Лекарства и БАД Санофи
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Форма випуску: крем для зовнішнього застосування Упаковка: туба Виробник: Санофі Завод-производитель: КонтрактФарма ГмбХ и Ко. КГ(Германия) Действующее вещество: Нонивамид + Никобоксил. .
Дозування: 500 мг Фасування: N10 Форма выпуска: суппозитории вагинальные Упаковка: упак. Производитель: Санофи Завод-производитель: Haupt Pharma Livron(Франция) Действующее вещество: Метронидазол. .
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, жовто-жовтогарячого кольору - 1 табл. Активні речовини: ціпротерону ацетат - 2 мг; етинілестрадіол - 35 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; повідон; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; алюмінію оксид колоїдний; магнію стеарат оболонка: барвник Opadry II Yellow OY-L-32901 (лактози моногідрат, гіпромелоза 2910, титану діоксид, макрогол 4000, заліза оксид жовтий, заліза оксид чорний, заліза оксид червоний, вода очищена). Таблетки-плацебо білого кольору допоміжні речовини: лактози моногідрат; повідон; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; алюмінію оксид колоїдний; магнію стеарат у блістері 28 шт. (21 шт. – жовто-оранжевого кольору та 7 шт. – білого кольору). У пачці картонної 1 або 3 блістери.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: жовто-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки-плацебо: білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований низькодозований монофазний пероральний контрацептивний препарат з антиандрогенною активністю.ФармакокінетикаЦипротерону ацетат Всмоктування. Після прийому ХЛОЕ® ципротерону ацетат повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо 1 табл. ХЛОЕ Cmax становить 15 нг/мл і досягається через 1,6 год. Біодоступність становить 88%. Розподіл. Ципротерону ацетат практично повністю зв'язується з альбуміном плазми, приблизно 3,5-4% знаходиться у вільному стані. Оскільки зв'язування з білками є неспецифічним, зміни рівня глобуліну, що зв'язує статеві стероїди (ГСПС), не впливають на фармакокінетику ципротерону ацетату. З грудним молоком виділяється до 0,2 % дози ципротерону ацетату. Метаболізм та виведення. Фармакокінетика ципротерону ацетату двофазна, T1/2 становить 0,8 год і 2,3 діб відповідно для першої та другої фази. Загальний плазмовий кліренс становить 3,6 мл/хв/кг. Біотрансформується шляхом гідроксилювання та кон'югування, основний метаболіт - 15b-гідроксильне похідне. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні 1:2, невелика частина – у незміненому вигляді через кишечник. T1/2 для метаболітів ципротерону ацетату становить 1,8 діб. Етинілестрадіол Всмоктування. Після прийому ХЛОЕ® етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується із ШКТ. У процесі всмоктування та першого проходження через печінку етинілестрадіол піддається інтенсивному метаболізму, що зумовлює біодоступність, рівну приблизно 45%, та її значну індивідуальну варіабельність. Після прийому внутрішньо 1 табл., покритою плівковою оболонкою ХЛОЕ Cmax становить приблизно 80 пг/мл і досягається через 1,7 год. Розподіл. Зв'язок з білками (альбуміном) плазми крові високий (2% знаходяться у плазмі у вільному вигляді). З грудним молоком виділяється до 0,02% дози етинілестрадіолу. Етинілестрадіол збільшує печінковий синтез ГСПС та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ) під час безперервного прийому. На фоні лікування ХЛОЕ® концентрація ГСПС у сироватці підвищується приблизно від 100 до 300 нмоль/л, і сироваткова концентрація КСГ збільшується приблизно з 50 до 95 мкг/мл. Метаболізм та виведення. Фармакокінетика етинілестрадіолу двофазна, з T1/2 1-2 і приблизно 20 год відповідно. Плазмовий кліренс – близько 5 мл/хв/кг. Етинілестрадіол виводиться з організму у вигляді метаболітів; близько 40% – нирками, 60% – через кишечник.ФармакодинамікаМеханізм дії обумовлений антиандрогенним препаратом стероїдної будови (ципротероном ацетатом), що входять до його складу, і пероральним естрогеном (етинілестрадіолом). Ципротерону ацетат Має здатність конкурентно зв'язуватися з рецепторами природних андрогенів (в т.ч. тестостерон, дигідроепіандростерон, андростендіон), що утворюються в невеликих кількостях в організмі жінок, головним чином надниркових залоз, яєчників і шкіри. Блокуючи рецептори андрогенів в органах-мішенях, зменшує явища андрогенізації у жінок (за рахунок порушення процесів, що опосередковуються гормон-рецепторними комплексами на рівні основних внутрішньоклітинних механізмів). Таким чином, стає можливим лікування захворювань, зумовлених підвищеним утворенням андрогенів або специфічною чутливістю до цих гормонів. На тлі прийому препарату знижується посилена діяльність сальних залоз, що відіграє важливу роль у виникненні вугрів та себореї. Через 3-4 міс терапії наявний висип зазвичай зникає. Надмірна жирність волосся та шкіри зникає ще раніше. Також зменшується випадання волосся, що часто супроводжує себорею. Терапія Хлоє у жінок репродуктивного віку зменшує клінічні прояви легких форм гірсутизму; проте ефект від лікування слід очікувати лише після кількох місяців застосування. Поряд з антиандрогенними властивостями ципротерону ацетат має гестагенну активність, що імітує властивості гормону жовтого тіла. Пригнічує секрецію гіпофізом гонадотропних гормонів та гальмує овуляцію, що зумовлює контрацептивний ефект. Етинілестрадіол Підсилює центральні та периферичні впливи ципротерону ацетату на овуляцію, зберігає високу в'язкість шийкового слизу, ускладнюючи проникнення сперматозоїдів у порожнину матки та сприяючи забезпеченню надійного контрацептивного ефекту. На тлі прийому препарату цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність кровотечі, знижується ризик залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняАндрогензалежні захворювання у жінок: вугри, особливо їх виражені форми, що супроводжуються себореєю, запальними явищами з утворенням вузлів (папульозно-пустульозні, вузликово-кістозні); андрогенна алопеція; легкі форми гірсутизму; контрацепція у жінок із явищами андрогенізації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування з іншим гормональним контрацептивом; тромбози (венозні та артеріальні) або тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення, наприклад, інсульт); стани, що передують тромбозу (в т.ч. стенокардія, транзиторні ішемічні атаки); множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу (в т.ч. ускладнені пороки клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка дисліпопротеїнемія, кінцівках, нейрохірургічні операції, великі травми, куріння старше 35 років, ожиріння з індексом маси тіла більше 30 кг/м2); виявлена спадкова або набута схильність до венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність до активованого протеїну С (АПС), дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антикардилян); тяжкі захворювання печінки в даний час або в анамнезі або виражені порушення функції печінки – не раніше ніж через 6 місяців після нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (доброякісні та злоякісні); гормонозалежні злоякісні пухлини чи підозра на них, у т.ч. пухлини молочної залози або статевих органів (в т.ч. в анамнезі); кровотечі із піхви неясної етіології; панкреатит із вираженою гіпертригліцеридемією (в т.ч. в анамнезі); наявність в анамнезі мігрені, що супроводжувалася осередковою неврологічною симптоматикою; період грудного вигодовування; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора); вік старше 40 років; гіперпролактинемія непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність чи підозра на неї. Якщо будь-які з цих станів розвиваються вперше на фоні прийому ХЛОЕ®, препарат повинен бути негайно скасований. Препарат ХЛОЕ не призначений для застосування у чоловіків. З обережністю: епілепсія, депресія, виразковий коліт, захворювання печінки та жовчного міхура, міома матки, мастопатія, хорея, тетанія, порфірія, розсіяний склероз, варикозне розширення вен, туберкульоз, захворювання нирок, підлітковий вік (без регулярних овуляторів. серповидно-клітинна анемія, ідіопатична жовтяниця або свербіж під час попередньої вагітності, отосклероз із погіршенням слуху під час попередньої вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності, підозрі на вагітність та у період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: рідко – нагрубання, болючість, збільшення та виділення з молочних залоз, підвищення маси тіла. З боку статевої системи: рідко міжменструальні кровотечі, зміни піхвового секрету, зміна лібідо. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, мігрень, зниження настрою. З боку травної системи: рідко – нудота, блювання, гастралгія. Інші: дуже рідко – погана переносимість контактних лінз, набряк повік, порушення зору, кон'юнктивіт, зниження слуху, алергічні реакції, тромбофлебіт, тромбоемболія, генералізований свербіж, жовтяниця, поява пігментних плям на обличчі (хлоазму). Перелічені побічні ефекти можуть розвиватися протягом перших кількох місяців застосування препарату і зазвичай зменшуються з часом.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Хлое® з індукторами мікросомальних печінкових ферментів (гідантоїнами, барбітуратами, примідоном, карбамазепіном та рифампіцином; а також, можливо, з окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом та гризеофульвіном); надійність контрацепції. При одночасному застосуванні з ампіциліном, рифампіцином та тетрациклінами контрацептивна надійність Хлоє® знижується.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини, по 1 табл. на добу. Прийом препарату рекомендується проводити в один і той же час, переважно після сніданку або вечері. Прийом Хлоє® починають у 1-й день циклу, використовуючи таблетку відповідного дня тижня із календарної упаковки. Щоденний прийом препарату здійснюють, використовуючи таблетки з календарної упаковки послідовно, у напрямку нанесеної на фольгу стрілки, доки не будуть прийняті всі таблетки. Після закінчення прийому всіх таблеток жовто-оранжевого кольору з календарної упаковки необхідно в наступні 7 днів приймати таблетки білого кольору, що залишилися. Протягом останніх 7 днів лікувального циклу (28 днів) має виникнути менструальноподібна кровотеча (внаслідок скасування лікування). Менструація зазвичай починається через 2-3 дні після 21-го дня циклу лікування препаратом. Наступну упаковку слід розпочинати наступного дня після повністю завершеного прийому таблеток з попередньої упаковки, незалежно від факту продовження/припинення кровотечі. При переході з комбінованих пероральних контрацептивів застосування Хлое® слід починати наступного дня після прийому останньої таблетки з активними компонентами попереднього препарату, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви у прийомі (для препаратів, що містять 21 табл.) . Далі за описаною вище схемою. Якщо пацієнтка приймала попередній контрацептив щодня протягом 28 днів,застосування Хлоє® слід розпочати після прийому останньої неактивної таблетки. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени (міні-пілі), Хлое® можна почати застосовувати без перерви. При використанні ін'єкційних форм контрацептивів Хлое® слід застосовувати з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. При переході з імплантату Хлоє слід застосовувати вже в день його видалення. У всіх випадках необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів застосування препарату. Після аборту в І триместрі вагітності жінка може розпочати застосування Хлої негайно. В цьому випадку немає потреби у додаткових методах контрацепції. Після пологів або аборту у II триместрі вагітності застосування препарату слід розпочинати на 21-28-й день. Якщо прийом розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів застосування препарату.Якщо жінка жила статевим життям у період між пологами або абортом та початком застосування препарату, слід перш за все виключити вагітність або необхідно дочекатися першої менструації. Пропущену таблетку слід прийняти якнайшвидше, наступну таблетку — у звичайний час. При запізненні12 год надійність контрацепції може бути знижена. Якщо запізнення в прийомі таблеток склало >12 год (інтервал з моменту прийому останньої таблетки >36 год) під час 1-3-го тижня прийому препарату, жінці слід прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Додатково під час 1-2 тижнів прийому необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом наступних 7 днів. Прийом таблетки з нової упаковки слід розпочати після закінчення поточної упаковки без перерви. Ймовірно, кровотечі відміни не буде до кінця другої упаковки,але можливі кров'янисті виділення, що мажуть, або проривна маткова кровотеча в дні прийому таблеток. Якщо у жінки було блювання в межах від 3 до 4 годин після прийому препарату, всмоктування активних речовин може бути неповним. І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.поки упаковка не закінчиться. На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.поки упаковка не закінчиться. На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі. Слід розпочати прийом таблеток із наступної упаковки після завершення прийому всіх 28 табл. Щоб перенести день початку менструації на другий день тижня, жінці слід укоротити найближчу перерву прийому таблеток на стільки днів, на скільки вона хоче. Чим коротший інтервал, тим вищий ризик, що вона не матиме кровотечі відміни і, надалі, мажуть кров'янисті виділення і проривні кровотечі під час прийому другої упаковки (так само як у випадку, коли вона хотіла б відстрочити початок менструації). При лікуванні гіперандрогенних станів тривалість застосування препарату визначається тяжкістю захворювання. Після зникнення симптомів рекомендується приймати препарат принаймні протягом 3-4 місяців. У разі появи рецидиву через кілька тижнів або місяців після завершення курсу можна провести повторну терапію препаратом Хлоє.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, невелика піхвова кровотеча. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, жовто-жовтогарячого кольору - 1 табл. Активні речовини: ціпротерону ацетат - 2 мг; етинілестрадіол - 35 мкг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; повідон; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; алюмінію оксид колоїдний; магнію стеарат оболонка: барвник Opadry II Yellow OY-L-32901 (лактози моногідрат, гіпромелоза 2910, титану діоксид, макрогол 4000, заліза оксид жовтий, заліза оксид чорний, заліза оксид червоний, вода очищена). Таблетки-плацебо білого кольору допоміжні речовини: лактози моногідрат; повідон; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; алюмінію оксид колоїдний; магнію стеарат у блістері 28 шт. (21 шт. – жовто-оранжевого кольору та 7 шт. – білого кольору). У пачці картонної 1 або 3 блістери.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: жовто-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки-плацебо: білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований низькодозований монофазний пероральний контрацептивний препарат з антиандрогенною активністю.ФармакокінетикаЦипротерону ацетат Всмоктування. Після прийому ХЛОЕ® ципротерону ацетат повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо 1 табл. ХЛОЕ Cmax становить 15 нг/мл і досягається через 1,6 год. Біодоступність становить 88%. Розподіл. Ципротерону ацетат практично повністю зв'язується з альбуміном плазми, приблизно 3,5-4% знаходиться у вільному стані. Оскільки зв'язування з білками є неспецифічним, зміни рівня глобуліну, що зв'язує статеві стероїди (ГСПС), не впливають на фармакокінетику ципротерону ацетату. З грудним молоком виділяється до 0,2 % дози ципротерону ацетату. Метаболізм та виведення. Фармакокінетика ципротерону ацетату двофазна, T1/2 становить 0,8 год і 2,3 діб відповідно для першої та другої фази. Загальний плазмовий кліренс становить 3,6 мл/хв/кг. Біотрансформується шляхом гідроксилювання та кон'югування, основний метаболіт - 15b-гідроксильне похідне. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні 1:2, невелика частина – у незміненому вигляді через кишечник. T1/2 для метаболітів ципротерону ацетату становить 1,8 діб. Етинілестрадіол Всмоктування. Після прийому ХЛОЕ® етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується із ШКТ. У процесі всмоктування та першого проходження через печінку етинілестрадіол піддається інтенсивному метаболізму, що зумовлює біодоступність, рівну приблизно 45%, та її значну індивідуальну варіабельність. Після прийому внутрішньо 1 табл., покритою плівковою оболонкою ХЛОЕ Cmax становить приблизно 80 пг/мл і досягається через 1,7 год. Розподіл. Зв'язок з білками (альбуміном) плазми крові високий (2% знаходяться у плазмі у вільному вигляді). З грудним молоком виділяється до 0,02% дози етинілестрадіолу. Етинілестрадіол збільшує печінковий синтез ГСПС та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ) під час безперервного прийому. На фоні лікування ХЛОЕ® концентрація ГСПС у сироватці підвищується приблизно від 100 до 300 нмоль/л, і сироваткова концентрація КСГ збільшується приблизно з 50 до 95 мкг/мл. Метаболізм та виведення. Фармакокінетика етинілестрадіолу двофазна, з T1/2 1-2 і приблизно 20 год відповідно. Плазмовий кліренс – близько 5 мл/хв/кг. Етинілестрадіол виводиться з організму у вигляді метаболітів; близько 40% – нирками, 60% – через кишечник.ФармакодинамікаМеханізм дії обумовлений антиандрогенним препаратом стероїдної будови (ципротероном ацетатом), що входять до його складу, і пероральним естрогеном (етинілестрадіолом). Ципротерону ацетат Має здатність конкурентно зв'язуватися з рецепторами природних андрогенів (в т.ч. тестостерон, дигідроепіандростерон, андростендіон), що утворюються в невеликих кількостях в організмі жінок, головним чином надниркових залоз, яєчників і шкіри. Блокуючи рецептори андрогенів в органах-мішенях, зменшує явища андрогенізації у жінок (за рахунок порушення процесів, що опосередковуються гормон-рецепторними комплексами на рівні основних внутрішньоклітинних механізмів). Таким чином, стає можливим лікування захворювань, зумовлених підвищеним утворенням андрогенів або специфічною чутливістю до цих гормонів. На тлі прийому препарату знижується посилена діяльність сальних залоз, що відіграє важливу роль у виникненні вугрів та себореї. Через 3-4 міс терапії наявний висип зазвичай зникає. Надмірна жирність волосся та шкіри зникає ще раніше. Також зменшується випадання волосся, що часто супроводжує себорею. Терапія Хлоє у жінок репродуктивного віку зменшує клінічні прояви легких форм гірсутизму; проте ефект від лікування слід очікувати лише після кількох місяців застосування. Поряд з антиандрогенними властивостями ципротерону ацетат має гестагенну активність, що імітує властивості гормону жовтого тіла. Пригнічує секрецію гіпофізом гонадотропних гормонів та гальмує овуляцію, що зумовлює контрацептивний ефект. Етинілестрадіол Підсилює центральні та периферичні впливи ципротерону ацетату на овуляцію, зберігає високу в'язкість шийкового слизу, ускладнюючи проникнення сперматозоїдів у порожнину матки та сприяючи забезпеченню надійного контрацептивного ефекту. На тлі прийому препарату цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність кровотечі, знижується ризик залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняАндрогензалежні захворювання у жінок: вугри, особливо їх виражені форми, що супроводжуються себореєю, запальними явищами з утворенням вузлів (папульозно-пустульозні, вузликово-кістозні); андрогенна алопеція; легкі форми гірсутизму; контрацепція у жінок із явищами андрогенізації.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування з іншим гормональним контрацептивом; тромбози (венозні та артеріальні) або тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення, наприклад, інсульт); стани, що передують тромбозу (в т.ч. стенокардія, транзиторні ішемічні атаки); множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу (в т.ч. ускладнені пороки клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка дисліпопротеїнемія, кінцівках, нейрохірургічні операції, великі травми, куріння старше 35 років, ожиріння з індексом маси тіла більше 30 кг/м2); виявлена спадкова або набута схильність до венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність до активованого протеїну С (АПС), дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антикардилян); тяжкі захворювання печінки в даний час або в анамнезі або виражені порушення функції печінки – не раніше ніж через 6 місяців після нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (доброякісні та злоякісні); гормонозалежні злоякісні пухлини чи підозра на них, у т.ч. пухлини молочної залози або статевих органів (в т.ч. в анамнезі); кровотечі із піхви неясної етіології; панкреатит із вираженою гіпертригліцеридемією (в т.ч. в анамнезі); наявність в анамнезі мігрені, що супроводжувалася осередковою неврологічною симптоматикою; період грудного вигодовування; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора); вік старше 40 років; гіперпролактинемія непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність чи підозра на неї. Якщо будь-які з цих станів розвиваються вперше на фоні прийому ХЛОЕ®, препарат повинен бути негайно скасований. Препарат ХЛОЕ не призначений для застосування у чоловіків. З обережністю: епілепсія, депресія, виразковий коліт, захворювання печінки та жовчного міхура, міома матки, мастопатія, хорея, тетанія, порфірія, розсіяний склероз, варикозне розширення вен, туберкульоз, захворювання нирок, підлітковий вік (без регулярних овуляторів. серповидно-клітинна анемія, ідіопатична жовтяниця або свербіж під час попередньої вагітності, отосклероз із погіршенням слуху під час попередньої вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності, підозрі на вагітність та у період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: рідко – нагрубання, болючість, збільшення та виділення з молочних залоз, підвищення маси тіла. З боку статевої системи: рідко міжменструальні кровотечі, зміни піхвового секрету, зміна лібідо. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, мігрень, зниження настрою. З боку травної системи: рідко – нудота, блювання, гастралгія. Інші: дуже рідко – погана переносимість контактних лінз, набряк повік, порушення зору, кон'юнктивіт, зниження слуху, алергічні реакції, тромбофлебіт, тромбоемболія, генералізований свербіж, жовтяниця, поява пігментних плям на обличчі (хлоазму). Перелічені побічні ефекти можуть розвиватися протягом перших кількох місяців застосування препарату і зазвичай зменшуються з часом.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Хлое® з індукторами мікросомальних печінкових ферментів (гідантоїнами, барбітуратами, примідоном, карбамазепіном та рифампіцином; а також, можливо, з окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом та гризеофульвіном); надійність контрацепції. При одночасному застосуванні з ампіциліном, рифампіцином та тетрациклінами контрацептивна надійність Хлоє® знижується.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини, по 1 табл. на добу. Прийом препарату рекомендується проводити в один і той же час, переважно після сніданку або вечері. Прийом Хлоє® починають у 1-й день циклу, використовуючи таблетку відповідного дня тижня із календарної упаковки. Щоденний прийом препарату здійснюють, використовуючи таблетки з календарної упаковки послідовно, у напрямку нанесеної на фольгу стрілки, доки не будуть прийняті всі таблетки. Після закінчення прийому всіх таблеток жовто-оранжевого кольору з календарної упаковки необхідно в наступні 7 днів приймати таблетки білого кольору, що залишилися. Протягом останніх 7 днів лікувального циклу (28 днів) має виникнути менструальноподібна кровотеча (внаслідок скасування лікування). Менструація зазвичай починається через 2-3 дні після 21-го дня циклу лікування препаратом. Наступну упаковку слід розпочинати наступного дня після повністю завершеного прийому таблеток з попередньої упаковки, незалежно від факту продовження/припинення кровотечі. При переході з комбінованих пероральних контрацептивів застосування Хлое® слід починати наступного дня після прийому останньої таблетки з активними компонентами попереднього препарату, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви у прийомі (для препаратів, що містять 21 табл.) . Далі за описаною вище схемою. Якщо пацієнтка приймала попередній контрацептив щодня протягом 28 днів,застосування Хлоє® слід розпочати після прийому останньої неактивної таблетки. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени (міні-пілі), Хлое® можна почати застосовувати без перерви. При використанні ін'єкційних форм контрацептивів Хлое® слід застосовувати з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. При переході з імплантату Хлоє слід застосовувати вже в день його видалення. У всіх випадках необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів застосування препарату. Після аборту в І триместрі вагітності жінка може розпочати застосування Хлої негайно. В цьому випадку немає потреби у додаткових методах контрацепції. Після пологів або аборту у II триместрі вагітності застосування препарату слід розпочинати на 21-28-й день. Якщо прийом розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів застосування препарату.Якщо жінка жила статевим життям у період між пологами або абортом та початком застосування препарату, слід перш за все виключити вагітність або необхідно дочекатися першої менструації. Пропущену таблетку слід прийняти якнайшвидше, наступну таблетку — у звичайний час. При запізненні12 год надійність контрацепції може бути знижена. Якщо запізнення в прийомі таблеток склало >12 год (інтервал з моменту прийому останньої таблетки >36 год) під час 1-3-го тижня прийому препарату, жінці слід прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Додатково під час 1-2 тижнів прийому необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом наступних 7 днів. Прийом таблетки з нової упаковки слід розпочати після закінчення поточної упаковки без перерви. Ймовірно, кровотечі відміни не буде до кінця другої упаковки,але можливі кров'янисті виділення, що мажуть, або проривна маткова кровотеча в дні прийому таблеток. Якщо у жінки було блювання в межах від 3 до 4 годин після прийому препарату, всмоктування активних речовин може бути неповним. І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.І тут необхідно орієнтуватися на рекомендації при пропуску таблетки. Щоб відстрочити дату початку менструації, жінці слід продовжити прийом таблеток із нової упаковки препарату одразу після того, як прийнято всі таблетки з попередньої, без перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як бажає жінка (доки упаковка не закінчиться). На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.поки упаковка не закінчиться. На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі.поки упаковка не закінчиться. На тлі прийому препарату з другої упаковки у жінки можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі. Слід розпочати прийом таблеток із наступної упаковки після завершення прийому всіх 28 табл. Щоб перенести день початку менструації на другий день тижня, жінці слід укоротити найближчу перерву прийому таблеток на стільки днів, на скільки вона хоче. Чим коротший інтервал, тим вищий ризик, що вона не матиме кровотечі відміни і, надалі, мажуть кров'янисті виділення і проривні кровотечі під час прийому другої упаковки (так само як у випадку, коли вона хотіла б відстрочити початок менструації). При лікуванні гіперандрогенних станів тривалість застосування препарату визначається тяжкістю захворювання. Після зникнення симптомів рекомендується приймати препарат принаймні протягом 3-4 місяців. У разі появи рецидиву через кілька тижнів або місяців після завершення курсу можна провести повторну терапію препаратом Хлоє.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, невелика піхвова кровотеча. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 534,00 грн
390,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 40 мг*; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,4 мл; * - маса розрахована на підставі вмісту еноксапарину натрію (теоретична активність 100 анти-Ха МО/мг). 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.ХарактеристикаЕноксапарин натрію - низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон (Так): менше 2000 Так - 68 %, більше 8000 Так -Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.Інструкція для пацієнтаІнструкція з самостійного виконання ін'єкції препарату клексан® (попередньо заповнений шприц із захисною системою голки) Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. переконайтеся, що ви добре бачите місце, в яке маєте намір вводити препарат. оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. це місце має знаходитись на відстані як мінімум 5 сантиметрів від пупка у напрямку до боків. не виконуйте самостійну ін'єкцію на відстані 5 сантиметрів від пупка або навколо рубців або синців. чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца із препаратом клексан®. відкладіть ковпачок. шприц попередньо заповнений та готовий до використання. не натискайте на поршень для витіснення бульбашок повітря до введення голки у місце ін'єкції. це може призвести до втрати препарату. після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. це необхідно для збереження стерильності голки. Утримуйте шприц у руці, якою ви пишете, так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). введіть голку на її довжину в шкірну складку. Натисніть пальцем на поршень. це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. захисний механізм автоматично закриє голку. тепер можна припинити утримання шкірної складки. система безпеки, що забезпечує запуск захисного механізму, активується тільки після введення всього вмісту шприца шляхом натискання поршня протягом усього його ходу. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Помістіть використаний шприц із захисним механізмом у контейнер для гострих предметів. щільно закрийте контейнер кришкою та зберігайте його у недоступному для дітей місці. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 80 мг; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,8 мл; 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
5 224,00 грн
4 749,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 10 мл: активна речовина: калію ацетиламіносукцинат – 250 мг; допоміжні речовини: фруктоза 1000 мг, метилпарагідроксибензоат 15 мг, банановий ароматизатор 7 мг, вода очищена до 10 мл. По 10 мл препарату в ампулу темного скла (тип III), запаяну з двох сторін, з лінією розлому та нанесенням кільця на кожну зі сторін. По 10 ампул у пакувальний вкладиш із картону. По 3 пакувальні вкладки з картону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий світло-жовтий розчин із запахом банана.Фармакотерапевтична групаЗагальнотонізуючий засіб.ФармакодинамікаЧинним початком препарату є ацетиламіноянтарна кислота - біологічно активна сполука, що міститься в центральній нервовій системі ЦНС. Препарат сприяє нормалізації процесів нервової регуляції, має стимулюючий ефект.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії астенічного синдрому.Протипоказання до застосуванняРеакції гіперчутливості до ацетиламіноянтарної кислоти або до будь-якого з компонентів препарату. Дитячий вік до 7 років (клінічні дані відсутні). Вагітність (недостатність клінічних даних).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування при вагітності протипоказане (у зв'язку із недостатністю даних). Жінки у період грудного вигодовування На час лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе було відзначено взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Доза призначається індивідуально лікарем. Середня доза для дорослих становить 3 ампули на день: 2 – вранці та 1 – на ніч. Максимальна доза не відома. У дітей віком від 7 до 10 років рекомендований прийом внутрішньо 1 ампули вранці, у дітей віком від 10 до 18 років рекомендовано приймати внутрішньо 2 ампули вранці. Для прийому необхідно розкрити ампулу з одного боку, потім, підставивши під розкритий кінець склянку або чашку відламати протилежний кінець ампули. Після цього рідина безперешкодно виллється у підставку. Смакові якості препарату дозволяють використовувати його без попереднього розведення. У разі розведення водою можлива втрата бананового смаку. Найкращий ранковий прийом препарату. Середня тривалість лікування у дітей та дорослих становить 3 тижні. Якщо з яких-небудь причин була пропущена одна або більше доз препарату, лікування може бути продовжене без необхідності вторинної корекції дози. Лікування може бути раптово припинено без будь-яких серйозних наслідків для хворого.ПередозуванняДотепер про випадки передозування препарату Когітум не повідомлялося. Не очікується розвитку токсичних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Малоймовірно, що препарат може вплинути на здатність керувати транспортними засобами, механізмами або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 032,00 грн
886,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат – 97,875 мг (у перерахунку на клопідогрел – 75 мг), ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; допоміжні речовини: ядро: манітол, макрогол-6000, целюлоза мікрокристалічна (90µm), гіпоролоза низькозаміщена, рицинова олія гідрогенізована, стеаринова кислота, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний; плівкова оболонка: барвник рожевий (лактози моногідрат, гіпромелозу, титане діоксид (Е 171), тріацетин, барвник залозі оксид червоний (Е 172). Може використовуватись Opadry® II pink 32К24375 ідентичного складу.), карнаубський віск. По 7 таблеток у ПА/Ал/ПВХ//Алюмінієвий блістер. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у ПА/Ал/ПВX//Алюмінієвий блістер. По 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору з гравіюванням С75 на одній стороні та А100 на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів. При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні C max незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2–2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хв після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками, його абсорбція становить приблизно 50%. АСК. Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, C max якої в плазмі досягаються через 1 год після прийому АСК. Завдяки швидкому гідролізу, через 1,5-3 години після прийому внутрішньо препарату Коплавікс АСК у плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів. In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98 і 94% відповідно), і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. АСК АСК слабо зв'язується з білками плазми і має невеликий V d (10 л). Її метаболіт - саліцилова кислота - добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях (<100 мкг/мл) близько 90% саліцилової кислоти зв'язується з альбуміном плазми. Саліцилова кислота добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи ЦНС, грудне молоко та тканини плода. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується за двома метаболічними шляхами. Перший шлях - метаболізм здійснюється за допомогою ферментів (естераз), що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); другий шлях – метаболізм за допомогою кількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу - тіольного похідного клопідогрелу. Активний метаболіт утворюється переважно за допомогою CYP2С19 за участю деяких інших ізоферментів, включаючи CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг C max активного метаболіту в 2 рази перевищує після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його C max становить приблизно 30-60 хв після прийому клопідогрелу. АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з T 1/2 , що становить 0,3-0,4 год для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів. Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14 С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками і приблизно 46% через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг T 1/2 клопідогрелу становить приблизно 6 год. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу T 1/2 основного циркулюючого в крові неактивного метаболіту становить 8 год. АСК. При прийомі препарату Коплавікс саліцилова кислота має T 1/2 з плазми крові, що становить приблизно 2 години. Після прийому токсичних доз АСК (10–20 г) плазмовий T 1/2 може збільшуватися до 20 год . /2, Що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується з <5 до >80%. Після прийому терапевтичних доз у сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози – у вигляді фенольних глюкуронідів та 5% прийнятої дози – у вигляді ацильних глюкуронідів. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo (in vitro дослідження агрегації тромбоцитів у крові, взятій у пацієнта, який приймав клопідогрел всередину, тобто після метаболізму клопідогрелу в організмі). Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної рас (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнт з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 матиме два вказані вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження в загальних популяціях людей з фенотипом з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 становлять: у європеоїдів - 2%, негроїдів - 4% і китайців - 14%.Для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19 існують відповідні випробування. За даними перехресного дослідження (40 здорових добровольців) та мета-аналізу шести досліджень (335 здорових добровольців, які приймали клопідогрел), до яких входили здорові добровольці з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту СYP2C19, якихось суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у здорових добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту СYP2C19 виявлено не було. У здорових добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася порівняно зі здоровими добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту СYP2C19 приймали клопідогрел за схемою: 600 мг - доза навантаження/150 мг - підтримуюча доза (600/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі клопідогрелу за схемою: 30. Крім цього, ІАТ було подібно до такого в групах пацієнтів, які отримують клопідогрел з більш високою інтенсивністю метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C19, які приймали клопідогрел за схемою: 300/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Це пов'язано з тим, що проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Пацієнти із порушенням функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (Cl креатиніну – від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які приймали клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити клінічне значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. На підставі фармакокінетики та особливостей метаболізму обох активних речовин препарату Коплавікс між ними не очікуються клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.ФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Його активний метаболіт необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ-індукована агрегація. Клопідогрел також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, за рахунок того, що блокує активацію тромбоцитів АДФ, що вивільняється. У зв'язку з необоротністю зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7–10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю,відповідної швидкості поновлення тромбоцитів. У зв'язку з тим, що утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи цитохрому P450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе достатнє пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) Ацетилсаліцилова кислота (АСК) має відмінний від ефекту клопідогрел і доповнюючий його механізм антиагрегантної дії. АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування ЦОГ-1, внаслідок цього зменшення утворення тромбоксану А 2 є індуктором агрегації тромбоцитів і вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колагеніндуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини в монотерапії та при одночасному застосуванні здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з АСК (у порівнянні з прийомом лише однієї АСК) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза судинами ЦНС або смерті від судинних причин, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Перевага прийому клопідогрелу у поєднанні з АСК у порівнянні з прийомом АСК у поєднанні з плацебо виявлялося рано і зберігалося протягом усього періоду дослідження (до 5 років). Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, було в основному зумовлене більшим зменшенням частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якого ступеня тяжкості при прийомі клопідогрелу у поєднанні з АСК знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, але не спостерігалося відмінностей у частоті тромбоемболій поза судинами ЦНС або смерті причин. Крім цього, застосування клопідогрелу у поєднанні з АСК зменшувало загальну кількість днів госпіталізації з приводу серцево-судинної патології.Показання до застосуванняЦей комбінований препарат показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та АСК. Запобігання атеротромботичним ускладненням - дорослі пацієнти з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; c підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготлива аритмія): дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготлива аритмія), які мають щонайменше 1 фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якої з діючих або допоміжних речовин; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату АСК); гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; синдром бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, гіперчутливість до НПЗП (через вміст у складі препарату АСК); мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням АТ, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату АСК); рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози; непереносимість лактози внаслідок дефіциту лактази; синдромом мальабсорбції глюкози-галактози (через вміст у складі препарату лактози); вагітність; період грудного вигодовування (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю: помірна печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування); травми, хірургічні втручання, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання; захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо внутрішньоочних або шлунково-кишкових (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, симптоми порушень з боку верхніх відділів ШКТ); недавно перенесене минуще порушення мозкового кровообігу або ішемічний інсульт; одночасне застосування НПЗП, у т.ч.,селективних інгібіторів ЦОГ-2; одночасне застосування варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів; бронхіальна астма та алергія в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК); подагра, гіперурикемія (АСК, у т.ч. та в низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові); одночасний прийом алкоголю (етанолу) (через наявність у складі препарату АСК; пацієнти з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D9; пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу); одночасне застосування метотрексу в0 /тиждень, наявність вказівок в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін,празугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій); одночасне застосування лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел) через виявлену лікарську взаємодію.Вагітність та лактаціяЯк запобіжний засіб препарат Коплавікс не слід приймати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК він протипоказаний у III триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча в клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Коплавікс слід припинити, т.к. встановлено, що АСК виділяється в грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Виділяється чи ні клопідогрел у жіноче грудне молоко, невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу в клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у т. ч. більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та АСК; у клінічному дослідженні CURE безпека клопідогрелу у поєднанні з АСК була оцінена у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські препарати, що асоціюються з ризиком кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок потенційного адитивного ефекту. Одночасне застосування 23 лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі, слід проводити з обережністю. Тромболітики Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Коплавікс та тромболітичних препаратів при їх спільному застосуванні слід бути обережним (див. «Особливі вказівки»). Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Коплавікс можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх спільному застосуванні. Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Коплавікс та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, у зв'язку з чим спільне застосування цих препаратів потребує обережності. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом препарату Коплавікс та пероральних антикоагулянтів (варфарину) може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення МНО у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування НПЗЗ, в т.ч. інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з препаратом Коплавікс не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі у дозі 400 мг у період часу між 8 год до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у лікарській формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів . Однак при нерегулярному прийомі ібупрофену жодних клінічно значущих ефектів його на антиагрегантну дію АСК не очікується. СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Гострий коронарний синдром (ГКС). Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Коплавікс починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел – у дозі 300 мг та АСК – у дозах 75–325 мг/добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегменту ST поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів віком від 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його навантажувальної дози.У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше ніж 4 тижні. Фібриляція передсердь. Препарат Коплавікс слід приймати 1 раз на добу, після початку лікування клопідогрелом у дозі 75 мг та АСК у дозі 100 мг у вигляді окремих препаратів.ПередозуванняКлопідогрів Симптоми: передозування клопідогрелу може вести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується переливання тромбоцитарної маси. АСК Симптоми: помірний ступінь передозування - запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього, з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводять до дегідратації, рухове занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза АСК становить 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації. Передозування саліцилатів, особливо у маленьких дітей, може призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії та потенційно фатального отруєння. При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутись некардіогенний набряк легень (див. «Побічна дія»). Лікування: при виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати індукувати блювання, у разі невдачі показано промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого олужнення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенне краплинне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3 годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності застосовується симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів, у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити АЧТВ (активований частковий тромбопластиновий час), кількість тромбоцитів у периферичній крові, показники функціональної тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Одночасне застосування препарату Коплавікс з варфарином не рекомендується, оскільки це може збільшити інтенсивність кровотечі. У зв'язку з наявністю у складі препарату Коплавікс® двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, обумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі, інгібітори ЦОГ). 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні препарати. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур або хірургічного втручання. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання, і при цьому немає необхідності в постійній антиагрегантній терапії, то за 5-7 днів до хірургічного втручання клопідогрел слід відмінити. Препарат Коплавікс® збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч (особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Коплавікс® для зупинки кровотечі їм може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі виникнення у них будь-яких незвичайних (по локалізації або тривалості) кровотеч їм слід повідомити про це свого лікаря. . Перед будь-яким майбутнім хірургічним втручанням і перед тим, як розпочати прийом будь-якого нового лікарського препарату, пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Коплавікс®. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим ішемічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку повторного ішемічного ускладнення, комбінація АСК та клопідогрел збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Коплавікс у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) У пацієнтів з фібриляцією передсердь, що мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, які могли приймати непрямі антикоагулянти, була показана перевага непрямих антикоагулянтів у порівнянні з монотерапією АСК або застосуванням комбінації клопідогрел + АСК у зменшенні ризику розвитку інсульту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу та зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або пацієнти, які піддаються черезшкірному коронарному втручанню та приймають клопідогрел, можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19, ці тести можна використовувати при виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, проте ефективність та безпека застосування підвищених доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 дотепер не встановлені. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія і нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Ниркова недостатність Комбінацію клопідогрел + АСК не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів легкою та помірною нирковою недостатністю обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Печінкова недостатність Комбінація клопідогрел + АСК не повинна застосовуватися у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості, які можуть мати схильність до кровотеч, обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Обережність, потрібна внаслідок наявності у складі препарату АСК У пацієнтів з бронхіальною астмою або іншими алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки вони мають підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. У пацієнтів з подагрою, оскільки низькі дози АСК збільшують концентрацію уратів у крові. Можлива наявність взаємозв'язку між прийомом АСК та розвитком синдрому Рея, рідкісного та небезпечного для життя захворювання, що зазвичай спостерігалося у продромальному періоді інфекцій у дітей, що протікає з розвитком енцефалопатії та гострої жирової дистрофії печінки та швидким розвитком печінкової недостатності, що може призводити до смертельного результату. Етанол може збільшувати ризик ураження шлунково-кишкового тракту при його прийомі на фоні лікування АСК. Тому слід бути обережними при вживанні алкоголю (етанолу) під час лікування АСК. Крім цього, пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку кровотечі внаслідок хронічного вживання великої кількості алкоголю (етанолу) під час прийому комбінації клопідогрел + АСК. Препарат Коплавікс® повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом у пацієнтів з недостатністю глюкози-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД) через ризик розвитку гемолізу. Слід уникати одночасного прийому левотироксину та саліцилатів, особливо у дозах вище 2,0 г/добу. Вплив на шлунково-кишковий тракт Препарат Коплавікс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка, здатних призвести до. При лікуванні препаратом Коплавікс® у будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Коплавікс® незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть за відсутності в анамнезі патології з сторони ШКТ. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту та проінструктовані про те, що у разі їх появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які одночасно приймають нікорандил та НПЗЗ, включаючи АСК та ацетилсаліцилат лізину, є підвищений ризик розвитку тяжких ускладнень, таких як утворення виразок та перфорацій у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкові кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Зазвичай Коплавікс® не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У таких випадках питання про можливість заняття потенційно небезпечними видами діяльності має вирішувати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: альфа-токоферолу ацетат – 100/200/400 мг; допоміжні речовини: олія соняшникова - 7,5/15/30 мг; оболонка капсули: желатин – 49,38/71,824/112,225 мг; гліцерол 85% - 27,46/39,934/62,397 мг; метил-парагідроксибензоат - 0,049/0,072/0,112 мг; барвник червоний Понсо 4R (E124) - 0,22/0,319/0,499 мг; вода очищена - 32,898/47,851/74,768 мг. Капсули, 100, 200, 400 мг. Капсули 100 мг, 200 мг: по 30 капсул у флаконах темного скла. Капсули 400 мг: по 20 або 30 капсул у флаконах темного скла. Кожен флакон поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиЧервоні овальні капсули заповнені прозорою світло-жовтою олією.Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит вітаміну E.ФармакокінетикаАбсорбція з дванадцятипалої кишки (необхідна присутність солей жовчних кислот, жирів, нормальне функціонування підшлункової залози) – 20–40%. При підвищенні дози рівень абсорбції знижується. Tmax — 4 год. Депонується у всіх органах та тканинах, особливо у жировій тканині. Проникає через плаценту в недостатній кількості: у кров плода проникає 20-30% від концентрації в крові матері. Проникає у грудне молоко. Екскреція в основному через шлунково-кишковий тракт, з жовчю - понад 90%, менш ніж 6% виділяється нирками у вигляді глюкуронідів та інших метаболітів.ФармакодинамікаБіологічно активні токофероли захищають проміжні сполуки клітинного дихання від окиснення функціональних груп молекул. Активні токофероли здатні окислюватися в семіхінони, які знову відновлюються в організмі до токоферолів. Якщо токофероли є в організмі людини у достатній кількості, вони захищають нестійкі медіатори та метаболіти клітинного дихання від окиснення. У окислювально-відновних процесах лише на рівні клітинного метаболізму у патологічних умовах вони грають буферну роль. Вітамін Е (α-токоферол), найефективніший із токоферолів, в організмі людини діє як клітинний антиоксидант та речовина, що зв'язує вільні радикали кисню. Вітамін Е має антиоксидантну дію, бере участь у біосинтезі гему та білків, проліферації клітин, інших найважливіших процесах тканинного метаболізму, попереджає гемоліз еритроцитів. Необхідний для розвитку та функціонування сполучної тканини, а також для зміцнення стінок кровоносних судин. Є природним антиоксидантом, гальмує перекисне окиснення ліпідів вільними радикалами. Активує фагоцитоз та використовується для підтримки нормальної резистентності до еритроцитів. У великих дозах запобігає агрегації тромбоцитів.РекомендуєтьсяПрофілактика та лікування гіповітамінозу вітаміну Е, в т.ч.: дегенеративні та проліферативні зміни скелетно-м'язової системи, зокрема м'язова дистрофія, аміотрофічний бічний склероз (у складі комплексної терапії); хронічний гепатит (у складі комплексної терапії); стани реконвалесценції після тяжких захворювань, травм, операцій; тяжкі фізичні навантаження; порушення менструального циклу (у складі комплексної терапії при гормональному лікуванні порушень менструального циклу).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; гострий інфаркт міокарда; дитячий вік. З обережністю: У хворих на важкий кардіосклероз, перенесений інфарктом міокарда, при підвищеному ризику розвитку тромбоемболій; гіпотромбінемія, спричинена недостатністю вітаміну К, може погіршитися при застосуванні вітаміну Е в дозі понад 400 ME (1 мг – 1,21 ME).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування прийом препарату лише за рекомендацією лікаря.Побічна діяЗазвичай при застосуванні рекомендованих доз побічні ефекти не спостерігаються. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, гастралгія. З боку обміну речовин та харчування: гіперкреатинінурія, підвищення активності КФК, підвищення концентрації холестерину у сироватці крові. З боку судин: тромбофлебіти, тромбоемболія легеневої артерії.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефект кортикостероїдів, НПЗЗ, серцевих глікозидів. Підвищує ефективність протиепілептичних засобів у хворих на епілепсію (у яких підвищено вміст у крові продуктів перекисного окиснення ліпідів). Високі дози заліза посилюють окисні процеси в організмі, що підвищує потребу у вітаміні Е. Одночасне застосування вітаміну Е в дозі більше 400 ME/сут з антикоагулянтами (похідними кумарину та індандіону) підвищує ризик розвитку гіпопротромбінемії та кровотеч. Вітамін Е посилює дію антикоагулянтів, якщо дози перевищують 400 МО/добу. Не рекомендується одночасний прийом інших вітамінних комплексів, що містять вітамін Е, щоб уникнути передозування. Призначення вітаміну Е у високих дозах може спричинити дефіцит вітаміну А в організмі. Колестирамін, колестипол, мінеральні олії знижують всмоктування вітаміну Е.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат призначений лише для прийому дорослими пацієнтами. Лікування гіповітамінозу вітаміну Е - капс. по 100 мг 1 раз на добу до усунення симптомів гіповітамінозу. Гіповітаміноз Е, що супроводжується дегенеративними та проліферативними змінами скелетно-м'язової системи, зокрема м'язовою дистрофією, аміотрофічним боковим склерозом (у складі комплексної терапії) – капс. по 100 мг 1 раз на день протягом 1-2 місяців. Гіповітаміноз Е, що супроводжується хронічним гепатитом (у складі комплексної терапії) – капс. по 100 мг 1 раз на день. Гіповітаміноз Е при станах реконвалесценції після тяжких захворювань, травм, операцій – капс. по 100 мг 1 раз на добу протягом 1-2 тижнів. Гіповітаміноз Е при підвищених фізичних навантаженнях – капс. по 100 мг 1 раз на день під час підвищених фізичних навантажень. Гіповітаміноз Е, що супроводжується порушеннями менструального циклу (у складі комплексної терапії при гормональному лікуванні порушень менструального циклу) – капс. по 300-400 мг через день послідовно, починаючи з 17-го дня циклу до останнього дня циклу (день перед першим днем менструації).ПередозуванняСимптоми: високі дози вітаміну Е (400-800 мг на добу протягом тривалого часу) можуть викликати порушення зору, діарею, запаморочення, головний біль, нудоту, сильну стомлюваність, непритомність, зростання білого волосся на ділянках алопеції при бульозному епідермолізі. Дуже високі дози (що перевищують 800 мг протягом тривалого часу) можуть викликати кровотечу у пацієнтів із недостатністю вітаміну К; вони можуть порушити метаболізм гормонів щитовидної залози та збільшити ризик тромбофлебітів та тромбоемболій у чутливих пацієнтів. Лікування: симптоматичне, відміна препарату, призначення кортикостероїдів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вродженому бульозному епідермолізі в місцях, уражених алопецією, може почати рости біле волосся. Нестача вітаміну К в організмі, що викликає гіпопротромбінемію, може збільшуватися при застосуванні високих доз вітаміну Е (більше 400 МО/сут). Вітамін Е посилює дію антикоагулянтів, якщо дози перевищують 400 МО/добу. Щоб уникнути його передозування, не рекомендується одночасний прийом інших вітамінних комплексів, що містять вітамін Е. Вплив на здатність керувати транспортними засобами чи механізмами. Прийом препарату Вітамін Е Зентіва, капсули не впливає на здатність людини керувати транспортними засобами чи механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амброксолу гідрохлорид – 30 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 171 мг, крохмаль кукурудзяний висушений – 36 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.8 мг, магнію стеарат – 1.2 мг. 10 шт. - блістери (2, 5); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або злегка жовтого кольору, круглі, плоскі з двох сторін, з скошеними краями, на одній стороні - роздільна ризику та гравіювання "67С", видавлене по обидва боки розділової ризики, з іншого боку таблетки - символ фірми.Фармакотерапевтична групаМуколітичний та відхаркувальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Для всіх лікарських форм амброксолу негайного вивільнення характерна швидка і повна абсорбція з лінійною залежністю від дози в терапевтичному інтервалі концентрацій. Cmax у плазмі досягається через 1-2.5 год. Абсолютна біодоступність таблеток Лазолван® 30 мг становить 79%. Vd складає 552 л. У терапевтичному інтервалі концентрацій зв'язування з білками плазми становить приблизно 90%. Перехід амброксолу з крові до тканин при пероральному застосуванні відбувається швидко. Найвищі концентрації активного компонента препарату спостерігаються у легенях. Метаболізм та виведення Приблизно 30% введеної пероральної дози зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Дослідження на мікросомах печінки людини показали, що CYP3A4 є переважаючою ізоформою, яка відповідає за метаболізм амброксолу до дибромантранілової кислоти. Частина амброксолу, що залишилася, метаболізується в печінці, головним чином, шляхом глюкуронізації і шляхом часткового розщеплення до дибромантранілової кислоти (приблизно 10% від введеної дози), а також невеликої кількості додаткових метаболітів. Термінальний T1/2 амброксолу становить близько 10 год. Загальний кліренс знаходиться в межах 660 мл/хв, нирковий кліренс становить приблизно 83% від загального кліренсу. Не виявлено клінічно значущого впливу віку та статі на фармакокінетику амброксолу, тому немає підстав для підбору дози за цими ознаками.ФармакодинамікаМуколітичний та відхаркувальний препарат. У дослідженнях показано, що амброксол збільшує секрецію у дихальних шляхах. Він посилює продукцію легеневого сурфактанту та стимулює циліарну активність. Ці ефекти призводять до посилення струму та транспорту слизу (мукоциліарного кліренсу). Посилення мукоциліарного кліренсу покращує відходження мокротиння та полегшує кашель. У пацієнтів з ХОЗЛ тривала терапія препаратом Лазолван® (протягом не менше 2 місяців) призводила до значного зниження кількості загострень. Зазначалося достовірне зменшення тривалості загострень та числа днів антибіотикотерапії.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння: гострий та хронічний бронхіт; пневмонія; ХОЗЛ; бронхіальна астма із утрудненням відходження мокротиння; Бронхоектатична хвороба.Протипоказання до застосуванняІ триместр вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до амброксолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат у II та III триместрах вагітності, при нирковій та/або печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяАмброксол проникає крізь плацентарний бар'єр. Доклінічні дослідження не виявили прямого чи непрямого несприятливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний, постнатальний розвиток та на родову діяльність. Великий клінічний досвід застосування амброксолу після 28 тижня вагітності не виявив свідчень негативного впливу препарату на плід. Тим не менш, необхідно дотримуватися звичайних запобіжних заходів при використанні ліків під час вагітності. Особливо не рекомендується приймати Лазолван у I триместрі вагітності. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Амброксол може екскретуватися із грудним молоком. Незважаючи на те, що небажані ефекти у дітей, які отримують годування груддю, не спостерігалися, у період лактації не рекомендується використовувати Лазолван. Доклінічні дослідження амброксолу не виявили негативного на фертильність. Протипоказано призначення дітям та підліткам віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто (1-10%) – нудота; нечасто (0.1-1%) – диспепсія, блювання, діарея, абдомінальний біль. З боку імунної системи, з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко (0.01-0.1%) – висип, кропив'янка; ангіоневротичний набряк*, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок)*, свербіж*, гіперчутливість. * Дані побічні реакції спостерігалися при широкому застосуванні препарату; з 95% ймовірністю частота даних побічних реакцій – нечасто (0.1%-1%), але можливо і нижче; точну частоту важко оцінити, т.к. вони були відзначені під час проведення клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиПро клінічно значущу небажану взаємодію з іншими лікарськими засобами не повідомлялося. Амброксол збільшує проникнення в бронхіальний секрет амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо по 30 мг (1 таб.) 3 рази на добу. При необхідності посилення терапевтичного ефекту можна призначати по 60 мг (2 таб.) 2 рази/сут. Пігулки приймають, запиваючи рідиною. Приймати таблетки можна незалежно від їди. У разі збереження симптомів захворювання протягом 4-5 днів з початку прийому рекомендується звернутися до лікаря.ПередозуванняСпецифічних симптомів передозування у людини не описано. Є повідомлення про випадкове передозування та/або медичну помилку, внаслідок яких спостерігалися симптоми відомих побічних ефектів препарату Лазолван®: нудота, диспепсія, блювання, біль у животі. Лікування: штучне блювання, промивання шлунка в перші 1-2 години після прийому препарату; симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати у комбінації з протикашльовими засобами, що ускладнюють виведення мокротиння. Одна таблетка містить 162,5 мг лактози. У максимальній добовій дозі (4 таб.) міститься 650 мг лактози. У пацієнтів з тяжкими ураженнями шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз) у ранній фазі можуть з'являтися температура, біль у тілі, риніт, кашель та запалення глотки. При симптоматичному лікуванні можливе помилкове призначення муколітичних засобів, таких як амброксол. Є поодинокі повідомлення про виявлення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу, що збіглися за часом із призначенням препарату; проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату відсутній. При розвитку перерахованих вище синдромів рекомендується припинити лікування і негайно звернутися за медичною допомогою. При порушенні функції нирок Лазолван® необхідно застосовувати лише за рекомендацією лікаря. Для дітей та підлітків віком до 18 років можливе застосування інших лікарських форм Лазолвану (сироп, пастилки, розчин для прийому внутрішньо та інгаляцій). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено випадків впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: діюча речовина: карбоцистеїн – 2,000 г; допоміжні речовини: сахароза - 70,000 г, метилпарагідроксибензоат червоний (Понсо 4R) (кошеніль червона А (Е 124)) - 0,005 г, ароматизатор малиновий - 1,00 мл, ароматизатор вишневий - 0,50 мл, натрію гідроксид - до pH ,10-6,30, вода очищена – до 100 мл; Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну, 3,5 г сахарози та 13 мг натрію. По 125 мл або 200 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірною ложкою та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина червоного кольору.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 2-х років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та м-холіноблокуючі лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну. Діти віком від 2 до 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 2 рази на день (200 мг на добу). Діти старше 5 років: одна мірна ложка (5 мл) 3 рази на день (300 мг на добу). Лікування не повинно тривати більше 8 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності через можливість розвитку запаморочення та слабкості.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: речовина, що діє: карбоцистеїн 5,000 г; допоміжні речовини: сахароза 40,000 г, метилпарагідроксибензоат 0,150 г, барвник карамель (порошок) (Е 150) 0,0344 г, ароматичний еліксир* 2,00 мл, коричнева олія - 0,002 г, натрію гідроксид до рН 30 вода очищена до 100 мл. * ароматичний еліксир (55.3% етанолу, 42,7% рому, 2,0% ароматичної добавки "ром"). Один мірний стаканчик (15 мл) сиропу містить 750 мг карбоцистеїну, 6 г сахарози, 0,2 г етанолу та 97 мг натрію. Вміст етанолу (про/про): 1,64%. По 125 мл, 200 мл або 300 мл у флакон безбарвного скла (тип III), закритий алюмінієвою кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірним стаканчиком та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСиропоподібна рідина від коричнево-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаКарбоцистеїн швидко всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% від прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Період напіввиведення – близько 2 годин. Виводиться переважно нирками разом із метаболітами.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендобронхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ). Підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 15 років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Лібексину Муко® у вагітних жінок не рекомендується. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Лібексин Муко слід застосовувати з обережністю.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль у епігастрії. шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк; свербіж, екзантема, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні розлади: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та атропіноподібні засоби. Через вміст етанолу препарат Лібексін Муко® призначають з обережністю: з лікарськими засобами, що викликають дисульфірам-подібні реакції ("припливи" крові до шкіри, почервоніння шкіри, блювання, тахікардія) при одночасному прийомі з алкогольними (етанолсодержащими) напоями: дисульфірам; цефамандол, цефоперазон, латамоксеф (цефалоспоринові антибіотики); хлорамфенікол; хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід (гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини); гризеофульвін (протигрибковий засіб); похідні 5-нітроімідазолу (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тинідазол), кетоконазол; прокарбазин (цитостатик); з лікарськими засобами, що пригнічують центральну нервову систему.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна мірна склянка сиропу (15 мл) містить 750 мг карбоцистеїну. Приймати 3 рази на день по одному мірному стаканчику (15 мл), переважно окремо від їди. Тривалість лікування має перевищувати 8 днів.ПередозуванняСимптоми: гастралгія, нудота, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату Лібексин Муко® у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ "З обережністю"). При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. Вміст етанолу в препараті становить 1,64%, тобто 0,2 г етанолу на мірний стаканчик, що слід враховувати при застосуванні препарату Лібексін Муко при захворюваннях печінки, алкоголізмі, епілепсії, травмах або захворюваннях головного мозку. При призначенні препарату Лібексин Муко® пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 6 г сахарози. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги, що 1 мірна склянка сиропу (15 мл) містить 97 мг натрію. Оскільки препарат Лібексін Муко містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Порушення швидкості психомоторних реакцій, пов'язане з наявністю у складі препарату етанолу, може становити небезпеку при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: Активні речовини: алюмінію гідроксиду (у вигляді гелю) – 3. 5 г, що відповідає вмісту алюмінію оксиду – 2. 3 г; магнію гідроксид (у вигляді гелю) – 4 г; Допоміжні речовини: хлористоводнева кислота 10% - 0.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки жувальні - 1 таб. Активні речовини: алгелдрат (у формі алюмінію оксиду гідратованого) – 400 мг, що відповідає вмісту алюмінію оксиду – 200 мг; магнію гідроксид – 400 мг; Допоміжні речовини: сорбітол рідкий (некристалізується) - 157 мг (еквівалентно 109. 9 мг сорбітолу), мальтитол - 632.
109,00 грн
99,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: гідроксихлорохіна сульфат – 200 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; повідон (К25); крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; Opadry OY-L-28900 (гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е171), лактози моногідрат). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 200 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ та фольги алюмінієвої. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням «HCQ» на одній стороні та «200» - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, імунодепресивне, протималярійне, протипротозойне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо гідроксихлорохін швидко та майже повністю всмоктується. У здорових добровольців після одноразової дози 400 мг Cmax гідроксихлорохіну в плазмі досягалася через 1,83 год і коливалася від 53 до 208 нг/мл. Зв'язування з білками плазми – 45%. Середнє значення T1/2 з плазми варіює в залежності від часу, що пройшов після прийому препарату наступним чином: 5,9 год (від досягнення Cmax до 10 год); 26,1 год (від 10 до 48 год) та 299 год (від 48 до 504 год). У печінці він частково перетворюється на активні етильовані метаболіти. Незмінений препарат та його метаболіти добре розподіляються в організмі. Об'єм розподілу становить 5-10 л/кг. Препарат накопичується у тканинах з високим рівнем обміну (у печінці, нирках, легенях, селезінці – у цих органах концентрація перевищує плазмову у 200–700 разів; ЦНС, еритроцитах, лейкоцитах),а також у сітківці ока та тканинах, багатих меланіном. Гідроксихлорохін та його метаболіти виводяться в основному із сечею та меншою мірою – з жовчю. Виділення препарату повільне, термінальний T1/2 становить близько 50 днів (з цільної крові) та 32 дні (з плазми). За 24 год із сечею виводиться 3% від введеної дози препарату. Гідроксихлорохін проникає через плацентарний бар'єр і у незначних кількостях виявляється у грудному молоці.ФармакодинамікаПлаквеніл має протималярійні властивості і також має протизапальну та імунодепресивну дію при хронічному дискоїдному або системному червоному вовчаку (ВКВ) та гострому та хронічному ревматоїдному артриті (РА). Механізм його дії при малярії, ВКВ та РА до кінця не відомий. Гідроксихлорохін має властивості помірного імуносупресора, пригнічуючи синтез ревматоїдного фактора та компонентів реакції гострої фази. Він також накопичується в лейкоцитах, стабілізуючи лізосомальні мембрани, і пригнічує активність багатьох ферментів, зокрема. колагенази та протеаз, які викликають розпад хряща. Ефективність при ВКВ та РА пов'язується з наступними протизапальними та імуномодулюючими ефектами гідроксихлорохіну: підвищення внутрішньоклітинного рН призводить до уповільнення антигенної відповіді та зменшує зв'язування пептидів рецепторів головного комплексу гістосумісності (ГКГ). Найменша кількість рецепторів антиген-ГКГ досягає поверхні клітини, що призводить до зниження аутоімунної відповіді; зниження активності фосфоліпази А2 при високих концентраціях, лізосомальних ферментів; зниження концентрацій цитокінів ІЛ-1 та ІЛ-6, що веде до зменшення клінічних та лабораторних показників аутоімунної відповіді. Оскільки відсутнє порушення синтезу інтерферону гама, ці ефекти можуть бути пов'язані з селективним впливом на цитокіни; інгібування пре- та/або посттранскрипції ДНК та РНК. Препарат активно пригнічує безстатеві еритроцитарні форми, а також гамети Plasmodium vivax та Plasmodium malariae, які зникають з крові майже одночасно з безстатевими формами. Плаквеніл не діє на гамети Plasmodium falciparum. Плаквеніл неефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Plasmodium falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Plasmodium vivax, Plasmodium malariae і Plasmodium ovale і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його призначенні в профіл цими збудниками.Показання до застосуванняревматоїдний артрит; ювенільний ревматоїдний артрит; червоний вовчак (системний та дискоїдний); малярія (за винятком спричиненої хлорохінрезистентними штамами Plasmodium falciparum): для профілактики та лікування гострих нападів малярії, спричиненої Plasmodium vivax, Plasmodium ovale та Plasmodium malariae, а також чутливими штамами Plasmodium falciparum; для радикального лікування малярії, спричиненої чутливими штамами Plasmodium falciparum.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до похідних 4-амінохіноліну; ретинопатія; вагітність; спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази, галактоземія або синдром мальабсорбції глюкози/галактози (через присутність у складі препарату лактози); дитячий вік за необхідності тривалої терапії (у дітей є підвищений ризик розвитку токсичних ефектів); дитячий вік до 6 років (пігулки по 200 мг не призначені для дітей з «ідеальною» масою тіла менше 31 кг). З обережністю: зорові розлади (зниження гостроти зору, порушення колірного зору, звуження полів зору); одночасний прийом препаратів, здатних викликати несприятливі офтальмологічні реакції (небезпека прогресування ретинопатії та зорових розладів); гематологічні захворювання (в т.ч. та в анамнезі); тяжкі неврологічні захворювання, психози (в т.ч. та в анамнезі); пізня шкірна порфірія (ризик загострення), псоріаз (ризик посилення шкірних проявів захворювання), одночасний прийом препаратів, здатних викликати шкірні реакції; ниркова недостатність та/або печінкова недостатність, гепатит, одночасний прийом препаратів, здатних несприятливо впливати на функцію печінки та/або нирок (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки доза повинна підбиратися під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тяжкі шлунково-кишкові захворювання; гіперчутливість до хініну (можливість перехресних алергічних реакцій).Вагітність та лактаціяГідроксихлорохін проникає крізь плаценту. Щодо його застосування під час вагітності дані обмежені. Слід зазначити, що 4-амінохіноліни в терапевтичних дозах можуть спричинити внутрішньоутробні ушкодження ЦНС, у т.ч. слухового нерва (порушення з боку слуху та вестибулярного апарату, вроджена глухота), крововиливу в сітківку ока та аномальну пігментацію сітківки. Тому слід уникати застосування гідроксихлорохіну при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Слід ретельно зважувати на необхідність застосування препарату під час годування груддю, т.к. показано, що він у невеликих кількостях виділяється у материнське молоко, а маленькі діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів.Побічна діяЗ боку органу зору: може розвиватися, хоч і рідко, ретинопатія із змінами пігментації та дефектами в полях зору. У ранній формі ці явища зазвичай оборотні після припинення прийому гідроксихлорохіну. Якщо стан залишається недіагностованим і ураження сітківки продовжують розвиватися далі, може виникнути ризик їх прогресування навіть після відміни препарату. Зміни сітківки спочатку можуть бути безсимптомними, або проявлятися скотом парацентрального або перицентрального типів, минущими скотом і порушеннями колірного зору. Можливі зміни рогівки, включаючи набряк та помутніння. Вони можуть бути безсимптомними або викликати такі порушення зору, як поява ореолів, нечіткість зору або фотофобія. При припиненні лікування ці зміни можуть зазнати зворотного розвитку. Також можуть виникати порушення зору, пов'язані з порушеннями акомодації, які є дозозалежними та оборотними. З боку шкірних покривів: іноді трапляються шкірні висипання; описані також свербіж, зміни пігментації шкіри та слизових оболонок, знебарвлення волосся та алопеція. Ці зміни зазвичай швидко відбуваються після припинення лікування. Повідомлялося про розвиток бульозного висипу, включаючи дуже рідкісні випадки мультиформної еритеми та синдрому Стівенса-Джонсона, фоточутливості та окремих випадків ексфоліативного дерматиту. Дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ОГЭП) необхідно відрізняти від псоріазу, хоча гідроксихлорохін може провокувати загострення псоріазу. ОГЭП може супроводжуватися підвищенням температури та гіперлейкоцитозом. Після відміни препарату результат зазвичай сприятливий. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, анорексія, біль у животі та рідко блювання. Ці симптоми зазвичай проходять відразу після зниження дози або відміни препарату. З боку гепатобіліарної системи: при тривалому застосуванні у великих дозах можливий розвиток гепатотоксичної дії. Є повідомлення про поодинокі випадки порушень функції печінки і кілька випадків раптово розвиненої печінкової недостатності. З боку ЦНС: нечасто — запаморочення, шум у вухах, втрата слуху, біль голови, дратівливість, емоційна нестійкість, психози, судоми, м'язова слабкість, атаксія. З боку периферичної нервової системи та м'язів: відмічені випадки міопатії скелетних м'язів або нейроміопатії, що ведуть до прогресуючої слабкості та атрофії проксимальних м'язових груп. Міопатія може бути оборотною після відміни препарату, але для повного відновлення може знадобитися кілька місяців. Одночасно можуть спостерігатися слабкі сенсорні зміни, придушення сухожильних рефлексів та зниження нервової провідності. Серцево-судинна система: є рідкісні повідомлення про розвиток кардіоміопатії. Хронічна кардіальна токсичність може бути запідозрена при виявленні порушень провідності (блокада ніжок пучка Гіса/порушення AV провідності) або гіпертрофії обох шлуночків. При відміні препарату можливий зворотний розвиток цих змін. З боку органів кровотворення: рідко спостерігалися випадки пригнічення кістковомозкового кровотворення. Повідомлялося про поодинокі випадки анемії, в т.ч. апластичної, агранулоцитозу, лейкопенії та тромбоцитопенії. Гідроксихлорохін може провокувати або спричинити загострення порфірії. З боку імунної системи: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиДігоксин. Повідомлялося, що гідроксихлорохін здатний збільшувати плазмові концентрації дигоксину, тому, щоб уникнути розвитку глікозидної інтоксикації при одночасному прийомі цих препаратів, необхідно знижувати дозу дигоксину під контролем його плазмових концентрацій. Препарати, що використовуються для лікування цукрового діабету. Оскільки гідроксихлорохін може посилювати ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, може знадобитися зменшення доз цих гіпоглікемічних препаратів на початку прийому гідроксихлорохіну. Антациди. Можуть зменшувати абсорбцію гідроксихлорохіну. Тому при одночасному застосуванні антацидів та гідроксихлорохіну інтервал між їх прийомом повинен становити не менше 4 год. У гідроксихлорохіну також не можна виключити перерахованих нижче взаємодій з іншими ЛЗ, які були описані для хлорохіну, але поки що не спостерігалися при прийомі гідроксихлорохіну. Аміноглікозиди. Потенціювання їх прямого блокуючого впливу на нервово-м'язову передачу. Циметидин. Пригнічує метаболізм антималярійних препаратів, що може призвести до підвищення їх плазмових концентрацій та збільшити ризик розвитку їх побічних ефектів, особливо токсичних. Неостигмін та піридостигмін. Антагонізм дії. Будь-яка інтрадермальна людська диплоїдно-клітинна вакцина проти сказу. Зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною проти сказу.Спосіб застосування та дозиПримітка: всі дози наведені для сульфату гідроксихлорохіну, і не еквівалентні дозам для основи. Всередину під час їжі або запиваючи склянкою молока. Лікування РА. Гідроксихлорохін має кумулятивну активність. Для прояву його терапевтичної дії необхідно кілька тижнів прийому препарату, тоді як побічні ефекти можуть виявлятися відносно рано. Необхідний терапевтичний ефект розвивається після кількох місяців прийому препарату. У разі відсутності об'єктивного поліпшення у стані хворого протягом 6 місяців прийому гідроксихлорохіну, застосування препарату слід припинити. Дорослим (включаючи осіб похилого віку) слід приймати найменші ефективні дози. Вони не повинні перевищувати 6,5 мг/кг/добу (розраховується за «ідеальною» масою тіла, а не реальною масою тіла) і можуть становити або 200, або 400 мг/добу. У пацієнтів, здатних приймати 400 мг щоденно Спочатку - по 400 мг щодня, у кілька прийомів. Досягши очевидного поліпшення стану доза може бути знижена до 200 мг. При зменшенні ефекту підтримуюча доза може бути збільшена до 400 мг. Дітям. Слід використовувати найменшу ефективну дозу. Доза повинна перевищувати 6,5 мг/кг (виходячи з «ідеальної» маси тіла). Тому таблетки 200 мг не підходять для дітей з ідеальною масою тіла менше 31 кг. Використання препарату Плаквеніл для комбінованої терапії РА. Плаквеніл може безпечно використовуватися в комбінації з кортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними засобами, метотрексатом та іншими терапевтичними засобами другого ряду. Після декількох тижнів застосування препарату Плаквеніл дози кортикостероїдів та саліцилатів можуть бути зменшені або може бути припинено прийом цих препаратів. Дози кортикостероїдів повинні знижуватися поступово кожні 4-5 днів: доза кортизону - не більше ніж на 5-15 мг, доза гідрокортизону - не більше ніж на 5-10 мг, доза преднізолону та преднізону - не більше ніж на 1-2,5 мг. , доза метилпреднізолону та тріамцинолону – не більше ніж на 1–2 мг та дексаметазону – не більше ніж на 0,25–0,5 мг. Лікування ВКВ. Початкова середня доза дорослих становить 400 мг 1 або 2 рази на добу. Він повинен призначатися протягом декількох тижнів або місяців, залежно від реакції пацієнта. Для тривалої підтримуючої терапії достатньо застосування препарату в меншій дозі від 200 до 400 мг. Лікування малярії Профілактика гострих нападів малярії, викликаних P. malariae, та чутливими штамами Plasmodium falciparum Дорослим - 400 мг щотижня в той самий день тижня. Дітям щотижнева доза становить 6,5 мг/кг (до розрахунку береться «ідеальна» маса тіла), проте незалежно від маси тіла вона має перевищувати дозу для дорослих. Якщо умови дозволяють, то профілактичну терапію слід починати за 2 тижні до в'їзду до ендемічної зони. Якщо це неможливо, то можна призначити початкову подвійну (навантажувальну) дозу: дорослим – 800 мг, дітям – 12,9 мг/кг «ідеальної» маси тіла (але не більше 800 мг), розділену на два прийоми з 6-годинним інтервалом. Профілактичне лікування слід продовжувати протягом 8 тижнів після виїзду з ендемічної зони. Лікування гострих нападів малярії Для дорослих за початковою дозою 800 мг слід доза 400 мг через 6 або 8 год, а потім - по 400 мг на 2 наступні дні (загалом - 2 г гідроксихлорохіна сульфату). Альтернативний спосіб лікування: також була доведена ефективність одноразового прийому 800 мг. Дози для дорослих можуть бути розраховані за «ідеальною» масою тіла, аналогічно розрахунку доз у дітей (див. нижче). Для дітей сумарна доза 32 мг/кг "ідеальної" маси тіла (але не вище 2 г) призначається протягом 3 днів наступним чином: перша доза – 12,9 мг/кг (одноразовий прийом не більше 800 мг); друга доза - 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 6 годин після першої; третя доза – 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 18 годин після другої дози; четверта доза – 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 24 години після третьої дози. Радикальне лікування малярії, спричиненої Plasmodium malariae та Plasmodium vivax Для радикального лікування малярії, спричиненої Plasmodium malariae та Plasmodium vivax, необхідний одночасний прийом похідних 8-амінохінолону.ПередозуванняПередозування 4-амінохінолінів особливо небезпечне у дітей, навіть 1-2 г препарату можуть призвести до смерті. Симптоми: головний біль, порушення зору, колапс, судоми, гіпокаліємія, порушення ритму та провідності, за якими слідує зупинка серця та дихання. Лікування: т.к. ці ефекти можуть розвинутись дуже швидко після вживання великої дози препарату, у цих випадках слід негайно розпочинати проведення відповідних заходів. Повинна бути негайно проведена індукція блювоти чи промивання шлунка через зонд. Для уповільнення абсорбції - призначення активованого вугілля в дозі, що мінімум у 5 разів перевищує прийняту дозу препарату. Доцільним є парентеральне введення діазепаму (описано зменшення кардіотоксичності хлорохину на його фоні). При необхідності слід проводити штучну вентиляцію легень та протишокову терапію. Після усунення симптомів передозування потрібно продовження постійного медичного спостереження протягом не менше 6 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Токсична дія на сітківку є значною мірою дозозалежним. Частота виникнення ретинопатії при застосуванні доз до 6,5 мг/кг ідеальної маси тіла є невеликою. Перевищення рекомендованої добової дози різко збільшує ризик розвитку ретинопатії та прискорює її появу. Перед початком тривалого курсу лікування препаратом слід провести ретельне обстеження обох очей. Обстеження має включати визначення гостроти зору, огляд очного дна, оцінку колірного зору та полів зору. Під час терапії таке обстеження має проводитися не рідше 1 разу на 6 міс. Обстеження має бути більш частим у таких ситуаціях: при добовій дозі, що перевищує 6,5 мг/кг «ідеальної» маси тіла (у опасистих хворих використання абсолютної маси тіла для розрахунку дози може призвести до передозування); при нирковій недостатності; при сумарній дозі понад 200 г; в осіб похилого віку; при зниженій гостроті зору. У разі будь-яких зорових розладів (зниження гостроти зору, зміна колірного зору) препарат слід негайно скасувати і вести ретельне спостереження за станом зору пацієнта, т.к. зміни сітківки (і зорові розлади) можуть прогресувати навіть після відміни препарату. Рекомендується бути обережним при призначенні гідроксихлорохіну хворим із захворюваннями печінки та нирок, у яких може знадобитися зниження доз препарату, а також у зв'язку з можливістю впливу препарату на функцію цих органів (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки доза повинна підбиратися під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну). . У хворих, які отримують тривале лікування, періодично слід проводити повний аналіз крові, у разі виникнення гематологічних порушень гідроксихлорохін повинен бути скасований. Діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів, тому слід ретельно стежити за тим, щоб гідроксихлорохін зберігався у місцях, недоступних для дітей. Всі хворі, які довго одержують препарат, повинні періодично обстежуватися у невролога щодо функцій скелетних м'язів та виразності сухожильних рефлексів. При виникненні слабкості у м'язах препарат слід відмінити. При малярії Плаквеніл неефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Plasmodium falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Plasmodium vivax, Plasmodium malariae і Plasmodium ovale і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його призначенні. захворювання, спричиненого цими збудниками. Вплив на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, пов'язані з підвищеною небезпекою. Хворі повинні бути обережними при керуванні транспортом або виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, т.к. гідроксихлорохін може порушувати акомодацію та чіткість бачення. Якщо цей стан не проходить сам собою, доза може бути тимчасово знижена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: рокситроміцину – 150 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, полоксамер, повідон К30, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний; Оболонка: гіпромелоза, глюкоза безводна, титану діоксид, пропіленгліколь. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі циліндричні таблетки, покриті оболонкою, з гравіюванням "164" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаУ дорослих Абсорбція та основні фармакокінетичні показники Рокситроміцину швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Рокситроміцин не руйнується у кислому середовищі шлунка. Вже через 15 хв після прийому внутрішньо він виявляється у сироватці крові, максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягається через 2,2 години після прийому 150 мг препарату натще. Їда знижує абсорбцію рокситроміцину. Одноразовий прийом препарату Після одноразового прийому 150 мг рокситроміцину дорослими здоровими добровольцями фармакокінетичні показники є такими: Сmах 6,6 мг/л; Cmin (сироваткова концентрація через 12 годин після прийому рокситроміцину внутрішньо) – 1,8 мг/л. Таким чином, прийом препарату з інтервалом 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій рокситроміцину в крові протягом доби. Після одноразового прийому 300 мг рокситроміцину Сmах становить 9,7 мг/л і досягається через 1,5 год (час досягнення максимальної концентрації (ТСmах)). Через 12 годин плазмова концентрація становить 2,9 мг/л, а через 24 години - 1,2 мг/л. - Курсовий прийом препарату При курсовому прийомі рокситроміцину (150 мг двічі на день протягом 10 днів) рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2-4 дні. Рівноважні плазмові концентрації: Сmах 9,3 мг/л і Cmin 3,6 МГ/Л. Після прийому 300 мг рокситроміцину кожні 24 години протягом 11 днів Сmax становить 10,9 мг/л, а Cmin (через 24 години після прийому чергової дози) становить 1,7 мг/л. Розподіл Через 6-12 годин після прийому чергової дози при курсовому прийомі рокситроміцин демонструє хороше проникнення в різні тканини та рідини організму, зокрема, у легеневу тканину, тканини піднебінних мигдаликів та передміхурової залози. Зв'язок із білками плазми становить 96 %; рокситроміцин легко зв'язується з альфа-1-кислим глікопротеїном. Цей зв'язок є насиченим і зменшується, якщо плазмова концентрація рокситроміцину перевищує 4 мг/л. Рокситроміцин незначно проникає у грудне молоко: менш ніж 0,05 % прийнятої дози. Метаболізм Рокситроміцин метаболізується лише частково, більше половини прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді. У сечі та калі були виявлені три метаболіти: головним метаболітом є рокситроміцин з відщепленим залишком кладинози, другорядними метаболітами є N-монодеметилірованний рокситроміцин, та N-дидеметилірованний рокситроміцин. Рокситроміцин та ці три метаболіти виявляються в сечі та калі в однакових пропорціях. У дослідженнях, проведених in vitro, рокситроміцин продемонстрував незначне пригнічення ізоферменту CYP3A, але при цьому він не пригнічував ізоферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Виведення Дорослі з нормальною функцією печінки та нирок: після прийому внутрішньо рокситроміцин, головним чином, виводиться через кишечник (з калом) (65 %); через 72 години після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом 14С-рокситроміцину радіоактивність у сечі становить лише 12 % від загальної кількості радіоактивності у сечі та калі. Період напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину у здорових добровольців становить 10,5 год та 11,2±4,4 год, відповідно, а в осіб похилого віку – 26,7±3,0 год та 15,5±7,0 год відповідно. У дітей Фармакокінетичний профіль Фармакокінетичний профіль рокситроміцину у дітей дуже близький до його фармакокінетичного профілю у дорослих. Порівняння фармакокінетичних показників у дітей з такими у дорослих молодих добровольців при прийомі рокситроміцину в еквівалентних дозах (2,5 мг/кг маси тіла двічі на добу) та при досягненні рівноважної концентрації у плазмі крові показало, що: Схах були подібними, із середніми значеннями 8,7 - 10,1 мг/л. ТСmах становило приблизно 2 год. -Т1/2 у дітей був подовжений приблизно до 20 год. Площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) у дітей та дорослих не відрізнялися. Сmin були в цілому подібні до таких у дорослих, із середніми значеннями, що варіюють між 2,6 і 3,4 мг/л. У результаті можна сказати, що плазмові концентрації у дітей є подібними до таких у дорослих. Очевидно, більш тривалий I 1 /2 у дітей не впливає на накопичення препарату, так як при курсовому прийомі Cmin залишається стабільною. У зв'язку з тим, що AUC у дітей та дорослих є порівнянними, та за умови, що біодоступність рокситроміцину у дітей така сама, як і у дорослих, передбачається, що загальний кліренс препарату у здорових дорослих добровольців та у дітей є порівнянним. Розподіл у тканинах Вивчення дифузії в піднебінні мигдалики та аденоїди показало: рокситроміцин швидко проникає у ці інфіковані тканини; його середня концентрація у тканинах після прийому однієї дози та після прийому 4-х доз є однаковою; концентрація у тканинах залишається високою до 12 годин після прийому препарату (рекомендований інтервал між прийомом чергових доз); концентрація у більшості тканин така ж або вище, ніж концентрація в плазмі, що визначається в той же час. Відсутність накопичення препарату дає змогу приймати його 2 рази на добу (кожні 12 год). Порівнянні плазмові концентрації у дорослих та дітей та гарне проникнення у тканини свідчать на користь вибору єдиної дози для дорослих та дітей. Пацієнти з печінковою недостатністю У дорослих пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю після прийому внутрішньо 150 мг рокситроміцину збільшуються Т1/2 (до 25 год) та Сmах. Пацієнти з нирковою недостатністю У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю ниркова екскреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10% від прийнятої внутрішньо дози. Після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину при нирковій недостатності Т1/2 становить відповідно 17,9±2,4 год та 16,0±5,0 год. У разі ниркової недостатності зміни доз та режиму дозування не потрібні.ФармакодинамікаНапівсинтетичний антибіотик групи макролідів для перорального застосування. До препарату чутливі: Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Chlamydia trachomatis, psittaci and pneumoniae, Clostridium; Clostridium perfringens; Corynebacterium diptheriae; Enterococcus, Gardnerella vaginalis; Methi-S-Staphylococcus; Neisseria meningitidis; Helicobacter pylori; Legionella pneumophilia, Lysteria monocytogenes obiluncus; Mycoplasma pneumoniae; Pasteurella multocida; Peptostreptococcus, Porphyromonas, Propionibacterium acnes; Rhodococcus equi, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae. До препарату є стійкими: Acinetobacter spp, Bacteroides fragilis; Enterobacteriaceae;, Methi-R staphylococcus; Pseudomonas spp; Fusobacterium; Mycoplasma hominis, Nocardia.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів: гострі фарингіти, тонзиліти, синусити; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в тому числі, викликана такими "атиповими" збудниками, як Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumonia, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Legionella pneumophilia та ін.) бронхіт, бактеріальні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; генітальні інфекції (крім гонореї), включаючи уретрити, цервіко-вагініти; інфекції в одонтологіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів. Одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін і дигідроерготамін), так як при їх одночасному застосуванні з макролідами є ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. Діти та підлітки з масою тіла менше 40 кг (тільки для цієї форми випуску у зв'язку з неможливістю точного поділу таблетки 150 мг). Вагітність. Період грудного вигодовування. Одночасний прийом цизаприду. Одночасний прийом колхіцину. Глюкозо-галактозна мальабсорбція (через вміст у препараті декстрози (глюкози)). З обережністю: При тяжкій печінковій недостатності (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне зменшення дози рокситроміцину. У пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, зі станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія), та у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що призводять до розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової. пірует". При астенічному бульбарному паралічі (myasthenia gravis) (як і при застосуванні інших макролідів, можливе обтяження перебігу цього захворювання). При одночасному прийомі антикоагулянтів непрямої дії, таких як варфарин, аценокумарол, флуїндіон, феніндіон (потрібне регулярне визначення Міжнародного нормалізованого відношення (MHO)). При одночасному прийомі дизопіраміду (потрібний регулярний контроль ЕКГ та сироваткових концентрацій дизопіраміду). При одночасному прийомі дигоксину та інших серцевих глікозидів (збільшення ризику передозування дигоксину та інших серцевих глікозидів). При нирковій недостатності. У осіб похилого віку (можливе уповільнення виведення рокситроміцину через вікове зниження функції печінки та нирок, можливі супутні захворювання серця, які можуть підвищити ризик виникнення порушень ритму серця). При одночасному прийомі агоністів дофамінових рецепторів-алкалоїдів ріжків, таких як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід. При одночасному прийомі циклоспорину (ризик підвищення плазмової концентрації циклоспорину). При одночасному прийомі теофіліну (ризик підвищення плазмової концентрації теофіліну). При одночасному прийомі лікарських засобів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (ризик підвищення їх плазмових концентрацій).Вагітність та лактаціяРокситроміцин протипоказаний під час вагітності. Невеликі кількості рокситроміцину проникають у грудне молоко, тому необхідно припинити годування груддю або прийом препарату.Побічна діяЛабораторні та інструментальні дані Підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (AЛT) та аспартатамінотрансферази (ACT) та/або лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку нервової системи: Запаморочення, головний біль, парестезія; збочення смаку (включаючи агевзію) та/або збочення нюху (включаючи аносмію), як і при застосуванні інших макролідів. Порушення з боку дихальної системи в органів грудної клітки та середостіння – Бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Нудота, блювання, біль в епігастрії (диспепсія), діарея (іноді з кров'ю), панкреатит (більшість пацієнтів, у яких спостерігався панкреатит, приймали інші лікарські препарати, для яких панкреатит є відомою небажаною реакцією), псевдомембранозний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – багатоформна еритема, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інфекційні та паразитарні захворювання (розвиток суперінфекції) Як і при прийомі інших антибіотиків, при прийомі рокситроміцину, особливо тривалому, можливе надмірне розмноження нечутливих до рокситроміцину мікроорганізмів. Необхідні повторні огляди пацієнтів щодо виявлення суперінфекції з вжиттям відповідних заходів у її виникненні. Порушення з боку імунної системи – анафілактичний шок. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – гострі гепатити (холестатичний або гепатоцелюлярний), іноді з розвитком жовтяниці. Психічні порушення – галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – Тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи - Подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків та зупинки серця.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане З судинозвужувальними алкалоїдами ріжків (дигідроерготамін і ерготамін) Ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. З колхіцином При одночасному застосуванні – збільшення небажаних ефектів колхіцину з потенційно летальним кінцем. З цизапридом Цизаприд, який метаболізується за допомогою печінкового ізоферменту СYР3А, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення його сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними інгібіторами групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом СYР3А та за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії рокситроміцину з цизапридом повністю виключити не можна. Тому поєднання цизаприду з рокситроміцин протипоказано. Одночасне застосування не рекомендується З агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (такими як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід) При одночасному застосуванні – збільшення плазмових концентрацій бромокриптину, каберголіна, лізуриду, перголіду з можливим збільшенням їхньої активності або появою ознак передозування. З терфенадіном Деякі макроліди мають фармакокінетичну взаємодію з терфенадином, що призводить до підвищення сироваткових концентрацій терфенадину. Це може призводити до розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, зазвичай до розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Хоча при застосуванні рокситроміцину таких реакцій не спостерігалося, а дослідження на обмеженій групі здорових добровольців не показали будь-якої фармакокінетичної взаємодії або відповідних змін ЕКГ, поєднання рокситроміцину та терфенадину не рекомендується. З астемізолом, пімозидом Астемізол і пімозид, які метаболізуються за допомогою печінкового ізоферменту CYP3A, асоціювалися з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення їх сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними антибіотики із групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом CYP3A і за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії з вищепереліченими препаратами рокситроміцину повністю виключити не можна. Тому поєднання цих препаратів із рокситроміцином не рекомендується. Одночасне застосування, що вимагає обережності З препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT та сприяти розвитку шлуночкових аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует" Антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу (включаючи аміодарон, беприділ, дронедарон, соталол); амісульприд, миш'як, аміназин, циталопрам, циамемазин, дифеманілу метилсульфат, дизопірамід, дофетилід, доласетрон, домперидон, дроперидол, еритроміцин, есциталопрам, флупентиксол, флуфеназин, галофантрін , , пентамідин, піпамперон, піпотіазин, прукалоприд, хінідин, сертиндол, спіраміцин, сульпірид, сультоприд, тіаприд, тореміфен, вандетаніб, вінкамін, зуклопентиксол. Крім цього дослідження in-vitro показали, що рокситроміцин може витісняти дизопірамід у зв'язку з білками крові; такий ефект in vivo може спричинити збільшення сироваткових концентрацій вільної фракції дизопіраміду (фракції, не пов'язаної з білками крові).Тому слід регулярно контролювати ЕКГ та, по можливості, сироваткові концентрації дизопіраміду. З варфарином та іншими антикоагулянтами непрямої дії, такими як аценокумарол, флуїндіон, феніндіон У дослідженнях, проведених на добровольцях, не було встановлено взаємодії з варфарином, проте повідомлялося про підвищення протромбінового часу або MHO у пацієнтів, які одночасно приймали рокситроміцин та антикоагулянти непрямої дії, що могло бути пов'язане з самою інфекцією. З метою запобігання рекомендується регулярно визначати MHO при поєднанні рокситроміцину з антикоагулянтами непрямої дії. З аторвастатином, симвастатином Ризик посилення їх небажаних явищ, що залежать від їхньої концентрації в крові, таких як рабдоміоліз; слід застосовувати статини у нижчих дозах. З циклоспорином Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій циклоспорину, але це, як правило, не потребує зміни звичайного режиму дозування циклоспорину при його сумісному застосуванні з рокситроміцином. Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові та функціональний стан нирок. З дигоксином та іншими серцевими глікозидами Дослідження, проведене у здорових добровольців, показало, що рокситроміцин збільшує абсорбцію дигоксину. Цей ефект, властивий та іншим макролідам, може дуже рідко призводити до розвитку глікозидної інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами, як нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення; при інтоксикації серцевими глікозидами може також уповільнюватися серцева провідність або можливий розвиток порушень серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситроміцин та дигоксин або інші серцеві глікозиди, слід регулярно контролювати ЕКГ та, якщо можливо, визначати сироваткові концентрації серцевих глікозидів. При появі симптомів, підозрілих на передозування серцевих глікозидів, визначення сироваткових концентрацій серцевих глікозидів є обов'язковим. З лікарськими препаратами, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (наприклад, з рифабутином) Рокситроміцин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. Ефект рокситроміцину на системну експозицію лікарських препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА, як очікується, може призводити лише до її дворазового або меншого збільшення. Слід бути обережними при сумісному застосуванні рокситроміцину з лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА (наприклад, з рифабутином). Одночасне застосування, яке має бути прийняте до уваги З мідазоламом Рокситроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою "концентрація час" та Т1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися та пролонгуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситроміцином. З теофіліном Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій теофіліну, але це, як правило, не вимагає зміни звичайного режиму дозування теофіліну при їхньому спільному застосуванні з рокситроміцином. Інші З тріазоламом Відсутні переконливі докази взаємодії між рокситроміцином і триазоламом. З карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію та магнію, пероральними контрацептивами, що містять естрогени та гестагени. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з рокситроміцином.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. У цьому добова доза становить 300 мг. Можливе призначення 300 мг одноразово на добу. Дітям (маса тіла понад 40 кг) призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. Добова доза становить 300 мг. Дана лікарська форма не застосовується у дітей віком до 4 років! У літніх хворих дозування та добова доза рокситроміцину не змінюється. За наявності ниркової недостатності рокситроміцин призначається у дозі 150 мг двічі на добу. У хворих із печінковою недостатністю 150 мг призначається одноразово. Тривалість прийому рокситроміцину залежить від показання до застосування, тяжкості інфекційного процесу та активності збудника. Рокситроміцин приймається до їди перорально один або два рази на добу. Пігулка повинна запиватись достатньою кількістю води.ПередозуванняПри передозуванні необхідне промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про різко виражене звуження судин ("ерготизм") з можливим розвитком некрозу кінцівок при поєднанні прийому макролідів з судинозвужувальними алкалоїдами ріжків. Тому перед призначенням рокситроміцину слід обов'язково з'ясувати у пацієнта, чи він не приймає ці алкалоїди. Тяжкі бульозні реакції При застосуванні рокситроміцину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При появі симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона, або токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючого висипу на шкірі, часто з появою пухирів або пошкодженням слизових оболонок) лікування препаратом Рулід® повинно бути припинено. Вплив на тривалість інтервалу QT За певних умов макроліди, включаючи рокситроміцин, можуть продовжувати інтервал QT. Тому рокситроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які мають стани, що сприяють розвитку порушень серцевого ритму, такі як нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія, та у пацієнтів, які приймають препарати, що призводять до розвитку. ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует". Слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію до початку лікування рокситроміцином, а лікування проводити під контролем ЕКГ. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При застосуванні препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне дворазове зниження добової дози рокситроміцину (наприклад, до 150 мг 1 раз на добу у дорослих). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів похилого віку Ниркова секреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10 % від прийнятої внутрішньо дози. При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Застосування у пацієнтів з астенічним бульварним паралічем (myasthenia gravis) Як і інші макроліди, рокситроміцин може обтяжувати перебіг астенічного бульбарного паралічу, у зв'язку з чим застосування рокситроміцину у таких пацієнтів потребує особливої обережності та контролю за станом пацієнта. Псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile Діарея, особливо важка, персистуюча та/або супроводжується кровотечею під час лікування рокситроміцином або після нього, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. При підозрі на псевдомембранозний коліт прийом рокситроміцину має бути негайно припинено. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при застосуванні препарату можливе виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості. У разі виникнення таких побічних ефектів керування транспортними засобами або зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності можуть бути небезпечними для пацієнта, і від них слід тимчасово (на час збереження цих побічних ефектів) утриматися.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
18 308,00 грн
374,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина - 1 мл: активна речовина: гілан (Hylan GF 20) – 8 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 8,5 мг; натрію гідрофосфат – 0,16 мг; натрію дигідрофосфат - 0,04 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Протез синовіальної рідини. По 2 мл у скляних шприцах об'ємом 2,25 мл. 1 шприц поміщають у блістер із полімерного матеріалу, герметично закритий зверху плівкою. 1 чи 3 бл. поміщають у пачку картонну. Вміст шприца є стерильним та апірогенним.ХарактеристикаСинвіск - стерильна, апірогенна, в'язкоеластична рідина, що містить гілани. Гілани є похідними гіалуронану (натрієва сіль гіалуронової кислоти) і складаються з повторюваних дисахаридних ланок N-ацетилглікозаміну та глюкуронату натрію. Середня молекулярна вага гілан А - близько 6 млн Так, гілан В являє собою гідратований гель. Синвіск - біологічний аналог гіалуронану. Гіалуронан є компонентом синовіальної рідини, що обумовлює її в'язкоеластичні властивості. Синвіск тимчасово замінює та заповнює синовіальну рідину; ефективний у пацієнтів на будь-якій стадії патології суглобів; найбільш ефективний у пацієнтів з активним та регулярним навантаженням на уражений суглоб; досягає свого терапевтичного ефекту шляхом відновлення в'язкості, завдяки чому відновлюються реологічні властивості синовіальної рідини та фізіологічні властивості тканин ураженого остеоартрозом суглоба. Відновлення в'язкості - це лікування, спрямоване на зменшення болю та дискомфорту, а також забезпечує більш екстенсивний рух суглобів. Дослідження in vitro показали, що Сінвіск захищає клітини хрящової тканини від деяких фізичних та хімічних ушкоджень. Синвіск призначений тільки для внутрішньосуглобового введення лікарем для лікування больового синдрому, викликаного остеоартрозом колінного, тазостегнового, гомілковостопного або плечового суглоба.Властивості компонентівСинвіск містять гілан А та гілан В (8,0±2,0) мг/мл), розведені у фізіологічному розчині хлориду натрію (рН 7,2±0,3). Механічні (в'язкоеластичні) характеристики Синвіска вище за такі властивості синовіальної рідини і розчину гіалуронану в порівняній концентрації. Синвіск має еластичність (модуль зберігання G') при 2,5 Гц (111±13) Па і в'язкість (модуль втрат G") (25±2) Па. Еластичність і в'язкість синовіальної рідини колінного суглоба у пацієнтів віком 18– 27 років, виміряні тим самим методом і за тієї ж частоті, становлять відповідно: G'=(117±13) Па і G"=(45±8) Па. Гілани виводяться з організму тими самими шляхами, як і гіалуронан, і продукти розпаду є токсичними.Показання до застосуванняОстеоартроз тазостегнового, колінного, гомілковостопного, плечового суглобів.Протипоказання до застосуванняНаявність венозного чи лімфатичного стазу за ураженого суглоба. Наявність інфекції або сильне запалення суглоба, а також наявність ознак шкірної інфекції в безпосередній близькості від місця ін'єкції. Попередження Не використовувати для внутрішньосудинного введення. Не можна вводити екстраартикулярно, зокрема. у синовіальні тканини або капсулу суглоба (можливе виникнення локальних побічних реакцій). Не використовувати разом з дезінфікуючими засобами для обробки шкіри, що містять четвертинні солі амонію (у їх присутності можливе випадання гіалуронану в осад).Побічна діяПобічні ефекти, що залучають суглоб і пов'язані з процедурою ін'єкційного введення Синвіску: короткочасний біль та/або набряки в області ін'єкції, та/або поява внутрішньосуглобової ексудації. Постмаркетинговий досвід застосування Сінвіска показав, що в деяких випадках ексудація може бути значною і викликати триваліший больовий синдром. Необхідно провести пункцію суглоба та видалити ексудат з подальшим його аналізом для виключення інфекції та мікрокристалічних артропатій. Зазвичай реакція відбувається безслідно протягом декількох днів. Наявність таких реакцій впливає ефективність. У ході клінічних досліджень рідко спостерігалися внутрішньосуглобові інфекції. Постмаркетинговий досвід застосування виявив наявність наступних системних реакцій, які іноді з'являються при введенні Синвіска: висип, кропив'янка, свербіж, нудота, головний біль, запаморочення, озноб, судоми м'язів, парестезії, периферичні набряки (в т.ч. і на обличчі), слабкість , утруднення дихання, почервоніння шкіри В рамках контрольованих клінічних досліджень Сінвіска статистично суттєвої різниці у кількості або типах системних побічних ефектів між групою пацієнтів, яка отримувала препарати, та групою контрольного лікування виявлено не було. Частота та типи побічних ефектів були подібними до групи пацієнтів, які отримували Сінвіск, та групи пацієнтів, які отримували плацебо.Спосіб застосування та дозиВнутрішньосуглобово. Синвіск слід вводити за кімнатної температури. Вміст шприца є стерильним та апірогенним. Перед кожною ін'єкцією Синвіска слід видалити синовіальну рідину або внутрішньосуглобовий ексудат. Синвіск не можна використовувати, якщо упаковка розкрита або пошкоджена. Для видалення шприца з блістера (або футляра) його слід взяти за корпус, не торкаючись штока поршня. Синвіск слід вводити у суворій відповідності до правил асептики, тому необхідно дотримуватися відповідних запобіжних заходів при видаленні зі шприца захисного ковпачка. Необхідно повернути ковпачок перед тим, як його зняти, для мінімізації витоків препарату. Слід використовувати відповідний розмір (18–22) та довжину голки, залежно від суглоба, який передбачається ін'єкція. Для запобігання витоку препарату під час введення необхідно утримувати голку у щільному контакті зі шприцом. Не слід закручувати та прикладати надмірне зусилля при фіксації голки або зняття ковпачка, т.к. це може спричинити поломку кінчика шприца. Не піддавати Синвіску повторної стерилізації. Вводити Синвіск суворо у суглобовий простір. При необхідності використовувати рентгеноскопічне визначення напрямку ін'єкції, особливо при ін'єкції в тазостегновий та плечовий суглоб. Вміст шприца призначений лише для одноразового використання. При використанні рентгеноскопії для визначення напрямку ін'єкції можна застосовувати іонну або неіонну контрастну речовину. На кожні 2 мл Синвіску має бути використано не більше 1 мл контрастної речовини. Рекомендації щодо застосування Режим використання Синвіска залежить від суглоба, який виробляється ін'єкція. Остеоартроз колінного суглоба: рекомендований режим лікування - 3 ін'єкції в колінний суглоб з інтервалом 1 тиж між ін'єкціями. Для досягнення максимального ефекту призначення всіх трьох ін'єкцій є обов'язковим. Максимальне рекомендоване дозування становить 6 ін'єкцій протягом 6 місяців з мінімальним інтервалом у 4 тижні між режимами дозування. Остеоартроз тазостегнового, гомілковостопного, плечового суглоба: рекомендований режим лікування – 1 ін'єкція. Однак, якщо після ін'єкції не досягається адекватне симптоматичне поліпшення, то рекомендується призначити другу ін'єкцію. Клінічні дані свідчать про те, що пацієнти отримують найбільшу користь від другої ін'єкції, коли її призначення відбувається через 1-3 місяці після першої. Ефект Сінвіску поширюється лише на уражений суглоб. Синвіск не має загальної дії. Зазвичай тривалість дії Сінвіску у пацієнтів, які відповідали на лікування, становила до 26 тижнів, хоча спостерігалися як більш короткі, так і більш тривалі періоди. Однак проспективні клінічні дані пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба продемонстрували ефективність лікування до 52 тижнів після одного курсу із 3 ін'єкцій Сінвіску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід вводити препарат за наявності значного внутрішньосуглобового випоту. Як після будь-якої інвазивної процедури в суглоб, після ін'єкції препарату пацієнту рекомендується дотримуватися режиму, що щадить, поступово відновлюючи звичайну активність протягом декількох днів. Препарати не вивчалися у вагітних, дітей та підлітків молодше 18 років. Препарати містять невелику кількість курячого білка, тому при лікуванні хворих з гіперчутливістю до курячого білка слід бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
18 298,00 грн
5 530,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина - 1 мл: активна речовина: гілан (Hylan GF 20) – 8 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид – 8,5 мг; натрію гідрофосфат – 0,16 мг; натрію дигідрофосфат - 0,04 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Протез синовіальної рідини. По 2 мл у скляних шприцах об'ємом 2,25 мл. 1 шприц поміщають у блістер із полімерного матеріалу, герметично закритий зверху плівкою. 1 чи 3 бл. поміщають у пачку картонну. Вміст шприца є стерильним та апірогенним.ХарактеристикаСинвіск - стерильна, апірогенна, в'язкоеластична рідина, що містить гілани. Гілани є похідними гіалуронану (натрієва сіль гіалуронової кислоти) і складаються з повторюваних дисахаридних ланок N-ацетилглікозаміну та глюкуронату натрію. Середня молекулярна вага гілан А - близько 6 млн Так, гілан В являє собою гідратований гель. Синвіск - біологічний аналог гіалуронану. Гіалуронан є компонентом синовіальної рідини, що обумовлює її в'язкоеластичні властивості. Синвіск тимчасово замінює та заповнює синовіальну рідину; ефективний у пацієнтів на будь-якій стадії патології суглобів; найбільш ефективний у пацієнтів з активним та регулярним навантаженням на уражений суглоб; досягає свого терапевтичного ефекту шляхом відновлення в'язкості, завдяки чому відновлюються реологічні властивості синовіальної рідини та фізіологічні властивості тканин ураженого остеоартрозом суглоба. Відновлення в'язкості - це лікування, спрямоване на зменшення болю та дискомфорту, а також забезпечує більш екстенсивний рух суглобів. Дослідження in vitro показали, що Сінвіск захищає клітини хрящової тканини від деяких фізичних та хімічних ушкоджень. Синвіск призначений тільки для внутрішньосуглобового введення лікарем для лікування больового синдрому, викликаного остеоартрозом колінного, тазостегнового, гомілковостопного або плечового суглоба.Властивості компонентівСинвіск містять гілан А та гілан В (8,0±2,0) мг/мл), розведені у фізіологічному розчині хлориду натрію (рН 7,2±0,3). Механічні (в'язкоеластичні) характеристики Синвіска вище за такі властивості синовіальної рідини і розчину гіалуронану в порівняній концентрації. Синвіск має еластичність (модуль зберігання G') при 2,5 Гц (111±13) Па і в'язкість (модуль втрат G") (25±2) Па. Еластичність і в'язкість синовіальної рідини колінного суглоба у пацієнтів віком 18– 27 років, виміряні тим самим методом і за тієї ж частоті, становлять відповідно: G'=(117±13) Па і G"=(45±8) Па. Гілани виводяться з організму тими самими шляхами, як і гіалуронан, і продукти розпаду є токсичними.Показання до застосуванняОстеоартроз тазостегнового, колінного, гомілковостопного, плечового суглобів.Протипоказання до застосуванняНаявність венозного чи лімфатичного стазу за ураженого суглоба. Наявність інфекції або сильне запалення суглоба, а також наявність ознак шкірної інфекції в безпосередній близькості від місця ін'єкції. Попередження Не використовувати для внутрішньосудинного введення. Не можна вводити екстраартикулярно, зокрема. у синовіальні тканини або капсулу суглоба (можливе виникнення локальних побічних реакцій). Не використовувати разом з дезінфікуючими засобами для обробки шкіри, що містять четвертинні солі амонію (у їх присутності можливе випадання гіалуронану в осад).Побічна діяПобічні ефекти, що залучають суглоб і пов'язані з процедурою ін'єкційного введення Синвіску: короткочасний біль та/або набряки в області ін'єкції, та/або поява внутрішньосуглобової ексудації. Постмаркетинговий досвід застосування Сінвіска показав, що в деяких випадках ексудація може бути значною і викликати триваліший больовий синдром. Необхідно провести пункцію суглоба та видалити ексудат з подальшим його аналізом для виключення інфекції та мікрокристалічних артропатій. Зазвичай реакція відбувається безслідно протягом декількох днів. Наявність таких реакцій впливає ефективність. У ході клінічних досліджень рідко спостерігалися внутрішньосуглобові інфекції. Постмаркетинговий досвід застосування виявив наявність наступних системних реакцій, які іноді з'являються при введенні Синвіска: висип, кропив'янка, свербіж, нудота, головний біль, запаморочення, озноб, судоми м'язів, парестезії, периферичні набряки (в т.ч. і на обличчі), слабкість , утруднення дихання, почервоніння шкіри В рамках контрольованих клінічних досліджень Сінвіска статистично суттєвої різниці у кількості або типах системних побічних ефектів між групою пацієнтів, яка отримувала препарати, та групою контрольного лікування виявлено не було. Частота та типи побічних ефектів були подібними до групи пацієнтів, які отримували Сінвіск, та групи пацієнтів, які отримували плацебо.Спосіб застосування та дозиВнутрішньосуглобово. Синвіск слід вводити за кімнатної температури. Вміст шприца є стерильним та апірогенним. Перед кожною ін'єкцією Синвіска слід видалити синовіальну рідину або внутрішньосуглобовий ексудат. Синвіск не можна використовувати, якщо упаковка розкрита або пошкоджена. Для видалення шприца з блістера (або футляра) його слід взяти за корпус, не торкаючись штока поршня. Синвіск слід вводити у суворій відповідності до правил асептики, тому необхідно дотримуватися відповідних запобіжних заходів при видаленні зі шприца захисного ковпачка. Необхідно повернути ковпачок перед тим, як його зняти, для мінімізації витоків препарату. Слід використовувати відповідний розмір (18–22) та довжину голки, залежно від суглоба, який передбачається ін'єкція. Для запобігання витоку препарату під час введення необхідно утримувати голку у щільному контакті зі шприцом. Не слід закручувати та прикладати надмірне зусилля при фіксації голки або зняття ковпачка, т.к. це може спричинити поломку кінчика шприца. Не піддавати Синвіску повторної стерилізації. Вводити Синвіск суворо у суглобовий простір. При необхідності використовувати рентгеноскопічне визначення напрямку ін'єкції, особливо при ін'єкції в тазостегновий та плечовий суглоб. Вміст шприца призначений лише для одноразового використання. При використанні рентгеноскопії для визначення напрямку ін'єкції можна застосовувати іонну або неіонну контрастну речовину. На кожні 2 мл Синвіску має бути використано не більше 1 мл контрастної речовини. Рекомендації щодо застосування Режим використання Синвіска залежить від суглоба, який виробляється ін'єкція. Остеоартроз колінного суглоба: рекомендований режим лікування - 3 ін'єкції в колінний суглоб з інтервалом 1 тиж між ін'єкціями. Для досягнення максимального ефекту призначення всіх трьох ін'єкцій є обов'язковим. Максимальне рекомендоване дозування становить 6 ін'єкцій протягом 6 місяців з мінімальним інтервалом у 4 тижні між режимами дозування. Остеоартроз тазостегнового, гомілковостопного, плечового суглоба: рекомендований режим лікування – 1 ін'єкція. Однак, якщо після ін'єкції не досягається адекватне симптоматичне поліпшення, то рекомендується призначити другу ін'єкцію. Клінічні дані свідчать про те, що пацієнти отримують найбільшу користь від другої ін'єкції, коли її призначення відбувається через 1-3 місяці після першої. Ефект Сінвіску поширюється лише на уражений суглоб. Синвіск не має загальної дії. Зазвичай тривалість дії Сінвіску у пацієнтів, які відповідали на лікування, становила до 26 тижнів, хоча спостерігалися як більш короткі, так і більш тривалі періоди. Однак проспективні клінічні дані пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба продемонстрували ефективність лікування до 52 тижнів після одного курсу із 3 ін'єкцій Сінвіску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід вводити препарат за наявності значного внутрішньосуглобового випоту. Як після будь-якої інвазивної процедури в суглоб, після ін'єкції препарату пацієнту рекомендується дотримуватися режиму, що щадить, поступово відновлюючи звичайну активність протягом декількох днів. Препарати не вивчалися у вагітних, дітей та підлітків молодше 18 років. Препарати містять невелику кількість курячого білка, тому при лікуванні хворих з гіперчутливістю до курячого білка слід бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: речовини, що діють: фраміцетину сульфат 5,00 мг, граміцидин 0,05 мг, дексаметазон (у вигляді натрію метасульфобензоату) 0,50 мг; допоміжні речовини: літію хлорид, натрію цитрат, лимонної кислоти моногідрат, фенілетанол (спирт фенілетиловий), етанол 99,5%, полісорбат 80, вода для ін'єкцій. По 5 мл у флакон із прозорого скла жовтого кольору, закупорений гумовою пробкою, обтягнутий алюмінієвим ковпачком із пластиковою кришечкою. По 1 флакону разом із крапельницею з поліетилену та інструкцією з медичного застосування у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, майже безбарвний розчин із запахом фенілетилового спирту.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування+антибіотики (аміноглікозид та циклічний поліпептид).ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна абсорбція низька. Фраміцетин сульфат може всмоктуватися через запалену шкіру або відкриті рани. При вступі до системного кровотоку він швидко виводиться нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення фраміцетину сульфату становить 2-3 години. При прийомі внутрішньо дексаметазон здатний швидко абсорбуватися із шлунково-кишкового тракту. Період напіввиведення становить 190 хвилин.ФармакодинамікаФраміцетин сульфат - антибіотик із групи аміноглікозидів, діє бактерицидно. Має широкий спектр антибактеріальної дії, активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, включаючи золотистий стафілокок і більшості клінічно значущих грамнегативних мікроорганізмів (кишкова паличка, паличка дизентерії, протей та ін.). Малоефективний щодо стрептококів. Чи не діє на патогенні гриби, віруси, анаеробну флору. Стійкість мікроорганізмів до фраміцетину сульфату розвивається повільно. Граміцидин – має бактерицидну та бактеріостатичну дію, розширює спектр антимікробної дії фраміцетину за рахунок своєї активності щодо стрептококів та анаеробних мікроорганізмів. Посилює ефекти фраміцетину щодо стафілококів, оскільки теж має протистафілококовий ефект. Дексаметазон - глюкокортикостероїд, що має виражену протизапальну, протиалергічну та десенсибілізуючу дію. Дексаметазон пригнічує запальні процеси, пригнічуючи викид медіаторів запалення, міграцію опасистих клітин та зменшуючи проникність капілярів. При закапуванні в очі зменшує біль, печіння, сльозотечу, світлобоязнь. При закапуванні у вуха зменшує симптоми отиту зовнішнього вуха (почервоніння шкіри, біль, свербіж, печіння у зовнішньому слуховому проході, відчуття закладеності вуха).Показання до застосуванняБактеріальні захворювання переднього відрізка ока: блефарити; кон'юнктивіти; кератити (без ушкодження епітелію); іридоцикліти; склерити, епісклерити. Інфікована екзема шкіри повік. Отит зовнішнього вуха.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату. Вірусні чи грибкові інфекції, туберкульоз, гнійне запалення очей, трахома. Порушення цілісності епітелію рогівки та витончення склер Герпетичний кератит (древоподібна виразка рогівки) (можливе збільшення розмірів виразки та значне погіршення зору). Глаукома. Перфорація барабанної перетинки (проникнення препарату в середнє вухо може призвести до розвитку ототоксичної дії). Вагітність та період годування груддю. Діти грудного віку. З обережністю: дітям молодшого віку (особливо при призначенні препарату у великих дозах та тривало – ризик розвитку системних ефектів та пригнічення функції надниркових залоз).Побічна діяАлергічні реакції зазвичай відстроченого типу, що виявляються роздратуванням, печінням, болем, свербінням, дерматитом. При тривалому застосуванні кортикостероїдів місцевої дії можливо: підвищення внутрішньоочного тиску з розвитком симптомокомплексу глаукоми (ураження зорового нерва, зниження гостроти зору та поява дефектів полів зору), тому при більш ніж 7-денному застосуванні препаратів, що містять глюкокортикостероїди, слід регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск; розвиток задньої субкапсулярної катаракти (особливо при частому закопуванні); стоншення рогівки або склери, що може призвести до перфорації; приєднання вторинної (грибкової) інфекціїВзаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати фраміцетину сульфат разом з іншими антибіотиками, які мають ототоксичну та нефротоксичну дію (стрептоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин).Спосіб застосування та дозиПри захворюваннях очей: при легкому перебігу інфекційного процесу закапують по 1-2 краплі препарату кон'юнктивальний мішок ока кожні 4 години. У разі розвитку тяжкого інфекційного процесу препарат закопують щогодини. У міру зменшення запальних явищ частота інстиляцій препарату знижується. При захворюваннях вуха: закопують по 2-3 краплі 3-4 десь у день зовнішній слуховий прохід; можна закладати марлевий тампон, змочений розчином. Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів, крім випадків явної позитивної динаміки захворювання (глюкокортикоїд може маскувати інфекції, що приховано протікають, а тривале використання антимікробних компонентів препарату - сприяти розвитку стійкої флори).ПередозуванняТривале та інтенсивне місцеве використання може призвести до появи системних ефектів. Лікування симптоматичне. При проковтуванні вмісту одного флакона (до 10 мл розчину) малоймовірний розвиток серйозних побічних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату, як і при тривалому застосуванні інших протимікробних засобів, можливий розвиток суперінфекцій, спричинених стійкими до препарату мікроорганізмами, включаючи грибки. Тривале закапування препарату в очі може призводити до витончення рогівки з розвитком її перфорації, а також підвищення внутрішньоочного тиску. Лікування препаратами, що містять кортикостероїди, не повинно проводитися повторно або тривало без регулярного контролю внутрішньоочного тиску, обстеження очей щодо розвитку катаракти або вторинних інфекцій. Місцеві кортикостероїди ніколи не повинні застосовуватися у пацієнтів з гіперемією ока невстановленої етіології, оскільки невідповідне використання препарату може призвести до значного погіршення зору (див. розділ "Протипоказання"). фраміцетину сульфат, що входить до складу препарату, є антибіотиком з групи аміноглікозидів, яким властивий розвиток нефро- та ототоксичних ефектів при системному застосуванні або місцевому нанесенні на відкриті рани або пошкоджену шкіру. Ці ефекти залежать від дози та збільшуються при нирковій або печінковій недостатності. Хоча розвитку цих ефектів не спостерігалося при закапуванні препарату у вічі, слід брати до уваги можливість їх виникнення у разі місцевого застосування високих доз у дітей. Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 7 днів, крім випадків явної позитивної динаміки захворювання, так як тривале використання глюкокортикостероїду, що входить до його складу, може маскувати інфекції, що приховано протікають, а тривале використання протимікробних складових - сприяти виникненню стійкої мікрофлори. Флакон слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком піпетки до ока. Після розтину флакона препарат слід застосовувати протягом 1 місяця. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких після закапування в око препарату тимчасово втрачається чіткість зору, не рекомендується відразу після закапування препарату водити машину або працювати зі складною технікою, верстатами або іншим складним обладнанням, що потребує чіткості зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: амісульприд – 200 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію амілопектину гліколату) (тип А) 48 мг, лактози моногідрат 139,2 мг, целюлоза мікрокристалічна 72 мг, гіпромелоза 13,6 мг, магнію стеарат 7,2 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Алюмінієвої фольги. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки білого або майже білого кольору з ділильною ризиком на одній стороні та гравіюванням "AMI 200" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаУ амісульприду відзначаються два абсорбційні піки: один досягається швидко, через годину, а другий – між 3 та 4 годиною після прийому препарату. Після прийому препарату в дозі 50 мг максимальні концентрації в плазмі (Сmах), що відповідають цим пікам, становлять 39±3 нг/мл та 54±4 нг/мл. Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. У зв'язку з низьким зв'язком з білками плазми (16%) не очікується взаємодії амісульприду з іншими препаратами на рівні зв'язку з білком. Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд незначно метаболізується в печінці (близько 4%), ідентифіковані два неактивні метаболіти. При курсовому прийомі кумуляції амісульприду не відбувається і його фармакокінетика не змінюється. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) амісульприду становить приблизно 12 годин. Амісульприд виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв. Багата вуглеводами їжа достовірно знижує площу під кривою концентрація/час (AUC), час досягнення максимальної концентрації (Ттах) та Сmах амісульприду, в той час як багата на жири їжа змін вищевказаних фармакокінетичних показників не викликає. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідоме. Ниркова недостатність Т 1/2 у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але системний кліренс зменшується з коефіцієнтом від 2,5 до 3. AUC амісульприду при нирковій недостатності легкого ступеня збільшується вдвічі, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості майже десятикратно. Досвід застосування препарату при нирковій недостатності є обмеженим, і відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. Амісульприд практично не виводиться за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність У зв'язку з тим, що амісульприд незначно метаболізується у печінці, при печінковій недостатності накопичення препарату не очікується, і зниження його доз не потрібне. Пацієнти похилого віку При порівнянні фармакокінетичних показників пацієнтів старше 65 років з такими у пацієнтів молодшого віку встановлено, що у них після одноразового прийому внутрішньо амісульприду в дозі 50 мг значення Сmах, Т1/2 та AUC вище на 10-30%. Дані за показниками фармакокінетики у пацієнтів похилого віку при курсовому прийомі амісульприду відсутні.ФармакодинамікаАмісульприд є антипсихотичним препаратом із групи заміщених бензамідів. Фармакодинамічний профіль амісульприду обумовлений селективною та переважною афінністю до підтипів D2 та D3 дофамінових рецепторів лімбічної системи. Амісульприд не має афінності до серотонінових та інших нейрорецепторів, таких як гістамінові, холінергічні та адренергічні рецептори. У дослідженнях на тваринах було показано, що при використанні у високих дозах амісульприд переважно блокує дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи, ніж аналогічні нейрони у системі стріатуму. Цією специфічною афінністю пояснюється, мабуть, переважання антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами. При використанні в низьких дозах амісульприд переважно блокує пресинаптичні D2 та D3 дофамінові рецептори, чим може пояснюватись його позитивний вплив на негативні симптоми.Показання до застосуванняЛікування гострої та хронічної шизофренії з продуктивною симптоматикою (маячня, галюцинації, розлади мислення) та/або негативною симптоматикою (сплощення афекту, втрата емоційних та соціальних зв'язків), включаючи пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амісульприду або до інших компонентів препарату. Супутні пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома (діагностована чи підозрювана). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність клінічного досвіду застосування). Період грудного вигодовування. Тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв (відсутність клінічного досвіду). Супутня терапія агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні для лікування хвороби Паркінсона. Супутня терапія леводопою, амантадином, апоморфіном, бромокриптином, ентакапоном, лісуридом, перголідом, пірибедилом, праміпексолом, ропініролом, селегіліном. Супутня терапія препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток порушень ритму, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби IA класу (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); інші лікарські засоби (беприділ, цизаприд, метадон, сультоприд, тіоридазин, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, Вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, або дефіцит лактази. З обережністю: У пацієнтів із сприятливими факторами розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи потенційно загрозливу для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (амісульприд здатний дозозалежно подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу " у пацієнтів із вродженим подовженим інтервалом QT; у пацієнтів з придбаним подовженням інтервалу QT (при комбінуванні з препаратами, що збільшують тривалість інтервалу QTc, крім; у пацієнтів з брадикардією менше 55 ударів за хвилину; у пацієнтів з електролітними порушеннями, включаючи гіпокаліємію; у пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, виражену брадикардію менше 55 ударів на хвилину, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність. У пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки є ризик кумуляції препарату, досвід його застосування при нирковій недостатності є обмеженим. У пацієнтів похилого віку, оскільки у них є підвищена схильність до зниження артеріального тиску та розвитку надмірного седативного ефекту. У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів з епілепсією, тому що амісульприд може знижувати поріг судомної готовності. У пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, оскільки амісульприд, як і інші блокатори дофамінових рецепторів, може посилювати прояви хвороби Паркінсона. У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету (оскільки деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть викликати підвищення концентрації глюкози в крові). У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека прийому амісульприду під час вагітності не встановлена. Тому застосування препарату при вагітності не рекомендується, за винятком тих випадків, коли очікувана користь матері виправдовує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку при прийомі амісульприду слід застосовувати контрацепцію. Новонароджені, які піддавалися під час третього триместру вагітності внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, дихальних розладів або порушень при вигодовуванні.Тому такі новонароджені мають перебувати під постійним медичним наглядом. Період грудного вигодовування Невідомо, чи амісульприд здатний проникати в грудне молоко, тому годування груддю під час його прийому протипоказане. Дані доклінічних досліджень У дослідженнях, проведених на тваринах, амісульприд не продемонстрував репродуктивну токсичність. Відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами амісульприду (ефект опосередкований пролактином).Побічна діяНебажані реакції (HP) представлені відповідно до наступних градацій частоти їх розвитку: дуже часто (> 10 %); часто (>1%, 0,1%, <1%); рідко (>0,01%, Нижче перераховані HP, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота розвитку HP, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату, вказана як "частота невідома"). Слід зазначити, що у деяких випадках дуже важко віддиференціювати HP від симптомів основного захворювання. Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, дискінезія). Ці симптоми зазвичай бувають помірно вираженими при прийомі в оптимальних дозах та частково оборотними при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів залежить від дози. Тому у пацієнтів із переважно негативними симптомами, які приймають амісульприд у дозі 50-300 мг, частота виникнення екстрапірамідних розладів є дуже низькою. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу; Часто - гострі дистонії (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм),оборотні при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Запор, нудота, блювання, сухість у роті. Порушення з боку ендокринної системи: Часто – Амісульприд викликає збільшення плазмових концентрацій пролактину, оборотне після відміни препарату. Це може призводити до виникнення галактореї, аменореї, гінекомастії, болю в молочних (грудних) залозах та еректильної дисфункції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – збільшення маси тіла; Нечасто – гіперглікемія; Частота невідома – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – зниження артеріального тиску; Нечасто – Брадикардія; Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsade des pointes), яка може переходити до фібриляції шлуночків і призводити до зупинки серця та раптової смерті. Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді з летальним результатом, та тромбоз глибоких вен. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів у крові, головним чином, трансаміназ. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – алергічні реакції; Частота невідома – Ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани; Частота невідома – Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати пароксизмальні тахікардії, включаючи потенційно летальну поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует": з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); з бепридилом, цизапридом, метадоном, сультопридом, тіоридазином, дифеманілу метилсулъфатом, еритроміцином (внутрішньовенно), спіраміцином (внутрівенно), мізоластином, вінкаміном (внутрівенно), галофантрином, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, із циталопрамом, есциталопрамом. Підвищується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно летальну поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует". З агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні не для лікування хвороби Паркінсона Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. З ліводопою Реципрокний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. Нерекомендовані комбінації З препаратами, що збільшують ризик виникнення потенційно летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует": з препаратами, що викликають брадикардію (бета-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди, донепезил, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, галантамін, піридостигміну бромід, неостигміну); з препаратами, що викликають гіпокаліємію (з діуретиками, що викликають гіпокаліємію; проносними, симулюючими перистальтику кишечника; внутрішньовенно введеним амфотерицином В; глюкокортикостероїдами; тетракозактидами) - при їх застосуванні слід обов'язково відновлювати втрату калію; з деякими нейролептиками (галоперидолом, пімозидом, піпотіазином, сертиндолом, хлорпромазином, левомепромазином, ціамемазином, сультопридом, сульпіридом, тіапридом, вераліпридом, дроперидолом), іміпраміновими антидепресантами, Зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". З етанолом Амісульприд посилює центральні ефекти етанолу. Етанол посилює седативну дію нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. Амісульприд може посилювати симптоми хвороби Паркінсона. Комбінації, які слід брати до уваги З засобами, що пригнічують ЦНС: похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітуратів; бензодіазепінами; небензодіазепіновими анксіолітиками; снодійними засобами; антидепресантами з седативним ефектом (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокаторами Н2 гістамінових рецепторів із седативним ефектом; гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин); нейролептиками; баклофен; талідомідом, пізотифеном. Виражене посилення гнітючої дії на ЦНС. Додаткове зниження концентрації уваги, що створює велику небезпеку для водіїв транспорту та осіб, які працюють із механізмами. З гіпотензивними засобами, включаючи бета-адреноблокатори (бісопролол, карведилол, метопролол) Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Щодо бета-адреноблокаторів додатково.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Зазвичай, якщо добова доза не перевищує 400 мг, вона може прийматись один раз на добу. Якщо добова доза перевищує 400 мг, вона повинна ділитися на два прийоми. При переважанні негативної симптоматики Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується застосування амісульприду у дозі від 50 до 300 мг на добу (загалом у дозі 100 мг на добу). Підбір дози повинен проводитись індивідуально. При змішаних епізодах з продуктивною та негативною симптоматикою Для пацієнтів зі змішаними (негативними та продуктивними) симптомами дози слід підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами, в середньому вони становлять від 400 до 800 мг. Лікування, що підтримує, має встановлюватися індивідуально на рівні мінімальних ефективних доз (залежно від реакції пацієнта). Гострі психотичні епізоди Початок лікування Застосовуються дози від 400 мг до 800 мг. Максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 1200 мг на добу. Підтримуюча терапія Згодом підібрана доза зберігається або коригується в залежності від реакції пацієнта. У всіх випадках підтримуючі дози повинні встановлюватись індивідуально на рівні мінімально ефективних доз. У пацієнтів із нирковою недостатністю Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок є обмеженим. Виведення амісульприду здійснюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід знижувати наполовину, а для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв – утричі. Відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв, застосування амісульприду у цієї групи пацієнтів протипоказане. У пацієнтів із печінковою недостатністю У зв'язку з тим, що препарат слабо метаболізується у печінці, зниження його дози при печінковій недостатності не потрібне. У пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід дотримуватися особливої обережності. У дітей Ефективність та безпека прийому амісульприду у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Застосування амісульприду у пацієнтів віком до 18 років протипоказано. Є обмежені дані щодо застосування амісульприду у підлітків при шизофренії.ПередозуванняСимптоми При передозуванні повідомлялося про значне посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, а саме про розвиток сонливості, седації, надмірного зниження артеріального тиску, екстрапірамідних симптомів та коми. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином при комбінації з іншими психотропними препаратами. Слід мати на увазі, що передозування може бути викликане одночасним прийомом кількох препаратів Лікування Специфічного антидоту для амісульприду немає. У разі передозування слід контролювати та підтримувати основні життєві функції організму аж до повного виходу пацієнта зі стану передозування. При передозуванні проведення ЕКГ-моніторування є обов'язковим, оскільки є ризик подовження інтервалу QT та розвитку небезпечних для життя порушень ритму. У разі появи тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії, наприклад, тригексифенідил. Оскільки виведення амісульприду за допомогою гемодіалізу незначне, то для його виведення при передозуванні застосування гемодіалізу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними контрольованого подвійного сліпого дослідження порівняно з амісульпридом і галоперидолом у пацієнтів з гострою шизофренією (191 пацієнт) при застосуванні амісульприду спостерігалося достовірно більше зменшення вторинних негативних симптомів. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу. Як і при застосуванні інших нейролептиків, при застосуванні амісульприду (особливо високих доз) може розвинутись злоякісний нейролептичний синдром, потенційно летальне ускладнення, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами, підвищеною концентрацією креатинфосфокінази. При розвитку гіпертермії, особливо на фоні застосування високих доз нейролептиків, всі антипсихотичні препарати,включаючи амісульприд, повинні бути скасовані. Слід бути обережним при застосуванні блокаторів дофамінових рецепторів і зокрема, амісульприду при хворобі Паркінсона, оскільки при його застосуванні можливе погіршення перебігу цього захворювання. У пацієнтів із хворобою Паркінсона амісульприд слід застосовувати лише у випадку, якщо неможливо уникнути його застосування. Якщо пацієнту з хворобою Паркінсона, який приймає агоністи дофамінових рецепторів, необхідно лікування амісульпридом, то агоністи дофамінових рецепторів слід скасовувати поступово (шляхом поступового зниження дози до повної їх відміни), оскільки різка відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Для корекції екстрапірамідних симптомів, що виникли на фоні лікування амісульпридом, слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії (а не агоністи дофамінових рецепторів). У зв'язку з тим, що амісульприд викликає дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT, при його прийомі збільшується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade des pointes). Тому, якщо дозволяє стан пацієнта, перед застосуванням амісульприду рекомендується зняти ЕКГ та визначити концентрації електролітів у крові, виявити та, по можливості, скоригувати фактори, які можуть сприяти виникненню цих небезпечних порушень ритму (такі як брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія. , вроджене або набуте подовження інтервалу QT,одночасний прийом препаратів, здатних викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів на хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності, збільшувати тривалість інтервалу QT. Під час лікування амісульпридом не можна приймати етанол та лікарські препарати, що містять етанол. Внаслідок здатності препарату знижувати поріг судомної готовності, при прийомі амісульприду пацієнтами з епілепсією слід проводити ретельне клінічне і, по можливості, електроенцефалографічне спостереження. Деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть спричинити підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету при застосуванні амісульприду слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. У пацієнтів похилого віку амісульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливою обережністю через можливий ризик зниження артеріального тиску або надмірного седативного ефекту. У рандомізованих клінічних дослідженнях, проведених у групи літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень (гострих порушень мозкового кровообігу) порівняно з плацебо. Механізм цього збільшення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Амісульприд повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів), проведених, головним чином, у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, показав, що у них був у 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході типового 10-тижневого дослідження частота смерті у пацієнтів, які отримували ці лікарські препарати, становила 4,5% порівняно з такою у групі пацієнтів, які отримували плацебо, та становила 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,раптова смерть) чи інфекційну (наприклад, пневмонія) природу. Спостережні дослідження підтвердили, що подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози. При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді летальних. Тому амісульприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Виведення амісульприду здійснюється нирками. При порушенні функції нирок дози препарату мають знижуватись. При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Які не мають пояснення інфекції або гарячка можуть бути пов'язані з гематологічними порушеннями та вимагають негайного гематологічного обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід інформувати пацієнтів, що особливо є водіями транспортних засобів або працюють з механізмами, а також осіб, які займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, про можливість появи у них сонливості та зниження психомоторних реакцій під час прийому амісульприду, особливо на початку лікування, оскільки це може бути. небезпечним під час зайняття цими видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: телмісартану 40 мг. Допоміжні речовини: меглюмін, сорбітол, гідроксид натрію, повідон 25, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від майже білого до жовтуватого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком з двох сторін.Фармакотерапевтична групаФармакодинаміка Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має дуже високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора; зв'язується лише з підтипом АТ1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має стійкий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецепторів та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі,не знижує активність реніну та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує АПФ (кініназу II), який також каталізує руйнування брадикініну. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних із дією брадикініну (наприклад, сухий кашель). Есенційна гіпертензія Телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Дія препарату зберігається протягом більше 24 годин і залишається клінічно значущою до 48 годин. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Максимальна антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. Постійна антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин після прийому телмісартану, включаючи останні 4 години перед прийомом чергової дози препарату, що підтверджується результатами вимірювання АТ в амбулаторних умовах. Доказом тривалості антигіпертензивної дії також були значення відношення залишкової дії телмісартану до пікової дії, які стабільно перевищували 80% після прийому препарату у дозі 40 мг та 80 мг у межах контрольованих клінічних досліджень. Показник тривалості часу до відновлення вихідних показників систолічного артеріального тиску виявляв чітку залежність від дози препарату. Аналогічні дані, отримані для діастолічного артеріального тиску, були суперечливими. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого припинення прийому телмісартану АТ протягом кількох днів поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому "скасування". Як показали результати порівняльних клінічних досліджень, антигіпертензивна дія телмісартану можна порівняти з антигіпертензивною дією препаратів інших класів (амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлортіазидом та лізиноприлом). Частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою на фоні застосування телмісартану на відміну від інгібіторів АПФ. Профілактика серцево-судинних захворювань У пацієнтів віком 55 років і старше з ІХС, інсультом, транзиторною ішемічною атакою, ураженням периферичних артерій або з ускладненнями цукрового діабету 2 типу (наприклад, ретинопатією, гіпертрофією лівого шлуночка, макро- або мікроальбумінурією) в анамнезі, схильних до ризику подій, телмісартан надавав дію, подібну до ефекту раміприлу щодо зниження комбінованої кінцевої точки: серцево-судинної смертності від інфаркту міокарда без смертельного результату, інсульту без смертельного результату та госпіталізації у зв'язку з хронічною серцевою недостатністю. Телмісартан був також ефективний, як і раміприл щодо зниження частоти вторинних точок: серцево-судинної смертності, інфаркту міокарда без смертельного наслідку або інсульту без смертельного наслідку. Сухий кашель та ангіоневротичний набряк рідше були описані на фоні застосування телмісартану на відміну від раміприлу, при цьому артеріальна гіпотензія частіше виникала на фоні прийому телмісартану. Пацієнти дитячого та підліткового віку Безпека та ефективність телмісартану у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо телмісартан швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При прийомі одночасно з їжею зменшення AUC коливається від 6% (при прийомі 40 мг) до 19% (при прийомі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від того, приймався телмісартан одночасно з їжею чи ні. Невелике зниження AUC не призводить до зменшення терапевтичної дії препарату. Не відмічено лінійного взаємозв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією. C max ;і, меншою мірою, AUC зростають непропорційно підвищенню дози при застосуванні доз вище 40 мг/добу. Розподіл Телмісартан міцно зв'язується з білками плазми крові (>99.5%), в основному з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу (Vdss) в рівноважному стані становить приблизно 500 л. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Метаболізм Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Кон'югат не має фармакологічної активності. Виведення Телмісартан характеризується фармакокінетикою біоекспоненціального розпаду з кінцевим Т1/2; більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. Cах і AUC були приблизно в 3 і 2 рази відповідно вище у жінок порівняно з чоловіками, без значного впливу на ефективність. Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, помірного та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення плазмової концентрації у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2; не змінювався у пацієнтів з порушенням функції нирок. Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2; у пацієнтів з порушенням функції печінки не змінювався.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія; зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань у дорослих пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями атеротромботичного генезу (ІХС, інсульт або ураження периферичних артерій в анамнезі) та з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью); одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2; площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; спадкова непереносимість фруктози (через наявність сорбітолу у складі препарату); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активної речовини або до будь-яких допоміжних речовин препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної функціонуючої нирки; порушення функції нирок; легких та помірних порушеннях функції печінки; зниження ОЦК на тлі попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; гіпонатріємії; гіперкаліємії; стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); тяжкої хронічної серцевої недостатності; стенозі аортального та мітрального клапана; гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; первинному гіперальдостеронізмі (ефективність та безпека не встановлені); пацієнтам негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування телмісартану при вагітності протипоказане. В даний час достовірної інформації щодо безпеки застосування телмісартану у вагітних жінок немає. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність препарату. Епідеміологічні докази ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності є недостатньо переконливими, проте не дозволяють виключити невелике підвищення ризику негативного впливу на плід. Хоча контрольовані епідеміологічні дослідження тератогенного ефекту, пов'язаного з прийомом антагоністів рецепторів ангіотензину II, не проводилися, застосування препаратів цієї групи може бути пов'язане зі схожим ризиком. За необхідності тривалого лікування телмісартаном пацієнтки, які планують вагітність, повинні вибрати альтернативний гіпотензивний препарат із доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Після встановлення факту вагітності лікування телмісартаном слід негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативне лікування. Як показали результати клінічних спостережень, застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у II та III триместрах вагітності має токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія). При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II у II та III триместрах вагітності рекомендовано ультразвукове дослідження нирок та черепа плода. Дітей, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II під час вагітності, слід ретельно спостерігати за артеріальною гіпотензією. Період грудного вигодовування Інформація щодо застосування телмісартану в період грудного вигодовування відсутня. Прийом препарату Телзап®; у період грудного вигодовування протипоказаний, слід застосовувати альтернативний гіпотензивний препарат з більш сприятливим профілем безпеки, особливо при годівлі новонародженої або недоношеної дитини. Фертильність У доклінічних дослідженнях був виявлено впливу телмисартана на жіночу чи чоловічу фертильність. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяУ контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота розвитку небажаних реакцій у групі телмісартану, як правило, була подібною до такої в групі плацебо (41.4% і 43.9% відповідно). Частота розвитку небажаних реакцій не залежала від дози, а також від статі, віку або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки телмісартану у пацієнтів, які отримували препарат з метою зменшення серцево-судинної захворюваності, був подібним до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Наведені нижче небажані реакції включають дані клінічних досліджень у пацієнтів з гіпертензією, а також результати післяреєстраційного досвіду клінічного застосування препарату. В т.ч. представлена інформація про частоту розвитку анафілактичних реакцій та гостру ниркову недостатність за даними довгострокових клінічних досліджень у пацієнтів, які приймали препарат з метою зменшення частоти серцево-судинних ускладнень. За даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти їх розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100) ), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. У межах кожної групи відповідно до частоти виникнення небажані реакції представлені порядку спадання серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит, інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи фарингіт та синусит; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним исходом1. З боку системи кровотворення: нечасто - анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко - анафілактична реакція, гіперчутливість. З боку обміну речовин: нечасто - гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Психічні порушення: ; нечасто - безсоння, депресія; рідко – тривога. З боку нервової системи: ;нечасто - непритомність; рідко – сонливість. З боку органу зору: рідко - зорові розлади. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: ;нечасто - вертиго. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто – брадикардія, виражене зниження АД2, ортостатична гіпотензія; рідко – тахікардія. З боку дихальної системи: ; нечасто - задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легких3. З боку шлунково-кишкового тракту: ; нечасто - біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення смакових відчуттів. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - порушення функції печінки/ураження печінки4. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - свербіж шкіри, гіпергідроз, шкірний висип; рідко - ангіоневротичний набряк (також з летальним результатом), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсичний шкірний висип. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - біль у спині (ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (тенденітоподібні симптоми). З боку сечовидільної системи: нечасто - порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: ; нечасто – підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові; рідко – зниження вмісту гемоглобіну, підвищення вмісту сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів та КФК. Інші: нечасто - біль у грудях, астенія; рідко – грипоподібний синдром. Опис окремих небажаних реакцій 1; Сепсис У дослідженні PRoFESS частота розвитку сепсису у групі телмісартана була вищою, ніж у групі плацебо. Це може бути розцінено як випадкову знахідку або як розвиток явища, пов'язаного з невідомим в даний час механізмом. 2; Виражене зниження АТ Ця небажана реакція часто реєструвалася у пацієнтів з контрольованим АТ на фоні застосування телмісартану у поєднанні зі стандартною терапією з метою зниження серцево-судинної захворюваності. 3; Інтерстиціальне захворювання легень Протягом постреєстраційного періоду було отримано повідомлення про випадки розвитку інтерстиціального захворювання легень, які мали тимчасовий зв'язок із прийомом телмісартану. Однак причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням телмісартану та розвитком даного захворювання не встановлено. 4; Порушення функції печінки/ураження печінки Найбільше випадків порушення функції печінки або ураження печінки було виявлено при аналізі постреєстраційних повідомлень про клінічні випадки у пацієнтів японської етнічної групи. Пацієнти цієї етнічної групи схильні до розвитку небажаних реакцій даного типу.Взаємодія з лікарськими засобамиДігоксин При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином було відзначено середнє підвищення Сmах; дигоксину в плазмі крові на 49% і Cmin; на 20%. На початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі для її підтримання в рамках терапевтичного діапазону. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування телмісартану з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною та тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується іншим пацієнтам. Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується іншим пацієнтам. Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС внаслідок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) лікарського засобу, що діє на РААС. Гіперкаліємія Ризик розвитку гіперкаліємії може зростати при спільному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (калієвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), НПЗП , гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм). Частота розвитку гіперкаліємії залежить від пов'язаних факторів ризику. Ризик підвищується при застосуванні вищезгаданих комбінацій, особливо високий при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками і замінниками солі, що містять калій. Застосування телмісартану в комбінації з інгібіторами АПФ або НПЗЗ становить менший ризик за умови суворого дотримання запобіжних заходів. Нерекомендовані комбінації Калійзберігаючі діуретики або харчові добавки, що містять калій. Антагоністи рецепторів ангіотензину II, такі як телмісартан, знижують втрату калію, що викликається діуретиком. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть призвести до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного застосування на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Препарати літію При сумісному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи телмісартан, виникало оборотне підвищення концентрації літію у плазмі та його токсичної дії. За необхідності застосування цієї комбінації препаратів рекомендується ретельно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Комбінації, що вимагають дотримання обережності НПЗП НПЗЗ (тобто ацетилсаліцилова кислота в дозах, що використовуються для протизапального лікування, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнтів з зневодненням, літніх пацієнтів з порушенням функції нирок) спільне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, що пригнічують ЦОГ-2, може призводити до подальшого погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, яка , як правило, є оборотною. Тому спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Слід забезпечити належне надходження рідини, крім того,на початку спільного застосування та періодично надалі слід контролювати показники функції нирок. Раміприл При одночасному застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося збільшення показників AUC та Сmах; раміприлу та раміприлату в 2.5 рази. Клінічна значимість цього явища не встановлена. Діуретики (тіазидні або "петлеві") Попереднє лікування діуретиками у високих дозах, такими як фуросемід ("петлевий" діуретик) і гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном. Інші комбінації Інші гіпотензивні засоби Дія телмісартану може посилюватися при сумісному застосуванні інших гіпотензивних лікарських засобів. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись на фоні застосування етанолу, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування) Кортикостероїди послаблюють дію телмісартану.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди; таблетки слід запивати рідиною. Артеріальна гіпертензія Початкова рекомендована доза препарату Телзап® становить 40 мг (1 таб.) 1 раз на добу. У деяких пацієнтів може бути ефективним прийом препарату у дозі 20 мг на добу. Дозу 20 мг можна отримати шляхом поділу таблетки 40 мг навпіл за ризиком. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, рекомендована доза препарату Телзап® може бути збільшена до максимальної - 80 мг 1 раз на добу. В якості альтернативи препарат Телзап® можна приймати в поєднанні з тіазидними діуретиками, наприклад, гідрохлортіазидом, який при спільному застосуванні надавав додаткову антигіпертензивну дію. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань Рекомендована доза препарату Телзап® - 80 мг 1 раз на добу. У початковий період лікування рекомендується спостереження за рівнем артеріального тиску, може знадобитися корекція гіпотензивної терапії. Досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, обмежений. Даним пацієнтам рекомендована нижча початкова доза - 20 мг на добу. Для пацієнтів з легким і помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Одночасне застосування препарату Телзап® з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, протипоказане протипоказане пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2; площі поверхні тіла). Одночасне застосування препарату Телзап® з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Пацієнтам з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю); препарат слід призначати з обережністю, доза не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. Препарат Телзап® протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). У пацієнтів похилого віку не потрібно корекції дози. Застосування препарату Телзап® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано через відсутність даних про безпеку та ефективність.ПередозуванняІнформація щодо передозування препарату обмежена. Симптоми: найбільш вираженими проявами передозування були виражене зниження АТ і тахікардія; також повідомляли про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність. Лікування: слід ретельно контролювати стан пацієнтів і проводити симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та виразності симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання та/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Слід регулярно контролювати вміст електролітів та креатиніну у плазмі крові. При надмірному зниженні артеріального тиску пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами, при цьому необхідно швидко заповнити ОЦК та нестачу електролітів. Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки Застосування телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан здебільшого виводиться з жовчю. Припускають, що у таких пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) телмісартан слід застосовувати з обережністю. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок та трансплантація нирки При застосуванні телмісартану у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі. Досвід клінічного застосування телмісартану у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Зниження ОЦК Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому телмісартану, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) слід усунути до початку прийому телмісартану. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування телмісартану з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною та тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Внаслідок пригнічення РААС були відзначені: артеріальна гіпотензія, непритомність, гіперкаліємія та порушення ниркової функції (в т.ч. гостра ниркова недостатність) у схильних до цього пацієнтів, особливо при спільному застосуванні кількох лікарських засобів, що також діють на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, на фоні прийому телмісартану з іншими антагоністами РААС) не рекомендована. При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водно-електролітний баланс та показники АТ. Інші стани, пов'язані зі стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), застосування препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і в окремих випадках гострої ниркової недостатністю. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. У зв'язку з цим застосування телмісартану не рекомендовано. Стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і щодо інших судинно-розширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією при застосуванні препарату Телзап® необхідно дотримуватися особливої обережності. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримували інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому. На тлі лікування телмісартаном у таких пацієнтів може виникати гіпоглікемія. Слід посилити контроль за глікемією, т.к. може виникнути потреба у корекції дози інсуліну або гіпоглікемічного засобу. Гіперкаліємія Застосування лікарських засобів, що діють на РААС, може спричинити гіперкаліємію. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові, та/або пацієнтам із супутніми захворюваннями гіперкаліємія може призвести до смерті. При вирішенні питання про супутнє застосування лікарських засобів, що діють на РААС, необхідно оцінити співвідношення ризику та користі. Основними факторами ризику гіперкаліємії, які слід враховувати, є: цукровий діабет, ниркова недостатність, вік (пацієнти віком від 70 років); поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або калійвмісними харчовими добавками. Лікарськими препаратами або терапевтичними класами лікарських препаратів, які можуть викликати гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, НПЗП (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 або такролімус) та триметоприм; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Сорбітол Препарат містить сорбітол (E420). Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат. Етнічні відмінності Як зазначено для інгібіторів АПФ, телмісартан та інші антагоністи рецепторів ангіотензину II, мабуть, менш ефективно знижують АТ у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну у популяції цих пацієнтів. Інше Як і при застосуванні інших гіпотензивних засобів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ІХС може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату можливий розвиток запаморочення або сонливості, тому слід бути обережним при керуванні автомобілем і роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему