрію хлориду до концентрації від 0,06 мг/мл до 1 мг/мл. Отриманий розчин зберігає стабільність протягом 24 годин. Розчин, що залишився після ін'єкції, не використовувати.ПередозуванняКальцію фолінат мало токсичний. Навіть при застосуванні високих доз ознак передозування немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування кальцію фолінату при перніціозній та інших мегалобластних анеміях, зумовлених дефіцитом ціанокобаламіну (вітаміну В12), може призвести до гематологічної ремісії з одночасним прогресуванням неврологічних розладів. Може підвищувати частоту епілептичних нападів у схильних до них дітей внаслідок зниження ефекту протиепілептичних препаратів – похідних гідантоїну та примідону (гексамідину). З обережністю застосовують кальцію фолінат при кислій реакції сечі, асциті, зневодненні, ексудативному плевриті, порушенні функції нирок. Перед початком та у процесі терапії слід контролювати функцію нирок, pH сечі. При випадковому передозуванні метотрексату прийом кальцію фолінату слід розпочати якнайшвидше.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Преноксдіазину гідрохлорид 100 мг. Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин), стеарат магнію, тальк, повідон, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат. 20 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з гравіюванням "LIBEXIN" на одній стороні та ризиком, що ділить таблетку на чотири частини - на іншій.Фармакотерапевтична групаПреноксдіазин є протикашльовим засобом периферичної дії. Препарат блокує периферичні ланки кашльового рефлексу за рахунок таких ефектів: місцевої анестезуючої дії, що зменшує дратівливість периферичних чутливих (кашльових) рецепторів дихальних шляхів; бронхорозширювальної дії, завдяки якій відбувається придушення рецепторів розтягнення, що беруть участь у кашльовому рефлексі; незначне зниження активності дихального центру (без пригнічення дихання). Протикашльовий ефект препарату приблизно дорівнює такому кодеїну. Преноксдіазин не викликає звикання та лікарської залежності. При хронічному бронхіті відмічено протизапальну дію преноксдіазину. Преноксдіазин не впливає на функцію ЦНС, за винятком можливої ​​непрямої анксіолітичної дії.ФармакокінетикаПреноксдіазин швидко і значною мірою абсорбується із ШКТ. Cmax преноксдіазину досягається через 30 хв після прийому препарату, його терапевтична концентрація підтримується протягом 6-8 годин. Зв'язок із білками плазми становить 55-59%. T1/2; становить 2.6 год. Більшість прийнятої дози метаболізується у печінці, лише приблизно 1/3 прийнятої дози препарату виводиться у незміненому вигляді, а решта – у вигляді метаболітів (виділено 4 метаболіти преноксдіазину). Протягом перших 12 год метаболізму преноксдіазину найбільш важливу роль відіграє біліарна екскреція його та його метаболітів. Через 24 години після прийому виділяється 93% препарату. За 72 години після прийому внутрішньо 50-74% прийнятої дози виводиться з калом і 26-50% - із сечею.Клінічна фармакологіяПротикашльовий препарат.Показання до застосуванняНепродуктивний кашель будь-якого походження (при катарі верхніх дихальних шляхів, грипі, гострому та хронічному бронхітах, пневмонії, емфіземі); нічний кашель у хворих із серцевою недостатністю; при підготовці пацієнтів до бронхоскопічного або бронхографічного дослідження.Протипоказання до застосуванняЗахворювання, пов'язані з рясною бронхіальною секрецією; стан після інгаляційного наркозу; непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози; Підвищена чутливість до препарату. З обережністю: ; дитячий вік.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та лактації застосування Лібексину можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Застосування у дітей З обережністю: ; дитячий вік.Побічна діяАлергічні реакції: рідко - шкірний висип; ангіоневротичний набряк. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко - сухість у роті або в горлі; анестезія (тимчасове оніміння та втрата чутливості) слизової оболонки порожнини рота; менш ніж у 10% випадків - біль у шлунку; схильність до запорів; нудота. З боку нервової системи: при використанні препарату у високих дозах - легкий седативний ефект; стомлюваність. Необхідно підкреслити, що як седативний ефект, так і втома виявляються при дозах вище терапевтичних, і всі симптоми спонтанно припиняються протягом декількох годин після припинення прийому препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується комбінувати препарат із муколітичними та відхаркувальними засобами, т.к. він може ускладнювати виділення мокротиння, що розріджується останніми. Немає ні преклінічних, ні клінічних даних про взаємодію з іншими препаратами.Спосіб застосування та дозиСередня доза для дорослих становить 100 мг 3-4 рази на добу (по 1 таб. 3-4 рази на добу). У більш складних випадках доза може бути збільшена до 200 мг 3-4 рази на добу або до 300 мг 3 рази на добу (по 2 таб. 3-4 рази на добу або по 3 таблетки 3 рази на добу). Середня доза для дітей, залежно від віку і маси тіла 25-50 мг три або чотири рази на день (по 1/4 - 1/2 таб. 3-4 рази на добу). Максимальна разова доза для ;дітей ;- 50 мг (1/2 таб.), для ;дорослих ;- 300 мг (3 таб.). Максимальна добова доза для ;дітей ;- 200 мг (2 таб.), для ;дорослих ;- 900 мг (9 таб.). При підготовці до бронхоскопії дозу 0.9-3.8 мг/кг маси тіла комбінують з 0.5-1 мг атропіну за 1 год до початку процедури. Таблетки проковтують, не розжовуючи (щоб уникнути анестезії слизової оболонки порожнини рота).ПередозуванняДаних щодо передозування для людини немає. У разі прийому дози, що перевищує терапевтичну, можливий розвиток седативного ефекту та слабкості.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат може викликати скарги з боку шлунково-кишкового тракту у хворих на непереносимість лактози, т.к. таблетки містять лактозу (0.38 мг лактози у кожній таблетці). Вплив на здатність керувати автотранспортом та виконувати роботи, пов'язані з підвищеною небезпекою Прийом препарату у високих дозах може уповільнити швидкість реакцій, тому при прийомі препарату у високих дозах питання про можливість керування автомобілем або зайняття роботами, пов'язаними з підвищеною небезпекою, має вирішуватися індивідуально.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: діюча речовина: карбоцистеїн – 2,000 г; допоміжні речовини: сахароза - 70,000 г, метилпарагідроксибензоат червоний (Понсо 4R) (кошеніль червона А (Е 124)) - 0,005 г, ароматизатор малиновий - 1,00 мл, ароматизатор вишневий - 0,50 мл, натрію гідроксид - до pH ,10-6,30, вода очищена – до 100 мл; Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну, 3,5 г сахарози та 13 мг натрію. По 125 мл або 200 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірною ложкою та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина червоного кольору.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 2-х років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та м-холіноблокуючі лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну. Діти віком від 2 до 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 2 рази на день (200 мг на добу). Діти старше 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 3 рази на день (300 мг на добу). Лікування не повинно тривати більше 8 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності через можливість розвитку запаморочення та слабкості.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: речовина, що діє: карбоцистеїн 5,000 г; допоміжні речовини: сахароза 40,000 г, метилпарагідроксибензоат 0,150 г, барвник карамель (порошок) (Е 150) 0,0344 г, ароматичний еліксир* 2,00 мл, коричнева олія - ​​0,002 г, натрію гідроксид до рН 30 вода очищена до 100 мл. * ароматичний еліксир (55.3% етанолу, 42,7% рому, 2,0% ароматичної добавки "ром"). Один мірний стаканчик (15 мл) сиропу містить 750 мг карбоцистеїну, 6 г сахарози, 0,2 г етанолу та 97 мг натрію. Вміст етанолу (про/про): 1,64%. По 125 мл, 200 мл або 300 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірним стаканчиком та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина від коричнево-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% від прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 15 років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль у епігастрії. шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та атропіноподібні засоби. Через вміст етанолу препарат Лібексін Муко® призначають з обережністю: з лікарськими засобами, що викликають дисульфірам-подібні реакції ("припливи" крові до шкіри, почервоніння шкіри, блювання, тахікардія) при одночасному прийомі з алкогольними (етанолсодержащими) напоями: дисульфірам; цефамандол, цефоперазон, латамоксеф (цефалоспоринові антибіотики); хлорамфенікол; хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід (гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини); гризеофульвін (протигрибковий засіб); похідні 5-нітроімідазолу (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тинідазол), кетоконазол; прокарбазин (цитостатик); з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна склянка сиропу (15 мл) містить 750 мг карбоцистеїну. Приймати 3 рази на день по одному мірному стаканчику (15 мл), переважно окремо від їди. Тривалість лікування має перевищувати 8 днів.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ "З обережністю"). При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Порушення швидкості психомоторних реакцій, пов'язане з наявністю у складі препарату етанолу, може становити небезпеку при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Дозування: 120 мг Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Зелдіс Завод-виробник: Фарміндустрія ТОВ(Росія).
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Діюча речовина: лідокаїну гідрохлориду моногідрат (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид) – 4,6 мг; Допоміжні речовини: етанол 96% (спирт етиловий ректифікований, сорт "Екстра") - 18,4 мг, пропіленгліколь - 4,6 мг, натрію гідроксид (натрію гідроксид) - 0,23 мг, натрію сахаринату дигідрат (сахарин натрію) - 0 мг, рацементол (ментол рацемічний) – 0,092 мг, вода очищена – до 0,046 г. По 20 г (не менше 340 доз) або 38 г (не менше 650 доз) у флакони із пластику, закупорені насадкою-розпилювачем, у комплекті з адаптером. Один флакон з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаМісцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаШвидко всмоктується зі слизових оболонок (особливо глотки та дихального тракту), ступінь всмоктування препарату визначається ступенем кровопостачання слизової оболонки, загальною дозою препарату, локалізацією ділянки та тривалістю аплікації. Після нанесення на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів частково проковтується та інактивується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі при нанесенні на слизову оболонку порожнини рота та верхніх дихальних шляхів – 10-20 хв. Зв'язок із білками залежить від концентрації препарату і становить 60-80% при концентрації препарату 1-4 мкг/мл (4,3-17,2 мкмоль/л). Розподіляється швидко (період напіввиведення (Т1/2) фази розподілу - 6-9 хв), спочатку надходить у тканини, що добре постачаються (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім в жирову і м'язову тканини. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, секретується з материнським молоком (40% від концентрації у плазмі матері). Метаболізується в печінці (на 90-95%) за участю мікросомальних ферментів шляхом дезалкілювання аміногрупи та розриву амідного зв'язку з утворенням менш активних порівняно з лідокаїном метаболітів (моноетилгліцинксилидин та гліцинксилідин), Т1/2 яких становить 2 год та 1. При захворюваннях печінки інтенсивність метаболізму знижується і становить від 50% до 10% нормальної величини. Виводиться з жовчю та нирками (до 10% у незміненому вигляді). При хронічній нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Підкислення сечі сприяє збільшенню виділення лідокаїну.ФармакодинамікаЛідокаїн – місцевий анестетик амідного типу. Місцевоанестезуюча дія обумовлена ​​оборотним пригніченням нервової провідності за рахунок блокади натрієвих каналів у нервових закінченнях, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню больових імпульсів з нервових волокон. Лідокаїн володіє швидким початком дії, високою анестезуючою активністю та низькою токсичністю. При місцевому застосуванні розширює судини, не надає місцевоподразнюючої дії. Має аналгетичним ефектом. Ефект розвивається через 1-5 хв після нанесення на слизові оболонки або шкіру та зберігається протягом 10-15 хв.Показання до застосуванняПрепарат може бути використаний для місцевого знеболювання у таких випадках: у стоматології – для проведення термінальної (поверхневої) анестезії: знеболювання області уколу перед місцевою анестезією; розтин поверхневих абсцесів; перед накладанням швів на слизовій оболонці; перед фіксацією коронок та мостів; при лікуванні запалення ясен, пародонтопатії; екстирпація молочних зубів; видалення зубного каменю; в оториноларингології - операції на носовій перегородці та видалення поліпів носа; проведення електрокоагуляції при лікуванні носових кровотеч; усунення глоткового рефлексу та знеболювання місця введення ін'єкційної голки перед видаленням мигдаликів; розтин перитонзилярних абсцесів; пункція верхньощелепної пазухи; в акушерстві та гінекології - егшзіотомія та обробка розрізу; видалення швів; невеликі операції на піхву та шийці матки; прорив пліви; обробка ниткового нагноєння; при інструментальних та ендоскопічних дослідженнях – перед введенням зонда через ніс або рот (у т.ч. дуоденальне зондування та дробове дослідження шлункової секреції); при ректоскопії, інтубації; при рентгенографічному обстеженні - усунення нудоти та глоткового рефлексу; як аналгезуючий (знеболюючий) лікарський засіб при опіках (включаючи сонячні); укуси; контактному дерматиті (в т.ч. викликаному дратівливими рослинами); невеликих ранах (в т.ч. подряпин); поверхнева анестезія шкірних покривів за невеликих хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лідокаїну або до будь-якого іншого компонента препарату; застосування лідокаїну у вигляді спрею для тонзилектомії та аденотомії у дітей віком до 8 років. З обережністю: Інструментальні дослідження (ректоскопія) у пацієнтів із гемороїдальною кровотечею; місцева інфекція у сфері застосування; травма слизової оболонки або шкірних покривів у сфері застосування; тяжка соматична патологія; епілепсія; брадикардія; порушення серцевої провідності; порушення функції печінки; тяжкий шок; супутні гострі захворювання; ослаблені хворі; вагітність, період грудного вигодовування; молодший дитячий вік; літній вік.Вагітність та лактаціяРезультатів контрольованих клінічних досліджень у вагітних відсутні. При необхідності використання місцевої анестезії та відсутності безпечнішого лікування препарат можна застосовувати під час вагітності. Лідокаїн виділяється в грудне молоко, проте після нанесення звичайних терапевтичних доз його кількість, що виділяється з молоком, замало, щоб завдати будь-якої шкоди грудній дитині.Побічна діяУ місці нанесення препарату: слабке печіння, яке припиняється після настання анестезії (протягом 1 хвилини), еритема, набряк, порушення чутливості. Алергічні реакції: можливий алергічний контактний дерматит (гіперемія в місці нанесення, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Застосування препарату слід припинити у разі будь-якої алергічної реакції. Частота системних реакцій після застосування аерозолю Лідокаїн дуже мала, т.к. наноситься дуже невелика кількість активного препарату, який може потрапити у кровообіг. У разі нанесення великих доз, а також при швидкому всмоктуванні, гіперчутливості, ідіосинкразії, поганій переносимості препарату можуть спостерігатися нижченаведені побічні ефекти з боку центральної нервової системи та серцево-судинної системи. З боку центральної нервової системи можуть спостерігатися системні реакції: головний біль, запаморочення, судоми, тремор, порушення зору, шум у вухах, збудження та/або депресія, почуття страху, ейфорія, занепокоєння, жар, відчуття холоду, пригнічення дихання. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, пригнічення функції міокарда. Інші: уретрит (після місцевого нанесення).Взаємодія з лікарськими засобамиВазоконстриктори (епінефрін, фенілефрин, метоксамін) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну. Циметидин та пропранолол знижують печінковий кліренс лідокаїну (зниження метаболізму внаслідок інгібування мікросомального окиснення та зниження печінкового кровотоку) та підвищують ризик розвитку токсичних ефектів (у т.ч. стан оглушеності, сонливість, брадикардія, парестезії та ін.). Барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (індуктори мікросомальних ферментів печінки) знижують ефективність лідокаїну (може знадобитися збільшення дози). При призначенні з аймаліном, фенітоїном, верапамілом, хінідином, аміодароном можливе посилення негативного інотропного ефекту. Спільне призначення з бета-адреноблокаторами підвищує ризик розвитку брадикардії. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють релаксацію м'язів. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження центральної нервової системи, галюцинацій. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні гексобарбіталу або тіопенталу натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноаміноксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори моноаміноксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та ноліміксину можливе посилення гнітючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно стежити за функцією дихання хворого.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево, зовнішньо. Дозування може змінюватись в залежності від показань та розміру зони, що підлягає анестезії. Одна доза спрею, що звільняється натисканням на клапан, що дозує, містить 4,6 мг лідокаїну. Рекомендації щодо кількості натискань у різних сферах застосування: Стоматологія - кількість натискань 1-4; Оториноларингологія - кількість натискань 1-4; Ендоскопічні та інструментальні дослідження - Кількість натискань 2-3; Акушерство – кількість натискань 15-20; Гінекологія – кількість натискань 4-5; Дерматологія - кількість натискань 1-3. Препарат можна наносити за допомогою змоченого в ньому ватного тампона. Щоб уникнути всмоктування препарату в системний кровотік, слід застосовувати мінімальну дозу, що забезпечує ефект. Зазвичай достатньо 1-3 натискань; можливе застосування 15-20 або більше натискань (максимальна доза – 40 натискань на 70 кг маси тіла). У стоматологічній практиці у дітей краще застосовувати у вигляді змащування (щоб уникнути переляку дитини при розпиленні) шляхом попереднього просочення ватного тампона.ПередозуванняСимптоми: підвищене потовиділення, блідість шкірних покровів, нудота, блювота, запаморочення, головний біль, нечіткість зорового сприйняття, дзвін у вухах, диплопія, зниження артеріального тиску, брадикардія, аритмія, сонливість, озноб, оніміння, метгемоглобінемія, зупинка серця. Лікування: при появі перших ознак інтоксикації (запаморочення, нудота, блювання, ейфорія) пацієнта переводять у горизонтальне положення та призначають інгаляцію кисню; при психомоторному збудженні – внутрішньовенно 10 мг діазепаму; при судомах - внутрішньовенно 1% розчину гексобарбіталу або тіопенталу натрію; при брадикардії - внутрішньовенно 0,5-1 мг атропіну, симпатоміметичні засоби (норепінефрін, фенілефрин). Діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри використанні флакона слід тримати у вертикальному положенні. Слід уникати попадання в очі та дихальні шляхи (ризик аспірації). Потребує особливої ​​обережності нанесення препарату в область задньої стінки горлянки. Нанесення на слизову оболонку щік супроводжується ризиком дисфагії та подальшої аспірації, особливо у дітей. При порушенні чутливості язика та слизової оболонки щік підвищується ризик їх прикушування. Лідокаїн добре всмоктується через слизові оболонки (особливо у трахеї) та пошкоджену шкіру. Це слід брати до уваги, особливо при обробці великих ділянок тканини у дітей. У разі застосування спрею при хірургічних операціях у глотці або носоглотці слід врахувати, що лідокаїн, пригнічуючи глотковий рефлекс, потрапляє в горло і трахею і пригнічує кашльовий рефлекс, що може призвести до бронхопневмонії. Це особливо важливо у дітей, оскільки у них найчастіше викликається глотковий рефлекс. У зв'язку з цим спрей не рекомендується для місцевої анестезії перед тонзилектомією та аденотомією у дітей віком до 8 років. Слід бути обережними при нанесенні лідокаїну на пошкоджену слизову оболонку та/або інфіковані зони. Препарат слід застосовувати з обережністю у хворих на епілепсію, а також при брадикардії, порушенні проведення в серці, порушенні функції печінки та тяжкому шоці, особливо коли очікується всмоктування значної кількості препарату при обробці великих ділянок тканини високими дозами. Нижчі дози слід застосовувати у ослаблених та літніх пацієнтів, при гострих захворюваннях, а також у дітей – відповідно до віку та загального стану. У дітей віком до 2 років Лідокаїн спрей рекомендується наносити ватним тампоном, змоченим у препараті. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: Лідокаїну гідрохлорид (у перерахунку на безводну речовину) – 20 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6 мг; натрію гідроксид (0,1 М розчин натрію гідроксиду) – до рН 5,0-7,0. вода для ін'єкцій – до 1 мл Розчин ін'єкцій, 20 мг/мл. По 2 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску. По 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону або по 100 ампул полімерних з інструкцією по застосуванню поміщають в коробку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або зі злегка коричнево-жовтим відтінком рідина.ФармакокінетикаАбсорбція Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення та дозою. Максимальна концентрація в крові досягається після міжреберної блокади, далі (у порядку зниження концентрації), після введення в поперековий епідуральний простір, плечове сплетення та підшкірні тканини. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза, незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКГ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становить приблизно 66%. Плазмова концентрація АКГ у новонароджених низька, тому вони відзначають відносно високий вміст вільної біологічно активної фракції лідокаїну. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, ймовірно, за допомогою пасивної дифузії. Метаболізм Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) і гліцинксілідіду (GX), обидва роблять внесок у терапевтичні та токсичні ефекти лідокаїну. Фармакологічні та токсичні ефекти MEGX і GX можна порівняти з такими лідокаїна, але виражені слабше. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 годин) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Метаболіти, що утворюються в результаті подальшого метаболізму, виводяться із сечею, вміст незміненого лідокаїну в сечі не перевищує 10%. Виведення Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години. Термінальний період напіввиведення GX становить близько 10 годин, MEGX – 2:00. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з печінковою дисфункцією період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. У новонароджених відзначається низька концентрація АКГ, тому зв'язок із білками плазми може знижуватися. Внаслідок потенційно високої концентрації вільної фракції застосування лідокаїну у новонароджених не рекомендується.ФармакодинамікаЛідокаїн є короткодіючим місцевим анестетиком амідного типу. У його механізму дії лежить зменшення проникності мембрани нейрона для іонів натрію. Внаслідок цього знижується швидкість деполяризації і підвищується поріг збудження, призводячи до оборотного місцевого оніміння. Лідокаїн застосовують з метою досягнення провідникової анестезії в різних ділянках тіла та контролю аритмій. Має швидкий початок дії (близько однієї хвилини після внутрішньовенного введення і п'ятнадцяти хвилин після внутрішньом'язового), швидко поширюється в навколишні тканини. Дія триває 10-20 хвилин і близько 60-90 хвилин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення відповідно.Показання до застосуванняМісцева та регіонарна анестезія, провідникова анестезія при великих та малих втручаннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату та до анестетиків амідного типу; атріовентрикулярна (АV) блокада 3 ступеня; гіповолемія. З обережністю: Введення лідокаїну слід здійснювати з обережністю пацієнтам з міастенією gravis, епілепсією, хронічною серцевою недостатністю, брадикардією та пригніченням дихання, коагулопатією, повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, судомними розладами, синдромом Мелькерссона-Розентатрію, також. у пацієнтів із коагулопатією. Терапія антикоагулянтами (наприклад, гепарином), нестероїдними протизапальними засобами або плазмозамінниками підвищує схильність до кровотеч. Випадкове пошкодження судин може призвести до тяжких кровотеч. При необхідності слід перевірити час кровотечі, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та вміст тромбоцитів; пацієнти з повною та неповною блокадою внутрішньосерцевого проведення, оскільки місцеві анестетики можуть пригнічувати AV-проведення; необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з судомними розладами щодо симптоматики з боку центральної нервової системи. Низькі дози лідокаїну також можуть збільшувати судомну готовність. У пацієнтів із синдромом Мелькерссона-Розенталя алергічні та токсичні реакції з боку нервової системи у відповідь на введення місцевих анестетиків можуть розвиватися частіше; третій триместр вагітності. Лідокаїн, розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл та 20 мг/мл не дозволений для інтратекального введення (субарахноїдальної анестезії).Вагітність та лактаціяФертильність Дані щодо впливу лідокаїну на фертильність людини відсутні. Вагітність Лідокаїн дозволяється застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму дозування. При ускладненнях або кровотечі в анамнезі, проведення епідуральної анестезії лідокаїном в акушерстві протипоказане. Лідокаїн застосовували у великої кількості вагітних жінок та жінок дітородного віку. Будь-які репродуктивні порушення не зареєстровані, тобто. підвищення частоти вад розвитку не відзначалося. Внаслідок потенційного досягнення високої концентрації місцевих анестетиків у плода після парацервікальної блокади можуть розвинутись небажані реакції, такі як фетальна брадикардія. У зв'язку з цим лідокаїн у концентрації, що перевищує 1%, в акушерстві не застосовується. У дослідженнях на тваринах шкідливий вплив на плід не виявлено. Грудне годування Лідокаїн у невеликій кількості проникає у грудне молоко, його пероральна біодоступність дуже низька. Таким чином, очікувана кількість, що надходить із грудним молоком, дуже невелика, отже, потенційна шкода для дитини дуже низька. Рішення щодо можливості застосування лідокаїну в період грудного вигодовування приймає лікар.Побічна діяНебажані реакції описані відповідно до системно-органних класів MedDRA. Частота визначена так: Подібно до інших місцевих анестетиків, небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта. Реакції системної токсичності, головним чином, виникають з боку центральної нервової та/або серцево-судинної системи (див. також розділ «Передозування»). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості: алергічні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (дивись також порушення шкіри та підшкірних тканин). Шкірна алергічна проба на лідокаїн вважається ненадійною. Порушення з боку нервової системи та психічні розлади До неврологічним ознак системної токсичності відносяться запаморочення, нервозність, тремор, парестезія навколо рота, оніміння язика, сонливість, судоми, кома. Реакції з боку нервової системи можуть бути її збудженням або пригніченням. Ознаки стимуляції центральної нервової системи можуть бути нетривалими або не виникати зовсім, внаслідок чого першими проявами токсичності можуть бути сплутаність свідомості та сонливість, що змінюються комою та дихальною недостатністю. До неврологічним ускладнень спинальної анестезії відносяться минущі неврологічні симптоми, такі як біль у попереку, сідницях та ногах. Ці симптоми розвиваються, як правило, протягом 24 годин після анестезії та вирішуються протягом декількох днів. Після спинальної анестезії лідокаїном та подібними засобами описані окремі випадки арахноїдиту та синдрому кінського хвоста зі стійкою парестезією, дисфункцією кишечника та сечовивідних шляхів або паралічем нижніх кінцівок. Більшість випадків зумовлено гіпербаричною концентрацією лідокаїну або тривалою спинальною інфузією. Порушення з боку органу зору Ознаками лідокаїнової токсичності можуть бути розмиті зір, диплопія і минущий амавроз. Двосторонній амавроз також може бути наслідком випадкового введення в ложі зорового нерва під час офтальмологічних процедур. Після ретро- та перибульбарної анестезії повідомлялося про запалення ока та диплопії (дивись розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку органу слуху та лабіринту Шум у вухах, гіперакузія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцево-судинні реакції проявляються артеріальною гіпотензією, брадикардією, пригніченням скорочувальної функції міокарда (негативний інотропний ефект), аритміями; можливі зупинка серця або недостатність кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, бронхоспазм, пригнічення дихання, зупинка дихання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота блювота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиТоксичність лідокаїну збільшується при одночасному застосуванні з циметидином і пропранололом внаслідок підвищення концентрації лідокаїну, це вимагає зниження дози лідокаїну. Обидва препарати знижують печінковий кровообіг. Крім того, циметидин пригнічує мікросомальну активність. Ранітідин незначно знижує кліренс лідокаїну, що призводить до підвищення його концентрації у крові. Підвищення сироваткової концентрації лідокаїну також можуть спричинити противірусні засоби (наприклад, ампренавір, атазанавір, даранавір, лопінавір). Гіпокаліємія, що викликається діуретиками, може знижувати дію лідокаїну при їх одночасному застосуванні (див. розділ «Особливі вказівки»). Лідокаїн слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу (наприклад, антиаритміками, такими як мексилетин, токаїнід), оскільки системні токсичні ефекти носять адитивний характер. Окремі дослідження лікарської взаємодії між лідокаїном та антиаритміками III класу (наприклад, аміодароном) не проводилися, проте рекомендується бути обережним. У пацієнтів, які одночасно отримують антипсихотичні засоби, подовжують або здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, пімозид, сертиндол, оланзапін, кветіапін, зотепін), преніламін, епінефрин (при випадковому внутрішньовенному введенні) або антагоністи 5-НТ3-серотонінових рецепторів. доласетрон), може підвищуватись ризик розвитку шлуночкових аритмій. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину може збільшувати концентрацію лідокаїну та підвищувати, таким чином, ризик розвитку шлуночкових аритмій; їх одночасне застосування слід уникати. У пацієнтів, які одночасно отримують міорелаксанти (наприклад, суксаметоній), може підвищуватися ризик посиленої та пролонгованої нервово-м'язової блокади. Після застосування бупівакаїну у пацієнтів, які отримували верапаміл та тимолол, повідомлялося про розвиток серцево-судинної недостатності; Лідокаїн за своєю структурою близький до бупівакаїну. Допамін та 5-гідрокситриптамін знижують поріг судомної готовності до лідокаїну. Опіоїди, ймовірно, мають просудомну дію, що підтверджується даними про те, що лідокаїн знижує судомний поріг до фентанілу у людини. Комбінація опіоїдів та протиблювотних засобів, що іноді застосовується з метою седації у дітей, може знизити судомний поріг до лідокаїну та підвищити його пригнічуючу дію на центральну нервову систему. Застосування епінефрину разом з лідокаїном може знизити системну абсорбцію, але при випадковому внутрішньовенному введенні різко зростає ризик шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків. Одночасне застосування інших антиаритміків, β-адреноблокаторів та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів може додатково знижувати AV-проведення, проведення шлуночків і скоротливість. Одночасне застосування судинозвужувальних засобів збільшує тривалість дії лідокаїну. Одночасне застосування лідокаїну та алкалоїдів ріжків (наприклад, ерготаміну) може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. Необхідно бути обережними при застосуванні седативних засобів, оскільки вони можуть вплинути на дію місцевих анестетиків на центральну нервову систему. Слід бути обережними при тривалому застосуванні протиепілептичних засобів (фенітоїн), барбітуратів та інших інгібіторів мікросомальних ферментів печінки, оскільки це може призвести до зниження ефективності і, як наслідок, підвищеної потреби в лідокаїні. З іншого боку, внутрішньовенне введення фенітоїну може посилити пригнічуючу дію лідокаїну на серці. Аналгезуючий ефект місцевих анестетиків може посилюватися опіоїдами та клонідином. Етиловий спирт, особливо при тривалому зловживанні, може знижувати дію місцевих анестетиків. Лідокаїн не сумісний з амфотерицином, метогекситоном і нітрогліцерином. При одночасному застосуванні лідокаїну з наркотичними анальгетиками розвивається адитивний ефект, що використовується при проведенні епідуральної анестезії, проте посилює пригнічення центральної нервової системи та дихання. Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) подовжують місцевоанестезуючу дію лідокаїну і можуть викликати підвищення артеріального тиску та тахікардію. Використання з інгібіторами моноамінооксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегінін) ймовірно посилює місцевоанестезуючу дію лідокаїну та підвищує ризик зниження артеріального тиску. Гуанадрел, гуанетидин, мекаміламін, триметафану камзілат підвищують ризик вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. Антикоагулянти (зокрема ардепарин натрію, далтепарин натрію, данапароїд натрію, еноксапарин натрію, гепарин, варфарин та інші) збільшують ризик розвитку кровотеч. Лідокаїн знижує кардіотонічний ефект дигітоксину. Лідокаїн знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів, посилює та подовжує дію міорелаксуючих лікарських засобів. При обробці місця ін'єкції дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді хворобливості та набряку. Змішувати лідокаїн з іншими лікарськими засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиДози, рекомендовані для дорослих: Інфільтраційна анестезія: внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово Малі втручання 10 мг/мл: 2-10 мл (20-100 мг) Великі втручання 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Великі втручання 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Провідникова анестезія: (анестезія/блокада периферичних нервів, у тому числі блокада нервових сплетень) Периневрально 10 мг/мл: 3-20 мл (30-200 мг) Периневрально 20 мг/мл: 1,5-10 мл (30-200 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 10 мг/мл: 2-4 мл (20-40 мг) Блокада нервів пальців кисті та стопи 20 мг/мл: 2-4 мл (40-80 мг) Блокада нервових сплетень 10 мг/мл: 10-20 мл (100-200 мг) Блокада нервових сплетень 20 мг/мл: 5-10 мл (100-200 мг) Блокади міжреберних нервів 10 мг/мл: 3 мл (30 мг) Блокади міжреберних нервів 20 мг/мл: 1,5-2,5 мл (30-50 мг) Блокада плечового нерва 10 мг/мл: 25-30 мл (250-300 мг) Паравертебральна анестезія 10 мг/мл: 3-5 мл (30-50 мг) Вагосимпатична блокада шийного відділу 10 мг/мл: 5 мл (50 мг) Вагосимпатична блокада поперекового відділу 10 мг/мл: 5-10 мл (50-100 мг) У стоматології 20 мг/мл: 1-5 мл (20-100 мг) В офтальмології ретробульбарна анестезія 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) В офтальмології парабульбарна анестезія 20 мг/мл: 1-2 мл (20-40 мг) Епідуральна анестезія Торакальний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Торакальний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Люмбальний відділ 10 мг/мл: 25-40 мл (250-400 мг) Люмбальний відділ 20 мг/мл: 12,5-20 мл (250-400 мг) Сакральний відділ 10 мг/мл: 20-30 мл (200-300 мг) Сакральний відділ 20 мг/мл: 10-15 мл (200-300 мг) Спинальна анестезія Субарахноїдально 20 мг/мл: 3-4 мл (60-80 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 10 мг/мл: Не більше 5 мл (50 мг) Внутрішньовенна регіонарна анестезія (введення анестетика безпосередньо у вену кінцівки (за умови накладання джгута вище місця введення) 20 мг/мл: Не більше 2,5 мл (50 мг) Не рекомендується застосовувати безперервне введення анестетика за допомогою катетера; введення максимальної дози не повинно повторюватися частіше ніж через 90 хвилин. Дитячий вік старше 1 року Рекомендовані дози для дітей лідокаїн 10 мг/мл при нервово-м'язовій блокаді – до 4,5 мг/кг розчину, при внутрішньовенній регіонарній анестезії – 3 мг/кг розчину. Максимальна доза для дітей – 4,5 мг/кг, але не більше ніж 100 мг. Літні та ослаблені пацієнти Літнім та ослабленим пацієнтам препарат вводять у менших дозах, що відповідають їхньому віку та фізичному стану.ПередозуванняСимптоми. Токсичність з боку центральної нервової системи проявляється симптомами, що наростають за тяжкістю. Спочатку може розвинутися парестезія навколо рота, оніміння язика, запаморочення, гіперакузія та шум у вухах. Порушення зору та м'язовий тремор або м'язові посмикування свідчать про більш серйозну токсичність і передують генералізованим судомам. Потім можуть настати втрата свідомості та великі судомні напади тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин. Судоми призводять до швидкого наростання гіпоксії та гіперкапнії, зумовлених підвищеною м'язовою активністю та порушенням дихання. У важких випадках може розвинутись апное. Ацидоз посилює токсичність місцевих анестетиків. У тяжких випадках виникають порушення серцево-судинної системи. При високій системній концентрації можуть розвинутись артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія та зупинка серця, які можуть виявитися летальними. Роздільна здатність передозування відбувається внаслідок перерозподілу місцевого анестетика з центральної нервової системи та його метаболізму, вона може протікати досить швидко (якщо не була введена дуже велика доза препарату). Лікування. У разі виникнення ознак передозування введення препарату слід негайно припинити. Судоми, пригнічення центральної нервової системи та кардіотоксичність вимагають медичного втручання. Головні цілі терапії полягають у підтримці оксигенації, припиненні судом, підтримці адекватного кровообігу та усунення ацидозу (у разі його розвитку). У відповідних випадках необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та призначити кисень, а також налагодити допоміжну вентиляцію легень (маскову або за допомогою мішка Амбу). Підтримка кровообігу здійснюється за допомогою вливання плазми чи інфузійних розчинів. При необхідності тривалої підтримки кровообігу слід розглянути можливість введення вазопресорів, проте вони підвищують ризик порушення центральної нервової системи. Контроль судом можна досягти за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму (0,1 мг/кг) або тіопенталу натрію (1-3 мг/кг),при цьому слід враховувати, що протисудомні засоби можуть також пригнічувати дихання та кровообіг. Тривалі судоми можуть перешкоджати вентиляції легень та оксигенації пацієнта, тому слід розглянути можливість ранньої ендотрахеальної інтубації. При зупинці серця приступають до стандартної серцево-легеневої реанімації. Ефективність діалізу під час лікування гострого передозування лідокаїном дуже низька.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаЛігнан з ялини звичайної (7-гідроксиматаірезінол), мікрокристалічна целюлоза (носій), капсула (желатин, вода, діоксид титану (барвник)). Зміст біологічно активних компонентів: Лігнани – 30 мг. Капсули вагою 138 мг. 30 капсул.ХарактеристикаЛігнаріусТМ – біологічно активна добавка до їжі, яка містить запатентовану формулу лігнану, виділену з сучків ялини європейської (Picea Abies), що містить максимальну кількість лігнану 7-HMR (7-гідроксиматаїрезинол), що позитивно впливає на загальний стан жіночого організму в період перимену. .Фармакотерапевтична групаБіологічно активна добавка Лігнаріус має свою терапевтичну дію завдяки активному компоненту лігнану (7-гідроксиматаірезинолу). Лігнани відносяться до класу фітоестроєгнів та здатні імітувати дію естрогену, зв'язуючись з його рецепторами. Коли рівень естрогену в організмі занадто високий лігнани виступають як антагоніст власних естрогенів і зв'язуються з рецепторами естрогену, тим самим знижуючи негативний вплив надлишку естрогену. У період зниження рівня естрогенів (клімактеричний період) ентеролактон, що є активним метаболітом лігнану, забезпечує естрогенну підтримку, тобто. виступає у ролі агоніста. Так само спостерігається дозозалежний ефект: чим вища концентрація лігнана, тим сильніший ефект. Крім цього, лігнани мають сильну антиоксидантну і протизапальну дію. Проведені клінічні дослідження показали, що лігнани, зокрема лігнан 7-НMR (7-гіроксиматаірезінол), мають наступні терапевтичні ефекти на організм жінок у період клімаксу: Регулюють рівень естрогенів та усувають симптоми, спричинені зменшенням концентрації даних гормонів, такі, як "припливи", головний біль, перепади настрою, дратівливість; Сприяють підтримці нормальної ваги. Беруть участь у регуляції метаболічного обміну, мають гепатопротекторну дію, надають позитивний ефект на глікемічний профіль та сприяють підтримці ваги; Зменшують випадання волосся і прискорюють їх відновлення. Оскільки випадання волосся може бути пов'язане з дією ДГТ (дигідротестостерону). Лігнани інгібують продукцію ферменту, що перетворює тестостерон на ДГТ; Мають протизапальну активність; Уповільнюють процеси старіння, нормалізують структуру клітин, збільшуючи їхню антиоксидантну ємність (тобто здатність протистояти вільним радикалам); Підтримують нормальний обмін глюкози та, тим самим, профілактують цукровий діабет; Підвищують життєвий тонус та покращує якість сексуального життя; Знижують ризик розвитку атеросклерозу та інших захворювань серцево-судинної системи за рахунок зменшення рівня ЛПНЩ (так званого "поганого холестерину", що веде до розвитку атеросклерозу) та підвищення рівня ЛПВЩ ("хорошого холестерину"); Знижують ризик розвитку гормонозалежних пухлин (наприклад, раку молочної залози, міоми матки, гіперплазії ендометрію та ін.) за рахунок блокування ростостимулюючого впливу естрогенів.РекомендуєтьсяДля поліпшення загального стану жіночого організму під час зниження функцій статевої системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі щодня після сніданку, запиваючи достатньою кількістю води (150 - 200 мл). Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: залізо ІІІ (у формі гідроксид цукрозного комплексу) 20 мг. Допоміжні речовини: гідроксид натрію - до рН 11.0, вода д/і - до 1 мл. 5 мл – флакони безбарвного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення; колоїдний, від червоно-коричневого до коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат заліза регулює метаболічні процеси. Являє собою колоїдний розчин, який складається із сфероїдальних залізо-вуглеводних наночастинок. У ядрі (центрі) кожної частки знаходиться заліза [III] гідроксид. Ядро оточене оболонкою із сахарози, яка стабілізує заліза [III] гідроксид, повільно вивільняє біоактивне залізо та зберігає отримані частинки у колоїдному розчині. В результаті утворюється комплекс, молекулярна маса якого становить приблизно 43 кДа, внаслідок цього його виведення нирками у незміненому вигляді неможливе. Залізо [III] у цьому комплексі пов'язане зі структурами, подібними до природного феритину. Активна речовина препарату заліза [III] гідроксид сахарозний комплекс при попаданні в організм дисоціює в ретикулоендотеліальній системі на залізо та сахарозу. Завдяки нижчій стабільності заліза сахарату проти трансферрином, спостерігається конкурентний обмін заліза на користь трансферрину. В результаті за 24 години переноситься близько 31 мг заліза. Поліциклічний гідроксид заліза [III] частково зберігається у вигляді феритину після комплексоутворення з протеїновим лігандом – апоферитином мітохондрій печінки. Показник гемоглобіну підвищується швидше та з більшою достовірністю, ніж після терапії лікарськими засобами, що містять залізо [II]. Введення 100 мг заліза призводить до збільшення гемоглобіну на 2-3%; при вагітності – на 2%. Токсичність препарату дуже низька. Терапевтичний індекс дорівнює 30 (200/7).ФармакокінетикаРозподіл Після одноразового внутрішньовенного введення препарату Лікфер 100®, що містить 100 мг заліза, C max ;заліза досягається через 10 хв після ін'єкції. Vd; у рівноважному стані становить приблизно 8 л, що вказує на низький розподіл заліза в рідких середовищах організму. Виведення T1/2; - 6 год. Виведення заліза нирками перші 4 години після ін'єкції становить менше 5% від загального кліренсу. Через 24 год вміст заліза сироватки повертається до первісного (до введення) значення, приблизно 75% сахарози залишає судинне русло.Клінічна фармакологіяАнтианемічний препарат для парентерального застосування.Показання до застосуванняЗалізодефіцитні стани (в т.ч. залізодефіцитна та гостра) постгеморагічна анемія) при необхідності швидкого заповнення заліза; при непереносимості препаратів заліза для вживання; захворювання шлунково-кишкового тракту, при яких неможливий прийом препаратів заліза всередину.Протипоказання до застосуванняАнемія пов'язана з дефіцитом заліза; наявність ознак перевантаження залізом (гемосидероз, гемохроматоз) чи порушення процесу його утилізації; І триместр вагітності; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з бронхіальною астмою, екземою, полівалентною алергією, алергічними реакціями на інші парентеральні препарати заліза (у зв'язку з високим ризиком розвитку алергічних реакцій), з печінковою недостатністю, цукровим діабетом, з гострими інфекційними захворюваннями. які мають низьку залізозв'язувальну здатність сироватки та/або дефіцит фолієвої кислоти, у дітей та підлітків віком до 18 років (у зв'язку з недостатністю, даних з безпеки та ефективності).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ триместрах вагітності застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У період лактації безпека застосування препарату не встановлена. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити або відмінити. Застосування у дітей З; обережністю; слід застосовувати препарат у дітей та підлітків у віці до 18 років (у зв'язку з недостатністю, даних з безпеки та ефективності).Побічна діяЗ боку нервової системи: запаморочення, головний біль, втрата свідомості, парестезії. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, зниження АТ, колаптоїдні стани, відчуття жару, припливи крові до обличчя, периферичні набряки. З боку дихальної системи: ; бронхоспазм, задишка. З боку травної системи: ; минущі смакові порушення (особливо металевий присмак у роті), розлиті болі в животі, біль в епігастральній ділянці, діарея, спотворення смаку, нудота, блювання. З боку шкірних покривів: ; еритема, свербіж, висипання, порушення пігментації, підвищення пітливості. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, біль у спині, набряк суглобів, міалгія, біль у кінцівках. Алергічні реакції: ; анафілактоїдні реакції, набряк обличчя, набряк гортані. Інші: ;астенія, біль у грудях, спині, почуття тяжкості у грудях, слабкість, почуття нездужання, блідість, підвищення температури тіла, озноб. Місцеві реакції: біль і набряк у місці введення (особливо при екстравазальному попаданні препарату), флебіт, відчуття печіння, гематома. Лікар повинен бути поінформований, якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або розвиваються будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції.Взаємодія з лікарськими засобамиНеприпустиме одночасне застосування препарату Лікфер 100® з лікарськими формами заліза для прийому внутрішньо, тому що зменшується всмоктування заліза із ШКТ. Лікування пероральними препаратами заліза можна розпочинати не раніше як через 5 днів після останньої ін'єкції. Фармацевтична взаємодія Лікфер 100® можна змішувати в одному шприці тільки з 0.9% розчином натрію хлориду. Жодних інших розчинів для внутрішньовенного введення та терапевтичних препаратів додавати не дозволяється, оскільки існує ризик преципітації та/або іншої фармацевтичної взаємодії. Сумісність із контейнерами з інших матеріалів, ніж скло, поліетилен та полівінілхлорид не вивчена.Спосіб застосування та дозиЛікфер 100 ® ;вводять тільки внутрішньовенно повільно струминно або краплинно, а також у венозну ділянку діалізної системи. Препарат не призначений для внутрішньом'язового введення. Неприпустиме одноразове введення повної (кумулятивної) терапевтичної дози препарату. Перед введенням першої терапевтичної дози необхідно призначити тест-дозу. Якщо протягом періоду спостереження виникли явища непереносимості, препарат слід негайно припинити. Перед розкриттям ампули слід оглянути наявність можливого осаду і ушкоджень. Можна використовувати лише коричневий розчин без осаду. Неприпустимо введення препарату за наявності осаду. Краплинне введення Лікфер 100 ® ; бажано вводити в ході краплинної інфузії для того, щоб зменшити ризик вираженого зниження артеріального тиску і небезпеку потрапляння розчину в навколовенозний простір. Безпосередньо перед інфузією Лікфер 100 слід розвести 0.9% розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:20 [наприклад, 1 мл (20 мг заліза) у 20 мл 0.9% розчину натрію хлориду]. Отриманий розчин слід вводити: 100 мг заліза – не менше ніж за 15 хв; 200 мг заліза – протягом 30 хв; 300 мг заліза – протягом 1.5 год; 400 мг заліза – протягом 2.5 год; 500 мг заліза - протягом 3.5 год. Введення максимально переносимої разової дози, що становить 7 мг заліза/кг маси тіла, слід проводити протягом мінімум 3.5 год, незалежно від загальної дози препарату. Перед першим краплинним введенням терапевтичної дози препарату Лікфер 100 ® ;необхідно ввести ;тест-дозу: 1 мл препарату Лікфер 100 ® ;(20 мг заліза) ;дорослим і дітям з масою тіла більше 14 кг, і половину денної дози (1.5 мг заліза/ кг); дітям з масою тіла менше 14 кг; протягом 15 хв. За відсутності небажаних явищ, частину розчину, що залишилася, слід вводити з рекомендованою швидкістю. Струмене введення Лікфер 100 ® ;також можна вводити у вигляді нерозведеного розчину внутрішньовенно повільно, зі швидкістю 1 мл (20 мг заліза) у хв (наприклад, 5 мл препарату Лікфер 100 ® (100 мг заліза) вводять протягом 5 хв). Максимальний обсяг препарату Лікфер 100® становить 10 мл (200 мг заліза) за одну ін'єкцію. Після ін'єкції пацієнту рекомендується на деякий час зафіксувати руку у витягнутому положенні. Перед першим струменевим введенням терапевтичної дози препарату Лікфер 100 ® слід ввести ;тест-дозу: ;1 мл препарату Лікфер 100 ® ;(20 мг заліза) ;дорослим і дітям з масою тіла більше 14 кг, і половину добової дози (1.5 мг заліза/ кг); дітям з масою тіла менше 14 кг; протягом 1-2 хв. За відсутності небажаних явищ протягом наступних 15 хв спостереження частину розчину, що залишилася, слід вводити з рекомендованою швидкістю. Після ін'єкції пацієнту рекомендується зафіксувати руку у витягнутому положенні. Введення у діалізну систему Лікфер 100 ® ;можна вводити безпосередньо у венозну ділянку діалізної системи, суворо дотримуючись правил, описаних для внутрішньовенної ін'єкції. Розрахунок дози Перед введенням необхідно індивідуально розрахувати; загальний дефіцит заліза в організмі; за такою формулою: Загальний дефіцит заліза (мг); = маса тіла (кг) х (Нb у нормі - Нb хворого (г/л)) х 0.24 + депоноване залізо (мг) Для пацієнтів з масою тіла менше 35 кг: кількість депонованого заліза = 15 мг/кг маси тіла; нормальний показник Нb = 130 г/л. Для пацієнтів з масою тіла понад 35 кг: кількість депонованого заліза = 500 мг нормальний показник Нb=150 г/л. Коефіцієнт 0.24 = 0.0034 х 0.07 х 1000 (зміст заліза в гемоглобіні = 0.34%; об'єм крові = 7% від маси тіла; коефіцієнт 1000 = переведення з "г" в "мг"). Потім слід розрахувати ; кумулятивну (курсову) дозу препарату ; Лікфер 100 ® , ; яку необхідно ввести для поповнення дефіциту заліза в організмі за наступною формулою: Загальний обсяг препарату (мл); = Загальний дефіцит заліза (мг)/20 мг/мл Приблизні значення загального дефіциту заліза та загального обсягу препарату для введення на курс терапії наведено у таблицях 1 та 2. Таблиця 1. Маса тіла (кг) Кумулятивна (курсова) терапевтична доза препарату Лікфер 100 ® для введення ; Hb 60 г/л Hb 75 г/л ; мг Fe мл мг Fe мл 5 160 8 140 7 10 320 16 280 14 15 480 24 420 21 20 640 32 560 28 25 800 40 700 35 30 960 48 840 42 35 1260 63 1140 57 40 1360 68 1220 61 45 1480 74 1320 66 50 1580 79 1400 70 55 1680 84 1500 75 60 1800 90 1580 79 65 1900 95 1680 84 70 2020 101 1760 88 75 2120 106 1860 93 80 2220 111 1940 97 85 2340 117 2040 102 90 2440 122 2120 106 Таблиця 2. Маса тіла (кг) Кумулятивна (курсова) терапевтична доза препарату Лікфер 100 ® для введення ; Hb 90 г/л Hb 105 г/л ; мг Fe мл мг Fe мл 5 120 6 100 5 10 240 12 220 11 15 380 19 320 16 20 500 25 420 21 25 620 31 520 26 30 740 37 640 32 35 1000 50 880 44 40 1080 54 940 47 45 1140 57 980 49 50 1220 61 1040 52 55 1300 65 1100 55 60 1360 68 1140 57 65 1440 72 1200 60 70 1500 75 1260 63 75 1580 79 1320 66 80 1660 83 1360 68 85 1720 86 1420 71 90 1800 90 1480 74 Кратність введення визначає лікар, але введення проводиться не частіше ніж через день. Дорослі, зокрема. пацієнти похилого віку (старше 65 років): ; 5-10 мл Лікфер 100 ® ; (100 - 200 мг заліза) 1-3 рази на тиждень. Діти: є лише обмежені дані про застосування препарату у дітей. У разі потреби рекомендується вводити не більше 0.15 мл препарату Лікфер 100® ( 3 мг заліза) на кг маси тіла 1-3 рази на тиждень залежно від кількості Hb. Максимально переносима разова доза (дорослі, у т.ч. пацієнти похилого віку (старше 65 років) Для струминного введення: 10 мл препарату Лікфер 100 ® (200 мг заліза), тривалість введення не менше 10 хв. Для краплинного введення: залежно від показань разова доза може досягати 500 мг заліза. Максимально допустима разова доза становить 7 мг заліза на кг маси тіла один раз на тиждень, але доза не повинна перевищувати 500 мг заліза. Як правило, високі дози асоціюються із вищою частотою небажаних реакцій. У разі коли загальна терапевтична доза перевищує максимальну допустиму разову дозу, рекомендується дробове введення препарату. Якщо через 1-2 тижні після початку лікування препаратом Лікфер 100® не відбувається поліпшення гематологічних показників, необхідно переглянути початковий діагноз. Розрахунок дози для заповнення вмісту заліза після крововтрати або здачі аутологічної крові Доза препарату Лікфер 100 ® , необхідна для компенсації дефіциту заліза, розраховується за такою формулою: Якщо кількість втраченої крові відома: в/в введення 200 мг заліза (= 10 мл препарату Лікфер 100 ® ) призводить до такого ж підвищення концентрації Нb, як і переливання 1 одиниці крові (= 400 мл з концентрацією Нb 150 г/л). Кількість заліза, яке необхідно заповнити (мг) = кількість одиниць втраченої крові х 200; або ;необхідний об'єм препарату Лікфер 100 ® ;(мл) = кількість одиниць втраченої крові × 10. При зниженні вмісту Нb: слід використовувати попередню формулу за умови, що депо заліза поповнювати не потрібно. Кількість заліза, яку потрібно заповнити (мг) = маса тіла (кг)×0.24×(нормальний показник Нb – Нb хворого (г/л)). Наприклад, маса тіла 60 кг, дефіцит Нb=10 г/л: необхідна кількість заліза = 150 мг, необхідний об'єм препарату Лікфер 100 = 7.5 мл Лікування пацієнтів з хронічними нирковими захворюваннями, які перебувають на гемодіалізі та отримують додаткове лікування еритропоетином В/в ін'єкцію слід проводити якнайповільніше, тривалість введення збільшується в міру підвищення дози. Процедура не становить особливої ​​складності для хворих, які перебувають на гемодіалізі, т.к. вони зазвичай є підходящий в/в доступ. Препарат вводять у 0.9% розчині натрію хлориду протягом не менше 15 хв протягом 2 останніх годин сеансу гемодіалізу. Абсолютний дефіцит заліза (фаза корекції анемії): 30-50 мг заліза/сеанс діалізу або 1000 мг заліза протягом 6-10 тижнів. Фаза підтримуючої терапії: 10-25 мг заліза/сеанс діалізу або 100 мг заліза 1 раз на місяць (залежно від концентрації феритину сироватки). Фаза корекції гемоглобіну: 150 мг заліза для підвищення концентрації на 10 г/л.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (ознаки колапсу виявляються протягом 30 хв), симптоми гемосидерозу. Лікування: проведення симптоматичної терапії, при необхідності - лікарські засоби, що зв'язують залізо (хелати), наприклад дефероксамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід суворо дотримуватись швидкості введення препарату Лікфер 100®; при швидкому введенні препарату можливе зниження артеріального тиску. Вища частота розвитку побічних реакцій (особливо зниження АТ), зокрема. та важких, асоціюється зі збільшенням дози. Таким чином, рекомендований час введення препарату слід суворо дотримуватися, навіть якщо пацієнт не отримує препарат у разовій дозі, що максимально переноситься. У період введення препарату Лікфер 100® необхідно контролювати параметри гемодинаміки. Лікфер 100® слід призначати тільки тим хворим, у яких діагноз анемії підтверджений відповідними лабораторними даними (наприклад, результатами визначення феритину сироватки або показниками гемоглобіну і гематокриту, кількості еритроцитів та їх параметрів - середнього об'єму еритроциту). При внутрішньовенному введенні препаратів заліза можливий розвиток алергічних або анафілактоїдних реакцій, які можуть бути потенційно небезпечними для життя. Пацієнти з бронхіальною астмою, екземою, атопічними захворюваннями, полівалентною алергією, алергічними реакціями на інші препарати заліза, а також особи, які мають низьку залізозв'язуючу здатність сироватки/або недостатність фолієвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку алергічних або анафілактоїдних реакцій. Дослідження, проведені у пацієнтів, які мають реакції підвищеної чутливості до декстрану заліза, показали відсутність ускладнень на фоні лікування препаратом. Слід уникати проникнення препарату в околовенозний простір, т.к. це призводить до некрозу тканин та коричневого фарбування шкіри. У разі розвитку цього ускладнення, рекомендується (якщо голка ще знаходиться в посудині) ввести невелику кількість 0.9% розчину натрію хлориду. Для прискорення виведення заліза і запобігання його подальшому проникненню в навколишні тканини, рекомендується нанесення на місце ін'єкції гепарин-вмісних препаратів (гель або мазь наносять легкими рухами, не втираючи). В 1 мл препарату Лікфер 100® міститься від 260 мг до 340 мг сахарози. Ці дані необхідно враховувати у пацієнтів із цукровим діабетом. При краплинному веденні препарату в залежності від показань разова доза, що максимально переноситься, може досягати 500 мг заліза, що відповідає введенню 8.5 г сахарози. Ця кількість вуглеводів відповідає 0.7ХЕ. Під час терапії стимуляторами еритропоезу обмін заліза контролюють за допомогою таких показників як концентрація феритину сироватки та насичення трансферину залізом (НТЗ). Визначення кількості гіпохромних еритроцитів та концентрації гемоглобіну в ретикулоцитах допомагає прийняти рішення про необхідність призначення препаратів заліза внутрішньовенно, коли є гіперферитинемія та низька НТШ. Ризик перевантаження залізом компенсується крововтратами під час процедур, пов'язаних з діалізом (втрачається 1-3 г заліза на рік). Слід регулярно контролювати концентрацію феритину сироватки. Концентрація феритину сироватки вище 500 мкг/л (при нормальному показнику С-реактивного білка), що зберігається тривалий час, може свідчити про ятрогенне навантаження залізом.У таких випадках препарати заліза слід скасовувати (терапію стимуляторами еритропоезу слід продовжувати). У зв'язку з тим, що залізо стимулює зростання більшості мікроорганізмів, препарати заліза слід скасовувати у разі розвитку гострих бактеріальних інфекцій. З обережністю слід проводити терапію препаратами заліза внутрішньовенно у пацієнтів із постійними діалізними катетерами. Пацієнт повинен повідомляти лікаря про прийом інших лікарських засобів під час лікування Лікфером 100®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Безпека впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами чи потенційно небезпечними механізмами не встановлена. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видах діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаАктивні речовини: лікопін – не менше 3,0 мг; суспензія бета-каротину; МКГ – не менше 0,1 мг; олія соєва рафінована; віск бджолиний. Капсули 60 шт.ХарактеристикаЧинить протизапальну дію, нормалізує сечовипускання, знижує ризик виникнення пухлини, зміцнює опірність організму.Фармакотерапевтична групаЛікувальна дія пов'язана з наявністю комплексу каротиноїдів, найактивнішим з яких є лікопін. Лікопін виявляє виражені антиоксидантні властивості, тобто має здатність нейтралізувати активні форми кисню і пригнічувати перекисне окиснення ліпідів. Найбільш ефективно лікопін працює в передміхуровій та молочній залозі, ШКТ, печінці, легенях, шкірі та кровоносній системі. Лікопін стабілізує геном ДНК, пригнічуючи мутагенез та канцерогенез, запобігає передраковим віковим ушкодженням. Лікопін єдиний з усіх відомих каротиноїдів здатний накопичуватися у простаті. Доведено здатність лікопіну протистояти переродженню доброякісних новоутворень та передракових захворювань у злоякісний процес. При високому рівні лікопіну у крові зменшуються ускладнення серцево-судинної патології, знижується ризик появи гострого коронарного нападу та інсульту. Спільна дія лікопіну та мідного комплексу хлорофілу ефективно підвищує імунітет. Мідний комплекс хлорофілу ламінарії має противірусну, антимікробну та антибактеріальну дію, знімає запалення, покращує репаративні процеси в тканинах. Віск бджолиний використовується для забезпечення однорідності суміші та забезпечує повноту засвоєння біологічно активних речовин.РекомендуєтьсяПрофілактика та лікування простатиту; доброякісна гіперплазія простати; для підвищення імунітету на клітинному та системному рівні; для запобігання розвитку онкологічних захворювань; зменшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань; показаний особам, які проживають у несприятливих екологічних умовах та мають спадкові фактори ризику виникнення онкологічної патології.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиДобре поєднується з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиДорослим: по 1 капсулі 2 десь у день. Тривалість прийому – 1, 5-2 місяці, по 3-4 курси на рік з інтервалами 1-2 місяці. Приймати під час їжі разом із їжею.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛецитин не токсичний, не виявляє канцерогенної та мутагенної дії. Застосування БАД при вагітності та в період лактації можливе лише за рекомендацією лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецепта
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: лікопін – 5,0 мг, вітамін А пальмітат – 2500 МО, вітамін Е ацетат – 10 МО, аскорбінова к-та – 50 мг, цинку сульфату моногідрат – 27,45 мг, селену діоксиду моногідрат – 70мкг. Допоміжні речовини: соєва олія, емульгатор, соєвий лецитин Е322, гідрогенізована олія.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: глюкозамінілмурамілдіпептід (ГМДП) – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 184,7 мг, сахароза (цукор) – 12,5 мг, крохмаль картопляний – 40 мг, метилцелюлоза – 0,3 мг, кальцію стеарат – 2,5 мг. Пігулки по 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні білий колір таблетки з фаскою.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаБіодоступність препарату при пероральному прийомі становить 7-13%. Ступінь зв'язування з альбумінами крові слабкий. Час досягнення максимальної концентрації (tmax) – 1,5 години після прийому. Період напіввиведення (t1/2) – 4,29 години. Активних метаболітів не утворює, виводиться переважно через нирки у незміненому вигляді.ФармакодинамікаДіюча речовина таблеток Лікопід® – глюкозамінілмурамілдіпептид (ГМДП) – є синтетичним аналогом структурного фрагмента оболонки (пептидоглікану) бактеріальних клітин. ГМДП є активатором вродженого та набутого імунітету, посилює захист організму від вірусних, бактеріальних та грибкових інфекцій; має ад'ювантний ефект у розвитку імунологічних реакцій. Біологічна активність препарату реалізується за допомогою зв'язування ГМДП із внутрішньоклітинним рецепторним білком NOD2, локалізованим у цитоплазмі фагоцитів (нейтрофілів, макрофагів, дендритних клітин). Препарат стимулює функціональну (бактерицидну, цитотоксичну) активність фагоцитів, посилює презентацію ними антигенів, проліферацію Т- та В-лімфоцитів, підвищує синтез специфічних антитіл, сприяє нормалізації балансу Th1/Th2-лімфоцитів у бік переважання Th1. Фармакологічна дія здійснюється за допомогою посилення вироблення ключових інтерлейкінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-12), фактору некрозу пухлин альфа, гамма-інтерферону, колонієстимулюючих факторів. Препарат збільшує активність природних кілерних клітин. Лікопід має низьку токсичність (ЛД50 перевищує терапевтичну дозу в 106 000 разів і більше). В експерименті при пероральному способі введення в дозах, що у 100 разів перевищують терапевтичну, препарат не надає токсичної дії на центральну нервову та серцево-судинну системи, не викликає патологічних змін з боку внутрішніх органів. Лікопід® не має ембріотоксичної та тератогенної дії, не викликає хромосомних, генних мутацій. В експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, отримано дані про протипухлинну активність Лікопіду (ГМДП).Показання до застосуванняПрепарат застосовується у дорослих у комплексній терапії захворювань, що супроводжуються вторинними імунодефіцитними станами: гострі та хронічні гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин, включаючи гнійно-септичні післяопераційні ускладнення; інфекції, що передаються статевим шляхом (папіломавірусна інфекція, хронічний трихомоніаз); герпетична інфекція (включаючи офтальмогерпес); псоріаз (включаючи псоріатичний артрит); туберкульоз легень.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до глюкозамінілмурамілдипептиду та інших компонентів препарату; вагітність та грудне вигодовування; діти віком до 18-ти років; аутоімунний тиреоїдит у фазі загострення; стани, що супроводжуються фебрильною температурою (>38°С) на момент прийому препарату; вроджені порушення обміну речовин, що рідко зустрічаються: алактазія, галактоземія, дефіцит лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; застосування при аутоімунних захворюваннях не рекомендується через відсутність клінічних даних. З обережністю Лікопід® 10 мг застосовується в осіб похилого віку, суворо під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрийом препарату Лікопід 10 мг протипоказаний жінкам у період вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяЧасто (1-10%) – артралгії (болі у суглобах), міалгії (болі у м'язах); на початку лікування може відзначатись короткочасне підвищення температури тіла до субфебрильних значень (до 37,9°С), що не є показанням до відміни препарату. Найчастіше вищеописані побічні ефекти спостерігаються при прийомі таблеток Лікопід у високих дозах (20 мг). Рідко (0,01-0,1%) - підвищення температури тіла до фебрильних значень (38,0 ° С). При підвищенні температури тіла більше 38,0°С можливе застосування жарознижувальних засобів, що не знижує фармакологічних ефектів таблеток Лікопід®. Дуже рідко (менше 0,01%) – діарея. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат підвищує ефективність протимікробних препаратів, відзначається синергізм щодо противірусних та протигрибкових препаратів. Антациди та сорбенти значно знижують біодоступність препарату. Глюкокортикостероїди знижують біологічний ефект Лікопіду.Спосіб застосування та дозиЛікопід застосовують внутрішньо натще, за 30 хвилин до їжі. Пацієнтам похилого віку рекомендується розпочинати лікування з половинних доз (1/2 від терапевтичної), за відсутності побічних ефектів підвищуючи дозу препарату до необхідної терапевтичної. При пропущенні прийому препарату, якщо минуло не більше 12 годин від запланованого часу, Ви можете прийняти пропущену дозу; у випадку, якщо минуло більше 12 годин від запланованого часу прийому, необхідно прийняти лише дозу, що настає за схемою, і не приймати пропущену. Гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин гострі та хронічні, тяжкий перебіг, включаючи гнійно-септичні післяопераційні ускладнення: по 10 мг 1 раз на добу протягом 10 днів. Герпетична інфекція (рецидивний перебіг, тяжкі форми): по 10 мг 1 раз на добу протягом 6 днів. При офтальмогерпесі: по 10 мг двічі на добу протягом трьох днів. Після перерви на 3 дні курс лікування повторюють. Інфекції, що передаються статевим шляхом (папіломавірусна інфекція, хронічний трихомоніаз): при папіломавірусній інфекції: по 10 мг 1 раз на добу протягом 10 днів; при хронічному трихомоніазі: 10 мг 1 раз на добу протягом 10 днів. Псоріаз: по 10-20 мг 1 раз на день протягом 10 днів і далі п'ять прийомів через день по 10-20 мг 1 раз на день. При тяжкому перебігу псоріазу та великому ураженні (включаючи псоріатичний артрит): по 10 мг 2 рази на добу протягом 20 днів. Туберкульоз легень: 10 мг 1 раз на добу протягом 10 днів.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. Виходячи з фармакологічних властивостей препарату, у разі передозування може спостерігатися підвищення температури тіла до субфебрильних (до 37,9°С) значень. За потреби проводиться симптоматична терапія (жарознижувальні засоби), призначаються сорбенти. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКожна таблетка Лікопід 10 мг містить сахарозу в кількості 0,001 х. (хлібних одиниць), що слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Кожна таблетка Лікопід® 10 мг містить 0,184 г лактози, що слід враховувати хворим, які страждають на гіполактазію (непереносимість лактози, при якому в організмі спостерігається зниження На початку прийому Лікопіду 10 мг можливе загострення симптомів хронічних та латентно-протікаючих захворювань, пов'язане з основними фармакологічними ефектами препарату. У осіб похилого віку Лікопід ® 10 мг застосовується з обережністю, суворо під контролем лікаря. Пацієнтам похилого віку рекомендується розпочинати лікування з половинних доз (1/2 від терапевтичної), за відсутності побічних ефектів підвищуючи дозу препарату до необхідної терапевтичної. Рішення про призначення препарату Лікопід® таблетки 10 мг пацієнтам із поєднанням діагнозів «псоріаз» та «подагра» повинен приймати лікар при оцінці співвідношення ризик/користування, внаслідок наявності потенційного ризику загострення подагричного артриту та набряку суглоба. У разі прийняття лікарем рішення про призначення Лікопід таблетки 10 мг у ситуації поєднання у пацієнта діагнозів «псоріаз» та «подагра», лікування слід розпочинати з низьких доз, за ​​відсутності побічних ефектів, підвищуючи дозу до терапевтичної. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та складними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: глюкозамінілмурамілдіпептід (ГМДП) – 1,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73,88 мг, сахароза (цукор) – 5,0 мг, крохмаль картопляний – 19,0 мг, метилцелюлоза – 0,12 мг, кальцію стеарат – 1,0 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні білий колір таблетки з фаскою.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаБіодоступність препарату при пероральному прийомі становить 7-13%. Ступінь зв'язування з альбумінами крові слабкий. Час досягнення максимальної концентрації (tmax) – 1,5 години після прийому. Період напіввиведення (t1/2) – 4,29 години. Активних метаболітів не утворює, виводиться переважно через нирки у незміненому вигляді.ФармакодинамікаДіюча речовина таблеток Лікопід® – глюкозамінілмурамілдіпептид (ГМДП) – є синтетичним аналогом структурного фрагмента оболонки (пептидоглікану) бактеріальних клітин. ГМДП є активатором вродженого та набутого імунітету, посилює захист організму від вірусних, бактеріальних та грибкових інфекцій; має ад'ювантний ефект у розвитку імунологічних реакцій. Біологічна активність препарату реалізується за допомогою зв'язування ГМДП із внутрішньоклітинним рецепторним білком NOD2, локалізованим у цитоплазмі фагоцитів (нейтрофілів, макрофагів, дендритних клітин). Препарат стимулює функціональну (бактерицидну, цитотоксичну) активність фагоцитів, посилює презентацію ними антигенів, проліферацію Т- та В-лімфоцитів, підвищує синтез специфічних антитіл, сприяє нормалізації балансу Th1/Th2-лімфоцитів у бік переважання Th1. Фармакологічна дія здійснюється за допомогою посилення вироблення ключових інтерлейкінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-12), фактору некрозу пухлин альфа, гамма-інтерферону, колонієстимулюючих факторів. Препарат збільшує активність природних кілерних клітин. Лікопід має низьку токсичність (ЛД50 перевищує терапевтичну дозу в 106 000 разів і більше). В експерименті при пероральному способі введення в дозах, що у 100 разів перевищують терапевтичну, препарат не надає токсичної дії на центральну нервову та серцево-судинну системи, не викликає патологічних змін з боку внутрішніх органів. Лікопід® не має ембріотоксичної та тератогенної дії, не викликає хромосомних, генних мутацій. В експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, отримано дані про протипухлинну активність Лікопіду (ГМДП).Показання до застосуванняПрепарат застосовується у дорослих та дітей (з 3-х років) у комплексній терапії захворювань, що супроводжуються вторинними імунодефіцитними станами: Діти хронічні, рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів у стадії загострення та у стадії ремісії; гострі та хронічні гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин (піодермія, фурункульоз та інші); герпетична інфекція. Дорослі хронічні інфекції дихальних шляхів; гострі та хронічні гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин (піодермія, фурункульоз та інші); герпетична інфекція. Профілактичний прийом (дорослі) профілактика та зниження сезонної захворюваності на ГРЗ та частоти загострень хронічних захворювань ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до глюкозамінілмурамілдипептиду та інших компонентів препарату; вагітність та грудне вигодовування; аутоімунний тиреоїдит у фазі загострення; стани, що супроводжуються фебрильною температурою (>38°С) на момент прийому препарату; вроджені порушення обміну речовин, що рідко зустрічаються: алактазія, галактоземія, дефіцит лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; застосування при аутоімунних захворюваннях не рекомендується через відсутність клінічних даних.Вагітність та лактаціяПрийом препарату Лікопід 1 мг протипоказаний жінкам у період вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяЧасто (1-10%) – на початку лікування може відзначатись короткочасне підвищення температури тіла до субфебрильних значень (до 37,9°С), що не є показанням до відміни препарату. Рідко (0,01-0,1%) - короткочасне підвищення температури тіла до фебрильних значень (38,0 ° С). При підвищенні температури тіла більше 38,0°С можливе застосування жарознижувальних засобів, що не знижує фармакологічних ефектів таблеток Лікопід®. Дуже рідко (менше 0,01%) – діарея. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат підвищує ефективність протимікробних препаратів, відзначається синергізм щодо противірусних та протигрибкових препаратів. Антациди та сорбенти значно знижують біодоступність препарату. Глюкокортикостероїди знижують біологічний ефект Лікопіду.Спосіб застосування та дозиЛікопід® застосовують внутрішньо або сублінгвально натще, за 30 хвилин до їди. При пропущенні прийому препарату, якщо минуло не більше 12 годин від запланованого часу, Ви можете прийняти пропущену дозу; у випадку, якщо минуло більше 12 годин від запланованого часу прийому, необхідно прийняти лише дозу, що настає за схемою, і не приймати пропущену. Корекція дози в окремих груп пацієнтів (особи похилого віку, пацієнти з порушенням функції печінки, пацієнти з порушенням функції нирок) не потрібні. Діти: Гострі та хронічні гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин (піодермія, фурункульоз та інші): по 1 таблетці 1 раз на добу під язик протягом 10 днів. Хронічні, рецидивні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів (у стадії загострення та у стадії ремісії): Лікопід® приймають 3 курсами по 1 таблетці 1 раз на добу під язик протягом 10 днів, з перервою між курсами у 20 днів. Герпетична інфекція: по 1 таблетці 3 рази на добу внутрішньо або під язик протягом 10 днів. Дорослі: Хронічні інфекції дихальних шляхів: по 2 таблетки 1 раз на добу під язик протягом 10 днів. Гострі та хронічні гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин (піодермія, фурункульоз та інші): по 2 таблетки 2-3 рази на добу під язик протягом 10 днів. Герпетична інфекція: по 2 таблетки 3 рази на добу внутрішньо або під язик протягом 10 днів. Профілактика (дорослі): Для профілактики або зниження сезонної захворюваності на ГРЗ та частоти загострень захворювань ЛОР-органів, верхніх та нижніх дихальних шляхів Лікопід® приймають по 1 таблетці 3 рази на добу під язик протягом 10 днів.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. Виходячи з фармакологічних властивостей препарату, у разі передозування може спостерігатися підвищення температури тіла до субфебрильних (до 37,9°С) значень. За потреби проводиться симптоматична терапія (жарознижувальні засоби), призначаються сорбенти. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКожна таблетка Лікопід 1 мг містить сахарозу в кількості 0,00042 х. (хлібних одиниць), що слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Кожна таблетка Лікопід® 1 мг містить 0,074 г лактози, що слід враховувати хворим, які страждають на гіполактазію (непереносимість лактози, при якому в організмі спостерігається зниження рівня лактази – ферменту, необхідного для перетравлення лактози). На початку прийому Лікопіду 1 мг можливе загострення симптомів хронічних та латентно-протікаючих захворювань, пов'язане з основними фармакологічними ефектами препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та складними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему